ПРАВДОШУКАЧ № 36-37, листопад 2011

Òèìîøåíêî êàòóþòü

×åñíà ïðàöÿ ÿê “çëî÷èí”

Ðåéäåðè ïðîòè á³çíåñó

³ä íåëþäñüêèõ óìîâ òðèìàííÿ â ñë³ä÷îìó ³çîëÿòîð³ ó íå¿ çàïàìîðî÷åííÿ, éäå êðîâ ç íîñà...

7 ðîê³â ïðîêóðàòóðà Ãàéâîðîíñüêîãî ðàéîíó ïåðåñë³äóº áóõãàëòåðà íà ïåíñ³¿ çà òå, ùî âîíà îòðèìóâàëà çàðïëàòíþ.

Ïðîêóðîð Øåâ÷åíê³âñüêîãî ðàéîíó Ñåðã³é Íå÷èïîðåíêî ïðè÷åòíèé äî ðåéäåðñüêîãî çàõîïëåííÿ áóäèíêó â öåíòð³ Êèºâà?

ñòîð. 2

ñòîð. 10

ñòîð. 12

Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó. Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

Лунає пісня над майданом ×èòàéòå, áóäü ëàñêà, îïîâ³äàííÿ íà ñòîð. 13

Чи буде гласність та народовладдя в українських судах? Читайте на стор. 8 Sprotiv.org ³íôîðìóº

Óðîêè çàñòîþ â³ä Àçàðîâà

Ïðîäàæ âàëþò çà ïàñïîðòîì

“Ðåã³îíè” õî÷óòü çàáèðàòè ìàéíî ó íåâèíóâàòèõ; çàêîí ïðî ìîðàëü çàãðîæóº ñâîáîä³ ñëîâà; Ãëàä÷óêó çà ðåïðåñ³¿ ñóä äàâ ì³çåðíó êîìïåíñàö³þ.

Íàðîäíèé äåïóòàò, êàíäèäàò íàóê, äîöåíò Àíäð³é Ïàâëîâñüêèé ä³ëèòüñÿ âðàæåííÿìè ï³ñëÿ ç’¿çäó îñâ³òÿí.

Êîìó öå âèã³äíî, êîìåíòóº äèðåêòîð ²íñòèòóòó òðàíñôîðìàö³¿ ñóñï³ëüñòâà, êàíäèäàò åêîíîì³÷íèõ íàóê Îëåã Ñîñê³í.

ñòîð. 7

ñòîð. 11

ñòîð. 15

2

Ãîë î â í å

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Україна вшанувала жертв голодоморів Чотири Президенти України – Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко та діючий глава держави Віктор Янукович взяли участь у жалобних заходах в День пам'яті жертв голодоморів 26 листопада. Усі чотири Президенти приїхали на церемонію в Биківні в одному автомобілі і повернулись до Києва також разом. Церемонія почалася на території Національного музею "Меморіал пам’яті жертв голодоморів" і продовжилася на території Національно-історичного меморіального заповідника "Биківнянські могили" – найбільшого в Україні місця поховання жертв масових політичних репресій у Биківнянському лісі під Києвом, де на об'єкті спеціального призначення НКВД у 30-40 рр. минулого століття відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. У пам'ять про людей, винищених голодоморами, бiля меморiалу пройшла панахида. Учасники церемонії вшанували пам’ять загиблих традиційною хвилиною мовчання. Відкриттям наріжного каменя розпочалося будівництво Меморіалу пам'яті жертв репресій 1936-1941 років, який буде споруджено на території заповідника "Биківнянські могили". Віктор Янукович підкреслив, що Меморіал пам'яті жертв репресій “стане символом перестороги проти повторення подібних трагедій на українській землі”. Водночас у Києві відбулася траурна хода вiд станції метро "Арсенальна" до Нацiонального меморiалу пам'ятi жертв голодоморiв в Українi. Вшанувати пам'ять жертв голодоморiв до меморiалу прийшли прості українці, а також громадські діячі, дипломати, представники духовенства, прихильники і лідери опозицiйних партiй, зокрема, "Батькiвщини" та "Фронту змiн". Бiля пiднiжжя "Свiчка пам'ятi" була вкрита квiтами, запаленими лампадками та свiчками.

Юлія Тимошенко страждає від тортур Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко не може піднятися з ліжка внаслідок серйозної хвороби спини та хребта. Як повідомила прес-служба партії ВО "Батьківщина", у неї великі крововиливи на тілі, причому деякі з них - понад 15 сантиметрів. Юлія Тимошенко тричі зверталася до керівництва Державної пенітенціарної служби з проханням надати їй повний комплект результатів дослідження, що були проведені в Київській обласній клінічній лікарні. Захисник екс-прем'єра Сергій Власенко наголосив, що у Лук'янівському СІЗО Юлія Тимошенко утримується в дуже поганих умовах. "Наскільки я знаю, у камері дуже низька температура, зважаючи на те, що погода стала значно більш холодною. Умови жахливі, там дуже й дуже холодно. З її слів, вона постійно перебуває в камері у верхньому одязі й рукавичках", - зазначив він. "Я переконаний, що її свідомо перевели в таку камеру, її свідомо тримають в умовах, які приводять до фізичного знищення Тимошенко. І це робиться за вказівкою президента. І ці вказівки він роздає публічно. Це не інсинуації захисту: протягом двох днів президент публічно виступав з заявами щодо лікування Тимошенко", - заявив Сергій Власенко. Народний депутат Сергій Власенко покладає на чинного Президента України персональну

відповідальність за різке погіршення стану здоров'я Юлії Тимошенко. "За станом на вчорашній вечір, тому що я бачив останній раз Юлію Володимирівну вчора, о шостій годині вечора, стан Тимошенко різко погіршився, не зважаючи на заяви Януковича про те, що їй нібито було надано якусь медичну допомогу. У Тимошенко з’явилися нові симптоми хвороби. В неї час від часу йде запаморочення, в неї йде кров з носу, в неї терпне ліва рука", - сказав Сергій Власенко журналістам біля Лук'янівського СІЗО. Захисник повідомив, що лікарі, з якими він консультувався щодо симптомів у Юлії Тимошенко, не виключають проблем із функціонуванням серця. "Це викликає в нас величезне занепокоєння. Тому що в мене є глибоке переконання, що жива Тимошенко Януковичу не потрібна. Тому, після вчорашньої заяви Президента Віктора Януковича, я вважаю, що він несе особисту відповідальність за стан здоров’я Тимошенко. Тому що за його вказівкою їй не надають медичної допомоги. За його вказівкою її перевели в іншу камеру, за його вказівкою її відволокли до київської обласної клінічної лікарні", заявив Сергій Власенко. Перший заступник голови партії "Батьківщина" Олександр Турчинов зазначив, що влада змусила лікарів відкоригувати діагноз Юлії Тимошенко для забезпечення

можливості продовження слідчих дій у "нових" справах. "Здоров'я нашого лідера погіршилося тому, що вона перебуває, як і багато інших людей, в нелюдських умовах українських в’язниць. В той же час, всі наші вимоги про припинення тортур і забезпечення гідного лікування Юлії Тимошенко, інших представників опозиції проігноровані і дозволено проводити допит і слідчі дії", - наголосив він. "Відбувається знущання, катування політичного лідера, за яким спостерігає вся Україна зі сподіванням на звільнення Юлії Тимошенко, тому що всі звинувачення є фальшивими, брехливими і політично вмотивованими. Європа теж спостерігає, в яких нелюдських умовах вони катують Юлію Тимошенко... Це не можна назвати слідчими діями, бо вони скеровані на знищення людини", підкреслив Олександр Турчинов. В той же час, Президент України Віктор Янукович заявляє, що медики найближчими днями нададуть всю необхідну медичну допомогу Юлії Тимошенко. «Я зранку цікавився цим питанням, мав розмови з Міністром охорони здоров’я, з Генеральним прокурором, з Міністром внутрішніх справ. Я звернув їх увагу на те, щоб вони скільки необхідно приділили увагу цьому питанню», - повідомив Віктор Янукович. За повідомленнями www.president.gov.ua та www.tymoshenko.ua

Янукович обіцяє економічне зростання У 2012 році українська економіка продовжить своє зростання «не нижче, ніж у цьому». Про це заявив Президент України Віктор Янукович. Водночас він додав, що на стан національної економіки впливає складна економічна ситуація у світі, та зауважив: важливо, що Україна намагається стабілізувати національну економіку без зовнішніх позик. «Нарощувати борги далі дуже небезпечно», – наголосив Віктор Янукович. Глава держави ставить в заслугу Кабінету Міністрів те, «що ми маємо другий рік поспіль зростання економіки на рівні біля 5% ВВП, ми маємо зростання дохідної частини бюджету, ми маємо зростання виробництва». Слід зазначити, що такий показник економічного росту, як ріст ВВП, у світі останнім часом піддається критиці в зв’язку з феноменом «грецького економічного дива» - стабільного зростання економіки Греції на 7-10% протягом близько 30-ти років (50-80 рр. XX ст.) і 4-6% на рік до 2008 р. на тлі катастрофічного розшарування багатих та бідних. Греція вважалася лідером росту економіки в Єврозоні до початку масових безладів і скандальних викриттів реального рівня дефіциту бюджету та обсягів тіньової економіки, що спричинили катастрофічний обвал курсу євро. Янукович зауважив, що Україна та Росія продовжують переговорний процес щодо вирішення газових питань, однак сьогодні ще передчасно говорити про будь-яку ціну. Він додав, що газове питання залишається важким для України, оскільки ціна на газ впливає на економічну та соціальну ситуацію в країні, зокрема на формування тарифів у житловокомунальному господарстві.

Не дивлячись на оптимістичні прогнози, Янукович стверджує, що його план економічних реформ «гальмується», оскільки станом на початок листопада 2011 року виконано лише половину запланованих заходів. Гальмування реформ Президент України пов’язує із реорганізацією виконавчої влади (уряду і місцевих державних адміністрацій) в рамках адміністративної реформи, а також «з невмінням або навіть небажанням керівників різних регіонів позбутися звичних застарілих методів керування, адже нереформованість підконтрольної сфери часто є зручним полем для корупційних схем та зловживань». Урядом підготовлено перелік заходів із запобігання новій хвилі кризи, про наближення якої сигналізує погіршення платіжного балансу та зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі. Однак Президент України перерахував низку серйозних проблем: «В національній економіці зберігається чимало ризиків для фінансової стабільності... Дерегуляцію, яка задекларована Урядом, підприємці слабо відчувають. Не працюють «єдині вікна», залишається значним тиск контролюючих органів на підприємства... Йдуть серйозні зволікання зі створенням земельного кадастру, що у свою чергу гальмує земельну реформу, а на цьому продовжують наживатися ділки тіньового земельного ринку». Янукович наголосив на необхідності постійної роботи з модернізації українських підприємств, втілення енергозберігаючих технологій, які дозволять випускати продукцію з конкурентоспроможною ціною. «Нам треба створювати всі умови для розвитку науки, інновацій, новітніх технологій», - зазначив Президент.

Президент України Віктор Янукович переконаний, що свобода належить до однієї з найбільших цінностей суспільства. Глава держави зауважив, що слово «свобода» має своє значення для кожної людини, залежно від її світогляду. «Свобода як суверенітет, як сім’я, як держава... До неї треба ставитися як до цінності, яку потрібно берегти», – сказав Президент. Стратегічними пріоритетами, яких не можна досягнути за один рік, Янукович назвав реформування паливно-енергетичного комплексу, земельну реформу, медичну реформу, виконання національних проектів. У 2012 році в Україні стартує реформа місцевого самоврядування, мета якої -децентралізувати владу, збільшити повноваження регіонів. У рамках реформи місцевого самоврядування буде втілюватися один із пілотних проектів, який стосуватиметься планування бюджету «знизу». Янукович заявив, що покращення якості життя людей має залишатися одним із пріоритетних напрямків роботи влади, і назвав такі пріоритети для місцевих державних адміністрацій, як розбудова інфраструктури в регіонах, вдосконалення системи житловокомунального господарства і реформи в цьому напрямку, оптимізація тарифної політики, реформа системи охорони здоров’я, освіта, дороги. Торкаючись питання «вдосконалення системи надання пільг», Янукович констатував, що ситуація у цій сфері «дискредитує реформи», і заявив, що «ніхто ніякі пільги скорочувати не буде», «на 25% ми піднімаємо рівень захисту». Окрім того, у 2012 році студентські стипендії будуть підвищуватися до рівня прожиткового мінімуму.

Ïåðåäïëà÷óéòå ãàçåòó “Ïðàâäîøóêà÷” â áóäü-ÿêîìó ïîøòîâîìó â³ää³ëåíí³ Óêðà¿íè! ²íäåêñ 49608. Âàðò³ñòü 2,24 ãðí./ì³ñ. Îãîëîøåííÿ. Ãàçåòà “Ïðàâäîøóêà÷” íå âèéøëà ó æîâòí³ â çâ’ÿçêó ç ï³äãîòîâêîþ ãîëîâíîãî ðåäàêòîðà äî åêçàìåíàö³éíî¿ ñåñ³¿. Ïðèíîñèìî âèáà÷åííÿ ³ ïðîïîíóºìî Âàø³é óâàç³ âèïóñê ïîäâ³éíîãî îáñÿãó.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Òðèáóíà

3

Навіщо нам неадекватна влада? Протягом більш як півроку опозиція застосовує усі законні способи, користується всіма правами та можливостями, щоб домогтися справедливості від цієї кланової влади, сподіваючись на те, що влада зрозуміє помилковість власних дій, дослухається до вмотивованих аргументів опозиції, змінить свої антинародні наміри чи вже прийняті нею злочинні рішення. Але владі байдуже, чого домагається опозиція і що вона намагається їй довести. Натомість влада веде з опозицією неоголошену війну на знищення. Для цієї влади абсолютно неважливо, за що саме треба судити Тимошенко Ю. В., Луценка Ю. В. та майже увесь попередній уряд. Головним є те, щоб небезпечні для неї (у політичному сенсі) опоненти були під цілодобовим наглядом і не заважали захоплювати державні ресурси та встановлювати клановий тоталітарний режим в Україні. Вже більше ста днів перебуває за ґратами Ю.В. Тимошенко, яку влада штучно засудила, не маючи ані юридичних підстав, ані доказової бази висунутих їй звинувачень. По суті, у в’язниці утримується безневинна людина. Це – дуже небезпечний сигнал для всього суспільства. На опозиційних лідерах і їхніх командах відпрацьовуються технології репресивних дій. За надуманими приводами Генеральна прокуратура, СБУ та кишенькові суди вже рік, переливаючи із пустого в порожнє, утримують під цілодобовим контролем Ю.В. Тимошенко, Ю.В. Луценка та декількох членів уряду Тимошенко. Незважаючи на те, що сфальсифіковані щодо них кримінальні справи розвалюються, а висунуті звинувачення не є переконливими, творці фальсифікату в особі СБУ та Генеральної прокуратури вперто і твердолобо наполягають на доведеності звинувачень і достатності доказів. Наприклад, по справі Луценка Ю. В., коли переважна більшість свідків сторони звинувачення дала покази на користь Луценка Ю. В., Генеральна прокуратура України продовжує повторювати з впертістю папуги, що всі свідки нібито підтвердили висунуті звинувачення… Проти Луценка Ю. В. знаходять нових і нових свідків начебто протизаконності підписаного ним наказу. Замислимося: скільки, хоча б теоретично, може бути свідків підписання міністром документу? Ну ніяк не більше 1520. Але обвинувачення «знайшло» вже більш ніж 130 свідків, і це ще не край. А все від того, що один за одним ці свідки або відмовляються в суді від показів, до яких їх примусила Генпрокуратура під час досудового слідства, або свідчення виявляються відверто сфальсифікованою брехнею. Така ж ситуація – у справі Юлії Тимошенко. Ренат Кузьмін – перший заступник Генерального прокурора та Інна Богословська – Голова парламентської комісії по Тимошенко Ю. В., що є головними організаторами виконання ганебних замовлень Януковича, день і ніч відшукують по всьому світу хоч крихти якогось компромату; не знаходять – і вдаються до інсинуацій. Саме вони генерують на догоду Януковичу ідеї та схеми, за якими можна було б і надалі знущатися над лідером опозиції. Псевдоюридичні підходи застосовуються у цих брудних схемах вже потім. Без адмінресурсу Генеральна прокуратура не виграла б жодного суду. Але, здається, судді та прокурори самі не вірять своїй брехні, тому розгортаються брудні інформаційні кампанії на рівні припущень та версій проти Ю. В. Тимошенко і Ю. В. Луценка, щоб утримати інтригу і продемонструвати патронам намагання юридично обґрунтувати всі ці ганебні дії. От і зараз реанімовано застарілу справу проти Ю.В. Тимошенко, пов’язану з її діяльністю президентом ЄЕСУ п’ятнадцятирічної давнини. Для багатьох це нова або давно забута тема. Але тим, хто працює з Ю.В. Тимошенко вже близько 15 років, достеменно відомо, що цю справу було сфальсифіковано на замовлення Кучми, наступного ж дня після того, як Ю.В. Тимошенко очолила рух «Україна без Кучми» у 2001 році. Тоді її теж кинули за ґрати у це ж саме СІЗО, де вона безневинно перебувала 43 дні у зимовий період. І тоді, і тепер наші кишенькові правоохоронні органи намагалися прив’язати Ю. В. Тимошенко до справ Павла Лазаренка – принаймні, на рівні чуток, бо не можна досягти серйознішого результату у виконанні брудного замовлення організаторів цих репресій за повної відсутності будь-яких доказів. Роки і роки тому всі звинувачення стосовно діяльності Ю. В. Тимошенко у ЄЕСУ було спростовано судами усіх рівнів – як в Україні, Росії, так і в США. В тому числі, судами, які були заангажовані владою Кучми. Зокрема, рішення, прийняте обома палатами Верховного суду України, поставило у справі жирну крапку. Адже це рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. Минуло багато років. Сплинули всі мислимі та немислимі строки давності. І за відсутності нових обставин, які б потребували відновлення цих сфальсифікованих режимом Кучми справ, Генеральна прокуратура України, порушуючи Конституцію та закони України, у протиправний спосіб відновила перегляд цих справ. Мета одна: спроба зламати морально нашого лідера, якій зараз і без того важко з огляду на стан її здоров’я. Через свою тушковану більшість у Верховній Раді України влада пачками вносить зміни до кримінальнопроцесуального кодексу України та інших законодавчих актів, щоб позбавити опозицію будь-яких можливостей захищати свої права. Водночас запроваджуються «індульгенції» для провладних злочинців в законі, щоб вони ніколи не несли відповідальності за будь-які підступні дії. Саме з огляду на цей тренд опозиція не вірить у те, що її намагання відновити справедливість у

апеляційному суді мають перспективу. Це буде черговим кидаловом Януковича, як і попередні обіцянки владнати ситуацію шляхом декриміналізації статті часів сталінських репресій, що перебувала багато десятків років у сплячому режимі, а тепер застосована до Тимошенко Ю. В. Одночасно влада застосовує тортури, щоб фізично знищити опозиційних лідерів. Зараз відбувається дивна річ. Комісія Мінздраву визнає тяжкий стан Ю. В. Тимошенко і навіть обмежує зустрічі з адвокатами, родичами і захисниками, але, з іншого боку, стверджує про її задовільний стан і дозволяє органам прокуратури і податкової міліції проводити безглузді слідчі дії відносно неї безпосередньо у камері СІЗО. Сьогодні життя Юлії Тимошенко під реальною загрозою. Ми маємо постійно її підтримувати й захищати. Вона всі ці страждання стійко переносить за всіх нас – тих, хто відверто протестує проти бандитського режиму Януковича, адже тільки вона може всіх об’єднати і повести за собою. Саме цього панічно боїться нинішня влада і тому кидає шалені репресивні ресурси проти цієї тендітної та одночасно геніальної жінки! Інформаційна атака влади проти Ю. В. Тимошенко, спрямована на її дискредитацію, не знає меж. Натомість суспільство час від часу чує лише уривки інформації щодо провладних злочинців і їхні злочинні дії, від яких холоне кров. Але правоохоронні органи при цьому є чомусь дуже скупими на інформацію, навіть у відповідь на офіційні запити народних депутатів України. Відверто корупційні і шахрайські дії Януковича по Межигір’ю та персональних вертольотах; справи компанії «РосУкренерго» зі штучного створення газової кризи у 2008-2009 роках; факти тіньової діяльності компанії «Лівелла» на нафтовому ринку України і таке інше – всі ці злочини, залишаються поза увагою та під відвертим «кришуванням» правоохоронних органів, які стають співучасниками масштабного грабунку українського народу і жодним чином не захищають громадян всупереч Конституції і складеним присягам на вірність народові України, а стоять на сторожі кланових інтересів злочинного угрупування, що у протизаконний спосіб захопило владу в Україні. Опозиція не вірить також у обіцянки Януковича

щодо побудови демократії, коли він все більше інспірує власне протистояння із суспільством, відгороджується від людей кордонами бойових підрозділів міліції та посиленими кортежами під час пересування. Прояви народного гніву відносно репресій Ю.В. Тимошенко, чорнобильців, афганців та інших стримуються тисячами «Беркутівців», зігнаних з усієї України. Автозак з Тимошенко Ю. В. супроводжує 130 бійців і по декілька сотень надсилаються додому народному депутату України Суслову Є. І. під виглядом виїмки документів. Такі кричущі факти засвідчують високу ступінь агресії влади відносно свого народу та її політичних опонентів. Ескалація поліцейських перетворень в державі набула поступового характеру. В держбюджеті та у будьяких змінах до нього обов’язково за допомогою купленої більшості у Верховній Раді виділяються великі кошти саме на силові структури. Вищенаведене з усією очевидністю свідчить про те, що домогтися будь-яких збалансованих домовленостей з цією владою неможливо. Допоки ця банда буде при владі, припинення політичних репресій і звільнення політв’язнів є нереальним. Ця влада не чує не лише окрему людину, вона не чує і не хоче чути народ, за рахунок якого існує, вона не чує і не хоче чути світову спільноту і цілий світ, в якому невідомо як збираємося існувати. Ця влада не розуміє, в яку прірву тягне Україну. Суцільна неадекватність влади є очевидною. Виникає питання: «Що це за влада? Кому вона така потрібна?». На жаль, саме ми створили ситуацію, коли злочинна влада діє проти суспільства. Вона організована страхом розправи і тримає в руках всі державні ресурси. З іншого боку – народ, який ненавидить цю владу, є розрізненим та не має доступу до власних ресурсів і щодня втрачає свої права. Тож слід об’єднуватися та видаляти цю владу від управління державою. Оце і має бути основним завданням опозиції на найближчий період. Прийшов час використати всі законні права і можливості, які поки що залишаються, для досягнення головної мети більшості громадян України, яким сьогодні, на жаль, не вистачає лише одного – єднання. Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України (фракція БЮТ-Батьківщина).

