Націоналіст

У К Р А ЇН А

н

а

ї

ш

а

ш

ПОНАД

с

УСЕ !

і

З Л С Н О П Л И И Й у Ь ІЛ ’Е З ІІІ 1990 Р О К У

Н А У К О В О - П У Б Л ІЦ И С Т И Ч Н И Й

М ІС Я Ч Н И К

ч и с л о 1 (7 )

С п он сор :

Українська

Націоналістична

Спілка

К Р И М , С Е В А С Т О П ІЛ Ь , 1 березня 1992 року

Ми там були... Автор світлин Славко К А М іН С Ь К И Й , фотокор, журналу “ Націоналіст” .

З 27 лютого по 1 березня ц. р. тривав “ південний рейд” організований Українською Національною Асамблеєю, Українською Націоналістичною Спілкою, Українською Народньою Самообороною та Українською Автокефаль­ ною Православною Церквою. Нелегким був шлях від Києва до Севастополя. Було все - свавілля місцевих влад, протистояння з ворожим, хоч і смішним угрупуванням під назвою РД К . Молебен проведений вперше за 73 роки під стінами церкви Чорноморської фльоти, де були розстріляні ук­ раїнські моряки, залишив незабутній слід у душах присутніх.

ш р>нж І ©

Всі права за сте р е ж е н і ! при передруку посилання на журнал обов’язкове.

napmantcl ГЕТЬ

У С ІХ .

А

ТО Д І

ГЕТЬ

(Поласті.ся у скороченому наріанті) “ Кожен народ мас той уряд, на який зас-чугоаус". М о т е с к 'с Україна уснадкуііа.іа від С С С І’ як держава: “ Іікономіку, що сгановн.іа невід'ємну насін­ ну "зага.чьнос'оіо.чно'Г, керовану адміністраіивно, оріснтовану на віі'їсі.кові ікнрсбм; - нолііичниГт устрій, нрнстосованмі'і до керу­ вання саме гакою економікою, нровінціі'ніиіі, авгоршарний, залежний і керований ,ззовні. Я к суснілвство: - однорідну масу населення, иозбаїсіену сонія.чьного, но.чі іичного, націона.чьного розніарування; - пасивну економічно, но.чіїично, націона-н>но; - керовану адміністративним мримусо.м. Про те, іціч процес перебудови в Україні не міг набрати іннюї, ніж ево.чібція ;тверху, форми, націоналісти заяв.ія.чи ще взимку 1991 р. коли Провід У н е звернувся з відозвами до вііісвковос.іужбовців, мі.мціянтів, нрацівників К І'Іі, адміііістраторів. В цих ,заивах внорніе бу.іо ска;іано про те, нц)_ комуністичінні режим в Україні :іад.ія само;тбереження еволюціонус до не,ча.чежности, і що ця ево.чіоція буде сдиним можливим для України (ко.ні врахувати но.іігичну, економічну і суспі.іьну ситуацію в Краю та за'ііого межами) щ.чяхом осяг нення неза.чежносіи. Націоналісти снриііняли еволюцію комунісіів як данність і на ніютивагу т. зв. “ демтікраіам" зосередили свої зуси.т.тя’на організаціііному будівництві. По.ча.н.іні події нідтверди.іи нравйльніств діїі Проводу УПІС-УПЛ. Спроби У І ’П, І’уху вн.чинут на ію.іітичні події осені-зими 1991-92 pp. зіїіііілн на півень саме з-за ві.тсутности у цих органі.іацііі реаль­ ної сили, котра яв.ч'ясться сдиним руніісм реа.іьної політики. Власітіво, ця органі:іаціііна слабкість т. зв. “ де^мокраПІЧНИХ сил” в Україні с об'сктитюю. С уб'єктiiBiHiii чинник особистої СЛабкОСТИ лідерів У І ’ П чи І’у.Ху як полі ПІКІВ (нри всій ліо.чськііі симнатичіїосїті н. н. Чорново.ча та Лук'яненка) с .ьнііс додатковим нприхом, якиі'і характеризує ситуацію в укр;ї:';іському суспільстві. Іійбір на корист:, неза.іежности, котриіі зро бті.іо населення УкртГїін;, не був результатом .іія.іь'юсти т. зв. “ демократичних си.ї” (крім, хіба що, теренів Західн.тї У країни), а наслідко.м повороту до щ.кілсжностн вищої влади Украї­

НАШ Давно вже “ газета .духовної онозиції” не нуб.чікува ча нроукраі'неькіїх ста тсї'і, аж рантом, на ЗІ .день свого ннк.чу з іі лона несно.дівано виїулькнув Міїна Кі.чьчинький і прочитав “ за­ їці т'ніг.а.м'Рассії” лекцію нрт' і'країну. Г'.тибокому.дрі роз.ду.ми патріотичного Міші на.д історичною ііроб.чемою “ К ТО С С О Р П Г К И Е В И М О С К В У ” , хоча й засві.дчили про .дещо неа.декватнс сприйнят тя ним оточуючого світу, але все ж таки прислужаться' справі україїК-т-російських взаттмин. І Іочинаєіч.ся ї'іого стаття нсутесторогою: “ їх поки що небагато, а.че вони .дооре о|)гані,ювані, у них міцні зв'язки з закордонними кре.дитора­ ми, ііи.ми зайняті наііваж.їивініі іюса.ні і їхній вн.чив, незважаючи на те, що вони не виртіжають інтересів українського iiapo.iv, зростає з кожним .днем. .М'еіа цієї нуб.чіканії нонере.нпи про небезпеку,, котра .заірожує як українцям так і росіянам. Ім 'я їі'і - нацизм". Чима.ча частина них нарано'ї.іних ріхі.ду.мів присвячена “ нанисіським лі.дерам” України О.тегу Вітовичу, Дмитрові Корчніїсько.му іа ЛеоіГі.іові Кравчуку, які “ ро:ів'я,завіііи .'піку нсре.івоєніїу істеріїо” “ вже зарты гоїуюіься ;Го війни” . Як вияви.чося, ні ліо.ди нара.че.тьно іі.тянують “ встановити ([ташистську .диктаїуР>'” Вже не о.дне .десятирі'ічя російські наїріоти ірактують ноняття “ укра'їнснь” як “ фашист” , “ українство” - як “ нацизм” . Паве.демо .деякі о.дкровення сучасних нре.іставників російських патріотів: "Київ місто тра.ніційш.і російсі.кс” , “ вар­ варська. примусова україні;танія” . “ ті, іщ' ;іа:іна.ти на сооі ук’раїні.танії, ще ж и ві", “ Літера іур-

ТИХ,

Х ТО

ЗАЛ И Ш И ТЬС Я

ни, нідтвер.тженням нього стало обрання іі. Кравчука 1Ірезидентом України. Іїволіоїщі II Кравчука є проявом того інстин­ кту самозбереження.'якиї'і штовхнув розуміїіїну (і тому меншу) частину комуністичної олігархії до іісхїа.іежнбсти. Закїіди, їцо у зв'язку з цим робили ‘‘демократи" б\;іи звиклою .демагогією, якби не оули проявом їх нолі іичного .делантизMV. Державою з.датіїі правити лише ті, хто вміє ці' рооити. Доки не виросте нова генерація політиків, адміністраторів, мене.джерів, науков­ ців “ атіараічики" лиіщггься є.диною, .дійсно, правлячою верствою. Гак, нони погано керують .державою, але “ .демократи” , (це ви.днб на нрик.іа.ді Львівського об.івиконко.му), не вміють корунатн в.загалі. Перехі.д ві.д поганого ;ю гіршо­ го, як не пропонують .зараз “ .іемокраіи” (взяпі в.ча,ду .до своїх рук), означатиме тірищвидчсння катастрофи. Державницька практика комуністів зрі.'била їх фахівня.мн .чиїне з “ виживання” - вимагати ві.д них нро.дуктивної, а не нока.зової ііріщі є бе.ісенсови.м. 'Песнроможність кабінету Фокіна не нас.ті.док змови - інакше н аш і' .міністри нранювати нросіо не:і.іапіі. С'.днна си.та, снро.можна створити в Україні таку в.та.ду - наніоналісти. По.тпичіїа і економічіїа іірбграми УП.Л->'ПС регу.дярно висвіт­ люються в органах масової інформації і у внутрішньооргаїїізанійних .доку мені ах. Корот­ ко, УП.Л-І'ІГС вбачає ш.іях порятунку України у створенні ,діс;!.игпюго, авторніетті’ого, а не авторитарного уря.ду наніона.чьної є.дности на грунті зага.'іьію’наніона.'іьних, а не вузьконартіїїних пріоритетів; якиїі виріннпь' наступні ниіання: - ;та ціну стратегічного сна.дку С С С І’ виторгу­ вати в Захо.іу економічну .допомогу на снриі'іня І них умовах; - за рахунок цього ж сна.дку утримані за Україною вї.днові.ще місце в Свр'оіїі та Світі; - провести широкі нриваїизаніїіні, а.дміністративні, нравшічі реформи; - віримапі в Краю іюря.док і сіабільнісіь на час реформ; - прискореним те.мію.м створипт босз.даїні, м.дерні Зброїіні Си.'іи; - нротиставипісь аіттиукраїнськіїі .іія.іьіюсті Росії в Кр„.о іа ;іа їіого межами. Гі.дьки ,за таких умов в і'краі'::н з'явтіяться шанси, на но.іібні '.дії стчасініїї укра'їнськіні \'ря,і iioiipociv не з.датеїі. тому: І Г ГІ> УСІ.Х, Л ЇО Д І гі;гі> ГМ.\, Х Г О З Л Л ІІІІІП ЇЇ. С Я ! \і. М Е Л Ь Н И К

“ Д ЕН Ь’ тіа Україна” , цей форпост “ фашіствуютего украінства” ("День", ч. 3/311992 р. ст, “ Лбсур.Г'). С'.іиним гарантом того, що і'кра'їна не сповзе .до тітаннгт.му, на .ду.мку російських ве.чико.державініків, ї; іірннинеГнія ук[>аїні;їанії, та нро.дтчіжсііня но.чі ПІКИ російщення України. “ У к ­ раїна іі.чьки неіі ч а н е .демократичною, - ниніс' автор, - коли бу.дуїь .дві .державні мови, ко.чи нерестануїь закривані росіїїські шко.чи” (і ві.дкривати українсьт;іі. Зрозу'іі.чо, т о .іругоіо (а .може й першою!) .державівчо мовою бу.де не кримсько-таіарська чи бі.чоруська, а російська. Оскі.іьки українське ксрівінніїво нроти.діс (тосійщеінію, га.іеіа російських патріоіів робиіь висновок: “ Тепер .досіапіьо о.іиіт:ї іскри, щоби об.іурені жиіе.ті України всіх наніона.чьіюсіей ніні.чи в бій :іа нанистїв” (себіо :та українців а в і.і. Довго, бсХіумічніо, не :їас.іііілення не іриватн.ме, а.че загнб.чи.м мі.іьйоиам бу.іе вже о.інаково". І’осійськиїї авіор так .іахонився своїхі с.іьозЛііво-сукровнчннм С.ІОВоб.ЧУ.І.ІЯМ, що Й не І10МІпів як нроговорився: Росія гоїоііа .шніципі .мі.іьііонн жиіе.іів ^'країни всіх наніоиа.тьностеи, якню вони іі на.іа.чі ні.ігої\чіаі.н і у ть ію.чітику Л. К|тавчука та інших керівників України. І Іро наміри росіїіських патріотів ію ікчіїпи ію.чітику геноііи.іу сві.дчать й іакі необачно вис.човлені .іумки: Київ - місто “ еще нє разруніснноє” , “ неужс.'іі всьо:но ногібнг:і, как в Ііуковаре 9.02.1992р..

1>. Уважний

Зміст в. М Е Л Ь Н И К Геть усіх, а TO.li геть тих, хто за.іншаться .... Р. У В А Ж Н И Й Наш ‘‘Д ень" , . . , , . Д М И ТРО д о н ц о в Націоналізм і сервілізм В А Л ЕН Т И Н М ОРОЗ “ Aclicu. meine hcrren"' .

Дослідження, відкриття

.

. . ,3ст.

і

. . ,3ст.

.

. . .4ст.

.

. б.з.'іст.

Р О З ІІІЛ К И ,

Л ЕС Я І Л ІЬ К О М и, слов’яни........................................... 8ст. Україна - нрабатьківщініа інлосвронеГщін . . . . . 3-. . . . . . .9ст. Погля.ди М. Груїіїевського та його сучасініків на проблему походження ; ідосвропейнів . . . . . . . у . . . . . 10,25ст.

Фідьозофічна сторінка Д М И ТРО К О Р Ч И Н С Ь К Н Й Нація, націоналізм та зага.іі.ііолю;(ські вартості! . . . . . . . . . . ; . . . . . . .ІІс т .

Доповіді С Е Р Г ІЙ Ж И Ж К О Щ о такс укра'йіськіїй націоналізм

,12ст.

Життєписи А. Ш . Ж ап-М арі Л€! Г1ЕН

ІЗ.З.-ЇСТ.

з історв Є В ГЕ Н КО Н О В А ЛЕЦ Ь Причигіки ,10 історії украТнської РСІІО.ІЮНН . . . . . . . . . й. . . . . ; :.І4СТ. в. Ц У Н Ь О В С Ь К И Й Акції ОУ'И в Городку . і . . . . . , Л5ст. П ІД С В ІТ О В И Й С У Д р б с і ю З А Н А Р 0 Д 0 В П І1 В Ч И 1 І ГО Л О Д в У К Р А ЇН І . . . . . . . . . , . . ; : . . 16 ст. О Л Е С Ь Б А П ІЙ Н аціогіа.йзм - Гіротистояпіні

демократії' . . . ............... . . . . . . Д8ст, Р. к . Козаки, чи невтомні русофіли'.’ . . . . 19ст. В А Л Е Р І Й М ІО Н Ч И н е Ь К И Й Справедливість сили . . . , , . . . . . ,21ст.

Погляд дослідника А. Ш . Масонсрія. Центр иезрнмоі' влади

,22ст.

Н А Ц ІО Н А Л ІЗ М У С В ІТ І. Минуле, сучасне, майбутнє. Н АЛ ЬТЕР Д Л РРЕ Раса. Нова шляхта, чи Кров і Земля .24ст. ІН Ф О Р М А Ц ІЯ . . , . . . 5, 12,21, 23ст.

В С І П Р А В А З .А С Т Е Р Е Ж Е Й Н і!

©

н т н ж і Вж е за ІІІевчеііка з'явилися в Україні, і в Європі взаіалі, жерці тих “ совремеипих вог­ нів” , які завзялися пас “ повести за віком” матеріалізму, атеїзму і так званого прогресу. Лідери тих “ вогнів” - Маркс, Фройд, УлвяііовЛснін, Бропппейп-Троцвкиії, Сталін і Кагано­ вич та інніі з їх західни.ми друзями - казали, що як треба, то .можна ііти рука в руку її з сатаною (вираз Черчіля). Знищення християнства, пат­ ріотизму, націона;іізму, було їх метою; знищен­ ня “ фашистів” Франка, Салязара, антикому­ ністичних “ генералів” Греції й Південної Л.мерики, і воскреслих хмельмичан і мазепинців в Україні. Л потім, обернувши народи в отару двоногої худоби - “ овець, во.тів і безрог (за виразом Пїенвченка), віддати їх під панування якогось “ світового уряду” того чи другого герренфольку. Про небезпеку для нас від “ современник вогнів” диявола перестерігав земляків Ш евчен­ ко, проти тих, що кликали мас “ повести за віком” облуди, брехні і тиранії. 'Га збаламучені тими “ вогнями” не слухали його трагічної пересторопі. Не слухав П. Куліш , не слухав і другий ненависник Кобзаря М. Драгоманов. Плебейським .москвофільським духо.м цього ос­ таннього була сильно заражена наша інтеліген­ ція кінця ХІХ-го і початку ХХ-го віку. Голос І. Франка проти Драго.манова лишився голосом вопіющого в пустелі. Гасло “ самостіїіна Украї­ на” Революціііна У'країнська Партія хутко змі­ нила на “ автономію” і прийняла назву У С Д І’П. Прийняла і вона програму соціялізму, як і новозаснована Укр. Пародия Паргія .Міхновськоіо. Проти .мойого гасла повної сепарації політичної, державної і ку.тьтурної від Москов­ щини, 1913 року висту пик Зіенін (в пресі) і голова російської конституційно-демократич­ ної партії Мілюков (в держаччііі Думі) і київ­ ська преса українських демократів і соціялістів, як проти гасла шкідливого для нчшої нації. Коли в 1922 р. львівська Видавнича Спілка, з почину Коїювальця, доручила мені редаї'увати відновлений “ Л Н В іс н и к” , острий протест про­ ти цього прислав М. Грушсвськиіі, бо це “ буде знівеченням всіх демократичних традицій” того журналу. І, .мабуть для рятунку тих традицііі, хутко потім поїхав співпрацювати з большеви­ ками до С С С Р (див. Л И В на еміграції, 1948 р., ч. 1). Від того часу, до наших днів, і проти мого “ Націоналізму” , і проти догми націоналізму взагалі, не вгавала пресова кампанія не лише в московській пресі совєтофілів, соціялістів і де­ мократів. Де була причина того? Причина була та, що не зважаючи на сильне поширення ідеї Оаціоналі.зму в колах нашої молоді, численні україн­ ські груші все ще знаходилися в полоні драгоманівського москвофільства. І ес-деки ІО. Бачинського, і В. Винниченко, і ес-ери Шапова­ лова, УРД П івці, галицькі радикал-соціялісти, новошляхівці, ес-ери М. Грушевського, різні “ сучасники” і “ са.мостійники", націонал-кому­ ністи і т. п. Скажуть: Різниця поглядів? Це була би за­ надто проста ВІДПОВІДІ,. Певно, що була різниця поглядів, але звідки вона виникла? Вона виник­ ла з того, що націоналісти з одного боку, їх вороги з другого, поклоня."цся різним богам. Останні ішли наосліп за “ соврсменними вогня­ ми” прогресу, марксизму, демократії, дружби народів, матеріялізму і пацифізму, і драгоманіпської пошани до “ старшого брата” москаля, від якого “ українець просить немного” (слова Драгоманова). Тоді як націоналізм нічого від нього не просив, а жадав, і не “ немного” , але все що забрав від нас “ старший брат” . Націона­ лізм вніс гасло не переконування розбійничої орди, а нсвб.іаганної боротьби з нею. А в цім була вже не різниця поглядів, а різниця психіки

збаламучених “ современнимі, вогнями” драгоманівців, - і психіки націоналізму. Останніїі не хотів “ чужи.м богам пожерти жертви” , він хотів нести на стяіу нації заповіт свосї “ правди, і сили, і волі” . І.іе була різниця в психіці людей різних заборів. О сі, в чім була і е причина вороіушіння двох таборів: Націоналізму і серві­ лізму! Драгоманов інформував чужинців про нашу літерагуру як про “ плебейську літераіуру” , отже плебейської нації. Тому й дико ненавидів Шевченка - як поета і пророка нації “ лицарства козаці,кого” , як людину зовсім іншої психіки. Так і Панько Куліш через тс са.ме зненавидів Шевченка як поета козацької, не плебейської нації, і ставши царофілом і москофілом, хва.іькувато презентував себе як “ мелкопоместного пахаря” . У такого “ нахаря” була й його психі­ ка, миролюбного “ пахаря” чужого пана. Подіб­ но й Багряний кликав Шевченка злі.зати з постаменту, бо вже в наш вік “ новий пророк гряде” , пророк бо.зьшевицької індустрія.зі.зації (і додамо: Хаотизації за ідіотизації). Леся У к ­ раїнка нротисгавляла психіку лицарства нашо­ го “ плохііі гречкосійській породі” , а Шевченко психіку козака психіці “ свинопаса” , виступаю­ чи не проти стану селянського, а проти тих

Д м итро Д О Н Ц О В

■НАЦІОНАЛІЗМ

чи

Ш

й їл із м У

Ярем - “ хамових синів” , над якими чуж іш пан “ коверзував” . Ярема “ хилився” , бо ще не хотів обернутися в козака Галайду, не знав сіромаха, що йому “ виросли крила” козацькі, з якими “ неба дістане коли полетить” . Протистав;ія;іася тут одна психіка другій, у якої - ка.зав Франко “ мозок е раб і серце е раб...” 1і різниці цих обох психік і кристія;я ненависть ідеологів .миролюб­ них Ярем до людей психіки тої нової людини, апелем до якої кінчився мій “ Націоналізм” . Бо коли чи в ідеології, чи в дії, будуть провідника­ ми нації ті “ безкрилі” Яреми, то доведе це до розкладу, хоч би як така “ еліта” й не була багата грошима чи титулами. їхній шлях завше буде шляхо.м Кочубеїв, Винниченків, чи Грушевських. Люди ж іншого типу, наприклад Мазепа, або Шевченко, можуть мати невдачі, за їх героїчні чини лишаться на вічну пам’ятку вікам ното.мним, як “ іскра вогню великого” в ще ненароджених, як грізна небезпека ворогові. Вороги націоналізму, по Другій свізовій вій­ ні, самі ж і цілком одверто висунули на арену культ людини-нлебеи, “ малоїлюдини” , як вони її назвали; а ра.зом з тим, логічно, неіували тип героя. Проголосили, що “ не герої роблять істо­ рію” (Шерех, Самчук, Іванейко), тобто, що такі великі творива, як стару культуру і держа­ ву князівського Києва, наприклад, творили не великі люди, не лаврські ченці, не Володимири і Ярослави, не герої, а “ мала людина” , людзі побуту, закохані в ті.м, щоб “ сидіти нишком” , орати землю і розмножуватися. “ Малу людину” треба було любити навіть в її збоченнях. Це для Франка осуружна стала людина, в якій “ надія завмрс і погасне чуття” , бо лиш “ хто любить, терпить, кого бій ще манить, в кім надія ще лік, той смілий чоловік” ; не гака “ ціла людина” Самчука: і мудра, і дурна, і шляхетна і інакша.

і завзята і боязка. Франко іронізував з людини, яка “ нрисмокталась до скиби” , яка, сидячи нишком під ярмом чужинця, уважала, що “ .множачись серед м ук” могла “ вирости в сісту і забрать увесь край в свої руки” . Якраз це і є життєва філософія людини сучасних “ реаліс­ тів” і перевертнів, і інших ненависників націо­ налізму, переконаних, що якраз зака їх “ ма.’и людина” , не герої, можуть робити історію, творити великі діла... Паціоналістичний “ Л Н В існ и к” і “ Вісник” між двома війнами у Львові, якраз мав за мсту збудження нового “ люду героїв” , “ трагічних оптимістів” , якими були пости і прозаїки того журналу, як автор “ Душі народу і духа націР Ю . Русов; як критик драго.манівщини М. .Му­ хин; як квадрига поетів - Клен-Бурггардт, Мосендз, О льжич, О. Тсліга, Стефанович і Маланюк (тоді ще вірний ідеям “ Вісн и ка"); ак провідниця натриціянської поезії і культу ге­ роїн, і в своїх новелах, і в книзі “ Героїчний театр” , П. Геркен-Русова. Але і вогнистий натос, і культ гсро'їзму і боротьби цих авторів, був чужий душ “ тверезих" драгоманівців, а натос “ нової людини” націона-зізму був їм “ шкідливою е.мотивністю” . Самі вони були теж “ емотивісти” , лише їх емотивність була інакша - “ ніжна і тепла” , тобто ні гаряча, ні холодна, сентиментально-чутлива, нудію-літенла. Все нрнстрасно-трагічне, сштьне і вс.нічне, намагалися вони заглушити ніжионулно-розніженнм квилінням свого літеплого серця. Тоді, наприклад, для вистави вибирали іюни не “ Касандру” чи “ Оргію” , а “ Лісову пісню” ... Тоді глибокодумну іі хвилюючу, пов­ ну своїм геніальним патосо.м Л. Українку назиіяноть вони “ ілі4)о.мноіо поеткою” (Шерех)... їх улюблений поет, коли відривається від своїх “ солов'їв щоб'ють піснями в груди” до трагічної тематики, до нової ко.заччини, навіть тоді вір­ шує про “ рідні гар.мати” ... А іншого, згадуючи про край наш під яр.мом, то хвилює його “ люд в подертих свизинах” , не зіого подерта душа... А охлялому серцю .мріялося, що коли давне велич України “ не вмре, не загине” , то не тоді, коли оживе козацтво давнє, це станеться, а цс довершить “ наша дума, наша пісня” як думав Куліш , свавільно заміняючи цею сентименталь­ щиною рядок Ш евченка - “ наш отаман Голова­ тий” . А коли в причорноморських степах знайздсно недавно скелет прадавньої амазонки із стріла­ ми, то і про легендарно-історичну постать даїшьої України розчулений газетяр повідомив читачів під ніжно-солодки.хі заголовком “ наша прабабуня"... Навіть Касандру нашу, символ гс[ЮЇчііої жізіки, воліли б філософи “ малої людини” бачити в образі ласкавої бабусі, мабузь не зі стрілою на ворога, а з дидятком на колінах... Така була їх психіка “ малої людини” , що уважала “ спокій найблажсішішим станом” , що воліли “ тіло.м і духом присмоктатись до скиби” , психіка “ номадів лінивих” , які ііс хотіли, щоб автор, який промовляв до “ живих і ненародже­ них” , ні автор “ Мойсея” , ні авторка “ Касаіідрн” - “ а но.мадів лінзівих люд героїв сотворзш". Такс душевзіе наставления забарвило полі­ тичні програми й акцію дсмократично-соціялістичіїої, совєтофільської і моски(х}зільської інтсдігенції .модерної драго.маїїівіїціни. Переду­ сім як людям “ тверезого розуму” їм близькі були ідеї жерців Шевчеіікових “ совремсшіцх вогнів” , з їх гаслом - “ немає Бога тільки я !” . Тільки на першім місці матерія, а не дух, не ідеаліз.м. Тому й рішили в братерськім союзі погодити націоналізм з кюмуніз.мо.м. Далі відкизіули всю Ш евчснкову “ схолястику” , клич “ за нами сила архисзратига Михаїда, не за гора.ми кари час!” і пірнули в багно огидного безвірства

щ N Ф

О Р М

У К Р Л ЇН С І.К И Й ІН Ф О Р М А Ц ІЙ Н И Й Ц Е Н І'Р м. О Д ЕС И . П РЕ .С - Р Е Л ІЗ № 3 (Л Ю І'И Й 1992 Р О К У )

і

^

!

J

'

'

Одеса, 10 діоіок). Попри визначення нриміпіення редакції російської газети Жовтне­ вої райради м. Одеси “ Паде-рояль” аварійним, іірацішіики цієї антиукраїнської, газети від.мовляються залишити його, нерейніовши по суті справи до сіаііу об.іоги. Місцева влада, мабуть, злякавшись відверто аіітиукраїиської позиції газети, шо дозволяс собі навіть гдузувати з офіційно-державної мови України (мабуть, приховуючи ти.м самими, що рідною мовою співробітників газети, як і керівництва району, теж не с російська, а одна з мов народів Близького Сходу), - вирішила пожертвувати газетою нанерсдолпі можливої централізації виконавчої влади. Та навряд чи цс змінить ситуацію на краше, адже в О.тесі с безліч інших антиукраїнських газет та й виключне відкриття нових на місці тої'О ж “ Па;!Є-роялю” . .Мабуть, вирішенням проблеми могла б бути дише забо­ рона в Україні (якщо вона с; насправді незалеж­ ною держ.твою) українофобської нронаганди та суворий прокурорський кон І роль за додержан­ ням цього. А поки до нрокуратури та арбітражу збираються подавати працівники “ Поле-роя;ію” , аби було вирішено їхню подальшу долю. Иеногано було б все-таки цим органам при розгляді цієї справи звернути уваїу иа статтю про вживання національної, державної мови.

Ile стосується й “ Одеського весгшіка” та дея­ ких інших видапь. Одеса, І ! -тютого. Т ут відбулося відкритгя виставки робіт молодих художників - Е. Пароника та С. Сно.даїїюка. Це перша персональна виставка художників, що працюють в Одесі. В нинішній час це особливо актуа.тьію, бо нагадує про існування української культури, якою не­ хтує вда.та. Пропонуючи “ бсз.тефіцтннй бюджет” , шо за умов росту цін та відсталости технологій виробництва негуманним і завдає ку.'іьтурі (зокрема в Одесі) тяжкого удару, чого українська нація донустнти не повинна.

11 лютого. Т’айошіий суд І Іентрально району м. Одеси під го.товуванням су;і.ді В. Загороднюка ухвалив рішення про притягнення до адміністрат пиної відновіда.тьности голову Одеської організації У П А В. Міочинського та директора Ііудинку культури Інституту зв'язків В.Карн'єнка за орпиіізацію кош|іерсшнї УПСУН А , 25 січня цього року, присвяченої нробдсмам українського націонадіз.му. їх оштрафова­ но відновідно на 400 та 200 руб.тів, хоча орендну ндату за нриміїцсння було свогшасно внесено, ї'ак неукраїнська влада українського за нрннадсжністю та переважаючим національним складом міста продовжує навіть у “ суверенній .державі” нерсслі.дувати українських патріотів за вислів обурення чужонаціональним пануван­ ням на українських землях, шо, як бачимо, триває й донині. Хочеться занитати не во­ лодіючу українською мовою в Українській де­ ржаві одеську “ фсмі.ду” - а які санкції вона застосовувала до російських шовіністів на кшталт “ новоросійських” сепаратистів та інших? Чи не час подібним “ суддям” самим опинятися за свою антидержавну та анти­ національну дія.дьмість разом із місцевою вла­ дою на лаві ні.дсудних?...

і матеріятіізму, ігноруючи історичну ролю тої сили )іуха, перед якн.м тремтів його ворттг сатана. Той, який все ж де міг, прагнув ту силу Духа зпишити, як свідчить його акція в Україні, знишсння релігії і церков, а особ.тиво церкви того архистрат ига-нат рона Києва, слугами дия­ вола (Італіна, або Хатаєвтіча... Тому й досі чужа прогресистам пропагована націоналізмом міс­ тика нашого Києва (див. “ Від містики до політики” , видане в Канаді), з гаслом “ Київ проти Москви” . З гасло.м ненависним і най­ більш небезпечним в очах московського (і не лише московського) диявола. З тої м.тсбейської психіки виходить і хитлива іюліттічна ндятформа противників націоналіз­ му, де помішане біле з чорним, праве з лівим, правда з брехнею, своє з чужим. Так і Пі. Це у них ЗВ С Т Т .С Я свободою від “ односторонности” і “ екстремізму". Мішають вони християнство з кoмyнiзvto.м, власну державність з ярмом ч у ­ жинця, кріпацтво раба у пана з союзом. Інші .юво.чять, що до Пантеону наших національ­ них героїв треба зачисдчтм і борців з М ос­ квою, і тих, що боролися “ за наш народ” під большсвнцькнм прапором. Інші - коли щезне бодьшсвизм, обіцяють дружбу московському народові, коди його нові проводирі накидати­ муть Україні замість царського, ксрсіїськівського, нове “ демократичне” ярмо. Інші воро­ ги націоналізму і з “ зреформованим” больше­ визмом иогодидися б, бо твердять, шо знахо­ дять у деяких бодьшсвицьких авторів “ більше яскравих виявів націоналізму” , хоч “ з совстськоіо фразеодогісіо” , “ ніж в націоналізмі Донцова” . Інші, ві.ткидаючи націоналізм, про­ повідують якусь мішанину різних расмстів-леніністів або расистів, які уважають себе .за герреифодьк, за вибраний нарід для панування над Україною та другими “ недорозвиненими маніями". Бо иа їх думку “ Евразія мас над Заходом безперечну перевагу та шо Україна мас орієнтуватися на Схід і покласти наголос на свою близькість до Азії" і додають вимоіу великого є.ніання соціялізму з націоналізмом. З такою бозілуз.юю садамахою і.дей немисдима річ, щоб ВОШІ мали змогу вести націю до безкомпромісної боротьби за свою Правду. Че­ рез цс і.іоя бороті,бн за свою Праи.іу взага.ті мертва Д .Т Я них, коли вони підкидають саму і.чсю борот ьби, Б очах іншіншіх жерців “ соврс.менних вог­ нів” Н И Н І Ш Н І борці є такі самі “ ро.чбійникн” як гайдамаки в очах жерців брехні, з якнз глузував Шевченко. Вони кожної хвилини готові засісти домовлятися з лснінця.ми, з москоиськтіми демократа.чи, з ііаиіонад-комупістами, з повтьми “ демократичними” хрущови.чи чи кагаїювичами, граючи ролю “ лакеїв у новій .тіпреї” . Пі люди є з .чушею сервілісга. Я к матеріалістів, їх легко залякати. Скрайній матсріяліз.м людеіі плебейської психіки “ .малоїлюдини" осдабдісх; її ндотсі.кий ( "тверезий") розум, який за сновидіїим матеріядьно зримтім, не уздрить укритого, незримого, як миша або риба, не уздрить за ітримадноіо їжею смерте;іьіюіо гачка. Пе побачить така людина, що “ розу.мнс слово” нороіа є “ брехнею підбите” . А ві.хчана всі.чяким матсріядьии.ч втіхам душа такої людини не скора на боротьбу, і країну свою для “ святого спокою” беч сунротиву ві,ч,чає “ за шмат гнилої ковбаси” , або “ за нівдуді” . А такою є психіка драго.чанівської діоднни. Від неї виразно тхне духо.м сервілізму, духом “ свинопасів", “ ла­ кеїв", “ дядьків отечества чужого". Звідти їх нсгація героїчного в історії. Звідси їх нена­ висть до націоналізму і до ііайкраіцнх тради­ цій України. Щоби з.мог.та Україна ви.тбутися цього духа ссрві.чізму, визволитися “ із іь.ми, із с.мраду, із нсво.ті” , мусить вона видвтігнуги нову каторгу

Я

Е

людей нсзхибної віри, сильного духа, з чистою кров'ю борців і ієроїн, яких слово і діло стало би мечем на катів і на тих що “ катам помагають” . М усить та кагорта не чекаю чи часу, коли “ згинуть наші воріженьки як роса на сонці” , самі собою, без ианіої сиди, через “ еволюцію” і “ прогрес” , а навпаки силою нашого духа і меча нації. Знана авторка українська, авторка історичних праць, пані Сфименко, писала про повстання козацтва на Україні: “ Сильне, горде, свободолюбне населення цих зе.чель (степової України) видвигнуло з но.чіж себе людей, які .ча.'Ю дорожили іїриє.міюстями осідлого хліборіхіськоїт) життя, яке ііе забезпечувало йому завтрішнього дня” і вважало за нривабливіше з переслідуваної звірини обернутися в степового чи ловчого пса, помінявшися ролями з ворогом. 'Гак повстала в Україні верства людей нового типу. Бо козак пе дорожив життям або майном, мав погорду до дрібних справ дрібної людини, мав потяг до річей взнесдих і великих, ис туж ив за ідилічною патріархальною філосо­ фією життя з нахилом до спокою і статики. Наро.чження такої верстви вже мочалося в Україні з 1917 року і диню їй, не доживаючій свій вік драгоманівіцииі, вирвати країну “ із тьми, із смра.чу, із неволі’’, довершити відрод­ ження давньої с.чапи нації. Ц я когорча лише з.долає не тільки “ ізбавити нас од лукавого” диявола та його жерців “ соврсменних вогнів” віку цього, а.тс й нсрсдусі.ч вимолити в Бога, щоб "ізбавив нас од всякої скверни” , щоб Дух, до якого .молився Шевченко, вселився в нас, очистив нас од скверни сервілізму, щоб дав Господь ту велетенську силу Ііух а , якою предки наші із старого Києва з “ чистою, святою кро­ в'ю ” , ломили силу поганських орд. Шоб поміг нам вигнані іі звалити московську орду, під гаслом “ Ки їв проти Мо скви!” . Бо час не чекає. РЕЗЮ М Е: З ку;н.ту “ малої людини” , драго.манівського плебея, з ненависти до героїки, виникав отже сервілізм тих “ прогресистів” : 1. Проголошуючи ііершемьство матерії над духом, вони ставали рабами матерії, шукаючи передусім магеріядьного “ добробуту” , спокою і фізичних насолод; а то.му кожній силі і'х легко бу.'ю собі з'єдна ти, “ за шмат гнилої ковбаси” у них “ хоч матір попроси” то від,дадуть, як картав таких Шевченко.

