Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.
№ 10 (48) 31 жовтня 2012 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua
Суд без совісті
Технологія політичних репресій та переслідувань примітивно проста і залежить від «авторитету» замовника, визначеного ним об’єкта переслідувань та бажаного ступеня покарання. Не маючи жодних сумнівів, що кримінальна справа проти Ю.В.Тимошенко по ЄЕСУ порушена на замовлення Януковича, для того, щоб не витрачати багато зайвих слів, прослідкуємо за «логікою» слідства по тексту офіційного обвинувального висновку Постанови «Про притягнення як обвинувачуваного» від 12.10.11 р. старшого слідчого в ОВС з відділу І управління Головного слідчого управління СБ України, майора юстиції Грабика М.В. (далі – Постанова), по
Продовження на стор. 5
Справа ЄЕСУ – це художній твір СБУ і Генпрокуратури на замовну тему: "Кримінальні переслідування Тимошенко Ю.В."
справі № 660, на підставі якого розглядатиметься справа в Київському районному суді м. Харкова. Вимогою цього документа є вказана в ньому мета замовлення: «Притягнути громадянку України Тимошенко Юлію Володимирівну 27 листопада 1960 року народження, як обвинувачену у кримінальній справі №660, пред’явивши їй обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 і ч. 5 ст. 191 КК України». При цьому норма закону, на яку посилається в постанові слідчий, і є тим самим замовним ступенем майбутнього покарання, оскільки вказані у постанові правові норми містять конкретні санкції, що знайдуть своє відображення у подальшому, якщо в суді буде доведено вину обвинуваченого.
Звернення Юлії Тимошенко Дорогі українці! З 30 липня по 28 жовтня 2012 року в Україні пройшли самі нечесні вибори за всі часи незалежності України. Визнати їх чесними, або частково чесними, або взагалі виборами — це означає сказати всім тим, хто корумпував народ на мажоритарних округах, ліквідовував TVі та інші незалежні канали телебачення, всім тим, хто бив та порушував кримінальні справи проти кандидатів від опозиції, всім тим, хто організовував «каруселі», фабрикував довідки про неіснуючі хвороби для фальсифікації голосування на дому, сказати всім тим, хто під відеокамери вкидав стоси бюлетенів, заповнених однією рукою — рукою режиму Януковича, сказати всім тим, хто в ЦВК приймав рішення про реєстрацію фіктивних партій та використання їх ресурсу для формування залежних виборчих комісій, сказати всім тим, хто на округах дарував харчі та платив гроші, сказати всім їм — цим очевидним порушникам законів, в тому числі, клієнтам Кримінального кодексу, сказати їм: «Хлопці, ви все правильно зробили, чиніть так і далі, ми всі готові сказати вам на чорне біле, назвати зло добром, назвати фальсифікаторів чесними політиками, тому що всі ми за політичну кон’юнктуру, за політичну доцільність, а не за правду та не за європейські цінності». Назвати ці вибори чесними та легітимними в той час, коли кожен українець знає, що йому пропонували гроші або продовольчі пайки, і багато хто взяв?! Назвати ці вибори чесними та легітимними в той час, коли кожен українець знає, що до нього застосовувалося насилля з боку силових структур та адміністративного ресурсу; коли сотні тисяч членів виборчих комісій на дільницях взяли гроші за підробку протоколів; коли кожен громадянин знає, що всі канали телебачення цілодобово, включаючи день голосування, вели брудну пропаганду на користь правлячого режиму; коли кожен читав резолюції міжнародної демократичної спільноти про політичні репресії?! Визнати такі вибори чесними та легітимними — це повністю деморалізувати українську націю, ту частину нашого народу, яка ще продовжує вірити в справедливість та європейський вибір, не дивлячись на екстраординарні зусилля правлячого режиму по фальсифікаціям. Національний екзит-пол показав, що 73% українців проголосували проти Януковича, проти його корумпованої, збанкрутілої політики. Легітимність режиму повністю втрачена. Цей результат голосування є вироком олігархії, її хрещеному батьку та її кланам. Але якщо через корупцію на мажоритарних округах вони реалізують цей результат, якщо вони його «підправлять» фальшивими протоколами з підкуплених дільничних та окружних комісій та спаплюжать національний екзит-пол та такими нечесними засобами сформують свою більшість у Верховній Раді, яка буде визнана Україною та світом, це буде сигналом всім пострадянським режимам, що можна вбивати чесні вибори і що тепер все можна «залікувати». Політична доцільність та компромісність все може легалізувати, але куди приховати справжній вибір народу? Куди подіти 225 файлів з беззаперечними доказами, що на всіх 225 виборчих округах здійснювався масштабний підкуп виборців всіма, підкреслюю, ВСІМА кандидатами на мажоритарних округах від правлячої партії? Як легалізувати корупцію, синів, кумів, друзів, подєльників Януковича та його наближених персон? Я не буду керуватися політичною доцільністю, не буду називати очевидний обман правдою. Вибори сфальсифіковані від першого до останнього дня, і приховувати це - означає перекреслити майбутнє України. Я висловлюю солідарність із Світовим конгресом українців, із висновками ПАРЄ та ОБСЄ, також з позицією керівника моніторингової групи ПАРЄ пана Гросса, висловленою декілька тижнів тому, та чітко заявляю, що 73% українців хочуть відсторонення авторитарного режиму Януковича і дали на це мандат всім опозиційним силам. Все, що відрізняється від цього результату на виборах, сфальсифіковано та підроблено. Я не вважаю парламент, де всупереч волі народу буде правити підтасована таким чином більшість, легітимним. Якщо б я зараз була серед вас та мала змогу вільно діяти, я без всяких сумнівів закликала би вас до безстрокової акції громадянської непокори. І ми б з вами поставили на місце фальсифікаторів, як ми вже це неодноразово робили. Але зараз я не можу, знаходячись за гратами, кликати вас на площі, бо не зможу гарантувати мирність та високий рівень організації таких дій. Тому я роблю те, що я можу зробити в таких умовах, — я оголошую голодування на знак протесту проти фальшивих виборів та нелегітимності цього парламенту. Я знаю і вірю, що більшість українців мене зрозуміє та підтримає. Ваша Юлія Тимошенко.
Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.
2 Аномальна явка на Донеччині Âèáîðè
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 10 (48) â³ä 31 æîâòíÿ 2012 ðîêó
В уяві журналістів Донецька область представляється такою собі заповідною зоною влади, де нічого цікавого не відбувається. Таке сприйняття виборів в Донецькій області має під собою об’єктивні причини. Вже багато років передвиборчі кампанії в цьому регіоні характеризуються низькою конкуренцією, абсолютним контролем партії влади над виборчими комісіями та слабкістю місцевих опозиційних кадрів. Кожні вибори лунали заяви про викривлення результатів голосування, але за відсутністю доказової бази вони не отримали свого логічного продовження. Це ж повторюється й у 2012 році. Відчуття викривлення результатів є у багатьох, а доказів обмаль. Так, є зафіксовані на відео спроби вкидання бюлетенів, мали місце ситуації із "каруселями" та іншими формами маніпуляцій із волевиявленням громадян. Але твердження, що ці факти можуть поставити під сумнів загальні результати голосування в регіоні, поки виглядають дещо перебільшеними. Доказова база фальсифікацій більше висвітлює "гарячі точки" дня голосування, ніж доводить системний характер виявлених порушень. Поза тим, відмова від аналізу результатів голосування на Донеччині була б серйозною помилкою. Донецькі приклади є прекрасним ілюстративним матеріалом для розуміння виборчих технологій партії влади. Найбільше запитань в Донецькій області викликають показники явки виборців у розрізі виборчих округів. При загальнорегіональній явці в 59,63 %, окремі виборчі округи продемонстрували явку до 77%. Абсолютно неприродно виглядає явка в Донецьку, де створено п’ять виборчих округів. Найвища активність виборців зафіксована в окрузі № 41 – Будьонівський та Пролетарський райони Донецька – 76,87 %. Найнижчою явка була в окрузі № 43 – Ленінський, частина Кіровського та Куйбишевського районів Донецька –53,73%. Таким чином, в межах одного міста та однієї територіальної громади максимальна різниця в явці виборців у розрізі округів складає більше 23%! Суттєво відрізняються і результати голосування за політичні партії в різних округах обласного центру. У 42 та 43 округах, в яких зафіксована найнижча явка, ВО "Батьківщина", УДАР та "Свобода" разом набирають від 14,38 до 18,37 % голосів виборців відповідно. У 41 та 44 округах, де зафіксована найвища активність виборців, сумарний результат цих опозиційних сил не досягнув й 8%. Те, що такі коливання активності виборців виходять за межі пристойного, побічно визнають і представники місцевих "регіоналів". Так, секретар Донецької міської ради Сергій Богачьов відразу після закриття дільниць був змушений коментувати разючі розходження у голосуванні виборців обласного центру. За його словами, у центрі Донецька – у Ворошилівському та Калінінському районах проживає більше інтелігенції, а тому вони голосують специфічно. На периферії ж міста донеччани голосують активніше та переважно за Партію регіонів. Роздуми Сергія Богачьова викликали неоднозначний резонанс серед виборців, які проживають у периферійних районах обласного центру. Втім, якщо відкинути емоційну складову, це пояснення виглядає сумнівним. По-перше, найнижча явка виборців зафіксована у окрузі № 43, який не вважається центром міста. По-друге, можна знайти безліч прикладів, коли дві сусідні дільниці, які входять до різних округів, голосують по-різному. Тобто, територіально вони розташовані поруч, але виборчий процес щодо них організовували різні окружні комісії. Наприклад, житловий масив на кордоні Ленінського та Будьонівського районів, який переважно складається із приватного сектору. Виборча дільниця № 141622 входить до округу № 41, дільниця № 141920 належить до 43 округу. Громадяни, які голосували на цих дільницях, ходять по одним і тим самим дорогам, відвідують одні магазини, їздять одним маршрутом громадського транспорту, дихають спільним повітрям. Врешті-решт, виборці цих дільниць разом вже багато років чекають від влади проведення в свої будинки централізованого газопостачання. Але “виявилося”, що сусіди голосують дуже по-різному. На тій дільниці, яка входить до 41-го округу, у голосуванні взяли участь 84,5% виборців від їх загальної кількості. Захмарний показник навіть для Донецька. Сусіди, які проживають через дорогу в окрузі №43, не дотягнули й до 40%. Злі язики пов’язують такі розбіжності в явці із головуванням в окружній комісії №43 представниці фракції Блоку Юлії Тимошенко. Нібито, тут проявилася роль особистості в історії, коли неповний контроль над комісією з боку партії влади не дозволив їй повноцінно відпрацювати усі можливі технології. Беззастережно підтримувати цю версію не станемо,
Графіка Юрія Паніна
Партія регіонів “перемогла” на виборах завдяки фальсифікаціям
але відсутність "свого" голови ОВК дійсно могло стримувати членів дільничних комісій від участі в змаганнях за найвищу явку. Результати голосування за партії на цих двох дільницях також викликають серйозні питання. На тій дільниці, де проголосувало удвічі більше громадян, результат ВО "Батьківщина" та УДАРу нижчий у понад два рази. Результат КПУ приблизно рівний на двох дільницях, незважаючи на суттєву різницю в кількості виборців, які проголосували. Астрономічним виглядає результат Партії регіонів на дільниці 41-го округу, який становить 83,6% від загальної кількості виборців, які проголосували. Не лише розбіжності в голосуванні сусідніх дільниць є аномальними проявами в результатах виборів на Донеччині. Деякі дільниці побили усі рекорди за рівнем явки та підтримкою Партії регіонів. Іноді на звичайних дільницях (!!!) явка досягала 93%. Темпи зростання активності виборців в Донецьку підтверджують нетиповість округів, які за результатами голосування продемонстрували найвищу явку. Приріст явки в 41-му окрузі у проміжок часу між 12.00 та 16.00 перевищував на 10,6 % загальнорегіональний показник та майже на 10% національний. Якщо порівнювати ОВО № 41 та 43, як найбільш та найменш активні округи Донецька, то різниця у темпах зростання явки складала майже 12% виборців. Приріст
явки протягом 16.00-20.00 в 41-му окрузі відрізняється від регіонального та національного показників приблизно на 6%. Основний ривок округами із найвищою явкою було зроблено між 12 та 16 годинами, а надвечір результат був закріплений До речі, саме в проміжок часу між полуднем та 16.00 від різних джерел найбільше надходило повідомлень про порушення на виборчих дільницях Донецької області.
