kherson_2014 by Serge

Міністерство освіти і науки України Міністерство аграрної політики та продовольства України Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАНУ ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

ОНТОГЕНЕЗ – СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ РОСЛИН В КУЛЬТУРНИХ ТА ПРИРОДНИХ ЦЕНОЗАХ (до 140-річчя створення Херсонського державного аграрного університету) Збірник тез доповідей міжнародної наукової конференції

20-22 червня 2014 року м. Херсон, Україна

УДК: 575.16 ББК: 28.03 О-59 Онтогенез – стан, проблеми та перспективи вивчення рослин в культурних та природних ценозах (до 140-річчя створення Херсонського державного аграрного університету): збірник тез доповідей міжнародної наукової конференції / Херсонський державний аграрний університет. – Херсон: Колос, 2014. – 84 с. Друкується за рішенням методичної ради агрономічного факультету ХДАУ (протокол №5 від 05 червня 2014 року). Редакційна колегія: Базалій В.В.

- д.с.-г.н., професор, ректор ХДАУ, завідувач кафедри рослинництва, генетики, селекції та насінництва Федорчук М.І. - д.с.-г.н., професор, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри ботаніки та захисту рослин Морозов В.В. - к.с.-г.н., професор, проректор з навчальної роботи, завідувач кафедри геоінформаційних систем і технологій. Мринський І.М. - к.с.-г.н., доцент кафедри ботаніки та захисту рослин, декан агрономічного факультету Бойко Н.В. - к.с.-г.н., доцент кафедри ботаніки та захисту рослин Технічний редактор: Рудік О.Л. - к.с.-г.н., доцент кафедри землеробства У збірнику зберігається стилістика і орфографія авторів матеріалів.

ЗМІСТ Стор. Секція 1. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК РОСЛИН ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ ФЛОРИ……………………………… Алехин А.А., Друлева И.В. Папоротники Харьковской области in situ и ex situ …………………………………………………………………… Богуславська Л.В., Лашко В.В. Функціональний стан термінальних бруньок деревних рослин в урботехногенному середовищі……………………………………………………………………. Бойко М.Ф. Особливості онтогенезу мохоподібних Степової зони Гайдаржи М.М., Баглай К.М. Ріст та розвиток рослин родини Cactacea Juss. на перших етапах онтогенезу………………………… Митина Л.В. Современные методологические подходы к изучению морфогенеза побеговой системы видов рода Berberis L…………….. Міщенко С.В. Особливості онтогенетичного прояву інбредної депресії репродуктивних органів Cannabis sativa L……………………. Мринський І.М., Онищенко С.О., Бойко Н.В., Котовська Ю.С. Аналіз таксономічного складу трав’янистих багаторічних декоративних рослин паркової території Херсонського державного аграрного університету…………………………………… Реут А.А., Миронова Л.Н. Начальный онтогенез некоторых представителей рода Paeonia L. в Башкирии………………………… Рудік Г.О. Етапи онтогенезу Calamintha nepeta (L.) Savi (Clinopodium nepeta (L.) Kuntze) у Ботанічному саду ім. акад. О.В.Фоміна…………………………………………………………………….. Самородов В.Н., Чеботарева Л.В. Онтогенетические особенности активности лектинов гинкго двулопастного (Ginkgo biloba L.)………………………………………………………………………… Цицюра Я.Г., Цицюра Т.В. Особливості формування індивідуальної репродуктивної архітектоніки рослин редьки олійної за різних технологічних параметрів сівби……………………………… Чеботарьова Л.В., Поспєлов С.В., Зеленець І. Активність лектинів у стеблах пшениці озимої протягом вегетації……………. Шишман Т.В. Пилкоутворююча здатність та якість пилку у ліній соняшнику……………………………………………..……………………….

8 8

9 10 11 12 13

14 16 18 19 20 21 22

Секція 2 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО РОСЛИННИЦТВА………....... 23 Аверчев О.В. Вплив засолених ґрунтів на процес росту й інтенсивність продукційної діяльності рослин гречки і проса………. 23

Адамень Ф.Ф., Рудік О.Л., Прошина І.О. Мікродобрива, як захід підвищення продуктивності сафлору красильного в незрошуваних умовах Південного Степу України……………………………………….. Базалій В.В., Бойко М.О., Алмашова В.С. Рослинницькі аспекти та агроекологічні засади вирощування сорго зернового на півдні України………………………………………………………………………… Бояркіна Л.В. Оцінка кліматичних умов та розрахунок водопотреби люцерни на корм із застосуванням інформаційних технологій…………………………………………………………………….. Войцеховська О.С., Войцеховський І.О. Стан та перспективи розвитку високоолеїнового соняшнику в Україні та в світі…………. Гамаюнова В.В., Хоненко Л.Г., Коваленко О.А., Гирля Л.М. Урожайність гірчиці залежно від погодних умов та норми висіву на чорноземах південних……………………………………………………….. Гамаюнова В.В., Берднікова О.Г. Динаміка ростових процесів рослин пшениці озимої залежно від сортового складу, режимів зрошення та удобрення в умовах півдня………………………………… Гож О.А., Глушко Т.В., Марченко Т.Ю. Застосування мікродобрив – резерв підвищення врожаю зерна кукурудзи………………………….. Гончарова А.І. Моделювання оптимізації посівних площ сільськогосподарських культур…………………………………………… Гревцова Г.Т., Нужина Н.В., Кубінський М.С. Кизильники – перспективні підщепи для зерняткових…………………………………. Грицев Д.А., Щербаков В.Я. Особливості водоспоживання гібридів соняшника за різних систем контролю забур’яненості……………… Домарацький Є.О. Вплив різних строків сівби і обробітку насіння біологічними протруйниками зерна на стійкість сортів пшениці озимої до основних захворювань……………...…………………………… Домарацький О.О., Онищенко С.О., Артюшенко В.В., Урсал В.В. Ефективність застосування мікродобрив та стимуляторів росту рослин на посівах пшениці озимої…………………………………………. Єременко О.А. Вплив регулятору росту рослин АКМ на фертильність пилку соняшнику сорту Лакомка в умовах недостатнього зволоження степової зони України…………………... Журавель В.М. Сорти гірчиці сизої та білої з відмінними морфологічними ознаками………………………………………………….. Зайцева І.О., Вовк Л.В. Застосування мінеральних добрив при вирощуванні саджанців декоративних рослин в умовах Степового Придніпров’я…………………………………………………………………… Іванів М.О., Сидякіна О.В. Формування врожайності зерна середньопізніх гібридів кукурудзи в умовах зрошення Південного Степу України………………………………………………………………… 4

26 27

30 31 32 33 34

38 39

Ільницький О.А., Палій І.Н., Бондарчук С.В. Изменения толщины листа как функция эколого-физиологической характеристики растения.. …………………………………………………………………….. Каращук С.В., Каращук Г.В. Вплив сортового складу, фону живлення та погодних умов року на фотосинтетичний потенціал і наростання надземної маси рослин ячменю ярого………………….. Коковіхін С.В., Бойко Н.В., Ніколайчук М.Г. Оптимізація витрат агроресурсів на рівні сівозміни та господарства з використанням інформаційних технологій………………………………………………….. Макуха О.В., Федорчук М.І. Забур’яненість посівів фенхелю звичайного залежно від агротехнічних заходів на півдні України…… Марковська О.Є., Біляєва І.М. Ефективність захисту зрошуваних посівів пшениці озимої від прихованостеблових шкідників…………… Міщенко Л.Т. Розповсюдженість вірусних хвороб пшениці озимої у Лісостеповій та Степовій зонах України за умов різних систем землеробства………………………………………………………………… Морозов О.В., Безніцька Н.В., Нестеренко В.П., Пічура В.І. Формування урожайності озимої пшениці в залежності від кліматичних змін (на прикладі Херсонської області) …………………. Морозов О.В., Дудченко К.В., Корнбергер В.Г. Підвищення урожайності рису при зрошенні дренажно-скидними водами……….. Овчарук О.В. Сортові особливості квасолі звичайної в умовах Лісостепу України……………………………………………………………. Овчарук О.В. Значення сорту при вирощуванні буряка кормового в умовах західного Лісостепу України……………………………………… Osadowski Z. Smart application of fertilizer and water based on real time soil nutrition status – “NUTRICON”…………………………………….. Панкєєв С.В., Каращук Г.В. Вплив агроекологічних факторів на кількість білка в зерні сортів пшениці озимої м’якої та твердої…… Панфілова А.В. Вміст елементів живлення у надземній масі ячменю ярого залежно від мінеральних добрив………………………… Поляков О.І., Нікітенко О.В., Карапута С.К. Особливості водоспоживання соняшнику гібриду Регіон в залежності від агроприйомів вирощування в умовах Степу України…………………. Попова Л.М. Порівняльна оцінка сортів салату головчастого в умовах Південного Степу України…………………………...…………… Лазер П.Н., Рудік О.Л. Вплив агротехнічних заходів на елементи продуктивності льону олійного при зрошені та без зрошення в умовах Півдня України………………………………………………………. Стан Д.С., Щербаков В.Я. Особливості реакції рослин кормового буряка на добрива та зрошення по фазам вегетації…………………

44 45 47

49 50 51 52 53 54 56

57 58

59 61

Ушкаренко В.О., Федорчук В.Г., Філіпова І.М., Кіснічан Л.П. Оптимізація технології вирощування плодів розторопші плямистої (Silybum marianum (L.) Gaertn.) на поливних землях півдня України…………………………………………………………………. Федорчук М.І., Філіпов Є.Г., Гармашов В.В., Паштецький В.С. Продуктивність рослин сафлору красильного в умовах зрошення півдня України…………………………………………………………………. Федорчук М.І., Мринський І.М., Домарацький О.О., Онищенко С.О., Бойко Н.В. Продуктивність гібридів соняшника в умовах Херсонщини в 2013 році………………………………………….. Хромих Н.О. Аспекти дії та післядії гербіцидів на культурні рослини………………………………………………………………………… Ушкаренко В.О., Федорчук М.І.,Чернишова Є.О. Особливості росту та розвитку гречки в проміжних посівах після льону олійного в умовах Південного Степу України…………..……………… Шемет С.А., Феденко В.С. Фітотоксичний ефект хлорацетанілідних гербіцидів………………………………………………

64 65

66 67

Секція 3. НЕТРАДИЦІЙНІ ТА ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ. ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ……………………………………. 68 Гревцова Г.Т., Гаркава К.Г., Михайлова І.С. Адаптогенні властивості водно-сольових витяжок із бруньок кизильників (Cotoneaster Medik.), інтродукованих у Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна…………………..………………………………………………… Дащенко А.В. Інтродукція якону та його захист від шкідників у центральному Лісостепу України…………………….………………….. Казарян Е.Г., Савченко Н.І. Використання бузини чорної та лілії білої як лікарських рослин………………………………………................. Карнатовська М.Ю. Зизифус – новая плодовая культура в Херсонской области………………………………………...……………… Кошман С.І., Цицей В.Г., Тєлєуце О.С., Кошман В.Д. Просо африканское (Pennisetum glaucum R.Br.) – новая кормовая культура в Республики Молдова……………………………………........ Марко Н.В. Представители рода Рута (Ruta L.) в Никитском ботаническом саду……………………………….…………………………. Миколайчук В.Г. Відмінність біологічних особливостей та стратегії поширення рослин Сyperus aureus L. та C. esculentus L. (Cyperaceae) при інтродукції в НБС ім. М.М. Гришка НАН України………………………………………………………………………….. Полякова І.О. Перспективы использования Linum hirsutum…………

68 69 70 71

72 73

74 75

Работягов В.Д., Аксенов Ю.В., Стройний А.М., Федорчук М.І. Компонентный состав эфирного масла растений Nepeta transcaucasica Grossch……………………………………………………… Скрипченко Н.В., Джуренко Н.І., Паламарчук О.П., Мороз П.А. Дослідження компонентного складу ефірної олії Schizandra chinensis……..………………………………………………………………… Тєлєуце О.С., Цицей В.Г. Кормовые достоинство представителей рода Onobrychis Mill. в условиях Республики Молдова…………………..……………………………………………………. Феденко В.С., Шемет С.А. Вплив свинцю на рослини ехінацеї пурпурової.. …………………………………………………………………… Цицей В.Г. Интродукция гречихи сахалинской (Polygonum sachalinense) в условиях Республики Молдова…………………………. Четверня С.О., Джуренко Н.І., Паламарчук О.П., Коваль І.В. Варіабельність морфометричних показників Мatricaria recutita (l.) в популяції на півдні україни…………………………………………………...

78 79 80

Секція 1. “ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК РОСЛИН ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ ФЛОРИ.” УДК: 58.009:502.75:582.35 ПАПОРОТНИКИ ХАРЬКОВСКОЙ ОБЛАСТИ IN SITU И EX SITU Алехин А.А., Друлева И.В., Ботанический сад национального университета им. В.Н. Каразина, Украина

Харьковского

С целью уточнения современного состояния папоротников Харьковщины было проведено обследование ранее известных мест произрастания видов папоротников с инвентаризацией гербарного материала в гербариях Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина и Института ботаники НАН Украины. На территории Харьковской области произрастает 11 видов папоротников (Горелова, Алехин, 2002). Из них 8 видов отнесены к категории редких и нуждающихся в охране, а 2 вида, Botrychium lunaria (L.) Sw. и Salvinia natans (L.) All., включены в третье издание Красной книги Украины (2009). Проводимые, в последнее десятилетие, ботанические исследования растительного покрова области позволяют добавить к ранее опубликованному списку еще несколько видов папоротников. Так, в Боровском районе был найден Botrychium multifidum (S.G.Gmel.) Rupr. (Кучеревская, Кучеревский, 2004). В Змиевском районе в понижениях боровой террасы и в дубравах правого берега реки Сев.Донец встречается Gymnocarpium dryopteris (L.) Newman, ранее находимый там только в первой половине прошлого века. Периодически появляется в городской черте на старых кирпичных стенах Asplenium ruta-muraria L., часто вместе со спорадически рассеянным по лесным местообитаниям Cystopteris fragilis (L.) Bernh. Под вопросом остается находка ботаниками Педагогического университета в бору Змиевского района Polypodium vulgare L., к сожалению, не подтвержденная гербарными сборами. Популяция Botrychium lunaria, обнаруженная двадцать лет назад в черте города (ст. Новоселовка) на пойменном лугу р. Уды (Друлева, Гамуля, 1993), в настоящее время существует в удовлетворительном состоянии. С ней соседствует небольшая популяция Ophioglossum vulgatum L. Оба эти вида встречаются и в другом районе Харькова – на Залютино, в пойме той же реки. Итак, в настоящее время птеридофлора Харьковщины насчитывает 14 видов папоротников, большинство из которых культивируется на экспозициях ботанического сада Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. 8

УДК: 631.533.3 : 635.054 ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ТЕРМІНАЛЬНИХ БРУНЬОК ДЕРЕВНИХ РОСЛИН В УРБОТЕХНОГЕННОМУ СЕРЕДОВИЩІ Богуславська Л.В. – н.с., Лашко В.В., Науково-дослідний інститут біології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, Україна У механізмах стiйкостi i адаптації рослин кленів до промислових забруднювачів суттєву роль відіграють запасні білки як інтегральні показники перебігу фізіолого-біохімічних процесів у репродуктивних органах. В забрудненій зоні спостерігається зниження кількості білку, що свідчить про значний вплив інгредієнтів викидів автотранспорту на фізіологічні та метаболічні процеси всієї рослини. Білки відіграють найважливішу роль у процесах росту деревних рослин та їх адаптації до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Тому метою роботи було провести порівняльний аналіз вмісту легкорозчинних білків листових зачатків термінальних бруньок трьох видів роду Acer L. Об’єктом дослідження слугували зимові термінальні бруньки різних видів роду Acer L., зібрані у лютому 2014 р. з дерев, що зростають на різних моніторингових точках вздовж головних автомагістралей м. Дніпропетровська (2-пр. Гагаріна; 3 – пр. Героїв; 4 – пр. ім. Газети «Правда»). Контролем (1) слугували бруньки, зібрані на території ботанічного саду ДНУ (умовно чиста зона). Визначення вмісту білку проводили за методом Бредфорд. В результаті дослідження встановлено, що в листкових зачатках термінальних бруньок клена гостролистого з умовно чистої зони міститься достовірно більше розчинного білка, ніж з дерев моніторингових точок. Так вміст розчинного білка листових зачатків бруньок з ботанічного саду складав 2,02 мг/мл, а найменший – 0,93 мг/мл – з 4 моніторингової точки (на 54% нижче порівняно з контролем). Знижений вміст білка визначено і для 3 моніторингової точки – на 50% порівняно з контролем. Вміст білка в листових зачатках бруньок з 2 моніторингової точки був на рівні контролю (2,02 мг/мл). Аналізуючи вміст білка в листових зачатках термінальних бруньок клена ясенелистого встановлено, що у контролі він був найвищим та складав 1,6 мг/мл. Вміст білка в листових зачатках з 2 моніторингової точки був знижений на 39%, а з 3 та 4 - на 60% менше порівняно з контролем. Вміст білка в листкових зачатках термінальних бруньок клена псевдоплатанового з контрольної точки складав 0,78 мг/мл, зафіксовано його зниження з 2 моніторингової точки на 45%, а з 3– на 60%. На 4 моніторинговій точці встановлено підвищення вмісту білка на 8% порівняно з контролем. 9

Таким чином, як свідчать отримані дані, за умов дії ксенобіотиків у межах забрудненого міста суттєво змінюється рівень вмісту легкорозчинних білків листових зачатків бруньок особливо для дерев з 3 моніторингової точки. УДК: 575.16:582.32 ОСОБЛИВОСТІ ОНТОГЕНЕЗУ МОХОПОДІБНИХ СТЕПОВОЇ ЗОНИ Бойко М.Ф. – д.б.н., професор, Херсонський державний університет Онтогенез мохоподібних, тобто весь комплекс послідовних і незворотних змін життєдіяльності і структури рослини, складається з двох фаз розвитку – гаметофази і спорофази. Гаметофаза і спорофаза складають життєвий цикл мохоподібних. Як відомо, в їх циклі розвитку крім чергування ядерних фаз відбувається чергування статевого та нестатевого поколінь, з домінуванням статевого покоління – гаметофіта, який має у клітинах гаплоїдний набір хромосом. Гаметофіт не тільки забезпечує статеве розмноження, а й виконує усі життєві функції – фотосинтезу, мінерального живлення, водообміну та ін. Він переважає спорофіт за тривалістю життя, за утвореною фітомасою, за лінійними розмірами. Спорофіт має у клітинах диплоїдний набір хромосом, його функція – утворення і розсіювання спор та сприяння перенесенню несприятливих природних умов у стані спори. Треба відзначити, що саме на спорофіті при утворенні спор відбувається споричний мейоз, який в значній мірі забезпечує спадкову мінливість, необхідну для успіху пристосувальних і еволюційних процесів. Закономірна зміна гаметофази і спорофази забезпечує мохоподібним стійке існування уже протягом майже мільярда років. За найновішими даними філогеноміки, за матеріалами вивчення ядерного, мітохондріального і пластидного геномів вони є найдавнішими на суходолі рослинами. При адаптації до життя в несприятливих умовах середовища життєвий цикл багатьох видів мохоподібних змінюється, трансформується відповідно до вимог середовища. У циклі можуть випадати або додаватися цілі ланки, змінюватися тривалість проходження етапів циклу та ін. Аналіз розвитку мохоподібних показав, що їх життєві цикли, що вкладаються у загальновідому схему, мають свої особливості і в певній мірі видозмінюються у зв’язку з пристосуванням до перенесення несприятливих, часто стресових умов існування, особливо в аридних і субаридних умовах, а також в антропогенних ландшафтах. Нами (Бойко, 1992, 2013) для мохоподібних виділені такі типи життєвих циклів: повний поліспорогонічний цикл; повний моноспорогонічний цикл; скорочений (вегетативний) цикл; змішаний (вегетативно-статевий) цикл. Для обґрунтування цих типів 10

запропоновані такі терміни. Поліспорогоніки (від гр. – багато + спорогон) – багаторічні мохоподібні, здатні багатократно спороносити протягом свого життя; до них відносяться багаторічні види, за винятком тих, що втратили здатність до статевого розмноження. Моноспорогоніки – (від гр. один + спорогон), це види, які спороносять один раз у житті і після повного дозрівання спор у спорогонах відмирають; моноспорогонічними видами є однорічні та дворічні мохоподібні, наприклад, представники родин Ricciaceae, Pottiaceae, Funariaceae та ін. До повного поліспорогонічного циклу відносяться такі види, як Amblystegium serpens, Brachytheciun salebrosum, B. starkei, Brachytheciastrum velutinum та ін. До повного моноспорогонічного циклу відносяться представники родів Riccia, Fossombronia, Aloina, Funaria, Physcomitrium, Entostodon, Pyramidula та ін. До цього типу також відносяться мохи-ефемери з родів Acaulon, Pottia, Pterygoneurum, Lazarenkia, Phascum та ін. До скороченого (вегетативного0 циклу відносяться такі види, як Syntrichia ruralis, S. ruraliformis, Thuidium abietinum, Homalothecium lutescens, Brachythecium albicans, Pleurozium schreberi, Hylocomium splendens та ін. Більшість видів мохоподібних характеризуються змішаним (вегетативно-статевим) життєвим циклом, оскільки більшість видів розмножуються як статевим, так і вегетативним шляхом, тобто у них, крім повного циклу, є також скорочений цикл. Така різноманітність життєвих циклів свідчить, що мохоподібні не прості, не примітивні предки судинних рослин, не сліпа еволюційна лінія. Це одна з особливостей мохоподібних, які характеризуються високо розвинутою альтернативною стратегією адаптації до життя в умовах нашої планети. УДК: 581.143 : 582.661.56 РІСТ ТА РОЗВИТОК РОСЛИН РОДИНИ CACTACEA Juss. НА ПЕРШИХ ЕТАПАХ ОНТОГЕНЕЗУ Гайдаржи М.М. – д.б.н., с.н.с., завідувач НДЛ, Баглай К.М. – к.б.н., н.с., Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна, ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна Вивчення розвитку рослин родини Cactaceae має велике прикладне значення для розробки їх агротехніки. Різноманіття життєвих форм та термінів життя окремих видів передбачає і варіанти в їх агротехніці. В ботанічному саду ім. акад. О.В.Фоміна Київського національного університету зібрана значна колекція сукулентів з різних родин, в тому числі і представників родини Cactaceae. Нами був розроблений метод насіннєвого розмноження та проведені спостереження за ростом та розвитком сіянців на перших етапах онтогенезу, що дозволило удосконалити культуру вирощування цих рослин. 11

Спостереження проводились за рослинами різних підродин: Pereskioideae K.Sch., Opuntioideae K.Sch., Cactoideae K.Sch. Нами показано, що проростки підродини Pereskioideae малосукулентні і майже не відрізняються від проростків більшості покритонасінних рослин. Проростки представників підродини Opuntioideae мають також малосукулентний гіпокотиль, але соковиті сім’ядоля, що продовжують ріст продовж всього терміну свого існування. Проростки представників підродини Cactoideae, найбільш крупної підродини, мають соковитий гіпокотиль та невеликі за розмірами сім’ядолі, а у представників окремих родів сім’ядолі майже редуковані. Тривалість життя сімядолей також неоднакова. Найбільш тривалий час існування характерний для сім’ядолей представників підродини Opuntioideae, які виконують запасаючу функцію, як і гіпокотиль у представників підродини Cactoideae. Таким чином, представники різних підродин родини Cactaceae розрізняються вже на перших етапах індивідуального розвитку за структурою і формою гіпокотиля та терміном життя і ступенем редукції сім’ядолей. УДК: 575.16 : 634.746 СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ИЗУЧЕНИЮ МОРФОГЕНЕЗА ПОБЕГОВОЙ СИСТЕМЫ ВИДОВ РОДА BERBERIS L. Митина Л.В. – к.б.н., н.с., Донецкий ботанический сад НАН Украины Современная морфология растений рассматривает растение как совокупность модульных систем (Савиных, 2012 Гетманец, 2008 и др.). Так, биоморфа куста (виды рода Berberis L.) состоит из двух модулей – «модуль ассимиляции и репродукции» и «конструктивного модуля». Модуль ассимиляции и репродукции включает в себя «фундаментальный» и «коррективный» модули. Фундаментальный модуль – это побег с приростами или система побега ветвления и система побега дополнения. Коррективный модуль – это различные системы побегов ветвления с активным боковым ветвлением. Конструктивный модуль состоит из скелетных ветвей разной степени сложности (Мазуренко, 2008). Исследование структурной поливариантности побеговой системы представителей рода Berberis L. путем изучения совокупности модулей позволит выявить видоспецифические особенности структуры растений в их онтогенезе и филогенезе. Исследование формообразования отдельных органов у разных видов и последующего сравнения полученных данных позволит выделить общие черты для рода в целом и для каждого вида 12

