ПРАВДОШУКАЧ № 46, серпень 2012

Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.

№ 8 (46) 31 серпня 2012 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua

Рух ”Чесно” - це зло

2

3

Продовження на стор. 5-8

Українська Душевна спільнота, здійснивши релігійний обряд визначення добра і зла, визнала злом громадянський рух «Чесно»; визнала злом критерії доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянського руху «Чесно»; визнала злом оцінку доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянським рухом «Чесно». Відповідно до визначення Хранителя віри, оприлюдненого на сайті Храму Божественного Одкровення www.temple.org.ua (повний текст визначення читайте на стор. 5-8), народні депутати України та кандидати у народні депутати України, які звинувачені у недоброчесності нині або звинувачуватимуться у недоброчесності в майбутньому рухом «Чесно» – є вільними від усіх звинувачень у недоброчесності, висунутих громадянським рухом «Чесно». За Божою волею благословенні усі громадяни вірити в себе і бути мудрими, благословенні політики та громадські діячі творити добро конкретними добрими справами та реальними пропозиціями, вигідними для всіх зацікавлених осіб, досягати домовленостей та взаєморозуміння з усіма людьми, утверджувати і розвивати право як соціальний контракт, долати зло зневаги до опонентів та інакомислячих і зло надуманих обвинувачень, що грунтуються на одних припущеннях. Процес визначення добра і зла тривав один місяць. У ході процесу було розіслано поштою 477 листів народним депутатам України та учасникам руху «Чесно» із пропозиціями надати свої доводи по суті процесу. Свої доводи надали лише народний депутат І. Г. Кириленко та ініціатор руху «Чесно» О. Рибачук. Доводи І. Г. Кириленка про неправильність даних руху «Чесно» щодо частоти відвідувань ним пленарних засідань парламенту були перевірені та документально підтвердилися. Доводи О. Рибачука були визнані виявом гріхів обману та зневаги. Громадянський рух «Чесно», який оголосив недоброчесними 447 народних депутатів України, визнано злом, оскільки діяльність руху «Чесно» не переслідує мети творення добра, супроводжується обманом і спрямована на посилення зневаги виборців до народних депутатів та кандидатів у народні депутати України. Встановлено факти

у випуску:

фальсифікації результатів опитування громадської думки (критерії громадського інтересу до новин видаються за критерії доброчесності політиків), виявлено, що політики визнаються винними у правопорушеннях і тому недоброчесними на підставі неперевірених пліток та неточних даних про дисциплінарні погрішності, які не можуть бути показником особистої доброчесності людини чи якості роботи політика як захисника інтересів виборців.

4 8

Сумнівні джерела оптимізму Януковича Подвійна мораль прислужників влади Пилипишину дозволили підкупати виборців? Регіонали позбавилися Вільдмана? Банда депутата Святослава Олійника “Видео новости” видурила у журналістів 16 тисяч гривень Світлана Зоріна крутіша за Януковича? Агонія замовного «правосуддя»

ТОП-13: ПАРАЗИТИ КИЄВА ДОСЬЄ КИЇВСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ТРИБУНАЛУ НА ЧОРТОВУ ДЮЖИНУ РУЙНІВНИКІВ КИЄВА ЧИТАЙТЕ НА СТОР. 4

Суд поклав край прокурорському свавіллю Роману Помазану, синові вбитого у 2008 році директора агрофірми «Рубежівське» Сергія Помазана, вдалося відстояти в суді чесне ім’я померлого батька.

23 серпня колегія суддів палати в кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області у складі головуючого О. Гузовського, суддів В. Крижанівського та О. Романова залишила в силі постанову Корольовського районного суду м. Житомира (судді О. Рожкової), якою скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Житомирської області Р. Григоришина від 05.04.2012 про закриття кримінальної справи у зв’язку зі смертю особи, яка вчинила злочин. Про історію появи цієї скандальної постанови та її рейдерський підтекст ми розповідали у статті «Як пограбувати померлого» (див. випуск газети «Правдошукач» № 6 (44) від 30.06.2012). На території агрофірми Помазана свого часу було облаштовано цех для виробництва консервів. З орендаторами цеху укладався договір про передачу цеху у їх власність після виконання певних робіт. Однак ті своїх зобов’язань не виконали, і у 1999 році договір було розірвано рішенням Арбітражного суду Херсонської області. Оскільки добровільно цех не повертався, кооператив «Рубежівське» звернувся з позовом про визнання недійсним договору про передачу

у власність основних засобів і виграв суди в усіх інстанціях: цех було витребувано на користь підприємства Помазана. Після вбивства підприємця давні «доброзичливці» відновили свої зазіхання на цех, причому їм відверто підігравали деякі нечисті на руку працівники прокуратури. На Помазана тишком-нишком було відкрито кримінальну справу та одразу закрито – мовляв, вину доведено, але покійного не можна судити. Постанову слідчого, замішану на відвертій брехні, рейдери пред’явили до суду з метою забрати собі той самий консервний цех. Постанова слідчого Григоришина не була якимсь непорозумінням чи самодіяльністю. Він постановив її всупереч всім клопотанням родичів про належне доведення слідства до кінця та передачу справи на розгляд до суду з метою реабілітації померлого. Протиправні дії слідчого підтримали всі начальники Григоришина, що свідчить про те, якими високими вказівками він керувався, порушуючи закон. І начальник слідчого відділу прокуратури Житомирської області Сергій Калінін, і прокурор області Ігор Проценко офіційно повідомляли нашій редакції на всі запити, що, нібито, постанову винесено законно. Лише згодом суд довів зворотнє. До речі, в цій епопеї стався і комічний епізод. Щоб відволікти

увагу громадськості від резонансної справи, пан Проценко влаштував під телекамери показушну «нараду» з питань... виконання розпоряджень Президента України та Генерального прокурора України про припинення тиску на бізнес і забезпечення свободи підприємництва! На судових засіданнях за скаргою Романа Помазана горе-начальник слідчих прокуратури Сергій Калінін усіма силами намагався зробити процес закритим, посварити суд та журналістів. Він підштовхував суддів до порушення присяги судді та статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вимагаючи заборонити присутнім журналістам запис на диктофон судового засідання. Треба сказати, що судді спочатку зустріли такі вимоги зі співчуттям – мабуть, ще не звикли до нового законодавства, яке прямо дозволяє присутнім на судовому засіданні використовувати портативні аудіотехнічні засоби без будьяких дозволів та клопотань. Однак абсурдна претензія прокурора, ніби засідання слід оголосити закритим, примусила суд замислитись та відкинути прокурорські зазіхання на гласність судочинства. Таким і має бути справжнє правосуддя – гласним, законним та справедливим. У справі про реабілітацію Помазана судді чесно взяли цю високу планку.

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

2

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 8 (46) â³ä 31 ñåðïíÿ 2012 ðîêó

Сумнівні джерела оптимізму Януковича 30 липня офіційно розпочалась парламентська виборча кампанія. Після проведення у цей день з’їздів ключових учасників виборчих перегонів, партій «ВО «Батьківщина» і «Партія регіонів», громадяни України наввипередки заходились ознайомлюватись з оприлюдненими партійними списками, біографіями кандидатів у мажоритарних округах та текстами їх передвиборних програм. Більшість політично свідомого населення, як свідчать останні опитування, вже встигла визначитись зі своїми вподобаннями, решта ж продовжує зважувати політичні альтернативи та співставляти оптимістичні декларації чинної влади з існуючим станом справ. Спробуємо проревізувати ці декларації, акцентуючи увагу на тих, що озвучувались у нещодавно оприлюдненому Посланні Президента до Верховної Ради про внутрішнє та зовнішнє становище України. Варто нагадати, що структурно цьогорічне послання складається зі вступного слова Януковича та тематичних доповідей членів Уряду щодо так званого післякризового економічного відновлення України у 2011 році, політико-правового, нібито, “розвитку” в контексті загальноєвропейського простору, гуманітарного, начебто, “доробку” держави, “альтернатив міжнародного партнерства”, а також проблем побудови повноцінного громадянського суспільства. У Посланні ідеться про те, що за минулий рік урядом було докладено значних зусиль до спрощення умов провадження підприємницької діяльності, зокрема розвитку податкового законодавства з метою детінізації капіталу та сприяння зовнішнім і внутрішнім інвестиціям. Незалежні ж джерела засвідчують діаметрально протилежне. Так, дослідження податкового індексу та індексу інвестиційної привабливості України, проведені цього року Європейською Бізнес Асоціацією, вказують на значне занепокоєння іноземних інвесторів низкою показників: зокрема, політичною ситуацією в Україні, зростаючим тиском з боку державних органів, численними вадами діючої системи оподаткування (включаючи непередбачуваність її розвитку, а також недосконалість нового Податкового кодексу), труднощами митного оформлення товарів, високим рівнем корупції, незадовільним станом законодавства в сфері підприємницької діяльності, невиконанням державою зобов’язань з відшкодування податку на додану вартість, неефективною системою судочинства, девальвацією гривні та, як наслідок, зниженням її купівельної спроможності, банківською кризою, а також технічними бар’єрами в сфері міжнародної торгівлі. Таким чином, за результатами зазначених досліджень індекс інвестиційної привабливості України оцінюється бізнес-спільнотою на рівні 2.18 з можливих 5.0, а податковий індекс на аналогічній шкалі був оцінений лише у 1.9 балів. Варто також згадати офіційні заяви послів США, Угорщини та Франції у квітні цього року про те, що українська податкова служба відлякує американських і європейських інвесторів, а податкова система України за оцінками Світового банку – одна з абсолютно найгірших у світі: 181-а з 183-х. У посланні дуже поверхово і побіжно згадується про зусилля державного керівництва у напрямку «оптимізації системи судочинства». Не до кінця зрозуміло, що саме Янукович мав на увазі під оптимізацією. Проте, з огляду на статистику середньої тривалості судових процесів в Україні, це точно не верховенство права, не демократизація судочинства та не суттєве скорочення термінів розгляду справ і пов’язане з ним покращення відповідних кількісних та якісних показників. Рекордно низький рівень довіри громадян до судових органів, майже тотальна корумпованість судів загальної юрисдикції та фактично цілковита підконтрольність Конституційного Суду чинній владі дають всі підстави припускати, що «оптимізація» системи судочинства означає одне: тепер вона приватизована Януковичем, а отже, відтепер з цією системою злочинцям легше «домовитись». Натомість по відношенню до опонентів вибудовано потужну репресивну машину неприхованих політичних переслідувань. Серед довгострокових урядових ініціатив у посланні наголошується на впровадженні програм регіонального розвитку, а також пілотних проектів у галузі охорони здоров’я та освіти. Ймовірно, відчутні для пересічного громадянина результати таких зусиль з’являться ще не скоро, оскільки в площині регіонального розвитку їх досягнення буде значно ускладнене надцентралізацією виконавчої вертикалі; у сфері медицини – ігноруванням пропозицій бізнес-спільноти і громадськості у розробці законодавства в галузі охорони здоров’я та постійним протистоянням розрізнених кланів тендерної, зокрема фармацевтичної, мафії; а в освітній

сфері благі наміри уряду ризикують зійти нанівець завдяки ним же підтримуваній політиці звуження доступу до освіти, безпрецедентному хабарництву у вищій школі та планомірному руху в напрямку розширення повноважень Міністерства освіти щодо контролю за формуванням ректорського корпусу, затвердження і погодження статутів університетів, стипендіального забезпечення тощо. Не переходячи на конкретні особистості, Янукович підкреслює, що спроби «докорінних перетворень» зіткнулись зі спротивом. При цьому, мовляв, політичні сили, що забезпечили цей спротив, є опозиційними не до діючого режиму, а «до реформаторського курсу» в цілому. Продовжує цей ряд лінгвістичних маніпуляцій застереження Президента про те, що подібний стан речей становить загрозу не лише державності, але й національній безпеці. Тобто, слід розуміти, що до прямих звинувачень, а далі й жорстоких репресій проти опозиціонерів – зовсім не далеко. У той же час одним із пріоритетних завдань чинної влади Віктор Янукович називає «розвиток і залучення громадянського суспільства до процесу вироблення та реалізації державного курсу», що зумовлює потребу у зростаючій відкритості політичного процесу. А це свідчить про те, що автор не усвідомлює, про що говорить, і не збирається над цим замислюватись та реалізовувати у внутрішній політиці, яку проводить. Серед інших орієнтирів влади на 2012 рік Янукович визначає необхідність перегляду роботи державних органів на регіональному рівні, зокрема з метою децентралізації управлінських механізмів та загального реформування відносин між місцевими органами влади та громадянами. Підкреслюється, що в особі громад, здатних контролювати місцеву владу, чинне керівництво бачить «свого найціннішого союзника та партнера». Це твердження також не збігається з логікою щойно висловлених ним тверджень щодо загрози державності і національній безпеці. Продовжуючи тему демократизації, Янукович пропонує здійснити декілька основних заходів, першим з яких він називає зміцнення представницької складової парламентаризму. Ймовірно, маючи на увазі фракцію Партії регіонів, він наголошує на тому, що настав час Верховній Раді припинити роботу в режимі «закритого елітного клубу», але оминає уточнень, хто саме і у який спосіб цей «клуб» створив. Стосовно вдосконалення сфери державного управління слід зазначити, що світовий прогрес комунікаційних технологій не залишає Україну осторонь. Сьогодні вже точаться розмови навколо створення автоматизованої системи управління «Електронний уряд», запроваджуються електронні реєстри, оптимізовано роботу веб-сайтів, запроваджено консультаційні центри та гарячі лінії при більшості підприємств, організацій і установ; проекти регуляторних актів оприлюднюються в офіційних джерелах. Проте умови для організації процесу і забезпечення результату – принципово різні завдання, які в нашій державно-політичній дійсності, на жаль, знаходяться у різних площинах і жодним чином не перетинаються. Інституційно – в сенсі структурної побудови органів виконавчої влади та формального забезпечення публічного доступу до державного управління – певні технічні можливості, як бачимо, є. Що ж до змістовної складової подібних зрушень, то вона далеко не виправдовує спрямованих на це ресурсних витрат – зокрема у зв’язку із тим, що тут об’єктивно більше оціночних понять. Чим «виміряти» дієвість взаємодії влади та суспільства або ефективність врахування громадських пропозицій до законодавчих ініціатив при фактичному відстороненні громадян від процесу державотворення та суспільних реформ? Режимові Януковича вдалося створити ілюзорну видимість відкритості та доступності владного механізму для пересічних громадян. Слід розуміти, що саме на цьому тримаються рейтинги його електоральної надії і довіри. Наступним кроком, на його думку, має стати конституційна реформа, яка, за президентським баченням, здатна встановити збалансованість повноважень між державою та місцевим самоврядуванням, а також створити передумови для забезпечення широких політичних прав громадян. Автор послання запевняє, що зазначені завдання будуть реалізовані з дотриманням найвищого рівня легітимності конституційного процесу завдяки залученню до роботи над проектом Основного Закону широких кіл громадськості. Щоправда, залучатись ця громадськість буде в межах діяльності Конституційної Асамблеї, закритість і кулуарність якої давно є предметом обговорення. Як зазначають представники опозиції, метою цього відверто неконституційного консультативно-

