Àðì³ÿ “÷àéíèê³â”
Êèðèëåíêî çâ³òóº
Ñóä ïðèïèíèâ ñâàâ³ëëÿ
×îìó íå áóëè âèêîíàí³ "ãàðàíò³¿" òà "çàâäàííÿ" ßíóêîâè÷à ùîäî êîíòðàêòíî¿ àð쳿?
˳äåð ôðàêö³¿ Áëîêó Þ볿 Òèìîøåíêî - Áàòüê³âùèíà ðîçïîâ³â ïðî ñâîþ äåïóòàòñüêó ä³ÿëüí³ñòü â îêðóç³ òà ó Âåðõîâí³é Ðàä³.
Ðîçïðàâà íàä ï³äïðèºìöåì ä³ëüíè÷íîãî ³íñïåêòîðà â Ãîëîñ³¿âñüêîìó ðàéîí³ Êèºâà áóëà çóïèíåíà çàâäÿêè ïðàâîñóääþ.
ñòîð. 6
ñòîð. 7
ñòîð. 8
Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó. Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua
Ðîçïðîäàíà ³òà У десятків мешканців села Віта Поштова КиєвоСвятошинського району Київської області – незвані гості. «Блатні», а також працівники міліції, прокуратури і навіть служби зовнішньої розвідки ходять по хатам, розпитують, залякують. Пропонують людям відмовитися від своїх підписів під зверненнями до керівництва держави та області, правоохоронців, контролюючих та надзорних органів із критикою сільського голови Сергія Іванова. У листах, на які влада відповіла репресіями, йшлося про те, що за період перебування пана Іванова на посаді сільського голови з 2002 року досьогодні він жодного разу не звітував перед громадою села на загальносільських зборах. Хоча, відповідно до частини сьомої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами.
Іван-дурник або «жертва наклепів»? Люди припускають, що Сергій Іванов боїться відвертої розмови з мешканцями Віти Поштової. Бо він знає, що доведеться відповідати за земельні махінації,
Сільський клуб тепер вже не належить громаді...
Ïðîäîâæåííÿ íà ñòîð. 4-5
GOD WANTED PEOPLE TO BELIEVE IN THEMSELVES Page 2
Àêàäåì³ÿ ÑÁÓ: óðîêè ðåéäåðñòâà З усіх проблем соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, мабуть, найбільш болісною є проблема забезпечення житлом. Це при тому, що в Україні розвинута індустрія будівництва. Напрошується питання: хіба будівельники відмовляются взяти участь у благородній справі? Що заважає чиновнику домовитися з інвесторами та й збудувати необхідну кількість квартир для захисників Вітчизни: нездорові апетити до «відкатів», невміння тримати слово, «класова ворожнеча» бюрократії та бізнесу? Господарський конфлікт між Службою безпеки України і ТОВ «Будова-Центр-1», внаслідок якого десяткам військовослужбовців не виділяється житло, є зайвим доказом безхазяйності попереднього та чинного керівництва СБУ.
Каменем спотикання стала земельна ділянка в Києві, що на провулку Лабораторному, 6, де знаходяться руїни гуртожитку Національної академії СБУ. Керівництво академії з 1994 року прагнуло реконструювати гуртожиток, прибудувати до нього житловий будинок для викладачів. У 1996 році було отримано дозвіл на будівництво. Але власними силами здійснити задум не судилося. Станом на 2003 рік будівельно-монтажні роботи були виконані менше ніж на 10% від плану. Прагнучи завершити будівництво, Служба безпеки України залучає інвестора – ТОВ «Будова-Центр-1». Цю компанію, утворену у 1989 році, обрали серед кількох інших за бездоганну репутацію та численну кількість успішно реалізованих проектів. Продовження на стор. 2-3
ВІТАЛІЙ КОРЖ: “УКРАЇНА МОЖЕ ВТРАТИТИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ”
ñòîð.
8
Ïåðåäïëà÷óéòå ãàçåòó “Ïðàâäîøóêà÷” â áóäü-ÿêîìó ïîøòîâîìó â³ää³ëåíí³ Óêðà¿íè! ²íäåêñ 49608. Âàðò³ñòü 2,24 ãðí./ì³ñ.
2 God wanted people to believe in themselves Te m p l e . o r g . u a
In the Ukrainian sector of the Internet has appeared a virtual church. It is located at www.temple.org.ua and claims to be a full-fledged cult center. Here the believer can tune into communion with God, to confess, receive blessings for good deeds and associations – for example family like. There is also a priest who regularly posts video sermons. Virtual temple was opened on May 8. “In the days of mourning for the victims of the Second World War, those who believe in the Highest Man’s Value opened the first virtual church with the blessing of God, to atone for mortal sins of gregariousness and militarism, revealing a tradition of virtual worship for the sake of objection goodness to all mankind” – according to the website.
Smile as a ritual New religious movement of “those who believe in the Highest Man’s Value” started the young Ukrainian journalist Yuri Shelyazhenko. He claims that he learned “upwards” about new religion, after a long search for explanations in other religions, the phenomenon of direct connection of his soul with God. Yuri himself conducts the services in a virtual church. He wears the loud title of “Keeper of the Faith” and publishes the magazine “Morality”- the official print organ of the Religious community which professes Faith in the Highest Man’s Value. The journal is registered by the Ministry of Justice of Ukraine. These are pocket brochures with the red cover, filled with various spiritual texts. All the sacred scripture of the new religion is placed on the three dozen pages in one issue of the magazine “Morality.” And one of the commandments in the “Symbol of Faith” requires… to smile. “Smile – the most convincing proof that the soul exists and gives me faith! War can sometimes be turned into a joke by the supernatural power of the human soul. Creation of good manner is one of the important moral principles” – quotes the scripture Yuri.
Shrine of good personality Keeper of the Faith, with a smile refuses to report the number of his parishioners, citing the secrecy of confession. According to him, the faith of one man is just as important as the faith of millions, so the task of civilization – to embody the spiritual equality of the individual and the collective as their parity in the public and legal spheres. “God puts humanity the task to overcome the sin of the gregariousness, the desire to dissolve their individuality into instinctively breeding communities and collectives. Good personality – it is all the best in man, the soul – it is a shrine, which must be protected. God wants everyone to believe in himself, strive for excellence and understand that the staff is no more and no wiser than the person, that you can not go with the flow, follow the tastes of demagogues who get in packs. Everyone should think about the future, feel responsible for their fate and do good by themselves, listening to the voice of God, the soul and common sense,” – says Yuri. According to the Keeper of Faith, he created a temple on the Internet, because property must resist evil: “If the World Wide Web is preached the so-called netocracy, calling on people to be atheists and refuse the individuality, embedding in the cells of pointless network structures, someone had to create at the Internet and a temple dedicated to God. So who, if not I am?”
A new understanding of family values Explaining the differences in social values of his and other religions, Yuri draws attention to the concept of the family and the church: “In the traditional sense the family is based on the alliance of man and woman with the dominant role of man. Believers of the Highest Man’s Value refuses such a materialistic approach and believe that the family is an association of people who are constantly leading a life together according to the principles of mutual respect, mutual understanding, mutual co-creation of property and parenting. For example, I’m willing to bless homosexual family unit, if I can be proved that it is intended to do property. In the traditional understanding – the church is a holy union of the people. In my religion, the church is considered as immaterial, it is divine truth and value of cooperation of people, who are spreading teachings that translate into reality the ideals of the good.” Yuri has and “universal moral criterion” capable to distinguish well from evil: “Humiliation of the Highest Man’s Value – it is evil, the statement of the Highest Man’s Value – is property.” If a believer can not independently apply this criterion in any particular case, at his request the Keeper of the Faith has to check all the facts and render a written opinion “about the separation of good and evil.”
Dialogue with the Orthodox According to Keeper of the Faith, any “good” religion saves people’s souls from evil, regardless of the number of believers. World religions: Christianity, Islam, Buddhism – Yuri finds undoubtedly good, referring to the scripture of his religion. For a good religion, he classing also Judaism, Hinduism, Shinto, “and many others,” as well as, of course, his own religion.
