Молодіжна громадська організація “Ідейна варта” (м. Київ) контактний центр (094)910-87-20, ideyna.warta@gmail.com www.ideynavarta.org.ua №1 (загально-інформаційний)
бюлетень
“Усе, що ми бачимо, є лише вікном в дещо
І Н А К Ш Е, ..ніж воно є”
Антуан де-сент Екзюпері
Передумови виникнення організації Де-факто витоки організації слід шукати ще у 2007 році, коли у приватному вищому навчальному закладі “Київський міжнародний університет” було засновано неформальне товариство “Відродження”. Основною метою діяльності товариства було визначено сприяння українському національному відродженню шляхом проведення патріотичних лекцій-зустрічей із відомими громадськими діячами. Зокрема, нас відвідали: - представник України у судах за українські маяки, які було захоплено ЧФ РФ в АР Крим Євген Лупаков; - дисидент, лауреат премії ім. В. Стуса, один із засновників Української Гельсінської групи з прав людини, правозахисник Василь Овсієнко, - герой України Левко Лук'яненко. Паралельно із зустрічами ми організовували українські культурно-мистецькі вечори, видавали власний вісник “Нове покоління” (згодом - “Перекреслений вісник”). Через деякий час товариство розпочало співпрацю із всеукраїнською молодіжною громадською організацією “Студентське братство”, разом з якою ми відстоювали позиції нашої держави щодо повернення у власність окремих військових об'єктів (наприклад, радіонавігаційної станції “Марс-75”, що розташована у м.Генічеськ), готували історичні екскурси (зокрема, експозицію “Українська повстанська армія на сході України”, презентованої в Будинку письменника у Києві). Вже тоді лідера ГО було відзначено подякою Героя України Левка Лук'яненка за постійну громадську і наукову роботу. Із часом у “Київському міжнародному університеті” розпочались масові грубі порушення фінансово-господарської дисципліни, і студентський актив вийшов на акцію проти свавілля адміністрації. Як результат, ми залучили комісію Міністерства освіти і науки, яка встановила факти порушень норм чинного законодавства і винесла попередження адміністрації ВНЗ. Саме тоді і було прийнято рішення про створення організації, яка б була посередником між студентською спільнотою і органами влади, і була б здатна лобіювати і представляти інтереси громадськості в правоохоронних структурах. Так виникла “Ідейна варта”. Дата офіційної реєстрації — 18 серпня 2009 року. Принципи діяльності, якими ми керуємось У своїй роботі ми керуємось: 1. Мобільністю. В нашому розумінні мобільність - це мистецтво командної гри за умови, що кожен співробітник не закріплений стаціонарно у конкретному приміщенні. Саме тому ми вдались до таких змін: • Створення системи онлайн-планування і контролю за виконанням персоналізованого обсягу роботи. За допомогою веб-сервісу wunderlist.com ми готуємо окремий індивідуальний план роботи для кожного і надаємо можливість відмічати успішно виконані завдання для електронної звітності на
кінець чергового місяця. • Відкриття електронного архіву документів у стадії "На розгляді" для забезпечення оперативного вивчення матеріалів у разі настання такої потреби а також задля додавання отриманої кореспонденції, що має пряме відношення до розгляду справи. • Відкриття інтранет-порталу організації для доступу до навчально-методичної літератури, корисним посиланням, внутрішнього телефонного довідника та необхідних для роботи бланків. Також в інтранет-порталі є розділ оперативних новин, де кожен може оповістити про зафіксовані ним порушення прав і свобод людини та додати ілюструючий матеріал. • Введення в обіг форми пріорітет-анкети, завдяки якій кожен активіст може ознайомитися з поточними проектами, запропонувати власні ідеї та виставити оцінки пріорітетності - перша оцінка пріорітету в цілому, друга - ступінь особистої зацікавленості в реалізації даної програми. 2.Оперативністю. Відтепер щойно отримавши повідомлення про вчинене правопорушення правління формує виїзну групу для збору інформації на місці події. Після цього на окремому засіданні формується план реагування. 3.Особистісним розвитком. Організація створює належні умови для підготовки професійних кадрів для своєї роботи в частині організації навчання, обміну досвідом з європейськими і українськими організаціями, неформальних зустрічей з метою побудови дружньої, цілеспрямованої команди. 4.Системністю.