З НАГОДИ ЦИКЛУ ДОСКОНАЛОГО ПОЧАТКУ (РЕЛІГІЙНІ СВЯТА КОНФЕСІЇ ВІРИ В НАЙВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ, КВІТЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 2012 РОКУ) ПУБЛІКУЄМО СВЯЩЕННЕ ПИСАННЯ ВІРИ В НАЙВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ (ДИВІТЬСЯ ВКЛАДИШ) І РОЗПОЧИНАЄМО БЛАГОДІЙНУ АКЦІЮ: КОЖЕН, ХТО ЗАБАЖАЄ, МОЖЕ ОТРИМАТИ В РЕДАКЦІЇ У ПОДАРУНОК ДО 50 ЧИСТИХ БІЛИХ АРКУШІВ ПАПЕРУ, ЩО СИМВОЛІЗУЮТЬ ДОСКОНАЛИЙ ПОЧАТОК. Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.
№ 3 (41) 31 березня 2012 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua
Чому в Україні найменша в Європі зарплата? Найбільш гострою соціальною проблемою України є великий розрив між високою вартістю життя і низькою ціною праці. Серед накопичених проблем у сфері оплати праці особливе місце займає питання низької питомої ваги витрат на робочу силу в собівартості виробництва. За роботу українцям платять копійки, наче людський труд коштує менше за якийсь гвинтик чи нитку. Щоб переконатися в цьому, достатньо дослідити структуру операційних витрат підприємств. Так, за 9 місяців 2011 року структура операційних витрат з реалізованої продукції складала: матеріальні витрати - 29,3%, вартість товарів і послуг, придбаних для перепродажу та реалізованих без додаткової обробки, 51,2%, амортизація - 2,9%, витрати на оплату праці – 6,0%, соціальні відрахування - 2,2%, інші операційні витрати 8,4%. Сьогодні частка заробітної платні у собівартості українських товарів становить 6 %, тоді як у країнах Західної Європи сягає аж до 45 %. При цьому розмір ВВП України менше внутрішнього валового продукту середньої європейської країни всього у 4 рази, тоді як заробітна плата менша в 5,6-19,7 разів. Це справжній грабіж працюючих українців. І що робить одіозний режим Януковича під гаслом «Україна для людей» заради припинення цього грабежу? Нічого! Навіть більше: допомагає вивертати кишені трудящих. В останні роки олігархи продовжують знижувати частку заробітної плати у собівартості української продукції: у 2009 р. це було 7%, у 2010 - 6,5%, у 2011 – 6,0%. Замість модернізації промисловості, інвестування у заміну зношеного та застарілого устаткування вітчизняних підприємств олігархи примудряються отримувати надприбутки попри високу матеріалоємність та енергоємність виробництва – шляхом скорочення витрат на заробітну плату найманого працівника. Якщо б в Україні був сильний профспілковий рух, всі індустріальні гіганти Сходу вилетіли би у трубу. Однією з причин малої частки зарплати в собівартості продукції є низький рівень доданої вартості, створюваної на українських підприємствах. Така проблема є найбільш характерною для експортної продукції хімічної і металургійної галузей, підприємства яких належать одіозним олігархам. Якби Україна експортувала не сировину та полуфабрикати, а товари з глибшим ступенем переробки, більшою була б і частка заробітної плати у собівартості. Деякі власники-роботодавці стверджують, що в нас мала зарплата, тому що низька продуктивність праці. Однак не слід забувати, що продуктивність праці на 95% залежить від роботодавця: його здатності ефективно організувати процес виробництва, впровадити сучасні технології, навчити і підвищити кваліфікацію свого працівника. Втім, держава деякою мірою причетна до дикого
- Дядя політик, годі казок, їсти дай! грабежу найманих працівників в Україні. Можна погодитись з роботодавцями, що податкове навантаження на фонд оплати праці є надмірним. Крім того, неможливо оминути увагою таку значну статтю витрат вітчизняних підприємств, як їх корупційна складова, що за різними даними складає більше 10% - 20% доходів підприємців. У житловому будівництві корупційна частка сягає до 40-60% від собівартості. В щорічному рейтингу Transparency International 2011 року Україна посідає 152-е місце за рівнем корупції з 182-х можливих. Гірше, ніж в Україні, ситуація з корупцією в таких країнах, як Зімбабве, Кенія, Афганістан, а також Екваторіальна Гвінея і Сомалі, у яких ситуація з корупцією в світі є найгіршою. У 2010 році Україна займала в цьому рейтингу 134-е місце. Гострим питанням залишається й значна диференціація рівня оплати праці серед найманих працівників різних видів економічної діяльності та регіонів. Протягом останніх років найбільші заробітні плати були у сфері послуг (фінансових, посередницьких тощо), а не в сфері матеріального виробництва. Це дозволяє припустити, що роботодавці більше оплачують лояльність, аніж майстерність та працьовитість. Олігархам пощастило, що терплячі українці мало страйкують і вдовольняються жалюгідними копійками. Ще однією з проблем забезпечення належного рівня оплати праці є інститут мінімальної заробітної плати, який на сьогоднішній час в Україні не виконує покладеної на нього функції. Мінімальна заробітна плата не виступає у ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається
Политический детектив.
