Світ/юа

СВІТ. UA суспільно-політичний журнал

№1 (грудень 2014)

Чи піде Гонконг шляхами Києва?

стор. 6

3

В НОМЕРІ

Редакція Тетяна Літвінчук головний редактор

Тетяна Рикичина літературний редактор

Сергій Воронов дизайн та верстка

Автори (зліва на право) Наталія Яковлева Анастасія Цалко Нікіта Луполенко Ірина Пупко Анастасія Хілевська

Таїсія Семенова Анастасія Сергеєнко Ярина Небесійчук Максим Колодецький Андрій Літайло

Світові новини – 4 Новини культури –5 «Євромайдан» у Гонгонзі: повторення київського сценарію? – 6 Росія VS Світ. Хто більше? – 10 Вступ Литви до ЄС – 13 Енергозбереження по-слов’янськи – 14 Поінформований – значить озброєний: вірус Ебола – 16 Інший білок. Їжа майбутнього – 17 Винаходи на мільйон – 18 Епатаж як самоціль – 20 Читати різне, читати корисне – 21 The boat race: від початку до кінця – 22 Королівство Швеція – 23

4

ПОЛІТИЧНІ НОВИНИ

Перестрілка в Грозному «Потужний вибух» і «Стрілянина в Грозному» – такі повідомлення стали з’являтися вночі 4 грудня. З часом стала з’являтися офіційна інформація від влади РФ. Національний антитерористичний комітет Росії повідомив, що близько першої години ночі в місті Грозному групою невідомих, що пересувалися на трьох автомобілях, було здійснено збройний напад на пост ДПС. Потім стало відомо, що це бойовики проникли в Будинок друку. Будівлю захопили, а у відповідь був введений правовий режим контртерористичної операції. У Мережі з’явилося звернення муджахідів, що увійшли в Грозний. «До міста увійшли багато муджахідів. Це акт відплати за те, що маріонетки посміли гнобити мусульманських жінок, наших сестер. Це операція Інтікама, Шахидська операція і ми будемо битися до смерті», – заявляє чоловік на відео. Глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров повідомив, що в ході спецоперації в Будинку друку в центрі Грозного знищено сім бойовиків. Він запевняє, що жертв серед цивільного населення немає. У спецоперації загинули п’ять поліцейських. Кадиров обіцяє по 1 млн рублів сім’ям загиблих.

НАТО двічі перехопило бомбардувальники РФ над Балтикою

У Сіднеї терорист захопив заручників У понеділок 15-го грудня близько 10.00 ранку за місцевим часом невідомий зі зброєю захопив у заручники до 40 відвідувачів і співробітників магазина-кафе «Lindt» в центрі Сіднея. Заручників змусили вивісити у вікні прапор з написом арабською мовою. Ряд ЗМІ повідомили, що у підозрюваного є рюкзак і пояс, схожий на «пояси смертників». У вересні влада Австралії вперше в історії оголосила найвищий рівень терористичної загрози в країні. Прем’єр Австралії Тоні Ебботт заявив, що один з лідерів Ісламської групи наказав своїм послідовникам в Австралії здійснити ряд «демонстраційних вбивств».

Протягом неділі, 7 грудня об’єднані сили НАТО в балтійських країнах були змушені двічі на день піднімати в повітря винищувачі через неузгоджений проліт військових літаків РФ. Про це повідомляє прес-служба латвійського міністерства оборони, пише “Українська правда”. Перший інцидент стався за участю відразу шести російських стратегічних бомбардувальників, здатних нести ядерні заряди. У складі цієї «групи» було 2 надзвукових бомбардувальника і 4 стратегічні бомбардувальники радянського періоду . На їх перехоплення були підняті винищувачі F-16. Дещо пізніше стався ще один інцидент за участю трьох російських військових Ту-134 і одного транспортника Ан-72, які також здійснювали проліт над Балтійським морем, не погоджуючи його з іншими країнами регіону. Для їх перехоплення були підняті винищувачі CF-188. У повідомленні не уточнюється, чи повернулися літаки РФ в пункт відправлення, або ж приземлилися в Калінінградській області. Нагадаємо, в суботу Міністерство оборони Естонії повідомляло про переміщення в Калінінград великої групи літаків, що включала стратегічний бомбардувальник.

5

НОВИНИ КУЛЬТУРИ

Княгиня Монако народила двійню

Джоан Роулінг написала коротку історію про Гаррі Поттера На початку грудня Джоан Роулінг – автор книг про юного чарівника Гаррі Поттера - анонсувала публікацію 12-ти нових оповідань про персонажів казкового світу. Усі розповіді будуть опубліковані на сайті Pottermore до Різдва. Прем'єра першого з них відбулася лише тиждень тому, 12 грудня. Щоб отримати доступ до розповіді, Роулінг пропонує шанувальникам відгадати символічну загадку: як звуть майстра у виготовленні зілля, який зважився допомогти матері захистити її сина? Розповідь вийшла досить короткою і швидше нагадує газетну замітку. Улітку Джоан Роулінг опублікувала текст, з якого читачі дізналися про долю головних героїв історії - Гаррі Поттера, Герміони Грейнджер і Рона Візлі. Потім, на Хелловін, письменниця розмістила на сайті Pottermore розповідь про Долорес Амбридж - чарівницю і прибічницю Волдеморта. Зараз Роулінг працює над сценарієм до екранізації своєї книги «Фантастичні тварини і де їх шукати».

Фільм Клінта Іствуда став претендентом номер один на “Оскар”

Ім'я дітей, хлопчика і дівчинки, Жак і Габріелла. Про те, що князівська пара чекає спадкоємця, стало відомо у травні цього року. Діти 56-річного князя Альбера II від 36-річної княгині Шарлен стануть прямими спадкоємцями, при цьому пріоритет буде відданий саме хлопчикові – Жаку. У князя Альбера II вже є двоє незаконнонароджених дітей, проте вони не мають права успадковувати княжий престол. Нагадаємо, князь Монако познайомився зі своєю майбутньою дружиною, спортсменкою з ПАР, на початку 2000-х років. 2006 року вони вперше з'явилися разом на публіці: князь приїхав з коханою на Олімпіаду в Турині. 2011-го пара одружилася.

Американський інститут кіно оприлюднив свій варіант найкращих фільмів вітчизняного виробництва, що претендують на "Оскар" і "Золотий глобус". Список очолила військова драма Клінта Іствуда "Американський снайпер". Додамо, що на другому рядку рейтингу опинився фільм з Майклом Кітоном "Бердмен", що вже здобув премію "Готем".

