1_bondarchuk by Serge

Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали четвертої Міжнародної науково–практичної інтернет–конференції. – Полтава, 14-15 травня 2015 р.

УДК 581.522.4+581.95( 477) Бондарчук О.П., аспірант, Рись М.В., мол. н.с., Шиманська О.В., гол. інженер, Рахметов Д.Б., доктор с.-г. н., професор Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАНУ, Київ, Україна ІНТРОДУКЦІЯ ТА ПЕСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДІВ ASTRAGALUS L., GALEGA L., ELSHOLZIA WILLD ЯК ЦІННИХ ФІТОЗАСОБІВ Ключові слова: види роду Astragalus L., Galega L., Elsholzia Willd, високоефективні фітозасоби.

інтродукція,

Відомо, що велика кількість лікарських препаратів добутих синтетичним шляхом можуть негативно впливати на організм людини, оскільки при дії рецепторів організму та під впливом різноманітних екологічних чинників можуть розпадатися на молекули токсичної дії. Як свідчить аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, рослинні фітозасоби є ефективнішими при лікуванні хвороб різного характеру[1, 7]. Скорочення біорізноманіття лікарських рослин в наслідок стихійних заготівель в ареалах зростань та перехід фармацевтичної галузі на синтетичні лікарські препарати є актуальними проблемами сучасності, які потребують негайного вирішення. У відділі нових культур Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України ведеться активна робота з питань інтродукції та акліматизації ароматичних, пряносмакових, ефіроолійних, овочевих, енергетичних, кормових, технічних рослин і газонних трав [9]. Результатами роботи відділу є не лише збереження генетичних ресурсів та збагачення біорізноманіття рослин, але й створення та впровадження нових високопродуктивних сортів у виробництво. Також велика увага приділяється інтродукції видів рослин, що мають цінні лікарські властивості, серед яких чільне місце займають представники родів Astragalus L., Galega L. та Elsholzia Willd. Рід Galega L. (родина Fabaceae) у світовій флорі нараховує 8 видів, серед яких 5 зустрічаються в Європі та Західній Азії, у тому числі один вид поширений у флорі України [2,7,13]. Всі представники цього роду є багаторічними трав’янистими рослинами. До складу надземної частини рослин Galega входять вуглеводи, сапоніни, алкалоїди 0,1-0,2 % (пеганін, 2,3-оксихіназолон-4), дубильні речовини, флавоноїди (кемпферол), вітаміни (рутин, вітамін С, каротин), фенолкарбонові кислоти та їх похідні. Корені рослин містять тритерпеноїди, насіння – вуглеводи (сахароза, стахіоза), стероїди, сапоніни, алкалоїди та інші азотовмісні сполуки (пеганін, галегін, канавалін, гунідин), флавоноїди, жирні кислоти [5]. Завдяки своїм лікарським властивостям широко використовується у народній медицині та є перспективним для впровадження в культуру як цінний фітозасіб. Стебло рослин Galega officinalis висхідне, розгалужене, голе, або розсіяноволосисте, до 100 см заввишки. Листки непарно-перисті з 4 – 10 пар бічних довгастолінійних або лінійно-ланцетних листочків. Квітки неправильні, світло-голубі, зрідка білі, у щільних багатоквіткових пазушних китицях. Плід – біб. Цвіте у червні – липні. Рослина поширена у Європейській частині: Карпати, Крим; Кавказ: Передкавказзя, Західне і Східне Закавказзя; Молдова, Дніпровському і Причорноморському районах. Росте на берегах річок, на вологих місцях і узліссях, дорогах, балках, серед кущів, у гірських степах, букових лісах [2, 7]. Інтродукційна робота з видами роду Galega L. у відділі нових культур НБС ім. М.М. Гришка проводяться з 1951 року. На сьогоднішній день тривають всебічні інтродукційні та селекційні дослідження G. officinalis L. та G. orientalis L. Наслідком селекційної роботи є створення близько 20 цінних форм різного напряму використання 84