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó
At the same time, the rituals and stereotypes, which are “degrading man,” Yuri finds evil, unworthy of any religion or philosophy: “Evil is justified by false references to authoritative sources and ancient mythology. But I am ready to prove on the basis of basic moral values of any good teaching, that it somehow reflects the Highest Man’s Value, and all contrary to this shrine is not worthy of attention. A striking example is atheism. It spread through Europe during the Renaissance as a forerunner of Humanism, as a negation of the false stereotype that the man is despicable servant of God, wretched insect in the abyss of the universe. Atheists believe that the man – his own master, and so share the Highest Man’s Value. But some rude people, who call themselves atheists, ready to humiliate clergymen for hours, to scoff, telling obscene jokes. This is characteristic of some left. And, in my opinion, this is not true atheism. After all, the humanistic moral principles compel the true atheist to respect the feelings and convictions of believers, as long as believers do not overstep the line of morality and common sense.” For dialogue with spokesmen of other religions Yuri opened a blog on the site of the Religious Information Service of Ukraine. “I’ve talked a lot with Christians, Orthodox and Catholics, about their religion and Christianity. Some stereotypes I had to dispel many times” – he says – “For example, I constantly have to tell that belief in the Highest Man’s Value – is not self-centeredness. Because the selfcenteredness, in contrast, is a manifestation of sin herd instinct: the desire to dominate the group. And my religion offers people a conscious cooperation for the common good as an alternative to the unconscious herd. I constantly have to explain that I do not aspire to popularity, wealth and other material goods. And so on … Answers to these questions I have gathered in the article “Dialogue with other faiths,” which published in the journal “Morality.” Yuri says that representatives of other religions sometimes give him a topic for sermons: “Once I analyzed the statement of the Patriarch of the Russian Orthodox Church Kirill that God allowed the Chernobyl disaster as retribution for man’s sins. I had to explain that not God, but people have made catastrophe as a result of ignorance and herd instinct, collective unwillingness to listen to the warning voice of God and make every effort to ensure a high level of security. A copy of the sermon, I sent the Patriarch in Moscow with the wishes of spiritual growth.”
Everyone can communicate with God “The main ritual of my religion – a direct two-way communication of every believer with God” – says Yuri – “Here we are talking not only about human prayers and miracles that God is doing in response. I believe that each of us mentally apply by thoughts to God as to the ideal, the creator, the source of all human souls. Therefore, life is inseparable from communion with God: any words and doings of man can be a pray, God’s voice can be heard in everything, everything that attracts attention. God always answers addressed to him thoughts and prayers, it is important to hear the answer. And it’s important to understand that the Word of God is usually very abstract, with the exception of rare wonders. We must be wise when interpret heard from God. In general, shrines and rituals of my religion, to someone may seem too philosophical, but it is – a guarantee of their moral purity.” God for Yuri – the personification of the Highest Man’s Value of Man,” “truth and substance,” “human ideal,” “creator of all and supreme will.” The Highest Man’s Value he calls a soul, which, in turn – all the best in the mind: thoughts and ideas, plans and intentions, dreams, knowledge, love and passion, patience and humility, imagination, hope, understanding and compassion.” In this case, Yuri believes that God has no name, because “everyone turns to God in his own way.” Devil in the new religion also doesn’t exist – Keeper of the Faith says that it’s just a fairy tale: “Evil has no face, it is a brutal chaos. And, since God is perfect, it can not have enemies. God is not at war and not vengeance. Thinking differently, ascribing to evil personality traits, we are making a big mistake – create evil within yourself.” Yuri considers his religion as the beginning of a new spiritual movement for the closeness of the person to God in the new global world, living according to the principles of liberalism and human rights: “It is impossible to liberate the individual from psychological oppression, until the person considers himself a slave of God or the tiniest speck of dust nature. In the world of all-powerful states and corporations my religion will allow people to save humanity, respect each other, not to fight with strangers, do not be afraid of the unknown, always strive for new horizons. We should always listen firstly to God and only then – to the advertising and promotion that requires the person mindless consumption and loyalty, self-sacrifice in the name of someone else’s benefit and preservation of stagnation.” Alexei Kirilov, www.ukrainianopinion.com
Початок на першій шпальті. 21 квітня 2003 року укладається угода, за якою, інвестор мав самостійно знайти кошти для закінчення будівництва та отримати 50% житла у новобудові. Окрім того, Служба безпеки України хотіла отримати частину житла одразу, не чекаючи закінчення будівництва. Тому в угоді було передбачено, що інвестор за бажанням СБУ може обмінювати квартири з її половини новобудови на квартири в інших будинках, як у Києві, так і в інших регіонах. – Загалом у новому будинку приблизно 200 квартир. За рахунок своєї половини СБУ вже отримала понад 100 квартир у Києві та інших визначених ними регіонах України,– розповідає Володимир Підгірняк, директор ТОВ «Будова-Центр-1»,– Окрім того, в будинку на Лабораторному провулку вони повинні були отримати ще 51 квартиру після закінчення будівництва. Однак Служба безпеки України зі всією силою та потужністю навалилася на нас, прагнучи вирвати повністю увесь будинок! Рейдерська атака почалася після зміни ректора Національної академії СБУ. Новий ректор Віктор Мікулін, схоже, не вважав за необхідне дотримуватись угоди із ТОВ «Будова-Центр-1», оскільки не бачив у цьому особистої вигоди для себе. В травні 2007 року академія звертається із позовом про розірвання угоди до Господарського суду міста Києва. Цинізм просвічував через кожне речення позовної заяви: оскільки, мовляв, інвестор розраховував отримати комерційну вигоду, угода нібито «укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства і повинна бути визнана судом недійсною». Вдумайтеся: виявляється, з точки зору людей, які донині торпедують будівництво, отримання підприємцями комерційної вигоди за будь-яких умов (бо це твердження не обгрунтовувалося жодними розрахунками) суперечить інтересам держави і навіть... інтересам суспільства! Що ж тоді, у їх розумінні, відповідає «інтересам суспільства»? Банкрутство будівельників? А хто платитиме податки?.. Чи, може, «інтересам держави» відповідає крах цієї та інших галузей економіки – бо ж яка може бути ринкова економіка без комерційної вигоди? А далі дефолт, диктатура пролетаріату?.. Втім, Володимир Підгірняк спростовує чутки про особливу вигідність проекту. За його словами, умови угоди були не дуже привабливими з комерційної точки зору. ТОВ «Будова-Центр-1» взялася за реконструкцію гуртожитку СБУ з добудовою житлового будинку, виходячи з міркувань соціальної відповідальності бізнесу. Під час судового процесу угоду також перевірили кілька експертних установ. Жодна експертиза не підтвердила твердження СБУ про збитковість угоди для держави. У 2009 році суд відмовив академії у розірванні угоди. Але й до того керівництво Служби безпеки України побачило безперспективність судової тяганини. На інвестора почали тиснути грубою силою. 21 липня 2008 року Слідчим управлінням СБУ була порушена кримінальна справа, у рамках якої проводилися обшуки в офісах ТОВ «Будова-Центр-1» й допитувалися, як свідки, працівники компанії. Приводом для порушення справи хотіли зробити «присвоєння майна» – гуртожитку Національної академії СБУ. Коли виявилось, що гуртожиток був офіційно переданий згідно акту прийомупередачі під реконструкцію, справу зам’яли. Однак це не завадило вилучити під час обшуків печатку і всю основну документацію, що стосувалася будівництва. Тоді у викраденні майна СБУ звинуватили іншого інвестора – ТОВ «Інвестиційні системи», і до цього часу кримінальна справа не закрита. За поданнями СБУ та за участі її співробітників підрозділами санітарно-епідеміологічної служби та управління з надзвичайних ситуацій був закритий основний офіс ТОВ «Будова-Центр-1» на проспекті Науки, 22. Окрім цього, Національна академія СБУ розіслала низку листів з вимогами, які важко охарактеризувати інакше ніж дрібне шкідництво. Від «Київенерго» вони зажадали не подавати у будинок тепло, від Архбудконтролю – не подовжувати дозвіл на будівництво об’єкту, тощо. Три роки, з 2007 по 2010 рік, будівництво затримувалось внаслідок арешту, накладеного судом за вимогою Національної академії СБУ. В той же час правовий статус земельної ділянки залишався невизначеним, бо СБУ саботувала виконання угоди в частині поновлення договору оренди. Лише у листопаді 2009 року рішенням Київської міської ради оренду поновили до 2017 року, а угоду про поновлення і про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки було укладено 11 жовтня 2010 року. Отже, тривалий час відсутність договору оренди було перешкодою для отримання дозволу на виконання будівельних робіт. У січні 2011 року цілком випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень інвестор дізнався про неймовірне рішення Господарського суду міста Києва. Рішення з’явилося у реєстрі в останній день строку на апеляцію; чудом вдалося своєчасно подати апеляційну скаргу. Адже цим рішенням з ТОВ «Будова-Центр-1» стягувалося на користь СБУ близько 9 млн. гривень штрафу за невиконання угоди з вини СБУ! При цьому позивач вдався до безпрецедентних махінацій з метою позбавити інвестора права на справедливий, змагальний судовий розгляд, не дати можливості інвесторам заперечити проти абсурдного позову СБУ. Рішення було прийнято в рекордні строки без належного повідомлення та виклику в суд відповідача. Для цього усі процесуальні документи в справі направлялися за завідомо неправильною адресою ТОВ «Будова-Центр-1». І в рішенні суду прямо зазначено, що відповідач не отримував ані позову, ані повісток про виклик до суду. Що заважало судові вжити належні заходи для розшуку відповідача – скажімо, витребувати довідку про його місцезнаходження від реєструючих органів або просто надіслати документи кур’єром на спірний об’єкт за адресою пров. Лабораторний, 6? Очевидно: ніщо, окрім упередженості...