Нікіта Луполенко lupolenko.nikita@gmail. com

6

ПОЛІТИКА

«Євромайдан» у Гонгонзі: повторення київського сценарію? Через декілька місяців після завершення Революції гідності жителі адміністративного району Китайської Народної Республіки Гонконгу теж проявили громадянський спротив у зв’язку з обмеженням права обирати свою владу демократичним шляхом. «Світ.UA» спробував проаналізувати схожість між протестами в Україні та Китаї та спрогнозувати шляхи розвитку останніх. Таїсія Семенова Tayisiya_sem@ukr.net

З

листопаду минулого року Україна пережила і надалі продовжує зіштовхуватися з низкою радикальних перетворень, причиною яких є суспільні протести. Тож, очевидно, свідомість пересічного громадянина безповоротно змінилася, і будь-які міжнародні заворушення розглядаються через призму Євромайдану. Відповідно, над ситуацією, окрім неї самої, нависають стереотипи та ярлики, і народ вже молить Всевишнього про мир у світі, очікуючи повідомлень у ЗМІ про будівлю активістами барикад із покришок та ланцюгів, про обстріляних поліцейських та інші атрибути революції Гідності. Втім, не варто забувати, що Гонконг – не Київ, і передумови були абсолютно різні. Для того, щоб зрозуміти, що насправді відбувається у Гонконзі, та розкласти у своїй голові все по поличкам, треба відкинути асоціації з майданом і розглянути події не через Україну, а через Тайвань. Адже, незважаючи на присутні спільні моменти, існують серйозні відмінності. У березні-квітні цього року підписання Угоди про зону вільної торгівлі між материковим Китаєм і Тайванем було зірвано «революцією соняшників», в ході якої студенти мирно зайняли законодавчі, а потім і виконавчі збори Тайваню, і утримували їх до тих пір, поки президент Ма Інцзю не пішов на їх умови і не заморозив документ. Щиро кажучи, той проект був би відкладений у будь-якому випадку, оскільки юридично був ще сируватий. Тож блискучою перемогою це навряд чи можна назвати. Головною причиною початку протестних рухів є те, що демонстранти вимагають від Пекіну дозволу на вибори голови адміністрації Гонконгу самостійно, а не приймати затверджених згори кандидатів. Студентські протести в Гонконзі розвиваються так само, як події «раннього Майдану» в Києві. Хвилювання поширюються і набирають силу. Серйозні економічні успіхи Китаю останніх років багато в чому приховали від світу проблеми, що накопичуються «за кулісами» цієї

країни. Гонконгські протести не стали, насправді, сюрпризом. З однієї простої причини: проблеми, які накопичилися в КНР, всупереч її бурхливому економічному розвитку досягли критичного бар’єру. Нинішні рухи поставили Пекін перед найскладнішої системною проблемою, адже, незважаючи на обіцянки, 17 років китайського правління в Гонконзі показали, що демократична система західного зразка просто не в змозі ужитися з «соціалістичною демократією» в межах однієї країни. Остання в чесній боротьбі явно програє. Можливо, в будь-якій іншій китайській провінції призначення кандидатів «з центру» і недопущення місцевих висуванців до виборів зійшло б з рук без особливих заперечень — зрештою, подібна практика є в Китаї нормою. Але не в Гонконзі, де люди а) ще пам’ятають, що таке вільні вибори; б) набили руку в масових протестах — з 1989 року вони щорічно 4 червня виходить на демонстрації в пам’ять придушення тоді ще британською владою студентських хвилювань на острові. Міжнародна реакція цілком передбачувана: на тлі українсько-російської війни, на тлі подій на Близькому Сході і явній загрозі пандемії Еболи світ зацікавлений швидше в стабільності Китаю, аніж у рухах за демократію. У «зарядженої», просоченої сльозогінним газом і поліцейським службовим завзяттям атмосфері залишається лише сподіватися, що з обох сторін знайдуться люди, готові працювати на умиротворення. На сьогодні світова геополітика і без того перенапружена, світова економіка тільки-тільки вибралася з кризи, так що навряд чи хто-небудь бажає взагалі уявляти собі, у що може вилитися дестабілізація Китаю. Так що і зловтіха, і шляхетні мрії про термінову демократизацію КНР на сьогодні недоречні. Зрештою, в першу чергу постраждають саме ті, кому аплодують — гонконгські демонстранти. Але коли це станеться, західні ЗМІ давно вже перенесуть свою увагу на якусь чергову «гарячу точку», якою можна буде всмак пожахатися і поаплодувати.

10

ПОЛІТИКА

Росія VS Світ. Хто більше? Починаючи з березня 2014 року Росія з одного боку і США та ЄС з іншого ведуть між собою своєрідну «санкційну війну». Люди вже з ліку збились, хто, кому і що забороняє, а всі, кому не лінь, роздумують над тим, чи приносять ці санкції якусь користь. «Світ.ua» спробував розібратись у тому, що саме встигли заборонити один одному сторони, а також хто по який бік барикад знаходяться. Тетяна Літвінчук tanya_lstvsnchuk@gmail.com Європейський союз Перший етап санкцій розпочався 6 березня 2014 року. Саме тоді Євросоюз призупинив переговорний процес з Росією про пом’якшення візового режиму та підписання нової угоди про партнерство. До кінця місяця під економічні та візові санкції потрапили 34 громадяни РФ та 22 громадяни України, а 28 квітня список збільшився ще на 15 осіб. Подальших дій довелось чекати близько двох з половиною місяців, коли справу в свої руки взяла Європейська Рада. 17 липня Європейському банку реконструкції та розвитку та Європейському інвестиційному банку було доручено припинити фінансування нових проектів в Росії та програми співпраці з нею. Ввечері того ж дня біля Донецька впав збитий терористами Боїнг-777. І хоч остаточної позиції щодо винуватців трагедії Європа не висунула й досі, ця подія істотно збільшила активність ЄС щодо протидії тероризму на сході України. Зокрема 25 липня було оприлюднено санкції, які стосувались ще 15-ти осіб та 18-ти компаній, які причетні до ситуації в Україні. В «чорний список» потрапили також ЛНР, ДНР, Федеративна держава Новоросія, батальйон «Восток» та декілька інших об’єднань й воєнізованих організацій Сходу України. Третій етап санкцій, який триває і досі, Євросоюз розпочав 29 липня. Ці санкції стосуються енергетичної та військової сфери, а також фінансових операцій. Згідно з рішенням ЄС російські банки обмежили щодо їх виходу на кредитний ринок та на використання фінансових інструментів, що передбачають термін дії понад 90 днів. 12 вересня ЄС значно розширив попередні санкції заборонами для ряду паливно-енергетичних компаній та банків. Сполучені Штати Америки Свою «санкційну війну» США розпочали 17 березня списком проти семи представників Росії, який через декілька днів був розширений, зокрема додано імена осіб, чиї активи будуть заморожені. Після одного місяця від-

носного спокою 28-29 квітня США розпочали нову атаку, ввівши додаткові санкції проти семи депутатів Держдуми Росії і заморозивши активи 17 компаній, які наближені до Володимира Путіна. Окрім цього, США заборонили постачання високотехнологічних товарів, які Росія може застосувати у військових цілях.

