ПРАВДОШУКАЧ № 39, січень 2012 by Yuriy Sheliazhenko

Sprotiv.org ñîîáùàåò

Àãîíèÿ êîïèðàéòà

Ïèñüìà ÷èòàòåëåé

Óãîëîâíîïðîöåññóàëüíûé êîäåêñ ßíóêîâè÷à âåðíåò Óêðàèíó â ñòàëèíñêèå âðåìåíà.

Ñâîáîäíûé ôàéëîîáìåí íåçüçÿ îãðàíè÷èòü çàïðåòàìè. Ãîëëèâóä è Ñèëèêîíîâàÿ äîëèíà ïîéìóò ýòî èëè ðàçîðÿòñÿ.

Ìîøåííèêè â ðàäèîðåêëàìå ïðèòâîðÿþòñÿ âðà÷àìè, ãîñèñïîëíèòåëè ðàáîòàþò çà “îòêàòû”...

ñòð. 6

ñòð. 8

ñòð. 4

Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó. Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

За критику не убивают

Политический детектив.

– Боюсь, мы не сможем оплатить ваши услуги,– сказал мне адвокат,– Аванс можете оставить себе. Но ваших... сотрудников нам нечем порадовать. Это известие огорошило. Я только что сошел с киевского поезда и рассчитывал на более теплый прием. Меня с ребятами должны были поселить в местной гостинице, а на следующий день наша команда по плану стартовала избирательную кампанию. – Не верю своим ушам. Вот почему Рустам с утра вне зоны досягаемости! – воскликнул я. Рустам – наш кандидат в народные депутаты, который неделю назад вручил мне ключи от штабного офиса и задаток. Ему принадлежат три строительных компании, агентство недвижимости, сеть супермаркетов и маленький

банк. Как вы понимаете, мы заранее узнаем все о клиенте, чтобы убедиться в его платежеспособности. После долгой паузы, пошевелив морщинами на лбу и словно взвесив, можно ли со мной говорить прямо, адвокат, наконец, решился: – Рустам в СИЗО со вчерашнего дня. Обвиняется в убийстве. – Вот это номер! Что произошло? – В багажнике его машины обнаружили труп. – Чей? – Михнюка! Я вспомнил: когда мы обсуждали имидж кандидата, Рустам рассказывал о Михнюке. Этот молодой историк, автор блога «Народный генплан», был зачинщиком всех протестов против строек в городе. И в его блоге Рустам

числился первым номером «черного списка застройщиков, истребителей парков и скверов, разрушителей детских площадок и исторического облика города». – Похоже на подставу. – Еще бы. На завтра Михнюк планировал митинг против застройки парка имени Дзержинского. Мы начали строить там церквушку по благословению владыки. А он заявил, что землеотвод в природоохранной зоне незаконный и на самом деле планируется отобрать парк у горожан, чтобы на его месте были супермаркеты. – Почему же землеотвод незаконный? – Не знаю. У нас все документы в порядке. Но у Михнюка все землеотводы незаконные, потому что генплан засекретили от народа. Читайте, пожалуйста, продолжение на стр. 7.

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó

Ходка в зону Качанівську виправну колонію Харкова, де утримують лідера опозиції Юлію Тимошенко, 17.01.12 р. відвідали народні депутати України: Тищенко О.І., Бондаренко В.Д. та Ганущак Ю.І. з фракції «БЮТ«Батьківщина». Прибувши до Качанівської колонії, депутати одразу і безперешкодно потрапили до начальника колонії, полковника Первушкіна Івана Анатолійовича. Виклавши йому мету візиту і планів щодо перебування, обмінявшись думками, народні депутати України перш за все зацікавилися наступними питаннями: 1. Як сталося, що камери спостереження, які перебувають у камері, не зафіксували випадок втрати свідомості Ю. В. Тимошенко в ніч з 06.01.12 р. на 07.01.12 р.? Відповідь: законодавство дозволяє спостереження за ув’язненими, особливо за підслідними, якою на сьогодні є Ю. В. Тимошенко, але порядок і спосіб цього спостереження не встановлений, тому відсутність відеозапису не є порушенням, а в даній колонії таке збереження не передбачене. 2. Чому за наявності відеоспостереження Ю. В. Тимошенко не було миттєво надано адекватну медичну допомогу? З цього питання слід зазначити, що камеру відкрили тільки за 20 хвилин, тиск був 60/40. Процес реанімації Ю.В. Тимошенко тривав більше 2-х годин. Відповідь: прибуття медиків було забезпечено протягом 4-х хвилин. Вона дійсно втратила свідомість і різко впав тиск. Їй зробили ін’єкцію, відновили рівень тиску. Все це було зроблено без затримок. 3. Чому в такому разі знадобилося терміново її доставляти (у святковий день 07.01.12 р.) до міської лікарні і робити обстеження? Відповідь: начальник колонії послався на нестачу кваліфікованих профільних спеціалістів та відповідної медичної апаратури й обладнання в умовах колонії. 4. Чи має можливість Ю. В. Тимошенко самостійно пересуватися? Відповідь: тільки за допомогою співкамерниці, а під час її доставки до лікарні і назад – за допомогою охоронців і персоналу колонії. 5. Чому в такому разі Ю. В. Тимошенко не надаються допоміжні засоби пересування, наприклад, інвалідний візок, ходунки чи врешті-решт милиці? Відповідь: розпорядження для надання додаткових засобів має надійти від медичних працівників, але вони одностайно наполягають на недоцільності застосування таких засобів, натомість вимагаючи від неї постійного підвищення рухливості без будь-якої допомоги. 6. Чи можна дізнатися подробиці інциденту щодо лікувального масажу для Тимошенко Ю.В.? Відповідь: 16.01.12 р. на території колонії перебувала дочка Ю.В. Тимошенко – Євгенія, Народні депутати України: Шустік О.Ю. та Боднар О.Б., а також безпосередньо до неї було допущено особисту масажистку. Але Ю. В. Тимошенко не погодилася здійснювати масаж за умов відсутності спеціалізованого столу. Сьогодні, 17.01.12 р., у камері встановлено стіл і тепер масажистка виконує масаж. Пізніше О.В. Турчинов зробив заяву для ЗМІ, що особистої масажистки у Тимошенко Ю.В. немає. 7. Чи залучається Ю.В. Тимошенко до роботи? Відповідь: ні, оскільки вона є підслідною слідчого управління СБУ і щодо неї проводяться слідчі дії. В такому статусі людина не може будь з ким контактувати і увесь час має перебувати у камері. 8. Як забезпечується температурний режим і режим освітлення в камері? Відповідь: в умовах цієї колонії температура в камерах підтримується весь час на рівні не нижчому, ніж 20 градусів Цельсія. Нічне освітлення увімкнено постійно і це передбачено внутрішнім розпорядком для всіх, хто тут утримується. 9. Чи були наміри повернути Ю. В. Тимошенко до Лук’янівського СІЗО міста Києва, як висвітлювали в ЗМІ? Відповідь: для етапування засуджених чи підслідних з будь-яких причин (на лікування, для проведення слідчих експериментів, пологів і т.д.) колонії видається наряд відповідним уповноваженим органом, за яким здійснюється завчасна підготовка документів, і з прибуттям за ним транспорту засуджений або підсудний конвоюється за місцем призначення. Нічого подібного щодо Ю. В. Тимошенко до цього часу не було. Після тривалої бесіди і зважаючи на прохання депутатів, начальник колонії надав для супроводження по території колонії свого заступника із соціологічнопсихологічних питань, яка провела дуже цікаву екскурсію. Під час обходу території депутати з’ясували, що на її території є декілька зон, відмежованих одна від одної додатковою огорожею. Це зона, де перебувають підсудні, зокрема Ю. В. Тимошенко. Депутати звернули увагу на вікна її камери, які, на відміну від інших у 3-х поверховому будинку, окрім ґрат, додатково затягнуті сіткою з дрібними клітинками. Стало очевидно, що влада боїться повторення випадку, який стався у Лук'янівському СІЗО, коли Ю. В. Тимошенко махала рукою з тюремного вікна і в цей час була сфотографована, що стало історичною подією, а цей знімок облетів увесь світ. Окремою зоною є територія, де утримуються довічно ув’язнені жінки. Їх 20 осіб. Ззовні це охайний трьохповерховий будиночок, де, за інформацією керівництва колонії, проживає 3-4 людини в кімнаті, там же вони харчуються і працюють, тобто не мають жодних контактів з іншими засудженими. Є зона загального утримання, де перебуває більшість засуджених, і є зона полегшеного режиму, де утримуються засуджені, яких за зразкову поведінку направляють на роботу по міських об'єктах. Основним виробництвом на території колонії є швейна фабрика, де в основному здійснюється пошив

