ПРАВДОШУКАЧ № 38, грудень 2011

“Ðåôîðìè” òðèâàþòü

Êðèâîñóääÿ íà ìàðø³

Sprotiv.org ³íôîðìóº

Íà ï³äñóìêîâ³é ïðåñêîíôåðåíö³¿ Ïðåçèäåíò Óêðà¿íè ³êòîð ßíóêîâè÷ ïîõâàëèâñÿ óñï³õàìè òà äîñÿãíåííÿìè âëàäè.

Íàðîäíèé äåïóòàò Óêðà¿íè Îëåã Òèùåíêî ðîçì³ðêîâóº ïðî ðåïðåñ³¿ ïðîòè ë³äåðà îïîçèö³¿ Þ볿 Òèìîøåíêî.

Çàêîíîïðîåêò ¹ 9443 “Ïðî âíóòð³øíþ òîðã³âëþ” çíèùèòü ðèíêîâó åêîíîì³êó; âëàäà ïðèäóøóº ïðîòåñòè.

ñòîð. 2

ñòîð. 3

ñòîð. 4

Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó. Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

Час дарувати прозріння Читайте, будь ласка, оповідання на стор.

Відкрите звернення громади Віти Поштової до Президента України Віктора Федоровича Януковича

стор.

7

5

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

2

Ãîëî â í å

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó

Підсумки-2011: версія Януковича Президент України Віктор Федорович ЯНУКОВИЧ виступив перед журналістами на підсумковій прес-конференції 21 грудня 2011 р.: - Перш за все я хотів всіх привітати з наступаючим Новим роком і Різдвом Христовим і сказати про те, що цей рік був дуже непростий, він був насиченим, як і кожен рік у нашому житті. Ми мали великі надії, багато робили для того, щоб все, про що ми мріяли, відбулося. Але не завжди відбувається так, як нам хочеться. Деякі питання нам вдалося вирішити успішно, по деяким питанням продовжується робота. Це цілком природно, тому що продовжується життя. Але що найголовніше? Найголовніше те, що все, що нам вдалося зробити, це вже той позитив, який нам дає надію на майбутнє. У нас завжди була, є і буде віра у наші власні сили і можливості нашої країни і наших людей. З такою вірою ми живемо і будемо жити. Я переконаний в тому, що наступний рік також дасть позитив. Ці два роки, 2010 і 2011 роки, це було своєрідне закладення фундаменту, це була спроба сил, чи здатні ми подолати ті виклики, які нам дала доля, чи ні. А виклики були досить непрості. Для того, щоб змінити життя на краще, потрібен рух вперед, потрібні зміни. Не можна йти в майбутнє боком чи задом. Ми повинні розуміти, що рух вперед завжди поступальний, завжди глибоко продуманий, дуже часто він обережний, і це цілком зрозуміло. Те, що ми бачимо, що відбувається у світі, що несуть людям непродумані кроки лідерів різних рівнів, до чого призводять революції, з цього нам треба робити висновки. Рік був непростий. Перш за все я хотів би сказати, що цей рік був непростим для всього світу. Ми відзначили в цьому році 25-річчя Чорнобильської трагедії. Коли ми підводили підсумки на Київському саміті за участю представників урядів, президентів, наукових кіл різних країн, десятки лідерів різних країн приїхали в Україну, і ми показали не тільки, як долати наслідки Чорнобильської катастрофи через 25 років, а питання залишилися ще досить гострі. Ми не забули і про те, що Фукусіма-1 нагадала, що ядерна безпека для світу є одним з найголовніших питань. Тому ми поговорили у столиці України про те, як жити так, щоб не допустити подібних трагедій у світі. Ми порушили питання глобальної відповідальності за ядерну безпеку у світі. Також ми добре розуміємо, що національні інтереси, економічні інтереси завжди повинні переважати в нашій політиці. Попри загрозу другої хвилі глобальної економічної кризи ми продовжили курс реформ. Ми підвели підсумки разом з нашими європейськими партнерами того шляху, який ми пройшли разом, підготувавши нові правові рамки наших відносин. Це питання асоціації та всеохоплюючої і поглибленої зони вільної торгівлі. Ми завершуємо виконання законодавчого етапу національного плану дій щодо лібералізації візового режиму. У 2012 році ми вже перейдемо до переговорів про встановлення чітких часових рамок досягнення умов безвізового режиму. Виконання намічених завдань дуже сильно ускладнюється умовами невигідних газових контрактів з Росією. Я про це вже неодноразово говорив. Але ми повинні вирішити це питання. Ми його вирішимо. В минулому і позаминулому році ми заклали основу для покращення життя наших громадян. Я хотів би сказати, що ми отримали зростання економіки в Україні. Динаміка зростання економіки зберігається, вона стійка. Ми робимо все для того, щоб макроекономічні показники зростали і були стабільними. Дуже приємно, що в цьому році ми зібрали найбільший врожай зернових практично за всі роки незалежності. Ми створили нові умови для розвитку бізнесу. Запрацював раніше прийнятий Податковий кодекс. Як завгодно до нього можна відноситися, але він вже є, вже існують правила гри. Ми налаштовані його вдосконалювати і надалі. Малий бізнес отримав нові полегшені правила гри у вигляді оновленої спрощеної системи оподаткування, обліку, звітності. Прибираються зайві заборони, ліцензії, дозволи. Все це рухається вперед. Нові правила гри позитивно сприймаються бізнес-середовищем в цілому. Хоча є ще багато недоліків, над якими треба працювати. Зокрема, темпи залучення іноземного капіталу в українську економіку прискорилися майже на третину. Майже на 40% зріс український експорт, що дуже важливо для нас як для країни з експортоорієнтованою економікою. На 14% зріс роздрібний товарообіг. Відновлене економічне зростання дозволило нам підвищити пенсії, зарплати і соціальні виплати. Це також приємно відзначити, хоча я кожного разу кажу, що це відбулося не настільки, як нам хотілося би. Можливості економіки завжди обмежені, і ми про це повинні пам'ятати. Але ми рухаємося вперед. Допомога при народженні дитини зросла у порівнянні з її розміром на початок року. На першу дитину – на 6,7 тисяч гривень, на другу – 12,5 тис. гривень, на третю – 25,1 тисяч гривень. Збільшену допомогу при народженні дитини отримали 227 тисяч сімей українців. Мені приємно констатувати, що ми досягли стійкого підвищення народжуваності. Демографи прогнозують, що за цей рік народиться близько півмільйона немовлят. Ми забезпечили додаткові кошти, щоб підтримати родини з новонародженими дітьми. За цей рік ми спостерігаємо ще один оптимістичний факт. Вперше за історію незалежної України народжуваність перевищила смертність на третині території областей, тобто у

8 областях. Такий результат говорить про одне - що люди почали вірити у завтрашній день. Це чудово. Ми відповідально і системно підійшли до планування і виконання великих інфраструктурних проектів. Основний акцент, головну скрипку тут зіграла підготовка до чемпіонату Європи Євро-2012. Це також був непростий виклик для нашої країни. Але УЄФА визнала, що Україна виконує свій план підготовки до чемпіонату Європи, з Україною можна мати справу. Побудовані нові інфраструктурні об'єкти – аеропорти, стадіони, відремонтовано біля 2 тисяч кілометрів доріг і побудовано нових. Євро-2012 дійсно стане для нас історичною подією. Україна відкриє себе Європі і світу як розвинена, сучасна і дуже красива країна. Переконаний в тому, що туристична галузь отримає можливість розвитку. Але наші проекти не обмежуються тільки Євро-2012. Серед масштабних проектів є такий проект, як «Енергія природи», який передбачає будівлю вітрових, сонячних, малих гідроелектростанцій. Ми вже це робимо в деяких регіонах України. Я про це сьогодні скажу. Цього року введено в дію дві сонячні станції у Криму, запрацювала перша черга вітропарку «Азовський». Я хотів би, щоб ми вдумалися, що за попередні 20 років української незалежності практично не було побудовано жодного такого об'єкта. Безумовно, нам потрібні масштабні об'єкти, які б стали локомотивами розвитку України в наступні десятиліття. Ми працюємо над цими питаннями. Я хотів би сказати, що разом з глобальними проектами ми думаємо і про освіті проекти. В цьому році ми побудували 21 нову школу для наших дітей. Діти будуть вчитися в нових сучасних класах, в нових приміщеннях. Створюється гарна основа для навчання наших дітей. Наприклад, прийнято рішення про створення електронної бібліотеки. Національним проектом «Відкритий світ» ми найближчим часом забезпечимо єдину освітню мережу. Ці кроки будуть продовжуватися, тому що реформа освіти буде охоплювати не один рік. Ми повинні поступово рухатися в цьому напрямку, але відчувати, що ми рухаємося вперед і в створенні умов, і в якості освіти. Особливу увагу в 2011 році ми приділяли медичній реформі. Невипадково це питання постійно було гострим, в тому числі ви бачили і зміну кадрів. Але ми прийняли цілу низку законів щодо реформи системи охорони здоров'я. Вже готові конкретні пропозиції щодо удосконалення медичних закладів і створення умов соціально-медичного страхування. Ми вже почали робити перші кроки. Наприклад, в Україні в чотирьох пілотних регіонах вже створено 160 центрів первинної медикосанітарної допомоги. В рамках національного проекту «Нове життя» відкриваються перинатальні центри. Вони будуть в кожному регіоні, не тільки в пілотних. В межах земельної реформи в Вінницькій, Київській, Харківській областях здійснюється пілотний проект щодо реалізації всіх переваг державного земельного кадастру, передбачених у відповідному законі. Це дуже болюча тема, але ми також повинні рухатися вперед. Реєстрація земельних ділянок буде здійснюватися протягом не більше 14 днів з моменту заяви. Тоді як раніше тяганина тривала інколи роками. До кінця 2012 року доопрацьована і вдосконалена програма, яка буде впроваджуватися практично у всіх регіонах України. В житлово-комунальній сфері ми почали працювати над створенням стимулів для створення мереж об'єднаних співвласників житлових будинків. Ви знаєте, що створений національний регулятор, і питання встановлення тарифів буде розглядатися під мікроскопом. Ми будемо робити все для того, щоб не допустити того, щоб ті прорахунки, які мають господарюючі суб'єкти, покладали на плечі наших людей. Люди повинні мати право отримувати справедливі тарифи. Тому створюється конкурентне середовище за ціною, якістю послуг в житлово-комунальному господарстві. Поява такого класу повноцінних власників житла створить нову основу для модернізації успадкованого ще з радянських часів житловокомунального господарства. У наступному році головний акцент державної підтримки ми зробимо на поглибленні реформ саме на регіональному та місцевому рівнях. Ми знаємо, що тільки там буде відчутна та робота, яку ми розпочали, по великому рахунку. Ми передбачаємо створення міцних горизонтальних зв'язків між регіонами та місцевими громадами, посилення міжрегіонального співробітництва, активну політику регіонів із залучення інвестицій, в тому числі через формування інноваційно-орієнтованих господарських кластерів. Важливі кроки буде зроблено в забезпеченні прозорості та ефективності державного управління. Ми прийняли закони і рішення, які спрямовані на боротьбу з однією з головних перепон на шляху реформ - це корупція в державному секторі. Модернізація правової сфери торкнулася питань, яким раніше практично не приділялося належної уваги. Зокрема, це питання гуманізації відповідальності за порушення у господарській сфері; боротьба з катуваннями. Попри позитивні зрушення в економіці та початок реалізації важливих національних проектів у мене, безумовно, є серйозні питання до роботи Уряду і в цілому виконавчої влади. Дуже часто нас не задовольняла робота керівництва деяких