16 липня США посилили санкції. Цього разу йшлося про ключові сектори російської економіки, адже під санкції потрапила низка компаній військово-промислового комплексу та нафтогазового сектору. 25 липня Штати відмовилася підтримувати проекти Світового банку в Росії, а 30 липня Міністерство фінансів США вводить обмеження на експорт товарів і технологій для російських нафтових проектів. На підтримку ЄС 12 вересня США оприлюднила перелік нових санкцій, зокрема для провідних російських банків та ряду підприємств нафтової, газової та оборонної промисловості. Торговельні відносини між США та Росією ускладнились, оскільки 3 жовтня вступило в дію рішення США від 8 травня позбавити РФ пільг передбачених Глобальною системою преференцій, в списку якої було 425 російських товарів, загальний імпорт яких складав 544 млн дол. Окрім цього, 21 жовтня США попередили уряд Росії про те, що торговельна угода про безмитний імпорт російської сталі, підписана 15 років тому, буде скасована через 60 днів. Російська Федерація Свої санкції Росія розпочала 19 липня, оприлюднивши список з 12-ти американских військовослужбовців, яким був заборонений в’їзд в країну. Це були люди, які ніби-то причетні до знущань над в’язнями в американських спецтюрмах Гуантанамо на Кубі та «Абу-Грейб» в Іраці. 26 липня свою підтримку РФ висловив Рамзан Кадиров, який заборонив провідним світовим політикам (серед яких Барак Обама, Герман Ван Ромпей, Мартін Шульц та інші) в’їзд в Чечню, а також заморозив їхні активи там. Окрім цього,

7 серпня Росія ввела повну заборону на постачання яловичини, свинини, овочів і фруктів, м’яса птиці, риби, сирів, молока і молочних продуктів з країн ЄС, США, Австралії, Канади та Норвегії. Через декілька днів РФ обмежила держзакупівлі товарів легкої промисловості, включаючи одяг та тканини, з ЄС та США. Підтримують Україну. Активно долучаються до введення заборон та пропонують нам свою допомогу Японія, Австралія, Велика Британія, Канада, Норвегія, Чорногорія, Ісландія, Албанія, Ліхтенштейн, Швейцарія, Нова Зеландія, Болгарія, Молдова, Польща, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, Франція, Німеччина, Фінляндія та інші. Підтримують Росію. Серед європейських країн приєднатись до санкцій відмовились Словаччина, Чехія, Угорщина та Сербія. «Я не бачу жодних причин, чому потрібно

ізолювати Російську Федерацію від Євросоюзу, навіщо говорити про санкції, про блокаду, про ембарго», - сказав глава чеської держави Мілош Земан, який запропонував Україні «фінляндизацію», тобто необхідність рахуватись в питаннях зовнішньої політики з сильнішим сусідом. Ще 11 країн не підтримали резолюцію ООН щодо територіальної цілісності України від 27 березня 2014 року. Серед них, окрім Росії, Вірменія, Білорусь, Болівія, Куба, КНДР, Сирія, Судан, Нікарагуа, Венесуела та Зімбабве. Так як про вичерпання конфлікту на Сході України не йдеться, ми сподіваємось на подальше розширення санкцій, хоча Росія, звісно ж, намагатиметься їм протистояти. І хоч одними заборонами не відбудешся, проте навіть така міжнародна підтримка нам зараз конче потрібна.

13

ПОЛІТИКА

Вступ Литви до ЄС

Ярина Небесійчук youreina@yandex.ru

У складний для України час саме Литва стала її близьким соратником, виявивши солідарність і допомогу нашій країні. Ця держава займає почесне місце на лаві ЄС. Які етапи довелось пройти цій державі, та що чекало громадян після такої зміни? Це питання є актуальним, оскільки не виключено, що Україна піде таким же шляхом 11 березня 1990 року Литва першою з радянських республік оголосила про відновлення своєї незалежності. Відтоді вона почала формувати заново незалежну владу, соціальну й політичну систему країни. Повну незалежність Литовська республіка здобула восени 1991 року. До того моменту її суверенітет офіційно визнали більшість держав Згодом Литва стала повноправним членом ООН. Після відновлення незалежності, країна ні на секунду не вагалася у виборі вектора свого розвитку. Заяву на вступ до Європейського Союзу Литва подала 8 грудня 1995 року. Наступним етапом були офіційні переговори, які тривали 2 роки. на шляху Литви до ЄС був загальнонаціональний референдум, на якому свою думку про майбутнє членство в ЄС висловили громадяни країни. Він відбувся 10 - 11 травня 2003 року, результати якого перевершили всі очікування — з 63% жителів Литви, що взяли участь у голосуванні, 91% віддали перевагу членству країни в ЄС. Литва офіційно вступила до Європейського Союзу. Таким чином, з моменту подання офіційної заявки до моменту вступу Литви до ЄС минуло менш як десять років, хоча раніше навряд чи хтось повірив би, що інтеграція до Європейського Союзу може здійснитися настільки швидкими темпами.