військової форми для різних країн світу. Керівництвом колонії було запропоновано відвідати старі приміщення для утримання ув'язнених, щойно відремонтовані з урахуванням вимог Європейських стандартів. За браком часу депутати попросили показати відремонтовані блоки і обов'язково хоча б один, схожий на той, у якому утримується Ю.В. Тимошенко. Побажання депутатів було виконано. Спальне приміщення камери, розраховане на 7 осіб, точнісінько таке, як солдатська казарма в армії. Тобто ліжка рядком і між ними тумбочки. Місць для сидіння немає. Декілька спальних приміщень різної місткості (здебільшого до 17 осіб) виходять на загальний коридор, з якого є вхід до душової кімнати, суміщеної з туалетом, де знаходяться дві душові кабіни, унітаз і біде, а також до побутової кімнати з двома столами та 8 стільцями. В цьому ж приміщенні є шухлядка за типом камери схову (для особистого посуду та столових приборів) по кількості ув'язнених, а також один холодильник середніх розмірів (на більш як 200 л місткістю), в якому кожний зберігає власний пакет з передачею. Оце і вся розкіш. Ніяких телевізорів, кондиціонерів та інших наворотів, про які дезінформує преса та розповідає Перший заступник Генерального прокурора Кузьмін Р.Р., не спостерігалося. Скоріше за все - він там жодного разу не був, або йому таке доповідають, чи, можливо, під час візитів можновладців штучно створюють Потьомкінські села. Депутати відвідали також їдальню, бібліотеку, релаксаційні кімнати, зимовий сад для психологічної реабілітації, учнівські класи-кабінети, майстерні для вишивання, малювання та інших занять за інтересами. Все це загального користування існує багато років і також не створювалося під Тимошенко Ю.В., тож Генпрокуратура не вперше вкидає неправдиву інформацію. Під час обходу території колонії НДУ зустрічалися з великою кількістю засуджених, які стояли групками від 300 до 15 осіб, віталися з ними, спілкувалися та цікавилися умовами їхнього утримання. За отриманою інформацією можна зробити наступні висновки: - усі засуджені свідомі того, що на території колонії перебуває Ю.В.Тимошенко; - всі їй співчувають, тепло про неї згадують і бажають їй добра; - ніхто не скаржиться на умови утримання, в тому числі на харчування. Після обходу колонії, на виході, НДУ надали інтерв’ю місцевим ЗМІ, які їх очікували, з вищезазначених питань, а також відповіли на низку запитань щодо подальших намірів політичної сили боротися за лідера і за всіх політично ув'язнених та незаконно затриманих. За результатами відвідування колонії НДУ дали також заздалегідь заплановану прес-конференцію, на якій, крім інформації, яку було надано при виході з території колонії, висвітлили у більш розгорнутому вигляді, зокрема щодо законотворчих питань і питань загального характеру стосовно Ю.В. Тимошенко. Зокрема, НДУ Тищенко О.І. наголосив на тому, що Ю.В .Тимошенко не тільки протизаконно засуджено, над нею здійснюється постійне свідоме знущання на виконання завдань влади та робиться все для того, щоб викликати у неї незворотні фізичні та фізіологічні розлади, які б призвели до її загибелі начебто у природній спосіб, або, принаймні, до каліцтва. На запитання одного із журналістів стосовно «шикарних» умов її перебування у в'язниці я заперечив і послався на інформацію у ЗМІ, що під час етапування з нею нібито вивезли 12 валіз одягу: де вона могла зберігати таку кількість особистих речей, в той час як у камері Лук'янівського СІЗО вона перебувала на 14 кв. м. разом із ще трьома ув'язненими? Так і тут розповсюджуються якісь чутки про отримання передач з 106 найменувань делікатесів, які навіть зберігати в умовах колонії немає де. Окрім того, Ю.В. Тимошенко ніколи не була жадібною до їжі і її помічники й секретарі мали великі проблеми, щоб примусити її щось з'їсти, а наш національний омбудсмен Карпачова Н.І., яку не можна запідозрити у прихильності до Ю.В. Тимошенко, після відвідання її у Лук'янівському СІЗО проінформувала і владу, і громадськість не тільки про вкрай поганий стан здоров'я Ю.В. Тимошенко, а й про те, що вона схудла щонайменше на 5-7 кілограмів, в той час як Ю.В. Тимошенко і без того ніколи не мала зайвої ваги. То куди ідуть ці 106 найменувань делікатесів? Питання риторичне. Після завершення прес-конференції депутати направилися до голови Харківської обласної ради Кернеса Г.А., щоб з'ясувати принаймні два гострих питання, які не вирішуються місцевою владою, а саме: - Чому перед воротами Качанівської колонії розпочато, ще на початку січня, дорожньо-ремонтні роботи та до цього часу їх не завершено. І чому, і на якій підставі комунальники у будь-який спосіб заважають прихильникам Ю.В .Тимошенко підтримувати її своїми акціями? Натомість флешмоби, які організовує Партія регіонів проти Тимошенко Ю.В., охороняє міліція. - Чому в інформаційному просторі Харкова та області функціонують лише провладні ЗМІ, натомість опозиційні видання і канали придушено в адміністративний спосіб? Бесіда з Кернесом Г.А продовжувалася близько 40 хв., однак говорив в основному він сам. Тим не менше, НДУ отримали від нього запевнення, що біля колонії все буде завершено до 20.01.12 р. та вивільнено проїзди та переходи по вулиці. Щодо опозиційних ЗМІ, то тут Кернес Г.А. усіх заплутав, бо основною тезою було те, що він не впливає на процеси. Ну точнісінько як Янукович на правоохоронні органи. Ось така була одноденна «ходка» в зону… Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України.

Саме на 666 день Президентства Януковича 23 грудня 2011 року відбулося засідання Апеляційного суду міста Києва з розгляду по суті справи Ю.В. Тимошенко, де поспіхом, без перевірки фактів, документів, в тому числі з’ясування долі зниклих зі справи, без допиту свідків, без доручення, обґрунтованих пояснень, заяв і клопотань адвокатів і, взагалі, без будь-яких з’ясувань обставин апеляційної скарги, прийняте рішення, що залишило в силі вирок, проголошений Печерським районним судом м. Києва. Можна припустити, що здійснення цієї ганебної процедури є черговим збігом у часі, але випадковість і закономірність, як відомо, – невід’ємні філософські категорії. Сталося бісовство, яке спрогнозувала саме Ю.В. Тимошенко, ще до подачі апеляційної скарги, сказавши тоді: «Я не вірю у неупередженість і справедливість Апеляційного суду, в якому замість одного буде три «Кірєєвих». Так воно і сталося. Маніпулюючи складом суду, не ознайомлюючись зі справою (за браком часу у період між визначенням колегії суду і призначенням часу її розгляду), не задовольнивши жодного з цілком обґрунтованих клопотань, заяв чи протестів сторони захисту, натомість виконуючи нібито під диктовку усі забаганки сторони обвинувачення, навіть не вимагаючи обґрунтувань і пояснень, суд виносить свою постанову, як і його попередник – Печерський, що дослівно переписано з обвинувального висновку слідчого, підкріпленого під час судових засідань додатковими наполяганнями сторони обвинувачення. Виголошення вироку Апеляційним судом припало на 18-ту годину 29 грудня 2011 р. Наступного дня, 30.12.11 р., о 7-ій годині ранку, тобто в останній робочий день року, без будь-яких документів і законних підстав, поспіхом відправлено Тимошенко Ю.В. у жіночу колонію. Це вже не банальна несправедливість чи беззаконня – це справжнє людожерство злодійської банди напередодні року Дракона. З огляду на брехливі заяви Януковича та високопосадовців його кишенькової Генеральної прокуратури про нібито Конституційну заборону втручання в діяльність правоохоронних і судових органів, всупереч фактичному управлінню з їхнього боку нелюдськими тортурами найнебезпечніших для Януковича політичних опонентів, жодна людина, що має хоча б залишки розуму, не може вірити і не вірить у щирість цих заяв, бо будь-яке відповідальне керівництво держави не може і не повинно спокійно споглядати ситуацію, якою

Віктор Янукович до цих пір пишається тим, що його перший указ – від 26 лютого 2010 – був спрямований на боротьбу з бідністю. Після майже двох років дії цього указу та перебування Януковича на посаді президента ситуація лише погіршилась – кількість бідних в Україні збільшилась. Бідні є у всіх країнах. Але питання в іншому – скільки таких людей, який рівень їхньої бідності та чи створила держава умови для виходу з цього стану? Поняття бідності є відносним. ООН оцінює рівень життя в 160 державах світу, і, згідно з оцінками цієї організації, в Україні за межею бідності перебуває близько 80% населення. В США за основу мінімальної заробітної плати беруть набір товарів та послуг, які задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби сім’ї у розрахунку на одну людину. Скажімо, туди входять 20 видів м’ясопродуктів, обсягом 60 кг у рік, оплата найманого житла, купівля один раз на 5 років автомобіля і таке інше. Виходить більше $1000 на місяць. В Україні у 2011 році мінімальна зарплата (960 гривень) не забезпечувала навіть фізіологічного рівня виживання працівника. Смертність знову перевищує народжуваність. Падає тривалість життя, Україна вийшла у світові лідери по захворюваності туберкульозом, який називають хворобою бідних. Безпритульних дітей більше, ніж було після війни. В Україні найвищий рівень експлуатації найманих працівників в Європі. Частка зарплати в собівартості продукції, за даними Національної академії наук, складає 6,3%, в європейських країнах – більш як 30%. У нас існує таке ганебне явище, як бідність серед працюючих. Середня зарплата за минулий рік ледве сягнула $290. Для порівняння: у Польщі – $1360, у Чехії – $1450, у Литві – $930. Однак, не всім погано живеться в Україні. Українські олігархи – Ахметов, Фірташ, Пінчук, Коломойський, син Януковича та інші - потрапляють у список найзаможніших людей Центральної та Східної Європи. Це один із плодів "реформ" нової влади. В іншому, "реформи" зробили Україну мало розвинутою поліцейською державою. Ще б пак, останнім часом пріоритет у фінансуванні надано не науці, освіті, охороні здоров’я, а силовим структурам, адміністрації президента та іншим. І ця тенденція лише посилюється … Хибність розвитку держави відображає і стандарт життя в Україні. Якщо в країнах ЄС співвідношення доходів 10% найбільш багатих людей до доходів 10% найбідніших складає 5:1-7:1, то в Україні офіційно 40:1. Справжнє провалля! У цих умовах основою впливу адмінресурсу на населення стає страх втратити навіть низькооплачувану роботу, страх за майбутнє дітей. Людей легко зомбують через ЗМІ. Багато хто з них психологічно стають рабами. Вони настільки звикають до бідності та до авторитарної влади, що бояться змін і не бачать необхідності зміни влади.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó

Òðèáóíà

Дракони–людожери під знаком 666 розбурхане усе суспільство і увесь цивілізований світ. Адже діють можновладці від імені народу, хоча і тимчасово, тому не можуть за визначенням не прислухатися до його думки, а думка на сьогодні така: більш як 80% громадян України не вірять у неупередженість судових рішень і 56% вважають судилище над Тимошенко Ю. В. головною помилкою року, а світова спільнота взагалі сприймає це як середньовічну дикість, вичавлюючи Україну на узбіччя міжнародних стосунків з перспективою повної ізоляції у найближчому майбутньому. Це беззаперечно означає, що у правовій системі держави щось не так, і на це слід звернути увагу у встановленому законом порядку, а не віддавати країну на поталу слідчих та суддів-недоучок з нечистою совістю. Звісно, все це можна було б зробити, якби цими слідчими, суддями, прокурорами та іншими холуями, що лише обслуговують будь-які забаганки влади, не керували і не направляли їхню поточну діяльність саме ті, хто має усі повноваження від імені народу це зробити. Натомість, «володарі життя» диктують вищезазначеним щурам, наділеним владними повноваженнями, зовсім інші завдання і ті їх старанно виконують, не замислюючись про наслідки. Всі ці завдання стосуються втамування людожерських апетитів банди, що при владі; її тупої звірячої помсти, яка не має нічого спільного з правом та навіть звичайною логікою. Безпідставні і безглузді арешти, утримання в нелюдських умовах, щоб збудити будь-яку хронічну хворобу, ненадання відповідної медичної допомоги та фальшування даних медоглядів і медичних висновків, подвійні арешти, проведення слідства в камері СІЗО, дезінформація громадян і світової спільноти щодо умов утримання, не забезпечення доставки на судові засідання, ненадання можливості захищатися – от далеко не повний перелік людожерських тортур, спрямованих на знищення Ю.В. Тимошенко як фізично, так і морально. Звісна річ, що для цього потрібно утримувати її за ґратами у цілком закритому режимі, щоб будь-яка істина не просочилася через відвідувачів. Саме з цією метою всім народним депутатам України, хто бажав її відвідувати і офіційно звертався до суду, було відмовлено. Саме тому,

за допомогою піднятої з-під нафталіну, затертої до дір справи Ю.В. Тимошенко зроблено ще й підслідною, окрім засудження. Це – безчесний спосіб не допускати з нею контактів будь-кого. Зроблено все, щоб правди про щоденні тортури над нею не дізнався ніхто. Натомість ми ще неодноразово почуємо байки про те, що живеться там їй краще, ніж на курорті, що за станом її здоров’я спостерігає комісія професорів, що стан її здоров’я кращий, ніж на волі. Це не фантазії автора і не його припущення, це лише прямі екстраполяції з тих подій, що вже відбувалися у Лук’янівському СІЗО та під час проведення судових засідань. Нам демонстрували начебто її камеру з євроремонтом і кондиціонерами, але, по-перше, це палата медчастини СІЗО, а по-друге, до неї Ю.В. Тимошенко завезли виключно для відеозйомки, яку, до речі, здійснено