Ми розуміємо, що окрім локального реагування на ситуації, що виникли, треба докладати зусилля для їх вирішення на системному рівні. Саме тому сьогодні нашою командою готується ціла низка законодавчих актів, які покликані вирішити ряд гострих проблем. 5.Гласністю. Відтепер інформація про розгляд кожного окремого питання, вжиті заходи, проекти та статус їх виконання громадськість буде поінформовано шляхом розміщення інформації на веб-ресурсі організації в розділі "Новини МГО". В розділі "Співробітники МГО" можна буде отримати коротку біографічну довідку по кожному активісту. Ми робимо крок назустріч повній відкритості. 6.Позапартійністю.Організація не співпрацює і не сприяє реалізації статутної діяльності політичних партій. Ми не бачимо сенсу в проведенні чисто декларативних переговорів, підписанні юридично нікчемних папірців та участі у заходах політичного характеру, що лише заважають заощаджувати наш час. Сьогодні ми проводимо переговори щодо можливого фінансування з нашими представниками у Польщі і Канаді. В нас є окремі партнери, які підтримують нас організаційно. Зокрема, Сергій Дяченко був учасником програми "Декларації без декорацій", ініційованої "Transparency International Україна". Підтримка даної програми означає роботу в антикорупційному напрямку. Ми прагнемо до максимальної незалежності і свободи у виборі власних партнерів. «Ідейна варта” для Вас Мета молодіжної громадської організації "Ідейна варта" - захист законних прав і
інтересів громадян, систематичний моніторинг дотримання норм чинного законодавства, Конституції України й міжнародних угод та оперативне реагування за наданими фактами про правопорушення з боку працівників освітньої сфери, міліції, прокуратури. “Ідейна варта” це: 1.безкоштовні юридичні консультації 2.юридичний і інформаційний супровід 3.надання соціальної допомоги (спільно із партнерами) 4.досудова підготовка документів 5.громадські інспекції по наданим даним стосовно порушень прав людини, створення інтерактивної мапи 6.Представництво та лобіювання законних інтересів (адвокасі) 7.підготовка аналітичних зведень та журналістських розслідувань 8.організація тренінгів, семінарів 9.проектна діяльність 10.юридичний аналіз документів, надання юридичних висновків 11.Законотворча діяльність 12.Інформаційно-видавнича, аналітична діяльність 13.Реалізація культурно-освітніх програм Наша команда (основні гравці). 1. Дяченко Сергій Олександрович, голова правління.
Засновник і керівник молодіжної громадської організації, у минулому — керівник неформального товариства “Відродження” у ПВНЗ “Київський міжнародний університет”, в рамках якого проводилась активна культурно-освітня робота. Деякий час був активістом ВМГО “Студентське братство”, приймав участь у пікетуванні радіонавігаційної станції “Марс-75”, яку зайняв ЧФ РФ абсолютно незаконно, за що отримав подяку від героя України Левка Лук'яненка. Співорганізатор виставки “УПА на сході України”, презентованої в Будинку письменника України. Був членом Незалежної медіапрофспілки України, в рамках якої підготував низку матеріалів на основі даних галузевого державного архіву Служби безпеки України, за що отримав подяку від на той момент директора ГДА Володимира В'ятровича. Також має характеристики від кандидата історичних наук, підполковника запасу Служби безпеки України Олександра Іщука, та лауреата премії Василя Стуса, правозахисника Василя Овсієнка. Приймав участь у міжнародній конференції “Дні науки”, яка проходила у Київському
національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. З жовтня 2011 року — волонтер Української Гельсінської спілки з прав людини, розробляв проблематику порушень прав людини з боку представників правоохоронних структур. Автор ряду матеріалів правозахисної тематики, опублікованих на веб-сторінці Івано-Франківської інформаційної агенції та на korrespondent.net. З серпня по жовтень 2012 року — довірена особа кандидата в народні депутати України. З жовтня 2013 року — волонтер Amnesty International, приймав участь у роботі програми “Декларації без декорацій”, ініційованої Transpaency International Україна. Автор програми “Від захисту — до забезпечення”, яка передбачає оновлення законодавчої бази України. 2. Переверзєв Артур Борисович, співзасновник організації
Випускник КНУ імені Тараса Григоровича Шевченка, активний діяч неурядового руху “Відсіч”. На даний момент — радник секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
3. Майсюра Оксана Іванівна, керівник юридичного департаменту, заступник голови.