Після вступу до ЄС, фінансова допомога країні щорічно зростала. У 2004 році вся допомога Литві склала 484,1 млн. євро. У 2005 році ця сума була вже 640,2 млн. євро. У 2006 році з ЄС в Литву надійшло 714,4 млн. євро. Порівнюючи показники експорту за три роки до вступу в ЄС і три роки після вступу, спостерігається значне зростання Після економічної кризи в Росії, економіка Литви повільно відновлювалася, а пізніше стала стрімко зростати. У 2004 році ВВП країни досяг 18,1 млрд. євро, а в 2006 році він становив вже 21,05 млрд. євро. Тобто зростання ВВП за ці роки становив 16,2%. Проте вступ до ЄС приніс і негативні наслідки, а саме феномен трудової міграції - значний відсоток жителів поїхали на заробітки до Великої Британії, Ірландії та Іспанії. Це істотна проблема для демографічного становища країни. Важливо й те, що ці люди працюють у країнах ЄС легально, забезпечені соціальними гарантіями й мають рівні права з іншими жителями Європейського Союзу, тому це можна назвати позитивним явищем у цій ситуації. В середньому з 2000 по 2006 рік заробітна плата в Литві зросла на 7,6% на рік. За три роки, будучи членом Євросоюзу, зарплата в Литві зросла в середньому на 11,8% на рік. Зі вступом Литви до Європейського Союзу відбулося покращення життя населення. Збільшуються зарплата, зростає ВВП. Незважаючи на те, що в 1995 році мало хто міг повірити у те, що Литва стане повноправним членом Європейського Союзу, це все-таки сталося. Україну теж можуть чекати позитивні зміни, проте, як складеться ситуація, покаже час та дії і рішення українських та зарубіжних політиків.

14

ЕКОНОМІКА

Енергозбереження по-слов’янськи Розвиток економіки будь-якої країни значною мірою залежить від вирішення завдання забезпечення енергоносіями. Про розвиток української економіки говорити, мабуть, мало хто наважиться (дай Бог ту економіку втримати на плаву), а ось розмова про забезпечення енергоносіями на сьогодні актуальна як ніколи.

Тетяна Рикичина tetiana.rykychyna@gmail.com

Н

едостатній обсяг власних енергоносіїв змушує українську владу приймати рішення щодо значного їх імпорту: 75 % природного газу та 85 % нафти і нафтопродуктів. Виходячи з цього, одним з основних завдань для Української держави є суттєве зменшення неефективного споживання енергетичних ресурсів. В економічно розвинених країнах частка виробленої на відновлюваних джерелах енергії зростає. Економічно розвиненою Україну назвати навряд чи можна. Але ж завжди треба прагнути кращого. Аби стати економічно розвиненою, нашій країні доведеться пройти складний шлях часто болючих реформ. Енергоресурси та енергоносії у цьому плані – одне з перших питань, яке українській владі вже зараз (і особливо зараз!) треба вирішувати. Сьогодні світ намагається вирішувати проблему енергоносіїв на основі нових підходів, які ґрунтуються на: по-перше, покращенні технологічного процесу з точки зору енергомісткості виробництва; по-друге, розвитку енергозбереження; по-третє, розширенні виробництва енергії за рахунок відновлюваних джерел. Гарним прикладом для нас у цьому питанні є досвід Польщі та Чехії. Ще декілька років тому Польща мала суттєві проблеми щодо розробки та впровадження технологій, які б відповідали сьогоденню і стосувалися б енергоефективності та енергосбереження. Назва «вугільна країна» мала всі можливості закріпитися за цією державою назавжди. Але останнім часом Польща усіма своїми проектами та «зеленими» ініціативами демонструє готовність повністю змінити свій імідж до 2030 року. Свій енергозберігаючий шлях Польща почала ще в 90-х роках минулого століття. Але саме членство у Євросоюзі підштовхнуло країну до конкретних кроків. З 2008 року у Польщі розроблений й успішно впроваджується Національний план дій з енергозбереження, який передбачає ряд механізмів для підтримки впровадження енергозберігаючих технологій. Зокрема, одним з таких механізмів є ESCO. Він передбачає пошук компанії, яка б фінансувала енергозберігаючий проект, але затрачені

компанією кошти поверталися б їй з отриманих прибутків. Ще одним унікальним механізмом є Екофонд. Польщі вдалося домовитися з країнами-кредитувальницями, що заборгованість буде частково реструктуризована, а гроші, які Польща має повернути, спрямовуватимуться у фонд, до наглядової ради якого ввійдуть представники країн-кредиторів. Гроші з Екофонду використовувалися на гранти для проектів енергозбереження: компанії могли отримати дофінансування у розмірі 30%, представники місцевого самоврядування – 50%. Ще одним механізмом заохочення до енергозбереження є премії. Їх пропонують тим, хто робить термомодернізацію будинку. Справа у тому, що термомодернізація в будинках не завжди окупається. Тому був задіяний тривалий механізм підтримки та заохочення до її проведення. Фінансування надходить з державного бюджету Польщі. Отримати таку премію можуть власники будинків або представники ОСББ (Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку), які представляють результати енергоаудиту, вказують необхідні для проведення заходи, їх окупність та послідовність. Розмір заохочення становить 20% у вигляді безповоротної премії та ще 80% в якості кредиту. І країні вигідно, і людині зручно. Показовим прикладом є спорудження приватним інвестором технопарку Євроцентр на місці руїн хімічного заводу у місті Катовіце. На перший погляд тут побудований звичайний триповерховий будинок. Проте ця будівля споживає втричі менше теплової енергії, ніж аналогічний будинок за площею та конструкцією. А витрати на будівництво енергоощадного будинку лише на 10% вищі. За словами координатора з наукових питань компанії «Євроцентр» Станіслава Григирчека, щоб отримати такий результат економії енергії, все потрібно було продумати до дрібниць ще на етапі проектування. З південної, сонячної сторони будинку встановлена найбільша кількість вікон, а з північної – лише кілька, таким чином вдається краще освітити кімнати. Окрім того, будинок має скляний дах, що також дозволяє заощаджувати, тому що вдень не має потреби вмикати світло.

З метою зменшення втрат тепла взимку та для того, щоб улітку будинок був прохолоднішим, його стіни, стеля та підлога вкриті більш товщим пінопластом, ніж це встановлено польськими будівельними стандартами. У цьому будинку не має звичної для українців системи центрального опалення та системи кондиціонування. Для обігріву приміщення використовують систему опалення БКТ та систему «тепла підлога». Коли влітку температура повітря перевищує 30°С, то повітря, яке поступає до будинку, додатково охолоджується за допомогою так званого агрегату «льодової води». Вода для опалення задля економії також підігрівається не типовим способом, а за допомогою теплового насосу. «Цей будинок - приклад співпраці бізнесменів та науковців, які працюють у сфері енергозбереження та відновлюваних джерел енергії. На базі нашого товариства створено технопарк, всі підприємства якого постійно працюють над розробкою та впровадженням нових енергоощадних технологій», - розповідає Станіслав Григирчик. Значна частина зайвої енергії витрачається і на освітлення будинків за допомогою звичайних лампочок. Саме тому з 1 січня 2011 року у Польщі було введено заборону на продаж 100 Вт лампочок розжарювання. Згодом заборонять продавати лампочки у 75 Вт та 60 Вт. Заощаджувати також допомагають термолічильники, встановлення яких дозволяє не перегрівати приміщення. Для забезпечення економії енергії в новому будівництві найперше використовують кращу термоізоляцію зовнішніх конструкцій і часто встановлюють трикамерні вікна. Понад 21% будинків встановлює більшу товщину термоізоляції, ніж передбачено нормативами. Збільшення термоізоляції на додаткові кілька сантиметрів не є таким дорогим при новому будівництві, але приносить економічний зиск на кілька десятиліть при утриманні будинку. До речі, багато поляків зараз переходять на встановлення дерев’яних склопакетів, оскільки, на відміну від металопластикових, вони є більш екологічними. Вартим уваги у питанні енергозбереження є також досвід Чехії. Завдяки стимулюванню енергозбереження

