Conf lr lubny 2016 by Serge

Національна академія аграрних наук України Інститут агроекології і природокористування Дослідна станція лікарських рослин

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ: ТРАДИЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ Матеріали ІIІ Міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю Дослідної станції лікарських рослин (Березоточа, 14 – 15 липня 2016 року)

Березоточа -2016 1

Матеріали ІIІ Міжнародної наукової конференції рекомендовані до друку рішенням Вченої ради Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААН від 4.05.2016 року; протокол № 3 Редакційна колегія: О.І.Фурдичко, доктор економічних наук, академік НААН – відповідальний редактор, Інститут агроекології і природокористування НААН (ІАП НААН); О.В.Устименко, заст. відповідального редактора, Дослідна станція лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААН (ДСЛР ІАП НААН ); Л.А. Глущенко, кандидат біологічних наук – заст. відповідального редактора, (ДСЛР ІАП НААН ); М.П. Колосович, кандидат сільськогосподарських наук – відповідальний секретар (ДСЛР ІАП НААН); Н.І.Куценко, кандидат сільськогосподарських наук (ДСЛР ІАП НААН ); В.А. Вергунов, В.М., член-кор. НААН, директор ННСГБ, Мінарченко, доктор біологічних наук, Інститут ботаніки ім. М.Г.Холодного; В.М. Єжов, доктор технічних наук, Інститут садівництва НААН, Л.Т.Міщенко, доктор біологічних наук, Київський національний університете ім. Т.Шевченка, Ян Бріндза, доктор біологічних наук, Інститут біорізноманіття Словацького аграрного університету, В.П. Георгієвський, доктор фармацевтичних наук, Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції (ДНЦЛЗМП), В.І.Литвиненко, доктор фармацевтичних наук (ДНЦЛЗМП), С.М. Марчишин Г.Н., доктор фармацевтичних наук, ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», Мустяце, доктор сільськогосподарських наук, Інститут генетики, фізіології і захисту рослин АН Республіки Молдова, О.А. Якимович, кандидат сільськогосподарських наук, Республіканське унітарне підприємство «Інститут захисту рослин», Р.В. Гнутова, доктор біологічних наук, Біолого-грунтовий інститут ФГБУ ДВВ РАН, С.В. Поспєлов, кандидат сільськогосподарських наук, Полтавська державна аграрна академія. Адреса редакційної ради: Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, вул. Леніна 16 А, 37535, с. Березоточа, Лубенський район, Полтавська обл., тел/факс (05361) 9-01-10, 906-34, E-mail: ukrvilar@ukr.net УДК 633.88+633.521+633.522 Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень: матеріали ІIІ Міжнар. наук. конф. (Березоточа, 14 – 15 липня 2016 року)/ДСЛР ІАП НААН.– Київ: ТОВ«ДІА», 2016 – 321 с. ISBN Збірник наукових праць підготовлений за матеріалами ІIІ Міжнародної наукової конференції вчених і вміщує статті та тези доповідей, в яких висвітлені результати досліджень з ресурсознавства, інтродукції, селекції і насінництва, агротехніки вирощування та захисту посівів від шкідників і хвороб, фітохімічних досліджень та використання лікарських рослин, еколого-економічних інструментів розвитку ринку лікарської сировини. За достовірність матеріалів відповідальність несуть автори.

©ДСЛР, 2016 © ТОВ«ДІА», 2016 2

Секція № 1 Історія вивчення лікарських рослин УДК:58.081:63:061.89 ІВАНОВ ВЯЧЕСЛАВ БОРИСОВИЧ – ОРГАНІЗАТОР І КЕРІВНИК ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ДОСЛІДНІЙ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН (до 80-річчя з дня народження) Глущенко Л.А., заступник директора з наукової роботи, Кривуненко В.П., почесний член Вченої ради ДСЛР Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: життєвий шлях, тропічні лікарські рослини, раувольфія. Вся трудова і наукова діяльність Вячеслава Борисовича Іванова пов’язана з вивченням лікарських рослин, він пройшов нелегкий шлях від звичайного робітника Закавказьської дослідної станції лікарських рослин Всесоюзного інституту лікарських рослин ВІЛАР до заступника директора з наукової роботи Інституту лікарських рослин УААН. Народився Вячеслав Борисович 16 липня 1936 року в місті П’ятигорську Ставропольського краю (Росія) у родині військовослужбовця. З 1945 по 1990 року проживав у м. Кобулеті Аджарської АРСР, де в 1955 році закінчив середню школу. З шкільної лави пішов до лав збройних сил Радянської армії, де служив з 1955 по 1958 рік. Після демобілізації розпочав трудову діяльність у Кобулетському лісгоспі, де працював з 1958 по 1961 рік робітником плантації лісових культур. У 1961 році доля звела талановитого юнака з наукою, він був прийнятий на роботу до Закавказької зональної дослідної станції ВІЛР (м. Москва). Розпочав роботу, майбутній науковець, старшим садовим робітником. У цій установі Вячеслав Борисович опанував премудрості наукового пошуку і віддано працював 25 років, аж до 1986 року. В період з 1959 по 1965 року навчався без відриву від виробництва у Ленінградській лісотехнічній академії імені Кірова, де йому була присвоєна кваліфікація інженера лісового господарства. Після закінчення інституту в період з 1967 по 1971 рік без відриву від виробництва навчався у аспірантурі при ВІЛРі. Об’єктами пильної уваги дослідника були субтропічні та тропічні лікарські рослини, зокрема види родів стефанія, катарантус, кактус, алое, каланхое, альстонія, евкаліпт, раувольфія, паслін та інші. Допитливість і жага знань змушували науковця братися за складні завдання і освоювати нові напрями в науковій і виробничій діяльності. Інтродукція, ресурсознавство, фітопатологія, фітохімія, це далеко не повний перелік наукових інтересів дослідника, робота давалася не легко, але отримані результати були варті зусиль. Свідченням тому численні експерименти і дослідження, результати яких викладені у низці наукових праць та стали основою для розроблення інструкцій, агровказівок з технологічними картами вирощування, стандартів на садивний матеріал тропічних лікарських культур, винаходів, тощо. 3

У 1976 році, підводячи підсумки наукового пошуку та навчання в аспірантурі, Іванов В.Б. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Введенне в культуру раувольфии сизоватой в зоне влажных субтропиков Черноморского побережья Кавказа» та здобув вчений ступінь кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05-ботаніка. В дисертаційній роботі ним вперше доведена можливість отримання якісної сировини – коренів тропічного виду Раувольфії (Раувольфії сивуватої) для випуску гіпотензивного препарату «Раувакан» поза зоною природного поширення виду. Це дослідження дало поштовх для цілої низки науководослідних робіт із розроблення підходів щодо промислового вирощування лікарських тропічних культур в зоні вологих субтропіків Чорноморського узбережжя Грузії. Подальші наукові дослідження Іванова В.Б. стосувалися вивчення біологічних особливостей та інтродукції цінних тропічних лікарських родів рослин, як евкаліпт, катарантус, бархат, раувольфія, гамамеліс, а також таких видів, як дурман деревовидний, стефанія гладенька та інших. Глибокі знання і вміння творчо підходити до вирішення наукових проблем, зокрема при створенні сировинної бази для випуску препаратів гіпотензивної дії, вирішили подальший творчий шлях науковця. Досвідчений фахівець в галузі тропічного лікарського рослинництва він у 1976 році, на запрошення уряду Республіки Куба, був відряджений до «острова свободи», як консультант з питань організації промислового вирощування сировини лікарських рослин для випуску «життєво необхідних лікувальних препаратів». Протягом трьох років з 1976 по 1978 рік вчений працював у Дослідній станції лікарських рослин ім. Х.Т. Роя, що поблизу містечку Гуіра де Мена. Безперечним вкладом науковця у розвиток галузі лікарського рослинництва Куби є розроблення теоретичних основ та практичне відпрацювання розроблених технологій отримання лікарської рослинної сировини для виробництва препаратів протипухлинної, гіпотензивної і седативної дії. За його керівництва і безпосередньої участі на Кубі започатковано створення дослідновиробничих плантацій раувольфії сивуватої, катарантусу рожевого, дурману деревовидного. З його ініціативи розпочаті роботи з пошуку перспективних лікарських видів природної флори острова, організовані численні експедиції. За три роки роботи, в якості наукового консультанта, була здійснена значна робота, яка дозволила уже в 1978 році закласти промислові плантації під зазначеними культурами на площі: катарантус рожевий (протипухлинна дія) – 7,0 га, раувольфія чотирилиста і раувольфія кубинська (гіпотензивна дія) – 4,2га, дурман деревовидний (седативна дія) – 12,0 га. Одночасно з науковими дослідженнями, роботою консультанта та виконанням організаційно-виробничих завдань, вільний час Вячеслав Борисович присвячував вивченню кубинської культури та іспанської мови. Успіхи в цій царині дозволили не лише відмовитися від послуг, наданого урядом Куби, перекладача, а й у 1978 році прийняти участь у роботі ІІ-ої Національної конференції працівників наукової фармації у місті Гавана та виступити із 4

змістовною доповіддю про виконану роботу зі створення сировинної бази для випуску лікувальних препаратів. На відзнаку заслуг радянського науковця у розбудові галузі тропічного лікарського рослинництва Республіки Куба, кубинські колеги-ботаніки один з ново описаних видів тропічної рауфольфії назвали на честь дослідника – раувольфія Іванова (Rauvolfia ivanovii). З липня 1978 року після повернення з Куби Вячеслав Борисович продовжив роботу на Закавказькій ЗДС ВІЛР, де продовжив роботу з бархатом Лаваля, жовтозіллям широколистим, гамамелісом віргінським та іншими лікарськими рослинами. У 1986 році, за результатами проведених робіт, здобув вчене звання та отримав диплом старшого наукового співробітника за спеціальністю ботаніка. Бажання оволодіти новими знаннями та вміннями спричинило те, що в 1986 році вченого з вагомим багажем знань і досвіду роботи з тропічними видами запрошують на роботу до Грузинського філіалу Всесоюзного науководослідного інституту фітопатології. Вячеслав Борисович чотири роки обіймав посаду завідувача закритої лабораторії з вивчення та випробування гербіцидів закордонного виробництва, які могли б бути використані у випадку воєнного протистояння. Разом з тим, в період з 1986 по 1990 рік, працюючи у Грузинському філіалі ВНДІФ вивчав ефективність і вітчизняних препаратів для захисту сільськогосподарських культур від бур’янової рослинності в зоні вологих субтропіків Чорноморського узбережжя Грузії. На жаль, не всі свої ідеї в цій галузі довелося досліднику втілити у життя. Не стабільна геополітична обстановка на Кавказі змусила родину Іванових залишити Грузію, і з травня 1990 року Вячеслав Борисович Іванов переїздить до України та продовжує роботу в Українській зональній дослідній станції ВІЛРу, в секторі ботаніки на посаді наукового співробітника. Після розпаду СРСР та становлення незалежності України, Іванов В.Б. став одним із ініціаторів і активних рушіїв процесу створення українського науково-дослідного закладу з вивчення лікарський рослин. Аналітичний розум та красномовство дозволило швидко сформувати команду однодумців і віднайти підтримку Української академії аграрних наук. Аварія на Чорнобильській АЕС внесла свої корективи в наукову тематику новоствореного Інституту лікарських рослин УААН, співпраця з Мінчорнобилем та науковими установами екологічного профілю потребувала поглиблення досліджень лікарських рослин в цьому напрямі. Іванов В.Б. стає ініціатором створення в структурі інституту відділу екології лікарських рослин та очолює його суміщаючи наукову діяльність з роботою адміністративного керівництва – заступника директора з наукової роботи Інституту лікарських рослин УААН. Екологічний напрям досліджень носив багатовекторний характер – екологічний моніторинг, динаміка накопичення та міграція забруднень, вплив екологічних чинників на продуктивність популяцій дикорослих видів, раціональне природокористування, віддалена інтродукція, адаптивна здатність видів, дендрологія, тощо. Під його керівництвом та безпосередньою участю здійснювалися дослідження з інтродукції, зокрема тропічних та субтропічних 5

видів, вивчалися екологічні проблеми лікарського рослинництва в Україні. З його ініціативи на за безпосередньої участі проводяться комплексні міжгалузеві наукові експедиції на Полісся та зону відчуження ЧАЕС для пошуку засобів ефективного використання сільськогосподарських угідь, що зазнали радіаційного забруднення. За активну участь у вирішенні проблем пов’язаних з радіаційним забрудненням В.Б. Іванов був включений до Науковокоординаційної ради Мінчорнобиля, де очолював роботу з розробки фітопрепаратів імуностимулюючої та радіопротекторної дії. Наукова діяльність Іванова В.Б. відзначається комплексністю, за його керівництва стало більше науково-дослідних робіт, до яких долучалися фахівці різних установ і спеціальностей, він високо цінував і колективну думку і колективну творчість. Допитливість, товариський характер, весела вдача і глибокі знання та досвід допомагали Вячеславу Васильовичу як в науковій роботі, так і в налагодженні тісної співпраці установи з науковими і навчальними закладами незалежної України. Багато зусиль доклав Вячеслав Борисович у спільних розробках з Державним науковим центром лікарських засобів МОЗ України (ДНЦЛЗ) (м. Харків), Інститутом фармакології і токсикології НАН України (м. Київ), Інститутом ендокринології і обміну речовин НАН (м. Київ), Нікітським ботанічним садом УААН (м. Ялта), Інститутом сільгоспрадіології УААН (м. Київ), Інститутом радіоекології НАН (м. Київ), Інститутом агроекології і біотехнології УААН (м. Київ), Інститутом рослинництва ім.. В.Я. Юр’єва (м. Харків) та Миронівським інститутом пшениці ім. В.М.Ремесла та цілою низкою інших установ. В цей період, була запроваджена система наукових розробок, яка базувалася на взаємозв’язку наукових установ: новий лікарський засіб на рослинній основі чи фітопрепарат, створення стабільної сировинної бази під його випуск, виробництво сировини в екологічно чистій і безпечній зоні. Проте субтропічні і тропічні культури, раз і назавжди увійшли в життя науковця, їх вивчення він не полишав і в Україні, далеко за межами їх поширення. Значних зусиль доклав Вячеслав Борисович в спільну роботу з Миронівським інститутом пшениці в плані вирішення проблеми вирощування тропічних і субтропічних культур в помірних широтах. Ним розроблена система вирощування лікарських тропічних культур в умовах Миронівського фітотронно-тепличного комплексу (ФТК) без затрат електроенергії, розроблені методичні рекомендації для культивування каланхое перистого, алое деревовидного, катарантусу рожевого та стевії. На Київському підприємстві бактеріальних препаратів було освоєно випуск лікувальних засобів з використанням свіжої сировини вітчизняного виробництва – каланхое і алое, вирощеної з використанням ФТК. Основні наукові праці вченого спрямовані на вивчення біологічних та екологічних особливостей лікарських рослин тропічного та субтропічного походження, дослідник винятковий інтерес у своїх роботах приділяв представникам родини Apocynaceae. За матеріалами досліджень опубліковано понад 50 наукових праць, з яких методичного плану 3, а 6 опубліковані за 6

кордоном і неодноразово перевидавалися значними тиражами. Він є автором винаходів, що підтверджені двома авторськими свідоцтвами. Не зважаючи на поважний вік, вчений щедро ділиться знаннями і досвідом з молоддю та підтримує зв’язки з науковцями ближнього і дальнього зарубіжжя. УДК 58.081:63:061.89(477) НАРИС ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ БЮРО ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВЧЕНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ (1919–1924 рр.) Грищенко Т.Р., кандидат історичних наук, с.н.с., Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН, tatdnsgb@ukr.net Ключові слова: Сільськогосподарський вчений комітет України, Бюро лікарських рослин, Л.К. Малченко, І.Висоцька, В. Васильєва-Яковлева. Національній академії аграрних наук України 22 травня 2016 р. виповнилося 85 років. Інститутом історії аграрної науки, освіти та техніки Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН під керівництвом члена-кореспондента НААН В.А. Вергунова було проведено історичне дослідження про організаційний поступ розвитку аграрної академічної думки в Україні від передумов появи до сьогодення, у результаті якої було встановлено, що предтечею сучасної НААН протягом 1918–1927 рр. був Сільськогосподарський вчений (науковий) комітет України. Бюро лікарських рослин при ботанічній секції Сільськогосподарського вченого комітету України було засновано 22 січня 1919 р. Від 22 липня 1919 р. його очолив Малченко Леонід Корнійович. Зауважимо, що системні дослідження на науковій основі розпочалися лише у серпні 1919 р. Підрозділ працював у складі завідувача та дворічних практикантів – І. Висоцької та В.Васильєвої-Яковлевої. Уже в перший рік роботи Бюро лікарських рослин склало бібліографічний покажчик літератури про лікарську флору і лікарські рослини України. Також зібрали та систематизували літературні джерела про отруйні рослини України, а в околицях Києва практиканткою В. Васильєвою-Яковлевою проводилося досліджування їхньої флори. Слід відмітити, що І. Висоцька значну увагу приділяла вивченню рослин народного та офіційного київських ринків лікарських рослин за допомогою окремого анкетування зі збиранням зразків i переробкою їх назв. Бюро лікарських рослин займалося упорядкуванням гербарію лікарських рослин та колекцій їхнього насіння. Слід зазначити, що значну допомогу у цьому надав акліматизаційний сад Української академії наук. За його матеріалами І. Висоцькою було проведена цікава i практична робота щодо дослідження явищ після збирального достигання насіння кількох лікарських рослин. Проводилося складання зразкової колекції рослинних лікарських продуктів у стадіях до їх препарування i в препарованій товаровій. Протягом 1919 р. Бюро лікарських рослин підготувало до друку дві великі 7

фундаментальні наукові праці: 1) Л. Малченко «Культура лікарських рослин на Україні» та 2) Л. Ларіонів «Збирання лікарських рослин на Україні». Вагомим здобутком Сільськогосподарського вченого комітету України стала організація під м. Києвом зразкового дослідного господарства лікарських рослин. Станом на 6 грудня 1920 р. до його складу входили: річний практикант Г.Д. Зборовська-Сараїва (з 1 травня 1920 р.), доглядач І.А. Маковський (з 9 квітня 1920 р.), тимчасовий практикант М.Д. Зінов’їв-Іконников (з 1 жовтня 1920 р.) та сторож Д.П. Вовченко (з 22 квітня 1920 р.). Крім цього, варто наголосити про важливі наукові досягнення Центральної дослідної станції лікарських рослин у м. Лубни, що також науково-методично та координаційно підпорядковувалася Сільськогосподарському вченому комітету України. У короткому нарисі про діяльність Сільськогосподарського наукового комітету України за 1923 р. зазначалося про вагомий внесок ботанічної секції у розроблення питань районізації; укладання повної бібліографії про українську флору; представлення попереднього варіанту 25-верстової ботанічногеографічної карти України; проведення спеціального обстеження хвороб лікарських рослин України; зведення літератури про лікарські рослини України та обслідування ринку лікарських рослин тощо. У лютому 1923 р. на порядок денний засідання Президії Сільськогосподарського наукового комітету України виносилося питання про обслідування флори та організацію культури лікарських рослин на Поділлі, Волині, Київщині та Полтавщині. Тогоріч Бюро лікарських рослин відрядило фахівця Є. Мазуренкову для налагодження зв’язків із ботанічними установами Кавказу (Тифліс, Сухумі, Батумі), придбало насіння та літературу з вивчення лікарських рослин Кавказу. Практикант X. Орловський влітку провів дослідження офіційного та народного ринків лікарських рослин, в результаті чого значно розширився репертуар матеріалів з цього питання, отриманих у попередні роки. Слід зауважити, що Бюро лікарських рослин фундаментально підготувалося до участі у Всесоюзній сільськогосподарській виставці, що відбулася у Москві 19 серпня – 21 жовтня 1923 р. Підрозділом було представлено експонати, що демонстрували сільське господарство України, з-поміж яких виділяємо картограму та діаграму дослідів над лікарськими рослинами України. Станом на 1924 р. Бюро лікарських рослин продовжувало масове обслідування народного та офіційного ринку лікарських рослин, здебільшого київських, шляхом анкетування і збирання зразків та закінчувало опрацювання літературних джерел про лікарські рослини України, їх збирання, культуру та перероблення. Як наслідок, спеціалістом Є. Мазуренковою повністю була укомплектована спеціальна бібліографія. Крім того, діяльність підрозділу щодо культурних рослин спрямовувалася на вивчення впливу посухи на них. Разом із Сіткою кореспондентів проводили спеціальні обстеження посухостійкості рослин в Україні та вивчали вплив посухи на них. Підсумовуючи, зауважимо, що протягом 1919–1924 рр. Бюро лікарських рослин Сільськогосподарського вченого (наукового) комітету України займалося упорядкуванням бібліографічних покажчиків літературних джерел 8

про лікарську флору, вивчалися їхні лікувальні властивості, проводилося анкетування, поповнювалися фонди профільною літературою та насінням із-за кордону тощо. З існуючого на той час типологічного поділу на роди та види рослин, а також напрямів вивчення для підвищення їх загальної продуктивності відбиралися найкращі для використання у лікарських цілях. Створювалися відповідні каталоги та розроблялися методичні рекомендації щодо їхнього застосування. УДК 633.88:631.5:93(477.53) ІСТОРІЯ КУЛЬТИВУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В МГАРСЬКОМУ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОМУ ЧОЛОВІЧОМУ МОНАСТИРІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Джуренко Н.І. к.б.н., с.н.с., Семено О.В. провідний інженер Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, м. Київ Ключові слова: історія монастирських садів; Мгарський монастир; Лубни; вирощування, заготівля лікарських рослин; Березоточа Найдавніші відомості про використання певних рослин для лікування захворювань людей, що проживали колись на території України відносяться до скіфського періоду. Скіфи, що населяли степові простори України в VII-II ст. до н. е., знали про лікарські рослини (ЛР) і застосовували їх для зцілення. Після поширення християнства лікуванням травами почали займатися монахи. З ХI ст. при монастирях будувалися лікарні, в яких лікували не лише монахів, але і населення прилеглих територій [4]. Біля таких лікарень висаджували сади, в яких крім фруктових дерев культивувались лікарські та ароматичні рослини для виготовлення ліків, відварів, ванн. Ці рослини використовувались і при виробництві духмяних свічок при обкурюванні приміщень для дезінфекції. У середні віки лікарні призначалися не тільки для хворих, але і для мандрівників, жебраків. Сади біля лікарень відігравали роль не тільки джерела їжі та ліків, але й душевного оздоровлення [6]. Перші згадування про «аптекарські городи» при монастирських садах з’явилися у ХI-ХIІІ ст., а у XVI-XVIІ ст. виникли окремі аптекарські сади, попередниками яких були гряди з лікарськими та пряними рослинами. Перші сади «лікувальних» рослин – аптекарські сади (городи), які, маючи багато назв: «лікарський сад», «аптекарський город», «монастирський сад», акумулювали найцінніші планувальні й композиційні досягнення свого часу і були першими садами «вертоградами», «замкненими» муром [5]. Монастирські сади мали регулярне планування і висаджувалися у квадратних або прямокутних двориках. Монастирське зазвичай квадратне подвір’я, ділилося хрестоподібно на чотири частини вузькими доріжками, що мало символічне значення. У центрі (на перехресті доріжок) споруджували криницю, фонтан, невеличку водойму для водяних рослин і поливу саду, для умивання та питної води. Увесь монастирський сад символізував собою рай. Огорожа саду асоціювалася зі спасінням, ізольованістю від гріхів [6]. Поза 9

монастирем, але за огорожею висаджували монастирський фруктовий сад з великою кількістю різних плодових дерев. В епоху середньовіччя, рослини, які вирощували в монастирських садах, умовно розподіляються на групи: плодові, городні, лікарські, пряноароматичні, технічні, декоративні. Широко використовувались як лікарські і висаджувались в монастирських садах: алтея лікарська (Althaea officinalis L.), буквиця лікарська (Betonica officinalis L.), воловик лікарський (Anchusa officinalis L.), деревій звичайний (Achillea millefolium L.), календула лікарська, нагідки (Calendula officinalis L.), курячі очки польові (Anagallis arvensis L.), любисток лікарський (Levisticum officinalе Koch.), м`яти (Mentha), оман високий (Inula helenium L.), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), ромашка лікарська (Matricaria recutita L.), рута запашна (Ruta graveolens L.), троянди (Rosa). Корисною рослиною вважався полин і висаджували такі його види: полин-боже дерево (Artemisia abrotanum L.), п. гіркий (A. absinthium L.), п. звичайний (A. vulgaris L.) [6]. Велике значення при вирощуванні в монастирських садах рослин мала біблійна символіка, з урахуванням етнічних і географічних особливостей території. Культивуванням лікарських рослин і використанням їх з лікувальною метою в ХI-ХIІ ст. займався перший український фармацевт св. Прохор Лободник, мощі якого покояться в Києво-Печерській Лаврі. З літописів відомо, що монастирські або «лікарські сади», як носії естетичного та символічного призначення, існували при Києво-Печерському, Софійському, Кирилівському, Стефаничевому, Германичевому монастирях [7]. Культура лікарських рослин в Україні отримує значний розвиток у ХVIІ ст., після указу Петра І, який зобов’язував займатися їх вирощуванням монахів Лубенського монастиря Полтавської губернії. Місто Лубни Полтавської області одне з найдревніших українських міст в 2013 р. йому виповнилося 1025 років, розташоване на правому березі р. Сули. Воно засноване за указом Київського князя Володимира Святославовича 988 року, як одна з фортець Посульської оборонної лінії. Історія заснування Лубен пов’язана з наміром Володимира Святославовича укріпити кордони Київської Русі від нападів кочівників з півдня і сходу. Лубенська височина, оточена з трьох боків водою, яругами і лісами, була зручним місцем для створення сторожового міста [12]. Пізніше, Лубни стали центром Лубенського козацького полку, одного з найбільших в Україні. В шести кілометрах північно-східніше від м. Лубни, на правому березі р. Сули, біля протоки Мгарця розташоване село Мгар, на околиці якого знаходиться діючий чоловічий Спасо-Преображенський Мгарський монастир, заснований у 1619 році на кошти княгині Раїни Могилянки Вишневецької і збудовано митрополитом Київським Ісаєю Копинським (тоді ігуменом Густинським і Підгорським). За легендами, свята обитель була на цьому місці ще до монголо-татарської навали ХІІІ ст., коли перші пустельники оселилися на високій горі, викопали тут печери, в яких влаштували церкви і келії та згодом заснували печерний монастир. Мгарські печери ХІ ст. простягаються на кілька 10

сот метрів до Лубенського пагорба. Появу перших монахів-самітників на Мгарській горі древні перекази відносять до Х-ХІ ст., тобто перші монахи оселилися тут ще в часи Київської Русі. Отже, монастир є одним з найдавніших в Україні [9, 12]. Не дивно, що намолене місце знову обрали для заснування монастиря на початку ХVІІ ст. Він є пам`яткою архітектури загальнодержавного значення, розташований у мальовничому куточку Полтавщини – Мгарському лісі і славиться традиціями вирощування ЛР до теперішнього часу. Документальні та археологічні знахідки свідчать, що збиранням ЛР і приготуванням із них ліків на Лубенщині займалися ще з незапам'ятних часів. Проте тільки з першої половини XVII ст. монахи католицького Бернардинського і православного Мгарського Спасо-Преображенського монастирів масово й організовано заготовляли і вирощували лікарські трави. Ними було започатковано культуру вирощування ЛР на Лубенщині. На державному рівні справою заготівлі лікарської сировини почали займатися після того, як російський цар Петро І повертаючись в 1709 р. після Полтавської битви, зупинився на відпочинок на Лубенщині. Його вразила різноманітність лікарської флори. Відомо, що він звернувся до Меншикова з запитанням: «Навіщо возити цілюще зело з-за кордону, коли тут усі поля вкрито запашущими рослинами?». Для забезпечення медичними препаратами війська і населення цар повелів створити казенну польову аптеку в Лубнах. З цього часу Лубенський повіт стає центром промислових заготівель та культивування ЛР. За наказом Петра І в 1709 р. була відкрита «запасна аптека» в Лубнах, а при аптеці згодом (в 1714 р.) закладено «аптекарський город». Можливо, це фактично була перша грядка ЛР на всю Російську імперію. Очевидно, на це рішення Петра І, вплинуло відвідування Мгарського монастиря, де діяла лікарня. Навчені монахи збирали ЛР, сушили їх і заготовляли; інші готували відвари, настої, мазі, пластирі. Тих, хто працював на перегонних апаратах (готували дьоготь, смоли, віск, спирт, оцет) називали «диштиляторами». Це були зачатки перших фармацевтичних виробництв. Використовуючи цілющі трави, монахи готували ліки і давали їх хворим [7]. На той час в монастирі проживали, в основному, запорізькі козаки, що прийняли монашество, тому що на цих землях була козацька застава. Ченці обителі з XVII ст. значну увагу приділяли вирощуванню та заготівлі ЛР. Мгарський Спасо-Преображенський чоловічий монастир відносно недалеко розташований і від села Березоточі, яке відоме ще з початку XVII ст. Це поселення заснували козаки в 1609 році, де сточувалися береги Удаю та Сули. Звідси його називали – Берегосточа, а нині Березоточа. За універсалом Івана Мазепи від 24.01.1699 р. Березоточу передано Мгарському монастирю, а вже в 1729 р. її включили до складу Лубенської сотні; з 1750 р. – Снітинської сотні Лубенського полку [11, 8]. Є відомості, що коли Петро І в 1709 році зупинявся на Лубенщині і відвідав Мгарський монастир, землі, де знаходиться сучасне с. Березоточа, належали Мгарському монастирю. Традиції вирощування лікарських рослин в 11

Березоточі беруть початок з часів приєднання цих земель до Мгарського СпасоПреображенського чоловічого монастиря. Монахи та й самі мешканці Березоточі, вже тоді добре розумілися на травах. Сьогодні місцеві жителі вирощують на грядках частіше нагідки, валеріану та ехінацею, ніж картоплю чи буряки [11]. Збирання ЛР в природі та культивування їх на городах для місцевих селян здавна було часткою доходу родини. Не дивно, що Лубенський край став центром промислових заготівель та культивування цілющих рослин, адже Полтавщина за своїми природнокліматичними умовами належить до числа найбагатших регіонів як за різноманітністю, так і за запасами сировини дикорослих ЛР. На території Полтавщини було виявлено та визначено більш ніж 1000 видів ЛР. Серед них є дикорослі, ті, що культивуються, рудеральні, інтродуковані. Але тільки декілька десятків видів з них широко використовуються в традиційній медицині, дозволені державною фармакопеєю до медичного застосування. Решта, неофіційних ЛР, знайшли своє застосування в практиці народного цілительства і можуть бути рекомендовані для включення в список офіцінальних видів, але потребують більш детального вивчення [1, 2, 3]. В теперішній час дослідженнями ЛР займається Дослідна станція лікарських рослин – провідна установа в галузі лікарського рослинництва. Спочатку у 1916 р. з ініціативи Лубенського товариства сільського господарства на окраїні м. Лубни було засновано розсадник ЛР, який згодом і перетворився в дослідну станцію. В 1925 р. станція була переведена на околицю с. Березоточа, де знаходиться і понині. Основні види її діяльності: інтродукція нових ЛР; селекція і насінництво ЛР; розробка агротехніки вирощування ЛР; захист рослин; культивування ЛР; продаж ЛР та насіння, фіточаїв [7]. Науковці станції також займаються збереженням та примноженням колекції лікарських рослин. В Україні 90% створених сортів лікарських рослин – це результат роботи Дослідної станції, с. Березоточа. Із вище згаданих «аптекарських городів» у культуру ввійшли ЛР, які й сьогодні не втратили свого медичного значення: нагідки лікарські (Calendula officinalis L.), м’ята перцева (Mentha piperita L.), наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea L.) та інші. Поряд з Дослідною станцією лікарських рослин і понині Мгарський монастир, займається ЛР та цим промислом. При вході в Мгарський СпасоПреображенський чоловічий монастир організована іконна крамниця, в якій можна купити різні трав`яні чаї, збори, тощо [10]. Отже, історія культивування ЛР на Лубенщині, зокрема, в чоловічому Спасо-Преображенському Мгарському монастирі, бере свої витоки ще з часів середньовіччя і продовжується до теперішнього часу. Питання культивування ЛР залишається актуальним у зв`язку з виснаженням природних запасів джерел лікарських рослин та сировини для фітотерапії. 12

Література 1. Беденко Е.П., Веремій А.Г. Застосування лікарських рослин Полтавщини в медицині (лікування та профілактика захворювань системи кровообігу). Полтава: «Форміка». 2000. – 44 с. 2. Беденко Э.П., Веремей А.Г. Применение лекарственных растений Полтавщины в традиционной и народной медицине. Раздел ІІ (лечение и профилактика новообразований). Полтава: ЧФ «Формика». 2001. – 124 с. 3. Беденко Э.П., Веремей А.Г. Целебные растения Полтавщины (Раздел XI. Лечение и профилактика заболеваний органов пищеварения). Полтава: ЧФ «Формика». 2002. - 220 с. 4. Горбань А.Т., Горлачёва С.С., Кривуненко В.П. Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания. – Полтава: Верстка, 2004. – 232 с. 59 ил. 5. Ландшафтная архитектура в ботанических садах и дендропарках: Материалы ІІІ международной конференции, 8-11 июня 2011 года. – Киев, 2011. – 420 с. 6. Рубцова О.Л. Середньовічний сад: минуле і сучасне / Бібліотека «Дім, сад, город». – Київ. 2008. 7. med.com.ua/articles/8/153/html 8. poltava-obl.ru/index.php?file=13Berezot 9. ua.igotoworld.com/ru/poi_object/13478_mgarskiy-spaso-preobrazhenskiymonastyr.htm 10. http://482ua.com/index.php/interests/joinery/586--52-?start=1 11. www.gazeta-ptk.org.ua/archives/8048 12. www.ukrain.travel/dr-uk/1268-mgarskyj-spaso-preobrazhenskyjmonastyr.html

УДК 631.51.9(477.631) ДІЯЛЬНІСТЬ М.П. ДУБРОВСЬКОГО НА ПОЛТАВЩИНІ, ЯК ОДНА З ПЕРЕДУМОВ СТВОРЕННЯ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Іванченко Л.А., науковий співробітник Національна наукова Сільськогосподарська бібліотека НААН України, ivanch2008@gmail.com Ключові слова: П.М. Дубровський, перший полтавський губернський агроном, лікарські рослини. Павло Михайлович Дубровський (1857–1916) народився в родині настоятеля Харлампієвського Гамаліївського монастиря, Глухівського повіту Чернігівської губернії [6]. Отримав дві духовні освіти – в Стародубському духовному училищі і Чернігівській духовній семінарії. У 1877 р. поступив на навчання в московську Петровську землеробську і лісову академію (МСХА ім. 13

К. Тімірязєва) [2]. Агрономічну освіту здобув з двох напрямів – лісового і землеробського. Працював у Курському статистичному бюро, маєтковим агрономом в К.Арнольді на хут. Кучерове, Суражського повіту Курської губернії, був засновником і директором Кучерівської сільськогосподарської школи [5]. У 1887 р. Дубровського направляють в Тамбовську губернію [1], для налагодження сільського господарства – обстеження приватних господарств низки повітів. А в 1889 р. його запрошують на роботу в Полтавське сільськогосподарське товариство губернським агрономом [7]. За сімнадцять років, відданих роботі у Полтавському сільськогосподарському товаристві про Павла Михайловича кажуть, як про найдієвішого члена і співробітника. Він усіляко сприяв організації сільськогосподарських лекцій, шкіл, виставок. У травні 1896 року ним було засновано журнал «Хуторянин», який видавався як «Газета, еженедельное издание» [7]. Громадська діяльність М.П. Дубровського увіковічена в пам’яті полтавчан, зокрема жителі с. Чернухи згадують П.М. Дубровського на своєму сайті «Активну участь у житті нашого міста та повіту брали визначні люди: господарі і представники знаті, інтелігенція та землевласники з інших місцевостей. Серед них і Павло Михайлович Дубровський. За їх керівництвом, коштом та організаційними заходами розвивалось сільське господарство, місцева та переробна промисловість, кустарні промисли, певною мірою, – освіта та культура. Будувались нові виробничі, житлові та адміністративні приміщення» [12]. П.М. Дубровський – один з ініціаторів клопотання про дозвіл на відкриття в Полтаві громадської бібліотеки (1892 р.) (нині Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського) [7]. Інтерес до улюбленої справи, життєдайність та всеохопність особистості Павла Михайловича надихала і підтримувала інших упродовж усього його життя [10]. Його репрезентаційна діяльність із популяризації кращого із вітчизняного галузевого дослідництва та запровадження новітнього закордонного досвіду для вітчизняної аграрної науки захоплювала. У П.М. Дубровського неподільно йшли і любов до природи, землі, відкриттів, захоплення улюбленою дослідницькою справою, цілеспрямованість і порядність, громадянська активність і соціальна робота [3]. Власники маєтків неодноразово запрошували його упорядковувати господарства. Якийсь час він був управителем маєтку Закревських у Березовій рудці, мешкав у Пирятині і навіть обирався там міським головою [8]. Мав чітко сформовані національні ідеї впродовж всього життя. Проповідував викладання в школах українською [9]. Був директором Уманського училища садівництва, однак за національні погляди його було звільнено і направлено в Петербург [11]. Перший Полтавський губернський агроном долучився до справи створення Дослідної станції лікарських рослин. Про це він згадує у звіті за 1891 рік. «Весь конец апреля, и начало мая я провел в разъездах по Миргородскому, Лубенскому и Лохвицкому уездам, вследствии Предписания Департамента Земледелия и Сельськой Промышленности избрать постоянное место жительства для командированного департаментом в Полтавскую губернии в 14

мое распоряжения специалиста по садоводству и культуре лекарственных растений на которого возлагалось оказывать содействие развитию культуры лекарственных растений в пределах лубенского и лохвицкого узедов» [4]. «Лекарственными растениями здесь занимаются в основном женщины. Госпожа Ю.В.Белявская, имеющая в Лубнах аптеку, химикофармацевтическую лабораторию и ведщуая оптовую торовлю культурными и дико растущими лекарственными растениями… Наибольшая площадь в садах отведена под английскую мяту, иссоп, цитрон-мелиссу, руту, майоран, Сarduus benedictus (будяк), беладону, черную мальву, ноготки (календулу), розмарин и тмин. … в оптовом складе г-жи Белявской занимаются сушкою и обработкою товара для продажи, а также приготовлением экстрактов... Общее количество превышает 170 названий…. Кроме того в лаборатории изготовляется свыше 50 названий экстрактов эфирных масел… из дикорастущего растения Lactuca virosa L . добывают лактукарий... Массово продают цвет бузины. Оссобенно на ярмарку в Десятую пятницу, собирающуюся здесь в урочище Криница возле с.Енковец. Привозятся до 700 пудов цвета бузины. Квиты коровяка (собираются возле с. Клепачихи… ) горицвит, полевую ромашку» [4]. «В конце мая прибыл в Полтавску губернию командированный Департаментом Земледелия и Сельськой Промышленности в мое распоряжение специалист по садоводству и культуре лекарственных растений Д.А. Шалабанов…» [4]. Вивчення наукової спадщини П.М. Дубровського стало підґрунтям для розробки нових оціночних положень про органічний взаємозв’язок підходу аграріїв до навчальної, дослідної, наукової та виробничої сільськогосподарської діяльності. Досліджений комплекс чинників, які завдяки першому Полтавському губернському агроному сприяли становленню сільськогосподарської дослідної справи. Внесок Павла Михайловича в агрономічну і дослідну справи вагомий. Плоди його праць залишаються в дії і сьогодні. Література 1. Деятели революционного движения в России. Биобиблиографический словарь. От предшественников декабристов до падения царизма. – Т. 5. – 80-е годы. – Вып.1. – Г–З. – М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев. – 1927–1933. 2. Журналы заседаний совета Петровской земледельческой и лесной Академии с 27 августа 1877 года. Оффициальный отдел // Известия Петровской земледельческой и лесной академии – М.:.Тип. М.Н.Лаврова и К, Леонтьевский переулок д.14 – 1877. 3. Илличевский О. Памяти П.М. Дубровского / О. Илличевский // Хуторянин. – 1916. – № 36–37 ) – (2-го декабря). – C. 669. 4. Обзор Мышеподобных и млекопитающих средней и южной России. (Сос. А.А. Силантьев). / Дубровский П. Отчет о деятельности правительственного агронома по полтавской губернии за 1891 год. – СПб. – Тип. Е.Евдокимова., ул. Троицкая № 18. – 1898. 15

5. Павло Михайлович Дубровський. Особистості. Революційні діячі [ел. ресурс] http://histpol.narod.ru/person/pers-05/pers05-002.htm 6. Самородов В. Дубровський Павло Михайлович / В. Самородов // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 8 : Дл – Дя. Додаток: А – Г. – К. 2008. 7. Самородов, В.М., Кигим С.Л. Полтавське сільськогосподарське товариство (1865-1920): історія, звитяги, першопостаті / наук. ред В.М. Самородов. – Полтава : Дивосвіт, 2015. – 160 с. + 16 с. вкл. 8. Стороженко М.В. З мого життя. / Упор. і вст. ст. В. Ульяновського. – К.:Либідь, 2005. – 432 с. 9. Хуторянин – 1899. – № 5. – С. 71. [49, 71]. 10. Хуторянин – 1916. – № 36–37. , C. 668.. 11. Чикаленко Є. Спогади (1861–1907) / Є. Чикаленко // Спогади. – К.: Темпора. – 2003. – 415 с. 12. Лохвиця на зломі ХІХ-ХХ століть: передмістя, вулиці, провулки, кутки, урядники та визначні мешканці. [ел.ресурс] http://gromadalv.at.ua/index/0-11 УДК:58.081:63:061 ЗАКОРДОНЕЦЬ АНТОН ІВАНОВИЧ – ВЧЕНИЙ ФІЗІОЛОГ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Кривуненко В.П., почесний член Вченої ради ДСЛР Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: життєвий шлях, дослідна справа, лікарські рослини Заглиблюючись в історію створення, становлення і розвитку Дослідної станції лікарських рослин розумієш, що її успішний 100-літній шлях можливий лише завдячуючи когорті непересічних, відданих своїй справі науковців. Творчий шлях багатьох із них розпочинався з дослідних ділянок, в полях і лабораторіях дослідної станції, проте залишивши установу, за певних життєвих обставин, вони гідно продовжували започатковану справу в інших закладах. Столітній ювілей Дослідної станції лікарських рослин дає змогу ще раз звернутися до витоків її створення і розбудови переосмислити все, що було зроблено, якими зусиллями досягалися успіхи і чого були варті невдачі. Разом з тим, ювілеї, дають можливість пригадати і вшанувати тих, хто своєю повсякденною працею забезпечив визнання установи у наукових і виробничих колах, як в Україні і СРСР так і за їх межами. Дуже важливою складовою досліджень лікарських рослин є фізіологія. Цей напрям, започаткований у Дослідній станції лікарських рослин у 30-ті роки минулого сторіччя, був підмурівком багатьох сучасних напрямів досліджень. Прикро, що нині фізіології рослин приділяється мало уваги, питання особливостей фізіологічних процесів у лікарських рослинах вивчаються фрагментарно. Про важливість і обсяги досліджень, які проводилися у цьому 16

напрямі, свідчить той факт, що у 30-ті роки у структурі дослідної станції був відділ агротехніки і фізіології рослин. Одним з перших фізіологів, який вивчав лікарські рослини був Закордонець Антон Іванович. Народився Закордонець Антон Іванович у селянській родині на Хмельниччині, у селі Дашківці Віньковецького району 13 квітня 1904 року. Фахову освіту розпочав з навчання у Говорівській сільськогосподарській школі, а після її закінчення у 1927 році спочатку працював сільським вчителем, а потім агрономом на Хмельниччині. Жага до нових знань змусила юнака продовжити освіту і Антон Іванович у 1929 році вступив до Кам’янець-Подільськомго сільськогосподарського інституту технічних культур, який закінчив у 1932 році. Молодий спеціаліст отримав призначення на посаду молодшого наукового співробітника відділу агротехніки і фізіології Дослідної станції лікарських рослин. Прибув на Полтавщину, для виконання своїх обов’язків до шанованої наукової установи Закордонець А.І. у січні 1933 року і працював по березень 1936 року. З початку 1936 року і по травень 1938, за запрошенням керівництва, викладав фізіологію рослин у Лубнах – у Всесоюзному сільськогосподарському технікумі лікарських рослин, проводячи практичні заняття на полях дослідної станції. З травня 1938 року по вересень 1939 року очолював Дослідну станцію лікарських рослин, разом з адміністративною роботою проводив і наукові дослідження. Перебування на посаді директора Дослідної станції лікарських рослин Антона Івановича Закордонця було плідним, як для нього особисто, так і для всього наукового колективу установи. Яскравим свідченням цього є бібліографічний покажчик праць співробітників станції. В цей період публікуються численні наукові праці – статті, методики, огляди. Значна увага приділяється методичній допомозі виробничникам, проводяться спеціальні навчання, школи передового досвіду, публікуються значними накладами інструкції, порадники, рекомендації з вирощування лікарських рослин. Досягнуті результати успішно використовувалися у практиці, площі під лікарськими культурами в Україні стрімко зростали. Зокрема, м’ята перцева до кінця 30-х років займала площу 12 тис. га, валеріана лікарська вирощувалася на 8,0 тис. га, посіви маруни цінерарієлистої зросли до 10 тис. га. Нова для виробництва культура васильків справжніх (камфорних) була освоєна виробництвом в рекордні терміни і займала прощу 1,5 тис. га. Дослідна станція лікарських рослин в той період мала галузеву дослідну мережу, яка складалася з опірних пунктів і дослідних полів майже у всіх ґрунтово-кліматичних умовах України. Було створене дослідне поле і на Київщині. У 1939 році роботу новоствореного Київського дослідного поля доручили досвідченому вченому і керівнику Закордонцю А.І., на той час директору Дослідної станції лікарських рослин. 17

Так з 1939 року і до початку війни 1941 року Антон Іванович працював над вивченням культури лікарських рослин в умовах Київщини. Воювати Закордонцю А.І. довелося не довго, у вересні 1941 року його частина потрапила в оточення, проте йому вдалося повернутися до Києва. В окупації він продовжував працювати на дослідному полі, виконував завдання підпільної організації. Часто ризикуючи власним життям і безпекою родини, використовуючи лікарські рослини дослідного поля для потреб, хворих і поранених підпільників. Після визволення Києва від фашистських загарбників, його поновили на посаді директора Київського дослідного поля. Антон Іванович працював на цій посаді до 1949 року, збираючи матеріал для дисертаційної роботи. З 1949 року і до раптової смерті у 1962 році( помер у віці 58 років), Антон Іванович досліджував методи розмноження лікарських рослин у відділі фізіології рослин Інституту ботаніки НАН України (м. Київ). Об’єктами пильної уваги дослідника були перш за все рослини з високим вмістом вітамінів: види роду шипшина, валеріана, а саме валеріана болотна, валеріана блискуча, валеріана пагоносна, а також конвалія звичайна, лимонник китайський та таран дубильний. Антон Іванович свої наукові розробки перш за все спрямовував на потреби виробництва, розробив унікальні за своєю простотою методи розмноження вище зазначених видів, які були з успіхом впроваджені у виробництво. Так зокрема, цікавою особливістю запропонованого ним способу розмноження конвалії звичайної у польових умовах, було використання виключно насіннєвого матеріалу, а не садивного, що було обґрунтовано ним з позиції фізіології цього виду та особливостей впливу освітлення на формування вегетативних органів рослини. Цікавим фактом в його дослідженнях, було створення матеріалу ромашки лікарської, цвітіння якої проходило лише на другому році вегетації, а кількість суцвіть на рослині збільшувалася в 10 разів у порівнянні з однорічною вихідною формою – від 200 до 2000 (на жаль генофонд цієї форми не зберігся). Зібравши вагомий теоретичний і практичний матеріал у 1951 році Закордонець А.І. підготував і захистив кандидатську дисертацію, він є автором унікальної методики вивчення кореневої системи рослин у польових умовах, яка дозволяла здійснювати систематичні спостереження за розвитком коренів і кореневищ не викопуючи їх з ґрунту, а також багатьох інших розробок, які і до сьогодні використовуються науковцями. Останні роки свого життя Антон Іванович присвятив теоретичним питанням, пов’язаним із розвитком і взаємодією надземних і підземних органів рослин, впливом на ці корелятивні зв’язки світлового режиму та інших факторів зовнішнього середовища. Значну увагу у своїх роботах і публікаціях Антон Іванович приділяв впливу фізіологічно активних речовин типу ауксинів і гіберелінів на ріст і розвиток рослин та окремих органів і систем рослинного організму. 18

Все своє життя він був сповнений новими задумами і ідеями, підготував докторську дисертацію до захисту, але непередбачувана раптова смерть не дала здійснити задумане. Свою заповзятість, відданість справі, жагу пізнання нового Антон Іванович передав своїм нащадкам. Старший син – Закордонець Володимир Антонович лікар гігієніст, доктор медичних наук, визнаний у світі спеціаліст у галузі гігієни застосування пестицидів у сільськогосподарському і лісовому господарстві. Присвятив свою наукову і громадську діяльність охороні здоров’я у зв’язку з застосуванням хімічних засобів захисту рослин, впливу використання пестицидів на стан довкілля, моніторингу захворюваності населення на злоякісні новоутворення та її зумовленість наслідками аварії на ЧАЕС, тощо. Молодший син – Закордонець Олег Антонович – кандидат біологічних наук, був унікальним спеціалістом у галузі електронної мікроскопії. Дочка – Лариса Антонівна – кандидат біологічних наук, відома у наукових колах як фізіолог рослин і грибів. Щиро вдячні нащадкам Антона Івановича – сину Володимиру і дочці Ларисі за надані матеріали для цієї публікації і особисті спогади про Дослідну станцію лікарських рослин. УДК:58.081:63:061 ІВАШЕНКО ЯКИМ ПАНАСОВИЧ – ОДИН ІЗ ОГРАНІЗАТОРІВ РОБОТИ ДОСЛІДНИХ УСТАНОВ ТА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ І РОСІЇ Кривуненко В.П., почесний член Вченої ради ДСЛР Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: життєвий шлях, дослідна справа, лікарські рослини Ім’я Івашенко Якима Панасовича для нинішнього покоління науковців і практиків галузі лікарського рослинництва мало відома. Публікацій по собі він лишив не так багато, хоча за його плечима величезний практичний досвід в царині вивчення лікарських культур, плідна організаційна робота із створення дослідних установ із вивчення лікарських рослин у різних ґрунтовокліматичних умовах колишнього Радянського Союзу. Народився Я.П. Івашенко (Івашенько – у звітних матеріалах до 1941 року) 21 вересня 1903 року у селі Вороньки Чорнухинського району Полтавської області. Професійну освіту отримав в кінці 20-х років у сільськогосподарському училищі, нині Березоворудський технікум Полтавської державної аграрної академії (с. Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області). На прикінці 30-х років закінчив навчання в Дніпропетровському педагогічному інституті, але вчителем не працював. За браком архівних матеріалів, дату зарахування Якима Панасовича на роботу в Дослідну станцію лікарських рослин не вдалося. Із даних наведених в наукових звітах установи з’ясовано, що він працював науковим співробітником відділу агротехніки в період з 1933 по 1938 рік. Частину досліджень проводив на полях Журавського дослідного поля (с. Журавка Варвинського району 19

Чернігівської області), очолюючи його роботу. За даними наведеними в інших архівних джерелах, можна припустити, що дослідне поле базувалося в одному з 5-ти господарств, які вирощували м’яту ще до революції і звідки відбирався вихідний матеріал для роботи новоствореною в 1916 році дослідною станцією. Об’єктами досліджень станції того періоду були васильки справжні, беладона лікарська, м’ята перцева та інші. Звіти 1935-1938 років досить змістовні, і хоч написані простою мовою, містять цінні дані і для сьогодення. Як досвідченого фахівця і вмілого організатора науково-дослідної роботи Всесоюзний інститут лікарських і ароматичних рослин (ВІЛАР) направив у 1938 році Івашенка Я.П. на організацію Куйбишевського опорного пункту, призначивши його завідувачем (Сергієвський район Куйбишевської, нині Самарської області Росії). Після організації опорного пункту працював Яким Панасович в ньому не довго – до початку війни 1941 року. Організована Якимом Панасовичем установа працює і досі, з 1966 року вона стала – Дослідною станцією лікарських рослин, а з 2000 року це Середньо-Волжський філіал ДУ ВІЛАР, де здійснюється вивчення питань організації лікарського рослинництва, агротехніки вирощування, селекції і первинного насінництва, інтродукції та визначення природних ресурсів цінних лікарських рослин в умовах Середнього Поволжжя. З 1941 по 1945 рік Яким Панасович воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. По її закінченню повернувся до Березоточі на Дослідну станцію лікарських рослин. Обіймав посаду наукового співробітника відділу агротехніки і продовжував дослідження з беладоною, ревенем, валеріаною, а також започаткував агротехнічні дослідження з новими видами – жовтушником сірим, синюхою голубою, скополією карніолійською, маком снотворним, маруною цінерарієлистою, дурманом звичайним та деякими іншими. Старожили з великою теплотою згадують про нього, називаючи його Акимом Акимовичем, науковцем котрий дуже вболівав за справу. З їх спогадів, головною рисою, яка закарбувалася у пам’яті є відданість справі: «Для прискорення робіт з підготовки ґрунту до сівби лікарських культур, у важкі повоєнні 1946-1947 роки, Яким Панасович до сходу сонця вирушав у поле. Ледь світало, а в полі вже прокладено борозни і за плугом сам Аким Акимович босоніж у спідній білизні». Працював Івашенко Я.П. на станції до 1953 року. Знову покликало його в дорогу нове і незвідане, цього разу доля повела його у далеку Новосибірську область, де ВІЛАР-ом заплановано створення нової установи – Сибірської дослідної станції на базі спеціалізованого господарства «Лікарський». За станцією закріплюють 30 га ріллі, основними завданнями визначають способи насіннєвого розмноження валеріани, особливостей вирощування ріжків жита, методів і заходів боротьби із шкідниками маку в умовах Сибіру, визначення ареалів і запасів сировини горицвіту весняного, півонії та інших цінних лікарських рослин, інтродукція родіоли рожевої, гуньби сінної, горицвіту однорічного. При станції функціонував Алтайський опорний пункт і спецгосп «Сибірський», що спеціалізувався на вирощуванні шипшини. Івашенко Я.П. не лише організував 20

роботу наукового осередку з вивчення лікарських рослин у Сибіру, а й керував роботою колективу станції з 1953 по 1962 рік. В 1963 році на базі колгоспу «Женьшень» в селі Варваровка Анучинського району Приморського краю було створено Далекосхідний опорний пункт, завідувати яким та організовувати науково-дослідну роботу запросили Якима Панасовича. Згаданий опорний пункт мав дослідне поле, де під керівництвом Івашенка Я.П. проводили дослідження з агротехніки вирощування женьшеню, селекції і насінництва цієї цінної лікарської рослини, встановлювалися шкідники і хвороби та розроблялися заходи боротьби з ними. Крім дослідного поля за ініціативи Якима Пилиповича було організовано колекційний розсадник з ендемічними для Далекого Сходу лікарськими рослинами: женьшенем, лимонником китайським, елеутерококом колючим, заманихою високою, аралією манджурською, секурінегою кущистою, клопогоном даурським, діоскореєю ніпонською, оманом японським, бархатом амурським, шипшиною даурською та іншими цінними видами. Завідував роботою опорного пункту Івашенко Я.П. до 1972 року, аж до виходу на заслужений відпочинок. Весь свій досвід і енергію він спрямував на вивчення прийомів вирощування женьшеню. Помер Івашенко Яким Пилипович 14 березня 1979 року, похований за місцем проживання у селі Варварівка Приморського краю. УДК:58.081:63:061 ПЕРШІ КРОКИ СТАНОВЛЕННЯ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Кривуненко В.П., почесний член Вченої ради ДСЛР Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: лікарські рослини, дослідження, історія науки. Першим документом, який свідчить про те, що станція здобула статус дослідної установи саме в 1916 році, є видання «Организация по сбору, культуре и заготовке лекарственных растений. Работы опытной станции лекарсьвенных растений Лубенскаго общества сельского хозяйства за 1916 год. Составлено П.Гавсевичем (краткий отчет)», опубліковане в 1917 році в Петрограді. На сьогодні це бібліографічна рідкість, малодоступна широкому загалу і тому, відома невеликому колу науковців. Ми повинні завдячувати працівникам установи, що зберегли унікальне видання до сьогодні. Саме завдяки цій інформації, ми маємо уявлення про те, за яких умов формувалася наукова установа по культивуванню лікарських рослин. Дана робота складається із розділів, що наводять перелік і опис заходів, виконаних з організації території станції на виділеній земельній ділянці, по закладенню дослідних ділянок і виконаних при цьому роботах, по пропаганді набутих знань, а також економічному аналізу діяльності установи в цілому та заготівлі сировини у населення, аналізу виробництва ефірної олії м’яти, тощо. 21

Із земельної ділянки площею 4,75 десятин під різні дослідні ділянки було виділено 4,12 десятин, зокрема: ботанічна ділянка – 0,49 десятин, де було посаджено і посіяно 16 видів рослин. Завданням даного виду досліджень було спостереження за розвитком рослин, отримання власного садивного і посівного матеріалу для наступних дослідів вже на більших площах. Достатній матеріал для таких робіт у перший рік роботи установи дали: беладонна, м’ята, шавлія лікарська і валеріана. Як невдалі визнані П.І.Гавсевичем результати роботи з дослідження наперстянки пурпурової, персидської ромашки, лісової мальви, васильок, при посіві насінням цих культур отримали поодинокі рослини, котрі не плодоносили. На спостережній (0,50 дес.) і двох дослідних ділянках (загальна площа 1,00 дес.) було посаджено м’яту перцеву, посадковий матеріал отримали із села Журавки, та посіяно ромашку лікарську. Спостережна ділянка призначалася для проведення системних спостережень за ростом і розвитком рослин, фіксації впливу абіотичних і біотичних факторів на стан рослин, проходження фаз розвитку і таке інше. Дослідна ділянка функціонувала як установа з вивчення агроприйомів – визначення оптимальної густоти стояння лікарських рослин, строків (посадки) сівби, доз внесення органічних і мінеральних добрив (повного та по окремих видах добрив) на врожайність рослин. Рекогносцирувальна ділянка, на сучасну термінологію, вирівнюючий посів (1,5 десятин) була засіяна вівсом. Парова ділянка (0,21 га), назва говорить сама за себе, по суті попередник під лікарські рослини. Підготовча ділянка – 0,42 дес., була засіяна пастернаком. З сучасного погляду, комерційна культура для наповнення бюджету установи. Як зазначив у звіті П.Гавсевич, загальні умови для культивування були в цілому несприятливими. Ґрунт виявився зі значним дефіцитом вологи, виснаженим попередніми деревовними культурами і бур’янами, (далі наведено мовою оригіналу) – «Все наши растения выглядели слабовато и подверглись нападению вредителей – насекомых, а кроме того грибным заболеваниям. Такова общая картина наших культур в первый год». Крім того, зазначав він у звіті, труднощі посилювалися тим, що працівники станції жили переважно в м. Лубни і їм доводилося долати значну відстань до робочих місць. Поряд з суто науковими ділянками, станція мала невелику ділянку городніх культур, призначену для Лубенського товариства сприяння початковій освіті і розумним розвагам, до роботи на якій залучалися діти школи для біженців війни. Як зазначав П.І. Гавсевич, ця школа була своєрідною дитячою дружиною для збирання ромашки лікарської. За літо діти назбирали більше 8 пудів свіжих суцвіть ромашки. Була надана значна увага і озелененню садиби дослідної станції, по периметру висаджені дерева, між будівлями облаштовані квітники. Під забудову виділена площа становила 0,25 десятин. Важко повірити, але за перший рік було збудовано 2-ох поверховий дерев’яний сарай під залізним дахом. Перший поверх займала контора станції, приміщення для знарядь, машин і добрив, приміщення для зберігання і підготовки до сівби 22

насіннєвого матеріалу, «кладова». Другий поверх – сушила мансардного типу з залізною покрівлею і такими ж залізними стінами із 3-ма відкритими балконами. Менший сарай, глинобитний, мав сушилу, обладнану радіаторами парового опалення, житлове приміщення для робітника сушили, «амбар" – склад для зберігання сухої сировини, конюшню на 1 коня. Горище цього сараю – склад для сухої сировини. Поряд з глинобитним сараєм збудовано вкопану в землю цегляну котельню. Димохід з котельні проходив через сарай у вигляді лежанки і був призначений для висушування рослин з високим вмістом вологи. Котельня мала розгалужену систему подачі тепла – в радіатори сушили, в парник і в теплицю, останні також побудовані поруч з котельнею. В осінній період опалювалася теплиця, у весняний – парник і теплиця. Для проведення хімічно-фармацевтичних досліджень станція орендувала строком на 3 роки садибу поруч. Планувалося житлові приміщення переобладнати під лабораторію, за згодою із господарем садиби п. Ярошенко був підведений водогін. Придбано відповідне лабораторне устаткування, посуд і таке інше. А от знайти хіміка-фармацевта в перший рік, так і не вдалося. Хімічні дослідження сировини, з огляду на такі обставини, були проведені в хімічній лабораторії Воронежського сільськогосподарського інституту та Петрограді. У перший рік роботи, значна робота проведена з популяризації культури лікарських рослин. З цією метою у 1916 році було закладено в 40 населених пунктах показові ділянки посівів лікарських рослин. Про досягнуті результати повинно було бути висвітлено в більш повному звіті про роботу станції, але чи було це зроблено невідомо, архівні матеріали періоду 1916-1925 рр. не збереглися. Брак часу, мало чисельний штат дослідної станції – завідувач та агроном-насіннєвод Н.Ф.Саєнко не дав змоги побувати на посівах в усіх господарствах. Як вказував П.І. Гавсевич, обмежилися листуванням та направленням у господарства станцією виданих брошур. Особисто Петро Іванович побував лише у Миргородському, Констянтиноградському та Полтавському товаристві сільського господарства, де ним, окрім того, були прочитані відповідні лекції. Багато часу персонал станції віддавав на спілкування з численними відвідувачами дослідної станції. Чимало господарств особисто знайомилися з культурою лікарських рослин безпосередньо приїжджаючи на станцію або ж зверталися до станції письмово з проханням отримати відповідну пораду чи закупити посівний матеріал. Для цієї мети було видано дві брошури: «Збирання лікарських трав на Лубенщині. Випуск 2» та «Цінник лікарських трав. Збирання лікарських трав в Лубенському повіті Полтавської губернії і проект організації кооперативного збуту». Сьогодні важко повірити, що така робота в перший рік була виконана лише завідувачем, агрономом-насіннєводом та їх помічниками – студентамипрактикантами: ботаніком Ю.Н.Конопацьким, агрономом Ф.Г.Помаленьким, ботаніком Полтавської гідро-технічної пошукової партії А.Н.Ярмоловичем. 23

Наступне зафіксоване свідчення роботи станції ми знаходимо в періодичному видання «Фармацевт-практик» за липень 1917 року, в статті професора Московських вищих жіночих курсів Д.М.Щербачова «Поїздка в Лубни на станцію для культури і збору лікарських рослин». Він відвідав станцію на запрошення П.І.Гавсевича, ознайомитися з роботою дослідної станції, Щербачов зазначив: «в даний час організовується ціла дослідна фармакогностична станція у вигляді тих, що існують за кордоном». Щербачова вразили масштаб започаткованих робіт і перші результати роботи. Він відмітив, що кількість лікарських рослин, які вирощувалися, заготовлялися і продавалися станцією наближалася до 200 видів. Автор досить детально зосередив свою увагу на описі культивованих станцією видів: беладонни, валеріани лікарської, рицини звичайної, м’яти перцевої, ромашки лікарської, шавлії лікарської, горицвіту весняного, наперстянки пурпурової, алтеї лікарської, кардибенедикту, солодки голої, анісу. На його переконання практикуючим лікарям слід віддавати перевагу вітчизняним травам, а не закордонним. Як він писав: «….виховані німцями аптекарі та лікарі бракують вітчизняні валеріанові каплі, хоча ці каплі більш багаті діючими речовинами, ніж закордонні, але темніші на колір…». Наводив приклад того, що шавлія, яка надходить в аптеки, досить поганої якості, тоді як лубенська пречудова. Велике враження на Щербачова справила зібрана в дослідній станції бібліотека, яка не зважаючи на своє недавнє виникнення, досить обширна і містить багато спеціальних видань і робіт, як російських, так і закордонних. (До речі, більшість з них і зараз знаходиться у бібліотечному фонді станції. Правда, деякі цінні видання все ж таки зникли). У 1918 році Полтавське губернське земство і управління мережею дослідних станцій Полтавської губернії запросила завідувати станцією Миколу Олександровича Львова, асистента кафедри ботаніки Київського університету. З травня по жовтень О.М. Львов працює на Дослідній станції лікарських рослин, решту часу – викладає в університеті. Із спогадів дружини Миколи Олександровича – садиба станції мала два сараї, 2 хати для 3-ох сімей робочих. Персонал станції складався з 2-ох наукових співробітників, агронома, 2-ох техніків і 4-ох робочих. Житло співробітники винаймали у населення поблизу станції. Це сім’ї Кузьміна, Львова, Моргацького. У 1920 році Львов М.О. повністю перейшов на роботу до Дослідної станції лікарських рослин, як її директор і керівник відділу селекції. Історично достовірних «зачіпок» щодо роботи станції з 1916 до 1925 роки не вдалося знайти. Лише у спогадах М.О.Львов писав, що «перші дев’ять років роботи Лубенської дослідної станції лікарських рослин працювали в дуже несприятливих умовах і за неабиякої матеріальної скрути, земельної незабезпеченості (вся дільниця, що була в розпорядженні станції мала всього 4,5 га), інакше кажучи, довелося працювати в таких умовах, коли завдання, що стояли перед станцією, цілком не відповідали можливостям їх виконання». Звертання керівництва установи про розширення площі під насіннєвими, виробничими і дослідницькими посівами часто відхилялися. 24

Перехід Дослідної станції лікарських рослин до Березоточі Лубенського району Полтавської області у 1925 році дозволив значно покращити побутові умови працівників, розширити обсяг досліджень та виробництва сировини і насіння та садивного матеріалу досягти високих результатів та стати провідною дослідною станцією по культивуванню рослин на теренах Радянського Союзу. 28 травня 1925 року Раднарком СРСР скликав Нараду по лікарських і технічних рослинах і лікарській сировині (м. Москва), на якому виступив завідувач Лубенської дослідної станції Н.А. Львов з доповіддю: «Культура лекарственных растений на Полтавщине, ее перспективы и современное положение» (Протокол другого засідання). У доповіді значиться: «Лубенская Опытная станция, работающая на Полтавщине с 1916 года, основными задачами ставит: обслуживание агрономической помощью лекарственную отрасль: вопросы применения удобрений, борьба с вредителями, применение тех или иных приёмов на лекарственных растениях, активное обслуживание населения в единении с агрономической сетью и кооперацией». Ці завдання перед колективом Дослідної станції лікарських рослин стоять і до тепер. Література 1.План работ на 1916 год и смета на закладку и ведение Лубенской опытной и семенной плантации, Выпуск 2-й, Труды местного Совещания к вопросу об организации опытного изучения лекарственных растений в Лубнах 27 декабря 1915 года, Лубни, Тип. т-ва «И Золотницкий Б. Левитанский», 1916 г. 2. Протоколы пленарных и секционных заседаний Первого Всесоюзного Совещания по лекарственным и техническим растениям и лекарственному сырью, Москва 28 мая- 1 июня 1925 года: Доклад № 5 Львов Н.А.: Культура лекарственных растений на Полтавщине, её перспективы и современное положение - С.185-192. УДК:58.081:63:061 ДАЙЛОНІС ПАКАЛНС – СТОРІНКИ БІОГАФІЇ ВЧЕНОГО Кривуненко В.П., почесний член Вченої ради ДСЛР Глущенко Л. А., заступник директора з наукової роботи Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: життєвий шлях, дослідна справа, лікарські рослини Вивчення лікарських рослин складний і захоплюючий процес, який приваблював науковців різних спеціальностей і фахової підготовки. Колектив Дослідної станції лікарських рослин завжди відрізнялася інтернаціональним складом, що не заважало, а навпаки допомагало у роботі. Бібліотечні фонди щедро поповнювалися виданнями виданими мовами союзних республік, а до побуту установи додавався національний колорит багатьох народів СРСР. Ювілей Дослідної станції лікарських рослин надає можливість пригадати і вшанувати тих, хто своєю повсякденною працею забезпечив визнання установи у наукових і виробничих колах, як в Україні і СРСР так і за їх 25

межами, тих чия біографія тісно переплетена з історією розвитку дослідної станції і лікарського рослинництва в СРСР. До процесу становлення і розвитку Дослідної станції лікарських рослин доклали своїх зусиль чимало видатних науковців багатьох національностей, ентузіастів відданих своїй справі. Творчий шлях багатьох із них склався не просто, проте залишивши установу, за певних життєвих обставин, вони гідно продовжували започатковану справу в інших закладах, не полишаючи наукової роботи з лікарськими рослинами. Серед плеяди видатних дослідників, які працювали в Дослідній станції лікарських рослин, варто згадати непересічну особистість, талановитого вченого-ботаніка і мудрого керівника – доктора біологічних наук Дайлоніса Альфредовича Пакалнса. Народився Дайлоніс Альфредович 25 вересня 1932 року у невеликому хуторі Алуксненського району (Валкского повіту) Педедзської волості. Після закінчення середньої школи вступив до Рижського медичного інституту, який успішно закінчив у 1957 році, здобувши кваліфікацію фармацевта. Успіхи у навчанні дозволили здібному молодому спеціалістові отримати направлення до Головного аптеко управління Латвійської РСР. Спочатку Пакалнс Д.А. був призначений на посаду керуючого аптеки, згодом став інспектором Державного аптечно-провізорського управління (ДАПУ Латвійської РСР). Проте, аналітичний розум і бажання працювати у науковій сфері стають причиною переходу на посаду хіміка-аналітика контрольно-аналітичної лабораторії (ДАПУ Латвійської РСР). У 1963 році Дайлоніс Альфредович вступає, без відриву від виробництва, до аспірантури на спеціальність «лікарські рослини» Всесоюзного інституту лікарських рослин (м. Москва) та очолює роботу Сибірської зональної дослідної станції ВІЛР. Науковими інтересами того часу були питання прикладної ботаніки, пошук нових джерел біологічно активних сполук для випуску фітопрепаратів. У 1968 році Пакалнс Д.А. з успіхом захищає дисертаційну роботу в Тартуському університеті (Естонська РСР) та здобуває наукову ступінь кандидата біологічних наук. Захоплення улюбленими родами родини Lamiaceae та пошук нових видів перспективних для введення в культуру серед представників флори Кавказу зумовлюють перехід Дайлоніса Альфредовича на посаду старшого наукового співробітника Північно-Кавказьської зональної дослідної станції ВІЛР. Робота в даній установі була досить результативною, вчений керує Кавказькими експедиціями ВІЛР, публікує численні наукові статті і узагальнення У 1972 році робота вченого достойно оцінена, він отримує наукове звання старшого наукового співробітника за спеціальністю ботаніка. У 1974 році Пакалнс Дайлоніс Альфледович призначений директором Української зональної дослідної станції лікарських рослин ВІЛР. В цей період наукова діяльність вченого також була пов’язана з прикладною ботанікою в галузі лікарських рослин, фітохімією лікарських рослин, розробкою 26

аналітичних методів аналізування природних речовин і фармацевтичних продуктів та тісно пов’язувалася з організаційно-керівною роботою. Не просто склалася доля видатного вченого-дослідника в Україні. У пам’яті працівників установи закарбувалася незвична для жителів села культура спілкування директора Укр. ЗДС ВІЛР. Дайлоніс Альфредович знав поіменно всіх працівників установи, включаючи тих, хто працював сезонно чи поденно, він завжди звертався до працівників на ім’я по-батькові і на «ви». Вітався, першим подаючи руку і ніколи не підвищував голосу, навіть на тих працівників, які визнавали, що того заслуговують. Незвичність латвійських імен для українськомовного колективу працівників-старожилів – Дайлоніса Альфледовича та його дружини Аусми Екабівни, яка працювала завідувачем бібліотекою, призвела до того, що вони «отримали» змінені українські – «Данило Федорович» та «Ася Яківна». Ці нові «імена» вони сприймали доброзичливо, із щирою посмішкою. Аусма Екабівна, в свою чергу, також запровадила у бібліотеці дослідної станції науковий підхід, зокрема, реферування нової літератури, тематичні виставки надходжень та формування каталогу видань. Ще довго молодь згадувала її рекомендації щодо узагальнення матеріалів, правил написання статей та екзотичні, смачнючі пироги з ревенем. У 1982 році Дайлоніс Альфредович був змушений залишити роботу в Українській зональній дослідній станції ВІЛР та перейти на роботу до агрофірми «Адажі» в Латвії. Спочатку він долучається до роботи в якості референта, а з 1983 року завідувача агрохімічної лабораторії. Проте, науковий підхід та отримані знання і досвід сприяють новому напрямку роботи – в 1984 році Дайлоніс Альфредович очолює лабораторію меристемних рослин, з 1988 по 1991 рік вже завідує центром із впровадження науково-технічного прогресу, з 1991року керує роботою управління перспективного розвитку, а з 1992року відділом інформації підприємства екстрактів агрофірми «Адажі». З 1993 року Пакалнс Дайлоніс Альфредович починає роботу в АТ «Ризька фармацевтична фабрика». Протягом року працює на посаді інженера-біолога, в цей час проводить нострифікацію наукового ступеню кандидата наук та захищає дисертацію і отримує наукову ступінь доктора біології в Латвійському університеті (м. Рига). На запрошення, з 1994 року працює позаштатним експертом Державного агентства ліків Латвії. Визнаного фахівця з вагомим досвідом роботи призначають керівником на відповідальну ланку виробництва АТ «Ризька фармацевтична фабрика» – інженером з організації запровадження правил виробництва і контролю якості ліків (GMP), цю посаду він обіймав три роки. У 1998 році Дайлоніс Альфредович призначений уже на посаду заступника генерального директора з питань розвитку виробництва, а з кінця 1998 року стає директором департаменту розвитку виробництва і наукових досліджень та очолює Раду акціонерів виробництва АТ «Ризька фармацевтична фабрика», головою якої він є і до тепер. 27

Величезна працездатність, різнобічна освіта та набутий життєвий досвід не залишалися поза увагою громадськості, з 1969 по 1988 рік Д.А.Пакалнс нештатний референт трьох реферативних журналів науково-технічної інформації АН СРСР, кількість лише опублікованих наукових рефератів становить понад 3500, з 1994 рік експерт Державного агентства ліків Латвії, з 2004 року позаштатний експерт Комісії лікарських засобів країн Балтії, член Експертної ради щодо контролю якості лікарських засобі та багато інших рад і агенцій. Громадська робота Дайлоніса Альфредовича була тісно пов’язана з наукової і виробничою діяльністю. В коло наукових інтересів дослідника входили прикладна ботаніка, в розрізі використання лікарських рослин, фітохімія лікарських рослин і рослинних екстрактів, розробка аналітичних методів вивчення природних речовин і фармацевтичних продуктів, біотехнологія, організація виробництва галенових препаратів і забезпечення їх виробництва рослинною сировиною. Результати наукової діяльності вченого відображені у 130 публікаціях наукових і науково-практичних видань, а також повідомлені у виступах на 70 регіональних, всесоюзних і міжнародних конференціях, симпозіумах і конгресах. Дайлоніс Альфредович автор 4-х монографій про лікарські рослини, а в 2002 році світ побачив 6-ти мовний словник лікарських рослин, який Дайлоніс Альфредович подарував бібліотеці Дослідної станції лікарських рослин УААН. Вагомі знання і життєвий досвід він і до нині щедро передає учням – під його керівництвом три науковця захистили дисертаційні роботи та отримали вчену ступінь кандидатів біологічних наук. Автори щиро вдячні Дайлонісу Альфредовичу, його дочці Аніті та синові Альфреду за надані матеріали для цієї публікації, зичать їм міцного здоров’я і довгих років життя сповнених творчою працею. УДК 633.88.631.527 КУЧМАЙ ГНАТ МИКОЛАЙОВИЧ – УКРАЇНСЬКИЙ СЕЛЕКЦІОНЕРГЕНЕТИК У ГАЛУЗІ ЛІКАРСЬКОГО РОСЛИННИЦТВА (до 120-річчя з дня народження) Куценко Н.І., завідувач відділу селекції та насінництва, Білик В.В., м.н.с. Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: життєвий шлях, генетика, лікарські рослини Розвиток науки, яка в різні часи переживала як періоди прогресивного піднесення, так і спади, завжди тісно пов’язаний із життям самих учених, відданих своїй справі від початку до кінця. За майже столітню історію селекційно-насінницьких досліджень лікарських рослин створенням сортів, виробництвом насіння та розробкою питань насіннєзнавства займалася когорта науковців. Саме вони забезпечували отримання нових знань, сприяли розвитку 28

лікарського рослинництва на кожному з етапів. Сучасні знання з теорії і практики селекції культивованих лікарських та ефіроолійних рослин є результатом праці вчених-селекціонерів, біохіміків та інших науковців, тому свідчення про життя і діяльність людей науки становлять безумовний інтерес. На українських селекціонерах, а особливо на генетиках, дуже болісно позначилися «наукові війни» тридцятих років минулого століття. Однак діяльність працівників Дослідної станції лікарських рослин довоєнного періоду також не була тріумфальним сходженням на вершину науки, оскільки й тоді існували суперечності всередині і зовні середовища, які впливали не тільки на професійні погляди, а й на саме їх життя. Одним із перспективних, молодих, талановитих учених-селекціонерів у тридцятих роках минулого століття був Кучмай Гнат Миколайович, життя якого трагічно обірвалося в катівні НКВС, проте наукові дослідження були продовжені послідовниками. Народився Гнат Миколайович 26.05.1896 р. в м. Охтирці Сумської області в сім’ї робітника. Підростаючи, виявив сильний потяг до знань. Проте закінчити вдалося лише церковно-приходську школу. Уже з 12 років почав працювати учнем складальника у друкарні. 1912 року поїхав до Харкова і влаштувався на приватні курси. Опанував програму гімназії і склав іспити. Того ж року був призваний на службу до царської армії. Воював на фронтах Першої світової війни. Беручи участь у бойових діях, відзначався хоробрістю, за що був нагороджений іменною зброєю. Жовтневі події в Росії внесли свої корективи в його життя. 1917 року Г.М. Кучмая обрали членом комітету солдатських депутатів. На початку наступного Гнат Миколайович влаштувався складачем у 1-й Київській друкарні і працював упродовж 1918-1919 років. Як людина роботяща та авторитетна, одночасно був обраний головою фабзавкому. Складне матеріальне становище, спричинене подіями громадянської війни, змусило Гната Миколайовича полишити Київ і переїхати до рідної Охтирки. Працюючи за спеціальністю в міській друкарні, у січні 1920 року був призваний до лав Червоної Армії. Після демобілізації на початку 1923 року працював в урядовій друкарні ім. М. В. Фрунзе. Восени цього ж року спілка друкарів направила його на навчання до Харківського сільськогосподарського інституту. Це не було випадковістю. Друзі помічали, що Гнат Миколайович у вільний час захоплювався вирощуванням квітів та лікарських рослин. В інституті студент виявляв непересічні здібності до навчання та наукової роботи. Тож 1926 року інститут відрядив його на Харківську крайову сільськогосподарську дослідну станцію . Науковою роботою почав займатися, будучи асистентом при секторі селекції. Проводив дослідження з житом, однорічними та багаторічними травами, генетичну роботу з просом. Започаткував дослідження з генетики м’яти. На опубліковані актуальні статті «За стандартизацію посад матеріалів м’яти» та «Завчасно підготувати до посіву насіннєвий матеріал» звернули увагу наукові кола. У вересні 1928 року Гнат Миколайович отримав пропозицію стати аспірантом Всесоюзного інституту прикладної ботаніки та нових культур, 29

що знаходився в Ленінграді. На той час Г.М. Кучмай тримав постійний зв’язок із різними науково-дослідними організаціями, в т.ч. і з Іванівською дослідноселекційною станцією, де директором на той час (1929 р.) був професор О.Ф. Гельмер. Найкращим місцем для наукової і практичної діяльності талановитий учений вважав Дослідну станцію лікарських рослин с. Березоточі на Полтавщині. Тож з 10 січня 1930 року він почав працювати фахівцем у секторі селекції зазначеної установи й невдовзі був призначений його керівником. Невтомна праця поступово піднімала Гната Миколайовича до рівня видатного вченого. Проводив селекційну роботу з м’ятою методом синтетичної селекції (розмноження насінням). За її результатами був одержаний сорт № 541 (Г.М.Кучмай, хіміки ВІЛАР О.І.Баньковський, М.І.Лібізов). З 1937 року сорт, який відзначався морозостійкістю та високим вмістом олії, почав культивуватися у виробництві. 1934 року Г.М.Кучмай уперше застосував штучну міжвидову і внутрішньовидову гібридизацію в селекції м’яти. Одночасно з науковою роботою на станції вчений був запрошений до співробітництва в Москві і брав участь в упорядкуванні там сільськогосподарської виставки. А в грудні 1937 року тютюнове управління Народного комісаріату земельних справ УРСР просило «скласти кошторис проведення обстеження та апробації 1938 році ефіроолійних культур відповідно до протоколу НКВС від 21 вересня 1937 року і надіслати його не пізніше 10.XІІ. 1937 р.». А ще раніше, 2 вересня того ж року, Всесоюзний науково-дослідний інститут ефіроолійної промисловості пропонував зайнятися генетикою ефіроолійних культур. Пропозиція не була випадковою. Гнат Миколайович брав участь в роботі Всесоюзного з’їзду з генетики, селекції та племінного тваринництва, який відбувся в січні 1929 року в Ленінграді. Зустрічався там з М.І. Вавіловим, С.Г. Навашиним та іншими засновниками цієї науки. Був також делегатом 1-го Всеукраїнського генетико-селекційного з’їзду, що відбувся 1930 р. в Одесі. В архівних матеріалах із діловодства Дослідної станції лікарських рослин збереглись книги реєстрації наказів установи, в якій відповідні записи підтверджують факт участі Г.М. Кучмая в згаданих з’їздах. Енергійно і невтомно працював молодий учений, плекаючи надію на нові досягнення, хоча час тоді був непевний, тривожний. Чимало вчених зникало з невідомих причин. Серед науковців точилася гостра боротьба. Так, проти М.І. Вавілова та його послідовників-генетиків виступив Т.Д. Лисенко. Не обминув наклеп і Гната Миколайовича. До органів надійшла анонімка, в якій говорилося, що він продав у Єгипет секрет м’яти. Цього тоді досить було, щоб звинуватити людину як «ворога народу». В грудні 1937 року з’явився ордер на арешт за №550, який зламав долю перспективного науковця. Він був репресований і закатований у Лубенському управлінні НКВС. Дружина Олександра Петрівна, а згодом і син Микола звертались в різні установи, щоб з’ясувати його долю. Тривалий час жодної інформації сім’я Кучмаїв не могла добути. Аж 19 липня 1940 року прокурор відділу спецсправ Арексєєв повідомив, що по довідки у справі Кучмая Гната необхідно 30

звертатись до УНКВС Полтавської області. Але і звідти чіткої відповіді не одержали. Тоді рідні звернулися до Ради Народних Комісарів. Заступник завідуючого секретаріатом на початку червня 1941 року порадив звернутись до Прокуратури СРСР. Та почалася війна, і пошуки були перервані. Не дали вони результату і в післявоєнний період. Тоді дружина і син попросили допомоги у депутата Верховної Ради УРСР В.Я. Юр’єва. Він звернувся безпосередньо до М.С. Хрущова, і через певний час надійшла відповідь із Комітету Державної Безпеки при Раді Міністрів УРСР: «На Ваш лист від 17.09.1960 р. повідомляємо, що Кучмай Гнат Миколайович в 1937 році був заарештований органами НКВС і притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 544 ч.1 КК України. Справа Кучмая Г. М. не переглядалася. Питанням перегляду справ займається прокуратура». 20 травня 1961 року військовий трибунал сповіщав сина: «Направляємо Вам довідку про реабілітацію Вашого батька…» Гнат Миколайович Кучмай був талановитим ученим-селекціонером. За короткий період наукової роботи (1930-1937 рр.) на Дослідній станції лікарських рослин науковцем започатковано дослідження з генетики м’яти та створено два сорти, опубліковано чотири наукові праці. УДК 02.021:94 НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ДСЛР – ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ЛІКАРСЬКОГО РОСЛИННИЦТВА Німець Д.О., молодший науковий співробітник Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: бібліотека, наукові праці, видання. Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН – одна із найстаріших наукових установ України. У 2016 році виповнилося 100 років з дня її заснування. Співробітниками станції виконувалися комплексні наукові дослідження з ресурсознавства, інтродукції, селекції, насінництва, насіннєзнавства, механізації, агрохімії, рослинництва та фітохімії. Необхідною умовою для якісного проведення наукових досліджень є ґрунтовне опрацювання вітчизняних та зарубіжних інформаційних джерел, зокрема, друкованих монографій, профільних наукових праць, наукових журналів, інших періодичних видань. Для цього у складі Дослідної станції лікарських рослин з часу заснування установи функціонує наукова бібліотека. Формування фонду бібліотеки розпочалося зі звітів, порадників, довідників та рекомендацій по культурі та збору лікарських рослин, оформлених у вигляді брошур (рис. 1).

Рис. 1. Перші видання, присвячені вивченню лікарських рослин Матеріали звіту за перший рік роботи станції свідчать, що на початкових етапах роботи установи дослідження проводилися по хімії, агротехніці і на колекційній ділянці. Особливо цінними в наш час є унікальні книги, зібрані у період становлення наукової установи (рис. 2). Саме завдяки їм видно, що вже в той час було поставлене завдання всебічного вивчення культивованих і дикорослих лікарських рослин, їх морфології, фізіології, спадковості, накопичення та розподіл діючих речовин; порівняння культивованих лікарських рослин з дикорослими та іноземними формами; збільшення кількості діючих речовин шляхом застосування агротехнічних прийомів та селекції.

Рис. 2. Унікальні видання Особливий інтерес викликають публікації в період 1920-1929 рр. Аналізуючи ґрунтовні наукові праці директора М.О.Львова та співробітників станції Кучмая Г.М., Мишалова М.В., можна зробити висновок, що в цей період діяльність установи різко змінилася, збільшилась кількість наукових співробітників, поглибились дослідження в галузі агротехніки, селекції, захисту рослин, створений сектор механізації, розширено колекцію ботанічного розсаднику. Першою підсумковою роботою по колекційному розсаднику була робота Львова М.А. та Яковлевої С.В. «Описание почвенно-климатических условий станции и материалы по коллекционному питомнику за 1925-1928 гг.». Одним із найважливіших показників використання та розширення знань у тому чи іншому напрямку науки є кількість та характер публікацій. За матеріалами досліджень за період 1916-2015 рр. співробітниками станції опубліковано понад 1980 наукових праць, в тому числі збірник 32

«Лекарственное растениеводство в условиях Украины» - 1985 р., «Проблеми лікарського рослинництва» - 1996 р., «Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания», - 2004 р., монографія Л.П.Шелудько «М’ята перцева (селекція і насінництво», - 2005 р., «Перспективні напрямки наукових досліджень лікарських та технічних культур» - 2013 р., «Належна практика культивування і збору лікарських рослин (GACP) як гарантія якості лікарської рослинної сировини і препаратів на її основі» - 2013 р., «Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень» - 2014 р., «Перспективні напрямки наукових досліджень лікарських та ефіроолійних культур» - 2015 р., а також бібліографія наукових праць співробітників станції за 1916-2015 рр. Бібліотечний фонд наукової бібліотеки Дослідної станції лікарських рослин нараховує більше 50 тисяч примірників, з яких 3 тисячі увійшли до переліку цінних видань, а 100 примірників – до унікальних. Нині, навіть в несприятливих фінансово-економічних умовах бібліотека ДСЛР запроваджує комп'ютерну технологію, щоб забезпечити об'єктивно зростаючі потреби науковців в інформації і стати, як ій і належить, інформаційною основою наукового забезпечення лікарського рослинництва, не втрачаючи при цьому функції зберігання історичної і культурної спадщини, інтелектуального потенціалу та історичного досвіду. УДК 58:615.4:582:998 ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ BIDENS FRONDOSA L. В УКРАЇНІ 1 Махиня Л. М., 1Струменська О. М., 1Ковальська Н. П., 2Гнатенко В. М. 1 Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, 2 Політехнічний ліцей НТУУ «КПІ» Ключові слова: Bidens frondosa, історія, лікарська рослинна сировина, дослідження. Вивчення B. frondosa L проводилося за рядом напрямків: морфоанатомічним, паліноморфологічним, фітохімічним, фармакогностичним, екологічним, фітоценотичним, ресурсним. Вперше B. frondosa на території України було виявлено у 1970 році у м. Каневі Я. Корнасем [13]. Про подальше розповсюдження B. frondosa вказано у працях В. В. Протопопової (1973), М. М. Бортняка (1976), М. І. Котова (1979), В. П. Горбика, Ш. Гусака (1983) [3, 5, 14, 26]. У 1986 році С. Л. Мосякіним було відмічено, що даний вид у місті Києві зустрічається значно частіше ніж B. tripartitа, утворюючи суцільні зарості [23, 24]. Крім того автором зазначалося, що B. frondosa може утворювати гібридні форми з B. tripartitа L. (B. × garumnae Jeanjean et Debray), однак такі знахідки були досить рідкими (декілька екземплярів на 1000 рослин). У цей же час розпочато вивчення морфоанатомічних характеристик даного виду, питань екології, фітохімії та флористики [4, 7]. 33

У 1979 –1980 рр. набули розвитку фітохімічні дослідження B. frondosa. Так , Т. І. Ісаковою та ін. виділено полісахариди у дев’яти представників роду Bidens, у тому числі B. frondosa, та проведено порівняльне фітохімічне та фармакологічне вивчення флавоноїдів тих же видів [8 – 11]. У цей же час продовжуються екологічні дослідження, започатковані В. В. Протопоповою (1973 р.), в роботах якої вказуються способи занесення B. frondosa до Лісостепу та Степу України. Зокрема, автор виділяє шість основних способів появи адвентивних рослин на нових територіях: занесення їх з насінням інших видів, поширення з перевезенням вантажів, пересуванням транспортних засобів, розповсюдження насіння пов’язане, з переселенням народів, пересуванням отар, війною [25]. Відомості про морфологічні та екологічні ознаки доповнюються даними щодо особливостей поширення B. frondosa у світі та на території України. У 1983 році В. П. Горбиком та Ш. Гусаком були описані екологічні умови та особливості поширення B. frondosa у верхній частині Київського водосховища [5]. С. С. Морозюк та В. В. Протопопова (1986 р.) вказують на відмінні діагностичні ознаки B. frondosa [22]. Останній автор у 1990 році зазначає ареал поширення B. frondosa як голарктичний. [26]. В 1988 році С. Л. Мосякін складає ключ до визначення видів роду Bidens у флорі УРСР та звертає увагу на особливості будову сім’янок B. frondosa [24]. З 1991 року спостерігається інтенсивний розвиток екологофітоценотичного, флористичного, фітохімічного, фармакогностичного та ресурсного напрямків вивчення B. frondosa в Україні.[2, 21, 28, 29]. Екологічні роботи присвячені поведінці видів роду у трансформованому середовищі. В. В. Протопопова (1991 р.) у своїй праці про синантропну флору України вказує ареал поширення, екологічні особливості та способи розповсюдження B. frondosa [26]. У 2002 році В. М. Мінарченко та І. А. Тимченко зазначають швидке поширення B. frondosa по всій території України [20]. Г. А Чорна (2001 р., 2006 р.) у своїх публікаціях надає опис B. frondosa та концентрує увагу на будові сім’янок і темпах поширення даного виду на території України [30, 31]. Аналізуючи флору Шацького національного природного парку, Р. М. Данилик та І. М. Данилик (2009 р.) надають описи двох нових видів роду Bidens (B. frondosa, B. connata), які раніше тут не зустрічалися [6]. Вони пояснюють це інтенсивним поширенням інвазійних видів на території України у зв’язку з посиленням антропогенної трансформації рослинного покриву. Сучасний етап також відзначається численними геоботанічними дослідженнями. В. А Соломаха у «Синтаксономії рослинності України» наводить чотири асоціації та вказує на діагностичні види, у тому числі B. frondosa.[27]. Висвітлюючи трапляння чужинних інвазійних рослин у синтаксонах рослинності України, С. Абдулаєва та Н. І. Карпенко (2009 р.) наводять B. frondosa як типовий вид для класів Bidentetea tripartita та Salicetea purpureae Moor і зазначають, що ці класи є найбільш сприятливими до фітоінвазій природної та напівприродної рослинності [1]. Питанням ресурсів, поширення та інтенсивного освоєння нових, особливо, трансформованих 34

територій, і витіснення завдяки B. frondosa аборигенних видів присвячено ряд публікацій Л. М. Махині [15-19]. Незважаючи на значні сировинні запаси в Україні, B. frondosa досі не використовується в якості лікарської рослинної сировини, хоча, як показують дослідження закордонних вчених, може стати досить перспективним видом. У Сполучених Штатах Америки даний вид внесено до фармакопеї і використовується у гінекології та оторинолярингології, настій коренів і листя – при бронхіті та ларингіті [13,31,32]. Результати досліджень японських вчених виявили антиоксидантну активність тетрагідроксиаурону B. frondosa. Усе вищезазначене свідчить про перспективність використання сировини цього виду і доцільність подальшого проведення фітохімічного аналізу. Література 1. Абдулоєва О. С. Трапляння чужинних інвазійних рослин в синтаксонах рослинності України / О. С. Абдулоєва, Н. І. Карпенко // Чорномор. ботаніч. журнал. – 2009. – № 2. – С. 189–198. 2. Бараєва Т. Е. Ресурси дикоростучих лікарських рослин Правобережного Степового Придніпров’я : автореф. дис. … канд. біол. наук : спец. 03.00.05 / Бараєва Тетяна Едуардівна ; Нац. ботан. сад ім. М.М. Гришка НАН України. – К., 2004. – 21 с. 3. Бортняк М. М. Нотатки про адвентивну флору Київської області / М. М. Бортняк // Укр. ботаніч. журнал. – 1976. – Т. 33. – № 6. – С. 619–621. 4. Вульф Е. В. Растительность восточных яйл Крыма, их мелиорация и хозяйственное использование / Е. В. Вульф. – М. : Новая деревня, 1925. – 166 с. 5. Горбик В. П. Флора верхньої частини Київського водосховища / В. П. Горбик, Ш. Гусак // Укр. ботаніч. журнал. – 1983. – Т. 40. – № 5. – С. 25–27. 6. Данилик Р. М. Рід Bidens L. (Asteraceae) у флорі Шацького національного природного парку / Р. М. Данилик, І. М. Данилик // Наук. вісн. Волин. Нац.. унту ім. Лесі Українки. Біологічні науки. – 2009. – № 2. – С. 22–26. 7. Зеленецкий Н. М. История исследования и изучения флоры Крыма / Н. М. Зеленецкий // Материалы для флоры Крыма : зап. Новоросс. ун-та. – Одесса, 1906. – Т. 102. – с. 526. 8. Исакова Т. И. Поиск желчегонны средств в растениях рода череда / Т. И. Исакова // Фармация. – 1980. – Т. 29. – № 5. – С. 31–35. 9. Исакова Т. И. Полисахариды в растениях рода череда / Т. И. Исакова, В. Н. Чушенко // 3 съезд фармацевтов Украинской ССР : тез. докладов. – Х.,1979. – С.233–234. 10. Исакова Т. И. Сравнительное фитоимическое и фармакологическое изучение растений рода череда / Т. И. Исакова, В. В. Беликов // 3-й съезд фармацевтов Украинской ССР : тез. докладов. – Х., 1979. – С. 265–266. 11. Исакова Т. И. Химическое и фармакологическое исследование флавоноидов и полисахаридов растений рода череда : автореф. дис. ... канд. фармац. наук : спец. 15. 00. 02 / Исакова Татьяна Ивановна. – Харьков, 1980. – 21 с. 12. Колла В. Э. Лекарственные растения семейства Айстровых (сложноцветных): Растения рода череда, их биологически активные вещества и 35

фармакологическое действие / В. Э. Колла // Изыскание, изучение действия и анализ синтетических и природных веществ. – Пермь, 1985. – С. 62–70. 13. Корнась Я. Сучасні антропогенні зміни у флорі Польщі / Я. Корнась // Укр. ботаніч. журнал. – 1971. – Т. 28. – № 2. – С. 167–173. 14. Котов М. И. Изменения во флоре г. Киева и его окрестностей за последние 200 лет / М. И. Котов // Ботан. журнал. – 1979. – Т. 64, № 1. – С. 53–57. 15. Махиня Л. М. Види роду Bidens L як складові елементи прибережноводних угруповань. Перспективи їх використання у медицині та фармації / Л. М. Махиня, О. М. Струменська // Матеріали міжнародної конференції молодих учених: Актуальні проблеми ботаніки та екології, 21-25 вересня 2010 р., Ялта. – Сімферополь. – 2010. – С. 125– 126. 16. Махиня Л. М. Еколого-фітоценотична стратегія видів роду Bidens L. Лісостепу України / Л. М. Махиня // Збірник тез доповідей: IV Відкритий з’їзд фітобіологів Причорномор’я присвячений ювілею професора Михайла Федосійовича Бойка, 19 січня 2012 / відп. ред. О. Є. Ходосевцев. – Херсон: Айлант, 2012. – С.62. 17. Махиня Л. М. Еколого-ценотичні особливості видів роду Bidens L. в долині Середнього Дніпра / Л. М. Махиня // Збірник наукових праць: Актуальні проблеми ботаніки та екології. – К., 2005. – вип. 1. – С. 57–62. 18. Махиня Л. М. Насіннєва продуктивність видів роду Bidens L. долини Середнього Дніпра (в межах Лісостепу України) / Л. М. Махиня // Інтродукція рослин. – 2009. – № 3. – С. 53–56. 19. Махиня Л. М. Синтаксономія класу Bidentetea tripartitae долини Дніпра (в межах Лісостепу України) / Л. М. Махиня // Укр ботаніч. журнал. – 2015. – № 5 (72). – С.310 –324. 20. Мінарченко В. М. Атлас лікарських рослин України (хорологія, ресурси та охорона) / В. М. Мінарченко, І. А. Тимченко. – К. : Фітосоціоцентр, 2002. – 172 с. 21. Мінарченко В. М. Ресурси лікарських рослин України: диференціація, динаміка, стратегія оптимізації використання та збереження : автореф. дис. ... дра біол. наук : спец. 03.00.05 / Мінарченко Валентина Миколаївна ; Ін-т ботаніки ім. М.Г. Холодного. – К., 2012. – 36 с. 22. Морозюк С. С. Трав’янисті рослини / С. С. Морозюк, В. В. Протопопова. – К.: Рад. шк., 1986. – 159 с. 23. Мосякін С. Л. Знахідка нового для флори СРСР виду Bidens connata Muehl. ex Willd. на Київському Поліссі / С. Л. Мосякін // Укр. ботаніч. журнал. – 1988. – Т. 45. – № 2. – С. 72–74. 24. Мосякін С. Л. Рід Bidens L. (Asteraceae) у флорі УРСР / / С. Л. Мосякін // Укр. ботаніч. журнал. – 1988. – Т. 45. – № 6. – С. 63–64. 25. Протопопова В. В. Адвентивні рослин лісостепу і степу України / В. В. Протопопова. – К. : Наук. думка, 1973. – 123 с. 26. Протопопова В. В. Синантропная флора Украины и пути ее развития / В. В. Протопопова. – К. : Наук. думка, 1991. – 171 с. 27. Соломаха В. А Синтаксономія рослинності України / В. А. Соломаха // Укр. фітоценологічний збірник. Сер. А. – Київ, 1996. – № 4. – С. 80–81. 36

28. Фармакогностический анализ лекарственного растительного сырья : учеб. пособие / И. П. Банный, М. М. Литвиненко, О. А. Евтифеева, А. Г. Сербин ; Нац. фармац. акад. Украины, Ин-т повышения квалификации специалистов фармации. – Харьков : Золотые страницы : Изд-во НФАУ, 2002. – 88 c. 29. Храбра С. З. Дикорослі лікарські рослини Тернопільської області (еколого-ценотичні особливості, ресурси та раціональне використання): автореф. дис... канд. біол. наук : спец. 03.00.05 / Храбра Світлана Збігнівна ; Нац. ботан. сад ім. М.М. Гришка НАН України. – К., 2008. – 21 с. 30. Чорна Г. А. Рослини наших водойм : атлас-довідник / Г. А. Чорна. – К. : Фітосоціоцентр, 2001. – 134 с. 31. Чорна Г. А. Флора водойм і боліт Лісостепу України. Судинні рослини / Г. А. Чорна. – К. : Фітосоціоцентр, 2006. – 184 с. 32. Mitich L. W. Beggarticks / L. W. Mitich // Weed Technol. – 1994. – Vol. 8, N 1. – P. 172– 175. 33. Morton J. F. Spanish needles (Bidens pilosa L.) as a wild food resource / J. F. Morton // Econ. Bot. – 1962. – Vol. 16, N.3. – P. 173–179. УДК: 631.5:633.88 З ІСТОРІЇ ВІІДДІЛУ ВИРОБНИЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Устименко О.В., директор, Кривуненко В. П., почесний член Вченої ради ДСЛР, Корабніченко О.В., завідувач відділу науково-виробничих досліджень Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: виробнича діяльність, лікарські рослини, впровадження. Про відділ впроваджень наукових розробок та виробничу і господарську діяльності Дослідної станції лікарських рослин, в публікаціях приділялося мало уваги, а з огляду на специфіку роботи, цій сфері діяльності установи не присвячувалися наукові публікації у попередні роки. У цьому структурному підрозділі, який час від часу змінював назву самовіддано працювали сотні сумлінних висококваліфікованих працівників, багато з них, за значні досягнення у праці, були відзначені нагородами різних рівнів. Всі вони примножували авторитет установи, а впровадженням наукових розробок і славу вітчизняної науки. Тому, своїм завданням вбачаємо оприлюднення історичних аспектів розвитку виробничо-господарської діяльності Дослідній станції лікарських рослин. Окремий спеціалізований підрозділ для здійснення виробничої і господарської діяльності установи організований у 1925 році після переїзду дослідної станції із м. Лубен до с. Березоточа Лубенського району. З моменту організації і до 1934 року підрозділ мав назву промислового відділу, у віданні якого знаходилися земельні площі, сільськогосподарські машини і знаряддя, виробничі приміщення, склади, худоба тощо. Головним завданням протягом всього періоду його роботи було забезпечення відповідного догляду і обслуговування дослідних робіт, виробнича перевірка та впровадження 37

розроблених науковцями агроприйомів, новостворених сортів, машин, заходів захисту лікарських культур від шкідливих організмів, а також вирощування насіннєвого та садивного матеріалу для передачі і реалізації виробничникам, вирощування дослідних партій сировини, тощо. Матеріально-технічне забезпечення на початку його становлення було відносно слабким, основні сільськогосподарські роботи виконувалися за допомогою тяглової сили коней і волів. Трактори – Фордзон і Інтернаціонал з’явилися у дослідній станції в 1925 році, але спочатку майже не використовувалися, так як не було спеціалістів для роботи на них. Для забезпечення ефективного використання наявної техніки та для розробки нових технологічних прийомів орієнтованих на великі господарства, сільськогосподарські кооперативи, колгоспи і спецгоспи в дослідній станції були організовані курси трактористів, заняття на яких проводив студентпрактикант В.Е. Черненко. Серед перших 6 курсантів були працівники промислового відділу дослідної станції Іван Дмитрович Леонов і Григорій Іванович Миколенко, які в подальшому працювали механізаторами по 35 років. Г.І.Миколенко освоїв водночас і професію водія автомобіля, він же, наприкінці 1929 року, їздив отримувати перший станційний автомобіль – Форд. В подальшому курси трактористів на станції організовувалися неодноразово і в довоєнні, і в післявоєнні роки. Важливість завдань, які стояли перед колективом щодо механізації виробничих процесів у лікарському рослинництві, доводить інформація виявлена у книзі наказів по установі за 1930 рік (цитування мовою оригіналу) – «В зв’язку з необхідністю прискорити випуск курсантів тракторних курсів, що їснують при станції – пропоную тракторісту-рульовому тов. Дубині Пелипу та ватажкам курсів перевести роботу тракторів на дві зміни, з 12 числа цього місяця. Зміни працюють по такому розпису: 1-а зміна з 6 годин ранку до 12 годин дня; 2-а зміна з 1 часу дня до 7 годин вечора. Робочий день тракторіста-рулевого тов. Дубини П. росподіляється так: Від 51\2 год. до 8 годин ранку – налагодження тракторів до роботи, випуск тракторів в поле, установка їх на роботі та догляд за справністю роботи; Від 10 до 12 годин дня – керування роботою в полі, догляд за тракторами в роботі та прийом тракторів в полі на обідню перерву. Трактори на обідню перерву з поля не повертаються. Горюче вивозиться в поле зранку на увесь день. Від 1 до 3 годин дня – догляд за роботою тракторів в полі; від 5 до 7 годин вечора догляд за роботою тракторів в полі, складання щоденного запису про витрачене горюче та смазочне, запис виконаної роботи, прийом та установка тракторів в гаражі на ніч. Загальне керівництво навчанням курсантів та технічний догляд за станом тракторів полягає на шофера – тракторіста тов. Данько.» 38

З 1925 року і до 1952 року штатних працівників у підрозділі було небагато, крім спеціалістів і бригадирів, до штату входили скотарі, доярки, конюхи, комірний, пекарка, куховарка, прибиральниці, коваль і молотобоєць, трактористи і шофери. Для роботи на дослідних і виробничих посівах набиралися строком на 5,5 місяця сезонні робітники. Так, зокрема, в 1928-1930 роках кількість сезонних працівників значно перевищувала чисельність всього штату установи: для досвідного (агротехнічного) відділу – 12-14 осіб, селекційного – 10-14, промислового – до 60, для роботи в парниках – до 7 осіб. Тривалість робочого дня для цієї категорії працівників складала 10 годин, з оплатою праці згідно наказу (наводиться мовою оригіналу): «Сезонові робітники та робітниці на звичайних польових роботах – 1 крб.35 коп. Косарі - 1 крб.70 коп. Обкошування углів -1 крб. 40 коп. На жатках - 1 крб.70 коп. Погоничі при лобогрійках 1 крб. 40 коп. Плугатарі - 1 крб.40 коп. Погоничі при плугах 1 крб.20 коп. При боронах та культіватор. 1 крб.20 коп. Легкові поїздки - 1 крб.20 коп. Поїздки з вагою - 1 крб.40 коп.. Робота по двору (легка) 1 крб.20 коп. Підвозка води на поле 1 крб.20 коп. Підвозка води до машини для паровика - 1 крб.40 коп. Тракторіст - 1 крб.90 коп. Робітник при тракторі 1 крб.40 коп. Барабанщик 1 крб.90 коп.. Підвозчики снопів 1 крб.40 коп. Возчики зерна від молотарки 1 крб.70 коп. Кладка скирт 1 крб.70 коп. Скиртоправи 1 крб.90 коп. Укладчіки полови 1 крб.70 коп. Підсобні коло полови 1 крб.40 коп. Інші роботи коло молотарки 1 крб.35 коп. Вожа й роскидка гною 1 крб.40 коп. Молотник ціпом - 1 крб.70 коп. Гармстовщики 1 крб.40 коп.» Крім сезонних працівників до роботи на виконання термінових завдань долучали поденних працівників. До 1930 року в оплаті жінок і чоловіків існувала суттєва різниця. Так, денна плата робітниці становила 50, а робітника – 75 копійок. З 1930 року заробітна плата була зрівняна, а для поденних робітників була такою ж як і для сезонних. З наказу – (наводиться мовою оригіналу): «Поденні робітники та робітниці на таких же роботах як і сезонні – 1 крб.35 коп. Поденні на ріжних роботах, яким раніш ставка була 1 крб.05 коп., – тепер 1 крб.20 коп.» В осінньо-зимовий період, робочий час скорочувався до 8 годин, а при недостатньому фінансовому забезпеченні і до 6 годин, ставки при цьому зменшувалися. В тому ж таки 1930 році (з наказу) «В зв’язку зі скороченням робочого часу (8 годинний робітничий день) встановлюються нові ставки оплати праці, а саме : чорноробочі ріжних робіт на харчуванні станції один –1 крб. за добу й на своїх харчах – 1 крб. 25 коп. за добу. По окремим же видам роботи з підвищеною зарплатней, остання зменьшується відповідно скороченню часу роботи». Обідня перерва встановлювалася в 1 годину на роботах без застосування тяглової сили – коней та волів, в 2 години – для кінних робіт та коло волів. З тих років (перше згадування в книзі наказів за 1930 рік) до 1985 року існувала в станції система оповіщення початку і кінця робочого дня через 39

подачу звукового сигналу – через удари по дзвону. Перший дзвін давався за 15 хвилин до початку робочого дня, другий – на початку першої ранкової робочої години. Наступні дзвони сповіщали про початок та кінець обідньої перерви, кінець робочого дня. Розпочинаючи з 10 години вечора до 6 години ранку нічний сторож відбивав по кількості годин удари через кожну наступну годину (10 ударів, 11, 12 , 1 і так далі), з часом, звуковий сигнал використовували лише для регулювання робочого часу на підприємстві. Першим керівником промислового відділу (експериментальної бази) став Протопопов Григорій Федорович. Його доля склалася трагічно, в 1941 році він потрапив до концтабору, звідки хворого змогли забрати дружина з дітьми. Здоров’я було підірване тяжкими умовами концтабору і він помер у 1943 році. У післявоєнні роки даним підрозділом керували: Дмитро Пантнлійович Гладун (з 1944 р. до дня загибелі від рук вбивць в 1952 р.), Тараніч Олексій Павлович (1953-1958 рр.), Василь Порфирович Українець (1959-1976 рр.), Микола Хомич Броваренко (1977- 1980рр.), В’ячеслав Васильович Рак (19811982 рр.), Василь Євгенович Татура (1982-1986 рр.), Микола Андрійович Мицик (1986-1992 рр.), Валерій Михайлович Приведенюк (1992-1997 рр.), а потім виробничий підрозділ очолювали Микола Миколайович Головко, Деркач Світлана Іванівна, Різник Світлана Миколаївна та Корабніченко Олександр Володимирович (з 2013 року і до тепер ). Експериментальна база (таку назву мав в цей період виробничий підрозділ) в 1950-1990 роки була досить рентабельним підприємством на правах самостійної одиниці, підпорядкованої дослідній станції, з повним господарським розрахунком. Матеріально-технічне забезпечення у вигляді основних фондів надходило через бюджетні кошти, станцією закуповувалося чи будувалося все необхідне і передавалося по тому на баланс експериментальної бази. Чисельність працюючих становила біля 170 чоловік, з них 35 інженернотехнічних працівників, серед них 10 з вищою та 25 з середньою спеціальною освітою. В даному підрозділі функціонувало кілька ланок з робітників: 1 (одна) - в кількості до 10 осіб для обслуговування колекційного ботанічного розсаднику та парку, 1 – в кількості до 15 осіб для обслуговування дослідних посівів агротехнічної сівозміни, 2 – в кількості до 12 осіб для обслуговування селекційно-насінницької сівозміни, 3 – по 12-15 осіб кожна для обслуговування дослідно-виробничих та суто виробничих посівів. В ліній період додатково створювалася ланка із складу пенсіонерів для догляду за посівами овочевих культур – так звана «овочівнича бригада». Крім того, в 60-70-ті роки, із молоді, набиралася на сезонні роботи ланка кваліфікованих робітників для обслуговування дослідних полів у відділах головної установи – ВІЛАРу (під Москвою). Найкраще матеріально-технічне забезпечення підрозділ мав у 70-90 роках минулого століття, машинно-тракторний парк налічував 22 трактори різних марок, 4 зернозбиральних комбайни, 19 автомобілів, 4 автобуси, численні і 40

різноманітні сільськогосподарські машини, складські приміщення, ремонтну майстерню, сушарки з відповідним обладнанням. Експериментальна база щорічно вирощувала понад 3000 кг насіння еліти та 1 репродукції, більше 600 т лікарської сировини. Крім того, виробляла зернові, овочеві та кормові культури, продукцію тваринництва. Мала експериментальна база і тваринницьку ферму, де поголів’я великої рогатої худоби складало біля 150 голів, з них дійні корови складали більшу половину стада. На свинофермі налічувалося понад 50 основних голів. Головним завданням ферми було накопичення органічних добрив, як для дослідних полів, так і виробничих посівів. Молоко реалізувалося тривалий час всередині установи, на молокозавод продукцію здавали – з 1974 по 1995 рік. Як продукція тваринництва – м’ясо у вигляді худоби на м’ясокомбінат реалізувалася лише у період 1975-1992 рр., в інші часи тваринницька продукція йшла на задоволення потреб працівників та для громадського харчування в їдальні. М’ясо птиці та яйця реалізувалися лише всередині установи через буфет. Крім того, продавався молодняк – телички та поросята для особистих господарств працівників станції. Заробітна плата робітників, для тих років, була досить високою. Принагідно сказати, що фонд заробітної плати розраховувався з наданням премій біля 60%. Тому проблем з набором працюючих не було. В сезон, заробітна плата робітника в рослинництві або доярки була вищою, ніж у наукового працівника. А по закінченню року за реалізацію продукції виплачувалися ще і премії. Загальнодержавна криза у сільському господарстві в останнє десятиліття ХХ століття призвела до зниження обсягів виробництва ,як продукції рослинництва, яка ще лишалася рентабельною, так і тваринництва, яка стала досить затратною. Переорієнтація тваринництва з джерела отримання органічних добрив для рослинництва на суто м'ясо-молочну продукцію, яка вносилася в плани району, стала каталізатором для поступового занепаду тваринництва в установі. Першою, наприкінці 90-тих років, перестала функціонувати птахоферма. Затяжна фінансова скрута змусила ліквідувати поголів’я великої рогатої худоби та скоротити поголів’я свиней. Затримки з виплатою заробітної плати, високий рівень інфляції призвели до різкого скорочення чисельності працюючих і в першу чергу у виробництві. Пішли з роботи ті працівники, хто волів за будь-яку ціну отримати зароблені кошти, які виплачувалися при розрахунку. Їх не турбувало те, що кошти на виплату отримували переважно за реалізацію тварин та техніки, вони не бажали переживати труднощі разом із колективом. Ріст виробництва продукції рослинництва, зокрема лікарського, намітився з 1999 року. За роки роботи підрозділу в ньому пройшли апробацію практично всі розробки наукових відділів. Окремі лікарські рослини вирощувалися в Україні лише в експериментальній базі Дослідної станції лікарських рослин. Це такі, як півники німецькі, паслін часточковий, датиска конопляна, смовдь гірська, 41

женьшень, сумах дубильний, жовтушник лакфіолевидний, горицвіт весняний, астрагал шерстистоквітковий, гуньба сінна, катарантус рожевий, десмодіум канадський, шоломниця байкальська, золотушник канадський, чорнушка дамаська, солодушка альпійська та інші. В освоєння технологій вирощування і їх практичне доопрацювання вклали багато сил і вміння агрономи бази. Найдовшим трудовий шлях в лікарському рослинництві був у старшого агронома Протопопової Ніни Григорівни, дочки Протопопова Г.Ф., яка розпочала свою роботу в 1944 році і вийшла на пенсію в 1978 році. Як говорять, вона була агрономом “від Бога”, до початку робочого дня встигала пішки обійти поля, помітити де що не до ладу, суворо спитати з недбалого, скупо, але щиросердно, похвалити за хорошу роботу. Гідним своєї вчительки Ніни Григорівни був і наступний старший агроном М.Х. Броваренко, який пройшов шлях від тракториста до старшого агронома, а потім і до завідувача базою. Але пропрацював він не довго, за партійним направленням його перевели на іншу роботу, керувати колгоспом в с. Хорошки Лубенського району. Тривалий час пропрацювала старшим агрономом Ніна Петрівна Півень, яка згодом перейшла на наукову роботу. В подальшому на посаді старшого (головного) агронома довго не затримувалися, працювали рік-два, що негативно відображалося на виробництві. Значну підтримку старшим агрономам надавали агрономи і бригадири. Трудовий стаж Мудрого І.А., Євтушенко М.О., Ляшенко А.О., Передерій А.П., Головко Г.К. на цих посадах понад 20-30 років. Принагідно варто відмітити, що більшість працівників свою трудову діяльність пов’язували з дослідною станцією раз і назавжди, в їх трудових книжках були лише записи: «Зарахований на роботу на посаду …» і «Звільнений з роботи в зв’язку з виходом на пенсію», у старшого покоління – ще були записи про прийом на сезонну роботу. Віддаючи належне важливості даної діяльності і вшановуючи працю багатьох поколінь працівників виробництва слід зазначити, що Дослідна станція лікарських рослин, з моменту свого заснування була і залишається виробником сировини, насіння і садивного матеріалу лікарських рослин. Вона завжди мала високі виробничі показники не лише у галузі лікарського рослинництва, а й у виробництві продукції тваринництва та рослинництва.

