РОЗДІЛ 4 РОМАНТИЧНІ І ВАЖКІ СТУДЕНТСЬКІ РОКИ 23 серпня. Отже, я студент силікатного факультету Івановського хіміко-технологічного інституту за спеціальністю “хімічна технологія електровакуумних матеріалів і приладів”! Традиційно всі студенти, перш ніж навчатись, роз’їжджаються на практику. Ну а ми, як студенти, також не виняток. Наша вісімнадцята група отримала направлення в Пучежський район. Пливли ми по Волзі. Яка скрізь краса! Далеко на горизонті видніються піщані береги. Волга та її водосховище в окремих місцях досягає ширини трьох кілометрів. Зустрічаються одинокі острівки. Назустріч один за одним попадались білі маяки... А береги по обидві сторони вкриті чагарниками і лісом... І синь кругом неосяжна! Розподілили нас в Маріщенський радгосп. Я особисто твердої уяви про ці краї не мав, а тут, виявляється, ще є пережитки майже середньовіччя. Пошта приходить, напевно, раз в два тижні. Будиночки дерев’яні, старенькі. Студенти нашої групи веселі, гумористи, але знають міру в цьому. Особливо смішний наш керівник – аспірант. Анекдоти з нього ллються, як з рогу достатку. Жити, взагалі, сумно не доведеться... 24 вересня. Тепер живемо з новим керівником – Віктором Федоровичем, якого нам прислали на заміну попередньому. Хороша він людина. Старший науковий співробітник нашого інституту. Неодноразово уже після роботи відпочиваємо біля вогнища. Дуже цікаво. Відбулися збори. Мене знову, як і в школі, обрали комсоргом групи. В праці добре вже здружилися, взнали “чим дихають” товариші по вісімнадцятій групі. Від моєї дівчини отримав два листи. Як гарно вона описує мені про все. Як хочеться скоріш зустрітись з нею, дивитись в її такі добрі очі, тор-
149