дорадчого органу при Президентові України є обійти парламент при ухваленні змін до Конституції. Як зазначає один з творців тексту Конституції 1996 року, народний депутат Іван Заєць, Асамблею намагаються перетворити на представницький орган, і, попри заяви її Голови, Першого Президента України Леоніда Кравчука про те, що напрацьовані цим органом зміни відповідатимуть національним інтересам українців, експерти констатують, що діючій владі доведеться докласти чимало зусиль для досягнення достатнього рівня довіри до Асамблеї. А поки що слабке світло надії в цьому процесі залишають лише повідомлення дипломатичних джерел про активний діалог, який нині відбувається між Адміністрацією Президента України та Радою Європи, що має на меті залучення експертних можливостей цієї міжнародної інституції до процесу проведення конституційної реформи в Україні. Адже цей консультативний потенціал не може бути зайвим. Проблеми трансформації економіки та соціальної системи декларуються як наступний пріоритет сьогоднішньої влади. Присвячений йому розділ президентського послання рясніє традиційно декларативними гаслами на зразок «забезпечення усталеного економічного зростання», «підвищення соціальних стандартів», «збільшення реальних доходів працюючих», «загального поліпшення якості життя українських громадян», «структурної трансформації національної економіки», «підвищення її конкурентоспроможності» та «сприяння розвитку підприємництва». Цей перелік, якому важко відмовити у цинізмі, досягає свої кульмінації у твердженнях Януковича щодо необхідності «розкриття підприємницького потенціалу суспільства», «лібералізації і дерегуляції підприємницької діяльності», «поліпшення бізнес клімату» та «створення нових робочих місць». Зрештою, Віктор Федорович, президентство якого вже встигло відзначитись рекордним розмахом рейдерства, наголошує на пріоритетності «підвищення правових гарантій інституту власності» і впевнений, що «зниження адміністративного та фіскального тиску на суб’єктів підприємництва» сприятиме виведенню економіки з тіні. Знову мовні маніпуляції, що перекручують зміст висловів з точністю до навпаки. У низці тез Послання наголошується на потребі у модернізації, технологічному оновленні реального сектору економіки і впровадженні енергозберігаючих технологій, про які поки що влада тільки регулярно говорить. Янукович окремо зазначає, що потребують прискорення аграрні реформи, і підкреслює необхідність захисту сільгоспвиробників до зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Враховуючи перспективи, які відкриваються перед Україною в світлі зняття такого мораторію у 2013 році (йдеться про масову купівлю землі за безцінь агрохолдингами, монополізованими та олігархічними структурами, і безповоротне відсторонення селян і дрібних фермерів від розпорядження нею), було б цікаво почути, як саме пан Президент пропонує захистити сільгоспвиробників. У своєму зверненні Янукович також зупиняється на ключових орієнтирах міжнародної політики України на поточний рік і робить акцент на участі держави у розвитку міжнародних систем забезпечення безпеки та налагодженні прагматичного співробітництва з новими партнерами. Серед них, крім Росії та США, паралельно за кількома стратегічним напрямами (зокрема, по заміщенню споживання імпортного природного газу вугіллям вітчизняного видобутку, низці агропромислових програм, в сфері валютного регулювання та військово-технічного співробітництва) дедалі наполегливіше фігурує Китай. Це промовисто свідчить про те, що Європа Януковичеву Україну не сприймає, а отже, на неї він і не розраховує. Окрему увагу у Посланні приділено невідкладному характеру реформи соціального забезпечення та соціального захисту. Відповідні тези супроводжуються філософськими роздумами про принципи реалізації такої реформи і світле майбутнє, що за цим, без сумніву, слідуватиме. Наголошуючи на критичній необхідності розвитку гуманітарної сфери, Янукович дещо здивовано констатує зростання апатії та зневіри в суспільстві і називає одним із основних завдань уряду духовне оздоровлення українців та розкриття їх творчого потенціалу, але жодним чином не пов’язує ці явища з низкою «покращень» за час свого володарювання. Натомість він переконаний: «Україна впевнено рухається шляхом глибокої модернізації». І навіть якщо Віктор Федорович поки що єдиний, хто поділяє таку впевненість, цьогорічні вибори до парламенту – наш з вами черговий шанс задати державі саме такий вектор. Народний депутат України О. Тищенко

Подвійна мораль прислужників влади Дивною виглядає позиція народного депутата України від Партії регіонів Олійника В.М. щодо надання Україною політичного притулку екс-міністру оборони Чехії Власті Паркановій на сторінках «Дзеркала тижня» та його електронної версії в інтернеті. У цьому випадку він прекрасно розуміє вибірковість чеського правосуддя стосовно Парканової та чітко, з юридичної точки зору, розкладає все по полицях. І з його думкою не можна не погодитися. Адже кримінальне переслідування колишнього члена чеського уряду за, нібито, нанесені державі збитки у розмірі 31 млн. доларів США внаслідок закупівлі транспортних літаків за завищеними цінами здійснювалося у випадку, коли ця посадова особа не мала особистого зиску від цієї закупівлі, а ставила на перше місце обороноздатність держави. Чи не вбачається тут повної аналогії з газовою справою проти Ю.В. Тимошенко? Звичайно, бо вона теж рятувала не тільки свою

державу Україну, а й усю Європу від суворих холодів, а також не мала особистих зисків. Навіть у цілком сфальсифікованій справі жодного натяку на це не було і немає. Одначе, той самий пан Олійник В.М. чомусь у зовсім іншому світлі бачить газову справу, за яку Тимошенко Ю.В. вже другий рік знаходиться у застінках “правоохоронного” гестапо. Цитую його вислів у ЗМІ та на деяких сайтах, датований 13 листопада 2011 року. «Газові контракти Ю. В.Тимошенко – це політична угода, направлена на знищення суверенітету України», констатував Олійник В.М. Не більше і не менше, як на замовлення “освятив” брутальні репресивні дії сьогоднішньої влади проти опозиційних лідерів. Ще категоричніше він висловився на адресу Луценка Ю.В., порівнявши його з Аль Капоне в розповсюдженій 28.02.12 р. заяві, в тому числі на сайті видання «Кореспондент.net», хоч і сам пан Олійник визнає,

що відсутні будь-які матеріали про розкрадання ексміністром внутрішніх справ бюджетних коштів. Мабуть, комусь так треба, бо його вислови лунають в унісон із безпідставними заявами головного фальсифікатора і організатора виконання замовлень Януковича на політичні репресії проти опозиційних лідерів, лукавого Кузьміна, що упевнено стверджує: мовляв, Луценко – це звичайний грабіжник. І таке верзе Перший заступник Генерального прокурора, не маючи жодних доказів... Просто жах якийсь! Контраст цих подвійних філософій та подвійної моралі прислужників влади загалом та конкретних високопосадовців ріже око. Разом із тим, це знакова узагальнююча характеристика сьогоднішньої влади, основним політичним інструментарієм якої є наперсткова гра, крапління і тасування карт та інші «фокуси» з подвійним дном. Для нас (вкотре!) дати народне “добро” провладним політикам на виборах – все одно, що віддати своє особисте добро коту під хвіст, як на тому бігборді... Народний депутат України Тищенко О.І.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 8 (46) â³ä 31 ñåðïíÿ 2012 ðîêó

Ñòîëèöÿ

Часопис про свавілля влади та громадський спротив незаконним діям

www.sprotiv.org

3

Новини Аналітика Подробиці Публіцистика

Пилипишину дозволили підкупати виборців?

30 серпня 2012 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва В. Кузьменко відмовив кандидату у народні депутати України по мажоритарному виборчому округу № 223 Вадиму Гладчуку в задоволенні позову проти підкупу виборців кандидатом Віктором Пилипишиним. Відомий опозиційний журналіст та редактор інтернет-видання «Спротив» Вадим Гладчук подав апеляційну скаргу на постанову суду, однак це рішення залишили без змін судді Київського апеляційного адміністративного суду Є. Сорочко, Н. Горбань та М. Межевич. Окрім того, аналогічну скаргу не задовольнив Центрвиборчком, хоча «для очистки совісті» передав матеріали скарги до міліції, яка не поспішає порушувати кримінальну справу за фактом підкупу виборців. Як зазначив один з членів ЦВК, набуття законної сили вироком суду – єдина можливість скасувати реєстрацію Пилипишина кандидатом. Чи можливо це за умов, коли судді та міліція куплені, питання риторичне. «На суд з’явився зять Пилипишина, Костянтин Яловий, і він зізнався, що купляв та роздавав подарунки виборцям Пилипишина. До речі, я подам заяву про злочин стосовно підкупу виборців державним службовцем Яловим. Свідки підтвердили роздачу подарунків та агітації без вихідних даних. Але судді всупереч усім законам закрили очі на підкуп виборців на тій підставі, що Пилипишина особисто з пайками свідки не бачили. Хоча суд мав усі докази, що подарунки роздавалися организацією «Кияни передусім», яку очолює Пилипишин»

— розповів журналістам Гладчук. На думку Гладчука, судді та члени Центральної виборчої комісії непрямо дозволили Пилипишину підкупати виборців. Однак довірена особа Пилипишина В. Боядін не згоден з принциповим кандидатом. За його словами, Пилипишин особисто ніякими продуктовими наборами нікого не підкуповував, товари та агітацію без вихідних даних роздавали невідомі «активісти», нібито, за власною ініціативою, без доручення кандидата. Також пан Боядін заперечив будь-які стосунки пана Пилипишина із редакцією агітаційної газети «Кияни передусім» та власниками агітаційного сайту peredusim.kiev.ua під заголовком «Кияни передусім», попри те, що словосполучення «Кияни передусім!» є зареєстрованою торговою маркою Віктора Пилипишина. За висловом позивача, Пилипишин нахабно зайняв позицію «я не я і корова не моя», а суд та ЦВК повірили йому на слово. На думку Вадима Гладчука, суддям та членам Центрвиборчкому має бути соромно брати хабарі у особи, яка обвинувачується у серйозних злочинах. В. Гладчук висловив здивування тим, як міг суддя Кузьменко навіть за умов якогось стимулювання «кришувати» підкуп виборців Пилипишиним після того, яка свідки розповіли йому про знищення дитячих майданчиків та розпродаж за безцінь сумнівним фірмам приміщень, з яких за розпорядженням Віктора Пилипишина були викинуті громадські організації, клуби та гуртки. Раніше повідомлялося, що прокуратура Києва

передала до Голосіївського районного суду кримінальну справу проти колишнього голови Шевченківської райдержадміністрації Києва Віктора Пилипишина за обвинуваченням в зловживаннях службовим становищем. Пилипишин обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України – перевищення влади чи службових повноважень. Йому інкримінується перевищення службових повноважень при передачі у приватну власність одному з суб’єктів господарювання будинків на проспекті Перемоги у столиці загальною вартістю більш ніж 3220 кв. м, чим нанесено збитки територіальній громаді міста Києва на суму більш ніж 15 млн. грн. Згідно з Кримінальним кодексом, за вчинення такого злочину передбачено покарання 6 років позбавлення волі. Відбувати покарання Пилипишин не збирається, тому й тягнеться до депутатського мандату, щоб стати «недоторканним» і уникнути кримінальної відповідальності. До речі, приватизаторських амбіцій він не облишив. Окрім бренду «Кияни передусім!», Віктор Пилипишин зареєстрував на власне ім’я торгові марки «Києве мій» і «Київ – це я». «Очевидно, він вкрав у киян так багато, що вважає себе справжнім власником всього міста Києва» – обурюється Гладчук,– «Треба його ловити його за руку на кожному подарованому пайку, бо цей пайок куплено за вкрадені кошти, і притягувати Пилипишина до суду знов і знов, поки він не понесе встановлену законом відповідальність!».

Регіонали позбавилися Вільдмана? На думку експертів, цьогорічна передвиборча кампанія в парламент запам’ятається як найцинічніша та найбрудніша в новітній політичній історії. Новий закон про вибори, створений та проголосований регіоналами, надав діючій владі необмежені можливості маніпулювання результатами виборів. Опозиціонерам, які здебільшого не володіють ані достатньої кількістю фінансів, ані доступом до адмінресурсу, перемогу забезпечуватиме лише оприлюднення правдивих результатів виборів. Опозиція має протистояти можливим фальсифікаціям влади, готувати людей до виходу на вулицю. Регіонали, відчуваючи стрімке наближення свого політичного фіаско, настирливо годують український народ брехнею про всепоглинаючу стабільність, подолані руїни та світле майбутнє, фундамент якого вони ретельно вибудовували разом з Межигірським пальцем та вертолітними майданчиками. Вони в режимі «all inclusive» використовують адміністративний ресурс та безсоромно витрачають державні та муніципальні кошти в інтересах свої власних передвиборчих кампаній. Нещодавно ПР оприлюднила партійні списки до парламенту та прізвища самовисуванців за мажоритарними округами. Від цієї гвардії «яничарів покращення» в атаку на мажоритарні округи в Києві ідуть відомі, неодноразово відзначені в корупційних та кримінальних схемах дерибану муніципального бюджету та крадіжки київських земель діячі, в тому числі поплічники Черновецького. Олесь Довгий, Алла Шлапак, Лев Парцхаладзе, Валерій Міронов, Валерій Борисов, Ігор Лісовий, Ігор Вільдман...