4

Îïîçèö³ÿ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Влада веде з опозицією неоголошену війну Хтось ще сподівається на об’єктивний розгляд апеляційної скарги Тимошенко Ю. В., інші пророкують їй долю Ходорковського (чим більше він сидить, тим більше йому додають за знов відкритими кримінальними справами). На жаль, події і настрої провладних сил свідчать про їхню схильність до другого варіанту. Спеціально організований виток інформації щодо позиції влади як через її очильників, так і через другорядних осіб, дозволяє зрозуміти, що коментувати чи виправдовуватися за безпідставні репресії проти лідерів опозиції, за згортання демократії і розбудову тоталітарної системи вже немає чим, обґрунтування, що застосовуються ними, не переконливі і, мабуть, тому це владі набридло. Тому її представники всіх мастей відкрито почали оприлюднювати свої фактичні наміри. От приклади. Президент Віктор Янукович: «Політичні сили, що програли (Президентські вибори) мають зникнути»; «Прохання до слідчих і суду прискорити розгляд справи Ю. В. Тимошенко»; «Засудження Ю. В. Тимошенко допоможе розірвати газові угоди у судовому порядку». Азаров (стосовно опозиції): «Ми будемо прибирати все, що нам заважає». Пшонка (до закінчення судового розгляду справи Тимошенко): «Прокуратурою цілком доведено провину Тимошенко і доказів для цього достатньо». Кузьмін: «Якщо людина переходить вулицю, вона нічого не порушує, але якщо вона увесь час ходить туди-сюди – вона комусь заважає» – з парламентської трибуни по справі Тимошенко. «Апеляційний суд ще попереду, але захист нічого нового не додав, натомість Генеральною прокуратурою досліджуються зв’язки Тимошенко зі справою Павла Лазаренка, а також інші епізоди, і вона у будь-якому випадку отримає «по самі помідори» – у Савіка Шустера 28.10.11 р. Чечетов: «Тимошенко треба посипати голову попелом і покаятися – вислів у сесійній залі ВРУ з місця. Болдирєв: «Не потрібно шукати кримінал у діях Тимошенко, її слід покарати за те, що вона заважала (Партії регіонів – прим. авт.), просуваючи власну ідеологію» – з трибуни ВРУ. Знову Чечетов: «У свідомості громадян Тимошенко має бути злочинницею» – у сесійній залі ВРУ під час з’ясування вмотивованості звинувачень. Василь Кисєльов: «Тимошенко не треба було заважати Януковичу. Якщо програла вибори – треба було це одразу визнати. Потрібно було вести конструктивний діалог з владою, а не навпаки, заважати їй реалізуватися і розкрити увесь потенціал Януковича, хоча не можна схвалити і дії ПР у ВРУ під час її перебування в опозиції – ми тоді діяли таким же чином» – публікація в Internet 26.10.11р. вранці, яка на 9-00 вже зникла і більше не з’являлася.

Сподіваюся, що настрої окупаційно-владного табору зрозумілі, та сам факт таких і безлічі подібних висловлювань не залишають сумнівів у тому, що вони не зненацька проскакують у VIP-монологах, а обов’язково з дозволу, якщо не за планом замовників, якими беззаперечно є перші керівники держави. Так само ті, хто більше за інших намагається переконати світову спільноту у власному невтручанні у роботу правоохоронних органів взагалі і «найдемократичніших», «найсправедливіших» і «найнезалежніших» судів зокрема. Про що свідчать ці висловлювання та витоки здогадатися не важко, мета одна – тримати у якості військовополоненого заручника за ґратами, а у крайньому випадку на «короткому мотузку» (через цілоденні допити у ГПУ чи СБУ) найбільш небезпечних політичних конкурентів поки що, в особі Тимошенко Ю. В. і Луценка Ю. В. Декларуючи прозоре змагання у політичній боротьбі, влада як завжди уберігає себе багатократною форою на власну користь. Нейтралізація лідерів – це ще не край. Попереду шахрування із Законом про вибори, а згодом із самою Конституцією. Вже зараз усіх працюючих громадян силоміць заганяють до Партії регіонів. Державні адміністрації і місцеві ради перетворюють у провладні виборчі штаби. Виборчі комісії, за досвідом минулих місцевих виборів, наповнюватимуть суворо проінструктованими людьми, що безкарно залишатимуть поза увагою фальсифікації на користь влади, натомість визнаватимуть вибори недійсними на тих ділянках, де результати голосування не відповідатимуть запланованим показникам. До послуг цієї компанії: суди, прокуратура, інша частина державної репресивної машини, що допомагатиме тиснути на непровладні політичні сили та окремих кандидатів, яких зніматимуть з перегонів сотнями. Вимисливши таку наперсткову гру, будучи непохитною у реалізації подібних сценаріїв навіть під загрозою зриву переговорного процесу з ЄС, випустивши по амністії на волю 10 000 людей, певна кількість яких має непевну репутацію, і тим самим вивільнивши у місцях позбавлення волі камери для найбільш незручних опозиціонерів, влада веде у такий спосіб неоголошену війну з опозицією, аж до повного її знищення. Чергові операції з наступу розробляються та підкріплюються відповідним ресурсом. Приводів для чергових атак на опозицію в обох «рукавах» Януковича вдосталь. Час від часу він їх оприлюднює. Одним з таких провокаційних оприлюднень слід вважати публічну заяву про наявність у нього інформації щодо нібито масового скуповування зброї для боротьби з його владою. Під час сесійного засідання ВРУ 04.11.11 р. Міністр внутрішніх справ Могильов не спромігся відповісти на прямі запитання народних депутатів України: - Звідки така інформація?

- Як МВС і СБУ допустили таку ситуацію в країні?

- Чи виявлені покупці, продавці і хто вони?

- Чи не є джерелом розповсюдження зброї саме МВС?

- Чи викрито злочинні угрупування, що долучилися до здійснення підступних задумів? – зрозумілих відповідей не отримано. У нездатності Міністра відповідати на такі питання не вбачається нічого дивного. Адже час від часу ми чуємо про нібито підготовку чи то замаху, чи то теракту проти Януковича та його найближчого оточення, але жодного разу справа не доходила до суду над терористами, бо це, без сумнівів, тупа і бездарна провокація самої влади з метою викликати жаль до персони Януковича, який щодня катастрофічно втрачає довіру у суспільстві, налаштувати його на подальше нарощування репресивної машини для самозбереження та на чергову роздачу генеральських звань і високих державних нагород. Суспільству надається черговий фальшивий інформаційний привид, що серйозна загроза існує і треба викрити ворога. Силовикам дається відмашка на обшуки, конфіскації майна та інші репресивні дії. Може дійти до введення надзвичайного стану, коли влада вирішить остаточно розправитись з опозицією. У разі необхідності її лідерам підкинуть зброю чи інші заборонені законом речі. Ми ж вже чули від самого Януковича, що він їздить по Києву в супроводі посиленого кортежу, а згодом планує пересісти на гвинтокрил, бо за інформацією тих же правоохоронців, мовляв, одна з політичних сил, що програла президентські вибори, готує на нього замах. Яким безсоромним і зухвалим треба бути, щоб власні вельможні амбіції перетворювати у політичні спекуляції та ще й закрутити інтригу навколо особистості «терориста»? Таку сюжетну лінію було реалізовано і в наметовому містечку, що було рупором Партії регіонів на Хрещатику під час судового розгляду ганебної справи проти Ю. В. Тимошенко. Тоді з того табору час від часу лунали застереження, мовляв, у одному з наметів «ВО «Батьківщина» знаходиться вибуховий пристрій і в будь-який момент пів-Хрещатика може злетіти у повітря. У такий спосіб влада сподівалася відігнати киян і гостей столиці від наметового містечка, побудованого прихильниками Ю. В. Тимошенко. Після суцільного блефу наперсткової влади хто може сприймати всерйоз реальність Януковичевих фобій? Вбачається, на жаль, тільки одне – вчергове втягнути все суспільство у боротьбу з «вітряками», а за лаштунками чинити чергові свої чорні справи, не маючи конкурентів на політичній арені, бо всі вони виправдовуватимуться перед його опричиною, а тим часом Партія регіонів проведе вибори так, як заманеться, тобто не озираючись на закон і Конституцію. Створювати нерівні умови у будь-якій боротьбі – головний тренд нинішньої влади. Брехня, шахрування, фальсифікації та інші ознаки обману – це похідні та допоміжні прийоми у боротьбі за владу та тривале її утримання. Демократією не пахне, влада все більше самоізолюється від людей, від суспільства, від світової спільноти, нікого не чує, не розуміє, а відтак консервується і неминуче гине. То туди їй і дорога… Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України (фракція БЮТ-Батьківщина).

Омбудсман наполягає на проведенні невідкладного обстеження Юлії Тимошенко в медичних закладах МОЗ Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова відвідала без попередження Лук’янівський слідчий ізолятор та здійснила моніторинг стану дотримання прав осіб, які перебувають під вартою. Омбудсман ознайомилася з порядком надання медичної допомоги ув’язненим та виконання персоналом установи вимог з цього питання Законів України «Про попереднє ув’язнення» та «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Зустрівшись, зокрема, з Юлією Тимошенко безпосередньо у камері СІЗО, Ніна Карпачова пересвідчилася у різкому погіршенні її здоров’я. У хворої порушена функціональна діяльність поперекового відділу хребта, через що вона вже упродовж 17 днів позбавлена можливості вільно пересуватися у камері та за її межами, виходити на прогулянки, зустрічатися з захисниками та бачитися з родичами. Згідно з дозволом Печерського районного суду міста Києва, 7 і 9 листопада 2011 року Юлію Тимошенко оглянула комісія фахівців Міністерства охорони здоров’я України, яка встановила попередній діагноз, але для його верифікації та визначення тактики лікування рекомендувала проведення їй магнітно-резонансної томографії та функціональних рентгенограм поперекового відділу хребта, УЗД правих стегна і гомілки,

а також доплерографію судин правої кінцівки. Лікарі також рекомендували хворій Юлії Тимошенко постільний режим з виключенням психоемоційного, фізичного, ортостатичного навантаження та переохолодження. Під час бесіди з Омбудсманом України Юлія Тимошенко звернулася з проханням захистити її права, сприяти проведенню обстеження та наданню медичної допомоги поза межами СІЗО. За словами Юлії Тимошенко, їй негайно потрібен аналіз крові, який дасть можливість встановити причину погіршення здоров’я, і ці результати вона збирається використовувати винятково в медичних цілях. З метою запобігання порушенню конституційних прав людини на життя, здоров’я та медичну допомогу Ніна Карпачова звернулася до Голови Апеляційного суду міста Києва з проханням надати дозвіл на медичне обстеження Юлії Тимошенко її особистим лікарем та медичною сестрою включно з наданням можливості здійснення забору та аналізу крові, термінового направлення її для проведення магнітно-резонансної томографії. Уповноважений з прав людини також просить Голову Державної пенітенціарної служби України надати інформацію про виконання рекомендацій комісії МОЗ України щодо забезпечення медичного обстеження

хворої та її лікування. Омбудсман України також здійснює контроль за станом дотримання конституційного права на охорону здоров’я Юрія Луценка, Валерія Іващенка, Василя Волги та інших ув’язнених, які потребують медичної допомоги у спеціалізованих медичних закладах Міністерства охорони здоров'я України. Прес-служба Уповноваженого з прав людини, 22.11.2011р.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Êðèòèêà

5

Справжнє обличчя кишенькової Феміди, якою так пишається Янукович Які б питання не порушували перед Януковичем стосовно нікому незрозумілого судилища над Тимошенко Ю. В., лунає одна й та ж сама відповідь: мовляв, у нашій найдемократичнішій державі навіть Президент не має права впливати на хід слідства та судові рішення. Як завжди, лукавить Янукович. Бо коли увесь світ йому вказує на безлад у судовій системі взагалі і у судилищі над Тимошенко Ю. В. і Луценко Ю. В., зокрема – не може відхрещуватися Президент від прямої та відвертої відповіді. Адже, по-перше, він взяв особисто на себе всю відповідальність за Конституційний лад в державі. По-друге, хто вбив йому в голову суцільну брехню про «демократичність» і «незалежність» судової системи, як і сучасної України вцілому? Перед такою Україною і таким судом, які маряться Януковичу, Ю. В. Тимошенко обов’язково вставала б та зверталася б зі словами «Ваша честь» або «шановний суд». Але ж не в тих умовах, які спостерігає увесь світ! Наївно вважати, що закритість процесу та втаємничення подробиць судових засідань дасть владі можливість маніпулювати свідомістю. Навпаки, дозуючи і фільтруючи інформацію, влада лише підігріває інтерес до того, що відбувається. Як наслідок, інтернет-простір перевантажений подробицями того єзуїтства Феміди від Януковича, що вражає своєю тупістю та фальшивістю. Без відповіді та визначеності у справі Тимошенко Ю. В. залишається велика низка питань навіть після завершення судового розгляду і виголошення вироку: 1. Чому позивачем у справі виступає «Нафтогаз України», тобто структура, яка власне і підписала контракти на поставки російського газу, в той час, як за юридичними правилами саме ця компанія в першу чергу має бути відповідачем? Відповідальна за контракти сторона чинить абсурд, пропонуючи притягнути до кримінальної відповідальності Прем’єр-міністра за дії, які вчинені керівництвом цієї компанії. Невдаха-підписант від НАК «Нафтогаз Україна» вважає протизаконними дії Тимошенко Ю. В., але він навіть не підпорядкований Прем’єр-міністру безпосередньо, лише через тодішнє міністерство палива та енергетики, що було уповноважене управляти корпоративними правами цього підприємства. Тодішній міністр Ю.Продан, як з’ясувалося в суді, безпосередньо надавав доручення НАК «Нафтогаз України» на підставі директив Прем’єр-міністра, зауважимо, на переговори з «Газпромом» Росії, а не на підписання контрактів. Може за таких умов «Нафтогаз України» бути позивачем в суді? Звичайно, ні. Їжаку зрозуміло. Але не сьогоднішній владі та її правоохоронним органам.

2. Якщо контракти вважаються нікчемними, то чому і на якій підставі нинішня влада вже два роки поспіль працює по них і до цього часу їх не спростувала та не уклала інші? Адже поки ці контракти є чинними – які навколо них можуть бути кримінальні справи з юридичної точки зору?

3. Хто з «суддів» Тимошенко Ю. В. надав «рецепт», що ж мав робити Уряд України у разі відмови від підписання цих контрактів? Може, заморозити всю Україну та Європу (морози тоді були за -20)? Адже байки про достатні запаси газу у газових сховищах України, якими оперує слідство і суд, посилаючись на тодішні заяви Ю. В. Тимошенко у ЗМІ, яка намагалася тим самим заспокоїти громадян, надати певні меседжі Росії і робила це виключно з політичних міркувань, не є істиною. Навпаки, фахівці засвідчили судові, що достатніх запасів газу не було.

4. Якщо так легко вирішити газове питання поіншому, ніж це зробила Ю. В. Тимошенко, то чому нинішня влада протягом майже двох років не спромоглася це зробити, а тільки своєю недолугою політикою зіпсувала відносини з Росією та здала їй практично ні за що Севастополь? У стодоларові знижки вірити марно, бо це відверта брехня.

5. Чому всупереч бухгалтерським розрахунковим документам Генеральна прокуратура і суд стверджують про оплату за спожитий російський газ на рівні 450 доларів США за тисячу куб. метрів з дня підписання контрактів, в той час, як згідно із цими контрактами, з урахуванням формульних розрахунків і знижок, фактична ціна у 2009 році становила 232,9 доларів США за тисячу куб. метрів? Більше того, ці умови мали зберігатися аж до 31 грудня 2011р., тобто до цього часу... Чому нинішній уряд не виконує ці умови два останні роки поспіль? Чому сьогодні різні державні чиновники називають різні ціни на газ від 305 до 380 доларів США за тисячу куб. метрів (зауважте, з урахуванням нібито 100-доларової знижки за зданий Севастополь)? Чому вони продають газ в Україні підприємствам за ціною 518 доларів США, а газ українського виробництва експортують по світових цінах? Куди ідуть надприбутки і від якого уряду потерпає економіка України?

6. Чому 3,2 млн. грн. прибутку держави на транспортування газу через територію України, що підтверджено міжнародною аудиторською компанією «Ернст енд Янг», висновок якої долучено до справи, до речі, за клопотанням обвинувачувальної сторони, перетворився на якийсь віртуальний збиток у 1,5 млрд.грн. за фальсифікованою довідкою КРУ? Невже виключно для того, щоб штучно зробити Тимошенко Ю. В. боржником на все життя? Саме такий розмір штрафу на неї накладено вироком суду.

7. Чому всупереч офіційним експертизам,

висновкам та рішенням вищих посадових осіб держави від уповноважених нею органів, а також свідченням спеціалістів директиви Премєр-міністра України визнані перевищенням службових повноважень? При цьому, оригіналів цих директив до справи не додано, є тільки копії, дуже сумнівні за формою та змістом, а вочевидь, спірне питання розтлумачене судом не на користь обвинуваченої, як того вимагає пряма норма Конституції України (ст.62).

8. Чому слідство і суд категорично відмовилися дослідити передумови і причини виникнення у 2009 році газової кризи, адже є всі документальні докази того, що це було зроблено штучно відомою групою осіб із тодішньої опозиції, які зараз займають ключові владні посади за підтримки тодішнього Президента України Ющенка?

9. Чому суд і слідство обійшли увагою той факт, що саме у 2008 та 2009 роках Україна закупила у Росії лише 1,8 та 1,32 відповідно мільярдів кубометрів газу для власних потреб проти майже 30 мільярдів кубометрів у всі роки останнього десятиріччя, починаючи з 2001р. в тому числі у 2010 та 2011 роках? Мабуть, «найчеснішому» українському правосуддю незручно було б дізнатися, що саме уряду Ю. В. Тимошенко вдалося увесь газ власного видобутку, а це близько 20 млрд. кубометрів, по низьких цінах спрямувати на потреби України на відміну від усіх попередніх і нинішнього урядів, які торгували українським газом по світових цінах на зовнішніх ринках і зараз відновили ті ж схеми виключно для власного збагачення.

10. Чому не досліджено махінації приватної компанії «РосУкренерго» під патронатом та за прямої участі сьогоднішнього голови СБУ і міністра палива, енергетики та вугільної промисловості стосовно 11 млрд. кубічних метрів російського газу, що знаходився у газосховищах державного підприємства НАК «Нафтогаз України», який був не оплачений і не розмитнений, а тому вилучений державою у 2008 році за згодою імпортера – постачальника російського «Газпрому» та оплачений з державного бюджету? Тут слід нагадати, що цей міністр, виступаючи уповноваженою особою з обох конфліктуючих сторін (з боку «РосУкренерго», як його співвласник та з боку держави Україна, як міністр) шляхом застосування відверто корупційних схем відсудив у держави Україна на користь «РосУкренерго» (тобто на власну користь) повернення цих 11 млрд. кубічних метрів газу та ще й сплату багатомільйонного штрафу за рахунок платників податків.

