Журнал «Вітаемо», №2, серпень 2013 by Serg Shagoferoff

СТОРІНКА РЕДАКТОРА

P.S. Спасибі рідній людині, яка надихає; мамі – за найщирішу і найсправжнішу віру в мене та мої проекти; таткові й брату – за підтримку; друзям – за допомогу та любов. Дякую усім, хто з ентузіазмом творив цей номер журналу – авторам, дизайнерам, рекламним менеджерам і партнерам! Спасибі за те, що переймаєтесь. Дякую за наполегливість і оптимізм. Дякую за те, що ви є… Олена ГАВРИЛЮК

Фото Гарюсевої Д.

Кілька днів тому відносила докує менти в державну установу. У коридоє рах будівлі – тихо, прохолодно. Мимоє волі сповільнила кроки – шукаю поє трібний кабінет. Раптово прямо пеє реді мною відчинилися двері. Звідє ти вийшли дві жінки середнього віку. «Та зроби його якєнебудь, – каже одна другій. – Чого собі голову морочити? Воно тобі треба? Тож робота!» Інша ствердно кивнула головою. Й обидві з посмішками на обличчях попрямуває ли далі. Я спинилася. Уявила: сиджу в кріслі стоматолога, а медсестра йому каже: «Та зробіть усе якєнебудь! Там, знаєте, скільки ще пацієнтів чекає?!» Або: лежиш на операційному столі, а колегаєлікар теж саме говорить хірурє гу, який зараз тебе оперуватиме. Або таке – банальне, здавалося б: прийє шов зробити фото на паспорт – клац! – готово, тримайте! А ти дивишся на ту світлину і руки трясуться – «вдала» дуже вийшла!.. Е, ні, скажете, я ж гроє ші плачу, щоб було добре! А на робоє ті вам хіба не платять?! Мало, скажете, платять, щоб працювати краще? Знає йдіть інше – гідне вас – місце роботи! Не протирайте штанці там, де, вважає єте, вас недооцінюють! Одне ж життя маємо, аби реалізуватися! Люди часто кажуть, що перфекє ціонізм заважає мені спокійно жити, мовляв, надто переймаюся дрібницяє ми, надто прискіпливо ставлюся до деталей. А я думаю: взялася за спрає ву – треба зробити вчасно та якісно. Інакше, як ту працю своїм іменем підє писувати?!

ОСОБИСТІСТЬ

ОЛЕГ І ДМИТРО ЧЕРВОНЮКИ:

«…щоб у нас було краще, ніж у Німеччині!» За день до запланованої зустрічі з Олегом Червонюком я дізналася, що інтерв’юер у мене буде не один – повернувся з Німеччини син Олега Казимировича Дмитро. І виявив бажання взяти участь у бесіді. Ну, що ж – чудово! Розмова вийшла дуже цікавою, змістовною, душевною… Двоє чоловіків – мудрих (навіть Дмитро у свої 19!), красивих, харизматичних – уголос відверто розмірковують про сім’ю, освіту і справу всього життя. У Німеччині Дмитро опановує фах «Текстильна технологія», тож зрозуА міло, що продовжуватиме вашу, пане Олеже, справу. Чия це була ідея? Олег Казимирович: Так, Діма навчаА ється у Німеччині, в місті Ройтлінген, там закінчив коледж і вже один семестр уніА верситету. Чия була ідея? Коли людині 16А17 років, батьки мають брати активну участь у її житті. Ми ж не сподіваємось на те, що дитина самостійно вивчить літери, сама почне читати й писати. Так і з вибоА ром фаху. Батьки повинні висловлювати свою думку. Але мусять пам’ятати, що диА

тина вже доросла і може самостійно приА ймати рішення. Тому це була ідея нашої родини – моєї дружини, моя ідея. Ми поА радили Дмитру вибрати таку освіту, таку спеціальність. Він хлопець у нас наполеА гливий, самостійний, незалежний. В ньоА го були сумніви, він радився з нами. Це абсолютно нормально. Ми всі в 16А17 років у пошуку себе і свого майбутньоА го. Тож, відчувши вагання Діми, я сказав синові: обирай, ким би ти хотів бути, – і на «Льонокомбінаті» для такої професії теж знайдеться місце. Адже у нас є роА бота навіть для журналістів. Але пройА шов певний час, Діма спробував кілька 10

напрямків, які є в нас на виробництві, і зрозумів, що та порада, яку дали йому ми, батьки, дійсно варта уваги. Дмитро: Закінчуючи 11Аий клас, звичайно, я не знав точно, чого саме хочу, куди спрямувати свої сили, яким я бачу своє майбутнє. Тому прийшов за порадою до батька, попросив спрямуА вати мене. І батько дав пораду опануА вати спеціальність «Текстильна техноА логія» в Німеччині. Намалював моє поА тенційне майбутнє. Мені стало цікаво, але я довго роздумував, бо хотів обраА ти професію, яка б все життя приносиА ла задоволення. Я вагався навіть тоді, коли вже вчив німецьку мову, й навіть коли був у коледжі. І от після заверА шення першого університетського сеА местру розумію, що прислухавшись до батьківської поради, таки вчинив праА вильно. Я хочу продовжувати навчанА ня, у майбутньому повернутися в УкраА їну і працювати тут, на «ЛьонокомбінаА

ОСОБИСТІСТЬ

КОЛИ НАСТАВ ЧАС ОБИРАТИ ПРОФЕСІЮ, ДМИТРО ПРИЙШОВ ЗА ПОРАДОЮ ДО БАТЬКА…

Фото А.Похилюка (6)

«ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ПЕРШОГО УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО СЕМЕСТРУ, – КАЖЕ ДМИТРО, – РОЗУМІЮ, ЩО ПРИСЛУХАВШИСЬ ДО БАТЬКІВСЬКОЇ ПОРАДИ, ТАКИ ВЧИНИВ ПРАВИЛЬНО!»

ті». Сумнівів більше немає. Відчувається, що для Дмитра важА лива думка батька, батьківський авА торитет. Олеже Казимировичу, у Вас із сином дружні стосунки чи все ж таки субординація? Звичайно, дружні. Дмитро – доА рослий чоловік, у нього є своя думА ка. Коли вона співпадає з моєю, чудоА во – ми працюємо разом. Якщо ж вона не співпадає, то в цьому теж нічого неА має страшного. Все таки молодь випроА бовує ті шляхи, які й ми свого часу проА бували. Мені вже 41 рік, в мене є власА ні традиції, напрацювання, своє баченА ня, стиль роботи. Але це не означає, що інший погляд, інше бачення – погані. Я знаю це, бо маю великий досвід управА ління. І в моїй команді є різні керівниА ки, які абсолютно поАрізному роблять свою роботу, у них різний підхід до люА дей. Тому і я прислухаюся до рішень Дмитра. Буває, звісно, що й наполягаю на своєму, раджу зробити так, як я бачу. Але, якщо вдалішим виявляється інший підхід до справи, то вмію це визнати. До прикладу, я пишаюся тим, що в нас на підприємстві є 25Арічний керівник, молода дівчина, яка сміливо підписує контракти на мільйони доларів, вже не питаючи мене – правильно це чи ні. До молодих варто прислухатися. Діма, розкажи про своє життя у Німеччині. У Німеччині в університеті я вивчаю, як загальні предмети – економіку, маА тематику, фізику, так і фахові: ткацтво, в’язання і виробництво нитки – весь процес від квітки до бавовни. ВчитиА ся не важко, навпаки, цікаво. До того ж багато всього я вже бачив у батька на виробництві, тому маю уявлення, що і як працює. Адже в батька найновіші технології і обладнання – вже в дії. У вільний від навчання час ходжу в треА нажерну залу. У цьому семестрі склаА дав іспити на водійське посвідчення. Це забрало багато часу і сил. Адже в НіА меччині не можна пропускати жодного заняття. Тому три дні на тиждень після занять я відвідував автошколу. Оселився у гуртожитку? Ні, батьки винаймають мені невеА личку однокімнатну квартиру. З ким товаришуєш? У нашому університеті вчаться люди різних національностей. Є турки, є ще українці, які там вивчають фах «Мода і дизайн». Але переважно все ж німА ці. Звичайно, мені легше спілкуватиА ся з людьми, які говорять українською чи принаймні російською мовою. Але

я намагаюся якомога більше спілкуваА тися і з іноземцями, щоб розширюваА ти кругозір, покращувати знання мови. Не виникало бажання залишитися в Німеччині й будувати своє життя заА кордоном? Я щодня спостерігаю за німцям. Вони живуть у іншому суспільстві – більш вихованому, культурному, освіА ченому. Важко усвідомлювати, що всьоА го цього дуже мало в Україні. Та я хочу жити і працювати саме, у рідній держаА ві. Мрію повернутися в Україну і впроА вадити тут європейський досвід… щоб у нас було ще краще, ніж у Німеччині. Пане Олег, у Вас є ще й 10Арічна донька – Ольга. Вона теж після шкоА ли вчитиметься закордоном? Про яку професію мріє Оля? Однозначно, освіта в Європі – це зовсім інший підхід та інший рівень знань. Я вважаю, що нині в Україні виА щої школи просто не існує. У середній школі – так, ще можна отримати непоА гані знання. Але віддати свою власА ну дитину й дозволити, щоб вона 5 роА ків викинула зі свого життя, протираюА чи штанці й не отримуючи ніяких знань, не розумно. У Німеччині, хочу доповниА ти слова Діми, навчання безкоштовне.

«НІМЦІ ЖИВУТЬ У ІНШОМУ СУСПІЛЬСТВІ – БІЛЬШ ВИХОА ВАНОМУ, КУЛЬТУРНОМУ, ОСВІА ЧЕНОМУ. ВАЖКО УСВІДОМЛЮА ВАТИ, ЩО ВСЬОГО ЦЬОГО ДУЖЕ МАЛО В УКРАЇНІ»

ДМИТРО, ОЛЕЧКА ТА ГАЛИНА ЧЕРВОНЮКИ 12

ОСОБИСТІСТЬ

«У НІМЕЧЧИНІ НАВЧАННЯ БЕЗКОШТОВНЕ. МІЙ СИН ПЛАТИТЬ НА РІК 100 ЄВРО…»

Мій син платить на рік 100 євро, але наА томість використовує всю найсучасніА шу техніку, яка треба для опанування фаху. Німеччина платить за його освіА ту. Це ще можна зрозуміти: може, німці намагаються таким чином свої технолоА гії впроваджувати у світі, можливо, підА шуковують хороших фахівців, щоби заА лишити їх у своїй державі. Але найцікаА віше, що німці ще й годують студентів власним коштом. Похарчуватися в стуА дентській їдальні коштує 10 євро – це перше, друге, десерт і кокаАкола. Так, Діма? (Дмитро ствердно киває головою – авт.) Але ти показуєш студентА ський квиток – і це все вже коштує 2 євро. Виходить, 8 євро кожного разу Німеччина додає до його обіду чи сніА данку. Це гідний приклад. Я би хотів, щоб і в нас так було. Натомість же люди останніх телят ріжуть, щоб заплатити за університет, віддають останні гроші, зароблені важкою працею, а наші псевА допрофесори людям посміхаються і роблять вигляд, що дають дітям освіА ту вищу. Це негідники, яких треба гнаА ти. Яка ж це вища освіта, якщо сьогодА ні в Україні я не можу для свого підприА ємства знайти гідного технолога?! ВиА кладачі самі не знають того матеріалу, який викладають студентам. Це казки, які вони розповідають, а потім самі ж не можуть втілити на практиці. Україна витрачає на освіту 16 млрд. в рік. І вреА шті діти отримують що? – картонні книА жечки… Україні час задуматися, чи треА ба нам стільки університетів, чи варА то їх всі утримувати. Наприклад, техА нологів з текстилю в рік треба максиА мум 5 чоловік. А сьогодні ж тільки КиА

ївський національний університет техА нології та дизайну випускає понад 2 тиА сячі таких фахівців. А ще ж є вуз у ХерА соні. Це кілька тисяч людей, яких проА сто обманули… (Олег Казимирович на мить зупиняється, замислюється… і посміхається – спочатку до Дмитра, а згодом і до мене, – авт. )… Я ж мав про ОлечА ку розповісти! Моїй дочці зараз 10 роА ків. Вона вже може спілкуватися анА глійською мовою. Тому, звісно, ми буА демо шукати для неї гідний навчальний заклад за кордоном. Мені треба, щоб у моїх дітей були знання, щоб вони могли під час роботи на підприємстві показаА ти реальний результат. Оля добре маА лює (Олег Казимирович вказує поглядом на стіни свого кабінету, де висять картини – корабель і дерево, всипане білим цвітом – авт.), вона ходить у художню школу. В Олі є хист і бажання до цього. Тому я докладаю всіх зусиль, щоб у майбутньому вона стала дизайА нером. Це серйозна робота. Адже сьоА годні можна виготовити будьАщо, але якщо в ньому не буде належного дизайА ну, це неможливо продати. Це всього стосується – одягу, авто, холодильниА ка, стільця… Людям нині менш важливі технічні характеристики, аніж зовнішА ній вигляд того, що вони купують. Ваша дружина – відома людина у себе на батьківщині, в ХмельницькоА му. Розкажіть і рівнянам, чим займаА ється пані Галина, яка вона? У нас же два підприємства: одне тут, а друге – «Едельвейс» у місті ХмельА ницьку, звідки я й починав. Там ми заА робили кошти, щоб придбати «ЛьоноА 13

комбінат». І ще й нині звідти його фіА нансуємо. Так, «Льонокомбінат» як підА приємство прибутковий вже два роки, але цього поки замало, щоб так потужА но розвиватися, як ми це робимо заА раз. На підприємстві у Хмельницькому два виробництва – швейне і виробниА цтва верхнього трикотажу. Там працює близько 400 чоловік, якими й керує моя дружина. Основне її завдання – швейА не і трикотажне виробництво, але доА датково – і ринок збуту, в якому вона гарно орієнтується. Таких фахівців, як моя дружина, в Україні мало – може, ще однаАдві людини, які розуміють, що таке ринок збуту легкої промисловосА ті в нашій державі. Моя дружина гарА но орієнтується в напрямках моди, але крім того ще й має можливість вироА бляти це все. Можна сказати, що сьоА годні ми вже працюємо як одне підА приємство… Моя дружина з колектиА вом дизайнерів у Хмельницькому розА робляє всі наші колекції одягу. ГалиА на Василівна має гарний смак і пракА тичний досвід. Ми кілька років возиА ли одяг зАза кордону, тому знаємо, чого хочуть люди, ми знаємо тенденції. Наші колекції – дуже вдалі. І це підтверджує той факт, що у нас реалізація близько 6А7 тисяч виробів за добу. Дмитро: Мама – особлива людиА на. Дуже добра, любляча… ЩоправА да, вона шалений трудоголік. Інколи я сперечаюся з нею з цього приводу, бо дуже хочу побути з мамою більше часу. Я прошу, щоб вона приходила додому раніше. Але вона – невиправна! Тож я розумію, що це робота, відповідальА ність, обов’язки...

