ПРАВДОШУКАЧ № 35, вересень 2011

Åíåðã³ÿ çäèðíèöòâà

Àïåëÿö³éíå îñêàðæåííÿ

Ìàíèÿ íè÷òîæåñòâà

“Êè¿âîáëåíåðãî” ëþáèòü øòðàôóâàòè ³ óõèëÿºòüñÿ â³ä óêëàäåííÿ äîãîâîð³â ïðî êîðèñòóâàííÿ åëåêòðîåíåð㳺þ.

³äíèí³ ð³øåííÿ “Êîì³ñ³¿ ç æóðíàë³ñòñüêî¿ åòèêè” ìîæíà îñêàðæèòè íà ï³äñòàâ³ íåâ³äïîâ³äíîñò³ ïðèíöèïàì ìîðàë³.

“Òû óìíåå âñåõ?” - “Íåò, ÿ ïðîñòî öåíþ ñåáÿ.” “Ýòî ìàíèÿ âåëè÷èÿ.” “Ó òåõ, êòî íå öåíèò ñåáÿ, ìàíèÿ íè÷òîæåñòâà.”

ñòîð. 4

ñòîð. 7

ñòð. 8

Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó. Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

Паразитичний

бюджет Біологи називають паразитом організм, який живе за рахунок іншого організму – господаря паразита. З Конституції ми знаємо, що вся влада в Україні належить народу. І що робить наша влада для народугосподаря? Подає проект бюджету на 2012 рік, який не витримує навіть поверхневої «перевірки на вошивість». Аналіз соціальної складової проекту Держбюджету на 2012 рік дозволяє зробити висновок, що у наступному році владою запланований грабунок населення (на всі соціальні програми всього 13,9 млрд. грн.) та зростання видатків на утримання бюрократичного апарату (16,6 млрд. грн., з них на Януковича та його адміністрацію майже 1,5 млрд. грн.). Віктор Янукович обіцяв встановити з 1 січня 2011 року мінімальну пенсію в розмірі 1200 гривень, натомість у проекті бюджету на 2012 рік її встановлено в розмірі… тільки 822 гривні. При тому, що фактичний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, вже у липні 2011 року становив 866 гривень. Протягом 2012 року мінімальні пенсії зростуть лише на 62 гривні, а мінімальна заробітна плата всього на 61 грн. Розміри соціальних стандартів в проекті Держбюджету на 2012 р. штучно суттєво занижено. За офіційними даними Міністерства соціальної політики України фактичний прожитковий мінімум для працездатних осіб у споживчих цінах липня 2011 року Продовження на 2-й шпальті.

Міф про «злочинну опозицію» З початку вересня в блогах на сайті «Українська правда» було опубліковано шість дописів на підтримку кримінального переслідування лідера опозиції. Цикл під заголовком «Газові угоди Тимошенко – хронологія злочинів та національної зради» розмістив Борис Кушнірук, що представляється економістом з досвідом роботи на посаді голови правління комерційного банку і членом Центрального проводу Української народної партії. Цікаві речі пишуть в інтернеті: мовляв, невдала кар’єра Кушнірука у «Юнексбанку» свого часу закінчилася арештом і була кваліфікована прокурором Подільського району міста Києва як зловживання службовим

становищем, службове підроблення та розкрадання коштів банку. Не знаючи деталей цієї темної історії, не будемо судити, наскільки легально тоді були переведені з банку на офшори 3,5 млн. доларів за спиною акціонерів. Однак у 2006 році Кушнірук фігурував у «чорному списку Луценка» – оприлюдненому МВС списку кандидатів у депутати, які притягалися у якості обвинувачених у кримінальних справах, і змушений був виправдовуватись, що справа проти нього нібито була закрита у 2001 році. Поки залишимо без коментарів питання про те, чому провідне онлайнове демократичне видання дає вільний доступ до своїх сторінок маловідомій персоні з

контроверсійною репутацією – навіть не премодеруючи «творчість» цієї персони. Цікаво розібратися у тому хитросплетінні міфів про «злочин Юлії Тимошенко», які озвучує пан колишній банкір з претензіями на аналітику. Парадоксально, але у дописах пана Кушнірука про злочин як такий прямо не сказано жодного слова. Вочевидь, «економіст» побоювався позову про захист честі та гідності, тому замість прямих обвинувачень обмежився низкою оціночних суджень, «висновків» про нібито «злочин» та «національну зраду» Юлії Тимошенко. По суті Кушнірук сказав небагато, а за обсягом – багато пустих слів; проаналізуємо найголовніше. Продовження на 2-й шпальті.

Ïåðåäïëà÷óéòå ãàçåòó “Ïðàâäîøóêà÷” â áóäü-ÿêîìó ïîøòîâîìó â³ää³ëåíí³ Óêðà¿íè! ²íäåêñ 49608. Âàðò³ñòü 2,24 ãðí./ì³ñ.

2

Îïîçèö³ÿ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó

Паразитичний бюджет Початок на першій шпальті. склав 1098 гривень, а в проекті бюджету з 1 січня 2012 року він встановлюється в розмірі… 1017 гривень. У порівнянні з суттєвим зростанням цін на газ, комунальні послуги, продукти харчування динаміка зростання розміру соціальних стандартів виглядає жалюгідно. Не кажучи вже про сміхотворний метод їх розрахунку. На добу потреби громадянина України відповідно до «прожиткового мінімуму» є такими: 250 грамів картоплі, 106 грамів хліба, 10 грамів макаронних виробів, 5 грам гречки, половина яйця (для тих, хто працює), 5,5 грам сала і 25 грам ковбаси. Про непродовольчі потреби – забудьте! Одежу дозволяється купляти раз на кілька років... Цей норматив не мінявся з минулого століття! Розмір місячної мінімальної заробітної плати з 1 січня 2012 року – 1073 гривні. При тому, що фактичний прожитковий мінімум для працездатних осіб вже у липні 2011 року становив 1180 гривень. Тобто мінімальна зарплата в Україні не забезпечує навіть мінімально необхідних фізіологічних потреб виживання працівників та їх родин. З метою примусу влади до виконання передвиборчих обіцянок Януковича опозицією («Батьківщина») зареєстровано законопроект № 9177 "Про внесення змін до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" (щодо збільшення розмірів)", яким встановлюється з 1 січня 2012 року мінімальна пенсія в розмірі 1200 гривень, а мінімальна заробітна плата в розмірі 1506 гривень, прожитковий мінімум в розмірі 1430 гривень. Продовжується практика грубого порушення Закону «Про оплату праці»: з січня 2012р. посадовий оклад працівників 1-го тарифного розряду- 773 грн., а мінімальна заробітна плата 1073 грн., різниця 300 грн. Хоча по закону оклад працівників 1-го тарифного розряду має бути більшим за мінімальну зарплату. Отже, Уряд Азарова штучно занижує розміри заробітної плати для майже 4 млн. працівників. Щомісяця кожному бюджетнику уряд Азарова недоплачуватиме більш ніж 300 грн. А кваліфікованим вчителям, лікарям ще більше – по 600-700 грн. В проекті бюджету 2012 не враховано й інші соціальні зобов'язання Януковича. У статтях видатків нема грошей на збільшення з 1 січня 2012 року матеріальної допомоги родинам на виховання і утримання дітей. Було обіцяно, як всі пам’ятають, по 250 гривень на дітей з 3 до 13 років, а з 13 до 18 років по 500 гривень. Проте в бюджеті вдвічі менші суми. Немає в проекті бюджету і грошей, обіцяних Януковичем для забезпечення цінової стабільності антикризового продовольчого кошика і на доступність медичних послуг (на виконання цих обіцянок Януковича опозицією зареєстровано відповідні законопроекти).

В порушення Закону «Про державні соціальні стандарти і гарантії» соціальна допомога малозабезпеченним сім'ям не досягає і 50% прожиткового мінімуму. З метою відновлення справедливості зареєстровано опозиційний законопроект, про визначення розміру такої допомоги в повному обсязі. Ганебний закон № 9127, щодо позбавлення соціальної допомоги та пільг 16 категорій громадян, завдяки «штурму» афганців та чорнобильців, відклали, проте грошей на пільги в бюджеті на 2012 р. вже нема. Зменшено фінансування програм виробництва протезів та обслуговування інвалідів. В проекті бюджета на 2012 рік (як і в 2010, 2011 р.) не передбачено жодної копійки на компенсацію втрачених заощаджень Ощадбанку СРСР, навіть на виплату допомоги родині по смерті вкладника. Компенсація останній раз виплачувалась урядом Ю.Тимошенко у 2009 році. Подаючи до Верховної Ради проект антисоціального бюджету на 2012 рік, уряд, мабуть, вирішив «підсолодити пігулку»: до бюджету додали так звану програму економічного і соціального розвитку. Ще й не посоромилися прийняти у першому читанні. У цій програмі заплановано збільшення кількості бідних, в злиднях буде жити більш ніж 27% українців (у 2010 р. таких було 24%). Однак і капітали багатіїв, що при владі, приростуть: кредитний портфель держави розбухне з 59 млрд. до 137 млрд. грн.; хтось же «освоюватиме» ці мільярди, поки простий люд намагатиметься пристосуватись до «реформ». «Реформи освіти»: скорочення мережі ВУЗів та інших навчальних закладів. В наступному році за даними студентських організацій заплановано недофінансування виплати стипендій на 638 млн. грн. А де обіцяні Януковичем 75 % бюджетних місць у вищих навчальних закладах? І «реформи медицини»: переведення відносин доктора з пацієнтом на договірну основу. Проте зменшено на 6% фінансування галузі охорони здоров’я, боротьби з туберкульозом, СНІДом, онкозахворюваннями. І це – на тлі значного збільшення витрат на медичне обслуговування вищих посадових осіб. Сума всіх витрат на фінансування санаторіїв і лікарень для вищих державних чиновників у 2012 р. складе 465 мільйонів. Для порівняння, на санаторно-курортне лікування всіх ветеранів війни, інвалідів та жертв нацистських переслідувань бюджет-2012 передбачає лише 107 мільйонів гривень - у 4 рази менше! Як бачите, бюджетним «паразитам» байдуже до здоров’я нації; вони піклуються лише про себе. На цьому фоні збільшення витрат на ЄВРО-2012 на 7,5 млрд. грн. (з яких 50% випливе на Кіпрі) - це бенкет під час чуми. А де ж обіцяні іноземні інвестиції? То, може, і ЄВРО-2012 проводити на Кіпрі?

Крім того, це бюджет поліцейської держави. У той час, коли видатки на армію та соціальний захист військовослужбовців скорочуються, суттєво збільшено видатки на силові каральні структури – Генеральної прокуратури (кум кума не образить), МВС , СБУ тощо. При цьому цинічні чиновники впевнені у власній безкарності. Адже молодь, одурманена різними телешоу, думатиме тільки про власне виживання, а пенсіонери масово на вулицю не вийдуть, особливо взимку. Якщо й вийдуть, цинічно розраховує влада – тим краще для «реформ», бо швидше вимиратимуть! Найкраще оцінили свою «реформаторську» діяльність самі ж автори бюджету та «соціальноекономічної» програми: вони очікують подальшого вимирання населення на 180 тис. співвітчизників. Ще б пак: коли на тілі держави розмножуються паразити, це ніяк не може бути ознакою здорового життя! І вириють жертвам «соціально-економічного розвитку» могилу китайською лопаткою, купленою на китайські ж кредити, бо свою лопатку купити на них не можна; може, хоч відспівають загублені душі в церкві московського патріархату, яка отримує з бюджету 20 мільйонів?... Співвітчизники, прийшов час захисти себе та родини, майбутнє своїх дітей! Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, народний депутат України, член комітету з соціальної політики та праці ВР.