Чехії вдалося не лише значно скоротити енерговитрати у будівлях до 60%, але й активізувати будівельну галузь та створити понад 25 тисяч робочих місць. Наразі в країні діють одразу дві програми. За однією з них передбачено 50% дотацій від вартості робіт з теплоізоляції та встановленню сонячних батарей, яке фінансуватиметься за рахунок продажу квот за Кіотським протоколом. Програма стала настільки популярною, що закладені в енергозберігаючі проекти 780 млн. євро виплатили на два роки раніше запланованого. Згідно з іншою програмою, що називається «Панель», населенню виділяють субсидовані відсоткові ставки на кредити для утеплення у багатоповерхівках.Себто кожен житель при проведенні утеплення будинку або установки відновлюваних джерел енергії може отримати від держави 20 – 50% повернення вартості. 50% - це вже при будівництві пасивних будинків, які взагалі практично не споживають енергії на опалення. Таким чином, витрачаючи певні кошти, держава залучає у кілька разів більше додаткових приватних інвестицій у цей сектор. Така політика сприяє створенню великої кількості робочих місць. Окрім того, у Чехії введені паспорти енергозбереження будинків, які містять інформацію про енергоємність будинку. Такий паспорт суттєво впливає на ціну будинку та його оренди, що заохочує власників чи орендаторів економити енергію. Як бачимо, енергозбереження – не таке вже й міфічне поняття. Так, наставити країну на енергозберігаючий шлях розвитку досить непросто, але можливо. Принаймні досвід сусідніх слов’янських країн яскраво нам це демонструє. Маємо пам’ятати, що завдання пріоритетного розвитку енергетики завжди було в числі головних економічних завдань ЄС. Хочемо бути в ЄС – мусимо шукати шляхи розвитку й покращення енергетичного комплексу України, розробляти альтернативні енергоресурси, впроваджувати програми енергозбереження в усі сфери діяльності від бізнес-середовища до житлово-комунального комплексу.

16

ЗДОРОВ’Я

Поінформований – значить озброєний: вірус Ебола Анастасія Хілевська hilevskaanastasia@gmail.com

«Основні світові загрози – вірус лихоманки Ебола, дії Росії і терористи в Сирії та Іраку», - заявив Президент США Барак Обама у своєму виступі на 69-й сесії Генеральної асамблеї ООН у вересні цього року. Отож, що це за нова «чума XXI століття»? Ебола - вірусне захворювання, початкові симптоми якого, згідно з описом Всесвітньої організації охорони здоров’я, включають слабкість, болі м’язів і горла, раптову лихоманку. Наступні етапи розвитку хвороби супроводжуються діареєю, а подекуди внутрішніми й зовнішніми кровотечами. Остаточно не спростованою версією залишається повітряно-крапельний шлях передачі вірусу, хоча, за офіційною версією ВООЗ, зараження відбувається через кров.

Вірус вперше зареєстрований 1976 року в Африці. Довгий час він не нагадував про себе аж до літа цього року в західній частині материка (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія, Сенегал, Малі).

Однак вірус не стоїть на місці. Велика кількість туристів стають носіями хвороби. Це і є причиною зафіксованих випадків хворих в Європі та Америці. Загалом бити на сполох ще рано, але картина невтішна. Станом на 18 листопада 2014 року з січня цього ж року зареєстровано 15 351 випадок прояву хвороби, 5 459 смертей, 588 хворих медичних працівників, 337 з яких померло. Країнами-жертвами Еболи вже стали Польща, Чехія, Німеччина, громадяни яких підхопили вірус. 24 листопада стало відомо про італійського лікаря, який заразився вірусом Ебола у Сьєрра-Леоне, і вже доправлений на Батьківщину.

«Лихоманка Ебола входить до переліку особливо небезпечних за міжнародними медико-санітарними нормами, оскільки індекс заразливості цього вірусу становить 90%, тобто 9 людей з 10 можуть захворіти у разі контакту з хворим»,- зазначає помічник головного інфекціоніста України Оксана Гудзенко. Більше того, як додає вірусолог Інституту епідеміології Алла Мироненко, Україна не готова до зустрічі з Еболою віч-на-віч, оскільки у нас відсутня як діагностика, так і лікування цієї хвороби. У світі ж є і

вакцина, і ліки, але жодні з них офіційно не зареєстровані.

Отже, мабуть, ствердження того, що ризик для українців є, не буде надто категоричним. Однак і приводу для паніки на даний момент немає. Головним завданням як для світу, так і для України є обізнаність у поширенні епідемії Ебола, а також дії з боку Міністерства здоров’я України, вживання заходів превентивного характеру, таких як інформування населення через ЗМІ, соціальну рекламу (як це вдало практикується зі СНІДом). Не є винятками і медичні дослідження у цій проблемі. На жаль, сьогодні Україна не проводить досліджень для боротьби з хворобою. А це означає лише одне: ми беззахисні перед сучасними загрозами, серед яких не останнє місце займає вірус Ебола. Окрім цього, не забуваймо, що Україна – відкрита для світу, а отже і для хвороби, адже щодня у наших аеропортах приземляються сотні літаків із різних куточків світу.