11. Кому не зрозуміло, що, допомагаючи шахраям і корупціонерам, в законі «наше правосуддя» сховало кінці у воду, відмовившись об’єднати у єдину кримінальну справу усі інші, що стосуються поставок російського газу? Маються на увазі перш за все справи, відкриті на Макаренка, Шепітька, Діденка. Може це і вважається незалежним правосуддям з імунітетом абсолютної недоторканості злочинів, що здійснюють шахраї та корупціонери в законі? Вочевидь, розпорошити це питання було зручніше для фальсифікацій та приховування замовного і політичного спрямування звинувачень кожного з фігурантів у ними не скоєному.

12. Чому і на якій підставі до матеріалів справи долучено рецензії не уповноважених органів на заключення уповноважених експертів?

13. Чому не вилучено з матеріалів справи та не надано правову оцінку явно сфальсифікованим документам, що датовані неіснуючими датами (31 квітня 2010р.) та майбутнім часом (17 грудня 2011р.), не відправлено справу на дослідування, у зв’язку із неповнотою доказової бази?

14. На якій підставі до справи і до обвинувачувальних висновків потрапили сфальсифіковані матеріали, що не мають жодного відношення до справи, які розглядаються як такі, що нібито стосуються попередньої діяльності Ю. В. Тимошенко

майже 15 річної давнини? Недарма «копії» цих фальшивок завірено Генеральною прокуратурою України на відповідність оригіналам, що знаходяться у російських правоохоронних органах. Абсурд!

15. Які підстави для дискримінації сторони захисту в частині заслуховування свідків (заслухано 2 з 30 за клопотаннями, та й їх свідчення врешті обвинувачувальна сторона не взяла до уваги), в той час як з боку обвинувачення заслухано всі 32 свідки, більшість з яких не мають жодного відношення до укладання газових контрактів, а лише висловлювали свої думки та припущення і це в подальшому використане судом як докази? Такі ж різні підходи суду спостерігалися і стосовно виступів сторони захисту і стосовно поданих нею клопотань. Слід зазначити, що всі, навіть найабсурдніші клопотання сторони обвинувачення задовольнялися миттєво, натомість сторона захисту не могла отримати підтримку суду стосовно переважної більшості своїх цілком обгрунтованих клопотань. В тому числі і у контексті питань, згаданих у цьому матеріалі.

16. Чому головуючий у суді пан Кірєєв зачитував матеріали справи з нарочитим небажанням, поспіхом, майже не чутно, пропускаючи цілі події, ковтаючи слова? Чи не тому, що самому гидко? А з іншого боку те, що не почуте або не задокументовано у аудіо запису, не може у подальшому бути предметом дебатів та матеріалом для складання судового вироку?

17. Чому і на якій підставі судом не надане останнє слово Ю. В. Тимошенко, адже вона від нього не відмовлялася? Невже для того, щоб не пролунало у її виступі багато чого із згаданого тут, а також інших несподіваних та небажаних для влади речей?

18. Чому суд зухвало і систематично порушував норми Конституції прямої дії, і таких нараховано більше 20? А кількість процедурних і процесуальних порушень годі й рахувати. Невже для Президента і Генерального прокурора це не предмет особливої уваги?

19. Яке юридичне чи процесуальне відношення має виборча кампанія Ю. В. Тимошенко та підвищення довіри до її уряду, до конкретної кримінальної справи? Адже все побудовано на вигадках, припущеннях та фантазіях нездорового розуму прокурорів, відвертої помсти за замовленням своїх патронів, що не «втручаються» у систему правосуддя. Наразі згадаймо прес-конференцію Генерального прокурора України Пшонки, який задовго до закінчення судового процесу зробив публічну заяву, про те, що провина Ю. В. Тимошенко доведена у суді повністю і справа містить достатньо доказового матеріалу. Тобто, цей пан привселюдно надав суду прямі вказівки щодо обвинувачувального вироку і суддя Кірєєв це сприйняв як наказ, тому що його рішення не допускати на виголошення вироку народних депутатів і представників незалежної преси красномовно свідчило про давню заготовку виключно обвинувального судового рішення, а не про те, що недопуск небажаних присутніх міг бути пов'язаний з побоюваннями їх бурхливого радіння на випадок виправдального вироку і закриття кримінальної справи. Так навіщо тоді цей спектакль? Навіщо нарадча кімната і убезпечення судді на двотижневий період від небажаних контактів, коли усе давно написано і заготовлено, а застереження залишалися лише стосовно реакції Європи, Росії та всієї світової спільноти, через яку вони наважились переступити. На думку громадян України їм як завжди начхати. Може це є невтручанням перших осіб держави у діяльність судової системи по-українські? Чи не передчуття відповідальності за вище згадане і не згадане суддя Кірєєв, зачитуючи обвинувальний вирок Ю. В. Тимошенко пітнів та втрачав свідомість? Адже все задокументовано до кожної коми і майбутньому суду над сьогоднішнім злочинним режимом не буде потреби збирати по крихтам факти та докази скоєння злочину ХХІ століття. А справедливий суд обов’язково буде… Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України (фракція БЮТ-Батьківщина).

6

Êîìåíòàð³

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Тамара Єгоренко радіє оновленню «Укрзалізниці» Народний депутат України, член парламентського комітету з питань соціальної політики та праці Тамара Єгоренко вважає успішним кроком до модернізації українського залізничного транспорту запроваджену «Укрзалізницею» оптимізацію програмного та інформаційного забезпечення автоматизованої системи управління пасажирськими перевезеннями на залізницях для нових умов резервування місць. «Приємно, що залізниця стає зручнішою для людей. Тепер квитки на потяги можна буде купувати за 45-90 днів до відправлення. Оптимізовані маршрути курсування поїздів. Ще влітку автоматизована система відбору провідників і поїзних бригад» - каже депутат. Раніше Тамара Єгоренко та інші парламентарі (Ігор Мироненко, Юрій Мороко, Сергій Пачесюк, Іван Денькович та Валерій Камчатний) звернулися з відкритим листом до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, Віце-прем’єр-міністра – міністра інфраструктури України Бориса Колеснікова, Віце-прем’єр міністра України – міністра соціальної політики Сергія Тігіпко, Генерального прокурора України Віктора Пшонки з відкритим листом на підтримку реформи «Укрзалізниці». «Під час багатьох зустрічей із залізничниками нами було з’ясовано, що однією з нагальних проблем у галузі

залізничного транспорту, пов’язаних з пасажирськими перевезеннями, є неналежна трудова дисципліна у колективах структурних підрозділів сфери обслуговування пасажирів, порушення митних правил, перевезення безквиткових пасажирів, недостатній рівень сервісу, недоліки в обслуговуванні пасажирів, хабарництво при розподілі маршрутів курсування та зловживання з боку посадових осіб. Новим керівництвом Укрзалізниці на чолі з Генеральним директором Козаком В. В. започатковується ряд заходів, спрямованих на покращення ситуації, що склалась у пасажирському господарстві» – відзначалося у листі. Авторами листа описано суть проблеми та механізм її вирішення: «Раніше маршрути слідування поїзних бригад (складається з начальника поїзда та провідників пасажирських вагонів) визначалися посадовими особами структурних підрозділів, що призводило до непорозумінь та нарікань з боку членів поїзних бригад, скарг щодо упередженого підходу та тиску посадових осіб пасажирських вагонних депо, дільниць. Тепер для вдосконалення процесу формування поїзних бригад відповідно до міжнародної практики і чинного законодавства України... фахівцями Укрзалізниці та ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр

Державної адміністрації залізничного транспорту України» розроблено автоматизовану систему формування поїзних бригад без залучення додаткових бюджетних коштів. Робота системи базується на випадковому програмному формуванні списків поїзних бригад із загального переліку працюючих провідників та начальників поїздів. Випадковий відбір здійснюється автоматично на рівних умовах для всіх працівників без можливості внесення будь-яких змін до сформованого переліку та повністю виключає вплив людського фактора. Результати випадкового формування бригад доступні для перегляду на всіх рівнях управління залізничним транспортом від пасажирського депо до апарату Укрзалізниці. Процес формування бригад здійснюється комісійно для забезпечення прозорості та неупередженості процедури. У процесі формування прийнято рішення про надання пріоритету сімейним парам, одиноким матерям, утриманцям неповнолітніх». Тамара Єгоренко вважає індикатором успіху реформи той факт, що переважна більшість працівників «Укрзалізниці» підтримали запропоновані зміни: «І це не дивно, тому що впровадження системи дозволило збільшити на 10 % заробітну плату 14 270 провідникам пасажирських вагонів та 498 начальникам поїздів».

ЕКОНОМІЧНА КРИЗА АБО КРИЗА ЛЮДЯНОСТІ? За тиждень після демонстрації в Римі, яка переросла у великі заворушення, Ватикан зробив заяву щодо реформування світової економічної та фінансової системи у зв'язку із кризою. Було озвучено низку пропозицій. Йдеться про централізацію публічної влади, глобальний уряд та центробанк. Окрім того, документ Папської Ради "Справедливість і мир" традиційно закликає до солідарності, моральності, обмеження споживання в дусі соціальної доктрини католицької церкви. У документі недвозначно вказано на "дух Вавилону" в сучасній світовій економіці, поділ та неузгодженість замість бажаного "духу П'ятидесятниці". Нагадаю, у християн це свято на честь сходження Святого Духа на апостолів, коли вони пішли навчати народи багатьма мовами про одну істину. А в іудеїв – день Шавуот, коли Бог через Мойсея дав людям моральні закони в Торі, зокрема, у десяти Заповідях.

Безперечно, світова економіка потребує загальновизнаних цивілізованих орієнтирів та регуляцій. Критика Папи Бенедикта ХVІ на адресу ідеологів економічного лібералізму, утилітаризму, індивідуалізму та технократії – є справедливою, оскільки вони захопилися матеріалістичним дискурсом та забули про душу людини. Лібералізм – тобто, сподівання на "невидиму руку ринку" – без верховенства права обертається шахрайством. Утилітаризм – зведення всіх цінностей до їх економічної корисності – без творчого розвитку веде до депресії. Індивідуалізм – як домінування особистих потреб над культурою – є причиною нещасного життя мільярдів, бо задоволення потреб без їхнього угамування силою віри та мудрості веде до безмежного росту незадоволених потреб. Технократи, сліпо сподіваючись на технології, не враховують руйнівні наслідки їх нерозумного використання. Світову економіку лихоманить, бо суб'єкти господарювання перестали орієнтуватися на важливі для кожної людини ідеальні суб'єктивні цінності – такі, як правда, сенс життя, розвиток, пізнання, мораль, щастя, любов. Ми пішли легким шляхом, керуючись інстинктами, жадібністю, самообманом. Ми беремо кредити, не знаючи, як будемо віддавати. Ми віримо брехливій рекламі та продукуємо маркетингові манівці. Ми прагнемо легких грошей,

здобуваємо й виманюємо їх усіма способами. Ми втратили бачення майбутнього, бо марно вирішили, що майбутнє хтось сконструює для нас, як усі: інші зручні пристрої та гаджети, що ними користуємося щодня. Ми віддали майбутнє в заставу заради тимчасових і минущих задоволень – до речі, не таких уже й приємних, як гадалося. А після того наступив час кризового похмілля. Заклик Ватикану до "єдності в правді" гідний того, щоб його почути та врахувати. Однак не забудьмо, що йдеться не про будівництво нової вавилонської вежі. Бо світовий уряд може стати нею – без підвищення рівня культури кожної людини на Землі, без ґрунтовних реформ у сфері освіти, економіки та права. Якщо довірити створення світового уряду матеріалістам, він стане таким же монстром, як корумповані національні уряди та менеджмент транснаціональних корпорацій, жадібність яких великою мірою накликала цю кризу. Щоб у нас було майбутнє, щоб росла економіка – від кожного з нас потребується щодень творити добро, утверджувати найвищу цінність людини, жити відповідно до ідеалістичних цінностей душевності, розвитку, пізнання та усвідомлення сущого, співпраці, взаємодопомоги, поміркованості, мудрості та здорового глузду. Це те, чого хоче Бог. І Бог допоможе людям вирішити всі насущні проблеми, якщо ми самі допоможемо собі зберегти людяність. Юрій ШЕЛЯЖЕНКО, для УП

MAKING THE WORLD INSPIRED: ТАЄМНИЦІ СОКОВИТИСКУВАЧА Якось зовсім спонтанно зауважила, що майже все, про що я мріяла колись, збулося і активно наповнює моє життя. Проблема лише в тому, що я мріяла багато, багато отримала і тепер у мене практично немає часу тим всім насолоджуватися. Думаєте, мене це чогось навчило? А дзуськи! Розум і далі працює в режимі «dream big». Ще цікавіша особливість процесу втілення мрій полягає в тому, що практично жодної з мрій я не втілила сама, докладаючи титанічних зусиль і наполегливо рухаючись до цілі. Я-то намагалася тримати курс до омріяного маяка, але часто відволікалася, зневірювалася, йшла їсти, засинала за штурвалом чи просто розважалася. А більшість хороших подій у моєму житті тим часом відбулися лише тому, що хтось у мене вірив. Чесно кажучи, я досі дивуюся людям, які довіряли/ довіряють мені серйозні проекти, таємниці, які цікавилися моєю думкою й просили виконати щось важливе. Досі, коли хтось телефонує й каже, що хоче взяти в мене інтерв’ю, я спершу думаю, що то помилилися номером. Бо насправді ж я – лише канал, одна ланка ланцюжка з багатьох людей, які зробили те чи інше. Але маючи досвід роботи прес-секретарем, погоджуюся, пояснюючи розгубленій собі це тим, що в такій ситуації виступаю в ролі речника, і не більше. І моє завдання – передати натхнення далі. У моєму житті було декілька моментів такого нестерпного болю, що, здавалося, пуповина живодайного вай-файного зв’язку із Всесвітом зараз обірветься і я зникну від кисневого голодування у тяжких муках. Але тоді звідкись виринали люди, які закутували мені плечі пледом, робили чай з молоком, перебирали волосся, обіймали чи просто говорили декілька слів підтримки – я

ніколи не чула, що саме вони казали, бо барабанні перетинки несамовито тремтіли від ультразвуків того ж таки нестерпного болю – але чомусь їхні слова магічним чином діяли. І все було добре. А коли все було добре, знаходилися інші люди, які критикували й мою радість, і все те, що я робила, і те, як я усміхалася, і навіть те, яку музику слухала. Вони звинувачували мене в бракові досвіду, в моїй молодості, у непрочитаних мною книжках, висміювали мої цінності, кепкували зі зробленого мною вибору, глузували з почерку й робили зауваження щодо довжини спідниці. Надихали. Правда, інколи від їхніх слів хотілося згорнутися котиком, а ще краще – ведмежатком – і спати до весни, поки не подорослішаю, не прочитаю всіх непрочитаних книжок, не дошию фігового листя до подолу спідниці й не зроблю так багато всього, про що вони говорили. Поки не просплю свого життя й не дозволю розумнішим, здібнішим, талановитішим, красивішим робити те, що робила до цього. Але жоден геній не виявляв бажання заступити на моє місце, віруючі люди продовжували в мене вірити – і мені ставало соромно спати до якоїсь там весни. «Не дожену, то хоч зігріюся,» - казала собі я. Зроблю те, що можу, наберуся досвіду, а як прийде хтось, хто вміє то робити краще, то йому залишиться менше роботи. Тож критика й висміювання перекроювалася на мотиваційні пенделі. І якщо я не вмію робити багато чого іншого, то принаймні надихати людей я точно вмію – тож я радісно ділилася з іншими свіжовитиснутим натхненням. Я дякувала любим критиканам за кислючі апельсини й готувала з них смачнючий сік – на здоров’я усім бажаючим.

Бо, знаєте, коли мене питають, у яку сферу діяльності найкраще інвестувати свій час, то я завжди кажу, що в людей. У служіння людям, у спілкування з людьми, у мотивування людей – назвіть то, як хочете. Бо в поторсаних, заїжджених до банальності фразах «людина людині – друг, товариш і брат» і «людина людині – вовк», все-таки, ключові слова «людина людині». Соціопат ти, соціофоб чи соціофіл – а все одно ж соціо-! Ми залежні від інших людей, незалежно від того, тішить нас це чи тривожить, незалежно від того, пекло для нас інші чи рай. Який сенс заперечувати кислоту лимону чи солоність солі – краще використати ті їхні властивості куди треба, хіба ні? І я не намагаюся зараз висловити якісь теорії з приводу того, як будувати стосунки з людьми. Я сама в цьому – великий профан і керуюся виключно почуттями. Усе, що я хочу сказати – люди завжди оточуватимуть нас. З умінням надихнути чи втоптати в болото. Радісні чи зболені. Усміхнені чи сумні. Вони можуть зіграти ключові ролі в нашому житті – але ніколи не нестимуть за нас відповідальності. У них завжди буде вибір, як ставитися до нас. А в нас завжди буде вибір, як реагувати на їхній вибір. Залишатися натхненними й рухатися далі чи опускати руки після першої порції критики – це теж вибір. І ніхто не може зробити його замість нас. Я знаю, що мені особисто далеко до професіоналізму, далеко до геніальності чи навіть бодай до особливої талановитості. Але я буду виконувати те, що доручають мені люди, які – з якихось загадкових для мене причин – вірять у мене. Моя справа маленька – не закопати жодного з дрібних талантів, даних Господарем. А їхня справа – вірою рухати гори. Надія ГЕРБІШ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

S p r o t i v. o r g

7

Борцу с тендерной мафией Гладчуку присудили мизерную компенсацию за незаконный арест За незаконный арест в 2007 году общественному активисту и редактору оппозиционного интернетиздания Sprotiv.org Вадиму Гладчуку будет выплачена из государственного бюджета компенсация морального ущерба в размере 10 тыс. гривен и компенсация расходов на правовую помощь в размере 5 тыс. гривен. Правовую помощь Гладчуку предоставлял член Украинского Хельсинкского союза по правам человека, адвокат Олег Левицкий. Гладчук был незаконно арестован сотрудниками Соломенского райотдела милиции в Киеве 1 августа 2007 года, объявил голодовку, а через 16 дней был госпитализирован с острым панкреатитом и кардиологическими осложнениями. 30 августа 2007 года районный суд отменил постановление следователя Ивана Дьордяя о возбуждении уголовного дела. Журналист утверждает, что его преследовали по политическим мотивам за критику многомиллиардных хищений из государственного бюджета в сфере государственных закупок, организованных по теневым схемам, в которых ключевую роль играла общественная организация «Тендерная палата Украины». Согласно закону, эта мафиозная структура была наделена функциями органов исполнительной власти и легализовала коррупционные процедуры госзакупок. Также Гладчук сообщил, что в милиции от него потребовали уничтожить все критические публикации в интернет-изданиях «Спротив» и «Гривна» о госзакупках, а также убедить журналиста Андрея Марусова больше не публиковать свои расследования о тендерной мафии в газете «Зеркало недели».

Как сообщало информационное агентство УНИАН, 16 июля 2007 года Гладчук с товарищами пикетировал офис Тендерной палаты Украины на Крещатике и попытался сфотографировать при входе почетного президента ТПУ, народного депутата, коммуниста Александра Ткаченко, который общался с Антоном Яценко, вице-президентом ТПУ, ныне депутатомперебежчиком, исключенным из состава фракции БЮТ. Ткаченко в присутствии свидетелей под прикрытием своих охранников напал на Гладчука, разбил ему фотоапппарат и угрожал посадить в тюрьму. После этого некая Вера Пстрак голословно обвинила Гладчука в нападении на ее стройплощадку в 2005 году и краже каких-то гвоздей. Активист представил доказательства своего алиби: во время, когда, якобы, было совершено преступление, он присутствовал на заранее анонсированном пикете у секретариата Президента Украины в центре Киева. Гладчук заявлял, что у него есть даже видео с этого митинга и он физически не мог быть одновременно в двух местах. Когда суд оправдал Гладчука, на пресс-конференции в информационном агентстве УНИАН презентовали документальный политический триллер «Чертковская ведьма, кукурузный вор и тендерная мафия», в котором были опубликованы документы, доказывающие связь между Верой Пстрак и Александром Ткаченко, их знакомство с майором милиции Иваном Дьордяем, который сфабриковал уголовное дело против редактора оппозиционного издания «Спротив» Гладчука. Первоначально Шевченковский районный суд присудил Гладчуку компенсацию морального ущерба в сумме 120 тыс. грн.,

4230 грн. расходов на проведение экспертизы, 1000 грн. за правовую помощь. Апелляционный суд города Киева уменьшил сумму компенсации в 10 раз. Окончательное решение по делу было принято коллегией судей Высшего специализированного суда Украины по р а с с м о т р е н и ю гражданских и уголовных дел, которая оставила в силе решение Апелляционного суда города Киева. Согласно выводу государственной судебно-психологической экспертизы, размер действительного морального ущерба, нанесенного Вадиму Гладчуку в результате незаконного привлечения к уголовной ответственности и пребывания под стражей, составляет 675 минимальных заработных плат. Оппозиционный журналист говорит, что он разочарован решениями украинских судов, которые приуменьшили его реальные расходы на лечение и оплату юридической помощи почти в 50 раз и будет обращаться в Европейский суд по правам человека. Пресс-служба общественной организации «Молодежь – надежда Украины».