нахабно, брутально і протизаконно. Ми вже бачили безліч медичних висновків, начебто комісії МОЗ, про те, що вона цілком здорова, відмовляється від обстежень та лікування і не бажає з’являтися в залі суду (нібито це від неї залежить). В той же час, коли ми у складі групи народних депутатів України 30 грудня 2011 р. у день екстреного, і знову ж таки незаконного, етапування Ю.В. Тимошенко до Качанівської жіночої колонії №54 у місті Харкові, спитали начальника Лук’янівського СІЗО, полковника внутрішніх військ Шейкіна І.В. та керівника управління державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві і Київській області Сайка О.Й., яким чином Ю.В. Тимошенко сідала в автомобіль, отримали відповідь, що їй «допомагали» пройти від камери до автомобіля… І це за наявності липового висновку комісії МОЗ, що вона цілком здорова і її можна транспортувати. Бісовство продовжується! А тим часом все помітніше розповсюджуються чутки про політичну вмотивованість судилища і свідомих знущань над Ю.В. Тимошенко. Достатньо подивитися «жовту пресу», де для неї визначили вже і смертельну хворобу, і розгорнули внутрішньопартійні інтриги, що начебто пов’язані з намаганням певних угрупувань заволодіти політичною спадщиною Ю. В. Тимошенко (шкода, що деякі нещодавні її соратники надають привід для таких розмов). Багато інших вигадок. Варто хоч би подивитися новий художній фільм «Просто Юля», побудований на суцільних припущеннях. А скільки бруду виливається на поважних європейських політиків, що наважуються встати на захист Ю.В. Тимошенко! Навіть всі її кримінальні справи, обвинувальні висновки і вироки наполовину складаються із закидів політичного характеру без будь-яких пояснень. Яке відношення все це має до суті правопорушень, що їй інкримінуються? Натомість, не маючи можливості відшукати статтю закону, яку вона порушила, саме такими вигадками і припущеннями вмотивовують її нібито винуватість. Як все це буде розгортатися у рік Дракона, страшно подумати... Кролик помер, Дракон народився. З новим гадом, панове! Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України.

Бідність по-українськи Причини злиденності Земля України, кліматичні умови та природні ресурси країни – це унікальний Божий дар. Більше 40% європейських запасів чорноземів, вся таблиця Менделєєва – у наших надрах. Займаючи 1% суходолу Землі, Україна має 5,2% її природних ресурсів. На початку "реформ" у нас був один із найпотужніших у світі науково-технічних потенціалів. За кількістю винаходів на душу населення Україна була на одному рівні з США. Щоправда, структура економіки була нераціональною. Зате тепер – ні структури, ні економіки. Чому? Головна причина полягає у тому, що при проведенні псевдореформ впроваджувались такі механізми, як: - тотальна "прихватизація" всього, в тому числі й стратегічних підприємств енергетики та промисловості; - сліпе, бездумне виконання програми "шокової терапії"; - відтік капіталів за кордон, в оффшори: тільки в 2011 році виведено $6,9 мільярдів. Все це дає підстави казати не про реформи, а про зраду національних інтересів з боку кримінальних олігархів та їх представників у владних структурах. В Україні замість відомої економічної формули "гроші-товар-гроші" діє формула: "гроші-влада-гроші в квадраті". Таким чином, причинами зубожіння в Україні є: - самоусунення держави від організації українського виробництва на базі природних ресурсів країни та власного науково-технологічного та промислового потенціалу; - опора на мафіозно-ліберальну політику замість інноваційно-протекціоністської; - диктатура кримінальних олігархів, які через жадібність до швидкої наживи, розкрадаючи національні багатства України, зруйнували промисловість, зробили її неконкурентноспроможною. І саме через це вони створюють штучні перешкоди іноземним інвестиціям, щоб у процесі конкурентної боротьби не втратити награбоване. Причина – в тих 20 сім’ях-кланах, котрі володіють 80% багатства України і яким все мало. Олігархи породили страшне зубожіння суспільства. Через це українська держава така слабка, бо нездатна змусити великий капітал дотримуватись законів та бути соціально відповідальним. Скоріше навпаки, великий капітал (олігархи) змушують країну порушувати закони. Яскравим прикладом того є останні дії пропрезидентської більшості в парламенті з прийняття антинародних, антисоціальних законів, репресії прокуратури та судів по відношенню до опозиції та народу. В результаті все суспільство стає хворим: владна еліта – духовно, а народ – фізично та морально. І ті, й інші не здатні спокійно спати, живуть в страху.

Все це дає підстави стверджувати, що бідність в Україні – це основа диктатури олігархії, руйнація державності та геноцид народу.

Як подолати бідність? Для того, щоб подолати бідність в Україні, потрібно провести низку змін. У політичній сфері – усунення від влади кримінальних олігархів, боротьба всього суспільства за підтримки опозиції проти олігархічної диктатури. В економічній сфері – базовою економічною політикою повинна бути інноваційна протекціоністська політика замість теперішньої мафіозно-ліберальної. У соціальній сфері – не протиставлення людини суспільству, а справжня турбота про неї, яка б, не обмежуючи її права та свободи, гарантувала би цій людині можливість отримати якісну освіту та медичне обслуговування. У виробничій сфері слід забезпечити державну підтримку та протекціоністські заходи для розвитку наукоємних, енергозберігаючих технологій у промисловості та сільському господарстві, забезпечити зайнятість населення. У сфері державного регулювання економіки – створити справедливу та ефективну грошовофінансову та податкову системи.

У сфері культури – зробити ставку на розвиток інтелекту та культури нації в широкому розумінні слова: культури матеріальної (яка буде спиратися на високі технології) та духовної. Таким чином, стратегією прогресивного розвитку, яка виведе Україну з бідності та злиденності, є стратегія пріоритету національних інтересів. Тільки така стратегія здатна реалізувати в країні європейський вибір – європейський рівень демократії, європейський рівень виробництва та технологій, європейський стандарт життя. Очевидно, що подолати бідність та реалізувати європейський вибір можуть лише ті політичні сили, які здатні замінити теперішній авторитарно-олігархічний режим Януковича – справжнім демократичним розвитком. Сьогоднішні псевдореформи, які призведуть до моделі дикого ринку XVIII століття – новим курсом, який виведе Україну в коло розвинутих держав. Такими силами сьогодні є, насамперед, опозиційні партії, котрі входять до "Комітету опору диктатури". Андрій Павловський, народний депутат України, член фракції «БЮТ-Батьківщина», міністр праці та соціальної політики в опозиційному уряді.

Ñïðîòèâ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó

Часопис про свавілля влади та громадський спротив незаконним діям

www.sprotiv.org

В Facebook создали группу для обсуждения проекта нового Уголовно-процессуального кодекса В социальной сети Facebook создана группа «Обсуждение проекта Уголовно-процессуального кодекса Украины (№ 9700)», сообщает «Спротив». Членами группы являются известные адвокаты, правозащитники и журналисты. Есть и народные депутаты: Андрей Парубий, Владимир Арьев, Олесь Доний, Юрий Мирошниченко, Игорь Плохой, Остап Семерак, Эллина Шишкина... В группе развернулась острая дискуссия касательно вышеупомянутого законопроекта, который был внесен в парламент 13 января 2012 года по инициативе президента Украины Виктора Януковича. Алексей Святогор, юрист, адвокат: «У меня есть важное замечание. Уголовно-процессуальным кодексом ограничено участие в качестве защитников лиц, не являющихся адвокатами. Защитниками могут быть только адвокаты. Вопрос не в том, где их набрать столько, но и в том, что вопрос защиты (избрание защитника) – это вопрос личного доверия подсудимого. Еще несколько лет назад Конституционный Суд сказал (и правильно), что вопрос избрания защитника не ограничивается наличием адвокатского статуса. «Ксива» ничего не значит. Если я доверяю свою защиту определенном гражданину – то для меня важно то, что я ему доверяю, и мне безразлично наличие у него «корочки». Более того, «корочка» делает защитника зависимым. Над ним висит дамоклов меч наказания со стороны дисциплинарной комиссии. А свободный человек – потому и свободный, ведь свобода ограничивается лишь соображениями защиты подсудимого, но не собственной безопасностью и опасениями не понравиться комиссии и потерять право на профессию. Например, в делах об экономических преступлениях, типа неуплаты налогов, функции защитника прекрасно исполнит аудитор, бухгалтер, экономист, на своем уровне докажет, что в действительности никакой неуплаты налогов не было, и тому подобное. Для этого не нужно иметь юридическое

образование и свидетельство адвоката. Или, например, медик в функции защитника (не юрист) докажет, что обвинения в неправильном лечении или трансплантации, или еще в чем-то, – необоснованные. Это же касается других редких специалистов в своей области, которые прекрасно выполнят функции защитников со своей точки зрения на предмет обвинения, именно на основе своих знаний в данной области». Сергей Волкотруб разделяет это мнение и считает его верным. Также он выдвигает гипотезу о том, что, вероятнее всего, «имеет место негласный сговор: адвокаты стремятся избавиться от конкурентов – «специалистов», а «органы» – работать с полностью зависимыми и заранее испуганными «защитниками». Он утверждает, что чрезвычайно опасными для людей являются предлагаемые нормы по «упрощенному» производству. Если «органы» заставляют человека подписать бумажку о «соглашении» – на этом заканчиваются все конституционные и процессуальные гарантии – прокурор и суд это дело уже не будут рассматривать, а лишь утвердят без рассмотрения. Волкотруб считает, что это может стать абсолютным «беспределом». Редактор оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадим Гладчук утверждает, что Уголовнопроцессуальный кодекс Януковича вернет Украину в сталинские времена. Инициатор создания группы по обсуждению данного проекта Сергей Иващук считает, что Вадим Гладчук абсолютно прав. Также Сергей Иващук призывает всех обратить внимание на ч. 3 ст. 31 проекта Уголовно-процессуального кодекса Украины: «суд присяжных» в нем отсутствует и имеет место подмена понятий, считает он. Присоединиться к группе «Обсуждение проекта Уголовно-процессуального кодекса Украины (№ 9700)» в сети Facebook можно по ссылке: http://www.facebook.com/groups/169524966487949

Гладчук считает, что Уголовнопроцессуальный кодекс Януковича вернет Украину в сталинские времена Партия Народный порядок призывает Верховную Раду тщательно и скрупулезно подойти к вопросу рассмотрения и утверждения проекта Уголовнопроцессуального кодекса, поданного в парламент президентом Украины и не допустить одобрения норм, не соответствующих основоположным принципам верховенства права, презумпции невиновности и защиты граждан, принятых в развитых демократических странах. Об этом говорится в соответствующем заявлении партии, сообщает «Спротив». «Признавая необходимость принятия нового проекта Уголовно-процессуальный кодекса Украины, Партия Народный порядок акцентирует, что столь важный документ требует серьезного рассмотрения в Верховной Раде с привлечением независимых экспертов, правозащитников, представителей общественных организаций. Считаем необходимым обратить внимание, что предложенный к рассмотрения законопроект несет в себе ряд угроз осуществлению в будущем справедливого правосудия, соблюдения в полной мере прав и свобод человека. Отдельные нормы, выписанные в законопроекте вступают в противоречие с Основным законом, поскольку сужают права граждан, что Конституцией Украины не допускается», — отмечается в заявлении. «Особую тревогу вызывает трактовка в проекте Уголовно-процессуального кодекса Украины судов присяжных. Предложенная модель, когда в состав суда присяжных входят двое профессиональных судей и трое присяжных очень напоминает советскую модель суда, в состав которого входили профессиональные судьи и народные заседатели, только в данном случае народные заседателей заменены присяжными. Розпиаренная Банковой попытка выдать народных заседетелей за «присяжных» искажает суть данного института. Такой состав суда присяжных и его полномочия не имеют ничего общего с судом присяжных, который существует в некоторых европейских странах и в Российской Федерации. Считаем, что авторы проекта исказили саму идею суда присяжных, согласно которой граждане (присяжные) принимают решение о виновности или невиновности лица без влияния на это решение профессиональных судей. Ограничение юрисдикции суда присяжных только делами, которые предусматривают