индивидуально с учетом наложения на протекание процесса морфогенеза эдафоклиматических факторов юго-востока Украины. Изучение морфогенеза можно проводить с помощью современной компьютерной программы GreenLab, которая предназначена для моделирования роста и развития растений в определенных условиях (климат, плотность посадки и т.д.) (Barczi J.-F., 2008). Также, GreenLab дает возможность расчета функциональных параметров меристем и органов по данным лабораторных и полевых исследований. В 2013 в рамках сотрудничества с авторами программы GreenLab (Франция), проведено моделирование последовательности роста и развития побегов разных порядков Berberis amurensis Rupr. Представлены разные варианты фундаментальных (побегов с приростами) и коррективных модулей (побегорасположение, тип ветвления), которые характерны для вида B. amurensis. В дальнейшем планируется на основании моделей побегов собрать 3-D модели кустарников с наложением параметров климатических показателей на рост и развитие побегов данных кустарников. Таким образом, впервые в Украине проведены рекогносцировочные исследования по применению компьютерного моделирования для изучения процесса морфогенеза B. amurensis. УДК: 575.16 : 633.888 ОСОБЛИВОСТІ ОНТОГЕНЕТИЧНОГО ПРОЯВУ ІНБРЕДНОЇ ДЕПРЕСІЇ РЕПРОДУКТИВНИХ ОРГАНІВ CANNABIS SATIVA L. Міщенко С.В. – к.с.-г.н., с.н.с. відділу селекції і насінництва конопель, Дослідна станція луб'яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України У конопель (Cannabis sativa L.) вплив самозапилення на зміну біологічних і селекційних ознак досліджувався недостатньо, оскільки цитоплазматична чоловіча стерильність була не знайдена і самозапилені лінії для створення гетерозисних гібридів майже не використовувались. Актуальності дані дослідження набувають на сучасному етапі, оскільки останнім часом самозапилені лінії використовують для розширення генетичної основи вихідного матеріалу. Однією з теоретичних передумов такого використання є встановлення ступеня прояву репродуктивної депресії. Установлено, що при самозапиленні рослин конопель проявляється репродуктивна депресія, яка полягає у зниженні енергії проростання і схожості насіння, розвитку різного роду аномалій органів розмноження – жіночої стерильності, чоловічої стерильності, інтерсексуальності квіток, появі безстатевих форм та ін., зміні статевої 13

структури популяцій, зниженні кількості сформованого насіння у різних поколінь інбредних ліній. З фази бутонізації і до біологічної стиглості можуть з’являтися рослини зі зміненими (аномальними) ознаками статевих органів. Утворення насіння у особин з такими аномаліями буде утрудненим або взагалі неможливим. Також спостерігається зниження фертильності пилку та фертильності жіночих квіток, аномальний розвиток зародкового мішка в цілому і ендосперму. У результаті спостерігається зниження показників енергії проростання насіння, що характерно для всіх досліджених зразків і поколінь, а іноді й схожості насіння, ювенільні етапи онтогенезу проходять пригнічено. Зміна статевої структури популяції в результаті самозапилення основного статевого типу однодомної фемінізованої матірки проходить у трьох напрямах: 1) поява еволюційно прогресивних форм – матірки однодомних конопель (жіноча особина) і плосконі однодомних конопель (чоловіча особина), але які є не бажаними з господарської точки зору; 2) збільшення у потомствах однодомної фемінізованої плосконі (статевий тип має незначну кількість жіночих квіток) і фемінізованої плосконі (статевий тип має виключно чоловічі квітки), що зменшує коефіцієнт розмноження і репродуктивну здатність популяції; 3) зменшення кількості чоловічих квіток у однодомної фемінізованої матірки, що утруднює бажане вільне перезапилення між цими статевими типами. Встановлення ступеня і особливостей прояву репродуктивної депресії є однією з теоретичних передумов використання інбредних ліній конопель в селекції. УДК: 635.9:712.253:378.4 (477.72) АНАЛІЗ ТАКСОНОМІЧНОГО СКЛАДУ ТРАВ’ЯНИСТИХ БАГАТОРІЧНИХ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН ПАРКОВОЇ ТЕРИТОРІЇ ХЕРСОНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Мринський І.М. – к.с.-г.н., доцент, Онищенко С.О. – к.с.-г.н., доцент, Бойко Н.В. – к.с.-г.н., доцент, Котовська Ю.С. – аспірант, Херсонський державний аграрний університет. Величезна радість, яку викликає красивий квітучий парк, варта часу і сил, витрачених на його створення. Трав’янисті багаторічні декоративні рослини надають парку гарного естетичного вигляду. Одні красиво цвітуть, інші виділяють приємний аромат, а треті мають привабливі обриси і декоративне листя. Дуже важливо правильно підбирати рослини для парку, так як вони сильно розрізняються за вимогами до умов життя, а також за розмірами, яких вони рано чи пізно досягають. 14

Трав’янисті багаторічні декоративні рослини багаторазово виправдовують вкладені в них гроші і сили, бо вони характеризуються великою різноманітністю, серед них є рослини всіх розмірів і забарвлення. Можна вибрати крихітні рослини для альпінарію або велетня для заднього плану. Можна домогтися безперервного цвітіння протягом декількох місяців. Дендрологічний парк, який знаходиться біля університету крім естетичної ролі, має ще й наукове та навчальне значення. Студенти, співробітники університету, аспірати мають змогу проводити наукові дослідження безпосередньо на території навчального закладу. Заняття під відкритим небом дозволяють безпосередньо контактувати з досліджуваними рослинами та краще засвоювати навчальний матеріал. Вивчення трав’янистих багаторічних декоративних рослин, які були інтродуковані з різних регіонів, висаджених на території дендропарку ХДАУ і адаптованих до конкретних природно-кліматичних умов протягом 60 років його існування дозволяє робити висновки щодо подальшого їх розповсюдження в парках і зелених зонах. Під час інвентаризації видового складу багаторічних рослин дендропарку ХДАУ виявлено та визначено 101 вид представлений трав’янистими багаторічними декоративними рослинами, які відносяться до 38 родин. Серед них представлені родини Агавові (Agavoideae) (1 вид), Айстрові (Asteraceae) (17 видів), Амарилісові (Amaryllidaceae) (2 види), Гарбузові (Cucurbitaceae) (1 вид), Гвоздичні (Caryophyllaceae) (4 види), Геранієві (Geraniaceae) (1 вид), Гіацинтові (Hyacinthaceae) (3 види), Глухокропивові (Lamiaceae) (12 видів), Гречкові (Polygonaceae) (1 вид), Губоцвіті (Lamiaceae) (1 вид), Дзвоникові (Campanulaceae) (5 видів), Жовтецеві (Ranunculaсeae) (5 видів), Кактусові (Cactaceae) (1 вид), Каннові (Cannaceae) (1 вид), Комелінові (Commelinaceae) (1 вид), Кутрові (Apocynaceae) (1 вид), Лаконосові (Phytolaccáceae) (1 вид), Лілійні (Liliaceae) (7 видів), Ломикаменеві (Saxifragaceae) (1 вид), Макові (Papaveraceae) (1 вид), Мальвові (Malvaceae) (3 види), Мирсінові (Myrsinaceae) (2 види), Онагрові (Onagraсеае) (2 види), Півникові (Iridaceae) (5 видів), Півонієві (Paeoniaceae) (1 вид), Плакунові (Lythraceae) (1 вид), Розові (Rosaceae) (1 вид), Рускусові (Ruscaceae) (1 вид), Руткові (Fumariaceae) (1 вид), Рутові (Rutaceae) (1 вид), Свинчаткові (Plumbaginaceae) (1 вид), Синюхові (Polemoniaceae) (3 види), Товстолисті (Crassulaceae) (2 види), Тонконогові (Poaceae) (3 види), Фіалкові (Violaceae) (2 види), Холодкові (Asparagaceae) (1 вид), Шорстколисті (Boragináceae) (2 види), Щитникові (Dryopterceae) (1 вид). Серед переліку визначених видів рослин знаходяться як ендемічні види, характерні для умов півдня України, так і види інтродуковані з різних кінців світу, та з успіхом адаптовані в умовах дендрологічного парку ХДАУ.

УДК: 575.16 : 582 НАЧАЛЬНЫЙ ОНТОГЕНЕЗ НЕКОТОРЫХ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ РОДА PAEONIA L. В БАШКИРИИ Реут А.А. – к.б.н., н.с., Миронова Л.Н., Федеральное государственное бюджетное учреждение науки Ботанический сад-институт Уфимского научного центра РАН, Россия Большинство пионов имеют пищевое и декоративное значение, являются хорошими медоносами. Но наибольший интерес они представляют как лекарственные растения, вошедшие в официальную медицинскую практику. Целью работы является изучение биологических особенностей пионов при интродукции. В течение 2011-2013 годов на базе Ботанического сада-института Уфимского научного центра РАН изучены особенности начальных стадий онтогенеза трех видовых пионов (Paeonia anomala L., P. tenuifolia L., P. hybrida Pall.). Описаны следующие периоды и возрастные состояния: I. Латентный период (покоящиеся семена). При посеве семян непосредственно после сбора в середине июля корешки появляются во второй половине августа - сентябре. Латентный период от созревания семян до образования корешков составляет 45-50 дней. II. Прегенеративный период. Для большинства дикорастущих травянистых пионов характерно подземное прорастание семян, за исключением P. tenuifolia, у которого оно надземное. Проростки. Появление корешков у семян можно рассматривать как первый год жизни. Между появлением корешков и листьев проходит длительный период – 9 месяцев, включая зиму. Однолетние сеянцы (растения второго года жизни). В последней декаде апреля появляются прикорневые листья, зачатки которых были заложены еще в семени. Энергия прорастания довольно высокая: из 40 семян ежедневно появляются 6-11 всходов. Период прорастания длится 18-22 дня. Средняя длина и ширина листовых пластинок составляет: у P. anomala – 2,5×3 см, P. tenuifolia – 1,5×2 см, P. hybrida – 1×1,5 см. Листья обыкновенно отмирают и засыхают в конце августа - начале сентября. Высота растений к концу вегетации в среднем составляет: у P. anomala – 7-8 см, P. tenuifolia – 3,5-4 см, P. hybrida – 2-3 см. К середине июля семядоли истощаются, засыхают и опадают вместе с семенной кожурой. Растения переходят в ювенильный этап. К концу первого года формируется верхушечная почка, состоящая из трех-четырех чешуй, длина которой составляет 0,4-0,6 см. Стеблевая часть – подземная. Главный корень в результате опробковения имеет буроватый оттенок. Средняя длина его колеблется: у P. anomala – 7-8 см, P. tenuifolia - 5-5,5 см, P. hybrida – 6-7 см. Он развит значительно сильнее боковых корней, поэтому назван стержневым. К концу первого года жизни у ювенильного 16

растения имеется 1-2 листа, хорошо сформированная почка возобновления, главный корень с немногочисленными обрастающими корнями. Двулетние сеянцы (растения третьего года жизни). Весной образуются листья (в числе 1-2) на длинных черешках. Листья крупнее, чем у однолетних сеянцев, но по размерам и строению отличаются от типичных листьев взрослого растения. Высота растений в среднем составляет: у P. anomala – 19-20 см, P. tenuifolia – 12-14 см, P. hybrida – 9-11 см. Главный корень направлен ортотропно, имеет веретеновидную форму. Диаметр в среднем составляет: у P. anomala – 2-2,5 см, P. tenuifolia – 1,5-1,8 см, P. hybrida – 1,5-2 см. Длина главного корня составляет 9-10, 7-8, 8-9 см соответственно. На главном корне, преимущественно в средней части, расположены разветвленные боковые корни в числе 4-5, длина их 4,5-5 см. Трехлетние сеянцы (четвертый год жизни). Верхушечная почка трогается в рост и образует надземный стебель главного побега с удлиненными междоузлиями и двумя-тремя листьями. Главный побег полициклический, нарастает моноподиально. Высота растений составляет: у P. anomala – 35 см, P. tenuifolia – 22 см, P. hybrida – 16 см. К концу вегетационного периода становится хорошо различимым корневище. Система главного корня увеличивается в размерах: главный корень утолщается у P. anomala до 3 см, у P. tenuifolia до 2,3 см в диаметре, достигает длины 11,5, 10 см соответственно. Боковые корни утолщены в значительной степени (до 0,8 см в диаметре), имеют разную длину (8-10 см), густо покрыты обрастающими корнями, сосредоточенными главным образом в нижней части корней. По степени рассеченности листья соответствуют взрослым растениям, но меньше их по размерам. С образованием главного побега с длинными междоузлиями и придаточных корней на корневище растения переходят в имматурный этап. Они несут черты взрослых растений, но меньше их по размерам. От ювенильных растений отличаются наличием стебля и удлиненных междоузлий, более крупными размерами листьев и корней, большей рассеченностью листьев. Нужно заметить, что среди наблюдаемых объектов (P. anomala и P. tenuifolia) на данной стадии развития присутствовали особи, вступившие в генеративный период (наблюдалось единичное цветение). Таким образом, у изученных видов (P. anomala L., P. tenuifolia L., P. hybrida Pall.) описаны начальные периоды и возрастные состояния. Нами отмечено, что онтогенетический морфогенез видов пиона имеет много специфических особенностей, которые необходимо изучать в дальнейшем.

УДК: 575.16 : 582 ЕТАПИ ОНТОГЕНЕЗУ CALAMINTHA NEPETA (L.) SAVI (CLINOPODIUM NEPETA (L.) KUNTZE) У БОТАНІЧНОМУ САДУ ІМ. АКАД. О.В.ФОМІНА Рудік Г.О. – к.б.н., с.н.с., Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна При інтродукції рослин особливого значення набуває детальне вивчення етапів онтогенезу, що важливо для розробки наукових основ вирощування і впровадження корисних рослин. У зв’язку з цим звертають на себе увагу представники родини Lamiaceae Lindl., зокрема, Calamintha nepeta (L.) Savi (Clinopodium nepeta (L.) Kuntze). Рослини перспективні для вирощування і поліфункціонального використання в якості декоративних, лікарських, медоносних, пряно-ароматичних культур. Метою роботи стало вивчення окремих етапів онтогенезу Calamintha nepeta в умовах первинної культури. Нами встановлено, що досліджені рослини характеризувались швидкими темпами розвитку: протягом 1-го року життя особини проходили три періоди онтогенезу - латентний, віргінільний та генеративний. Латентний період: плід – ценобій, розділяється при достиганні на чотири ереми. У віргінільному періоді спостерігали вікові стани проростків, ювенільних, іматурних і віргінільних рослин. Основними якісними ознаками є: у проростків – наявність сім’ядольних листків, головного кореня; у ювенільних рослин – поява перших 2-3 пар справжніх листків, утворення бічних коренів 2-го порядку; у іматурних рослин - відмирання сім’ядольних листків, розвиток 4-6 пар справжніх листків, початок формування пагонів 2го порядку; у віргінільних рослин – відмирання перших справжніх листків, листки характерної для дорослих рослин форми, розвиток бічних пагонів 2го порядку, сповільнення росту головного кореня, утворення численних додаткових коренів на базальних частинах головного і бічних пагонів, занурених у верхні шари ґрунту. Пагони безрозеткові, ортотропні. Генеративний період. У молодих генеративних рослин 1-го року життя суцвіття малоквіткові, мають вигляд переривчастого китицеподібного однобічного монотирсу, головна вісь відкрита, наростає моноподіально, а супротивні бічні осі – симподіально, парціальні бічні суцвіття (цимоїди) у вигляді дихазіїв. У рослин 2-го і подальших років життя (середньовіковий генеративний стан) вегетативно-генеративні пагони безрозеткові, ортотропні або висхідні. Бічні цимоїди суцвіть мають форму подвійного дихазія. Політелічний тип суцвіття обумовлює тривалий період цвітіння та плодоутворення – з І декади липня до перших осінніх заморозків. Коренева система коротко-кореневищна, кореневища епігеогенні, рослини здатні до вегетативного розмноження поділом кореневищ. 18

Досліджені рослини завдяки значним декоративним властивостям, високим показникам адаптаційної здатності можуть бути рекомендовані до масового впровадження у практику декоративного садівництва та озеленення. УДК: 615.32:58+547.963 ОНТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ АКТИВНОСТИ ЛЕКТИНОВ ГИНКГО ДВУЛОПАСТНОГО (GINKGO BILOBA L.) Самородов В.Н. – доцент кафедри екології, охорони природи та збалансованого природокористування, Полтавська державна аграрна академія, Чеботарева Л.В. – н.с. науково-дослідного експозиційного відділу природи, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, Україна Поиск новых лектинов, изучение мест их локализации в растениях, а также свойств, остается актуальной задачей. Вот почему мы уже несколько лет подряд проводим данную работу в отношении растений гинкго растущих в г. Полтаве. Для исследований нами собиралось сырье вступивших в генеративную фазу растений, как мужских, так и женских особей. Сырье заготавливали с начала вегетации (почки, апрель) до опадания листьев и шишкоягод (октябрь). Наименьшая активность лектинов характерна для свежесобранных семян гинкго, которые их почти не содержат. Они все практически сосредоточены в семенной оболочке (склеротест). В другой оболочке шишкоягоды – саркотесте, имеющей мясистую консистенцию, активность лектинов значительно выше. В зависимости от исследованного дерева она колеблется в пределах от 6,8 до 8,3 баллов, будучи максимальной, в диапазоне рН от 7,0 до 8,0. Главным местом сосредоточения лектинов шишкоягоды является ее ножка. Интересно и то, что данный показатель проявляет себя при довольно широкой амплитуде рН от 4,5-8,0. Абсолютно те же закономерности характерны и для активности лектинов у основания ножки – воротничка. Недоразвитые шишкоягоды – опавшие на разных этапах своего формирования имеют активность лектинов почти такую же, как и ножки – 20,5 баллов. В тоже время, как у нормально развитых шишкоягод она не превышала 9 баллов. Значительно уступают ножкам шишкоягод собранные осенью листья, как женских, так и мужских деревьев. Установлено, что в листовых пластинках активность лектинов выше, чем в черешках. Это свойственно как женским, так и мужским особям. Прослеживается четкая зависимость связи активности лектинов с сексуализацией деревьев. 19

Таким образом, нами доказано, что разные части и органы деревьев гинкго накапливают лектины. Их активность максимальна в ножке шишкоягоды и ее воротничке, а минимальная в семени. Подтверждена взаимосвязь между активностью лектинов гинкго и сексуализацией деревьев на примере листовых пластинок и черешков. Активность лектинов зависит от рН экстрактов. В большинстве своем ее максимальные значения проявляются в его диапазоне от 6,5 до 8,0. УДК: 635.15:631.5 (477.4) ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РЕПРОДУКТИВНОЇ АРХІТЕКТОНІКИ РОСЛИН РЕДЬКИ ОЛІЙНОЇ ЗА РІЗНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ СІВБИ Цицюра Я.Г. – к.с.-г.н., доцент, Вінницький національний аграрний університет, Цицюра Т.В. – к.с.-г.н., Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН України Важливим фактором вивчення закономірностей формування продуктивності рослин є їх репродуктивна архітектоніка. Для оцінки оптимальності розвитку агрофітоценозу тієї чи іншої рослини актуальним є визначення такого показника як репродуктивного зусилля – частини загальних ресурсів організму, які він використовує для реалізації процесу репродукції. Редька олійна вирізняється серед інших хрестоцвітих рослин певними особливостями у проходженні фази цвітіння в загальному онтогенезі росту і розвитку: розтягнутість цвітіння за рахунок ярусності формування квітконосів та різної хронології їх зацвітання; ранкова інтенсивність розкриття квіток; певні особливості нектаропродуктиності тощо. Це накладає свій відбиток на рівні індивідуальної насіннєвої продуктивності редьки олійної. З метою вивчення особливостей репродуктивної архітектоніки двох сортів редьки олійної – Журавки та Райдуги – залежно від технологічних параметрів сівби впродовж 2010-2012 рр. проведено польові дослідження на типових сірих лісових ґрунтах. Проводилось вивчення двох способів сівби – суцільний рядковий (15 см) за трьох норм висіву – 3, 2 та 1,5 млн. шт./га схожих насінин та черезрядний (30 см), відповідно 1,5, 1,0, та 0,5 млн. шт./га схожих насінин на трьох варіантах живлення: 1-й – без добрив (контроль); 2-й – N30P30K30 кг д.р.; 3-й – N60P60K60 кг д.р. Нами відмічено, що характер ростових процесів за величиною репродуктивного зусилля (RE) був різним за різних норм висіву та удобрення з найвищими його значеннями у фазу цвітіння за норми висіву 0,5 млн шт./га схожих насінин – від 17,4 до 25,2 % залежно від сорту та удобрення. Найнижчі значення відмічено у варіанті 3 млн. шт./га схожих насінин на контролі – 8,6-9,1 %. Репродуктивне зусилля за часткою стручків більшою мірою визначалось фактором удобрення, ніж нормою висіву. Встановлено, 20

що збільшення норми висіву зумовлює зниження RE на 1,8 – 3,0 % у фазу зеленого стручка і, навпаки, його підвищення на 0,8 – 1,4 % у фазу жовтого стручка. Таким чином, зниження норми висіву в редьки олійної, особливо за внесення N60P60K60 зумовлює формування рослин з краще розвиненою генеративною частиною на фоні більш інтенсивного їх вегетативного розвитку, що виражається у підвищенні індивідуальної маси рослин, потовщені їх стебла, підвищенні репродуктивного галуження, збільшенні індивідуальних розмірів стручків та подовжені періоду їх вегетування. УДК: 581.192 АКТИВНІСТЬ ЛЕКТИНІВ У СТЕБЛАХ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЇ Чеботарьова Л.В. – н.с., Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, Поспєлов С.В. – к.с.-г.н., доцент, Полтавська державна аграрна академія, Зеленець І. – студентка ІІІ курсу, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Україна Лектини злакових активно вивчаються в останні роки. Встановлена їх поліфункціональність на різних рівнях організації рослин. Метою роботи було виявлення зміни активності лектинів у стеблах пшениці озимої та динаміки даного показника по їх довжині. Досліджували рослини 13 сортів даної культури селекції Полтавської державної аграрної академії під час формування колосу (фаза стеблування та колосіння) та у період збирання врожаю (фаза повної стиглості). Активність лектинів визначали у балах методом гемаглютинації. Максимальне значення активності – 24 бали.