ОСОБИСТІСТЬ

«ТУРКИ НЕ ВИТРИМУЮТЬ КОНКУРЕНЦІЇ З НАМИ. ВОНИ ЗАКРИВАА ЮТЬ СВОЇ КОНТЕЙНЕРИ І ЇДУТЬ З УКРАЇНИ. ЦЕ КАЙФ!» Олеже Казимировичу, упродовж 5 років ви фактично живете на два міста – Хмельницький, де мешкають ваша донька і дружина, та Рівне, де знаходиться «Льонокомбінат». Як вдається зберегти родинну цілісА ність, злагоду в сім’ї, романтичні стоА сунки з пані Галиною? Я живу навіть не на два міста. Бо більшу частину часу проводжу за корА доном, спілкуюся там з партнерами, шуА каю, вивчаю нові технології. 30 відА сотків часу дійсно живу в Рівному, а 10А15відсотків – буваю в ХмельницьА кому, з дружиною, з сім’єю, це переважА но вихідні. У дружини відрядження теж займають десь 50 відсотків часу, але ці відрядження більше в Україні – Харків, Одеса... Ми разом вже 20 років, офіційА но. До речі, саме в цьому році нам виА повнилося 20. А ще два роки зустрічаА лися до весілля. Це, тривалий час, і вже сама цифра говорить про те, що наші стосунки чисті й щирі. П’ять років ми живемо в різних містах – це теж багато про що каже, адже, незважаючи на це, ми разом. Але маючи два такі підприА ємства, які працюють цілодобово, чесА но скажу, до романтики не завжди доА ходить. Романтичні тижні ми дозволяА ємо собі рідко, але завжди проводимо цей час разом. От кілька тижнів тому ми відпочивали в Греції – з донькою, з друА жиною. Коли ми разом, ми романтики. Але тільки тоді, коли далеко від виробА

ництва. (Сміється - авт). Коли Ви вирішили одружитися, були 90Аті роки. Поділіться спогадаА ми, як робили пані Галині пропозиА цію? Так, це був 93Аій рік. Тоді я ще був студентом. Тож кричати з гелікоптера «Я тебе кохаю!» і випускати гелеві кульки не було коштів, їх не було, мабуть, й на одну гелеву кульку. Пригадую таку історію: мій одногрупник одружився на рік раніА ше від мене. От я його питаю: «Андрій, скільки треба, щоб сім’ю утримувати?» Він назвав певну суму, вже не пам’ятаю точно яку, але тоді я не міг зрозуміти, чого ж так багато грошей треба! А товаА риш пояснює: «Ми ж студенти – треба зоА шити, книжки, в кіно раз у тиждень піти, в другий тиждень на каву, бо тільки так – разом і на каву, і в кіно – дорого. І хоча би раз в тиждень дружині «Снікерс» куА пити». А я йому: «Андрію, ти що? Кожен тиждень «Снікерс»?» Це були настільки шалені кошти на той час! Хоча ящик гоА рілки на весілля і обручки я купив за свої гроші. Кишенькові кошти в мене завжди були, бо я з дитинства захоплювався фоА тографією, у 7Аму класі вже рибками торА гував, водоростями. Після першого курА су працював вантажником. Я не просив у батьків кошти, та й не було що просиА ти. Люблю дарувати дружині квіти… Ще з тих часів дарую тільки великі й найкраА сивіші червоні троянди. А ще пишаюся тим, що дружина вперше в своєму житті 14

побувала в ресторані саме зі мною. Так мені пощастило!.. У дитинстві Ви захоплювалися фотографією. А нині у Вас які захоА плення? Я щаслива людина – моє захопленА ня це «Льонокомбінат». Хоча давайте проаналізуємо, що таке захоплення?! Хтось каже, що любить верхову їзду. Я теж люблю їздити верхи, був би час! У мене й свої власні коні є. Був час, коли я захоплювався риболовлею. Ось неА щодавно ми їздили на Дністер, я вчивА ся там ловити сома. Був період, коли захоплювався полюванням. Зараз хоА джу в басейн, але це ж не захоплення, це необхідність, це користь. Коли тебе чиновники «накрутять», ідеш у басейн, 45 хвилин поплаваєш – і виходиш зоА всім іншою людиною. Вже сам їх «наА кручуєш». (Сміється – авт.) Але справА жнє захоплення – це абсолютно інший процес. Наприклад, ви захотіли створиА ти, скажімо, сукню, ви починаєте вивчаА ти, як це зробити, пробуєте, вам не вдаА ється, ви знову пробуєте – вдруге, втреА тє, починає щось виходити… і врешті ви отримуєте результат. Оце справді заА хоплення! Щиро вам кажу: найбільше моє захоплення – це виробництво ткаА нин. Турки вже не витримують конкуА ренції з нами. Їх светр, наприклад, на ринку «7Аи кілометр» коштує 140 гриА вень, а наш – 85. Тож зараз вони закриА вають свої контейнери і їдуть з УкраїА ни. Це кайф! Турки сьогодні не виставА ляють на українському ринку ціну на тканину, доки ми її не виставимо. Крок за кроком ми все ближче до своєї мети. Оце захоплення! Коли я вимкнула диктофон, Олег Казимирович задумливо подивився на мене і сказав: «Головне, що я хотів би донести до молодого покоління, це те, що в них є шанс! Шанс отримаА ти гарну освіту. І Діма – приклад цьоА го. Не треба шалених коштів. МожА ливо, це трохи більше, ніж витрачає пересічний українець, але шанс є! І та освіта практична. Ті знання потім можна використати в Україні, отриА мувати гарний результат, хороший прибуток і робити Україну європейА ською державу». Пан Олег і Дмитро перекинулися схвальними поглядаА ми, син кивнув головою, погоджуюА чись із батьком. «Сьогодні чудовий день, – посміхнувся Олег КазимироА вич. – Нині в мене свято – до мене син приїхав!» Олена ГАВРИЛЮК

ТЕМА НОМЕРА: ДЕНЬ ЗНАНЬ

7 НАВИЧОК ДЛЯ ЩОДЕННОГО ВИЖИВАННЯ, яких нас не вчать у школах і вузах

Сенс здобуття вищої освіти, звісно, в отриманні професійних знань і вмінь для майбутньої роботи. Але 5 років – це серйозний строк, упродовж якого можна (і треба!) ретельно підготуватися до реалій дорослої буденності. Тому я вирішила кілька вечорів свого життя присвятити роздумам про те, чого ж саме нас не вчать в університетах (а варто було б!) і як із цим впоратися самостійно. 1 ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ

рі і Джина Грівза «Емоційний інтелект 2.0». У цьому ж виданні ви знайдете аж 66 стратегій для підвищення власМ ного EQ. 2 ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ У ресторані ви замовили дорогу рибну страву. Але вона, на превеликий жаль, виявилася несмачною. Чи впливатиМ ме вартість риби на ваше рішення – доїдати її чи ні? Або: ви купили за кількасот доларів квиток на концерт МадонМ ни, але в день вашого виїзду до столиці зірвалася страшМ на буря. Поїздка в таких умовах може стати загрозою вашоМ му життю. Поїдете? В обох ситуаціях більшість із нас скаМ жуть: «Звичайно, я ж витратив величезні гроші!» Але, заМ перечать нам спеціалісти, «втоплені витрати» не повинні впливати на наші рішення. Інакше це може призвести до ще масштабніших даремних витрат. Та більшість людей наМ віть не здогадуються, що існують якісь там «втоплені витраМ ти», тим більше не розуміють, який вплив ці витрати чинять на наше з вами подальше фінансове становище. Та що там «втоплені витрати»! Люди не вміють заощаджувати, плануМ вати майбутні великі покупки, частенько потрапляють у різМ ні маркетингові пастки, скуповуючи непотрібний мотлох, і навіть не читають банківських угод. Фінансова грамотність – ще один важливий урок, якого немає ні в школах, ні у вуМ зах. Самостійно ж опанувати цю науку можна на спеціО альних тренінгах і курсах.

Про емоційний інтелект заговорили відносно недавно. До цього успіх більше пов’язували з інтелектом звичайним. Пізніше ж учені виявили, що у 70 відсотках випадків люди з високим IQ програють людям із середнім IQ. Відтак почаМ ли шукати ще одну величину, яка б стала поясненням такоМ го феномену. Роки досліджень показали, що саме емоційМ ний інтелект (EQ) є чи не найважливішим фактором успіМ ху та ефективності особистості. Емоції можуть, як допомаМ гати нам, так і шкодити. Але більшість людей навіть не усвіМ домлюють власних емоцій, не підозрюють, що знаходяться у їх полоні. Адже цього нас не вчать у школах і вузах. Ми часто діємо імпульсивно, а потім, охолонувши, бачимо, що «впороли дурницю». Навчитися виявляти і розуміти емоМ ції – означає опанувати мистецтво управління собою, власМ ною поведінкою і стосунками з людьми. Нині вчені стверМ джують, що існує навіть прямий зв'язок між рівнем емоційМ ного інтелекту і розміром заробітної плати. Так, підвищення 3 ПЕРСОНАЛЬНИЙ БРЕНДИНГ показника вашого EQ лише на 1 бал забезпечить вам додатМ Що спільного у вас із відомими брендами? Значно більМ ковий дохід у 500М800 гривень щомісячно. Детальніше про емоційний інтелект дізнавайтеся у книзі Тревіса БредбеО ше, ніж просто любов до них. Уявімо: на полицях суперМ 16

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

маркету лежать десятки однакових товарів. Який обереМ те ви – невідомий і сіренький чи продукт знайомої вам торгової марки, в оригінальній обгортці?! Ця ситуація тиМ пова і для ринку праці, і просто для життя у соціумі. ЗаМ явити про себе, свої професійні якості й особисті харакМ теристики може багатоМхто. Але що допоможе вам приверМ нути увагу людей до себе, обійти конкурентів на вакантне місце праці? Особистий бренд! Процес побудови ЯМбренду багатоетапний. Сюди включені й самоаналіз (з’ясування ваших переваг, інтересів, компетенцій, цінностей і мотиМ вів поведінки), формулювання цілей – життєвих і профеМ сійних, формування вашого зовнішнього образу (зачіска, стиль одягу, манера спілкування, ваша візитка і навіть стоМ рінка у соцмережі), самореклама тощо. СилаОсиленна маО теріалів на цю тему є в нетрях Інтернету. Варто лише не полінуватися, знайти і задіяти.

Олена КОЗАЧУК, психолог, психотерапевт: «НаМ вчитися жити – мабуть, найбільше досягнення кожМ ної особистості. Щоби опанувати цю науку, важлиМ во вдосконалюватися і розвиватися постійно, систеМ матично, цілеспрямовано. Робота над собою – актуМ альна завжди. Висока самооцінка, розвинені комуМ нікативні навички, широкий кругозір, жага до ноМ вих знань і умінь – те, що дозволяє отримувати більМ ше задоволення від життя, збагачує його, наповнює особливим змістом. Комусь ці внутрішні якості подаМ рувала природа або ж сформували батьки, а комусь варто розвивати їх самостійно, читаючи відповідну літературу, відвідуючи різноманітні тренінги, курси, лекції. Обираючи напрям розвитку, варто, передусім, заМ думатись про те, що дійсно може зробити вас щасМ ливим. Адже тоді робота над собою буде не виснажМ ливим випробуванням, а проявом істинної турботи про себе! Зрозуміти себе і правильно обрати напряМ мок розвитку допоможе простий психологічний приМ йом: влаштуйтесь зручніше, заплющте очі й ні про що не думайте, зосередьте увагу на власному диханні. Уявіть, що ви дивитеся фільм… про своє життя. ДайМ те відповіді на питання: «Де відбувається показ? Яка сюжетна лінія? Хто головні персонажі? Хто другоМ рядні? Хто режисер фільму? Чим займаються глядаМ чі під час перегляду? Яким буде фінал фільму? МоМ раль побаченого? Що роблять глядачі після закінМ чення фільму?» Відстежуйте власні емоції й почутМ тя на кожному етапі «перегляду». Головне, що треба обдумати потім, чому сюжет і герої фільму були саме такими, про що це свідчить і що робити далі. Вправа допоможе зрозуміти власні потреби, бажання, усвіМ домити свої сильні риси, або ж, навпаки, слабкі, відМ чути, хто вам близький, а кому свідомо віддаєте друМ горядні ролі у власному житті».

4 ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ Поняттям timeМmanagement зараз нікого не здивуМ єш. Про цінність уміння керувати власним часом суспільМ ство говорить уже багатоМбагато років. Проте досі цьому не вчать ні в школі, ні в університеті. А тому й нині ми здаєМ мо статтю чи річний звіт за 5 хвилин до дедлайну, готуєМ мо важливі проекти в останню ніч, увесь день займаємоМ ся «важливими» справами, а в результаті так і встигаємо зробити головного. Та є хороша новина: вміння керувати часом не передається у спадок із якимось особливим геМ ном. Цьому можна навчитися самому, читаючи відповідні книги. Або ж – на численних тренінгах, які проходять у наМ шому місті. Щодо таких тренінгів, то шукайте інформацію про них в соціальних мережах, там щодня з’являється щось нове. А от пізнавальне читання раджу почати з темаО тичних книг Джулії Моргенстер. Особисто для мене найМ приємнішим «відкриттям» став той факт, що керувати чаМ сом – зовсім не означає прокидатися о 5 ранку і наповнюМ вати кожну хвилину дня високопродуктивною діяльністю. Правильний таймМменеджент ґрунтується на унікальних поМ требах і життєвих цілях кожної особистості. Тому керувати власним часом – означає будувати такий графік, розпоряМ док дня, який комфортний саме вам, який відповідає вашим життєвим пріоритетам. 5 ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ

Олена КОЗАЧУК, психолог, психотерапевт

Тепер про пріоритети… Якщо ви досі не розібралися у своїх потребах, не навчилися розуміти, що для вас важлиМ во, а від чого можна й відмовитися, – значить, саме час розМ ставити пріоритети. Це допоможе відсіяти все зайве, наМ приклад, бажання, нав’язані нам соціумом, стереотипами, й спинитися на тому, що дійсно викликає приємний відМ гук і щем у душі. А головне – без розуміння своїх життєМ вих пріоритетів ніякого таймМменеджменту й бути не може! Тож візьміть аркуш паперу й опишіть на ньому своє баО жане майбутнє… років через 5. Ваша ідеальна робота, прекрасна сім’я, ваш затишний дім… Не стримуйте фанМ тазію. Не редагуйте, не оцінюйте написане. Не зациклюйМ теся на логічності своїх прагнень. Просто мрійте! Пізніше ж поміркуйте, чого вам не вистачає для реалізації цілі та як цього досягти. Коли є ціль, пріоритети розставляються дуже просто.

Напрямки психологічної допомоги: - депресія; - проблеми стосунків у парі; - проблеми виховання дітей; - фобії, панічні атаки; - психосоматика (хвороби, викликані стресом); - анорексія, булемія; робота із самооцінкою. Телефон психолога: 0962760268 Адреса офісу: м. Рівне, вул. Гагаріна, 12 eОmail: kozachuklena@rambler.ru 17

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

6 КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Віталій ГОЛУБЄВ, керівник ШУЖ, головний редактор Видавничого дому «ОГО», викладач кафедри журналісО тики НаУ «ОстрозьО ка академія»: «ВчиМ тися – це завжди доМ бре. Професія журнаМ ліста — одна з найпоМ пулярніших у наш час. Допомогти молоді із стартом у журналісМ тиці прагнуть органіМ затори Школи універМ сального журналіста, яку з 2006 року спільно проМ водять Видавничий дім «ОГО» і телеканал «Рівне 1». Школа універсального журналіста — це основи роботи журналіста за десять вечорів. Ми розповіМ даємо про те, що реально знадобиться журналістуМ початківцю: де шукати новини, як брати інтерв'ю, як обробляти інформацію, перетворюючи її у матеріал. Ми не забезпечуємо випускників ШУЖ роботою, але ми даємо практичні навички і корисні контакти, які допоможуть кращим, найактивнішим з випускників у працевлаштуванні. Адже в редакціях ЗМІ зазвичай цінують не диплом як такий, а те, що людина реально вміє робити. Недарма наші випускники нині працюМ ють практично у кожній редакції Рівного. Під час заМ нять учні також проходять телевізійні проби у студії телеканалу «Рівне 1». А кращі випускники отримаМ ють змогу провести один день з провідними журнаМ лістами Рівного. Загалом, уся програма школи побуМ дована так, аби учні побачили і відчули роботу журМ наліста зсередини. І, якщо матимете бажання і наМ полегливість — завтра ви, випускники ШУЖ, станеМ те нашими колегами!»

Простішими словами – це вміння налагоджувати й підМ тримувати контакти з іншими людьми. Здавалося б, таке природне вміння. Але ж ні! Для багатьох це справжня проблема. Написати електронний лист чи повідомлення в соцмережі – запросто. А от живі перемовини, дискусії – зась. Якщо у дорослому житті ви не знаєте, як реагувати на критику, боїтеся сказати «Ні!» чи першим заговорити з незнайомцем, відчуваєте страх перед публічним виступом, не комфортно почуваєтеся, коли треба щось запитати чи уточнити – найпевніше, з комунікативною компетентністю у вас не склалося. На щастя, у Рівному можна знайти соМ тні книг та десятки тренінгів для «лікування комунікативМ ної недуги». Класикою в цій галузі вже стали книги ДейО ла Карнегі та «Камасутра для оратора» Радислава ГанО дапаса. З новинок раджу книгу про нетворкінг (уміння виМ будовувати мережу корисних знайомств) Кейта Феррацці «Ніколи не їжте наодинці». Спостерігайте за реальними вправними, на вашу думку, ораторами, аналізуйте їх вистуМ пи, переймайте досвід та вміння. Та найбільше танайцінніМ ше, що ви можете зробити для себе, – вийти з соціальних мереж на вулицю й спілкуватися, спілкуватися та ще раз спілкуватися з людьми наживо. 7 ЗАГАЛЬНА ЕРУДОВАНІСТЬ У своїй книзі «Ефект Медичі» Франц Йохансон пише, що несподівані революційні ідеї найчастіше виникають на перетині різних галузей, наук, дисциплін, культур тощо. Щоб створити щось нове, треба його просто скомбінувати з уже існуючих речей. А для цього треба знати якомога більМ ше – щоб мати з чого комбінувати. Тож розширюйте коло своїх інтересів, цікавтеся мистецтвом, спортом, економіМ кою і фінансами, читайте, подорожуйте, ходіть на виставМ ки, постійно відкривайте для себе щось незвідане досі. Усе це збільшує ваші шанси стати успішною, самодостатньою, мудрою людиною, хорошим співрозмовником і компетентМ ним спеціалістом. Гарно написали про загальну ерудоваМ ність і Брати Капранови у книзі «Щоденник моєї секреО тарки». Головний герой роману розповідає дружині: «ЗнаМ єш, як наш голова правління виховує доньку? Він їй сказав: «Люба, твій тато добре працює, тому тобі у своєму житті працювати не доведеться. Ти будеш жити для задоволення. А для того, щоб отримувати справжнє задоволення, треба бути високоосвіченою людиною. Тільки так ти зможеш наМ вчитися цінувати музику, мистецтво, подорожі. І тільки заМ своївши все це, ти зрозумієш як бути поМсправжньому щасМ ливою». Додати нічого!... Олена ГАВРИЛЮК

Довідки та запис на навчання: vg2001@ukr.net, 050 339 39 85

ТЕМА НОМЕРА

МРIЯТИ. ВIРИТИ. ПРАЦЮВАТИ! Три уроки успіху від зіркових рівнянок Телевізійні знаменитості, ведучі новин і розважальних програм здаються нам далекими й недосяжними зірками. Та як же приємно дізнаватися, що на всіх улюблених і рейтингових каналах є свої люди.