Секція № 2 Ресурсознавство, колекціонування та інтродукція лікарських рослин УДК: 630*17:633.88(477.43) ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ЛІСОВИХ МАСИВІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «МАЛЕ ПОЛІССЯ» Белінська М.М., старший науковий співробітник Національний природний парк «Мале Полісся», marinka-bg111@i.ua Якубенко Б.Є., доктор біологічних наук, професор Національний університет біоресурсів і природокористування України, botaniki@bigmir.net Ключові слова: національний природний парк, рослинність, флора, лікарські рослини. Національний природний парк «Мале Полісся» створений Указом Президента України № 430 від 2 серпня 2013 року. НПП «Мале Полісся» створений на території Ізяславського та Славутського районів Хмельницької області з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів малополіської частини Хмельниччини, які мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, історико-культурне, рекреаційне й оздоровче значення. Мале Полісся – понижена рівнина, що знаходиться у північній частині зони широколистих лісів між Волинською та Подільською височинами. Рослинний світ НПП «Мале Полісся» досить багатий. За літературними даними можна стверджувати, що склад флори НПП може досягати до 700 видів судинних рослин. Найбільш поширеними є соснові ліси, вони мають різноманітний ценотичний та флористичний склад, зокрема багато видів рослин, що можна використовувати з лікувальною метою. Для території національного природного парку «Мале Полісся» характерними є незначна розораністю, значна залісненість (до 70 % площі) й добра збереженість природних комплексів. В лісовому фонді переважають природні ліси і культури з сосни звичайної – Pinus sylvestris L. [1]. Соснові ліси є найпоширенішими, мають різноманітний ценотичний склад, що обумовлений геоморфологічними та едафічними особливостями. Найбільші площі території парку займають соснові ліси зеленомохові та чорницево-зеленомохові. Дубово-соснові і дубово-грабові ліси в межах НПП не займають значних площ. Для чорновільшняків і лісів за участю берези повислої – Betula pendula Roth. належать невеликі площі [2]. У багатих та різноманітних на флористичний склад лісах національного природного парку «Мале Полісся» зростає багато видів лікарських рослин, які відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд» та Положення про національний природний парк «Мале Полісся» може зібрати населення регіону чи відпочиваючі у незначних кількостях, щоб не зашкодити природі [3, 4]. 43

Ліс відіграє неоціненну роль у житті людини і суспільства загалом. Він є накопичувачем біологічної маси, одним із головних джерел кисню на Землі, регулятором стоку води, захисником ґрунтів від ерозії, місцем відпочинку людей. Ліс – природний ресурс, що самовідновлюється і який дає для людини велику кількість різноманітної сировини і цінних продуктів, зокрема лікарські рослини. Лікарські рослини – це рослини, які містять біологічно активні речовини й використовуються для заготівлі лікарської рослинної сировини з лікувальною метою [5]. На території НПП «Мале Полісся» поширено ряд рослин, що можна використовувати у лікувальних цілях. Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) – найпоширеніший вид в Україні та на території парку. У науковій медицині використовують відвар бруньок, живицю. Бруньки є ефективним засобом при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і легень, захворюваннях шкіри. Для профілактики та лікування цинги використовують настій хвої, який містить значну кількість вітаміну С. Береза повисла (Betula pendula Roth.) – деревна, лікарська, харчова, фітонцидна декоративна рослина, що потребує ощадливого використання. У медицині використовують бруньки, листя, вугілля, сік. Бруньки і листя використовують як сечогінний, жовчогінний, бактерицидний, протизапальний засіб. Березовий сік має сечогінну та відхаркувальну дію. Також у науковій медицині використовують березовий гриб – чагу, екстракт якої використовують для лікування злоякісних пухлин. Шипшина (Rosa canina L.) – лікарська, вітамінна, харчова, медоносна, ефіроолійна, фарбувальна, декоративна рослина. У медицині використовують плоди, які багаті на вітамін С для лікування хвороб нирок, печінки, сечового міхура, серця. Бузина чорна (Sambucus nigra L.) – лікарська, харчова, медоносна, фарбувальна рослина. Препарати з квітів бузини використовують як потогінний засіб при захворюваннях дихальних шляхів, грипу, ангіни, бронхіту та як сечогінний засіб при хворобах нирок і сечового міхура. Дуб звичайний (Quercus robur L.) – деревна, лікарська, фітонцидна, кормова, медоносна, фарбувальна рослина. У медицині відвар кори використовують для полоскання рота і горла, зняття зубного болю, при лікуванні стоматиту, обмороження, опіків, запалення очей. Настій кори призначають для лікування гастриту, запалення кишечника, хвороб шлунка, печінки, селезінки, у випадку різноманітних кровотеч. Хміль звичайний (Humulus lupulus L.) – лікарська, харчова, ефіроолійна, волокниста, декоративна рослина. Препарати із хмелю призначають для лікування хвороб печінки і селезінки, циститу, поліпшує роботу серцевосудинної системи, використовують для миття голови при облисінні. Лікування препаратами з хмелю звичайного має проходити під наглядом лікаря, оскільки рослина токсична. Суниця лісова (Fragaria vesca L.) – одна з найбільш вживаних лікарських рослин народної медицини. Трава і ягоди суниці при тривалому вживанні 44

нормалізують обмін речовин, тому вони ефективні при сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, подагрі, екземі, гіпертонічній хворобі, бронхіальній астмі. Суниця заспокоює нервову систему, застосовується також при неврозах серця і стенокардії, недокрів’ї, цинзі і авітамінозах. Настій плодів і листя використовують як засіб, що поліпшує травлення і апетит. Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus L.) – лікарська, харчова, декоративна рослина. Застосовують при проносах, кровотечах, гастриті, набряках, гiпертонiчнiй хворобі, атеросклерозі, ревматизмі, цукровому дiабетi, бронхіті, циститі, шлункових i кишкових колiках, захворюваннях ока. Мати-й-мачуха, підбіл звичайний (Tussilago farfara L.) – багаторічна лікарська трав’яниста рослина. Препарати мають відхаркувальну, протизапальну, пом’якшувальну і дезинфікуючу дію. Мати-й-мачуха є прекрасним і випробуваним засобом від кашлю, особливо, при бронхітах, ларингіті, бронхіальній астмі, кашлюку, а також для профілактики післяопераційних легеневих ускладнень. Листя мати-й-мачухи входять до складу грудних і потогінних зборів. Крім того, настій листя мати-й-мачухи приймають при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, колітах. Зовнішньо у вигляді припарок, обмивань, примочок і компресів настій листя використовують при запаленні вен, запальних процесах шкіри, пухлинах, виразках, запалених ранах, як пом’якшувальний і дезинфікуючий засіб. Рослинний покрив національного природного парку «Мале Полісся» є досить багатим за складом, різноманітним і збереженим. Важливою його складовою є велика чисельність лікарських рослин, що зростають у лісових масивах на території парку. Значне їх поширення в межах НПП дозволяє збір лікарської сировини для потреб населення регіону без нанесення шкоди для навколишнього середовища і відповідно до чинного природоохоронного законодавства. Література 1. Природа унікального краю Малого Полісся / під. ред. ТЛ. Андрієнко. – Кам’янець-Подільський : Видавництво ПП Мошинський, 2010. – 245 с. 2. Національний природний парк «Мале Полісся»: наукові нариси до створення / [Т.Л. Андрієнко, Р.Г. Білик, Л.П. Казімірова, М.Д. Матвєєв, Л.С. Юглічек]. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошинський, 2011. – 92 с. 3. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16.06.1992: прийнятий на сесії Верхов. Ради України 16 черв. 1996 р. – К. : (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 34, ст.503). 4. Положенням про національний природний парк «Мале Полісся» (нова редакція) затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів Україні від 28.03. 2016 року № 123. – 2016. – С. 13. 5. Лікарські рослини: технологія вирощування та використання : підручник для студ. вищ. навч. закл. /В. Г. Біленко [та ін.]; за ред. Б.Є.Якубенка; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. – Житомир : Рута, 2015. – 595 с. 45

УДК: 584.44:582.736.3 АНАТОМІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ БОБОВИХ. ПОВІДОМЛЕННЯ 1. СТЕБЛО VICIA CRACCA L. Гречана О. В., старший викладач, кандидат фармацевтичних наук Запорізький державний медичний університет, Україна Ключові слова: бобові, будова стебла, віка, кумарини. Рід Vicia L. (Fabaceae L.) складається з 166 видів, що мають поширення в основному в Європі, Азії та Північній Америці, на помірних областях Південної Америки і тропічної Африки. Рід групувався з чотирьох основних видів кластерів Cracca S. F. Gray., Vicia, Ervum (L.) S. F. Gray. і Faba Aschers. & Graebn. або, за іншими даними рід поділено на 2 підроди - Vicilla (Schur.) Rouy. і Vicia, де підрід Vicilla розділено на 17 секцій, а підрід Vicia, в свою чергу - на 9. Більшість з них - види однорічних рослин, але деякі Сracca S. F. Gray – багаторічники [1]. На території України рід Горошок (Vicia L.) представлений 12 видами. Горошок мишачий (Vicia cracca L.) поширений майже повсюдно в Європі і Азії. Є звичайною рослиною по всіх областях України, переважно в лісовій і степовій смугах. Зростає на луках, уздовж доріг, на пустирях, пасовищах і в посівах. Горошок мишачий - багаторічна трав'яниста рослина з довгим кореневищем і голим або злегка опушеним, зеленим, лазячим стеблом висотою 30-150 см. Стебло слабке, чіпляється або повзе, ребристе, рідковолосисте. Листя чергове, пір’їстоскладене з 6-10 пар довгасто-ланцетних або лінійчастих листків, що закінчуються вусиками. Прилистки дрібні, ланцетні. Квітки на коротких квітконіжках, метеликові, зібрані в пишні бічні китиці з 25-40 квіточок. Квітконоси такої-ж довжини, як і листя. Чашечка дзвоникоподібна, з п’ятьма нерівними зубцями. Віночок рожево-фіолетовий, має загнутий дозаду прапорець [2]. У народній медицині рослину застосовують як пом’якшувальний, ранозагоювальний, кровоспинний засіб [3]. Горошок мишачий - кормова і медоносна рослина [1, 3]. Але при тому, що рослина є добре відомою та часто зустрічаємою, даних з її вивчення у фармакогностичному плані нами не знайдено. Також не визначався склад кумаринів і істинних кумаринів [4]. За мету нашої роботи ми мали анатомічне вивчення стебла горошку мишачого. Для отримання мікрофотографій використовували лабораторний мікроскоп «Биолам» з цифровою насадкою. Фотографії оброблялись комп’ютерно за допомогою програми «Adobe Photoshop 7.0». В результаті проведених досліджень встановлено, що на поперечному зрізі стебло округле, ребристе, пучкового типу будови. Укривна епідерма має прості багатоклітинні волоски. Первинна кора складається з живої механічної тканини коленхіми кутового типу, що розташовуються по ребрах паренхіми первинної кори. Провідні тканини у центральному циліндрі розміщуються 46

пучково. Провідні пучки відкриті, бічні, і розташовуються по колу. Клітини основної паренхіми великі, тонкостінні. Центр стебла пороженчастий. Таким чином, нами вивчено діагностичні анатомічні ознаки стебла горошка мишачого (Vicia cracca L.). Література 1. Hüseyin Іnceer Ayaz Giemsa C-Banded Karyotypes of Vicia cracca L. subsp. Cracca and V. bithynica L. / Іnceer Hüseyin, Hayirlioğlu Ayaz Sema // Turk J Bot. 29 (2005) P. 311 – 316. 2. Баздырев Г. И. Сорные растения и меры борьбы с ними в современном земледелии. / Г. И. Баздырев, Л. И. Зотов, В. Д. Полин - М.: МСХА - 2004. - 288 c. 3. Маюрникова Л. А. Пищевые и биологически активные добавки: учебное пособие / Л. А. Маюрникова, М. С. Куракин, - Кемерово, 2006. - 124 с. 4. Гречана О. В. Порівняльний фітохімічний аналіз сировини Lupinus luteus L. та Medicago falcata L. subsp. romanica (Prodan.) O. Schwarz & Klink. після гідролізу / О. В. Гречана // Фармацевтичний журнал - №6. - 2015. – С. 66-73. УДК 631.524: 633.88 ТРАВ’ЯНИСТІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ НА КОЛЕКЦІЙНИХ ДІЛЯНКАХ В ДЕНДРОПАРКУ «ОЛЕКСАНДРІЯ». Дойко Н. М., кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України, alexandriapark@ukr.net Ключові слова: інтродукція, трав’янисті рослини, колекція. Інтродукція рослин, в тому числі і лікарських проводиться з початку створення парку «Олександрія» (кінець XVIII ст.). М.К. Гродзинський в своїй роботі [2] пише, що в садибі графів Браницьких (зараз парк «Олександрія») зростали Aquilegia vulgaris L., Lychnis chalcеdonica L., Petasites hybridus (L.) Gaertn. та ряд інших рослин. Сучасний склад рослин дендропарку «Олександрія» нараховує більш як 2500 видів і внутрівидових таксонів, 45 % складають трав’янисті рослини [3, 5]. На наукових та демонстраційно-колекційних ділянках зростає 153 видів трав’янистих рослин з 48 родин, які мають лікарські властивості (таблиця). При визначенні належності рослин до групи лікарських ми користувались довідниками та енциклопедіями лікарських рослин [1, 4, 6-8]. Таблиця Лікарські рослини на колекційних ділянках в дендропарку «Олександрія». Назва родини 1 Araceae Juss. Alismataceae Vent. Alliaceae J. G. Agardh

Amaranthaceae Juss.

Назва видів 2 Calla palusris L. Alisma plantago-aquatica L. Allium altaicum Pall., A. cepa L., A. christophii Trautv., A. giganteum Regel, A. lineare L., A. nutans L., A. odorum L., A. suworowii Regel, A. ursinum L. Amaranthus сaudatus L. 47

Amaryllidaceae Jaume St.- Galanthus nivalis L., G. plicatus Bieb., Narcissus angustifolius Hil. Curtis Apiaceae Lindl. Anethum graveolens L.,Astrantia major L., Conium maculatum L., Foenicum vulgare Mill., Petroselinum crispum (Mill.) A. W. Hill Apocynaceae Juss. Vinca herbacea Waldst. & Kit., V. minor L. Araceae Juss. Acorus calamus L. Asclepiadaceae R. Br. Asclepias incarnata L., Vincetoxicum scandens Somm. еt Levier Asparagaceae Juss. Asparagus officinalis L. Asphodelaceae Juss. Anthericum ramosum L., Asphodeline lutea (L.) Reichenb., Eremurus spectabilis Bieb. Astеraceae Dumort. Anthemis subtinctoria Dobrocz., Artemisia umbelliformis Lam., Antennaria dioica (L.) P. Gaertn., Aster alpinus L., Calendula officinalis L., Chamomilla recutita (L.) Rauschert, Echinacea purpurea (L.) Moench, Centaurea cyanus L., Echinacea palida (Nutt.) Nutt., E. purpurea (L.) Moench, Echinops sphaerocephalus L., Helianthus tиberosus L., Helichrysum arenarium (L.) Moench, Inula helenium L., Leucanthemum maximum (Ramond) DC., Petasites hybridus (L.) Gaertn., Mey. еt Scherb., Rudbeckia hirsa L., Solidago сanadensis L., Tagetes erecta L., Telekia speciosa (Schreb.) Baumg., Zinnia elegans Jacq. Boraginaceae Juss. Lithospermum officinale L. Brassiсaceae Burhett Armoracia rusticana Gaertn. Mey et Scherb., Lunaria rediviva L., Iberis sempervirens L. Campanulaceae Juss. Campanula carpatica Jacq., C. glomerata L., Platycodon grandiflorum (Jacq.) DC. Cannabaceae Endl. Humulus lupulus L. Cannaceae Juss. Canna indica L. Caprifoliaceae Vent. Sambucus ebulus L. Caryophyllaceae Juss. Dianthus barbatus L., D. deltoidеs L., Lychnis chalcеdonica L., Viscaria vulgaris Bernh. Chenopodiaceae Vent. Kochia scoparia (L.) Schrad. Convallariaceae Horan. Polygonatum odoratum (Mill.) Druce, P. verticillatum (L.) All. Crassulaceae DC. Rhodiola rosea L., Sedum acre L., S. aizoon L., S. reflexum L., S. spectabile Boreau, S. spurium M. Bieb, Sempervivum tectorum L. Fabaceae Lindl. Astragalus cicer L., A. glycyphyllos L., Lupinus polyphyllus Lindl. Gentianaceae Juss. Centaurium erytraea Rafn, Gentiana asclepiadea L. Geraniaceae Juss. Geranium macrorrhizum L., G. phaeum L., G. sanquineum L. Hemerocallidaceae Brown Hemerocallis fulva (L.) L., Н. lilio-asphodelus L., Н. minor Mill. Hyacianthacaea Batsch. ex Muscari neglectum Guss. Borckh. Hypericaceae Juss. Hypericum olympicus L. Hostaceae B. Mathew Hosta lancifolia Engl., H. ventricosa Stearn Iridaceae Juss. Belomcanda chinensis (L.) Leman, Gladiolus imbricatus L., Iris graminea L., I. pallida Lam., I. pseudacorus L., I. sibirica L. Lamiaceae Lindl. Ajuga genevensis L., Ajuga reptans L., Hyssopus officinalis L., Melissa officinalis L., Mentha х piperita L., M. pulegium L., Monarda didyma L., Nepeta cataria L., N. pannonica L., Perovsskia abratonoides Kar., Salvia glutinosa L., S. officinalis L., S. nutans L., S. sclarea L., Stachys byzantina C. Koch., S. germanica L., Thymus x citriodorus (Pers.) Schreb., T. marschallianus Willd. 48

Liliaceae Juss. Malvaceae Juss. Melanthiaceae Batsch Onocleaceae Pichi Sermolii Paeoniaceae Rudolphy Papaveraceae Juss. Poaceae Barnhart Polemoniaceae Juss. Polygonaceae Juss. Portulacaceae Juss. Primulaceae Vert. Ranunculaceae Juss.

Rosaceae Juss. Rutaceae Juss. Saxifragaceae Juss. Scrophulariaceae Juss. Solanaceae Juss.

Lilium dauricum Ker Gawler L. martagon L. Abutilon theophrastii Medik, Alсea rosea L., Hibiscus syriacus L., H. trionum L., Lavatera thuringiaca L. Colchicum speciosum Stiv., Veratrum nigrum L. Matteuccia struthiopteris (L.) Tod. Paeonia daurica Andr., P. delavayi Franch., P. officinalis L., P. peregrina Mill., P. tenuifolia L. Claucium flavum Grantz, Papaver оrientale L. Miscanthus sacchariflorus (Maxim.) Hack., M. sinensis Anderss. Polemonium caeruleum L. Rheum palmatum L. Portulaca grandiflora Hook. Lysimachia punctata L., Primula elatior (L.) Hill, P. veris L. Actaea spicata L., Adonis vernalis L., Anemone sylvestris L., Aquilegia vulgaris L., Clematis recta L., Delphinium elatum L., Helleborus abchasicus A.BR., H. foetidus L., H. niger L., H. purpurascens Waldst. & Kit., Hepatica nobilis Vill., Pulsatilla grandis Wend., P. pratensis (L.) Mill., Thalictrum aquilegifolium L., Trollius europeus L., T. macropetalus (Regel) Fr. Schmidt Alchemilla vulgaris L., Potentilla alba L. Dictamnus albus L., Ruta glaveolens L. Bergenia crassifolia (L.) Frstsch Digitalis grandiflora Mill., D. lanata Ehrh., D. purpurea L., Veronica longifolia L. Atropa bella-donna L., Datura stramonium L., Physalis alkekengi L., Scopolia carniolica Jacq.

Високі декоративні якості більшості лікарських рослин з колекції дендропарку «Олександрія» роблять їх привабливими для використання в озелененні. Проте недостатня популяризація серед населення цілющих властивостей даних рослин є причиною їх низького використання в лікувальних цілях. Література 1. Георгиевский В.П., Комисаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. – Новосибирск: Наука. Сиб. отдние, 1990. – 333 с. 2. Гродзинський М.К. Матеріали до флори Білоцерківщини // Записки Білоцерківського політехнікума, 1929, Т. 1, Вип. 1. – С. 9-23. 3. Каталог деревних рослин дендрологічного парку «Олександрія» Національної академії наук України / за ред. С.І. Галкіна. – Біла Церква: ТОВ «Білоцерківдрук», 2013. – 64 с. 4. Каталог лікарських рослин ботанічних садів і дендропарків України: Довідниковий посібник / За ред. А.П. Лебеди. – Київ: Академперіодіка, 2009. – 160 с. 5. Каталог трав’янистих рослин дендрологічного парку «Олександрія» НАН України: Довідник / За ред. С.І. Галкіна. – Біла Церква: ТОВ «Білоцерківдрук», 2013. – 68 с. 49

6. Лекарственные растения Сибири для лечения сердечно-сосудистых заболеваний / Н.В. Казаринова, М.Н. Ломоносова, В.М. Триль и др. – Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1991. – 240 с. 7. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. – 544 с.:іл. 8. Лікарські рослини: технологія вирощування та використання / За ред. д-ра біол. наук, проф.. Б.Є. Якубенка. – Ж.: Рута, 2015. – 600 с. Кол. – 56 с. 9. Шелудько Л.П., Куценко Н.І. Лікарські рослини (селекція і насінництво). Полтава, 2013. – 476 с. УДК633.83:630.866 ИНТРОДУКЦИЯ, ИЗУЧЕНИЕ И СЕЛЕКЦИЯ ПРЯНОАРОМАТИЧЕСКИХ РАСТЕНИЙ В БОТАНИЧЕСКОМ САДУ (ИНСТИТУТЕ) АН МОЛДОВЫ Кисничан Л. П., др., ведущий научный сотрудник, доцент Ботанический Сад (Институт) АН Молдовы, г. Кишинэу, Молдова, ChisniceanL@mail.ru Ключевые слова: пряно-ароматические, отбор, селекция, сорта, коллекция. Улучшение и обогащение сортимента пряно-ароматических растений требуемых ныне на рынке пряностей, подсказывает необходимость в интродукции, изучении, селекции и освоении нетрадиционных, но очень полезных видов, обладающие пряными и лекарственными свойствами. В качестве материала для исследований были интродуцированны и изучены из нетрадиционных - некоторые представители рода физалисов (Physalis ssp.), лимонная трава (Cymbopogon flexuosus (D.C.)Stapf.), лимонная вербена (Verbena triphilla L'Her), кардиоспермум (Сardiospermum halicacabum L.), полимния (Polymnia sonchifolia Poepp.) а также традиционные – базилики (Ocimum basilicum L.), лаванда узколистная (Lavandula angustifolia Mill.), фенхель обыкновенный (Foeniculum vulgare Mill.). Родом (Physalis) c Центральной и Южной Америке насчитывает, от 90 до 120 культурных и дикорастущих видов, 25 из которых используются в хозяйственных целях[1]. В дикой природе в Молдове произрастает один вид - это Phisalis alkekengi L. В коллекции Ботанического Сада интродуцированны кроме него и Physalis Franсhetii Мast., Physalis ixocarpa Brot., Physalis peruviana L. В исходных популяциях всех исходных образцов был проведен массовый отбор, а потом и индивидуальный раннеспелых, крупноплодных, высокоурожайных растений. При интродукции и изучении полимнии, также был проведен массовый отбор в исходной популяции, с последующим индивидуальным отбором крупноплодных, округлой формы корнеплодов, с высоким содержанием олигофруктанов, приятные на вкус. 50

Для улучшения и обогащения исходного селекционного материала базилика, лаванды, фенхеля был использован метод ручной и химической (обработка цветков экстрактами из трав и эфирными маслами) кастрации цветков до цветения и направленного опыления, под изолятор. Были получены формы с улучшенными свойствами и качественными показателями. Результаты и обсуждения В созревших плодах Phisalis alkekengi L. содержатся до 10% сухих веществ, 4.5% сахаров, 0.7 - 1.4% органических кислот (в основном лимонная, а также яблочная, винная и янтарная), 45 - 100мг% аскорбиновой кислоты, 0.1 % каротина, до 0.45 % пектиновых и других желирующих веществ. Содержаться также горькое вещество, следы неядовитого алкалоида, красное красящее вещество физалин, минеральные вещества, фитонциды и до 2.5% белков. В корневище растения обнаружены алкалоиды. Плоды рекомендованы для употребления в пищу в качестве диетического продукта, особенно в солёном и маринованном виде. Phisalis alkekengi L. Его плоды обладают мочегонным, желчегонным, кровоостанавливающим, антисептическим и болеутоляющим действием. К этой же, условно обозначенной группы, принадлежит и Physalis Franchetii Мast., который был выделен как разновидность физалиса обыкновенного (Phisalis alkekengi L.) с «фонариками» диаметром до 7см. Используются эти два вида для озеленения и украшения садов, клумб, поскольку они теневыносливы и до поздней осени сохраняют свои ярко оранжевые «фонарики». Из овощных физалисов в коллекции изучается Physalis ixocarpa Brot. однолетнее растение, происходящее из горных районов Мексики, где возделывается с древнейших времён. По биологическим свойствам близок к томату, но более холодостоек и возможно, культивировать его прямым посевом семян в открытом грунте. Молодые растения выдерживают заморозки до -20С. Плоды овощного физалиса по содержанию сухого вещества (от 7 до 12%), органических кислот ( до 1.4%), сахаров (до 5.9% сырого веса), белка (0.92.5%), каротина, витамина С (до 28 мг%), железа (до 130 мг/кг) горькое вещество физалин, алкалоподобные вещества, дубильные вещества(до 2.8% от сухого вещества), витамин РР превосходят многие сорта томата и перца[2]. Кроме этого плоды содержат желирующее вещество пектин, который благотворно действует на организм человека, выводя из него соли тяжелых металлов и радионуклиды, избыточный холестерин. Используются плоды физалиса в основном для переработки. Другое применение плодов физалиса овощного это в медицине. Найденные в физалисе витанолиды (стероидные вещества) обладают противовоспалительным, обезболивающим, а по некоторым данным и противораковым эффектом[3]. Из ягодных физалисов в нашей коллекции интродуцирован физалис перуанский(Physalis peruana L.) - многолетнее растение родиной которой является Перу, где его издавна возделывают как ягодную культуру. В наших условиях это теплолюбивое растение возделывается как однолетняя культура. 51

У этого вида высокое содержание сухих веществ (13-17%) и сахаров (до 15%), много полезных витаминов, более высокие вкусовые качества, чем у овощных. Плоды ягодного физалиса имеют те же лекарственные свойства, как и вышеописанные виды, но менее выраженные. Используются они в свежем виде, поскольку очень вкусны, ароматны и очень полезны. Индивидуальным отбором, был выбран образец Physalis ixocarpa Brot. плоды которого, довольно крупные, но не трескаются при созревании. Эта форма в 2014 году была зарегистрирована в Государственном Реестре сортов под названием «Агат - ГБ». Cymbopogon flexuosus (D.C.) Stapf или лимонная трава пользуется популярностью в Юго – Восточных странах, а ныне и в Европе как ароматическая приправа. Вид С. flexuosus (D.C.) Stapf, интродуцированн в коллекции пряно – ароматических растений в 2010 году. Надземная часть растения, представленная листвой, имеет приятно – освежающий лимонный аромат с оттенком розы, благодаря эфирным маслам. Основными компонентами эфирного масла это цитраль и гераниол. Эфирное масло, содержащееся в надземной части растения обладает седативными, антидепресивными(4), антиоксидантными, антисептическими, болеутоляющими, противомикробными, бактерицидными, дезодорирующими, инсектициднными и противогрибковыми свойствами (5). В народной медицине стран, откуда родом лимонная трава используется в качестве тоника для кожи, подавляет и успокаивает мышечную боль, помогает при диспепсии, колитах, гастроэнтеритах и некоторых инфекционных заболеваниях (6). Израильскими учеными были открыты противораковые свойства у данного вида(7). Эфирное масло также используется в парфюмерии, косметологии. Широко применяется в восточной кухне в качестве приправы при приготовлении супов, карри, различных мясных и рыбных блюд, а также для ароматизации сладостей и прохладительных напитков. Декоративный вид растения позволяет использовать её для озеленения клумб, рабаток, парков Из первоначального семенного образца были получены растения, которые прошли несколько этапов отбора. В течение периода вегетации, растения лимонной травы удваивали количество стеблей (30 - 45), развивали мощные кусты, но так и не закончили онтогенетическое развития и не образовали семена, что замедляет процесс скрещивания и получения нового исходного материала. С целью преодоления этих затруднений, отобранные растения С. flexuosus (D.C.) Stapf, самые сильные и высокомасличные растения были перенесены в растильные вазоны для перезимовки в условиях теплицы. Растения лимонной травы не требовательны к условиям, зимуя при +100С и пониженной влажности. С увеличением светового дня отобранные растения «пошли» в рост и у них наступила фаза колошения и цветения. Таким образом, получены семена и будет продолжен процесс селекции. Эфирное масло адаптированного вида вербены лимонной (Verbena triphilla L'Her) а именно верминозиды и вербаскозиды обладает седативным, антисептическим, противоспазматическим, антисклеротическим, противосудорожным действием. 52

Были разработаны методы размножения и зимнего хранения этого ценного вида. Другой интродуцированный вид это Cardiospermum halicacabum L. семейство Сапиндовые (Sapindaceae) в условиях Р. Молдова травянистая однолетняя лиана, имеющая лекарственные, кулинарные и декоративные свойства. Фитостерины, содержащиеся в растении, имеют сходную с холестерином химическую структуру, способны проникать в мембраны клеток. Препараты из данного вида используют при хронических дерматозах, атопических дерматитах, кумулятивно - токсических контактных экземах. Обладает выраженным противоаллергическим эффектом. Стебли и листья съедобны и используются как зеленные овощи. Ocimum basilicum L.(базилик) был внедрен в культуру в качестве пряноароматического, лекарственного растения. Селекция Ocimum basilicum L. Lavandula angustifolia Mill., Polymnia sonchifolia Poepp. Foeniculum vulgare Mill. осуществлялась, используя метод индивидуального многократного отбора в исходной популяции. В результате селекционных работ 2004-2011гг были выведены и зарегистрированы в Государственный регистр, три сорта базилика. Сорт «Лэмыицэ» с лимонным ароматом для «лесных» и лекарственных чаев, «Фрунзэ верде» крупнолистный, салатного направления и «Пурпуриу» в качестве приправы для мяса и блюд из него. Эфирного масла в свежей массе немного от 0.1 – 0.6%, но с превосходным вкусом и приятным ароматом. В 2012 году были зарегистрированы еще два сорта – один полимнии – «Савоаре» и другой фенхеля – «Перен -1» Дальнейшая работа по улучшению и обогащению исходного селекционного материала базилика, физалиса, лаванды была основана на использование разнообразных методов и источников различного происхождения. После кастрации были получены формы с улучшенными свойствами. В этом материале были проведены групповой и индивидуальный отборы и определена их рекомбинативная способность. Среди отборов выделилась две формы базилика. Одна с компактным кустом, диаметром 17 23 см, высотой 32 - 34 см и множеством мелких зелено - пурпурных листьев(430-450 шт.), перечно – гвоздичным ароматом. Другая отобранная форма с крупным кустом, диаметром 55 - 60 см, высотой 65 – 70 см, имея 75 – 130 крупных, сильно гофрированных, бледно – зеленых листьев. Средний урожай за пять лет в производственном испытании, свежей массы составил 4.3 – 4.4 т/га для мелколистных и 8.3 – 8.6 т/га для крупнолистных форм. Эти формы базилика были зарегистрированы в Реестр сортов, «Крецишор» и «Опал-мини» с предназначением для использования в качестве свежих специй и на переработку (ароматизации вин, уксуса). Новый сорт лаванды имеет многостороннее значение: в парфюмерии, косметологии, пчеловодства (мед), является декоративным растением с многочисленными лекарственными свойствами. Урожай сырья составляет 7- 8 т / га, эфирных масел 107 кг/га, период вегетации до уборки 99-110 дней, сбор мёда 150-200 kg/га. Отселектированные за последние 6 лет сорта и перспективные формы всех 53

вышеописанных видов прошли производственное испытание и используются в качестве сырья в различных отраслях. Таким образом, целесообразное и умелое внедрение созданных сортов и перспективных пряно – ароматических трав в фармацевтике, пищевой и винодельческой промышленности способствует использованию местной сырьевой базы и рабочую силу, получить чистую в экологическом плане продукцию, разнообразить и улучшать структуру севооборотов основных культур, улучшить экологическую обстановку, внося свой вклад в устойчивое развитие современного растениеводства. Литература 1.Черенок Л.Г. Помидоры, перец, баклажаны, физалис (Приусадебный участок) Мн.: Сэр-Вит, 1997, стр.258 2. В.Ф. Пивоваров, П.Ф.Кононков, В.П.Никульшин. Овощи – новинки на Вашем столе, «Союз», Москва, 1995, стр.153 3. Тихонов М. П. Физалис, журнал «Россия молодая», №11-12, 1998, стр. 9293 4. Blanco MM, Costa CA, Freire AO, Santos JG, Costa M. Neurobehavioral effect of essential oil of Cymbopogon cytratus in mice, Phitomedicine, 16, 2009, p.265 5. Shadfd, O., Hanif, M.& Chaudhary, F.M. Antifunal activity by lemongrass oils. Pak.J. Sci. Ind. Res. 1992, p.246 – 249 6. Leite JR, Seabra Mde L, Maluf E, tn al. Farmacology of lemongrass (Cymbopogon cytratus Stapf.). J. Ethnopharmacol 17, 1986, p.75 -83 7. Dudai N, Weinstein Y, Krup M, Rabinski T, Ofir R., Cytral is a new inducer of caspase-3 in tumor cell lines, Planta med. 71, 2005, p.8 УДК 633.88: 631.527 БІОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ DRACOCEPHALUM MOLDAVICA В УМОВАХ ЕX-SITU Котюк Л.А., доцент; Швайка О.В., старший викладач Житомирський національний агроекологічний університет, kotyuk-la@ukr.net, olya_shwayka@mail.ru Ключові слова: Dracocephalum moldavica, інтродукція, ароматичні рослини. Змієголовник молдавський (Dracocephalum moldavica L.) – цінний інтродуцент, який має досить широкий спектр використання. Його цінність полягає у накопиченні ефірної олії, яка є незамінною сировиною для ароматизації парфумерно-косметичних виробів, харчових продуктів, має інсектицидні, фунгіцидні та бактерицидні властивості. З ефірної олії рослин отримують цитраль, який широко використовують у якості ароматизатора у харчовій та косметичних галузях [1–7]. Мета наших досліджень – вивчення біологічних особливостей D. moldavica за інтродукції в умовах Полісся України. 54

Інтродукційні дослідження здійснювали в Ботанічному саду Житомирського національного агроекологічного університету протягом 20082013 рр. Рослини вирощували на відкритій сонячній ділянці, в екологічно вирівняних умовах без застосування пестицидів. Догляд за рослинами протягом усіх років досліджень полягав у дво- триразовому розпушуванні міжрядь і видаленні бур’янів: у фазі 2–3 пар справжніх листків, 6–8 пар справжніх листків та на початку бутонізації. Змієголовник молдавський – це монокарпічна однорічна рослина родини Губоцвіті (Lamiaceae Lindl). Рослина має тонкий, стрижневий корінь. У фазу цвітіння довжина головного кореня 20-30 см, бічних – 10-15 см. Стебло 50-80 см у довжину з антоціановим забарвленням. Діаметр стебла в нижній частині складав 6 - 15 мм, у верхній – 1-2 мм. На стеблі супротивно розміщені 8–12 бічних пагонів першого порядку. Стебло D. moldavica на поперечному зрізі чотиригранне, пучкового типу, складається з покривної тканини, первинної кори і центрального циліндра. Грані злегка увігнуті, краї заокруглені. Центральний циліндр утворений 4 провідними колатеральними пучками, які тягнуться уздовж граней та 4 дрібних пучків, розміщених у проміжній зоні між гранями. Пучки колатеральні. Центральна частина стебла заповнена тонкостінними великими клітинами, у центральній частині – порожниста. Листки опушені, зелені. Листки низової, серединної і верхівкової формацій D. moldavica різняться за формою і розмірами. Розмір листкових пластинок верхівкової формації коливаються від 17,3 до 22,6 мм, а низової – від 35,12 до 62,30 мм. Листки низової і серединної формацій знаходяться на коротких черешках, супротивні, без прилистків, довгасто-ланцетні або довгастояйцеподібні з клиновидною основою, по краях тупозубчасті. Листки верхівкової формації (приквіткові) сидячі, ланцетні, пилчасті, при основі мають остисті зубці. Суцвіття D. moldavica китицеподібні, складаються зі зближених напівкільчаток з 6 квітками. Чашечка коротковолосиста, двогуба, має антоціанове забарвлення, 10-14 мм завдовжки. Верхня губа чашечки трилопатева, з яйцеподібними гострими зубцями, нижня двороздільна. Віночок квітки п’ятипелюстковий, яскраво-блакитний, зовні опушений, 20-25 мм завдовжки, довший за чашечку більш ніж удвічі, з вузькою при основі, а в зіві розширеною трубкою і двогубим відгином. Тичинок чотири, з них дві з довшими тичинковими нитками. Нитки тонкі, нижньою частиною прирослі до віночка, вгорі вільні, розсунуті, вигнуті усередину. Пиляки чотиригнізді, на нитковидних, дугоподібно вигнутих зв’язниках. Гінецей ценокарпний, утворений двома плодолистиками. Зав`язь верхня, чотиригнізда, розміщена на округлому ложі. Стовпчик ниткоподібний, вигнутий, трохи довший за верхню губу віночка, з дволопатевою приймочкою. Плоди змієголовника – ценобії, формують чотири замкнуті однонасінні фрагменти – ереми. Ереми довгасті, обернено-яйцеподібні, тригранні, з одного боку загострені, темно-бурі, з шорсткою поверхнею і білуватим рубчиком. Клітини абаксіальної поверхні епідерми більші за розмірами у порівнянні з адаксіальною. Продихи діацидні (навколопродихові клітини мають однаковий 55

розмір), багаточисельні, на абаксіальній поверхні – дрібніші, але у більшій кількості. Виростами епідерми D. moldavica є одноклітинні та багатоклітинні, прямі і коліноподібно зігнуті, конусоподібні та голівчасті трихоми і багатоклітинні пельтатні (щитоподібні) ефіроолійні залози. Ефіроолійні вмістилища D. moldavica розташовані на всіх надземних органах рослини, але їх розподіл є нерівномірним. У ході онтогенезу рослини D. moldavica відмічено наступні періоди розвитку: латентний, прегенеративний (віргінільний), генеративний, постгенеративний (сенільний) і шість вікових станів: насіння, проростки, ювенільний, іматурний, генеративний, відмираючий. Загальна тривалість життєвого циклу змієголовника молдавського в умовах інтродукції складала: у 2008 році 139 діб, у 2009 – 138, 2010 – 134, у 2011 – 140, у 2012 – 137, у 2013 – 142 доби (рис.3). Різна тривалість прегенеративного, генеративного і постгенеративного періодів упродовж років досліджень зумовлена коливаннями температурного режиму, вологості та кількості опадів. Урожайність надземної маси рослин D. moldavica у період цвітіння становила в середньому 24,7 т/га. Вихід ефірної олії складав від 0,78 до 1,50 % в перерахунку на абсолютно суху сировину. Вміст цитралю у пагонах рослин під час бутонізації становив 20,54, цвітіння – 48,55, плодоношення – 34,38 %. Таким чином, встановлено високий адаптивний потенціал інтродуцента D. moldavica в умовах Полісся України. Досліджувані рослини відзначились високою продуктивністю, формуванням вегетативних й репродуктивних органів, їх життєвий цикл тривав 134–142 доби. Література 1. Кораблева О. А. Полезные растения в Украине: от интродукции до использования / О. А. Кораблева, Д. Б. Рахметов. – К.: Фитосоциоцентр, 2012. – 171с. 2. Котюк Л. А. Морфологічні особливості Dracocephalum moldavica L. у зв’язку з інтродукцією у ботанічному саду ЖНАЕУ / Л. А. Котюк // Сучасна фітоморфологія. – Львів, 2013. – Т.4. – С. 293–297. 3. Котюк Л. А. Біохімічні особливості Dracocephalum moldavica L. у зв’язку з інтродукцією в умовах Полісся України. / Л. А. Котюк, О. М. Вергун, Д. Б. Рахметов // Экосистемы, их оптимизация и охрана. – Симферополь:ТНУ, 2012. – Вып.7. – С.159 – 166. 4. Котюк Л. А. Якісний і кількісний склад ефірної олії змієголовника молдавського (Dracocephalum moldavica L.) залежно від фенологічних особливостей та фаз розвитку / Л. А. Котюк // Фізіологія рослин і генетика. – 2014. – Т.46, № 6. – С.541–548. 5. Овечко С. В. Біологічні особливості і господарсько цінні ознаки Dracocephalum moldavica L. в умовах Нижнього Придніпров’я Херсонської області / С. В. Овечко. – Автореф. дис. … канд. біол. наук / 03.00.05 – ботаніка. – Ялта, 2003. – 20 с. 6. Работягов В. Д. Эфиромасличные и лекарственные растения, интродуцированные в Херсонской области (эколого-биологические особенности и хозяйственно ценные признаки) / В. Д. Работягов, Л. В. Свиденко, В. Н. Деревьянко, М. Ф. Бойко – Херсон: Айлант, 2003. – 288с. 7. Рахметов Д. Б. Нові кормові, пряносмакові та овочеві інтродуценти в Лісостепу і Поліссі України / Д. Б. Рахметов, Н. О. Стаднічук, О. А. Корабльова, Н. М. Смілянець, О. М. Скрипка Київ: Фітосоціоцентр, 2004. – 163 с. 56

УДК 582.681.46+633.88 АЗИМІНА ТРИЛОПАТЕВА (ASIMINA TRILOBA (L.) DUNAL) – НОВА ЛІКАРСЬКА РОСЛИНА ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Красовський В.В., директор, кандидат біологічних наук Хорольський ботанічний сад, horolbotsad@gmail.com Ключові слова: азиміна трилопатева, Лісостеп України, інтродукція, лікарські властивості. Питання збільшення видового складу рослин, плоди яких крім харчової цінності володіють і лікувально-профілактичними властивостями завжди є актуальним. До переліку інтродукованих видів у лісостеповій зоні України можна додати також азиміну трилопатеву (Asimina triloba (L.) Dunal), оскільки результати досліджень, що проводяться у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України та новоствореному Хорольському ботанічному саду суттєво доповнюють існуючі уявлення щодо можливості та доцільності культивування виду у цій агрокліматичній зоні. У м. Хоролі Полтавської обл. азиміна трилопатева досліджується з 2007 року. Рослини вирощені з насіння, яке заготовляли у містах Запоріжжі та Новій Каховці Херсонської обл. вступили у генеративну фазу розвитку у віці 7 років. Фенологічними спостереженнями встановили, що набрякання бруньок азиміни трилопатевої розпочинається з першої декади, а розпускання бутонів з третьої декади квітня. Цвітіння проходить з третьої декади квітня по другу декаду травня, причому цвітіння кожної окремої квітки триває від 8 до 16 днів. Виявили, що в окремі роки (2016р.) зав‫ۥ‬язь утворювалась переважно на додатково штучно запилених квітках, вагомим аргументом проведення якого була низька активність комах-запилювачів, спричинена хмарною, прохолодною та дощовою погодою. Тому запропоновано висоту крони дерев азиміни трилопатевої формувати і зокрема з врахуванням можливого комплексу ручих робіт по додатковому штучному запиленню квіток. Крім того у субтропіках, де знаходиться природний ареал виду, крони дерев азиміни трилопатевої, з притаманною їм крихкістю деревини та ламкістю багаторічних гілок, не потерпають від великого снігопаду чи сильної ожеледі, натомість такі небезпечні метеорологічні явища у Лісостепу України бувають майже щорічно і в окремі зими спричиняють розчахування крони дерев місцевих видів. Задля попередження зазначених ушкоджень ми запропонували один із можливих способів формування крони азиміни трилопатевої, спроможний завадити відчахуванню скелетних гілок від стовбура дерева [1]. Цвітіння (рис. 1) та плодоношення (рис. 2) азиміни трилопатевої у лісостеповій зоні України є важливим позитивним показником успішності інтродукції виду, а отримання повноцінного насіння має особливе значення в подальшому інтродукційному процесі, оскільки при цьому створюються можливості відбору більш стійких особин інтродукованих рослин за рахунок гібридизації.Плоди азиміни трилопатевої представляють собою крупні 57

багатонасінні ягоди масою до 450 г. Вони соковиті, солодкі, приємні на смак, мають лікувально-профілактичні властивості, заради плодів і здійснюється інтродукція та акліматизація виду у лісостепову зону України. За даними досліджень Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру у плодах азиміни трилопатевої міститься цукрів 16-22 %, в тім числі глюкози 1,88-10,58 %, фруктози 2,76-9,70 %, сахарози 6,9-18,05 %, вітаміну С 15,50-50,06 мг/100 г, сухих речовин 18,4-28,4 % [2]. Розгорнутий аналіз складу і вмісту біологічно активних речовин у плодах азиміни трилопатевої вирощеної у степовій зоні України (м. Нова Каховка) також дозволив зробити висновок про їх значну харчову та біологічну цінність[3].

Рис. 1. Цвітіння азиміни трилопатевої, м. Хорол, 2015 р.

Рис. 2. Плодоношення азиміни трилопатевої, м. Хорол, 2016 р.

Зосередження досліджень у ботанічних садах на створенні колекційного фонду азиміни трилопатевої, вивченні сезонних ритмів росту і розвитку, селекції рослин, вдосконаленні прийомів розмноження має істотне значення для виведення місцевих стійких сортів та поширення виду, принаймні, на присадибні земельні ділянки лісостепової зони України, що сприятиме вирішуванню такої винятково важливої проблеми як самозабезпечення населення цілющими плодами. Література 1. Красовський В.В. Споміб формування крони плодового дерева, запобігаючий відчахуванню скелетних гілок від стовбура дерева. Патент України на корисну модель № 102748; заявл. 11.08.2014; опубл. 25.11.2015, Бюл. №22. 2. Казас А. Н. Субтропические плодовые и орехоплодные культуры: научно-справочное издание / А. Н. Казас, Т. В. Литвинова, Л. Ф. Мязина [и др.] – Симферополь: ИТ «Ариаль», 2012. – 304 с. 3. Грабовецька О.А. Біоекологічні особливості азиміни трилопатевої (Asimina triloba (L.) Dunal) в умовах степу України / О. А. Грабовецька, В.М. Єжов // Садівництво. – 2015. – Вип. 69. – С. 35-42. 58

УДК 581.45/.46:582.689 АНАТОМІЧНА БУДОВА ЛИСТЯ І КВІТОК ПЕРВОЦВІТУ (ПРИМУЛИ) СКЕЛЬНОЇ (PRIMULA SAXATILIS КОMAR) Марчишин С.М.1, професор, завідувач кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою; Сіра Л.М.2, доцент кафедри ботаніки; Сініченко А.В.3, асистент кафедри організації та економіки фармації і технології ліків 1 ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», svitlanafarm@ukr.net 2 Національний фармацевтичний університет (М. Харків), lyudmilaseraya@yandex.ru 3 Івано-Франківський національний медичний університет, annasinichenko@ukr.net Ключові слова: примула скельна, листя, квітки, анатомічна будова. Первоцвіт або примула (Primula) — рід рослин родини первоцвіті (Primulaceae). Представники роду – багаторічні і однорічні трави. Квітки з п'ятьма пелюстками, правильної форми, бувають різних кольорів: білі, жовті, рожеві, бузкові. Листя утворюють прикореневу розетку [1-6]. Налічується близько 500-600 видів примул, одно- та дворічних, які віднесені до 37 секцій у залежності від їх місцезростання, форми квітки, суцвіття та листків. Висота цієї рослини від кількох сантиметрів до кількох дециметрів. У природній флорі рослини поширені переважно в помірних гірських, передгірних і рівнинних ландшафтах північної півкулі, 6 з них поширені в Україні, три занесено до Червоної книги України. Рід Primula один з найбільших серед квітниково-декоративних культур. В Англії та Голландії первоцвіти вирощують на присадибних ділянках і використовують як вітамінну рослину [4,6, 7-12]. Встановлено, що цінні лікувальні властивості має лише первоцвіт весняний, решта представників не досліджено, сьогодні вони застосовуються лише у квітникарстві. Тому базуючись на інформації про первоцвіт весняний та застосування представників роду Примула у народній медицині великий інтерес представляють інші представники роду, оскільки вони також можуть служити перспективним джерелом біологічно активних речовин. Зокрема, великий інтерес представляють культивовані види. Таким представником є первоцвіт скельний. Первоцвіт скельний (примула скельна) - Primula saxatilis Коmar, родина первоцвіті (Primulaceae), секція кортузоподібних примул (Corthusoides) родом з північного Китаю. Це багаторічна трав’яниста рослина висотою до 25 см, з коротким прямим кореневищем, прикореневою розеткою листя і тонкою, короткоопушеною квітковою стрілкою довжиною до 20 см. Листя черешкове довжиною 4-10 см. Листкова пластинка яскраво-зелена, шириною 3-6 см, мохнато опушена, серцеподібно-овальна, при основі виїмчаста, по краю глибоко і нерівномірно зубчаста. Черешок перевищує пластинці. Зонтик 3-12-ти квітковий, з ланцетними, волосистим приквітками. Іноді спостерігаються екземпляри з проліфікацією суцвіття – продовження його верхівкового росту і утворення вегетативного 59

олистяного пагону. Квітконіжки довгі, тонкі, опушені. Чашечка біля 7 мм завдовжки, вузька, трубчасто-келихоподібна, з вузьколанцетними лінійними зубцями. Віночок рожево-бузковий або червонувато-фіолетовий. Квітки зібрані по 3-12 у суцвіття на квітконосі висотою до 20 см. Трубка вдвічі довша за чашечку (12-14 мм), відгин лійко- або колосоподібний діаметром 1,5-3 см з п'ятьма виїмчастими частками. Тичинки приховані у віночку, розташовані супроти часток відгину. У довгостовпчикових квітках прикріплені до середньої частини трубки, а у короткостовпчикових – до верхньої. Гінецей з п'яти зрослих плодолистиків, лізикарпний. Зав'язь верхня, стовпчик короткий, з головчастою або сплощеною приймочкою. Коробочка довгаста, загострена, з притислими зубцями чашечки. Цвіте рясно протягом 30-35 днів, навіть у сильно затінених місцях. Рясно плодоносить, утворює масовий самосів [3]. У джерелах наукової літератури немає інформації про дослідження листя і квіток примули скельної, тому метою наших досліджень було вивчення анатомічної будови цих органів рослини і встановлення їх діагностичних ознак. Для дослідження було використано листя і квітки примули скельної, заготовлені під час цвітіння (травень-червень 2015 р.) рослин на території Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Виготовлення та дослідження мікропрепаратів здійснювали за загальноприйнятими методиками. Для мікроскопічних досліджень використовували висушену рослинну сировину, фіксовану в суміші спиртгліцерин-вода (1:1:1) [12], включаючи рідини тимчасових мікропрепаратів – розчини гліцерину та хлоралгідрату. Діагностичні мікроскопічні ознаки фіксували за допомогою мікроскопа Granum за збільшення ×40, ×100, ×400 разів. Фотознімки робили за допомогою фотоапарата Sony DSC-W80. Листя. Листкова пластинка тонка, дорсовентральної будови, рясно опушена. Нижня епідерма (рис. 1) з невеликою кількістю продихів аномоцитного типу, оточених 5-6 епідермальними клітинами. Вони мають тонкі, звивисті бічні стінки і зовнішні оболонки з тонким шаром кутикули. Над жилками (рис. 1) епідермальні клітини вузькі, прозенхімні, стиковані клиноподібними кінцями. Клітини верхньої епідерми (рис. 2) крупніші, їх бічні стінки менш звивисті або прямі. Епідерма по краю пластинки (рис. 1) рясніє багатоклітинними довгими однорядними волосками з розеткою тонкостінних клітин і багатоклітинною, трохи піднесеною підставкою. Клітини волоска циліндричні, довго зберігають живий вміст, мають тонкі оболонки, від чого серединні клітини легко спадаються. Верхівкова клітина у вигляді маленької зморшкуватої безбарвної голівки. У зрілих волосках голівка найчастіше обламується. Верхівка листкової пластинки увінчана не лише волосками, а й витягнутою циліндричною кінцівкою з великою округлою гідатодою (рис. 2).

Рис. 1. Нижня сторона і край листкової пластинки: 1 – нижня епідерма з продихами, 2 – епідерма над жилками, 3 – епідерма з волосками по краю пластинки Волоски і продихи піднесені над поверхнею. Продихи мають тонкостінні вузькі замикаючі клітини і велику повітроносну порожнину. Криючих волосків багато, вони типові для інших частин пагону. В залежності від стадії розвитку різняться довжиною, кількістю клітин, ступенем спадання клітин, наявністю або відсутністю верхівкової кулястої клітини. Первинна кора стебла без коленхіми, утворена 3-5 шаровою пухкою хлоренхімою і шаром крупноклітинної ендодерми. Осьовий циліндр пучкової будови, з багатошаровим кільцем перициклічної склеренхіми. Колатеральні провідні пучки (рис. 2) багаточисельні, невеликих розмірів, трикутної форми. Флоемна частина широка, ксилема клиноподібна, з щільно розміщеними тонкими вторинними судинами. Камбій остаточно диференційований. Серцевина складає найбільшу площу, в центрі частково руйнується. Клітини крупні, круглясті, пухко розміщені. Черешок (рис. 3). На поперечному зрізі обрис хвилясто-складчастий. Клітини епідерми вузько-прозенхімні, з незначно потовщеними оболонками. Трихоми представлені, як і на листковій пластинці, простими багатоклітинними волосками, в яких деякі клітини спадаються, та головчастими залозистими волосками з розвинутою ніжкою і овальною двоклітинною секретуючою голівкою. 61

Рис. 2. Верхня сторона і верхівка листкової пластинки: 1 – епідермальні клітини, 2 – криючі волоски, 3 – гідатода Субепідермальні клітини коленхіматозні, основна паренхіма великоклітинна, пухка. Оболонки клітин з прямими порами. Серед основної паренхіми зустрічаються великі округлі ідіобласти. Провідна система черешка, як і головної жилки, представлена одним великим пучком, оточеним одношаровою ендодермою, яка складається з вузько-овальних клітин, більша частина яких з жовтувато-брунатним секретом. Флоема багатошарова, окрім ситовидних трубок з клітинами-супутницями включає ідіобласти з безбарвним або жовтувато-брунатним вмістом. Ксилема променисто-судинна, розміщена підковоподібно. Склеренхіма розвинута у місці роз’єднання кільця ксилеми. Серединна частина черешка репрезентована секреторними ідіобластами і паренхімою, що крупнішає до центру і має потовщені целюлозні оболонки. Квітконосне стебло. Стебло (рис. 4, 5) циліндричне, на зрізах округлоовальне, з хвилястою поверхнею. Базисні клітини епідерми прозенхімні, вузькі, стикаються загостреними кінцями, вкриті шаром кутикули. 62

1 2

6 4

6 7

8 9 6 10

Рис. 3. Фрагменти черешка: 1 – епідерма з поверхні, 2 – прості волоски, 3 – залозисті волоски, 4 – коленхіматозна паренхіма, 5 – основна паренхіма, 6 – ідіобласти з секретом, 7 – ксилема, 8 – флоема, 9 – склеренхіма, 10 – ендодерма. 63

2 1

Рис. 4. Епідерма квітконоса: 1 – епідермальні клітини на поперечному зрізі та з поверхні, 2 – підведені продихи, 3 – криючі волоски.

3 4 5

Рис. 5. Поперечні зрізи стебла: 1 – серцевина, 2 – колатеральні пучки 3 – корова паренхіма, 4 – ендодерма, 5 – склеренхіма, 6 – флоема, 7 – ксилема.

2 3

Рис. 6. Фрагменти частин квітки: 1 – приквітка, 2 – зовнішня епідерма чашечки, 3 – внутрішня епідерма чашечки, 4 – епідерма трубки віночка, 5 – епідерма відгину віночка, 6 – криючі волоски приквітки і чашечки. Частини квітки. Приквіткові листочки і чашечка зовні опушені типовими для виду криючими волосками епідерми (рис. 6). Зовнішня епідерма чашечки з великими округлими продихами, базисні клітини з тонкими, звивистими оболонками. Внутрішня епідерма чашечки без продихів і волосків, клітини видовжені, прямостінні. Клітини епідерми трубки віночка видовжені, з тонкими, пористими оболонками. Зрідка зустрічаються продихи. Відгин віночка вкритий сосочкоподібною епідермою. На основі мікроскопічного аналізу встановлено основні діагностичні анатомічні ознаки листя та квіток примули скельної, які будуть використані при складанні проектів методик контролю якості (МКЯ) на нову лікарську сировину «Примули скельної листя» та «Примули скельної квітки». Література 1. Лікарські рослини: Енциклоп. довідник / Під ред. А. М. Гродзінського. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1989. – С. 326–328. 2. Довідник лікарських рослин. Первоцвіт весняний [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://proherbs.org.ua/view/325/ 3. Примула скальная — Рrimula saxatilis Komar. Энциклопедия декоративных садовых растений [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://flower.onego.ru/other/other/primul_c.html 66

4. Кирничишин О.Р. Хімічний склад первоцвіту весняного (Primula Veris L.) / О.Р. Кирничишин // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.14. – С. 59-64. 5. Перебойчук О.П. Перспективи використання представників роду Primula L. у квітникарстві лісостепу України / О.П. Перебойчук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2014. – Вип. 24.4. – С. 112-119. 6. Марчишин С.М. Анатомічна будова листя і квіток первоцвіту весняного (Primula Veris L.) / С.М. Марчишин, Л.Г. Шостак // Фармацевтичний журнал. – 2014. – № 6. – С. 69 – 76. 7. Вавилова Л. П. Примула: Научно-популярное издание. – М.: Армада-пресс, 2001. – 32 с. 8. Рябоконь А. А. Справочник лекарственных растений. – Харьков, 2005. – С. 201–202. 9. Сафонов М. М. Повний атлас лікарських рослин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – С. 176–177. 10. Веретенников А.В. Физиология растений с основами биохимии / А.В. Веретенников. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1987. – 256 с. 11. Меньшикова З.А. Энциклопедия лекарственных растений / З.А. Меньшикова, И.Б. Меньшикова, В.Б. Попова. – М. : Изд-во"Адонис", 2006. – 464 с. 12. Бавтутто Г. А. Практикум по анатомии растений: уч. пособие / Г.А. Бавтутто, Л.М. Ерей. – Минск: Новое издание, 2002. – 464 с. УДК 631.525:580.006:477.20 БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ AGRIMONIA EUPATORIA L. В УМОВАХ БОТАНІЧНОГО САДУ ІМ. АКАД. О.В. ФОМІНА Меньшова В.О., к.б.н., старший науковий співробітник, Березкіна В.І., к.б.н., старший науковий співробітник Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, berezkinavi@ukr.net Ключові слова: парило звичайне, Ботанічний сад, інтродукція, розмноження. Актуальним питанням сьогодення є пошук та вивчення перспективних лікарських рослин, сировина яких необхідна для створення нових лікарських препаратів. Природні ресурси лікарських рослин зменшуються в силу антропогенного, екологічного навантаження та безконтрольного використання. Пріоритетним напрямком збереження різноманіття рослинних ресурсів є інтродукція корисних рослин. Перспективною лікарською рослиною для фармацевтичної промисловості є Agrimonia eupatoria L. – парило звичайне. Росте парило звичайне у світлих лісах, на галявинах, на схилах, на узбіччі доріг по всій території України. A. eupatoria здавна використовується у вітчизняній народній медицині як гепатопротекторний, шлунковий, в’яжучий, сечогінний, жовчогінний, 67

кровоспинний засіб [1]. Різнобічні цілющі властивості A. eupatoria зумовлені вмістом біологічно активних речовин. У траві парила звичайного виявлено дубильні речовини, органічні кислоти, флавоноїди, стероїди, сапоніни, вітаміни, тритерпеноїди, катехіни [2]; у кореневищі і коренях встановлено вміст значної кількості дубильних речовин, кумаринів, незначної кількості сапонінів та алкалоїдів [3]. A. eupatoria досліджувалась у природних та штучних фітоценозах [4]. Об’єктом дослідження є представник родини Rosaceae Juss. Agrimonia eupatoria L. Дослідження проведено на експериментальній ділянці колекції лікарських рослин сектору інтродукції трав’янистих рослин Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Метою роботи було вивчення ритмів сезонного розвитку, особливостей розмноження, перспектив інтродукції Agrimonia eupatoria L. ex situ. Фенологічні спостереження проводили з використанням загальноприйнятої методики [5]. Дослідження насіннєвої продуктивності та особливостей насіннєвого розмноження здійснювали згідно з методичними рекомендаціями з насінництва інтродуцентів [6]. Успішність інтродукції вивчали за методикою В.М. Билова і Р.А. Карпісонової [7]. Agrimonia eupatoria L. - трав’янистий полікарпік. Кореневище міцне повзуче просте або розгалужене. Стебло 30-70 см заввишки, прямостояче, просте або трохи розгалужене. Стебло і черешки листків густо вкриті білуватими або рудуватими волосками Листки чергові, перервано непарноперисті, зісподу опушені. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані колосоподібною китицею на верхівці стебла, пелюстки жовті. Плід складається з 1-2 горішків, вміщених у гіпантій. Гіпантій дзвоникуватий, темно-коричневий, завдовжки 0,6-0,9 см, завширшки 0,5-0,7 см, густо волосистий, з гачковидно зігнутими шипиками. Вага 1000 насінин (з гіпантієм) 45-50 г. Початок вегетації A. eupatoria, формування нових листків спостерігається у другій декаді квітня, бутонізація – у третій декаді травня, початок цвітіння – третя декада червня, масове цвітіння – третя декада липня, закінчення цвітіння (квітують поодинокі квітки) – у серпні. Цвітіння відбувається в акропетальному порядку. Цвіте щорічно. Плодоношення у вересні. Вегетаційний період триває 180 - 190 днів і завершується у жовтні. В залежності від кліматичних умов початок і тривалість фенофаз досліджуваних рослин відхиляється на 7-14 діб в той чи інший бік. Осінний посів насіння A. eupatoria - третя декада жовтня – перша декада листопада. Весняний висів насіння - третя декада березня – перша декада квітня. Рослини краще розміщувати на освітлених ділянках. Росте A. eupatoria на будь яких грунтах, але перевагу віддає легким. На одному місці рослини ростуть до 4-6 років. Дослідження дозволяють виявити адаптаційні можливості Agrimonia eupatoria L., яка є перспективною для подальшого вивчення з метою введення її в широку культуру в Лісостепу та Поліссі України. 68

Література 1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. – К.: Олімп, 1992. – 544 с. 2. Мінарченко В.М. Лікарські судинні рослини України (медичне та ресурсне значення). – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 324 с. 3. Черпак О.М., Брицька В.С., Черпак М.О. Застосування фітозасобів підземних органів Agrimonia eupatoria L. направлених на вибіркове пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів при хронічних інфекціях // Agrobiodiversity for improving nutrition, health and life quality - 2015. – Part I. – Nitra: Slovak University of Agriculture. - P. 93-96. 4. Сивоглаз Л., Гулега Л., Калініна М. Agrimonia eupatoria L. у природних та штучних фітоценозах// Вісник КУ. Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. - К.: Київський ун-т, 2009. - Вип. 22-24. - С. 26-27. 5. Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР. М.: ГБС, 1975. - 27 с. 6. Методические указания по семеноведению интродуцентов. – М.: Наука, 1980. – 64 с. 7. Былов В.Н., Карписонова Р.А. Принципы создания и изучения коллекции малораспространённых декоративных многолетников // Бюл. Гл. ботан. сада АН СССР. – 1978. – Вып. 107. – С. 77-82. УДК 581. 522. 4: 908 (477.84) ПЕРСПЕКТИВИ РЕІНТРОДУКЦІЇ РІДКІСНИХ ВИДІВ РОСЛИН КРЕМЕНЕЦЬКИХ ГІР. Онук Л. Л., завідувач відділу фітосозології Чубата Т. В., науковий співробітник відділу фітосозології Кременецький ботанічний сад, kbs-fito@ukr.net Ключові слова: інтродукція, реінтродукція, рідкісні види, Кременецькі гори. Відновлення чисельності охоронюваних і господарсько-цінних дикорослих рослин шляхом створення штучних популяцій на даний час є необхідним компонентом робіт на виконання рішень Міжнародної Конвенції про збереження біорізноманіття та показує пряме поєднання методів збереження генофонду ex situ та in situ [1, 2]. Реінтродукція видів рослин включає в себе три послідовних етапи: інтродукційне дослідження видів, що підлягають реінтродукції, вивчення природних популяцій раритетних видів рослин та, власне, реінтродукція формування реінтродукційних популяцій у природних біотопах у відповідних еколого-ценотичних умовах у межах ареалу виду [1, 2]. Дослідження щодо формування реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин мають велике значення в системі наукових заходів з охорони фіторізноманіття [1, 2, 4-6]. Проведення таких робіт є необхідною складовою виконання Міжнародної конвенції збереження біорізноманітності, 69

прийнятої в Ріо-де-Жанейро (1992) та завдант «Международной программы ботанических садов по охране растений» [7]. Колекція рідкісних рослин Кременецького ботанічного саду нараховує 140 видів, серед яких представники Червоної книги України, Росії, Білорусі, а також рослини списку Бернської конвенції, Червоного Світового списку, Європейського Червоного списку, CITES [3,6]. За господарським використанням майже третина видів цієї групи рослин мають лікарське використання[ 4]. За результатами інтродукційних досліджень, виділено три групи рослин: малоперспективні – 1,4% від загальної кількості рослин представлених у колекції; перспективні – 29,3%; особливо перспективні – 69,3%. Наведене узагальнення яскраво демонструє те, що представники останніх двох груп мають високі показники щодо адаптивної здатності до умов колекції Кременецького ботанічного саду. Вони мають достатньо високі показники насінного та вегетативного розмноження, зберігають або перевищують лінійні розміри та габітус, притаманний їм у природних умовах, мало пошкоджуються шкідниками та уражуються хворобами, достатньо зимо- та морозостійкі. Схожість насіння рослин цих груп наближується до 100%. Близько 12% видів дають життєздатний самосів, окремі виходять за межі ділянки вирощування але залишаються у межах колекції. Чимало раритетних видів (46,4%) відновлюються вегетативно. Загальний стан розвитку особин цієї групи видів за габітусом перевищує природній на 55,7%, лише 2,1% видів розвиваються відчутно гірше ніж у природних умовах і не досягають розмірів властивих особинам природних популяцій. За стійкістю до хвороб і шкідників не більше 3%, від загальної кількості видів представлених у колекції зазнають значного ушкодження, тоді як решта майже не ушкоджуються. Результати інтродукційних досліджень та спостережень проведених упродовж 2007-2015рр., слугують основою для розробки рекомендацій з відтворення популяцій в умовах ex situ та in situ, їх можна використати для проведення технічних робіт з реінтродукції чи створення нових популяцій рідкісних видів в межак колишнього поширення, у т. ч. і тих, які скорочують свої площі внаслідок збору як лікарської сировини. Аналізуючи літературні дані, гербарні матеріали та результати геоботанічних обстежень у межах Кременецького горбогір’я, визначено види рослин, що потребують удосконалення методів охорони та активізації природоохоронних заходів – це відновлення популяцій змієголовнику Dracocephalum austriacum L. на гг. Дівочі скелі, Маслятин, Божа, Соколина; шавлії кременецької Salvia cremenecensis Bess. на гг. Маслятин, Страхова, Соколина; сонцецвіту сивого Helianthemum canum L. (Baumg.) на г. Страхова; цибулі прямої Allium strictum Schrad., горицвіту весняного Adonis vernalis L. та молочаю волинського Euphorbia volchynica Bess. на г. Маслятин; конюшини червонуватої Trifolium rubens L. на гг. Маслятин, Страхова, тощо. Відтворення популяцій рідкісних видів на територіях природо-заповідних об’єктів, у першу чергу, має наукове та охоронне значення. 70

Література 1. Глухов О.З. Реінтродукція раритетних видів флори південного сходу України / О.З. Глухов, В.В. Птиця; Донецький ботанічний сад НАН України. – Донецьк: Вид-во «Вебер» (Донецька філія), 2008. – 193 с. 2. Горбунов Ю.И. Методические рекомендации по реинтродукции редких и исчезающих видов растений (для ботанических садов) / [ Ю.И. Горбунов, Д.С. Дзыбов, З.Е. Кузьмин, Н.А.Смирнов]. – Тула: Гриф и К, 2008. – 56 с. 3. Ліснічук А. М. Інтродукційні дослідження рідкісних видів рослин у Кременецькому ботанічному саду / Ліснічук А. М., Онук Л. Л., Чубата Т. В. // Інтродукція рослин. – 2015. – 3(67). – С. 3-10. 4. Мінарченко В.М. Державний кадастр рослинного світу// Збереження і стале використання біорізноманіття України : стан, перспективи та заходи вдосконалення.– К.: Фітосоціоцентр, 2003.– С. 193-194. 5. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха. – К.: глобалконсалтинг, 2009. – 900 с. 6. Червоний список МСОП, 2013/2:http://www.iucnredlist.org/ 7. Черевченко Т.М. Роль ботанічних садів України в збереженні та збагаченні рослинного різноманіття / Т.М. Черевченко // Вісник Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. – 2009. – Вип. 19 – 21. – С. 10 – 11. УДК 631.524:582.796:636.086.3(477) ІНТРОДУКЦІЯ НОВИХ ТА МАЛОПОШИРЕНИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В УКРАЇНІ Рахметов Д.Б., доктор с.-г. наук, Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка НАН України, jamal_r@bigmir.net, Каленська С.М., доктор с.-г. наук, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Рахметова С.О., молодший науковий співробітник, Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка НАН України, Ключові слова: інтродукція, лікарські рослини, генофонд, збереження та збагачення, важливі властивості рослин. У контексті розвитку людства на сьогодні актуальним стало використання продуктів харчування, насамперед лікарських засобів природного походження. Розвиток наукової офіцинальної медицини безпосередньо пов’язано з глибоким вивченням та застосуванням діючих речовин рослинного походження. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я близько 80% населення світу застосовують лікарські рослини для лікування різних захворювань. До таких рослин відносяться близько 1200 видів [1]. У 2008 році під егідою FairWild Foundation, BfN, TRAFFIC (контроль і регулювання міжнародної торгівлі), WWF (сприяння розвитку освіти і регулювання виробництва і споживання), IUCN, SIPPO (Швейцарська програма 71

заохочення імпорту) був створений Міжнародний стандарт для збирання дикорослих лікарських та ароматичних рослин (ISSC-MAP), який враховує біологічні ресурси та можливості зі забезпеченням самовідновлення. У Європі використовується близько 1500 видів лікарських рослин, з них 1200-1300 видів з природного середовища. Лікарські рослини є важливою складовою науково-дослідних розробок у фармацевтичній, харчовій і косметичній галузях у всіх країнах Європи. За даними ВООЗ, фітопрепарати сьогодні представляють собою ринок в $ 60 млрд. Досить широко вони використовуються у Німеччині, Франції, США, Італії, Індії (25-50%). На сучасному українському фармацевтичному ринку вміст фітопрепаратів широкого спектру лікувально-профілактичної дії в середньому складає понад 45%. Лише близько 200 видів рослин флори України використовує офіцинальна медицина. Майже в два рази більше видів, вона використовує в якості сировинної бази для гомеопатичних препаратів; у значних обсягах (понад 10 т) щорічно заготовляють сировину 20-30 видів дикорослих лікарських рослин [2]. За різними даними у природній флорі України зростають близько 1500 видів рослин, які мають лікарські властивості [3]. У всебічному вивченні біолого-морфологічних, біохімічних особливостей, розробки методів розмноження рослин та культивування, збереження, збагачення і охорони різноманіття рідкісних лікарських рослин, проведенні біотехнологічних та селекційних досліджень, визначенні адаптаційного потенціалу і підтриманні сортового різноманіття, розробки методик сортовипробування нових, малопоширених рослин важлива роль належить ботанічним садам та дендропаркам України. На сьогодні базові колекції цих установ та окремих науково-дослідних інститутів НААНУ нараховують близько 1000 видів лікарських рослин, які інтродуковані з природної флори України та інорайонних флор. Проте з них широко використовуються близько 150 видів рослин. Промислове вирощування налагоджено понад 50 видів. В Україні на сьогодні до Державного реєстру сортів рослин занесено близько 30 сортів лікарських культур [4]. Серед них лідирують сорти Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААН (понад 20 сортів). Виходячи з того, що попит населення на лікарські засоби рослинного походження з кожним днем зростає, а природні запаси більшості видів частково або повністю вичерпані, то єдиний можливий шлях забезпечення необхідною кількістю сировини є культивування найбільш затребуваних лікарських рослин. Предметом дослідження є лікарські рослини. Об’єктом дослідження є інтродукція, збереження, вирощування та використання нових та малопоширених рослин з цінними лікувальними властивостями. Хімічні аналізи проводили в біохімічній лабораторії відділу культурної флори НБС ім. М.М.Гришка. 72

Інтродукція рослин розглядається як важливий фактор збагачення рослинних ресурсів в цілому, та збільшення різноманіття культивованих лікарських рослин зокрема [5]. Результати історичного аналізу свідчать про те, що саме інтродукція та селекція лікарських рослин стала одним із важливих завдань прототипів сьогоднішніх ботанічних садів – «аптекарських огородів». Завдяки цьому в Україні протягом майже близько століття сформувалося потужний осередок з інтродукції, селекції, культивування і використання фітосировини лікарських рослин. В цьому плані важлива роль належить станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААНУ [6]. Стійкість культурфітоценозів, як і будь-якої біосистеми, значною мірою визначається біорізноманіттям їх компонентів. Введення в культуру нових видів лікарських рослин дозволяє значно підвищувати загальну продуктивність агроекосистем, більш повно використовувати біологічний потенціал рослин та кліматичні ресурси Землі [7]. Збереження, збагачення видового різноманіття та ефективного використання генофонду лікарських рослин має як важливе теоретичне, так і практичне значення. в цьому плані на велику увагу заслуговує робота, яку очолював академік м.і.вавилов. величезна кількість видів, форм, сортів, гібридів лікарських та інших рослин, які були зібрані із різних континентів та зон, стали важливою базою та поштовхом розвитку лікарського рослинництва. Важливий науковий та практичний інтерес становить вивчення потенційних можливостей нових інтродуцентів і визначення місця їх в культурі. Саме на це спрямована науково-дослідна робота, яка виконується у Національному ботанічному саду ім.М.М.Гришка. За багаторічний період створено унікальні колекції корисних рослин (понад 1800 таксонів), які включені до переліку об’єктів, що становлять Національне надбання (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 р. № 59-р; Розпорядження Президії НАН України від 10.02.2015 № 73). Серед них близько 500 таксонів мають лікарське значення. Цей генофонд протягом багаторічного періоду слугує базою для створення нових та збагачення функціонуючих колекцій лікарських рослин в наукових і навчальних установах в Україні та за її межами. На сьогодні відділ культурної флори НБС є важливим науковим і практичним центром у галузі інтродукції і акліматизації рослин, селекції і впровадження нових культур у виробництво з метою ефективного використання рослинних ресурсів, збагачення видового різноманіття, підвищення стійкості і продуктивності культурфітоценозів. На базі цього генофонду створено колекцію лікарських рослин на науково дослідної базі кафедри рослинництва в Національному університеті біоресурсів і природокористування. Загальна кількість таксонів лікарських рослин становить понад 50 видів. Проводяться спільні дослідження з вивчення біолого-екологічних особливостей, продуктивного потенціалу лікарських рослин та розробки основних елементів технології їх вирощування і використання фітосировини. Ця колекція також є важливою базою для 73

проведення навчання студентів, які спеціалізуються по технології вирощування та заготівлі лікарських рослин. За результатами багаторічних досліджень опрацьовано теоретичні передумови інтродукції перспективних одно- та багаторічних видів корисних рослин з важливими лікарськими властивостями родин Asteraseae, Poligonaceae, Boraginaceae, Apiaceae, Lamiaceae, Malvaceae, Fabaceae, Amaranthaceae, Brassicaceae та класифікацію корисних інтродуцентів за біолого-екологічними особливостями. В даний час всебічні інтродукційні та селекційні дослідження проводяться з перспективними лікарськими рослинами, такими як: Rhaponticum corthamoides Willd., Galega officinalis L., Sideritis taurica Steph, Stevia rebaudiana Bertoni., Silybum marianum (L.) Gaertn., Symphytum officinale L., S. asperum Lepech., Glycirrhis glabra L., Lavatera thuringiaca L., Malva sylvestris L., Marrubium vulgare L., Nepeta cataria var citriodora L., Melissa officinalis L. і видами родів Astragalus, Desmodium, Artemisia, Monarda, Lophanthus, Salvia, Dracocephalum, Hyssopus. Можна з упевненістю стверджувати, що між етапами – інтродукція і введення в культуру будь-якого нового виду лікарських рослин, обов'язково повинна бути селекція. Інакше кажучи, роботу необхідно вести за повною схемою, комплексно – починаючи від мобілізації і вивчення нових видів (зразків), добору цінних лікарських інтродуцентів за основними критеріями впровадження, визначення місця їх в культурфітоценозах, розробка основних методів розмноження та елементів технології вирощування, створення вихідного матеріалу шляхом селекції, через селекцію, одержання нових форм і гібридів, сортозразків, розробка методик з проведення експертизи сортів на відмінність, однорідність та стабільність, потім сортовипробування їх і первинне розмноження. Серед малопоширених лікарських рослин особливої уваги заслуговують представники родини Malvaceaе, яких в колекціях відділу налічується понад 30 таксонів. З середини 80-х років минулого століття проводиться інтродукційна та селекційна робота з видами мальвових. Всебічно вивчено біолого-екологічні особливості, продуктивний потенціал та розроблені основні елементи технології культивування одно- та багаторічних рослин родини Malvaceaе. Серед представників родини Malvaceaе лікарськими властивостями відзначаються із багаторічних інтродуцентів Lavatera thuringiaca L., Althaea officinalis L., з однорічних – Malva sylvestris L., Malva crispa L. В листках, квітках рослин містяться вітамін С, каротин, дубильні речовини, вуглеводи (2,5%), алкалоїди, в тому числі холін (0,07%).В корінні, як і у всіх інших органах міститься 7,7-8,2% слизистих речовин та вуглеводи. В плодах є алкалоїди, а в насінні – 10-18% олії. В незрілому насінні та стеблах містяться жирні кислоти: мальвова 3,7-4,5%, стеркулова 2,5-4,9% та дигідростеркулова. Відвар коріння, надземної частини використовують як пом’якшуючий, відхаркувальний і протизапальний засіб. До важливих рослин з багатофункціональним значенням належать представники роду Lophanthus з цінним хімічним складом, що обумовлює його 74

використання на лікарські цілі. Насіння і рослини застосовують у народній та офіцинальній медицині для лікування і профілактики різних захворювань. Завдяки багатому компонентному складу з лофанту виготовляють препарати для зміцнення імунної системи, лікування бронхів, респіраторно-вірусних захворювань, грибкових інфекцій. Вперше в Україні встановлено біологічні, екологічні, морфологічні особливості рослин, накопичення у фітосировині основних біологічно активних речовин, продуктивний потенціал різних за географічним походженням популяцій Marrubium vulgare та оцінено успішність їх інтродукції на лікарські цілі [8]. У Національному ботанічному саду ім. М.М.Гришка НАН України та в умовах Житомирського Полісся протягом багаторічного періоду проводиться всебічна інтродукційна та селекційна робота з цінною лікарською рослиною Rhaponticum carthamoides (Asteraceae). Екстракти з коренів і кореневищ рослин мають широкий спектр біологічної активності, в тому числі адаптогенний, антиоксидантний, кардіопротекторний, імуномоделюючий, антигіперглікемічний і антимікробний ефект. Специфічними БАР кореневищ з коренями є екдистероїди – представники класу фітоекдистероїдів. Останнім часом для одержання більш високого вмісту екдистероїдів проводяться роботи з культури тканин. Було отримано трансформовані корені рослин і оцінено їх фітохімічні профілі. Фітоекдистероїди екдистену за дією на організм тварин схожі на стероїдні анаболічні препарати, але мають відмінні риси [9]. Рапонтикум сафлоровидний відрізняється цінним хімічним складом, особливо високим вмістом протеїну та вітамінів. У період технічної стиглості в надземній масі міститься від 14 до 25% протеїну, 7-13 – золи, 70-110 мг% – каротину, 500-1200 мг%– аскорбінової кислоти. Перетравність поживних речовин становить: протеїну – 82%, БЕР – 91, клітковини – 82, ліпідів – 55% [10]. У багатьох країнах світу, особливо в Японії, Канаді, Бразилії активно проводяться дослідження з метою пошуку природних, низькокалорійних підсолоджувачів рослинного походження, не шкідливих для людини, які можна було б використовувати в харчовій промисловості. В рослинах Hemsleya macrosperma C. Y. Wu, Lippia dulcis Trevir. та видах роду Momordica виявили ряд солодких речовин, але використання їх у комерційних цілях неможливе через складність технології вирощування чи наявність у них ще й токсичних сполук [11]. Особливу увагу заслуговує стевія (Stevia rebaudiana Bertoni.), багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових – Asteraceae. Вона добре відома як цінна лікарська та харчова рослина. Є перспективним інтродуцентом для введення в широку культуру та комплексного використання в Україні. У НБС ім.М.М. Гришка НАН України проводяться всебічні інтродукційні, селекційні та біотехнологічні дослідження Stevia rebaudiana. Створено понад 20 форм, які вирізняються морфолого-біологічними особливостями, біохімічним складом і продуктивним потенціалом. Шляхом селекційних методів ми вивели 75

ранньо-, середньо- та пізньостиглі форми рослин, які здатні забезпечувати насінне розмноження в умовах північної частини України у відкритому ґрунті. Розроблена методика проведення експертизи сортів Stevia rebaudiana на відмінність, однорідність та стабільність. Стевія має лікувально-профілактичну дію при цукровому діабеті, порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту, ожирінні, атеросклерозі. Таким чином, ботанічні сади поряд з іншими науково-дослідними установами в Україні відіграють важливу роль в інтродукції, акліматизації, селекції лікарських рослин. Поряд із створенням цільових колекцій виконується важлива робота зі збереження різноманіття, вивчення біологічних, екологічних, біохімічних особливостей рослин, розробки основ культивування і використання фітосировини нових та малопоширених лікарських рослин. Для розвитку лікарського рослинництва важливе значення має підготовка відповідних фахівців у вищих учбових закладах аграрного спрямування. Література 1 Значение растений в жизни человека. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.botanik-learn.ru/znachenie-rasteniy-v-zhizni-cheloveka 2 Сучасний стан та перспективи використання лікарських рослин. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.intranet. tdmu.edu.ua/.... 3 Мінарченко В.М. Лікарські судинні рослини України (медичне та ресурсне значення). – К. : Фітосоціоцентр, 2005. – 324 с. 4 Державний реєстр сортів придатних для поширення в Україні у 2015 р. (реєстр є чинним станом на 14.01.2015) / Держ. ветерин. та фітосаніт. служба України. – К., 2015. – URL :http://vet.gov.ua/sites /default/files/ ReestrEU-2015-01-14a.pdf. 5 Интродуцированные лекарственные растения /Сикура И.И., Антонюк Н.Е., Пироженко А.А. и др. – К. : Наук.думка, 1983. – 152 с. 6 Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания : научное издание / А.Т. Горбань, С.С. Горлачева, В.П. Кривуненко – Полтава : Верстка, 2004. – 230 с. 7 Рахметов Д.Б. Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин в Україні / Рахметов Д.Б. – К.: Аграр Медіа Груп, 2011. – 398 с. 8 Деркач В. О. Біологічні особливості і перспективи використання Marrubium vulgare L. в умовах у Лівобережному Лісостепу України //Автор.дис…. канд. біол. наук зі спец. 03.00.05 – ботаніка. – НБС ім.М.М.Гришка НАН України, 2016. – 23 с. 9 Попова Н.В. Рапонтикум сафлоровидный. / Н.В. Попова – 2013. – [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1043/rapontikum-saflorovidnij 10 Рахметов Д.Б., Тітова О.Т., Рахметова С.О. Rhaponticum carthamoides Willd – цінний лікарський інтродуцент в Україні / Д.Б. Рахметов, О.Т. Тітова, С.О. Рахметов : Зб. науков праць ІХ між народ. міждисц. наук.-прак. конф. за ред. проф.. Т.М.Ганича «Сучасні аспекти збереження здоровя людини». – Ужгород. – 2016. – C. 361-365. 11 Рахметов Д.Б. Інтродукція рослин Stevia rebaudiana Bertoni в Hаціональному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України /Д.Б. Рахметов, Н.Я.Левчик, Л.М.Шпак, В.П.Грахов, О.М.Бойко, А.В.Любінська, С.О.Рахметова, В.М.Завгородній //Інтродукція рослин, 2016. – №1. – С. 3-17. 76

УДК: 631.53.027 ИНТРОДУКЦИЯ ECHINACEA PURPUREA (L.) MOENCH В РЕСПУБЛИКЕ БАШКОРТОСТАН Реут А.А., кандидат биол. наук, старший научный сотрудник Миронова Л.Н., кандидат с.-х. наук, заведующая лабораторией ФГБУН Ботанический сад-институт УНЦ РАН, Уфа, Россия, cvetok.79@mail.ru Ключевые слова: Echinacea purpurea (L.) Moench, регуляторы роста растений, всхожесть семян, морфометрические параметры. Asteraceae Dumort. является крупнейшим семейством цветковых растений, оно включает около 1400 родов и 24000-28000 видов, что составляет 9-13% от флоры разных регионов. Многие виды семейства Asteraceae являются ценными декоративными, лекарственными, кормовыми, медоносными, эфирномасличными растениями. Одним из наиболее перспективных интродуцируемых лекарственных растений данного семейства является Echinacea purpurea (L.) Moench, обладающая ярко выраженным иммуностимулирующим действием на организм человека. Благодаря богатому содержанию разнообразных биологически активных веществ эхинацея пурпурная обладает рядом ценных уникальных лечебных свойств. Известно более 70 препаратов, созданных на основе данного интродуцента, применяемых в качестве противовоспалительных и антибактериальных средств, стимулирующих иммунитет и устойчивость к инфекционным заболеваниям. Эхинацея повышает жизненный тонус при физическом и умственном переутомлении, используется при лечении диабета, полиартрита, острого тонзиллита, кожных, гинекологических, урологических и других заболеваниях [1]. Активное использование Echinacea purpurea в фармакологии и отсутствие естественных мест произрастания данного растения на территории нашей страны способствовало значительному расширению площадей ее возделывания. Основной проблемой при производственном выращивании эхинацеи пурпурной является низкая полевая всхожесть семян (20–40%) [3]. В производственных условиях Башкирского Предуралья хозяйства, впервые осваивающие эту культуру, нередко получают только единичные всходы, что приводит производителей к рассадному выращиванию эхинацеи пурпурной, как единственно возможному. Низкая всхожесть семян Echinacea purpurea не связана с периодом покоя, который у семян эхинацеи пурпурной отсутствует. Это подтверждают как высокая лабораторная всхожесть семян, так и исследования, в которых известный прием прерывания покоя семян – стратификация не приводила к повышению полевой всхожести [2]. По данным многих авторов, на всхожесть семян оказывают влияние различные факторы, в том числе регуляторы роста растений [4]. Целью работы было выявление способа повышения качества семенного материала Echinacea purpurea. В задачи опыта входило исследование влияния регуляторов роста растений на всхожесть семян, рост и развитие растений при интродукции в лесостепной зоне Башкирского Предуралья. 77

Исследования проводили в 2015 году на базе Ботанического садаинститута Уфимского научного центра РАН. Объектом исследования является Echinacea purpurea (L.) Moench. Семена были получены по Международному обменному фонду из ботанического сада г. Екатеринбурга. Весной 2015 года (третья декада марта) семена высевали в посадочные ящики в условиях защищенного грунта (производственная теплица). Предпосевную обработку семян проводили путем их замачивания в растворах РРР при комнатной температуре по следующей схеме: 1) Biodux (действующее вещество - арахидоновая кислота, 0,3 г/л); норма расхода – 1,0 мл на 10 л воды, замачивание семян на 5 часов; 2) Эпин (д.в. - 24-эпибрассинолид, 0,025 г/л); норма расхода – 4 капли на 100 мл воды, замачивание на 8 часов; 3) Домоцвет (д.в. - гидроксикоричные кислоты, 0,05г/л); норма расхода – 0,1 мл на 1 л воды, замачивание на 6 часов; 4) контроль (водопроводная вода). Для каждого варианта опыта отбиралось по 30 шт. семян. Посев производили строчками в ящики, располагая их через 5 см. Глубина заделки семян 1-2 см. В качестве контроля высевали семена, не подвергавшиеся предпосевной обработке стимуляторами роста. Через месяц по каждому варианту определяли всхожесть семян. К концу вегетационного сезона у 20 сеянцев каждого таксона измеряли высоту растений, длину корней, длину, ширину и количество листьев, количество стеблей. В результате опытов выявлено, что под действием РРР у исследуемого вида начало прорастания семян было на 2-3 дня раньше, чем в контрольном варианте. На показатель всхожесть семян эхинацеи пурпурной регуляторы роста оказали положительное влияние. Наиболее эффективными препаратами оказались Домоцвет и Эпин. Они увеличили процент всхожести в 1,3-1,6 раза. Таблица Обработка семян Echinacea purpurea регуляторами роста растений Параметры Варианты опыта контроль Biodux Эпин Домоцвет Echinacea purpurea Начало прорастания, день 14-15 11-12 10-11 12-13 Всхожесть семян, % 12 12 15 20 Высота растения, см 29,0±0,8 32,0±0,9 36,0±1,1 34,0±0,9 Длина корней, см 11,0±0,3 11,5±0,3 14,0±0,4 14,0±0,4 Длина листьев, см 11,0±0,3 14,0±0,4 14,0±0,4 13,5±0,4 Ширина листьев, мм 60,0±1,8 72,0±2,2 85,0±2,5 80,0±2,4 Количество стеблей. шт. 1 1 1 1 Количество листьев, шт. 7 8 11 7 Анализ изменений морфометрических параметров исследуемых растений показал, что под действием регуляторов роста увеличиваются такие изученные параметры, как высота растений (максимальное увеличение параметра – в 1,3 78

раза при применении препарата Эпин), длина корней (в 1,3 раза при использовании препаратов Эпин и Домоцвет), длина листьев (в 1,3 раза при использовании препаратов Эпин и Biodux), ширина листьев (в 1,4 раза при использовании препарата Эпин), количество листьев (в 1,6 раза при использовании препарата Эпин) (табл.). Для изученного культивара Echinacea purpurea наиболее эффективными регуляторами роста являются Домоцвет для всхожести семян, Эпин - для увеличения большинства морфометрических параметров. Таким образом, в результате сравнительного изучения влияния современных регуляторов роста растений (Biodux, Эпин, Домоцвет) на всхожесть семян, рост и развитие сеянцев Echinacea purpurea достоверно установлено влияние РРР в условиях защищенного грунта. Для изученного культивара наиболее эффективным препаратом, увеличивающим всхожесть семян, является Домоцвет (процент всхожести увеличился в 1,6 раза). Регулятор роста Эпин положительно повлиял на изменение таких параметров как высота растений, длина корней, длина листьев, ширина листьев, количество листьев (максимальное увеличение параметров – в 1,3-1,6 раза). Литература 1. Алехин А.А., Комир З.З. Интродукция видов рода эхинацея в ботаническом саду Харьковского госуниверситета // Изучение и использование эхинацеи: мат-лы науч. конф. - Полтава: Верстка, 1998. - С. 7-9. 2. Егошина Т.Л., Помелова Е.В., Родыгина А.Н. Влияние условий проращивания на всхожесть семянок эхинацеи пурпурной (Echinacea purpurea (L.) Moench) // С эхинацеей в третье тысячелетие. - Полтава: Terra, 2003. - С. 4044. 3. Костылев Д.А. Обработка семян эхинацеи пурпурной микроэлементами // Вестник БГАУ. - 2012. - № 4. - С. 6-8. 4. Реут А.А., Миронова Л.Н. Некоторые результаты использования регуляторов роста в цветоводстве // Цветоводство: традиции и современность: мат-лы VI Междунар. науч. конф. – Волгоград: Издательский дом «Белгород», 2013. - С. 388-391. УДК 635.977:582.736 ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ПЕРІОДУ ІНТРОДУКЦІЇ ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВОГО (GINKGO BILOBA L.) НА ПОЛТАВЩИНІ Самородов В.М., доцент кафедри екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування Полтавської державної аграрної академії, kaf.ekol.pdaa@mail.ru, Байрак О.М., д.б.н., професор, завідувач кафедри заповідної справи Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, elena-bayrak@mail. ru Ключові слова: гінкго дволопатеве, інтродукція, заповідні парки, Полтавська область.

В Україні релікт третинного періоду гінкго дволопатевий – листопадне дводомне дерево, екзот із відділу Pinophyta, занесений до Міжнародної Червоної книги, вперше був інтродукований у 1809 р., на Полтавщині – у 1894 р. [4]. Протягом останніх 50 років рослина набуває поширення завдяки цілеспрямованій праці багатьох поколінь ботаніків, паркобудівників та пересічних громадян. Активно цей вид культивується в ботанічних садах і парках, особливо із 2001 р. [1]. Інтродукція гінкго на Полтавщині обіймає три періоди: перший – із 1894 по 1974 р., другий – із 1975 по 2000 р., третій (сучасний) – із 2001 р. і донині. Ця найстаріша рослина нашої планети (палеонтологічні залишки якої датуються 200 млн. років) має поліфункціональне використання. Проте, головним його напрямом є медичний. Лікарська сировина використовується для виготовлення екстрактів, настоянок, таблеток, різних зборів [3]. Адже усі вони у своїй основі мають специфічні речовини, притаманні лише гінкговим. Ці сполуки сприяють поліпшенню мозкового кровообігу, підвищують стійкість клітин мозку проти гіпоксії, запобігають тромбоутворенню, знижують в’язкість крові, мають протизапальну та протиалергічну дію [3]. Не виключено й те, що такій різнобічній дії лікарських форм гінкго сприяють специфічні білки – лектини. Вперше в Україні їх було виділено з рослинної сировини усіх надземних частин рослин гінкго різного віку та статі науковцями Полтавської державної аграрної академії Самородовим В.М. та Чеботарьовою Л.В. у 2013 р. [5]. Відомості про поширення гінкго дволопатевого наведені у публікаціях полтавських ботаніків, які займаються інтродукцією цієї рослини та вивченням її біології (Самородов, 2015; Самородов, Чеботарева, 2013; Байрак, Самородов, 2012 та ін.) [1, 2, 4]. Результати інтродукції Ginkgo biloba L. упродовж перших двох періодів наведені у публікації Самородова В.М. [4]. Вони свідчать про досить високу екологічну пластичність цього виду, перспективність його масового розведення. Це буде сприяти більш широкому використанню гінкго в паркобудівництві, озелененні та лікарському рослинництві. Встановлено, що у перший період інтродукції на теренах Полтавщини росло лише шість дерев гінкго – п’ять у Полтаві та одне в Устимівському дендропарку. Упродовж другого періоду було висаджено понад 50 особин гінкго у багатьох парках і дендраріях Полтавської області. Слід відмітити, що за цей час дерева гінкго досягли репродуктивної фази і тим самим забезпечили проведення експерименту на сучасному етапі з вирощування рослин із насіння. За останні 10 років в області намітилась позитивна і стала тенденція зростання кількості дерев гінкго. Відомості про результати третього періоду його інтродукції наведено у таблиці.

Таблиця – Результати третього періоду інтродукції гінкго дволопатевого у парки Полтавської області (2001–2015 рр.) Назва парку Рік Кількість Установа, Річний Кількість інтродукції саджанців з якої приріст, рослин завезено см станом саджанці на 2016 р. Березоворудськи 2008 3 НБС 5–15 1 й ППСПМ* Криворудський 2009, 2012, 2 НБС 7 ППСПМ 2016 1 4 Дендропарк 2012 4 Вирощені до 5 4 «Лікарський із насіння сад» (арборетум) Устимівський 2012 20 Вирощені 5–7 2 дендропарк із насіння (із 1983 (розсадник) полтавськ р.) ої репродукц ії Дендропарк 2007 1 НБС 5–15 1 Лубенського лісотехнічного коледжу Дендропарк 2006 1 НБС 25–80 3 «Івушка» 2007 2 Дендропарк 2003 2 НБС 10–40 2 «Зоряний» Дендропарк 2012, 1 НБС 20–40 4 санаторію імені 2016 3 ПАК, М.В. Гоголя вирощені з насіння полтавськ ої репродукц ії * Скорочення: ППСПМ – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, НБС – національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України, ПАК – Полтавський аграрно-економічний коледж ПДАА. Найпершими у 2003 р. були інтродуковані два дерева на території новоствореного дендропарку «Зоряний» (на той час колишній біостаціонар 81

імені А.П. Каришина Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, південь Кобеляцького р-ну). Нині два дерева віком 15 років до 4 м заввишки мають добре розгалужену крону, характеризуються середнім приростом пагонів. У 2006 р. в ході розбудови нового дендропарку «Івушка» (с. Омельник Кременчуцького р-ну) за ініціативи одного з авторів – Байрак О.М. – було завезено одне дерево (4-річний саджанець), у 2007 р. – ще дві п’ятирічні рослини. У подальшому вони дали найбільший приріст із усіх культивованих на Полтавщині рослин (до 80 см за рік) і нині мають висоту понад 4,5 м, добре розгалужені. Систематичне культивування гінкго з метою збагачення колекцій заповідних парків Полтавщини починається із 2007 р. У цей рік було висаджено одне дерево на території дендропарку Лубенського лісотехнічного коледжу, яке росте дуже повільно. Згодом посадки були здійснені у Криворудському дендропарку (через два роки рослина загинула). У цьому ж парку інтродуковано найбільшу кількість рослин у різних ландшафтних композиціях (біогрупи по 3–-4 рослини), три з яких характеризуються слабким приростом, інші – молоді (дворічки), висаджені навесні 2016 р. У 2008 р. у Березоворудському парку, біля палацу Закревських, було висаджено три особини гінкго (3–4 річки), із яких донині росте лише одна (має незначний приріст). У колекції дендропарку «Лікарський сад» при Дослідній станції лікарських рослин ІАПНААН України (с. Березоточа Лубенського р-ну) науковим співробітником, к.б.н. Федько Р.М. вирощено із насіння полтавської репродукції понад 20 рослин, але після пересадки в арборетум, більшість із них загинула. Ті з них, що лишилися, дають мінімальний приріст і мають слабкий ростовий потенціал. У 2012 р. насіння гінкго, зібране у Полтаві, було передане Самородовим В.М. дендрологу Устимівського дендропарку Білик О.М., із нього нині у розсаднику зростає 20 особин (мають слабкий приріст). У колекції дендропарку росте два дерева віком понад 20 років та висотою до 2,5 м. Вони теж вирізняються мінімальними приростами. Навесні 2012 р. науковцями Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка подароване і висаджене одне дерево гінгко на території дендропарку санаторію імені М. Гоголя (м. Миргород), яке нині має висоту майже 5 м. Навесні 2016 р. колекція поповнена трьома двохрічними рослинами. Два дерева гінкго висаджено у 2012 р. біля контори ПП «Агроекологія» (за участю Героя України С.С. Антонця, с. Михайлики Шишацького р-ну). Протягом останнього десятиліття кілька дерев гінгко висаджені на території історико-культурних та навчальних закладів Полтави, зокрема: Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (4 особини), музею-садиби В.Г. Короленка (3 особини), агро-економічного коледжу ПДАА (7 особин), Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді (2 особини). 82

Одна рослина висаджена біля приміщення ТРК «Лтава» (2013 р.), яка дає приріст 10–30 см, нині до 2 м заввишки, розгалужена. Узагалі ж, в області склалась гарна традиція висаджування гінкго на честь вікопомних подій (75-річчя Полтавської державної аграрної академії, 120-річчя Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, 120-річчя агроекономічного коледжу ПДАА), на честь ювілеїв класиків біології (Карла Ліннея, Миколи Вавилова, Володимира Вернадського, Василя Докучаєва), славних полтавців – Героїв України (Семена Антонця, Раїси Кириченко). Особливої уваги у цьому відношенні заслуговує робота, яку здійснює науковий співробітник Полтавської гравіметричної обсерваторії А.В. Гожий. Він, палкий прихильник та пропагандист цінних властивостей гінкго, заготовляє його насіння в різних містах України, а вирощені з нього сіянці дарує установам та окремим громадянам на честь знакових подій. У 2014 р. цей достойник провів акцію із посадки пам’ятних дерев гінкго на честь генія українського народу Тараса Шевченка у зв’язку із 200-річчям з дня його народження. При цьому А.В. Гожий висадив рослини не тільки у Полтаві та в області, а й повіз їх до Чернечої гори у Канів. Усе зазначене – свідчення великого інтересу населення до гінкго, а також зростання загальної культури його шанувальників, такого ж побожнього ставлення до цієї рослини українців, як це має місце у найпрогресивніших країнах світу. На теренах області культивуються різні за віком дерева. Досить молоді (3–4 річні), а також такі, які вступили у репродуктивний стан. Найстарші з них ростуть у Ботанічному саду Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Їх вік сягає 43 років. Три з них – чоловічої статі, одне – жіночої. На 27-му році життя вони вступили в репродуктивний стан. Дещо молодші за них дерева з дендрарію аграрної академії. Одному з них, чоловічому, 40 років, решті – двом чоловічим і одному жіночому – по 35 років. Такі ж за віком два чоловічі й одне жіноче дерева, які ростуть у Вавиловіарії. Репродукція дерев аграрної академії і Вавиловіарію почалась відповідно на 28-му і 30-му роках життя. Нині в Полтавській області росте три жіночі дерева, які утворюють шишкоягоди з насінням. Виявлено їх репродуктивний потенціал, який дозволяє щорічно заготовляти близько 5000 шишкоягід, або 10 кг насіння, придатного для посіву. Досвід культивування гінкго на Полтавщині свідчить про успішність його адаптації до умов області. Так, вегетація дерев триває 170 – 185 днів, що вкладається в агрокліматичні параметри, притаманні нашому краю. Період росту видовжених пагонів – 65–70 днів, що відповідає більшості аборигенних видів із тенденцією до затухання ростових процесів у другій половині літа. Це повністю забезпечує своєчасне здерев’яніння пагонів та їх підготовку до перезимівлі. Максимальну кількість шишкоягід (3436 шт.) зібрано у 2014 р. із жіночого дерева гінкго, яке росте у Ботанічному саду педагогічного 83

університету. З цієї ж рослини зібрано майже 6 кг очищеного від саркостести насіння (у 2014 р.). Але переважно більшу масу однієї насінини, в середньому 2,27 г, має жіноче дерево з дендрарію аграрної академії. Виповненість насіння коливається по роках, так само як і його польова схожість. Остання коливається у досить широких значеннях, від 0,6 до 5% при посіві у відкритий ґрунт і від 30 до 75% при посіві у парник. Максимальною ж польова схожість була при посіві насіння в теплиці (Полтавський лісгосп), складаючи 90%. Та, незважаючи на це, вже отримані сіянці власної репродукції, які використані для поповнення дендрологічних колекцій низки наукових та навчальних закладів. Станом на 1.01.2015 р. у ботанічних садах, дендраріях та парках Полтавської області зростало 75 різновікових дерев гінкго (у десяти районах області: Диканському, Глобинському, Кобеляцькому, Кременчуцькому, Машівському, Лубенському, Миргородському, Пирятинському, Семенівському та Шишацькому, у т.ч. у містах Полтава, Кременчук, Хорол, Лубни, Миргород. Найбільше дерев – 35, зростає в Полтаві. З них 28,60% припадає на дендрарій Полтавської державної аграрної академії, а 16,10% – на Вавиловіарій – меморіальний парк Полтавської сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова НААН України. Переважають особини восьми – десяти років. Більшість рослин у сучасний період була завезена із Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Таким чином, охарактеризований генофонд гінкго може бути використаний як джерело для отримання цінної лікарської сировини. У подальшому необхідно спрямувати зусилля на відбір найбільш декоративних, високоврожайних та адаптованих до екологічних умов Полтавської області рослин. Література 1. Байрак О.М., Самородов В.М., Панасенко Т.В. Парки Полтавщини: історія створення, сучасний стан дендрофлори, шляхи збереження і розвитку. – Полтава: Верстка, 2007. – 276 с. 2. Байрак О.М., Самородов В.М. Дендропарки Полтавщини: тенденції збагачення та збереження колекцій // Материалы Междунар. Конф., посвященной 100-летию со дня рождения д.б.н., проф. Л.И. Рубцова. – К., 2012. – С. 89–93. 3. Гінкго білоба: цілюще все – листя, коріння, насіння, квітки // Огородник. – 2011. – № 8. – С. 43. 4. Самородов В.М. Гінкго дволопатевий на Полтавщині: підсумки 120-річної інтродукції / Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України : Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (16 квітня 2015 р.). – Полтава, 2015. – С. 70–71. 5. Самородов В.Н., Чеботарева Л.В. Лектины гинкго двулопастного (Ginkgo biloba L.): итоги предварительных исследований // Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. – Полтава, 2013. – С. 137–139.