Середній бал аглютинації

Сортова відмінність активності лектинів стебел пшениці озимої у фази колосіння і достигання (вегетаційний період 2011-2012 рр) 7,6

8 7 6 5 4 3 2 1 0

5,4 3,9

3,2 2,4 1

л В і

ьш

2,2

1,7 0,3

а ан

а втв Г о

4,1

3,8

ю к ел р м К а

0,8

1,5 1,4

к 3 м а л о К о

4,5

4,3

3,8 3

2,3 1,4

1,4

0,1 к 5 м а л о К о

нижня частина стебел, 25 см (колосіння)

5,3

4,8

0 а в ад Л е

ка нь те Л ю

0,9

0,2

ця ж и О р

0 к да гай С а

верхня частина стебел (колосіння)

2,9 0,7

а к в п К о ір д С и

4,1

3,4

2,7 1

2,7

1,8 1,6 0

а а ан к ськ вч т ав ло т а оп л а П їн к ра У к

0 ка ч ан р и Ц а

солома (повна стиглість)

З діаграми видно, що у соломі (в період збирання врожаю) спостерігалася висока активність лектинів, що є досить цікавим фактом, адже переважно лектини локалізовані у коренях та зародках пшениці. 21

При чому у сортів Вільшана, Кармелюк, Сидір Ковпак, Левада відмічений найвищий бал аглютинації порівняно з іншими сортами. Активність лектинів у стеблах (фаза колосіння) зростала у верхівкових пагонах та листках (за винятком сортів Кармелюк, Сагайдак, Царичанка) порівняно із значеннями активності у нижній прикореневій частині стебла (25 см від поверхні ґрунту). Фізіологічна активність лектинів у стеблах пшениці свідчить про участь їх у транспортуванні поживних речовин і асимілятів до генеративної частини рослини, а також, про виконання певної запасаючої функції. УДК: 633.854.78:631.527 ПИЛКОУТВОРЮЮЧА ЗДАТНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ПИЛКУ У ЛІНІЙ СОНЯШНИКУ Шишман Т.В. – асистент, Харківський університет ім. В.В. Докучаєва, Україна

національний

аграрний

Пилкова продуктивність запилювачів є важливим показником кількості та якості зав’язаних насінин. Знання пилкоутворювальної здатності та пилкової продуктивності ліній-відновників фертильності пилку дозволяє на ранніх етапах селекції проводити жорстке бракування по цих ознаках. Від наявності достатньої кількості життєздатного пилку у запилювача залежить рівень гібридизації та вихід гібридного насіння. Метою наших досліджень було вивчення особливостей пилкоутворення та життєздатності пилкових зерен ліній-відновників фертильності соняшнику. Польові досліди проводились на експериментальній базі Інституту рослинництва, на полях селекційної сівозміни. Об'єктом досліджень були 50 ліній-відновників фертильності соняшнику селекції ІР ім. В.Я. Юр'єва НААН. За материнські тестери брались Сх1006А, Сх808А × Х1002Б, Сх1010А, Сх1010А × Мх53/10Б. Лабораторні дослідження включали вивчення життєздатності за методикою П.І. Діакону (З.П. Паушева, 1980 р.) та кількості пилкових зерен (Н.І. Савченка, 1980р.) В результаті вивчення, кількість квіточок в головному кошику дорівнювала в середньому 2746 шт. Кількість пилкових зерен в квітці головного кошика та бічного кошика варіювала в межах від 2881 до 5320 та від 2244 до 5200 відповідно. Кількість пилкових зерен в головному кошику змінювалась з інтервалом 8,69 та становила від 2,3 до 11,0 млн.шт. Діаметр пилкових зерен в середньому дорівнював 19,48 мкм, а маса пилкових зерен з головного кошика варіювала в межах від 29,87 до 126,70 мг. 22

Максимальна кількість квіточок в кошику спостерігалась у таких ліній як Х-135В (4740 шт); Х-526В (4668 шт); 07-74 (4068 шт) та 719-07 (4248). З найбільшою масою 1000 насінин виділились такі лінії 738-07 (62,5 г); 738-07 і Х-526В (62 г) та Х06127В (60 г). За максимальною масою насінин з кошика також виділились лінії Х-526В (27,24 г); 738-07 (17,26 г) та Х-135В (33,53 г). Максимальна кількість насінин з кошика спостерігалась у ліній Х-135В (721,14 шт); 07-11 (508,4 шт); 07-17 (507,32 шт); Х06118В (475,67 шт). Найбільший % зав’язуваності виявився у ліній 07-47 (27,1 %); 07-3 (22,73%); 07-74 (22,21%); Х-135В (20,94%). Таким чином, дослідження генотипового різноманіття ліній батьківського типу за ознаками продуктивності, а також взаємозв’язку з іншими селекційними ознаками, надає можливість оптимізувати процес добору ліній для схрещувань. Секція 2. “АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО РОСЛИННИЦТВА” УДК: 631.44 : 633.12 : 633.17 ВПЛИВ ЗАСОЛЕНИХ ГРУНТІВ НА ПРОЦЕС РОСТУ Й ІНТЕНСИВНІСТЬ ПРОДУКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОСЛИН ГРЕЧКИ І ПРОСА Аверчев О.В. – д.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет, Україна Чутливість рослин до засолення суттєво пов’язана з механізмом осморегуляції, який у різних видів різний, але така регуляція завжди виникає за рахунок росту рослин і часто залежить від фази вегетації. Проведені нами дослідження показали, що з початкових стадій росту, коли приріст маси рослин гречки наближений до нуля, тобто, на відрізку часу від появи 1-го листка, до бутонізації і далі – до цвітіння, ріст відбувається з постійною швидкістю, пропорційно до приросту площі листків. У початковий період вегетації в умовах засоленого ґрунту темп росту гречки пригнічений. На період від появи першого листка й до початку бутонізації приріст асиміляційної поверхні рослини склав на засоленому варіанті лише 1,65 см2/добу, у той час як на контрольному – 6,83 см2/добу, приріст маси – 0,02 проти 0,04 г/добу відповідно. Характерно, що в умовах засолення гілок другого порядку майже не утворювалось. Починаючи з фази бутонізації, темпи росту прискорились, досягаючи максимуму листкової поверхні 9,45 – на контролі та 7,96 см2/добу – на засоленні. Досить активний вегетативний ріст зберігався також протягом цвітіння, що відповідає природі цієї культури. Однак після цього приріст асиміляційної поверхні набув від’ємних значень як на незасоленому, так і на засоленому субстраті. 23

За сприятливих умов вирощування величина абсолютного приросту фітомаси проса відбувається плавно відносно листкової поверхні наприкінці кущіння, за несприятливих умов – лише на час трубкування-викидання волоті – 0,12 г/добу. Відповідно з цих фаз відмічаються відмінності у розвитку рослин: більш інтенсивне викидання волоті на контрольному варіанті – 0,17 проти 0,14 г/добу і прискорений налив зерна – на засоленому – 0,16 проти 0,18 г/добу відповідно. Саме у фазу молочної стиглості на засоленні відмічалось активніше зменшення площі асиміляційної поверхні рослини (-2,72 см2/добу) порівняно з контролем (1,78 см2/добу). У фазу воскової стиглості приріст маси на контрольному варіанті досягав свого максимуму та становив – 0,20 г/добу, оскільки тривалий період «цвітіння – достигання» забезпечував кращі умови для розвитку зерен. На засоленому варіанті приріст маси становив лише 0,13 г, що пояснюється втратами сухої речовини внаслідок передчасного пожовтіння тканин волотей і утворенням дрібного й щуплого зерна. Таким чином, за несприятливих умов рослина гречки активно фотосинтезує і нагромаджує зелену масу на початку вегетації, що дозволяє їй більш економно витрачати пластичні речовини за подальшого розвитку. На відміну від гречки, рослина проса підтримує життєдіяльність за рахунок посилення асиміляційних процесів, що дає їй можливість прискорювати темпи розвитку у другій половині вегетації та інтенсивно акумулювати суху речовину під час наливу зерна. УДК: 633.52 МІКРОДОБРИВА, ЯК ЗАХІД ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ САФЛОРУ КРАСИЛЬНОГО В НЕЗРОШУВАНИХ УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ Адамень Ф.Ф. – д.с.-г.н., професор, академік НААНУ, Рудік О.Л. – к.с.г.н., доцент Херсонський державний аграрний університет; Прошина І.О. – Асканійська державна сільськогосподарська дослідна станція ІЗЗ НААН Для розповсюджених польових культур схеми застосування мікродобрив розроблені і вони широко застосовуються, у той же час для малопоширених так званих «нішових» культур відсутнє обґрунтування доцільності їх використання та відсутні рекомендації їх зстосування. Такою культурою є сафлор красильний, що може мати широке поширення в зоні Сухого Степу. Досліджували вплив шести моно мікродобрив та одного комплексного добрива на продуктивність сафлору красильного в Асканійській ДСДС ІЗЗ НААНУ протягом 2010-2012 років. Агротехніка, за 24

виключенням факторів, що підлягали вивченню була рекомендована для умов зони. Ефективність мікродобрив визначалася станом посівів та безпосередньо залежала від погодних умов років досліджень. Через посуху в період проведення підживлення, рослини перебували у стресовому стані, у наслідок чого дія мікродобрив в окремі роки не мала чітко вираженого ефекту. Кількість кошиків на одну рослину підвищувалося на 0,6-2,4 шт. Цей показник був найвищим при застосуванні Acselerator – Zn – 16,3 шт., що більше контролю на 2,6 шт. Максимальна кількість насіння на одну рослину була відмічена на варіанті Acselerator – Zn – 339 шт., що перевищувало стандарт на 67 %. В середньому за три роки маса 1000 шт. насіння при обробці цинковим добривом досягала максимального значення – 40,4 г. Перевищення неудобреного контролю складало 1,9 г. В середньому за роки досліджень застосування добрив з вмістом цинку (1,17 т/га) та комплексу елементів (1,16 т/га) забезпечувало стабільне підвищення урожаю культури на 0,12-0,13 т/га, відносно не удобреного контролю. Застосування борного та марганцевого добрив супроводжувалося підвищенням урожайності сафлору красильного лише в сприятливі за умовами роки. Позитивний вплив на вміст жиру проявило внесення Acselerator – B (32,09 %), де показник збільшувався на 0,72 %. Незначне зниження олійності в межах 0,08 – 0,09 % спостерігалося при внесенні Acselerator – комплекс та EDTA – Fe. Найбільше зниження олійності відзначено при внесенні EDTA – Mg 0,56 % и EDTA – Mn 0,53 %. Максимальний вміст білка в насінні відмічено при проведенні підживлення EDTA – Mn, де вміст білку в насінні досягав 18,5 %. Серед решти мікроелементів найвищим позитивним впливом характеризувалися EDTA – Cu та EDTA – Fe. При їх застосуванні вміст білка зріс на 1,24 і 0,95 % відповідно. Максимальний вихід олії (3,08 ц/га) забезпечувало позакореневе внесення у на початку фази стеблування мікродобрива Acselerator – Zn. Застосування решти препаратів підвищує збір жиру від 4,7 % при використанні EDTA – Mn до 11,7 % Acselerator – комплекс і 12,4 %. Проведення позакореневого підживлення посівів сафлору красильного на початку фази стеблування розчином мікродобрив позитивно впливає на елементи структури врожаю, урожайність культури та вихід олії. Обприскування посівів сафлору Acsеlerator комплексне 400 г/га та Acsеlerator-Zn 40 г/га забезпечує підвищення урожайності на 1,2-1,3 ц/га, та забезпечує вихід олії 3,06-3,08 ц/га.

УДК: 633.17 : 631.95 (477.7) РОСЛИННИЦЬКІ АСПЕКТИ ТА АГРОЕКОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИРОЩУВАННЯ СОРГО ЗЕРНОВОГО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ Базалій В.В. – д.с.-г.н., професор, Бойко М.О. – аспірант, Алмашова В.С. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет, Україна Однією з важливих харчових та фуражних культур є сорго зернове, яке використовується в умовах півдня України в основних посівах та для пересіву загиблих озимих та ярих культур і має значний коефіцієнт розмноження. В 2013 році на дослідному полі ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» були проведені досліди по вивченню оптимальної густоти стояння 6 гібридів сорго зернового за раннього та пізнього строків сівби. Сорго зернове за своїми вимогами до екологічних факторів навколишнього середовища здатне формувати в умовах півдня України високі сталі врожаї навіть без зрошення. В 2013 році були висіяні гібриди сорга зернового Сонцедар, Прайм, Бургго, Спринт W, ДашЄ та Таргго. Найвижчий врожай зерна сформували гібриди Таргго та ДашЄ за раннього строку сівби – на рівні 4,2 – 4,8 т/га, інші гібриди їм значно поступалися. Урожайність цих гібридів при пізніх строках сівби була на рівні 2,7 – 2,8 т/га. Гібрид Сирит W не сформував волоті за обох строків сівби при всіх густотах посіву. Заслуговує уваги гібрид Сонцедар продуктивність якого була в залежності від густоти стояння в межах 3,6 – 3,8 т/га. В 2014 році проведення даних досліджень продовжується. УДК: 633.31:361.6:004 (477.72) ОЦІНКА КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ТА РОЗРАХУНОК ВОДОПОТРЕБИ ЛЮЦЕРНИ НА КОРМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Бояркіна Л.В. – к.с.-г.н., Інститут зрошуваного землеробства НААН України Ефективне впровадження режимів зрошення потребує організації постійного контролю за вологістю ґрунту, кількістю опадів, рівнем ґрунтових вод, станом культур, якістю проведення поливів. Враховуючи дефіцит води та енергоносіїв, необхідно постійно приймати рішення по 26

пріоритету зрошення культур в окремі періоди поливного сезону. Найбільш ефективно поливна вода використовується в критичні періоди, коли кожний кубометр забезпечує одержання максимальної кількості додаткової продукції. Надійним заходом визначення строків поливів є призначення їх за вологістю розрахункового шару ґрунту. Цей метод дозволяє не тільки вести кількісний облік сумарного водоспоживання, але й своєчасно призначити строки поливів за оптимальної передполивної вологості ґрунту, а також визначити глибину зони активного висушування ґрунту під покровом різноманітних культур та використовувати ці дані для призначення глибини зволоження ґрунту. Для досліджень використано програму CROPWAT 8.0, яка створена ФАО ООН у 2009 р. За допомогою використання даної програми користувачі мають можливість створювати бази даних кліматичних показників з кроком в один місяць, декаду і добу. Після формування вихідних метеорологічних даних здійснюють оцінку кліматичних умов та розраховують декадну і добову водопотребу сільськогосподарських культур на основі статистичних алгоритмів, які включають підбір коефіцієнтів залежно від біологічних особливостей рослин. Прогнозований режим зрошення можна корегувати шляхом зміни вихідних параметрів: температури й відносної вологості повітря, кількості опадів, швидкості вітру, тривалості сонячного сяйва. Після зміни зазначених показників будуть змінюватись строки і норми поливів по кожній культурі зрошуваної сівозміни. Незалежно від умов вологозабезпеченості рослин люцерни, найбільшу питому вагу у балансі водоспоживання займають опади: 58% без зрошення, 32 і 38% при зрошенні. Слід відмітити, що в різні періоди вегетації люцерни неоднаково витрачала ґрунтову вологу. Найбільш інтенсивно ґрунтова волога використовувалася у період бутонізації (перед першим укосом). УДК: 633.854.78(477)+399.9 СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИСОКООЛЕЇНОВОГО СОНЯШНИКУ В УКРАЇНІ ТА В СВІТІ Войцеховська О.С. – к.с.-г.н., асистент, Одеський державний аграрний університет, Войцеховський І.О. – к.с.-г.н., менеджер ТОВ «Сингента» Високоолеїновий соняшник останніми роками розглядають та оцінюють з двох поглядів: харчова цінність та придатність для переробки на біодизель. Саме остання обставина зумовила доволі активне 27

розширення посівних площ високоолеїнового соняшнику як у світі, так і в Україні. Традиційна нерафінована олія має вишуканий смак, насичений колір і приємний аромат, тому ідеально пасує для холодних соусів і салатів. А от смажити на ній небажано: під час нагрівання багато корисних речовин руйнується, зате утворюються шкідливі продукти окислювання. До того ж, утворюються сполуки, які шкідливо впливають на організм людини. З огляду на наведене вище, стає зрозумілим, чому весь урожай високоолеїнового соняшнику в Україні (а це 55 тис. га) скупляють західні трейдерські компанії. Названі трейдери намагаються повністю оволодіти високоолеїновим сегментом ринку, укладаючи прямі контракти з сільгоспвиробниками, надаючи в кредит насіння, та мають на меті збільшити площі посівів в Україні до 150-300 тис. га. На нашу думку, така стратегія якщо і є виправданою сьогодні, то не витримує критики на три-, п’ятирічну перспективу, оскільки реальний сегмент високоолеїнового соняшнику може сягати 1 млн га посівних площ. До речі, в США та Австралії частка соняшнику з високим вмістом олеїнової кислоти вже в 2007 році становила понад 52% всіх соняшникових площ. В Європі площа під високолеїновими гібридами становить близько 0,5 млн га. Отже, монополізувавши ринок в Україні, ці компанії можуть стати гальмівним чинником стрімкого розширення площ під високоолеїновим соняшником. Водночас потужним стимулом для зростання площ високоолеїнового соняшнику в світі є придатність його переробки на біодизель. І знову вся справа в олеїновій кислоті. Паливні характеристики прямо залежать від співвідношення лінолевої та олеїнової кислот. Лише за високого відсотку олеїнової кислоти його (палива) експлозивні дані відповідатимуть чинним вимогам. Вочевидь, олія, отримана з високоолеїнового соняшнику, є найкращою сировиною для біопалива. Біодизель є нічим іншим, як сумішшю ефірів – продуктів взаємодії мононасичених (олеїнової, ерукової) та поліненасичених жирних кислот (ліноленова, лінолева) із спиртами (метанол), що постійно стимулює зростання ринку високоолеїнової олії. Попит на сьогоднішній день формується, в основному, країнами Євросоюзу і у найближчому майбутньому очікується його підвищення у зв’язку із запровадженням обов’язкового маркування продуктів із зазначенням джерела олії. Для виробників соняшнику в Україні це унікальна можливість одержати додатковий прибуток із кожного гектара без додаткових витрат, а також застрахуватися від коливань цін на продукцію.

УДК: 631.82:631.6:633.11: (477.7) ДИНАМІКА РОСТОВИХ ПРОЦЕСІВ РОСЛИН ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТОВОГО СКЛАДУ, РЕЖИМІВ ЗРОШЕННЯ ТА УДОБРЕННЯ В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ Гамаюнова В.В. – д.с.-г.н., професор, Миколаївський національний аграрний університет Берднікова О.Г. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет Важливе значення в житті рослин має надземна маса. Вони мобілізують з неї вуглеводи, азотисті та інші речовини для утворення продуктивної частини врожаю, починаючи з перших фаз розвитку, накопичення великої вегетативної маси рослин, є важливою умовою формування високого врожаю. Абсолютні величини приросту надземної маси – це зовнішні показники внутрішніх процесів, які відбуваються в організмі рослин. В значній мірі інтенсивність накопичення рослинами біомаси залежить від рівня мінерального живлення. Застосування високих доз азоту значно збільшує надземну масу пшениці, але при цьому знижується врожайність зерна та його білковість. В роки проведення досліджень при вирощуванні сортів пшениці озимої Херсонська безоста та Одеська 267, значно більшою висотою вирізнялись рослини за вирощування їх на удобрених фонах. Якщо неудобрені рослини пшениці озимої сорту Херсонська безоста на початку виходу в трубку залежно від року досліджень досягли висоти в межах 23,6-34,0 см, то вже на початку колосіння цей показник збільшився до 36,5-88,2 см. Внесення мінеральних добрив істотно впливало на ріст рослин пшениці озимої у висоту, збільшуючи її відповідно до 32,0-40,9 см та до 54,0-99,5 см у сорту Херсонська безоста. Аналогічно змінювалася під впливом досліджуваних факторів та років досліджень і висота рослин пшениці озимої сорту Одеська 267 Внесення мінеральних добрив позитивно впливало на наростання надземної біомаси рослин, яка збільшувалася залежно з дозою застосування мінерального азоту під пшеницю озиму. Накопичення сухої біомаси рослинами пшениці озимої залежало від фази розвитку, фону живлення та сорту. Мінеральне живлення та зрошення позитивно впливали на динаміку ростових процесів культури пшениці озимої. Значно більшою висотою вирізнялися рослини пшениці озимої за вирощування їх на фонах внесення мінеральних добрив. Найнижчою висотою вирізнялися рослини досліджуваних сортів пшениці озимої у гостро посушливому й найменш сприятливому за погодними умовами 2007 році. Максимальної висоти у 29

всі періоди визначення рослини досягли за вирощування їх на фоні застосування розрахункової дози добрива на рівень урожайності зерна 9,0 т/га та проведення вологозарядкового й вегетаційних поливів. УДК: 633.844:631.445.4 УРОЖАЙНІСТЬ ГІРЧИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОГОДНИХ УМОВ ТА НОРМИ ВИСІВУ НА ЧОРНОЗЕМАХ ПІВДЕННИХ Гамаюнова В.В. – д.с.-г.н., професор, Хоненко Л.Г. – к.с.-г.н., Коваленко О.А. – к.с.-г.н., Гирля Л.М. – к.х.н., Миколаївський національний аграрний університет Гірчиця належить до альтернативних олійних культур здатних успішно конкурувати на ринку сільськогосподарської продукції. Експериментальну частину досліджень виконували впродовж 2006 – 2008 рр. на дослідному полі Миколаївського інституту АПВ УААН (нині УД МСГДС ІЗЗ НААНУ). У польовому досліді вивчали продуктивність гірчиці сарептської сорту Тавричанка та гірчиці білої сорту Талісман залежно від погодних умов та норм висіву насіння (від 1 до 3 млн шт. схожих насінин на гектар). У середньому за три роки досліджень тривалість вегетаційного періоду посівів гірчиці білої склала 82 доби, а гірчиці сарептської – на 3 доби більше, причому за екстремальних погодних умов (2007 р.) різниця між досліджуваними видами гірчиці зменшувалася до 2 діб, а у більш сприятливі (2006 р., 2008 р.) – подовжувалася до 4-5 діб. На період повної стиглості насіння за оптимальних умов росту та розвитку у 2006 році висота рослин гірчиці сарептської за норми висіву 3 млн шт./га досягла 130,7 см. Зі зменшенням норми висіву до 1 млн шт./га вона дещо зменшилася до 123,3 см, але при цьому рослини формували в 2,4 рази більшу кількість стручків. У той же час маса 1000 насінин була максимальною (3,7 г) за норми висіву 2 млн шт./га. При випаданні значної кількості опадів у період достигання насіння ( 2008 р.), а також за дуже посушливих умов у цей період (2007 р.) маса 1000 насінин формувалася більшою у посівах з нормою висіву 1,0 та 1,5 млн шт./га. Слід відзначити, що рослини гірчиці білої у всі роки досліджень відставали у рості, але випереджали у розвитку рослини гірчиці сизої. В той же час за сприятливих умов упродовж всієї вегетації у 2006 році врожайність гірчиці білої залежно від норми висіву коливалася від 1,48 до 1,69 т/га, кількість стручків на одній рослині зростала з 27,3 до 65,1 при зменшенні норми висіву з 3 до 1 млн сх. н./га, а гірчиці сизої відповідно на рівні 1,28-1,57 т/га та 26,7-58,8 штук на рослину. За 30

посушливих умов більшу кількість стручків на одній рослині формували посіви гірчиці сизої. У цілому за роки досліджень за врожайністю визначено перевагу гірчиці сизої. Виявлено чітку тенденцію підвищення врожайності гірчиці сизої за норми висіву 2,0-2,5 млн шт./га, а гірчиці білої – 1-1,5 млн шт./га, при подальшому збільшенні густоти продуктивність доказово знижувалася. Отже, в умовах Південного Степу України гірчиця сарептська є більш пластичною, ніж гірчиця біла. УДК: 633.15 : 631.8 : 631.55 ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОДОБРИВ – РЕЗЕРВ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЮ ЗЕРНА КУКУРУДЗИ Гож О.А. – аспірант, Глушко Т.В. – к.с.-г.н., н.с., Марченко Т.Ю. – к.с.г.н., с.н.с., Інститут зрошуваного землеробства НААН України Виробництво зерна – головне завдання сільськогосподарського виробництва. У вирішенні цього завдання значне місце належить кукурудзі. Кукурудза – одна з основних зернових культур, активно використовуваних у харчовій, індустріальній, тваринницькій і медичній галузях. При вирощуванні високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур поряд з макроелементами (N, P, K, Ca, Mg, S) важливе значення в живленні рослин встановлене ще для чотирнадцяти мікроелементів. Найбільше значення мають шість елементів - В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo. Головним джерелом мікроелементів для рослини є ґрунт. Їх доступність визначається наявністю рухомих форм, так для міді, цинку, молібдену і кобальту 10-15% валового вмісту, для бору - 2-4%. Середній вміст рухомого бору в ґрунтах України коливається в межах 0,1-2 мг/кг, молібдену - 0,03-0,6, цинку - 0,2-2, марганцю-25-190 мг/кг ґрунту. Встановлено, що рослини засвоюють з ґрунту лише незначну частину мікроелементів, які знаходяться в рухомій легкодоступній формі. Для кукурудзи позитивна дія мікроелементів зумовлена тим, що вони приймають участь в окислювально-відновлювальних процесах вуглеводів навколишнього середовища, забезпечують живлення і захист сходів від несприятливих погодних чинників, активізують і підтримують фотосинтез і азотфіксацію, підвищують ефективність макродобрив, створюють антистресовий ефект від застосування пестицидів, збільшують кількість і якість урожаю. Оптимальне живлення підвищує врожайність на 15-20%. Результати проведених досліджень показують, що ефективним способом забезпечення рослин кукурудзи мікроелементами є 31

позакореневе листкове підживлення, головним чином у фазах інтенсивного росту і розвитку, коли елементи живлення засвоюються у великих кількостях, а коренева система не завжди здатна засвоїти їх у певному обсязі до потреби. Тому застосування комплексних мікродобрив є невід’ємною складовою інтенсивних технологій вирощування кукурудзи, завдяки чому можливо збільшити валове виробництво зерна, підвищити рентабельність і покращити економічний стан аграрного виробництва. УДК: 631.5 : 633/635 МОДЕЛЮВАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОСІВНИХ ПЛОЩ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР Гончарова А.І. – к.е.н., асистент, Херсонський державний аграрний університет Загострення конкуренції виробників сільськогосподарської продукції, можливість ведення конкурентної боротьби за рахунок ефективної цінової політики, а також низької собівартості продукції, створюють всі передумови для розвитку стратегічного менеджменту сільськогосподарських підприємств з використання найсучасніших методів оптимізації планування та аналізу стану діяльності підприємства. Використання методів економіко-математичного моделювання пов’язане в першу з розумінням виробничих процесів та обмежень, які діють при виробництві та реалізації продукції. Обмеження за своєю суттю це математична інтерпретація постановки стратегічного менеджменту в сільськогосподарських підприємствах. Для більш повного розуміння особливостей використання економіко-математичної моделі розв’яжемо задачу оптимізації посівних площ сільськогосподарських культур на прикладі ТОВ «АП Зоря-Юг» Чаплинського району Херсонської області. Для цього побудуємо систему обмежень виробництва продукції та використання наявних ресурсів, які поділяються на обмеження використання наявних ресурсів підприємства та на обмеження реалізації продукції. Наступним етапом формування моделі оптимізації посівних площ сільськогосподарських культур являється визначення обмежень щодо сівозміни. Це в першу чергу пов’язане з стратегічними задачами, яке ставить перед собою кожне сільськогосподарське підприємства: дотриманням принципів екологізації виробництва та покращення якості ґрунтів, які знаходяться в користуванні. Найбільш важливим етапом у формулюванні економікоматематичної моделі є складання цільової функції вирішення задачі. В даному випадку задача оптимізації посівних площ ТОВ «АП Зоря-Юг» передбачає максимізацію прибутку від реалізації продукції, яку планують 32