Нашу увагу привернула діяльність Ігоря Лазаровича Вільдмана. Колишній майстер з ремонту взуття, який розпочав свою успішну кар’єру в маленькій будці на Петрівці, сьогодні – заступник Міністра екології та природних ресурсів, президент ЗАО «Корпорація «Солідарність», до складу якого входять: ТОВ «Ринок «Петрівка», ТОВ «Книжковий ринок», ТОВ «Совок», ТОВ «Дивосвіт-плюс», ТОВ «СОЛЛУР», МП «Лісники», ТОВ «СОТО». Йому належить левова частка 30-кілометрової зони Київщини. Він безпосередньо займався відчуженням державної резиденції Межигір’я на користь Януковича. До того ж він взяв найстрімкіший старт в цьогорічній передвиборчій кампанії в парламент. Вільдман балотується в окрузі № 217. Ще на початку липня його люди збирали підписи мешканців Оболонського району м. Києва на користь заміни контейнерів із збору сміття. Представники «своєї» громадської організації «Екологічно чисте майбутнє» скрупульозно обійшли квартири мешканців району та зібрали необхідну кількість підписів. Почесний голова організації запустив адмінресурс. Відомо, що Вільдман є безпосереднім керівником наглядової ради держпідприємства «Укрекоресурси», яке здійснює допомогу компаніям в сфері збору, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини. Саме за рахунок державних коштів Вільдман десь придбав пластикові контейнери для сміття, які вже були у користуванні, та презентував оболонцям в якості свого власного «турботливого дарунку». За словами Голови комісії з питань культури та туризму Київради Олександра Бригинця, «Вільдман –

державний чиновник, в завдання якого входить реалізація екологічних проектів, в тому числі з сортування та переробки сміття. Він заступник міністра екології. Він відповідає саме за вирішення цього питання. І він подає виконання своїх прямих обов’язків як громадську діяльність! Прокуратура розбереться в тому, за рахунок якого бюджету та де саме Вільдман придбав контейнери для сміття». Ще декілька тижнів тому в кулуарах влади подейкували, наче Вільдман не збирався зупинятись на екологічних питаннях району та разом з іншими однопартійцями планував «організувати» потрібний електорат за принципом «підписання договорів». Але сьогодні картина кардинально змінилася. Влада ініціювала термінове усунення Ігоря Вільдмана з перевиборчої кампанії. Незрозуміло, що саме більше перелякало патронів відомого ловкача – його оновлені за державний кошт оболонські смітнички або інші, більш коштовні «шахермахери». Факт залишається фактом: замість нього в 217-му мажоритарному окрузі виставлена нова «тушкована» кандидатура – перебіжчик з опозиції, ненависник Української мови, який нещодавно рвав на собі коси у Верховній Раді під час голосування “за відмашкою” мовного закону Ківалова& Колесніченка – Василь Гуреєв. Важко повірити, що на Оболоні зустрінуть з відкритими обіймами нового висуванця корупційної владної банди. Скоріше, він та Вільдман отримають тут не хліб-сіль, а добрячого копняка по задній частині мандата. Олена Лазуткіна, спеціально для “Правдошукача”

Банда депутата Святослава Олійника “Видео новости” видурила у журналістів 16 тис. грн.

20 серпня 2012 р. редактор газети "Правдошукач" Юрій Шеляженко звернувся до народного депутата України Святослава Олійника з листом такого змісту: "Оскільки Ви контролюєте ТОВ «Українські медіа системи» і сайт «Видео новости», направляю Вам копію претензії на суму 16 000

гривень, пред’явленої мною ТОВ «Українські медіа системи». У разі, якщо ця претензія не буде розглянута протягом 10 днів, я вважатиму за можливе публічно заявити, що фірма депутата Олійника заборгувала журналістам великі гроші".

Святослав Олійник не відповів на цей лист. Претензія ТОВ «Українські медіа системи» була пред'явлена на підставі статті 222 Господарського кодексу України. “Це не ЗМІ, це банда, що дурить людей!” - вважає редактор газети “Правдошукач” Юрій Шеляженко.

4

Ñòîëèöÿ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 8 (46) â³ä 31 ñåðïíÿ 2012 ðîêó

ТОП-13: ПАРАЗИТИ КИЄВА Малоосвічені та ненажерливі, вони безжалісно, наче сарана, з ’ ї дають старий добрий Київ – одне з найзеленіших та найкрасивіших міст Європи. Їхні пихаті фізіономії усміхнено дивляться на нас із бігбордів. Вони – окупанти нашого часу, паразити на тілі славетного Києва.

1. Пилипишин Віктор Петрович екс-голова Шевченківської районної держадміністрації Києва, міліонер. У квітні 2011 року Віктор Пилипишин був звинувачений у незаконному наданні одному з товариств у приватну власність будинків на проспекті Перемоги, в результаті чого завдано збитків на суму понад 15 млн. грн. київській громаді.

2. Черновецький Леонід Михайлович – у 2006 році був обраний мером Києва, купивши, за словами його опонентів, голоси літніх киян безкоштовними паями з гречкою та згущеним молоком. Згідно із звинуваченням голови КМДА Попова О.П., Черновецький Л.М. украв із міського бюджету майна на загальну суму 70,4 млрд грн. За його даними, 779 га земель рекреаційного призначення міста Києва було безкоштовно передано у власність різним юридичним особам. Зокрема, з 2007 року до липня 2010 року різним юридичним особам було передано 364 га заповідника «Жуків острів», 415 га земель Музею Пирогово та заповідника «Конча-Заспа». Фактично за безцінь у власність або безстрокову оренду приватним особам було роздано 1771 га земель зеленої зони. Кияни втратили 34% від загальної площі скверів, парків і лісів.

53,6% орендованих площ було здано на пільгових умовах за ціною 48 грн. за 1 квадратний метр. У період з 2007 рік по липень 2010 року завдяки руйнівній діяльності Чернівецького Л. М. та його «молодої команди»: Довгого О., Комарницького Д., Басса Д., Чуба А., Супруненка В. громада міста втратила 3500 га землі, оціночна вартість яких складає 75 млрд. грн. З цієї суми лише 4 млрд. грн.. надійшли до бюджету.

3. Ахметов Рінат Леонідович – народний депутат України VI скликання (фракція Партії регіонів), найбагатша людина України. Експансія Ахметова в Києві розпочалася в грудні 2011 року придбанням державного стратегічного підприємства «Київенерго». Потім він придбав та знищив три історичні будинки, розташовані на Андріївському узвозі, а нещодавно зайнявся реконструкцією будівлі Центрального універмагу на Хрещатику методом його повного руйнування та зведення на його місці багатоповерхового торгівельного центру, що спотворює архітектурний ансамбль центру столиці.

4. Довгий Олесь Станіславович «права рука» мера Києва Черновецкого

Л.М. і син народного депутата Довгого С. О., ласого до лівої копійки. Співучасник усіх злочинних операцій із столичною землею і комунальною власністю київської громади. Автор абсолютного рекорду по кількості розглянутих питань (у тому числі земельних) і швидкості винесення ухвал по них Київрадою.

5. Супруненко Олександр Іванович - народний депутат-регіонал, брат депутата Київради, який перебуває в розшуку Супруненка В. І. і екс-зятя Київського голови Черновецького Л.М. Особливо прославився в лютому 2010 року в якості ідеолога та керуючого операцією «Рейдерське захоплення книгарні «Сяйво». Зокрема, саме він орендував два КРАЗи, що незаконно знаходилися на тротуарі перед книгарнею та блокували вхід до неї впродовж декількох місяців до моменту повної ізоляції приміщення книгарні від киян. Супруненко О. І. разом с братом В’ячеславом та Чубом А., чоловіком сестри Черновецького Л.М., очолив силове захоплення комунальних підприємств та за допомогою рейдерства змінив форму власності багатьох комунальних підприємств, таких як «Київмлин», «Київ хліб», «Київводоканал», «Київенерго», банк «Хрещатик» та врешті ХК «Київміськбуд».

6. Парцхаладзе Лев Ревазович – голова ради директорів компанії «XXI століття», Голова ради директорів Української будівельної асоціації, депутат Київради. Власник численних сумнівних забудов.

7. Столар Вадим Михайлович - "легендарна" постать, його прізвище знають усі постраждалі від будівельної афери «Еліта-Центр». Крім «слави» найгучнішого піклувальника про фантастично дешеві оселі для мешканців столиці, махінатор має ще один гучний «статус» «благодійника», який він разом із партнером Вагіфом Алієвим отримав за передачу місту під тиском громадськості та правосуддя скандальної недобудови, розташованої над куполом станції метро «Театральна». Несанкціоноване, небезпечне та незаконне будівництво офісного та торгівельного центру, ініційоване Столаром, розпочалося в 2007 році. В березні 2011 року під тиском громадськості та за рішенням Київського апеляційного господарського суду договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0847га по вул. Богдана Хмельницького над станцією метро «Театральна» було анульовано, будівництво призупинено та недобудова мала бути знесена. Скандал гасила команда Льовочкіна С.В.: за його вказівкою Попов О.П. прийняв недобудову в якості подарунка місту з метою облаштування викинутого на вулицю Музею Києва.

8. Вільдман Ігор Лазарович безпосередньо займався відчуженням державної резиденції Межигір’я на

користь Януковича В.Ф.

9, 10. Брати Дмитро та Михайло Табачники «дерибанщики» майна київської громади та розпилювачі грошей з державного бюджету, що виділяються на навчальні заклади та програми України. Окрема стаття доходів братів Табачників – привласнення нерухомості навчальних закладів, які для цього виселяються. Табачник В. М. є директором компанії «Грааль плюс», яка активно бере участь у тендері на побудову висотного будинку на Європейській площі. Табачник М. В. та Вільман І. Л. є співакціонерами ТОВ «Книжковий ринок», яке з легкої руки Черновецького Л.М. отримало 4,45га землі, що належала київській громаді.

11. Попов Олександр Павлович екс-міністр ЖКГ, голова КМДА, що здобув прізвисько “гауляйтер Києва” за призначення градоначальником з Банкової без згоди киян. За два роки правління Попова О.П. в Києві під його керівництвом було пограбовано та завдано шкоди десяткам пам’яток історії та об’єктів культурного значення. Замішаний у захопленні книгарні «Сяйво», знищенні трьох будівель на Андріївському узвозі, спробі знищення Пейзажної алеї, приватизації та знищенні пам’ятки історії - Гостинного двору, незаконній забудові біля Театру руської драми, знищенні та забудові буферної зони Софії Київської.

12. Кравець Андрій Віталійович – керівник Державного управління справами. Учасник напівлегальних схем прихватизації «Межигір’я», кінотеатру «Зоряний», державних дач в «Конча-Заспі» та «Пуща-Водиці». 26 квітня 2012 року депутати-регіонали Київради своєю більшістю віддали пам’ятку історії, перлину київського Подолу – будівлю Гостинного Двору компанії завгоспа Кравця А. В. в оренду. Договір оренди передбачає подальшу реконструкції під висотний торгово-офісний центр з підземним паркінгом.

13. Губський Богдан Володимирович найбільший земельний рейдер України. Через Київський науково-дослідницький інститут землеустрою та Держкомзем відбирав та скуповував за безцінь земельні ділянки у їх власників, всього близько 700 га земель лише в селах Княжичі та Зазим`я Броварського району Київської області. У грудні 2008 року до Верховної Ради України було направлено подання Генпрокуратури про зняття з нього депутатської недоторканності та арешт. М ає відношення до масштабної недобудови «Дніпровські вежі» - тридцятиповерхової будівлі, розташованої на Троєщині. Будівництво так і не завершилось, інвестори не побачили своїх квартир. Костянтин Клімашенко, голова ГО “Київський культурний трибунал”

Світлана Зоріна - крутіша за Януковича? Лихі 90-ті породили особливий тип чиновника – бандита, сп’янілого від безкарності, що відкрито краде об’єкти державної форми власності, впроваджує свої кримінальні проекти й абсолютно не замислюється про наслідки. Це спадає на думку при вивченні «подвигів» київської чиновниці, керівника Головного управління культури КМДА, «бізнес-леді» Світлани Зоріної. Пані Зоріна почала свою кар’єру, коли познайомилася та зблизилася з вінницьким бандитом Володимиром Продивусом та «бізнесменом» на прізвисько Рибка. Вибитись із селища Вишневе, в якому Зоріна провела свою яскраву юність, їй допоміг перший чоловік, екс- заступник міністра оборони України, хабарник В’ячеслав Кредісов. Разом с Кредісовим Зоріна впровадила свій перший «бізнес проект» – компанію «Мезокред», яка спеціалізувалася на контрабанді алкоголю та парфумів. За це Зоріна поплатилася тривалим сидінням у СІЗО. Але справа по факту контрабанди була закрита, й пані Світлана впевнено покрокувала у світле майбутнє. У 2003 році Зоріна створила книготорговельну «структуру» «Міжнародна книга», яка з часом збанкрутіла й досі винна гроші вітчизняним видавцям – постачальникам цієї структури. З 2006 року Зоріна на «запозичені» у книговидавців гроші стала депутатом Київради, перебігла із своєї фракції до фракції Черновецького та отримала посаду начальника Головного управління культури КМДА й почала активно «роздавати» об’єкти культурного призначення – комунальне майно столиці. В 2007 році в Печерському районі Києва за вказівкою Зоріної знищувалася популярна бібліотека по вул. Кутузова, 14. У 2011 році Світлана Зоріна намагалася віддати в приватизацію об’єкти комунальної власності – київські кінотеатри: «Росія», «Ленінград» та «Лейпциг». У травні 2012 році вона засвітилася в скандальній історії з поверненням боргу на суму 300 тис. грн, який «Міжнародна книга» завинила видавництву «Зелений пес». Цій історії безкарних дій, ініційованих начальником Головного управління культури Світланою Зоріною, не було б кінця, коли б не безмежна жадібність, яка підштовхнула панну до здійснення фатальної помилки й у найближчому майбутньому може коштувати їй кримінальної відповідальності. В ситуації, в яку потрапила наша героїня, не врятує й її останній чоловік, посол Сербії в Україні Горан Алексіч, на батьківщині якого, ймовірно, Зоріній знадобиться шукати політичного притулку. Але все по порядку. В центрі Києва є музей «Київська фортеця». Це національна історико-культурна пам’ятка, але