Урок 1. Юлія СЕНИК: «Встигнути сьогодні якомога більше!» Статус. Автор і ведуча програми «Ділові факти» на телеканалі ICTV. Вік. 25 років. Рідне місто. Здолбунів. Освіта. Юлія закінчила Інститут кіно і телеР бачення КНУКіМ.

добрі друзі, які підтримують один одного та співпереживаД ють за якісний спільний результат»! Особисті захоплення, інтереси та життєві принципи Юлії Сеник. Ритм життя Юлії – динамічний. Вона захоплюД ється верховою їздою, займається спортом, відвідує треД нажерну залу. Обожнює автомобілі. Найбільше заспокоює Юлію вечірня їзда за кермом із хорошою музикою. ДівчиД на ненавидить штучність та лицемірство. Однин з її улюД блених висловів: «Життя не пошук себе, а створення». ВідД так Юлія Сеник справедливо вважає, що всі досягнення у її житті – результат власних зусиль та наполегливої праці. Але це ще зовсім не межа. Далі буде – більше! Адже ведуД ча «Ділових фактів» завжди намагається йти лише вперед, вдосконалюватись і займатись тим, що дійсно подобаєтьД ся. А нав’язлива ідея Юлії Сеник – встигнути сьогодні якоД мога більше.

Стаж роботи на ICTV. Близько двох років. Попередні місця роботи у ЗМІ. Юлія має досвід робоД ти журналіста й редактора телеканалів 1+1 та 5 канал. ТаД кож працювала на «Рівне 1» керівником проекту, ведучою та журналістом «БізнесДновин».

Яка вона – робота на ICTV? Юлія переконана, аби стаД ти хорошою ведучою, потрібно пройти школу журналіста, репортера, автора. Ведуча зізнається: щоразу виходить в ефір із відчуттям, що по той бік екрану вся Україна. ОскільД ки ж новини економічні, а програма – ранкова, Юлія розпоД відає, що для неї важливо не перевантажити глядача надД мірною серйозністю. Тому й намагається з легкістю, ранД ковою бадьорістю, коли це доречно з посмішкою, донести інформацію, її суть та важливість людям. «Ведення новин, особливо економічних, вимагає ґрунтовної підготовки, виД вчення теми», – зауважує Юлія Сеник. Тому іноді для стисД лого та змістовного написання коротенької інформації веД дучій «Ділових фактів» доводиться перечитати чимало екоД номічних посібників і профільних видань. Та не зважаюД чи ні на що, Юлія обожнює прямі ефіри, що вимагають неД абиякої зібраності. А ще дівчина з приємністю каже: «КоД манда «Ділових фактів»: ведучі, журналісти, редактори, реД жисери, оператори, відеоінженери, звукорежисери, стилісД ти, гримери – усі справжні професіонали, надійні колеги та 20

Фото надані Сеник Ю. (1), Бобріковою Т. (1)

Як потрапила на ICTV? Вести новини Юлія мріяла з диД тинства. А на ICTV прагнула працювати ще студенткою, кілька разів відправляла туди своє резюме та відеороботи. Тому, коли з каналу зателефонували з пропозицією спробуД вати себе у ролі ведучої, довго не роздумувала. Не злякали навіть дуже ранні ефіри. Потім був випробувальний періД од, керівництво каналу відстежувало, чи зростуть рейтинги «Ділових фактів» із появою нової ведучої. Рейтинги покаД зали позитивну динаміку.

ТЕМА НОМЕРА

Урок 2. Тетяна БОБРІКОВА: «У житті треба постійно щось змінювати!» Попередні місця роботи у ЗМІ. ТеД тяна працювала у Рівному на телекаД налі РТБ і на телеканал СІТІ ( м. Київ). Як потрапила на Новий канал? «Випадково, – каже Тетяна, – але схоД же, усі серйозні речі – це випадок! ОдД ного дня мені зателефонував друг – ще один рівненськоДстоличний хлопець із телевізора – Сергій Гулюк. ЗапиД тав, чи не хочу я попрацювати в новоД му проекті на Новому каналі. Для мене це було щось космічне і незрозуміле, бо ж шоуДбізнес дуже відрізняється від формату новин, до яких я так звиД кла за 6 років. Проте я одразу сказала «Так!», не роздумуючи, хоч на той моД мент мала вже й іншу пропозицію. Ну і все, понеслося!» Яка вона – робота на Новому каналі? «Не буду брехати і з втомлеД ним обличчям, жаліючись на складД ний графік, казати, що це «робота як робота», – розповідає Тетяна БобріД кова. – Ні! Це нові місця, нові люди, нові знання! У першому сезоні «ПіраД ній» ми висвітлювали виключно шоуД бізнес. Я не фанатію від наших зірок, але поспілкуватися з Пьєром РішаД ром, Йосипом Кобзоном, Лаймою ВайД куле та Іваном Ургантом, думаю, хотів би кожен. А мені ж пощастило побаД чити навіть Мадонну, Джеккі Чана, Хью Лорі та ще багатьох світових знамениД тостей! Кумедних випадків у першоД му сезоні було багато. Наприклад, ісД торія з телеведучим Дімою ШепелеД вим. Під час інтерв’ю я спитала, чи він бува не закоханий (бо якраз у той час з’явилася чутка про те, що у Дмитра роД ман із Жанною Фріске). Діма не розД губився і на моє пряме питання відД повів ще більш прямо: «Так, закохаД ний, давайте поцілуємося!» Я, шоковаД на почутим, почала щось йому мямлити у відповідь, а він не роздумуючи схоД пив мене і поцілував… у лоб! Вся черД вона доріжка була в комі! – ділиться веселими спогадами «піранья» Тетяна. – Другий сезон «Піраній» не менш ціД кавий. Проте тут ми вже несемо більш важливу місію – допомагаємо, вчимо,

Статус. Ведуча і журналіст програми «Піраньї» на Новому каналі. Вік. 26 років. Рідне місто. Рівне. Освіта. Тетяна має дві вищі освіти – юридичну та економічР ну. Дівчина закінчила Міжнародний університет розвитку люР дини «Україна» та Тернопільський національний економічний університет. Стаж роботи на Новому каналі. Два роки.

застерігаємо. І таких «піраній» глядачі полюбили навіть більше. Я це знаю, бо отримую листи і повідомлення. Ми стаД ли програмою, яка не просто розважає, ми стали важливими. Тому я щаслива і вдячна долі, що маю таку роботу». Особисті захоплення, інтереси та життєві принципи Тетяни Бобрікової. Рівненська «піранья» має слабД кість до шалених ідей, тому постійно змінює власні захоплення з екзотичД них на ще більш вражаючі. Тетяна вже вивчала ведичну культуру і слухала мантри, ставала суперДспортсменкою, сідала з понеділка на дієту і навіть заД хищала африканських носорогів від винищення. «У житті треба постійно 21

щось змінювати, – пояснює епатажД на дівчина, – бо від одноманітності можна сказитися». Робота ж для ТетяД ни – головний інтерес і пріоритет. «Аж страшно, – зізнається Таня, – майже увесь час я проводжу на роботі. З меД діа і більшість моїх друзів, тому навіть коли відпочиваємо, говоримо про роД боту. Я звикла до такого режиму, а от мій песик Бізу – скаржиться. Аби якось реабілітуватися, гуляю з ним у вихідні в Маріїнському парку, там дуже гарД но. Вечірки, нічні тусовки – це все для мене вже в минулому. Ви можете й не вірити, але найкращий відпочинок для мене – вдома, в Рівному, з сім'єю! Тут я заряджаюся енергією, щоби йти далі! А далі – ще більш амбітні плани»!

ТЕМА НОМЕРА

Урок 3. Віта ЄВТУШИНА: «Мрії без зусиль нічого не варті!»

Попередні місця роботи у ЗМІ. «Усього й не переС лічити!» – з посмішкою каже Віта. І пояснює: «Я довС го шукала себе і «своє місце» на телебаченні. ПрацюС вала на різних телеканалах: Тоніс, Перший національС ний, ТРК Ера, Перший діловий, телеканал Погода, Рада. Спробувала себе як журналіст, редактор і ведуча. ПоС між цим встигла й декілька місяців попрацювати в РівС ному на РТБ».

Статус. Ведуча програми «Вікна- новини» на телеканалі СТБ. Вік. 27 років. Рідне місто. Рівне. Освіта. Віта закінчила рівненське музичне училище по класу скрипки, а потім втупила до Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Як потрапила на СТБ? «Телебачення – складна штуС ка, – розповідає Віта. – Іноді здається, що в тебе є усі якості й уміння, аби працювати на «великих» каналах. Але така можливість випадає не кожному. Мені пощасС тило… У моєму житті був важкий період зневіри в собі, з робою геть не складалося. Саме тоді я й надіслала реС зюме на СТБ і на певний час повернулася у Рівне. А поС тім поїхала до моря і вже в дорозі отримала дзвінок – запрошення на проби та співбесіду. Чимось я сподобаС лася продюсерам каналу й мене покликали на роботу. От така історія. Удача приходить тоді, коли вважає за потрібне».

Стаж роботи на СТБ. Понад два роки.

Особисті захоплення, інтереси та життєві принципи Віти Євтушиної. Творча натура дівчини ніяк не дає їй спокою. Віта й розуміє, що після роботи краще було б відпочити, але… Уже четвертий рік поспіль веС дуча «Вікон» грає у невеличкому театрі в Києві. Каже, що це чудесний спосіб відсторонитися від буднів, заС бути про проблеми. Віта встигла зіграти ролі у вистаС вах за Мопассаном, Чеховим, Лесею Українкою. ПопеС реду ж – новий сезон і нові ролі. Завжди поруч із Вітою – близькі люди і скрипка. «Я не так часто зараз граю, – каже рівнянка, – але коли виймаю скрипку з футляру, завжди стає світліше на душі». Життєва позиція Віти: «Треба мріяти, але треба й робити. Тому що одні мрії без зусиль нічого не варті»! ПІДГОТУВАЛА

Олена ГАВРИЛЮК

фото надане Євтушиною В.

Яка вона – робота на СТБ? Віта зізнається, що дуже любить свою роботу, хоча вона й напружена і стресоС ва. Адже прямий ефір вимагає психологічної стійкосС ті й витривалості. Люди насправді бачать тільки карС тинку, але не зажди розуміють, що за цим стоїть велика командна робота багатьох професіоналів. «Коли проС сто в прямому ефірі все змінюється, – ділиться секреС тами Віта, – наприклад, сюжет не встигає «прилетіти», з’являються прямі включення або несподівана «гаряча» новина, чи «злітає суфлер» і потрібно швидко згадуваС ти текст… це зворотня сторона, яку глядач не повинен бачити. «Вікна» на СТБ – одна з кращих новинних реС дакцій в Україні, тому ці речі зведені до мінімуму. ЗвісС но, до екстрених ситуацій ніколи не можеш бути готоС вий. І ніколи не можеш знати наперед – звідки вилізе «курйоз». Це не смішно, але інколи можна обмовитися в ефірі. Не знаю, як це вийшло, але, розповідаючи про поС дію в Ужгороді, я назвала це місто Ургантом. І потім поС чула веселий сміх випускового редактора у навушник».

АВТОГРАД – АВТОМОБІЛЬ ДЛЯ КОЖНОГО!.. Лідер авторинку області святкує День народження Автоград – це група компаній «Вік-Е кспо» та «Вік Партнер», яка працює на Рівненщині вже 22 роки, з них 10 років – в автобізнесі. Сьогодні Автоград є офіційним дилером таких автомобільних брендів, як Honda, Volkswagen, Skoda, SEAT, Renault, Nissan, Fiat, BYD та BOSCH. З нагоди свята досвідом і новими досягненнями компанії діляться фахівці Автограду.

Андрій НІКІТІН, керівник відділу продажу автомобіЛ лів Honda та SEAT Дилером яскравого і харизматичного бренду SEAT комЄ панія Автоград стала у 2006 році. Минулого року в робоЄ ті з цією маркою в Україні розпочався новий етап – з SEAT почала працювати компанія «Порше Україна», команда, яка вже представляє такі визнані бренди, як Porsche, Audi та Volkswagen. Тож тепер нашим клієнтам ми пропонуємо не тільки емоційні автомобілі з німецькими двигунами, але й одну з найкращих кредитних програм від виробника. ЖоЄ ден український банк не запропонує таких умов, як Porsche Bank, який входить у п’ятірку кращих банків Європи. Офіційне представництво Honda відкрилося в АвтограЄ ді у 2009 році. Знаково, що відтоді задоволеними власниЄ ками автомобілів Honda, а відтак і справжніми «лоялістаЄ ми» бренду, стали сотні жителів Рівненщини. За цей час поЄ казники якості сервісного обслуговування та рівень надаЄ них послуг стабільно зростають. У 2013 році Honda повнісЄ тю оновила весь модельний ряд і зараз ми представляємо нові Аccord, Сivic 4D, Аccord Сrosstour та CRЄV.

Олександр ВЕРЕЩАГІН, керівник відділу продажу заЛ пасних частин Honda, Nissan, Fiat Одними з найважливіших факторів для клієнта сервісноЄ го центру є якість запчастин та робіт, а також терміни обслуЄ говування автомобіля. Аби наші клієнти отримували необхідні послуги своєчасно, ми постійно проводимо аналітику та анаЄ ліз наявності на складі запасних частин, які користуються найЄ більшим попитом. Працюємо над пошуком нових постачальниЄ ків та збільшуємо асортимент складу – на даний час маємо в наявності більше 5000 найменувань запасних частин. Під час обслуговування чи ремонту для багатьох водіїв виЄ никає дилема – придбати оригінальну запчастину чи скорисЄ татись дешевшим «неоригіналом». Як менеджер і водій зі стаЄ жем завжди переконую клієнтів в перевагах оригінальних заЄ пасних частин. Вони мають відповідні сертифікати якості, які надаються заводамиЄвиробниками, служать довше, володіють унікальним запасом міцності, який виробник закладає при їх виготовленні. А найголовніше – оригінальні запасні частини виготовляються ідентичними до тих деталей, які встановлюЄ ються на автомобіль на заводі.

Вітаємо із 22-ою річницею успішної роботи!

Олексій ЛЕХ, інженер з гарантії та консультант сервісу Renault За роки роботи нашої компанії якість сервісного обслугоЄ вування значно зросла. Наразі кількість задоволених клієнтів становить 90%, в той час як у 2008 році цей показник був знаЄ чно меншим і становив 69%. І ми продовжуємо вдосконалюЄ ватися. Забезпечення високої якості продукції та послуг – стратеЄ гічне завдання Renault. Для його реалізації компанія активно працює за глобальною комплексною програмою, яка спрямоЄ вана на поліпшення якості за рахунок реалізації конкретних стандартів на усіх етапах роботи, починаючи від виробництва автомобіля і до сервісної підтримки. Завдяки наполегливій праці в період з 2008 по 2013 роки довіра до сервісу Renault значно зросла. Нашими послугами зараз користуються не лише власники автомобілів, які знахоЄ дяться на контрактній гарантії, але й водії, гарантія на автомоЄ білі яких вже закінчилася. Ми прагнемо постійно бути в числі перших за якістю ремонту автомобілів серед дилерів Renault в Україні.