та 6 сортів, які входять до Державного реєстру сортів рослин України. У лікарському аспекті одним із найперспективніших серед інтродуцентів є G. officinalis L. У результаті багаторічної селекційної роботи створено два сорти Гарант (1999 р.) та Фламінго (2014 р.). Рослини родуAstragalus L. широко розповсюджені в світовій флорі. За різними даними даний рід включає від 1200 до 3000 видів. В країнах СНД рід Astragalus представлений близько 985 видами рослин [11-13]. В природній флорі України зустрічається понад 50 видів астрагалів [7]. У сучасній літературі наведено дані з виявлення і вивчення нової групи біологічно активних речовин терпен-стероїдної природи (циклоартанів), які містяться в рослинах роду Astragalus L. Циклоартани можуть бути використані для створення ефективних лікарських засобів, які поєднують гіпотензивну, протизапальну, імуностимулюючу та протипухлинну здатність [6]. У колекції відділу нових культур НБС ім. М.М. Гришка НАН України на сьогоднішній день інтродукційні випробовування проходять понад 20 видів рослин даного роду. Одним із перспективних видів рослин, який володіє цінними лікарськими властивостями та представляє інтерес для фармацевтичної індустрії є Astragalus glycyphyllos L. A. glycyphyllos L. – багаторічна трав’яниста рослина, яка росте на супіщаних і суглинистих вологих ґрунтах, на узліссях, галявинах, в соснових борах, дубових лісах, луках, лучних схилах, чагарниках і заплавах річок. Астрагал солодколистий є лісовим наполовину геліофітним видом. Надає перевагу слабокислим, напівзволоженим, багатим гумусом ґрунтам. Поширений по всій території Європи та Малої Азії, частково охоплює Західний Сибір. В Україні росте в межах Лісостепу і півночі Степу, рідше – на півдні Степової зони [7, 11]. Стосовно лікарських властивостей рослин A. glycyphyllos L. відомо, що трава містить: органічні кислоти, білки, жири, мікроелементи сапоніни, флавоноїди, сліди дубильних речовин і алкалоїдів. Галенові препарати трави даного виду надають гіпотензивну, кардіотонічну, діуретичну та заспокійливу дію. Завдяки багатому біохімічному складу є перспективним для використання у якості лікарського фітозасобу [1, 8]. В НБС ім. М.М. Гришка інтродукований у 2004 році [9]. В даний час проходить комплексні інтродукційні дослідження пов’язані із вивченням онтогенезу рослин, біолого-морфологічних особливостей, визначення строків та способів сівби і комплексна біохімічна оцінка сировини на різних етапах онтогенезу рослин. Види роду Elsholtzia поширені в Китаї, Монголії, Сибіру, Південно-Східній Азії, Східній Африці, Ефіопії та східному Середземномор'ї. Центром походження і видоутворення Elsholtzia є Китай, де в природній флорі налічується понад 30 видів. Elsholtzia – азіатська рослина, занесена і натуралізована в Європі та Північній Америці. В Україні як заносна рослина, росте спорадично в містах, селищах тощо [7, 10-13]. У ефіроолійної промисловості найбільше значення мають Elsholtzia stauntonii Benth. і Elsholtzia ciliata (Thunb.) Hyl. Їх ефірна олія містить як загальні, так і видоспецифічні компоненти. Відповідно вони розрізняються за органолептичними властивостями. Так, E. stauntonii містить переважно розфуран і розфуранепоксід, а E. сiliata – кетон і дегідроельшольція – кетон [3, 5, 10]. Дослідження хімічного складу місцевих рослин, проведені китайськими вченими Zhiqin Guo, Zizhen Liu, Xiaohong Wang показали, що основними компонентами рослин в природних умовах є флавоноїди, глікозиди, фенілпропаноіди, терпеноїди, фітостероли тощо. Дані властивості повинні бути враховані при визначенні напрямів їх використання [14]. У НБС ім. М.М. Гришка інтродукційні випробування проходять два види роду Elsholtzia: E. stauntonii Benth. і E. сiliata (Thunb.) Hyl., але серед перспективних багаторічників велика увага приділяється вивченні саме E. stauntonii. Посадковий 85

матеріал E. stauntonii отриманийу 2006 році з дослідного господарства “НовоКаховске” ННЦ-НБС [9]. E. stauntonii розвивається як типовий напівчагарник. В культурі може сягати висоти 150 см. Зацвітає в кінці літа або на початку осені фіолетовими або ліловими квітками в колосоподібних суцвіттях. Рослини добре ростуть на сонячних місцях. Листки і квітки цієї рослини мають тонкий аромат, що трохи нагадує мелісу лимонну, завдяки чому її можна використовувати як пряність у кулінарії, листками і квітками ароматизують різноманітні страви [11]. Внаслідок проведення багаторічних досліджень щодо біохімічного складу фітомаси видів рослин G. officinalis L. A.glycyphyllus L. та E. stauntonii Benth. простежувалось інтенсивне накопичення біологічно-активних речовин у період масового цвітіння (таблиця). Слід зазначити, що БАР акумулюються головним чином у листках та суцвіттях досліджуваних рослин. Таблиця Біохімічна характеристика рослин родів Astragalus L. Elsholzia Willd та Galega L. в період масового цвітіння Суха Аскорбінова Дубильні Каротин, Вид рослин речовина, Цукри, % кислота, речовини мг % % мг % % Astragalus 17,35±0,75 6,94±0,12 285,26±21,50 0,90±0,02 glycyphyllus Galega officinalis 24,26±0,12 7,79±0,33 288,83±10,97 1,50±0,01 1,70±0,02 Elsholzia stauntonii 31,70±0,23 7,94±0,31 52,43±10,31 0,84±0,12 11,23±0,21 Представники родів Astragalus, Galega та Elsholzia багаті на цукри, вітаміни та дубильні речовини. Більше накопичення цукрів та дубильних речовин спостерігається у E. stauntonii, тому дану рослину можна використовувати для зменшення запального процесу слизистих оболонок, а високий рівень цукрів забезпечуватиме організм енергією. Дещо меншим рівнем накопичення цукрів у фазу цвітіння характеризуються рослини G. officinalis та A. glycyphyllus. Натомість вітамінний склад рослин значно перевищують E. stauntonii, що також позитивно характеризує A. glycyphyllus та G. officinalis як цінну сировину для фармакологічного використання. Для оцінки успішності інтродукції лікарської рослини, разом із якісними та кількісними показниками біохімічного складу сировини, важливу роль відіграє визначення продуктивності надземної маси (рисунок). Саме від цього показника напряму залежить кількісний вихід тих чи інших біологічно-активних речовин.

