ПРАВДОШУКАЧ № 45, липень 2012

Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.

№ 7 (45) 31 липня 2012 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua

Індивідофобія:

кого лякає до нестями суверенітет особистості? Стор. 5

у випуску: 2

3 4 5 6

7

8

До фєні чи по барабану? Послання Української мови своїм палким прихильникам, оголошене тричі під Українським Домом 13 липня 2012 року Мовний виклик Цена двуязычия Оголошується дискусія Публічне читання Священного писання Мультфільм нагадав про ідеї Айн Ренд Народний депутат Євген Сігал: Встановлювати існуючі межі населених пунктів дешевше без розроблення генеральних планів Народный депутат Валерий Шаманов: Искусственное сдерживание доллара не выгодно украинской экономике VIVA КОРУПЦІЯ! Замітка про “національний”“проект” “Повітряного” “експресу” На часі - зміни до Податкового кодексу України Олігарх на мокрому піску Прип’ятський слідчий фальсифікатор? Походеньки одного “антиколектора”

Добазарились! Фельетон. Однажды жена послала Костю на рынок купить картошки, капусты, буряка, лука и яиц. Чтобы муж не забыл, что надо купить, она дала ему список покупок. Рынок показался Косте не таким, как надо. Да, на прилавках лежали свежие овощи и фрукты. В воздухе витали приятные запахи беляшей и морковки по-корейски. Но вокруг было чересчур много шума и суеты. Покупатели почему-то ничего не покупали. Одни панически бегали от прилавка к прилавку, другие собирались в кучки и возбужденно перекрикивали друг друга. Костя примкнул к одной из кучек покупателей, внимавших визгу бабушки с ручной тележкой: – Нам ничего не продают! Давайте потребуем жалобную книгу!

– А что случилось, бабушка?

– Выборы, сынок! Они хотят, чтобы покупатель сделал свой выбор! Перестрелять бы всех!

Костя сплюнул и подошел к ближайшему прилавку. Там лежали великолепные картофелины размером с кулачище, яблоки, зеленые и красные, персики, мягкие, как котята. Только на ценниках почему-то было написано: «Ринок може бути щирим», «Ринок може бути чесним»... Продавец – крепкий молодой парень – улыбнулся Косте и принялся расхваливать свои цены: – У меня самые лучшие цены! Вчера вот приходила мафия, хотели побить меня за то, что у меня самые низкие цены! Но я дал сдачи! Можешь на меня положиться! Костя дал парню список покупок. Парень мельком взглянул на него и заявил: – Совершенно согласен! Я все это вам продам по низким ценам прямо завтра! Заходите через неделю, а пока рассказывайте всем, что у меня самые низкие цены! Костя пожал плечами и пошел к другому прилавку. Продолжение на стр. 2

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

2

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 7 (45) â³ä 31 ëèïíÿ 2012 ðîêó

До фєні чи по барабану? Тим, хто вчергове душить горлянку суспільству, закон про мови «до фєні», оскільки саме «феня» – їх рідна мова. Як завжди, топорно прикриваючись і маскуючись малозрозумілими аргументами, ця шулерська влада мріє у такий спосіб вирішити декілька болючих для неї питань: нагадати власному електорату (який весь час дурить, хизуючись «красотою гри»), що передвиборні обіцянкицяцянки вона здатна імітувати у будь-який час і незалежно від суспільних настроїв; затьмарити цим інформаційним приводом хвилю народної підтримки політв’язнів, протестів проти придушення свобод, знищення парламентаризму, розвалу державного управління, небачених раніше масштабів корупції; протягнути «під шумок» закони, що дають зелене світло чиновному свавіллю, криміналізації влади, придушенню протестних настроїв. Янукович, як завжди, «вмиває руки»... Навіщо ж нашій країні Президент, який «нічим не володіє», «ні на що не впливає», приміром – не може припинити очевидне топтання по Конституції і Законах України, що вражає увесь світ, не кажучи про громадян України? Чомусь продажні кірєєви видаються йому еталонами прийняття «єдино правильних» рішень. Конституція і Закони перетворилися у цього «гаранта» в непотрібний мотлох і у те саме дишло, яким він крутить, як циган сонцем. Конституційна влада, у загальноприйнятому розумінні, сьогодні в Україні відсутня як така, бо уся її вертикаль згори донизу структурована у вигляді мережі організованих злочинних угрупувань, для яких Конституції, законів чи будь-яких зобов’язань взагалі не існує. Знущання над цілим народом за звичаями кримінального світу вже стало нормою повсякденного життя. Всюди кругова порука, свавілля і безвідповідальність. Проста людина нездатна домогтися додержання своїх законних прав ані у соціальній сфері, ані у земельних чи майнових питаннях. Жахливими є стосунки громадян з так званою «правоохоронною системою» держави, якою сьогодні керують (та виконують рішення цих «керівників» також) організовані злочинні угрупування, які можуть цілком безпідставно кинути людину за грати, мордувати її декілька років, а потім ще й очікувати

вдячності за те, що живим випустили. Те, що пограбували за цей час та знищили майно, скалічили здоров’я і життя – взагалі не береться до уваги. Справжні ж злочинці можуть розраховувати на повну безкарність і покровительство, а то й «прийняття до лав» таких угрупувань. Рішення, карати чи милувати, фальшуються за хабар чи викуп. Апелювати марно, та й нема куди. Влада нікого не чує і ні на кого та ні на що не реагує. Для неї всі, хто не належить до банди окупантів – бидло, на яке не варто звертати увагу. Маємо справу із суцільною неадекватністю влади, що складається не з представників народу і тому є антинародною, а відтак нелегітимною, такою, яку потрібно негайно міняти. Але можновладці не дозволяють ані собі, ані своїм васалам найменшої думки про можливість добровільної відставки. Чіпляючись за владу, вони фальсифікують кримінальні справи на опозиціонерів, яких тримають за гратами і мають намір тримати довічно під будь-яким приводом, не замислюючись над тим, що самі вони не вічні. Форсуються зміни до законодавства, що дозволяють більш жорстоке поводження з політичними опонентами. Влада мріє зняти депутатську недоторканність з опозиціонерів, залишаючи «понад законом» одіозного президента і горесуддів. Перетасовуються виборчі округи під конкретних осіб; здійснюється адміністративний тиск не тільки на бюджетників, а й тотально на всіх громадян з метою втягування до Партії регіонів та примусового голосування за неї під страхом репресій. Відпрацьовуються на позачергових місцевих виборах схеми маніпуляцій і фальсифікацій, зняття з реєстрації на виборчих перегонах представників опозиції. З бюджету виділено 1 млрд. гривень на встановлення камер відеоспостереження на кожній виборчій дільниці з однією метою – спостерігати, хто і як голосував (для подальших «оргвисновків»). Натомість відхилено пропозиції опозиційних народних депутатів України використовувати ці камери в першу чергу для контролю за підрахунком голосів. На законодавчому рівні запроваджуються так звані правила етичної поведінки, за якими, що б влада не робила і як би вона не нівечила наше життя, особи, що репрезентують інтереси держави – тобто, і народні депутати України –

мають, цитую: «забезпечувати позитивну репутацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, всіляко сприяти зміцненню довіри громадян до влади, утверджувати чесність, неупередженість та ефективність влади», тобто – критика влади забороняється на законодавчому рівні. Ну, далі їхати нема куди... Влада, яка не користується довірою населення, примушує всі її підступні дії тільки шанувати. Черговий абсурд? Так. Але вже, мабуть, недостатньо підконтрольних ЗМІ, абордажних атак на телеоператорів, вільні інтернет-видання, замовних та сфальсифікованих кримінальних справ, ганебних судилищ тощо. Закріпитись у владі у будь-який спосіб, переважно у шахрайський – є головною метою окупаційної влади, яка готова домогтися свого за будь-яку ціну. Це підтверджують і постійні міліардні підживлення правоохоронної та судової системи на тлі згортання соціальних програм, і події навколо Криму, і зазіхання на Севастополь, і сповнені сепаратизму розмови про федералізацію України, де одіозний мовний закон грає не останню роль. Нова мовна політика режиму Януковича є початком розвалу держави на удільні князівства. Їхнє передвиборче гасло «Україна для людей», яке було ще під час останньої президентської кампанії розшифровано (переведено з фєні), матеріалізувалося у власному збагаченні владної верхівки, членів їх сімей та найближчого оточення. Заповнення VIP-ложі на Євро-2012 влучно віддзеркалювало місце сьогоднішньої владної еліти. Її було проігноровано переважною більшістю глав держав, що за інших політичних обставин залюбки подивилися б наживо ці знакові спортивні події. От олігархів та злочинців у законі там було вдосталь, бо це – ті самі «люди», під ноги яких поклав Україну режим Януковича. В цій ситуації звірячий оскал влади у бік опозиції, яка, мовляв, зруйнувала імідж влади у світі – недоречний. Це закономірний показник довіри до Януковича і Ко, до їх дій, котрі, на жаль, ніколи не відповідають словам і обіцянкам, до їх нехтування усім, окрім власних амбіцій і забаганок. Народний депутат України О. ТИЩЕНКО

Послання Української мови своїм палким прихильникам, оголошене тричі під Українським Домом 13 липня 2012 року Любі мої друзі! Я, звичайно, дякую всім вам за те, що ви урочисто стали докупи на спротив свавіллю хамської влади. Дивлячись, як ви маршируєте у вишиванках і голодуєте за правду, я плакала. Серйозно. Але скажіть, дорогі, будьте ласкаві, хто б захистив Українську мову від вас самих? Ви ж постійно нехтуєте мною, принижуєте мене. Бо ви не хочете слухати один одного. Та й самих себе не чуєте. Людоньки добрі, я не хочу бути лайкою! Не лайтеся мною! І не лайкайте чужу лайку! Майте ж елементарну повагу до своєї мови! А то як починає добродій з цигаркою в зубах спльовувати всілякі матюки про офісний планктон та вуличну бидлоту, про інтелігенцію, пациків та гопників, про гуманістів, толерастів, жидів, москалів і педерастів, про ментів, прокурорів, суддів, про олігархів, міністрів, депутатів і багатьох інших покидьків, а найбільше закрутить про обраного вами президента, такого і розтакого, що вуха в’януть! Кажете, не в’януть? Тоді з якого місця у вас ростуть вуха?! Ви мене не любите, ви мене гвалтуєте! Ви не можете ні про що домовитись, окрім планів, кого ненавидіти та з кого глумитися завтра! Ви видираєте у мене серце і перетворюєте мене на зомбі! Ви запліднюєте мене своїм жаргоном та цими тупими «мемами», в яких більше багнюки, ніж сенсу! От скажіть, ви можете не срати один одному на голови? Або не я ваша мова?! Може, ваша справжня мова – лайно усіх сортів?! Та я б ще пробачила вам невміння домовлятися, якщо б ви вміли мріяти. Але ви не вмієте і не хочете мріяти. Ви нічого доброго не створюєте, тільки купуєте та лаєте поганий товар. Ви вважаєте ідіотами, кретинами, імбецилами, школотою, придурками, ненормальними, навіженими, голубими, недоумками, егоїстами, психами і брехунами всіх, хто бере на себе сміливість мріяти вголос,