Тарас ПІДОРИЧ, консультант сервісу Volkswagen, Skoda, SEAT Наш сервісний центр працює в компанії майже 10 роЄ ків. За цей час число клієнтів стало п’ятизначним. Адже ми обслуговуємо одні з найпопулярніших автомобільних бренЄ дів в нашому регіоні. Цього року завдання №1 – збільшити пропускну здатність сервісного центру та забезпечити наЄ дання послуг найвищої якості. Результати помітні вже заЄ раз, адже за останні три місяці об’єм наданих послуг виріс майже вдвічі. Велику роль відіграє турбота про клієнтів з боку компанійЄімпортерів, зокрема, проведення постійних сезонних акцій та спеціальних пропозицій. Важливо, що разом із розвитком компанії Автоград підЄ вищується рівень кваліфікації усіх працівників. Упродовж 2009Є2013 років наші консультанти та майстри неодноразоЄ во займали перші місця у всеукраїнському конкурсі «Skoda Challenge», який проводиться серед працівників сервісних центрів Skoda.

ТЕМА НОМЕРА

ПЕРШИЙ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС! Три дівчинки – Лілія, Софія та Анна – йшли у перший клас із мріями про те, аби їх, коли вони підростуть, впізнавали і любили люди. Минуло багато років – і бажання стали реальністю. Тепер дівчата – професійні моделі агентства «ПАННА», відомі у Рівному, в Україні та у світі. Тож редакція журналу «ВІТАЄМО!» з приємністю розміщує на своїх сторінках світлини Лілії БОЦЬ, Софії ДРАГАНЧУК і Анни ТАРАСЮК – у зовсім юному шкільному віці та з дорослого життя професійної моделі. Як кажуть, знайдіть 10 відмінностей!..

Анна ТАРАСЮК У молодшому шкільному віці Анна полюбляла гратиє ся ляльками. А виросла й сама стала красивою, як ляє лечка. Це доводять численні досягнення дівчини як проє фесійної моделі. Анна – модель агентства «ПАННА», воє лодарка титулу «Міс Рівненщинає2007», півфіналістка Національного конкурсу краси «Міс Українає2008», «ІІ віцеєКоролева Україниє2011». Свою модельну кар’єру Анна Тарасюк розпочала ще у 2006 році. Тоді дівчину після перших модельних заходів за кордоном запросили на кастинг у помічниці голлівудського актора Стівена Сіє гала. Анна працювала на кращих модельних подіумах Тає їланду, Китаю, Росії. Красуня знялась у рекламі найвідоє міших брендів для всієї Східної Азії, а також таких країн як Сінгапур, Іспанія та Ізраїль. Нині Анна працює скаує том міжнародного агентства в Бангкозі.

Фото надані агентством моделей «ПАННА»

ОБЛИЧЧЯ АННИ ТАРАСЮК ЧАСТО З’ЯВЛЯЄТЬСЯ НА СТОРІНКАХ МОДНИХ ЖУРНАЛІВ

ДЕНЬ ЗНАНЬ

Лілія БОЦЬ Такою милою дівчинкою з двома косичками Ліля була в початковій школі. Нині ж красуня – провідна моє дель агентства «ПАННА». Модельною справою дівчиє на почала займатися у 14 років. Нині ж Лілі 20 років, і величезний список її досягнень говорить сам за себе. Лілія Боць – постійна учасниця Ukrainian Fashion Week та модних показів у Мілані й Маврикії, вона – обличчя брендів «Міа Міа» і «Prado», каталогу «Viore», відомих глянцевих журналів – «Сезони моди», «ТОП 10», «Мері Клер». Лілія Боць – володарка титулів «Queen of life channel», «Королева стилю» і «Королева телеглядацьє ких симпатій» Національного конкурсу краси «Королеє ва Україниє2012», «ІІ віцеєміс Міжнародного конкурсу «Khan Shatyrє2012» (Казахстан), а також «ІІ віцеєміс Конкурсу «Міс студентство Україниє2012 ».

ЛІЛІЯ БОЦЬ – ОБЛИЧЧЯ ВІДОМИХ БРЕНДІВ І ГЛЯНЦЕВИХ ЖУРНАЛІВ

ТЕМА НОМЕРА

Софія ДРАГАНЧУК На новорічних ранках у початковій школі маленьє ка Софійка полюбляла втілювати образи казкових геє роїв, як от, наприклад, Лисичкиєсестрички. Тепер же дівчина – модель агентства «ПАННА». Софія прийшла в модельну справу у 2009 році. І одразу почала акє тивно діяти. У 2011 стала «І віцеєміс Бодіарт», у 2012 здобула звання «Міс Грація та «Міс «Kare» Міжнародє ного конкурсу краси «Перлина Чорного моряє2012». А у 2013 році виборола перемогу на Обласному конє курсі краси «Міс Рівненщина»! Серед досягнень крає суні – участь у фіналі Національних конкурсів краси «Королева Україниє2012» та «Міс Україниє2013», пеє ремога в проміжному етапі конкурсу від ТМ «Активія» «Стань відомою з легкістю», ексклюзивні фотосесії для глянцевих журналів «Story» та «Cosmopolitan». Фото Софії Драганчук прикрашає обкладинку журнає лу «FREETIME».

А ТИТУЛУ ОЛОДАРК СОФІЯ – В ЕНЩИНА - 2013“ Н “МІС РІВ

Фото надані агентством моделей «ПАННА»

У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ ВІД ТМ “АКТИВІЯ“ СОФІЯ ДІЙШЛА ДО ФІНАЛУ

ПЕРСОНА

ФРАНЦУЗЬКЕ ЛІТО Миколи Віднічука

Відомому освітянину нашого краю, президенту Рівненської обласної організації «Французький Альянс», директору Інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки РДГУ Миколі Антоновичу ВІДНІЧУКУ присвоєно звання Кавалера національного Ордена Франції за Заслуги. Щиро вітаємо! І ділимося приємною новиною з читачами нашого журналу.

МИКОЛА ВІДНІЧУК НА ПОСАДІ ПРЕЗИДЕНТА «ФРАНЦУЗЬКОГО АЛЬЯНСУ» ОСЬ УЖЕ 8 РОКІВ. ЗА ЦЕЙ ЧАС ДУЖЕ БАГАТО ЗРОБЛЕНО ДЛЯ ПОШИРЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ТА КУЛЬТУРИ НА РІВНЕНЩИНІ «Таку хорошу звістку ми дізналиІ ся ще на початку цього року, в січІ ні, — каже пан Микола. — Нам надійІ шов офіційний лист від ПовноважноІ го Посла Франції в Україні Алена Ремі.

Проте дата урочистого вручення ОрдеІ на постійно відкладалася». І от нарешті 14 липня відбувся приІ йом у посольстві Франції в Україні з наІ годи національного свята ФранцузьІ 30

кої республіки, Дня взяття Бастилії. Гостей на церемонію зібралося чимаІ ло — понад 1200 осіб, усі — поважІ ні люди, прибічники добрих стосунків між Україною та Францією. «НагороІ джуючи Миколу Антоновича, — ділитьІ ся гарними спогадами директор РОО «Альянс Франсез» Надія ЧУМАК, — французький Посол зауважив, що РівІ ненська обласна організація «ФранІ цузький Альянс» — одна з найкращих в Україні. Згадав Посол добрими словаІ ми і особисті заслуги пана Віднічука — трудові, наукові. Це надзвичайно приІ ємно, бо ж Микола Антонович на посаІ ді президента «Французького Альянсу» ось уже 8 років. За цей час дуже багато зроблено для поширення французької мови та культури на Рівненщині — ми проводимо фестивалі, організовуємо виступи французьких виконавців у РівІ ному, сприяємо рівненським митцям у представництві їх творчості у ФранІ ції, систематично направляємо вчитеІ лів французької мови на навчальні сеІ мінари від кращих фахівців із методиІ ки, дидактики і педагогіки Франції». А й справді, фестиваль «Французька ВесІ на в Україні», масштабні заходи до відІ значення всесвітнього дня ФранкофоІ нії гармонійно вписалися у календар подій Рівненщини. Спільно з джазІ клубом «ДжЕм» команда РОО «ФранІ цузький Альянс» організували в РівІ ному концерти джазового тріо «Марі Фабьен», співака Алекса Рената, гурІ тів «Авьон Роз», «Парадокс», «МіксМеІ тіс». А в жовтні 2013 року 15 вчителів французької мови Рівного та обласІ ті поїдуть на стажування до міста ГреІ нобль (Франція). «Я вважаю, що це дуже висока оцінІ ка праці та життєвого шляху МикоІ ли Антоновича, — каже Руслан ПОх СТОЛОВСЬКИЙ, ректор Рівненськох го державного гуманітарного уніх верситету, кандидат історичних наук, професор. — Орден Заслуг — почесІ на відзнака Франції, якої цей чоловік справедливо заслуговує — як керівник, як організатор, як науковець і, передуІ сім, як людина. Микола Антонович роІ бить добру справу, зміцнюючи стосунІ ки України та Франції».

ЕЛІЗАБЕТ ДЮ БРЕЛЬ ДЕ ПОНБРІАН, АТАШЕ ПОСОЛЬСТВА ФРАНЦІЇ В УКРАЇНІ, КООРДИНАТОР МЕРЕЖІ АЛЬЯНС ФРАНСЕЗ УКРАЇНИ, ТА МИКОЛА ВІДНІЧУК, ПРЕЗИДЕНТ РОО «ФРАНЦУЗЬКИЙ АЛЬЯНС»

ФРАНЦУЗЬКИЙ АЛЬЯНС Рівненська обласна організація, яка входить до всесвітньої мережі «Альянс Франсез». Мета діяльності — поширення французької мови та культури в усьоІ му світі через людей доброї волі будьІяких поглядів, політичних та релігійних течій. РОО «Французький Альянс» діє на теренах Рівненської області з 1995 року як громадська організація. За 18 років спільно з Посольством Франції та Французьким культурним центром Рівненська обласна організація «ФранцузьІ кий Альянс» провела величезну кількість заходів у галузі культури, освіти, наІ уки: «Тижні Французької культури», фестиваль «Французька Весна в Україні», фестиваль французького кіно «Артишок», фестиваль дитячого анімаційного кіно тощо.

Фото надані М.А. Відінчуком (3)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ОРДЕН ФРАНЦІЇ ЗА ЗАСЛУГИ

ІЗ МИХАЙЛОМ ЗГУРОВСЬКИМ, РЕКТОРОМ НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ». ТОГО Ж ДНЯ ПАНА МИХАЙЛА НАГОРОДИЛИ ОРДЕНОМ АКАДЕМІЧНИХ ПАЛЬМ 31

Орден започаткований декреІ том (правовим актом) від 3 грудня 1963 року президентом Франції геІ нералом де Голлем в якості заміни численних відомчих орденів заслуг. Орденом можуть нагороджуватись французькі громадяни, за значні громадянські та військові заслуги, а також іноземці. Рішення про нагоІ родження приймає прем'єрІміністр Франції, який є Гросмейстером ордеІ на, за поданням уряду. Орден заслуг є четвертою за значимістю нагороІ дою Франції після ордена ПочесноІ го легіону, ордена Звільнення та ВійІ ськової медалі.

ПЕРСОНА

Îëåêñàíäð Ëåîíòiéîâè÷ ÍÅÑÒÅÐÅÍÊÎ • Хірург відділення хірургії органів травлення та ендокринології Рівненської обласної клінічної лікарні; •Член Європейської асоціації ендоскопічних хірургів; •Кандидат медичних наук; •Власник патентів на 5 винаходів методів лікування виразкової хвороби; •Автор понад 50 наукових публікацій у вітчизняних та міжнародних фахових виданнях; •Депутат Рівненської обласної ради VI скликання від партії «Батьківщина».

Олександр НЕСТЕРЕНКО: «Хочу, щоб мої діти були гідним прикладом для своїх дітей!» Телефоную Олександру Леонтійовичу о 8 ранку. У відповідь чую бадьорий голос — зрозуміло, що у лікаря робочий день розпочався зрання. Плануємо зустрітись до 10, адже після інтерв’ю на визначного хірурга чекає операційна і не одне врятоване життя… Пане Олександре, розкажіть, будьДласка, коли Ви вирішили стаД ти лікарем? Ця мрія була у Вас з диД тинства? Я виріс у сім’ї лікарів, тато мій — Леонтій Нестеренко — відомий у хіШ рургії. Саме він став моїм першим вчиШ телем та наставником. Мій молодШ ший брат — Володимир, також лікар, доцент, працює хірургом в ІваноШ Франківську.

пам’ятаєте? Чи їх було настільки багато, що навіть важко пригадаД ти? Важко відповісти, яка операція була першою. Раніше інтернатура триШ вала не три роки, як зараз, а один рік. І рік цей був дуже насичений, не було розподілу на два відділення: «гнійна» і «чиста» хірургія. Навантаження було дуже велике, і значна частина операШ цій проходила за моєї участі.

А де здобували освіту, щоб у майД бутньому стати кваліфікованим ліД карем? Спочатку я закінчив рівненську СШ № 18. Того ж року вступив до ІваноШ Франківського державного медичного інституту за спеціальністю «лікувальна справа». Після цього була інтернатура.

Окрім роботи, Ви ще й займаєтеД ся науковою діяльністю, написали кандидатську дисертацію. Цікаво, на яку тему? Моя кандидатська присвячена різШ ним аспектам лікування пацієнтів із механічними жовтяницями. Маю чимаШ ло розробок щодо лікування пацієнтів з гострими шлунковоШкишковими кроШ вотечами, які є основою для написанШ

свою

першу

операцію

ня докторської дисертації. Крім того, я є одним з не багатьох хірургів, які опеШ рування грижі поєднують з абдоміШ нопластикою при лікуванні хворих із надмірною вагою. Велика кількість операцій, науД кова робота… А на сім’ю часу вистаД чає? Вільного часу небагато, бо ж я ще близько 20 років працюю як хірург обШ ласного центру екстреної консультаШ ційної допомоги, що надає цілодобові консультації лікувальним закладам обШ ласті. Але, якщо людина чогось прагШ не, вона все може встигнути. Моя роШ дина мене розуміє і підтримує, адже у нас сімейна династія лікарів. Моя дружина, Леся Володимирівна, лікарШ невролог, працює разом з мамою, ЗіШ наїдою Вікторівною, яка є заслужеШ ним лікарем України і теж працює неШ

врологом у центральній міській лікарШ ні Рівного. А Ваші діти теж продовжують сіД мейну справу, теж лікарі? Моя старша донька Анна — офтальШ молог, а менша, Оленка, навчається на 5 курсі ІваноШФранківського медичноШ го університету. Діти самі обирали професію чи Ви все ж таки наполягали, щоб доньки стали лікарями? Ніяким чином я не намагався їм обШ рати роботу. Це був їхній вибір, вони йшли туди, до чого лежить серце і що подобається. Хоча з власного досвіду знаю, що батьківський приклад найШ краще діє на дітей. Тому моя заслуга в тому, що діти стали лікарями, теж безШ перечно є. Мрієте, щоб внуки не припинили славетну династію? Я на них впливати не можу, у них є свої батьки, які їх виховують. Але я б дуже хотів, щоб мої діти були гарниШ ми наставниками та гідним прикладом для своїх дітей. Ольга ДАНИЛЮК

«ТАТО МІЙ — ЛЕОНТІЙ НЕСТЕРЕНКО — ВІДОМИЙ У ХІРУРГІЇ. САМЕ ВІН СТАВ МОЇМ ПЕРШИМ ВЧИТЕЛЕМ ТА НАСТАВНИКОМ!» Фото надані О. Нестеренком (3)

«МОЯ РОДИНА МЕНЕ РОЗУМІЄ І ПІДТРИМУЄ, АДЖЕ У НАС СІМЕЙНА ДИНАСТІЯ ЛІКАРІВ!» 33

ПОДІЇ

КАСКАД НОВИНОК ПЕРЛИНКА РІВНОГО - 2013

ВИХОВАНЦІ ШКОЛИ СУЧАСНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ ПДМ

ОЛЕКСАНДРА ПИСАК

ВЛАДА ШЕВЧИК

ВІКТОРІЯ СУБОТІНА

ЮЛІЯ ПОЛІЩУК

КАРІНА КЛОЧКО 36

Фото надані ARTmodels®

Фінальне шоу ІІІБго обласного дитячого Фестивалю краси і талантів «Перлинка РівногоБ2013» пройшло на сцені міського Палацу дітей та молоді. Організатор проекту – Торгова марка ARTmodels®. Цьогоріч Фестиваль вразив сценічними декораціями, численними нововведеннями і… наймолодшою в історії проекту переможницею. Головна корона Фестивалю і титул «Перлинка РівногоБ2013»дісталися 4Брічній Софії БОРОДЕНКО.