"Регионалы" придумали, как конфисковывать имущество невинных граждан в свою пользу Конфисковывать имущество смогут без доказательства вины и вынесения приговора. Механизм “легального беззакония” описала Алина Полищук в газете "Известия". В Украине вскоре появится новый вид «относительно честного отъема ценностей». Депутаты приняли за основу законопроект, который позволит конфисковать у подсудимых движимое и недвижимое имущество еще до вынесения приговора. Правда, норма распространяется только на “собственность, нажитую преступным путем”. Но, по мнению юристов и правозащитников, от нового закона могут пострадать и вполне законопослушные граждане. Новый способ изъятия имущества называется «специальная конфискация». От обычной она отличается тем, что не является разновидностью наказания. «По действующему Уголовному кодексу конфискация имущества считается таким же наказанием как, к примеру, лишение свободы или штраф, — поясняет адвокат одной из столичных юридических фирм Павел Кривошия. — Поэтому она может применяться как санкция в четко определенных законом случаях, в частности только за тяжкие и особо тяжкие преступления. В проекте же предлагается разрешить конфискацию имущества, денег и ценностей у подсудимого по любой статье, если суд решит, что собственность была нажита преступным путем». Таким образом, если проект все-таки станет законом, вопрос о применении специальной конфискации имущества будет решаться по усмотрению судьи. Во-первых, он сможет наложить арест на имущество подсудимого, и если тот будет признан виновным, то изъять арестованные вещи в пользу государства. Интересно, что «специальное изъятие» будет применяться даже в тех случаях, когда гражданин не подлежит уголовной ответственности (невменяемый,

юный возраст подсудимого, состояние здоровья) либо по каким-то причинам освобождается от основного наказания. По словам юристов, такой подход к процедуре конфискации обоснован логически. Оказывается, этот шаг украинские законодатели должны были предпринять в рамках международных соглашений. Еще при утверждении плана действий по либерализации визового режима Украины с ЕС мы обязались усовершенствовать нормы и санкции в отношении имущества, полученного преступным путем. В большей мере, конечно, Евросоюз печется о наказаниях для международных преступных группировок. Однако на практике первыми, кто подпадет под действие новых норм, окажутся украинские коррупционеры, нечистые на руку бизнесмены, их семьи, ближайшие родственники и прочие, как говорится, «связанные лица». Суть «специальной конфискации» заключается в двух принципиальных позициях. Во-первых, это необходимость доказать преступный способ получения имущества. Причем преступным, по новому закону, может быть не только путь, но цель и последствия. «Конфисковать смогут имущество, полученное вследствие совершения преступления, и доход от такого имущества, — поясняет Кривошия. — Также специальному изъятию подлежит все, что предназначалось для финансирования или материального обеспечения преступлений или в награду за совершение преступления. Предмет преступления, его средство или орудие тоже подлежат специальной конфискации». Второй принципиальный момент состоит в том, что суд сможет назначить изъятие имущества у родственников обвиняемого или любых других лиц, которые знали или должны были знать о преступлении. «К примеру, преступник крадет драгоценности, — допускает независимый юридический консультант Андрей Осадчий. — На вырученные от продажи краденого деньги он покупает дом и дарит его, предположим, теще. Обычная конфискация здесь бессильна. А вот специальная конфискация может отобрать подарок щедрого зятя». По

словам юристов, под изъятие в специальном режиме, например, подпадают бриллианты, которые подарил жене чиновник, пойманный на взятке. Суд имеет право изъять квартиру, записанную на племянника, оформленную на компанию машину или золотой слиток, презентованный коррупционером молодоженам на свадьбу. Главное, чтобы были доказательства «криминального происхождения» подарка, и никакой путь его получения не застрахует от конфискации ни дарителя, ни получателя. «Предполагается, что специальное изъятие будет направлено на борьбу с коррупцией, — считает Осадчий.

— Видимо, поэтому в проекте закона указано, что в первую очередь его собираются применять к экономическим преступникам». Несмотря на благородные цели документа, юристы отмечают в нем один существенный пробел: практически невозможно в полной мере доказать, что именно эти бриллианты были куплены за взятку, а машина — за украденные деньги. «Главная опасность заключается в возможности субъективной оценки и субъективного мнения судьи, — считает Кривошия. — Поэтому после вступления изменений в силу вполне возможны злоупотребления со стороны органов власти относительно незаконного применения специальной конфискации без достаточных на то оснований. А это, в свою очередь, является грубейшим нарушением права собственности». Закон оставляет возможность оспорить решение суда о специальной конфискации. Однако весь процесс обжалования от местного до высшего специализированного суда по гражданским делам будет занимать в среднем около года. Поэтому правозащитники ожидают значительный рост обращений пострадавших в Европейский суд по правам человека. «Если национальный законодатель не предусмотрит никаких гарантий противодействия подобным злоупотреблениям, наши граждане начнут обращаться в международные инстанции. К сожалению, это смогут сделать как несправедливо лишенные имущества украинцы, так и родственники взяточников и коррупционеров», — резюмирует Кривошия.

Свободу слова в Интернете обрекут на смерть?

18 октября Верховной Радой Украины принят в первом чтении проект закона о внесении изменений в Закон Украины "О защите общественной морали" (№ 7132). Законопроект позволяет быстро и без суда заблокировать любой украинский или зарубежный сайт, сообщает Sprotiv.org.

Полный запрет порнографии, ограничение эротики, жестокости, языка ненависти - все это с первого влгляда кажется разумным. Однако закон написан так, что под эротикой, языком ненависти или бранными словами можно понимать все, что угодно. Согласно законопроекту, Национальная комиссия Украины по вопросам защиты общественной морали с целью предупреждения производства и обращения продукции, которая наносит вред общественной морали, может обязать интернет-провайдеров без решения суда принимать неотложные меры в течение суток по ограничению свободного доступа к электронным информационным ресурсам или их частям, определенным этой комиссией. То есть, комиссия становится регулятором интернета и получает власть полностью или частично запрещать доступ на сайты. Что же наносит вред общественной морали? Кроме эротики и фильмов с кровопролитием,

запрещается также «употребление нецензурных ругательных и грубых слов» в телекоммуникационных сетях, то есть, в Интернете. Списка таких слов нет. А ведь список может оказаться каким угодно, и поди докажи, что ты не злодей! В Пакистане, например, стражи законов шариата додумались внести в черный список имя Иисуса Христа... Если законопроект вступит в силу, для уничтожения из зависти или корыстных мотивов вполне респектабельного сайта профессиональному провокатору будет достаточно написать на форуме, в комментариях, в соцсети какое-нибудь неприличное слово. При этом, если государственный "контролер" выявит на сайте слово, которое покажется ему "брутальным", или некий "элемент эротики", владелец сайта может быть оштрафован «с конфискацией продукции» – то есть, могут и сервер изъять. Этот законопроект прямо противоречит Европейской Конвенции по правам человека, утверждают юристы.

8

Ïðàâî

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Чи буде гласність та народовладдя в українських судах? Українське правосуддя має великі проблеми з легітимністю – люди не довіряють суддям та прокурорам. За словами директора Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва Ірини БЕКЕШКІНОЇ, рівень довіри українців до прокуратури і судів за минулий рік упав більш як на 15%: «Наші люди прокуратурі та судам не довіряли завжди. Але стабільно ця недовіра була у межах 50-53%, починаючи з 2002 року. Заміри 2011 року показали, що різко зросла недовіра: до прокуратури зараз недовіра 67%, до судів - 69%». Звичайно, така прикра ситуація має опосередкований стосунок до життя тих небагатьох людей, які звикли вирішувати конфлікти у правовому полі, і тих чесних суддів, які прагнуть з’ясувати істину в кожній справі та намагаються попри адміністративний та інший тиск судити передусім за законом, а не за звичаями традиційного, корисливого прикриття незаконних дій можновладців і товстосумів імітацією судових процедур, яка, по суті, може обманути лише наївних та неграмотних людей. Тим більше, що висока культура імітації правосуддя, випрацювана совєцькими «народними судами» у другій половині XX століття, зараз остаточно втрачена: фактичні та арифметичні помилки, описки, інші явні «ляпи», лексична й стилістична вбогість та посередня (у кращому разі) грамотність – характерні риси більшості сучасних судових рішень. Буває, що без помилок у рішенні лише цитуються уривки законів, скопійовані з правових систем. Та й на це в деяких судах не доводиться розраховувати... Тим приємніше, коли вряди-годи до рук потрапляє бездоганне за формою та змістом рішення, ще й не «відписка», а якісний документ, що засвідчує доброчесне ставлення судді до своїх обов’язків перед народом. Зрештою, на тлі судової практики, яка здатна перетворити на циніка будь-якого ідеаліста, що постояв дві години в коридорі суду в очікуванні судового засідання і ще й побув понятим при вилученні підкинутого хабаря, за цими сірими буднями не слід забувати й високих правових орієнтирів, засадничих принципів демократичної державності та права, без яких немислиме легітимне правосуддя. Йдеться про гласність та про народовладдя. Відповідно до статті 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні єнарод. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Подібний принцип поділу влади у країнах, де діє англо-саксонська правова система, забезпечує реальне народовладдя: гілки влади врівноважені й таким чином їх представники позбавлені можливості узурпувати владу, здобувши контроль над усім державним апаратом. Будь-які нелегітимні дії представників однієї гілки влади блокуються іншими гілками влади за безпосередньої підтримки народу. В Україні норма про поділ влади є суто декларативною, оскільки Конституція містить серйозну прогалину: принцип поділу влади не поширено на такі особливі інституції, як Президент України та органи прокуратури. Фактично, ця норма послаблює всі гілки влади на користь утвердження такого специфічного пострадянського явища, як «президентська вертикаль». Президент України цілком контролює органи прокуратури і через спеціальні процедури, здійснювані допоміжним органом (адміністрацією) Президента України, і через право звільняти Генерального прокурора України (стаття 122 Конституції України), що гарантує політичну лояльність останнього. На практиці це обертається де-факто підпорядкуванням Президентові України керівника жорстко ієрархічної системи органів прокуратури. В свою чергу, органи прокуратури в силу повноважень щодо здійснення прокурорського нагляду, ініціювання кримінального переслідування та підтримання державного обвинувачення в суді мають величезний вплив на державних службовців, передусім – в органах виконавчої влади, а також на посадових та службових осіб органів місцевого самоврядування. Ключова роль Президента у формуванні суддівського корпусу (саме Президент призначає суддів вперше, відповідно до статті 128 Конституції України, і може їх переводити з суду до суду у межах п’ятирічного строку – процедура, легітимність якої представляється неоднозначною, та й насторожують численні наслідки її застосування, найпомітнішим з яких є швидкий кар’єрний ріст суддів, лояльних до правлячої партії, Президента і його оточення) практично унеможливлює дієве оскарження актів Президента в судах, за виключенням окремих курйозних випадків, а ключова роль Президента у формуванні органів виконавчої влади та визначенні їх політики неминуче тягне за собою величезний вплив на законодавчу владу, оскільки кожен законодавець-реаліст прекрасно розуміє, що матеріальне забезпечення законодавчої діяльності цілком залежить від доброї волі органів виконавчої влади і, насправді, нема жодного сенсу приймати закон, який потім не буде належним чином виконуватись без «відмашки» з Банкової. Втім, хоча й не існує гарантій народовладдя у формі реального поділу влади, Конституція України, принаймні, передбачає роль Президента України як гаранта прав і свобод людини і громадянина (стаття 102 Конституції України). Тобто, слід розуміти, що всенародно обраний Президент має бути гарантом народовладдя у сфері судочинства.

Однак на практиці Президент не гарантує народовладдя навіть у вельми вузьких межах, встановлених Конституцією. Скажімо, відповідно до статті 124 Конституції України, народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Що таке суд присяжних, чудово відомо зі світової практики: з реєстру виборців випадково обираються кандидати у присяжні, після чого для розгляду певних категорій справ з урахуванням певного цензу формується журі за допомогою процедури відбраковки, у якій всі сторони судового провадження мають однакові права. Однак в надрах Адміністрації Президента чомусь пишется «реформаторський» законопроект, в якому «присяжними» названі ті ж самі «народні засідателі», непрозоро обрані та призначені, які мають мінімальний вплив на судовий процес і переважну більшість кримінальних справ взагалі не розглядають. Та що там присяжні! Найважливішою ознакою народовладдя є публічність владних процедур: як то кажуть, хто володіє інформацією – той володіє світом. Однак у нас в усіх гілках влади чомусь прийнято вважати персональною інформацією про «особисте життя людини» усе, що стосується не те що репутації, а й біографії та повсякденної роботи будь-якого державного службовця. В більш цивілізованих країнах люди розуміють різницю і не допускають такого обману, а у нас, на жаль, поки замало громадянської свідомості й грамотності. Якщо б українці замість того, щоб давати волю гніву на можновладців, без будь-яких пристрастей, заздрості чи упередженості давали б волю елементарній людській цікавості й активніше «совали носа» у «особисті» справи чиновників, які чомусь творяться на робочому місці, громадянське суспільство могло б перетворитися з чиновницько-грантоїдської фікції та мрій активістів на повсякденну реальність. Про гласність відбору і призначення суддів зараз можна лише мріяти. Проте Конституцією України (пункт 7 частини третьої статті 129) гарантується гласність судового процесу. За довгі роки декларативності цієї норми судді так звикли працювати закрито, що навіть зараз, коли статтею 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зобов’язано розглядати справи у судах відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом, і гарантовано право присутніх на відкритому судовому засіданні використовувати портативні аудіотехнічні засоби – судді намагаються протиправно обмежувати відкритість засідань. З прикладів кричущого нонсенсу варто згадати спроби «поставити на обговорення» і навіть «не дозволити» присутність журналіста на відкритому засіданні або запис на диктофон. Ніби такий «дозвіл» потрібен, коли, принаймні в цій частині, правовідносини гласності судочинства врегульовані законом! Про реальну гласність судочинства можна буде казати тільки тоді, коли навіть у районних судах далеко від столиці судді припинять викликати міліцію, варто лише журналісту ввімкнути диктофон на відкритому засіданні. Окрема тема – Єдиний державний реєстр судових рішень, який «реформатори» з Адміністрації Президента нещодавно почали активно «підчищати». І це очікуваний

прикрий результат мертворожденності чудового, за ідеєю, інструмента доступу до судових рішень, оскільки виключення імен з судових рішень при їх оприлюдненні – це найбільша втрата для гласності правосуддя. Можна зрозуміти, коли не оприлюднюються імена у рішеннях, які прямо стосуються інтимних питань особистого життя, приміром, у сімейному праві, у посяганнях на суспільну мораль. Однак загальним принципом все ж є гласність правосуддя, а отже, загальнодоступність імен сторін у судових процесах. Конфлікт, який сторони не можуть вирішити між собою, з яким йдуть до суду – має визнаватися публічним (за винятком певних ситуацій, де конфіденційність справді необхідна). Тим більше, якщо йдеться про злочин – діяння антисоціальне, а отже, таке, що має суспільну вагу та становить суспільний інтерес. Хіба це справедливо, що людина може (теоретично) прийти до суду і почути імена на відкритому засіданні чи прочитати у розкладі засідань біля дверей кабінету судді, але не може дізнатись імена з рішення, опублікованого в Єдиному державному реєстрі? Найбільшим абсурдом є приховування імен у адміністративному процесі, тобто, у публічно-правових спорах, де, за визначенням, не може бути нічого негласного (окрім державних та інших охоронюваних законом таємниць, але з цим адміністративні суди мають справу нечасто). Хіба це справедливо, що інформація про судимість вважається нібито приватною, особистою? З одного боку, Кримінальним кодексом України визначено антисоціальність (суспільну небезпечність) як обов’язкову ознаку злочину. З іншого боку, держава приховує інформацію про конкретний вирок конкретному злочинцю, ускладнюючи, а то й унеможливлюючи функціонування інституту репутації людини, одної з засадничих інституцій цивілізованого суспільства. Покриваючи злочинця шляхом віднесення до «відомостей щодо особистого життя» інформації про встановлені судом антисоціальні діяння, держава, фактично, проявляє свою антисоціальну сутність, хоча у статті 1 Конституції України декларується соціальний характер держави. Ще одним болючим питанням гласності судочинства є автоматичний розподіл справ між суддями та, загалом, автоматичний документообіг. Про різні способи шулерства під час розподілу справ не говорить тільки лінивий. Однак довести це, та й перевірити правильність розподілу принципово не можна, оскільки процедуру роздрукування протоколу автоматичного розподілу на вимогу сторін у справі ліквідовано (можна згадувати з ностальгією про обов’язкове долучення такого протоколу до усіх справ, як кілька років тому приписувалося процесуальним законом у адміністративному судочинстві). За діючими правилами, користувачами автоматичної системи документообігу визнаються лише працівники суду... Лише в небагатьох судах встановлено загальнодоступні термінали, за допомогою яких кожен бажаючий може відслідкувати рух справи. Деінде в столичних судах такі термінали є «для звітності», але чомусь стоять виключені, або екран світиться, однак термінал не працює. У більшості судів за інформацією про рух справи вишиковуються черги різної довжини до

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó канцелярій. Своєрідний антирекорд побив Київський апеляційний адміністративний суд, у якому щодня можна зустріти черги з десятків людей (доходило й до сотні; підприємливий тамтешній буфет розмістив прилавок безпосередньо біля черги). При цьому канцелярія до останнього часу працювала половину робочого дня, поки не було подано позов про оскарження її режиму роботи. Такою є реальність. Однак ніщо не заважає громадянам мріяти про справжнє, легітимне, гласне і народне судочинство. Про те, яким воно могло б бути, ми регулярно питаємо можновладців. Іноді навіть надходять цікаві відповіді. У червні ми питали народних депутатів України: «Чи варто запровадити суд присяжних в кримінальному, цивільному, адміністративному, господарському процесі у будь-яких справах за умови сплати стороною, яка подає клопотання про розгляд справи судом присяжних, державного мита, достатнього для компенсації гідної оплати праці присяжних?». На це питання погодився відповісти народний депутат України Микола Дмитрович КАТЕРИНЧУК: «Питання щодо запровадження суду присяжних є проблемним та досить тривалим у своєму ґенезі не лише з позиції практики, а і з позиції загальної теорії права. Ми не повинні нехтувати такими категоріями, які «оціночність», «суб'єктивність», «менталітет». Інститут присяжних досить ефективно та гармонічно діє у країнах із так званою прецендентною системою права, де сотнями років позиціонувалася престижність та почесність суду присяжних. Для практичного впровадження даного інституту у нашій країні потрібно подолати ряд досить важливих проблем, як то, загальний нігілізм суспільства, хабарництво, низьку правосвідомість та ін.». Важко не погодитись із переліком можливих перешкод становлення суду присяжних, які навів у своїй відповіді пан Катеринчук. Однак перераховані негативні явища і, загалом, низький рівень громадянської свідомості зберігається саме завдяки усуненню народу від здійснення влади, зокрема, судової. Замість народовладдя – усюди заохочується громадянська безвідповідальність, мовляв, «не хвилюйтеся, чекайте вказівок, за вас все вирішать». Грамотність і відповідальність не з’являється на рівному місці, вона приходить з практикою. Якщо б почав діяти справжній суд присяжних, гарантований державою, це спонукало б широкі верстви населення підвищувати свій рівень правової грамотності, бути відповідальнішими, не кажучи вже про збільшення авторитету правосуддя. У жовтні ми питали народних депутатів України та інших можновладців: «Чи підтримуєте Ви ефективну реалізацію конституційного принципу гласності судового процесу шляхом забезпечення вільного доступу всіх бажаючих до протоколів, журналів та аудіозаписів відкритих судових засідань, повних текстів судових рішень в усіх відкритих (гласних) судових процесах всіх видів судочинства, включаючи повні імена (назви) сторін? Чи підтримуєте Ви забезпечення реальної незалежності судочинства шляхом проведення вільних демократичних виборів суддів та прокурорів з числа дипломованих фахівців у галузі права? Чи підтримуєте Ви проведення парламентських слухань з проблем ефективності та незалежності судочинства?». Найшвидше і найлаконічніше відповів народний депутат України Борис Миколайович ПУДОВ: «Ответы на