для бандитів, передусім – «нічия» земельна ділянка. У 2007 році до Зоріної звернувся відомий донецький міліонер Сергій Тарута з проханням посприяти у вирішенні питання про довгострокову оренду четвертої башти Київської фортеці, що підпорядковується КМДА. Тоді переговори з приводу передачі приміщення в оренду між директором музею В’ячеславом Кулінічем та Сергієм Тарутою, які тривали з 2005 року, зайшли в глухий кут. Спочатку передбачалося, що колекція Тарути та Платонова, засновників Благодійного фонду «Платар», лише експонуватиметься в приміщенні четвертої башти фортеці, але пізніше Тарута зажадав повної влади й почав наполягати на передачі башти в оренду на 49 років. В’ячеслав Кулініч, який стояв на варті Київської фортеці понад 17 років і трепетно зберігав цілісність територій музею, був категорично проти. До речі, керуючи Музеєм тривалий проміжок часу, В’ячеслав Кулініч неодноразово успішно відбивав низку атак зазіхателів на заповідні території. Завдяки його наполегливості «Київська фортеця» виграла більше 20 судових справ у судах України. Крім того, за ініціативою Київради питання про передачу четвертої башти в оренду саме компанії «Платар» розглядалося в адміністративних судах з 2009 року. За рішенням Вищого адміністративного суду України 23 лютого 2012 року Київраді було остаточно відмовлено у зазіханнях на передачу четвертої башти в оренду «Платару», і «Київська фортеця» зберігла цілісність своїх унікальних пам’яток. Ситуація знову загострилась у квітні 2012 року, коли Світлана Зоріна вкотре ініціювала на рівні Київради розгляд питання про передачу четвертої башти «Київської фортеці», а саме, “нежитлового будинку по вулиці Старонаводницькій, 2-А” в оренду на 49 років тепер вже товариству з обмеженою відповідальністю, музею «Платар». 26 квітня рішення про передачу в оренду комерційній структурі частини історичної пам’ятки України, унікального Музею було прийняте, причому його підтримали 76 з 99 зареєстрованих депутатів. Питання про передачу частини музею «Київська фортеця» в оренду приватній структурі навіть не дійшло до профільної комісії. Рішення про передачу частини національного музейного комплексу (Статус Національного забезпечується Указом Президента України № 371/2007 від 03.05.2007 р.) в оренду приватній структурі, за словами директора «Київської фортеці» В’ячеслава Кулініча, є незаконним. За дорученням Президента України Віктора

Януковича Київраді листом голови Адміністрації Президента від 29.03.2010 року №2-01/209 було вказано передати цілісний майновий комплекс - музей «Київська фортеця» в державну власність, на баланс Міністерства культури. Київрада підготувала проект рішення про передачу комплексу, але з голосування питання про передачу було зняте. Зоріна досить нахабно звернулася з листом до Януковича, фантазуючи про неймовірні плани розвитку музею «Київська фортеця». Пропозиції Зоріної були відхилені.

26 квітня 2012 року радник Президента України Ганна Герман нагадала Київраді про необхідність передачі комплексу на баланс Мінкультури впродовж І півріччя 2012 року. Але в той же день, всупереч дорученню, депутати проголосували про передачу четвертої башти приватному ТОВ «Платар», яке цинічно іменує себе музеєм. Виходить, що 26 квітня 2012 року Київрада за ініціативою Світлани Зоріної грубо порушила Законодавство України та Укази Президента України. Для завершення афери Зоріній залишилось лише отримати підпис на Договорі про передачу башти від директора Музею. Оскільки діючий директор на це не погоджувався, навіть ціною втрати ордера на нову квартиру, врученого йому Головою КМДА Олександром Поповим, чиновниця вирішила його змінити.

18 липня 2012 року у В’ячеслава Кулініча відбирають квартиру, а Світлана Зоріна підписує наказ про його звільнення, передаючи повноваження керівництва музеєм його заступникові з наукової роботи, з перспективою отримання жаданого підпису. За словами Кулініча: "Київ має найбільшу у світі фортецю, яка займає територію близько 10 квадратних кілометрів. Досьогодні вона, як не дивно, після буремних століть збереглася майже повністю у своїх межах. Однак знову ми переживаємо вирішальний період, коли цілісність фортеці може бути порушена, і тоді цінність об’єкта буде втрачено назавжди. А відновити знищене надзвичайно важко і це потребуватиме багато ресурсів». Тож, цікаво, проковтне Віктор Янукович відверте та свавільне порушення чиновницею Світланою Зоріною Законодавства України та Указу, підписаного його власною рукою? Чи, може, на тлі всепоглинаючого покращення та стабільності Янукович відправить дружину дипломата та вершительку долі історичного Києва до в’язниці, яка давно за нею плаче... Олена Лазуткіна

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 8 (46) â³ä 31 ñåðïíÿ 2012 ðîêó

Ïîë³òèêà ³ ìîðàëü

5

Рух “Чесно” - це зло ВІДПОВІДНО ДО СЛОВА БОЖОГО № 11/2012

З'ЯСУВАВ: 4 серпня 2012 року почато процес визначення добра і зла стосовно оцінки доброчесності народних депутатів України громадянським рухом «Чесно». Підставами для рішення про ініціювання та початок процесу вказано наступне.

23 липня 2012 року громадянський рух «Чесно» оприлюднив заяву про результати власної оцінки доброчесності народних депутатів України, відповідно до якої, 446 депутатів є недоброчесними і 3 є доброчесними. Відповідно до заяви, «моніторинг депутатів здійснювався за шістьома критеріями: відсутність фактів порушення прав і свобод людини; незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців; непричетність до корупційних дій; прозорість задекларованих доходів і майна, їх відповідність способу життя; особисте голосування в парламенті; участь у засіданнях парламенту і у роботі комітетів – не менше 75%». Пояснення відповідності чи невідповідності народних депутатів заявленим критеріям доброчесності розміщено в розділі «Чеснометр» сайту www.chesno.org в Інтернеті. За даними цього сайту, з 449 народних депутатів України: 87 «порушили права і свободи»; 52 «змінили політичну позицію»; 270 «причетні до корупційних дій»; 353 «мають непрозорі доходи та витрати»; 423 «не голосують особисто»; 230 «прогулювали роботу в парламенті». Громадянський рух «Чесно» є акцією громадських організацій «Інтерньюз-Україна», «Центр UA», «Інститут масової інформації», «Комітет виборців України», «Центр політичних студій та аналітики», «Інститут медіа права», «Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва», «Фундація “Суспільність”», «Антирейдерський союз підприємців України», «Всеукраїнська профспілка “Народна солідарність”», «ГО “Українська справа”», «Холодноярська ініціатива» за участі 9 організаторів ГО «Центр UA» і за фінансової підтримки UNITER в рамках PACT та USAID – урядових програм Сполучених Штатів Америки зі сприяння міжнародному розвитку та Omidyar Network – благодійного фонду П’єра та Пем Омід’ярів. Заявлена мета руху «Чесно» - активізувати суспільство, щоб очистити майбутній парламент від недостойних депутатів. Водночас деякі з народних депутатів України, оцінені рухом «Чесно» як недоброчесні, зробили критичні заяви стосовно «чеснометру». Народний депутат України О. Доній висловив сумніви щодо достовірності даних «чеснометру» про особисте голосування депутатів у парламенті. Народний депутат України І. Зварич заявив, що неправильно вказані дані про відвідування ним засідань парламентського комітету, і що він готовий оприлюднити декларацію про доходи, однак із цього приводу ніхто з руху «Чесно» до нього не звертався. Після цієї заяви відповідні дані у «чеснометрі» було виправлено. Народний депутат України І. Кріль вважає, що його було неправомірно віднесено до корупціонерів через поїздки в регіони за бюджетні кошти. Народний депутат України В. Ар’єв пояснив, що віддавав картку колегам по фракції під час поїздки в США для голосування по принциповим питанням, а також пропустив багато засідань в 2011 році через те, що був присутній у судах над Ю. Луценком та Ю. Тимошенко, на масових заходах, «витягав активістів з кліток внаслідок масових заходів». Народні депутати України О. Білозір та О. А. Бондаренко, члени Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ, пояснили свою відсутність на багатьох засіданнях парламенту участю у роботі Парламентської асамблеї Ради Європи. Народний депутат України Р. Зварич спростував дані «чеснометру» про побиття ним інваліда, про свою причетність до корупційних дій, заявив, що він завжди голосує особисто, хоч міг іноді не пройти письмову реєстрацію на засідання парламенту, і пропустив всього одне засідання комітету. Народний депутат України Г. Москаль заявив, що дані «чеснометру» про його «причетність до корупційних дій» (сумісництво посади у МВС з мандатом народного депутата) та ненадання відповіді на запит декларації про доходи не відповідають дійсності. При цьому Г. Москаль послався на підтвердження законності його призначення на посаду судами, але цей довод був відхилений упорядниками «чеснометру». Народний депутат України Ю. Стець заявив, що він працює генеральним продюсером «5 каналу» на громадських засадах, що не є сумісництвом чи корупційними діями. Народний депутат України Т. Стецьків повідомив, що протягом 2011 року йому довелося провести близько двохсот зустрічей з громадськістю у різних куточках України, тому він пропускав деякі засідання комітету. Також він заявив, що отримував тільки зарплату народного депутата, суміщаючи посаду президента Національної телекомпанії України з мандатом народного депутата у 2005 році, тому не вважає це корупційними діями.

Початок на першій шпальті

31 серпня 2012 року Хранитель віри Української Душевної спільноти Ю. Шеляженко, розглянувши матеріали процесу визначення добра і зла стосовно оцінки доброчесності народних депутатів України громадянським рухом «Чесно» –

Народний депутат України І. Стойко заявив, що він не лихословив на адресу співробітника Управління державної охорони, коли той хотів перевірити його посвідчення. У рішенні про ініціювання та початок процесу від 04.08.2012 р. також зазначалося таке. Доброчесність є одним з моральних принципів віри в найвищу цінність людини (Священне писання, розділ Осмислення, текст Людина понад усе, 3.7). Метою душевної спільноти є досконалість (Священне писання, розділ Організація, текст Регламент душевної спільноти, 1.2). Визначення добра і зла здійснює хранитель віри за правилами Кодексу визначення добра і зла. Метою визначення добра і зла є рішення щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або визнається невизначеним відповідно до базового морального критерію. Базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло (Священне писання, розділ Обряд, текст Ритуали священного обряду, 6.1, 6.2). Ініціювання цього процесу визначення добра і зла вбачається доцільним, оскільки вирішення конфлікту з моральних питань між політиками та активістами, їх суперечки про критерії доброчесності та способи оцінювання доброчесності у процесі визначення добра і зла удосконалить моральні позиції зацікавлених осіб, утвердить найвищу цінність людини. Відповідно до рішення від 04.08.2012 р., починаючи процес визначення добра і зла стосовно оцінки доброчесності народних депутатів України громадянським рухом «Чесно», Хранитель віри визначив таких учасників процесу: народні депутати України VI скликання; координаційна рада громадянського руху «Чесно»; UNITER, PACT, USAID, Omidyar Network; також визначив, що інші особи можуть стати учасниками процесу, надавши доводи по суті процесу. Учасникам процесу було надіслано поштою копії рішення від 04.08.2012 р. про ініціювання та початок процесу і запропоновано до 25 серпня 2012 року надати свої доводи по суті процесу, зокрема, підтвердити чи заперечити справедливість оцінки доброчесності народних депутатів у «Чеснометрі». Текст рішення від 04.08.2012 р. також було оприлюднено у повному обсязі у Храмі Божественного Одкровення та скорочено в релігійному бюлетені «Ідеаліст». Водночас, один з учасників процесу не отримав поштове відправлення із рішенням про початок процесу визначення добра і зла і ще один учасник процесу отримав рішення із запізненням на два тижні за таких обставин. Відправлення за юридичною адресою ГО «Українська справа» (вул. Коперніка, 11, м. Львів, 79000) було повернуте Хранителю віри з довідкою УДППЗ «Укрпошта» ф.20 з поміткою «Вибули». У подальшому рішення про початок процесу визначення добра і зла було надіслано тому ж учаснику процесу за адресою, вказаною на веб-сайті (вул. Ярославів Вал, 9, м. Київ, 01030) і не поверталося відправнику, оскільки, очевидно, було отримане цим учасником процесу. Відправлення на адресу ГО «Холодноярська ініціатива» було повернуте Хранителю віри з довідкою УДППЗ «Укрпошта» ф.20 з поміткою «За зазначеною адресою не проживає». Також з’ясовано, що ГО «Холодноярська ініціатива» не є юридичною особою і ніяким способом не оприлюднювала адресу для листування. Рішення про початок процесу направлялося за адресою, вказаною у загальнодоступній базі даних про власника домену веб-сайту цієї вимишленої організації, про яку заявлено, що вона є учасником громадського руху «Чесно» (Сергій Миколайович Кисіль, ГО «Холодноярська ініціатива», вул. Гагаріна, 17, кв. 16, м. Бровари Київської обл., 07400). Враховуючи неможливість комунікації із ГО «Холодноярська ініціатива» і те, що осіб, які представляють її, не вдалося знайти, Хранителем віри ухвалено процесуальне рішення визнати ГО «Холодноярська ініціатива» фіктивною анонімною організацією, існування якої не підтверджене, засади діяльності якої невідомі, а тому ГО «Холодноярська ініціатива» вилучено з числа учасників цього процесу визначення добра і зла. Окрім того, декларацію руху «Чесно» про участь ГО «Холодноярська ініціатива» в координаційній раді цього руху Хранитель віри визнає злом (обманом).