Що ми можемо зробити сьогодні? Багато українців уже діють, зокрема військові миротворці місії ООН вживають заходів для недопущення інфікування вірусом Ебола у Ліберії. Вони звели до мінімуму кількість контактів із місцевим населенням, обмежили виїзд особового складу за межі частини, стали регулятором ситуації, як зазначає Міноборони України. Окрім цього, маємо певні оптимістичні результати. Двоє заражених вірусом людей, серед яких медсестра і співробітниця ООН, повністю вилікувалися. Варто пам’ятати, що сьогодні ми не живемо у світі анонімності, і популярний український вислів «Моя хата скраю…» зовсім не доречний. Те, що зараз відбувається за тисячі кілометрів, може дати відлуння в Україні всього за кілька днів чи годин. Тому краще задуматися над проблемою зараз, аніж битися в паніці завтра, бо «здоров’я не цінують, доки не приходить хвороба» (Томас Фуллер, англійський історик).

17

ЕКОЛОГІЯ

Інший білок. Їжа майбутнього Анастасія Цалко anastasiatsalko1@gmail.com

Білок з комах Білок (або протеїн) – це своєрідний «будівельний матеріал» для м’язів і тканин організму. У протеїнах містяться незамінні амінокислоти необхідні для повноцінного розвитку й функціонування організму. Вживати білкову їжу особливо важливо спортсменам, підліткам, вагітним. Але здорожчання цін на м’ясну продукцію не припиняється. Вирощувати свиней, велику чи малу худобу, птицю – дорого. Недарма уряд Нідерландів вкладає величезні кошти на дослідження щодо впровадження комах у повсякденний раціон голландців. Так, ви все правильно прочитали. Саме комах. Проте, це досить важко. Європейці, як, власне, й американці, вибагливі до їжі, яку споживають. А от жителі південно-східної Азії та Африки (а це більше двох мільярдів людей) регулярно використовують у їжі комах. Ці люди живуть у значно гірших умовах й не сильно замислюються над естетизмом харчів, які споживають. На перший план виходять поживність та економічність. Це практично виправданий підхід. Вчені дослідили, що відсоток білків та жирів у цвіркунах, наприклад, такий самий, як і у яловичині. Ці комахи можуть стати повноцінним замінником м’яса. До того ж, на кожного жителя планети припадає близько 40 тонн комах. Це їжа, яка знаходиться скрізь, але її не використовують зі зрозумілих причин. Отже, страви з комах – це поживно, корисно й дешево. Єдина перешкода – смак та зовнішній вигляд. Вчений Університету Вегкнінга в Нідерландах Арнольд ван Гейс вважає, що з часом люди звикнуть до комах як потенційної їжі, а поки можна приховувати їх форму. Наприклад, перемелювати повзучих у своєрідне «жукоборошно», додавати його до звичайного борошна та готувати з нього хлібопекарські вироби. М’ясо з пробірки Більшість футурологів* пророкують збільшення кількості населення до дев’яти мільярдів станом на 2050

рік. Зважаючи на сучасний стан екології, який вже зараз потребує багато кращого, очевидно, що потрібно шукати менш ресурсоємні способи добування протеїнових продуктів як рослинного, так і тваринного походження. Окрім згаданої вище «комашиної альтернативи», вчені пропонують штучні замінники. Наприклад, команда дослідників з голландського університету Маастрихта на чолі з професором Марком Простом «виростили» фарш для котлети зі стовбурових клітин, які знаходяться у м’язових тканинах дорослих тварин. Проте таке «м’ясо» дещо поступається натуральному у соковитості та має незвично м’яку структуру (через повну відсутність сухожиль та жиру) . Окрім того, неналагоджене виробництво вимагає значного фінансування. Та й невідомо, чи здатний цей синтетичний продукт повноцінно замінити природній без втрати поживної цінності та користі для людського організму. Проте варто визнати, що технологія існує й розвивається. Вчені-оптимісти пророкують, що вже через 25 років «м’ясо з пробірки» буде лежати на полицях крамниць поряд із натуральним відповідником. Це вже занадто… В Японії пішли далі. Вчений Міцуюкі Ікеда з лабораторії Окаяма примудрився синтезувати м’ясо з каналізаційних нечистот Токіо. Дослідивши відстійний осад у каналізації, він виявив мікроорганізми, які виділяють протеїни з людських нечистот. Японець синтезував з нечистот білки, приправив їх барвниками та підсилювачами смаку і – вуаля! «Shit Burger» з 60% білків та 35% вуглеводів готовий! Більшість людей, мабуть, скаже, що це вже занадто! І я з ними погоджуюся. Футурологи* – вчені, які займаються прогнозуванням майбутнього.

НАУКА

Винаходи на мільйон Ірина Пупко pupko@gmail.com

У багатьох з нас складається враження, що ми йдемо в ногу з наукою. Ми слідкуємо за виходами нових гаджетів та смартфонів, спостерігаємо за розробкою роботів і, здається, навіть знаємо про винаходи вакцин від найстрашніших захворювань. Але чи знаємо ми, що насправді твориться за закритими дверима наукових лабораторій? Одним з таких місточків у світ Науки є Нобелівська премія, яка вручається в Швеції і Норвегії. Всі знають, що ця одна з найпрестижніших премій щорічно присуджується за видатні дослідження та винаходи, завдяки яким людство обійшло фундаментальні закони природи і побуту.

19

Цьогорічними лауреатами Нобелівської премії з фізики стали три японці Акасакі Ісаму, Амано Хіроші та Накамура Шюджі за винахід ефективних світлодіодів, що викликали появу яскравих та енергозберігаючих білих джерел світла. Що це дало світові? Максимальну економію на освітленні та можливість скоротити затрати на електроенергію ще на 5%. І все через те, що блакитний лазер має найменшу довжину хвилі, і його можна сфокусувати в точку найменшої площі. Окрім цього, завдяки відкриттю вчені вирішили ще й проблему білого світодіоду, який дуже довго ніхто не міг створити. Та тепер вже існуючі зелений та червоний, “склавшись” разом з нововідкритим блакитним світодіодом, утворюють білий.

Лауреатами премії з фізіології та медицини стало подружжя Мойзерів з Норвегії. Вони відкрили просторові клітини мозку, що відповідають за систему орієнтації людини у просторі. Що це дало світу? Як виявилось, в голові тварин зі спеціальних нейронів утворюється зменшена, але дуже детальна інтерактивна карта місцевості . Це знання дасть краще розуміння того, як діє наш мозок, а в майбутньому допоможе побороти захворювання, пов’язані з втратою пам’яті.

Лауреатом премії з економіки став француз Жан Тіроль за дослідження ринкової влади та регулювання. Що це дало світові? Розуміння того, як правильно регулювати ті галузі, де домінують кілька великих компаній. Раніше відсутність регулювання на таких ринках призводила до небажаних результатів: невмотивованому зростанню цін чи збереження компаній, які блокують вихід на ринок більш ефективних конкурентів.