3 Àêàäåì³ÿ ÑÁÓ: óðîêè ðåéäåðñòâà Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó
Одночасно із стягненням через суд близько 9 млн. грн. штрафних санкцій за незакінчене будівництво СБУ порушує кримінальну справу проти директора ТОВ «Будова-Центр-1» Володимира Підгірняка за те, що він добився продовження дозволів на виконання будівельних робіт в 2006-2007 роках... нібито «проти волі СБУ»! Угода, укладена в 2003 році (із наступними додатками), надавала інвестору право частково виконувати функції замовника – тобто, представляти замовника з питань забезпечення виконання угоди. Однак слідчі з СБУ і чути не хотіли про угоду. Натомість у порушеній ними кримінальній справі йдеться про «підроблення документів» з метою «корисливого» і «зловмисного» завершення будівництва житла для військовослужбовців. Отже, у кримінальній справі, аби-як сфабрикованій проти Володимира Підгірняка, СБУ відверто визнає власне небажання виконувати угоду з інвестором (явно незаконне) – і водночас має нахабство стверджувати в господарському суді, що угоду не було виконано з вини інвестора!.. Під час підготовки цієї статті ми надіслали запити до Служби безпеки України та Національної академії СБУ з проханням пояснити, чому вони воюють з ТОВ «БудоваЦентр-1». У відповідь прийшла «відписка» не по суті (див.: «Договірні зобов'язання Службою безпеки України виконуються добросовісно»). Так само, за словами Володимира Підгірняка, СБУ реагує на спроби інвестора порозумітися. Вище керівництво СБУ відмовило інвесторам у особистому прийомі, а підлеглі продовжують спілкуватися з інвесторами мовою ультиматумів. Сьогодні житловий будинок фактично добудований – достатньо закінчити опоряджувані роботи, подбати про благоустрій території і заселити новобудову. Одночасно можна буде взятися і за реконструкцію гуртожитку. Однак тиск з боку СБУ не дозволяє закінчити будівництво. В 2010 році інвестор письмово проінформував СБУ, що, зважаючи на укладення СБУ договору оренди на земельну ділянку та зняття арешту на об’єкт будівництва, у ТОВ «Будова-Центр-1» виникла можливість передати СБУ 56 квартир в березні 2011 року (під заселення в другому кварталі 2011 року) з повним опорядженням. Для того, щоб 56 сімей військовослужбовців отримали квартири, достатньо було лише припинити тиск на інвестора. Замість того, отримавши лист інвестора, СБУ тільки посилює тиск... При цьому страждають не тільки військовослужбовці, але й люди, які вклали свої кошти у будівництво житлового будинку за угодами з ТОВ «Будова-Центр-1», щоб потім отримати в цьому будинку квартири. Фактично, за рахунок коштів цих людей здійснювалося будівництво та надавалися квартири «службістам» на їх прохання в обмін на квартири в новобудові. Фізичні особи-інвестори вкладали гроші у будівництво, довіряючи імені Служби безпеки України. Солідний замовник проекту здавався гарантією надійності, неможливості будь-якого обману. Серед інвесторів є люди, які не побоялися продати свої квартири і тому вже кілька років з дітьми орендують житло. Вони були шоковані й почувалися заручниками, коли їх почали водити на будівельний майданчик і пояснювати: будівництво зупинено, порушені кримінальні справи, бо замовник намагається захопити будинок. Їм довелося доводити в суді, що СБУ не має права позбавити їх придбаного житла та викинути людей на вулицю... Силові методи «розв’язання» цього господарського конфлікту можуть призвести до соціального вибуху, не кажучи вже про банкрутство ще одної будівельної компанії та появу чергового довгобуду в столиці. Причому вся провина за це лежатиме на безхазяйному керівництві спецслужби, яке збиралося відібрати задарма чуже добро, створене коштами і тяжкою працею чесних людей, а коли переконалося у безуспішності таких спроб, не хоче зробити жодного кроку назустріч інвесторам. Юрій ШЕЛЯЖЕНКО
ДОКУМЕНТ «Просимо надати обгрунтовану відповідь щодо строків завершення будівництва» Рік тому представники ініціативної групи фізичних осіб-інвесторів будівництва на Лабораторній, 6 Тетяна Чорна, Валентина Лебедко, Ірина Лисенко написали листа Голові Служби безпеки України Валерію Хорошковському. На жаль, ключові питання, порушені у цьому листі, досі не вирішено: В котрий раз ми, інвестори будинку по пров. Лабораторний, 6 у м. Києві, змушені звертатись до Служби безпеки України, як Замовника, з приводу добудови будинку по пров. Лабораторний, 6 у м. Києві, в якому ми проінвестували квартири. Після спливу більш ніж року з моменту здачі будинку по пров. Лабораторний, 6 у м. Києві в експлуатацію, будинок не добудовано. Він знаходиться у непридатному для заселення та проживання стані. Роботи по добудові будинку не ведуться у зв'язку із відсутністю коштів. Не виконуються рішення, закріплені протоколами різноманітних нарад, проведених за участю представників Служби безпеки України, забудовника - кооперативу «Будова-Центр-1», міської влади в особі Заступника Голови
Êîíôë³êò
Ця сучасна новобудова височить поряд з руїнами гуртожитку Національної академії Служби безпеки України
Київської міської державної адміністрації М. М. Голиці та інвесторів. Графік закінчення виконання робіт по будівництву будинку по пров. Лабораторний, 6 у м. Києві відсутній. Для приведення будинку у належний для заселення стан не вистачає цілого ряду документів, наявність яких напряму залежить від Служби безпеки України. Все зазначене вище унеможливлює прагнення фізичних осіб - інвесторів реалізувати гарантоване Конституцією України право на житло і юридично та фактично отримати проінвестовані квартири у власність. Враховуючи викладене, просимо Вас у найкоротші строки доручити відповідним посадовим особам Служби безпеки України підписати із кооперативом «БудоваЦентр -1», а також із ТОВ «Інвестиційні системи» акти приймання-передачі квартир, чим сприяти у передачі квартир у прийнятому в експлуатацію будинку по пров. Лабораторний, 6 у м. Києві у власність фізичним особам інвесторам. Крім того, просимо падати обгрунтовану відповідь щодо строків завершення будівництва будинку по пров. Лабораторний, 6 у м. Києві та підключення до будинку електроенергії, тепла та води.
«Договірні зобов'язання Службою безпеки України виконуються добросовісно» Редакція газети «Правдошукач» перед публікацією цієї статті звернулася до Служби безпеки України з питаннями: - Чому СБУ систематично ухиляється від виконання угоди із ТОВ «Будова-Центр-1»? - Чому, незважаючи на добросовісну передачу інвестором СБУ згідно договору квартир для сімей військовослужбовців СБУ, керівництво СБУ не реагує на листи і відмовляє у особистому прийомі інвесторам з питань врегулювання конфліктної ситуації? - Чому керівництвом Національної Академії СБУ було ініційовано рейдерську розправу над інвестором будівництва житла для військовослужбовців ТОВ «БудоваЦентр-1», зокрема, порушення кримінальних справ під надуманими незаконними приводами проти директора ТОВ «Будова-Центр-1» Підгірняка В. П., тиск на суддів та інших посадових осіб з метою зриву виконання угоди із ТОВ «Будова-Центр-1» від 21.04.2003 р.? У відповідь надійшов лист заступника начальника Департаменту господарського забезпечення СБУ В. Засуцького: Для вирішення проблеми забезпечення житлом військовослужбовців Службою безпеки України дійсно ведеться будівництво по пров. Лабораторний, 6 у Печерському районі міста Києва на підставі Угоди від 21 квітня 2003 року. З моменту виникнення вказаних юридичних відносин та по теперішній час договірні зобов'язання Службою безпеки України виконуються добросовісно. У рамках виконання умов зазначеного договору Службою безпеки отримано відповідну кількість квартир, з яких понад 30 відсотків знаходяться у житловому будинку, який на сьогоднішній день не введено в експлуатацію. Це унеможливлює надання вказаних квартир для заселення сім'ям військовослужбовців СБУ. З метою здійснення остаточних розрахунків за договором від 21 квітня 2003 року між СБУ та інвестором 21.09.2010 року було укладено додаткову угоду, якою було обумовлено передачу квартир Службі безпеки України у
завершених будівництвом житлових будинках у м. Києві. Передача цих квартир у м. Києві повинна була здійснитися протягом 30 діб, з моменту підписання цієї угоди. Однак, на виконання цих договірних зобов'язань інвестором не передано жодної квартири у місті Києві. При цьому, всупереч умовам договору посадовими особами ТОВ «Будова-Центр-1» було запропоновано передати для військовослужбовців СБУ квартири у незавершеному будівництвом житловому будинку, який знаходиться не у місті Києві, а у селі Києво-Святошинського району Київської області. Зазначені пропозиції є неприйнятними для СБУ, зокрема у частині невизначеності термінів завершення будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію. Разом з цим, слід зазначити, що немає жодного факту відмови в особистому прийомі або необ'єктивного розгляду звернень фізичних осіб-інвесторів та юридичних осіб-інвесторів уповноваженими посадовими особами СБУ. 3 усіх проблемних питань завершення будівництва на об'єкті по пров. Лабораторному, 6 постійно проводилися робочі зустрічі з зазначеною категорією громадян. У частині, то стосується порушення кримінальних справ, слід зазначити, що згідно статті 94 Кримінальнопроцесуального кодексу України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані (заяви, повідомлення, публікації в пресі тощо), які вказують на наявність ознак злочину, а не за чиєюсь ініціативою. Від редакції: Залишимо на совісті автора листа голослівні запевнення у тому, що СБУ начебто «добросовісно» виконує договір із ТОВ «Будова-Центр-1» і що СБУ нібито «не за чиєюсь ініціативою» тероризує будівельників кримінальними справами, а безкорисливо дбає про безпеку України. Цікаво інше: пан Засуцький чомусь намагається змінити тему розмови, лукаво акцентує увагу на додатковій угоді, щоб у читача склалося враження, ніби інвестор не давав СБУ житла в Києві й давав тільки «у селі», а також «не введене в експлуатацію». Насправді Службі безпеки України вже було передано 39 квартир у Києві. А від будинку в селі Білогородка до найближчої станції метро їхати на маршрутці менше 10 хвилин – тому можна вважати, що це село відноситься до спальних районів Києва. Що стосується квартир у «житловому будинку, який на сьогоднішній день не введено в експлуатацію» у Ірпені, насправді це будівництво давно завершене і тільки втручання колишнього ректора Академії СБУ ускладнило оформлення необхідної документації. Квартири там давно передані СБУ. Люди вже вселилися, хоча формально їх «тримають у підвішеному стані». На жаль, хтось із «завгоспів» спецслужби вважає, що можна дати людям квартири, а потім раптом «передумати»... Фізичні особи-інвестори будівництва на Лабораторній, 6 ставляться до заяв пана Засуцького критично. Адже на достатньо конструктивну пропозицію ТОВ «Будова-Центр-1» укласти нову угоду з СБУ, в якій зафіксувати всі вимоги СБУ та зобов’язання ТОВ «БудоваЦентр-1» привести у відповідність до вимог СБУ будинки у Білогородці, жодної конструктивної відповіді від Засуцького вони не почули. Ба більше, люди досі пам’ятають інцидент на зустрічі з Засуцьким у квітні: той був дуже здивований, дізнавшись, що будинок на Лабораторному провулку вже зданий в експлуатацію. Як може особа, відповідальна за проект, не знати таких важливих деталей?!