15 серпня 2012 року Хранитель віри, досліджуючи фактичні обставини справи у процесі визначення добра і зла стосовно оцінки доброчесності народних депутатів України громадянським рухом «Чесно», ухвалив нове рішення про запит додаткових доводів по суті процесу. Підставами для рішення від 15.08.2012 р., вказаними у цьому рішенні, стало з’ясування таких фактичних обставин. Відповідно до Священного писання, розділу Обряд, тексту Кодекс визначення добра і зла, 9 визначення добра і зла дається за результатами оцінки доводів учасників процесу та фактичних обставин справи. З огляду на це у процесі визначення добра і зла стосовно оцінки доброчесності народних депутатів України громадянським рухом «Чесно» досліджуються і оцінюються фактичні обставини справи, зокрема, зміст сайту www.chesno.org в Інтернеті та пов’язані із ним матеріали. Так, станом на 15.08.2012 р. на стартовій сторінці сайту www.chesno.org в Інтернеті виявлено напис такого змісту: «Всього 2 з 449 депутатів у нинішньому парламенті відповідають критеріям доброчесності». На сторінці www.chesno.org/criteria/ наведено перелік критеріїв доброчесності із розшифровкою ознак

Продовження на стор. 6-8

ВИЗНАЧЕННЯ відповідності кожному критерію. Ці критерії та ознаки не підкріплені виокремленим моральним обгрунтуванням, за виключенням критерію «Особисте голосування в парламенті», який обгрунтований доводом такого змісту: «порушення ч. 3 ст. 84 Конституції», що не вбачається достатнім обгрунтуванням, оскільки його лаконічність не дозволяє оцінити, якою мірою, з точки зору руху «Чесно», така дисциплінарна погрішність народного депутата України дозволяє судити про особисту доброчесність. Замість морального обгрунтування цих критеріїв доброчесності наведено посилання на результати загальнонаціонального опитування населення України, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс” у грудні 2011 року, а саме, поряд з кожним із згаданих критеріїв містяться твердження такого змісту: «КРИТЕРІЙ 1. Відсутність фактів порушень прав і свобод людини» – «61% українців визнали цей критерій важливим, 27% українців вважають критерій не важливим», «КРИТЕРІЙ 2. Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців» – «Значущість запропонованих критеріїв оцінки кандидатів у депутати є високою для виборців усіх політичних сил: критерій переходів депутата з однієї фракції до іншої є дуже і достатньо важливим для 80% виборців партії «Батьківщина» (не дуже важливий і зовсім не важливий для 17%), 65% виборців КПУ (не дуже важливий і не важливий для 25%), 60% виборців Партії регіонів (не дуже важливий і не важливий для 35%), 71% виборців партії «УДАР» (не дуже важливий і не важливий для 21%), 72% партії «Фронт змін» (не дуже важливий і не важливий для 25%).»; «КРИТЕРІЙ 3. Непричетність до корупційних дій» – «80% українців визнали цей критерій важливим, 13% українців вважають критерій не важливим», «КРИТЕРІЙ 4. Прозорість задекларованих доходів та майна та їх відповідність способу життя» – «74% українців визнали цей критерій важливим, 18% українців вважають критерій не важливим», «КРИТЕРІЙ 5. Особисте голосування в парламенті» – «66% українців визнали цей критерій важливим, 22% українців вважають критерій не важливим», «КРИТЕРІЙ 6. Участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів» – «72% українців визнали цей критерій важливим, 16% українців вважають критерій не важливим». Відсутність даних про задані питання та величину виборки опитування, а також поширення результатів опитування на всіх «українців» замість дійсного посилання на виявлену думку учасників опитування з урахуванням статистичної похибки, величина якої не вказана, визнано підставою для перевірки посилань руху «Чесно» на громадську думку. Перевірка цих посилань на результати загальнонаціонального опитування населення України, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс” у грудні 2011 року, а саме, порівняння тверджень на сайті www.chesno.org/criteria/ та у прес-релізі за результатами згаданого опитування, показала недостовірність посилань руху «Чесно» на, нібито, підтримку респондентами опитування задекларованих критеріїв доброчесності учасниками опитування у задекларованому обсязі. Виявлено суттєві розбіжності між питаннями, які дійсно задавалися респондентам опитування, і наведеним на сторінці www.chesno.org/criteria/ станом на 15.08.2012 р. переліком критеріїв доброчесності із розшифровкою ознак відповідності кожному критерію. Відповідно до прес-релізу Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва від 19 січня 2012 року під заголовком «Усі критерії, виділені громадським рухом «Чесно» для оцінки депутатів та кандидатів у депутати, визнані громадською думкою важливими» на сайті Фонду, 28 листопада - 8 грудня 2011 року методом інтерв’ю опитано 2012 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років за такими показниками, як стать, вік, рівень освіти, регіон та тип проживання. Статистична похибка вибірки не перевищує 2.2%. Опитування профінансовано за проектом UNITER. Усі критерії, виділені громадських рухом «Чесно» для оцінки депутатів та кандидатів у депутати, визнані громадською думкою важливими: причетність до корупційних дій (важливо – для 80%, не важливо – для 13%), оприлюднення декларації про доходи та майно (важливо – для 71%, не важливо – для 21%), відповідність способу життя депутата заявленій декларації про доходи (важливо – для 74%, не важливо – для 18%), перешкоджання роботі журналістів (важливо – для 61%, не важливо – для 27%), особисте голосування депутата у Верховній Раді (важливо – для 66%, не важливо – для 22%), відвідування депутатами засідань Верховної Ради (важливо – для 72%, не важливо – для 16%). Виявлено наступні підміни (фальсифікації) результатів згаданого опитування рухом «Чесно». Основною і явною фальсифікацією у повідомленні руху «Чесно» про результати опитування вбачається те, що стосовно кожного критерію респондентів не питали, чи оцінюють вони доброчесність народних депутатів України за цим критерієм, натомість питання формулювалося так: «Наскільки для Вас важливою є наступна інформація про кандидатів для Вашого вибору?». Таким чином, у цьому опитуванні респонденти заявляли про своє бажання знати певні факти стосовно депутатів, однак не заявляли про свою готовність вважати недоброчесним народного депутата України за умови наявності (достовірності чи вірогідності) будь-яких подібних фактів окремо чи у сукупності в будь-якому обсязі. Отже, всупереч твердженню руху «Чесно» респонденти опитування фактично не висловили свого ставлення до будь-яких критеріїв доброчесності. Окрім підміни критеріїв важливості інформації критеріями доброчесності виявлено й низку підмін змістовного наповнення таких критеріїв.

6

Ïîë³òèêà ³ ìîðàëü Рух “Чесно” - це зло. Початок на першій шпальті.

Критерій доброчесності № 1 «Відсутність фактів порушень прав і свобод людини» великою мірою не відповідає дійсно озвученому респондентам соціологічного опитування критерію «Чи перешкоджав кандидат роботі журналістів?», хоча у розшифровці ознак критерію, серед іншого, приділено увагу відсутності правопорушень відносно журналістів. Критерій доброчесності № 2 «Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців» великою мірою не відповідає дійсно озвученому респондентам соціологічного опитування критерію «Чи переходив депутат з однієї фракції депутатів до іншої?» з таких причин. По-перше, політичною позицією особи є, загалом, не належність до фракції, а особисте бачення політичної ситуації, загальних політичних цінностей та конкретних політичних завдань. По-друге, у розшифровці ознак критерію сказано «Кардинальна зміна політичної позиції шляхом переходу з опозиційної до провладної фракції; більше ніж один перехід з однієї фракції депутатів до іншої», що явно не збігається із питанням, яке ставилося респондентам. Критерій доброчесності № 3 «Непричетність до корупційних дій», хоча й відповідає за назвою, частково не відповідає за розшифровкою дійсно озвученому респондентам соціологічного опитування критерію «Чи був кандидат причетний до корупційних дій?», оскільки у якості ознаки корупційних дій вказано, зокрема: «оприлюднена інформація про обґрунтовану підозру у причетності особи до корупції» попри загальновизнаний і традиційний принцип презумпції невинуватості. Підозри, навіть обгрунтовані та поширені у достовірних джерелах, є підозрами, а не фактами, і за означенням не засвідчують дійсну та достовірну причетність особи до корупційних дій, а лише припускають причетність особи до таких дій з тією чи іншою ймовірністю. Слід зазначити, що у розшифровці цього критерію фігурує фраза «порушення вимог про несумність». З цього приводу слід зазначити, що посмішка, дійсно, є одним з моральних принципів віри в найвищу цінність людини відповідно до Священного писання, розділу Одкровення, тексту Символ віри, 17, однак сум та нудьга не можуть бути визнані критеріями недоброчесності, оскільки є неуникними недосконалостями тіла, які мудра людина легко долає шляхом перечитування Священного писання відповідно до Божої настанови у Священному писанні, розділі Осмислення, тексті Людина понад усе, 5.7. Окрім того, незрозуміло, яким чином нудьга може розглядатися як корупційні дії. Очевидно, згадана фраза фігурує в розшифровці цього критерію помилково. Критерій доброчесності № 4 «Прозорість задекларованих доходів та майна та їх відповідність способу життя» за розшифровкою частково не відповідає дійсно озвученим респондентам соціологічного опитування критеріям «Чи оприлюднив кандидат свою декларацію про доходи та майно?», «Чи відповідає спосіб життя кандидата заявленій декларації про доходи?», оскільки зі змісту розшифровки цього критерію – «Невідповідність між стилем життя особи та доходами і майном, які ця особа задекларувала, встановлюється на підставі: повідомлень у ЗМІ щодо майна, яким користується особа (транспортні засоби, нерухомість, одяг, аксесуари тощо), навіть якщо це майно не належить їй на праві власності; інформації з відкритих джерел (бази даних, реєстри тощо) щодо майна або прав (наприклад, частка в майні юридичної особи), які належать особі; іншої інформації про стиль життя особи, який не відповідає її доходам і майну (наприклад, дорогі подорожі за кордон)» – вбачається, що перевірка за цим критерієм замість контролю відповідності рівня особистих витрат рівню особистих доходів, про що й питали у респондентів, всупереч дослівному змісту сформульованого для респондентів критерію відносить до особистого «способу життя» службове й сімейне користування майном та поїздки. Критерій доброчесності № 5 «Особисте голосування в парламенті» за розшифровкою частково не відповідає дійсно озвученому респондентам соціологічного опитування критерію «Чи голосував депутат у Верховній Раді особисто?», оскільки у розшифровці вказано «зафіксовані випадки неособистого голосування народним депутатом або голосування замість іншого народного депутата», між тим як у респондентів не питали, чи голосував депутат замість інших депутатів і чи завжди (постійно, без жодних винятків) депутат голосував у Верховній Раді особисто. Критерій доброчесності № 6 «Участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів» за розшифровкою великою мірою не відповідає дійсно озвученому респондентам соціологічного опитування критерію «Чи відвідував депутат засідання Верховної Ради?», оскільки, по-перше, респондентів не питали про участь депутатів у роботі комітетів і, по-друге, у розшифровці «відвідування принаймні 75% пленарних засідань Верховної Ради України 6-го скликання» суттєвою особливістю є встановлення конкретного рівня відвідуваності (75%), між тим як при опитуванні респондентів такий рівень не конкретизувався. Загалом, респондентам опитування не ставилися питання про конкретну розшифровку ознак відповідності кожному з названих критеріїв, тому рух «Чесно» не може приписувати самостійно встановленим конкретним розшифровкам ознак, які не озвучувалися респондентам, той рівень громадського інтересу, який був виявлений щодо загального формулювання критеріїв. Окрім того, згадане опитування показало, що основні форми діяльності громадських організацій під час виборів громадяни бачать насамперед у контролі за підрахунком голосів (57%) та фіксації порушень виборчого законодавства та прав виборців (54%). За логікою посилань на громадську думку з цього вбачається, що форми діяльності руху «Чесно» не відповідають очікуванням громадян. Відповідно до Священного писання, розділу Обряд, тексту Кодекс визначення добра і зла, 9 визначення добра і зла є оціночним судженням морального характеру, причому моральними є судження, які досконало, істинно, за доброю волею розмежовують добро і зло.

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 8 (46) â³ä 31 ñåðïíÿ 2012 ðîêó

У рішенні Хранителя віри від 15.08.2012 р. було вказано, що для істинної та досконалої оцінки з’ясованих фактичних обставин справи вбачається за необхідне запропонувати учасникам координаційної ради громадянського руху «Чесно» надати додаткові доводи, зокрема, стосовно морального обгрунтування обраних рухом «Чесно» критеріїв доброчесності та стосовно мотивів підміни (фальсифікації) результатів опитування громадської думки на сторінці www.chesno.org/criteria Хранитель віри визначає часові рамки процесу і коло осіб, яких стосується цей процес, повідомляє їм про початок процесу та пропонує надати свої доводи по суті процесу (Священне писання, розділ Обряд, текст Кодекс визначення добра і зла, 8). З огляду на це Хранитель віри 15.08.2012 р. вирішив запропонувати частині учасників процесу визначення добра і зла стосовно оцінки доброчесності народних депутатів України громадянським рухом «Чесно» – учасникам координаційної ради громадянського руху «Чесно» до 25 серпня 2012 року надати додаткові доводи по суті процесу, зокрема, стосовно морального обгрунтування обраних рухом «Чесно» критеріїв доброчесності, стосовно мотивів підміни (фальсифікації) результатів опитування громадської думки на сторінці www.chesno.org/criteria та стосовно причин невідповідності форм діяльності руху «Чесно» очікуванням громадян. Текст рішення від 15.08.2012 р. було направлено поштою учасникам координаційної ради громадянського руху «Чесно» та оприлюднено у повному обсязі у Храмі Божественного Одкровення та скорочено в релігійному бюлетені «Ідеаліст». У визначений термін (до 25.08.2012 р.) лише двоє з визначених учасників процесу надали свої доводи по суті процесу. Так, на адресу Хранителя віри надійшов лист народного депутата України І. Г. Кириленка вих. № 49/53 від 20.08.2012 р. такого змісту (дослівна цитата): «У відповідь на оприлюднення заяви громадського руху «Чесно», хочу зазначити, що я, як народний депутат України, Член Комітету з питань європейської інтеграції та будучи Головою фракції «Блок Юлії Тимошенко – Батьківщина» майже на 95 % був присутній на пленарних засіданнях, засіданнях Фракції і засіданнях Комітету (виключенням були термінові зустрічі або наради, відрядження тощо) та приймав активну участь у їх проведенні. Що стосується голосування, то наша Фракція прийняла рішення щодо тільки особистого голосування депутатами у парламенті, чого останнім часом і дотримуємося». Окрім того, свої доводи по суті процесу надав Голова правління і співзасновник ГО «Центр UA» Олег Рибачук за наступних обставин.

