ПРАВДОШУКАЧ, травень 2012

Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.

№ 4-5 (42-43) 31 травня 2012 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua

Пятнадцать минут

до дефолта

2

у випуску:

Чергова владна метушня навколо Тимошенко Соціальні гарантії – в топку!

3 Паніка та розгубленість окупаційного диктаторського режиму Молитва за душі жертв другої світової війни

4 Агонія окупаційної влади

5 Народный депутат Тамара Егоренко: «Люблю, чтоб во всем был порядок и гармония» ПОЛИТИЧЕСКИЙ ДЕТЕКТИВ В тот летний день я пил кофе на балконе, просматривая с айпада новости «Украинской правды». Как всегда, ни одна из злободневных сенсаций не была интереснее, чем Днепр на горизонте и блеск лаврских куполов, утопающих в зелени. Вдруг пропал интернет. И чуть ли не сразу в дверь позвонили двое из госохраны. Они дежурят на дворе в джипе после одного серьезного разговора, случившегося, когда мне пожаловались из домоуправления, что всех консьержек хотят заменить «службистами».

ЮРИЯ ШЕЛЯЖЕНКО.

– Пройдите, пожалуйста, с нами,– сказал старший. В машине мне дали переговорник спецсвязи. Оттуда прошипело: – У нас ЧП. Итак, эта большая шишка в президентской администрации даже не считает нужным здороваться. Видно, припекло.

– Рассказывайте.

– В ход пущен ваш сценарий восемь. Ïðîäîëæåíèå íà ñòð. 9

Колегія лицарів об’єктивності інформує Колегія лицарів об’єктивності (КОЛО) – відкрита для приєднання всіх бажаючих демократична процедура оцінювання об'єктивності будь-яких текстів. Технічно, колегія працює як група (спільнота) в соціальній мережі Facebook, хоча звернення до колегії можна надсилати секретарю колегії поштою і так само можна отримувати копії рішень, завірені штампом колегії. Група КОЛО заснована на традиційних принципах народного віче або загальних зборів громади. Тому, закономірно, емоційних вигуків у ній більше, ніж конструктиву. Для випрацювання конструктивних рішень створено процедуру, яка дозволяє серед стихії обговорення висувати та приймати (або відхиляти) спільним голосуванням учасників серйозні рішення із докладним аналізом спірного тексту. Тексти оцінюються в спільноті КОЛО за заявками зацікавлених осіб відповідно до регламенту спільноти і за умови, що хтось хоче їх оцінювати. Рішення лицарів об’єктивності оформлює, належним чином завіряє та розсилає зацікавленим особам демократично обраний секретар. Всі учасники спільноти вважаються лицарями об’єктивності, поки дотримуються регламенту. Ïðîäîâæåííÿ íà ñòîð. 10

Верность народу и традициям

6 Скільки років можна «розслідувати» крадіжку? Конопляная трагикомедия

7 Брехня, купа помилок і «лапа» в прокуратурі Походеньки одного «антиколектора»

9 Любов пізнають по плодах її Явамнезаздрю

11 Проект рішення КОЛО «Про імітаційний та лобістський характер київського референдуму за ініціативою О. Попова»

12 Республіка Пісочниця

В ЧЕСТЬ ЦИКЛА СОВЕРШЕННОГО НАЧАЛА (РЕЛИГИОЗНЫЕ ПРАЗДНИКИ КОНФЕССИИ ВЕРУЮЩИХ В НАИВЫСШУЮ ЦЕННОСТЬ ЧЕЛОВЕКА, АПРЕЛЬ-ИЮНЬ 2012 ГОДА) ПУБЛИКУЕМ СВЯЩЕННОЕ ПИСАНИЕ ВЕРЫ В НАИВЫСШУЮ ЦЕННОСТЬ ЧЕЛОВЕКА (СМОТРИТЕ ВКЛАДЫШ) И ПРОДОЛЖАЕМ БЛАГОТВОРИТЕЛЬНУЮ АКЦИЮ: ВСЕ ЖЕЛАЮЩИЕ МОГУТ ПОЛУЧИТЬ В РЕДАКЦИИ В ПОДАРОК ДО 50 ЧИСТЫХ БЕЛЫХ ЛИСТОВ БУМАГИ, КОТОРЫЕ СИМВОЛИЗИРУЮТ СОВЕРШЕННОЕ НАЧАЛО.

2

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Чергова владна метушня навколо Тимошенко З наближенням ЄВРО-2012 метушня влади навколо Ю.В. Тимошенко набирає обертів, і не тільки в інформаційному просторі. Відповідні події травня свідчать про чергову хвилю політичних кроків можновладців без логіки мислення і будь-яких перспектив. Один із заступників Генерального прокурора України, який є головним диригентом фабрикацій, фальсифікацій і політичних репресій на виконання замовлень Банкової, вкотре сунувся в Європу зі своїми виправданнями та безглуздими поясненнями, в які, варто сподіватись, сам не вірить. От і крутиться, плутаючись у своїх безвідповідальних і нічого не вартих висловлюваннях. То він каже, що суди над Тимошенко Ю. В. є найсправедливішими у світі (ще б пак, отже, він особисто ці ганебні судилища патронує), то вимушений визнати, що справедливість у газовій справі відсутня, та, щоб викрутитись, посилається на застаріле законодавство, прийняте майже 100 років тому за часів сталінського режиму спеціально для переслідування Троцького і троцькістів. Тут слід зауважити, що виправити цю юридичну колізію влада не квапиться. Вшосте провалено відповідні законодавчі пропозиції, зухвало і грубо нехтуються наполегливі вимоги ЄС. Виходить, що вся ця шайка-лійка, яка вже близько року водить за ніс Європу, посилаючись на неможливість впливати на правосуддя (чи можна взагалі цю репресивну машину порівнювати з правосуддям?), свідомо маніпулює законодавством для приховування власних посадових злочинів. Цей «полпред» окупаційного режиму України зараз стверджує, що синців у Тимошенко Ю. В. ніхто не бачив… Ось і приїхали. Спочатку всі ці факти визнавалися, але виправдовувалися прокуратурою та тюремниками як такі, що допускаються і застосування сили здійснювалося, мовляв, у межах закону. Більше того, є первинні експертні заключення, тобто побої засвідчено судмедекспертами та ще й фотографіями, зробленими працівниками чинного на той час омбудсмена Карпачової Н. І., яка на власні очі все це бачила і офіційно повідомила про злочин Генеральну прокуратуру України, додавши всі необхідні матеріали. Однак замість того, щоб ці факти вивчати, робити висновки та притягувати тюремників-садистів та співучасників до кримінальної відповідальності, Генеральний прокурор стає на захист фашиствуючих злочинців, негайно дезавуюючи свідчення і експертів, і омбудсмена та ще й погрожуючи і їм, і Ю. В. Тимошенко кримінальними справами за надання нібито неправдивої інформації. Ну ви таке бачили? Щоб звичайні чинуші спростували висновки уповноважених посадових осіб? Що це за самочинство? І яким законодавством воно врегульоване? Адже навпаки, прокуратура, слідство і суд у своїх висновках мають спиратися на заключення експертів, а стосовно омбудсмена взагалі нонсенс. Ну хто для неї Генеральний прокурор? Це ж окрема незалежна інституція, що підпорядкована безпосередньо Верховній Раді України і тільки вона може зробити якісь висновки щодо інформації омбудсмена. Натомість, Генеральна прокуратура не тільки їй погрожує, а й робить обшуки і дізнання працівників офісу та виїмку документів і комп’ютерних файлів. Для чого? Щоб знищити та сховати кінці у воду? Гарний хід для злочинної влади… Ще не здійснивши жодних слідчих дій, бо для них нібито немає законних підстав і права це робити, умисно розголошується інформація про нібито підробку у фотошопі чи розмальовування самою Ю.В. Тимошенко синців на її тілі. Мусується також версія про самопобиття. Але ж ця чергова вигадка не збігається навіть у часі, бо матеріали до Генеральної прокуратури від омбудсмена потрапили наступного дня за їх отриманням. Де і коли омбудсмену було займатися фотошопом? Вночі у потязі?

Ю.В. Тимошенко теж, для того, щоб «намалювати» синці, необхідні, як мінімум відповідні засоби і матеріали. А хто їй їх надасть? Чи цілодобове відеоспостереження на цей час хтось вимкне? Або ж від співкамерниць, які увесь час перебувають поряд, можна це приховати? Є у наших прокурорів логічне мислення? Якщо кришу знесло і фантазії не вистачає на більш-менш правдиву брехню, то навіщо носити погони, одягати на себе символи держави, отримувати чималу зарплатню, пільги та пенсії, їздити у закордонні відрядження за державний кошт? Ганьба! Дивує і поведінка нової нібито омбудсменші, що своїми першими ж діями і реагуваннями демонструє суцільну нездатність захищати людей від свавілля злочинної влади. Вона, навпаки, стає часткою тої репресивної машини, ревізуючи інформацію своєї попередниці, дозволяючи Генпрокуратурі безпідставно шастати по офісу з обшуками, допитувати співробітників, некомпетентно заявляючи про неможливість лікування Ю. В. Тимошенко за кордоном, аби підіграти Генеральній прокуратурі і спільному хазяїну та знищуючи у такий спосіб чергову демократичну інституцію держави. Як і стверджувала опозиція, не голосуючи за призначення Лутковської В. В. омбудсменом, що в її особі буде отримано ще одного прокурора, - так воно й вийшло. Чи надовго? Бо опозиція не має намірів залишати поза увагою маніпуляції регіоналів з обранням її на цю посаду. Лицемірними і цинічними є заяви представників влади і провладної політичної сили, що Тимошенко Ю.В. відмовляється від обстеження та лікувальних процедур навіть у німецьких лікарів, замовчуючи при цьому штучне створення владою цілком неприйнятних умов шляхом зловживань відеоспостереженнями. По-перше, хотілося б мати інформацію, хто ще із засуджених в Україні (а влада весь час наголошує на тому, що всі вони рівні перед тюремниками) піддається таким самим тортурам, як Тимошенко Ю.В.? У кого з них так само у камері встановлено три наявних відеокамери та невстановлена кількість прихованих, що працюють цілодобово? І як в таких умовах людині (жінці) роздягатися, а коли необхідно для досліджень і процедур, оголитися? До кого ще із ув’язнених, окрім цих технічних засобів, приставлено під час присутності лікаря від трьох до п’яти тюремників-наглядачів, серед яких є й чоловіки? Як в таких умовах можна говорити про згоду чи незгоду лікуватись, або ж з собою щось робити, в тому числі малювати синці?.. І хоч всіх цих брехунів з Генеральної прокуратури, пенітеціарної служби, провладної частини народних депутатів України постійно викриває і вітчизняна і іноземна преса, громадські діячі і навіть лідери цивілізованих демократичних держав, вони продовжують у тому ж дусі дратувати, непокоїти та засмучувати світову спільноту нікчемними виправданнями політичних репресій. Візьмемо хоча б факт запевнень Р.Кузьміна на початку травня цього року про те, що протягом двох тижнів у Генпрокуратурі з’являться докази не просто причетності Ю. В. Тимошенко до вбивства Щербаня, але й про те, що саме вона є замовником цього злочину. Але сталося не так, як гадалося. Ставку у таких своїх заявах Р. Кузьмін вочевидь робив на свідчення сина Щербаня Руслана та на матеріали, які той мав нібито надати. Однак виявилося, що цей Руслан сам підозрюється у вбивстві і є всі підстави вважати, що, шантажуючи його кримінальною справою і подальшим ув’язненням, Генпрокуратура тисне на нього у наданні свідчень (звичайно, нею ж сфабрикованих, як це було і раніше) проти Ю. В. Тимошенко. При цьому Генпрокуратура на вищому рівні (озвучив Генеральний прокурор Пшонка В. П.) поквапилася публічно заявити, що Руслан Щербань нікого не вбивав. Це надало можливість і підстави одному з народних депутатів

України зробити офіційний запит, на який збрехати буде дуже важко, оскільки документи не горять, а свідчення не зникають. Отримавши такий розкішний карт-бланш, Руслан Щербань зробив заяву про «втрату» прокуратурою нібито наявних документів у справі Є.Щербаня, що свідчать про причетність Ю. В. Тимошенко до вбивства його батька. А це вже меседж Генпрокуратурі, що він не буде брати участь у подальшій фабрикації справи проти Тимошенко. І, як тепер виглядає, пан Кузьмін поквапився розголосити таємницю слідства. А це ж кримінальна відповідальність та ще й наклеп. Тобто, чергова катастрофа як наслідок зухвалої брехні. Більше того, відомий усім колишній майор СБУ Мельниченко виявив готовність надати записи розмов у кабінеті Кучми про те, як, хто і з якою метою планував вбивство Щербаня. Може, це стало приводом для бандитів від влади днями жорстоко побити його наречену Наталю Розинську, бо до самого Мельниченка дістатись не можуть? З цим побиттям теж розібратися не квапляться, поки синці загояться, щоб потім заявити, що і вона себе побила чи розмалювала, як і Тимошенко. Панічно ховаючись від наростаючого гніву (а Янукович, за його зізнанням, від цього ночами не спить...), влада квапиться прийняти деякі закони, які б прикрили те, що нижче спини, а саме «Про зняття недоторканності з народних депутатів України». Зверніть увагу, не з усіх недоторканих (Президента, прокурорів, суддів тощо) маючи на увазі, що і за цих умов своїх ніхто чіпляти не буде, але опозиційні народні депутати України весь час перебуватимуть на гачку і стають дуже вразливими щодо владного гніву. Окрім того, вже прийнято закон і немає сумнівів, що його підпише Янукович «Про правила етичної поведінки». За цим законом народні депутати України (читай опозиційні) не можуть брати участь у масових заходах і акціях, спрямованих проти влади, зобов’язані створювати лише позитивний імідж влади, сприяти зміцненню впевненості громадян у чесності, безпристрасності й ефективності влади! Дивна річ. Не ставить влада перед собою завдання стати бездоганною, а примушує народних депутатів та інших держслужбовців брехати суспільству і світовій спільноті про, нібито, бездоганність влади. Цим законом заборонено також політичним партіям (окрім своїх, звичайно) отримувати спонсорські внески без настукування на спонсорів (щоб влада могла їх негайно знищити), хоча спонсорські внески поряд з членськими є чи не єдиним джерелом фінансування статутної діяльності будь-якої політичної сили та об’єднань громадян взагалі і тому мають бути незалежними від свавілля влади. Все це, поряд з тенденційно виписаним законом про вибори народних депутатів України, розподіленням меж округів найвигіднішим для ПР чином, відпрацюванням на місцевих виборах схем маніпуляцій і фальсифікацій, спрямоване на створення гарантованої фори для Партії регіонів і її сателітів з тим, щоб до майбутнього парламенту потрапили одні лише регіонали та їх політичні сателіти. Тоді можна буде і Конституцію змінити, як заманеться диктатору, щоб закріпити його правління одноосібно назавжди, а життя по поняттям закріпити чинними законами. Все нинішня влада розрахувала, за винятком одного... Її фактична легітимність буде дорівнювати нулю як всередині країни, так і зовні. Від того, що всі будуть у примусовому порядку «молитися» на диктатора (а у деяких країнах з таким режимом за недостатнє схвалення свавілля диктатора – смертна кара), внутрішнє несприйняття і ненависть до режиму Януковича будуть тільки зростати, аж допоки ситуація не вибухне. От що є небезпечним для кожного з нас. Тож іти проти волі більшості громадян і не дослухатися до зовнішніх сигналів, меседжів – це самогубство. Ми зараз, на жаль, маємо справу з владою самогубців, здатною своїми діями погубити і багатьох непричетних. Саме із цих причин її треба терміново змінювати, визнавши, що її реванш був великою загальнонаціональною помилкою. До такого фіналу зараз впевнено веде у першу чергу владна метушня навколо Тимошенко. Народний депутат України О. ТИЩЕНКО

Соціальні гарантії – в топку! Українська демократія почалася з шахтарських страйків. Гірники Донбасу примусили комуністичну партію влади відмовитись від політичної монополії та провести вибори за участі опозиційних партій. Зараз молода українська демократія має пройти нове випробування – випробування бідністю. І не виключено, що в авангарді революційних змін знову будуть гірники. Про це примушує замислитись масове порушення інвестиційних зобов’язань новими власниками підприємств гірничо-металургійного комплексу. На час прийняття 9 квітня 2004 року Закону України "Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії "Укррудпром"" до складу ДАК "Укррудпром" входили десять підприємств, зокрема, ВАТ "Північний ГЗК" та ВАТ "Центральний ГЗК" з державною часткою власності 50% + 1 акція. За даними Рахункової палати України, дев'ять з десяти цих підприємств продані за початковою ціною, лише ВАТ "Кривбасзалізрудком" проданий за 689,42 млн грн, що в 2,84 рази перевищило початкову ціну. Загальна сума коштів від продажу державної частки у підприємствах ДАК "Укррудпром" склала близько 1,5 млрд грн. Про величезні збитки держави від подібної приватизації, "конкурсні" засади якої були суто формальними, свідчать результати фінансової діяльності приватизованих підприємств. Наприклад, відповідно до оприлюдненої звітності у 2011 році Північним ГЗК отримано чистий прибуток 6,2 млрд грн, Центральним ГЗК – близько 2,6 млрд грн. Відповідно до статті 8 Закону України "Про

особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії "Укррудпром", умови приватизації повинні передбачати такі зобов'язання покупця, як збереження та раціональне використання робочих місць. Однак якщо у 2007 році штат Північного і Центрального ГЗК складав відповідно 11558 та 8733 працівників, то у 2011 році кількість робочих місць на цих підприємствах скоротилася до 7161 та 5915 відповідно. Ситуація з приватизацією "Укррудпрому" не єдина у своєму роді, хоча й найбільш кричуща: держава дозволила олігархам придбати за символічну ціну всю українську гірничорудну базу (Криворізький басейн та ін.), внаслідок чого держбюджет недоотримав майже 100 млрд дол. Здійснюючи державний контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна, Фонд державного майна України виявляє численні порушення умов приватизації. Кількість зафіксованих порушень невпинно росте щороку після обрання Віктора Януковича президентом. Кого соромитись, якщо свої люди при владі? В судах і прокуратурі "питання вирішується" легко, враховуючи мізерність санкцій, передбачених законом, порівняно із мільярдними сумами надприбутків. Щоправда, опозицією був внесений законопроект № 10266 щодо посилення відповідальності покупця за невиконання зобов'язань умов приватизації – зокрема, за нищення робочих місць. Але більшість регіоналів та тушок вирішила... не включати його до порядку денного. Така справжня ціна "соціальних гарантій" Януковича і Ко. За подачки купляється перемога на

виборах, а потім всі обіцянки, "соціальні гарантії" та "програми реформ" відправляються в топку амбіцій та жадібності. Як непотрібний хлам. Те, що всі передвиборчі обіцянки влади – обман, пуста агітація, тепер вже навіть встановлено "кишеньковим" судом. Як "працює" спекулянт? Купує за копійку, продає за гривню. Так само олігархи взяли за копійки гіганти промисловості та кладуть в кишеню виручені надприбутки, не модернізуючи виробництво і звільняючи робітників, вичавлюючи останні соки із залишків колись потужної індустрії. Те ж саме роблять провладні депутати: купують голоси за копійки, за жалюгідні продпайки, а продають своїх виборців олігархам за серйозні суми в іноземній валюті. Апофеозом політичної корупції є проходження олігархів у депутати. Навіть Ахметов, здається, вже зрозумів, що за уявленнями цивілізованого світу міліардеру якось не дуже пристойно купувати мандат та прогулювати майже всі засідання, і вирішив особисто більше не балотуватися в нардепи. Як довго народ дивитиметься спокійно на ці безсоромні спекуляції? З кожним ліквідованим робочим місцем, з кожною невиконаною обіцянкою влади, з кожним підвищенням цін на тлі копійчаних «соціальних» подачок терпіння людей уривається. І тих зрадників, обманщиків, гендлярів, які сьогодні приймають несправедливі «закони», завтра розгнівані виборці цілком законно винесуть з парламенту на конституційних засадах народовладдя. Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, народний депутат України

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Òðèáóíà

3

Паніка та розгубленість окупаційного диктаторського режиму Жодним чином не спрацьовує стратегія злочинної влади щодо «законного» засудження і знищення Ю.В. Тимошенко та її політичної сили на основі так званої газової справи, бо ніхто, навіть автори сфальсифікованих звинувачень, не вбачають юридично вмотивованих підстав носитися і надалі з цією дохлою кішкою. Вже й Банкова та її прислужники у правоохоронних органах визнають, що рішення Європейського суду з прав людини буде на користь Ю.В. Тимошенко. Тобто справа розвалюється і невідворотно наближається час відповідати за неправедні дії. Що робити владі у такій ситуації? Як забезпечити подальшу ізоляцію Ю.В. Тимошенко? Влада не знає, вона розгублена. І саме тому вдається до ще брудніших вчинків, поспіхом оприлюднюючи ще не зібраний компромат на Тимошенко Ю.В. аж до причетності її до політичних і бізнесових вбивств. Однак приклади, внаслідок усе тієї ж розгубленості, обрано вкрай невдало, бо у фізичній ліквідації тих, чиї призвіща згадуються у хворобливих фантазіях байкарів від влади, більш аргументованим і логічним виглядає саме їхня пряма зацікавленість, оскільки саме ними привласнено усі активи убієнних. І як тільки опозиційна депутатська фракція «БЮТ – Батьківщина» зробила запит до Генерального прокурора з вимогою неупереджено розслідувати ці кримінальні злочини, а майор Мельниченко запропонував відповідні диктофонні записи з кабінету Кучми, психічна інформаційна атака вмить заглинулася, а вимогу усе тих же народних депутатів щодо відставки Генерального прокурора Пшонки довелося регіоналам разом з комуністами неабияк обігрувати, щоб вимога не стала предметом розгляду на сесійному засіданні Верховної Ради України. Нагадаю, що у останню передсвяткову сесійну п’ятницю 27.04.12 р. професійні наперсточники вимушені були скористатися двома предлогами: вибухами у Дніпропетровську, доповіді про які від силових структур забажали послухати на позачерговому засіданні, щоб розблокувати президію і трибуну та власне блокуванням трибуни як таким, оскільки опозиція за цих обставин не мала фізичної можливості голосувати за відставку Генерального прокурора. Всі ці факти маніпулювання та відвертого небажання дослідити злочини, і з побиттям Тимошенко Ю.В., і з розповсюдженням проти неї інформації невідомого походження, свідчать про те, що офіційна державна влада є співучасником усіх цих злочинів. Більше того, усьому світові зрозуміло, що саме влада є організатором злочинної діяльності проти опозиції, проти власного народу. Саме вона провокує скандальні ситуації, здійснює протизаконні дії у непрозорий спосіб, приховує та викривляє факти вчинення цих злочинів, систематично вводить в оману і громадян України, і міжнародну спільноту. А що робити? Паніка... У цій паніці фашиствуючий режим не здатен зрозуміло відповісти на низку простих питань. Що спонукало керівництво колонії і пенітеціарну службу терміново, силоміць доставляти Ю.В. Тимошенко до лікарні вночі під вихідний день, не зважаючи на відповідні узгодженості та за певних умов зробити це у понеділок? Що збиралися робити можновладці з Ю. В. Тимошенко в лікарні під покровом темряви та у вихідні дні? Якщо відмова Ю. В. Тимошенко довіритися харківським, тюремним та іншим вітчизняним лікарям стала причиною її повернення в колонію через 36 годин, без будь-якого медичного втручання, то до чого було застосувати силу під час її доставки у лікарню? Чому перший заступник міністра охорони здоров’я збрехала представникам засобів масової інформації, що Ю.В. Тимошенко давала (усну?!) згоду на перевезення її до лікарні, в той час як здійснювався протиправний примус зі звірячим побиттям? Чи може така посадова особа, що репрезентує національну медицину, розраховувати хоч на крихту довіри не тільки до неї особисто, а й до вітчизняних лікарів, що від неї залежать, адже всі свідомі того, що посадовці такого рангу мають єдине завдання пахана – прибрати Тимошенко Ю. В. фізично? Саме тому Ю. В. Тимошенко вимагає допустити до неї незалежних лікарів з Німеччини

та називає прізвіща вітчизняних незалежних лікарів, яким вона довіряє. Що тут незрозумілого? Чому протягом 9-ти місяців влада у будь-який спосіб перешкоджає допуску до Тимошенко Ю. В. лікарів, до яких у неї є довіра, адже це її конституційне право? Натомість цей фашистський режим розкручує інформаційні приводи, засновані на брехні, що, мовляв, Тимошенко вередує, хоч держава начебто створює для неї взірцеві європейські умови. Задля підкріплення цієї брехні усьому світові демонструються якісь наворочені інтер’єри та високоінтелектуальне медичне обладнання, більшість якого не має жодного відношення до лікування Тимошенко Ю.В. Але ж позиція щодо не допуску до неї незалежних лікарів залишається незмінною. Чому? Чому на сторінках ЗМІ відбуваються нескінченні дискусії з приводу: «Хворіє чи придурюється? Ходить сама чи за чиєюсь допомогою? Схудла чи навпаки? Синці справжні чи сама намалювала?» і т. ін. Невже так важко чи заборонено законом зробити комплексний медичний огляд незалежними медичними експертами та з її дозволу (а вона його надасть) опублікувати висновки без купюр за підписами усіх експертів? Але ж ні, кожна зацікавлена сторона маніпулює своїми витягами із зроблених на поточний момент висновків, бо є що приховувати від громадськості. Чому під час слухань справи ще у суді першої інстанції (у Печерському районному суді м. Києва), коли захист постійно заявляв про наявність на тілі Тимошенко Ю.В. червоних плям і вимагав медичного обстеження та допомоги, - і суд, і лікарі це категорично заперечували, як зараз заперечують її хворобу і голодування, але коли знадобилося якось виправдовувати виродків, садистів, що застосували силу до Ю. В. Тимошенко, начальник колонії Первушкін згадав, що у неї і раніше, мовляв, з’являлися гематоми без застосування сили? То як це розуміти, окрім як розгубленість злочинного диктаторського режиму? Чому не досліджено синці безпосередньо після побиття, а навпаки штучно влаштовано ситуацію щодо закриття доступу до неї навіть адвокатів і захисників на цілих 4 доби? Теж зрозуміло – розгубленість та бажання приховати черговий злочин, почекати – може, “розсмокчуться” та зникнуть сліди звірства. Ця ізоляція продовжувалася б і далі, якщо б під тиском фракції «БЮТ-Батьківщина» у ВРУ і внаслідок блокування трибуни Голова Верховної ради України Литвин В.М. не вимушений був би особисто у письмовій формі звернутися до Президента і Генерального прокурора та зробити декілька дзвінків до міністра юстиції і начальника пенітеціарної служби для з’ясування їхніх протизаконних дій. Аргументів вчергове не знайшлося і влада вимушена була розблокувати доступ адвокатів до Тимошенко Ю.В. Навіщо було її ховати, якщо жодних слідів її побиття не було, як тепер на всі лади виспівують злочинці від влади та їх поплічники? Адже було і не тільки було, а й задокументовано відповідними актами експертів та омбудсмена. Більше того, під час відвідання народними депутатами України від фракції «БЮТ-Батьківщина» Качанівської колонії на запитання народного депутата України Сєнченка А.В.: «Як могло таке статися, що на голову Тимошенко Ю.В. було накинуто ковдру та побито?» начальник колонії Первушкін тоді відповів: «А що тут такого?» та додав, що застосувати силу до Ю.В. Тимошенко команду він надав особисто… Коли Генеральна прокуратура і пенітеціарна служба, вчергове заплутались у власній брехні, вони примусили цих перших свідків змінити позицію і, щоб заговорити їхню інформацію, запустили чергову інформаційну хвилю на рівні чиновників високого рангу, які зацікавлені тільки в одному: як приховати злочин і завадити розголосу або чимось цей розголос перебити. Саме в цей момент з’являється фальшивий відеоролик, походження якого не може пояснити жоден з можловладців, але одностайно всі чинуші від влади стверджують, що він справжній… Але коли експерти вказали на низку нісенітниць і очевидних ознак, цей ролик було миттєво знято з усіх сайтів в інтернеті під приводом наявності в ньому... еротичної складової! А як інакше приховати паніку та розгубленість? Натомість чергова

порція відвертої брехні, що невдало запущена та потерпіла фіаско, нічому окупаційну владу не навчала. Справа у тому, що задокументована інформація про побиття Ю. В. Тимошенко муляє очі можновладцям – замовникам. Саме тому у складі перших осіб вони нібито з ланцюга зірвалися та нагадують оскаженілих тварин, які готові розірвати на шматки не тільки саму Тимошенко Ю.В., а й будь-кого, хто заважає їм приховати свої злочини. Яскравим прикладом є історія з Карпачовою Н. І., яка, ще будучи легітимним омбудсменом, особисто (на відміну від оскаженілих можновладців) побувала на місці пригоди та задокументувала факти побиття Ю. В. Тимошенко і надала цю інформацію для широкого розголосу та супроводила озвучені факти фотографіями. Як же зреагувала влада? Янукович надав начебто команду Пшонці швидко розібратись, що означало, як ми тепер розуміємо: рятуй ситуацію і за будь-яких умов доведи, що у всьому винна Тимошенко та ще й Карпачова. Інше трактування цього меседжу важко уявити, бо миттєво і прокурор Харківської області Тюрін Г. Є. і особисто Пшонка, не здійснивши жодних слідчих дій, крім опитування самих бандитівтюремщиків, хором, через ЗМІ зробили заяви про відсутність складу злочину і про відмову у зв’язку із цим у порушенні кримінальної справи проти конкретних осіб, яких встановлено. Натомість влада сховала справжніх злочинців. Слід нагадати, що у день насильницького примусу і наступної доставки Ю. В. Тимошенко до Харківської залізничної лікарні (20.04.12 р.) готувалася провокація – надання сфальшованого інтерв’ю через ЗМІ співкамерниці Ю. В. Тимошенко Юлії Аббалової стосовно того, що це вони між собою щось не поділили і побилися, щоб у такий спосіб пояснити, чому і як з’явилися синці і гематоми на тілі Ю.В. Тимошенко. Однак ця авантюра не пройшла, оскільки своєчасно була викрита і оголошена через ЗМІ, а сама співкамерниця відмовилася співпрацювати з тюремщиками та їхніми кукловодами. Як не дивно, після провалу цієї авантюри співкамерниця зникла, і її не показали навіть омбудсмену, що має на це невід’ємне право, незважаючи на категоричну вимогу Карпачової. Чому? Тому, що паніка і розгубленість. А якщо вона ляпне невигідну бандитам інформацію? Як зауважила Карпачова, у неї склалося враження, що (тепер вже колишню) співкамерницю Ю. В. Тимошенко миттєво етапували в іншу колонію. Тільки через декілька днів з потойбіччя нібито колишня співкамерниця зробила заяву для ЗМІ про те, що її перевели (куди? невідомо) на її особисте прохання. Але ми вже звикли до брехні окупаційної влади, яка віщає від будь-якого імені і будьщо, видаючи ганебну стряпню за суцільну істину. Цікавим в цій історії є те, що Генеральний прокурор особисто спростував всю інформацію Карпачової, не маючи жодного права чи законних повноважень втручатися у справи омбудсмена. Але він пішов далі – разом із СБУ та новим горе-омбудсменом санкціонував та здійснив протизаконні обшуки в офісі омбудсмена та здійснив допит співробітників апарату у вихідний день 5.05.12 р. без будь-яких рішень суду, що є прямим перевищенням повноважень і кримінальним злочином. Оскільки Карпачова встигла розповсюдити і цю інформацію, треба було, як водиться у кримінальному світі, терміново «робити ноги» і правоохоронні служаки не знайшли нічого кращого, як вчергове миттєво заперечити очевидні факти та порушити кримінальну справу проти Ю. В. Тимошенко за «наклеп» на бандитів-тюремників. Не виключено, що аналогічний розвиток подій очікує і Карпачову Н. І., що насмілилася завадити приховуванню фактів побиття Ю. В. Тимошенко. Виникає і таке питання: чи є мізки у цього окупаційного диктаторського режиму? Адже наслідки очевидні. Недалеким є той час, коли усім злочинним персоналіям (тобто братві) на чолі із паханом нікуди носа казати стане неможливим, а гомеричний регот світу примусить їх ховатися від людей так само, як вже декілька років переховується Чернівецький. І це буде лише початком їх ганебного кінця… Народний депутат України О. ТИЩЕНКО

Молитва за душі жертв другої світової війни Життя недосконале. Війна – приклад такої недосконалості. Це те зло, яке, за словами священного писання, розчиняє особистості людей та отруює душі жагою приниження. Бог каже людині: не твори собі ворога. Але нерозумні народи нехтують цим, примушують людей забути волю Божу і йдуть в атаку. Знищуючи себе і ворогів, прагнуть перемоги. Перемоги за будь-яку ціну. Навіть ціною розриву з людською душею, безумного озвіріння.