УДК 581.9 (282.247.322) ACORUS CALAMUS L. У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА ПІВНІЧНО-СХІДНІЙ ЧАСТИНІ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ БАСЕЙНУ РІЧКИ СУЛИ) Старовойтова М.Ю., кандидат біологічних наук Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН України, kollikoshm@mail.ru Ключові слова: Acorus calamus L., басейн річки Сули, практичне застосування, поширення виду, еколого-ценотичні особливості, стан популяцій. Присвячується пам’яті к.б.н., доцента кафедри ботаніки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, відомого систематика- рослинознавця, викладача вищої школи, Лідії Григорівні Оляницькій Охорона та раціональне використання рослинних ресурсів, зокрема, лікарських рослин – одна із найважливіших проблем сучасності. Її значення зростає в зв’язку з посиленням антропогенного впливу на навколишнє середовище [8] протягом тривалого часу, скороченням площ та зникненням типових місцезростань або їх забрудненням, в умовах сьогодення, відмічаємо тенденцію подальшого скорочення видів, їх угруповань, а в деяких місцях і їх популяцій, взагалі (кількості та якості). Під впливом діяльності людського суспільства, рослинний світ України продовжує зазнавати необоротних змін. У системі «людина – навколишнє середовище» невиснажливе або збалансоване використання біоресурсів, а особливо фітоскладової, є одним із найважливіших принципів збереження біорізноманітності. Спостерігаємо, що у відношенні до рослинного світу, на сьогодні, продовжує переважати споживацьке ставлення, що призводить до зменшення біомаси, а згодом і до повного виснаження рослинного ресурсу. Впровадження у науку, реально, заходів з охорони та відтворення природних рослинних ресурсів досі залишається не повною мірою опрацьованим та знаходиться на рівні «громадських засад». Тим часом вплив природноантропогенних та антропогенних чинників на рослинні угруповання постійно зростає, що призводить до глобальної трансформації, деградації, місцями до синатропізації та рудералізації [2]. Особливого впливу у цьому відношенні зазнає рослинний покрив акваторій центральної та північно-східної частини України, зокрема, водойми басейну річки Сули, які відзначаються унікальністю, багатством та різноманіттям. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що однією із найбільш цінних лікарських рослин як флори України, так і центральної та північносхідної її частини є Acorus calamus L. (лепеха звичайна, аїр), яка визначається цінними фармакологічними властивостями й використанням [5]. Останні роки, в період здороження лікарських засобів синтетичного характеру, заготівля сировини лепехи звичайної, часто із порушенням правил збору, а також зменшення площ природного стану заплав в результаті розорювання прибережно-водної зони приватними власниками з метою 85

розширення сільсько-господарських угідь [11] призвели до скорочення ареалу та інсуляризації популяцій лепехи звичайної в регіоні досліджень. Загалом, сучасна ситуація така, що зараз лепеха звичайна відноситься до групи видів, природний сировинний запас яких в Україні знаходиться на межі виснаження. Втрачені природні ресурси відновити неможливо [10]. Мета наших досліджень полягала у встановленні сучасного географічного поширення виду територією центральної та північно-східної частини України, еколого-ценотичних закономірностей його місцезростань, стану природних популяцій. Відповідно до мети дослідження були поставлені наступні завдання: визначити ареал Acorus calamus загалом та в Україні безпосередньо, скласти список географічних точок поширення виду в межах досліджуваного регіону (в місцях, де вид займає найбільші площі); встановити еколого-ценотичні особливості місцезростань лепехи звичайної; визначити сучасний стан популяцій виду; з’ясувати причини скорочення чисельності популяцій Acorus calamus та запропонувати рекомендації з поліпшення ситуації. В основу роботи покладені результати польових досліджень виконаних протягом 2009-2015 рр. на території водойм басейну р. Суди. Матеріалами досліджень є 160 повних геоботанічних описів. Збір матеріалу проводився з використанням класичних геоботанічних методів [12]. Під час проведення досліджень застосовувалися методи, що використовуються при роботі з водною рослинністю [3]. Для описів обиралися ділянки, що характеризуються однорідними умовами. Їх розміри складали в основному 10х10 м [13]. Під час опису пробної ділянки вказувався її порядковий номер, дата проведення дослідження, географічне положення, тип водойми (річка, озеро, став, стариця), розмір ділянки та її розташування в межах водойми. Відмічали товщу води, структуру донних відкладів (пісок, мул, торф). Під час опису рослинності вказували: рясність виду (за шкалою Друде) [1], характер розповсюдження (поодиноко, групами, плямами, рівномірно), площу проективного покриття у %, життєвість (1-види явно пригнічені; 2 – вегетативний розвиток нижче нормального, але здатність квітувати і плодоносити не втрачена; 3 – види із повним циклом розвитку, нормального росту; 4-5 – надлишковий ріст, за межі норми) [9]. Сучасний стан популяцій виду Acorus calamus визначався за критерієм недостатньої вивченості та відсутності наукової інформації про стан його популяції, який швидко скорочує свої площі в умовах басейну р. Сули. Об’єктами детальних популяційних досліджень було обрано 11 локальних популяцій. Просторову структуру останніх вивчали спочатку шляхом визначення меж популяційних полів (територія, яку займають особини певної популяції рослин [6] та їх конфігурації. Чисельність особин (середній показник) у популяціях розрахована за формулою: = S , де – чисельність особин популяції, особин; S – площа популяційного поля, м²; - популяційна щільність, особин/ м². Популяційну щільність визначали методом пробних ділянок розміром 1х1 м у 15-20 кратній повторності за 86

формулою: , де – популяційна щільність, особин/ м²; – сумарна кількість рослин на зареєстрованих пробних ділянках, особин; – кількість ділянок розміром 1х1 м, шт. Встановлено, що Acorus calamus диз᾽юнктивно-ареальний євразійський вид. Зростає по всій рівнинній Україні (за виключенням Карпат, Донецького кряжу та південного Степу). Росте по берегам річок, стариць, озер, струмків, на заболочених понижених ділянках в долинах річок, днищах вологих балок. Часто дає розріджені зарості на десятках і навіть сотнях гектарів, особливо в басейнах річок Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер (поодиноко) [4]. Проведені нами експедиційні дослідження свідчать про те, що найбільші, відносно, масиви Acorus calamus зосереджені у басейні р. Сули, а саме: 1. околиці с. Плехів, Оржицький р-н, Полтавська обл., р. Оржиця; 2. окол. с. Маяківка, Оржицький р-н, Полтавська обл., р. Оржиця; 3. окол. с. Малоселецьке, Оржицький р-н, Полтавська обл., рукав р. Сули; 4. с. Ждани, Лубенський р-н, Полтавська обл., р. Сулиця; 5. с. Сенча, Лохвицький р-н, Полтавська обл., р. Сула; 6. с. Білогорілка, Лохвицький р-н, Полтавська обл., рукав р. Сули; 7. с. Лящівка, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., Сульська затока; 8. с. Андріяшівка, Роменський р-н, Сумська обл., затока та рукав р. сули; 9. с. Токарі, Роменський р-н, Сумська обл., р. Сула; 10. с. Березняки, Недригайлівський р-н, Сумська обл., р. Сула; 11. околиці м. Лубни поблизу центрального пляжу, Полтавська обл.. р. Сула. Спрятливими умовами зростання Acorus calamus є замулені береги тихоплинних річок (переважно мулисті та піщано-мулисті донні відклади), озер, ставів, стариць де вид формує потужні кореневища 3-4 см товщиною та надземні пагони до 1-1,5 м, створює щільні зарості. В заплавах річок (Сула, Оржиця, Сулиця) утворює монодомінантні масиви. Вздовж русел річок – стрічкоподібні зарості, як одновидові так і за участі Iris pseudacorus L. та Carex acuta L. до 30 м шириною. Зафіксовано також, що Acorus calamus є індикатором зміни природного середовища [7], зокрема, зниження рівня води стимулює розвиток екземплярів виду. Посилена дія антропогенного евтрофування водойм призводить до скорочення площ угруповань. При постійному підтопленні утворює екземпляри з плаваючими листками, при надмірному осушенні – наземну низькорослу форму. Оптимальною в літоральній екофазі є товща води 30-60 см. Виступає індикатором мезоевтрофних водойм з коливанням рівня води та повільною течією, мулисто-торф᾽янистими і торф’янистими донними відкладами, евтрофних ставів розміщених поблизу населених пунктів сільського типу з надлишком сполук нітрогену, прибережних ділянок з інтенсивним випасом, а також мезотрофних лісових водойм в яких спостерігається розклад торф’янистих відкладів (околиці с. Харківці, Лохвицький р-н, Полтавської обл., р. Лохвиця). У фітоценотичному аспекті Acorus calamus виступає діагностичним видом асоціації Acoretum calami Eggler 1933, Acoreto-Glycerietum aquaticae ass. 87

nova 2014. Зустрічається в угрупованнях Glycerio-Sparganietum erecti Philippi 1973, Sagittario-Sparganietum emersi R.Tx. 1953 (прибережно-водна зона р. Сули в околицях пляжу поблизу м. Лубни Полтавської обл.). Найліпший стан популяцій досліджуваного виду зафіксовано у двох із 11 локалітететів, це є: 1. – 19.08.2015, околиці с. Плехів, Оржицький р-н, Полтавська обл., р. Оржиця, прибережні мілководдя з товщею води 0,10-0,20 м, грунти мулисті, рясність виду – рясно, характер розповсюдження – рівномірно, площа проективного покриття – 100%, життєвість – 3, щільність – 1,3; кількість особин на одиницю площі 26 ос./м², середня відстань між екземплярами – 5,4 см, утворює монодомінантні угруповання та 9. 24.07.2012, с. Токарі, Роменський р-н, Сумська обл., р. Сула, прибережна зона з товщею води 0-0,10 м, грунти мулисті та піщано-мулисті, рясність виду – багато, характер розповсюдження – рівномірно та плямами, площа проективного покриття – 90100%, життєвість – 3 (4), щільність – 2,4; кількість особин на одиницю площі 24 ос./м², середня відстань між екземплярами – 6,2 см, утворює монодомінантні угруповання та у складі угруповань Glycerio-Sparganietum erecti, AcoretoGlycerietum aquaticae. Автор вважає, що основною причиною скорочення чисельності популяцій Acorus calamus є прогресуюча дія антропогенного фактору. Зокрема, у заплавах річок має місце рекреація, трансформація прибережної зони, викошування, випалювання травостою, неконтрольоване збирання рослинної сировини (викопування коренів), розорювання заплав. З метою поліпшення сучасного популяцій та забезпечення ефективного відновлення і збереження існуючого фіторізноманіття, його відтворення необхідно виділити природні резервати для проведення подальших моніторингових досліджень. Оскільки, не виключено, що даний вид в майбутньому необхідно буде спробувати ввести в культуру та репатріацювати, адже на сьогоднішній день площі його популяцій скорочуються. Література 1. Воронов А.Г. Геоботаника. М.: Высшая школа, 1963. – 374 с.], 2. Збереження біорізноманіття України (друга національна доповідь). – К: Хімджест, 2003. – с. 4-48. 3. Катанская В.М. Высшая водная растительность континентальных водоемов СССР. Методы изучения. – Л.: Наука, 1981. – 187 с. 4. Лекарственные растения Украины / ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З. и др. – Киев, Урожай, 1971. – 352 с. 5. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / відп. ред. А.М. Гродзинський. – К.: Вид-во «Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана», 1992. – 544 с. 6. Любарский Е.Л. Популяционное поле и его анализ // Докл. 5-го делегатського съезда ВБО. – 1973. – с. 13-14. 7.Макрофиты – индикаторы изменений природной среды / Д.В. Дубына, С.М. Стойко, С. Гейны, З. Гроудова и др. Киев: Наук. думка, 1993. – 434 с.] 88

8. Мельник В.І., Парубок М.І. Горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) в Україні. – Київ: Фітосоціоцентр, 2004. – 163 с. 9.Мусієнко М.М., Ольхович О.П. Методи дослідження вищих водних рослин. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 67 с. 10. Рекомендації з невиснажливого використання лікарських рослин водноболотних угруповань згідно вимог GACP / за ред. А.А. Глущенко, ДСЛР ІАП НААН України, Березоточа, 2015. – 67 с. 11. Старовойтова М.Ю. Сучасний екологічний стан басейну річки Сули та актуальні завдання його поліпшення / М.Ю. Старовойтова // Флорологія та фітосозологія. – К.: Фітосоціоцентр, 2011. Т.2. – с. 287-289. 12. Юнатов А.А. Типы и содержание геоботанических исследований. Выбор пробных площадей и заложение екологических профилей // Полевая геоботаника. – М.-Л.: Наука, 1964. – Т.3. – с. 9-36. 13. Chytry M. Plot sizes used for phytosociological sampling of European vegetation // J. Veg. Sci. – Vol. 14. – s. 565-570. УДК: 712.3:502.1 ДО ПИТАННЯ ОХОРОНИ ВІКОВИХ ДЕРЕВ МІСТА ЛУБЕН Тимошенко Л.М., аспірант Інститут агроекології і природокористування НААН. Ключові слова: вікові дерева, біометричні показники, ботанічні пам’ятки природи. Природоохоронна робота в Україні активізувалась у ХІХ ст., коли значно посилився вплив людини на довкілля. Прикладом може слугувати той факт, що вже у 1883 році власник маєтку Фрідріх Фальц-Фейн виділив ділянки для охорони рослин і диких тварин, тим самим зберіг цілинний степ від розорювання. Так була створена перша природоохоронна територія в Україні, що згодом стала державним заповідником «Асканія-Нова» [1,2]. Зокрема лише на Полтавщині нараховується 387 території та об’єктів Природно-заповідного фонду України, більшість з яких виникла вже за роки незалежної Української держави. На сьогодні основним завданням природоохоронної справи в Україні, як і в світі, стало не лише охорони окремих видів рослин і тварин та цінних природних комплексів на обмежених територіях, а й створення здорового природного середовища для людини та збереження і примноження біорізноманіття, покращення стану довкілля. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі в Україні була прийнята у 2000 році. Згідно якої, екологічна мережа України має стати складною системою різних за величиною природоохоронних територій, які б охоплювали якомога більшу частину країни. Основними елементами екологічної мережі є так звані ключові території, які забезпечують збереження найбільш цінних і типових для 89

даного регіону компонентів ландшафтного різноманіття. До них належать вже існуючі об’єкти природно-заповідного фонду. Станом на 01.01.2015 природно-заповідний фонд Полтавської області становить 4,95% від загальної площі області і займає 142412,8215 га. Об’єкти загальнодержавного значення: 2 національні природні парки, 20 заказників, 1 дендрологічний парк, 1 ботанічний сад, 1 ботанічна пам’ятка природи, 4 паркипам’ятки садово-паркового мистецтва. Кількість територій та об’єктів місцевого значення становить 358, з яких 5 регіональні ландшафтні парки, 156 заказники (50 ландшафтних, 3 лісових, 38 ботанічних, 7 загально зоологічних, 2 орнітологічних, 4 ентомологічних та 52 гідрологічних), 134 пам’ятки природи (12 комплексних, 108 ботанічних, 2 зоологічні 3 гідрологічних та 9 геологічних), 48 заповідних урочищ та 14 парків пам’яток садово-паркового мистецтва) [3]. Значну цінність у розбудові здорового природного середовища для людини, збереження і примноження біорізноманіття та покращення стану довкілля у межах населених пунктів мають вікові дерева. Значущість цього їх збереження підтверджено п.2 Наказу Мінприроди від 05.11.2009 № 522 «Про збереження вікових дерев». Так, у 2009 році Держслужбою заповідної справи Мінприроди України спільно з Київським еколого-культурним центром була проведена всеукраїнська інвентаризація стародавніх дерев України. У ній активну участь брали Державні управління охорони навколишнього природного середовища, обласні управління лісового і мисливського господарства, сільради, школи, громадські організації. За підсумками інвентаризації виявлено, що в Україні є близько 300 стародавніх дерев віком 400 – 1000 років, серед них 51 дерево має вік 1000 і більше років. Найстарішим деревом є олива в колекції Нікітського ботанічного саду, яка має вік 2000 років [4-6]. Виходячи з регіональних завдань щодо покращення стану довкілля у межах населених пунктів було проведено інвентаризацію вуличних насаджень м.Лубни, Полтавської обл. в результаті якої виявлено вікові дерева. Орієнтовний вік дерев розраховували за формулою: L = K x C, де L – вік дерева, K – коригуючий коефіцієнт, C – обхват стовбура дерева на висоті 1,3м. Корегуючі коефіцієнти деревних порід (за В.Є.Борейком, 2010) становлять для дубу звичайного – 1, для ясену звичайного – 0,5. Біометричні показники виявлених вікових дерев: дуб звичайний (Quercus robur L.) за адресою вул. Ярослава Мудрого 19, обхват стовбура дерева на висоті 1,3 м. (вимірюється рулеткою) становить 304см., висота (вимірюється висотоміром) становить 21м. (Рис. 1); ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) за адресою вул. Монастирська 19, обхват стовбура дерева на висоті 1,3 м. становить 270см., висота становить 18м.;

Рис. 1. Дуб звичайний (Quercus robur L.) – вул. Ярослава Мудрого 19

Рис. 2. Ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) місце знаходження – перехрестя вулиць Ярослава Мудрого і Григорія Тютюнника.

ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) місце знаходження – перехрестя вулиць Ярослава Мудрого і Григорія Тютюнника обхват стовбура дерева на висоті 1,3 м становить 347см., висота становить 16м. (Рис. 2) Розрахований орієнтовний вік для дуба звичайного за адресою вул. Ярослава Мудрого 19, становить 304 роки, для ясену звичайного за адресою вул. Монастирська 19 – 135 років, для ясену звичайного місце знаходження – перехрестя вулиць Ярослава Мудрого і Григорія Тютюнника – 173 роки відповідно. Згадані об’єкти цілком підпадають під положення п.2 Наказу Мінприроди від 05.11.2009 № 522 «Про збереження вікових дерев» та Закону України «Про природно-заповідний фонд», і повинні бути включені до реєстру як ботанічні пам’ятки. Так, як ботанічні пам'ятки природи створюються з метою збереження унікальних пам'яток, для проведення наукових досліджень, розширення екологічних знань, підтримання загального екологічного балансу в регіоні. Відзначимо, що такі дерева мають багатогранне значення: це живі свідки природних лісів, які потрібно відновлювати, цінні «насінники», які зберігають генетичний ресурс місцевих популяцій і є банком екологічної пластичності. З віковими деревами топічно і трофічно пов’язані численні види птахів, ссавців, рідкісних комах. Вони є також цінними об’єктами для досліджень змін клімату, відіграють значну роль у формуванні цінних природних комплексів на обмежених територіях та покращення стану довкілля у населених пунктах. У 91

слов’янських народів, традиційно з шаною відносилися до вікових дерев і зберегли їх як пам’ятки природи. Сучасні тенденції розвинених європейських країн відроджують шанобливе ставлення до вікових дерев. Їх заповідають, лікують, влаштовують фестивалі і конкурси, обираючи національні дерева-довгожителі, також вони є улюбленим місцем відвідин туристів. Всі дерева мають підставки під гілки, тому не загрожують населенню і не руйнують будівель. Кожне вікове дерево є предметом гордості місцевого населення [7]. На сьогодні в Україні охороняється лише близько 2600 вікових дерев, тоді як в європейських країнах, їх узято під охорону в рази більше. Серед дерев довгожителів особливу цінність представляють дерева, які досягли вікової межі в умовах населених пунктів, їх збереження і надання їм заповідного статусу є питанням не лише турботи про довкілля, але справою національної честі. Література 1. Природно-заповідні зони Української РСР. – К.: Урожай, 1986. – 224 с. 2. Шарлемень Н.В. В защиту старых деревьев / Н.В. Шарлемень // Природа. – 1958. – №10. – С. 55. 3. ЕкоПаспорт – Міністерство екології та природних ресурсів України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://menr.gov.ua/docs/protection1/poltavska/Poltavska_ekopasport_2014.doc. – Назва з екрану. 4. Борейко В.Е. Выдающиеся вековые деревья – символы древнего Киева, [буклет] / В.Е Борейко. – К.: КЭКЦ, 2008. 5. Стародавні дерева України. Рєєстр-довідник / [П.І. Гриник, М.П. Стеценко, С. Л. Шнайдер та ін.]. – К.: Логос, 2010. – 143 с. 6. Вікові дерева Львівщини / [С. Стойко, В.Шушняк, Г. Савка та ін.,].– Львів, 2006. – 97 с. 7. Конвенц Г. Практика охраны памятников природы / Г. Конвенц; [Сокращенный Перевод с немецкого]. – Киев: КЕКЦ, 2000. – 88 с. – (Серия: История охраны природы. Вып. 23). УДК 633.88:581.9 АПРОБАЦІЯ ЕКСПРЕС-МЕТОДИК ОБЛІКУ РЕСУРСІВ ДЕЯКИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Тимченко І.А., старший науковий співробітник, Мінарченко В.М., провідний науковий співробітник, Двірна Т.С., молодший науковий співробітник Інститут ботаніки ім.М.Г.Холодного НАН України, itymorchid@ukr.net Ключові слова: лікарські рослини, облік ресурсів, експрес–методики, апробація. Багаті природні рослинні ресурси - істотна конкурентна перевага України, важливий фактор розвитку економіки та формування високої якості життя. Базовою складовою забезпечення сталого використання природних запасів сировини з рослин є наявність кількісних та якісних характеристик для 92

кожного з сировинно цінних видів у конкретних регіонах. Проведення обліку недеревних рослинних ресурсів передбачене українським законодавством; воно здійснюється науково обґрунтованими методами. Вибір методу оцінки ресурсів конкретних видів економічно важливих рослин обумовлений наявністю апріорних знань про ресурсну значущість виду і потребує значних затрат часу експертів. При обліку ресурсів рослин та грибів у пострадянських країнах найширше застосовуються традиційні методи модельних екземплярів, облікових площ та облікових ділянок, трансепт тощо, які були розроблені ще в кінці 60-х років [2, 3]. Безумовно, застосування цих методів дає найбільш репрезентативні результати, однак водночас потребує значних фінансових, часових затрат та великої кількості фахівців, тому економічно невигідне. Починаючи з середини 80-х років XX століття все більше уваги приділяється пошуку шляхів і методів зменшення затрат при обліку фіторесурсів за збереження достовірності отриманих результатів. Одним з таких шляхів є розробка і впровадження експрес-методик обліку ресурсів рослин, які базуються на статистичному аналізі морфометричних та вагових характеристик популяцій сировинно цінних видів рослин. Для деяких видів лікарських рослин було розроблено експрес-методики обліку ресурсів в польових умовах (встановлення щільності запасу сировини) за визначальними показниками, отримані розрахункові таблиці, номограми, рівняння [1, 4], що сприяло підвищенню ефективності ресурсних робіт. Однак встановлено, що застосування таких таблиць дозволяє отримати достовірні результати лише в тих регіонах, де зібраний матеріал для їх складання, а більшість вказаних методик розроблені при обліку природних ресурсів рослин переважно на великих територіях (тундри, тайги) Російської Федерації, де природний рослинний покрив мало трансформований. Співставлення фактичних і отриманих, відповідно до розрахункових таблиць [4], результатів обліку ресурсів лікарських рослин в Україні дає значні розбіжності (до 50%), тому застосування цих експрес-методик не дає достовірних результатів в інших регіонах, де рослинний покрив має специфічні особливості. Враховуючи досвід багатьох дослідників і базуючись на результатах власних багаторічних ресурсних досліджень, науковцями лабораторії ботанічного ресурсознавства Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України були розроблені методики експрес-обліку природних ресурсів модельних видів лікарських рослин України: Achillea millefolium L. p.p., Convallaria majalis L., Crataegus sp., Helichrysum arenarium (L.) Moench, Hypericum perforatum L., Sambucus nigra L., Tanacetum vulgare L., Vaccinium myrtillus L., Urtica dioica L. З метою отримання достовірних даних для розробки цих методик дослідженнями охоплено території України у діапазоні ресурсної значущості популяцій кожного модельного виду. На основі статистичного опрацювання великого масиву даних розроблено розрахункові таблиці за визначальними ресурсними показниками: проективним покриттям, 93

морфометричними, статистичними і ваговими показниками сировинних частин рослин [5-10]. При здійсненні обліку природних ресурсів лікарських та харчових рослин Західного Полісся впродовж 2013-2015 рр. здійснювалась апробація розроблених експрес-методик для п’яти видів (Achillea millefolium, Convallaria majalis, Helichrysum arenarium, Vaccinium myrtillus, Urtica dioica). Облік ресурсів проводили паралельно традиційними методами ботанічного ресурсознавства та з використанням експрес-методик і в подальшому порівнювали отримані дані для з’ясування ступеня достовірності ресурсних показників отриманих за допомогою експрес-методик і можливості їх застосування. Розроблена експрес-методика обліку ресурсів ягід Vaccinium myrtillus базується на залежності щільності запасу сировини (ягід) від кількості ягід та їх розмірів. Тому в польових умовах на кожній обліковій ділянці визначали щільність (кількість на одиницю площі) ягід. Для збільшення достовірності даних ягоди диференціювали за розмірами на 3 групи (великі, середні та дрібні). Серед загальної кількості облікових ділянок для даного виду (350 шт.) частка ділянок, де ягоди були дрібні становила 10,3 %, великі - 17,1%, переважали ділянки з середніми за розмірами ягодами (72,6%). Крім того щільність запасу ягід чорниці визначалась традиційним методом облікових ділянок, зважуванням всіх ягід зібраних з одиниці площі. В камеральних умовах за допомогою експрес-методики визначали щільність запасу ягід [9], розрахунок проводили за рівняннями, в яких не враховано розмір ягоди (1) та з урахуванням цього параметра (2-4): щільність запасу ягід =1,68+0,28* щільність ягід (1) щільність запасу ягід =0,42+0,3* щільність ягід (середні ягоди) (2) щільність запасу ягід =2,5+0,2* щільність ягід (дрібні) (3) щільність запасу ягід =6,3+0,7*щільність ягід (крупні) (4) Порівняння отриманих значень щільності запасу ягід за традиційним методом з вирахованими за рівнянням 1 (без урахування розміру ягід) показало, що в середньому різниця між цими значеннями становить 11+0,6%, при застосуванні рівняння 2 (для середніх ягід) - 4,2+0,3%, при розрахунках за рівнянням (3) для дрібних ягід - 7,6+0,8%, а за рівнянням 4 для великих ягід – 9,3+0,9%. Тобто за допомогою розробленої експрес методики можна з високою достовірністю проводити оцінку ресурсів цього виду, навіть без врахування такого параметра як розмір ягоди, що також спрощує облік. Експрес-методика оцінки ресурсів Urtica dioica базується на прямій тісній залежності між проективним покриттям в рослинному угрупованні та щільністю запасу листя цього виду. Співставлення фактично отриманих значень щільності запасу листя кропиви дводомної (традиційним методом) в західнополіських популяціях з отриманими за допомогою експрес-методики на основі рівняння: щільність запасу сировини =50,85+6,86* проективне покриття (7) 94

показало, що похибка в середньому становить 6,9+1,0 % і тому вважаємо, що облік ресурсів кропиви дводомної з застосуванням розробленої експресметодики (за проективним покриттям) дає достовірні результати і може успішно застосовуватись при оцінці ресурсів цього виду. Для Achillea millefolium нами розроблено дві експрес-методики оцінки ресурсів, які рекомендуємо застосовувати при різних значеннях проективного покриття, при цьому отримуються достовірніші результати. Так перша експресметодика базується на залежності щільності запасу сировини деревію від щільності сировинних пагонів і маси сировинного пагона і за її допомогою визначаємо щільність запасу сировини при проективному покритті <10%. В цьому випадку розрахунок проводять за рівнянням 5, маса сировинного пагона деревію визначається за [9], цей показник отриманий через встановлену нами залежність маси сировинного пагона від його діаметру. щільність запасу сировини = щільність пагонів*масу сировинного пагона (5). Друга експрес-методика передбачає визначення щільності запасу сировини за проективним покриттям і може бути використана при проективному покриттю деревію ≥10% (рівняння 6) щільність запасу сировини =17,97+4,97* проективне покриття (6). Співставлення вирахованих за рівнянням 5 щільності запасу сировини Achillea millefolium і отриманих класичним методом облікових ділянок показало, що похибка становить в середньому 9,3+0,7 %, що є цілком прийнятним. Застосування другої експрес методики (рівняння 6) при обліці ресурсів деревію звичайного на Західному Поліссі дало суттєві розбіжності між фактичними і вирахованими значеннями щільності запасу сировини (40,3+3,1%). На Західному Поліссі популяції деревію низькопродуктивні, що обумовлено бідністю грунтів, тому застосування цієї експрес-методики дає завищені майже в 1,5 раза результати, ця методика (визначення щільності запасу сировини за проективним покриттям) потребує вдосконалення. Для різних еколого-ценотичних умов, можливо ботаніко-географічних зон (Полісся, Лісостеп, Степ), до яких приурочений Achillea millefolium потрібно розробити окремі експрес-методики, що дозволить отримувати достовірні результати. Експрес оцінка ресурсів Convallaria majalis, як і попереднього виду може бути здійснена двома шляхами: за проективним прокриттям і за щільністю пагонів. Залежність щільності запасу сировини конвалії від проективного покриття відображає рівняння 8: щільність запасу сировини = -35+9,5*проективне покриття (8). Визначити щільність запасу сировини за щільністю пагонів можна за рівнянням 9: щільність запасу сировини= -11,28+2,71*щільність пагонів (9). Апробація цих двох експрес-методик і порівняння результатів показало, що різниця між фактичними значеннями щільності запасу сировини, які отримані за допомогою класичного методу облікових ділянок та вирахованими за проективним покриттям (за рівнянням 8) в середньому становить 14,6+1,9%, 95

за щільністю пагонів (за рівнянням 9) – 12,4+2,1%. Тобто для Convallaria majalis можна застосувати обидві експрес-методики, хоча визначення щільності сировини за щільністю пагонів дає точніші результати. Визначення щільності запасу сировини Helichrysum arenarium в Західному Поліссі за розробленою експрес-методикою, яка грунтується на залежності щільності запасу сировини від проективного покриття дає достовірні результати. Різниця між фактичними значеннями щільності запасу суцвіть цмину піскового і вирахованими за рівнянням: щільність запасу сировини = 11,69+3,5*проективне покриття (10) [9], становить в середньому 9,2+1,5%. Однак слід зазначити, що при проективному покритті <5%, застосування цієї експрес-методики дає велику погрішність, фактичні значення щільності запасу суцвіть досліджених популяцій з Західного Полісся в 2-3 рази, як правило, менші за вираховані, тобто експрес оцінка ресурсів цмину піскового з отриманням достовірних результатів можлива при проективному покритті ≥ 5%. Отже результати апробації розроблених нами методик експрес-обліку ресурсів окремих видів рослин показали найкращі результати для обліку Vaccinium myrtillus, Helichrysum arenarium, Convallaria majalis та Urtica dioica, де різниця між прогнозованими і фактичними показниками складає 7-12%, що свідчить про можливість їх застосування і отримання достовірних даних при обліку ресурсів. Для Achillea millefolium, який в умовах Західного Полісся не формує щільних масивів і популяції якого тут є низькопродуктивними, різниця між ресурсними показниками, отриманими за допомогою класичних методів обліку ресурсів і за експрес-методиками складає більше 40%. Тому їх доцільно застосовувати у разі відсутності потреби отримання точних даних. Література 1. Абрутис В. Морфометрические и сырьевые характеристики побегов Frangula alnus Mill. в березняках Литвы и возможность использования этих данных для экспресс-метода определения плотности запасов коры // Растит. ресурсы. – 1997. – Т. 33, вып.3. – С. 109 –124. 2. Борисова Н.А. К методике учета и картирования ресурсов лекарственных растений/ Н.А. Борисова, А.И. Шретер// Растит. ресурсы.– 1966. – 2, вып.2 – C.63-70. 3. Крылова И.Л., Шретер А.И. Методические указания по изучению запасов дикорастущих лекарственных растений. - М., 1971. - 21 с. 4. Крылова И.Л., Капорова В.И. Составление расчетных таблиц для оценки урожайности лекарственных растений по проективному покрытию // Растит. ресурсы. – 1992. – Т.28, вып.3. – С.141-157. 5. Мінарченко В.М. Розроблення моделі експрес-оцінки ресурсів Convallaria maialis L. Науковий вісник НЛУУ: збірник науково-технічних праць. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.10. – С. 8-14 6. Мінарченко В.М. Розробка методів експрес-обліку ресурсів Hypericum perforatum L. // Біологічні Студії / Studia Biologica. – 2013.- Том 7,№3 - С. 225–232. 7. Мінарченко В.М., Мінарченко О.М. Методика обліку рослинних ресурсів.– Київ:ПП Вірлен, 2004. – 40 с.

8. Мінарченко В.М., Тимченко І.А., Мінарченко О.М. Розроблення моделі експрес-обліку ресурсів Helichrysum arenarium (L.) Moench (Asteraceae) // Укр.ботан.журн.- 2013. – 70, №2. – С.184-188. 9. Мінарченко В.М., Тимченко І.А., Соломаха Т.Д., Мінарченко О.М., Циганенко С.О. Науково-методичні основи обліку ресурсів лікарських рослин України. Методичний посібник. - К.: Фітосоціоцентр, 2013. – 72 с. 10. Тимченко И.А. Оценка ресурсов Achillea millefolium L. s.l. в Украине // Вопросы биологической, медицинской и фармацевтической химии. – 2012. – №7. – С.70–72.

УДК 582.998 ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ZIZYPHUS JUJUBA MILL. В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ Федько Р.М. , завідувач відділу екології і фармакогнозії Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: лікарські рослини, субтропічні плодові культури, інтродукція, Zizyphus jujubа, насіннєвий матеріал. Введення в культуру нових перспективних видів, розробка технології їх вирощування та створення нових сортів лікарських рослин є основними напрямами діяльності Дослідної станції лікарських рослин. Вивчення особливостей деревних видів, зокрема дендрофлори з лікарськими властивостями, питання відтворення та поповнення видового складу колекції цінними і оригінальними декоративними та екзотичними багаторічниками в сучасних умовах кліматичних змін є перспективним напрямком дендрологічних досліджень установи. Серед широкого розмаїття культивованих корисних рослин важливе місце посідають субтропічні культури, плоди яких суттєво вирізняються не лише зовнішнім виглядом та смаковими якостями, а й підвищеним вмістом біологічно активних речовин різної фізіологічної дії [1-3]. Інтродукція субтропічних плодових культур у лісостепову зону України здійснюється шляхом поетапного перенесення та адаптації матеріалу з півдня на північ, тому основним лімітаційним чинником у процесі інтродукції для нового регіону зростання рослин є температурний режим приземного шару повітря у зимовий період [4]. Серед багатьох субтропічних плодових культур лікарською рослиною є Zizyphus jujuba Mill. з родини Rhamnaceae R. Br. У медичних цілях використовуються всі частини рослини. Плоди, насіння, листя і кора коренів широко застосовують у китайській народній медицині, оскільки вони мають седативну (заспокійливу), тонізуючу, гіпотензивну і сечогінну дію. Особливо багато речовин адаптивної дії в насінні рослини, які також добре тонізують шлунково-кишковий тракт. Кора коренів застосовується при діареї. Плоди рослини багаті на цукор, органічні кислоти, жирну олію, білки, дубильні речовини, катехін, фолієву і нікотинову кислоти, міститься залізо, 97

магній, калій, фосфор, кальцій, вітаміни групи Р, С, токоферол, пектин, з його допомогою можна вивести з організму свинець, мідь, ртуть, токсини бактеріального характеру [1, 2]. Призначається зізіфус при захворюваннях шлунка, сечо-статевої системи, стоматиті, а також його вживають при запорах, дизентерії, діареї. З допомогою плодів можна знизити артеріальний тиск, нормалізувати кров'яний тиск, позбавиться від зайвого холестерину в крові, позбутися серцевих і головних болів. В останні роки Zizyphus jujuba використовується у виробництві біологічно активних добавок до їжі, оскільки в плодах відзначається високий вміст аскорбінової кислоти (вітаміну С), вітамінів групи В, каротиноїдів і вітаміну А, цукрів, білків, незамінних амінокислот, стеролів, кумаринів, флавоноїдів і органічних кислот. Zizyphus jujuba багатий каротиноїдами, з яких в нашому організмі синтезується вітамін А. Вживання в їжу плодів нормалізує сон, знижує нервово-психічну напругу, покращує настрій, попереджає розвиток хвороби Паркінсона. Наявність в складі вітаміну В9 (фолієвої кислоти) надає плодам особливої користі для вагітних та матерів годувальниць, вживання плодів стимулює лактацію. Відвар із сушених плодів лікує кашель, запалення бронхів, сильні запаморочення, задишку. В народній медицині відвар з плодів має пом'якшувальні й протизапальні властивості, який рекомендується вживати при інфекціях кишечнику, виразці, запальних процесах верхніх дихальних шляхів та анемії. У корі рослини містяться рутин, сапоніни, дубильні речовини. Відвар на основі кори, листя і гілок рослини – відмінний бактеріостатичний і антибактеріальний засіб. Тому, з його допомогою можна вилікувати абсцеси, гнійні рани, гастрит, туберкульозний лімфаденіт, шкірний і очний туберкульоз, це один з кращих сечогінних засобів [1, 2]. Найбільш раціональним способом інтродукції рослин є вирощування з насіння. Цей спосіб забезпечує найкращу адаптацію рослин до нових умов середовища. У Хорольському ботанічному саду Полтавської області вивчення Zizyphus jujuba почали з 2002 року. Розмноження рослин проводиться насіннєвим способом. Інтродуковані рослини витримують зниження температури до мінус 28-30 °С. За умови вирощування Zizyphus jujuba на ділянках, захищених від холодних зимових вітрів він досить зимостійкий [4]. В Дослідній станції лікарських рослин (далі ДСЛР) у 2016 році розпочато інтродукційні дослідження з вивчення Zizyphus jujuba шляхом розмноження з насіння. Насіннєвий матеріал отримано з Державного підприємства «Дослідне господарство «Новокаховське» Інституту рису НААН Херсонська область та Хорольського ботанічному саду. Частина стратифікованого насіння Zizyphus jujube, яке отримано з Херсонської області, було висіяне у відкритий грунт на території ботанічного розсаднику ДСЛР при застосуванні 10-ти стимуляторів росту. Інша частина насіння, отриманого з Хорольського району Полтавської області, була підготовлена до посадки способом, при якому було використано винахід В.В. Красовського, суть якого полягала у тому, що у насінні механічне руйнування ендокарпію кісточки забезпечує високий процент схожості та 98

скорочує період проростання. Стратифіковане та не стратифіковане насіння було закладено у чашки Петрі. Перші сходи Zizyphus jujubа відкритому ґрунті отримано у стратифікованого насіння при застосуванні стимуляторів росту – «Вимпел, 77%» та «Гумат натрію». При механічному руйнуванні ендокарпію кісточки перші сходи Zizyphus jujube було отримано на 4-й – 5-й день після закладки у чашки Петрі. Інтенсивність проростання стратифікованого насіння була вища у два рази, ніж не стратифікованого, при чому схожість стратифікованого насіння склала 68%, не стратифікованого – 47%. Отримане насіння було висаджено у вазони і буде триматися до здерев’яніння пагонів. Таким чином, вивчення особливостей відтворення субтропічних плодових культур, зокрема Zizyphus jujubа, в умовах потепління клімату в лісостепову зону України є перспективним напрямом роботи. Отримані результати досліджень мають цінність щодо подальшої акліматизації культури Zizyphus jujubа, його розмноження і відбору екологічно стійких форм для отримання плодів із підвищеним вмістом вітамінів та інших біологічно активних речовин різної фізіологічної дії. Література 1 Жогло Ф.А., Попович В.П. Вітаміноносні лікарські рослини. Львів: Світ, 1992. – 152 с. 2 Кощеев А.К. Дикорастущие съедобные растения в нашем питании. М.: Пищевая промышленность, 1981. – 258 с. 3. Федоренко В. С. Субтропические и тропические плодовые культуры: [Учеб. пособие] / В. С. Федоренко. – К.: Вища шк., 1990. – 239 с.: ил. 4. Красовський В. В. Субтропічні плодові культури у розбудові Хорольського ботанічного саду / В. В. Красовський // Екологія – основа збалансованого природокористування в агропромисловому виробництві: Міжнародна науково-практична інтернет-конференція. – Полтава. – 2013. – С. 147-151. УДК 633.88: 581.6 РЕЗУЛЬТАТИ ІНТРОДУКЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ДОСЛІДНІЙ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Шевченко Т.Л., старший науковий співробітник Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН України, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: інтродукційні дослідження, лікарські види, збереження біорізноманіття. Актуальність збереження рослинного світу, зокрема різноманіття лікарських рослин, зараз не викликає сумніву. В той же час відмічається зменшення чисельності видів та значне скорочення їх ареалів, внаслідок антропогенного пресингу. Тому роль інтродукції, як процесу введення нових 99

рослин в культуру, залишається важливою, як в науковому, так і в економічному розвитку нашого суспільства. Історія інтродукції лікарських рослин на Полтавщині відноситься до XVII-XVIII століття. ЇЇ основною метою є введення лікарських рослин в культуру в оптимальних екологічних зонах. Об’єктами інтродукції були дикорослі та іноземні види рослин, які представляли інтерес як джерело цінних біологічно-активних речовин для лікування та створення нових лікувальних препаратів. В Дослідній станції лікарських рослин планомірні інтродукційні роботи з лікарськими рослинами розпочалися з часу її заснування. В 1916 році під керівництвом Гавсевича П.І. був створений колекційний розсадник, де на першому етапі акліматизації, проводилось вивчення можливості вирощування лікарських рослин в нових грунтово - кліматичних умовах. З 1934 року інтродукційні дослідження в ДСЛР розпочаті по повній схемі, насіння та посадковий матеріал установа з того часу збирала в різних географічних зонах і приймала участь в географічних випробуваннях лікарських і ароматичних рослин, які проводились Всесоюзним інститутом лікарських рослин, в підпорядкування якому була передана станція. Віковий досвід Дослідній станції лікарських рослин становлять дослідження близько 165 видів - інтродуцентів лікарських рослин вітчизняної та зарубіжної флори, для 96 із них розроблено агрорекомендації з вирощування. На сьогоднішній день інтродукція залишається одним із приорітетних напрямків установи. Об’єктами інтродукційних досліджень є нові для культивування види, форми та сорти лікарських рослин, як вітчизняної, так зарубіжної флори. Вихідний матеріал залучається шляхом безпосереднього обміну рослинами з науковими установами, збору в процесі експедицій, замовлення насіннєвого матеріалу по делектусу та закупок. Робота має комплексний підхід до проблем інтродукції – від розробки індивідуальних методів пророщування насіння інтродуцентів, до вивчення внутрішньородового та видового різноманіття, біології, морфології рослин. За останні роки серед інтродуцентів переважну частку склали загально відомі природної флори види Arctium lappa L., Taraxacum officinale Wigg., Achillea millefolium L. та ін. Потреба в сировині яких для використання в медицині збільшилась, а природні запаси з кожним роком зменшуються, якість сировини через стан довкілля погіршується. Перспективним напрямом залишається інтродукція видів світової флори, який збагачує рослинні ресурси України – Desmodium canadence L. DC., Aerva lanata (L.) Juss., Scutellaria baicalensid Georgi, Catharanthus raseus L. тощо. Потребою фармацевтичних підприємств продиктовані інтродукційні дослідження видів, які використовують для лікування певних хвороб, наприклад онкологічних захворювань - Conium maculatum L., Onopordum acanthium L., захворювань печінки та жовчного міхура Agrimonia eupatoria L., Silybum marianum (L.) Gaertn, цукрового діабету Stevia rebaudana Bentoni., Smallanthus sonchifolius та ін. 100

Особливу увагу заслуговують дослідження, які спрямовані на інтродукцію видів, занесених до Червоної книги України, регіональної охорони: Astragalus dasyanthus Pall., Glaucium flavum Crantz, Asphodeline lutea (L.) Reichenb. та ін. Результатом даних досліджень є не лише культивування даних видів для отримання цінної фармацевтичної сировини, а й збереження біологічної різноманітності. В цьому напрямку проводиться комплексне вивчення вищезазначених видів, з метою подальшої їх реінтродукції та попередження скорочення різноманіття економічно-важливих рослин. Серед нових інтродуцентів можна назвати й такі види, які на сьогодні є малопоширеними - Cephalophora aromatica Schrod., Chrysanthemum coronarium L., та інші але мають значість попит на сировину. Сучасні дослідження проводяться з удосконалення методів інтродукції рослин, вивчення особливостей адаптації лікарських рослин, прогнозування успішності інтродукції конкретних видів, вивчення декоративних властивостей лікарських видів з метою використання їх в ландшафтному будівництві, для створення фітокомпозицій різного функціонального призначення. Таким чином, віковий досвід проведення інтродукційних досліджень в Дослідній станції лікарських рослин дає можливість виявити найбільш перспективні зразки для створення промислових плантацій, збагатити асортимент видів для створення сировинної бази під випуск лікувальних препаратів, які так необхідні людям та основне - зберегти та примножити генетичне різноманіття лікарських рослин. Література 1. Порада О.А Гулега Л.М.,Шевченко Т.Л Інтродукція лікарських рослин на Полтавщині// Тез. доп. XІІ з'їзду Українського ботан. тов.-Одеса, 2006.-С.361. 2.Етапи та напрямки інтродукції лікарських рослин на Полтавщині// Мат. міжнар. наук. конф. „Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень”, присвяченої 90-річчю Дослідн.станції лік. росл. - Березоточа, 2006. -С.34-37. 3. Порада О.А, Глущенко Л.А. Інтродукція лікарських рослин в світлі ідеї М.І.Вавилова: поступ Дослідної станції лікарських рослин УААН /Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення в загальноосвітній вищій школі: Матер. міжн. наук. практ. конф. (присвячується 120-річчю від дня народж. М.І.Вавилова). -Полтава: Друкарська майстерня, 2008. - С.47-48. 4. Сивоглаз Л.Н., Шевченко Т.Л., Глущенко Л.А., Калинина М.А. Интродукционные исследования Опытной станции лекарственных растений // Лекарственные растения: фундаментальные и прикладные проблемы: Матер. І междун. научн. конф. (21-22 мая 2013 год Новосибирск) / Новосиб. гос. аграр. ун-т. — Новосибирск : Изд-во НГАУ, 2013. — С.343-346

101

Секція № 3 Новітні технології в лікарському рослинництві та їх впровадження

УДК 576.865.1 ПОРАЖЕНИЕ ЛЕКАРСТВЕННЫХ ДЕКОРАТИВНЫХ РАСТЕНИЙ ВИРУСОМ ОГУРЕЧНОЙ МОЗАИКИ НА ЮГЕ ДАЛЬНЕГО ВОСТОКА РОССИИ Гнутова Р.В., профессор, доктор биологических наук Биолого-почвенный институт ФГБУ ДВО РАН, г. Владивосток, girina.vl@mail.ru Ключевые слова: вирус огуречной мозаики, лекарственные растения Впервые в южных районах Дальнего Востока России в 70-ые годы прошлого столетия вирус огуречной мозаики (Cucumber mosaic virus, CMV) семейства Bromoviridae рода Cucumovirus был выявлен на видах естественно пораженных декоративных растений – лилии тигровой Lilium tigrinum, примуле обратноконической Primula obconic L., эхинацеи пурпурной Echinacea purpurea Moech., бальзамине или недотроге бальзаминовой Impatiens balsami-na L. и др. из ботанических семейств: Liliaceae, Iridaceae, Cannaceae, Musa-ceae, Primulaceae, Asreraceae, Balsaminace,Eanunculaceae (Чуян и др., 1978). Позже CMV обнаружили на растениях фикуса Бенджамина Ficus benjamina L. из семейства Тутовые Moraceae Link. Однако фикус и др. лекарственные растения поражаются многочисленными вредителями (клещи, щитовки, мучнистый червец, корневой жук и др.) и помимо вирусных, различными бактериальными и грибным заболеваниями. Виды фикуса размножаются вегетативно, поэтому, как и др. многолетние лекарственные растения, размножающиеся подобным путем и инфицированные вирусом, могут передавать вирусную инфекцию непосредственно своему потомству. По нашим наблюдениям поражение этих растений CMV в последнее время постоянно возрастает (Толкач, Гнутова, 2007; Гнутова, Толкач, 2010, 2014). Особую опасность вирусная инфекция имеет для подобных растений, выращиваемых в ботанических садах, где собран богатый генофонд разнообразных растений. При этом ежегодно происходит между большинством ботанических садов мира взаимообмен растительным материалом. Поэтому постоянный фитосанитарный контроль за уникальным коллекционным материалом имеет важное значение. На основании выявленного состава вирусов растений, можно разрабатывать меры защиты, которые позволят не давать возможность дальнейшего распространения вирусов на здоровые растения. Изучались свойства и генетические взаимосвязи дальневосточных российских изолятов вируса, идентифицированных из различных лекарственных, декоративных растений биологическими, электронно-микроскопическим, иммунохимическими, молекулярными и др. методами. По биологическим свойствам большинство изученных нами ранее изолятов ВОМ, таких как из бальзамина, канны и гладиолуса были отнесены к 102

группе обычных штаммов, в то время как CMV из примулы, и эхинацеи – к группе некротических штаммов. Особенностью CMV является его трех партидный (+) РНК геном, который содержит три молекулы нуклеиновой кислоты: РНК 1, РНК 2, РНК 3 с суммарной емкостью генома 5 генов. Это вызывает интерес к изучению генетической вариабельности его изолятов. Как показали наши исследо-вания, в агробиоценозах юга Дальнего Востока CMV встречается в виде многочисленных изолятов, образующихся в результате мутаций вируса. Данные, полученные нами ранее по изучению биологических свойств овощных и декоративных дальневосточных изолятов CMV (круг растений-хозяев, способы передачи – механически и тлей, семенами и др.), совпадали со свойствами обычного штамма вируса, описанного в литературе (Brunt et all., 1997). По антигенным свойствам капсидных белков изученные изоляты CMV были отнесены к дальневосточному серотипу (Гнутова, 2009; 2015). Исследуя нуклеотидные последовательности хабаровских овощных и приморских декоративных изолятов CMV, мы показали, что российская дальневосточная популяция вируса является генетически неоднородной (Несмелов и др., 2012) и по первичным нулеотидным последовательностям ее с уверенностью можно отнести к группе изолятов CMVI. Причем, как показали наши исследования, дальневосточные изоляты относятся к двум субгруппам этой группы – IВ восточноазиатских изолятов CMV (овощные приморские и хабаровские) и IА (декоративные приморские) (Гнутова, 2014; 2015). Кроме того, изучение видового разнообразия CMV имеет большую практическую ценность, так как вредоносность вируса в агробиоценозах очень велика. При этом у растений отсутствует иммунитет к данному вирусу, поэтому очень трудно выделить виды растений устойчивых к CMV. Знание особенностей генетической изменчивости CMV важно не только для фундаментальных исследований при определении принадлежности изучаемого изолята вируса к определенной внутри видовой подгрупппе, но позволяет разрабатывать эффективные молекулярные диагностические тесты для их выявления, например, как ПЦР-диагностику. Итак, на Дальнем Востоке России на лекарственных декоративных растениях из примулы, эхинацеи, фикуса Бенджамина и др. идентифицирован CMV, изоляты которого отнесены к IВ (восточноазиатской) группе и IА (декоративные приморские). В настоящее время общепризнанным является разделение мировой популяции CMV на две субгруппы – CMV Subgroup I strain Fny (I) и CMV Subgroup II strain Q (II), между которыми идентичность первичных нуклеотидных последовательностей генома составляет – 60–70 %. В свою очередь, Subgroup CMV I strain Fny разделили еще две подгруппы – IВ (восточноазиатские изоляты) и самую многочисленную группу IА (Гнутова, Несмелов, 2016). 103

В результате этого вероятнее всего изоляты CMV дальневосточной популяции, обнаруженные в Приморском крае, являются следствием антропогенного заноса с территорий сопредельных восточноазиатских государств. Защита культурных видов растений от CMV – одного из наиболее распространенного и вредоносного вируса для лекарственных декоративных культур, как и вообще от др. вирусов очень актуальна при выявлении патогена. Кроме того, необходимо проведение мероприятий, предотвращающих распространение вирусной инфекции: обязательное соблюдение карантинных требований при ввозе растений из-за рубежа, регулярный фитосанитарный осмотр растений и тщательная их выбраковка, если при обследовании присутствуют на растениях симптомы вирусного поражения. Литература 1. Гнутова Р.В. Таксономия вирусов растений на Дальнем Востоке. Владивосток: Дальнаука. 467 с. 2. Гнутова Р.В. Разнообразие вирусов растений в восточноазиатском регионе России: итоги 50-летнего изучения // Сельскохозяйственная биология. 2014. №5. С. 16–27. 2. Гнутова Р.В. Фитопатогены овощных культур и картофеля Дальнего Востока России. Характеристика и меры борьбы // Palmarium Academic Publishing. Germany. 2015. 257 c. 3. Гнутова Р.В., Несмелов И.Б., Филогенетические взаимосвязи изолятов вируса огуречной мозаики (Cucumber mosaic virus) из огурца (Cucumis sativus), перца (Capsicum annuum) и агератума (Ageratum houstonianum) // Овощи России. 2016. №5 (30). С. 87–92. 4. Несмелов И.Б., Гнутова Р.В., Толкач В.Ф. Возбудители вирусных инфек-ций овощных культур в агроценозах бассейна реки Амур Хабаровского края // Матер. российск. конф. "Регионы нового освоения: теоретические и практические вопросы изучения и сохранения биологического ланшафтного раз-нообразия". 2012. Хабаровск. С. 115–118. 5. Гнутова Р.В., Толкач В.Ф. Характеристика растений семейства Orchidaсeae, пораженные вирусом огуречной мозаики // Изв. ТСХА, 2007. вып. 4. С. 165–172. 6. Толкач В.Ф., Гнутова Р.В. Поражение многолетних декоративных растений из семейств Аралиевые и Тутовые вирусом огуречной мозаики // Вестник защиты растений. 2010. №2. С. 36–41. 7. Чуян А.Х., Крылов А.В., Малевич В.М., Стрекозова В.Ф. Вирус огуречной мозаики в Приморском крае // Вирусные болезни сельскохозяйственных растений и меры борьбы с ними (тез. докл. Всесоюз. совещ., Ленинград). М.: ВАСХНИЛ, 1978. С . 147–148. 8. Brunt A.A., Crabree K., Dallwitz M.J. et al. Cucumber mosaic cucumovirus: Plant Viruses Description and Lists from the VIDE Database, 1997, p. 471–483.

104

УДК:633:88 МЕХАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ВИРОЩУВАННЯ, ЗБИРАННЯ І ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ДОРОБКИ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР Кривуненко Л.В., старший науковий співробітник Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: життєвий шлях, дослідна справа, лікарські рослини Перехід вирощування лікарських рослин з індивідуальних селянських господарств до колгоспів і радгоспів відразу викликав проблеми пов’язані із механізацією трудомістських процесів у лікарському рослинництві. Спочатку їх вирішенням переймався Український науково-дослідний інститут механізації і електрифікації сільського господарства. Важливість забезпечення належного догляду за різними сільськогосподарськими культурами в різноманітних ґрунтово-кліматичних умова сприяла тому, що в 1931-1933 роках в основних районах вирощування лікарських рослин були створені його філіали Снітинський (в 1931), Житомирський (1932), Лубенський (1933) на базі Української станції лікарських і етероолійних культур. Основний напрямок роботи цих філіалів – пристосування серійних сільськогосподарських машин і знарядь вітчизняного та закордонного виробництва для потреб лікарського рослинництва, а також розробка спеціальних машин та пристроїв. У 1934 році при підпорядкуванні Української станції лікарських і етероолійних культур Всесоюзному інституту лікарських і ароматичних рослин (ВІЛАР) Лубенський філіал був переданий, як складова і став сектором механізації Української дослідної станції лікарських і ароматичних рослин ВІЛАР, а два інші були реорганізовані. До війни 1941-1945 років даний сектор був єдиним в Україні з проведення науково-дослідних і експериментальних робіт з механізації лікарського рослинництва. Його головним завданням була розробка, дослідження і впровадження у виробництво механізованих прийомів вирощування лікарських культур, створення нових машин і пристосувань для серійних машин. Наукові кадри були малочисельними, працювало 2-3 інженери і техніки. В передвоєнні роки ними було створено кілька експериментальних зразків машин, які в подальшому були рекомендовані для серійного виробництва. Зокрема, машина для висаджування розсади ДПРС, яка агрегатувалась з трактором ХТЗ – 15/30, укомплектованим ходозменшувачем, машина для висадки кореневищ м’яти на кінній тязі, однорядна ромашкозбиральна машина УДР-1 на кінній тязі (автор розробок С. С. Скрипник). В. Л. Дідуком була виготовлена та випробувана машина для збирання сировини васильків справжніх (базиліку) та інші. Крім того, було створено низку оригінальних машин і пристосувань: напівпромислова установка для первинної переробки м’яти перцевої і васильків синіх, сошник-сівалка для висіву насіння маку, пристосування для мульчування ґрунту після сівби, барабан для миття кореневищ валеріани, водополивний маркер, пристрій до зернових сівалок для висіву лікарських культур, 105

пристосування для збирання листя беладонни, пристосування для очищення насіння лікарських культур. До 1956 року окремі розробки з питань механізації здійснювались Іваном Миколайовичем Пархоменком. Для виробництва ним рекомендована двохрядкова ромашкозбиральна машина, основою якої стала УДР-1. В цей період були розроблені і випробувані установка безперервної дії для миття коренів лікарських рослин, пристосування до жатки-лобогрійки для збирання насінників шавлії лікарської і маруни цінерарієлистої, проведено випробування різних типів сошників для заробки насіння лікарських культур, а також випробування різних культиваторів, очисних та сортувальних машин. З розвитком матеріально-технічної бази станції – будівництвом майстерні для ремонту техніки, обновленням і поповненням машино-тракторного парку, комплектацією виробничим і лабораторним обладнанням створено сектор механізації. Штат розширено до 5 наукових і інженерно-технічних працівників. Працювати стали Іванцов Д.Ф. (1956-1957 рр.), Брижін А.І (1956-1961 рр.), Українець В.П. (1958-1965 рр., після завідування експериментальною базою працював у відділі механізації до виходу на пенсію), Цаліхіна М.Н. (1959р.), Перебейніс В.С. (1962- 2003рр.), Сапа М.П. (1964- 2001), Бородін А.І. (19681978 рр.). В період до 1975 року основні зусилля сектору були спрямовані на розробку прийомів механізованого висіву і догляду за посівами лікарських культур: валеріани лікарської, жовтушника розлогого, маку олійного, подорожнику великого, вовчугу польового, пасльону часточкового, амі зубної. Поряд з цим велися роботи по механізації процесів збирання коробочок маку, збирання листя подорожнику великого, очищення насіння маку, валеріани, ромашки і інших культур. Пристосовано і переобладнано низку сільськогосподарських машин і механізмів для потреб лікарського рослинництва. Серед них зернозбиральні комбайни С-4, СК-3, СК-4, СК-5 для збирання коробочок маку, силосозбиральний комбайн КС-2,6 для збирання трави пасльону, жниварку ЖР-4,9 – для збирання суцвіть маруни, косарку Е062/01 – для збирання листя подорожнику і м’яти. За цей час на основі розробок науковців станції виготовлено експериментальні зразки навісної ромашкозбиральної машини для збирання суцвіть ромашки, роторного пристрою для зрізування гички і однорядкового комбайна для збирання кореневищ валеріани, які успішно пройшли випробування на виробничих площах. Потреба в лікарській рослинній сировині збільшувалась, а разом з тим розширювались і посіви традиційних лікарських культур, вводились в культуру нові лікарські рослини. Вирощування їх потребувало великих трудових затрат. Проблема механізації процесів вирощування, збирання та переробки стала як ніколи актуальною і потребувала кардинального вирішення. В період з 1975 по 1980 роки матеріально-технічна база для сектору механізації була значно покращена. Зокрема, виділено приміщення для проведення дослідно-конструкторських і монтажних робіт, придбано нове 106

лабораторне обладнання, збільшено штат працюючих до 8 осіб. Приступили до роботи в 1975 році Куценко Г.М., Чоба П.А., Максимейко О.О. (які пропрацювали в установі до виходу на пенсію), Даниленко М.С. (1978-1980 рр). пізніше – Українець О.В. (1980-1982 рр), Мицик М.А. (1985-1992 рр), Перед працівниками сектору постали більш складні питання, суть яких стосувалась розширення досліджень і дослідно-конструкторських робіт з комплексної механізації вирощування і збирання окремих лікарських рослин, а також впровадження найбільш ефективних завершених наукових розробок з механізації окремих технологічних прийомів. З цією метою було об’єднано роботу науковців дослідної станції з роботою лабораторії механізації Всесоюзного інституту лікарських рослин (м. Москва) і низки конструкторських бюро провідних машинобудівних заводів, таких як Сімферопольського – з проблем пов’язаних з виробництвом машин для механізації процесів вирощування ефіроолійних культур, Кіровоградського – по сівалках та висіваючих агрегатах, Таганрозького і Ростовського – по зернозбиральних комбайнах, Рязанського – по коренезбиральних комбайнах і пристоях, Московського – для овочевих культур. Результатами такої співпраці були: – пристосування ПКМ-4 і ПМ-4А для збирання коробочок маку до зернозбирального комбайну «Нива», яке дозволило удосконалити технологію збирання маку; – удосконалення овочевих сівалок СО-4.2, що дало змогу проводити роздільний висів насіння лікарських рослин і мінеральних добрив з дотриманням норм висіву; – випуск причіпних ромашкозбиральних машин РМ-1.4, для збирання суцвіть ромашки лікарської, цмину піскового які забезпечували зниження затрати ручної праці в 40-50 разів і наблизило технологію вирощування до індустріальної; – випуск машини МЗС-3,6 для зараження жита маточною культурою ріжків разом з машиною МСР-3.6 для збирання ріжків; – випуск лінії ЛМК-5 для миття коренів лікарських рослин – валеріани, алтеї, цикорію і інших; – випуск валеріанозбирального комбайну ВК-0.3. В наступні десять років було проведено удосконалення процесів збирання суцвіть лікарських культур – ромашки, цмину, нагідок, яке завершено конструктивною розробкою та випуском на Лубенському заводі «Спецлісмаш» навісних самохідних комбайнів на базі косарки Е-01. Для сортування суцвіть механізованого збирання розпочато розробку спеціальної машини. Подальше удосконалення технології збирання кореневищ валеріани забезпечило практично повну механізацію всього процесу шляхом використання на збиранні надземної частини гичкозбирача БМ-6; на збиранні кореневищ - одного із наявних в господарстві комбайнів – ККУ-2 «Дружба» ( що слугував для збирання картоплі), чи ЛКГ-1.4 (для збирання цибулі), чи ВК0.3 (спеціалізованого для валеріани) або ж картоплекопача КСТ-1.4. 107

Для механізованого збирання насіння цмину піскового та оману високого розроблено і виготовлено експериментальний зразок пневмомашини, за допомогою якої вдавалося швидше і якісніше зібрати насіння у порівнянні з ручним збором. Вдосконалена технологія збирання листа наперстянки шерстистої шляхом розробки пристосування до косарки КУФ-1.8. В цей період, започаткована серія досліджень з розробки технології висушування різних видів сировини для окремо взятих лікарських культур. Особливо важливими були ці дослідження для нововведених культур та тих, вплив висушування на якісні показники сировини яких визначався вперше. Розроблено конструкцію сушарки напільного та каркасного типу і технології висушування листя подорожнику великого, коренів оману високого і кендирю коноплевого. Ці сушарки були впроваджені в спеціалізованих господарствах, серед яких українські спецгоспи «Хмельницький», «Мостисський», «Победа» та інші. Введення в культуру нових культур, таки як датиска конопляна, золотушник канадський, десмодіум канадський, чорнушка дамаська – обумовило пошук способів механізації процесів догляду, збирання їх сировини та її післязбиральної доробки із врахуванням фізіологічних особливостей рослин та забезпечення високих якісних характеристик продукції. Для збирання трави перших трьох видів використовували переобладнанні силосозбиральні комбайни КСК-100 і КС-2.6 та спеціально виготовлений пневмотранспортер. Для збирання насіння чорнушки спеціально дообладнували зернозбиральний комбайн «Нива». Паралельно розпочалися дослідження фізико-механічних властивостей коренів лікарських рослин, глибина залягання яких більше 35 см – оману, алтеї, вовчугу. При застосуванні наявних сільськогосподарських знарядь втрати сировини були значними, що і обумовило роботи у вказаному напрямі. В умовах майстерні дослідної станції було виготовлено низку макетних зразків машин і робочих органів для їх викопування та проведені виробничі випробування. У 1987 році сектор реорганізували в лабораторію з конструкторським бюро, була побудована і переобладнана майстерня для випуску експериментальних машин, яку забезпечили сучасними станками і обладнанням. Загальна чисельність працюючих – наукових співробітників, техніків-лаборантів і різних за фахом робітників становила 25 осіб. До роботи були запрошені фахівці конструкторських бюро машинобудівних заводів міста Лубен – Бунь М.А. (1987-1990) , Крутько В.С. (1987-1992), Салманова Т.Ф. (1987-1991рр), Кривуненко Л.В. (1986-2010 рр.), Малюга М.М. (1987-1993 рр), з інших установ Головко М.М. (1987-1996 рр). Із становленням у 1992 році Інституту лікарських рослин УААН лабораторія переросла у відділ механізації, який очолював Перебейніс В.С. У 1993 році колектив відділу поповнився талановитою молоддю прийшли 108

здебільшого випускниками інститутів, які проявили інтерес до наукової і конструкторської діяльності – Перебейніс О.В., Сушко О.Л., Бондарь С.М. Для збирання суцвіть лікарських рослин було розроблено і виготовлено самохідну машину з назвою СРМ-2М, на основі рами і ходової частини трактора-шасі Т-16 МГ. Розроблено різні варіанти подачі зібраних суцвіть у накопичувальний бункер. Водночас для доробки суцвіть при застосуванні механізованого збирання, удосконалено процес їх сортування, випущено експериментальні зразки сортувального модуля, вихід кондиційної продукції при застосуванні якого досягало 95%. Робота із вдосконалення робочих органів для машини з викопування коренів переросла у випуск спільно із заводом «Сільмаш» (м. Ліда, Білорусія) експериментального зразку коренезбиральної машини МВК-1.4. Його випробування у виробничих умовах показали, що машина забезпечувала збирання основної маси коренів, якість сировини була високою. Численними виробничими випробуваннями в умовах України і Білорусії було доведено, що за допомогою МВК-1.4. можна ефективно збирати підземні органи не лише культур з глибокозалягаючою кореневою системою – вовчугу, оману та алтеї, а і інших лікарських культур – ехінацеї, валеріани, синюхи тощо. Для оптимальної роботи машини МВК-1.4 була розроблена технологія вирощування оману, вовчугу та алтеї на гребенях, яка пройшла успішну виробничу перевірку і була рекомендована виробництву. Маломеханізованим процесом в лікарському рослинництві залишалася очистка насіння лікарських культур від рослинних решток і насіння бур’янів. Цей процес потребував значних затрат робочого часу та високої кваліфікації робітників, як після збору насінників комбайном, так і після ручного збирання. Численними випробуваннями насіннєочистних машин вітчизняного і зарубіжного виробництва, було встановлено, що для очистки насіння лікарських культур слід використовувати зерноочисну машину «ПеткусСелектра». Науковці Дослідної станції лікарських рослин плідно попрацювали над механізацією процесів післязбиральної доробки сировини. Зокрема, значна увага приділялася розробці пристосувань і обладнань для миття коренів лікарських рослин. Розроблені вихідні вимоги та здійснено обґрунтування щодо розроблення машини барабанного типу, виготовлено її експериментальний зразок та проведено його випробування у виробничих умовах. Розглядалася можливість створення такої малогабаритної машини для миття дослідних зразків та для потреб фермерських господарств з приводом робочих органів від валу відбору потужності трактора.Створено експериментальну лінію з випуску соку подорожника, яку можна було розгорнути безпосередньо в умовах господарства, де вирощувався подорожник великий та блошиний. У виробничих умовах доведено можливість застосування висівного апарату ВСС-3 до сівалки СО-4,2 для висіву насіння лікарських культур. Розроблені рекомендації по технологічних параметрах його роботи. 109

Введення в культуру нових видів лікарських культур та розширення посівних площ зайнятих під цими культурами обумовило необхідність розгортання роботи із встановлення оптимальних умови технологічного процесу висушування сировини – коренів і трави шоломниці байкальської, коренів і трави ехінацеї пурпурової, трави десмодіуму канадського, материнки звичайної, козлятнику лікарського. Експериментальний матеріал покладений в основу розроблених рекомендацій з висушування сировини цих видів. Глибока економічна криза в державі призвела до згортання досліджень з механізації, обмежене фінансування (лише на оплату праці) не давало можливості продовжувати роботи з розробки нового обладнання і механізмів. Внаслідок чого відділ було ліквідовано. Окремих працівників переведено до штату відділу технологій вирощування лікарських культур. В цей період, проводилася в основному розробка системи машин для окремо взятих культур та дослідно-виробничі роботи з розробки оптимальних норм висіву лікарських культур для сівалки «Клен–2.8». З виходом на заслужений відпочинок «співробітників-механізаторів» дослідження в даному напрямку припинилися. УДК 578.3+633.88 ДІАГНОСТИКА ВІРУСНИХ ХВОРОБ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ТА СИСТЕМИ ЗАХИСТУ КУЛЬТУР ВІД ФІТОПАТОГЕНІВ 1 Міщенко Л.Т., 2Масляков В.Ю., 3Таланкова-Середа Т.Є., 3Дащенко А.В., 1 Дуніч А.А., 4Бойко А.Л. 1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка 2 Всероссийский НИИ лекарственных и ароматических растений, ГНУ ВИЛАР 3 Національний університет біоресурсів і природокористування України 4 Інститут агроекології і природокористування НАН України Ключові слова: лікарські рослини, вірусні захворювання, діагностика, система захисту Раніше вважалося, що лікарські рослини мають також бути здоровими, оскільки самі лікують людей і тварин. Хоча це виявилось далеко не так. Однією з перших робіт стосовно вірусних хвороб беладонни і ін. пасльонових була дисертація Хотина Ю.А. [1], згодом праці Бойка А.Л. та ін. [2], Сенчугової Н.А. [3], Коренєвої А.А. [4], Міщенко Л.Т. та ін. [5], тощо. Донедавна при заготівлі лікарської рослинної сировини на ураження рослин вірусами не звертали увагу. Проте варто загострити увагу на тому, що віруси досліджуваних нами лікарських культур не є спеціалізованими та вузько специфічними для них. Саме таку тенденцію ми виявляли протягом усіх років, а саме циркуляцію нових вірусів порівняно з минулим роком у тому ж агроценозі. Виключення становить ВОМ на ехінацеї та не ідентифікований ниткоподібний вірус, що уражує м’яту. А відтак постійний регулярний вірусологічний моніторинг на плантаціях, діагностика патогенів має обов’язково проводитись щорічно протягом усіх фаз вегетації. Оскільки наші дослідження переконливо свідчать 110

про очевидну шкодочинну роль вірусів у отриманні якісної вітчизняної лікарської сировини, питання про дієві та ефективні заходи захисту лікарських культур постає актуальним. У зв’язку з цим захист рослин у лікарському рослинництві займає чільне місце серед заходів по збільшенню виробництва лікарської рослинної сировини. Багаторічними дослідженнями в галузі лікарського рослинництва доведено, що без проведення належних спеціальних заходів втрати врожаю від комплексу хвороб складають 25-60 % надземної маси і 25-35 % підземних органів [6]. Вирощування лікарських культур потребує застосування безпечних заходів захисту рослин від фітопатогенів. Відомо, що використання хімічних сполук не завжди ефективне і безпечне, оскільки вірус локалізується в клітинах рослин [7-9] і це зумовлює поступову інтоксикацію не лише об’єкту, проти якого вони були спрямовані, але й інших живих компонентів екосистем, в тому числі і людини. Саме тому для подолання цієї проблеми необхідною є розробка діагностикумів та ефективної безпечної системи захисту від патогенів. Адже своєчасна діагностика вірусних інфекцій – це один з важливих елементів у технології вирощування лікарських рослин, є практично єдиним можливим методом попередження розвитку фітовірусних інфекцій. До основних методів діагностики вірусів рослин належать: візуальне обстеження на наявність симптомів вірусного ураження, електронна мікроскопія, ЗТ-ПЛР, а також ІФА. На основі проведеним нами раніше досліджень по вивченню розповсюдженості та характеру прояву вірусних інфекцій на лікарських рослинах, а також властивостей їх збудників, пропонуємо захисні методи, що забезпечують раціональне і екологічно безпечне одержання ЛРС. Перш за все, система захисту від фітовірусів включає в себе візуальне обстеження рослин на наявність характерних симптомів вірусної інфекції. Для женьшеню: - хлоротичність і прижилкова мозаїка, для валеріани лікарської жовта мозаїка листкової пластинки і затримка росту рослин, дрібнолистість, для подорожника – хлоротичність, жовта мозаїка та сильна деформація листків, дрібнолисткість і звуження листкової пластинки. Варто зазначити, що в останні роки ми не відмічаємо вірусних уражень на рослинах подорожнику, на відміну від обстежень плантацій у 1988 та 2006 рр. Враховуючи випадки безсимптомної вірусної інфекції, пропонуємо тестування рослинного матеріалу наступними легко відтворюваними та, водночас, чутливими і надійними методами: – метод рослин-індикаторів [5]. – трансмісійна електронна мікроскопія, віріони певної морфології (женьшень – НП 525±25×11нм, ПП 95±10×15 нм, ПП 320±20×17 нм; валеріана – НП 530±20×13 нм, ПП 350±15×15 нм, подорожник – ПП 270±10×15 нм. - ІФА. На сьогодні імуноферментний аналіз є одним із найпоширеніших методів ідентифікації вірусних антигенів, оскільки він високочутливий (10– 21 моль речовини в дослідному зразку), надійний і швидкий. Оскільки тестсистеми зарубіжних виробників характеризуються високою собівартістю та віруси, виявлені у рослинах женьшеню і валеріани на даний час неідентифіковані, а в Україні повністю відсутні будь-які діагностичні системи 111

для цих вірусів, нами було розроблено два власних діагностикуми до вірусів цих культур [4,10]. Проведені нами дослідження показали, що ехінацея пурпурова уражується вірусом огіркової мозаїки (ВОМ), вірусом плямистого в’янення томатів (ВПВТ), Y-вірусом картоплі. Зважаючи на біологічні, фізико-хімічні властивості вірусів, шляхи їх розповсюдження, рекомендуємо наступну схему захисту ехінацеї від вказаних патогенів:1). Візуальна оцінка на наявність симптомів жовта або жовта кільцева мозаїка, жовта плямистість, деформація і скручування листків; 2) детекція вірусів методами ЕМ та ІФА; 3). Просторова ізоляція від природних хазяїв вірусів та рослин-резерваторів вірусів, їх видалення із кореневою системою [5]; 4). Використання стійких сортів (наприклад, Чарівниця, сорт вітчизняної селекції, оригінатор ДСЛР); 5). Прогрівання насіннєвого матеріалу загальноприйнятим методом у режимі 60-70 °С протягом 10 хв (від ВОМ); 6). Боротьба с переносниками ВОМ, YВК – попелицями (застосування мікробіологічних препаратів на основі хижих грибів і бактерій). Захист плантацій роду Mentha зводиться до таких основних вимог [11]: а) відбір, розмноження і використання здорового, не інфікованого садивного матеріалу (кореневищ та розсади); б) широке впровадження розробленої технології ДДГ «Кримська роза» [3] отримання здорового посадкового матеріалу, що складається з таких етапів: добору здорових рослин за зовнішніми ознаками; термотерапія відібраного вихідного матеріалу; тестування вихідного матеріалу методами вірусологічної діагностики (методом рослин-індикаторів, електронної мікроскопії, ІФА та ПЛР) з вилученням вірусінфікованих зразків; виділення меристемних експлантів, отримання і розмноження меристематичних клонів in vitro; ретестуваня розмноженого матеріалу; вилучення уражених клонів та адаптація безвірусних рослин; створення здорових маточників супереліти за умов, які виключають повторне зараження рослин; В останні роки великої шкоди на посівах м’яти завдає попелиця [12], що й привело до значного ураження окремих сортів вірусними хворобами. На сьогодні оптимізовано біотехнологічний метод клонального мікроразмноження in vitro для оздоровлення рослин м’яти перцевої від вірусних інфекцій [13] та одержано рослини зразка М 13-01, вільні від вірусів (Рис.1).

112

а Рис.1.

Листки м’яти перцевої зразка М 13-01: а – на 14 добу культивування; б – після 28 діб культивування; в – укорінені рослини в) захист розсадників розмноження від ураження вірусними інфекціям (знищення потенційних векторів вірусних хвороб – попелиць). У розсадництві м’яти перцевої використовувати відбори клонами і масові оздоровчі прочистки. При клоновому відборі у первинному розсадництві потрібно проводити вибраковку рослин з ознаками вірусних захворювань. Для упередження розвитку вірусних хвороб необхідно видаляти всі нетипові рослини. З метою профілактики на наявність латентних форм вірусних інфекцій цінних сортів м’яти необхідно проводити серологічні, електронно-мікроскопічні та молекулярнобіологічні дослідження у спеціальних вірусологічних лабораторіях. При масовому оздоровчому відборі у розсадниках розмноження видаляти всі рослини з проявом вірусних хвороб. У розсадниках рекомендується проводити три прочистки: – першу протягом 10-15 днів після висаджування садивного матеріалу; – другу під час цвітіння, і третю – до відмирання вегетативної маси. Прочистки повинні проводити досвідчені працівники під наглядом фахівців. Хворі рослини викопують разом з кореневищем, виносять за межі поля й знищують. Для захисту розсадників від ураження вірусами використовують: – просторову ізоляцію від уражених посадок не менше ніж за 100 м (використання природних перешкод: ліс, полезахисні смуги, водойми) для перешкоджання перельоту комах-переносників з уражених посадок на здорові; – посадку здоровими кореневищами та оздоровленим садивним матеріалом з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов і строку льоту комахпереносників; – застосування хімічних і біологічних засобів для знищення векторів вірусів (перша обробка проводиться через 10-15 днів після посадки, а наступні – з інтервалом 10-15 днів); 113

– видалення бур'янів з плантацій і навколо них, які можуть слугувати резерваторами вірусів (M. arvensis L., M. aquatica L.) та інші види м'яти [11]. Необхідно проводити регулярне оздоровлення та заміну садивного матеріалу новими стійкими сортами (наприклад, Згадка, Лідія), Вважаємо, що суворий контроль та своєчасна діагностика вірусів лікарських рослин повинні бути застосовані установами, які їх вирощують, та обов’язково включені до технологічних карт на ЛРС. Зважаючи на те, що наші дослідження лише започатковують ідентифікацію та визначення властивостей вірусів лікарських рослин в Україні, ми пропонуємо виробництву загальні (неспецифічні щодо вірусу) рекомендації: 1. Проводити систематичну візуальну оцінку наявності симптомів вірусних хвороб і видаляти рослини з симптомами жовтої та хлоротичної мозаїки, жовтої кільцевої плямистості, шиловидності, скручування, зморшкуватості та деформації листків, редукції генеративних і вегетативних органів. 2. Дотримуватись просторової ізоляції лікарських культур від культурних рослин – природних хазяїв вірусів, а також від рослинрезерваторів та комах-переносників вірусів (не менше ніж 100 м), регулярно знищувати бур'яни-резерватори і переносників інфекції на промислових плантаціях. 3. Регулярно оздоровлювати садивний матеріал сумісно з біотехнологічними лабораторіями та замінювати сприйнятливі до вірусів сорти більш стійкими (Згадка, Лідія – м’ята, Чарівниця – ехінацея). 4. Включити як складову стандартизації та розроблення аналітичнонормативної документації перевірку наявності фітовірусів у рослинній сировині. Література 1. Хотин Ю.А. Вирусные болезни лекарственных растений семейства пасленовых : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук : спец. 03.00.06 „Вірусологія“ / Ю.А. Хотин. – М., 1974. – 22 с. 2. Бойко А. Л., Г. В. Муж, Н. А. Сенчугова [та ін.] Здорові лікарські рослини // Захист рослин. – 1999. – № 10. – С. 24–25. 3. Сенчугова Н. А. Вірусні хвороби основних ефіроолійних культур Кримського регіону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук : спец. 03.00.06 „Вірусологія” / Н. А. Сенчугова. – Київ, 2003. – 21 с. 4. Коренєва А.А. Біологічні властивості вірусів лікарських рослин. – Автореф. канд. біол. наук, спец. 03.00.06 – вірусологія. – Київ, 2009. – 24 с. 5. Міщенко Л.Т., Дуніч А.А., Дащенко А.В., Поліщук В.Р. Вірусні хвороби лікарських рослин. – К., Фітосоціоцентр, 2015. – 320 с. 6. Глущенко Л.А. Поширення та шкідливість хвороб лікарських рослин //Агроекологічний журнал. – 2013. - № 2. – С. 91- 94. 114

7. Щербатенко І.С. Використання природної та індукованої стійкості рослин для захисту їх від вірусних хвороб //Мікробіол. журн.– 1998., № 6. – С. 56-65. 8. Бойко А.Л., Силаєва А.М., Міщенко Л.Т., Решетник Г.В. Особливості ультраструктурної організації //Цитология и генетика. –1997. –Т.31,№ 5. –С. 71-79. 9. Міщенко Л.Т. Вірусні хвороби озимої пшениці. – К.: Фітосоціоцентр, 2009. - 352 с. 10. Мищенко Л. Т., Коренева A.A., Глущенко Л. А. Своевременная диагностика вирусных инфекций – важный элемент технологии выращивания лекарственных растений // Защита растений: Сб. науч. трудов/ РУП “Институт защиты растений». – Несвиж: Несвиж. укрупн. тип. – 2008, Вып. 32. – С. 208– 215. 11. Ганькович Н.М., Горошко В.В., Колосович М.П., Міщенко Л.Т. Заходи захисту Mentha piperita L. від вірусних та мікоплазмових захворювань // Матеріали ІІ Міжнар. наук. конф. «Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень». - 4-5 червня 2014 р., Березоточа, Україна. – С. 84-88. 12.Дащенко А.В., Глущенко Л.А., Колосович М.П., Куценко Н.І. Хвороби та шкідники м’яти перцевої у Центральному Лісостепу України // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження академіка В.Ф. Пересипкіна «Фітопатологія: сучасність і майбутнє», 16-18 жовтня 2014 р., Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. – К.: ВЦ НУБіП України, 2014. – С. 20-21. 13. Таланкова-Середа Т.Є., Куценко Н.І. Клональне мікророзмноження сортів м`яти перцевої //Перспективні напрямки наукових досліджень лікарських та ефіроолійних культур: мат-ли ІІ Всеукр.наук.-практ. конф. Молодих вчених (Березоточа, 4-5 червня 2015р) / ДСЛР ІАП НААН.- Лубни: Комунальне видавництво «Лубни», 2015. – С. 111-115. УДК 633.88.888 (478) ДВУХУКОСНАЯ ПОЛЕВАЯ КУЛЬТУРА ПАССИФЛОРЫ (PASSIFLORA INCARNATA L.) В МОЛДОВЕ Мустяцэ Г.И., д-р хабилитат с.-х. наук, профессор, главный научный сотрудник; Рошка Н.Д., д-р с.-х. наук, старший научный сотрудник, Баранова Н.В., младший научный сотрудник Институт генетики, физиологии и защиты растений АН Молдовы, musteatag@gmail.com Ключевые слова: пассифлора, двухукосная культура, урожай, лекарственное сырье За последние два десятилетия перечень лекарственных растений внедряемых в широкую промышленную культуру в Молдове пополнился пассифлорой (Passiflora incarnata L.). 115

Этот вид наряду с множественными другими представителями рода Passiflora широко распространен в зонах тропиков и субтропиков Американских континентов. Будучи завезенной в Европу в XVI веке стала культивироваться как комнатное, оранжерейное, декоративное и отчасти лекарственное растение. Для медицины европейцев целебные свойства пассифлоры были „открыты и описаны” в 1569 году испанским медиком Монардес. Он в Перу изучал народную медицину индейских племен (ацтеков), которые до этого веками использовали пассифлору для лечения множества заболеваний как болеутоляющее, успокаивающее, снотворное и других целей (1). В современной медицине лекарственные средства и формы из пассифлоры широко применяют как снотворное, антиспастик, аналгетик, против истерии и астмы, эпилепсии, болях в мышцах, алкоголизме. В результате длительной репродукции в различных частях Европы, некоторые формы пассифлоры адаптировались и акклиматизировались к местным условиям. Изучая различные экотипы пассифлоры от європейских репродуцентов нами отселектирован биотип пассифлоры со сравнительно более коротким периодом вегетации. Отселектированная популяция при рассадной культуре проходит полностью цикл развития и образует спелые плоды с жизнеспособными семенами. Рассаду получают в защищенном или полузащищенном грунте (холодные парники, солярии) в апреле-мае месяце и ее высаживают в грунт в третьей декаде мая при температуре почвы на глубине 14 см 16-180С. Пассифлора сравнительно влаголюбивое растение и поэтому в зоне недостаточного увлажнения возделывают только на поливе. Сырьем у пассифлоры служит вся травянистая, облиственная надземная часть, убранная в фазе цветения и после формирования плодов. Пассифлора инкарнатная – растение с недетерминантным ростом. К концу вегетационного периода (в октябре) на верхушке годовых побегов можно встретить бутоны, цветы, а ниже по длине – растущие и спелые плоды (2). К концу октября до наступления устойчивых заморозков масса целых растений достигает более 2 т/га в 1 году вегетации и до 6 т/га во втором (3). При уборке всей надземной массы растений в октябре на фармацевтическое сырье до 30% составляют плоды с законченным ростом или спелые плоды, которые, согласно действующим техническим условиям являются балластом. Как компоненты фармацевтического сырья пассифлоры кроме листьев, цветов, неодревесневших стеблей допускается наличие незрелых плодов – до 6,5% от общей массы. Значит, для получения качественного сырья уборку пассифлоры следует проводить до формирования зрелых плодов. В первом году вегетации пассифлора начинает цвести в Молдове в третьей декаде июля (2). Во втором и третьем годах растения начинают цвести на 7-10 дней раньше. Учитывая это, первый урожай фармацевтической травы у пассифлоры нужно срезать в конце июля – первой половине августа. 116

Необходимо было выяснить, как отрастает отава и если при 2-х укосной культуре не теряем в урожае сырья по сравнению с одноукосной культурой. Для решения этих вопросов были проведены специальные исследования, результаты которых будут изложены ниже. Исследования проводились с акклиматизированным биотипом пассифлоры на Экспериментальной базе Института Генетики, Физиологии и Защиты Растений АН Молдовы, на черноземе обыкновенном с содержанием гумуса в пахотном слое 2,6%. Предшественник - озимые зерновые, основное удобрение - аммофос 150 кг/га вносили под вспашку + N30 при первом поливе после посадки + N30 после 1-го укоса. Посадку проводили рассадой с 5-7 листьями с одновременным поливом высаживая 80-85 тыс. растений/га. В период вегетации проводились 3-4 ручные прополки для содержания плантации в чистом от сорняков состоянии. На переходящих плантациях 2-го года уход включал весеннюю сплошную культивацию на 8-10 см с боронами в агрегате, внесение азотной подкормки аммиачной селитры N60, гербицида глифосат 6,0 л/га во 2-й половине апреля, 2-3 селективные ручные прополки сорняков, поливы при снижении влажности почвы до периода замедленного роста растений пассифлоры (50% НПВ). Площадь делянок 14 м2, повторность 4-х кратная. Уборку растений проводили вручную с одновременным взвешиванием срезанных растений со всей площади делянок. Из общей массы отделяли плоды с законченным ростом и спелые плоды и учитывали их долю в общей массе урожая. Растения сушили на вешалах в воздушной крытой сушилке. В сухом сырье (сухие растения) определяли содержание экстрактивных веществ в 70% этаноле согласно Фармакопее (5). При посеве пассифлоры в солярии в первой пентаде апреля полные всходы отмечаются через 20-21 день. К 25-28 мая рассада имеет 5-6 сформированных листьев, длину корневой системы до 10 см и готова к высадке в поле. К этому времени на переходящих плантациях 2-3 годов вегетации отмечается фаза отрастания пассифлоры от почек корневищ с глубины 10-15 см (таблица 1). Таблица 1. Фазы роста и развития пассифлоры в зависимости от сроков среза 1-го укоса Фазы роста и развития 1. Посев семян в солярии 2. Полные всходы 3. Высадка зрелой рассады в поле 4. Отрастание растений на плантации 2го года 5. Отрастание побегов с 6-8 листьями ветвление 6. Бутонизация (начало) 7. Начало цветения 8. Начало образования фруктов длиной 1-2 см

Дата наступления фазы плантация 1-го года плантация 2-го года 2014 2015 среднее 2014 2015 среднее 31.03 3.04 2.04 24.04 21.04 23.04 28.05 28.05 28.05 -

22.05

27.05

25.05

1.07

23.06

27.06

16.06

10.06

13.06

10.07 18.07

10.07 21.07

10.07 19.07

1.07 10.07

25.06 10.07

28.06 10.07

24.07

27.07

25.07

18.07

14.07

16.07

117

Срез 1-го укоса 9. Появление фруктов с законченным ростом 10. Появление плодов со зрелыми семенами 11. Созревание плодов, конец вегетации

13.08

12.08

13.08

15.07

21.07

18.07

20.08

14.08

17.08

10.08

5.08

8.08

20.09

3.09

11.09

8.09

10.09

9.09

8.10

16.10

12.10

16.10 126.10

16.10

Побеги - лианы растут быстро в длину и при образовании 7-8 листьев в их пазухах формируются цветочные бутоны на длинных цветоножках, которые во второй половине июля начинают цвести. В это время общая длина осевых побегов составляет 50-55 см. Через 1015 дней после начала цветения появляются фрукты с незаконченным ростом и, следовательно, первый урожай можно скосить. На переходящих плантациях фазы роста и развития отмечаются на 8-10 дней раньше, чем в 1-м году вегетации. Зрелые плоды можно встретить в середине сентября, а массовое созревание плодов - в середине октября. Это если получаем только один урожай в октябре. В первом году вегетации первый укос можно провести в первой половине августа и этим получить урожай травы в среднем равным 8,15 т/га ( таблица 2). При этом величина второго урожая (отавы) составила 4,19 т/га. За 2 укоса сумма урожая достигает 12,34 т/га. При одноукосной культуре общая биомасса надземной части несколько больше и составляет 13,38 т/га. Это объясняется тем, что при одноукосной культуре фотосинтетический процесс был непрерывным. Листовая поверхность фитоценоза оставалась в непрерывном, хотя и не ускоренном росте. В случае 2-х укосной культуры, после среза 1-го урожая активная листовая поверхность удаляется почти полностью. Второй урожай сформировался параллельно с ростом новых листьев отавы - процесс длительный (30-40 дней). Отава образуется из стеблевых почек. Чем выше линия среза, чем больше продуктивных стеблей участвуют в формировании 1-го укоса, тем быстрее восстанавливается фотосинтетическая поверхность агроценоза пассифлоры, формирующей 2-й урожай (отаву). Таблица 2. Урожай свежей травы пассифлоры инкарнатной при 2-х укосной культуре в 1-м году вегетации Способ возделывания

Укос, полученный продукт

1-й, трава (herba) Двухукосная культура 2-й, трава (herba) всего трава (herba) Одноукосная фрукты с законченным культура с уборкой в ростом октябре всего НСР05 118

Урожай свежей массы, т/га среднее 2014 2015 т/га + 11,35 4,95 8,15 -5,23 3,69 4,69 4,19 -9,19 15,04 9,64 12,34 -1,04 17,58 9,18 13,38 -

% 61 31 92 100

7,38

1,80

4,59

24,96 1,7

10,97 1,58

17,97

134

При одноукосной культуре часть урожая составляют фрукты с законченным ростом, которые нужно удалить из фармацевтического сырья. Поэтому двухукосная культура позволяет получить урожай фармацевтического сырья на уровне одноукосной культуры, однако при этом выиграли во многом в качестве: в сырье меньше одревесневших стеблей и больше листьев (таблица 3). Таблица 3. Урожай сухой фармацевтической травы пассифлоры инкарнатной при 2-х укосной полевой культуре в 1-м году вегетации Способ возделывания Двухукосная культура Одноукосная культура уборкой в октябре

Укос, полученный продукт 1-й, сухая трава 2-й, сухая трава всего с один укос, сухая трава

Урожай сухой травы, т/га годы среднее 2014 2015 т/га + 4,26 1,53 2,90 -1,19 1,30 1,32 1,31 -2,78 5,56 2,85 4,21 0,12

% 71 32 103

5,50

100

2,68

4,09

На переходящих плантациях густота продуктивного стеблестоя в 2-4 раза больше, чем на плантации 1-го года. Будучи срезанным в 3-й декаде июля урожай свежего сырья при первом укосе равен 8,3 т/га (таблица 4). Таблица 4. Урожай свежего сырья пассифлоры во 2-м году вегетации при одно- и двухукосной культуре Способ возделывания

Урожай сырой травы, т/га годы среднее 2014 2015 т/га + 6,26 10,34 8,30 -11,70 13,57 9,83 11,70 -1,47 19,83 20,17 20,00 6,83 13,28 13,05 13,17 7,18 6,35 6,77 20,47 19,40 19,94 1,28 1,16

Укос, полученный продукт

1-й укос, трава Двухукосная культура 2-й укос, трава всего трава Одноукосная культура с уборкой в фрукты октябре всего НСР05

% 63 89 152 100 -

Период формирования отавы длительный и процесс восстановления фотосинтетического потенциала ускоренный благодаря более густому стеблестою. Поэтому урожай отавы такой же высокий или даже больше чем при 1-м укосе. И в этом случае общая биомасса свежей травы, как при двухукосной так и при одноукосной практически одинакова - 19,94 и 20,00 т/га. Однако при одноукосной культуре масса фармацевтической травы на 52% меньше чем при двухукосной. Эта закономерность сохраняется и при расчете фармацевтической травы (таблица 5). 119

На переходящих плантациях 2-го года урожай сухой фармацевтической травы составляет 3,90 т/га при одноукосной культуре и 5,67 т/га при 2-х укосной или на 45% больше контроля. Таблица 5. Урожай сухой фармацевтической травы пассифлоры инкарнатной при одно- и двухукосной культуре во 2-м году вегетации Способ возделывания

Двухукосная культура Одноукосная культура уборкой в октябре

Укос, полученный продукт 1-й укос, трава 2-й укос, трава всего с один укос, трава

Урожай сухой травы при 13% влажности, т/га годы среднее 2014 2015 т/га + % 1,68 2,57 2,13 -1,77 54 4,35 2,73 3,54 -0,36 91 6,03 5,30 5,67 1,77 145 4,16 3,63 3,90 100

ВЫВОДЫ 1. Отселектированный биотип пассифлоры инкарнатной – новое перспективное лекарственное растение, которое при рассадной культуре в условиях Молдовы проходит весь цикл развития и формирует зрелые плоды с жизнеспособными семенами. 2. Пассифлора инкарнатная в зимнее время сохраняет жизнеспособные корневища и поэтому может возделываться как двух- трехлетняя культура. 3. Для получения более высокого урожая сырья хорошего качества необходимо иметь двухукосную культуру: 1-й укос проводить в период цветения–формирования плодов, 2-й в конце сентября - начала октября месяца. 4. При двухукосной культуре суммарный урожай формированного сырья травы достигает 4-5 т/га в первом и 5-7 т/га во втором году вегетации. Этим, превышая на 28-70% контроль (одноукосная культура). 5. При одноукосной культуре пассифлора в Молдове наряду с урожаем сырья травы формирует зрелые и с законченным ростом плоды - 4,6 т/га в первом году и 6,8 т/га во втором году вегетации. Литература 1. Tropical Plant Database, entry for Maracuja – Passionflower – Passi… htp://www.rain-tree/com/com/maracuja. htm# 2. Musteaţă Gr. Pasiflora (Passiflora incarnata L.) în cultura de câmp în Republica Moldova = Пассифлора инкарнатная (Passiflora incarnata L.) в полевой культуре в Республике Молдова. Chișinău, 2014. 100 p. 3. Мустяцэ Г.И., Рошка Н.Д., Баранова Н.В., Ворнику З.Н. Перспективы внедрения пассифлоры в Молдове //Интродукция и селекция ароматических и лекарственных растений: Тезисы докладов международной научнопрактической конференции. Ялта, 2009. С.130-131 4. Чиков П.С. Лекарственные растения (справочник). Москва: Агропромиздат, 1989. 430 с. 5. Farmacopeea română. Ed. X. București: Editura Medicală, 1993. 316 p. 120

УДК 631.674.6:633.888 ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ЗА КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ Ромащенко М.І. д.т.н., професор, академік НААН, директор, Шатковський А.П. к. с.-г. н., заступник директора з наукової роботи, Інститут водних проблем і меліорації НААН, Приведенюк Н.В. зав. відділу технології вирощування лікарських рослин, privedenyuk.n@yandex.ua

Дослідна станція лікарських рослин ІАЕП НААН Ключові слова: лікарські рослини, технологічний процес вирощування, краплинне зрошення Сучасна фармацевтична галузь має широкий асортимент медичних фітопрепаратів. Для забезпечення цієї галузі лікарської сировиною в Україні вирощують понад 50 видів лікарських рослин в обсягах, що не забезпечує попиту. Тому, значну частину потреби компенсують заготівлею дикорослих видів або імпортують з Китаю, Індії, Польщі, Єгипту та інших країн. Завезена сировина досить часто має низьку товарну якість, не відповідає вимогам щодо вмісту біологічно активних речовин. Вітчизняні наукові установи ведуть постійний пошук більш ефективних лікарських засобів на основі лікарських рослин для лікування та профілактики різних захворювань. Важливу роль у оздоровленні населення держави відіграють саме фітопрепарати, адже вони складають 40 % усіх лікарських засобів українського виробництва. Фітопрепарати традиційно користуються високим попитом, так як мають ряд переваг над синтетичними аналогами і відповідають сучасним тенденціям натуральності та екологічності. Проте, зміни клімату та застарілі технології вирощування є вагомими причинами, які суттєво вплинули на скорочення посівних площ лікарських рослин. На сьогодні, за даними Державної служби статистики, в Україні лікарські культури вирощують на площі біля 11 тис. га, без урахування приватних господарств, які в цій галузі можуть займати частку до 50 % і суттєво наповнити вітчизняний ринок лікарської сировини. Зважаючи на вищезазначене, постала необхідність удосконалення та розробки нових технологій вирощування лікарських рослин із застосуванням сучасних способів зрошення. До найперспективніших в лікарському рослинництві відносять краплинний спосіб поливу, який вже добре себе зарекомендував у технологіях вирощування овочевих, ягідних, плодових культур, виноградарстві та все більше впроваджується за вирощування технічних культур. Попередні дослідження показали, що до перспективних культур, які добре реагують на зрошення, можна віднести м’яту перцеву, ехінацею пурпурову, валеріану лікарську, алтею лікарську, шоломницю байкальську, мелісу лікарську та багато інших рослин. Це підтверджується, як результатами, 121

отриманими в ході досліджень, так і передовим досвідом виробників лікарської рослинної сировини. Особливої уваги заслуговує валеріана лікарська, яку культивують для отримання коренів з кореневищами. Ключовим моментом вирощування цієї культури на краплинному зрошенні є можливість отримання високого врожаю уже на першому році життя, тоді як за традиційною технологією – лише на другому. За результатами наших досліджень встановлено чітку залежність урожайності сухих коренів з кореневищами валеріани лікарської від передполивної вологості ґрунту. Найвищу масу сировини було отримано у варіанті з рівнем передполивної вологості ґрунту (РПВҐ) – 90% від найменшої вологомісткості (НВ) – 5,1 т/га, що перевищувало варіант з вологістю – 70 % на 1,5 т/га. Зниження РПВҐ до 80 % НВ призвело до зменшення врожайності валеріани, яка склала – 4,1 т/га. Також встановлено, що вихід сухої сировини із сирої маси не залежить від РПВҐ (рис. 1).

Рис. 1. Урожайність сухих коренів валеріани лікарської залежно від вологості ґрунту за краплинного зрошення При дослідженні впливу вологості ґрунту на якість сировини валеріани визначено, що максимальний вміст екстрактивних речовин був у варіанті з РПВҐ 80 % НВ, який становив – 39,54%. Підвищення вологості ґрунту протягом вегетації до 90 % НВ знизило цей показник на 3,1%. Сировина зібрана у варіанті за природного зволоження ґрунту (контроль) містила 36,27% екстрактивних речовин. Встановлено, що застосування краплинного зрошення не знижує якості сировини за цим показником: вміст екстрактивних речовин 122

перевищував мінімальні вимоги вітчизняної фармакопеї у розрізі всіх варіантів на 10,87 – 14,54% (табл. 1). Таблиця 1. Вплив РПВҐ на вміст біологічно активних речовин у сухих коренях з кореневищами валеріани лікарської за краплинного зрошення Варіанти досліду Без зрошення (контроль) РПВҐ – 70% НВ РПВҐ – 80% НВ РПВҐ – 90% НВ НІР0,5

Вміст екстрактивних речовин, %

Вміст ефірної олії, мл/кг

Вміст суми сесквітерпенових кислот,%

36,27

5,4

0,17

35,87 39,54 36,53

6,0 5,7 6,4

0,30 0,23 0,26

0,47

0,2

0,02

Також встановлено, що штучне зволоження кореневмісного шару ґрунту сприяє більш інтенсивному накопиченню ефірної олії в коренях та кореневищах валеріани лікарської порівняно з богарними умовами. Підтримання вологості ґрунту на рівні 70% НВ забезпечило отримання сировини із вмістом ефірної олії 6,0 м./кг, що перевищувало контроль на 0,6мл/кг. Підвищення вологості ґрунту впродовж вегетації до 80% НВ знизило вміст ефірної олії 0,3мл/кг. Найвищий її вміст – 6,4мл/кг, відмічено у варіанті за підтримання РПВҐ 90% НВ. Сухі корені із кореневищами отримані за різних РПВҐ за краплинного зрошення відповідали українським та європейським вимогам щодо вмісту ефірної олії. Останнім часом, фармацевтичні компанії при закупівлі сировини валеріани лікарської найбільшу увагу приділяють вмісту суми сесквітерпенових кислот, як основного показника автентичності і якості сировини – сухих коренів із кореневищем. Результати аналізу, отримані методом рідинної хроматографії, свідчать, що сировина зібрана на контролі без зрошення мала мінімально допустимий вміст сесквітерпенових кислот – 0,17%, згідно вимог Європейської фармакопеї. Підтримання вологості ґрунту впродовж вегетації на рівні 70 % максимально підвищило вміст цих речовин до 0,30 %, що перевищувало контроль на 0,13 %. Підвищення вологості ґрунту у межах 80 – 90 % НВ сприяло підвищенню вмісту сесквітерпенових кислот на 0,6 – 0,9 % відносно контролю та знижувало вміст компоненту на 0,4 – 0,7 % відносно варіанту з РПВҐ 70 % НВ. Загалом краплинне зрошення сприяло більш інтенсивному накопиченню суми сесквітерпенових кислот сировиною, оскільки їх вміст перевищував мінімальні показники вимог Європейської Фармакопеї від 0,60 до 0,13 %. Ехінацея пурпурова – ще одна багатотоннажна, поширена лікарська культура, яка гарно реагує на зрошення. Цінна багаторічна рослина, сировиною якої є як корінь з кореневищами, так і трава, які використовують у фармацевтичній і харчовій промисловості. Перевага вирощування із 123

застосуванням краплинного зрошення – можливість отримання врожаю в перший рік життя рослин. Результати досліджень свідчать, що вирощування ехінацеї пурпурової без зрошення на першому році вегетації забезпечило врожайність трави в середньому 3,64 т/га, а коренів 1,25 т/га. Внесення мінеральних добрив на посівах без застосування краплинного зрошення дозволило отримати приріст врожайності трави 0,91 т/га, а коренів – 0,21 т/га. Застосування передпосівного внесення добрив в умовах краплинного зрошення забезпечило отримання найвищої врожайності сухої трави – 0,664 т/га, що перевищувало контроль на 82,4 % та коренів 2,03 т/га, що перевищувало контроль на 62,4 % (рис. 2.)

Рис. 2. Урожайність ехінацеї пурпурової при однорічному вирощувані за краплинного зрошення У ході досліджень було також встановлено, що застосування краплинного зрошення гарантує отримання високої врожайності ехінацеї пурпурової вже у перший рік вегетації з якістю, що відповідає вітчизняним вимогам. Це підтверджено фітохімічними дослідженнями, проведеними у лабораторії відділу фармакогнозії Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН. У контрольному варіанті (за природнього зволоження) отримана сировина – суха трава із вмістом полісахаридів 8,8 %, корені з кореневищами із вмістом оксикоричних кислот 4,12 %. Застосування зрошення у комплексі з 124

мінеральними добривами підвищило вміст полісахаридів у траві до 12,28 %, та дещо знизило вміст оксикоричних кислот у коренях (рис. 3).

Рис.3 Якість сировини ехінацеї пурпурової отриманої за вирощування в умовах краплинного зрошення першого року вегетації Ще однією із багатотоннажних лікарських культур, що широко використовується у медицині, харчовій промисловості та парфумерії є м’ята перцева. Застосування зрошення на цій культурі є досить поширеним: у більшості країн світу, зокрема Болгарії, Угорщині, Марокко, Алжирі, Індії, Італії, Франції, Швейцарії, Аргентині м’яту вирощують на поливних землях. У північно-західних районах США (штати Орегон та Вашингтон), де випадає в середньому 1015 мм опадів, цю культуру вирощують виключно на зрошенні через нерівномірність надходження опадів. Незважаючи на значну кількість опадів, влітку м’яту там поливають кожні 10-14 днів способом дощування. Широке впровадження краплинного зрошення у виробництво відкриває нові перспективи у вирощуванні цієї рослини, адже це дає можливість проводити поливи відповідно до фактичного водоспоживання та дозволяє вносити мінеральні добрива з поливною водою диференційовано, залежно від потреби кожної фази розвитку культури. Дослідження показали, що більшість сортів м’яти на зрошенні можуть давати два укоси сировини, за умови закладання плантації кореневищами у осінній період. За цього, за два укоси на полях першого року вегетації врожайність досягає 3,24 т/га сухого листя, а без поливу – лише 1,21 т/га. Максимальна продуктивність м’яти першого року вегетації на поливі спостерігалася за РПВҐ 85 – 90 % НВ. На м’яті другого року вегетації найбільш 125

ефективним є диференційований режим зрошення. У період формування першого укосу підтримують вологість ґрунту на рівні не нижче 70 – 75 % НВ, а після збирання першого врожаю – 85 – 90 %. Встановлено, що якість сировини м’яти залежно від режиму зрошення змінюється несуттєво. Аналогічну тенденцію збільшення врожайності сировини за краплинного зрошення спостерігали і на інших лікарських культурах. Зокрема, за вирощування шоломниці байкальської застосування зрошення забезпечило отримання 1,7 т/га сухих коренів у перший рік вегетації, що перевищувало врожайність культури за природного зволоження на 42 %. Краплинне зрошення меліси лікарської за розсадного способу вирощування забезпечило отримання 4,5 т/га сухої трави уже в перший рік експлуатації плантації. Виходячи із вищевикладеного можливо зробити обґрунтований висновок, про те, що застосування краплинного зрошення є високоефективним заходом підвищення продуктивності основних лікарських рослин в умовах дефіциту вологи. Ці розробки дають можливість гарантовано отримувати високорентабельну якісну рослину лікарську сировину. Таким чином, широке впровадження краплинного зрошення в галузь лікарського рослинництва суттєво збільшить об’єми виробництва якісної сировини, розширить її асортимент, що у свою чергу, забезпечить потребу як внутрішнього ринку, так збільшить поставки на експорт. Література 1. Шатковський А.П. Особливості вирощування валеріани лікарської в умовах краплинного зрошення / А.П. Шатковський, Н.В. Приведенюк // Матеріали ІІ науково-практичної конференції молодих вчених та спеціалістів «Роль меліорації та водного господарства у забезпеченні сталого розвитку землеробства» 3 грудня 2014 р. - Київ, - С. 85-87. 2. Приведенюк Н.В. Застосування краплинного зрошення на валеріани лікарській / Н.В.Приведенюк, Н.М. Шевчук, В.А.Трубка // Матеріали четвертої науково-практичної інтернет-конференції «Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій», Полтава – 2015. - С. 147 – 150. 3. Ромащенко М.І. Краплинне зрошення овочевих культур і картоплі в умовах степу країни. / М.І. Ромащенко, А.П. Шатковський, С.В. Рябков. – Київ, 2012 р. - 248 с. 4. Технології вирощування сільськогосподарських культур за краплинного зрошення (рекомендації)(наукове видання) // За ред. М.І. Ромащенка. – ІВПіМ НААН. – К.: «ЦП «Компринт», 2015. – 379 с. 5. Біленко В.Г. Вирощування лікарських рослин та використання їх у медичній і ветеринарній практиці: довідник / В.Г. Біленко. – К.: Арістей, 2004. – 304 с. 6. Горбань А.Т. Лекарственные растения: вековой опит изучения и возделывания / А.Т. Горбань, С.С. Горлачова, В.П. Кривуненко. - Полтава: Верстка, 2004.- 230 с. 126

УДК 631.524:633.853 ВПЛИВ ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ НА СКЛАД ЖИРНИХ КИСЛОТ НАСІННЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО Рудік О. Л., Рудік Н.М., канд. с.-г. наук, доцент ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», oleksandr.rudik@gmeil.com Ключові слова: льон олійний, урожайність, насіння, жирні кислоти. В сучасних умовах посилення деградуючого впливу на оточуюче середовище антропогенних факторів, сформувалася зацікавленість та потреба в якісній лікарській сировині, продуктах профілактичного харчування та інших лікувально-профілактичних засобах природного походження. Виник специфічний напрям аграрного виробництва – вирощування екологічно чистої продукції, лікарських рослин, сировини для дієтичного та дитячого харчування, виробничої сировини рослинного походження. Проте, незважаючи на вагомі наукові здобутки, людство лише частково вивчило та використовує можливості природи для забезпечення широкого спектру своїх потреб. Прикладом такому є потенціал льону культурного Linum usitatissimum. Класично відомий як джерело луб’яної сировини та жировмістного насіння в даний час льон відновлює своє місце як лікарський, косметичний засіб, джерело ненасичених жирних кислот, так званих Омега 3 та Омега 6. За останні роки в Україні льон олійний набув значного поширення, тільки в Херсонській області його висівають на площі близько 10 тис.га. [1]. І хоча насіння переважно іде на експорт, поступово формується та має хороші перспективи внутрішній ринок його переробки та використання, що робить актуальним питанням якісного складу олії та необхідність дослідження змін, що відбуваються під впливом заходів вирощування культури. Споживче призначення насіння та олії визначає технологічні вимоги до них як сировини, що зумовлено хімічною будовою. Олія із високим вмістом ненасичених жирних кислот більш відповідає технічному призначенню, а сировина із низьким їх вмістом доцільніша для харчового та медичного застосування. Стандартизація партій олії забезпечує спрощення технологічного процесу переробки та суттєве зменшення виробничих витрат [2]. Якісно-технологічні показники насіння та продуктів його переробки визначаються генетично зумовленими сортовими особливостями, ґрунтово-кліматичними та погодними умовами а також агротехнікою вирощування культури [3-5]. Метою роботи була оцінка продуктивності льону олійного та складу жирних кислот його олії. Дослідження проводилися протягом 2009-2013 років на базі Асканійської ДСДС НААН. Об’єктом досліджень був сорт Linum humuli Mill. Південна Ніч. Загальна схема чотирьох факторного досліду передбачала : фактор А - режим вологозабезпечення (Без зрошення; Зрошення); фактор Б – фон мінерального живлення (Без добрив; N45P30K30; N60P45K45; N90P60K60); фактор С – ширина міжряддя (15 см; 45 см), фактор Д – норма висіву ( 5; 6; та 7 млн.шт/га.) 127

Ґрунт дослідної ділянки темно-каштановий важко суглинковий, містить в орному шарі 2,15 % гумусу. Поливами підтримували вологість ґрунту на рівні 65-70% від НВ. Технологія в дослід була рекомендованою для зони досліджень. Погодні умови періоду досліджень характеризувалися істотними перевищеннями температурного режиму і значними відхиленнями надходження опадів від середніх багаторічних значень. За результуючим впливом запасів ґрунтової вологи і опадів першої половини вегетації культури більш сприятливими були умови в 2009 та 2011 роки, а найменш відповідними 2013 та 2014 роки, що позначилося на стані рослин навіть в умовах зрошування. У середньому в досліді за рахунок покращення умов вологозабезпечення урожайність льону олійного підвищувалася на 34,9% із 1,3 т/га. без зрошення до 1,75 т/га при зрошенні. Залежно від фону мінерального живлення та способу посіву зростання відбувалося в межах 31,9 - 38,9 %. Більш вагомими були переваги зрошення на фоні застосування добрив, підвищення норми їх внесення, а також, у більшості випадків, на посівах із міжряддям 15 см. В умовах суходолу внесення мінеральних добрив N90P60 K60, посів нормою висіву 6 млн.шт/га при міжрядді 15 см. забезпечувало отримання найвищого урожаю насіння 1,65 т/га. При зрошенні за аналогічних умов та при посів нормою висіву 7 млн.шт/га було отримано 2,16 т/га насіння. У олії льону низького сорту Південна Ніч домінують полі ненасичені кислоти, де переважає ліноленова кислота – 56,1-60,8% (Табл. 1 ). Друге місце за присутністю займає мононенасичена олеїнова кислота 17,9 – 20,5 %. Найменшу частку складають насичені кислоти, у складі яких переважає пальметинова кислота 4,71 – 5,64%. Таблиця 1 Жирно-кислотний склад олії льону олійного, %.(середнє за 2009-2013 рр. ) Моно не Фон Насичені Полі ненасичені насичені живлення (В) пальмітинова стеаринова олеїнова лінолева ліноленова Без зрошення (А) Без добрив 5,64 2,90 20,5 14,8 56,1 N45 P30 K30 5,41 2,84 20,2 14,5 57,0 N60 P45 K45 5,22 2,78 20,1 14,0 57,9 N90 P60 K60 5,04 2,64 19,8 13,6 58,9 При зрошенні Без добрив 5,42 2,28 18,8 15,7 57,7 N45 P30 K30 5,08 2,10 18,3 15,5 59,0 N60 P45 K45 4,92 2,08 18,0 15,1 59,9 N90 P60 K60 4,71 1,96 17,9 14,6 60,8 НІР 05 А 0,11 0,06 0,03 0,55 0,88 В 0,07 0,05 0,20 0,26 0,41 При посіві із міжряддям 15 см нормою висіву 6 млн. шт./га. 128

Зрошення зумовлювало збільшення частки полі ненасичених жирних кислот на 2,48 – 3,1 % за рахунок моно ненасиченої та насиченої групи. Внесення мінеральних добрив а також підвищення їх норми супроводжувалося зростанням долі полі ненасичених жирних кислот за рахунок насиченого та моно ненасиченого виду в межах до 1,61 % без зрошення та до 2,07 % на зрошенні. Пальметинова кислота складає близько 2/3 групи насичених кислот. За рахунок зрошення її вміст зменшувався в межах від 0,22 до 0,33 %, а при підвищенні фону мінерального живлення на 0,23 – 0,6 % без поливу та на 0,34 – 0,71 при штучному забезпечені вологою. Аналогічні зміни відбувалися і відносно стеаринової та олеїнової кислот. На фоні зрошення вміст стеаринової кислоти зменшувався на 0,62 – 0,74 %, а від застосування мінеральних добрив на 0,06 – 0,26% та 0,18 – 0,32 % відповідно без зрошення та при зрошенні. Частка олеїнової кислоти в олії коливалася в межах 17,9 – 20,5 %. При покращенні вологозабезпечення її вміст зменшувався на 1,7 – 2,1 % а при підвищенні фону живлення відповідно на 0,3 – 0,7 % та на 0,5 – 0,9 у поєднанні із зрошенням. Зміни вмісту лінолевої кислоти мали дещо інший характер. На фоні штучного вологозабезпечення її вміст зростав на 0,9 - 1,1 %, а при застосуванні мінеральних добрив зменшувався, відповідно на 0,3 – 1,2 % без зрошення та на 0,2-1,1 % при зрошенні. Збільшенням вмісту ліноленової кислоти реагували посіви льону на зрошення та застосування мінеральних добрив. Поливи спричиняли збільшенню частки ліноленової кислоти на 1,6 – 2,0 %, а удобрення на 0,9 – 2,8 % та 1,3 - 3,1 % відповідно на суходолі та при зрошенні. За результатами дисперсійного аналізу визначено частку впливу досліджуваних факторів на вміст окремих жирних кислот (Рис 1.) Під впливом зрошення відбувалося найбільш суттєві коливання стеаринової та олеїнової кислот - 90,1 та 89,3%. Відтак можна очікувати вагомі зміни їх частки в насінні культури вирощеного в зоні нестійкого та достатнього зволоження. Найменший вплив мало вологозабезпечення на вміст пальмітинової кислоти 26,4%. Одночасно фон мінерального живлення проявляє найбільший вплив на вміст пальмітинової 69,9% та ліноленової 55,5 % кислот. Таким чином вміст полі ненасичених жирних кислот визначається одночасно як фоном мінерального живлення так і рівнем вологозабезпеченості культури.