Міф про «злочинну опозицію»

Початок на першій шпальті. Почнемо з «національної зради», бо це досить тяжке звинувачення. У чому полягала зрада? Кушнірук звинувачує: «Газова війна січня 2009 року та підписані угоди були заздалегідь погоджені та спільно сплановані російськими можновладцями та прем'єрміністром України Юлією Тимошенко». Твердження, що Юлія Тимошенко заздалегідь спланувала «газову війну», виходить за межі здорового глузду: по-перше, планувати міг лише той, хто згодом перекрив трубу; по-друге, жоден політик добровільно не полізе у скандал, здатний знищити його репутацію; потретє, хіба це ознака зради – купляти російський газ у росіян? Зрадою українських національних інтересів було б купляти російський газ у марсіян, африканців або швейцарців та платити посередникам ні за що величезні комісійні з державного бюджету. Кушнірук твердить: «Ці угоди були складником утаємничених від українського суспільства особистих домовленостей пані Тимошенко та пана Путіна, які розпочалися задовго до січня 2009 року. Унаслідок цих домовленостей російська сторона отримала надзвичайно вигідні газові угоди з Нафтогазом, а також примусила європейські країни піти на будівництво газопроводів у обхід України. Пані Тимошенко натомість отримала

беззаперечну підтримку з боку Росії та перетворилася на фаворита російської влади на президентських виборах в Україні в січні 2010 року». Виникає питання: про що він каже? Меморандум між урядами РФ та України від 2.10.2008 р. був «утаємничений»? Ні, він був публічний. Вигідні для себе газові угоди «Газпром» завжди нав’язував Україні, а газопроводи в обхід України побудував би у будь-якому разі, бо споживання газу в Європі збільшується і додаткові газопроводи означають додатковий збут. Жорстка цінова політика «Газпрому» ні для кого не є секретом. Зрештою, хіба «економіст» Кушнірук не знає, що мета будь-якої господарської діяльності – отримання прибутку? Репліка Кушнірука стає зовсім неправдоподібною після очевидної і нахабної брехні, ніби російська влада підтримувала Юлію Тимошенко на президентських виборах 2009-2010 р. Російська партія влади «Єдина Росія» давно обрала собі союзників в Україні: це «Партія регіонів» і її лідер Віктор Янукович. Коли Юлія Тимошенко переконувала всіх, що на виборах були допущені кричущі фальсифікації на користь Януковича, російські спостерігачі заявили про чесність цих виборів. І президент Медведєв, і прем’єр-міністр Путін поздоровили свого фаворита Януковича з перемогою на президентських виборах в Україні. Кушнірук демонструє викривальний пафос: «Для фахівців очевидно, що такі збиткові для України угоди щодо купівлі газу та його транзиту не могли бути укладені без особистої вигоди. Водночас я уникав припущень щодо "комісійних", які отримували учасники цих подій від підписаних угод. Це можна підтвердити, лише перевіривши, звідки, скажімо, надходять кошти на карткові рахунки, з яких оплачувалися неймовірно дорогі сукні від Louis Vuitton». Коли Кушнірук каже про «збитковість» угод щодо купівлі газу для України, його нещирість є очевидною. Для потреб населення в Україні добувається достатньо власного газу. Газові контракти стали «збитковими» перш за все для олігархів – починаючи з Фірташа, який втратив свої баснословні доходи від посередництва. І якщо на 2009 рік, в умовах всесвітнього здешевлення енергоносіїв, «швейцарський трейдер» замість 235 доларів за тисячу кубів пропонував росіянам платити $285, аби тільки його не попросили прибрати руки від труби, то скільки ж він обіцяв би «Газпрому» в 2010, 2011, наступних роках? Можна не сумніватися: не менш ніж $450, а то й $500! Фірташ сам втратив газовий ринок, бо його «РосУкрЕнерго» наробило боргів перед «Газпромом» на мільярди доларів. Кажуть, це нібито сталося тому, що

українські підприємства невчасно сплачували за газ. Однак ті підприємства, які споживають найбільше газу, належать Фірташу та фінансово-промисловим групам з Росії, за спинами яких стоять Кремль та «Газпром». То хто наробив ці борги? Борги, що були правильно записані у балансі «Газпрому» саме як борги «РосУкрЕнерго»? Наприкінці 2008 року ніхто у «Газпромі» не хотів мати справу з посланцями Фірташа і Ко, тому на Україну натиснули, вимагаючи погашення боргів контори «Рога і копита» з кантону Цуг та укладення прямих договорів за ринковими цінами. І навіть при цьому, зі всіма стогонами про «невигідність» газових контрактів, за правління Януковича його спонсори-олігархи, які викупили майже всі керівні посади в президентській адміністрації, продовжують активно експлуатувати українську промисловість та виводити свої надприбутки в офшори, просуваючись до вершин світового рейтингу «грошових мішків» і збільшуючи свої мільярдні капітали у багато разів. От які «невигідні» для них газові контракти. Насправді, «невигідність» цих контрактів – це піар, фікція, нова передумова для олігархів, щоб грабувати український народ, позбавляючи нас, перш за все, суверенітету. «Хронологія злочинів та національної зради» почалася із ганебних харківських угод Януковича, якими він узгодив, порушуючи прямі вимоги Конституції, дислокацію іноземної військової бази в Криму до 2042 року... Бажання пана Кушнірука «уникати припущень» щодо вигаданих ним міфічних «комісійних» було б цілком похвальним, якщо б було щирим. На жаль, він не уникає припущень, а будує на них усе безглузде «обвинувачення». Чого варте лише посилання на анонімних «фахівців», які вбачають «очевидною» якусь неназвану особисту вигоду Юлії Тимошенко! Наче він не розуміє, що усі ревізії давно проведені і якщо б існував хоч натяк про крадені гроші на карткових рахунках, прокурори б волали про це у Печерському суді щодня... Не волають. Отже, не було таких фактів. Панові Кушніруку забракло сміливості використати у своєму наклепі зворот «30 срібників». Вистачило лише нахабства заклеймити природне прагнення жінки бути красивою – це, до речі, взагалі заборонений для нормального чоловіка прийом у чесній полеміці з жінкою. Однак, проаналізувавши його опус, ми з чистою совістю мусимо констатувати цілковиту туманність та непереконливість безпідставних натяків Кушнірука на «злочини та національну зраду» з боку Юлії Тимошенко і пропонуємо замовникам більш ніж 30 срібників автору не платити, бо не заслужив. Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України (БЮТ).

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó

Âëàäà

3

Тамара ЄГОРЕНКО: «Треба підвищити видатки на освіту» Переглянути соціальну політику держави, підвищити річні видатки на освіту, встановити гідне пенсійне забезпечення вчителів пропонує народний депутат України від Партії регіонів, член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Тамара ЄГОРЕНКО. За її словами, пріоритетом Української держави має бути збереження і зміцнення здоров'я дітей, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості, прав маленьких українських громадян на найкращу освіту, бо, як кажуть, найбільше багатство – то розум. У своєму виступі з трибуни парламенту Тамара Василівна звернула увагу на пріоритети, які визначив Президент України Віктор Янукович: освітня галузь потребує посиленої уваги і інвестицій у майбутнє, інвестицій в розвиток нашої країни. «Держава і влада прагнуть опікуватися проблемами сім'ї, школи, вчителів, студентів, духовного і морального виховання молоді. На нас з вами покладена велика відповідальність за долю молодого покоління» – підкреслила вона. За словами Тамари Єгоренко, зараз влада робить серйозні кроки задля збереження фізичного розвитку та здоров'я дітей. Прем'єр-міністр Микола Азаров доручив міністру освіти разом з Міністерством охорони здоров'я

запровадити з наступного року поглиблений медичний огляд дітей у школах і дитячих садках. До навчального року в школи мають запрошуватися кращі медичні фахівці різних спеціальностей, які визначають групу здоров'я школярів. Однак за інформацією МОЗ України лише шоста частина випускників українських шкіл не мають проблем зі здоров'ям. Академія медичних наук України констатує, що 80 відсотків випускників шкіл мають хронічні захворювання. У дітей значно погіршується зір, страждає опорний апарат. «Батьки, з якими я спілкувалася, хочуть бачити своїх дітей здоровими, освіченими, а вчителів мудрими та справедливими» – розповідає народний депутат. На думку Тамари Єгоренко, вимоги до сучасних вчителів зараз дуже високі, і серед них – вміння використовувати комп'ютерні технології: «Сьогодні першокласник може в інтернетному просторі бути краще обізнаним, аніж його вчитель. Не секрет, що зараз у школах викладають в основному педагоги пенсійного віку. Склалася тенденція до старіння педагогічних кадрів. Існує колосальна проблема з кадрами в дошкільному вихованні. Молодим спеціалістам неможливо знайти роботу вчителя, особливо в сільській місцевості, тому що пенсійне забезпечення вчителя настільки незначне, що вчителі на селі намагаються працювати якомога довше, а у великих містах існує дефіцит». Також депутат підкреслила важливість розвитку післядипломної освіти, необхідність підвищення рівня професійної компетентності педагогічних керівників: «Успішна реалізація системи безперервної освіти педагогів в Донецькій області – результат інтеграції зусиль всіх управлінських і методичних структур. Органи місцевого самоврядування Донеччини намагаються створити у школі умови для того, щоб вчителі і діти почували себе комфортно».

Тамара Єгоренко розповіла, як сприяє підготовці до зими і розвитку системи освіти в своєму окрузі: «Я побувала в освітніх закладах Донеччини, допомагаючи у вирішенні питань опалення сільських шкіл Новоазовського району. Зараз вирішуються питання безкоштовного забезпечення вугіллям дошкільних закладів Тельманівського району. Після ознайомлення з матеріально-технічною базою дошкільних і шкільних закладів Донеччини визначились основні проблеми щодо забезпечення якісної освіти та збереження здоров'я українських дітей. Спільно з районом та представниками різних благодійних обласних підприємств була надана допомога мешканцям Старобешівського району, відремонтовано дитячий дошкільний заклад за рахунок районних бюджетних коштів, міжнародної програми ООН. І у нашому окрузі окреслено розвиток спортивного виховання малюків, школярів, молоді. Передбачена побудова спортивних майданчиків із штучним покриттям, розвиток дитячо-юнацького і аматорського футболу, реконструкція і поточний ремонт стадіонів і майданчиків».

“Реформування освітньої галузі залишається серед пріоритетних завдань української влади” Покращення умов праці вчителів та проведення реформування освітньої галузі в цілому залишається серед пріоритетних завдань української влади. Про це Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ заявив в інтерв’ю українським журналістам у Варшаві. Глава держави зауважив, що протягом останніх років зусилля влади були спрямовані насамперед на підвищення соціального статусу вчителів, їхньої заробітної плати і, відповідно, пенсій.