Висновки У електоральній географії є термін "виборча аномалія", яким означаються території із нетиповим голосуванням. У донецьких умовах розгадку наявних аномалій можна знайти двома шляхами. Прийняти на віру твердження місцевих лідерів провладної партії про те, що "кучкування" місцевої інтелігенції та пролетаріату суттєво впливає на специфіку голосування. Або визнати, що адміністративний ресурс та абсолютне домінування однієї партії у виборчих комісіях грають вирішальну роль у визначенні результатів волевиявлення. Олександр Клюжев, аналітик ВГО "Громадянська мережа "ОПОРА" та ДОО "Комітет виборців України", для «Української правди» www.pravda.com.ua
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 10 (48) â³ä 31 æîâòíÿ 2012 ðîêó
Âèáîðè
3
Хроніка вкрадених виборів 28 жовтня 2012 року 09:16. На виборчій дільниці № 77 в окрузі № 25 у всіх 2500 бюлетенях до переліку політичних партій, за які можуть проголосувати виборці, не включено ВО "Свобода". Цю політичну силу помилково викреслили з переліку суб'єктів виборчого процесу замість партії "Собор", що офіційно вибула. 09:31. У ніч на 28 жовтня 198 окружна виборча комісія здійснила близько двохсот замін членів дільничних комісій. Людей про заміни не попередили. 10:38. Невідомі зламали серверну кімнату окружної виборчої комісії № 104 у Луганську. 10:54. На Рівненщині на дільниці № 560675 (округ № 153) ДВК безпідставно відсторонила від повноважень голову комісії – представника ВО "Батьківщина". Натомість його повноваження поклали на представника Партії регіонів. 11:14. Лідер Компартії Петро Симоненко заявляє що день виборів почався з масових фальсифікацій, зокрема, в Донецькій області. "Я хочу поінформувати, що сьогодні о 8:00 у Макіївці, в Червоногвардійському районі, а також в Торезі було затримано 14 автобусів з тими, хто був залучений до так званих вертушок", - зазначив Симоненко. 12:18. У Києві прихильники ВО «Батьківщина» затримали два автобуси з людьми для "каруселей". У Ірпінському районі Київської області з приміщення спецдільниці, що знаходиться у виправній колонії, щойно розпочалося голосування, було вигнано усіх офіційних спостерігачів 12:37. На одній з дільниць у 137-му окрузі (Одеська обл.) загальна кількість голосуючих на дому становить 10% від загальної кількість виборців. Виборець середніх років з'їв свої бюлетені на одній з дільниць у виборчому окрузі № 134. 12:51. На Черкащині член дільничної виборчої комісії померла в суботу ввечері після того, як дізналася, що її виключили зі складу членів комісії. Голова ДВК повідомила їй, що вона виключена зі складу членів ДВК, хоча це не відповідало дійсності. 13:11. Двоє членів ДВК в Києві (Голосіївський р-н) втекли з урною і бюлетенями для голосування на дому. Спостерігачі, що їхали разом з ними, з'ясували, що виборці з цих дільниць, які нібито написали заяви для голосування вдома, насправді таких заяв не писали. 13:17. Комітет виборців України заявляє про масове організоване підвезення виборців на дільниці для голосування в Донецькій області. За даними організації, на Ясинуватський дільниці №141731 відбувається масове підвезення виборців на відомчих мікроавтобусах. Відповідальні за перевезення розповідають, що виконком попросив їх підприємства виділити транспорт для обслуговування виборчих дільниць. Подібні випадки підвезення зафіксовані також в окрузі №41 (Донецьк), де виборців на дільницю №141626 підвозять знятими з маршруту пасажирськими мікроавтобусами. Такі ж факти були зафіксовані на низці дільниць в окрузі № 45. В Авдіївці міська влада звернулася до "меценатів" з проханням виділити транспорт для підвезення виборців. 13:22. Спостерігачі від ВО "Батьківщина" не мають доступу на спецдільниці для голосування у СІЗО та тюрмах. Про це заявив на прес-конференції заступник лідера об'єднання Олександр Турчинов. Разом з тим, за його словами, опозиція має інформацію про те, що ув'язнених змушують голосувати, не заходячи у кабінки, і таким чином керівництво закладів може контролювати хід голосування. Турчинов також заявив, що на момент відкриття дільниць у неділю по всій країні було зареєстровано 908 тисяч людей, які за станом здоров'я забажали голосувати вдома. За його словами, за останні два дні кількість таких громадян зросла на 400 тисяч, "по багатьох дільницях була доведена підробка довідок". 13:48. У Одеській області напали на кандитатамажоритарника від "УДАРу" Ольгу Герасим'юк. Про це у Фейсбуці повідомила член виборчого списку цієї політичної сили Ірина Геращенко. Герасим'юк приїхала на дільницю 510511 (Фонтанка, Комінтернівський район), де зафіксували каруселі. Потім до дільниці під'їхали дві машини, вийшли 4 мордовороти, почали погрожувати кандидату та штовхатися, розбили фотоапарат. 14:40. Хакери "завалили" персональні сайти опозиціонерів. Про це у Фейсбуці написав Анатолій Гриценко. "DDOS-ударами хакери завалили мій персональний сайт. Також - персональні сайти Тимошенко, Турчинова і Яценюка. Влада, мабуть, вирішила до фальшувань на дільницях додати ще й комп'ютерні ігрища з сайтами опозиціонерів", - зазначив він. "Працюємо над відновленням роботи сайтів, але б'ють не "чайники" – професіонали", - додав Гриценко. Також не працює сайт "Батьківщини". Як повідомили "Українській правді" у пресслужбі партії, це також викликано DDOS-атакою. Крім того, про DDos атаки на свої сайти повідомляють громадянська мережа ОПОРА та Комітет виборців України. 14:49. Сім дільниць у Київському районі Одеси тимчасово припинили роботу через знайдені в кабінках ручки зі зникаючим чорнилом. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на керівника прес-служби Одеської міліції Володимира Шаблієнка. За його словами, про ручки повідомили голови дільничних комісій. При цьому прес-служба виборчого штабу Об'єднаної опозиції в Одеській області повідомляє з посиланням на неназваного члена дільничної комісії, що ручки було доставлено з окружної комісії. 14:49. Члени виборчої комісії №198 (місто Сміла Черкаської області) побилися в перерві між засіданнями, розповіла "Інтерфакс-Україна" представниця громадської мережі "Опора" Марина Макуха. 14:49. На ДВК 230292 (ОВК №80 – Мелітополь і Мелітопольський район Запорізької області) голова Вознесенівської сільради агітував голосувати за ПР прямо
на дільниці. На ОВК 74 ДВК 230876 виявлено організоване підвезення людей на дільницю автобусом з написом "За Сухого" (Ярослав Сухий - кандидат у 74-му окрузі від ПР). На ДВК 230875 і 230814 – за даними Комітету виборців України, намагалися організувати "каруселі". 15:16. Як повідомила заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна, у Київській області в ЗМІ з'явилося фальшиве повідомлення, що знятий з реєстрації один із кандидатів, що балотуються в 97 окрузі. Автори повідомлення посилалися на постанову ЦВК, що, за її словами, не відповідає дійсності. Усенко-Чорна повідомила, що в Луганській області з'явилося повідомлення про смерть одного з кандидатів, що теж не відповідало дійсності. "ЦВК буде звертатися до правоохоронних органів з вимогою порушити кримінальні справи за такими фактами", повідомила заступник глави ЦВК. 17:50. Спостерігачі Донецької облорганізації Комітету виборців України зафіксували кількаразове голосування тих самих виборців на трьох виборчих дільницях у Єнакієвому. В одномандатному виборчому окрузі № 53 у м. Єнакієве спостерігачі КВУ й мережі ОПОРА зафіксували пересування між виборчими дільницями №№ 140841, 140855, 140871 двох автомобілів (чорний джип SsangYong і білий автомобіль Chevrolet Lacetti). "Спостерігачі зафіксували, що з кожного з цих автомобілів виходило по 5 людей, які прибували на виборчу дільницю й голосували. Зафіксовано, що ті самі особи проголосували на трьох виборчих дільницях", - сказав Клюжев. 18:58. У Чернігівській області на вході на одну з дільниць виборцям роздавали або пляшку горілки, або 20 грн. На одній з дільниць Донецька перед входом на виборчу дільницю виборцям видають вже заповнений бюлетень, а на виході забирають у них чисті бюлетені. У Києві в одному з округів ходять невідомі люди і пропонують виборцям по 400 грн за їхній голос за одного з кандидатівмажоритарників. 21:31. У Донецькій області 6 дільниць у виборчих округах №61 і №42 після закінчення голосування о 20:00 було знеструмлено. На виборчих дільницях масово вимикають світло. Випадки зафіксовані у Київській, Вінницькій, Миколаївській, Черкаській та Донецькій областях. Члени комісій здійснюють підрахунок, використовуючи ліхтарі та свічки. 23:20. В Києві десятки людей не змогли проголосувати, оскільки не знайшли себе в списках, хоча отримали запрошення на вибори.