129

Насіння льону олійного має перспективи лікувально-профілактичного використання. Без зрошення внесення мінеральних добрив N90 P60 K60, посів із міжряддям 15 см нормою висіву 6 млн. схожих насінин/га забезпечує урожайність 1,65 т/га, при зрошенні за аналогічних заходів та норми висіву 7 млн. шт/га урожай насіння складає 2,16 т/га. Вирощування культури при зрошенні є доцільним оскільки забезпечує стабільне виробництво та підвищує урожайність на 36,1%. У сорті природного жирно олійного складу Південна Ніч домінують полі ненасичені кислоти, де переважає ліноленова кислота (56,1-60,8%). Склад жирних кислот під впливом зрошення та мінерального живлення змінюється в середньому в межах від 0,3 до 1,5 %. Найбільш динамічним є вміст ліноленової та олеїнової кислот. Більший вплив на кількість пальметинової кислоти має фон мінерального живлення рослин, а стеаринової та олеїнової вологозабезпечення. На вміст ліноленової та лінолевої кислот майже однаковий вплив має вологозабезпечення та фон мінерального живлення. Подальші дослідження доцільно спрямувати на технології вирощування екологічно чистої сировини. Література 1. Лазер П.Н. Рудік О.Л. Сучасний стан і перспективи вирощування льону олійного в Україні / П. Н. Лазер, О. Л. Рудік // "Онтогенез - стан, проблеми та перспективи вивчення рослин в культурних та природних ценозах", Матеріали допов. Міжнар. наук. конф., присвяченої 135-річчю заснування Херсонського державного аграрного ун-ту. - Херсон: - 2010. - C. 210-217

130

2. Пещук Л.В. Біохімія та технологія оліє-жирової сировини: навчальний посібник / Л.В. Пещук, Т.Т. Косенко. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 296 с. 3. Yermanos D. M., Knowles P. F. Fatty acid composition of the oil in crossed seed of flax // Crop Sci. – 1962. – Vol. 2. – № 2. – P. 109- 111. 4. Лях В. А. Ботанические и цитогенетические особенности видов рода Linum и биотехнологические пути работы с ними: Монография / В.А. Лях, А.И. Сорока. – Запорожье: ЗНУ, 2008. – 182 с. 5. Вакула С. И. и. др. Эколого-генетические аспекты продуктивности и качества сортов льна масличного (linum usitatissimum l.) С.И. Вакула, Л.В. Корень, О.С. Игнатовец, В.В. Титок, Л.В. Хотылева //Экологическая генетика том 7 № 4 2009 С. 14-21. УДК 632: 633.88 МЕТОДИ ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ ТА ОЦІНКА СОРТІВ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ ДО ХВОРОБ Сірік О.М., молодший науковий співробітник Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН України Ключові слова: нагідки лікарські, хвороба, оцінка стійкості, ступінь ураження, шкала оцінки, поширення хвороби, розвиток хвороби Природна стійкість лікарських рослин до ураження чи пошкодження шкідливими організмами дозволяє отримувати високі врожаї сировини. На жаль, вона недостатньо вивчена, як для культивованих, так і для рослин, які на даний час вводяться в культуру. В зв’язку з цим питання вивчення стійкості лікарських культур досить актуальне, особливо при створенні сортів нових культур. Світова практика свідчить, що вирощування комплесно стійких сортів до шкідливих організмів є істотним резервом збільшення врожаїв багатьох сільськогосподарських культур [1-3]. Створення та впровадження у виробництво високопродуктивних стійких сортів лікарських рослин – запорука стабільного врожаю сировини для фармацевтичної промисловості. В процесі створення сортів виникає необхідність оцінити, як вихідний матеріал, так і матеріал, отриманий в ході селекційних досліджень, на їх стійкість до хвороб і шкідників На сьогодні відчувається брак методик оцінки стійкості переважної більшості лікарських культур до шкідливих організмів [4-6]. Не винятком є і нагідки лікарські, для яких таких методик не розроблено. Запропонова робота має за мету розроблення методики оцінки стійкості нагідок лікарських до хвороб. За нашими дослідженнями в умовах Лісостепу України нагідки лікарські уражуються наступними хворобами: борошниста роса, церкоспороз, алтернаріоз, іржа та кореневі гнилі. 131

Кореневі гнилі (Fusarium sp.). Хвороба проявляється з фази сходів. Хворі рослини жовтіють, в’януть і засихають. Корені потоншуються, на зрізі чітко виділяється кільце темно-забарвлених судин, уражених хворобою. Борошниста роса (Sphaerotheca fuliginea f. calendulae). Хвороба проявляється у фазу бутонізації-цвітіння. Уражуються листки, стебла, які покриваються білою або сірою павутинною поволокою; пізніше на ній утворюються багаточисельні чорні цятки плодових тіл гриба. Збудник уражує лише нагідки. Церкоспороз (Cercospora calendulae Sacc. ). Хвороба з’являється на листках нижнього ярусу. На листках округлі плями буро-сірого кольору з темною облямівкою, в середині плями видно чорні дерновинки спороношення гриба. Пізніше хворі листки жовтіють і засихають. Альтернаріоз (Alternaria calendulae Nirenberg). здебільшого хвороба з’являється з фази бутонізації, на листках утворюються великі кутоваті плями з концетричними колами, у вологу погоду на них можна виявити чорну повстисту поволоку спороношення гриба. Уражені листки жовтіють та передчасно засихають. Іржа (Puccinia flaveriae Јack). Спочатку на листтках утворюються бліднозелені плями, пізніше вони стають світло-коричневими. На нижній стороні листя з’являються бурі пустули, які не порошать. Листки засихають. При сильному ураженні рослина гине протягом місяця. За нашими даними втрати врожаю нагідок лікарських від борошнистої роси становили біля 30%, плямистостей – 40%, іржі і кореневих гнилей – 8% [7]. На даний час в Україні вирощують кілька десятків сортів нагідок, які використовуються, як фармацевтична та харчова сировина у промисловості та декоративні рослини у садівництві. Даних про їх стійкість до хвороб нами не знайдено. Польову оцінку сортів і селекційного матеріалу нагідок на стійкість до хвороб на природному інфекційному фоні, згідно наших спостережень, слід проводити у період максимального розвитку хвороби (2-3 рази протягом усього періоду вегетації – червень, липень), виділяючи стійкі і слабосприйнятливі форми чи сорти. Достовірний результат можна отримати лише тоді, коли дослідження проводять кілька років підряд. Ступінь ураження зразків нагідок лікарських хворобами визначають окомірно за кількістюі інфекції на листках (борошниста роса, іржа, церкоспороз, макроспоріоз) чи коренях (кореневі гнилі). Для достовірної оцінки ступеня розвитку хвороб оцінюють: на ділянках розсаднику вихідного матеріалу – всі рослини кожного селекційного номера; гібридного розсаднику – кожну рослину окремо; сортовипробування - не менше, ніж 20 рослин. Рекомендуємо оцінку стійкості нагідок лікарських до борошнистої роси проводити за дев’ятибальною шкалою (таблиця 1).

132

Таблиця 1 – Шкала оцінки стійкості нагідок лікарських до борошнистої роси. Бал 9 8 7 6 5

Характер прояву хвороби на листках Ознаки хвороби відсутні На листках дуже слабка павутинна поволока, уражено до 5%; На листка спостерігаються пооднокі дрібні подушечки і павутинна поволока, уражено до 10%; Уражена нижня третина рослини в слабкому ступені, до 15%; Рослина уражена від основи до середини найнижчі листки – сильно, вище розміщені, помірно і слабо, до 25%; Рослина уражена до суцвіття: листки нижньої третини – значно, до 75-90%, при цьому спостерігається загибель нижніх листків ; Рослина уражена до суцвіття: листки нижньої третини – відмирають, до 100%, листки середнього ярусу помірно або сильно уражені – 60-70 %; Уражена вся рослина, листки сильно, спостерігається загибель листків у нижньому і середньому ярусах – 100%, інфекція на суцвітті. Уражена вся рослина, листки дуже сильно, спостерігається їх загибель.

Ступінь стійкості, сприйнятливості Дуже висока стійкість

висока

Стійкість

Слабка сприятливісь

Сприйнятливість Висока і дуже сприйнятливість

висока

Для оцінки стійкості нагідок лікарських до плямистостей (церкоспороз, альтернаріоз) також рекомендуємо до застосування дев’ятибальну шкалу (таблиця 2). Таблиця 2 – Шкала оцінки стійкості нагідок лікарських до плямистостей . Бал 9 8 7 6 5 4

Характер прояву хвороби на листках Ознаки хвороби відсутні На нижніх листках хлороз, дрібні плями до 5%; На нижніх листках хлороз, дрібні плями до 10%; На нижніх листках хлороз, дрібні плями до 15%; Рослина уражена від основи до середини: найнижчі листки на 50-80%, а верхні – з інтенсивністю до 25%; Рослина уражена до суцвіття: листкинижньої третини до 90%, при цьому спостерігається загибель найнижчих листків, а листки верхнього ярусу – до 50%; Рослина уражена до суцвіття: листки нижньої третини до 100%, при цьому спостерігається їх загибель, листки середнього ярусу до 70%, а верхнього – до 60%; Уражена вся рослина: листки до 100%,спостерігається загибель листків у нижньому і середньому ярусах, інфекція на суцвітті; Уражена вся рослина, листки дуже сильно, спостерігається їх загибель.

133

Ступінь стійкості, сприйнятливості Дуже висока і висока стійкість Стійкість Слабка сприятливісь

Сприйнятливість Висока і дуже сприйнятливість

висока

Нижче наводимо детальну шкалу для оцінки стійкості нагідок до іржі. (таблиця 3).Стійкість Таблиця 3 – Шкала оцінки стійкості нагідок лікарських до іржі. Бал 9 8

7 6 5 4 3 2 1

Характер прояву хвороби на листках

Ступінь стійкості, сприйнятливості

Ознаки хвороби відсутні На листках поодинокі хлоротичні і некрозні плями можливо з дуже дрібними уредопустулами і інтенсивністю 5%; Дрібні і середні уредопустули можливо в хлоротичних та некрозних плямах інтенсивністю до 10%; Дрібні і середні уредопустули можливо в хлоротичних та некрозних плямах інтенсивністю до 15%; Інтенсивність уредопустул до 25%, можливо із слабким хлорозом і некрозом Середні, великі уредопустули інтенсивністю до 40%, можливо зі слабким хлорозом; Інтенсивність уредопустул до 65%; Великі уредопустули, що зливаються інтенсивністю до 90%; Великі уредопустули, що зливаються інтенсивністю до 100%.

Дуже висока стійкість

висока

Стійкість Слабка сприятливісь Сприйнятливість Висока і дуже сприйнятливість

висока

Оцінку стійкості нагідок лікарських до кореневих гнилей на нашу думку варто проводити за п’ятибальною шкалою: 5 – ураження відсутнє; 4– ураження слабке, уражено від 1 до 25% площі кореня; 3 – ураження середнє, площа пошкодження тканин кореня від 26-50 %; 2 – ураження сильне, площа пошкодження тканин кореня від 51-75%; 1 – ураження дуже сильне, площа пошкодження тканин кореня більше 75%, спостерігається їх загибель. На основі обліків обчислюємо поширення і ступінь розвитку хвороб нагідок лікарських. Поширення хвороб встановлюємо за формулою: n · 100% П = -------------, N де П – поширення хвороби в %; N – загальна кількість рослин у пробі; n – кількість уражених рослин [8]. Середній ступінь ураження (розвиток захворювання) вираховуємо за загальноприйнятою формулою: 134

(а · b) ·100 R = --------------------, N·К де R – інтенсивність розвитку хвороби (в балах або відсотках); (а · b) – сума добутків кількості рослин на відповідний бал або відсоток ураження; N – загальна кількість облікованих рослин; К – найвищий бал шкали обліку [8]. Методи оцінки дозволять проводити моніторинг за фітосанітарним станом селекційних сортів та перспективних зразків нагідок лікарських з метою виділення імунних до хвороб видів та впровадження їх у виробництво, як найбільш перспективних з позиції захисту рослин. Виявлення найбільш стійких і продуктивних форм дозволять залучити їх у селекційний процес з метою розмноження та виведення стійких до патогенів високопродуктивних сортів лікарських культур. Література 1. Трибель С.О. Стійкі сорти: проблеми і перспективи / Трибель С.О.// Карантин і захист рослин. – 2005. – К.: Колобіг– № 4 – С. 3-5 2. Трибель С.О. Стійкі сорти. Радикальне розв’язання проблеми зменшення втрат врожаю від шкідливих організмів / Трибель С.О.// Карантин і захист рослин. – 2004 – К.: Колобіг. – № 6 – С 6-7 3. Рассел Г.Э. Селекция растений на устойчивость к вредителям и болезням. – М.: Колос, 1982. – 421 с. 4. В.В.Горошко Методичні вказівки. Оцінка селекційного матеріалу на стійкість до шкідників і хвороб (Fabacea). / В.В.Горошко, О.М.Сірік – Лубни: Копі Центр, 2011р. – 15 с. 5. Кривуненко В.П. Стійкість лікарських до хвороб і шкідників / Кривуненко В.П., Ганькович Н.М., Горошко В.В.// Ботанические сады и центры сохранения биологического разнообразия мировой флоры: Тезисы докладов сессии совета ботанических садов Украины. – 13-16 июня. – Крым. Ялта. – 1995. – С. 320. 6. В.А. Чумак Методические указания по оценке сортов и селекционного материала эфиромасличных культур на устойчивость к вредителям и болезням / В.А. Чумак, Л.С. Жалнина, А.С. Петров. – М.: ВАСХНИЛ, 1980. – 22 с. 7. Горошко В.В., Сірік О.М. Вплив шкідливих організмів на сировинну продуктивність нагідок лікарських // ХІІІ з'їзд Ботанічного товариства. – 19-23 вересня - м Львів. - 2011 р – С.200 8. М.М.Доля Фітосанітарний моніторинг / М.М.Доля, Й.Т. Покозій, Р.М.Мамчур та ін. – К.: ННЦІФЕ. – 2004. – 294 с.

135

УДК 633.88 (470.333) ЭКОЛОГИЯ, ОСОБЕННОСТИ ВЫРАЩИВАНИЯ И ЭЛЕМЕНТНЫЙ СОСТАВ ЛОФАНТА АНИСОВОГО (LOPHANTUS ADANS C.) В БРЯНСКОЙ ОБЛАСТИ 1 В.Е. Ториков , доктор сельскохозяйственных наук, И.И. Мешков2 , кандидат сельскохозяйственных наук, 1,2 ФГБОУ ВО «Брянский государственный аграрный университет» (Брянский ГАУ), torikov@bgsha.com Ключевые слова: лофант анисовый (Lophantus adans c.), интродукция, лекарственные свойства, экология, агротехника выращивания, содержание макро- и микроэлементов в надземной массе. Лофант анисовый (Lophantus adans c.), многолетнее травянистое растение, появилось в природе сравнительно недавно как плод соединенных усилий селекционеров многих стран. Материнской основой его был многоколосник фенхельный. А итогом труда ученых стало вот это растение, названное лофантом, достигающее двух метров в высоту, почти три месяца активно цветущее, а по своим целебным свойствам не уступающее корню женьшеня (Ефремов, Шредер, 1996). Лофант регулирует обмен веществ, снижает и нормализует кровяное давление, очищает кровь. Корневища его используют как стимулирующее средство, по действию напоминающее женьшень. Лофант - любимое растение североамериканских индейцев. Они используют его для лечения простудных болезней и ароматизации напитков. Настой напитка применяют внутрь и наружно при параличах, парезах, дрожании конечностей. В тибетской медицине наземная часть лофанта используется как общеукрепляющее и предупреждающее старение средство, а также при гастритах, функциональном расстройстве желудочно-кишечного тракта, гепатите. Листья и соцветия лофанта ароматизируют чай, в качестве приправы их добавляют в салаты, мясные и рыбные блюда. Но больше всего это растение ценят за эфирное масло с запахом аниса и фенхеля, обладающее высокими бактерицидными свойствами. Его применяют в качестве отдушки для зубных паст, кондитерских изделий и даже при ловле рыбы. Сдобренные лофантом варенья, компоты, кисели, прохладительные напитки, печенья приобретают изысканный аромат. Пряность добавляют в блюда из тушеной, печеной и жареной речной рыбы. Лофант - медонос исключительной ценности. Венички, высушенные в тени, используются в приготовлении фиточая. При использовании сухих стеблей с листьями и соцветиями в парной бане, выделяемые надземной массой сухих растений фитонциды, помогают при болезнях нервной системы, сердечно-сосудистой дистонии, заболеваниях органов дыхания и особенно при бронхиальной астме. Распаренный лофант оказывает целебное действие при нейродермите, болезненных трещинах кожи, себорее, дерматитах грибкового происхождения, при ножной ванне снимет усталость в конце рабочего дня, придает бодрость и силу людям преклонного возраста. Прекрасное действие оказывают лофантовые ванны на грудных детей – они 136

становятся спокойными, долго спят, у них не бывает аллергического диатеза, кожа становится эластичнее, без гнойничковых поражений (Махлаюк, 1993). В ООО «ССХП «Женьшень» Унечского района Брянской области лофант анисовый хорошо растет на структурных, легких по механическому составу, достаточно плодородных и чистых от сорных растений почвах. Хорошо отзывается на внесение органических удобрений (8-10 кг/га 1 м2). Посев ранневесенний (апрель), рядовой с расстоянием между рядами 45 см, глубина заделки семян 1-2 см. После посева поливать ежедневно до появления всходов. В ряду растение от растения оставляют на 8-10 см друг от друга. Уход за посевами заключается в прополке, рыхлении междурядий, особенно после ливневых дождей, поливе, если недостаточно влаги. Надземную часть лофанта убирают в начале цветения. Сушат в тени, на чердаках или в сушилках. Хранят сырье в бумажных мешках в сухом помещении. Для определения содержания основных химических элементов таблицы Д.И. Менделеева были отобраны, высушены средние образцы сухой надземной массы лофанта анисового и направлены во ВНИИ минерального сырья имени Н.М. Федоровского (г. Москва, Аналитический центр). Анализы проводили с использованием масс-спектрального и атомно-эмиссионного анализа с индуктивно связанной плазмой. В таблице 1 представлены данные по содержанию отдельных макромикроэлементов и естественных радиоактивных элементов в сухой надземной массе лофанта анисового. Наибольшее содержание было отмечено таких макроэлементов, как калий (28000 мг/кг), кальций (9800), фосфор (2800 мг/кг), магний (2100 мг/кг), сера (1500 мг/кг), железо (150) и натрий (35 мг/кг). Таблица 1 – Содержание макро – микро и естественных радиоактивных элементов в сухой надземной массе лофанта анисового, мг/кг Na 35 B 11

Mn 38

Al 420

Cd 0,054

Макроэлементы Mg P S K Ca Si 2100 2800 1500 28000 9800 440 Микроэлементы Тi Co Ni Cu Zn Se Mo 18 0,12 0,49 3,4 9,5 0,1 1,1 Вредные и естественные радиоактивные элементы As Hg Pb Sr Cs Аg Аu <0,03 <0,005 0,48 58 0,014 <0,1 <0,002

Fe 150 Ba 49 Sn 0,069

Кремния накапливалось – 440 мг/кг сухой массы растений. Поль Бергнер в работе «Целительная сила минералов – особых питательных веществ и микроэлементов» (1998) подробно останавливается на роли кремния в жизнедеятельности организма человека. При дефиците кремния в организме содержание его снижается, прежде всего, в стенках сосудов. Существует четкая связь развития атеросклероза с ростом дефицита кремния. Кремний усиливает фиксацию кальция и фосфора в костях скелета и этим предупреждает остеопороз. Кремний в организме человека способствует всасыванию кальция и 137

стимулирует рост костей; стимулирует работу иммунной системы; улучшает состояние волос, ногтей и кожи; уменьшает риск развития сердечнососудистых заболеваний; укрепляет кровеносные сосуды; хрящи и сухожилия; способствует уменьшению кровяного давления. С возрастом человека концентрация кремния в соединительной ткани снижается, что приводит к поражению сосудов, атеросклерозу, нарушению прочности костной ткани. В.И. Вернадский писал, что никакой организм не может жить без кремния. Среди ученых есть мнение, что кремний лежит в основе энергоинформационного обмена в Космосе и на Земле. При анализе лекарственного сырья наблюдались различия по накоплению отдельных микроэлементов, кроме кобальта и селена, содержание которых количественно слабо улавливается современными приборами. Отмечено значительное накопление таких микроэлементов, как марганец, барий, титан, бор, цинк, медь, и никель. Содержание хрома (Сr) составило – 1,4; брома (Вr) 4, циркония (Zr) – 0,56 мг/кг. Из вредных и естественных радиоактивных элементов в сухой надземной массе лофанта анисового преобладали: алюминий и стронций. Накопление в надземной массе таких токсичных веществ, как свинец, кадмий, серебро, цезий, мышьяк и ртуть было незначительным. В ООО «ССХП «Женьшень» разработан и получил широкое признание фиточай «Заря». В его состав входят: лофант анисовый (трава), душица обыкновенная (трава), зверобой продырявленный (трава), чабрец (трава). Фиточай оказывает благоприятное успокаивающее действие, стимулирует деятельность желудка, улучшает пищеварение. Ученые-фитотерапевты утверждают, что нет такого заболевания, при котором целебные свойства лофанта анисового не помогли бы. Поэтому он должен расти не только на грядках селекционеров и у опытных травников, но и на промышленных плантациях, неся людям здоровья, силу, покой уму и сердцу. Литература Бергнер, П. Целительная сила минералов – особых питательных веществ и микроэлементов /П. Бергнер. – М.: Кронпресс. – 1998. – 286 с. Ефремов, А.П. Травник для мужчин. / А.П. Ефремов, А.И. Шретер. – М., 1996. – 352 с. Журба, О.В. Лекарственные, ядовитые и вредные растения. / О.В. Журба, М.Я. Дмитриев.-М.: КолосС, 2005. – 512 с. Махлаюк, В.П. Лекарственные растения в народной медицине. / В.П. Махлаюк. -Саратов, 1993. 554 с. Ториков, В.Е. Лекарственные растения – элексир здоровья и молодости. /В.Е. Ториков, И.И. Мешков. – Брянск, 2002. – 228 с. Ториков, В.Е. Промышленная технология возделывания лекарственных растений. //В.Е. Ториков, И.И. Мешков. – Брянск, 2005. – 168 с. Ториков, В.Е. Технология возделывания и использования лекарственных растений. /В.Е. Ториков, И.И. Мешков. – Ростов н/Д, 2005. – 283 с. Фруентов, Н.К. Лекарственные растения Дальнего Востока. /Н.К. Фруентов.Хабаровск, 1972. 350 с. Шретер, А.И. Целебные растения Дальнего Востока / А.И. Шретер. – Владивосток, 1992. – 160 с. 138

УДК 631.674.6:633.888 УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ Трубка В.А., молодший науковий співробітник, Приведенюк Н.В., зав. від. технологій вирощування лікарських рослин, Шевчук Н.М., науковий співробітник, Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН України Ключові слова: ехінацея пурпурова, мінеральні добрива, краплинне зрошення, урожайність. В останні роки розвинуті країни світу наполегливо ведуть пошук природних лікарських засобів для лікування і профілактики різних захворювань у людей. При цьому, особливу увагу приділяють лікарським рослинам як джерелу біологічно-активних речовин. Для забезпечення постійності хімічного складу та відтворюваності якісних показників лікарської рослинної сировини все більше видів лікарських рослин в Україні вирощується в культурі. Складність культивування лікарських видів у світі в цілому і зокрема в Україні пов'язана з їх особливими вимогами до умов вирощування. Доопрацювання та удосконалення існуючих технологій із застосуванням нових агрозаходів дозволяє не лише знизити собівартість вирощування сировини за рахунок нововведень, але і значно підвищити як урожайність так і якість сировини. Нестійке зволоження ґрунтів у критичні періоди росту та розвитку лікарських культур, особливо у останнє десятиріччя, потребує удосконалення технологічних процесів шляхом застосування зрошення. Завданням розробки технологічних процесів вирощування лікарських культур є забезпечення оптимальних умов зростання рослин для формування їх найвищого рівня продуктивності. Основним лімітуючим фактором при культивуванні лікарських рослин є недостатня кількість вологи в ґрунті, що саме відмічається в останні 15 - 20 років. Особливо жорсткі умови для проростання насіння та розвитку лікарських рослин на початкових етапах онтогенезу спостерігається у травні, що негативно впливає на весняні посіви. При літньо-озимих посівах для появи повноцінних сходів в ґрунті не вистачає вологи для проростання насіння. Враховуючи те, що у зоні Лісостепу, в основному, переважають безструктурні запливаючі ґрунти, які утворюють щільну ґрунтову кірку, підзимові посіви є проблематичними. Виходячи з цього, перед нами постало завдання забезпечити достатню кількість грунтової вологи в критичні періоди росту рослини за допомогою краплинного зрошення. Крім того, недостатня забезпеченість живлення рослин в ґрунті та висока вартість мінеральних добрив спонукає до вивчення впливу дії мінеральних добрив на формування урожаю сировини при їх внесенні під посів культури в умовах зрошення. 139

З 2012 року вченими Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН проводяться дослідження з вдосконалення технології вирощування ехінацеї пурпурової шляхом використання краплинного зрошення. Отримані в ході досліджень дані свідчать, що застосування краплинного зрошення при вирощуванні ехінацеї пурпурової значно прискорює отримання сходів культури. Так фазу масових сходів ехінацеї в умовах зрошення зафіксовано на 14 - 17 добу, у варіанті без зрошення – на 23 - 28 добу. Вже на першу декаду червня рослини за краплинного зрошення знаходилися в фазі 2 3 справжніх листків, а у варіанті без поливу- 2-х сім’ядольних – початку утворення 1-го справжнього листка. Найкращі умови для росту та розвитку рослин ехінацеї протягом вегетації склалися у варіанті досліду з передпосівним внесенням мінеральних добрив за краплинного зрошення, під час збору урожаю їх висота становила 40,1 см з розвинутою розеткою листя, яка налічувала в середньому 19,6 шт . листків.У контрольному варіанті за природного зволоження грунту висота рослин становила 29,0 см, із розеткою 12,6 шт. листя (рис.1).

Рис.1 Фаза розвитку ехінацеї пурпурової на ІІ-гу дек. липня за краплинного зрошення Встановлено, що застосування зрошення забезпечило отримання більшої кількості сходів відносно варіантів без зрошення, так на поливі отримано від 140

32,9 до 40,6 екз./м.л. без поливу від 15,3 до 19,4 екз./м.л.,що збільшенню урожаю сировини. (табл. 1).

сприяло

Таблиця 1– Вплив мінеральних добрив та краплинного зрошення на біологічну урожайність сировини ехінацеї пурпурової 1-го року вегетації. Густота Висота Кількість рослин, рослин, листків у екз./м.л. см розетці, шт. Без поливу, без 19,4 29,0 12,6 внесення добрив (контроль) Без поливу і з 15,3 27,2 19,6 передпосівним внесенням добрив NPK90. З поливом, без 40,6 38,4 13,0 внесення добрив З поливом і з 32,9 40,1 18,4 передпосівним внесенням NPK90. HIP05 Варіанти досліду

Урожайність сухої сировини трави коренів ц/га % до ц/га % до контролю контролю 36,4 100,0 12,5 100,0

45,5

125,0

14,6

116,8

57,0

156,5

19,2

153,6

66,4

182,4

20,3

162,4

7,1

2,2

Проведеними обліками врожаю встановлено, що вирощування ехінацеї пурпурової без зрошення на 1-му році вегетації забезпечило урожайність трави в середньому 36,4 ц/га, коренів 12,5 ц/га. Внесення мінеральних добрив на посівах, без застосування краплинного зрошення дозволило отримати додатково трави 9,1 ц/га, коренів – 2,1 ц/га. Вирощування ехінацеї в умовах зрошення без застосування мінеральних добрив дозволило отримати урожайність трави 57,0 ц/га та коренів 19,2 ц/га, що на 56,5 % і 53,6 % більше відносно контролю. Застосування передпосівного внесення добрив в умовах краплинного зрошення дозволило отримати найвищу урожайність сухої трави - 66,4 ц/га, що перевищило контроль на 82,4% та коренів 20,3 ц/га перевищуючи контроль 62,4%. На 2-му році вегетації ехінацеї пурпурової було вивчено післядію застосування мінеральних добрив та краплинного зрошення на ріст, розвиток та урожайність сировини. Аналізуючи результати досліджень визначено, що на 2-му році вегетації висота рослин на контролі становила 73,2 см, у варіанті із внесенням добрив без зрошення 87,9 см, найвища висота рослин 106,1 см було зафіксовано у варіанті із внесенням добрив за краплинного зрошення. Урожайність сухої трави ехінацеї пурпурової на контрольному варіанті становила 57,5 ц/га, коренів 25,9 ц/га. Найкращі умови росту та розвитку склалися у варіанті із передпосівним внесенням мінеральних добрив за краплинного зрошення, про що свідчить отримана найвища урожайність трави 110,0 ц/га та коренів 45,5 ц/га у варіанті, що перевищувало контроль на 91,3 та 75,6% відповідно (табл. 2). 141

Таблиця 2 – Вивчення післядії застосування мінеральних добрив та краплинного зрошення на урожайність ехінацеї пурпурової 2-го року вегетації. Варіанти

Висота рослин см

Без поливу і без добрив (контроль) Без поливу і з передпосівним внесенням добрив NPK90. З поливом і без добрив З поливом і передпосівним внесенням NPK90. HIP05

Урожайність сухої сировини трави коренів ц/га % до ц/га % до контролю контролю

73,2

57,5

100,0

25,9

100,0

87,9

72,9

126,8

28,3

109,3

100,3

102,6

178,4

35,9

138,6

106,1

110,0

191,3

45,5

175,6

7,4

4,2

Отже, результати досліджень свідчать про високу ефективність застосування краплинного зрошення у комплексі з мінеральними добривами при вирощуванні ехінацеї пурпурової. Використання зрошення та мінеральних добрив гарантує отримання на першому році вегетації сухої трави 66,4 ц/га і коренів 20,3 ц/га та на другому році 110,0 ц/га трави та 45,5 ц/га коренів відповідно . Впровадження цієї розробки у виробництво дає можливість значно збільшити об’єми виробництва вітчизняної сировини ехінацеї пурпурової. Література 1. Устименко О.В. Перспективи краплинного зрошення у лікарському рослинництві / О. В. Устименко, Н. В. Приведенюк // Матеріали ІІ науковопрактичної конференції «Краплинне зрошення як основна складова інтенсивних агротехнологій ХХІ ст. » (до 85-річчя ІВПІМ) 4 грудня 2014 р. – Київ – 2014. – С. 66-68. 2. Технології вирощування сільськогосподарських культур за краплинного зрошення (рекомендації) (наукове видання); За ред. М.І. Ромащенка. – ІВПіМ НААН. – К.: «ЦП «Компринт», 2015. – 379 с. 3. Системи крапельного зрошення: навч. посіб. [М.І.Ромащенко, В.І. Доценко, Д.М. Онопрієнко, О.І. Шевелєв.] – К.: – Дніпропетровськ, 2007. – 171 с. 4. Горянский М.М. Методика полевых опытов на орошаемых землях. – К.: Урожай, 1970. – 84 с. 5. Хотин А.А. Лекарствение растения СССР/ А.А.Хотин. – М.: Колос, 1967 г.–399 с. 6. Горбань А.Т. Лекарственные растения: вековой опит изучения и возделывания / А.Т. Горбань, С.С. Горлачова, В.П. Кривуненко. - Полтава: Верстка, 2004.- 230 с. 142

УДК 631.674.6:633.888 ОСОБЛИВОСТІ РОЗСАДНОГО СПОСОБУ ВИРОЩУВАННЯ ВАЛЕРІАНИ ЛІКАРСЬКОЇ ЗА КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ Шевчук Н.М., науковий співробітник, Приведенюк Н.В., зав. від. технологій вирощування лікарських рослин, Трубка В.А., молодший науковий співробітник. Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН України Ключові слова: валеріана лікарська, розсадний спосіб, краплинне зрошення, урожайність. Зростання виробництва вітчизняних лікарських засобів вимагає збільшення обсягів фармацевтичної сировини для їх виготовлення. В зв’язку з цим виникає необхідність вирішення питань розробки нових та удосконалення існуючих технологічних прийомів вирощування традиційних лікарських культур, для збільшення об’ємів виробництва лікарської рослинної сировини. Дослідження з розробки розсадного способу вирощування лікарських культур проводяться в більшості європейських країн, їх основними напрямами є розробка та впровадження енергозберігаючих та екологічно безпечних прийомів культивування. Вивчення особливостей розсадного способу вирощування проводили протягом 2014 - 2015 років. Виконувалися дослідження в рамках розробки технології розсадного способу вирощування валеріани лікарської в умовах краплинного зрошення. До початку висіву насіння у розсадник розмноження, нами проведено ряд лабораторних досліджень. Їх метою було з підвищення енергії проростання та схожості насіння у касетах за рахунок визначених концентрацій препаратів стимулюючої дії рослин – Гібереліну, Емістиму та Наноміксу. Найвищу ефективність у досліджуваних варіантах отримано при застосуванні препарату Гіберелін, з концентрацією робочого розчину 0,005%. Енергія проростання насіння валеріани у вищезазначеному варіанті становила – 72 - 76%, схожість – 87 - 94%. Вирощування розсади проводили у спеціалізованому розсаднику, де вологість ґрунту підтримувалася в межах 80 – 90 % від найменшої вологомісткості та проводилися спостереження за ростом та розвитком рослин. Початок сходів валеріани лікарської у касетах був відмічений на 4 добу після висіву а у грядах початок сходів було зафіксовано на 9 добу після сівби. До настання стійких заморозків валеріана лікарська мала 2 - 3 справжніх листка в обох варіантах. Для покращення перезимівлі сходів розсадник було вкрито соломою озимої пшениці шаром 10 - 15 см. У весняний період догляд за рослинами полягав у підтриманні вологості ґрунту на рівні 85% НВ та ручного прополювання гряд. Відновлення вегетації рослин валеріани лікарської було відмічено у третій декаді березня. Оцінка перезимівлі рослин проводився у другій декаді квітня. Валеріана лікарська у касетах мала 2 - 3 справжніх листка, у грядах 3 - 4. 143

Висаджування рослин у поле здійснювали на двох фонах – без внесення добрив (контроль) та із внесенням під передпосадкову культивацію повного мінерального добрива (Нітроамофоска) у дозі N45P45K45 в перерахунку на діючу речовину. Для визначення оптимальної площі живлення рослин на плантації при розсадному способі вирощування в умовах краплинного зрошення валеріану лікарську висаджували з густотою 42, 56 та 83 тисяч рослин на гектар (рис. 1).

Рис. 1. Розсада валеріани після висаджування у поле Закладку дослідної ділянки валеріани лікарської, розсадою вирощеною у градах та касетах висотою 15-18 см, у 2014 році здійснювали у 3-й декаді квітня, у 2015 році розсаду висаджували в першій декаді травня, із гряд висотою 8 – 10 см із 3 - 4 справжніми листками та розсадою вирощеною у касетах - 6 - 8 см із 2 – 3 справжніми листками. Для встановлення строків поливу, контроль запасу ґрунтової вологи визначають за допомогою тензіометрів, які розміщувалися на глибині 15 - 30 см. Для забезпечення рослин вологою після висаджування у відкритий ґрунт було використано систему краплинного зрошення. Система укомплектована поливним трубопроводом EURODRIP Eolos (Греція) діаметром 16 мм, відстань між водовиливними отворами (емітерами) - 20 см. Номінальна витрата води 1 лінійного метра поливного трубопроводу при тиску в ній 1,0 атм. становила 6,2 л/год. Протягом вегетації у 2014 - 2015 рр. проводилися спостереження за впливом на рослини наступних факторів: мінеральних добрив, способів вирощування розсади, мікродобрив з комплексом біостимулятору Наномікс. У польових умовах більш оптимальний ріст і розвиток рослин валеріани лікарської відмічено у варіантах закладених розсадою із касет. На час збору 144

урожаю (третя декада вересня) вони перевищували рослини у варіантах закладених розсадою із гряд за вагою кореня з кореневищем в середньому на 10,6 г/екз., за кількістю листя в розетці - на 16,4 шт./росл., довжиною кореня 2,3 см (табл.1). Таблиця 1. Вплив способів вирощування розсади, мінеральних добрив та мікродобрива Наномікс на ріст та розвиток валеріани лікарської (середнє за 2014-2015 рр.). Варіанти Касетний, без добрив (контроль) Касетний, без добрив + Наномікс Касетний, передпосадкове внесення N45P45K45 + Наномікс Касетний, передпосадкове внесення N45P45K45 Грядовий, без добрив (контроль) Грядовий, без добрив + Наномікс Грядовий, передпосадкове внесення N45P45K45 + Наномікс Грядовий, передпосадкове внесення N45P45K45

Кількість листків, шт./росл.

Висота рослин, см

Довжина кореня, см

Вага сирого кореня, г/екз.

28,9+1,9

52,3+2,3

22,1+1,1

115,3+8,3

36,7+1,3

55,6+3,1

23,5+0,9

141,8+7,2

39,2+2,2

58,9+2,9

24,9+1,2

181,3+12,3

24,3+2,4

51,2+3,8

25,6+1,5

168,8+9,8

14,6+1,5

49,8+2,1

20,3+1,2

101,5+13,3

17,1+1,8

52,6+3,3

21,5+0,8

138,6+8,9

15,4+1,1

56,3+2,5

22,3+1,6

171,8+11,8

15,9+1,3

55,3+2,9

20,6+1,4

153,2+7,5

Передпосадкове внесення мінерального добрива у дозі N45P45K45 підвищило масу кореня валеріани на 51,7 - 53,5 г/екз. відносно контролю. Найвищу масу кореня з кореневищем 171,8 та 181,3 г/екз. відмічено у варіантах з передпосадковим внесенням мінерального добрива та застосуванням Наноміксу, що перевищувала контроль на 66,0 - 70,3 г/екз. На час збирання врожаю коренів, рослини мали висоту 51,2 - 58,9 см. Облік урожайності коренів валеріани проводився в третій декаді вересня. Результати проведених обліків свідчать, що у дослідах з валеріаною лікарською найвищу урожайність отримано у варіантах з касетним вирощуванням розсади у порівнянні із грядовим. Передпосадкове внесення мінерального добрива у дозі N45P45K45 в умовах краплинного зрошення є ефективним, де відмічено приріст урожаю відносно контролю у середньому на 0,6 – 0,9 т/га. Застосування передпосадкового внесення добрив та дворазовий обробіток рослин по вегетації препаратом Наномікс забезпечило найвищу врожайність коренів на рівні 2,3 - 2,6 т/га (табл.2). 145

Таблиця 2. Вплив способів вирощування розсади, мінеральних добрив та мікродобрива Наномікс на урожайність валеріани лікарської за краплинного зрошення Варіанти

Касетний, без добрив (контроль) Касетний, без добрив + Наномікс Касетний, передпосадкове внесення N45P45K45 + Наномікс Касетний, передпосадкове внесення N45P45K45 Грядовий, без добрив (контроль) Грядовий, без добрив + Наномікс Грядовий, передпосадкове внесення N45P45K45 + Наномікс Грядовий, передпосадкове внесення N45P45K45 HIP05

Урожайність сухих коренів з кореневищами, т/га 2014 р 2015 р середнє 2,3

1,7

2,4

1,9

2,4

2,7

2,6

2,5

1,2

1,4

1,6

2,0

2,5

1,9

2,3

0,2

0,3

2,0 2,2 2,6 2,6 1,2 1,5 2,3 2,1

Проведеними дослідженнями встановлено, що найвищу ефективність передпосівної обробки насіння валеріани лікарської отримано при застосуванні препарату Гіберелін, з концентрацією робочого розчину 0,005%. Енергія проростання насіння валеріани після обробки стимулятором склала – 72 - 76%, схожість –– 87 - 94%. Виявлено, що кращим способом вирощування розсади валеріани є касетний з розміром чарунок 4,2х6,5х1,2 мм. При цьому, розсада вирощена у касетах більш вирівняна за розміром, що особливо важливо при її висаджуванні. Застосування передпосадкового внесення добрив та дворазовий обробіток рослин по вегетації препаратом Наномікс забезпечило найвищу врожайність сухих коренів з кореневищами валеріани лікарської на рівні 2,5 2,7 т/га. Література 1. Проведение полевых опытов с лекарственными культурами // Лекарственное растениеводство. Обзорная информация ЦБНТИ. – М.: Медицина. - №. – 39 с. 2. Горбань А.Т. Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания / А.Т. Горбань, С.С.Горлачова, В.П.Кривуненко // – Полтава: Верстка, 2004. – 232 с.

146

3. Біленко В.Г. Вирощування лікарських рослин та використання їх у медичній і ветеринарній практиці: довідник / В.Г. Біленко. – К.: Арістей, 2004. – 304 с. 4. Ромащенко М.І. Системи крапельного зрошення: [навчальний посібник] /М.І.Ромащенко, В.І.Доценко, Д.М.Онопрієнко, О.І.Шевелєв. – К.: – Дніпропетровськ, 2007р. – 171 с. 5. Герчук І. П. Системы орошения для плодоовощных культур / І.П. Герчук. - Кишинев, 2008. – 32с. 6. Енин П. К. Валериана лекарственная / П.К.Енин. – М.:Медгиз, 1953 г. – 111 с. 7. Хотин А.А. Лекарствение растения СССР/ А.А.Хотин. – М.: Колос, 1967 г.–399 с. 8. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) / Б.А. Доспехов. – М.: Колос, 1979 –316 с. УДК 633.88:581.1 ВПЛИВ БІОСТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН НА ПРОДУКТИВНІСТЬ MATRICARIA RECUTITA L. В УМОВАХ ПЕРЕДКАРПАТТЯ Шпек М. П., доцент1, канд. с.-г. наук, Коссак Г. М., доцент1, канд. пед. наук, Лупак О. М., викладач1, аспірант2 Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка 1, bioddpu@ukr.net Львівський національний аграрний університет2 Ключові слова: ромашка лікарська, біостимулятори росту рослин, продуктивність, ґрунтово-кліматичні умови. Надзвичайно важливого значення в нашій країні набуває вивчення та використання лікарських рослин. Використання лікарських рослин у народній медицині має багатовікову традицію. Вони здавна користуються великою популярністю серед населення. Широке застосування у сучасній традиційній та нетрадиційній медицині фітопрепаратів зумовлює вивчення агробіологічних особливостей культивування лікарських рослин, зокрема, ромашки лікарської [4]. Важливим резервом підвищення врожайності лікарських рослин та покращення якості лікарської рослинної сировини є використання регуляторів росту рослин. Вони все більше стають невід’ємними елементами технології вирощування різних культур. Особливого значення регулятори росту набувають у випадках, коли технологія вирощування не відповідає генетичним можливостям сорту щодо забезпечення достатнього ступеня надійності та захищеності генотипу від несприятливого впливу біотичних та абіотичних факторів середовища [3]. 147

Таким чином, застосування біостимуляторів росту дає змогу якомога повніше реалізувати потенційні можливості рослин, закладені в геномі природою та селекцією, регулювати строки дозрівання, покращувати якість і збільшувати продуктивність сільськогосподарських культур. Вони впливають на систему гормональної регуляції, яка визначає характер таких найважливіших фізіологічних процесів як ріст, утворення нових органів, перехід рослин до цвітіння, старіння, стану спокою або вихід з нього [2]. Саме тому вивчення впливу біостимуляторів росту на ріст і розвиток рослин, кількісні та якісні показники ромашки лікарської є актуальним. Метою роботи було дослідити вплив біостимуляторів росту рослин «Гумісол» та «Вермистим» на ріст і розвиток рослин, морфологічні показники та врожайність квіток ромашки лікарської. Дослідження проводились у польовій сівозміні навчально-дослідної ділянки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка в 2015 році. Ґрунти поля, на якому проводилися дослідження дерново-підзолисті середньо суглинкові. Вміст гумусу в орному шарі становить 2,77; реакція ґрунтового розчину слабо кисла, забезпеченість поживними речовинами – середня. Клімат зони Передкарпаття (Дрогобицького району) помірно теплий з достатньою кількістю опадів [1]. Програмою наших досліджень передбачалось вивчити вплив біостимуляторів «Гумісол» та «Вермистим» на ріст і розвиток рослин, морфологічні показники та урожайність квіток ромашки лікарської сорту Перлина Лісостепу (ДСЛР). Наші дослідження показали, що в умовах Передкарпаття України при сівбі ромашки лікарської (сорту Перлина Лісостепу) 28 березня найшвидше цвітіння почалося у варіантах із внесенням біостимуляторів росту у фазі сходів, тоді як у контрольному варіанті (без застосування біостимуляторів) – на 6 днів пізніше. Тривалість вегетаційного періоду рослин ромашки лікарської коливалась від 102 до 121 днів. Найкоротшим період вегетації був у контрольному варіанті (102 дні), а у варіанті із застосуванням біостимулятора росту «Вермистим» (при обприскуванні посівів у фазі сходів 10 л/га + 10 л/га обприскування посівів у фазі бутонізації) він був найдовшим і становив 121 день, що значно вплинуло на ріст і розвиток рослин. Результати досліджень свідчать про позитивний вплив біостимуляторів росту рослин на кількісні показники ромашки лікарської. Найкращими ці показники були у варіантах із внесенням біостимуляторів росту «Гумісол» та «Вермистим» двічі – у фенологічних фазах сходів та бутонізації. Як показали наші дослідження, у варіантах із внесенням біостимуляторів росту довжина стебла рослин ромашки лікарської була вищою від контролю. Зокрема, у контрольному варіанті вона становила 47,9±2,0 см. Найкращим цей показник був у варіанті із застосуванням «Вермистиму» при обприскуванні рослин двічі і становив 53,4±2,3 см. Що стосується середньої кількості квіток на рослині та діаметра квіткових кошиків, то ці показники були найвищими при застосуванні 148

біостимуляторів росту «Гумісолу» і «Вермистиму» у фазах сходів та бутонізації. Найбільша кількість квіток – 22 од. із середнім діаметром 2,0 см була встановлена у варіанті при застосуванні регулятора росту рослин «Вермистим», дещо нижчими ці показники були встановлені у варіанті із застосуванням регулятора росту рослин «Гумісол». У контрольному варіанті (без застосування біостимуляторів росту) кількість квіток на рослині була найменшою і становила лише 18 од. із середнім діаметром квіткового кошика 1,7 см. Отже, біостимулятори росту рослин «Гумісол» і «Вермистим», мають значний вплив на морфологічні показники ромашки лікарської. Проведені дослідження показали, що біостимулятори росту рослин також вплинули на врожайність квіток ромашки лікарської. Найвищою урожайність була встановлена у варіанті із внесенням біостимулятора росту рослин «Вермистим» при обприскуванні рослин двічі та становила 7,9 ц/га, що на 1,2 ц/га більше від контролю. Що стосується врожайності інших варіантів, де вносили біостимулятор росту рослин «Гумісол», то вона була дещо меншою, ніж у варіанті із внесенням «Вермистиму». Найнижча врожайність квіток ромашки лікарської була встановлена у варіанті без внесення біостимуляторів росту рослин (контроль), що становила 6,7 ц/га. Така низька врожайність у контрольному варіанті пояснюється низькими морфологічними показниками, зрідженим стеблостоєм на ділянках перед збиранням, ураженістю хворобами. Ромашку лікарську найкраще висівати в ґрунтово-кліматичних умовах Передкарпаття України із застосуванням біостимулятора росту рослин «Вермистим» двічі – у фенологічних фазах сходів та бутонізації, що значно покращує ріст і розвиток рослин, впливає на збільшення кількісних (морфологічних) показників та урожайності квіток ромашки лікарської. Література 1. Безкоровайна О. І., Терещенкова І.І. 2002. Лікарські трави в медицині. Монографія. Х., Факт, 152 – 155. 2. Доспехов Б. А. 1985. Методика полевого опыта. М., Агропромиздат. 351 с. 3. Котуков Г.Н. 1999. Культивовані і дикорослі лікарські рослини. К., Наукова думка, 154 с. 4. Гродзінський А. М. 1990. Лікарські рослини, Енциклопедичний довідник. ред. УРЕ, 544 с. 5. Рабиновича А. М. 1998. Лекарственные растения. Культивируемые и дикорастущие растения. Фотоальбом. М., Планета,199 с. 6. Марченко М.С. та ін. 2008. Лікарські рослини та їх застосування в народній медицині. К., Наукова думка, 345 с. 7. Мусієнко М. М. 2001. Фізіологія рослин: Підручник. К., Фітосоціоцентр, 79 – 81. 8. Насаль М.О., Носаль І.М., 2005. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. К., Наукова думка, 322 с. 149

9. Пономаренко С. П. 2003. Регуляторы роста растений К., СП Інтертехнодрук, 319 с. 10. Терек. О. І. 2007. Ріст рослин: Навч.Посібник. Львів, Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 230-236. 11. Яворська В. К. 2006. Регулятори росту на основі природної сировини та їх застосування в рослинництві. М, Логос, 176 с. УДК 633.88:632.51 ВИДОВОЙ СОСТАВ СОРНЫХ РАСТЕНИЙ АГРОЦЕНОЗА ЛЕКАРСТВЕННЫХ КУЛЬТУР В БЕЛАРУСИ Якимович Е.А., заместитель директора по науке РУП «Институт защиты растений», Беларусь, belizr@tut.by Ключевые слова: лекарственные растения, засоренность, видовой состав Разработка эффективных и безопасных методов контроля сорной растительности невозможна без исследования их видового состава и вредоносности, поскольку позволяет выявить закономерности и определить комплекс мероприятий по подавлению роста и развития сорняков. По результатам маршрутных обследований в 2008-2015 гг. были обследованы основные хозяйства, занимающиеся возделыванием лекарственных растений: КФХ «Тонус» Брестского района Брестской области; КФХ «Римши» Ивацевичского района Брестской области; СПК «Бакуново» Ивановского района Брестской области; КФХ «Агрофарм» Минского района Минской области; КСУП «Совхоз «Большое Можейково» Щучинского района Гродненской области; КФХ «Агролектрав» Дятловского района Гродненской области; КФХ «Арника-горная» Новогрудского района Гродненской области; ПООО «Калина» Оршанского района Витебской области; ЧУСП «Агровитвин» Бешенковичского района Витебской области; ГСУ «Несвижская сортоиспытательная станция» Несвижского района Брестской области. Наблюдения за формированием сорного ценоза проводились также на опытном поле РУП «Институт защиты растений». Наблюдения за формированием видового состава сорных растений и установление их численности в посевах лекарственных растений проводились на участках в июне-начале июля месяца. Наблюдения проводились в период максимального видового разнообразия сорняков и максимального накопления ими вегетативной массы, до или без применения агротехнических (междурядные обработки, боронование, подкашивание), механических (ручная прополка) или химических мер борьбы с сорняками. Если после таких мероприятий как подкашивание или междурядная культивация и может сохраниться некоторая часть сорняков, дающих определенное представление о видовом и количественном составе сорного сообщества, то проведение учетов (особенно в посевах валерианы лекарственной и календулы лекарственной) после проведения ручных прополок было нецелесообразно. 150

Видовое разнообразие сорного сообщества в посевах лекарственных растений было представлено 63 видами. Высокая численность сорняков отмечалась на товарных плантациях валерианы лекарственной (Valeriana officinalis L.), возделываемой по рассадной технологии в гребнях. Средняя исходная исходная засоренность плантаций составляла 212,2 шт/м2. Доминировали галинсога мелкоцветковая (Galinsoga parviflora Cav.) - 37,0 шт/м2, трехреберник непахучий (Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip.) - 32,2, марь белая (Chenopodium album L.) - 25,4, просо куриное (Echinochloa crusgalli L.) - 22,1, сушеница топяная (Gnaphalium uliginosum L.) - 13,2, пырей ползучий (Elytrigia repens L.) - 12,6, ярутка полевая (Thlaspi arvense L.) - 10,2 шт/м2. В меньшем количестве встречались торица полевая (Spergula arvensis L.) - 8,6 сорняка/м2, мята полевая (Mentha arvensis L.) - (7,1), фиалка полевая (Viola arvensis Murr.) - 6,9, звездчатка средняя (Stellaria media (L) Vill.) - 6,1, горец шероховатый (Polygonum scabrum Moench.) - 5,6, пастушья сумка (Сapsella bursa-pastoris (L.) Medic.) - 4,9 шт/м2 и другие виды. Видовой состав сорных растений был представлен главным образом азотпозитивными видами, характерными для полей пропашных культур под которые вносится значительное количество органических удобрений. Высокая засоренность была зафиксирована также в посевах ромашки аптечной (Matricaria chamomila L. (Chamomilla recutita (L.) Rausch.) – 191,6 шт/м2. Доминировали пастушья сумка - 36,9 шт/м2, фиалка полевая - 32,3 шт/м2, аистник цикутный (Erodium cicutarium (L.) L'Her.) - 12,7, марь белая - 11,3, мятлик однолетний (Poa annua L.) - 11,0 шт/м2. Произрастали также герань рассеченная (Geranium dissectum L.) - 9,6 шт/м2, пырей ползучий - 7,9, звездчатка средняя - 7,7, просо куриное - 7,1, ярутка полевая - 6,0, мелколепестник канадский (Conyza canadensis (L.) Crong.) - 5,8, горец шероховатый - 5,1 шт/м2. Отмечается тенденция к увеличению засоренность ромашки аптечной фиалкой полевой и многолетними злаковыми травами. В первом случае причиной этого явления является выбор в качестве предшественника для посевов ромашки аптечной озимых зерновых культур, во втором случае – многолетних злаковых трав. В посевах календулы лекарственной (Calendula officinalis L.) доминировали трехреберник непахучий - 32,1 шт/м2, марь белая - 22,1, просо куриное - 15,1 шт/м2, галинсога мелкоцветковая - 15,0, пастушья сумка - 11,4, звездчатка средняя - 13,7, подмаренник цепкий (Galium aparine L.) - 10,6 шт/м2. Ниже была засоренность фиалкой полевой - 8,5 шт/м2, горцем шероховатым и вьюнковым (Polygonum convolvulus L.) - по 7,3, пыреем ползучим - 6,8, мятликом однолетним - 6,6 шт/м2. В посевах расторопши пятнистой (Silybum marianum L.) преобладали трехреберник непахучий - 30,1 шт/м2, просо куриное - 27,0, марь белая - 23,0, пастушья сумка - 14,1 сорняка/м2. Произрастали также горец шероховатый и звездчатка средняя - 8,9 и 7,0 шт/м2, соответственно. Таким образом, для посевов лекарственных культур в Беларуси характерен смешанный тип засорения. Максимальная исходная засоренность 151

(212,2 шт/м2) характерна для посадок валерианы лекарственной, несколько ниже численность сорных растений в посевах ромашки аптечной (191,6) и календулы лекарственной (177,9), минимальная – в посевах расторопши пятнистой (153,0 шт/м2). Видовой состав сорняков в посевах лекарственных культур отличается и определяется, главным образом, запасом семян сорных растений в пахотном горизонте почвы, агротехническими элементами в технологии возделывания культур (применением органических и минеральных удобрений, предшественником и применением гербицидов в его посевах, сроками сева культур и др.). В посевах ромашки аптечной, главным образом озимой культуры, выше доля зимующих и озимых сорняков, в посевах яровых культур: календулы лекарственной, расторопши пятнистой и валерианы лекарственной – яровых видов сорных растений. Доминирующими видами для валерианы лекарственной, календулы лекарственной и расторопши пятнистой являются трехреберник непахучий, марь белая и просо куриное, для ромашки аптечной - пастушья сумка, фиалка полевая и аистник цикутный. В то же время в посевах валерианы лекарственной по сравнению с другими культурами выше численность галинсоги мелкоцветной, ярутки полевой, сущеницы топяной, в посевах расторопши пятнистой – проса куриного и горца шероховатого, календулы лекарственной – подмаренника цепкого, горца вьюнкового, звездчатки средней. Высокая исходная засоренность лекарственных растений обосновывает необходимость разработки мероприятий, направленных на снижение их численности.

152

Секція № 4 Генетика, селекція, насінництво та насіннєзнавство лікарських рослин УДК 633.88.631.527 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ARCTIUM MINUS (HILL) BERNK (ASTERACEAE) Білик В.В., молодший науковий співробітник, Шенгелія Н.І., фахівець Дослідна станція лікарських рослин НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: лопух, продуктивність,полісахариди, стійкість Лопух малий (Arctium minus (Hill) Bernk) – дворічна трав’яниста рослина родини Айстрових, розповсюджена по всій території України [1,6]. Об’єктом наших досліджень слугували колекційні зразки лопуха малого селекційно-насінницької сівозміни ДСЛР. Метою роботи було вивчення та виявлення особливостей розвитку виду A.minus. Закладку польових дослідів проводили підзимовим посівом відповідно до загально прийнятих методик [2,4,5,]. Протягом періоду вегетації у колекційному розсаднику першого року вегетації оцінювали зразки за морфологічними, господарсько-цінними ознаками. Виконували біометричні виміри, фенологічні спостереження, обліки продуктивності надземної частини та кореня, оцінювали зразки колекції на стійкість до біотичних та абіотичних факторів [3]. Масові сходи зразків A. minus у розсаднику з’явилися в кінці першої декади квітня. У другій декаді липня у фазі сформованої розетки проводили обліки, за результатами яких виокремився зразок Аm-14 з показниками: маси сирої надземної частини 101±3,85 г/росл.; діаметром розетки 117,2±4,43 см. Також визначали продуктивність кореня в кінці вегетації (третя декада жовтня). Так маса сирого кореня та діаметр кореневої шийки були відповідно 67,7±2,56 г/росл. та 1,9±0,12 см. За результатами хімічного аналізу проб сировини на вміст діючої речовини (суми полісахаридів – фруктозанів), який провели фахівці відділу фітохімічних досліджень найвищі показники мав зразок Аm-15 – 19,41%. Впродовж розвитку рослин проводили оцінку стійкості зразків до біотичних та абіотичних факторів. Починаючи з фази масових сходів та появи першого справжнього листка оцінювали зразки колекції на стійкість до листогризучих шкідників. До уражень жуком сірого бурякового довгоносика (Тanumecus аpalliates ) зразки виду A. minus проявили високу стійкість (7балів). У період росту та в фазі сформованої розетки зразки мали високу стійкість (7 балів) до уражень бобовою попелицею (Aphis fabae Scop.). Найбільш стійким (9балів) до уражень листя іржею (Puccinia fardanae (Wallr.)Cda) виявився зразок Аm-14. Всі зразки виду перебуваючи в періоді росту добре перенесли несприятливі погодні умови і проявили високу посухостійкість (9 балів). Вегетаційний період зразків колекції виду A. minus першого року вегетації склав 198-202 доби. 153

Виходячи з отриманих даних, слід зробити висновок про те, вегетативні особини виду A.minus першого року вирізняються діаметром розетки, масою надземної частини та кореня, стійкістю до шкідників, хвороб та абіотичних чинників. Література 1. Добрачев Д.Н. Определитель высших растений Украины. – К.: Наукова думка 1987. – С 347. 2. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М. : Колос, 1985. – 336с. 3. Зиман С.М. та ін. Ілюстрований довідник з морфології квіткових рослин / С.М. Зиман, С.М. Мосякін, О.В. Булах та ін. – Ужгород: Медіум, 2004. – 156 с.

4. Методика исследований при интодукции лекарственных растений / [Майсурадзе Н.И.,Кисилев В.П.,Черкасов О.А. и др.]. – М. :Центральное бюро науч.-техн.информации,1980. – 33с. 5. Порада О.А. Методика формування та ведення колекцій лікарських рослин / Полтава: ПП ПДАА,2007. – 50с. 6. Флора УРСР. – К.: вид-во АН УРСР, 1960. – Т.9. – 689 с. УДК: 633.88:631.527.85 ХАРАКТЕРНІ МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ РОСЛИН RUBIA TINCTORUM L. СОРТУ 'СТРУМИНКА' Деркач В. О., старший науковий співробітник, Куценко Н. І., завідувач відділом селекції і насінництва Дослідна станція лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: марена красильна, сорт 'Струминка', морфологічні ознаки. Сучасна медицина дедалі частіше звертається до перевірених віками рецептів. Лікарські рослини при поглибленому вивченні із застосуванням сучасних методів аналізу розкривають нові можливості їх використання. На основі рослинної сировини створюються нові лікувальні засоби. Щоб прискорити отримання позитивного ефекту з мінімальними затратами, слід віддавати перевагу лікарським рослинам, які раніше вивчались, але з тих чи інших причин не набули застосування у необхідних обсягах. Однією з таких рослин є марена красильна. Протягом тисячоліть корені цієї рослини слугували джерелом якісної червоної фарби. Сьогодні значно актуальніше використання препаратів з марени для лікування сечокам’яної хвороби. Тому створений у нашій установі високопродуктивний сорт 'Струминка' з підвищеним вмістом біологічно активних сполук розпочав своє поширення серед виробників лікарської рослинної сировини. Марена красильна – Rubia tinctorum L. найбільш важливий у господарському сенсі вид роду Rubia L., що належить до родини Rubiaceae Jus.. Рослина походить з Передньої Азії. Природний ареал охоплює Середземномор’я, Ближній і Середній Схід, Західні Гімалаї. В Україні її вирощують як лікарську культуру. У південних районах часом дичавіє. 154

Селекційну роботу з мареною красильною вперше в Україні було розпочато у 1959 році у нашій установі О. П. Таранічем. З 1963 року продовжила дослідження Л. М. Кондратенко. Як наслідок, на початку 70-х років минулого століття було виведено урожайну й морозостійку популяцію, придатну до вирощування в умовах Лісостепу України. Протягом досить тривалого часу через незначний попит на сировину марени красильної вирощування культури стало нерентабельним. Створена популяція збереглась лише на колекційному розсаднику станції та у кількох приватних колекціях. Відібрані з неї рослини стали основою для створення методом індивідуально-родинного добору нового сорту. Основну увагу у селекційній роботі приділяли отриманню рослин, які поєднували б високу сировинну продуктивність, зимостійкість, значний вміст біологічно активних сполук (похідних антрацену) та придатність до механізованого вирощування. Рослини виведеного сорту за морфологічними ознаками є типовими для виду. Виокремити їх з-поміж інших можна лише за комплексом ознак, що висвітлені у описі соту. Пропонуємо розглянути найбільш характерні з них. Стебла рослин сорту 'Струминка' за довжиною є середніми, досягаючи завдовжки 100-200 см. За характером поверхні вони колючо-шипуваті по ребрах. У процесі росту і розвитку вони змінюють орієнтацію у просторі від висхідних до повзучих. Молоді рослини формують компактні кущі, дорослі мають розлогий габітус. Чіпкі стебла добре закріплюються на сітці, що кріпиться до опор. Такий спосіб вирощування найбільш зручний для догляду за рослинами та отримання якісного насінного матеріалу. Листки мають яйцеподібно-ланцетну форму. Завдовжки вони є середніми, здебільшого досягаючи 5-8 см. На жилках з нижнього боку розміщені колючі волоски. Переважна більшість листків є вузькими та не перевищують завширшки 2 см. Листорозміщення мутовчасте. Одна кільчатка зазвичай налічує більше 5 листків, найчастіше їх 6. Час початку цвітіння (перша декада червня) є середнім. Віночок квітки має зеленувато-жовте забарвлення. Інтенсивність забарвлення пелюсток помірна. На краю кожної з них наявний характерний загин. Плоди мають чорне забарвлення. За розміром вони порівняно великі, діаметр зазвичай перевищує 5 мм. Насіння крупне, завдовжки перевищує 4,5 мм. Маса 1000 насінин майже завжди перевищує 25 г. Важливим показником для виробництва лікувальних засобів є уміст похідних антрацену в сухих коренях з кореневищами. У рослин сорту 'Струминка' він перевищує 3,5%. Таким чином, подано перелік основних ідентифікаційних ознак сорту марени красильної 'Струминка'. Приведено морфологічні особливості вегетативних органів: стебел, листків, а також – генеративних: квіток, плодів та насіння. Виокремити рослини сорту можливо, лише ретельно розглянувши та порівнявши усі перелічені ознаки.

155

УДК 633.88: 631.527: 633.822 ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДНИХ ЗРАЗКІВ М’ЯТИ Колосович М.П., вчений секретар, канд.с.-г. наук Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: м’ята, колекційні зразки, господарські ознаки, продуктивність. М’ята перцева (Mentha x piperita L.) – широко поширена в світі лікарська, пряно-ароматична і ефіроолійна трав’яниста рослина, яка в природних умовах не зустрічається. Вона являє собою природний гібрид, одержаний від схрещування м’яти водяної (M. aquatica L.) з м’ятою колосковою (M. spicata L.) або зеленою (M. viridis L.) [1]. Препарати м’яти і м’ятної олії використовують як засіб, що покращує травлення, при спазмах у кишечнику, в складі вітрогінного, шлункового, жовчогінного, заспокійливого і протиастматичного зборів. Ментол входить до складу комплексних серцево-судинних препаратів [2]. Колекція м’яти Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН нараховує 265 зразків, до яких входять види, підвиди, різновидності, міжвидові гібриди, сорти і форми, оцінку гібридних зразків якої проводили впродовж 2011-2013 років для виявлення джерел та донорів господарсько-цінних ознак м’яти. Оцінку зразків м’яти проводили в колекційному розсаднику. Визначали продуктивність сухої надземної маси, сухого листя, сирого кореневища, а також висоту рослини та діаметр куща. Зразки порівнювали з стандартом Українська ментольна. Досліди закладали у відповідності з методикою наведеною в посібнику Б.О. Доспехова, [3]. Фенологічні спостереження, біометричні виміри та оцінку продуктивності проводили у відповідності з методиками М. І. Майсурадзе, О. А. Поради та методиками Державного випробування [4, 5, 6,]. Серед досліджуваних 43 гібридних зразків за продуктивністю сухої трави виділилися зразки: ILR 01050 – 127 г, ILR 01043 –117 г, ILR 01037 –109 г, ILR 01030 (рис.1) –107 г, ILR 01221 –105 г. За продуктивністю листя виокремилися наступні зразки: ILR 01043 – 57 г, ILR 01050 –54 г, ILR 01030-52 г, ILR 01230 та ILR 01154 – 48 г. Високу продуктивність сирого кореневища мали зразки: ILR 01179 – 633 г, ILR 01052 – 383 г, ILR 01046 – 364 г, ILR 01043 г - 362 г, ILR 01044 г - 358 г, ILR 01221 г - 352 г ILR 01153 г - 337 г, у порівнянні із стандартом ILR 01046, мав продуктивність сухої трави – 83 г, листя – 44 г, сирого кореня – 364 г. За висотою рослин виділилися зразки: ILR 01045 – 107 см, ILR 01214 (рис.2) – 99 см, ILR 01233 – 93 см, ILR 01154 та ILR 01221– 74 см, що на 43, 35, 29, 10 см вище від стандарту. Найбільший діаметр куща встановлено у зразків: 01233 – 105 см, ILR 01044 – 103 см, ILR 01043 – 102 см, ILR 01221 – 100 см, ILR 01030 та ILR 01214 – 98 см, що на 22, 20, 19, 17 та 15 см більше від стандарту. Найнижча продуктивність сухої трави виявлена у зразків: ILR 01236 – 21 г, ILR 01232 – 26 г; сухого листя – ILR 01236 – 10 г та ILR 01231 – 16 г, сирого коріння – ILR 01236 – 38 г, 01036 – 47 г. Найнижчими виявилися зразки ILR 156

01236 та ILR 01222– 44 см. Найменший діаметр куща у ILR 01132 – 50 см та ILR 01059 – 57 см.

Рис. 1. Зразок ILR 01030 (висока Рис. 2. Зразок ILR 01214 (високорослість продуктивність сухої сировини і сухого і великий діаметр куща) листя)

За результатами оцінки 43 гібридних зразків м’яти виділилися: 5 зразків за продуктивністю сухої трави, 5 – за продуктивністю листя, 7 – за продуктивністю кореневища, 5 – за висотою рослин, 6 – мали найбільший діаметр куща, які в подальшому будуть використані в селекційній роботі для отримання високопродуктивних сортів м’яти. Література 1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /відп. ред. А.М.Гродзінський. – К.: «Українська радянська енциклопедія», 1992.– 544 с. 2. Попова Н.В., Литвиненко В.И. Лекарственные растения мировой флоры.– Харьков: СПДФЛ Мосякин В.В., 2008.- 510 с. 3. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта.– М.: Колос.1985.–336 с 4. Методика исследований при интродукции лекарственных растений /Майсурадзе Н.И., Киселев В.П., Черкасов О.А. и др.-М.: Центральное бюро научно-технической информации. Сер. Лекарственное растениеводство,1980.-33с. 5. Порада О.А. Методика формування та ведення колекцій лікарських рослин. – Полтава: ПП ПДАА, 2007.– 50 с. 6. Методика проведення кваліфікаційної експертизи сортів квітководекоративних, ефіроолійних, лікарських та лісових рослин на придатність до поширення в Україні. – К.: Державна служба з охорони прав на сорти рослин, 2007.– С.1-80. 157

УДК 633.8:631:527 (477.87) ОЦІНКА КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ LEVISTICUM OFFICINALIS C. KOCH ТА LEONURUS GUINGUELOBATUS GILIB ЗА ГОСПОДАРСЬКОЦІННИМИ ОЗНАКАМИ Кормош С.М., кандидат с.-г. наук, Спаський Г.В., доктор економічних наук Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, insbakta@ukr.net Ключові слова: любисток, собача кропива, значення, особливості, морфологічні, біологічні, ознаки, формування Створення нових сортів Levisticum officinalis C. Koch - любистку лікарського та Leonurus guinguelobatus Gilib - собачої кропиви п’ятилопатевої є трудомістким і кропітким процесом, оскільки сортимент колекційного матеріалу даних видів бідний. Залучення зразків різного географічноекологічного походження, які характеризуються високою адаптивністю є цінним вихідним матеріалом для селекції на адаптивність, стійкість проти варіюючи факторів навколишнього середовища та хвороб, а також на продуктивність. За останні роки кліматичні умови змінились не в кращий бік, і це значною мірою впливає на формування якісних і кількісних ознак рослин. Тому, виникає потреба у поглибленому вивченні вихідного матеріалу, з’ясуванні можливості локалізації факторів, які контролюють якісні та кількісні господарсько-цінні ознаки, вивченні корелятивних зв’язків, напрямів мінливості під впливом умов середовища. Адже в умовах посухи, яка має місце останнім часом зразки кардинально змінюють морфологічну характеристику за основними ознаками. Тільки незначна їх частина (8%) покращує ці ознаки, проте у більшої частини дані ознаки погіршуються [1,2]. Продуктивну сировину любистку лікарського та собачої кропиви п’ятилопатевої використовують як у харчовій промисловості, так і в фармацевтичній галузі. Тому до сучасних сортів даних видів ставлять високі вимоги і виробники сировини, і підприємства переробної галузі. У зв’язку з чим виникає необхідність створення науково-обґрунтованого підходу до формування вихідного матеріалу, використання якого у селекційному процесі сприяло б гармонійному поєднанню високої врожайності, товарної якості сировини, оптимальних показників біологічно активних речовин та високої технологічності. А це в значній мірі залежить від глибокого аналізу генотипу і фенотипу продуктивності рослин у заданих екологічних умовах. Для того, щоб реалізувати в повній мірі потенціал продуктивності рослин необхідно виявити максимальну кількість характерних продуктивних ознак. У цілому виявлення цих ознак проводилось на кінцевому етапі. Але важливим є оцінювання кожної ознаки в процесі її формування. При цьому, необхідно виробити нові підходи у вивченні структури фенотипу, його компонентів та способів їх виділення. При вирощуванні Levisticum officinalis C. Koch та Leonurus guinguelobatus Gilib важливим є вихід наземної маси. Тому здатність рослин формувати 158

максимум наземної маси і виявляє потенціал продуктивності даних видів. Рослини різних зразків значно відрізняються між собою за продуктивними ознаками. Для більш детального аналізу необхідно визначити ті ознаки, які формують урожайність, з метою визначення черговості їх виявлення, гармонійності і взаємозв’язку впродовж всієї вегетації та в процесі сушіння. За результатами проведених досліджень нами виділені наступні продуктивні ознаки даних видів: а) морфологічні: форма рослини, висота і галуження куща, тип галуження, кількість стебел, схильність до утворення бічних пагонів, залистяність рослини, тип листка, форма листка, довжина та ширина листка, довжина головної осі суцвіття, щільність суцвіття; б) біологічні: посів, початок та повні сходи, технічно придатна розсада (розсадний спосіб вирощування), кущіння, початок і масове цвітіння, тривалість вегетаційного періоду у днях: посів–сходи; масове цвітіння, відростання отави, масове цвітіння отави; в) господарсько-цінні ознаки: продуктивність рослин, вихід листків і суцвіть, хімічний склад [3,4]. Встановлення можливостей управління процесом формування кількісних і якісних ознак для більш повної реалізації потенційної продуктивності сортів любистку лікарського і собачої кропиви п’ятилопатевої потребує постійного спостереження за розвитком рослин. На основі детальних досліджень та особистих спостережень зразків даних видів розроблений класифікатор основних ознак та властивостей, які відіграють важливу роль при визначенні потенціалу продуктивності і якості любистку лікарського й собачої кропиви п’ятилопатевої (табл. 1.1 та 1.2). На основі детального вивчення інтродукованого матеріалу виявлені цінні донори господарських ознак. Це дало змогу досягнути результативності у селекційному процесі, який направлений на стабільно високу продуктивність, адаптивність до мінливих умов вирощування та стійкість проти посухи. Результатом даних досліджень є добір зразків зі сталими цінними ознаками для селекційного процесу. За висотою відзначились зразки: любистку - МЛЛ (73,3 см), Ловедж (70,9 см) та Мрія (70,3 см); собачої кропиви п’ятилопатевої - СК-2 (98,7 см), СК-1 (97,9 см) та Забава (91,4 см). Стабільним проявом висоти характеризуються: зразки: любистку - МЛЛ, собачої кропиви п’ятилопатевої ЦРБС. Важливим показником урожайності є здатність формувати значну кількості стебел. За даною ознакою відзначились зразки: любистку – КЙ (31 шт.), К-3 (30 шт.), Редеї та МЛЛ (22 шт.); у собачої кропиви - СК-2 (9 шт.) і Забава (8 шт. Стабільністю формування великої кількості стебел володіють зразки Редеї та МЛЛ (любисток) і Забава (собача кропива п’ятилопатева). Порівняно високу і стабільну врожайність при різних агрокліматичних умовах вирощування показали зразки МЛЛ та Редеї – любисток, а також СК-2, Забава, СК-1 – собача кропива. Параметри урожайності цих зразків були високими і знаходились на рівні 28,3-27,3 т/га та 8,6, 7,9 і 7,0 т/га і за коефіцієнтом регресії оцінюються першим рангом. 159

Таблиця 1 Розподіл класифікаційних ознак продуктивності і якості любистку лікарського Ознаки Висота рослин, см

Характеристика 41-59 середня

до 30 дуже низька

31-40 низька

до 15

16-20

21-30

вище 30

вище 80 дуже висока -

до 8х5 світлозелений світло коричневий до-40 низький до 0,15 низький надранній до 29

до 12х9 зелений

до 14х11 темно-зелений

вище14х11 -

салатовий

салатово-зелений

зелений

до 41-50 середній 0,16-0,25 середній ранній 3040

до-51-60 високий 0,25- 0,35 високий середньостиглий 41-50

вище 60 дуже високий 0,36-0,45 дуже високий пізньостиглий 51-60

темнозелений -

короткий

середній

довгий

низька 200300 дуже низька до 8

середня 301-424 низька 9-12

висока 425-700

дуже висока вище 700 висока 17-24

сухої речовини, %

низький до 12,5

середній 12,6-13,5

високий 13,6-14,5

дуже високий вище 14,5

аскорбінової кислоти, мг/%

низький до 75

середній 7690

високий 91-105

дуже високий вище 105

слаба - 26-50

не стійкий вище 50

Кількість стебел, шт. Розмір листка, см Забарвлення сирого листка Забарвлення сухого листка Вихід товарної сировини, % Вихід ефірної олії, % (на с.м.) Група стиглості (від сходів або відростання до кущіння), діб Продуктивний період (період формування продуктивної сировини), діб Урожайність, г з рослини Урожайність насіння, г з рослини Вміст у розеткових листках:

Стійкість хвороб, %

до

середня 13-16

висока - 1-10 середня - 1125

160

60-80 висока

дуже пізній вище 60

дуже висока вище 24 -

Таблиця .2.– Розподіл класифікаційних ознак продуктивності і якості собачої кропиви п’ятилопатевої

Ознаки Висота рослин, см Кількість стебел, шт. Кількість гілок 1го порядку, шт. Розмір листка, см Довжина суцвіття, см Щільність суцвіття Вихід товарної сировини, % Вихід ефірної олії, % (на сиру масу) Група стиглості (від відростання до початку цвітіння), діб Урожайність, г з рослини Урожайність насіння, г з рослини Вміст у товарній сировині сухої речовини, % леонурину, % сума флавоноїдів, %

до 60 дуже низька

60-100 низькі

Характеристика 101-140 середні

до 5 низька до 5

6-12 середня

13-20 велика

6-15

більше 15

до 5х4,3 6-10 мала

до 8х6,5 11-17середня

до 12х7,8 18-22 велика

рідке

помірно щільне

щільне

до-45 низький до 0,02 низький

до-46-54 середній 0,02-0,05 середній

до-55-65 високий

надранній до 65

ранньостиглий 66-89

середньостиглий 90-115

пізньостиглий 116-135

дуже пізній вище135

дуже низька до 100 низька до 5

низька 100-140

середня 141-180

висока 181-220

дуже висока вище 220

середня 6-15

висока 16-23

дуже висока вище 23

низький до 20 низький до 0,2 низький до 0,2

середній 21,525,3 середній 0,210,29 середній 0,2-0,4

високий 25,4-29,0

дуже високий вище 29,0 дуже високий вище 0,4

0,06-0,09 високий

високий 0,3-0,4

141-180 високі

вище 180 дуже високі

вище 20 дуже велика вище12х7,8 вище 22 дуже велика дуже щільне вище 65 дуже високий вище 0,09 дуже високий

високий вище 0,4

Високий економічний ефект забезпечує вихід товарно-якісної продукції. Тому, одними із важливих показників є вихід сировини та її якість. За цими показниками було виділено сорти любистку лікарського Редеї – 56,2%, Ловедж і зразок МЛЛ – 53,6 та Мрія – 53,5% та собачої кропиви п’ятилопатевої відповідно СК-1 – 59,8% та сорту Забава – 59,6%. Проте тільки Редеї і Мрія, а також зразок СК-2 мають стабільний показник технологічної якості за роки вивчення. Якість сировини характеризує вміст ефірної олії (любисток) та алкалоїдів і суми флавоноїдів (собачої кропиви п’ятилопатевої). Серед вивчених зразків високим вмістом ефірної олії любистку лікарського виділився сорт Мрія – 0,93% на а.с.р. та зразок МЛЛ – 0,80% на а.с.р., у собачої кропиви 161

п’ятилопатевої за вмістом алкалоїдів – зразки СК-2 (0,22%), СК-1 і Забава (0,20%), а за сумою флавоноїдів сорт Забава (0,7%) та СК-2 (0,66%).. Отже, за результатами вивчення колекційних зразків Levisticum officinalis C. Koch та Leonurus guinguelobatus Gilib нами було виділено продуктивні ознаки та розроблені класифікатори продуктивних ознак. За оцінкою вихідного матеріалу перспективними для залучення у селекційний процес є зразки, яким характерні стабільні показники за двома і більше ознаками. У любистку лікарського виділились зразки МЛЛ за 4 показниками, сорти: Редеї – за трьома та Мрія за двома показниками. У собачої кропиви п’ятилопатевої за чотирма показниками виділився зразок СК-2, за трьома – сорт Забава та за двома – СК-1. Література 1. Пакудин В.З. Оценка экологической плас-тичности и стабильности сортов сельскохо-зяйственных культур /В.З. Пакудин.– 1984. - С. 109-113 //Сельскохозяйственная біологія. – № 4. 2. Олійник Т.М. Використання коефіцієнту посухостійкості у селекційній роботі з картоплею / Т.М. Олійник // Наукові основи землеробства в умовах недостатнього зволоження. – Аграрна наука. – 2001. – С. 229-231. 3. Лопатина Л.М. Планирование экологичес-ких испытаний и оценка пластичности сортов и гибридов с помощью регрессионных моделей /Л.М. Лопатина. – 1986. – С. 71-76. //Вестник сельскохозяйственной науки № 4. 4. Бороевич С. Селекция на устойчивость /С. Бороевич // Принципы и методы селекции растений. – М. : Колос, 1984. – С. 191-228. УДК 634.511 ЯКІСТЬ ПЛОДІВ ДОБІРНИХ ФОРМ ВОЛОСЬКОГО ГОРІХА (JUGLANS REGIA L) НА ПОЛТАВЩИНІ ТА СУМЩИНІ Меженський В.М., Національний університет біоресурсів і природокористування України, mezh1956@ukr.net, Оксьом Б.М., фермер. Ключові слова: волоський горіх, селекція, адаптованість, маса горіха, вихід ядра. Волоський горіх є цінною горіховою культурою, під якою в Україні зайнято близько 15 тис. га, а валове виробництво сягає 100 тис. т [1]. Україна є одним з найбільших світових експортерів горіхів, тому інтерес до цієї культури постійно зростає. Переважна частка горіхових насаджень зосереджена в домогосподарствах населення і представлена деревами насіннєвого походження. Вважається, що з урахуванням природо-кліматичних умов і біологічних особливостей волоського горіха, його промислове виробництво найдоцільніше зосередити в зоні Придністровсько-Прикарпатського регіону [1]. Сорти, що придатні для культивування в цьому регіоні занесено до Державного Реєстру сортів рослин України на 2016 р. [2]. Природні умови дозволяють вирощувати волоський горіх практично на всій території країни, незважаючи на певні ризики. В усіх регіонах України 162

тривалою практикою вирощування волоського горіха і народною селекціє створено безцінний генофонд [3, 4]. У переважній більшості він залишається неоціненим, що не сприяє розвиткові горіхівництва. Суміжні Липоводолинський район Сумської області та Гадяцький і Миргородський райони Полтавської області згідно агроекологічному районуванню належать до зони нетоварного виробництва [1]. Незважаючи на це, існує практика закладання фермерських товарних насаджень волоського горіха. Здійснювати її можна на основі місцевих добірних форм, найкраще адаптованих до умов регіону культури, що дають високі врожаї горіхів високої якості. Для добору найпридатніших форм нами було розпочато обстеження приватних ділянок, де зростає волоський горіх. Горіхи 16 добірних форм, дібраних у вищезазначених районах, врожаю 2015 р. оцінювали за параметрами встановленими відповідною методикою [5]. У таблиці наведено середні дані технічного аналізу повітряно-сухих горіхів з похибкою середнього арифметичного. Згідно з опитуванням вихідний матеріал добірних форм походить з різних регіонів України з розвиненим горіхівництвом та Центральної Азії. Таблиця 1 Якість плодів добірних форм волоського горіха, 2015 р. Сорт Семенівський Соборний Паровченківський Рахівська гора Тетянівський Рахівський Книшівський Липовозакарпатський Таксі Березовокримський Кримський переселенець Київський хутір Морозівський Біленченківський Зуївський Березоліський

Кд**

Маса горіха, г

Маса ядра, г

1,2 1,3 1,1 1,2 1,5 1,2 1,2 1,2

1,1 1,0 1,0 1,1 1,0 1,0 1,1 1,0

15,4±0,27 15,2±0,44 13,9±0,52 13,8±0,47 12,5±0,39 12,0±0,30 11,5±0,49 11,5±0,44

6,8±0,22 8,2±0,24 7,5±0,34 6,8±0,42 5,9±0,28 5,6±0,17 5,6±0,34 5,7±0,24

Уміс Товщина т шкаралупи ядра, , мм % 44,6 2,0 54,0 1,5 53,4 1,3 49,2 1,6 47,3 1,5 47,1 1,5 48,3 1,5 49,5 1,6

40-33-31 37-33-31

1,3 1,2

1,1 1,1

11,0±0,25

5,4±0,24 5,4±0,28

49,2 49,7

1,4 1,4

0,30 0,32

37-31-30

1,2

1,0

10,3±0,76

4,7±0,32

45,2

1,2

0,30

33-31-28 34-32-30 34-30-29 31-31-29 35-29-26

1,1 1,1 1,2 1,0 1,3

1,1 1,1 1,0 1,0 1,1

9,0±0,47 9,0±0,24 9,0±0,59 8,8±0,57 7,3±0,24

4,1±0,21 3,6±0,09 4,3±0,22 4,4±0,36 4,2±0,14

46,2 40,0 47,9 49,8 56,7

1,6 1,4 1,2 1,6 1,2

0,28 0,22 0,34 0,35 0,34

Висота – ширина – товщина, мм

Кг*

40-35-31 46-35-34 38-36-35 39-35-33 43-30-30 37-32-32 38-32-30 39-32-31

10,7±0,48

Виповне -ність, г/см3 0,27 0,37 0,34 0,27 0,28 0,36 0,33 0,33

Примітки: *Кг – головний коефіцієнт форми горіха (відношення середнього арифметичного двох його діаметрів до висоти); ** Кд – додатковий коефіцієнт форми (відношення діаметра горіха по шву до діаметру з боків).

Якість горіхів значно варіює (Табл.1). Так, середня маса горіхів варіює від 7,3 г до 15,4 г, а маса ядра – від 3,6 г до 8,2 г. У деяких форм вихід ядра перевищує 50 %. Дуже високий уміст ядра має форма ‘Березоліський’. За 163

питомим умістом ядра (від 0,34 і більше) вирізняються форми ‘Соборний’, ‘Рахівський’, ‘Зуївський’, ‘Пароченківський’ і ‘Березоліський’. За найважливішими показниками технічної характеристики, а саме розмірами горіхів, питомим умістом ядра, смаком, міцністю шкаралупи, легкістю виймання ядра та характером поверхні шкаралупи, найбільше сумарних балів набрала форма ‘Березоліський’. Хоча вона має дуже дрібні плоди, але добре виповнені, зі смачними ядрами, що легко виймаються. ‘Березоліський’: Дерево у 40-річному віці заввишки 10 м. Вирощено з насіння, отриманого з Узбекистану. Дерево в хорошому стані, плодоносить щорічно, в суворі зими не підмерзало. Має гроновий тип плодоношення, в китицях до 10 шт., через що плоди невеликих розмірів. Горіхи майже кулястої форми, масою 7,3 г, вихід ядра 56,7 %. Шкаралупа завтовшки 1,2 мм, розколюється легко; ядро виймається цілим або половинками. Забарвлення шкірочки світло-жовте. Смак відмінний. Дерева дібраних форм витримали ряд суворих зим, тому придатні для подальшого насіннєвого та вегетативного розмноження. Найкращі за комплексом ознак варто перевірити за методикою конкурсного сортовипробовування для добору найпродуктивніших сортів, адаптованих до місцевих умов з високою якістю горіхів, що створить підґрунтя для рентабельного виробництва. Поки що їх, насамперед ‘Березоліський’, за попередніми даними можна використовувати для вирощування насіннєвого садивного матеріалу та подальшої селекції. Література 1. Наукові основи та складові галузевої програми розвитку горіхівництва в Україні / Г. М. Сатіна [та ін.]. – К. : Логос, 2011. – 100с. 2. Державний Реєстр сортів рослин України, придатних для поширення в Україні на 2016 р. /Держ. ветеринар. та фітосанітар. служба України. – К., 2016. – URL. http://vet.gov.ua/sites/default/files/Reestr%2022.02.16.pdf. 3. Щепотьев Ф. Л. Орех грецкий // Орехоплодные лесные и садовые культуры / Ф. Л. Щепотьев [и др.]. – М. : Агропромиздат 1985. – С. 4 –82. 4. Стрела Т. Е. Орех грецкий. – К. : Наук. думка, 1990. – 255 с. 5. Петросян А. А. Особенности сортоизучения орехоплодных культур // Программа и селекции сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур / ВНИИ садоводства им. И.В. Мичурина. – Мичуринск, 1973. – С. 124–157.

УДК 633.88: 631.527 РОЗПОДІЛ І ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ НАГІДОК НА КЛАСТЕРИ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕРХ ЗА ВМІСТОМ ФЛАВОНОЇДІВ Мельничук Р. В.1, аспірант, Середа Л. О., старший науковий співробітник, О. В. Середа2, канд.хім.наук. 1 Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН України, 2ТОВ «Валартін Фарма» Ключові слова: нагідки, колекційні зразки, кластерний аналіз.

164

Нагідки лікарські – одна з багатотоннажних лікарських культур, що користуються великим попитом. Її сортове і видове різноманіття представляє достатній матеріал для селекційної роботи. Ефективне його використання визначається вивченістю і систематизацією за хімічним складом. Одним з методів систематизації зразків генофонду є кластерний аналіз. О. П. Меркур'єв [1] за допомогою цього методу класифікував колекційні зразки лаванди вузьколистої і лавандіна, A. D. Baciu і R. SESTRAŞ з співавторами [2] колекцію нагідок. Мета дослідження. Систематизувати і охарактеризувати на основі кластерного аналізу генетичну різноманітність нагідок лікарських з колекції Дослідної станції лікарських рослин за комплексом хімічних компонентів групи флавоноїдів для використання в селекції. Дослідження проводились з 36 колекційними зразками нагідок 3 видів: Calendula officinalis L., Calendula suffruticosa Vahl, C.tripterocarpa Rupr., частина яких входить до ознакової колекції нагідок Дослідної станції лікарських рослин. За географічним походженням більшість колекційних зразків походить з України - 16 (44,4 %), наступна кількість за чисельністю з Росії – 11 (30,6 %), Німеччини та Франції по 3 (8,3 %), Японії – 2 (5,6 %) та Швейцарії – 1 (2,8 %). Оцінку колекційних зразків проводили протягом 2012-2015 рр. в умовах Дослідної станції лікарських рослин (ДСЛР). Погодні умови 2012, 2013, 2015 рр. характеризувалися підвищеною температурою і недостатньою кількістю вологи у весняно-літній період, умови 2014 р. були сприятливими для росту і розвитку рослин колекційних зразків. В цілому грунтово-кліматичні умови в роки проведення досліджень були сприятливими для культивування нагідок і чіткого прояву ознак рослин. Закладку колекційного розсадника проводили згідно загальноприйнятим методам, описаним Б. А. Доспеховым [3], В. О. Єщенком [4], для нагідок – Г. С. Левандовским [5]. Посів проводили ранньою весною в оптимальні строки, ручною сівалкою. Глибина загортання насіння – 2 см. Ділянки двометрові, однорядкові, без повторень. Площа ділянки – 0,9 м2. Фенологічні спостереження, біометричні виміри та оцінку за господарсько-біологічними ознаками проводили за методикою проведення експертизи сортів нагідок лікарських на відмінність, однорідність і стабільність (ВОС) [6] та методикою, запропонованою О. А. Поради [7]. Хроматографування проводили на рідинному хроматографі Agilent з діодматричним детектором за використання таких матеріалів і дотримання умов: колонка з нержавіючої сталі розміром 0,25 м × 4 мм, заповнена силікагелем з прищепленою фазою С18, із розміром частинок 5 мкм; рухома фаза А – ацетонітрил; рухома фаза В – розчин кислоти фосфорної концентрованої і води (0,5:99,5) (v/v); 165

швидкість рухомої фази – 1,0 мл/хв; градієнтне елюювання – за програмою: Тривалість процесу (хв) Рухома фаза А (% v/v) Рухома фаза В (% v/v) 0–5 15 85 5–25 15–>35 35–>65 25–30 35 65 детектування – за довжини хвилі 380 нм; УФ-спектри – діапазон 220–450 нм; об'єм проби, що вводиться, – 25 мкл. Як стандарт використовували рутин, перерахунок умісту флавоноїдів проводили на нарцисин. Біометричну обробку даних проводили з використанням комп'ютерної програми STATIATICA 10. Кластерний аналіз застосовували з використанням методу двоходового об'єднання. Мірою віддаленості характеристик зразків один від одного вибрано евклідовий простір з виконанням статистичної обробки згідно роботи А. А. Халафяна [8]. Розподіл колекційних зразків нагідок проводили за 16 показниками групи флавоноїдів, один з яких сума флавоноїдів та ідентифіковані такі речовини: рутин, ізорамнетин-3-О-рутиносульфамнозид, ізорамнетин-3-Оглюкозилглюкозид, ізорамнетин-3-О-рутинозиду, які були в мажорних кількостях, та їх похідні в мінорних кількостях. За допомогою Евклідового простору колекційні зразки нагідок розподілили на шість кластерів на відстані 0,5 умовних одиниць. Окремо виділяється зразок Сt-11-34 (C.tripterocarpa), який на протилежність нагідкам лікарським мав мажорними похідні компоненти рутину, ізорамнетин-3-Орутиносульфамнозиду, ізорамнетин-3-О-глюкозилглюкозиду, ізорамнетин-3-Орутинозиду. Всі решта зразків розподілились по п’яти іншим кластерам. За раніше отриманим результатам було встановлено, що оцінку колекційних зразків між кластерами необхідно проводити за такими ознаками: висота рослин, діаметр куща, продуктивність повітряно сухих суцвіть, насіннєву продуктивність, маса 1000 насінин та вегетаційним періодом. Перший кластер характеризується низькорослістю рослин, малим діаметром куща та середніми показниками продуктивності суцвіть і насіння, масою 1000 насінин та середньостиглістю. Другий кластер також характеризується низькорослими рослинами, крім зразка Сs-12-142 (Calendula suffruticosa Vahl), який середньорослий, середнім діаметром куща, низькою продуктивністю суцвіть та насіння, малою масою 1000 насінин та середньо стиглістю. Третій та п’ятий кластери мали низькорослі рослини, але рослини п’ятого кластеру були на 12,6 см вищими, та середніми показниками продуктивності і суцвіть, і насіння, масою 1000 насінин та середньостиглими. До четвертого кластеру ввійшов зразок Сt-11-34 (C.tripterocarpa Rupr.), який низькорослий, великим діаметром куща, малою продуктивністю суцвіть, великою продуктивністю насіння, малою масою 1000 насінин та ранньостиглий. Шостий кластер мав низькорослі рослини, середнім діаметром 166

куща, низькою продуктивністю суцвіть та середньою продуктивністю насіння, середніми показниками маси 1000 насінин та середньостиглий. Перспективними для селекційного процесу сортозразки нагідок лікарських п’ятого кластеру: Радіо, Березотіцька сонячна, Оранжевий блиск, та зразок Со-12-115. Сортозразок Радіо може слугувати вихідним матеріалом як середньоранній з середніми показниками продуктивності і суцвіть, і насіння. Зразок Со-12-115 може бути використаний як джерело або вихідним матеріалом, маючи високу продуктивність суцвіть та будучи пізньостиглим. Серед перелічених сортозразків слід виділити сортозразок Березотіцька сонячна, який середньорослий, середнім діаметром куща, з високою продуктивністю суцвіть та середніми показниками за продуктивністю насіння, масою 1000 насінин, середньостиглий. Висновки 1. За допомогою хімічного методу ВЕРХ виділено 15 речовин, які належать до групи флавоноїдів, та визначено їх сума. 2. За результатами кластерного аналізу, отриманих даних скринінгу ВЕРХ, розподілено 36 колекційні зразки нагідок на 6 кластерів та подана їх характеристика. 3. Виділено за господарсько цінними ознаками сортозразки нагідок лікарських п’ятого кластера: Радіо, Березотіцька сонячна, Оранжевий блиск та зразок Со-12-115. Література 1. Меркурьев А. П. Кластерный анализ и корреляционные зависимости хозяйственно-ценных показателей в коллекции лаванды узколистной и лавандинов / А. П. Меркурьев // Политематический сетевой электронный научный журнал Кубанского государственного аграрного университета (Научный журнал КубГАУ) [Электронный ресурс]. – Краснодар: КубГАУ, 2013. – №07(091). С. 1620 – 1629. – IDA [article ID]: 0911307107. – Режим доступа: http://ej.kubagro.ru/2013/07/pdf/107.pdf, 0,625 у.п.л. 2. BACIU, A.-D., D. PAMFIL, L. MIHALTE, A. F. SESTRAS and R. E. SESTRAS. Phenotypic variation and genetic diversity of Calendula officinalis (L.). Bulg. J. Agric. Sci., 2013. – V. 19, P. 143-151 3. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) / Б. А. Доспехов. – 5-е изд., перераб. и доп. – М. : Агропромиздат, 1985. – 351 с. 4. Основи наукових досліджень в агрономії : підруч. / В. О. Єщенко, П. Г. Копитко, П. В. Костогриз, В. П. Опришко; за ред. В. О. Єщенка.– Вінниця : ПП «ТД «Едельвейс і К», 2014. – 332 с. 5. Методические указания по селекции и семеноводству календулы лекарственной / сост. : Г. С. Левандовский. – М. : ВИЛР, 1984. – 21 с. 6. Методика проведення експертизи сортів нагідок лікарських (Calendula officinalis L.) на відмінність, однорідність і стабільність /В. М. Ткаченко. – К., 2009. – 8 с. Режим доступу : http://sops.gov.ua/uploads/files/documents/Metodiki/63.pdf 167

7. Порада О. А. Методика формування та ведення колекцій лікарських рослин / О. А. Порада. – Полтава : ПДАА, 2007. – 50 с. 8. Халафян А. А. Statistica 6. Статистический анализ данных. - М.: БиномПресс, 2007. - 512 с. УДК 635.54:631.527 ХАРАКТЕРИСТИКА ВИХІДНОГО СЕЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ ЦИКОРІЮ КОРЕНЕПЛІДНОГО (CICHORIUM INTYBUS L.) Миколайко В.П., доцент Уманський національний університет садівництва, mikolaiko@i.ua Ключові слова: цикорій коренеплідний, селекційні форми, продуктивність, сухі речовини, інулін. Цикорій коренеплідний (Cichorium intybus L. var.sativum Lam.) – цінна лікарська, продовольча і технічна культура, що має цілющі властивості. Поряд з вирощуванням інших технічних високорентабельних сільськогосподарських культур цикорій е економічно вигідною культурою, сировина якої використовується в харчовій, фармакологічній промисловостях та інших галузях виробництва. Продукти його переробки входять до складу цілого ряду харчових продуктів, у тому числі і для дієтичного харчування [1]. В коренеплодах цикорію коренеплідного міститься 16–24 % інуліну, який сприяє виведенню з організму радіонуклідів та токсинів, 2,5 % фруктового цукру, 1,2 % білків, 0,6 % жирів, акролеїн, фурфурол, валеріанова кислота, інтибін, ефірна олія – цикоріоль, вітаміни А, B l , В2, В12, РР та більше 30 мінеральних елементів [2]. Інулін, що міститься в цикорії, насамперед, впливає позитивно на гастроінтенстинальну активність, сприяє біфідо – бактеріальній активності, перешкоджає росту бактерій Salmonella i E. Coli і оптимізує вміст холестерину в крові. Тому він використовується у фармакології для виготовлення понад 40 лікарських препаратів, що застосовуються при лікуванні хвороб шлунку, печінки, нирок, серця, нервової системи [3]. Цикорій коренеплідний також використовується як сировина для отримання фруктози, спирту, пектину, білків, жирів, інуліну, інтибіну і тому застосовується для виготовлення кави, цукерок, печива, шоколаду, кремів, джемів, напоїв, тощо [4]. Враховуючи цінність культури, перед селекціонерами поставлено завдання створення високоврожайних з високим вмістом сухої речовини та інуліну, правильної конічної форми коренеплодів, придатних для механізованого збирання, стійких до хвороб і шкідників, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов України вихідних селекційних матеріалів і на їх основі сортів цикорію. Орієнтація селекційно-генетичних досліджень на міжлінійну гібридизацію обумовлює необхідність у створенні комбінаційно-здатних 168

самозапильних ліній, або популяцій зі звуженою генетичною основою [5]. За даними А.О. Яценка, середня кількість рослин, здатних до самозапилення, у сортових популяціях цикорію коренеплідного була в межах 27,5–28,4% [4]. Основними методами селекційної роботи з цикорієм коренеплідним є внутрішньовидова гібридизація у поєднанні з індивідуальним добором на основі трансгресій з наступною оцінкою потомства і використанням індивідуально-родинного добору, залучення в схрещування кращих селекційних матеріалів і вибраковування низькопродуктивних. Досліджували сформовану в Уманській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України базову колекцію селекційних матеріалів цикорію коренеплідного, яка включала низку зарубіжних сортів, а також сорти та інбредні лінії власної селекції, загальна кількість яких у 2005–2010 рр. складала 487–516 номерів. Продуктивність селекційних зразків цикорію коренеплідного вивчали в порівнянні з умовно прийнятим стандартом – сортом Ярославський 30. За п’ять років вивчено 392 номери. Аналіз врожайності коренеплодів вихідного селекційного матеріалу цикорію коренеплідного показав, що в середньому за п’ять років 32,4% номерів мали врожайність коренеплодів нижчу від стандарту, 35,9% – рівну або наближену до стандарту і 31,8% – достовірно перевищували стандарт на 10 і більше відсотків. За роками досліджень спостерігалося аналогічне розподілення кількості коренеплодів за їх урожайністю. На масу коренеплоду цикорію коренеплідного впливають ґрунтовокліматичних умови вирощування. Середній показник даної ознаки за п’ять років підтверджує генотиповий характер – 51,6% номерів мали масу коренеплодів до 200 г і 33,3%, відповідно, до 300 г із зменшенням кількості номерів з більшою масою і відхиленням між крайніми варіантами від 96,7 до 484,7 г. Коефіцієнт вирівняності даної ознаки є високим і становить в середньому 88,83%. Для оцінки мінливості ознаки використовували коефіцієнт варіації. Варіювання вважається слабким, якщо ν<10%, якщо ν 11–25% – середнім і значним – при ν>25%. Варіація ознаки – це різниця у числових значеннях ознак одиниць сукупності та їх коливання навколо середньої величини, що характеризує сукупність. Чим менша варіація, тим одноріднішою є сукупність і типовою є середня величина. За роками досліджень, крім 2011 р. та у середньому за п’ять років коефіцієнт варіації був меншим за 25%, тобто мінливість ознаки «маса коренеплоду» була середньою. Поряд з урожайністю коренеплодів цикорію важливе значення для характеристики селекційних зразків мають такі ознаки як вміст сухої речовини та інуліну. За вмістом сухої речовини значний відсоток селекційних зразків знаходився на рівні 3,6±0,03, однак варіювання було в межах 23,8%–28,7%, що залежало від селекційного матеріалу. Було виділено 6,8% селекційних зразків, які мали вміст сухої речовини 27,0–29,0%, що дає змогу вести добір на 169

підвищений її вміст. Серед вивчених селекційних матеріалів виділено окремі номери, що істотно перевищували стандарт за вмістом сухої речовини. Найважливішим якісних показником цикорію є вміст інуліну в коренеплодах. Інулін є основною речовиною, задля якої вирощують цю культуру. Накопичення його в коренеплодах проходить упродовж всього вегетаційного періоду і досягає своєї максимальної величини наприкінці вересня – початку жовтня, у період технічної стиглості коренеплодів. Вміст інуліну визначали з розрахунку на суху речовину. У середньому за урожайності коренеплодів цикорію коренеплідного у 96 селекційних номерах 39,8 т/га з відхиленням від 39,0 до 40,6 т/га, вміст інуліну в них становив 18,20±0,6% з відхиленням від 17,6% до 18,6%. Вміст інуліну в селекційних зразках знаходився в межах 65,6±3,0% з відхиленням – 50,1% – 71,2%. Отже, у результаті проведених досліджень виділено зразки вихідних селекційних матеріалів, які мають високу врожайність коренеплодів, підвищений вміст сухої речовини та інуліну. Кращі зразки цикорію коренеплідного розмножено для подальшої селекційної роботи. Література 1. Шичева Л. А Ботаническое описание цикория / Л.А. Шичева // Цикорий. — М.: Изд-во ВНИИ сырья спиртовой промышленности, 1935. — С.17 – 25. 2. Яценко А.А. Цикорий коренеплодный / А.А.Яценко, А.В.Корниенко, Т.П. Жужжалова. — Воронеж: ВНИИСС, 2002. — 135 с. 3. Вьюнова О.М. Хозяйственное значение, химический состав и целебные свойства цикория / О.М. Вьюнова, Т.Ю Полянина. // Экологические проблемы современного овощеводства и качество овощной продукции : сб. науч. тр. — М.: ФГБНУ ВНИИО, 2014. – Вып. 1. — С. — 198 – 201. 4. Яценко А.О. Цикорій: біологія, селекція, виробництво і переробка коренеплодів / А. О. Яценко. — Умань, 2003. — 157 с. 5. Квасников Б.В. Генетика и селекция цикория / Б.В. Квасников // Цикорий. — М.: Изд.ВНИИ сырья спирт. промышл., 1935. – С.222–256. УДК 633.812:58.036.5 ОЦІНКА ДИКОРОСЛИХ ВИДІВ МЯТИ НА МОРОЗОСТІЙКІСТЬ С.В.Павленко, науковий співробітник Прилуцька дослідна станція ІС НААН, e-mail:pds-selection@ukr.net Ключові слова: оцінка, м’ята, морозостійкість, дикорослі види М’ята – одна з основних ефіроолійних культур, яка традиційно вирощується в Лісостеповій зоні та Поліссі України. Ефірна олія та листя якої використовується в фармацевтичній, парфумерно-косметичній і харчовій промисловості. Однією з біологічних особливостей культурних сортів м’яти – є низька морозостійкість кореневищ. Тоді, як деякі дикорослі види мають підвищену морозостійкість. На Прилуцькій дослідній станції в результаті 170

селекційної роботи з використанням у міжвидової гібридизації дикорослих морозостійких форм виведені морозостійкі сорти перцевої (Удайчанка, Заграва), карвонної (Діана, Прилуцька карвонна) та ліналоольної (Оксамитова) м’яти. Морозостійкість – складна властивість, яка залежить від комплексу факторів і рівень якої сильно варіює. В зв’язку з цим отримання порівняльнообєктивної оцінки стійкості кореневищ м’яти до низьких температур, необхідно проводити її на різних етапах селекції, різними методами, основаними на різних принципах. Це дозволить, також визначити потенційну стійкість, що важливо в селекційній роботі. Метою досліджень було вивчити морозостійкість колекційних дикорослих видів і форм м’яти, які представляють інтерес для селекції по показниках продуктивності, вмісту ефірної олії, посухостійкості і стійкості до хвороб. Виділити перспективні для використання в селекційному процесі[2]. Матеріалом досліджень були дикорослі форми довголистої (Mentha longifolia L.) та колосовидної (Mentha spicata L.) видів м’яти. Дослідження на морозостійкість проводили згідно методичних вказівок по оцінці сортів і селекційного матеріалу м’яти на морозо - і зимостійкість [3]. В нашому досліді оцінку колекційного матеріалу проводили лабораторним методом - прямим проморожуванням кореневищ в холодильній камері з наступним їх відтаванням. Для оцінки використовували відрізки середньої частини кореневищ по 10 штук з п’ятьма міжвузлями (100 бруньок). Кореневища поміщали в поліетиленові пакети (25х25см) зі зволоженою тирсою. Повторність чотирьохкратна. Варіанти досліду: контроль – не проморожені кореневища; кореневища проморожуються при -10оС і при -12оС. При вивченні морозостійкості кореневищ м’яти встановлено, що як неморозостійкі культурні сорти м’яти, так і морозостійкі сорти та дикорослі види M.spicata та M.longifolia не мають глибокого періоду спокою[4]. В осінньо-зимовий період знаходяться в стані вимушеного спокою, причому бруньки неморозостійких сортів при створенні сприятливих умов швидше виходять з цього стану, ніж у кореневищ морозостійких форм. З всією ймовірністю це і є однією з причин низької морозостійкості кореневищ районованих сортів перцевих м’ят. В кореневищах морозостійких видів м’яти в осінньо-зимовий і весняний періоди накопичується більше розчинних цукрів і небілкових форм азоту (амінний азот, аміди і амінокислоти), які виконують, на думку даних авторів, захисну роль при дії низьких температур.