Президент назвав «дуже болючим» для України питання забезпечення педагогам гідних умов праці. За словами Глави держави, розв’язання цієї проблеми стримується станом національної економіки. Водночас Віктор Янукович звернув увагу на те, що протягом останніх двох років економічна ситуація в державі по к ращу є ть ся , з б іл ь шу ють ся ви датк и з державного бюджету на освітню галузь. «Дуже важливо, щоб кошти, які виділяються,

витрачалися ефективно», - додав Глава держави. Безперечно, зауважив Президент, покращення умов праці вчителів пов’язане із загальною реформою освіти. «Це дуже серйозне питання, якому ми приділяли і будемо приділяти багато уваги. Реформування освіти - це один із пріоритетних напрямків діяльності Уряду», сказав Віктор Янукович, додавши, що це питання також закладено в національну програму реформ.

WWW.PRESIDENT.GOV.UA

Син Януковича тримає лідерство в Чемпіонаті України з трофі-рейдів Віктор Янукович-молодший на сьогодні є лідером Чемпіонату України з трофі-рейдів. Адже, хоча він і посів друге місце у Третьому етапі змагань у селі Осмолода на ІваноФранківщині, попереду ще два етапи. Змагання відбулося в рамках міжнародної гонки по Горганському хребту Українських Карпат Gorgan Trophy '11. У ньому взяли участь 117 учасників з України, Росії, Білорусі та країн Прибалтики. Для участі в чемпіонаті народний депутат узяв відпустку на тиждень, а частину своєї заробітної плати за цей час вирішив перевести на рахунок “Охматдиту”. Як каже Янукович, він поєднує приємне з корисним: пропагує здоровий спосіб життя. А головне, що це для нього - одна з можливостей побачити життя та проблеми співгромадян, щоб по можливості допомогти людям. Як відомо, трофі-рейдом називають змагання з подолання бездоріжжя на позашляховиках і квадроциклах.

Організатори заздалегідь визначають контрольні точки у важкодоступних місцях, а учасники повинні знайти якомога більше таких точок і сфотографуватися поруч. Щоб мотивувати учасників змагань до збереження природи в цих мальовничих місцях, запроваджено "екологічний внесок". Трофі-рейд - спорт для мужніх людей. Більшості страшно навіть на старт вийти. А перемагають у такому складному змаганні справжні герої. Екіпажі учасників штурмували контрольні пункти у важкодоступній гірській місцевості, завантажившись запасами пального, мастил і ланцюгів, тросами для страховки машин. Учачники змагань рухалися дорогами-річками, по кам’яних руслах, долали круті, затяжні схили, продиралися через лісові хащі закинутими дорогами. Стратегію проходження маршруту вибирали в залежності від підготовки техніки, погодних умов і рельєфу. За три дні змагань учасники встигли зламати кілька дорогих позашляховиків, заляпатися з голови до ніг цілющою карпатською грязюкою і залишитися щасливими. Віктор Янукович каже, що воля до перемоги – сімейна риса Януковичів. Тому в наступних етапах змагань він докладе максимум зусиль задля здобуття перемоги. ТАБЛОЇД

4

Ñîâ³ñòü º?

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó

“Київобленерго”: сила беззаконня

Валентина Бедевельська оселилася у селі Софіївська Борщагівка кілька років тому. Побудувала будинок та звернулася до Києво-Святошинського районного підрозділу ПАТ "АЕС Київобленерго" з проханням підключити її до електромережі. Їй сказали, що підключенням займаються приватні підприємці, порекомендували звернутися до одного з них. Приватний підприємець за кілька тисяч гривень приєднав будинок до електромережі, поставив та опломбував лічильник, а також дав копію розроблених ним "технічних умов" для заключення договору з енергетиками. Через тиждень приїхали з "Київобленерго" - штрафувати за самовільне підключення... Приватний підприємець зник, а працівники енергопостачальної компанії почали робити вигляд, начебто їх ця ситуація ніяк не стосується. Міліція відмовила у порушенні кримінальної справи за фактом шахрайства на тій підставі, що сталося непорозуміння в рамках цивільно-правових відносин. Досі Валентина Бедевельська виплачує величезні штрафи "за крадіжку електроенергії", їй постійно погрожують відключити електроенергію та відмовляють в укладенні договору про користування електричною енергією. Найцікавіше дійство почалося після того, як Валентина Бедевельська подала позов до КиєвоСвятошинського районного суду Київської області із проханням зобов’язати ПАТ "АЕС Київобленерго" укласти договір про користування електричною енергією. Свій позов вона обгрунтувала тим, що відповідно до статті 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість. ПАТ "АЕС Київобленерго" не забарилося із запереченнями на позов. Перш за все, відповідач стверджує, що «позивач не являється споживачем електричної енергії». Бо, мовляв, якщо нема договору - ти не споживач. Відповідно до пункту 1 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, ці Правила регулюють відносини між громадянами (далі - споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками. Таким чином, всі громадяни, в тому числі – позивач, згідно діючому законодавству визнаються споживачами електричної енергії. Це цілком природно в XXI столітті, коли життя в цивілізованому світі немислиме без використання у побуті електричної техніки. Але найсмішнішим є те, що у тому ж запереченні на позов, на іншій сторінці, згадується: Валентину Бедевельську оштрафували за “самовільне підключення” у якості... споживача електричної енергії! Дивовижна казуїстика, чи не так? "Київобленерго" розглядає особу

як споживача електричної енергії, коли треба її оштрафувати, і не вважає особу споживачем електричної енергії, коли закон зобов’язує укласти з нею договір про користування електричною енергією... Але найвагомішим доводом ПАТ "АЕС Київобленерго" є те, що їх бездіяльність у питанні укладення договору про користування електричною енергією з Валентиною Бедевельською пояснюється не відмовою в укладенні договору, а тим, що Валентина Бедевельська не виконала вимоги внутрішнього документа ПАТ "АЕС Київобленерго", до речі, ніде не оприлюдненого - положення про підключення до електромережі. Представники ПАТ "АЕС Київобленерго" навіть спробували твердити, що їх "положення" грунтується на вимогах діючого законодавства. Далі - розлога цитата із заперечення на позовну заяву: "для підключення нових електроустановок та укладення договору про користування електричною енергією Позивачу необхідно виконати встановлену процедуру, що передбачена Законом України «Про планування і забудову територій» № 1699-Ш від 20.04.2000 року, Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 року № 687-XIV, ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», затвердженого наказом Держбуду України від 20 січня 2004 р. N 8, а також Порядком надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 р. №2328. Для укладення договору про користування електричною енергією та подальшого підключення до електропостачання Позивачу необхідно: письмово звернутись до ПАТ «АЕС Київобленерго» із заявою щодо наміру приєднання електроустановки (бланк встановленого зразка видається); погодити (за необхідності) запропоновану у вигляді наданого Споживачу листа схему електрозабезпечення та точку приєднання (погодження відображається в наданому листі); у разі погодження листа, подати заяву про приєднання для отримання Технічних умов та договору про приєднання; на підставі отриманих Технічних умов та Договору про приєднання, визначити проектну організацію, яка розроблятиме необхідну проектну документацію (робочий проект електропостачання електроустановки); надати на погодження до ПАТ «АЕС Київобленерго» робочий проект; при умові погодження наданого проекту, отримати Рішення; в разі наявності недоліків при розробці проектної документації, отримати Зауваження по робочому проекту, доопрацьовану згідно Зауважень проектну документацію, повторно надати на погодження до ПАТ «АЕС Київобленерго»; згідно проектного рішення, виконати будівництво та монтажноналагоджувальні роботи; провести приймально-здавальні

випробування; для включення мереж 10 кВ. отримати в установленому порядку у Держенергонагляді України «Акт підтвердження готовності електроустановки до роботи», у Держінспекції промислової безпеки та охорони праці в енергетиці «Акт обстеження електроустановки» та скласти «Акт державної технічної комісії»; погодити згідно Рішення та вищеперерахованих актів Карту змін схем в електромережах: для мереж 10 кВ - в Центальному офісі ПАТ «АЕС Київобленерго» для мереж 0,4 кВ - в районному підрозділі; укласти із ПАТ «АЕС Київобленерго» Договір про користування електричною енергією". Однак позивач виявився прискіпливим і перевірив, чи дійсно є законною ця "процедура", проходження якої вимагає ПАТ "АЕС Київобленерго" для укладення договору. Результати виявилися шокуючими. По-перше, було з'ясовано, що "процедура" грунтується на нормативно-правовому акті, який втратив чинність, а саме, майже дослівно переписана із п. 1.15 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1137 від 14.12.2005 р. «Про затвердження Правил приєднання електроустановок до електричних мереж», яка втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 1050 від 29.08.2008 р. «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕ від 14 грудня 2005 року № 1137». Ніяких нових нормативних актів з цією чи подібною до неї жахливо ускладненою, корупційно небезпечною "процедурою" з тих пір не приймалося. По-друге, у своєму запереченні відповідач послався нормативні акти, які втратили чинність - Закон України «Про планування і забудову територій» № 1699Ш від 20.04.2000 року» та Порядок надання архітектурнопланувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 р. № 2328. По-третє, Закон України «Про архітектурну діяльність» і ДБН А.2.2-3-2004 взагалі не регулюють жодні правовідносини у сфері постачання електроенергії. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Це означає, що відповідно до статті 24 Закону України "Про електроенергетику" ПАТ "АЕС Київобленерго" зобов'язане укласти договір про користування електроенергією, а Валентина Бедевельська не зобов'язана для цього проходити незаконну "процедуру". ...Подейкують, немов би в українських судах перемагає не громадянин, що вірно застосовує закон, а акули бізнесу, які мають десятки тисяч "переконливих аргументів". Життя покаже, правда це або байки злих наклепників, які намагаються очорнити правосуддя.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó

Êðèòèêà

5

Зловісна «янукопауза» Двотижнева перерва у судовому процесі над Юлією Тимошенко з 12.09.11 р. по 27.09.11 р. стала великою загадкою для всіх. Навіть найодіозніша представниця Банкової, де готується увесь бруд для придушення опозиції, зробила вигляд, що їй і Януковичу геть невідомо про арешт Тимошенко, який триває півтора місяця (“тому що лідер” не цікавиться подіями у державі, а користується лише тим, що сорока на хвості принесе?). Більше того, вона висловила готовність власними руками удавити того, хто прийняв таке ганебне рішення та підставив Януковича. Вчергове її устами Янукович, вважаючи, що грає з дурниками (а це увесь світ), робить вигляд, що ніхто і ніколи не здогадається, хто ж ті хлопчики для «вбиття». Та всі нібито одностайно йому повірили, що він не має і не здійснює жодного впливу ані на слідство, ані на суд. Нібито Кірєєв сам вирішує, коли – «гнати коней» і майже цілодобово товкти воду в ступі, імітуючи судовий розгляд, не звертаючи при цьому уваги ні на які протести захисту, а коли – зненацька перерватися на два тижні. Було багато версій спостерігачів, чому так сталося, і всі вони доречні, а більша їх частина справдилася. Але чомусь ніхто не звернув увагу ще на один момент, характерний для тактики Януковича, коли йому треба запровадити щось підступне та неприйнятне для суспільства. Я б назвав цей прийом «янукопаузою»… Чому? Якщо спостерігати за злочинними діями сьогоднішньої влади, то алгоритм здійснення всіх злочинів один і той самий. Вкидається ідея, розбурхуються через ЗМІ відповідні інформаційні приводи, провокується колотнеча і протистояння між прислужниками влади та опозицією й іншими опонентами. Далі, незважаючи ні на що (всупереч передвиборному гаслові «Почую кожного»), ніким не сприйнята ідея узаконюється або доводиться до