Освіта: 2002 – 2007 р.р. – Академія муніципального управління, юридичний факультет, кваліфікація – магістр права, спеціалізація – правознавець. 2008 – 2010 р.р. – Академія муніципального управління, економічний факультет, кваліфікація – менеджер – екорноміст, спеціалізація – менеджер організації. Додаткова освіта: 2007 р. – курси митного брокера – декларанта; 2008 р. – курси кадрового діловодства; 2010 р. – курси бугалтера. Досвід роботи:
2005 – 2007 р.р. – юрист – фрілансер (робота за цивільно – правовими договорами, спеціалізація – корпоративне, цивільне, господарське право); 07.2007 – 04.2011 р.р. – юрисконсульт ТОВ «ВЛАД плюс К» (основне місце роботи), основні обов’язки - повний юридичний супровід діяльності компанії; 04.2011 – 09.2011 р.р. – начальник юридичного відділу ТОВ «ВЛАД плюс К» (основне місце роботи), основні обов’язки – повний юридичний супровід діяльності компанії. 01.2010 – 09.2011 р.р. – заступник директора ДП «Телерадіокомпанія «ВЛАД» (сумісник). 11.2011 р. – по сьогоднішній день – начальник юридичного відділу ТОВ «І.С.К. ІНЖИНІРИНГ» (основне місце роботи),основні обов’язки - повний юридичний супровід діяльності компанії. 06.2012 р. – по-сьогоднішній день – ELLAND INVESTMENT HOLDINGS LIMITED, компанія –резидент Британських Віргінських Островів, робота за цивільно – правовими договорами, основні обов’язки – представництво інтересів компанії на території України, консультації із законодавства України та підготовка документів. 4. Іванченко Володимир Валентинович, керівник правозахисного департаменту, заступник голови
Особисті дані, освіта: народився 23.05.1986 року у м. Києві. Закінчив середню загальноосвітню школу № 181 м. Києва. У вересні 2004 р. вступив на історичний факультет Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, де у червні 2008 р. отримав диплом бакалавра з відзнакою за спеціальністю «Історія та суспільствознавство». У вересні 2008 р. вступив до магістратури Інституту історичної освіти НПУ ім. М. Драгоманова, закінчивши яку у червні 2009 р. отримав диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Історія та суспільствознавство». З жовтня 2009 року прикріплений здобувачем наукового ступеню кандидата історичних наук у Центрі дослідження українсько-польських відносин Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Автор книг «Квітка у червоному пеклі. Життєвий шлях Людмили Фої». Вид-во «Літопис УПА», серія «Події і люди». Торонто-Львів, 2009 р. 128 ст, «Життєвий шлях Галини Голояд – Марти Гай» (у співавторстві з О. Іщуком). Видво «Літопис УПА», серія «Події і люди». Торонто-Львів, 2010 р. 128 ст, «Діяльність ОУН та УПА на центрально-східних та південних українських землях». (Разом із О. Пагірєю). Вид-во «Літопис УПА», Нова серія. Торонто-Київ, 2011 р. 1160 ст, та 10 статей на історичну тематику, опублікованих в Україні та Канаді.
Досвід роботи: протягом 2007 року працював керівником освітнього проекту у Всеукраїнській молодіжній громадській організації «Студентське братство». 29 грудня 2008 р. прийнятий на роботу на умовах трудового договору головним спеціалістом до Служби безпеки України. Презентував спільну виставку Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Центру дослідження визвольного руху «УПА. Історія нескорених» у Вінниці, Херсоні, Рівному та Кіровограді. Неодноразово виступав в українських та зарубіжних засобах масової інформації на тематику розсекречення та оприлюднення документів архівів колишнього КДБ УРСР. 5 жовтня 2009 р. вступив на державну службу на посаду консультанта відділу роботи із запитами організацій та зверненнями громадян Служби безпеки України (державний службовець 11 рангу), на якій працював до 18 листопада 2011 р. З 2012 року заступник голови молодіжної громадської організації «Ідейна варта», куратор правозахисного департаменту МГО. Паралельно є ведучим програми “Історичні діалоги” на всеукраїнському радіо “Марія”. 5. Кузнецов Олексій Олексійович, голова ради. Закінчив Дніпропетровський державний інститут інженерів транспорту. Спеціальності: інженер-математик, програмістлаборант, інженер SDH. Досвід роботи: 1. Компанія “Комплектметалснаб”. 1998-1999 програміст, 19992001 керівник проекту, 2001-2002 виконавчий директор. 2. Мережа крамниць “Нейрон”. 2002-2003, комерційний директор, співзасновник. 3. Компанія “Полюс”. 2003-2004, керівник проекту, інженер SDH. 4. Компанія “Ключові рішення”. 2006-2010, засновник, керівник. 5. Мережа організацій “Центральний архів”. 2009-2011, помічник керівника. “Ідейна варта” сьогодні. Наші пріорітети. 1. Проектна діяльність (коефіціент — 75%) “Від захисту — до забезпечення” Основою даного проекту частково виступає ідея відкритого суспільства. «Відкритий уряд (відкрита держава) - це доктрина державного управління , яка підтримує право громадян на доступ до документів і дій держави з метою можливості ефективного громадського контролю за державним регулюванням . У найбільш широкому викладі вона протистоїть спробам легітимізації розширення секретності і непублічності діяльності державних структур. Аргументи на користь відкритого уряду сходять до часу європейського Відродження.» - Вікіпедія.