13.08.2012 р. О. Рибачук розмістив на своїй особистій сторінці в соціальній мережі Facebook фотографію супровідного листа до отриманого ГО «Центр UA» рішення Хранителя віри про початок процесу визначення добра і зла із коментарем знущальницького характеру, в якому пропонував своїм друзям порадити йому, як реагувати. Кілька друзів О. Рибачука відповіли на це беззмістовними зневажливими коментарями (припущення, що Українська Душевна спільнота є «спільнотою душевнохворих», що Хранитель віри може «попсувати кров», що рішення про початок процесу є «дивним» і може бути покладене в архів, тощо). У спілкуванні з друзями О. Рибачук активно заохочував коментарями та «лайками» (Like) зневажливі закиди на адресу Української Душевної спільноти та Хранителя віри.

15 серпня 2012 року О. Рибачука було повідомлено через його особисту сторінку в соціальній мережі Facebook про рішення про запит додаткових доводів, однак на це повідомлення він не відреагував і стер його.

23 серпня 2012 року на особистій сторінці Хранителя віри в мережі Facebook у відповідь на нагадування про наближення кінцевого строку надання доводів по суті цього процесу О. Рибачук відповів коментарем такого змісту (дослівна цитата): «У нас з депутатами/кандидатами йде постійний діалог, ЧЕСНОметр- інтерактивний сайт, посередники, вочевидь, тут зайві. У Віри є якісь глобальніші виклики? Є шо Хранить? Чи боронить? Депутатським помічникам всерівно, кому відписуватись, а у нас зараз вже 2й етап - оцінка кандидатівблизько 3000-4000 тис профілів потрібно переглянути. Може, ви й собі знайдете щось суспільно- й Вірокорисне?:)». У відповідь Хранителем віри було дано роз’яснення О. Рибачуку наступного змісту (дослівна цитата): «Пане Олеже, віруючі в найвищу цінність людини не напрошуються до вас у посередники, ми просто даємо моральну оцінку вашому проекту і вашим критеріям відповідно до традиційного ритуалу визначення добра і зла. Хочу нагадати Вам, що координаційній раді руху "Чесно" запропоновано до 25 серпня 2012 року надати додаткові доводи по суті процесу, зокрема, стосовно морального обгрунтування обраних рухом «Чесно» критеріїв доброчесності, стосовно мотивів підміни (фальсифікації) результатів опитування громадської думки на сторінці www.chesno.org/criteria та стосовно причин невідповідності форм діяльності руху «Чесно» очікуванням громадян, і я щиро сподіваюся, що ця пропозиція буде прийнята. Благослови Вас Бог». На це О. Рибачук відповів (дослівна цитата): «Кажу дуже відверто- хочете робити щось суспільно- корисне- це Ваше святе право, у нашому випадку Ви виступаєте банальним крадієм нашого часу, теж - Ваше право, але такий підхід не є для нас прийнятним. Бог Вам в поміч!». Хранитель віри роз’яснив О. Рибачуку (дослівна цитата): «За результатами процесу може бути винесено рішення про звільнення від усіх ваших звинувачень усіх осіб, звинувачених вами у недоброчесності на підставі фальсифікованих критеріїв. Якщо, звісно, ви не поясните, на чому грунтуються ваші критерії, окрім явних фальсифікацій. Справа Ваша, обгрунтовувати свої критерії чи не обгрунтовувати. Наслідки я Вам роз'яснив». На це О. Рибачук відповів (дослівна цитата): «Звільняйте/Звинувачуйте, раз маєте повноваження Небесної Канцелярії, нам- своє робить».

В той же час з метою докладнішого з’ясування доводів О. Рибачука через соціальну мережу Facebook Хранителем віри йому невідкладно було поставлено такі питання (дослівні цитати): «Ви кажете: " ЧЕСНОметрінтерактивний сайт". Однак коментувати повідомлення на вашому сайті неможливо. Тоді в чому полягає інтерактивність?»; «Ви викликаєте надмірну увагу тисяч людей до свого сайту сумнівними обвинуваченнями політиків у недоброчесності, хоча на вашому сайті можна знайти менше і не такої різнобічної інформації, як дає простий пошук в гуглі. То хто у кого краде час недобросовісною рекламою недосконалого проекту?»; «Ви починаєте оцінювати доброчесність депутатів і кандидатів з переінакшування результатів соціологічного опитування у спосіб, який навряд чи можна назвати доброчесним. Поясніть, навіщо ви обрали такі критерії доброчесності, щоб практично всі депутати виявилися недоброчесними?». На це О. Рибачук відповів (дослівна цитата): «Проблема не в дзеркалі, якщо мінімальні критерії доброчесності, які мають абсолютно переважну підтримку українців, не пройшла практично вся нинішня ВР. Я не хочу продовжувати наш діалог, мені він не цікавий, подібних дискусій ні про що надто багато у суспільстві, а у ФБособливо. Не переймайтесь мною, будь ласка, оберігайте Віру- це ж Ваш прямий мандат:)». Наступна репліка Хранителя віри у цьому діалозі («Ви не відповіли на жодне з питань. Але я ставитиму питання далі. Хочу Вам нагадати, що під час опитування не ставилося питання про підтримку критеріїв доброчесності, учасників опитування питали критерії важливості інформації для їх вибору. Чому Ви навіть після викриття ваших фальсифікацій продовжуєте робити вигляд, наче ваші критерії доброчесності підтримує переважна більшість українців? Мінімальний критерій доброчесності - це послідовність, внутрішня несуперечливість. Чому рух "Чесно" не турбується про послідовність та моральне обгрунтування своїх дій, називаючи недоброчесними на надуманих підставах практично всіх політиків? Чому, приписуючи політикам порушення прав людини та корупційні діяння, ви ігноруєте загальновизнаний принцип презумпції невинуватості?») залишилася без відповіді з боку О. Рибачука. Окрім того, 28.08.2012 р. у «Газеті по-українськи» опубліковано низку тверджень О. Рибачука такого змісту (дослівно): «Якщо застосовувати критерії ЧЕСНО до кожного депутата, то виявиться, що їм ніхто не відповідає»; «Це говорить не про якісь там недоробки критеріїв чесності. Ми вибрали такий масштаб карти, який показує дуже загальні речі. Починаєш уважніше придивлятися і картинка стає ще менш весела. Коли береш найпростіші критерії, і простіше них вже неможливо підібрати, починаєш їх прикладати до кожного депутата, виходить дуже неприйнятна картина. Це означає, що проблема не в критеріях, не в упередженості експертів, чи ще чогось. Ми якимось чином створили таку еліту, яка не відповідає нашим базовим критеріям»; «У нас була методологія така: якщо ми не знаходимо на народного депутата якусь інформацію, то ми стверджуємо, що він не відповідає критеріям. Ми взяли за принцип презумпцію невинуватості і нас за це найбільше критикують. Зараз ми зробили такий висновок: якщо ми зараз не знаходимо доказів відповідності кандидата якимось критерям, кажемо, що ми не володіємо інформацією»; «Люди обурюються і депутати кажуть один про одного далеко не кращі слова»; «Ми так змінили критерії Томенка. Якщо там хтось почне ще більше аналізувати, то виявиться, що один чи два, яких ми визнали найчеснішими, насправді такими не є. Я говорив із народними депутатами, які пробули там вже 4 чи 5 скликань. Запитував - там хтось насправді працює як депутат? Сказали, що працюють осіб 30-40. Це менше 10%. Це загальний мій висновок, що являє собою нинішня Верховна Рада. Всі інші депутати дуже далекі». Зі слів О. Рибачука вбачається, що винуватістю особи, на думку О. Рибачука, є наявність претензій до неї у руху «Чесно» та (чи) самого О. Рибачука, а не дійсний злий намір цієї особи, об’єктивно підтверджений злими діями, грішність яких встановлена на підставі досконалих моральних оцінок. Окрім того, порівняння цих тверджень О. Рибачука із численними матеріалами сайту www.chesno.org показує непослідовність (плутанину) у використанні ним та на сайті руху «Чесно» поняття «відповідність критеріям». Так, на сайті руху «Чесно» «відповідністю критеріям» визнається відсутність інформації про недоброчесність депутатів (наприклад: «Відсутність фактів порушень прав і свобод людини. За результатами аналізу наявної в Руху ЧЕСНО інформації щодо відповідності народного депутата України Яценюка А.П. Критерію його причетності до порушень прав і свобод людини згідно з методологією Руху встановлено не було. Таким чином, Яценюк А.П., на думку Руху ЧЕСНО, відповідає Критерію»). О. Рибачук, навпаки, називає «відповідністю критеріям» наявність інформації про недоброчесність депутатів (дослівно: «якщо ми не знаходимо на народного депутата якусь інформацію, то ми стверджуємо, що він не відповідає критеріям. Ми взяли за принцип презумпцію невинуватості і нас за це найбільше критикують. Зараз ми зробили такий висновок: якщо ми зараз не знаходимо доказів відповідності кандидата якимось критерям, кажемо, що ми не володіємо інформацією»). Перекручене тлумачення О. Рибачуком поняття презумпції невинуватості у застосуванні до «критеріїв» руху «Чесно» свідчить, що у розумінні О. Рибачука «відповідність критеріям» є винуватістю. Зі слів О. Рибачука, з урахуванням виявленої непослідовності (плутанини) у застосуванні поняття «відповідність критеріям», вбачається, що метою так званих критеріїв доброчесності, встановлених рухом «Чесно», є висунення звинувачень народним депутатам України, а не якісна оцінка їх життя та діяльності, досягнень, виконання зобов’язань перед виборцями. Також у рамках встановлення фактичних обставин справи Хранителем віри було вивчено персональні записи стосовно народних депутатів України VI скликання на сайті www.chesno.org у розділі «Чеснометр», який, як було встановлено, є базою даних про публікації

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 8 (46) â³ä 31 ñåðïíÿ 2012 ðîêó

думки за громадську думку як таку, оскільки відповідно до прес-релізу Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва від 19 січня 2012 року стосовно кожного критерію респондентів не питали, чи оцінюють вони доброчесність народних депутатів України за цим критерієм, натомість питання формулювалося так: «Наскільки для Вас важливою є наступна інформація про кандидатів для Вашого вибору?». Таким чином, у цьому опитуванні респонденти заявляли про своє бажання знати певні факти стосовно депутатів, однак не заявляли про свою готовність вважати недоброчесним народного депутата України за умови наявності (достовірності чи вірогідності) будь-яких подібних фактів окремо чи у сукупності в будь-якому обсязі. Оцінюючи з’ясовані обставини справи та доводи учасників процесу, Хранитель віри ВСТАНОВИВ: З’ясовані обставини справи дають підстави визнати злом громадянський рух «Чесно», критерії доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянського руху «Чесно», оцінку доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянським рухом «Чесно» з таких причин. Базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього кодексу визнається невизначеним (Священне писання, розділ Обряд, текст Кодекс визначення добра і зла, 1). Відповідно до Священного писання, розділу Осмислення, тексту Діалог, 47-48, приниженням людини є будь-яка недосконалість; бездушність; відсутність доброї волі; будь-яка зла воля; спроби підкорити душу матеріальним законам, що приречені на невдачу, бо тіла живуть і мають жити за матеріальними законами, а душі доброю волею Бога звільнені від недосконалості матеріального світу, природи та суспільства; будь-яка дискримінація душі за матеріальними ознаками: за ознакою матеріальності чи нематеріальності носія душі; за ознакою числа, однини чи множини душі; за ознакою належності до тих чи інших множин; за будь-якою відмінною рисою носія, включаючи те, чи є живий носій, за ознаками масовості, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками тіла та свідомості; за ознакою недосконалості носія душі, бо така недосконалість не позбавляє досконалості саму душу; вплив на тіло душі з марними сподіваннями підкорити, пошкодити, знищити душу; насильство, обман і самообман, брехня, наклеп, зневага, ворожість, знущання, калічення, тортури, вбивство, душегубство, богохульство, агресивність, самозакоханість, нетерпіння, неуцтво, неуважність, некрасивість, незручність, непослідовність, свавілля, безперспективність, ницість, безвір’я, помилки, примхи, безумство, безвілля, хвороби, муки, смерть, тощо. Зло іноді набуває оманливих форм. Зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження (Священне писання, розділ Одкровення, текст Символ віри, 23-24). Метою діяльності руху «Чесно» вбачається особисте приниження народних депутатів України у спосіб визнання їх невідповідності критеріям доброчесності руху «Чесно». Діяльність руху «Чесно» не переслідує мети творення добра, супроводжується обманом і спрямована на посилення зневаги виборців до народних депутатів та кандидатів у народні депутати, нівелювання особистих уявлень виборців про доброчесність політиків та популяризацію формальних, маніпулятивних, спрощених і загалом недосконалих підходів до оцінювання доброчесності політиків. Рух «Чесно» виходить з того, що почуття недовіри та ненависті до політиків, поширені серед українців, є достойною підставою для дій із збирання та поширення відомостей, які посилять відчудження політиків та суспільства, укріплять стереотип про злочинний характер діяльності народних депутатів України та кандидатів у депутати. Почуття – це реакція тіла, частина природи, недосконалого матеріального світу. Тому почуття можуть нести зло. Людей характеризують не почуття, а добра воля душі, розумність, фантазія і бажання змінювати життя на краще. Доброю є спільнота, благословенна Богом, коли Бог об’єднує людей у співпраці. Безумному об’єднанню, стадності, властива недосконалість. Бог допомагає нам долати стадність (Священне писання, розділ Осмислення, текст Діалог, 54). Хранитель віри оцінює прагнення руху «Чесно» спиратися у своїй діяльності на негативні почуття мас як гріх стадності. Таким чином, учасники руху «Чесно» об’єднані жагою особистого приниження політиків, прагнуть скористатися наявною у частини виборців подібною жагою приниження для заволодіння довірою суспільства з метою здіснення політичного впливу на народ України від імені об’єднаного жагою приниження населення у цілях, які, на відміну від власне намірів здійснювати вплив, учасниками руху «Чесно» не конкретизуються, посилити та закріпити зневагу виборців до політиків та прищепити таку жагу приниження всім виборцям в Україні. Тому рух «Чесно» слід визнати злом. Критерії доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянського руху «Чесно» є злом, оскільки не мають морального обгрунтування, спеціально вимишлені для особистого приниження політиків та пропагуються у спосіб обману. Так, ані учасниками руху «Чесно», ані на сайті руху «Чесно» не наведено належних моральних обгрунтувань критеріїв доброчесності народних депутатів України. З цього вбачається, що критерії доброчесності політиків, вимишлені рухом «Чесно», не мають морального обгрунтування. Критерії доброчесності політиків руху «Чесно»