2. Відкидаючи віру в одну велику національ­ ну ідею, в свою “ правду, си.ту і волю” , як “ скскдюзивіїість” і “ догматизм” , вони хитаю­ чись між Гак і Пі, давали себе обдурити жерцям чужої віри, прий.маючи чуж у ідею, чужу брех­ ню, чуж у силу і чуж у сваво.тю.

3. Відкидаючи культ героїв і борців, як "розбійників” , “ авантурників” , “ ворогів миру і згоди” , ВОШІ давали себе залякати і стероризу­ вати, бо хлопа як того во;іа у ндуг' голодного загіряжсш", або як тих “ рабів з кокардою на добі” , шоб кожній силі корилися та “ цариці Катерині натинкн ліізади” . В одні.м, другім і трсті.м випадку вступали вони на шлях сервілізму, па “ нілях той битий, курявою вкритий, до люди всі отарою здають­ ся” (Леся Українка), під києм чабана. З такими людьми нація не буде “ кайдани рвати і вражою здою кров'ю волю кропити” . Прапором людей, що приведуть Україну до 'її великої мети, є лише прапор націоналізму, Ш евчснкового “ Заповіту” . Той прапор підне­ суть ДІОДИ нового духа і нової крови, “ козаць­ кої тої крови, чистої, святої” , не “ сукроватої” крони “ шашелів", не Івани, іцо будуть "катам помагати” , а ті, т о будуть “ катів катувати” . Люди, що відновлять героїчні традиції старого князівського Києва, під знаком Хііеста і Меча!

наі)і©налісІ Текст, іцо лрукусмо нижче -це ііернінн чнни. Вона мої'.та бути розко.дота на .десятки розділ з нової кіііігн Иадентина Мороза " У к ­ бі.дьшнх і менвінх .держав зі своїми .дннастія.мн раїна » 20-му сторіччі". Кур с ііі.і нісіо назвою не вже не ма.то значення. Поляк генер жив вже почався у Кн сві та Лі.вові і буде нро.чов- коїщеннісю П о л ів ц і ; т о їі факт, що польська жемиіі Валентином Морозом восени цього територія бу.да роз.ді.тсна між трьома імперіями, він енрніімав як тимчасову аномалію. С.'іарнй, року. Безносере.днім імпульсом до ііаінісаінія .дішастичннй ііриіщни по суті зник у го.діїїіній книги були масові прохання ( по суті -вимоги) Свроні. Цим Свроііа жи.да кілька століть; і слухачів курсу, породжені великим го.тодом за сформулюват и його можна іірнб.тнзію так: ми є ні.иіаннмн своєї династії згідно з такнмн-го історичною прав.юю. Річ ясна, що курс, який ііазнвасться “ Украї­ ісгоричіїимн правами; ця ситуація ііакла.дає на на в 20-му сторіччі", мусить початися з теми: а нас певні обов'язки її .дає певні права. Якою мовою ми розмов.іяємо і як вишиваємо свої з чим прийшла Україна ;ю 20-го століття? Саме цій темі повністю присвячено нсріний сорочки не не має жодного значення. І хоч .династії ще існували у повноті зовіїіііінього роз.тіл. Без вияснення ситуації стартового пункту б.ніску - .династичний ііриіщнп по суті вивіт­ неможливо оцінити реальну продуктнвиість рився, На його місце прийшов наніона.іістіїч“ походу"; в .даному випадку це історнчниіі іінй принцип. Л.де на українське суспільство другої ію.'ювнмарш України й українства через 20-те сто.іітнн 19-го сго.чії гя зміна ця ще не іюіннрн.таеь. тя. Чи с логічна потреба виділяти україїісі>ку Можна говорити .тише про початок процесу; історію 20-го століття в окрсмиіі курс? Справа коїщеіщія Укр;їііні як го.'ювіюї .мети в системі вточу, що для нас. Українців, 20-тс століття -то варгосгей ще тї.іьки вкоріііюва;іася в україн­ не просто нова цифра в календарі. Н а перело­ ський зага.т. Це нриве.'ю ,10 значних втрат саме в цей мі сто.ііть дійсно иаро.діілоси щось якісно нове в українському житті; тому різмиця тут ііс іьдтіо.і ііробу.джеіііія. просто календарна, а пріціциііова. 20-те сто­ ліття закінчується; так що с вже можлнвісті, (і потреба) глянути ма нього як на цілісний “ часовий блок" із власним обличчям. ♦* * Отже: умоіні, еерс.д яких Україна вхо.днла в ці нові часи. Ііеліічезіїа більшість укр;щісі.кої сгиоірафіч1ЮЇ іеригорії перебувала у 1900-.му році в межах Р.кіііської Імперії - від Збруча і Вепра аж .до закубаїїськмх верішш Кавка;іу. 'Гой к.даїпик української тери горії. що був відкроєїнні ніс.дянанолеонівсі.кнмії госно.дарямм Сврони .до Ав­ стрії, внгля.дав .дуже скромним іюрівініно з обінирінім .масивом українських зсмслі. в І’осійськііі імперії. Та саме цьому клаптикові су.дн.дася роль “ Іґємом гу” - вогнища українськоіо відродження. Моїутнім кагалізатором визво.дьннх процесів на Україні були реформи 1861 року в Російськііі імперії, що привели до лікві.дації кріпацтва і іюслі.довіїого .де.моніажу феода.ді.ної системи, з неминучими соціядьно-економічініми змімамн в бік .демократизації. Таким же імнульсо.м ;уія змін бу.іо введення конституції в Лвстріііській імперії 1860-61 pp. і .дальші рефггрмн 1867 року, що перетворили Австрію на Австро-Угорщину. Ця зміна імпер­ ської фор.чулн мала далекой.дучі наслідки не лише .идя Угорців. Все не, згідно з законами історичної логіки, було корисним для укр;гїнськнх інтересів. Але... То час луже небознечний: час шансів. Зимою в лісі спокіііно і бсзнечно - бо всі сплять. Небезпека нриходнті, напровесні: хто раніше збу.днться - з'їсть їото, хто ще соннні'і. У природі може так і не буває, а.де в історії - саме так. Цс велика небезнска в час історичного пробуджен­ ня: залишитися ноза.ду, бути намівсонннм тоді, коли інші вже пробудились і ві.дчувають велнкніі голод після .довгого сну, І якщо глянути на ситуацію не з точки зору бу.дсніїо-но.чітнчнмх дріб'язків, а з висоти орлиного польоту, то небезпек:! ;иія Українців (пере­ важно Австро-Угорщини) полягала саме в цьо­ му. Затримка історичного ритму - не було характерним .для то.діїпньої Украйні. Мроцеси історичного ві.дро.джсніїя наших сусідів-коіікуреіпїв були снері'ійнінніми й пішли значно далі, ніж в Укр.дїіщів. (І.деться тут навіть не про статистику. Йдеться про концептуально-якісну різницю. В Свроні тоді вже прийшов ч.дс росту націоналізмів. Німець жив конценцією Иімеч-

ІІЛ Д Д П ІІІІ’Я ІІІП ІП ІА , Комплекс |є,]:орм 1861 року в і’осійській імперії, ві.до.мнй попу­ лярно як “ скасування кріпацтва", привів до номіттюго зросту української активності. І! Пе­ тербурзі з'яв.тяється журіїа.т “ Основа” іі відра.зу об'єднує навколо себе кращі си.тн. По суті ііі.д цією інівіскою формується генеральний шгаб українського вілро.іжеіііія. В містах > крайні виникают ь ііеді.тьііі іііко.тн з українською мовою викладання; не в значній мірі виріїїіувадо проб­ лему .деруснфіканії шкільїііщтва. Головна ра.діік;ільііа група того часу - ііаро.тііикн - теж іюч;іла формувати українську орієнтацію. Лііалогічіїнх снмнто.мів можна нарахувати багато. Все не бу.'ю різко нрніїиіісііе ніс.'ія нсв.далоіо польського повстання 1863 року. Цс іювстаїїіія виразно показало небезпеку національното пи­ тания для імперії й викликало різку реакцію не лніііе роеіііськоі'О уря.ду, але й суспільства. По суті російське суспільство .до того часу спало. Сфера ноліттікн бу.да ііовіюю монополією уря­ .ду; грома.чсі.ка думка, як щось окреме ві.д позиції уря.ду, не ісііува.да. 'І'егіср вияснилась нова істина: російське суспільство було в ііаніощі.тьному іінтаніїі більш реакційним, ніж уряд. Скажімо, .для иайбільїіюго поетнчното генія І'осії - Пушкіна - нроб.дсма“ слов'янського братства” вирішувалась дуже просто: “ Ког.да же славянские ручьи сольются и русско.м море?” . Для нього І’осія була просто ве.дикою акулою, яка має нрнро.днс право зжертн дрібніїшіх рибок: різних та.м Чехів, Словенців і Македон­ ців. Тиск на Поляків після нридушешія повстання 1863 року означав разом з тим і тиск на Українців. І’осійська преса, на чо.ті з головним мафіозі - Катково.м - підняла крик про небезпеку “ українського сепаратизму". Сама ідея україн­ ського ві.іроджеіііія пояснювалась як “ німецька інтрига” . Публіці старанно шіиха.ін в толову дешевеньку думку, що нібито Україну “ вн.іумали Німці” , аби відірвати цю багатющу землю від

Росії й ним в ослабити. (Курнознн.м було те, що Поляки ма;ні власну версію: Україну, мовляв, “ ви.дума.ти Пі.мці” , аби ослабити... Польщу). Навіть сіонісгська преса ляка.да уряд небезпе­ кою “ укр;іїііського сепаратизму” . Це важливо підкреслити: ініціатором в ан­ тиукраїнському нохо.ді був не уря.і, а російська інте.текгуальїіа еліта. Саме вона через га.зети реіулярію ііі.тщтовхувала уря.д .до антиукраїн­ ських репресій, обурюючись “ баїї.іужістю” уря­ дових кіл стосовно небезпеки “ мазепиііства” . Панрнкла.д, газета “ Кісвлянін” , влаїнтувавши інтерв'ю з ві.домим чеським діячем Крамаржем, ниса.да: "Польське, вірменське, фінське та інші пи­ тання - все не пнтаніїя чисто окраїнні, себто другоря.дні. Мазепиііськс ііитамня б'є Росію в саму основу ії всликодержаїшости (...). От .де наша ііаїїбіл а небезпека. Мазениііськнй рух росте... .Мазеїіинсіїю із своєї галицької бази ро.злазигься по цілій південній і’осії (...). П. Крамарж висловив з.'іивувашія з нрнво.ду того не.дба.тьсгва й бай.дужостді, з якими росіїїське грома.іямство ставиться ;іо Мазениііського ру­ ху” . Стаття, з якої цитує.мо ні уривки, мас .дуже промовисту назву: “ Де го.тошінй ворог?” . Цю тезу росіііська преса (та інші інтелектуальні ііиіішікн) новторюва.да носіїііно. Панрнкла.і. ч'і с а м н іі " К іє їс т я н ін ” іін ш е з н о в у в 1914 році:

“ >краі'ііськиіі рух є ;і.тя Росії більш іісбезнечннм, ніж усі інші національні рухи, взяті ра­ зом” . І’сзу. 11.татом цієї аіптіукр:іїііської кампанії бу.'Ю закриття “ І рома.і” (українсі.кі культуріінцькі об'є,дііання-кліоби), арешти окремих діячів. Ллє го.'ювннм рс.зу.тьтатом був ві.юмии Іїа.дуєвськні'і ук;із 1863 року про заборону у к ­ раїнської мови, якої, моїс'іяв, “ не бч.то, нема і не .може бути” . Оініннвіїїись в умовах такого безіїрснеіі.дсі.їіюго тиску, українство неминуче скотилось ;ю рівня українофільства - м'якого, лояльного до імперії иаіііврухом в чисто культурницьких формах. Українофілом .може бути хтось у Франції, хто є <І)ранцузом, але ііебай.дужнії ,ю України, живе її інтересами, і через тс він українофіл. Л.де Українець в ролі... українофі­ л а !?!) - не було щось такс, якби новонароджену дитину запхнути у І1ІКЛЯІІНЙ куб і застаїнітн ;ію,дське ті.’іо сформуватдіся у формі квадрата... Ця патологія українофільства породн.та й ві.діювідні коїщеіщії. 1 тому авторами подібних КОІІЦЄІЩІІІ часом були лю.діі, що виг.тядалн до того зовсім інакше. Скажімо, Костомаров, автор “ Книг Биття українського ііаро.іу” (о.дііа з коннеіщій українського .месіяіііз.му), став потім автором теорії “ д;ія .домашнього вж и тку” . Згідно з цією теорією Українці іювиїїііі для “ високих потреб” користуватись російською мовою; у к ­ раїнська ж повніша бути мовою “ до.чаїшіього вж и тку” . Правда, іюто.му Костомарон поясню­ вав, що не було не йото переконання, а лише тактичний хі.д, спричинений ситуацією. Але цс вже не мало значення, бо теорія ця пішла у вжиток і сфор.мува.'іа у ію.дібно.му стіиіі ці.дс покоління, 1Іантслсіімон Куліш висунув в цей час “ тео­ рію", згідно з якою Українці з,датні .до культур­ ного будівництва, а.’іе, мовляв, нсз.датні ;іо будівіінцтва .держави, І через тс Україна й Росія мусять нібито організувати якийсь такиі'і кол­ госп, в якому Українці будуті. забезпечувати культурою, а Росіяни - державою. Характерно, що Куліш ціле життя шукав орієнтації на якусь чуж у силу: на 1’осію, Польщу, вкінці -на Туреч­ чину. Він був чу.довим взірцем ві.дсутіїости власної орієнтації й відчуття Украйні як стовбу­ ра з окремим корінням. “ Г ромади” все ж зуміли втриматись на іювер-

н а їш а л іс і хні ж н п я . а.'іе муси.'іи обмсжіписі. майже ііик.ііочно етнографічною працею. Лише в цьо­ му ' піароварногонаковому” варіянті українські сгр>гі>ри мог.іи нсрсжмпі важкі часи. Прнро.тнім розулі.татом бу.то і тс, т о при сисіоматнчнііі забороні будь-яких націона.іьіімх тем і тсндснцііі, на нермній ндян в українсі.кому ж т т ї внхо.тяіь соція.ті.мі ннтання, і то в иаііічк'чрітому окстремно-санк'юдоі'ському парімнії. lice ж іакм це ‘‘шароварне українофі.'іі.ство” . W . I O й іюзиїтівиу нро.чукцію, бо до певної міри мрисна.то поліцію. Як резу.іьтат, у 1872 році в.чалось засіїувагм “ ІОіо-Занадньні Оі.іо.ч І’усского Географическоіо Обіцесгва” в Києві. По суті ні.ч цією “ туманноіеографізовамою" назвою бу.чо засновано Українську Лка.чемію Наук. І Іавко.іо цієї інсгитуції відразу об'єдна.чнся кра­ щі си.іи - І Іанас .Ммрниіі, Сіарицький, Лисснко... І Іожваші.іась геа і ральна дія.чьністі,. Та імперські цербери сналн іільки о.чшім оком. І іожвав.чсння українсі.кої дія.іьносі и ві.чразу їх сно.чоха.іо; почався змову крик про "нсбс.шску мазснішсгва", носініа.чись .чоноси, і резу.'і 1.1 атом бу.ча урядова комісія 1875 року. Ііисіювкм її звуча.чн в тра.чиційно-імисрській іоиа.іі.мосії: “ Д о ііус тгн окрему .•іііературу на нросюнаро.шо.му українському говорі - цс те саме, шо нок.іасти І ривку ні.чва.чину д.ія иерскомання в мож.іиіюсіі ві,ч,чі.існня, хоч би й у .ча.іекііі .чіаіібуїіюсіі, ^'країни ві.ч Росії". Знову іюсиїїалмсь репресії, зокрема забороіін.іи ні.піл "І'соїрафічного Говарисгва” . І зно­ ву, як і в 186,1 році, го.товний у.чар було спрямовано на мову. Емський указ 1876 року був шс жорстокіши.м, ніж [іа.чуєвськіїіі. Останиііі хоч .чозво.іив .чрукувати музичні гсксіи (часом і ху.чожні тіюрн) українською мовою; Іімськіїїі указ забороняв і цс. (Він був ше раз иі.чгвор.чжемий у 1882 році). Та ж сама комісія 1875 року, шо виробила (може краще сказані виригнула) Емський указ, yxiia.iii.ia ті.чі.іігін снсіїіа.чьііі субси.чії на мч>сктк|)і.іі,сі.ку .чія.чьііісіІ. в І'а.ііічііиі. lie бу.чо .чужо С11М11 гоманічно; Га.чичніїа сгаиа.ча “ !Гєміінтом" - воп тш ем українського ві.чро.чжсііня. Ми вже оііиса;т коїщсііції Косю.мароиа й Ку.іііііа, як гиіюниі! нродукі часу. Третім із цієї су.мііої тріііці був Михайло Лрагомаїїів. Пе Гі.чсгься IV 1 про ігнорувашія вс.нікої сііа.чшиші Лрагомаїюва як ангора (чи го науковця, чи публіщ ісіа). Посіать Драгоманова цікаииіь нас у .чаїюму иипа.чку як комнонст українофі.чьсіва, і не .інше як коміюмеїгі ; бо Лрагомаїїів був не ДИ1І1С продукіом цієї епохи, а.чс іі у пс.тикій мірі її торцем. Гак, Драгоманова можна з мовним правом названі про.чукіом епохи, жергвоіо сііохн і сн.хіво.'юм ями. 1І 0 19-че сю.чіїгя (і особливо .цгуга ііого ію.човима) бу.чо, бе.і сумніву, ііайг.чіібіііою ямою в українській історії, коли навіть саме існування нації заіісречуиа.чось і заб<>роіія.'іося. 1Іро Драгоманова можна писані батаїо, і 110-різному - в за.чсжмості ві.ч того, який аспек т ііоставітні в иеінр уваги. Пас же цікав.іяіь у .чаному вииа.чку осіїоіюііо.іо/киі моменти іі,чо світот.ія.ту в кічтісксті потреб україисіна того часу. В центрі «о.чінічіїої концепції Драгоманова бу.іа. і.чея “ грома.чівсіна". С.іово це є .юеїтіь тіісіінфічіїим ііерек.іа.юм ві.чомото иа Заході терміну ''анархізм". Тут Дратомаїїіп не мусів багато ви, гуму пати. 19- тс сто.іі гтя бу.чо батате на іеорії анархізму, ііочніїак'чи ві.ч оригіїїа.іьних мнелителіи тиіі>' Пру.чона іі кінчаючи їх еііітоііами. Зті.чію з коїіцсіщієїо “ т(>о.ма,чііісіва” . світ мусить буні ‘‘сою.зо-м ві.чьшіх гро.ма.ч" Зреііі-

тою, кожен прийме цю і.чсю, ко.чи під грома.чами розуміються Україна, Литва, Данія, Японія приро.ші історичні організми, зорганізовані у формі .іержав, Л.чс Дратоманів ро.зуміи цю і.чсю ію-ііішому. В тому то й річ, шо сам феномен .чсржаші він вважав не .чніне непотрібним, а.чс іі ііікі,ч.іиііим. Ві.чьні громади, в йото ріжуміїїні, мусили оути на рівні Пацнкова, Хацанетівки, .Мирторо.ча, Жашкова... При такому ііі.чхо.чі до справи V'Kpaïiia зникає, - не .інінс як .чержавний організм, але іі як організм в.зата.іі. Кар.чіінальним мо.мснтом тут є той факт, іцо зникає усиі.чом.іення нерішшіюсти України у вартостевііі систс.мі. Україна вже не усиі.чомлюєіься як найвища, кінцева мета, заради якої існують всі криісрії іі .засоби. Гут уже нема Піевчеіікового крс.ча: Я так її, я так люблю Мою і'країну убогу. Щ о ііроклеііу святого Ііога, За неї .чуіііу ногуб.ію. Коли зникає усві.чо.м.іеіііія нації як найвиїцото шабля у варгосісвііі системі, її місце мусітть заііііяні НЮСІ, ііііііе. У Драто.манова цс “ нротрес"; саме вій є наііііінцою, сяючою зіркою в тра.чації варіостсй. І le прогрес ,ч.чя України, а 5'країиа ,чля прогресу, -цю .чороту піінз, на ;іію я-мн пережив типовий український іінс.іітент того часу; Дратоманів був .іиіііс ііаііиомії пішим виразником теи.чеиції. Драто-маїїів був іакож ііеріїїим на Україні виразним а.чеїтіо.м космоно.іітзму і .зовсім не ховав свою еимиаіію ;ю цієї і.чеї. О так, він ное.чі.човіїо ішсіуііаіі за права української мови, і наві ть часом ііі.чііисуваїїся іісев.чоїіімом “ Україііснь” (.40 речі, Лариса Косач шіріїїііі.іа взяти псевдонім “ Леся 5'країііка” саме за нрнк.ча.чом свого дя.чька - Драгоманова). Л.іо українська мова бу.ча исобхі.чііою, в йото розумінні, .чиніе ,ч.ія того, щоб .чати освіту "м ужикові” , який ніякої іншої не розуміє. Л потім все о.чію має буїи “ о.чііа мова” і “ о.чііа .чержаиа” в світі. Зара.чи сііраве.іліівости необхі.чно ні.чкрсс.іити, шо Дратоманів не був є.ніііим у цьому ііЄ|)Єкоііашіі: то бу.ча мо.чііа “ еііі.чемія” . Дратомаїїів ііаіііюмі 1 ііііііиіі у ній кос.моііолітчіїій ро.іі мабуть то.му, шо був ііайталаїїоїшііши.м іірс.чсіавіїиком нього поко.чіїїіія з я.мн. У Косто­ марова ми теж зііай.чемо ці наївні (а.іс всеси.іьні тоді) міркування про тс, шо коли “ паровоз, тс.іетраф” та ііііііі технічні мрему.чрості запон ііяіь всю ;ісмііу ку.ію, то мусить бути “ одна мова" і “ о.чна наро.чиість". Па це ми напікаємо­ ся скрізь; ІІІ0Т0.1ІВ, ііаіірик.іа.ч, свої українські іісрсіїсктішн стаїніть в за.тежнісії, ві.ч о.чііієї У - М о н и : “ ко.чи зберсжсіься мова і ііаро.ч” . І І О су іі, це був найнобсзисчніїїній час в історії україїіств;!. В Сиропі, вк.іючію з ііаііінми б.інзі,кіі.міі сусі.иімн, уже напував іірііііціііі маніона.ііз.му, шо іірііно.чив аітто.маїичію ,чо віри в перспективу нації й національного ві.іро.чженіія. Л у нас все 1110 ііаііуїшв час непіри в .майбу їнє націй, іюро.чжсінїїі нозіївісіїїчію-глобалістішІІ11М поглядом на світ як на щось нео.ч.міїїію уііііаріїе іі уніфіковане в чайбу їньому. Паную­ чі, імперські нації зоіісі\і не програвали ві.ч того. Якра;ї навпаки: іе.іа “ є.чііііої мови" в системі 1’оеіііської імперії авто.маїїічію іхшача.іа .чо.чаткові iiianeii .ч.'ія пануючої російської мови. Дратомаїїів є іі т у т ч\',човіім прик.ча.чом. ІІІ,чк[>сс.ІЮЮЧ11 “ ііаиіоііа.іістпчіїу обмежеііісіь" ііаіГшііпх f;iipoiieïici>Kii.\ націй, піп ііроііопі.чує погляд па російську і.чсю як на “ оеоб.чиву", “ всесвіт­ ню ", по зв'я.іаііч . моїсіяв. вузькоіііщіоііальїіими об-межеііііями. С'Чу.іаііькі .чумкії про україн­ ську національну справу"). Писумонуючи І1 .Ч110Х с.іоиах, .можна ска.зати, що Л()агомаііііі .іиііиися на світ, і на Україну,

через російські оку.тяри - взірцевий приклад духовного поневолення Москвою цієї категорії .ію.чей Досі >'країііа вперше в історії втрати.ча власну лінію р о звт ку. І Іетро І міг зруйнувати Батурин .чошеїгту; Батий міг так само зруйнувати Київ. Л.іе після цих спустошень духово-історнчіїі процеси України мали власне обличчя, і не були ані московською, аш татарською копією. У 19-му столітті Україна вперше в історії втрати.іа власну .liiiiio розвитку. Українські і.чсї іі теїі.чсііції (І [а.ч.чнітіряіішніїа) стали нронінційіін.м ві.ч.т.зсрка.іеііням російських і.чей та тсіі.чеііцій. Дратоманів є, в.іаснс, найвиразнішим симііо.іо.м цього копіювання московських ідей та концепцій.

1 тут зовсім пе грає ро.чі той факт, що Драго,мапів критикує пос.'іі.човію російську за­ гарбницьку політику. Він критикує її не як Українець, а як “ ііо.телюбсць” , “ нрогреснст” . І Ія критика .Москви мовою московської логіки була ііайііебсзіісчнішою, бо втягала українство шс глибше в сисго.му російського .числення. Остання праця Драгоманова .має .чуже симітюмаїч у назву: “ Пропаїціїй час” . Епоху, прожиту Україною в рамках І’осійської імперії, Дратоманів оцінює як пропащий час. І Іо суті цс ôv.ia |)азом з тим і самооцінка власної біографії. Бо ко.ін так глянути на справу, то всі ці вслухання і В Д И В . І Я І І І І Я у російські ритми були марно потраченим часом з точки зору україн­ ських ііітерссів. срактичію Дратоманів перекрсс.'іііи цією остаї нрансю все написане до чого. “ Першу еміграцію” Драгоманова -з України -ше можна пояснити чисто іюліційііими моти­ вами, Л.іс “ друїт о.міграцію” -з Галичини до Болгарії - цими мотивами вже пояснити немож­ ливо. Д уж е нши.чко вияснилося, що ідеї Драгомпіюва досить далекі від реальних потреб ук­ раїнського відродження Галичими. І’адика.іьііа мо.чодь, що .чиїш.чася спочатку па Драгоманова як па Мойсея, дуже швидко втягнулась в реаль­ ну ію.ііти'іііу ситуацію, далеку від космоію.тітичііо-"тро.ма,чських" теорій Драгоманова. Від­ чутн ії себе чужорі.чіінм тілом в українському соре.човнщі, Драгоманів емігрує до Болгарії, де стає іісрітінм ректором псріното бо.ігарського університету. Кроком шісре.ч було "свідоме українство” . Оого го;іошіий репрезентант - Борис Грінченко -вже усвідомлює Україну як окрему, ііеріїюряд ну су тність у иарчостспій системі. “ Прогрес” тут уже не инстуїіає в ролі осіювоію.іожио.чї вартости. “ Сві.чо.че українство” стало ію.мі гною течією в очах української е.чіти в ході ію.іеміки між Гріїїчсііком і Драгомаїюіюм. Оцінюючи “ свідоме українство" як іюзитивііу альтернативу до україїюфі.чьстиа, необхідно все ж підкреслити, шо в ньому шс не було жо.чшіх нлянів ію лііичію іо самостійництва. У 1881 році народовольці вбивають царя О.іексаіі.чра І. і’сакція, шо наступила іііс.'ія цього а І С І пату, вдарила найсильїіііііс ію го.юиіюму ворогові імперії -українському рухові. Як шісаіі Д.ммтро Дорошенко, 80-ії роки 19-го століття - цс “ чи не ііайг.чухіша доба в історії українського руху” . Російська мова ставала .чоміїїС'ючою в містах України. Пара.чокс снохи по.іятап у точу, шо діячі тину Драгоманова ііистуиалн за українську мову, але разом з тич... русифікувалися, бо не вироби.іи ісіасної, ук­ раїнської лінії. їхня аіттимоскоиська боротьба велась за .законами московської лоїїкн. Вони були копією російських тен.чеіщій, а копія ніколи не переможе оригіналу. (Продовження /ш епюр. 2 ! )

8

нацшалкі

ц о с л ід ж ін н я

Гр о з Ш д Щ

|

в ід к

Пропонуємо вашій увазі три цікаві, сміливі розвідки українського науковця Лє'сі Глібко. Вони можуть викликати полеміку, бо ми, українці так влаштовані - чим більше мам твердять про нашу мраісторичиість, тим сильніше від неї відмежовуємся, чим більше аргументів стосовно нашої внкліочіюсти, богообраиости, тим жвавіш і заклики до ііоборіовашія подібних тенденцій в українському суспільстві. Щ о ж, як усі націоналісти, ми презентуємо волюнтаристичний підхід до науки - особливо коли па цс є підстави. “ Відомо, що для частини росіян характерні широкі вилиці - виразна мопглоїдиа ознака” пише академік Л П С Р С Р Ю . Ьромлей у праці “ Человечество - это народьі” (Москва, “ Мысль” , 1990, с. 68). Може, не позбавлені здорового і лузду думки, яких дотримувались німецькі історики початку минулого століття в. Ш іоц та 1. Паррст, щодо монгольського походження слов’ян? Адже ро­ сіяни - слов'яни? І дуже схожі на інші монглоїдііі иа|юди. Але чому тоді українці-брати “ рус­ ских” по колисці - иастількі від них відрізняють­ ся? Може, українці не слов'яни? Ч и росіяни не слов'яни? А може пинігі татари? Адже росіяни, на відміну від українців, так від них потерпіли, бо - “ У ті часи, коли Великоросіи потрапила під монгольсько ярмо, Білорусія і Малорусія знай­ шли собі захист від азіатської навали, приєднав­ шись до так званого Литовського князівства” (К. Маркс и Ф . Энгельс. Сочинения. Том. 22, с.