передостанньої стадії узаконення, або до практичної реалізації. І от вже після цього робиться пауза – «янукопауза», що може тривати від кількох тижнів до багатьох місяців, залежно від ситуації. А тим часом висувається інша, ще підступніша ідея, що розвивається за тим же сценарієм для відволікання уваги на неї і прикриття, у такий спосіб, остаточного нав’язування суспільству попередньої ідеї. Тут варто згадати «янукопаузи» під час проходження у ВРУ та наступного підписання Януковичем Податкового кодексу України, прийняття закону про червоний прапор, введення пенсійної реформи, намагання ліквідувати пільги для 16 категорій громадян проектом Закону 9127 та інші... Восени взагалі спостерігається «зорепад» з таких абсурдних «ідей», які суспільство, на жаль, рано чи пізно вимушене буде «проковтнути», якщо не зупинить горе-реформаторів. От і зараз, коли критика політичних переслідувань Юлії Тимошенко та Юрія Луценка в Україні та за її межами сягнула максимального рівня напруження, Янукович вчергове користується улюбленим прийомом – «янукопаузою». Йому потрібно перечекати. Тому майже одночасно судові справи проти обох незламних опозиціонерів було призупинено під різними приводами. Для переслідуваних, звичайно, це ложка позитиву у діжці політичної субстанції, з якої складається чинна влада. Хоч і в умовах СІЗО, але ж надано можливість дух перевести між галопуючими судовими засіданнями та глибше вивчити матеріали відповідних кримінальних справ. Але чи вплине це на рішення суддів? Великий знак питання. Бо якщо б не маніакальне бажання Януковича розправитись над найяскравішими лідерами опозиції, їх судове переслідування слід було б припинити на самому початку, оскільки обидві справи вщент розсипалися, не витримали жодної критики фахових юристів. Порушення

цих справ не свідчить, м’яко кажучи, про високий рівень розумових здібностей замовників та виконавців. Не треба бути екстрасенсом, щоб передбачити, що Янукович вчергове, застосувавши «янукопаузу», очікує зручного моменту, коли ущухнуть зайві чи непотрібні для одноосібного володарювання протести та виникне реальна можливість помститися опозиційним лідерам. Тим часом оскаржуються дії суддів Кірєєва і Вовка, які нехтують Конституцією, законами та правами людини під час розгляду одіозних кримінальних справ. Не залишаться осторонь професійні фальсифікатори – слідчі і прокурори, на яких до закінчення процесу і після нього буде накопичено велику кількість фактичного беззаперечного матеріалу, що дозволить сьогоднішній владі, яка нічим не гребує, знищити всіх учасників процесу, як колись фашисти знищували полонених, що будували таємні об’єкти. Люди це маловідомі, пішки, якими можна пожертвувати. Тоталітарна влада в Україні вже неодноразово розправлялася зі своїми лакеями – Кравченко та Кирпа тому яскраві приклади. Порівняно з такою перспективою погрози, висловлені чиновницею з Банкової, здаються квіточками. Чи замислюються над цим ті, хто зараз так вільно торгує власною совістю, професійною честю, сумлінням та людяністю? А куди їм згодом подітися від народного гніву? Чи усвідомлюють вони жахливий стан власного майбутнього? Як із цим далі жити? Що дітям і онукам розповісти? Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України.

Бюджет-2011 збагатить вже багатих, а соціальні обіцянки влада не виконає Народний депутат, член політради «Нашої України» Володимир В’ЯЗІВСЬКИЙ вважає, що представлений урядом бюджет на 2011 рік – це збагачення вже багатих. За його словами, та соціальна політика, яку нині пропагує в держбюджеті на наступний рік влада, спрямована на збільшення надприбутків її оточення. «Чинна влада намагається тримати всіх пенсіонерів, пільговиків на мінімальних соціальних видатках. Натомість левова частина бюджетних коштів піде на підприємства олігархів, які відраховуватимуть у бюджет мінімальні соціальні виплати, за які люди зможуть лише животіти в цій державі», - наголошує В’язівський. Він акцентував на тому, що завдяки такій схемі громадянам залишаються гроші виключно на хліб насущний, а всі надприбутки залишаються тому, хто близький до влади. «Це механізм, який передбачає через присутність у владі заробляти надприбутки, причому, керуючись простим гаслом: з світу по нитці – черговому мільярдеру на «бентлі», - сказав народний обранець.

В’язівський заявив, що народні депутати від «Нашої України» наполягатимуть на впровадженні соціальних законів, які вони подали на розгляд парламенту, де передбачається підвищення мінімальних соціальних гарантій для малозабезпечених, для багатодітних сімей, оскільки це саме та категорія громадян, яка найбільше потребує допомоги в скрутний час. Окрім того, за словами В’язівського в ефірі 5 каналу, представники нинішньої влади не дотримуються декларованих ними принципів – ні під час виборчих перегонів, ні тоді, коли прийшли до влади.

«20 вересня українська влада - президент України, прем’єр, спікер - перший раз дістала в чоло під стінами Верховної Ради. Бо так брутально поводитись з громадянами влада не має права. Це - злочинно», зазначив він, коментуючи події, що розгорнулися біля парламенту у зв’язку з внесенням на розгляд депутатів проекту закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». «Нашоукраїнець» наголосив, що проти антинародних дій влади об’єдналися громадяни з різних

куточків України. «Я мав змогу бути серед тих людей, які відстоювали свої права. І поруч із червоноградськими хлопцями сиділи донецькі гірники, оскільки в цьому законопроекті передбачено скасування пільг, передбачених гірничим законом. А шахтарі вже показали не один раз, що вони є дієвою силою впливу на сьогоднішніх політиків», - наголосив він. В’язівський заявив, що політики від влади поводяться так, «ніби вони вже підготували собі паспорти інших держав, щоб дуже швиденько чкурнути зі своєї держави. Але зараз витискають з українців усі соки». «Сьогодні на засідання парламентського комітету з питань соціальної політики і праці прийшов заступник міністра економіки. Йому було поставлене одне питання: який пункт з програми президента ви беретесь реалізовувати у соціально-економічній програмі на 2012 рік? Ми, мабуть, застали його зненацька, бо жодного пункту з програми президента сьогоднішній уряд не запропонував парламенту до реалізації», - підсумував народний депутат. За матеріалами сайту razom.org.ua

Троє п’яних «мажорів» побили жінку В результаті побиття мешканки Болграда Світлани Ананьєвої на місці дорожньо-транспортної пригоди порушено кримінальну справу за статтею 296 КК України (хуліганство). Про це повідомив прокурор Болградського району Дмитро Цоєв. Раніше у інтернет-виданні «Спротив» стверджувалося про участь у цьому ДТП та у бійці племінника голови Болградської районної держадміністрації Михайла Садакліева.

– Водій автомобіля «Фольксваген Пассат» на прізвище Ананьєв порушив правила дорожнього руху, не зупинився на знак «стоп» при виїзді з другорядної вулиці на головну,– розповідає прокурор,– Внаслідок цього сталося ДТП. Він зіштовхнувся з «Мерседесом» під управлінням Кузьменка. За попередніми даними, внаслідок ДТП постраждали тільки транспортні засоби, а водії не отримали жодних ушкоджень. Після цього сталася сварка між водіями транспортних засобів, які з’ясовували, хто з них правий. У сварці брали участь Кузьменко і двоє його пасажирів на прізвище Садаклієви. До сварки також приєдналася і мати Ананьєва на ім’я Світлана. У ході сварки та бійки їй були нанесені тілесні ушкодження. На даний

час притягнутий до відповідальності за порушення правил дорожнього руху водій Ананьєв, який вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, та водій Кузьменко за статтею 130 КУпАП (керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння – прим. ред.). Окрім того, 7 вересня було порушено кримінальну справу за статтею 296 КК України (хуліганство – прим. ред.), тому всі домисли в інтернеті про перешкоджання слідству є повною ахінеєю. Світлана Ананьєва знаходиться на лікуванні, після закінчення якого експерти визначать тяжкість нанесених їй тілесних ушкоджень. Хто, як і за яких обставин наніс потерпілій тілесні ушкодження, буде з’ясовано у ході розслідування. В той же час в численних публікаціях в інтернеті стверджувалося, що племінник голови Болградської районної держадміністрації Михайла Садакліева потрапив у ДТП і під час подальшої «розборки» була побита місцева мешканка Світлана Ананьєва. «Мерседес», на якому їхав Садакліев з товаришами, врізався в машину, яку вів син Ананьєва Дмитро. Подія трапилася близько опівночі на перехресті вулиць Перемоги та Хрістєва.

Оскільки там стоїть знак «дати дорогу», Дмитро призупинився, подивився, чи немає машини, і почав рушати. Не встиг він проїхати півтора метра, як назустріч казна-звідки вискочив «Мерседес». Дмитро загальмував і спробував від'їхати назад. На перехресті було достатньо місця, щоб роз'їхатися, але в «Мерседесі» сидів за кермом один з п'яних «мажорів». Машини зіткнулися. Винуватці ДТП пред'явили претензії Ананьєвим і намагалися силою витягнути Дмитра з машини. Світлана заперечила, що ті самі повинні компенсувати збитки. У відповідь «мажори» напали на жінку. Один із супутників Садакліева, у якого вже був накладений гіпс, вибив їй милицею два зуби і розбив жінці голову в двох місцях. Прибулий на виклик наряд ДАІ «мажори» лаяли матом і погрожували автоінспекторам звільненням. Незважаючи на це, всі учасники події були доставлені в лікарню, де «мажори» примудрилися втекти від експертизи. Світлана Ананьєва зняла побої і передала результати судово-медичної експертизи в міліцію. Голова райдержадміністрації «намагається зам'яти злочин», повідомляє «Спротив».