29 жовтня 2012 року 01:34. Члени окружної виборчої комісії №10 намагалися видалити із засідання міжнародного спостерігача з Канади. 02:30. У Донецьку одну з виборчих дільниць в окрузі №42 близько 23.30 захопили невідомі і паралізували роботу дільничної виборчої комісії. У глави комісії Галини Хілінської стався серцевий напад, приїхала швидка, але її туди також не впустили. Тільки в 03:45 членам ОВК вдалося добитися звільнення людей. Голова комісії госпіталізована. 04:01. На дільниці №121071 у 25-му окрузі Дніпропетровська у виборчі урни вкинули пачку бюлетенів. Про це свідчить відео, розміщене в мережі YouTube. На відео видно, як дівчина акуратно вкидає стопку бюлетенів. 05:24. На дільничних виборчих комісіях в ІваноФранківській області, де були знайдені ручки зі зникаючим чорнилом, виявили 62 пустих бюлетеня. 09:08. У місті Вахрушево Луганської області невідомі напали на виборчу дільницю №440898 (приміщення навчально-виховного комплексу №1). На дільницю увірвалися десять осіб, побили вікна, пошкодили коробки з документацією, хотіли порвати бюлетені. Але цього не сталося, оскільки співробітник міліції просто ліг на них. 09:55. Комітет виборців заявляє про побиття свого спостерігача членом комісії під час підрахунку голосів на виборчій дільниці №681508 у Хмельницькому. Член комісії побив спостерігача від КВУ й зламав йому мобільний телефон. 10:21. У 98 окрузі на Київщині під час тисняви та сутичок членів дільничних комісій з міліціонерами спецпідрозділу Беркут швидка забрала трьох людей. В однієї жінки стався серцевий напад, двоє інших отримали численні синці. Між членами ДВК, котрі товпляться під дверима окружної виборчої комісії, і «Беркутом» виникають постійні сутички. Члени ДВК, які приїхали в окружну комісію здавати виборчу документацію, протягом 10-ти годин не можуть потрапити на засідання і здати протоколи про підрахунок голосів, бюлетені, тощо. 11:44. Голова окружної виборчої комісії №94 (м. Обухів, Київська область) вийшов з засідання і зник. Спостерігачі характеризують таку ситуацію як свідомий саботаж підрахунку голосів у 94 окрузі. 14:31. В окрузі № 51 в Донецькій області викрадений кандидат в депутати від опозиції Володимир Рибак. На окрузі № 42 четверо невідомих людей заблокували двері на одній з дільниць, забрали телефон у голови комісії від "Батьківщини" і тримали членів комісії у зачиненому приміщенні до 4-ї години ранку. 14:46. Місія спостерігачів ОБСЄ критикує вибори в Україні. Про це заявила віце-президент Парламентської Асамблеї ОБСЄ Вальбурга Габсбурґ Дуглас. "У нашій спільній заяві ми можемо стверджувати, що вибори характеризувалися браком вільних умов для учасників виборів, зловживанням адмінресурсом, браком збалансованого висвітлення у ЗМІ", - зазначила вона. 14:55. Найбільше випадків "каруселей" було зафіксовано у міських "спальних районах" Києва та містахсателітах, наприклад, у містах Боярка та Ірпінь (Київська область). Такими є дані проекту ElectUA. 20:26. Польща відзначає, що вибори Верховної Ради не повністю відповідали демократичним стандартам. Про це йдеться в повідомленні прес-служби Міністерства
закордонних справ Польщі, повідомляють "Українські новини". "Процес виборів був пов'язаний з різними видами порушень, зокрема, використанням адміністративного тиску, відсутністю прозорості фінансування політичних партій і обмеженням доступу до ЗМІ для опозиційних і незалежних кандидатів", - відзначили у Польщі. "Таким чином, виборчий процес не повністю відповідав демократичним стандартам", - сказано в ньому. 22:01. У Ірпені почалася бійка в окружній виборчій комісії. На засідання прибули спостерігачі ОБСЄ, але їх не пускають. 22:55. Кандидат в народні депутати по 21 округу на Волині Ігор Гузь оголосив голодування на знак протесту проти фальсифікації виборів. Гузь подав 6 скарг в ОВК про помічені фальсифікації.
30 жовтня 2012 року 00:19. У засіданні окружної виборчої комісії №223 Шевченківського району Києва незаконно оголошена перерва до 10-ї години ранку 30 жовтня. Згідно законодавства до остаточного підбиття підсумків виборів комісії мають працювати безперервно. 01:35. На територію окружної виборчої комісії №11 міста Вінниця увірвалися семеро невідомих, розприскали газ і побили одного з присутніх. 07:27. Члени дільничних комісії виборчого округу №99 на Кіровоградщині другу ніч просиділи під дверима окружкому, марно намагаючись здати бюлетені і протоколи. 07:46. У 214-му і 216-му виборчих округах Дніпровського району Києва довелося перераховувати бюлетені. Саму роботу комісій щоразу зупиняють через порушення і скандали, повідомляє ТСН. З самої ночі 155 ДВК чекають, коли, нарешті, приймуть їх коробки з бюлетенями. Черга розтяглася на три поверхи вгору. 07:58. Держдепартамент США заявив про стурбованість тим, як були проведені парламентські вибори в Україні. Представник Держдепартаменту повідомив, що стурбованість в даному контексті, зокрема, викликає "використання урядових ресурсів для того, щоб підтримати близьких влади кандидатів, втручання в можливість ЗМІ отримувати доступ до інформації та переслідування опозиційних кандидатів". "Незважаючи на те, що день виборів пройшов загалом мирно і за процесом стежила велика кількість місцевих і міжнародних спостерігачів, ми стурбовані повідомленнями про підтасовування і фальсифікації в ході голосування, невідповідністю попередніх даних ЦВК і паралельного підрахунку голосів, а також рішенням ЦВК не оприлюднювати результати з виборчих дільниць", продовжив Тонер. "Ми також хочемо повторити: ми глибоко стурбовані політично мотивованими вироками опозиційним лідерам, включаючи колишнього прем'єрміністра Юлію Тимошенко, які не дали їм можливості взяти участь у минулих виборах", - заявив він. 18:43. На сайті ЦВК кількість виборців, які отримали бюлетені за кордоном, менша за тих, хто проголосував, а в Миколаївській області через день після підрахунку 100% голосів змінився переможець. В 132 окрузі замість опозиціонера Аркадія Корнацького, перемогу якого напередодні визначила ОВК, переможцем зафіксували "регіонала" Віталія Травянка. За першими даними, після підрахунку 100% голосів відрив Корнацького від Травянко склав 4 167 голосів. У вівторок станом на 17:20 Травянко обігнав опозиціонера на 22 голоси. Рейтинг Корнацького залишається незмінним, в той час як рейтинг Травянка зростає, а голоси за інших кандидатів зменшуються. Сумарна кількість голосів не змінюється. Як повідомляє на своєму Facebook миколаївський журналіст Максим Гардус, на округ 132 увірвались правоохоронці. "Менти вломилися з людьми Круглова і тупо вішають нові дані, глава ОВК втік, Беркут перекрив всі поверхи, тупо набирають на компі інфу", - пише він. В той же час, дані на сайті ЦВК свідчать про те, що по закордонному округу кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені на момент закінчення голосування – 18664. Однак, якщо сумувати значення колонки "Голоси ЗА", виходить, що всього проголосувало 20422 особи. Отже на закордонних виборчих дільницях проголосувало на 1758 осіб більше, ніж було видано бюлетенів. Сума має бути такою ж або меншою, якщо частину бюлетенів визнають недійсними чи зіпсованими. В свою чергу представник опозиційного кандидата Корнацького Ігор Пилипчук заявив, що представники кандидата подадуть "скаргу до ЦВК і до суду, зараз ми співставляємо протоколи". "Зараз з’їжджаються люди, ми поставили вже 5 наметів. У нас є точна інформація, що зараз сюди рухається ще 2 автобуси з озброєними беркутівцями: з Південноукраїнська - везе 15 людей і з Миколаєва - везе ще 25 людей", - розповів він. "Зараз ними набиті коридори ОВК, я думаю, що більше сотні вже є. Цим всім злочином керує безпосередньо губернатор Миколаївщини Микола Круглов", - заявив Пилипчук.