Ми виходимо з двох позицій. По-перше, ми не повинні захищати те, що має бути забезпечено на загальнодержавному рівні. По-друге — назрів час для переходу від локального реагування на ситуації, що виникли, до створення дієвих превентивних механізмів, побудованих на всебічному дослідженні конкретних випадків із іх систематизацією і підготовкою профільних рекомендацій та відкритті доступу громадян до інформації і створенні інтерактивних систем діалогу «Влада-населення». Зокрема, статтею 38 Конституції України передбачено право громадян брати участь в управлінні державними справами, але і досі не існує ефективних систем недекларативного характеру для забезпечення діалогу на належному рівні. Опис Першооснову гармонійного розвитку громадянського суспільства має становити дотримання основоположних прав і свобод людини, частково висвітлених в Конституції, частково — в Декларації прав і свобод людини ООН 1948 року. Існує ціла низка нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, регулюючих окремі сфери державних відносин. Зокрема мова йде про Конвенцію ООН проти корупції, яка до явищ корупції відносить також непотизм (кумовство, сімейність). Усі права і свободи мають бути забезпечені на системному рівні шляхом впровадження певних превентивних механізмів, прозорості та гласності. Зобов'язання контролювати дотримання прав і свобод людини покладено на владні структури. Проте порушення саме основних норм чинного законодавства і міжнародних НПА стають системними і загальноохоплюючими, що доводить неефективність або небажання влади врегулювати дані питання. Зокрема, Конституцією України за кожним громадянином закріплено наступні права: 1.Стаття 27: невід'ємне право на життя. Обов'язок держави — захищати життя людини. 2.Стаття 28: право на повагу до гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. 3.Стаття 29: право на свободу та особисту недоторканність. 4.Стаття 30: недоторканність житла. 5.Стаття 32: невтручання в особисте і сімейне життя. 6.Стаття 34: право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 7.Стаття 35: свобода світогляду і віросповідання. 8.Стаття 40: право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення. До речі, «посадова особа не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію». Дотримання цієї норми передбачено статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Тобто фактично ненадання або надання неповної
інформації є корупцією. 9.Стаття 43: право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Гарантується захист від незаконного звільнення. 10.Стаття 46: право на соціальний захист. Забезпеченя громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття від незалежних від них обставин.При цьому держава має створювати і підтримувати мережу комунальних, державних та приватних закладів для догляду за непрацездатними. 11.Стаття 47: право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в аренду. 12.Стаття 48: право на достатній життєвий рівень (включає право на достатнє харчування, одяг, житло). 13.Стаття 49: право на охорону здоров'я, медичну допомогу. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. 14.Стаття 50: право на безпечне життя і довкілля, доступ до інформації про якість харчових продуктів і довкілля, право на її поширення. 15.Стаття 53: право на освіту. При опрацюванні звернень громадян ми звернули увагу на той факт, що усі вони мають відношення до прямого порушення вищевикладених норм. При цьому ми вважаємо за порушення відсутність можливості повноцінно і в повному об'ємі реалізувати свої права, які дедалі більше обмежуються умовними механізмами, незрозумілими за своєю суттю. Право або свобода — явище багатоскладове, ємне та взаємопов'язане з іншими. Саме тому виникає необхідність всебічного дослідження витоків виникнення окремих проблем, встановлення і усунення джерела. Чому виникають проблемні ситуації: •недостатність або незбалансованість надходжень з державного бюджету України •недосконалість законодавчих норм, які регулюють окреме питання •наявність у нормативно-правовому акті уразливостей, що дозволяють обійти прямі норми закону і уникнути відповідальності •неефективність роботи контрольно-наглядових органів та положень, що регламентують їх діяльність (використання адмінресурсу, перевищення або зловживання службовими повноваженнями, тощо) •номінальні зміни у законодавчому полі, які мають на меті певні організаційноструктурні зміни без зміни змісту •впровадження нових механізмів та структурних змін у певній сфері без їх розуміння і врахування специфіки галузі (медична реформа у м. Дніпропетровську) •відсутність чітко визначених механізмів розгляду окремих питань або