урядових структур, місцевих адміністрацій. Ми підходили і будемо жорстко підходити до прийняття кадрових рішень по тим чиновникам, які не відповідають вимогам часу. Тому інколи правове, адміністративне затягування реформ в різних напрямках було прогнозованим, тому що не тільки суспільство, але і чиновники дуже часто були не готові до тієї роботи, яку ми розпочинали. Ми зрушили з місця багато питань. І сьогодні на жорсткому контролі знаходяться практично всі напрямки, по яким ми почали модернізацію. Можна багато критики сьогодні наводити, але я хотів би в цілому сказати, що за цей період часу Уряд і в цілому виконавча влада свою справу зробила. А враховуючи те, що ми не приховували, не приховуємо і ніколи не будемо приховувати недоліки, ця дискусія завжди буде актуальною, що нам вдалося зробити, чого і чому не вдалося зробити. Тому прорахунки треба своєчасно виправляти і ніколи їх не повторювати. Що стосується пошуку нових рішень. Безумовно, ми не будемо «різати по живому». Коли люди виходять з різними протестними акціями, це не випадково. До цього їх змушують ті прорахунки, які є на різних рівнях. Я вважаю, що робити будьякі експерименти над людьми не можна. Ми повинні все передбачати. Але ми повинні і розуміти, що в нас є, як кажуть, «старий чемодан», який ми тягнемо за собою - це ті закони, які були прийняті в різні часи і які сьогодні не відповідають вимогам часу. Фактично закони були популістські, які приймалися під різні вибори парламентські, президентські, а зараз вони збіглися в часі. Це ось, наприклад, таке питання болюче, як питання чорнобильців. Я багато людей знаю, які були дійсно ліквідаторами. Я знаю, що вони хворіють. Я знаю, що їм важко. І наш борг перед ними, борг держави створити всі умови. Але, коли під це підлаштовуються певні аферисти і мошенники, а потім до них ще приєднуються деякі політичні гравці, які виросли за роки незалежності на різних авантюрах - це прикро. Не можна гратися на біді. Не можна. Я переконаний в тому, що люди це добре розуміють. Безумовно, ми повинні вирішувати проблемні питання, в тому числі й соціальні зобов'язання держави, які сьогодні ще залишаються. Я хотів би, щоб ми з вами побачили найближчим часом рішення щодо відновлення справедливості в розподілі пільг. Над цими питаннями треба працювати. І ми це робимо. Є питання гострі, такі як питання справедливості. Це питання стосується постійного вдосконалення системи пільг, тарифів по відношенню до різних категорій громадян, в тому числі і надання субсидій самих різних. У нас дуже багато прикладів є, коли багаті люди отримують субсидії, і роблять це спокійно. Коли немає в державі грошей і ми знаходимося в складному становищі, безумовно, це неприпустимо. Але переконаний в тому, що Уряд разом з парламентом буде постійно наводити порядок у справедливому розподілі державних коштів, в тому числі і податковий тягар також повинен бути справедливо розподілений. Я буду завжди вимагати, щоб програма дій Уряду була конкретною за суттю, строками і, безумовно, ефективністю. В наступному році нам треба використати ті переваги, які ми отримали за ці два роки. Ми значно скоротили дефіцит бюджету. Коли ми починали з 14% дефіциту в минулому році, ми заклали на цей рік 3,5% і нам вдалося вийти на цей показник. А на наступний рік вже дефіцит бюджету буде 2,5%. Ми плануємо доход бюджету наступного року майже на 100 мільярдів більший, ніж в цьому році. Безумовно, скоротяться витрати на Євро-2012. Ми скоротимо суми на обслуговування зовнішнього боргу: в цьому році це 89 млрд. грн., в наступному році буде лише 61 млрд. грн. У нас є всі можливості, щоб з оптимізмом дивитися в майбутнє. Але ми не заспокоюємося. Робота йде і буде йти в напрямку посилення держави в питаннях внутрішньої політики, тобто ефективної економіки. Питання проведення прагматичної зовнішньої політики, яка створювала всі умови для збільшення нашого експорту, для пошуку нових ринків, нових партнерів та інвестицій. Переконаний у тому, що соціальні стандарти повинні також зростати, і ми будемо робити все для того, щоб це відчували люди. Якість життя – це і житлово-комунальні послуги, це і медицина, це і освіта. Далі. Імідж країни, який дає нам всім відчуття того, що ми держава сильна і ми сильна нація, це Євро2012. Далі. Підготовка до чемпіонату Європи з баскетболу в 2015 році. А ми фактично вже таку можливість отримали. Ви знаєте, таке рішення прийняте. Ми будемо робити все, щоб наближати нашу Україну до тих демократичних стандартів життя, в тому числі, за якими живе Європа. І врешті-решт, я хотів би окремо зупинитися на питаннях професії журналіста, враховуючи аудиторію, яка сидить переді мною. Перш за все це питання безпеки цієї професії. Я хотів би, щоб ви від мене почули, що я буду завжди жорстко припиняти будь-які дії, спрямовані проти гідності, життя і здоров'я журналістів, спроби тиску на ЗМІ з боку чиновників, влади чи політиків. Водночас, безумовно, я сподіваюсь, як і будь-який громадянин нашої країни, бачити якісні, об'єктивні журналістські матеріали з важливих питань суспільного життя. Адже цінність свободи слова не лише у праві говорити, що хочеш, але і в здатності говорити правду, чітко відрізняючи, як кажуть, чорне і біле.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó

Òðèáóíà

3

Правосуддя чи катівня інквізиції? Апеляційний суд міста Києва визнав «законним» повторний арешт Юлії Тимошенко. Виявляється, знаходячись у камері Лук’янівського СІЗО, вона може завадити «слідству» у піднятій з-під нафталіну «справі», колись порушеній проти неї на замовлення тодішнього вищого керівництва держави, пізніше спростованій і закритій усіма судовими інстанціями, в тому числі колегією із 40 суддів Верховного Суду України, рішення яких є остаточним та оскарженню не підлягає. Апеляційний суд погодився також із тим, що є нормальним і законним по 12 годин без перерви катувати хвору, неходячу жінку в камері в’язниці виснажливою, безглуздою формальною процедурою, підсумком якої стало абсурдне та одіозне рішення слідчих про повторний арешт заарештованої, яке, попри абсолютну безпідставність, визнано тим не менше законним та обгрунтованим! Сучасна світова юридична практика цивілізованих країн, як засвідчили незалежні іноземні експерти, не знає таких ганебних прецедентів. Показова деталь: довгі роки уряд Сполучених Штатів Америки через програму USAID надавав допомогу на обладнання українських судів сучасною технікою, фінансував навчання суддів світовим стандартам правосуддя, але тепер навіть посол США в Україні Джон Теффт змушений визнати: «подібне «правосуддя» не відповідає міжнародним нормам демократичного судочинства та процедурним нормам». Тож варто наголосити, що судилище над Юлією Тимошенко якщо і відповідає європейським стандартам, то не сучасним, а таким, що існували у Європі протягом XIIIXIX століть. Тоді інквізиція на підставі одних лише чуток або анонімного доносу арештовувала тисячі людей, піддавала звірячим тортурам (також нібито дотримуючись формальних процедур), і, зазвичай, прирекала їх на покарання шляхом спалення на вогнищі та суцільної конфіскації майна. В той час це лицемірно вважалося «милосердям», оскільки під час страти безневинних людей не проливалася кров. Саме така брехня стала прикметною рисою всього інквізиторського переслідування Юлії Тимошенко нинішньою злочинною владою. Ми вже переконалися в цьому на прикладі попередньої, так званої «газової справи». В цій справі дефектом логіки і відвертою маячнею є сама постановка питання про те, що прийняте екс-Прем’єрміністром політичне рішення (правильність чи неправильність якого може дискутуватися у політичному сенсі, однак на момент прийняття це рішення було підтримано в Європі, в Росії, в Українському Уряді та в українському суспільстві) тепер чомусь визнається кримінальним злочином. Перевищенням повноважень вважається те, що міжурядові домовленості схвалено урядом після їх досягнення, а не до того. Ніби Азаров зараз робить по-іншому… Формулювання у вироку суду мотиву «злочину» як «бажання створити позитивний імідж уряду та ефективного керівника держави» не продиктоване жодним законом. Тож у такий спосіб можна собі дозволити спалювати на інквізиційному вогнищі всіх політиків та державних діячів і не тільки. Та от біда: таке винищення політиків було б для нинішньої влади також політичним рішенням. Щоб бути чесним, той, кому вистачає «розуму» ухвалювати такі рішення, мав би перш за все спалити самого себе. Однак чесністю тут і не пахне, а от політичним підтекстом та звірячою помстою тхне за версту. Поза розумовими можливостями та за гранню здорового глузду залишається так зване «проведення

експертиз» та «обчислення збитків» від політичних рішень Прем’єр-міністра під диктовку співробітників Генеральної прокуратури та Служби безпеки України без будь-якої первинної бухгалтерської документації, що штовхає їх на відверте шахрайство, умисне замовчування фактів, небажання та відкидання вимог встановлювати істину, зникнення зі справи документів, які доводять відсутність факту злочину та будь-якої провини екс-Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю. В. Лицемірством злочинців у владі було, є і залишається те, що «розслідування» «кримінальних справ» Юлії Тимошенко та інквізиційне судилище над нею здійснюється у стилі гебельсівської пропагандистської спецоперації з формування негативної громадської думки. До того ж не за правилами кримінально-процесуального закону, а за правилами public relations: з вкиданням компромату, якихось цілком фальшивих псевдодокументів, поширенням всупереч елементарній презумпції невинуватості прес-релізів Генеральної прокуратури про «викриття» лідера опозиції у суцільних «злочинах». Незважаючи на те, що журналістам достеменно відомо, що прес-релізи Генеральної прокуратури щодо Юлії Тимошенко готуються у Адміністрації Президента, влада вперто продовжує заперечувати політичний характер порушених проти неї кримінальних справ та тих, що вони тільки-но планують порушити, ретельно вишукуючи хоч щось. Годинами в телеефірі найвищі чини Генпрокуратури, чиновники Адміністрації Президента, представники партії влади на чолі з самим «гарантом» відверто брехали і брешуть, що, нібито, справа Тимошенко – «звичайна» кримінальна справа, нічим не відмінна від інших і відношення до неї таке самісіньке. Але ж усі ці побрехеньки ніяк не узгоджуються з багатотисячною кількістю бійців «Беркута», «Грифона», інших спецпідрозділів, що охороняють Владу від гніву народного. Чи, може, на когось ще із ув’язнених витрачається стільки медіаресурсів та полчища слідчих, прокурорів, суддів, інших дармоїдів? Тож нема сумнівів: ми маємо справу з інквізіцією! Якщо ж кримінальне судочинство в Україні нічим не відрізняється від тої середньовічної інквізиції, у жернова якої потрапила сьогодні Юлія Тимошенко, а у подальшому може потрапити будь-хто з нас – хіба не очевидно, що цю антинародну систему влади треба негайно міняти?! Згадайте, що серед кандидатів на посаду Президента України у 2010 році одна лише Юлія Тимошенко першим і найважливішим пріоритетом своєї програми назвала судову реформу. Вона наголосила: «Без створення чесних, правосудних судів ніякі позитивні зміни в країні неможливі. Без них неможлива й справедливість. Суди будуть виведені з-під політичного, адміністративного та корупційного впливу. Ми зробимо їх фінансово незалежними від виконавчої влади. Люди безпосередньо обиратимуть і відкликатимуть суддів». Саму ідею судової реформи, як бачимо, Янукович вкрав у Юлії Тимошенко. Однак, як виявилося, ця ідея знадобилася йому лише для легітимізації швидкої розправи над незалежністю третьої (судової) гілки влади та створення замість неї системи кишенькових судів. Основною фішкою «судової реформи» Януковича є примітивне запровадження телефонного права – рудіменту часів КДБ. При цьому всі нечисті на руку суддікорупціонери не тільки залишилися на своїх посадах, але й стрімко просуваються вгору по кар’єрних сходинках. Завданнями кримінального судочинства, відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального

кодексу України, є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Така прекрасна теорія, а що бачимо на практиці? Вимальовуючи нібито провину Юлії Тимошенко, ані слідчі, ані прокуратура чи будь-який суд не посилаються на конкретні статті конкретних законів, які б вона порушила і за що була б передбачена кримінальна відповідальність. Ні в чому не винувату Юлію Тимошенко прирікають на ув’язнення в холодній камері, її катують ненаданням кваліфікованої медичної допомоги, не дозволяючи її особистому лікарю чи хоча б незалежним західним спеціалістам провести відповідні дослідження, встановити діагноз та призначити лікування. Вся охорона її прав на життя та здоров’я полягає у тому, що фельдшери з медчастини СІЗО та чиновники МОЗ складають якісь сфальсифіковані акти за результатами не здійснених ніким медоглядів про те, що у Юлії Тимошенко немає протипоказань бути присутньою на засіданнях апеляційного суду, які тривають по 10-12 годин на день. Одночасно надаються довідки про дозвіл на допит Ю. В. Тимошенко в камері у зв’язку з тим, що за станом здоров’я вона не може переміститися у сусіднє приміщення, що знаходиться на відстані 30 метрів від її камери. Все це супроводжується істеричними заявами прокурорів про нібито «симуляцію», провокаційною відеозйомкою, публічною демонстрацією фотографій з камери, відремонтованої спеціально для показухи, у якій після ремонту Ю. В. Тимошенко, що знаходиться у статусі військовополоненої режиму Януковича, не знаходилася жодного дня. Очільник цієї середньовічної репресивної машини так захопився своєю роллю добропорядного Президента, який «не втручається у правосуддя» і «почувається заручником ситуації», що, здається, остаточно втратив почуття реальності. Про яке «невтручання» може йти мова, коли призначені ним Генеральний прокурор та голова СБУ здійснюють тортури та беруть участь у відвертому цькуванні лідера опозиції? Невже без його відома? Тоді хто він такий в Українській державі? Чи сам він не причетний до поширення неприхованих меседжів для «правоохоронців» через ЗМІ? Невже пан Янукович сподівається, що його облудна маска «доброго царя» введе в оману людей? Він тримає усіх нас та світову спільноту за дурнів, гадаючи, що хтось здатен повірити його побрехенькам, ніби не він санкціонував розгнуздану кампанію поливання брудом Юлії Тимошенко, у якій ключові ролі відіграють його куми, призначенці та оточення з повадками шакалів? Він, мабуть, вважає, що люди не свідомі того, чиїми указами «переводяться» з провінції до Києва виконавці репресій, слухняні юридичні недорослі в мантіях? Адже розумні, досвідчені і чесні судді на таку підлість не наважаться і залякування тут не допоможе. Коли у світовій пресі з’явилися перші викриття геноциду, здійснюваного фашистами, геббельсівська пропаганда спробувала роз’яснювати, що концтабори мало не рай земний. Янукович зараз йде тим самим шляхом. Незабаром йому нічого не залишиться, окрім як побудувати бункер, сховатися в ньому зі всією «рейхсканцелярією» від гніву народного та закінчити в ньому своє ганебне життя так, як його закінчують усі фашистські диктатори. Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України.

Ветвицький: 2011 був вдалим лише для чиновників Підсумки політичного життя країни підбивати завжди важко. Тим більше - робити прогнози на майбутнє. Однак народного депутата, президента партії «ПРАВДА» Дмитра Ветвицького не злякаєш труднощами. Для нього 2011 рік запам’ятався активною роботою та нерівною боротьбою за правду в парламенті. Тим не менше, здаватися в 2012 році Дмитро Олександрович не збирається.

- Якими Ви бачите підсумки 2011 року?

- Важко підбивати підсумки року, що минає в Україні. Важко перш за все тому, що зазвичай на Новий рік згадують щось позитивне. Однак, на жаль, радіти людям немає з чого. Влада начебто провела багато гучних реформ. Проте ніякої реальної користі українцям вони не принесли.

- Тобто, Ви вважаєте, що пенсійна реформа не є позитивною для українців?

- Ця реформа була б позитивною, якби внаслідок її ухвалення стало краще жити людям. Тому давайте розберемося, кому саме стало краще жити внаслідок цієї пенсійної реформи. Безумовно, стало краще віпчиновникам, адже їх аморально великі пенсії ця реформа не зачепила - так само, як і вихідну допомогу для віпчиновників, які під час виходу на пенсію отримують по 200 тисяч, теж ніхто не скасував. Мій законопроект № 8101 про обмеження віп-пенсій, а також скасування вихідної допомоги для віп-чиновників ВР не підтримала. “За” проголосувало лише 30 депутатів. Всі інші не захотіли зменшувати собі пенсію. Відтак, пенсійна реформа була позитивною для чиновників, проте мільйони українських пенсіонерів вона залишила напризволяще.

- Уряд стверджує, що саме ця пенсійна реформа дозволить збільшити пенсії більшості українців. Однак не зараз, а через 15 років.

- Через 15 років?! А що ж робити більшості

сьогоднішніх пенсіонерів? Вони не можуть чекати 15 років. Їм підвищувати мінімальну пенсію потрібно вже сьогодні, адже зараз вона складає всього 800 гривень, а в наступному році буде складати 842 гривні. На ці кошти неможливо вижити! Я ще рік тому ініціював законопроект № 8180 щодо збільшення мінімальної пенсії до 1000 гривень. Парламент відмовився підвищувати людям пенсію, мотивуючи це відсутністю 9 мільярдів в бюджеті. Однак вже наступного дня Верховна Рада подарувала 24 мільярди народних грошей найбагатшим компаніям України. Виходить, для пенсіонерів у Ради грошей немає, а для олігархів – завжди є.

- Іншою знаковою подією для України став початок земельної реформи. Як ви ставитесь до Закону «Про ринок землі»?

- Ставлюся негативно. По-перше, тому, що такі важливі закони не повинні ухвалюватися нашвидкуруч без обговорення. По-друге, тому, що знаю: українська земля – це найбільша та остання цінність, яка знаходиться в руках українського народу. Відтак, долю української землі повинні вирішувати не 450 депутатів, а весь український народ на всеукраїнському референдумі. Відповідний законопроект № 9146 щодо проведення земельного референдуму я ініціював на початку цього року. На підтримку цього законопроекту віддали підписи 32 тисячі українців зі всієї країни. Однак більшість у парламенті знехтувала волею десятків тисяч наших громадян та відмовилася навіть включати цей законопроект до порядку денного.

- Проте мораторій на продаж землі таки подовжили до 2013 року…

- Слава Богу. Це означає, що на владу таки подіяли народні протести щодо запровадження ринку землі без згоди людей. Це означає, що партія «ПРАВДА» не марно

відстоювала народний референдум по всій країні. Отже, у нас є час, аби захистити українську землю. І ми повинні це зробити.

- Не можу оминути зовнішньополітичну тематику. Як ви оцінюєте останні переговори України з ЄС та Росією щодо ціни на газ?

- Оцінюю як повне фіаско української дипломатії. Адже Україна так і не підписала Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом, фактично поставивши хрест на 4 роках тяжких переговорів. Так само, судячи з останніх повідомлень, керівники нашої держави не спромоглися домовитися з Росією про суттєву знижку на газ для України, про що так довго говорила українська влада. Отже представники нашої держави так і не знайшли спільної мови з жодним із стратегічних партнерів на міжнародній арені, а також не змогли виконати жодне з двох найважливіших на сьогодні зовнішньополітичних завдань для нашої країни. 2011 рік виявився провальним для української дипломатії.

- Наостанок хотілося б почути від вас загальний прогноз на 2012 рік. Що, як то кажуть, буде з батьківщиною і з нами?

- Як віруюча людина, я впевнений, що у нас все буде добре. Україна має величезний потенціал, природні багатства, родючі чорноземи, талановитих і працьовитих людей. Єдине, чого не вистачає – віри. І перш за все – в себе. Я знаю, що з цією вірою народ зможе відстояти свою землю, свою пенсію, свій голос, свою країну. Україна просто повинна бути заможною. Тільки від нас залежить, коли вона такою стане. Користуючись можливістю, хочу побажати всім українцям здоров’я та щастя – бажано, сімейного. Адже сім’я, рідні та близькі – це найцінніше, що у нас є. З Новим Роком та Різдвом Христовим!

4

Ñïðîòèâ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó

Часопис про свавілля влади та громадський спротив незаконним діям WWW.SPROTIV.ORG

Законопроект № 9443 «Про внутрішню торгівлю» знищить ринкову економіку Депутати відклали на початок 2012 року розгляд скандального урядового законопроекту «Про внутрішню торгівлю» (№ 9443), який викликав численні акції протесту малих підприємців. Таке рішення 20.12.2011 р. набрало 268 голосів. При цьому лідер парламентської фракції Партії регіонів Олександр Єфремов заявив, що закон «справді потрібний» і тайм-аут «на два тижні» знадобився для його доопрацювання. Заявленими цілями законопроекту, відповідно до пояснювальної записки, є «розвиток внутрішньої торгівлі на засадах конкуренції і рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів, розвиток малого та середнього підприємництва», а також розмежування повноважень органів влади у сфері внутрішньої торгівлі та посилення санкцій за правопорушення у сфері торгівлі. Основними засадами державної політики у сфері внутрішньої торгівлі названо планування, запровадження нормативів щодо мінімальної забезпеченості населення торговельними площами, здійснення обліку об’єктів торгівлі, моніторингу за реалізацією та цінами на соціально значущі товари, встановлення вимог до організації торговельної та виробничо-торговельної діяльності суб’єктів господарювання у сфері роздрібної торгівлі, оптової торгівлі і ресторанного господарства. Жорстко регулятивний підхід, передбачений законопроектом, викликав природне занепокоєння малого бізнесу стосовно невиправданого втручання держави у ринкову економіку. Підприємці вдалися до протестних акцій. За повідомленням інформаційної агенції УНІАН, 15 грудня в Запоріжжі не працювали ряди більшості ринків. Близько тисячі підприємців залишили робочі місця на базарах, щоб провести перед будівлею Запорізької ОДА акцію протесту проти законопроекту про внутрішню торгівлю. «Все, що було видалене з Податкового кодексу за нашими настирними вимогами, ми побачили у законопроекті про внутрішню торгівлю. Він передбачає суцільні перевірки і штрафи. Контролюючі органи зможуть безперешкодно заходити до підприємця на склади і додому, і ми не маємо права їх не впустити», пояснили учасники акції протесту. За словами заступника голови Запорізького Союзу підприємців «Ніка» Владимира Коряки, за допомогою таких дій влада «знову заганяє людей у тінь, створює поле для корупції. Уявіть, чиновникам дають можливість накласти штрафи в сумі

34 тис. грн., 17 тис. грн. Це величезне поле для корупції, для хабарів». В. Коряка також заявив, що запорізькі підприємці почали переговори з підприємцями інших областей України про проведення Всеукраїнської акції протесту проти законопроекту про внутрішню торгівлю і вже збирають кошти на проведення даної акції.