Продовження на стор. 8

компрометуючого характеру стосовно народних депутатів України. Виявлено, що рухом «Чесно» Деревляний Василь Тимофійович та Лановий Володимир Тимофійович визнані доброчесними, а решта народних депутатів України VI скликання визнані недоброчесними. Виявлено, що рух «Чесно» протиставляє народних депутатів України громадянському суспільству, розпалюючи ненависть до політиків у суспільстві та планує оцінювати доброчесність кандидатів у народні депутати України без суттєвих змін критеріїв доброчесності, за таких обставин.

29 серпня 2012 року на сайті «Українська правда» опубліковано статтю Ірини Бекешкіної, Вікторії Сюмар, Сергія Тарана, Світлани Заліщук під заголовком «ЧЕСНО: Ми, Вони, ЗМІ та спільне майбутнє». У цій статті Вікторія Сюмар, ініціатор руху ЧЕСНО, директор Інституту Масової Інформації, стверджує: «На 22 році української незалежності можемо констатувати: між суспільством та більшістю політиків у країні не просто дистанція. Між нами – прірва»; «ВОНИ живуть ніби в іншій країні з іншими проблемами. ВОНИ не помічають лікарень зі з’їденим грибком стінами, бо лікуються в Австрії чи Німеччині. ВОНИ не бачать обдертих під’їздів та непрацюючих ліфтів, поганих харчів у школах, якими годують дітей. Не бачать пенсіонерів, які живуть, рахуючи досі кожну копійку. ВОНИ не виконують закони, які ж самі ухвалюють для нас. ВОНИ уже часто використовують владу не на користь своїх виборців, а як доступ до велетенського державного ресурсу. Це прірва недовіри, не подолавши яку країна не має жодного шансу на зміни, бо зміни творяться лише тоді, коли народ підтримує владу, яку обирає. Але для цього політики як елітний клас мають демонструвати приклад інших підходів до політики і життя загалом. Ми запропонували політикам діалог про ці проблеми. Цей діалог мав на меті донести те, як виглядає українська політика "з іншого боку екрану" та розмову про необхідність змін. Розмова сподобалася не всім. У першу чергу через те, що вона була не абстрактною "про долю країни", в стилі ток-шоу, а цілком конкретною – про персональну відповідальність кожного політика – народного депутата, а також тих, хто хоче ними бути» – чим протиставляє народних депутатів України громадянському суспільству, розпалюючи ненависть до політиків у суспільстві та виявляє гріх обману, оскільки не було і не могло бути ніякого запрошення до діалогу депутатів (кандидатів) з виборцями на засадах демонстративного відчудження політиків від народу та безпідставного покладання на невизначене коло політиків персональної відповідальності за невизначене коло соціальноекономічних проблем, які турбують народ України. У цій статті Сергій Таран, учасник руху ЧЕСНО, стверджує: «Українські медіа не є вільними. Ми розуміли, що за нинішніх умов будь-яка громадська ініціатива майже неминуче наштовхуватиметься на фільтри політичної цензури, "джинси" та прагматизму власників медіа імперій. Але нам вдалося прорвати інформаційну блокаду. Про діяльність руху ЧЕСНО повідомляли фактично всі ЗМІ, тому що наше бачення надто точно відповідає баченню людей, воно резонує із запитами суспільства»; «Те, що нам вдалося достукатися до людей, є, насамперед, заслугою сотень журналістів, які не згоджувалися бути гвинтиками своїх медіа імперій. Нашими однодумцями стали журналісти й цілі редакції."Українська правда", "ЗІК", "Кореспондент", ТВi, 5 канал, "Телекритика", "Дзеркало Тижня" – вони доводять, що в Україні є ЗМІ, які розуміють запит аудиторії і хочуть поширювати реальну інформацію про стан країни та стан політикуму» – таким чином виявляючи гріхи зневаги та непослідовності, оскільки голослівно зневажливо називає власників засобів масової інформації та журналістів не вільними, що ставить під сумнів їх суверенітет особистості, тобто, принижує їх як людей, що є злом, і водночас називає журналістів та редакції, які діють за уповноваженням засновників (власників) засобів масової інформації, своїми «однодумцями». У цій статті Світлана Заліщук, ініціатор руху ЧЕСНО, виконавчий директор ГО Центр ЮЕЙ, стверджує: «якщо запропонувати суспільству зміни, попрощатися з олігархами, взяти відповідальність за болючі реформи, якщо побудувати фінансову прозорість, і головно інструменти демократичної передачі влади – прихід до влади втрачає сенс для сучасної політичної еліти. ЧЕСНО – це одна зі спроб почати обирати владу і свою країну, почати обирати їх і обирати свідомо. Це наша спроба – активістів, волонтерів, журналістів, експертів, які вийшли з режиму очікування й поставили оцінку діючому парламенту. Далі ми пропустимо через фільтр ЧЕСНОметру всіх кандидатів, які мають найбільше шансів перетнути виборчий бар'єр» – чим виявляє гріх непослідовності, оскільки пропонує визнати суб’єктивне негативне оцінювання персоналій політиків учасниками руху «Чесно», нібито, суттєвими суспільними змінами, попри те, що таке оцінювання не сприяє розвитку суспільства та влади в Україні; С. Заліщук підміняє вибір шляхів розвитку довільним приписуванням вини у всіх негараздах політикам, олігархам, тощо та вимогами до них понести персональну відповідальність за невизначені дії у невизначеному обсязі. У цій статті Ірина Бекешкіна, ініціатор руху ЧЕСНО, директор Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, стверджує: «Ми не віримо політикам. Верховна Рада – вищий законодавчий орган, що обирається нами, українцями, для того, аби формувати закони – стабільно не користується довірою тих самих громадян, які його обирають»; «Звідси з’явилися 6 критеріїв доброчесності кандидатів у депутати для перевірки політиків на певний стандарт якості, якого від них чекаємо всі ми»; «У грудні 2011 року Фонд "Демократичні ініціативи" провів загальнонаціональне дослідження громадської думки, яке дозволяє нам доказово стверджувати, що усі критерії, виділені громадських рухом ЧЕСНО для оцінки депутатів та кандидатів у депутати визнані громадською думкою важливими»; цим І. Бекешкіна протиставляє народних депутатів України громадянському суспільству, розпалюючи ненависть до політиків у суспільстві і перекручує результати згаданого дослідження громадської думки, видаючи власну оцінку громадської

Ïîë³òèêà ³ ìîðàëü

7

вбачаються такими, що спеціально вимишлені для особистого приниження політиків, з огляду на те, що, поперше, ці критерії не передбачають виявлення, оцінки та врахування досягнень (творення добра) політиків та передбачають виключно перевірку наявності оприлюдненої інформації про можливе допущення ними певних погрішностей, в тому числі, у формі чуток та припущень, без перевірки достовірності такої інформації та без перевірки наявності злої волі політика; по-друге, аналіз повідомлень «чеснометру» про відповідність депутатів критеріям «відсутність фактів порушень прав і свобод людини» та «непричетність до корупційних дій» показує, що під невідповідністю цим критеріям рух «Чесно» розуміє оприлюднення будь-ким у певних засобах масової інформації на адресу депутата (кандидата) довільних обвинувачень, незалежно від того, чи цілком відповідають ці обвинувачення букві закону та принципам моралі, чи були об’єктивно перевірені ці обвинувачення, чи було дійсно достовірно встановлено факти вчинення корупційних та інших правопорушень; по-третє, критерії «незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців», «прозорість задекларованих доходів та майна та їх відповідність способу життя», «особисте голосування в парламенті», «участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів» є суто дициплінарними і не дозволяють судити про особисту доброчесність народних депутатів України, допоки такі дисциплінарні вимоги не будуть приведені у відповідність до базових принципів моралі, враховуючи повагу до переконань та доброї волі, суверенітету особистості кожної людини, включаючи народних депутатів України. Оскільки на час дослідження персональних записів стосовно народних депутатів України VI скликання Хранитель віри дійшов принципового висновку про недосконалість критеріїв доброчесності руху «Чесно», це дослідження було вибірковим. Зокрема, вивчався виключно зміст розділів «Відсутність фактів порушень прав і свобод людини» та «Непричетність до корупційних дій», оскільки інші критерії руху «Чесно» були визнані такими, що мають суто дисциплінарний процедурний характер і не дозволяють судити про особисту доброчесність народних депутатів України з огляду на невизначеність ступені досконалості (людяності) установлених в Україні демократичних процедур. При цьому Хранитель віри виходив з того, що систематичність порушення людьми установлених процедур свідчить про неуникність такого порушення, недосконалість установлених процедур. Порушення людьми недосконалих процедур не може визнаватися злом (недоброчесністю), в такому випадку злом слід вважати недосконалі процедури. З огляду на принцип презумпції невинуватості Хранителем віри розцінювалося як зло (обман) визнання народних депутатів України «причетними» до корупційних та інших правопорушень на підставі підозр та припущень, а також визнання народних депутатів України недоброчесними на підставі внесення ними тих чи інших спірних законопроектів, спірні публічні виступи та інші законні дії, зокрема, на захист прав та інтересів тих чи інших фізичних чи юридичних осіб, оскільки професія політика передбачає здійснення спірної громадсько-політичної діяльності у недосконалих інтересах виборців загалом і, зокрема, лідерів громадської думки, що впливають на формування інтересів виборців. Доброчесне представництво політиком недоброчесних інтересів виборців слід визнати неуникною недосконалістю професії політика, яка є самоочевидною і не може бути досконалою підставою для закидів у особистій недоброчесності на адресу політиків. Таким чином, відповідно до логіки презумпції невинуватості Хранитель віри виходив із того, що спірність діяльності політика сама по собі не є гріхом. Хранителем віри розцінювалося як зло (обман) звинувачення у недоброчесності народних депутатів України, що перевищили встановлені кошторисом Верховної Ради України норми витрат одного народного депутата України на безоплатний проїзд, оскільки право народного депутата України на безкоштовне транспортне забезпечення, передбачене статтею 23 Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до закону не обмежене нормами витрат, встановленими кошторисом Верховної Ради України. Хранителем віри не бралися до уваги звинувачення у недоброчесності народних депутатів України на підставі їх благодійної діяльності, оскільки благодійність є традиційним доброчесним способом здобуття популярності. Моральними є судження, які досконало, істинно, за доброю волею розмежовують добро і зло (Священне писання, розділ Обряд, текст Кодекс визначення добра і зла, 2). Дослідивши персональні записи стосовно народних депутатів України на сайті руху «Чесно» з урахуванням викладеного, Хранитель віри дійшов висновку, що вони не містять досконалих підстав для визнання недоброчесними цих депутатів. Цей висновок підтверджується і тим, що повідомлення про, нібито, корупційні та інші правопорушення депутатів на сайті руху «Чесно» уточнюються застереженнями, що наведена інформація не є підтвердженням вини народного депутата. У розділі «Юридичні засади» сайту руху «Чесно» зазначено (дослівно): «Рух “Чесно” не робить тверджень щодо доведеності фактів неправомірної або неетичної поведінки (наприклад, щодо порушення особою прав людини чи невідповідності стилю життя особи її задекларованим доходам)»; «Рух “Чесно” не робить тверджень щодо доведенності вини особи у вчинені правопорушення, крім випадків, коли така вина встановлена судом». Водночас Хранителем віри не виявлено тверджень руху «Чесно» про винуватість депутатів із посиланнями на рішення суду. Більше того, виявлено, що народного депутата України Р. Ахметова рух «Чесно» визнав недоброчесним на підставі того, що Ахметов подав позов до Високого Суду Правосуддя у Лондоні проти інтернетвидання «Обозреватель» і суд присудив йому грошову компенсацію у розмірі 100 000 доларів США. Рух «Чесно»

8

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 8 (46) â³ä 31 ñåðïíÿ 2012 ðîêó

Агонія замовного «правосуддя» Невпинно наближається термін оголошення рішення у Європейському суді з прав людини по суті «газової справи», роздмуханої на рівному місці проти Тимошенко Ю.В. продажною системою судочинства, що виконує будь-які забаганки Януковича. Те, що своїми фальсифікаціями влада загнала себе у глухий кут, відомо навіть їй самій, бо у разі прийняття рішення Європейського суду з прав людини на користь Ю.В. Тимошенко фашиствуючий окупаційний режим вимушений буде випустити її з-за грат з усіма наслідками, що з цього випливають, в тому числі забезпечити її участь у виборах. Але більш ніж річне гноблення Тимошенко Ю.В., її соратників та опозиції здійснювалося владою в цілому саме з метою виключення такої можливості. Неодноразові намагання влади, не зважаючи на штучно спровоковану нею тяжку хворобу та пряму загрозу каліцтва Тимошенко Ю.В., забезпечити її присутність на суді по іншій сфабрикованій “справі ЄЕСУ” поки що закінчувалися провалом під тиском громадськості, депутатської фракції та світової спільноти. Поспіхом сфабрикована фальшивка щодо причетності Ю.В. Тимошенко до вбивства Щербаня так і не стала до цього часу офіційним обвинуваченням за браком будь-яких доказів. Натомість були оприлюднені численні факти причетності влади тих часів і криміналу, що її обслуговував, до цього злочину. Такі факти мають бути перевірені, про що Генеральному прокурору України направлене моє депутатське звернення. Тому виникає «загроза», що на день вироку Європейського суду з прав людини наша так звана Генеральна прокуратура і псевдосуди можуть опинитися без чергового вироку стосовно Тимошенко Ю.В., щоб, «виконуючи» рішення Європейського суду, «звільнити» її, але в той же момент заарештувати за новим сфабрикованим вироком по іншій справі. Якщо таке станеться – Банкова нашій «правоохоронній» та «судовій» системі цього не пробачить… Тому й агонія, під час якої організатори і

Рух “Чесно” - це зло. Початок на першій шпальті.