вирощувати. Цільова функція оптимізації посівних площ ТОВ «АП ЗоряЮг» матиме вигляд: Z = 0,3х1 + 0,1х2 + 0,15х3 +0,05х4 +0,7х5 +0,08х6 +0,1х7 +0,3х8, Z →max, (1) де Z – загальна сума прибутку, тис.грн.; коефіцієнти при х1 – х8 – сума прибутку, яку підприємство планує отримати від реалізації окремого виду сільськогосподарської продукції у розрахунку на 1 га посівної площі, тис.грн. Як було зазначено вище, обмеження задачі оптимізації посівних площ надали змогу структурувати діяльність підприємства, визначити обмеження, які будуть впливати на реалізацію поставленої задачі та спрогнозувати кінцевий результат оптимізації посівних площ сільськогосподарських культур. УДК: 582.788.1 КИЗИЛЬНИКИ – ПЕРСПЕКТИВНІ ПІДЩЕПИ ДЛЯ ЗЕРНЯТКОВИХ Гревцова Г.Т. – д.б.н., професор, Нужина Н.В. – к.б.н., Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Кубінський М.С. – здобувач, Кременецький ботанічний сад У Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка в останні 45 років методом родового комплексу Ф.М. Русанова створена колекція поліморфного роду Кизильник – Cotoneaster Medik., яка нараховує 200 таксонів. Інтродуковані види кизильників пройшли випробування на різних об’єктах рекреації. З 1992 р. спочатку як, аматорський, а з 1997 р. як експериментальний поставлено дослід по використанню кизильників як посухостійкої та низькорослої підщепи для зерняткових (груші, айви, яблуні), що є особливо актуальним в умовах сучасного глобального потепління клімату. Кизильники – ксерофітні рослини, яким притаманна глибока коренева система, добре ростуть на малородючих угіддях. На створеній у 1997 р. ділянці підрощували сіянці 16-ти видів кизильників для дослідної селекційної роботи. Було апробовано різні види щеплення: за кору, вприклад, копулювання, окулірування. В дослід включено різні сорти зерняткових. Так, для яблуні: Айдаред, Акане, Аскольда, Бистриця, Бойкен, Голден Делішес, Росавка, Уманське Зимове, Фантазія; груші: Г-47, Генерал Готлейбен, Дево, Дюшес Вільямса, Ізумрудна, Кучерянка, Кюре, Талгарська Красуня, Яблунівська; айви: Дарунок Онуку, Марія. Перші щеплення проведено у квітні 2001 р., а 33

затим у наступні 2002-2004 роки. У пошуковому експерименті багато сортів плодових та видів кизильників виявилися зовсім не сумісними або слабо сумісними. Затим для подальшого вивчення відібрано дев‫ۥ‬ять видів із 16-ти. Особливу толерантну здатність і сумісництво з айвою, яблунею, грушею проявив C. obscurus Rehd. et Wils. (к. темний). Для груші компонентну сумісність проявляють види з аридних зон ареалу – C. hissaricus Pojark. i C. suavis Pojark.; для яблуні – C. subacutus Pojark., C. calocarpus (Rehd. et Wils.) Flinck. et Hylmo. У 2008 р. задіяно метод анатомічних досліджень 1-2-3-річних пагонів кизильників і сортів плодових, який може бути використаним у селекції для прискорення відбору сумісних пар. Наші дослідження показали, що біохімічний склад плодів зерняткових рослин на кизильникових підщепах не дуже змінюється в порівнянні з вирощеними на підщепах, традиційних для цих культур. Та хоч дослідження ще не завершені, але є всі підстави стверджувати, що окремі види кизильників в умовах України мають добру біологічну сумісність з такими плодовими культурами як яблуня, груша, айва. А плодівництво і садівники можуть поповнити асортимент посухостійких та низькорослих підщеп ще однією культурою – Cotoneaster. УДК: 633.854.78 : 631.527.5 : 632.51 ОСОБЛИВОСТІ ВОДОСПОЖИВАННЯ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКА ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ КОНТРОЛЮ ЗАБУР’ЯНЕНОСТІ Грицев Д.А. – аспірант, Щербаков В.Я. – д.с.-г.н., професор, Одеський державний аграрний університет В умовах недостатнього зволоження та високого рівня забур’яненості на посівах соняшника актуальним стає питання про ефективність використання певних гербіцидів на відповідних гібридах соняшника, яке є системою. Дана система повинна зменшити енерговитрати і сприяти максимальному накопиченню вологи в період вегетації для високої продуктивності посівів, що, на сьогодні, є гострою проблемою в Україні. При визначенні кількості продуктивної вологи нами було встановлено такі результати. Так, під час сівби в 2012 році в метровому шарі ґрунту було зафіксовано 72,8 мм, а в 2013 – 96,9 мм. На період перед збиранням урожаю, в середньому за два роки, нами були отримані такі результати: варіант із гібридом Neoma та гербіцид Євролайтінг - 34,8 мм; на ділянках із гербіцидом Пантера та гібридом Одеський 249 – 31,2 мм.; гербіцид Рейтар і гібрид Сюжет – 30,6 мм. і гібрид NS-sumo-2017 в комбінації з гербіцидом – 26,4 мм. 34

Сумарне водоспоживання в середньому за два роки показало наступні результати. Так, гібрид Neoma в комбінації із гербіцидом Євролайтінг показав результат 2249 м3/т. Рослини соняшнику на цьому варіанті споживали найменше води за період від початку сівби до повної стиглості. За цей же період на інших варіантах були зафіксовані наступні результати. Гібрид Одеський 249 і гербіцид Пантера – 2285,5 м3/т, гібрид Сюжет і гербіцид Рейтар – 2291,5 м3/т та гібрид NS-sumo-2017 і гербіцид Грізний Експерт -2333 м3/т. Аналізуючи коефіцієнт водоспоживання ми встановили, що на варіантах із використанням гербіциду Євролайтінг та гібриду Neoma було зафіксовано – 296,4 м3/т., гібриду Одеський 249 і гербіциду пантера 322,8 - м3/т, гербіциду Рейтар і гібриду Сюжет - 306,8 м3/т та гербіциду грізний Експерт і гібриду NS-sumo-2017 – 323,9 м3/т. Найкращу урожайність за два роки показав варіант де використовувався гербіцид Євролайтінг та гібрид Neoma – 2,13 т/га. На інших варіантах були зафіксовані наступні результати: гібрид Одеський 249 і гербіцид Пантера – 1,75 т/га, гібрид Сюжет і гербіцид Рейтар – 1,64 т/га та гібрид NS-sumo-2017 і гербіцид Грізний Експерт 1,7 т/га. Таким чином, зниження рівня забур’яненості позитивно впливає на вологозабезпеченість рослин соняшника та, в цілому, на продуктивність посіву і, в кінцевому результаті, на урожайність. УДК: 633.11:631.53.027 ВПЛИВ РІЗНИХ СТРОКІВ СІВБИ І ОБРОБІТКУ НАСІННЯ БІОЛОГІЧНИМИ ПРОТРУЙНИКАМИ ЗЕРНА НА СТІЙКІСТЬ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ДО ОСНОВНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Домарацький Є.О. університет

–

к.с.-г.н.,

Херсонський

державний

аграрний

Головною зерновою культурою в Україні є пшениця озима, виробництво зерна якої значною мірою варіює за роками, а інколи, скорочується в декілька разів, в основному через недостатню стійкість сортів до абіотичних і біотичних чинників довкілля. В останні роки спостерігається подальше зменшення континентальності клімату в Україні, яке є причиною скорочення строків дозрівання зерна пшениці озимої на більш ранні. Зросла частка впливу на величину та якість урожаю тих чинників довкілля, які оптимізувати в польових умовах за рахунок технологічних засобів практично неможливо. До вибору строку сівби пшениці озимої слід приділити значно уваги аналізу вихідних даних, а саме: сорту пшениці озимої, запасів вологи в ґрунті, попередника, рівня мінерального живлення, тощо. Помилковість у 35

встановленні оптимальних строків сівби для конкретної зони вирощування є чи не найпоширенішою передумовою істотного недобору врожаю. Можливість отримання високих урожаїв та якісного зерна залежить від якості посівного матеріалу. Значна роль у вирішенні цього питання належить сучасним біопрепаратам, регуляторам росту, що містять комплекс біологічно-активних речовин, які посилюють обмінні процеси у рослинних організмах, підвищують їхню цінність до несприятливих погодних умов. Використання регуляторів росту сумісно з гербіцидами в посівах зернових культур зводять до мінімуму стрес іх на пестициди, прискорюють проходження фаз розвитку, знижують ураження рослин хворобами. За остання роки біологічні препарати, що позитивно впливають на ріст і розвиток культурних рослин взагалі і, особливо пшениці озимої, стали важливим фактором стабілізації рослинництва. Важливим компонентом підвищення потенціалу онтогенетичної адаптації сортів пшениці озимої є їх стійкість до грибкових захворювань. Використання техногенної оптимізації умов зовнішнього довкілля (високі дози азотних добрив, загущення посівів) не лише реалізує потенційну продуктивність агроценозу, але і в значній мірі знижує їх стійкість до багатьох фітопатогенів. У наших дослідах ураження рослин пшениці озимої грибними захворюваннями (бура іржа, борошниста роса) було порівняно незначним за різних строків сівби в роки досліджень. Але при ранньому строку сівби (10.09) практично у всіх сортів пшениці озимої м’якої спостерігалася тенденція до підвищення ступеню ураження бурою іржею і борошнистою росою. У меншій мірі, порівняно з раннім і оптимальним, уражувались рослини сортів пшениці озимої за пізнього строку сівби. Характерно, що у менш стійкого сорту Дріада 1 до цих хвороб ця закономірність була виражена сильніше порівняно з більш стійкими сортами. В цілому, сорти не однаково уражувалися в різні роки, а також за різних строків сівби. Серед сортів за стійкістю до захворювань слід відмітити сорти Вікторія одеська, Пошана і Писанка, у яких ураженість хворобами в середньому за роки випробувань при оптимальному і пізньому строках сівби не перевищувала 5-12,5%. Використання хімічних препаратів для зменшення ґрунтової та насіннєвої інфекції призводить до суттєвої зміни популяцій сукупної мікрофлори на 70%, сапрофітної на 30%, тоді як фітопатогенні гриби зберігаються. Окрім того, деякі хімічні фунгіциди-протруювачі не лише не вражають фітопатогенів, а й сприяють їхньому розвитку шляхом витиснення антагоністичних та сапрофітних мікроорганізмів, що обумовлює необхідність пошуку нових засобів та технологій контролю хвороб. Розумним рішенням цієї ситуації має бути збільшення обсягів 36

використання альтернативних засобів контролю фітопатогенів на основі антагоністичних мікроорганізмів. За наших досліджень серед вивчених біологічних протруйників достовірне зниження ступеню ураження бурою іржею і борошнистою росою спостерігалось у всіх сортів при використанні Триходерміна (ступінь ураження 1,7-6,7 %). Це було характерно за всіх років досліджень, незалежно від меншого чи більшого поширення грибкових захворювань. Крім того позитивний вплив Триходерміна на зменшення ураження рослин спостерігався і за різних строків сівби сортів пшениці озимої. Серед вивчених біопрепаратів достовірне значення ступеню ураження бурою іржею і борошнистою росою спостерігалось у всіх сортів пшениці озимої при використанні Триходерміна за всі роки досліджень, незалежно від меншого чи більшого поширення грибних захворювань. У меншій мірі, порівняно з раннім (10.09) і оптимальними строками сівби (20.09 і 30.09) уражувалися грибними захворюваннями рослини сортів пшениці озимої за пізнього строку сівби (10.10). УДК: 631.811.98:631.147 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОДОБРИВ ТА СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН НА ПОСІВАХ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ Домарацький О.О. – к.с.-г.н., доцент, Онищенко С.О. – к.с.-г.н., доцент, Артюшенко В.В. – к.с.-г.н., доцент, Урсал В.В. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет Важливим фактором, що впливає на урожай та його якість є мікроелементи. Вони є чинниками які впливають на дію різних ферментів - каталізаторів або інгібіторів біохімічних реакцій. Ферменти на відміну, від вітамінів та добрив, приймаючи участь в біохімічних реакціях не входять до складу кінцевого продукту цих реакцій. Те ж саме стосується і мікроелементів, які в свою чергу приймають участь в утворенні ферментів та можуть збільшувати чи зменшувати їх активність, впливаючи на їхній поріг активації. В польових дослідженнях останнього часу встановлений зв'язок між окремими мікроелементами та накопиченню певних біологічно активних сполук та запасних поживних речовин. В 2013 рр. в університеті на дослідному полі продовжувались лабораторні та польові дослідження впливу нових стимуляторів росту та розвитку рослин створених на основі мікроелементів. Досліди в 2013 р. проводились згідно з загальноприйнятою методикою, площа залікової ділянки 50 м2, повторність досліду чотирикратна. 37

В результаті проведених дослідів були зроблені такі висновки: - застосування стимулятора Сизам-Нано для передпосівного обробітку насіння збільшує масу коренів пшениці озимої на 36%, що приводить до збільшення врожаю на 1,5 ц/га (8%). - застосування стимулятора Сизам-Нано для передпосівного обробітку насіння і обробітку посівів в фазу кущіння збільшує урожай на 4,2ц/га (22,8%). - максимальну прибавку врожаю дає застосування суміші препаратів Сизам-Нано та Гумін Плюс для передпосівного обробітку насіння і обробітку посівів у фазу кущіння – 5,3ц/га (28,3%). - для підтвердження об’єктивності одержаних даних слід продовжити дослідження у 2014-2015 рр. УДК: 633.854.78:631.8 ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРУ РОСТУ РОСЛИН АКМ НА ФЕРТИЛЬНІСТЬ ПИЛКУ СОНЯШНИКУ СОРТУ ЛАКОМКА В УМОВАХ НЕДОСТАТНЬОГО ЗВОЛОЖЕННЯ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ Єременко О.А. – к.с.-г.н., агротехнологічний університет

доцент,

Таврійський

державний

Останнім часом значний науковий і практичний інтерес викликає застосування при вирощуванні різних культур, у тому числі й соняшнику, регуляторів росту рослин (РРР), що сприяє кращому використанню рослинами наявних чинників життя і на цій основі зумовлює збільшення продуктивності. Клімат Запорізької області формується під впливом морських повітряних мас і мас, які приходять з Атлантичного і ПівнічноЛьодовитого океанів і трансформується в континентально-помірний, який характеризується добре вираженою посушливістю. Відносна вологість повітря на протязі літнього періоду часто знижується до 20-15 %, а температура сягає 35-40°С, що приводить до загибелі трав'яного покриву. Для підвищення врожайності соняшнику, зернових, зернобобових культур, гречки, проса, цукрових буряків, овочевих і баштанних культур, в Таврійському державному агротехнологічному університеті був розроблений напівсинтетичний плівкоутворюючий РРР АКМ, д.с.-г.н., проф. Калиткою Валентиною Василівною. Виходячи з результатів дослідів по застосуванню РРР АКМ на багатьох сільськогосподарських культур, ми вирішили перевірити його вплив на фертильність пилку соняшнику. Для наших дослідів було обрано соняшник сорту Лакомка, який у нашій зоні є дуже поширеним. 38

Так, при вирощуванні соняшнику сорту Лакомка в умовах Запорізької області, спостерігається підвищення пустозерності насіння. При застосуванні РРР АКМ (конц. 0,0015 %) початок цвітіння соняшнику розпочинався раніше на 5 діб, що позитивно впливало на збільшення фертильності пилку (в середньому за 2011-2013 рр.) на 22 % у порівнянні з контролем. Так, період цвітіння дослідних рослин розпочинався до початку аномальних температур повітря (більше +350С), а як відомо, при таких температурах відбувається пересихання пилку, що в свою чергу призводить до стерильності. Збільшення фертильності пилку соняшнику в свою чергу позитивно вплинуло на показники пустозерності (на 18 % менший за контрольний варіант) та врожайність (на 25 % більший за контроль). УДК: 633.853.483:631.527 СОРТИ ГІРЧИЦІ СИЗОЇ ТА БІЛОЇ З ВІДМІННИМИ МОРФОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ Журавель В.М. – к.с.-г.н., Інститут олійних культур НААН Фенотипова однорідность районованих сортів без відмінних сортових ознак призводить до можливості незаконного їхнього тиражування, а також накопичення небажаних ознак у сортових популяціях – погіршення якісних показників насіння та олії, труднощі у проведенні елементарних прийомів насінництва на посівах (сортова, видова прочистка та ін.). Вирішення проблеми запропоноване за рахунок застосування методу мутагенезу, що забезпечує широкий спектр відмінних ознак. Методом прямого добору мутантів з мутантних родин гірчиці виділені мутантні зразки: МЖ-1451 (сорт гірчиці сизої Ретро) з урожайністю 2,1 т/га, що переважає сорт-стандарт та контроль на 0,1 та 0,3 т/га відповідно, маса тисячі насінин 3,1 г, вміст олії у насінні 41 %, алілгірчичної олії 1,0 %, ТВП 90 діб. Має чітку морфологічну ознаку – кремове забарвлення квітки, жовте насіння; МС-1920 (сорт гірчиці сизої Діжонка) з урожайністю 2.0 т/га, що переважає контроль на 0,2 т/га, вміст олії у насінні 39 %, алілгірчичної олії 1,09 %, маса тисячі насінин 3,0 г, вміст ерукової кислоти знижено до 9 %. Забарвлення квіток кремове, насіння сизе; МЖ-1643 (сорт гірчиці сизої Пріма) з урожайністю 2,0 т/га, масою тисячі насінин 3,1 г, олійністю 43 %, безерукового напряму – вміст ерукової кислоти 2 %, ТВП 90 діб. Зразок за показником урожайності перевищує стандарт на 0,2 т/га, вмістом олії – на 2 %, має чітку морфологічну ознаку – сильний восковий наліт; МБ-8 (сорт гірчиці білої Запоріжанка) з урожайністю 2,0 т/га, масою тисячі насінин 7-8 г, олійністю 30 %, зниженим вмістом ерукової кислоти (до 7%), ТВП 90 діб. Сорт, у 39

порівнянні з сортом-аналогом, має значно поліпшені біохімічні показники – знижений вміст ерукової кислоти на 50 %, підвищений вміст олії на 2 %; збільшену урожайність на 0,2 т/га, масу тисячі насінин на 2-3 г та темнозелене забарвлення рослин. Сорти гірчиці сизої мутантного походження Ретро, Діжонка, Пріма та гірчиці білої Запоріжанка упродовж 2005-2013 рр. пройшли Державне сортовипробування та занесені до Реєстру сортів рослин України. Доказана ефективність використання хімічного мутагенезу для створення нових практично цінних сортів гірчиці сизої методом прямого добору мутантів з мутантних сімей. УДК: 631.82 : 635.9 : 631.53.03 (477.7) ЗАСТОСУВАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ САДЖАНЦІВ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН В УМОВАХ СТЕПОВОГО ПРИДНІПРОВ’Я Зайцева І.О. – д.б.н., професор, Вовк Л.В. – магістр, Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара В умовах степової зони України досить обмежений склад природної дендрофлори, тому інтродукція рослин є найважливішим засобом збагачення культурної флори регіону. Для успішної приживлюваності рослин в інтродукційному районі особливого значення набувають умови ґрунтового живлення. У зв’язку з цим актуальною проблемою є вивчення методів розмноження декоративних екзотів та підвищення стійкості саджанців в умовах степової зони шляхом використання мінеральних добрив. Вивчення впливу агрохімічних заходів на фізіологічні показники саджанців десяти видів декоративних екзотів проводилося в розсаднику ботанічного саду ДНУ ім. Олеся Гончара. Схема досліду передбачала роздільне та сумісне внесення N30P40K20 двічі у першій половині вегетації. За показниками водного режиму найбільш оптимальними виявилися варіанти з внесенням калію та NРК, за дії яких знижувався водний дефіцит (у 2,7–5,4 рази) у недостатньо посухостійких видів Eucommia ulmoides Oliv., Gymnocladus dioicus (L.)C.Koch., Cercis canadensis L., Swida alba (L.) Opis. Аналіз накопичення різних форм неструктурних вуглеводів показав позитивну реакцію рослин Eucommia ulmoides Oliv., Ligustrina pekinensis Rupr., Deutzia hybrida Wellsii hort., у яких сумісне внесення мінеральних елементів призводило до зростання вмісту осмотично активних речовин і, відповідно, стійкості саджанців до посухи. Внесення добрив у більшості дослідних варіантах сприяло значному зростанню вмісту фракції легкорозчинних білків (у 1,3–3,9 разів) порівняно з контролем. Найбільший вплив відзначено на фоні азотних добрив, а 40

також комплекса елементів у таких видів, як Laburnum anagyroides Medic., Ptelea trifoliata L., Buddleja alternifolia Maxim. За морфологічними показниками довжини однорічних пагонів і площі листків найбільш чутливими на внесення добрив виявилися саджанці Hibiscus syriacus L. і Deutzia hybrida Wellsii hort. Важливою характеристикою росту і продуктивності рослин є склад фотосинтетичних пігментів. Встановлено збільшення вмісту хлорофілів у дослідних варіантах переважно в період літньої вегетації, що сприяє підвищенню стійкості рослин до посушливих умов. У мало посухостійких рослин внесення добрив збільшувало вміст як хлорофілів, так і каротиноїдів. Таким чином, встановлені видоспецифічні особливості мінерального живлення рослин можуть бути використані як основа для диференційованого підходу у технологічних процесах вирощування посадкового матеріалу малопоширених в культурі декоративних деревнокущових рослин в умовах Степової зони України. УДК: 633.15: 631.6: (477.7) ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА СЕРЕДНЬОПІЗНІХ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ Іванів М.О. – к.с.-г.н., доцент, Сидякіна О.В. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет Одним із найбільш ефективних прийомів зниження енерговитратності при вирощуванні кукурудзи на зерно при зрошенні може бути залучення до виробництва нових гібридів з високою адаптивною здатністю. Оптимізація гібридного складу в конкретних агроекологічних зонах дозволить мінімізувати витрати, стабілізувати рівень врожайності та отримати максимальні прибутки. При цьому оцінку потенціалу гібриду доцільно проводити в екологічних випробуваннях, де можливо з’ясувати адаптивність до ґрунтово-кліматичних умов, визначити реакцію генотипу на варіювання факторів зовнішнього середовища та виявити найбільш перспективні зразки для конкретних регіонів. Завданням проведених нами досліджень було вивчення реакції середньопізніх гібридів кукурудзи Борисфен 433МВ і Соколов 407МВ на агроекологічні умови вирощування в умовах зрошення Херсонської області. Досліди проводили впродовж 2006-2008 рр. у чотирьох пунктах Херсонської області (три адміністративні райони – Дніпровський, Каховський, Іванівський). Найбільш високий агрокліматичний потенціал, у середньому по роках, був зафіксований у ДГ "Асканійське" – 11,77-11,90 т/га. Значно нижчим рівень урожайності зерна був у дослідному господарстві 41

"Каховське" – 7,66-8,42 т/га, хоч і знаходились ці господарства в одному адміністративному районі. Рівень урожайності інших двох пунктів досліджень – дослідного поля ХДАУ та Інституту землеробства південного регіону був проміжним (10,67-10,95 і 10,70-10,90 т/га). Коливання врожайності гібридів кукурудзи в межах одного адміністративного району та однієї підзони з амплітудою в 3,79 т/га вказує на суттєвий агрономічний вплив стосовно розкриття потенційних можливостей генотипу. Найвищу врожайність зерна (від 8,42 до 11,90 т/га) на дослідному полі ХДАУ, у Дослідних господарствах "Каховське" і "Асканійське" спостерігали по гібриду Соколов 407МВ. Вона на 0,13-0,76 т/га перевищила гібрид Борисфен 433МВ. В Інституті землеробства південного регіону, навпаки, спостерігали деяку перевагу гібриду Борисфен 433МВ – урожайність зерна виявилася вищою, порівняно з гібридом Соколов 407МВ, на 0,20 т/га. В усіх агроекологічних пунктах, окрім Дослідного господарства "Каховське" різниця в урожайності зерна між досліджуваними гібридами кукурудзи була несуттєвою і знаходилася в межах помилки досліду. УДК: 581.112681.513 ИЗМЕНЕНИЯ ТОЛЩИНЫ ЛИСТА КАК ЭКОЛОГО-ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАСТЕНИЯ Ільницький О.А. – д.б.н., Палий И.Н. – соискатель Никитский ботанический сад - Национальный научный центр; Бондарчук С.В. – к.б.н., Кировоградская лётная академия Национального авиационного университета Амплитуда суточного хода оводненности органов растений определяется не только напряженностью внешних условий, но и сортом, видом растений, то есть их генотипическими свойствами. Эти различия обусловлены, в первую очередь, различной засухоустойчивостью. Высокой чувствительностью к обезвоживанию обладает толщина листовой пластины – 15-35%, в то время как изменение толщины побега (стебля) на этом же растении составляет 0,2-2,5%. Целью наших исследований была разработка простого универсального метода определения засухоустойчивости растений основанного на суточном измерении толщины листовой пластины. Для этого исследования проводили на различных видах растений и в разных регионах: южный берег Крыма – сухие субтропики, Краснодарский край – южное черноземье России, Санкт-Петербург и Ленинградская область – северо-запад России. 42