19 грудня за ініціативою Голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталії Королевської відбулося громадське обговорення проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю». Перед початком обговорення пані Королевська у відповідь на питання журналіста газети «Правдошукач» про те, як комітет міг схвалити такий антиринковий законопроект і чому його доповідатиме Михайло Чечетов, пояснила: «Більшість в комітеті належить Партії регіонів, і Партія регіонів одноголосно проголосувала за підтримку даного законопроекту. Мого голосу там нема. Цей закон розглядався, коли я була відсутньою на засіданні комітету». Наталія Королевська наголосила, що в законопроекті, який винесений на розгляд парламенту, відсутні стимули для зростання внутрішнього виробництва. Більше того, ним створюються умови для посилення контролю з боку держави і для розвитку нерівної конкуренції, а також – вводяться нові штрафи. «Внутрішній ринок – це потужний ресурс розвитку економіки: 605 млрд. гривень становить оборот роздрібної торгівлі за 11 місяців поточного року. Якщо ця сума буде працювати на українську економіку, а не економіки інших країн – це стане колосальним ресурсом для наших виробників. Тому необхідно виписати цей закон таким чином, щоб він почав працювати на розвиток вітчизняних товаровиробників», – заявила вона. За словами Наталії Королевської, «сьогодні всі підходи, які пропонує Кабінет міністрів, нагадують 80-ті роки та Радянський Союз з ручними методами управління. Якщо Кабмін хоче повністю контролювати кожен базар та кожен кіоск, то тоді не треба вигадувати такі гучні назви, як закон «Про внутрішню торгівлю». Якщо є бажання залучити ресурси в економіку, то для цього необхідно приймати закони, адекватні викликам часу. У Європі ще в чотирнадцятому столітті скасували регулювання та створили конкурентні умови на ринку. Ми ж за допомогою даного законопроекту повертаємося в це чотирнадцяте століття». На думку народного депутата, чиновники, що підготували даний законопроект, не знають засад та правил

В. Гладчук: Сьогодні ми на порозі «Торгового майдану» Кілька мільйонів українців, що працюють у сфері роздрібної торгівлі, найближчим часом поповнять армію безробітних. Відбудеться це відразу після набуття чинності проектом Закону «Про внутрішню торгівлю», - попереджає заступник голови політради «Партії Народний порядок», редактор опозиційного інтернет-видання «Спротив» Вадим Гладчук. За словами політика, законопроект, розроблений Кабміном і ініційований особисто прем'єрміністром Миколою Азаровим, «б'є всі рекорди законотворчості в номінації «Найбільш абсурдний законопроект». «Складається враження, що документ просто взяли десь з архівів Міністерства торгівлі СРСР, струсили пил і передали депутатам. «Back in USSR» прозирає буквально в кожному пункті цього проекту. Кабмін наче забув, що ми вже двадцять років живемо в умовах ринкової економіки. Яка, власне, і диктує, як працівникам торгівлі формувати асортимент, як обслуговувати покупця. Якщо покупець буде незадоволений асортиментом, магазин збанкрутує, тому продавцю не потрібно виписувати в законі, що продавати. По-моєму, це зрозуміло і першокласнику», - сказав Вадим Гладчук. За його словами, «гонитва за «радянськими стандартами обслуговування», виписаними в законі, призведе до того, що завтра безробітними стануть

мільйони приватних підприємців, продавців, адміністраторів торгових залів». Вадим Гладчук, зокрема, зазначив, що норма, згідно з якою продавцем має право бути тільки людина зі спеціальною освітою, «убивча для сфери торгівлі». «Станом на сьогодні, скільки у нас в торгівлі працює людей, які мають таку освіту? Більшість стали за прилавок від безвиході, а не за власним бажанням. Якщо закон приймуть, у них буде тільки один вихід - звільнятися», - зазначив Вадим Гладчук. «Створення законопроекту має приховане підгрунтя. Все це робиться з однією метою - дати контролюючим органам додаткову можливість «кошмарити» бізнес. У нас держава сьогодні працює на каральні структури, а не на людей. Цей закон також монополізує торгівлю, знищить малий бізнес, поверне в магазини дефіцит і величезні черги, стимулює зростання цін», попереджає Вадим Гладчук. Політик зазначив, що, поки закон не затверджений, є шанс протистояти прийняттю драконівського проекту. «Низка політичних сил і громадських організацій, зокрема Партія Народний порядок, ВО «Молодь - надія України» проводять мітинги біля Верховної Ради з вимогою відхилити законопроект. Запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до нас» - сказав Вадим Гладчук. Політик висловив упевненість, що позицію партії підтримає малий і середній бізнес, оскільки саме по ньому в першу чергу б'є законопроект. «У нас був «Податковий майдан». Сьогодні ми на порозі «Торгового майдану». Ми не допустимо, щоб мільйони українців внаслідок чийогось безглуздого рішення були викинуті на вулицю», - підкреслив Вадим Гладчук.

торгівлі. «У нас склалася парадоксальна ситуація, коли продавці на ринку є освіченішими за деяких чиновників, оскільки в 90-ті роки торгівлею зайнялися вчені, кандидати наук, викладачі. Засади внутрішньої торгівлі треба роз'яснювати не продавцям, а необхідно навчати їм чиновників, які в даній сфері абсолютно не розуміються», – додала вона, коментуючи новелу законопроекту про обов’язкове навчання працівників торгівлі. Під час обговорення представники підприємницьких організацій також висловили крайнє незадоволення даним законопроектом та виступили за зняття його з розгляду парламентом до остаточного доопрацювання документа. «Закон необхідний ринку, але не в такому вигляді, як це викладено в проекті. Нам не потрібно повернення в Радянський Союз, не треба нас укотре лякати збільшенням штрафів та великими перевірками. Нам потрібний такий закон, завдяки якому ми зможемо розвиватися, а не вмирати остаточно», – зазначив президент Української торгівельної асоціації Ігор Кишко. Разом з тим, заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Володимир Павленко наголосив, що Кабмін готовий доопрацювати даний законопроект. За словами Наталії Королевської, для доопрацювання законопроекту «Про внутрішню торгівлю» в Комітеті буде створена відповідна робоча група, до якої зможуть увійти всі бажаючі представники підприємців. Очевидно, що «доопрацювання» законопроекту є реакцією правлячої партії на бурхливу негативну реакцію громадськості. Проте головне питання в тому, кому потрібен такий закон: чиновнику-корупціонеру чи суспільству? Чи потрібен він взагалі?

Влада незаконно придушує мирні протести Акції протесту в Києві, Донецьку та інших регіонах показали, що суди, чиновники та правоохоронні органи все більше вдаються до відверто протизаконних дій для придушення мирних протестів. Причому влада чим далі, тим нахабніше намагається ці протести зупинити. І зовсім не для «покращенням життя вже сьогодні», а порушуючи громадянські права українців. Про це пише Ірина Чулівська, активіст Центру інформації про права людини, у статті "Заборонити не можна протестувати" на сайті "Українська правда". Висловлювати своє незадоволення діями влади чи окремих чиновників, протестувати проти неприйняття певних законів чи постанов – це право кожної людини, закріплене у Загальній декларації прав людини та інших міжнародних документах. Сьогодні протести чорнобильців вже охопили практично всю країну. Акції раз за разом забороняють, але незгодних стає все більше. І не тільки чорнобильців. Причому часто це ті люди, які на останніх президентських виборах голосували за того, хто обіцяв «почути кожного». І це є ще одним логічним результатом абсурдного переконання влади, що вона може вирішувати, навіщо, коли і як громадяни можуть реалізовувати своє право на мирний протест - пише Ірина Чулівська.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó

Êè¿âùèíà

5

Відкрите звернення громади Віти Поштової до Президента України Віктора Федоровича Януковича Ми, громадяни України, члени територіальної громади Віто-Поштової сільської ради, жителі сіл Віта Поштова і Юрівка Києво-Святошинського району Київської області та військового містечка № 254 Міністерства оборони України, звертаємось до Вас, як до гаранта прав громадян, передбачених Конституцією України. У 2002 році сільським головою Віто-Поштової сільської ради став бувший міліціонер – Іванов Сергій Васильович, який хоч і не був нашим земляком, зміг відстояти своє право через суди. З того часу ми почали жити «за поняттями», а все, що відбувається в нашій громаді, більше підпадає під дію кримінального кодексу, ніж відповідає чинному законодавству про місцеве самоврядування в Україні. Громаду поділено на «своїх» і «чужих». «Своїми» стали депутати і члени виконкому сільської ради, які мовчки голосували за продаж наших земель Івановим С. В. і за це отримували від нього дрібні земельні винагороди. «Чужими» Іванов С. В. штучно зробив більшість громади, якій ніколи нічого не виділялось і яка не має навіть доступу до офіційної інформації про роботу сільської ради. У 2011 році злочинні рішення виконкомів і сесій Віто-Поштової сільської ради, які постійно приховувались від громади, стали очевидними. Дійшло до того, що сільський голова підробив документи і таємно передав у приватну власність сільський клуб, а разом з ним і земельну ділянку в центрі села площею 0,6 га. У 2008 році зупинилось будівництво дитячого садка в с. Віта Поштова в зв’язку з крадіжкою за безпосередньої участі сільського голови Іванова С. В. і продажем землі вартістю понад 20 млн. грн., яку громада виділила для компенсації вартості цього будівництва. Реконструкцію будівлі сільської ради, яка так і стоїть сьогодні у напівзруйнованому стані «завершено» «відмиванням» 500 000 грн. бюджетних коштів у 2011 році. Крім того, Іванов С. В. легко «переконав» військових поступитися землями оборони в/ч А0799 Збройних Сил України. Коли ж ці землі було ним продано, а злочин виявлено, то для примирення з військовою прокуратурою Іванов С. В. передав ще й очисні споруди, куди на той час виходила діюча каналізація військового містечка № 254. У 2010 році генерали-заступники впевнено знесли очисні споруди і звели на їх місці свої приватні садиби, а неочищені каналізаційні стоки потекли через ліс на село. Не менш плідною виявилась і діяльність сільського голови Іванова С. В. у природоохоронній сфері. За три останні роки ним продано понад 50 га лісів у рекреаційній зоні м. Києва, з яких 16 га належали Держлісфонду України, а сьогодні інтенсивно вирубуються. Продано і прибережні охоронні смуги ставка, а також береги річки Сіверки. Біля школи в с. Юрівка підписано вирок молодому лісу, посадженому школярами. Навіть святу справу будівництва церкви в с. Юрівка Іванов С. В. перетворив на особистий прибутковий бізнес. На 1,5 мільйони доларів США він продав земель громади, а далі – беззвітні махінації, такі ж самі, як і на проваленому будівництві дитячого садка: гроші собі, а селу - дулю. За декілька років наш голова взяв собі та віддав за хабарі понад 220 гектарів найкращих земель (ліси, річка, ставок). Це, приблизно, 1500 ділянок під приватну житлову забудову (в черзі на отримання земель місцевими жителями зібралось вже більше 1000 заяв). Для тіньових оборудок Івановим С. В. було організовано постійно діюче злочинне угрупування з посадовців Віто-Поштової сільської ради (заступник Коваленко Ю. Л., землевпорядник Антипенко А. С., голова земельної комісії Кубівський В. Л., секретар сільської ради Веретенникова В. Є., головний бухгалтер Унгурян О. П., секретар виконкому сільської ради Хмара К. В). Були втягнуті у земельний кримінал і представники Збройних Сил України – полковники Гринь О. Л., Івах С. Н. та інші за виділення їм земельних ділянок у приватну власність. Не залишились осторонь і чиновники районних, обласних державних служб, що узгоджували руйнування очисних споруд, захоплення земель оборони, забудову охоронних смуг водоймищ, вирубування лісу, продаж сільського клубу. З подачі юриста Києво-Святошинської РДА Дороганя Ю. В. в судах отримано незаконний дозвіл на забудову земель держлісфонду України. Починаючи з квітня 2011 року, ми неодноразово офіційно звертались з приводу цих зловживань до всіх державних органів контролю і нагляду за дотриманням чинного законодавства, але ніхто чомусь не захотів допомогти нам. Нарешті 6 жовтня 2011 року сільського голову Іванова С. В. і головного бухгалтера сільської ради Унгурян О. П. було затримано під час отримання хабара. Але наша гордість за принципові і фахові дії міліції і прокуратури виявилась передчасною. Вже наступного дня вранці секретар виконкому Хмара К. В. безперешкодно вивезла з приміщення сільської ради в невідомому напрямі весь «лівий» архів за 2002-2011 рр., а потім спокійно звільнилась. Землевпорядник Антипенко А. С. терміново пішов у відпустку, після якої ще з більшою впевненістю