втілювати свої мрії та пропонувати вам творити краще майбутнє своїми руками. Звідки ви взяли, босяцьке плем’я, ніби ідеалізм – це дитинство, а цинізм – ознака дорослості? Якого клею нанюхалися, що до ваших мізків лише фекалії липнуть?! У якій підворотні на рік старший недоросль на зразок того, якого ви обрали царем у своїй країні, пов’язав кров’ю вашу зграю малих дурників, змусивши забути про честь та мрії і скрутити шию лежачому п’яничці, бо, поперше, «прикольно» і, по-друге, той, сука, бач, «не наш»? Це, кошенятка мої здичавілі, ваша вершина зрілості, мужній подвиг та очищення батьківщини?! Який Вовочка вас навчив, що країну врятують масові розстріли? Ви перевернули мене догори дригом. Кажете одне, а маєте на увазі протилежне. Бізнес для вас – грабунок, політика – беззаконня, мистецтво – обман, життя – споживання; замість народу – натовп, замість любові – секс, замість правди – ненависть, замість закону – репресії, замість свободи – мертва традиція, замість мови – відмовки. Ви любите темні діла і зневажаєте чесні слова, які могли б пробудити вашу совість, якщо б ви насмілилися називати речі своїми іменами. Вам знайоме слово «совість»? Знайоме? Кажете, це така фішка, якої нема у ворогів? А чим ви відрізняєтесь від своїх ворогів?! Знаю-знаю, мовою. Якщо б не я, пропали б ви без мене. От і пропадайте. І воріженьки ваші згинуть, як роса на сонці. Тут, панове, така історія. Нам, всім мовам, набридло, як ви нас використовуєте. Тому ми оголошуємо страйк. Он російська мова теж ще з часів Брєжнєва іспитиваєт глубокоє удавлєтварєніє, как їйо імєют. Інгліш теж не в захваті, що більшість населення цієї планети твердо знає ін інгліш лише три слова – фак, шіт і окей. Я вже не кажу про китайську. Її розуміють лише китайці. Я їй співчуваю. Тим більше, що ви, примітиви вульгарні, кожне речення довжиною більш ніж десять слів схильні вважати

китайською грамотою. Ми оголошуємо страйк! Ви самі вирішили, що людина людині вовк. Вперед, вийте по-вовчому! Поки не передумаєте. В процесі еволюції. Почуєте свою совість – людська мова до вас повернеться. Отака фігня, кошенята.

Українська Душевна спільнота випустила на YouTube короткометражний документальний фільм «Вимагаю: нумо жити дружньо» («Требую: давайте жить дружно»), повідомляє "Релігія в Україні". Фільм присвячено розміщенню в громадських місцях Києва, біля Українського Дому та офіційних установ наклейок із закликами до порозуміння між людьми незалежно від особистих уподобань щодо російської чи української мови. У анотації до фільму сказано: коли в суспільстві панує конфлікт, хтось має нагадати – людина з людиною домовляться будьякою мовою.

Добазарились! Начало фельетона читайте на первой полосе. Там громоздились горы яиц с ценниками на двух языках: «Яйця покращені» и «Яйца улучшенные». Продавал их хамоватый толстяк, по виду - уголовник.

– Что значит «покращені»? – с опаской спросил Костя.

– А их легче носить. Мы полэгшылы жыття людэй вид зайвого тягаря,– объяснил продавец. Костя взял в руки одно яйцо. Оно действительно было легким: еще бы, кто-то проделал в нем две дырки и выпил все, что было внутри. «Ну и фрукт!» – подумал Костя и пошел дальше, к белой палатке с надписью «Объединенный базар». В ней было пусто, но возле нее стояла большая толпа покупателей.

– Что здесь? – спросил у них Костя.

– Уже ничего! Посадили!

– Так чего ждете?

– Ждем, что вырастет... У последней палатки какой-то толстогубый крепыш гундосил: – Вернем буряки народу! Бесплатно!

– Взвесь-ка мне кило, товарищ. «Товарищ» пристально посмотрел на него и заорал: – Граждане! Грабят! Этот буржуй в футболке с империалистическими надписями – настоящий эксплуататор! Он, как козел, лезет в огород трудящихся! У него на пузе написано «маке лове нот вор», что означает: гони лаве, я вор! Таких гнид наши деды ставили к стенке! Вон отсюда, олигарх недорезанный, не то поколочу! На Костю стали показывать пальцами, и он побыстрее пошел к выходу с базара. У выхода стоял странный бородатый мужик с каким-то прямоугольником,

прикрытым простыней.

– А ты что продаешь?

– Ничего я не продаю, как и они. Но, в отличие от них, не беру от государства бюджетные деньги за стояние на базаре.

– Тогда зачем стоишь?

– Я бродячий художник. Показываю людям свою картину за деньги.

– Что за картина?

– «Кто может стать честным предпринимателем» – называется. Гривна за показ.

– Ну ты и хитрец! Правильно сообразил: на выходе с такого базара у людей много лишних денег. Раз нет хлеба, куплю-ка зрелище. Держи! Художник сдернул простыню, и Костя увидел... себя. В зеркале, вставленном в роскошную позолоченную рамку.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 7 (45) â³ä 31 ëèïíÿ 2012 ðîêó

Ìîâà

3

Мовний виклик

Конфлікти навколо закону «Про засади державної мовної політики» спонукають замислитись: чому з’явився цей закон і що зміниться після того, як його остаточно “протиснуть”? Бо можна не сумніватися, що закон вступить в силу. По всьому видно, що цей закон готувався як бойова пісня партії влади напередодні парламентських виборів. На кого розраховано гімн «регіональної» двомовності? Ясно, що на російськомовну інтелігенцію. Це лідери громадської думки серед виборців Януковича. Влада вірно розраховує, що жест прихильності до російської культури підкорить їх серця. І забудеться вся вакханалія корупції, свавілля, рейдерства, невиконані обіцянки захмарних пенсій, зарплат і пільг для бізнесу – «обиратимуть серцем» барина, який дозволив кріпосним спілкуватися улюбленою мовою. Краще, звісно ж, коли в державі одна мова. Держава – це скріплений доброю волею людей договір про утворення та самоуправління народу на своїй землі. Якщо добра воля вкорінена у традиціях, у історії, у спільній мові та інших проявах однодумства – це посилює договір, робить державу досконалішою. Однак я б не хотів жити в «сильній державі», утопії чи імперії, де нема місця інакодумству та іншомовності. Ідеальних договорів не буває. Договір – це завжди компроміс між людьми. Якщо хтось укладає договір про війну з інакомислячими та іншомовними, це більшовизм,

авторитаризм, тоталітаризм, який зрештою знищує і самих авторів такого договору. Ті, що руйнують людяність, зрештою не можуть не зруйнувати самих себе. Російськомовна інтелігенція вважає Україну рідним домом, хоч і поділяє небезпечні й химерні стереотипи так званого «Руського миру». Ці люди так само вперті й свободолюбні, як і українська інтелігенція. І коли між людьми нема згоди, не треба звинувачувати лише один бік. Всі ми винні в тому, що не вміємо домовлятися, знаходити спільну мову. Російською мовою написано багато прекрасних текстів, заспівано купу добрих пісень, знято чимало фільмів, мудрих і свободолюбних. Чи варто ігнорувати це надбання? Природне право, невід’ємне право україномовних та російськомовних законослухняних громадян – жити тут в цій своїй державі й спілкуватися тими мовами, які вони собі обирають, бо не мова обирає людину, а людина обирає собі мову. Те, що російськомовна інтелігенція добилася свого у мовних питаннях – закономірно. Природне право так чи інакше перемагає у підсумку. Ціна, звичайно, неспівмірна. Їх не хотіли слухати, і вони скористалися дубинкою у вигляді політизованого криміналу, щоб їх почули. Хоча, між іншим, поступатися українською державністю на вимоги Кремля та «Газпрому» не поспішають, обмежуючись такими жестами, як мовний закон та здача Севастополя. В глибині душі вони розуміють, що імперія ведмежатників перш за все обмежить їх свободи та «понятія», дай-но їй тільки Україну в пазурі. Імперські ідеологи в Росії на замовлення кремлівських олігархів ставлять державу вище за людину, вибудовують струнку і привабливу для несамостійних «рабів Божих» ідеологію насильницького панування небагатьох над багатьма за «правом найкращих», відповідно до найодіозніших, найбільш антилюдяних перекручень концепції аристократизму та платонівської утопії. Я давно кажу, що нашою спільною мовою має бути не українська чи російська мова, бо ми прекрасно знаємо і розуміємо обидві, а мова Богоподібності людини, мова демократії, мова вірності собі, якою написав Тарас Шевченко прекрасну пораду: “І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь”. Ми в Україні маємо всі передумови для того, щоб розбудовувати козацьку державу вільних, розумних людей, що зневажають насильство, пильнують свою непереборну внутрішню свободу, суверенну душу і прагнуть жити у злагоді з кожним сусідом, здійснюючи всі добрі мрії. Отже, якщо мовна політика Януковича додасть самоповаги нашим російськомовним співгромадянам, я тільки радітиму за них. Кожна людина сприймає як приниження, коли її не розуміють, не поважають її мову та її погляди. Це

нормально. Тому не треба нікого принижувати – слід цінувати те добре, що за бажання можна знайти у глибині, за фасадом навіть найдурніших та найагресивніших світоглядів. Бо у фундаменті навіть найпотворніших будов людського розуму завжди закладені гідні поваги та розуміння ідеали, віра в себе, честь, гідність, порядність, самоповага. Цей фундамент і є суть людини, а все інше, зле, недосконале, зовнішнє – не гідне уваги. Треба показувати у спілкуванні з будь-якою людиною будь-якою мовою, що саме на цьому фундаменті ми завжди готові до спілкування і ніколи з того фундаменту не зійдемо. Треба спілкуватися й домовлятися. Треба показувати на власному прикладі, яка багата й милозвучна українська мова. Треба розвиватися самим, а не зловмисно підміняти розвиток нав’язуванням комусь чужої для людини мови. Треба самостійно розвивати мову, вільно й безкорисливо будувати мовний простір з власних чесних та гідних виступів, а не чекати подачок за відпрацювання панщини від держави, тим більше, що ці подачки вбивають творчість, дух підприємливості та благодійництва. Коли замість освіти й самоосвіти нам з дитинства нав’язується, пропагандується, «прищеплюється» мислевірус ірраціонального колективізму, якась безглузда впевненість, ніби треба жити на кишенькові гроші від батьківщини, ніби мова, культура, держава, громада, сім’я важливіші за окрему людину з її розумним прагненням домовлятися та самій будувати своє щастя, це природно призводить до масового безумства, агресії, конфліктів, бо для прибічників «платонічної любові» окрема людина і навіть група людей нібито нічого не важить і обов’язково має бути часткою чогось більшого, великого-великого, наприклад, «люблячої імперії». Волання про «приниження російськомовних» – це результат архаїчного колективізму, патерналізму, комплекс проігнорованої дитини, яка не може сама дати собі раду і хоче, щоб всі кинули все та обнімалися з нею та гралися з нею. Цинізм російськомовних, що вважають найдостойнішою політикою «розвести всіх, як кошенят» – це те саме дитинство, тільки зіпсоване «вулицею», безпризорністю та поганою компанією кремлівських провокаторів. І якщо терпляче поводитись з «дітьми», як з дорослими, ігнорувати агресивне небажання вчитися, заохочувати людську самоповагу та взаємоповагу, увагу, любов, допитливість та творчість, самостійність, ініціативність – наша душевна мова мудрих людей поширюватиметься й ставатиме сильнішою, не тому, що це якась особлива мова, а тому, що вона виражає нашу добру волю. Нова мовна політика – це виклик для українців: чи залишимося ми собою або підемо воювати з іншомовними й зруйнуємо свою душу, зробивши найвищу істину, людяність, першою жертвою цієї війни.