Ïðàâî

все вопросы - "да". К сожалению. это все еще остается мечтами в нашей стране». Голова Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України Павло Іванович КОСТЕНКО пише: «Я підтримую забезпечення реальної незалежності судочинства шляхом проведення вільних демократичних виборів суддів та прокурорів з числа дипломованих фахівців у галузі права та проведення парламентських слухань з проблем ефективності та незалежності судочинства. Стосовно забезпечення вільного доступу всіх бажаючих до протоколів, журналів та аудіозаписів відкритих судових засідань, повних текстів судових рішень в усіх відкритих (гласних) судових процесах всіх видів судочинства, включаючи повні імена (назви) сторін, вважаю, що це питання потребує окремого обговорення, можливо – на вищезазначених парламентських слуханнях, стосовно дотримання статті 32 Конституції України щодо неприпустимості збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди». Народний депутат України Володимир Дмитрович БОНДАРЕНКО стверджує: “Враховуючи те, що останнім часом проблема гласності судочинства набула особливої гостроти (політичні процеси над Юрієм Луценком, Юлією Тимошенко та інші), вважаю за необхідне оздоровити

9

процес демократизації судочинства в Україні. Зокрема, переглянути практику закриття судових процесів різноманітними маніпуляціями, як це зробив суддя Киреєв у випадку з Юлією Тимошенко, коли громадяни не могли спостерігати через засоби масової інформації сам процес, а лише почули вирок, винесений, на мій погляд, без належних підстав. Крім цього, необхідно розпочати в Україні процес імплементації прецедентного права, яке дає можливість багатьом нинішнім керівникам усвідомити власну відповідальність у майбутньому в разі винесення неправомірних замовних рішень. Вважаю, що вибори суддів можуть проводитись, але з певними обмеженнями. Перш за все, через систему попереднього кваліфікаційного відбору кандидатів на посади суддів, які б відповідали за рівнем юридичної підготовки, можливості виконання обов'язків судді першої інстанції. Вибори суддів апеляційних судів повинні обиратись лише суддями першої інстанції серед своїх колег на принципах демократичних виборчих систем. Суддів касаційних інстанцій, повинні обирати судді апеляційних судів. Стосовно права Президента призначати суддів, то нині виникли великі сумніви в об'єктивності таких призначень. Зокрема, це стосується переведення судді Березанського суду Киреєва на посаду судді Печерського районного суду м. Києва та надання йому права проводити політичний судовий процес над Юлією Тимошенко. Тому таке право Президента, очевидно, потрібно обмежити. Безумовно, підтримую проведення парламентських слухань з проблем ефективності та незалежності судочинства». Голова депутатської фракції «Блок Юлії Тимошенко – «Батьківщина» у Верховній Раді України Іван Григорович КИРИЛЕНКО коментує: «Тема судової реформи в Україні є настільки болючою, що ми побратими нашого Лідера Юлії Володимирівни Тимошенко - відчуваємо це кожного прожитого дня. Саме тому сподіваюсь, що підняті Вами питання знайдуть відголосок в серцях українців, а ми - законодавці різних політичних уподобань-маємо це не лише усвідомити, але й розв'язати на законодавчому рівні». Найдовше довелося чекати такої честі, як відповідь з Адміністрації Президента України. Радник Президента України - Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Марина Іванівна СТАВНІЙЧУК пише: «Ваше звернення щодо реалізації конституційного принципу гласності судового процесу та можливості запровадження процедури виборності суддів розглянуто. Порушені у листі питання є важливими, актуальними та перебувають на контролі у Глави держави. Вдячні за виявлене небайдуже ставлення до зазначених проблем. Президент України В.Янукович 7 липня 2010 року підписав Закон України "Про судоустрій і статус суддів", метою прийняття якого було комплексне реформування системи судочинства відповідно до міжнародних стандартів задля дієвої реалізації основоположних конституційних принципів, підвищення ролі суду та статусу судді у суспільстві, забезпечення незалежності суддів від впливу, в тому числі в системі правосуддя, та спрощення процедури доступу до суду. Однак це лише перший етап ініційованої Главою держави судової реформи. Наступними кроками має стати подальша імплементація національного законодавства України до європейських стандартів здійснення судочинства, що сприятиме відкритості доступу до суду. Зокрема, у жовтні 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України". Щодо забезпечення вільних, демократичних виборів суддів повідомляємо, що така пропозиція не знайшла законодавчої підтримки в Україні. З метою гарантування незалежності судової системи Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія) у Доповіді про незалежність судової системи. Частина І: незалежність суддів (прийнята на 82-й пленарній сесії 12-13 березня 2010 року) рекомендує, щоб призначення і просування за посадою суддів ухвалювалось незалежною радою суддів». Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

10

“Ïðàâîïîõîðîíö³”

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Моральні тортури від прокуратури, або Як працьовитість визнали злочином Події, про які піде мова, тривають вже 7 років у тихому райцентрі Гайворон Кіровоградської області. Стільки часу правоохоронні органи переслідують колишнього головного бухгалтера районної ради, нині пенсіонера Валентину Руденко, «злочин» якої полягає у отриманні компенсації за невикористані відпустки. За версією прокуратури, працьовитість Валентини Петрівни та справедлива оплата праці виявилися... злим умислом! У випуску газети № 34 від 30 серпня ми опублікували її листа під заголовком «Прокуратура намагається знищити мене». Жодної реакції не видно й досі, тому – повертаємося до теми. Валентина Руденко працювала на посаді начальника фінансово-господарського відділу Гайворонської РДА, з 5.07.2004 р. була переведена на посаду керуючого справами. З 15.09.2004 стала головним бухгалтером Гайворонської районної ради. З 15.03.2005 р., за її словами, кожного дня її почали запрошувати до прокуратури, тримали там мало не до півночі. Її чоловік, полковник-афганець, змушений був чекати закінчення допитів під вікнами прокуратури.

10.06.2005 р. прокурор Гайворонського району Дмитро Прокопчук порушив відносно Валентини Руденко кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення (ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст.

366 Кримінального кодексу України). В постанові про порушення справи було вказано, що Валентина Руденко, працюючи начальником фінансово-господарського відділу Гайворонської РДА, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, незаконно нарахувала собі в період 2003-2004 рр. матеріальну допомогу, відпускні та заробітну плату на загальну суму 2 380 грн., чим спричинила збитки бюджету. 9.12.2005 р. слідчий прокуратури Плохотнюк В. М. пред’явив Валентині Руденко обвинувачення у привласненні бюджетних коштів та службовому підробленні (ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК).

23.05.2006 р. колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області (Бевз Ю. Л. – головуючий, Коротченко В. В., Новіцький Е. Й.) скасувала постанову про порушення кримінальної справи, посилаючись на відсутність належних підстав та приводів для порушення справи. Ухвалою суду провадження по справі було закрито. Однак 2 червня 2006 року прокурор Гайворонського району Дмитро Прокопчук на тих же підставах, що й раніше, знову порушив кримінальну справу по ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК. Цього разу – «по факту», оскільки не мав права порушувати справу проти Валентини Руденко з огляду на рішення суду. На цьому прокуратура не зупинилася. 24 лютого 2007 року слідчий прокуратури Гайдюк О. О. порушив кримінальну справу з тих же підстав стосовно Валентини Руденко і обрав їй запобіжний захід – підписку про невиїзд. У березні Гайдюк перекваліфіковує «злочин» на ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК і пред’являє нове

звинувачення. 22 червня 2007 року Голованівський районний суд Кіровоградської області скасував всі прокурорські постанови і закрив провадження по справі, визнавши, що слідчим свідомо проігноровано ухвалу апеляційного суду. Як стверджує Валентина Руденко, для порушення кримінальної справи проти неї було використано «фальшивку, зроблену та підписану в результаті змови». Йдеться про «довідку», датовану 10.06.2005 р., за підписом колишньої працівниці КРВ Золотової. У 2008 році начальник контрольно-ревізійного відділу в Гайворонському районі В. І. Січкар письмово підтвердив, що перевірка нарахованої та виплаченої заробітної плати в Гайворонській РДА за період 2003-2004 рр. у червні 2005 року не проводилася. Найбільш цікавим фактом є те, що людина, яка складала цю «довідку»... невдовзі посіла якраз ту посаду, яку займала Валентина Руденко! Про яку об’єктивність ревізії може йти мова, коли людина, прямо зацікавлена у кар’єрному рості, просто підсиджує попередницю? Подальші дії ініціаторів розправи над пенсіонеркою свідчать про виключну впертість та впевненість у своїй правоті. Створюється робоча група нібито для перевірки правильності нарахувань зарплатні у райраді у 2005-2006 роках, але насправді з приміщення районної ради вилучається частина бухгалтерської документації за 2003-2004 рр. і направляється на судовоекономічну експертизу. Оскільки експерту не було надано розпорядження голови РДА про покладення на головного бухгалтера райадміністрації обов’язків головного бухгалтера райради з встановленням надбавки з оплати праці у розмірі 50%, введений в оману експерт нарахував «порушень» аж на 17,5 тис. грн. Знову порушується кримінальна справа, в червні 2009 року передається на розгляд до суду, але суд повернув її на додаткове розслідування. Жінка стверджує: «Експерт О. Ляшенко по матеріалам справи, в якій немає жодного оригіналу первинного бухгалтерського документа або належним чином завірених копій бухгалтерських документів, або взагалі по відсутнім документам, які сама придумала, по папірцям без підписів та печаток проводить експертизу». Зрештою, у грудні 2010 року суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Бутенко О. Ф. виніс виправдальний вирок, яким визнав, що Валентина Руденко не вчиняла інкримінованих їй злочинів. Разом з вироком було оголошено окрему постанову, відповідно до якої, «суд вважає, що причиною притягнення Руденко В. П. до кримінальної відповідальності та винесення виправдувального вироку стала неналежна організація роботи слідчих прокуратури Гайворонського району щодо оцінки та аналізу зібраних доказів, забезпечення їх зберігання, відсутність контролю за роботою слідчих з боку прокурора Гайворонського району та неналежне виконання прокуратурою району вимог ст. 225 КПК України». Такий вирок і окрема постанова – нечуваний

виняток із практики вітчизняного правосуддя. Рідко коли судді наважуються відверто зауважити у процесуальних документах про суттєві недоліки в роботі органів прокуратури, які мають величезний адміністративний вплив на кожного суддю через Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів, інші інституції та традиційні процедури, які не мають нічого спільного з правосуддям як таким. Не дивно, що апеляційний суд виправдальний вирок скасував з формальних підстав, втім, не спростовуючи викладену позицію суду першої інстанції, а справу повернув на додаткове розслідування. Тяганина продовжується і досі. 7.11.2011 р. Валентина Петрівна отримала листа про те, що матеріали кримінальної справи надійшли до Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Тому ж експертові Ляшенку доручено і далі проводити експертизу. Можна тільки здогадуватись, які «документи» були надані експертові прокуратурою цього разу... «Розгляд справи затягується з вини прокурорів під всілякими причинами і різними методами. В ході судового слідства знову стає очевидним, що докази моєї вини штучно створено та підтасовано працівниками Гайворонської прокуратури. І зовсім суперечить здоровому глузду той факт, що судять мене 7 років за нібито незаконне отримання надлишкової заробітної плати, а в той самий час судом прийнято рішення про стягнення на мою користь заборгованості по невиплаченій мені заробітній платі в тій же таки районній адміністрації за той же період, причому Гайворонська РДА визнала цю заборгованість і провела виплату. Неправомірне, тривале, несправедливе та дискримінаційне кримінальне переслідування призвело до погіршення мого здоров’я. І, що найгірше, всі мої звернення до Генеральної прокуратури, до Уповноваженого з прав людини та інших центральних органів направляються до прокуратури Кіровоградської області, звідки мені надаються формальні відписки. Як розірвати це замкнене коло?» – питає Валентина Руденко. На жаль, її питання поки залишається без відповіді. Окрім того, незрозумілою є і впертість працівників прокуратури, що продовжує переслідування пенсіонерки всупереч здоровому глузду. За версією кіровоградської газети «Україна-Центр», справа у політиці: її чоловік є міським головою. Сама Валентина Руденко не коментує «політичну» версію, каже просто – останні роки «слідство» та десятки судових засідань перетворили її життя на театр абсурду. Відповідно до статті 1 Кримінального кодексу України, завдання цього закону – правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина. Хто б захистив права і свободи людини, що потерпає від прокурорського свавілля? Наша газета висвітлюватиме подальший розвиток подій у цій справі.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Президент каже про незалежний суд і правову реформу

В Україні неможливе будь-яке втручання влади в роботу судів, і в Європі це добре розуміють. Про це заявив Президент України Віктор Янукович після зустрічі з Президентами Польщі та ФРН, відповідаючи на запитання журналістів, зокрема щодо справи Юлії Тимошенко. «Я повідомив, що ще очікується засідання апеляційного суду, йде процес розслідування інших напрямків діяльності Юлії Тимошенко», – сказав Президент. За словами Януковича, кримінальна справа стосовно Юлії Тимошенко не має політичного підґрунтя. Водночас Янукович додав: справа Тимошенко має вплив на євроінтеграційний поступ України. «Це питання, безумовно, сьогодні перешкоджає питанню євроінтеграції», – сказав він. Прикро, зазначив Президент, що сьогодні є намагання об’єднати питання європейської інтеграції України з питаннями розслідування кримінальних справ Тимошенко та їх судових розглядів. «Але йде час, і ми не можемо сьогодні передбачити, чим це закінчиться. Відповідь на ці питання можуть дати тільки суди», – додав Віктор Янукович. Президент нагадав, що кримінальну справу стосовно Юлії Тимошенко було розпочато за дорученням РНБО ще в 2009 році. «Тому будь-які претензії до діючої влади – це не зовсім відповідає дійсності. Правоохоронні органи продовжували робити свою справу, вони її довели до суду, і суд її розглянув», – наголосив Глава держави. Віктор Янукович також додав, що справи проти Ю.Тимошенко розглядалися судами Росії та США, але не були доведені до логічного завершення в Україні через брак документів. «Не вистачало документів, фактів. Зараз документи і факти вивчають слідчі, правоохоронні органи», – сказав він. Янукович упевнений, що прийняття нового Кримінального процесуального кодексу забезпечить приведення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства у відповідність до європейських стандартів. За його словами, насамперед йдеться про реалізацію принципів змагальності та рівності сторін, гарантії високого рівня захисту прав і свобод людини та громадянина. Крім того, переконаний Президент, новий КПК надасть правоохоронним органам сучасні й дієві механізми боротьби зі злочинністю, сприятиме підвищенню оперативності, ефективності та справедливості кримінального судочинства. «Втілення абсолютно нових підходів у сфері кримінальної відповідальності та кримінального правосуддя повинно привести до очікуваних суспільством якісних змін в українській правовій системі», – підкреслив Глава держави. Президент підкреслив, що сьогодні завершується доопрацювання проекту нового Кримінального процесуального кодексу України – і цей документ вже отримав загалом позитивну оцінку експертів Ради Європи. Президент України також створив робочу групу з питань реформування прокуратури та адвокатури і затвердив її персональний склад. Відповідне розпорядження Глава держави підписав 22 листопада. Робоча група має підготувати узгоджені пропозиції щодо реформування прокуратури та адвокатури – з урахуванням загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, забезпечити виконання зобов'язань України перед Радою Європи відповідно до пункту 28 частини першої ст. 106 Конституції. Керівником робочої групи призначений Радник Президента – Керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов. До діяльності робочої групи також можуть залучатися працівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками). Згідно з розпорядженням Президента, у двомісячний строк робоча група має підготувати та подати пропозиції щодо реформування прокуратури та адвокатури.

Ïîçèö³ÿ

11

Колонка Андрія Павловського Автор - народний депутат України, кандидат наук, доцент.

От тобі, бабусю, і Януковичів день! Що не кажіть, а дочекалися, нарешті, старенькі виборці соціальної справедливості від Януковича.

4 листопада на офіційному сайті президента опубліковано солідний документ, «Указ про день соціальної справедливості». Читаєш преамбулу цього документа, і серце радіє: «з метою привернення уваги... до вирішення питань соціальної справедливості… та необхідності... побудови в Україні суспільства соціальної справедливості та активного впровадження в життя політики і стратегії, спрямованих на її забезпечення»... Ні, не думайте, що це обгрунтування відставки уряду Азарова або складення гарантом власних повноважень. Янукович всього лише постановив: «установити в Україні День соціальної справедливості, який проводити щороку 20 лютого – у Всесвітній день соціальної справедливості». Отаке щастя привалило всім знедоленим, бідним та нещасним українцям на гребені другої хвилі економічної кризи. Сумно, авжеж, що день соціальної справедливості настане не сьогодні. І навіть не завтра. Аж три місяці чекати. Але виборці Партії регіонів затягнуть паски і доживуть, доживотіють до соціальної справедливості, чи не так? Їм звично… «Ті, кому найважче – вони мовчать, чекають, терплять»… А ми тим часом згадаємо народне прислів’я, що диму без вогню не буває. І якщо вже на Банковій випустили димову завісу, то явно не « з метою привернення уваги » до пожежі народного гніву з приводу антисоціальної політики хунти «регіоналів». Швидше – для відвертання уваги. Очевидно, можновладцям дуже не хотілося, щоб пенсіонери звернули увагу на законопроект № 9400, внесений урядом майже одночасно із указом про «День соціальної справедливості». У цьому законопроекті, підписаному прем’єрміністром Миколою Азаровим, пропонується внести зміни до статтей 183, 256, 266, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: скасувати негайне виконання судових рішень щодо обчислення, призначення,перерахунку пенсій та соціальних виплат і зменшується в 50 разів (!) сума штрафу за невиконання рішення суду. Тепер замислимось: навіщо уряду переписувати кодекс, коли й так всіх суддів «нагнули»? Зараз суди масово відмовляють пенсіонерам у перерахунку пенсій, та й апеляційні суди тисячами штампують постанови про скасування прийнятих до 2010 року позитивних рішень. Відповідь очевидна: схоже, влада готова піти на радикальне скорочення пенсій та інших соціальних виплат. Мабуть, знайшли краще застосування кредитам МВФ, аніж латання дірок у Пенсійному фонді – скажімо, вивести ці кошти на

приватні рахунки в офшорах. Забезпечити власну старість. Такі дії, звичайно, оскаржуватимуться в суді. Всі справедливі позови пенсіонерів та пільговиків не можна буде свавільно відхилити, бо тоді соціальний вибух не забариться, та й платити людям компенсації за присудами Страсбургу потім буде собі дорожче. От і виходить, що окрім фальшивого «соціального» свята режим «регіоналів» хоче створити фальшиве «соціальне» правосуддя. Суди задовольнятимуть позови пенсіонерів та пільговиків, але ці рішення не виконуватимуться. І чиновники не нестимуть за це ніякої відповідальності. Або, в крайньому разі, хтось одноразово заплатить мізерний штраф про людське око. Це обмежить виплати в першу чергу чорнобильців, афганців, військових пенсіонерів та дітей війни. Нагадаємо, що 9 вересня кнопкодави Януковича прийняли в першому читанні законопроект №9127, яким, зокрема, передбачається встановлення Кабміном порядку, що суттєво обмежує соціальні виплати і пільги 16 категоріям громадян. Це викликало бурю обурення і масових протестів. Щоб збити хвилю народного протесту Янукович завчасно кинув за грати лідерів опозиції Юлію Тимошенко та Юрія Луценко. Метою нового законопроекту від влади Януковича є ускладнення розгляду судових справ, які пов'язані із пенсійним забезпеченням, нарахуванням заробітних плат та соціальних виплат, а також не виплата вже відсуджених грошей. От таку «соціальну справедливість» готує своїм виборцям Партія регіонів на чолі з Віктором Януковичем та Миколою Азаровим. Віктор Янукович має запитати себе, а хто ж провокує і підштовхує до революцій. Не якісь там незрозумілі озброєні опоненти, які, за його словами, збираються захоплювати органи влади. До цього підштовхує своїми антисоціальними та антинародними діями саме уряд Азарова. Суспільству нарешті слід усвідомити, що обіцянки правлячого олігархічного режиму нічого не варті, та об’єднатися у боротьбі за свої права, за людську гідність, за європейське майбутнє наших дітей та України. Україна гине під владою кримінальноолігархічного режиму! Зупинити це може тільки відставка Януковича і розпуск Верховної Ради. Партія «Батьківщина» закликає опозиційний рух і всіх громадян України вимагати негайної відставки Януковича з посади Президента та дострокового розпуску Верховної Ради. Чесні та демократичні дострокові вибори – це шлях, який врятує Україну від занепаду та міжнародної ізоляції.