стверджує, що звернення особи до суду з позовною заявою проти засобу масової інформації чи журналіста з вимогою сплати значної грошової компенсації свідчить про недоброчесність особи. Таким чином, попри власні запевнення, рух «Чесно» не визнає авторитету суду з питань встановлення відповідальності за вчинення правопорушень, що є гріхом обману та не відповідає загальноприйнятим уявленням про необхідність поваги до суду. Характерно, що при цьому рух «Чесно» усувається від критичного аналізу справедливості, законності, обгрунтованості рішення суду, покладаючи вину на позивача за реалізацію ним загальновизнаного права на доступ до правосуддя, що оцінюється Хранителем віри як гріх непослідовності руху «Чесно». Зміст доводів учасників процесу підтверджує висновки Хранителя віри про недосконалість оцінки діяльності народних депутатів України рухом «Чесно». Перевірка доводів народного депутата України І. Г. Кириленка про некоректність даних руху «Чесно» щодо відвідування ним пленарних засідань Верховної Ради України виявила хибність методики руху «Чесно» з обчислення відсотка пленарних засідань, які відвідав народний депутат України у 2011 році. Так, рух «Чесно» станом на 31.08.2012 р. стверджує: «Протягом 2011 року було проведено 82 ранкові та вечірні пленарні засідання парламенту, щодо яких на офіційному веб-сайті Верховної Ради України наявні дані письмової реєстрації народних депутатів. Згідно з цими даними, народний депутат України Кириленко Іван Григорович був присутній на 61 ранковому та вечірньому пленарному засіданні парламенту, тобто на 74% пленарних засідань Верховної Ради України, проведених у 2011 році». Водночас Хранителем віри виявлено шляхом порівняння даних «Письмова реєстрація депутата» та «Хронологія виступів депутата» на персональній сторінці народного депутата України Кириленка Івана Григоровича на сайті Верховної Ради України, що дані письмової реєстрації І. Г. Кириленка не є достовірними даними про відвідування пленарних засідань народним депутатом України І. Г. Кириленком. Зокрема, за даними письмової реєстрації депутата 31 травня 2011 року на ранкове засідання І. Г. Кириленко – «Незареєстрований». З точки зору руху «Чесно» це свідчить про відсутність І. Г. Кириленка на ранковому засіданні 31 травня 2011 року. Водночас І. Г. Кириленко був присутній на ранковому засіданні 31 травня 2011 року, що підтверджується не тільки даними хронології виступів І. Г. Кириленка (виступ з трибуни о 10 год. 53 хв. 57 сек., виступ з місця о 11 год. 02 хв. 10 сек.), але й текстом стенограми ранкового пленарного засідання 31 травня 2011 року на сайті Верховної Ради України, в якій наведено повний зміст відповідних виступів народного депутата України І. Г. Кириленка. Отже, всупереч позиції руху «Чесно», дані письмової реєстрації народних депутатів не є достовірним показником рівня відвідуваності пленарних засідань народними депутатами України. Таким чином, дані руху «Чесно» щодо відвідування пленарних засідань народними депутатами України обчислені помилковим методом, їх застосування для оцінювання доброчесності народних депутатів України є гріхом обману. Доводи Голови правління і співзасновника ГО «Центр UA» О. Рибачука на користь руху «Чесно», його критеріїв, його оцінок доброчесності політиків Хранитель віри оцінює як системне цинічне виявлення гріхів обману та зневаги. Не можна погодитись із доводом О. Рибачука «мінімальні критерії доброчесності, які мають абсолютно переважну підтримку українців, не пройшла практично вся

виконавці брудного політичного замовлення свідомо ідуть на чергові кримінальні злочини. По-перше, вони у стані лихоманки ретельно готуються до захисту надто хиткої позиції держави Україна у Європейському суді з прав людини під час слухань справи за позовною заявою Тимошенко Ю.В. Задля цього Уряд Азарова залучив приватну американську юридичну компанію “Skadden” за бюджетні (народні) кошти в сумі 95 тис. грн., відповідно до контракту, але з огляду тільки на транспортні та готельні витрати, на думку журналіста Мустафи Найема («Українська правда» 07.08.12р.), що офіційно досліджував це питання, вказана сума занижена у декілька разів, а це означає додаткові розрахунки чорним налом, що також є кримінальним злочином. По-друге, влада і її “правопохоронні” органи нервово докладають зусиль щодо термінової екстрадиції в Україну з Італії екс-майора СБУ Мельниченка, щоб допитати його щодо змісту диктофонних записів у кабінеті Кучми, де, як раніше повідомив громадськості Мельниченко, планувалося вбивство Щербаня. Недарма Мельниченко відчуває реальну небезпеку за своє життя під час можливого його транспортування в Україну представниками СБУ. Адже він розуміє, що так звана система правосуддя України імітує правосуддя у театралізованій виставі, на зразок судів над Пукачем, куди викликався неодноразово і Кучма, але в результаті екс-президента банально “відмазали”, пославшись на те, що записи Мельниченка отримано у незаконний спосіб. Тобто, зараз вже мова не йде про підробку чи монтаж записів, як на всі лади стверджувалося владою протягом майже 10 років (оскільки записи витримали усі фонографічні експертизи і за кордоном, і в Україні та продемонстрували свою автентичність), тому знайшли новий предлог, щоб звільнити замовника вбивства Гонгадзе від будь-якої відповідальності, закривши проти нього кримінальну справу, натомість порушили кримінальну справу проти Мельниченка за те, що він знімав інформацію в кабінеті

Президента України у протизаконний спосіб і свого часу проявив тверду громадянську позицію та у доступний для нього спосіб викрив злочинців у найвищих ешелонах влади. Сьогодні, коли, за інформацією того ж Мельниченка, він багато знає не тільки про справу Гонгадзе, а й про планування тодішньою владою за участі деяких сьогоднішніх можновладців і кримінальних авторитетів вбивства Щербаня - він стає дуже небезпечним свідком, що руйнує вже, здавалося б, цілком сфабриковану дезу про причетність Ю.В. Тимошенко до цих олігархічнобандитських розборок того часу. Не важко в такій ситуації уявити, яким чином наші правоохоронні молодчики на кшталт «орлів Кравченка» будуть «умовляти» Мельниченка передати оригінали записів тим, на кого в цих записах є компромат. У разі відмови – фінал відомий. Найсвіжіші приклади не забарилися. Тільки останніми днями спостерігаємо вбивства та насильницькі дії відносно людей, які, за дивним «співпадінням», мали компромат на владу та на “кришований” нею кримінал. По-третє, у стані лихоманки влада вживає термінових заходів щодо додаткової ізоляції Ю.В. Тимошенко, втаємничення місця її перебування та примусової доставки до суду попри приписи лікарів і чергові запевнення Міністра охорони здоров’я Богатирьової про “суворе додержання” цих приписів. Владі саме зараз потрібно пред’явити бодай звинувачення Ю.В. Тимошенко по справі ЄЕСУ та ухвалити для підстраховки рішення суду про черговий її арешт в іншій справі, що згодом теж розпорошиться, як і багато років тому. Куди не кинь, звідусіль стирчать вуха садистських знущань кримінальної влади над лідером і символом опозиції. Навіщо в ситуації суцільних провалів випинати і далі цей подразник громадської свідомості – відомо тільки замовнику на Банковій, адже буде не так, як йому забажалося, а так, як народ України вирішить… Народний депутат України О.Тищенко

нинішня ВР», оскільки, по-перше, ніякі критерії доброчесності не були предметом опитування громадської думки, в межах руху «Чесно» проводилося лише опитування щодо критеріїв важливості певних категорій інформації для виборців, і оскільки, по-друге, критерії руху «Чесно» не є мінімальними, бо свідомо були вимишлені таким чином, щоб кожен народний депутат України міг бути визнаний недоброчесним, про що сам же Рибачук зізнається і що підтверджено розшифровкою цих критеріїв (зокрема, не може вважатися «мінімальним» критерієм винуватості політика у правопорушеннях оприлюднення нічим не підтверджених припущень, навіть на загальновідомих сайтах та телеканалах, і також не може вважатися «мінімальним» рівень відвідування пленарних засідань та засідань комітетів 75%, тощо), і оскільки, потретє, не можна вважати «підтримкою» радикальних заяв про недоброчесність практично всіх українських політиків пасивні емоції виборців, почуття розчарування та зневіри, часто пов’язані із нерозумінням виборцями ані політичних, ані економічних, ані культурних, ані правових процесів та із сліпим безумним прийняттям на віру радикальних заяв, беззмістовної критики, співзвучної злу негативних емоцій. Не можна погодитись із доводом О. Рибачука «ми взяли за принцип презумпцію невинуватості», оскільки рух «Чесно» систематично та свідомо визнає народних депутатів України недоброчесними на підставі одних припущень про їх причетність до корупційних та інших правопорушень. Презумпція невинуватості передбачає те, що особа визнається невинуватою у злому діянні, поки не буде доведено її вину (має бути доведено і факт злого діяння, і злі наміри чи відсутність необхідної доброї волі, що спричинили зло). Відповідно до принципу презумпції невинуватості, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Загалом, непослідовність, зневажлива форма доводів О. Рибачука та його агресивно-насмішкувата реакція на справедливу критику є доказом відсутності у лідерів руху «Чесно» доброї волі до самовдосконалення та діалогу з інакомислячими. Ті, кого об'єднує жага приниження, сліпо й нерозумно творять зло. Тих, хто цінує себе, об'єднує Бог, щоб творилося добро (Священне писання, розділ Оповідання, текст Перемога, 16-17). За результатами з’ясування та оцінки Хранителем віри фактичних обставин справи і доводів учасників процесу вбачається, що феномен оцінки діяльності народних депутатів України рухом «Чесно» слід визнати злом, як цілеспрямоване особисте приниження людей з мотивів колективної (стадної) жаги приниження із помилковим та непослідовним застосуванням недосконалих, морально не обгрунтованих критеріїв. Якщо феномен визнано злом, визначення може містити пропозиції щодо його подолання (Священне писання, розділ Обряд, текст Кодекс визначення добра і зла, 4). Віра та мудрість перемагають зло безумства, утверджують найвищу цінність людини; такою є воля Бога, яку я знаю і виконую – творити добро! (Священне писання, розділ Одкровення, текст Божественне одкровення, 32). Відповідно до Священного писання, розділу Осмислення, тексту Діалог, 48, 68, зло не принижує людську душу, священну суть найвищої цінності людини. Душа людини абсолютно досконала. Бог благословив людей творити добро, долати зло, спокутувати гріхи. Враховуючи викладене, подолання зла оцінки діяльності народних депутатів України рухом «Чесно» можливе у спосіб визнання вільними від звинувачень у недоброчесності, висунутих громадянським рухом «Чесно», народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України, які звинувачені у

недоброчесності нині або звинувачуватимуться у недоброчесності в майбутньому рухом «Чесно». Окрім того, слід за Божою волею благословити усіх громадян вірити в себе і бути мудрими, благословити політиків та громадських діячів творити добро конкретними добрими справами та реальними пропозиціями, вигідними для всіх зацікавлених осіб, досягати домовленостей та взаєморозуміння з усіма людьми, утверджувати і розвивати право як соціальний контракт, долати зло зневаги до опонентів та інакомислячих і зло надуманих обвинувачень, що грунтуються на одних припущеннях. Заради утвердження добра, відповідно до волі Божої Хранитель віри ВИЗНАЧИВ: Громадянський рух «Чесно» – це зло. Критерії доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянського руху «Чесно» – це зло. Оцінка доброчесності народних депутатів України та кандидатів у народні депутати України громадянським рухом «Чесно» – це зло. Народні депутати України та кандидати у народні депутати України, які звинувачені у недоброчесності нині або звинувачуватимуться у недоброчесності в майбутньому рухом «Чесно» – є вільними від усіх звинувачень у недоброчесності, висунутих громадянським рухом «Чесно». За Божою волею благословенні усі громадяни вірити в себе і бути мудрими, благословенні політики та громадські діячі творити добро конкретними добрими справами та реальними пропозиціями, вигідними для всіх зацікавлених осіб, досягати домовленостей та взаєморозуміння з усіма людьми, утверджувати і розвивати право як соціальний контракт, долати зло зневаги до опонентів та інакомислячих і зло надуманих обвинувачень, що грунтуються на одних припущеннях. Це визначення може бути переглянуте у разі продовження процесу визначення добра і зла у зв’язку з новими обставинами за ініціативою Хранителя віри або за зверненнями зацікавлених осіб в порядку, встановленому Священним писанням. Хранитель віри

Ю. Шеляженко

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2650 примірників. Розповсюджується безкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.). Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 31.08.2012 р. Віддруковано у ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126607.

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.