171

Таблиця 1 Результати проморожування кореневищ м’яти колекційних зразків, 2012 рік № п/п

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20

Кількість живих бруньок без проморожування (контроль) шт % 3 4 95 95,0

Кількість живих бруньок

шт 5 45

% 6 47,4

шт 7 8

% 8 8,4

99 100

99,0 100,0

48 52

48,5 52,0

22 21

22,2 21,0

Mentha spicata N 16 Mentha spicata N 35 Mentha spicata 3.9.25 Mentha spicata 2.8.14 Mentha longifolia N2 Mentha longifolia N3 Mentha longifolia N5 Mentha longifolia N6 Mentha longifolia N6.5 (ліналоольна) Mentha longifolia N7

98 100 100 98 98 96 96 97 98

98,0 100,0 100,0 98,0 98,0 96,0 96,0 97,0 98,0

46 28 34 58 48 33 48 49 50

46,9 28,0 34,0 59,2 49,0 34,4 50,0 50,5 51,0

0 0 5 28 4 9 8 22 24

0,0 0,0 5,0 28,6 4,1 9.4 8,3 22,7 24,5

100

100,0

32,0

0,0

Mentha longifolia N8 Mentha longifolia N10 Mentha longifolia N16 Mentha longifolia N19 Mentha longifolia N20 Mentha longifolia N197.2 Mentha longifolia K195

95 98 100 100 99 99

95,0 98,0 100,0 100,0 99,0 99,0

25 18 22 38 40 48

26,3 18,4 22,0 38,0 40,4 48,5

0 5 0 0 0 10

0,0 5,1 0,0 0,0 0,0 10,1

98,0

50,0

15,3

Форми м’яти

2 Mentha spicata L. (із Десни) Mentha spicata К-42 Mentha spicata К-65

проморожування проморожуванн при -10оС я при -12оС

Також було встановлено, що морозостійкість кореневищ залежить від водоутримуючої здатності їх тканин. Тканини кореневищ морозостійких видів м’яти мають меншу оводненість, чим неморозостійкі, а відсоток зв’язаної води в них - вищий. Ці фізіологічні властивості морозостійких і неморозостійких форм м’яти необхідно враховувати при підборі батьківських пар для схрещування, оскільки в селекції на морозостійкість, так як і на стійкість до хвороб, перспективним є метод міжвидової гібридизації, який дозволяє внести в створювані гібриди гени стійкості, які властиві деяким дикорослим видам м’яти [1]. В результаті проморожування виявлено, що серед групи колоскових м’ят (Mentha spicataL) найвищу морозостійкість проявили форми M.spicata 2.8.14 (59,2% живих бруньок при -10оС проморожування та 28,6 % - при – 12оС), M.spicata К-42 (48,5% і 22,2%) M.spicata К-65 (52,0% та 21,0%) відповідно. Серед групи довголистих м’ят (Mentha longifolia L.) найвищу морозостійкість проявили дикорослі зразки M. longifolia N6 (50,5% живих бруньок при -10оС 172

проморожування та 22,7 % - при – 12оС проморожування), M. longifolia N6.5(51,0% і 24,5%), M.longifolia К-195 (50,0% та15,3%) відповідно. Найменшою морозостійкістю відзначалися форми M.spicata N16, M.spicata N35, M.longifolia N7, M.longifolia N8, M.longifolia N16, M.longifolia N19, M.longifolia N20, в яких при проморожуванні при -12оС всі бруньки загинули (табл.1). Деякі з виділених форм раніше досліджувались на зимостійкість польовим методом. З них найвищу зимостійкість проявили M.spicata 2.8.14, M. longifolia N6, M. longifolia N6.5, які використовувались в міжвидовій гібридизації в селекції на зимостійкість. Висновки В колекційному розсаднику м’яти серед групи колоскових м’ят виявлені форми з підвищеною морозостійкістю: M.spicata К-42, M.spicata К-65, M.spicata 2.8.14, а серед групи довголистих м’ят - M. longifolia N6, M. longifolia N6.5 та M.longifolia К-195. Ці зразки характеризуються поряд з морозостійкістю високою посухостійкістю та стійкістю до хвороб і можуть бути використані в селекції, як донори господарсько-цінних ознак. Література 1. Бугаенко Л.А., Полиплоидия и межвидовая гибридизация у мяты / Л.А.Бугаенко, Н.П.Шило.- Симферополь: ’’ Бизнес-Информ“, 2012.- 296 с. Методические указания по селекции эфиромасличных культур. Симферополь. -1977.-149с. 2. Резникова С.А., Методические указания по оценке сортов и селекционного материала мяты на морозо- и зимостойкость / С.А.Резникова и др.- М. : ВАСХНИЛ / Под ред. В.М.Малининой.- М., 1986. – 7c. 3. Сергеева Д.С., Морозоустойчивость корневищ мяты перечной / Д.С.Сергеева // Труды ВНИИЭМК.-1974.-Т.7.- с.33-39. УДК 635:633.88:581.142.22.4/16.631.55 ЗАЛЕЖНІСТЬ ПОСІВНИХ ЯКОСТЕЙ НАСІННЯ СОРТУ МАТЕРИНКИ ЗВИЧАЙНОЇ ОРАНТА ВІД СТРОКІВ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ З ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ Позняк О.В., молодший науковий співробітник Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН, olp18@meta.ua Ключові слова: материнка звичайна, селекція, сорт, посівні якості, енергія проростання, схожість Насіння багатьох лікарських рослин, зокрема і материнки звичайної (Origanum vulgare L.) - багаторічної рослини родини Глухокропивні, або Губоцвіті (Lamiaceae /Labiatae/), характеризується низьким рівнем схожості і значним рівнем коливання енергії проростання [1, 2], що пов’язано з підвищеним вмістом в насіннєвій оболонці ефірної олії, яка є перепоною для його набухання і проростання. Через повільний ріст в початковий період 173

вегетації сіянці можуть бути дуже сприйнятливими до ураження фітопатогенними грибами та бактеріями і спорофітною мікробіотою, що викликає запліснявіння насіння і проростків [2]. Крім того, насіння більшості багаторічних видів рослин після дозрівання знаходяться у стані глибокого спокою, для проростання воно має пройти через стан сну ембріону; цей період різний і залежить як від виду рослин, так і від умов зберігання насіння. Стратифікацію, яка використовується у виробничих умовах, для партії насіння, що направляється для проведення аналізу, не проводять, адже насіння не може зазнавати якого-небудь впливу зовнішніх факторів, зокрема, температурного [3]; схожість для ДН і БН повинна становити 70%, для СН – 65% [4]. Аналіз наукової літератури щодо періоду спокою у материнки звичайної доводить, що такі дані значно різняться [5-9]. На ДС «Маяк» ІОБ НААН створено (2015 р.) сорт материнки звичайної Оранта. За результатами пошукових досліджень з визначення посівних якостей насіння встановлено, що свіжозібране насіння цього сорту за показниками енергії проростання і схожості не відповідає стандарту. Отже, проведення досліджень у цьому напрямі є актуальним завданням. Мета роботи полягала у дослідженні залежності посівних якостей насіння - енергії проростання і схожості - нового сорту материнки звичайної Оранта, вирощеного на Чернігівщині, від тривалості періоду з часу збирання до закладання насіння на пророщування (проведення аналізу). Визначення енергії проростання і схожості насіння проводили у лабораторних умовах за температури 20-30о С протягом відповідно 7 та 21 доби згідно ДСТУ 4138-2002 [3]. Повторність триразова. Базове насіння (БН) дослідного зразка для проведення аналізу з визначення посівних якостей (20142015 рр.) збиралося роздільним способом: багаторазово вибірково зрізувалися рослини, або окремі галузки на кущі, на яких достигло насіння. Зібрана маса дозарювалася протягом 7-12 діб, після чого обмолочувалася і на очисних машинах насіння доводилося до необхідних кондицій Встановлено, що енергія проростання насіння материнки звичайної сорту Оранта урожаю 2014 р., закладеного на пророщування 14.10.2014 р. становила 34%, схожість - 44%. Низькими ці показники виявились для насіння, що зберігалося протягом місяця, й у 2015 р. (насіння на пророщування закладено 25.09): енергія проростання становила 12%, схожість 20%. Насіння, яке не проросло, мало нормальний вигляд, було тверде на дотик, не зігнило, не запліснявіло, не мало запаху. Отже, вірогідною причиною низької схожості насіння були саме чинники, зазначені вище. При закладанні на пророщування насіння урожаю 2014 р. 21.01.2015 р. - через чотири місяці після збирання енергія проростання зросла і становила 63% (на 29% більше за енергію проростання насіння, яке зберігалося протягом місяця), схожість насіння була 84%, що на 14% більше за мінімальний показник, передбачений стандартом, і на 40% більше за схожість свіжозібраного насіння відповідно. Насіння урожаю 2015 р., закладене на пророщування 02.03.2015 р., тобто через п’ять місяців після збирання, мало такі показники посівних якостей: 174

енергія проростання зросла і становила 53%, що на 41% більше за енергію проростання свіжозібраного насіння. Схожість насіння була 73% (на 3 % більше за мінімальний показник, передбачений стандартом, і на 53% більше за схожість насіння, що зберігалося протягом місяця). У середньому за 2 роки досліджень енергія проростання витриманого протягом 3-5 місяців базового насіння сорту материнки звичайної Оранта становила 58% (на 35% більше за енергію проростання насіння, що зберігалося протягом місяця). Відповідно зросла й схожість насіння і становила 78,5%, що на 8,5% більше за мінімальний показник, передбачений стандартом, і на 46,5% більше показника для насіння, що зберігалося протягом 1 місяця. Тобто партії насіння як урожаю 2014 р., так і урожаю 2015 р. відповідали встановленим стандартом (для ДН і БН - 70% [4]) значенням для добазового і базового насіння. Насіння цього сорту 2014 року урожаю через 12 місяців після зберігання (дата закладання насіння на пророщування 25.09.2015 р.) не втратило посівних якостей: енергія проростання становила 67%, а схожість - 80%, що на 10% більше від мінімальних значень, передбачених стандартом, і на 36% більше за схожість насіння, що зберігалося протягом місяця). Залишались високими ці показники і після 17 місяців зберігання. Так, при закладанні насіння на пророщування 02.03.2016 р. посівні якості характеризувалися такими даними: енергія проростання становила 43%, а схожість 74%, що на 4% більше за мінімальний показник, передбачений стандартом, і на 30% більше за схожість насіння, яке зберігалося протягом місяця. Неузгодженість отриманих нами результатів з даними інших дослідників можуть свідчити про те, що визначена тенденція є коректною лише для цього сорту в конкретних умовах вирощування на насіннєві цілі. Для встановлення більш точної закономірності щодо залежності посівних якостей від періоду зберігання насіння сорту материнки звичайної Оранта дослідження в цьому напрямі необхідно продовжити, зокрема додатково визначити залежність посівних якостей насіння цього сорту після одного року зберігання і максимальний період зберігання насіння без утрати схожості. Література 1. Ботнаренко П. Особенности прорастания семян лекарственных растений / П. Ботнаренко, В. Бутнараш, Л. Котеля, С. Машковцева // Новые и нетрадиционные растения и перспективы их использования: Материалы IX междунар. симпозиума (14-18 июня 2011 г., Пущино).- М.: Из-во РУДН, 2011.- Т. ІІІ.- С. 171-174. 2. Вакулин К.Н. Эффективность применения регуляторов роста и биопрепаратов при выращивании рассады лекарственных растений / К.Н. Вакулин, К.Л. Алексеева, А.М. Рабинович // Овощеводство будущего: новые знания и идеи: Материалы Междунар. научн.-практ. конференции молодых ученых, посвященной 125-летию со дня рождения Н.И. Вавилова / ГНУ ВНИИО РАСХН.- М., 2012.- С. 91-94. 3. ДСТУ 4138-2002. Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості.- К.: Держспоживстандарт України, 2003.- 173 с. 175

4. ДСТУ 7160:2010. Насіння овочевих, баштанних, кормових і пряноароматичних культур. Сортові і посівні якості. Технічні умови.- К.: Держспоживстандарт України.- 16 с. 5. Мягких Е.Ф. Морфометрические параметры и всхожесть семян Origanum vulgare L., произрастающего в предгорной зоне Крыма / Елена Ф. Мягких / [Электронный ресурс].Режим доступа: http://phytomorphology.org/PDF/MP4/04169171.pdf. 6. Куркина Ю.Н. Посевные качества семян лекарственных растений с противогрибковыми свойствами / Куркина Ю.Н., Пшеничная О.Г. // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Естественные науки.- Вып. №9-1 (104) / Т. 15.- Белгород, 2011 / [Электронный ресурс].- Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/posevnye-kachestva-semyan-lekarstvennyhrasteniy-s-protivogribkovymi-svoystvami. 7. Иосебидзе Т. Душица (Origanum vulgare L.) в условиях Горийского района Грузии / Иосебидзе Тинатин, Убирия Мариам, Куридзе Марине // Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали четвертої Міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції.- Полтава, 14-15 травня 2015 р.- Полтава, 2015.- С. 109-111 / [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/node/2452/ivconfmedplant2015poltava.pdf. 8. Ткаченко К.Г. Жизнеспособность репродуктивных диаспор лекарственных и эфиромасличных растений / К.Г. Ткаченко // Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали четвертої Міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції.- Полтава, 14-15 травня 2015 р.Полтава, 2015.- С. 161-165 / [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/node/2452/ivconfmedplant2015poltava.pdf. 9. Ткаченко К.Г. Гетеродиаспория и сезонные колебания в ритмах прорастания / К.Г. Ткаченко // Научные ведомости БелГУ,- № 11 (66) 2009 / [Электронный ресурс].Режим доступу: file:///C:/Documents%20and%20Settings/Admin/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20% D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1% 8B/Downloads/geterodiasporiya-i-sezonnye-kolebaniya-v-ritmah-prorastaniya.pdf.

176

Секція № 5 Фізіологія лікарських рослин та біотехнології

УДК 633.88: 581.1 ДІЯ БІОСТИМУЛЯТОРА «ВЕРМИЙОДІС» НА ФОТОСИНТЕТИЧНИЙ АПАРАТ CALENDULA OFFICINALIS L. Лупак О. М., аспірант1, викладач2, Антоняк Г. Л., доктор біологічних наук3, Львівський національний аграрний університет1, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка2, Львівський національний університет ім. Івана Франка3 Ключові слова: нагідки лікарські, «Вермийодіс», хлорофіли, фотосинтез. На фармацевтичному ринку значне місце займають лікарські засоби, до складу яких входить лікарська рослинна сировина. Квіти нагідок лікарських (Calendula officinalis L.) застосовуються у комплексній терапії багатьох захворювань, оскільки містять високий вміст природних антиоксидантів та інших біологічно активних речовин, які зумовлюють протизапальну, антисептичну, спазмолітичну, ранозагоювальну, седативну, сечогінну та жовчогінну дію. В Україні C. officinalis лише культивується, тому для забезпечення потреб фармацевтичної галузі у лікарській сировині необхідно підвищити продуктивність цієї рослини. Фотосинтез є основним процесом, який визначає продуктивність рослин. Завдяки фотосинтезу здійснюється акумуляція сонячної енергії у вигляді органічної речовини. Поглинають світло під час фотосинтезу хлорофіли, серед яких головним є хлорофіл а. За даними літератури, внесення біостимуляторів росту під час вирощування рослин впливає на процес фотосинтезу [Дідковська Т., 2009; Негода О.В., 2003]. Застосування біостимуляторів підвищує стійкість рослин до дії стресових чинників та збудників захворювань, впливає на систему фітогормональної регуляції тощо [Пономаренко С.П., 1999]. Результати попередніх наших досліджень показали, що біостимулятори «Емістим С», «Гумісол», «Добрин-СТИМУЛ-С» підвищують продуктивність C. officinalis сорту Кальта [Лупак О.М., Антоняк Г.Л., 2012]. Ми дослідили, що біостимулятор «Вермибіомаг» підвищує вміст клітинних антиоксидантів та збільшує продуктивність рослин ромашки лікарської (Matricaria recutita L.) сорту Перлина Лісостепу [Лупак О.М., 2016]. Проте вплив препарату «Вермийодіс» на фотосинтетичний апарат C. officinalis сорту Польова красуня у ґрунтово-кліматичних умовах Передкарпаття України не з’ясований. Тому метою роботи було вивчення впливу біостимулятора росту «Вермийодіс» на вміст хлорофілів у листках, чисту продуктивність фотосинтезу та продуктивність рослин C. officinalis сорту Польова красуня. Робота виконана у 2015 році на дерново-підзолистому ґрунті в зоні Передкарпаття (навчально-дослідна ділянка Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка) відповідно до методики проведення польових дослідів [Доспехов Б.А., 1985]. Препарат вносили в ґрунт дослідних ділянок двічі – у фенологічних фазах сходів та бутонізації рослин у 177

розрахунку 5 л/га. Як контроль використовували ділянки без внесення біостимулятора. Для визначення вмісту хлорофілів а, b у клітинах листків C. officinalis було відібрано три біологічні і по шість аналітичних проб. Екстрагування проводили 80 % ацетоном. Концентрацію пігментів визначали спектрофотометрично [Мусієнко М.М., 2001]. Для визначення чистої продуктивності фотосинтезу визначали площу листкової поверхні методом висічок [Негода О.В., 2003]. Результати опрацьовували методами варіаційної статистики. Отримані дані свідчать, що внесення препарату «Вермийодіс» під час вирощування рослин C. officinalis сорту Польова красуня позитивно впливає на вміст хлорофілів у клітинах листків. Зокрема, вміст хлорофілу a становив 1,16±0,04 мг/г сирої маси у варіанті із внесенням біостимулятора «Вермийодіс», що на 14,85 % більше від контролю (1,01±0,02 мг/г сирої маси). Вміст хлорофілу b у варіанті із внесенням біостимулятора «Вермийодіс» становив 0,31±0,005 мг/г сирої маси, а це на 10,71 % більше від контролю (0,28±0,004 мг/г сирої маси). У процесі досліджень встановлено, що застосування препарату «Вермийодіс» сприяє більш інтенсивному протіканню процесу фотосинтезу. Зокрема, чиста продуктивність фотосинтезу зросла на 17 %, порівняно з контролем. Це зумовило підвищення показників продуктивності. Так, врожайність суцвіть C. officinalis у контрольному варіанті становила 7,9±0,3 ц/га, у варіанті із внесенням біостимулятора – 9,7± ц/га, тобто на 23 % більше від контролю. Отже, застосування біостимулятора «Вермийодіс» під час культивування C. officinalis сорту Польова красуня підвищує вміст хлорофілів у листках, чисту продуктивність фотосинтезу та врожайність рослин. УДК 678.048:676.034 ВИВЧЕННЯ АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДЕЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ Монастирська С.С., доцент, Стецик Р.Д., викладач Гойванович Н.К., викладач Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Ключові слова: лікарські рослини, антиоксидантна система, супероксиддисмутаза, аскорбінова кислота. За умов погіршення екологічної ситуації, активність власних систем антиоксидантного захисту організму доволі часто виявляється недостатньою для регуляції рівня вільнорадикальних процесів та потребує додаткового введення в організм екзогенних антиоксидантів [2]. На сьогоднішній день існує велика кількість синтетично добутих антиоксидантів, які допомагають організму людини виводити шкідливі продукти катаболізму. Але одночасно вони мають і негативний вплив на організм. Адже продукти розпаду синтетичних речовин теж можуть накопичуватися, як небажані компоненти. Тому одним із сучасних завдань 178

біології полягає в тому, щоб найти природні аналоги антиоксидантних ферментів, які б допомагали нашому організму виводити вільні радикали. Дослідження проводили зі зразками рослин: перстач прямостоячий (Potentilla erecta), календула лікарська (Calendula officinalis), верес звичайний (Calluna vulgaris), живокіст лікарський (Symphytum officinale), відібраними влітку 2015 року на території Дрогобицького району. У гомогенатах рослин визначали супероксиддисмутазну активність та вміст аскорбінової кислоти. Повторність досліду для кожного виду рослин 5-разова. Активність супероксиддисмутази досліджували шляхом визначення рівня інгібування ферментом процесу відновлення нітросинього тетразолію в присутності NADH і феназинметасульфату методом Е. Дубініної і співавторів. Для осадження сполук, що перешкоджали визначенню активності ферменту в лізатах досліджуваних клітин, застосовували етиловий спирт і хлороформ (в кінцевих концентраціях, відповідно, 30% і 15%) з подальшим центрифугуванням при 12000 g [4]. Масову частку аскорбінової кислоти встановлювали за Муррі, використовуючи реактив Тільсмана (2,6-дихлорфеноліндофенол), водний розчин якого під впливом аскорбінової кислоти знебарвлювався [1]. Процес адаптації рослин до стресових умов під час їх росту розвитку ґрунтується на активній участі компонентів ферментативних систем захисту клітин, до яких належать антиоксидантні ферменти супероксиддисмутаза і каталаза, що відіграють важливу роль у захисних реакціях рослин [3]. В умовах нормального обміну супероксиддисмутази підтримують стаціонарну концентрацію супероксидних радикалів на певному рівні, захищаючи тим самим клітинні структури від пошкоджуючої дії як самих радикалів О-, так і від появи гідроксильних радикалів. У досліджуваних зразках рослин встановлена активність супероксиддисмутази (Рис.1).

700

ум.о./г рослинної сировини

600 500 400 300 200 100 0 Верес звичайний

Живокіст лікарський

Перстач прямостоячий

Календула лікарська

Рис. 1 – Активність супероксиддисмутази у досліджуваних рослинах

179

Найвищою супероксиддисмутазна активність є в корені перстачу прямостоячого і становить 665,37±48,5 ум.од/г рослинної сировини. Це зумовлено, очевидно, високим вмістом флавоноїдів, дубильних речовин, флобафенів, тритерпенових сапонінів. Найнижчою була активність ензиму у квітках календули лікарської – 162 ±6,75 ум.од/г рослинної сировини. Встановлено, що сировина рослин, використаних у експерименті, містить різну кількість вітаміну С. Вміст аскорбінової кислоти у досліджуваних об’єктах представлені у діаграмі (Рис. 2) . Дослідження показали, що найвищий вміст аскорбінової кислоти виявлено в корені живокосту, де цей показник становить 4,14±0,3 мкг/г, найнижчий – у листі вересу, в якому виявлено 7,7±0,52 мкг/г вітаміну. 8 7 6 5 квіти мкг/г 4

листя корінь

3 2 1 0 Календула лікарська

Перстач прямостоячий

Верес звичайний

Живокіст лікарський

Рис 2 – Вміст аскорбінової кислоти у досліджуваних рослинах У листі та квітах календули – середній показник аскорбінової кислоти 2,37±1,06; 2,49±0,41 мкг/г. Корінь перстачу містить 1,2±0,08мкг/г. Можна констатувати, що спостерігається незначна відмінність між вмістом вітаміну С у різних лікарських рослинах. Наприклад, у квітах та листі календули вміст аскорбінової кислоти майже однаковий. Результати дослідження свідчать, що високою активністю супероксиддисмутази володіє перстач прямостоячий. Найвищий вміст аскорбінової кислоти виявлений у листі вересу звичайного. Слід відмітити, що живокіст лікарський володіє достатньо високою активністю супероксиддисмутази й одночасно містить високий відсоток аскорбінової кислоти. Література 1. Абдулін І. Ф. Органічні антиоксиданти як об'єкти аналізу / І. Ф. Абдулін, Є. М. Турова, Г. К. Будніков // Заводська лабораторія. Діагностика матеріалів. – 2001. – Т.167. № 6. – С.3-13. 2. Данилова Л. А. Природні антиоксиданти / Л. А. Данилова // Харчова та переробна промисловість. – 2003. – № 3. – С. 18-19. 180

3. Клеточные механизмы адаптации растений к неблагоприятным воздействиям экологических факторов в естественных условиях / Е. Л. Кордюм, К. М. Сытник, В. В. Бараненко, Н. А. Балявская, Д. А. Климчук, Е. М. Недуха. – К. : Наук. думка., 2005. – 278 с. 4. Поберезкина Н. Б. Биологическая роль супероксиддисмутазы/ Н. Б. Поберезкина, Л.Ф. Осинская //Укр. биохим. журн.– 1989. – № 2. – С.14–27. УКД 606:631.526.3:582.711.712 ОСОБЛИВОСТІ ВВЕДЕННЯ В КУЛЬТУРУ IN VITRO СОРТІВ ТРОЯНДИ ЕФІРООЛІЙНОЇ (ROSA DAMASCENA MILL.) Олійник О.О., аспірант Національний університет біоресурсів і природокористування України, osa_solodar@ukr.net Ключові слова: троянда ефіроолійна, сорти Лань, Лада, Радуга, Іскра, Фестивальна, культура in vitro, стерилізація. Троянда ефіроолійна (Rosa damascena Mill.) завдяки своїм лікувальним властивостям, зокрема наявності в квітах ациклічних монотерпенових спиртів (гераніол, цитронелол, ліналоол, нерол), широко застосовується у медичній, парфумерній, косметичній та харчовій галузях промисловості [2]. В Україні промислові насадження даної культури знаходяться на території АР Крим та у Запорізькій області. Потреби в сировині ефіроолійної троянди значно перевищують пропозиції виробництва. Для промислового розмноження даного виду використовують два основних способи – насіннєвий і вегетативний, втім ці методи малопродуктивні, оскільки багато сортів троянди ефіроолійної не розмножуються вегетативно, а насіннєвий спосіб в даному випадку, неспроможний забезпечити генетичну відтворюваність сортів. Тому альтернативою традиційним методам розмноження рослин є впровадження сучасних біотехнологій, серед яких провідне місце займає мікроклональне розмноження (МКР) [1]. Хоча технологія мікроклонального розмноження для окремих генотипів рослин родини Розоцвіті розроблена достатньо добре (дослідження щодо мікроклонального розмноження видів родини Rosaсеае проводили як вітчизняні, так і зарубіжні автори (Hasageva, Wulser, Salis, Pati, Kumar, Noodezh, Кириченко, Кушнір, Пилунська, Сарнацька та ін.), однак цей метод належить до складно відтворювальних, оскільки залежить від комплексу чинників: фізіологічних, генетичних, гормональних та фізичних. Тому для різних генотипів рослин, навіть одної родини, застосовується комплексний підхід, який полягає у підборі віку донора, його фенологічної фази, типу експлантата, умов стерилізації, підборі складових компонентів живильного середовища для різних етапів мікророзмноження [2,3,4]. У зв’язку з тим, що одним з основних етапів мікроклонального розмноження є отримання асептичної культури, метою нашої роботи було оптимізувати процедуру 181

введення в культуру in vitro експлантатів сортів троянди ефіроолійної Rosa damascena Mill. Лада, Лань, Радуга, Іскра та Фестивальна. Введення рослин в культуру in vitro проводили у квітні-травні та серпнівересні Для досліджень використовували пагони інтактних рослин троянди ефіроолійної сортів Лань, Лада, Радуга, Іскра та Фестивальна без морфологічних відхилень, тератогенезу, фізіологічних аномалій та ознак інфекційних процесів. Первинними експлантатами були однорічні пагони першого, другого і третього порядків з 1-2 вузловими бруньками. Пагони нарізали на фрагменти по 3–5 см, відмивали їх 30 хв у мильному розчині і промивали проточною водою. Всі наступні маніпуляції проводили в ламінарному боксі. Експлантати стерилізували у 70 % етанолі (60 с) і 0,1% розчині HgCl2 (5-10 хв). Пагони від стерилянтів тричі відмивали стерильною водою (по 10 хв) і розчином лимонної кислоти (2мг/л) для запобігання окислення поліфенолів, що виділяються з зрізаних тканин. Простерилізовані пагони розрізали на фрагменти 1,5 – 2 см з однією – двома бруньками. Для введення в культуру in vitro використовували базове живильне середовище (ЖС) за прописом Мурасіге і Скуга. Експлантати культивували при температурі 24±20С, вологості повітря – 65-70% при освітленні 2,0-3,0 клк з фотоперіодом 16 год. Ефективність регенерації рослин в умовах in vitro залежить від багатьох чинників, зокрема від умов стерилізації рослинного матеріалу та складових живильного середовища. Оскільки поверхня органів рослин контамінована спорами різних мікроорганізмів та грибів, поверхневі тканини обробляли 70 %м розчином С2Н5ОН, що полегшувало доступ і ефективність їх обробки стерилянтом. Для отримання життєздатних експлантатів з асептичними поверхнями використовували 0,1% HgCl2. Експозицію обробки підбирали емпіричним шляхом з орієнтацією на стан поверхневих тканин, уникаючи ознак їх незворотного пошкодження (табл.1). Таблиця 1 Ефективність стерилізації експлантатів троянди ефіроолійної (Rosa damascena Mill.) 0,1% HgCl2 (n=50) Сорт Лада Радуга Лань

Експозиція 5 хв АЕ,% ЖЕ,% ЕС,% 17 25 20

40 50 45

7 13 9

Експозиція 10 хв АЕ,% ЖЕ,% ЕС,% 90 88 95

80 70 85

72 62 81

Експозиція 15 хв АЕ,% ЖЕ,% ЕС,% 95 80 85

50 45 40

48 36 34

Іскра 15 60 9 90 85 90 50 45 77 Фестивальна 20 60 12 90 70 63 87 78 67 Примітка: АЕ – асептичні експлантати, ЖЕ – життєздатні експлантати, ЕСефективність стерилізації, n - кількість експлантатів у експерименті.

У експерименті на експлантатах всіх сортів троянди, які стерилізували з 5ти хвилинною експозицією, перші ознаки інфікування спостерігали на 5 добу. На 15-ту добу інфікування досягло 50% (переважно грибне ураження) (рис. 1). 182

При стерилізації експлантатів протягом 15 хв. на десяту добу одночасно із ураженням матеріалу (грибне та бактеріальне), фіксували потемніння тканин.

Рис.1 Грибне та бактеріальне ураження експлантатів троянди ефіроолійної: а) сорт Лада, б) Фестивальна (15 доба). На 15-20 добу культивування експлантати троянди ефіроолійної за відсутності грибного та бактеріального ураження вважали асептичними. Отже, зменшення (до 5 хв), або збільшення (до 15 хв) часу стерилізації експлантатів знижувало її ефективність на 7-13% та 34 - 45% відповідно. У першому варіанті це відбувалось внаслідок конкурентної дії грибів або бактеріями. Збільшення експозиції до 15 хв негативно впливало на загальний стан живих тканин, клітини яких здатні до проліферації (рис. 2).

Рис.2 Стерильні експлантати сортів троянди ефіроолійної (25 доба): 183

а) Радуга; б) Лань; в) Лада; г) Фестивальна; д) Іскра. Експериментальним шляхом була підібрана найефективніша тривалість обробки рослинного матеріалу сулемою – 10 хв. За такої експозиції життєздатність експлантатів усіх сортів зберігалась на рівні 70-85%, а ефективність стерилізації досягала 62-81%. Аналіз ефективності стерилізації та регенераційної здатності тканин досліджували при культивуванні первинних експлантатів на поживному середовищі за прописом Мурасіге-Скуга. На процеси регенерації експлантатів у культурі in vitro суттєво впливає вік і фенологічна фаза рослин-донорів, наявність або відсутність у них ознак хвороб та будь-яких пошкоджень, погодні умови, а також загальний фізіологічний стан інтактних рослин на момент отримання первинного матеріалу. Дослідження такого впливу на регенераційну здатність фрагментів пагонів наведено на рисунку 3.

Рис.3 Регенераційна здатність експлантатів троянди ефіроолійної Rosa damascena Mill. (сорт Лань). Аналіз експериментальних даних свідчить про те, що експлантати, ізольовані з рослин-донорів на початку вегетації (квітень − травень), мають значно більшу регенераційну здатність, ніж експлантати, ізольовані в стані глибокого спокою рослин (листопад − січень). Так, у травні експлантати мали майже в 2,0 рази більшу регенераційну здатність, ніж ізольовані в грудні (відмінність статистично значуща за α = 0,05). Даний факт можна пояснити нагромадженням у рослині наприкінці вегетаційного періоду речовин, які пригнічують ростові процеси та зумовлюють стан спокою (зокрема, абсцизової кислоти та інших інгібіторів росту, у тому числі фенольної природи). Важливим моментом культивування було багаторазове субкультивування експлантатів, що дозволило покращувати їх загальний стан і запобігати відмирання живих тканин через фенольну аутоінтоксикацію. Процедуру повторювали кожні 2 дні протягом першого тижня, а потім щотижня протягом місяця. Це дозволило отримати з вихідних експлантатів значну кількість життєздатних фізіологічно активних первинних регенерантів. 184

Встановлено, що для отримання асептичних і життєздатних первинних експлантатів сортів троянди Лань, Лада, Радуга та Іскра в якості стерилізую чого розчину необхідно використовувати 0,1% HgCl2 з часом експозиції 10 хв, а для сорту Фестивальна – 15хв. Для підвищення ефективності процедури введення первинних експлантатів у культуру in vitro слід враховувати фенологічну фазу вегетації рослин-донорів. Експлантати, ізольовані з рослин-донорів на початку вегетації (квітень − травень), мають значно більшу регенераційну здатність, ніж експлантати, ізольовані в стані глибокого спокою рослин (листопад − січень). Досліджено, що багаторазове субкультивування первинних експлантатів рослин сортів троянди ефіроолійної Лань, Лада, Іскра, Фестивальна та Радуга дозволяє покращувати їх загальний стан і запобігати відмирання живих тканин через фенольну аутоінтоксикацію. Література 1. Калинин Ф.Л., 1992. Технология микроклонального размножения растений / Ф.Л. Калинин, Г.П. Кушнир, В.В. Сарнацкая. К.: Наукова думка. 232с. 2. Пилунская О.А. 1999. Введение в культуру in vitro розы эфиромасличной / Научные труды Крымского государственного аграрного университета. Симферополь., Вып. №58. 88-97с. 3. Charles S.B.- Muday G.K. 2004 The transparent testa mutation prevents flavonoid synthesis and alters auxin transport and the response of arabidopsis roots to gravity and light / The Plant Cell. V. 16 (5). 1191-1205р. 4. Salekjalali M. 2012. Phloroglucinol, BAP and NAA Enhance Axillary Shoot Proliferation and other Growth Indicators in vitro Culture of Damask Rose (Rosa damascena Mill.) / Advances in Environmental Biology, 6(7).1944-1949 р. УДК 633.88: 631.527 ПОВЫШЕНИЕ УСТОЙЧИВОСТИ РАСТЕНИЙ КАЛЕНДУЛЫ ПРИ ДЕЙСТВИИ МЕЛАФЕНА В УСЛОВИЯХ ЗАСОЛЕНИЯ Стеценко Л. А., старший научный сотрудник, к.б.н. Федеральное государственное бюджетное учреждение науки Институт физиологии растений им. К.А. Тимирязева РАН, larstet@mail.ru Ключевые слова: календула, препарат Мелафен, засоление, устойчивость. Для повышения устойчивости растений при выращивании в сложных экологических условиях значительный интерес представляет применение препаратов с широким спектром биологической активности. К числу таких соединений относится препарат «Мелафен» – синтетический регулятор роста растений нового поколения. Препарат синтезирован в институте органической и физической химии (г. Казань) и прошел испытания при выращивании различных растений, в биоремедиации почв от нефтезагрязнений, при биологической очистке промышленных и бытовых сточных вод [1]. Мелафен 185

Свежая масса растения, г

безвреден, не токсичен, не обладает мутагенными свойствами и не накапливается в растениях, почве и воде. Было показано, что препарат Мелафен (МФ) оказывает широкое действие на биохимические процессы растительной клетки, сходное с действием природных фитогормонов и АТФ. Препарат интенсифицирует энергетические процессы в клетке, в частности, дыхание и фотосинтез. В опытах с МФ (10-9 г/л) впервые обнаружено тирозиновое фосфорилирование белков цикла Кальвина – белков фотосинтетической ассимиляции углекислого газа в хлоропластах [2]. Эти данные позволяют объяснить повышение фотосинтетической активности у растений, урожайности и качества зерна при обработке семян сельскохозяйственных растений низкими дозами МФ [3]. Накоплен положительный фактический материал практического применения этого препарата в сельском хозяйстве, где МФ применялся в сверхнизких концентрациях (10-8-10-7 %), что уменьшало риск загрязнения окружающей среды и имело важное экономическое значение [3, 4]. Целью данной работы является исследование влияния МФ при выращивании растения, используемого в фармакологии. В качестве объекта была выбрана календула лекарственная (Calendula officinalis L.) - травянистое однолетнее растение, принадлежащее к семейству астровых (Asteraceae). В работе исследовали устойчивость растений календулы на различных этапах солевого стресса в присутствии МФ. Семена календулы проращивали в чашках Петри на увлажненной водой фильтровальной бумаге, затем сеяли в перлит. Проростки в фазе двух настоящих листьев переносили в сосуды на водную среду Джонсона и выращивали в камере фитотрона при 12-часовом фотопериоде. Питательную среду в сосудах меняли каждые 5-6 сут. По достижении возраста 4-х недель растения были разделены на 4 группы: (1) стандартная питательная среда (контроль); (2) в питательную среду одноразово вносили 150 мМ NaCl; (3) в питательную среду вносили 10-9 М МФ за сутки до засоления (150 мМ NaCl); (4) в питательную среду одновременно вносили 10 -9 М МФ и 150 мМ NaCl. Экспозиция первого этапа опыта на указанных средах составляла 7 сут. На втором этапе опыта (восстановительный период) часть растений контрольной и второй группы продолжали выращивать на стандартной питательной среде (с добавлением или без добавления МФ) в течение 7 сут. По окончанию опыта были измерены физиологические параметры растений (прирост биомассы, содержание воды в листьях), часть растительного материала была фиксирована в жидком азоте для дальнейшего определения биохимических показателей. В предварительных опытах были подобраны оптимальные для задач эксперимента концентрации NaCl и МФ. С этой целью 4-х недельные проростки календулы выращивали (7 сут) при добавлении в питательную среду NaCl (50 - 250 мМ). Прирост 4,0 А массы растений по сравнению с 3,5 контролем снижался с 3,0 2,5 увеличением концентрации 2,0 NaCl (рис. 1). 1,5

186

1,0 0,5 0,0 0 (Контроль)

100 150 175 Содержание NaCl в питательной среде, мМ

200

250

Свежая масса растения, г

Рис. 1. Влияние различных концентраций NaCl на свежую массу целого растения календулы при длительности экспозиции 7 сут. Растения, выращенные на среде содержащей 150 мМ NaCl, испытывали солевой стресс, но сохраняли жизнеспособность. В следующем опыте растения календулы выращивали в присутствии различных концентраций МФ (10 -7 М 10-11 М) на фоне 150 мМ NaCl. Рис. 2. Влияние добавок 150 3 мМ NaCl и Мелафена (10-7 М - 10-11 2,5 М) в состав питательной среды на 2 накопление массы растений календулы при длительности 1,5 экспозиции 7 сут. 1 Полученные данные показали, что в условиях засоления 0,5 (150 мМ NaCl) присутствие МФ 0 (10-7 - 10-9 М) в среде повышало 150 мМ 150 mM 150 mM 150 mM 150 mM 150 mM NaCl NaCl + NaCl + NaCl + NaCl + NaCl + прирост массы растений на 20 – 30 1*10-7 М 1*10-8 М 1*10-9 М 1*10-10 М 1*10-11 М %, а при концентрации МФ (10-10 М - 10-11М) действие препарата на рост было незначительным (рис. 2). В дальнейшей работе были использованы концентрации 10 -9 М препарата и 150 мМ NaCl. Обработка растений препаратом МФ проводили на различных этапах солевого стресса: предварительно (до засоления среды), одновременно с засолением и на восстановительном этапе − при переносе растений на стандартную среду. Рис. 3. Влияние 150 мМ NaCl и 10-9 М Мелафена на свежую массу растений после солевого стресса (7 сут 150 мМ NaCl) и по завершению восстановительного периода (7 сут) при переносе растений на стандартную питательную среду. Экспозиция растений календулы в присутствии 150 мМ NaCl длительностью 7 сут привела к снижению свежей массы целого растения в среднем на 30%, а действие МФ совместно с 150 мМ NaCl понизило накопление массы на 17-20 % по сравнению с контрольными растениями (рис. 3). Существенной разницы в накоплении массы при разных способах внесения МФ (предварительно - до засоления среды или одновременно с засолением) не наблюдалось. На этапе восстановления у растений при добавлении МФ быстрее повышались тургор листьев и масса по сравнению с вариантом без добавления МФ (рис. 3). Результаты определения Свежая масса растения, г

7 6 5 4 3 2 1 0

контроль

7 сут

150 мМ NaCl

МФ до 150 мМ NaCl

10-9 М мелафена+ 150 мМ NaCl

150 мМ NaCl восстановление

187

150 мМ NaCl + МФ при восстановлении

контроль 14 сут

содержания воды в листьях растений показали, что присутствие МФ повышало водный статус листьев как во время солевого стресса (рис. 4 А), так и в восстановительный период (рис. 4 Б). 100

Рис. 4. Влияние 10-9 М Мелафена на содержание воды в листьях растений после 98 А Б солевого стресса (7 сут 150 мМ NaCl) и по 97 96 завершению восстановительного периода (7 сут) 95 при переносе растений на стандартную 94 питательную среду. А – засоление; Б – 93 восстановление. 92 Сравнение морфологических параметров 91 растений выращенных при засолении среды 90 7 14 показало, что в присутствии МФ происходило сут увеличение длины побега, площади листовой поверхности, интенсивности листообразования, оводненность листьев растений по сравнению с вариантом без внесения препарата (рис. 4, 5). Предварительное внесение мелафена в питательную среду до внесения NaCl положительно влияло на содержание воды в листьях и незначительно − на прирост биомассы. При исследовании влияния препарата МФ на растения в условиях стресса определяли интенсивность окислительного стресса, который оценивали по содержанию малонового диальдегида (МДА) в листьях опытных растений. После 7 сут солевого стресса содержание МДА в листьях по сравнению с контролем выросло в 6-7 раз (рис. 6). В условиях предобработки (до внесения соли) МФ не повлиял на снижение уровня МДА, при одновременном внесении в среду 10-9 М МФ и 150 мМ NaCl МДА повысилось в среднем 4 раза по сравнению с контрольными растениями, что косвенно свидетельствует об уменьшении повреждения мембран растительных клеток (рис. 6). На этапе восстановления присутствие МФ, также способствовало снижению содержания МДА в листья (рис. 6). контроль

NaCl

NaCl+ 10-9 М мелафен

Содержание воды в листьях, %

188

Рис. 5. Сравнение интенсивности листообразования в растениях календулы на разных этапах солевого стресса и обработки 10-9 М Мелафеном. По горизонтали: 1в – контроль (7 сут); 2в - 150 мМ NaCl; 3в – внесение МФ за сутки до внесения 150 мМ NaCl; 4в - одновременное внесение МФ и 150 мМ NaCl; 5в - перенос на стандартную питательную среду после 7 сут засоления (восстановление); 6в - перенос на стандартную питательную среду после 7 сут засоления с внесением МФ при восстановлении; 7в – контроль (14 сут). По вертикали: 1-7 –яруса листьев. Содержание МДА, мкмоль/г сырой массы

0,015

0,01

0,005

0 Контроль 7 сут

150 мМ NaCl

Предобработка 10-9 М мелафеном (до NaCl)

150 мМ NaCl + 10-9 М мелафен (одновременно)

Контроль 14 сут

Восстановление Восстановление (150 мМ NaCl (150 мМ NaCl) +10-9 М мелафен)

Рис. 6. Влияние 10-9 М Мелафена (МФ) на содержание МДА в листьях растений после солевого стресса (7 сут 150 мМ NaCl) и по завершению восстановительного периода (7 сут) при переносе растений на стандартную питательную среду. Представленные выше экспериментальные данные свидетельствуют о том, что применение препарата Мелафен улучшало рост растений календулы, способствовало снижению уровня окислительного стресса как в условиях засоления, так и в восстановительный период. Полученные результаты повышения устойчивости растений календулы при солевом стрессе, возможно, найдут применение при выращивании лекарственных растений в сложных экологических условиях. Литература 1. Мелафен: механизм действия и области применения. Под ред. С.Г. Фаттахова, В.В. Кузнецова, Н.В. Загоскиной. – Казань: «Печать Сервис XXI век», 2014. – 408 с. 2. Жигачева И.В., Фаткуллина Л.Д., Шугаев А.и др. Функциональное состояние мембран митохондрий корнеплода сахарной свеклы при действии препарата мелафен // Физиология растений. 2007. Т.54. № 5. С. 672-677. 3. Половинкин В. Г., Исайчев В. А., Провалова Е. В. Урожайность и качество зерна озимой пшеницы в зависимости от применения регуляторов роста, макро и микроэлементов //Известия Нижневолжского агроуниверситетского комплекса. 2013. Т. 1. №. 1-1 (29). 4. Тагиров М. Ш. Мелафен перспективный препарат для выращивания семенного картофеля // Достижения науки и техники АПК. 2010. №8 С.49-50. 189

УДК 631.5:633.88 ВПЛИВ НАНОЧАСТИНОК КРЕМНІЮ НА МІКРОРОЗМНОЖЕННЯ М’ЯТИ ПЕРЦЕВОЇ В КУЛЬТУРІ IN VITRO Таланкова-Середа Т.Є., 1Шкопинський Є.О., 2Куценко Н.І., завідувач відділу селекції та насінництва 1 Запорізький національний університет 2 Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, e-mail:tt77-07@mail.ru Ключові слова: Mentha piperita L., наночастинки кремнію, культура in vitro, клональне мікророзмноження, регулятори росту, коефіцієнт розмноження. Методи біотехнології дозволяють отримувати продукт протягом року незалежно від зовнішніх, кліматичних та грунтових умов, зберігаючи при цьому природні ареали цінних лікарських рослин [1, 2]. Технологія клонального мікророзмноження дає можливість за короткий час суттєво збільшити вихід садивного матеріалу та гарантує його гомогенність. В останні роки значну увагу приділено можливості регуляції фізіологічних процесів під дією наночастинок, особливо тих, що містять у своїй структурі метали. Додавання наночастинок кремнію до поживного середовища стимулює ріст, збільшує висоту рослин, кількість пагонів та площу асиміляційної поверхні листків, що створює сприятливі умови для біосинтезу необхідної кількості пластидних пігментів. Позитивний вплив кремнію на ріст надземних органів рослин пояснюється підсиленням фосфорилювання цукрів, що у свою чергу збільшує надходження енергії для метаболічних процесів і синтезу самих цукрів [3, 4]. Кремній входить до складу нуклеотидів, макроергічних сілікатофосфатів, впливає на активність нітратредуктази, пероксидази, інвертази та фосфатази рослин [5], на засвоєння рослинами азоту, фосфору, підвищує асиміляцію рослинами калію, кальцію та магнію [6]. Також кремній підвищує фізичну стійкість до несприятливих факторів, призводить до потовщення епідермальних тканин, прискорення надземного росту та підвищення активності кореневої системи, підвищує стійкість до абіотичних стресів та ураженню хворобами та шкідниками [7, 8]. Сполучаючись з білками, лігніном та полісахаридами, зокрема пектином і клітковиною, обумовлює термоізоляцію клітин, що сприяє морозостійкості рослин, оптимізує перезимування та пришвидшує весняну акліматизацію багаторічних рослин [9]. Метою нашої роботи є встановлення науково-обгрунтованих діапазонів концентрацій наночастинок кремнію на ріст і мікророзмноження експлантатів м’яти перцевої. Так як наночастинки мають надзвичайно високу активність і розміри, що відповідають розмірам живих клітин, тому більш ефективно і безпечно сприймаються рослинами, через це рекомендується застосовувати невеликі кількості наночастинок у живильному середовищі. [10, 11]. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ. 190

Експерименти були проведені протягом 2016 р. у лабораторії біотехнології Національного університету біоресурсів і природокористування України. Об’єктами дослідження були рослини м’яти перцевої сорту Мама та перспективні селекційні зразки № М-02 і № М-13-01 надані Дослідною станцією лікарських рослин ІАП НААН України, що культивувалися на живильному середовищі Мурашіге й Скуга (МС) збагачене 0,75 мг/л БАП (6бензиламінопурин), 0,5 мг/л аденіну, 0,05 мг/л ІОК (індоліл-3-оцтова кислота) та 0,5 мг/л ГК (гіберелова кислота), аскорбіновою та янтарною кислотами у концентрації по 25,0 мг/л, що діяли як антиоксиданти, 3, Живильне середовище стерилізували автоклавуванням під тиском 0,11 МПа протягом 30 хв., рН після цього склав 5,60. На 28-30 добу культивування мікророслини м’яти перцевої живцювали на фрагменти розміром 4–5 мм з одним міжвузлям і пасажували на модифіковані живильні середовища МС того ж складу, але з додаванням наночастинок кремнію (Si): МС Si1 – де концентрація наночастинок 0,5 мг/л, МС Si2 – 1,0 мг/л, МС Si3 – 2,0 мг/л. Контрольним варіантом досліду було живильне середовище МС аналогічного складу, але без наночастинок кремнію. Пасажування в асептичних умовах здійснювали згідно стандартних методів [2]. Культивували експланти у культуральній кімнаті при температурі 24-25о С, відносній вологості повітря 65-70% та освітленні 2,5 тис. люкс з фотоперіодом 16 годин. Аналіз ростових характеристик проводили на 30 добу, враховуючи середню довжину пагону (мм), кількість пагонів (шт.), кількість вузлів (шт.), коефіцієнт розмноження. РЕЗУЛЬТАТИ І ОБГОВОРЕННЯ. За аналізом даних на 30 добу культивування спостерігалося підвищення біометричних показників на експериментальних середовищах, які містили наночастинки кремнію у порівнянні з контрольним живильним середовищем, що містило фітогормони. Так на живильному середовищі МС Si1 з додаванням 0,5 мг/л наночастинок кремнію спостерігали незначне збільшення довжини пагонів на 3-6%, кількості вузлів на 4-8% та кількості пагонів на 2-6%. У мікророслин на живильному середовищі МС Si2 збагаченому 0,75 мг/л БАП, 0,5 мг/л аденіном, 0,05 мг/л ІОК та 0,5 мг/л ГК з концентрацією наночастинок 1,0 мг/л достовірно збільшувалися біометричні показники, зокрема довжина пагонів на 21 % (р<0,05) у селекційного зразка № М- 02 і м’яти сорту Мама, у селекційного зразка № М13-01 – на 22 % (р<0,05). Кількість вузлів збільшилася у селекційного зразка № М- 02 на 34 % (р<0,05) і м’яти сорту Мама – на 27 % (р<0,05), у селекційного зразка № М13-01 – на 37 % (р<0,05) у порівнянні з контрольним варіантом живильного середовища. Кількість пагонів проявила тенденцію до збільшення у селекційного зразка № М- 02 на 20 % і м’яти сорту Мама – на 21 %, у селекційного зразка № М13-01на 25%. При цьому коефіцієнт розмноження на 30 добу культивування склав 1:14 у селекційних зразків, а у м’яти перцевої сорту Мама 1:16. 191

На живильному середовищі МС Si3 з концентрацією наночастинок кремнію 2,0 мг/л ростові показники знижувалися, так довжина пагонів збільшилася на 12-17 %, кількість вузлів на 18-26 % та кількість пагонів на 9-13 % у порівнянні з контрольним середовищем. ВИСНОВКИ Таким чином додавання до живильного середовища МС наночастинок кремнію у концентрації 1,0 мг/л достовірно збільшило ростові показники, такі як довжина пагону та кількість вузлів, що позитивно вплинуло на коефіцієнт розмноження рослин м’яти перцевої, який склав у селекційних зразків 1:14 та у ростин сорту Мама 1:16. Література 1. БугараІ.О. Клональне мікророзмноження та оздоровлення Mentha piperita L. in vitro/ І.О. Бугара//Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія „Біологія, хімія”. – 2013. – Т. 26 (65), No1. – С. 10-15. 2. Калинин Ф.Л. Методы культуры тканей в физиологии и биохимии растений/ Калинин Ф.Л., СарнацкаяВ.В., ПолищукВ.Е. – Киев: Наукова думка, 1980. – 488 с. 3. Капранов, В.Н. Влияние диатомита и минеральных удобрений на фенотипические признаки растений и урожайность зерновых культур / В.Н. Капранов // Агрохимия. – 2009. –№ 7. – С. 34-43. 4. Куликова, А.Х. Роль кремния в жизни растений и диатомит как кремниевое удобрение / А.Х. Куликова // Инновационные технологии в аграрном образовании, науке и АПК России. – Ульяновск: УГСХА, 2003. – С. 88-91. 5. Колесников, М.П. Формы кремния в растениях / М.П. Колесников // Успехи биологической химии. – 2001. – Т. 41. – С. 301-322. 6. Шеуджен, А.Х. Влияние цеолитов на агрохимические показатели плодородия лугово-черноземной почвы и урожайность риса / А.Х. Шеуджен, А.К. Шхапацев, Т.Ф. Бочко // Агрохимия. – 2002. – № 8. – С. 14-20. 7. Шмакова, Н.В. Эффективность применения соединений кремния и их смесей с фунгицидами на яровой пшенице в Среднем Предуралье : автореф. Дис. канд. с.-х. наук : 06.01.11 / Шмакова Надежда Васильевна. – Москва, 2003. – 18 с. 8. Пашкевич, Е.Б. Роль кремния в питании растений и в защите сельскохозяйственных культур от фитопатогенов / Е.Б. Пашкевич, Е.П. Кирюшин // Проблемы агрохимии и эколо-гии. – 2008. – № 2. – С. 52-57. 9. Воронков, М.Г. Кремний в живой природе / М.Г. Воронков, И.Г. Кузнецов. – Новосибирск: Наука, 1984. – 156 с. 10. Лопатько К.Г., Афтанділянц Є.Г., Каленська С.М., Тонха О.Л. «Спосіб отримання неіонного колоїдного розчину металів».- Патент на винахід №38459 від 12.01.2009//Бюл. -2009.-№1. 11. Технология экологически безопасного использования нанопрепаратов в адаптивном растениеводстве /Таран Н.Ю., Бацманова Л.М., Лопатько К.Г., Каленская С.М. //Фізика живого, Т. 19, No 2, 2011. С.54-58.

192

Секція № 6 Фітохімічні дослідження та використання лікарських рослин

УДК: 615.32 К ОЦЕНКЕ КАЧЕСТВА СЫРЬЯ И ПРЕПАРАТОВ ПОДЗЕМНЫХ ОРГАНОВ СОЛОДКИ Аммосов А.С., Литвиненко В.И., Георгиевский В.П. ГП «Государственный научный центр лекарственных средств и медицинской продукции» (ГП «ГНЦЛС») г. Харьков. Litvinenkovas@rambler.ru. ГП «Государственный научный фармакопейный центр качества лекарственных средств» (ГП «ГНФЦКЛС». г. Харьков. Ключевые слова: сырье, формы препаратов, фармакопея, нормативные показатели. Растения рода солодка Glycyrrhiza L. известны в медицинской практике многих стран. В качестве сырья спользуются подземные органы (корни, корневища и столоны) солодки голой (G. glabra L.), солодки уральской (G. uralensis Fisch.) и солодки вздутой (G. inflate Bat.), ранее уполминалась и солодка Коржинского (G. Korshinskyi G. Grig.) [8, 10, 14-16]. В результате многолетних и многочисленных исследований у нас в стране и за рубежом показано, что в сырье солодки содержатся в значительном количестве тритерпеновые сапонины (глицирризиновая кислота и др.), флавоноиды (флаваноны, халконы и изофлавоны), аминокислоты, производные углеводов и др. [1.1, 12, 13]. На основе биологически-активных соединений солодки – экстрактов, суммарных композиций и индивидуальных соединений создан целый ряд препаратов в различных формах, например, экстракт жидкий [11], экстракт густой (ГОСТ 22840, ФС 42 26114-89, ФС 42У-4-520-99) , экстракт сухой (ВФС 42- 2636-89), сироп солодки на основе экстрактов ( ФС 42-1187-78, ФС 42У-4521-99), глицирам-субстанция (ВФС 42-419-75, с изм. № 1 от 1980 г. и изм. № 2 от 1985 г.), глицирам в таблетках по 0,05 г (ВФС 42-482-75 с изм. № 1 от 1980г.), глицирам в гранулах (ВФС 42-1822-88), глицирам-ГСО (ФС 42-003400), глидеринин (ВФС 42-1715-87), глидеринина мазь 1,2% (ВФС 42-179988), на основе флавоноидов – ликвиритон-субстанция (ФС 42-2425-86, ФС-42У-7-49399), ликвиритон в таблетках (ФС 42-2656-89, ВФС 42У-494-99), флакарбин в гранулах (ФС 42 898-79 с изм. № 1 от 1983 г.), ликуразид-субстанция (ВФС 42785-78), ликуразид-ГСО (ФС 42-2573-88). На халкорин-субстанцию и лекарственные формы в виде капсул и таблеток разработаны только проекты ВФС.В России выпускаются многие из упомянутых препаратов по производственным нормативным документам [2, 3, 11]. На исходное сырье (корни и корневища), как правило, приведены сведения в ГОСТе 22839-88 и во многих фармакопеях [8, 10, 14-16]. Однако, на продукты переработки солодки количество монографических статей в фармакопеях весьма ограничено. Если в Государственной Фармакопее СССР Х-го изд. [6] корни солодки оценивали по содержанию экстрактивных веществ (не менее 25% при 193

извлечении 0,25% раствором аммиака) и глицирризиновой кислоты, определяемой спектрофотометрически (не менее 6%,), то уже в Государственной Фармакопее Х1-го изд. [7] данных о солодке нет. В Государственной Фармакопее Х-го изд. [6] приводятся статьи о препаратах солодки – жидкий экстракт (ст. 261), получаемый при экстракции из неочищенных корней 0,25% раствором аммиака, с содержанием глицирризиновой кислоты не менее 14% и сухой экстракт, получаемый аналогично густому (ст. 260), с содержанием глицирризиновой кислоты не менее 17%. В Государственной Фармакопее РФ 13 изд. [8] осталась только фармакопейная статья (ФС 2.5.004015) на корни солодки (очищенные и неочищенные). Из количественных показателей приведены данные только по содержанию глицирризиновой кислоты – не менее 6%, определяемой спектрофотометрически по поглощению глицирама при 258 нм. В Государственной Фармакопее Украины 1 и 2 изд.[9, 10] для корней солодки предусмотрено только определение глицирризиновой кислоты – не менее 4%, определяемой жидкостной хроматографией при 254 нм против глицирама ГСО. Из зарубежных фармакопей необходимо отметить в первую очередь Европейскую [14], где приведены данные о корнях солодки с содержанием глицирризиновой кислоты от 2,5% до 4%, экстрактивных веществ, извлекаемых спиртом – не менее 25%. Кроме того, предусмотрены статьи на жидкий екстракт (1:5) на 20-24%-ном этиловом спирте и сухой экстракт из жидкого, с содержанием глицирризиновой кислоты не менее 6%. В Японской фармакопее [16] в корнях солодки предусмотрено содержание глицирризиновой кислоты не менее 2,5% и экстрактивных веществ, извлекаемых спирто-водной смесью – не менее 25%. Из препаратов солодки даны статьи на густой экстракт, получаемый при извлечении водой с последующей очисткой – осаждение спиртом и содержанием глицирризиновой кислоты не менее 4,5%. Вторым препаратом приводится густой екстракт, получаемый при извлечении водой с нагреванием и без очистки спиртом, с содержанием глицирризиновой кислотыне менее 6%. В фармакопее КНР [15]в корнях солодки должно быть не менее 2% глицирризиновой кислоты и не менее 0,5% флавоноидов, в пересчете на ликвиритин. Для индивидуального препарата рассматривается статья на моноаммонийную соль глицирризиновой кислоты (смесь моноаммонийных солей 18-α - и 18-β - глицирризиновой кислоты или 3-0-(α-D-(глюкопиранозил2-β-D-глюкуронопиранозид) глицирретиновой или 20-β-11-оксоолеан-12-ен-29оевой кислоты). Содержание основного вещества в препарате находится в пределах 98,0-102,0%. Таким образом, опыт отечественных исследований по использованию солодки и созданию лекарственных препаратов на основе переработки подземных органов [12], а также работы российских исследователей [2, 3, 13] показывают обоснованность и необходимость введения нормативних 194

показателей по содержанию экстрактивных веществ, глицирризиновой кислоты и флавоноидов в фармакопеях Украины и России. Необходимость введения в фармакопею Украины 2 изд. для растительного сырья количественных показателей по содержанию экстрактивных веществ, извлекаемых водой, 0,25%-водным раствором аммиака или спирто-водными смесями, флавоноидных соединений, а также препаратов из подземных органов солодки в виде настойки, жидкого, густого и сухого экстрактов, глицирама, флавоноидных препаратов [1, 5], позволит гармонизоватьтребования ГФУ-2 с упомянутыми выше фармакопеями. Литература 1. Аммосов А.С., Тимофеев В.В., Литвиненко В.И. Экстрактивные вещества подземных органов Glycyrrhiza glabra L. 1. Современное состояние оценки качества сырья, экстрактов и препаратов //Растит. ресурсы, 1984. – Т. 20, вып. 2. – С. 248–251. 1.1. Аналитическая химия в создании и контроле качества лекарственных средств /под. ред. член-корр. НАН Украины В.П. Георгиевского. – Харьков : изд. НТМТ, 2011. – Т. 2. – С. 559–603. 2. Бибикова Н.Е. Комплексная технология переработки корня солодки /Автореф. дис. канд. фармац. наук. – Москва, 1999. – 24 с. 3. Быков В.А., Запесочная Г.Г. Биомедицинская концепция создания лекарственных препаратов на основе солодки //Труды НПО «Биомедицинские технологии». – М., 1996. – вып. 3. – С. 31–42. 4. Георгиевский В.П., Комисаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. – Новосибирск : Наука СО, 1990. – 333 с. 5. Георгиевский В.П., Литвиненко В.И., Аммосов А.С. Вопросы введения в Государственную фармакопею Украины монографии «Солодки корни» //Фармаком, 2006. – № 3. – С.10–17. 6. Государственная фармакопея СССР Х-го изд. М. : Медицина, 1968. – С.283, 285, 582. 7. Государственная фармакопея СССР. Х1-го изд. М. : Медицина, 1990. – вып. 2. – 400 с. 8.Государственная фармакопея Российской федерации 13 изд. – Т. 3. – Москва, 2015. Солодки корни - ФС 2.5.0040.15. 9. Державна Фармакопея України 1.2 – Харків : ДП «НЄФЦ», 2008. – С. 548–550. 10.Державна Фармакопея України 2 изд. – Харків : 2014. – Т. 3. – С.460–461. 11. Егоров М.В. Стандартизация сырья и препаратов солодки /Автореф. дис. канд. фармац. наук – Пермь, 2005. – 20 с. 12. Литвиненко В.И., Георгиевский В.П., Аммосов А.С., Попова Т.П., Фурса Н.С. Солодка: систематика, химия, технология, стандартизация, фармакология, клиника. – Ярославль : Аверс Плюс, 2014. – 466 с. 13. Толстиков Г.А., Балтина Л.А., Гранкина В.П., Кондратенко Р.М., Толстикова Т.Г. Солодка: Биоразнообразие, химия, применение в медицине. –Новосибирск : Акад. изд «Гео», 2007. – 311с. 14. European Pharmacopoeia – 5 ed. – Strasbourg: Cоncil of Europe : 2005. – Suppl. 8.0. P. 1296–1297. 15. Pharmacopoeia of the Peoples Republic of China. – 2010. – Vol 1. – P. 215, 1384. 16. The Japanese Pharmacopoiea 2011. – Vol. XVI. – P. 2326, 1649–1651; 2012. – Suppl. 1. – P. 2507–2508; 2014. – Suppl. 2. – P. 2619. 195

УДК 633.8(571.14) КРАСИЛЬНЫЕ ЛЕКАРСТВЕННЫЕ РАСТЕНИЯ СИБИРИ – ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИЗУЧЕНИЕ Баяндина И. И., доцент, к.б.н., Семенча К.В. Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего образования «Новосибирский государственный аграрный университет» Ключевые слова: красильные растения, зверобой продырявленный, лук репчатый, вайда красильная, пижма обыкновенная, жимолость съедобная, окраска шерсти, льна и хлопка. Исторически многие лекарственные растения находили дополнительное применение и использовались как кормовые, пищевые, текстильные, красильные растения. Максимально полное применение всех частей растения обеспечивает эффективность домохозяйства и рациональность использования биологических ресурсов. Анализируя перечень потенциальных красильных растений, доступных во флоре Сибири [1, 2], был составлен список красильных растений, перспективных для углубленного изучения. По критериям простоты окраски и яркости цвета, устойчивости к бытовому использованию текстиля, доступности и простоты получения сырья, а так же красоты и редкости цвета были выбраны для изучения следующие растения: трава зверобоя продырявленного (Hypericum perforatum L.), шелуха лука репчатого (Allium cepa L.), ягоды жимолости съедобной (Lonicera edulis Turcz.), листья вайды красильной (Isatis tinctoria L.), листья и цветки пижмы обыкновенной (Tanacetum vulgare L.). В Государственную фармакопею Российской федерации входят: зверобой продырявленный (Hypericum perforatum), пижма обыкновенная (Tanacetum vulgare) и лук репчатый (Allium cepa). Вайда красильная (Isatis tinctoria) включена в Государственную фармакопею Китая. Жимолость съедобная (Lonicera edulis) активно применяется в народной медицине. Для окрашивания шерсти, льна и хлопка мы использовали отвары свежей и сухой травы пижмы, ягод жимолости, шелухи лука, отвар травы зверобоя продырявленного и листья вайды красильной. Шелуха лука была получена бесплатно, на местных рынках в период осенних ярмарок сельхозпродукции. При добавлении в отвар шелухи лука алюмокалиевых квасцов получается стойкий и насыщенный ярко-желтый цвет окрашиваемых вещей. При добавлении в отвар лимонной кислоты и медного купороса получается насыщенный болотно-зеленый цвет. Традиционное окрашивание в шелухе лука без протрав дает оттенки песочного, коричневого, красно-коричневого цвета, в зависимости от цвета самой шелухи, времени кипячения и концентрации красильного отвара. Чистый сок спелых ягод жимолости дает красно-фиолетовые цвета окрашивания текстиля и может быть использован для тонирования древесины. Сок жимолости окрашивает в сине-фиолетовый практически в любых вариациях: 196

с протравой алюмокалиевыми квасцами, без протравы, с нагреванием, и при длительном выдерживании материала в холодной красильной ванне. Листья и цветки пижмы обыкновенной дают насыщенные желтые и зеленые цвета окрашивания натуральных материалов. Листья пижмы окрашивают шерсть, лен и хлопок с протравой алюмокалиевыми квасцами в насыщенный светлозеленый цвет, с протравой железным купоросом дают насыщенный темнозеленый цвет. В 2015 г. были созданы экспериментальные посевы вайды красильной, и опробована агротехника её выращивания в условиях Новосибирской области. Ранее в Омской области проведена успешная интродукция этого вида [3]. Нами проведена экспериментальная окраска шерсти и шелка ферментированными листьями вайды. Материал окрашивается в голубой, голубовато-серый, синий цвет в зависимости от качества красильного сырья, количества повторений красильных циклов и концентрации красителя. Зверобой продырявленный является одним из самых широко применявшихся красильных растений для окраски шерсти, льна и хлопка [2, 4]. Опыт по окрашиванию зверобоем продырявленным проводился на 100% шерстяной пряже. Использовались водные экстракты зверобоя продырявленного без протравы, с предварительной, одновременной или последующей протравой шерстяной пряжи солями металлов: алюмокалиевыми квасцами, сернокислой медью, сернокислым цинком, сернокислым магнием, двухлористым оловом, бихроматом калия, сернокислым закисным железом, виннокислой медью. Без протравы шерсть окрашивается водным экстрактом зверобоя продырявленного в светло-коричневый цвет. Протравы и способ протравливания влияют на цвет окрашенной шерсти. Получены цвета: палевый, бежевый, светло-коричневый, хаки, оливковый, оранжево-коричневый, желтый, терракотовый, темнокоричневый и темный хаки. Различные способы протравливания оказывают влияние на оттенок цвета. При последующей протраве оттенок пряжи получается более темным и интенсивным. В литературных источниках содержатся упоминания об окрашивании шерстяной и шелковой ткани отваром зверобоя продырявленного в красный цвет. В ходе проведенных экспериментов по окрашиванию красная выкраска получена не была, но данное направление работы по достижению красной окраски зверобоем будет продолжено. Окраска рассмотренными растениями выдерживает бытовую стирку, не выгорает на солнце, не линяет. Окрашиванию подлежат все виды натуральных материалов – лен, шерсть, хлопок, шелк. При окраске растениями интенсивнее окрашиваются белковые волокна шелка и шерсти, слабее – хлопчатобумажные и льняные. В зависимости от плотности ткани, крутки нитей, первоначального оттенка окрашиваемого материала, и состава материала при одинаковых условиях окрашивания получаются разные оттенки цвета. Для организаций, занимающихся коммерческим выращиванием лекарственных растений использование отходов их переработки может стать дополнительным источником прибыли и вариантом диверсификации производства, а так же способом удовлетворения растущего спроса населения на 197

экологически чистые красители. Шелуха лука, оставшаяся в процессе хранения и при предпродажной подготовке лука, а также непроданные коммерческие партии свежих и замороженных ягод жимолости, нетоварные, мятые ягоды в процессе сбора – также могут быть использованы на благо потребителя и пользу торгового, сельскохозяйственного предприятия или частного землевладения. Таким образом, в ходе проведенных исследований выделены растения сибирской флоры и растения, успешно выращиваемые в Сибири, перспективные для нетрадиционного использования – коммерческого окрашивания натуральных материалов: текстиля, сырья, сувенирной продукции народной или этнической тематики. Литература 1. Иллюстрированная энциклопедия растительного мира Сибири / И.А. Артемов и др. Под ред. В.П. Седельникова. Новосибирск: Арта, 2009. 392 с. 2. Королюк Е.А. Красильные растения Алтая и сопредельных территорий // Химия растительного сырья. 2003. №1. С. 101–135. 3. Степанов А.Ф., Милашенко А.В. Итоги интродукции вайды красильной в Западной Сибири // Вестник Новосибирского государственного аграрного университета. 2013. № 3 (28). С. 22–27. 4. Баяндина И.И. Балакина Г.Г., Васильев В.Г., Карпова Е.В. Флавоноиды и таннины основные вещества, определяющие окраску шерсти экстрактами зверобоя продырявленного // Материалы. Международная научная конференция «Химия, технология и медицинские аспекты природных соединений», 10-13 октября 2007, Алматы, Казахстан. C. 259. УДК 633.812: 633.822: 635.72 ФИТОХИМИТЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЭФИРНОГО МАСЛА МЯТЫ ПОЛЕВОЙ В РАМКАХ РЕАЛИЗАЦИИ ДОПОЛНИТЕЛЬНОЙ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПРОГРАММЫ «ЗЕЛЁНАЯ АПТЕКА» Василова Е.Ю., педагог дополнительного образования I квалификационной категории. Городская станция юных натуралистов город Нижний Тагил (МАУ ДО ГорСЮН), evgeniya_shestov@mail.ru. Ключевые слова: мята полевая, эфирное масло, холодный отжим, перегонка с паром. Целью данной работы было получение эфирного масла мяты полевой в условиях лаборатории Станции юных натуралистов. Эфирные масла – это ароматические (летучие) компоненты состава растений. В них биологически активные вещества содержатся в наиболее концентрированной форме. Эфирные масла разных запахов можно добыть из обыкновенных полевых и луговых сорняков: полынь, мята, тимьян, душица, мелисса (Дояренко А.Г., 1963). Мы остановили свой выбор на мяте полевой. Мята полевая, или Мята 198

луговая (лат. Méntha arvénsis) – это многолетнее травянистое растение, семейства Яснотковые (Lamiaceae). В надземной части мяты полевой содержится до 2 % эфирного масла, основной частью которого является ментол и различные терпены. Эфирное мятное масло широко применяют в косметических средствах и медицине как желудочное, болеутоляющее и обеззараживающее средство, ментол – при насморке и мигрени, а также для производства валидола (Мак-Гилвери К., Рид Д., 1999). Извлекать ароматические компоненты из растений можно различными способами. Эфирные масла получают методами перегонки с паром, холодного отжима, углеродной экстракции под высоким давлением и экстракции растворителем. У каждого метода есть свои преимущества и свои недостатки, эфирные масла, получаемые разными способами, имеют различные свойства. В данной работе эфирное масло получали двумя способами: холодный отжим и перегонка с паром по методу А.Г.Дояренко. Мята полевая была собрана с территории учебно-опытного участка Городской станции юных натуралистов. Растения мяты были промыты и просушены. Холодный отжим – второй по степени популярности способ производства эфирных масел, применяющийся, главным образом, для получения масла из цитрусовых (лимона, апельсина, грейпфрута, мандарина и бергамота). При холодном отжиме образуется смесь эфирных масел с водой, которую можно затем разделить. Для извлечения эфирного масла, содержащегося в мяте, мы брали целые листья и стебли растения. Измельчали их, а затем перетирали в однородную кашицу в ступке при помощи пестика. Полученную массу переносили на марлю и отжимали в колбу. В результате холодного отжима мы получили растительный экстракт, содержащий, не только эфирное масло мяты, но и другие вещества, например воду и зеленый пигмент хлорофилл. Механически разделить смесь в наших условиях было невозможно, поэтому получить достаточно чистое масло мы не смогли. Отгонка с парами воды и охлаждение в холодильнике – самый распространенный метод выделения эфирных масел. Ароматические компоненты извлекаются из растительного сырья благодаря свойствам пара, а иногда также за счет повышенного давления. Преимущество такой «медленной» перегонки состоит в том, что она позволяет мягко удалить из масла более крупные молекулы, и гамма запахов у продукта на выходе получается богаче. Мы взяли колбу соединенную с холодильником, закрепили её на штативе, наполнили колбу листьями мяты, и нагрели плиткой. Через холодильник вода стала циркулировать. По внутренней трубке холодильника пары воды и душистых масел охлаждались в жидкость и стекали в приемник. Там масло поначалу плавало на поверхности в виде капель, а потом, постепенно накопляясь, образовало отделенный от воды слой. 199

По сравнению с маслом вода стекала в приемник в значительно большем количестве, поэтому для получения заметного количества масла, мы постоянно возобновляли в колбе свежий запас материала. Методом отгонки с водяным паром мы получили из 1 кг растительного материала 10 мл масла. Проанализировав два метода получения эфирного масла, мы выяснили, что метод перегонки с водяным паром наиболее эффективен, так как масло полученное таким путём наиболее чистое и долгосрочное. Метод холодного отжима значительно проигрывает методу с водяным паром, так как эфирные масла получаются недостаточно чистыми и через небольшое количество времени выдыхаются, а масло полученное методом перегонки, напротив, с годами настаивается и приобретает все более богатый букет ароматов и срок хранения некоторых таких масел неограничен. Но всё же метод перегонки дороговат для детского образовательного учреждения, так как во время получения масла затрачивается значительное количество электроэнергии и расходуется большой объем проточной воды. Поэтому эфирное масло мяты и многих других душистых растений дешевле купить в аптеке. Литература 1. Дояренко А.Г. Занимательная агрономия. – М.: «Сельхозиздат», 1963. 183 с. 2. Мак-Гилвери К., Рид Д. Основы Ароматерапии. Издательство «Росмэн», 1999. 96 с. УДК: 616.379-008.64 : 599.323.45 : 591.111.1.633.881 КОРИГУЮЧИЙ ВПЛИВ ЕКСТРАКТУ GALEGA OFFICINALIS L. НА ПРОЦЕС АПОПТОЗУ ІМУНОКОМПЕТЕНТНИХ КЛІТИН КРОВІ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ Гачкова Г.Я., кандидат біологічних наук, доцент, Чайка Я.П., кандидат біологічних наук, доцент, Сибірна Н.О., доктор біологічних наук, професор Львівський національний університет імені Івана Франка, klevetag@gmail.com Ключові слова: Galega officinalis L., цукровий діабет, апоптоз, лейкоцити У статті наведені дані, щодо впливу безалкалоїдної фракції екстракту козлятника лікарського лікарського (Galega officinalis L.) на апоптоз лейкоцитів периферичної крові щурів за умов експериментального цукрового діабету. Аналіз змін морфологічних та біохімічних маркерів апоптозу свідчить про пригнічуючий вплив безалкалоїдної фракції екстракту козлятника лікарського (БФЕКЛ) на генетично запрограмовану загибель імунокомпетентних клітин крові, інтенсивність якої значно підвищується за умов експериментального цукрового діабету (ЕЦД). Апоптоз імунокомпетентних клітин крові заслуговує поглибленого вивчення зважаючи на його важливу роль у забезпеченні функціонування імунної системи в нормі та за різноманітних захворювань, в тому числі при 200

цукровому діабеті (ЦД) [1]. Розвиток цього захворювання пов’язують з порушенням механізмів апоптозу не тільки панкреатичних, але й клітин імунної системи, які є найважливішими регулюючими факторами стабільності внутрішнього середовища організму. Лікування ЦД є актуальною та водночас надзвичайно складною проблемою, вирішення якої потребує комплексних підходів з метою запобігання розвитку метаболічних, структурних та функціональних порушень в організмі. Безперечний науковий інтерес у цьому плані становлять фітопрепарати, які містять комплекс біологічно активних сполук, котрі впливають одночасно на декілька систем організму, що забезпечує позитивний клінічний ефект. Перспективною рослинною сировиною, яку можна використати для розробки антидіабетичних фітопрепаратів є Galega officinalis L. (козлятник лікарський, галега лікарська). Ця рослина широко використовується у народній медицині, але високий вміст алкалоїдів робить її непридатною для застосування у великих кількостях. Використовуючи метод фракціонування екстракту козлятника лікарського з метою видалення токсичних алкалоїдів [2, 3] було отримано фракцію, збагачену компонентами, що потенційно мають цукрознижувальну та антиоксидантну дію і не є токсичними у терапевтичних концентраціях. Метою роботи було провести імуноцитохімічний аналіз вмісту полі(AДФ)-рибозильованих білків та здійснити оцінку морфологічних ознак апоптозу імунокомпетентних клітин крові у нормі, за умов ЕЦД та на фоні введення БФЕКЛ. Досліди проведено на білих безпородних щурах з масою тіла 100–150 г. ЕЦД індукували внутрішньочеревним введенням стрептозотоцину (“Sigma”, США) з розрахунку 5,5 мг на 100 г маси тіла. Для експерименту використовували тварин з концентрацією глюкози 14 ммоль/л і вище (після 18годинного голодування). Через два тижні після індукції цукрового діабету тваринам per os вводили БФ ЕКЛ [2], яку стабілізували застосовуючи біоПАР, що синтезуються бактеріями Pseudomonas sp. PS-17 [3] у концентрації 0,6 г/кг маси тіла впродовж 14 діб. Лейкоцити виділяли з гепаринізованої крові шляхом центрифугування у градієнті густини філол-тріомбрасту ( =1,076–1,078 г·см-3) [4]. Для виявлення та візуалізації полі-(AДФ)-рибозильованих білків (PARp) використовували непрямий імунопероксидазний метод [5]. У роботі використовували мишачі антитіла до полі(ADP-рибози) (Trevigen, Inc, США), антитіла “LSAB®2 Biotinylated Link for Streptavidin HRP/AP” (DAKO, США), авідин-біотинпероксидазний комплекс “ExtrAvidin Peroxidase” (Sigma, США) та набір реактивів з 3-амінобензидином “Liquid DAB Subsstrate Chromogen system” (DAKO, США). Аналіз вмісту полі-(AДФ)-рибозильованих білків у лейкоцитах крові здійснювали методом світлової мікроскопії. За інтенсивністю забарвлення досліджувані клітини були поділені на 3 групи: з негативною (PARp─), 201

позитивною (PARp+) та різко позитивною (PARp ++) реакцією на вміст досліджуваного білка. З метою оцінки морфологічних ознак апоптозу на мазках крові, профарбованих за Романовським-Гимза, оцінювали кількість лейкоцитів з ознаками апоптозу (вакуолізацію цитоплазми і ядра, пікноз і каріорексис ядра, цейозис мембрани) та виражали ці зміни у відсотках. Апоптичний індекс визначали як відсоткове співвідношення кількості клітин з ознаками апоптозу до загальної кількості підрахованих клітин. Статистичну обробку результатів здійснювали, використовуючи t-критерій Стьюдента. Хронічна гіперглікемія є основним патогенетичним чинником у разі ЦД, що обумовлює утворення активних форм кисню, активацію індуцибельної NOсинтази, продукування NO, утворення пероксинітриту (ONOO–) та високореакційноздатних гідроксильних радикалів, які пошкоджують ДНК у клітинах-мішенях. Надмірне утворення ONOO– при діабеті зумовлює низку патологічних змін: стимуляцію пероксидного окиснення ліпідів, окисну модифікацію білків, ушкодження ДНК тощо [6]. У відповідь на порушення цілісності ДНК за дії активних форм кисню та ONOO– активується полі(АДФрибозо)полімераза (PARP-1) – найпоширеніший та найдослідженіший хроматинасоційований ензим, який характеризується високим рівнем експресії в усіх типах клітин. Основною функцією PARP-1 є забезпечення цілісності ДНК та її репарації [7]. Імуноцитохімічний аналіз вмісту полі-(AДФ)-рибозильованих білків (PARр) показав, що у разі стрептозотоциніндукованого діабету зростає кількість лейкоцитів з позитивною та різко позитивною реакцією на вміст цих білків відповідно на 61,1 % та 101,1 %, щодо контролю (табл. 1). Збільшення кількості цих клітин може свідчити про порушення імунної відповіді за даної патології. За вмістом полі-(AДФ)-рибозильованих білків можна оцінювати активність полі(АДФ-рибозо)полімерази. Таблиця 1. Співвідношення лейкоцитів периферичної крові щурів, які відрізняються за вмістом полі-(AДФ)-рибозильованих білків за умов введення БФЕКЛ здоровим тваринам та тваринам з ЕЦД (М ± m, n=8) Співвідношення клітин із різним вмістом полі(AДФ)-рибозильованих білків, % Умови експерименту PARр PARр + PARр ++ Контроль 72,96±2,78 23,51±2,09 3,53±0,35 Контроль + БФ ЕКЛ 76,95±1,24 20,99±1,25 2,06±0,17 Діабет 55,03±2,73 * 37,87±2,10 * 7,10±0,14 * Діабет + БФ ЕКЛ 73,13±1,97 # 25,46±2,15 # 1,41±0,10 *# Примітка: тут і далі*– різниця вірогідна, порівняно з контролем, Р<0,05; # – різниця вірогідна, порівняно з ЕЦД, Р < 0,05.

Застосування БФЕКЛ на фоні ЕЦД призводило до зменшення вмісту полі(АДФ)-рибозильованих білків, на що вказує зниження кількості клітин з 202

позитивною та різко позитивною реакцією (відповідно на 32,8 % та на 80,1 %) та зростання кількості клітин з негативною реакцією (на 32,9 %) на вміст цього білка (табл. 1). При цьому кількість PARр– та PARр+-клітин відповідала контрольним значенням, а відсотковий вміст PARр++-клітин був нижчим за значення контролю. У разі введення БФЕКЛ здоровим тваринам відбувається незначне зниження PARр+ та PARр++- клітин завдяки зростанню кількості PARр– клітин. Зниження клітин з позитивною та різко позитивною реакцією на вміст полі-(АДФ)-рибозильованих білків за умов введення БФЕКЛ діабетичним тваринам може бути пов’язано зі зменшенням ушкодження ДНК вільними радикалами, а також з інактивацією PARP шляхом її розщеплення каспазою, що обмежує непотрібну репарацію ДНК під час апоптозу та сприяє збереженню клітинного пулу НАД+ та АТФ. При дослідженні морфологічних ознак апоптозу методом світлової мікроскопії цитологічних препаратів для кількісної оцінки інтенсивності апоптозу розраховували апоптотичний індекс. Встановлено, що розвиток ЕЦД супроводжувався зростанням апоптотичного індексу як мононуклеарних (МНЛ) так і поліморфноядерних (ПМЯЛ) лейкоцитів (на 73 % та 71 % відповідно) порівняно з нормою. Введення БФЕКЛ тваринам контрольної групи не викликало достовірно значущих змін цього показника, натомість, у щурів хворих на діабет встановлено зниження апоптотичного індексу МНЛ та ПМЯЛ на 57 % та 56 % порівняно з ЕЦД (табл. 2). Таблиця 2 Апоптотичний індекс мононуклеарних та поліморфноядерних лейкоцитів у нормі, за умов ЕЦД і на фоні введення тваринам БФЕКЛ (M ± m, n = 5). Тип клітин Умови експерименту МНЛ ПМЯЛ Контроль 3,8±0,4 4,3±0,9 Контроль + БФ ЕКЛ 4,2±1,1 4,5±1,0 Діабет 6,7±0,7* 7,3±0,5* 2,3±0,1# Діабет + БФ ЕКЛ 2,9±0,2# Коригуючий вплив БФЕКЛ на апоптоз імунокомпетентних клітин крові за умов ЕЦД проявляється у зниженні вмісту полі-(АДФ)-рибозильованих білків та зменшенні апоптотичного індексу у разі його застосування. Хронічна гіперглікемія за умов ЦД призводить розвитку оксидативно-нітративного стресу, в ході якого утворюються продукти, що виявляють потужну проапоптотичну дію. Тому, встановлений антиапоптотичний ефект досліджуваного екстракту ми пов’язуємо з наявністю у його складі біологічно активних речовин з гіпоглікемічною (фітол (3,68 %), етиловий естер пальмітинової кислоти (15,48 %), фітостероли – кампестерол (1,97 %) і стігмастерол (14,73 %), похідні хіназоліну (2,89 %) та антиоксидантною (фітол (3,68 %), флавоноїди (2,98%) вітамін Е (0,46%) дією [8]. Література 203

1. Губський Ю.И. Токсическая гибель клетки : свободно-радикальное повреждение ДНК и апоптоз / Ю.И. Губський // Лікування та діагностика. – 2000. – № 4. – С. 8–13. 2. Сибірна Н. О., Гачкова Г. Я., Хохла М. Р. “Спосіб одержання безалкалоїдного екстракту з козлятника лікарського з антидіабетичною дією“, № 96839 від 25.02.15, заявник Львівський національний університет імені Івана Франка. 3. Сибірна Н., Вільданова Р., Шульга О., Щеглова Н., Карпенко О., Хохла М., Гачкова Г., Лупак М. “Спосіб отримання фітопрепарату на основі безалкалоїдної фракції екстракту козлятника лікарського (Galega officinalis L.)“, № 101202 від 25.08.15, заявник Львівський національний університет імені Івана Франка. 4. Лаповець Л., Луцик Б. Лабораторна імунологія. К.: Арал, 2004. – 173 с. 5. Беркало Л. В., Бобович О.В., Боброва Н.О. та ін. Методи клінічних та експериментальних досліджень в медицині. Полтава: Полімет, 2003. – 320 с. 6. Negi G. Concurrent targeting of nitrosative stress-PARP pathway corrects functional, behavioral and biochemical deficits in experimental diabetic neuropathy / G. Negi, A. Kumar, S.S. Sharma // Biochem. Biophys. Res. Commun.– 2010. – Vol. 391, № 1. – P. 102–106. 7. Дрель В.Р., Шиманський І. О., Сибірна Н. О., Великий М. М. Роль PARP та процесу полі-ADP-рибозилювання протеїнів у регулюванні клітинних функцій // Укр. біохім. журн. – Т. 83, № 6. –2011. – С. 5–34. 8. Хохла М., Клевета Г., Лупак М., Канюка О., Чайка Я., Скибіцька М., Сибірна Н. Дослідження компонентного складу екстракту козлятника лікарського // Вісн. Львів. Ун-ту, Сер. біол. – 2013. – Вип. 62. – С. 55–60. УДК 616.379-008.64-092-9:633.88 ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ОКРЕМИХ ФОРМ ЛЕЙКОЦИТІВ ЗА УМОВ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА НА ФОНІ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСТРАКТІВ ТА СУСПЕНЗІЙ ЯКОНА Горбулінська О. В., аспірант, Львівський національний університет імені Івана Франка, аleksaa82@gmail.com , Хохла М. Р., к.б.н., ЛНУ імені Івана Франка, khmarija@gmail.com, Гачкова Г. Я., к.б.н., ЛНУ імені Івана Франка, klevetag@gmail.com, Міщенко Л. Т., д.б.н., Київський національний університет імені Тараса Шевченка, lmishchenko@ukr.net, Сибірна Н. О., д.б.н., ЛНУ імені Івана Франка, sybirna_natalia@yahoo.com Ключові слова: якон, цукровий діабет, лейкоцити. Лабільність перебігу, складність компенсації, ранній розвиток ускладнень, які в майбутньому приводять до інвалідизації хворих, ставлять цукровий діабет (ЦД) в ряд найбільш складних і актуальних медико-соціальних проблем. Актуальним є вибір адекватної цукрознижувальної терапії, адже від ефективності і безпечності гіпоглікемічних препаратів залежать не тільки поточні показники вуглеводного та інших видів обміну, але і перебіг 204

ускладнень ЦД та супутніх захворювань, працездатність хворих та тривалість їх життя [1]. На сьогодні для лікування ЦД все ширше застосовують рослинні цукрознижувальні засоби, що сприяють компенсації захворювання, пацієнти, які активно використовують фітотерапію, потребують нижчих доз інсуліну і пероральних цукрознижувальних медикаментів. Нашими попередніми дослідженнями було продемонстровано виражену гіпоглікемічну дію водних екстрактів та суспензій якона (Smallanthus sonchifolius Poepp. & Endl.) [2, 3]. Проте для ефективного застосування лікарських рослин, як лікарських препаратів вони повинні, перш за все, бути безпечними. Добре відомим є той факт, що гемопоетична система є надзвичайно чутливою до дії токсичних речовин, а аналіз її змін може слугувати одним з важливих показників токсичності медичного препарату [4]. Вивчення співвідношення різних форм лейкоцитів дає можливість зрозуміти загальний фізіологічний стан організму та оцінити його відповідь на дію лікарських речовин [5]. Метою роботи було з’ясувати основні закономірності впливу водних екстрактів та суспензій якона на зміни кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули у нормі та за умов експериментального ЦД. Досліди проведено на білих безпородних щурах самцях масою тіла 130– 180 г, яких утримували в стандартних умовах віварію з дотриманням загальних етичних принципів проведення експериментів на тваринах. Експериментальний цукровий діабет 1-го типу індукували внутрішньочеревенним введенням стрептозотоцину (“Sigma”, США) з розрахунку 5,5 мг на 100 г маси тіла. Для експерименту використовували тварин з рівнем глюкози більше 15 ммоль/л (після 18-годинного голодування). Через два тижні після індукції цукрового діабету (ЕЦД) та здоровим тваринам (К) per os вводили водні екстракти листя (К+Ел70, К+Ел500, ЕЦД+Ел70, ЕЦД +Ел500) та кореневих бульб (К+Ек70, К+Ек500, , ЕЦД+Ек70, ЕЦД +Ек500) у дозах 70 та 500 мг/кг маси тіла тварини та суспензію кореневих бульб якона (К+Ск, ЕЦД+Ск) та стабілізовану її форму (К+СкPs, ЕЦД+СкPs) у дозі 500 мг/ кг маси тіла тварини. Одержання водних екстрактів листя та кореневих бульб якона та суспензій кореневих бульб якона проводили згідно [2]. З метою підвищення стабільності суспензії та біодоступності біологічно активних речовин до суспензії кореневих бульб додавали поверхнево активні речовини біогенного походження – біокомплекс PS у концентрації 0,1 мл на 1мл розчину. Поверхнево активний біокомплекс PS виділяли зі супернатанту культуральної рідини штаму Pseudomonas sp. Кількість лейкоцитів визначали уніфікованим методом підрахунку в камері Горяєва, лейкоцитарну формулу визначали у пофарбованих за Романовським-Гімзою мазках периферичної крові [6]. Статистичну обробку результатів проводили використовуючи t-критерій Стьюдента, за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel XP. Дані предсталено у вигляді M±m. Відмінність вважали вірогідною при загальноприйнятій у медико–біологічних дослідженнях ймовірності помилки Р<0,05. Належність експериментальних вибірок до контрольних даних за типом 205

розподілу оцінювали за допомогою критерію Пірсона (χ2), для ймовірності р = 0,95 та ступеня вільності v=5, при цьому граничне значення – χ2=11,1. Проведені експериментальні дослідження вказують на відсутність вірогідних змін в кількості лейкоцитів, як у контрольних тварин, так і у тварин з експериментальним ЦД при застосуванні усіх досліджуваних екстрактів та суспензій якона (рис. 1). Одержані результати узгоджуються з дослідженнями інших авторів, якими також не було встановлено змін кількості лейкоцитів при введенні водних витяжок листя якона [7].

Рис. 1. Зміни кількості лейкоцитів за умов введення водних екстрактів та суспензій якона здоровим тваринам та тваринам з ЕЦД (М±m, n = 8–10). Для оцінки відповіді організму на введення екзогенних препаратів нами було проаналізовано зміни в лейкоцитарній формулі периферійної крові. Розвиток експериментального ЦД супроводжується зменшенням вмісту сегментоядерних (на 25%) та паличкоядерних (на 15%) нейтрофілів та збільшення кількості лімфоцитів (на 8%). Вміст еозинофілів і базофілів, а також моноцитів суттєво не відрізнявся від цих показників контрольної групи (табл. 1). Встановлені зміни свідчать про пригнічення клітинної та активацію гуморальної ланки імунного захисту. Така зміна зумовлена відносним лімфоцитозом, а саме: підвищенням вмісту лімфоцитів на фоні зменшення вмісту нейтрофілів. На відміну від нейтрофілів, головна функція яких полягає у первинному захисті організму від патогенних чинників, лімфоцити беруть участь у всіх імунних реакціях, у тому числі й у формуванні автоімунної відповіді. Отже, можна попередньо стверджувати, що в разі ЕЦД у щурів показники лейкоцитарної формули свідчать про розвиток автоінтоксикаційних процесів [8]. Застосування екстрактів листя та кореневих бульб якона у дозі 500 мг/кг за умов ЦД призводить до зростання кількості сегментноядерних та паличкоядерних нейтрофілів на фоні зниження кількості лімфоцитів. Застосування досліджуваних екстрактів у нижчій досліджуваній концентрації не призводить до таких змін. Суспензії кореневих бульб якона володіють 206

подібним до екстрактів у дозі 500 мг/кг ефектом, проте більш виражений вплив здійснює стабілізована форма суспензії (табл. 1). Таблиця 1. Лейкоцитарна формула периферичної крові щурів на за умов введення екстрактів та суспензії якона контрольним тваринам та тваринам з ЕЦД (M±m, n=8-10). Умови експерименту К

Сегментноядерні нейтрофіли 14,25±1,44

Паличкоядерні нейтрофіли 8,42±1,18

К+Ел

13,99±0,99

К+Ел500 70

500

Еозинофіли

Базофіли

Лімфоцити

Моноцити

1,5±0,36

0,25±0,13

70,42±2,12

5,25±0,51

7,68±1,64

1,55±0,14

72,08±2,95

4,7±0,44

13,25±0,99

10,62±1,64

1,75±0,14

72,68±2,95

1,7±0,44

14,09±1,22

8,02±1,26

0,9±0,21

71,07±2,43

5,92±2,52

12,99±1,22

9,02±1,26

1,0±0,07

72,07±2,43

4,92±2,52

К+Ск

14,63±2,02

19,87±3,43

2,83±0,12

57,61±3,85

6,55±1,14

К+СкPs

9,27±3,94

15,25±1,98

70,67±3,22

4,34±0,84

ЕЦД

10,71±1,60

7,14±0,68

1,86±0,14

0,14±0,04

75,71±1,78

4,43±0,29

8,99±2,78

7,8±2,36

1,99±0,81

81,27±5,07

12,65±0,65

11,28±4,72

0,88±0,2

73,22±2,97

1,97±0,9

ЕЦД+Ек70

7,16±0,83

3,21±1,3

0,89±0,4

85,23±1,17

ЕЦД+Ек500

13,8±0,19

8,63±1,7

1,7±0,45

73,84±2,06

2,03±0,41

ЕЦД+Ск

15,64±1,7

9,75±3,83

2,84±0,14

68,41±2,55

3,36±1,3

14,63±2,38

9,39±2,58

70,01±1,96

5,97±0,09

К+Ек К+Ек

ЕЦД+Ел70 500

ЕЦД +Ел

ЕЦД+Ск

З метою виявлення відмінностей в розподілі двох вибірок, які мають альтернативні ознаки (співвідношення різних форм лейкоцитів), а також оцінки вірогідність кореляції між альтернативними ознаками було проведено оцінку змін лейкоцитарної формули за критерієм Пірсона. Нами було підтверджено належність експериментальних вибірок до контрольного розподілу, що свідчить про нормалізуючий вплив екстрактів листя та кореневих бульб у дозі 500 мг/кг та стабілізованої форми суспензії кореневих бульб на показники лейкоцитарної формули за умов ЕЦД, натомість досліджувані екстракти у дозі 70 мг/кг та нестабілізована суспензія не зумовлюють достовірних змін лейкоцитарної формули за умов досліджуваної патології (табл. 2). Деякі автори припускають, що позитивний вплив на стан імунної системи пов'язаний з протизапальною дією якона. Така дія може бути зумовлена наявністю у його складі гідроксикоричних кислот (хлорогенової кислоти та її похідних) та високою концентрацією сесквітерпенових лактонів (енгідрину та уведаліну). Під впливом хлорогенової кислоти відбувається відновлення балансу між Т– та В– лімфоцитами, внаслідок чого відбувається зменшення продукції регуляторних цитокінів, які сприяють розвитку запальної реакції. Також було відмічено збільшення рівня Іg A, який регулює продукцію цитокініну IL–1β периферичних макрофагів [9, 10, 11]. Завдяки високим 207

концентраціям сесквітерпенових лактонів транскрипційного фактору NF–κB. [11].