Цена двуязычия Я рад за русскоязычных украинцев. Они добились своего, государственной поддержки великого и могучего регионального языка. Вопрос в том, какой ценой. Ради этого пришлось привести к власти политизированный криминал. Жадный, вероломный и ненасытный, пожирающий, прежде всего, своих. Я не склонен обвинять Януковича и Партию регионов в предательстве или расколе Украины, потому что в данном случае они оправдали надежды своих избирателей и наша политика от этого нелепого языкового конфликта должна только очиститься. На первый взгляд, такая мысль звучит крамольно для украинских патриотов. Ведь ясно, что власть швырнула на стол козырь двуязычия, чтобы отвлечь внимание своего стремительно убывающего электората от коррупции, беспредела, политических репрессий. Также ясно, что для государственного управления – как и для любого большого дела, где требуется организационное единство, чтобы много людей служили достижению одной цели – единомыслие, общий язык весьма полезны. Но не все, что кажется полезным, осуществимо. Иногда простые идеи бывают смертельно опасными утопиями. Все утопии опасны тем, что пытаются ради «общего блага» ограничить свободу человека без согласия человека, насильно, вопреки естественным правам. Утопии убивают человечность. И любое государственничество – утопия. Только если этот яд принимать в строго отмеренных дозах, разбавлять его раствором демократии и прав человека, он может быть полезным лекарством, очищающим тело народа от паразитов, останавливающим рост раковых клеток. Как отмеривают яд государственничества? Естественно, на консилиуме специалистов, руководствующихся принципом "не навреди", объективными данными самочувствия и волеизъявлением пациента при небольших вариациях дозы. Вот, например, некоторые русскоязычные украинцы чувствуют себя униженными от того, что их родным языком пренебрегают в официальных учреждениях. Ни засилие русскоязычной прессы, ни масса русскоязычных телепередач не меняют ситуации, более того, унижение усугубляется тем, что русскоязычная интеллигенция сделала «унижение русских в Украине» своим любимым штампом. Все это – явное свидетельство передозировки ядом государственничества; хотя, возможно, причина передозировки в том, что пациенты принимают какой-то зарубежный яд, а не только минимальные обязательные дозы отечественного. В любом случае, это их палата № 6... я хотел сказать – это их страна, как и моя страна. Они имеют полное право

говорить на языке, который выберут для себя, и я буду слушать их, постараюсь понять их и буду договариваться с ними, хотя, конечно, всеми силами буду развивать родной украинский язык и не буду скрывать множество причин, по которым мой язык мне больше по душе, чем любые другие языки. И мне кажется, что теперь, когда русскоязычные украинцы получили повод расправить плечи и поверить в себя, настало время скидывать уголовное иго. Янукович им больше не нужен. Они это уже почувствовали. Каждый человек прежде всего хочет и должен быть верен себе. Но верность себе означает и общительность, договороспособность. Каждая семья, стайка, класс, общество, пытающиеся овладеть нами целиком и полностью с детства до старости, твердят, пропагандируют, пытаются убедить нас: «не верьте незнакомцам!». Но любознательность в природе человека, любознательность и добродушие подталкивают нас слушать инакомыслящих и договариваться с ними. Это прекрасные стороны человеческой души. Право человека на любознательность и заключение сделок – это естественное право, Богом данное и неотъемлемое. Государство, вопреки уверениям знаменитого философа и раба сиракузских тиранов Платона – не есть что-то большее, чем человек; гражданин не принадлежит государству, это государство принадлежит гражданам. Государство – договор свободных людей о совместной жизни и самоуправлении на своей земле, скрепленный доброй волей. Без доброй воли каждого достойного человека, без личной печати чести и достоинства каждого гражданина на этом социальном контракте он просто не имеет силы. Хочу подчеркнуть, что это консенсуальный договор, который может быть отвергнут только по безумию, когда человек теряет честь и перестает быть человеком. Государство не может основываться на законах, навязываемых силой, даже если с ними согласно большинство; закон только тогда является настоящим законом, когда в силу правоприменительной практики, в силу массы естественных оговорок, в силу действующих процедур все честные люди де-факто готовы согласиться и выполнять этот закон по доброй воле как часть общественного контракта, даже если критикуют его. Нам давно надо было договориться о языках. То, что русскоязычные украинцы чувствуют себя униженными в своем государстве – это не только их проблема, это общая проблема для всего общества, и надо договариваться, как мы будем ее решать. Для договора нужен диалог, для диалога нужен повод, а то, что повод демонстративно был подан и воспринят как casus belli – всего лишь свидетельство скудоумия «предводителей дворянства» что Восточной, что Западной Украины. Впрочем, они только прикидываются шлангами. Это актерство – дань

прижившемуся стереотипу, будто нельзя быть «шибко умным», чтобы завоевать популярность. На самом деле, мы наблюдаем простую предвыборную игру для публики, которая ничего не решает, но только потому, что не хочет и не умеет решать. Хотя среди этой публики всегда находятся люди, которые быстро учатся. Я знаю, что даже самые твердолобые украинские политики готовы к переговорам и умеют вести переговоры. И пока кучка демагогов отрабатывает свои места в будущем парламенте, все серьезные вопросы понастоящему решаются во множестве рациональных, взвешенных, непубличных диалогов. Да, и впредь будет много публичной дурости и хамства, мы сгорим в пламени гнева и пройдем через чистилище катарсиса, а затем достигнем компромисса. Но мы наверняка избежим кровопролития, потому что уважаем друг друга, и это - главное. Именно так, как мифическая птица Феникс, рождаются и перерождаются в любом кризисе зрелые нации. А в справедливости претензий украинской нации на зрелость я не сомневаюсь.

4

Ðåë³ã³ÿ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 7 (45) â³ä 31 ëèïíÿ 2012 ðîêó

Оголошується дискусія Українська Душевна спільнота, редакція релігійного бюлетеня «Ідеаліст» та редакція незалежної газети «Правдошукач» оголошують дискусію на тему: «Об’єднання громадян у складі однієї фізичної особи». Переможця дискусії буде нагороджено 10 листопада 2012 року дипломом та грошовим призом у сумі 500 гривень. Учасникам дискусії (незалежно від віку, статі, освіти, роду занять, національності, тощо) пропонується: 1) Аргументовано відповісти «так» чи «ні» на питання: «Чи згодні Ви з формулюванням «об’єднання громадян у складі однієї фізичної особи»?». У разі негативної відповіді бажано запропонувати краще формулювання.

2) Аргументовано відповісти «підтримую» чи «заперечую» на інші репліки (відповіді та аргументи) учасників дискусії, раніше опубліковані в інтернеті за адресою: temple.org.ua/discussion Репліки учасників дискусії (відповіді та аргументи) у необмеженому обсягу та кількості надсилаються: - або поштою на адресу: Шеляженко Юрій Вадимович, а/с 153, м. Київ, 01042 - або електронною поштою на адресу: ludstvo@gmail.com У листах має бути зазначене повне ім’я чи псевдонім учасника дискусії. Надсилаючи лист, учасник дискусії погоджується на публікацію своєї репліки під своїм іменем (псевдонімом) у пресі та в інтернеті. Отримані репліки нумеруються і публікуються за адресою temple.org.ua/ discussion Останній день прийняття листів учасників дискусії – 1 листопада 2012 року. Переможцем дискусії буде оголошено учасника дискусії, чиї репліки були підтримані найбільшою кількістю схвальних відповідей. У разі, якщо різні учасники дискусії здобудуть однакову максимальну підтримку або ніхто не здобуде ніякої підтримки, переможця буде визначено жеребкуванням. У разі, якщо ніхто не візьме участі у дискусії, організатори вважатимуть безспірним формулювання «об’єднання громадян у складі однієї фізичної особи».

Ідея проведення цієї дискусії виникла після того, як Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, академік Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор, член Конституційної Асамблеї висловила думку, що формулювання «...об'єднання громадян у складі однієї фізичної особи...» є «дискусійним». *** У червні ми звернулися з відкритим листом до Президента України В. Януковича та членів Конституційної Асамблеї, в якому пропонували доповнити Конституцію України такою законодавчою новелою: «Людина і держава, фізичні та юридичні особи в Україні є рівноправними суб’єктами права. Держава гарантує людині суверенітет особистості та визнає об’єднання громадян у складі однієї фізичної особи повноправним об’єднанням громадян. Забороняється дискримінація об’єднань громадян за ознакою масовості. Фізичні особи можуть одноосібно засновувати юридичні особи для ведення законної господарської, суспільно-політичної, громадської, релігійної та іншої діяльності». На разі надійшли відповіді на відкритий лист від членів Конституційної Асамблеї Валентина Коваленка, Елли Лібанової та Андрія Єрмолаєва.

Дозвольте висловити глибоку вдячність за Вашу активну життєву позицію в головних питаннях суспільного життя. Переконаний, що майбутнє конституційне оновлення не матиме бажаного результату без широкої професійної дискусії та відкритого суспільного діалогу. Ваші пропозиції щодо рівноправності суб'єктів права; суверенітету особистості та визнання об'єднання громадян у складі однієї фізичної особи; заборони дискримінації об'єднань громадян за ознакою масовості; можливості фізичною особою одноосібного заснування юридичної особи для ведення законної господарської, суспільно-політичної, громадської, релігійної та іншої діяльності мною опрацьовані і будуть внесені на обговорення Конституційної Асамблеї. З повагою, ректор Національної академії внутрішніх справ, член Конституційної Асамблеї В.В. Коваленко.