продовжив свої земельні комбінації. Секретар Віто-Поштової сільської ради Веретенникова В. Є., яка власноручно виконувала всі «ліві» документи, спокійно пересіла в крісло голови. Голова земельної комісії Кубівський В. Л., депутати сільської ради Іванчук М. та Янчук В., які постійно і старанно «вибивали» хабарі з клієнтів (для Іванова С. В.), взагалі залишились поза увагою слідчих, хоч були серед головних героїв оперативних відеозйомок. Наша ініціатива по достроковому припиненню повноважень цих депутатів-злодіїв наштовхнулась на глуху стіну районної виборчої комісії (голова Л. О. Павлова) та пряму протидію в. п. сільського голови Веретенникової В. Є. Крім того, військова прокуратура Київського гарнізону у співпраці з СБУ вже три роки ніяк не може розслідувати, ким саме викрадено землі оборони, тим самим покриваючи військових чинів і цивільних посадовців, які свого часу добре нагріли руки за державний рахунок. На жаль, прокуратурою Київської області сьогодні розслідується лише отримання хабара сільським головою Івановим С. В., решта його «заслуг» чомусь поза увагою слідчих. А треба повернути селу клуб, добудувати дитячий садок, знайти будівельників, що розбіглися після арешту Іванова С.В. з реконструкції приміщення сільської ради, повернути вчителям 40 000 гривень (віддали за вказівкою Іванова С. В. на оформлення неіснуючих земельних наділів), відмінити договори оренди на десятки гектарів сільських земель, якими сьогодні розпоряджається дружина заарештованого сільського голови. Незрозуміло, кому сільський голова Іванов С. В. пояснить, за які кошти в останні роки ним побудовано чотири сучасні садиби, придбано квартири, сім дорогих автомашин, систему торговельної нерухомості для дружини? Хто і коли побудує очисні споруди в/ч А0799? Хто розгородить береги сільського ставка і зупинить вирубування елітних лісів? Хто припинить незаконний продаж земель нашої громади? Хто нарешті зверне увагу на людей, що живуть на цих землях? Всі ці питання ми ставили перед прокурором КиєвоСвятошинського району Київської області Федоренком В. В., прокуратурою Київської області, військовою прокуратурою, міжрайонною природоохоронною прокуратурою, Генеральною прокуратурою України. На жаль, ніхто не допоміг нам відновити законність і порядок в п’яти кілометрах від столиці. Саме тому підприємець Іванова С. О. (дружина заарештованого сільського голови) відкрито організувала в приміщенні громадського формування «Віта Захист» в с. Юрівка альтернативну сільську раду, де збираються вірні їй депутати, члени виконкому, виконуюча повноваження сільського голови Веретенникова В. Є. - і таємно від громади вирішують свої «шкурні» питання. Наші офіційні звернення до в. п. сільського голови Веретенникової В. Є., зустрічі з головою КиєвоСвятошинської РДА Зайцем О. В., представниками Київської облдержадміністрації і силових структур з єдиним проханням: до суду над сільським головою Івановим С. В. припинити безконтрольну роздачу останніх земель громади - успіху не мали. Таємне дооформлення земель дружина

заарештованого сільського голови пояснює тим, що їй терміново потрібно викупити Іванова С. В. (за звільнення на підписку про невиїзд – 300 000 доларів США, за умовний термін покарання – 1 500 000 доларів США, за повну реабілітацію – 4 500 000 доларів США, за обрання його в народні депутати - … ). А щоб депутати голосували так, як вимагає Світлана Іванова, її сини-«мажори» з друзямибандитами залякують сім’ї тих, хто не згоден з цим сценарієм. У відповідь на наші протести прокуратура і міліція району разом з дільничним інспектором провели «профілактичну» роботу з активістами села у стилі 1937 року. Бандити відверто обіцяють за непокору палити будинки, вбивати жінок, рубати дітей на шматки, СБУ проводить попереджувальні бесіди. Прихильники Іванова С. В. щодня обіцяють його повернення на посаду і нищівну розправу над обома непокірними селами. Невпинно працюють ворожки, знахарі, відьми, екстрасенси. Їм теж до вподоби наша земля. За збігом обставин сьогодні нами керують дві професійні продавщиці: Світлана Іванова – друга дружина заарештованого сільського голови і Вікторія Веретенникова – його вірна помічниця по фальсифікації документів на землю і не тільки, про що свідчить затримання її в нетверезому стані працівниками ДАІ за кермом власного авто. Втрата спільного «годувальника» неочікувано для всіх поєднала цих непримиренних красунь, щоб, не маючи освіти, фаховості, виховання і совісті, допомагати одна одній вже без «пахана» продовжувати грабувати нашу громаду. А де ж влада? Чому ховається від людей районна і обласна організації партії регіонів? Чому не втручаються Києво-Святошинська райдержадміністрація та Київська облдержадміністрація? Куди зникли наші «рідні» депутат Київської облради Ю. Цикаленко та народний депутат П. Мельник? В цю лиху годину вони повинні бути з народом, а не рятувати побратима-шахрая і хабарника Іванова С. В. Затяжне безвладдя і узаконений бандитизм в нашому селі поруч зі столицею комусь дуже вигідні. В каламутній воді краще за все ловити рибу, навіть голими руками. Вже готується захоплення 30 га території в/ч А0799, 80 га земель, що знаходяться в оренді у АНТК ім. Антонова, 60 га лісів Боярської лісодослідної станції НАУ, інші землі. Але, незважаючи ні на що, заради наших дітей, заради майбутнього України, ми будемо й далі протидіяти наскрізь корумпованому чиновництву, відвертому кримінальному тиску перевертнів від влади, бездіяльності силових структур та прокуратури всіх рівнів. Шановний Вікторе Федоровичу! До сьогодні форми нашої боротьби з усіма загрозами інтересам громади носять цивілізований характер і не переросли у відкрите протистояння з владою, але гарячі голови вже закликають зрівняти з землею сільську раду, перекрити автомагістраль Київ – Одеса, організовано піти всією громадою на Київ, щоб стати прикладом для українського народу в боротьбі за свої права проти узурпації влади місцевими князьками напередодні виборів до Верховної Ради України. Ми щиро сподіваємось на Вашу підтримку в цей непростий для нашої громади час, а також запрошуємо відвідати наші мальовничі села, поки за хабарі не знищено останні краєвиди Київської Швейцарії. З глибокою пошаною і повагою, мешканці села Віта Поштова Києво-Святошинського р-ну Київської обл., члени територіальної громади /43 підписи/.

6

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó

НАРОДНЫЙ ДЕПУТАТ УКРАИНЫ ВАЛЕРИЙ ШАМАНОВ ОТВЕЧАЕТ НА ВОПРОСЫ ИЗБИРАТЕЛЕЙ - Валерий Викторович, как вы оцениваете события, происходящие сейчас в России? Митинг оппозиции на Болотной площади в субботу 10 декабря (около 50-60 тыс. человек) и митинг единороссов на Манежной площади в понедельник 12 декабря (около 5-10 тыс чел.)... Что это: начало конца Путинской России или происки иностранных спецслужб?

- Не следует преувеличивать происходящее сейчас в России, как это делают Интернет-журналисты, гонясь за сенсацией. Можно с уверенностью сказать только то, что незыблемость Путинской России уже не выглядит образцово-показательной моделью для подражания. Эти митинги показали трещину, но не более. Если сравнивать с Украиной, то Российскому гражданскому обществу еще несколько лет расти и развиваться, а оппозиции объединятся и укрепляться до уровня Украины 2004 года. Скажу только то, что сильно закручивать гайки сейчас не получится. Россия зависима от мнения стран западной Европы. По многим направлениям. Например, уже вложены миллиарды долларов в организацию Олимпиады 2014 года. И без западных туристов и болельщиков эти деньги не возвратятся. Впрочем, как и Украина с Евро 2012. А есть еще и «Северный Поток», который поставляет газ для Германии, Британии и других стран. Без теплых и дружественных межгосударственных отношений газ будет продаваться гораздо хуже, чем планировалось.

- Кстати, о российском газе. На днях в Интернете появилась информация о сдаче украинской трубы россиянам. Что Вы думаете об этом?

- Правительство России очень зависимо от продажи нефти и газа. На этом основана вся их экономика. Проблема не в правах собственности на трубу, она стоит гораздо шире. Основным потребителем газа и нефти является промышленность. Но в связи с финансовым кризисом заводы и фабрики потребляют меньше энергоносителей во всем мире. Подарком судьбы или происками мировых корпораций можно считать для России войну в Ливии. Благодаря ей цена нефти и газа не упала, а даже возросла. Но рано или поздно цена все равно должна упасть, спрос уменьшился, а добычу газа нельзя остановить, его можно куда-нибудь закачивать или просто сжигать. Предполагая заранее такую ситуацию, правительство России пытается скупить все газопроводы соседних стран, чтобы остаться монополистом, хотя бы в Восточной Европе. Будучи таковым, можно удерживать цену выше, чем среднерыночная. И наша газотранспортная система является ключевым элементом в плане монопольного доминирования России. Иначе - в истории уже встречалась похожая ситуация. В начале 80-х цена нефти и газа была рекордно низкой. И СССР был вынужден продавать нефть и газ чуть ли не в убыток. Что привело к утрате его могущества и явилось одним из важнейших факторов его развала в 1991 году.

-Десятки человек голодают под зданием Главного управления Пенсионного фонда Украины в

Депутаты предлагают ввести в Украине систему прямого возмещения убытков по ОСАГО Группа народных депутатов предлагает ввести систему прямого возмещения убытков, при которой страхователь, имеющий полис ОСАГО, получает возмещение в своей страховой компании, а не в той, клиент которой нанес ему ущерб. Также предлагается установить минимальный уровень выплат по возмещению вреда жизни и здоровью даже в том случае, когда медицинские расходы невозможно подтвердить документально, принять ряд мер с целью повышения дисциплины страховщиков и гарантирования выплат, усилить контроль наличия договоров ОСАГО, ввести ответственность за нарушение условий страхования. Изложенные инициативы содержится в законопроекте «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно обязательного страхования гражданско-правовой ответственности владельцев наземных транспортных средств» № 9462. Его авторами выступили Андрей Пинчук, Александр Един, Дмитрий Святаш, Александр Клименко, Евгений Царьков и Валерий Шаманов. Документ 16 ноября прошел согласование в парламентском комитете по вопросам финансов, банковской деятельности, налогообложении и таможенной политики и рекомендован для принятия в первом чтении. По материалам ИА “Интерфакс Украина”.

Донецкой области. Разумно ли это? Чем эта история может закончиться для правительства и для протестующих людей?