31 жовтня 2012 року 15:47. На сайті Центральної виборчої комісії України "Вибори народних депутатів-2012" триває підміна цифр і підсумків голосування вже після підрахунку 100% протоколів. Так, після того, як по округу № 14 було оброблено 100% протоколів, на сайті вказувалося, що переможцем став кандидат від партії Батьківщина Іван Мельничук з результатом в 33,41%. Проте пізніше на сайті ЦВК дані змінилися, переможцем значиться голова Деснянської райдержадміністрації Києва, самовисуванець Віктор Жеребнюк. 16:46. Заступник голови ЦВК Андрій Магера заявив, що Центрвиборчком не вивішує на своєму сайті дані про результати голосування — вони з’являються там автоматично, коли надходять з окружних комісій. Він навів приклад округу № 223 у Києві, де комісія внесла в електронну систему невірні дані по чотирьох дільницях.
4
Òðèáóíà
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 10 (48) â³ä 31 æîâòíÿ 2012 ðîêó
Національна ідея і національні інтереси Українська національна ідея виплекана кращими синами й дочками України: Григорієм Сковородою, Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Іваном Франком і нерозривно пов’язана з ідеєю соціальної справедливості. Але для того, щоб підійти до поняття, що ж таке національна ідея, розкриємо зміст, форму і зв’язок таких понять, як народ, громадянське суспільство, нація, держава. Традиційно так сталось, що наука про державу, розглядаючи такі її елементи, як територія, населення і влада, основну увагу приділяє владі. При вивченні демократичного суспільства аналізують в основному взаємодію громадянського суспільства і влади. Співвідношенню ж нації і держави приділяється менша увага. Серед українських авторів, які вивчали на початку нашого століття національну проблему, згадаємо М. Міхновського, В. Старосольського, В. Липинського, Д. Донцова, М. Грушевського, І. О. Бочковського, С. Рудницького. Особливо відмітимо праці проф. Л. Ребета, в яких досліджувалась роль нації у національній державі. Для точного розуміння поставленої проблеми почнемо з визначень. Народ – це сукупність громадян, які в даний момент проживають на даній території і об’єднані в державу. Нація – категорія історична. Нація – це політично організований народ, це спільнота, що має свою волю, свої традиції, менталітет, усвідомлює і цінує свою історію, несе відповідальність і турбується за майбутнє. За Л. Ребетом, центральними пунктами в оцінці явища нації є держава і культура, а з психологічного боку – свідомість і воля. Суть нації проявляється в її соціальній психології: “Взаємовідносини між зовнішніми і внутрішніми видами національного життя визначаються коловоротом між буттям, що народило ідею, та ідеєю, що творить буття... З цієї причини нації – це тривкі форми людського життя. Історично витворена соціальна і соціально-психологічна структура кожної нації має безпосереднє відношення до структури держави, в якій віддзеркалюється її характер. Держави-бо існують на засадах національної державності, а держава і нація пов’язані між собою так, як пов’язана форма із змістом”. Отже, наскільки нація створює власну державу, настільки держава творить націю. Кожна нація прагне до самодостатнього існування. Українська нація, як і всі сучасні нації, є багатоетнічною. Ядром нації, корінною нацією, є суто український етнос. Навколо цього ядра об'єднуються “національні меншини”. Історично склалось таке взаємопроникнення, переплетіння, такий синтез українського етносу із “національними меншинами”, що крайня доктрина типу “Україна – для українців” є руйнівною, неприйнятною. Як і всякі крайнощі, її треба відкидати. Більше того, проти цієї доктрини потрібно боротись задля збереження нації, задля її майбутнього. Це доктрина реакціонерів-шовіністів, які сповідують національну, расову винятковість і розпалюють на цьому підгрунті взаємну ненависть і ворожнечу. Корисно згадати думки В. Липинського про те, що бути патріотом – це перш за все вимагати гарних і добрих вчинків від себе, як від Українця, а не перш за все ненавидіти інших тому, що вони “не – Українці”. Бути патріотом – це значить цінувати і мати громадські, політичні, державотворчі устремління, турбуватися про розвиток і майбутнє своєї нації. Історичний досвід США та багатьох інших багатоетнічних країн показує, що історичну перспективу має “синтетична” концепція нації: коли в процесі конституювання національної ідеї і національної свідомості виходять не з однієї, а з сукупності домінант нації: етнічного походження, територіальної єдності, культури, духовності, економіки, самосвідомості, суспільних інститутів прав людини, громадянського суспільства, громадянства, історичних і політичних факторів. Отже, нація – це комплексне складне поняття, яке охоплює всі сторони життя з пам’яттю про минуле, з проблемами сьогодення і мріями про майбутнє. При цьому мова – це передумова і наслідок формування нації. Всі проблеми розвитку нації відбиваються у проблемах мови. Асиміляція нації, її розчинення в ядрі іншої, більш сильної нації розпочинається саме з мовної асиміляції, а початок відродження, становлення нації – з відродження загальнодержавної мови. Оскільки нація – це організований народ, то його організація відбувається через інститути держави і громадянського суспільства на основі національної ідеї як сукупності намірів осягнути нове буття. Національна ідея – це, по суті своїй, ідеологія розвитку нації і держави. Як відомо, ідеологія – це мета, мотивація й оцінка діяльності, елемент суспільної свідомості, формула поведінки, відповідальність, схема розподілу власності, влади та інформації, правила взаємодії громадян, громадянського суспільства та владної і політичної еліти. Таким чином, національна ідея є глобальною, всеохоплюючою і реалізується через національні інтереси у внутрішній і зовнішній політиці держави. Це і стратегія розвитку держави, і політична програма, і економічна політика, це єдність духовності і моралі на основі менталітету народу. В основі національної ідеї лежить постійне зростання добробуту нації, забезпечення і збереження умов для розвитку майбутнього покоління на основі своєї
державності, економічної самодостатності, культури, мови, духовності, освіченості. Національна ідея за своїм змістом повністю заперечує ідеологію Чиказької економічної моделі, зміст монетаристської економічної політики, тому прибічники нинішніх реформ не можуть керуватися національною ідеєю, вони її не здатні сприйняти. Особливості і ознаки української нації, специфічні природні ресурси і географічне положення, самодостатність нації зумовлюють те, що в Україні може бути тільки українська модель розвитку – не європейська, американська чи російська, а тільки українська. Звісно, це не означає, що при розбудові української моделі суспільства потрібно нехтувати досвідом інших. Розглянемо тепер детальніше питання про те, хто і чому в ХХI ст. ставиться неприхильно до національної ідеї. Згадаймо про дві крайнощі розвитку цивілізації у ХХ ст. за ступенем втручання держави в економіку, який визначається в першу чергу формами власності: класичний капіталізм (вільний ринок) і державний соціалізм (централізоване планове господарство). Саме цим крайнощам стоїть на заваді таке явище, як нація і національна ідея, котре суперечить суперкапіталістичній та більшовицькій теоріям. З одного боку – ідея світового уряду, інтеграції в світову економіку, а з іншого – світової комуністичної революції. Як бачимо, спільним у двох теоріях є інтернаціоналізм і глобалізація економіки. Зміст національної ідеї можна до кінця розкрити, тільки усвідомивши цілі і методи взаємодії розвинутих країн (країн елітаризму) та периферії світового господарства. Розвинуті країни покращують рівень життя свого населення за рахунок підсилення експлуатації, перетворення країн периферії світового господарства в сировинні придатки та ринки збуту. Виходячи з цього, розвинуті країни пропагують у слаборозвинутих політику лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, вільну торгівлю, відкритість суспільства, масову культуру. Інтеграція ж у світовій економіці визначається відповідним розвитком технологій, тому ніколи слаборозвинуті країни не можуть рівноправно інтегруватися з розвинутими. В слаборозвинутих країнах вільного ринку, класичного капіталізму, відкритості економіки завжди більше, ніж у розвинутих. У розвинутих країнах, явно чи ні, але чітко окреслена національна ідея, яка однозначно реалізується через національні інтереси (США, Японія, Німеччина та ін.). В них панує модель змішаної економіки, а не вільний ринок і досконала конкуренція. Свобода особистості підпорядкована суспільним інтересам. Класичний же капіталізм, особливо за моделлю Адама Сміта та Чиказької школи, яку нав’язали Україні міжнародні фінансові організації через умови співпраці з ними, – це атомізація (індивідуалізація), розпорошення суспільства, витравлення з людей таких рис, як солідарність і співчуття. Очевидно, що порівняння ознак класичного капіталізму з ознаками нації та національної ідеї свідчить про їхні розбіжності та навіть, багато в чому, протилежності. Національна ідея за своїм змістом стверджує ідеологію розвинутих країн. Отже, якщо Україна ставить завдання звернути зі шляху класичного капіталізму на шлях змішаної економіки, в коло розвинутих держав, то їй потрібна своя ідеологія, своя національна ідея Як бачимо, політичні партії, діячі крайньо лівих і крайньо правих поглядів з однаковою затятістю (можливо, різними методами і під різними гаслами) будуть боротися проти національної ідеї, бо саме вона заважає їм розбудовувати як державний соціалізм (комунізм), так і дикий капіталізм. Запровадження моделі класичного капіталізму під