18-19. Москва, 1962). Для вирішення таких хитро.чудрих питань я відчула потребу звернутися до фундаменталь­ них видань. А оскільки все фундаментальне до нас надходить з Москви, довго розмірковувати над вибором не довелося. У праці академіка Ю . Бромлея та Р. Подольного “ Человечество - это народы” (Москва, “ Мысль” , 1990, с. 68) я знайшла ще деякі цікаві відомості про “ старшого брата” : “ У минуло.му вчені (та й не тільки вчені) цю ("широкі вилиці" - Л. Г .) й інші аштлогічні риси зовнішності (плескате обличчя, певний розріз очей тощо - Д. Г.) розглядали як один з наслідків татаро-монгольського йрма, як спадок тих часів, коли Русь підкорялася Золотій Орді, нарешті, як результат змішування з татарами иа Поволжі і в корінних російських землях, куди не раз переселяли своїх "служ илих татар" російські великі князі та царі. Однак антропологічні дослідження останніх десятиліть переконливо довели, що й перед приходом Батиєвих полчищ у росіян були момглоїдіїі риси, мало того - тоді вони загалом були виражені яскравіше, ніж сьогодні. Витоки було знайдемо. Ними виявились як раз фінські плс-' меиа, котрі заселяли чимало областей Східної Європи до приходу сюди слов'ян й змішалися з ними у другій половині 1-го тисячоліття та на початку 2-го тисячоліття ііаніої ери". Ось в чо.чу справа! Н е татари винні в то.му, що “ слов'яни” стали вилицюватими. Навпаки, це слов'яни “ виїїні” у тому, іцо вилицюваті стали “ русскими” . Поширення іюлодінь, а поті.ч й перенесення центру правління князівської династії Рюриковичіп з Києва у місця, де віками мешкало корінне угро-фіїїське населення, призвело до того, що “ поступовоасимілювалися як більшість етнічних груп..., так і деякі дрібні народи (наприклад, мордва-терюханс, іжера, веііси, камчидали)” . ("Этнография восточных славян" под ред. 10. В. Бромлея і К.В. Чистова, Москва, “ Н аука” , 1987). Так, фінське племя меря, яке мешкало обабіч Ростовського озера, в літописі востаннє згадується у 907 році, оскільки пізні­ ше, “ мерями увійшли до складу російської народності” . (Авдусин Д. А. “ Основы археоло­ гии” , Москва. “ Высш ая школа", 1989). Не жили слов'яни “ издревле” на “ Великой Руси” . Я к відомо, “ ядро етнічної території ро­ сіянам утворили Володи.миро-Суздальська,

Новгородська, Смоленська й Рязанська землі, у межах котрих у Х ІУ - Х У вв. почала складатися й розвиватися централізована Російська держа­ ва. "(Ш м елёва М. И. Русские. В ки. “ Этногра­ фия восточных славян” , Москва, “ Н аука” , 1987, с. 50). Основне населения у цих землях складали угро-фіиські племена, близькі родичі ескімосів, нівхів, якутів, мансі, хаитів, бурят тощо. І’одичами слов'ян їх можна вважати хіба що в тому розумінні, що всі люди, всі раси далекі родичі, бо іюходяїь від однієї матері Спи. Про це чигаємо в тій же праці (Шмелёва, с.

34): “ Так у Новгородське князівство увійшли не лише слов'янські союзи племен - словени й частіша кривичів, але й також чудь, ведь,

Л е ся Глібко

МИ, СЛОВ’ЯНИ... розвідка про походження російського етн осу іжера, карела, лонь, частково емь і летьгола... В Рязанському князівстві були не тільки вятичі і кривичі, але й південні групи мордви, включно з муромою, мещерою, і т. д.” В усіх цих “ иско.мо русских” землях (на думку академіка Б. А. Рибакова) “ слов'яни стали колонізаторами..., які нашарувалися... иа племена фіію-угорські (іжера, карела, весь, меря, чудь). Приблизно з середини 1 тис. н. е. розпочався .мирний си.чбіоз слов'ян з аборигена­ ми та як наслідок цього - взаємовплив та сприйняття обома сторонами тих чи інших рис культури нових сусідів” (Рыбаков Б. А. “ Я зы ­ чество древней Руси ” . Москва, “ Н аука” , 1987, с. 252) Доктор історичних наук, член Американської та Британської Академії наук Ігор Д'яконов також вважає, що ведь, іжера, весь, пермь, муро.ма, мещера, черемиси та інші корінні народності Росії, предки сучасних “ росіян” , перейняли лише мову та культуру колонізував­ ших їх слов'ян, як і іх самоназву “ руси-роси” . Так, перейнявши назву, вони антропологічно залишилися людьми іншої раси. Та хіба можли­ во не перекрутивши на свій лад “ нсрейняти” чуж у культуру? Відомості, що ставлять під сумнів таку можливість, знаходимо, зокрема, у праці російського етнографа минулого століття Сергія Максимова ("Нечистая, неведомая и крестная сила ', Москва, “ Книга” , 1989, с. 6468);

“ Я к спадок від язицьких предків слов'ян, принесений з берегів тихого Дунаю на багато­ водні ріки слов'янського сходу і на його глибокі й сііітлі озер.а, цей світ зазнав значних змін у Великоросії. Із веселих жартівливих й прегар­ них створінь західних слов'ян та наших малоро­ сів русалки в країні похмурих хвойних лісів перетворилися в лютих і мстивих істот.

Таким чином між малоросійськими “ мавка­ ми й майками” та “ лішачихою” лісної Росії утворилася велика прірва, що відмежовує ста­ родавні первісні вірування від спотворених піз­ ніших. Русалок, співаючих веселих пісень дивовижіїими знадливими голосами, змінили на лісних ріках нечепури і псчеси: блідолиці, з зеленими очами й таким самим волоссям, зав­ жди голі й завжди готові затягати до себе лише з тим, щоб без якоїсь особливої провини залос­ котати до смерті й втопити. При цьому варто зазначити, що в Великорггсії навіть ііе завжди про них знають... Ось чо.чу за точними довідка­ ми про русалок необхідно звергатись на південь - до м.ілоросів". Зовсім не сприйняли “ иогіообраїцсииьіе” у слов'ян й інші поняття із культурного світу русичів; “ У Північній лісній Росії про мару збереглися дуже невиразні уявлення, та й то в дуже небагатьох місцях. Зате в Малоросії явно носять по вулицях причвустрічг весни (1 берез­ ня) зі співами "веснянок" опудало на ім'я Мара" (Максимов С. Там же, с. 41) Натомість “ росіяни” мали і мають свої “ ис­ конные” традиції й звичаї, почувши про які українець ніяковіє. Побитись, наприклад, для росіян - перша справа, і це зближує і ріднить їх ніяк не з слов’янами, але із найближчим плеск.лтопиким оточенням. Це не є думкою лише “ українських націоналістів, які хочуть відірвати український народ від російського” , й таких, як Костомаров ("Дві руські народності”, 1861), П. Ш теїіа (' Українець і московии - дві протилеж­ ності"). Так, російські етнографи зазначають з приводу бійок, що “ малороси рідко б'ються” (Т. П. Фо.міи), в той час, як “ росіяни билися щонеділі” (И. К. Копаневич). Не стосується не лише загальновідомих “ кулачних боїв” , коли починають підлітки, потім підходять парубки, дорослі і навіть старі. Б'ю ться усі разом, стіна па стіну, село иа село. З цього приводу вважаю за доцільне привести кілька картинок з російсько­ го народного побуту зафіксованих у Архіві Державного музею етнографії народів С Р С Р , опублікованих у праці дослідіїиці російських звичаїв Т. А. Бернштам ("Молодёжь в обрядовой жизни русской общины X IX - начала X X в. Ленинград, “ П аука” , 1988). В Камишловському уїзді (Пермської губернії) гості, вийшовши із-за святкого столу иа початку великого посту, валили господиню иа лаву посередині хати й шмагали віником, Зітдеріпи сарафан й сорочку. Після цього зривали свої головні убори, дякували і йшли. Таки.ч чином вони приймали молоду жінку у коло жіноцтва. Крім того, від молодої дружини чоловік вима­ гав, щоб вона повзала за ним па животі. Досить поширеним є такий звичай, відміче­ ний I I . Л. Іваїшцьким щодо Вологодської губер­ нії: “ Гу’рт парубків виходив з полімяками з двору й нападав на першого зустрічного” . Подорожш.ого били, оскільки це, начебто, знімає наслідки гріхів, які творилися на вечорницях. А вечорниці часто закінчувалися так: “ зос­ таючись ночувати в хаті парубки й дівчата лягали разом, іноді розбиваючись на пари. Бувало, що місця спільного спання визначали жеребкуванням, "в темную". Кожна дівчина віддавала господині хати яку-небудь свою річ, а парубки витягали “ жереб” по черзі, відмови­ тись було неможливо". “ Звичаї на посиденьках були простими, і дівчата в 16 років могли

ü ä ü iÄ c i »тратити цпоі.'іивісті>. "Paiiiiiie на посиденьках вдаїнтонувади “ гаски": гасили світло й почи­ нався .твальїіиіі гріх". “ Звалі.ниіі гріх" був широко розновсіо.іжеіїий па вечорницях не лише між моло.'шю- С достатня кілі.кість свідчень про звичай свя іковоIX) міжстатсвоіо снідкувашія у ве.чикій (натріархал'.иііі) сім'ї. Виразним с свідчення кінця X IX ст. з Вяїської іубсріїії. Під час свята - “ братчинн ’ "злягаються з близькими стуненя.ми рідні; невістка з.тіверем, свекри, бдизі.кі ро.тичі. Ііу.тн також вина.чки й з рі.'шими - брати з сестрами (всі одружені) і за гріх не вважа.ти". Н іс І'орьюій писав, шо згвадтуватн жінку свого енна.тля “ отна семейства'' вважалося “ нтичьнм грехом” , звичайною справою. Цс практикува­ лося не лише на свята. Може то.му па весіллях росіяші так голосили. "Весі.тьпі причитания українцям абсолютно не відомі, а у росіян вельми розвішені і поширені, за рідким виключенням, усю.ди... І’озвиток весільних та позаобря.тових голскінь зближує російську тра.тнцію з фольклорною тра.іицією деяких фінно-угорськнх народів Східної Свромн (мор.тва, ккомі, ка|)с.ти, іжера, сстонні-сету)" (Чистев К. В. в кн. “ Этнография восточных славян” . М., “ Н ау ка", 1987) Крамольні факти шо.то похо.тжеиия “ старшо­ го брата” ні.дтвср.чжуються й “ з одного боку, більшою ію.чібністю українсько-бі.юрусько-нів.чеішоросійськоіо ритуалу, .че наіібі.тьш архаїч­ них традицій нів.чснннх (нанрнклад, болгар), так і західних (нанрнклад, словаків) слов'ян, і, з іншого боку, зближенням нівнішюросійськоїх) ритуалу 3 ... ссіонським, ка()ельським, комі та іншими." (Чистой К. В. Там же, с. 408). К. В. Чистова члеи-корреспондснта Л ІІ

С І’С і’ мрн всьому бажанні важко все ж ііазв.чти українським буржуазним наніона.тістом, а було б за шо: як посмів оіірилю.чііювати такі ві.чомості, шо явно ві.тривають росіян від братньої колиски?! І'ортаємо кшн-у далі. Процес активного зростання російського на­ роду за рахунок обрусі;шх аборигенів-монголої.чів тривав (і триває) протягом усієї історії Росі йської де ржави. Іїік, сибірські росіяни (забайкальське й уссу­ рійське козацтво) протягом Х У ІІ- Х ІХ ст. іірийма.то у свій скда.ч різно.манітні етнічні слсмсіїтн (бурятсі.кі, свемківські, ііаро.чів Приамур'я та ін.). По залишило помітний слід як на фізично­ му тині сибірських росіян, так і на характер їх ку.ті.турн й побуту. І Іоморн (мешкають біля Варенцевого й Ьілоіо морів) сформувалися з місцевих груп фіноуторського, саамського й ненецького походжен­ ня шляхом асиміляції їх нрішісльцями з нівнічно-росіііських і, частково, з нситра.тьію-російських (ю.тастсіі. Похо.тжсшія пів.чсшю-східмих труп росіян (шо .мешкають на ссре.чіші течії Оки) ві.ч наро.чів Поволжжя н|Х)Слі,чковух;ться не тільки у їх зовігіїшюсті. Вона виявляється й у різноманіїмнх рисах наро.тіюї культури, особливо в ориамсііті, забарвленні о.чяіу, оз.чоблешіі житла. Пе особливо помітно на прикладі труни, ві.чо.мої під назвою російської мсшсри, яка виникла в ре­ зультаті аснмі.тиціТ аборніеиіюго фінського на­ селення іісчис.тснни.ми слов'янами. 1’осійська мешсра лока.тізува.тася в північних частинах і’язанської і Тамбовської областей. Частина мсшорн зві.тсн в Х У І- Х У ІІІ ст. переселилася .чалі на пів.чснннй схід. Гсіютнп цього населен­ ня, давно вже обрусілоіч), проявляється тепер і

на території Псіїзинської й Саратовської облас­ тей. Скільки малих народів (не каж учи вже про окремих їх представників або групи) поглинув “ великий советский русскоязычный народ” за часи Радянської влади? Ьдизько сотні... П ажаль, за останні століття поповнили ряди росіян й кілька мільонів українців. Ця частка {юсіян чи не єдина, яка має слов'янські корені. Поруч з усіма наведеними вище фактами ви.чається ііедорешіи.м башути у тих самих книжках головний догмат імперської історії: “ формувашія російського стиосу своїм корінням бере ночагок з давньорусі.кої народності, в на.чрах котрої скла.чнся нсроду.чови для утво­ рення трьох споріднених східнослов'янських ііаро.чів (російського, україмсі.кого, білорусько­ го)” ("Этнография восточных славян"). Так, НС не той принцип, котрим Російська імперія могла б поступитись. У сере.чині мину­ лого століття професор <1>ранциск Духінський посмів опублікувати у Кракові результати своїх .чос.ті.чжеііь, з котрих випливає, що великороси й антропологічно, й у культурному відношенні не належать до слов'ян і тому повніші називати себе “ москалями” . Рікійськнй патріот А. Пііпіи (див. роботу “ Тендсішіозшія Этнограф!я’') зая­ вив, що теорія Духінського не вірна й не може зайняти в науці місце, оскільки... вона не прнноснть корнеті на(К).чу, царю-батюшці й Отечеству... Ото й думайте: чи то українці не слов'яни, бо не ію.чібиі до головних слов’яп-росіян, чи то росіяни, як угро-фіии, ис лише не слов’яни, а й не іп.чот;вропейці.

УКРАЇНА - ПРАБАТЬКІВЩИНА ІНДОЄВРОПЕЙЦІВ Іи.чсювроисйеька спільнота... Мовна, антромолоїїчна... 1н.ч(х;вронеііські мови (тобто слов'ян­ ські, балтійські, германські, романські, іранські, індійські та багато-багато інших) поширені за­ раз на усіх контниснтах. Прн.чавній корінь нашої прамови пустив моїутні гілки й зро.чнв рясні овочі. 5 тисячоліть минуло з того часу, як розійш.тнся наші спільні прс.чкн з своєї прабіТгьківшніш 110 всій Свроні, нішлн до Ірану. Гам змішалися з аборигенами й створили свящсину “ Авесту” . Частіша пішла .чалі. В Індію (північ­ но-західну частину субконтиненту) вони потра­ пили лише у 2 тис. до Р .Х ., а потім поступово розселились у східно.му та нівдсішо.му напря­ мах. Гам вони зайняли ішпіїшс положення іі.чд місцевим чорним населенням, стали вищими кастами. Назвали себе аріями ("б.тагоро.чііим и '), і явили світу “ Рігведу” (та інші “ Веди” ), яка стала фундаментом, па котрому протягом віків скла.чась ііі.чійська цивілізація. (■’Рукопис­ ная книга в культуро народов Востока” , М., “ П аука", 1988,'с. 16. ) Ці ііай.чавніші ііі.іійська та іранська пам'ятки “ І’ігве.ча” та “ Авеста” “ у своїх ііаііархаїчпіших частинах настільки близькі одна о.чііій, що можуть розгля.іаіпся як 2 варіанти одного пер­ винного тексту" (Едизареіікова Т, Я, “ Индои­ ранские языки” , в ки. “ Диитвистичсский эн­ циклопедический словарь” , Москва, 1990, с.

190). Звідки ж виїїесди арії цей первинний текст? Де вій виник? Па тій землі, що зараз зветься Укр.чїііою. ІИе й досі і в Північному Причорно­ мор'ї і в ІН.1ІЇ залишилось чима.то подібних за звучанням і тотожіїіх за змістом назв божеств, річок тощо. Це, за словами О. П. Трубачона 'Эта.чае цінну можливість датувати початок ііі-

дуїсіїкнх вірувань часом проживання ііі.чоєвронейціву Північному Причорномор'ї” . Па тій землі, звідки виїїссдн арії "Авесту” і “ Ріі'ве.чу” , досі живуть нащадки аріїв, тих, що не іюкину.ти батьківщину, і .юсі пам'ятають й співають ті самі священні гімни, що є і у “ Ріівс.чі” , і в “ Авесті” . Пі гімни звуться ко.тядка,мн, щедрівками, веснянками, купальськими піснями... Україна бу.'іа тим місцем, .чс склалося я.чро ііі,чоєвроіісіісі.кої спільноти, "про що свідчать архео.тотічні знахі.чки на Україні, сліди .мовіїнч контактів з фіііо-уграми..., арійські сліди 'в топоніміці і і і.чроніміці Таврії Північного При­ чорномор'я та ііш і.” (Клизаронкова Т. Я. Гам же, с. 189.) По всій Україні знаходять архео.тогн давні арійські гіоселешія IV - lll riic. доГ. X. Вперше їх дослідив В. В. Хвойко біля села Трипілля на Київщині нанрикіїїці 19 ст. 'І'о.му й назнали їх “ трипільськими” . Пазнпають аріїи-тринільців також ііі.чоєвронейнями, нраііі,чоєв|юнсГшями, бо вони .ча.’їн початок усім індоєвропейським ііаро.чам. Щ е їх називали ііі.чогсрмаїїцямії. Ьоїх помешкання розкопували також і у Германії. Помітивши ію.чібіїість знай.чсіінх предметів (з іюзначкамн тризуба, свастики тощо) з ііі.чійськіїми, а також спираючись на деякі інші аргументи, німецькі дослідники вирішили, що Германія і є гієїо зе.м;іею, зні.чки понесли свою культуру у світ арії. Ллє ііаснрав.ті зііай.чсні у Германії пам'ятки арійці залишили, коли вони вже іюкннулн свою Прабатьківінииу Україну, оскільки знахідки у Германії, Скан.чиїїавії набагато молодші за ві­ ком. між знайдені на землі Укр.чїііи. Але то.чі іде нього па знади, або не хотіли знати. Пізніше ця

помилка німецьких архсо.іогш була возведена в ідеологію, її взяли на озброєння і.чеологи “ тре­ тього рейху” . Спираючись на сучасні методи досліджень й нові археологічні та інші знахідки більшість вчених, снсціалісти з різноманітних галузей науки, о.чіюстайію визначають локалізацію ко­ лиски ііі.чоєвронейців у північному Причорно­ мор'ї, а, точніше, у І Іадчиіпряніцині та Падчністрянідині, Серс.ч радянських дослідників, що дофнмуються такої думки, відомі вчені: Абаєв Б. І., Трубичов О. П., Залізняк А. А., Гііідін Л.

A., Ді.якоііов І. М., Г. М. Беигард-Левіи, С. Л. Грантонськнй, також археологи: П. Я . Морпсрт, B. П. ІІІилеіі, Д. Я. Телегін, К. Ф . Сміріюв, Є.С. Кузьміїїа та інші. До цього ж висновку дійшов і Міжнаро.чііий симпозіум з етнічних проблем давньої історії Центральної Азії, шо ві.чбувся 17-22 жовтня 1977 р. Лсі.мов М. С., аналізуючи .дослідження нього питания радянською наукою, у своїй доповіді на симпозіумі зазначив, що найбільшу кількість іірибічшікії! м.чє точка зору, згідно з якою "ііраііі.чоарії та нраііі.чоіраіщі в епоху, що пере.чуваля їх розмсжувашію... жили на території ІІІіі.іенію-Східіюї Сврони. П а захист цієї тези висуваються лінгвістичні, географічні, історико-культурні, міфологічні аріументи... Саме в Південію-Східній Сиропі, на думку більшості ра.чянських лінгвістів, необхідно шукати пра­ батьківщину ін.чоіранських ііаро.чів. ... До цього варіанту розв'язаміїя питання шо.чо мрабатьківіцини ін.чоіраннів схи.чяються й чимало радян­ ських археологів” . (Этнические нроб.тсм(>і .древ­ ней истории Иеіггра.тьіюіі Азии: -Междуїіародньііі симпозиум, м .. Глави, ред. вест, лит., 1978, с. 17-18. Этнические проблемы истории Пен-

10

наїшнагасі

тра.'іі>иоіі Азии її дрсииосіи: Груды Междуна­ родного симпозиума М., “ П аука", 1981, с.

36-37). Окрему думку 3 цього приводу мають 2 ліптвіста: Іі Іі. Іванов та 'Г. Іі. І'а.мкрелідзс. Прабатькіїнциноіо ііідоєироііеііціїї, місцем, де склалася нраііідосвроіісйська мова і звідкіля іюинірилися 110 світу мови ін.юєвронейської сім'ї, вони вважають не Україну, а Закавказзя, Ііір-мснське нагір'я і частину .Малої Азії. Іі числі .чово.іів на користь гінотсзи її автори приводять вузо.і .чапніх “ вирахуваних” слів, пов'язаних з дісслова.ми “ запирати” і іменником “ запор” . Але архео.чоїїчні дані іюка.чують, що на цій території замків і запорів просто не бу.чо ще взага.чі не лніпс в нору, коли іюча.чося, згідно з Гамкрелідзе і Інаїїоннм, бурхливе ноннірсіїня ін.чоєвронсйііів, але іі тисячоліттям іі навіть тнсячо.ііттямії ііізіїііііе. 'І'ут археологія виїїравляг: помилки лінгвістів - зазначив Г. А. Арсіїїяіі під час наукової наради у Тбілісі з ііитаїїь “ Іізасмо.чії наукових дисциплін ііри ниріїнениі нроблс.м іюхо.чжеііня народів” . Доію.чи щодо “ необгрунтованості” сміливої гіпотези Іванова та І'а.чкрс.ті.чзс приводили філолог Г. Іі. Джаукян, історик і етнограф О. М. Джапарідзе та інші учасіїнки нара.чн. О. М. Джаиарі.чзс, зокрс.ма, зауважив: “ Бачити у Закавказзі і частині .Ма.чої Азії нрабаті.ківіцнну ііідоспронеііців поки що немас підстав. З іісресуванпям ііі.чосвроііотіців, як нідо.'Ю, часто пов'язуючі, ііоіііиреіііія коня, котро­ го ііі.чосироіісііці іісріїїими о.чо.маїїіпи.іи. Але в Закавказзі свіііськіні кінь, су.чячи з розкопок, з'являється дуже пізно, ііс те що у І Іівіїічно.му Причорномор'ї” . 'Гак, кііііінцтво разом з аріямм-коиярами розiioiicio.ui.iocb по всій Сиропі, Капка.чу, Ірану і т. д. саме з території Украйні. З давніх давен тут “ па ні.чміїїу ві.ч усіх іпііінх регіонів розвніїа.чося коїіярстію” . СГру.чы .Мсж.чуііаро.чііого симпо­ зиума, с. 37). Пр<) те, що нре.чкії індоіраііцін іиійніди з України говорить іі “ характер госно.чарсіиа, де домінувало пересувне скотарстно..., при розвит­ ку в ряді районів рі.іьіінцтіїа, культові уявдеіііія, зв'язані з коие.м, бико.м, вівцею, культ вогню все це пе.іьмн ію.чібіїе, за ду.мкоіо дослі.чників, до тієї моделі індоіранського сусіїі.чьства, котра постулюється .чііітвістичіїн.чи .мето.чами” . (Там же, с. 37). Є. С. Кузьміїїа і К. <|>. Сміріїов у .чононіді на си.міюзіу.мі “ Походження ііідоіраіінів у світлі ііайііоиініих архсо.чоїїчініх даних'' ствер­ джують, що у формуиаііііі ііідоіраііціїі важ.тнву роль зіграло населення, що іірийііьчо з захи.чу, з так званих “ нів.чеіііюросіііських" стенів, тобіо з Украііііі, і “ таким чином, досягається снівіїа.чіїїіія археологічних та історико-діїїгвісгіїчііих да­

них про місце та час формування носіїв індоі­ ранських діалектів та про шляхи їх розселення” ( Гам же, 1978, с. 35, 1981, с. 112). У формуванні аіттромо.чогічпото типу насе­ лення ІІсіїтральної Сврони згідно з доіювішчю .чос.ті.чііика І'. І'отх з Угоріциііи, велику участь брало населення нсо.іііичмої дпіпро-допецької культури, а також мезолітичне населення У к ­ раїни. (там же, 1981, с. 198). Р. Гірінмаїї (ті)раішузька Ак.чдемія) у допові.чі "Іран і міграція ііідоаріііців та іранців” зазна­ чив, ІДО прабатьківщина як індоаріїв, так і іранців зііахо.читі.ея у Східній або Піидеііію(Іхідпій Сиропі. Сіам же, 1978, с. 37). Доелі.чшік С. А. Граітювськніі у .чононіді “ Сіра кераміка” , “ розіїнсана кераміка” та ін­ доєвропейці подає більш точні коор.чніїати розмііцеїшя індоєвропейської єдності: “ Археологія цілком ніївер.чжус традиційну локалізацію ііі.чоєвроііойської єдності перед її розиадо.м у Сиропі, ііриб.інзіюу межах території від Балкан до районів па північ іі гііішічіїий захід від Чорного моря” . ( Гам же, 1981, с. 246). Зараз це етнічна територія українців. Про це читаємо іі в ііііііих .московських ви.чаїїііях.* <1)уіі;иімента.ті>ііе іш.чаїїіія “ .Мифы наро.чов мира” (М., “ Советская Энцик.чонедия” , т. 1, 1987, C. 527), де ііс.чає навіть такого поняття, як “ українська міфті.чогія” , так визна­ чає іірабатькіїішіїну індоєвропейців: “ За археолоіїчшіми іі .чііігпіетмчіїнми джере­ лами, рання об.часті, іеііуваїїіія носіїв стародав­ ньої ііі.чоєїіроііеііської кулыури в 4-3 тис. ;ю її. е. локалізується в ііііі.чеііііоросійських етеїіах, на іііи.чеішому сході Сврони іі північному сході І Іередіїьої Азії.” Більш пізнє вті.чаїїіія ("Дрсвіїне цивилиза­ ции", .М. “ .Мысль” , 1989, с. 140) уточнює: прабатьківішіиа ііі.чосвршіейців, в тому числі іранців, не в Азії (їй в Передній, мі в Середній), а лише в Сиропі, а саме в “ иів.чеііііоросіііськнх стенах” , тобто на Україні: “ До ііе.чавіїї.ото минулого вчені з.чебільнюго вбача.чн нрабатьківіцину іранців в Сере.чііііі Азії іі ііітнлятаїочих до неї jTaiioiiax, зиі.чки в IX-VII1 ет. до 11. с. чаетниа іранських іі-чс.меи іюііря.мувала до іранського млата. Але в наш час чимало сііеіііа.чістіи ехн.іьиі ііважатп, що іранські пле­ мена попрямували ,чо іі.чата із ііів.чеііііоросійських стенів через Каваказ. 1Іанрнкла.ч, на думку R. І. .Лбаєііа, ііриііаіімі на початку 2 тис. до I I . с. іранські іі.че.мсіїа зііаходн.чиея на пів.чні І’осії, а нізіїііііе частина їх нонрямува.іа зиі.чтн через Кавказ і вз.човж нівіїічіїого узбережжя Каспійського моря ііі.чііовідіїо в Іран і в Середню Азію, в той 'іас як скіфи, які також є іранцями, залніїїнлнсь в Південній І’осії” . Частина аріїв залішіилаеь на зе.м.іі України. Г н - М , х то вважає, що арії хоч і були на тсрспі

України певний час, та німіли звідти, і тепер тут мешкає населення, що не має з аріями нічого смільного, дослідник С. А. Грантовський пояс­ нює; “ Па межі 2-1 тис. до и. е.... іранські пле.чеііа жили в європейських стенах,... н.чсмена цілко.м не облишали європейської частини степової зони, але відбува.тося розссдення звідти і'х окремих груп” . Тобто, з Украі'ни пішла дише частина аріі'в, інші ж за.чиши.іись. Тут утвори­ лася протослов'янська єдність. Про.чальніу його долю читаємо у “ Мифах ііаро;юв мира” (т. 2, М., 1988, с. 450): “ По мірі розселення слов'ян з праслов'янської території (між Іііслою і Дніпром, псре.'іусім з області Карпат) по центральній і східній Сінропі від Ельби (Лаби) до Дніпра і від південних берегів Балтійського моря до півночі Бадканського півострова, відбувалася диференціація слов'ян". Гак розпалася індоєвропейська єдність, поті.ч-сні.тьнослов'яііська. Аріі-трннільці частннамн залиіналн свою ітрабатьківіцнму. Поклали початок багатьом мовам, культурам, народам. Колонізували, братались, мішались з ііегро'ідами (наїїр., в Індії), з моїігло'ідами (нанр., з угро-фінами в ‘Ч’осії” ). їх ііаша.дки все .мсінііс й .ченінс нагадували і'х зовні. Але вони .зберегли .мову й, частково, культуру, уяїс'іеііня про світ. Зберегли іі розпину.ти. Тому іі зараз і на Україні, і у далекій Індії співають близькі за змісто.м й мовою релігійні гімни, * Примітка. Очевидячки,бажаючи подвиза­ тися ;ю надбань Українськоїзе.м.ті, ие.тіікоросійські іі 'їх сна.чкоємці радянські вчені традиційно й іюслідошю не визнають права окремої Україн­ ської землі і 'її культури на існування, ііривдаснюіотт,, іменуючи її “ ііів.депноросійськими сте­ нами” , або просто “ Пів.тенною Росією” . При цьому вони старанно не бажають пам'ятати, що .чоііе.чавіїа ніякої Росії (на иід.міну від України) взагалі не існувало, а на всіх її просторах жили різноманітні утро-фінські племена та інше моит.'юі.чнс населення, яке й не здота.чува.тось, що не.чабаром втратить свою мову (а.те не зовнішню ію.чобу) і станс зватись “ вс.тііким російським ііаро.чо.м” . Судячи з тсрміїю.чогії, що її вж и­ вають ака.че.міки АП С Р С Р , І’осія (з центром у .Москві чи Петербурзі) ісііува.та завж.чи, тому землю Украі'ітн (тактііі термін і'м іаага.ті певі.чомий) вони називають “ І Іівдсінюю Росією” . Пе абсур.ч. Росія як вона є сформувалася кілька сто.тіїь тому, але не тмсячо.тіть. Виходячи з істортічіюї логіки доречніше Росію називати І Ііішічію-Схі.чіюю Україною, бо почала вона формуватись як провінція Киі'вськоїРусі. Але не ііавіїакн. Пізніше Україна й дійсно на певний час с га.та провінцією Росії. Але не в ті давні часи і не зараз.