Кайлаш Сат’яргі з Індії та Малала Юсафзай з Пакистану (до речі наймолодший нобелянт, їй лише 17 років) стали лауреатами Нобелівської премії миру за боротьбу проти пригнічення дітей та молоді й право дітей на освіту. Що це дало світові? У цьому випадку і так зрозуміло. Проблема, з якою зіткнулись лауреати, полягає в тому, що більше 17 % дорослого населення не вміє читати, їх не беруть на кваліфіковану роботу й через це вони не дають повноцінно розвиватись економіці країни.

Золотою медаллю з хімії 10 грудня були відзначені творці суперфлуоресцентної мікроскопії, а саме німець Штефан Хеллі та два громадянина США – Вільям Мернер та Ерік Бетциг. Що це дало світові? Можливість спостерігати дуже малі об’єкти з високою роздільною здатністю. Оскільки фундаментальні закони фізики не дозволяли побачити в оптичний мікроскоп об’єкти менші, ніж 200 нанометрів, то вчені змушували світитись окремі молекули за допомогою лазерних імпульсів і, накладаючи багато зображень, візуалізували деталі розміром кілька нанометрів.

“За мистецтво пам’яті, з яким він розкриває найбільш невловиме в людській долі й показує життя в окупації ” – ось так звучить обґрунтування нагородження француза Патріка Модіано премією з літератури. Що це дало світові? Ще один прекрасний твір, який варто прочитати, адже пам’ять повинна допомогти людині осмислити себе і в історії, і в сучасності. Головний герой постійно шукає себе в минулому, щоб зрозуміти, ким він є зараз. Можливо, в Україні, де кожен наступний день відрізняється від попереднього, твір такого роду зможе знайти свого читача.

Епатаж як самоціль Максим Колодецький www.sheva@gmail.com

Ларс фон Трієр вважає артхаус методом підкорення кінематографічного Олімпу, а скандали навколо його картин – невід’ємною частиною цього альпінізму. В лютому-березні цього року у вітчизняний кінопрокат вийшла нова стрічка скандального датського режисера Ларса фон Трієра “Німфоманка”. Нова робота митця складається з двох частин приблизно по 2 години кожна. Прем’єри відбулись з інтервалом у 2 тижні. Режисерська версія фільму з розширеними сценами триває понад 5 годин. Останню планували презентувати нещодавно в кінотеатрі “Жовтень”, проте це стало неможливим з відомих причин.

Сказати, що “Німфоманка” не вибивається з ряду характерник для фон Трієра фільмів, – нічого не сказати. Це перша (можливо, не остання) стрічка режисера, в якій секс є не засобом створення атмосфери, а і є тією головною ціллю. Ларс фон Трієр вперше знімає сцени статевих актів з єдиною метою – зняти якомога більше сцен інтимного характеру. Як не дивно, поки що жодних гучних скандалів навколо фільму “Німфоманка” помічено не було. Якщо не рахувати появу режисера на Канському фестивалі у футболці із написом “Персона нон-грата”. Цей почесний для фон Трієра статус він отримав 18 травня на прес-конферен-

ції, присвяченій фільму “Меланхолія”, де він примудрився бовкнути, що розуміє Гітлера і ставиться до нього із співчуттям. Відрізняється фон Трієр і своєю “скромністю”. В 2009 році його звинуватили у показі жінки як істоти без обличчя і душі у його картині “Антихрист”, на що він остентивно відповів: “Я – найкращий в світі режисер!” Ларс фон Трієр – незвичайний і вважає цю незвичайність запорукою свого успіху. Він любить експерементувати з існуючими здавалося б непохитними правилами, з форматами, у яких виходять його стрічки і з шанувальниками, які кожного нового фільму намагаються збагнути, що він хотів цим сказати.

21

КУЛЬТУРА

Читати різне, читати корисне Людство стало менше читати. І це не новина. Проте тим, хто все ще знаходить час для цього корисного заняття, треба розуміти, що не достатньо читати тільки художню літературу, варіюючи жанри. Слід звернути увагу на книги, що будуть мотивувати, даватимуть доцільні поради, які можна застосувати у своїй професійній діяльності. Наталія Яковлева Nyakovleva21@gmail.com

«Взагалі-то я не планував змінювати світ...» Грег Мортнесон, Дэвид Оливер Релин.Три чашки чая. — ЭКСМО, 2011. Історія про те, як, не маючи нічого, окрім рішучості, можна самотужки змінити світ людей, зробивши, здається, елементарне збудувати школу. Так колишній альпініст Грег Мортенсон, не маючи гроша за пазухою, вирішив зайнятись благодійністю. Сьогодні він - голова однієї з найбільших благочинних організацій світу, чоловік, двічі номінований на Нобелівську премію миру. У книзі, що стала бестселером у 48 країнах світу, Грег у подробицях розповідає, з чим йому довелось зіштовхнутись з того часу, як він вирішив втілити в життя свій перший проект - побудувати школу для дітей в забутому Богом районі Пакистана. Спершу може здатися, що це пригодницька книга про подорож звичайного американця на іншому континенті. Проте ця історія вчить бути людиною, думати про інших і вірити в свої сили, навіть коли здається, що неможливо нічого вдіяти.

Як гартувався Amazon Брэд Стоун, The Everything Store. Джефф Безос и эра Amazon. — М.: Азбука Бизнес, Азбука-Аттикус, 2014 Ця книга - розповідь про вражаючий успіх компанії, що почала працювати на столі в гаражі і досягла мільйонних обертів. І це не про Apple. Це про становлення Amazon - наймасштабнішого інтернет-магазину, де купити можна майже все, не встаючи з дивана, і отримати замовлення в будь-якій точці світу. Незважаючи на те, що магазин неймовірно популярний, про його внутрішні справи та про засновника Джеффа Безоса було відомо зовсім мало. Але в « The Everything Store» письменник і журналіст Бред Стоун нарешті розповів світовій аудиторії про очільника Amazon, його нелегкий характер та вміння вести справи, інколи навіть порівнюючи Безоса зі Стівом Джобсом. Засновник магазину постійно генерує нові ідеї і різко реагує, коли зусилля підлеглих не відповідають його уявленню про старанність. До речі, для працівників у компанії діють досить цікаві закони. Так, наприклад, співробітники мають самі платити за харчування та місця на офісній парковці, але в той самий час біля входу в офіс стоїть миска з кормом для домашніх тварин, яких приводять із собою на роботу деякі працівники. Отже, якщо ви вже генеруєте в голові план створення величезної корпорації або ж знаходитесь на стадії «в гаражі», - мерщій шукайте дієві поради в цій книзі.