впливом іноземних радників, міжнародних фінансових організацій, реалізація чужої національної ідеї та чужих національних інтересів означає зраду української національної ідеї. Зазначимо, що застосування концепції крайнощів розвитку суспільства дає можливість чітко визначитися стосовно Гоббсівської та Кантівської парадигм національної ідеї та національної безпеки. Як відомо, Гоббсівська парадигма національної ідеї та національної безпеки визначає за головну мету реалізацію національних інтересів: забезпечення власної територіальної цілісності, національної єдності і національного розвитку через творення і розвиток власної держави. Очевидно, що Гоббсівська парадигма є ідеологічною основою розвинутих країн. Кантівська парадигма національної ідеї та національної безпеки грунтується на тому, що вона заперечує сучасні системи національних держав, стверджує досягнення вічного миру і злагоди шляхом створення всесвітньої федерації і введення всесвітнього громадянства, тобто кантівська парадигма відповідає парадигмі вільного ринку, парадигмі свободи і безпеки в першу чергу особи, отже, є ідеологією такої крайності розвитку суспільства, як класичний (дикий) капіталізм. Ця парадигма нав’язується країнам периферії світового господарства з метою полегшення поглинання їх ринку. Викладене дає змогу повернутися до поставленого питання: національна ідея не спрацювала чи її зрадили? Очевидно, що реформи почалися під гаслами національної ідеї в частині розбудови держави, а не нації. Але з тих пір, як стратегія реформ була віддана на відкуп іноземним радникам і консультантам, вони почали працювати не на українські національні інтереси, а на інтереси своїх країн – країн елітаризму. Таким чином, була зраджена українська національна ідея в частині державотворення, яке розпочинається з досягнення економічної незалежності. Щодо розвитку нації (тобто проблеми добробуту народу, його культури, майбутнього), то ним так і не розпочали займатися. Наголосимо, що особливі роль і місце національної ідеї – саме на перехідному періоді розвитку суспільства, на етапі його трансформації. Це випливає з того, що національна ідея є комплексною, бо охоплює всі сторони життя нації, організовує його і передбачає ефективне використання інститутів держави, державного регулювання. В той же час на перехідному етапі в суспільстві ринкові механізми саморегуляції можуть бути ефективними тільки при наявності раціональної структури економіки, яку вони самі по собі в принципі не здатні створити. Раціональну структуру економіки можна створити тільки втручанням держави в економіку, тобто через державне регулювання і, отже, на основі національної ідеї. В усталеному режимі суспільства зменшується роль державного регулювання і, отже, зменшується “навантаження” на національну ідею в межах внутрішньої політики. Стосовно зовнішньої політики все залежить від національних інтересів на даному історичному етапі розвитку нації. Національна ідея має стати основою настанови національної свідомості на: - гармонійний розвиток людини, зв’язок її з природою, рідною землею, турботу про здорове навколишнє середовище, державну підтримку всіх форм власності, на родинний принцип успадкування, колективний спосіб праці на землі; - заборону продажу землі іноземцям, обмеження іноземних інвестицій та зовнішніх боргів, аби не втратити найвищу цінність – Україну як спільну Батьківщину всіх громадян, що проживають на її території; - соборність, збереження і непорушність кордонів і захист територіальної цілісності держави; - духовну та культурну цілісність і самобутність, єдність духовності і моралі, що не заперечують прогресивних надбань інших націй; - патріотизм усіх громадян України, самостійність і незалежність дій владної еліти в національних інтересах України; - родину – основний осередок суспільства, що разом з державою відповідає за виховання здорового молодого покоління. Таким чином, щоб Україна стала розвинутою державою з високим життєвим рівнем народу, в основу ідеології нового курсу реформ для неї може бути покладена тільки національна ідея як основа злагоди, єднання і цілеспрямованої діяльності суспільства в інтересах кожного її члена та майбутніх поколінь. І ця ідея може бути реалізована лише українськими патріотами. Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, народний депутат України.
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 10 (48) â³ä 31 æîâòíÿ 2012 ðîêó
Ïðàâî ³ ïîë³òèêà
5
Суд без совісті Початок на першій шпальті
Тобто справа залишається за «дрібницею» – освятити судовими рішеннями усіх інстанцій ті аргументи і висновки, які навів слідчий у Постанові. Слід нагадати, що у практиці політичних переслідувань і політичних репресій новітньої бандократичної історії України не спостерігалося випадку, щоб будь-який суд у будь-якому складі піддав сумніву наведені слідством і обвинувальною стороною (а це зазвичай Генпрокуратура) аргументи, в той час як усе суспільство і весь цивілізований світ лихоманить від вибірковості та упередженості українського «правосуддя», заангажованості та жорсткої залежності від замовника. Тому судові процеси в Україні сьогодні – це ширма, димова завіса, що слугує лише для створення вигляду нібито інституту пошуку істини. Створена на державному рівні можливість маніпулювати Конституцією і нормами законів, а, при необхідності, термінового внесення бажаних змін до них, відкриває широкий шлях для диктаторів клану Януковича. Саме за такими сценаріями чинилися репресії проти Тимошенко, Луценка, Макаренка, Іващенка і багатьох інших, аналогічні методи влада демонструє у черговій замовній справі № 660. Постанова про обвинувачення Ю. В. Тимошенко по цій справі міститься на 11 сторінках, її текст опубліковано в мережі Internet, тому посилання на неї є розголосом таємниці слідства. Такі дії можна кваліфікувати як розголошення даних досудового слідства, які ганьблять людину, принижують її честь і гідність (частина друга статті 387 ККУ). Тим не менше, розголосу даних, які містить Постанова, опублікована на загал, правоохоронними органами не вбачається. Перш за все, необхідно виокремити безліч безпідставних припущень, якими оперує слідчий у Постанові, що не підтверджені фактичним матеріалом, та, розвиваючи які, у подальшому він вибудовує свої висновки. А саме: «Тимошенко Ю.В., являючись співзасновником, з 24.11.95р. по 01.01.97р. Президентом, а в подальшому фактичним керівником (ПФК ЄЕСУ)…» Що таке «фактичний керівник» в юридичному розумінні? Мабуть, і слідчий не знає… «Вчинила, за попередньою змовою з Лазаренком П.І…., дії, направлені на розтрату державного майна в особливо великих розмірах…» Як розуміти твердження про «попередню змову»? Чи слідчий був свідком цієї змови (чого також недостатньо), чи він має якісь документальні беззаперечні докази змови? Звичайно, ні того, ні іншого не існує в природі, як і провини Ю.В.Тимошенко у причетності до розтрати державного майна. Про яке розкрадання чи розтрату державного майна може йти мова, якщо вона в той час не мала до нього жодного відношення, очолюючи суто приватну структуру? Якщо ж щось подібне вчинив П. Лазаренко, будучи Першим віце-прем’єр-міністром України з 05.09.95 р. по 28.05.96 р. та Прем’єр-міністром України з 28.05.96 р. по 02.07.97 р., це його особиста відповідальність як службової особи. «Вступила (з Лазаренком) у попередню змову, переслідуючи мету створення комерційної структури для її залучення до виконання програми зустрічних розрахунків за поставку російського природного газу на територію України товарною продукцією та виключення цієї новоствореної юридичної особи до переліку підприємств, постачальників природного газу споживачам України.» Виникає питання: чому вступила в попередню змову? Хіба, як підприємець, бізнесмен, вона не мала права проводити відповідні ділові переговори з органами державної влади та службовими особами, зокрема Прем’єр-міністром, звернутися до нього з такою ініціативою? У чому порушення закону? Чи створення таких структур було заборонено чинним на той час законодавством? Теж ні. Положеннями статті 42 Конституції України (у редакції від 01.01.2006 р.) кожному гарантоване право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Одним із обов’язків держави є забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Чому тоді цей факт є предметом уваги правоохоронців? Просто так, щоб посилити обвинувальні позиції, накрутити ситуацію та наповнити справу великою кількістю паперів, щоб стверджувати, що це складна справа, яка налічує певну кількість томів? Мабуть, на погляд фабрикаторів, так солідніше виглядає сторона обвинувачення в суді і є про що торочити. «Лазаренко звернувся до Міністра оборони РФ Грачова з листом, яким запропонував задіяти у взаєморозрахунках за поставлений до України російський газ спеціально створену для цього корпорацію ЄЕСУ…» І що? Яка тут може бути відповідальність Ю.В.Тимошенко за дії Прем’єр-міністра України, якщо навіть вона, як підприємець, була в цьому зацікавлена? Більше того, писати листи та звернення своєму колезі з міжурядових чи договірних питань – це невід’ємне право Прем’єр-міністра України. Де тут порушення? Але слідчий бачить у цьому злий умисел і продовжує далі… «Тимошенко Ю.В., діючи на виконання спільного з Лазаренком злочинного умислу… організувала перереєстрацію ТОВ «КУБ» в ЗАТ ПФК ЄЕСУ…» Для чого ця констатація з викладенням подробиць реорганізації - незрозуміло, оскільки про незаконність такої реорганізації не йдеться. Прийняттям і реалізацією такого рішення Ю.В. Тимошенко знову ж таки нічого не порушувала. «Маючи з Тимошенко Ю.В. єдиний умисел … Перший віце-прем’єр-міністр України Лазаренко, зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих
умислів в особистих та Тимошенко Ю.В. інтересах, дав вказівку службовим особам АТ «Укргазпром» підготувати та направити до РАТ «Газпром» листи з проханням укласти контракти на поставку газу споживачам України, зокрема через ЗАТ ПФУ ЄЕСУ…» Тобто будь-які узгоджені дії держави і приватної структури слідчим кваліфікуються не інакше як умисел. Якщо навіть вони ідуть на користь і державі, і комерційній структурі? З Фірташем сьогодні чомусь інша ситуація… Чому надання управлінських вказівок підпорядкованій КМУ структурі розцінено як зловживання службовим становищем? Теж незрозуміло. А у разі, якщо Лазаренко щось тоді порушив, як Перший заступник Прем’єр-міністра України, то чому проти нього та тодішнього Прем’єр-міністра України Марчука не відкрито кримінальну справу навіть по цьому епізоду? Адже Тимошенко Ю.В. як екс-прем’єра засудили, спираючись саме на це формулювання. «Перший віце-прем’єр-міністр П. Лазаренко, зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів…своїх та в інтересах Тимошенко Ю.В. дав вказівку… направити до РАТ «Газпром» листи від 23.11.1995 р. № 39-5255 та від 04.12.1995 р. № 19-5399 з проханням укласти контракти на поставку газу споживачам України у 1996 році з рядом начебто погоджених Кабміном підприємств, зокрема із ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» у обсязі 20-25 млрд.куб.метрів…» Відповідальність за підготовку та направлення вищевказаних листів відповідного змісту за вказівкою офіційної службової особи – Першого віце-прем’єрміністра П. Лазаренка повинна нести виключно держава, у разі виникнення певних порушень. Варто звернути увагу, що положеннями статті 21 вищевказаного Закону тієї ж редакції встановлено, що державні органи управління Української РСР та місцеві Ради народних депутатів Української РСР мають право розміщувати, як правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво, експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності приймають державні замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі, які визначаються цивільно-правовими договорами (контрактами), що укладаються між цими суб'єктами та державним замовником. З огляду на вказане, зазначений перелік підприємств був рекомендований українською державою на законних підставах. Щодо участі Ю.В. Тимошенко як заінтересованої особи в тодішніх діях П. Лазаренка – такі звинувачення в її адресу безпідставні та гіпотетичні, що є неприпустимим при здійсненні досудового розслідування. «При цьому з метою створення за участю підконтрольних їй (Тимошенко Ю.В.) ЗАТ з «ПФК ЄЕСУ» та компанії «United Energy Internation Limited» фінансової схеми, яка переслідувала мету створення начебто законних можливостей для реального переміщення за кордон валютних коштів від реалізації в 1996 році природного газу споживачам України, достовірно знаючи про те, що корпорація ЄЕСУ, як об’єднання двох юридичних осіб ПФУ ЄЕСУ та UEIL, на той час, не існувала, ніде не була зареєстрована і прав юридичної особи не мала, під час підготовки договору наполягала на внесенні в його преамбулу відомостей про те, що компанія UEIL є корпоративним членом ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» і виступає на її боці.» Укладення такого виду договорів повністю відповідає вимогам тогочасного законодавства, зокрема положеннями ЗУ «Про господарські товариства» (редакція від 19.09.1991 р.): угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників (статті 34). Також звертає на себе увагу фраза слідчого: «Начебто законних можливостей» – оскільки такі можливості мають бути або законними, або протизаконними; третього не буває. Як бачимо, слідчий не насмілився назвати вказані дії незаконними, з чого вбачається їх відповідність чинному на той час законодавству. Про що тоді мова? Фрази «достовірно знаючи» і «наполягала» тут теж є припущеннями, висмоктаним з пальця, бо повністю облишені доказової бази за визначенням. І якщо під час укладання договорів Ю.В. Тимошенко на чомусь наполягала, то це її невід’ємне право, а от дослідити законність і погодитися чи не погодитися з цими наполяганнями – це обов’язок іншої сторони договору. Де тут провина Ю.В. Тимошенко? Навпаки, цей епізод підкреслює її високі ділові та дипломатичні якості, чого не вистачає сьогоднішнім можновладцям на переговорах з Росією з тих же самих питань. «З цією ж метою за вказівкою Тимошенко Ю.В. Генеральний директор ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» Тимошенко Г.А. і керуючий компанії UEIL Аскай, які не були обізнані з кінцевими злочинними намірами Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І. ...Уклали фіктивний контракт № 24 від 30.12.1995 р. (з РАТ «Газпром»), за умовами якого саме компанія UEIL постачатиме ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» протягом 1996 р. російський природний газ …» Чому знову ж таки «за вказівкою Тимошенко Ю.В.», якщо Генеральний директор ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» має усі повноваження за статутом на укладення договорів від імені очолюваної ним структури? На підставі яких визначених кримінальним законодавством доказів встановлено надання таких вказівок? Про які конкретно кінцеві злочинні наміри Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І. йдеться? Чи висловлених на початку слідчим припущень достатньо,
щоб у подальшому вживати їх як цілком доведене твердження? Адже Основним Законом України встановлено, що обвинувачення не можуть базуватися на припущеннях (частина третя статті 62), якими так вдало маневрує слідчий у обвинувальному висновку. Що означає фраза «Уклали фіктивний контракт?» Адже контракт може бути фіктивним лише тоді, коли сторони оперують неіснуючими субстанціями або свідомо порушують вимоги чинного законодавства. Крім того, положеннями статті 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в діючій на той час редакції) передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами Української РСР. Однак про це не йдеться, що вказує на відсутність у слідчого таких фактів. «… на підставі листа Першого віце-прем’єр-міністра України Лазаренка П.І. від 08.11.95 р. № 38-2984/4 з пропозицією залучення ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» до виконання програми зустрічних розрахунків за поставку російського природного газу на території України товарною продукцією бюджетним установам і організаціям, в тому числі підпорядкованих Міністерству оборони РФ, в рахунок заборгованості РАТ «Газпром» по бюджетних платежах…» У вищезазначених твердженнях, перш за все, йдеться про програму зустрічних розрахунків між двома державами – Росією та Україною, тобто міждержавною домовленістю згідно зі встановленими на той час нормами міжнародного права. ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» – комерційне підприємство, яке здійснювало свою діяльність на підставі ліцензії «на зовнішньоекономічну діяльність», та, в цьому випадку, виконувало свої зобов’язання з надання послуг відповідно до укладених договорів. При цьому положеннями ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції від 16.04.1991 р.) передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальності за дії Української РСР як держави. Тому ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» не несло жодної відповідальності за виконання міждержавної програми зустрічних розрахунків, окрім виконання власних зобов’язань як суб’єкта господарювання, передбачених укладеними договорами. «Міністерством фінансів РФ…..винесено наказ № 247 «Про надання казначейських звільнень …., який зокрема свідчить про сприйняття російською стороною ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» як безпосередньо уповноваженої Урядом України структури в частині виконання міжнародних угод щодо поставок газу.» У цій частині слідчий називає ПФК ЄЕСУ за сприйняттям російської сторони уповноваженою Урядом України, хоча далі по тексту Подання підтверджує, що «… корпорація уповноважена на проведення такої діяльності саме Кабінетом Міністрів України, що не відповідало дійсності, оскільки Урядом України з цього питання не було прийнято жодного рішення». Виходить, що корпорація ЄЕСУ не була уповноваженою Урядом України, це лише були домисли російської сторони, що базувалися на листі П. Лазаренка, яким було рекомендовано низку підприємств, на укладання договорів з якими російська сторона погодилася. «З метою отримання від РАТ «Газпром» природного газу на суму 300 млн. доларів США по договору від 29.12.95 р. за № 4ГУ-96 з урахуванням наказу Міністерства фінансів РФ № 247 під зобов’язання майбутніх зустрічних поставок товарної продукції для Міністерства оборони РФ 29.05.96 р. Президент ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» Тимошенко Ю.В. уклала з Міноборони РФ Генеральну Угоду № 1957-1-96 щодо оплати очолюваною нею комерційною структурою матеріальнотехнічних ресурсів, поставлених Міністерству оборони РФ підприємствами-виробниками продукції для будівництва і утримання збройних сил за рахунок коштів федерального бюджету на 1996 рік відповідно до залікового акту від 29.05.96 р. (додаток № 1 до Угоди)… виконані всі зобов’язання по оплаті матеріально-технічних ресурсів, що підлягали постачанню установам і організаціям Міністерства оборони РФ, на суму, еквівалентну 30 млн. доларів США.» Тобто слідчий визнає, що вищезгадана угода з МО РФ буде законною, виконана своєчасно і у повному обсязі: «Не дивлячись на це, Генеральним директором ПФК ЄЕСУ Тимошенком Г.А., діючим за вказівкою Тимошенко Ю.В., укладено контракт з Центральним управлінням матеріальних ресурсів і зовнішньоекономічних зв’язків МО РФ за № 148/1697 (коли? Не вказується… - прим. автора) щодо постачання корпорацією ЄЕСУ Міністерству оборони РФ товару, в порядку погашення казначейських податкових звільнень, виданих Міністерством фінансів РФ РАТ «Газпром», по платежах в федеральний бюджет. При цьому Тимошенко Ю.В. за сприяння Лазаренка…. На ринку газопостачання України, організувала в період квітнясерпня 1996 р. перерахування на його особисті рахунки в банках Женева (Швейцарія) через рахунки компанії «Somolli Enterprises Limited» 64, 48 млн. доларів США за рахунок коштів отриманих ЄЕСУ від реалізації споживачам України у 1996 р. російського природного газу, що були переведені на рахунки компанії UEIL за договором від 30.12.95 р. № 24.» Вкотре фраза: «за вказівкою Тимошенко Ю.В.» - ріже свідомість, бо як це можна довести і навіщо Генеральному директору чиїсь вказівки? Про який період йдеться і по яких боргах? Не зрозуміло. А отже, і зв’язок між двома посиланнями відсутній, але дуже потрібний для посилення враження про скоєння якогось тяжкого злочину. «Також Тимошенко Ю.В., діючи з корисливих мотивів, з метою власного та Прем’єр-міністра України Лазаренка збагачення з метою …… вступила з останнім у серпні 1996 р. в попередню змову, спрямовану на розтрату