По аналогии с существующими в научной литературе десятибалльными оценками засухоустойчивости мы попытались оценить некоторые виды предлагаемым нами методом. Исследования показали, что виды растений располагаются в ряд экологических групп по степени засухоустойчивости: ксерофиты-, полуксерофиты-, мезоксерофиты-, мезофиты. Сравнение с известными ранее результатами для данных видов показало достаточно хорошее совпадение (R2= 0.95). В связи с этим, предложенная методика ранжирования видов растений и культур по степени засухоустойчивости представляется вполне приемлемой. В научной литературе почти отсутствует информация об изменении степени засухоустойчивости растений в процессе их вегетации. Нами была проведена серия опытов на разных видах растений и в различные периоды их вегетации (Крым, Никитский ботанический сад, 2009). Сравнивали изменение толщины листа в июне и сентябре месяце и по этим результатам определяли засухоустойчивость различных экологических групп растений. Анализ показал, что изменение толщины листа в различные периоды вегетации существенно отличается, размах этих изменений уменьшается в связи со старением листа, однако ряд засухоустойчивости различных видов растений сохраняется. Результаты предложенного нового способа тестирования могут быть использованы в эколого-физиологических исследованиях. УДК: 633.16:631.526.3:631.811 ВПЛИВ СОРТОВОГО СКЛАДУ, ФОНУ ЖИВЛЕННЯ ТА ПОГОДНИХ УМОВ РОКУ НА ФОТОСИНТЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І НАРОСТАННЯ НАДЗЕМНОЇ МАСИ РОСЛИН ЯЧМЕНЮ ЯРОГО Каращук С.В. – к.с.-г.н., Каращук Г.В. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет При вирощуванні сільськогосподарських культур, зокрема, ячменю ярого, в умовах південного Степу України важливе значення має удосконалення технології вирощування культури за ліміту вологи. Отримання стабільних урожаїв з високими показниками якості зерна в екстремальних умовах не можливе без правильного добору посухостійких, адаптованих до умов зони сортів та раціонального застосування оптимальних доз мінеральних добрив. Досліди проводили упродовж 2005-2008 років на полях Інституту зрошуваного землеробства НААН України, розміщених в зоні південного Степу України. Схема досліду: фактор А (сорт) – Адапт, Сталкер, Вакула; 43

фактор В (фон живлення) – 1. Без добрив (контроль). 2. N30Р30. 3. N60Р30. 4. Розрахункова доза добрив на врожайність 2,5 т/га. Розрахункову дозу добрив визначали за методикою ІЗЗ НААН України. У наших дослідах залежно від фактичного вмісту елементів живлення в ґрунті вона становила під ячмінь ярий урожаю 2005 р. – N68Р0К0, 2006 р. – N79Р0К0, 2007 р. – N83Р0К0, 2008 р. – N57Р0К0, що у середньому за 2005-2008 рр. склало N72Р0К0, а у середньому за 2005, 2006 та 2008 рр. – N68Р0К0. Результатами наших досліджень доведено, що найбільш сприятливі умови для формування ячменем ярим надземної біомаси, середньодобового її приросту та висоти рослин складаються при внесенні розрахункової дози добрив. Зі зменшенням дози азотного добрива ці показники формувалися нижчими. Через несприятливі погодні умови 2007 року після фази виходу рослин у трубку прирости сирої і сухої надземної біомаси рослин незалежно від сорту по всіх варіантах застосування мінеральних добрив були значно меншими від відповідних показників 2006 та 2008 рр. Мінеральні добрива впливають на формування рослинами ячменю ярого площі листкової поверхні, чистої продуктивності фотосинтезу і фотосинтетичного потенціалу. Найсприятливішими ці показники у рослин ячменю ярого були при застосуванні розрахункової дози добрив у сортів Вакула та Сталкер. Встановлено тісний кореляційний зв'язок між показником площі листкової поверхні у фазу колосіння і урожайністю сортів ячменю ярого. Розмір листкової поверхні, чиста продуктивність фотосинтезу та фотосинтетичний потенціал через несприятливі погодні умови, тривалу ґрунтову та повітряну посуху в 2007 р. були значно нижчими, ніж у 2006 та 2008 рр. Найкращі умови для формування ячменем ярим надземної біомаси, середньодобового її приросту, висоти рослин, площі листкової поверхні та фотосинтетичного потенціалу складаються за вирощування на фоні розрахункової дози добрив. Найвищими ці показники були за розрахункової дози добрив у сортів Вакула та Сталкер. УДК: 631.1:551.451.8(477:72) ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ АГРОРЕСУРСІВ НА РІВНІ СІВОЗМІНИ ТА ГОСПОДАРСТВА З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Коковіхін С.В. – д.с.-г.н., професор, Бойко Н.В. – к.с.-г.н., доцент, Ніколайчук М.Г. – здобувач, Херсонський державний аграрний університет При вирощуванні сільськогосподарських культур в умовах зрошення важливе значення має встановлення показників водопотреби 44

сільськогосподарських культур в сівозміні з врахуванням їх біологічних особливостей, а також критичних періодів водоспоживання. Прогнозування цих показників дозволяє оптимізувати роботу насосних станцій, дощувальних машин, скоротити витрати агроресурсів, підвищити економічну ефективність та екологічну безпеку зрошуваного землеробства. Завданням проведених досліджень було провести прогнозування водопотреби сільськогосподарських культур в сівозміні та сформувати графіки поливів з використанням інформаційних засобів. Для досліджень використано програму CROPWAT 8.0, яка створена ФАО ООН у 2009 р. Ця програма дозволяє формувати таблиці вихідних даних з добовим балансом ґрунтової вологи, забезпечує простий імпорт/експорт даних і графіків через буфер обміну або текстові файли ASCII, створювати інтерактивні графіки поливів, які можна змінювати й настроювати з урахуванням потреб користувача. Програма має розширені можливості друку графічної та цифрової інформації. Структура програми CROPWAT організована у вигляді 8 різних модулів, включаючи 5 модулів баз даних і 3 розрахункові модулі. Доступ до цих модулів здійснюється через головне меню CROPWAT, або через Панель модулів, яка постійно знаходиться на лівому боці Головного вікна. Це дозволяє користувачу легко комбінувати різні дані про клімат, культурі і ґрунти для розрахунку водопотреби культур, формування графіків поливів і подачі води на сівозміну. Після введення необхідних вихідних даних в програмні модулі відбувається автономний електронний розрахунок поливних норм, а також строків і норм вегетаційних поливів. Прогнозований режим зрошення можна корегувати шляхом зміни вихідних параметрів: температури й відносної вологості повітря, кількості опадів, швидкості вітру, тривалості сонячного сяйва. Після зміни зазначених показників будуть змінюватись строки і норми поливів по кожній культурі зрошуваної сівозміни. Вихідні дані для прогнозування строків і норм поливів можна обирати безпосередньо з приладів, які розташовані на зрошуваних масивах або бази даних мережі Інтернет. УДК: 582.794.1:615.32 ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ФЕНХЕЛЮ ЗВИЧАЙНОГО ЗАЛЕЖНО ВІД АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ Макуха О.В. – аспірант, Федорчук М.І. Херсонський державний аграрний університет

–

д.с.-г.н.,

професор,

Фенхель звичайний – культура широкого спектру використання та невичерпного потенціалу корисних властивостей. Вирощування 45

фенхелю на півдні України неможливе без певних технологічних новацій з урахуванням специфічних ґрунтово-кліматичних умов зони та реакції на них рослин. Розробка елементів технології вирощування культури повинна супроводжуватись дослідженням їх впливу на рівень засміченості посівів, адже фенхель звичайний характеризується низькою конкурентоспроможністю по відношенню до бур’янів на початкових етапах розвитку. Це пов’язано зі значною тривалістю періоду сівбасходи, повільним розвитком та наростанням надземної маси в період формування двох пар справжніх листків. Перші 1,5-2 місяці після сівби – гербокритичний період для рослин фенхелю. У посівах фенхелю звичайного домінуючою за кількісним складом та видовою різноманітністю була група малорічних дводольних бур’янів, питома вага яких становила 88,1% від загальної кількості. У середньому за 2011-2013 рр., кількість бур’янів у посівах фенхелю звичайного у фазу сходів культури змінювалась по варіантах досліду від 5,3 до 12,4 та становила, у середньому, 9,3 шт./м2. При досягненні найвищого за вегетацію рівня забур’яненості межі коливань даного показника в розрізі досліджуваних факторів складали 12,3-33,8, середнє значення – 21,7 шт./м2. У фазу стиглості кількість бур’янів зменшувалась до 11,3-26,5 та становила, у середньому, 18,3 шт./м2. Ступінь засміченості більшості дослідних ділянок був середнім. Серед факторів, що вивчались, значний вплив на рівень забур’яненості посівів фенхелю звичайного мали строки сівби та ширина міжряддя. Суттєвих змін кількісного складу бур’янів на фоні застосування різних доз азотних добрив не відмічено. На основі аналізу забур’яненості посівів фенхелю звичайного можна зробити висновок, що мінімальний її рівень спостерігався при широкорядній сівбі з міжряддям 45 см у пізній строк, найвищий – на ділянках ранньовесняної сівби з міжряддям 30 см. З точки зору зменшення ступеня засміченості посівів та раціонального використання матеріально-технічних ресурсів доцільним є поєднання варіантів раннього та середнього строків з широкорядним способом сівби, а також проведення сівби з міжряддями 15, 30 см у пізній строк.

УДК: 632:633 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХИСТУ ЗРОШУВАНИХ ПОСІВІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ВІД ПРИХОВАНОСТЕБЛОВИХ ШКІДНИКІВ Марковська О.Є. – к.с.-г.н., Херсонський державний аграрний університет, Біляєва І.М. – к.с.-г.н., Інститут зрошуваного землеробства НААН України Істотним чинником, що лімітує потенційну продуктивність пшениці озимої в степовій та лісостеповій зонах України, є шкідливі комахи, зокрема злакові мухи з групи прихованостеблових шкідників, чисельність яких в останні роки перевищує економічні пороги шкодочинності. Дані спостережень науковців і досвід колективних та фермерських господарств південного Степу України переконливо свідчать, що в оптимізації фітосанітарного стану посівів зернових колосових важливе значення мають дотримання науково-обґрунтованих сівозмін, диференційована система основного обробітку ґрунту, оптимальні режими живлення та зрошення, а при досягненні економічних порогів шкодочинності – використання інсектицидів. З метою оптимізації фітосанітарного стану зрошуваних посівів пшениці озимої сорту Овідій на дослідному полі Інституту зрошуваного землеробства НААНУ впродовж 2010-2012 рр. спостерігали чисельність та шкодочинність злакових мух за різних строків сівби та хімічних засобів захисту рослин. В результаті досліджень встановлено, що найбільша чисельність та шкодочинність пшеничної, гессенської та шведської мух в осінній період спостерігалась на посівах пшениці озимої ранніх строків сівби, перенесення яких з перших днів вересня на кінець місяця сприяло істотному зменшенню пошкодженості рослин личинками вище названих шкідників та збереженню врожаю від втрат. Для надійного захисту озимого поля від прихованостеблових, сисних та гризучих фітофагів в осінній період комплекс агротехнічних прийомів необхідно доповнити хімічними засобами. Перспективним та екологічно безпечним прийомом захисту пшениці озимої від злакових мух, хлібних турунів, гусениць підгризаючих совок, злакових попелиць, цикад та інших фітофагів в осінній період, за нашими даними, є передпосівна токсикація насіння системними інсектицидами. Серед досліджуваних препаратів контактносистемної дії (Селест Топ 312,5 FS, т.к.с., Рубіж, к.е. + Кінто Дуо, к.с., Рубіж, к.е. – обприскування посівів на початку кущення пшениці) найвищу ефективність захисту одержано при застосуванні протруйника Селест Топ 312,5 FS, т.к.с. з нормою витрати 2,0 л/т насіння. Чисельність прихованостеблових шкідників у цьому варіанті зменшилась на 87,8 %, а пошкодженість стебел становила 2,9 %. 47

УДК: 578.3+633.88 РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ВІРУСНИХ ХВОРОБ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ У ЛІСОСТЕПОВІЙ ТА СТЕПОВІЙ ЗОНАХ УКРАЇНИ ЗА УМОВ РІЗНИХ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА Міщенко Л.Т. – д.б.н., професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Проблема розповсюдження вірусних хвороб пшениці останнім часом все більше загострюється під впливом різних чинників. Віруси спричиняють значне зниження врожайності, погіршення якості продукції та швидке виродження сортів. Наші багаторічні дослідження показали, що до таких шкодочинних вірусів, які постійно циркулюють в Україні, належать вірус смугастої мозаїки пшениці (ВСМП) і вірус жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ). Про безумовний вплив змін клімату на рослини, фітопатогени та їх вектори, а також про пряму залежність між заселеністю пшениці озимої переносниками та ураженістю її вірусами йдеться у багатьох роботах (Міщенко, Шпаар, Byamukama, Dumón, Pangga). Згідно з останнім звітом IPPC (Intergovermental Panel on Climate Change) до 2100 року глобальна середня температура на планеті підвищиться на 0,9-3.50C (IPPC, 2001). Відомо, що захворювання рослини є результатом взаємодії чутливої рослини-хазяїна, вірулентного патогена і навколишнього середовища (класичний трикутник хвороби). Наші постійні моніторингові спостереження за вірусними хворобами при різних технологіях вирощування пшениці (інтенсивні, звичайні фермерські та органічне землеробство) показали, що найменш ураженими виявилися рослини за умов органічного землеробства. Так, у 2012 р. рослини пшениці озимої сортів Руссія і Смуглянка в господарствах Полтавської обл. були інфіковані ВЖКЯ. А от ВСМП, на відміну від попередніх років, за умов того ж самого агроценозу, не було виявлено. Це могло бути пов'язане з сильною посухою восени 2011 р., яка призвела до обмеження чисельності векторів ВСМП (кліщі Aceria tritici Schev). Вірусологічний моніторинг у 2013 році показав, що рослини пшениці озимої сорту Смуглянка в умовах агроценозу Полтавської обл. були інфіковані ВСМП, як і у попередні роки. Присутність вказаного вірусу, на відміну від 2012 року, можна пояснити збільшенням кількості опадів, порівняно з попереднім роком, що сприяло збільшенню чисельності переносників вірусу. У Київській обл. виявлено ураження ВСМП пшениці сорту Богдана. На посівах пшениці сорту Антонівка в Миколаївській обл. виявлено ВЖКЯ. Обстеження посівів пшениці у 2014 р. показало, що за оптимальних умов вирощування рослин, високого рівня агротехніки (попередники, строки посіву, живлення, сорти) та, особливо, органічної системи землеробства (Полтавська обл., 48

«Агроекологія»), зменшується кількість уражених рослин і суворість симптомів вірусних інфекцій на пшениці озимій. УДК: 633.11 : 631.55 : 551.5812 (477.72) ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН (НА ПРИКЛАДІ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ) Морозов О.В. – д.с-г.н., професор, Безніцька Н.В. – аспірант, Нестеренко В.П. – аспірант, Пічура В.І. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет Найпоширенішою сільськогосподарською культурою в зоні Степу України є озима пшениця :площа посіву - 3557,7 тис. га, що складає 52,7 % від загальної площі посіву 6752,9 тис. га (станом на 01.01.2010 р.). При цьому середня урожайність пшениці в зоні Степу дорівнює 27,3 ц/га при середній урожайності по Україні 30,9 ц/га (станом на 01.01.2010 р.). Середня посівна площа озимої пшениці в Херсонській області за період, охоплений дослідженнями (1990-2012 рр.), складала 389,90 тис.га. В середньому по області, на всіх землях щорічно отримували 1028,21 тис. тон валового збору озимої пшениці. Середня врожайність озимої пшениці в Херсонській області дорівнює 26,8 ц/га. Дослідженнями виявлена тенденція до зменшення посівних площ та урожайності озимої пшениці як на зрошуваних та і на незрошуваних землях ,особливо в умовах змін клімату. Продуктивність озимої пшениці в умовах Сухого Степу необхідно розглядати у взаємозв’язку з агрокліматичними умовами. Багаторічні дані агрометеорологічних спостережень свідчать про те, що в зоні Сухого Степу випадає близько 380-400 мм опадів у середні за вологістю роки. За усередненими підрахунками для формування 1 т зерна на гектар необхідно близько 100 мм опадів. В результаті досліджень отримана модель, яка дозволяє оперативно планувати та прогнозувати формування урожайності озимої пшениці як в цілому для Херсонської області, так і по її адміністративним районам залежно від агрокліматичних показників. Прогнознуючи врожайність озимої пшениці, є можливість планувати посівну площу, для забезпечення запланованого валового збору. Використання інноваційних геоінформаційних технологій сприяє підвищенню ефективності меліорації і зрошуваного землеробства.

УДК: 504.064:91:681.324:631.412 (075) ПІДВИЩЕННЯ УРОЖАЙНОСТІ РИСУ ПРИ ЗРОШЕННІ ДРЕНАЖНОСКИДНИМИ ВОДАМИ Морозов О.В. – д.с.-г.н., професор, Дудченко К.В. – аспірант, Херсонський державний аграрний університет, Корнбергер В.Г. – к.с.г.н., Інститут рису НААНУ Рисівництво є високопродуктивною галуззю рослинництва з високим рівнем економічної ефективності. Культура вирощування рису на затопленому ґрунті потребує значних затрат зрошувальної води. Із значною водоподачею пов'язаний великий обсяг непродуктивних технологічних скидів, які здійснюються у акваторію Чорного та Азовського морів. В результаті відведення іригаційних стоків рисових зрошувальних систем (РЗС) у водні об'єкти в них частково змінюється мінералізація води, відбувається забруднення засобами хімізації та наносами, які виносяться із зрошуваних полів, що може викликати зниження рибопродуктивності, погіршення санітарних та інших показників якості води. Тому актуальним є питання повторного використання дренажно-скидних вод, мінімізації непродуктивних скидів, ресурсозбереження і охорони природи. Дослідження проведено за загальноприйнятими стандартними методиками впродовж 2009-2013 рр. на РЗС Інституту рису НААН України. Ґрунти дослідної ділянки каштанові солонцюваті, середньосуглинкового механічного складу. У період з початку фази кущіння до початку фази воскової стиглості рівень води в дренажно-скидній мережі підвищують, щоб різниця рівнів води у дренажно-скидних каналах та чеках була мінімальною, в окремих випадках однаково з рівнем води в чеках. Це дозволяє використовувати дренажно-скидні води для поверхневого та кореневого зрошення рису та супутніх сільськогосподарських культур. Технологія використання дренажно-скидних вод РЗС для зрошення рису та супутніх сільськогосподарських культур дозволяє зменшити зрошувальну норму рису на 1000-1300 м3/га, об’єми скидів за межі системи на 750-1000 м3/га, чим підвищується ефективність використання зрошувальної води та поліпшується екологічний стан прилеглих територій. Урожайність рису при поливах дренажно-скидними водами підвищилась в середньому на 8-10 ц/га через позитивний вплив азоту, що міститься у підвищених кількостях в цих водах, що дає економічний ефект 2000-2500 грн./га.

УДК:635.652 : 631.526.3 (477.7) СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ КВАСОЛІ ЗВИЧАЙНОЇ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Овчарук О.В. – к.с.-г.н., доцент, докторант, Подільський державний аграрно-технічний університет Вирощування і споживання квасолі в Україні набуває широкого розповсюдження. Низьке виробництво високобілкових продуктів харчування тваринного походження, їх висока собівартість, дає поштовх для збільшення площ під зернобобовими культурами. Для ефективного використання біологічного потенціалу квасолі звичайної і ґрунтовокліматичних умов Лісостепу важливе значення має впровадження у виробництво нових сортів та розробка адаптивної технології їх вирощування. Тому, лише всебічне вивчення агробіологічних особливостей квасолі та удосконалення технології вирощування, встановлення умов для отримання високих показників продуктивності сортів, збільшення виробництва зерна. Основними напрямами у селекції квасолі є створення високоврожайних сортів, придатних до механізованого вирощування та збирання врожаю, різних за скоростиглістю (від ранніх до пізніх), стійких до грибкових, бактеріальних та вірусних хвороб. Для північних зон вирощування необхідні сорти холодостійкі та ранньостиглі, для півдня та південного сходу – посухостійкі. У свою чергу, інтенсифікація процесів росту і розвитку обумовлюється впливом екологічних, едафічних та біотичних факторів, проте домінуюча роль належать сортам і технології вирощування. Важливу роль у формуванні продуктивності бобових культур є технологічні заходи за сприятливої взаємодії нерегульованих факторів може досягти 85 % і більше. На відмінну від технологічних заходів, роль сорту, як одного із найбільш доступних і ефективних засобів виробництва, постійно зростає і його вклад, за даними останніх років, у приріст врожайності оцінюється в 30-50 %. Експериментальну частину досліджень проводили впродовж 20122013 рр. на дослідному полі Подільського державного аграрно-технічного університету. Ґрунт – чорнозем глибокий малогумусний, середньо суглинковий на лесі. Вміст гумусу (за Тюріним) в орному шарі – 3,4-3,8 %, легкогідролізованого азоту (за Корнфільдом) – 10,5-12,2 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору (за Чіріковим) – 16,5 мг/100 г ґрунту, калію (за Чіріковим) – 21,0 мг/100 г ґрунту, рН (сольове) – 7,3. Кліматичні умови Західного Лісостепу характеризуються достатньою кількістю тепла, але нестійким зволоженням. Значне підвищення температури і спостерігається упродовж березня-квітня та 51

квітня-травня. Літній період відзначається високими і сталими температурами: у липні – до 20 °С, у серпні – 22-23 °С. Теплий період триває в межах 230-265 днів, а період активної вегетації (температура вище 10 °С) коливається від 155 до 170 днів. Сума активних температур складає 2300-2750°С, ГТК досягає 1,3-2,0, річна кількість опадів коливається в межах 498-675 мм, на заході – до 790 мм, за середньої температури повітря 7,8°С. Використовували сорти квасолі звичайної внесені до реєстру сортів дозволених для використання на території України. Експертизу сортів проводили за «Ідентифікацією ознак зернобобових культур (Квасоля, нут, сочевиця)». Сівбу проводили широкорядним способом з міжряддям 45 см. Загальна площа ділянки становила – 45,0 м2, облікова – 25,2 м2. Результатами проведених досліджень встановлено, що досліджувані сорти різняться між собою. За кількістю бобів з рослини кращими були сорти квасолі звичайної – Перлина, Мавка, Отрада, Несподіванка, Первомайська та Дніпрянка. Найбільша маса зерен з рослини була у сортів Харківська штамбова, Мавка, Перлина, Несподіванка, Первомайська та Подоляночка. УДК: 633.41:631.5(1.15)(292.485) ЗНАЧЕННЯ СОРТУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ БУРЯКА КОРМОВОГО В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Овчарук О.В. – здобувач, Подільський державний аграрно-технічний університет Вагомим резервом збільшення виробництва соковитих кормів для тварин серед коренеплодів є кормові буряки. Для широкого та ефективного використання біологічного потенціалу сорту і природнокліматичних умов Західного Лісостепу важливе значення має наукове обґрунтування агротехнічних елементів технології вирощування, підбору за врожайністю та якістю сортів, встановлення оптимальних строків сівби, схем розміщення рослин у посіві та подовження терміну їх зберігання. Саме таке поєднання елементів технології вирощування кормових буряків в сучасних умовах ведення господарства вимагає одержання високої врожайності і якості продукції та економічної доцільності. Основною умовою підвищення ефективності розвитку тваринництва є зміцнення кормової бази та покращення якості кормів. У зв’язку з цим особлива роль відводиться кормовим коренеплодам, серед яких провідне місце за поживністю належить буряку кормовому. Кормові буряки є основним джерелом соковитих кормів для тварин. 52

Важливим фактором одержання високих врожаїв будь-якої сільськогосподарської культури являється сорт. Протягом тривалого часу створюються, досліджуються і використовуються в технології сорти буряка кормового, які здатні стабільно проявляти високу продуктивність в певних еколого-географічних умовах. Окрім головних вимог до сортів буряка кормового – давати високі врожаї коренеплодів та листків із високим вмістом сухих речовин, білку, вітамінів і мінеральних речовин, відсутність дерев’янистості, – вони мають відповідати ряду інших вимог. Це стосується наявності у сортів ознак, які забезпечують можливість проведення механізованого догляду і збору урожаю, сорти мають володіти стійкістю проти різних захворювань і доброю лежкістю при зберіганні, що особливо важливо при механізованому збиранні коренеплодів. Враховуючи усі ці вимоги, які висуваються до сорту, селекціонери почали використовувати явище гетерозису для одержання найвищої продуктивності буряка кормового. В результаті схрещування підібраних за фізіологічними і генетичними ознаками сортів, ліній і форм одержують гібридні рослини, які мають підвищену продуктивність в порівнянні із кращими батьківськими сортами. Високопродуктивні і пристосовані до певних умов сорти та гібриди збільшують урожайність на 30 % і більше. До Реєстру сортів рослин України серед сортів і гібридів були внесені досліджувані сорти та гібриди кормових буряків: Київський, Галицький, Дністер, Веселка, Адра, Кракус, Солідар, Кацпер. Для широкого та ефективного використання біологічного потенціалу сорту і природно-кліматичних умов Західного Лісостепу важливе значення має наукове обґрунтування агротехнічних елементів технології вирощування, встановлення оптимальних строків сівби, схем розміщення рослин у посіві та подовження терміну їх зберігання. Таке поєднання елементів технології вирощування кормових буряків дає можливість отримати високі врожаї якісної продукції. УДК: 631.8:556:631.4 SMART APPLICATION OF FERTILIZER AND WATER BASED ON REAL TIME SOIL NUTRITION STATUS – “NUTRICON” Osadowski Z. – Coordinating - Technologietransfers an der Hochschule Bremerhaven E.V., Bremerhaven, Farming in Poland – „Gospodarstwo Rolne Zbigniew Osadowski”, Pomeranian University in Słupsk, Department of Botany and and Nature Protection The aim of the project is to develop, test and implement smart, reliable and fully automatic irrigation and fertilisation systems based on a real time soil moisture and nutrition status in order to help farmers to plan, monitor and 53

• • • •

• • •

control their water and fertilizer consumption. The proposing partners want to develop, test and demonstrate easy to use sustainable and efficient irrigation and fertilization units, for open fields and horticulture applications. Furthermore, the real time NUTRICON system will diagnose the specific needs of the crop with the help of sensors and the interpretation of meteorological data. The system consists of an innovative soil sensor, software unit (dynamic crop growth model, data collection, data processing) and the needed hardware to execute the data based results. The sensordetector-dosage system, which includes monitoring, control and distribution units, will allow a tailor-made dosing and distribution of water and fertilizer for each crop and soil type used. In order to have reliable recommendation from the system, a high quality input of data is needed. The basic sets of input data will include: Soil data (type of soil, soil profile, key numbers) Crop data (growth curves, nutritional and water requirement) Weather data (online) (temperature, precipitation, evaporation etc.) Soil sensor data (online) (humidity, nutrient concentration, ph, etc.) The sensor will allow on-site qualitative measurements of key nutrients, allowing a precise dosing of fertilizers, as well as of pollutants. As an important objective of the project the software system will provide the following output: Real time needed amount of water per hectare and crop Real time needed amount and type of fertilizer pro hector and crop, with a 1 week forecast A cost-benefit analysis and practical recommendation for the farmer (e.g. optimised irrigation and fertilising schedule for several fields). In the final step the output data will be used by specific smart hardware systems to apply the calculated amounts of water and fertilizer to the field. NUTRICON builds on the results of the successful project OPTIFERT, awarded an Agitechnica Innovations silver medal 2013. The NUTRICON system will also integrate existing successful sensor applications such as the N sensor from Yara.