4
Ñàìîâðÿäóâàííÿ Ïî÷àòîê íà ïåðø³é øïàëüò³.
корупцію, сумнівні зв’язки з криміналом, покупку покровительства чиновників районного та вищого рівня за гектари народного лісу. – Люди мене не хочуть чути! – заперечує сільський голова,– Щоразу я спілкуюся з ними, тобто звітую, на сесії. Депутатам розказую. Щомісячно у нас проходять засідання виконкому, там розказую. Розказую в газетах, що робиться, перед виборами, в день села... Свята простота! Схоже, пан Іванов не бачить різниці між саморекламою у пресі та справжнім спілкуванням з громадою. Коли не десяток лояльних депутатів, а кожен селянин може піднятися і прилюдно задати сільському голові незручне питання. Показовою є і реакція Іванова на критику. Замість відповіді по суті він намагається уводити розмову вбік, лаятись, «доказувати», що скарги громадян нічого не варті: – Це наклепи від початку до кінця! Я можу зараз написати листи до міністерства, прокуратури, на губернатора: зрозумійте самі, якщо подивитися по цих, що пишуть, це просто людина маразматік, або ж клімакс, або ще нєпонятно шо в нього… Люди не знали, що вони підписують. Їх питали: чи бачите ви, що дитячий садочок недобудований? Да, бачимо… Ви хочете, щоб його добудували? Звичайно, хочемо... Ми це можемо зробити! Давайте, підписуйтесь! Тут, як то кажуть, нічого додати. Дитячий садочок дійсно недобудовано, і це природний привід для скарг. Про дитячий садочок, як і про багато інших проблем села, йшлося у листах громади. Отже, люди знали, за що підписуються. Навіть після кількох тижнів морального тиску та погроз лише 8 з 66 підписантів відкликали свої підписи.
Ні дитсадка, ні клубу – одна «вулиця Іванова» Громадяни скаржаться, що у селі Віта Поштова немає дитячого садочка і навіть початкової школи, відсутній кінозал, клуб знаходиться у сільській хаті, побудованій на початку минулого століття. В 2007 році у селян з’явилася надія отримати хоча б дитсадок. З подачі Іванова у центрі села отримала 10 земельних ділянок площею 2,3 га страхова компанія «Аврора». Стверджувалося, що за доходи від продажу цієї землі буде побудовано дитсадок. Що вийшло, люди написали в своїй скарзі на ім’я Президента Віктора Януковича: «Минуло чотири роки. Стоїть у центрі села руїна недобудованої коробки і немає вже ані земель ринковою вартістю понад 3 млн. доларів, ані грошей». – Дитячий садок мали збудувати у 2007 році. Але сталася криза, ви самі розумієте,– каже Сергій Іванов, забуваючи, що насправді криза почалася наприкінці 2008 року,– Ці дядьки, яким ми дали землю, трошки почали нас дурити. То я звернувся до правоохоронних органів. Ми у них забрали чотири земельні ділянки... вернули... Кому ж «повернулися» земельні ділянки? Про це легко здогадатись, глянувши на симпатичні жовтенькі котеджі – «маленьку Швейцарію», по-сучасному облаштований приватний сектор поряд зі злощасним довгобудом дитсадка. Є тут вулиця Зелена, яку люди прозвали «вулицею Іванова», тому що на ній розташовано три такі самі котеджі членів сім’ї сільського голови. Це не єдиний приклад вміння Іванових подбати про свої комерційні інтереси. От, скажімо, жінка сільського голови – успішний підприємець. Відкрила сучасний магазин «Едельвейс» і аптеку на місці приватизованого сільпо. Її чоловік не втомлюється викривати недоліки місцевого стадіону, бо, за чутками, подружжя має план збудувати на місці стадіону супермаркет. – У мене ще залишалися якісь крихти поваги до Іванова як керівника, поки я не дізналася, що нашого клубу більше нема,– розповідає мешканець села Євдокія Малюшевська,– Наш клуб передали за 38 тисяч гривень із землею товариству з обмеженою відповідальністю, агрокомбінату «Тарасівський». Вперше я дізналася про приватизацію клубу, коли спробувала безоплатно організувати виступ народного артиста України Івана Поповича, а власник не погодився... Це був культурний центр. У нас була художня самодіяльність. Одне з приміщень взяла в оренду парикмахер, зробила ремонт, провела туди світло і платила справно оренду. Стрижка коштувала 35 гривень. Між іншим, вона приходила додому до бідних пенсіонерів та інвалідів і стригла їх безкоштовно. Нові власники фактично вигнали її, зажадавши орендну плату 1800 гривень на місяць. Сільський голова заперечує: – Це був клуб радгоспу «Тарасівський», і ми
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó
Замість дитячого садка - довгобуд із “вулицею Іванова” на задньому плані.
передали його правонаступникам. Поки він не стояв на балансі сільської ради, ми не могли платити за світло, за газ. Тепер ми його візьмемо в оренду. Клуб залишається наш. Як все складно! І, головне, незрозуміло, чий це – «наш», якщо вчора був народним, а сьогодні став приватним. Розмови про правонаступництво схожі на окозамилювання, бо клуб не проходив процедуру
у грунт і своїм «ароматом» підкреслюють атмосферу беззаконня навколо відчудження землі військового містечка № 254 та військової частини 0799 Міністерства оборони України. Екологічна катастрофа має довгу історію. У 2005 році на хвилі перерозподілу державної власності після зміни влади хтось додумався «списати» каналізацію військового містечка. Незважаючи на відсутність належного обслуговування, каналізаційний колектор
Щоб звільнити землю для генеральських дач, зруйновано очисні споруди каналізації військового містечка.
розпаювання, як усе майно радгоспу. Клуб споконвіку був сільським. Люди пишуть у скаргах: Іванов колись зняв клуб з балансу сільської ради, щоб не ремонтувати, не опалювати і не освітлювати заклад культури. Можливо, за складною схемою оренди криється банальна спроба відкрити у приміщенні клубу звичайний генделик.
«Затоплю лайном ваше військове містечко!» Біля генеральських дач у Віті Поштовій відчутно тхне фекаліями. Щоб збудувати свої хатинки, військове начальство знищило каналізаційний колектор та очисні споруди. Зараз нечистоти просто течуть в ліс, потрапляють
Іванов обманює: раніше клуб належав громаді села і був на балансі сільради.