1 вересня 1939 року почалася друга світова війна – масове безумство людства, пам’ять про яке досі є предметом цинічних політико-ідеологічних спекуляцій прихильників різних сторін конфлікту. У цій війні було багато різних союзів та проголошувалося чимало гучних гасел. Всі ці гасла виявилися обманом, а союзники, які почали війну, наприкінці виявилися запеклими ворогами. Безумний натовп апелював до стадних інстинктів людини закликами відвойовувати щасливе майбутнє, життєвий простір і так далі. Коли криваве марево «бойового духу» розсіялося, люди підбили справжні підсумки воєнного зла – 50-70 мільйонів смертей від куль,

бомбардувань та інших інструментів агресії, в бою та від репресій.

7-9 травня 1945 року після жорстокої руйнації столиці та інших міст однієї з держав – зачинщиків війни та її капітуляції закінчилася друга світова війна в Європі. 2 вересня того ж року після варварського бомбардування атомними бомбами двох міст однієї з держав – учасниць війни ця держава капітулювала, що вважається датою остаточного завершення другої світової війни. Всі сторони війни – і переможці, і переможені – отримали рівно стільки горя та зла, скільки заслужили своєю безросудністю, агресивністю, впертим небажанням спільними зусиллями утверджувати людяність. Бог каже: зло буде переможене, коли найвища цінність людини утвердиться. Це єдина справжня перемога. Вона не здобувається на полі бою, вбивством ворога. Вона здобувається тільки у індивідуальному безпосередньому спілкуванні з Богом кожної людини, у особистому творенні добра. Пам’ятаймо добрі справи тих людей, які всією душею дієво прагнули відвернути та припинити військові дії, які воювали не від злої волі воювати, а захищаючи

власну душу, власне бачення добра при всій його недосконалості, оскільки істину в усій повноті знає лише Бог; пам’ятаймо душі людей, які прагнули уникнути зайвих смертей і припинити кровопролиття, які розуміли, що нема різниці між ворогами в війні, що всі межі є умовністю і тільки недосконалість безумного життя приводить людину у вир війни. Закарбуємо в пам’яті душі людей, тіла яких були знищені безумною війною. Агресорам не вдалося принизити душі своїх жертв, бо будь-яким насильством агресор принижує лише себе. Душа людини безвимірна у просторі та часі; вона була, є і буде завжди, всюди, поряд з нами. Ми споріднені з душами наших предків. Пам’ятаймо про це. Досконала душа береже розум і веде до істини з допомогою Бога, джерела всіх душ. Молімося за перемогу розуму над ненавистю, що руйнує душу, над безумним бажанням воювати. Молімося за те, щоб нам вистачило сили зберігти душевність та уникнути повторення великого зла другої світової війни. Українська душевна спільнота, 07.05.12 р. www.temple.org.ua

4

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Агонія окупаційної влади Заплутавшись у власній брехні та від страху перед неухильним падінням рейтингів і усіх репрезентативних показників, коли невдовзі парламентські вибори, влада агонізує. Стерти опозицію з політичної мапи не тільки не вдалося, а навпаки, за рахунок ганебних жандармських дій влади, опозиція упевнено набирає політичну вагу. Замість того, щоб одуматись і розпочати вибудовувати якісь зрозумілі громадянам відносини в країні та за її межами, влада останніми днями занурюється у ще більше мракобесіє з метою підтримати штани, що увесь час спадають. Переконавшись у тому, що обдурити своїми інсинуаціями і фальсифікаціями проти Тимошенко Ю. В. громадян України та світову спільноту не вдається і усе розсипається як пил, влада поспіхом готує запасні варіанти на випадок, якщо кінцево програє на міжнародному рівні з вироками продажних Українських судів. Про агонію свідчить втрата можновладцями свідомості того, що вони своєю люттю заганяють себе далі у глухий кут та своїми руками, а точніше мізками, створюють незворотні умови для самоліквідації. Зверніть увагу, як енергійно і раптово активізувала свою діяльність Генеральна прокуратура і вся керована безпосередньо нею «незалежна» репресивна машина відносно Ю. В. Тимошенко, тільки-но нависла над певними очільниками загроза персональної відповідальності за невиконання рішень ПАРЄ та Європейського суду з прав людини. Виконувати прямі приписи Європи неохота, бо це означає фіаско всієї владної вертикалі. Міжнародна спільнота, як і народ України, фальсифікаторів і брехунів не сприймає та ще й карає, а тому якщо не виконувати – буде ще гірше, можна догратися до Гаагського трибуналу. Натомість, реакція окупаційної влади більш ніж дивовижна. Як свідчать останні події, вона йде на ескалацію псевдо-звинувачень проти Ю. В. Тимошенко у інших гріхах, до яких вона не причетна, щоб до моменту вимушеного виконання рішень Європейського суду засудити її внутрішнім судом за якоюсь новою справою і то, на їх погляд, буде інша історія, бо викривати їхню чергову брехню, як вони вважають, доведеться дуже довго. Не будучи упевненими у будь-якій сфабрикованій справі, прокурори розпочали одночасно декілька варіантів відкриття нових кримінальних справ та створили, як зазвичай, інформаційну хвилю, що базується лише на чутках, хворобливих фантазіях та припущеннях, або на «документах», яких не існує чи то щойно сфабрикованих. Не утримує їх від мовного поносу ані таємниця слідства, ані власні сумніви у достовірності тієї інформації, яку вони так затято розганяють по усьому інформаційному простору. Ну насправді, чого варті їх повідомлення про те, що по всіх щойно озвучених ними нових епізодах іде, мовляв, перевірка, і якщо якісь факти (вже ними оприлюднені) не підтвердяться, справу буде закрито? Але все це буде потім, а зараз їм потрібно, щоб громадяни України і міжнародна спільнота були заздалегідь переконані, що Тимошенко Ю. В. злочинниця, а її оточення має бути об’єктом постійного кримінального переслідування і цим можна виправдати їхні наїзди на Авакова, Філіпчука, Турчинова, Данилишина та інших. Для цього пришвидшують судові розгляди по одних та стряпають кримінальні справи на інших, неважливо з яких підстав, головне – щоб тримати їх на гачку і обливати брудом перед громадськістю. Невтомно працюючи (без вихідних) у інформаційному просторі, Перший заступник Генерального прокурора України, той самий, що є головним сценаристом у знищенні Тимошенко Ю. В. і всієї опозиції, окрім садистського бажання засудити її до довічного ув’язнення, неважливо за що, та пересаджати усі знакові постаті опозиції і який, мабуть, дуже жалкує з приводу скасування смертної кари, яку із задоволенням негайно б до них застосував, на увесь світ зізнався, що він виявляє неабияку активність у кримінальних переслідуваннях лише і виключно по тих епізодах, по яких отримує завдання від Генерального прокурора. Хто дає команду «фас» Генеральному прокурору? Навряд чи є варіанти... Час, коли треба активізувати репресивний тиск, схоже, визначається у тих же кабінетах. В іншому випадку складно уявити такі дивні співпадіння у часі, як: вимоги світової спільноти, рішення Європейського суду з прав людини, протестні акції української опозиції, листи духовенства і української інтелігенції щодо неправосудності судових рішень, необ’єктивності та упередженості слідчих дій і судочинства в Україні, політичних переслідувань та наявності політв’язнів і одночасний шалений тиск та погрози кримінального переслідування, активізація вже відкритих кримінальних справ проти опозиційних політиків, наміри відкривати все нові й нові кримінальні справи проти всіх, хто заперечує цю маячню та відкрито і ефективно протидіє провладній брехні. Поглиблення об’єднавчих процесів опозиції на ХІ з’їзді партії «ВО «Батьківщина», що відбувся 30.03.12 р., втілює більшу впевненість у її перемозі і за рахунок цього рейтинг опозиції зростає. Хіба може це сподобатись владі, яка щодня банкрутує? Саме тому вже погрожують Турчинову О. В. Його й без того СБУ та Генпрокуратура не залишали поза увагою протягом усього терміну панування Януковича, але зачепитися не було за що. Зараз розробили алгоритм брехні і ще не будучи впевненими, що це спрацює – відкрито через ЗМІ йому погрожують, примушуючи зрозуміти, що, якщо він не припинить активні дії щодо об’єднання опозиції – його чекає доля Луценка… Про Тимошенко Ю. В. й говорити годі. Ким тільки її не виставляла ганебна репресивна машина. Випробувальним камінцем кинули на неї тінь причетності до вбивства Щербаня, було несміливе висловлювання все того ж Кузьміна Р. рік тому і на підставі лише того, що якийсь свідок у американському суді по справі Лазаренка П. І. (що, зауважте, жодним чином не стосувалося Щербаня) нібито

назвав ім’я Юля... На цьому всі здобуті «факти» було вичерпано. Та й американська сторона миттєво тоді це спростувала. Зараз агонізуюча влада пішла далі, вона втягнула у свою байкотворчість сина Щербаня, який нібито знав все про бізнесові стосунки батька з ЕЄСУ і має якісь «підтверджуючі» документи про перерахування коштів кілерам. Ця нісенітниця викликає дуже багато питань: Що міг тоді знати про великий бізнес батька 18-ти річний хлопець, який в ньому участі не брав? Якщо у нього зараз з’явилися ці документи, то де вони перебували 16 років, що минули, і чому вони раніше не потрапили до наших «професійних» правоохоронців? Чому тільки зараз син загиблого бізнесмена згадав про ці «факти»? Пояснення прокурорів, що він не наважувався це зробити, поки Тимошенко Ю.В. була на волі – суцільна маячня, така ж сама, що і про боягузливого Дубину, який нібито злякався, що Тимошенко звільнить його з посади і тому, мовляв, вимушений був підписати газові контракти з Росією у 2009 році. Виходить, що в нашій державі суцільні боягузи – самовідданих героїв, що здатні віддати не тільки посаду, але й життя за правду, за свого батька, за народ, не залишилося. Навіть ті, хто непритомніє від звичайного курячого яйця, позиціонують себе кормчими нації. От і про Піскуна розповідають ту ж саму байку, що його нібито налякав Ющенко (ще не ставши Президентом), погрозою, що позбавить, мовляв, його посади Генерального прокурора, якщо той не закриє справу на Тимошенко Ю.В. по ЄЕСУ. Тож збереження посади нинішня влада вважає найважливішим. Тут взагалі вуха стирчать, бо Ющенко вже в той час був готовий «з’їсти» Тимошенко, оскільки «Майдан» частіше вигукував «Юля», аніж «Ющенко-так». А відтак він міг надавати команди лише зворотнього змісту та й то набагато пізніше, ніж бреше Генеральна прокуратура. Але і ці норми Закону також брутально порушено тією ж Генеральною прокуратую. Цілком зрозуміло, що у такий, знову ж таки, брехливий спосіб Генпрокуратура надає сигнал Ющенку, що він є пішаком та прислужником нинішньої влади, яка що захоче, те з ним і зробить, якщо він не буде лжесвідчити, як він вже це робив, а Піскуну у такий спосіб натякають, що йому не варто у подальшому згадувати про свої наміри відновитися на посаді Генерального прокурора. В аналогічний спосіб відбувалися намагання Генеральної прокуратури, служанки Януковича, кинути тінь на Ю. В. Тимошенко щодо її участі у «отруєнні» Ющенка, але згодом вона переконалася, що отруєння не було і ГПУ готова закрити справу. Але розголос, така ж сама інформаційна хвиля з тих же поганих вуст, вже пішла та ще й за державний кошт. Слід нагадати і про натяки особисто Януковича, коли, виправдовуючись за перешкоджання автомобільному руху на дорогах Києва своїми вражаючими зухвалістю кортежами, він опустився до того, що має нібито інформацію про намір здійснити проти нього теракт за завданням однієї з політичних сил, що програла на президентських виборах. Це черговий взірець цинізму, відвертий плювок в обличчя громадян. «Вкидалася» у ЗМІ інформація і про те, що нібито Ю. В. Тимошенко вживає наркотики... Уявляєте, якщо б це хоч би частково було правдою – які б висновки було видано за цей час комісіями МОЗу, які декілька десятків разів обстежували Тимошенко Ю. В., а останнім часом ще і за участю німецьких та канадських спеціалістів? Тобто, і це була чергова брехня аморальної влади. Вже, мабуть, призабулися намагання Генпрокуратури звинуватити Ю. В. Тимошенко у нецільовому витраченні грошей по Кіотському протоколу і по закупівлі медтехніки для сільської медицини. Її місяцями тягали на допити, не давали жити, навіть коли вона ще не була заарештованою, а в результаті – пшик. До суду нема чого передавати, навіть на фальсифікації фантазій не вистачило, хоч справи містять по сотні томів фальсифікату. Але це теж резерв для інквізиторів і все це може відродитися новою провладною брехнею. Найголовнішим і найстрашнішим є те, що всі озвучувані фантазії Генеральної прокуратури слід вважати кінцевим вироком, що через певний час освятить судова система через хлопчиків-суддів та напівосвічених тіток, яких «випадково» обирає комп’ютер і вони виявляються такими ж «запрограмованими» як той комп’ютер з цілком передбачуваним втручанням у це програмування Генеральної прокуратури України, яка, як тепер нам відомо, на замовлення Януковича іде зворотнім шляхом у судочинстві, коли спочатку формулюється вирок, а вже потім під нього підводяться компромат, сфальсифіковані «факти», імітація судочинства з суцільними порушеннями Конституції, Закону і прав обвинуваченого, озвученням давно заготовленого вироку. Відносно Ю. В. Тимошенко, з огляду на її незговорчивість, незламний дух, здатність керувати опозиційними настроями навіть з-за грат, набуття нею міжнародного авторитету і поваги українців, завдання Януковича найкатегоричніші, тому дії Генеральної прокуратури найактивніші і найзухваліші. В останньої чомусь не виникає особливого ентузіазму реанімування справ про вбивство Ахатя Брагіна, Євгена Кушнарьова, того ж Євгена Щербаня, сотень жертв донецького бандитизму 90-х, захоронених у донецьких же териконах та інших, до чого може бути причетний їхній хазяїн. Все це додатково підтверджує вибірковість слідства та замовну політичну складову переслідувань. Інший «креатив» агонізуючої влади полягає у тому, що вона демонструє усьому світові клінічну палату-камеру для Ю. В. Тимошенко у Залізничній лікарні м. Харкова. Акцент робиться на зручностях і спецобладнанні, яким начебто буде користуватися Ю. В. Тимошенко під час лікування та наголошується на тому, що все це їй держава забезпечує за власний кошт. Нинішній владі незрозуміло, що розкіш і зручності для Ю.В. Тимошенко не головне – головним є лікування незалежними лікарями за їх діагнозами і приписами. Та й скажіть, будь-ласка, як я у цю брехню можу

повірити, коли на власні очі в камері, аналогічній тій, в якій перебуває вже четвертий місяць поспіль Тимошенко Ю. В., не побачив ані кондиціонера, ані плазмового телевізора, ані ортопедичних ліжок чи інших речей, про які на весь інформаційний простір брехав перший заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін?! Біде, холодильник і унітаз бачив, але не для неї особисто, а для майже 20 узниць, що утримуються у єдиному блоці. Така сама ситуація з кулєром та спеціальними ліжками і столами, що нам демонструють ці маніпулятори. Вони тупо на час зйомок звозять це все майно з усього Харкова, а можливо і не тільки. У такий спосіб влада робить чергову показуху і демонструє, як старанно вона готується виконати резолюцію ПАРЄ та рішення Європейського суду з прав людини. І знову брехня, бо для нинішньої влади є важливим не результат, а процес, і такий, щоб його можна було зробити довгограючим аж до безкінечності, як ті переговори з Росією по газу. Зауважте, підготовка до лікування Тимошенко Ю. В. відбувається вже більше ніж півроку, натомість самого лікування не відбувається, бо влада не вважає її хворою, хоч визнає, що вона не здатна самостійно пересуватися. Знову нонсенс, чи не так? З цього виникає ще одне цікаве питання. А якого дідька влада так муторошиться навколо обладнання приміщення для лікування Тимошенко Ю. В., якщо одночасно вона вперто вважає її здоровою і півроку не надає відповідної медичної допомоги, не дозволяє користуватися допоміжними засобами пересування та дихати свіжим повітрям? Чи це не ознака того, що влада свідомо вбиває Тимошенко Ю. В., створюючи умови, за яких її фізичне знищення відбувається нібито само собою, щоб потім не було винних у політичному вбивстві? Здивування викликає заява вітчизняних «незаангажованих» лікарів, що ображаються на повну недовіру їм Ю.В. Тимошенко і нібито готових негайно надати їй кваліфіковану медичну допомогу у Харківській палаті-камері Залізничної лікарні. Тепер вони «вболівають» за те і наполягають на тому, що таку допомогу треба надавати негайно. А де ж ви такі чесні і незалежні були до цього часу? Чому фальсифікували діагнози? Чому надавали висновки Апеляційному суду про повне здравіє Ю. В. Тимошенко, що фізично в той час, як і зараз, була не в змозі брати участь у судових засіданнях, а її у такий спосіб виставляли симулянткою та пропонували більше рухатись? Аж поки іноземні медики не викрили цю всю брехню. Та ще й досі офіційно Тимошенко Ю. В. вітчизняна медицина свідомо не визнає хворою, що дає привід вигадувати все нові й нові пропагандистські байки, в яких Тимошенко Ю. В. начебто вередує. Невже після більш як півроку звірячих знущань вітчизняних медиків, що її методично і свідомо вбивають, вона має їм довіряти? Про конкретні прізвища лікарів не йдеться, йдеться про вбивчу систему, в якій вони працюють. І декларування своєї незалежності від політики – це явний перебор. Зробите, шановні, все як вам накажуть, і підпишете все, що скажуть, а не підпишете – обійдуться без ваших підписів, як робили багато разів. От вам і уся ваша незалежність. А тому геть ваші брудні руки від Тимошенко Ю. В., хай цією справою займаються дійсно незалежні спеціалісти, що розпочали цю роботу, яка для вас виявилася непосильною. Якщо хтось з вас дійсно чесна людина, це не означає, що ваші благородні дії ця злочинна влада не зможе перетворити на протилежність. Що всі процеси і нові кримінальні справи проти Тимошенко Ю.В. мають суто політичний характер, ні у кого, окрім фальсифікаторів, які бояться відповідальності за це, сумнівів не викликає, але про обсяги втрат, які від цього несе держава і усі її громадяни свідомий не кожен, бо влада у нас не прозора, закрита, брехлива, цинічна, тупа і жорстока. Достатньо пригадати факт того, що підписання газових контрактів 2009 р. було санкціоновано міжурядовою угодою, яку підписала Ю.В. Тимошенко з одного боку і Путін В. В. з іншого. Коли почалася травля Тимошенко Ю. В. з цього приводу, Росія через своє МЗС дала чіткий сигнал Україні, що вона не може ставити під сумнів той документ, однак українською стороною цей сигнал почутий не був. Можновладці і щойно створена ними репресивна машина не замислювалися над наслідками. На мої депутатські звернення і запити щодо введення в процес Тимошенко Ю. В. Путіна В. В. відповіді були категоричними, що, мовляв, Путін В. В. не має до цього жодного відношення. Але він, мабуть, так не вважає і відчуває, що влада Януковича брутально кинула на нього тінь підозри у злочинному зговорі і шахрайстві, не надавши своїми маніпуляціями можливості на це відповісти. Скажіть, будь-ласка, чи не з того самого моменту почалося охолодження дружніх відносин України з Росією, що супроводжуються катастрофічними наслідками? Росія категорично не іде на коригування ціни на газ, хоча можливість її перегляду газовими контрактами передбачено. Янукович заспокоює: «Ось-ось вирішим», та ніколи і нічого він не вирішить. Так само як і з сиром, металопродукцією, газотранспортними системами, і далі буде. Але це крапля в морі у порівнянні з наслідками, які владу і нас очікують з боку розгніваної Європи і Америки після ігнорування Україною їхньої думки, адже всі розуміють, що справа Тимошенко Ю. В. і членів її Кабінету міністрів є абсурдною, безпідставною і надуманою та свідчить тільки про згортання демократії, узурпацію влади, а також про віддалення від цивілізованих внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин, що призведе до повної ізоляції України з великим потенціалом внутрішнього вибухонебезпечного роздратування. Хто думає, що жили, мовляв, за радянських часів за залізною завісою, проживемо і далі – ті помиляються. Адже у межах СРСР виготовлялося геть усе – від голки до космічного корабля і видобувалися усі корисні копалини. Натомість тепер Україна не є самодостатньою і без зовнішнього світу вона не виживе як держава. У кращому випадку розчиниться у сусідах. Тож схаменіться та, користуючись своїм виборчим правом, поки хоч щось схоже на це в нашій державі ще існує, якнайскоріше усувайте цю окупаційну владу, яка сповідує бандократію. Народний депутат України О. ТИЩЕНКО

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Ïåðñîíà

5

Народный депутат Тамара Егоренко: «Люблю, чтоб во всем был порядок и гармония» Хрупкая девчушка, которую представили в Донецкой СШ №89 на первосентябрьской торжественной линейке как новую пионервожатую, обладала крепким характером и незаурядными организаторскими способностями. Проработав два года старшей вожатой и организатором внеклассной и внешкольной работы, следующие четыре года она уже руководила Кировским районным комитетом комсомола, была инструктором отдела пропаганды и агитации Кировского райкома компартии Украины. В 1981 году Тамару Васильевну назначили заместителем председателя исполкома Калининского райсовета народных депутатов, а затем доверили и пост главы исполкома. Наступили трудные и непонятные 90-е. Растерянность царила повсеместно, руководители всех рангов то и дело покидали свои посты: кто по доброй воле, кто по принуждению... И вот во время всей этой неразберихи Тамаре Васильевне предложили возглавить райсовет Ленинского района г. Донецка. Рассуждая по-обывательски, надо было отказаться: ну кому нужна такая головная боль! Ни почета, ни славы, ни денег... Предприятия закрываются, люди сидят без работы, зарплату либо не выплачивают, либо задерживают на несколько месяцев... А тут еще в стране беспредел начался, банды распоясались, что ни день — то перестрелка, либо новое заказное убийство. Но кому-то надо было стать на защиту интересов земляков, живущих с ней в одном городе: простых тружеников и только-только начинавших становиться на ноги предпринимателей, руководителей промышленных предприятий и работников соцсферы. И Тамара Васильевна решилась. Взялась за дело, которое многим мужчинам бывает не по силам. Первые годы, говорит она, были самыми трудными. Приходилось постоянно быть начеку, денно и нощно «разруливать» то и дело возникающие проблемы, при этом не забывая потихоньку, методично выводить свой район из системного кризиса, в который попала в те годы вся страна. Сегодня Тамара Васильевна улыбается, вспоминая пережитые трудности, а тогда было не до смеха! Ее сила в те времена, как и сейчас, была в том, что она всегда старалась помочь людям. Не особо вникая в «местные разборки», изо дня в день просто выслушивала посетителей, просто помогала решить их мелкие, но такие, как оказалось, важные проблемы: с жильем, с ремонтом отопления в детском садике, организацией чествования ветеранов, выделением средств на новый спортинвентарь для подросткового клуба... То, что мы часто презрительно называем «текучка», она делала спокойно и без ропота. Конечно, не в одиночку. С особой теплотой Тамара Васильевна называет имена тех руководителей учреждений и предприятий, которые всегда готовы были помочь родному городу, заботились о том, чтобы у земляков было тепло в домах и сытно на столах. За 20 лет совместного труда все они стали друзьями и до сего дня активно сотрудничают, поддерживают добрые начинания города и своего депутата. А у нее сегодня — другие хлопоты, помасштабнее прежних. К народному депутату приходят за помощью жители разных городов, из всех уголков Украины. И она по-прежнему старается всем помочь: многодетной семье из Симферополя помогла получить долгожданную квартиру, во время холодов позаботилась о том, чтобы обеспечить детские сады и школы Амвросиевского,

Новоазовского и Тельмановского районов Донецкой области дополнительным топливом. В числе своих самых дорогих сердцу проектов называет реконструкцию в Донецке мемориала погибшим от рук фашистских захватчиков — сейчас здесь не только произведен ремонт стеллы и благоустройство территории, но и создан музей памяти. С особой теплотой вспоминает свою помощь верующим Старобешевского района в строительстве храма. Мы побеседовали с Тамарой Васильевной в кулуарах Верховной Рады, во время короткого перерыва между заседаниями. Первый вопрос звучал традиционно: - Что для Вас является самым главным в жизни? Есть ли нереализованные планы?

- Самое главное - это семья, - ответила эта хрупкая, но очень стойкая и целеустремленная женщина. Если человек сумел реализовать этот самый главный план своей жизни — дальше у него все получится. Тогда всех остальных людей начинаешь воспринимать в контексте одной большой общности, частью которой являешься и ты, и относишься к ним соответственно: как к своим, родным и близким.

- Изменилось ли Ваше отношение к жизни после того, как Вы стали депутатом Верховной Рады?

- Нет, конечно. Просто круг людей, которых я считаю своими близкими, существенно расширился, — смеется наша собеседница, и тут же заботливо интересуется: - А вам, случайно, помощь не нужна? Вы, если что, не стесняйтесь, обращайтесь! Вы ведь тоже «мои» теперь...

- С чего начался Ваш путь в защитники людей?

- Я всегда верила, что самое важное в этой жизни помочь человеку. Это наше призвание, наша миссия на этой земле. Официальным началом этого пути считаю избрание на пост председателя исполкома, хотя на самом деле начало было положено намного раньше: даже и не вспомню, когда именно.

- Почему Вы пошли в Раду? У Вас были какие-то определенные планы, которые можно было реализовать только на этом уровне?

- Да нет, в общем-то. Это получилось неожиданно для меня. Когда закончилась очередная каденция, мои однопартийцы решили выдвинуть меня на этот пост. Мне сказали: надо. Избиратели дружно проголосовали за мою кандидатуру. И я восприняла это как очередное выражение доверия тех людей, которые когда-то поручили мне руководить исполкомом, как депутатский наказ от моих избирателей.

- Помнится, после президентских выборов журналисты попытались было муссировать тему о том, что Вы, дескать, заняли в Верховной Раде место Президента Украины. Как считаете, это символично?

- Нет, конечно! (смеется). Журналистам просто очень хотелось сенсации — вот они и нашли ее там, где нет. Какая разница, кто на какой скамейке сидит? Не место красит человека...

- Как Вы считаете, какое основное качество является главной характеристикой людей, живущих на Донбассе? Высокое чувство ответственности. Край у нас такой: здесь все серьезно. Уголь, промышленность - нелегкий труд выковывает крепкий, надежный характер. Мы очень дорожим друг другом. Вот знаете, как у людей иногда: могут пообещать и не сделать. У шахтеров не так: пообещал -

значит, обязан выполнить! Это отношение многого стоило в моей жизни, иногда приходилось платить слишком высокую цену за то, чтобы исполнить обещанное. Не скажу, что все удавалось - не все зависит от меня лично. Но я, как и мои коллеги-земляки, всегда старалась сдержать данное слово, в том числе, и слово, данное избирателям.

- Что бы Вы хотели еще совершить в Вашей жизни?

- В работе - исполнить все, что намечено: а это, поверьте, немало! Если в личной... Очень хотела бы, чтобы мои дети и внуки были такими же, как я.

- А какая - Вы?

- Не знаю... Слишком правильная, наверное... Я так себя понимаю. Иногда приходится быть жесткой, принимать непростые решения — но я всегда старалась сделать что-то не затем, чтоб меня заметили или похвалили, а просто чтоб было правильно. Восстановить нарушенную гармонию и порядок, если можно так сказать.

- Женщина - это всегда эмоции. Как ни старайся, они все равно будут влиять на ее деятельность. Вам эмоции помогают или мешают? Боретесь ли Вы с ними?

- Конечно, эмоции влияют. Иногда мешают в работе. И тогда надо садиться и разговаривать с человеком спокойно, доброжелательно. Лишние эмоции возникают там, где у человека не хватает «нормальных» аргументов, и такой разговор помогает снять чрезмерное напряжение, решить проблему до того, как она разрастется до размеров трагедии. Но и помогают тоже: бывает, улыбка способна разрядить ситуацию, накалившуюся до предела. И все оканчивается благополучно.