відсутність законодавчого забезпечення питання •непрозора кадрова політика у профільних відомствах, відсутність інноваційних ефективних підходів до вирішення гострих питань Як плануємо діяти: Етап перший. Аналіз. Силами інформаційно-аналітичного центру МГО та аналітиків організацій-партнерів збираємо інформацію про окремі порушення прав людини. Далі систематизуємо за спільними ознаками виходячи з наступної схеми: •Категорія питання •Об'єкт правопорушення •Загальні характеристики (законодавче регулювання, наявність чітких механізмів) •географія питання та типологія (чинники, які сприяють скоєнню порушень, зацікавлені сторони) •Частота звернень •Інтенсивність проблеми •Встановлення першопричини явища в цілому •Пошуки шляхів розв'язання (рекомендації щодо змін до нормативно-правових актів, введення в обіг нових законодавчих норм, реставрація і приведення у відповідність механізмів реагування). При цьому аналізуємо вже існуючі в країнах ЄС стратегії вирішення подібних питань. •Презентація рішення •Створення тематичних збірок і проведення лекцій для населення (переважно — для молодіжної аудиторії) Етап другий. Діалог. Задля реалізації другого етапу існує необхідність впровадження інструментів електронної демократії. «Електронна демократія (е-демократія) - форма демократії, що характеризується використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як основного засобу для колективних розумових (краудсорсинг) і адміністративних процесів (інформування, прийняття спільних рішень - електронне голосування, контролювання виконання рішень і т. д. ) на всіх рівнях - починаючи з рівня місцевого самоврядування і закінчуючи міжнародним» - Вікіпедія. Щодо сучасного стану е-демократії в Україні.
Огляд поточного стану розвитку окремих елементів е-демократії в Україні
Суб’єктами запровадження та розвитку е-демократії є передусім органи державної влади. Аналіз їх діяльності в зазначеній сфері дозволяє стверджувати, що в Україні функціонують певні елементи е-демократії. Інструментарій е-демократії відкриває додаткові канали комунікації між громадянами, громадянами і органами влади, між органами влади та іншими учасниками політичного процесу. В Україні цей процес забезпечується передусім електронними інформаційними ресурсами органів влади, представленими досить повно: є веб-сайти Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Вищого Господарського Суду України, Єдиний веб-портал Кабінету Міністрів України тощо. На Єдиному веб-порталі Кабінету Міністрів України представлено 73 веб-сайти центральних органів виконавчої влади та 27 веб-сайтів обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Відповідно до норм чинного законодавства на веб-сайтах органів державної влади досить повно та оперативно надається інформація: новини, поточна діяльність, перелік нормативно-правових актів, що регламентують діяльність або є результатом діяльності відповідного органу, оприлюднюються плани та певні форми звітності з їх виконання, надається інформація щодо графіків прийому громадян посадовцями, номери „телефонів довіри” або „гарячих ліній” тощо. У межах реалізації принципу прозорості в діяльності органів державної влади нині найбільш повно реалізована така форма е-демократії, як інформування громадян, що, втім, передбачає лише односторонні відносини між органами влади і громадянами, коли органи влади виробляють і надають інформацію громадянам. Це передбачає як „пасивний” доступ до інформації (за бажанням/на вимогу громадян), так і „активні” заходи уряду з поширення даної інформації серед громадян. Кабінетом Міністрів України запропоновано також е-інструментарій налагодження діалогу з громадянами та їх організаціями. Задля цієї мети створено веб-сайт „Уряд і