продовжував виконувати функції відстійника. У 2007 році командування військової частини як землекористувач спільно з сільським головою, оскільки земля належить селу, «домовляються» про огородження військової частини бетонним парканом. Для держави ця оборудка нібито безкоштовна: огородження оплатили «меценати». З чого б це така щедрість? А от і відповідь: «По всій тильній межі містечка незаконно скориговано площу земельної ділянки, в результаті чого фактично відчуджено 1.8 га земельної площі, на якій зараз проводиться підготовка ділянки під будівництво котеджів» – стверджувалося тоді у рапорті помічника начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Матеріали про відчудження землі військової частини було передано до військової прокуратури. В результаті порушується кримінальна справа, до якої притягується у якості обвинувачуваного сільський голова Сергій Іванов. Йде час, котеджі будуються, очисні споруди руйнуються. І раптом виявляється, що кримінальна справа потихеньку закрита, а котеджі непомітно перейшли до рук працівників Генеральної прокуратури та військової прокуратури, а також військового трибуналу. Далі – більше. Комусь мало 1.8 га, військове начальство дивиться неситим оком на усі три десятки гектарів військової частини з містечком. При цьому нинішні мешканці військового містечка нікому не потрібні, можновладці з радістю виселили б їх на вулицю. – Я офіцер запасу, служив у військовій частині та проживаю у військовому містечку,– розповідає Юрій Мирошніченко, депутат сільради, голова громадської організації «Зв’язківець»,– Нас у містечку 200 мешканців. Умови життя тут нетерпимі. Газу нема, водопровід та каналізація не реконструювалися з 1956 року, з того ж часу, як побудували будинки, не було капітального ремонту. Міністерство оборони не має коштів, щоб належним чином утримувати це житло. Тому ми вирішили скористатися своїм законним правом отримати земельні ділянки під житлову забудову. Створили громадське об’єднання, почали відстоювати свої права. У 2008 році ми звернулися із заявою до сільської ради про виділення землі. Нам відмовили та запропонували розглянути
5 Ðîç ï ð îä à í à Â ³ ò à
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó можливість виділення земельної ділянки за рахунок землі військової частини. У Міністерстві оборони запропонували звертатися до сільської ради. І так кілька років ми ходимо по колу. Тим часом почалися дивовижні махінації із землею військової частини. Сільський голова Іванов пішов на змову з колишнім виконуючим обов’язки міністра оборони Іващенко і почав готувати виділення землі кооперативу «Символ», який був створений при Генеральному штабі Збройних Сил. Нам казали, що інтереси мешканців військового містечка будуть враховані, але на сесію виносилося рішення про поділ землі між «Символом» та сільською громадою, нас проігнорували. Ми домоглися скасування цього рішення. Раптом вже в цьому році всю військову частину хочуть віддати Службі зовнішньої розвідки без згоди Міністерства оборони... СВР має вже гарний план забудови, нам показували - такі охайні будиночки… На пряме питання, що буде з мешканцями військового містечка, нам відповіли, що їх це не цікавить! І почалися дивні дії на очисних спорудах. Я питав на сесії сільради, що відбувається. Іванов з посмішкою відповів, що «очисні споруди будуються». Як виявилося, очисні споруди поламали і засипали землею, а на їх місці почали будувати генеральські дачі. Після того, як в ГО «Зв’язківець» підтримали скаргу на Іванова, сільський голова пообіцяв: «Я затоплю лайном ваше військове містечко!». І біля вигрібної ями, що утворилася на місці демонтованих бетонних відстійників, з’являється лукавий екологічний інспектор Тищенко. Ігноруючи цинічне знищення очисних споруд, він складає акт про незаконність вигрібної ями та приписує Іванову «усунути порушення». Іванову тільки того і треба: яму почали засипати землею. В результаті каналізація військового містечка перестала б функціонувати, лайно потекло б з раковин у квартирах... Звичайно, довести до кінця цей шкідницький задум ніхто не дозволив. Військові огородили вигрібну яму колючим дротом і виставили вартового. Можна тільки поспівчувати людині, яка змушена годинами стояти поряд з вигрібною ямою і винюхувати наслідки аморальної політики сільського голови.
Ñàìîâðÿäóâàííÿ
Ресторан-бар “Хутір” розташувався прямо на воді...
... і огородив парканом сільський пляж.
Гектари пришельцям, дуля односельцям – Усі ветерани в селі отримали землю. Один я залишився,– розповідає Олександр Сидоренко, ветеран, учасник війни,– От, нарешті, викликають на сесію. На ура приймається рішення: виділити. Всі ж депутати мене знають з дитинства. Кажуть прийти через три дні за документами. Приходжу – а всі мовчать, Іванов як риба. Зрештою пояснили, що я маю за військову землю боротися... Спроба втягнути військового пенсіонера у земельну аферу – не єдиний приклад знущання сільського голови над корінними мешканцями Віти Поштової. Після приходу Іванова до влади якось дуже вчасно «загубився» сільський архів. Подумайте, наскільки це зручно! Звертається, приміром, деякий Василь Бондар з проханням перевести на нього земельну ділянку, яку обробляв його батько. А Іванов йому пише: нема, мовляв, документального підтвердження ваших прав на землю, тому ставайте в кінець черги з 846 інших претендентів. Отак легко можна «зажилити» діляночку. І не одну. Це ж ціла схема. Тим часом біля траси «Київ-Одеса» на землі ВітаПоштової сільської ради десятками гектарів вирубують ліс. Сиротіють пні вікових дерев зі стовбурами діаметром півтора-два метри. Як переконує сам сільський голова, «все законно»: ще б пак, з його легкої руки землю отримали 125 колишніх та чинних працівників Генеральної прокуратури України. З такими «покровителями» можна «узаконити» що хочеш! – Люди повністю сплатили збитки за ліс. У них є
порубочні листи, все офіційно робиться,– каже Іванов. Наче ті копійки можуть компенсувати ущерб для екології. – Так хто дозволив рубати ліс? Чому дали землю не місцевим людям? – А ви знаєте, згідно земельному кодексу, кожен громадянин України має отримати землю! – заявляє сільський голова,– І місцеві не мають таких можливостей будувати. Все продається. Може, й справді все продається. Тільки не кожен отак просто продасть ліс за копійки під вирубку, аби поповнити ліву кишеню. І хто виявився найбільшим продавцем? Хто торгує інтересами громади, нормальним навколишнім середовищем, природними багатствами, що плекалися десятки років? Хто, зрештою, торгує майбутнім? За роки «господарювання» Іванова, за приблизними підрахунками, сільська громада втратила 200 гектар землі. І переважну більшість цієї землі отримали не люди роботящі, що мають повагу до природи та суспільного блага, а спритні комерсанти без будь-яких моральних принципів. Сільський голова не побоявся навіть дозволити «прихватизацію» сільського пляжу. На місці, де зазвичай плескалися у воді селяни та їх діти, виріс ресторан «Хутір». Генделик мало не плаває у ставку, спираючись на частокол свай. Порушення меж захисної смуги ніхто навіть не
Тут росли вікові дерева, а тепер “виростуть” маєтки працівників Генеральної прокуратури.
помічає. Бо з тих пір, як головний санітарний лікар району особисто отримав гектар лісу в Віті Поштовій, жодних проблем із отриманням дозволів на будівництво в захисних смугах ріки Сіверка та водоймищ у «друзів» Іванова нема і не може бути. – Пляж ніхто не забудовував! – обурюється Іванов на «наклепи»,– За рестораном «Хутір» є територія, яка використовувалась під пляж. Ми попросили зробити там дитячий майданчик, облаштувати зону відпочинку. Зараз він загороджений парканом, але там буде вільний доступ. На питання, чи обумовлено «вільний доступ» якоюсь угодою на папері з рестораторами, Іванов лукаво робить вигляд, що не пригадує. Однак підкреслює: обіцянку чули депутати сільради... Про дитсадок теж чули. Як тепер вірити таким обіцянкам? Якщо вже віддали землю і не прописали в угоді про «зону відпочинку», все це залишається словами. І власник «Хутора» робитиме так, як йому заманеться. До речі, ставлення власника видно з того, що він поставив вказівник з написом «Пляж», що показує невідомо куди – мабуть, на брудненький вузенький схил біля ресторану. Та й не до пляжу їм, насправді. Адже у ставку розводять рибу. Люди впевнені: скоро взагалі нікого, крім «своїх», близько не підпускатимуть до «рибного місця».