Погляди М . Гр уш евсько го та його сучасників на п р о б л ем у походження індоєвропейців. у сноі'й фуіідамонта.’іьній праці “ Історія Ук- культурного розііігтку: знали ііайважлиііііііі ме­ раїнн-Русії'' М. Груїіісвськиіі нри.’Н.тни багато тали (брон.чу, золото, срібло, залізо), були .чобре уваги питанию ііохо.чжсніїя ііі.чоєвронейськнх ознайом.тені з х.тіборобство.м, ма.ти значно рознародів. Вчений грунтоиію описує погляди, що вннсіїиіі і тромадсько-нолітичннй устрій, І в нанува.чи ;ю середини .минулого сто.тіт тя: такім високім культурнім стані нрнходилн поо­ “ Признавались ііевнимті і перейпьчи навіть у динокі ч.тсіїн індоєвропейської родини в Єиропідручники погля.чи, шо велике ін.чоєвроіісй- пу. ськс племя (зване також ііі.чогерманським або Та починаючи з кінця 50-х років X IX ст.; арійським), в скла.т котрого входили предки чи “ цілий ря.ч учених виступив проти азійської асимілятори* сучасних слов'янських народів, теорії, переносячи іидоснронейську нравітчизну мешкало перед своїм розкладом на ноо.чннокі в Європу та умішуючи її в ріжіїих краях галузі! і групи в Азії, на західних зіїрях Бо.тор- останньої, і тепер європейська теорія рішучо тага і -Мустага, на північ від Гііідуку (історія переважає.'' ( Гам же, с. 43) Україїіи-Руси. Львів. 1904, с. 42) Вперше з вато.мимн аріументами за свою І'акож нажалося, шо в Європу вони прийшли європейську нравітчизну виступив Бснфсіі у вже після того, як 11 Азії дійшли значного 1869 р., а найбільш солідно аргументував теорію

схі.чію-європойської правітчизіїи ІІІра.чер. Далі Груїіісвський дає огляд наступних розробок ІІІ11І 11Х авторів з цього питания, який коротко можна но.чати у вигляді таблиці (див. таблицю на стор. 24). * ГІріїмітка. “ Утерті назви "індоєвропейське іі.темя", “ арійські народи” можуть ужигатись тільки з певним застереженням, означаючи наро.чи, шо говорять індоєвропейськими мова­ ми, хоч іш.іежать безперечно до ріжних асимі­ льованих рас" (Там же, с. 42) Так, наприклад, росіяни вважають себе індоєвропейцями, бо є носіями слов'янської мови, хоча аіітропо;югічно вони-угро-фіни, колонізовані і асимільовані с;юіГянами. (Продовження иа стор. 25)

шірналісі

11

Ф І;іЬ О З ()Ф ІЧ Н А С Т О Р ІН К А суб'єкт рефлексії присутній у то.му, що він облтіччя, спій шлях, свій інтерес. В сті.ті нашої мається на увазі. Суть нації у тому, що як рефлексії є втілинати на 'н реалізацію, так само, як наша реалізація залежить ві.ч яксктті націо­ суб'єкт вона вже є. (Автор вибачається за нав'язливі ноіпорсішя нального суб'єкту. 'І'ут має місце пряма аналогія з людтшою. Людська особтістїсть є сумою миттє­ того самого слова.) Нація твориться рефлексією її членів, зверне­ вих особистостей і кожна рсф.тсксія прямо ною ,40 цілого. Нація - як людина - це дуже впливає на неї. Але якість кожної рефлексії є багато ріжіїих речей - це і мова, і культура, і похідною від якости цілої особи. Тобто якісний розвиток культури, як такої, і зага.тьнонаніоііа.тьіінй ринок, і т. ін., а.те забраїшіи в неї лише реф.тексію, особнстїсть будемо взятої в широкому розумінні, пов'язаний з мати вже не .тю.чиїїу, не націю, а щось мертве ианіома.тьшім процесом. Осіюшінм кулі.туроісшіим чннникттм СТ.0Г0ДНІ є розбу.чона нації. чи іцось божеві.тьііе. Серйозне усві.чо.млешія нації як інтегрованої Позаяк культурний нроцес є найвищою “ за­ особнсіостті (тобто спртіііняігя нього не як гальнолюдською вартістю", то, розбудова нації, метафори) розкриває нам дуже багато речей і зокрема розбу.чова Української Нації - є актом здатне зміннтті багато наших уяндснь. Усвідом­ найвищої моралі. Моральну оцінку всім явищам лення того, шо існують виші особистості є .чуже сього.чсішя можна давати тільки з точки зору важлніш.м у н.тяні розу.мішія мора.ті. ІІс є цього акту моралі найвищого напруження. Иган “ нація” не є мінливим і ііетюов’язковим ііина.чковим, що прорив в еттщі, здійсиентій ІІІоненгауером і Піцше снівіїа.чає з часом зфор- мо.менто.м в бутті людства. Він є т ією необхідною мування німецької нації і ііершнмн спробами о.чининсю, че(х;з яку чнстиіі ;іух може найбільш НОВІЮ, в усіх аспектах, оносере.імнтнсь в житті. Через манію .тух має своє ні.чіенс оносерсджения (,чух оіюсереджується цілісно). В зв'язку з цим треба розуміти націоналізм, як вищого змісту релігійне зусилля. Паніоиалізм є ііістру.меитом “ чистого розуму” зараз. І’ І-ЗЮ М К; Всі спроби протиставити націоналізму так звані зага;п.ію;но.чські наргостн є або підступа­ ми ворогів, або чарешія.м божевільних. Інша справа коли ми згнкаємось з системою “ заіалвію.тю.чськнх вартостсії” як з ідеологією, націоналізму. Як би ми не ставн.ттісь ;іо них, шо мретсн.чує ма уміверскльність. Система вар­ ясно о.іне, шо нрс.чмстом етикті вже не може тостей ііаніона.тізму взагальній частині ідеології бути .тише .тіо.нша, 'ґї стосунки з ііііші.мті і з безумовно має інше нохо.чжсмня і є іншою, ніж 1 ІО Г О М , нре.чмст етикті - не так само інтереси систс.ма вартостсії лібера.тізму, ііого Ідсолоіії інтегрованої оеобнстосгн, нації як ні.того. ” зага.ті,нолюдськтіх вартостей". Сенс .тоньїв'очасіюї історії уяіі.тяється нам як Кожна етична система вартостей, кожна процес зформування вншої особистостн, сьогод­ ідеологічна і філософська система будується нішньої - як ііроттістояння Гї .чезінтегруючнм навколо якоїсь сильної симпатії, «філософія ■ процесам. І Іаніона.тіз.м, як .маніфестація ііаніо- маніфестація нсрсдчуття, як каже Курииський. ііа.тьної рефлексії, як зуси.т.тя, спрямоване в бік Ці первісні почуття, симпатії прості і чисті. імтегранії є, таким чином іісобхідни.ч рушієм і Між тим чи іішітім почуттям, стімнатією, вподо­ нере.'іумовою поступу лю.чства. Усі антиііаніо- банням неможливі ко.чмроміеи, бо вони є прості. на.тьні і атніїаніоіш лістичіїі зуси.т.тя, такі, як Взаємо.чія збу.чоиаинх навколо них систем наркосмоно.тмптізм та .чсмокрагія, є нря.мо і безза­ тостеіі здійснюється в процесі війнті. Причому перечно ворожими іюегуїюиі. одна з систем все ж має нсремоїти. Синтеза Нація не данність, а резу.тьтат історії. Ко.тн реальна або як перемога, або як поразка. ми говоримо про історію того чи іншого наро.чу, В основі маніона.тізму і снсгсмн “ заіалвіюми говоримо про історію території, тих чи інших людськнх варгостеіі", бс.зумоіню, лежать різні груп, іюслі.чоїііюстії ;іії тих чи іішінх осіб і .тише симпатії. З о.чного боку цс “ лігешю-сети.чснв пізньому часі, ко.тн ііарі.ч ііабтірає ознак та.тьна .тюбов до спокою, ідилії” (Д. Доіщов, са м о в и зн а ч е н н я. Натомість, існує розуміння нації, як певної особтістоетн, стає нацією, ми можемо говорити передмова ,40 “ І Іаціона.тіз.му” ), з.чругого боку ні.тісмосгн, є.іности незалежно ві.ч кор.чоїіів. про нього, як про суб'єкта історії. До того .'ш -тюбов ,10 боротьби, милування ударом. котрі іїоб'є.чнують чи розтніїаюгь. І іе розуміння говоримо про етнос, тобто про суму тих чи Мн.тувамня Хрестом в м'яких руках гладкор(>з;іиіі,тяється націю як с.чність, що з.іатна бути інших зовнішніх ознак, про труну етносів. 1 ось втіго.теного нротестантсі.кого пастора під час діючою, котра характеризується ря.чом зовніш­ з якогось часу, нсіі етнос, неіі конгломерат му.чної не;іі.н.мої проповіді (як си.мвол ніх ознак і визначається окремою наніоші.тьною починає усві.то.м.тюватнсв як о.іме і окре.ме. Він -тібера.тьної Сврони). спі.іомістю і ію.тсю ч.теніїі нації належать ;іо неї. починає .тіятті нажні.чо.міств і в середині сві.чоМилування хрестовим іюходо.м. Чи є еві.іомість і воля суттю нації'.’ Ден І’еііет у мостТІ .тю.тей, і мається на увазі як суб'єкт. Тобто Паніоналізм в самих початках є д-чя свого книзі “ іеорія нації" (в-ію “ Сучасна Україна", він стає нацією, живою особистістю, для котрої адепта “ яскравим, виключіш.м, всеобій.чаюіюстіііно мають місце момент н са.моусві.чом.тенМюнхен. 1959 р. ннше: (на 161 еторінні) "П і чн.м” . І саме бажання яскравостті, виключности, сві.іо.хіість, ні ВО-ТЯ не можуть бут и сут тю нації, іія. Нація єбі.тьш високою, абобі.тьні загальною всеобііі.маючостті зроджує ііоіо. бо ВОШІ є функцією ні.імста, що ним способом особисттсіто, ніж лю.чиїїа, і сніиві.тіюситься з Пі яскравою, ні внк.тючною, ні вссобііімаюнрояіі.тяєіі>ся. Отже існування сві.чомости і воді .чіодніюю, як людина розтягнута в часі, тобто чою - не є ,чля свого адепта система загадьію.тю.чнна, як свііі ііотенція.т сііівві.'нюситься з -тюдсвких вартостей - прапор ліберадвіюї де­ означає, шо поза ініми існує підмет..." І'ак, а.те що є ні.тметом, чому спроба схонитн собою в окремі мо.ментті рефлексії. Ві.тнові.чію, мократії. ііого не в.таєгься, чому він тікає, ко.тн ми .тю.чевка рефлексія є втнцою, коли у свідомості Само собою зрозуміло, в ній статті мова й.че нро.терніись крізь хащі різіюмаміїних зоиніїїі- ;ііє наніона.тьшій суб'єкт. не про узго.іжсшія націоналізму з лібералізмо.м. Нація 11 норівмяшіі з .тю.чиною є вищою іюстеи ііаб.тнжаємось.чо нычо'.' І Іі.чмет ве.іс себе 'І'ут є спроба на.міттітті шляхи ідеологічної пере­ як кожна норя.тна остібнетїсгь, як бу.іь-якніі особнстїстто. Лю.нша так чті інакше, є неіша моги наніона.тізму і зііншеїшя прапора лібера­ о.чмобічінств. Нація є великою імтетраиією всіх .тухоїішііі суб'єкт, котрий визначається спря­ лізму - ідео.чоїїї “ заіальнтт.тіодськнх вартостеіі" муванням рефлексії, і є .тіішс спрямованням о.Чіюбічиосгей, вона є цілістю і тільки ця особис­ разом з нранороноснем. тість реа.тізується в устіх аспектах ,чуху. рефлексії. Дмитро К О Р Ч И Н С Ь К И Й Нація - не виша особнстїсть. Вона має своє Існую іь акти рефлексії, в кожному з яких в Україні приходить час відновитись від нсрвісмого, нримітивноіо наніонадізчу, котриіі роздивлявся речі тільки з точки зору наніонально-внзвольної. Як і на початку століття, нашим ворогам с шо занроноііуватн інтелектові, котриіі шукає іюжнвн, котрнії шукає чогось нового, складного і великого, чим можна було б захопи­ тися безтямно і беззастережно. З нього приводу хочу навести ;кюру думку ноіаної людини, внс.товлсну у нікавііі прані “ Моя бороті>ба” : якщо рух не має нової і вс.тнкої і.тсї, то ііоі'о приречено на нсв.тачу... Секрет успіху Вс.тнкої Французької І’ево.тюнії в тому, шо вона внсуну.та нові і.тсї". Воротам є що запропонувати - не російський фашизм, цс нова вс.тикоіміїорсі.ка ідеологія, що інтенсивно формується зараз, не і.тео.тоі'ія космоно.тітиз.му і .темократії, фун.тамента.іьиа і.чсолотія кока-ко.тн. Д якую чи Доннову дещо є і у нас. Ллє Доннов не .чоннсав і .чо іюловинн того, що потрібно. Ми мусимо ноі'.тянутн на націоналізм з точки зору за.тііію-лю.чсі.кнх вартостсії, подивитись, чи не є їх ііротисіавдеііня штучним, чи ііс вхо.чить наснрав.чі націона.тізм у число наіібі.тьім фун.чаментальних .загальнолю.іськнх вартостей, чи не стоїть він в о.тній шерезі з такими речами як життя і постуй, бі.ті.ше того, чи не є він тим, шо з якогось часу ночннає зумовлювати їх, чи не стало вже так (а саме після війни), що націоналізм є.ч.тя Світу життям і ностуїюм. Сьоі'одні, ко.тн в Свроні говорять про втрату національної автентнчіюстн, ко.тн, у багатьох ()сгіОЕіах Світу вже з.чава.тось би нохонана наніона.тьна нроб.тєма, знову заявляє про себе з ілчіїістю ієрихонської сурми (бо баїато стій ііа.тає від того), мусігп. бути визначене нарешті явище нації, з'ясоване йоі'О місце і роля у ікктуні культури, а за ним місце і роля наніонатізму. Усі ні ннгашія є .чискусііінимн. Дискусія (юзіоріасться ще ,чо іого, як ми починаємо онішоватн явище, на етані йоіо иіізначсшія. Демократія, як нрави.то, визначає націю як шіее.тення .чержави. Метою такого визначення є 3|xi6imi постановку іінтання про наніона.тьне самовизначення, про інтереси не.чержаїших нанііі безг.туз.чою. Між іншим, таке розуміння і такніі ні.чхі.ч характерні і ,ч,тя міжнаро.чннх нравшічнх норм. В о ш і не .тішіаюгь місця самовизначенню “ етііічіїнх трун", не кажучи вже про їх .чержаине

НАЦІЯ, НАЦІОНАЛІЗМ

ТА ЗА ГА Л ЬН О Л Ю Д С ЬКІ ВА РТ О С Т І.

12 m w ü â ü t І N Ф

О Р М

Одеса. Експрес-іиформація про майбутні події (анонс). 13 лютого и обласній бібліотеці ім. Леніна о 17-00 13.02.92 р. відбудеться лекція про голод в Україні 1921-1923 років, ор­ ганізований людиноюС.’), чиє й.мсіїия носить ця бібліотека. 15 лютого - обласні збори Т У М “ Просвіта” в м. О.десі (збір об 11-30 на вул. Пастсра, 15, бі;ія нриміїцсння українського та лялькового театру). 16 лютого біля вокзалу, на місці загибелі в 1919 році в боях з більнювиками українських військ о 12-00 місцева організація І’У Х у м. Одеси проводить вінануваїїия дня українського подітвЧізіїя, коли клянуться вод­ ночас принести урочисту присягу на вірність Україні офіцерів запасу з ініціативи одеської Спідки Офіцерів України. А па 23 лютого занляїюваїю рядом одеських партій демокра­ тичної« снря.мування н|ювссти загальноміський мітинг протесту проти соція.тьію-еконо.мічиої політики уряду й Верховної Ради Україні. Кон­ тактовий телефон у Одесі: 24-42-53. Давно б! Бажано було б дати оцінку “ приватизації” та мафійіюму .закону про неї, нртійнятим Верхов­ ною Ра.дою в нерніому читанні всупереч інтересам українського народу. Одеса, 11 лютого. В “ Одеських вістях” про­ блемам кііїська, .зокрема В М Ф , також присвяче­ но інформацію. Зокрема, про проведения в інституті ім. Ломоносова (українського втіучснця, як відомо) -чекнії з іінтань натріотнчіюго виховання на фдьоті в виїцих чинах панує російський шовінізм, про що свідчить чергова .заява штабу В М Ф , опублікована в тому ж номері. Настрої командування Чорноморського фльоту на чолі з І. Касагонови.м та їхні дії нагадують Крондніттідтський заколот. Але тут ситуація з відгодованими на українських харчах адміралами є вкрай цинічною. Дивно, шо У к ­ раїна має намір всім подібним особам забезпечи­ ти пенсії. Хотілося б у зв'язку з ним занитати: “ Яку пенсію іістановив Лєнін крондштатським зако.'ютникам?” В ар ю нагадати цс заколотника.м севастопольським, що бунтують за паш кошт.

І1Ю ВИ ГІД Н О ... Моїй нації .зараз не вигідний міжконфесійний [юзбрат. Але моїй нації не потрібне і “ иравосдавіє рускос” , бо Москва замішує на нравославії підмурівки ;тля ИІ-го Риму - не на католицизмі. А 110 сіюму .маю ділсму “ яке із двох зол” більше шкодить українській нації. І все більше схтіляюсь до думки щодо примату ітравославіюго хта над міжконфесійним розбратом. Ео.збрат не мшіучий і скільки б не закликали атеїсти до “ толєранцЛ” до “ миру в домі” . Ф анатик віри таких ііе чує. Йому серце промовляє, а чим більше Дуде в Україні фанатично віруючих людей, тим вигідніше це буде українській нації. З обох сторін хай на.тають вірою ніж у “ виши­ ванках горілочку п'ю ть” . Коли повстане воістину Українська Держава, тоді кинуть українці “ за церкву очі видирати". Кинуть! Постане єдиний український матріар­ хат і зникне Україна католиків і православних буде християнська держана. . ^А. Вірний

ціа.чьна опора президента позбавлена об'єднав­ чої сиди з якої вона виросда-комуністичної партії і під тиском економічних проблем буде ■Ми, українські націоналіст;'іічзуміємо дер­ розвалюватись. Народний рух і демократичні жавну самостійність України не тільки поза партії, які добігли до фіпішу-пезалежності, по­ чужиніїицькнм контролем, не просто но.за сою- літично видихались. Вони розчиняються у пос­ .зами, співдружностями, а як домінування цієї ткомуністичному середовищі і не можуть запро­ держави на тсітснах у відведеному їй історією' понувати принципово нової но.чітики. Україн­ гсоїюлітичному просторі. Па цьому просторі ська держава ніяково стоїть без армії, грошей і національної свідомості. Адже до сиз нір наші сьогодні заново починається відлік історії.

ДОПОВІДІ

що Т А К Е

С. Ж И Ж К О

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ Пе дивно, коди черговий у X X столітті раз ослабла і доходит ь до конну.чі.сій си.ча великоро­ сійського організму, враз, ще донедавна ні.чиеві.чьііа і настрахана са.чостійнинтвом, україн­ ська політична е.чіта нрогодошус нс.задсжність України. Опісля, за кілька місяців пропаганди, розвертає свідомість п'ятдесятидвох мільйонів наро.юнасс.чсінія і досягає 9 0% волевиявлення його не.залежіюст і. І іс дивно, шо ідеолог Ц К К П У Леонід Крав­ чук зразково доводить логіку “ перестройки” ; коїісолі.тує і очолює іювовиявлеііі політичні си;іи та соціа.тьні групи навколо ідей демократії, прав лю.інии та .чержаїшої незалежності, стає Прези.чентом і розчерком пера, смільно із своїм майбутнім сунсрнико.ч Єльциним, відправляє у ію.чітичнс небуття Михай.ча Горбачова-автора лікві.чанії тогадітарної К П С С , адміністративнокомандної системи та імперії С Р С Р . Па сьогодіїііііііій день на цьому очищеному від більшовизму полі зріє і набирає сиди осіюнний конфлікт, який, з часу нохо.чу Муравйоїш, 74 роки приховувався-динамітної сиди одвіч­ ний конфлікт між Україною і Росією. І Іеред такою перспективою Президент Украї­ ни, будучи “ людиною без руніниці” , не нава­ жився до самостійницької політики і діє за давньою звичкою пропагандиста: говорити і писати те, шо хочуть чути у Москві, а діяти нас.іі.чуючи “ старшого брата” . Раптом він спіт­ кнеться, а .ми за.чиїші.мось цілими. Пс здатні на силове нротиставдсння україн­ ської нолітикії іцо.чо Росії ті, хто вчора нристосовувапся до ко.чуіііз.чу, а сьогодні пристосо­ вується ні.ч.чемократїю, хто на радощах ратифі­ кував угоду про співдружність і з тихим серцем, еволюційно і довго мамірсиі наповнювати неза­ лежність державотворчими діями. Та незалежно ві;і рішень з'їздів, сесій Иерховшіх Рад, підшісіи Президентів процес “ катастройки” неухильно продовжується. Зуниніїти його зхтожуть СИ.'ЮІО. Си.та російська. Російський нодітикум сьо­ годні поділений на два підходи у збереженні імперії. Єльцин і його команда змагають до якнайіішидших реформ, виходу Росії з кризи, зміцнення її і створення умов для політичного домінування, практично нового колоніадьіюп) втручання у економіку ко.тиіиніх республік. Набирають си.т відверті шовіністи, які виходять з різних і.чеодогічних та політичних доктрин: від демократа Граикіма, християнина Аксючиця, ліберального демократа-са.модержня Жіріїювського через уламки групи “ Союз” , ІЇП К , Бабуріиа до різних груп “ П ам 'яті” і відроджуваних неокомуністїв. Обидві течії мають прихильників в державних структурах і в армії. Єльцин швидким хо.чом. йде до авторитарного режиму, а шовіністи до національної диктатури за якою червонить заграва російсько-української війни. Української сили ми не бачимо. Є тільки поставлене перед умовою незалежності і дер­ жавного будівництва иародонаселеиіія. Со-

тілюрадісти розвивають всяку свідомість окрім національної, а націоналізм поборюють. Українську силу може створити націоналізм. Українська громадскість довго і ціленанравлеїю готувалась розуміти в цію,му терміні явище зла і жахаєтт.ся його. Мирні, працьовиті і до всякої си.іи покірні малороси-хохди навчені так, що мри слові націоналізм у їхній уяві постають концтабори, сокири,вирізані на тілі тризуби, масові виїїишеипя інших народів, на­ сильницька україпі.зація, депортації з України, тобто тс, чого ми не робили, що робили з нами вороги під гаслами рівності братолюбія і дружби народів. Вороги навчили українців (за паспортом, але не 110 ду.ху) боятись свого націоналізму, бо той є найбільшою перешкодою ііапувашія чужинця над Україною. Боятись того, шо для України є добром, гарантією сили, внсвіїсіюсті і процві­ тання. Самі ж плекають націоналіз.ч у його модерних фор.мах. Народонаселення не дбає про спільний інте­ рес, воно не пов'язане національною взаємови­ ручкою, солідарністю-в дснаціонадізованому суспільстві кожен дбає про себе, захищає себе і не плекає із собі подібних спільників. Таке суспільство не має національного імунітету, воно дозволяє сильним державним націям втру­ чатися у внутрішні справи, стає поживою для досконаліших організмів. Пас єднає не тільки держава, територія, родові;!, мова, культура, спільна історична доля, всі “ мертві, і живі, і ненаро.тжені” . Нацією ми станемо тоді, коли переймемось українським духом, відчуємо нашу життєву необхідність один в одному, нашу содьчарність і навчимось прояїстятті спільну волю. Енергетика всіх іхіроїв нації має перейняти душу кожного українця. Слід розпочати з того, шоб в українську душу .заронити дух вільної людини. Звільнити її від усвідомлення свої меншсвартості і уносдіджсності, від психології лакейства і запобігання перед понсводювачс.м. Иапіоналістз.магаєдо розбудови нації, діє для її добра і слави, поборює її ворогів, націоналіст ие дозволить ганьбити честі і гідності українця. Самопожертва в ім'я нації, героїка, винахідли­ вість і домінування в різних сферах життя є супутніми для націоналізму. Абстрактна демократія, запозичена з інших іюлітчпих культур і штучно пересаджувана нам сьогодні, в час визвольних змагань, ослаблює українське суспільство. Вона допускає чужинця до внутрішніх справ нації. Ч у ж а багата людина йде до нас з правом торіувати робочою силою і багатствами України. Метод демократії вико­ ристовується з метою імаиіиудювання невтаємничеиою в політичні махінації громадскістю. З допо.чогою мас-медіата награбованих сум тво­ рять імідж діячам, для яких інтереси України є чужи.чи і виводять їх у політичні лідери, леїїтимуть їх при владі як результат народного воле­ виявлення. Тому зовнішні чинники не хочуть

Щ рШ щоб сформуііа.'іасі. иідпірна сила нації- Отже, не Україна як пожива для силі.них держав, а українська націоналістична держава з оптн мальїшм для життсдіяльності і конкуренції устроєм. З мстою гіоборення шкідливих зовнішніх політичних чинників і іюдо-ташія внутрішньої кризи необхідно створення па Україні широкого націоналістичного руху. Для цього має бути створена дія.тініа націоналістична організація, навколо якої б кристалізувалися стихійні, їірихильні ні, але шс не виявлені сили. Українська ІІаціоііа.тьна 'Асамблея і є ядро.хі свідомого ініціювання проносів творення нації в Україні. Організація шойно на початку свого шляху. Розбудова її та успіх залежить від людського фактору. Важливо щоб той, хто нриходиті> в організацію, чітко усвідо.млюпав ролю і місце націоналізму в українській політиці, був здатішії реалізовувати його ідеї у сфері своєї дія;іьііості. Націоналізм не догма, не суспільна схе­ ма, це сиігосіїрийііяття, дух, який людина УСВІДОМЛЮЄ і носить в собі. Його не .можна підробити, з ним не народжуються. До нього

приходять, пізнаючи життя нації. Ми розпочинаємо з простого-зборів прихиль­ ників націоналізму в обласних центрах, зустрічеїі н. ІО. НІухепича з громадськістю, викорис­ товуємо пресу. Націоналіст створкк; навколо себе українсвке середовищс-вживашія мови, поборювання шовінізму і всіляких форм російшсння, російськомовної документації, наочнос­ ті, нсрсведсішя шкіл, класів на українську мову, захист під переслідувань на роботі. В маіібутньо.чу-внборюваїшя посад в адміністра­ ції, унравлііші, об'єднання зусиль в бізнесі та широкі гро.мадські акції. Українці в імперії були позбавлені простору для життєдіяльності. Сьогодні для більшості з них та ж доля: трактор, корів'ннк, верстат, кайло. Номенклатура та шіриві.тейовані нрошаркн з малоросів виконували антиукраїнські функції. Прсдстаїшикн наніоііалвннх меїшіин контролюють більше влади, більше капіталу і кдючевих державних структур, користуються бі.тьнінмн благами між українці. Пануюча ро­ сійськомовна меншість живе за рахунок нонсволення і ексн.туатує український етнос.

13

Почувайте себе українцем і ви пізнаєте як нестерпно жити у цьому внтворсію.чу моковинами світі. Гож почувайте себе українцем ко­ жен день, щоб нестерпно стало пюбитсдю, щоб від витого гніву щоб мороз йшов по його шкірі. Так постане українська нація - жива, вічна істота, із своїм характером, долею. Нація буде творитись на українській етнічній основі, видавлюючи в себе дотичні етнічні меншини. Нація всюди: в просторі і часі, вчора, завтра, у Львові, в Харкові, над Дніпром і іІііістро.м, в банку і на заводі, в родильному буднику, в казармі і інко.ті. Вона в достатку, у свободі вчинку, у гідному самоіючуваміїі українця се­ ред розбурханої стихії світу.

1Іація захищає, допомагає, звеличує кожного її представника. Нація кличе, перемагає, будує. Вона усвідомлює свою історичну мету. ГІро націю йде слава, її поважають. Нація є тс, що об'єднує нас, як атоми об'єднуються нмолскули. Кожен метал мас свою молекулу. Сьогодні формується молекула україисі>кої нації. І це буде благородний метал. Політрефсрсит У Н А Сергій Ж и ж к о

Ж ИТТЄПИСИ

“JAN-MARI LE PEN. З а в л . н т н і п р и . ш . н н н н і Ж а и Maj)! . 1*. II

сформувався як аитико.муїнсг шістнаднятирічному піні. Стільки було Лє 11с му, коли скінчилась II світова війна. Він любив маршала і пс любив генерала, хоча деякі риси іюни мають смі.тьмі - власпість, стійкість, акнснтовама заборчість та шалений те.чмерамсмт - обидва дотепні, красномовні оратори - обидва виховувалися у нсреламову повоєнну добу. І снсра.т Де Роль - в час правління 111 ре­ спубліки, коли у повітрі Франц ії витав дух рованжу. Як ннсав А. Зіїхітрід (кін, X IX ): “ Ми виростали з надією рсванжу, під час культу прапора (французького прапора А. П І.), в атмосфері обожнювання армії... Це був час шкільних баталі.йонів, і як звикле явище можна було бачити шкільних вчителів, котрі вели вишикувані у загони військо своїх учнів” . Дух ианіоиа.тізму просяк толіїшіє ію.тіти іне життя та, що остюшіе, імтелскгуальиу ат.чосферу г|>раіщії. Навіть ‘‘іюст-єретик” (І)раисуа Війои нанисаи такі рядки: Хай назавжди прок.тятим буде той. Хто зазіхне ма нарствіє французів. Жан-Марі зростав в часи нравдіння Шарля .те Роля, - і в ньому є глибинний, метафізичний зміст. Лейтенант - зважувався критикувати самого Рснсрала, бо в йото уряді буди комуністи - вже нього бу.то достатньо, щоб Лє Пен заявив: “ Це більше ніж політичний хвнт - не просто ■коляборація” . Лє І Ієн і де Ро.ті> буди подібні між собою й зовнішньо: обоє бу.тн широкоплечі, моїу гньої статури та ііе.тсіснср.кого зросту (ііап(>ав,ш “ Mens Sana in corpore sano!...” ), a силу ку.таків Лє Пена добре зна.тм “ діві” студенти Лятннсвкого кварта;іу. Проте не ку.тачмі бої вабили мо.’юдого націоналіста, не суперечки у студентських гтртках, а щось більше, і вій записується охотни­ ком на в'єтнамську війну. Та ледве ступивши на землю В'єтнаму, він дізнається про поразку під Д'єіі-І>'єн-Фу, - в той вечір 8 травня 1954 року Лє Пен “ н.такав віл безснля та злости” . І знову «Лятимсько.чу кварталі з'являється юнак, щоп­ равда у зеленому береті парашютиста, хоча має І7 років, та вже ветеран в'єтнамської кампанії.

(і

, .

10 N1 ',

А .Ш .