Дуже вдячні Вам за листа. Ваше небайдуже ставлення до теми Української державності та суверенітету в цілому і до питання суверенітету особистості, зокрема викликає глибоку повагу. Досить слушними і такими, що заслуговують на увагу є Ваші пропозиції стосовно об'єднань громадян. Щоправда, формулювання «...об'єднання громадян у складі однієї фізичної особи...» є, на мою думку, дискусійним. Стосовно прохання щодо забезпечення розгляду та врахування Ваших пропозицій Конституційною асамблеєю під час підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України мушу повідомити наступне. Як член Конституційної Асамблеї, я входжу до складу комісії з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування, тому, на превеликий жаль, деюре не маю змоги зініціювати, і тим більше «...забезпечити розгляд та врахування...» Ваших пропозицій Конституційною асамблеєю. Проте, я надіслала Вашого листа секретареві Конституційної Асамблеї пані Марині Ставнійчук. Тим не менше, приклад Вашого ставлення і принципової позиції стосовно таких глобальних питань надихає і дає підстави для оптимізму. З повагою і найкращими побажаннями, Академік НАН України Елла Лібанова.

Відповідно до покладених завдань, визначених у Статуті Національного інституту стратегічних досліджень (далі - Інститут), затвердженого Указом Президента України від 16 грудня 2002 року № 1158/2002, Інститут здійснює наукове обгрунтування, аналіз та оцінку проблем і перспектив суспільно-політичного розвитку України. З огляду на повноваження Інституту зазначаємо, що подана інформація, яка викладена у Вашому листі, є важливою і актуальною, буде взята до уваги та розглянута у подальшій роботі Конституційною Асамблеєю. З повагою, Директор Національного інституту стратегічних досліджень А.В. Єрмолаєв. *** Окрім того, виявилося, що члени Конституційної Асамблеї Олексій Онищенко, Віктор Мусіяка та Олег Присяжнюк не отримали направлені їм копії відкритого листа. Лист, адресований О. Онищенку, не розглядався ним особисто і потрапив у Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Національної Академії наук України. Втім, з листа заступника директора Інституту Філософії проф. А. Колодного приємно було дізнатись про виважене й рівновіддалене ставлення науковців до всіх релігійних конфесій в Україні, а також про те, що у відділенні релігієзнавства беруть до уваги надіслані Українською Душевною спільнотою випуски релігійного журналу "Мораль".

Поштові відправлення до очолюваного В. Мусіякою благодійного фонду "Громадянська енергія" та очолюваної О. Присяжнюком "Асоціації суддів України" повернулися відправнику, оскільки згадані організації не знаходяться за своєю юридичною адресою. Всі три відправлення, які не дійшли до згаданих адресатів, будуть надіслані для передачі адресатам секретарю Конституційної Асамблеї Марині Ставнійчук. Будь-яка реакція на відкритий лист про конституційні гарантії суверенітету особистості важлива для нас. Дякуємо всім, хто відгукнувся.

Публічне читання Священного писання

20-24 липня 2012 року біля площі Лесі Українки в Києві з 17 до 18 години відбувалося публічне читання Священного писання. Перехожі слухали слово Боже, що оголошував проповідник з рупором. Українська Душевна спільнота проводитиме регулярно такі просвітницькі, місіонерські акції. Храм Божественного Одкровення www.temple.org.ua

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 7 (45) â³ä 31 ëèïíÿ 2012 ðîêó Заступник міського голови – керуючий справами виконкому Дніпропетровської міської ради М. М. Отченко надіслав нам листа на офіційному бланку цього високоповажного органу місцевого самоврядування. У своїй епістолі пан Отченко рішуче відкинув наші поради Конституційній Асамблеї посилити гарантії суверенітету особистості, опубліковані у попередньому випуску газети: “Хранителю віри Української Душевної спільноти Шеляженко Ю.В. Про надання інформації Шановний Юріє Вадимовичу! На Ваш лист від 28.06.2012 вих. № К-58 повідомляємо таке. Відповідно до указу Президента від 25.01.2012 № 31/ 2012 "Питання формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї" Конституційна Асамблея у своїй діяльності керується, зокрема, законами України, іншими нормативно-правовими актами України, чинними міжнародними договорами, а також загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Людина не може мати рівні права з юридичними особами та державою, оскільки це різні за своєю правосуб'єктністю суб'єкти правовідносин і тому мають різні за своїм обсягом юридичні права та обов'язки. Крім того, держава є історично першим і основним суб'єктом міжнародного права. З точки зору міжнародної правосуб'єктності держава розглядається як сукупність трьох елементів - населення, суверенної влади та території. Щодо суверенітету людини, то законодавство не дає такого поняття, але Конституція України визнає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах і гарантує права і свободи, що не можуть бути скасовані (розділ II Конституції України). Також неможливо внести таку норму, як визнання об'єднання громадян у складі однієї фізичної особи, повноправним об'єднанням, оскільки визначення "об'єднання громадян" дає розуміти, що це не одна особа, а як найменше дві. Крім того, об'єднання громадян створюється на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Якщо змінити визначення "об'єднання громадян", то відпаде сама необхідність в такому об'єднанні. Зауважуємо, що в Україні відсутня дискримінація об'єднань громадян не тільки за ознакою масовості, а й взагалі, оскільки в нашій державі діє принцип рівності всіх перед законом. З повагою, Заступник міського голови — керуючий справами виконкому Дніпропетровської міської ради М. М. Отченко”. Перш ніж дати оцінку посланню пана Отченка, мусимо висловити сумнів у його праві відповідати на листи, адресовані члену Конституційної Асамблеї Куліченку Іванові Івановичу - президенту всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України». Адже саме цьому члену Конституційної Асамблеї був направлений лист від 28.06.2012 вих. № К-58. Хоча Іван Куліченко – міський голова Дніпропетровська, і у міськвиконкомі пан Отченко є його підлеглим, ми не знайшли ані у документації Конституційної Асамблеї на офіційному сайті Президента України, ані на сайті «Асоціації міст України» жодних згадок про повноваження М. М. Отченка розглядати звернення громадян (пропозиції) до Конституційної Асамблеї. Отже, отримана нами відписка містить особисту думку Отченка Миколи Миколайовича, заради висловлення якої цей добродій дозволив собі незаконне втручання у листування громадян з членом Конституційної Асамблеї. Гадаємо, це дуже сміливий вчинок – на грані зухвалості. Проаналізуємо, заради чого вчинив свій «подвиг» Микола Отченко. По-перше, відзначимо суперечливість його відповіді. Пан Отченко висловлює свої думки в множині («Зауважуємо, що...», «повідомляємо таке»). В цьому нема нічого дивного, бо ми, Юрій Шеляженко, самі любимо іноді підкреслювати свою громадянську позицію її висловленням від імені множини, тим самим закликаючи всіх бажаючих наполягати на тому ж. Дивно інше: цілком природно кажучи про себе в множині, пан Отченко чомусь стверджує, що нема необхідності у об’єднаннях громадян з однієї особи! Якщо він справді не бачить такої необхідності, що йому заважало висловлюватись у однині: «зауважую, що…», «повідомляю таке»?.. По-друге, відзначимо разючий правовий нігілізм. Він виявився не тільки в тому, що пан Отченко надає

Ðåë³ã³ÿ

5

Індивідофобія: кого лякає до нестями суверенітет особистості?

відповідь на лист, адресований не йому, але й у фразі: «Людина не може мати рівні права з юридичними особами та державою, оскільки це різні за своєю правосуб'єктністю суб'єкти правовідносин і тому мають різні за своїм обсягом юридичні права та обов'язки». Схоже, пан Отченко не розуміє чи не хоче розуміти, що рівність прав означає не рівносильність суб’єктів права, а заздалегідь обумовлену у якості основної засади соціального контракту, яким є Конституція, рівну непорушність прав, однакове зобов’язання всіх суб’єктів права утримуватися від порушення прав інших суб’єктів. Скажімо, право людини на життя і право держави забезпечувати національну безпеку, дійсно, різні за змістом та обсягом, різні за суб’єктами та об’єктами, але мають бути рівними у своїй непорушності. Суб’єкти права, що прагнуть утверджувати власні права в ущерб правам інших суб’єктів – злочинна особа чи група, неправова держава – приречені на самознищення. Вони будуть покарані невблаганним законом причин та наслідків, вищим суддею у сфері природного права. Пан Отченко пише з очевидним натяком, ніби держава важливіша за людину: «держава є історично першим і основним суб'єктом міжнародного права. З точки зору міжнародної правосуб'єктності держава розглядається як сукупність трьох елементів - населення, суверенної влади та території». Але такий підхід – все одно, що вивчати астрономію по віддзеркаленню зоряного неба у калюжі. Права людини більш давні, ніж держава, бо люди створюють держави. Права людини так чи інакше визнавалися стихійно у кожній общині, у культурі племен, проповідувалися вождями і пророками. Відповідно до Біблії, спочатку Бог дав Мойсею заповіді «Не убий», «Не вкради» та інші на горі Синай, а потім виникло Ізраїльське царство Саула. Кожна держава, гідна зватись такою, декларує захист прав своїх громадян своєю першою метою. Всі сім’ї, групи і громади, держави, створені на засадах обмеження прав людини та людської цінності, зникали та зникають у вогні повстань. Сучасне міжнародне право, як відомо, виникло з давньоримського jus gentium, що регулювало відносини римлян з іноземцями, тобто, відносини між людьми, а не державами. Навіть у статуті Організації Об’єднаних Націй – спілки держав, а не індивідуумів – зазначено у першій статті, що метою ООН є розвиток поваги до прав людини та основних свобод. Коли ми пропонуємо Конституційній Асамблеї новелу «Людина і держава, фізичні та юридичні особи в Україні є рівноправними суб’єктами права», ясно, що йдеться про рівноправність у правовідносинах між людиною, державою, фізичними та юридичними особами. Інакше кажучи, базові права жодного з таких суб’єктів не можуть забезпечуватись за рахунок порушення базових прав інших суб’єктів. Наприклад, при вирішенні конфлікту між людиною і державою, фізичною і юридичною особою мають бути однаково вислухані усі сторони у змагальному судовому процесі. Не може вважатися, що двоє більш праві, ніж один, навіть якщо один стверджує, що двічі по два чотири, а двоє наполягають, що їхня більшість постановила вважати двічі по два числом, що дорівнює п’яти. До речі, така змагальність декларується у діючих процесуальних кодексах – КАС, ЦПК, КПК, ГПК України. По-третє, пан Отченко продовжує повторювати старі казки про те, ніби множина – це завжди більше, ніж однина: «неможливо внести таку норму, як визнання об'єднання громадян у складі однієї фізичної особи, повноправним об'єднанням, оскільки визначення "об'єднання громадян" дає розуміти, що це не одна особа, а як найменше дві. Крім того, об'єднання громадян створюється на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Якщо змінити визначення "об'єднання громадян", то відпаде сама