возможность пожизненного лишения свободы, не только лишает смысла создания такого института, но и не согласуется с конституционными предписаниями относительно права лица быть судимым судом присяжных», — говорится в заявлении ПНП. Как отметил в комментарии журналистам заместитель председателя политсовета Партии Народный порядок, редактор оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадим Гладчук, помимо норм, регламентирующих работу суда присяжных, в проекте Кодекса имеются и другие нормы, не отвечающие канонам права, принятых в демократических государствах. «Ни в коем случае нельзя допустить утверждения нормы, фактически развязывающей руки правоохранительным органам в «выбивании показаний». Проект предусматривает, что судебная процедура в случае добровольного признания гражданина в совершенном преступлении проводится в сокращенном виде. В украинских условиях, когда граждане и так бесправны перед правоохранителями узаконивание данной нормы будет означать одно – возвращение к сталинским порядкам. Regina probationum — «Признание царица доказательств» по принципу прокурора СССР Вышинского – станет основой судебных процессов по сокращенной процедуре и позволит авторитарной власти за несколько месяцев пересажать в тюрьмы всех несогласных с ее политикой», — отметил Вадим Гладчук. Также, по его словам, народные депутаты должны исключить из проекта норму, согласно которой к участию в процессе будут допускаться только адвокаты с соответствующим свидетельством, а не т. н. представители интересов обвиняемого, которыми зачастую выступают общественные защитники и родственники даже без юридического образования. «Попытка властей отстранить от защиты родственников обвиняемых, которые всегда борются до конца за своих родных, означает одно – желание сделать гражданина максимально бесправным перед судебной системой и государственной машиной. Однако утверждение данной нормы антиконституционно, поскольку она сужает права граждан. А это противоречит ст. 24 Конституции Украины, согласно которой — объем существующих прав не может быть сокращен», заявил Вадим Гладчук.

Партия Народный Порядок осудила «отморозка» Александра Попова

Последние 5 дней показывают беспомощность городской власти столицы перед морозом и осадками. Всю ответственность за завалы снега на улицах Киева Партия Народный порядок возлагает на председателя городской администрации Александра Попова – заявил заместитель председателя политсовета партии, редактор оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадим Гладчук. «Где-то месяц назад Попов уверял, что столица готова к морозам, как никогда. Пустые слова. Теперь мы видим, что Александр Павлович не является таким уж крепким хозяйственником и хозяином города, каким он хотел себя представить» – утверждает Гладчук,– «Если в центре Киева, на Хмельницкого, Пирогова, Шевченко люди тонут в сугробах, что же творится в спальных районах! Позняки и Левобережная напоминают мультик про Кузю в лесу, от Арсенальной до КиевоПечерской Лавры – настоящая Антарктида. Нельзя не осуждать такое безразличие к интересам киевлян. Помоему, Попов этой зимой заслужил репутацию отморозка». Оправдания городской власти о «рекордных снегопадах» политик назвал «байками» и объяснил сложившуюся ситуацию непрофессионализмом «ситименеджера»: «Сначала он не подготовился к зиме, не запасся нужной техникой, не был разработан план противостояния стихии. После этого Попов распорядился чистить снег только на центральных улицах, где находятся правительственные учреждения, и в кварталах элитного жилья. Он разделил киевлян на два сорта: власть и все остальные. Только за это Попова надо отправлять в отставку. И затем он слепо скопировал московскую технологию вывоза снега, распорядился вывозить сотни тысяч тонн снега на спецплощадки. Ему плевать, что в Москве снег сразу растапливается с помощью тепла канализации, а у нас накопится и потом так растает, что часть города превратится в болото». Заместитель председателя политсовета Партии Народный Порядок отметил, что он не удивляется, почему киевляне уже называют Попова «гауляйтером»: «Он и не скрывает, что лояльность к президенту для него важнее лояльности горожанам. Например, в День соборности и свободы работников коммунальных служб согнали на торжественные мероприятия Януковича вместо того, чтобы направить разгребать снег на улицах. Как он при таком подходе рассчитывает выиграть мэрские выборы, с трудом себе представляю. Наверное, надеется посадить тех же дворников в избирательные комиссии, чтобы они пририсовывали ему проценты вместо уборки улиц». Гладчук также заявил: «Если мы сами должны убирать снег на улицах, зачем на наши налоги содержится раздутый аппарат городской и районных администраций с коммунальными службами? Зачем нам навязанный сверху градоначальник-неудачник, который даже город к зиме не может как следует подготовить, если киевляне по закону имеют право сами выбирать мэра? Зачем его заместители и их службы, на которые бюджет города тратит миллионы?!». По его словам, Партия Народный Порядок предлагает киевлянам хорошо запомнить эту зиму и дать надлежащую оценку бездеятельности нынешней городской власти, когда придет время выборов.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó

Êîíôë³êò

Софійський собор: таємниці озеленення З літа минулого року ми чуємо, що уряд виділив більш ніж мільйон гривень на реставрацію Софійського собору. Однак, попри запевнення чиновників, реставрація зараз не фінансується й не проводиться. З бюджету виділено лише 225 тисяч гривень на благоустрій митрополичого саду. Подальші роботи із благоустрою та озеленення території бурси можуть зірватися, адже обраного на тендері підрядника, українсько-польське підприємство "Укрпольреставрація", обсіли кредитори. Якщо майно та рахунки підприємства будуть арештовані для погашення боргів, "Укрпольреставрація" просто не зможе виконати взяті на себе зобов'язання. У минулому році Національний заповідник "Софія Київська" святкував 1000-річчя заснування Софійського собору. У цьому році там очікується наплив туристів: навряд чи футбольні фани обійдуть своєю увагою знамениту на весь світ християнську святиню в центрі столиці. Відповідно до бюджетної програми "Реконструкція й реставрація об'єктів культурної спадщини в містах проведення чемпіонату Євро-2012", кабмін включив до затвердженого обсягу держзамовлення ремонтнореставраційні роботи і благоустрій на території заповідника. 10 жовтня 2011 року українсько-польське підприємство "Укрпольреставрація" виграло тендер на другу чергу робіт із благоустрою території ансамблю Софійського собору на суму 1,1 мільйона гривень. Однак під час тендеру не враховувався скрутний фінансовий стан підрядника – купа застарілих боргів. 1,4 мільйони гривень заборгувала "Укрпольреставрація" одному тільки дніпропетровському науково-виробничому підприємству "Енергія" за виконані роботи з поточного ремонту гідроізоляції та утеплення крівлі в одному із супермаркетів мережі "Сільпо" у Києві, по вулиці Якутській, 8. Таку суму стягнуто з "Укрпольреставрації" рішенням Господарського суду Києва від 19 грудня 2011 року. Представники підприємства "Енергія" Ігор Єгоров та Михайло Рейзін стверджують: у приватній бесіді з ними після оголошення рішення суду виконуючий обов'язки генерального директора СУПП "Укрпольреставрація" Юрій Доломина повідомив, що його підприємство добровільно не виконуватиме рішення суду, оскільки не має коштів на погашення боргів. "У такій ситуації кредитор змушений буде отримати виконавчий лист та вимагати арешту майна безнадійного боржника та погашення боргу за рахунок майна. Отже, якщо з бюджету виділятимуться будь-які

кошти на реставрацію Софійського собору, вони не зможуть їх використати, поки не буде погашено борг", – підкреслив Ігор Єгоров. Ми звернулися за коментарями до СУПП "Укрпольреставрація" та Національного заповідника "Софія Київська". Генеральний директор СУПП "Укрпольреставрація" Юрій Доломина підтверджує, що його підприємство виграло тендер на 1,1 мільйони гривень і запевняє, що договір буде виконано та роботам із благоустрою ніщо не загрожує. Ми попросили пана Доломину прокоментувати фінансовий стан його підприємства. Однак на подальші питання він відповідати не захотів, сказав надсилати запит офіційно та кинув слухавку. Між тим виявилося, що надсилати запит нема куди: СУПП "Укрпольреставрація" не знаходиться за своєю юридичною адресою, а жоден з опублікованих в інтернеті телефонних та факсових номерів підприємства не відповідає. За неофіційною інформацією, це може бути пов'язаним із тим, що інші борги підприємства, що їх поки не зафіксовано в судових рішеннях, складають близько 10 мільйонів гривень. Вадим Кириленко, перший заступник генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" та голова тендерного комітету, повідомив, що за всіма заявками заповідника на фінансування реставраційних робіт – кошти не виділялися. Також він підтвердив, що СУПП "Укрпольреставрація" дісталося держзамовлення на 1,1 мільйона гривень: "Йдеться про роботи із благоустрою території, прилеглої до митрополичого саду та бурси. У нас є таке правило: згідно з тендером, договір укладається на всю суму, а потім по роках укладається на ту суму, на яку виділяють кошти. У 2011 році це було 225 тисяч. На ці кошти було здійснено комплексний благоустрій території митрополичого саду площею 0,7 гектарів: прокладка доріжок з усіма шарами, укладка чорнозему, посів трави, автоматична система поливу. Усі роботи вони виконали добре, і ми їм заплатили. У мене нема претензій до їхньої роботи. Першу чергу робіт із благоустрою прийняло міністерство. У цьому році роботи закінчаться. Буде проведено комплексний благоустрій території, прилеглої до бурси, пам'ятника XVIII сторіччя. Але ви розумієте, що все залежить від фінансування. У цьому році нам ще нічого не виділили, і я навіть не знаю, які об'єкти включені". Коментуючи фінансовий стан підрядника,

Будинок митрополита навпроти входу в Софійський собор Кириленко сказав: "Про згадані вами боргові зобов'язання "Укрпольреставрації" я перший раз чую. Пакет документів, які подавала їхня організація для участі в тендері, не містив інформації про наявність боргу. Я дивився їх бюджет, дивився інформацію банків про відсутність заборгованості. Якщо б заборгованість була, я б автоматично відсторонив їх. Зауважень до них у мене немає. Не можу сказати, як це в них була заборгованість, а в їхній економічній звітності це не відобразилося. Не знаю, що сказати, не можу коментувати. Чи документи були неправильно поставлені, чи заборгованість виникла пізніше, після того як були подані документи. Якщо ми побачимо, що вони подали завідомо неправдиву інформацію, ми розірвемо з ними договір, в іншому випадку продовжимо з ними роботу". Тим часом у "Софії Київській" розгорівся новий скандал навколо звільнення генерального директора, відомого архітектора й заслуженого працівника культури Нелі Куковальської. Колектив заповідника вже заявив про свою незгоду, а на деяких сайтах таке рішення міністерства охрестили "рейдерством". Продовжуються спроби побудувати в заповідній зоні елітний житловий комплекс. Уявіть собі, як олігарх на десятому поверсі виводитиме гостей своєї вечірки на балкон, щоб похвалитися: у мене, мовляв, вікна в рай... Чи правильно, що святе місце для декого медом помазано? Відповідь на це питання має дати громадськість та правоохоронні органи. Юрій Шеляженко, для УП