відбувається

інгібування

Таблиця 2. Статистична обробка за критерієм Пірсона даних лейкоцитарної формули на фоні введення екстрактів та суспензій якона контрольним тваринам та тваринам з ЕЦД Умови експеримент у порівняно з К

Фактичне значення критерію Пірсона χ1

Умови експерименту порівняно з ЕЦД

Фактичне значення критерію Пірсона χ1

Умови експерименту порівняно з К

Фактичне значення критерію Пірсона χ1

К+Ел70

0,42*

ЕЦД+Ел70

29,62

ЕЦД+Ел70

22,51

500

3,82*

18,25

К+Ек500 0,63* ЕЦД+Ек500 2,7# ЕЦД+Ек500 К+Ск 46,36 ЕЦД+Ск 58,12 ЕЦД+Ск Ps Ps # К+Ск 9,18* ЕЦД+Ск 5,11 ЕЦД+СкPs Примітка: * - різниця вірогідна, порівняно з контролем, Р<0,05; # - різниця вірогідна, порівняно з ЕЦД, Р<0,05;

2,44* 29,42 1,97*

К+Ел

500

К+Ек

3,41* 0,6*

500

ЕЦД +Ел

ЕЦД+Ек

4,86

12,98

ЕЦД +Ел

ЕЦД+Ек

Встановлено нормалізуючий вплив водних екстрактів листя та кореневих бульб якона у дозі 500 мг / кг та стабілізованої форми суспензії на показники лейкоцитарної формули за умов ЕЦД. Відсутність значних змін співвідношення різних форм лейкоцитів при введені досліджуваних екстрактів та суспензій здоровим тваринам свідчить про відсутність токсичного впливу цих препаратів. Отримані результати можуть бути підставою для рекомендації якона, як перспективної рослинної сировини для створення безпечних препаратів комплексної терапії цукрового діабету. Література 1. Мерецька І. В. Вплив нового гіпоглікемічного рослинного збору на стан імунного статусу при цукровому діабеті / І. В. Мерецька // Таврический медико-биологический вестник. – 2012. – Т. 15, № 4. – 60 с. 2. Горбулінська О. Вплив якона (Smallanthus Sonchifolius Poepp. & Endl.) на клітини крові щурів за умов експериментальногоцукрового діабету / О. В. Горбулінська, М. Р. Хохла, Г. Я Гачкова та ін. // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. – 2016. – Т. 71. – С. 31–42. 3. Горбулінська О. В. Цукрознижувальна дія водних екстрактів якона (Smallanthus sonchifolius Poepp. & Endl.) / О. В. Горбулінська, М. Р. Хохла, Л. Т. Міщенко, Г. Я. Гачкова, Н. О. Сибірна // Біологічні Студії / Studia Biologica. – 2014 – Том 8, №2 – С. 57–64. 4. Barcellona C. S. Safety assessment of aqueous extract from leaf Smallanthus sonchifolius and its main active lactone, enhydrin / C. S. Barcellona, W. M. Cabrera, et al. // Journal of Ethnopharmacology. – 2012(144). – Р. 362–370. 5. Тронько М. Д. Цукрозамінники в харчових продуктах для хворих на цукровий діабет (огляд літератури та власних досліджень) / М. Д. Тронько, Я. Г 208

Бальон, О. В. Сімуров та ін. // Журн. АМН України. – 2008. – Т. 14, № 3. - С. 470-483. 6. Сибірна Н. О. Методи дослідження систем крові / Н. О. Сибірна, В. А. Бурда, Я. П Чайка // Львів. Видавн. Центр ЛНУ імені Івана Франка. – 2006. – 100 с. 7. de Oliveiraa B. R. Renal toxicity caused by oral use of medicinal plants: The yacon example / de Oliveiraa B. R., de Paula D. A., et al. Journal of Ethnopharmacology. – 2011(133). – Р. 434–441. 8. Бродяк І. Морфофункціональні дослідження лейкоцитів периферичної крові за умов експериментального цукрового діабету у щурів / І. Бродяк, Н. Сибірна // Вісник Львів. Ун – ту. –2006. – Вип.42. – С. 117– 127. 9. Bibas Bonet M. Prebiotic effect of yacon (Smallanthus sonchifolius) on intestinal mucosa using a mouse model / M. Bibas Bonet, O. Meson // Food and Agricultural Immunology. 2010. 21. № 2. Р. 175-189. 10. Grethel T. Yacon (Smallanthus sonchifolius)-derived fructooligosaccharides improves the immune parameters in the mouse / T. Grethel, C. Delgadoa, R. Thoméb // Nutrition Research. –2012 (32). – P. 884 – 892. 11. Oliveira B. Topical anti-inflammatory activity of yacon leaf extracts Rejane / B. Oliveira, A. Daniela, et al. // Rev. bras. farmacogn. – 2013. – Vol. 23. – Р. 497 – 505. УДК 582.677.5:634.45 БІОХІМІЧНІ ТА ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ DIOSPYROS L. Грабовецька О.А., кандидат біологічних наук Інститут рису НААН, ograbovetska@mail.ru Ключові слова: малопоширені плодові, хурма, цінність, перспективність. У зв'язку з глобальною зміною клімату, що простежується в останні десятиріччя, особливо актуальним є питання введення в культуру нових рослин. Для стабільного розвитку суспільства має стратегічне значення збагачення видового складу плодових рослин, що мають цінні харчові й лікарські властивості. Інтродукція й акліматизація малопоширених плодових рослин в Україні сприяє збільшенню біорізноманіття нашої флори. До нових, перспективних плодових і лікарських рослин в Степу України належить Diospyros L. Рід Diospyros, як і вся родина Ebenaceae, – пантропічний, з найбільшою концентрацією в Малайзії, лише декілька видів його розповсюджені в Західній Азії, Японії і південно-східній частині США. Види Diospyros належать до помірних теплолюбних представників крайніх північних, листопадних, субтропічних лісів [1]. Оптимізація структури харчування населення України передбачає збільшення виробництва харчової продукції за поліпшеними та новітніми 209

технологіями, а також збагачення продуктів біологічно цінними речовинами – білками, мінеральними речовинами, вітамінами тощо [2]. Хурма широко використовується як харчова і лікарська рослина. Вона містить в кілька разів більше корисних мікроелементів і харчових волокон, ніж у найпопулярнішому українському фрукті - яблуці. Хурма може похвалитися і великою кількістю антиоксидантів. У цьому фрукті багато води, золи (0,60,7%), вуглеводів, білків (0,3 -1,2%), танінів і інших дубильних речовин (до 2%), також органічних кислот (лимонна, яблучна). Це хороше джерело калію (0,2 - 0,8 мг%), заліза (0,7 – 4,0 мг%), кальцію, магнію, і фосфору, вітамінів Р, А, С. Плоди хурми містять велику кількість цукрів (9,3 – 14,8, а іноді і до 25%, хурма віргінська – до 32%), в основному представлені вони глюкозою та фруктозою. В сухих плодах кількість цукрів збільшується до 62 % [3,4]. Вітаміни С і Р роблять судини менш крихкими, вітамін А є чудовим захистом від виникнення злоякісних новоутворень, а магній знижує ризик утворення в нирках каменів. Хурма вважається дієтичним продуктом через ніжну консистенцію клітковини, який рекомендують вживати при розладі травлення, а велика кількість пектинових речовин активно виводять з організму непотрібні шлаки. У народній медицині її давно застосовують при захворюваннях шлунка. Завдяки великій кількості фруктози і глюкози цей фрукт є відмінною підтримкою для серцево-судинної системи і живлення серцевого м'яза [5]. Яскраво-оранжевий колір плоду говорить про те, що хурма багате джерело бета-каротину, тому чим яскравіші плоди тим вони корисніші. Лікувальні та дієтичні властивості хурми вже тривалий час привертають до себе увагу медиків, що зумовлено унікальністю її хімічного складу – здатністю накопичувати до 0,02 мг йоду на 100 г маси плоду. Саме тому плоди хурми та продукти її переробки є лікувально-профілактичним засобом при захворюваннях щитовидної залози, атеросклерозі та при впливі на організм деяких радіонуклідів [3]. Цінні властивості мають не лише плоди, але й інші частини рослини: листя, пагони, коріння. Відвар коренів або листя хурми як зовнішній засіб для зупинення кровотечі, дезинфекції ран, порізів, проколів або подряпин. Зовнішнє використання такого відвару допоможе зменшити біль, зняти запалення. Пагони, листя хурми мають велику кількість аскорбінової кислоти, особливо восени. Використовується хурма в косметології - маска з м’якуша незрілих плодів разом з яєчним жовтком та лимонним соком, корисна для шкіри з розширеними порами, для запаленій шкіри лиця, для вугруватої шкіри. В Україні рід Diospyros L. представлений в культурі трьома видами: хурма східна, хурма кавказька, хурма віргінська. Культура хурми як плодової рослини відома в Україні з минулого століття. В результаті багаторічної роботи саме така колекція зібрана в Дослідному господарстві «Державному підприємстві «Новокаховське» Інституту рису 210

НААН» Херсонської області. Робота проводиться за загальноприйнятими методиками. Завдяки своїй унікальності, перспективності, цінності ця культура потребує подальшого біоекологічного та біохімічного вивчення з метою розширення ареалу вирощування в Україні. Література. 1. Тахтаджян А. Л. Система и филогения цветковых растений / А. Л.Тахтаджян. – М.-Л.: Наука, 1966. – С. 58 – 59. 2. Григор’єва О.В. Види роду Diospyros L. В Лісостепу України: інтродукція, біологічні особливості, репродукція / О.В. Григор’єва. – Автореферат дисер.к.б.н.. Київ. – 2009. – 22 с. 3. Интенсификация селекции плодових культур. Под ред.. д.с-г.н. В.К. Смикова. / Збірник наукових трудів. Т 118. Ялта – 1999. – 216 с. 4. Пасенков А.К. Итоги сортоизучения восточной хурмы в Никитском ботаническом саду / А.К. Пасенков // Труды НБС. Т.47. – Харьков – 1970. – С.5-91 5. Григор’єва О.В. Лікарські властивості хурми східної (Diospyros kaki L) / О.В. Григор’єва, Я. Бриндза, С.В. Клименко та ін.: Міжн. науково-практична конференція [”Довкілля і здоров’я людини”], (Ужгород, 17–19 квітня 2008 р.) / Ужгородський національний ун-т, Управління охорони здоров’я, Управління освіти і науки Закарпатської ОДА. – Ужгород, 2008. – С. 333–335

УДК 54.061:615.322:634.1.076 ОРГАНІЧНІ ТА ЖИРНІ КИСЛОТИ ЛИСТЯ ТА ПЛОДІВ ІРГИ КРУГЛОЛИСТОЇ AMELÁNCHIER OVÁLIS MEDIK. Джан Т.В., к.фарм.н., доцент кафедри фармації, Київський міжнародний університет, zakucilo@gmail.com, Клименко С.В., д.б.н., професор, завідувач відділу інтродукції плодових рослин., Григор’єва О.В., к.б.н, старший науковий співробітник відділу інтродукції плодових рослин. Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України. Ключові слова: ірга круглолиста, хромато-мас-спектрометричний метод, жирні та органічні кислоти. В останні 20 років ірга широко культивується в багатьох країнах світу. Вперше обробляти її почали в Англії, потім у Голландії. Плоди використовували виключно для виробництва вина, що за смаковими якостями нагадує кагор. Починаючи із ХІХ століття стали закладати перші промислові насадження ірги в США і Канаді, де вона набула популярності і культивується донині, як на присадибних ділянках, так і в комерційних садах. В Україні представники роду Amelanchier вважаються нетрадиційними для вітчизняного садівництва рослинами, однак інтерес до них та багатьох інших перспективних, але наразі недооцінених у нашій країні садових рослин, що здебільшого відомі вузькому колу любителів дикої природи, зростає. Плоди ірги не тільки смачні, але й корисні завдяки вмісту різноманітних біологічно активних речовин. Особливо багаті плоди ірги на антоціани і 211

флавоноїди, визначений високий вміст гідроксикоричних кислот, калію, магнію, феруму. Традиційно плоди ірги використовують при захворюваннях шлунковокишкового тракту, вони проявляють гіпоглікемічні властивості [1]. Об’єктом нашого дослідження були плоди і листя ірги зразків, інтродукованих в Національний Ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України (НБС) під керівництвом професора С.В. Клименко. Вивчення жирних і органічних кислот проводили хромато-масспектрометричним методом [2]. Для метилування використовували суміш хлороформу із метанолом і сірчаною кислотою у співвідношенні 100:100:1. 3050 мл хлороформного екстракту досліджуваних об’єктів поміщали в скляну ампулу і додавали 2,5 мл суміші для метилування, ампули закривали і поміщали в термостат із температурою 105ºC на 3 години. Після закінчення процесу ампули відкривали, їх вміст переносили в пробірку, додавали порошкоподібний цинку сульфат на кінчику скальпеля, 2 мл води і 2 мл гексану для екстракції метилових ефірів. Після старанного струшування і відстоювання фільтрували і використовували для хроматографічного аналізу. Введення проби проводили в режимі splitless, тобто без розділення потоку. Швидкість введення проби 1,2 мл/хв. протягом 0,2 хв. Хроматограф Agilent Technologies 6890 із масдетектором 5973, колонка капілярна DB-5 із внутрішнім діаметром 0,25 мм і довжиною 30 метрів. Швидкість газу-носія (гелій) 1,2 мл/хв. Температура введення проби – 250°С. Температура термостату запрограмована від50 до 320 градусів зі швидкістю 4°/хв. Таблиця 1 Органічні кислоти плодів і листя ірги круглолистої Вміст у плодах, мг/кг Вміст у листі, мг/кг Назва кислоти 1 2 3 4 1 2 3 4 2-Гексенова 61,2 33,2 67,7 72,9 Щавлева 291,3 255,4 185,0 71,0 922,8 977,0 843,6 731,1 Малонова 36,3 65,7 119,9 144,6 281,4 248,7 390,8 481,5 Фумарова 22,4 49,2 27,1 15,8 10,7 28,6 15,0 16,8 Бурштинова 72,9 67,0 44,0 43,9 95,9 155,8 37,3 52,6 Бензойна 55,2 48,3 52,3 31,0 74,6 51,7 37,5 38,9 Глютарова 2,8 16,3 3-Окси-224,0 114,3 метилглютарова Саліцилова 4,7 35,9 10,7 10,2 9,6 Фенілоцтова 7,2 7,6 14,2 5,7 5,2 5,4 Яблучна 294,0 491,4 385,2 361,8 327,8 161,1 68,2 139,0 Лимонна 131,1 85,0 109,0 51,1 342,1 395,0 529,2 677,3 Азелаїнова 72,8 112,2 49,7 Ванілінова 7,1 13,7 10,2 11,6 15,0 10,2 11,8 9,3 Ферулова 55,9 41,3 Корична 23,8 212

Для ідентифікації компонентів використовували бібліотеки мас-спектрів NIST05 и Wiley 2007 із загальною кількістю спектрів 470000, в поєднанні із програмами для ідентифікації AMDIS и NIST. Для кількісних розрахунків використовували метод внутрішнього стандарту. В результаті проведеного дослідження в плодах і листі ірги ідентифіковано 16 органічних кислот (таблиця 1) і 20 жирних кислот (таблиця 2). Як видно із таблиці 1, в плодах ірги домінує яблучна кислота, вміст якої коливається від 294 мг/кг у формі 1 до 491,4 мг/кг у формі 2. Трохи нижчий у плодах вміст щавлевої кислоти, яка є основною у листі ірги. Слід відмітити, що у листі ірги достатньо високий вміст яблучної кислоти, а у формі 1 вміст цієї кислоти навіть вищий, ніж у плодах Яблучна кислота один із проміжних продуктів в циклі Кребса, який забезпечує клітинне дихання. У зв’язку з цим слід відмітити також вміст лимонної кислоти, особливо у листі ірги, де вміст лимонної кислоти вищий, ніж яблучної. Таблиця 2 Жирні кислоти плодів і листя ірги круглолистої Вміст у плодах, мг/кг Вміст у листі, мг/кг Назва кислоти 1 2 3 4 1 2 3 4 Капронова 18,3 10.8 16,8 25,2 Лауринова 11,5 21,9 23,9 22,4 21,7 16,6 23,0 29,1 Міристинова 52,7 37,0 100,4 58,1 267,2 251,8 274,7 296,6 Пентадеканова 17,6 15,9 17,6 15,6 26,5 26,6 31,3 27,4 Пальмітинова 2573,0 2157,2 2359,2 1533,9 3630,8 3453,4 3562,7 3595,6 Пальмітолеїнова 172,9 89,6 118,9 29,8 534,1 563,9 415,1 420,8 Гептадеканова 18,9 29,8 26,1 23,2 43,2 35.5 34,5 47,6 7,10,13-Гекса96,1 144,6 185,5 190,7 декатрієнова Стеаринова 203,5 419,1 55,8 275,9 340,3 272,9 302,1 284,8 Олеїнова 7255,7 3922,1 4158,2 777,3 372,7 334,6 295,5 251,9 Лінолева 8954,6 6967,5 6923.9 1910,0 522.7 585,3 337,6 404,1 Ліноленова 397,8 447,4 594,2 583,6 2508,7 2877,7 2954,0 3102,4 Арахінова 307,0 250,6 230,4 215,9 195,9 143,8 196,7 214,9 11-Ейкозенова 177,5 95,3 115,5 30,9 11,14-Ейкоза30,1 15,6 13,5 9,7 дієнова 11,14,1713,4 Ейкозатрієнова Хенейкозанова 11,2 15,3 11,9 12,0 Бегенова 99,7 130,5 113,2 205,5 49,5 39,6 63,2 74,6 Трикозанова 15,8 Тетракозанова 28,8 23,7 29,3 54,6 24,5 25,0 30,9 45,7 213

Отримані дані свідчить про те, що плоди і листя ірги можуть використовуватись як сировина для одержання лікарських засобів із адаптогенною активністю. Цікаво також відмітити, що яблучна кислота в поєднанні із магнієм дає прекрасні результати в лікуванні фіброміалгії, а вміст магнію, за літературними даними, перевищує 60 мг/кг [1]. Таким чином, плоди ірги можуть використовуватись в лікуванні цього захворювання. Серед жирних кислоти найвищий вміст визначений для лінолевої кислоти у плодах ірги і пальмітинової кислоти – у листі ірги. Слід відмітити, що плоди ірги зразків 3 і 4 містять оптимальні співвідношення ώ-3/ώ-6 поліненасичених жирних кислот і можуть бути рекомендовані в лікувально-профілактичному харчуванні людей із порушеннями ліпідного обміну. Завдяки високому вмісту пальмітинової і ліноленової кислот у листі ірги перспективне використання цієї сировини для створення лікувальнокосметичних засобів для догляду за зрілою чи пошкодженою шкірою, оскільки ліноленова кислота підтримує регенерацію шкіри і прискорює оновлення клітин. Таким чином, листя і плоди ірги є перспективною сировиною для створення лікарських та лікувально-косметичних засобів. Література 1. Flavonoid Profile of Saskatoon Berries (Amelanchier alnifolia Nutt.) and Their Health Promoting Effects / T. Juríková, S. Balla, J. Sochor et al. // Molecules. – 2013. – Vol.18. – P. 12571-12586. 2. Черногород Л.Б. Эфирные масла некоторых видов рода Achillea L., содержащие фрагранол / Л.Б. Черногород, Б.А. Виноградов // Растительные ресурсы. – Санкт-Петербург. – 2006. – Т.42, Вып. 2. – С. 61-68 УДК 633.81:631.529(477.72) ИЗУЧЕНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СОСТАВА ЭФИРНОГО МАСЛА OCIMUM CITRIODORUM VIS. В УСЛОВИЯХ ИНТРОДУКЦИИ Ежов В.М. 1, академик НААН, Свиденко Л.В. 2, к.б.н., с.н.с., Корабльова О.А.3, к.б.н., с.н.с, Бриндза Я4, доктор философии, доцент Институт садоводства НААН1, Институт риса НААН2, svid@yandex. ru , Национальный ботанический сад им. М.М.Гришко3, Словацкий аграрный университет в Нитре4 Ключевые слова: Ocimum citriodorum Vis., интродукция, эфирное масло, компонентный состав. Ocimum – распространенное ароматическое растение тропических и субтропических стран. Из многочисленных представителей рода Ocimum, имеющего до 50-60 видов, только некоторые используются для добывания эфирных масел. Базилику свойственна большая изменчивость, у него существует множество подвидов и культурных вариаций. Они различаются в 214

первую очередь окраской и размерами листьев [1]. Одним из видов базилика, который используется как лекарственный, а особенно, пряноароматический является Ocimum citriodorum Vis. Растение имеет приятный лимонный аромат. Щепотка Ocimum citriodorum придаст экзотический вкус яичнице, творогу и йогурту. В консервировании его добавляют для аромата в соления (томатов, огурцов, патиссонов, белых грибов), при квашении капусты, мариновании баклажанов и болгарского перца, в маринады, томатные соусы, в колбасные изделия. В Азербайджане семенами ароматизируют напитки, а в Узбекистане – чай. Настои и отвары травы используются при воспалении верхних дыхательных путей, десен, почек, мочевого пузыря, при метеоризме, эпилепсии, ревматизме, желудочных коликах, диспепсии, мигрени, как антиспазматическое средство, действующее тонизирующе на нервную систему. Плоды употребляются при дизентерии и хроническом поносе, корни – при кишечных заболеваниях у детей. Эфирное масло обладает противовоспалительным действием, возбуждает аппетит [2]. В связи с широким применением в медицине и пищевой промышленности в опытное хозяйство «Новокаховское» интродуцирован в 2007 году из Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка. Основной задачей исследований было изучение эфирномасличности данного вида в степной зоне юга Украины. Измерение величины эфирномасличных железок проводили в Словацком аграрном университете с помощью макроскопа Discovery V 12 Carl Zeiss, подключенного к компьютеру. Массовую долю эфирного масла в растениях определяли методом гидродистилляции на апаратах Клевенджера [3]. Компонентний состав эфирного масла исследовали на хроматографе Agilent Technology 6890N с масс-спектрометрическим детектором 5973 N. В условиях интродукции растения Ocimum citriodorum достигают высоты 60 см, при диаметре 70 см. При посеве в мае всходы семян появляются на 6-7 день. Цветение начинается через два месяца после появления семядолей и продолжается обычно больше месяца. Растения имеют высокий сильно ветвистый стебель с блестящими светло зелеными продолговато-яйцевидными листьями. Цветки белые на короткой цветоножке длиной от 1,0 до 1,5 см, вырастают из пазух верхушечных листьев и прицветников в неправильных мутовках. Все растение имеет опушение. Эфирномасличным сырьем базилика является надземная часть растения, собранная в фазе цветения. Согласно литературным данным эфирное масло базилика содержится во всех органах растения. Максимальное его количество находится в соцветиях, меньше – в листьях и лишь следы – в стеблях [4,5,6,7]. Нами установлено, что эфирное масло у Ocimum citriodorum локализировано в наружных железистых волосках и многоклеточных железках (двух-, четырех-, шести-, восьмиклеточных). Железистые трихомы шаровидной и булавовидной формы состоят из короткой одноклеточной ножки и многоклеточной головки. Эфирномасличные железки особенно обильно представленные на обеих сторонах листа, погруженные в узкие складки 215

эпидермиса, сидячие, ввиде квадратной сильно вздутой головки с приплюснутой верхушкой и наполненные, сильно преломляющей свет, жидкостью. Размеры железок варьиируют от 70 до 100 μм. Массовая доля эфирного масла из надземной части растения в фазу массового цветения колеблется от 0,11 до 0,15% от сырой массы растительного сырья, или от 0,38 до 0,50% от абсолютно сухой. Эфирное масло имеет золотистый оттенок и приятный лимонный аромат. В масле нами идентифицировано 22 компонента, а один установить не удалось. Изучение компонентного состава эфирного масла показало, что в его состав входят углеводороды, спирты (в сумме составляют 54,49%), альдегиды (нераль и гераниаль в сумме составляют 28,46%). Основными компонентами являются линалоол и цитраль (табл. 1). Таблица 1 Массовая доля компонентов в эфирном масле у O. citriodorum №п/п

Идентифицированные компоненты

Содержание в масле, %

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

цимен 1,8-цинеол транс-сабиненгидрат транс-линалоолоксид цис-линалоолоксид линалоол терпинен-4-ол октилацетат нерол нераль неизв. гераниол гераниаль нерилацетат геранилацетат кариофиллен зингиберен гумулен цис-α-бисаболен кариофилленоксид1 кариофилленоксид2 гумуленэпоксид α-кадинол

1,15 0,89 0,67 1,07 1,08 40,85 6,54 0,44 4,73 12,85 0,32 2,36 15,61 1,71 0,55 1,51 2,25 0,51 1,59 0,47 1,79 0,49 0,48%

Таким образом, в условиях Херсонской области Ocimum citriodorum содержат эфирное масло, которое локализировано в специальных вместилищах: железистых волосках и многоклеточных железках. Массовая доля эфирного 216

масла в растениях у фазу массового цветения варьирует от 0,11 до 0,15% от сырой массы растительного сырья, или от 0,38 до 0,50% от абсолютно сухой. Основными компонентами эфирного масла являются – линалоол и цитраль. Литература 1. Свиденко Л.В. Христова Ю.П., Работягов В.Д. Вміст та склад ефірної олії деяких видів Ocimum L., інтродукованих в степовій зоні півдня України // Вісті біосферного заповідника Асканія Нова. – 2008. – Т. 10. – С. 144–149. 2. Либусь О.К., Работягов В.Д., Кутько С.П., Хлыпенко Л.А. Эфирномасличные и пряноароматические растения.- Херсон, «Айлант», 2004. – 272 с. 3. Ермаков А.М., Иконников М.И., Луковникова Г.А., Ярош Н.П. Итоги и перспективы биохимических исследований культурных растений // Тр. по прикл. бот., генетике и селекции. – 1969. – Т. 41, вып. 1. – С. 326-363. 4. Свиденко Л.В., Работягов В.Д., Хлыпенко Л.А. Внутривидовая изменчивость состава эфирных масел Ocimum basilicum L. и Satureja montana L. // Бюл. Гос. Никитск. ботан. сада.- Ялта, 2006, вып. 93. .– С. 50-52 5. Свиденко Л.В. Еколого-біологічні особливості і ефіроолійність Ocimum basilicum L. в умовах Херсонської області / Таврійський науковий вісник. – Херсон, Айлант, 2004, вип. 34. – С. 53-55. 6. Христова Ю.П. Особенности эфиромасличных вместилищ некоторых видов рода Ocimum L./ I відкритий з'їзд фітобіологів Херсонщини: збірник тез доповідей. – Херсон: Айлант, 2006. – С. 59. 7. Svydenko L., Brindza J., Grygorieva O., Rabotjagov V., Kochanova Z., Toth D. Leaves Glands of Lamiaceae Family Selected Species Determination Variability / Ist International Scietific Conference on Medicinal, Aromatic and Spice Plant, December 5-6. – Nitra. 2007. – S. 218-219. УДК 582. 998.1 (477.42) АНТИСТАФІЛОКОКОВА АКТИВНІСТЬ ЕТАНОЛЬНОГО ЕКСТРАКТУ РОСЛИН TANACETUM BALSAMITA L. (ASTERACEAE) ЗА ІНТРОДУКЦІЇ В ЖИТОМИРСЬКОМУ ПОЛІССІ 1 Іващенко І. В., доцент, 2Рахметов Д. Б., професор 1 Житомирський національний агроекологічний університет, kalateja@ukr.net 2 Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України, jamal_r@bigmir.net Ключові слова: Tanacetum balsamita L., Asteraceae, інтродукція, екстракт, мікроорганізми, антимікробна активність. Tanacetum balsamita L. (канупер великий, кануфер, маруна бальзамічна, маруна велика, піретрум бальзамічний ) – одна із перспективних для медицини та фармації лікарських рослин, що належить до родини Asteraceae, триби Anthemideae [1, 11]. Походить із Азії [10, 11], широко розповсюджений в Південній і Південно-Східній Європі, Південно-Західній Азії, Північній та 217

Південній Америці [10]; в дикому стані іноді зустрічається на субальпійських луках Кавказу та Малої Азії. Його культивують в Ірані, Турції, Румунії, Німеччині, Італії, Іспанії, Англії [8, 9], зустрічається в ботанічних садах більшості європейських країн, розповсюджений по всій території України [4]. В народній медицині T. balsamita використовується як знеболювальний, кардіотонічний, седативний, спазмолітичний, протисудомний, діуретичний, дезінфікуючий, протицинготний, антигельмінтний, протиалергенний, гепатопротекторний, стимулюючий виділення шлункового соку засіб [3]. T. balsamita містить різноманітні групи біологічно активних речовин: ефірну олію, фенольні сполуки, флавоноїди, сесквітерпенові лактони, таніни [2, 9, 11]. Важливою проблемою сучасної фармацевтичної технології є збільшення кількості вітчизняних лікарських препаратів рослинного походження на ринку за рахунок розширення асортименту лікарських форм. Тому актуальним є виявлення, вивчення рослин з антимікробними властивостями і створення на їх основі нових лікарських засобів. Антимікробні властивості T. balsamita за умов інтродукції в Житомирському Поліссі не вивчались, тому дослідження в цьому напрямі є досить актуальними. Метою роботи було вивчення антимікробних властивостей рослин T. balsamita за інтродукції в ботанічному саду Житомирського національного агроекологічного університету стосовно тест-культур мікроорганізмів: Escherichia coli (кишкова паличка), Staphylococcus aureus (золотистий стафілокок), Pseudomonas aeruginosa (синьогнійна паличка), Candida albicans (кандіда біліюча). Інтродукційні дослідження проводили на експериментальних ділянках ботанічного саду Житомирського національного агроекологічного університету. Вихідний матеріал Т. balsamita отримано із Національного ботанічного саду (НБС) ім. М. М. Гришка НАН України. Зразки відбирали у фазі цвітіння. Екстракт надземної частини Т. balsamita отримували шляхом настоювання повітряно-сухої сировини у 40 %-му етиловому спирті (1:5) протягом семи діб. Дослідження антимікробної активності екстрактy проводили на отриманих із Української колекції мікроорганізмів (УКМ, Інститут мікробіології і вірусології НАН України) тест-культурах мікроорганізмів: Escherichia coli УКМ В-906 (ATCC 25922); Staphylococcus aureus УКМ В-904 (ATCC 25923); Pseudomonas aeruginosa УКМ В-900 (ATCC 9027); Candida albicans УКМ Y-1918 (ATCC 885-653). Дані мікроорганізми є тестовими штамами для визначення антимікробної дії лікарських засобів [7]. Визначення антимікробної активності екстракту стосовно тест-культур мікроорганізмів проводили згідно методики для визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів [6]. Антимікробну активність досліджуваних речовин вивчали методом послідовних серійних розведень, який передбачає визначення мінімальної бактеріостатичної (МІС) та мінімальної бактерицидної концентрацій (МБС). Отримання добових культур мікроорганізмів здійснювали 218

на щільному поживному середовищі LB (Luria-Bertani medium, Merck, Germany) [5]. В результаті вивчення дії спиртового екстракту T. balsamita на тесткультури мікроорганізмів виявлена виражена антимікробна активність щодо грампозитивних штамів бактерій S. aureus. У рідкій культурі естраговані речовини призводили до затримки росту бактерій за розведення 1: 16 і нижче (табл. 1). При висіві на щільне середовище – спостерігалась відсутність росту мікроорганізмів за розведення 1: 8 (табл. 2). При цьому бактеріостатична активність розчинника (етилового спирту 40 % -го) стосовно використаних тест-культур мікроорганізмів проявлялась лише за розведення 1:2. Бактерицидна/фунгіцидна концентрація спирту у випадку P. аeruginosa і С. albicans відповідала бактеріостатичній. По відношенню до E. coli і S. aureus жодне із використаних розведень спирту не характеризувалось бактерицидним ефектом. Таблиця 1. Визначення мінімальної бактеріостатичної концентрації (MIC) етанольного екстракту Tanacetum balsamita L. по відношенню до тест-культур мікроорганізмів. Тест-культури мікроорганізмів

Escherichia coli УКМ В-906 Staphylococcus aureus УКМ В-904 Pseudomonas aeruginosa УКМ В-900 Candida albicans УКМ Y-1918

Наявність варіантах зразка 1:2 1: 4 – +

росту тест-культури в дослідних Наявність росту при відповідному розведенні тест-культури в контрольних варіантах 1:8 1:1 1:32 1:64 1:128 +К –К Кс Кз 6 + + + + + + – – –

–

Примітка: «+» - наявність росту культури; «–» - відсутність росту культури; «+К» - позитивний контроль росту тест-культури; «–К» - негативний контроль росту тест-культури; «Кс» - контроль чистоти середовища; «Кз» –контроль чистоти зразка (у розведенні 1:2).

Таблиця 2. Визначення мінімальної бактерицидної/фунгіцидної концентрації (MBC/MFC) етанольного екстракту Tanacetum balsamita L. стосовно тест-культур мікроорганізмів Тест-культури мікроорганізмів

Escherichia coli УКМ В-906 Staphylococcus aureus УКМ В-904 Pseudomonas aeruginosa УКМ В-900 Candida albicans УКМ Y-1918

Наявність росту тест-культури середовищі при нанесенні розведення зразка 1:2 1:4 1:8 1:16 1:32 + + + + +

1:64 1:128 + +

– –

+ +

219

на щільному відповідного

Примітка: «+» - наявність росту культури; «–» - відсутність росту культури.

При цьому бактеріостатична активність розчинника (етилового спирту 40 % -го) стосовно використаних тест-культур мікроорганізмів проявлялась лише за розведення 1:2. Бактерицидна/фунгіцидна концентрація спирту у випадку P. аeruginosa і С. albicans відповідала бактеріостатичній. По відношенню до E. coli і S. aureus жодне із використаних розведень спирту не характеризувалось бактерицидним ефектом. Таким чином, екстраговані речовини T. balsamita посилювали бактеріостатичну і бактерицидну активність розчинника стосовно S. aureus у 8 разів. Грамнегативні бактерії P. aeruginosa та E. coli виявились не чутливими до речовин екстракту. Також не відмічено підвищення фунгістатичної та фунгіцидної активності розчинника щодо гриба С. albicans (табл.1, 2). Вибіркова антимікробна активність екстракту T. balsamita стосовно S. aureus, ймовірно, пов’язана із вмістом ефірної олії та фенольних сполук в рослині. Таким чином, встановлено антимікробну активність спиртового екстракту T. balsamita стосовно грампозитивних штамів бактерій Staphylococcus aureus. У порівнянні з розчинником показники МІС та МВС збільшувались у 8 разів. Бактеріостатичні, бактерицидні/фунгіцидні властивості екстракту щодо грамнегативних штамів бактерій Escherichia coli, P. aeruginosa та гриба С. albicans не виявлені. Отримані експериментальні дані свідчать про перспективність подальшого вивчення і використання рослин T. balsamita з метою створення на його основі нових фармацевтичних препаратів протистафілококової дії. Література 1. Гулько Р. М. Словник лікарських рослин світової медицини / Р. М. Гулько. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – 506 с. 2. Іващенко І. В. Хроматографічний аналіз фенольних сполук Tanacetum balsamita L. за умов інтродукції в Житомирському Поліссі / І. В. Іващенко // Физиология растений и генетика. – 2016. – Т. 48, № 2. – С. 178 – 183. 3. Кухарева Л. В. Пиретрум бальзамический – Pyrethrum balsamita (L.) Willd. в условиях Беларуси / Л. В. Кухарева, И. Н. Тычина, И. М. Савич // Анализ и прогнозирование результатов интродукции декоративных и лекарственных растений мировой флоры в ботанические сады : материалы 2-й Международной конференции, г. Минск, 26-28 августа. – Минск: Тэхналогія, 1996. – 126 с. 4. Мінарченко В. М. Лікарські судинні рослини України / В. М. Мінарченко. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 324 с. 5. Миллер Д. Эксперименты в молекулярной генетике / Д. Миллер [ ред. С.И. Алиханяна]. – М.: Мир, 1976. – С. 394 – 395 6. Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів»: Наказ МОЗ України №167. – [Чинний від 2007-04-05]. – К.: МОЗ України, 2007. – 63

220

7. Украинская коллекция микроорганизмов. Каталог культур / под ред. В. С. Подгорского, О. И. Коцофляк, Е. А. Киприановой, О. Р. Гвоздяк. – К.: Наукова думка, 2007. – 270 с. 8. Bylaite E. Composition of essential oil of costmary [Balsamita major (L.) desf.] at different growth phases / Е. Bylaite, R. Venscutonis, J. P. Roozen, M. A. Posthumus // J. Agricult. Food Chem. – 2000. – 48(6). – P. 2409 – 2414. 9. Gallori S. Chemical composition of some traditional herbal drug preparations: Essential oil and aromatic water of costmary (Balsamita suaveolens Pers. ) / S. Gallori, G. Flamini, A. R. Bilia, I. Morelli, A. Landini, F. F. Vincieri // J. Agric. Food Chem. - 2001. – 49. – P. 5907 – 5910. 10. Hassanpouraghdam M. B. Chrysnthemum Balsamita (L.) Baill.: a

Forgotten Medicinal Plant / M. B. Hassanpouraghdam, S. J. Tabatabaie, H. Nazemiyeh, L. Vojodi, M. A. Aazami, A. M. ShoJa // Facta Universitatis Series: Medicine and Biology. – 2008. – 15, № 3. – P. 119 – 124. 11. Hassanpouraghdam M. B. Volatile oil constituents of alecost [Tanacetum balsamita L. ssp. Balsamitoides (Schults-Bip.)] growing wild in North-West of Iran. / M. B. Hassanpouraghdam, S. J. Tabatabaie, H. Nazemiyen, L. Vojodi // Herba polonica. – 2009. – 55, № 1. – P. 53 – 59. УДК 633.88: 631.527, 633.8:57.017+631.559(477.72) ФОРМА ARTEMISIA BALHANORUM KRASCH. ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В МЕДИЦИНІ ТА ВИНОРОБСТВІ 1 Йончева Т.Р. , доцент Свиденко Л.В.2, старший науковий співробітник Бондарчук С.В.3, доцент, Ґудзь Н.І. 4,доцент 1 Інститут виноградарства і виноробства м. Плевен, Болгарія 2 Інститут рису НААН, svid@yandex. ru 3 Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету 4 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Ключові слова: Artemisia balhanorum, ефірна олія, компонентний склад. Artemisia balhanorum Krasch. – цінна ефіроолійна рослина родини айстрові – Аsteraceae Dumort. Батьківщиною її є Середня Азія – Туркменія. Природний ареал її обмежений Великими Балханами і Парапамізом [1]. Основна цінність ефірної олії полину лимонного полягає в тому, що до складу його входять такі компоненти як цитраль, ліналоол, гераніол. Цитраль необхідний у фармацевтичній промисловості для синтезу вітаміну А, а також, завдяки приємному, свіжому лимонному запаху, він є найбільш поширеною частиною багатьох композицій, які застосовуються в парфумерії та кондитерській промисловості. Ефірна олія полину лимонного має антимікробну активність по відношенню до стафілококу і кишкової палички [2]. Надземна частина рослини має полівітамінні властивості, містить біологічно активні 221

речовини і може широко застосовуватися в медицині. Висушена трава полину лимонного використовується при виробництві «Вермута» і лікерів. В ДП «ДГ «Новокаховське» Artemisia balhanorum вирощується з 1997 року. Нами створено високопродуктивні форми з цитральним і гераніольним напрямками, що мають велике значення для медицини, парфюмернокосметичної і харчової промисловості. Але в останні роки з нестабільною температурою в зимові місяці не всі форми виявилися стійкими. Нами проводиться відбір форм з гібридів Artemisia balhanorum і Artemisia taurica, які більш стійкі до погодних умов і мають високий вміст цінних компонентів. Масову частку ефірної олії визначаємо в фазі масової бутонізації рослин методом гідродистиляції на апаратах Клевенджера і розраховуємо на абсолютну суху масу [3]. Вивчення компонентного складу проводимо методом високоефективної газорідинної хроматографії на хроматографі Agilent Technology 6890N [4]. З відібраних форм, найбільш стійких до несприятливих погодних умов, виявилася форма 2/11. У рослин даної форми масова частка ефірної олії становить 0,5% від сирої маси, або 1,9% від абсолютно сухої. Продуктивність кущів 0,7г. Ефірна олія має надзвичайно приємний лимонно квітковий запах. В ній ідентифіковано 41 компонент (рис. 1). До складу олії входять вуглеводні, спирти, кетони, складні ефіри. Домінуючими компонентами є кисневі похідні: ліналоол (27,47%), гераніол (4,8%), нераль (14,19%), гераніаль (17,72%), геранілацетат (18,94%). Abundance TIC: ART_LIM-2.D 10.69

6.38

16.98 18.09

20.27

1800000 16.68

1600000 1400000 1200000 1000000

25.76

800000 14.48

600000 400000 200000 4.48 2.00

4.00

8.31 8.10 7.28 6.80 6.00

8.00

11.59

22.08

13.73

24.72

15.88 12.93 13.65 14.71 13.16 13.90 11.89 9.7111.00 11.83 12.1613.55 15.56 11.32 10.00

12.00

14.00

Time-->

24.28

16.00

22.25 21.75 19.85 21.59 18.00

20.00

22.00

25.67 24.34 25.32 25.08 24.97 24.00

Рис.1. Хроматограма ефірної олії , отриманої з рослин Artemisia balhanorum Krasch. форми 2/11. Таким чином, відібрана зимостійка форма 2/11 з гібридів Artemisia balhanorum Krasch. має значний вміст цінних компонентів. Дану форму рослин Artemisia balhanorum можна вирощувати з метою одержання ефірної олії для використання в медицині та виноробстві. Література 1. Капелев И.Г., Машанов В.И. Полынь лимонная - Artemisia balchanorum 222

Krasch. // Пряноароматические растения. - Симферополь: Таврия, 1973. – С. 62 – 64. 2. Работягов В.Д., Бакова Н.Н., Хлыпенко Л.А., Голубева Т.Ф. Эфиромасличные культуры и пряноароматические растения для использования в фитотерапии. – Ялта, 1998. - 82 с. 3. Ермаков А.М., Иконников М.И., Луковникова Г.А., Ярош Н.П. Итоги и перспективы биохимических исследований культурных растений // Тр. по прикл. бот., генетике и селекции. – Л. – 1969. – Т. 41. – Вып. 1. – С. 326-363. 4. Jennings W., Shibamoto T. Qualitative Analysis of Flavor and Fragrance Volatiles by Glass Capillary Gas Chromatography. – Academic Press rapid Manuscript Reproduction, 1980. – 472p. УДК 634.662.557.19 БИОХИМИЧЕСКИЙ СОСТАВ ПЛОДОВ ВЫДЕЛЕННОЙ ФОРМЫ ZIZIPHUS JUJUBA MILL. Карнатовская М.Ю., кандидат биологический наук, старший научный сотрудник Институт риса НААН Украины, karnatovskaya@gmail.com Григорьева О.В., кандидат биологических наук Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины Брындза Я., доцент, директор Института сохранения биоразнообразия и биологической безопасности, Словацкий аграрный университет, г. Нитра, Словакия Ключевые слова: Ziziphus jujubа, плоды, биохимический анализ Тропические и субтропические плодовые культуры получают все большую популярность. Одна из них – зизифус (Zizіphus jujubа) – перспективное субтропическое плодовое растение, обладающее комплексом хозяйственно-ценных признаков таких, как засухоустойчивость и морозостойкость, устойчивость к болезням и вредителям, высокая и ежегодная урожайность [3]. Большой интерес Zizіphus jujuba представляет и с точки зрения использования его в медицине. Издавна зизифус считается ценным лекарственным растением. Его плоды, а также семена и листья, кору корней применяют в китайской народной медицине. Они обладают успокаивающим, гипотензивным, тонизирующим, мочегонным действием. Семена оказывают седативное действие, тонизируют пищеварение, кора корней применяется при диарее [4, 5]. За годы изучения биологических особенностей Zizіphus jujuba в условиях опытного хозяйства «Новокаховское» Института риса (Херсонская область) (2007-1015 гг.) [1] была выделена новая форма зизифуса – форма 1.

223

Данная форма характеризуется высокой зимостойкостью, ранними сроками созревания плодов и регулярной урожайностью в условиях Херсонской области. Мякоть плодов формы 1 сочная и гармоничная на вкус. В институте экспертизы сортов растений в отделе лабораторных исследований по квалификационной экспертизе сортов растений (центра сертификационных испытаний) был проведен биохимический анализ плодов зизифуса формы 1. В результате проведенного исследования было установлено, что содержание сухих веществ у формы 1 – 31,8%, витамина С – 377,4 мг%, сахаров – 19,6%, кислотность – 0,6%, каротина – 0,23 мг%. Также в данном образце определялось количественное и качественное содержание органических кислот [2]. Больше всего в плодах отобранного образца зизифуса накапливаются лимонная и яблочная кислоты. Они принимают участие в ощелачивании организма, снижают риск синтеза в организме канцерогенных нитрозаминов, а значит и риск развития онкологической патологии. Содержание лимонной кислоты – 5457,2 мг/кг, яблочной – 2140,5 мг/кг. Установлено высокое содержание и олеиновой кислоты, которая воздействуя на организм человека расширяет венозные сосуды сердечной мышцы, препятствует атрофии скелетных мышц при старении организма, способствует снижению веса и уровня сахара в крови. Содержание олеиновой кислоты – 302,4 мг/кг. Присутствует в плодах и щавелевая кислота. В небольших количествах она для организма человека безобидна и является побочным продуктом метаболизма, который легко выводится вместе с мочой. Но высокие дозы препятствуют поглощению кальция и способствуют его накоплению. Как следствие – камни в почках и мочевом пузыре, проблемы с суставами и системное воспаление. Ученые установили безопасное количество солей и эфиров щавелевой кислоты (оксалатов) – 50 мг на 100 г пищи. Ее содержание – 187,5 мг/кг. Значительно меньше янтарной кислоты, которая стимулирует выработку АТФ, снабжающего клетки энергией, стимулирует клеточное дыхание, является антиоксидантом, снимает похмельный синдром. Количество ее в плодах зизифуса – 97,4 мг/кг. Содержание бензойной и салициловой кислот, обладающих антисептическим действием, сравнительно не высоко. Содержание бензойной кислоты – 60,3 мг/кг, салициловой кислоты – 10,5 мг/кг. Обнаружено и не большое количество ванилиновой кислоты, которая ценится за антибактериальное, противогрибковое, противоглистное и противовоспалительное действие. Содержание ванилиновой кислоты – 12,3 мг/кг. Как показали проведенные исследования, плоды зизифуса обладают высоким содержанием ценных биологически активных веществ, в том числе и жизненно важных для организма человека органических кислот и требуют более детального биохимического изучения.

224

Литература 1. Синько Л.Т. Методические указания по первичному сортоизучению зизифуса / Л.Т. Синько. – Ялта: Гос. Никитский бот. сад, 1976. – 42 с. 2. Черногород Л.Б. Эфирные масла некоторых видов рода Achillea L., содержащие фрагранол / Л.Б. Черногород, Б.А. Виноградов // Растительные ресурсы. – Санкт-Петербург, 2006. – Т. 42. – Вып. 2. – С. 61-68. 3. Шевченко С.В. Биология цветения, опыления и оплодотворения Zizyphus jujuba Mill. / С.В. Шевченко, Т.В. Литвинова // Труды Никит. бот. сада. – 2004. – Т. 122. – С. 116-120. 4. Kaleem W.А. Pharmacological and Phytochemical Studies of Genus Zizyphus / W.А. Kaleem, N. Muhammad, H. Khan, A. Rauf // Middle-East Journal of Scientific Research, 2014. – Vol. 21, № 8. – P. 1243-1263. 5. Mahajan R.T. Phytopharmacology of Zizyphus jujuba lamm / R.T. Mahajan, M.Z. Chopda // A plant review. Pcog Rev, 2009. – Vol. 3, № 6. – P. 320329.

УДК 633.8 ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ФАЗОВОГО РОЗПОДІЛУ ХІНІДИНУ У ВОДНО-МІЦЕЛЯРНІЙ СИСТЕМІ НА ОСНОВІ TRITON X-100 Лелюшок С.О., к.х.н., Сокирко О.В., студент Київський Національний Університет ім. Тараса Шевченка, len256a@gmail.com Ключові слова: хінідин, міцелярна екстракція, фазовий розподіл, концентрування, вилучення. Хінідин – основний алкалоїд хінного дерева, цінна фармакологічна речовина протиаритмічних засобів [1]. Оскільки вміст даного алкалоїду в об’єктах дослідження зазвичай є незначним, методи кількісного аналізу потребують високої чутливості, попереднього концентрування або вилучення цільового мікрокомпоненту. Альтернативою класичному методу концентрування – рідин-рідинній екстракції є вилучення аналіту в міцелярну фазу поверхнево-активної речовини (ПАР). Метод міцелярної екстракції нейонними ПАР (НПАР) («cloud-point extraction», СРЕ) ґрунтується на розділенні гомогенного розчину НПАР на дві ізотропні фази при температурі помутніння. При цьому цільовий мікрокомпонент у незарядженій формі переходить у фазу НПАР [2 – 3]. Нами було досліджено вплив кислотності середовища, концентрації НПАР та субстрату на параметри фазового розподілу хінідину у водноміцелярній системі на основі Triton X-100. В якості методу кількісного аналізу використано спектрофотометрію в ультрафіолетовому-видимому діапазоні. Хінідин має інтенсивний максимум 225

поглинання при λмакс=332 нм, висота якого лінійно залежить від концентрації речовини. При цій довжині хвилі використана НПАР Triton X-100 не має власного поглинання, що дозволяє проводити кількісне визначення хінідину спектрофотометрично. Дослідження контролю розподілу від рН розчину показало, що максимальне вилучення цього алкалоїду можна досягти при рН 10, коли молекула хінідину знаходиться переважно в нейтральній формі, тобто депротонована по обох атомах азоту, а гідроксильна група ще не дисоційована. Також при збільшенні рН збільшується гідрофобність хінідину, що поліпшує перехід аналіту в міцелярну фазу НПАР. При вивченні впливу концентрації НПАР було з’ясовано, що зі збільшенням вмісту Triton X-100 у розчині (від 1 до 5%) спостерігалось збільшення ступеня вилучення хінідину в міцелярну фазу (від 60 до 91%). Дослідження впливу концентрації субстрату проводилось для діапазону концентрацій 1.10-5 – 1.10-3 моль/л. Показано (рис.1), що зі зменшенням концентрації хінідину ступінь вилучення збільшується від 80 до 100%, що є закономірним явищем для міцелярної екстракції невеликих компактних молекул органічної природи. R, % 100

0,0000

0,0002

0,0004

0,0006

0,0008

0,0010

Cхінідин, моль/л

Рис. 1. Залежність ступеня вилучення від концентрації хінідину для міцелярної екстракції 2% TritonX 100 при рН 10. Таким чином, запропоновано зручний, експресний, простий спосіб відокремлення, виділення невеликих кількостей хінідину з використанням малих об’ємів розчину комерційно-доступної, нетоксичної НПАР. При цьому досягнення високих коефіцієнтів вилучення та концентрування досягається для низьких вмістів аналіту (1.10-5моль/л) у компактній фазі Triron X-100 (0,5 мл для 2% розчину). Міцелярну екстракцію хінідину можна використовувати як етап концентрування та пробопідготовки для подальшого кількісного визначення за допомогою різних фізико-хімічних методів, зокрема спектроскопією в ультрафіотеовому-видимому діапазоні. 226

Література 1. Орехов А. П., Химия алкалоидов. – Изд. 2 – М.: АН СССР, 1955.; Manfred Hesse. Alkaloids. Nature’s Curse or Blessing. — Wiley-VCH, 2002. – С. 224. 2. Доронин С.Ю., Чернова Р.К., Бурмистрова А.А.. Экстракционное концентрирование органических аналитических форм системами на основе ПАВ. – Материал Всероссийской рабочей химической конференции “Бутлеровское наследие-2011”. 3. Холмберг К., Йёнссон Б., Кронберг Б., Линдман Б. Поверхностноактивныевещества и полимеры в водныхрастворах. М.: БИНОМ. Лаборатория знаний. 2007. 528с. УДК 581.5; 577.127:547.973

ВЫЯВЛЕНИЕ ПЕРСПЕКТИВНЫХ ВИДОВ РОДА АRTEMISIA L. КАК ПОТЕНЦИАЛЬНЫХ ИСТОЧНИКОВ ФЛАВОНОИДОВ 1 Ли Т.Е. *, ведущий научный сотрудник; Спанкулова З.Б.1, младший научный сотрудник; Оразбаева У.М.1, младший научный сотрудник; Нестерова С.Г.2, главный научный сотрудник; Инелова З.А.2, старший научный сотрудник 1 Институт биологии и биотехнологии растений, Алматы, Казахстан 2 Казахский национальный университет им. аль-Фараби, Алматы, Казахстан Ключевые слова: полынь рода Artemisia L., биологически активные вещества, флавоноиды Полынь – одна из обширных групп семейства сложноцветных Asteraceae, по прежнему привлекающая постоянное внимание многих исследователей в качестве перспективных источников растительного сырья, содержащего различные биологически активные вещества: эфирные масла, фенольные соединения, в том числе флавоноиды, кумарины, сесквитерпеновые лактоны и т.д. Такой интерес к полыни вызван ее повсеместным распространением, широтой терапевтической активности и использованием в медицине с древнейших времен. Наибольшее содержание флавоноидов отмечается у представителей рода Artemisia L., насчитывающих 500 видов, из которых 83 произрастает на территории Казахстана. В указанных ниже работах казахстанских ученых, изучавших флавоноиды полыней в 70-80гг. XX века, выделенные соединения были количественно идентифицированы в основном методом УФ-спектрофотометрии и качественными химическими реакциями. Ряховская, Алюкина и др. [1-4] обнаружили, что фенольный комплекс A. dracunculus представлен флавонолами, флавонами, флаванонами, ауронами как в свободном виде, так и в виде гликозидов. В листьях обнаружены основные компоненты это гликозиды апигенина и лютеолина; в соцветиях найдены агликоны. Позднее были обнаружены скопарин и рутин [5]. По данным Чумбалова с соавторами [6-8] в траве этого вида полыни содержатся гиперозид, α-Dгалактопиранозидизорамнетина, лютеолин, кверцетин, кемпферол, биокверцетин. 227

В диссертационной работе Шалдаевой, 2009 [9] определено содержание флавоноидов в листьях и цветках видов рода Artemisia L. из природных местообитаний лесостепной зоны Западной Сибири. Приведены экспериментальные данные по содержанию флавоноидов в листьях полыни эстрагон A. dracunculus L. из природных местообитаний юга Сибири. Выделены популяции растений с наибольшим количеством флавоноидов с целью их возможного использования. Исследован качественный состав флавоноидов. В этанольных экстрактах полыни обнаружены кверцетин и кемпферол. Проведено сравнительное изучение содержания флавоноидов в цветках и листьях растений из рода Artemisia L., произрастающих в Новосибирской и Омской областях, в республиках Алтай и Хакасия [10]. Выявлены виды, наиболее перспективные по содержанию флавоноидов. -7,5% – в репродуктивных органах и от 0,2 до 3,8% – в листьях. Целью настоящего исследования являлось сравнительное изучение видов рода Artemisia L. (сем.Asteraceae), произрастающих в пустынях Алматинской области, в качестве потенциальных источников флавоноидов для дальнейшего получения на их основе фитопрепаратов. В работе на базе предварительного отбора исследованы 8 видов полыней рода Artemisia L. (сем.Asteraceae) – A.absinthium, A.dracunculus, A.sieversiana, A.vulgaris, A.terrae-albae, A.nitrosa, A.scoparia, A. juncea для фитохимического анализа на содержание флавоноидов. В исследованиях были использованы классические современные методы флористики и фитоценологии, методы изучения ценопопуляций и растительного ресурсоведения. При определении гербарных образцов в качестве источников использовали многотомные сводки «Флора СССР», «Флора Казахстана», «Определитель растений Средней Азии», «Иллюстрированный определитель растений Казахстана». Расположение видов и надвидовых категорий проведены согласно системе Тахтаджяна, 1987 [11]. Написание латинских названий, номенклатурные изменения таксонов были выверены по Черепанову, 1981 [12]. Изучение видового состава и распространения растений производилось маршрутно-рекогнисцировочным методом, при описании растительных сообществ с участием и доминированием изучаемых видов растений использованы общепринятые геоботанические методы, запасы растений с высоким содержанием флавоноидов установлены с помощью ресурсоведческих методов. Растительное сырье сушили до воздушно-сухого состояния, упаковывали в двойные бумажные мешки для хранения в сухом прохладном месте. Идентификацию и определение фенольных соединений флавоноидов осуществляли с помощью самого чувствительного метода анализа ГХ-МС (газовая хромато-масс-спектрометрия с предварительной дериватизацией), так как при этом обеспечивается разделение компонентов сложных природных матриц. ГХ/МС проводили на хроматографе Agilent 7890A/5975C (США). Для автоматизации отбора, пробоподготовки и ввода проб, хромато228

массспектрометр оснащен автосамплером CTC-Combi-PAL (CTC Analytics AG, Switzerland). Для управления всей газохроматографической системой, регистрации и обработки хроматографических данных использовали программное обеспечение Agilent MSD ChemStation (версия 1701ЕА). Обработка данных включала в себя определение времен удерживания, высот и площадей пиков, а также обработку полученной с помощью массспектрометрического детектора спектральной информации. Для расшифровки полученных масс-спектров использовали библиотеки Wiley 7th edition и NIST’02 (общее количество спектров в библиотеках – более 550 тыс.). Идентификацию флавоноидов в образцах проводили, сравнивая времена удерживания индивидуальных аналитов с временами удерживания пиков, обнаруженных на хроматограмме. Для дополнительного подтверждения идентификации использовали данные о максимальных длинах волн поглощения флавоноидов – стандартов. При идентификации флавоноидов с помощью ГХ/МС для повышения летучести исследуемых веществ и термической стабильности проводили предварительную дериватизацию соединений бuc(N,0) триметилсилилтрифторацета-мидом (БСТФА), являющимся наиболее реакционноспособным дериватизирующим агентом. В результате исследований флоры пустынь Алматинской области было собрано около 500 гербарных образцов. Проведено морфологическое описание 24 перспективных видов рода Artemisia L., в том числе – A.absinthium , A.dracunculus, A.sieversianа, А.vulgaris, A.terrae-alba, A.nitrosa, A. scopariа, A. juncea. Для дополнительного подтверждения идентификации использовали данные о максимальных длинах волн поглощения флавоноидов-стандартов (Табл. 1). Таблица 1 Времена удерживания и максимальные длины волн поглощения стандартных образцов флавоноидов

Флавоноид

Время удерживания, мин

Катехин Нарингенин Гесперетин Апигенин Рутин Лютеолин Мирицетин Кверцетин Кемпферол Изорамнетин

3,71-3,74 31,71-31,91 36,0-36,3 33,1-33,4 7,5-7,6 23,4-23,6 13,9-14,0 23,4-23,6 35,0-35,3 37,3-37,5

Максимум поглощения, нм 280 290 288 338, 266 354, 256 352, 254 372, 254 368, 254 366, 265 370, 254 229

Длина волны для определения, нм 280 280 280 330 350 350 370 370 370 370

В результате проведенных исследований удалось достичь эффективного разделения 6 флавоноидов: катехина, гесперидина, кемпферола, нарингенина, мирицетина и кверцетина. Хроматограмма дериватизированных индивидуальных флавоноидов представлена на рисунке 1.

Гесперидин Кемпферол Нарингенин Катехин

Кверцетин

Мирицетин

Рисунок 1 – ГХ-МС хроматограмма индивидуальных флавоноидов Согласно хроматограмме, порядок элюирования триметилсилил (ТМС)производных флавоноидов следующий: катехин, нарингенин, гесперидин, кемпферол, кверцетин и мирицетин. Таким образом, в результате проведенных исследований, основываясь на процентном содержании флавоноидов, были отобраны перспективные виды полыней с целью их возможного использования как источников флавоноидов: A.dracunculus, A.scoparia, A.sieversiana и A.absinthium. Литература 1. Ряховская Т.В. Флавоноидность полыней песчаной пустыни // Тез.докл. на симпозиуме по фенольным соединениям. - Алма-Ата, 1970. – С. 101–102. 2. Ряховская Т.В Содержание флавоноидов у некоторых видов полыней п/р Dracunculus (Bess) Rudb: автореф. дис. канд. биол. наук. Алма-Ата, 1973. –21 с.

230

3. Ряховская Т.В., Умбаева Т.Г, Жемагетдинов Ф.Г Противоопухолевая активность соединений некоторых видов рода Artemisia L. // Раст. ресурсы. – 1979. – Т. 25, Вып. 2. – С. 76–89. 4. Алюкина Л.С., Ряховская Т.В. Флавоноиды рода Artemisia L. подрода Dracunculus флоры Казахстана // Раст. ресурсы. – 1980. – Т. 16, вып. 2. – 62100. 5. Ряховская Т.В., Сапко О.А. Фенольные соединения п/р Dracunculus, Seriphidium. //Рациональное использование растительных ресурсов Казахстана. – Алма-Ата,1985. – С. 67–70. 6. Чумбалов Т.К., Мухамедьярова М.М., Фадеева О.В. Флавоноиды Artemisia dracunculus L.// Химия природных соединений. – 1969. – Т. 4. – С.323. 7. Чумбалов Т.К., Мухамедьярова М.М., Фадеева О.В. Флавоноиды Artemisia dracunculus L. // Химия природных соединений. – 1970. – Т.5. – С. 626. 8. Чумбалов Т.К., Фадеева О.В. Флавоноиды некоторых полыней Казахстана // Прикладная и теоретическая химия. -1974. - №5. - С. 71–76. 9. Шалдаева Т.М. Флавоноиды Artemisia dracunculus L. из природных местообитаний юга Сибири. // Растительный мир Азиатской России. – 2009. Т.3, №1. - C.105–110. 10. Шалдаева Т.М., Высочина Г.И. Содержание флавоноидов в представителях рода Artemisia L. Из природных популяций Сибири. // Химия растительного сырья. –2012.– №2.–С. 79-84. 11. Тахтаджян А.Л. Система магнолиофитов. - Л.: Наука,1987. – 439 с. 12. Черепанов С.К. Сосудистые растения СССР. – Л.: Наука, 1981. – 509 с.

УДК: 615.32:577 КАЛЕНДУЛА ЛЕКАРСТВЕННАЯ - ПРОШЛОЕ, НАСТОЯЩЕЕ И БУДУЩЕЕ Литвиненко В.И., Попова Н.В., Филенко С.В., Дихтярев С.И., Маслова Н.Ф., Георгиевский В.П. 1 ГП «Государственный научный центр лекарственных средств и медицинской продукции», г. Харьков, Litvinenkovas@rambler.ru. 2 Национальный фармацевтический университет, г. Харьков. 3 Опытная станция лекарственных растений Института агроэкологии и природопользования НААН, ukrvilar@ukr.net Ключевые слова: соцветия календулы, препараты, литературный обзор. Календула лекарственная – Calendula officinalis L., популярное лекарственное растение, которое относится к трибе календуловые или ноготковые (Саlenduleae), подсемейства Aеsteroideae семейства Asteraceae – астровые [28]. В трибе 12 родов и более 120 видов. В диком виде почти все они встречаются только в Старом Свете, главным образом в Африке и в 231

Средиземноморье. Более других, особенно в умеренных широтах, известен род календула (Calendula), в котором около 25 видов, большинство которых из Средиземноморья. Календулу лекарственную или ноготки (С. officinalis L.), издавна культивируют как декоративное лекарственное и косметическое растение. Кроме того, из цветков этого растения получают безвредный краситель для пищевых продуктов (например, сливочного масла) [34]. В связи с многочисленным применением календулы для лечения различных заболеваний, естественным становится интерес к химическому составу различных органов и частей растения. В обзоре по химии, фармакологии и лекарственным препаратам на основе соцветий календулы можно упомянуть известные работы Зузуки Б.М. с сотрудниками [22, 23], опубликованными в 2001 г. За прошедшие 15 лет появились отдельные монографии Исмагулова Р.Р. и Костылева Д.А. (2000 г.) [25], Сампиева А.М. и Хочавы М. (2010 г.) [51], из зарубежных авторов –Аrоrа D. с соавторами [58] и др. Обзор данных работ показывает, что основным видом сырья календулы являются соцветия. В народной и научной медицине издавна используются сборы и чаи в виде отваров, настоев, настоек и др. Сырье стандартизируют по содержанию экстрактивных веществ (до 35%, извлекаемых водой или 70% спиртом) и флавоноидов (кверцетин, гиперозид, рутин или нарциссин – от 0,5% до 1,5%) [17, 18, 20, 40, 42]. Из соцветий также получают настойку (из 1 массовой доли соцветий – 10 объемных частей настойки на 70% спирте) (ФС 42-1948-82) и жидкие экстракты (1:1 или 1:2 на 40%-ом спирте). Жидкий экстракт календулы комбинируют с жидкими экстрактами ромашки и тысячелистника в соотношении 2:1:1 (препарат «Ротокан»). Этот препарат предложен сотрудниками ВИЛАРа и внедрен на их опытном заводе, а также на заводе «Лубныфарм» Полтавской области и в Новосибирской области. Вначале были разработаны жидкие экстракты календулы (ФС 42-163886), ромашки (ФС 42-1639-86) и тысячелистника (ФС 42-1637-85). Затем предложена композиция из этих экстрактов – препарат «Ротокан» (ВФС 421640-86) [41]. Каждый из компонентов данного препарата подвергался индивидуальному анализу. Но, на заводе «Лубныфарм» пошли на усовершенствование – для получения «Ротокана» провели одновременную экстракцию смеси всех трех видов сырья. На основе настойки получали мазь календулы (20,0 г настойки на 90,0 г мазевой основы [39.2]) и мазь на основе ротокана [10]. Наряду с настойкой, жидким экстрактом из соцветий календулы получали и густой экстракт, который использовали в приготовлении бальзама «Фитон», внедренного на Борщаговском ХФЗ [19] и «Калевит С» сироп (100 мл сиропа содержит 1 мл густого экстракта, 1 г аскорбиновой кислоты), разработанные сотрудниками ГНЦЛС [19]. 232

Следующий этап в разработках препаратов связан с использованием отдельных групп действующих веществ календулы. Чернобаем В.Т. с сотрудниками создана 5%- и 10%-ная карофиленовая мазь на основе каротиноидов из соцветий календулы (ФС 42-650-77) [19, 29] и, предложена к внедрению на Бакинском ХФЗ. Каротиноиды соцветий календулы изучали многие авторы [24], в т. ч. и Дейнека В.И. с сотрудниками [21], которые показали не только сложность состава, но и большие возможности использования этой группы веществ в создании новых лекарственных средств. В работах Комиссаренко Н.Ф., Чернобая В.Т. и их сотрудников (Бирюк В.А. и Деркач А.И.) [3, 4, 22, 30, 31] проведено изучение флавоноидов с участием фармакологов [11-14] и создан препарат «Калефлон» в таблетках и гранулах для детей (субстанция – ФС 42-2256-84, таблетки0,1 № 25 – ФС 422269-84) для лечения заболеваний желудка и двенадцатиперстной кишки. «Калефлон» представляет собой суммарный препарат с содержанием не менее 12% флавоноидов [26, 27]. В последние годы Сампиевым А.М. [48-50] показано, что «Калефлон» представляет собой комплекс флавоноидов с сапонинами, производными олеаноловой кислоты. Особое внимание следует обратить на сапонины календулы. Эти вещества содержатся практически во всех органах растения – корнях, стеблях, листьях, соцветиях и плодах. Химическую структуру сапонинов календулы довольно подробно изучали сотрудники ВИЛАРа – Вечерко Л.П. и др. [5-9]. Они установили, что сапонины календулы (А-G) являются 3,28-0дигликозидами олеаноловой кислоты с содержанием до 10% в растительном сырье. Сапонины проявили гипогликемическое и гастропротективное действие. Яцино А.И. с сотрудниками [57], обнаружили лекарственные свойства тритерпенового гликозида календулозида В, полученного из корней календулы лекарственной, а De Tommаsi N. etal. [59] выявил антивирусную и противоотечную активность тритерпеновых гликозидов календулы [61]. Флавоноидам и сапонинам сопутствуют полисахариды, которые составляют значительную долю экстрактивных веществ, извлекаемых водой (до 15%) [34, 35, 54, 62]. В составе полисахаридного комплекса найдены рамноарабиногалактаны и арабиногалактаны с иммуностимилирующими свойствами [62]. В семенах календулы найдены до 25% липофильной фракции, в составе которой содержатся фосфолипиды (около 0,5%), гликолипиды (около 0,9%), жирное масло – до 10%. В составе масла найдены – линолевая (46,8%), олеиновая (24,8%), пальмитиновая (13,0%), а также стеариновая (3,0%), линоленовая (3,2%) и другие жирные кислоты [43]. В липофильной фракции различных частей растения содержатся стерины, стеролы, тритерпеновые спирты (тараксастерол, фарадиол, арнидиол, галиаантриол), компоненты эфирного масла [34, 35].

233

Кроме того, в различных частях растения найдены органические кислоты [63], аминокислоты, производные кофейной кислоты и кумарины (скополетин), макро- и микроэлементы [34]. В исследованиях Дзауровой М.М. [16] использована фильтрационная экстракция с получением настойки, а при регенерации спирта из шрота при экстракции водой получены водорастворимые компоненты, предлагаемые для получения лекарственных средств из соцветий. Багинская А.И., с сотрудниками [1, 2] использовала надземную часть (траву) календулы для получения густого экстракта, который проявил ранозаживляющее, гастопротективное и поротивоспалительное свойства, значительно более эффективные, чем настойка или экстракты из соцветий. Шарова А.В., Куркин В.А. и др. [32, 33, 56, 57] провели исследование соцветий календулы лекарственной, культивируемой в Самарской области. Современными методами подтвердили качественный и количественнй состав флавоноидов (кверцетин и его 3-глюкозид и 3-рутинозид, изорамнетин и его 3глюкозид и 3-рутинозид (нарциссин), и других компонентов (кофейная, хлорогеновая, олеаноловая кислоты, и – β-каротин). В ходе совершенствования технологии получения препаратов (настойки и жидкого экстракта) и стандартизации исходного сырья и препаратов, предложено использовать показатели качественного и количественного состава флавоноидов и каротиноидов. В сырье должно быть флавоноидов не менее 1,0%, в пересчете на рутин. Настойку получают в соотношении 1:5, а жидкий экстракт в соотношении 1:2, с использованием 70%-го этанола, а содержание флавоноидов в них должно быть не менее0,2% и 0,4% соответственно. Японскими авторами YoshikawaM. etal. [60] исследованы соцветия календулы лекарственной из египетской популяции. В этой работе в расширенном варианте подтверждены известные сведения о флавоноидах, сапонинах, сесквитерпеновых гликозидах и др. Хроматографически разделяли бутанольную фракцию из метанольного извлечения. Календулозиды А-D представлены 3,28-0-дигликозидами олеаноловой кислоты и ее производными. У С-3 обычно находили триозный заместитель, состоящий из глюкуроновой кислоты, связанный непосредственно с агликоном, к глюкуроновой кислоте у С-2 присоединена глюкоза, а к С-3 – галактоза. У С-28 агликона находили глюкозный заместитель. Отличаются между собой календасапонины (А-D) структурными особенностями сапогенина. Этим соединениям сопутствуют еще восемь известных сапонинов. Вторую группу составили иононовые гликозиды (оффицинозиды) и третью – флавоноиды. Среди последних – гликозиды кверцетина (3-0рутинозид и 3-0-неогесперидозид) и изорамнетина (3-0-глюкозид, 3-0рутинозид, 3-0-неогесперидозид и 3-0-(рутинозил-2-гл-рамнозид). Таким образом, в настоящее время из арсенала препаратов календулы используются в основном сборы, в виде настоев и отваров, настойки, экстракты, ранее разработанных и, только несколько современных неогаленовых препаратов – калефлон, карофиленовая фракция в мази и 234

фирменные композиции. На перспективу создан определенный задел результатов изучения отдельных фракций и групп биологически активных соединений. Для представления к утверждению и введения в практическую медицину новых препаратов календулы предстоит еще большая работа фитохимикам, технологам, аналитикам, фармакологам и клиницистам. Причем необходимо использовать не только соцветия, но и листья, стебли, корни, плоды и семена. Необходимо организовать надлежащее выращивание, заготовку, хранение и переработку в готовую продукцию вновь полученного сырья и стандартизировать его для дальнейшего использования в медицинском, а также в косметическом и пищевом производствах. В связи с тем, что Опытная станция лекарственных растений ИАП НААН многие годы занимается культурой календулы лекарственной с использованием многообразия ее сортов, следует отметить последние работы Мельничук Р.В., Филенко С.В. с сотр. [15, 36-39, 53], в которых предпринята химическая и морфологическая оценка генетического многообразия коллекции образцов рода календулы. Проводится селекционная работа по созданию новых сортов в трех направлениях:медико-фармацевтическом, декоративном и хозяйственном с получением жирно-масличного сырья семян календулы и пищевых красителей. При этом опыт украинских [15, 44], белорусских [45] и российских [19, 52, 64] селекционеров лекарственных растений в последние годы учитывается казахскими авторами с внедрением правил надлежащей практики культивирования и сбора календулы лекарственной [21, 46 , 47]. С учетом всего опыта изучения календулы целесообразно разработать целый комплекс мероприятий по механизации выращивания, заготовки, сушки и сепарирования не только соцветий при многократном укосе, но и остальных частей растения во весь период вегетации с повышением экономической эффективности производства сырья этой благодатной культуры. Литература 1. Багинская А.И., Коновалова О.А., Колхир В.К., Глазова Н.Г., Боровкова М.Б., Лескова Т.Е. Густой экстракт календулы – новое ранозаживляющее средство //IV Российский национальный конгресс «Человек и лекарство»: Тез. докл. – 1997. – С. 249. 2. Багинская А.И., Колхир В.К., Коновалова О.А., Глазова Н.В., Лескова Т.Е., Соколов С.Я., Рыбалко К.С. Гастропротективные, ранозаживляющие и противововоспалительные свойства густого экстракта календулы //Химия, технология, медицина: тр. ВНИИЛАР. – Т. 16. – М., 2003. – С.138–146. 3. Бирюк В. А. Технологическое и фитохимическое исследование препаратов календулы //Автореф. дисс. канд. фарм. наук. – Харьков, 1975. – 17 с. 4.Бирюк В.А., Чернобай В.Т. и Комисаренко Н.Ф. Фенольные соединения соцветий Calendula officinalis L. //Современные проблемы фарм. науки и практики: Тез. докл. II съезда фармацевтов Украинской ССР. – Киев, 1972. – С. 744–745. 235

5. Вечерко Л.П., Зинкевич Э.П, Либизов Н.И., Баньковский А.И. Календулозид А из Calendula officinalis L. //Химия природных соединений, 1969. – №1. – С. 58–59. 6. Вечерко Л. П., Зинкевич Э. П., Либизов Н. И., Баньковский А. И. Химическое изучение тритерпеновых гликозидов Calendula officinalis L. //Сборник научных работ ВНИИ лекарственных растений, 1970. – Вып. 1. – С. 169–171. 7. Вечерко Л.П., Зинкевич. Э.П., Либизов Н.И., Баньковский А.И. Строение календулозида А //Химия природных соединений, 1971. – №1. – С. 22–27. 8. Вечерко Л.П., Зинкевич Э.П, Коган М. Строение календулозида F из корней Calendula officinalis L. //Химия природных соединений, 1973. – № 4. – 561–562. 9. Вечерко, Л.П., Э.П. Зинкевич, Свиридов А.Ф., Коган М. Строение календулозидов С и D из Calendula officinalis L. //Химия природных соединений, 1975. – № 3. – С. 366. 10. Вайнштейн В.А., Сапожкова С.М., Поляк М.С., Чибиляев Т.Х., Северцев В.А., Чибиляев Х.Ш. Средство для лечения заболеваний кожи и слизистых, и способ его получения – Патент РФ: RU 2004234 (1999) //Бюлл. изобр. 1999. – 11.10. 11. Видюкова А.И. Влияние растительного препарата «Калефлон» на кислотообразующую функцию желудка /А.И. Видюкова //Исследование по изысканию лекарственных препаратов природного происхождения: Тез. докл. всесоюз. науч. конф. – Л., 1981. – С. 173. 12. Видюкова А.И., Хаджай Я.И., Оболенцева Г.В. О противовоспалительном действии полифенольного препарата из календулы лекарственной //Четвертый всесоюзный симпозиум по фенольным соединениям: Тез. докл., Ташкент, 1982. – С. 14–15. 13. Видюкова А.И. Фармакологическое действие калефлона при экспериментальной патологии желудка /А.И. Видюкова //5 съезд фармакологов Украины: тез. докл. Запорожье, 1985. – С. 26. 14. Видюкова А.И. Фармакологическое изучение биологически активных веществ из календулы лекарственной //Хим. и мед.-биол. оценка нов. фитопрепаратов. – М., 1989. – С. 130–131. 15. Губаньов О.Г., Середа О.В., Середа Л.О., Сивоглаз Л.М., Пачовський В.Ю., Филенко С.В. Належна практика культивування і збору лікарських рослин (GACP), як гарантія якості лікарської рослинної сировини і препаратів на її основі. – Київ : Комітет сприяння боротьби з економічною злочинністю та корупцією, 2013. – 104 с. 16. Дзаурова М.М. Получение водного экстракта в условиях малоотходной технологии переработки цветков ноготков и его лекарственных форм /Автореф. дис. канд. фармац. наук. – Курск, 2007. – 20 с. 17. Государственная Фармакопея Республики Беларусь. Т. 2. Общие и частные фармакопейные статьи /Центр экспертиз и испытаний в 236

здравоохранении; ред. Г.В. Годовальникова. – Минск : Минский государственный ПТК полиграфии, 2007. – С. 385–387. 18. Государственная фармакопея Республики Казахстан. Т. 2. – Алма-аты : Издательский дом «Жибек жолы», 2009. – 804 с. 19. Григорьева, Н.А. Биологические особенности возделывания календулы лекарственной и ромашки аптечной при минимальных затратах ручного труда, без применения средств химизации /Автореф. дис. канд. биол. наук Н.А. Григорьева. – Москва, 2003. – 23 с. 20. Гудзенко А.В. Розробка ВЕРХ методики визначення ізорамнетин-3рутинозиду в лікарських засобах квіток нагідок лікарських //Фармакологія та лікарська токсикологія. – 2015. – № 1 (42). – С. 82–87. 21. Дейнека В.И., Гостищев И.Д., Третьяков М.Ю., Индина И.В. Каротиноиды лепестков цветков календулы //Научные ведомости. Серия: Естественные науки, 2011. – № 9 (104). – С. 279–287. 22. Деркач А.И. Флавоноиды и терпеноиды некоторых видов чистец и календулы лекарственной: Автореф. дис. канд. фармац. наук: 15.00.02 /Деркач Алексей Иванович. – Харьков, 1989. – 24с. 21 Жетерова С.К., Сермухамедова О.В., Тюрюбекова С.Б. Внедрение правил надлежащей практики культивирования и сбора (GACP) при технологии выращивания календулы лекарственной на фармацевтическом предприятии «ФитОлеум» //Вестник КазНМУ, 2015. – № 4. 22. Зузук Б.М., Куцик Р.В., Калугина С.М., Гудивок Я.С., Куровець Л.М. Календула лекарственная (Calendulа officinalis L.). – Ч.1. (Аналитический обор //Провизор . – 2001. – № 4. – С. 29–31. 23. Зузук Б.М., Куцик Р.В., Калугина С.М. и др. Календула лекарственная (Calendulа officinalis L.). – Ч.2. ( Аналитический обор) //Провизор . – 2007. – №2. – С. 29–31. 24. Ивасенко С.А., Прибыткова Л.Н., Адекенов С.М., Ющенко Н.С., Бондарец В.Г. Содержание каротиноидов и флавоноидов в соцветиях некоторых сортов Calendula officinalis L. //Растительные ресурсы. – 2000. – Т. 36. – Вып. 2. – С.107–110. 25. Исмагулов Р.Р., Костылев Д.А. Календула. – Уфа : БГАУ, 2000. – 102 с. 26. Калефлон //Лекарственные средства. Каталог препаратов, разработанных в ГНЦЛС. – Харьков ГНЦЛС, 1995. – С. 140. 27. Регистр лекарственных средств России. – М. : РЛС, 1993. – С.446–447. 28. Календуловые //http: moscow.pink/kalendulovie-825984.html 29. Карофиленовая мазь, содержащая сумму каротиноидов, выделенных из цветков календулы (ФС 42-42-650-77). 30. Комисаренко Н.Ф. Флавоноиды соцветий Calendula officinalis L. /Н.Ф. Комисаренко, В.Т. Чернобай, А.И. Деркач. – Химия природных соединений, 1988. – № 6. – С. 795–801.

237

31. Комиссаренко Н.Ф., Деркач А.И., Чернобай В.Т. Фенольные соединения соцветий ноготков лекарственных //2 съезд фармацевтов Грузии: тез. докл. Тбилиси, 1988. – С.281–282. 32. Kуркин В.А, Шарова А.В., Флавоноиды из цветков календулы //Химия природных соединений, 2007. – № 2. – С. 179–180. 33. Куркина А.В., Афанасьева П.В., Куркин В.А., Платонов И.А., Павлова Л.В. Обоснование новых подходов к стандартизации сырья и препаратов календулы лекарственной [Электронный ресурс] /Современные проблемы науки и образования. – 2015. – № 5. – Режим доступа: www.scienceeducation.ru/128-21546. 34. Малинкина Е.Л. Календула лекарственная: состав и применение //http: www.greeninfo.ru/grassy/ 35. Малинкина Е.Л. Фармакологические свойства и препараты календулы //http://www.greeninfo.ru/grassy/Сalendula_officinalis.tml/Article/_/aID/5431calend ula officinalis.html. 36. Мельничук Р.В., Богуславский Р.Л. Генетичне різноманіття ознакової колекції роду Саlendula як джерело вихідного матеріалу для селекції //Генетичні ресурси Інституту рослинництва ім. В.Я. Юрьєва 2013. – №12. – С. 41–50. 37. Мельничук Р.В., Филенко С.В. Химическая и морфологическая оценка коллекционного разнообразия рода Calendula /1-я Междун. науч. конф. «Лекарственные растения: фундаментальные и прикладные проблемы». – Новосибирск, 2013. – С. 202–204. 38. Мельничук Р.В., Филенко С.В. Оцінка зразків колекції роду Calendulа морфологічними, хімічними та господарськими ознаками для отримання вихідного селекційного матеріалу //Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень: Мат-ли Міжнарод. наук. конф. (Березоточа, 4-5 червня 2014року). – Березоточа, 2014. – С. 148–152. 39. Мельничук Р.В., Середа А.В., Мироненко С.М. Взаємозв’язок між площею поверхні колекційних зразків нагідок лікарських з господарськими морфологічними ознаками та вмістом флавоноїдів в умовах Лісостепу //Перспективні напрямки наукових досліджень лікарських та ефіроолійних культур: Мат-ли «Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених. – Березоточа. – 2015. – С. 90–93. 40. Нагідок квітки //Державна Фармакопея України, 2 вид., Харьков, 2015. – Т. 3. – С. 398–402. 41. Настойки, экстракты, эликсиры и их стандартизация. Багирова В.Л., Северцев В.А. /С-Пб.: Спец. лит., 2001(42). Ноготков лекарственных цветки. – ФС 2.5.00.30.15 //Государственная Фармакопея РФ, 2015. – 13 изд. – Т.3. 43. Орловская Т.В., Ушакова Л.С., Маринина Т.Ф. Изучение плодов календулы лекарственной с целью создания лекарственных средств //Современные проблемы науки и образования. – 2013. – № 4.

238

44. Приказ МЗ Украины от 14.02.2013 № 118 «Лекарственные средства. Надлежащая практика культивирования и сбора исходного сырья растительного происхождения». 45. Приказ МЗ Белоруссии № 88 от 29.11.2012 «Производство лекарственных средств. Надлежащая практика выращивания, сбора, хранения лекарственного растительного сырья». 46. Рахимов А.Р., Христенко А.Ф., Тулемисова К.А. Агротехника выращивания и семеноводство календулы лекарственной в условиях Центрального Казахстана //Вестник сельскохозяйственной науки Казахстана, 1996. – № 6. – С. 64–69. 47. Рахимов А.Р. Интродукция и технология возделывания лекарственных растений в условиях Центрального Казахстана /Автореф. дис. канд. с-х. наук. Алма-Ата. – 1997. – 200 с. 48. Сампиев Ф.М. Экспериментально-теоретическое обоснование технологии препаратов с сапонино - флавоноидными композициями при комплексной переработке сырья /Автореф. дис. докт. фармац. наук. – Пятигорск, 1998. – 50 с. 49. Сампиев А.М., Литвиненко В.И., Попова Т.П., Аммосов А.С. Природные комплексы флавоноидов и сапонинов. Сообщ. 1. Некоторые аналитические аспекты создания препаратов на основе флавоноидов и сапонинов //Фармаком, 1998. – № 6. – С. 46–51. 50. Сампиев А.М., Литвиненко В.И., Попова Т.П., Аммосов А.С. Природные комплексы флавоноидов и сапонинов. Сообщ. 2. Особенности извлечения из растительного сырья //Фармаком, 1999. – № 1. – С. 36–40. 51. Сампиев А.М., Хочава М. Календула лекарственная. – Краснодар: Советская Кубань, 2010. – 144 с. 52. Терехин А.А., Вандышев В.В. Технология возделывания лекарственных растений: Учебное пособие. – М. : РУДН, 2008. – 201 с. 53.. Філенко С.В. Належну якість лікарської рослинної сировини у виробництво фітопрепаратів //Лікарські рослини: традиції та перспективи досліджень: Мат-ли Міжнарод. наук. конф. (Березоточа, 4-5 червня 2014року). – Березоточа, 2014. – С. 193–196. 54. Чушенко В.Н., Жуков Г.А., Карамова О.Е., Оболенцева Г.В., Дзюба Н.П. Углеводы соцветий Calendula officinalis L. //Химия природных соединений, 1988. – №4. – С. 585–586. 55. Шарова О.В., Куркин В.А. Флавоноиды цветков календулы лекарственной //Химия растительного сырья. – 2007. – № 1. – С.65–68. 56. Шарова О.В. Фитохимическое исследование по стандартизации и созданию лекарственных средств на основе календулы лекарственной /Автореф. дисс. канд. фарм. наук. – Самара, 2007. – 20с. 57. Яцыно А.И., Белова Л.Ф., Липкина Г.С., Соколов С.Д., Трутнева Е.А. К фармакологии календулозида В – нового тритерпенового гликозида из корней календулы лекарственной //Фармакол. токсикол., 1978. – Т. 41. – № 5. – С. 556–560. 239

58. Arora D., Rani A., Sharma A. A review on phytochemistry and ethnopharmacological aspects of genus Calendula //Pharmacogn. Rev., 2013. – Vol. 7. – N 4. – P. 179–187. 59. De Tommasi N., Conti C., Stein M.L., Pizza C. Structure and in vitro antiviral activity of triterpenoid saponins from Calendula arvensis //Planta Med., 1991. – Vol. 57. – № 3. – С. 250–253. 60. Yoshikawa M., Murakami T., Kishi A. Medicinal flowers. III. Marigold.(1): hypoglycemic, gastric emptying inhibitory, and gastroprotective principles and new oleanane-type triterpene oligolycosides, calendasaponins A, B, C, and D, from Egyptian Calendula officinalis //Chem Pharm Bull., 2001. – Vol. 49. – N 7. – P. 863–870. 61. Zitterl-Eglseer K., Sosa S., Jurenitsch J., Schubert-Zsilavecz M., Della Loggia R., Tubaro A., Bertoldi M., Franz C. Anti-oedematous activities of the main triterpendiol esters of marigold (Calendula officinalis L.) //J. Ethnopharmacol. – 1997. – Vol. 57. – № 2. – P. 139–144. 62. Varljen J., Liptak A., Wagner H., Structural analysis of a rhamnoarabinogalactan and arabinogalactans with immunostimulating activity from Сalendula officinalis /Phytochemistry, 1989. – Vol. 28. – N 9. – P. 2379–2383. 63. Тернинко І.І., Кисличенко В.С., Журавель І.О. Вивчення вмісту органічних кислот та елементного складу трави Calendula officinalis L. //Український медичний альманах, 2012. – Т. 15. – N 2. – С. 149–151. 64. Сахаров В.В. Селекция и культура ноготков аптечных (Calendula officinalis L.) /В.В. Сахаров //Генетические механизмы селекции и эволюции. – М. : Наука, 1986. – С.15–17. УДК: 615.32:577 ФТАЛОИДЫ В РАСТЕНИЯХ СЕМЕЙСТВА СЛОЖНОЦВЕТНЫХ Литвиненко В.И., Попова Н.В., Филенко С.В., Дихтярев С.И., Маслова Н.Ф. 1 ГП «Государственный научный центр лекарственных средств и медицинской продукции», г. Харьков, Litvinenkovas@rambler.ru. 2 Национальный фармацевтический университет, г. Харьков. 3 Опытная станция лекарственных растений Института агроэкологии и природопользования НААН, ukrvilar@ukr.net Ключевые слова: фталоиды, классификация, растительные источники. Многие виды растений, признанные источники лекарственных веществ, относятся к семейству сложноцветных. Одним из таких растений является бессмертник песчаный – Helichrysum arenarium Moench, из трибы Gnaphaliеae [8,57]. Лекарственные свойства этого растения издавна привлекают внимание многих специалистов: фармакологов, клиницистов, технологов, фитохимиков, аналитиков, ботаников-ресурсоведов и, даже агрономов. Промышленный выпуск и современное использование препаратов, на основе бессмертника, в практической медицине начиналось с работ Хаджая Я.И. (ХНИХФИ) [27,21], который предложил первый препарат из соцветий бессмертника песчаного, названный фламином. Фламин представлял собой 240

густой концентрат фенольных соединений, лекарственной формой которого были таблетки. Параллельно был предложен и второй препарат – экстракт бессмертника в виде гранул. Эти препараты, освоенные на Опытном заводе ХНИХФИ, были внедрены на Ленинградском ХФЗ. Затем это производство передали на Львовский ХФЗ (1968-69 гг.). В связи с необходимостью проведения работ по внедрению препаратов в новых условиях потребовались исследования по совершенствованию технологии, уточнению показаний к применению, контроля качества сырья и препаратов, которые проводились в лабораториях ХНИХФИ и химикофармацевтических заводов [5, 14, 15, 20, 21]. В 70-х годах прошлого века была создана новая технология и ее аппаратурное оформление, получен стандарт изогелихризин (ВФС 42-36-72), отработаны методы контроля сырья и препаратов [5,15]. Комплексная технология получения фламина и экстракта бессмертника позволила повысить выход и качество препаратов, что подтверждено авторскими свидетельствами [24, 25]. При этом обращено внимание и на липофильную фракцию (аренарин), которая предложена сотрудниками Института микробиологии имени академика Заболотного Д. К. в Киеве в качестве антибиотика для борьбы с грибковыми заболеваниями растений [2], а затем и для лечения глаз в виде мазей [26] и глазных пленок [28,29] при ожогах. Основными компонентами аренарина считались - флаванон нарингенин, как противовоспалительное средство и фталиды, как противогрибковые антибиотические вещества [2]. Таким образом, было показано, что в сырье бессмертника песчаного и его препаратах действующие вещества представлены комплексом фенольных соединений различной природы – флавоноидами, гидроксикоричными кислотами, кумаринами, фталидами и др. [1, 5, 15, 20, 21, 22]. Однако исследователей не удовлетворяли достигнутые сведения о химии и фармакологии видов бессмертника и других родственных родов трибы Gnaphaliеae. Поэтому обращено внимание на широко распространенные, но мало исследованные фталиды или фталоиды (Табл.1). Таблица1 Фталоиды в растениях трибы Gnaphaliеae семейства Compositеae. Тривиальное название

Химическое название 5,7-дигидроксифталид (1) 7-0-β-D-глюкопиранозид-1

Аренофталид А Аренофталид В

ксилозид пренилоксифталида

Источник выделения

Литература

соцветия Helichrysum arenarium соцветия Helichrysum arenarium корни Helichrysum arenarium

13-0-β-D-ксилопиранозид трава Helichrysum arenarium 5-гидрокси-7-метокси-4-(3гидроксипренил) фталида (Еизомер или цис-изомер по двойной связи 241

65 67 48

Аренофталид С

изопренильного заместителя) 13-0-β-D-ксилопиранозид 5-гидрокси-7-метокси-4-(3гидроксипренил) фталида (Zизомер) 5-гидрокси-7-метокси-4-(3гидроксипренил) фталид 7-гидрокси 5метоксифтaлид (2) 7-0-глюкозид 2 7-0-глюкозид метоксифталид

6-0-глюкозид метоксифталид

5,7-дигидрокси-фталид, 5-гидрокси-7-метоксифталид 5-метокси-7-гидроксифталид и его 7-глюкозид

Гнафалиол

Пренилфталиды

5,7-дигидроксифталид и его гликозиды,5,7диметоксифталид 1-(3-гидрокси-2-(1гидроксипроп-2-ен-2-ил)2,3дигидробензофуран-5ил)этанон 2.3-дигидро-2(1гидроксметил) этенил-5бензофуранил)- этанон 1-(2-(1(ацетилокси-(метил) этинил)-2,3-дигидро-3гидрокси-5-бензофуранил)этанон 5,7-дигидроксифталид

трава Helichrysum arenarium

трава Helichrysum arenarium; агликон гликозидов В и С соцветия Helichrysum arenarium соцветия Helichrysum arenarium Helichrysum microphyllum subsp. tyrrhenicum Helichrysum microphyllum subsp. tyrrhenicum соцветия Helichrysum arenarium надземная часть Helichrysum plicatum, Helichrysum polyphyllum. соцветия Helichrysum arenarium и Helichrysum italicum сoцветия Helichrysum italicum (Roth) Don.

48 65 65 64

11 63

60.1

сoцветия Helichrysum italicum (Roth) Don.

сoцветия Helichrysum italicum (Roth) Don. Anaphalis araneosa and Helichrysum platypterum 5,7-дигидроксифталид его соцветия Helichrysum глюкозиды и 5,7- arenarium и Helichrysum диметоксифталид italicum 4,6-дигидрокси-7-изобутирил - Anaphalis lactea 5-пренил-2(3 H)-бензофуранон 7-O-(β-D-глюконадземная часть Anaphalis пиранозилокси)-5lactea. гидрокси1(3H)изобензофуранон ( 6) Anaphalis araneosa and Helichrysum platypterum

242

37 60.1

52 52

Анафатол

Гнафалиол

Гнафалид А

4,6-дигидрокси-7-тзобутирилAnaphalis lactea, Anaphalis 5-пренил-2(3H)-бензофуранон margaritacea ,7-O-(β-D-глюкопиранозилокси -5-гидрокси1(3Н)-изобензофуранон 7-метокси - платиптерофталид Anaphalis lactea, Anaphalis margaritacea анафатол (1), надземная часть Gnaphalium 7-O-(β-D-глюкопиранозид 5- adnatum гидрокси -изобензофуран (3Н)-он-2,5,7дигидроксиизобен-зофуранон -1(3H)-one, n-бутил-изобутил терефталат 7-O-(β-D-глюконадземная часть Anaphalis пиранозилокси)-5lactea. гидрокси1(3H)изобензофуранон ( 6) Anaphalis araneosa and Helichrysum platypterum 4,6-дигидрокси-7-тзобутирилAnaphalis lactea, Anaphalis 5-пренил-2(3H)-бензофуранон margaritacea ,7-O-(β-D-глюкопиранозилокси -5-гидрокси1(3Н)-изобензофуранон

7-метокси - платиптерофталид

Anaphalis lactea, Anaphalis margaritacea анафатол (1), надземная часть Gnaphalium 7-O-(β-D-глюкопиранозид 5- adnatum гидрокси -изобензофуран (3Н)-он-2,5,7дигидроксиизобен-зофуранон1(3H)-one, n-бутил-изобутил терефталат 1-(3-гидрокси-2-(1надземная часть Gnaphalium гидроксипроп-2-ен-2-ил)2,3polycaulon дигидро бензофуран-5ил)этанон 9-0β-D -глюкозид надземная часть Gnaphalium гнафалиола polycaulon 1-( 2R,3S-3-0-( β-D - надземная часть Gnaphalium глюкопираозилокси)-2,3polycaulon дигидпро-2-(1гидроксилметил-винил)-1бензофуран-5-ил)-этанон или 3-0-β-D-глюкопиранозид гнафалиола 5,7-дигидрокси-6надземная часть Gnaphalium 243

53 61

42 53

55 55

Гнафалид В Гнафалид С

Анафатол

пренилфталид 5-гидрокси7-0-(3-метилбут-3ен) бензфуранон 1,3-дигидро-7-(3-метилбут-2енил)-1-окси-1-оксобнзофуран-5-ил-β-D-глюкопиранозид anaphatol (1), 7-O-(β-D-глюкопиранозил-5гидрокси -изобензофуран (3Н)-он-2,5,7-дигидроксиизобензофуран- -1(3H)-oн), n-бутил-изобутил терефталат 1-{(2R*,3S*)-3-(β-Dглюкопиранозилокси)-2,3дигидро-2-[1-(гидроксиметил) винил]-1-бензофуран-5-ил}этанон (1)

Калоцефало лактон Бензальфтали ды

adnatum надземная часть Gnaphalium adnatum надземная часть Gnaphalium adnatum

62 62

надземная часть Gnaphalium adnatum

корни Leontopodium alpinum and L. leontopodioides

корни Leontopodium calocephalum Полусинтез из фталидов

34, 58 60

Фталиды или фталоиды представляют собой производные нескольких групп фенольных соединений, которые обозначают как изобензофуран-1(3Н)он-2 [61] или 1(3H)- изобензофуранон (фталиды) [41.1], или 2(3 H)бензофуранон [52, 53] или 2,3-дигидробензофуран [55], или 3гидроксидигидробензофураны [55]. Нумерация во фталидах начинается от карбонильной группы, переходя на гетероциклический кислород и далее на метиленовую группу и соседние атомы в бензольном кольце от С-4 до С-7, общие атомы углерода с фурановым и бензильным циклами обозначают как С-3а и С-7а [55], иногда эти атомы обозначают как С-8 и С-9 [48]. В качестве заместителей встречаются гидроксильные и метоксильные группы у С-5 и С-7, иногда эти гидроксигруппы бывают связанными с моно- или биоглюкозильными остатками. В более сложных производных в качестве заместителей бывают изопренильные остатки [48]. Например,в структуре гнафиола [55] - 3-гидрокси дигидробензофурана у С-2 находится 1-гидроксиметилвинильный заместитель с нумерацией С-8, 9, 10. У С-5 - этаноновый заместитель с нумерацией С-11 и 12. Следует заметить, что в этом соединении находится бензилдигидрофурановое ядро, где в отличие от фталидов гидроксил связан с бензольным кольцом. Во фталидах, где и такое сочетание называется изобензилфуранами, кислородный гетероцикл связан с метиленовой группой (С-3). В агликоне аренофталидов В и С в изопренильном заместителе (у С-4) нумерация продолжается как С-10, 11, 12, 13 и 14 [48)]. Изомерные гликозиды В и С различаются как цис- (Е) и транс- (Z) - изомеры по двойной связи в 244

изопренильном заместителе [48]. В пренилфталидах пренильный заместитель иногда связан с остатком ксилозы [48]. Данные о более сложных производных приведены в таблице. Как следует из таблицы, фталоиды найдены во многих видах бессмертника. Род бессмертника в мировой флоре насчитывает от 600 до 1000 видов [3, 8, 35], во флоре СССР [8] определяют около 20 видов. В наших совместных работах с Овдиенко О.А. и Шретером А.И. проведено изучение химического состава 12-13 видов из Крыма, Кавказа и других регионов СНГ [17-19]. При этом показано, что фенольные соединения исследованных видов, в т. ч. и фталоиды подобны тем, что содержатся в бессмертнике песчаном. Вторым близким бессмертнику является род анафалис – Anaphalis. Род объединяет более 100 видов, подавляющее большинство, из которых произрастает в Центральной и Южной Азии. Один вид, произрастающий в Северной Америке, довольно хорошо известный и популярный в культуре (западный жемчужный бессмертник). Это растение широко использовалось коренными американцами для различных медицинских целей. Третий род сушеница Gnaphalium - в мировой флоре насчитывает около 200 видов [7, 43]. Виды известны как ценные лекарственные растения. Четвертый род – эдельвейс Leontopodium включает около 60 видов. Центром разнообразия является китайско-гималайский регион на юго-западе Китая, где встречаются около 15 видов. Два вида произрастающих в Европе, L. аlpinu (известный как общий «Эдельвейс») и L. nivale, являются частью культурного наследия народов Европы. Несмотря на свою распространенность очень мало известно о систематике рода [57, 57.1]. Таким образом, фталоиды обнаружены в четырех родах, относящихся к трибе Gnaphaliеae семейства Compositеae. Всего же в указанной трибе объединены около 200 родов из мировой флоры [31.1]. Следовательно, исследуемые виды и роды представляют значительный ресурс для отбора разнообразных по химическому составу и биологической активности фталоидов. В настоящее время практически пока используется только бессмертник песчаный, запасы которого во флоре Украины практически истощены, хотя ранее они достигали сотни тонн [6.1]. В связи с постоянным дефицитом дикорастущего сырья для химико-фармацевтических заводов Украины возникла необходимость введения этого вида бессмертника в культуру. Первые промышленные посевы созданы в ДСЛР УААН и совхозах «Бильковецкий» Житомирской области, «Дружба» Полтавской области [6.2]. Украинской зональной опытной станцией лекарственных растений УААН предприняты работы по введению в культуру этого вида [4, 16]. Первые партии сырья, собранные с культивируемых плантаций, апробированы в производстве с положительными результатами. В результате химических исследований [19, 21, 23] определено, что соцветия бессмертника песчаного культивируемого по качеству соответствуют фармакопейным требованиям. Подобные работы 245

проводятся и в России [30]. К сожалению, одним из недостатков, влияющих на качество получаемого сырья, является несовершенство механизированной уборки, о чем свидетельствует повышенное содержание в сырье стеблевой части растения. Исследование фталоидов в бессмертнике песчаном различными авторами в Польше [38-40], Чехословакии [65-67], Турции [36, 42], Японии [49, 50], Китае [68-70], в России [6, 9-13, 60.1] и других странах [47, 48] показали, что эти соединения находятся практически во всех органах растений. Поэтому при комплексной переработке сырья в различные препараты можно значительно повысить сырьевые ресурсы, используя сырье с культивируемых плантаций и механизированной уборкой всей массы надземной части. Лекарственные свойства исследуемых растений в основном относятся к суммарным извлечениям, в том числе и к аренарину. Фармакологическое изучение индивидуальных соединений ограничено. Фталоиды широко представлены в растениях, грибах и печеночниках. Многие растения, содержащие фталоиды используются во всем мире как травяные средства в традиционных и народных лекарственных средствах, биологически активных добавках и пищевых ароматизаторах. В обзоре [44], и в настоящей статье приведены химические структуры, классификации и растительные источники около 137 природных фталоидов. Обсуждаются последние достижения в области биологической активности фталоидов, такие как воздействие на центральную нервную систему и сердечную функцию, антитромботические, противогрибковые и антибактериальные свойства, ингибирование пролиферации клеток гладких мышц, защита от церебральной ишемии и др.[32, 33, 42, 44, 45]. Литература 1. БаранчуковаО.С., Попова Н.В., Липовецкий П.В., Ткаченко M.Ф. Исследование летучих соединений бессмертника песчаного //По актуальным вопросам разработки новых лекарств. – НФаУ. – Харьков, 2014. – С. 24. 2. Бельтюкова К.И., Рашба Е.Я., Куликовская М.Д. и др. Аренарин и его применение в растениеводстве /Акад. наук УССР. Ин-т микробиологии им. акад. Д.К. Заболотного. – Киев : Изд-во Акад. наук УССР, 1963. – 133 с. 3. Бессмертник - растение и его применение // http://www.allbest.ru. 4. Бородин А.И., Богарада А.П., Максимейко А.И. Выращивание бессмертника песчаного в лесостепной зоне УССР //Растит. ресурсы, 1973. – Т.9. – вып. 3. – С. 430– 432. 5. Георгиевский В.П., Комисаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. Новосибирск : Наука СО, 1990. – 333 с. 6. Запесочная Г.Г. Фенольные соединения бессмертника итальянского /Химия природных соединений. – 1990. – №3. – С.409. 6.1. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З., Иванов В.С., Бутенко Л.Т. Лекарственные растения Украины. – Киев : Урожай, 1971. – С. 300–303. 6.2. Горбань А.Т., Горлачева С.С., Кривуненко В.П. Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания. – Полтава: Верстка, 2004. – С. 44. 246

7. Кирпичников М.Э. Род 1345. Сушеница — Gnaphalium //Флора СССР.М.–Л. :Издво АН СССР, 1959.– Т. XXV. – С. 397–399. 8. Кирпичников М.Э. Бессмертник //Флора СССР, 1959. – Т. 25. – С. 404–430. 9. Куркина А.В. Экспериментально-теоретическое обоснование подходов к стандартизации сырья и препаратов фармакопейных растений содержащих флавоноиды. /Автореф. дис. док. фарм. наук. – Самара, 2013. – 49с. 10. Куркина А.В. Новые подходы к стандартизации лекарственного растительного сырья, содержащего флавоноиды. 2. Бессмертник песчаный. // Современная фармацевтическая наука и практика: традиции, инновации, приоритеты: материалы Всерос. науч.-практ. конф. фарм. фак-та – Самара, 2011. – С. 130–132. 11. Куркина А.В., Рыжов В.М., Авдеева Е.В. Перспективы использования высокоэффективной жидкостной хроматографии для стандартизации сырья и препаратов бессмертника песчаного //Известия Самарского НЦ РАН, 2011. – Т.13, № 1 (8). – С. 2015–2020. 12. Куркина А.В. Исследование компонентного состава цветков Helichrysum arenarium (L.) Moench. //Химия растит. сырья, 2011. – № 2. – С. 113–116. 13. Куркина А.В. Новые подходы к стандартизации сырья бессмертника песчаного – Helichrysum arenarium (L.) Moench. //Традиционная медицина, 2010. – № 1 (20). – С. 45–49. 14. Литвиненко В.И., Попова Н.В., Волькович О.О. Цмини: ботанична характеристика, хімічний склад, застосування //Фармаком, 2001. – № 1. – С. 9– 15. Литвиненко В.И., Попова Н.В., Георгиевский В. К вопросу оценки качества соцветий бессмертника песчаного и препаратов из него //Аналитическая химия в фармации: Мат-лы 2-ой Международ. науч.-практ. интернет-конф. – Харьков, 2016. – С. 109–111. 16. Мороз И.И., Бойченко Э.С., Кондратенко Б.С., Шелудько Л.П. Цмин песчаный на Украине и возможности его введения его в культуру //Новые культуры в народном хозяйстве и медицине. – Киев, 1976. – Ч. 1. – С. 37–38. 17. Овдиенко О.А., Шретер А.И., Сало В.П., Литвиненко В.И., Спиридонов В.Н., Пакалн Д.А. Перспективы использования крымско-кавказских видов бессмертника в виде желчегонных средств //Лекарственное растениеводство: Науч. - техн. реферат. сб. – М., 1977. – № 5. – С. 8–12. 18. Овдиенко О.А., Литвиненко В.И., Шретер А.И., Сало В.П. Количественносистематическое изучение крымско-кавказских видов рода бессмертник – Helichrysum L. //Бюлл. МОИП. – 1977. – Т.82, № 2. – С. 74–87. 19. Овдиенко О.А., Сало В.П., Пакалн Д.А., Спиридонов В.Н., Литвиненко В.И., Прокопенко А.П., Шретер А.И. Сравнительное фитохимическое изучение соцветий различных видов бессмертника //Хим.-фармац. журн. – 1977. – Т. 11, № 10. – С. 102. 20. Попова Н.В., Литвиненко В.И. Лекарственные растения мировой флоры. Харьков: СПДФЛ Мосякин В.Н., 2008. – С. 90–92. 21.Прокопенко А.П., Спиридонов В.Н., Литвиненко В.И., Чернобай В.Т., Хаджай Я.И., Оболенцева Г.В., Татарко З.И. Фенольні сполуки цмину та їх біологічна активність //Фармац. журн. – 1972. – № 4. – С. 3–7. 22. Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейство Asteraceae (Compositae). СПб., 1993. – С. 120–123. 23. Сало В.П., Бородин А.И., Литвиненко В.И., Пакалн Д.А., Спиридонов В.Н. Исследование качества культивируемого бессмертника песчаного //Тезисы докл. 3-го съезда фармацевтов УССР. – Харьков. – 1979. – С. 244–245. 247

24. Спиридонов В.Н., Литвиненко В.И., Чернобай В.Т., Прокопенко А.П., Липковский А.С. Способ получения фламина. – А.с. (СССР) № 309709 (1071) //Бюл. изобр. – 1971. – № 23. – С. 17–18. 25 Сало В.П., Спиридонов В.Н., Литвиненко В.И., Прокопенко А.П., Матвеев В.И., Литвиненко А.Л., Георгиевский В.П. Способ получения фламина. – А.с. СССР. № 587940 (1977) //Бюл. изобр. – 1977. – № 2. – С. 12. 26. Фалк И.И. Применение растительного антибиотика аренарина при лечении ожогов глаз //Фитонциды. Экспериментальные исследования вопросов теории и практики. – Киев, 1975. – С. 241–242. 27. Хаджай Я.И. Фармакологическое исследование флавона бессмертника /Автореф. дис. канд. мед. наук. – Харьков, 1950. – 20с. 28. Христенко Л.А., Перцев И.М., Сало Д.П., Неграш А.К. Изучение возможности применения аренарина в глазных лекарственных пленках //Хим.-фарм. журн. – 1977. – № 7. – С.123–127. 29. Христенко Л.А. Разработка технологии глазных лекарственных форм саренарином и их исследование //Автореф. дис. канд. фармац. наук.– Х., 1981.– 20 с. 30. Шохина Н.К., Луцкая А.Г. Опыт интродукции Helichrysum arenarium в Новосибирскую область. – Раст. ресурсы, 1984. – Т. 20, вып. 4. – С. 515–520. 31.Bayer R.J., Greber D.G., Bagnall N.H. Australian genera of the Gnaphaliae from the subtribes Cassininae, South Wales, AF141825, AF141737, AF151448, AF319687 //Systematic Botany, 2002. – Vol. 27. – N 4. – P. 801–814. 32. Campos-Bedolla P., Momtano L.M., Flo0res-Soto E., Aguilar A., Puebla A.M., Lozoya X., Vargas M. Gnaphalium conoideum HBK on guinea pig airway smooth muscle: role of L-type Ca2+ channels //Journal of Ethnopharmacology, 2005. – Vol. 97. – N 2. – P. 267– 272. 33. Czinner E et al. In vitro antioxidant properties of Helichrysum arenarium (L.) Moench. // J.Ethnopharmacol., 2000. – Vol.73. – P. 437–443. 34. Dobner M.J., Ellmerer E.P., Schwaiger S., Batsugkh O., Narantuya S., Stutz M., Stuppner H. New Lignan, Benzofuran and Sesquiterpene Derivatives from the Roots of Leontopodium alpinum and L. leontopodioides //Helv. Chim. Acta 2003. – Vol. 86. – N 3. – P. 733–738. 35. Galbany-Casals M. et al. Phylogenetic relationships in Helichrysum (Compositae: Gnaphaliae) and related genera: Incongruence between nuclear and plastid phylogenies, biogeographic and morphological patterns, and implications for generic delimitation Taxon, 2014. – Vol. 63. – P. 608–624. 36. Gradinaru A.C., Silion M., Trifan A., Anca M., Aprotosoaie A.C. Helichrysum arenarium subsp. arenarium: phenolic composition and antibacterial activity against lower respiratory tract pathogens //Natural Product Research: Formerly Natural Product Letters, 2014. – Vol. 28. – N.22. – P. 2076–2080. 37.Jakupovic J., Schuster A., Sun H., Bohlman F., Bhakuni D.S. Prenylated phthalides from Anaphalis araneosa and Helichrysum platypterum /Phytochemistry, 1987. – Vol. 26. – N 2. – P. 580–581. 38. Jerzmanowska Z.I. //Acta Pol.. Pharm, 1956. – Vol. 13. – P. 301.16.2.39. Jerzmanowska Z.I., Grzybowska J.T. Flawonoidy w kwiatach kocanki //Acta Pol. Pharm, 1958. – Vol. 15. – N.1. – P. 13–14. 40. Jerzmanowska Z.I., Grzybowska J.T. Flavonoid Compounds in the Inflorescence of Helichrysum arenarium //Nature 1960. – Vol. 186. – P. 807–808. 248

41. Karmakar R., Pahari P., Mal D. Phthalides and Phthalans: Synthetic Methodologies and Their Applications in the Total Synthesis //Chem. Rev., 2014. – Vol. 114. – N.12. – P. 6213–6284. 42. Kupeli E., Tosun A., Bahadir O. Evaluation of anti-inflammatory and antinociceptive activities of Helichrysum GAEERTNER Species (Asteraceae) //Turkish J. Pharm., 2006. – Vol. 3. – N 3. – P. 141–148. 43.Li J., Huang D., Chen W., Xi Z., Chen,C., Huang G ., Lianna L. Two New Phenolic Glycosides from Gnaphalium affine D. Don and Their Anti-Complementary Activ //Molecules, 2013. –Vol. 18. – P. 7751–7760; 44–45. Lin G., Chan S.K., Chung H.S, Li S.L. Chemistry and biological activities of naturally occurring phthalides //Studies in Natural Products Chemistry, 2005. – Vol. 32. – No. Part L. – P. 611–669. 46. Liu S.J., Liao, Z.-X., Liu C., Sun J.-Y. Chemical constituents, anticancer, antimicrobial and antioxidant activities of essential oil from Anaphalis lacteal grown in Qinghai-Tibet Plateau //Natural product research, 2015. –Vol. 29. – N 14. – P. 1369–1371. 47. List of references supporting the assessment of Helichrysum arenarium (L.) Moench, flos //EMA / HMPC /14409. – 2015. – 4 p. 48. Lu H., Sabir G., Kungurhan B., Liu Y., Aisa H.A. New phthalide glycosides from Helichrysum arenarium (L.) Moench //J. Asian Nat. Prod. 2009. – Vol. 11. – N 4. – P. 352– 356. 49. Morikawa T., Wang Li-Bo Ninomiya K, Nakamura S, Matsuda H, Muraoka O, Wu LiJun, and Yoshikawa Mi. Medicinal Flowers. XXX.1. Eight New Glycosides, Everlastosides F-M, from the Flowers of Helichrysum arenarium. Chem. Pharm. Bull., 2009. – Vol. 57. – N 8. – P. 853–859. 50. Morikawa T., Ninomiva K., Akaki J., Kakihara N., Kuramoto H., Matsumoto Y., Hayakawa O., Muraoka O., Wang L.J., Nakamura S., Yoshikawa M., Matsuda H. Dipeptidyl peptidase-IV inhibitory activity of dimeric dihydrochalcone glycosides from flowers of Helichrysum arenarium //J. Nat. Med., 2015. – Vol. 69. – N 4. – P. 494–506. 51. Pirkle W.H., Sowin Design, preparation and performance of a phthalidebased chiral stationary phase //J.Chromatography A 1987. – Vol. 396. – P. 83–92. 52. Ren Z.-Y., Qi H.-Y., Shi Y.-P., Phytochemical investigation of Anaphalis lacteal //Planta Med., 2008. – Vol. 74. – N 8. – P. 859–863. 53. Ren Z.Y. Investigation On The Chemical Constituents of Anaphalis Lactea, Anaphalis margaritacea аnd Saussurea Caulopter.- These diss Dot. Sci. Org. Chem. China, 2010. 54. Rigano D., Formisano C., Pagano E., Senatore F., Piacenbte S., Мasullo M., Сapasso R., Izzo A.A., Borrelli F. A new acetophenone derivative fro floweres of Helichrysum italicum (Roth) Don ssop. Italicum //Fitoterapia, 2014. – Vol. 99. – N 1. – P. 198–203. 55.Sahakitpichan P., Disadee W., Ruchirawat S., Tripetch Kancganapoon T.3. – Hydroxydihydrobenzophuran glucosides From Gnaphalium polycaulon //Chem. Pharm. Bull., 2011. – Vol. 59. – N 9. – P. 1160–1162. 56. Safer S., Tremetsberger K., Guo Y.P., Kohl G., Samuel M.R., Stuessy T.F., Stuppner H. Phylogenetic relationships in the genus Leontopodium (Asteraceae: Gnaphaliae) based on AFLP data //Bot. J. Linn. Soc. 2011. – Vol. 165. – N 4. – P. 364–377. 57. Saltar A., Panero J.L. Тoward a phylogenetic subfamilial classification for the Compositae //Proc Biol. Soc. Washington 2007. – Vol. 115. – N 4. – P. 909–922. 57.1. Safer S., Tremetsberger K., Guo Y.P., Kohl G., Stuessy M.R., Stuppner H. Phylogenetic relationships in the genus Leontopodium (Asteraceae: Gnaphalieae) based on AFLP data //Botanical J. Linnea Soc.2011. – Vol. 165. – N 4. – P. 364–377. 249

58. Shen T., Liu X.B., Zhang W. Calocephalactone: A new Phthalide Derivative from the Root of Leontopodium calocephalum //J. Chin Chem. Soc. 2016. – Vol. 63. – N 2. – P. 155– 157. 59. Talapatra B., Roy M.K., Talapatra S.K., Phthalides from anaphalis contorta //Planta Medica, 1980. – Vol. 39. – N 3. – P. 223. 60. Zamilpa A., Herrera-Ruiz M., del Olmo E., López-Pérez J.L.,Tortoriello J., San Feliciano A. Anxiolytic effects of benzalphthalides Bioorganic & Medicinal Chemistry Letters, 2005. – Vol. 15. – N 15. – P. 3483–3486. 60.1. Zapesochnaya G.G., Ban'kovskii A.I., Nakaidze A. A flavonoid and a phthalide from Helichrysum polyphyllum //Chem. Nat. Comp. 1972. – Vol. 8. – P. 787–789. 60.2. Zdero C., Bohlmann F. Systematics and evolution within the Compositae, seen with the eyes of a chemist //Plant Syst. Evol., 1990. – Vol. 171. – P. 1–12. 61..Zheng X.P., Cui Q.F., Liu J.M., Li J., Ma Y., Liu F., Du X.Q., Zhou Q.X., Zhao J.F., Li L. Study on the chemical consituents of Gnaphalium adnatum //J. Yunnan Univ. Sci., 2015, Vol. 37. – N 2. – P. 279–284. 62. Zheng X.P, CuiQ F., Zhao J.F., Yang L.J., Zhang H.B., Yang X.D., LiL. Three New Phthalidesfrom Gnaphaliumadnatum //Helv.Chim. Acta., 2014. – Vol. 97. – N 12, P. 1638– 1643. 63. Zdunic G., Savikin K. Optimization of the extraction of bioactive compounds from Helichrysum plicatum DC and formulation of phytoproduct with biological activity //Docl. Inst. Med. Plants Res. “Dr Josif Pancic” Belgrade, Serbia, 2013. – 16p. 64. Venditti A., Lattanzi C., Ornano L., Maggi F., Sanna C., Ballero M., Alvino A., Serafini M., Bianco A. A new glucosidic phthalide from Helichrysum microphyll subsp.tyrrhenicum from La Maddalena Island (Sardinia, Italy) //Nat. Prod. Res. Form. Nat. Lett., 2016. – Vоl. 30. – N 7. 65. Vrkoč J, Herout V, Šorm F. Uber pflanzenstoffe X. Isolierung der kristallinen Bestandteile der Sandstrohblume (Helichrysum arenarium Mch). Collection Czechoslov. Chem. Commun., 1959. – Vol. 24. – P. 3938. 66. Vrkoc J. Structure of arenol and homoarenol, a - pyrone derivatives from Helichrysum arenarium. Tetrahedron Letters, 1971. – Vol. 3. – Р. 247–250. 67. Vrkoč J., Buděšínský M., Soňa Vašíčková S. Arenophthalide A: A new phthalide glycoside from Helichrysum arenarium roots. // Phytochemistry, 1975. – Vol. 14. – N 8. – P. 1845–1848. 68. Wang L.B., Morikawa T., NakamuraS., Ninomiya K., Matsuda H., Muraoka O., WuL J., Yoshikawa M. Medicinal Flowers. XXVIII. Structures of Five New Glycosides, Everlastosides A, B, C, D, and E, from the Flowers of Helichrysum arenarium //Heterocycles, 2009. – Vol. 78. – N 5. – P. 1235–1242 . 69. Wang Li-Bo, Gao Hui-Yuan, Morikawa T, Sun Bo-Hang, Huang Jiang, Yoshikawa Masayuki, Wu Li-Jun. Flavonones from Helichrysi flos syn. //Chin J. Nat Med Sep., 2009. – Vol. 7. – N 5. – Р. 357–360. 70. Wang Li-Bo, Morikawa T, Gao HY, Huang J, Yoshikawa M, Wu L.J. Isolation and identification of chemical constituents of flavones from Helichrysi arenarii //Journal of Shenyang Pharmaceutical University, 2009. – 10 (abstr.).

250

УДК 577.118: 546:582.998: 633.88 ВЛИЯНИЕ ЭКОЛОГО-ФИТОЦЕНОТИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ НА НАКОПЛЕНИЕ ОСНОВНЫХ ГРУПП БАВ В СЫРЬЕ КАЛЕНДУЛЫ ЛЕКАРСТВЕННОЙ Тернинко И.И., д.фарм.н., доцент кафедры фармацевтической химии1; Ткаченко В.Г., к.фарм.н., доцент кафедры фармацевтической химии и фармакогнозии2 1ГБОУ ВПО «Санкт-Петербургская государственная химикофармацевтическая академия» Минздрава РФ, г. Санкт-Петербург, Российская Федерация; inatern@gmail.com 2ГЗ «Луганский государственный медицинский университет», г. Рубежное, Украина; tkachenkoluga@yandex.ru Ключевые слова: календула лекарственная, эколого-фитоценотические факторы, полисахариды, флавоноиды, полифенольные соединения, кумарины; Эколого-фитоценотические условия произрастания растения играют важную роль в накоплении биологически активних веществ (БАВ). Известно, что температурный фактор, высота над уровнем моря, количество осадков, уровень инсоляции в большинстве случав положительно влияют на содержание БАВ [1, 2]. Изучение влияния географического региона произрастания растения на накопление основных групп БАВ является важным этапом комплексных фармакогностических исследований, так как позволяет прогнозировать оптимальные зоны для культивирования. Введение в действие в 2003 году «Руководства по надлежащей практике культивирования и заготовки (GACP)» [3] регламентирует основные подходы к выращиванию ЛР, которые направлены, прежде всего, на получение ЛРС соответствующего качества в т.ч. и по содержанию БАВ. Поэтому выбор региона культивирования является определяющим фактором для получения стандартного ЛРС с оптимальным содержанием БАВ. Календула лекарственная (Calendula officinalis L.) - однолетнее травянистое растение из семейства астровых - Asteraceae. Эта растения хорошо известно и широко используется официнальной медициной в качестве противовоспалительного и антибактериального средства [4-6]. На Украине, в России, на Кавказе календула широко культивируется как декоративное и лекарственное растение и иногда дичает. Растение неприхотливо к условиям произрастания, светолюбивое, холодостойкое, требовательно к плодородию почвы [7]. Учитывая, что календула лекарственная одно из самых популярных для культивирования лекарственных растений и перечень предприятий, которые занимаются ее культивированием и заготовкой значителен, актуальным является вопрос о влиянии региона произрастания на накопление основных групп БАВ. Целью работы было изучить влияние эколого-фитоценотических условий произрастания на накопление основных групп БАВ (полисахаридов, 251

флавоноидов, полифенольных соединений, кумаринов, органических, в том числе гидроксикоричных и аскорбиновой кислот). Для более полной картины влияния факторов внешней среды на накопление БАВ мы исследовали цветки календулы лекарственной, которые были заготовлены в июне-июле 2015 года в равнозначно удаленных друг от друга регионах Украины: Луганская, Сумская и Львовская области, которые отличаются различными типами фитоценозов. Для чистоты эксперимента заготовке подлежали цветки календулы немахровых форм с приблизительно одинаковой степенью окраски. Определение количественного содержания БАВ проводили по известным методикам, приведенным в литературе [8, 9] с использованием методов спектрофотометрии (флавоноиды, полифенольные соединения, гидроксикоричные кислоты и кумарины), титриметрии (органические кислоты в т.ч. аскорбиновая кислота, сумма окисляющихся фенолов) и гравиметрии (полисахариды). Результаты исследований приведены в таблице. Таблица Результаты изучения влияния эколого-фитоценотических факторов на накопление отдельных групп БАВ в цветах календулы Географическая зона произра стания

Луганская область Сумская область Львовская область

Полифено Сумма Флавоно Гидрокльные окисляюиды, сикорич содищихся % ные нения в фенолов кислоперерасче (по ты, % те на Левенталю, кислоту % галловую, % 1,98±0,16 12,21±0,53 0,97±0,1 1,16±0,0 1 7

Аскорби -новая кислота, %

Полисахариды, %

Органические кислоты, %

0,08±0,0 1

9,03±0,03

6,93±0,69

1,56±0,12

10,45±0,22

0,73±0,1 2

0,88±0,0 3

0,44±0,0 1

4,58±0,06

7,32±0,11

2,12±0,17

14,03±0,64

1,12±0,0 8

1,34±0,0 3

1,14±0,0 2

5,12±0,04

7,45±0,04

Данные таблицы свидетельствуют, что все группы определяемых БАВ (кроме полисахаридов) превалируют в цветах календулы, которые были заготовлены на территории Львовской области. Так, содержание аскорбиновой кислоты, гидроксикоричных кислот и флавоноидов в сырье из Львовской области почти вдвое больше, чем аналогичные показатели в сырье из Сумской области (1,14%, 1,34%, 1,12 против 0,44%, 0,88% и 0,73% соответственно). Максимальное содержание полисахаридов наблюдается в сырье, которое было заготовлено в Луганской области. 252

Учитывая результаты проведенных исследований можно резюмировать, что оптимальной географической зоной для культивирования календулы лекарственной являются западные регионы Украины. Поэтому сделан вывод о возможности внедрения принципов и основ GАCP на территории Украины, в частности в западных регионах. Литература 1. Георгиевский В.П. Биологически активные вещества лекарственных растений / В.П.Георгиевский, Н.Ф. Комиссаренко, С.Е. Дмитрук – Новосибирск: Наука, 1990. – 333с 2. Яковлев Г.П. Лекарственное растительное сырье. Фармакогнозия/ Под ред. Г.П. Яковлев и К.Ф. Блиновой – СПб.:СпецЛит, 2004. – 756 с. 3. WHO guidelines on good agricultural and collection practices (GACP) for medicinal plants. - World Health Organization (WHO), 2003. – 72 р 4. WHO Library Cataloguing-in-Publication Data. WHO monographs on selected medicinal plants. Vol. 2. –Malta:World Health Organization, 2002. – 285 p., 5. Antibacterial and antiparasitic activity of oleanolic acid and its glycosides isolated from marigold (Calendula officinalis) / A. Szakiel, D. Ruszkowski, A. Grudniak [et al.].// Planta Med. – 2008. - Vol. 74, №14. – Р. 1709-1715. 6. Радіоза С.А. Антимікробна активність календули лікарської / С.А. Радіоза, С.Д. Іурчак //Мікробіологічний журнал. – 2007. – Т.69, №5. –С. 21-25. 7. Григорьева Н.А. Биологические особенности возделывания календулы лекарственной и ромашки аптечной при минимальных затратах ручного труда, без применения средств химизации: автореф. дисс. на присв. науч. степ. канд. биол. наук / Н.А. Григорьева – М.: ВНИИ лекарств. и аромат. раст. РАСХН, 2003. - 22 с. 8. Державна Фармакопея України / Держ. п–во “Науково–експертний фармакопейний центр”.– 1–е вид., 4 допов. – Х. : РІРЕГ, 2011. – 540 с., 9. Тернинко І.І. Вивчення вмісту органічних кислот та елементного складу трави CALENDULA OFFICINALIS (L.) / І.І. Тернинко, В.С. Кисличенко, І.О. Журавель // Український медичний альманах. – 2012. – Т. 15, № 2.- С. 149-151.