Рис. Продуктивність надземної маси рослин родів Elsholzia, Astragalus та Galega в період масового цвітіння 86

Оцінка продуктивності надземної маси рослин у період масового цвітіння свідчить про те, що найбільшу урожайність фітомаси забезпечив A. glycyphyllus, вихід сухої речовини – G. officinalis. Інтродукція є важливим фактором збагачення культурної флори новими перспективними лікарськими сировинними рослинами. Збільшення обсягів виробництва лікарських рослин дозволить вирішити проблему сировинного забезпечення потреб фармації. Встановлено, що рослини G. officinalis, A. glycyphyllus та E. stauntonii мають високий продуктивний потенціал, цінні лікарські властивості, яких можна рекомендувати як додаткове джерело сировини для створення дієтичнопрофілактичних продуктів харчування та високоефективних лікарських фітозасобів. Бібліографія. 1. Гарник Т.П. Деякі аспекти застосування лікарських рослин в медицині / Т.П. Гарник, Ф.А. Мітченко, Т.К. Шураєва // Фітотерапія. Часопис. – 2002. – № 1-2. – С. 70-72. 2. Гросгейм А. А. Галега: Флора Кавказа / А. А. Гросгейм. – М., Л.: Изд-во АН СССР, 1952. – Т. 5. – С. 234. 3. Ермаков А. И. Методы биохимического исследования растений. / А. И. Ермаков, В. В. Арасимович, М. И. Смирнова-Иконникова. Л.: Колос, 1985.-455 с. 4. Зайцев Г. Н. Фенология травянистых многолетников / Г. Н. Зайцев. – М.: Наука, 1978. – 15 с. 5. Ковальов В. М. Фармакогнозія з основами біохімії рослин / В. М. Ковальов, О. І. Павлій, Т. І. Ісакова. – Харків: Прапор, 2000. – 704 с. 6. Ковальова А. М. Циклоартани рослин роду Astragalus L. флори країн СНД. Повідомлення 1. / А.М. Ковальова, А.М. Комісаренко, М.Ф. Комісаренко // Вісник фармації. – № 1(15) 97 – С. 62-70. 7. Определитель высших растений Украины / Ю.Н. Прокудин, Д.Н Доброчаева, М.И. Котов и др. – К.: Наук. думка, 1987. – 471 с. 8. Поканевич В.В. Аналіз стану та перспективи розвитку народної та нетрадиційної медицини в Україні /В.В. Поканевич // Фітотерапія. Часопис. – 2007. – № 3. – С. 61-64. 9. Рахметов Д.Б. Каталог рослин відділу нових культур / Д.Б. Рахметов, О.А. Корабльова, Н.О.Стаднічук [та ін.]. – К.: Фітосоціоцентр, 2015. – 112 с. 10. Bhanubong Bongcheewin and Pranom Chantaranothai. Two New Records of Elsholtzia Willd. (Lamiaceae) for Thailand / The Natural History Journal of Chulalongkorn University 8(1): 1-5, May 2008. 11. Flora Europea / Edited by T.G. Tutin [et. al], T 1. – 1980. – 571 p. 12. Hegi G. Illustrierte Flora of the Northern United States, Canada and the British possessions / G. Hegi. – New York: Charles scribner’s Sons, 1913. – Vol. 3. – P 459-462. 13. Mosyakin S.L. Vascular plants of Ukraine: a nomenclatural checklist / S.L.Mosyakin, M.M. Fedoronchuk. – Kiev, 1999. – 345 p. 14. Xie Yaxiong. Study on the Chemical Components of Volatile Oil of Elsholtzia Stauntonii Benth / Yaxiong Xie, Zhanwang Hen Zhang // [J] journal1. – 1998, 19 (2 ): 70.