Рейдери з кіпрських берегів Зал засідань на 11 поверсі Апеляційного суду міста Києва заповнений публікою. В президії троє суддів судової палати у цивільних справах: Любов Поливач – головуюча, Олена Шахова, Ярослав Головачов. Ліворуч, за столом апелянтів, представниця «Банку Кіпру» та молодик, який нібито представляє ЗАТ «Сонат». Навпроти них, за столом праворуч – одна інтелігентна жінка. – Судові довіряєте? – питають у неї. – Ваша честь, Апеляційному суду міста Києва я взагалі не довіряю, але іншого суду, на жаль, немає, який розглядає в місті Києві апеляційні скарги – з хвилюванням в голосі, проте напрочуд твердо відповідає вона. У неї є всі підстави для скепсису: мало того, що опонентам після 9 місяців «тайм-ауту» безпідставно поновили термін для прийняття до провадження апеляційної скарги (від неналежної особи!), так ще й допустили на боці апелянта фальшивого «представника» її підприємства – бо саме вона очолює закрите акціонерне товариство «Сонат», атаковане рейдерами. На момент початку засідання важко було уявити, що справедливе рішення суду першої інстанції залишать у силі. Однак, зрештою, правосуддя восторжествувало. Втім, ця історія далека від закінчення – і варта того, щоб розповісти її з самого початку. – Наше закрите акціонерне товариство, у минулому – гастроном, нині – сучасний двоповерховий торговельний центр, створене членами трудового колективу шляхом об’єднання власних коштів у 1995 році,– розповідає Сороколетова Наталя Миколаївна, голова правління ЗАТ «Сонат» (до речі, у ЄДРПОУ саме вона зареєстрована як керівник підприємства),– З 2003 року ми відбиваємося від рейдерського захоплення. Ми збиралися взяти кредит, зробити ремонт, купити сучасне обладнання й відкрити супермаркет. Тоді ще, при мері Омельченку, в Головному управлінні комунальної власності КМДА нам порадили як інвесторів для цього Чернова Миколу Михайловича та його сина Чернова Ярослава Миколайовича. Ці люди прийшли до нас, наобіцяли золоті гори, але жодної копійки не дали. Ми їм довірились, дали деякі гарантії, але через два місяці з їх махінацій я зрозуміла, що нас обманюють. Підприємство хотіли збанкрутувати, мене посадити в тюрму, щоб відібрати нашу власність, зокрема, приміщення. Поки я відбивалася від ініційованої рейдерами процедури банкрутства та кримінальних справ прокуратурою, рейдери, не маючи жодної акції, почали проводити липові збори акціонерів. Ухитрилися кілька разів фіктивно перепродати приміщення торгівельного центру за адресою вул. Полярна, 8-А в Києві. Без статуту, без будьяких документів, просто довіряючи печатці, Перша Київська державна нотаріальна контора посвідчила їм

- Навішаю тисячу таких табличок на чужому майні, та й стану справжнім рейдером! договір купівлі-продажу, який в 2005 році був визнаний недійсним у суді. Далі, ігноруючи накладений судом арешт, продовжували перепродавати наше приміщення на підставних осіб, щоб видати тих за «добросовісних набувачів». Домовилися з нотаріусом Н. Кулініч, в минулому працівник прокуратури, яка протиправно посвідчила їм договір продажу, відчуваючи свою безкарність, бо у неї чоловік працює в органах прокуратури. Ярослав Чернов всюди представляється керівником підприємства, завіряючи документи викраденою печаткою, щодо якої є ухвала Верховного Суду України про витребування майна з незаконного володіння та ухвала про його розшук. До речі, на Черкащині цей діяч набув сумної слави та розголосу у ЗМІ завдяки заяві сільського голови Орловця Городищенського району Черкаської області Василя Гребінного про те, що пан Чернов у нетверезому стані стріляв в бік його машини та погрожував його вбити... Тривають суди, оскільки і БТІ, і нотаріуси, і ті ж судді спеціально затягують розгляд справи. На жаль, правоохоронні органи, які мають захищати нас, допомагають рейдерам. Зокрема, дії органів прокуратури вже визнавалися незаконними в суді. Порушення прав акціонерів і самого товариства триває з року в рік. Питаємо: як сталося, що свої претензії на скромний київський супермаркет виявляє навіть бізнес з далекого Кіпру? Виявляється, у 2009 році «Банк Кіпру», який

зареєстрований в м. Нікосія на Кіпрі (офшорна зона), уклав іпотечний договір з такими собі Михайлом Касічем та Зоєю Безпрозванною – родичами рейдерів Чернових – щодо того самого приміщення супермаркету. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18.11.2010 р. цей іпотечний договір визнано недійсним, і апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції. Однак боротьба трудового колективу за своє майно триватиме, оскільки зараз відбувається кілька судових процесів щодо оскарження дій рейдерів. Що ж, принаймні те, що апеляційний суд пішов назустріч трудовому колективу та ухвалив накласти арешт на приміщення супермаркету до завершення судової тяганини, зрештою, залишає людям шанс відстояти свої права власності. Наталя Сороколетова стверджує, що рейдери з 2004 року – від закінчення реконструкції гастроному власними коштами ЗАТ «Сонат» – безкарно хазяйнують у торгівельному центрі ЗАТ «Сонат» (тобто, здають приміщення в оренду), тим часом як їй доводиться здавати «нульові» звіти в податкову. Своїми діями правопорушники завдали шкоди Товариству на 7 млн. гривень, і це лише попередня оцінка недоотриманого прибутку ЗАТ «Сонат» без урахування відсотків за час багаторічної тяганини, моральної шкоди акціонерам, тощо. Цікаво, скільки часу ще правоохоронні органи тягнутимуть кота за хвіст, дозволяючи рейдерам безкарно нищити чужий бізнес?

6 АГОНИЯ КОПИРАЙТА Editorial

В Украине закрыли EX.UA, популярнейший файлообменник. За нарушение авторских прав. Его организаторы и участники подвергаются уголовному преследованию. Сервисом EX.UA пользовались миллионы украинцев. Если обмен файлами – это преступление, то все мы – преступники. Практически поголовно. Разгром популярного ресурса милицией рядовые пользователи уже рассматривают как очередные происки антинародного режима Януковича. Хотя в данном случае режим просто стал на сторону отмирающей идеологии карательного внедрения копирайта. Идеологии, которая насаждается повсюду стараниями американских продюсеров и вызывает бурю протестов по всему миру. В США и Европе файлообменники закрываются постоянно еще с конца XX века. На борьбу с ними брошены все силы медиа-индустрии. Особенно сейчас, когда банкротство компании Kodak показало, что технический прогресс невозможно остановить, и те, кто делал ставки на сдерживание технологий, в конечном счете проигрывают. Можно понять гигантов киномузыкальной индустрии и рынка программного обеспечения. Они привыкли вбухивать миллиарды в производство хитов, а затем дорого и поштучно продавать копии предметов массовой культуры. Файлообменники снижают их доходы, потому что стоимость отдельно взятой копии множится на ноль. Законопроект SOPA (Stop Online Piracy Act), внесённый в Палату представителей США 26 октября 2011 года, является финальным рывком "правообладателей" к нашим кошелькам. Авторские права в изложении этого шедевра консервативной мысли выписаны весьма радикально: предлагается блокировать доступ к любому ресурсу, где были отмечены случаи нарушения копирайта. По сути, идеологи SOPA ставят под сомнение свободный обмен информацией между людьми. Ведь свобода подразумевает возможность выбора, и обязательно найдутся те, кто этим выбором злоупотребляет. Конечно, свободный обмен информацией не означает возможность пользоваться результатами творчества автора без оплаты его труда, без удовлетворения нормальных мотиваций творить объекты интеллектуальной собственности ради прибыли. Вопрос только в способе оплаты и в цене. Чтобы все было по-честному, как того требует рыночная экономика, цену на авторское произведение должен диктовать рынок. И сервис доступа к информации,

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó

включающий в себя способ оплаты, должен быть удобным. Рынок уже выбрал современные технологии доступа к информации, которые делают процесс копирования бесплатным. Выбор потребителей де-факто исключает чью-то монополию на распространение копий ПО или произведений искусства. Физически невозможно заставить потребителя смотреть телевизор, ходить в кино, покупать CD и DVDдиски, если потребителю удобнее без этого обойтись. Правообладатели должны научиться получать прибыль в новых условиях. Нормальный путь к этому – легализация файлообмена на взаимовыгодных условиях для рядовых пользователей, правообладателей и владельцев файлообменников. Сторонам следовало бы сесть за стол переговоров, а не опускаться до разборок – кто халявщик, кто уголовник, кто занимается цензурой и гонится за сверхприбылями в ущерб интересам общества. Взаимовыгодных решений может быть много, и владельцы файлообменников их озвучивают. Можно брать абонентскую плату за доступ к секторам платных файлов на файлообменниках, за рекламу, распределяя прибыль между владельцем сервиса и правообладателями. В идеале, поскольку весь интернет является источником бесплатных копий разнообразной информации, администраторы крупнейших сегментов сети могли бы ввести специальные отчисления в пользу авторов за доступ в интернет. Каждый, кто пользуется всемирной сетью, мог бы ежемесячно платить копеечную доплату за "доступные копирайты", которую можно включить в сумму абонентской платы. Если умно поставить это дело, аппетиты голливудских звезд были бы удовлетворены не хуже, чем сейчас. И при этом доступ небогатых людей из стран второго и третьего мира к западной культуре сохранился бы. Проблема в том, что правообладатели не хотят работать по-новому. Они хотят сохранить традиционные схемы ведения бизнеса, принеся в жертву новые технологии. Поэтому они идут против рынка. И поэтому – проиграют. Вспомним, по аналогии, что появление и расцвет цензуры явились ответом на развитие технологий книгопечатания. Когда-то считалось, что всякий текст должен быть одобрен властями – как сейчас считается, что всякая копия произведения должна быть изготовлена с одобрения

автора. Долгое время "еретические книги" жгли вместе с их авторами. Печатный станок победил цензуру. И теперь она считается дурным тоном во всех цивилизованных странах. Так и файлообменники – побеждают копирайт, потому что они технологически сильнее, доступнее для всего человечества и лучше отвечают на запросы рынка. "Борцы с пиратством", охранители информационного монополизма получают все больше концептуальных ответов общества на свои претензии, хотя упорно не желают понимать: правда – не на их стороне. Растет популярность бесплатного ПО. Все больше интеллектуальных продуктов распространяется со свободными лицензиями. Множество людей пользуются одноранговыми сетями (P2P) для непосредственного обмена файлами между собой. Плодятся идеологии "анти-копирайта": от набившей оскомину левизны до "пиратских партий" и "религии копимизма". Можно, конечно, называть миллионы сторонников этих простых идей анархистами, преступниками, клеить ярлыки "совок" и "юношеский максимализм". Можно декларировать усиление цензуры, законодательно ограничивать удобства обмена информацией, показательно расправляться над самыми успешными файлообменниками. Но законы рынка непобедимы. Их нельзя переписать с помощью продажных политиков и держиморд. В конечном счете, медиа-индустрии придется посмотреть в глаза будущему. Сесть за стол переговоров с интернетсообществом. Легализовать за какие-то отступные фактическую доступность своих продуктов. Отказаться от заоблачных цен и устаревшего сервиса. Если этого не сделает Голливуд и Силиконовая долина – фильмы и программы будут делать другие люди в других местах. Юрий Шеляженко, для УП

ДЕКЛАРАЦІЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ОСОБИСТОСТІ Преамбула.