Перевертень показує пазурі – Все почалося у 2002 році, коли Іванов висунув свою кандидатуру. Він не мав жодного відношення до села Віта Поштова, однак переміг за рахунок зв’язків у міліції та прокуратурі,– розповідає мешканець села Олег Мошков,– Між іншим, на той час він взагалі не мав права балотуватись, бо ніколи не жив у нашому селі. Його прописала до себе заднім числом Марія Микитівна, колишня секретар сільради. Ми оскаржили його реєстрацію в суді, суд задовольнив наш позов. І раптом через три дні Іванова знову зареєстрували кандидатом. Ми знову до суду, виграємо суд, а Іванов знову реєструється кандидатом. Далі не було коштів боротися і судитися, тому він і переступив через закон остаточно. До речі, перші чотири роки ще вів себе по-людськи. Потім вибрали його на другий строк, і тоді він почав відверто працювати на себе. Землю розпродавав направо і наліво. Викидав бідних людей з полів, які ті обробляли, приводив чужих, хто міг більше заплатити. Коли ми написали скаргу, він почав писати кляузи на скаржників до міліції, до прокуратури. Його люди, блатні по хатам пішли. Спочатку блатні, а потім дільничний. От навіщо колишній працівник міліції на чесних людей і правоохоронців, і кримінал одночасно натравлює? Схоже, він навіть не приховує своє нутро перевертня... Ми хочемо всього лише, щоб він звітувався на зборах мешканців села і відповів на всі питання. Він має сказати, куди пішла наша вітянська земля. Це його обов’язок перед громадою! За словами людей, Іванов не втомлюється залякувати: мовляв, закінчаться всі перевірки, «і я ще з вами розберуся». Що ж, можливостей «розібратися» у нього чимало. Однак величезна кількість проблем на селі гарантує, що скарги продовжуватимуть плодитися, попри увесь тиск, «розборки» і «відписки» покровителів Іванова. А якщо сільський голова і далі ухилятиметься від звіту перед односельчанами, його мовчання стане найкрасномовнішим звітом: визнанням вини та жестом зневаги до сільської громади. Юрій ШЕЛЯЖЕНКО
6
Êðèòèêà
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó
Зранку 9 травня 1999 року я вийшов на Хрещатик із саморобним плакатом проти призову до армії. Це був протест проти совєцького культу військової перемоги, тиражування мілітаризму й висмикування юнаків із нормального життя як головного "свята" весни. Біля агенції УНІАН мене побачив комерційний директор Валерій Нечипоренко – вічна йому пам'ять, добрій, талановитій людині, засновнику Об'єднання гуманістів України. Він взяв у мене інтерв'ю. Найбільше Валерія Петровича цікавило, чому я такий максималіст, що пропоную взагалі ліквідувати армію. На його думку, достатньо запровадити контрактну армію, щоб позбутися загального військового обов'язку як спадку тоталітарного минулого. Зараз, звичайно, я розумію, що він був правий. Але тоді я гаряче заперечував, казав, що війни не припиняться, поки у світі є хоч одна армія, що армія – це легітимізована агресія, і таке інше. У кінці розмови вручив йому одну із сотні листівок, "набитих" на друкарській машинці "Листвица" під копірку: у мене, бідного студента, не було не те що комп'ютера, а навіть десятки гривень на ксерокопії, і що таке ризограф, я дізнався набагато пізніше. Пам'ятаю, на першому курсі мої почуття до армії поділяли мало не всі однолітки, з якими я спілкувався про це. Але вони казали: до армії йти треба, бо так хоче держава. Треба – так треба. Вийти зі мною на акцію протесту не хотів ніхто. Від цього не було видно явної вигоди. От якщо б це заохочував деканат, або чиясь кишенькова громадська організація, що підсолоджує сіреньке студентське життя білетами в кіно та іншими культурними крихтами – може, вони б пішли. За компанію. Після відмашки. Але за власною ініціативою?! Це ж гарантовані неприємності! До речі, усі "неприємності" обмежилися простою розмовою на високих тонах із заступником декана з виховної роботи. Саме йому президент і Верховна Рада
Чому не були виконані "гарантії" та "завдання" Януковича щодо контрактної армії? Ніхто не слухається президента? Або ці "гарантії" та "завдання" були пустими словами? Відповідь на це питання криється в словах полковника Геннадія Златнікова: "Міністерство оборони України впевнене, що призовна кампанія "Весна – 2011" буде виконана військовими комісаріатами якісно та у встановлені президентом та МО строки". Головнокомандувач Янукович особисто санкціонував призовну кампанію. Це – факт. Його передвиборчі обіцянки виявилися "порожняком", як кажуть на Донбасі, де народилася моя мати... Може, виконання обіцянки відкладається в зв'язку із кризою? От нанизав Янукович на свою "вертикаль" депутатів, суддів, підприємців, нарешті, "авторитет влади підвищився", у кишенях достатньо набухло й завтра вже можна буде виконати обіцянки? Дзуськи! У посланні Януковича, як анонсувалося, "про майбутнє" – жодного розділу, жодної глави не написано стосовно реформи армії! Авторам цього документу не було поставлено такого завдання. Висновок: скасовувати призов президент навіть не планує. Весь кредит довіри, отриманий Януковичем від народу, він витратив і продовжує виціджувати рештки до останньої краплини на "особисте" – для побудови царського трону на місці інституту президентства. Влада й капітал концентруються навколо партійного будівництва Партії регіонів, партнера комуністичної партії Китаю, російської правлячої "партії шахраїв та крадіїв" і корумпованих європейських "лівих". У такій ситуації Януковичу не потрібна не те що професійна армія, але й професіонали взагалі. Адже
"Модернізація", армія чайників і ерозія культури переслали "за належністю" пропозиції внести зміни до законодавства щодо скасування призову та ліквідації армії. Причому, на відміну від мене, він не отримав від полеміки жодного задоволення. Тричі після мого повноліття відбувалися президентські вибори. І всі переможці цих виборів під час передвиборчої агітації обіцяли покінчити із призовом, розраховуючи на голоси молоді та інтелігенції. Зрештою, наша армія так і не стала професійною. Отже, це армія "чайників". Леонід Кучма в 1999 році обіцяв перехід до професійної армії. Не виконав. Віктор Ющенко в 2004 році обіцяв скасувати призов на військову службу й забезпечити комплектування професійної армії за контрактом, починаючи з 2010-го року. Підманув. Віктор Янукович 2009-го року написав у своїй передвиборчій програмі: "Гарантую контрактну армію з 2011 року". Після його перемоги, я, як засновник Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини, написав президенту України Віктору Януковичу листа, у якому просив припинити призов до армії всіх, хто не бажає вчитись воювати. Я писав: "Обов'язковий для всіх громадян призов до армії, безумовно, є приниженням цінності людини. Від вояки вимагають вміння й готовності застосувати насильство за наказом командира. Солдат не може вирішувати, чи справедливий такий наказ. Одним зі шляхів піднесення цінності людини є принципова відмова від насилля. Навіть у відповідь на насилля. Людина не була б людиною, якщо б не могла обрати шлях відмови від насильства. Держава має поважати право людини на відмову ставати воякою. Нехтуючи правом людини на відмову від насильства, держава принижує цінність людини. Примушувати кожного бути воякою – антилюдяно й нерозумно. Благословенною є кожна держава, що відмовляється назавжди від загального обов'язкового призову до армії". У відповідь заступник голови адміністрації
президента Олег Рафальський повідомив, що президент Янукович визначив завдання міноборони щодо переходу до контрактної армії з 2011-го року.
Настав 2011 рік. І я читаю чорним по білому на урядовому вебпорталі, що протягом квітня-травня цього року будуть призвані та направлені у війська 26.100 осіб.