- Трудно было работать с мужчинами?

- Психологически - да. Особенно когда они начинают «меряться силами» с тобой, «пробовать на зуб». Мне было легче, потому что у нас в Ленинском районе руководители - золотые! К ним можно было прийти с любой проблемой и знать, что она будет решена. Ленинский район всегда был самым сложным: тут и промышленность, и масса других крупных предприятий. Поэтому я очень ценю их поддержку, хорошие советы и своевременную помощь.

- У Вас очень доброе сердце. Наверное, люди часто пытаются воспользоваться Вашей добротой, надоедают просьбами?

- Как-то не замечала. Конечно, постоянно кто-то обращается за помощью, но чтоб надоедать... Ко мне часто на прием одна старушка приходила. Войдет и сидит в уголке. Я как-то спросила ее: бабушка, вам не тяжело вот так сидеть? Давайте я вас без очереди приму, выслушаю... А она говорит: «Да нет, ничего мне не нужно. Я одинокая, никого у меня близких нет, а к Вам прихожу - будто в дом родной: так у Вас спокойно, так приветливо!» И вот это, знаете, для меня самое ценное: чтобы человеку рядом со мной было спокойно и надежно. Ни диссертации, ни награды, ни чины — ничто не заменит вот этого простого доверия простых людей. У нас ведь какая страна? За деньги ты у нас ничего не купишь, никакого авторитета или доверия не заработаешь. Только добрыми отношениями с людьми, только тем, что ты делаешь для них, можно совершать какие-то перемены - и в стране, и в душах.

- Что Вы хотели бы пожелать всем украинцам?

- Чтобы в каждом сердце царили мир, любовь и согласие. Счастья вам, мои самые добрые и хорошие в мире! Беседовала Елена Мокренчук

Верность народу и традициям Народный депутат Украины Т. В. Егоренко по роду деятельности должна заниматься как законотворчеством, влияя на процессы, происходящие в стране, так и непосредственно проблемами избирательного округа, который она представляет в Верховной Раде. Вот краткий отчет о ее работе в избирательном округе в 2012 году. Парламентарий в феврале побывала в Донецке, где провела ряд встреч с избирателями и общественностью с целью разобраться в насущных проблемах края, довести до сведения избирателей, как решаются интересующие людей вопросы на государственном уровне. Одним из таких вопросов, который особо тревожит жителей Новоазовского района, является вопрос укрепления побережья Азовского моря. Проект закона по данному вопросу прошел в первом чтении в Верховной Раде и в ближайшее время будет рассматриваться во втором чтении. Помимо этого, Тамара Егоренко продолжила работу по обеспечению топливом сельских детских садов. Так, был завезен повторно уголь в Успенский детский сад Амвросиевского района, решается вопрос о завозе угля в детские сады Новоазовского и Тельмановского районов. Как показали встречи, на сегодняшний день людей волнует и вопрос духовного возрождения нации, воспитание здорового будущего нашей страны. Тамара Васильевна вот уже несколько лет активно содействует строительству Свято-Крестовоздвиженского храма в Старобешевском районе. Многие монтажные работы продвинулось благодаря ее стараниям, а также содействию депутата Донецкого горсовета от Партии регионов, директора Донецкого металлургического завода Александра Рыженкова. Народная избранница оказала содействие в приобретении металлических конструкций для храма. Недавно при ее участии были подписаны документы на приобретение 11 тонн металла, необходимого для монтажа сводов и куполов храма, но главное украшение для СвятоКрестовоздвиженского храма было представлено на

праздничных мероприятиях по случаю 140-летия одного из старейших предприятий Донецка – металлургического завода. ДМЗ славится своей историей и производством чугуна, более ста разновидностей стали, высококачественным листовым, сортовым и фасонным прокатом. По инициативе Тамары Васильевны и при активной помощи руководства ПрАО «Донецксталь – МЗ» в лице его генерального директора Рыженкова Александра Николаевича на заводе были спроектированы, разработаны и отлиты церковные колокола, на которых изображен ряд ликов святых: св. Александр Невский, св. Ольга, св. вмч. Василий Великий, Георгий Победоносец, св. Николай Чудотворец, св. Наталья и другие. После завершения торжественной части празднования140-летия металлургического завода перед заводским храмом Святителей Игнатия Мариупольского Владыкой Илларионом были освящены 5 колоколов для Свято-Крестовоздвиженской парафии Старобешевского района. В этих праздничных мероприятиях приняли участие народные депутаты фракции Партии регионов Егоренко Тамара Васильевна, Ландик Валентин Иванович, Герой Украины, генеральный директор ПрАО «Донецксталь – МЗ» Александр Рыженков, председатель Старобешевской райгосадминистрации Василий Панько, председатель Старобешевского райсовета Николай Михайлов, священники - благочинный Старобешевского округа протоиерей Олег Ковалев и настоятель СвятоКрестовоздвиженского храма протоиерей Александр Мороз, представители общественности, трудящиеся завода. Символично, что колокола, самый большой из которых весит 90 кг, будут отправлены именно в Старобешево - туда, где до сих пор живут потомки греческих переселенцев. Именно их 230 лет назад вывел из неволи святитель Игнатий Маруипольский, покровитель донецких металлургов. На главном колоколе отчеканены данные о том, для какого поселка и в честь какого храма он отлит, также

названы имена руководителей района. Главные же благодетели продолжают и дальше отстаивать насущные дела земляков. В Украине не так много людей, помогающих ближним, жертвующих своим временем, силами, возрождающих православные святыни. Может быть, эти деяния будут напоминанием и примером для молодого поколения, а также откликнутся в сердцах людей, ещё не осознающих, но ищущих духовность. Перед огромным собранием людей во дворе ДМЗ после чина освящения, конечно, было испробовано звучание церковных красавцев-колоколов. Впервые были услышаны их загадочные, мелодичные переливы, настраивающие людей на музыку сфер… Народный депутат Тамара Егоренко понимает ответственность перед своими избирателями и стремится к тому, чтобы люди жили стабильно в высокоразвитом обществе. Также в планах народной избранницы завершение сооружения храма. Может быть, летом 2012 года поднимутся светлые купола и великолепные своды СвятоКрестовоздвиженского храма и огласят пространство, величественно зазвенят отлитые на Донецком металлургическом заводе колокола, освящая и пробуждая духовность нашей нации.

6

Êðèì³íàë

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Скільки років можна «розслідувати» крадіжку? Столична міліція у Печерському районі – під прицілом міністерської перевірки. Як повідомив міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко у відповіді на депутатське звернення народного депутата Андрія Павловського, працівники МВС перевіряють скаргу керівника ТОВ «Лідер-ТМ» Миколи Погорілого на тривале розслідування Печерським районним управлінням ГУМВС України в місті Києві кримінальної справи № 06-10366 та з інших питань. Відповідно до тексту депутатського звернення, який є у розпорядженні редакції, до народного депутата України А. М. Павловського звернувся керівник ТОВ "Лідер-ТМ" Погорілий Микола Володимирович і повідомив про те, що посадові особи Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 2009 року затягують розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності колишнього співробітника товариства О. О. Дідовця, який, скориставшись своїм службовим становищем, викрав майно товариства на суму 140 000 грн., у тому числі автомобіль, сервер і 170 мобільних телефонів. Відносно Дідовця О. О. була порушена кримінальна справа 10 квітня 2009 року старшим слідчим Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві С. О. Шайхета (№ 06-10366), але, як стверджує заявник, фігуранту кримінальної справи вдалося відкупитися, тому працівники міліції затягують розслідування. На повторно подану до міліції заяву про злочин з доказами крадіжки, а саме, відзнятими відеоматеріалами виносу товару зі складу, дільничним В. П. Сергійчуком було відмовлено у порушенні кримінальної справи, і хоча органами прокуратури цю постанову скасовано, працівники міліції продовжують затягувати розслідування злочину. Також М. В. Погорілий стверджує, що після закриття провадження за скаргою О. О. Дідовця на постанови про порушення кримінальної справи та про притягнення його як обвинуваченого Печерським районним судом м. Києва у зв’язку з неявкою скаржника 23.12.2011 р. матеріали кримінальної справи передані знову до Печерського РУ ГУ МВС України, однак протягом останніх чотирьох місяців

інформації стосовно ходу слідства Погорілий М. В. не має, а слідчий по справі Розінкевич В. В. не відповідає на телефонні дзвінки та не з’являється на робочому місці. Все це свідчить про свідоме затягування слідства, порушення службової дисципліни та можливі корупційні дії співробітників Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві, які затягують з 2009 року розслідування крадіжки майна ТОВ "Лідер-ТМ" – стверджується у депутатському зверненні. Народний депутат Андрій Павловський просить провести перевірку викладених фактів, у разі їх підтвердження притягнути винних до встановленої законом відповідальності та забезпечити належне ставлення працівників міліції до розслідування згаданого злочину з неухильним дотриманням приписів Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про міліцію" та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Ми будемо слідкувати за розвитком подій у цій справі. КОМЕНТАР Головний юрист адвокатського об’єднання «Фідес Груп» Любов ШАЙДА: "Згідно законодавства, слідчий при розслідуванні крадіжки телефонів зобов’язаний негайно приступити до розслідування та провести оперативно-розшукові дії: виявити та опитати свідків, підозрюваних, призначити експертизу відеозапису, подати запит до операторів мобільного зв’язку про встановлення номерів телефонів по індивідуальних кодах телефонів. Враховуючи вимоги до кількості розслідуваних злочинів (так звані «показники»), слідчі намагаються або відмовити у прийнятті заяви про злочин або в порушенні кримінальної справи, а якщо справу вже порушено швидко завершити стадію розслідування справи та передати її до суду. За таких умов, середній строк розслідування крадіжок становить 5 місяців. Інша справа, якщо слідчий зацікавлений в затягуванні вже порушенної справи для уникнення відповідальності злочинця. В арсеналі слідчого є багато методів затягування розслідування справи, а мета, здебільшого, одна – шляхом

психологічного тиску усунути потерпілого від процесу. Немає потерпілого – немає перешкод для фальсифікацій та беззаконня. Бездіяльність, нереагування на клопотання та заяви потерпілого створюють ефект «стіни» - коли потерпілий використовує всі законодавчо дозволені засоби, але слідчий не реагує на них. Така практика дуже поширенна в Україні та, на жаль, вона є дієвою. У цій ланці слідчому допомагають і начальник РВ і прокурор, які згідно законодавства здійснюють нагляд за діяльністю міліції та дотриманням законості. Способами для боротьби з злочинною бездіяльністю є реагування на всі випадки порушення законодавства, скарги до державних органів, залучення преси, проведення акцій протесту під стінами райвідділів, судові оскарження бездіяльності прокуратури та слідчого. Погіршують ситуацію норми КПК, якими потерпілі наділені дуже малою кількістю прав та способів захисту інтересів".

Конопляная трагикомедия

– Я согласилась подписать все, что надо, только бы меня отпустили. Меня дома ждал ребенок.

– Вы знаете, что вы подписали?

– Я не читала. Что дали, то и подписала. Такой диалог происходит на заседании Оболонского районного суда Киева, где рассматривается уголовное дело 30-летней Александры Васецкой, одинокой матери, ветеринара Киевского приюта для животных по обвинению в покупке и хранении пакетика конопли без цели сбыта. Это преступление предусмотрено ч. 1 ст. 309 Уголовного кодекса Украины. Законом предусмотрен широкий спектр наказаний в зависимости от тяжести вины – минимум штраф в сумме 850 грн., максимум лишение свободы на три года. Прокурор Будник оглашает обвинительное заключение. По ее словам, Васецкая обвиняется в том, что 10 января 2012 года приблизительно в 14 часов она, имея прямой умысел на незаконное приобретение наркотического вещества каннабиса, встретилась с неустановленным лицом в доме № 28/1 по ул. Вышгородской в Киеве, у которого купила за 120 гривен наркотик в бумажном свертке, положила в карман и вышла на улицу. Вскоре она была задержана работниками милиции у дома по адресу ул. Ивашкевича, 3, и доставлена в отделение милиции ТВМ-3 Шевченковского райотдела. Как говорится в обвинительном заключении, при обыске Васецкой в присутствии понятых у нее изъяли сверток. Заключением экспертизы от 1 марта подтверждается, что изъятый сверток содержал особо опасное наркотическое вещество каннабис весом 7,83 грамм. Подсудимая свою вину отрицает и рассказывает, что в этот день окликнула знакомого из соседнего парадного Виталия Шулика, когда он шел на тренировку в спортзал, чтобы одолжить у него 25 грн. на молоко и хлеб для ребенка. Виталий сказал ей зайти к нему домой и взять деньги у его жены Кристины. По дороге она встретила мать Виталия. Когда Александра пообщалась с Кристиной, взяла деньги и вышла из квартиры, к ней в лифт подсел молодой человек. На первом этаже у выхода из лифта ждали двое

мужчин в гражданском, взяли ее за руки, надели наручники, выволокли из парадного и затащили в машину. Она громко протестовала и кричала, чтобы соседи забрали ребенка из детского сада. Один из мужчин ударил ее, сбил очки. В отделении милиции, по словам Александры, один из этих людей отвел ее на второй этаж. Достал из кармана сверток, сказал: «это твое». Она ответила: «не мое». Он сказал: «тогда будет твоим». И объяснил, что там «трава». Мол, без признания в покупке конопли ее из отделения не выпустят, «внизу в камере в бетон закатают». На вопрос, почему ее задержали, сказал, что «друзей нужно лучше выбирать» – им она не нужна, им нужен Шулик, за которым они давно наблюдали. Приковал наручниками к батарее в пустом кабинете, мол, «подумай, посиди». Она сидела на полу в домашней одежде и в тапочках. Потом пришел другой мужчина, начал угрожать: «Тебе не жалко, что твой сын будет расти без матери?». Дальше заходили и выходили другие люди, уговаривали ее признаться, угрожали. Не пускали в туалет, предлагали «ходить под себя». Давали подзатыльники. Александра говорит, что согласилась признать свою вину. Привели двоих «понятых» (как они ей сказали, таких же «подневольных», как она), которые выглядели не совсем трезвыми. Все трое подписали протокол изъятия. Ее заставили написать признание, будто она купила наркотики у Шулика. Самого Виталия ей показали в наручниках. На следующий день оперуполномоченный Грицай вызвал ее в отделение милиции, менять показания: на этот раз он продиктовал признание, что наркотики будто бы были куплены у какого-то Максима, с которым она якобы заранее договорилась по телефону. И продиктовал номер телефона. Потом этот номер из обвинительного заключения исчез, его владелец не был опрошен. Максим таинственным образом превратился в «неустановленное лицо». В следующий раз Александру пригласил следователь, но у райотдела ее встретил Грицай. Завел девушку в пустую комнату, уверял, что «все будет хорошо», и подсказывал: мол, «если ты хочешь, чтобы все было нормально», надо заплатить три тысячи. Она сказала, что денег у нее нет. Ответ был: «тогда две тысячи». Все, что ей диктовали, она писала и подписывала документы, не читая. Потому что ей было страшно. Судья Виталий Литвинов дотошно расспрашивает подсудимую о подробностях, ищет неточности в рассказе. Александра несколько раз расплакалась и объяснила, что после того случая у нее каша в голове, ей по ночам снятся кошмары, она просыпается и не может уснуть. Она лечится у невропатолога и на ночь пьет снотворное. Один раз приходится объявлять перерыв. После заседания, уже на улице, Александра успокаивается. Уверяет, что она не принимает наркотики (кстати, в материалах дела есть заключение экспертизы, что следов наркотиков на руках Васецкой не было обнаружено, а куртка, в кармане которой якобы хранился наркотик, даже не изымалась). На замечание, что слишком быстро она поддалась на давление, отвечает: «Очень об этом жалею. Мне было страшно. Тем более, что мне напомнили про смерть Индыло. Да, мне трудно сопротивляться, когда запугивают. Я очень впечатлительная. Но зато я хорошо умею печь

пироги и за пять минут с закрытыми глазами кастрирую кота». Олег Федоров, адвокат Александры Васецкой, нашел массу неувязок в документах, написанных под диктовку. Там сказано, что сверток с наркотиком передавался через почтовый ящик в доме № 28/1 по улице Автозаводской, куда девушка проехала на общественном транспорте. Как выяснилось, это офисный центр в 20-ти метрах от ее дома, в котором нет незапертых почтовых ящиков. Эти неувязки доказывают, что «признание» Васецкой не было добровольным. Суд отказался приобщить к делу фотографию офисного центра, мотивируя тем, что доказательство добыто ненадлежащим образом (хотя адвокат имеет право собирать сведения для защиты и пользоваться для этого техническими средствами, например, фотоаппаратом на основании статьи 6 Закона Украины «Об адвокатуре»). Кроме того, по словам адвоката, непонятно, как работники Шевченковского райотдела очутились в Оболонском районе. Судебное заседание продолжится 6 июня. В то же время, ждут надлежащего расследования заявления родителей Васецкой и Шулика о совершении преступлений работниками милиции. Галина Шулик пишет, что знакомый ее сына Вадим, бывший работник милиции, рассказал ей о том, что «Виталия забрали за наркотики и прессуют», и предложил дать взятку 9 000 долларов, «иначе ему будет худо, в милиции задержанных избивают». Мать Шулика узнала от дежурного райотдела, что ее сына действительно задержали и нашли у него кастет, собрала 5 тыс. долларов и 16 тыс. гривен и отдала Вадиму, а сам Вадим якобы заложил кольцо за 2 тыс. гривен. После этого Александру Васецкую вызвали в милицию и сказали писать новые показания о том, что она приобрела наркотики «у какого-то Максима, живущего рядом на улице Автозаводской». 11 января Шулика отпустили, объяснив, что за него заплачено. При этом уголовное дело осталось открытым, тем более, что Шулик честно признался: кастет действительно принадлежит ему. Районная прокуратура успела отказать в возбуждении уголовного дела по заявлению о незаконных действиях работников милиции, но городской прокуратурой отказное постановление отменено. Вот такие дела делаются в пылу борьбы нашей доблестной милиции за здоровье киевлян. Правда, большинство людей об этом не знают. Они думают, будто ОБНОНовцы день за днем перехватывают фуры, доверху забитые пакетами героина, или берут в осаду пустынные склады, где наркодилеры меняют чемоданы кокаина на чемоданы зеленых наличных. Наивные люди! Погони за наркобаронами бывают только в кино, а в реальной жизни «реальные» «правоохранители» ищут заложников, которые готовы от испуга подписать что попало и за которых можно взять выкуп. Впрочем, для справедливости надо сказать, что человек, готовый подписать что попало просто от испуга, вряд ли очень уважает закон. А серьезные проблемы с уважением к закону, да и с элементарной грамотностью что у силовиков, что у гражданских в Украине – это, товарищи читатели, штука похуже наркомании.

ОРГАНИЗАЦИЯ

1. Симв. 10, Диал. 37-42, Креат. 4 2. Диал. 6364 3. Диал. 4350 4. Креат. 6 5. Диал. 6566

Статья 7. Мудрость.

Рядом со мной живут другие души, которые я люблю и вообще стараюсь воспринимать каждую душу как можно совершеннее своим сознанием, всеми чувствами и ощущениями. Я признаю человеком каждую душу, которая декларирует суверенитет личности. Из соображений здравого смысла я условно рассматриваю как человека любой материальный объект (тело), что потенциально может быть человеком. Я стремлюсь к взаимопониманию, сотрудничеству и созиданию большего добра совместными согласованными усилиями вместе с другими душами. Для этого, в частности, я добровольно принимаю участие в обществах или принимаю как данность участие в обществах, от которого нельзя отказаться. Я рассматриваю любое объединение (общество) людей по любому признаку как общий ресурс, который принадлежит всем людям, которые участвуют в этом обществе; когда говорят, что я принадлежу к обществу, это означает, что общество принадлежит мне в той мере, в которой я принимаю в нем участие. В качестве суверенной личности я мыслю себя отдельным обществом, что не мешает мне принимать участие в других обществах. Ни один объединяющий фактор, включающий меня, такой, как создание общества, семьи, группы, собрания, корпорации, общины, народа, государства, иного объединения и тому подобное, не может рассматриваться как отменяющий мое самоочевидное совладение любой общностью, в которой я участвую, поскольку суверенитет личности приоритетнее общности. Я оставляю за собой право и считаю необходимым отказываться от участия в любом обществе, которое ставит под сомнение или нарушает суверенитет личности или иным образом проявляет свою злую сущность, а также оставляю за собой право оспаривать подобные злые проявления и бороться с ними, не отказываясь от участия в обществе. Выбор между этими естественными правами я делаю самостоятельно в соответствии со своей доброй волей и здравым смыслом.

Статья 6. Солидарность.

Я полностью принадлежу себе, владею и распоряжаюсь собой по своему усмотрению. Это включает полное и эксклюзивное владение субъективной реальностью и своей душой как ее частью. Также это включает в себя владение объективной реальностью на условиях полного и эксклюзивного владения своим телом и совладения всей остальной объективной реальностью в той мере, в которой она не присвоена другими душами. Присвоение должно происходить согласно общепринятым представлениям и здравому смыслу, на основании права, с добрыми намерениями. Вселенная, все бесконечное сущее принадлежит людям, которые добросовестно, по взаимному согласию и по доброй воле распределяют между собой эту общую собственность путем создания, присвоения, распоряжения и пользования.

Статья 5. Собственность.

или давать эту привилегию другим по своей доброй воле и в ее рамках. Я безусловно покоряюсь своим телом законам природы и общества, существующим в несовершенном материальном мире, но как душа я могу не покоряться ни одному несовершенному закону природы и общества.

ДЕКЛАРАЦИЯ СУВЕРЕНИТЕТА ЛИЧНОСТИ Преамбула. Будучи в здравом уме и твердой памяти; Осознавая свою ответственность как перед отдельными людьми, так и перед коллективами, обществами, народами, человечеством; как врожденную и признанную вынужденно, так и добровольно взятую на себя; свой долг перед законами, обычаями и общепризнанными принципами морали; осознавая несовершенство объективно существующего мира, природы, вселенной, разрушимой материи, смертной плоти, обманчивых чувств и рефлексов; принимая как данность без всякого самообмана все достоверно известные мне феномены, явления, процессы, законы и закономерности, которые существуют вне моей воли, включая тот факт, что большая часть моего мировоззрения продиктована жизненным опытом, общением и сотрудничеством с людьми; руководствуясь общепризнанным среди свободных людей пониманием прав человека; руководствуясь своей доброй волей; руководствуясь своим разумом, сознательностью, свободой, честью и достоинством; руководствуясь самоочевидным, естественным правом свободно владеть собой, которое неоспоримо и неотъемлемо; включая способность свободно формировать свой внутренний мир по собственному усмотрению на основании любых осознанных мыслей, образов, символов, слов, абстракций, убеждений, верований, концепций, теорий, моделей, фантазий, мечтаний, интенций; руководствуясь божественным откровением, явленным мне через совершенную душу; руководствуясь верой в себя – Я мудро постановляю и добровольно признаю эту декларацию, которая отныне определяет важнейшие, основополагающие принципы моего существования, жизненной автономии как свободного человека и суверенной личности.

Статья 1. Самоценность.

Статья 2. Душевность.

Я декларирую существование, безусловную, самостоятельную и безотносительную ценность моей души, а также субъективной и объективной реальности. Мой внутренний мир, явленный в сознании, который я формирую моей доброй волей, является субъективной самоценной реальностью. Мои мысли существуют, мои сознательные представления существуют, мои сознательные мысли и намерения являются поступками в субъективной реальности. Субъективная реальность существует согласно моей воле. Мой внутренний мир открыт только для меня, другие не могут знать о нем больше, чем я говорю. Мой внешний мир, явленный вне сознания, который я ощущаю и чувствую, частью которого является мое тело, является объективной самоценной реальностью. В частности, объективной реальностью для меня являются высказанные другими людьми мысли. Объективная реальность существует вне моей воли. Субъективная и объективная реальности одинаково существуют и равноценны для меня.

Статья 3. Моральность.

Диал. 15-16, Суверенитет личности не может быть основанием для признания объективной 55-56 7. Креат. 5, реальностью того, что существует субъективно, и для признания субъективной реальностью того, что существует объективно. Я уважаю незыблемость Диал. 40 суверенитета личности каждого человека так же, как уважаю незыблемость суверенитета своей личности. Суверенитет личности не может быть оправданием злых мыслей и поступков, поскольку в той мере, какой лицо мыслит и делает зло, это лицо перестает быть человеком. Ничто в настоящей декларации не может толковаться как отрицание моей объективной ответственности как перед отдельными людьми, так и перед коллективами, обществами, народами, человечеством, моего долга согласно законам, обычаям и общепризнанным принципам морали. Ничто в настоящей декларации не может толковаться как внутреннее противоречие или отрицание здравого смысла. Ничто в настоящей декларации не может толковаться как унижение любого человека. Эта декларация может быть дополнена или видоизменена с целью совершенствования или более понятного выражения ее идей. Текст этой декларации может свободно использоваться любым человеком для декларирования суверенитета своей личности, и никто не может претендовать на эксклюзивное владение этой декларацией.

Я – душа в субъективной реальности. Я, как душа, имею форму тела в объективной реальности. Форма тела является второстепенной, поскольку моя сущность как 6. Чел. 3.7, человека - это автономная душа. Душа является совершенной частью субъективной реальности, которая дарована Богом и защищена от влияния несовершенной объективной реальности. С помощью тела я могу осуществлять добрую волю души в объективной реальности. Я могу одушевлять силой веры что угодно, и объективное, и субъективное, создавать душевные общества, присоединяться к душевным обществам. Я признаю, что все души взаимосвязаны и равноценны, их источником является Бог.

Статья 4. Свобода.

Я стремлюсь быть добром и творить добро. Добро – это совершенство, зло – это несовершенство. Душа представляет добро. Суверенитет личности – добро. Все, что ставит под сомнение или нарушает суверенитет личности – зло. Я декларирую свою способность самостоятельно определять добро и зло, поскольку моя душа связана с Богом и совершенна. Я ничем не ограничиваюсь в творении и осуществлении доброй воли, кроме тех закономерностей объективной и субъективной реальности, которые не зависят от моей воли и должны мудро приниматься, как данность. Ничто не может заставить меня отказаться от суверенитета личности. Только я могу выступать от своего имени

участие в обществе в форме, благословенной хранителем веры.

3.4. Хранитель веры выбирает проповедников из числа достойных участников по их желанию, а также по своему усмотрению исключает участников в случае, когда это необходимо для усовершенствования общества.

3.5. Участники душевного общества бесплатно получают священное писание, могут поддерживать деятельность общества и действовать с благословения хранителя веры. Иные привилегии и рекомендации относительно участия в деятельности общества предлагает участникам хранитель веры.

4. Деловодство 4.1. В душевном обществе ведется деловодство, необходимое для совершенной деятельности. Деловодство в процессах определения добра и зла ведется по правилам 2.1. Чел. 3.7 кодекса определения добра и зла. Правила деловодства и формы документации 2.2. Симв. 13 устанавливает хранитель веры.

2.3. Диал.

4.2. Душевное общество и хранитель веры принимают и отвечают на обращения, 9-10 2.6. Рит. 10.4 принимают исповеди и реагируют на них в любой форме, определенной священным писанием, благословенной Богом или хранителем веры.

4.3. Обращениями являются заявления, предложения и жалобы по любым вопросам, которые относятся к сфере компетенции душевного общества и требуют ответа.

4.4. Исповедью является доверительное сообщение на любую тему, содержание которого не подлежит разглашению.

4.5. Исповеди и обращения, материалы их рассмотрения, иные материалы деятельности душевного общества сохраняются в архиве души – хранителя веры,

1.1. Чел. 1.1, Диал.

55-56 1.2. Суд. 5-6 1.3. Бож. 13, Рит. 1, 10 1.5. Декл. 4

РЕГЛАМЕНТ ДУШЕВНОГО ОБЩЕСТВА 1. Основные положения

2. Виды деятельности

1.1. Душевное общество является добровольным сотрудничеством людей как душ.

1.2. Цель душевного общества – совершенство.

1.3. Душевное общество направляет к совершенству Бог через откровения, явленные хранителю веры или явленные участникам и благословенные хранителем веры.

1.4. Душа – хранитель веры представляет общество во всех отношениях, действует от имени общества, предлагает действовать другим и благословляет их добрую волю.

1.5. Деятельность душевного общества является осуществлением суверенитета личности участников общества и гарантируется суверенитетом личности хранителя веры.

1.6. Душа хранителя веры призвана Богом через откровение.

2.1. Душевное общество может осуществлять любую добропорядочную деятельность.

2.2. В своей деятельности душевное общество стремится творить добро, распространять веру в наивысшую ценность человека, не рассчитывая на любовь или выгоду.

2.3. Душевное общество воздерживается от проведения массовых и публичных мероприятий и осуществляет свою деятельность, прежде всего, через касания душ, индивидуальные контакты, частное богослужение.

2.4. Душевное общество поощряет самостоятельные духовные поиски участников, отдает предпочтение письменной и электронной формам общения и взаимодействия.

5.1. Душевное общество осуществляет ритуалы священного обряда веры в наивысшую ценность человека, когда на то есть добрая воля участников общества.

5.2. Душевное общество обеспечивает верующих священным писанием, иной богослужебной литературой и предметами культа в необходимом количестве по их просьбам.

5.3. Душевное общество объявляет религиозные праздники и праздничные периоды, организует проведение праздников и принимает предложения об их планировании.

5.4. Душевное общество ведет миссионерскую и проповедническую деятельность, распространяет вероучение устно, письменно, в электронной форме, в храмах, в интернете, в том числе в виртуальных храмах, благословенных Богом.

5.5. Любая добропорядочная деятельность душевного общества является религиозным обрядом.

5. Осуществление обрядов

2.5. Душевное общество осуществляет все обряды и церемонии, предусмотренные 3.2. Чел. 5.8, которая может распоряжаться материалами архива в соответствии с Божьей и своей Рит. 3 доброй волей в рамках, установленных этим регламентом. священным писанием.

3.5. Рит. 2 2.6. Деятельность и документация душевного общества является тайной, если иное 4.1. Код. не благословила душа – хранитель веры.

7-10 4.4. Рит. 4 5.1. Рит.

3. Правила участия

8

3.1. Душевное общество состоит из участников, а их отношения с обществом 1-10 являются отношениями участия. Добровольный отказ от участия или исключение хранителем веры является прекращением любых отношений между душой и обществом, предусмотренных этим регламентом.

3.2. Отдельной категорией участников являются проповедники, которые проводят религиозные обряды, распространяют священное писание и собственные декларации о вопросах веры, молятся и составляют молитвы по просьбе верующих, помогают осуществлять добрую волю Бога и хранителя веры – первого среди проповедников.