П Л І О [ І С К І ’ ^ І С Н . І Ч ІиЧ Ь . і і д с р і ' Ы " Є . Ч Ю . І )

II. 1 -віхіісі ремісників та крамарів” І І'єру Пужа-

7.. і іой довго не думаючи, пропонує молодому шіраіііюттістові виступити на публічному мі І ЦІН ОВІ в Бретані. Саме тоді й народився іюдітнк Лє Неп! У завершальному слові він порівняв Пужада з Жаною д'Лрк - захон.теншо натовпу не було меж. А через два місяці Лє Пен стає депутатом французького нарлямеїггу і го.іовіїнм промовцем іп'жаднстів. Був січень 1956. У 27-н річному віці з трибуни Паціональних зборів Лє Неп виголошує промови, котрі часто кваліфікуються як “ образливі” , “ прово­ кацій ні” , “ у.твтраііаніоііа.тістнчіїі” . Улюблені теми - Велика Франція, захист колоній, “ Франція для фраішузів” , “ Фраііцік іюііал усе” , “ міцна аіггортаріїа держава” , “ розгін Четіїортої ресіїуб.тікн” . Вдала нарляментська кар'єра ііролоііжува.тася не довго. Після заяви Пужада про ге, що Лє Пен хоче нерсгворнти ііужаднстсі.кі маси "... у партію ультраправого снря.муваїїня, (а не йо.му не вдасться)" їхні шляхи розійшлися. Пужад поступово почав відходтітн від активного політичного життя а Лс Пси, взявшії дснугатсвку відпустку, знову іде охотннко.м, тільки нього разу в А.тжир. ІІ знову невдача. Бої скіїши.тнсь, проте частина десант­ ного корпусу ііерсднс.токована на Південь, з'яви.тася ііа.тія нановіїнтн груди повітрям поро­ ху і крони. Потужної будови військовнй-денутат отри­ мав прізвисько “ 'Гоміїсон-.ми.то” - бо ііс шкоду­ вав ворогів своєї держави. Вісімнадцятирічний ІІІар.ті, де Го.ті, написав рядки під якими без вагань .міг би ніднисатись трнднятнрічіїий Жаіі-Марі Лс Пен: Ко.тн мені доведеться вмерти Я б хотів 'І'і.тькн на ію.ті бою відшїїітн свій кіноцв Я хотів би зустрітись зі с.чертю із вшаїїуваїшям В тоі'і день - тї.тькн Ко.тн слава прийде. Лс І Іон не з\сц)івся зі смертю. Вж е через

місяць після бойового чину “ Лсіїтенант” іірогоіоіііуван на ЇІаніона.тьннх зборах депутатів іас.том: "Пеобхідію бути жорстокішими до во’ іюіїв гітранції". Водночас відмежовуючись від .іакндів у надмірному виявленню до віііськовоно.тоііеііих засобів не передбачених і'аазькоіо коїівоішією. “ Я виконував свій обов'язок, - заявив він - і виконав його до кінця” . Але справа супроти лейтенанта ЖаиМарі Лє Пеиа все ж була розпочата. Борзописці вправлялись у майстсріюсти, звинувачуючи його у всіх смертних гріхах. Иа що вимуватеці. вперто повторював: “ Піііііа - це чорне сонце, котре змушує чоловіків дорослішати” , і справді, “ 'І'оміїсоїі-ми.то” ртюив свою звиклу солдатську справу під чоршім сонцем війни. П тятувш и сь у судові процеси, Лє ГІеи на повний час ві.дходить від активної політики. Посприяло цьому і тнідаїїня платівки із німецькими маршами, на конверті якої був зображений Гіт.тер, шо крокує сходами догори - за не Л є І Ієн був засуджений на 2 місяці ув'язнення. Піс.тя звільнення він жартував, що ко.тн би Гітлер був зображений крокуючим донизу - судова справа не була би й розпочата. ++Т -Мо.тоді паціошілісти гюстуїюііо почали підсміхатись над диваком із чорною пов'язкою па оці і з легкістю погодились, щоб власне вій очо.тіш (у 1972 р. засіюваний) “ Національний т|)роігг” , задуманий як об'єднання усіх ііравоііаціоііалісттічіїих, цаціоііа.т-соція.тістичіїих партій, груп, спілок, угрупуваїїь. Ідея була вчасною, вибір лідера доволі вдалим - бо задові.тьііяв “ молодих вовків” та “ стару гвардію” , котрі виборюва.ти .тідсрстію між собою - на ночатках (1972-1973 р.) Лє Пен попервах був “ весі.тьінім гснсрадом” у “ Паніоііальному фронтї” . А коли у 1973 р. претендуюча на домінування у “ Ф ронті” група “ Повий поря­ док” вистуни.та супроти чорної іміграції після чого була розпушена. А вже у 1974 році Лє Пен виставляє свою кандидатуру на пост президен­ та - “ за” - всього 0.74%. Але іііс.тя влиття до “ Фро н ту” “ Партії Нових Сті.т ( П Н С ) ” - котра уважно й прискіпливо вивчає твори Уї.тсоїіа - не поспішаючи ві.тмовитись від активної діяльиости, - виділяє із себе потужну боі'іову структуру <1)АПЕ, очолю­ вану .Максо.м Отредеріксеиом, яка протягом 1979-90 pp. здііісіїює серію теракт ів. (Продовження на crop. 25)

14

щ

ш

ш

з СТОРИ ЄВГЕН К ОН ОВ АЛЕ ЦЬ

ПРИЧИНКИ

до

ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Початки існування Січових Стрільців. Д овкола розгону Ц ентральної Ради. (подається правописом оригіналу) 1Іри оцінці дія.’м.мостм Січового Стрілецтва та зв'язок з нашою військовою організацією. при характеристиці роді Січових Стрільців у (Црига.дую, шо на засіданнях Стрі.тсцької Ради буді.-якому періоді української революції треба нідіюсиднсь голоси проти тодішньої монополі­ мати постійно на увазі середовище, в якому зації всього державного ж и тія ес-ерами, але з вони найшлись: небува.тий хаос і анархія, та другого боку треба бу.то признати, що це був реальні умовини, серед яких організація Січо­ то.ті ііаіібі.тьиіе жвавий елемент). Б кілька днів вих Стрільців розвивалася й проіснувала два пізніше, не діждавшись відповіді, я ніїнов до роки. Головні .заміти, шо їх у різному виді нроф. Грушевського, якому нере.чав ті самі стрічаємо на сторінках ніс.тяроводюнійної літе­ відомості. На це запевнив мене ііроф. Грушсвратури різного напрямку, як ось мир., щодо ськиіі, що нічого .тякатися, що він сам навіду­ наших “ амбіцій” й “ політиканства” , є саме вався ,то німецького ко.маїїдуваніїя іі говорив з витвором незнання або дегковажіюіо відношен­ іірс.тстатінком німецького командування ію.тк. ІІІто.тьцснбергом, та, що він має певні ві.юмостї, ня ;Ю того важ.тнвого момснгу. З'їжджаю чнсь до Києва з різних московських іцо Центра.тьііііі І’а.ті рішучо нічого не грозмгь. таборів із постановою служити в українській Лише іім иир.ііші її ка іеі,'рмчн;і іаяиа ічі.тоин правильній армії (думка про творення легіону виринула тілі.ки згодом, коли українська пра­ вильна ар.мія показалася ф ікітівію ю ), ми не тільки не мали ніяких “ амбітних н.тянів” , а.те навпаки були на.дмірно наївпи.ми ідеалістами Ми були .дуже молоді й дуже педосвічемі. Все воно вкупі: і.деаліз.ч, молодість, ііедосвід і ііаївііісіь-ііочади мститися на нас із перших ііашіі\ починів на киїисі.кому грунті. Найбільше ію нсклисі, ми на нашій вірі у нрові.чників то.чішііього українського революційного руху. Вони корнсіува.тисі. у наших очах недосяжним авіо ритстом. І хоч як болюче відчували ми (хни нехіть до нашої і.чсї, самостійної та незадсжіюі Української Держави, а проте ми не зневірювались у них. Та шви.чко ми були нри.мушемі ставитись критичніше до діячів Uciirpa.Tbiioï Ради, бо бачили ііаг.чядно, іцо їхня політика вводить у краю, замісць ладу, щораз бі.тьшч анархію, яка пс тільки виключає оргамізацію війська, але веде державу до неминучої руїни. Це було в кілька тижнів після приходу німців Центральної Ради була причиною, шо напад до Києва й з того часу зачинається т. зв. німців на будинок Цснтра.тьіюї Ради (28 квітня) заскочив нас ііеііриготонанн.мн. Іїроф. Г'руїііеи“ політиканство” Січових Стрі.тьцці. Будучи скда.човою частиною київського гар­ ський користувався тоді таким авторитетом у нізону, ми, природна річ, мали раз-ію-раз до нас, що після його .заяви ми закинули ду.мку діла з иі.мсцьки.м війсі.ковим командуванням. зміцнити охорону Центральної Ра.чи та поста­ Разом з німцями брали участь в обезброєшіі вили, як звичайно, лише почесні стійки, Пістка київсі.ких мешканців (відомих із своєї "лояль­ про зайняття Центральної Ради ві.дді.том іііности” до української в.тади), ра.зом робили .мсцького віська й про скандальне поведения експедиції на провінцію, де ше вдавалось бодь- того ві.хчі.ту з ч.тснами Центральної Ради, зокре­ шевицьким смісара.ч організувати ворожі вис­ ма з нроф. Грушеиськи.ч, якому мо.тодий котупи. Гаки.м робо.ч чи пізнали настрої, пануючі мандант казав тримати довішнї час “ руки в німецько.еіу командуванні, бачили їхнє відно­ вверх” , - дійшла до нас саме під час засідання шення до інпання творення нравилі.ної україн­ Стрі.тсцької 1’адн. ІІас.тідко.ч її було, що в ської армії (у справі якої, до речі кажучи, касаріїях Січових Стрільців оголошено воєнне українське вінсі.кове міністерство не робило іюготіиля. О.тіючасію я поїхав до німецького ніяких поважніших заходів!) й знали про зрос­ командування. І'ам прийняв нас генерал Бронтаюче обурення німців політикою Центральної царт-Броксіїдорф і заявив мам, шо напад на Ради. Ми бачили, що при продовжуванні тієї Центра.- у Ра.чу був помилкою, яку німецьке політики конфлікт є неминучий, хоча не уявля­ коман.чуваїїня направить, що ходи.’Ю .тише про ли сшбі ще, в які форми вкінці він виллється. ароштуваїїня кількох ч.тенів Центральної Ра.чи, Розмови на цю тему ве;нісь у тісному ко.ті які організували проти німців іювстаїїня й що Стрілецької Ради й ію.за неї не виходили. ІІа два німецькому ко.чандуваїїіію нічого не ві.домо про тижні перед гетьманським переворотом ми діз­ якийсь но.'іігичннй переворот. Із ним я ноі'хав до нались про намір німців форсувати Павла Ско­ Центральної Ради, якої будинок був уже звіль­ ропадської» на Гетьмана України та розв'язати нений ві.ч німецьких жовнірів, та з-неред якого Центральну Раду. Я поінформував тоді про це вже стягнено німецькі стійки, я найшов нроф. негайно членів Центральної І’ади, Лизанівсько- Грушевського й прем'єра Голубовича крайньо го, Чечіля й ІІІрага, соціял-революціонерів, шо нригноб.теними та з,чезорієігюваііими. 11а пи­ одні з усіх політичних партій старалися тримати тання: що робити на.м, військовій сторожі І.1ен-

тра.'іьмої Ради, і що робитиме уряд - я не отримав ніякої ясної відповіді. Мені ска.залн лнніе: ірнмати зв'язок з військовим міністер­ ством і ще раз .чомагатися вияснення ві.ч ііі.чців, себто робиш то, що ми й самі роби.ти, та шо зовсім не задово.чьня.-ю нас: бо у військовому міністерстві напувала теж у нас.ті.чок арешту міністра Жуківського дезорієнтація. .Майже одночасно дістали ми відомості, що на Лінках ііаіішидко організовуються ві.гчі.'ні з російських старнніїї, які звут ь себе “ гетьманця­ ми” й що в бу.тиііку ко.’і. міністра здоров'я Любіїїського є головна квартира Скоропадсько­ го. У військовому міністерстві я найшов заступ­ ника військового міністра генерала І'рекова, якому теж .запропонував виступити проти .мос­ ковських .чоброво.тьців і (юс-зброїти їх. І'енера.т І реків о.чнак не згодився й ка.зав .тише спитати німецьке Oberkommando, як воно ставиться до цього перевороту. Таке становище ген Грекова ііезішчаііно погано вилинуло на настрій Стріль­ ців і цілком здс.зорієшува.то старшинство. Це ііияші.тось наглядно в епізоді зі сотником Черникоііим, шо про нього бу.чс мова трохи нижче ііі.тііоиі.чь німців, ві.ч імені яких говорив Maiiofгснера.чыюго штабу Яроїн, бу.іа така, що мов­ ляв, німці не мішаються до ішутріїшііх справ України, а.чс “ бачили б ііера.чо" (Хіс.зброєння .добровольчих дружим. Ясно, що після тієї н і ніоиі.чі вже було пізно виступати першими проти добровольців. Стрі.тьці замкнули лише чоіирикутінік .довкола бу.чиїїку Центра.чьної І’а.чи й ждали наказів від військового міііістерс і па. Ко.чи ж .добровольці, зібравшись у більший гурт, зійііі.ти з Ліію к на Хрещатик і почали просуватись вгору ІІІевчсііківським (Бібіковським) бу.чьваром і Фуіідук.тсївською вулицею. Січові Стрі.’іьці відкрили вогонь, при чому на ІІІеііченкінські.ч бульварі згинуло двох добро­ вольців (це було в іюнеді.'юк 29. квітня). Того ж самого .дня ;і;ія з.чіннення сторожі біля Цен­ тральної І’а.чи завізвано з касарні нри Львів­ ській вулиці сотню скорострілів, якою команду­ вав б.'і. н. сотник Чсрінік. Я к відомо, сотник Черник переходив з 12-ма скорострі.чами Со­ фійський .майдан саме в мо.менг по.мазання Скорона.чського в гетьмани. Лише безоглядна військова карність сотника Черника, яктій тіль­ ки те і знав, що йому наказано явитися перед Центра.’іьну Раду, казала йому спокійно перей­ ти Софійський май.чан. Цс був останній мо­ мент, в якому можна було рантовим енергійним виступом завернути біг ііо.чій, бо німці не буди б встигли прийти на ію.міч Скоропадському та його однодумцям. Прогаяііня того мо.менту є також втшою вищої української команди ч. Києва, уря.чу й нрези.чії Цситра.іьної Ради, яких гсть.маиський переворот так налякав і збентежив, що вони не були в си.іі дати нам якихсь ширших директив. Безпосередньо після нома.зання почули ми від німецького команду­ вання вже цілком інші слова, говорені цілком ішшім тоном: що всякий виступ проти Гетьмана Скоропадського вони, німці, вважатн.чуть вис­ тупом проти них; шо воші домагаються дати свободу розвиткові започаткованих подій та що

щ

т Ш

1 5

жадають ііідчинсміїя Січоиих Стрільців Гетьма­ нові. Ми відмовили іі змову жда.ти наказів, або бодаіі поради згори. 'Ги.м часом бі.тя 6. години вечора (того ж самого ісгоричмого дня заїхав перед нашу касаріію один добродій (прізвища ніяк пс можу пригадати), летітимуючисі. як делегат Скоро­ падського та шітаючи за мною. Він заявив мені, що приходить просто від Гетьмана іі що Гетьчаїї, бажаючи порозумітись зі мною у різних справах, просить мене навідати його у його ставці, іірн чому ручасті.ся за мою недоторка­ ність. Стрілецька Рада ріііін.та, щоб я їхав; зі мною поїхав Лндрііі .Мельник... Ставку Гетьма­ на, що находн.тась у Лінках, берегли німці. До Скоропадського провів мене (одного) полков­ ник Зеленевськнй. Гетьман заявив мені, що багато, мовляв, доброто чув про Січових Стріль­ ців, що вже давно хотів бачн і неї. зі мною і т. д. і запропонував мені, іщхб Січові Стрільці ііереїі1 І І Л Н в їіото службу, нрн чому настунноіо дня мали б урочисто нсредефі.тювати перед ііого палатою, що рівіїяги.мсіься офіціяльїюму виз­ нанню нової істади збоку всього Стрі.тецтва. На це я відповів, що Стрілецтво о карни.м вііїсько.м, яке зробить так, як ііому скаже ііого комаїїдуваііііи; що Січові Стрі.тьці не мішаються до політтікц іі їхнім завданням о, служити рідному красні, ііідчніїячіїсь ііого ііравово.чу урядові; що для Січових Стрі.тьців тим правовим проводом України була досі Центральна Рада, і шо Стрі­ лецьке вііісько не може через ніч переходит з табору до табору, лише тому, що хтось ставиіь їх перед доконаним силою фактом; крім того Стрілецтво с до краю схви.тьоване методою переведення перевороту іі засобами, якими він. Гетьман Скоропадський, покористувався для перевороту; ладі заявив я Геть.маїюві, що сам вважаю ііото іінстун початком великих лих для України та що цс с також погляд цілої Стрілець­ кої Ради. Качучи, що Гетьман одного в.тасного слова не скаже, не отримавши вказівок від німців, що він

с під .моїутшм впливом середовніца московських старшин, ми рішили говорити радше безпосе­ редньо з німцями. Німецьке командування внзначн.то для переговорів полковника генерально­ го штабу Гізе. Ііін вис.тухав ннльїіо всі наші уваги (не було ще того самого дня пізно ввечері) і заявив, шо нічого вдіяти не .можна, босіі|)ава с вже внріїїіоііа та-ноставнв нам ульттімату.м: або беззастережне визнання І'етьмаїїа Скоропад­ ського з боку Січових Стрі.тьців, або їхнє обезбросінія. І’озвигок дальших випадків відомий: перехід Січових Стрі.тьців ноходшім ладом з Героінснківськнх касарень до Львівських (посеред на­ ших Стрільців нроф. Грушевський .т родиною), атснтат на ироф. І'рушсвського, гост ра б.тьокада наших касарень німцями, теореінчіїа заява со.тідарностті з боку обсзбросіїнх синьожуїіаиників, переговори з гетьманським відіїоручіїиком капітаном Л.тьвснслсбсно.м на повному засі­ данні Стрі.т. Ради, наші умови “ каїїігу.тянії” , що їх німці прийняли й яких совісно до кінця дотрнма.тн. Гак ось перша (й остання) ближча зустріч Січових Стрільців з питаниям національної і сонія; політики українського рево.тіонійіюго ііар.тямеїггу ії його уряду була дуже скром­ ною. На хід цієї Н О Л І Т Т І К Н ми не мали до самого кінця най.мешіюго вн.тнву, не хотї.тн й не мог.тн маги його, маючи ті характернстішні нрнкмотн (хиби), про які я вже згадував. ІІрії всьо.му нашому нсдоеві.н ми бачили ясно, шо ію.тіттіка Иентра.тьної Ради, не діііілячнсь на сприятливі у.мовії, що заіснува.тіі по приході німців, не йііі.та Ію.тіїїіїІІ03НТНІШ0Г0 державногобудівіїїщтва. З другого боку факт перебування німців на Україні, до якого нрнчнші.тася Центральна І’ада, повинен був заставити її шукати ценного “ modus vivendi" з німцями; тим часом дія.тьііість Нснтра.тьної Ради вказувала на щось ііроііі.тежне. .Ми ясно бачн.тн, що наос.тін угаїїяііісь на дикому коні, чііі.тяючнсь його трнвн й дико покрикуючи, не можна буде вічно й шо нрнза-

Польська вда.да негаііію нопі.до.ми.та, щосіїійчаннх бойовиків О УМ , учасників нана.ту на [іоіітговніі уряд у Горо.дку, бу.де ностав.чеііо перед нсгаіінм.м су.дом. Маючи сві.дчешія свого іоііоіннка Миколи Мотики, якиїі раніше нале­ жав .дотієї п'ятірки О У П , що іі Ііі.тас і Данн.’ніінш, польська поліція .долучила до цієї справи Зеноііа Коссака. Серс.д широких арештів тю.тііія напала на с.ті.д Маріяііа Жураківського. В к'зу.тьтаті - ііеро.д судом стало чотири ні.дсу.діих. Наглий суд на.д трьома учасниками нана.ту на юішу в Городку й ще одним члено.м О У П , [тбііиііувачеіінм у сітіввніїі в цій справі, почався Львові 17 грудня 1932 року. Па лаві ііі.дсудіїих иділц: Дмитро Д аііиліііш ііі, літ 25, ро.дом з Грускавдя, неодружений, грско-като.тнк, шевський чеія.дннк, освіта - З класи ііаро.дної школи; Василь Пі.тас, літ 21, родом з Трускавця, иео.дружеііий, греко-каго.'іик, освіта - 7 класів народної школи; Маріяіі Ж ураківський, літ 25, ро.дом з Стаіиславова (тепер Івано-Франківськ), рнмо-каго.іик, купець, освіта - 7 класів гімназії; Зсію н Коссак, літ 25, родом з Дрогобича, неодружений, греко-католик, студент права. Захисниками підсудних були українські а.дюкатн, які не раз ставали оборонця,ми ч.чеііів ЗУ'Н і У В О на різних су.чових процесах. Це, токрома, .доктори В. Ста[Х)сольськнй і С. ІІІухсвнч та інші. Під час слухання справи Дмитро Іанн.іиіііин весь час мовчав і ні в чому не ірнзнався. Промовив він лише три рази. Газ, доб рятувати свого племіїїшіка і друга по О У П Заси.тя Кі.таса, кажучи, що в Глиш іій Паїшрії

стріляв.тише він, а не Василь. І другий раз, коли дзвінким голосом заявив: “ В цій хвилині я не польський су.і хоіїіі поширити їх ііровіїїіу, а .маю жадних бажань. .Мені тільки дуже жаль третій раз, ко.ти зізнав сві.док отець Кііі.дій. що я можу .тише раз вмертті за Україну!” . Ііі.тас Священик описував сцену, як Дмитро Даііиди- нонрошався з життям оклііко.ч: “ Х аіі живо 1 Ш Ш цромоіиш .до се.тяіі, які побили й спіймали >'кр...!” . Па знак прокурора кат загу.тнв йому бойовиків і повторив с.’іопа Дмитра: “ 5Ти за уста. Пбн.діюх героїв польська поліція ноховал: Україну гинемо". Годі сильний і мужній Даші- на Львівському нвинтарі, нсіюві.до.мившн роди лиішііі заплакав і пояснив су.д.дям: “ І Іс .думайте, ну. Смерть двох молодих українських націона шо я за себе плачу!''... лістів-бойошіків, немов нробу.ди.та зі сну і баіі Польський су.д, хоч не мав бсзіюссрсдпіх дужості широкі кола української суспільності Слова Васн.тя Иіласа. що їх він сказав на суді “ Такі, як я, Иатьківшині тільки смертю слу ж ать” , ноклика.ти до лав О У П сотні й тисяч .доказів і'х провини, 22 грудня 1932 року засудив нових борців. Можна сміливо сказати, що ні, Ііі.часа і Даішлнішша на кару смерти. Ж ураків­ геройської смерті Василя Ііі.часа і Дмитра Дани ський “ о.держав” 15 років тюре.чноїт) ув'язнен­ .тишина український наніона.чьно-визкольниї ня, а справу Коссака передали звичайному рух набрав більшого розмаху і зію.дом, пі; су.дові. Перед самим нрису.дом Д. Даіін.тііішін керівництвом Степана Ііаіщсри, дійшов до вер сказав: “ Я знаю, що мене жде. Я був і є на все шин свого розвитку. Да.чьши.ми борі(ями світи прнготоішннй. Гі.тькн шко.дую, що не зможу ли у їхній праці й боротьбі за внзво.тсіїші дальше нранювати д,тя І Іемьки-Україїін!” Л В. батьківіцини світлі імена двох невгнутих жер Ііі.тас ;!аявніі: “ Я наніоііаліст-револіоціоііер. Я твеншіх друзів. Ііо, як сказав під час пронесу селяїнні. Я бажав селянам показати шлях .до оборонець .доктор Володимир Старосо.чьськнй визволення...". Жураківський і Коссак ві.д.човн- “ У Даіііілнніина і Иіласа з хвилиною, коли вони лися від останнього слова. Згі.дію з постановою знайшлися в одних ря.чах української рсво.тю ію.тьськото су.ду вирок смерті мав бути викона­ цінної націоналістичної організації, родиться ний .до 24 годин. Засуджених на страту ві.днро- горить у них о.чііс бажання - посвятити себе, ваджсно .до окремої ка.мери. Матері Ііі.таса, яка сііа.титті себе на вівтарі, на жертовнику ідеї. ші була рідною сестрою Ланилнішша, було дозво­ службу, якій вони нішли". лено побачитися востаннє з сиііо.м і брато.м. Просімо Гіота, щоб він .дав нам ласку бутт Після нього :іасу.джештх ііідві.дали оборонці. такими сміливими, ідейними й жертвеїніимн Обидва друзі снокіііно пішли на смерть 23 Д.ТЯ рідної украТиськоТ нації, якими буди два грудня 1932 року о 6.30 рано, перед тим герої - Василь Кілас і Дмитро Дани.чишин. 'Годі виснові.тавішісь і занричастившись. Даші.тиіни- і тільки тоді наша знедо.чеііа, але нескорена ііа повішено першим, а після кількох хвилин Україна стане са.мостійіюю і незалежною.

-Ііі.таса. Вийшовши на ешафот, Даііилнішш Василь Ц У Н Іт О В С Ь К И Й .

думуватнся над нн.м іііс.тя упадку буде - “ /.її spat". Ми вже здорово захитались у нашій вірі в Центральну Раду, щоб виразніше ііс ка:іати: а.те наша наївність казала нам вірити ще безоглядно в авгоритет го.товн Нентра.тьіюї Ради так дале­ ко, що ми не зважувались ставнтті ніяких рішучих домагань, зміни дотеперішньої політи­ ки та дія.тьіюстті Центральної Ради, хоча з ог.тяду на свою військову си.ту, .ми могли це зробити. Та ця думка навіть не зроджувалася у наших го.товах; ми іюдума.ти про не тільки тоді, ко.тн з нашим ідеалізмом оініни.тися вкупі з по.тітнкамн перед твердою, небажаною нами дійсністю та ко.тн на власній шкірі понесли нас.ті.тки думок та дія.тьности українського рсво.тіонійного уряду. Ile див.тячись на те, що Січове Стрілецтво, як революційна військова організація, утратило віру у вартість Централь­ ної Ради, все ж бажаючи рятувати її авторитет у широких ііародніх мас, перед замахом, що ясно йшов з боку сутомосковської реакції, шука­ ло в неріннх днях нових подій шляхів для зліквідування гетьманського перевороту. 'Гнм треба нояснитті відмову С. С. на згадані вище пропозиції Гетьмана й німців. Щ о поза цим кроком не зроб.теїю інших, більш рішучих, треба ;тавдя'іуватн дише недостачі якихіїебудь доручень і вказівок з боку Центральної Ради. Січове Стрі.тецтво, з.тоженс здебі.'іьшого з гали­ чам, не чулося в той час ще на Великій Україні настільки певним, щоб без ніяких вказівок від тамошніх но.тітнчініх діячів, ніднриіінмати дальше йдучі кроки. Все ж гаки вже тоді висувалося перед Січовим Стрі.тснтво.м питан­ ня, чи не краще залнішттнся нрн і'отьманові .для рятуваїїіія національного характеру армії й .для гірті.чбаїїня таким робом впливу на характер всієї .держави. Д уж е мож.тнво, що не вважаючи на свої настрої, Січові Стрільці таки бу.ти б визнали Скоропадського Гетьманом і задиінились у Києві, коли б не ві.дсутність підтримки Гетьмана з боку якої-небу.дь української партії зі ск.та.ду Ііснтральної Ра.дн.

16

яаіш айісі ПІД

СВІТОВИЙ

СУД

РОСІЮ

ЗА НАРОДОВБИВЧИЙ ГОЛОД В УКРАЇНІ У 1932-33 р. москалями було знищено понад 8.500 000 українців в цілій історії змагання Росії зниіцитн ук­ раїнську націю, наііжорстокіннім періодом бу­ ли 1932-1933 роки. На наказ російських і.хнісріалісті» був добре підготований і проведсииіі в завойованій ними Україні всснародниіі інтучнин голод, в часі якого загинуло приблизно вісім мільйонів українсі.кого населення. Цей странінніі злочин нрийнюв після зхавоювання і знищення росііісі.кою державою української національної держави, що постала іі оформилася Актами 22 січня 1918 р., І листопада 1918 р. і 22 ячм я 1919 р. Впродовж трі.ох років українська держава борони.тася перед агресією ко.муиістичіюї Росії, антикому­ ністичних росіііських ар.мій Денікіна і поль­ ських імнсріадістів. А ж переважаючі ворожі сили заволоді.ти Україною. Одначе нродовжувадося в Україні .зброііна і но.тітична визво.тьна боротьба прогії заііманців, шо нрохо.дііла весі, час впродовж 20-их і 30-нх років. її очо.тювали: в краю - Іїратство Української Дсржавностн, з еміграції - Українськії Військова Організація, ;і з 1929 р. Організація Українських 1Іаціона.тістів очолені нодк. Сві'оно.м Конова.тьцс.ч, Спілка Иіізво.пчпіи Української М о.шИ керована Ми­ колою Пав.тушкони.м. Ризьким .договоро.м із І 8 березня 1921 р., Російськиіі Союз і Польща |ЮЗно;ііли.тн між собою українські .землі та за.мирн.тнся в снільнііі бороті>бі проти україн­ ського визвольно-націоналістичного руху. Піс.тя нсрсбрання влади в Росії у жовтні 1917 р. Р о с і і і с і . к о ю Ко.муііістичною Партією більшо­ виків під керівінщтво.м В. Леніна, росіііські ар.мії ііегаііііо рушили на нідбііі всіх сусідніх із Росією ііацііі, щоб відновити імперію ос.таблсіїу ПИЗН0.ТЫ1И.МИ рухами уярмлених царською Ро­ сією ііанііі, які відбудовували свої націоііа.тьні .іержави. Побіч інвазії віііськ Р С Ф С І’, іі|юти української держави повела брута.мьііу іі масову підривну роботу Р К ІІб , а також таємна росіііська ію.тіція - Ч К . ІЦоііно ко.іи росіііські агре­ сори загарбали у час т н у України, на наказ із .Москви створено 19 лютого 1920 р. Соиєт ІІаро.тннх Комісарів У С С Р . На наказ Москви Соииарко.м У С С Р відбув у Харкові в гравіїі 1920 р. т. зв. чеїтісрімй з'їзд совєтіи України, якіїіі рішив стати “ ч.тсію.м Всеросііііької Сонія.'іісіичіюї <|>елсраіивіюї Совєтської Геснубдіки" та форма.тьію ііідіюря.ікуііав ііаііваж.тііііііііі свої “ комісаріяти” Совнаркомов! РС<І>СР. 28 грудня 1920 р. цеіі же Совнарком У С С Р підписав із РС<І>СР “ ршітничо-сслянськніі союзний .'ІОГОПІр” , зводячи У'ССР до становища с к д іі .д о во ї частими російської держа­ ви. Врешті, на І з'їзді Союзу Совєтських Соціялістичініх Республік у .Москві видано ЗО грудня 1922 р. Дскдярацію і Договір про оформлення відіюплсної росіііської імперії ні.т назвою “ Союз Совєгських Соціялістичннх Рсснуб.'іік", з тією самою в.тії.тоіо, що іі .іія.-іа ;ю того чіїсу в РСЧ^)СР НІЛ назвою Совнаркому, очоленого В. Лсн’іном. Ця насильницька, росіііська імперія діяла без жо.'іної форма.-іьної державної консти­ туції аж до 1924 р., бо іцоііію тоді, 31 січня, приііііято на II з'ї.з.чі совєтів коїісгиіуцію СС С Р. Отже, вся вла.ча на українських .землях, л.чобч’гих в агрссивіїііі віііні російськими армія­ ми. зііаходи.іася на початку ЗО-нх років у Москві, столиці росіііської і.мііерської .чержаии.

60-літтю голодомору

п р и свячується.

Впродовж 20-нх років москалі закріїїм.чмся на .міжнародіїо.му ві.чтиііку: майже всі європейські держави визнали дипломатично С С С Р. Важ.іивич осягом ,іля моска.'іів був договір з І Іімеччиною, заключеііиіі у І’аііалло 16 квітня 1922 р., на основі якого демократична Німеччина впро­ довж чергових 5 років .чономагада сильно роз­ будувати модерну російську армію та військо­ ву нроммсдовість. Дсііін увів т. зв. І Іову еконо­ мічну Політику, що причинилася ,чо розбудови і.мііерського госію.чарсіва. За 10 років москалі також широко розбудуїіа.іи свою тоталітарну імііс|кьку організацію ні.ч назвою Всеросійської К ІІб , а зго.чом іісрсіімсіюваїюї у Всесоюзну КІІб. Виросла росіііська Червона Армія та імперська терористична оргаїїі.зація пі.ч назва­ ми ВЧК-О І ІІУ . Все ж заходи розбудови імперії (в 20-их роках) не задові.'іьші.’іи російських расистів і іііоіііііістів, бо українська нація пульсувала снльїнім самобу тнім національним життям, хоч пі.ч новерхною іюлітичіїо-мілітарного іюііеволсння. 'І'ож у столиці І’осії рішено реа.іізувати наніо-вбішчу політику, шо вк.чючатиме зііишсіііія української іітте.'іігсіщії, українсі.кого рс.чі її й 110-церковного жи ття, націона.’іьіюго госнро.чарства іі основи української нації українського селянства. Цеіі стр„,,іііий з.іочнн проти людства схва.ніда з.чііісінтти тодішня російська еліта. У 1927 році моска.'іі планомірно розіючади діквідувати У А ІII І, усунувши від її ксрівіїїщтва .митр. В. Лиііківськото. V' трудні 1927 р., ХУ-ніі з'їзд В К І Іб схвалив постанову про т. зв. добіїровільїіу колективізацію селянства. Вирішено “ забезпечити інтереси бідного і ссрс.чнього ссдяіісгва в боротьбі з курку.іями..." Моска.'іі іювс.'іи на велику ска.'ію ііротиііаціоііальїнні курс розкладання української наніїз середннн нри допомозі створення штучної кдясової во­ рожнечі. у 1928 році розіїоча.іося шіроікідження при­ мусової ко.іск типізації. Гіиіючасію у 1927-1930 роках, москалі ііеі)сііе;ін більшість иііїсі.ковнх частіш, зложених із примусово рскрутоианих українців поза межі України, щоб воші не іінеіуііи.іи на .захист .масового мор.чунаїїіія зем­ ляків. На їх місце и Україні сііроііа.чжуїіалії чисто росіііські віііськові частніні. У цьому ж 1928 році моска.'іі зортаїїізува.'їн т. зв. ІІІахіинськнй процес, в ііас.чі.чок якого у Донбасі зліквідува.ін 50-60 ні.чсоїкіи націоналі,ію-сііі,чомого українського е.іемсітту в ііі.чусгрії, ко.муііікації, транспорті тощо, О.чначе російські окупа­ ційні укази не мали великого віілішу на україн­ ське селянство з охотою ііти до колгоспів, бо в січні 1929 р. всього 5 ,6% селян ониііи.іись у колгоспах.

6 квітня 1929 р. Сошіарко.ч С С С Р віі.чав наказ снсріїііно вніїїішувати українське сере.чнє селянство, шо ііоіо іірозна.іи “ курку.чямн". Коли ж 27 грудня 1929 р. ІІосиф Сталін проголосив тези про лікиі.чаиію “ курку.тя як

кляси". то це рішення відносилося в першу чері-у до України, бо Росія тоді була майже скодоктиві.зована. Па початку 1930 р., 80-90% росіііськоі-о селянства без особ.чивого спротиву оііини.іось у колгоспах. Зате в Україні селяни були сноконвічіїи.ми носіями індивідуалізму, упертими прихильниками приватної власности, коїісервативіїими захисниками прадавніх національних традицііі, і тому не хотіли вступа­ ти до отарного тину колгоспів. ІІайзаможніїїіс і ііаціональїю-найактивніїїіс українське селян­ ство було у великії! мірі зііиіцсііс іцс в період “ воєнного комунізму” . А в 1929-32 роках, москалі насильно вивезли на Сибір або на північ Росії до двох мільйонів т. 311. “ куркулів” , тобто середньої труни селянства і взагалі середньої верстви народу, а 300-400 тисяч їх розстріляли на М І С Ц І . Рівночасно ворожа російська істада новела наступ на Українську Автокефальну Правос.чаїшу Церкву, що ма.іа великиіі ду.ховію-мора.чьінїїі вплив на українськиіі ііарі.ч. 8 квітня 1929 р. окупанта нрого.іосив заборону У А ІІЦ . До кількох років москалі знишили маііжс всіх 35 єнисконів та тисячі свяшсннків, В іоіі самий час, ворог носиліш наступ на вільну українську ііаціоііа.’п.ну науку, .чікпідуючи різні наукові та освітні установи і виїїиіцуюші під різними мретскстами українських учених і ти­ сячні кадри педагогів і учіїтсдів.