Уроки застою Нещодавній з'їзд освітян, проведений Табачником за рік до парламентських виборів 2012 року, став очікуваним сеансом навіювання про "покращення життя вже сьогодні". Іншого навряд чи можна було чекати. Якщо б освітянська спільнота сама збиралася на віче для вирішення нагальних проблем, тоді б могла відбутися ділова розмова. Інша справа, коли начальник збирає підлеглих. Як то кажуть, хто замовляє музику – той і танцює... На з'їзд освітян прем'єр-міністр Микола Азаров прийшов, як барин до холопів. І влаштував педагогам урок застою. Переконував у необхідності зміцнення дисципліни. Безсоромно розповідав байки про освітню реформу, при тому, що гроші на всі інновації давно "розпилені" і до шкіл та ВУЗів завідомо не дійдуть. Висловив невдоволення поганим вихованням молоді: мовляв, радикалів вирощуєте. Учив педагогів прищеплювати учням любов до уряду. Мало не заспівав на мотив відомого вірша Сосюри: "Любіть регіони, як сонце, любіть!.." Захід проводився в стилі "політінформації" 70х років минулого століття. Це можна зрозуміти: під час виборів бідні, залякані, але грамотні та авторитетні в народі педагоги працюватимуть у виборчих комісіях. Без їхньої участі важко буде виконати заплановані на Банковій масштабні фальсифікації на користь партії влади. Азаров з апломбом нагадав про кілька

копійчаних "підвищень зарплатні", як про велику щедрість влади. Його засміяли, але жоден із делегатів не наважився вступити із прем'єром у полеміку. Більше того, владі вдалося добитися від делегатів майже одностайного схвалення й одіозного проекту змін до закону про вищу освіту, і "програми розвитку освіти до 2021 року". Думаю, делегати з'їзду не обманювали себе. Ніякої програми розвитку освіти, окрім озвученого плану зміцнити дисципліну й рішуче покінчити зі шкільними туалетами, вони не почули. Тож, голосуючи за порожню "програму", педагоги просто дали мандат довіри цій владі на наступні 10 років, сподіваючись отримати в обмін на лояльність – бодай якісь кошти у вирі стрімкого підвищення цін, тарифів, вартості життя. От тільки владі невигідно фінансувати освіту в достатньому обсязі. Вигідніше – тримати на голодному пайку. По-перше, щоб задовольнити попит олігархів на дешеву робочу силу неграмотного народу. По-друге, щоб учителі й завтра, і через десять років були зговірливими. По-третє, щоб класти бюджетні кошти в чиновницькі кишені. А обіцянки даються тільки для того, аби жевріла надія. Щоб люди корилися владі й сподівалися на краще, не знаючи, яка прірва попереду. Як не знали про це громадяни СРСР доби застою, слухаючи лектора обкому про загнивання Заходу та ріст відсотків жиру у вітчизняному маслі.

12

Á³çíåñ

Український міжнародний комерційний центр (УМКЦ) потерпає від рейдерського захоплення будинку в центрі Києва під патронатом прокурора Шевченківського району Сергія Нечипоренка за участі «девелопера» Сергія Кафті, суддів та інших бандитів. Комерційний центр є співвласником будинку по вул. Велика Житомирська, 18-Б. В рамках проекту «Реконструкція будинку з медичним центром в історичній частині Києва і благоустроєм Пейзажної алеї» цей колись аварійний будинок було поставлено на ремонт та подальшу реконструкцію з надбудовою 2-поверхових апартаментів європейського типу. У будинку розміщувався Міжнародний медичний центр здоров’я та краси «Ювел», виставкові зали, три представництва іноземних компаній. На початку 2007 року засновники УМКЦ вперше почули, що їх підприємство фігурує в якійсь кримінальній справі. Що це за справа, протягом 7-ми місяців не було відомо. У відповідь на письмові запити юристів прокуратура Шевченківського району надсилала стандартні «відписки» про таємницю слідства. Пізніше виявилося, що справу порушив особисто районний прокурор Сергій Нечипоренко за заявою Сергія Кафті... на неіснуюче підприємство! Президента УМКЦ Валентину Мурзіну ознайомили з фальшивкою на вимогу народних депутатів України аж через півроку, на її день народження, о 23 годині. Втім, ця хуліганська витівка порівняно з іншими викрутасами рейдерів виглядає сущою дрібницею. Нібито в рамках слідства старший помічник прокурора підрозділу загального нагляду Є. Давиденко вилучив усі установчі документи комерційного центру у

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

для проведення позапланової перевірки (рішення суду, тощо). Та й експертиза Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згодом показала, що ніякої заборгованості по сплаті земельного податку за 2005-2006 роки, яку «намалювали» зі стелі рейдери, ані УМКЦ, ані «Ювел» не мають. Більше того, відповідно до акту звірки, складеного з ДПІ у липні 2007 року, підприємці переплатили більш ніж 17 тис. грн. податку. Шалений тиск змусив підприємство призупинити свою роботу на 2 роки, що, звичайно, обернулося величезними збитками. Весь цей час не те що відновити роботу УМКЦ – навіть повернути електропостачання не вдалось, незважаючи на припис суду відновити електропостачання протягом 2-х діб! Спитаємо себе: який стосунок має прокуратура до постачання електроенергії? Є договори про користування електроенергією між УМКЦ, центром «Ювел» та компанією «Київенерго». Невже прокурори у Шевченківському районі не знають про припис статті 6 Господарського кодексу України: органам державної влади і їх посадовим особам заборонено незаконно втручатись у господарські відносини!? Однак помічник прокурора С. Білий, витираючи ноги об усі закони, 9 вересня 2011 року організував руйнацію ломами кабельної збірки і втретє обезточив будинок УМКЦ. Після виклику аварійної бригади чергова № 35 «Київенерго» заявила, що бригада виїжджати не буде, бо електропостачання припинено… «за усною вказівкою прокурора»! Ініціаторами руйнування електромережі, як і в 2010 році, стала організована злочинна група, що діє під вивіскою ОСББ сусіднього будинку № 20: Ю. Барабаш, А. Руденко, Д. Хорошко і професійний наклепник та

красномовним прізвищем Щур. З цих двох історій легко проглядається «обліко моралє» прокурора Шевченківського району Сергія Нечипоренка. Що стосується рейдера Сергія Кафті, про його «подвиги» свого часу писала «Газета по-українськи»: цей «керуючий партнер» ТОВ «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» спритно побудував собі скандальний житловий комплекс "Акварелі" на чужій землі. Дмитро Середа, директор виробничого кооперативу "Кооперативна пересувна механізована колона", стверджує, що землю було вкрадено саме у його організації. З розповідей директора та головного інженера кооперативу, опублікованих у статті «Комплекс "Акварелі" зводять на чужій землі», вимальовується така картина. Кілька років тому Кафтя зажадав від кооперативу продати йому земельну ділянку за 2 мільйони доларів. Кооператори відмовились. Після цього Ясинуватський суд Донецької області вирішує змінити голову кооперативу і ставить директором маляра-штукатура на підставі підроблених документів. У 2005 році без відома кооператорів сесія міськради за ініціативою заступника міського голови Стужука, що зараз сидить за хабар, забрала земельну ділянку у кооперативу і дала структурам Кафті дозвіл на оренду землі. Кооператори оскаржили це беззаконня. Після цього на кооператив налетіли рейдери, вибили двері в бухгалтерію, забрали документи, знесли адмінбудівлю, столярний цех із пилорамою, гаражний бокс, паркан... Сумнівні методи рейдера Кафті не були секретом для інвесторів УМКЦ, тому, коли він зареєстрував фірму-одноденку на свого водія та запропонував продати йому частку будинку, Валентина Іванівна рішуче відмовила в укладенні інвестиційного

РЕЙДЕРСТВО НА ВЕЛИКІЙ ЖИТОМИРСЬКІЙ державного реєстратора Шевченківської РДА, документи про право власності на будинок з БТІ, звітність з ДПІ у Шевченківському районі, тощо. За його вказівкою державний реєстратор Гордієнко В. І. відмовилась прийняти нову редакцію Статуту УМКЦ. Потім справу було закрито, а установчі документи не повернуто й донині. Чи не знищили їх, бува, рейдери? На вимогу президента УМКЦ повернути документи у відповідні інстанції прокурор не реагує.

19 січня 2007 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Києва штрафує УМКЦ на шестизначну суму на підставі «актів невиїзної перевірки», про яку в УМКЦ ніхто навіть не чув. Від податківців стало відомо, що «невиїзну перевірку» проведено за вказівкою прокурора Шевченківського району Сергія Нечипоренка. Після такої «прелюдії» Сергій Кафтя запропонував продати частку будинку на Великій Житомирській. В іншому разі рейдер погрожував розорити бізнес штрафними та іншими санкціями за допомогою «адмінресурсу» (мовляв, в КМДА, РДА та прокуратурі у нього «все схоплено»), зробити УМКЦ банкрутом і «реалізувати» його майно «на ринку» за безцінь. Власники УМКЦ не піддалися на шантаж. Рішенням Правління Ради інвесторів Кафті було відмовлено. Те, що почалося потім, вони не могли собі уявити навіть у страшному сні. Для початку рейдери відлякали закордонних інвесторів: будинок було обезточено за розпорядженням прокурора напередодні підписання міжнародних контрактів на суму $ 2 000 000. Довго тиснули на виконавчого директора В. Грибалова, щоб не боровся з рейдерами, а став на їх бік. Потім до підприємства почали вчащати різноманітні «перевіряючі» та правоохоронці. Використовувалися найбрудніші методи тиску. Незаконно прослуховувалися телефони підприємців. Дійшло до арешту квартири родички керівника УМКЦ... І всюди вигулькував Кафтя, козиряючи «посвідченням помічника народного депутата України Ярослава Сухого». За чутками, аферист заплатив 60 тис. доларів, щоб за допомогою прокуратури заволодіти установчими та правовстановлюючими документами УМКЦ, паралізувати «невиїзними перевірками» діяльність підприємства і зрештою захопити його разом з майном через суд. Після цього вже не дивно, що прокурор Нечипоренко не відреагував на звернення міжнародної правозахисної організації, не порушив кримінальну справу відносно заступника начальника Шевченківської ДПІ Тихонова С. В. та начальника сектору перевірок Буренок І. О. за зловживання службовим становищем, фальсифікацію акту «невиїзної перевірки» УМКЦ від 27.12.2006 р. і навіть не виніс постанову про відмову у порушенні справи, яку можна було б оскаржити. Ясно, що спонукало прокурора переступити через закон: він покривав «своїх людей» у ДПІ, а їх злочин був очевидним. Адже порушено встановлений порядок проведення перевірки у 30денний строк від подання звіту, не було законних підстав

провокатор І. Полуектов. Ще один кричущий факт втручання у господарську діяльність: раніше той же Білий розсилав листи в усі інстанції, вимагаючи припинення оздоблювальних робіт в будинку.

– Ми працюємо з 1991 року. Лікували «чорнобильців», реалізували інноваційні розробки у сфері здоров’я та краси, запровадили унікальні програми по оздоровленню вагітних жінок та з розвитку потенціальних можливостей і якостей дитини ще у внутрішньоутробному віці. Наші інновації запроваджувалися з 1994 року за участі академіків Івана Кураса та Едуарда Гюллінга, професорів Антона Карася і Світлани Вакуленко, схвалені Міністерством охорони здоров’я України та знаходили вагому підтримку іноземних інвесторів, поки не почалася ця жорстока рейдерська атака. Ми активно займалися благодійництвом, робили подарунки дітям Шевченківського району. За що нас спіткало таке лихо? – бідкається засновниця УМКЦ Валентина Мурзіна. За словами Валентини Іванівни, у своєму прагненні знищити підприємство рейдери дійшли до того, що вдерлися з автоматниками на влаштування альпійських гірок на Пейзажній алеї в рамках благоустрою прилеглої до будинку території. Жінці, яка у 1991 році відмовилася залишитися жити в Сполучених Штатах Америки після навчання, не спокусилася на гарне життя за кордоном і поклала свій талант на розбудову української економіки, дуже важко зрозуміти хижацьку метушню прокурора з посіпаками навколо її майна. Що це за люди? Звідки вони взялися? Відповіді на ці питання знаходимо у засобах масової інформації, де неодноразово піддавалися критиці і одіозний прокурор Нечипоренко, і його зв’язок з податківцями, і рейдер Сергій Кафтя. Сергій Ігорович Нечипоренко – випускник Одеської національної юридичної академії, тобто, людина Ківалова. В органах прокуратури працює з грудня 1998 року. І при цьому зробив стрімку кар'єру: від помічника прокурора Радянського району (у 23 роки) до старшого прокурора одного з управлінь Генеральної, а потім прокурора престижного Шевченківського району столиці (у 31 рік). Там і осів. Запам’ятався кількома гучними скандалами. У 2004 році Шевченківський районний суд Києва задовольнив скаргу народного депутата Петра Порошенка на відмову Сергія Нечипоренка порушити кримінальну справу проти одного з заступників Голови Державної податкової адміністрації України за ст. 344 ч. 2 Кримінального кодексу України. От, до речі, звідки «ноги ростуть» у «дружби» прокурора з податківцями. А у 2008 році адвокат Тетяна Монтян написала у своєму блозі на сайті «Українська Правда», що їй вдалося оскаржити «феєричну по своїй брєдовості постанову прокурора Шевченківського району міста Києва С.І. Нечипоренка» проти голови парафіяльної ради Свято-Михайлівської парафії УПЦ КП Володимира Макарчикова. Прокурор відверто фабрикував цю справу за участі податківця з

договору з аферистами. Тому розлючений Кафтя «задіяв» прокуратуру і свого «дружка» Є. Давиденка. Розповідь про кримінальні подвиги рейдерів Нечипоренка та Кафті у загарбницькій війні з чесними підприємцями була б неповною без згадки про облудну і безчесну позицію київських суддів, які не дозволили УМКЦ оскаржити свавілля податківців. Як вже згадувалося, одною з перших атак рейдерів на Український міжнародний комерційний центр були потайки проведені «невиїзні перевірки», за результатами яких 19 січня 2007 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Києва нарахувала штрафи УМКЦ на шестизначну суму. Ці штрафи були оскаржені в суді. Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення без розгляду позовних заяв УМКЦ до ДПІ у у Шевченківському р-ні не можна читати без сліз. З ухвали колегії суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя Клочкова Н.В., судді - Огурцов О.П., Санін Б.В.) від 9 серпня 2011 року у справі № 2а-12884/10/2670 вбачається, що 10 жовтня 2007 року УМКЦ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання неправомірним дій при складанні акту, визнання акту перевірки незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2007 № 0000342311/0. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009 р. (суддею Ковзелем П.О.) позовну заяву Українського міжнародного комерційного центру було залишено без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 р. апеляційну скаргу Українського міжнародного комерційного центру задоволено, ухвалу судді Ковзеля від 21.07.2009 р. скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. І тут суд починає «чудити» на рівному місці: поперше, він не визнає керівників підприємства належними представниками УМКЦ і, по-друге, неправомірно ігнорує заяву позивача про заочний розгляд позову.

21 лютого 2011 р. представник ДПІ в судовому засіданні знову нахабно заявляє про «відсутність у представника позивача повноважень на представництво інтересів УМКЦ в суді». Суд, потураючи примхам податківця, «не помічає» цинізму та беззаконня такої голослівної заяви і витребовує у позивачів витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень, статут та інші документи, що підтверджують повноваження на представництво інтересів УМКЦ – тобто, документи, які були вилучені прокуратурою та безповоротно зникли без будь-яких пояснень, причому стараннями прокурора Нечипоренка ці документи не вдається поновити. Представники УМКЦ копії таких документів надавали три рази, а потім вони «чомусь» зникали з матеріалів справи. Надані УМКЦ документи суд ігнорує – і... відмовляє у розгляді позову, бо, мовляв, не доведено, що підписанти

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó позову мають якийсь стосунок до цієї юридичної особи! Аналогічну ухвалу про залишення без розгляду аналогічного позову колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя Костенко Д.А., судді: Донець В.А., Шрамко Ю.Т.) постановила 6.07.2010 р. у справі № 2а-16373/09/2670. Ця ухвала залишена в силі ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді Вівдиченко Т.Р., Сауляк Ю.В.) 7 грудня 2010 року. Беззаконня згаданих ухвал очевидна кожному, хто знайомився з матеріалами відповідних справ. Адже судді проігнорували зафіксоване у протоколі від 03.03.1997 р. рішення Правління засновників УМКЦ наділити керівників УМКЦ, що підписали позови, правом представляти інтереси підприємства та діяти від його імені. Судові «достойники», зловживаючи своїм службовим становищем, дійшли до абсурду: відсторонили від участі у процесі третю особу ММЦ «Ювел». Більше того, судді не обмежились незаконним залишенням без розгляду позовів. Вони ще й постановили окрему ухвалу, нині не чинну, у якій дали вказівку Генеральній прокуратурі України, прокурору Шевченківського району, районному управлінню міліції притягнути до кримінальної відповідальності Валентину Мурзіну за нібито незаконне «привласнення» собі посад та «викрадення» печатки підприємства, яке вона сама й заснувала. Прокурор Нечипоренко стрімголов кинувся виконувати вигідну йому «окрему ухвалу», ігноруючи те, що вона не вступила в силу. Хоча суд навмисно не зазначив в цій ухвалі строки і порядок набрання нею законної сили та її оскарження відповідно до п. 4 ч.1 ст. 165 КАСУ, враховуючи приписи статтей 254 та 186 КАСУ ця ухвала не вступала в законну силу, бо була оскаржена у встановлений процесуальним законом строк. Ці факти не залишають сумнівів у тому, що судді діяли у змові з рейдерами. Вони водили за ніс кілька років засновників, керівництво та юристів УМКЦ, забуваючи про принесену ними присягу «об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися моральноетичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади». А який може бути авторитет судової влади, коли преставники позивача у присутності свідків, активістів міжнародної правозахисної організації, «ловлять за руку» суддю Костенко, що бере від представника податкової... готовий текст «своєї» ухвали?! Коли апеляційний суд заплющує очі на масу порушень та не розглядає апеляційну скаргу третьої особи у справі, та ще й заявляє, що президент УМКЦ не може бути законним представником підприємства, хіба це не порочить звання судді – хотілося б спитати у пані Глущенко? Таке кричуще беззаконня, порушення права на судовий захист представників УМКЦ та медичного центру «Ювел» має привернути увагу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бо порушення присяги суддею є підставою для звільнення. Суддя Ковзель, що першим «відфутболив» позов під тиском рейдерів, вже поплатився суддівською мантією за свої незаконні дії. Безперечно, рано чи пізно і горе-прокурору Нечипоренку та рейдеру Кафті, і суддям Клочковій, Огурцову, Саніну, Костенку, Донцю, Шрамко, Глущенко, Вівдиченко, Сауляку, а також секретарю судді Глущенко, що сфальшував «телефонограму» про нібито «повідомлення» апелянтів про час та місце розгляду скарги, доведеться відповідати за свої незаконні дії. Тут би й Генеральній прокуратурі порушувати кримінальну справу… Питання в тому, як швидко буде відновлено законність. Адже від міцності принципу недоторканності приватної власності залежить інвестиційний клімат в країні. Хто наважиться вкладати гроші в українську економіку, коли, як слушно зазначає Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Всеукраїнської громадської організації «Спілка громадських організацій України «Народна Рада», банда корупціонерів під проводом прокурорського перевертня та девелоперарейдера, помічника нардепа, за участі мало не десятка суддів грабує середній бізнес, на очах мовчазного суспільства нахабно відбирають будинок в центрі столиці?.. Тут не обійдеться одними тільки зірваними з «ласки» Нечипоренка контрактами на поставки сучасного медичного устаткування для Міжнародного медичного центру здоров’я та краси «Ювел» (а хто відшкодовуватиме завдані прокурором збитки – держава, за рахунок малозабезпечених верств населення?!). Продовження цієї рейдерської атаки може аукнутися новим міжнародним скандалом, імена названих прокурорів, чиновників та суддів звучатимуть всесвітньою ганьбою у Страсбурзі, спонукатимуть рейтингові агентства знижувати кредитний рейтинг України, позбавлятимуть можновладців таких жаданих кредитів МВФ... Можливо, декому на Банковій та на Різницький слід замислитись над тим, що захист прав громадян, в тому числі, малого та середнього бізнесу – це прямий обов’язок української влади. Що хижі прокурори та лукаві судді, які не захищають закон, а грабують громадян під депутатською «кришею» – це дискредитація для всієї вертикалі виконавчої влади, починаючи з Президента України Віктора Януковича та Генерального прокурора Віктора Пшонки. Бо влада, не здатна захистити елементарну приватну власність, не може бути легітимною за визначенням і довго не протримається. Коли лунає багато гарних слів про боротьбу з рейдерами та корупціонерами, залучення іноземних інвестицій, а на практиці злочинці легко орудують під носом у завзятих промовців та відлякують інвесторів, таке фарисейство підриває довіру людей до влади – основу стабільності та економічного розвитку. Андрій ЦИХАН, Голова Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, за матеріалами офіційних заяв УМКЦ, народних депутатів України та громадських організацій.