Корони і основні титули Фестивалю також отримали: ГранШпрі у віковій категорії 4Ш6 років – Каріна КЛОЧКО ГранШпрі у віковій категорії 7Ш9 років – Олександра ПИСАК ГранШпрі у віковій категорії 10Ш11 років – Людмила КОВАЛЬЧУК ГранШпрі у віковій категорії 12Ш14 років – Мар’яна РУДЕНСЬКА ІнтернетШкористувачі ж віддали найбільше своїх голосів 7Шрічній Дарині БЕРТУХ. Нововведенням «Перлинки РівногоШ2013» став титул «Талант Фестивалю». Його отримала 13Шрічна Вікторія СУБОТІНА. Також серед новинок Фестивалю титул «Симпатія ARTmodels®». Володарку цього почесного звання визначили самі ж організатори «Перлинки РівногоШ2013», зауваживши, що відтепер ця наШ города буде традиційною для Фестивалю. «Симпатією ARTmodels®» стала 6ШрічШ на Валерія ТОПЧІЙ. Творчими номерами потішили публіку юні вихованці Школи сучасної хореШ ографії Рівненського міського Палацу дітей та молоді (керівник Наталія СТОРОШ ЖУК), маленька співачка Марта БЛАЖКОВА та естрадна виконавиця Марія ЗЛАШ ТА. Також глядачі побачили кращі номери Шоу талантів, яке відбулося напереШ додні Фестивалю. Олена ГАВРИЛЮК

СОФІЯ БОРОДЕНКО, КАРІНА КЛОЧКО, ОЛЕКСАНДРА ПИСАК, ЛЮДМИЛА КОВАЛЬЧУК, МАР’ЯНА РУДЕНСЬКА ТА ДИРЕКТОР КОНКУРСУ ОКСАНА ІГАС 37

ПОДІЇ

ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ парад наречених

Уже третій рік поспіль таке дійство проходить у Рівному. Учасниці параду — понад півсотні екс-на речених, які нещодавно відсвяткували свій найщасливіший день. У програмі для дівчат — професійний макіяж, ексклюзивна зачіска та фотосесія від провідних фотографів міста. Цьогоріч в рамках події відбувся й конкурс перукарського мистецтва, нігтьової естетики та макіяжу, а також модний показ весільного вбрання і вишитого одягу. Вже стало традицією, що учасниць параду супроводжують байкери та ретро-а втомобілі.

ПОНАД ПІВСОТНІ ЕКС-Н АРЕЧЕНИХ ТА СОТНІ РІВНЯН СТАЛИ УЧАСНИКАМИ Й ГОСТЯМИ ПАРАДУ

НА МІСЦЕ ПОДІЇ ДІВЧАТА У БІЛИХ СУКНЯХ ДІСТАВАЛИСЯ НА БАЙКАХ І РЕТРОАВТОМОБІЛЯХ 40

НА ЗГАДКУ ПРО ДІЙСТВО КОЖНА НАРЕЧЕНА ОТРИМАЛА СВІТЛИНИ З ЧИСЛЕННИХ ФОТОСЕСІЙ ВІД ПРОВІДНИХ ФОТОГРАФІВ МІСТА

ОБРАЗИ НАРЕЧЕНИХ ТОГО ДНЯ ТВОРИЛИ ПРОФЕСІЙНІ МАЙСТРИ – ПЕРУКАРІ ТА ВІЗАЖИСТИ…

…НАЙВИБАГЛИВІШІ Ж КРАСУНІ ОСТАННІ ШТРИХИ ДОМАЛЬОВУВАЛИ ВЛАСНОРУЧ Фото В. Якимчука (3), А. Панасюка (3), С. Гошка (2), І. Ордаш (1)

ПОДІЇ

ОБ’ЄДНАЛИСЯ РІВНЕ, КИЇВ І В’ЄТНАМ

Завершився конкурс «Моя вишиванка — найкраща!» До Дня Незалежності України газета «ОГО» провела конкурс «Моя вишиванка — найкраща!». Кожен учасник мав можливість показати свою найгарнішу, найдивовижнішу, найяскравішу вишиванку всьому місту та отримати приз! Конкурсантами були не лише рівняни, а й мешканці Києва і Тернополя. Навіть із далекого В’єтнаму ми отримали фото хлопчика Іванка у вишиванці! Наймолодшій нашій учасниці — 3 місяці, найстаршому учаснику — 65 років. Серед 64 учасників конкурсу відвідувачі порталу OGO.ua обрали переможця, який отримав у подарунок вишиванку від рівненської майстрині Зої РОМАНОВОЇ. Фото переможД ця з'явилося на першій сторінці святкового номера газети «ОГО», який вийшов напередодні Дня Незалежності! Спеціальні подарунки від наших партнерів «Світ вишивД ки» та відділу сучасного одягу з українською вишивкою отримали ще кілька наших конкурсантів. Проект «Моя виД шиванка — найкраща!» підтримали Рівненська обласна орД ганізація Всеукраїнського об'єднання «Свобода» та народД ний депутат України Олег ОСУХОВСЬКИЙ. 24 серпня усі учасники конкурсу взяли участь у загальД номіській акції «Моя маленька вишиванка» й продефілюД вали подіумом, який було сконструйовано до Дня НезалежД ності на центральному майдані Рівного. «Родзинки» проекту «Моя вишиванка — найкраща!» пропонуємо читачам журналу «ВІТАЄМО!»

Пес ПУТЯ. ПояД ва цього героя у виД шиванці в фотогалеД реї порталу OGO.ua викликала особливо багато різноманітних відгуків та дискусій. Участі в інтернетД голосуванні песик не брав, але отримав окремий приз — за оригінальність!

Наталія КУЛІНІЧ. Дівчина народилася і проживає в ОстД розі. Цього року закінчила Національний університет «ОстД розька академія». Наталка — активістка молодіжної оргаД нізації «Пласт», шанує українські традиції, полюбляє активД ний відпочинок на природі. «Моя вишиванка — унікальна та старовинна, — з горД дістю розповідає дівчина. — Сорочка є нашою сімейною реліквією та передається із покоління у покоління. Я раД дію, що маю можливість одягати і зберігати таку реліквію. З упевненістю можу сказати: «Моя вишиванка — найкраД ща!».

Подружжя Тетяна та Олексій ТОКАРІ. На власне весілД ля Тетяна і Олексій вирішили не купувати стандартний чорД ний костюм та білу сукню. Натомість, як справжні українці, молодята одягнули традиційне колоритне вбрання. Олексій обрав українську вишиванку, а Тетяна — вишиту сукню з віночком. Нині у сім’ї Токарів росте синочок Ярославчик, хлопчик продовжує гарні звичаї батьків й теж залюбки ноД сить вишиванки.

№32 (1412) 21 серпня 2013 року

“Моя вишиванка — найкраща!” Максим ТАРАСЮК. Переможець конкурсу за результатами інтернетВ голосування. Хлопчику 2, 5 роки. Проте в такому зовсім юному віці він уже сам вільно їздить рисью та галопом на конику. А на посвяті у козаки отримав чин «джури». Максимко вірив, що його вишиванка — найкраща, бо він не просто вдягає її, як решту одягу, а носить із гордістю — як справжній українець.

Cтор. 15 43

ПОДІЇ

Редакція журналу «ВІТАЄМО!» обрала свого фаворита — Анну МАРЧУК із родиною. На фото сім’я пані Анни в її авторських вишиванках. «Створюю вишитий одяг понад три роки, — каже переможниця за версією нашого виданД ня. — Працюю з любов’ю для своєї родини та для справД жніх шанувальників українських традицій. Обираючи етД ностиль — рідний стиль, ми обираємо своє щасливе майД бутнє для наших дітей, адже вони повинні виховуватись у найкращих українських традиціях, знати своє коріння, свою історію, бути успішними та з гордістю нести в світ наші звиД чаї. Я мрію, щоб кожен українець носив вишиванку в буД день і в свято. І якщо моя мрія здійсниться, я буду найщасД ливішою українкою!»

ПОДІЇ

Михайло РАДІО. «Сорочку мені вишила, — розпоД відає юнак, — бабуся, білоруска за національністю. Бабця народилась і виросла в Білорусії, а в 1958 році одружилась з моїм дідусем і переїхала жити в УкраД їну. Я маю ще три вишиванки, якими дуже пишаюся. Одна з них була 2329Дою під час проведення у РівноД му акції «Вишитий рекордД2011». Любов СИДОРЧУК. Пані Люба працює вчителем англійської мови в НВК №14 м.Рівне. Любить твориД ти красу власноруч — вишиває, шиє ляльки. «Вишиванка моя має невеД личку історію, — зізнається учасниД ця. — Вишиті бісером соняшники на сорочці — не просто так. У нашій школі кожен клас має свою емблемуД квітку. У 10Дму класі, де я класний кеД рівник, — це соняшник. Це й надихнуД ло мене вишити таку сорочку, а бісеД ром вишивала, тому що його кольори та відтінки підкреслюють незвичайну красу звичайної, здавалося б, квітки!»

Фото надані учасниками конкурсу (8)

Меланія ГАВРИЛОВИЧ із мамою Юлією. Ці красунечки стали першими учасниками конкурД су «Моя вишиванка — найкраща!». Меланії тільД ки три місяці, а вона вже — зірочка інтернету та журналу «ВІТАЄМО!». Мама Юлія розповідає: «Вишиванку подарувала нам бабуся. У нашій роД дині переконані, що потрібно змалку прищеплюД вати дитині любов до України, її звичаїв та траД дицій. Тож ж ми з приємністю робимо таку добру справу».

ПІДГОТУВАЛА

Ольга ДАНИЛЮК

Із металом теж можна фантазувати! Завершився фотоконкурс «Металеві витребеньки», що тривав упровдовж літа на порталі OGO.ua. Проект зібрав кілька десятків світлин з витворами ковальського мистецтва. А переможцями обрали двох чудових рівнянок. Урочисте нагородження поціновувачів металевої творчості відбулося на цьогорічному фестивалі ковальського мистецтва «Металеве серце», який пройшов у місті 23- 25 серпня! На згадку про перемогу Ірині та Маші вручили троянди — звісно ж, металеві!

РІВНЯНКА МАША ТЮРИНА В МЕТАЛЕВИХ ОБЛАДУНКАХ 46

ІРИНА ВОРОБЙОВА. ФОТО ПОРЯД ІЗ МЕТАЛЕВОЮ СКУЛЬПТУРОЮ ЗРОБЛЕНЕ У САНКТПЕТЕРБУРЗІ, В РАЙОНІ НЕВСЬКОГО ПРОСПЕКТУ

Фото надані учасниками конкурсу (2)

МОЛОДІ ІМЕНА

ПРИБОРКУЮЧИ ЕМОЦІЇ… Вона складає емоції у фрази. Фрази — у вірші. Вона вкладає емоції у ролі. А ролі грає так, щоб емоції вирували в душі глядачів. Вона наповнює емоціями власні життєві принципи. І ці принципи творять для неї нові емоції… Знайомтесь — Ірина МЕЛЬНИК, письменниця, член Національної спілки письменників України, актриса Рівненського народного молодіжного театру. У 2012 році Ірина виборола грант Президента України, коштом якого видала власну збірку поезій. Книгу нині можна знайти у всіх бібліотеках держави.

ПРО ПИСЬМЕННИЦТВО

і обмежень. Якось я написала вірш про любов до мами. Але слова «мама» не вживала. Вірш полюбили всі, хто його чиф Твори, які я пишу зараз, мають літературну цінність. тав. Хоча більшість і досі думають, що він про кохання між Про це свідчать перемоги у різних конкурсах. Це не проф чоловіком і жінкою. сто писання «у шухляду». Це те, що змушує людей спинитиф ся, задуматися. І я точно знаю, що сама, без уроків літераф ПРО ТЕАТР турної студії «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоф Головних ролей я зіграла небагато. З цим мені пощасф ді, не досягла б такого рівня. Студія стала для мене ґрунтом, тило у трьох постановках. Але я не переймаюся. Бо вважаю, на якому я виросла. Вірш — це миттєвості життя. Це обличчя людей. Асоф що немає другорядних ролей. Коли виходиш на сцену, треф ціації, викликані чиїмись словами. Це те прекрасне, що ти ба грати свою роль так, ніби вона найважливіша у цій виф вмієш підмітити на вулицях міста. Усе почутефпобаченеф ставі. Навіть якщо тобі довірили лише чотири фрази. Актори Рівненського муздрамтеатру, думаю, вважавідчуте фіксується на папері. І вірш готовий! А потім — доф ють нас колегами. На наші прем’єри вони приходять ледь вгий процес редагування. Є правда у словах про те, що щасливі люди — не мит- не у повному складі. Це стимулює викладатися на 110% і ці. Коли людина щаслива, вона не має часу для творчості, забути про те, що ти — акторфлюбитель. Хотілося б, звісф вона постійно зайнята своїм життям. Коли ж не все лагоф но, отримати професійну акторську освіту. Але доля склаф диться, людина зосереджується на собі, внутрішніх відчутф лася пофіншому. Мені імпонують ліричні ролі. І саме такі найчастіше й тях, і це у щось творче виливається. Хоча я щаслива, дуже щаслива. Проте вмію моменти занепаду духу використовуф дістаються. Тому я люблю усіх героїв, яких вже встигла зіф грати. Але до нового театрального сезону режисер Євгеній вати для письменництва. Мама надихає мене. Я часто згадую фрази, які вона каф Васильєв готує виставу, в якій мені запропонував абсолютф зала мені в дитинстві, і в душі народжується рядок вірша. но інше амплуа — роль дівчини з характером. От зараз приф Або, коли мама обіймає мене, в голові одразу вибудовуютьф дивляюся до цього образу, думаю, як в нього перевтілитися і яку мораль моя героїня повинна донести глядачу. ся поетичні асоціації. ЗАПИСАЛА Олена ГАВРИЛЮК Любов усюди. Тому я пишу про неї. Любов не має рамок 48

...

МОЛОДІ ІМЕНА

, ,

— • •... Н •• • • • • : "• -•€ ‚ • • • • А • - €ƒ: , ,, ,, • „€ ƒ

. •, ?", , €.

•, •, •, •, •, •, •, € •, •, •?... Н•, — • •. ,, • - ? -... • • •... М — •-•, М • -• •. **** І -• ‚-• ‚‚ ƒ •, Д • • • • •• , • € • - •‚ •ƒ € •, … ,‚ , • • . •

•

- •• • •• ‚ •• , І „ ‚ •• ‚ ƒ • , † •• „• • ‚ • • • • -, ‡ • ƒ , • ˆ • • • . на

ИК

Фото надані І.Мельник

РІВНЕ — СТОЛИЦЯ ДЖАЗУ

«Джаз DO IT» Джаз — музика, яка вже давно не вкладається в жодні музичностилістичні чи смакові рамки. Це звукове втілення душевноемоційного стану або настрою. І якщо слухач потрапить на ту хвилю, яку лише зараз і лише у цю секунду створює харизматична людина з інструментом, він вийде з залу і обов’язково подумає: «А я і не знав, що люблю джаз!..»

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ У Рівному джазова музика зажди культивувалась серед музикантів, наш віть у часи фрази «Сегодня он играш ет джаз, а завтра Родину продаст». З другої половини 50шх років під вигляш дом естрадних оркестрів діяли джазош ві колективи на зразок оркестру Олекш сандра Гайдабури у Рівненському інш ституті культури. Музиканти розповіш дають, що у часи радянської заборош ни цієї музики іноді їм доводилось йти на хитрощі — робити, наприклад, джаш зові аранжування естрадних шлягерів, або вставляти у класичні твори уривш ки джазових стандартів. У середині сімдесятих років у Міському будинку культури був створений ансамбль «Паш норама», і досі місцеві меломани згаш дують імена Володимира Шварцапеля та Ігоря Перчука. Проте, за роки Неш залежності розвиток джазової музики у місті загальмувався — насамперед, через відсутність цікавих широкій пуш

бліці концертів. Так, джазові музиканш ти працювали й нині працюють у різш них навчальних закладах, на звітних концертах можуть зіграти кілька «хіш тів» Армстронга чи Гершвіна. Час від часу в ресторанах організовувалися такі собі «джазові посиденьки», куди запрошували насамперед музикантів і їх друзів. Але дуже часто ця музика заш лишалась для масового слухача недош ступною.