5 січня 1930 р. Совнарком С С С Р кидав новий .закон про нриснішену колективізацію, головно України. Знову ж 15 квітня розпочався в Хар­ кові т. 311. показовий суд ііа.ч провідниками С В У і СУ.М. У зв'язку з тим судом москалі зиишиди 100-150 тисяч освіченого іі свідомого активу української нації. В Україну сунули все нові лави росіііського актину “ двадцятиіі'ятитисячників” -окремої сіісціа.чьію иишко.ісіюї групи москалів задля здіііснсінія росіііської політики ііаціониду і етноциду України. У 1931 році .Москва нрис.іала .Михаііда .М. Маііорова на пост нарко.ма постачання У С С Р , а її ко.іоіііядьна агсігіура нровс.ча останню підго­ товку проведення одного з шиїбільніїїх в історії дю.чстиа здочиїїіи -вимордуїшіііія багатьох міль­ йонів українських сс.чян. Цим звірячим злочи­ ном москалі задумали здомити національну однієї І. і самобу гність української нації і ні.чірватн основні біо.’югі41ІІ сили >країііи. Проведе­ но чистку секретарів райкомів у всій У С С Р від тих українців, іцо в них .мог.чо задиніитися хоч трішки .іюдського почуті я, ис кажучи про націоііа.іьну сві.юмість і гідність. З початком 1932 р. шалів в .масах населення голод, бо більшість харчів москалі вже нсттіглн зрабуватн. Вж е в неріїїнх місяцях року вимира­ ли сотнями тисяч українські діти, старші віком -тіоди, слабші, але також матері іі .мужчини. Проте 1 липня 1932 р. появився черговий дракоііівськиіі закон росіііських садистів і не­ людів про т. зв. охорону соціядістичіюго майна, ув'язнення навіть .за збирання колосків, зали­ шених іГа полях, відбирання жорен тошо. .Мос­ калі ква.'ііфікували призначених на смеріь мі.тьйони селян як “ з . т о ; і і і в ” . Ц и м закоію.м моска.ті властнію, нрішласіїи.ти собі все майно українських селян, а за споживання україн­ ськими сслянамті власних плодів їхньої рі.ніої зем.’іі іістаїїов.тсію кари: “ ро.істрі.т з коїіфіска-

17 іічч iici.oio маїіііа і а заміною при зм'якінуїіальіін\ умоиинах, позбавлення волі не менше 10 |х>ків з конфіскаїою всього майна". 22 серпня 1932 року російські звироднілі садисти встанонн.ти в Україні “ закон про боротьбу зі смекулянієїо", тобто українців, нрмзначених на знншеїшя окрес.'їн.чн як “ снскулямтів” , бо людей ліквідовували ,чише за тс, шо вони десь знахо,111.111 якісь харчі. До іоіо .чохо.чи.чи давнішні розіюря.тження, в яких наших со.чян називали “ бандитами" тоїю' В українських містах .тю.чи куііува.ти харчі на спснія.чьні картки, яких не мали українські селяни. Знову ж в І’осії жо.діюто голоду взагалі не було. Тому се.чянн їхали і йшли ;ю міст і в І’счію .за харчами. В українських містах воїш часоїю вн.мира.тн на ву.тицях не діставши ніяко­ го харчу, а в І’осії хоч могли купити харчі або виміняти за різні речі, то на кордоні .між І’С Ф С І’ і УССТ’ все цс дсюро забирали москов­ ські но.іініїіні, комсомольські і військові ві.дділи, які встановили тотальну харчову б.тьока.ту України. Наших исшасмих сс.тян воші назива­ ли смеку.тянта.ми та карали за ііри,ібаііі харчі 5-10-річіюю неволею в коїщ етраційиих табо­ рах. І українські селяни вимирали з голоду сотнями тисяч шомісяця. ІІа.чііішов 1933 рік. В січні моска.чі заііровади.ти ,чля України і інших уярмлених ними маній систему ііашіюртїв під гас.то.м: ‘ ІІаснортнзація - с.мсргельніні у.чар.чдя к.тясового воро­ га!” Не був офіційшій вирок російської держа­ в и .Ч.ТЯ масового вннншсніїн великої частннн населення України. І.ІО явний міжнародний .хіочиїї. Зра.чу ніс.тя появи цього сатаїїічіюго закону, ртчгіїіськнй Совнарком прислав в Укр.чїну П ав­ ла ІІостишсва на пост 2-го секретаря Ц К КМ/б/У ,ч.тя іірове.тсння його в життя, 1’азо.ч з ним нрнбу.тн свіжі російські ка.чрн катів, так твані іТятна.чняттттсячникч, но.чігкомісари. Постншев о.торжав ві.і Ста.тіна необмежені дик­ таторські нрава - зтубнтті якнайбі.чьшс нассдення. Як но.мічннка Постмшсву, Москва іірнзначн.та В. Ііаліцького, ві.чомого садиста іі кримі­ нального З . Т О Ч Н І Щ Я , ма шефа Г П У У С С І’ . Окунаніїіма в.іада зразу нрове.ча чистку ко.чоїііильіюї паріїї та ко.чоїіія.тьної а.чміністранії ві.ч усіх українців, в яких могла за.іишитнся ще хоч крихітка українського почуття чи санти.чснту. Го.ті багато з цих занродавців-псревсртнів ноііовшіли самоіубство, усвідомивши собі, що вони буди нричстні ,40 росіііської ііародовбивчої расистської по.тітнки (М. Хвильовий, М. Скрнішик, М. Строііський і інші). Москалі розстріля.чн 35 вншнх ко.чоніяльних урядовцівукр.чїнців з Паркомзему і Парко.мр.чди. Вони знищилн 34 укр.чїнськнх ко.мумістів з централь­ них органів колоііія.тьної компартії. Л українське сільське населення вимир.чло сотнями тисяч щомісяця. Стан в Укр.іїііі був гірший ніж в Дантоіючу пеклі. Сам диявол напевно руками росіїіських катів вимніцував нашу християнську націю. В кожній селянській хаті були на почесному місці християнські ікони, що їх бандити російських безбожників з дикістю ииши.чи. Число всіх українців, які загинули від зоргані.зоваїюго моск.чдями Україно-вбнвчого голо.чу в 1932-1933 роках точно го.чі встановити. Сам Баліцькиіі, шеф Г П У в Україні, подав цифру 8-9 мільйонів.М. Скрин­ ник, співучасник у зііишувашіі нації, з якої вийшов, по.чав американському комуністові .Л.тамові І'авдулові цифру 8 мільйонів лю.чей, знищених голо.чо.м ще до часу його самогубства. Л працівіїиця статистичного бюро У С С І’ , Г.члиііа Вільна, скалькулювала число загніїулих від голо.чу українців на 6,5 мільйона. Фактом с, шо в них двох роках не було випадків, щоб хтось номер в Росії від голоду, бо з України везли в Росію безмерерви зрабовані харчі. ІЦобільше,

моска.чі вивозили в 1932-33 роках українську пінсниню ,40 інших кр.чїн і продавали її за деміїііітову німу. Ллє в самій лише українській Кубані москалі виморили голодом .чесяткн тчіся'і масе.чення. Отже, в той час, коли Росія “ б.тато.тсмствува.ча” зі з.чдоволення, шо нарешті зможе з.тікві;іуватті українську націю та загар­ бати ї ї Д . Т Я себе як свііі “ лебенсраум” , то Україна вмирала з го.то.чу під чоботом і наганом російських озвірі.тих сатаїїістїв. В обличчі нього всенародного убивства б.тідііііоть і нічецькнії З . Т О Ч И Н супроти жн.чів і мо.чяків, турецька ексгермінація вір.чеііів, з.точин Хмср Руж у вимишувашіі ка.чбо.чжійців, З . Т 0 Ч І Ш Іді Л.міїїа в Уганді, чи нігерійське виїнішуваїшя населення Ії'яфрн. Злочин ііаро.човбивства українців був заіі.чяіюианнй і нідгоговашій російською державою, і проведений сотнями тисяч моска.тів: 25-тисячникамн, 15-тнсячннкамн, російськими брига­ дами і загонами Г П У , тнсячнн.мн російськими ка.трамн комсомолу і ВКГІб та нри .чомомозі віііськ <ь міанііііюї Червоної Армії та міснсвіїх росіїіських колоністів. Очевидно, вони притяга­ ли ,40 снівучасти у своїм злочині наніовбнвства різні меншини та місцевих зрадннків-рснегатїв. За сім - вісі.м мі.тьііонів українських дітсіі, жінок і мужчин, знншсннх голодом у 1932-33 роках віднові.час російська імперія, її державна наніона.тьна еліта та велика частина активу росіїіського наро.чу, що брала участь у нроиедсііні нього страшного міжнаро.чного злочину. Пе расистська політика, перед якою .меркне навіть іїтлерівсько-ііанистськніі расизм. Піхто в то.чішиій І’гкії не виступив проти цих нелюд­ ських звірств, іюііоішених в завойованій Украї­ ні. Навпаки, десятками тисяч москалі охоче їхали в Україну зад.тя рабуїіку, наживи та колонізації нанкращіїх українських .земель. Зразу після вимертя українського населення, на оіюрожіїеііі .місця приїжджали трансіюртн ко­ лоністів з різних губерній Росії: Уфи, В'ятки, Калуги та Леміш ра.чу і Москви. З дикою жа.чобою ці .зайди добивали рештки ослаблених лю.чей та заіїма.тн без ііаіімешіюго співчуття найкращі землі українських селян. Органі.зація У'країнських Паніомалістїв під іфово.том но.тк. Євгена Коновальця і крайового нрові.тника Степана Ваіідерн новела по всій Гліроні широку інформаційну акцію нро.т іналіючніі наніовбивчніі голод в Україні. Па наказ Проводу, боііовиіі референт в Краі'ювїй Іікзекутиві на Західних Українських Землях, Роман ІЛухевич, ііі.тготовнв, а бойовик О У П , .Микола Лсмнк, виконав атснтат на бо.іьшсвинький комсулят у Львові, застріливши високого росій­ ського функціонера з .Москви, А. Маі'лова. Цсіі стріл упав у жовтні проклятого 1933 року, по.тьській окумаційній поліції у Львові Микола Лс.мнк мужньо заявив: “ Я є член Організації Українських Паціоналістів. З її наказу я вбив ирсдставника московсько-большсвицького уря­ ду, на знак солідаріюсти всіх укр.ч'їнціи у бо­ ротьбі з Москвою та протесту перед культуріїн.м світом проти .злочинного внмордовувашія нею украінців” . Па польськім суді, Лсмик ще раз потвердив: “ Па наказ О У П , я прийшов до консу.тяту з метою вбити представника москов­ ської влади, яка силою загарбала українську державу, шпцнть українську культуру і теро­ ром та голодом ііишить українгську сацію” . Ідея націовбивчого голоду не виникла в М<ккві припадково. Російські расисти і шовіністи завжди вважали, що України “ не було, не.ма і не може бути” . Але коли вона все таки нробуджува.тась до власного державного життя, то росіііська держава кидалася на неї немов дикий звір, щоб знищити її з поверхні землі. Голод був завж.чи засобом російських завойовників. Піс.тя програної війни з Росією під Полтавою за гетьмана Івана Мазепи, Москва у 1710 році

“ одних тяжкими роботами номор.чувала, дру­ гих го.то.чом поморила, а інших потруїла.” (з гетьманських документів) 1737 року, з рук москалів змову “ множество тутешнього народу з го.тоду і нужди пропало.” (ствердження росій­ ського міністра Волинського). Пнсьмсшнік-леіГнііст Максим Горький у романі “ К.тім Самгіи” пропагував в 20-нх роках нашого століття иживаїшя штучно оргамі.зованого го.тоду, як засобу російської завойовінінької політики. Його книга була ви.чрукуваїїа в І’осії за бо.тьніевиків мі.чьйонни.м тиражем. Го.то.ч, як інструмент імперії, москалі вживали у 1891-92 роках і зокрема в 1921-22 роках, ві.ч якого .чагннуло не менше півтора мільйона населения ГІівдешюї України. Помимо того, що урожаіі годі був добрнй, московські зайди грабува.чи весь харч та ве.зли сотнями трамспортів на голодуюче російське Поволжя, Ленін наказував в 1919 році росій­ ським червоним ордам, які посунули на пі.чбій України: “ Ваша перемога над жовто-б.такнттінми - не хліб ,чля наших голодуючих жінок і дітей. Вагмстом з.чтюувайте ,чдя нас х.тіб!” Ж ахіття 1932-33 років було страшним епізо­ дом у віковічній боротьбі української нації за своє державне і ві.тьііе буття та віковічни.м намаганням російської нації зшішмти україн­ ську панію, тим ра.зо.м під прапором бсзбожннцького і сатанічноіо ленінізму. Росіяни вчи­ нили жорстокиі! міжнаро.чний злочин. П(ЮТЄ своєї нелюдяної мети вони не осяту.ти. В 1940-х роках проявився з нечуваннм завзяттям українськиіі внзвольниіі і революційний націо­ налізм, який безношадно громив російських іммеріа.тістів. Москалі .чума.ти після упадку нічсцької імперії в 1945 році, шо їм легко піде справа .тікві.чації О У П - У ІІА , Ллє довтимн рока­ ми вони кривавилися в боротьбі з українськими націоналістами, які змагали не лише за відіювлешія У С С Д , але й ,за відн.тагу за ;і.точин, іюновнениіі моска.тя.мн в 1932-33 роках. В рядах О У П - У П Л змагалися тисячі людсіі з центральної і південної України, які пережили цей російський злочин. В жорстокііі боротьбі 40-их і 50-их років моска.ті игра імли кількаде­ сят тисяч найкраїцих своі'х .тю.ісіі. 1 знову вони нриміїїили у 1946 році нроїм української нації методу го.тоду. Проте тим ра.зом О У П - У П Л не донусти.ти до масового вимирання населения. Це тому, що визвольний рух 40-их і 50-их років був перешкодою до повного зііишення .Москвою українського наро.чу. Хоч сатаїїічіїій Госії ще вдалося запанувати тим ра.зо.м над Україиоіо.то їй не вда.тося упокорити Україну. Під поверхнею тоталітар­ ної і расистської імперії готуються нові лави борців за майбутню велич і суверенність хрис­ тиянської нації, си.чволом якої є свято - софій-. ськнй Хрест у зо.тотовсрхому Києві і свято-володимирський держаїшиіі Тризуб. І скоріше чи пізніше приіідс страшний суд над російськими завойовниками та убивцями за поповнені зло­ чини над уярмленими націями, .зокрема за злочин 1932-33 років! Вічна нам'ять донькам і синам української нації,знншсни.м москалями у всіх голодових облогах! Хай лунає, доки не сповниться, гасло О У П : “ Ненавистю і безоглядною боротьбою прийма­ тимеш ворогів твоєї нації!” Смерть російській імперії - С С С Р! Хай живе боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу! П Р О В ІД О Р Г А П ІЗ Л Ц ІЇ У К Р А ЇН С Ь К И Х П Л Ц ІО П Л Л ІС Т ІВ У квітні 1983 року.

18

шшналісі

І Іо.тітичіїс маіібутік; Єііро'ми н цілому зале­ жить під рознитку події) II конкретних націях, які її складають. У всіх країнах свронсіїського континенту існують дві сиди з різіїи.мн цілями і зав.іаіінями. які завжди діють - одна супроти другої. Вони с скрізь - ііеза.'іежно від того, як би ВОШІ не ііазнва.тіісь. Перша сн.та - це де.мократія. Проте таке її визначення с .тсіцо абсірактним і вузьким. І Іаїікоіікретиіше, це - сфера різних ію.тігичіїих гсчііі і напрямів, починаючії від анархізму і завершуючи комуіііз.мо.м (також - .тібера.тізм, пацифізм, конссрваїїізм, соціалізм та ін.). Ко­ мунізм (так як і анархізм) - краііня форма, породжена .чемокра тією, хоча іі остання прагне заперечувані ііого нриііадсжііість до себе. Л.тс історія твср.чігті. інше. Демократичні приіщміім свободи, рівності і снравс.чливосіі норо.чили криваву якобінську диктатуру у <|>раіщії ("якобінство" - попередник бо.чьіііевизму). В свою чергу, большевизм вия­ вився краіііівою течіою російської соціа.'і-дсмократії. У всі часи історії.чемокра тія (бу.че.мо називати її не "в.ма,чою ііаро,ч\'’, а пануванням маси") завж.чи бу.іа формою заііеііа.чу держави. І рсцвка демократія а іт іч н и х часів .закрила шлях творенню єдиної держави. Вона загальмува.і.і .чержавіютворчіїїі процес, якнії .ча.'іоко ві.чсі.; і ві.ч її .зовнішньої культурної та нодітичної еі спансії. Романтичні іюхо.чи “ демократичного” запо­ різького козацтва (тою "до.чократісю” шііііаються сучасні її "сиадкоємш” ) не дали нія­ ких наслі.чків, бо бу.чо воно за словами Д. Донцова, “ за.чечократнчни.м” . І'оді як Британ­ ську імперію побудували аван тю ри ст, розбіїіникн і флібустьєри (далеко “ гірші” за козаків), ні.ч на.чііііюю опікою не демократичної, а.чс си.'іьііої аііглііісвкої вда.чи. Де.мократія - по масовий (збірниіі) індиві.туа.’ївііий егоїзм. Цс те, шо ве.че націю не до її си.ін і М0ІТГІІ0С1І, а до розіюроііісіііія си.т та ііаціоііа.чвііого занепаду. а держава існує на почутті сііі.іьііого ііаніоііа.івного (кодоктивного) егоїзму, який об'єднує етнос, робить з нього націю. Лігтіюдом ііаціоііа.чьіюго егоїзму є демократія, тобто - егоїзм індивідуальний. Такою вона бу.ча, є і такою за.чиніиться. В кііщі 19-го сто.ііття лібералізація Сврони ві.чкри.іа ііі.іях ,40 виходу на ію.чітнчну арену, ііоіхт.чженнм нею, різним комуно-соніалістичшім партіям. Це був початок розквіту еіюхм панування маси, яку відкрн.іа (|>ранцузі.ка ре­ волюція. Стара європейська в.ча,ча, яка ііродовжува.іа існувати на старих євроіісііських прин­ ципах, вияви.іась безси.тою запобігти тако.му процесу. Віруси .чемократії і соніа.іі.ч.му (ці ,чві речі завж.чи iiiii.ui в парі) стали загрозою на коитіїненіі кожному ііаціоіііі.івіюму організ.му. Саме го.чі захисіїиіі імунітет кожної євроііоіїсі.кої нації привів до віііііікіісіііія нової організо­ ваної сіі.ін. Цією .чругою си.іою став націона­ лізм. І Ірот іїсгояіпія ііаціїша.чізму і дс.мократії не .іиіііе ію.чітпчіїе. І Іе п р о т е т о я іііія .чііох фі.чософііі - фі.іосо(|іії сііаяіін я нації, її со.чі.чарності та єдності проти фі.іософії матсріа.іізчу.

В зіткненні цих двох сил. .чемократії та соціалізму та, з іііііюто боку, паніоііа.чізму, црічіїїюв ііеріо.і 20-30 рр Він Ы 1ЯЫИ1 головну прикмету, яка харакіеризус: иаціоііа.чіз.м. це вічна бороіі.ба на .чва (|)роіттн, ,чві фор.мн прояву ііаніоііа.іізму - ііротисіав.чеіііія зовніїїшііі загро­ зі і ііротиеіав.іеіііія пануванню маси. ІІ|)а т е ім ія євроіісїісвкіїх народів ,чо новсрііеіііія тра.іиіііТ!, .40 см.чи іі могу тності.а в першу чергу - ві.ччуні себе нацією, привс.іи .чо лікві.чації ,чемо-еоіііа.ііетичііііх таборів у більїіюст! країн Спроііи. Н ац ією е іа є Іу р е ч ч и їїа Кем а.ія

Лтаїїорка, викидаючи у Середземне море лібе­ ральну Лнгаїтту та власний партійний опорту­ нізм. Нацією стає Італія, долаючи н.часний .чсмократичннй хаос та більшовицьку .загрозу від Го.мвятіі та Граміїніі. Нацією ст.чє Німеччи­ на, змиваючи з себе сором Веймарсі.кої рсснуб,ііки, усуваючи .іемократичну. соціадістичну та комуністичну анархію, нопсртаючи собі націо­ нальну гідність. Нацією стає Іспанія, яка в є.чиїюборсіві з ічіутріїшіім та зовнішнім ко.чуііістмчшім рухо.м, з.чобупає нсремоі-у над “ днкта ту рою 11роле та ріа та ” . Цс був перший прорив, неріїїіій тріумф націона.тізму. Л.че іі.івкн перший. Бо див.іячнсі> на 20-ге сто.чіття з його веріниііи, необхідно визна­ ні, що, переважмо, це бу.то сіо.іітія демократії та .чемократчініх принципів. Це бу.ча епоха розквіту панування маси. > кожного народу є своя демократія, , воя

с.чіїїа руйнуюча чоктриііа і свій оіюртуїііз.'і. На фоні цих речей розпиток подій на Україні, нанротязі останнвого сто.чіття, сьогодні викли­ кає г.чибокиїї національний сором за політичну неда.чеког.чядність і короткозорість одних, за націоііа.чьну меініівартість других, за сві.чоме і несві.чоме “ стеління ворогові” третіх. Сдиіінм героїчним, шо яскраво освіти.чо на Україні мрінтз.чішу .добу рабства, соціалізму і .чемократії, був український націоналістичний рух. 1939-й рік, який став останнім роком західно-української демократії, ві.чкрив на У к ­ раїні нову безсмертну сторінку. Написана ця сторінка бу.ча не .чсмократа.мн, що готували грунт братам - бі.чвііювика.м, а націоііа.тістами. Боротьбу на Україні націоналізм не програв. Він програв війну на три фронти. 'І'рсті.м був фронт демократичіній. Ж и ття ноказа.чо, що наніоііа.чістичіїа і.чео.чогія свою історичну пробу віттри.ма.ча. Сьото.чиі, ні.чні.маючнсв з помелу, націоналізм знову зак.чикає ні.ч свої нраііорн II р о т III ПІКІВ інтернаціоналізму, .чемократії, нарчїйіінцтва, противників розіюроіііеіііія нації. Події останнього часу створи.чм три фактори іюсії.ченіїя наніоші.чісгачннх рухів у Європі, а також о,чіючасіі\' кризу демократії та інтеграції. І Іимії трьома факторами є розва.ч С І’С І’, об'є.чііання Німеччіїїіи та громадянська війна в Югославії. Важко сказа ти, як .ча.чі бу.чутв розви­ ватися ію.чії, а.че Л111ІІС тс, що вже їх початок зруйнував вс.чііку демократичну доктрину "cii.ii.imx свічу цього" - про ііе.чоторканість кор.чоїіів-творігті, багато про що. І’озшіч імперії вже сього.чііі ,чав поштовх і нове .ніхаїїіія ііаіііоііа.чістчшім рухам кітаїїі Заходу, В Іспанії, окрім тою. шо з кожним .чііем ііоси,іюг свою дія.чвіііств права організація басків ІЇГ Л , “ сепаратнетсі.кі" настрої охонн.чіі всю Ката.чоніїо з Ва.чеіісією та Ба.чеарсвкимн островахін. ІІа ііоря.іок .іеіімиії внхо.нгті, ііитаїїня осіаточіїоі'о розіїа.чу Вс.чикобритаїїії-більїііість населення ІІІог.чаїї.чії. під час рефереи.чуму.

нроголосупа.ча ,ча відокремлення, а далі Ольстер з Ірландською І’ево.чюційіюю Армією, Уельс... . У Франції, окрім проблем з корсіканським сепаратизмом, все більший аіпоритет здобуває крайня права партія Л є Неііа. Про власну не.за.тежіїіеть піднімають ннтання на.тлоіші у Бельгії. Словацька республіканська агіртія шолоси.ча територіальні претензії до українського Зака рнаїтя... Поки ще “ чорним кардиналом" у цих спра­ вах тримається об'єднана Німеччина, хоча цей незворуїшній і холодний спокій починає дратуватн Ііо.тьську Реснуб.чіку. Сьогодні іірті владі в Німеччині іце де.'юкрати. А тим часом у східних її зе.м.тях разом із ростом безробіття ростуть ідеї реваншизму. Не дивію, шо черговий з'їзд неоііацистсі.ких наріій відбувся саме в Лейііціїу. З ні.ч розва.чсної комуністичної доктрини ні.чводиться тс, що було нею накрите, посидюється ненависть до турків та слов'ян (и першу черіу до ію.чякіи). Чи не Сіаме “ нернюю дитиною'' (хі'єдіїаіюї Німсччиїні нова “ Веймарська ресііуб.чіка” ? Дехто з політиків Заходу бачить можливу ііігро.зу у реальній перспективі нартіїерства іаціона.тісчїв двох ііайбі.чьших, по території у Європі держав - Німеччини та України. Вва­ жають, іцо це може привести іцс ;ю одного фактору європейської ііестабі.чьносчї, носнлиті. процес перегляду кор.чонів на континсіпч. Громадянська війна в Югославії свідчить, ідо сьогодні, на політичну арену Сврони, знову починає виходити си.та. В спектрі цих явищ, дехто в нас ніяк не хоче зрозуміти, що Україна сьогодні вимагає не рака, шуку і лебедя з їх сііі.чьінім коефіцієнтом іірацсздатносчї, а єди­ ного .моїіо.чіту однодумців. Останнім часом процес інтеграції Єиронн, .чсмократчний процес витворення нової євро­ пейської ііаціональної.чюдини - “ євронейця-кочішіика" все сильніше і потужніше гальмується новим спалахом наніоііа.чістичних рухівна контііііснті. доба войоїшнчих століть, розпочата <І>раіщузькою рсво.тюцією, доба боротьби націоііа.чіз.чу і демократії, ще не .завсршн.чася. Не доба, в якій, за словами Д. Доицова, ролю армій поча.чи грати ііаро.чи, а ро.чіо геїісралів-вожді нації. Добрі старі часи героїчної Украі'ни пройшли. Вони залишилися в наро.чнмх піснях та в ноезіх ІІІевченка. Сього.чні українець втратив ті нсихо.чоїїчііі якості, які він мав під Конотопом чи під мурами Константиноію.чя. Україна втратила цілі століття, необхідні їй для праці над своєю психологією. Але сього.чні, шоб .чопіати себе, свій розквіт, си.чу і .моїучмісті., час вимагає енергію лише одного іюко.тіння, А.че ноколінняне народженого в рабстві матсріа.чіз.му і .чемокрачїї. Коли .Мойссй вивів жидів з єгипетського рабства, сорок років він водив свій нарід но нустс.чі, поки пс вмер останній жид, народже­ ний в нево.іі. Лише ко.чи за.чиши.чись ті, які не знади нічого, окрім вітру, стену і свобо.чи, вирушив він ,40 На.чсстіїїііі-будуїшти державу і націю. Кінець 20-го сто.чіття нока.чує, шо сноха демократії, сноха інтеграції та панування маси пхо.чнті. в свою осіанню стадію, вона .завсршуєчься. Насіунною буде сноха націоналізму. Н аш і завдання зробити її епохою українського націоі іа.чіз.му.

Олесь Бабій м. Рійне

*********************

нш рнм і ГІереді мною листонадоиі газети та нередннборчі листівки. Читаю Тх і дивуюся одностайнос­ ті нрограмннх маніфестів кандидатів у Президснтн України. ‘‘Демократія” , “ ринкова еконо­ міка” , “ соціяльні і'арантії” , “ плюралізм", “ пра­ вова держава". Ні ноняття ніби скаді.ковані о.інн у одного. Окрім того, всі нретендентн о.тіюстайію деклярува.ти турботу про російське населення, водночас замовчуючи тему захисту ііаніоиа.тьннх нрав українців. Ко.тн й хто зтадуВ.ТВ про українськніі нарі.т, то .тише як один серед іигннх “ наро.тів України” . Ніхто з нрстенденіів, наскілі.ки мені відомо, так і не сказав ущюловж усієї нере.твиборчої кампанії про різІІИ1І (ю'єм прав автохтонної нації і приходьків. З.тава.тося б очеви.тммм: українці маютт, право на ві.тіювлення своєї націоііа.'н.іюї державност н; кримські татари - на тернторія.тт.иу-наніона.тьну автономію, всі інімі меніїннін - лтіінс на ку.ті.гурію-наніомальну авіоно.мію. Ллє ніхто з каиднлатіп, навіть ті, хто вважає себе лідерами україисі.коіо наніона.тьію-внзволі.ноі'о руху, не зр,ч'іив акцепту на тому, що на українських VM.-Hix мусить ностатн національна .держава, а чс .тержава “ наро.діи України” . Всі українці Кравчук, Чорнові.т та Лук'янонко, - на жа.ть, мис.тн.тн не наніона.тьнн.ми, а зага.ті,но,тюдськнмн, точніше, інгефіаніона.тьннмн катего­ ріями. Двоє з них, Чорнові.т і Лук'янемко, від [1,'чагків своєї .чія.тьностн керуються нріоритетєч .тага.тьно.тк'.тськоіч' на;і національним, 'І'очу їі шніо.тег.тішо уннка.тн вони таких нонятт., як "нація” , "нанітчіа.тьнс гноблення", “ наніоlU-iiaie визвті.тення". Внктірист’омуючи вик.тючно “ заі'а.тьно.тют ську" риторику, ні кандидати, зрозуміло, не 't;' суть на.шваїтіся .тічерамн наніона.ті.ію-ии;!Ё-'.'ыюго руху. Зате вповні можуть бути нровід■юками .демократнчного руху в \'країііі, бугн нервінми се|іс.д іакнх космоно.тітїв, як І'риііьов чи Габурянськніі. Чи варто дивуватися відсуііссно нрміїнмік'вмх ві.тмішюстсїі у .маніі|)сста.\ Лт к'яненка і І'абсряшт.коі'о, Кравчука і Чорноч,і.,а? Похитивши ві.теуттіість суттєвих розбіжіюсн іі у програмах, Пячос.тав .Максимович .чуже т,п' занервт'вався, і не знайшов нічого .тінмьто як звішува г т п Кравчука в ідсо.тоіїчно.му шахр.іГь іві, точніше, кра.тіжні рухівсі.кої тіроірами І “ наших праікчтів” . г|>акттічио Чорнові.т звннуванш Кравчука у тому, що тоїі спромігся ево.тюиі.міуватті ві.т компарііііного мракобіса до дсмекраттічіюго .ті.тера. Ко.тн б Вячес.тав .Макснхюаич зхііг еію.тіоіііічіуиатн від українського лсмократа-ііравозахнсннка до українсі>коіо надіана.тіста, то у нього не було б необхідності ііашувачуватті Кравчука у злодійстві. Ллє цього не сга.ттіся, і \пі сга.тм свідками бо[)огьби ис нрчрам, а боротт.би біограіітіїі: основними “ аро.’хіеіггамн" ста.тн кі.тькістт, ртжів, нрове.дених в ув'язненні та суміксївісні ітіхн ко.мнартіііної лія.тьіюсгн Кравчука. У зв'язку з тим, що і'абурянст.кнй та ІОхіювськнїі не “ си.іі.іи” і не “ уе.тавн.тнся” як ко.мнартіііні .діячі, їхні шанеп на нрези.дснство від початку були епмво.тічннмн. Л ог і'риньов, хоча лонс.іавна був .тіііне пересічним наукоїщем. шанси мав, ('іт і.тькії репрезентував ве.тичсзну росііісі.ку ко.тіяіію в Україні і тих ма.торосів, котрі внетл’па.тп “ за еамосттііну Україну v ск.та.ді С І Ч І ’ ". Тому ї'і ію .тітчн а п.тятформа Гриньова (Єди­ на!* пі.трізпя.т.'н я віл нртч'рам решти претенден­ тів. На словах іаьтунаю чи .за нобу.дову незалеж­ ної .тержави. вії’і пропагував згубну ідею військово-но.тітнчік'го союзу з І’осією, Вілорусією та Казахстаном, во.нючасзаперечуючи необхід­ ність створення українсі>кої армії та кор.донів.

Ясно, що пі.д самостійііицьки.ми прапорами Грниьов виступав проти відновлення україн­ ської держаїшостн. Чи не тому він раз-но-раз повторював, що побудова української держави для нього не є самоціллю, а лише .засобом, механіз.мо.м досягнення добробуту? Звісно, що ііому, росіянинові, були чужими і ворожими національні стрем.тіння українців до державно­ го життя. Він нсо.дноразово, зі сторінок україн­ ських га.зет стверджував, що українська націо­ нальна і.дея веде у т.'іухиіі кут. Ііілі.ше тою, і'риньов заяв.тяв, що вк.тючився у бороіьбу за іірезн.дентетво “ з єдиною метою: доіюмогги народові України усвідомити” це. Особливо зворушила “ віра” і'рнньова у “ мудрістт, і здоровиіі г.ту.зд укра'їнськоіо наро.чу” , який, як снодіваєтт.ся і'рнньов, не вивищуватиме права .дер­ жави, точніше, не нретсндуватиме на новноцінне державне життя. .Мене не дивує, шо такі люди, як Г'римьов, обіймають високі посади в Укра'іні. 'І'ака вже су.мна україїісі.ка трішинія. Мене дивує, шо органи масової іиформації України на.маїа.тнся нре.дсташгпі І'рнін.ова як самостійника. 1ііюму “ сішьо-жовто.му” іміджу і'рнньова активно снрня.тн й московські засоби дезінформації, які настирливо нроие ми .іу.мку, що ВСІ HUC1T.