Стаття 2. Душевність.

Будучи при повному розумі і твердій пам'яті; усвідомлюючи свою відповідальність як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством; як вроджену і визнану вимушено, так і добровільно взяту на себе; свій обов’язок згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі; усвідомлюючи недосконалість об'єктивно існуючого світу, природи, Всесвіту, матерії, що здатна руйнуватися, смертної плоті, оманливих почуттів і рефлексів; приймаючи як даність без всякого самообману всі достовірно відомі мені феномени, явища, процеси, закони та закономірності, які існують поза моєю волею, включаючи той факт, що більша частина мого світогляду продиктована життєвим досвідом, спілкуванням і співпрацею з людьми; керуючись загальновизнаним серед вільних людей розумінням прав людини; керуючись своєю доброю волею; керуючись своїм розумом, свідомістю, свободою, честю і гідністю; керуючись самоочевидним, природним правом вільно володіти собою, яке є беззаперечним та невідчуджуваним; включаючи здатність вільно формувати свій внутрішній світ на власний розсуд на основі будь-яких усвідомлених думок, образів, символів, слів, абстракцій, переконань, вірувань, концепцій, теорій, моделей, фантазій, мрій, інтенцій; керуючись божественним одкровенням, явленим мені через досконалу душу; керуючись вірою в себе Я мудро ухвалив і добровільно визнав цю Декларацію, яка відтепер визначає найважливіші, основоположні принципи мого існування, життєвої автономії як вільної людини і суверенної особистості.

Я є душею в суб’єктивній реальності. Я, як душа, представлений у формі тіла в об’єктивній реальності. Форма тіла є другорядною, оскільки моя сутність як людини – це автономна душа. Душа є досконалою частиною суб’єктивної реальності, яка дарована Богом і захищена від впливу недосконалої об’єктивної реальності. За допомогою тіла я можу здійснювати добру волю душі в об’єктивній реальності. Я можу одушевляти силою віри будь-що об’єктивне чи суб’єктивне. Всі душі взаємопов’язані та рівноцінні, їх джерелом є Бог.

Стаття 1. Самоцінність. Я декларую існування, безумовну, самостійну та безвідносну цінність моєї душі, а також суб’єктивної та об’єктивної реальності. Мій внутрішній світ, явлений у свідомості, який я формую моєю доброю волею, є суб’єктивною самоцінною реальністю. Мої думки існують, мої свідомі уявлення існують, мої свідомі думки та наміри є вчинками у суб’єктивній реальності. Суб’єктивна реальність існує відповідно до моєї волі. Мій внутрішній світ відкритий тільки для мене, інші не можуть знати про нього більше, ніж я кажу. Мій зовнішній світ, явлений поза свідомістю, який я відчуваю та почуваю, частиною якого є моє тіло, є об’єктивною самоцінною реальністю. Зокрема, об’єктивною реальністю для мене є висловлені іншими людьми думки. Об’єктивна реальність існує поза моєю волею. Суб’єктивна та об’єктивна реальності однаково існують і однаково цінні для мене.

Стаття 3. Моральність. Я прагну бути добром і творити добро. Добро є досконалістю, зло є недосконалістю. Душа є добро. Суверенітет особистості є добро. Все, що ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості, є зло. Я декларую свою здатність самостійно розрізняти добро і зло, що властива душі внаслідок її спорідненості з Богом.

Стаття 4. Свобода. Я нічим не обмежений у творенні та здійсненні доброї волі, окрім тих закономірностей об’єктивної та суб’єктивної реальності, які не залежать від моєї волі та мають мудро прийматися, як даність. Ніщо не може примусити мене відмовитись від суверенітету особистості. Тільки я можу виступати від свого імені або уповноважувати на це інших за доброю волею.

Стаття 5. Власність. Я цілком належу собі, володію та розпоряджаюся собою на свій розсуд. Це включає повне і ексклюзивне володіння суб’єктивною реальністю та своєю душею як її частиною. Також це включає в себе володіння об’єктивною реальністю на умовах повного і ексклюзивного володіння своїм тілом і співволодіння усією іншою об’єктивною реальністю тією мірою, якою вона не привласнена іншими душами. Привласнення має відбуватися відповідно до загальноприйнятих уявлень, правових засад, добрих намірів та здорового глузду. Всесвіт, все нескінченне суще належить людям, які добросовісно і за взаємною згодою та за доброю волею розподіляють між собою цю спільну власність шляхом створення, привласнення, розпорядження та користування.

Стаття 6. Співжиття. Поряд зі мною живуть інші душі, які я люблю і загалом прагну сприймати кожну душу якнайдосконаліше своєю свідомістю та всіма почуттями і відчуттями. Я визнаю людиною всяку душу, яка декларує суверенітет особистості. З міркувань здорового глузду я умовно розглядаю як

людину будь-який матеріальний об’єкт (тіло), яке потенційно може бути людиною. Я прагну взаєморозуміння, співпраці та творення більшого добра спільними узгодженими зусиллями разом з іншими душами. Для цього, зокрема, я добровільно беру участь у спільнотах або приймаю як даність участь у спільнотах, від якої не можна відмовитись. Я розглядаю будь-яке об’єднання (спільноту) людей за будь-якою ознакою як спільний ресурс, що належить всім людям, які входять до цього об’єднання; коли кажуть, що я належу до об’єднання, це означає, що об’єднання належить мені тою мірою, якою я беру в ньому участь. Жоден об’єднуючий фактор, що включає мене, такий, як створення сім’ї, групи, зборів, корпорації, громади, народу, держави, іншого об’єднання, тощо, не може розглядатися як такий, що скасовує моє самоочевидне співволодіння будь-якою спільнотою, у якій я беру участь, оскільки суверенітет особистості пріорітетніший за участь у спільнотах. Я залишаю за собою право і вважаю за необхідне відмовлятися від участі у будьякому об’єднанні, яке ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості чи іншим чином проявляє свою злу сутність, а також залишаю за собою право заперечувати подібні злі прояви і боротися з ними, не відмовляючись від участі в об’єднанні. Вибір між цими природними правами я роблю самостійно відповідно до своєї доброї волі та здорового глузду.

Стаття 7. Мудрість. Суверенітет особистості не може бути підставою для визнання об’єктивною реальністю того, що існує суб’єктивно, і для визнання суб’єктивною реальністю того, що існує об’єктивно. Я поважаю непорушність суверенітету особистості кожної людини так само, як поважаю непорушність суверенітету своєї особистості. Суверенітет особистості не може бути виправданням злих думок та вчинків, оскільки тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як заперечення моєї об’єктивної відповідальності як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством, мого обов’язку згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як внутрішня суперечність або заперечення здорового глузду. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як приниження будь-якої людини. Ця декларація може бути доповнена або видозмінена з метою вдосконалення або більш зрозумілого висловлення її ідей. Текст цієї декларації може вільно використовуватися будь-якою людиною для декларування суверенітету своєї особистості, і ніхто не може претендувати на ексклюзивне володіння цією декларацією.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó Читайте, пожалйста, начало на первой полосе. – Поверю вам на слово. – Вы уж поверьте, пожалуйста. Эти активисты – ненормальные. Представьте, он приводил бабушек из соседних домов, которые ложились под экскаватор, а сам полез на строительный кран, чтобы прицепить какой-то плакат. В это время под шумок банда молодчиков ломала забор. Мы вызвали милицию, но к приезду наряда на месте осталось пять зевак и мама с коляской. Когда его сняли с крана, он вручил ментам коллективное письмо, в котором говорится, что, во-первых, строительная пыль отравляет горожан, во-вторых, в каком-то веке до нашей эры на этом месте было чумное кладбище, а мы разрыли котлован и выпустили все бактерии в воздух, и, в-третьих, общественные слушания сфальсифицированы. Снова требовал рассекретить генплан. Его даже не оштрафовали! Я пристально посмотрел на адвоката. Чересчур много подробностей. Откуда такая страсть к обличительству? Он, видимо, переутомился... Тот почувствовал мою настороженность, отвернулся и стал рыться в шкафу. Через минуту у меня в руках было полное досье. В папке лежали: листовка «Позор осквернителю могил предков!», расписание Рустама на прошлый день и копии официальных документов. В расписании на 15:30 значилась встреча с Михнюком в кафе японской кухни «Якудза» на бульваре Шевченко. – Шеф встречался с этим деятелем?! – Тот сам попросил о встрече. Хотел отступных – сто тысяч зеленых. Сторговались на пяти. Кстати, Рустам предлагал ему DVD-диск с генпланом по состоянию на март прошлого года. Редкая вещь, на черном рынке стоит несколько сотен баксов. Но Михнюк отказался. Сказал, что у него уже есть октябрьская версия. Из постановления о возбуждении уголовного дела я узнал, что вчера около 17:40 сотрудник охраны горисполкома обнаружил при обходе служебной стоянки автомашину Ferrari черного цвета номерной знак ** 7777 АА, номера которой не числились в списках сотрудников и приглашенных лиц. Он вызвал эвакуатор. Когда транспортное средство забирали на штрафплощадку, выяснилось, что багажник не заперт и в нем находится еще теплое тело гражданина Михнюка Е. Б., 1987 года рождения, частного предпринимателя, разведенного. – В двадцать четыре года уже разведен? – Он женился на дочери одного местного барыги, чтобы сделать карьеру в его конторе. Проворовался, побил горшки с папой и был уволен. После этого сразу развелся. Жену он держал на контрацептивах. Их ничего не связывало, кроме ее чувств. Девчонка так втюрилась, что после развода чуть не угодила в психушку. По заключению судмедэксперта, смерть жертвы настала около 17 часов от удара по голове сзади тяжелым предметом, которым был проломлен череп. В кармане рубашки трупа была обнаружена визитная карточка председателя правления благотворительного фонда «Общее дело» Ликуева Р. М., которому и принадлежит упомянутый автомобиль Ferrari. Кроме того, в кармане была листовка оскорбительного характера с фотографией гражданина Ликуева, а в рукаве рубашки судмедэксперт нашел окурок сигареты марки «лаки страйк». Сотрудники охраны вызвали милицию. Во время осмотра места преступления из здания горисполкома вышел хозяин автомобиля, который был немедленно задержан и отказался свидетельствовать против себя, а также потребовал адвоката. Старший следователь Клапоть, возбудивший дело, в связи с совокупностью имеющихся улик привлек Рустама в качестве обвиняемого в умышленном убийстве по мотивам личной мести. – Защитника и родственников к нему пока не допустили, даже не возили в суд для избрания меры пресечения,– мрачно объяснил адвокат. – Прессуют? – Может быть. Но из него нельзя выбить признание, характер – железный! Сейчас пытаемся задействовать свои связи, но всюду хорошо заплачено. Даже наши друзья в министерстве и в Генпрокуратуре разводят руками. Советуют ждать, пока следствие сделает явную ошибку. Тогда они смогут вступиться. – Разве арест уважаемого человека сам по себе не ошибка? – Я тоже так сказал. Мне отвечают: его взяли на трупе. Все слишком убедительно. – Значит, надо изобличить настоящего убийцу. Тогда ошибка следствия станет очевидной. – Спасибо за совет. Когда возвращаетесь в столицу? Я хмыкнул и ушел по-английски, не прощаясь. Ребята ждали меня у входа. Я дал им денег, чтобы устроиться в гостинице, и сказал прорабатывать тему заказного уголовного дела на Рустама. До обеда дал задание найти местную массовку для акции у суда, подготовить кричалки и нарисовать плакаты. «Якудза» была вполне приличным кабаком. Я поговорил с барменом Саней. Он видел Рустама с активистом, но почему-то не знал об убийстве. Скоро выяснилось, почему. Половина выпуска новостей по телевизору, который Саня любезно включил по моей просьбе, была посвящена расследованию авиакатастрофы в соседней области. О смерти Михнюка не сообщалось ни слова. – Значит, надо отдать в милицию нашу находку,– задумчиво сказал бармен. Оказалось, что визави Рустама оставил на вешалке свой пиджак. За небольшое вознаграждение мне позволили его осмотреть. В карманах пиджака была начатая пачка сигарет «кент», зажигалка, листок бумаги с распечатанным электронным письмом: «Кабинет 139. 16:30». Адрес «agent007.2011@mail.ru» подсказывал, что встреча была глубоко законспирирована. Смекнув, что к чему, я отправился в горисполком. Кабинет 139 оказался небольшим залом заседаний. Здесь стоял длинный стол с поцарапанной столешницей и два десятка стульев. Многие сиденья были покрыты отвратительными жирными пятнами. Один из подоконников сиротливо украшал пыльный кактус. За флипчартом, усеянным непристойными надписями, подпирал стенку шкаф. Совершенно пустой, если не