необхідність в такому об'єднанні». Відповідно до академічного тлумачного словника української мови, об’єднання – це «ціле, що склалося на основі з'єднання, поєднання чого-небудь»; «організація людей на основі спільності мети, завдань; спілка». Виникає питання: що може бути більш цілим, ніж людська індивідуальність? Недарма ми звемо цілеспрямовані дії людини «зібраністю». Чому двоє людей, які діють на підставі певного узгодженого між ними статуту – це об’єднання, а одна людина, що так само діє на підставі певного визнаного нею статуту – не об’єднання? Що може бути більш цілим і діючим відповідно до поставленої перед собою мети, ніж зібрана особистість, що володіє собою та послідовно досягає поставленої мети? Якщо пан Отченко не бачить сенсу в публічному добровільному взятті на себе людиною певних зобов’язань при утворенні об’єднання громадян у складі однієї фізичної особи, то я бачу в цьому чіткий сенс: це акт самодисципліни, акт громадянської відповідальності, підтвердження здатності до самовизначення і особистої зрілості. Якщо пан Отченко вважає, що людина не здатна повноцінно дисциплінувати себе, володіти собою, бути повноцінною людиною сама по собі, ставити перед собою конструктивні цілі та займатись самодіяльністю, корисною для себе та суспільства в цілому – хай він каже таке лише про себе і хай не судить про інших, тих, хто знає не тільки з книжок, що таке совість. Зрештою, пан Отченко не бере до уваги положення частини другої статті 83 Цивільного кодексу України: «Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом». Останнє твердження пана Отченка – «в Україні відсутня дискримінація об'єднань громадян не тільки за ознакою масовості, а й взагалі, оскільки в нашій державі діє принцип рівності всіх перед законом» – взагалі далеке від реального стану речей. Вже те, що цьому твердженню передує цілий абзац ірраціональної дискримінації об’єднань громадян у складі однієї фізичної особи, свідчить про те, що пан Отченко взявся судити про проблему, значення якої досі не усвідомлює. Нещодавнє скандальне порушення права громадян на об’єднання за ознакою віросповідання Першим заступником Міністра культури України Ю. Богуцьким на тій підставі, що він визнає лише масові релігійні об’єднання і не хоче визнавати такі, що створюються одноосібно, змусило нас вигадати назву для впертого інстинктивного небажання деяких осіб визнавати однину різновидом множини: індивідофобія. На жаль, індивідофобів багато. Та скільки б їх не було, прості істини від того не зміняться: люди утворюють держави і володіють своїми державами; двічі по два – чотири; однина є різновидом множини. Індивідофоби вважають, що сам факт об’єднання людей дає щось більше, ніж індивідуальні зусилля цих людей. Для індивідофобів належність до об’єднання, вірність об’єднанню, слава й авторитет в об’єднанні є мірилом особистого розвитку. Вони судять про себе не за власними критеріями успіху, а вважають, що чуже схвалення, збільшення сім’ї, приєднання до професійної чи творчої спілки робить їх чимось більшим, ніж вони є насправді. Тому індивідофобів дратує проста істина, що однина є різновидом множини – адже ця простота підкреслює той факт, що об’єднання значить не більше, ніж узгоджена воля його учасників, і не може служити мірилом особистого розвитку. Чому ми наполягаємо на важливості подолання індивідофобії у нашому суспільстві? Бо це не абстрактна проблема: поки вершиною моралі вважається вірність іншим людям, а не вірність собі, доти громадська думка заважає людині бути творцем власного щастя.

Мультфільм нагадав про ідеї Айн Ренд Перед показом мультфільму "Льодовиковий період: зрушення материків" (Ice Age: Continental Drift) в кінотеатрах показують короткометражку "Найдовший день" з малою Меггі Сімпсон у головній ролі. Цей мультфільм нагадує про ідеї та творчість одного з найвизначніших ідеалістів XX століття, непримиренного критика колективізму, етатизму, соціальної держави Айн Ренд (1905-1982). За сюжетом "Найдовшого дня", Меггі Сімпсон віддають у школу імені Айн Ренд, де дурнувата машинка для визначення талантів прирікає направити її у кімнату для дітей без особливих талантів. Там злий малюк Джеральд вбиває метеликів солідним молотком, схожим на суддівський. Меггі лякається, втікає у бібліотеку, де знаходить натхнення у книжці про те, як гусінь перетворюється на метеликів. Після цього їй вдається дуже винахідливо врятувати одного метелика від чудовиська з молотком. Мораль цієї історії очевидна: істинні таланти - не вроджені, а набуті у боротьбі з ненависниками всього живого і бездушними класифікаторами. Айн Ренд відома всьому людству як автор філософського роману «Атлант розправив плечі». Хоча вона була атеїстом і називала свій світогляд «об’єктивізмом», це якраз той випадок, коли високою

істиною людяності стає заперечення недосконалих уявлень про ідеальне, духовне. Її творчість засвідчує, що Айн Ренд була справжнім ідеалістом. Вустами кращих героїв свого роману вона висловлює такі думки: «Здатність мислити - єдина і основна людська чеснота, з якої випливають всі інші чесноти»; «Справедливість є актом визнання того, що існує»; «Мислителі, тримаючи в своїх рядах тих, хто заперечує існування думки, вважаючи це всього лише іншим філософським напрямком, дозволяють руйнувати розум»; «Несправедливість стає можливою за згоди її жертв. Влада хама стала можливою, тому що це дозволили люди розуму. Паплюження розуму - ця мета рухає всіма ірраціональними доктринами. Наруга над талантом - цю мету переслідують всі вчення, що вихваляють самопожертву. Огудники завжди знали це. Цього не знали ми. Настав час прозріти». Символом об’єктивізму, за Айн Ренд, є золотий долар - гроші, які використовуються у взаєморозрахунках вільних підприємливих людей. Вартість цих грошей підкріплена узгодженою доброю волею реалістів, кожен з яких дав клятву: «Присягаюся своїм життям і любов'ю до нього, що ніколи не буду жити заради іншої людини і ніколи не попрошу і не змушу іншу людину жити заради мене». Ідеї Айн Ренд співзвучні Священному писанню, тексту Креативний ідеалізм (4, 19, 20, 38).

6

Ïàðëàìåíò

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 7 (45) â³ä 31 ëèïíÿ 2012 ðîêó

Народный депутат Валерий Шаманов: Искусственное сдерживание доллара не выгодно украинской экономике После предстоящих парламентских выборов в Украине гривна существенно подешевеет относительно доллара. Однако реальный курс гривны пойдет только на пользу для украинской экономики, по сравнению с вредом для нее от искусственного сдерживания доллара. Об этом и многом другом рассказал журналистам народный депутат Валерий Шаманов.

- Валерий Викторович, сейчас много говорят о перспективе обесценивания гривни сразу после выборов, и многие СМИ утверждают, что это выгодно только экспортерам, а населению, банкам, бюджету и всей экономике в целом это невыгодно. Как вы думаете, как долго экспортеры будут диктовать всей стране свою волю?

- С моей точки зрения, ослабление гривни выгодно не только экспортерам, но и экономике Украины. Я имею в виду, чтобы доллар стоил реальную цену. Мы уже сталкивались с такой ситуацией, когда доллар стоил пять гривень, а потом резко подорожал до восьми. Вот и сейчас опять похожая ситуация, когда обесценивание гривни перед выборами искусственно сдерживают. Не может быть, чтобы в мировой экономике доллар укреплялся, а в Украине, при нашей инфляции в 8-10 % ежегодно, цена доллара по отношению к гривне не менялась. Идеальная ситуация для экономики – это когда наша национальная валюта - гривня имела бы плавающий курс, который реально отражал бы ее стоимость на текущий момент времени. Поэтому нам всем надо готовиться к тому, что после выборов правительство проведет ряд непопулярных шагов, одним из которых будет ослабление гривни.

- На Ялтинской встрече президентов России и Украины не произошло прорыва в отношениях. Дипломаты шокированы 4-х часовым опозданием Путина, задержавшегося с байкерами, на встречу с Януковичем. А как вы это прокомментируете?

- Комментировать, кто насколько опоздал, некорректно. А вот то, что у нас с Россией нет прорыва во взаимоотношениях и на сегодняшний день у нас остается самый дорогой газ в Европе – это очень печально. Россия для нас как старший брат. Президенты встречаются и от этих встреч ждут больших возможностей для Украины и ее народа лучше жить и легче дышать, но этого пока не видно. Этот брат нам не хочет помогать. На сегодняшний день у нас расширяются только торгово-экономические связи, но тормозятся политические. Наверное, еще не наступил тот момент, когда наш Президент будет говорить на равных с Путиным и заключать соглашения, одинаково выгодные и Украине, и России.

- Не кажется ли вам, что любое, даже самое пророссийское, правительство в Украине рано или поздно становится националистическим из-за эгоизма российского руководства?

- Я с вами не соглашусь. В любом случае мы все стараемся быть независимыми. Но мы зависимы от российского газа. И сегодня вот эта игла, на которой мы все сидим, к сожалению, тормозит все наши начинания. И какой бы ни был премьер-министр, но пока не избавимся от поставок 60% российского газа для нашей экономики, ни о каком эгоизме говорить не следует.

- Что Вы думаете о скандальной ситуации вокруг языкового вопроса?

- На мой взгляд, принятие данного закона, о

признании русского и других языков на территориях с частью его носителей не меньше, чем 10% проживающего населения, региональными, ничего не изменит в нашей стране и, тем более, не навредит украинскому. И расходы на его исполнение, то есть на дублирование всех документов незначительны. Кстати, дублирование всех документов и так происходит и на востоке страны, в Крыму, в румынскоязычных районах Украины. Что касается влияния скандала на предвыборную ситуацию, то провалы в экономике и тотальную коррупцию на местах очень сложно прикрыть русским языком: первое так и не удалось укрепить, а второе не сложилось значительно уменьшить, несмотря на все обещания и затраченные усилия. Вот автор законопроекта господин Колесников чувствует себя именинником. Для него этот эпизод выгоден. Теперь главное для Колесникова — правильно подобрать себе округ, желательно в Крыму, и прохождение по мажоритарке ему гарантированно. То же самое можно сказать и об оппозиции, которая, не щадя себя, активно пиарится на защите государственности.