6

Ïðàâî

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó

Три суди, три експертизи, три... абсурди Cтатті 22 і 23 Кримінально-процесуального Кодексу України кажуть, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого. Суд, прокурор, слідчий не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого. При провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи слідчий, прокурор та суд зобов’язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину. Згідно з вимогами ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину і т. і. Сказане свідчить, що найважливішим інструментом справедливого правосуддя іменем України, найважливішим доказом має бути судова експертиза. Про її важливість свідчить той факт, що в Україні запроваджено професійне свято - День судового експерта. Важливість судової експертизи як складової судових процесів і судової системи в цілому змусила мене звернутися до аналізу експертних висновків у трьох судових справах, до яких я маю безпосереднє персональне відношення і в яких абсурдність експертних висновків для мене є очевидною. Справа перша є «газовою справою» Юлії Тимошенко. Прокурори «шиють» колишньому прем’єр-міністрові великі збитки, нібито завдані нею державі через укладання невигідного контракту, підписаного українським «Нафтогазом» з російським «Газпромом» за нібито незаконною письмовою директивою прем’єра. Експертиза, призначена прокуратурою, підраховує суму збитків дивним чином. У 2008 р. ціна на газ була 179 доларів за 1 тис. куб метрів. Після укладення контракту ціна в 2009 р. виросла до 233 доларів. Вийшла різниця у 53 долари за 1 тис. куб. м. Експертиза множить цю різницю на кількість газу і отримує суму збитку в 194 млн. доларів. Але ж переговори з Росією про ціну на газ відбуваються мало не кожного року! Колись ціна становила 50 доларів за 1 тис. куб. м. З цієї ціни першим «зіскочив» прем’єр Ю. Єхануров. Він зробив це не для того, щоб завдати збитків Україні, а під тиском російської сторони і нових обставин на газовому ринку. Ціну ж бо диктує не покупець, а продавець. Другим «завдавачем» збитків Україні у газовій сфері виявився екс-прем’єр В. Янукович, за якого і склалася ще більша ціна. «Чому Єханурова і Януковича не притягували і не притягують до суду?» - резонно запитував вже тепер колишній захисник С. Власенко. На суді стало відомо, якої ціни домагався «Газпром» на переговорах з «Нафтогазом». Беручи до уваги, що у січні 2009 р. з боку Росії чинився не лише тиск, а й шантаж шляхом зменшення об’єму подачі газу посеред зими, стає очевидним, що Тимошенко навіть щось виторгувала у Путіна та врятувала Україну і Європу від замерзання і неминучих економічних збитків. Абсурдність висновків «прокурорської» експертизи є очевидною. Якщо слідувати логіці таких експертів, то можна повернутися до багатьох рішень і угод, підписаних колишніми прем’єрами і президентами та виданих ними директив. Почати можна з Л. Кравчука і В. Фокіна, за яких Росія перебрала собі весь Чорноморський Флот, а нам залишила кілька дірявих суден. Їм можна пригадати, як вони поділили золотовалютний резерв та закордонну нерухомість колишнього СРСР. Час покаже, чи визнає суд об’єктивною експертизу від прокурорів і чи призначить він нову незалежну судову експертизу з запрошенням міжнародних експертів. До дослідження газової справи судді Кіреєву варто залучити лексикографічну експертизу, якщо вже до цього не додумалися прокурори. Адже головне звинувачення проти Тимошенко «розкручується» навколо слова іншомовного походження «директива». Один із словників іншомовних слів дає таке визначення слову «директива»: «обов’язкова для виконання вказівка вищого керівного органу чи посадової особи іншим, підпорядкованим їм; настанова керівника своїм підлеглим». Словники наводять ще одне важливе для суду тлумачення слова «директива»: письмовий документ, що містить керівні вказівки, доручення щодо підготовки і проведення певних операцій». Вище було про газ. Тепер буде про вбивство. Недавно міський суд м. Сімферополя засудив мого помічникаконсультанта на громадських засадах Миколу Ларіонова до 10 років за вбивство наркоділера з прізвищем Шанцев, нібито скоєне ним ще 14 років тому. Я жодним словом і жодним жестом не втручався у хід розгляду цієї справи на жодному з його етапів, аби мене не звинуватили у «тискові». Зараз М. Ларіонов відбуває покарання у колонії. Мій помічник не визнав себе винним і категорично заперечує свою причетність до вбивства наркоділера. Хоча я давно знаю М. Ларіонова з якнайкращого боку, я не міг бути до кінця впевненим у його невинуватості. Проте мої знайомі у Криму і мій помічник–консультант з юридичних і судових питань, які відвідали всі судові засідання у Сімферополі, стверджували: «Суди першої і другої інстанції не тільки не довели вини Ларіонова. Вони й не намагалися цього робити. Судді вперто і послідовно відмітали всі клопотання і процесуальні вимоги підсудного і його захисників. Судді відмовлялися досліджувати серйозні протиріччя у свідченнях обох свідків убивства, один з яких жодного разу на засідання суду не з’явився. Чому не взято до уваги протиріччя у свідченнях при впізнанні «вбивці»? Судді повелися на підтримку звинувачення у вбивстві нібито через бажання Ларіонова очолити якусь структуру в ієрархії наркобізнесу, хоча в матеріалах судової справи немає жодного слова про причетність Ларіонова до торгівлі наркотиками. Якщо Ларіонов справді мав якесь відношення до торгівлі наркотиками, то чому ж його не судили за це, а судять лише за вбивство наркоділера? Чому жодним чином не досліджувалися і не доведені мотиви вбивства? У матеріалах справи є всі докази та свідчення того, що Ларіонову на час убивства Шанцева була призначена інвалідність через нездатність вільно пересуватися. Це підтвердив на суді тодішній лікуючий лікар Ларіонова. Усі наявні матеріали, що є у справі, свідчать про те, що Ларіонов не міг втекти з місця вбивства від автомобіля, що гнався за вбивцею. Проте призначена судом медична експертиза, яку чомусь очолив

патологоанатом, робить висновок, який відверто суперечить фактам, письмовим матеріалам і медичним документам, на основі яких ця експертиза робиться. Самого Ларіонова експерти не оглядали і навіть ніколи його в очі не бачили. Медичний експерт у судовому засіданні «зам’явся» і не зміг пояснити причини усіх цих протиріч. Пояснити це змогла незалежна експертиза, яка робила свої висновки вже після суду. Вивчивши справу, незалежні судово-медичні експерти «схопилися за голову». У прямому ефірі кримського телебачення керівник незалежної експертної організації назвав висновки судової експертизи абсурдними і замовними та висловив цілу низку обґрунтувань, які свідчать, що Ларіонов жодного стосунку до вбивства наркоділера Шанцева мати не міг. «Человек сидит напрасно» - заявив він на прес-конференції, що відбулася недавно в «Укрінформі». Причини свого активного захисту Ларіонова незалежні експерти пояснили журналістам просто: «Нам просто очень жаль невинного человека». Отже, у справі мого помічника-консультанта маємо дві різні експертизи і два різні експертні висновки. Але ж один з них мусить бути неправдивим! Що я маю думати у цій ситуації і як я маю діяти, будучи народним депутатом і керівником Ларіонова? Не можу не заявити вже як свідок, що дружина М. Ларіонова двічі приїжджала до мене у Київ, щоб позичити в мене 15 тисяч євро, аби дати хабар комусь у Сімферополі заради визволення чоловіка. Я сказав їй: «Упродовж свого некороткого життя я не взяв і не дав жодного хабара». І грошей їй не дав. «А, мабуть, даремно», - дорікнув мені один з моїх колег після мого виступу у «Різному» у Верховній Раді, - бо невинний чоловік сидить і сидіти буде».Сам М. Ларіонов підтвердив мені у листі з колонії, що від нього слідчі вимагали за закриття справи 30 тисяч доларів. Після оголошення ухвали суддею апеляційного суду Ларіонов у присутності десятків людей кинув у вічі судді: «Вы дали мне десять лет, потому что я не дал вам 15 тысяч евро, которые от меня требовали?!». Суддя відповів, що він розбереться, хто це вимагав 15 тисяч євро. Звичайно ж, він ні в чому «розбиратися» не став. Нарешті третя судова справа. Це справа про холодну воду. Вона стосується безпосередньо моєї сімї. Я ніколи не оприлюднював би деталей цієї «дрібної» справи, якби вона не бачилася мною у великому суспільному контексті. У ніч з 15 на 16 вересня минулого року у квартирі на вулиці Червоноармійській 124, де живе мій син і яку ми з дружиною збудували ще у молоді сирітські роки як кооперативну, несподівано (мабуть, через підвищення тиску) на кухні порвався гнучкий водопровідний шланг. Оскільки була глуха ніч, вода (це була холодна вода) встигла затопити квартиру внизу, де живе сімдесятидворічна ровесниця моєї дружини. Дружина разом з сином та моєю довіреною особою оглянули квартиру сусідки і оцінили завдані збитки у 20 тисяч гривень та запронували сусідці 40 тисяч. Сусідка без вагань погодилася. Другого дня молодий адвокат сусідки телефонує і каже: «Дев’ять тисяч доларів і ні цента менше». А вже через день нас запросили «на експертизу». Адвокат позивачки привіз на своєму автомобілі двох молодих людей. Вони протягом п’ятнадцяти хвилин перебирали якісь жіночі речі і фотографували їх мобільним телефоном. Моя дружина стояла осторонь і розмовляла з сусідкою. Правда, дружина своїм досвідченим оком не могла не помітити, що серед жіночих речей, які фотографував експерт, є такі, що мають плями й дірки явно не з причини впливу холодної води. А ще дружина звернула увагу на те, що адвокат називає експертів «на ти» та чомусь крутить їхні гудзики під час розмови. Адвокат і експерти приїхали і від’їхали в одному автомобілі. Це не могло не викликати тривоги у моєї дружини. Тому вона через нашу довірену особу замовила ще одну групу експертів (з’ясовується, що існують об’єднання приватних незалежних експертів!). Коли «наші» експерти прийшли на Червоноармійську 124 у призначений час, сусідка-позивачка їм дверей не відчинила, заявивши: «Никогда не открою!». Оскільки наша квартира на прохання обачної тещі була «оформлена» не на мене, а на дружину, позов був спрямований лише на неї. Я заспокоював її як міг, кажучи, що експертиза нас розсудить. Проте в суді з’ясувалося, що моя дружина, як завжди, мала рацію. Експерт, не вивозячи нібито зіпсовані холодною водою декілька простих вже ношених жіночих одежин (шуби серед них немає), оцінив їх у 68 тисяч гривень. Найдорожчими виявилися якісь рейтузи - десь біля восьми тисяч. Чому такі дорогі рейтузи, питаємо? Бо куплені у Франції - каже адвокат. Сама власниця рейтузів і кофточок на жодне судове засідання не прийшла. Чому не приходить? “Не хоче”, каже адвокат, “псувати собі нерви”. Де чеки? Рейтузи, каже, подаровані. Принесіть сюди і покажіть ці рейтузи суду. Неможливо, бо вони вивезені. Куди? Не знаю - каже адвокат. Чому вони так терміново вивезені, адвокат навіть не здогадується. Не здогадалася і суддя Голосіївського районного суду, до речі, жінка. А мала б здогадатися, бо якби таке сталося з її рейтузами, вона б замкнула їх на ключ та тримала б до закінчення всіх судових засідань, аби при потребі ілюструвати, що ж з її рейтузами сталося. Увесь абсурд цієї експертизи суддя бачила. Не треба бути суддею чи слідчим, а доволі бути звичайним homo sapiens, шоб побачити перед собою типового адвоката-здирника, який вирішив поживитися за рахунок різниці між запропонованими сорока тисячами гривень і дев’ятьма тисячами доларів, які можна «здерти» з дружини народного депутата. Коли наша сторона заявила клопотання про призначення судової експертизи, суддя відмовила, мотивуючи це тим, що пошкоджені речі вже вивезені, а ремонт терміново зроблено. Суддя навіть не поцікавилася, чому і куди вони вивезені. Суддя тут не виконала вимогу ЦПК про всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи. Вона з якихось причин «підіграла» адвокатові позивачки, який до речі, на суді не виступав, не ставив питань, а лише загадково посміхався. Якби пані суддя з Голосіївського суду призначила судову експертизу, остання встановила б багато цікавого і цінного для її суддівського досвіду. Перше. Експертиза встановила б, що у нашому прикрому випадку з залиттям винні не тільки ми, а й керівництво ОСББ «Художник»,заступником голови правління якого є пані сусідка і позивачка. Адже за законом «Про об’єднання співвласників багатоквартрних будинків» та згідно з наказом Міністра пані