технічним нормативом для розрахунку зарплати у бюджетній сфері. Станом на липень 2011 року відношення річної української мінімальної заробітної плати до обсягу ВВП на душу населення становить 21,5%. Для прикладу, відповідні показники за даними Євростату та МВФ: у Бельгії мінімальна зарплата - $2064,2 (68,6% до ВВП на душу населення), у Франції - $1951,9 (68,7%), у Польщі - $496,7 (31,5%), у Латвії - $403,2 (33,5%). Кожний четвертий найманий працівник в Україні знаходиться за межею бідності. Таке ганебне явище, як бідність серед працюючих, просто не має виправдання з точки зору елементарної людяності. Проблемним залишається питання оплати праці бюджетників. Продовжується практика грубого порушення Закону "Про оплату праці": з січня 2012 р. посадовий оклад працівників 1-го тарифного розряду - 773 грн., а мінімальна заробітна плата 1073 грн., різниця 300 грн. Хоча по закону оклад працівників 1-го тарифного розряду має бути більшим за мінімальну зарплату. Такими шахрайськими махінаціями Уряд Азарова штучно занижує розміри заробітної плати для майже 4 млн. працівників. Щомісяця кожному бюджетнику уряд Азарова недоплачує більш ніж 300 грн. А кваліфікованим вчителям, лікарям ще більше – по 700-800 грн.! Нинішня влада видає як велике досягнення те, що середньомісячна заробітна плата в Україні за 2011 рік становила 2633 грн. (329 $); для порівняння: в Польщі – 1360 $, в Чехії – 1450 $; у Франції- 2500 Євро, в Німеччині – 2800 Євро, в Нідерландах – 3007 Євро, у Великобританії – 3118 Євро. На початок 2012 року в Україні залишалась ганебна заборгованість із виплати заробітної плати, яка становила близько 1 000 000 000 грн. Головною причиною низької зарплати є вкрай неефективна та несправедлива система оподаткування та розподілу доходів. В результаті, за даними ООН, в Україні 80 % населення знаходяться на межі бідності, а розрив між доходами найбагатших і найбідніших є 40-кратним. Олігархам, які є опорою режиму президента Януковича, потрібна дешева, покірна та малограмотна робоча сила, з якої і надалі можна вичавлювати надприбутки. Якщо у влади вистачило б бажання і волі закрити чорні офшорні діри, то вже найближчим часом можна було б встановити середню зарплату не нижче за 1000 $ ! Чим скоріше усунемо від влади олігархів Януковича, тим скоріше відновимо соціальну справедливість. Народний депутат України Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, фракція “Батьківщина”. P.S. В дописі використані матеріали “круглого столу” на тему: “Оплата праці – українські реалії, новітні цілі, солідарні завдання” парламентського комітету з питань соціальної політики та праці.