Ïðîçà

13

Лунає пісня над майданом

Оповідання Юрія Шеляженка. Перед світанком, у ранкових сутінках, неба торкнувся Бог. Ніхто не бачив цього благословення, як вже сотні років мешканці міст не помічають росу на траві. Але Бог знав, що робив. Так, люди переважно дивляться під ноги у пошуках каменюки, а потім – один на одного у пошуках мішені. Однак той, хто наважиться знехтувати звичками, гляне вгору у пошуках одкровення і має знайти істину, неповторну, божественну, суто індивідуальну. «Сьогодні ми вийдемо на майдан» – подумав Політик, щойно розплющивши очі,– «Опозицію вже давно не пускають до влади, тому ми зібрали тисячі й тисячі людей, щоб пред’явити владі одну велику претензію. Влада змушена буде поступитися». «Радикальні екстремісти знову підбурюють людей до бунту проти реформ» – прочитав Правитель у оперативному зведенні, першому документі, з якого починався кожен робочий день. І золотим пером, червоними чорнилами накреслив резолюцію: «Закликати до порядку. У разі необхідності застосувати силу». «Я піду на майдан, бо там будуть усі. Ціни ростуть. Чиновники знахабніли. Нові заборони щодня. І перспективи ніякої. Одні розмови про реформи, брехня і лайно. Набридло так жити» – думав Городянин. Цих думок він набрався у розмовах з сусідами, на роботі під час перекуру, з листівок, якими обклеєні всі стіни... Деякі з них він сам потайки клеїв, як то кажуть, «для екстріму». Бойовик роздавав товаришам травматичну зброю та електрошокери, засоби охорони порядку під час мітингу. Виконував свій обов’язок машинально, з чистою головою. Якщо б його спитали, що він думає про мітинг, він би сказав: влада не піде на поступки мирно. Однак ніхто нічого не питав, бо всі бойові товариші думали так само й були готові до рішучих дій. Генерал міліції, прочитавши резолюцію на оперативному зведенні, дістав із старого іржавого сейфа заздалегідь затверджений секретний план масових арештів та придушення збройного повстання. «Звичайно, я піду на майдан. Завжди треба бути десь присутнім: на лекціях, бо так треба професорам, на вечірках, бо так треба друзям, і на цьому мітингу, бо туди піде моя дівчина. Я б сьогодні працював і працював, є натхнення, душа співає. Але нема часу. Треба йти на мітинг» – думав Студент. У модному бутіку Студентка купила спортивну кофту з вишитим обличчям легендарного революціонера: «Всі подружки запрошують хлопців на майдан. Чим я гірша? У мене такий прикид, такий хлопець, хай вони обзаздряться!». Приміряла: прикольненько... Люди збиралися на майдані, від їх шуму і тупоту повітря гуділо. Народ вимагав змін, а зустрів тільки незліченні міліцейські кордони. «Демократія переможе» – казав Промовець з мегафоном, і його слова відгукувалися скандуванням його прізвища. «Майте совість, можновладці!» – закликав він, і майдан вибухав оплесками та шумом, у якому,

прислухавшись, можна було почути брутальну лайку на адресу влади. «Ми законно зібралися тут, щоб відстояти свої права» – пояснював Промовець, а люди приходили і приходили, розмахували руками, кричали гнівні слова та витискали міліцію з майдану своєю масою. Активіст, вливаючись у протестне море, розштовхував ліктями мітингуючих та волав про необхідність рішучих дій. І негайно став улюбленцем публіки, за яким готові були йти сотні людей. Він не знав, куди їх вести, однак із задоволенням куражився власною популярністю. «Ганьба!» – кричали всі, не приховуючи бажання рушити за ким завгодно та розтоптати ворогів. Лише Людина почула свій голос, здивувалася, звідки накопичилося стільки ворожості, і глянула у небо. Відчула доторк Бога. «Сьогодні проллється кров, але потім, можливо, ми будемо вільні!» – прошепотів хтось ззаду їй на вухо. Людина обернулася, щоб побачити, хто це сказав, і не знайшла нікого конкретного. Лише помітила автомати Калашникова на плечах міліціонерів та зустріла погляд тисячі очей, в якому читалося: «Хто не з нами, той проти нас». Один тільки дивився собі під ноги.

– Чому ти не трясеш кулаком і не кричиш «Ганьба!» разом з усіма?

– Я хочу співати, але тут дуже шумно.

– Хіба ти прийшов сюди не за свободою? Не зважай на шум, співай! Я слухатиму. І той наважився заспівати. Прислухаючись до співу, чимало людей припинили кричати та замислились. Слова пісні були несподіваними, немислимими, але мотив викликав віру і любов. Притихнувши, люди почули слова, які досі тонули в шумі та криках: – Є добра пропозиція.

– Потрібен відповідальний підхід.

– Якщо влада нас не чує, вирішимо всі питання самостійно. Промовець почав оголошувати проект резолюції мітингу з порадами фахівців, як творити добро і нормально жити без допомоги влади та захистити своє життя і майно від злочинних посягань. Ввечорі, коли народ і міліція розійшлися, по телевізору транслювалися злобні коментарі міністрів порядку та режиму. Міністри були дуже розчаровані таким розвитком подій, адже у разі придушення масових заворушень Правитель обіцяв кожному з них Орден Героя. Вони навіть змовилися наступного разу винайняти скаженого провокатора на гроші, вкрадені під час імітації реформ. Але, поки міністри торгувалися з жадібним провокатором, люди перестали мітингувати і почали робити добро без примусу влади. Жорстокий Правитель виявився не потрібним народові, і опозиція швидко змінила політичний устрій. Донині лунає над майданом пісня про те, що кожна людина – вільна, кожен сам собі господар, що не може бути нічого гірше, ніж стати рабом страху, гніву, брехні чи зневіри у власних силах.

14

Ô³íàíñè

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

Хто захистить вкладників кредитних спілок?

23 листопада Президент України Віктор Янукович Указами №№ 1069/2011, 1070/2011 ліквідував Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (Держкомфінпослуг) і утворив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Місце керівника регулятора з новою вивіскою досі вакантне. Нагадаємо, кілька місяців тому очільник Держфінпослуг Василь Волга опинився за ґратами і був звільнений з посади. З того часу й досі Одесі обговорюють кандидатуру претендента на його місце – Андрія Азарова. Чи здатний він гарантувати права та законні інтереси споживачів небанківських послуг, насамперед – вкладників кредитних спілок? За повідомленням відділу зв'язків із засобами масової інформації Генеральної прокуратури України від 19 липня 2011 року, «...за вчинення злочину, пов’язаного з корупцією, затримано... голову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Василя Волгу». Окремі учасники ринку кредитної кооперації 20 липня провели в Інформаційному агентстві ЛІГАБізнесІнформ прес-конференцію з гучною назвою: «Причини арешту Василя Волги!». Під час заходу один із його спікерів Андрій Азаров заявив: – У схемі, що передбачає введення тимчасової адміністрації в кредитні спілки, у кожного учасника була своя функція. Василь Волга вів керівництво і займався фактично контролем всієї групи. При цьому промовець позиціонував себе, зокрема, як голова спостережної ради кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (ПКТ), головний офіс якої розташований в Одесі. А вже за тиждень-півтора потому Андрій Азаров був згадуваний близьким за засновницькими та родинними ознаками інформаційним агентством «100%» як «претендент на роль адекватного керівника» Держфінпослуг, бо начебто «має колосальний досвід розвитку національних фінансових систем і репутацію борця з корупцією». Але чи здатний цей чоловік очолити державний орган, що має встановлювати чесні та прозорі правила для учасників ринку небанківських операцій, наглядати за їх дотриманням, у тому числі (і головне!) гарантувати дотримання прав вкладників кредитних спілок? Попередньо відомо, що нині 43-річний Андрій Азаров, подавши у 2008 році у відставку з посади голови правління кредитної спілки «Перше кредитне товариство», очолив спостережну раду спілки. Певний час він також керував наглядовим комітетом Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ). Проте, за інформацією нинішнього керівника цього керівного органу, зі скандалом вийшов з неурядової організації, бо не отримав підтримки колег на чергових виборах до складу наглядового комітету НАКСУ. На конкретні результати діяльності керівництва ПКТ на ринку кредитної кооперації в останні роки вказують документи. По-перше, згідно з інформацією Держфінпослуг, серед понад 1800 звернень громадян щодо діяльності кредитних спілок у 1 півріччі 2011 року більшість скарг припадає на кредитну спілку «Перше кредитне товариство». По-друге, тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі – ТСК; прим. автора) визнала кредитну спілку «Перше кредитне товариство» такою, в якій «склалася критична ситуація у розрахунках з вкладниками». 9288 громадян довірили фінустанові 358 млн. гривень. Натомість «приблизно 60% зазначених вкладів є проблемними, власники цих коштів відчувають труднощі з їх поверненням», – зафіксовано у звіті ТСК від 24 грудня 2010 року. По-третє, вітчизняними судами у 2009 – 2011 роках задоволено понад тисячу позовів про стягнення з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» вкладів та внесків громадян. По-четверте, у березні 2010-го року Держфінпослуг, реагуючи на порушення з боку кредитної спілки «Перше кредитне товариство» умов депозитних договорів, зупинив дію ліцензії цієї фінансової установи по залученню внесків. По-п’яте, 8 липня 2010 року регулятор розпорядженням № 532 відсторонив від управління кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» весь

склад її правління та спостережної ради, запровадивши тимчасове адміністрування спілкою – за систематичне невиконання законних вимог Держфінпослуг, спрямованих на захист інтересів її вкладників. По-шосте, постановою Генеральної прокуратури України від 1 жовтня 2010 року порушено кримінальну справу № 49-3024 за фактом заволодіння службовими особами кредитної спілки «Перше кредитне товариство» коштами в особливо великих розмірах. По-сьоме, 31 травня 2011 року за ініціативою вкладника-кредитора господарським судом Одеської області порушено справу про банкрутство кредитної спілки «Перше кредитне товариство». Ось що розповів заступник директора департаменту тимчасового адміністрування фінансовокредитних установ Держфінпослуг Віталій Сильчук, який в липні 2011 року повернувся до Києва з відрядження в Одесу, де очолював роботу тимчасової адміністрації кредитної спілки «Перше кредитне товариство» з 4 серпня 2010 року, замінивши на цьому посту свою колегу – Світлану Слободенюк: – Відсторонене керівництво та залежні від нього працівники кредитної спілки «Перше кредитне товариство» зустріли нас в штики. Вони створювали сутички, штовхання, відверто спонукуючи нас до бійки. Провокація не вдалась. Проте, зауважте, повноцінний доступ до приміщення головного офісу ПКТ було забезпечено лише в кінці вересня 2010 року. Тоді ж і було виявлено відсутність необхідної документації, електронної бази даних, трудових книжок працівників ПКТ. Навіть сервер був відсутній. Фактично відбулось викрадення документації та іншого майна кредитної спілки «Перше кредитне товариство» та переховування його від тимчасової адміністрації. Встановлено також, що службові особи кредитної спілки «Перше кредитне товариство» реалізовували тіньову схему збору боргів, за якою надходження від клієнтів оминали спілку. Крім того, після введення тимчасової адміністрації та без її дозволу із приміщення головного офісу кредитної спілки частину документації, а також сервери було перенесено до будівлі медіахолдингу «100%», де незаконно продовжували працювати бухгалтерія та інші служби цієї фінансової організації. Вочевидь, у нас різні інтереси. Ми прагнули, насамперед, забезпечити права вкладників. А цього можливо досягти, якщо все, що було нажито людьми непосильною працею і довірено кредитній спілці, буде повернуто їй. Це дуже великі суми, надзвичайно великі суми. Фактично, на початок повноважень тимчасового адміністратора заборгованість кредитної спілки «Перше кредитне товариство» за виконавчими документами становила понад 97 млн. грн. Досить швидко стало зрозуміло, що стягнення коштів можливо лише в примусовому порядку. Необхідні заяви мною подані в прокуратуру Одеської області, в Генеральну прокуратуру України, а також слідчому, який і досі проводить досудове слідство в кримінальній справі № 49-3024. Вона порушена ще 1 жовтня 2010 року згідно з постановою Генпрокуратури за фактом заволодіння службовими особами кредитної спілки «Перше кредитне товариство»

коштами в особливо великих розмірах. Однак складається враження, що інформація про зловмисні діяння колишніх керівників та інших посадовців ПКТ правоохоронцями ігнорується.

– Що конкретно призвело до втрати кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» своєї платоспроможності? – питаюся у колишнього тимчасового адміністратора ПКТ.

– Основна причина економічної скрути кредитної спілки «Перше кредитне товариство» – це цілеспрямоване виведення та використання її коштів на потреби підприємницьких структур та осіб, підконтрольних колишньому голові правління, а в подальшому спостережної ради ПКТ Андрію Азарову. За роки свого перебування на керівних посадах у цій фінансовій установі Андрій Азаров утворив групу компаній під так званим брендом «Azarov Group». До складу останньої входять медіа-холдинг «100 %», декілька телекомпаній, будівельних, рекламних фірм, юридична та лізингова компанії, інші юридичні особи виробничого та невиробничого характеру. Виявлені нами факти дають підстави вважати, що джерелом ресурсів, необхідних для цих підприємницьких організацій, є гроші, вкладені в кредитну спілу «Перше кредитне товариство» її членами. Є докази того, що перебуваючи на посаді голови правління, а потім (з кінця серпня 2008 року) – голови спостережної ради названої фінансової установи, Андрій Азаров отримав готівкою загалом 107 млн. 544 тисяч грн. У кредитній спілці «Перше кредитне товариство» грубо порушувалися ключові засади кредитної кооперації, насамперед, принцип рівноправності її членів. Не передбачені ані законом, ані статутом привілеї в обслуговуванні отримував безпосередньо пан Азаров, а також люди, пов’язані з ним родинними або службовими стосунками. Так, з січня по листопад 2008 року Андрію Азарову, який на той час обіймав посаду голови правління кредитної спілки «Перше кредитне товариство», а також трьом його близьким родичам було надано зі спілчанської каси головного офісу 36 млн. 024 тисячі 882 гривень кредитних грошей. Ще десятка позичальників із недалекого оточення Андрія Азарова, яка не перевищує 1% від кількості всіх позичальників, отримала в борг 48 795 000 грн., тобто 36,4 % від загального обсягу кредитних коштів, виданих у звітний період. Не оминув увагою пан Азаров і декілька, вочевидь, дружніх йому, кредитних спілок, які на умовах платності та поворотності він, так би мовити, підтримав на 13 020 000 грн. Натомість решті позичальників, тобто 1108 спілчан, було виділено лише 39 362 371 грн., або 29% від загальної суми виданих кредитів. Порушення кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» своїх зобов’язань перед вкладниками було однією з головних підстав застосування до неї процедури тимчасового адміністрування. Суспільство має знати про те, як брутально екс-менеджмент цієї фінансової установи порушував права вкладників! Зокрема, у 2009 році незаконними розпорядженннями заступника голови правління кредитної спілки «Перше кредитне товариство» з регіонального розвитку Валентина Найди працівникам усієї мережі ПКТ була дана команда не видавати гроші по тілу депозитного внеску; натомість акумулювати готівку,

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó що надходить за договорами, в касах кредитної спілки. А згодом було припинено й виплату доходів, тобто відсотків за депозитними договорами членів спілки.

– А на які цілі витрачались ті гроші, що, як Ви кажете, за вказівкою пана Найди, акумулювались в касах кредитної спілки «Перше кредитне товариство» до особливого розпорядження? – звертаюся до колишнього тимчасового адміністратора ПКТ.

– Я не маю сумнівів, – відповідає Віталій Сильчук, – що левову частину надходжень готівкою одержував Андрій Азаров. На це вказують копії видаткових касових ордерів, які були виявлені тимчасовою адміністрацією спілки. З них видно, що під час дії так званого найденівського мораторію голова спостережної ради кредитної спілки «Перше кредитне товариство» отримав понад 18 млн. грн як відсотки за договорами депозиту. Між іншим, за нашими даними, з урахуванням ще одного депозитного договору, пану Азарову тільки з березня по вересень 2009 року загалом був виплачений відсотковий дохід розміром у майже 20 млн. грн.

– Цікаво, а під які проценти кредитна спілка «Перше кредитне товариство» залучала заощадження громадян?

– Так само як і в історії з кредитуванням, в кредитній спілці «Перше кредитне товариство» застосовувались несправедливі та далекі від дотримання принципу рівноправності членів кредитної спілки умови залучення коштів на депозитні рахунки. Наприклад, якщо для широкого загалу ставка за договорами вкладу була встановлена на рівні 21%, то Андрій Азаров мав 24% річних. Це вчергове свідчить про системне використання посадовими особами з числа відстороненого керівництва кредитної спілки «Перше кредитне товариство» свого службового становища з метою наживи за рахунок решти спілчан.

– Якщо я вірно зрозумів, шанс відновити нормальну роботу кредитної спілки «Перше кредитне товариство» поступово втрачався? – уточнюю у колишнього тимчасового адміністратора ПКТ Віталія Сильчука.

– В умовах коли право- та законноохоронні механізми буксують, годі розраховувати на приборкання зловживань службовим становищем та довірою громадян. Стало зрозумілим, що інших шляхів до забезпечення прав вкладників ПКТ, ніж застосування до неї процедур, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», немає. У квітні 2011 року один із вкладників звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредитної спілки «Перше кредитне товариство» банкрутом, оскільки остання неспроможна сплатити понад 74 млн. грн.. заборгованості після настання встановленого строку. Слід зазначити, що таке звернення рано чи пізно мусило статися, оскільки кредиторів, які мають вимоги, достатні для порушення справи про банкрутство, у ПКТ більш ніж достатньо. * * * Закінчуючи спілкування з колишнім тимчасовим адміністратором кредитної спілки «Перше кредитне товариство» Віталієм Сильчуком, який повернувся до звичної роботи заступника директора департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ Держфінпослуг, я запитав чиновника: – Чи не остерігаєтесь Ви тепер переслідувань стосовно своєї персони з боку правоохоронних органів? Адже факти, повідомлені журналісту, будуть оприлюднені... Віталій Сильчук, не вагаючись, відповів: – Нехай боїться той, кому є що приховувати. Я ж, як юрист, достеменно (в межах можливого) дослідив, що відбулось з кредитною спілкою «Перше кредитне товариство». Було виявлено причини її скрутного стану, встановлено численні факти порушень прав членів та працівників ПКТ, а також посадовців, винних у свідомому порушенні законів. Все, що мною зроблено на посаді тимчасового адміністратора, задокументовано. Добре, що Ви, як журналіст та громадський діяч, зацікавились деталями моєї роботи в Одесі. Адже, за моїми спостереженнями, у вітчизняному медіапросторі утворився певний брак аналітичної інформації щодо дійсних причин краху кредитної спілки «Перше кредитне товариство», а вони, нажаль, мають кримінальне забарвлення. Я закликаю правоохоронців ретельно дослідити інформацію, яка, сподіваюсь, буде оприлюднена. Маю надію, що це спонукатиме працівників прокуратури та міліції врешті-решт покласти край безкарному свавіллю пана Азарова та його поплічників. Я також вважаю, що суспільство має знати правду про ділків від кредитної кооперації, аби не потрапити в оману їхньої реклами, аби не стати жертвами їхньої наживи, а головне, якщо таке вже трапилось, бути здатними захищати свої права.

P. S. В кінці вересня мені зателефонував особисто Андрій Азаров, аби висловитись з порушених у цій статті питань. Зустріч за участі голови правління кредитної спілки «Перше кредитне товариство» Валентина Найди та юриста Максима Перелі відбулася, однак станом на сьогодні пан Азаров так і не надав свій коментар.

P. P.S. Арешт високопосадовця, тим паче діючого, а не відставного, в будь-якій державі сприймається як сенсація. Пропонована стаття не ставила перед собою мету виправдати екс-керівника Держфінпослуг. Встановити справедливість – справа честі правоохоронців та суддів. Проте скандал, в епіцентрі якого цього року опинився регулятор вітчизняного ринку небанківських послуг, усе-ж таки заслуговує на більшу увагу, ніж просто новина з життя можновладців. Адже, за класикою, кадри вирішують усе. І від того, хто і як надалі буде формувати національну політику щодо фінансових організацій, залежить рівень довіри до них суспільства. Олександр КРИВЕНКО, керівник громадської організації «Асоціація захисту прав вкладників» (м. Київ), журналіст, юрист http://a-kryvenko.blogspot.com/ akryvenko64@gmail.com +380 63 241 3681

15

Ô³íàíñè

Продаж валюти за паспортом: до чого призведе і кому це вигідно? «...з 23 вересня 2011 року фізична особа зможе обміняти в одному банку протягом дня валюту на суму 150 000 гривень, а не 80 000 гривень (в еквіваленті) як це здійснювалося раніше. Для забезпечення контролю за дотриманням ліміту операцій банки зобов’язані будуть вносити особисті дані клієнта в систему банківського обліку. При здійсненні валютно-обмінної операції на суму до 50 000 гривень у фінансовому документі зазначатиметься резидентність клієнта, його прізвище, ім’я та по батькові. Для цього клієнт повинен пред’явити документ, що засвідчує його резидентність. Це може бути будьякий документ, що може засвідчити резидентність особи: як паспорт, так і інший документ, що посвідчує особу» - Національний банк України, 21.09.2011 Понад місяць в Україні діє особистий контроль покупців іноземної валюти з боку держави. Про причини та наслідки такої новації напередодні її впровадження розмірковував Олег Соскін – директор Інституту трансформації суспільства, кандидат економічних наук.