- Я предполагаю несколько сценариев развития ситуации. Первый: к голодающим еще присоединятся чернобыльцы, другие обделенные категории граждан - и это перерастет в бунты. И не только... Начнется рост общего социального напряжения по всей стране. И пойдет это все, как ни удивительно, из Донецка, то есть с родины нашего президента и нынешней правящей власти. Второй сценарий. Разум все-таки возобладает. И чиновники поймут, что свою должность они не смогут приватизировать. Есть проблема, значит, необходимо сесть, разобраться в ней и принять правильное решение. Сделать ревизию всех льгот и льготников.

- Валерий Викторович, Верховная Рада приняла 17 ноября новый закон о парламентских выборах 2012 года. Согласно закону, выборы депутатов будут проводится по смешанной (250 на 250) системе. Проходной барьер увеличен до 5%, а участие блоков запрещено. Как Вы оцениваете данный закон: это прогресс для нашего государства или шаг назад?

- На этот вопрос можно будет уверенно ответить только после того, как мы изберем новый парламент. Существует множество подзаконных актов, с которыми этот новый закон не согласуется. На сегодняшний момент принятие этого закона было необходимым шагом. Лучше такая редакция закона и такие правила игры, чем существующая до сих пор неопределенность.

- Правительство по всем областям начнет эксперимент "Косвенные методы оценки доходов граждан". Проверять будут матерей-одиночек, претендующих на социальное пособие. Социальную помощь не назначат тем, кто имеет кондиционер, современный велосипед, скутер, посудомоечную машину. Правильно ли это?

- По сравнению с афганцами и чернобыльцами, проще всего воевать с одинокими женщинами. Данная инициатива – полный бред. По-другому нельзя комментровать данную инициативу.

-22 ноября вся Украина празднует «День Свободы». В Киеве проходят праздничные митинги, несмотря на запреты. Для Вас этот день праздник или эпизод в истории?

- Наша страна не была оккупирована, поэтому праздновать освобождение неуместно. Президент Ющенко принял в период своего президентства популистский закон о праздновании этого дня. Если ктото отмечает этот день – значит, для тех он знаковый. Но я считаю, что была политическая борьба, а победитель в ней решил ее увековечить. Кроме популизма, это ни к чему не привело. От этого люди богаче жить не стали. Это простое словоблудие. Для меня 22 ноября - день, когда одни политики победили других и победившие сделали PRакцию.

- Россия назвала Украину самой важной для себя страной и, вместе с тем, самым трудным партнером. Как Вы думаете, для Украины Россия настолько же важна?

-В любом случае, Россия - это до сих пор супердержава. Кто же не хочет дружить с супердержавами? Любая страна стремится к увеличению своей силы. Именно поэтому в международных отношениях каждая страна пытается выстроить своё влияние на соседей или усилить таковое, если влияние уже существует. У России, кроме территории и вооружения, есть энергетические рычаги: нефть и газ. А у нас в Украине есть газопровод. Естественно, Россия пытается купить у нас трубу, желательно, дешево – за долги. Так это она сделала с Белоруссией, частично с Болгарией, Словакией и Чехией, стремясь уменьшить или вообще устранить влияние этих стран на нее и ее поставки газа. Думаю, следует осторожно подходить к этому вопросу. Сильный аргумент всегда понадобится стране в разговоре с сильным партнером. У нас еще существует нефтепровод Одесса – Броды. При правильном его использовании (достройке до польского порта Гданьск) он может значительно усилить влияние Украины на рынке нефти и, в целом, на энергобезопасность Украины, Польши, всей Восточной Европы. Пора уходить от чистой политики, языка лозунгов и перейти к экономической взаимной выгоде в любых отношениях. Особенно с Россией.

-Валерий Викторович, сейчас ведутся переговоры о переходе в расчетах с Россией на российские рубли. Правильно ли это с точки зрения экономической независимости Украины?

- Я не вижу каких-либо существенных проблем в расчетах российской валютой за газ, нефть и другие товары. Суть проблемы кроется в деталях. Насколько это будет выгодно Украине? Следует понимать, что Россия стремится потеснить американский доллар. Его сейчас используют в качестве резервной валюты большинство стран. США получают от этого существенные дивиденды. Россия, как еще одна супердержава, сама не против

Валерий Викторович ШАМАНОВ сделать свою валюту мировым платежным средством. На данный момент эта политика нацелена на страны СНГ. Рассчитываясь в рублях, придется накапливать их в своих национальных банках в качестве резервов. Очевидно и то, что придется периодически пополнять эти резервы, докупая рубли в Центробанке России. А деньги - это бумага, при необходимости их всегда можно допечатать. Даже человеку без экономического образования понятна выгода для нашего северного соседа. Вопрос в том, как будем рассчитываться за тот же газ, если рубль значительно подешевеет по отношению к тому же доллару? Или, наоборот, подорожает? До сих пор во всех наших контрактах цена оговаривалась только в долларах. Это было связанно с тем, что доллар, в отличие от юаня или того же рубля, является полностью конвертируемым. Его можно легко купить или продать. И до сих пор, со времен окончания Второй Мировой войны, доллар оставался относительно стабильной валютой. Этот вопрос должны просчитать специалисты. Главное, чтобы это было выгодно Украине, как независимому государству.

- Независимые эксперты высказывают опасения по поводу стабильности гривны. НАК “Нафтогаз Украины” планирует рассчитываться за газ с Газпромом деньгами, взятыми в долг у Газпромбанка... Что будет в ближайшие месяцы с экономикой Украины?

- Ситуация явно неоднозначная. Пенсионный фонд Украины пуст, именно поэтому и перестали платить чернобыльцам и афганцам их повышенные пенсии, которых они добились через суд. Весьма вероятна ситуация, когда начнутся задержки пенсий обычным пенсионерам. Это очень плохо. Ведь при пенсии в размере 800 грн. человек учитывает расход каждой гривны, чтобы дотянуть до следующей. Даже задержка выплат всего лишь на три дня для таких людей означает полуголодное существование все это время. Пока прогнозировать что-либо сложно. На данный момент одалживать деньги у МВФ или Западной Европы проблематично ввиду их позиции из-за политических репрессий в Украине (преследование Ю. В. Тимошенко). Одалживать у России еще можно, но их условия гораздо жестче, а процент выше.

- 8 ноября Россия, Германия, Франция и Нидерланды официально запустили самый длинный в мире морской газопровод — Nord Stream, который связал Россию и Германию по дну Балтийского моря. Пока построена только первая очередь газопровода, на 27,5 млрд куб. м. в год. Вторая, той же мощности, должна быть запущена в следующем году. Это конец Украины как государства-транспортера?

- Не стоит поддаваться панике. Наша страна и наша труба не может быть заменена сразу одной только ниткой Северного потока или даже Северным и Южным потоком, вместе взятыми. Потери возможны, но они отнюдь не так катастрофичны, как это хотят представить некоторые российские СМИ. Построить трубу - это еще полдела, ее надо наполнить, заключить реальные контракты на прокачку газа. Явный тому пример – постройка нефтепровода Одесса-Броды. Несмотря на его работоспособность, он так до сих пор и не вышел на проектную загруженность ввиду отсутствия контрактов.

- Валерий Викторович, 7 ноября Президент Украины уволил Могилева с поста главы МВД Украины и согласовал его назначение на должность премьера АР Крым. На место министра МВД пришел Виталий Захарченко, бывший глава налоговой. Что означают такие кадровые перестановки?

- Внутри партии власти на сегодняшний день накопилось множество противоречий. До сих пор они не выплескивались в публичную плоскость, то есть пресса и общественность могли только догадываться о происходящем по второстепенным признакам. Конфликтов становится все больше и больше, и они постепенно начинают просачиваться в СМИ. Рано или поздно, если ничего не предпринимать, количество конфликтов перерастет в качество и скрывать их будет уже невозможно. Недавние кадровые решения – попытка Президента Украины как-то повлиять на ситуацию в высших эшелонах власти. Но для снятия напряжения в обществе этого оказалось недостаточно. Будем ожидать новых отставок и назначений.

- Над чем Вы сейчас работаете?

- Сегодня, как и всю неделю, работаю над документами. Готовлю поправки к налоговому кодексу и к принятию бюджета на 2012 год. При подготовке публикации использованы материалы еженедельника "Свободный репортер" и Сергея Старокожко.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó Урок етики був останнім у цей день і в цьому році. Пластикові вікна класної кімнати скрипіли від дмухання вітру; біля дошки затишно потріскував розжарений електрокамін. Вчитель у ошатній рясі приємним і лагідним голосом закінчував розповідь з власного життя про любов та про дружбу. От-от він скаже записати у зошити кілька речень про те, що треба бути слухняними та не гордими, запропонує висловитись, відповість на два-три питання... І можна буде розбігатися, летіти куди хочеш на крилах святкового настрою. Адже скоро новий рік. Може, в новому році життя й не стане іншим, але подарунки, вільний час та законні пустощі роблять перетин часової межі приємною подією. Розповідь була цікава. Більшість учнів переживали її, затамувавши подих. Вони навіть не пригадували, що ту ж саму розповідь з таким самим захопленням слухали рік тому і два роки тому. Віка встигла добре запам’яти сюжет і тепер, слухаючи впівуха, знайшла собі нове заняття. Взяла маленький блокнотик, у якому зазвичай писала й малювала всілякі фантазії. Потихеньку витягла з пухнастого рюкзака зелений маркер. Замислилася. Швидкими рухами накреслила якийсь символ розміром у всю сторінку.

– Що це таке? – прошепотів їй на вушко сусід по парті, підглядаючи, як Віка малює.

– Це я. Або ти,– пояснила дівчина.

– Знущаєшся?!

– Це людина.

– Зовсім не схоже на мене. І на тебе не схоже,– сказав сусід,– Знаєш, що я бачу? Якась колона, а над нею літає кулька.

– У тебе нема жодної уяви! – обурилася Віка трохи гучніше від дозволеного. Вчитель припинив диктувати етичні догми і підійшов до них.

– Вам допомогти вирішити конфлікт? – жартома запропонував він.

– Не варто… – почала казати Віка. Але сусід вирішив скористатися авторитетом вчителя, аби незрозумілий малюнок був остаточно розвінчаний. Він схопив і тицьнув вчителю блокнот: – Вона каже, що це людина. Вчитель простягнув руку за блокнотом і мало не взяв його, але погляд дівчини зупинив його. Несподівано прийшла думка, що, зрештою, це чужа річ. Ця думка його дуже здивувала, але він не міг її зтерти у свідомості. «Що мене зупиняє? Це ж дитина! Мабуть, я занадто добрий педагог, бо іноді сприймаю дітей, наче рівних» – заспокоював він себе потім, знову й знову аналізуючи несподівану думку, відчуваючи тривогу, подібну до тієї, коли вперше став перед класом...

– Можна подивитись? – спитав він. Дівчина замислилася. Власне, якщо б вона відповіла автоматично, цей випадок забувся б. Але вона замислилася і сказала: – Дивіться. Це мій новорічний подарунок для вас. Сподіваюся, ви розділите зі мною радість прозріння. «Радість прозріння... Я такому їх не вчив» – подумав вчитель і став роздивлятися малюнок. Він побачив обезголовлену людину в довгому плащі... чи сутані? Чомусь спало на думку, що дівчина бажає його стратити.

– Поясни, будь ласка, свій примітивний малюнок! – сказав він, підвищуючи голос. Навіщо приховувати невдоволення тим, чого не розумієш? Все незрозуміле – дурниці. Той, хто поширює дурниці, має нести відповідальність принаймні за те, що гає час дарма.

– Ви теж не зрозуміли! – посміхнулася Віка,– А це простенька загадка. Тут зображена людина.

– У твоєї людини нема голови на плечах. Самокритичний малюнок,– поглузував вчитель.