позивачка як один з керівників об’єднання співвласників будинку мала б укласти письмовий договір з моєю дружиною та організувати не рідше одного разу на три місяці огляд внутрішнього обладнання у квартирах з метою профілактики і запобігання подібних випадків. Саме цього вимагає текст закону. Вона це зробила? Ні. Слюсар тут не обходить квартир взагалі, а приходить лише на виклик, коли у когось щось потече чи прорве. Для чого тоді ми пишемо у парламенті закони, а міністри пишуть накази? Друге. Експертиза встановила б, що речі позивачки були підтоплені саме тому, що між її кухнею і спальнею сталася осадка, бо позивачка перепланувала свою квартиру і зняла несучі стіни, внаслідок чого стався нахил у бік її спальні. Тому пані суддя мала би ініціювати порушення кримінальної справи щодо позивачкки. Адже зараз самовільне перепланування квартир, яке призвело до важких наслідків, розглядається як кримінал. Якщо суд постановив стягнути з моєї дружини 120 тисяч гривень, то, мабуть, ми таки маємо справу з важкими наслідками злочинного перепланування квартири! Третє. Експертиза встановила б обсяг і характер пошкодження підлоги, а не ціну ремонту всіх ста відсотків її площі, як це зроблено і як це враховано суддями в їхніх ухвалах. А пошкоджено було всього три квадратних метри паркету. Четверте. Експертиза вивезла б пошкоджені холодною водою рейтузи та кофточки до експертної установи, де кваліфіковано встановила б їх походження. Тоді стало б ясно, чи придбані вони у Франції, чи на секондгенді, як про це є в нас дуже серйозні підстави підозрювати. Експертиза встановила б ступінь їх знощеності, а не їхню ціну як нових на основі консультацій з продавцями на базарах і в магазинах, як про це вони самі заявили в суді. І нарешті, в суді експерти виступали б як експерти, а не як свідки. Насамкінець варто висловити версії і припущенння, чому ж наші судді так легко, без якихось врахувань і сумнівів сприймають висновки експертиз. У випадку з газовою справою багато людей в Україні і поза нею висловлює припущення, що справа не в газі і не в підписаній екс-прем’єром директиві, а в політичній доцільності і політичному замовленні прокуратурі і судам з боку влади, у зв’язку з чим Ю Тимошенко подаватиме скаргу до Європейського суду. У випадку з моїм помічником версія є далекою від політики. Після того, як колишній очільник кримської міліції Г. Москаль дав сувору вказівку розкрити всі нерозкриті вбивства, або закрити кримінальні справи по них, кримські міліціонери, довідавшись, що М. Ларіонов став доволі успішним бізнесменом, вирішили трохи «поживитися». З цьго нічого не вийшло, бо ніхто їм хабара не дав, а тому справу вони не закрили... Як сказав мені М. Ларіонов, у його колонії «сидить» не менше третини таких, що сидять за злочини, яких вони не скоювали. Як заявив на пресконференції в «Укрінформі» Голова Українського Юридичного Товариства Олег Березюк, товариство М. Ларіонова в біді не залишить і подасть справу до Європейського Суду. У випадку з холодною водою є аж три версії. Знайомі адвокати нашої довіреної особи допускають, що в Голосіївський суд було «занесено». Кажуть, така практика є широкою і звичною. Я особисто вважаю, що суддя так вчинила, бо знала, що йдеться про сім’ю народного депутата України. Я на неї жодного разу у жодний спосіб ніяк не «тиснув», бо вірив їй. Як не вірити судді? Але коли суддя лише однісінького разу побачила, що в куточку суддівської кімнати тихесенько сидить моя молодесенька помічниця, яка щойно закінчила юридичний факультет, і якій було просто цікаво послухати, суддя змінилася на обличчі, рвучко зняла слухавку і подзвонила до мене в робочий кабінет і нервово закричала моєму помічникові Георгію Лук’янчуку (це той, що ходив з жовто-синім прапорм по барикадах під час путчу у Москві в серпні 1991 р.): «Скажіть своєму депутатові, хай не козириться!!». Я упродовж двадцяти чотирьох років викладав іноземні мови, а ставши депутатом, став на захист рідної мови і уклав аж три словники української мови для депутатів. Проте слова «козиритися» ніколи раніше не чув. Тепер візьму його на замітку, за що пані судді з Голосіївського району щиро дякую. Третя версія йде від моєї дружини. Вона твердить, що справа не в тому, що я депутат, а що я депутат від Блоку Ю. Тимошенко. А я тим часом отримав відпускні і матеріальну допомогу, поклав їх на окремий рахунок і обов’язково віддам своїй сусідці. Але вже після рішення Європейського суду. І після того, як мені позивачка ще раз покаже ті речі, які після холодної води зіпсувалися і за які моя дружина має платити, як за новісінькі. Адже судді присудили платити за них так, ніби вони щойно кулені, хоча бачили, що вони були навмисне приховані, аби не з’ясувалася брехня про французьке походження рейтузів і кофточок та про їх позахмарну ціну. Я не повірив суддям і не терплю здирників і хабарників. Не може бути так, щоб адвокати приводили добре знайомих експертів, а судді велися на антипатіях до депутатів чи консультаціях з тими, хто «вище». Судді добре бачили, що адвокат і експерти вступили у злочинну змову заради матеріальної вигоди та спонукали нашу сусідку швиденько подалі заховати її рейтузи й кофточки. Мої помічники зараз почали вивчати наше судове законодавство в аспекті експертизи, і ми внесемо свої пропозиції для його вдосконалення. Не може експертиза перетворюватися в абсурд і служити інструментом несправедливості і корупції, як це зараз фактично є у нашій судовій системі. Очевидно, що потрібно вносити доповнення до закону про ОСББ та законодавчо врегулювати подібні ситуації. Адже вони трапляються нині часто і повсюди. Хоча, власне, добрі закони нічого не дадуть, бо справа не в законах, а в суддях і в стані всього суспільства. Хіба ж закон змушує суддів «колядувати»? Але ж колядують! Хіба ж Кримінально-Процесуальний Кодекс не зобов’язував суддю Київського районного суду в Сімферополі та Голосіївського суду в Києві та суддів міських апеляційних судів вжити всіх(!) передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого. Але ж вони цього не зробили! Юрій ГНАТКЕВИЧ, народний депутат України, член фракції «БЮТ-Батьківщина».

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó

²íôîðìàö³ÿ

7

Чи керує хто-небудь державою? Управління, як система і як апарат – це необхідна складова будь-якого державного утворення, призначена для вдоволення та забезпечення чисельних зовнішніх і внутрішніх потреб нації. Управління державою може бути життєздатним у випадку не тільки збереження балансу економічних, політичних, громадських та інших різноманітних інтересів усіх соціальних груп населення, а й при здатності передбачати та прогнозувати можливі напрямки розвитку і протистояти форс-мажорним загрозам суспільно-економічному устрою держави. Чим же займалися півтора року всередині країни та поза нею вітчизняні управителі , що довели її до такого стану? Що реально знаходилось за лаштунками їх чудових закликів та палких промов? Вже очевидно, що по зовнішньому напрямку діяльності влади управління міжнародними відносинами плавно перейшло до сфери інтересів кримінально-свавільного судочинства Печерського районного суду міста Києва. До речі, повна назва цієї інстанції наведена свідомо, з поваги до нових зовнішніх горизонтів, що відкрилися перед суддями під нестямний, але запізнілий акомпанемент дрібного вістуна від МЗС. Судді від неочікуваної припливи такої влади дещо розгубилися. Розгубилися з причини того, що, реформуючи судоустрій країни, «фахівці», на жаль, не передбачили такого «міжнародного явища» у стінах районного суду. Та й, будемо відвертими, за своїм рівнем освіти і не могли передбачити. Тому

і залишили служителям Феміди ще радянський інструментарій у вигляді рішень, які мають тільки дві процесуальні назви: «ухвала» та «постанова». Зрозуміло, що з такою жебрацькою поклажею на міжнародний рівень не підеш. Необхідно негайно (негайно, бо процеси в суді відбуваються щодня і наші зовнішні партнери можуть уникнути відповідальності) зібрати слухняних депутатів і додати до кримінально-процесуального кодексу ще одну форму судового рішення, позичену з дипломатичного арсеналу, під назвою «НОТА». Завдяки такому запроваджуванню можна викликати на допит і Путіна з Медведєвим, і Міллера... ну, наприклад, з Затуліним... Та будь-кого – кого заманеться. А Обаму, на всяк випадок, треба попередити: якщо він ще раз відмовиться приїхати до України, то до нього буде застосований привід. І не треба Обамі Президенту Януковичу морочити мозки своїми привітаннями, його «пропомаранчева» сутність президенту добре відома – до цього він через свій держдепартамент аж двічі нахабно вимагав звільнити Тимошенко! Та і китайцям, що начебто зараз ладять з нами, не завадить наперед роз’яснити про запобіжні заходи, а то зненацька передумають щось там в Одесі будувати. І треба Печерському суду не забути відповісти, згідно дипломатичного протоколу, на всі заяви до уряду України щодо

На прохання читачів Останнім часом кілька наших читачів зверталися до редактора з проханням більше розповісти про себе. Мовляв, в інтернеті важко знайти біографію. Повідомляю, що я підготував автобіографію, яку передав у суспільне надбання (тобто, дозволив усім бажаючим її копіювати, відтворювати, модифікувати і т. п. з будь-якою метою). Ця автобіографія розміщена на сайті Храму Божественного Одкровення за адресою: http://temple.org.ua/keeper-autobiography Окрім того, на основі моєї автобіографії підготовлена і знаходиться у суспільному надбанні біографічна стаття у Вікіпедії, текст якої передруковано далі. Будь-хто може дивитись та модифікувати цей текст на сайті Вікіпедії відповідно до правил цього проекту, користуватися цією інформацією на свій розсуд. Хочу зазначити, що я уважно перевірив цю статтю і знайшов, що всі наведені у ній відомості відповідають дійсності та у разі необхідності можуть бути підтверджені додатковими документами. Юрій Шеляженко