УДК: 633.11:631.95 ВПЛИВ АГРОЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА КІЛЬКІСТЬ БІЛКА В ЗЕРНІ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ М’ЯКОЇ ТА ТВЕРДОЇ Панкєєв С.В. – здобувач, Каращук Г.В. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет Якість зерна, зокрема вміст білка в ньому, сильно змінюється як під впливом умов вирощування, так і залежно від спадкових (сортових) особливостей. Вплив агроекологічних факторів на кількість білка в зерні сортів пшениці озимої м’якої та твердої вивчали в дослідах, які проводили упродовж 2009-2011 років на полях ПП АПФ «Алекс» Кам'янськоДніпровського району Запорізької області. Дослід проводили за схемою: фактор А (сорт) – Херсонська безоста, Дріада, Вдала, Вікторія одеська, Фаворитка, Алий парус, Лагуна; фактор В (фон живлення) – 1. Без добрив (контроль). 2. N30Р30К30. 3. Розрахункова доза добрив на врожайність 4,0 т/га. Розрахункову дозу добрив визначали за методикою ІЗЗ НААНУ. Залежно від фактичного вмісту елементів живлення в ґрунті вона становила під пшеницю озиму урожаю 2009 р. – N81Р30К0, 2010 р. – N64Р30К0, 2011 р. – N80Р30К0, що у середньому за 2009-2011 рр. склало N75Р30К0. Таким чином, N45Р30 вносили під основний обробіток ґрунту та проводили ранньовесняне підживлення нормою N30. Результати лабораторного аналізу щодо показників вмісту білка в зерні пшениці озимої в наших дослідах дозволили виявити перевагу сортів твердої пшениці над сортами м’якої практично у всіх поєднаннях досліджуваних факторів, приріст склав на рівні 11 – 13 відносних відсотків. Максимальний вміст білка (16,0 %) сформувався у варіанті з сортом Лагуна за розрахункової дози добрив.Найвищими показниками кількості білка в зерні вирізнялися сорти як твердої, так і м’якої пшениці, при подрібненому внесенні добрив з підживленням азотом рано навесні. Підживлення у фазу колосіння, хоч і значно перевищувало за кількістю білка основні фони внесення добрив з осені, але з наведених даних можна зазначити, що такий спосіб їх внесення значно менше сприяє накопиченню білка (на 1,3-1,4% залежно від сорту), ніж за аналогічної дози азотного підживлення рано весною. Наші дослідження показали, що за різних доз мінерального живлення сорти пшениці озимої по-різному накопичували кількість білка. Так, без добрив та по фонах лише основного внесення, виділився сорт Вікторія одеська, а за розрахункової дози добрив та на фонах з підживленням, кращими показниками за вмістом білка характеризувався сорт Дріада. Таким чином, порівняльна характеристика вмісту білка в зерні пшениці твердої та м’якої озимої дала змогу виявити перевагу твердих сортів у всіх варіантах фону живлення і без використання добрив. Сорт 55

Лагуна був кращим за цим показником та спроможним формувати кількість білка у 16% і більше. За вмістом білка серед сортів пшениці озимої м’якої вирізнявся сорт Дріада, який формував 14,7% білка за внесення розрахункової дози добрив. УДК: 633.16:631.8 ВМІСТ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ У НАДЗЕМНІЙ МАСІ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ЗАЛЕЖНО ВІД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ Панфілова А.В. – к.с.-г.н., Миколаївський національний аграрний університет Ефективність застосування мінеральних добрив при вирощуванні ячменю залежить від рівномірності їх внесення, якості обробітку ґрунту, дотримання вимог високої якості сівби з метою досягнення ефективної взаємодії рослин у посівах із факторами інтенсифікації. Польовий дослід проводили упродовж 2009-2011 рр. в умовах дослідного поля Миколаївського НАУ. Об’єктом досліджень був сорт Достойний. У середньому за роки досліджень вміст азоту в рослинах у фазу кущіння коливався в межах 3,25-4,28 % залежно від добрив та способу обробітку ґрунту. Найменшим цей показник був у рослин контрольного варіанту (3,25-3,35 %). Внесення розрахункової дози добрив збільшувало його порівняно з неудобреними рослинами на 21,7 % за полицевого обробітку ґрунту і 18,8 % - за безполицевого. Різницю за вмістом фосфору в рослинах між варіантами удобрення і обробітку ґрунту спостерігали вже з періоду кущіння. Так, за полицевого обробітку ґрунту при внесенні N30Р30 він був більшим, ніж у неудобрених рослин на 6,8, N45Р30 – на 9,5, а розрахункової дози добрив – на 1,6 відносних пунктів. Вміст загального калію в надземній біомасі рослин ячменю ярого від фону удобрення та обробітку ґрунту у всі фази розвитку рослин практично не залежав. Наприклад, у фазі кущіння вміст загального калію в рослинах варіанту розрахункової дози добрив на 13,8 відносних пунктів перевищував рослини неудобреного варіанту за полицевого обробітку ґрунту і 13,7 відносних відсотків за безполицевого. З дозріванням рослин ячменю ярого вміст в них загального калію, як і азоту та фосфору, зменшувався у всіх досліджуваних варіантах. У розрізі способів обробітку ґрунту спостерігали закономірність накопичення дещо більшої кількості елементів живлення за полицевого обробітку ґрунту. Так, у середньому за три роки досліджень у рослинах при цьому містилося азоту на 2,8, фосфору – на 6,1, калію – на 1,82 56

відносних відсотків більше, ніж за безполицевого обробітку ґрунту (у середньому по фонах живлення та періодах вегетації). Отже, кількість елементів живлення зростає при збільшенні дози азоту в складі азотно-фосфорного добрива. Дещо більше елементів живлення в рослинах ячменю ярого міститься за вирощування культури по фону полицевого обробітку ґрунту. УДК: 633.854.78:631.5 ОСОБЛИВОСТІ ВОДОСПОЖИВАННЯ СОНЯШНИКУ ГІБРИДУ РЕГІОН В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД АГРОПРИЙОМІВ ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ СТЕПУ УКРАЇНИ Поляков О.І. – д.с.-г.н., ст.н.с., Нікітенко О.В., Карапута С.К., Інститут олійних культур НААНУ Волога – основний лімітуючий фактор при вирощуванні соняшнику в умовах південного Степу України. Кількість води, що витрачається та інтенсивність її споживання рослинами залежить від факторів зовнішнього середовища та біологічних особливостей соняшнику. Тому, важливо агротехнічними прийомами забезпечити раціональне використання доступної вологи у ґрунті рослинами культури. Дослідження по вивченню впливу строків сівби та прийомів догляду за посівами соняшнику проводились у 2011-2013 роках на полях Інституту олійних культур УААН. Об'єктом досліджень був гібрид соняшнику Регіон. Сівбу проводили в три строки: перший (І) – за температури ґрунту 6-8 °С; другий (ІІ) – за температури ґрунту 10-12 °С; третій (ІІІ) – за температури ґрунту 14-16 °С. Норма висіву – 50 тис. схожих насінин на гектар. Прийоми догляду за посівами: до- та післясходове боронування, міжрядний обробіток на безгербіцидному та гербіцидному фонах. Встановлено, що строки сівби та прийоми догляду за соняшником вплинули на рівень його врожайності та водоспоживання. Найбільша урожайність соняшнику гібриду Регіон (2,49 т/га) отримана при ІІ строкові сівби з внесенням ґрунтового гербіциду та проведенням 2 міжрядних обробітків. Сумарні витрати води більшими були при І строкові сівби і склали – 291,0-316,3 мм. При сівбі в ІІ та ІІІ строки сумарні витрати води зменшились до 292,6-301,0 мм та 263,1-278,2 мм відповідно. Також, на сумарні витрати води вплинули і прийоми догляду за соняшником. Більші показники витрати води врожаєм відмічені при проведенні міжрядних обробітків. Більшим (1550-1628 м3/т) коефіцієнт водоспоживання був при І строкові сівби. При ІІ і ІІІ строках він зменшився до 1207-1229 м3/т та 1302-1331 м3/т відповідно. Показники коефіцієнту водоспоживання 57

змінювались і під впливом прийомів догляду за посівами. Найменшим коефіцієнт водоспоживання був при проведенні 2 міжрядних обробітків. Таким чином, найбільш раціонально волога використовувалась при сівбі соняшнику на гербіцидному фоні в ІІ строк з проведенням двох міжрядних обробітків. УДК: 635.5 : 631.526.3 (477.7) ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА СОРТІВ САЛАТУ ГОЛОВЧАСТОГО В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ Попова Л.М. університет

–

к.с.-г.н.,

доцент,

Одеський

державний

аграрний

Завдяки своєму біохімічному складу салат займає особливе місце серед овочів. В його листках містяться майже всі відомі вітаміни, органічні кислоти, макро- і мікроелементи. Проте в Україні, на відміну від європейських країн, ця культура і досі відноситься до групи малопоширених. Тоді, як у Іспанії частка салату від загальної потреби свіжих овочів складає 10,5%, в Англії – 8,7%, у Франції – 9%, в Україні вона сягає лише 0,03%. І це тоді, коли Україна має всі передумови для виробництва високоякісної продукції цієї культури та максимального розширення періоду її надходження за рахунок ранньовесняних та осінніх строків вирощування. За останні роки інтерес виробників Одещини до цієї культури почав істотно зростати. Однією з перших проблем на шляху вирощування салату став вибір сорту. Оскільки вітчизняні сорти не в повній мірі відповідають вимогам виробника та споживача, в Україні сьогодні, в основному, вирощують сорти іноземної селекції, впровадження у виробництво яких потребує їх попереднього вивчення. З метою визначення найбільш високоврожайних та стійких сортів салату, вивчення особливостей їх росту і розвитку в умовах Південного Степу України на кафедрі польових і овочевих культур Одеського ДАУ останні 6 років ведеться робота по вивченню сортименту різних видів салату, зокрема салату головчастого. Дослідження проводились на дослідно-демонстраційній ділянці філії кафедри польових і овочевих культур ОДАУ с.Мирне, Біляївського р-ну, Одеської області. Об’єктами досліджень були сорти типу Айзберг: Сталліон (контроль), Еспресіон, Уніон, Сахара, Аламбра, сорт типу масляниста головка Аланіс та сорт типу Радіччіо Леонардо. повторність досліду Розмір облікової ділянки – 5 м2, чотирьохкратна. Розміщення варіантів і повторностей в досліді систематичне. Садіння касетної 30-денної розсади проводили за схемою 58

(110+30+30+30) х 25 см, що забезпечило густоту стояння рослин 80000 шт/га. В результаті проведених досліджень встановлено, що найкоротшим вегетаційним періодом – 72-76 днів характеризуються сорти Аламбра, Еспресіон та Леонардо; найдовшим – 85-90 днів – сорти Сталліон, Сахара, Уніон та Аланіс. Сорти Уніон, Сахара, Аламбра та Еспресіон формують великі, а сорти Сталліон, Леонардо та Аланіс – середні за розміром розетки. В середньому за роки досліджень високу товарну врожайність було отримано за вирощування сортів Еспресіон та Сталліон - 38,01 та 35,11 т/га відповідно. Вказані сорти формують однорідні, вирівнянні за формою та розміром головки, середня маса яких склала у сорту Еспресіон - 515, у сорту Сталліон – 460 г. Продукція вказаних сортів характеризується високими смаковими властивостями та стійкістю до стрілкування. УДК 633.521:631.6(477.7) ВПЛИВ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ЕЛЕМЕНТИ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО ПРИ ЗРОШЕНІ ТА БЕЗ ЗРОШЕННЯ В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ Лазер П.Н. - к.с.-г.н., професор, Рудік О.Л. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет В умовах Сухого Степу значного поширення набувають так звані «нішові» олійні культури до яких відносять льон олійний. Його потенціал, як свідчать окремі науковці, може бути успішно реалізований не лише на фоні природного зволоження а і при зрошенні. Однак такі технології потребують розробки та уточнення окремих елементів. Матеріал та методи досліджень. В Асканійській ДСДС ІЗЗ НААНУ у чотирьох факторному польовому досліді проводили вивчення впливу чотирьох фонів мінерального живлення, посіву на 15 та 45 см. при нормах висіву 5; 6 та 7 млн.шт/га. на складові продуктивності льону низького без зрошення та при зрошенні. Метою роботи було вивчення впливу агротехнічних факторів на зміну елементів структури та формування урожайності культури за різних умов забезпеченості вологою. Дослідження проводили протягом 2009-2013 років за загально визнаними методиками. Режим зрошення передбачав підтримання перед поливного порогу в шарі 0-7 м на рівні 65-70% від НВ . Ґрунт дослідної ділянки темно-каштановий важко суглинковий слабосолонцюватий. Потужність гумусового шару 42-51 см., вміст в орному шарі гумусу складав 2,15 %, легкогідролізованого азоту 5,0 59

мг/100 г, рухомого фосфору 2,4 мг/100 г обмінного калію 40 мг/100 г ґрунту. Погодні умови років досліджень характеризувалися значними перевищенням температурного режиму та значними відхиленнями у надходженні опадів відносно середніх багаторічних значень. За рахунок запасів ґрунтової вологи та надходження опадів у першій половині онтогенезу більш сприятливим для росту та розвитку культури був 2011 рік., а найменш сприятливим 2012 рік. Урожайність насіння льону олійного без зрошення в середньому складала 1,3 т/га, а при зрошенні 1,75 т/га. Встановлено, що за рахунок покращення умов зволоження урожайність культури зростала залежно від фону мінерального живлення та способу посіву на 31,9 - 38,9%. Внесення мінеральних добрив N45 P30 K30 та збільшення норми до N90 P60 K60, незалежно від інших факторів, супроводжується підвищенням урожайності культури до найвищого у досліді значення. Визначено, що розширення міжряддя із 15 до 45 см в усіх поєднаннях градації факторів супроводжується зменшенням урожайності на 0,21 т/га без зрошення та 0,23 т/га у випадку зрошення. При посіві із міжряддям 15 см без зрошення встановленням норми висіву із розрахунку 6 млн.шт/га було досягнуто найвищого значення урожайності, тоді як на фоні зрошення такою нормою є 7 млн.шт/га. При посіві із міжряддям 45 см збільшення норми висіву із 5 до 7 млн.шт/га призводить до зменшення урожайності. Найвищої урожайності 1,65 т/га було досягнуто без зрошення на фоні внесення мінеральних добрив N90 P60 K60 при посіві з міжряддям 15 см нормою висіву 6 млн.шт/га. Відповідно при зрошенні на фоні внесення N90 P60 K60 , посів з міжряддям 15 см нормою 7 млн.шт/га забезпечував найвищу урожайність 2,1 т/га. Переваги вирощування льону олійного із міжряддям 45 см полягають у можливості отримання насіння харчового та медичного призначення, за рахунок проведення міжрядних культивацій та відмови від застосування гербіцидів. Вищу врожайність насіння посіви формують при нормі висіву 5 млн.шт/га. На природному фоні мінерального живлення урожайність становить 0,97 та 1,3 т/га без зрошення та при зрошенні. За рахунок внесення добрив урожайність може бути підвищена більш ніж в 1,2-1,4 рази. Встановлено, що зрошення забезпечує підвищення маси 1000 насінин на 0,43 г. при посіві із міжряддям 15 см та на 0,36 г при міжрядді 45 см, тоді як підвищення норми висіву супроводжується зменшенням цього показника. На широкорядних посівах маса 1000 насінин зменшується в середньому на 1,4% без зрошення та на 2,2 % при зрошенні. Внесення мінеральних добрив та збільшення їх кількості без зрошення підвищує масу насіння на 1,5-5% а при зрошенні на 2,5-6,3%. 60

Кількість коробочок змінюється під впливом прямої дії та взаємодії факторів від 6,9 до 12,1 шт/рослину. На широкорядних посівах формується коробочок в середньому на 6,4 та 5,2 % менше відповідно на незрошуваному та зрошуваному фоні. При загущенні посівів, у наслідок зростання норми висіву, їх кількість зменшується на 4,7 - 8,2 % у випадку висіву з міжряддям 15 см та на 12,4 - 21% за умови широкорядного посіву. За рахунок зрошення кількість коробочок зростає в середньому на 14,5 %, а за рахунок внесення мінеральних добрив та підвищення їх норми на 13-19%. Збільшення ширини міжряддя супроводжується зменшенням кількості насіння в коробочці на 4,7 % без зрошення та на 3,3% при зрошенні, а збільшення норми висіву при суцільному посіві на 3,8 - 7,3% та на 4,2 - 10,6% при широкорядному посіві. За рахунок внесення мінеральних добрив кількість насіння в коробочці зростає на 2 - 10%, а за рахунок зрошення на 4,9 - 6,3 %. Найбільшу кількість насіння в коробочці формують рослини на максимальному фоні живлення N90 P60 K60 посіві на 15 см нормою 5 млн.шт/га відповідно 7,2 та 75 шт без зрошення та при зрошенні. Зрошення та внесення мінеральних добрив при вирощуванні льону олійного підвищує кількість коробочок на рослині та кількість насіння в них, масу 1000 насінин, що обумовлює зростання урожайності культури. Без зрошення найвищу урожайність 1,65 т/га забезпечує внесення мінеральних добрив N90 P60 K60 , проведення посіву з міжряддям 15 см нормою висіву 6 млн.шт/га. При зрошенні урожайність 2,1 т/га забезпечують внесення N90 P60 K60 , проведення посіву з міжряддям 15 см нормою висіву 7 млн.шт/га. Без застосування гербіцидів та внесення добрив урожайність льону олійного складає 0,97 т/га без зрошення та 1,34 т/га при зрошенні. УДК: 633.416: 631.8: 631.67: 631.53 ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ РОСЛИН КОРМОВОГО БУРЯКА НА ДОБРИВА ТА ЗРОШЕННЯ ПО ФАЗАМ ВЕГЕТАЦІЇЇ Стан Д.С. – аспірант, Щербаков В.Я. – д.с.-г.н., професор, Одеський державний аграрний університет Створення міцної кормової бази для тваринництва не можливо без соковитих кормів, до яких в першу чергу відносять кормовий буряк. Він є цінним джерелом вітамінів та вуглеводів, особливо у зимовий період. Високу продуктивність цієї культури можна забезпечити при використанні інтенсивних технологій вирощування, провідним напрямком яких, на півдні України, є застосування зрошення та удобрення. 61

Вплив чинників інтенсифікації протягом вегетації просліджується по різному. На початку онтогенезу рослин роль таких могутніх регуляторів росту як зрошення і добрива проявляються несуттєво. Причиною є достатнє забезпечення рослин факторами життя, при відсутності конкурентних зв’язків між ними. Проте деякі тенденції простежуються. На польову схожість насіння кормового буряка в основному впливає вологозабезпечення. Було встановлено, що на зрошенні показник підвищується на 10 % і більше, добрива майже не впливають на польову схожість. Аналізуючи формування листової поверхні і наростання надземної біомаси у фазу 2-3 пари справжніх листків, ми прийшли до висновку, що ці показники мають невелику розбіжність по варіантах досліду; загалом спостерігається тенденція збільшення цих показників в умовах зрошення. У порівнянні з динамікою зміни біомаси в наступних фазах розвитку кормового буряку такі дані можна вважати посередніми. Так, у фазу технічної стиглості врожай коренів і гички при поєднанні удобрення та зрошення збільшується в рази, порівняно з контролем. Таким чином, вплив таких чинників інтенсифікації, як добрива і зрошення, є поступовим і нарощується безперервно від початку вегетації до настання технічної стиглості. УДК: 633.18:631.526.3:631.8(477.72) ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПЛОДІВ РОЗТОРОПШІ ПЛЯМИСТОЇ (SILYBUM MARIANUM (L.) GAERTN.) НА ПОЛИВНИХ ЗЕМЛЯХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ Ушкаренко В.О. – д.с.-г.н., професор, академік НААНУ, Федорчук В.Г. – к.с.-г.н., доцент, Філіпова І.М. – аспірант, Херсонський державний аграрний університет, Кіснічан Л.П. – к.с.-г.н., Ботанічний сад (Інститут) Академії Наук Молдови Використання лікарських рослин для виготовлення лікарських препаратів має велике значення як з медичної, так і з економічної точок зору. Такі препарати з природними механізмами дії на організм людини не поступаються в ефективності синтетичним, антибіотичним і гормональним лікам. Вагомою наукової та практичною задачею є удосконалення технології вирощування лікарських рослин, в тому числі й розторопші плямистої. Глибина обробітку ґрунту слабко впливає на продуктивність розторопші плямистої. За аналізом рівня врожайності досліджуваної культури встановлена тенденція з позитивного впливу на продуктивність рослин розширення міжрядь з 30 до 45, й, особливо, до 60 см. Крім того, виявлена закономірність зниження врожайності розторопші при 62

запізненні з сівбою та переміщенні її строків з третьої декади березня на третю декаду квітня, а максимальна продуктивність рослин була при сівбі наприкінці березня. Мінеральні добрива істотно збільшували показники врожайності розторопші, проте це підвищення було непропорційним, оскільки порівняно з неудобреним варіантом при використанні N45P45 врожайності зросла на 34,1%, а порівняно між ділянками з внесенням N45P45 і N90P90 – приріст становив лише 16,9%. Дисперсійним аналізом доведено, що обробіток ґрунту та ширина міжрядь мають незначний вплив на врожайність досліджуваної культури з часткою впливу – лише 3,3 і 5,3%. Строки сівби мали вплив на продуктивність рослин на рівні 26,2%, а найвище значення з точки зору формування рівня врожайності мали мінеральні добрива, оскільки частка їх впливу становила 39,2%. У процесі порівняльного біохімічного аналізу різних сортів расторопши плямистої у плодах рослин нами було встановлено відносну сталість якісного та кількісного складу домінуючих фенилпропаноїдів, що є похідними коричних спиртів. За біохімічним складом Silybum marianum є перспективним для промислового вирощування і проведення подальшої селекційної роботи для отримання рослин з високим вмістом 2,3-дегідросилібіна та інших флаволігнанів, необхідних для виробництва гепатопротекторів та інших лікарських засобів на основі рослинної сировини. УДК: 633.863.2:633.52:631.67(477.72) ПРОДУКТИВНІСТЬ РОСЛИН САФЛОРУ КРАСИЛЬНОГО В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ Федорчук М.І. – д.с.-г.н., професор, Філіпов Є.Г. Херсонський державний аграрний університет, Гармашов В.В. – д.с.-г.н., с.н.с., Біотехніка (м. Одеса), Паштецький В.С. – д.е.н, Кримський інститут АПВ

–

аспірант,

Сучасні технології вирощування лікарських рослин характеризуються недостатнім врахуванням потреб певної культури у доступній волозі та поживних речовин. Важливе значення має розробка технології вирощування сафлору красильного в умовах зрошення півдня України. Польові і лабораторні дослідження з цією культурою проведені в умовах ДП ДГ Інституту рису НААН впродовж 2010-2012 рр. За результатами досліджень встановлена перевага оранки над мілким обробітком ґрунту, раннього строку сівби, ширини міжрядь 30 см та внесення мінеральних добрив дозами N60P60 та N90P90. В середньому по фактору А стосовно формування врожаю сафлору красильного проявилась перевага оранки над мілким основним 63

обробітком ґрунту (дискуванням), яка дорівнювала 0,18 т/га, або 11,2%. Збільшення ширини міжрядь з 30 до 45 і 60 см обумовило зменшення врожайності досліджуваної культури на 0,34-0,53 т/га, або на 18,7-29,0%, що пояснюється біологічними особливостями сафлору, зокрема негативною реакцією на широкорядну сівбу. У роки проведення досліджень врожайність залежала від строків сівби. В середньому по фактору С, цей показник був найбільшим (1,89 т/га) при ранньому строці сівби (ІІІ декада березня), при пізньому строці (ІІІ декада квітня) він зменшився до 1,24 т/га. Також, слід підкреслити, що строки сівби змінювались залежно від погодних умов у роки проведення досліджень. Внесення мінеральних добрив сприяло сталому збільшенню врожайності насіння сафлору красильного на 0,24-0,42 т/га, або на 15,924,1%, причому найкращим варіантом виявилась доза добрив N60P60. Підвищення фону азотно-фосфорного живлення з 60 до 90 кг д.р./га викликало незначне (на 0,02 т/га, або 1,1%) зростання продуктивності рослин, але воно було менше за НІР05. При проведенні дисперсійного аналізу в середньому за роки проведення досліджень були віддзеркалені загальні тенденції, що проявлялись в окремі роки. Зафіксовано найбільший вплив на даний показник фактору С (строк сівби) – 31,1%, фактору D (фон мінерального живлення) – 27,9% та фактору В (ширина міжрядь) – 23,4%. Дія фактора А складала лише 3,9%. УДК: 58:581.5 ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКА В УМОВАХ ХЕРСОНЩИНИ В 2013 РОЦІ Федорчук М.І. – д.с.-г.н., професор, Мринський І.М. - к.с.-г.н. доцент, Домарацький О.О. - к.с.-г.н. доцент, Онищенко С.О. – к.с.-г.н. доцент, Бойко Н.В. - к.с.-г.н. доцент, Херсонський державний аграрний університет На сьогоднішній день на полях України однією з панівних культур лишається соняшник, посіви якого займають до 2,0 млн. га, тобто це становить 80% площі всіх олійних культур. Найбільші площі соняшник займає в центральних та південних областях нашої країни. Скоростиглі сорти й гібриди поступаються ранньостиглим і середньостиглим за урожайністю та олійністю насіння. Але короткий вегетативний період скоростиглих типів дає змогу ефективніше використовувати екологічний потенціал регіону та збиральну техніку і транспортні засоби.

