Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.
№ 8 (46) 31 серпня 2012 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua
Рух ”Чесно” - це зло
2
3
Продовження на стор. 5-8
Українська Душевна спільнота, здійснивши релігійний обряд визначення добра і зла, визнала злом громадянський рух «Чесно»; визнала злом критерії доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянського руху «Чесно»; визнала злом оцінку доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянським рухом «Чесно». Відповідно до визначення Хранителя віри, оприлюдненого на сайті Храму Божественного Одкровення www.temple.org.ua (повний текст визначення читайте на стор. 5-8), народні депутати України та кандидати у народні депутати України, які звинувачені у недоброчесності нині або звинувачуватимуться у недоброчесності в майбутньому рухом «Чесно» – є вільними від усіх звинувачень у недоброчесності, висунутих громадянським рухом «Чесно». За Божою волею благословенні усі громадяни вірити в себе і бути мудрими, благословенні політики та громадські діячі творити добро конкретними добрими справами та реальними пропозиціями, вигідними для всіх зацікавлених осіб, досягати домовленостей та взаєморозуміння з усіма людьми, утверджувати і розвивати право як соціальний контракт, долати зло зневаги до опонентів та інакомислячих і зло надуманих обвинувачень, що грунтуються на одних припущеннях. Процес визначення добра і зла тривав один місяць. У ході процесу було розіслано поштою 477 листів народним депутатам України та учасникам руху «Чесно» із пропозиціями надати свої доводи по суті процесу. Свої доводи надали лише народний депутат І. Г. Кириленко та ініціатор руху «Чесно» О. Рибачук. Доводи І. Г. Кириленка про неправильність даних руху «Чесно» щодо частоти відвідувань ним пленарних засідань парламенту були перевірені та документально підтвердилися. Доводи О. Рибачука були визнані виявом гріхів обману та зневаги. Громадянський рух «Чесно», який оголосив недоброчесними 447 народних депутатів України, визнано злом, оскільки діяльність руху «Чесно» не переслідує мети творення добра, супроводжується обманом і спрямована на посилення зневаги виборців до народних депутатів та кандидатів у народні депутати України. Встановлено факти
у випуску:
фальсифікації результатів опитування громадської думки (критерії громадського інтересу до новин видаються за критерії доброчесності політиків), виявлено, що політики визнаються винними у правопорушеннях і тому недоброчесними на підставі неперевірених пліток та неточних даних про дисциплінарні погрішності, які не можуть бути показником особистої доброчесності людини чи якості роботи політика як захисника інтересів виборців.
4 8
Сумнівні джерела оптимізму Януковича Подвійна мораль прислужників влади Пилипишину дозволили підкупати виборців? Регіонали позбавилися Вільдмана? Банда депутата Святослава Олійника “Видео новости” видурила у журналістів 16 тисяч гривень Світлана Зоріна крутіша за Януковича? Агонія замовного «правосуддя»
ТОП-13: ПАРАЗИТИ КИЄВА ДОСЬЄ КИЇВСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ТРИБУНАЛУ НА ЧОРТОВУ ДЮЖИНУ РУЙНІВНИКІВ КИЄВА ЧИТАЙТЕ НА СТОР. 4
Суд поклав край прокурорському свавіллю Роману Помазану, синові вбитого у 2008 році директора агрофірми «Рубежівське» Сергія Помазана, вдалося відстояти в суді чесне ім’я померлого батька. 23 серпня колегія суддів палати в кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області у складі головуючого О. Гузовського, суддів В. Крижанівського та О. Романова залишила в силі постанову Корольовського районного суду м. Житомира (судді О. Рожкової), якою скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Житомирської області Р. Григоришина від 05.04.2012 про закриття кримінальної справи у зв’язку зі смертю особи, яка вчинила злочин. Про історію появи цієї скандальної постанови та її рейдерський підтекст ми розповідали у статті «Як пограбувати померлого» (див. випуск газети «Правдошукач» № 6 (44) від 30.06.2012). На території агрофірми Помазана свого часу було облаштовано цех для виробництва консервів. З орендаторами цеху укладався договір про передачу цеху у їх власність після виконання певних робіт. Однак ті своїх зобов’язань не виконали, і у 1999 році договір було розірвано рішенням Арбітражного суду Херсонської області. Оскільки добровільно цех не повертався, кооператив «Рубежівське» звернувся з позовом про визнання недійсним договору про передачу
у власність основних засобів і виграв суди в усіх інстанціях: цех було витребувано на користь підприємства Помазана. Після вбивства підприємця давні «доброзичливці» відновили свої зазіхання на цех, причому їм відверто підігравали деякі нечисті на руку працівники прокуратури. На Помазана тишком-нишком було відкрито кримінальну справу та одразу закрито – мовляв, вину доведено, але покійного не можна судити. Постанову слідчого, замішану на відвертій брехні, рейдери пред’явили до суду з метою забрати собі той самий консервний цех. Постанова слідчого Григоришина не була якимсь непорозумінням чи самодіяльністю. Він постановив її всупереч всім клопотанням родичів про належне доведення слідства до кінця та передачу справи на розгляд до суду з метою реабілітації померлого. Протиправні дії слідчого підтримали всі начальники Григоришина, що свідчить про те, якими високими вказівками він керувався, порушуючи закон. І начальник слідчого відділу прокуратури Житомирської області Сергій Калінін, і прокурор області Ігор Проценко офіційно повідомляли нашій редакції на всі запити, що, нібито, постанову винесено законно. Лише згодом суд довів зворотнє. До речі, в цій епопеї стався і комічний епізод. Щоб відволікти
увагу громадськості від резонансної справи, пан Проценко влаштував під телекамери показушну «нараду» з питань... виконання розпоряджень Президента України та Генерального прокурора України про припинення тиску на бізнес і забезпечення свободи підприємництва! На судових засіданнях за скаргою Романа Помазана горе-начальник слідчих прокуратури Сергій Калінін усіма силами намагався зробити процес закритим, посварити суд та журналістів. Він підштовхував суддів до порушення присяги судді та статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вимагаючи заборонити присутнім журналістам запис на диктофон судового засідання. Треба сказати, що судді спочатку зустріли такі вимоги зі співчуттям – мабуть, ще не звикли до нового законодавства, яке прямо дозволяє присутнім на судовому засіданні використовувати портативні аудіотехнічні засоби без будьяких дозволів та клопотань. Однак абсурдна претензія прокурора, ніби засідання слід оголосити закритим, примусила суд замислитись та відкинути прокурорські зазіхання на гласність судочинства. Таким і має бути справжнє правосуддя – гласним, законним та справедливим. У справі про реабілітацію Помазана судді чесно взяли цю високу планку.
Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.