нретендснтні вистунаютт. за неза.іежну Україну. Зрозт’.хіі.то, що саме такого "самостійника” хотів би бачити Крсм.ть на чолі синьо-жовтої України. Пе важко здогадатися, шоМоеквгі, яка нрот яі о.м усієї своєї історії з ентузіазмо.м вт руча,тася у справи сусідніх .іоржав, і иа цей раз не бу.та паенвннм сіюстсрігаче.м, тим більше, що від результатів політичної боротьби в Україні залежало майбуття І’осії. Москва надіялася на Гриньова. Вона не .дові­ ряла мі Кравчуку, ні Чорново.ту, мі Лук'яненку, незважаючи на їхні енергійні уна.даїшя перед “ панівною .мешннною” . Л слід внзіїагн, що ці кан.дн.датн старалися. Наприклад, Чоріюві.т, цей “ невтомний козак з Черкашимн” , догово­ рився ;ю гої'о, шо у нього окрім “ укра'їномовної но.'юшшн” ще віднайшлася й “ русскоязычная половина” . ("Высокий .замок ", 27.X I.91) Л Леонід Макарович видрукував сненіа.ті.ну листівку - “ К русским соогсчествсшткам” , в якій заневнітв, що бу.те робигн все від нього за.'їсжне “ д.тя повного за.тово.теїнія но.тітТННІНХ, економічних, сонія.тьннх та .туховинх ;іанитїв російеі.кого населения, для державного захисту його законних інтересів. III в якому разі не буде допускатися насильна українізація росіян” . Піс.тя виходу у світ нього звернення стало очеви.дним, що перемога Кравчука іарантована: він найбільше .тогодив мільйонам росіян та російсько.мовних хіа.торосів, для яких "краще бути згвалтованим, аніж українізованим” . Окрім того, Кравчук :таслужнв симпатії нрос-

19

того люду своєю коректністю, виваженістю, стриманістю, закликами до миру і толеранції, і насамперед - скромністю. Його противники, у першу черіу Лук'яненко та Чорновіл, навпаки, багато втратили через свою акцентовану до непристойності самозакоханість. Особливих “ успіхів" в ньому ДОСЯГЛІЇ Л. Лук'яненко та його команда. “ Левко Лук'яненко найкраще ннні виражає і захищає інтереси нашого народу” , - можна бу.то нрочи гатн в одній з листівок. “ Лю.дніїа-лсіенда", “ :ібережсііа для нас Бо­ гом” : “ натріярх сучасного національно-дсмократнчіюго руху" - читас.мо у другій. В іншій .метточці ііого називають безсмертним пророком, “ совістто нашого наро.ду” . Його по­ рівнюють з Тарасом ІІІсвчснко.м і в той же час називають Джорджем Вашінггоном. Політич­ ний блок в його підтримку названо; “ Україна, Лук'янемко, демократія” . Отже, його ім'я пос­ тавлено врівень з Україною, добре хоч не нонере.ту... Ко.чн ж кореспондент “ І'а.тичіїни” запитав у Левка Григоровича, що той зробив як народний депутат України, Лук'яненко відповів: “ Щ о я зробив як дкпутат, - виборов самостійну Украї­ н у” ,.. Пащо ж тоді бу.то нроводтіти референдум, нащо створювати ар.міїо, ко.ти Левко І'ригорович вже виборов Самостійну Україну?... Цікаві вісті можна бу.то взнати, ознайомив­ шись із лиетївками Б, Чорново.та. 'І'ак, в його корот кії! біографії написано: ‘Ч’азом з діячами культури І. Сніт.тнчним, І. Лзюбою, І. Драчем, І'-. Сверсттоком, Б. Лнтонеііко-Давндовичем, Л. І шнеком, Іі. Стусом, Іі. Симонснком, Л. І'ор^ькоюта ііші. В. Чорновіл започаткував ііаціоііа.іьііо-ііизвольшін рух...” Пока.зово, що серед вказаних діячів не знайшлося місця Л. Лук'яііеііку, Ю . Щ ухевичу, {). Берднику. Причина, як мені здається, одна, вони теж кандидували у ІІрезн.темти, а отже були сунсрннками В. Чоріоио.та. 'І'і діячі, іірнзвіїна яких приведено, або іомер.ти, або тяжко хворіють, або ні.дтримують -Іоріюію.та у ііередвиборчііі боротьбі. В іншій .тстючні сказано, шо в 1988 р. В. Чорноиід “ створив нравозахнсіїу організацію У Г С ” . Як бачимо, тут поруч з “ невтомним козаком” вже нема нікого, хоча, здавалося, для створення органіііації треба, принаймні, кі.тька чо.товік... Україна - не Америка і неврівноважена само­ реклама .дала зворотній ефект. Навіть справед­ лива критика особи Кравчука дала нротилежниіі ефект. (Я к не згадати тут кампанію цьку­ вання Сльцнна, яка допомогла йому стати Пре:иідентом І’осії?!) Отож, і Л. Лук'яненко, і В. Чорновіл, як .могли, допомагали Кравчуку. Особливо багато зробив Вячеслав Макси.човнч. Усві.дом.тює те ІІ. Кравчук 'іи ні, але методи йото ію.тітнчної діяльності є ішоїші мазешшськнмн. Гтан малоросійського догоджання Мос­ кві, упадання коло халяв кремлівських монар­ хів, розмов про “ законні інтереси росіян” він вже пройшов. Наступає час, ко.ти він .може сказати вголос про :іакоііііі інтереси українців. Логіка історич­ ної боротьби, бажання бути Президентом ук­ раїнської супердержави, а не кремлівським нонихачем, підштовхує його до цього кроку. Кравчук зробить його і нсреіі.де малоросійський Рубікон. Чекати лишилося не.довго.

4 грудня 1991 року. Київ.

Р.

к.

20

нажналісі Т ільки - життя за житія!

І: П Р А В Е

Мріс, станься живою! Слово, коли ти живе, статись тілом нора. Леся Українка ІІроголоііісння і підтвердження рсференд\ мом Акту про нсзалежнісіь України хоча і юридично докорінно зміни.то ситуацію, проте не змінило стаїю тіїїіе корінної української на­ ції як нації пю,'іемої. Нам потрібна нс.за.'іежна держава для сіаиои.іеміїя і розросіу української нації, для домііі\ в;іміія в Сиропі і світі. Україна - Д.ТЯ українців, а не українці ,чля України. Це мусять усві.'іомт п і більше мільйона українців, які мешкають на теренах Одешини - споконвіч­ ної українсі.кої зем.ті. Або ми стане.чо нацією си.тьних і будемо визтіскувати світ, або нас будуті. визискувати жн.ні, росіяни, вірмени, азе|)баііжаіші, узбеки і т. д. ііри цьому нріімовляючн: які добрі й иез.тоб;інві українці. Проведення т. зв. Міжнаціонального Конгре­ су в “ русском городе” О.'іесі, де корінна україн­ ська нація в загоні, цинічні нросторікування про рівніств всіх - пе наруїа ма.т українцями, ііаоїша лемтвк'іраііія того, іцо корінній нації певні амтиукраїш'вкі ен.ти нри потуранні “ роа.твшіх ііо.’іі І иків" готуютв долю аборигенів Австралії. З тат.40 ро.і.ію активна меншість українські нап і'Ч іа.ііст не змиряться ніколи і бу.чуть боротіїсл .10 останнього. Справжня гарм(чіізація міжнаціональних відносин мож.іііва ,’іише тоді, коди українська нація стане новпонравшім господарем на своїй зем.ті. Н іш і очевидно, що справжня, а не ілюзорна ноза.іежіїість України .може бути до­ сягнута диіііо на націоналістичній основі нри консолідації української нації нсза.чежно від нартііііюї чи соїііяльїюї приналежності. Нас же хочучі, запрягти у ііовпіі псевдодемократичний віз, зміїїіівіми (|юрми і методи грабунку через т.

311. сііільмпіі економічний простір та по.чітичмий союз - С С Л чн сил. С С Л і сил - і тс, і друге хчо. імперські ііо.чіїикн через посередництво своєї “ п'ятої ко.чічнГ' іпмгну.чн Україну у безплідні нрезнчеїттсі.гі іонкн та підготовку чергового рсфереіілуму, МІМ самим відволікаючи уваїу від iiacyiiiiiiiN і'-нжаїинворчих актів - творення власної армії, к''р.чопів, (|ііііансово-баііківської системи. І на НІН приманку “ к.чюну.чи” украіїїські ".тсмикра ін-ко.ч!іборанти” , ,чля яких чуже поняття бозкомнрнміснвої боротьби з ворого.м. Нсмож.чііва жнчіїа томтжратія без постійної нрані по стаїюв.іеміїїо і розбудові націй. Ії.чьки момо.чіїїіа організація-нація забезпе­ чує реалізацію осчмн, ті права людини, якими так ію.чіо.'.чшои. маїїіиу.іювати наші “ демокра­ ти” , об'єктигио праикчочи проти нації і в кінмевтіму рі’ .41, 1а 1 і проти демокраччї. Зникне, г.і іЬ'і.іе иіііа та іііумовнння і до Нропо.чу Н а""' приіічуті. сильні особистості Ііан.чсра. Ки" с. і.чсііі,. ІІІухсш іч. Але не чекай їх iipiixiviy - ііюри си.чу сам, сьогодні. Ти україїісіи., пр"чсіавиик о.чнієї з наіід|хчінішнх наїїііі иа 3 см ."р а м .'і'ч 'р і Свроіісііської цивілі­ зації. Ж иви і ри .і.і'і Нації - цс Твоя дорога до Ііога, 110 ї ' сііасчііія і шлях у безсмертя. Н.чекаіі си.'іу іуху, ві'.чі, нереконаїнія, стань боріїеч, Ііиг \иче. шиб ми ііере.чогли. Ііог сгірііят; си.чі.ич І. Сича - справедлива. Си.ча уіііверса.чміа. і і;іи ичісеїшія усміху. Осягни снравс.і.чивіг'і. ГИ.Ч1І в ім'я творення Нації, а значиті. в ім'-: тг.иреиия життя ,ч.тя Тебе і д.чя iipmi.iciiiiiix м -ги.ііт,. Самніі небезпечний ііротивпик - Ги сам. зі сію'м інстинктом самозбере­ ження, З 'м 'й пила 111 ;юмііі\'ючим своє “ я ”

дЖ

в І С Т

Ь

і,* Ііороіьба не може бучи успішною, якщо Гн на.чаєш значення б.чагоіюлуч'ію. “ Я вірю в необхідність реіудяріюї праці і ніколи не чекаю натхнення” - цс правило Лжека Лон.чона ві.чновідає ногля.чам на органі­ зацію праці взагалі. Для людини, яка “ хоче” немає нічого неможливого. Сильні люди ие чекаїоіьснрияілнвих обсчавин, а створюютьїх. Українцям не вистачає воді. “ Світ завжди с.тухає діодініу, яка володіє волею” . “ Кожний сам признає собі ціну, і чи великі чи малі, дивлячись 110 власній силі волі” . (Смайльс). Ііиіца із сил, яка підносить людину над будсніцінюю і егоїзмом інтересів - її ідеал. Наш ідеал - си.'іьна здорова Нація, яка прагне перемог і з.чобупає їх, “ .Моя нація найкраща, наймудріша, найгеніальніїна” - самоііі;ьчано.му сдужінні цьо­ му ідеалові кртіється величезна сила. Для чого, хто ві,ч,чався високій цілі Духа - наклепи, ііерсслідування, важка праця, хвороби не є перешкодами. Кожна велика і значна подія всесвітньої історії є торжество.ч натхнення. Не­ винна орлеанська діва Ж анна д'Арк - з мечем, освяченим прапором, ві[юю у свою велику місію; втікликала у французької нації такий спалах натхнення, який не .могли .збу.чити ні король, ні державні діоди. І Іатхнсння дає сиди, якими можна досягнути всього на світі. Немає для серця нічого радіснішого, чим високі пори­ ви натхнення. Мста породжує високе натхнення, нові сиди ;ьчя щоденної чорнової роботи. Пригнічуючи власне “ я ” задля ведтікої мети. У шоденній важкій праці досягаємо високого злету нат­ хнення і повного духовного розкріпачення. “ 1’ізниця між двома людьми - між слабою і сильною, великою і нікче.міюю - проявляється лише в енергії - 11 нсздоланнііі рішучості, в рішучості, яка визнає лише смерть чи іісромоі-у” (t|). Искстон). В надрах української нації заховані но.чнчезні внутрішні неро.зтрачсні по­ тенції, але геїіетичний страх, паралізована воля і слабкий характер домінують над бажанням осягнути своє внутрішнє національне “ я ” під­ німаючись на.ч будсшциною. с к р і.іі.

і

В

ЧсВИМ Ч.

Змінити спосіб мислення мільйонів українців покликана її активна меншість шляхом інтенсиніюї націона.чістичіюї нронаган.чи однако­ вою, на всіх черепах >'країни. Нані.чюючись на створення організованих структур, а, насампе­ ред, цілісної структурної системи поглядів. Розумом править мста, організовуючи наші пошуки в систему, яка мас бути чіткою, струк­ турно ннорядковаїюю, у котрій усі елементи ісзаємозв'язані і взаємодіюіь. “ С уіь всіх речей добре пізнається, коли вони розкладені на частини, щоб вирішити завдання” - говорить Сексй. Потрібні знання, але далеко не всі, хто володіє знаннями, в змозі виріїїіити всі завдан­ ня. Хто не вміє мислити, споглядає факт, але .задишаїчться безпорадним перед ним. Хто вміє, розглядає цеіі факт, і виділяє в ньо.му які побудь ознаки. Ці ознаки нриіімає .за суть факту і виводить із нього наслідки. Гак як ознака - одна із частин факту, то мис.чення можна визначити як замішення цілого частинами. Я кі факти миііу.’іого. сьогоднішнього, маіібутнього .здатні стривожити ;іушу українця, сприяти станов-

.ченню сильного характеру? Це, насамнере.ч, факти безконечних ікхді, у яких проявляється сила характеру кожного, сила характеру нації. ' А що є сила характеру? Д.митро Доіщов відпо­ відає так: “ Се є невність себе, нсвність вибраної лінії, думки. Се уміння знайти свою мсту на ослін, не даючи себе звести у бік болотяним вогням, не знати, чого хочеш і дуже цього хотіти” . Далекосяжні цілі українських націона­ лістів можуть бути допнуті дише наступальною боротьбою. “ Ие .мир прийшов я принести на землю, сказав Христос, але меч” . 1 не прийшов час, коли меч треба вкласти у ніхву. Меч духовного перетворювача - величчя, і меч нена­ висті до всіх, хто не приймає наших поглядів і звичаїв. “ Нанодсгдіше переслідування якої-небудь чети, виняткові помисли лише про це і ні про шо інше створюють таку силу, яка буде діяти і таки принесе результати, як підведений під самий важкий будинок домкрат піднімає його” (Мсдьфред). Мир за всяку ціну, до чого кличуть пацифісти, виключає боротьбу. А без боротьби, люди задовільїіяюч ься нормою розподілу і вели­ кою кількістю розваг. Але такий счаи протипри­ родний, породжений страхом перед життям. Страх переноситься і иа тіло, точу иа Україні така висока захворюваність і низька тривалість життя, (а не тільки через екологічні біди). “ Хто гартує тіло, гартує душу, а моральний гарт і характерність - це фундамент сильної нації” , говорив Дмитро Доицов. Воля до прояву життє­ вої сили у вигляді військових і спортивних занять підносить суспільство на виїций щабель. Тому дуже важливим є іиіціюваїїия діяльності оборонних, спортішних товариств на иаціональмііі основі, що снриятиме консолідації на­ ції. “ Ге, що недосяжне Д .Ч Я маси, чого вона не хоче для самої себе, але чим вона захоплюється як героїзмом, якого вона, власне кажучи, вима­ гає ві.ч себе, іюка.зують сміливі звершення ін­ ших". '(Ясперс). Хто ризикує життям, не боїть­ ся жертв - ламаю іь і у.чиротворюють масу, породжують таємну надію на те, що і самому, мож.'іиво, вдасться д(х;япіути ко.чи-небудь ве­ ликих успіхів. Всі методи політичної діяльності новітні ■заключатися у формуванні волі, здатної привес­ ти націю до єдіюсти. Маси приводяться до руху лідерами, які говорять їм, чого вони хочуть. Історію творить меншість, яка зобов'язана самоорганізуватися в могутній клан чи орден з метою найншиднюго злету Нації до сяючих вершин.

1Іо з іюнедом згорілих надій у серці виходимо ми иа наші історичні змагання. Завжди зоріє псрс.ч нами Висока .Мста, але бувають у кожно­ го нрііго.чоміїїливі невдачі, коди здається все летить шкереберть, і свинцева втома сковує м'язи. Але боротися треба до кінця, незважаю­ чи на будь-які невдачі. “ Умій примусить серце, нерви, тіло Тобі служити навіть і тоді. Коди в душі все пусто, все згоріло, і тільки воля ще наказує: “ Іди!” (Редьяр Кінлінг. Заповіт).

Валерій М ІО Н Ч И Н С Ь К И Й голова філії У Н А м. Одеси

шрпалкі

21

N Ф О Р М

•

'

,

h

Н О Т А Т К И З П РИ Й О Д У ... І ісзалежнаУкроіна, її обличчялочи^ гься мс тільки з української;армії, гкріімського флоту, українського Мререволюцію іу і Сіїрш ш я.іи без во.'іикоіо еніузіязму. (П р од о вж енн я. П о чато к на стор. 6) жлента при українській іьад ії але й з українського часу, “ За київським чаТак Україна виявилась роззброєною духово - В Галичині чи Буковині феодальний тиск був аам.. " - оіхшниу'киь їго радіопісля ижс уперше в історії. Це була якісно нова ситуація. Бо нестерпним. Але Українці зайняли про-австрійську українського Big Веп-а і це викликає ще недавно, у кінці 18-го сторіччя, українська еліта позицію з іншої причини. Угорська й польська я ^ н у гордість да Україну навіть у рухійіі: мала міцно сформоване почуття вищости відносно революційна активність відразу ж вивела на повер­ ■ів Але відкитемо зайві емогііі. Зади- російького сусіда. Рум'янцев, генерал-губернатор хню старі загарбницькі претензії Угорщини й Поль­ внчо членам Р У Х у та “ дгімократпіг.с-' України, писав до Катерини II, характеризуючи щі иа українські землі. Отже, відродження угорської чи польської держави означало автоматичну лікві­ кой абіцгхтягінасті" дгккутуїніти, чи українську еліту: оотрібен український час, чи може ли“ Ця невеличка горстка людей (...) інакше не дацію навіть тих скромних шансів, які українство ■гмо московськиїї',’ Д л я ааіора цы)го відзивається, як тільки, що то вони найперші в мало в межах Австрії. Так бачили ситуацію українці тггання існує, і всс ж звернемося до цілому світі й що нема від них нікого сильнішого, в 1848 році, і тому енергійно, зі зброг;ю в руках, фвкгів. нікого сміливішого, нікого розумнішого, та що ніде стримували угорські загони в Карпатах, котрі рва­ У січні: цього ргжу Росія черговий раз нема нічого доброго, нічого корисного, нічого справ­ лися на галицький бік, щоб з’єднатися з польськими скасувала “ летнее арєм’я " га перевела ді свобідного, а все, що у них є - то найкраще” . (4) повстанцями. Згідно з нормальною логікою, “ Тирольці Сходу” сжв голішники (відиові.дноробоїу тран­ В умовах непомірного тиску українства Наддніп­ спорту та підприємств) на годину впе­ рянщини шукає виходу і знаходить його за імпер­ мусили б мати після цього повну монополію на симпатії Відня і стати домінуючою нацією в Галичи­ ред. Україна заяитиласй у своєму, дій­ ським кордоном - в Галичині. ні, Буковині й Закарпатті. сно у своєму + 2 від G M T, що ві.дповідвс Я к писав Грушевський: Але історія мас власну логіку. Далі сталися дивні мгальносвітовому )юзді.теиню на часові “ Ж вавий український рух тим способом раптом мерндіяии. Україна, і, звичайно, її сто- припинено саме серед його розмаху. Але це мало речі. лнцк, знаходиться у другому часовому той наслідок, що він з Росії перекидається до Угорці, як відомо, були розфомлені в 1849 році ооасі. Не має (гіякого:Підірун;гй, окрім Галичини; перший оце раз за стільки віків, почи­ їхнє повстання залили кров’ю. Поляки теж повста­ ктановлеімго товаришем:Леніїгим таК: нається поворотний культурний рух зі східньої ли і в 1846,' і в 1848 році; до того ж ще треба згадати наїюго “ Дгжрєтнааа прсмєні“ впрошід- України на західню, тим часом як перед тим, під невдале повстання 1863 року. Всі ці польські й «еію го білі>шпвнками відразу після натиском польського панування, живіші елементи з угорські тенденції були великою загрозою для Ав­ ^ »tx o jy до влади з Росії. Згідно з цим західньої України відпливали на схід” . (5) стрійської імперії. І все ж... симпатії Відня все яекретом, імперію ІЮДІЛШ1И на 1 і поя­ Глянемо ж тепер на західноукраїнські землі - більше схиляються на бік угорців та поляків, а “ вірні сів. в кожному З яких встановтши свій Галичину, Буковину, Закрпаття. З чим вони прий­ Русини” залишаються без уваги. час {які. звишТйнОііие вціпоііідаїотьі тОг: шли до 20-го сторіччя? Я к же так? - “ Диверсанти” нагороджені, а ті, що ркіоріаЛЬИО світовим) і :КОЖ на ІМПеріЯі: рятували імперію - скривджені? Це був результат ГА Л И ЧИ Н А , БУ КО ВИ Н А , ЗА КА РП А ТТ Я. режим наматялисяіуві'шити СВІЙ прихід Після того, як вгомонились наполеонівські війни, залізної історичної логіки.

X) атади зміпенням назв М1СЯГГІВ :(яккордони то 50-ті роки приносять Австрії нові невдачі: вона в Європі стабілізувались практично на ціле ж іаноазеїіпя місяців у Ф р а іш ії під час століття. Невеликий порівняно шматок української втрачає свої італійські території. Війна 1865 року з Всликої Французької революції, або території опинилися в межах Австрійської імперії. Прусією закінчилася повним розгромом австрій­ юановлСпия міСнціа у Римській імпе- Та йому (повторюємо) судилось відіграти помітну ських військ. Тому династія була змушена до *=>. всіаиовленннм нового літопису, роль в українському відродженні. маневрів. У 1860-61 рр. в Австрії вводиться консти­ н ао го часуіїР е ж и м російських бідьпю:-: Весна Народів - великий революційний вибух туція. Але самих соціальних змін було недосить.

■кгв не був а цьому розумінні оригі- 1848 року - докотився до українських земель. Під ЇІімецькомовні австрійці складали меншість в імпе­ икльнимі; падалі був:зміне) гий не; тільки час перших в Австрії виборів українці успішно рії (не більше 2 5 % ); тому без вирішення національ­ в с (Дєкргдноє в }ж м в ),намагалисязмі“ прорвалися” до віденського парля.ченту. Всього ного питання врятувати імперію було неможливо. шовати кніькість днів у тижні, назву було обрано від Галичини й Буковини 37 україн­ До того ж перед очима був загрозливий симптом: д н і в у тиж ні. Куда висунута навіть ідея ських послів; причім на Буковині посли-україїщі Прусія почала формувати з полонених угорців зміни назв міСяціЬ; :де: рік ^починався б З складали більшість. У 1849 році, під загрозою угорські полки. Вслікай Октябрськай рєналіокії, У Відні зрозуміли, що мусять поділитися владою. угорського повстання, віденський уряд згоджується І все ж повернемось до часових поя- на формування українських мілітарних фор.мацій. Після реформ 1867 року Австрія стає Австро-Угор­ сіа. Д ля мене і зараз залишається тасм- Були це “ Руські Стрільці” й селянське ополчення. щиною. Залишаючись в межах імперії, Угорщина ■нцею присугиіат. М осквиу 2-му поясі, Загалом 1848 рік приніс українцям Австро-Угор­ отримала досить широкі права. ае навіть сам часовий пояс має на.зву щини славу “ Тирольців Сходу” . Ця термінологія Я к бачимо, владою поділилися з тими, кого міста, т о належить до 3-го світового вимагає бодай короткого пояснення. Справа в тому, боялися. Угроці підняли могутню революцію в 1848 часового поясу. Україна знаходилась що після вибуху революції австрійський трон захи­ році; щоб вони не повторили цього в майбутньому, « І окупацією, і, звичайно, окупант тався; вимога ліквідації монархії була згмальною. їх приспішили заспокоїти. А русинів чи чехів, які намагався зробити все можливе, шоб Але династію підтримав консервативний Тироль. вели себе спокійно в 1848 році, можна було не стерти навіки з пам’яті українців, Исм- Ц я гірська місцевість з архаїчним способом життя боятися; їм не дали нічого. ірольну Ралу, Українську Наїюднью мало відчувала тиск феодальних порядків; тому Республіку, український час, їцо існу­ вав. Все повинно бути гідніїе; "країна Читайте в наступних числах -СССР, алада - соаг;цька, мова - росій­ А Н О Н С ська” - було гасло російських більшови­ ків. Та і тіас теж належить до цієї схеми •час - московськиті” . Свою позицію щодо нробясми часу “ М А Г ІЧ Н Е Д З Е Р К А Л О ” ваш Президент пояснив таким чином; •Росія з.міїїюе час, навіть не пора;іивВ історії європейської культури Мішель Носницею.

■г.ісь з країнами Співдру ж пости Суве­ Мішель Нострадамус народився 24 грудня 1503 фадамус залишив вельми суперечливий слід. ренних Держав. Ми залишимо поки що С)дні вважають його пророком, інші марнослав­ року в 11 годині 15 хвилин у містечку Сен-Ремі на півдні Франції. Його батько був шанованим ним шарлатаном. Таку ж неоднозначну оцінку аез змін і свої годинішкиі Ц я проблема: нотаріусом; у сім’ї панувала любов і злагода; і дано і його дивовижній книзі пророцтв “ Центу­ вирішена взаємни.ми копсу'льтадитинство хлопчика минало цілком безтурботно. рії” , де у фантасмагоричних, туманних образах ціями і домоіеіеносгями між державами Нін виростав під опікою своїх дідів - Ж а н а де змальовано майбуття лю дства.'Щ о це: маячня Росією г Україною". Сен-Ремі та П'єра де Нотр-Дама, медиків за хворобливої уяви, свідома містифікація чи одкро­ А може проблеми не іспує? фахом і гуманістів за світоглядом. Завдяки їм, вення генія, наділеного надприродним хистом Мішель уже в юні роки мав вельми різнобічну проникати крізь час? Василь Б ІЛ О У С - прихильник вста-: освіту: знав кілька мов, математику, астрономію, Питання дискотт’ється вже п’яте століття. А иовлення укрвїнськоїх) часу в Московії ботаніку, основи медицини і астрології... таємниця Нострадамуса все ще лишається таєм-

Н О С Т Р А Д А М У С І У К Р А ЇН А

22

наїрнапкі

п о г л я д Д О С Л ІД Н И К А *

М

А

С

О

Н

І

Е

Я

‘ЦЕ НТ Р Н Е З Р И М О Ї В Л А Д И ’ Щ о ж , можливо прочитане нижче ие задовільпить іірискіпливоі'о читача. Але ие історичні подробиці чи аііадітичие дослідження було ме­ тою цієї публікації - днніе су іо інформативне та пізнавальне. Читач не знаііде тут звинувачення масонів у жидівсіні - бо не все іцо є незрозумі­ лим у цьому світі твориться жидами - ііежиди теж на щось здатні. Хоча тяжко зідснтифікувати масонів із антисемістським рухом, проте яскравий католицький промінь освічує багато їх діянь. Ворожим у масоиерії є їхня всесвітянська інтернаціональність (іцонравда інтернаціона­ лізм масонів часто подасться під бртансі.ки.м сосом). Позитивами є оргаїїі.заційні пришцши та провізоричіїа таємність. А попри все - потрібно знати своїх ворогів, вивчати їхню дія.тьність, годі боротьба буде лекшою, а здобутки більшими. З чого ж почалося масонсіво? 750 років тому в Німеччині, а конкретніше у 1248 р., був закладений перший камінь Кельнського собору - одного із чудесних витворів готичної архітектури. Кудівничі у Х ІІ- Х ІИ ст. но цілій Європі, а особливо в німецьких зем.тях широко розвер­ тається будівництво костелів та інших обрядо­ вих будівель. Архітекти, пластики, мистці і робітники, іцозводили ведичні храми, селилися поблизу місця будівництва, а свій рс.манснт тримали в особливих примішеннях, які зналися “ ложами” . Потрібно додати, шо таємниця бу­ дівничого ремсс.та рсте.тьію оберігалася від сто­ ронніх. Таким чиїю.м були створені та конститу­ йовані об'єднання або спілки будівничих цер­ ковних споруд - дожі, які розновсюди.тись не.забаром майже по всіх євронсіісі.ких країнах. Нсріною іс І орнчною згадкою (про ложі) став рахунок висіавлений за бу.дівництво абатства “ Ваде |Х)йяль” у 1278 р., у котро.му майстерня му.тярів вже ііменується “ .тожею” . Середньовіч­ ні ложі, гільдії вільних каменярів (каменотесів) - .мали істасний суд, статут та благодійницьку касу. Документально доведено ис тільки існу­ вання подібних лож у Кельні, Відні, Сіразбурзі та Берні, але і тс, шо всі вони ні.ггримува.ти тісні пов'язання між собою. У 1376 р. у грамоті, що бу;іа знаіі.дсна в Дьондоні згадується поняття “ фрімейсон” , яке було псрск.тадснс на німецьку мову “ фраймаурор” - “ вільний муляр” (власне муляр, бо з німецької “ маурср” перекладається на українську як муляр). Рахується, шо .тогсндарна історія .тож бере свої початкн з біблейської дсген.ці про створен­ ня людини та проголошує “ ві.тьініх .мулярів” носіями ііанвиїцої Божої мудрости. Крок за кроком із середньовічного цеху каменярів ви­ росла конкретна осяжна форма таємної кастової організації - “ сіюі'дядальнс масонство” . Уродинами нового, одного із найбільш ізольо­ ваних від сусні.тьства та таємних течій, рахуєть­ ся 24 червня 1717 року, коди “ вільні мулярі” із льондонської ложі “ Гусак і сунія” (за назвою кнанни, де звичайно збира.тися франкмасони) прийняли до своїх лав братів із трьох інших дож, котрі знаходились у столиці Англії: ‘'Крони” , ‘‘Яблуні” та “ Виноградної» грона” . Власне у “ Гусакові і сунії” й бу.то прийняте рішення

створити Організацію - першу “ Велику лож у” масонів. “ Великий майстер” та “ Великий наг­ лядач” завершили цю гієрархію, вже через 15 років “ Велика ложа” ста.та центром усього англійського масонства (у 1733 році в Англії нараховувалося вже 126 лож ), а через ЗО років - під назвою "Великої матірної дожі” - “ Вільних мулярів” всієї планети. Щ о ж таке масонство? Досить коротко це можна визначити так: ре.тіїїйно-фі.тьозофічна течія, шо виникда в аристократично-буржуаз­ ному (більше в аристократичному) ссредовиїці на початку X V III сто.тгпн в Англії і втілилась у створенні таємних товариств (лож), члени яких нрогодоси.ти своєю метою об'єднання .тюдеїі на .засадах “ братерської .тіобови” , в,заємодоно.чогн та вічіїостн... Первюночатково масонство текло по річищу ві.тьноду.мства та опозиції до офіцій­ ної церкви (не релігії), та з часом у ньо.му посн.тішся .чістішнз.м, масонство стало .засобом боротьби супроти матсріа.тізму, атеїзму та іу­ даїзму. І Іроте масонство бу.то засуджено офіцінною церквою: у 1738 році, пана Климент X II виступив із різким осудом руху франк-масопів як таємної секти, котра підриває лад, і заборо­ нив віруючим під загрозою відлучення вступати до масонських дож та сніїнірацювати з ііи.чн. Засу.тжсння масонів нідтвер.тжува.ти з середини X IX ст. римські нонтнфікн Бснс.цікт X IV , Дсв X II, Ній V III, Григорій X V ! та Ній IX , які бачили в них конкурентів і тільки, а не сіоніс­ тських агентів, чи жидівських ізнхрнстїв (бо у самій католицькій церкві достатньо жидівських вихристів). В Німеччині масонство нідтріїмувадося коро­ лем Фрі.тріхом II, а у Франції - Наполеоном І та Наполеоном III.

