РОЗДІЛ 3 ЗАКОХАНА ШКІЛЬНА ЮНІСТЬ 28 вересня (1974 рік). ...Почуття переповнюють душу. Здається, я вступив у новий етап мого життя. Тому мені хотілося б ділитися враженнями, почуттями і думками з собою, хотілося б вести щоденник. Він буде в мене як супутник моїх дерзань, пошуків, мрій. І хай він не такий щоденник, який був у Т.Г. Шевченко, але він неодмінно залишить в мені щось корисне і незабутнє. 29 вересня. Прийшов з школи, дивлюся до поштової скриньки. Є лист. Від неї!.. По почерку зрозумів. А серце вже ніби читало його – так і стукає. Розгорнув, прочитав. А думки вже там. Я поволі відчуваю запах її кіс, що золотою зливою осявають її таке миле обличчя, уявляю її очі... “Юність, безмежно прекрасна юність, коли пристрасть ще незрозуміла, лише невиразно почувається в тому, як швидко б’ються молоді серця і коли рука злякано здригається і тікає, випадково доторкнувшись до уст подруги. Що може бути кращим, ніж руки коханої, її руки, що обхопили шию, і – поцілунок, пекучий, як удар струму!” Ой, ну що це я вже так розсентиментальничав? Зараз відпишу лист. Тільки з чого б це почати?.. 2 жовтня. Нова піонервожата з’явилась в нашій школі. Заходжу рано в наш клас – сидить якась незнайома дівчина. Познайомились: Надія Володимирівна. Виявляється, що це “новоспечена” піонервожата. Сама з Широкої Греблі. Трохи ще ніяковіє, сором’язлива. Авже ж, в чужій школі, незнайомі учні – словом, не вбулась. Що ж, будемо тоді працювати разом. Сьогодні ж таки, на третій урок, прийшла Люба Григорівна до нас на геометрію: “Покладіть, дорогесенькі, свої зошити на стіл. Буде контрольна??!” Власне, я контрольної не боюсь – всі ж задачі сам розв’язував без особливих труднощів. Поклав збоку на парті зошит, а сам думаю, заздале-
109