6
Ïðàâî ³ ïîë³òèêà
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 10 (48) â³ä 31 æîâòíÿ 2012 ðîêó
Суд без совісті Початок на першій шпальті та стор. 5
коштів державного бюджету України шляхом покладання виконання зобов’язань ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» по розрахунках з МО РФ на Кабінет Міністрів України.» Вказане твердження не відповідає ані логіці, ані тогочасним вимогам законодавства. Як ми вже з’ясували, ЗАТ «ПФК ЄЕСУ» не було уповноваженим суб’єктом Уряду України, тому держава не мала ніяких правових підстав брати на себе зобов’язання комерційного підприємства, згідно з укладеними ним договорами. Це підтверджується положеннями статті 32 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно з якими Українська РСР як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальності за дії Української РСР як держави». Ціла тирада упередженості, зі змісту якої нічого не випливає. Слова «з корисливих мотивів», «з метою особистого збагачення», «за попередньою змовою з Лазаренком» і т.д. є, знову ж таки, припущеннями та звичайними емоціями. Єдине, що вони вчергове характеризують – це упередженість влади стосовно Тимошенко Ю.В. особисто. «З цією метою, на виконання спільного з Тимошенко Ю.В. злочинного умислу, Лазаренко П.І., будучи обізнаним з повідомлень РАТ «Газпром» та Міністерства оборони РФ про незадовільний стан розрахунків ЄЕСУ за отриманий газ, зловживаючи своїм службовим становищем Прем’єрміністра України 26.08.1996 р. направив голові Уряду РФ Чорномирдіну В.С. листи № 64-2297/8 та 64-2298/8, якими гарантував виконання ЄЕСУ взятих на себе зобов’язань щодо поставок матеріально-технічних ресурсів Міністерству оборони РФ, зазначивши, зокрема що вказана корпорація уповноважена на проведення такої діяльності саме Кабінетом Міністрів України, що не відповідало дійсності, оскільки, Урядом України з цього питання не було прийнято жодного рішення.» Положеннями статті 34 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції від 16.04.1991 року) передбачено, що дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів вважаються діями Української РСР як держави в цілому. Держава несе за них відповідальність, як зазначено у цій статті. Павло Лазаренко, як Прем’єр-міністр України, вчиняв вищевказані дії від імені Держави, тому відповідальність за такі дії повинна нести Держава. Слідчий неодноразово акцентує увагу, що ЄЕСУ не було уповноважене українським Урядом на здійснення відповідної діяльності, тому з цієї позиції ніяких обвинувачень ЄЕСУ пред’явлено бути не може. Замість детального вивчення слідчими органами законодавства, яке врегульовувало на той час зовнішньоекономічні відносини, ми вкотре спостерігаємо риторику та низку припущень: «з метою виконання злочинного умислу», «зловживаючи своїм службовим становищем» (начебто Прем’єр-міністр України не має повноважень листуватися з Прем’єр-міністром іноземної держави; якщо так, то де тоді посилання на статтю Закону України, який, нібито, порушено?). Стосовно гарантування КМУ щодо виконання поставок ЄЕСУ, чи можна визначати лист Прем’єр-міністра України як надання гарантії суб’єкту господарювання, який не є уповноваженим Урядом України? Слідчий повторно оминає конкретику і не посилається на статтю Закону, яку порушив у даному випадку тодішній Прем’єр-міністр України Лазаренко П.І. Адже тільки порушення Закону передбачає кримінальне переслідування. Тим не менше, цей важливий момент вкотре чомусь не згадується. Вирішальне ж значення в цьому епізоді має те, що Лазаренко П.І. цими листами не дає державних гарантій, що роздмухується Генпрокуратурою, аби звинуватити Тимошенко Ю.В. Він тільки підтверджує спроможність ЄЕСУ виконати покладені на неї зобов’язання. До того ж, 17.10.2011 року вітчизняні мас-медіа вибухнули сенсаційними заголовками «Україна не брала на себе борги ЄЕСУ – лист Лавриновича до Богословської». У листі Міністра юстиції України О.В. Лавриновича вказано, що «на момент написання листів П.Лазаренка до російського Уряду в період з 1995 року по 1996 рік Законом України від 05.12.1990 року «Про бюджетну систему» Урядом України не надавалися державних гарантій по зобов’язанням суб’єктів господарювання». Про які ж надані державні гарантії може йти мова, якщо державний Міністр підтвердив, що таких гарантій не було?! Що ж стосується особисто Тимошенко Ю.В., то вона взагалі не може нести відповідальності за документи Кабінету Міністрів України чи Прем’єр-міністра, оскільки на той час вона не працювала в уряді і тому не може мати жодного відношення до їх підготовки, оформлення та направлення. «З метою врегулювання заборгованості по платежах в федеральний бюджет підприємств РАТ «Газпром» та здійснення фінансування видатків федерального бюджету на 1996 рік на оплату матеріально-технічних ресурсів для потреб підвідомчих РФ структур, що поставляються «ЄЕСУ» в залік заборгованості за спожитий природний газ, в сумі, еквівалентній 250 млн. доларів США, 28.11.96р. між Міністерством фінансів РФ, Міноборони РФ, РАТ «Газпром», Державною податковою службою РФ, КБ «Національний резервний банк» РФ з ЄЕСУ в особі Ю.В. Тимошенко та підконтрольною їй компанією «UETL», зазначеною корпоративним членом ЄЕСУ в особі управляючого Аксоя Ш.Є., укладено угоду № 01089, предметом якої стало погашення заборгованості підприємств РАТ «Газпром» перед федеральним бюджетом РФ на суму, еквівалентну 200 млн. доларів США.» Що тут протизаконного? Як вже було зазначено, тогочасне законодавство передбачало свободу укладання договорів суб’єктами господарювання у здійсненні ними
зовнішньоекономічної діяльності. Навіть слідчий в цій частині не дає обвинувальних коментарів. «На виконання зазначеної вище угоди між ЄЕСУ в особі генерального директора Тимошенка Г.А., діючого за вказівкою Тимошенко Ю.В., підконтрольною їй же компанією «UETL», в особі уповноваженого Аксоя Ш.Є., які не були обізнані з кінцевими злочинними намірами Тимошенко Ю.В. і Лазаренко П.І., та ЦУМРіЗЕЗ МО РФ укладено додаткову угоду № 148\1697-84 до контракту № 148\1697 від 25.07.96 р., предметом якої стало постачання ЄЕСУ додаткових обсягів товарно-матеріальних ресурсів для потреб МО РФ на суму, еквівалентну 250 млн. доларів США, перерахованих на кошти «UETL», що виступає на стороні ЄЕСУ та забезпечує оплату додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів підприємствамвиробникам. В свою чергу компанією «UETL» перераховано 250 млн доларів США РАТ «Газпром» в рахунок погашення заборгованості «ЄЕСУ» за отриманий газ по договору №4ГУ-96 від 29.12.95.» Звертає на себе увагу маніакальна схильність слідчого майже у кожному епізоді повторювати фразу: «За вказівкою Тимошенко Ю.В.» (чим доведено, що вона взагалі надавала якісь вказівки?); «не були обізнані з кінцевими злочинними намірами Тимошенко і Лазаренка» (начебто це вже доведений факт, а якщо він не доведений, про що вже йшлося, то і ніхто не міг знати те, чого не існувало, а лише зараз у цій справі притягнуто за вуха, щоб черговий раз обмазати багнюкою Тимошенко Ю.В., навіть не Лазаренка, який власноруч підписував документи, такі незручні для сьогоднішньої влади). Тим не менше, цей епізод вдруге констатує виконання зобов’язань «ЄЕСУ» перед РАТ «Газпром» у повному обсязі. «Надалі, на виконання спільного з Тимошенко Ю.В. злочинного умислу, направленого на розтрату коштів державного бюджету України шляхом покладання виконання зобов’язань «ЄЕСУ» по розрахунках за спожитий природний газ на Кабінет Міністрів України, 31.12.96р. у зв’язку з відмовою РАТ «Газпром» укласти з ЄЕСУ договір на поставку Російського газу на 1997 рік без урядових гарантій Лазаренка П.І…. Продовжуючи зловживати своїм службовим становищем Прем’єр-міністра України, Лазаренко П.І. дав вказівку Державному міністру Мінченку А.К., котрий не був обізнаний з кінцевими злочинними намірами Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І., підготувати, підписати і надати «РАТ «Газпром» гарантію Уряду України від 31.12.96 р., якою, в разі виникнення заборгованості при оплаті за газ, поставлений споживачам України РАТ «Газпром» по договорах від 31.12.96 р. № 2ГУ-97 та № 3ГУ-97, Уряд України приймає на себе зобов’язання погасити таку заборгованість за рахунок товарно-матеріальних цінностей з державного резерву України на суму 200 млн.дол.США.» У цьому епізоді апріорі стверджується нічим не підтверджена теза про злочинні наміри Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І., хоча з тексту вбачається, що це був останній день 1996 року, коли продовжувати переговори з Росією (які завжди йдуть дуже важко) вже не було часу, і тодішньому уряду потрібно було негайно приймати політичне рішення, щоб не залишити Україну і Європу без газу. Тим більше, що надання гарантій держави, у разі нагальної потреби, законодавством не забороняється. У даному випадку маємо справу зі звичайною партнерською взаємодією держави і бізнесу, коли частину ризиків згодилася взяти на себе держава. Однак ключовим є питання, чи може вважатися лист, підписаний хоч державним міністром Мінченком А.