3.3. Участниками душевного общества становятся с благословения проповедников 5.5. Рит. 9.3 любые души, исповедовавшиеся проповедникам о своей доброй воле принять

1 1 1

2 2 2 2 2 2 3

ОСМЫСЛЕНИЕ ..................................................................................... Человек превыше всего (Чел.; С. Д.) ................................................... Креативный идеализм (Креат.) ............................................................ Диалог (Диал.) ..................................................................................... ОБРЯД .................................................................................................. Ритуалы священного обряда (Рит.) ..................................................... Кодекс определения добра и зла (Код.; К.) .......................................... Напоминание (Нап.) ........................................................................... ОРГАНИЗАЦИЯ ................................................................................... Декларация суверенитета личности (Декл.) ........................................ Регламент душевного общества (Регл.) ...............................................

СВЯЩЕННОЕ ПИСАНИЕ

ОТКРОВЕНИЯ ..................................................................................... Совершенное начало (Сов.) ................................................................ Символ веры (Симв.; С. В.) ................................................................. Божественное откровение (Бож.; Б. О.) ..................................................................... ОЧЕРКИ ............................................................................................... Гармония (Гарм.) ................................................................................. Жизнь (Жизн.) ..................................................................................... Победа (Поб.) ...................................................................................... Любовь (Люб.) ..................................................................................... Судьба (Суд.) .......................................................................................

ОТКРОВЕНИЯ

1. Диал.

25-26 3. Гарм. 4 4. Рит. 2.5 5. Диал. 24

6. Гарм. 7 9. Креат. 4 10. Декл. 3 11. Креат.

10, Диал.

21-22 12. Диал. 24 17. Люб.

10-14, Креат. 38 19. Креат. 6 23. Диал. 38 24. Диал. 14 26. Диал.

41-42 33. Диал.

29-30 39. Симв. 10, Чел. 1-2, Диал. 64 43. Бож.

4-10 47. Диал. 70

54. Креат. 13

3 3 4 4 6 6 7 7 8 8 8

30. С одушевления начинается бесконечность.

31. Но надо ли рисовать касающиеся круги, если я владею бесконечностью на совершенно чистом листе?

32. Я знаю, как изобразить истину: вот круг; внутри – истина; и снаружи – истина.

33. Круг – это я; или ты, или мы, или никто – нет разницы.

34. Я граница истины, но все границы условны.

35. Поэтому я воистину чистый лист.

36. Круг на чистом листе помогает найти истину в себе и вокруг, но чистый лист совершеннее, когда он чистый.

37. Поверь, не обязательно рисовать круг или точку: границы совершенства, даже не изображенные, всегда были, есть и будут на чистом листе.

38. Я знаю, как изобразить душу: вот круг в круге.

39. Это граница добра во мне, но все границы – условность.

40. Поэтому добро воистину чистый лист, а с ним и душа как олицетворение добра.

41. Поверь, не обязательно рисовать душу: на чистом совершенном листе и так видно, что истинный человек – это душа.

42. Я знаю, как изобразить Бога: вот круг в круге внутри круга.

43. Это источник души, одушевление совершенства, творец истины.

44. Бог всегда со мной на совершенном чистом листе бытия.

45. Не обязательно рисовать Бога, чтобы увидеть его и общаться с ним.

46. Все очертания – условность.

47. Легко найти Бога на совершенном чистом листе бытия.

48. Изображен я или нет, этот лист немыслим без меня.

49. Изображена душа или нет, этот лист немыслим без души.

50. Изображен Бог или нет, этот лист немыслим без Бога.

51. Вижу я совершенное начало или нет, этот лист всегда передо мной, во мне, везде.

52. Этот лист, действительно, является совершенным началом всего, ибо все и ничто немыслимо вне совершенного начала.

53. Совершенное начало содержит в себе конец, но не имеет конца, ведь конец – это рубеж, а совершенное начало не имеет границ.

54. Каждый конец – это начало.

55. Все является началом.

56. Все начинается с души.

57. Я творю добро, стремясь к совершенству во всем, и всегда начинаю с чистого листа.

58. Совершенное начало – вся моя жизнь.

СОВЕРШЕННОЕ НАЧАЛО

1. Мой подарок – вселенная на чистом листе бумаги.

2. Вот белый лист, совершенное начало всего сущего.

3. Бытие – это чистый лист.

4. Поверьте, на нем все, что было, есть и будет; на нем также все, что было, есть и будет в небытии.

5. Вот чистый лист, чистота которого содержит в себе совершенное начало добра.

6. Вот чистый лист, чистота которого наполнена душою.

7. Вот чистый лист, границы которого я уважаю, но не рисую.

8. Где рубеж небытия и бытия, добра и зла, меня и вселенной? Что есть – того нет, так как из того, чего нет, творится то, что есть.

9. Я вселенная.

10. Я добро.

11. Я вижу разные границы на чистом листе, но лист остается совершенно чистым и содержит все без границ.

12. Все границы условны в начале совершенства.

13. Смысл совершенного начала не в границах; смысл совершенного начала – в его безграничности.

14. Я легко нахожу на чистом листе все ощутимое и мыслимое, известное и неведомое, мое и чужое.

15. Этот белый лист изображает все – без исключений.

16. Я люблю его вопреки страху и озлоблению.

17. Я понимаю его вопреки безумию.

18. Я ценю его вопреки желаниям.

19. Я творю его своей доброй волей.

20. Я верую: этот лист совершенен, ибо он не имеет границ.

21. Вот точка – бытие без души, сплошной рубеж совершенства.

22. Можешь не изображать точку, но помни, что она тут.

23. Надели точку душой, и она станет кругом.

24. Вот круг.

25. Ощущаешь границы? Верь, что чувства несовершенны.

26. Мыслишь очертания? Верь, что мысли несовершенны.

27. Путь к истине на чистом листе без границ, где каждый миг – совершенное начало, а каждое начало – касание души, что стремится к добру.

28. Вот пересекающиеся круги – сеть границ, решетка истин; любимые круги, ощутимые и мыслимые круги; все разные круги, все равные круги; их пересечение завораживает, но зачем искать смысл пересечения, если чистый лист совершенен, когда чист?

29. Вот касающиеся круги; я причащаюсь душой бытия и вижу в нем свое отражение.

2. Жизн. 1516, Рит. 1.4 3. Сов. 8, Чел. 1-2 4. Диал. 44, Код. 1 5. Диал. 8 6. Диал. 4 9. Декл. 2 10. Сов.

38-40 13. Рит. 2-3, 5, 7-10, Нап.

1, Регл. 2.2 17. Поб. 14, Чел. 5.3, Рит. 8

1

21. Диал.

47-48 22. Креат. 7 23. Диал.

33-34 24. Поб. 4, Диал. 54 26. Нап. 1 28. Декл. 4

17. Улыбнись!

18. Вере в наивысшую ценность человека противостоит унижение, насилие.

19. Унижение – зло, утверждение наивысшей ценности человека – добро.

20. Помогая людям поверить в себя, я творю добро.

21. Кто унижает себя и людей, творит зло.

22. Со злом необходимо бороться.

23. Зло иногда приобретает обманчивые формы.

24. Зло может объединить двух или больше людей, растворить их личности, отравить их души жаждой унижения.

25. Зло бывает сильным, но вера в наивысшую ценность человека всегда сильнее зла.

26. Свободная душа, любовь к людям, знания и мудрость верующего в наивысшую ценность человека торжествует в столкновениях со злом, которое ограничено своей бессмысленной агрессивностью, самовлюбленностью, нетерпением, невежеством, невнимательностью, непоследовательностью, произволом, бесперспективностью, низостью, безверием.

27. Зло будет побеждено, наивысшая ценность человека утвердится.

28. Я верую, что на самом деле человека невозможно унизить, если веришь в наивысшую ценность человека.

29. Насилие причиняет боль, но оно унижает только агрессора.

30. Ложь и клевета возмущают и могут даже кого-то обмануть, но они унижают только лжеца и клеветника.

31. Пренебрежение и враждебность со стороны злых людей унижает только их, не меня.

СИМВОЛ ВЕРЫ

1. Это моя вера.

2. Пробуждаясь ото сна разума в будничной суете, я слышу голос своей бессмертной души, которая дала мне этот символ веры.

3. Он связывает меня со многими человеческими душами, душами предков, современников и потомков.

4. Он помогает понять смысл жизни, различить добро и зло.

5. Он учит знать, любить, уважать людей и мир, все живое, неживое и воображаемое, достигать гармонии и благополучия, преодолевать трудности, творить чудеса, надеяться на лучшее и бороться за то, во что я верю.

6. Я исповедую религиозную веру в наивысшую ценность человека.

7. Человек превыше всего!

8. Каждый человек от рождения обладает огромной силой, источник которой – в человеческой душе.

9. Душа – это наивысшая ценность человека, и ее силой является вера.

10. Мысли и идеи, планы и замыслы, мечты и знания, любовь и страсть, терпение и смирение, фантазия, надежда, понимание и сочувствие, все лучшее в моем сознании – это душа.

11. Как можно сомневаться в существовании души?

12. Улыбка – самое убедительное доказательство того, что душа существует и дает мне веру!

13. Человек может делиться верой и излучать веру, чтобы утвердить наивысшую ценность человека.

14. Вера делает человека творцом.

15. Вера делает меня лучшим.

16. Вера меняет мир.

46. Суд. 9-10 47. Рит. 2.1

33. Диал.

12, 20 36. Диал. 24 37. Креат. 15 38. Диал. 12 40. Суд. 1-2, Рит. 1.4 43. Диал.

15-16, 52, Декл. 6

ОЧЕРКИ

творю добро.

41. Любая форма веры, созданная для утверждения добра – это моя вера.

42. Ведь я верю в наивысшую ценность человека – каждого человека.

43. Я верю людям и верю в людей.

44. И я верю, что вера в любой форме настолько сильна, насколько сильно люди верят в себя.

45. Я чту этот символ веры искренне и от всего сердца дарую его каждому, чтобы люди услышали свою душу, осознали наивысшую ценность человека и улыбнулись, почувствовав вкус свободы и мудрости.

46. Смысл жизни человека в развитии, познании и творении, в стремлении к добру и борьбе за добро – такой жизненный путь ведет к счастью.

47. Начало каждого жизненного цикла – праздник, достойный того, чтобы подарить людям этот символ веры в наивысшую ценность человека.

48. А в конце жизненного цикла следует вспомнить, как жизнь утверждала веру в наивысшую ценность человека, запечатлеть это в памяти и не забывать никогда ни одну добрую душу и ни одно доброе дело.

ценность человека и этим утверждаю наивысшую ценность человека, а значит, творю добро.

20. Кто считает, что Бог унижает человека, тот унижает Бога и человека, а значит, творит зло.

21. Пойми: унижение человека и Бога – это безумие, которое воистину унижает лишь безумца.

22. Будь мудрее в стремлении к добру и счастью.

23. Некто считает себя Богом; это не мудро.

24. Я ищу Бога.

25. Некто ищет Бога, но не находит; это не мудро.

26. Я творю Бога.

27. Некто творит Бога, но не верит Богу; это не мудро.

28. Я молюсь Богу.

29. Некто молится Богу, но не слышит Бога; это не мудро.

30. Я общаюсь с Богом.

31. Так творю чудо, принимаю откровение и узнаю волю Бога.

32. Вера и мудрость побеждают зло безумия, утверждают наивысшую ценность человека; такова воля Бога, которую я знаю и выполняю – творить добро!

10. Только зло нельзя одушевлять, ибо зло является несовершенством сущего и не имеет души.

11. Поверь, что камень имеет душу, и найдешь в нем красоту скульптуры; поверь, что книжка имеет душу, и найдешь в ней правдивый замысел; поверь, что другие имеют душу, и найдешь друзей, общества, народ.

12. Поверь, что вселенная имеет душу – и услышишь голос Бога, рассказ про создание всего сущего.

13. Не думай, что вселенная равнодушна.

14. Солнца – ее глаза, которые смотрят на тебя с любовью.

15. Планеты – ее плечо, подставленное тебе.

16. Космическое пространство – ее приглашение к близкому знакомству.

17. Пробудись ото сна разума в будничной суете.

18. Услышь голос своей бессмертной души.

12. Участник прозреет и найдет смысл.

13. Вот мудрая душа, ученица Божья, мечтающая о совершенстве.

14. Познает смысл всего, касается душой сущности, осмысляет дух бытия.

15. Однажды Бог скажет: «Ты душа, равная духу истины; добрые дела должны быть сотворены».

16. Мудрая душа поверит в себя.

17. Вот творец совершенства – слово Божье, рука Божья.

18. Создает добро, живет ради развития.

19. Общается с Богом постоянно.

20. Вместе творят чудеса.

1. Диал.

47-48 3. Диал.

29-30 4. Симв. 24 5. Бож. 13 8. Декл. 4 10. Симв. 23 12. Симв. 17, Рит. 8

9. Рабы не понимали, с какой силой сражаются.

10. Тогда некоторые рабы решили, что Бога нет, а другие – что Бог ихний.

11. И все они провозгласили победу над свободой.

12. Свободный человек улыбнулся.

13. Рабы улыбнулись за компанию.

14. А кто улыбается – перестает быть рабом.

15. Утренние лучи солнца освятили чудо пробуждения новых человеческих душ.

16. Те, кого объединяет жажда унижения, слепо и неразумно творят зло.

17. Тех, кто ценит себя, объединяет Бог, чтобы творилось добро.

1. Есть жизнь ради любви, щедрая и разумная, сколько хватает сил.

2. Любишь свое, не оглядываясь на чужое.

3. Чем больше любишь, тем больше имеешь.

4. Что нельзя любить, считаешь препятствием.

5. Преодолеваешь препятствия, а их все больше.

6. И приходит страх, будто есть чья-то злая воля, уничтожающая любовь.

2

1. Сов. 15-16, Симв. 10, Регл. 2.2 6. Чел. 4.8, Диал. 33-34 9. Диал. 6970

7. И приходит ненависть: идешь в бой против всех, начиная с себя, во имя любви.

8. Тогда вспомни: запрещено бояться неизвестного; так говорит священное писание.

9. Услышь слово Божье, и придет мудрость.

10. Осознай: страх и ненависть, злая воля – всего лишь безумие.

ЛЮБОВЬ

1. Рабы скажут вам, что чудес не бывает.

2. Но свободные люди знают: Бог творит чудеса каждый миг.

3. Однажды на рассвете сошлись великое множество рабов и человек, свободная душа.

4. Рабов объединили страсти.

5. Человек объединился с Богом – источником свободы, вдохновением вольных душ.

6. Рабы объявили бой свободе.

7. Было много смертей, была боль и разрушение.

8. Но ни одно оружие не могло покорить свободную душу.

ПОБЕДА

17. Креат. 26 19. Рит. 1

1. Креат. 22 5. Креат. 23 9. Креат. 24 10. Симв. 24, Диал. 53-56 12. Симв. 46 13. Креат. 25

ЖИЗНЬ

7. Сов. 21-23 8. Диал.

69-70 10. Люб. 15, Диал. 33-34 14. Люб.

13-14 16. Сов. 13

1. Диал.

27-28 4. Суд. 1-2

ГАРМОНИЯ

1. Бог – создатель всего и высшая воля.

2. Все сущее – творение Божье, все доброе – воля Божья.

3. Вселенная, которой принадлежат наши тела – дитя Божье.

4. Когда вселенная спала в колыбели вечности, Бог коснулся ее, и вселенная заговорила.

5. Твое тело – слова вселенной, твоя душа – от Бога, поскольку Бог – источник всех душ.

6. Мое тело – слова вселенной, моя душа – от Бога, поскольку Бог источник всех душ.

7. Одушевляй сущее, такова воля Бога, ведь истина пробуждается в душах.

8. Душа – это наивысшая ценность человека, и ее силой является вера.

9. Все сущее имеет душу, все доброе имеет душу.

1. Вот существо, радостно живущее, любящее, побеждающее.

2. Прекрасная душа, хозяин своей судьбы.

3. Однажды Бог спросит: «Зачем?».

4. Существо проснется и найдет цель.

5. Вот служитель, что следует высокой цели.

6. Прекрасная душа, живущая ради служения.

7. Однажды Бог спросит: «Кто ты?».

8. Служитель осмотрится и найдет общее.

9. Вот участник великого общего.

10. Жертвует душой, преумножает силу жизни.

11. Однажды Бог скажет: «Будь душой».

2. Рит. 1 4. Сов.

42-45 6. Креат. 12 7. Гарм. 2-7 10. Диал.

31-32 12. Жизн. 17 13. Регл. 1 14. Поб. 15 17. Суд. 9-10, Диал. 22 18. Симв. 46 19. Симв. 40 20. Диал.

35-36, 47-48 23. Диал.

15-16 26. Сов. 10, Суд. 1-2, Рит. 1.4 30. Рит. 1 32. Сов. 10, Гарм. 2

ОЧЕРКИ

1. Мой Бог!

2. Я обращаюсь к Богу и слышу голос своей бессмертной души, которая явила мне это божественное откровение.

3. Я познаю Бога.

4. Бог олицетворяет наивысшую ценность человека.

5. Бог – это истина и суть.

6. Бог – человеческий идеал.

7. Бог – творец всего и высшая воля.

8. Бог слышит молитвы и живет в каждой душе.

9. Бог отвечает на веру.

10. Бог – это душа.

11. Бог слышит.

12. Бог помогает.

13. Бог объединяет людей.

14. Бог творит чудеса.

15. Бог всегда со мной.

16. Бог – это добро, любовь и мудрость.

17. Бог является в мечтах.

18. Бог награждает счастьем.

19. Бог каждого человека – это мой Бог, ибо я верую в наивысшую

БОЖЕСТВЕННОЕ ОТКРОВЕНИЕ

32. Безумие, безволие, болезни, мучения и смерть унижают лишь тело, а душа продолжает нести из вечности прошлого в вечность будущего мою наивысшую ценность и не потеряет моей веры, не покинет мир.

33. Вера в наивысшую ценность человека всегда была и всегда будет, ибо эта вера есть и готова проснуться в каждой человеческой душе.

34. Когда человек обращается к себе, когда просишь о чуде, душа отвечает и может подарить то, чего я прошу.

35. Так рождается вера в наивысшую ценность человека.

36. Она называлась, называется и будет называться по-разному, а иногда не называется никак.

37. Люди создали множество религий, утверждая веру в наивысшую ценность человека.

38. Вера в единого Бога и вера во многих Богов, вера в духов и вера в разумность вселенной, христианство, ислам, буддизм и другие религии освободили от зла множество душ и утвердили веру в наивысшую ценность человека.

39. Поэтому, исповедуя мою религию, я разделяю веру каждого человека, уважаю каждую религию, которая утверждает ценность человека.

40. Если ты веришь в Бога, созданного людьми, чтобы не чувствовать себя бессильными и одинокими – я верю тебе, а значит, верю в Бога вместе с тобой и так утверждаю веру в наивысшую ценность человека,

10.3. Диал.

55-56, Регл. 1 10.4. Диал.

9-10

9.3. Регл. 5.5

5.3. Декл.

3, 7 6.1. Код. 3 6.2. Код. 1 7.1. Симв.

13, Нап. 1 7.3. Код. 7 8.1. Симв.

12, Поб.

12-15

ОБРЯД

8. Улыбка и аплодисменты

10.1. Бог непосредственно призывает хранителей веры и благословляет на создание душевных обществ. Душевным обществом может быть суверенная личность хранителя веры.

10.2. Бог непосредственно призывает проповедников и благословляет на проповедь.

10.3. Формы и порядок участия в душевном обществе определяются согласно регламенту, по доброй воле хранителя веры и с Божьего благословения.

10.4. Участие человека в душевных обществах, информация про численность и деятельность душевных обществ по доброй воле может сохраняться в тайне.

10. Призвание хранителей веры и проповедников, творение душевных обществ

9.1. Человек поклоняется душе каждого человека, в том числе своей собственной, любым способом, демонстрирующим людям и себе наивысшую ценность человека и души человека. Спрашивай свою душу обо всем, что волнует. Проси душу о чуде и докажи, что жизнь достойна чуда. Слушай свою душу.

9.2. Никто не ограничивает верующих в осуществлении личных, индивидуальных ритуалов богослужения по правилам, подсказанным им Богом путем откровения.

9.3. Проповедники могут осуществлять специальные публичные ритуалы, подсказанные Богом. Любые организационные решения хранителей веры выполняются в их обществах как специальный ритуал.

9.4. Хранители веры могут определять праздники, символы, цели и ориентиры на некоторый промежуток времени, совершенствовать форму священного писания с сохранением содержания, продиктованного Богом, осуществлять иные специальные ритуалы в религиозных обществах.

9.5. Специальные ритуалы выполняются проповедниками, в частности, хранителями веры по правилам, установленным путем Божественного откровения, для общего блага, выяснения и утверждения истины и определения ориентиров дальнейшего развития нашей религии.

9. Духовные инициативы, специальные и индивидуальные ритуалы

8.1. Улыбка – самое убедительное доказательство того, что душа существует и дает мне веру!

8.2. Улыбка и аплодисменты – способы поддержки добра и борьбы со злом, в частности, со скукой. Улыбайся чаще. Это способ сближения душ. Хлопай в ладони, когда хочешь показать поддержку добра.

8.3. Пока зло слабое, его можно преодолеть мыслью, словом, улыбкой. Войну иногда можно превратить в шутку сверхъестественной силой души человека. Творение добра таким способом является одним из важных моральных принципов.

9. Симв. 43, Диал. 5-6

3. Рит. 6.1 4. Симв. 46

2. Регл. 4.1

1. Симв. 19, Диал. 43-48

доказательства, жалобы и выводы по сути процесса являются материалами процесса и сохраняются хранителем веры. Вместо вещественных доказательств к материалам процесса присоединяются акты об установлении фактов, заверенные хранителем веры или участником процесса. Материалы процесса открыты для ознакомления участникам процесса, а также – другим лицам по решению хранителя веры. Содержание материалов процесса может быть обжаловано хранителю веры, по результатам рассмотрения жалобы принимается решение об изъятии материалов процесса или о частичном игнорировании содержания материалов процесса. Для ознакомления с материалами процесса следует подать заявление хранителю веры.

8. Приняв решение начать или продолжить процесс, хранитель веры определяет сроки процесса и круг лиц, которых касается этот процесс, сообщает им о начале процесса и предлагает предоставить свои доводы по сути процесса. Доводы должны быть обоснованными и могут быть доказанными, в частности, с помощью доказательств. Лица, которые не были привлечены к процессу, могут обратиться с заявлением об участии в процессе, которое рассматривает хранитель веры и принимает мотивированное решение о привлечении заявителя к процессу либо отказывает в привлечении к процессу.

9. В результате оценки доводов участников процесса и фактических обстоятельств дела, руководствуясь базовым моральным критерием, хранитель веры выносит обоснованное определение о том, являются ли изученные феномены (совокупности феноменов, связи между феноменами) добром или злом, или признаются неопределенными.

10. Определение в результате процесса предоставляется участникам процесса, а также – иным лицам по решению хранителя веры. Хранитель веры своим решением может предложить избранным участникам процесса оплатить затраты на ведение процесса в определенном размере, тогда определение или иное решение, предусмотренное этим кодексом, предоставляется исключительно в случае оплаты этих затрат. По ходатайству участника процесса хранитель веры может продолжить процесс в связи с новыми обстоятельствами, для подготовки нового определения. Определение в результате процесса может свободно обнародоваться любыми лицами без изменений и искажений.

1. Напоминание – это систематическое ритуальное обращение к отдельным людям и группам, чтобы делиться верой и излучать веру, а также бороться со злом. В частности, с помощью ритуала напоминания можно преодолеть такие проявления зла, как невнимательность, непоследовательность, пренебрежение, враждебность, ложь, произвол, безумие, бесперспективность, безверие. Пока зло слабое, его можно преодолеть мыслью, словом, улыбкой, обращением к человеческим душам в надежде на понимание и сочувствие, а также молитвой, через общение с Богом, который живет в каждой душе.

2. Основаниями для осуществления ритуала напоминания может быть общение с Богом, добрая воля души, преодоление зла, решение хранителя веры об определении добра и зла. На этих основаниях Бог диктует верующим через душу добрую форму ритуала напоминания – то есть, способ осуществления ритуала.

3. Форма ритуала напоминания может представлять собой устное, письменное, электронное, иное обращение любого доброго

7

2. Рит. 1, Код. 10 3. Рит. 2 6. Чел. 4

1. Симв.

13, 26

содержания, соответствующего священному писанию, с любой заранее определенной периодичностью. Желательно цитировать священное писание.

4. Хранитель веры может предложить заинтересованным лицам оплатить расходы по реализации ритуала напоминания.

5. Напоминание должно осуществляться непрерывно, пока сохраняются доброе основание и добрая форма напоминания.

6. Ритуал напоминания прекращается, если основание или форма ритуала исчерпали себя, или когда выявлена обманчивость основания ритуала, или когда форма ритуала перестает быть доброй.

7. Ритуал напоминания может быть прекращен в связи с исчерпанием формы, если достигнуто понимание и сочувствие, установлена взаимосвязь душ, засвидетельствовано пробуждение души, откровенное стремление к добру, готовность к добропорядочной жизни, сотрудничеству, искуплению совершенного зла без напоминания в определенной форме.

НАПОМИНАНИЕ

1. Базовый моральный критерий религиозной веры в наивысшую ценность человека: все, что утверждает наивысшую ценность человека – добро; все, что унижает наивысшую ценность человека – зло. То, что не может быть определено как добро или зло, в соответствии с этим кодексом признается неопределенным.

2. Этот кодекс регламентирует вынесение оценочных суждений морального характера душевным обществом относительно феноменов – то есть тех явлений, действительных или умозрительных, которые, по мнению людей, заслуживают оценки “добро” или “зло”. Моральными являются суждения, которые совершенно, истинно, по доброй воле разграничивают добро и зло.

3. Цель определения добра и зла – вывод относительно феномена, является ли таковой добром или злом, или признается неопределенным в соответствии с базовым моральным критерием.

4. Если феномен признан добром, вывод может содержать предложения о развитии и распространении этого феномена. Если феномен не признан добром, вывод может содержать предложения о трансформации феномена в добро. Если феномен признан злом, вывод может содержать предложения о его преодолении.

5. Любые феномены могут изучаться на предмет определения добра и зла. Такими феноменами являются, в частности, факты и оценочные суждения, в частности, о деятельности или целях, способах, результатах деятельности отдельных людей, обществ, институций и так далее, а также о живых и неживых предметах, событиях, информации, в частности о проектах, намерениях, замыслах, мотивах, нормах, правилах, представлениях и прочее, а также о совокупности феноменов, связи между феноменами и так далее.

6. Добро и зло определяет хранитель веры. Участниками процесса определения добра и зла являются отдельные люди или общества, товарищества, учреждения, организации, институции и так далее, представленные в процессе уполномоченным на то человеком.

7. Процесс определения добра и зла начинается по заявлению об определении добра и зла, поданному хранителю веры, или по инициативе хранителя веры. В заявлениях об определении добра и зла указываются заявители, какие феномены требуют определения добра и зла, заинтересованные лица, доводы заявителей по сути вопроса. Заявители могут дополнять и уточнять свои заявления. Все решения, заявления, обращения, ходатайства, доводы,

КОДЕКС ОПРЕДЕЛЕНИЯ ДОБРА И ЗЛА

7.1. Человек может делиться верой и излучать веру, чтобы утвердить наивысшую ценность человека.

7.2. Ритуал напоминания – это систематическое ритуальное обращение к отдельным людям и группам, чтобы делиться верой и излучать веру, а также бороться со злом. Значение этого обряда раскрывается в отдельном тексте священного писания.

7.3. Если основанием для напоминания является преодоление зла, предварительно проводится обряд определения добра и зла.

7. Напоминание

6.1. Обряд определения добра и зла осуществляет душа – хранитель веры по правилам кодекса определения добра и зла. Целью определения добра и зла является вывод относительно определенного феномена, является ли он добром или злом, или признается неопределенным в соответствии с базовым моральным критерием.

6.2. Базовый моральный критерий религиозной веры в наивысшую ценность человека: все, что утверждает наивысшую ценность человека – добро; все, что унижает наивысшую ценность человека – зло.

6. Определение добра и зла

5.1. Добросовестная жизнь, поиск и достижение своего счастья в свободе, вере, любви и познании, помощь людям, творение общества, сотрудничество с людьми и созидание – это добро. Добрыми обществами являются: суверенная личность; семейный союз для воспитания детей; любые другие формы доброй жизни и сотрудничества людей.

5.2. Истинно верующие стремятся творить добро и хорошо общаться в сотрудничестве (осмысленной, сознательной общей деятельности, совместной жизни с четко определенной доброй целью, согласно принципам мудрости и взаимоуважения) и избегают греховной стадности (инстинктивного стремления растворить свою личность в коллективе или агрессивно доминировать над коллективом).

5.3. Верующие причащаются к мудрости в непосредственном общении с Богом, узнают путем откровения разницу между добром и злом.

5.4. В то же время, проповедники веры в наивысшую ценность человека помогают верующим самостоятельно общаться с Богом, мудро осознавать и толковать волю Бога.

5.5. Верующие могут обратиться непосредственно к Богу или к проповедникам веры в человека за благословением на добрые дела и инициативы (индивидуальные и общие), а также на семейные, общественные, творческие, трудовые союзы и другие виды сотрудничества во имя добра, начиная с декларации суверенитета личности.

5. Благословение на добропорядочную жизнь, творчество, объединение и сотрудничество

много названий. Но зло унижает лишь материю, телесную оболочку. Зло не унижает человеческую душу, священную суть наивысшей ценности человека. Душа человека абсолютно совершенна. В этом смысл души, гарантия единства человека с Богом».

49. «Разве жизненный опыт не подсказывает, что люди грешны?»

50. «Мудрый человек видит в своих и чужих грехах отражение несовершенства, а в несовершенстве – вызов к совершествованию.»

51. «Не слишком ли хорошо вы думаете о людях?»