ДЖАЗОВИЙ РЕНЕСАНС У РІВНОМУ А він, масовий слухач, у Рівному є. Це вирішили довести ентузіасти джаш зу, люди, основний вид діяльності яких далекиЙ від музики і культури загалом. У 2007 році банкір Сергій Гемберг, заш ручившись підтримкою OTП Банку, рівш ненську філію якого він тоді очолював, влаштував у музичношдраматичному театрі великий і, що важливо, безкош 50

Фото А.Матвіїва, Д.Леонтіюка

штовний джазовий концерт, де голош вними гостями були «Dzyga Imagine» — музиканти зі Львова, міста з потужш ними традиціями у цій музиці, і музиш канти з Клевані та Луцька. Цей захід сколихнув рівненських меломанів. А після нього Гемберг об’єднав органіш заційні зусилля із клеванським підш приємцем Олександром Трофімчуком, який, до слова, створив джазшгурт з працівників власної фірми. Любов до джазу надихнула двох фахівців з фіш нансових питань на створення велиш кого музичного дійства — джазовош го фестивалю «Art Jazz Cooperation». Цьому сприяло й знайомство з луцьш ким трубачем і організатором Олегом Баковським. Усі троє вирішили робити один фестиваль на два міста.

ЕФЕКТ БОМБИ Перший проект мав серед місцеш вої інтелігенції ефект бомби, що розіш рвалася. Тим більше, що виступити на ньому запросили співачку з Росії Тетяш ну Балакирську, музиканташдипломата з Німеччини ЖаншП’єра Фрьоллі та наш віть музикантів із США. Як і належить сучасній джазовій культурі, кожен виш конавець представляв різні напрями цієї музики, яка за своєю багатогранш ністю не має аналогів у музичному свіш ті. Вже потім на рівненськошлуцькому джазшфестивалі виступали справш жні «зірки» пострадянської та світош вої джазової сцени — гітаристшвіртуоз Енвер Ізмайлов, співачка Ніно Катамаш дзе, соліст «De Phazz» Карл Фрієрсон, акапельні гурти «Піккардійська терш ція», «ManSound», ціла плеяда молодих українських та закордонних музиканш тів. Організатори фестивалю завжди наголошували, що ідея проекту поляш гає в об’єднанні під «джазовим даш хом» не лише міст і музикантів, а й наш віть різних сфер мистецтва. Тому кожш ного року глядачі бачать і фотовиставш ки, картинні експозиції, різноманітні танцювальні та вокальні перфоменси. Як і в усьому світі, сьогодні джазош ва культура в Рівному — це невеликі вечірки в затишних клубах, куди приш ходять справжні шанувальники цієї музики. Побувавши хоча б на двох таш ких заходах, на третій ти вже ідеш із відчуттям, що зараз побачишся зі свош їми друзями та однодумцями. Адже інш терес у цих людей один — «вічна муш зика», саме так називають в усьому світі ДЖАЗ… Андрій МАТВІЇВ 51

Сергій ГЕМБЕРГ, співорганізатор «Art Jazz Cooperation»: — Коли ми організували перш ший фестиваль, мене не полиш шало відчуття, що нам чогось не вистачає. Побувавши в Чикаго й відвідавши там декілька концерш тів, я зрозумів, чого саме. Щоб наприкінці літа створити справш жній музичний вибух для мелош манів, потрібно цих людей потрош ху до фестивалю готувати — прош водити менші за масштабами концерти. Так виникла ідея ствош рення джазшклубу «ДжЕм», де пош єдналися слова «джаз» та «емош ції». У той момент якраз відкриш вався бар «Стадіошпаб» на Соборш ній, власник якого спеціально проектував його як концертшхол. Ми почали запрошувати туди пеш реважно молодих музикантів. Деякі з них до сих пір хоча б раз на рік до нас з радістю приїжш джають. Якщо чотири роки тому ми починали джазовошклубну діш яльність із двох організаторів, то сьогодні до нас постійно приш єднуються все нові й нові люди, яким цікава не лише музика, а й самовдосконалення. Нині джазш клуб успішно проводить свої конш церти в барі «Blues&Jazz». Клуб існує як громадська організація, тому ми відкриті до будьшяких ціш кавих джазових проектів. Зокреш ма, наші концерти відбувалися у органному залі, у драмтеатрі, наш віть у ТРЦ «Чайка». Причому, ми не завжди акцентуємось лише на джазі у класичному розумінш ні. Зокрема, ми вже двічі робили концерти унікального етногурту «ДахаБраха».

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

«Скільки років кохаю – а закохуюсь в тебе щодня», – написала якось Ліна Костенко. Напевно, саме так і варто жити – щоразу віднаходячи у, здавалося б, звичному, буденному, усталеному – нові грані, нові приводи для захоплення, нові «родзинки». Цікаве – воно ж насправді поряд із нами. І наше місто Рівне – теж приховує в собі безліч цікавого, несподіваного, незвіданого. Зовсім нещодавно, в останню неділю серпня, наше місто відсвяткувало ювілейні, 730Дті, уродини – гучно і весело відгуляло День міста! А навздогін цьому святу ми вирішили запропонувати вам добірку цікавих фактів про Рівне!

веде до підприємства, розміщена під невеличким кутом. А тому, коли поступово під'їжджаєш до льонокомбінату і при цьому постійно дивишся на башту, вона, здається, ніби поВ вільно опускається донизу!

СЕРЦЕ МІСТА – НА ПІВНІЧНОМУ! Власний кореспондент телеканалу «1+1» Олександр Курсик сфотографував з літака будівлі мікрорайону «ПівВ нічний» – і виявилось, що будинки № 10, 14, 6 та 12 на вуВ лиці Євгена Коновальця, якщо дивитись на них згори, утвоВ рюють... серце! Оригінальне фото Рівного отримало неабиВ який резонанс в інтернет–спільнотах «НеТипове Рівне» де його розмістив наш колега–журналіст!

ДЕ БУВ «ІНТИМ» 100 РОКІВ ТОМУ?

НАЙБІЛЬШИЙ ПРАПОР І «ПАДАЮЧА ВЕЖА» На башті Рівненського льонокомбінату вивішений найВ більший у Рівному державний прапор – його розміри стаВ новлять 4 на 5 метрів, а древко має завдовжки 8 метрів! Автором «рекордного» задуму є власник підприємства Олег Червонюк. Прапор виглядає особливо ефектно у темну пору доби, коли підсвічується. А сама 50–метрова башта має цікавий ефект. Річ у тім, що проїжджа частина вулиці Льонокомбінатівської, яка 52

Виявляється, в 1911 році у Рівному вже було три кінотеВ атри! А облаштовувати їх у місті почали двома роками раВ ніше. Один із кінотеатрів отримав інтригуючу назву «ІнВ тим». Згодом він звався «Ампір», «Новини», з приходом раВ дянської влади – став «Комінтерном» і, зрештою, «ПартиВ заном». Під такою назвою його пам'ятає чимало рівнян! У 2006 році будівлю «Партизану» продали. Нині на місці буВ динку колишнього кінотеатру будують торговельно–побуВ товий бізнес–центр.

Фото Голубєва В. (2), з інтернетспільнот «НеТипове Рівне» (1), «Типове Рівне» (1)

УСЕ ЦЕ – ПРО РІВНЕ!..

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

АФРИКА З АМЕРИКОЮ – У РІВНОМУ!

Льонокомбінатівська міська вежа

Сто років тому в Рівному були вулиці Африканська та Американська! Обидві – в районі пивзаводу: Африканською була нинішня Петра Могили, Американською ж – теперішВ ня Маяковського. Район, де нині розташована загальноосВ вітня школа №3, у народі звали «Америкою». Нині «америВ канський» колорит має зовсім інший куточок Рівного – ледь не від початку існування мікрорайон Північний, певно, чеВ рез щільну забудову майже виключно багатоповерхівками, молодь охрестила «НьюВЙорком» або ж просто «Йорком». А ось «Кавказ» у Рівному і нині залишається там, де і був сто років тому, – про його розташування промовисто свідВ чить назва вулиці Кавказької, що біля облдержадміністраВ ції. «Кавказом» тутешню місцевість назвали через її горбисВ тий рельєф.

РУКИ ОЛЬГИ ТВОРИЛИ ДИВА Від початку Першої світової війни в Рівному працювала сестрою милосердя... рідна сестра останнього російського імператора Миколи ІІ, донька імператора Олександра ІІІ веВ лика княгиня Ольга. Вона доглядала поранених у місцевому військовому госпіталі. Сучасники писали, що руки Ольги твоВ рили дива. Лікарі спеціально кликали її, коли пораненому треба було зробити особливо складну перев'язку. Брат–імВ ператор під час війни не раз бував у Рівному і зустрічався тут з Ольгою, разом з нею оглядав поранених у госпіталі. Про це свідчать щоденникові записи Миколи ІІ, які дійшли до наших днів. Сучасники розповідали про Ольгу як про скромну в поВ буті людину, талановиту художницю – вона залишила після себе близько 2 000 картин! Цікаво, що велика княгиня ОльВ га – одна з небагатьох членів імператорської сім'ї, яка уникВ нула більшовицьких переслідувань. Після жовтневої ревоВ люції 1917 року вона виїхала в Данію, згодом – до Канади, де прожила до 1960 року.

Нині головна окраса колишньої Американської вулиці – ЗОШ №3

ЗОЛОТІЇВ – ТАКИЙ ОДИН! Золотіїв – колишнє передмістя Рівного, а нині повноВ правна його частина – поВсвоєму унікальний: в Україні неВ має більше населених пунктів із такою назвою! Легенда розповідає, що в сиву давнину тут оселився майстерВзолоті руки. І це було не просто порівняння – чоловік мав хист до золотарства, майстерно реставрував ікони. Ось і прозвали його Золотій, і село, що розбудувалось довкола, – ЗолотієВ вом, за ім'ям одного з перших поселенців. Нині в Золотієві дві головні вулиці – Олексинська та Золотіївська. ОлексинВ ська веде до села Великий Олексин, названого так на честь його засновника Олекси. Чоловік, за переказами, очолював загін охорони, за що йому виділили тут землю. Недарма ж, у перекладі з грецької, Олекса, Олексій – це "захисник". А з вулицею Золотіївською вийшло складніше – колись таку назву мала зовсім інша вулиця Рівного, нинішня Пирогова, що відразу за залізничним переїздом. Окрасою Золотієва є дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована тут на кошти поміщика Лук'яна Дворжанського в 1855 році. Віталій ГОЛУБЄВ 53

Будинки на Північному утворюють серце

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

ТУТ ЖИВЕ КОХАННЯ!.. НАТАША І МАКСИМ

Фотограф – Євген ФІЩУК

Хочете помилуватися справжнім чудом природи? Мрієте поїхати на Гавайські острови, але поки що не маєте достатньо грошей? Шукаєте гарне місце для романтичної фотосесії? Тоді вам — у ІваноСДолинське родовище базальтів. Саме тут поєднуються мальовничі, дещо екзотичні, краєвиди, монументальні базальтові стовпи та наш, рівненський, острів кохання!

ДО ГАВАЇВ РУКОЮ ПОДАТИ ...Стрункі ряди базальтових стовпів помітно здалеку. Вражає їх краса та монументальність. І біжать мурашки по тілу від думки про те, що утворилися стовпи 650ц620 мільц йонів років тому внаслідок активної вулканічної діяльносц ті. Кам’яний літопис Рівненщини унікальний тим, що можна наяву побачити стародавні породи. А такої чітко вираженої стовпчастої форми більше в Україні не існує! ІваноцДолинське родовище базальтів знаходиться у селі Базальтове, що на Костопільщині, й складається із 54

п’яти кар’єрів. Унікальні стовпи — у двох із них, у ще одноц му — зеленіє острів у формі серця, схожий, кажуть, на один із гавайських островів. Існує навіть легенда про його утвоц рення. Розповідають, що колись дівчину розлучили з хлопц цем і примушували одружитися з іншим. Вона ж, не бажац ючи жити з нелюбом, вирішила втекти до лісу. Кілька років дівчина жила серед природи, але її серце не забувало коц ханого. Вона плакала за ним, і з її сліз утворилося озерце, а посередині нього — острів у формі серця. Дівчина згодом померла, а її коханий ще не раз приїжджав на це місце і миц лувався останнім дарунком їхнього кохання...

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

НАТАША І МАКСИМ

Фотограф – Євген ФІЩУК

ДМИТРО ТА ЄВГЕНІЯ

Фотостудія «Сьоме небо»

ЯК ДОЇХАТИ ДО БАЗАЛЬТОВИХ СТОВПІВ?! Із Рівного автобусом, з автостанції «Чайка», чи машиною доїхати до м. Косц топіль (35 км), а звідти — до сіл Базальц тове або Берестовець (20 км). Там місцец ві жителі підкажуть…

ДВІ КРАЇНИ В ОДНІЙ ПОДОРОЖІ ТАЇЛАНД + ІНДОНЕЗІЯ (Балі)

Вильоти: щосуботи з 18.05.2013 по 12.10.2013 ПАТТАЙЯ (4 ночі) + БАЛІ (7 ночей) + БАНГКОК (2 ночі) 13 ночей від 1682грн (УСІ АВІАПЕРЕЛЬОТИ ВКЛЮЧЕНО) В Краків за покупками Дати виїздів ц кожну п'ятницю Ціна тура: від 7535грн

ДВІ КРАЇНИ В ОДНІЙ ПОДОРОЖІ ТАЇЛАНД + МАЛАЙЗІЯ (Пенанг)

Вильоти: щосуботи з 25.05.2013 по 12.10.2013 ПАТТАЙЯ (4 ночі) + Пенанг (7 ночей) + БАНГКОК (2 ночі) 13 ночей від 15178грн (УСІ АВІАПЕРЕЛЬОТИ ВКЛЮЧЕНО)

ПРАГА + ОКТОБЕРФЕСТ

3530грн з АВІА 4 дні / 3 ночі, 5 днів / 4 ночі 8дней / 7 ночей вильоти вересень: 18, 19, 25, 29 жовтень: 02, 03 ЕКСКУРСІЯ ПО Мюнхену в ПОДАРУНОК!

ТАЇЛАНД І ТАЄМНИЦІ ДРЕВНЬОГО АНГКОРА

Відпочинок в Паттайї (10 ночей)+екскурсія в Камбоджу (1 ніч)+ екскурсії по Бангкоку (2 ночі) Дати заїздів по суботам з 04.05.2013р. по 12.10.2013р. 13 ночей

м. Рівне, вул. Відінська, 1б, офіс 40 (063) 729ц55ц94 (067) 251ц42ц60 (362) 40ц13ц42

ДМИТРО ТА ЄВГЕНІЯ

Фотостудія «Сьоме небо»

ВІДКРИЙ РІВНЕНЩИНУ

ВІКТОР і ОЛЕНА

Фотограф – Володимир КАРАБАЧИНСЬКИЙ

БАЗАЛЬТОВЕ ЗАХОПЛЮЄ ТУРИСТІВ ПРЕКРАСНОЮ ПРИРОДОЮ, ВИСОЧЕННИМИ БАЗАЛЬТОВИМИ КАР'ЄРАМИ, КРИШТАЛЕВО ЧИСТОЮ ВОДОЮ... Фото Валерія СЛАДКОВСЬКОГО

НЕ ЛЕГЕНДАМИ ЄДИНИМИ «Селище почали називати Базальтове за часів Радянськоц го Союзу, до цього воно мало назву Янова (Іванова на украц їнський лад) Долина, — розповів нам любитель активнос го відпочинку, рибалка, рівненський бізнесмен Валерій СЛАДКОВСЬКИЙ. — Мій дідусь, зараз йому 92 роки, родом із сусіднього села, розповідав, що назва селища з'явилася від того, що приїхав туди поляк Ян і почав розробляти бац зальтові кар'єри. За Польщі і під час війни місцеві жителі казали, що село було за красою другим після Варшави. Гарц ні дерев'яні будинки, клумби троянд... Нині ж Базальтове захоплює туристів прекрасною природою, височенними бац зальтовими кар'єрами, кришталево чистою водою». На території базальтових родовищ є чимало мінералів: адуляр, хлорит, халцедон, барит, гематит, марказит, азуц рит тощо. І навіть напівкоштовні камені трапляються: агат, кварц, кальцит. У червні 1972 року «Базальтовим стовпам» був наданий статус пам'ятки природи місцевого значенц ня. Тепер цю зону рекомендують як зону відпочинку. Своц го часу ІваноцДолинське родовище базальту увійшло до фіц налу всеукраїнського конкурсу «7 природних чудес Україц ни». Костопільське природне диво природи порівнюють із іншими відомими в світі місцями залягання базальтової поц роди стовпами — екзотичними базальтовими вулканічними конусами на Гавайських островах, які піднімаються на дец кілька кілометрів над дном Тихого океану, та нині діючими базальтовими вулканами Етна на острові Сицилія і Везувій на межах материкової частини Італії. Цікаво, що базальт із Іванової Долини використовували для мощення мостових у європейських столицях, зокрема в Парижі та Лондоні. Цим базальтом викладена і знаменита Червона площа в Москві. Ольга ДАНИЛЮК 57

РІВНЯНИ ПОДОРОЖУЮТЬ

Paris,

je t’aime!