В 2011-2013 рр. на дослідному полі ДВНЗ «ХДАУ» були проведені дослідження по визначенню продуктивності різних гібридів та сортів соняшника. В результаті дослідів встановлено: - сорти та гібриди соняшнику варіюють по висоті на незрошуваних ґрунтах півдня України в межах 132-168 см. - індекс листової поверхні залежав від генотипу соняшника і знаходився в межах 1,38-3,36, та не залежав від групи стиглості. - діаметр суцвіття «кошик» напряму впливав на урожайність гібридів соняшника: чим більший діаметр суцвіття – тим більша урожайність. - найвищу врожайність мали гібриди Базальт (пізньостиглий) – 30,2 ц/га і Елвіс (ранньостиглий) – 28,3 ц/га. - необхідно продовжити дослідження за даною темою протягом 2014-2015 рр. УДК: 581.141+632.954+612.015.1 АСПЕКТИ ДІЇ ТА ПІСЛЯДІЇ ГЕРБІЦИДІВ НА КУЛЬТУРНІ РОСЛИНИ Хромих Н.О. – к.б.н., с.н.с., Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара Цільовими об’єктами дії гербіцидів є бур’яни, проте в умовах агроценозів онтогенетичний розвиток культурних рослин також проходить за впливу гербіцидної обробки, що проявляється у змінах росту й розвитку рослин, порушеннях фізіологічних функцій, відхиленнях у роботі фотосинтетичного апарату. Крім того, установлено наявність індукованого окислювального стресу у листках гороху за дії гербіцидів 2,4-Д і гліфосат, у листках пшениці за дії гранстару і параквату, у листках жита за дії гранстару, у проростках кукурудзи за дії норфлуразону, римсульфурону та гліфосату. Відомо, що наслідки дії різних стресорів на рослинний організм відбиваються у властивостях насіння, однак ефекти впливу гербіцидів на насіння культурних рослин досліджені недостатньо. Мета роботи полягала у виявленні змін властивостей стиглого насіння і проростків наступної генерації культурних рослин внаслідок гербіцидної обробки. Об’єктами дослідження було стигле насіння кукурудзи (гібрид Оржиця 237 МВ), а також насіння та 10-добові проростки озимої пшениці (сорт Землячка). Установлено, що обробка посівів кукурудзи гербіцидами спричинила зниження ваги насіння (на 2,4-4,2 %) та вмісту білка (на 7,613,1%), зниження у зерні вмісту відновленого глутатіону в 1,4-1,7 рази у порівнянні з контролем, а також суттєві зміни у поліпептидному складі водорозчинних білків стиглого зерна. Гібрид Оржиця рекомендовано для 65

вирощування саме на зерно, тоді як виявлені відхилення показників свідчать про погіршення якості врожаю внаслідок дії гербіцидів. У зерні озимої пшениці внаслідок дії гербіцидів виявлено зниження маси 1000 зерен (на 2,5-6,4%) при зростанні вмісту білка (на 2,1-3,2%), а також помітні кількісні зміни поліпептидного складу у зонах з молекулярною вагою 14,8-51,3 kD. При пророщуванні зерна пшениці встановлено, що енергія проростання насіння з рослин, які зазнали впливу гербіцидів, перевищувала контрольний показник на 11,7-15,4%, у той час як схожість насіння була нижчою за контроль на 2,9-14,1%. Можна припустити, що спричинені впливом гербіцидів зміни здатні погіршити якість зерна під час зберігання. У листках усіх дослідних проростків пшениці вміст хлорофілів a і b та їх співвідношення суттєво відрізнялись від контрольних значень. Наявність у необроблених гербіцидами рослин другої генерації комплексу метаболічних змін дає підстави вважати їх проявом післядії гербіцидів. Результати дослідження вказують на необхідність контролю впливу гербіцидів на якість і структуру врожаю культурних рослин та розробки критеріїв тестування нових гербіцидних препаратів з урахуванням фізіолого-біохімічних показників. УДК 633.1:631.5:631.67:(477.7) ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ГРЕЧКИ В ПРОМІЖНИХ ПОСІВАХ ПІСЛЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ Ушкаренко В.О. – д.с-г.н., професор, академік НААН України, Федорчук М.І. - д.с-г.н., професор, Чернишова Є.О. – к.с.-г.н., доцент, Херсонський державний аграрний університет, Україна Фотосинтетична діяльність рослин залежить від багатьох зовнішніх факторів, головними з яких є умови освітленості, температура середовища, водопостачання та мінеральне живлення. Фактори зовнішнього середовища (екзогенні та екологічні), впливаючи на окремі реакції фотосинтеза, викликають зміни активності фотосинтетичного апарату в цілому, що визначає загальну продуктивність рослин. Дослідження по вивченню впливу елементів агротехніки на ріст та розвиток гречки в післяжнивних посівах проводилися на зрошуваних землях науково-виробничої фірми “Дріада ЛТД” Херсонської області. Схема чотирьохфакторного досліду представлена такими факторами та їх варіантами: фактор А – фон живлення – без добрив, N45P60, N90P120; фактор В - передпосівний фон – стерня, оранка на глибину 20-22 см; фактор С – ширина міжряддя – 23 та 46 см; фактор D 66

– режим зрошення – передполивна вологість ґрунту 60-65% та 7075%НВ. Агротехніка вирощування гречки в досліді виконувалась у відповідності з факторами, що вивчаються. Під обробіток ґрунту було внесено мінеральні добрива згідно схеми досліду. Оранка проводилася плугом ПЛН-5-35 на глибину 20-22 см. Сівбу проса здійснювали сівалкою CЗC-2,1. У період вегетації поливи проводилися за допомогою дощувальної машини “Center Linear” за схемою досліду. Усі фактори, що вивчалися, суттєво впливали на зміну площі листкової поверхні рослин гречки на протязі періоду її вегетації. В результаті проведення досліджень встановлено, що найбільша площа листкової поверхні та приріст сухої речовини по всіх фазах росту та розвитку рослин гречки в післяжнивних посівах спостерігалися на варіанті проведення поливів при вологості грунту 70-75% НВ за сівби в стерню з шириною міжрядь 23 см та норми мінеральних добрив N90P120. УДК: 58.04: 581.142: 547.587 ФІТОТОКСИЧНИЙ ЕФЕКТ ХЛОРАЦЕТАНІЛІДНИХ ГЕРБІЦИДІВ Шемет С.А. – м.н.с., Феденко В.С. – к.х.н., Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

пров.н.с.,

Розробку стратегії безпечного застосування гербіцидних препаратів вважають однією з актуальних проблем сучасного рослинництва. Серед важливих аспектів цієї проблеми слід відзначити фізіолого-біохімічне обґрунтування детоксикації гербіцидів у процесі онтогенетичного розвитку сільськогосподарських рослин. Таке обґрунтування доцільно проводити для різних класів синтетичних регуляторів росту залежно від сайту їхньої фізіологічної дії. Мета роботи – з’ясувати фізіолого-біохімічні зміни рослин кукурудзи за умов фітотоксичного ефекту гербіциду групи хлорацетанілідів. Для тестування обрано харнес (діюча речовина – ацетохлор), який використовують для захисту посівів шляхом внесення в ґрунт до появи сходів злакових культур. Оскільки дія хлорацетанілідів на рослини відбувається безпосередньо через кореневу систему, встановлено більш значний ступінь пригнічення росту кореня порівняно із надземною частиною (лінійний розмір, біомаса). Узгодженість прояву токсичного ефекту ацетохлору підтверджена корелятивним зв’язком між довжиною кореня та пагону (r = 0,98, p < 0,05) та масою цих органів (r = 0,95, p < 0,05). Координованість змін в системі корінь-пагін визначено за співвідношенням маси цих органів, а регресивна залежність цього показника від концентрації ацетохлора мала параболічний характер. Зростання дози ацетохлору спричиняло підвищене накопичення 67

фенольних сполук, метаболічні зміни яких проявлялися у формуванні різнопігментованих зон кореня із різною діагностичною значимістю для функціонального стану рослин. Утворення бурого пігменту внаслідок окиснювальної кон’югації фенольних сполук збільшувалося при зростанні токсичного ефекту. При цьому спостерігалось підвищення антоціанової пігментації поверхневих тканин кореня, що пов’язано із перерозподілом фенольного метаболіту в тканинах за умов зростаючого токсичного ефекту. Підтверджено кон’югацію антоціану із ацетохлором in vivo як один із можливих напрямів клітинної детоксикації ксенобіотика. Секція 3. “НЕТРАДИЦІЙНІ ТА ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ. ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ” УДК: 582.788.1 АДАПТ ОГЕННІ ВЛАСТИВОСТІ ВОДНО-СОЛЬОВИХ ВИТЯЖОК ІЗ БРУНЬОК КИЗИЛЬНИКІВ (COTONEASTER MEDIK.), ІНТРОДУКОВАНИХ У БОТАНІЧНОМУ САДУ ІМ. АКАД. О.В. ФОМІНА Гревцова Г.Т. – д.б.н., професор, Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Гаркава К.Г. – д.б.н., професор, Національний авіаційний університет, Михайлова І.С. – здобувач Покращити стан здоров‫ۥ‬я населення, значуще підвищити імунологічну реактивність організму, збалансувати роботу всіх ланок імунної системи – ці питання ставлять перед собою і медики, і біологи. Джерелом таких лікарських засобів можуть бути представники роду Cotoneaster Medik. – Кизильник. Про їх лікарські властивості і використання у народній медицині в минулому відомо з літературних джерел 17 століття. У Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка на базі створеної методом родового комплексу Ф.М. Русанова колекції Cotoneaster проведено для рослин із 24 серій роду аналіз метаболітичної дії водносольових витяжок із бруньок, квіток, листків стосовно фагоцитів та еритроцитів. Для отримання водно-сольових витяжок використовували розчин 0,15 моль/л NaCl. Дослідження проводили in vitro. Активність фагоцитів визначали у трьох повторностях після обробки їх витяжкою кожної дослідної рослини (концентрація 0,1%). Фагоцити отримували із селезінки вагітних щурів на 20-й день вагітності. Контролем були фагоцити інтактних тварин-щурів (контроль №1) та фагоцити вагітних щурів (контроль №2). Серії Adpressi та Melanocarpi – водно-сольові витяжки із бруньок кизильників активують фагоцитарну активність клітин 68

селезінки інтактних тварин більшою чи меншою мірою та знижують цитотоксичну активність клітин-кілерів селезінки інтактних тварин. Вибіркова дія витяжок на клітини природної резистентності залежить від їх спеціалізації та рівня, сили й направленості їх адаптаційнокомпенсаторних реакцій. Високі адаптогенні властивості відносно функції фагоцитів мають витяжки із бруньок рослин серій Bullati, Franchetioides, Zabеlioides. Серед досліджуваних рослин реєструються види з достатньо високими коригуючими властивостями метаболічних змін в еритроцитах (50% та 75%). Для видів серії Racemiflori встановлено, що їх витяжки добре коригують активність фагоцитів. Водно-сольові витяжки із бруньок кизильників серії Microphylii активують функціональну активність макрофагів селезінки інтактних тварин та підвищують осмотичну резистентність еритроцитів, а серії Salicifoli – мають мембрано стабілізуючі властивості відносно еритроцитарних мембран, кількість активованих фагоцитів збільшується під впливом витяжок окремих видів. Отже, представники роду Cotoneaster у майбутньому можуть бути використані для підсилення адаптаційних реакцій організму. УДК 631.53.02:635.7 ІНТРОДУКЦІЯ ЯКОНУ ТА ЙОГО ЗАХИСТ ВІД ШКІДНИКІВ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Дащенко А.В. – пошукач, Національний університет біоресурсів і природокористування України Якон (Polymnia sonchifolia Poepp. & Endl. – синонім Smallanthus sonchifolia) – перспективна лікарська рослина в Україні. Інтродукцію цієї унікальної овочевої та лікарської культури ХХІ століття розпочато нами у 2009-2010 рр. Відомо, що якон є цінною лікарською культурою, оскільки його кореневі бульби місять велику кількість інуліну. Також встановлено, що вміст фенольних сполук в листках якону в два рази вищий, ніж у кореневих бульбах. Методом ВЕРХ нами вивчені фенольні сполуки українського якону, які показали наявність у спиртових екстрактах листків і кореневих бульб домінуючої кількості похідних гідроксикоричних кислот. В процесі вегетації проводились біометричні вимірювання надземної частини рослин та постійно візуально спостерігали за наявністю шкідливих організмів і патогенів. Після збирання врожаю на кожній рослині підраховували кількість стебел, листків, кореневих бульб, а також їх масу та вміст фруктозанів. Отримані дані обробляли статистично з використанням програмного пакету Microsoft Excel. Одним з найбільш небезпечних шкідників, в тому числі і лікарських рослин, в умовах захищенного грунту є теплична білокрилка (Trialeurodes vaporariorum (Westwood). Існує декілька методів боротьби з 69

тепличною білокрилкою. Хімічний метод полягає в застосуванні інсектицидних препаратів (наприклад, Актара, використовувана нами і Аплауд), однак цей метод має обмежену ефективність. Слід зауважити, що застосування інсектицидів для захисту від білокрилки лікарських рослин, може бути не бажаним. Для боротьби з білокрилкою нами також були застосовані механічні та фізичні методи – це використання жовтих та помаранчевих клейких стрічок, відволікаючих, привабливих для білокрилки рослин, з подальшим їх знищенням, дотримання певних режимів вологості та температури. В процесі вегетації рослин у польових умовах спостерігали симптоми вірусних захворювань, ураження рослин гусінню тощо. Під час збирання врожаю нами була відмічена наявність в ґрунті дротяників (личинок жуків-коваликів (Elateridae) та дрібні деформовані кореневі бульби, що могло бути зумовлено вірусною інфекцією, описаною нами раніше. Проведені дослідження показали, що за умов захищеного ґрунту найнебезпечнішими шкідниками якону є білокрилки, які за наявності джерел вірусних інфекцій можуть бути їх векторами. Також встановлено значне зниження продуктивності та якості хворих кореневих бульб якону. УДК: 634.747 : 633.88 ВИКОРИСТАННЯ БУЗИНИ ЧОРНОЇ ТА ЛІЛІЇ БІЛОЇ ЯК ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН Казарян Е.Г., Савченко Н.І. – Чорноморський державний університет ім. Петра Могили Основним засобом збереження здоров'я і боротьби з хворобами в більшості країн народна медицина використовує лікарські рослини. Ось чому одним з головних орієнтирів при сучасних пошуках активних терапевтичних принципів у рослинному світі є дані народної медицини. Бузина чорна (Sambucus nigra). Усі частини рослини містять великий набір біологічно активних речовин. Фармакологічна дія різних частин рослини не однакова і залежить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні властивості мають усі частини рослини; потогінні й протизапальні — кора, листя, квітки, плоди. Настій квіток рекомендується науковою медициною як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, при невралгії. Відвари коріння і кори використовують і при діабеті, хворобах нирок і набряках. Свіжі ягоди вживають при ревматизмі і невралгіях. Препарати Бузини чорної використовують і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні 70

ротової порожнини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні гемороїдальних вузлів. Лілія біла (Lilium candidum). В народній медицині рослину використовують як сечогінний і знеболюючий засіб. Спиртову настойку цибулин вживають при водянці, а також як відхаркувальне при захворюваннях дихальних шляхів, що супроводяться застоєм великої кількості харкотиння. Спиртову настойку квіток вживають як тонізуючий засіб, нею натираються при ревматизмі й радикуліті та змащують рани. Олію білої лілії використовують для натирання при болях і судомах, лікування опіків і ран. Незважаючи на великі успіхи в області вивчення лікарських рослин, до цих пір не вичерпані можливості, пов'язані з лікувальним застосуванням рослин. Використання даних народної медицини, глибокий науковий аналіз сталих у народі уявлень про цілющі властивості багатьох рослин допоможуть ще більше збагатити арсенал лікарських засобів та поставити їх на службу охорони народного здоров'я. УДК: 634.662 (477) ЗИЗИФУС – НОВАЯ ПЛОДОВАЯ КУЛЬТУРА В ХЕРСОНСКОЙ ОБЛАСТИ Карнатовська М.Ю. – к.б.н., с.н.с., Кіровоградська сільськогосподарська дослідна станція НААН

державна

Расширение ареалов возделывания новых видов растений, в том числе и пополнение ассортимента плодовых культур в разных климатических зонах, являются задачами интродукции. В наши дни все большую популярность получают тропические и субтропические плодовые культуры. Одной из таких культур является зизифус (Zizyphus jujubа Mill.) – перспективная субтропическая культура, обладающая комплексом хозяйственно-ценных признаков, таких, как засухоустойчивость и морозостойкость, устойчивость к болезням и вредителям, высокая и ежегодная урожайность. Все более возрастающая популярность зизифуса объясняется наличием вкусных плодов. Кроме плодов, широко используются как в лекарственных целях, так и в промышленности листья, кора побегов и стволов, корни, древесина и семена зизифуса. Интродуцированный в 90-х годах с Южного берега Крыма в Херсонскую область зизифус, как перспективное плодовое растение, выращивается на экспериментальном участке в опытном хозяйстве "Новокаховское". Растения зизифуса были получены в виде саженцев из Никитского ботанического сада (г. Ялта). 71

Объектом исследования являются 15 сортов и форм Z.jujubа посадки 1995 и 1998 годов. За годы наблюдений (2007-2014 гг.) было установлено, что растения зизифуса в условиях ОХ «Новокаховское» на протяжении вегетационного периода проходят все фазы сезонного развития, завязывают плоды, которые достигают полной зрелости. Это дает нам основание утверждать, что Z.jujubа пригоден для выращивания в условиях Херсонской области и может пополнить ассортимент плодовых культур на юге Украины. УДК: 633.17 (478) ПРОСО АФРИКАНСКОЕ (PENNISETUM GLAUCUM R.BR.) – НОВАЯ КОРМОВАЯ КУЛЬТУРА В РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА Кошман С.І. – д.с.-г.н., НП Институт Биотехнологий в зоотехнии и ветеринарной медицине, Цыцей В.Г. – д.б.н., вед.н.с., Телеуцэ О.С. – д.с.-г.н., Ботанический сад (Институт) Академии Наук Молдовы, Кошман В.Д., НП Институт Биотехнологий в зоотехнии и ветеринарной медицине В условиях Республики Молдова с жарким и засушливым климатом, при недостатке материально- технических ресурсов, внедрения высокоадаптивных видов кормовых культур один из наиболее оправданных путей повышения эффективности кормопроизводства, улучшения качества и сбалансированности кормов, восстановления и развития животноводства. В связи с этим интерес представляет просо африканское Pennisetum glaucum R.BR., засухоустойчивый однолетний злак, с мощной мочковатой корневой системы, развивающий плотный куст с толстыми стеблями высотой до 185 см, с листьями до 50 см длиной, с яркой бордово-бронзовой окраской стебля, листьев и колосовидной метелки. Опыты были заложены в Ботаническом Саду (И) АН Молдовы, а биохимические анализы корма проведены в НПИБ Зоотехнии и Ветеринарной Медицине согласно общепринятых методик исследований. Проведения первого укоса в середине июля, фаза выбрасывание метелки, при высоте растений 148-157 см, позволяет собрать 34,26 т/га зеленой массы. Удельный вес листьев в убранной зеленой массе превышает 33%, а содержание сухих вещества - 23,7%. В 1 кг зеленой массы содержится: 28,63 г сырого протеина, 5,79 г жира, 70,71 г клетчатки, 105,38 г безазотистых экстрактивных веществ и 26,49 г золы. Переваримость органических веществ составляет 60,09%. Питательность зеленого корма достигает 0,23 кормовых единиц и 2,20 72

Мдж обменной энергии. Обеспеченность кормовую единицы переваримым протеином 78-84 грамм. Важной биологической особенностью африканского просо является быстрое возобновления роста после проведения укоса. Отрастающие побеги более тонкие и до конца вегетационного периода достигает высоту 45-60см, урожай зеленой массы 10-14 т/га, с более высоким содержаним листьев (62%) в убранной массе, чем в первом укосе. В силу участившихся в нашем регионе засух, значение просовидных и сорговых кормовых культуры, среди них и просо африканское, будет возрастать, поскольку по продуктивности и кормовой ценности зеленая масса не уступает, а по некоторым показателям превосходит кукурузу и многие однолетние и многолетние злаковые травы. УДК: 582.746.21 ПРЕДСТАВИТЕЛИ РОДА РУТА (RUTA L.) В НИКИТСКОМ БОТАНИЧЕСКОМ САДУ Марко Н.В. – к.б.н., Никитский ботанический сад – Национальный научный центр Рута душистая перспективное эфиромасличное и лекарственное растение. В листьях руты содержится витамин С (156,6 мг %), большое количество флавонолов, рутин, обладающий капилляроукрепляющим и противовоспалительным действием. В США и Италии ее траву применяют при глазных болезнях. Эфирное масло руты употребляют в пищевой промышленности при производстве коньяка и восточного ликера, в парфюмерной промышленности. В Никитский сад Ruta graveolens L. была привлечена в числе первых эфиромасличных растений в 1813 г. На сегодняшний день коллекция руты в Никитском ботаническом саду насчитывает 4 вида и 5 образцов интродуцированных в течении 1989-2003 гг. из Словакии, Германии, Молдовы: Ruta angustifolia Pers. № 28889, Ruta divaricata Ten. № 5390, Ruta corsica DC. №57391, Ruta graveolens L. №27203. Исследуемые растения 4-5 года вегетации. Срез растений проводили в солнечную безветренную погоду в 10:00-11:00 часов утра. Продолжительность отгонки эфирного масла 2 часа. Компонентный состав эфирного масла определяли методом высокоэффективной газожидкостной хроматографии (ГЖХ). Сравнительное изучение накопления эфирного масла у видов рода Ruta L. в разные фазы вегетации показало, что наибольший выход эфирного масла наблюдался у всех образцов в фазу массовой диссеминации (І декада августа) и составил от 0,18% до 0,41% на сырой вес. Минимальное количество масла наблюдалось у 73