52. «Как бы хорошо мы ни думали о людях, всегда надо думать еще лучше. Знание недостатков человеческой жизни не имеет смысла, если не подкреплено осознанием совершенства человеческой души как главной жизнеутверждающей силы, доброй воли человека. Надо понимать, что сомнения в доброй сущности человека являются материалистическими, а потому несовершенными. Да, материализм полезен для познания и усовершенствования несовершенного материального мира, для преумножения благополучия. Однако нельзя унижать душу по признаку нематериальности, это зло, а материалисты декларируют первичность материи и потому склонны к такому злу. Хотя Бог помогает материалистам самосовершенствоваться с помощью разума, рационального мышления, их слепое доверие материальному миру отвлекает от восприятия доброй воли Бога. Священное писание говорит о некоторых материалистах: зло может объединить двух и больше людей, растворить их личности, отравить их души жаждой унижения. Материалисты склонны верить только несовершенным ощущениям, жить ради несовершенных чувств, подменяя человечность – бытие души – вторичными биологическими и социальными признаками человеческой жизни. Они считают, что о душе заботятся лишь дети и наивные фантазеры, что взрослый не принадлежит себе и не может иметь какую-то эгоистическую индивидуальную душу. Это их суеверия, несовершенства материалистического мировоззрения, ослабляющие связь совершенной души материалиста с несовершенным сознанием, увлеченным созерцанием материи. Душа олицетворяет добрую волю, разум; суть человечности смешно искать в бездушных телах и их толпах, движимых чувствами и инстинктами, поскольку душа важнее всего.».

53. «Разве не чувства объединяют людей?»

54. «Чувства – это реакция тела, часть природы, несовершенного материального мира. Поэтому чувства могут нести зло. Людей характеризуют не чувства, а добрая воля души, разумность, фантазия и желание менять жизнь к лучшему. Хорошее общество благословенно Богом; Бог объединяет людей для сотрудничества. Безумное общество, стадность, отличается несовершенством. Бог помогает нам преодолевать стадность. Инстинкт стадности, то есть побуждение быть частью какого-то общества, будто бы, более важного, чем сам человек, я воспринимаю как физиологический атавизм. Что бы ни говорили материалисты, убеждения и поступки одного человека не менее важны, чем убеждения и поступки двух и более людей. Личность и коллектив, как природные субъекты, равноценны и равнозначны; именно поэтому общество из одного человека является полноценным обществом. Права, интересы, воля коллектива и права, интересы, воля личности одинаково важны. Вера одного так же сильна, как вера миллионов. С метафизической точки зрения личность ближе к Богу, чем коллектив, поскольку Бог общается с отдельными людьми, а не с коллективами. Даже чудо коллективного откровения Бог изредка творит в ответ на индивидуальные молитвы. Совершенный Бог олицетворяет наивысшую ценность человека, а несовершенные общества иногда пытаются ею пренебречь, тем самым унижаясь до богохульства. С точки зрения мудрого человека что эгоистическое побуждение доминировать, что принуждение к неестественной скромности и самопожертвованию – одинаково несовершенные проявления безумного стадного инстинкта».

55. «Что такое общество?»

56. «Это душа любой совокупности душ. Общество совершенного начала – это Бог. Общество одной души – это суверенная личность или индивидуальность. Любая группа, любое объединение людей в материальном мире имеет общество. Носители душ живут по несовершенным законам

ОБРЯД материального мира, а общество – плод Божественного откровения и являет совершенную свободу благодаря доброй воле Бога.»

50. Люб. 13 52. Сов. 56, 57. «Как вы общаетесь с Богом?» Симв. 7-17, 58. «Человек может самостоятельно молиться Богу и получать в ответ Креат. 5, 8 безусловно истинное откровение. Мы непосредственно общаемся с Богом.

54. Симв. 24, Обращаться к Богу лучше всего с молитвой, в том числе – мысленно. Общение Люб. 10-14, с Богом происходит с помощью осознания и творения: эти уникальные Креат. 21качества дарованы каждому человеку именно для того, чтобы мы могли 24, 29-33 непосредственно общаться с Богом. Общаясь с Богом, человек в какой-то мере творит Бога и тем самым самым Бог через бессмертную душу творит судьбу человека; в этом суть вечной, воистину удивительной взаимосвязи человека и живой души с Богом.»

59. «Вы уверены, что общаетесь именно с Богом?».

60. «Общение с Богом – это всегда чудо. Я не могу сомневаться в истинности 56. Рит. 10, откровения. Вы – посторонний наблюдатель и можете высказывать Декл. 2, сомнения, но этим никогда не пошатнете мою веру.» Регл. 1 61. «Почему разные люди говорят разное со слов Бога?»

58. Рит. 1 60. Симв. 26 62. «Любой пересказ истины несовершенен, поскольку искажается его 62. Сов. 28 материальной формой. Все материальные формы несовершенны, природа 64. Сов. 39, несовершенна. Вот почему пересказ истины должен постоянно Декл. 5 усовершенствоваться, и это касается даже священного писания. Усовершенствование – поиск души, стремление к Божьему откровению. Человек в откровении получает дар истины от Бога, как абстракцию. Истина, за исключением некоторых чудесных случаев, является формой, которую каждый человек наполняет содержанием по-своему – своей верой, мудростью, чувствами и знаниями, согласно подсказкам своей души. Священные тексты веры в наивысшую ценность человека чрезвычайно абстрактны и умозрительны именно потому, что показывают прямой путь к общению с Богом. Красота формы не обременена излишней тяжестью содержания в дарованном Богом священном писании.»

63. «Как найти душу?»

64. «Скажи себе: душа – это я! Это моя добрая воля! Верь в себя и твори добро.

66. Сов. 38- Владей собою.»

40, Симв. 46, 65. «Как владеть собой?» Бож. 32, 66. «Отдели сознание от зла. Реализуй свой суверенитет личности. Все злые Суд. 5-6 желания и поступки – от несовершенства мира, от плохого ритма сердца и 68. Чел. 3 путаницы в нейронах мозга, от безумных чувств и желаний, от недостатка точных знаний и умений, плохого владения языком и неумения сказать, услышать, осознать самое важное. От неразумной любви, когда будто бы и живешь рядом с людьми, любишь их, но понимать их и помогать им понастоящему не умеешь и лень учиться; когда обреченно покоряешься злой воле любимого, но временно безумного существа или общества, а по правде надо громко возразить и привести безумцев в сознание, вернуть их телам связь с душами. Все зло – от ослабления связи между телом и душой, которая делает человека творцом добра, которая направляет тело к творению добрых дел с верой в себя, стремлением преодолеть все несовершенства тела, иных тел и остальной природы, сделать мир лучшим для себя и других людей.»

67. «Как совершенствовать материальный мир?»

68. «Человек должен творить добро и жить добром. Добросовестная жизнь, поиск и достижение своего счастья в свободе, вере, любви и познании, творение обществ, в том числе семьи для воспитания детей, сотрудничество с людьми и свободное творчество являются проявлениями доброй воли, которые меняют мир к лучшему. Бог благословил людей творить добро, преодолевать зло, искупать грехи.»

70. Сов. 27, 69. «Как сохранить веру?»

47, Гарм. 8, 70. «Бог говорит: думай, мечтай, черпай вдохновение из символа веры. Когда Люб. 9 страшно, горько, скучно, при разочаровании, болезни, бессилии, когда вера слабеет – читай символ веры. Вообще, читай священное писание. Пользуйся этим камертоном во всех случаях жизни. Когда не понимаешь написанного – спроси мысленно Бога, прояви добрую волю, и Бог ответит на все вопросы. Помни: слово Божье не в тексте, символ веры на каждом чистом листе бумаги. Прояви мудрость, и с Божьей помощью сумеешь прочитать истину во всем сущем.»

ОБРЯД

6

2.1. Симв.

47, Бож. 5, Диал. 3-4 2.3. Симв.

1-6 2.5. Сов. 1, 15, 47 3.2. Симв.

47-48 4.3. Диал.

50

1.4. Симв.

2, 40, Бож.

26

1.2. Сов. 47, Бож. 2, 8-9, 30, Люб. 18, Регл. 1.3 1.3. Креат. 2

4.1. Исповедь – доверительное, тайное общение на любую тему в любой форме. Все участники исповеди должны держать содержание исповеди в тайне, пока иное не продиктует их общая добрая воля.

4.2. Желая добра, человек может исповедаться проповеднику веры в человека и просить совета для самосовершенствования. Проповедники веры в человека принимают исповедь о доброй воле, дают советы, как ее реализовать с Божьим благословением.

4.3. Когда человек совершил зло, следует искупить этот грех: исповедоваться проповеднику веры в человека, просить прощения у всех, кого задело совершенное зло, в случае возможности и необходимости – возместить нанесенный ущерб, понести ответственность согласно законам и обычаям общества. В исповеди не обязательно рассказывать о грехе. Можно рассказать только о искуплении. Проповедники веры в человека принимают исповедь о грехах и дают советы, как их искупить.

4.4. Каждая душа может исповедоваться непосредственно Богу.

4.5. Исповедуясь устно, во время исповеди держи в руках символ веры.

4. Исповедь и искупление

3.1. Помогая людям поверить в себя, твори добро.

3.2. Проповедуй веру в человека. Проповедь украсит любое событие: праздник, начало и конец жизненного цикла, рождение и смерть. Рассказывай о сущности наивысшей ценности человека и укрепляй истинную веру душевным словом. Распространяй священное писание и собственные декларации о вопросах веры и их влиянии на жизнь. Публично молись.

3.3. Бог может призвать любую душу быть проповедником веры в наивысшую ценность человека.

3. Проповедь

бессилие, когда вера слабеет – читай символ веры. Когда душа желает, дари символ веры. Помести в жилище на видном месте символ веры, сделанный красиво, чтобы радовал глаз.

2.5. В нашем обряде символ веры может замещаться священным писанием в целом или чистым листом как символом совершенного начала, которые заведомо содержат символ веры.

РИТУАЛЫ СВЯЩЕННОГО ОБРЯДА 1. Общение с Богом 1.1. Бог отвечает на веру.

1.2. Верующие могут без посредников молиться Богу и получать в ответ безусловно истинное откровение. Обращаться к Богу лучше всего с молитвой, например, мысленно. Чистое сознание и добрая воля – формы молитвы. Жди откровения, отвлекаясь от всего материального.

1.3. Общение с Богом происходит с помощью осознания и творения: эти уникальные качества дарованы каждому человеку именно для того, чтобы мы могли непосредственно общаться с Богом.

1.4. Общаясь с Богом, человек в определенной мере творит Бога и тем самым Бог через бессмертную душу творит судьбу человека; в этом суть вечной, воистину удивительной взаимосвязи человека и его живой души с Богом.

1.5. К Богу следует обращаться за истиной и прозрением в любых вопросах, делиться всеми сомнениями, исповедоваться. Общение с Богом основано на откровенности. Бог является в мечтах. Голос Бога можно услышать лишь самостоятельно, силой веры собственной души. Советуем сохранять мудрость, не ошибиться в толковании откровения.

2. Осмысление, чествование и дарение священного писания 2.1. Священное писание – подарок Божий человеку. Когда дарим его другим людям, становимся проводниками Божьей истины. Дари священное писание когда угодно, когда душа желает, при знакомстве, в начале сотрудничества, по случаю рождения и других праздников. Читая священное писание, мы общаемся с автором. Понимая его по-своему, ми становимся соавторами.

2.2. Регулярное чтение и осмысление священного писания помогает верующим сохранять мудрость, вести моральную жизнь, правильно общаться с Богом. Чествование священного писания уместными цитатами в любых текстах и добрых толкованиях на благо добрых дел приветствуется Богом.

2.3. Отдельное место в священном писании занимает первое откровение – символ веры, воспевающий душевность.

2.4. Читай символ веры. Думай, мечтай, черпай вдохновение из символа веры. Когда страшно, горько, скучно, преодолевая разочарование, хворь,

2. Бож. 26, Рит. 1.4

10. Симв. 46, Декл. 5

3

5.10. Рит. 4

5.8. Рит. 10, Регл. 1, 3

5.1. Диал. 78, Рит. 9 5.2. Рит. 10 5.3. Симв.

17, Рит. 8 5.4. Рит. 3 5.5. Рит. 2

1.1. Сов. 6, 12, 39, Симв. 3, Регл. 1 1.2. Сов. 2123, Гарм. 7 1.4. Симв. 9, 14-16, Декл. 2 2.1. Сов. 56, Симв. 10, Диал. 37-38, 45-46 2.2. Симв. 7 2.5. Симв.

31, Диал. 52, Регл. 4 3.1. Симв.

19, Диал.

45-46 3.2. Рит. 10, Регл. 3 3.3. Диал.

47-48 3.4. Симв.

11-17, Поб. 12-15 3.6. Рит. 4, Диал. 49-50 3.7. Креат.

31, Декл. 6 4.1. Симв. 7 4.2. Симв. 19 4.3. Симв. 23 4.4. Люб. 915, Диал.

33-34 4.7. Диал.

5-6, 15-16 4.8. Люб.

6, 15 4.9. Рит. 4, Регл. 4.4 4.10. Диал.

11-12

5.1. Человек поклоняется душе каждого человека, в том числе своей собственной, любым способом, показывающим людям и себе наивысшую ценность человека и души человека. Спрашивай свою душу обо всем, что волнует. Проси душу о чуде и удостойся чуда. Слушай свою душу.

5.2. Спрашивай себя о каждом важном поступке или намерении: “Как это укрепит веру в наивысшую ценность человека?”. Если это коллективный поступок и ты не можешь самостоятельно найти ответ на такой вопрос, спроси у других!

5.3. Улыбайся чаще. Это способ сближения душ. Хлопай в ладони, когда хочешь показать поддержку добра.

5.4. Когда телесная оболочка человека рождается, а также ежегодно следует как можно больше рассказывать всем про добро, совершенное человеком или которое человек может совершить в будущем, подчеркивать наивысшую ценность человека. Когда телесная оболочка человека умирает, следует немедленно и как можно шире рассказать всем про совершенное добро, подчеркивать наивысшую ценность человека, записать и увековечить прекрасные деяния – тогда бессмертная душа человека в своей вечной жизни станет счастливой и достигнет всего, чего пожелает.

5.5. Помести в жилище на видном месте символ веры, сделанный красиво, чтобы радовал глаз.

5.6. На праздник или когда душа того желает подари другим символ веры.

5.7. Читай символ веры. Думай, мечтай, черпай вдохновение из символа веры. Когда страшно, горько, скучно, преодолевая разочарование, хворь, бессилие, когда вера слабеет – читай символ веры.

5.8. Обряды и церемонии для тех, кто верит, что человек – превыше всего, которые не являются личными (индивидуальными), проводят проповедники веры в человека. Проповедники веры в человека даруют всем желающим символ веры для распространения нашей религии. Проповедники веры в человека могут распространять свои декларации, высказывая свое мнение в форме рукописи о вопросах веры и их влиянии на жизнь, при этом должны касаться своей душой каждой такой декларации. Ключевую роль среди проповедников веры в человека играет душа – хранитель веры в человека, которая кроме издания деклараций может также распространять манифесты, высказывая свое мнение в форме рукописи о важнейших вопросах веры и, в частности, о признании проповедников веры в человека, а также и про отлучение от веры и признание неправдой проповедей тех, кто вершит зло, прикрываясь добрым именем нашей веры. Хранитель при обращении людей изучает феномены и письменно отвечает на вопросы об определении добра и зла. Хранитель следит за аутентичностью символа веры, других предметов культа и догм.

5.9. Проповедники веры в человека осуществляют обряды и церемонии, при необходимости проводят собрания для проповеди и публичного обсуждения возможностей и наивысшей ценности души человека. Проповедникам веры в человека разрешается правдиво критиковать зло, если такая критика укрепляет веру людей в наивысшую ценность человека.

5.10. Проповедники веры в человека принимают исповедь совершивших грех, дают советы, как его искупить, и держат в секрете содержание исповеди. Во время исповеди держи в руках символ веры.

5. Ритуалы

Тем, кто верит, что человек – превыше всего: 4.1. Запрещается ставить под сомнение наивысшую ценность человека и души, свою способность творить чудеса силой веры.

4.2. Запрещается сознательно унижать человека любым способом, унижать себя и других, в частности, через издевательство, калечение, насилие и убийство.

4.3. Запрещается думать, говорить, поступать неправдиво, неправедно или несправедливо.

4.4. Запрещается творить зло или содействовать творению зла своим бездействием.

4.5. Запрещается жить против принципов веры, совершать грехи.

4.6. Запрещается топтать и сжигать символ веры.

4.7. Запрещается пренебрегать верой и убеждениями других людей.

4.8. Запрещается бояться того, чего не знаешь. Проповеднику веры в человека: 4.9. Запрещается раскрывать сказанное, услышанное и увиденное во время исповеди.

4.10. Запрещается критиковать иные религии.

4. Табу

3.6. Когда человек совершил зло, следует искупить этот грех: исповедоваться проповеднику веры в человека, просить прощения у всех, кого задело совершенное зло, в случае необходимости - возместить нанесенный ущерб, понести ответственность сообразно с законами и обычаями общества.

3.7. Добропорядочная жизнь, поиск и достижение своего счастья в свободе, вере, любви и познании, помощь людям, сотворение семейного союза и воспитание детей, сотрудничество с людьми и творчество являются добром.

ЧЕЛОВЕК ПРЕВЫШЕ ВСЕГО

ОСМЫСЛЕНИЕ

6. «Совершенства.»

7. «Боже, ты любишь меня?»

8. «Я верю в тебя.»

9. «Боже, что будет со мной?»

10. «Твое бытие принадлежит тебе.»

СУДЬБА

ОСМЫСЛЕНИЕ 11. Вся жизнь безумна.

15. Не твори себе врага.

11. Сов. 21 12. Совершенная душа хранит разум и ведет к истине с помощью Бога, 16. Злая воля – это всего лишь несовершенство мизерного тела. источника всех душ.

17. Преодолевай злую волю силой веры, доброй волей своей 13. Жизнь несовершенна.

13. Диал. 50 совершенной безграничной души.

14. Люби ее такой, какая есть, ведь любовь совершенствует жизнь, душа 18. Рит. 1 18. С любви к истине начинается диалог с Богом, вечный и совершенный, совершенствует любовь, Бог совершенствует душу. равный и душевный, которому нет преград.

1. «Боже, зачем ты творишь меня?»

2. «Чтобы вы творили меня.»

3. «Боже, зачем ты общаешься со мною?»

4. «Чтобы вы общались со мною.»

5. «Боже, чего ты хочешь от меня?»

1. Душа

Это священная декларация веры в наивысшую ценность человека (веры в человека), основой которой является одушевленность человека бессмертной душой, которая имеет бесконечную ценность и способна творить чудеса.

1.1. Никто и ничто не существует наедине с собой.

1.2. Все, что существует в мире: люди, животные, растения, предметы – рядом со своею телесною природой, телесной оболочкой имеют душу.

1.3. Душа – активная бессмертная cубстанция. Она сверхприродна, неощутима и неизмерима из мира материальных объектов, но в душе весь смысл существования всего сущего, прошлое и будущее, символизм и правда, место и значение носителя души в природе.

1.4. Мы родственны, связаны с нашими душами. Душа влияет на существование. Душа влияет на жизнь, на судьбу. Душа и ее носитель являются одним целым.

1.5. Любое описание души влияет на нее. Мысли и слова о душе могут ее изменить, но не превратят ее во что-либо материальное.

1.6. Души касаются друг друга. Все души мира братские и сосуществуют во взаимодействии и равновесии, обеспечивая естественное состояние вещей.

1.7. Живая душа способна на проявления воли, веры, любви и познания. Воля, вера, любовь и познание сближают души между собой и влияют на материальную природу, прошлое и будущее.

2. Человек и наивысшая ценность (высочайшее значение) человека

2.1. Человеку сопутствует живая душа, осознавшая себя, управляющая собой и меняющая окружающий мир в соответствии со своими представлениями и намерениями. Когда живая душа становится сознанием, ее носитель в совокупности с душой становится человеком.

2.2. Душа человека, а с ней и человек как неотделимый носитель души является наивысшей ценностью в мире, как природном, так и воображаемом. Ценность всех человеческих душ является высочайшей и равной в своей бесконечности.

2.3. Человек, как неотделимый носитель души, меняет другие души своими поступками: делами, словами, сказанными и написанными, жестами и знаками, мыслями, мечтами, планами и взглядами.

2.4. Душа человека мгновенно перемещается во времени и пространстве, преодолевает любые преграды по своему желанию и творит чудеса, меняя порядок вещей сверхъестественным путем, своей осознанной волей, если таковая подкреплена истинным пониманием наивысшей ценности человека.

2.5. Ничто материальное или нематериальное не может унизить высочайшее значение человеческой души, но может посеять зерна сомнения или дерзкого отрицания наивысшей ценности человека на почве греха и неправды. Душа человека должна бороться с неправдой и грехом, укреплять веру в наивысшую ценность человека – свою и других людей. От силы этой веры в большой мере зависит сила сверхприродного влияния души человека на материальный мир.

2.6. Осознав в полной мере свою наивысшую ценность, человек может творить чудеса.

2.7. Одно из величайших чудес – жизнь души человека до рождения и после смерти материального тела. Душа может рождаться сколько угодно раз. При рождении, однако, душа теряет память, которая может частично возобновиться впоследствии, когда человек творит чудеса.

3. Моральные принципы

3.1. Все, что укрепляет веру в наивысшую ценность человека, является добром. Человеку надлежит творить добро и жить добром.

3.2. Проповедь веры в человека, рассказ о сущности наивысшей ценности человека и укрепление веры в нее, чтение, осмысление, изготовление и дарение символа веры, проведение обрядов и церемоний для верующих и тех, кто желает узнать больше про нашу веру, принятие исповеди грешников, самоотдача в утешении, и помощи, и добрых советах людям – великое добро, достойное уважения и последования каждого, кто верит, что человек превыше всего (иными словами, верит в человека). Проповедниками веры в человека становятся люди, ощутившие призвание к этому и полностью понимающие суть учения веры в человека.

3.3. Все, что унижает человека, или причиняет человеку боль или смерть, или разрушает сознание, волю, веру, любовь или знание – это зло. Человеку надлежит бороться со злом.

3.4. Пока зло слабое, его можно преодолеть мыслью, словом, улыбкой. Войну иногда можно превратить в шутку сверхъестественной силой души человека. Творение добра таким образом является одним из важных моральных принципов.

3.5. Когда нет другого пути, сильное зло следует преодолевать малым злом – но только в том случае, если точно знаешь, что совокупность зла в мире от такого поступка уменьшится, и содеянное зло будет искуплено.

ОСМЫСЛЕНИЕ

31. Чел. 3.7 38. Сов. 17, Симв. 10

21. Жизн.

1-20 29. Диал.

55-56

12. Бож. 6, Диал. 21-22 13. Сов. 54 15. Симв. 37, Диал. 23-24

6. Сов. 9-10, 19 7. Симв. 22 10. Сов. 11, Гарм. 7 11. Диал. 4142

1. Сов. 5 4. Сов. 8, 9, 32-35

18. Вот прогресс – развитие науки. Эмпирические знания превращаются в теоретические – это идеализация сущего. Теоретические знания реализуются на практике – это осуществление идеального. Практика открывает ученым новые неизвестные явления и так подсказывает новые цели и направления развития науки – это идеализация идеального.

19. Вот деньги – инструмент развития экономики. Для прямого товарного обмена людям приходилось определять условную ценность одних товаров относительно других – это идеализация сущего. Далее возникли монеты и банкноты как универсальный, идеальный товар, который можно обменять на любой другой товар – это осуществление идеального. Потом деньги стали средством накопления, кредитования, планирования будущего; появились электронные деньги; деньги приобретают все новые формы и новые функции, вместе с тем развивается благополучие людей – это идеализация идеального.

20. На примере денег проиллюстрируем и принципы бытия. Деньги символизируют единство материального с идеальным, будучи идеальным ликвидным товаром. Деньги символизируют творческое развитие, поскольку платятся за труд. Деньги символизируют единство созидания и борьбы, поскольку прибыль добывается преодолением препятствий, победой над конкурентами.

21. Рассмотрим идеальный антропологический цикл – цикл развития человека.

22. Первый этап – простодушие. Это обусловленность мировоззрения человека прихотями и влияниями, чувствами, побуждениями, инстинктами, давлением внешнего мира.

23. Второй этап – продуктивность. Это обусловленность мировоззрения человека практическими целями, например: выживание, удовлетворение потребностей и так далее.

24. Третий этап – ассоциативность. Это обусловленность мировоззрения человека социализацией, то есть, ценностями общества: индивидуальности (это первичная форма человеческого общества), группы (в том числе, семейной), сетевого, массового, корпоративного, профессионального, местного, этнического, национального, общечеловеческого и так далее; человек стремится к социализации даже ценой самопожертвования.

25. Четвертый этап – мудрость. Это осознанное непрерывное стремление к полезному познанию, усовершенствование мировоззрения, осознание взаимосвязи идеального с материальным.

26. Пятый этап – креативность. Это чистое творческое развитие.

27. Шестой этап – идеальность. На этом этапе обобщаются идеалы, совершенствуются критерии человечности перед началом нового цикла развития человека.

28. Этот идеальный антропологический цикл продиктован тремя законами развития и двумя фундаментальными принципами бытия. Первая половина цикла отражает объективное развитие человека, вершиной которого является совершенная социализация, вторая половина цикла – субъективное развитие человека, вершиной которого является совершенная индивидуализация.

29. Рассмотрим идеальный социальный цикл – цикл развития человеческого общества в самом широком смысле этого слова: суверенного индивидуума (это первичная форма человеческого общества), группы (в том числе, семьи), сети, организации, корпорации, общественности, народа, человечества.

30. Первый этап – самобытность. Общество обусловлено любовью, силой, иными объективными обстоятельствами.

31. Второй этап – продуктивность. Общество обусловлено совместным творением добра, сотрудничеством.

32. Третий этап – институционность. Общество обусловлено совершенствованием его структуры: функций, процедур, связей, обеспечивающих благополучие общества.

33. Четвертый этап – справедливость. Общество обусловлено реализацией интересов и потребностей человека независимо от участия в обществе, стремится к общему благу.

34. Пятый этап – креативность. Смыслом жизни общества становится поддержка и поощрение осознанного стремления человека к творческому развитию независимо от участия в обществе, совершенствование человечности.

35. Шестой этап – идеальность. На этом этапе обобщаются общие ценности, совершенствуется понимание общества перед началом нового цикла развития общества.

36. Этот идеальный социальный цикл продиктован тремя законами развития и двумя фундаментальными принципами бытия.

37. Первая половина цикла отражает объективное развитие общества, вершиной которого является совершенная институционность, вторая половина цикла – субъективное развитие общества, вершиной которого является совершенная человечность.

38. Мировоззренческое и антропологическое учение креативного идеализма является рациональной основой веры в наивысшую ценность человека.

Это священный диалог двух душ, продиктованный Богом: 1. «Кто ты?»

2. «Я верую в наивысшую ценность человека.»

3. «Что такое вера в наивысшую ценность человека?»

4. «Это наша истинная религия: откровенное вероучение, дарованное Богом, душевные обряды и правильная религиозная организация.»

5. «Зачем вы общаетесь с инакомыслящими?»

6. «Для взаимного духовного обогащения, ведь все души являются братскими. Бог хочет взаимопонимания и сотрудничества всех людей. Кроме того, диалог помогает лучше осмыслить свою веру, укрепиться в вере, научиться достойно встречать вызовы, преодолевать несовершенства мировоззрения людей и обществ, бороться за добро. Как и любая полемика о вопросах мировоззрения, диалог с инакомыслящим, особенно с иноверцем, обречен быть непростым ввиду огромной разницы систем ценностей, языка и содержания понятий, качественно разный опыт духовной жизни в разных религиях. Но такой диалог должен поддерживаться во имя человечности.»

7. «Что предлагает ваша религия?».

8. «Самоусовершенствование. Непосредственное общение с Богом. Четкий, светлый, священный моральный критерий. Полноценную духовную жизнь. Высокие цели и ориентиры. Освобождение от предвзятости, страха, стадности, жестокости, жадности, рабства, лени, самообмана, самодурства и других плохих привычек, инстинктов, страстей и искушений. Моя религия особенно ценна для творческого человека, души, стремящейся сохранить и развивать свою добрую волю, мудрость, индивидуальность вопреки всем

4

безумным агрессорам и бездушной судьбе. С верой в себя и с Божьей помощью ты овладеешь собой.»

9. «Вас много?»

10. «Один Бог знает. Не число, а душевность приближает к истине. Я исповедую свою веру независимо от того, насколько она убедительна для других людей, независимо от того, одобряют ли мою веру другие люди. Число сторонников и число оппонентов религии никак не влияет на полноценность общения с Богом, которое является сутью и сердцевиной вероучения, обряда и организации веры в наивысшую ценность человека. Совершенным является индивидуальное общение с Богом, индивидуальное богослужение. Личная духовная жизнь, то есть, опыт душевности является первичным и истинным, пока хранителем веры не установлено противоположное по правилам священного процесса определения добра и зла.»

8. Симв. 8, 11. «Вы претендуете на знание абсолютной истины?» Рит. 1-10 10. Сов. 11, 12. «Только Бог – абсолютная истина. Мы стремимся к совершенству. Мы Код. 2 умеем видеть совершенство во всем. Бог совершенен, как идеал. Атеизм 12. Сов. 12, Симв. 33-41 совершенен, как отрицание несовершенных представлений о Боге. Агностицизм совершенен, как отрицание несовершенных представлений о истине. Наука совершенна, как знание. Вера совершенна, как смысл знаний. Философия совершенна, как обобщение. Богословие совершенно, как одушевление философии. Христианство совершенно, ведь учит мудрой любви. Ислам совершенен, ведь учит мудрому повиновению. Буддизм совершенен, ведь учит творить небытие. Индуизм совершенен, ведь учит любить небытие. Джайнизм совершенен, ведь учит мириться с небытием.

2. Симв. 6 6. Симв. 43, Чел. 1.6

ДИАЛОГ

1. Познание истины начинается с осознания фундаментальных принципов бытия и законов креативного идеализма – общей философии развития.

2. Издавна считалось, что истина познается в диалоге. Креативный идеализм выделяет главные формы диалога: материалистический диалог человека с природой – поступки и последствия, а также идеалистический диалог человеческой души с Богом – молитву и откровение.

3. Рассмотрим два фундаментальных принципа бытия.

4. Вот принцип единства идеального с материальным. Каждый человек живет в двух мирах – внутреннем и внешнем. Внутренний мир – субъективное, мыслимое, идеальное бытие, существующее в зависимости от воли человека. Внешний мир – объективное, ощутимое, материальное бытие, существующее независимо от воли человека, которое может отвечать воле человека по трем разным причинам: благодаря усилиям человека, когда воля продиктована чувствами или случайно. Оба мира для нас одинаково реальны и важны. Оба мира – идеальный и материальный – взаимосвязаны и вместе составляют универсальную реальность, вселенную.