Який романтичний вчинок може по-справжньому вразити кохану жінку?! – задумався громадський діяч, лідер організації «Smart People» Тарас КОМАРЕНКО. І вирішив подарувати дружині подорож у Париж!.. До столиці Франції я потрапив удруге. Щоправда, першого разу мені вдалося побувати в Парижі лише 5 годин, тепер же – цілих 5 днів. Чотири роки тому ми з друзями шалено ганяли вулицями міста, проте за короткий відрізок часу так і не встигли побачити всіх паризьких принад. Цього ж літа все було поСіншому. ПЛАН – ЦЕ ВАЖЛИВО! Уже багато років у Парижі мешкає моя шкільна подруга. Там вона здобула вищу освіту в одному з найвідоміших у світі університетів – Сорбонні. А нині – працює в міжнародній компанії. Саме подруга заздалегідь подбала для нас із дружиною про житло, а ще зауважила: «У Парижі план на день – це важливо, навіть коли тут просто відпочиваєш». Нам із Оленкою пощастило жити у тому ж кварталі, де стоїть величний символ французької столиці – Ейфелева вежа. Вечірні прогулянки тут були неймовірно прекрасні та романтичні. А щоранку, прокинувшись, ми ретельно продумували свій маршрут на день: сьогодні, наС приклад, поїдемо до славнозвісного національного оперного театру, там поряд і знаменита Галерея Лафайєт, і паризькі брендові бутіки (це для моєї дружиниС модниці важливий пункт подорожі!), і Лувр… а завтра – подамося у протилежС ному напрямку міста. Звісно, ми побували і на Монмартрі, звідки вид на місто дійсно вражаючий, а на вершині 130Сметрового пагорбу – базиліка СакреСКер, одна з найпопулярніших пам'яток архітектури французької столиці. Дуже враС зив мою дружину своєю красою та величчю собор НотрСДамСдеСПарі. Ми приС йшли туди якраз на початку богослужіння і просиділи близько двох годин, насоС лоджуючись звучанням органу в поєднанні з молитвами французькою мовою. А повернувшись до Рівного, Оленка взялася перечитувати роман Віктора Гюго «СоС бор Паризької Богоматері»! 58

І ТУРИСТИ, І ПАРИЖАНИ ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ СТОЯТЬ У ЧЕРЗІ ДО ОДНОГО З НАЙСТАРІШИХ РЕСТОРАНІВ МІСТА

РАВЛИКИ І ЖАБ’ЯЧІ ЛАПКИ…

Фото надані Комаренком Т. (4)

…чомусь саме такими українці уявляють собі страви французької кухні. НаС справді ж на запитання про це французи, з якими познайомила нас моя шкільна подруга, скептично посміхалися. Натомість молодий чоловік на ім’я Фабіан заС пропонував нам скуштувати істинних французьких страв у одному з найстаріших і найвідоміших ресторанів Парижу «CHARTIER». На одній із паризьких вуличок наша компанія спинилася у «хвості» довжелезної черги. Ми з Оленкою навіть не одразу зрозуміли, що це черга… до ресторану. Фабіан поглядом і жестами дав нам зрозуміти, що все нормально, а потім пояснив: «Ресторан «CHARTIER» – одна із візиток Парижа, тому тут прагнуть побувати і туристи, і жителі міста!» Бездоганний смак запеченої качки, авокадо з креветками під соусом і терпкоС го французького вина були варті понад 30Схвилинного стояння у натовпі. На останок же Фабіан замовив нам усім… смажених равликів. Мені така екзотичС на страва не сподобалася, хоча Оленка з нашими французькими друзями їла із задоволенням! Наступного ж вечора під керівництвом Фабіана я сам приготуС вав (досі не віриться!) лосося під сосусом із меду та сметани, десерт із малиС ни, черешень, полуниць і яблук, запечених у тісті, та ще одну дивовижну стравуС «пірамідку» із пармезану, фініків і бекону (назву, на жаль, не запам’ятав…)!

НА ВЕРШИНІ 130-М ЕТРОВОГО ПАГОРБА МОНМАРТР, НАЙВИЩОЇ ТОЧКИ ПАРИЖА, СТОЇТЬ БАЗИЛІКА СЕКРЕ-КЕ Р – ХРАМ СЕРЦЯ ХРИСТОВОГО. ДУЖЕ КРАСИВА СПОРУДА. І ВИД НА МІСТО З ПАГОРБА ЗАХОПЛЮЄ. 59

ВЕЛИЧ СОБОРУ НОТР ДАМ ДЕ ПАРІ СПОНУКАЛА МОЮ ДРУЖИНУ ПЕРЕЧИТАТИ РОМАН ВІКТОРА ГЮГО «СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ» НА ПРИЙОМ ДО КОРОЛЯ Удесятеро більша черга, аніж до ресторану, чекала нас біля входу у Версаль ський палац, колишню резиденцію усіх французьких королів. Оцінивши ситу ацію, ми з дружиною вирішили прогулятися Версальськими садами. Упродовж кількох годин нам так і не вдалося обійти всю територію цього паркового комп лексу. Нашому захопленню не було меж! Усюди мармурові статуї, фігурно під стрижені дерева, квіткові клумби у вигляді ідеальних геометричних малюнків, оранжерея з десятками цитрусових дерев, басейни, штучні озера, а головне – со тні фонтанів, постачання води до яких для того часу мало би бути справжнім технічним проривом. Ще одна дивовижа Версальських садів – так звані «зеле ні кімнати». Це впорядковані лабіринти, утворені за допомогою густо посадже них дерев і кущів. У закутках таких лабіринтів – цілі «кімнати» під відкритим не бом, призначені для танців і святкувань. До Версальських садів варто цілеспря мовано вирушати на увесь день, адже тут у спеціально відведених місцях можна й на човнах поплавати, позасмагати і покупатися, влаштувати невеликий пікнік та покататися на велосипедах. А головне – відчути себе справжнім романтиком! ЗАПИСАЛА

Олеся ВАСЕВИЧ

МОДА

ОСІННІЙ MUST-HAVE!.. Ностальгію за теплими літніми днями вгамує тільки… тотальне оновлення гардеробу. Рівненські модниці знають: осінь – прекрасна пора для цього. Тож поговоримо про головні fashion- тенденції осені-2013!

1. ШОТЛАНДСЬКА КЛІТИНКА Восени, на думку провідних дизайнерів, вона має бути всюди – на пальтах, сукнях, жакетах і аксесуарах. Сміливо поєднуйте цей королівський хіт осенії2013 не лише з однотонними речами, але й з іншими, спокійнішими, принтами. 2. ХУТРО Скромне та благородне чи об’ємне й екстравагантне – обирати вам. Головне – цьої го сезону хутряні комірці та манжети варто носити не лише на верхньому одязі, але й на сукнях і жакетах. 3. КАРАКУЛЕВІ Й ХУТРЯНІ ПАЛЬТА Цієї осені надайте перевагу пальтам простого елегантного крою, приємних стриманих кольорів. 4. РЕТРОСТИЛЬ Восениї2013 – це богемна розкіш 20їх років, витончені силуети 40їх і 60їх та різнобарв’я 90їх. Нудно не буде!

МОДА

5. ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЧОЛОВІЧИХ КОСТЮМІВ Щоби жінка в такому одязі не виглядала надто жорсткою і грубою, варто просто додати аксесуари: хустинки, банти, браслети. 6. БОТФОРТИ Восени це взуття буде у фаворі. Стилісти радять носити ботфорти зі спідницями чи пальтами довжиною до середини коліна. 7. ВЕЛИЧЕЗНІ В’ЯЗАНІ ШАПКИ А також берети та капелюхи. Ці головні убори будуть актуальними по завершенню оксамитового сезону осені, із настанням холодів. 8. КЛАТЧІ, СУМКИ ЗІ ШКІРИ РЕПТИЛІЙ ТА ХУТРА Без коментарів. Ці аксесуари не втрачають своїх позицій вже кілька років поспіль. 9. ДОВГІ ШКІРЯНІ РУКАВИЧКИ Ранньої осені їх одягатимуть із сукнями та теплими светрами, пізніше – з пальтами. 10. БЛАГОРДНІ ВІДДТІНКИ… ЛИСТЯ Смарагдовий, багряний, гірчичний – ставку варто зробити саме на них. Актуальї ною буде й класика чорноїбілих кольорів. Не варто хвилюватися і романтичним модї ницям: пастельні тони теж залишаються. Так само, як і стильні принти: квіти, леопарї довий малюнок тощо. Ольга ШЕЛЬЧУК 63

ДОБРІ ПОРАДИ

10 ПЕРЕВАГ ВЕЛОСИПЕДА Крутити педалі нині модно, корисно і приємно. Цей тренд набирає обертів і в Рівному. У місті традиційно проводять велодні й навіть облаштували чимало велопарковок. Тож дізнаємося про двоколісного друга більше!

Велосипед — найбільше технічне досягнення людУ ства за останні два століття. Такі результати показаБ ли численні опитування, проведені у Великобританії. За велосипед було віддано більше голосів, ніж за всі інші винаходи разом узяті. Та це й не дивно. Адже двоколісний транспортний засіб — функціональний і простий в експлуБ атації.

Працівники, які доїжджають на роботу велосипеУ дом, менше хворіють. До того ж вони — більш праБ цездатні, ніж ті, хто доїздить на автівках. Такі результаБ ти досліджень представили нідерландські вчені.

3 4 5 6

Велосипедисти на 10 років фізично молодші, ніж ті, хто не любить цього транспорту.

Фото з інтернету

Регулярно крутити педалі корисно для серця. ЗміцБ ється до активних занять фітнесом. нюються серцеві м’язи. Ризик інфаркту міокарда зниБ жується на понад 50%. Велосипедні прогулянки забезпечують море заУ доволення, позитивних емоцій та гарних вражень. Катання на велосипеді зменшує негативний вплив Покращують настрій і посилюють любов до життя! стресів та нервового напруження на організм людиБ Особливо багряної осінньої пори! ни. Тож швиденько діставайте велосипеди з «гаражів» і Помітно зменшується варикозне розширення вен у катайтеся на здоров’я! любителів велосипедної їзди. Адже, коли ми крутиБ мо педалі, посилюється циркуляція крові, тонізуютьБ АДРЕСИ ВЕЛОПАРКОВОК У РІВНОМУ: ся м’язи ніг. біля ВД «ОГО» (вул. Шкільна, 2), Велосипед — найефективніший метод немедикаУ поряд зі студією реклами «Чегевара» (вул. 16 липня, 10), ментозного лікування вегетоУсудинної дистонії. До поряд з «E.G.O club» (вул. Київська, 10), того ж катання на велосипеді тренує вестибулярний апаБ біля кіноклубу «Gonzo» (вул Кавказька, 32Б), рат, покращує координацію рухів, знімає напругу з хребта. біля входу в Палац дітей та молоді (вул. Князя Володимира, 10), Велосипед — чудова профілактика онкозахворюУ на території Краєзнавчого музею (вул. Драгоманова, 19), вань. Такі висновки зробили європейські вчені. У краБ поруч із Центральним універмагом (вул. Соборна, 17), їнах із високою «велосипедною культурою» ризик розБ на території колишнього Радіозаводу витку раку молочних залоз, наприклад, нижчий на 34%. (вул. Данила Галицького,19), біля ТРЦ «Екватор» (вул. Макарова, 23), Для тих, хто прагне схуднути, велосипед — ідеальне біля ТЦ «Чайка» (вул. Гагаріна, 16), рішення. За одну годину їзди зі швидкістю 16 км/год у поряд із спортклубом «ФітнесПорт» людини згорає близько 400 ккал енергії! Це прирівнюБ (вул. Княгині Ольги, 6А).

7 8 9

Не втрачайте часу! Перевірте зір дитини!

«Найчастіше батьки замислюються про перевірку зору своєї малечі, коли дитині виповнилося 6 років і час йти до школи, — каже лікарг окуліст Наталія КУЛІКОВСЬКА. — Але проблеми із зором в дитини можуть з’явитися значно раніше. Тому дорослим треба знати, які симптоми вказують на погіршення зору вашої дитини і в якому віці слід проводити планове обстеження в окуліста».

Коли треба перевіряти зір дитини? Уперше зір дитини варто перевірити у 6М12 місяців. Тоді — у 3М4 роки. ЗробиМ ти це можна в окуліста або іншого кваМ ліфікованого медичного спеціаліста під час регулярних медичних оглядів або інМ ших відвідувань лікаря. Пізніше гостроМ та зору перевіряється в дошкільному віці. Додаткові обстеження проводятьМ ся у разі виявлення батьками тривожних симптомів.

Симптоми, що вказують на можливе погіршення зору дитини Проблеми із зором проявляються у поведінці дитини або ж через вигляд її очей. Отож — аналізуємо. ЯКИЙ ВИГЛЯД МАЮТЬ ОЧІ ДИТИНИ?  очі не дивляться в одну точку, одне

око зміщене до перенісся або назовні;  почервонілі, припухлі повіки;  вологі або червоні (запалені) очі. ЯК ПОВОДИТЬ СЕБЕ ДИТИНА?  часто тре очі;  замружує або прикриває очі;  нахиляє голову вбік або вперед, розглядаючи щось;  дитині важко читати або виконуваМ ти іншу роботу на близькій відстані, маМ леча напружує при цьому очі; або, наМ впаки, дитина підносить речі до очей, щоб роздивитися;  дитина постійно підходить блиМ зенько до телевізора;  дитина кліпає більш, ніж завжди;  дитина примружує очі або хмуритьМ ся;  дитина часто виглядає дуже стомМ леною. ЩО КАЖЕ ДИТИНА?  «Мої очі сверблять/печуть/ріМ жуть»;  «Я не можу роздивитися, що це таке»;  Усе розпливається»;

 «Усе двоїться»;  «Паморочиться голова/нудить».

Які діти більше схильні до проблем із зором? У ГРУПІ РИЗИКУ:  передчасно народжені діти;  діти, батьки чи інші родичі яких мали/мають проблеми із зором;  діти, які зазнали травми ока. Журнал «ВІТАЄМО!» радить батьм кам не втрачати часу. І перевірим ти зір дитини. А заодно і власний. Для цього ми пропонуємо вам кум пон на один БЕЗКОШТОВНИЙ огляд у лікарямокуліста. Все, що треба зром бити: вирізати купон із журналу та прийти за вказаною адресою!

КУПОН НА БЕЗКОШОВНИЙ ОГЛЯД ОКУЛІСТА • Огляд досвідченого лікаря-офтальмолога Мережа магазинів

• Комп’ютерна діагностика зору • Окуляри та лінзи для корекції зору • Іміджеві окуляри та кольорові контактні лінзи • Окуляри з антирефлексним покриттям • Сонцезахисні окуляри • Оправи на всі випадки життя

Професійний підхід, широкий діапазон цін, вражаючий асортимент і гнучка система знижок неодмінно зроблять Вас постійним клієнтом мережі магазинів «Ваша оптика»! «ВАША ОПТИКА» Салон-м агазин м. Рівне • вул. Київська, 67а, 2 поверх, ТРЦ «Арена», р-н Автовокзал тел. (0362) 28-89-10 • вул. Соборна, 17 ЦУМ (вхід з вул. Чорновола) тел. (0362) 45-35-08 • пл. Короленка, 1 ТЦ «ЗЛАТА ПЛАЗА» • вул. Макарова, 23 ТРЦ «Екватор» ВИРІЖТЕ купон

ПРИЙДІТЬ до лікаря

Купон на один БЕЗКОШТОВНИЙ ОГЛЯД офтальмолога та підбір окулярів* * безкоштовний підбір окулярів здійснюється за умови замовлення їх в салоніМмагазині «Ваша оптика»

ЗБЕРЕЖІТЬ свій зір

ДУХОВНІСТЬ

фактів про Покрову

14 жовтня православні та греко-к атолики відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Також це — День українського козацтва та День створення Української Повстанської Армії. А ще впродовж кількох років саме на Покрову рівняни святкували День міста. Дізнаймося більше про це свято.