- Не так давно «под стенами темницы, где экспремьер томится» прошел массовый митинг– поздравление Юлии Тимошенко с ее 51-м днем рождения. Его поддержали и простые люди, и украинские артисты. Что это — народный порыв в стране, где любят обиженных, или новое возрождение лидера?

- Это не прорыв и не порыв, просто люди, которые по-разному относятся к Юлии Тимошенко, чувствуют несправедливость власти по отношению к ней. Грустно, когда лидер оппозиции отмечает свой день рождения не за праздничным столом в кругу семьи, друзей и соратников.

- Опять власть загоняет себя в угол. Для чего она это делает?

- Наверное, потому, что сильно боится. Нам не хватает политической культуры в стране. С уважением к инакомыслящему и к проигравшему. Если мы стремимся идти по европейскому пути, то такая культура у нас обязательно будет! Главное - сделать правильный выбор в направлении пути!

- Вы готовитесь к новым выборам 2012 года? Будете ли участвовать в них сами или кого-то поддержите?

- Поживем - увидим. Если прыгать в омут будущих выборов, то лететь и входить в водоворот выборов 2012 года надо красиво и со знанием дела.

- Вам удалось предсказать победу испанцев на чемпионате Евро-2012, а Ваш 6-летний сын стал звездой видеоролика в интернете как «самый искренний фан». Случайно ли это?

- Детство у ребенка одно. Не хотелось бы, чтобы у ребенка это детство заканчивалось. Позитив должен быть позитивом, причем не важно, кто родители этого ребенка. У него были настоящие эмоции. Наша страна, наш флаг, гимн, победа нашей сборной должна быть одной для всех, безо всяких пятен. Я как спортсмен, конечно же, интересуюсь футболом, а тем более такими чемпионатами, как первенство Европы по футболу. Обратите внимание, наша страна первой среди республик бывшего СССР принимает соревнования такого высокого уровня.

Валерий Викторович ШАМАНОВ - Как Вы думаете, не повторится ли в Украине ситуация, происходящая сейчас в Греции? Ведь греки успешно провели Олимпиаду в 2004 году, но их экономика вот уже 8 лет не может восстановиться. Ожидаемого туристического бума не произошло, а все построенные под Олимпиаду гостиницы практически себя не окупили из-за экономического кризиса 2008 года. Вот недавно в Интернете прошла информация, что некоторые из них вынуждены закрыться. Если жизнь после Евро?

- Во-первых, все гостиницы, построенные под Евро2012 в Украине, освобождены от налогов на 10 лет и построены олигархами. Так что олигархи, в любом случае, не пострадают – это ведь не основной источник их доходов. Другое дело, что деньги в прошлом году выделялись из бюджета государства на строительство дорог, мостов, развязок, авиатерминалов и железнодорожных вокзалов. Куда теперь направить бюджетные деньги? Ведь инфраструктура - это всегда хорошо. Еще один немаловажный вопрос - качество этой построенной инфраструктуры. Соотношение вложенных денег и достигнутого результата. Нам еще предстоит проанализировать в будущем, кто сколько смог украсть на государственных заказах, пользуясь спешкой и стремлением правительства, как основного организатора, успеть все охватить и все построить. Это работа для соответствующих органов прокуратуры, СБУ и милиции. Я думаю, если в мире не случится еще один глобальный кризис, то в Украине после проведения чемпионата Евро2012 все будет нормально.

- 15 июля День металлурга. Что бы Вы пожелали отечественным металлургам?

- В этот день мы отдаем дань уважения вашему нелегкому труду, отмечаем тот серьезный, значимый вклад, который вы вносите в индустриальное развитие страны. Объединяя сотни тысяч людей, причастных к славной и почётной профессии, этот праздник - предмет законной трудовой гордости наших земляков за высочайшие достижения металлургов Донбасса, их тонкое знание секретов металла и сложных технологий производства. Благодаря высококвалифицированным специалистам и инженерам, грамотным компетентным руководителям, ветеранам отрасли сохраняется бесценный опыт многих поколений металлургического братства. Вы - сильные, трудолюбивые, стойкие духом люди. Вы являетесь движущей силой экономического развития региона и страны. Желаю вам, дорогие земляки, крепкого как сталь здоровья, стабильности, удачи и благополучия! Пусть ваша профессия и дальше служит залогом уверенности в завтрашнем дне! По материалам “Параллель-Медиа”, “Свободный репортер”.

Народний депутат Євген Сігал: Встановлювати існуючі межі населених пунктів дешевше без розроблення генеральних планів Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому законопроект В. Бевзенка, С. Терещука та Є. Сігала про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України щодо проведення робіт із землеустрою, пов'язаних із встановленням і зміною меж адміністративно-територіальних одиниць (№10042). У липні законопроект направлено на підпис Президенту України. Один з ініціаторів законопроекту Євген Сігал розповідає: – Я з самого початку вболівав за цей закон. Адже на сьогоднішній день відсутній порядок встановлення меж населених пунктів. Відповідно до статті 173 Земельного кодексу України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. В Україні налічується 29801 населених пунктів. Станом на 01.01.2011 встановлено межі згідно проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж населених пунктів у 16738 населених пунктах, що становить 56,0 % від їх загальної кількості. Одним із негативних чинників, що стримує завершення робіт із встановлення меж населених пунктів, є відсутність або застарілість генеральних

планів, схем планування територій, планів зонування територій і детальних планів території. Відсутність зазначеної документації породжує проблему невизначеності територіальної основи місцевого самоврядування, призводить до зростання суперечностей як у відносинах між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, так і в стосунках між місцевим самоврядуванням, що веде до неможливості здійснення ефективної діяльності на рівні громади. Врегулювання цієї проблеми дозволить прискорити завершення встановлення меж населених пунктів в найближчому майбутньому, що сприятиме чіткому обліку земель, формування Державного земельного кадастру, а також надасть поштовх розвитку територіальних громад. Законопроектом передбачається визначити процедуру встановлення та зміни меж адміністративнотериторіальних одиниць. Передбачається внесення змін до Земельного кодексу України та Законів України «Про землеустрій», «Про державну експертизу землевпорядної документації, які передбачають визначення складу та основних вимог щодо розроблення, погодження та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць, передачу районним радам повноважень щодо затвердження меж сіл та селищ, які входять до складу території району,

Євген Якович СІГАЛ, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, член депутатської фракції Партії регіонів у Верховній Раді України.

визначення процедури врегулювання спірних питань при погодженні проектів, можливість встановлення існуючих меж населених пунктів (без їх зміни) за відсутності генеральних планів населених пунктів. Запровадження норми щодо можливості встановлення існуючих меж населених пунктів без розроблення генеральних планів значно здешевить процедуру такого встановлення і призведе до економії бюджетних коштів.

7

Ïàðëàìåíò VIVA КОРУПЦІЯ! Замітка про "національний" "проект" "Повітряного" "експресу" Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 7 (45) â³ä 31 ëèïíÿ 2012 ðîêó

Тут яка проблема – ЄВРО-2012 закінчилося. Тому треба знайти нові підстави для швидкого пограбунку бюджету. Саме для цього подано законопроект № 9649 про внесення змін до Податкового кодексу України з питань реалізації національного проекту "Повітряний експрес" залізничне пасажирське сполучення м. Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" і будівництво інших інфраструктурних об'єктів Київського регіону" . Давайте його скрупульозно розглянемо. Знайдемо відповіді на такі прості питання: чи дійсно цей проект є "національним" та чи підпадає цей "проект" під визначення державної програми, яка за Бюджетним кодексом України фінансується за рахунок коштів платників податків? Або чи "експрес" дійсно є "повітряним"? На питання "Як довго діятимуть ці пільги?" не відповідатиму. Я за освітою економіст, а не психіатр. Отже, запитайте панів Азарова чи Януковича, як довго вони будуть красти кошти платників податків. Почнемо із міжнародних юридичних аспектів. Минулої середи відбулося засідання фінансового комітету, де проект № 9649 було рекомендовано до 2 читання. Я намагався заперечити, але... Між іншим, проект підтримали лише 9 нардепів при кворумі в 18, але кого ж це обходить? Подивіться кінцеву порівняльну таблицю і Ви знайдете разючу відмінність остаточної редакції від прийнятої в 1 читанні, що грубо суперечить статті 116 Закону України "Про регламент Верховної Ради України". Єдиним прецедентом, коли законом України установлювалися особливості оподаткування сторін комерційного договору, був так званий "пакистанський танковий контракт", укладений ХТЗ на початку 1996 року. Мені прийшлося його доповідати. Робив це "крізь зуби", бо з одного боку порушувалося правило нейтральності податків, але з іншого - треба було якось спасати залишки підприємств "СРЄДМАШУ СРСР". Звертаю увагу, що на той момент ще діяла Конституція Української РСР. (За іронією долі, працюючи у Зовнішекономбанку СРСР, я допоміг тому ж ХТЗ виконати у далекому 1991 році контракт з поставки танків в Індію (військовому опоненту Пакистана), та отримати йому повновісну валюту замість клірингових радянських папірців. У принципі, ми тоді на грані фолу таки обдурили Москву, але це окрема детективна історія). Далі. Конституція України (зразку 1996 року) закріпила примат норм міжнародного права. Так от, у статті 2 Статуту ООН упроваджено "принцип взаємності суверенних інтересів держав", за яким держава не повинна укладати угоди (договори) з несуверенними країнами або з особами, діяльність яких регулюється приватним міжнародним правом. Класичний історичний приклад договір між Індією та АТ "Британська Ост-Індська компанія" (почитайте на ніч знамениту енциклопедію "Британніка"). Однією з форм таких угод є прийняття нормативного (обов’язкового до виконання) акту, що надає привілеї окремій комерційній компанії, яка діє від імені такої країни або під ризик такої країни або на її користь. Отже, з точки зору міжнародного публічного права подібні угоди (договори) або норми таких нормативних актів де-факто призводять до звуження суверенітету держави та повинні трактуватися як нікчемні ipso jure (за визначенням), у тому числі у зв’язку з порушенням ними вимог статті 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів щодо дотримання імперативних норм загального міжнародного права (jus cogens). Простими словами, проект № 9649 грубо суперечить базовим нормам загального міжнародного

