РОЗДІЛ 5 КРУГОВЕРТЬ ЖИТТЯ
8 грудня (1980 рік). Жовтень і листопад зовсім не писав, оскільки було стільки різних змін та вражень, клопотів та біганини, що і не було коли братись за перо. Ну, по-перше: на даний час працюю в Івановському ордена “Знак Пошани” енергетичному інституті, на кафедрі загальної хімії. Записався на здачу двох екзаменів кандидатського мінімуму – з філософії та іноземної мови. Якщо все буде добре, то здаватиму весною обидва. А залишиться ще здати тільки хімію тієї галузі, яку мені доведеться вивчати та розробляти в майбутньому. Робота неважка, але справ різноманітних багато. Галюсечка вивчає фізичну хімію – характерна наука третього курсу. Трохи важкувато, але нічого, вже майже “півінституту” закінчила успішно. Я дуже за неї радий. Тільки вона, мені здається, дуже глибоко все сприймає і більше, ніж треба, хвилюється щодо навчання. В лютому, здається, є можливість поїхати на Батьківщину... А незабаром 1981 рік! 12 лютого (1981 рік). Дійсно, можливість додому поїхати є реальна. В суботу, 14 лютого, я на поїзді їду на Батьківщину. Вже й білет на руках. Галинка недавно поїхала. Вже вдома, напевно. А я тут сам в чотирьох стінах. Як загнаний звір, в цій маленькій кімнаті на сьомому поверсі, місця собі не знаходжу без моєї рідної Галюсі. Я так вже звик до неї, так палко і ніжно люблю її, що навіть і не уявляю собі, що було б, коли б розлука була довгою. А вчора вона мені приснилась. І від того, що її вже декілька днів немає зі мною, чомусь серце аж заболіло. Ніби й цілу вічність не бачився з моєю ніжною, доброю, розумною, милою, рідною, коханою Галюсечкою. Перед очима зараз її образ у вікні вагона поїзда перед від’їздом. Ну, нічого! Скоро і я буду в моїй любимій Україні, разом з моєю Галинкою. 28 червня. В Іваново спека. Кожен день термометр вже довгий час показує за 30ºС... Вся зелена жива природа перетворилась в жовту, навіть
208