УДК: 615. 322 СТРАТЕГІЯ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН У СТВОРЕННІ ТА ВПРОВАДЖЕННІ ФІТОЧАЇВ. Філенко С. В., науковий співробітник, Глущенко Л.А., заступник директора з наукової роботи Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: лікарська рослинна сировина, фіточаї. Рослини – це не лише джерело ліків, а і самі ліки, виготовлені природою шляхом добору за мільйони років. Будь який результат має своє першоджерело. Все нове це добре забуте старе, тому у своїй роботі науковці установи часто зверталися до досвіду народної медицини. Пошук нових джерел біологічно-активних сполук, якій започатковано у Дослідній станції лікарських рослин (ДСЛР) базувався насамперед на досвіді традиційного траволікування України. Зібрана науковцями інформація проходила 253

ретельну перевірку – попереднє хімічне вивчення з відбором перспективних видів для поглибленого хімічного і фармакологічного дослідження. В цій роботі значну консультативну допомогу науковцям установи надавав видатний радянський український вчений, доктор медичних наук, фахівець з історії медицини та фітотерапії, професор Томилін С.А. У передвоєнний період ДСЛР нагромадила значний кореспондентський матеріал з використання лікарських рослин народною медициною України. Основним кореспондентом була вчителька з м. Лубен Гнатович Е., яка не лише збирала відомості, але і мала особисту практику з лікування хворих травами. У якості протиракових засобів вона застосовувала березовий дьоготь, траву нетреби звичайної, дику моркву, підмаренник чіпкий, будяк шерстистий, а від інших хвороб – вербозілля звичайне, кропиву дводомну і жалку, строкато (розторопша плямиста), марену красильну, глід і ін. Через відсутність, на той час, у складі дослідної стації відділу ботаніки, пошукова робота зі збору інформації виконувалася співробітниками відділу агротехніки і експериментальної бази – науковим співробітником Верещако Ф.А., агрономами Гладуном і Герцогом. У 1952 р. зібрано відомості про застосування в народній медицині 14 видів рослин (річний звіт Укр. ЗДС ВІЛАР, 1952 р.). Інформація про пошукову роботу з застосування різних видів лікарських рослин у народній медицині отримувалася також від кореспондентів, відвідувачів обласних (м. Полтава) і районних (м. Лубни) сільськогосподарських виставок. Непоганий результат давав метод опитувань продавців лікарських трав на колгоспних ринках та народних цілителів великих міст – Полтави, Харкова, Київа, Львова. Таким чином отримана інформація про використання чистотілу, митників, подорожнику великого, терену (річний звіт Укр. ЗДС ВІЛАР, 1953 г., Т.1). Підраховано, що у 1965 р. на Укр. ЗДС ВІЛАР зібрано більше 1000 відомостей з застосування рослин народною медициною України. Використання лікарських рослин людством походить у глибину тисячоліть. Багато рослин, вибраних інтуїтивно, або методом проб та помилок використовувалися людиною для боротьби з хворобами. Проте історичний досвід лікування травами і, на сьогодні, лишається ще недостатньо вивченим. Багато цінного уже забуто, а то і втрачено назавжди. Популярність застосування лікарських рослин постійно переживала і продовжує переживати процес злетів–падінь. У зв’язку з розвитком хімічного синтезу та використанням засобів хімічного походження у фармакології, інтерес до лікарських рослин, як джерела біологічно-активних сполук, поступово згасав. Лікарські засоби з рослин витіснялись хімічними препаратами, або активними діючими началами, виділеними у чистому вигляді з рослинної сировини. Чим ширше впроваджувалися у медичну практику засоби фармацевтичної індустрії, тим зрозумілішим ставало, що не завжди було виправданим використання активних очищених препаратів при хронічному, відносно 254

спокійному ході захворювання. Також, внаслідок інтенсивного використання синтетичних засобів, з’явилось таке поняття, як «лікарська хвороба». Тому, одним з альтернативних шляхів підвищення ефективності лікування хронічних хворих стало використання фітотерапії. Вивчення лікарських рослин лише як сировини для одержання очищених медикаментів не виправдалося часом. Лікарі всього світу, поряд із медикаментозними та іншими сучасними методами лікування, приділяють усе більше уваги простим та ефективним методам лікування, що базуються на досвіді народного зцілення і знахарства [1]. Найпростішими лікарськими засобами з лікарських рослин є подрібнена і розфасована лікарська рослинна сировина (трава, листя, квітки, корені, плоди і ін.) і їх суміші – збори. Методи застосування зборів залежать від характеру і властивостей лікарської рослинної сировини, а також від здатності біологічноактивних речовин розчинятися у холодній або гарячій воді. Усі вони можуть бути виготовлені хворим у домашніх умовах у вигляді зручної для нього лікарської форми – настою або відвару [2, 3]. Збори з лікарської сировини були і є улюбленим народним лікувальним засобом. Невдячно забуті, сьогодні вони знову відновлюють свій авторитет. Збори мають властивість – «полівалентність дії», дають можливість довготермінового, протягом кількох місяців і, навіть років, прийому. Неоціненну допомогу лікарські збори надають у профілактиці захворювань і підтримуючий терапії. Зарубіжний та вітчизняний досвід використання лікарських рослин при хронічних захворюваннях також свідчить на користь більш високої ефективності лікувальної дії рослинних композицій – зборів, а не окремих рослин. Вважають, що з різноманітності біологічно-активних речовин, що надходять у зборах, організм має більш широкі можливості шляхом саморегуляції відібрати необхідні для нього компоненти і включити їх у порушені цикли обміну, що нормалізує ослаблені функції тих чи інших органів хворої людини. Наш вік електроніки та автоматики, ЕВМ і комп’ютерів здається мало сумісний з пучечками висушених трав, від яких людство у минулому чекало чудодійних зцілень. У теперішній час лікарські рослини вивчають вчені, використовують практичні робітники, народні цілителі і просто любителі фітотерапії. Розробкою рецептури фіточаїв у Дослідній станції лікарських рослин почали займатися у кінці 70-х – на початку 80-х років. Тоді були створені рецепти популярних дотепер трав’яних чаїв – «Вітамінний», «Жовчогінний», «Сечогінний», «Шлунковий» з підвищеною та пониженою кислотністю шлункового соку, «Протигіпертонічний», «Протидіабетичний», «Заспокійливий», «Грудний», а також славнозвісний фіточай «Козацький», яки розроблено при безпосередній участі наукового співробітника дослідної станції, фітохіміка Куцик П.Г. і, рецептура яких вдосконалюються протягом наступних років. 255

У 1992 р. на базі ДСЛР створено Інститут лікарських рослин УААН. У відділі фітохімії, який очолив к. х. н. Середа О.В., разом з Інститутом фармакології і токсикології МОЗ України, розроблено склад фітозбору «Фітонорм» та препарат «Фітовет», для застосування в якості імуностимулюючого і радіопротекторного засобів у медицині і ветеринарії, і на які отримано патент України. Для вдосконалення технології переробки лікарської рослинної сировини, у 1994 р. створено групу на базі науково-виробничого відділу. З 1 червня 1995р. група стає лабораторією фітохімічної технології. До її задач входило: розробка первинних технологій переробки сировини, розробка технологічних інструкцій на окремі процеси виробництва (подрібнення, екстракції тощо), розробка технологічної документації для стандартизації готової продукції – фітозборів, та їх виготовлення. З 1994 по 2001 рр. колектив лабораторії фітохімічної технології працює під керівництвом Філенко С.В. У цей час закладені основи науково – обґрунтованого виробництва фіточаїв харчового і лікувальнопрофілактичного призначення. Проводяться роботи з визначення екстрактивних речовин у фіточаях та розробляються проекти ТУ [4]. З метою вивчення кон’юктури ринку фіточаїв з 1996 року розробляються анкети, проводиться анкетування споживачів продукції для визначення потреб населення в лікарській рослинній сировині та лікарських зборах. Для створення фітозборів закладено дослідно-промислові ділянки – змієголовнику, меліси, котячої м’яти, гісопу тощо. У цей же час лабораторія успішно проводить роботи зі розмноження популяції ерви шерстистої з підвищеною урожайністю надземної маси, з метою отримання лікарської рослинної сировини. Ця робота проводиться під безпосереднім наглядом наукового співробітника Деркач С.І. Дослідниками лабораторії розроблено фіточай «Ювілейний» на честь 80-річчя ДСЛР. Протягом 90-х років вченими та технічними працівниками лабораторії вдосконалюються вищевказані прописи фітокомпозицій лікувально-харчового призначення та випробовуються в лікувально-профілактичних закладах Полтавської області – санаторії «Південний» курорту Миргород, «Сосновий бір» м. Зіньків та шпиталі ІВВВ м. Кременчук. Для апробації їм було передано близько 5000 упаковок фітозборів та отримано позитивні відгуки від хворих та лікарів закладів. З 1997 р. Інститутом лікарських рослин розпочата робота з розробки науково-технічної документації (ТУ і ТР) на фітозбори лікувальнопрофілактичної дії. Для цього визначалися: технічні вимоги до сировини, кількісні показники вологості та екстрактивних речовин, розроблялися характеристики кінцевої продукції, апаратурні і технологічні схеми виробництва, викладалися характеристики сировини та матеріалів. Важливим напрямком діяльності установи у відділі фітохімії було вивчення хімічного складу лікарських рослин та розширення шляхів їх використання у харчовій і інших галузях. Під керівництвом к. ф. н. Г.В. Куцик розроблено ТУ на харчові чаї і сиропи з лікарських рослин. 256

Нормативне забезпечення комплексної системи якості продукції з лікарської сировини завжди було завданням, яке обумовлювало напрямки досліджень фітохімії. Під керівництвом О.В. Середи, зусиллями фахівцівфармацевтів відділу Г.В. Куцик, С.В. Філенко, Л.О. Середи, а також науковців Г.І. Бушуєвої, Куцик Т.П. розроблено нормативні документи з якості: «Інструкція з приймання лікарської рослинної сировини», «Стандарт підприємства з виробництва фіто чаїв», стандарт підприємства «Порядок складання інструкції зі збору і сушки лікарських рослин» і інструкції зі збору і сушіння на окремих видах лікарських рослин. Результатом цієї роботи є затвердження ТУ У 15.8-00482312-001:2006 «Добавки дієтичні. Фіточаї» і власне виробництво у ДСЛР 20 найменувань фіточаїв. Візитівкою установи є чай „Козацький” для підвищення імунітету, який і сьогодні залишається найпопулярнішим серед оригінальних розробок установи. У 2013 році, з метою комерціалізації наукоємної продукції і просування її на ринок України, його було представлено на конкурсі Торгової палати Полтавської області «Полтавська марка». За висновками експертної комісії дана розробка стає лауреатом конкурсу, а Дослідну станцію лікарських рослин нагороджено дипломом. Чай «Козацький» входить до числа 20-ти найменувань лікарських фітозборів – дієтичних добавок, розроблених у ДСЛР і, які рекомендовано вживати у якості дієтичних добавок до раціону харчування для підвищення адаптаційних властивостей і загального зміцнення організму, профілактики бронхо - легеневих захворювань, нормалізації рівню цукру у крові, нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту для осіб з підвищеною і пониженою кислотністю шлункового соку, покращення водно-сольового обміну, сприяння нормалізації кров’яного тиску із заспокійливою дією, покращення жовчовивідної функції, підтримки функціонального стану передміхурової залози, нормалізації процесів травлення та багато інших. Перспективність наукових досліджень у галузі розробки нових лікарських фітозборів та вдосконалення розроблених набуває своєї значимості під керівництвом С.В. Філенко. Розробки нових фіточаїв у 2013-2015 рр. – «Гармонія», «Факір», «Ваганорм», пряно-ароматичних сумішей на основі пряно-ароматичної лікарської рослинної сировини та науково-технічної документації на них, розширюють використання лікарської рослинної сировини у фармацевтичній і харчовій галузях. Фіточаї виготовляються з культивованої і дикорослої сировини, яка вирощена на полях дослідної станції і заготовлена в її околицях. Вони користуються значним попитом у санаторно-курортних закладах Полтавщини і гостей установи, які приїздять до Дослідної станції на екскурсію. Збори з лікарських рослин – це профілактика і лікування численних хвороб. Є усі підстави стверджувати, що у найближчому майбутньому, роль лікарських рослин буде зростати. І, як би не вражали досягнення сучасної хімії, яких би чудес ми не чекали від наших лабораторій і заводів, малопомітні і скромні рослини наших лісів і полів постійно і надійно будуть служити зміцненню здоров’я людей. 257

Література 1. Трохимчик В.В., Кучмістова О.Ф. Соколікування в медичній практиці //Фітотерапія в Україні. – 2000. – № 3–4. – С. 32–36. 2. Перевозченко И.И. Лекарственные растения в современной медицине //Серия 12, „Природа – человек - здоровье”, №5. – К. : О-во „Знание”, 1990. – 48 с. 3. Крылов А.А. Фитотерапия в комплексном лечении заболеваний внутренних органов /А.А. Крылов, В.А. Марченко, Н.П. Максютина, Ф.И. Мамчур. – К. : Здоровья, 1991. – 240 с. 4. Інститут лікарських рослин. Сторінки 80-річної історії. – Полтава, 1996 р., С.23. УДК 615.322:582.929.4].074 ФИТОХИМИЧЕСКОЕ ИЗУЧЕНИЕ ПЕРСПЕКТИВНОГО ВИДА РОДА THYMUS L. – ТИМЬЯНА КРЫМСКОГО Фуклева Л. А., к.ф.н., ассистент кафедры фармакогнозии, фармацевтической химии и технологии лекарств факультета последипломного обучения Мазулин А.В., д.ф.н., профессор кафедры фармакогнозии, фармацевтической химии и технологии лекарств факультета последипломного обучения Запорожский государственный медицинский университет Ключевые слова: тимьян, эфирное масло, газожидкостная хроматография. Актуальным направлением современной фармакогнозии является изучения и внедрение в медицинскую и фармацевтическую практику новых перспективных видов лекарственных растений для производства фитосборов и фитопрепаратов. Биологически активные вещества растительного происхождения в отличие от своих синтетических аналогов обладают мягким и пролонгированным действием с минимальными побочными эффектами (аллергические реакции). Известна способность фитотерапевтических средств усиливать процессы регенерации тканей организма, повышать их устойчивость к механическому воздействию, снижать интенсивность воспалительного процесса [2, 7]. Большой практический интерес представляют виды рода Thymus L. сем. Lamiaceae (яснотковые), которые широко распространенные по всей территории Европы и Азии и многие из которых являются фармакопейными. Произрастают на песчаных почвах по сухим открытым склонам и степям в европейской части СНГ, Украины, на Кавказе, Западной Сибири и Забайкалье [2]. Род Thymus L. характеризуется значительной полиморфностью, только в условиях Украины идентифицировано до 50 его представителей [1, 3, 4]. Большинство видов обладает сильным ароматическим запахом, связанным с накоплением фенольных компонентов в составе эфирного масла и широко применяются в традиционной и народной медицине, а также 258

гомеопатии. Эфирные масла и экстракты из тимьяна ползучего (Thymus serpyllum L.) входят в состав фитопрепаратов антисептического и противовоспалительного действия: алталекс, виталп, мелрозум, соматон, пертуссин и др. [9, 10]. Нами проведено сравнительное фитохимическое изучение перспективных эфиромасличных видов рода Thymus L. флоры Украины: ползучего (Th. serpyllum L.), прибрежного (Th. litoralis Kl. et D. – Sch.), гранитного (Th. graniticus Kl. et D. – Sch.), блошницевидного (Th. pulegioides L.), крымского (Th. tauricus Kl. et D. – Sch.). В процессе исследования установлено, что углубленного систематического изучения заслуживает ранее не изученный вид тимьяна крымского - (Th. tauricus Kl. et D. – Sch.). Траву (верхушки цветущего соцветия длиной до 15 см) заготавливали в районах Запорожской области и АР Крым в период цветения (июль – август в 2012-2013 гг.). Для получения эфирного масла из растительного сырья тимьяна крымского использовали метод гидродистилляции. Эфирное масло представляет собой летучую, легко подвижную, жидкость с интенсивным розово-коричневым цветом, характерным ароматным запахом для данного вида. Известно, что на накопление эфирного масла большое влияние оказывает как вид растения, так и период его заготовки, условия произрастания, климатические особенности года. Поэтому для получения сопоставимых данных, заготовку растительного сырья изучаемого вида проводили в период максимального накопления эфирного масла (июль – август). Полученные данные представлены в табл. 1. Таблица 1. Накопление эфирного масла в траве вида рода Thymus L. из различных мест произрастания (июль – август 2012-2013 г.), (x ± Е0,95 %), n = 6. Вид растения Th. tauricus Kl. et D. – Sch.

Место произрастания

Содержание

АР Крым, г. Феодосия АР Крым, г. Красноперекопск

3,22 ± 0,29% 3,15 ± 0,31%

Запорожская обл., с. Владимировка

3,50 ± 0,28%

Полученные данные свидетельствуют о том, что содержание эфирного масла в траве исследуемого растения в период цветения составляло от 3,15 ± 0,31% до 3,50 ± 0,28%. Для идентификации компонентов эфирного масла была использована методика газожидкостной хроматографии на приборе «Percin Elmar XL» с плазменно-ионизационным детектором и капиллярной колонкой Autosystem с масс-детектором Q-Mass 910 длинной 30 м, внутренним диаметром 0,25 мм. Толщина пленки неподвижной фазы (сополимер 5% дифенил и 95% диметилполисилоксан) – 0,25 мкм. Температура колонки программировалась от 259

60 до 285 °С (выдержка 15 мин) со скоростью 3 С/мин. Объем вводимой пробы – 1 мкл. Идентификацию компонентов эфирного масла проводили по стандартным образцам и сравнением рассчитанных обобщенных индексов удерживания (ОИУ) со справочным данными [4, 5, 8]. В качестве эталонов использовали коммерческие стандартные образцы компонентов эфирных масел корпорации Sigma-Aldrich (США). Полученные результаты представлены в таблице 2. Таблица 2 Компонентный состав эфирного масла травы Thymus tauricus Klok. et Shost., заготовленого в АР Крым, г. Севастополь (июль – август 20122013 гг.), (x ± Δ x), µ=6 № п/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32.

Соединение а-туйен а-пинен Камфен β-пинен Мирцен 3-октанол а-фелландрен γ-3-карен п-цимол Лимонен 1,8-цинеол γ-терпинен цис-сабиненгидрат γ-терпинолен Линалоол β-туйон терпинен-1-ол Камфора Борнеол терпинен-4-ол а-терпинеол Тимол Карвакрол Лонгифолен β-кариофиллен а-гумулен аллоаромадендрен гермакрен Д бициклогермакрен δ-кадинен кариофилленоксид виридифлорол

Время удерживания 6,965 7,198 7,678 8,643 9,005 9,214 9,554 10,013 10,393 10,497 10,619 11,700 12,105 12,926 13,461 13,967 14,459 15,485 16,498 17,619 17,865 22,641 22,983 26,454 28,030 29,493 30,678 31,271 31,466 32,442 34,817 35,037

260

Значение ОИУ 926 934 949 979 989 995 1005 1017 1028 1031 1034 1061 1071 1091 1103 1113 1123 1144 1166 1190 1196 1303 1311 1387 1421 1453 1480 1494 1498 1521 1579 1584

Количество (%) 0,28 0,29 0,37 1,35 0,65 0,15 0,06 0,64 19,68 0,45 1,15 4,49 0,36 0,10 2,51 0,04 0,11 2,62 1,76 0,71 0,18 39,72 7,57 0,05 3,72 0,16 0,08 0,09 0,07 0,54 0,20 1,93 92,04

На рисунке 1 представлена хроматограмма исследования эфирного масла растительного сырья Thymus tauricus Klok. et Shost.

Рис.1 Хроматограмма газо-жидкостного анализа эфирного масла из растительного сырья Thymus tauricus Klok. et Shost. Установлено, что в эфирном масле тимьяна крымского присутствует до 64 соединений, из которых 32 было идентифицировано. Основными компонентами являлись: тимол (39,72%), п-цимол (19,68%), карвакрол (7,57%), γ-терпинен (4,49%). В спиртовых (70%) экстрактах (1:5) методом ТСХ на пластинках “Silufol – 254” идентифицированы флавоноиды: апигенин –7– О – β – D – глюкопиранозид, лютеолин – 7 – О – β– D – глюкопиранозид, рутин, кемпферол –7– О – β– D – глюкопиранозид. Содержание аминокислот определяли по методу Штейна и Мура ВЭЖХ на приборе ААА Т-339 (Чехия). Установлено присутствие до 17 аминокислот, 7 из которых (лейцин, изолейцин, метионин, лизин, треонин, фенилаланин, валин) являлись незаменимыми. Микробиологическими исследованиями установлено противомикробную и противогрибковую активность эфирного масла тимьяна крымского, с эффективным угнетающим действием по отношению к патогенным штаммам палочек и бактерий St. aureus, B. anthracoides, P. vulgaris, E. Coli, а также грибов рода Candida. Полученные результаты исследований показывают, что эфирное масло тимьяна крымского перспективно для применения в качестве эффективного лекарственного средства. Высокое значение накопления тимола, позволяет рекомендовать субстанцию для введения в составе мягких лекарственных форм (мази, гели и суппозитории) для лечения вагинальных заболеваний у женщин с противомикробным, антиоксидантным и противогрибковым действием. В дальнейшем перспективным является изучение оптимальных мазевых и суппозиторных основ для разработки новых лекарственных средств с данным действующим веществом. Полученные данные свидетельствуют о перспективности внедрения в медицинскую практику эфиромасличных видов рода Thymus L. с целью расширения сырьевой базы фармакопейных видов. 261

Література 1. Гогина Е.Е. Изменчивость и формообразование в роде тимьян. – М.: Наука, 1990. – 207 с. 2. Горовой П.Г., Дудкин Р.В. Новый вид рода Thymus L. (Lamiaceae) из Приморского Края // Ботан. журн. – 1998. - №6 . – С. 107 – 110. 3. Минарченко В.М., Глущенко Л.А. Еколого – ценотична та ресурсна оцінка деяких видів роду Thymus L. на території Лівобережної України // Укр. ботан. журн. – 1995. - № 3 – 4. – С. 12 – 15. 4. 4. Гарник Т.П., Туманов В.А., Поканевич В.В. та ін. (2012) Фітотерапія: сучасні тенденції до використання в лікарській практиці та перспективи подальшого розвитку. Фітотерапія. Часопис, 1:4-11. 5. 5. Зенкевич И.Г. Аналитические параметры компонентов эфирных масел для хроматографической и хромато-масс-спектрометрической идентификации. Моно- и сесквитерпеновые углеводороды // Растит. ресурсы – 1996. – Т. 32, вып. 1 – 2. – С. 48-58. 6. 6. Зенкевич И.Г. Аналитические параметры компонентов эфирных масел для газохроматографической и хромато-масс-спектрометрической идентификации. Ацетаты терпеновых спиртов // Растит. ресурсы – 1999. – Т. 35, вып. 1. – С. 30-36.7. 7. Левачкова Ю.В. Актуальность эфирных масел для лечения воспалительных заболеваний в гинекологии: Ювілейна наук.-практ. конф. за міжнар. участю «Фармакогнозія XXI сторіччя. Досягнення та перспективи» (26 березня 2009 р.). – Х., 2009. – С.136. 8. Davies N.V. Gas chromatographic retention indices of monoterpenes and sesquiterpebes on methyl silicone and Carbowax 20M phases // Journal of Chromatography – 1990. – V. 503. – P. 1-24. 9. Банаева Ю.А., Покровський Л.М., Ткачев А.В. Исследование химического состава эфирного масла представителей рода Thymus L. произрастающих на Алтае // Химия растит. сырья. № 3. С. 41 - 48. 10. Машковский М.Д. Лекарственные средства. В двух томах. Т.2. 14-е изд., перераб. и доп. - М.: „Новая волна”, 2002. - 592 с. 11. Энциклопедия лекарств. Регистр лекарственных средств России. /Гл. ред. Ю.Ф.Крылов. - 6 - е изд. - М.: „ЛРС - 2000”, 1999. - 1069 с.

262

Секція № 7 Еколого-економічні інструменти розвитку ринку лікарської сировини УДК 632.93 : 633.71 ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ ТЮТЮННИЦТВА Г.Д. Бялковська, к. е. н., завідувач науково-технологічного відділу тютюнництва, А.А. Юречко, науковий співробітник, В.І. Пащенко, науковий співробітник, Є.Л. Вельган, молодший науковий співробітник Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН Ключові слова: інноваційні розробки, тютюн, новий сорт, інсектициди, Формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки потребує нових підходів до наукового забезпечення аграрного виробництва. Стають актуальними фундаментальні й прикладні дослідження наукового забезпечення, зокрема й галузі тютюнництва. Все це потребує комплексного аналізу соціально-економічного стану тютюнової галузі, висвітлення пріоритетних напрямів досліджень, особливостей економічних відносин між наукою і виробництвом та узагальнення світового досвіду із цієї проблеми. В наукових працях Зубця М. та Тивончука С. [1] відображено розвиток інноваційних процесів в агропромисловому виробництві, у вчених-економістів П.Дубiнова, I.Жадана, Є. Ковби, I.Лукiнова, А.Чайковського, А.Стельмащука розкрито економiчний аспект функцiонування галузi тютюнництва в Україні. Дослідження ринку тютюну та тютюнових виробів на сучасному етапі належать Михайлову Є.А.[2,3]. Однак проблеми підвищення ефективності тютюнництва, і зокрема питання інноваційного шляху розвитку тютюнових господарств, який дасть змогу підвищити ефективність виробництва тютюну в Україні, досліджені недостатньо. Мета статті - проаналізувати сучасний стан інноваційного забезпечення галузі тютюнництва України, підвищення економічної ефективності виробництва тютюну при впровадженні наукових досягнень. За ринкових умов галузь повинна виробляти конкурентоспроможну продукцію, здатну витримувати ринкову кон'юнктуру, користуватися попитом у споживачів, забезпечувати одержання певної суми прибутку. Однак нарощування темпів виробництва та подальша стабілізація галузі неможливі без впровадження наукових розробок і виваженої стратегії інноваційного розвитку. Розвиток тютюнової галузі характеризується зростаючою роллю її наукового забезпечення як вирішального чинника підвищення ефективності та конкурентоспроможності. Наукове забезпечення здійснюється шляхом: виведення і впровадження нових конкурентоспроможних сортів тютюну типу Український Крупнолистий та Берлей, з високими господарсько263

цінними ознаками, оптимальними хімічними показниками, комплексною стійкістю до хвороб та високою екологічною пластичністю; розробки та удосконалення екологічно безпечної ресурсозберігаючої технології захисту тютюну від шкідливих організмів за умов регулювання їх розвитку і чисельності; розробки та удосконалення інноваційної ресурсоощадної технології вирощування нових сортів високоякісного тютюну в розсадний та польовий періоди для Придністров’я України. вирощування елітного насіння тютюну перспективних сортів української селекції; випробування нових хімічних препаратів для захисту від шкідників (Бі-58(новий), Фастак, Конфідор максі), хвороб (Ридоміл голд) і бур'янів (Пантера 4% к. е., Фюзілад Форте) надання допомоги на місцях власникам особистих підсобних господарств, пропаганди досягнень через друковані матеріали, на виставках та семінарах. Традиційно, українська сигарета – купажна, тобто створена на основі змішування декількох типів тютюнів, що забезпечують міцність та смакову цінність без використання соусів та томатів. Основою сигарети є скелетна сировина, яка представлена в генотипічній різноманітності тютюнів сортотипами Український Крупнолистий та Берлей. Це сорти тютюну, виведені селекціонерами Української дослідної станції тютюнництва: Тернопільський 7, Тернопільський 14, Крупнолистий 4, Тернопільський перспективний, та – претендент в сорти Крупнолистий 45. Вищевказані сорти тютюнів мають вміст нікотину 1,0 - 1,3% (що забезпечує оптимальну кількість для сигарет), а також незначний вміст аромату типу "орієнталь". Добавкою до купажної сировини слугують ароматичні та напівароматичні тютюни: Галицький оригінальний, Український 85/1, Басма 41. Значна частка сигарет в Україні виробляється на основі "бленда" в склад якого входить – 50% тютюнової сировини типу Вірджинія та 50% - типу Берлей, соуси і томати. По типу Вірджинія – зареєстрований сорт Вірджинія 15. У життєздатному стані підтримуються близько 150 сортів тютюну та 2 сорти махорки, які забезпечують генетичне різноманіття для використання в купажі. По типу Берлей, в нашій дослідній станції створено і занесено до Державного реєстру сортів рослин України сорти тютюну Берлей 38 та Берлей 46. Із даного різноманіття слід відзначити Берлей 38 та новий сорт Берлей 46, що має вміст нікотину до 2,5%, а це дає можливість використання в купажі наповнювача «взірваної» тютюнової жилки, що не містить нікотину, значно зменшує його вміст у сигареті. Всі сорти характеризуються стійкістю до основних хвороб та шкідників. Протягом останніх років спостерігається різке скорочення виробництва тютюну не тільки в Україні, але й у світі, тому зарубіжні тютюнові компанії, що працюють на ринку України, проявляють підвищену зацікавленість до вирощування тютюну на українських землях. Сигаретні фабрики України 264

можна зацікавити лише високоякісною, конкурентоспроможною тютюновою сировиною. Проблема вирішується наявністю сортів і гібридів тютюну, що за своєю продуктивністю і якістю не поступаються зарубіжним аналогам. Сьогодні тютюнові фабрики України відчувають потребу в тютюновій сировині з високим вмістом нікотину. Одним із сортів, що може забезпечити такий тип сировини є новий сорт тютюну Берлей 46, який виведений шляхом схрещування тютюну Берлей польський х Банат. Габітус рослини – конічний. Висота головного стебла рослини – 150-160 см. Листок широкоеліптичної форми, форма верхівки – помірно загострена, розмір листкової пластинки 45х32 см. Колір зрілого листка в полі світлозелений, а висушеної сировини – коричневий. Кількість технічно-стиглих листків – 20-22 шт. Середня урожайність 29-31 ц/га. Вихід вищих товарних сортів становить в середньому 90-95%. Сорт комплексно стійкий до хвороб. Вміст нікотину 1,6 - 2,4%. Матеріальність середня – 0,52-0,61 гр/см2. Протягом трьох років сорт тютюну Берлей 46 за всіма показниками переважав сорт стандарт Берлей 38. В таблиці 1 наведені дані по урожайності та біометричних показниках сорту Берлей 46 у порівнянні з стандартом. Таблиця 1 Біометричні показники та урожайність нового сорту тютюну Берлей 46 20132015 рр. № п/п

Назва сорту

Висота рослин, см

Берлей 38 (стандарт) Берлей 46

135

Берлей 38 (стандарт) Берлей 46

126

Берлей 38 (стандарт) Берлей 46

2. 1. 2. 1. 2.

Кількість технічних листків, шт. 2013 р. 20

Розмір листка, см довжина ширина

Урожайність, ц/га

41,3

29,7

26,9

21 2014 р. 19

45,2

32,0

14,8

31,1

140

20 2015 р. 20

36,2

23,9

11,8

145

43,7

24,7

140

У технологічних проектах, розроблених науковцями відділу тютюнництва, в чіткій послідовності передбачені всі види робіт, починаючи з підготовки ґрунту та закладання парників для вирощування розсади тютюну і закінчуючи збиранням урожаю та післязбиральною обробкою, визначені фізичний обсяг кожного виду робіт, склад агрегатів, їх обслуговуючий персонал, норми виробітку та кількість нормо-змін. Щорічно на підставі технологічних карт визначаються нормативні показники виробничої собівартості тютюнової сировини із урахуванням рівня мінімальної заробітної плати та цін на товарно-матеріальні цінності. НТВ тютюнництва – єдиний в Україні, що займається виробництвом та реалізацією елітного насіння тютюну. Науковцями науково-технологічного 265

відділу (НТВ) тютюнництва у 2015 році розроблено і видано науковометодичні рекомендації з питань підвищення посівних та врожайних якостей насіння нових перспективних сортів тютюну. За результатами прикладних досліджень розроблено і впроваджено екологічно безпечну ресурсозберігаючу технологію захисту тютюну від шкідливих організмів за умов регулювання їх розвитку і чисельності та інноваційну ресурсоощадну технологію вирощування нових сортів високоякісного тютюну в розсадний та польовий періоди для Придністров’я України [4] . Одним із елементів удосконаленої екологічно безпечної ресурсоощадної технології вирощування тютюну є застосування інсектицидів Фастак (норма внесення 1,0 л/га) та Конфідор максі (норма внесення 0,15 л/га). Дослідження за останні два роки показали, що головним показником ефективності впливу інсектицидів на сисних комах (в досліді – тютюновий трипс) є інтенсивність ураження рослин бронзовістю томатів (Tomato spotted wilt virus) в системній і листовій формі ураження. Варіанти із застосуванням інсектицидів Фастак і Конфідор максі в 2014 році показали найкращий варіанти, відповідно: зниження ураження на 56,8% і прибавка урожаю 2,0 ц/га та зниження ураження на 66,2% і прибавка урожаю 2,4 ц/га (таблиці 2 і 3). Таблиця 2 Технічна та економічна ефективність застосування хімічних обробок тютюну для захисту від ураження бронзовістю томатів у 2014 р. Варіант досліду 1. Без обробки – контроль 2. Бі-58 новий – еталон 3. Фастак 4. Конфідор максі

Ураженість хворобою, % фактична зниження 27,8

Урожайність, сухе листя, ц/га 13,1

Прибавка урожаю -

Урожайність, свіжо зібране листя, ц/га 94

16,0

42,4

14,3

1,2

102

12,0 9,4

56,8 66,2

15,1 15,5

2,0 2,4

108 111

Варіанти із застосуванням інсектицидів Фастак і Конфідор максі у 2015 році показали найкращі результати: зниження ураження на 41,0% і 70,5% відповідно, прибавка урожаю виявилась однаковою і становила 0,8 ц/га. Таблиця 3 Технічна та економічна ефективність застосування хімічних обробок тютюну для захисту від ураження бронзовістю томатів у 2015 р. Варіант досліду 1. Без обробки – контроль 2. Бі-58 новий – еталон 3. Фастак 4. Конфідор максі

Ураженість хворобою, % фактична зниження 6,1

Урожайність, сухе листя, ц/га 11,1

6,0

1,7

11,7

0,6

83,6

3,6 1,8

41,0 70,5

11,9 11,9

0,8 0,8

85,0 85,0

266

Прибавка урожаю -

Урожайність, свіжо зібране листя, ц/га 79,3

Аналіз одержаних результатів досліджень, свідчить про надійний захист від ураження тютюну бронзовістю томатів, при умові обробки розсади тютюну інсектицидами в парнику за 3 дні до висаджування рослин у відкритий ґрунт і обприскуванні в полі через 7 днів після посадки [5]. Головним фактором стабілізації та розвитку тютюнництва в Україні є переведення галузі на інноваційну основу, прискорене впровадження науковотехнічних розробок, освоєння досвіду роботи вітчизняних і зарубіжних товаровиробників тютюну в нових ринкових умовах. Для інноваційного розвитку галузі тютюнництва та підвищення конкурентоспроможності її продукції, насамперед необхідно створити організаційні та економічні механізми, щоб зацікавити в інноваціях вітчизняних виробників; удосконалення нормативно-правової бази науково-технічної та інноваційної діяльності; підтримка наукових досліджень і розробка пріоритетних напрямів розвитку науки й технологій. З метою позитивного впливу аграрної науки на розвиток тютюнництва необхідно: спрямувати інноваційні розробки на конкретні потреби та запити виробників, що полегшить реалізацію наукових напрацювань. Література 1. Зубець М., Тивончук С. Розвиток інноваційних процесів в агропромисловому виробництві / М.Зубець, С.Тивончук - К.: Аграрна наука, 2004.-192 с. 2. Михайлов Є.А. Аналіз ринку тютюну в Україні // Міжнародний наукововиробничий журнал «Економіка АПК», 2006, №11. – С.94–98. 3. Михайлов Є.А. Сучасний стан тютюнового підкомплексу України // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2006. – Вип. 97. – С.126–128. 4. Бялковська Г.Д., Пащенко В.І., Гаврилюк О.С. Інноваційна ресурсоощадна технологія вирощування тютюну сортів української селекції та її економічне обґрунтування // Інноваційна економіка.–№3(52).–2014.–С.142 – 149. 5. Звіти про науково-дослідну роботу науково-технологічного відділу тютюнництва ТДСГДС ІКСГП за 2014 – 2015рр.

УДК 633.88 : 338.48 МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОЩУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ Калініна М.А., молодший науковий співробітник Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН України, ukrvilar@ukr.net Ключові слова: селітебні території, культивовані лікарські рослини, вирощування, анкетування. Серед матеріальних факторів, необхідних для життя людей, особливе місце належить землі. Вона є природною і незамінною основою будь-якого виробництва з нею нерозривно пов'язаний розвиток людського суспільства. Без землі неможливе ніяке виробництво, неможливе й існування людини. «Праця є батько багатства, земля – його мати,»- писав у XVII ст. англійський вчений Уільям Петті. 267

Планомірне і раціональне використання землі має винятково важливе значення в економіці суспільства в розвитку продуктових сил. Економічна доцільність та історичне підґрунтя стали визначальними в тому, що на сьогодні значну частку в структурі земельних угідь приватних господарств Лубенщини, займають саме лікарські рослини. Вирощування лікарської рослинної сировини в сучасних умовах самозайнятості сільського населення, є джерелом отримання стабільних доходів для родин, а традиції забезпечують передачу умінь та навиків від покоління до покоління. Вирощування лікарських рослин – тривалий і складний процес, пов'язаний з чинниками зовнішнього середовища, що постійно змінюється, важко прогнозованими і регульованими. Дослідження зі встановлення впливу культивування лікарських рослин на сільських селітебних територіях на якісні показники продукції лікарського рослинництва проводились починаючи з 2014 року на території Березотіцької сільської ради. Нами зібрано інформацію для формування аналітичної бази даних щодо визначення приватних, фермерських і селянських господарств по 26 сільських радах Лубенського району, де вирощуються лікарські рослини для одержання фармацевтичної сировини . Так у 8 із 26 сільських рад району зареєстровані приватні та фермерські і селянські господарства, які вирощують лікарську сировину. За терміном вирощування їх можна об’єднати в дві групи. До першої групи належать ті, де вирощування лікарської сировини проводять постійно (понад 5 років) Березотіцька, Вовчицька та Литвяківська сільські ради. До другої групи, в яких вирощують лікарські культури періодично або останні 2-3 роки Вищебулатецька, Новаківська, Шершнівська, Войнишанська та Калайдинцівська. Проте при вивченні звітних матеріалів ДСЛР щодо методичного забезпечення сільських господарів віднайдено анкету датовану 1935 року з відомістю про культури, які вирощувалися на той час приватниками. Анкета вміщувала інформацію про походження насіння і садивного матеріалу лікарських рослин, матеріально-технічну базу приватного господаря, кількість працівників, опис ділянки на якій вирощуються культури, тощо. На основі попередніх досліджень та історичного досвіду нами розроблено нову анкету щодо особливостей вирощування лікарських рослин в приватних, фермерських і селянських господарствах. Анкета має за мету збір додаткової інформації із застосування на земельних ділянках мінеральних і органічних добрив, поливу, засобів захисту та ін. У результаті аналізу зібраної інформації визначено цілий ряд неврегульованих питань, які негативно впливають на урожайність культур, якість сировини і іншої вирощеної продукції для реалізації чи для власних потреб. Що в решті-решт впливає на економічну привабливість лікарського рослинництва та добробут родин. Виявлені проблеми та шляхи їх вирощення, покрадено в основу методичних вказівок «Еколого-безпечне вирощування лікарських культур в 268

умовах селянських та фермерських господарств», які розроблені для допомоги у вирощуванні лікарських рослин в умовах сільських селітебних територій у відповідності з чинними вимогами щодо якості фармацевтичної сировини. Методичні вказівки призначені для господарів, які в умовах сільських селітебних територій вирощують і реалізують сировину для потреб фармацевтичної, харчової промисловості, аптечної мережі, а також для власного споживання. Дані вказівки можуть бути корисними і в учбовому процесі викладачам та студентам аграрних вузів, науковцям, керівникам і фахівцям, що вивчають екологічні проблеми розвитку села та селітебних територій. Вказівки є результатом тривалої праці творчого колективу лабораторії сільських територій Інституту агроекології природокористування та відділу екології Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН і є продовженням роботи викладеної в методичних рекомендаціях «Екологічний стан сільських селітебних територій Полтавської області та шляхи його поліпшення». Отже, вирощування лікарських рослин допоможе раціонально використовувати земельні угіддя дрібних товаровиробників в умовах сільських селітебних територій. Література 1. Отчет отдела агротехники за 1934 г.г. по изучению влияния удобрений на развития лек-эфироносов за 1934 год. 2. Екологічний стан сільських селітебних територій Полтавської області та шляхи його поліпшення : методичні рекомендації / під ред. акад. УААН О.І.Фурдичка. – К. : ДІА, 2009. – 43 с. 3.Методичні вказівки з «Еколого-безпечного вирощування лікарських культур в умовах селянських та фермерських господарств»/ за редакції Л.А. Глущенко.- Березоточа.,2015-80с. УДК 504.03 : 339.13 : 733.9 ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ РИНКУ ХМЕЛЮ (HUMULUS LUPULUS L.) ЯК ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ В УКРАЇНІ Курбацька Н. В., аспірант Інститут агроекології і природокористування НААН Ключові слова: лікарські рослини, хміль, економічна ефективність, розвиток, рентабельність. Лікарські рослини – основа народної медицини. Вона є складовою частиною традиційно – побутової культури, в якій відображено світогляд народу, його багатий життєвий досвід. З глибокої старовини людина використовувала природні блага рослинного світу як джерело свого прожитку і для полегшення своїх недуг. Використання їх цілющих властивостей можна знайти в пам’ятках прадавньої культури санскритського, староєвропейського, китайського, грецького, римського. [1] 269

Згідно з системою класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я лікарські рослини складають три групи: 1-рослини, які використовуються безпосередньо для лікування; 2-росини, які використовуються для виробництва галенових препаратів (у тому числі в домашніх умовах); 3-рослини, які є сировиною для промислової переробки чи для виробництва біологічно активних продуктів, які використовуються для виробництва лікарських засобів. [2] Найбільший розвиток хмелярство в Україні досягло в 80-х років ХХ ст. Хміль вирощували на 10 тис. га, його валовий збір хмелю сягав понад 8 тис. т, а середня урожайність становила 11,5 ц/га. На той час, серед світового рейтингу країн виробників, Україна займала п’яте місце після США, ФРН, Китаю та Чехословаччини. Унікальність цієї рослини полягає у здатності накопичувати біохімічні речовини. ЇЇ сполуки застосовують у: фармацевтичній, харчовій, оборонній та інших галузях. На основі хмелепродукції, нині створено ряд препаратів різного спрямування таких як «Уролісан» - комбінований препарат рослинного походження. «Урохолум» - комбінований препарат рослинного походження. «Валокордін» , «Корвалдін» - під назвою Lupulinum, та інші.[3] В Україні вирощування хмелю зосереджено в Житомирський, Рівненський, Київський, Вінницький, Волинський, Львівський і частково Хмельницький та Чернігівський областях. Провідне місце в структурі хмеленасаджень займає Житомирська область, що становить (75%) від решти областей [4, 5]. На жаль, за даними Житомирської обласної адміністрації виробництво хмелю в останні роки значно знизилося. У 2010 році площі під вирощування хмелю становили 691,7 га, то у 2013 році становили 323,0, відповідно зменшився і воловий збір з 601,9 до 325,3 т. Вирощування хмелю в світі займаються понад 30 країн. Чітко окреслилися традиційні зони вирощування хмелю, які практично є на кожному континенті. У міжконтинентальному розрізі найбільшими виробниками є Азія, Європа, Америка.[4] Хмелярство є важливою частиною цього комплексу і для його ефективного розвитку в Україні склалися надзвичайно сприятливі природнокліматичні умови. Проте, останніми роками, виробництво хмелю різко скоротилося до рівня 20% і український хміль виявився неконкурентноспроможним на ринку відсутністю високопродуктивних українських сортів хмелю в європейському каталозі комерційних сортів рослин; незабезпеченість галузі патентозахищеними технологіями виробництва й технічними засобами для вирощування, збирання, післязбиральної обробки та переробки хмелю; великими затратами робочої сили на вирощування хмелю, які в Україні становлять 2500 – 2800люд. год/га., тоді як у країнах Європейського Союзу – 1000 – 1200 люд.год/га.[5] Сучасний стан галузі у світі характеризується наявністю тенденції до збільшення обсягів виробництва хмелесировини та підвищення її врожайності. Вирощування хмелю останніми роками зазнало значних інтеграційних 270

процесів, що вплинуло як на площі насаджень, валові збори, так і особливо на якість продукції. Відсутністю високопродуктивних українських сортів хмелю в європейському каталозі комерційних сортів рослин; незабезпеченість галузі патентозахищеними технологіями виробництва й технічними засобами для вирощування, збирання, післязбиральної обробки та переробки хмелю; великими затратами робочої сили на вирощування хмелю, які в Україні становлять 2500 – 2800люд. год/га., тоді як у країнах Європейського Союзу – 1000 – 1200 люд.год/га.[6] Враховуючи той факт, що найбільшими виробниками хмелю у світі є Німеччина, Чехія, Китай та США, вони й відіграють основну роль у формуванні ціни на хмелепродукцію. Ціна на хміль формується за різними показниками, серед яких можна виділити тип сировини (ароматична чи гірка), вміст α-кислот, сорт та ряд інших чинників. Так, у роки відчутного дефіциту хмелю його ринкова ціна дещо підвищувалася, і навпаки, коли спостерігався надлишок товарних запасів, ціна на нього знижувалася.[7] Економічну ефективність в галузі можливо досягти лише за умови повної реалізації хмелепідприємствами своєї продукції. Для цього необхідна співпраця всіх учасників ринку. Прибутковість господарювання характеризується таким важливим показником, як рівень рентабельності. Цей узагальнюючий показник може відображати зміну таких важливих показників, як продуктивність праці, собівартість, якість продукції, рівень використання виробничих фондів.[3] Динаміка сортового складу насаджень в Україні виробничих показників у 2010 – 2014 роках вирощують переважно сорти: Клон 18, Слов'янка, Заграва, Гайдамацький, Національний, що представляють елітну групу ароматичних сортів та мають складне гібридне походження. В результаті аналізу динаміки змін сортової структури насаджень в Україні за весь історичний період розвитку хмелярства можна сказати, що для галузі характерна структура європейського типу, який характеризується значним переважанням ароматичних сортів (до 60-90%). [8] У структурі хмеленасаджень на перспективу рекомендовано залишити тільки конкурентно – здатні сорти української селекції, якісні показники, яких не поступаються закордонним комерційним сортам, взявши за напрямок підвищення вимог до агротехніки і перероблення шишок у високоякісні продукти для всіх галузей. Рівень збитковості хмелярських господарств, відповідно обсягу збитків протягом 2008-2012 років (окрім 2008 р.), що серед іншого пов’язано із скороченням середньої ціни реалізації 1ц., хмелю та хмелепродуктів. Динаміка результатів від реалізації хмелю та хмелепродуктів в Україні у 2008-2012 рр. наведена в таблиці 1[9]. Протягом 2009-2012 рр. кількість реалізованої продукції на ринку зменшилась вдвічі (або на 0,4 тис.тон), при цьому якщо хмелярським господарствам в країні за наслідком реалізації продукції у 2009 р. вдалось одержати чистого доходу у обсязі 91,4% до повної собівартості продукції, то у 2012 лише 52%. Це призвело до зростання у вказаному періоді збитків від реалізації хмелю та хмелепродуктів у 3,5 рази (або на 5880,2 тис. грн.), 271

внаслідок чого у 2012р. збитковість хмелярських господарств була на рівні 48% проти 8,6% у 2009 р. Таблиця 1 – Динаміка результатів від реалізації хмелю та хмелепродуктів в Україні у 2008-2012 рр. Реалізован о у % до Кількість Повна Рівень обсягів Чистий Середня реалі- собівартість Прибуток рентабельн вироблено дохід ціна Період зованої продукції, (збиток), тис. ості (збитко ї (виручка), реалізації продукції, тис. грн. вості), продукції тис. грн. ц/тис. грн. тис. тон грн. %

2008 2009 2010 2011 2012 Темп росту 2012 +/2009, %

0,6 0,8 0,4 0,5 0,4

23657,0 26924,4 15361,5 16475,9 17052,0

24499,3 24614,3 9752,4 8745,4 8861,7

842,3 -2310,1 -5609,1 -7730,5 -8190,3

4,4 3,2 2,5 1,8 2,0

30 -8,6 -36,5 -46,9 -48,0

75 68,9 66,7 97,4 -*

-0,4

-9872,4

-15752,6

-5880,2

-1,2

-39,4

Джерело: за даними звітів Державної служби статистики.

Вирішення організаційно економічних проблем ринку лікарської сировини дасть змогу суттєво збільшити обсяги заготівлі лікарської продукції, а також: 1.Підвищити рівень інтенсивності виробництва хмелю для одержання конкурентно спроможної продукції, збільшити виробництво гранул та екстракту хмелю; 2.Відновити й розширити площі виробничих хмеленасаджень; 3.Провести сортозаміни і сортооновлення на не зайнятих, застарілих і зріджених хмелешпалерах, впроваджуючи сорти інтенсивного типу; 4.Розширити Реєстр сортів хмелю України за рахунок впровадження нових високопродуктивних клонів ароматичного, гіркого та серії супер – альфа, різних строків достигання стійких проти шкідників і хвороб, придатних для механізованого вирощування й збирання; 5.Розробити й удосконалити систему машин для комплексної механізації хмелярства; 6.Розробити та впровадити технології вирощування, збирання й післязбиральної обробки та переробки хмелю [7]. 272

Одним із найважливіших внутрішніх чинників, що спричинив незадовільну ситуацію на ринку хмелю як лікарської рослинної сировини неефективність державної політики, що виражається у практичному невиконанні низки державних програм у цій галузі. Аналогічно внутрішнім чинником є низька технологічність галузі внаслідок відсутності в країні переробки бази для виробництва гранульованої сировини. Не менш важливим чинником зовнішнього характеру є швидкий ріст рівня конкуренції на ринку лікарських препаратів виготовлених із хмелесировини. Основні напрями покрашення ситуації в українському хмелярстві стосується підвищення ефективності державної підтримки розвитку галузі в частині зростання рівня її механізації збільшення виробництва, відновлення й розширення площ виробничих хмеленасаджень, розвитку лікарської продукції, вітчизняної селекції і стандартизації у хмелярстві. Література 1.Інноваційний шлях розвитку хмелярства [ Ю.І. Савченко, В.Б. Ковальов, Т.Ю. Приймачук та ін.]; за ред. Ю.І. Савченка. — Житомир: Рута, 2011. 2.Каталог сортів хмелю, дозволених до поширення в Україні [І.П. Штанько, В.В. Шабликін, К.П. Михайліченко та ін.]. — Житомир: Полісся, 2010. 3.Никитюк Ю.А. Економічна оцінка сировини хмелю за умов ураження вірусною інфекцією / Ю.А. Никитюк // Збалансоване природокористування. – 2015. – № 4. 4.Хмелярство України. – К. : Аграрна наука, 1995. 5.Сташейко В. І. Розвиток сировинної бази пивоваріння в Україні / В. І. Сташейко, О. Б. Шмаглій // Економіка АПК. – 2013. – № 9. 6.Годований А.О. Хмелярство України. – К.: Аграрна наука, 1995. 7.Костриця М.Ю, Рейтман Й.Г. Хміль та пиво в Україні з давнини й до сьогодення. – Житомир: Полісся, 1997. 8. Серов В. Хмельное дело // Бізнес. – 2002. – № 11. 9.Юрківський О.Й. Вплив світових тенденцій на розвиток ринку хмелю України // Хмелярство – 2005. – № 22.

УДК 504.03 : 339.13 : 633.8 ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ ІНСТИТУТИ ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ Никитюк Ю.А., к.с.-г.н., с.н.с. Інститут агроекології і природокористування НААН, nature_us@ukr.net Ключові слова: лікарські рослини, сировина, ринок, формальні та неформальні інститути, норми, екологічно збалансований. У даний час медична практика і населення широко використовують препарати рослинного походження, тому що вони можуть надавати більш м'який терапевтичний ефект та мають менше побічних дій. Про це переконливо свідчать не тільки щорічні обсяги продажу лікарських препаратів на основі рослинної сировини, але й збільшення кількості вітчизняних підприємств, які 273

займаються вирощуванням, заготівлею, первинною переробкою цієї сировини, а також виробництвом готової продукції на її основі. У той же час є ряд проблем, які ускладнюють ситуацію на ринку лікарської рослинної сировини, зокрема, спостерігаються тенденції до виснаження природних рослинних ресурсів та скорочення ресурсознавчих досліджень, погіршується якість сировини під впливом радіаційного і техногенного забруднення, з'явилася значна кількість неофіційних для вітчизняного ринку видів лікарських рослин, відзначається конкуренція традиційним видам з боку біологічно активних добавок тощо. Організаційно-економічними дослідженнями в сфері забезпечення національної економіки лікарською рослинною сировиною присвячені праці багатьох вітчизняних вчених. Однак, комплексних робіт, що враховують особливості сучасної ситуації на українському ринку лікарської рослинної сировини в останні роки не проводилось. Залишається не висвітленим значення неформальних інститутів у забезпечені розвитку ринку лікарських рослин, що передбачають можливі варіанти інституціонального вибору галузі, майже поза увагою лишились і особливості інституціональних змін у даній сфері. Тому, актуальними є дослідження спрямовані на розробку теоретико-методологічного інструментарію організаційних і економічних інститутів збалансованого функціонування ринку лікарської рослинної сировини. Метою даного дослідження є удосконалення теоретико-методичних підходів щодо інституціонального забезпечення функціонування ринку лікарської рослинної сировини. Інституціональні зміни в економічній та соціальній сферах – невід’ємна складова всієї історії людства. Інституції регулюють суспільні відносини, в тому числі й на ринку лікарської рослинної сировини, за допомогою яких забезпечується структура, що сприяє створенню порядку та зменшенню невизначеності у процесі обміну [1]. Згідно Д. Норта, інститути – це «правила гри» в суспільстві, які організовують взаємовідносини між людьми і структурують стимули обміну у всіх його сферах – політиці, соціальній сфері та економіці. Інститути фіксують типологічні елементи дії, пов'язаної з дотриманням правил. Таким чином, інститути формують не жорсткий каркас, а гнучку підтримуючу структуру, що змінюється під впливом практичної дії [2, с. 21]. Об’єктивно, що формування системи інституціонального забезпечення сталого розвитку аграрного сектора економіки в Україні не може відбуватися відособлено від екологічних проблем. Тому, при дослідженні інституційного середовища, що сформувалося на ринку лікарської рослинної сировини країни у ході трансформаційних процесів в економіці, проявляється вплив формальних і неформальних інститутів на еколого-економічну ефективність функціонування господарюючих суб’єктів в даній сфері [3], що забезпечує екологічно збалансований стан екосистеми та є запорукою сталого розвитку галузі. У нашому розумінні інституціональне середовище це сукупність формальних норм, що фіксуються в нормативних документах, і неформальних, 274

що визначені в «звичаєвому» праві, які формують сукупність інститутів, найважливішими з яких є інститути ринкової координації, власності, права і ринкової етики (традицій, звичаїв, моралі), що структурують взаємодії індивідів і організацій в економіці, зокрема на ринку лікарської рослинно сировини. На нашу думку, важливим аспектом в сфері правового забезпечення економічної діяльності на ринку лікарських рослин є функція визначення та забезпечення державою «правил гри» між усіма ланками товароруху, які необхідні для: стимулювання підприємницької діяльності; дотримання інтересів особистості і суспільства в цілому; раціонального використання лікарських рослин (ресурсозберігаюча функція) та охорони навколишнього природного середовища. Формальні норми включають політичні, юридичні, економічні правила і контракти. Функціями цих обмежень є: створення правової бази для підтримки основних умов функціонування ринку. Однак навіть у самих розвинених економіках формальні норми і правила складають лише невелику частину тієї сукупності обмежень, які формують поведінку суспільства [4]. Більшою мірою цю функцію несуть неформальні обмеження, що беруть початок у передачі цінностей за допомогою культури, у розширенні і застосуванні різних правил для вирішення проблем вибору, обміну, координації та мотивації господарської діяльності. Саме на основі неформальних правил (ментальності нації) та екологічного чинника, за визначенням І.М. Грабинського [5, с. 186], базуються взаємовідносини між урядовими інститутами та суб’єктами господарювання. Узагальнивши літературні дані, нами були структуровані взаємодії між суб'єктами на основі неформальних норм, позначених авторами як норми «доброчесності» та норми «світогляду», і які, на нашу думку, є актуальними і для ринку лікарської рослинної сировини [2; 3; 6]. Норми «доброчесності» (норми етичної раціональності) розглядаються в рамках етичної економіки, під якими розуміють норми, що допомагають забезпечити цілісність, соціальність ринку (норми довіри, чесності, порядності). Тому і сучасної мікроекономічної теорії близька ідея повернення ринку і мотиваційної структури до стану залежності від соціальних і етичних норм. Дія двох взаємозалежних складових – етичної поведінки (довіру, чесність, виконання правил, надійність, віра і вірність) і зменшення трансакційних витрат, дозволяє індивіду вибрати один з трьох способів поведінки на ринку [3]: безумовно моральну поведінку (в даному випадку індивід розуміє загальну економічну корисність етичної поведінки і враховує це в мотивації економічної діяльності); невизначену моральну поведінку (суб'єкт ринку діє морально на певних умовах, тобто в тому випадку, якщо етичні норми підтримуються всіма суб'єктами ринку; опортуністична поведінка (суб'єкт розуміє важливість дотримання етичних норм в діяльності для поліпшення загальної ситуації на ринку, але вважає, що він може бути винятком із правил). 275

Поряд з тим інституціональне середовище функціонування ринку лікарської рослинної сировини потребує перенесення центру ваги інституту влади на нижчі рівні. До того ж інституція уряду повинна розв’язувати проблеми екологічної безпеки національного рівня. За таких умов інститут влади, громадські інститути та суб’єкти господарювання взаємодіють як партнери, а нові екологічні стандарти можуть досягатися переважно за допомогою реалізації власних інтересів останніх [6]. Усі разом вони зможуть інтегрувати екологічні цінності в ринкові відносини й тим самим переформувати необхідність домінування екологічного менталітету в ширшому значенні. Таким чином, можна стверджувати, що інституціональне забезпечення екологічно збалансованого функціонування ринку лікарської рослинної сировини продукції є фундаментальною базою, що впливає на тісноту взаємозв’язку суб’єктів господарювання з природним середовищем та детермінує характер інституціональних змін у даній сфері. Загалом зауважимо, що ефект від здійснення інституціональних трансформацій можливий лише при гармонізації формальних та неформальних інститутів на ринку лікарської рослинної сировини. Адже неформальні правила будуть слугувати основою для подальшої їх трансформації в інститути формальної поведінки суб’єктів ринкових відносин. Література 1. Robert J. Bogers, Lyle E. Craker, Dagmar Lange, Medicinal and aromatic plants: agricultural, commercial, ecological, legal, pharmacological, and social aspects Wageningen UR frontis series (Volume 17), Springer, 2006. – Р. 16–21. 2. Норт Д. Институты, институциональное изменение и функционирование экономики. / Д. Норт; [пер. с англ. А. Н. Нестеренко]. – М. : Фонд экономической книги “Начала”, 1997. – 527 c. 3. Базаркина О.В. Структура и принципы формирования рынка лекарственного растительного сырья с позиции институционального подхода // Фармация XXI века: материалы IV межрегиональной научно-практической конференции. – Новосибирск, 2004. – С. 35–38. 4. Никитюк Ю. А. Інституціональні засади аналізу функціонування ринку лікарських рослин / Ю.А. Никитюк // Агросвіт. – 2015. - №7. – С. 8–12. 5. Економіка: [навчальний посібник] / [З.Г. Ватманюк, С.М. Панчишин, І.М. Грабинський]. – К.: Либідь, 1999. – 384 с. 6. Чудовська В.А. Гармонізація формальних та неформальних інститутів органічного виробництва / В.А. Чудовська // Збалансоване природокористування. – 2012. – № 2. – С. 93–98.

276

УДК 339.923:061.1ЄС:633.88 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ З РОЗТОРОПШІ ПЛЯМИСТОЇ (SILYBUM MARIANUM) В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ Сологуб Ю. О., аспірантка Інституту агроекології та природокористування НААН Ключові слова: розторопша плямиста, ринок лікарської рослинної сировини, економічні передумови, сертифікація Продукція з лікарської рослинної сировини являє собою специфічну категорію товару, адже впливає на найдорожче – здоров’я людини, що є пріоритетною цінністю суспільства. Ринок лікарських препаратів, на сьогоднішній день є одним з найприбутковіших у світі. Щорічно він зростає на 5-15%. В Україні на даний час також спостерігається тенденція розвитку галузі, проте є значно слабшою та нестійкою у зв’язку з низьким рівнем конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, послабленням державного управління національною економікою. Тому розвиток виробництва лікарської рослинної сировини є важливим для покращення економічної ситуації країни, зокрема розвитку внутрішнього ринку та зовнішньої торгівлі у сфері лікарського рослинництва. Однією з економічно-вигідних, конкурентноспроможних, цілющих лікарських рослин є розторопша плямиста, що характеризується широким попитом серед споживачів в Україні та сусідніх державах. Вона відома своїми радіо- та гепатопротекторними, антиоксидантними, імуномоделюючими властивостями, яка ще в 1964 році була занесена до реєстру найбільш перспективних видів лікарських рослин [1]. З метою часткового очищення організму людини від радіонуклідів, важливого значення набула розторопша плямиста, препарати з якої використовувались для лікування та профілактики захворювань ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Розторопша також є хорошим медоносом, цінною кормовою та декоративною культурою. Вона є ефективним засобом для запобігання впливу несприятливих екологічних чинників на організм людини, завдяки унікальним біологічно активним сполукам фенольної природи – флаволігнанам, що беруть участь в окислювально-відновних процесах, мають протизапальні, противиразкові та інші корисні властивості [2]. Фармакологічні властивості розторопші вивчали такі вчені як В.П. Попович, Б.П. Громовик, Н.П. Купенко, В.Я. Хоміна, У.І. Недільська, Г.Д. Поспєлова, та ін. Дослідженнями ринку лікарської рослинної сировини займалися Ю.А. Никитюк, Т.В. Мірзоєва, Т.М. Безпала, Б.Б. Семак, Л.І. Демкевич та ін. Проте організаційно-економічні аспекти розвитку ринку лікарської сировини з розторопші досліджені не значною мірою. Проблема сталого функціонування ринку лікарської рослинної сировини з розторопші, пов’язана також і з високими вимогами до отриманої сировини, затратами на процеси вирощування і виробництва та природнім фактором. 277

Адже показники високих та сталих врожаїв значною мірою залежать від природно-кліматичних умов, агротехніки вирощування, сортових особливостей та ін. Також, спостерігається чітка залежність розвитку ринку від економічних передумов, стимулів, інвестицій, ризиків, що взаємопов’язані з екологічними аспектами виробництва. У зв’язку з цим постає завдання щодо забезпечення подальшого економічного зростання, що ускладнюється необхідністю виробництва вітчизняної лікарської продукції з розторопші згідно із світовими стандартами для їх реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках. Варто зазначити, що у 2014 році, серед експортованих лікарських рослин, розторопша плямиста займала третє місце після каштану та кори крушини, що свідчить про значний попит на розторопшу закордоном [3]. Оскільки, з 1.01.2016 р. європейські та міжнародні стандарти діятимуть на території України замість національних стандартів, згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1493 «Про прийняття європейських і міжнародних нормативних документів як національних стандартів України, змін до національних стандартів України та скасування національних стандартів України» від 30 грудня 2014 року, важливим є те, що Україна приймає участь у міжнародному співробітництві у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів. Із цією метою розробляються і виконуються міжнародні наукові програми, здійснюються обмін інформацією, прогресивними методами та технологіями створення і виробництва лікарських засобів, їх експорт та імпорт, професійний і науковий контакт працівників охорони здоров’я тощо. Процеси функціонування ринку лікарської сировини, зокрема і з розторопші, в Україні та регулювання його експортно-імпортних операцій забезпечуються нормативно-правовими документами, зокрема Законом України «Про податок на додану вартість», ЗУ «про митний тариф», постановою Кабінету Міністрів України «Питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів» та ін., які передбачають обов’язкову наявність ліцензій, встановлюють вимоги до лікарського засобу, його упаковки, умов і термінів зберігання та методів контролю якості лікарського засобу [4]. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. Про «Питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів» суб’єкт господарювання при здійсненні діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами повинен дотримуватись вимог Законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства охорони здоров’я України, Держлікінспекції інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність, пов’язану з обігом лікарських засобів. Виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля ними здійснюються суб’єктами господарювання на підставі ліцензії на певний вид діяльності за умови виконання кваліфікаційних, організаційних, інших спеціальних вимог, установлених ліцензійними умовами. 278

Згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку проведення сертифікації лікарських засобів для міжнародної торгівлі» сертифікація лікарських засобів для міжнародної торгівлі запроваджується з метою створення умов для експорту вітчизняних лікарських засобів, підтвердження якості лікарських засобів відповідно до визнаних і світових норм. Сертифікація здійснюється на добровільних засадах [5]. Проведений нами аналіз ринку лікарської рослинної сировини з розторопші в Україні носить непередбачуваний та хаотичний характер внаслідок нестійкої економічної політики та впливу екологічних факторів на умови виробництва. Відсутність скоординованих дій між виробниками та підприємствами-переробниками лікарської рослинної сировини призводить до ускладнень функціонування такого ринку. Спостерігається чітка залежність розвитку ринку від економічних передумов, стимулів, інвестицій, ризиків, що взаємопов’язані з екологічними аспектами виробництва. Що стосується цін на вітчизняні препарати, то необхідно відзначити, що не зважаючи на їх стрімке підвищення, вони є лідерами на українському ринку. Разом з тим, за останні 4 роки спостерігається тенденція до збільшення експорту продукції з лікарської рослинної сировини з розторопші плямистої. Це свідчить про те, що така продукція користується попитом не лише на вітчизняному ринку а й на зарубіжному. Таким чином можна зробити висновок, що в Україні в недостатній мірі розвинуте виробництво та ринок препаратів з лікарської рослинної сировини, зокрема і з розторопші. Збереження наукової бази, створення розвинутих і спеціалізованих детермінантів конкурентної переваги держави, а також залучення іноземних інвестицій для розвитку лікарських препаратів із рослинної сировини створює довгострокову основу для конкурентної переваги і сприяє переорієнтації експорту українських виробників з ринків країн з перехідною економікою до країн Західної, Центральної і Східної Європи, посиленню їх конкурентоспроможності. Література 1. Расторопша пятнистая: вопросы биологии, культивирования и применения / С. В. Поспелов [и др.] ; рец.: Л. И. Глущенко, Г. М. Дубенская, О. П. Хворост. Полтавская государственная аграрная академия, Национальный фармацевтический университет, Государственное предприятие «Дружба». – Полтава – 2008р. - 163 с. 2. Кисличенко В.С. Расторопша пятнистая – от интродукции к использованию: монография / [В.С. Кисличенко, С.В. Поспелов, В.Н. Самородов и др.]. – Полтава, 2010. 3. Никитюк Ю.А. Інституціональні засади аналізу функціонування ринку лікарських рослин / Ю.А. Никитюк // АгроСвіт. – 2015. – № 7. – С. 8–12. 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. №1121 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів» // Офіційний вісник України . – 1998. – № 7. – С. 100. 279

5. Наказ МОЗ України від 14 січня 2004 року № 9 «Про затвердження Порядку проведення сертифікації лікарських засобів для міжнародної торгівлі» // Офіційний вісник України . – 2004 . - № 4. – С. 610. УДК 638:633.88 ДО ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНІСТІ ВИРОЩУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР Федько Л.А., молодший науковий співробітник, ukrvilar@ukr.net Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН Ключові слова: лікарські культури, економічна ефективність вирощування, структура витрат, собівартість, рентабельність. В останнє десятиліття, відмічено стабільне зростання попиту на сировину лікарських культур, які умовно поділяють на багато- та малотонажні. До багатотоннажних культивованих видів відносяться культури, виробництво сировини яких обліковується сотнями тонн, а саме: валеріана лікарська, ехінацея пурпурова, ромашка лікарська, нагідки лікарські, череда трироздільна, м’ята перцева, подорожник великий, алтея лікарська та інші. До малотонажних культивованих видів відносять культури, у яких виробництво сировини cкладає від декількох десятків тонн, це: астрагал шерстистоквітковий, десмодіум канадський, козлятник лікарський, шоломниця байкальська та інші [1]. Економічна ефективність вирощування лікарських рослин залежить від таких складових як: матеріально-технічного забезпечення, агротехнічних прийомів вирощування, затрат ручної праці в процесі вирощування та переробки лікарської рослинної сировини, затрат на паливно-мастильні матеріали, затрат на добрива та засоби захисту рослин від шкідливих організмів (бур’янів, шкідників вегетуючих рослин та сировини під час зберігання, хвороб), ринкової ціни на продукцію, способу висушування сировини, первинної переробки [2]. Необхідно також врахувати специфіку галузі. Через руйнівні процеси, які пройшли у лікарському рослинництві до тепер у структурі витрат переважає частка затрат на оплату праці на догляд за посівами та збирання сировини, де також ручна праця є переважаючою. Тому, нині вирощування лікарських рослин – процес високозатратний та трудомісткий. До цього слід додати, що на культурах, сировина яких використовується для лікування у вигляді нативних лікарських форм в Україні взагалі не допускається використання хімічних засобів захисту. У порівнянні з європейськими стандартами наявність залишків пестицидів у лікарській рослинній сировині допускається на рівні таких у сільськогосподарських культурах. Для економічної оцінки ефективності вирощування лікарських культур, насамперед, умовно поділяємо їх за видом сировини, тобто, яка частина рослини використовується як лікарська: 280

- виробництво суцвіть - на прикладі ромашки лікарської, нагідок лікарських, цмину піскового та інших; - виробництво трави - надземної частина рослини, здебільшого верхівкової в фазі бутонізації – цвітіння на прикладі м’яти перцевої, козлятнику лікарського, астрагалу шерстистоквіткового, десмодіуму канадського та інших; - виробництво коренів і кореневищ – валеріана лікарська, ехінацея пурпурова, оман високий, шоломниця байкальська, алтея лікарська та інші; - виробництво листа - м’ята перцева, подорожник великий, блекота дворічна, дурман звичайний та індійський, беладона та інші; - виробництво плодів – обліпиха крушиновидна, шипшина звичайна, розторопша плямиста та інші. В основному виробництво коренів і кореневищ є одним із найбільш трудомістких, так як ці культури традиційно мають дворічний цикл вирощування. Так, наводимо приклад розрахунку витрат на 1 ц продукції крупнотонажних культур із значним попитом на сировину. За даними досліджень у структурі витрат 13-20% припадає на вартість посівного матеріалу - насіння. (табл.1). Таблиця 1 Розрахунок витрат на вирощування 1ц коренів і кореневищ в умовах Лісостепу України з 10 га (станом на 01.06.2015 р.) Показники

Вартість посівного матеріалу - частка у загальній структурі витрат Затрати на вирощування в т.ч. І рік вегетації ІІ рік вегетації Витрати на добрива: органічні мінеральні - засоби захисту - частка у загальній структурі витрат Вартість паливно-мастильних матеріалів - частка у загальній структурі витрат Оплата праці - частка у загальній структурі витрат Валовий дохід Чистий прибуток Рентабельність вирощування

Одиниця виміру грн. %

Назва рослин Валеріана Ехінацея лікарська пурпурова 80000 50000 13,0 20,0

грн. грн. грн.

660209 410082 250127

грн. грн. грн. %

14000 83000 12,0+2,1

70000 21000 27,0+8,0

грн.

32249

36992

4,9

14,0

грн. %

175960 26,7

232440 44,0

грн. грн. %

3000000 2210072,58 279,0

2500000 1917405,0 329,0

281

529632 265085 264547

Загальні витрати першого року вегетації культур в середньому складають 21,0-26,0 тис. грн., на другий рік – 25,0-26,0 тис. грн. на 1 га від загальної собівартості вирощування. Основна частина коштів припадає на оплату праці, яка в середньому на перший рік складає 10,0 – 40,0 %, на другий – 17,0 – 47 % від загальних витрат. Зокрема на процес механізованого догляду рослин першого року вегетації необхідно 75-80 л/га, а другий рік - до 200 л/га , що складає 5,0 - 14,0 % від загальних витрат. На оплату необхідної кількості органічних, мінеральних добрив та пестицидів припадає на першому році від 15,0 до 28,0%, а на другому – 7,0 % від загальної суми витрат. Слід відмітити, що ефективним засобом зниження затрат при висушуванні сировини кореневищ та коренів є застосування альтернативних видів палива (дрова, солома, тирса) на основі теплогенераторів ТГ – 1000-1200. Загалом на вирощування 1 га лікарських рослин, сировиною яких є корені та кореневища витрачається від 50,0 до 65,0 тис. грн. за цінами 2015 року. Так, чистий прибуток при вирощуванні, наприклад ехінацеї пурпурової становить 191,0 тис. грн., а валеріани лікарської – 220,0 тис. грн. з 1 га. Рентабельність вирощування валеріани лікарської становить 200,0-280,0 %, а ехінацеї за рахунок збору коренів і надземної маси становить 300,0 - 329,0 %. Середня собівартість вирощування 1 ц продукції ( коренів і трави) у ехінацеї пурпурової складає 896 гривень, у валеріани лікарської відповідно 2633 грн., в той час як середня вартість 1 кг продукції (коренів) станом на 2015 рік становить 100 гривень [3]. Процес вирощування лікарських культур сировиною у яких є надземна маса, є менш трудозатратним. Збирання сировини в літній період дещо спрощує процес її висушування, так як в основному застосовується природне висушування. Серед таких культур є одно- і багаторічні лікарські рослини. У структурі витрат для багаторічних видів основні затрати припадають на перший рік вегетації і пов’язані із доглядом за посівами - проводять шаровку посівів, прополки, міжрядні культивації тощо. До основних економічних показників, які свідчать про ефективність вирощування лікарських рослин, сировиною яких є трава, відносяться чистий прибуток і рівень рентабельності. Як зазначалося раніше 10-15 % витрат припадає на насіннєвий та садивний матеріал. На оплату паливно-мастильних матеріалів (ПММ) витрачається до 40% (100 л/га.) Основні витрати, хоча і дещо нижчі, припадають на оплату праці працівників – механізований обробіток ґрунту та при догляді за рослинами – ручні прополки і складають 40% від загальних витрат. Так, при вирощуванні 1 га, козлятнику лікарського затрати в середньому складають 20,0-30,0 тис. грн. Собівартість 1кг продукції (надземної маси) станом на 2015 рік складає до 10,0 грн., тоді як середня ціна 1 кг продукції – 30-40 гривень. Чистий прибуток при вирощуванні надземної маси трав’янистих лікарських рослин становить 100 -110,0 тис. грн. на 1га, а рентабельність 300,0 %. При вирощуванні лікарських рослин, сировиною яких є суцвіття, на прикладі ромашки лікарської, затрати складаються з : насіннєвий матеріал до 282

10,0 % від загальних затрат, добрива до 20,0 %, ПММ – до 5,0 %, тобто 70-80 л/га. Затрати на заробітну плату складають 45,0-80,0 % від загальних витрат на виробництво. Значна частина затрат припадає на збір суцвіть. Сировину можна сушити в напільних сушарках з теплогенераторами або під навісами, тому на висушування сировини затрати складають біля 1,5 - 2,0 %, а при традиційних способах висушування сушарками ТАУ затрати збільшуються майже на порядок. В ході визначення економічної ефективності вирощування квітів і суцвіть встановлено, що собівартість вирощуваної продукції становить 60-64 грн./кг, а реалізаційна ціна 100,0 -120,0 грн/кг. Витрати на вирощування 1 га видів, сировиною яких є суцвіття, становлять від 40,0 тис. грн. Чистий прибуток складає 280,0 - 300,0 тис. грн., а рівень рентабельності відповідно 54,0 -67,0%. Таким чином, виходячи з вищенаведених розрахунків, для зниження витрат на вирощування лікарської рослинної сировини, нами запропоновано застосовувати наступні заходи : 1. Вирощування насіннєвого матеріалу для внутрішньогосподарських потреб. 2. Висушування сировини здійснювати використовуючи дешеві види палива (дрова, торфяні брекети, тирсу, солому) або природну сушку. 3. Багаторічна експлуатація плантацій. 4. Застосовування механізованого збору сировини. 5. Використання прикореневих підживлень, підвищення культури землеробства, дотримання оптимальних строків збору сировини, зниження втрат при збиранні і сушінні. Загально відомим є той факт, що вирощування лікарських культур на початковому етапі культивування потребує значних ресурсо- та енерго витрат. Отримання прибутку в лікарському рослинництві можливе лише при чіткому дотриманні всіх технологічних прийомів вирощування для кожної культури. Як видно з наведених даних на сьогодні вирощування лікарських культур є досить прибутковою справою. Література 1. Горбань А.Т. Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания/ А.Т. Горбань, С.С. Горлачева, В.П. Кривуненко– Полтава: Верстка, 2004. - 232 с. 2. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 728. 3. Розробити принципи еколого-економічного підходу при забезпеченні потреб фармації лікарською рослинною сировиною на засадах раціонального природокористування/ Дослідна станція лікарських рослин ; керівник Рак Віра Олександрівна ; викон.: В.О.Рак, Г.І.Голованова, Л.А.Федько [та ін.]. Березоточа. 2010. – 44 с. – ДР 0108U002134

283

Анотації Глущенко Л.А., Кривуненко В.П. ІВАНОВ ВЯЧЕСЛАВ БОРИСОВИЧ – ОРГАНІЗАТОР І КЕРІВНИК ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ДОСЛІДНІЙ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В стататі наведена трудова і наукова діяльність Іванова В.Б. – організатора і керівника екологічних досліджень з лікарськими рослинами. Грищенко Т.Р. НАРИС ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ БЮРО ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВЧЕНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ (1919–1924 РР.) Методом історико-наукового аналізу досліджено науково-організаційну діяльність Бюро лікарських рослин, що функціонувало при ботанічній секції Сільськогосподарського вченого комітету України – провідної вітчизняної аграрної інституції упродовж 1918–1927 рр. Хронологічні межі проведеної історичної розвідки охоплюють 1919 –1924 рр. Охарактеризовано головні здобутки підрозділу за визначений період. Джуренко Н.І., Семено О.В. ІСТОРІЯ КУЛЬТИВУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В МГАРСЬКОМУ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОМУ ЧОЛОВІЧОМУ МОНАСТИРІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Досліджено історію культивування лікарських рослин в Мгарському Спасо-Преображенському чоловічому монастирі Полтавської області, починаючи від епохи середньовіччя. Підкреслено, що традиції вирощування цілющих рослин в Березоточі беруть початок з часів приєднання цих земель до Мгарського монастиря. Іванченко Л.А. ДІЯЛЬНІСТЬ М.П. ДУБРОВСЬКОГО НА ПОЛТАВЩИНІ ЯК ОДНА З ПЕРЕДУМОВ СТВОРЕННЯ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Розвиток сільського господарства після відміни кріпосного права набирав обертів. Почали з’являтись сільські та земські сільськогосподарські школи, як приватні, так і за підтримки держави. Для налагодження сільськогосподарської справи було введено посади губернських агрономів. На них покладали обов’язки консультантів, організаторів, дослідників. В Полтавську губернію у 1889 році на прохання Полтавського сільськогосподарського товариства було направлено Павла Михайловича Дубровського (1857-1916). Він присвятив сімнадцять років Полтавщині. У звіті за 1891 рік, Павло Михайлович згадує про підготовку місця проживання і зустріч зі спеціалістом, відрядженого Департаментом Землеробства і Сільської промисловості для налагодження справ «по садоводству и культуре лекарственных растений». П.М. Дубровський детально описує промисли лікарських рослин в Миргородському, Лохвицькому і Лубенському повітах. Комплекс чинників, які завдяки першому Полтавському губернському агроному сприяли становленню сільськогосподарської дослідної справи, плоди його праць залишаються в дії і сьогодні. Кривуненко В.П, Глущенко Л. А. ДАЙЛОНІС ПАКАЛНС - СТОРІНКИ БІОГРАФІІ ВЧЕНОГО У статті наведено Коротнев біоргафісечскіе дані про Дайлонісе Альфредович Пакалнсе. Описано життєвий і творчий шлях вченого-ботаніка. Німець Д.О. НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ДСЛР – ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ЛІКАРСЬКОГО РОСЛИННИЦТВА У статті викладена оглядова інформація про фонди наукової бібліотеки Дослідної станції лікарських рослин та їх роль в інформаційному забезпеченні науки про лікарські рослини. Махиня Л. М., Струменська О. М., Ковальська Н. П., Гнатенко В. М. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ BIDENS FRONDOSA L. В УКРАЇНІ Вивчення B. frondosa L. в Україні проводиться з часу виявлення її на території країни у 1970 році. Дослідження проводилися за рядом напрямків: морфо-анатомічним, паліноморфологічним, фітохімічним, фармакогностичним, екологічним, фітоценотичним, ресурсним. Результати проведених фітохімічних, фармакогностичних, екологічних, ресурсних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених доводять доцільність подальшого вивчення B. frondosa з метою використання її в якості лікарської рослинної сировини, як альтернативи B. tripartitа L., запаси якої в нашій країні невпинно скорочуються. 284

Устименко О.В., Кривуненко В. П., Корабніченко О.В. З ІСТОРІЇ ВІІДДІЛУ ВИРОБНИЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Наведені короткі історичні відомості про розвиток відділу впровадження Дослідної станції лікарських рослин. Белінська М.М., Якубенко Б.Є. ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ЛІСОВИХ МАСИВІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «МАЛЕ ПОЛІССЯ» В роботі констатовано факт створення нового національного природного парку «Мале Полісся» на півночі Хмельниччини, для якого є характерними значна залісненість й добра збереженість природних комплексів. Найбільш поширеними є соснові ліси та культури з сосни звичайної – Pinus sylvestris L, вони мають різноманітний ценотичний та флористичний склад, зокрема багато видів рослин, що можна використовувати з лікувальною метою. Збираючи лікарські рослини в межах парку необхідно дотримуватися природоохоронного законодавства України і не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Гречана О. В. АНАТОМІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ БОБОВІ. ПОВІДОМЛЕННЯ 1. СТЕБЛО VICIA CRACCA L. Вивчено анатомічну будову стебла представника родини бобові горошку мишачого (Vicia cracca L.). Рослина багаторічна, займає великий ареал територією України, де рід представлений 12 видами. У народній медицині рослину застосовують як пом'якшувальний, ранозагоювальний, кровоспинний засіб. В результаті проведених досліджень встановлено діагностичні ознаки стебла досліджуваної рослини, що і було метою нашої роботи. Дойко Н.М. ТРАВ’ЯНИСТІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ НА КОЛЕКЦІЙНИХ ДІЛЯНКАХ В ДЕНДРОПАРКУ «ОЛЕКСАНДРІЯ». Інтродукція рослин, в тому числі і лікарських, проводиться з початку створення парку «Олександрія» (кінець XVIII ст.). Сучасний склад рослин дендропарку «Олександрія» нараховує більш як 2500 видів і внутрівидових таксонів, 45 % з яких складають трав’янисті рослини. В роботі наводиться перелік 153 видів трав’янистих рослин з лікарськими властивостями з 48 родин, які зростають на наукових та демонстраційно-колекційних ділянках парку. Кіснічан Л.П. ІНТРОДУКЦІЯ, ВИВЧЕННЯ І СЕЛЕКЦІЯ ПРЯНО- АРОМАТИЧНИХ РОСЛИН В БОТАНІЧНОМУ САДУ (ІНСТИТУТІ) АН МОЛДОВИ У статті наведено результати багаторічних досліджень з інтродукції та селекції з деякими пряноароматичними видами як, фізаліс (Physalis), лимонної трави (Cymbopogon), вербени лимонної (Verbena triphilla), кардіоспермума (Cardiospermum) Базилік (Ocimum), полімніі (Polymnia ), лаванди (Lavandula) та фенхелю (Foeniculum ). Використовуючи класичні та сучасні методи селекції, були виділені і зареєстровані в Державному Реєстрі Сортів Республіки Молдова два сорти базиліка і по одному фізалісу, полімніі, лаванди та фенхелю. Котюк Л.А., Швайка О.В. БІОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ DRACOCEPHALUM MOLDAVICA В УМОВАХ ЕX-SITU Досліджено морфологічні особливості будови вегетативних і генеративних органів D. moldavica. Рослини досліджуваного виду повністю проходять весь цикл розвитку, що є свідченням достатнього ступеня адаптації виду до умов регіону та успішності інтродукції. Красовський В.В. АЗИМІНА ТРИЛОПАТЕВА (ASIMINA TRILOBA (L.) DUNAL) НОВА ЛІКАРСЬКА РОСЛИНА ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Подається інформація про інтродукцію азиміни трилопатевої у лісостеповій зоні України. Цвітіння та плодоношення є позитивним показником успішності інтродукції, а поширення виду на присадибні ділянки сприятиме самозабезпеченню населення цілющими плодами. Марчишин С.М., Сіра Л.М., Сініченко А.В. АНАТОМІЧНА БУДОВА ЛИСТЯ І КВІТОК ПЕРВОЦВІТУ (ПРИМУЛИ) СКЕЛЬНОЇ (PRIMULA SAXATILIS КОMAR) У статті наведено результати мікроскопічного аналізу квіток і листя примули скельної; встановлено основні анатомічніі ознаки, необхідні для ідентифікації нової лікарської рослинної сировини. 285

Меньшова В.О., Березкіна В.І. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ AGRIMONIA EUPATORIA L. В УМОВАХ БОТАНІЧНОГО САДУ ІМ. АКАД. О.В. ФОМІНА Наведено результати досліджень біологічних особливостей Agrimonia eupatoria L. (Rosaceae Juss.) при інтродукції у Ботанічному саду ім. акад. О. В. Фоміна. Встановлено, що A. eupatoria L. є перспективною рослиною для культивування в районах Лісостепу та Полісся України. Онук Л. Л., Чубата Т. В. ПЕРСПЕКТИВИ РЕІНТРОДУКЦІЇ РІДКІСНИХ ВИДІВ РОСЛИН КРЕМЕНЕЦЬКИХ ГІР. У роботі коротко наводяться результати інтродукційних досліджень рідкісних видів рослин у Кременецькому ботанічному саді та перспективи їх реінтродукції Рахметов Д.Б., Каленська С.М., Рахметова С.О. ІНТРОДУКЦІЯ НОВИХ ТА МАЛОПОШИРЕНИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В УКРАЇНІ Наведено результати багаторічної роботи відділу культурної флори НБС ім.М.М.Гришка НАН України з інтродукції, акліматизації, селекції нових та малопоширених лікарських рослин. Серед колекційного фонду корисних рослин ботанічного саду (понад 1800 таксонів) близько 500 видів, форм та сортів мають лікарське значення. Отримано важливі результати зі збереження різноманіття, вивчення біологічних, екологічних, біохімічних особливостей рослин, розроблено основи культивування та використання фітосировини перспективних інтродуцентів. На базі кафедри рослинництва Національного університету біоресурсів та природокористування готуються фахівці з напряму лікарського рослинництва. Реут А.А., Миронова Л.Н. ІНТРОДУКЦІЯ ECHINACEA PURPUREA (L.) MOENCH В РЕСПУБЛІЦІ БАШКОРТОСТАН У статті представлені результати вивчення впливу регуляторів росту (Biodux, Епін, Домоцвет) на проростання сім'янок і морфологічні показники лікарського і декоративна рослина Echinacea purpurea (L.) Moench, що культивується в Башкирському Передураллі. Показано, що найбільш ефективним препаратом, що збільшує схожість насіння, є Домоцвет. Регулятор росту Епін позитивно вплинув на зміну таких параметрів як висота рослин, довжина коренів і ін. Самородов В.М., Байрак О.М., ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ПЕРІОДУ ІНТРОДУКЦІЇ ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВОГО (GINKGO BILOBA L.) НА ПОЛТАВЩИНІ Наведені дані про етапи інтродукції гінкго дволопатевого на Полтавщині за період з 1894 по 2016 р.; кількість його рослин у регіоні, їх ростову активність та насіннєву продуктивність. Старовойтова М.Ю. ACORUS CALAMUS L. У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА ПІВНІЧНО-СХІДНІЙ ЧАСТИНІ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ БАСЕЙНУ РІЧКИ СУЛИ) В роботі констатовано факт, що сучасний рослинний покрив зазнає всезростаючого впливу антропогенного фактору, що призводить до трансформації та деградації фітоценозів, зокрема, лікарських рослин. Загалом робота присвячена вивченню практичного застосування Acorus calamus L., встановленню сучасного географічного поширення його територією досліджуваного регіону, визначенню еколого-ценотичних особливостей місцезростань виду, сучасного стану популяцій, з’ясуванні причин скорочення їх чисельності та в розробці деяких рекомендацій з поліпшення ситуації. Тимошенко Л.М. ДО ПИТАННЯ ОХОРОНИ ВІКОВИХ ДЕРЕВ МІСТА ЛУБЕН При проведенні інвентаризації вуличних насаджень м.Лубни, Полтавської обл. було виявлено вікові дерева. Встановлені біометричні показники та розрахований орієнтовний вік для Quercus robur за адресою вул. Ярослава Мудрого 19 – 304 роки, для Fraxinus excelsior за адресою вул. Монастирська 19 – 135 років, для Fraxinus excelsior місце знаходження – перехрестя вулиць Ярослава Мудрого і Григорія Тютюнника – 173 роки відповідно. Тимченко І.А., Мінарченко В.М., Двірна Т.С. АПРОБАЦІЯ ЕКСПРЕС-МЕТОДИК ОБЛІКУ РЕСУРСІВ ДЕЯКИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Наводяться результати апробації розроблених експрес-методик обліку ресурсів п’яти видів лікарських рослин, які проведені при оцінці ресурсів цих видів на Західному Поліссі. Найкращі 286

результати отримані при експрес-оцінці ресурсів Vaccinium myrtillus L. , Helichrysum arenarium (L.) Moench, Convallaria majalis L. та Urtica dioica L., різниця між показниками отриманими за допомогою експрес-методик і традиційними методами складає 7-12%, що свідчить про можливість застосування експрес-методик і отримання достовірних даних при обліку ресурсів. Для Achillea millefolium L. p.p., який в умовах Західного Полісся не формує щільних масивів і популяції якого тут є низькопродуктивними, похибка складає більше 40%. Тому їх доцільно застосовувати у разі відсутності потреби отримання точних даних. Федько Р.М. ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ZIZYPHUS JUJUBA MILL. В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ З’ясовано цілющі властивості та використання Zizyphus jujubа в лікувальній практиці. Наводяться результати інтродукційних досліджень Zizyphus jujubа на початкових фазах онтогенезу в умовах Лівобережного Лісостепу. Шевченко Т.Л РЕЗУЛЬТАТИ ІНТРОДУКЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ДОСЛІДНІЙ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Представлені основні етапи та напрямки інтродукційних досліджень, які проводяться в Дослідній станції лікарських рослин. За роки існування установи введено в культуру понад 165 видів аборигенної та зарубіжної флори, з яких до культивування рекомендовано 96 видів. Міщенко Л.Т., Масляков В.Ю., Дащенко О.В., Таланкова-Середа Т.Є., Дуніч А.А., Бойко А.Л. ДІАГНОСТИКА ВІРУСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН І СИСТЕМИ ЗАХИСТУ КУЛЬТУР ВІД ФІТОПАТОГЕНІВ. У статті наведені рекомендації по діагностиці та захисту лікарських культур (женьшеню справжнього, валеріани лікарської, подорожника великого, ехінацеї пурпурової, м'яти перцевої) від вірусів на плантаціях в екологічних умовах України. Мустяце Г.І., Рошка Н.Д., Баранова Н.В. ДВОХУКІСНА ПОЛЬОВА КУЛЬТУРА ПАСІФЛОРИ (PASSIFLORA INCARNATA L.) В МОЛДОВІ Встановлено, що відселектований біотип пасифлори (Passiflora incarnata L.) в умовах Молдови можна вирощувати розсадним способом. Для отримання високого врожаю лікарської сировини доцільно вирощувати її в двохукосній культурі. В такому випадку можна отримати 4-5 т / га фармацевтичної сировини хорошої якості в першому році вегетації і 5-7 т / га у другому році. Ромащенко М.І., Шатковський А.П., Приведенюк Н.В. ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ЗА КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ Застосування краплинного способу зрошення лікарських рослин забезпечує отримання високих урожаїв сировини вже у перший рік вегетації, з якістю що відповідає вітчизняним вимогам. За результатами досліджень, встановлено чітку залежність урожайності сухих коренів валеріани лікарської від передполивної вологості ґрунту. Найвищу масу сировини було отримано у варіанті з рівнем передполивної вологості ґрунту – 90 % від найменшої вологомісткості – 5,1 т/га, що перевищувало контроль (без зрошення) на 143 %. Застосування передпосівного внесення добрив в умовах краплинного зрошення на ехінацеї пурпуровій забезпечило отримання урожайності сухої трави на рівні 6,64 т/га, а коренів – 2,03 т/га. Дослідження показали, що більшість сортів м’яти на зрошенні можуть давати два укоси сировини, за умови закладання плантації кореневищами у осінній період. За цього, за два укоси на полях першого року вегетації врожайність досягає 3,24 т/га сухого листя, а без зрошення – лише 1,21 т/га. Виходячи із вищевикладеного, можна стверджувати, що застосування краплинного зрошення є високоефективним способом вирішення низки проблем у лікарському рослинництві, у першу чергу вирощування лікарських культур в умовах дефіциту вологи. Рудік О.Л., Рудік Н.М. ВПЛИВ ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ НА СКЛАД ЖИРНИХ КИСЛОТ НАСІННЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО В зоні сухого Степу України проведена загальна оцінка урожайності та проаналізовано зміни жирнокислотного складу насіння льону олійного. Встановлено, що без зрошення за оптимального поєднання факторів, урожайність культури досягає 1,65 т/га, а при зрошенні 2,16 т/га. Визначено, що у сорті Південна Ніч домінують полі ненасичені кислоти, де переважає ліноленова кислота – 56,1287

60,8%. З’ясовано, що найбільш динамічним є вміст ліноленової та олеїнової кислот, а найбільший вплив на частку пальметинової кислоти має фон мінерального живлення рослин, тоді як стеаринової та олеїнової - вологозабезпечення. Сірік О.М. МЕТОДИ ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ ТА ОЦІНКА СОРТІВ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ ДО ХВОРОБ На основі багаторічних даних культури нагідок лікарських розроблено методику оцінки польової стійкості рослин до основних хвороб – борошниста роса, іржа, кореневі гнилі, септоріоз та альтернаріоз. Дана методика польової оцінки стійкості нагідок лікарських до хвороб рекомендована для впровадження у наукових установах при проведенні селекційних і насінницьких досліджень та навчальних закладах. Також в господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні лікарських культур, для прийняття рішень щодо шляхів захисту посівів від шкідливих організмів.. Торіков В.Є., Мєшков І.І. ЕКОЛОГІЯ, ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ І ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД ЛОФАНТА ГАНУСОВОГО (LOPHANTUS ADANS C.) У БРЯНСЬКІЙ ОБЛАСТІ. У ТОВ «ССХП« Женьшень »Унечського району Брянської області лофант анісовий добре росте на структурних, легких за механічним складом, досить родючих і чистих від бур'янів ґрунтах. У сухій надземній масі лофанта анісової найбільший вміст було відзначено таких макроелементів, як калій (28000 мг / кг), кальцій (9800), фосфор (2800 мг / кг), магній (2100 мг / кг), сірка (1500 мг / кг) , кремній - 440, залізо - 150 і натрій - 35 мг / кг. Спостерігалися відмінності по накопиченню окремих мікроелементів, крім кобальту і селену, зміст яких кількісно слабо вловлюється сучасними приладами. Відзначено значне накопичення таких мікроелементів, як марганець, барій, титан, бор, цинк, мідь, і нікель. Зміст хрому (Сr) склало - 1,4; брому (Вr) - 4, цирконію (Zr) - 0,56 мг / кг. З шкідливих і природних радіоактивних елементів в сухій надземній масі лофанта анісової переважали: алюміній і стронцій. Накопичення в надземній масі таких токсичних речовин, як свинець, кадмій, срібло, цезій, миш'як і ртуть було незначним. Приведенюк Н.В., Шевчук Н.М., Трубка В.А. УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ Даною роботою доведено, що застосування краплинного зрошення при вирощуванні ехінацеї пурпурової значно прискорює отримання сходів культури. Так фазу повних сходів ехінацеї в умовах зрошення зафіксовано на 14 - 17 добу, у варіанті без зрошення – на 23 - 28 добу. Застосування передпосівного внесення добрив в умовах краплинного зрошення дозволило отримати найвищу урожайність сухої трави на першому році вегетації - 66,4 ц/га та коренів 20,3 ц/га, що перевищувало контроль на 82,4% та 62,4%, на другому році вегетації трави 110,0 ц/га та коренів 45,5 ц/га перевищуючи контроль на 91,3 та 75,6% відповідно. Шевчук Н.М., Приведенюк Н.В., Трубка В.А. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСАДНОГО СПОСОБУ ВИРОЩУВАННЯ ВАЛЕРІАНИ ЛІКАРСЬКОЇ ЗА КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ В даній роботі викладено особливості застосування стимуляторів росту при вирощуванні розсади валеріани лікарської. Виявлено, що кращим способом вирощування розсади валеріани є касетний. Встановлено оптимальну густоту (83 тис. рослин на 1 га) висаджування рослин валеріани за краплинного зрошення. Застосування передпосадкового внесення добрив та дворазовий обробіток рослин по вегетації препаратом Наномікс забезпечило найвищу врожайність сухих коренів з кореневищами валеріани лікарської на рівні 2,5 - 2,7 т/га. Шпек М.П., Коссак Г.М., Лупак О.М. ВПЛИВ БІОСТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН НА ПРОДУКТИВНІСТЬ MATRICARIA RECUTITA L. В УМОВАХ ПЕРЕДКАРПАТТЯ Досліджено вплив біостимуляторів росту на продуктивність ромашки лікарської (Matricaria recutita L.) в умовах Передкарпаття України. Встановлено, що застосування біостимуляторів росту «Гумісол» та «Вермистим» сприяє кращому росту і розвитку рослин та збільшує показники продуктивності рослин та урожайність квіток ромашки лікарської. Якимович О.А. ВИДОВИЙ СКЛАД БУР`ЯНІВ АГРОЦЕНОЗІВ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР В БІЛОРУСІ. 288

Маршрутними обстеженнями, проведеними в 2008-2015 рр., Встановлено, що для посівів лікарських культур в Білорусі характерний змішаний тип забур`янення. Домінуючими видами були: триреберник непахучий, лобода біла, куряче просо, грицики, галінсога дрібноквіткова, фіалка польова, зірочник середній і ін. Вихідна забур`яненість агроценозів становить залежно від культури 153,0-212,2 шт / м2, встановлені відмінності і за видовим складом бур'янів. Білик В.В., Шенгелія Н.І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ ARCTIUM MINUS (HILL) BERNK Надана характеристика особливостей розвитку найкращих колекційних зразків лопуха малого (Arctium minus) за основними морфологічними та господарсько- цінними ознаками виду. Деркач В. О., Куценко Н. І. ХАРАКТЕРНІ МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ РОСЛИН RUBIA TINCTORUM L. СОРТУ 'СТРУМИНКА'. Представлений комплекс морфологічних ознак, придатних для ідентифікації рослин сорту марени красильної 'Струминка' Колосович М.П. ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДНИХ ЗРАЗКІВ М’ЯТИ Проведена оцінка гібридних зразків м’яти колекції ДСЛР за продуктивністю та морфологічними ознаками. Виділені цінні зразки та джерела господарсько-цінних ознак. Кормош С.М., Спаський Г.В. ОЦІНКА КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ LEVISTICUM OFFICINALIS C. KOCH ТА LEONURUS GUINGUELOBATUS GILIB. ЗА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННИМИ ОЗНАКАМИ На основі отриманих і узагальнених даних результатів досліджень виділено комплекс продуктивних ознак та розроблено класифікатори продуктивних ознак даних видів. Крім того, проведено оцінку та виділено перспективні зразки любистку лікарського і собачої кропиви п’ятилопатевої. За стабільними показниками комплексу цінних ознак можуть бути залучені до селекційного процесу зразки любистку лікарського МЛЛ за 4 показниками, сорти: Редеї – за трьома та Мрія за двома показниками. У собачої кропиви п’ятилопатевої за чотирма показниками - зразок СК-2, за трьома – сорт Забава та за двома – СК-1. Меженський В.М., Оксьом Б.М. ЯКІСТЬ ПЛОДІВ ДОБІРНИХ ФОРМ ВОЛОСЬКОГО ГОРІХА (JUGLANS REGIA L) НА ПОЛТАВЩИНІ ТА СУМЩИНІ Наведено результати дослідження 16 форм волоського горіха. Кращою за комплексом ознак є ‘Березоліський’. Мельничук Р. В., Середа Л. А., Середа А. В. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЙНИХ ЗРАЗКІВ НАГІДОК НА КЛАСТЕРИ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕРХ За ВМІСТОМ ФЛАВОНОЇДІВ В статті наведена диференціація колекційних зразків нагідок Дослідної станції лікарських рослин за допомогою кластерного аналізу за шістнадцятьма компонентами групи флавоноїдів, виділених методом високоефективної рідинної хроматографії. Виділено шість кластерів, які охарактеризовані за 7 господарсько цінними ознаками. Виокремлено сортозразки нагідок лікарських п’ятого кластеру: Радіо, Березотіцька сонячна, Оранжевий блиск, та зразок Со-12-115. Миколайко В.П. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИХІДНОГО СЕЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ ЦИКОРІЮ КОРЕНЕПЛІДНОГО (CICHORIUM INTYBUS L.) У статті наведено результати досліджень продуктивності селекційних форм цикорію коренеплідного за врожайністю коренеплодів, впливом кліматичних умов і вмістом сухої речовини та інуліну. Павленко С.В. ОЦІНКА ДИКОРОСЛИХ ВИДІВ МЯТИ НА МОРОЗОСТІЙКІСТЬ Вивчена морозостійкість дикорослих видів м’яти лабораторним методом - прямим проморожуванням кореневищ, які інтродуковані в колекційному розсаднику Прилуцької дослідної станції. Високу морозостійкість серед групи колоскових м’ят проявили M.spicata 2.8.14, M.spicata K-42, M.spicata K65, серед групи довголистих м’ят -M.longifolia N6, M.longifolia N6.5, M.longifolia К-195, в яких кількість живих бруньок при -12оС становить від 15,3% до 28,6%. Позняк О.В. ЗАЛЕЖНІСТЬ ПОСІВНИХ ЯКОСТЕЙ НАСІННЯ СОРТУ МАТЕРИНКИ ЗВИЧАЙНОЇ ОРАНТА ВІД СТРОКІВ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ З ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ 289

За результатами проведених досліджень встановлено, що для визначення посівних якостей насіння материнки звичайної сорту Оранта, вирощеного в Ніжинському районі Чернігівської області, необхідно використовувати насіння з терміном зберігання близько 3-5 місяців (енергія проростання 53-63%, схожість 73-84%), оскільки при пророщуванні свіжозібраного насіння (термін зберігання до одного місяця) енергія проростання і схожість нижчі за встановлені стандартом показники (відповідно 12-34% і 20-44%). Даний аспект необхідно висвітлювати при розробленні рекомендацій щодо технології вирощування нового сорту. Необхідні додаткові дослідження з визначення посівних якостей насіння сорту материнки звичайної Оранта після одного року зберігання і максимального строку зберігання насіння без утрати схожості нижче рівня, передбаченого стандартом (для БН – 70%). Актуальним напрямом є проведення аналогічних досліджень з іншими сортами материнки звичайної у різних агрокліматичних зонах України. Лупак О.М., Антоняк Г.Л. ДІЯ БІОСТИМУЛЯТОРА «ВЕРМИЙОДІС» НА ФОТОСИНТЕТИЧНИЙ АПАРАТ CALENDULA OFFICINALIS L. Досліджено вплив біостимулятора «Вермийодіс» на фотосинтетичний апарат рослин нагідок лікарських (Calendula officinalis L.). Показано, що застосування «Вермийодісу» сприяло підвищенню вмісту хлорофілів і чистої продуктивності фотосинтезу нагідок лікарських сорту Польова красуня. До того ж, використання препарату покращило показники продуктивності рослин нагідок лікарських. Монастирська С.С., Стецик Р.Д., Гойванович Н.К. ВИВЧЕННЯ АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДЕЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ У статті досліджено антиоксидантні властивості деяких видів лікарських рослин Дрогобицького району. Визначено вміст вітаміну С, а також активність супероксиддисмутази у рослинах Potentilla erecta, Calendula officinalis, Calluna vulgaris, Symphytum officinale. Встановлено, що не спостерігається тісна кореляція між рівнями активності фермента антиоксидантної системи і вмістом аскорбінової кислоти у досліджуваних рослинах. Олійник О.О. ОСОБЛИВОСТІ ВВЕДЕННЯ В КУЛЬТУРУ IN VITRO СОРТІВ ТРОЯНДИ ЕФІРООЛІЙНОЇ (ROSA DAMASCENA MILL.) Досліджено особливості стерилізації експлантатів та підібрано стерилізатор, його концентрацію, експозицію обробки рослинного матеріалу троянди ефіроолійної сортів Лань, Лада, Радуга, Іскра та Фестивальна. Встановлено оптимальні строки для проведення ефективної стерилізації та отримання стерильного життєздатного рослинного матеріалу. Стеценко Л.О. ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ КАЛЕНДУЛИ ПРИ ДІЇ МЕЛАФЕНА ЗА УМОВ ЗАСОЛЕННЯ Застосування препарату Мелафена (10-9 М) в умовах водної культури підвищило стійкість рослин календули при дії засолення (150 мМ NaCl) і в відновлювальний період при перенесенні на стандартне середовище. Таланкова-Середа Т.Є., Шкопинський Є.О., Куценко Н.І. ВПЛИВ НАНОЧАСТИНОК КРЕМНІЮ НА МІКРОРОЗМНОЖЕННЯ М’ЯТИ ПЕРЦЕВОЇ В КУЛЬТУРІ IN VITRO Досліджено вплив наночастинок кремнію на клональне мікророзмноження рослин м’яти перцевої (M. piperita L.) на основі комплексу методів культури ізольованих тканин і органів in vitro. Аналіз даних показав позитивний вплив наночастинок кремнію на ростові показники експлантатів м'яти перцевої в культурі in vitro. Виявлено, що додавання наночастинок кремнію у концентрації 1,0 мг/л у живильне середовище Мурашіге-Скуга достовірно збільшує довжину пагонів на 21-22%, кількість вузлів на 27-37% та кількість пагонів на 20-25% у порівнянні з контрольним середовищем. Використання такої модифікації живильного середовища МС дає змогу отримати більше на 32,6 % рослин– регенерантів м’яти перцевої. На 30 добу коефіцієнт розмноження склав у селекційних зразків 1:14, у м’яти перцевої сорту Мама 1:16. Аммосов А.С., Литвиненко В.И., Георгієвский В.П. ДО ОЦІНКИ ЯКОСТІ СИРОВИНИ І ПРЕПАРАТІВ ПІДЗЕМНИХ ОРГАНІВ СОЛОДКИ. Показано досвід вітчизняних і російських досліджень з використання солодки та створенню лікарських препаратів на основі переробки підземних органів, а також обґрунтованість і необхідність 290

введення нормативних показників із вмісту екстрактивних речовин, глицирризинової кислоти і флавоноїдів у фармакопеї України та Росії. Введення у Державну Фармакопею України 2.0 для рослинної сировини кількісних показників із вмісту екстрактивних речовин, що витягаються водою, 0,25%-водяним розчином аміаку або спиртоводяными сумішами, флавоноїдних сполук, а також препаратів з підземних органів солодки у вигляді настоянки, рідкого, густого і сухого екстрактів, глицираму, флавоноїдних препаратів дозволить гармонізувати її вимоги з фармакопеями різних країн. Баяндіна І.І., Семенча К.В. ФАРБУВАЛЬНІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ СИБІРУ – ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ Проведено дослідження барвних властивостей лікарських рослин: звіробою звичайного (Hypericum perforatum L.), пижма звичайного (Tanacetum vulgare L.), ягід жимолості (Lonicera edulis Turcz.), лушпиння цибулі ріпчастої (Allium cepa L.) та вайди фарбувальної (Isatis tinctoria L.). Васілова О. Ю. ФІТОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ М'ЯТИ ПОЛЬОВОЇ В РАМКАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОДАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ «ЗЕЛЕНА АПТЕКА» В роботі констатовано факт, що ефірні олії різних запахів можна добути із звичайних польових та лугових бур'янів. Отримувати ароматичні компоненти з рослин можна різними методами: перегонка з парою, холодний віджим, вуглецева екстракція під високим тиском і екстракція розчинником. У кожного способу є свої переваги і свої недоліки, ефірні олії, одержувані різними методами, мають різні властивості. У роботі порівнюється два способи отримання ефірного масла м'яти польової: холодний віджим і перегонка з парою; виявляється найбільш ефективний і дешевий метод. Гачкова Г.Я., Чайка Я.П., Сибірна Н.О. КОРИГУЮЧИЙ ВПЛИВ ЕКСТРАКТУ GALEGA OFFICINALIS L. НА ПРОЦЕС АПОПТОЗУ ІМУНОКОМПЕТЕНТНИХ КЛІТИН КРОВІ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У статті наведені дані, щодо впливу безалкалоїдної фракції екстракту козлятника лікарського лікарського (Galega officinalis L.) на апоптоз лейкоцитів периферичної крові щурів за умов експериментального цукрового діабету. Аналіз змін морфологічних та біохімічних маркерів апоптозу свідчить про пригнічуючий вплив безалкалоїдної фракції екстракту козлятника лікарського (БФЕКЛ) на генетично запрограмовану загибель імунокомпетентних клітин крові, інтенсивність якої значно підвищується за умов експериментального цукрового діабету (ЕЦД). Горбулінська О.В., Хохла М.Р., Гачкова Г.Я., Міщенко Л.Т., Сибірна Н.О. ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ОКРЕМИХ ФОРМ ЛЕЙКОЦИТІВ ЗА УМОВ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА НА ФОНІ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСТРАКТІВ ТА СУСПЕНЗІЙ ЯКОНА У статті наведені дані щодо впливу водних екстрактів листя і кореневих бульб якона та суспензій кореневих бульб якона на зміни кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули за умов експериментального цукрового діабету (ЕЦД). Розвиток цукрового діабету супроводжується суттєвою змінами в співвідношенні різних форм лейкоцитів, що вказують розвиток автоінтоксикаційних процесів. Встановлено нормалізуючий вплив водних екстрактів листя та кореневих бульб якона у дозі 500 мг/кг та стабілізованої форми суспензії на показники лейкоцитарної формули за умов ЕЦД. Відсутність значних змін співвідношення різних форм лейкоцитів при введені досліджуваних екстрактів та суспензій здоровим тваринам свідчить про відсутність токсичного впливу цих препаратів.