– Ця колона дійсно схожа на людське тіло. Так і задумано. Неоднозначність прекрасна! – весело пояснила дівчина,– Я спеціально накрила голову каптуром, щоб підкреслити: найважливіше – душа.

– Якийсь безглуздий малюнок. Не бачу тут душі,– зовсім роздратувався вчитель.

– Ви дарма сердитесь, це справді складна загадка. Я думаю, складніша, ніж у книжці про маленького принца. Душа – це те, що ви сприйняли як голову. Душа вище голови і керує головою. Треба ж розуміти, що голова має бути на плечах. Тобто, під каптуром,– продовжувала пояснювати дівчина.

– Віка, ну що ти таке кажеш! Душа у серці! Бог – це любов! Хіба не цьому я вас вчив? – спитав остаточно спантеличений вчитель.

– Ви навчаєте тому, що кожен може розуміти посвоєму. Це ж не математика, де двічі по два завжди чотири. У мене інші погляди,– пояснила дівчина.

– Викладай.

– Я вважаю, що серце – частина тіла. Відчуття, Фейлетон. Головному санітарному лікарю міста Києва Ялинки на Майдані

СКАРГА Після контакту з Президентом України Януковичем В. Ф. 19 грудня ц. р. у мене сталося «запалення». Можливо, він мене чимось заразив. Бо раніше ніяких «запалень» не було. Хочу зазначити, що мій родич на прізвище Вінок нещодавно захворів на падучу після зустрічі із тим же пацієнтом. Уклінно прошу Вас ізолювати від суспільства розповсюдника епідемії ялинкових хворіб Януковича В. Ф. і повернути мене до рідного лісу для проходження реабілітації в природному рекреаційному середовищі. З повагою, Ялинка.

Ïðîçà

Час дарувати прозріння Оповідання Юрія Шеляженка.

почуття, бажання, любов – це все йде від тіла. Почуття до людей та до всяких предметів – це реакція тіла, частина природи. А людину відрізняє від тварин та неживих штук добра воля в душі, фантазія і бажання змінювати життя на краще. Душа – це головний дар Божий, а любов може допомагати душі чи, навпаки, руйнувати душу, як і всі інші рефлекси тіла. Колона, або людина, тіло якої сховано на малюнку під каптуром – це лише носій душі. І душа важливіша за тіло зі всіма його почуттями та бажаннями,– серйозно заявила дівчина. Було очевидно, що це її слова, продумані, сказані з вірою. Не спадало навіть на думку, що можна переконати її у чомусь іншому.

– Чому твоя колона є... людиною?

– Це найпростіший скульптурний образ. І водночас – архітектурний. Людина є опорою будівлі Всесвіту! Таке бачення не нове. Згадайте міф про Атланта, який тримав на плечах небосхил...

– Ти кажеш дивні речі. Я відчуваю, що це все неправильно.

– От бачите, любов до себе заважає вам зрозуміти інакомислячих. Ви занадто любите власні переконання, щоб зрозуміти будь-які інші.

– Ти вважаєш мене егоїстом?! Сама подивись, як захопилася своїми дурницями!

– Ви праві, мені теж часто заважає бути мудрою любов до себе. Це недолік кожного тіла. Однак я знаю: не треба любити себе, треба вірити в себе. Любов до себе віддаляє тіло від душі, а віра в себе наближає душу до тіла і допомагає творити добро, жити по-доброму, бачити душу в інших людях. Я вірую, що мої погляди і ваші погляди рівноцінні. Я завжди намагаюся вас зрозуміти, і ваші розповіді з вашого багатого життєвого досвіду люблю слухати. Я розумію, що ви кажете «любов», а маєте на увазі мудру любов чи Божу любов. Просто мені простіше казати і розуміти по-своєму, а не по-вашому, але я вас розумію. Питання в тому, чи розумієте ви мене і мій малюнок, де зображена душа.

– Чому для тебе це так важливо?

– Нема нічого важливішого за душу. І нема нічого важливішого за людину. Бо людина – понад усе. Людина дорівнює душі. Душа – це людина, людина – це душа. Неважливо, хто схований під цим каптуром – дівчина чи хлопець, дорослий чи дитина, землянин, інопланетянин чи розумний робот. Якщо Бог подарував душу цьому тілу, це

Йолка. Історія хвороби

7

людина. І нема нічого важливішого за душу, бо душа – дар Божий. А знаєте, що найбільш цікаво? У формі душі Бог дарує себе кожній людині! Бог всередині мене, і Бог всередині вас! Бог в душі кожної людини!

– Ясно. Чергова єресь,– втомлено сказав вчитель,– Вийди з класу, пізніше я спілкуватимусь з твоїми батьками.

– Я подарувала вам прозріння. Вам не потрібна істина? Що ж, світ недосконалий – Віка посміхнулася, взяла з рук вчителя свій малюнок і спокійно вийшла з класу. Вона йшла коридорами школи і посміхалася, дивлячись в очі майбутньому. Десь далеко пролунав дзвоник. Школа почала наповнюватись тупотінням та галасом. Вона йшла і думала, що настав час дарувати прозріння людям. Вона знала: багато людей – якщо чесно, практично всі – не захочуть розуміти її ідею. Однак багато людей люблять загадки. І у неї обов’язково спитають відгадку. Яка здивує. І може запам’ятатися. Вона все пояснить, щоб люди зрозуміли і прозріли. Її можуть не зрозуміти. Якщо чесно, такі ідеї дехто з дорослих забороняє собі та іншим розуміти, бо для них існують тільки матеріальні речі, тіло, серце, мізки, труд, гроші, їжа, задоволення, змагання, друзі, сім’я, любов, домівка, колектив, наука, культура, суспільство, держава, нація, церква, закон, догма, авторитет... Вважається, що про душу турбуються лише діти та наївні фантазери. Вважається, що дорослий має розуміти, що він не належить собі та не може мати якусь егоїстичну індивідуальну душу. Але це – забобони. Душа уособлює добру волю, людина з людиною краще живуть, ніж бездушні тіла, керовані одними почуттями та інстинктами. Бо душа важливіша за все. «Душа – це я! Це моя добра воля! Треба вірити в себе і творити добро, я так і поясню кожному! Не повірять? Ну то й що! Головне, що я вірю! Вони все одно в глибині душі думають так само, тільки кажуть про це іншими словами. Просто я кажу більш просто, відверто і чесно. Я прагну досконалості, і це добре» – думала Віка. Сніг сипав і сипав у обличчя, як холодні слова зневаги сиплються у відповідь на будь-які мрії. Але її зігрівало внутрішнє тепло. Наступний рік вона розмножувала малюнок на ксероксі і розповідала всім про свою загадку. Більшість людей вважали її схибнутою, але дехто прозрів. Вона вигадала десятки, сотні різних способів розповідати про свою загадку. І швидко вчилася зацікавлювати людей дивним, ненормальним малюнком. Вона казала, що душа робить людину власною господаркою, дає можливість володіти собою, відмежовує свідомість від зла. Вона називала це суверенітетом особистості. Всі злі бажання та вчинки, казала вона – від недосконалості світу, від поганого ритму серця та плутанини у нейронах мозку, від безумних почуттів та бажань, від поганого володіння мовою та невміння сказати, почути, усвідомити найважливіше. Від нерозумної любові, коли начебто й живеш поряд з людьми, любиш їх, але розуміти їх та допомагати їм по-справжньому не вмієш і ліньки вчитися; коли приречено підкоряєшся злій волі любої, але тимчасово безумної особи чи групи, а по правді треба гучно заперечити і привести безумців до тями, повернути їх тілам зв’язок з душами. Все зло – від послаблення зв’язку між тілом та душею, який робить людину творцем добра, який спрямовує тіло до творення добрих справ з вірою у себе, прагненням подолати всі недосконалості тіла, інших тіл та решти природи, зробити світ кращим для себе та інших людей. Вона казала: коли кожен стане господарем собі, тоді й про світ навколо легше буде турбуватись, бо замість претензій на володіння іншими людьми кожен допоможе собі та іншим бути справжніми господарями власної планети. І тоді у співпраці між людьми будуватиметься прекрасне навколишнє середовище, комфортне, безпечне та різноманітне. Жива природа. Вона казала: коли кожен стане повноправним і добропорядним співвласником планети, тоді настане черга стати господарями Всесвіту. Рано чи пізно людина побудує зореліт та зустріне в далекому космосі інші душі, з якими можна буде розділити радість життя та володіння нескінченністю. Через десять років про загадку Віки знали всі люди на планеті. Через сто років не можна було знайти хоч одну людину на Землі, яка б не вірила у себе. І перший контакт між землянами та інакшими людьми, коли філологи знайшли спільну мову, почався з простого діалогу: – Ви вірите в себе?

– Звичайно.

– Ласкаво просимо до людства!

АКТ ПРО МЕДИЧНИЙ ОГЛЯД Комісія фахівців у складі головного санітарного лікаря і двадцятьох працівників управління контролю Адміністрації Президента України дослідила стан здоров’я Ялинки на предмет запалень. Зокрема, комісія зобов'язала Ялинку невідкладно з'явитися за адресою вул. Банкова, 11 для проходження медичного огляду. Однак Ялинка ухилилася від явки на медогляд, посилаючись на те, що "не може ходити". Таким чином, жодних запалень у Ялинки не виявлено. Комісія розцінює поведінку Ялинки як злісну симуляцію, дискредитацію державних органів та спробу повалення державного ладу і рекомендує: 1) начхати на скаргу Ялинки; 2) вибрати Ялинці міру запобіжного заходу у вигляді позбавлення волі на Майдані та примусової участі у заходах за участі перших осіб держави.

8

Ëèñòè ÷èòà÷³â

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 38 â³ä 30 ãðóäíÿ 2011 ðîêó

Как обворовывают военных пенсионеров С 1 ноября 2010 года повышен размер премий для военнослужащих. Часть 3 ст. 43 Закона Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с воинской службы, и некоторых других лиц» предусматривает, что размер премии включается в структуру пенсии и влияет на ее размер. Условия перерасчета пенсий определяются статьей 63 данного Закона. В ней определено, что пенсии подлежат перерасчету в связи с изменением размера хотя бы одного из видов денежного обеспечения соответствующей категории военнослужащих, лиц, имеющих право на пенсию согласно этому Закону, или в связи с введением для указанных категорий лиц новых ежемесячных дополнительных видов денежного содержания (надбавок, доплат, повышений) и премий, установленных законодательством. В демократических странах конституционные права граждан – святая святых для силовых структур. Когда бы ни ушел военнослужащий на пенсию, она начисляется и перерасчитывается из четко установленных размеров денежного содержания с учетом процентной надбавки за выслугу лет. Что же происходит в Украине? Такого позора и унижения со стороны власти к бывшим защитникам Отечества, пожалуй, нет нигде в мире! С 2008 года перерасчет военных пенсий связан с волокитой в Кабинете Министров Украины (КМУ), Министерстве обороны Украины, Пенсионном фонде Украины, где процветает бюрократия, способствующая коррупции. Правовые махинации выглядят следующим образом. Закон не обязует Кабмин принимать решение об изменении денежного обеспечения, а вот в Постановлении КМУ № 45 от 13.02.2008 г. почему-то указано, что перерасчет пенсий производится в связи с

соответствующим решением Кабмина. Именно на отсутствие такого решения ссылаются в Министерстве обороны и Пенсионном фонде, отказываясь производить перерасчет пенсий десяткам тысяч военных пенсионеров. Хотя все чиновники должны понимать, что Постановление КМУ № 45 – это подзаконный акт, который нельзя трактовать как отменяющий действие прямых норм закона.