\

©

, ^ й

■і:-'

ІІІ і

Після того як великим майстром англійської “ Великої лож і” у 1721 був обраний герцог .Монтегю, один із найбагатших перів Англії, масонські ,тожі дістали міжнародне визнання та стали .майже придворними. Вже у 1725 році їх число збі.тьніи.тося до 52, а через 7 років досягло 109. У ті часи часони не крс.мііуючись з'явля­ лись у товаристві 1) своє.му легси.таріїому вбран­ ні, головними елементами якого бу.ти шкіряні фартухи га символічні значки. “ Вільні мулярі” разом з “ лицарями церкви” брали участь у католицьких обрядах, у тім числі .зак.тадаїші і

освяченні костелів, церков, похованню своїх братів за церковними канонами і т. д. У 1737 р. великий майстер “ Великої лож і” Ж а н Геофіль Дезагліс прийняв до масонів принца Уельського, піс.тя чого до “ єретичного" ордену подалася сила-силсниа католицьких священників та протсстаиських пасторів. На даний час англійська “ Велика ложа” об'єднує більш як 8 тисяч окремих масонських лож, а кьтькість братів переішіцус 750 тисяч, із яких тільки у Великому Льоіідоііі мешкає понад 300 тисяч масонів. Великим майстром є герцог Кснтський - близький родич королеви Великоб­ ританії. В сусідній Ірдяндії вла.юю неодноразово ви­ давалися закони, котрі забороняли масонську дія.тьність, проте, після проголоінсінія Республі­ ки Ір.тяіі.іії у 1949 році, ложі “ вільних му.тярів” бе.зтурботтю існували як у Дубліні, так і в інших містах країни. Нині “ Ве.тика ложа Ір.тнн.іії'' нараховує 730 лож у самій республіці і рівно 100 - за її межами, загальна кількість ір.тяіідських тмасонів наближується до 50 тисяч братів. Знач­ ну активність розвинули ір.тяіідські “ ві.тьні му­ лярі” у Анстра.тії, Новій Зеландії, Н А Р, І'ані, Індії, на Ямайці, у Кенії, .Малайзії, на Мальті, в Нігерії, Зімбабве, Сингапур!, Гон-Конзі, на Гіб­ ралтарі. У всіх Американських Стейтах, а також у Канаді є незалежні окремі масонські ложі, які разом із мексиканськими “ ві.тьни.ми мулярами” раз на рік .збираються на “ Конференцію вели­ ких маіістрів Північної Америки” . Наймолодша із цих 60-ги великих дож рахується засіювана у 1981 році самостійна “ Велика ложа Аляски” . Найваж.тивіїші.м інститутом “ Конференції ве.тикіїх майстрів Північної Америки” є так :(ваііа “ Комісія інформації та визнання” , яка коор.чинує й унапрям.тіоє діяльність усіх північ­ ноамериканських та мексікаїїських лож. На те(НЧіі сучасних З'єднаних Стсйтів масони .'іія.ти вже иа протязі довшого часу. ІНогландські, англійські та ір.тяіідські “ ві.тьні мулярі” першими привнесли сюди ідеї масонства. По нервах .тожі створювалися в портових містах, куди нриходи.ти кораблі зі Старої» Світу. У 1704 році до англійського “ Товариства масонів” був прийнятий Джонатан Бе.тгср із Бостону, який пізніше у якості ітбсрнатора декількох Стснгів у Нонііі Англії відіграв важ.тнву ролю. У 1730 році Бенджамен Франклін повідомив че­ рез свою газету про створення масонської дожі у Фі.тяде.тьфії, куди він сам і був прийнятий. У тому ж році із Англії до А.морики був нризіїачеііий вс.тикий майстер провінції Нью-Йорк, Нью-Джсрзі та Пенсільванії, котрим став Д. Кокс, який дістав посвідчення на тигу.т Велико­ го майстра із руки герцога Норфо.тька. Ця перша нроіііііційна “ Велика лож а” Нової Англії вийшла із “ Дожі святого Івана” з Бостону. У 1734 році Бснджамін Франклін видав “ Кііи іу Конституцій” масонів й незабаром був обраний великим майстром З'єднаний Стсйтів. Багато масонів зігра.ти ве.тику ролю у боротьбі а.мерикаїїців за неза.тсжііість: Джор.тж Вашінггон, вже згаданий Бснджамін (Бранкліи, Джеймс Отіс, Се.мусдь Адамс, Одсксандер Гемі.тьтоіі, Джон Маршал, Джей.мс Медісон. В ар.мії Вашіїнтона - це Пат, Гріи, Лі, Са.тіиан,

Р

ш Щ г

'T N

р

-

ЧО РИ О М О РС КА К О З А Ч А РЛ ЛЛ З В ІІР Н ІЧ 1 И Я ДО У К Р Л ЇІ1 ІІІВ ! Чорноморське KoaauTBO, нащадки козаків.

■D живузъ на сьоЮднінннй день у Росії на ■epeirnx Кубані, зшзртаєтасй до нас. браДв, за лмюмогою у буліаііиціві козанького сільеі>кояхподарського ліцею на 1200 ліцеїстіп, В «?ьочу ІИШІ діти та внукн змогли (иі вивчати, також українську мову, ісіорш) ко:аштва та України. Ми бажаємо, щоб Козацький ліцей агав цершою лаСі івкою і іірик іадом у русі ■ідро/іженна Чоріюморськсчо козацтва. Ми .чаємо намір створити сучасний учбовий вклад , де крім обов'изкоіюго обла;.1наннк й Л дівель для учбовою ц(х>цесу були би їдальня, житлопий корпус для с іудеї ГГ І Н, :о блад і (а иі ■омп'ютера.ми кабінети, вілеотохіїіка, бібліо-: авка. досгатня ба:іа даія цроведеііпя дослідів, г. Нош)российск Р/с ООІ 700807 М<0О і 4І ЧД ■коммерческом филііа.іе ІОг Ваика г.Новорооснйска. Черноморская Казачья І ’адВ

15-16 лютого у м. Дьвоні.Л: Актовій заді Л Д У к.тася конференція. Гема: “ Націоналізм і и української політики на сучасному Основні питання:: Я КІ б ули ійднягі на конфс-:

- Український

нядіоиадізм як ідеологія І

■рвстмха у визвольник змаганнях украінгіін у П

сплігті.

- Ежмюцін ідеології українського наніоїталіз-

^ ^ О сяо вн і тсієзенції у формуванні українсько? м сучасному етапі - Українська ііаціона.іістичнадержава як (в й л із у ю ч и іі фактор єиразііїського іеополітич-'

І в С НрОСТО)П’.

- Місце Ук[)аТіш в Європі.

- Націоналістичні організації у су’тіасію.му ■сквтичіїо.чу ЖИГ 1І України.

- Три течії украінськоїт) цаціоііаліз.му ігдіасг га ію .ііт щ ш і процеси вукраїні (1 98’7-1992).

- Націоналізм та ііиіііоііа/іьііа демократія; в ■роцесзх українського відродження (J987-

І992Ч - Політика націопалісгіа шодо національних т к и ц на гсденах України.

- ІТерснекіивн розвитку україцсько-|К)сій(м н х змагань у післмімнсрський період.

- Україна я дзеркалі російської іповіністнчіюї

і Н а сттіт.ттіні один із доповідачів коиферсшбї

I t Грицковян із Нью-Йорку. Авю р світлини Є, Камінський,

Ш

У світі масонів Італії с сильні впливи націо­ Льорд Єтір.'ііііг, німецький барон ІІІтойбец, французький маркіз Ляфаєт, комаїї.тувачі з'єд­ налістичних чиїїмиків, котрі змагають до стабі­ нань .Моїітго.мері, Джексон, а також Ноль Репе­ лізації державного процесу, усуненню здена­ ре, котрий І 1 І З І І І І І 1 С стан великим маіістро.м у ціоналізованої верхівки від влади. Яскравим нрик.іа;юм може слугувати тут справа ложі Масачусетсі. Иі.т сучасну нору американські ложі, ч.теиа- “ Propaganda - 2" ("Р-2” ), у 1981 році діяль­ міі кот рих є ііоііа.і 4 мільйони братів-.масоїіів, иа ність якої була схарактеризована мас.медісю .загал ремрсзеїггуюгь найбільший коїгпшгеїіт Італії як “ масонсько-фашистська” і мала “ роз­ “ вільних мулярів” . Щоправда невдачею скінчи­ галужену сітку, створену з метою змови для лися всі спроби об'єднання їх у єдину “ Велику спрямування політики Італії на ультраправі рейки аж до створення диктатури” . Я к бачимо, ло ж у” ЗЄЛ . Немало американських ііррезидеитііі були італіііські масони змушені звертатись до полі­ членами тієї чи іншої масонської ложі - Вашіїї- тичних важелів у своїй діяльності, особ.іиію 1Т 0ІІ, .Медісоїі, Моїіро, Джексон, Маккіїї.ті, Тед коли нації, якій вони служать, загрожує небез­ Рузвельт, і'аф і, Гартіїїг, сітреіік.чіїї Делано Ру з­ пека. Доречі, діяльність “ Р-2” змусила пода­ вельт, Тру.чеіі, Еіізеїіхавер, Форд, Картер і тись до демісії сороковому повоєнному урядо­ ві, з іірс.м’єр-міиістром Орнальдо Ф орляиі ма навіть Рейган. Ч О . Т І . в даному випадку "Propaganda - 2" взяла Масонство до Франції проникло із Англії. иа себе ф ункції координатора всіх правих, Значна кількість діячів культури й політики націоналістичних сил. Я к пише німецький тижневик “ Гео” , неза­ входили до лож “ вільних мулярів” у (І)раіщії Вольтер, Д'Ала.чбср, Дідро, Гельвецій, Бомар­ довго перед забороною масонських організацій ше, Лярошфуко, Діаіітои, Робесії'ср, <1>уше, в Німеччині було приблизно 80 тис. “ вільних мулярів” , після війни - біля 6-и тисяч, а зараз у Талсйраіі, генерали Ляфаєт і Масеїіа. В теїіеріїшіііі час “ Велика національна фран­ Ф Р Н 15 тисяч німців й 5 тисяч солдатів та цузька ложа” підтримує тісні іюв'язаїшя із офіцерів із військ МАТО є членами 397-и англійськими “ братами” й рахується єдиною масонських лож. Ці братства довший час зоста­ реіуляріїою ложею у Чтраіщії. У 1964 році в валися роздрібненими, у 1958 році дійшло до країні нараховувалося 83-и ложі із 3500-и чле­ “ об’єднання великих лож Пі.меччиїїи - братства нами ор;теііу, в наш час кі.тькість лож піднялася масонів” : це “ Велика ложа старих вільних й спа.ікоіиїх мулярів Ні.чсччиїїи” (прообразом до 210-11 із 6-а тисячами “ вільних .мулярів” . Оповідаючи про масонський рух, неможливо якої була перша німецька філія всесвітнього оминути увагою Італію. В одній частині ііиіііііі- братського союзу - масонська ложа “ Оввссалом ііьої держави то.тонують Папи, котрі не завжди біля трьох кропив” , заснована у 1737 році), толерували масонську діяльність, в другій ца­ “ Велика ложа масонів Пі.меччішн - 0 [)ден муля­ рів” , “ Велика національна ложа трьох небесних рює світ “ вільних мулярів” У 1733 році льорд Секіїіл, герцог Мі.ілссса, сфер” , “ Велика американо-канадійська ложа” ви.іав патент ліюр.іові Генрі гБоксу Голяїіду, та “ Велика ложа британських мулярів у Німеч­ який започаткував першу в Італії’ масонську чині” . ложу на вулиці .Маджіо у Фльоренції. Пе стало Кожна вирішує свої внутрішні справи неза­ поштовхо.ч до утворення лож в Пізі, Діворіїо, лежно, але для створення нової ложі потрібний Єієиі^ ПеруджГ У 1735 році “ вільні мулярі спрооували створити осідок у Вічному місті, але дозвіл одної з п’яти “ Великих лож ” . Для ні­ під тиском Ватікану вже у 1737 р’оці ворота мецьких дож від “ Національної” , “ Ордену му­ Риму для масоїіів (як дума.ч'и поіітифіки) назав­ лярів” чи “ старих й спадкових мулярів” , для жди закрились. Більше того - Папа Климент X II для ро.зслідуїіаіііія діяльиости масоїіів направив ііеііімсцьких від своїх національних відповідни­ ііікпизитора ,'Ю Тоскшіи, але дякуючи симіїа- ків. Більшість масонських лож, існують як тія.м герцога Тосканського Франца-Стефана до зареєстровані товариства, Тх статути доступні “ вільних мулярів” повернувся ,10 Риму ні з чим. кожному інтсресантоиі, а внутрішнє життя виз­ Виникли' ложі в .Мілані, Вероні, Туриііі, Па- начається “ книгою Єтатутів” - 1723 року та д у ї, а V І 739 році Англія призначила великого “ правилами внутрішнього розпорядку” . майстра Єавої та П'ємонту. У “ вільних мулярів” є загальна мета: замість Папська буля “ Ргогісіаз’, видана у 1751 році призвела до заборони масонської ложі в Неапо­ кам’яних реальних костелів вони зводять “ храм лі. Однак V 1754-1762 рр., там, всупереч доку­ г>’манііости” , при цьому за каміння їм слугують ментові “ раба рабів божнх” , виникло одразу люди, за будівельний розчин - терпимість й декілька лож. братство, кресленням є Біблія, архітектором У 1870 році Іт.алія об’єдналась (до речі, Бог - “ Великий Архітектор Всесвіту” . масони брали у цьому безпосередню участь), А .Ш . злились й усі франкмасонські угруповання: Бібліографія: Єіцілія - Неаполь, Тоскана - Фльоренція, Ге ­ Авербах А. Я . “ Масоны и революция” , - М.: нуя, Льомбарлія - Міляїі, Венеція, Цізальїіін- Политиздат, 1990. - 12-60 с., 271-290 с. Печников Б.А. “ Рыцари церкви” Кто они?: ська республіка, (Сардінія - П ’ємонт - Єавойя. “ Великий Єхід” Італії переніс свій осідок до Очерки об истории и совре.мешюй деятельности католических орденов. - М: Политиздат, 1991. Риму, великим майстром став ватажок респуб­ 213-255 с. ліканського Рисоджимснто (італійський ііаціоЗафесов Г. Р. Паутина лжи. П-2. - М.: иальио-визвольїіий рух за об’єднання Італії) Политиздат, 1983.-с.'10-35. Джузеїіе Мадзіїїі. Під час поховання Мадзіні 17 березня 1872 року Рим уперше зміг бачити .масонські прапори ф ф й людей, зодягнутих у односірої “ вільних .муля­ ф рів", котрі рухалися у жалобнім поході від іГяца Попо.то до цвиитару. ф ф ф У 1901 році італійські масони відкрили свій ф ф ф головний офіс у палаці Джустіціані (юстиції) у ф ♦ Римі, де він знаходиться і сьогодні. ф ф ф ф ф ф Зараз в країні діє “ Велика ложа Італії” , чи ф ф “ Великий Схід” , у ЯКУ входять 400 лож із 15-ма ф ф ф тисячами членів.'А також чотири ложі в Боль­ ф ф ф ф ф цано та Мерано (область Гертино-Лльто-Адід- ф ф ф же. Південна Тіролія, до 19І8 р була тсреном ф ф ф Австро-Угорської імперії, за Єен-Жерменським ф ф ф ♦ ф договором відійшла до Італії) працюють німець­ кою та італійською мовою. ф ф ф

24 Н А Ц ІО Н А Л ІЗ М У С ВІТ І. М инуле, сучасне, м ай б утн є... Зараз у Європі величезною популярністю користується ідеологія, так званих, “ нових правих” , яка грунтується на соціо-біології та праця послідовників Ж - А де Гдбіио. Одним із достойних учн ів де Гобіно був Вальтер Дарре. Просимо віднестись із належною критикою до особи Дарре, але як вчений вій все ж висловив, деідо, стилізовану під тогочасну коньюктуру -ідеологічну концепцію. Не дивлячись иа II популізм “ селекіцйна ідея” - заклала перший камінь в наукову теорію котру взяли иа оз­ броєння лідери Європейського правого руху. Пропонуємо вашій увазі короткий перегляд відомого у свій час ідеолога німецького фашиз­ му - Вальтера Даре. Народився він в Аргентині у сім’ї німецького комерсанта. У десятирічно.му віці був направлений батьками иа навчання до Німеччини. У першій світовій війні служив у артилерії на німецько-французькому фронті, десь там був і фельдфебелем Афльф Шикельгрубер; проте Даре скінчив війну лейтенантом. Дістав диплом інженера сільського господар­ ства. Знайомство із проблемами селекції домаш­ ніх тварин та захоплення працями предтечі політичної антропології - французького графа Жозефа Артюра де Гобіно й свого співвітчизни­ ка Вальтера Ратенау - накинуло йо.му думку про застосування штучної селекції для поліпшення людських рас. Перші його книги користувалися успіхом у обмеженого кода читачів - у тих, хіо мріяв про велич Німеччини, й одним із шляхів до цього бачили в “ расовому очишениі” . Десь після виходу із друку книги Даре автор “ Meine Kampf” пише: “ Один нарід не ідентичний дру­ гому, а всередині кожного з них одна голова не може бути ідентична другій... Необхідно потра­ фити тим члена.м спільности, які визнані виїци.ми, і особливо дбати про збільшення їх кількости ( “ Майи Кампф", Харбін, 1982 p.). В цих словах чується вплив Вальтера Даре, але переосмис­ лення відбувається на вищім рівні ніж у “ бавар­ ського ветеринара” . Перед приходом Гітлера до влади (1933 р.) Вальтер Даре встиг видати дві капітальні праці: “ Єелянство як життєдайне джерело нордичної раси” та “ Раса. Нова шляхта, чи Кров і Земля” . Гітдср як лідер Н Є Д А Н , доручив йому організа­ цію селянського відтинку партії, а ставши рейхканцлером, нагородив двома титулами рівно­ часно: “ фірер ссляїі I I I Рейху” та міністер сільського господарства та постачання. Поданий нижче текст є витягом із книги В. Даїн; “ Раса. Нова шляхта, чи Кров і Земля” (див, Darre W . Die Rasse. Ncuadel aus Blut und Boden. - Berlin, 1990, передрук - München, 1988). “ Єправжня шляхта (тут Adel (нім.) - як ш.'іяхта, аристократія), у німецькому розумінні цього слова, становить спеціально підготованих керівників, відібраних із числа селекційованих по спадкових ознаках сімей. Є Т А Р А Ш Л Я Х Т А . В той час коди пишуться ці рядки, наша (німецька) аристократія впала нижче будь-якої критичної межі. За деяки.чи

виключеннями, німецька Ш ляхта так мало зро- морального заповіту кожного, себто будь-хто міг била для своєї нації, для відновлення своєї рахувати себе рівним шляхті, імперії, шо попросту не може розраховувати иа На щастя, шляхетність - вроджена риса гернашу повагу... Але це тяжко пояснити тільки манських народів; преклоніння порядкові речей поразкою у світовій війні, причини багато глиб­ та відраза до безладдя - найбільш яскрава риса ші і об’ємніші. Вони виявляються вже у середніх у їх характерові. Коли б не було цього, навер­ століттях. Німеччина позбавилася своєї істин­ нення до християнства мало би у нас наслідки, ної, справжньої Ш ляхти з того часу, як спадкову які можливо порівняти тільки 3... комуніз.мом. германську шляхту, покликану забезпечити Н О В А Ш Л Я Х Т А Нам необхідно повернутися країну спеціяльно вишколеними керівник,дми, до германської концепції Ш ляхти. З того часу все більше стала витісняти іірсдсташншька ;ім- як ми запропонували народові наукову доктри­ кп\'! :і І,.и га. ну спадковости, попередні визначення соціяльііих кляс та пов’язаних з ними ознак, що базувались на інших ознаках, ніж спадкова вартість крови. У суспільній свідомости все більше знецінюються. Дім, сі.м’я, батьківщина в уяві древнього Германия були нерозбивною єд­ ністю. Джерелом цього об’єднання була його матеріяльна база, тому власність на землю обов'язкова умова існування німецької сі.м’І. Німецька Ш ляхта нічим не буде різнитися від простих вільних людей - бауерів, бо тільки годувальники сімей, що мають зе.млю є повноп­ равними І ромадянами. Р А Є А Т А Є Е Л Е К Ц ІЯ . Вчення про расу пе­ рестало бути вотчиною біології й стає елементом оціїїеміїя людини з етнічної точки зору. Ті, кого сьогодні ми звемо німцями, ведуть свої початки І 1 И К Д Ю Ч 1 1 0 від древніх гер.манців - людей нор­ Д А В Н Я 1ЛЛЯХТА. Ш ляхта у германців, як і дичної раси, що живуть на північному заході у більнюсти індонімецьких (термін В. Даре) Європи. Не вільно навіть думати про в.ходжешія народів, завжди грунтувалась на визнанні спад­ до лав Нової Знаті німецького народу людей кового характеру соніяльної нерівности. За дав­ ненімецького (иегермаиського) походження. німи уявленнями, причини цієї нерівности бра­ Відтворити автентичну еліту нашого народу ли початок від предковічних богів... Германська неможливо інакшим шляхом ніж застосування ногайська Ш ляхта вела свій родовід виключно із ідеї селекції. Єелекція - це використання нако­ сімей, які вирнізнялися чистотою своєї спадко- пичених нами знань про спадковість. До X IX восги. Посеред дорогоцінної німецької крони ці сто.'іігтя С 0 Ц 1 Я Л Ы 1 И Й порядок нашого народу сім’ї відрізнялись самою шляхетною й чистою Фунтунався на правилі “ шлюбного союзу” рів­ кров’ю; їх збереження, закони їхньої селекції них за походженням наречених. Це підтвер­ були святі і тому морально виправдовувалися в джує, що німецький нарід впродовж 1500 років очах всіх і кожного зокріе.ма. Давня германська своєї історії проніс ідею селекції в її беззапереч­ Ш ляхта не мала суспільних привілеїв, не влода- ному розумінні. рювада над іншими членами племені, єдине, що ГіА І’ОД. Під поняттям “ народ” ми розуміємо за нею визнавалося - право старшинства. Її зовсім не механічне “ число” всіх тих, хто за вплив грунтувався виключно на новіїзі, котрою велінням долі мешкає в сучасних межах Рейху, народ оточував вибрані родини. але тільки тих. хто є істинним носієм ні.мецької В Ш ІА Х ЇЧ ІС І'И Я ІІЄ Т В А . Оберпешія наших крови й германського духа. Будь-який німець­ предків у християнську віру, доктрина, якої кий громадянин, що є таким, у строго зазначеголосінь, що дякуючи миропома.зашію кожний ію.му вище, расовому розумінні - праця та може звеличитись, підірвало основи герман­ поведінка якого відповідає максимі: “ Німець, ської Шляхти. Кричущим нротиріччя.м до ні- дій завжди так, щоби бути прикладом для мешжої конненції, спадкової неріїшости людей німців", безперечно достойний бути членом христмяистио проголосило “ випадковість народ­ нової німецької шляхти. жувань” й звело до морального дог.мату вчення Німецьке розуміння клясів як своєрідної зам­ про рівність усіх істот із людським обличчям. кненої касти, що базується швидше на зовніш­ Паш нащадок - поганин ніс у собі божий закон, ніх ознаках, чим на перевірености цінности йому є.іінюму підпорядкував своє земне життя, кропи, більше всіюго зашкодило нашо.му наро­ та ось рантом все це втратило зміст: зараз він дові іі великій кількости окремих сімей. Ми за ноішнен буде керуватись вимогами християн­ такий поділ нації на кляси, коли кращі пред­ ського Ііоіа, шоб з а с л у ж и т потойбічне життя. ставники будь-якого з них зможуть займати в Єама вартість шляхетського походження таким суспільстві достойні їх місця. чином зшішува.тась у зародку, оскільки змаг до обіцяного на небі щастя зобов’язував в якості

У ВА ГА ! Ви маєте можливість отримати поштою книжки Дм. Д О И Ц О ВА “ Н А Ц ІО Н А Л ІЗ М ” (ЗО рубл., без урахування пересилки, 186 стор.), 1 ч. “ Х(>сстом і мечем” (З рубл.), надіславши поштовий переказ або свою точну адресу (д.тя іюнадндати), на адресу редакції. Будьте певні - до ваших рук потраплять твори видатного ідеолога українського шщіона.тізму. Наш журнал ще не нерсдндачується звикло. Але річну нерсдн.тату можна .задагодіггн так: відіслати на адресу редакції 290013, м. Львів, вул. Пушкіна, 5, на ім’я редатора А. Ш кіля переказ v розмірі 55 р\бд. або переслати свою точну адресу для отримування журналу понадплатою.

УВА ГА ! Л ьвів’яни можуть слухати випуски ршдіододатку ,іо журналу “ Націоналіст” на хішлях радіостанції “ Вільп е слово з У країни” (N .B .!). Радіододаток виходитиме в еіііір З рази иа тиждень (вівторок, четвер, субота), з 14.00 до 17.00.

25 ТеоріТ щодо місця локації індоєвропейської єдності

Основополож ники теорій

Рік ви­ сунення теорій

^ ВО п а_

Бснфей

1869

Сжілна Європа, кордон Європи і Азії, степові простори коло середньої Шрадер

_____

Ваші

0

П О ГЛ ЯД И м . Г Р У Ш Е В С Ь К О Г О Т А Й О ГО С У Ч А С Н И К ІВ Н А П Р О ­ БЛ ЕМ У П О ХО Д Ж ЕН Н Я ІН Д О Є В Р О П Е Й Ц ІВ .

Те ж саме

Ed. Meyer

1890

Те ж саме

S. Reinach

1892

Те ж саме

F. Seiler

1894

Л. Keane Те ж саме O. Bremer Те ж саме Те ж саме,тільки розширює сю правітчииу безмірно в усі боки, Ф . Kciineiib ітаючи простору

1896

1886

______________________________________________

J b -наєм і Дніпром Європа ьна і Єхідна Європа

de Michaelis

1903

p. Krctschmef

1896

Єішо

1871

Tomaschek

і середнього Дунаю

іна Німеччина з Данією і полудневою Швецією ьке пооережжя

іч, в сусідстві Балтійського моря Скандінавія інські о-ви, тоді ще, мовляв злучені з Данією і Скаїїдінавією

Geigen

1871

Kossina

1902

M. Much

1902

H . H in

1892

L. Nicdcrie

1890

Penka

1883

d.' I а a poiigc

1899

(Продовження з стор. 9) Чи, наприклад, народи Індії, цивілізація яких протягом тисячоліть будувалась иа фундаменті Ріг-Веди, що є найбільш раишюю пам'яткою індоєвропейської мови. В ній зафіксовані релі­ гійні уявлення про світ давніх індоєвропейців, аріїв, які колонізували місцеве населення, і'рушевський називає противників Європейської теорії: М. Мілєр, 1888, Schmidt, 1890, Bradke, 1890. Грушевський робить висновок: “ Європей­ ська правітчизна індо<;вропейців далеко правдо­ подібніша від азійської, але вона - гіпотеза тільки, хоч і дуже правдоподібна” (Там же, с.

44) Найбільш правдоподібним він вважає вис­ новки “ прийняті рядом визначних сучасних учених..., що правітчизною індоєвропейського племені була сКідня Європа” (Там же, с. 44). З часу написання “ Історії України-Руси” минуло майже століття. Висновки Грушсвського підтвердилися. Прабатьківщина індоєвропей­ ців не Азія, а степи України.

Леся Г Л ІБ К О м. К и їв

.ібі.тьшувалася популярність того, хто ці цифри проголошував, хто став Касаидрою французької нації. Гасло “ Ф р о н ту ” “ Праця. Сім’я.

II vinipiniioi лавіюспі. 33 дсмі\іаіи врошірля- Батькішцина” . Повий “ судовий порядок” Ч Іо ча го к на с н'р. 12 > потрібний для охорони “ морального порядку” . Партія Нових Сил їх одобрила, а “ Ф р о т " м с т у - це вже серГіозмо. Л є Пен - володар французької вулиці - такої Відновлення смертної кари. Повалення дикта­ актдив... і це було поворотом у політичній ■ар'срі Ж.-М . Л є Пена - чітко відчувши настрій вибагливої та вередливої. Бо зумів висловити тури бюрократії. Ось декілька пунктів із Проа т о е ііу , - попри радикальні гасла він виста- думки “ білого” фраіщузії, котрі той щодня фами Фронту: - ііар.'іямснтська демократія з президентом иа ■ася як патітик, що “ бомбу не підкладатиме” . проіолошус на кухні дружині. Таких у Франції чолі, який в інтересах ііаціоиальпого спасіння 1983 р. перший успіх. “ Ф рон т” бере перший 3 8 % - ось реальна сила “ Національного <|)рон- уповноважений вводити “ ри.мську диктатуру” ; жтніцнпалітет - у м. Дрьо і стає беззастережни.м ту” . дискриміпаційме суспільство по Заклик за збереження чистоти нації отримав відношскшію до іноземців на яких буде розпов­ хаер о м у відстоюванні французької ідеї. Кожен, кого ображає стан, у якому опинилася нація, оршішільний, дотепний, яскравий вияв. Уся сюджуватися особливе законодавство; - репресивне суспільство у стосунку до всіх юч> неприємний носатий арабський профіль, гІ>р;іііція бу.та заклеїна листівкою Фронту: “ Розпорушників установленого морального та шо видніється у кожному куточку Франц ії - ніуггсться Мохамед Бон Зомбі, алжирський соцїяльного порядку; обертає свої погляди до ІІє Пена і знаходить грома.іяніш, що незакоііііо ігрожіївас у 4>ран- капіталістичне, ліберальне суспільство для цГЇ, Цей суб’єкт с небезпечним. Він може всіх головних економічних продуцситів-виробвідтріїмку.

1984 р. “ Національний Ф рон т” на верхівці вбити, згвалтувати, вкрасти, пограбувати, ошу­ ників, окрім членів профспілок; - авторитарний устрій, опертий на високок­ ■опу ляріюсти. Серйозним іспитом стали вибори кати. Щ об знайти його, не потрібно ходити Ж Європарляменту - 11 % голосів - це ще не далеко. Навколо вас півтора мільйона таких як валіфіковану професійну армію. Такий проект суспільства пропонує Л є Пен. він!” - Цифри на плакаті збільшувались, збіль­ ■еремога, але значний успіх. Єьогодні пін влаштовує одного француза із Червень 1989 р. був підтвердженням успіху шувались, збільшувались... а разом із ними л г г я т и . А зп п т п л ?.._____________________________

ІС Т О Р И К О

- Л ІТЕІ’А Т У РН И Й

К А Л Е Н Д А Р

- Х Р О Н ІК А .

К В ІТ Е Н Ь .

10.1933 р. Народився український письменник Віктор Близнець.

14.1340 р. Смерть останнього галицько-і.олннського князя-короля Ю рія III. 18.1860 р. Народилася українська поегеса Уляна Кравченко.

19.1885 р. Помер історик і письменник Микола Костомарів.

19Л917 р. Перший Всеукраїнський конгрес у Києві.

21.1910 р. Помер видатний український драматург і письменник Марко Кропивницький.

25.1622 р. Смерть гетьмана Сагайдачного.

25.1913 р. Помер відомий український пнсьменник Михайло Коцюбинський.

25.1927 р. Помер український письмеиїтк Марко Черемшина.

28.1915 р. Бій У С С з москалями на горі Макіїіка.

28.1946 р. Бій У П А з батальйоном полі.сі.кої поліцГі біля с. Смольник.

28-29.1945 р. Бій сотні “ Бурлака” з поляками під Війтковою і Тиравою Волоською.

29.1918 р. Німецькі війська вступають до Києва, скасовується Центральна Рада, Павло Скоропадський обирається гетьманом.

Це все, щ о залиш илось нам від Ч о р н о м о р сько ї Ф л ь о т и . П окищ о...

у Україна м. Київ пров. Музейний, 8

УНА

них

Кри м 334204 м. Ялта вул. Грибоедова, 4/71 тел. 31-90-08

НАУКО ВОП У Б Л ІЦ И С Т И Ч Н И Й М ІС Я Ч Н И К К Л Ю Б У П Р И Х И Л Ь Н И К ІВ Д. Д О Н Ц О В А Реестр, свідоцство Л в К в 163 Р/р редакції 000161804/70004 Кооп. банк “ Галицький” М Ф О 325622

ви

можете

придбати

наш

Чехо-Словаччина Bohdan Kopsak nam. I maja с. З 08001 P R E S O V C SFR

Німеччина Senczuk Bernd, Zirkel 27 a.

7500 Karlsruhe - D tel. 0721-26813

Головний редактор А Н Д Р ІЙ Ш К І Л Ь Редколегія: Л. С П ІВ А К (заст. головного редактора), Е. К Р У П і Й Ч У К (відповідальний секретар), В. Ц У Н Ь О В С Ь К И Й 3. Г А Р Б А Р (оформліовальні роботи) Тираж 10 ООО. Зам. № Друк офсетний. Умов.друк.арк 2,79 Папір книжково-журнальний Віддруковано із готових діапозитивів у друкарні: м. Львів, Хасанська, 8.

часопис.

Австратія Mr. George Mencinsky Sidney, Comhush Vest, 13 Sandringham Drive, Carlingform, N.S.W .2118 Australia

Адреса peдaкtliï: 290013, Ціна договірна м. Львів, вул. П уш кіна, 5 телефон/факс (0322) 35-63-89 Колектив редакції намагається зберегти стиль автора. Редакція не завжди подЬіяє думки, авторів статей. Рукописи прохання надсилати надруковані згідно загальних вимог. Рукописи не рецензуються і не повертаються.

...УКРАЇНСЬКА ЯДЕРНА ЗБРОЯ ГАРАНТ УКРАЇНСЬКОЇ СОБОРНОСТИ !

-1