Грабовецька О.А. БІОХІМІЧНІ ТА ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ DIOSPYROS L. В роботі показано, що залучення малопоширених плодових перспективних рослин, до яких належить Diospyros L. є актуальним і сприяє збільшенню видового складу плодових рослин, що мають цінні харчові й лікарські властивості. В статті представлено біохімічні, лікувальні, дієтичні властивості хурми та використання її в медицині, народній медицині та косметології. Доведена необхідність подальшого біоекологічного та біохімічного вивчення з метою розширення ареалу вирощування в Україні. Джан Т.В., Клименко С.В., Григор’єва О.В. ОРГАНІЧНІ ТА ЖИРНІ КИСЛОТИ ЛИСТЯ ТА ПЛОДІВ ІРГИ КРУГЛОЛИСТОЇ AMELÁNCHIER OVÁLIS MEDIK. В роботі наведені результаті визначення вмісту органічних і жирних кислот в листі і плодах ірги Amelanchier хромато-мас-спектрометричним методом. В результаті проведеного дослідження в плодах і листі ірги ідентифіковано 16 органічних кислот і 20 жирних кислот. У плодах ірги домінують яблучна і лінолева кислоти, у листі – щавлева і пальмітинова кислоти. 291

Єжов В.М., Свиденко Л.В., Корабльова О.А., Бриндза Я. ВИВЧЕННЯ ВМІСТУ І СКЛАДУ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ OCIMUM CITRIODORUM VIS. В УМОВАХ ІНТРОДУКЦІЇ. У статті наводяться результати досліджень ефіроолійності інтродукованого в умовах Херсонської області Ocimum citriodorum Vis. Встановлено, що масова частка ефірної олії в рослинах варіює від 0,11 до 0,15% від сирої маси рослинної сировини, або від 0,38 до 0,50% від абсолютно сухої. Основними компонентами ефірної олії являються – ліналоол і цитраль. Іващенко І. В., Рахметов Д. Б. АНТИСТАФІЛОКОКОВА АКТИВНІСТЬ ЕТАНОЛЬНОГО ЕКСТРАКТУ РОСЛИН TANACETUM BALSAMITA L. (ASTERACEAE) ЗА ІНТРОДУКЦІЇ В ЖИТОМИРСЬКОМУ ПОЛІССІ Висвітлені результати досліджень антимікробної активності етанольного екстракту Tanacetum balsamita стосовно тест-культур мікроорганізмів: Escherichia coli (кишкова паличка), Staphylococcus aureus (золотистий стафілокок), Pseudomonas aeruginosa (синьогнійна паличка), Candida albicans (кандіда біліюча). Встановлена вибіркова антимікробна активність екстракту стосовно грампозитивних штамів бактерій S. aureus. Грамнегативні бактерії Е. coli, P. aeruginosa та гриб C. albicans виявились нечутливими до речовин екстракту. Йончева Т.Р., Свиденко Л.В., Бондарчук С.В., Ґудзь Н.І. ФОРМА ARTEMISIA BALHANORUM KRASCH. ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В МЕДИЦИНІ ТА ВИНОРОБСТВІ Наводяться дані про вміст та склад ефірної олії виділеної форми Artemisia balhanorum. У рослин даної форми масова частка ефірної олії становить 0,5% від сирої маси або 1,9% від абсолютно сухої. Домінуючі компоненти ефірної олії: ліналоол (27,47%), гераніол (4,8%), нераль (14,19%), гераніаль (17,72%), геранілацетат (18,94%). Ефірна олія даної форми має цінність для використання в медицині та виноробстві. Карнатовська М.Ю., Григор'єва О.В., Бриндза Я. БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД ПЛОДІВ ВИДІЛЕНОЇ ФОРМИ ZIZIPHUS JUJUBA MILL. Дана характеристика господарсько-цінних ознак виділеної нової форми Zizіphus jujubа Mill., вирощеної в умовах Херсонської області. Наведено результати біохімічного аналізу плодів цієї форми, в тому числі кількісного та якісного складу органічних кислот. Встановлено високий вміст лимонної, яблучної і олеїнової кислот, а також наявність інших органічних кислот. Визначено вміст сухих речовин, вітаміну С, цукрів, каротину і кислотність. Karnatovskaya M.Yu., Grigorieva O.V., Bryndza J. BIOCHEMICAL COMPOSITION OF FRUITS NEW FORMS ZIZIPHUS JUJUBA MILL. The characteristics of agronomic characters highlighted new forms Zizіphus jujuba Mill., grown in conditions of Kherson region. The results of the biochemical analysis fruit forms, including qualitative and quantitative composition of organic acids. It was found a high content of citric acid, malic acid and oleic acid, as well as the presence of other organic acids. The content of solids, vitamin C, sugars, acidity, and carotene. Лелюшок С.О., Сокирко О.В. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ФАЗОВОГО РОЗПОДІЛУ ХІНІДИНУ У МІЦЕЛЯРНІЙ СИСТЕМІ НА ОСНОВІ TRITON X-100. Наводяться дані про оптимальні умови вилучення хінідину в міцелярну фазу неіонної поверхневоактивної речовини (НПАР) Triton X-100. Найбільші коефіцієнти вилученя досягнуті для розчинів з рН 10, низьким вмістом цільового мікрокомпоненту (для 1.10-5 моль/л – 100%) та концентрацією НПАР 5%. Однак, запропоновано використовувати 2% розчин НПАР, оскільки отримана міцелярна фаза є більш компактною (0,5мл). Ли Т.Е., Спанкулова З.Б., Оразбаева У.М., Нестерова С.Г., Інелова З.А. ВИЯВЛЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ ВИДІВ РОДУ АRTEMISIA L. ЯК ПОТЕНЦІЙНИХ ИСТОЧНИКОВ ФЛАВОНОЇДІВ В роботі проведено порівняльне вивчення 8 видів роду Artemisia L. (сем.Asteraceae) - A.absinthium, A.dracunculus, A.sieversiana, A.vulgaris, A.terrae-albae, A.nitrosa, A.scoparia, A. juncea , які ростуть в пустелях Алматинської області, в якості потенційних джерел флавоноїдів для подальшого отримання на їх основі фітопрепаратів. В результаті проведених досліджень вдалося досягти ефективного 292

розподілу 6 флавоноїдів: катехина, гесперидину, кемпферола, нарингенина, мирицетин і кверцетину. Грунтуючись на процентний вміст флавоноїдів, були відібрані перспективні види полину з метою їх можливого використання як джерел флавоноїдів - A.dracunculus, A.scoparia, A.sieversiana і A.absinthium. Литвиненко В.И., Попова Н.В., Філенко С.В., Діхтярев С.И., Маслова Н.Ф., Георгієвський В.П. КАЛЕНДУЛА ЛІКАРСЬКА – МИНУЛЕ, СЬОГОДЕННЯ І МАЙБУТНЄ. Проведено літературний огляд результатів досліджень з хімії, фармакології суцвіть календули лікарської і лікарським препаратам на їхній основі. Для підвищення економічної ефективності виробництва сировини даної культури, показані перспективи вивчення листя, стебел, коренів, плодів та насіння і, рекомендовано застосування даної сировини не тільки у медичній, але й у косметичній і харчовій промисловості. Литвиненко В.И., Попова Н.В., Філенко С.В., Діхтярев С.И., Маслова Н.Ф. ФТАЛОЇДИ У РОСЛИНАХ РОДИНИ СКЛАДНОЦВІТИХ. У даній статті приведені хімічні структури, класифікації і рослинні джерела близько 137 природних фталоїдів. Обговорюються останні досягнення в галузі біологічної активності фталоїдів, такі як вплив на центральну нервову систему і серцеву функцію, протитромбічні, протигрибкові й антибактеріальні властивості, інгибірування проліферації клітин гладких м'язів, захист від церебральної ішемії й ін. Тернинко І.І., Ткаченко В.Г. ВПЛИВ ЕКОЛОГО-ФІТОЦЕНОТИЧНИХ УМОВ НА НАКОПИЧЕННЯ ОСНОВНИХ ГРУП БАР В СИРОВИНІ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ У статті наведені результати вивчення впливу регіону зростання нагідок лікарських на накопичення основних груп БАР (полісахаридів, флавоноїдів, поліфенольних сполук, кумаринів, органічних, в тому числі гідроксикоричних і аскорбінової кислот). Відзначено, що всі групи БАР, що вивчалися (крім полісахаридів) превалюють в квітках нагідок, що були заготовлені на території Львівської області. Зроблено висновок про можливість впровадження принципів і засад GАCP на території України, зокрема в західних регіонах. Філенко С.В., Глущенко Л.А. СТРАТЕГІЯ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН У СТВОРЕННІ ТА ВПРОВАДЖЕННІ ФІТОЧАЇВ. Показано шляхи вивчення та отримання досвіду з використання лікарської рослинної сировини, у т. ч. народній медицині і, розробок та виробництва фіточаїв у Дослідній станції лікарських рослин. Фуклева Л.А., Мазулін О.В. ФІТОХІМІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНОГО ВИДА РОДУ THYMUS L. –ЧЕБРЕЦЮ КРИМСЬКОГО Методом ГРХ ефірної олії з трави Thymus tauricus Kl. et D.-Sch. L. на мікрокапілярних колонках з мас-спектрометричним детектуванням встановлено присутність до 64 компонентів, з яких 32 ідентифіковано. Основними являються: тимол, п-цимол, карвакрол, γ-терпінен. Ідентифіковано 17 амінокислот (7 незамінних) та 3 флавоноїда. Бялковська Г.Д., Юречко А.А., Пащенко В.І., Вельган Є.Л. ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ ТЮТЮННИЦТВА Досліджено сучасний стан інноваційного забезпечення галузі тютюнництва України, вивчено ефективність виробництва тютюну при впровадженні наукових досягнень. Калініна М.А. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОЩУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ Вирощування лікарських рослин традиційний шлях забезпечення добробуту селянських родин Лубенщини. Запровадження анкетування господарів дозволило виявити ряд неврегульованих питань, які негативно впливають на кількість і якість вирощеної продукції. Шляхи вирішення виявлених проблем викладені в методичних вказівках Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН. Курбацька Н.В. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ РИНКУ ХМЕЛЮ (HUMULUS LUPULUS L.) ЯК ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ В УКРАЇНІ. В роботі одним із найважливіших внутрішніх чинників, що спричинив незадовільну ситуацію на ринку хмелю як лікарської рослинної сировини є неефективність державної політики, що 293

виражається у практичному невиконанні низки державних програм у цій галузі. Загалом робота присвячена вивченню практичного застосування Humulus L., як лікарської рослинної сировини, а також, які є напрями покрашення ситуації в українському хмелярстві стосується підвищення ефективності державної підтримки розвитку галузі в частині зростання рівня її механізації збільшення виробництва, відновлення й розширення площ виробничих хмеленасаджень. Никитюк Ю.А. ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ ІНСТИТУТИ ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ Доведено, що формальні та неформальні інституту функціонування ринку лікарської рослинної сировини є фундаментальною базою, що впливає на тісноту взаємозв’язку суб’єктів господарювання з природним середовищем та детермінує характер інституціональних змін у даній сфері. Обґрунтовано необхідність і доцільність інституціональних трансформацій ринку лікарської рослинної сировини для забезпечення його екологічно збалансованого функціонування шляхом гармонізації формальних та неформальних інститутів. Сологуб Ю.О. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ З РОЗТОРОПШІ ПЛЯМИСТОЇ (SILYBUM MARIANUM) В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ Досліджено економічні та організаційно-правові особливості розвитку ринку лікарської рослинної сировини в Україні. Визначено роль Silybum marianum, як економічно-вигідної, цінної лікарської культури та перспективи реалізації продукції неї за кордон. Обґрунтовано доцільність розвитку ринку лікарської рослинної сировини з Silybum marianum та визначено його основні організаційноекономічні інструменти. Федько Л.А. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР В статті викладені особливості вирощування лікарських культур на сировину з економічної точки зору. Подані розрахунки витрат на вирощування на прикладі валеріани лікарської, ехінацеї

294

Аннотации Глущенко Л.А., Кривуненко В.П. ИВАНОВ ВЯЧЕСЛАВ БОРИСОВИЧ - организатор и руководитель ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ В опытной станции лекарственных РАСТЕНИЙ В статье приведена трудовая и научная деятельность Иванова В.Б. - Организатора и руководителя экологических исследований с лекарственными растениями. Грищенко Т.Р. ОЧЕРК О ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БЮРО ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОГО УЧЕНОГО КОМИТЕТА УКРАИНЫ (1919–1924 ГГ.) Методом историко-научного анализа исследована научно-организационная деятельность Бюро лекарственных растений, которое функционировало при ботанической секции Сельскохозяйственного ученого комитета Украины – ведущей отечественной аграрной институции в 1918–1927 гг. Хронологические рамки проведённой исторической разведки охватывают 1919–1924 гг. Охарактеризованы главные достижения подразделения за определенный период. Джуренко Н.И., Семено О.В. ИСТОРИЯ КУЛЬТИВИРОВАНИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ В МГАРСКОМ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСКОМ МУЖСКОМ МОНАСТЫРЕ ПОЛТАВСКОЙ ОБЛАСТИ Исследовано историю культивирования лекарственных растений в Мгарском Спасо-Преображенском мужском монастыре Полтавской области, начиная от эпохи средневековья. Подчеркнуто, что традиции выращивания целебных растений в Березоточе берут начало со времен присоединения этих земель к Мгарскому монастырю. Иванченко Л.А. ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ М.П. ДУБРОВСКОГО НА ПОЛТАВЩИНЕ КАК ОДНА ИЗ ПРЕДПОСЫЛОК СОЗДАНИЯ ОПЫТНОЙ СТАНЦИИ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ После отмены крепостного права развитие сельського хозяйства набирало обороты. Начали появляться сельские и земские сельскохозяйственные школы, как частные, так и при поддержке государства. Для налаживания земледелия были введены должности губернских агрономов. На них возлагались обязанности консультантов, организаторов, исследователей. В Полтавскую губернию в 1889 году по просьбе Полтавского сельскохозяйственного общества было направлено Павла Михайловича Дубровского (1857-1916). Он посвятил семнадцать лет Полтавщине. В отчете за 1891 год, Павел Михайлович вспоминает о подготовке места жительства и встречу со специалистом, командированного Департаментом земледелия и сельской промышленности для налаживания дел «по садоводству и культуре лекарственных растений». П.М. Дубровский подробно описывает промыслы лекарственных растений в Миргородском, Лохвицком и Лубенском уездах. Комплекс факторов, которые благодаря первому Полтавскому губернскому агроному способствовали становлению сельскохозяйственной опытного дела, плоды его трудов остаются в действии и сегодня. Кривуненко В.П, Глущенко Л. А. ДАЙЛОНИС ПАКАЛНС – СТРАНИЦЫ БИОРГАФИИ УЧЁНОГО В статье приведены коротние биоргафические данные о Дайлонисе Альфредовиче Пакалне. Описан жизненный и творческий путь учёного-ботаника. Нимец Д.А. НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА ОСЛР – ИНФОРМАЦИОННЫЙ ЦЕНТР ЛЕКАРСТВЕННОГО РАСТЕНИЕВОДСТВА В статье изложена обзорная информация о фондах научной библиотеки Опытной станции лекарственных растений и их роль в информационном обеспечении науки о лекарственных растениях. Махиня Л. Н., Струменская Е. Н., Ковальская Н. П., Гнатенко В. М. ИСТОРИЯ ИЗУЧЕНИЯ BIDENS FRONDOSA L. В УКРАИНЕ Изучение B. frondosa L. в Украине проводится с момента выявления ее на территории страны в 1970 году. Исследования проводились по ряду направлений: морфо-анатомическому, палиноморфологическому, фитохимическому, фармакогностическому, экологическому, фитоценотическому, ресурсному. Результаты проведенных фитохимических, фармакогностических, 295

экологических, ресурсных исследований отечественных и зарубежных ученых доказывают целесообразность дальнейшего изучения B. frondosa с целью использования ее в качестве лекарственного растительного сырья, как альтернативы B. tripartitа L., запасы которой в нашей стране неуклонно сокращаются. Устименко А.В., Кривуненко В. П., Корабниченко А.В. ИЗ ИСТОРИИ ОТДЕЛА ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ Приведены краткие исторические сведения о развитии отдела внедрения Опытной станции лекарственных растений. Гречаная Е.В. АНАТОМИЧЕСКОЕ ИЗУЧЕНИЕ НЕКОТОРЫХ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ СЕМЕЙСТВА БОБОВЫХ. СООБЩЕНИЕ 1. СТЕБЕЛЬ VICIA CRACCA L. Изучено анатомическое строение стебля представителя семейства бобовые горошка мышиного (Vicia cracca L.). Растение - многолетник - занимает обширный ареал на территории Украины, где род представлен 12 видами. В народной медицине растение применяют как мягчительное, ранозаживляющее, кровоостанавливающее средство. В результате проведенных исследований установлены диагностические признаки стебля изучаемого растения, что и являлось целью нашей работы. Белинская М.Н., Якубенко Б.Е. ЛЕКАРСТВЕННЫЕ РАСТЕНИЯ ЛЕСНЫХ МАССИВОВ НАЦИОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКА «МАЛОЕ ПОЛЕСЬЕ» В работе констатирован факт создания нового национального природного парка «Малое Полесье» на севере Хмельницкой области, для которого характерны значительные площади лесов и хорошая сохранность природных комплексов. Наиболее распространены сосновые леса и культуры из сосны обыкновенной – Pinus sylvestris L, они имеют разнообразный ценотический и флористический состав, в частности многие виды растений можно использовать в лечебных целях. Собирая лекарственные растения в пределах парка необходимо соблюдать природоохранное законодательство Украины и не наносить вреда окружающей среде. Дойко Н.М. ТРАВЯНИСТЫЕ ЛЕКАРСТВЕННЫЕ РАСТЕНИЯ НА КОЛЛЕКЦИОННЫХ УЧАСТКАХ В ДЕНДРОПАРКЕ «АЛЕКСАНДРИЯ» Интродукция растений, в том числе и лекарственных, проводится с начала создания парка «Александрия» (конец XVIII в.). Современный состав растений дендропарка «Александрия» насчитывает более 2500 видов и внутривидовых таксонов, 45% из которых составляют травянистые растения. В работе приводится перечень 153 видов травянистых растений с лекарственными свойствами из 48 семей, произрастающих на научных и демонстрационно-коллекционных участках парка. Кисничан Л.П. ИНТРОДУКЦИЯ, ИЗУЧЕНИЕ И СЕЛЕКЦИЯ ПРЯНО-АРОМАТИЧЕСКИХ РАСТЕНИЙ В БОТАНИЧЕСКОМ САДУ (ИНСТИТУТЕ) АН МОЛДОВЫ В статье приведены многолетние итоги результататов интродукции и селекции над некоторыми пряно-ароматическими видами как, физалисы (Physalis), лимонной травы (Cymbopogon), вербены лимонной (Verbena triphilla), кардиоспермума (Cardiospermum) базиликов (Ocimum), полимнии (Polymnia), лаванды (Lavandula) и фенхеля (Foeniculum). Используя классические и современные методы селекции, были выделены и зарегистрированы в Государственный Регистр Сортов Республики Молдова два сорта базиликов и по одному физалиса, полимнии, лаванды и фенхеля. Котюк Л.А., Швайка О.В. БИОМОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ DRACOCEPHALUM MOLDAVICA В УСЛОВИЯХ ЕX-SITU Исследованы морфологические особенности строения вегетативных и генеративных органов D. moldavica. Растения исследуемого вида полностью проходят весь цикл развития, что является свидетельством достаточной степени адаптации вида к условиям региона и успешности интродукции. Красовский В.В. АЗИМИНА ТРЕХЛОПАСТНАЯ (ASIMINA TRILOBA (L.) DUNAL) НОВОЕ ЛЕКАРСТВЕННОЕ РАСТЕНИЕ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ Подается информация об интродукции азимины трехлопастной в лесостепной зоне Украины. Цветение и плодоношение является положительным показателем успешности интродукции, а 296

распространение вида на приусадебные участки будет способствовать самообеспечению населения целебными плодами. Марчишин С.М., Серая Л.М., Синиченко А.В., АНАТОМИЧЕСКОЕ СТРОЕНИЕ ЛИСТЬЕВ И ЦВЕТКОВ ПЕРВОЦВЕТА (ПРИМУЛЫ) СКАЛЬНОЙ (PRIMULA SAXATILIS КОMAR) В статье приведены результаты микроскопического анализа цветков и листьев примулы скальной; установлены основные анатомичнии признаки, необходимые для идентификации нового лекарственного растительного сырья. Меньшова В.А., Берёзкина В.И. БИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ AGRIMONIA EUPATORIA L. В УСЛОВИЯХ БОТАНИЧЕСКОГО САДА ИМ. АКАД. А.В. ФОМИНА Представлены результаты исследований биологических особенностей Agrimonia eupatoria L. (Rosaceae Juss.) при интродукции в Ботаническом саду им. акад. А.В. Фомина. Установлено, что A. eupatoria L. является перспективным растением для культивирования в районах Лесостепи и Полесья Украины. Онук Л. Л., Чубата Т. В. ПЕРСПЕКТИВЫ РЕИНТРОДУКЦИИ РЕДКИХ ВИДОВ РАСТЕНИЙ КРЕМЕНЕЦЬКИХ ГОР. В работе кратко представлены результаты интродукционных исследований редких видов растений в Кременецком ботаническом саду и перспективы их реинтродукции. Рахметов Д.Б., Каленская С.М., Рахметова С.А. ИНТРОДУКЦИЯ НОВЫХ И МАЛОРАСПРОСТРАНЕННЫХ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ В УКРАИНЕ Приведены результаты многолетней работы отдела культурной флоры НБС им.Н.Н.Гришко НАН Украины по интродукции, акклиматизации, селекции новых и малораспространенных лекарственных растений. Среди коллекционного фонда полезных растений ботанического сада (более 1800 таксонов) около 500 видов, форм и сортов имеют лекарственное значение. Получены важные результаты по сохранению разнообразия, изучению биологических, экологических, биохимических особенностей растений, разработаны основы культивирования и использования фитосырья перспективных интродуцентов. На базе кафедры растениеводства Национального университета биоресурсов и природопользования готовятся специалисты по направлению лекарственного растениеводства. Реут А.А., Миронова Л.Н. ИНТРОДУКЦИЯ ECHINACEA PURPUREA (L.) MOENCH В РЕСПУБЛИКЕ БАШКОРТОСТАН В статье представлены результаты изучения влияния регуляторов роста (Biodux, Эпин, Домоцвет) на прорастание семянок и морфологические показатели лекарственного и декоративного растения Echinacea purpurea (L.) Moench, культивируемого в Башкирском Предуралье. Показано, что наиболее эффективным препаратом, увеличивающим всхожесть семян, является Домоцвет. Регулятор роста Эпин положительно повлиял на изменение таких параметров как высота растений, длина корней и др. Самородов В.М., Байрак О.М. ОСОБЕННОСТИ СОВРЕМЕННОГО ПЕРИОДА ИНТРОДУКЦИИ ГИНКГО ДВУХЛОПАСТНОГО (GINKGO BILOBA L.) НА ПОЛТАВЩИНЕ Приведены данные о этапах интродукции гинкго двулопастного на Полтавщине с 1894 по 2016 р.; количество его растений в регионе, их ростовую активность и семенную продуктивность. Старовойтова М.Ю. ACORUS CALAMUS L. В ЦЕНТРАЛЬНОЙ И СЕВЕРО-ВОСТОЧНОЙ ЧАСТИ УКРАИНЫ (НА ПРИМЕРЕ БАССЕЙНА РЕКИ СУЛА) В работе констатирован факт, что современный растительный покров подвергается возрастающему влиянию антропогенного фактора, что приводит к трансформации и деградации фитоценозов, в частности, лекарственных растений. В общем работа посвящена изучению практического применения Acorus calamus L., установлению современного географического распространения его территорией исследуемого региона, определению эколого-ценотических особенностей местообитаний вида, современного состояния популяций, выяснению причин сокращения их численности и разработке некоторых рекомендаций по улучшению ситуации. Тимошенко Л.М. К ВОПРОСУ ОХРАНЫ ВЕКОВЫХ ДЕРЕВЬЕВ ГОРОДА ЛУБНЫ При проведении инвентаризации уличных насаждений г.Лубны, Полтавской обл. было обнаружено 297

вековые деревья. Установлены биометрические показатели и рассчитан ориентировочный возраст для Quercus robur по адресу ул. Ярослава Мудрого 19 – 304 года, Fraxinus excelsior по адресу ул. Монастырская 19 – 135 лет, Fraxinus excelsior местонахождение – перекресток улиц Ярослава Мудрого и Григория Тютюнника – 173 года соответственно. Тимченко И.А., Минарченко В.Н., Двирна Т.С. АПРОБАЦИЯ ЭКСПРЕСС-МЕТОДИК УЧЕТА РЕСУРСОВ НЕКОТОРЫХ ВИДОВ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ Приводятся результаты апробации разработанных экспресс-методик учета ресурсов пяти видов лекарственных растений, проведенные на Западном Полесье. Наилучшие результаты получены при экспресс-оценке ресурсов Vaccinium myrtillus L., Helichrysum arenarium (L.) Moench, Convallaria majalis L. и Urtica dioica L., разница между показателями полученными с помощью экспресс-методик и традиционными методами составляет 7-12%, что свидетельствует о возможности применения разработаннных экспресс-методик и получения достоверных данных при учете ресурсов. Для Achillea millefolium L. p.p., который в условиях Западного Полесья не формирует плотных массивов и популяции которого здесь низкопродуктивные, погрешность составляет более 40%. Поэтому их целесообразно применять в случае отсутствия необходимости получения точных данных. Федько Р.Н. ОСОБЕННОСТИ ВОСПРОИЗВЕДЕНИЯ ZIZYPHUS JUJUBA MILL. В УСЛОВИЯХ ЛЕВОБЕРЕЖНОЙ ЛЕСОСТЕПИ Выяснено целебные свойства и использование Zizyphus jujubа в лечебной практике. Приводятся результаты интродукционных исследований Zizyphus jujubа на начальных фазах онтогенеза в условиях Левобережной Лесостепи. Шевченко Т.Л. РЕЗУЛЬТАТЫ ИНТРОДУКЦИОННЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ В ОПЫТНОЙ СТАНЦИИ ЛЕКАРСТВЕННЫХ Представлены основне этапы и напрвления интродукционных исследований в Опытной станции лекарственных растений. За годы существования введено в культуру свыше 165 видов аборигенной и зарубежной флоры, 96 видов из которых рекомендовано к культивированию. Мищенко Л.Т., Масляков В.Ю., Дащенко А.В., Таланкова-Середа Т.Е., Дунич А.А., Бойко А.Л. ДИАГНОСТИКА ВИРУСНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ И СИСТЕМЫ ЗАЩИТЫ КУЛЬТУР ОТ ФИТОПАТОГЕНОВ. В статье приведены рекомендации по диагностике и защите лекарственных культур (женьшеня настоящего, валерианы лекарственной, подорожника большого, эхинацеи пурпурной, мяты перечной) от вирусов на плантациях в экологических условиях Украины. Мустяцэ Г.И., Рошка Н.Д., Баранова Н.В. ДВУХУКОСНАЯ ПОЛЕВАЯ КУЛЬТУРА ПАССИФЛОРЫ (PASSIFLORA INCARNATA L.) В МОЛДОВЕ Установлено, что отселектированный биотип пассифлоры (Passiflora incarnata L.) в условиях Молдовы можно возделывать при рассадной культуре. Для получения высокого урожая лекарственного сырья целесообразно возделывать ее в двухукосной культуре. В таком случае можно получить 4-5 т/га фармацевтического сырья хорошего качества в первом году вегетации и 5-7 т/га во втором году. РОМАЩЕНКО М.И., ШАТКОВСКИЙ А.П., ПРИВЕДЕНЮК Н.В. ТЕХНОЛОГИИ ВЫРАЩИВАНИИ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ ПРИ КАПЕЛЬНОМ ОРОШЕНИИ Применение капельного способа орошения лекарственных растений позволяет получать высокие урожаи сырья уже в первый год вегетации, качеством соответствующим отечественным требованиям. По результатам исследования установлено четкую зависимость урожайности валерианы лекарственной от предполивной влажности почвы. Самую высокую массу сырья было получено у варианте с уровнем предполивной влажности почвы - 90% от наименьшей влагосодержания – 5,1 т/га, что превышало контроль на 143%. Применение предпосевного внесения удобрений в условиях капельного орошения на эхинацеи пурпурной позволило получить урожайность сухой травы на уровне 6,64 т/га, и корней – 2,03 т/га. Исследования показали, что большинство сортов мяты на орошении могут давать два укоса сырья, при условии закладки плантации корневищами в осенний период. При этом за два укоса на полях первого года вегетации урожайность достигает 3,24 т/га сухих листьев, а без полива только 1,21 т/га. Исходя из вышеизложенного можно утверждать, что 298

применение капельного орошения является высокоэффективным способом решения ряда проблем в лекарственном растениеводстве, в частности выращивание лекарственных культур в условиях дефицита влаги. Рудик А.Л., Рудик Н.М. ВЛИЯНИЕ ПРИЕМОВ ВОЗДЕЛЫВАНИЯ НА СОСТАВ ЖИРНЫХ КИСЛОТ СЕМЯН ЛЬНА МАСЛИЧНОГО В зоне сухой Степи Украины проведена общая оценка урожайности и проанализировано изменение жирно-кислотного состава семян льна масличного. Установлено, что без орошения, при оптимальном сочетании факторов, урожайность культуры составляет 1,65 т/га, тогда как при орошении 2,16 т/га. Определено, что у сорта Пивденна Нич преобладают ненасыщенные кислоты, где доминирует линоленовая кислота – 56,1-60,8%. Установлено, что наиболее динамичны является содержание линоленовой и олеиновой кислот, а наибольшее влияние на долю пальметиновой кислоты имеет фон минерального питания растений, тогда как стеариновой и олеиновой – обеспечение влагой. Сирик О.Н. МЕТОДЫ ОЦЕНКИ УСТОЙЧИВОСТИ И ОЦЕНКА СОРТОВ НОГОТКОВ ЛЕКАРСТВЕННЫХ К БОЛЕЗНЯМ На основе многолетних данных культуры ноготков лекарственных разработана методика оценки полевой устойчивости растений к основным болезням. Данная методика полевой оценки устойчивости ноготков лекарственных болезням рекомендована для внедрения в научных учреждениях при проведении селекционных и семеноводческих исследований, учебных заведениях. Также в хозяйствах, которые специализируются на выращивании лекарственных культур, для принятия решений относительно путей защиты посевов от вредных организмов. Ториков В.Е., Мешков И.И. ЭКОЛОГИЯ, ОСОБЕННОСТИ ВЫРАЩИВАНИЯ И ЭЛЕМЕНТНЫЙ СОСТАВ ЛОФАНТА АНИСОВОГО (LOPHANTUS ADANS C.) В БРЯНСКОЙ ОБЛАСТИ В ООО «ССХП «Женьшень» Унечского района Брянской области лофант анисовый хорошо растет на структурных, легких по механическому составу, достаточно плодородных и чистых от сорных растений почвах. Хорошо отзывается на внесение органических удобрений (8-10 кг/га 1м2). Рекомендуется производить ранневесенний посев (апрель) с расстоянием между рядами 45см. Глубина заделки семян 1-2 см. После посева - поливать ежедневно до появления всходов. В ряду растение от растения оставляют на 8-10 см друг от друга. Уход за посевами заключается в прополке от сорняков, рыхлении, особенно после ливневых дождей, поливе, если недостаточно влаги. Надземную часть лофанта убирают в начале цветения. Сушат в тени, на чердаках или в сушилках. Сырье хранят в бумажных мешках в сухом помещении. В сухой надземной массе лофанта анисового наибольшее содержание было отмечено таких макроэлементов, как калий (28000 мг/кг), кальций (9800), фосфор (2800 мг/кг), магний (2100 мг/кг), сера (1500 мг/кг), кремний - 440, железо - 150 и натрий – 35 мг/кг. Наблюдались различия по накоплению отдельных микроэлементов, кроме кобальта и селена, содержание которых количественно слабо улавливается современными приборами. Отмечено значительное накопление таких микроэлементов, как марганец, барий, титан, бор, цинк, медь, и никель. Содержание хрома (Сr) составило – 1,4; брома (Вr) - 4, циркония (Zr) – 0,56 мг/кг. Из вредных и естественных радиоактивных элементов в сухой надземной массе лофанта анисового преобладали: алюминий и стронций. Накопление в надземной массе таких токсичных веществ, как свинец, кадмий, серебро, цезий, мышьяк и ртуть было незначительным. Лофант регулирует обмен веществ, снижает и нормализует кровяное давление, очищает кровь. Корневища его используют как стимулирующее средство, по действию напоминающее женьшень. Лофант используется для лечения простудных болезней и ароматизации напитков. Приведенюк Н.В., Шевчук Н.М., Трубка В.А. УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ТЕХНОЛОГИИ ВЫРАЩИВАНИЯ ЭХИНАЦЕИ ПУРПУРНОЙ ПУТЕМ ПРИМЕНЕНИЯ КАПЕЛЬНОГО ОРОШЕНИЯ Данной работой доказано, что применение капельного орошения при выращивании эхинацеи пурпурной значительно ускоряет получение всходов культуры, полные всходов эхинацеи в условиях орошения зафиксировано на 14 - 17 сутки, в варианте без орошения - на 23 - 28 сутки. Применение предпосевного внесения удобрений в условиях капельного орошения позволило получить высокую урожайность сухой травы на первом году вегетации - 66,4 ц/га и корней 20,3 ц/га, что превышало 299

контроль на 82,4% и 62,4%, на втором году вегетации травы 110,0 ц/га и корней 45,5 ц/га превышая контроль на 91,3 и 75,6% соответственно. Шевчук Н.М., Приведенюк Н.В., Трубка В.А. ОСОБЕННОСТИ РАССАДНЫМ СПОСОБОМ ВЫРАЩИВАНИЯ ВАЛЕРИАНЫ ЛЕКАРСТВЕННОЙ ПРИ КАПЕЛЬНОМ ОРОШЕНИИ В данной работе изложены особенности применения стимуляторов роста при выращивании рассады валерианы лекарственной. Доказано, что лучшим способом выращивания рассады валерианы является кассетный. Установлено оптимальную густоту (83 тыс. растений на 1 га) высадки растений валерианы при капельном орошении. Применение предпосадочного внесения удобрений и двукратной обработки растений по вегетации препаратом Наномикс обеспечило высокую урожайность сухих корней с корневищами валерианы лекарственной на уровне 2,5 - 2,7 т/га. Шпек Н.П., Коссак Г.М., Лупак О.Н. ВЛИЯНИЕ БИОСТИМУЛЯТОРОВ РОСТА РАСТЕНИЙ НА ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ MATRICARIA RECUTITA L. В УСЛОВИЯХ ПЕРЕДКАРПАТИЯ Исследовано влияние биостимуляторов роста растений на производительность ромашки лекарственной (Matricaria recutita L.) в условиях Передкарпатия Украины. Установлено, что применение биостимуляторов роста «Гумисол» та «Вермыстым» способствует лучшему росту и развитию растений та увеличивает показатели производительности растений та урожайность цветков ромашки лекарсвенной. Якимович Е.А. ВИДОВОЙ СОСТАВ СОРНЫХ РАСТЕНИЙ АГРОЦЕНОЗА ЛЕКАРСТВЕННЫХ КУЛЬТУР В БЕЛАРУСИ Маршрутными обследованиями, проведенными в 2008-2015 гг., установлено, что для посевов лекарственных культур в Беларуси характерен смешанный тип засорения. Доминирующими видами являлись: трехреберник непахучий, марь белая, просо куриное, пастушья сумка, галинсога мелкоцветная, фиалка полевая, звездчатка средняя и др. Исходная засоренность агроценозов составляет в зависимости от культуры 153,0-212,2 шт/ м2, отмечены отличия и по видовому составу сорняков. Билык В.В., Шенгелия Н.И. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ КОЛЛЕКЦИОННЫХ ОБРАЗЦОВ ARCTIUM MINUS (HILL) BERNK Дана характеристика особенностей развития коллекционных образцов лопуха малого( Arctium minus) по основным морфологическим и хозяйственно-ценным признакам вида. Деркач В. А., Куценко Н. И. ХАРАКТЕРНЫЕ МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИЗНАКИ РАСТЕНИЙ RUBIA TINCTORUM L. СОРТА 'СТРУМИНКА'. Представлен комплекс морфологических признаков, пригодных для идентификации растений сорта марены красильной 'Струминка'. Колосович Н.П. ПРОДУКТИВНОСТЬ ГИБРИДНЫХ ОБРАЗЦОВ МЯТЫ. Проведена оценка гибридных образцов мяты коллекции ОСЛР по продуктивности и морфологическими признаками. Выделенные ценные образцы и источники хозяйственно-ценных признаков. Кормош С.М., Спаский Г.В. ОЦЕНКА КОЛЛЕКЦИОННЫХ ОБРАЗЦОВ LEVISTICUM OFFICINALIS C. KOCH И LEONURUS GUINGUELOBATUS GILIB. ПО ХОЗЯЙСТВЕННОЦЕННЫМИ ПРИЗНАКАМИ На основании полученных и обобщённых данных результатов испытаний выделено комплекс продуктивних признаков и разработаны классификаторы продуктивних признакою этих видов. Кроме этого, произведена оценка и выделены перспективне образцы любистка лекарственного и пустырника пятилопастного. За стабильностью показателей комплекса ценных признаков могут быть использованы в селекционном процессе образцы любистка лекарственного - МЛЛ за 4 показателями, сорта: Редеи – за трема и Мрия за двумя, а у пустырника пятилопастного за четырьмя показателями образец СК-2, за тремя – сорт Забава и за двумя – СК-1.

300

Меженский В.М., Оксём Б.М. КАЧЕСТВО ПЛОДОВ ОТБОРНЫХ ФОРМ ГРЕЦКИХ ОРЕХОВ (JUGLANS REGIA L) НА ПОЛТАВЩИНЕ И СУМЩИНЕ Указаны результаты изучения 16 форм грецкого ореха. Лучшей за комплексом признаков является ‘Березолеский’. Мельничук Р. В., Середа Л. А., Середа А. В. РАСПРЕДЕЛЕНИЕ И ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЛЕКЦИОННЫХ ОБРАЗЦОВ НОГОТКОВ НА КЛАСТЕРЫ С ПОМОЩЬЮ ВЭЖХ ПО СОДЕРЖАНИЮ ФЛАВОНОИДОВ В статье приведена дифференциация коллекционных образцов календулы Опытной станции лекарственных растений с помощью кластерного анализа по шестнадцати компонентам группы флавоноидов, выделенных методом высокоэффективной жидкостной хроматографией. Выявлено шесть кластеров, которые охарактеризованы по 7 хозяйственно ценных признаков. Выделено сортообразцы ноготков лекарственных пятого кластера: Радио, Березотицька сонячна, Оранжевый блыск, и образец Со-12-115, перспективные для дальнейшего использования в селекционном процессе. Миколайко В.П. ХАРАКТЕРИСТИКА ИСХОДНОГО СЕЛЕКЦИОННОГО МАТЕРИАЛА ЦИКОРИЯ КОРНЕПЛОДНОГО (CICHORIUM INTYBUS L.) В статье приведены результаты исследований продуктивности селекционных форм цикория корнеплодного за урожайностью корнеплодов, влиянием климатических условий й содержанием сухого вещества и инулина. Павленко С.В. ОЦЕНКА ДИКОРАСТУЩИХ ВИДОВ МЯТЫ НА МОРОЗОСТОЙКОСТЬ Изучена морозостойкость дикорастущих видов мяты лабораторным методом - прямым промораживанием корневищ, которые интродуцированные в коллекционном питомнике Прилукской опытной станции. Высокую морозостойкость среди группы колосовидных мят проявили M.spicata 2.8.14, M.spicata K-42, M.spicata K-65, среди группы длиннолистых мят - M.longifolia N6, M.longifolia N6.5, M . longifolia К-195, в которых количество живых почек при – 12оС составляет от 15,3% до 28,6%. Позняк А.В. ЗАВИСИМОСТЬ ПОСЕВНЫХ КАЧЕСТВ СЕМЯН СОРТА ДУШИЦЫ ОБЫКНОВЕННОЙ ОРАНТА ОТ СРОКОВ ПРОВЕДЕНИЯ АНАЛИЗА ПО ИХ ОПРЕДЕЛЕНИЮ В результате проведенных исследований установлено, что для определения посевных качеств семян душицы обыкновенной сорта Оранта, выращенного в Нежинском районе Черниговской области, необходимо использовать семена, хранящиеся около 3-5 месяцев (энергия прорастания 53-63%, всхожесть 73-84%), так как при проращивании свежеубранных семян (период хранения до одного месяца) энергия прорастания и всхожесть ниже установленных стандартом показателей (соответственно 12-34% и 20-44%). Данный аспект необходимо указывать при разработке рекомендаций по технологии выращивания нового сорта. Необходимо провести дополнительные исследования по определению посевных качеств семян сорта душицы обыкновенной Оранта после одного года хранения и максимального срока хранения семян без потери схожести ниже уровня, предусмотренного стандартом (для ДС и БС – 70%). Актуальным направлением является проведение аналогичных исследований с другими сортами душицы обыкновенной в различных агроклиматических зонах Украины. Лупак О.М., Антоняк Г.Л. ДЕЙСТВИЕ БИОСТИМУЛЯТОРА «ВЕРМИЙОДИС» НА ФОТОСИНТЕТИЧЕСКИЙ АППАРАТ CALENDULA OFFICINALIS L. Исследовано влияние биостимулятора «Вермийодис» на фотосинтетический аппарат растений ноготков лекарственных (Calendula officinalis L.). Показано, что применение «Вермийодису» способствовало повышению содержания хлорофиллов и чистой продуктивности фотосинтеза ноготков лекарственных сорта Полевая красавица. К тому же, использование препарата улучшило показатели продуктивности растений ноготков лекарственных. Монастырская С.С., Стецик Н.Д., Гайванович Н.К. ИЗУЧЕНИЕ АНТИОКСИДАНТНЫХ СВОЙСТВА НЕКОТОРЫХ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ ДРОГОБЫЧСКОГО РАЙОНА В статье исследовано антиоксидантные свойства некоторых видов лекарственных растений Дрогобычского района. Определено содержание витамина С, а также активность 301

супероксиддисмутазы в растениях Potentilla erecta, Calendula officinalis, Calluna vulgaris, Symphytum officinale. Встановлено, что не наблюдается тесная корреляция между уровнями активности фермента антиоксидантной системы и количеством аскорбиновой кислоты в изучаемых растениях. О.А. Олейник ОСОБЕННОСТИ ВВЕДЕНИЯ В КУЛЬТУРУ IN VITRO СОРТОВ РОЗЫ ЭФИРОМАСЛИЧНОЙ (ROSA DAMASCENA MILL.) Исследованы особенности стерилизации эксплантатов и подобрано стерилизатор, его концентрацию, экспозицию обработки растительного материала розы эфиромасличной сортов Лань, Лада, Радуга, Искра и Фестивальная. Установлены оптимальные сроки для проведения эффективной стерилизации и получения стерильного жизнеспособного растительного материала. Стеценко Л. А. ПОВЫШЕНИЕ УСТОЙЧИВОСТИ РАСТЕНИЙ КАЛЕНДУЛЫ ПРИ ДЕЙСТВИИ МЕЛАФЕНА В УСЛОВИЯХ ЗАСОЛЕНИЯ Применение препарата Мелафена (10-9 М) в условиях водной культуры повысило устойчивость растений календулы при действии засоления (150 мМ NaCl) и в восстановительный период при переносе на стандартную среду. Таланкова-Середа Т.Є., Шкопинский Е.А., Куценко Н.І. ВЛИЯНИЕ НАНОЧАСТИЦ КРЕМНИЯ НА МИКРОРАЗМНОЖЕНИЕ МЯТЫ ПЕРЕЧНОЙ В КУЛЬТУРЕ IN VITRO Исследовано влияние наночастиц кремния на клональное микроразмножение растений мяты перечной (M. piperita L.) на основе комплекса методов культуры изолированных тканей и органов in vitro. Анализ данных показал положительное влияние наночастиц кремния на ростовые показатели эксплантов мяты перечной в культуре in vitro. Выявлено, что внесение наночастиц кремния в концентрации 1,0 мг/л в питательную среду Мурашиге-Скуга достоверно увеличивает длину побегов на 21-22%, количество узлов на 27-37% и количество побегов на 20-25% в сравнении с контрольной средой. Использование такой модификации питательной среды МС даёт возможность получить больше растений–регенерантов мяты перечной на 32,6 % . На 30 сутки коэффициент размножения составил у селекционных образцов 1:14, у мяты перечной сорта Мама 1:16. Аммосов А.С., Литвиненко В.И., Георгиевский В.П. К ОЦЕНКЕ КАЧЕСТВА СЫРЬЯ И ПРЕПАРАТОВ ПОДЗЕМНЫХ ОРГАНОВ СОЛОДКИ. Показано опыт отечественных и российских исследований по использованию солодки и созданию лекарственных препаратов на основе переработки подземных органов, а также обоснованность и необходимость введения нормативних показателей по содержанию экстрактивных веществ, глицирризиновой кислоты и флавоноидов в фармакопеи Украины и России. Ведение в Государственную Фармакопею Украины 2.0 для растительного сырья количественных показателей по содержанию экстрактивных веществ, извлекаемых водой, 0,25%-водным раствором аммиака или спирто-водными смесями, флавоноидных соединений, а также препаратов из подземных органов солодки в виде настойки, жидкого, густого и сухого экстрактов, глицирама, флавоноидных препаратов позволит гармонизовать ее требования с фармакопеями разных стран. Баяндина И.И., Семенча К.В. КРАСИЛЬНЫЕ ЛЕКАРСТВЕННЫЕ РАСТЕНИЯ СИБИРИ – ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИЗУЧЕНИЕ Проведено исследование красящих свойств лекарственных растений: зверобоя продырявленного (Hypericum perforatum L.), пижмы обыкновенной (Tanacetum vulgare L.), ягод жимолости (Lonicera edulis Turcz.), шелухи лука репчатого (Allium cepa L.) и вайды красильной (Isatis tinctoria L.). Василова Е. Ю. ФИТОХИМИТЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЭФИРНОГО МАСЛА МЯТЫ ПОЛЕВОЙ В РАМКАХ РЕАЛИЗАЦИИ ДОПОЛНИТЕЛЬНОЙ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПРОГРАММЫ «ЗЕЛЁНАЯ АПТЕКА» В работе констатирован факт, что эфирные масла разных запахов можно добыть из обыкновенных полевых и луговых сорняков. Извлекать ароматические компоненты из растений можно различными методами: перегонка с паром, холодный отжим, углеродная экстракция под высоким давлением и экстракция растворителем. У каждого способа есть свои преимущества и свои недостатки, эфирные масла, получаемые разными методами, имеют различные свойства. В работе сравнивается два способа получения эфирного масла мяты полевой: холодный отжим и перегонка с паром; выявляется наиболее эффективный и дешевый метод. 302

Гачкова Г.Я.,Чайка Я.П., Сибирная Н.А. КОРРИГИРУЮЩЕЕ ВЛИЯНИЕ ЭКСТРАКТА GALEGA OFFICINALIS L. НА ПРОЦЕСС АПОПТОЗА ИММУНОКОМПЕТЕНТНЫХ КЛЕТОК КРОВИ В УСЛОВИЯХ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО САХАРНОГО ДИАБЕТА В статье приведены данные относительно влияния безалкалоидной фракции экстракта галеги лекарственной лекарственного (Galega officinalis L.) на апоптоз лейкоцитов периферической крови крыс в условиях экспериментального сахарного диабета. Анализ изменений морфологических и биохимических маркеров апоптоза свидетельствует об угнетающем действии безалкалоидной фракции экстракта галели лекарственной на генетически запрограммированную гибель иммунокомпетентных клеток крови, интенсивность которой значительно повышается в условиях экспериментального сахарного диабета. Гобулинская А.В., Хохла М.Р., Гачкова Г.Я., Мищенко Л.Т, Сибирная Н.О. ИЗМЕНЕНИЯ КОЛИЧЕСТВА И СООТНОШЕНИЕ ОТДЕЛЬНЫХ ФОРМ ЛЕЙКОЦИТОВ ПРИ САХАРНОМ ДИАБЕТЕ НА ФОНЕ ПРИМЕНЕНИЯ ЭКСТРАКТОВ И СУСПЕНЗИЙ ЯКОНА В статье приведены данные о влиянии водных экстрактов листьев и корневых клубней якона и суспензий корневых клубней якона на изменения количества лейкоцитов и лейкоцитарной формулы в условиях экспериментального сахарного диабета (ЕCД). Развитие сахарного диабета сопровождается существенным изменениям в соотношении различных форм лейкоцитов, что указывает на развитие автоинтоксикационных процессов. Установлено нормализующее влияние водных экстрактов листьев и корневых клубней якона в дозе 500 мг / кг и стабилизированной формы суспензии на показатели лейкоцитарной формулы в условиях ЕСД. Отсутствие значительных изменений соотношения различных форм лейкоцитов при введении исследуемых экстрактов и суспензий здоровым животным свидетельствует об отсутствии токсического воздействия этих препаратов. Грабовецкая О.А. БИОХИМИЧЕСКИЕ И ЛЕЧЕБНЫЕ СВОЙСТВА DIOSPYROS L. В работе показано, что привлечение редких плодовых перспективных растений, к которым относится Diospyros L. является актуальным и способствует увеличению видового состава плодовых растений, имеющих ценные пищевые и лекарственные свойства.В статье представлены биохимические, лечебные, диетические свойства хурмы и использования ее в медицине, народной медицине и косметологии. Доказана необходимость дальнейшего биоэкологических и биохимического изучения с целью расширения ареала выращивания в Украине. Джан Т.В., Клименко С.В., Григорьева О.В. ОРГАНИЧЕСКИЕ И ЖИРНЫЕ КИСЛОТЫ ЛИСТЬЕВ И ПЛОДОВ ИРГИ КРУГЛОЛИСТНОЙ AMELÁNCHIER OVÁLIS MEDIK. В работе приведены результаты определения содержания органических и жирных кислот в листьях и плодах ирги Amelanchier хромато-масс-спектрометрическим методом. В результате проведеного исследования в плодах и листьях ирги идентифицировано 16 органических кислот и 20 жирных кислот. У плодах ирги доминируют яблочная и линолевая кислоты, а в листьях – щавелевая и пальмитиновая кислоты. Ежов В.М., Свиденко Л.В., Корабльова О.А., Бриндза Я. ИЗУЧЕНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СОСТАВА ЭФИРНОГО МАСЛА OCIMUM CITRIODORUM VIS. В УСЛОВИЯХ ИНТРОДУКЦИИ В статье приводятся результаты исследований эфиромасличности интродуцированного в условиях Херсонской области Ocimum citriodorum Vis. Установлено, что массовая доля эфирного масла в растениях варьирует от 0,11 до 0,15% от сырой массы растительного сырья, или от 0,38 до 0,50% от абсолютно сухой. Основными компонентами эфирного масла являются – линалоол и цитраль. Иващенко И. В., Рахметов Д. Б. АНТИСТАФИЛОКОКОВАЯ АКТИВНОСТЬ ЭТАНОЛЬНОГО ЭКСТРАКТА РАСТЕНИЙ TANACETUM BALSAMITA L. (ASTERACEAE) ПРИ ИНТРОДУКЦИИ В ЖИТОМИРСКОМ ПОЛЕСЬЕ Представлены результаты исследований антимикробной активности этанольного экстракта Tanacetum balsamita относительно тест-культур микроорганизмов: Escherichia coli (кишечная палочка), Staphylococcus aureus (золотистый стафилокок), Pseudomonas aeruginosa (синегнойная палочка), Candida albicans (кандида белеющая). Установлена избирательная антимикробная активность экстракта относительно грамположительных штаммов бактерий S. aureus. 303

Грамотрицательные бактерии Е. coli, P. aeruginosa и гриб C. albicans оказались нечувствительными к веществам экстракта. Йончева Т.Р., Свиденко Л.В., Бондарчук С.В., Ґудзь Н.І. ФОРМА ARTEMISIA BALHANORUM KRASCH. ДЛЯ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ В МЕДИЦИНЕ И ВИНОДЕЛИИ. Приводятся данные о содержании и составе эфирного масла выделенной формы Artemisia balhanorum. У растений данной формы массовая доля эфирного масла составляет 0,5% от сырой массы или 1,9% от абсолютно сухой. Доминирующие компоненты эфирного масла: линалоол (27,47%), гераниол (4,8%), нераль (14,19%), гераниаль (17,72%), геранилацетат (18,94%). Эфирное масло данной формы имеет ценность для использования в медицине и виноделии. Карнатовская М.Ю., Григорьева О.В., Брындза Я. БИОХИМИЧЕСКИЙ СОСТАВ ПЛОДОВ ВЫДЕЛЕННОЙ ФОРМЫ ZIZIPHUS JUJUBA MILL. Дана характеристика хозяйственно-ценных признаков выделенной новой формы Zizіphus jujubа Mill., выращенной в условиях Херсонской области. Приведены результаты биохимического анализа плодов данной формы, в том числе количественного и качественного состава органических кислот. Установлено высокое содержание лимонной, яблочной и олеиновой кислот, а также наличие других органических кислот. Определено содержание сухих веществ, витамина С, сахаров, каротина и кислотность. Лелюшок С.О., Сокирко О.В. ИССЛЕДОВАНИЕ ЗАКОНОМЕРНОСТЕЙ ФАЗОВОГО РАСПРЕДЕЛЕНИЯ ХИНИДИНА В ВОДНО-МИЦЕЛЛЯРНОЙ СИСТЕМЕ НА ОСНОВЕ TRITON X100. Приводятся данные об оптимальных условиях извлечения хинидина в мицелярную фазу неионного поверхостно-активного вещества (НПАВ) Triton X-100. Наиболее высокие коэффициенты извлечения получено для растворов с рН 10, низким содержанием целевого микрокомпонента (для 1.10-5 моль/л – 100%) и концентрацией НПАВ 5%. Однако, предложено использовать 2% раствор НПАВ, поскольку полученная мицеллярная фаза является более компактной (0,5 мл). Ли Т.Е., Спанкулова З.Б., Оразбаева У.М., Нестерова С.Г., Инелова З.А. ВЫЯВЛЕНИЕ ПЕРСПЕКТИВНЫХ ВИДОВ РОДА АRTEMISIA L. КАК ПОТЕНЦИАЛЬНЫХ ИСТОЧНИКОВ ФЛАВОНОИДОВ В работе проведено сравнительное изучение 8 видов рода Artemisia L. (сем.Asteraceae) – A.absinthium, A.dracunculus, A.sieversiana, A.vulgaris, A.terrae-albae, A.nitrosa, A.scoparia, A. juncea, произрастающих в пустынях Алматинской области, в качестве потенциальных источников флавоноидов для дальнейшего получения на их основе фитопрепаратов. В результате проведенных исследований удалось достичь эффективного разделения 6 флавоноидов: катехина, гесперидина, кемпферола, нарингенина, мирицетина и кверцетина. Основываясь на процентном содержании флавоноидов, были отобраны перспективные виды полыней с целью их возможного использования как источников флавоноидов – A.dracunculus, A.scoparia, A.sieversiana и A.absinthium. Литвиненко В.И., Попова Н.В., Филенко С.В., Дихтярев С.И., Маслова Н.Ф., Георгиевский В.П. КАЛЕНДУЛА ЛЕКАРСТВЕННАЯ - ПРОШЛОЕ, НАСТОЯЩЕЕ И БУДУЩЕЕ. Проведен литературный обзор результатов исследований по химии, фармакологии соцветий календулы лекарственной и лекарственным препаратам на их основе. Для повышения экономической эффективности производства сырья данной культуры, показаны перспективы изучения листьев, стеблей, корней, плодов и семян, и даны рекомендации по применению его не только в медицинской, но и в косметической и пищевой промышленностях. Литвиненко В.И., Попова Н.В., Филенко С.В., Дихтярев С.И., Маслова Н.Ф. ФТАЛОИДЫ В РАСТЕНИЯХ СЕМЕЙСТВА СЛОЖНОЦВЕТНЫХ. В настоящей статье приведены химические структуры, классификации и растительные источники около 137 природных фталоидов. Обсуждаются последние достижения в области биологической активности фталоидов, такие как воздействие на центральную нервную систему и сердечную функцию, антитромботические, антигрибковые и антибактериальные свойства, ингибирование пролиферации клеток гладких мышц, защита от церебральной ишемии и др. 304

Тернинко И.И., Ткаченко В.Г. ВЛИЯНИЕ ЭКОЛОГО-ФИТОЦЕНОТИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ НА НАКОПЛЕНИЕ ОСНОВНЫХ ГРУПП БАВ В СЫРЬЕ КАЛЕНДУЛЫ ЛЕКАРСТВЕННОЙ В статье приведены результаты изучения влияния региона произрастания календулы лекарственной на накопление основних групп БАВ (полисахаридов, флавоноидов, полифенольных соединений, кумаринов, органических, в том числе гидроксикоричных и аскорбиновой кислот). Отмечено, что все группы определяемых БАВ (кроме полисахаридов) превалируют в цветах календулы, которые были заготовлены на территории Львовской области. Сделан вывод о возможности внедрения принципов и основ GАCP на территории Украины, в частности в западных регионах. Филенко С.В., Глущенко Л.А. СТРАТЕГИЯ ОПЫТНОЙ СТАНЦИИ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ В СОЗДАНИИ И ВНЕДРЕНИИ ФИТОЧАЕВ. Показаны пути изучения и получения опыта по использованию лекарственного растительного сырья, в т. ч. народной медицине и, разработок и производства фиточаев на Опытной станции лекарственных растений. Фуклева Л.А., Мазулин А.В. ФИТОХИМИЧЕСКОЕ ИЗУЧЕНИЕ ПЕРСПЕКТИВНОГО ВИДА РОДА THYMUS L. - ТИМЬЯНА КРЫМСКОГО Методом ГЖХ эфирного масла травы Thymus tauricus Kl. et D.-Sch. L. на микрокапиллярных колонках и масс-спектрометрическим детектированием установлено присутствие до 64 компонентов, из которых 32 идентификовано. Основными являются: тимол, пцимол, карвакрол, γ- терпинен. Идентифицировано 17 аминокислот (7 незаменимых) и 3 флавоноида. Бялковская А.Д., Юречко А.А., Пащенко В.И., Вельган Е.Л. ИННОВАЦИОННОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ОТРАСЛИ ТАБАКОВОДСТВА Исследовано современное состояние инновационного обеспечения отрасли табаководства Украины, изучена эффективность производства табака при внедрении научных достижений. Калинина М.А. МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ВЫРАЩИВАНИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫХ РАСТЕНИЙ В ЛИЧНЫХ КРЕСТЬЯНСКИХ ХОЗЯЙСТВАХ Выращивание лекарственных растений традиционный путь обеспечения благосостояния крестьянских семей Лубенщины. Введение анкетирование хозяев позволило выявить ряд неурегулированных вопросов, которые негативно влияют на количество и качество выращенной продукции. Пути решения выявленных проблем изложены в методических указаниях Опытной станции лекарственных растений ИАП НААН. Курбацкая Н.В. ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ РАЗВИТИЯ РЫНКА ХМЕЛЯ (HUMULUS LUPULUS L.) В КАЧЕСТВЕ ЛЕКАРСТВЕННОГО РАСТИТЕЛЬНОГО СЫРЬЯ В УКРАИНЕ. В работе одним из важнейших факторов, который вызвал неудовлетворительную ситуацию на рынке хмеля качестве лекарственного растительного сырья является неэффективность государственной политики, выражающейся в практическом не выполнении ряда государственных программ в этой области. В целом работа посвящена изучению практического применения Humulus L., как лекарственного растительного сырья, а также, какие есть направления улучшения ситуации в украинском хмелеводстве касается повышения эффективности государственной поддержки развития отрасли в части роста уровня его механизации увеличения производства, обновление и расширение площадей производственных хмеленасаджень. Никитюк Ю.А. ФОРМАЛЬНЫЕ И НЕФОРМАЛЬНЫЕ ИНСТИТУТЫ ЕКОЛОГИЧЕСКИ СБАЛАНСИРОВАННОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ РЫНКА ЛЕКАРСТВЕННОГО РАСТИТЕЛЬНОГО СЫРЬЯ Доказано, что формальные и неформальные институты функционирования рынка лекарственного растительного сырья являются фундаментальной базой, которые влияют на тесноту взаимосвязи субъектов хозяйствования с природной средой и детерминирует характер институциональных изменений в данной сфере. Обоснована необходимость и целесообразность институциональных трансформаций рынка лекарственного растительного сырья для обеспечения его экологически 305

сбалансированного институтов.

функционирования

путем

гармонизации

формальных

неформальных

Сологуб Ю.О. ОРГАНИЗАЦИОННО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИНСТРУМЕНТЫ РАЗВИТИЯ РЫНКА ЛЕКАРСТВЕННОГО РАСТИТЕЛЬНОГО СЫРЬЯ С РАСТОРОПШИ ПЯТНИСТОЙ ( SILYBUM MARIANUM ) В УСЛОВИЯХ ЕВРОИНТЕГРАЦИИ Исследованы экономические и организационно-правовые особенности развития рынка лекарственного растительного сырья в Украине. Определена роль Silybum marianum, как экономически выгодной, ценной лекарственной культуры и перспективы реализации ее продукции за границу. Обоснована целесообразность развития рынка лекарственного растительного сырья из Silybum marianum и определены ее основные организационно-экономические инструменты. Федько Л.А. ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ВЫРАЩИВАНИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫХ КУЛЬТУР В статье изложены особенности выращивания лекарственных культур на производство сырья с экономической точки зрения. Поданы расчеты затрат на выращивание на примере валерианы лекарственной, эхинацеи пурпурной, ромашки лекарственной и козлятника лекарственного.

306

Summary Glushchenko L.A., Krivunenko V.P. IVANOV VYACHESLAV - FOUNDER AND DIRECTOR OF ENVIRONMENTAL STUDIES IN THE EXPERIMENTAL STATION OF MEDICINAL PLANTS The article describes the work and scientific activity Ivanov V.B. - Organizer and head of environmental research with medicinal plants. Hryshchenko T.R. ESSAY ON THE ACTIVITIES OF THE BUREAU OF MEDICINAL PLANTS AGRICULTURAL SCIENTIFIC COMMITTEE OF UKRAINE (1919–1924) The scientific and organizational activities of the Bureau of medicinal plants, which operated at the botanical section of the Agricultural Scientific Committee of the Ukraine – a leading national agricultural institution in the 1918–1927 is investigated by the method of historical and scientific analysis. The chronological framework of the historical exploration conducted covering 1919–1924 years. The main achievements of the division for a certain period are characterized. Dzhurenko N.I., Semeno O.V. HISTORY OF CULTIVATION OF MEDICINAL PLANTS IN MGARSKY SPASO-PREOBRAZHENSKIY MONASTERY, POLTAVA REGION The history of cultivation of medicinal plants was researched in Mgarsky Spaso-Preobrazhenskiy male monastery, Poltava region, since the Middle Ages. It was stressed that in the area of Berezotoche the tradition of the cultivation of medicinal plants originated from the time of accession of these lands to Mgarsky monastery. Ivanchenko L.A. ACTIVITIES OF M.P. DUBROVSKY AT POLTAVA REGION AS ONE OF THE PRECONDITIONS FOR CREATING XPERIMENTAL STATION OF MEDICINAL PLANTS. Development of agriculture after the canceling of serfdom gaining momentum progressed. It began to appear countrysides and rural agricultural schools. Both private and backed by the goverment. It was created a place of provincial agronomists for the setting up of agricultural case. They were working as as consultants, organizers, researchers. In 1889 Pavel Mikhailovich Dubrovsky was sent in Poltava region (1857-1916) upon the request of Poltava Agricultural Society. He spent there seventeen years of his life. At his feedback of 1891 Pavel mentions training residence and meeting with the specialist, who was seconded by the Department of Agriculture and Rural Affairs to establish industry «Оn gardening and culture of medicinal plants». Dubrovsky noted in detail about medical herbs at Mirgorod, Lokhvytsky and Lubny districts. Complex of factors which were collected by M.P. Dubrovsky, formed the case of agricultural research. The fruits of his labors are actual nowadays. Krivunenko V.P., Glushchenko LA. DAYLONIS PAKALNS – OF THE VILLAGE BIORGAPHY SCIENTISTS The article presents data on short on the biography Daylonise Alfredovich Pakalnse. We describe the life and career of a scientist-botanist. Nimets D.A. SCIENTIFIC LIBRARY OSLO - INFORMATION CENTER OF DRUG PLANT Іn the article the survey about scientific libraries experimental station of medicinal plants and their role in providing science information on medicinal plants. Mahinya L.M., Strumenska O.M., Kovalska N.P., Gnatenko V.M. HISTORY STUDY OF BIDENS FRONDOSA L. IN UKRAINE Study B. frondosa L. in Ukraine is carried out with the detection of it in the country in 1970. The studies were conducted on several fronts: the morphological and anatomical, palynomorphological, phytochemical, pharmakognostik, ecological, phytocenotical, resources. The results of the phytochemical, pharmakognostik, ecological and resources studies of native and foreign scientists prove the practicability of further study B. frondosa in order to use it as a medicinal plant materials as alternative B. tripartita L., which reserves have been steadily reducing in our country. Ustimenko A.V., Krivunenko V.P., Korabnichenko A.V. FROM THE HISTORY OF INDUSTRIAL RESEARCH Brief historical information about the development of the department implementation of the Experimental Station of medicinal plants. 307

Belinska M., Yakubenko B. MEDICINAL PLANTS WOODLAND NATIONAL NATURE PARK «SMALL POLISSYA» The paper stated the fact of creating a new national park «Small Polesie» in the north Khmelnytsky, which is typical for large zalisnenist and good preservation of natural systems. The most common are pine forests and culture of the Scots pine – Pinus sylvestris L, they are diverse and coenotic floral composition, including many species of plants that can be used for therapeutic purposes. Collecting medicinal plants within the park must adhere to environmental legislation of Ukraine and not harmful to the environment. Grechana Olena. STUDYING THE ANATOMY OF SOME SAMPLE LEGUME FAMILY. REPORT 1. ABOUT STEM OF VICIA CRACCA L. We have been studied the anatomy structure of the stem peas mouse (Vicia cracca L.) sample of the family Fabaceae L. The herb is perennial and has occupied a vast area on the Ukraine territory, where the genus is represented by 12 species. The plant is used in folk medicine as an emollient, wound-healing and styptic. The studies have been identified the features diagnostic of the plant’s stem, what was the purpose of our work. Doiko N.M. GRASSY HERBS ON COLLECTION SITES IN THE DENDROPARK "ALEXANDRIA" Introduction of plants including medicinal, it is carried out since the beginning of creation of Alexandria park (the end of the 18th century). The modern structure of plants of the dendropark "Alexandria" contains more than 2500 types and intraspecific taxons of which 45% make grassy plants. The list of 153 species of grassy plants with medicinal properties from 48 families growing on scientific and demonstration and collection sites of park is provided in work. Chisnicean L.P. INTRODUCTION, STUDY AND SELECTION SPACY – AROMATIC PLANTS IN THE BOTANICAL GARDEN(INSTITUTE)OF THE ASM The article reflects the many years of results obtained by a result of introduction and selection over some of spicy - aromatic species as physalis (Physalis), lemon grass (Cymbopogon), and basil (Ocimum). Using classical and modern selection methods have been identified and registered into the State Register of Republic of Moldova two new varieties of basil and a variety of Physalis, Polymnia, Lavandula and Foeniculum. Kotyuk L.A., Shvaika O.V. BIOMORPHOLOGICAL FEATURES OF DRACOCEPHALUM MOLDAVICA UNDER EX-SITU CONDITIONS Investigated morphological features of the structure of vegetative and generative organs D. moldavica. It has been stated that while introduced, plants of the species under consideration go through the complete cycle of growth and development, which speaks about sufficient rate of adaptation of the species to the conditions of the region. Krasovsky V.V. ASIMINA TRILOBA (L.) DUNAL, THE NEW MEDICINE PLANT 0F THE UKRAINIAN FOREST-STEPPE ZONE The information is given on introduction of Asimina Triloba(L) Dunal in the forest-steppe zone of Ukraine. The blossoming and fruit bearing Asimina Triloba are positive indicators of introduction and local inhabitants will be provided with medicinal fruit by spreading of the species on the plots. Marchyshyn S.M., Sira L.M., Sinichenko A.V. ANATOMICAL STRUCTURE OF LEAVES AND FLOWERS PRIMROSE (PRIMULA) ROCK (PRIMULA SAXATILIS KOMAR) The article contains results of microscopic analysis flowers and leaves primrose rock; has been determined the basic anatomical features, necessary for identification of new medicinal plant raw material. Menshova V.O., Berezkina V.I. BIOLOGICAL PECULIARITIES OF AGRIMONIA EUPATORIA L. UNDER CONDITIONS OF O.V. FOMIN BOTANICAL GARDEN The research results of the biological peculiarities of Agrimonia eupatoria L. (Rosaceae Juss.) at introduction in O.V. Fomin Botanical Garden have been represented. It has been determined that A. eupatoria L. is perspective for cultivation in the Forest-Steppe and Wooded Districts of Ukraine.

308

Onuk L.L., Chubata T.V. OUTLOOK REINTRODUCTION rare species of plants KREMENETSKIH MOUNTAINS The article summarizes the results of introduction of research of rare plant species in Kremenets botanical garden and the prospects for their reintroduction. Rakhmetov D.B., Каlenska S.М., Rakhmetova S.O. INTRODUCTION OF NEW AND LESS COMMON PLANTS IN UKRAINE We presented the results of many years of research on introduction, acclimatization and selection of new and less common medicinal plants conducted by the department of cultural flora of M.M.Grishko NBG of NAS of Ukraine. Among the collection of useful plants of botanical garden (over 1800 taxa), about 500 species, forms and varieties possess a medicinal value. Valuable result on the conservation of diversity, investigation of the biological, ecological, biochemical features of plants and development of the basics of cultivation and use of fitomaterial of promising exotic species are presented. Specialists that major in medicinal plants are graduated from the Department of plant growing of National University of Life and Environmental Science. Reut A.A., Mironova L.N. INTRODUCTION OF ECHINACEA PURPUREA (L.) MOENCH IN BASHKORTOSTAN The article presents the results of studying the influence of growth regulators (Biodux, Appin, Domotsvet) achenes germination and morphological indicators of medicinal and ornamental plant Echinacea purpurea (L.) Moench, cultivated in the Bashkir Urals. It is shown that the most effective preparation that increases the germination of seeds is Domotsvet. The regulator Appin growth positively influenced the changes in parameters such as plant height, root length. Samorodov V.M., Bayrak O.M. FEATURES OF MODERN PERIOD INTRODUCTION GINKGO BILOBED (GINKGO BILOBA L.) IN POLTAVA The data on the stages of the introduction of Ginkgo biloba L. in Poltava region from 1894 to 2016; the number of its plants in the region, their growth activity and seed production. Starovoitova M.Yu. ACORUS CALAMUS L. IN CENTRAL AND NORTN AND NORTH-EASTERN PART OF UKRAINE (ON THE EXAMPLE OF RIVER BASIN SULA) The paper stated the fact that the current vegetation is experiencing ever-increasing influence of anthropogenic factor that leads to transformation and degradation of plant communities, including medicinal plants. Overall study discusses the practical application of Acorus calamus L., establishment of modern geographical distribution of its territory studied region, the definition of eco-features cenotic habitats of species, the current state of populations, determine the cause of the reduction in their numbers and in developing some recommendations for improvement. Tymoshenko L. THE QUESTION OF THE CITY LUBEN OF OLD TREES In conducting an inventory of street planting Lubny, Poltava region. was found old trees. Installed biometric parameters and calculated an approximate age for Quercus robur at the address. Yaroslav Mudry 19 - 304 years, Fraxinus excelsior for the address. Monastyryska 19 - 135 years for Fraxinus excelsior location crossing of Yaroslav Mudry and Gregory Tyutyunnyk - 173 years respectively. Tymchenko I.A., Minarchenko V.N., Dvirna T.S. APPROBATION OF THE EXPRESS-METHODS OF EVALUATION OF RESOURCES OF SOME SPECIES OF MEDICINAL PLANTS The results of approbation of developed the express-methods of evaluation of resources of five medicinal plants in Western Polissya are presented. The best results are obtained for express evaluation of resources Vaccinium myrtillus L., Helichrysum arenarium (L.) Moench, Convallaria majalis L. and Urtica dioica L., the difference between the indicators obtained using express-methods and traditional methods are 7-12%, which indicates the possibility of use of the express-methods and obtaines reliable data into evaluation of resources. For Achillea millefolium L. p.p., which is in the West Polissya doesn't form dense arrays, the error is more than 40%. Therefore, express-methods should be applied in the absence of the necessity to obtain accurate data. Fedko R.M. THE FEATURES OF THE REPRODUCTION OF ZIZYPHUS JUJUBA MILL. IN THE CONDITIONS OF THE LEFT-BANK FOREST-STEPPE 309

It is found medicinal properties and use of Zizyphus jujuba in medical practice. The results of the introductional research of Zizyphus jujuba on the early stages of ontogeny in the conditons of the Left-bank Forest-steppe are brought in the article. Shevchenko T. RESULTS OF INTRODUKCIYNIKH OF RESEARCHES ARE IN THE EXPERIMENTAL STATION OF MEDICAL PLANTS Đ&#x153;ain stages and directions introductional studies are presented, which are conducted in Experienced station of the medicinal plants. For years existence to organizations was carried in culture more than 165 types aboriginal and foreign flora, from which before cultivate is recommended 96 types. Mishchenko L.T., Maslykov V.Yu., Dashchenko A.V., Talankova-Sereda T.E., Dunich A.A., Boyko A.L. DIAGNOSTICS OF VIRAL DISEASES OF MEDICINAL PLANTS AND CROP PROTECTION SYSTEM FROM PLANT PATHOGENS. This article is complies a recommendations on diagnostics and system of viral disease prevention of medicinal plants plantations (ginseng, common valerian, great plantain, purple coneflower, peppermint) in ecological conditions in Ukraine. Mustyatse G.I., Roshka N.D., Baranova N.V. BIAXIAL FIELD CROPS PASSIFLORA INCARNATA L. IN MOLDOVA It was found that selected biotype of passiflora (Passiflora incarnata L.) in the conditions of Moldova can be cultivated by seedling culture. To obtain a high yield of medicinal raw materials it is advisable to cultivate it twice a year. In this case, you can get a 4-5 ton / ha of good quality pharmaceutical raw materials in the first year of vegetation and 5-7 t / ha in the second year. ROMASHCHENKO M.I., SHATKOVSKY A.P. PRYVEDENYUK N.V. THE TECHNOLOGY OF GROWING MEDICINAL PLANTS FOR IRRIGATION The use of drip irrigation method allows medicinal plants to get high yields of raw materials in the first year of growth, quality that meets domestic requirements. The study found a clear dependence of yield valerian peredpolyvnoyi soil moisture. The highest weight material was obtained in the variant with the level of soil moisture peredpolyvnoyi - 90% of the lowest specific humidity - 5.1 t/ha, which exceeded 143% in control. Apply preplant fertilization under conditions of drip irrigation on Echinacea purpurea allowed to get dry grass yield at 6,64 t/ha, and roots - 2.03 t/ha. Studies have shown that most varieties of mint on irrigation can produce two slopes of raw materials, subject bookmarks plantations rhizomes in autumn. This two slopes on the margins of the 1st year of vegetation yield reaches 3.24 t/ha of dry leaves, and without watering only 1.21 t/ha. Based on the foregoing, it can be argued that the use of drip irrigation is an effective way to solve a number of problems in medicinal plant cultivation, including cultivation of medicinal plants in a shortage of moisture. Rudik A.L., Rudik N.M. IMPACT OF CULTIVATION METHODS ON THE CONTENT OF FATTY ACIDS IN FLAXSEED OIL The general assessment of crop productivity of oil-bearing flax is done in the dry steppe zone of Ukraine, the changes of fat and acid content of the seeds is analyzed. It is determined that under non-irrigation conditions the crop productivity amounts to 1.65 t/ha, when all the factors match optimally, whereas under irrigation conditions it amounts to 2.16 t/ha. It is found that the variety Pivdenna Nich has more unsaturated acids, linolenic acid prevailing â&#x20AC;&#x201C; 56.1-60.8%. It is also found that the content of linolenic and oleic acids is the most dynamic, the plant mineral nutrition has the most significant impact on the share of palmitic acid, while the content of oleic and stearic acids is mostly influenced by moisture supply. Sirik O.M. METHODS OF EVALUATION AND ASSESSMENT OF STABILITY POT MARIGOLD GRADES TO DISEASES On the basis of long-term data of culture of pot marigold the method of evaluation of the field resistance to major diseases - powdery mildew, rust, root rot, and septoria spot and alternaria spot. This method of field estimation resistance of pot marigold to diseases is recommended for implementation in academic institutions during the breeding and seed research institutions. Also, it can be used at farms that specialize in growing of medicinal plants, to make decisions on protection of crops from diseases. 310

Torikov V.Е., Meshkov I.I. ECOLOGY, CULTIVATION AND ELEMENT COMPOSITION OF ANISE HYSSOP (LOPHANTUS ADANS C.) IN THE BRYANSK REGION In the limited liability specialized agricultural company (LLC SAC «Ginseng») in Peski of the Unecha of the Bryansk region anise hyssop (Lophantus adans c.) is well cultivated on the structural, light-textured, fertile soils without weeds. It reacts well to organic fertilizers (8-10 kg/ha 1m2). Early spring sowing (April) is recommended with the space between rows of 45 cm and seeding depth of 1-2 cm. After sowing it is necessary to water every day until shoots. The distance between plants is 8-10 cm. The care includes weeding, hoeing, especially after heavy rains, watering, if there is little moisture. The over-ground part of anise hyssop (Lophantus adans c.) is harvested at the beginning of flowering. It should be dried in the shade, in attics or dryers. Raw material is kept in paper bags in a dry place. There is the highest content of such macroelements as potassium K (28000 mg/kg), calcium Ca (9800), phosphorus P (2800 mg/kg), magnesium Mg (2100 mg/kg), sulfur S (1500 mg/kg), silicon Si (440), iron Fe (150) and sodium Na (35 mg/kg) in the dry over-ground part of anise hyssop (Lophantus adans c.). There were differences in accumulation of some elements, except cobalt Co and selenium Se, their content being poorly detected by modern instruments. The significant accumulation of manganese Mn, barium Ba, titanium Ti, boron B, zinc Zn, copper Cu and nickel Ni was ascertained. The content of chromium Cr was - 1.4; bromine Br - 4, zirconium Zr - 0.56 mg/kg. The following detrimental biogenic and natural radioactive elements: aluminum Al and strontium Sr prevailed in the dry over-ground part. The accumulation of such toxic substances as lead Pb, cadmium Cd, silver Ag, cesium Cs, arsenic As and mercury Hg in this part of the plant was little. Anise hyssop (Lophantus adans c.) regulates metabolism, reduces and normalizes blood pressure, clears the blood. Its rhizomes are used as a stimulant like ginseng. Anise hyssop (Lophantus adans c.) is used when catching cold and for flavoring beverages. Pryvedenyuk N.V., Shevchuk N.M., Trubka V.A. IMPROVING THE TECHNOLOGY OF ECHINACEA PURPUREA BY APPLICATION OF DRIP IRRIGATION This work has shown that, the use of drip irrigation in the cultivation of Echinacea greatly accelerates receipt of stairs culture, full of stairs Echinacea phase under irrigation fixed at 14 - 17 days, in the version without irrigation - 23 - 28 days. Apply preplan fertilization under conditions of drip irrigation possible to obtain the highest yield of dry grass in the first year of growth - 66.4 c/ha and roots 20.3 c/ha, which exceeded the control at 82.4% and 62.4% in the second vegetation, the grass 110.0 kg/ha of roots and 45.5 kg/ha to control exceeding 91.3 and 75.6% respectively. Shevchuk N.M., Pryvedenyuk N.V., Trubka V.A. FEATURES OF GROWING SEEDLINGS VALERIAN FOR IRRIGATION This paper describes peculiarities of application of growth promoters in growing seedlings valerian. Found that the best way of growing seedlings valerian is tape. An optimal density (83 thousand. Plant 1 ha) planting valerian plant for drip irrigation. Application peredposadkovoho double fertilization and cultivation of plants vegetation Nanomiks preparation provided the highest yield of dried roots of valerian rhizomes at 2.5 - 2.7 t/ha. Shpek M.P., Kossak G.M., Lupak O.M. THE INFLUENCE OF GROWTH BIOSTIMULANTS ON THE PRODUCTIVITY OF MATRICARIA RECUTITA L. IN THE CONDITIONS OF PRECARPATHIANS It is established the influence of growth biostimulants on the productivity of wild chamomile (Matricaria recutita L.) in the conditions of Precarpathians in Ukraine. It is established that applying of growth biostimulants «Humisol» and «Vermystym» contributes to better growth and development of plants and increases plants productivity indices and yielding capacity of wild chamomile. Jakimovich E.A. SPECIES COMPOSITION OF WEEDS AGROCENOSES DRUG CROPS IN BELARUS It has been determined by the itinerary inspections carried out in 2008-2015 that for medical plants in Belarus a mixed type of weed infestation is characteristic. The dominant species are : Matricaria perforata, Chenopodium album, Echinochloa crus-galli, Capsella bursa-pastoris, Galinsoga parviflora, Viola arvensis, Stellaria media and others. The original weed infestation of agrocoenoses has made depending on the crop 153,0 – 212,2 pcs/ m2 , the differences by weed specific composition are marked as well. 311

Bilyk V., Shengelia N.І. FEATURES OF THE COLLECTION OF SAMPLES ARCTIUM MINUS (HILL) BERNK The characteristic features of the best collection samples small burdock (Arctium minus) the main morphological and economic-valuable sign. Derkach V., Kutsenko N. THE CHARACTERISTIC MORPHOLOGICAL FEATURES OF PLANTS RUBIA TINCTORUM L. BY A VARIETY 'STRUMINKA'. The complex of useful for identification of plants Rubia tinctorum from varietie 'Struminka' morphological characters madder dye. Kolosovich N.P. PRODUCTIVITY OF HYBRID SAMPLES MINT. Evaluation of hybrid mint samples OSLR collections productivity and morphological traits. Dedicated valuable samples and sources of economically valuable traits. Kormosh S.M., Spaskiy H.V. EVALUATION SAMPLES COLLECTION OF LEVISTICUM OFFICINALIS C. KOCH AND LEONURUS GUINGUELOBATUS GILIB FOR AGRONOMIC CHARACTERISTICS Based on aggregate data and research results evaluated and selected promising samples Levisticum officinalis C. Koch and Leonurus guinguelobatus Gilib. With the stable performance of complex traits may be involved in the selection process samples Levisticum officinalis MLL - 4 indicators, varieties Rhedei - for three and Mriay on two indicators. and in Leonurus guinguelobatus Gilib for four indicators - like SC-2, three – the varieties Zabava and grade two - SC-1. Mezhenskyj V.M. Oksjom B.M. QUALITY FRUITS PERFECT FORMS WALNUTS (JUGLANS REGIA L) IN POLTAVA AND SUMY Results of studying of 16 Persian walnut forms have been presented. ‘Berezoliskyi’ is the best according to a complex of features Melnichuk R. V., Sereda L. A., Sereda A. V. DISTRIBUTION AND CHARACTERISTICS OF COLLECTION SAMPLES OF MARIGOLDS INTO CLUSTERS BY USING HPLC ON THE CONTENT OF FLAVONOIDS The article describes the differentiation of collection samples of marigold Experimental station of medicinal plants using cluster analysis on the sixteen components of the group of flavonoids, highlighted by high performance liquid chromatogram. The selected six clusters, which are characterized by the 7 of economically valuable sings. The selected varieties of marigold fifth cluster: Radio, Berezotits'ka sonyachna, Oranzhevyy blysk, and a sample Co-12-115, promising for future use in the selection process. Mikolajko V.P. CHARACTERISTICS OF INITIAL BREEDING MATERIAL CHICORY ROOT (CICHORIUM INTYBUS L.) There sults of research of selection examples of Chicory Root productivity by the harve stof root crops, influence of climatic condition sand dry matter and inulin content are given in the article. Pavlenko S.V. EVALUATION WILD SPECIES OF MINT ON THE FROST. Studied wild species of mint frost laboratory method - direct freezing rhizomes that are introduced in the collector's nursery Pryluky Research Station. High frost resistance among group showed spikelet mint M.spicata 2.8.14, M.spicata K-42, M.spicata K-65, among a group longifolia mint - M.longifolia N6, M.longifolia N6.5, M. longifolia K-195, in which the quantity of living kidney at -12оC, ranging from 15.3% to 28.6%. Pozniak O.V. DEPENDENCE OF SEEDS’ SOWING QUALITIES OF ORIGANUM VARIETY ORANTA ON THE TERMS OF THEIR DETERMINATION ANALYSIS CONDUCTION According to the results of conducted research work it has been found out that for determination of seeds’ sowing qualities of common origanum (Origanum vulgare L.) Oranta variety grown in Nizhyn district of Chernihiv region it is necessary to use seeds with storage term approximately 3-5 months (germinating energy 53-63%, germinating capacity 73-84%), because at germinating of newly gathered seeds (with storage term up to one month) germinating energy and germinating capacity are lower than the rate indicated by the standard (12-34% and 20-44% correspondingly). This aspect should be enlightened when the 312

recommendations for new variety crop cultivation technology is being worked out. It is necessary to make additional examinations for determination of seeds’ sowing qualities of common origanum Oranta variety after one-year storage and maximal storage term of seeds without their loss of germinating capacity lower than the rate indicated by the standard (for basic seeds – 70%). Topical focus area is making similar examinations with other varieties of common origanum in different agro-climatic zones of Ukraine. Lupak O.M., Antonyak H.L. THE INFLUENCE OF BIOSTIMULANT “VERMIIODIS” ON PHOTOSYNTHETIC APPARATUS OF CALENDULA OFFICINALIS L. It was researched the influence of biostimulant “Vermiiodis” on photosynthetic apparatus of marigold plant (Calendula officinalis L.). It was shown that “Vermiiodis” application contributed to the increase of chlorophylls’ content and pure productivity of marigold photosynthesis of Field beauty variety. In addition, the using of preparation improved indices productivity of marigold plant. Monastirska S.S., Stetsik N.D., Gayvanovich N.K. STUDY ANTIOXIDANT ACTIVITY OF SOME MEDICINAL PLANTS OF DROHOBYCH DISTRICT In the article is investigational antioxidant activity of some types of medical plants of Drohobych district. Maintenance of vitamin of С, activity superoxide dismutase of Potentilla erecta, Calendula officinalis, Calluna vulgaris, Symphytum officinale. The got results testify that correlation between the levels of enzym activity of the antioxidant system and level of ascorbic acid is not close in the investigated plants O. Oliynyk FEATURES INTRODUCTION TO THE CULTURE IN VITRO ROSE ESSENTIAL OIL (ROSA DAMASCENA MILL.) The features and sterilization of explants chosen sterilizer, its concentration, exposure processing plant material aromatic varieties of roses Lan’, Lada, Raduga, Iskra, Festival’na. Optimal timing for effective sterilization and sterile viable plant material. Stetsenko L.A. INCREASED RESISTANCE CALENDULA AT ACTION OF MELAFEN UNDER SALINE CONDITIONS Application growth factor Melaphen (10-9 M) in terms of water culture increased the calendula plant resistance in saline conditions (150 mM NaCl), and in the recovery period when transferring to a standard environment. Talankova-Sereda Т.E., Shkopinskij E.A., Kucenko N.I. SILICON NANOPARTICLES INFLUENCE ON MINT PEPPERY MICROREPRODUCTION IN CULTURE IN VITRO Silicon nanoparticles influence on clonal microreproduction of peppermint (M. piperita L.) plants is investigated on the basis of isolated tissues and bodies culture methods complex in vitro. Data analysis has shown positive silicon nanoparticles influence on peppermint explants growth indices in culture in vitro. It is revealed, that silicon nanoparticles application in 1,0 mg/l concentration in nutrient medium Murasige-Skuga authentically increases spears length on 21-22 %, knots quantity on 27-37 % and spears quantity on 20-25 % in comparison with the control nutrient medium. Use of such updated nutrient medium МС gives possibility to receive more peppermint plants-regenerants on 32,6 %. On 30th day reproduction factor was at selection samples 1:14, at kind Mum peppermint 1:16. Ammosov A.S. Litvinenko V.I., Georgiyevskij V.P. TO THE ASSESSMENT OF THE QUALITY OF RAW MATERIALS AND PREPARATIONS OF UNDERGROUND LICORICE. Displaying experience of domestic and Russian studies on the use of licorice and the creation of drugs based on the processing of the underground organs, as well as the feasibility and necessity of introducing normative parameters on the content of extractives, glycyrrhizic acid and flavonoids in the Pharmacopoeia of Ukraine and Russia.Keeping to the State Pharmacopoeia of Ukraine 2.0 for vegetable raw quantitative content of extractives, extracted with water, 0.25% -Water ammonia or alcohol-water mixtures, flavonoid compounds and preparations of the underground organs of licorice in the form of tinctures, liquid, thick and dry extracts, glycyram, flavonoid drugs allow it to harmonize with the requirements of pharmacopoeias of various countries. Bayandina I.I., Semencha K.V. DYEING MEDICINAL PLANTS OF SIBERIA – EXPERIMENTAL STUDY

313

Natural vegetable dyes from medicinal plants: St. John's wort (Hypericum perforatum L.) tansy (Tanacetum vulgare L.), berries of honeysuckle (Lonicera edulis Turcz.), husk onion (Allium cepa L.) and woad (Isatis tinctoria L.) were studied. Vasilova E. Y. FOTOKHIMICHESKOE STUDY PEPPERMINT ESSENTIAL OIL FIELD WITHIN THE FRAMEWORK OF THE IMPLEMENTATION OF ADDITIONAL EDUCATIONAL PROGRAM "GREEN PHARMACY" The work ascertained the fact that the essential oils of different odors can be extracted from common field and meadow weeds. To extract the aromatic components from plants in several methods: steam distillation, cold pressing, carbon extraction under high pressure and solvent extraction. Each method has its advantages and disadvantages, the essential oil obtained by different methods, have different properties. The work compares two methods of obtaining the essential oil field mint: cold-pressed and distilled with steam; reveals the most effective and cheapest method. Hachkova H.Ya., Chajka Ya. P., Sybirna N.O. THE GALEGA OFFICINALIS L. EXTRACT CORRECTIVE INFLUENCE ON RATS’ IMMUNE CELLS APOPTOSIS UNDER EXPERIMENTAL DIABETES MELLITUS The article presents data regarding to alkaloid-free fraction from Galega officinalis L. extract (GOE AFF) influence on leucocyte apoptosis under the experimental diabetes. Analysis of changes inmorphological and biochemical markers indicates a GOE AFF depressing effect on white blood cells genetically programmed death, which intensity significantly increases in diabetes mellitus. Horbulinska A.V., Khokhla M.R., Hachkova H. Ya, Mishchenko L.T., Sybirna N.O. NUMBER AND RATIO OF CERTAIN LEUKOCYTES FORMS UNDER DIABETES MELLITUS AND ON THE BACKGROUND OF YACONS EXTRACTS AND SUSPENSIONS TREATMENT The article contain data about the influence of aqueous extracts of leaves and roots and suspensions of yacon tubers root powder on changes of leukocytes number and leukocyte formula under the experimental diabetes mellitus (EDM). The development of diabetes is accompanied by significant changes in the ratio of various forms of white blood cells, indicating the development of autointoxication processes. It was established the normalizing effect of water extracts of yacons leaves and root tubers at a dose of 500 mg / kg and stabilized form of the suspension on the parameters of white blood cell differential count under the condition of EDM. The absence of significant changes in the ratio of leukocytes different forms on the background of yacons extracts and suspensions healthy animals’ treatment indicates the absence of toxic effects of these medicines. Grabovetska O.A. BIOCHEMICAL AND MEDICINAL PROPERTIES OF THE DIOSPYROS L. It has been shown that the involvement of the rare fruit of promising plants, which include Diospyros L. is relevant and contributes to an increase in the species composition of fruit plants with valuable food and medicinal properties. The article presents the biochemical, medical, dietetic properties of a Persimmon and its use in medicine, folk medicine and cosmetology. The necessity of further bio-ecological and biochemical study to expand the area of cultivation in Ukraine has been proved. Dzhan T.V., Klymenko S.V., Grygorieva O.V. ORGANIC AND FATTY ACIDS OF SHADBERRY (AMELÁNCHIER OVÁLIS MEDIK.) LEAVES AND FRUITS The results of organic and fatty acids identification in the leaves and fruits of shadberry Amelanchier by gas chromatography-mass spectrometry method are shown in this article. 16 organic acids and 20 fatty acids were identified in the leaves and fruits of shadberry. Malic and linoleic acids dominate in fruits, oxalic and palmitic acids dominate in shadberry leaves. Yezhov V.M. Svуdenko L.V., Korablova O.A. Brindza Y. STUDY OF THE CONTENT AND COMPOSITION OF ESSENTIAL OIL OCIMUM CITRIODORUM VIS. IN THE INTRODUCTION The article presents the results of research essential oil introduced into the conditions of Kherson region Ocimum citriodorum Vis. It is found that the mass fraction of essential oils in plants varies from 0,11 to 0,15% by wet weight of plant material, or from 0,38 to 0,50% of the bone dry. The main components of essential oils are – linalool and citral.

314

Ivashchenko I.V., Rakhmetov D. B. ANTI-STAPHYLOCOCCUS ACTIVITY OF ETHANOLIC

EXTRACT FROM TANACETUM BALSAMITA L. (ASTERACEAE) INTRODUCED IN ZHYTOMYR POLISSYA The paper highlights research results of antimicrobial activity of Tanacetum balsamita against test cultures of Escherichia coli (coliform bacillus), Staphylococcus aureus (golden staphylococcus), Pseudomonas aeruginosa (blue pus bacillus), Candida albicans. The research shows selective antimicrobial activity of the extract exclusively against gram-positive strains of S. aureus. Gram-negative bacteria of E. coli, P. aeruginosa and fungus C. albicans displayed zero sensitivity towards the extract. Yoncheva T.R., Svydenko L.V., Bondarchuk S.V., Gudz N.I. FORM ARTEMISIA BALHANORUM KRASCH. FOR USE IN MEDICINE AND WINEMAKING. The data on the content and composition of essential oil of Artemisia balhanorum isolated form. In this form of plant mass fraction of essential oil is 0,5% of wet weight or 1,9% of absolutely dry. The dominant component of essential oil, linalool (27,47%), geraniol (4,8%), neral (14,19%), heranial (17,72%), heranilatsetat (18,94%). The essential oil of this form has value for use in medicine and winemaking. Lelyushok S.O., Sokyrko O.V. DISTRIBUTION OF QUINIDINE IN THE MICELLAR-EXTRACTIN SYSTEM OF TRITON X-100 The data on the optimum conditions of extraction of quinidine in the micellar phase of nonionic surfactant Triton X-100. The highest recoveries obtained for pH 10, low content of the target microcomponent (for 1.10-5 M â&#x20AC;&#x201C; 100% recovery) and for 5% mass surfactant concentration. However, it is suggested to use 2% solution of surfactant, because due to these conditions more compact micellar phase (0.5 mL) is otained. Lee T.E, Spankulova Z.B, Orazbayeva U.M, Nesterova S.G, Inelova Z.A. IDENTIFICATION OF PROMISING SPECIES OF ARTEMISIA L. AS A POTENTIAL SOURCE OF FLAVONOIDS In this paper, a comparative study of the 8 species of the genus Artemisia L. (fam.Asteraceae) â&#x20AC;&#x201C; A.absinthium, A.dracunculus, A.sieversiana, A.vulgaris, A.terrae-albae, A.nitrosa, A.scoparia, A. juncea, growing in the deserts of the Almaty region, as potential sources of flavonoids to continue to receive on their basis of herbal remedies. As a result of the research was able to achieve an effective separation of 6 flavonoids: catechin, hesperidin, kaempferol, naringenin, quercetin and myricetin. Based on the percentage of flavonoids, were selected promising species of Artemisia L. with a view to their possible use as a source of flavonoids - A.dracunculus, A.scoparia, A.sieversiana and A.absinthium. Litvinenko V.I., Popova N.V., Philenko S.A., Degtyarev S.I., Maslova N.F., Georgiyevskij V.P. CALENDULA OFFICINALIS - PAST, PRESENT AND FUTURE. Spend a literature review of research results in chemistry, pharmacology inflorescences calendula and drugs based on them. To improve the economic efficiency of the production of raw material culture, the study shows the prospects of leaves, stems, roots, fruits and seeds, and gives recommendations for use not only in health but also in the cosmetic and food industries. Litvinenko V.I., Popova N.V., Philenko S.A., Degtyarev S.I., Maslova N.F. FTALOIDY THE PLANT FAMILY ASTERACEAE. This article describes the chemical structure, classification and plant sources about 137 natural ftaloidov. Discussed recent achievements in ftaloidov biological activity such as effects on the central nervous system and the heart function, antithrombotic, antifungal and antibacterial properties inhibiting smooth muscle cell proliferation, protection against cerebral ischemia and others. Terninko I.I., Tkachenko V.G. EFFECT OF ECO-PHYTOCENOTIC CONDITIONS ON THE ACCUMULATION OF THE MAIN GROUPS OF BIOLOGICALLY ACTIVE SUBSTANCES IN THE RAW MATERIALS OF CALENDULA Article presents the results the study of the effect of the region's growing of calendula on the accumulation of the main group of biologically active substances (polysaccharides, flavonoids, polyphenolic compounds, coumarins, organic, including hydroxycinnamic acid and ascorbic acid). It is noted that all of the groups defined BAS (except for polysaccharides) are prevalent in the flowers of calendula, which are felled in the 315

Lviv region. The conclusion about the possibility of introducing guidelines and bases of GACP on the territory of Ukraine, particularly in the western regions. Filenko S.V., Glushchenko L.A. STRATEGY EXPERIMENTAL STATION OF MEDICINAL PLANTS IN CREATION AND IMPLEMENTATION OF HERBAL TEA. The ways of learning and gaining experience on the use of medicinal plants, in Vol. H. And folk medicine, development and production of herbal teas at the Experimental Station of medicinal plants. Fukleva L.A., Mazulin O.V. FITOCHEMICAL STUDY OF PERSPECTIVE TYPE OF SORT OF THYMUS L. OF THYMUS TAURICUS KL. ET D.-SCH. We was establishing ad 64 components in herb of Thymus tauricus Kl. et D.-Sch. and 32 – was identifications by means of gas and liquid chromatography on microcapillary tubes and mass-spectrometry detections. The fundamental components are: tymol, p – chimol, karvakrol and γ – terpinen. 17 amino acids (7 irreplaceable) and 3 flavonoids are identified. Byalkovska G.D., Yurechko, A.A., Pazhchenko V.I., Velhan Y.L. INNOVATIVE SOFTWARE INDUSTRY TOBACCO The current state of innovation providing tobacco industry Ukraine, studied efficiency production of tobacco in the implementation of scientific achievements. Kalinina M.A. METHODOLOGICAL SUPPORT CULTIVATION OF MEDICINAL PLANTS IN VARIOUS FARMS The cultivation of medicinal plants the traditional way of the welfare of peasant families Lubenschyni. Introduction a survey of owners revealed a number of unresolved issues that negatively affect the quantity and quality of farmed products. Solutions to the identified problems outlined in the study guide the experimental station of medicinal plants IAP NAAN. Kurbatska N.V. ECOLOGICAL AND ECONOMIC PRINCIPLES OF THE MARKET HOPS (HUMULUS LUPULUS L.) AS MEDICINAL PLANTS IN UKRAINE. In this paper, one of the most important internal factors that led to the unsatisfactory situation on the hops as a medicinal plant material is the inefficiency of state policy, reflected in the practical failure of a number of state programs in this area. Overall study discusses the practical application of Humulus L., a medicinal plant material, and which are areas improve the situation in the Ukrainian hop relates improve public support for industry development in the growth of the level of mechanization of production increase, recovery and expansion of production areas hops. Nykytiuk Y.A. THE FORMAL AND INFORMAL INSTITUTIONS OF ENVIRONMENTALLY SUSTAINABLE FUNCTIONING OF MARKETS MEDICINAL HERBS Proved that the formal and informal institutions of functioning market medicinal plants is a fundamental base that affects on the closeness of the interconnection of undertakings with the natural environment and determines the nature of the institutional changes in this area. The necessity and appropriateness of institutional transformation of market medicinal plants for its environmentally sustainable operation substantiated. Solohub J.O. THE ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC DEVELOPMENT TOOLS OF MEDICINAL’S HERBS MARKET WITH SILYBUM MARIANUM IN TERMS OF EUROPEAN INTEGRATION The economic, organizational and legal peculiarities of the market of medicinal plants in Ukraine investigated. The role of Silybum marianum identified as a cost-effective and valuable medical culture. Substantiated that the development of the medicinal plants of the thistle is reasonable and the organizational and economics instruments identified. Fedko L. A. ECONOMIC EFFICIENCY OF CULTIVATION OF MEDICINAL CROPS The article describes the features of cultivation of medicinal crops on the production of raw materials from an economic point of view. Submitted calculations of the costs of cultivation-for example Valeriana officinalis L., Echinacea purpurea (L.) Moench., Matricaria recutita L.,and Galega officinalis L. 316

ЗМІСТ Секція №1 Історія вивчення лікарських рослин Глущенко Л.А., Кривуненко В.П. Іванов Вячеслав Борисович – організатор і керівник екологічних досліджень в Дослідній станції лікарських рослин Грищенко Т.Р. Нарис про діяльність бюро лікарських рослин Сільськогосподарського вченого комітету України (1919–1924 рр.) Джуренко Н.І., Семено О.В. Історія культивування лікарських рослин в Мгарському Спасо-Преображенському чоловічому монастирі Полтавської області Іванченко Л.А. Діяльність М.П. Дубровського на Полтавщині як одна з передумов створення Дослідної станції лікарських рослин Кривуненко В.П. Закордонець Антон Іванович – вчений фізіолог лікарських рослин Кривуненко В.П. Івашенко Яким Панасович – один із огранізаторів роботи дослідних установ та території України і Росії Кривуненко В.П. Перші кроки становлення Дослідної станції лікарських рослин Кривуненко В.П., Глущенко Л. А. Дайлоніс Пакалнс – сторінки біогафії вченого Куценко Н.І., Білик В.В. Кучмай Гнат Миколайович – український селекціонер-генетик у галузі лікарського рослинництва (1896-2016)

3 7 9

13 16 19 21 25 28

Німець Д.О. Наукова бібліотека ДСЛР – інформаційний центр лікарського рослинництва

Махиня Л. М., Струменська О. М., Ковальська Н. П., Гнатенко В. М. Історія вивчення Bidens frondosa L. в Україні Устименко О.В., Кривуненко В. П., Корабніченко О.В. З історії відділу виробничих досліджень

Секція № 2 Ресурсознавство, колекціонування та інтродукція лікарських рослин Белінська М.М., Якубенко Б.Є. Лікарські рослини лісових масивів Національного природного парку «Мале Полісся» Гречана О. В. Анатомічне вивчення деяких представників родини бобових. Повідомлення 1. Стебло Vicia cracca L. Дойко Н.М. Трав’янисті лікарські рослини на колекційних ділянках в дендропарку «Олександрія» Кисничан Л.П. Интродукция, изучение и селекция пряно-ароматических растений в Ботаническом саду (Институте) АН Молдовы Котюк Л.А., Швайка О.В. Біоморфологічні особливості Dracocephalum moldavica в умовах еx-situ Красовский В.В. Азимина трехлопастная (Asimina triloba (L.) Dunal) новое лекарственное растение Лесостепи Украины Марчишин С.М., Сіра Л.М., Сініченко А.В. Анатомічна будова листя і квіток первоцвіту (примули) скельної (Primula saxatilis Коmar) Меньшова В.О., Березкіна В.І. Біологічні особливості Agrimonia eupatoria 317

43 46 47 50 54 57 59 67

L. в умовах Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна Онук Л. Л., Чубата Т. В. Перспективи реінтродукції рідкісних видів рослин Кременецьких гір Рахметов Д.Б., Каленська С.М., Рахметова С.О. Інтродукція нових та малопоширених лікарських рослин в Україні Реут А.А., Миронова Л.Н. Інтродукція Echinacea purpurea (L.) Moench в Республіці Башкортостан Самородов В.М., Байрак О.М., Особливості сучасного періоду інтродукції гінкго дволопатевого (Ginkgo biloba L.) на Полтавщині Старовойтова М.Ю. Acorus calamus L. у Центральній та Північно Східній частині України (на прикладі басейну річки Сули) Тимошенко Л.М. До питання охорони вікових дерев міста Лубен Тимченко І.А., Мінарченко В.М., Двірна Т.С. Апробація експрес-методик обліку ресурсів деяких видів лікарських рослин Федько Р.М. Особливості відтворення Zizyphus jujuba Mill. в умовах Лівобережного Лісостепу Шевченко Т.Л Результати інтродукційних досліджень в Дослідній станції лікарських рослин Секція № 3 Новітні технології в лікарському рослинництві та їх впровадження Гнутова Р.В. Поражение лекарственных декоративных растений вирусом огуречной мозаики на Юге Дальнего Востока России Кривуненко Л.В. Механізація процесів вирощування, збирання і післязбиральної доробки лікарських культур Міщенко Л.Т., Масляков В.Ю., Дащенко О.В., Таланкова-Середа Т.Є., Дуніч А.А., Бойко А.Л. Діагностика вірусних захворювань лікарських рослин і системи захисту культур від фітопатогенів Мустяцэ Г.И., Рошка Н.Д., Баранова Н.В. Двухукосная полевая культура пассифлоры (Passiflora incarnata L.) в Молдове Ромащенко М.І., Шатковський А.П., Приведенюк Н.В. Технології вирощування лікарських рослин за краплинного зрошення Рудік О.Л., Рудік Н.М. Вплив заходів вирощування на склад жирних кислот насіння льону олійного Сірік О.М. Методи оцінки стійкості та оцінка сортів нагідок лікарських до хвороб Торіков В.Є., Мєшков І.І. Екологія, особливості вирощування і елементний склад лофанта ганусового (Lophantus adans C.) у Брянській області Приведенюк Н.В., Шевчук Н.М., Трубка В.А. Удосконалення технології вирощування ехінацеї пурпурової шляхом застосування краплинного зрошення Шевчук Н.М., Приведенюк Н.В., Трубка В.А. Особливості розсадного способу вирощування валеріани лікарської за краплинного зрошення Шпек М.П., Коссак Г.М., Лупак О.М. Вплив біостимуляторів росту рослин на продуктивність Matricaria recutita L. в умовах Передкарпаття Якимович О.А. Видовий склад бур`янів агроценозів лікарських культур в Білорусі. 318

69 71 77 79 85 89 92 97 99

102 105 110

115 121 127 131 136 139

143 147 150

Секція № 4 Генетика, селекція, насінництво та насіннєзнавство лікарських рослин Білик В.В., Шенгелія Н.І. Особливості розвитку колекційних зразків Arctium minus (Hill) Bernk Деркач В. О., Куценко Н. І. Характерні морфологічні ознаки рослин Rubia tinctorum L. сорту 'Струминка'. Колосович М.П. Продуктивність гібридних зразків м’яти Кормош С.М., Спаський Г.В. Оцінка колекційних зразків Levisticum officinalis C. Koch та Leonurus guinguelobatus Gilib. за господарсько-цінними ознаками Меженський В.М., Оксьом Б.М. Якість плодів добірних форм волоського горіха (Juglans regia L) на Полтавщині та Сумщині Мельничук Р. В., Середа Л. О., Середа О. В. Характеристика колекційних зразків нагідок на кластери за допомогою ВЕРХ за вмістом флавоноїдів Миколайко В.П. Характеристика вихідного селекційного матеріалу Цикорію коренеплідного (Cichorium intybus L.) Павленко С.В. Оцінка дикорослих видів мяти на морозостійкість Позняк О.В. Залежність посівних якостей насіння сорту материнки звичайної оранта від строків проведення аналізу з їх визначення Секція № 5 Фізіологія лікарських рослин та біотехнології Лупак О.М., Антоняк Г.Л. Дія біостимулятора «Вермийодіс» на фотосинтетичний апарат Calendula officinalis L. Монастирська С.С., Стецик Р.Д., Гойванович Н.К. Вивчення антиоксидантних властивостей деяких лікарських рослин Дрогобицького району Олійник О.О. Особливості введення в культуру in vitro сортів троянди ефіроолійної (Rosa damascena Mill.) Стеценко Л. А. Повышение устойчивости растений календулы при действии мелафена в условиях засоления Таланкова-Середа Т.Є., Шкопинський Є.О., Куценко Н.І. Вплив наночастинок кремнію на мікророзмноження м’яти перцевої в культурі in vitro Секція № 6 Фітохімічні дослідження та використання лікарських рослин Аммосов А.С., Литвиненко В.И., Георгиевский В.П. К оценке качества сырья и препаратов подземных органов солодки Баяндина И.И., Семенча К.В. Красильные лекарственные растения сибири – экспериментальное изучение Василова Е. Ю. Фитохимитческое исследование эфирного масла мяты полевой в рамках реализации дополнительной общеобразовательной программы «Зелёная аптека» Гачкова Г.Я., Чайка Я.П., Сибірна Н.О. коригуючий вплив екстракту Galega officinalis L. на процес апоптозу імунокомпетентних клітин крові за умов експериментального цукрового діабету Горбулінська О.В., Хохла М.Р., Гачкова Г.Я., Міщенко Л.Т., Сибірна Н.О. Зміни кількості та співвідношення окремих форм лейкоцитів за умов цукрового діабету та на фоні застосування екстрактів та суспензій якона 319

153 154 156 158

163 164 168 170 173

177 178

181 185 190

193 196 198

200

204

Грабовецька О.А. Біохімічні та лікувальні властивості Diospyros L. Джан Т.В., Клименко С.В., Григор’єва О.В. Органічні та жирні кислоти листя та плодів ірги круглолистої Amelánchier ovális Medik Ежов В.М., Свиденко Л.В., Корабльова О.А., Бриндза Я. Изучение содержания и состава эфирного масла Ocimum citriodorum Vis. в условиях интродукции Іващенко І. В., Рахметов Д. Б. Антистафілококова активність етанольного екстракту рослин Tanacetum balsamita L. (Asteraceae) за інтродукції в Житомирському Поліссі Йончева Т.Р., Свиденко Л.В., Бондарчук С.В., Ґудзь Н.І. Форма Artemisia balhanorum Krasch. для використання в медицині та виноробстві Карнатовська М.Ю., Григор'єва О.В., Бриндза Я. Біохімічний склад плодів виділеної форми Ziziphus jujuba Mill.

209 211

Лелюшок С.О., Сокирко О.В. Дослідження закономірностей фазового розподілу хінідину у міцелярній системі на основі Triton x-100 Ли Т.Е., Спанкулова З.Б., Оразбаева У.М., Нестерова С.Г., Інелова З.А. Виявлення перспективних видів роду Аrtemisia L. як потенційних джерел флавоноїдів Литвиненко В.И., Попова Н.В., Філенко С.В., Діхтярев С.И., Маслова Н.Ф., Георгієвський В.П. Календула лекарственная - прошлое, настоящее и будущее Литвиненко В.И., Попова Н.В., Филенко С.В., Дихтярев С.И., Маслова Н.Ф. Фталоиды в растениях семейства сложноцветных Тернинко И.И., Ткаченко В.Г. Влияние эколого-фитоценотических условий на накопление основных групп БАВ в сырье календулы лекарственной Філенко С.В., Глущенко Л.А. Стратегія Дослідної станції лікарських рослин у створенні та впровадженні фіточаїв Фуклева Л.А., Мазулин А.В. Фитохимическое изучение перспективного вида рода Thymus L. - тимьяна крымского

225

Секція № 7 Еколого-економічні інструменти розвитку ринку лікарської сировини Бялковська Г.Д., Юречко А.А., Пащенко В.І., Вельган Є.Л. Інноваційне забезпечення галузі тютюнництва Калініна М.А. Методичне забезпечення вирощування лікарських рослин в особистих селянських господарствах Курбацька Н.В. Еколого-економічні засади розвитку ринку хмелю (Humulus lupulus L.) як лікарської рослинної сировини в Україні Никитюк Ю.А. Формальні та неформальні інститути екологічно збалансованого функціонування ринку лікарської рослинної сировини Сологуб Ю.О. Організаційно-економічні інструменти розвитку ринку лікарської рослинної сировини з розторопші плямистої (Silybum marianum) в умовах євроінтеграції Федько Л.А. Економічна ефективність вирощування лікарських культур

320

214

217

221 223

227

231

240 251 253 258

263 267 269 273 277

280

Наукове видання

Відповідальний за випуск – кандидат сільськогосподарських наук М.П. Колосович

Оригінал-макет підготовлено у секторі адміністрації і управління Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН

321