Ïðîçà

ЗА КРИТИКУ НЕ УБИВАЮТ ПОЛИТИЧЕСКИЙ ДЕТЕКТИВ считать стопку помятых бумаг под заголовком «Отчет управления информатизации о расходовании бюджетных средств на решение проблемы Y2K в 2005-2010 гг.». Интересно, подумал я, закупают ли они перфокарты? И если да, то почем? Я принюхался. Внимательно осмотрел комнату, обратил внимание на тщательно помытый пол. Выглянул в окно, увидел отделение банка со знакомым названием. Набрал адвоката, попросил кое-что уточнить. Вышел в коридор, разыскал уборщицу. – Почему в 139 комнате до сих пор не прибрано?! – прикрикнул начальственным тоном. – Так Валерий Михайлович только пол просил помыть и бюст Президента спрятать в подсобке! Они снова отмечали юбилей и разлили томатный сок... Валерий Михайлович – это мэр города, с которым Рустам встречался вчера около пяти. Известный беспредельщик в лихие 90-е, он одним из первых порвал с уголовщиной, легализовал нажитое состояние и подался в политику. Кстати, главный конкурент Рустама на избирательном округе. Я зашел к нему в приемную, полчаса мило болтал с секретаршей, зеленоглазой умницей и красавицей, а затем был допущен к телу на две минуты. – Здравствуйте, здравствуйте,– градоначальник удостоил меня широкой улыбки и крепкого рукопожатия,– Что делает известный столичный политолог в нашем захолустье? – Как будто вы не догадываетесь, Валерий Михайлович. – Да, наслышан. Но Рустам Махмудович, кажется, больше не нуждается в ваших услугах. – А вы? – У меня есть свои специалисты. Штаб уже работает,– он машинально взглянул на свой рабочий стол, и, проследив за его взглядом, я заметил макет плаката с портретом Рустама. Бросалась в глаза подпись: «Убийцам не место в парламенте!». – Интересный ход. Главное, оперативный,– я кивнул на макет, и мэр, кажется, немного смутился,– Если вы угостите меня сигаретой, могу дать вам бесплатно коекакие рекомендации. Недолго думая, он сунул мне пачку «лаки страйк» и зажигалку. Я огляделся. – Не вижу у вас пепельницы. – И никогда не увидите! – заявил мэр,– У нас городская грантовая программа борьбы с курением. Приходится держать марку. Откройте окно, дымите и стряхивайте пепел туда. Я последовал совету мэра. Сделал несколько затяжек. Он стоял за спиной и молча ждал продолжения разговора. – Вы тяжело дышите. По-моему, эта избирательная кампания сильно подействовала вам на нервы. Советую уехать и отдохнуть недельку,– сказал я. Он затаил дыхание. – Вы меня правильно поняли. Предлагаю вам скрыться. И, кстати, не думайте, что выгодная для вас версия преступления продержится долго. Вынужден разочаровать: уже завтра-послезавтра имя настоящего убийцы будет известно всем. – Не заговаривайте мне зубы. Все знают, что ваш наниматель убил человека из мести за критику его застроек! – пролаял мэр. – Вы знаете, я не поверил в эту версию уже тогда, когда ее услышал. За критику не убивают. Наоборот, считается, что любая слава хороша: хоть дурная, хоть добрая. Критикуют сильных. После критики к вам начинают прислушиваться. Приходят за помощью. Предлагают свои услуги и свою поддержку. А потом очень легко списать все обвинения на происки врагов и купить нужное число голосов для победы на выборах. – Мне нравится ваш реализм, но в данном случае он противоречит фактам. – Ничуть. Факты таковы: не секрет, что Михнюк работал на вас, организовывал общественное недовольство застройкой города и за счет этого набивал цену вашим разрешениям на строительство. Судя по всему, ваш главный конкурент предложил ему более выгодные условия сотрудничества. И вы решили одним махом избавиться от опасного предателя, который знает о вас слишком много, а заодно и подставить конкурента. Назначили обоим встречу с небольшим промежутком, которая для Михнюка закончилась багажником, а для Рустама – посадкой в СИЗО. Интересно, как вам удалось отключить сигнализацию в машине Рустама? Должно быть, это было сделано виртуозно. Я читал, что вы начинали свою карьеру с угонов. Мэр промолчал... Что ж, молчание – знак согласия. Правда, ему хватило ума не поддаться на провокацию. Он не посмел напасть на меня при свидетельнице в соседней

комнате. Я выбросил окурок в окно, попрощался с мэром и вышел на улицу. Адвокат уже ждал меня в своей машине. – Вы нашли доказательство? – спросил я. – Это удивительно, но ваша идея сработала! Новые обстоятельства делают вполне убедительной жалобу на постановление следователя. Но в канцелярии суда у меня не приняли документы. – Что ж, идем к председателю суда... О председателе я вспомнил не случайно. Дело в том, что эту должность уже пятнадцать лет занимала та самая судья, которая в начале 90-х присудила будущего мэра к пяти годам тюрьмы. Правда, по апелляции приговор отменили, но с тех пор градоначальник делал все возможное и невозможное, чтобы сместить ее с должности. Пока у него ничего не получалось. Репутация у судьи была безупречная, авторитет – неоспоримый. – Сегодня нет приема, и нам не о чем говорить,– сказала она вместо «здравствуйте». Даже через толстые стены здания суда с улицы доносилось скандирование «Свободу политзаключенным! Рустам Ликуев невиновен!». – Хотелось бы обжаловать нарушения в работе канцелярии суда. У моего друга не принимают документы. – Подавайте жалобу в письменной форме. Через канцелярию. – Ваша честь! – воскликнул я,– Разве это справедливое правосудие?! – Вот завтра с утра будем выбирать вашему невиновному меру пресечения, тогда и увидите справедливое правосудие. – Но у нас новые обстоятельства, позволяющие отменить постановление о привлечении Ликуева как обвиняемого. Мы нашли настоящего убийцу! Председатель суда посмотрела недоверчиво: – Покажите жалобу. Бегло просмотрела. – Теперь все ясно. Ваши доводы изложены нечетко. Поэтому канцелярия отказывается принимать документ. – Нечетко?! – возмутился адвокат. – Скажите, а сколько тысяч поправок можно было бы внести в этот документ для полной четкости? – уточнил я. Она взяла бумажку, написала на ней: «30.000». – Только не вздумайте исправлять документ прямо здесь. В канцелярии вам подскажут, каким образом это делается. Тут до адвоката дошел смысл иносказаний, и он заверил судью, что хорошо знает, куда и кому вносить поправки. – Раньше бы так,– проворчала она,– И запомните: если на видеозаписи не то, о чем вы пишете, ваши поправки будут мертвому припаркой. Идите уже. ...Вечером мы с Рустамом отмечали его освобождение из СИЗО. – И тогда судья говорит: у нас нет компьютера с нужным программным обеспечением, чтобы посмотреть видеозаписи камер вашего банка. Адвокат достает из портфеля свой айпад... – Выпьем за технический прогресс! – ...а судья говорит: мне надо ближе познакомиться. Берет айпад, требует, чтобы ей показали, как с ним обращаться, смотрит это видео... – Так камеры наблюдения банка в нескольких десятках метров от мэрии! – Неважно. Я знал, что у тебя в банке хорошая техника, даже видео на сервере хранится месяц в высоком качестве. К тому же, наш хакер очень постарался увеличить изображение. В результате стало четко видно, как мэр лупит по голове Михнюка чем-то вроде бюста. Судья смотрит, прячет айпад под стол... – Изъяла как вещественное доказательство! – Да. Только не по делу, а по личному хотению... – И что дальше? – Она удаляется в совещательную комнату. Сидит там долго, мы слышали несколько раз звонок мобильного и один разговор на повышенных тонах: мол, дело надо замять, слишком много следов. Потом, как ни в чем не бывало, выходит и объявляет свое самое гуманное в мире решение. А планшет... – Не возвращает! – Ну, не зря мы пили за технический прогресс... – Давай по второй. За победу на выборах! – За твою победу и за наш гонорар. Кстати, о стоимости наших услуг... – Которые я очень ценю. Ты ведь эксперт на все руки. Гонорар будет удвоен... Что? Три пальца? Ты вступил в партию «Свобода»??? А-а-а! Хочешь утроить? Да не вопрос! Юрий ШЕЛЯЖЕНКО