5. Идеалисты любят говорить: каждому человеку принадлежит личная вселенная. Материалисты любят говорить: все люди принадлежат к одной общей вселенной. Оба упрощения несовершенны, поскольку нельзя пренебрегать ни внутренним, ни внешним миром человека.

6. Вот принцип творческого развития. Каждый человек так или иначе стремится к совершенству – полноте добра, соответствию вселенной доброй воле из внутреннего мира. Внешний мир всегда несовершенен, поскольку существует независимо от доброй воли человека и потому не соответствует ей. Развитие – это усовершенствование. Внутренний мир развивается добрыми мыслями, внешний мир развивается добрыми делами. Творением добра человек развивает вселенную, начиная с себя.

7. Субъективно человеческое стремление к совершенству – это путь творения добра, созидания, развития, улучшения. Однако несовершенство объективного мира, частью которого является тело человека с его бессознательными, в том числе, недобрыми побуждениями, противодействует субъективному стремлению к совершенству. Человеку объективно приходится преодолевать препятствия, бороться за идеальное совершенство против материального несовершенства. Учитывая принцип творческого развития, приходим к выводу: творение идеально, борьба материальна. Учитывая принцип единства идеального с материальным, понимаем: созидание и борьба едины.

8. Этот вывод из двух фундаментальных принципов бытия называется принципом единства созидания и борьбы и примиряет идеализм с материализмом. В вечной борьбе материалистов с идеалистами мы творим совершенное знание о истине, взаимно отрицая несовершенства мировоззрения: идеалистическую неестественность и материалистическую бесчеловечность.

9. Теперь рассмотрим три закона развития.

10. Материальное бытие осознается и так творит идеальное бытие – это закон идеализации сущего.

11. Сознание, то есть, идеальное бытие существует как материальный процесс, поэтому человек влияет на материальное бытие – это закон осуществления идеального.

12. Идеальное бытие осмысливается и так творит новое идеальное бытие – это закон идеализации идеального.

13. Когда идеализированное идеальное осознается в связи с действительным, такое последовательное проявление трех законов развития образует цикл развития. Каждый следующий этап цикла развития начинается с творческого осмысления предыдущего. Сама цикличность бытия символизирует единство идеального с материальным.

14. Рассмотрим примеры циклов развития.

15. Вот вера – развитие души. Вначале мы верим сказке, мифу или сообщению, которое выражает добрую идею через жизненный сюжет – это идеализация сущего. Потом мы живем в соответствии с моральными и этическими принципами, которым научились из сказок – это осуществление идеального. Потом старые сказки приобретают новые значения, традиционная мораль трансформируется в современную, мы обобщаем хорошие идеи и веруем в максимально добрую идею – это идеализация идеального.

16. На примере веры проиллюстрируем и принципы бытия. Вера одушевляет материю и так символизирует единство идеального с материальным. Вера вдохновляет творить добрые дела, усовершенствовать мир, и так символизирует творческое развитие. Вера творит знания про добро и зло, мощнейшее оружие в борьбе со злом, и так символизирует единство созидания и борьбы.

17. Вот образование – развитие интеллекта. Вначале мы познаем предметы – это идеализация сущего. С помощью знаний мы манипулируем предметами – это осуществление идеального. Потом мы изобретаем новые предметы – это идеализация идеального.

КРЕАТИВНЫЙ ИДЕАЛИЗМ

5

46. Чел. 3 48. Симв. 21, Бож. 20, Гарм. 13

42. Сов. 1, 26, Креат.

4-6 44. Симв.

4, 19

24. Сов. 5, 12, Симв. 36, 39, Чел. 4.10 26. Сов. 1 28. Гарм. 1 30. Сов. 33 32. Сов. 6, 56, Бож. 10, Жизн. 15 34. Гарм. 10, Чел. 4.8, Креат. 15, Симв. 17 36. Бож. 20, Жизн. 17 38. Сов.

11, 23 40. Креат. 38

14. Сов. 24, 34-35 16. Симв. 9, 44, Бож. 23, Суд. 7-10 18. Симв. 7 20. Симв. 33 22. Сов. 11, Бож. 17

Сатана – сказочный враг человечества, память о котором позволяет нам смеяться над собственным несовершенством и с улыбкой прогонять из сознания мельчайшую тень злой воли. Ад – сказочное место страданий, память о котором позволяет нам смеяться над несовершенством окружающего мира и с улыбкой терпеть то, что нельзя исправить. Судьба – сказочный закон неотвратимых несчастий, память о котором позволяет нам смеяться над несовершенством всех законов и с улыбкой принимать последствия своих поступков, доброй волей созидая собственную жизнь. Так человек борется со злом в своем несовершенном теле, утверждая наивысшую ценность человека – совершенную душевность. Бог подсказывает: улыбка – самое убедительное доказательство того, что душа существует и дает мне веру! Для этого и рассказываются сказки. Не надо их принимать всерьез. Зло является стихией, слепым и безумным унижением человека. Божественное откровение прямо указывает на безумие зла. Безумие означает безличность, бездушность – отсутствие сознания, разума, живой души и связи с Богом. Человек творит зло или думает, принимает решения по-злому под влиянием безумия, слепо поддаваясь природному хаосу, который окружает человека в физическом мире. Хаос, естественная стихия побуждают человека к безумной суете, а наивысшая ценность человека и общение с Богом помогают осознать и реализовать смысл жизни и достичь счастья. Кроме того, если ты решаешь творить зло, следует понимать: никто, кроме тебя, не несет ответственности за это безумное решение. Это твоя злая воля. Ты можешь иметь смысл жизни, стремясь к добру, и можешь стать безумцем, желая зла. В любом случае, злой поступок, злую мысль нельзя будет оправдать вмешательством высших сил и забыть. Сотворенное зло подлежит твоему искуплению.»

35. «Почему Бог не воюет со злом и позволяет существовать злу, где закон Божий и суд Божий?»

36. «Бог не воюет и не судит, не гневается, не карает и не мстит. Бог не устанавливает законы. Это человеческие дела, связанные с жизнью человека в природном мире, рядом со стихией зла. Бог не властвует и не требует поклонения, Бог ожидает только истинной веры и откровенного общения. У Бога нет врагов, ни материальных, ни мыслимых, поскольку Богу никто и ничто не может противостоять. Бог недостижим для зла и полностью защищен от зла. Бога нельзя унизить – попытками унизить Бога безумец унижает лишь себя. Безумно приписывать Богу такие несовершенства, как творение зла, в том числе бездействием, злой волей или отсутствием доброй воли. Смысл существования зла в том, что борьба со злом – смысл жизни человека. Бог не может лишить человека смысла жизни. Этим Бог унизил бы человека. Но Бог не может унижать людей, поскольку самим Богом установлено, что все души равноценны, начиная с души Бога – источника всех душ. Впрочем, в общении с нами, человеческими руками Бог борется со злом, устанавливает законы и вершит суд. Наши законы от Бога в меру их совершенства, наши суды Божьи в меру их справедливости, так же как и человек един с Богом в меру своей душевности. Приписывание грехов любой душе (олицетворение зла), выдумывание непреодолимой дистанции между человеком и Богом – это зло. Душа всегда совершенно добра, и Бог является источником всех душ.»

37. «Почему вы говорите, что человек – это душа?»

38. «Человек является человеком, поскольку Бог дарит себя каждому человеку в форме души. Человек может одушевлять что угодно, действительное или мнимое, силой веры. Душа идеальна и совершенна, тело материально и несовершенно. Душа важнее тела. Тело может быть каким угодно: Бог пренебрегает телесными отличиями, когда мы общаемся с Богом. А материалисты пренебрегают душой, унижая человека. Поэтому их определение человека несовершенно, как и весь материальный мир.»

39. «Почему вы говорите, что душа совершенна, если далеко не всегда у людей хорошие намерения?»

40. «Зло – это несовершенство, а душа – совершенна. Злые мысли, злые чувства вне души. Это несовершенства сознания, проистекающие из несовершенства человеческого тела как части природы. Мы считаем зло безумием, поскольку безумие является отсутствием доброй воли. Мы веруем, что человек – это душа; добро – внутренняя суть человека. Человек бессмертен, зло смерти уничтожает только тело и не касается души. Человек разумен, зло безумия уничтожает только сознание и не касается души. Человек счастлив, зло несчастий преследует только во внешней жизни и не касается внутреннего бытия души».

41. «Какая разница между сознанием и душой?»

42. «Сознание – это материальный процесс в теле. Душа человека – подарок Божий, стремление сознания к совершенству, стремление одушевлять и совершенствовать материальный мир, что отличает сознание от иных материальных процессов. Несовершенная материя может быть лишь совершенным началом души. Душа совершенна, поскольку идеально добра, а сознание несовершенно, как все материальное.»

43. «Что такое добро и что такое зло?»

44. «Священное писание дарует универсальный моральный критерий: унижение человека – зло, утверждение наивысшей ценности человека – добро.»

45. «Что такое утверждение наивысшей ценности человека?»

46. «Совершенная душевность. Совершенное созидание. Одушевление всего. Видение во всем материальном прежде всего совершенного начала – основы для творческого одушевления. Бог говорит: смысл жизни человека в развитии, познании и творении, в стремлении к добру и борьбе за добро, и такой жизненный путь ведет к счастью.»

47. «Что такое унижение человека?»

48. «Любое несовершенство. Бездушность. Отсутствие доброй воли. Любая злая воля. Попытки покорить душу материальным законам, обреченные на неудачу, потому что тела живут и должны жить по материальным законам, но души доброй волей Бога освобождены от несовершенства материального мира, природы и общества. Любая дискриминация души по материальным признакам: по признаку материальности или нематериальности носителя души; по признаку числа, единственного или множественного; по признаку принадлежности к тем или иным множествам; по любой отличительной черте носителя, включая то, есть ли живой носитель, про признакам массовости, расы, цвета кожи, политических, религиозных и иных убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного состояния, места проживания, по языковым и иным признакам тела и сознания; по признаку несовершенства носителя души, ведь такое несовершенство не лишает совершенства саму душу. Влияние на тело души с пустыми намерениями покорить, повредить, уничтожить душу. Насилие, обман и самообман, ложь, клевета, презрение, враждебность, издевательство, калечение, пытки, убийство, душегубство, богохульство, агрессивность, самовлюбленность, нетерпение, невежество, невнимание, некрасивость, неудобность, непоследовательность, произвол, бесперспективность, низость, безверие, ошибки, прихоти, безумие, безволие, болезни, муки, смерть... У зла

ОСМЫСЛЕНИЕ Иудаизм совершенен, ведь учит мудрой традиции. Синтоизм совершенен, как чистое разнообразие прекрасных душ. Анимизм – совершенное начало каждой истинной веры. Все хорошее является совершенным. Каждая добрая вера начинается с познания абсолютной истины в той мере, что доступна для человека.»

13. «Как понимать ваше название?»

14. «Мы являемся верующими в наивысшую ценность человека, поскольку веруем в наивысшую ценность человека. Человек – наивысшая ценность, человек превыше всего. Нашу веру символизирует круг. Это человек в центре бытия: в круге внутренний мир, вне круга внешний мир.»

15. «Вы любите себя больше, чем других?»

16. «Бог говорит: следует верить в себя. Вера в себя помогает творить добро, жить по-доброму, видеть душу в других людях. Когда слишком любишь себя, трудно осознать простую истину: мои взгляды и чужие взгляды равноценны. Чтобы увидеть равноценность человеческих душ, достаточно простой внимательности, уважения к иной душе. Опыт общения с Богом и людьми укрепляет мою веру в наивысшую ценность человека как такового, каждого человека, независимо от любви или нелюбви к себе или к другим. Вера дарует прозрение, а любовь может быть слепой. Можно в любой мере любить или не любить кого угодно и что угодно, но совершенна лишь одушевленная любовь, явленная в доброй воле. Поэтому я стремлюсь одинаково любить все души.»

17. «Почему вы верите, что человек является наивысшей ценностью?»

18. «Так сказано в священном писании. Каждый человек от рождения обладает огромной силой, источник которой – в человеческой душе. Душа – это наивысшая ценность человека, и ее силой является вера. Душа – все лучшее в сознании человека, идеал совершенного добра. Бог является источником всех душ. Чтобы помочь нам быть душевными, Бог даровал людям шестнадцать текстов в пяти разделах: три текста откровений, пять текстов очерков, три текста осмысления, три текста обрядов, два текста организации. Вначале Бог продиктовал символ веры, где сказано верить в наивысшую ценность человека. В конце Бог продиктовал ответы на твои молитвы.»

19. «Я не молюсь вашему Богу».

20. «Твоя жизнь – твоя молитва. Каждый человек верит в наивысшую ценность человека, даже если не догадывается об этом. Наша религия всегда была, есть и будет, хотя и в разных формах и под разными именами. Все достойные сказки и религии, все хорошие мировоззрения и науки следует познавать и чтить как начала нашей религии. Мы сопричастны и благословляем веру и знания в любой форме, ведь вера и знания всегда ведут к истине. Мы предлагаем всем людям разделить с нами Божий подарок – истину.»

21. «Зачем вы фантазируете?»

22. «Бог является в мечтах – читаем в священном писании. Божественное откровение даруется человеку в творчестве, при созидании добра. Бог – создатель всего и высшая воля, поэтому унижение доброго творчества является богохульством. Только безумец враждует с фантазией, пытаясь унизить творение Божье. Но воистину безумец унижает лишь себя своей враждебностью к истине. Великое счастье – слышать, рассказывать, записывать и проповедовать слово Божье.»

23. «Как единая истина может быть предметом разных фантазий?»

24. «Единая истина – это совершенное начало. Тот самый чистый лист, на котором уже давно все написано. Мудрые видят истину на чистом листе и изображают ее так, как видят. Но все изображенные границы истины лишь подчеркивают чистую безграничность листа. Нельзя пренебрегать чужими фантазиями, умышленно наполнять непротиворечивые абстракции противоречивым смыслом, отражать свое безверие в чужое духовное пространство, потому что не мудро чертить границу и думать, будто смысл в границе, а не в листе, на котором эта граница проведена. В этом единство истины. Но истину каждый осознает по-своему, таков истинный путь к истине. Чем меньше людей вместе ищут истину, тем быстрее находится верный путь. Чистый лист для того и существует, чтобы на нем можно было изобразить все, чего душа пожелает. В этом разнообразие истины. Душа человека для Бога – чистый лист. Общаясь с нами, Бог изображает в душах откровения. Так было, есть и будет, поэтому за старыми откровениями следуют новые. Священное писание – совершенное начало для веры, это чистый лист, который следует читать с фантазией. Прояви веру, самостоятельно наполняй конкретным содержанием все абстрактные понятия, которые упоминаются в священном писании. Бог дал каждому человеку это пространство для творчества. Никто не будет развивать за тебя твою духовность, твою душу. Я не имею ни малейшего желания или морального права пытаться изменить твои взгляды. Ты полноценная личность, поверить в наивысшую ценность человека ты сможешь только самостоятельно.»

25. «Кто записал слово Божье?»

26. «Это знает лишь Бог. Богом продиктованы твои вопросы, Богом продиктованы мои ответы. Нет иных авторов священного писания.»

27. «Как зовут Бога? Может, это Богиня? Сколько Богов?».

28. «Бог – это душа, как и человек. Душа – совершенное начало, не ограниченное ничем. Душа не имеет имени, душа не мужчина и не женщина, душа не в одиночестве и не в множестве, душа не ограничена числом, душа безгранична в пространстве и времени. Все души связаны между собой. Можно мыслить добрые особенности души, можно давать душам имена, но от этого души не станут менее совершенными.»

29. «Что означает, что душа не ограничена числом, не в одиночестве и не в множестве?»

30. «Общаясь с Богом, мы не замечаем разницы между «я», «ты», «мы», «они», «он», «она» и так далее, ведь в метафизическом мире все души братские. Чтобы по-настоящему понять священное писание, следует, читая его, ставить себя на место автора. Священному писанию надлежит отразиться в душе читателя; читатель или становится соавтором священного писания, или проходит мимо истины – третьего варианта не может быть.»

31. «Почему вы говорите, что Бог – душа, а другие говорят, что Бог – дух?»

32. «Некоторые люди, одушевляя вселенную, различают дух и душу, руководствуясь чувствами. Не позволяй чувствам отделять себя от истины. Нет духа, более ценного, чем душа, ведь все души равноценны и бесконечно ценны. Нет духа, более сильного, чем душа, ведь все души равносильны и бесконечно сильны. Духовность является душевностью, душевность является духовностью. Там, где другие проводят границу, мы видим совершенное единство. Там, где другие ощущают дух, мы веруем в душу. Добрый дух – это душа. Злого духа не существует. Бог запретил воображать дух без души, ведь это зло. Дух без души смешной, а улыбка – лучшее доказательство душевности.»

33. «Почему вы не пугаете меня сатаной, адом, судьбой?»

34. «Бог даровал нам табу: запрещается бояться того, чего не знаешь.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Ðîçñë³ä óâàííÿ

7

Брехня, купа помилок і «лапа» в прокуратурі У січневому випуску № 1 (39) газети «Правдошукач» було опубліковано листа до редакції під заголовком «Офіційна заява про корупційну діяльність начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Носача Павла Григоровича». Лист був таким: «Криворізький громадський антикорупційний комітет висловлює занепокоєння численними повідомленнями від громадян та представників бізнесу в Кривому Розі щодо поборів в Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. Ні для кого вже не секрет, що за виконання будьяких судових рішень на серйозні суми необхідно попередньо «занести» аванс начальнику Носачу П. Г. Окрім того, від стягнутої суми він вимагає «долю» від 20 до 50%. В іншому випадку сам Носач та його підлеглі не тільки палець о палець не вдарять, а ще й домовляються на корупційних засадах із боржником про закриття виконавчого провадження на надуманих підставах. Знов-таки, пропонують «пробачити» борг за 50% суми і т.п. Якщо йдеться про суми невеликі, наприклад, аліменти, то у Носача П. Г. налагоджено інший бізнес: його підлеглі беруть хабарі за те, щоб не садити за грати злісних аліментщиків. На тих, хто не заплатив державному виконавцю, заводиться кримінальна справа, в той же час «слухняних» вічно попереджують та вигоражують. Також «губляться» виконавчі листи, стягується кілька сотень гривень за п’ять років і тому подібне. Звичайно, на аліментах багато не заробиш, однак банда Носача не гребує і цим, щоб накривати стіл начальнику для регулярних пиятик прямо на робочому місці. За чутками, Носач має «лапу» в районному суді та в прокуратурі, тому весь його сором залишається безкарним. Навіть кричущі випадки непрофесіоналізму, коли, наприклад, в суді з’ясувалося, що замість стягнення державний виконавець просто вимагає заборонити виїзд за кордон людині, у якої навіть нема закордонного паспорту, не потягли за собою жодних висновків. За десятки «загублених» виконавчих листів, сотні фальшивих актів про те, що боржники голі й босі, на Носача навіть не намагалися завести кримінальну справу. Дивлячись на безкарність начальника, підлеглі також дозволяють собі що завгодно, хоча й стають в результаті «цапамивідбувайлами» за нечистий стиль роботи, продиктований начальством. Кілька державних виконавців у Кривому Розі було заарештовано. Відомо, що у травні 2011 року одній з протеже Носача було винесено вирок за службове підроблення. Просимо правоохоронні органи, засоби масової інформації та громадськість взяти до уваги цю заяву про злочин та сприяти притягненню до відповідальності Носача П. Г., щоб на цей раз він не уникнув відповідальності. М. Корж, Голова Правління Криворізького громадського антикорупційного комітету». Відповідь на цей лист надійшла тільки у квітні. Публікуємо цю відповідь дослівно: «Офіційне звернення заступника начальника управління - начальника Центрально — Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції щодо опублікування статті, яка спростовує недостовірну інформацію опубліковану в Всеукраїнський незалежній газеті «Правдошукач» № 1 (39) від 31.01.2012 року в статті «Офіційна заява про корупційну діяльність начальника Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції». Розглянувши вищевказану статтю, вважаю що інформація, яку вказано в даній статі, не підтверджена будьякими фактами та доказами. Всі звинувачення, відносно мене особисто та всього колективу Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції є безпідставними та такими, що принижують честь та гідність державних службовців. З 2007 року по теперішній час ні я, ні мої підлеглі не

були під арештом та до кримінальної відповідальності не притягувались. Всі дії державних виконавців ЦентральноМіського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції проводились та проводяться в рамках Закону України «Про виконавче провадження». Всі факти зазначені в вищевказаній статті, а саме відносно вимагання «долі» в розмірі 20% - 50% від сум стягнення від стягувачів або боржників, та з приводу отримання моїми підлеглими хабарів зі злісних аліментників за не притягнення їх до кримінальної відповідальності, а також «лапи» в районному суді та в прокуратурі є не обгрунтовані та ні чим не підтверджені. Додатково зазначаю, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.02.2012 року такої організації як «Криворізький громадський антикорупційний комітет», яка є заявником офіційної заяви опублікованої вищевказаної статі, не існує. (Копію витягу додаю). Враховуючи все вищевказане вимагаю опублікувати в наступному номері Вашої газети статтю яка спростовує всю вищевказану інформацію та офіційне вибачення газети. В противному випадку залишаю за собою право, яке гарантує мені ст. 32 Конституції України на звернення до суду за захистом честі та гідності, ділової репутації та за спростуванням недостовірної інформації та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням та поширенням такої інформації. Відповідь на моє офіційне звернення та примірник статті про спростування інформації прошу надіслати на адресу: 50024, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Харитонова 5, Центрально-Міському ВДВС Криворізького МУЮ. Заступник начальника управління - начальник Центрально — Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції П. Г. Носач». Цікаво, що на той час, коли прийшла ця відповідь, до редакції вже надійшов лист з конкретними фактами порушень особисто паном Носачем своїх службових обов’язків, встановлених законом. І цей лист був опублікований у березневому випуску газети “Правдошукач” № 3 (41) мовою оригіналу: «Я прочитал сообщение в Вашей газете № 1 (39) от 31 января 2012 года о коррупционных действиях начальника Центрально-городского отдела Государственной испольнительной службы Носача П. Г. и сообщаю, что в г. Кривой Рог очень много пострадавших от его действий людей, граждан. В их числе и я. Так, с целью удовлетворения моих нарушенных имущественных интересов в возглавляемое им ОГИС в 2002 году поступило на исполнение решение суда по

гражданско-правовому спору, которым суд обязал должника Игнатченко Л. Н. выплатить мне долг в размере 16 254 грн. В обеспечение ее долга была арестована ее квартира в новом доме, построенном иностранной фирмой, расположенная в элитном микрорайоне «Всебратское-2». Однако в результате неправомерных действий начальника ОГИС Носача П. Г., которые носят явный коррупционный характер, я до сих пор не получил установленных решением суда денежных средств. Несмотря на многочисленные решения судов, в том числе кассационной инстанции, после многочисленных жалоб в органы прокуратуры и вышестоящему начальству Носач П. Г. до сих пор находится на своей должности. Это все при том, что квартира моего должника была продана с торгов по заявке ОГИС Центрально-городского района под личным контролем и в присутствии Носача П. Г. 17.05.2002 г. всего за 7100 (!) грн., а 20.07.2002 г. перепродана уже за 15370 грн., что в любом случае ниже рыночной цены в несколько раз! При личных встречах с Носачем П. Г. он мне неоднократно говорил, чтобы я «успокоился», что даже через суд я ничего не добьюсь. Сергей Кузьмич Печенин, г. Кривой Рог». Для того, щоб не бути голослівним, Сергій Кузьмич додав до свого листа судові рішення, які підтверджують викладені факти. І поряд з його листом в газеті «Правдошукач» було опубліковано мовою оригіналу витяг з рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.03.2005 р. за позовом Печеніна С. К. до Відділу Державної виконавчої служби Центрально-міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу про захист прав стягувача у виконавчому провадженні, стягнення матеріальної та моральної шкоди: «Материалами дела установлено, что решением Центрально-городского районного суда г. Кривого Рога от 23 марта 2001 г. с Игнатченко Л. Н. взыскано в пользу Печенина С. К. 16254 грн., а также госпошлина в доход государства в сумме 162 грн. 54 коп. 25.04.2001 г. постановлением Государственного исполнителя ОГИС Центрально-городского районного управления юстиции Петручек Д. П. открыто исполнительное производство по исполнению исполнительного листа. Согласно акта описи и ареста имущества от 14.09.2001 г. (...) во исполнение вышеуказанного решения суда была подвергнута описи и аресту квартира (…) в акте описи и ареста указана стоимость квартиры согласно справки-характеристики на указанную квартиру, выданную Криворожским БТИ – 30014 грн. Согласно требованиям ст. 57 Закона Украины «Об исполнительном производстве» государственным исполнителем проводится оценка имущества должника по рыночным ценам, которые действуют на день проведения исполнительных действий (...) Продовження на стор. 8

ПОХОДЕНЬКИ ОДНОГО “АНТИКОЛЕКТОРА” 43-річний Федір Олексюк закликає позичальників не повертати гроші банкам та кредитним спілкам, обіцяє боронити їх від фінансистів і колекторів, суддів і правоохоронців. Хто він: справжній рятівник громадян, що потрапили в скруту, чи ділок-лицедій, який на бідах людей будує власне благополуччя? (Продовження. Початок див. у випуску № 3 (41) газети «Правдошукач» від 31.03.2012 р.)

Зиск на самогубстві Показовою є історія стосунків мешканця смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області Миколи Жабки з місцевим відділенням кредитної спілки «Альянс Україна» та маніпулювання ситуацією Ф. Олексюком.

5 січня 2009 року Вижницький райвідділ міліції відмовив в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення 31.12.2008 р. самогубства Орисею Жабкою – мамою Миколи Жабки. Вже за місяць потому Федір Олексюк (який на той час, нагадую, як засуджений, але залишений на волі, відбував покарання за економічні та службові злочини) опублікував у Чернівецькій газеті «Час» свою статтю, дав низку інтерв’ю та прес-конференцій про те, що нібито покійна наклала на себе руки через протиправні дії посадовців КС «Альянс Україна». Пізніше за настановами Ф.Олексюка з аналогічними заявами звернувся до правоохоронців та журналістів і сам Микола Жабка. В цих зверненнях повідомлялось, що: буцімто 10 липня 2008 року М. Жабка змушений був взяти в згаданій

спілці кредит на суму 86 000 грн під заставу спільної з батьками квартири; нібито гроші він брав, щоби лікувати свою матір від ушкоджень, отриманих нею внаслідок ДТП, в яке Орися Жабка потрапила восени 2007 р.; буцімто фінансова криза підірвала платоспроможність Миколи Жабки, і тому він припинив розрахунки з кредитною спілкою «Альянс Україна»; нібито через погрози з боку цього кредитора відібрати у родини позичальника квартиру за невиконання ним своїх зобов’язань Орися Жабка вбила себе, про що вона повідомила у своїй передсмертній записці. Ф. Олексюк та М. Жабка наголошували на тому, що в цьому самогубстві винні посадовці спілки. «Неправдивою та такою, що не має доказів в своє обґрунтування» назвали цю інформацію голова правління кредитної спілки «Альянс Україна» Наталія Солдатова та керівник її Чернівецького відділення Микола Сопіт, спираючись на факти, які знайшли своє підтвердження у висновках численних перевірок, здійснених правоохоронцями, а саме: 1) при подачі заяви про отримання коштів, при оформлені кредиту і застави позичальник і Орися Жабка, як один із заставодавців, не повідомляли про існуючі проблеми зі здоров’ям останньої та необхідність платного її лікування; 2) за даними МВС у 2007 – 2008 рр. на території Вижницького району ДТП за участю Жабки О. О. не було (на думку дільничного інспектора Р., Микола Жабка спекулює на самогубстві своєї матері); 3) прострочення виконання своїх зобов’язань Миколою Жабкою не було спричинено настанням

фінансової кризи, бо після отримання кредиту в спілці 10 липня 2008 року позичальник не здійснив жодного платежу; 4) боржник жодного разу не звернувся до КС «Альянс Україна» з клопотанням про перенесення строків платежів, повернення кредиту чи сплати відсотків, як це передбачено договором кредиту. Він не зробив цього, навіть отримавши листи спілки з повідомленням, що у разі добровільної сплати сума пені може бути зменшена; 5) погроз з боку працівників кредитної спілки «Альянс Україна» позичальник М.Жабка та його матір ніколи не отримували; 6) в дійсності у тексті передсмертної записки О.Жабки відсутні посилання на кредит та борги її сина спілці; 7) у своїх поясненнях працівнику відділу карного розшуку відразу після смерті матері Микола Жабка заявив: «Я не знаю, що могло прийти в голову моїй матері, причин для такого вчинку у неї не було». Доречно повідомити, що 25 березня 2009 року Всеукраїнська асоціація кредитних спілок у відкритому зверненні до Генпрокуратури та СБУ чітко заявила, що Ф.Олексюком «була свідомо публічно фальсифікована історія взаємовідносин гр. М. Жабки та членів його родини із кредитною спілкою «Альянс Україна»». Видається, що цих аргументів достатньо, щоби знайти ознаки шахрайства в діях Ф. Олексюка та М. Жабки. Далі буде... Олександр КРИВЕНКО, akryvenko64@gmail.com, +380 63 241-36-81

8

Ðîçñë³ä óâàííÿ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Брехня, купа помилок і «лапа» в прокуратурі Початок на стор. 7 (...) в государственную исполнительную службу вместо заключения строительнотехнической экспертизы по определению рыночной стоимости вышеуказанной квартиры было предоставлено выполненное частным предприятием «Эксперт-сервис» товароведческое исследование стоимости квартиры по состоянию на 18.04.2002 г., расчет стоимости квартиры произведен по методу капитализации дохода, согласно которому стоимость квартиры составила 6935 грн. Поскольку госисполнителем не поставлен вопрос об определении рыночной стоимости указанной выше квартиры, такой вопрос экспертом при даче товароведческого исследования не разрешен. (...) В материалах дела отсутствуют доказательства о том, что взыскатель Печенин С. К. ставился в известность ОГИС о проведении оценки недвижимого имущества, о результатах товароведческого исследования и о том, что вышеуказанная квартира была выставлена на прилюдные торги для реализации. (...) Узнав от СГП «Укрспецюст» о реализации указанной квартиры с публичных торгов, он обратился с письменным заявлением на имя начальника ОГИС Центрально-городского районного управления юстиции с просьбой приостановить публичные торги, поскольку он намерен обжаловать экспертную оценку стоимости квартиры. Но несмотря на заявление истца, в нарушение порядка проведения прилюдных торгов такие торги состоялись, квартира была продана 17 мая 2002 г. за 7100 грн., а 20 мая 2002 г. несмотря на возражение истца и в нарушение требований Закона начальник ОГИС Центрально-городского райуправления юстиции г. Кривого Рога утвердил акт продажи указанной квартиры с прилюдных торгов Коротких Л. Н., которая 20 июля 2002 г. указанную квартиру продала Мунтян С. В. по цене 15370 грн., что также подтверждает факт продажи указанной квартиры по заниженной цене. Из денег, вырученных от продажи квартиры Игнатченко, решено было выплатить Печенину С. К. в счет погашения долга по исполнительному листу 5233 грн. 46 коп. (...) Коллегия судей решила (…) взыскать с Отдела государственной исполнительной службы Центрально-городского районного управления юстиции г. Кривого Рога в пользу Печенина Сергея Кузьмича 11183 грн. – недовзысканную сумму долга (...) взыскать моральный вред (...) 2000 грн.». Таким чином, твердження пана Носача про сумлінне дотримання ним та його підлеглими приписів діючого законодавства виявилося, м’яко кажучи, неправдивим. Якщо, звичайно, вірити рішенню суду, а не голослівним чиновницьким писулькам з вимогами вибачень (!) та погрозами звернутися до суду. До речі, якщо б пан Носач не мав «лапи» в суді, подібне нищівне рішення мало б супроводжуватися окремою постановою суду про необхідність притягнення до відповідальності осіб, з вини яких громадянину та державі було незаконно нанесено збитки. Але, на жаль, всі українські чиновники мають величезну «лапу» в суді – Президента України з «тимчасово надзвичайними» повноваженнями (всі вже й забули, що у 1991 році посаду Президента було запроваджено лише «на час кризи», і ця «криза» у нас триває 20 років!), який за діючим законодавством призначає суддів вперше. Таке призначення каменя на камені не залишає від незалежності судової гілки влади. Очевидно, що судді, обрані не народом, а державним апаратом, змушені догоджати чиновникам, прокурорам (теж, до речі, не обраним, як в демократичній державі, а призначеним, як за командноадміністративної доби застою) і т. п., пом’якшувати відповідальність або й залишати безкарними діячів на зразок Носача, ущемляти права громадян, волокітити справи про незаконні дії органів влади, якщо тільки про інше нема прямої вказівки з Адміністрації Президента України.