образца Ruta angustifolia № 28889 интродуцированного из Бохумского университета (Германия). Наиболее высокомасличным явился образец Ruta graveolens № 27203, интродуцированный из ботанического сада г. Тюбинген (Германия) в 2003 г. Эфирное масло данного образца отличается приятным ароматом: пряно-кисловатым с розовыми и цветочными нотами, как и масло образца Ruta corsica №57391. Анализ компонентного состава эфирного масла выделенных по органолептическим качествам образцов: Ruta graveolens № 27203 и Ruta corsica №57391 показал, что основной компонент масла руты ундекан-2он представлен в большем количестве 71,3% и 69,0%. Доминантными компонентами масла также являются: нонан-2-он (13,0% и 15,3%), 2ацетокситридекан (2,4% и 1,7%), 2-ацетокситетрадекан (3,7% и 2,6%). Образец Ruta graveolens № 27203 перспективен для дальнейшего изучения и использования в селекционном процессе. УДК: 582: 631.529 ВІДМІННІСТЬ БІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА СТРАТЕГІЇ ПОШИРЕННЯ РОСЛИН СYPERUS AUREUS L. ТА C. ESCULENTUS L. (CYPERACEAE) ПРИ ІНТРОДУКЦІЇ В НБС ІМ. М.М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ Миколайчук В.Г. – к.б.н., доцент, Миколаївський національний аграрний університет На думку сучасних вчених, одним із перспективних напрямків розширення асортименту нових культур є залучення потенційно корисних видів вітчизняної флори та культур, що походять із інших флор. Серед таких культур поліфункціонального використання Cyperus esculentus L. (чуфа, смикавець їстівний) – малопоширена культура, походить із долини Білого Нілу. Публікації закордонних та вітчизняних вчених вказують, що C. еsculentus є небезпечним карантинним бур’яном. На нашу думку, це твердження пов’язане із розбіжністю у вітчизняній і закордонній систематиці щодо назви: G. Кükenthal (1909) вважав, що у C. esculentus L. існує декілька синонімів, серед яких і С. aureus. В закордонних джерелах не розділяють ці два види. Дослідження біологічних особливостей двох видів проведені у відділі нових культур НБС ім. М.М. Гришка НАН України, дозволяють визнати, що це різні види: C. еsculentus при інтродукції – однорічна культура, розмножується вегетативно (бульбами); в умовах України є неморозо- і незимостійкою, бульби формуються на глибині 3-11 см з 3-ї декади липня до кінця вересня, в зимовий період вимерзають повністю. Тривалість вегетаційного періоду – близько 160 діб. Відростання 74

відбувається через 10-17 діб після висаджування. Цвітіння спостерігається рідко, триває протягом 10 діб. Генеративні органи формуються лише на парцелах 1 порядку. Протягом вегетації лінійна довжина кореневищ складає близько 0,18, площа - 0,03 м². Рослини С. aureus в Україні є морозо- і холодостійкими; бульби перезимовують на глибині до 40 см. Лінійна довжина кореневищ складає близько 2,0 м, а площа – понад 3,2 м². Відростання відбувається в першій декаді травня. Кореневища першого порядку формуються на верхівці і у вузлах бульб. На кореневищах другого і наступного порядків у вузлах формуються кореневища наступних порядків. Цвітіння рослин регулярне і триває 60 діб. Генеративні органи формуються на парцелах 1-2 порядків. Рослини є вегетативно рухливими, здатні до натуралізації. За класифікацією життєвих стратегій Л.Г. Раменського C. aureus є експлерентом з високою енергією росту і розмноження. Між дослідженими видами рослин існують істотні біологічні відмінності, вивчення яких дозволить унеможливити потрапляння C. aureus на територію України. УДК: 582.751.4:581.6(477)(063) ПЕРСПЕКТИВЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ LINUM HIRSUTUM Полякова И.А. – к.б.н., доцент, Запорожский национальный университет Введение в культуру новых растений из числа дикорастущих продолжается и в настоящее время. Особенно интенсивно этот процесс происходит на кормовых, лекарственных и декоративных растениях, основываясь на фундаментальных открытиях и достижениях современной генетики и селекции. На наш взгляд, к таким видам относится и лен жестковолосистый (Linum hirsutum). Данный вид входит в секцию Dasylinum Planch. Согласно данным С.Н. Кутузовой (ВИР), Linum hirsutum имеет 2n = 16. Благодаря нетребовательности к условиям выращивания, легкости в культивировании и обильному продолжительному цветению он может успешно использоваться в городском озеленении. Целью нашей работы было изучить биологические особенности многолетнего, дикорастущего в условиях Украины вида Linum hirsutum и описать его декоративные свойства. Материал (семена и вегетирующие растения) для изучения был собран нами в естественных условиях Запорожской области. Проведенное детальное исследование ботанических и биологических особенностей растений вида Linum hirsutum, выявило перспективы его доместикации как декоративного растения для применения в городском озеленении. 75

Одним из основных критериев при выборе исследовательского объекта в сравнении с другими представителями рода Linum, был размер цветка. Лен жестковолосистый имеет нежный розово-сиреневый цветок, большого размера (38-40 мм), который держится на растении значительно дольше, что делает этот вид более декоративным. Окраска цветков неяркая, но насыщенная, и может стать украшением любой клумбы, розария или даже занять главное место в композиции. Полученные нами результаты свидетельствуют о том, что растение этого вида имеет достаточно высокий куст (74,6 см) и одну из самых крупных листовых пластинок среди других представителей рода Linum. Размер листа (длина 36,2 мм, ширина 10 мм) и его серебристое опушение, дополняют нежную окраску большого цветка и также помогают сделать акцент на растении. Этот вид легко компонуется с другими видами растений и выгодно выделяется при декоративном озеленении. Он характеризуется высокой экологической устойчивостью, что очень важно в сложных засушливых условиях юга и востока Украины. Благодаря этим качествам вид Linum hirsutum можно включать в разнообразные декоративные насаждения и использовать для создания ландшафтных композиций. УДК: 581.135.5 : 582 КОМПОНЕНТНЫЙ СОСТАВ ЭФИРНОГО МАСЛА РАСТЕНИЙ NEPETA TRANSCAUCASICA GROSSCH Работягов В.Д. – д.б.н., професор, Аксенов Ю.В., Стройний А.М., Никитский ботанический сад – Национальный научный центр, Федорчук М.И. – д.с.-г.н., професор, Херсонский государственный аграрный университет Изучение компонентного состава эфирного масла N. transcaucasica представляет определенный интерес как эфироноса. В целом в составе эфирного масла N. transcaucasica, полученного от растений с коллекционного участка НСБ-ННЦ, идентифицировано 23 компонента из которых доминирующими являются: нераль (8,92%), гераниаль (13,34%), геранилацетат (94,56%), цитронеллол (86,93%), нерол (12,98%), гераниол (16,81%), непетолактоны (72,72%), цитронеллилацетат (19,52%). Особый интерес представляло изучение геранилацетатного хемотипа N. transcaucasica. Анализ компонентного состава полученных масел позволяет говорить о том, что границы варьирования геранилацетата лежат в промежутке от 46,81% до 94,56%. Однако, основная масса растений (85%) имела содержание геранилацетата от 70 до 90%. Чтобы выяснить, как происходит накопление доминирующего 76

компонента в течение вегетационного периода, нами проделана следующая работа. С модельного растения последовательно в различные фазы онтогенеза отбирались пробы эфирного масла и подвергались хроматографическому анализу. В результате ряда наблюдений удалось построить кривую изменения содержания геранилацетата в модельном растении в течение одного вегетационного периода. Анализ показывает, что минимальное количество геранилацетата содержится в фазе отрастания. Это происходит из-за того, что в составе эфирного масла из листьев и стеблей, которые составляют основную массу сырья в данной фазе развития, наблюдается повышенное содержание минорных компонентов. По мере изменения структуры надземной массы изменяется и содержание основного компонента. Пик максимального синтеза геранилацетата приходится на фазу окончания цветения. С этой точки зрения снижение содержания геранилацетата в последующей фазе происходит из-за того, что в это время начинается новое отрастание, которое приводит к новому увеличению доли листьев. Кроме того, необходимо отметить изменение доминирующего компонента из года в год. В данном случае мы можем говорить лишь о достаточно высоком его содержании. Погодно-климатические условия конкретного года вносят свои коррективы в количественную сторону данного процесса при неизменной качественной. УДК 581.19.582.814 ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ SCHIZANDRA CHINENSIS Скрипченко Н.В. – к.б.н., с.н.с., Джуренко Н.І. – к.б.н., Паламарчук О.П. – к.б.н., Мороз П.А. – д.б.н., Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Метою дослідження було визначення якісного складу та кількісного вмісту ефірної олії в різних органах лимонника китайського сорту "Садовий-1" за умов культивування в Правобережному Лісостепу України. Ефірну олію отримували з рослинної сировини шляхом перегонки водяною парою. Визначення вмісту окремих компонентів здійснювали методом газорідинної хроматографії з використанням хроматографа Agilent Technologies 6890 з мас-спектрометричним детектором 5973. Для ідентифікації компонентів використовувалась бібліотека мас-спектрів NIST05 і WILEY 2007 з 470000 спектрами з використанням програм AMDIS і NIST для ідентифікації Отримані дані свідчать, що ефірні олії різних органів рослин значно відрізняються за кількісним і якісним складом компонентів. Так, у ефірній 77

олії з насіння лимонника було вcтановлено наявність 75 компонентів, з яких ідентифіковано 52. Основними серед ідентифікованих сполук є β– елемен – 11,0% та неролідол – 13% від загальної кількості. Варто зазначити, що β–елемен виявлено лише в олії з насіння лимонника. Порівнюючи склад ефірної олії з насіння і плодів лимонника необхідно зазначити, що в останній було визначено 65 компонентів, з яких ідентифіковано лише 38. Серед ідентифікованих сполук основними є цитронеллол, ундеканон-2 та пара-цимен, вміст яких становить відповідно 7,0, 7,0 та 5,8 % від загального вмісту. Ефірна олія з плодів лимонника, на відміну від інших органів рослин, вирізняється наявністю шізандрину. У пагонах та листках лимонника було виявлено майже однакову кількість компонентів ефірної олії, але їх кількісний та якісний склад значно різнились між собою. Зокрема, в пагонах лимонника було ідентифіковано 60 компонентів, з високим вмістом сабінену (10,0%), ундеканону-2 (10,0%), терпінен-4-олу (9,0%), неролідолу (9,0%), цитронеллалю (4,3%). Аналіз одержаних результатів свідчить, що ефірна олія з різних органів лимонника китайського значно різниться між собою за кількісним і якісним вмістом летких сполук. Серед ідентифікованих сполук переважають моно- та ациклічні монотерпени. Проведені дослідження вказують на необхідність широкого культивування лимонника китайського не лише як ягідної культури, а й як джерела ефірної олії. УДК: 633.2: 582 КОРМОВЫЕ ДОСТОИНСТВО ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ РОДА ONOBRYCHIS MILL. В УСЛОВИЯХ РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА Телеуцэ А.С. – д.с.-х.н., Цыцей В.Г. – д.б.н., Ботанический сад (Институт) Академии Наук Молдовы Увеличения производства белковых кормов для животноводства тесно связано с возделыванием многолетних трав. В Республике Молдова люцерна наиболее распространенная многолетняя кормовая культура, но связи с уменьшения площади поливных земель и частными засухами урожай снижается, что оказывает отрицательное влияние на дальнейшее восстановление и развитья животноводство. В связи с этим особый интерес представляет исследование биологических особенности и кормовые достоинство представителей рода Onobrychis Mill., сем. Fabaceae Lindl., которые отличается высокой засухоустойчивостью и зимостойкостью, не вызывает у животных тимпании (вздутия) рубца. Объектом для исследования послужили виды Onobrychis viciafolia Scop.(эспарцет виколистный), Onobrychis arenaria 78

(Kit.) DC. (эспарцет песчаный) и Onobrychis inermis Stev.(эспарцет невооруженный), a контроль Medicago sativa L. (люцерна посевная). Закладка опытов и научные исследования были проведены в Ботаническом саду (И) АНМ. В результате проведенных исследованиях было установлено, что представители рода Onobrychis Mill. отличаются более раннему наступлению укосной спелости, на 7-9 дней, чем M. sativa. Урожай зеленой массы достигает у растений O. inermis 5,17 кг/ м2, O. arenaria - 4,08 кг/ м2, O. viciafolia- 3,95 кг/ м2 ,тогда как у M. sativa- 3,11 кг/ м2, a сбор сухих веществ соответственно 1,52; 1,11; 0,96 и 0,82 кг/ м2. Питательность зеленого корма у видов O. inermis и O. arenaria составляет 0,23 - 0,25 к.ед. при 2,56 - 2,76 МДж обменной энергии, тогда как у O. viciafolia на уровень контроля - 0,21 к.ед. и 2,28 МДж/ кг. Более высокое обеспеченость корма переваримым протеином у O. viciafolia 178г / к.ед., а низкая у O. arenaria -154г/ к.ед. Представители рода Onobrychis Mill. отличаются более высоким содержание в зеленой массе жиров и низкое содержание золы. По обеспеченостью необходимых животным элементов питания кальция и фосфора растения O. arenaria и O. viciafolia уступает M. sativa, а у растении O. inermis выше содержание фосфора. Отличаются исследованные виды эспарцета и по содержание в убраной зеленой массе каротина (45-80 мг/кг) и витамина С (163-202 мг/%). Более высоким концентрации в зеленой массе каротина и витамина С отмечено у растении O. viciafolia. В заключение можно отметить, что исследованные виды O. inermis и O. arenaria более продуктивны,чем традиционные культуры M. sativa и O. viciafolia и могут быть внедрены в кормопроизводстве в Р.Молдова. УДК 58.04: 581.142: 547.587 ВПЛИВ СВИНЦЮ НА РОСЛИНИ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ Феденко В.С. – к.х.н., пров.н.с., Шемет С.А. – м.н.с., Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара Один із напрямів використання ехінацеї пурпурової (Echinacea purpurea (L.) Moench) – виготовлення на основі рослинної сировини фітопрепаратів із широким спектром фармакологічної дії. Серед біологічних властивостей цих фітопрепаратів відзначають цитопротекторний ефект відносно токсичного впливу важких металів. Така здатність може реалізуватися шляхом утворення метаболічно неактивних металокомплексів із фенольними сполуками – одними з основних біологічно активних компонентів ехінацеї пурпурової. Для підтвердження цієї гіпотези необхідно з’ясувати реакції відповіді рослин відносно важких металів та можливість їх зв’язування фенольними метаболітами. 79

Мета роботи – дослідити вплив свинцю на фізіолого-біохімічні показники рослин ехінацеї пурпурової та ефекти зв’язування фенольних сполук з іонами металу. Тестування проводили на розчинах із концентрацією нітрату свинцю 0,025 – 1 мМ. Для оцінки фізіологічного стану тест-рослин визначали лінійні розміри органів проростків. Сумарний вміст фенольних сполук встановлювали спектрофотометричним методом у розрахунку на цикорієву кислоту. Здатність фенольних сполук до зв’язування йонів свинцю досліджували in vitro на екстрактах із кореневищ та надземної частини рослин, які вирощені у природних умовах. Ідентифікацію утворення металокомплексів здійснювали за параметрами спектрів поглинання екстрактів, а також шляхом препаративного виділення металохелатів із наступним визначенням характеристик методом спектроскопії відбивання. Токсичний вплив металу проявлявся в інгібуванні росту коренів, що відповідало нелінійній регресивній залежності довжини від концентрації Pb2+. При цьому інгібування росту гіпокотилів практично не відбувалося. Пригнічення росту кореневої системи супроводжувалось зниженням накопичення фенольних сполук. В отриманих металохелатах вміст свинцю становив 2,94 та 3,89% (відповідно для препаратів із кореневищ та надземної частини). Присутність фенольного біоліганду в металокомплексі підтверджено наявністю максимумів при 372, 410 і 544 нм у спектрах відбиття. Отримані результати підтверджують хелаторні властивості фенольних сполук ехінацеї пурпурової, що розширює перспективи використання фітопрепаратів на основі цієї лікарської рослини. УДК: 633.12 : 631.529 (478) ИНТРОДУКЦИЯ ГРЕЧИХИ САХАЛИНСКОЙ (POLYGONUM SACHALINENSE) В УСЛОВИЯХ РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА Цыцей В.Г. – д.б.н., Ботанический сад (Институт) Академии Наук Молдовы В результате многолетних исследований по мобилизации и акклиматизации растительных ресурсов в Ботаническом Саду (Институте) Академии Наук Молдовы созданы коллекции полезных растений, включающие виды и сортов из местной флоры и различных регионов мира, выявлены их биологические особенности, продуктивность и химический состав, выведены формы и сорта приспособленных к местным почвенно-климатических условиям. Среди новых перспективных видов полезных растений особый интерес представляет гречиха сахалинская, Polygonum sachalinense 80

(Fallopia sachalinensis, Reynoutria sachalinensis) Fr. Schmidt. Это крупнотравное, многолетнее, корневищное растение, дико произрастает на юге Сахалина, Курильских островах. В Ботаническом Саду (Институте) АН Молдовы выведен сорт Gigant зарегистрированый в 2012 году в Госкаталог районированных сортов Республики Молдова. Гречиха сахалинская, отличаясь ранним началом вегетации, формирует значительный урожай зеленой массы (80т/га) с высоким содержанием протеина (16-18%) и жиров (3,1-3,8%), в то время когда традиционные многолетние высокобелковые кормовые культуры еще только вступают в период интенсивного роста, а кукуруза находится в фазе всходов. Найлучший срок проведения первого укоса гречихи сахалинской в условиях Республики Молдова конец мая, питательность зеленого корма для КРС составляет 0,88 кормовых единиц(к.ед.) при 13,48 МДж обменной энергии в 1кг сухого вещества, валовой сбор в этот период достигает 17 т/га к.ед. и 2156 кг/га переваримого протеина. Заготовленый силос из гречихи сахалинской имеет сероватозеленоватый цвет, приятный запах квашеннях фруктов и овощей, рН = 4,23, общая содержание органических кислот 1,08% из которых на долю молочной кислоты приходилось 73,1%, при отсуствии масляной кислоты. Питательность 0,87 к. ед. и 9,07 МДж обменной энергии в 1кг сухого вещества, переваримый протеином – 156,78 г / к. ед. Зеленая масса и силос из гречихи сахалинской используется как субстрат для производство биогаза (450-500 м3/т сухого вещества), а убраные в зимний период стебли для получения твердого топливо (брикет и пелет) с энергетическим потенциалом 385-450Гдж/га. Гречиха сахалинская является сырьем для получения местного фунгицида Regald, зарегистрированый в Госкаталог средств защиты растений для органической земледелии Республики Молдова. Таким образом, интродуцируемая в условиях Республики Молдова гречиха сахалинская является перспективная кормовая и энергетическая культура, а также срество для биозащиты растений. УДК: 633.88 (477.7) ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ МОРФОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ MATRICARIA RECUTITA (L.) В ПОПУЛЯЦІЇ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ Четверня С.О. – к.б.н, Джуренко Н.І. – к.б.н.,с.н.с., Паламарчук О.П. – к.б.н.,с.н.с., Коваль І.В. – к.б.н., Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України В Україні ромашка лікарська розповсюджена переважно в Херсонській області та в Криму. Північна межа поширення популяцій ромашки проходить повз Вознесенськ-Нікополь-Маріуполь, південна – 81

сягає берегів Чорного та Азовського морів. Вони є складовими Причорноморського ареалу. Саме в цьому районі зосереджені основні ресурсні запаси ромашки. Ліміт заготівлі повітряно-сухих суцвіть в 2013 році встановлено на рівні близько 20000 кг , що не зашкоджує її відновленню. Метою наших досліджень було з'ясувати варіабельність морфометричних показників (висота рослин, діаметр суцвіть, число суцвіть на одній рослині, ярусність та урожайність суцвіть) ромашки з різних місцезростань. Досліджено популяцію ромашки лікарської в межах Херсонської області: окол. с. Ново-Федорівка (агрофітоценоз); окол. с. Збурівка (агрофітоценоз); окол. с. Облой, узбережжя Тендрівської затоки (степ); окол. с. Залізний Порт, Потіївська частина Чорноморського заповідника; окол. с. Краснознаменка (агрофітоценоз); окол. с. Краснознаменка, узбережжя Тендрівської затоки (степ). Ромашка з різних місцезростань представлена біотипами, які відрізняються за морфологічними ознаками (біомеричні показники) та функціональними показниками (фенологічні ритми, урожайність суцвіть). Варіабельність морфометричних ознак біотипів ромашки складають схожі гомологічні ряди. Відповідно кожна морфологічна ознака має свій рівень варіабельності, який визначали за коефіцієнтом варіації (СV%) відповідно до шкали, запропонованої С.О.Мамаєвим. За результатами наших досліджень, показник плодоцвітіння має дуже низький рівень варіабельності (СV < 12%), діаметр квіткових кошиків та маса суцвіть – середній (СV > 20 %), кількість насінин в суцвітті (фактична насіннєва продуктивність) та маса 1000 насінин – підвищений (СV > 40%). Встановлено, що такі показники, як ярусність суцвіть, кількість суцвіть на особині, урожайність суцвіть, надземної частини та насіння мають дуже високий рівень варіабельності ( Сv > 41 %). Проведені дослідження ромашки лікарської показали значну варіабельність морфологічних та функціональних ознак в популяції на півдні України, що є важливим для селекційної роботи та фармацевтичної промисловості.

ІМЕННИЙ ПОКАЗЧИК Аверчев О.В. Адамень Ф. Ф. Аксенов Ю.В. Алехин А.А. Алмашова В.С Артюшенко В.В. Баглай К.М.

23 24 76 8 26 37

11 Базалій В.В. 26 Безніцька Н.В. 49 Берднікова О.Г. 30 Біляєва І.М. 47 Богуславська Л.В. 9 Бойко М.О. 26 Бойко М.Ф. 10 Бойко Н.В. 14; 44; 64 Бондарчук С.В. 42 Бояркіна Л.В. 26 Вовк Л.В. 40 Войцеховська О.С. 27 Войцеховський І.О. 27 Гайдаржи М.М. 11 Гамаюнова В.В. 29; 30 Гаркава К.Г. 68 Гармашов В.В. 63 Гирля Л.М. 29 Глушко Т.В. 31 Гож О.А. 31 Гончарова А.І. 32 Гревцова Г.Т. 33; 68 Грицев Д.А. 34 Дащенко А.В. 69 Джуренко Н.І. 77; 81 Домарацький Є.О. 35 Домарацький О.О. 37; 64 Друлева И.В. 8 Дудченко К.В. 50 Єременко О.А. 38 Журавель В.М. 39 Зайцева І.О. 40 Зеленець І. 21 Іванів М.О. 41 Ільницький О.А. 42 Казарян Е.Г. 70 Карапута С.К. 57 Каращук Г.В. 43; 54 Каращук С.В. 43 Карнатовська М.Ю. 71 Кіснічан Л.П. 62 Коваленко О.А. 29

Коваль І.В. Коковіхін С.В. Корнбергер В.Г. Котовська Ю.С. Кошман В.Д. Кошман С.І. Кубінський М.С.

81 44 50 14 72 72

33 Лазер П.Н. 59 Лашко В.В. 9 Макуха О.В. 45 Марко Н.В. 73 Марковська О.Є. 47 Марченко Т.Ю. 31 Миколайчук В.Г. 74 Миронова Л.Н. 16 Митина Л.В. 12 Михайлова І.С. 68 Міщенко Л.Т. 48 Міщенко С.В. 13 Мороз П.А. 77 Морозов О.В. 49; 50 Мринський І.М. 14; 64 Нестеренко В.П. 49 Нікітенко О.В. 57 Ніколайчук М.Г. 44 Нужина Н.В. 33 Овчарук О.В. 51;52 Онищенко С.О. 14; 37; 64 Osadowski Z. 53 Паламарчук О.П. 77; 81 Палій І.Н. 42 Панкєєв С.В. 54 Панфілова А.В. 56 Паштецький В.С. 63 Пічура В.І. 49 Поляков О.І. 57 Полякова І.О. 75 Попова Л.М. 58 Поспєлов С.В. 21 Прошина І.О. 24 Работягов В.Д. 76 Реут А.А. 16 Рудік О.Л. 24; 59 Рудік Г.О. 18 Савченко Н.І. 70 Самородов В.Н. 19 Сидякіна О.В. 41 Скрипченко Н.В. 77 Стан Д.С. 61

Стройний А.М. Тєлєуце О.С. Урсал В.В. Ушкаренко В.О. Феденко В.С. Феденко В.С.

76 72; 78 37 62; 66 79 67 45; 63; 64; Федорчук М.І. 66; 76 Федорчук В.Г. 62 Філіпов Є.Г. 63 Філіпова І.М. 62 Хоненко Л.Г. 29 Хромих Н.О. 65 Цицей В.Г. 72; 78; 80 Цицюра Т.В. 20 Цицюра Я.Г. 20 Чеботарева Л.В. 19; 21 Чернишова Є.О. 66 Четверня С.О. 81 Шемет С.А. 79 Шемет С.А. 67 Шишман Т.В. 22 Щербаков В.Я. 34; 61

Наукове видання ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Збірник тез доповідей міжнародної наукової конференції

ОНТОГЕНЕЗ – СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ РОСЛИН В КУЛЬТУРНИХ ТА ПРИРОДНИХ ЦЕНОЗАХ (до 140-річчя створення Херсонського державного аграрного університету)

Херсон 2014 84