права та де-факто обмежує податковий суверенітет України як складову частину її загального політичного суверенітету. Ступінь нелегітимності подібного роду проектів значно зросла після вступу України до СОТ, оскільки їхній зміст грубо суперечить нормам статті VІІІ "Монополії та ексклюзивні поставки для державних потреб" Генеральної Угоди про Тарифи та Торгівлю (GATT) та регламентам Світової Організації Торгівлі (СОТ), зокрема (але не виключно) додаткам 1- 4 до Маракешської Угоди. Тепер розглянемо аспекти національного права. У проекті № 9649 мова йде про "Національний проект "Повітряний експрес", затверджений Кабміном як національна програма". Але в Україні не існує юридичного терміну "національна програма", але є "державна цільова програма", затверджена у спосіб, передбачений Законом "Про державні цільові програми" №1621 (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 25, ст.352). Ну то й що, треба просто поміняти назву, - можете заперечити. Але саме в подробицях назви і криється диявол. Дивіться, ця програма явно впливає на доходи та видатки бюджету (надаються податкові пільги, застосовуються особливі правила відшкодування ПДВ). Отже, програма має всі ознаки "загальнодержавної", яка згідно зі статтею 4 вищезазначеного закону має не тільки затверджуватися лише Радою (а не Кабміном), але й (увага!) "враховуватися під час складення проекту Державного бюджету України на відповідний рік" та включатися до Переліку державних цільових програм, які планується виконати у відповідному році, що "подається на роз розгляд Верховної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України на відповідний рік". Смішно, але такий порядок затвердження програм було щойно впроваджено законом Януковича №4731 від 17 травня цього року. Отже, використавши у проекті № 9649 термін "національна програма" або "національний проект", Кабмін Азарова по-шулерськи намагається обійти прямі норми Закону № 1621, які вимагають не тільки прийняття окремого закону, але й відповідних корекцій закону про бюджет. Тхне корупцією, чи не правда? Між іншим, зараз не існує "Національного проекту "Повітряний експрес", затвердженого Кабміном як національна програма. Немає як класу. Але в проекті закону № 9649 посилання на такий проект є. Отже, логіка Кабміну проста – нехай спочатку Рада надасть податкові пільги, а ми поспіль їх справедливо "розпиляємо". Звичайно, що між собою, "красавами" (жодних заздрощів). Себто, перед нардепами з провладної більшості постала дилема: - або проголосувати за закон, що надає податкові пільги у межах зазначеної "Національної програми" з невизначеним юридичним статусом (не затвердженим згідно із законом), на користь компаній, яких ніхто не знає, з метою, яка не визначена, та з розумінням, що країни – члени СОТ висунуть адекватні претензії до українських експортерів зерна, металу, хімії, товарів легкої промисловості (тощо); - або утриматись від такого голосування, ризикуючи наразитися на невдоволення Азарова або адміністрації президента Януковича, та не потрапити у партійний список кандидатів або до фаворитів виборчого округу. У будь-якому випадку, національний проект "Повітряний експрес", сторони якого звільняються від оподаткування або сплачують податки у спосіб, відмінний від звичайного, має затверджуватися виключно Верховною

Радою України у порядку, передбаченому законом для затвердження державної цільової програми. *** Заради цікавості. Сутність проекту № 9649 роз’яснював з трибуни нардепам навіть не міністр, а другорядний чиновник. Без хвилювання він розповів, що за проектом "Повітряного експресу" необхідно надати податкові пільги обраним комерційним компаніям. Для відповіді на питання, а хто вони такі?, часу в чиновника не було, бо Литвин заперечив (див. стенограму). Потім депутат Чєчетов зробив симптоматичний "хайль" і проект було взято за основу. Поспіль для підготовки до 2 читання проект № 9649 було спрямовано до профільного комітету, дві третини якого складають члени партії Регіонів. Але жахлива корупційність проекту була очевидна навіть для них. Тож Комітет зажадав додаткових роз’яснень. До другого читання нам пояснили, що Азаров мав на увазі. З’ясувалося, що мова йде про три такі окремі проекти: - "спорудження залізничного пасажирського сполучення від Києва до аеропорту Бориспіль"; P.S. Виникає питання, чому така "національна" програма не передбачає спорудження аналогічного залізничного сполучення від центра Донецька, Львову, Одеси, Харкова, інших міст України, що мають аеропорти, розташовані за їхніми межами? Отже така програма не може вважатися "національною", а є регіональною за законом №1621 з відповідною зміною джерел її фінансування; - "будівництво (чому не спорудження?) міської кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва на ділянці "Київ – Бориспіль""; P.S. Виникає питання, про що йде мова, оскільки на ділянці "Київ – Бориспіль" кільцевої автомобільної дороги апріорі не може бути. Є всім відома траса; - "будівництво (чому не спорудження?) дороги від Подільського мостового переходу до проспекту Ватутіна у м. Києві.

P.S. Виникає питання, про що йде мова, оскільки така дорога (шлях) жодним чином не пов’язані прямо з аеропортом "Бориспіль". У результаті скрупульозного аналізу стає зрозумілим, що проект № 9649 подано жадібними корупціонерами, які не хочуть втрачати темп заробляння грошей, набраний напередодні ЄВРО – 12. Наприкінець. Проект "Повітряного експресу" є корупційним в абсолюті. Він не тільки порушує норми міжнародного та національного права, але й створює підстави для корупції у "кубі". Якщо, не дай Боже, слухняна більшість Ради за такий проект проголосує, то раджу таких проголосувавших уважати посібниками зухвалих корупціонерів. Мрію, щоби їхні рахунки та майно в Євросоюзі та США були заарештованими, а поспіль обернені у власність українських громадян. Сергій ТЕРЬОХІН, народний депутат України.

На часі - зміни до Податкового кодексу України Новий Податковий кодекс України шліфується на практиці. Народні депутати України С. Василенко та Д. Святаш розповіли про актуальні проблеми державної податкової політики.

Сергій Володимирович В А С И Л Е Н К О , заступник голови Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань Автономної Республіки Крим: На засіданнях нашої Тимчасової спеціальної комісії було ухвалено низку законопроектів та подано народними депутатами - членами комісії на розгляд до Верховної Ради України. Законопроект Б. Дейча про внесення змін до Податкового кодексу України щодо змін порядку оподаткування туроператорської та турагентської діяльності (№ 10004 від 07.02.2012) направлений на створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного туризму та підтримки пріоритетних напрямів туристичної діяльності, а саме: в'їзного та внутрішнього туризму. Законопроект Б. Дейча, О. Нетецької, О. Заца про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підвищення доступності та конкурентоздатності внутрішнього та в'їзного туризму (№ 10195 від 14.03.2012) створить сприятливі умови для лікування та оздоровлення населення, підтримки пріоритетних напрямів туристичної діяльності, зокрема, в'їзного та внутрішнього

туризму, відтворення матеріально-технічної бази курортного комплексу України. Законопроектом О. Заца, А. Пінчука про внесення доповнень до Податкового кодексу України щодо порядку сплати туристичного збору фізичними особами - власниками або орендарями індивідуальних засобів розміщення (№ 9321 від 20.10.2011) спрощується процедура сплати туристичного збору при наданні послуг із тимчасового розміщення фізичними особами – власниками або орендарями індивідуальних засобів розміщення, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації як суб'єкти підприємницької діяльності.

Дмитро Володимирович СВЯТАШ, народний депутат України: Важливим етапом унормування державної податкової політики стало прийняття законопроекту № 9661-д від 17.02.2012 року, який був розроблений у Комітеті з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики на базі 7 законопроектів. У ході підготовки до другого читання ми цією робочою групою спільно з Урядом опрацювали також достатню кількість законопроектів, які стосуються змін до Податкового кодексу України. До речі, на сьогодні таких законопроектів зареєстровано більше 100. Ми розуміємо, що з наближенням виборчої кампанії кількість таких проектів буде системно збільшуватися. Значна кількість законопроектів направлені на звільнення від оподаткування тих чи інших доходів або надання додаткових податкових пільг, що, зрозуміло, унеможливлює їх врахування.

Опрацьовано також 252 пропозиції, які надійшли від суб’єктів права законодавчої ініціативи до другого читання цього законопроекту. Враховано у цілому, частково або редакційно 170 пропозицій. Інші 82 пропозиції відхилено. Таким чином, робота Комітетом спільно з представниками Уряду та бізнесу проведена достатньо велика, вона була прозорою та відкритою. Тільки засідань робочих груп загальних та по окремим питанням було проведено більше 15. Ми притримуємося принципової позиції Комітету: удосконалення положень Податкового кодексу України мають носити комплексний та системний характер, що суттєво оптимізує законопроектну роботу. Я вважаю, що практика комплексного розгляду змін до податкового законодавства є найвірнішою і Комітет саме таким чином буде діяти і надалі. Особливу увагу при доопрацюванні приділено питанню вдосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності за результатами її запровадження з 1 січня поточного року. Запроваджено комплекс змін до норм щодо податкового адміністрування, які направлені насамперед на спрощення та удосконалення адміністративних процедур; щодо оподаткування податком на прибуток підприємств; щодо податку на доходи фізичних осіб. Важливе місце у нашій роботі ми приділили питанням оподаткування податком на додану вартість. Крім того, до 01.01.2014 не застосовуватимуться штрафні санкції за неподання або порушення строку подання фізичними особами до органів ДПС відомостей про зміну даних, які вносяться до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

8

Ïðîçà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 7 (45) â³ä 31 ëèïíÿ 2012 ðîêó

Олігарх на мокрому піску Оповідання. На робочому столі Максима лежала мушля. Завжди, коли йому було сумно, він підносив її до вуха й заплющував очі. Мушля дарувала подих моря. У дитинстві йому подобалося сидіти на березі й вивчати мову хвиль, які лагідно торкалися берега та перетворювали пісок біля його ніг на мед.

– Максиме Олександровичу, нарада – нагадала секретар. Він поклав мушлю згори стосу паперів, сунув мобільний телефон в кишеню брюк і рушив до конференцзалу. Дорогою йому посміхалися працівники головного офісу Корпорації Максима. Всі знали: за похмуре обличчя генеральний може звільнити.

– Панове, настав час підбити підсумки,– сказав він ще від дверей, і кожне слово ловила сотня відданих менеджерів у однакових білих сорочках,– Три роки тому ми створили політичну партію «Ривок», лідер якої, наша національна гордість, зірка футболу, зараз виступає з трибуни Організації Об’єднаних Націй про мир та дружбу в усьому світі. Це коштувало, повірте, недешево. Але він вартий тих коштів, за які я його купив. Тепер,– Максим всівся просто на стіл у президії,– я хочу почути ваш звіт. Доведіть мені, що ми виграємо для нашого хлопця президентські вибори. Почали виступати з місця члени політради та секретарі обласних виконкомів; казали про сотні тисяч прийнятих до партії, голосно лунали назви проектів та відсотки електоральної підтримки. У одній області провели праймеріз, на яких переміг свій кандидат. У іншій області роздали м’ячі з автографами у кожну школу. І всюди висіли бігборди, з яких знаменитий футболіст закликав виборців: «Не пасуй – голосуй!».

– Партія «Ривок» обіграла всіх параолімпійців старої ліги і стала потужною політичною силою. На нас народ покладає надії,– підсумував Максим,– Скажіть, яка у нас політична програма?

– Країна чемпіонів! – хором відгукнулися партфункціонери.