Шеляженко Юрій Вадимович (нар. 2 лютого 1981) український громадський та релігійний діяч, публіцист, філософ, сатирик, літератор, правозахисник, видавець газети «Правдошукач» і журналу «Мораль». Народився 2 лютого 1981 року в місті Києві. Мати — Гольчанська Людмила Миколаївна, економіст, станом на 2011 р. - на пенсії, працювала податковим інспектором. Батько — інженер, захоплюється філософією, станом на 2011 р. - на пенсії, працював на заводі «Томак». Вчився у Гімназії № 56 (1987 — 1995 рр), Києво-Печерському ліцеї № 171 «Лідер» (1995 — 1998 рр), Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1998 — 2004 рр) за спеціальністю «математика». З 2010 р. навчається в Універсітеті економіки і права «Крок» за спеціальністю «правознавство». У 1996—1998 — учасник математичного відділення Малої академії наук, неодноразовий переможець конкурсів наукових робіт. У 1999—2000 рр. — видавець факультетської газети механіко-математичного факультету КНУ ім. Шевченка. У 2000 р. — учасник першої акції протесту «Україна без Кучми», жив у наметовому містечку на Майдані Незалежності. У 2001—2003 рр. — член редакційної групи інтернет-видання «Неофіційна інтернет-газета Київського університету». У 2002—2007 рр. — редактор газет своєї вулиці «Привіт, Тверський тупик!» і свого будинку «Тверський тупик, 9». У 2002 — переможець конкурсу творчих робіт Об'єднання гуманістів України (1 місце за роботу «Локалізація людини»). У 2003 р. — кореспондент газети «Понедельникъ». У 2003 р. — переможець конкурсу КМДА «Волонтер року — 2003». У 2004 р. — спостерігач на виборах Президента України від кандидата В. Ющенка. У 2005 р. заснував та очолив Релігійну громаду сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини. У 2006 р. став співзасновником та «менеджером з продажів» жартівливої «Партії любителів брехні», яка «продавала» місця у своєму передвиборчому списку. Діяльність партії висвітлювалася на телебаченні. У 2005—2008 р. — незалежний журналіст, опублікував сотні статей з актуальних питань у широкому спектрі друкованих і електронних ЗМІ — «Українська Правда», «Телекритика», «Майдан», «Дурдом», «Вечірні Вісті», «Свобода», «2000», «Слово Просвіти», «Понедельник», «Київський майдан» та багато інших. У січні-лютому 2006 р. брав участь у політтехнологічному проекті «Народний Рух ПРАВ» у Вишгороді (Київська обл.) як кандидат у депутати та редактор газети, згодом відмовився з моральних міркувань та викрив організаторів. У 2006 р. — оглядач газети «Свобода». У 2007 р.

— редактор відділу соціальних проблем газети «Вечірні Вісті». З 2007 р. — автор інтернет-видання «ХайВей». У травні 2007 р. разом із сусідами примусив будівельну компанію «Житлобуд» та ректора КНУКіМ Поплавського відмовитись від перекриття будівельним парканом проходу до найближчої станції метро. У вересні 2007 року — секретар дільничної виборчої комісії № 36 на виборах народних депутатів України. У 2008 р. — кореспондент газети «Київський майдан». З 2008 р. — учасник сатиричного інтернет-проекту «Дурдом». У березні 2008 р. — кандидат на посаду Київського міського голови, набрав 121 голос (53 місце з 75-ти). З жовтня 2008 р. — засновник, видавець та головний редактор газети «Правдошукач» (підписний індекс 49608). У 2008—2010 рр. — член ревізійної комісії Незалежної медіа-профспілки України, голова ревізійної комісії Київської незалежної медіа-профспілки. В 2009 році отримав від

Інституту російської мови ім. Віноградова письмове підтвердження того, що російською мовою правильно писати "в Украине". У жовтні 2009 року переміг в суді Генеральну прокуратуру України, зобов'язавши її відреагувати на скаргу. У 2010—2011 рр. брав участь в оскарженні рішень Донецького окружного адміністративного суду про позбавлення Степана Бандери та Романа Шухевича звання «Герой України». З 2010 р.

— засновник, видавець та головний редактор журналу «Мораль». Публіцистична та літературна діяльність. Регулярно коментує актуальні події у власних виданнях «Правдошукач» та «Мораль», на сайті «Українська правда», в блогах на сайтах радіостанції «Ехо Москви», «ЛігаБізнесІнформ», «Народні блоги», у Живому Журналі. Опублікував перше оповідання «Очі, що світяться в пітьмі» в літературному журналі «Київ» (№ 1-2.2001). В кінці 2004 року розповсюджував самвидавом пригодницьку повість «Разом» на Майдані Незалежності. Свою прозу регулярно публікує в газеті «Правдошукач», журналі «Мораль» (оповідання «День Незалежності», «Єдність» тощо). Часто публікує твори сатиричного характеру на політичні теми. Релігійна діяльність. Хранитель Віри — засновник і керівник Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини, у повноваження якого входить розподіл добра та зла. Зокрема, визнав злом черги у Київському апеляційному адміністративному суді. Випускає журнал «Мораль». Проповідує в віртуальному Храмі Божественного Одкровення. Проповіді розміщуються у формі відеоблога. Веде блог на сайті Релігійної інформаційної служби України, в якому висвітлює релігійні та філософські питання. Погляди. Сповідує релігійну Віру в Найвищу Цінність Людини, визнає безумовною істиною священне писання цієї монотеїстичної релігії. Вважає найважливішим ритуалом безпосереднє двобічне спілкування кожного віруючого з Богом — через одкровення, дію та усвідомлення, слово та звучання, думку та рефлексію. Сформулював філософську концепцію креативного ідеалізму, що грунтується на двох принципах (взаємозв'язку ідеального з матеріальним; творчого розвитку) і трьох законах: ідеалізації сущого; здійснення ідеального; ідеалізації ідеального. Прибічник верховенства права, свободи слова та інших ліберальних цінностей, максимально широких громадянських та економічних прав кожного громадянина (демократії), дерегуляції з боку держави і саморегуляції в межах моралі підприємництва, громадської та релігійної діяльності. Вважає систему освіти та освітній ценз в державних і корпоративних структурах репресивним механізмом уніфікації та нівеляції особистості, що обмежує природне право людини на свободу вибору діяльності — оскільки освіта перетворилася на формальність, самостійно здобуті знання неможливо підтвердити одноразовим проходженням кваліфікаційного іспиту. Вважає соціальні цінності демагогією, корупційним механізмом перетворення громадянина у халявника. Вважає колективізм гріхом стадності, виступає проти сліпого самозречення на вимогу більшості. Відстоює самоцінність добрих поглядів кожного індивідуума. Вважає, що масовість завжди є ознакою сили і не може бути ознакою правоти, добра, істинності певних ідей. Вважає, що сила масовості має бути обмежена протидією сили природних прав людини і гарантій їх законної реалізації в державі. Вважає сім'ю одним з різновидів груп і не вважає, що її функції біологічного відтворення людства ставлять цю групу в якесь особливе, сакральне становище порівняно з іншими групами. Вважає групу з одного індивідуума повноцінною та повноправною групою і виступає за внесення змін до законодавства України, які уможливлять заснування громадських та релігійних організацій як юридичних осіб однією фізичною особою. У відповідь на неодноразові заочні діагнози «манія величі» вигадав гумористичний діагноз для людей, які вважають чиюсь високу думку про себе принизливою для власної гідності — «манія нікчемності». Вважає, що конфлікт досконалого суб'єктивного з недосконалим об'єктивним, зокрема, індивідуальної свідомості та сліпої сили натовпу завжди був, є і буде рушійною силою розвитку людства. Вважає, що кожна людина має право висловитись з доброю метою, і безкоштовно публікує змістовні та пристойні листи читачів у газеті «Правдошукач». К р и т и к а . У 2008 році, коли Юрій Шеляженко балотувався на посаду міського голови, невідомі облили його кабачковою ікрою та розмістили відео в інтернеті. Цей епізод був висміяний у програмі «Максимум» на телеканалі ICTV.

політичних репресій з Америки, Австралії, Польщі, Італії, Франції та інших, бо Міністерство закордонних справ не справляється. Як не справляються і інші міністерства, не дивлячись на всі свої потуги, зі справами й всередині країни. Провалено все, що тільки можна провалити. Словом «реформи» вже лякають діточок в українських родинах. Останнім часом тільки Президент та очманілий від кар’єрних перспектив віце-прем’єр згадують про якісь «реформи». Вже з владного оточення лунають тверезі голоси про провалення для української нації навіть «ЄВРО-2012», не дивлячись на ненажерливий до народних грошей апетит цієї кампанії. Єдине досягнення, і то дуже сумнівно, що управителі можуть віднести його на рахунок своїх особистих зусиль – це рекордний врожай. Хоча народ добре розуміє, що з цього врожаю хліб та ковбаса, послуги ЖКГ дешевшими не будуть і труд звичайної людини не подорожчає і більше його не стане… Восьмого липня в Українському домі на пресконференції, зокрема, з приводу проведення реформ, Президент висловися так : «Я співчуваю людям, перш за все…». А чи сподівається ще президент на зворотній зв'язок? Чи будуть співчувати йому люди, коли він залишиться без посади, Міжгір’я, гвинтокрилів, охорони і кортежей? Юрій ГРИМЧАК, народний депутат України, представник політичної партії «Народна Самооборона»

Оскарження рішень КЖЕ Рішенням Хранителя Віри від 28.09.2011 р. забезпечено апеляційне оскарження рішень (етичних оцінок) «Комісії з журналістської етики» за такими правилами.

1. Хранитель Віри є апеляційною інстанцією стосовно рішень (етичних оцінок) «Комісії з журналістської етики». Право на апеляційне оскарження надається необмеженому колу зацікавлених осіб.

2. Апеляційна скарга на рішення (етичні оцінки) «Комісії з журналістської етики» подається Хранителю Віри і має містити: 2.1. повне ім’я (найменування) та контактну інформацію скаржника; 2.2. інформацію про оскаржуване рішення; 2.3. доводи щодо невідповідності оскаржуваного рішення принципам моралі (як-то: рішення є принизливим; містить неправдиву інформацію; суперечить вірі та переконанням людей; прийнято зі зневагою до позиції зацікавленої сторони, без уважного розгляду її доводів та доказів; не відповідає задекларованій добрій меті «формування культури професійної та чесної журналістики»; тощо); 2.4. клопотання про визнання злом оскаржуваного рішення.

3. Апеляційна скарга може містити клопотання про здійснення ритуалу нагадування відповідно до Маніфесту про ритуал нагадування для подолання зла, якщо оскаржуване рішення буде визнано злом. В рамках ритуалу нагадування з визначеною скаржником періодичністю Хранитель Віри надсилатиме «Комісії з журналістської етики» нагадування про необхідність відкликати своє рішення, яке було визнано злом, та припинити його поширення на сайті в мережі Інтернет. Таке клопотання розглядається у разі, якщо до апеляційної скарги додано певну кількість поштових марок номіналом 1 грн. 50 коп., що відповідає бажаній кількості нагадувань.

4. До апеляційної скарги додається копія оскаржуваного рішення або посилання на нього; докази, які підтверджують правоту скаржника (у разі наявності та необхідності таких); копія апеляційної скарги з додатками для «Комісії з журналістської етики».

5. За бажання скаржник може зробити пожертви на розвиток Храму Божественного Одкровення, зокрема, приклавши до апеляційної скарги будь-яку кількість поштових марок.

6. Апеляційна скарга надсилається поштою за адресою: Шеляженко Юрій Вадимович, а/с 153, м. Київ, 01042, Україна.

7. Отримавши апеляційну скаргу, Хранитель Віри вживає необхідні заходи для встановлення істини, і, перш за все, пропонує «Комісії з журналістської етики» протягом двох тижнів надати своє письмове заперечення на доводи апеляційної скарги та докази (у разі наявності та необхідності), якими підтверджуються доводи заперечення.