21 квітня 2012 року редакцією було направлено листа начальнику Центрально-міського відділу ДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області П. Г. Носачу щодо відмови у спростуванні достовірних відомостей та оціночних суджень: «Шановний Павло Григорович! Редакцією газети "Правдошукач" розглянуто Ваше офіційне звернення вих. № 7031 від 02.04.2012 р. Повідомляю Вам, що редакцією прийнято рішення опублікувати Ваше звернення у наступному випуску газети, примірник якого буде направлено на Вашу адресу. Водночас, редакція залишає за собою право розмістити поряд із цією публікацією спеціальний коментар критичного характеру. Окрім того, Вам відмовлено у спростуванні достовірних відомостей та оціночних суджень з таких причин. Відповідно до статті 277 ЦК України, право на спростування виникає тільки внаслідок публікації недостовірної інформації. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Редакцією газети «Правдошукач» перед публікацією перевірялися відомості, викладені у листі "Офіційна заява про корупційну діяльність начальника ЦентральноМіського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Носача Павла Григоровича". Зокрема, викладені у публікації відомості підтверджуються численними публікаціями ЗМІ, а також офіційними документами, зокрема, ухвалою ЦентральноМіського районного суду м. Кривого Рогу від 8.12.2009 р. (головуючого-судді Черкасенко Т.Г), вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 р. у кримінальній справі № 1-62/11 (головуючого-судді Примич Г. І.) та ін. Викладені у Вашому офіційному зверненні відомості не спростовують викладених в опублікованому листі відомостей, які підтверджуються документами, що наявні у розпорядженні редакції. Слід зазначити, що згаданий Вами факт відсутності державної реєстрації юридичної особи під назвою «Криворізький громадський антикорупційний комітет» не означає, що такий підпис під листом є недостовірною інформацією, оскільки, по-перше, громадяни мають право вільно створювати без державної реєстрації органи

громадської самодіяльності, на які не поширюються встановлені законом вимоги щодо легалізації громадських організацій, та діяти від імені таких органів. Окрім того, «М. Корж, Голова Правління Криворізького громадського антикорупційного комітету» – може бути псевдонімом фізичної особи, яка побоювалася помсти за критику з Вашого боку, використаним на підставі ч. 2 ст. 28 Цивільного кодексу України. Водночас повідомляю Вам відверто, що редакція опублікувала згаданий лист критичного характеру в зв’язку із наявністю у цьому листі суспільно важливої інформації про правопорушення, вчинені представниками влади, та актуальних оціночних суджень. Враховуючи викладене, підстав для принесення Вам вибачень не вбачається. Ви можете оскаржити рішення редакції в порядку цивільного судочинства. Водночас інформую Вас про те, що у випуску газети «Правдошукач» № 3 (41) від 31.03.2012 р. (копія додається) опубліковано лист Печеніна С. К. про Ваші незаконні дії та відповідний витяг з рішення суду, який підтверджує відомості, викладені у листі Печеніна С. К. Пропоную Вам прокоментувати критику Печеніна С. К. на сторінках газети «Правдошукач». Також пропоную Вам виправити помилку у «шапці» Вашого бланку («Дніпропетовської»)». До речі, примірники газети з листом пана Печеніна також було відправлено до органів прокуратури.

З того часу минув вже місяць. Жодних коментарів від пана Носача не надходило. Натомість районна прокуратура «відписалася», як там «розслідують» сигнали про порушення законності. Прокурорська відписка, датована 23 травня 2012 року, свідчить про поверховість та формальність реагування на сигнал, оскільки лист Сергія Печеніна навіть не розглядався: «Як встановлено в ході перевірки, Носач П. Г. працює на посаді начальника Центрально-Міського відділу ДВС з 2007 року. Протягом часу з 2007 року по цей час посадові особи ЦентральноМіського відділу ДВС до кримінальної відповідальності не притягувались. Випадків вчинення злочинів, в тому числі під час провадження у справах про стягнення аліментів, в ході перевірки не виявлено. Крім того, як встановлено в ході перевірки, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, Криворізький громадський антикорупційний комітет, головою якого підписана стаття, в цьому Реєстрі не зареєстрований. Також Криворізький громадський антикорупційний комітет не знаходиться на обліку в Криворізькому міському управлінні юстиції та реєстрацію в управлінні не проходив. В зв'язку із викладеним, підстав для вжиття заходів реагування не вбачається. Прокурор Центрально-Міського району м. Кривого Рогу старший радник юстиції В. О. Прихожанов». Щоб читач зрозумів весь цинізм цього листа, варто взяти до уваги, що останнім часом органи прокуратури масово і грунтовно перевіряють діяльність державної виконавчої служби в Дніпропетровській області та знаходять мало не всюди купу порушень. От лише деякі факти про злочинну діяльність державних виконавців, спійманих за руку та притягнутих до відповідальності органами прокуратури у Дніпропетровську та області: один одержав від дружини засудженого хабар у сумі 20 000 гривень за підготовку документів до суду про умовнодострокове звільнення від відбування покарання її чоловіка; інший за 3200 грн. погодився закрити виконавче провадження і зняти арешт з машини та квартири; співробітниками відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції за період 2008-2010 рр. були привласнені грошові кошти – штрафи за порушення правил дорожнього руху в розмірі 271 тис. грн., які повинні були надійти до державного та місцевого бюджетів.

Не оминула епідемія викриттів і Кривий Ріг.

19 січня 2010 року прокуратурою Дзержинського району міста Кривого Рогу було порушено кримінальну справу проти державного виконавця одного з відділів виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції за ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України (одержання хабара службовою особою). Державний виконавець «запропонував» громадянину відстрочити звернення стягнення на квартиру для продажу «лише» за 2 900 гривень та 200 доларів США. І вже 18 січня 2010 року хабарник був затриманий правоохоронцями при отриманні хабара. Гроші в нього вилучили, факт отримання хабара як слід зафіксували.

7 квітня 2011 року у Кривому Розі на хабарі попалася 23-річна працівниця виконавчої служби одного з районів міста. Дівчина була затримана на зупинці «Ювілейна» в той момент, коли отримала хабар в розмірі 6000 гривень від одного криворізького підприємця. Інформація про цей випадок надійшла до правоохоронців безпосередньо від громадянина, у якого вона вимагала таку грошову винагороду. Примітно, що діяла держслужбовець на пару зі своєю колегою - старшим держвиконавцем. Гроші вони вимагали за те, що «закриють» справу проти бізнесмена, який заборгував перед комерційними банками 12 000 гривень. Кримінальну справу проти хабарниці порушено за ст. 368 ч.2 КК України (від 5 до 10 років позбавлення волі). Прокурор Прихожанов написав у листі до нашої редакції, що саме в його районі державні виконавці не затримувалися. Невже це такий район, у якому працюють особливо чисті на руку, чесні та працьовиті чиновники? Або прокурор просто закриває глаза на факти? А цікавих фактів багато навіть без листа Печеніна, процитованого вище. Далі – лише цитати з судових рішень, кожне з яких виглядає неповним без окремої ухвали про необхідність притягнення до відповідальності державних виконавців, що допустили протиправні дії. Але наші суди люблять половинчасті рішення. З постанови Вищого господарського суду України (головуючий Харченко В. М.) від 29.06.2011 р. про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду: « Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010 р. (суддя Коваленко О.О.) скаргу задоволено. Визнано бездіяльність державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Потапової О.О. з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2009р. № 33/383-09 протиправною. Зобов'язано державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Потапову О.О. винести постанову, в межах виконавчого провадження № 16973768 про звернення стягнення на майно боржника –ТОВ "ТСК "Кривбас-Максімум", яку не пізніше трьох днів надіслати сторонам виконавчого провадження». З ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Чумак Н. О.) від 6.10.2010 р.: «25 вересня 2003 року постановою державного виконавця Горбенко М.М. у звязку із закінченням розшуку боржниці виконавче провадження було відкрито. В подальшому, під різними приводами, державними виконавцями виконавче провадження неодноразово припинялося і тільки після наполегливих зусиль стягувача знову поновлювалося. 11 квітня 2007 року постановою начальника Центрально-Міського відділу ДВС КМУЮ Носач П.Г. виконавче провадження було закрито в звязку з його закінченням,однак аліментні платежі з боржника виконавчою службою не були стягнуті. (...) Ухвалив: скаргу на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби КМУ юстиції Дніпропетровської області (...) задовольнити частково. Зобов’язати начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Носач П.Г. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження». Згаданий у листі «антикорупційного комітету» випадок «кричущого непрофесіоналізму», «коли замість стягнення державний виконавець просто вимагає заборонити виїзд за кордон людині, у якої навіть нема закордонного паспорту», також підтверджується ухвалою Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 8.12.2009 р. (суддя Черкасенко Т. Г.). Суд ухвалив відмовити начальнику Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Носачу П. Г. в задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України на тій підставі, що відповідно до листа ВГІРФО боржник з питанням оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон не звертався. Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 р. (суддя Примич Г. І.) колишня підлегла пана Носача, що працювала на посаді старшого державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, була засуджена на півтора роки ув’язнення за ст. ст. 366 ч. 1, 364 ч. 1 за зловживання владою та службове підроблення, оскільки підробила акт опису та арешту майна і таким чином допомогла керівнику фермерського господарства реалізувати майно, яке підлягало арешту для примусового виконання рішення суду. Прокурорська відписка свідчить, що викладених фактів ніби не існує. Прокурор Прихожанов, схоже, навіть не збирався по-справжньому перевіряти сигнали про корупційні схеми, шукав предлоги для відписки замість виконання своїх безпосередніх обов’язків, здійснення прокурорського нагляду. І після цього пан Носач хоче, щоб редакція вибачилася за публікацію про його «лапу» в прокуратурі?! Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Ê ó ë üò ó ð à

9

Любов пізнають по плодах її 7 травня у фойє Національного драматичного театру ім. Івана Франка грали виставу «Натусь» за п’єсою Володимира Винниченка. Сюжет з життя українських міщан початку XX століття ожив у новаторській постановці режисера Катерини Чепури. Інколи здавалося, ніби підглядаєш через шпарину справжню драму в сусідській квартирі. Щоправда, у тій квартирі чомусь нема телевізора. Але така дрібничка компенсується німим кіно у фіналі. Може, це натяк: буденне життя – суцільна «мило»-драма. У постановці Чепури радує відхід від стереотипів. Христя (Віра Зінєвич) абсолютно не схожа на хрестоматійну «жорстоку жінку, яка за допомогою дитини прив’язує до себе чоловіка». Її спокій, витримка та послідовність – це уособлення сімейних цінностей, характер справжньої української берегині, глави сім’ї. Звичайно, цей образ дещо псує погано вихований брат Христі Мішель (Олег Терновий), який вічно циганить подачки та безсоромно клеїться до служниці Марти (Лейла Меметова). Але без такого недоросля-пустуна з революційними люмпенськими замашками сім’я виглядала б неповною та неправдоподібною. Родині цій для щастя не вистачає всього-нічого: поперше, любові; по-друге, грошей. Чоловік Христі, Роман (Дмитро Рибалевський) давно не любить жінку, але – яка несподіванка! – закоханий у викладацьку роботу. І не хоче переходити працювати на вищу ставку в банк, як наполягає Христя. Його брат Петро (Павло Москаль), художник, який ледве зводить кінці з кінцями, вирішує «допомогти» Роману здихатись двох утриманців – жінки й дитини. Адже вдвох жити на професорську зарплатню та нерегулярні гонорари з продажу картин набагато комфортніше. Щоправда, Петро не враховує, що батько зберіг любов до сина. Петро підмовляє знайомого актора Чуй-Чугуєнка (Павло Піскун) розіграти інтрижку з Христею, а його подруга Дзижка (Олена Фесуненко) починає крутити з Романом. І акторам легко вдається стати коханими. Христя втрачає розум від Чуя. Дзижка не тільки причаровує втомленого сімейним життям викладача, їй ще й доводиться відбиватися від зазіхань Петра. Найбільшою несподіванкою стає справжнє кохання Романа та Дзижки. В результаті викритими у зраді виявляються і Христя, і Роман. Але жити щасливо із Дзижкою він не може: сумує за дитиною. І закінчується все поверненням Романа до сім’ї. Поки розігрується сімейна драма, малий Натусь (Андрій Гайдай) безтурботно грає у кубики та іноді засмучує одних дорослих викрикуванням дурниць, почутих від інших дорослих. Вистава викликає неоднозначні почуття. Місцями весело, ніби дивишся водевіль. Місцями дуже сумно. І ця

вистава співзвучна нашому життю. Бо насправді рідко сім’я і робота виявляються ідеальними, бо все йде не так, як хотілося, і різнокольорові фарби великих бажань змішуються в буденній сірості, замість того, щоб лягти на прекрасне полотно життя продуманими мазками художника. Та й почуття теж занадто часто виявляються спровокованими за чиїмось дурним планом, під впливом акторства та страстей, без планів на майбутнє. І власний характер, правду кажучи, мало хто насмілиться назвати бездоганним, бо постійне тренування характеру – не наш стиль життя. І все суспільство, вся держава потерпає від засилля нахлібників з патерналістичним світоглядом, які радше підбурюватимуть народ до чвар та відстоюватимуть своє «право» бути рабами і утриманцями, аніж самостійно, за своєю доброю волею, власними силами потурбуються про добробут своєї родини та Батьківщини. У поетів прийнято співати п’яні гімни любові, але драма Винниченка привносить здорову гіркоту кориці до цього культурного глінтвейну із шматочками забороненого плоду. Автор недарма не просто літератор, а громадський діяч (це, до речі, спільне у Винниченка та Чепури). Невдалі спроби вибудувати громадянське суспільство в Україні найкраще вчать простій істині, що любов – не сенс життя, а лише початок шляху, який треба проходити з розумом. Любов пізнається за її плодами. Двох об’єднує любов, щоб виростити дитину. Багатьох об’єднує любов, щоб зробити добру справу. Якщо ж просто один раз покохатися, або просто «лайкнути» якийсь прикол в соцмережах, або просто позбиратися на мітинги та порозходись – діла з того «просто» не буде. Як Христя та Роман мають виховати свого Натуся, так і всі українці мусять власними головами, серцями та руками зпланувати і створити свою державу, а не чекати, поки впаде з неба кремезна любов, месія, тверда рука та об’єднає нас і налагодить добре життя без будь-яких зусиль з нашого боку, а ми будемо тільки «вимагати більшого», «свідомо» агукаючи на майданах «соціально»-«національно»«демократичні» (або, борони Боже, комуністичні) гасла. Коли візьмемося за розум, тоді й будемо жити в іншій, оптимістичній п’єсі. А поки що вистава «Натусь» – саме про нас. Цікаво, що моє бачення вистави абсолютно не збігається з режисерським. На думку Катерини, Христя, яка начебто намагається зберегти сім'ю, насправді є її найбільшим руйнатором: її манера існування в сім’ї, зрада з Чуєм, брехня, нерозуміння елементарних моральних речей (як вона виганяє на вулицю служницю з маленькою дитиною) і загалом все її «домашнє вогнище» – це ширма, якою вона прикриває свій егоїзм і грубість. Що ж, можна

Пятнадцать минут до дефолта Продолжение. Начало на первой полосе.

– Помню. Взрыв на стадионе, задеты почетные гости. Связь в городе отключена. Главная задача – минимизировать имиджевые потери.

– Да. Все идет по плану. Публика изолирована. С журналистов возьмут подписки о неразглашении тайны следствия, с выжившими знаменитостями выстраиваем удобную версию событий, договариваемся о компенсации и сотрудничестве. Трансляция с футбольного матча идет в записи и будет прервана перед взрывом, чтобы сообщить экстренные новости о преждевременной кончине митрополита. Председатель комиссии по регулированию связи сделает заявление о стихийной акции «день молчания и скорби». С церковью есть договоренность, что они поддержат блеф до завтра.

– И когда вы скроете теракт, ничто не помешает в ближайшие часы получить транш от МВФ. А к вечеру, когда деньги придут, после вас хоть потоп. Но есть нюансы, не так ли?

– Иначе бы я вам не звонил. Мы перехватили у офиса одной из общественных организаций под крышей МВФ курьера из СБУ, который нес сообщение о теракте.

– Курьера?!

– Есть негласные договоренности на высоком уровне про обмен информацией. Так вот, по словам - Милиция! Караул! Грабят!

- Не кричите, вы нарушаете общественный порядок.

- Что?! Как вас зовут?

- Иди нафиг, жлоб, ты бы лучше налоги заплатил.

- Алло, прокуратура? Тут милиционер по фамилии Идинафигжлобтыбылучшеналогизаплатил не хочет расследовать преступление!

- Раз не хочет, значит, не было никакого преступления. Все по понятиям.

- Что?! Как вас зовут?

- А тебе не пофиг?

- Пустите меня на телестанцию! Я требую сообщить в новостях, что прокурор по фамилии Атебенепофиг – сообщник грабителей!

- Не положено, наш телеканал дает только рейтинговые новости. Тебя нет в рейтинге.

- А как зовут составителя рейтинга?

- Иди в задницу, нищеброд, ты мне столько не заплатишь, чтобы я тебе сказал!

- Приемная народного депутата? Я за вас голосовал, теперь вы мне помогите. Я хочу, чтобы в новостях рассказали правду, за это отвечает какой-то тип по фамилии Идивзадницунищебродтымнестольконезап-

курьера, он не один. И раз это даже не скрывают, курьеров должно быть десяток или больше, чтобы информация была доставлена с гарантией. А в службе никто не хочет со мной говорить. Будто бы все заняты расследованием.

– Даже если курьеры пройдут, связи-то нет.

– Сообщение уйдет за границу дипломатическими каналами. Все посольства рядом, это минутное дело. Курьеров надо остановить, потому что информация о теракте задержит транш. А без кредита мы вынуждены будем объявить дефолт.

– Очень мило. «Эй, ты, подскажи способ спасти страну от тех, кто должен обеспечивать ее безопасность».

– Соединяю вас с приемной начальника службы.

– Нет! Сделаем звонок другу. В Швейцарию. Я продиктовал номер. После двух длинных гудков послышался напряженный голос известного олигарха: – Кто это?

– Украинский институт прозрачной демократии вас беспокоит.

– А, это ты. Взорвалась твоя демократия, как я слышал. Какой тайм-аут в прямой трансляции футбола?

– Двадцать минут.

– Пять уже прошло. У вас пятнадцать минут до дефолта.

– Я так понимаю, что вы устроили взрыв из-за трубы.

сприймати все і так, якщо забути, що у Христі перерахованих недоліків не більше, ніж у інших героїв вистави, що з дітьми на роботу не ходять, а зрада була спровокована. Коли я замислююсь над тим, чому сприйняв цю виставу саме так, а не інакше, на думку спадає епізод комедії «Диктатор», де адмірал-генерал Аладін полюбив майбутню дружину в момент, коли вона завзято, але абсолютно несправедливо і тупо облаяла нью-йоркських поліцейських, звільнюючи його з кутузки. Може, я закохався в Христю? В тому-то вся проблема з коханням, що люблять не за добрий характер і не за таланти, а просто так. Тому для щастя мало любові, потрібна велика мудрість. Зрештою, яким життєвим має бути сюжет, режисерський задум і гра акторів, щоб ця історія сприймалася різними людьми настільки по-різному! Юрій ШЕЛЯЖЕНКО Ведь проеденные кредиты придется погашать активами, и самый крупный кредитор сорвет ва-банк. Если МВФ щедро сыплет кредиты на покупку газа, труба в конечном счете достанется МВФ. А вы сами хотите трубу. Поэтому вам выгоден дефолт и революция ближе к осени, которую вы финансируете.

– Очень интересная версия. У вас тринадцать минут до дефолта.

– Скажите своим людям в СБУ отозвать курьеров.

– С чего бы? Я не хочу становиться беженцем, пока страну по-рейдерски захватывает одна семья. В моих планах немного потеснить эту семью.

– Как скажете. Но тогда моя версия будет доведена до сведения МВФ. И поверьте, я знаю, как ее доказать.

– Это шантаж?! Сколько ты хочешь? Я рассмеялся, и он все понял. Оперативное расследование теракта сохранит кредит. Особенно, если ниточки ведут к давним недоброжелателям МВФ.

– Отзывайте курьеров, и мы сделаем вид, что ничего не случилось. Он отключился. Я выслушал благодарности, сбивчивый рассказ о взрыве. Погибло около сотни человек – «мы это замнем, удалось же в России замять гибель польского правительства в авиакатастрофе под Смоленском», уверенно заявил мой собеседник. Попрощались. Он поехал на доклад в Межигорье, я вернулся в квартиру. Интернета по-прежнему не было. Я достал из холодильника бутылку коньяка, наполнил бокал, вышел на балкон. В городе было шумно. По телевизору началась трансляция экстренного сообщения, и люди чувствовали неладное. Я описал бокалом дугу, словно чокаясь с золотыми куполами, и выпил горькое лекарство одним залпом. За здоровье «покойного» митрополита.

Явамнезаздрю Фельетон. латишьчтобыятебесказал. Помогите мне на него повлиять.

- Шеф и сам редко попадает в новости. Тебе там вообще нечего делать.

- Что?! С кем я говорю?

- С чертовой бабушкой, кретин!

- Внемлите, граждане! Я стою тут в одиночном пикете под резиденцией главы государства и требую меня принять лично по неотложному делу, потому что депутат по фамилии Счертовойбабушкойкретин не защитил мои интересы!

- Слушай, приятель, сюда не приходят с пустыми руками.

- Эй, да это ты меня ограбил! Как тебя зовут?!

- Слышь, хватит выпендриваться, лицом к стене и выворачивай карманы.

- Виктор Федорович, неужели вы допустите, чтобы меня повторно грабили среди бела дня прямо у ворот вашей усадьбы?!

- Я не вмешиваюсь в уголовно-процессуальные действия. Обращайтесь за помилованием по завершении следственных и судебных процедур.

- Не знаю, как вас после этого называть...

- Я вам не заздрю. Юрий ШЕЛЯЖЕНКО

10

ÊÎËÎ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Ïîòð³áíà êîìïåòåíòíà îö³íêà îá’ºêòèâíîñò³ òåêñòó? Õî÷åø ïîäîëàòè áðåõíþ, îáìàí, ëóêàâñòâî, ïðîïàãàíäó? ÏÐȪÄÍÓÉÑß ÄÎ ÊÎËÅò¯ ËÈÖÀв ÎÁ’ªÊÒÈÂÍÎÑÒ². ÇÀÕÈÑÒÈÌÎ ÏÐÀÂÄÓ ÐÀÇÎÌ! Îô³ö³éíèé ñàéò: http://sites.google.com/site/koloreception/ Àäðåñà äëÿ ëèñòóâàííÿ: Ñåêðåòàðþ ÊÎËÎ Øåëÿæåíêó Þð³þ Âàäèìîâè÷ó, à/ñ 153, ì. Êè¿â, 01042. Êîíòàêòíèé òåëåôîí: (097) 317-93-26. Ôàêñ: (044) 529-04-35. E-mail: shelya.work@gmail.com

Колегія лицарів об’єктивності інформує Початок на першій шпальті. В групі КОЛО запроваджено регламент, відповідно до якого приймаються та голосуються спільні рішення. Спільними вважаються рішення, за які протягом тижня проголосувало більше зацікавлених учасників групи, ніж проти. Рішення підписуються реальними іменами тих лицарів об’єктивності, які їх підтримали. До кожного рішення може бути додано коректно сформульовані окремі думки учасників спільноти, які є невід’ємною частиною рішення.

Підкреслена відкритість КОЛО, новий спосіб колегіальної розробки, прийняття та поширення рішень у документальній формі (з дотриманням діючого законодавства України) дозволяють сподіватися, що гласне та демократичне прийняття рішень оціночного характеру у сфері інформаційних відносин може стати новою тенденцією на противагу сліпій довірі до ЗМІ, “інформаційній всеїдності” та формалістичним кулуарним маніпуляціям з журналістською етикою.

Чому обрана назва «Колегія лицарів об’єктивності»? Старомодне слово «лицарі» у нашій назві підкреслює певну самоіронію (пам’ятаєте, що казав герой класичного фільму про барона Мюнхгаузена стосовно серйозного виразу обличчя?) і водночас вказує на те, що ми найбільше турбуємось про честь вітчизняної журналістики. Латинський девіз КОЛО "Collegium Praesidii Integritatis" у дослівному перекладі означає "об’єднання захисників чистоти".

Регламент Колегії лицарів об’єктивності (КОЛО) 1. КОЛО – безлідерна мережа компетентних громадян, фахівців у сфері інформаційних відносин, які спільними зусиллями з альтруїстичних мотивів захищають свободу слова, чистоту інформаційного простору, достовірність та повноту масової інформації.

2. Метою діяльності КОЛО є перевірка будь-яких текстів на предмет відповідності основним принципам iнформацiйних вiдносин, зафіксованим у статті 5 Закону України «Про інформацію» (гарантованiсть права на iнформацiю; вiдкритiсть, доступнiсть iнформацiї та свобода її обмiну; об'єктивнiсть, вiрогiднiсть iнформацiї; повнота i точнiсть iнформацiї; законнiсть одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї), а також відокремлення інформації від оцінок.

3. КОЛО перевіряє тексти за заявами фізичних осіб, юридичних осіб, держави та за власним бажанням і оформлює результати перевірки у формі рішень. Заява має містити вказівку на текст, питання заявника про перевірку об’єктивності інформації або визначення, чи є текст інформацією або оцінкою, та доводи заявника по суті порушених ним питань. Рішення КОЛО виносяться ІМЕНЕМ ОБ’ЄКТИВНОСТІ.

4. КОЛО взаємодіє через спеціальну відкриту групу у мережі Facebook, куди може опублікувати свою заяву кожен, хто забажає. КОЛО складається із учасниківзасновників, які є адміністраторами групи, і асоційованих

учасників, обраних за згодою засновників. Рішення ухвалюються шляхом голосування учасників групи простою більшістю від тих, хто проголосував протягом 1 тижня. Всі спірні питання також вирішуються голосуванням. Діловодство КОЛО веде секретар, що обирається та зміщується учасниками КОЛО. Секретар приймає заяви до КОЛО і докази, необхідні для вирішення заяв, поштою, факсом, електронною поштою, допомагає готувати, оформлювати і поширювати рішення, прийняті КОЛО.

5. Після отримання заяви у групі КОЛО створюється тема для її обговорення. Бажаючі учасники КОЛО зголошуються у коментарях увійти до робочої групи щодо вирішення по суті заяви та висловлюють свої міркування з приводу того, яким має бути рішення за результатами розгляду заяви. Заява не розглядається, якщо жоден учасник КОЛО не зголосився її вирішувати по суті.

6. Після висловлення всіх позицій щодо заяви готується остаточне мотивоване рішення, у якому вказується: - яку інформацію в тексті КОЛО вважає об’єктивною; - що у тексті КОЛО не вважає об’єктивною інформацією, і з яких причин: це оцінка або це недостовірна інформація. Якщо КОЛО вказує на оціночний характер певного тексту чи частини тексту, КОЛО може погодитись або не

погодитись із цією оцінкою і мотивувати своє рішення. Рішення підписується іменами учаників КОЛО, які підтримали дане рішення в повному обсязі або за умови долучення до нього власної окремої думки. Окремі думки є невід’ємною частиною рішення. КОЛО повідомляє про своє рішення заявнику, іншим зацікавленим особам, у засобах масової інформації на свій розсуд, користуючись своїм правом вільно збирати інформацію та висловлювати свої переконання на підставі ст. 34 Конституції України. Рішення КОЛО може бути переглянуте за заявою про нові обставини справи.

7. КОЛО вирішує заяви протягом розумного строку. КОЛО може ухвалити проміжне рішення, яким відкласти прийняття рішення: - до отримання додаткових доказів; - до закінчення консультацій з фахівцями.

8. КОЛО здійснює свою діяльність на підставі цього Регламенту та власних переконань його учасників, дотримуючись Конституції України та Законів України, в тому числі Законів про ратифікацію міжнародних договорів щодо прав людини. Цей Регламент діє, допоки учасники КОЛО не вирішать його змінити або скасувати.

9. КОЛО є органом громадської самодіяльності, однак залишає за собою право реорганізуватися у громадську організацію.