професіоналізм – це завжди окрема висока культура тієї чи іншої кваліфікованої діяльності. Культурними людьми важко маніпулювати, вони не продаються за копійки й обирають прозору владу. Культурні люди цікавляться не промовами, а фактами. Уся політика чинної влади, що відверто будується на класичній, описаній ще Аристотелем схемі "від демагогії до тиранії" не передбачає будь-якого підвищення рівня культури українців. Радше навпаки. І це жахливо. Ще жахливішим є те, що суспільство нічого не може протиставити культурній катастрофі. Митці оспівують беззмістовні пристрасті, передусім агресію; і не стільки самі пристрасті, скільки їх первісну беззмістовність – бо чомусь вважається, що весь сенс свободи в праві на безумство; прагнуть легітимізувати похабну лексику та відповідні цінності. Найвищими почуттям, до яких апелюють публіцисти, у кращому разі є патріотизм або утилітаризм, а в гіршому – заздрість та ненависть. У цьому віртуальному просторі немає місця людяності. Справжній, а не формальній людяності – на зразок пустих обіцянок Януковича припинити нав'язування молоді служби в армії чайників. Відтак є лише справою часу, коли ми почнемо винищувати один одного. Ерозія культури створила передумови для четвертої світової війни. Чоловіки воюють, коли в них нема більш благородного хобі. А в сучасному світі кожен, хто не просто використовує культурне надбання людства для розваги та "релаксу", а живе відповідно до культурних цінностей – вважається диваком, лузером, відщепенцем. Тупа агресивність у поєднанні з клановою лояльністю все більше стає обов'язком, невід'ємним атрибутом соціалізації. Тож не дивно, що Янукович соромиться культурних людей. Навіть не хоче запросити журналістів у гості до свого маєтку... Юрій ШЕЛЯЖЕНКО, для УП
Ціна гарантій Януковича, або міф про контрактну армію Свого часу революційний мессідж Юлії Тимошенко про перехід Збройних Сил України на контрактну основу вдало перекочував до передвиборчої програми кандидата в Президенти України Віктора Януковича «Україна для людей». Цей мессідж мав такий вигляд: «Я проведу військову реформу і забезпечу перехід на контрактну армію з 2011 року». 2011 рік на дворі. Деякі громадяни починають питати: «Чому не виконується завдання Президента щодо переходу на контрактну армію?». Єдиною причиною такої трансформації «гарантії» на «завдання» у свідомості виборців вважаю їх переконливу віру в обіцянки кандидата Януковича і намагання їх потрапити до кола «покращеного життя» як можна швидше. Насправді ніякого завдання не існує. Це підтвердив сам Президент 7 квітня 2011 року у Верховній Раді. Традиційні травневі свята менш за все примушують згадувати про цю «гарантію». Гарантію достатньо міфічну, як і багато інших, які продовжують приречено висіти у святковій біло-блакитний обвідці «України для людей» на шпальтах офіційного інтернетпредставництва Президента України. Поруч на сторінці - Щорічне Послання Президента України до Верховної ради України. Шановний за складом і чисельністю авторський колектив був введений в оману підступними зовнішніми загрозами національній безпеці
України. Тільки так можна пояснити розбіжності у цьому фундаментальному труді. Спочатку автори стверджують: «Специфіка безпекового середовища в Європі полягає в тому, що загроза виникнення тут повномасштабного воєнного конфлікту оцінюється як низька…». Через декілька сторінок більш детально роз’яснюють цю специфіку: «…навколо України спостерігаються тенденції, що потенційно є джерелами загроз національній безпеці». І далі деталізують ще з більшим жахом: зростання конфліктності, посилення мілітаризації, провокування конфліктних ситуацій у т.ч. збройних, ескалація «заморожених» конфліктів, збільшення іноземної військової присутності. Якому ж спеціалісту під силу розібратися в таких умовах про устрій збройних сил? З одного боку, «специфіка безпекового середовища» заворожує можливістю мати під Адмінстрацією Президента парадний полк для проведення урочистих заходів, а з другого – вражаючі «джерела загроз» вимагають переводити державу на військові рейки. Але нинішня влада знає, як відповідати на такі непрості виклики. Президент цю відповідь озвучив так: «розробити прогнозну модель сектору безпеки та оборони, зокрема Збройних сил України, до 2025 року». Конкретні кроки вже зроблені. Законопроектом
Юрій Гримчак № 8444 від 26 квітня 2011 року ("Про чисельність Збройних Сил України на 2011 рік", прийнятий 12 травня) Президент України пропонує зменшити чисельність військовослужбовців у Збройних Силах України протягом 2011 року на 6 174 осіб. Що ж, скорочувати легше, ніж будувати професійну армію. Ще й боятимуться, а отже – поважатимуть. Дешево і сердито, як і усі «реформи» режиму Януковича. Юрій ГРИМЧАК, народний депутат України
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó
Òðèáóíà
7
Іван КИРИЛЕНКО: "Жодного звернення не залишаю без належної уваги і відповіді" Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО: "Армія США переходила на контрактну основу близько 10 років" Народний депутат України Вадим Колесніченко (фракція Партії регіонів) погодився відповісти на питання газети «Правдошукач». - Чому не виконано завдання Президента України Віктора Януковича щодо переходу на контрактну армію з 2011 року? Перш за все хочу проінформувати Вас, що армія Сполучених Штатів Америки переходила на контрактну основу близько 10 років. Цей факт свідчить про складність процесу реформування збройних сил. Більше того, теперішня українська влада перейняла керівництво державою (та зобов'язання) від своїх попередників у дуже непростий період. Це насамперед стосується важкої економічної ситуації (кризи) в Україні і світі, що доповнюється нестабільністю та бідністю державної казни як результату урядування Тимошенко і Ющенко. Глибину бюджетної кризи вдалося повністю оцінити лише з приходом нового уряду. Так само новий уряд вимушений був коригувати свої плани проведення реформ (в тому числі і в армії) у відповідності з бюджетною ситуацією. Головною перепоною для переходу армії на контракту основу наразі є брак коштів, необхідних для проведення реформи, та обмежене матеріально-технічне забезпечення збройних сил України у попередні роки. Це не дозволило створити ті стратегічні основи, мотиваційні чинники та умови проходження військової служби, які б приваблювали громадян та спонукали їх робити свідомий вибір на користь проходження військової служби за контрактом. Разом з тим під час нещодавнього візиту Генерального секретаря НАТО в Україну Президент України В.Ф. Янукович заявив, що Україна обов'язково здійснить перехід до контрактної армії. Проте у зв'язку із очевидними об'єктивними чинниками цей перехід буде відбуватися поступово і виважено. - Які загрози несе ріст впливу «силовиків» на економіку та суспільство? Очевидним є той факт, що Україна є однією із найбільш демілітаризованих держав світу. Рівень впливу наших «силовиків» на вирішення питань будь якої сфери, а, часом, навіть і профільної, значно знизився в порівнянні із їх впливом за радянських часів. Тому навряд чи можна говорити про існування будь якої загрози для нашої держави з боку «силовиків». Натомість сьогодні, на мою думку, необхідно, навпаки, піднімати престиж та ефективність діяльності силових органів нашої держави.
Медициною
Народний депутат України Іван Григорович Кириленко, лідер фракції Блоку Юлії Тимошенко Батьківщина розповів газеті "Правдошукач" про свою депутатську діяльність в окрузі та у Верховній Раді:
• Центральні лікарні; • Сільські амбулаторії; • Фельдшерсько-акушерські пункти.
Як народний депутат України, Голова фракції «Блок Юлії Тимошенко - Батьківщина» та Член Комітету з питань європейської інтеграції, я постійно присутній на пленарних засіданнях, засіданнях Фракції і засіданнях Комітету (виключенням є термінові зустрічі або наради) та приймаю активну участь у їх проведенні. Хочу зазначити, що під час сесій 6-го скликання на пленарних засіданнях Верховної Ради України я виступав 369 разів, а також плідно працюю в законотворчій діяльності. Є автором і співавтором ряду важливих документів, зокрема, законопроектів. Деякі з них є вже Законами України, інші знаходяться на етапі розгляду. Закріплений від фракції «БЮТ-Батьківщина» у ВРУ за відповідним ТВО № 33 в Дніпропетровській області (м. Жовті Води, м. Вільногірськ, Верхньодніпровський район, Криничанський район, П'ятихатський район) та в цілому за Дніпропетровською областю. На окрузі веду активну роботу та при безпосередній своїй підтримці опікуюся:
Громадськими та релігійними організаціями • Союз Чорнобиль України; • Воїни-інтернаціоналісти; • Просвіта, тощо.
Молоддю та спортом • Дошкільні дитячі заклади; • Школи; • Палаци дитячої та юнацької творчості; • дитячо-юнацькі спортивні школи та інші.
Комунальними підприємствами • Водоканали; • Тепломережі; • житлово-комунальне господарство (вирішення питання лімітів газу, фінансування об'єктів комунальних сфер зі стабфонду Кабінету Міністрів України та інше).
Соціальними службами • Територіальний центр по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; • Районні та міські центри соціальних служб для молоді; • Будинки-інтернати; • Будинки сімейного типу, тощо.
Сільгоспвиробниками та представниками малого бізнесу
Соціально незахищеними верствами населення
• підтримка фермерів на рівні Асоціації фермерів України, вирішення питання паливно-мастильних матеріалів, тощо. Жодного звернення не залишаю без належної уваги і відповіді та прикладаю максимум зусиль для вирішення певних наболілих проблем, будь-то пересічний громадянин, ветеран війни, пенсіонер, дитинаінвалід, багатодітна мати.
• Інваліди; • Знедолені; • Всі потребуючі допомоги та захисту; • Пенсіонери, малозабезпечені.
Збільшити доходи державного бюджету на один мільярд гривень за рахунок денонсації Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна пропонує у законопроекті № 8498 народний депутат України фракції «БЮТ-Батьківщина», міністр соціальної політики та праці опозиційного уряду Андрій Павловський. За словами народного депутата, законопроект спрямовано на відновлення соціальної справедливості. «Олігархи деруть останню шкуру з українського трудівника та споживача, а прибутки виводять в офшори і податків не платять. Держава має примусити цих горекіпріотів стати українськими патріотами, працювати на вітчизняну економіку» – підкреслив Андрій Павловський. Депутат зазначив, що відповідно до Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр, яка залишилася Україні у спадок,
від оподаткування звільняються будь-які доходи, що виникають на території України або Кіпру, в тому числі дивіденди, проценти, роялті, доходи від відчуження майна тощо, які перераховуються з однієї країни в іншу. За словами автора законопроекту, цією сумнозвісною угодою створено сприятливі можливості для великого бізнесу цілком «легально», без будь-якого оподаткування виводити за кордон з України значні суми коштів. Своєю ініціативою депутат має на меті перешкодити власникам багатьох підприємств використовувати кіпрський офшор для створення схем ухиляння від податків. «Використання офшорів позбавляє державу необхідних коштів для забезпечення достойного рівня соціального захисту громадян і призводить до небаченого у європейському світі коллапсу з пенсійним забезпеченням» - переконаний Павловський.