громадськість” на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України. З цього вебсайту є посилання на інтерактивну інформаційно-аналітичну систему (ІАС) Кабінету Міністрів України „Громадянське суспільство і влада”, яка має сприяти розвитку інститутів громадянського суспільства та їх взаємодії з органами державної влади в он-лайн режимі[17]. Однак, як свідчить інформація, вміщена у зазначеній ІАС, рівень залучення громадян до обговорення проектів НПА, які готуються окремими міністерствами, є досить низьким. Так, станом на 28.12.2009 р. більшість міністерств не пропонувало до публічного обговорення у мережі Інтернет жодного проекту нормативно-правового акту[18]. Така ж ситуація і щодо окремих міністерств: інформування громадян забезпечено на належному рівні, зворотний зв’язок – навпаки. Так, за результатами аналізу веб-сайтів міністерств можна констатувати, що лише Міністерство юстиції пропонує на своєму веб-сайті результати обговорення нормативно-правових актів. Дискусійні тематичні ефоруми підтримують Міністерство вугільної промисловості України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство економіки. На сайтах цих міністерств пропонується зв’язок за допомогою електронної пошти. Однак, наприклад, не передбачено будьякого е-інструментарію зворотного зв’язку на веб-сайтах Міністерства аграрної політики, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Міністерства закордонних справ. На веб-сайті Міністерства культури і туризму
України рубрика „Інтернет-приймальня” не заповнена так само, як і рубрика „Консультаційний центр”. За даними моніторингу, здійсненого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, на всіх веб-сайтах органів виконавчої влади застосовано режими рівня інформування. Однак лише 42,6 % центральних органів виконавчої влади та 40,7 % обласних державних адміністрацій практикували режим двосторонньої взаємодії на своїх веб-сайтах[19]. Розвиток е-парламенту так само відрізняється домінуванням односторонніх інформаційних сервісів. Зокрема, відсутні такі поширені в європейській практиці інструменти, як: доступ всіх зацікавлених осіб до пов’язаної із законодавчим процесом документації, можливість висловитися щодо того чи іншого законопроекту, електронний документообіг, Інтернет-трансляції парламентських засідань тощо. Позитивним кроком у напрямі розвитку електронної демократії слід вважати підвищення ступеня оперативності надання інформації щодо пленарних засідань Верховної Ради, публікацію в Інтернеті стенограм парламентських засідань, запровадження в тестовому режимі рубрики „Форум”. Результати Інтернет-опитування, яке з 27.04.2009 р. проводиться на сайті Верховної Ради, підтверджують недостатність розвитку e-парламенту: на запитання „Чи є відкритою (прозорою) діяльність Верховної Ради України в суспільстві?” станом на 28.12.2009 р. 76 % Інтернет-користувачів, що взяли участь у голосуванні, відповіли „Ні”[20]. Одним з останніх здобутків у сфері реалізації е-демократії є запровадження окремих аспектів такої важливої складової е-демократії, як е-суд. Наприклад, на сайті Вищого господарського суду в он-лайн режимі доступна інформація про рух конкретної справи в господарських судах України. Як позитивний приклад забезпечення відкритості та прозорості влади можна відзначити розміщення на веб-сайтах Конституційного Суду України[21] та Вищого Господарського Суду України[22] інформацію про декларацію прибутків суддів, звіт про використання бюджетних коштів тощо. На сайті Верховного Суду України пропонуються переліки справ, призначених до розгляду Верховним Судом України [23]. Разом із цим вказані сервіси наявні не в усіх складових судової системи України. Також нерозвинені такі компоненти електронного суду, як подача у суд документів в електронному вигляді, он лайн-трансляція засідань суду тощо.
Джерело: http://old.niss.gov.ua/Monitor/January2010/01.htm Окремі форми електронної демократії характерні для міжнародної програми «Партнерство «Відкритий уряд». Коротко про досягнення даної програми в Україні — http://www.youtube.com/watch?v=bCoY3iqY_uA. Приклади реалізації форм едемократії у світі: 1.Бразилія - «Відкритий бюджет». Деталізована публікація розподілення бюджетних коштів в мережі.