ЧОТИРИ ЗАПИТАННЯ ДО АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА Вельмишановний Арсенію Петровичу! Шаную Вас як поважного лідера вагомої політичної сили, яка на останніх місцевих виборах отримала значну довіру виборців. Я давно слідкую за Вашою політичною діяльністю та за динамічним розвитком Вашої партії. З приємністю сприйняв повідомлення про об’єднання зусиль «Батьківщини» і «Фронту змін» на парламентських виборах. Проте є певні болючі питання, особливо кадрові на місцях, які потребують чіткої відповіді на чітко поставлені питання виборців - ЧОМУ? Мої родичі та друзі на Сумщині ставлять мені ці незручні питання і я, як чемний виборець, переадресовую їх Вам. ПЕРШЕ. Чому колишній бютівець та колишній голова Сумської облради, а тепер депутат обласної ради від Вашої партії (де він очолює важливу земельну комісію) Володимир ТОКАР гуртує навколо себе зрадників «Батьківщини», а тепер претендує на участь у парламентських виборах від об’єднаної опозиції в якості чемного та сумлінного політика? ДРУГЕ. Чому Володимир ТОКАР принципово не хоче набути вищої освіти, стверджуючи, що вона йому заважатиме в його політичній і чиновницькій роботі? Який приклад він подає тисячам юнаків і дівчат, які здобувають вищу освіту у важких соціальних умовах? ТРЕТЄ. В інтернеті оприлюднена інформація про Володимира ТОКАРА такого змісту: Токар Володимир Миколайович, 15.08.1956 р.н., уродженець Німеччини, м. Берлин; мешканець м. Суми. В період з 1994 по 2001 рр., неодноразово проходив по матеріалам оперативного обліку (розкрадання, вимагання, пограбування, угони та крадіжки автотранспорту). На той час фігурант був власником
автозаправних станцій, займався перепродажем автомобілів, які ввозились з-за кордону, в т.ч. вкрадених або без відповідних документів митного обліку, почав тісно спілкуватися з братами Бурда (є лідерами організованої злочинної групи (ОЗГ) «Бурдиші»). Брати Бурда є досить відомими в м. Суми, оскільки свого часу утворили ОЗГ «Бурдиші», контролювали ринки, займалися перегоном машин, вимаганням, повертали за винагороду вкрадені автомашини, використовуючи власні зв’язки та отримуючи за це високу винагороду. Отримані кошти витрачали на розваги та придбання акцій прибуткових підприємств. Скупили акції Бездрицького майонезного заводу, де і є власником Токар В.М., цегляного заводу в м. Ромни, є власниками магазинів, спортклубів. Хто спростує цю інформацію: прокуратура, МВС чи служба безпеки Вашої партії? ЧЕТВЕРТЕ. Коли Володимир Токар, уже виключений з «Батьківщини» був обраний на посаду голови Сумської обласної ради, політолог та народний депутат України Володимир Полохало, який, на жаль, вже покинув нас і якого нам так не вистачає сьогодні в українській політиці, зауважив: «Оскільки Володимир Токар пройшов за списком Блоку Юлії Тимошенко, то правильним його вчинком після такої заяви було би просто скласти з себе повноваження депутата обласної ради і голови обласної ради. Так роблять усі політики у цивілізованих країнах – не дають себе використовувати як інструмент, як гарматне інформаційне м’ясо в чорних провокаційних технологіях. Він не усвідомлює мабуть, що його використають і викинуть. Може, він навіть і з’явиться у списку Партії Регіонів 30 травня, але безпринципність є безпринципність. Я думаю, тут існують якісь корисливі мотиви, це спроба залишитися за будь яку ціну. Це була зрада своїх виборців.
Так само, як Володимир Токар зрадив своїх колег, він зрадив і своїх виборців. Я думаю, що він має зробити таку відповідальну заяву – просто скласти повноваження. Якщо людина не керується моральними принципами, відповідальністю і повагою до свого виборця, це не політик, це – політикан. Ви знаєте, 24 грудня уже була спроба використати обласну раду з допомогою голови обласної ради в інтересах однієї політичної сили. Це не вдалося, більше половини БЮТівців, які там були присутні, проголосували за іншу резолюцію. Так само 30 грудня, коли була друга спроба Партії Регіонів і кукловодів з її боку використати облраду, БЮТівці просто не прийшли на сесію. Зараз використовують із обласної ради одну людину. Я переконаний, що це ніяк не вплине на політичні симпатії/ антипатії – зрада є зрада. Ви знаєте виборців. У Володимира Токаря немає якогось там рейтингу чи авторитету – ми робили заміри. Він буде використаний просто як гарматне інформаційне м’ясо. Зрада у вирішальний момент – це удар в спину. Все, на ньому можна ставити хрест. Більше такого політика, як Володимир Токар, на Сумщині не існує. Десь буде він аутсайдером, «лузером», можливо, депутатом від Партії Регіонів, якщо стане, якщо його ще візьмуть». Чи не вважаєте Ви ці слова великого Українця моральним заповітом для Вас – політика нової генерації? Від Вашої відповіді – словом і ділом – залежить вибір багатьох прихильників «Батьківщини» і «Фронту змін» на Сумщині. Якщо громадська думка буде Вами проігнорована, то громадськість матиме моральне право проігнорувати на виборах до парламенту Вас. Зичу усіх гараздів. Віктор ШЕВЧЕНКО, громадянин України, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.