Українське фото
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ: “Українські підприємці мають бути патріотами, а не «кіпріотами» і платити податки в Україні”
8
Òðèáóíà Які небезпеки загрожують Україні та як їх подолати? Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 031 â³ä 30 òðàâíÿ 2011 ðîêó
Віталій Корж Україні цілком реально загрожує небезпека втратити державну незалежність і знову стати колонією Росії. Бачу, як цілком чітко і послідовно (в подіях кожного дня) в Україні реалізується сценарій ліквідації України української. Це відбувається практично в усіх сферах життя: - в промисловості, де мізерна частка державної власності вже не дає можливості суттєво впливати на зміну негативних тенденцій; - в агропромисловому комплексі, де землю кинуто напризволяще і вона «гуляє», тоді як ринок сільгосппродукції наповнено неякісним імпортом, а вітчизняні олігархи вже підрахували, скільки мільярдів отримають на перепродажі, коли відкриють так званий «ринок землі»; - у культурі, де панує переважно російська попса; - в освіті, де вчителі злидарюють, а суперечливі вимоги начальників зводять нанівець творчий пошук і можливість набуття школярами серйозних знань; - у війську, боєздатність якого практично виключає його оборонну функцію; - в системі державного управління, зокрема управління фінансами, де спостерігаємо унікальний розвиток корупції й тіньового господарювання, що стали нормою й набули небачених масштабів.
Все це відбувається на очах громадян України й за їх активною участю. Особливу активність громадяни виявляють під час виборів. Ця особливість полягає у байдужості, у майже повній зневірі людей у власних силах. Громадяни України поводять себе як учасники тоталізатора на кінних забігах: замість того, щоб звернути увагу на власні інтереси, вони «роблять ставки», сподіваючись «виграти». Вони переважно не протестують проти антинародних рішень влади, бо цілком задовольняються телешоу різних шустерів, кисельових та їм подібних фахівців жанру політичних спекуляцій. Про які перспективи подолання реальних загроз можна говорити, якщо третина громадян України на виборах головної особи держави проголосувала «проти всіх»?! Саме «противсіхи» відкрили дорогу нинішньому безладові, що виступає під гаслом реформування, найбільш відчутним наслідком якого впродовж останніх 15 місяців є майже 80-відсоткове зростання цін на основні товари першої необхідності, збільшення тарифів та антинародні, а подекуди й антиконституційні закони, прийняті правлячою більшістю. Все це відбувається на тлі деморалізації суспільства, в якому практично мало що залишилось від вільної й незалежної преси. Мені дуже близька тема моральності в суспільстві, яку вважаю однією з найактуальніших і тісно пов'язаною з нинішньою демографічною ситуацією. Зокрема, за моєї активної участі перекладена і вийшла друком книга всесвітньо відомої лікаря-психіатра Ванди Пултавскої «Саме життя». У цій незвичайній книзі розповідається про головну причину зменшення народжуваності й запропоновано конкретні психофізіологічні та організаційно-методичні умови, що їх цілком спокійно можуть дотримуватися всі дорослі люди, які хочуть уникнути абортів. Що може бути аморальніше вбивства ненароджених дітей - близько 500 000 щороку, в тому числі 380 000 - офіційно, за звітом Міністерства охорони здоров'я?! Змушений зробити невеселий висновок про те,
Тамара ЕГОРЕНКО: "Буду гордиться, если даже на первых порах помогу хотя бы одному человеку..."
Голосіївський суд дав відсіч свавіллю міліції
Міністр внутрішніх справ має подати у відставку - В.В’язівський Такое признание высказала народный депутат Украины Тамара Егоренко. Последние дни прошлой недели она провела в Донецке - у нардепов - короткие "каникулы". Но свободного времени у нее, по сути, и не было. Узнав о том, что Тамара Васильевна стала членом Комитета Верховной Рады по вопросам социальной политики и труда, люди уже обращаются к ней. - Очень много людей просят защитить их права, не находя поддержки на местах, - делится народный депутат. - Сразу убедилась: работа в Комитете очень интересная. - А почему, Тамара Васильевна, вы выбрали именно этот Комитет? - Вы знаете, что много лет я проработала с людьми. Не счесть, сколько из них обращались за помощью, делились бедами, а все потому, что часто-густо от них чиновники просто отмахивались. Вмешивалась в такие "тяжбы" и научилась добиваться и принятия нужных людям решений, и выполнения статей законов, и пересмотра судебных решений. Так что для меня такая работа - продолжение моей прежней, только расширились ее масштабы. Уже здесь, в Донецке, приняла до двадцати человек только за один день. - О чем же рассказывали вам дончане? - А были люди не только из Донецка, а и из других городов. У одной жительницы Донецка на территории ее домовладения построил дом родственник. Дело дошло до суда. Начала разбираться с прокурором в деталях дела. Обратилась мама маленькой девочки, больной сахарным диабетом. С заместителем городского головы Валентином Лактионовым разрешили вопрос. Буду гордиться, если даже на первых порах помогу хотя бы одному человеку. Ирина КЛЕМЕНТЬЕВА
що значній частині Українців абсолютно байдуже, в якій країні й яким чином їм прийдеться жити. Таким чином, найбільшою небезпекою для України є самі Українці, які не можуть дати ладу і організувати пристойне життя у власній державі. Віталій КОРЖ, народний депутат України
Безвідповідальний міністр і безвідповідальна влада декларують одне, а роблять зовсім інше. Так прокоментував "Українським Національним Новинам" (www.unn.com.ua) виступ у парламенті міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова депутат із фракції НУ-НС Володимир В’язівський. Він повідомив, що мав можливість безпосередньо спостерігати за подіями, які відбулися у Львові 9 травня. "До обіду людям, які хотіли вшанувати загиблих, навіть не дали можливості покласти квіти. Після обіду в супроводі міліції тих екстремістів, які приїхали з Криму і Півдня, привезли до місця події", - зазначив В.В’язівський. Тому, на його думку, міністр внутрішніх справ має подати у відставку. "Як тільки він почне перекладати відповідальність на підлеглих, це означає, що він не бере відповідальності на себе, бо йому таку команду дали згори", - наголосив В.В’язівський. Під час години уряду 13 травня у Верховній Раді міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов сказав, що "якби міліція не вжила всіх необхідних заходів, то у Львові було б побоїще набагато серйозніше і страшніше". "Міліція вжила всі необхідні заходи щодо недопущення грубих порушень громадського правопорядку. Тому всі ці конфлікти, вони були короткостроковими, ми їх вмить припиняли, і правову оцінку дамо кожному з них. Якби міліція не вжила всіх необхідних заходів, то я вам скажу, у Львові було б побоїще набагато більш серйозне і страшне. Саме побоїще, яке, до речі, і планували ті особи, які нападали на ветеранів. А враховуючи те, що їм цього зробити не вдалося, тепер намагаються виправдати свою безпорадність у цих діях медійним розкручуванням цього конфлікту", - зазначив міністр. За його словами, конфлікт був локалізований і в ньому фізично не постраждав жоден ветеран Великої Вітчизняної війни.
25 травня суддя Голосіївського районного суду міста Києва, заступник голови суду Олександра Колдіна постановила закрити справу про адміністративне правопорушення працівника торгівлі Наталії Духнівської, сфабриковану дільничним інспектором Анатолієм Герасименком, в зв’язку з відсутністю складу правопорушення. У минулому випуску газети (№ 030, стор. 7) ми розповідали, як міліціянт 15 квітня увірвався до торгівельного кіоску фізичної особи-підприємця Марти Іванівни Думнич по вул. Саксаганського в Києві та зажадав від продавця Наталії Духнівської надати йому «усю дозвільну документацію», не маючи жодних законних підстав для перевірки господарської діяльності пані Думнич. Не дочекавшись юриста з документами, який виїхав на місце «перевірки» для надання правової допомоги Наталії Духнівській, дільничний незаконно склав на продавця протокол про адміністративне правопорушення за статтею 160-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вилучив у неї товар загальною вартістю більш ніж 6 тисяч гривень, в тому числі 210 троянд, 88 хризантем, 87 тюльпанів. Свою здобич Герасименко передав товариству з обмеженою відповідальністю «Магазин «Медок». – Я дуже радію, що суддя уважно вивчила всі обставини, перевірила документи і прийняла справедливе рішення. Це був справді чесний суд,– каже пані Духнівська,– Однак ставити крапку в цій історії поки не можна, бо нам ще не повернули захоплений товар. Власн. інф.
Всеукраїнська незалежна газета
Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 3000 примірників. Індекс 49608. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 26.05.2011 р. Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116605.