Чинні рішення (вступна та резолютивна частина) № 1/2012 Про обрання Ю. Шеляженка секретарем Колегії лицарів об'єктивності 17 березня 2012 року Колегія лицарів об'єктивності у складі В. Гладчука, М. Дадеу, Ю. Прокопенка, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши питання обрання секретаря КОЛО – (...) ВИРІШИЛА: Обрати секретарем КОЛО Юрія Шеляженка. Обраний секретар може бути зміщений рішенням КОЛО або скласти свої повноваження у будь-який час. № 2/2012 Про необ'єктивність та образливий характер тексту «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука»

результатами пошуку в мережі Інтернет по ключовим словам "Бузина", "Шевченковская премия" – (...) ВИРІШИЛА: Визнати всі повідомлення стосовно висунення книги «Воскрешение Малороссии» на Шевченківську премію неповними і провокаційними. Застерігти усіх учасників інформаційних відносин від поширення подібних повідомлень. № 4/2012 Про необ'єктивність тексту Комісії з журналістської етики (громадський осуд Н. Сидоровій)

№ 3/2012 Про неповноту і провокаційний характер повідомлень стосовно висунення книги «Воскрешение Малороссии» на Шевченківську премію

26 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі В. Ковтуна, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши текст Комісії з журналістської етики під назвою «Щодо заяви І. Беро з приводу публікації у газеті «Вечерние Вести» статті Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?» (...) – ВИРІШИЛА: Вважати текст Комісії з журналістської етики «Щодо заяви І. Беро з приводу публікації у газеті «Вечерние Вести» статті Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили. Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від цього тексту. Визнати, що Комісія з журналістської етики не розглянула всебічно та у межах своїх повноважень звернення І. Беро стосовно оскарження фактів, викладених в публікації Н. Сидорової «Сколько стоит посадить мужа?», чим було порушено приписи статті 19 Закону України «Про звернення громадян». Застерегти Комісію з журналістської етики від подальших порушень статті 19 Закону України «Про звернення громадян» і запропонувати Комісії виправити виявлені Колегією суперечливості змісту розділів II, VI у тексті «Повноваження Комісії з журналістської етики» на сайті Комісії. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість вирішення етичних питань за формальними ознаками та втручання у творчу свободу журналіста, включаючи вибір ним джерел інформації. № 5/2012 Про анулювання необ'єктивного рішення Комісії з журналістської етики (громадський осуд Ж. Новосельцеву)

24 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі В. Ковтуна, О. Тимощук, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, за участі опонента - О. Шкоди, розглянувши тексти під назвами "Шутки в сторону. Бузину двинули на шевченковскую премию", "«Воскрешение Малороссии»: Имперский проект возник в Киеве" та інші тексти за

29 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі М. Дадеу, В. Ковтуна, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши текст рішення Комісії з журналістської етики "Про необхідність перевірки інформації" – (...) ВИРІШИЛА: Вважати необ’єктивним і анульованим (таким, що не має жодної юридичної та

18 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі: В. Гладчука, В. Ковтуна, О. Місюри, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, В. Ясиновського, за участі опонента - лицаря об'єктивності С. Горбачова, розглянувши текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» – (...) ВИРІШИЛА: Визнати текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука» необ’єктивним в цілому. Заперечити цей текст, вважати його зміст нікчемним і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили. Зауважити, що безпідставними образливими висловлюваннями на адресу журналістів Р. Барашева та В. Богуна автори тексту, Комісія з журналістської етики та її голова В. Мостовий, завдали непоправної шкоди своїй репутації. Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від тексту «Рішення Комісії з журналістської етики щодо заяви А. Слюсарчука». Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість вирішення етичних питань за формальними ознаками та втручання у творчу свободу журналіста, включаючи вибір ним джерел інформації.

моральної сили) текст рішення Комісії з журналістської етики "Про необхідність перевірки інформації". Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від цього тексту. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість голослівних звинувачень на адресу адвоката у недотриманні правил адвокатської етики, перевищення обсягу прав і повноважень громадської організації, що межує із втручанням у сферу компетенції дисциплінарної палати кваліфікаційнодисциплінарної комісії адвокатури. Застерігти Комісію з журналістської етики від посягань на конституційне право кожного громадянина поширювати повідомлення у власних інтересах через засоби масової інформації. Запропонувати Комісії з журналістської етики у майбутньому утримуватися від служіння інтересам влади всупереч інтересам суспільства. № 6/2012 Про необ'єктивність критики Комісії з журналістської етики на адресу журналістів М. Литвин та О. Тимощук 29 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі В. Ковтуна, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо звернення адміністрації Національного ансамблю солістів "Київська камерата"» – ВИРІШИЛА: Вважати текст «Рішення Комісії з журналістської етики щодо звернення адміністрації Національного ансамблю солістів "Київська камерата"» в цілому об'єктивним протокольним документом, який фіксує безпідставність та необ'єктивність критики Комісії з журналістської етики на адресу журналістів М. Литвин та О. Тимощук. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість будь-яких штучних обмежень свободи критики. Запропонувати Комісії з журналістської етики припинити застосування подвійних етичних стандартів у оцінюванні творчості журналістів "дружніх" та інших засобів масової інформації. № 7/2012 Про необ’єктивність тексту Комісії з журналістської етики «Про об’єктивність журналіста» (щодо О. Афоніна) 29 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі М. Дадеу, В. Ковтуна, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши текст Комісії з журналістської етики «Про об’єктивність журналіста» – ВИРІШИЛА: Вважати текст Комісії з журналістської етики «Про об’єктивність

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

ÊÎËÎ

11

Проект рішення КОЛО "Про імітаційний та лобістський характер київського референдуму за ініціативою О. Попова" ІМЕНЕМ ОБ’ЄКТИВНОСТІ РІШЕННЯ Колегія лицарів об’єктивності, розглянувши тексти агітаційних матеріалів громадської організації «Київська громада» під заголовком «Кращому Києву бути! Чому Олександр Попов ініціював проведення референдуму киян? З яких питань? Як законно діяти, щоб референдум відбувся? Перший референдум киян», а також статті Ірини Балачук «Референдум Попова, або Передвиборчий піар за бюджетні гроші» та Олександра Сергієнка «Референдум чи узаконення незаконного» – З'ЯСУВАЛА: Громадська організація «Київська громада», яку очолює народний депутат України Валерій Борисов (обраний за списком Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона», член фракції Партії регіонів), поширює агітаційні матеріали за проведення місцевого референдуму в Києві за підтримки Голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова. Відповідно до агітаційних матеріалів, за ініціативи і за участю Олександра Попова 10 квітня 2012 року відбулися перші збори киян з питань проведення референдуму. На референдум пропонується винести такі питання: «Чи схвалюєте Ви обов’язкове включення до щорічного бюджету м. Києва надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам та надбавок працівникам бюджетної сфери столиці?»; «Чи схвалюєте Ви створення у Києві підлеглої міській громаді муніципальної міліції, що має забезпечувати порядок у місті та безпеку жителів?»; «Чи схвалюєте Ви базові проектні рішення нового Генерального плану м. Києва?». Перевіривши розглянуті тексти, на підставі пункту 6 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності ВСТАНОВИЛА: Пояснення щодо актуальності згаданих питань та необхідності проведення референдуму, наведені у агітаційних матеріалах громадської організації «Київська громада», є набором популістських гасел і очевидно необ’єктивні, оскільки є агітацією. Колегія погоджується із висновками І. Балачук та О. Сергієнка про те, що метою проведення референдуму та агітації, пов’язаної із референдумом, є реклама особи О. Попова як політичного діяча, з таких причин. Так, у агітаційних матеріалах громадської організації «Київська громада» містяться твердження про «позитивні зміни» завдяки діяльності О. Попова, матеріальну допомогу і надбавки (тобто, традиційне передвиборче проїдання коштів платників податків, приниження пенсіонерів та працівників комунальної сфери жалюгідними подачками замість системної боротьби із бідністю і гідної оплати праці, розвитку самоврядних автономних соціальних та благодійних інституцій, інвестицій у розвиток міста), про нібито активну «боротьбу з корупцією» О. Попова (при тому, що міський голова із корупційною репутацією Л. Черновецький до суду не притягувався і фактично дозволив керувати містом О. Попову, залишаючись формальним міським головою, що свідчить про тіньові домовленості між ними без згоди виборців), про нібито «захист історикокультурної спадщини» О. Поповим (при тому, що скандальні забудови в історичному центрі продовжуються), тощо. В агітації за референдум завжди вказується лише ім’я Олександра Попова як єдиного ініціатора референдуму, що є неповною і неточною інформацією, оскільки відповідно до ст. ст. 15, 16 Закону України «Про всукраїнський та місцевий референдуми» ініціативна група міського референдуму утворюється на зборах не менш ніж

200 громадян України, які мають право на участь у референдумі і постійно проживають на території міста. Слід зазначити, що, оскільки в цьому законі та загалом в діючому законодавстві термін «постійне проживання» у контексті належності до територіальної громади міста не визначено, а до 2007 р. О. Попов був міським головою м. Комсомольська (Полтавська обл.), викликає сумніви юридичний факт постійного проживання О. Попова на території міста Києва і, відтак, його право ініціювати міський референдум у Києві. Формулювання питань, які пропонується винести на референдум, є неповним і неточним. Так, у питанні «Чи схвалюєте Ви обов’язкове включення до щорічного бюджету м. Києва надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам та надбавок працівникам бюджетної сфери столиці?» не уточнюються конкретні отримувачі допомоги та її обсяги. У питанні «Чи схвалюєте Ви створення у Києві підлеглої міській громаді муніципальної міліції, що має забезпечувати порядок у місті та безпеку жителів?» не уточнюється законний статус, повноваження, обов’язки, сфера відповідальності муніципальної міліції та обсяг її фінансування з міського бюджету. У питанні «Чи схвалюєте Ви базові проектні рішення нового Генерального плану розвитку м. Києва?» не уточнюється, про які саме рішення йдеться. Пояснення агітаційно-рекламного характеру, якими прокоментовано формулювання згаданих питань у агітаційних матеріалах громадської організації «Київська громада», не є достатнім уточненням та доповненням до сформульованих питань, оскільки лише прийняття на референдумі заздалегідь складених в повному обсязі та оприлюднених проектів актів прямого народовладдя, з якими громадяни погодяться шляхом підтвердження (санкціонування) цих актів, може потягнути за собою правові наслідки (вступ в силу таких актів прямого народовладдя), а згода чи незгода громадян із декларативними гаслами, які не є конкретними рішеннями, не спричиняє і принципово не може спричиняти жодних юридичних наслідків. Окрім того, згадані агітаційні матеріали дезінформують киян про нібито можливість вирішення пропонованих питань на референдумі. Так, відповідно до пункту 23 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання затвердження міського бюджету (зокрема, у частині видатків на матеріальну допомогу, надбавки, інші соціальні програми) належить до виключної компетенції Київської міської ради. Законом України «Про міліцію» не передбачено створення будь-якої муніципальної міліції. Відповідно до усталеної практики, деякі українські місцеві ради створюють при своїх виконавчих органах формування, які називаються «муніципальною міліцією» і яким делегуються деякі функції виконкомів, однак ці формування не є правоохоронними органами і не можуть формуватися за рішенням референдуму, оскільки утворення виконавчого органу, визначення його чисельності та затвердження персонального складу також належить до виключної компетенції міської ради (п. 3 ч. 1 ст.

36 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»). Більше того, доцільність створення муніципальної міліції в Києві викликає сумніви, оскільки дії подібних органів часто є свавільними та протиправними. Навіть задекларована у агітаційних матеріалах Попова мета (очищення тротуарів та газонів від стихійних паркінгів, кіосків та торгових палаток) викликає сумнів у тому, чи не буде самодіяльність «муніципальних міліціонерів» посяганнями на приватну власність автолюбителів та свободу підприємництва і конкурентні засади ринкової економіки, в якій завдяки

конкуренції з численними дрібними кіосками власники супермаркетів змушені встановлювати розумні ціни на товари і стримувати свої апетити до надприбутків. Також слід зазначити, що відповідно до агітаційних матеріалів «київська міліція буде фінансуватися за рахунок цільових коштів державного бюджету», між тим як київська міська громада не наділена повноваженнями формувати державний бюджет України, тому це питання не може вирішуватися на міському референдумі. Питання «Чи схвалюєте Ви базові проектні рішення нового Генерального плану розвитку м. Києва?» є неточним з юридичної точки зору, оскільки, по-перше, точною юридичною назвою згаданого документа є «генеральний план забудови», а не «генеральний план розвитку», причому назву спеціально відкориговано з агітаційних міркувань з огляду на критичне ставлення киян до будь-яких забудов, і, по-друге, діючим законодавством не визначено поняття «базові проектні рішення» та не передбачено можливість їх схвалення окремо від генерального плану в цілому. Власне ж затвердження генерального плану належить до виключної компетенції міської ради (п. 42 ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»). Окрім того, О. Попов як керівник виконавчого органу Київської міської ради відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» має подавати генеральний план забудови («розвитку») міста Києва на затвердження Київської міської ради, а не референдуму. Винесення генерального плану на референдум є очевидним перевищенням його службових повноважень як голови Київської міської державної адміністрації, а оскільки керівник громадської організації «Київська громада» В. Борисов, що активно рекламує референдум, має власні інтереси у будівельній галузі – не виключено, що таке перевищення влади мотивоване певними негласними домовленостями. Враховуючи викладене, на підставі пунктів 1, 2 Регламенту КОЛО Колегія лицарів об’єктивності ВИРІШИЛА: Визнати необ’єктивними, неповними та неточними тексти агітаційних матеріалів громадської організації «Київська громада» під заголовком «Кращому Києву бути! Чому Олександр Попов ініціював проведення референдуму киян? З яких питань? Як законно діяти, щоб референдум відбувся? Перший референдум киян». Визнати недобросовісною політичною рекламою особи та діяльності Попова Олександра Павловича, яка дезінформує киян імітацією відносин прямого народовладдя, ініціативу з проведення консультативного референдуму, на який пропонується винести питання: «Чи схвалюєте Ви обов’язкове включення до щорічного бюджету м. Києва надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам та надбавок працівникам бюджетної сфери столиці?»; «Чи схвалюєте Ви створення у Києві підлеглої міській громаді муніципальної міліції, що має забезпечувати порядок у місті та безпеку жителів?»; «Чи схвалюєте Ви базові проектні рішення нового Генерального плану м. Києва?». Визнати неповними, неточними та юридично некоректними формулювання цих питань. Запропонувати Попову Олександру Павловичу публічно і доказово підтвердити чи спростувати саморекламний та лобістський характер референдуму. Запропонувати Борисову Валерію Дмитровичу публічно і доказово підтвердити чи спростувати свою зацікавленість у будівельному бізнесі, на користь якого пропонується схвалити на референдумі генеральний план забудови міста Києва.

журналіста» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили. Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від цього тексту. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на те, що для підготовки об’єктивних публікацій журналістами можуть використовуватись, як джерела інформації високого рівня надійності, рішення суду, прийняті за результатами перевірки фактів та оцінки правових позицій зацікавлених сторін. Факти, встановлені рішенням суду, яке набуло законної сили, можуть не перевірятися шляхом опитування сторін. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість вирішення етичних питань за формальними ознаками та втручання у творчу свободу журналіста, включаючи вибір ним джерел інформації.

ВИРІШИЛА: Вважати текст Комісії з журналістської етики «Рішення щодо скарги Л. М. Ярмоленко з приводу публікації у тижневику «Юридичний вісник України» статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили. Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від цього тексту. Запропонувати Комісії з журналістської етики надалі утриматись від тенденційного приписування журналістам ідей фігурантів їх публікацій. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на те, що для підготовки об’єктивних публікацій журналістами можуть використовуватись офіційні висновки компетентних державних органів (особливо – рішення суду, прийняті за результатами перевірки фактів та оцінки правових позицій зацікавлених сторін) як джерела інформації високого рівня надійності. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість вирішення етичних питань за формальними ознаками та втручання у творчу свободу журналіста, включаючи вибір ним джерел інформації.

розсилку Марком Бен-Наімом завідомо недостовірних повідомлень наклепницького та образливого характеру, зокрема через спам-розсилку "Markbennayim", такою, що порушує базові правові та етичні засади інформаційних відносин та застерігти усіх учасників інформаційних відносин від взяття до уваги і поширення матеріалів, які масово розсилає Марк Бен-Наім. Звернути увагу усіх учасників інформаційних відносин на необхідність ретельної вичитки текстів після автоматичного перекладу, особливої уваги до перевірки точності перекладу власних імен та назв. № 11/2012 Щодо провокаційних твітів О. Тарасова на адресу ініціативної групи «Хочемо читати Esquire Україна українською мовою»

№ 8/2012 Про необ’єктивність рішення Комісії з журналістської етики (громадський осуд Ю. Шеляженку) 29 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі В. Ковтуна, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши текст Комісії з журналістської етики «Про упередженість журналіста» – ВИРІШИЛА: Вважати текст Комісії з журналістської етики «Про упередженість журналіста» необ’єктивним в цілому і таким, що не має жодної юридичної та моральної сили. Запропонувати Комісії з журналістської етики відмовитись від цього тексту. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на неприпустимість вирішення етичних питань за формальними ознаками та втручання у творчу свободу журналіста, включаючи вибір ним джерел інформації. Звернути увагу Комісії з журналістської етики на те, що у публіцистиці певна поміркована упередженість і азарт автора за умови дотримання фактичної точності та добросовісності оцінок є нормальним явищем, яке загалом вітається громадськістю як прояв небайдужості, активності, громадянської позиції. № 9/2012 Про необ’єктивність рішення Комісії з журналістської етики (громадський осуд Л. В. Дорофеєвій) 29 березня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі В. Ковтуна, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши текст Комісії з журналістської етики «Рішення щодо скарги Л. М. Ярмоленко з приводу публікації у тижневику «Юридичний вісник України» статті Л. В. Дорофеєвої «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» – (...)

№ 10/2012 Про неправдивість та провокаційний характер текстів новин стосовно звинувачень у шахрайстві на адресу О. Кужель 02 квітня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі М. Дадеу, В. Ковтуна, Ю. Прокопенка, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, В. Ясиновського, розглянувши тексти під заголовками «Кужель заинтересовалось УБЭП. Депутата обвиняют в мошенничестве», «Діяльність Кужель перевіряють на предмет шахрайства», інші тексти новин за результатами пошуку в мережі Інтернет за ключовими словами «Кужель», «мошенничество» – (...) ВИРІШИЛА: Визнати неправдивими і провокативними тексти всіх новин в мережі Інтернет стосовно звинувачень у шахрайстві на адресу О. Кужель, а саме, текст на сайті «Крымское информационное агентство» під заголовком «Кужель заинтересовалось УБЭП. Депутата обвиняют в мошенничестве», текст на сайті «Українська правда» під заголовком «Діяльність Кужель перевіряють на предмет шахрайства» та інші тексти подібного змісту. Визнати об'єктивним і схвалити уточнення, внесене у текст цього повідомлення редакцією інтернет-видання "Українська правда", яким М. Бен-Наіма було охарактеризовано як особу, що "називає себе "правозахисником". Застерігти усіх учасників інформаційних відносин від поширення подібних повідомлень. Вважати систематичну масову

05 квітня 2012 року Колегія лицарів об’єктивності у складі В. Ковтуна, Ю. Прокопенка, В. Тригуба, Д. Федоренка, Ю. Шеляженка, розглянувши тексти «твітів» головного редактора журналу «Esquire» Олексія Тарасова на адресу ініціативної групи «Хочемо читати Esquire Україна українською мовою» – (...) ВИРІШИЛА: Вважати образливими та провокаційними оціночні тексти «твітів» головного редактора журналу «Esquire» Олексія Тарасова на адресу ініціативної групи «Хочемо читати Esquire Україна українською мовою». Запропонувати ТОВ "Видавничій дім Індепендент Медіа": розглянути питання про службову відповідність О. Тарасова; перевірити правильність обраної редакцією мови випуску журналу «Esquire» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію цього друкованого засобу масової інформації; розглянути і врахувати побажання україномовної аудиторії стосовно випуску журналу «Esquire» українською мовою. Запропонувати учасникам ініціативної групи «Хочемо читати Esquire Україна українською мовою» у разі ігнорування видавцем журналу їх побажань приділити більше уваги численним популярним україномовним журналам. До 6.06.12 р. триватиме обговорення та голосування за рішення: "Про внесення змін до регламенту, обрання почесних лицарів об’єктивності, відзначення недобросовісних учасників інформаційних відносин", "Про необ’єктивність, неточність та неповноту тексту під заголовком «Закон України «Про правила етичної поведінки»", "Про імітаційний та лобістський характер київського референдуму за ініціативою О. Попова".

12

Ïðîçà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 4-5 (42-43) â³ä 31 òðàâíÿ 2012 ðîêó

Республіка Пісочниця

– Братва! Нашу пісочницю зносять!

– Хто?

– Якісь муд...ки з ескаватором.

– Уроди!

– Не дамо!

– Побігли!

– Он вони, алкаші в брудних спецовках.

– Руки геть від нашої пісочниці!

– Не дамо!

– Доброго дня, діти.

– Іди на х...!

– Ти хто?

– Архітектор.

– Прибирайся з нашої пісочниці, гад!

– Діти, заспокойтеся. Це планова реконструкція дитячого майданчику відповідно до генерального плану розвитку міста.

– Шо?

– На цьому місці буде новий дитячий майданчик з ігровими автоматами та триповерховою ковзанкою.

– Він бреше!

– Не може бути!

– Діти, ви мене ображаєте. От вся містобудівна документація. Будь ласка, знайомтеся.

– Засунь свої папірці знаєш куди!

– Підітрися, ботан!

– Ха-ха-ха!

– Діти, ну майте ж совість. От всі реквізити документа, кругла печатка. Це роздруковано з сайту міськвиконкому. А якщо ви мені не вірите, скоро приїде на урочисте відкриття мій начальник, ви його по телевізору бачили. Він підтвердить, що все законно.

– Фу! Брехня!

– Лижи задницю своєму начальнику, забудовник ср...ний!

– Ганьба ворогам дитячого майданчику!

– Ми не вороги, ми будівельники.

– Дах вам зірвало, будівельники! Чому з нами не порадились?!

– Вимагаємо громадських слухань!

– Добре-добре. Діти, от план. Якщо ми хоч трохи від нього відхилимось, дядя ботан з’їсть свої окуляри. Дивіться. Тут будуть ігрові автомати...

– Так ми і повірили, що будуть ігрові автомати!

– Не вішай лапшу! На дитячих майданчиках не буває ігрових автоматів!

– А у вас буде. Це експеримент британських вчених. Британський інвестор профінансував встановлення...

– Годі! Не викручуй мені яйця! Ви просто руйнуєте нашу пісочницю, щоб збудувати тут сортир!

– Дитинко, чому ти вважаєш...

– Братва, тут буде вонючий ср...ний сортир замість пісочниці! Я їх знаю!

– Діти, насправді тут будуть ігрові автомати для інтелектуального розвитку...

– Тобі наср...ти на нашу пісочницю, тобі наср...ти на наш будинок, тобі наср...ти на наше місто...

– Тобі наср...ти на нас всіх, муд...ло забудовне!

– Братва, он вже екскаватор близько. Лягайте під колеса! Не пускайте фашистів нищити нашу пісочницю! Ми переможемо!

– Діти, ви незаконно перешкоджаєте...

– Все законно, дурнику! Це наше місто!

– Це місто не тільки ваше.

– А пісочниця наша!

– Діти, ви живете в правовій державі, тут є певні закони...

– Закони-муд...звони!

– Не слухайте його!

– Ботан, заткнись. А то дам в рило.

– У нас демократична держава, чуєш! Влада належить народу! І ми проголошуємо нашу пісочницю вільною республікою!

– Дитинко, злізай з цього залізного слона, ми будемо його зносити. Тут буде нова триповерхова ковзанка.

– І карусель знесеш, гад?!

– І карусель буде реконструйована.

– У нас найкраща карусель! Ні в кого такої нема!

– У вас буде краща. І додатково ігрові автомати.

– Трепло! Ну які такі ср...ні ігрові автомати!

– На одному стратегічні ігри, на другому стрілялки, на третьому навчальні ігри, затверджені міністерством освіти.

– Пи..дить і не красніє!

– Урод!

– Покажи свої ср...ні автомати!

– Он вони.

– Братва, дійсно, там з фургону витягують якісь круті ігрові автомати...

– Заткнися, мальок! Братва! Це обман! Їх поставлять на день і увезуть!

– Я ж показую вам документи, де чорним по білому сказано експлуатувати ігрові автомати за адресою цього дитячого майданчика...

– Республіка тобі не вірить.

– Так! Наша республіка захистить свою пісочницю від фашистів!

– Діти, не можна створювати державу в державі, це узурпація державної влади...

– Заткнись! У нас референдум! Отже, шановна громада, наша республіка має прийняти важливе рішення. Чи віримо ми забудовникам?

– Ні!

– Вони заср...нці!

– А може, хай хоч день автомати постоять? Це кльово...

– Ша! Ти дебіл? Сьогодні автомати, а завтра сортир.

– Діти, не заплановано ніякого сортиру...

– Ага! От ти і визнав порушення правил санітарного благоустрою, заср...нець!

– Наша республіка категорично заперечує проти реконструкції без сортиру!

– Як не буде сортиру, це ж антисанітарія!

– Ми не дозволимо заборонити нам ср...ти і с...ати в пісочниці!

– Діти, це треба робити вдома, а не на вулиці...

– Мораліст довбаний!

– Розкажи мені, де я маю с...ати! Я на...су твоїй мамі в рот!

– Вимагаємо внести у план реконструкції туалет!

– Діти, план вже затверджений.

– Ніякої реконструкції без сортиру! Ми кістьми ляжемо!

– Добре-добре. Діти, я передам начальнику ваші вимоги. Думаю, британський інвестор погодиться профінансувати будівництво туалету на ваші вимо...

– Братва! Він попався!

– Шановні громадяни Республіки Пісочниці, брехня та підступні наміри ср...ного забудовника викриті. Ці британські довбоящери таки збираються будувати сортир на місці нашої пісочниці.

– Діти, ніякого туалету не заплановано!

– Брешеш! Ти сам сказав, що збудуєш туалет!

– Я... ви...

– Братва, може, дозволимо їм збудувати туалет? Це ж кльово, і туалет, і ігрові автомати прямо на вулиці...

– Зрадникам республіки – заткнутися і присісти! Десять віджимань! Інакше наб’ю морду! Братва, я знаю ці автомати. Це лохотрон і тоталітарна секта. Вони хочуть, щоб ви винесли з дому останні гроші та програли їм.

– Діти, це не казино, це навчальні ігри за рахунок британського інвестора, тому що ігрові автомати абсолютно безкоштовні...

– Та чого ми дозволяємо йому балямкати! Це ворог республіки! Наберіть в жмені піску і кидайтеся в нього!

– На раз-два сип пісок!

– Прямо в рота цілимось!

– Правильно, став підніжку!

– Забирай окуляри! Топчи довбані окуляри!

– Цільтеся в очі! Добре цільтеся!

– Ха-ха!

– Ура!

– Він тікає!

– Відповзає!

– Лузер!

– Так, тепер беремо цеглу і трощимо клятий лохотрон.

– Може, перевіримо, чи справді вони безкоштовні...

– Трощи зло мовчки і не будь лохом!

– Цілимось по екранам.

– Прикольно, такий дзвін!

– Ха-ха-ха!

– Я поранився...

– Пролилася перша кров! У нас є герой оборони республіки!

– Будь мужнім, не реви.

– Ми закінчимо твій славний почин.

– Братва, шухер! Сюди йдуть якісь бандюки!

– Ой, там мій братело старший.

– Так це менти в штатському! Нарешті приїхали наводити порядок!

– Вони посадять ср...них забудовників?

– Вони посадять нас, якщо не розбіжимося! В зв’язку з успішною обороною пісочниці оголошую республіку розпущеною! Герой, іди зі мною!

– Звалюємо!

– Так, на тобі полтинник на морозиво. Заслужив.

– Ти кльовий пацик.

– А ти герой. Горжуся дружбою з тобою.

– Та ну, я просто робив те, що ти сказав.

– От і молодець. Ти ж бачив, інші, сволота, кожен собі на умі. А ти все робиш чьотко. Ти крутий.

– Дякую.

– Іди за морозивом, герой. Здибаємось за годину. «Здається, все пройшло на ура».

– Па-ап, відкривай!

– Ну, синку, задали їм жару?

– Докладаю. Автомати потрощені, ботан-архітектор обіср...ний. Ми перемогли.

– От і добре. Їм там у Англії нема куди гроші дівати. Не розуміють, що тендер мій. Зовсім оборзіли, відкатів не заносять.

– Па-ап, а що таке тендер?

– Тримай сто баксів і не питай зайвого.

– Па-ап, дай штуку баксів або я розповім пацанам про тендер.

– Який ти хитрожопий, синку! Добре, розповідаю. Якщо б не тендер, ми б жили з голою задницею, як всі твої вуличні дружки. Ці сто баксів – твоя доля з тендеру. Якщо ти про це комусь розповідатимеш, до нас прийдуть менти і все конфіскують, татка посадять, а тебе відправлять у ср...ний дітдом.

– Шо?

– Тендер, синку, це значить, що з бюджету дають бабло на облаштування дитячого майданчика. Припустимо, я пропоную за бюджетні кошти купити м’яч та зробити футбольне поле, а ці довбані англійці обіцяють за бюджетні кошти спорудити триповерхову ковзанку і безкоштовно дарують якісь автомати в рамках своєї дебільної програми розвитку дитячого інтелекту. У нас діти і так шибко розумні, а ці уроди хочуть взагалі дестабілізувати ситуацію, спровокувати конфлікт поколінь і нерозуміння між батьками та дітьми.

– Шо?

– Так, синку, це капець, і вони виграють тендер, бо сподобались начальству та хтось строчить похвальні статейки в газеті. А на спорт їм плювати. От скажи, синку, що краще – лохотрон чи футбол?

– Футбол!

– І я так думаю.

– І що?

– Тепер начальство побачить, що діти не люблять лохотрон. Англійців пошлють у далеку прогулянку, а я виграю тендер.

– То я можу сказати пацанам, що у нас буде своє футбольне поле на дворі та новенький м’яч?

– Дурень! Гроші на футбол я поділю з начальством, а тобі дам ще сто баксів. І будеш гратися з голитьбою в пісочниці, як завжди. І будеш ватажком, бо ти багатий та щедрий. Усвоїв?

– Усвоїв, тату. Жени сто баксів вперед.

– З якої радості?

– За мовчання, тату. Це соціальний податок. Бабки підуть в общак Республіки Пісочниці!

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2300 примірників. Розповсюджується безкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.). Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 31.05.2012 р. Віддруковано у ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126604.

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.