2.Чилі. «Відкриті кампанії». Чиновники несуть відповідальність та звітують щодо використання пожертв і внесків. 3.Великобританія. «Відкриті дані». Заклади охорони здоров'я відкрили дані про відсоток успішних операцій на серці, що викликало змагання сторін за підвищення коефіцієнту успішності. 4.Танзанія. «Відкритий розвиток». Сільські жителі надсилають текстове повідомлення, коли виникає дефіцит питної води. Влада реагує і вирішує питання. 5.Латвія. «Відкрита законотворчість». Петиції підписуються в онлайн-режимі і надходять до парламенту напряму. 6.Нью-Йорк. «Відкрита безпека». Мешканці використовують мобільні телефони і камери для повідомлення про проблемні ситуації: стихійні лиха, надзвичайні пригоди, злочини. Відповідь владних структур можна відстежити в мережі. Що пропонуємо ми? 1.Відкритість бюджетної системи, що передбачає доступ до даних про наповнення місцевого бюджету та можливі (з огляду на їх актуальність для міста або району) напрямки його використання. При цьому надати можливість громадянам власноруч приймати рішення щодо пріорітетності розподілу коштів простою більшістю голосів. 2.Організація зворотнього зв'язку з профільними експертами та представниками окремих галузей (медицина, освіта і.т.ін.) з метою вивчення зауважень перед прийняттям системних змін. При цьому запропонувати надати оцінку проекту в цілому і внести свої корективи. Сьогодення ставить перед нами нові завдання, які треба розв'язувати за допомогою нових інструментів, спираючись на глобальний досвід, вивчаючи можливості і місцеву специфіку. Станом на 2012 рік за шкалою індексу корупції Україна отримала 26 балів із можливих 100, опинившись поруч з Еритреєю і Сирією (чим нижче оцінка — тим гірший результат). До прикладу, Росія набрала 28 балів, Білорусь — 31 (дані Transparency International). Відтак лише забезпечення прозорості і доступності внутрішньої політики, налагодження діалогу владних структур з населенням та залучення громадян до прийняття важливих рішень поруч із оновленням і виправленням законодавчої бази може стати запорукою і гарантією стабільного розвитку держави. Тільки тоді громадянське суспільство нарешті зможе реалізовувати власні права в повному обсязі, а отже ми перейдемо від захисту прав до їх забезпечення і підтримки. Першочергові кроки в рамках проекту 1. Внесення змін до ЗУ “Про вищу освіту” в частині використання гуртожитків комунальної форми власності. 2. Реформування державної системи зайнятості населення із акцентом на працевлаштування молоді. 3. Відміна поняття строку давності для злочинів, здійснених представниками правоохоронних структур.
4. Офіційний дозвіл на використання представниками правозахисних і антикорупційних організацій, які зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства, пристроїв негласного зйому інформації (зокрема, прихованої відеоапаратури). 5. Введення поняття політичної відповідальності. Ми вважаємо, що політична сила, яка пройшла процедуру виборів проте не виконала умови власної програми, має бути позбавлена права приймати участь у виборах щонайменше 5 років. 2. Практикум. Програма “Доведи власну ефективність” (коефіціент — 15%) Молодіжна громадська організація “Ідейна варта” (м. Київ) оголошує про старт кампаніїї “Доведи власну ефективність”. Мета кампанії - викликати змагальність з метою досягнення кращих показників між районними структурами, виявити слабкі сторони по кожному окремо взятому району з метою аналізу даних і вжиття відповідних заходів для вирішення конфліктних питань, активізувати недекларативні механізми діалогу влада-населення. Зокрема, програма стосується ефективності вирішення наступних питань: -дотримання прав людини - рівень корупції - Економіка (рівень довіри малого і середнього бізнесу) -Ефективність зворотнього зв'язку (реагування на звернення громадян) - Соціальна захищеність населення, виконання цільових програм - Ефективне використання бюджетних коштів - Медицина - Освіта - Ініціативність (запровадження власних програм та рівень їх ефективності. - Резюме (загальний показник довіри населення) Інструменти проведення кампанії Соціологічні зрізи (опитування аудиторії) Цільові інтерв'ю Інформаційні запити і детальна перевірка відомостей, які надходять у відповідях Розробка джерел інформації у структурах з метою отримання інформації “з перших вуст” Громадські слухання Обробка статистичних даних Громадські інспекції з метою реагування на виявлені порушення прав людини 3. Локальне реагування (коефіціент — 10%)
Вирішення питань, що знаходяться на розгляді за зверненнями фізичних та юридичних осіб.