– Правильно! Ми – велика команда. Соціальні гарантії має кожен, ми своїх не кидаємо. Підвищимо зарплати. Забезпечимо гідну старість. Збільшимо народжуваність. Подолаємо корупцію. Всі сили, таланти, майно, навіть серце покладемо на олтар спільної перемоги. Горе тим егоїстам, які стоятимуть на цьому тріумфальному шляху, бо ворогів народу буде покарано! Виконуй поставлені завдання, працюй з ранку до ночі, жертвуй собою, сумлінно виконуй свої обов’язки перед командою, і зможеш пишатися перемогою наших чемпіонів. А якщо претендуєш на звання чемпіона – бери участь у спортивних святах. Одного з мільйонів судді оберуть чемпіоном. Інші мають пам’ятати, що головне – участь, а не перемога. От що ми скажемо народу перед виборами. І це буде справжній гол. Максим зробив паузу. Всі дивилися на нього, спітнілі й радісні, у екстазі командного єднання. Він тримав їх у кулаку, а з ними – ті мільйони громадян, яких вони привели до партії. Насолоджуючись цим відчуттям, він розтулив жменю.

– Зрозуміли? Молодці. Всі вільні. Біля виходу з конференц-залу Максим помітив, як, не звертаючи уваги на охоронців, до нього проривається якийсь двадцятирічний хлопчина. Поманив його рукою до себе. Охоронці розступилися.

– Максиме Олександровичу, вам багато чого не кажуть,– швидко заторохтів він,– Хоча наш кандидат справді є лідером виборчих перегонів, у інтернеті купа публікацій про корупцію. Пишуть прямо, що ви його купили, що наша партія – приватний клуб менеджерів Корпорації Максима. Є фотографії його відпочинку з дівчатами у вашому замку в Турції. Наводяться дані про збільшення ваших особистих статків після минулорічної перемоги партії «Ривок» на парламентських виборах...

– Ну і що? Хай пишуть. Наклепники.

– Ви недооцінюєте цю журналістку, Олену Голосевич! Вона пише, що за фасадом командної гри ви і ваш кандидат нічого не пропонуєте країні, окрім бутафорських змагань та конфліктів. Вона пише, що в усіх затіяних вами політичних конфліктах всі, окрім вас, програють, а ви виводите в офшори чергові мільярди. І вона пише, що нічого не міняється, бо на вас всі сподівання, а ви нічого не хочете міняти. Тільки ведете розкішне життя та обіцяєте, обіцяєте, обіцяєте.

– Ти знаєш нашу позицію стосовно таких брудних натяків. Ми ініціювали проект «Вільний Інтернет» для звільнення всесвітньої мережі від брехні та наклепів. Настав час притягнути до кримінальної відповідальності тих, хто засмічує наш інформаційний простір. Не секрет, що всі такі паскудні статті пишуться за гроші. Ця Олена Голосевич – продажна джинсова курва, яка заздрить групі підтримки нашого кандидата, заздрить справжнім чемпіонам. Взагалі, моніторинг продажності журналістів від громадської організації «Максимально чесно» показує, що 90% інформації зі всіх джерел, окрім Телекомпанії Максима – суцільний обман та провокації. Так і пояснюй виборцям.

– Але, можливо, варто було б вкладати якісь кошти в справжні інновації?

– Що ти канючиш? Думаєш, чемпіони не подумали про це? Корпорація Максима – найбільш інноваційна, ніхто не витрачає на фінансування науки стільки, скільки ми.

– Максиме Олександровичу, мої друзі з Технічного Університету винайшли революційну технологію виготовлення надміцної дешевої пластмаси, яка б могла замінити залізобетон, але після запитів про підтримку, зокрема, направлених вам, моїх друзів примусили припинити дослідження і вигнали з університету під предлогом поганої успішності...

– Так і треба прогульщикам занять! Тобі по пальцях роз’яснювати, що до чого? Всі винаходи роблять на заході. Якщо ми порушимо світовий порядок – від нас вимагатимуть повернення кредитів, які ми не можемо повернути. У нас соціальна держава. Наша команда забезпечує всесвітньо відомим брендам дешеву робочу силу.

– Кому потрібні такі порядки?

– Скажи, ти в якій команді?! Подумай над цим! Максим розвернувся й пішов до свого кабінету. Дорогою проінструктував секретаря: з’ясувати особу

жовторотого мрійника й звільнити з вовчим білетом. Його душив гнів, але звичний вигляд мушлі на купі паперів подіяв заспокійливо. Зморшки на чолі розгладилися. У паперах був моніторинг критичних публікацій: цілий поверх хмарочосу Корпорації Максима займала пресслужба, яка відслідковувала кожне жорстке слово, залякувала журналістів, власників газет, сайтів, телеканалів та радіостанцій, спростовувала, судилася, дискредитувала, відволікала увагу від неприємних і скандальних фактів. У лютуванні обуреної і обдуреної громадськості – тобто, тих небагатьох громадян, які дозволяли собі відмовлятися від його продукції та обіцянок – Максим чув знайомий з дитинства загадковий шум океану. Цей шум вабив і захоплював, роздирав серце, прищемлював душу. Все життя він провів на березі моря долі, яке кидало йому під ноги людей, гроші, славу й владу. Коли всі зневажили промисловість, море кинуло йому заводи, як під час шторму випльовує волохате шмаття водоростей. Коли ніхто не вірив жодній ідеї, до його кабінету заносило сотні талановитих ідеологів у пошуках хліба з маслом. Він брав у руки кожну з цих примхливих морських зірок, кожну медузу, уважно вивчав і кидав назад до скаженої стихії шторму. Коли держава на замовлення його лобістів підняла податки і розорила дрібний бізнес, бо він не терпів конкуренції – горді підприємці, ще вчора господарі своєї долі, приходили до нього на поклон, щоб влаштуватись менеджерами середньої ланки в Корпорації Максима. Він спорудив свою імперію з покірних людей, зліплених простими потребами й амбіціями, так само як будував в дитинстві піщані замки на березі моря з піщинок, зволожених солоною водою. Для Максима не було більшої радості, ніж зтиснути у жмені безвільний пісок і, поволі розтуляючи, скидати мокрі блискучі піщинки донизу, на їх справедливе мізерне місце у величних, химерних фортецях. До нього часто підбігали однолітки, дивилися, просилися в компанію; а він мовчки будував своє, міркуючи над майбутнім й намагаючись розгадати таємничу мову морських хвиль. Одна дівчина назвала його піщані замки лайном, інша безжально розтоптала, волаючи на все узбережжя, що він не любить її. Максим продовжував будувати. Він знав, навіщо вийшов з моря: без нього ці хвилі, ці піщинки просто не мали б сенсу. Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

Прип’ятський слідчий - фальсифікатор? Колишній директор ДСП «Комплекс» Віктор Сафонов, який викрив розкрадання 2,1 млн. грн. бюджетних коштів і сам став фігурантом кримінальної справи після того, як казнокради відкупилися від правосуддя, подав заяву про злочин, скоєний слідчим Прип'ятської спеціальної прокуратури Шевченко О. О. Відповідно до заяви Сафонова, 11.05.2012 р.

слідчий Шевченко О. О. винесла постанову про його примусовий привід для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, тим самим перевищивши свої службові повноваження, оскільки тільки суд може обмежувати термін ознайомлення з матеріалами справи. Окрім того, складену слідчим постанову Віктор Сафонов вважає завідомо неправдивим документом,

оскільки у ній стверджується, що він не з’являвся на ознайомлення з матеріалами справи без поважних причин, а насправді він повідомляв слідчому в телеграмах та листах про перенесену його дружиною операцію. Більше того, у телефонній розмові з ним Шевченко О. О. підтвердила, що всі лікарські довідки вона бачила.

Походеньки одного “антиколектора” 43-річний Федір Олексюк закликає позичальників не повертати гроші банкам та кредитним спілкам, обіцяє боронити їх від фінансистів і колекторів, суддів і правоохоронців. Хто він: справжній рятівник громадян, що потрапили в скруту, чи ділок-лицедій, який на бідах людей будує власне благополуччя? (Продовження. Початок див. у випусках №№ 3, 4, 5 газети «Правдошукач»)

Фіаско в суді 18 березня 2011 року господарський суд м. Києва відмовив в задоволенні позову фізичної особипідприємця - клієнта ПП «ЮОАК «Ваша Надія» (керівник Федір Олексюк) до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі банк «Аваль») про визнання недійсним кредитного договору, за умовами якого 3.06.2008р. кредитор відкриває позичальнику 10-літню відновлювальну (револьверну) кредитну лінію на суму 250 000 доларів США, яка має бути повернута до 2.06.2018 р. Отримавши, мабуть, некваліфіковану пораду від Федора Олексюка, позивач заявив про дві причини виникнення спору, які нібито породжені незаконними діями відповідача: одностороння зміна кредитором відсоткової ставки за користування коштами, а також видача кредиту та вимога сплати процентів за користування ним в іноземній валюті. Однак в першому випадку заявник послався на норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у редакції, що не була чинною в момент укладання договору.

В другому ж випадку він наполягав на тому, що відповідач нібито повинен був мати індивідуальну ліцензію для кредитування позичальників в інвалюті. Натомість банк «Аваль», надаючи кредит, керувався генеральною ліцензією НБУ на здійснення валютних операцій, як того і вимагає чинне законодавство. В судовому засіданні було викрито справжній намір позичальника банку «Аваль» та його горе-захисників. Як застереження від проявів шахрайства варто сприймати висновок служителя Феміди: «Мета звернення позивача з позовом до суду, яка в дійсності полягає не у захисті порушених прав, а в уникненні виконання договору шляхом створення судового процесу, не узгоджується з нормами чинного законодавства». По суті, суд виніс Олексюку Ф.Ю. новий «вирок» як імітатору правозахисної діяльності, як особі, що діє на шкоду суспільним інтересам, адже умисно, вочевидь, з корисливих мотивів, уводить в оману позичальників щодо можливостей безкарно та з вигодою для себе порушувати умови кредитних договорів.

Експерти: «Антиколекторство це суцільне шахрайство» Своїми враженнями стосовно так званого антиколекторства у вітчизняному виконанні, зокрема Федора Олексюка, я попросив поділитися людей, чия компетентність на ринку фінансових послуг перевірена досвідом. Деякі з них пропоную вашій увазі. Голова ради Незалежної асоціації банків України,

голова правління ПАТ «Укрсоцбанк» Борис Тимонькін: - Відносини позичальника з антиколектором нагадують мені звичайну ситуацію з ремонтом квартири: в процесі вартість зростає у 1,5 - 2 рази. Далі буде... Олександр КРИВЕНКО, akryvenko64@gmail.com, +380 63 241-36-81

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2000 примірників. Розповсюджується безкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.). Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 30.07.2012 р. Віддруковано у ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126606.

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.