ÐÅÄÀÊÖ²ÉÍÀ ÏÎØÒÀ

Получив такой незаконный отказ в перерасчете пенсии, я обжаловал его в Николаевском районном суде Николаевской области. Дело вел судья Терентьев Г. В. и помощник судьи Кондратьева А. Л.; у меня не было даже адвоката, ответчиков представляли опытные юристы. Несмотря на это, поскольку дело рассматривалось в строгом соответствии с Конституцией и Законами Украины, было принято решение в мою пользу. Однако Главное управление ПФУ в Николаевской области подало апелляционную жалобу на это решение. И, что самое обидное, в Одесском апелляционном административном суде более 2-х месяцев не регистрируют апелляционную жалобу, ссылаясь на большую загруженность суда. Неужели это может быть оправданием вопиющему нарушению правил деловодства, возмутительной многомесячной волоките?! Ведь дело должно быть зарегистрировано в день его поступления в суд! Проблема в том, что, пока апелляционная жалоба не рассмотрена, решение суда, удовлетворившего мой иск, не вступает в силу. Я подал жалобы на плохую работу канцелярии, обратился за помощью к председателю апелляционного суда, в Прокуратуру Одесской области, но мои обращения игнорируются и не рассматриваются как следует. Может быть, кому-то выгодно покрывать издевательские, незаконные многомесячные задержки при регистрации апелляционных жалоб, чтобы простые граждане не могли добиться справедливости в судах, а чиновники-правонарушители спокойно игнорировали решения судов первой инстанции? Ветеран Вооруженных Сил Украины, подполковник в отставке МАЛЕЦКИЙ Александр Петрович (с. Нечаянное, Николаевская обл.)

Ìàòåðèíñüêèé ñìóòîê Êîãîñü çíîâ ïðîâîäæàþòü â àðì³þ ϳä çâóê õ³ò³â ç ìàãí³òîôîíà, ßêèé çàâîþâàâ ïëàöäàðì ó Ñòàðî¿ äîáðî¿ ãàðìîí³. Ãèê, ñì³õ; àæ ïèë â³ä òàíö³â êóðèòüñÿ; Âñ³ ï’þòü, àæ äåõòî âñòàòü íå â çìîç³. Ëèø áàòüêî í³-í³, òà é íàõìóðèòüñÿ, Òà ìàòè òèõî âèòðå ñëüîçè. "Êóäè æ",– ñòàâ ðîçïà÷ ¿é íàø³ïòóâàòü,– "²äå ñîëäàò ìàéáóòí³é íèí³?..". Êîëèñü íà öå äàâàëè â³äïîâ³äü: "Ñëóæèòü íàðîäó é Óêðà¿í³!". Òåïåð – ÷óé, ùî â ÿðì³ ñòàðøèíñüêîìó Òè ñëóæèø â ð³äí³ì ãàðí³çîí³ Âæå íå íàðîäó óêðà¿íñüêîìó, À ñëóæèø "çëîä³ÿì â çàêîí³"; Òåïåð, â ð³ê "ïðåçèäåíòñòâà ñòàëîãî",  êðà¿í³ íàø³é, õî÷ íóæäåíí³é,– Íå òàê äàâíî ³ùå áåç ìàëîãî Äåìîêðàòè÷í³é, ñóâåðåíí³é,–

Ìèêîëà ÏÀÙÅÍÊÎ Cóä ïåðøèì ñòàâ ïðàâîïîðóøíèêîì; Ñòàâ óðÿä ìåãà-"êðîâîñ³ñºþ"; Ñòàâ, ç ïåðåêóïëåíèìè òóøêàìè, Ïàðëàìåíò – "ñõîäíÿêîì" çëîä³éñüêèì; Çàêîíè ïèøóòüñÿ íå â Êèºâ³ Íàðäåïàìè â Âåðõîâí³é Ðàä³, À "áëàòíÿêàìè" â ªíà곺â³: ¯õ ëèø "øòàìïóº" "áàíäà âëàäè" ϳä ïîìàõ ×å÷åòîâà çàâ÷åíèé; ̳ñöåâ³ êàäðè – â "çàìàõ" ççàäó: Íà Ñóìùèí³ òà íà ×åðêàùèí³ Íàì³ñíèêè – äîíåöüê³ çàéäè; É äåðæàâà âñÿ æ,- ÿê â³ëüíîêðèëàÿ Âêðà¿íà, ï’ÿòü ë³ò â ñâ³ò³ çíàíà,– Òåïåð – ïðèâàòíà á³çíåñ-ô³ë³ÿ Çëî÷èííîãî óãðóïóâàííÿ; ² ñóä,– õî÷ Óêðà¿íè ³ìåíåì,– Âåðøèòü ñóääÿ (íà ñòðîê âàì "çåöüêèé" ²ç "çâåðõó" âèðîêîì îòðèìàíèì)

 óãîäó ìàô³¿ äîíåöüê³é; "Ãëàâàð", âñ³õ ï³ä³ì’ÿòü ñòàðàþ÷èñü, Íà äâàäöÿòü (ï’ÿòó ëèø ÷àñòèíó!) ³äñîòê³â âèáîðö³â ñïèðàþ÷èñü, ßê õìèç, "ëàìà ÷åðåç êîë³íî" ³ñ³ìäåñÿò â³äñîòê³â âèáîðö³â, ßê³ éîãî íå îáèðàëè; Òèì, õòî êðà¿íó ç êðèçè âèáîðñàâ, Çëî÷èíåöü "øèº" êðèì³íàëè; Íàîá³öÿâøè âñ³ì äîïëà÷óâàòü, ³í çäèðíèöòâî çðîáèâ çàêîíîì É ëþäåé – ùîáè "ñ³ì’þ" çáàãà÷óâàòü – Ãðàáóº ñîðîê ø³ñòü ì³ëüéîí³â; Òàðèôè çá³ëüøóº ñþðïðèçîâî; Ïðàâà ïîðóøóº áðóòàëüíî; Ðîçá³é ó íüîãî – "àíòèêðèçîâèé", À øèø – "ïåíñ³éíèé", "ñîö³àëüíèé"... Äðàêîí³âñüê³ "ðåôîðìè" é "çàõîäè" Ðîçõâàëþº ïàõàíñüêèé ²ðîä,

Ïðîòå íà Ñõîä³ ³ íà Çàõîä³ Éîãî ñëîâàì í³õòî íå â³ðèòü. Ïðîòåñò ðîñòå, òåðï³ííÿ òàíå, Íàáðèä ãðàáóíîê é áåççàêîííÿ... À âëàäíà áàíäà çà ïàðêàíàìè Áî¿òüñÿ é êðàäåíå áîðîíèòü. Òîæ, õëîïö³, íà äîù³ îñ³ííüîìó Æèòòþ ðàä³éòå ³ íå ãàéòå Õâèëèíè âîëüíèö³ öèâ³ëüíî¿, Ö³ëóéòåñü, ñì³éòåñü ³ ãóëÿéòå! À çàâòðà, íîâîáðàíö³ íèí³øí³, Âàñ êîìàíäèðè "á³ëî-ñèí³" Ðîçãðóçÿòü, ÿê òîâàð òîé ðèíî÷íèé, Ïî ãàðí³çîíàõ Óêðà¿íè: "Ñìîòðÿù³ì" äîãîäæàòè òðåïåòíî, Ãðóäüìè ìàºòêè çàòóëÿòè ×è â êàñêàõ, ç ïàëÿìè, ÿê "Áåðêóòè", Ïðîòåñòíèé ì³òèíã ðîçãàíÿòè... Ç ïîðîãó âëàäíîãî çàâåðíåòå ² ñâîãî áàòüêà, é ð³äíó ìàò³ð.

ГАЗОВЫЙ КАЛЕНДАРЬ Фельетон.

ЯНВАРЬ. Нам кажется, что нас обвели вокруг пальца. Говорят, в следующем году наш гарант сдаст в аренду России наше космическое пространство, и газ будет стоить вдвое меньше. А пока мы будем платить за квартиру по двойным тарифам, чтобы «Газпром» поверил в дружеские намерения нашего гаранта. ФЕВРАЛЬ. Ведутся консультации о снижении цены на газ. Успех не за горами. Об этом заявил наш гарант после окончания двухминутной встречи с ихним гарантом. Встреча проходила за закрытыми дверями. Комментируя раздавшийся из-за дверей звук щелбана, наш гарант отметил, что усилия правительства по снижению цены на газ в «Газпроме» заметили и оценили. МАРТ. «Газпром» вынужден будет снизить цену на газ, заявляет наш гарант. Ведь, в сущности, их газ нам нафиг не нужен. У нас и так самые красивые женщины в Европе, чего еще для счастья надо? АПРЕЛЬ. 1 апреля на сайте «Газпрома» появилось сообщение, что цена на газ будет снижена. К сожалению, сообщение было размещено в разделе «первоапрельские шутки». Если честно, мы не понимаем таких шуток. МАЙ. Поздравляя нас с днем труда, гарант заявил: если, мол, все мы положим зубы на полку и будем много трудиться на пашне вокруг Межигорья, нам не страшны никакие цены на газ! В ответ мы засвистели и накричали на него всякими обидными словами, которые рифмуются со словом «газ». ИЮНЬ. С целью потепления украинскороссийских отношений наше правительство отправилось в отпуск на те же средиземноморские пляжи, что и менеджмент «Газпрома». Нам туда ездить было не по карману, но, говорят, переговоры были без галстуков. Ходят слухи о каких-то переговорах раком. Это что же, они вместе пиво пили с раками? ИЮЛЬ. С целью снижения цены на газ правительство решило ликвидировать «Нефтегаз Украины». Мы удивляемся хитрожопости нашего правительства.

АВГУСТ. «Газпром» популярно объяснил, что рад будет помочь кое-кого ликвидировать. Физически. Наш гарант очень испугался, а ведь мы в него даже яйцами не кидались. СЕНТЯБРЬ. Суд решил, что половину цены на газ заплатит бывшая премьерка, которую вновь назначили виноватой за все-все-все. Правда, пока судебные исполнители не смогли взыскать с нее ни копейки. Ходят слухи, что у людей будут отнимать по тысяче гривен из тех, которые она выплатила, для покрытия долгов за газ перед «Газпромом». ОКТЯБРЬ. Наш гарант сказал, что переговоры о снижении цены на газ продолжаются успешно. Больше ничего он не говорит. Молчание становится печальным и угрожающим. Мы очень расстроены, потому что прочитали на сайте «Газпрома», что они готовы дать 10% скидку в обмен на нашу трубу. Ну ладно, отдаст он им трубу, а что будет отдавать в обмен на скидку еще через год? НОЯБРЬ. На нашем главном майдане выросла ёлка. Наш гарант пообещал, что добрый дедушка «Газпром» положит под ёлку на новый год контракты о скидке на газ. Мы спрашивали москвичей, правда ли это, но там отмораживаются: мол, они пока не видят нашей трубы под ихней елкой. ДЕКАБРЬ. Ура! Мы получили скидку! «Газпром» не повысит цену на газ вдвое, а только в полтора раза! Ради вековой дружбы славянских народов! Это очень щедро с их стороны, говорит наш гарант. В следующем году он обещает сдать в аренду России наше космическое пространство, чтобы газ стоил вдвое меньше, а пока мы будем платить за квартиру по тройным тарифам, чтобы «Газпром» поверил в дружеские намерения нашего гаранта. Нам кажется, что нас обвели вокруг пальца… Поэтому мы снова засвистели и накричали на гаранта всякими обидными словами, которые рифмуются со словом «газ», и в душе стало тепло без всякого газа. Так и греемся.

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2500 примірників. Підписний індекс 49608. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 28.12.2011 р. Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116611.