Свято Покрови походить з Константинополя

Свято Покрови в народі називають Третя Пречиста. Легенда про походженї ня цього свята розповідає, що одного дня військо давніх русів на чолі з Асї кольдом взяло в облогу тодішній центр православ’я — Константинополь (нині це Стамбул). Мешканці столиці Візантії у щирій молитві звернулися до Богородиї ці з проханням про порятунок. Кажуть, перед людьми й справді з’явилася Богої родиця та вкрила їх своїм покровом. Вої роги відступили, Аскольд же та його війї сько прийняли хрещення і стали хрисї тиянами. Відтоді й відзначається свято Покрови Божої Матері. В Україні це свяї то було впроваджене ще за часів хреї щення Русі. Особливе шанування Пої крови Богородиці починається з ХІІ стої ліття, при князі Андрії Боголюбському, який і збудував першу на Русі Покровї ську церкву — на річці Нерль біля свого замку Боголюбове.

Саме цього дня у козаків відбувалиї ся вибори нового отамана. Козаки вії рили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Переї повідають, коли на козаків у боях чекаї ла поразка, то по святому ликові текли сльози... Козаки збудували на честь Покрови 44 храми! Вони настільки вії рили в силу Покрови Пресвятої Богої родиці і настільки щиро й урочисто відї значали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й кої зацького змісту і отримало другу назву — Козацька Покрова.

Один з найвеличніших храмів України — на честь Покрови

На честь Покрови у Рівному збуї довано величний храм — Святої Покровський кафедральний собор. Це один із найвищих та найбільших храї мів України. Його довжина 51 м, шиї рина 42 м, висота — 55 м. Великий куї пол, який символізує Ісуса Христа, та 12 14 жовтня — День менших, які символізують апостолів, а утворення УПА також 8 малих куполів створюють чуї Українська Повстанська Армія (УПА), дову композицію, яка є окрасою Рівної яка постала в час Другої світової війни го та проглядається з усіх сторін міста. на землях Західної України як збройї Нижній і верхній храми собору можуть на сила проти гітлерівської і більшої вмістити більше 3 тисяч парафіян кої вицької окупації батьківських земель, жен. Покровський собор, автором прої теж обрала собі свято Покрови за день екту якого є архітектор Віктор Ковальї Зброї, віддавшись під опіку святої Богої чук, побудовано в українському стиї родиці. Саме 14 жовтня 1942 року вваї лі. Це, зокрема, підкреслюють Золотий жають днем утворення УПА. Тризуб з хрестом (Володимирський триї Покрова Божої зуб) на його фронтоні, вітражні хрести Матері оберігає віконних заповнень над дверима з заї На Покрову хідного, північного та південного бої від ворогів відзначали ків у вигляді орнаментів, запозичених з Існує безліч легенд про Покрову, про волинських рушників, золоті куполи та її чародійну силу, про випадки, пов’язані День Рівного На зламі тисячоліть упродовж кільї білоїблакитного кольору стіни. з появою Божої Матері, коли треба було захистити віруючих від ворога. Відомий, кох років саме свято Покрови було для наприклад, порятунок Почаївської Лавї Рівного Днем міста. Але згодом тодішї Після Покрови — ри в липні 1675 року, коли над храмом ній мер Віктор Чайка запропонував пеї наймасовіші з’явилася Богородиця, заслонивши омої ренести святкування на літній період, аргументуючи це тим, що у жовтні, заї весілля фором святі будівлі і врятувавши їх від Загальновідомою ознакою Покрови зруйнування під час турецької облоги. звичай, холодна та дощова погода. Крім Ця подія увічнена у псалмі «Ой зійшла того, Покрова — це релігійне свято і не є те, що вона покриває землю або лисї варто його плутати з Днем міста, бо так тям, або снігом. А за народною традиї зоря вечоровая, над Почаєвом стала». втрачається біблійне значення Покрої цією, ще й голову дівчини накриває веї ви. Розглядався варіант поєднати святї сільним вінцем. Від свята Покрови розї Покрова — День кування Дня міста із відзначенням Дня починається період наймасовіших веї українського Незалежності. Та в підсумку міські деї сіль, а ті, хто не мали пари, цього дня путати вирішили: День міста Рівного просили, щоб наступного року пощастиї козацтва Із 1999 року свято Покрови відзнаї святкувати в останню неділю серпня. ло знайти своє кохання. Ольга ДАНИЛЮК чається як День українського козацтва. Так відтоді й святкуємо!

ПРИВІД ДЛЯ СВЯТА

ВЕРЕСЕНЬ 21 – День фармацевта 27 – Всесвітній День туризму ЖОВТЕНЬ 1 – День музики 6 – День працівників освіти 8 – День юридичного працівника 13 – День художника 14 – Покрова Пресвятої Богородиці ЛИСТОПАД 3 – День працівника соціальної сфери 4 – День залізничника 9 – День української писемності та мови 17 – День студентів 1 вересня Перший день осені знаковий не лише тим, що на каленї дарі стартує новий сезон і дітки йдуть до школи. 1їго веї ресня цьогоріч ми відзначаємо День підприємця: це свято щороку припадає на першу неділю вересня. А ще саме 1їго вересня 1996 року було запроваджено національну валюї ту – гривню. Тож нині їй виповнюється 17 років!

5 жовтня Вона нічого не коштує, але здатна змінити все у вашому житті. Або принаймні покращити настрій! 5 жовтня ми святї куємо Всесвітній День посмішки. Тож посміхайтеся і будьї те щасливі!

14 вересня Цей день найкращий для тих, хто планує розпочати нове життя – здорове, активне, насичене. Адже 14 вересня в Україні відзначають День фізичної культури та спорту. Тож прокиньтеся цієї пори раніше і реалізуйте свою давню мрію про ранкову пробіжку!

16 листопада Вітаємо зі святом наших колег – працівників радіо, телеї бачення та зв’язку. Нині ваш день. Зичимо натхнення й неї втомності, професійного зросту, втілення усіх творчих ідей у життя, здоров’я, гарного настрою та хорошого почуття гуї мору! 69

Ромочка, вітаю тебе! Нехай твої мрії здійснюються, щастя і удача будуть поряд завжди і пам'ятай: я люблю тебе як від місяця і назад! Марина

7 жовтня першу річницю свого весілля святкують

Юлія та Юліан ГАВРИЛОВИЧІ

Щиро вітаємо вас, дорогі наші, і бажаємо: великого щастя, безмежного коханння, нехай Міланка росте вам на радість та втіху. Поважайте одне одного і любіть, бо це найцінніше у житті. З найкращими побажаннями куми та друзі

З Днем народження, Сестричко! Уся велика родина, твоя сім'я - вітає тебе із 13-тиріччям! Рости такою ж хорошою, розумничкою, веселушкою, сміхотушкою та чудовою дівчинкою, як ти є! Обіймаємо та цілуємо тебе, Асюта!

Вітаю найсонячнішу людину в житті – мою рідну сестричку Наталію ВЕРТЕЛЕЦЬКУ – з Днем народження! Сімейного затишку і любові! Нехай казка щодня заходить до тебе у гості! Люблю тебе!.. Оля 70

31 серпня святкують весілля Христина ДАНИЛОВА та Олексій СИВОЛАП! Вітаємо! Бажаємо сімейного щастя, взаєморозуміння, безмежного кохання та натхнення на подвиги один для одного!.. Нехай ваша супер-половинка підтримує вас у всіх життєвих випробуваннях З любов'ю, рідні та друзі

Щиро вітаємо з ювілеєм Віктора Олександровича ПАСІЧНИКА! Відповідальний і принциповий, вимогливий та уважний, Ви власним прикладом задаєте планку лідерства, ініціюєте нові проекти та допомагаєте вирішувати будь-які питання. Бажаємо Вам, Вікторе Олександровичу, щоб Ваш досвід і професіоналізм сприяли подальшому процвітанню Автограду, а задоволених і вдячних клієнтів ставало ще більше. Нехай компанія, яка є основою Вашого життя, приносить Вам радість, задоволення і прибутки. Здоров’я нехай додається, а сили примножуються. Творчого Вам настрою, тепла і злагоди у Вашій родині! Зичимо постійного натхнення в роботі та здійснення всіх задумів! Залишайтесь таким же наполегливим та цілеспрямованим, яким Ви є нині. Завжди з Вами, Ваша команда Автограду

РОЗПОВІДЬ

Буденна історія про мрію — Візьміть, будь ласка, тістечко, — якось зовсім неочікувано промовила до мене світла жіночка-пр одавець у фартуху з мережкою, як у радянських фільмах. Беріть, безкоштовно. Воно вчорашнє, але ще свіже й смачне. За бабусиним рецептом. Ви занадто задумлива та напружена, як для такого чарівного недільного ранку. Перше, що мене здивувало, це мова цієї нібито звичайної тітонькижкухарки, яка лише й знає, здавалося б, як продаж вати тістечка на вокзалі. — Спасибі. То я так, задумалася про роботу. Банківський працівник — це постійні цифри у голові, ж відповіла я, одразу пошкодувавши про свою зверхж ність. — Ненавидите свою роботу? — Та ні. — А знаєте, просто інколи щось для душі потрібно. Ось я все життя читаю лекції кулінарії в училищі, а з дитинж ства мріяла пекти і продавати тістечка діткам — так зване солодке кафе для малечі, без тих штучних барвників, що на фабриках. Мені 46. Рік тому зменж шила кількість лекцій і почала будуваж ти мрію дитинства. Поки втілюю її лише тут, на вокзалі, але згодом і кафе буде. Думаєте, я занадто стара для цього? — Перепрошую, пані, є у вас ті смаж колики з яблуками, — раптово увіж рвався до нашої розмови чоловік рож ків 40жка. — Так, спекла вранці, знала, що ви прийдете. До речі, дозвольте предстаж вити Вам, — вона звернулася до мене, — це талановитий актор театру — Едуж ард Древицький. — Та я взагаліжто архітектор, ледь зніяковіло, але якось справді артистичж но промовив Едуард. А далі у нашій розмові за чашкою ромашкового чаю жінкажкондитер розж повіла, що цей архітектор грає в народж ному аматорському театрі вже близько 30жти років, хоч насправді працює в буж дівельній сфері. — Має ж бути щось для душі. — Та то ще мрія з дитинства, — смаж куючи тістечком, додав актор. Випадкові зустрічі й розмови часто змінюють наше життя. Неочікувано, але

інколи справді круто вплиж вають на нас. У старенькій електричж ці тепер усе здавалося якиж мось світлим, а обурення через неж зручності зникло за безхмарністю дуж мок про щось незвичайне. Щось для душі... У кожного має бути... А що ж у мене? Кабінет 12 квадратних метрів, троє підлеглих працівників, стоси паж перів, комп’ютер, який гуде, як пилож сос. Це для душі? Радше сказати — для виживання. Та я не скаржуся. У своїх 37 я впевнено стою на банківському олімпі. Хоча, коли бачу молодих поеж тів, які читають свої вірші просто неба й отримують від цього тонну ейфорії, коли чую, як грають музикижпідлітки щось етнічне, збираючи кілька гривеж ників і сотні хороших слів, чи тих, хто малює схід сонця десь на узбережж жі, поки усі сплять, тоді у мене шовж ком огортається душа. Мабуть, тоді в таких спраглих до мистецтва чи прож сто улюбленого заняття людей виросж тають крила, які здіймають їх високо до своїх мрій — а там вже справжнє інж термецо. Щось для душі. Щасливці ті, які змогли не загубити дитячі мрії: маж ленькі хлопчаки, які гралися у пожежж ників, підпалюючи коробки біля магаж зинів, у дорослому житті рятують люж дей у своїх помаранчевих костюмах; ті, які робили ін’єкції своїм лялькам та гож дували їх медом, зараз лікують людей; ті, які співали перед батьками на стільж чику, мають змогу виступати на сцені, а ті, що розмальовували в дитячі роки шпалери, зараз створюють справжні картини. Моя мрія дитинства теж розпочалаж ся із розмальовування шпалер: у 5 рож ків я впевнено створила на них свій перший шедевр — блакитні їжачки із зеленими ведмедиками збирають квіж 72

Малюнок Алі ОГОНЬ

ти. Пояснити вибір кольорів можу лише відсутністю різнобарвних олівж ців. А потім було навчання в художній школі, десятки власних картин, перемож ги в конкурсах з образотворчого мисж тецтва на всеукраїнському рівні. Згож дом... Три роки у професійному училиж щі на факультеті «Банківська справа». Батькам здавалося це більш вигідним на той час: — Доню, так ти зможеш якусь копійж ку заробити. А малювати завжди змож жеш. Для душі. Через три роки — коханий чолож вік, немовля під серцем. А у руках дві відповіді з університетів: наш близьж кий водний та далека Львівська акаж демія мистецтв. Життя, звісно, зробило вибір за мене. Слабодухі ніколи не дож торкнуться до мрії. Тоді усе закрутилож ся досить прагматично: навчання на заж очному відділенні університету воднож го господарства, робота в банку, сім’я, відпочинки на морі та всьогожнажвсього дві картини за доросле життя: моя донька (мені вона Монною Лізою здаж валася) та ще захід сонця (мабуть, не випадково остання картина з такою наж звою). Я обожнювала якусь таку вигаж дану, але нереально мислячу техніку — не домалювати якусь деталь... Від спогадів раптово мене відірвала розмова двох бабусь. — Та хіба то нормальна невістка? От сяде та весь час грає на тому «піаніні». І то годину, чи більше. Ні щоб помідори пополоти, чи огірки вибрати, — набурж

мосено промовила старенька до іншої. — Маєш ж бути щось для душі, — ненароком промовила я, отримавши наж взамін скептичний погляд. Моя зупинка. У мене повинно бути щось для душі. Хоча б сьогодні. Дорога до улюбленої тітоньки Галі надихнула на створення крил — малюж нок для повернення мрії. — Добрий день, моя люба, — на пож розі старенького будинку з величезним квітником радісно, як завжди, зустріла мене моя сонячна Галина. — Привіт, — кинувши сумки, обіж йняла свою дорогу. — Ходи, борщ вже холоне. — Я на горище. Там ще є моя дитяж ча схованка? Мабуть, інколи слів справді непож трібно. Вона усе зрозуміла. Вона усе знає. Її вуста намалювали веселку. Злегка кивнувши, Галина сіла далі виж шивати хрестиком осінній сад. Людина з крилами завжди зрозуміє живильний потяг до того, що хоча б інколи потрібж но щось для душі. Я піднімаюся нишком, щоб не спож лохати муз, на горище. Тут справжнє інж термецо: дитячі малюнки, недопрацьож вані картини, фарби. Ось і мольберт. «Привіт, друже», — посміхаюся сама

до себе. Розпочинається феєрія. Пензлі самі знаходять собі барви і малюють криж лату мрію. Як же тут сонячно й хорож ше. Ніякої музики. Лише тиша, яка нитж ками ласкавого натхнення вплітає у себе барви фарб і шурхіт пензлів. Дож тики пальців випереджають мозковий штурм, а всередині, у всьому тілі бігаж ють мурахи, літають лелеки, течуть гірж ські ріки, здається, немов янголята бож сими ніжками тупотять по серцю. Маж буть, це щось схоже на кохання. У такі моменти справді хочеться сказати: «Нехай світ зачекає...» Але світ не чекав. Життя знож ву стрімголов рухалося, без перерв на чай чи каву. І після оновлення свож єї душі у світі дитячої мрії я повертаюж ся в обійми урбаністичних сірих будинж ків. Я повертаюся у повсякдення. Та теж пер у мене є щось для душі. І це далеж ко не усе. На зворотній дорозі до міста я не забула купити кілька смачних тістечок на вокзалі у жінки, яка має крила... Смаколики. Я знаю, скоро її мрія вільж но літатиме. А потім знову щось таке, що б’є ніжж ним струмом у найцінніше. Доня повіж домила про вступ у Львівську акадеж

мію мистецтв. Я ж ніколи не спонукаж ла її до цього. Ну хоч щось успадкуваж ла від мене. — Мамо, допоможи мені створити проект для вступу. Спільна творча робота, сімейна праж ця творить чудеса. Дочка зарахована на державну форму навчання. Таланож вита. А ще я захоплююся її цілеспряж мованістю, бажанням досягнути мети і полетіти на крилах мрії, адже усі генії у світі — це невтомні борці. Вона у мене така, це успадкувала від тата. — Мамулечко, у мене два запрошенж ня на навчання. Одне твоє — пропонуж ють вільне відвідування лекцій для таж лановитих. І таке буває. На щастя, ми з дочкою у різних групах навчаємося. Ось так. Вчитися ніколи не пізно. І найосновніж ше — завжди має бути щось для душі. Це дуже просто, але надзвичайно важж ливо. Наостанок або p.s.: жіночкаж кондитер відкрила свій солодкий кіж оск. А ще ми сім’єю ходили на вистаж ву акторів аматорів у народний театр. У них є крила. Ольга ВЕРТЕЛЕЦЬКА