8. Апеляційна скарга на рішення (етичні оцінки) «Комісії з журналістської етики» розглядається як заява про розподіл добра та зла, за правилами Кодексу розподілу добра та зла. У разі невідповідності апеляційної скарги встановленій формі її зміст може розглядатися як нові обставини у процесі № 1/2010 розподілу добра та зла стосовно «Етичного кодексу українського журналіста», підручника «Журналістська етика», діяльності громадської організації «Комісія з журналістської етики»; Хранитель Віри може скласти акт про отримання такої апеляційної скарги та ініціювати процес розподілу добра та зла.

9. Розгляд апеляційних скарг на рішення (етичні оцінки) «Комісії з журналістської етики» має тривати не більш ніж 1 місяць.

10. У разі визнання злом рішень (етичних оцінок) «Комісії з журналістської етики» такі рішення (етичні оцінки) «Комісії з журналістської етики» є нікчемними.

8

Ïðîçà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 035 â³ä 30 âåðåñíÿ 2011 ðîêó

Мания ничтожества Рассказ Юрия Шеляженко

На перемене между парами университетская аудитория шумела, как водопад. Разговоры и шепот одних студентов плескались, как волны накатывают на берег. Смех, крики, перепалки других бешено разбрызгивались с высоты желания в долину реальности. Над коричневой доской под грохотом жизни вздрагивал старый портрет, за пыльным стеклом которого никто не замечал грусть Конфуция. Двери без предупреждения открылись. Группа замолкла, увидев двоих спортсменов и девушку в зеленой униформе.

- Товарищ...

- Сяо! - догадался кто-то под общий смех.

- Тихо! - возмутилась девушка, и смех как обрезало,- Сяо, к проректору. Под ее сканирующим взглядом человек тридцать опустили глаза, а двое услужливо показали пальцами на юношу за партой в третьем ряду. Тот, казалось, углубился в чтение книги, игнорируя все вокруг. Спортсмены неторопливо подошли к нему. Только тогда Сяо поднял глаза, молча кивнул девушке, смахнул вещи с парты в сумку и направился к двери. Все четверо вышли из аудитории, а водопад зашумел вновь.

- И зачем было брать патрульных студсовета,спросил по дороге Сяо. Вопрос эхом отозвался в чреве академических коридоров. Девушка промолчала.

- Я догадываюсь, зачем. Вы боитесь ответственности за недобрые намерения. И это, конечно, не ваши намерения, потому что все знают, что так называемым студенческим самоуправлением управляет ректорат. Девушка ничего не ответила, отбивая каблуками барабанную дробь по паркету, натертому до блеска первокурсниками в день общественных работ. Они опустились в лифте в подвальный этаж, прошли полутемными бетонными коридорами к ржавой железной двери. Спортсмен со скрежетом отворил ее, толкнул в спину Сяо. Сзади лязгнуло. В темном «предбаннике» студент нащупал деревянную ручку другой двери, повернул ее, вошел.

- Ты Сяо? Почему без стука? Кабинет проректора по воспитательной работе был уставлен тисовой мебелью, стены обшиты дубом. На потолке поблескивали стекляшки многоярусной люстры, в двух шкафах лоснились переплетами какие-то солидные многотомники с вытесненными золотом на корешках номерами томов. Названий не было ни на одном корешке. В кабинете был очень чистый и свежий воздух от кондиционера с ионизатором.

- Привет, Ян. Не припоминаю, чтобы мы с тобой переходили на «ты».

- Называйте меня «товарищ проректор», товарищ Сяо. Вы догадываетесь, почему я вас вызвал?

- Нет.

- Сегодня после первой пары вы сказали нечто, о чем я сразу узнал.

- Я много чего говорю. Это мое право.

- Если бы вы обсуждали новости, моду и увлечения, как это делают другие, с вами было бы гораздо легче иметь дело. Но вы обсуждаете... собственные домыслы, мягко говоря.

- Что вам до моих домыслов?

- Сразу видно, что вы в этом кабинете впервые,проректор покачал головой,- Раньше я принимал вас за обыкновенного неудачника, товарищ Сяо. У нас учатся много неудачников, которые не привлекают моего внимания, потому что не высовываются. Они примирились со своей судьбой. Вы же понимаете, что надо иметь очень хорошие деньги или быть из очень хорошей семьи, чтобы вас воспринимали по хорошему, когда вы привлекаете к себе внимание.

- Почему?

- Потому что каждый вправе спросить: «Кто ты такой? Чем ты лучше меня? Почему ты много о себе возомнил?».

- Дурацкие вопросы.

- Осторожно. Это мои вопросы.

- Все равно дурацкие. Проректор вздохнул.

- Ты зря не занимаешься физкультурой. Донор из тебя неважный, судя по результатам медосмотра.

- Вот это называется врачебная тайна... Я не хочу быть донором.

- А кто тебя спрашивает? Нашей стране нужны деньги. Богатым иностранцам нужны органы для пересадки. В стенах университета смутьяны быстро становятся лишними. Понимаешь?

- Не желаю понимать. О каких смутьянах речь?

- На первом курсе ты демонстративно читал странные книги.

- Демонстративно?

- Биография Махатмы Ганди на занятиях по военной подготовке.

- Послушайте, я просто читал эту книгу. У нас запрещено читать? Я написал патриотическое сочинение быстрее всех.

- Оно было слишком коротким.

- Я написал то, что думаю: наша страна слишком хороша, чтобы ввязываться в войны. Все вопросы можно решить дипломатическим путем и с помоцью целевых проектов.

- Тема называлась «Готов умереть за Родину».

- Если все умрут, Родина тоже умрет. Кому-то надо оставаться человеком, пока остальные воюют. Иначе мир утонет в безумии.

- Вот такие разговоры и приводят студентов сюда.

Когда накапливается критическая масса.

- Критическая масса?

- Сегодня ты сказал, что прочел все учебники и можешь сдавать экзамен, а сидение на парах - лишняя трата времени.

- Это так.

- Ты сказал это при всех товарищах.

- Разумеется. Все должны слышать правду.

- Но тебе сказали, что это гнусная ложь.

- Ничего подобного.

- Заместитель старосты тебе разъяснил, что оценка за посещаемость учитывается в итоговой оценке. Все знают это. Почему ты не извинился перед товарищами за ложь?

- Потому что оценивать надо только знания. Не посещаемость. Не отношение профессора к студенту. Не память на дословные цитаты. Только знания по существу предмета. Желательно, практические знания.

- Это порочная западная идея. Мы пробовали внедрить тестирование, ничего хорошего не вышло.

- Тестирование - формат. Если подход порочный, смена формата не имеет смысла. А подход такой: не помочь студенту познать мир, а унизить студента, заставить его чувствовать себя невеждой, высокомерно вылить на него ведро заидеологизированных помоев, среди которых плавают мизерные кусочки действительно полезных знаний. И с тестами то же самое. Специально составлялись запутанные тесты с кучей ошибок и обманок, которые невозможно пройти с первого раза без шпаргалки. Это потому, что составители тестов старались запутать студента. Да еще сами путались.

- Если бы ты почувствовал себя невеждой, это была бы адекватная самооценка. Но, похоже, даже инцидент на зачете по философии не заставил тебя трезво взглянуть на жизнь.

- Это когда я давал определение понятию «человек»?

- Позорный случай.

- Не вижу в этом ничего позорного. Профессор настаивал на том, чтобы я процитировал возмутительную глупость из учебника: «человек биосоциальное существо». По его мнению, образование - всего лишь проверка моей памяти, от меня требуется зазубрить набор фраз и заслужить этим высший балл. Я считаю, что знания означают верное понимание. И я понимаю суть феномена человека не так, не сугубо материалистически. Что такое «биосоциальное существо»? Наличие белков в теле и обмен сигналами с себе подобными не делает меня человеком. Такое определение в равной мере можно применить к гусям, волкам, обезьянам. У них в телах тоже есть белок, а стадо держится вместе благодаря развитой сигнальной системе. Я дал другое определение человека: «человек - это сознательная автономная душа». И настаивал на правильности своего определения, пока мне не заявили, что единственная альтернатива цитированию учебника провал зачета. Пришлось процитировать.

- Ты еще и находишь ошибки в учебниках?

- Ничего идеального нет в этом бренном мире. В учебнике философии, кроме смысловых ошибок, на сто восьмой странице в двадцать первом предложении сверху пропущено одно слово, откройте и проверьте там все очевидно. Я сказал профессору. Он не смог ничего возразить.

- Ты считаешь себя умнее всех?

- Нет. Я просто ценю себя.

- Это мания величия.

- Это нормально. У тех, кто не ценит себя - мания ничтожества.

- Тебе не стыдно за свое упрямство?

- Мне стыдно за цитирование чепухи из учебника. Скажу честно, я настаивал бы до конца на своем определении человека, но боялся огорчить родителей отчислением из университета.

- Твои родители тебя больше не увидят.

- Что?!

- Государственная измена. Мне спустили план на этот год - изобличать в государственной измене семь студентов в год. Ты - подходящий материал.

- План?!

- Лицом к стене.

- Очень хорошо, товарищ Ян.

- Лицом к стене.

- Знаете, мне на такой случай сказали кодовое слово.

- Что?

- Джомолунгма. Проректор ничего не ответил.

- Знаете, у нас удивительная система образования. Вместо получения знаний - социализация. Практические навыки унижения и стукачества. Так получилось, что меня завербовали в комитете общественной безопасности.

- Я... понимаю.

- Простите меня, ничтожнейшего из стукачей, что я проверял вашу лояльность.

- Щенок! Ты меня не обманешь! Ты болтал тут гнилую изменническую дрянь совершенно искренне!

- Я просто присматривался к вашей реакции. И к вашим книжным полкам.

- Что?

- На четвертой полке шкафа за вашей спиной в многотомнике два тринадцатых тома. Что вы прячете, товарищ Ян?

- Я...

- Оружие? Наркотики?

- Там всего лишь бутылка...

- Значит, алкоголь. Ведете разложенческий образ жизни.

- Не зарывайся.

- Товарищ Ян, я вынужден буду об этом доложить. Как и о ваших золотых часах. Вряд ли они куплены на трудовые доходы. Кроме того, я доложу о безответственности вашей председательницы студсовета. Она же совершенно не годится для такой работы. Даже не одернула меня за изменнические речи. Молчала, как повешенная. За какие такие достоинства вы организовали ее избрание? Сяо присмотрелся.

- Вы краснеете.

- Товарищ Сяо, я осознаю свои ошибки. Я погорячился. Совсем необязательно докладывать о... ваших наблюдениях. На лбу проректора по воспитательной работе выступил пот.

- Я вдруг подумал, что у нас давно не было выборов председателя студсовета. А моя... осведомительница действительно тянет только на заместителя председателя.

- Выборы?

- Устроим буквально завтра. Председатель студсовета получает хорошую доплату к стипендии, знаете ли.

- Знаю.

- Кажется, мы поняли друг друга.

P. S. Специалисты СБУ к Евро-2012 проведут праворазъяснительные лекции с целевыми аудиториями. До конца года такие мероприятия пройдут в 11 крупных городах, преимущественно на базе вузов. Для участия будут приглашены руководители фан-движения футбольных клубов этих городов, представители неформальных молодежных структур (“Подробности”).

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2200 примірників. Підписний індекс 49608. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 30.09.2011 р. Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116610.