Ëèñòè ÷èòà÷³â

Відповідаючи на питання про підсумки 2011 року та перспективи на 2012 рік... ...Я звернув би увагу на те, що в 2011 році в Україні відбулись події, котрі змінили ставлення всього світу до нашої Держави, яка раніше мала імідж демократичної Європейської країни, котра рухалась в бік Європейської інтеграції. Нині ситуація, на жаль, змінилась до гіршого. Судові процеси над опозицією, згортання свободи слова, перетворення телерадіоефірів в суцільні ШОУ, які нав'язують чужі для нас стандарти поведінки, та багато чого іншого. Такі внесені процеси ідуть в середовищі промисловості, де малий бізнес згортається та знищується, а величезна армія безробітних поповнює лише підприємства, які належать українським та іноземним олігархам. В сільському господарстві іде подальше знищення села і зведення всієї сільгоспвиробничої діяльності до декількох монокультур, що не дає можливості розвивати ані соціальну інфраструктуру села, ані підвищувати стандарти життя в сільській місцевості. З точки зору можливостей, які Україна мала на початку року, і того, чим він закінчився, вважаю, що це є рік втрачених можливостей для Асоціації до Європейських структур, яка була так близько, але, на жаль, не відбулася. Щодо другого питання, якими я бачу перспективи на 2012 рік. Поки при владі знаходяться ті політичні сили, котрі вели країну в 2011 році, будь-яких реальних змін до кращого не може бути. Ніяких реформ ніхто і не збирався проводити. Імітація бурхливої діяльності зі зміною структури центральних та місцевих органів виконавчої влади нічого не дала. Громадяни так само, як раніше, не можуть вирішити будь-яке своє питання ані в органах державної влади, ані в системі судочинства без хабарів та принижень. Враховуючи ці обставини, 2012 рік, на жаль, малює не радісну перспективу. Разом з тим є можливість для суспільства переосмислити своє ставлення до виборчих процесів, до обрання вищого Законодавчого органу, що заплановано на 2012 рік. За умови високої активності громадян є можливість виключити серйозні фальсифікації і реально відобразити ставлення суспільства до «нової» влади. Враховуючи це, вважаю, що нам всім треба (кожному на своєму місці) дуже наполегливо працювати для того, щоб цей рік дав хоча би в майбутньому які-небудь перспективи цивілізованого розвитку України. Народний депутат України В. Д. Бондаренко.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 1 (39) â³ä 31 ñ³÷íÿ 2012 ðîêó

"Офіційна заява про корупційну діяльність начальника ЦентральноМіського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Носача Павла Григоровича" Криворізький громадський антикорупційний комітет висловлює занепокоєння численними повідомленнями від громадян та представників бізнесу в Кривому Розі щодо поборів в Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. Ні для кого вже не секрет, що за виконання будьяких судових рішень на серйозні суми необхідно попередньо «занести» аванс начальнику Носачу П. Г. Окрім того, від стягнутої суми він вимагає «долю» від 20 до 50%. В іншому випадку сам Носач та його підлеглі не тільки палець о палець не вдарять, а ще й домовляються на корупційних засадах із боржником про закриття виконавчого провадження на надуманих підставах. Знов-таки, пропонують «пробачити» борг за 50% суми і т.п. Якщо йдеться про суми невеликі, наприклад, аліменти, то у Носача П. Г. налагоджено інший бізнес: його підлеглі беруть хабарі за те, щоб не садити за грати злісних аліментщиків. На тих, хто не заплатив державному виконавцю, заводиться кримінальна справа, в той же час «слухняних» вічно попереджують та вигоражують. Також «губляться» виконавчі листи,

ÐÅÄÀÊÖ²ÉÍÀ ÏÎØÒÀ

Прокуратурою міста Києва проведено перевірку фактів, викладених в публікації «Правосуддя чи катівня інквізиції»... стягується кілька сотень гривень за п’ять років і тому подібне. Звичайно, на аліментах багато не заробиш, однак банда Носача не гребує і цим, щоб накривати стіл начальнику для регулярних пиятик прямо на робочому місці. За чутками, Носач має «лапу» в районному суді та в прокуратурі, тому весь його сором залишається безкарним. Навіть кричущі випадки непрофесіоналізму, коли, наприклад, в суді з’ясувалося, що замість стягнення державний виконавець просто вимагає заборонити виїзд за кордон людині, у якої навіть нема закордонного паспорту, не потягли за собою жодних висновків. За десятки «загублених» виконавчих листів, сотні фальшивих актів про те, що боржники голі й босі, на Носача навіть не намагалися завести кримінальну справу. Дивлячись на безкарність начальника, підлеглі також дозволяють собі що завгодно, хоча й стають в результаті «цапами-відбувайлами» за нечистий стиль роботи, продиктований начальством. Кілька державних виконавців у Кривому Розі було заарештовано. Відомо, що у травні 2011 року одній з протеже Носача було винесено вирок за службове підроблення. Просимо правоохоронні органи, засоби масової інформації та громадськість взяти до уваги цю заяву про злочин та сприяти притягненню до відповідальності Носача П. Г., щоб на цей раз він не уникнув відповідальності. М. Корж, Голова Правління Криворізького громадського антикорупційного комітету.

Мудра щука

Нагодились іменини Сені-окуліста. Почепили стінгазету На видному місці. Помістив свій жарт-малюнок Терапевт Набока: Фотознімок ювіляра Всередині ока. Глянув вранці іменинник На такі приколи, І сказав собі: «Як добре, Що я не проктолог!».

Щуці скаржиться чабак, Ряскою покритий: – Остогидло вже давно у муляці ритись! – Коли клопіт є такий І живеш погано – Он гачок, ковтай, він твій! Попадеш в сметану...

(

Лікарські жарти

Геращенко Павло Іванович, м. Горлівка, Донецька обл.

( (

...щодо можливих порушень законодавства службовими особами Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області стосовно ув'язненої Тимошенко Ю. В. Встановлено, що за час перебування в умовах слідчого ізолятора ув'язнена Тимошенко Ю. В. неодноразово оглядалась лікарями, список яких затверджувався керівництвом МОЗ України. До складу вказаної комісії обов'язково включались представники медичної служби Державної пенітенціарної служби України, регіонального управління та медичної частини установи, а також залучався її особистий лікар, медична сестра та масажист. Відповідно до висновків керівництва Державної санітарно-епідеміологічної служби України камерне приміщення, у якому перебувала Тимошенко Ю. В., відповідало загальним правилам санітарії і гігієни, а також вимогам санітарного законодавства, визначеним у нормативно-правових актах з питань тримання осіб, узятих під варту у слідчих ізоляторах, а приміщення палати медичної частини СІЗО відповідало вимогам санітарного законодавства щодо облаштування, обладнання та експлуатації лікувальних стаціонарів. З приводу відеозйомки, проведеної в палаті медичної частини установи, прокуратурою міста Києва проводилась ретельна перевірка, про результати якої було грунтовно поінформовано народних депутатів України. Перевіркою порушень вимог чинного законодавства України працівниками Київського СІЗО за викладеними у публікації фактами не встановлено. Начальник відділу прокуратури міста Києва Юрій Онисковець.

"Псевдо-лікарі з реклами на радіо видурили у мене 26 тис. грн." Я повірив рекламі на першому каналі Українського радіо з порадою звернутися по телефонам 251-10-10 або 251-17-17 до «лікарів, які допоможуть вирішити проблеми з простатою». Спілкувався з нібито урологом Потапенком Сергієм Сергійовичем і його дружиною Потапенко Вікторією Володимирівною, які призначили мені лікування аж із 23 найменування медичних препаратів. Я витратив десятки тисяч гривень на медикаменти, які доставлялися кур’єром від фізичної особи-підприємця Муравйова Бориса Олександровича без зазначення зворотної адреси. Але бажаного ефекту не відчув. Потім я проконсультувався з справжнім лікарем-урологом і дізнався, що мені продавали біологічні добавки, причому тільки 4 з них мають бодай якийсь стосунок до моєї хвороби, а решта 19 не мали ніякого відношення до лікування. 19 непотрібних препаратів коштували мені 26 тис. 260 грн. Реальні, а не «телефонні» спеціалісти мені пояснили, що, якщо б я прийняв усі ці медикаменти, то в кращому випадку я закінчив би своє життя на лікарняному ліжку, а то й міг би померти. З приводу цього я звертався до керівника цих шахраїв Анжели Мінаєвої, до адміністратора Кравченка Юрія Миколайовича, до відповідального за кур’єрську доставку Коваленка Дмитра Леонідовича, але ніхто мені не відповів, як повернути гроші, які у мене видурили. До речі, вони збирали про мене персональні дані без мого дозволу в якусь картотеку, бо сказали по телефону, що на мене зареєстровано медичну картку СКБ-1454-I. Зараз при дзвінках на мобільні телефони цих «лікарів» взагалі повідомляється, що такого абонента не існує. Прошу вас вивести на чисту воду цих шахраїваферистів, щоб вони більше ніколи не обманювали хворих людей і не видурювали у них гроші. Кліндухов Євген Павлович, м. Нововолинськ Волинської обл. Від редакції. Шановний Євгене Павловичу! Ви стали жертвою поширеної останнім часом афери, суть якої в тому, що злочинці виманюють у пенсіонерів їх заощадження, спекулюючи на турботі про здоров’я. Імітують «лікарів», призначають «курс лікування», а насправді годують наддорогими зіллями сумнівної і – напевне – науково не підтвердженої ефективності, продаючи ті за ціною в десятки разів дорожчою від собівартості. Журналісти навіть влаштовувалися на нелегальну «роботу» в шахрайські call-центи за оголошеннями подібних бандитів та писали шокуючі репортажі про те, як їх навчили «годину почитати матеріали в теці» й запропонували «впевненим голосом представлятися лікарями», насправді не будучи такими. Обманщики вигадують, що вони представляють якийсь відомий лікувальний заклад або вигаданий медичний центр з солідною назвою і переконують Вас «спробувати» їхню кухню. Ви дуже помилилися, думаючи, що справжні лікарі консультують по телефону та відправляють з кур’єром ліки. І взагалі, не називайте БАДи медикаментами. Це не ліки, які лікують хвороби. Це лише харчові добавки, які, можливо, у певних випадках можуть бути корисними або й просто приємними для організму. Так само, як гомеопатичні препарати, як правило, корисні не більше, ніж кількість цукру, що міститься у тих шариках. Про це вже писалося багато разів, дивно, що люди продовжують ловитися на гачок. І про аферистів за вказаними Вами телефонами, і про багатьох інших їм подібних можна знайти багато застережливих дописів у Інтернеті (див.: “Як шахраї в Україні дурять людей похилого віку” - Богдан Скаврон, «Галицький Кореспондент»; “Внедрение в банду мошенников: как «впарить» Бад и разминуться с прокурором” - Евгения Супрычева, Комсомольская правда; "О пользе гомеопатии и «памяти воды»: правда и вымыслы" - Андрей Калиничев, «Троицкий вариант - Наука»; “В Москве мошенники заработали на продаже БАД 300 млн рублей”; “Больные россияне тратят 100 миллионов долларов на неэффективную гомеопатию” тощо - всі ці публікації можна знайти через пошукові системи Google чи Yandex). Перш ніж довірятись корисливим псевдо-«лікарям», ви б попросили когось з молоді «пробити» у всесвітній мережі інформацію про них та їх “ліки”. А тепер втрачені кошти буде важко повернути, бо такі оборудки завжди провертаються під прикриттям “перевертнів-погоничів” та з тонким розумінням незграбності нашої Феміди. Звичайно, якщо б на Вашому боці кримінальне розслідування форсувала би якась впливова особа, може, Ви б і повернули свої гроші. Але діяльність шахраїв у цій сфері все одно б не припинилася, бо легковірності нашого народу нема кінця та краю.

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2200 примірників. Підписний індекс 49608. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 31.01.2012 р. Віддруковано у ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126601.