Жити спокійно Дейл Карнегі, Як подалась неспокій і почати жити. — Країна мрій, 2012. Чи буває у вас таке, коли ви знаєте, що потрібно щось зробити, але неспокій та хвилювання блокують будь-яку можливість приймати рішення та діяти? Люди в усьому світі страждають через цю проблему, але бестселер Дейла Карнегі, що розійшовся планетою великими накладами, дає змогу мільйонам осіб подолати звичку хвилюватися. На думку автора, практичні поради, подані ним у книзі, допомагатимуть читачам упродовж всього життя. Ця книга дасть те натхнення, якого вам не вистачає, аби бути щасливим незалежно від обставин вашого життя. Вона порадить, як перетворити критику на перевагу, як уникнути перевтоми і зберегти молодий вигляд, позбутися п’ятдесяти відсотків тривог, пов’язаних із бізнесом, як зменшити неспокій, пов’язаний із фінансами, як щодня додавати одну годину до свого робочого життя і, нарешті, як знайти себе і бути собою, адже в світі більше немає такої людини, як ви! Звучить дещо фантастично? Можливо, але все ж дозвольте цій книзі змінити вас на краще! Дозвольте їй навчити вас, як насолоджуватися повноцінним, активним та щасливим життям, житям без тривог і напруги.

22

СПОРТ

The boat race: від початку до кінця Андрій Літайло www.sheva@gmail.com

О

сь як це було. Зустрілись одного разу два Чарлі – Мерівейл і Уордсуорт, і вирішили вони організувати регату, яка згодом стала найпрестижнішим в світі змаганням з академічної греблі – The Boat Race. Перша гонка відбулась одного сонячного червневого дня в 1829 році. Два студенти Кембриджського університету запропонували своїм колегам з Оксфорду позмагатись у виключно аристократичному і виключно англійському виді спорту. З 1856 року ця регата проводилась щорічно, за виключенням деяких років світових війн. За традицією, регату проводять в останню суботу березня або ж першу квітня. Учасники мають подолати 4 милі і 374 ярда (за метричною системою це приблизно 6,8 км). Тепер щодо самого процесу. Кожна з команд має по 8 веслярів і по рульовому. В середньому змагання триває 16-20 хвилин. Найкращий результат продемонстрували учасники Кембриджського клубу в 1998 році, подолавши маршрут за 16 хвилин і 19 секунд. Нема жодних вікових, вагових і статевих обмежень. Через це в якості веслярів часто використовують чоловіків з великою вагою (вони роблять довші гребки), а рульовим запросто може бути і жінка (рульові зазвичай мають мало важити). Регата The Boat Race – лише один з численних прикладів міцності і популярності англійських традицій. Подія настільки легендарна, що може зрівнятись із Tour de France. Принаймні багато що на це вказує: на берегах Темзи під час регати можна побачити сотні вболівальників, а кількість телеглядачів можна рахувати мільйонами. Станом на сьогодні, студенти Кембриджа ставали переможцями 81 раз, а Оксфорд фінішував першим лише 78 разів. Серед учасників змагань були і студенти, які в перспективі ставали професійними веслярами, зокрема олімпійськими чемпіонами. Був серед них і міністр спорту Британії в кабінеті Маргарет Тетчер, а також виконавець головної ролі в культовому серіалі “Доктор Хаус” Хью Лорі. Щоправда, відомий актор і музикант (в минулому – студент Кембриджу) не допоміг своїй команді перемогти.

ІСТОРІЯ

Ш

веція – країна з унікальною природою: від родючих рівнин і огрядних пасовищ, хвойних лісів і глибоких озер до скелястих гір і порожистих річок. Це країна з багатою історією та культурою. Тут з турботою відносяться до кожного жителя. Славетні Вікінги Історія Швеції бере свій початок з 11 століття до н.е., коли Скандинавія звільнилась від льодовика. Великого розвитку країна досягнула в епоху вікінгів. Саме тоді в Швеції запровадили християнство. З 1397 по 1525 рік держава перебувала в Кальмарській унії (королівство Данії, Норвегії та Швеції) під владою датських королів. Через розбіжність інтересів, а саме невдоволення Швеції пануванням Данії, виник конфлікт, а потім і розпад союзу. Густав Ваза звільнив Швецію від датського правління і став королем 1523 року. За часи правління династії Ваза Швеція вперше зайняла місце повноправного члена в сім’ї європейських держав. Чи знаєте ви, що Швеція була імперією? Реформація в Швеції закінчилась успішно – запроваджено богослужіння шведською мовою, розроблено «Шведський церковний статут», видано Новий Заповіт. З 1561 по 1721 рік Швеція та країни під її володінням називались гордо – Шведська імперія. Нарешті встановлено

кордони з Данією. Територіальні володіння імперії охоплювали всю нинішню Швецію, Фінляндію, Естляндію, Ліфляндію, Інгерманландію, східну Померанію і частину західної, Вісмар, Бремен і Верден. Проте численні війни залишили свій відбиток в історії: Швеція втратила імперську могутність, позбувшись при цьому майже всіх міст, які були під її владою. Швеція і Норвегія були об’єднані!

1721 – 1814 – «ера свободи» або часи правління риксдагу*. Це був економічний і духовний прогрес Швеції. У результаті шведсько-норвежської війни 1814 року утворюється шведсько-норвежська унія, яка проіснувала до 1905 року. Норвежці стояли на захисті своєї автономії, в той час як Швеція намагалась укріпити унію. Унія все ж була розірвана, а Норвегія стала незалежною країною. Успішна європейська держава Швидкий процес монополізації (у металургійній, целюлозній, машинобудівній та військовій промисловості) і висока кон’юнктура характеризує економічний розвиток Швеції між першою і другою світовими війнами. Швеція займала нейтральне положення в обох війнах. Довгий час при в владі (1951-1976) була соціал-демократична партія.

1995 року Швеція стала членом Європейського союзу і нині є однією з найуспішніших європейських держав.

Королівство Швеція Анастасія Сергеєнко anastasii.sergeyenko@gmail.com

Загальні відомості: Столиця – Стокгольм Офіційна мова – шведська

Державний устрій – конституційна монархія

Глава держави –

з 1973р. король Карл XVI Густаф

Площа – 449 964 км2 Прем’єр-міністр – Фредрік Райнфельдт

Валюта – шведська крона