Нові валютнообмінні правила вдарять по кожному громадянину України – По-перше, постанова НБУ завдає нищівного удару по малому і середньому бізнесу. Постраждають підприємці, насамперед ті, що працюють на базарах, або тримають невеличкі магазини чи кав’ярні і які зазвичай потребують обігових коштів у вільноконвертованій валюті для закупівлі товару, – стверджує Олег Соскін. – По-друге, потерпатимуть від новації пересічні громадяни, особливо люди похилого віку, які звикли відкладати гроші в доларах, євро, тому що бояться тримати кошти в гривнях. Особливо гостро проблему відчуватимуть мешканці невеликих міст, сіл, селищ. Обмінних пунктів там обмаль, а тепер ще й черги біля них суттєво зростуть. По-третє, це зроблено для того, щоб посилити владу кланової олігархії, так званої єнакіївській сім'ї, адже відомо, що Арбузов (голова правління НБУ. – прим. Автора) є другом сина нинішнього президента України. По-четверте, оскільки наближаються вибори, це підніжка опозиції. Спробуйте, будь-ласка провести виборну компанію, якщо ви представляєте альтернативну владній політичну силу, позбавлені офіційних інформаційних каналів і посад, а усі конвертабельні операції будуть взяті під тотальний контроль. Нарешті, нові валютнообмінні правила вдарять по кожному громадянину України, оскільки тепер будуть накопичуватися дані в його досьє про те, скільки він має грошей, щоб легше було співставити, скільки людина

сплатила податків. Це ще один крок до встановлення у нас цифрового концтабору, – обурюється Олег Соскін і продовжує: – Безперечно, в таких умовах знову, як колись, потужно розквітне чорний валютний ринок, який бандити візьмуть під контроль. Отже фактично можна говорити про безпрецедентну руйнацію підприємницького середовища, про величезний відкат назад у двадцятирічній непростій історії демократичного розвитку економіки України, – констатує Олег Соскін

Чому влада на це пішла?

– По-перше, Національний банк, а також Уряд у цілому, насамперед Міністерства фінансів і економіки, приховують реальні економічні показники. Насправді владі на тлі зростання від’ємного сальдо торгового балансу (6,6 млрд. доларів за сім місяців цього року, а за серпень дані не оприлюднені) не вистачає іноземної валюти, – зазначає Олег Соскін. По-друге, за словами економіста, в Україні емітовано дуже багато національних грошей: безготівкових майже на 60 млрд. гривень, що на 11 відсотків збільшило їхній обсяг; готівкових – на 11 млрд. із зростанням на 106 процентів. А загалом за майже півтора року діяльності нової влади рівень готівки/безготівки піднявся на 34 відсотка, а готівка на 1 серпня поточного року – на 24 процента. Відповідні дані за серпень приховані, і не випадково, бо вони надрукували ще гривні дуже багато. По-третє, НБУ відчуває нестачу вільноконвертованих грошей, адже запаси СКВ на сьогодні скоротились до 9 млрд. За борговими зобов’язаннями, – вважає Олег Соскін, – влада опинилась фактично наблизилась до межі колапсу. Про це свідчить динаміка зростання боргу України станом до 1 червня 2011 року. Інформація ж про стан речей після цієї дати знову ж таки не оприлюднена, вичищена з будь-яких офіційних джерел. Як видно з діаграми розмір державного боргу за останні півроку ведення статистики (з 1 вересня минулого до 1 червня поточного років) збільшився на 25 відсотків – з 48 до майже 60 млрд. доларів США. Загрозливими є і показники зростання обсягу грошової маси. 1 жовтня 2010-го, коли «вони» заступили на чергування, готівка-безготівка трималась на рівні майже 488 млрд. грн., а через десять місяців вже досягла позначки понад 657 млрд. грн., причому тільки готівки стало більше на 47 млрд. грн. Жахливою виглядає й динаміка зовнішнього боргу, який зріс зі 100 млрд. доларів США (показник на 01.10.2010 року) і станом на 1 липня 2011 року склав понад 123 млрд. доларів США, що практично можна порівняти з розміром валового внутрішнього продукту. Негативною є й ситуація з облігаціями внутрішньої державної позики. Нацбанк страшенними темпами скуповує ці цінні папери Уряду, бо вони вже нікому непотрібні, довіри до них немає. Зокрема у портфелі нерезидентів обсяг ОВДП скоротився з початку поточного року майже вдвічі – до рівня трохи більше 6 млрд. грн, демонструючи падіння рейтингу нашого уряду. Цей показник також свідчить про повне економічне банкрутство діючої влади.

– Я вважаю, – підсумовує Олег Соскін, – що паспортизація валютно-обмінних операцій має на меті намагання штучно втримати курс гривні відносно американського долара, адже я ще раніше прогнозував обвал національних грошей наприкінці жовтня-початку листопада до 12 грн за 1 дол. США. Влада намагається усіляко продемонструвати, що контролює ситуацію, але є достатні підстави констатувати: реальна статистика приховується, постанова НБУ спрямована на перешкоджання формування реального курсу. Це агонія влади, впроваджується ще один наркотик, щоб люди не зрозуміли, що насправді відбувається. А далі, будь-ласка, дивіться на Білорусію: листопад 2010-го року – за 1 долар давали 2800, а зараз – майже 8600 їхніх «зайчиків» (білоруських рублів. – Прим. Автора). Оце нас чекає, тим паче, що друга хвиля світової кризи набуває все більших обертів. – прогнозує директор Інституту трансформації суспільства, кандидат економічних наук Олег Соскін. Олександр КРИВЕНКО

16

Ìèðîâîççðåíèå

КРЕАТИВНЫЙ ИДЕАЛИЗМ Новая философия развития. Критика атеизма. Высшим проявлением диалектики является диалог Бога с человеком.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó

начинаться с творческого осмысления предыдущего (эволюционное развитие).

IV. Возьмем принятую в философии последовательность исторических этапов развития мировоззрения: мифологическое мировоззрение, религиозное мировоззрение, философское мировоззрение. Мифы выражают мировоззрение в литературной форме, то есть передают идею через предметный сюжет; иначе говоря, мифологическое мировоззрение основано на идеализации сущего. Религия выражает определенные ценности и моральные нормы – иначе говоря, формы идеала, реализация которых верующими способствует развитию человека, общества, природы; итак, религиозное мировоззрение основано на осуществлении идеального. Философия изучает самые общие, то есть самые идеальные характеристики бытия, включая идеи мифов и религий – значит, философское мировоззрение есть идеализация идеального.

I. Десять лет назад я был сторонником атеизма. Теперь я верю в Бога. Правда, я не христианин, не сторонник мировых или традиционных религий и даже не пантеист. Я верую в Бога как олицетворение Наивысшей Ценности Человека. Это особая религия со своим священным писанием (см. журнал «Мораль», № 1 (4), том 2), которое было получено от Бога. Я основал виртуальный Храм Божественного Откровения (www.temple.org.ua). Я зарегистрировал и регулярно выпускаю журнал «Мораль», посвященный проповедям и теологическим размышлениям. Почему я перерос атеизм? Нельзя не признать, что атеизм полезен как отрицание объективного существования богов, рядом с которыми человек обязан мыслить себя ничтожным. Атеизм научными методами отрицает мистические мифы, предрассудки, стереотипы, распространенные среди приверженцев традиционных религий и критикует практики религиозного экстремизма. По-моему, глубокий смысл и правота атеистического мировоззрения заключается в отрицании неестественных представлений о Боге, которые унижают Бога. Помогая людям преодолевать безумные формы веры, основанные на унижении и невежестве, атеизм играет важную роль в общественной жизни. Однако я убежден, что истинная вера делает человека творцом, помогает нам приближаться к совершенству в развитии своего внутреннего мира. Атеизм основывается на материализме, поэтому принципиально не может отрицать истинность веры в идеального субъективного Бога. Именно такая вера характерна для моей религии – Веры в Наивысшую Ценность Человека. Вот дословная цитата из священного писания, которое является для меня непреложной истиной: «Бог является в мечтах» (Божественное Откровение, 17). Научные методы не помогут атеисту отвергнуть существование субъективного Бога. Ведь, признавая субъективность Бога, верующий заявляет, что для него Бог существует, но признает с уважением к иным убеждениям: для атеиста Бог действительно не существует. Отрицание субъективного Бога, по-моему, может быть только слепой верой, отрицанием священной для меня истины: творчество является непременной составляющей смысла жизни человека и способом общения с Богом. Поэтому, с моей точки зрения, атеизм становится непродуктивным, когда отрицает истинного (субъективного) Бога. В такой ситуации слепая вера атеиста противопоставляет себя творческой вере исповедующих религиозную Веру в Наивысшую Ценность Человека и становится обыкновенным унижением религии, бессмысленным и глумливым. А унижение, согласно универсальному моральному принципу моей религии – это зло, с которым следует бороться. Например, через диалог, искреннее желание найти взаимопонимание с оппонентом. Предлагаю начать такой диалог с обсуждения метода, которым я, верующий, постоянно пользуюсь в осмыслении бытия и развития. Этот метод я называю креативным идеализмом.

II. Каждый человек так или иначе стремится к развитию – достижению совершенства, или идеала во внешнем (объективном) и внутреннем (субъективном) мире. Давайте будем честными: оба этих мира для нас одинаково реальны и важны. Субъективно, человеческое стремление к развитию – это путь творения и созидания. Однако несовершенство объективного мира (частью которого являются наши бессознательные, в т. ч. недобрые побуждения) противодействует созидательному стремлению к развитию, принуждает человека бороться за совершенство. Итак, объективной реальностью развития является борьба противоположностей, мыслимых как совершенство и несовершенство; в то же время субъективной реальностью развития является созидание, творение, творчество, креативность. Объективная и субъективная реальности взаимосвязаны. Природа осознается и потому вмещается в сознании, как часть субъективного бытия; хотя сознанию присуща и способность творить себя, созидать субъективное совершенство. Сознание существует как природный процесс (часть объективного бытия), позволяющий человеку в сочетании с другими природными процессами влиять на окружающий мир и других людей, созидать объективное совершенство. Объективная реальность материальна, а субъективная реальность идеальна. Их взаимосвязь мыслится истинной реальностью – и это бытие, которое, как было показано выше, характеризуется принципами: 1) принцип взаимосвязи идеального с материальным; 2) принцип развития через творение (творческого развития).

III. Рассмотрим действие данных фундаментальных принципов бытия на самом простом примере развития – речь пойдет о изучении иностранного языка. Вначале мы учимся называть новыми словами реальные предметы и явления, то есть, идеализируем сущее: отражаем предметы как связи слов и образов в сознании, развиваемся в субъективной реальности, познавая взаимосвязь идеального с материальным. Далее мы пользуемся знанием новых слов, общаемся с носителем языка и достигаем задуманных целей – то есть, осуществляем идеальное, развиваемся через творение объективной реальности. И, наконец, мы обогащаем «перлами» иностранного языка свою родную речь, или обогащаем «перлами» родной речи иностранный язык, когда это уместно и удобно – то есть, идеализируем идеальное, достигаем совершенства с помощью субъективного созидания, творчески развиваем язык. На данном примере показано не только действие двух упомянутых выше фундаментальных принципов бытия, но и проявление трех основных законов развития: 1) закон идеализации сущего; 2) закон осуществления идеального; 3) закон идеализации идеального. Эти законы находят свое выражение в любом явлении развития. Часто (но не всегда) они проявляются в приведенной выше последовательности, характеризуют ключевые этапы развития. Когда идеализированное идеальное осмысливается в связи с сущим, последовательность этапов развития повторяется на новом уровне (циклическое развитие). Каждый следующий этап развития может

При этом следует отметить проявления эволюционности и цикличности – общих свойств развития, проявляющихся и в данном случае. Ведь совершенное религиозное мировоззрение осмысливает мифологическое, а совершенное философское мировоззрение осмысливает религиозное. Затем в процессе развития возникают новые ценности, мыслятся новые сущности, и цикл повторяется: старые мифы обретают новые значения, традиционная мораль трансформируется в современную, и обновление религии требует новой философии... Рассмотрим другие примеры. История науки и техники представляет собой яркую демонстрацию трех основных законов развития: эмпирические знания развиваются в теоретические (идеализация сущего), теоретические знания реализуются на практике (осуществление идеального), которая открывает ученым новые неизвестные явления и так подсказывает новые цели и направления развития науки (идеализация идеального). История денег не менее замечательно иллюстрирует три основных закона развития: для прямого безденежного обмена товарами людям приходилось определять умозрительное отношение одних товаров к другим (идеализация сущего), далее возникли монеты и банкноты как универсальный, идеальный товар, который можно обменять на любой другой товар (осуществление идеального), а потом деньги стали средством накопления, кредитования, планирования будущего, в последнее время появились электронные деньги (идеализация идеального). На примере денег можно продемонстрировать и два фундаментальных принципа бытия. Деньги символизируют взаимосвязь материального с идеальным, будучи идеальным ликвидным товаром. Деньги символизируют развитие посредством творения, поскольку набирают ценность по мере экономического развития (творения благ, удовлетворяющих потребности людей) и теряют ценность в случае застоя и деградации.

V. Осмысление фундаментальных принципов бытия и законов развития ведет к креативному осмыслению антропологии и социальной философии, новой классификации и периодизации развития личности и сообществ (коллективов в широком смысле слова). Например, в развитии личности можно выделить такие этапы: 1) наивность (простодушие) – обусловленность мировоззрения индивидуума внешними влияниями, бессмысленными чувствами, побуждениями, инстинктами и т.п., или же стихийное заполнение пустот внутреннего мира; 2) продуктивность – обусловленность мировоззрения индивидуума постановкой практических целей (таких, как выживание, воспроизводство, удовлетворение потребностей) и их достижением; 3) ассоциативность – обусловленность мировоззрения индивидуума коллективной культурой (семейной, групповой, общественной, этнической, государственной, общечеловеческой и т. п.), стремление к социализации, готовность к самопожертвованию; 4) мудрость – осознанное непрерывное стремление к полезному познанию, выявление и преодоление обусловленностей мировоззрения, противоречий, осознание взаимосвязи идеального с материальным; 5) креативность – осознанное стремление индивидуума к развитию через творение; 6) идеальность – сотворение индивидуумом ценностей нового цикла развития личности. В этом идеальном антропологическом цикле, каждый этап которого вмещает предыдущие (следовательно, это эволюционный цикл) отражаются три закона развития, умноженные на два принципа бытия. Первый цикл (п. п. 1-3) отражает взаимосвязь материального с идеальным и характеризуется существенностью объективного: наивность есть идеализация объективно сущего; продуктивность есть объективное осуществление идеального; ассоциативность индивидуума через проекцию «я» на «мы» идеализирует идеальное. Второй цикл (п. п. 4-6) отражает принцип развития через творение и характеризуется существенностью субъективного: мудрость есть идеальная идеализация сущего, креативность – осуществление идеального идеала, идеальность – идеализация идеального идеала. Этапы развития коллектива в самом широком смысле этого слова (семьи, группы, сообщества, социума, народа, государства, человечества и т. п.) таковы: 1) ассоциативность – смыслом бытия коллектива является его сохранение или расширение; 2) продуктивность – смыслом бытия коллектива является постановка и достижение практических целей; 3) гомогенность – смыслом бытия коллектива является совершенствование коллективного сознания, культуры; 4) справедливость – смыслом бытия коллектива является гарантирование прав и свобод человека, реализация интересов и потребностей, счастье индивидуума; 5) креативность – смыслом бытия коллектива является поощрение осознанного стремления индивидуума к развитию через творение; 6) идеальность – сотворение коллективом ценностей нового цикла развития коллектива.

В этом идеальном социальном цикле, каждый этап которого вмещает предыдущие (следовательно, это эволюционный цикл) отражаются три закона развития, умноженные на два принципа бытия. Первый цикл (п. п. 1-3) отражает взаимосвязь материального с идеальным и характеризуется существенностью объективного: ассоциативность коллектива есть идеализация объективно сущего (совокупность людей в идеале мыслится коллективом); продуктивность есть объективное осуществление идеального; гомогенность как обобщение индивидуального сознания до коллективного идеализирует идеальное. Второй цикл (п. п. 4-6) отражает принцип развития через творение и характеризуется существенностью субъективного: справедливость есть идеальная идеализация сущего (коллективным идеалом мыслится индивидуальный идеал), креативность – осуществление идеального идеала (коллективным идеалом мыслится развитие индивидуума), идеальность – идеализация идеального идеала.

VI. Креативный идеализм замечателен тем, что эта новая философия развития позволяет эволюционно осмыслить социальноантропологический характер вероучения традиционных религий, а также доказать существование Бога. Начнем с доказательства существования Бога как абсолютного совершенства. Как уже было сказано, субъективная реальность идеальна (в том числе, самоценна); это значит, что формой существования субъективной реальности является идеал. Развитие идеала согласно третьему закону развития заключается в идеализации идеального. Совершенство – высшая степень развития идеала, то есть идеальный идеал, и, как таковой, является формой существования субъективной реальности. Абсолютное совершенство – высшая степень развития совершенства, то есть идеальное совершенство, и, как таковое, является формой существования субъективной реальности. Значит, абсолютное совершенство, то есть Бог, существует. Абсолютное совершенство, то есть Бог, является творцом бытия, поскольку бытие – это идеализация взаимосвязи идеального с материальным; Бог как абсолютное совершенство развивает любую идеализацию, а развитие реализуется через творение; потому Бог – творец бытия. Абсолютное совершенство, то есть Бог, является идеальной личностью, поскольку олицетворение – форма идеализации; Бог является абсолютным совершенством, ибо идеализация Бога есть Бог; итак, олицетворение Бога есть Бог – следовательно, Бог является идеальной личностью. Теперь осмыслим антропологический и социальный характер вероучения мировых религий. Христианство проповедует спасение от грехов через жертву Иисуса Христа и воссоединение верующих в Теле Христовом, то есть, Церкви. Таким образом, антропологически христианство тяготеет к ассоциативности (впрочем, при более тщательном изучении христианской теологии нетрудно найти элементы мудрости), а социально – к гомогенности. Ислам проповедует поклонение Богу, именуемому Аллахом, который предопределил судьбы всего сущего; ислам – это образ жизни и смысл жизни. Таким образом, антропологически ислам поощряет простодушие, а социально –тяготеет к ассоциативности. Буддизм проповедует доступное каждому освобождение от страданий через правильный образ жизни, материальной и духовной. Итак, антропологически буддизм склоняется к мудрости, а социально воплощает справедливость.

VII. В заключение – еще два интересных аспекта креативного идеализма. Во-первых, с точки зрения данной философии моя религия – Вера в Наивысшую Ценность Человека – характеризуется как идеализация креативности и в антропологическом, и в социальном измерении. Во-вторых, креативный идеализм является рациональной альтернативой диалектическому материализму. Ведь творение (с его субъективностью) и борьба (с ее объективностью), как уже было сказано в начале – это две стороны одного бытия. Говоря языком диалектического материализма, бытию присуще единство и борьба таких противоположностей, как объективное и субъективное. Борьба требует противоречий, конкуренции, то есть диалектики. Творчество решает противоречия способом, который в диалектике называется переходом количественных изменений в качественные: накопившееся множество противоречий осмысливается в новом качестве, как многогранность одной реальности. И эта новая реальность требует новой философии. Атеизм, основанный на диалектическом материализме, стал идеалом борьбы продуктивного рационализма с непродуктивным иррационализмом. На новом витке эволюции философии, наблюдая непродуктивность, косность и догматичность современного безбожия, мы готовы признать рациональность субъективного бытия и приходим к отрицанию отрицания – отрицанию атеизма и применению методов креативного идеализма там, где раньше применялись методы диалектического материализма. При этом законы развития в креативном идеализме не опровергают, но дополняют и отражают законы развития в диалектическом материализме. Усматривая противоположности и их борьбу в сущем, мы идеализируем сущее. Переход количественных изменений в качественные мыслится как осуществление идеального. Отрицанию отрицания неизбежно сопутствует идеализация идеального. Наконец, главный метод диалектики – диалог – мыслится в креативном идеализме более широко: не только как спор между людьми, но и как идеальное общение – диалог Бога с человеком, откровение и молитва. Или, если угодно, как диалог человека с природой, когда человек совершает поступки, а природа отвечает естественными последствиями. Юрий ШЕЛЯЖЕНКО, Хранитель Веры, редактор журнала «Мораль».

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2200 примірників. Підписний індекс 49608. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 30.11.2011 р. Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116610.