К., хоч тодішнім Прем’єр-міністром Лазаренком П.І., державною гарантією за тодішнім законодавством, оскільки чинним законодавством передбачено, що держава може надавати гарантії виключно постановами КМУ. Може, в цьому полягало зловживання Лазаренка П.І. службовим становищем? Але до чого тут Ю.В.Тимошенко? Адже вона не могла брати безпосередньої участі у розробці та підписанні навіть цього листа, не будучи на той час службовою особою ані Кабінету Міністрів України, ані будь-якого іншого державного органу. Це свідомо робив, як зазначено у тексті, державний міністр Мінченко А.К. То яку відповідальність за дії Кабінету Міністрів України може нести Ю.В.Тимошенко? «Враховуючи надання вищевказаної Гарантії уряду України від 31.12.96 р., за згодою РАТ «Газпром» на укладання договору 31.12.96 р., Тимошенко Ю.В., як президент «ЄЕСУ» разом із керуючим підконтрольної їй компанії «UEIL» Аксоєм Ш.Є. уклали з РАТ «Газпром» договір № 3ГУ-97 на поставку Росією природного газу споживачам України в 1997 році у обсязі 15,5 куб.м.» З цього епізоду вбачається, що російській стороні було достатньо листа Лазаренка П.І. для укладання договору з ЄЕСУ. Слід зазначити, що застосоване слідчим словосполучення «Гарантії Уряду України» застосовано штучно і упереджено для посилення обвинувальних позицій. Насправді, як вже наголошувалося, будь-який лист не може бути гарантією уряду, для цього потрібна постанова КМУ, яку не вимагала російська сторона. Не могло бути помилки росіян у такому відповідальному питанні. Що стосується гарантованих листів Лазаренка П.І. щодо бартерних розрахунків за газ, то вони б були виконані своєчасно і у повному обсязі, якби не внутрішні уверти в Україні часів Кучми щодо штучної руйнації бізнесу Тимошенко Ю.В. і політичної ліквідації Лазаренка П.І. А це означає, що всі ризики, які справдилися по цьому договору, мають бути компенсовані тими руйнівними силами, які й перехопили тоді виконавчу владу в державі та газовий бізнес ЄЕСУ. Однак про притягнення до відповідальності Кучми і його спільників, які зухвало руйнували всю цю систему газопостачання з суто корисливих інтересів, в цьому
обвинувальному висновку ані слова. Це ще один яскравий показник вибірковості сьогоднішнього судочинства в Україні. Введене слідчим поняття «підконтрольні їй структури» залишається незрозумілим, але тенденційним. «Тимошенко Ю.В., продовжуючи використовувати створену за участю підконтрольних їй «ЄЕСУ» та «UEIL» фінансову схему, яка переслідувала мету створення начебто законних можливостей для реального переміщення за кордон валютних коштів, отриманих від реалізації природного газу споживачам України, достовірно знаючи про те, що корпорація ЄЕСУ як об’єднання двох юридичних осіб «ЄЕСУ» і «UEIL» на той час не існувала, ніде не була зареєстрована і прав юридичної особи не мала, під час підготовки і укладання договору від 3.11.97 р. № 3ГУ-97, знову наполягала на внесенні в його преамбулу відомостей про те, що компанія «UEIL» є корпоративним правом ЄЕСУ і виступає на її боці.» У цьому епізоді накручені не менш цікаві речі, ніж раніше, які не несуть змістовного навантаження. Що означає вислів слідчого: «створення начебто законних можливостей…»? Адже будь-яка дія чи намір діяти може бути або законним, або ні. Поняття «начебто» не для юриспруденції. «Наполягання» Тимошенко Ю.В. щодо формулювання преамбули договору подається як протиправна дія, в той час, як сторона договору має усі законні права наполягати на будь-яких умовах, що не суперечать законодавству, а якщо ці умови є сумнівними з правової точки зору, то інша сторона може на них не погоджуватися. За логікою ж слідчого, російська сторона увесь час помиляється, а Тимошенко Ю.В. її постійно примушує робити те, що їй потрібно. Така позиція може тільки підняти авторитет Тимошенко Ю.В. в очах суспільства. Натомість дуже образливо це виглядає по відношенню до російської сторони, яка тут виставляється жертвою дій Тимошенко Ю.В. Чого не може бути за визначенням, бо якого рівня юристів залучав РАТ «Газпром» до укладання договорів, можна тільки здогадуватися. «З цією метою, за вказівкою Тимошенко Ю.В., перший заступник генерального директора «ЄЕСУ» Шаго Є.П. і керуючий підконтрольної їй компанії «UEIL» Аксой Ш.Є., які не були обізнані з кінцевими злочинними намірами Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І., всупереч умовам договору від 31.12.96р. № ЗГУ-97, яким передбачено постачання РАТ «Газпром» природного газу виключно ЄЕСУ, яке згідно з п.5.12 договору мала право залучити компанією «UEIL» за погодженням з РАТ «Газпром» лише до здійснення платежів по цьому договору або поставки матеріально-технічних ресурсів російській стороні в якості розрахунків з нею за природний газ, поставлений ЄЕСУ, уклали 31.12.96 р. фіктивний контракт № 031\97, за умовами якого саме вказана компанія («UEIL») постачатиме ЄЕСУ протягом 1997 року російський природний газ, що дало змогу «ЄЕСУ» у подальшому перерахувати отримані від реалізації природного газу споживачам України в 1997 році грошові кошти на рахунки компанії «UEIL».» Якщо між компаніями «ЄЕСУ» і «UEIL» було укладено договір про співробітництво стосовно виконання умов договору з російською стороною або встановлено корпоративні зв’язки у іншій спосіб, ніж той, що передбачений п. 5.12 попереднього договору, то чому договір між ними про порядок поставок і взаєморозрахунків є фіктивним? Крім того, з наведеної частини вбачається, що Тимошенко Ю.В. ніякої участі у цих діях не брала. Продовження риторики про «кінцеві злочинні наміри» є лише припущеннями слідчого, але подаються, як беззаперечний факт. «Зважаючи на неналежне виконання «ЄЕСУ» своїх зобов’язань перед РАТ «Газпром» по оплаті отриманого російського природного газу, з метою врегулювання заборгованості по платежах в федеральний бюджет підприємств РАТ «Газпром» та здійснення фінансування видатків федерального бюджету на 1997 рік на оплату матеріально-технічних ресурсів для потреб підвідомчих МО РФ структур, що поставляються «ЄЕСУ» в залік заборгованості України за спожитий природний газ, в сумі 200 млн.дол.США., 03.03.97р. між Міністерством фінансів РФ, Міністерством оборони РФ, РАТ «Газпром», державною податковою службою РФ і АБ «Імперіал» РФ, «ЄЕСУ», в особі президента Тимошенко Ю.В., та підконтрольною їй компанією «UEIL», визначеної як корпоративний член «ЄЕСУ», в особі управляючого Аксоя Ш.С., укладено угоду без номера. Предметом угоди в кінцевому результаті погашення заборгованості федерального бюджету перед Міністерством оборони РФ, виділених федеральним бюджетом 200 млн.дол.США ЄЕСУ для поставок корпорацією матеріально-технічних ресурсів, перерахування ЄЕСУ цих коштів на рахунок РАТ «Газпром» за отриманий по договору від 31.12.96 р. № ЗГУ-97 природний газ.» У цьому епізоді детально розкривається процедура реструктуризації боргу, що виник з боку ЄЕСУ перед російською стороною, що є звичайним явищем внаслідок неплатежів українських споживачів за наданий їм ЄЕСУ російський природний газ. Несвоєчасна оплата і вимушена через неї реструктуризація боргів або кредити чи позики для їх погашення виникають щомісяця і досьогодні. «12.03.97 р. на виконання умов угоди від 03.03.97р. б\н між ЄЕСУ в особі генерального директора Тимошенка Г.А., діючого за вказівкою Тимошенко Ю.В., підконтрольною їй компанією «UEIL» в особі управляючого Аксоя Ш.Е., які не були обізнані з кінцевими злочинними намірами Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І. та ЦУМРІВГЗ МО РФ по контракту від 26.07.96 р. № 1481697, укладено додаткову угоду № 1203-9, предметом якої стало постачання
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 10 (48) â³ä 31 æîâòíÿ 2012 ðîêó додаткових обсягів товарно-матеріальних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ на суму, еквівалентну 200 млн. дол. США, перерахованих на користь компанії «UEIL», що виступає на стороні ЄЕСУ та забезпечує оплату додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів підприємствам-виробникам.» У цьому епізоді вкотре повторюється фраза «за вказівкою Тимошенко Ю.В.» (по-перше, хто і який спосіб це довів? По-друге, чи є це порушенням закону чи статутної норми? Про це ані слова). Що стосується необізнаності підписантів, про яку так часто згадує слідчий, то варто згадати славетний постулат, якого слідчий, мабуть, не знає, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Звертаємо увагу, що з вищенаведеної частини Постанови вбачається, що Тимошенко Ю.В. в укладанні додаткової угоди № 1203-9 участі не брала. «У свою чергу компанією «UEIL» 200 млн.дол.США перераховано РАТ «Газпром» в рахунок погашення заборгованості ЄЕСУ за отриманий по договору від 31.12.96 р. № ЗГУ-9 природний газ, тобто, внаслідок реалізації «злочинних намірів» Ю.В.Тимошенко і П.І.Лазаренка здійснено погашення заборгованості України за російський газ.» Невже знаходження такої можливості в екстремальних умовах може вважатися злочинними намірами? Знову ж таки, основними доказами слідчого є лише застосування слів «злочинні наміри», тобто гіпотетичні висловлювання, які нічим підтверджуються: ані угодами, ані показаннями свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами, що передбачено положеннями статті 65 Кримінальнопроцесуального кодексу України. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62 Конституції України). «У подальшому 11.06.97 р. на виконання контракту від 25.07.96 р. №1481697 та додаткової угоди до нього від 25.12.96р. №1481697 д4, між ЄЕСУ, в особі генерального директора Тимошенка Г.А., діючого за вказівкою Тимошенко Ю.В., підконтрольною їй же компанією «UEIL», в особі управляючого Аксоя Ш.Є., які не були обізнані з кінцевими злочинними намірами Лазаренка П.І. і Тимошенко Ю.В., та ЦУМРІЗЕЗ МО РФ укладено угоду № 1481697-1, предметом якої була поставка ЄЕСУ в адресу МО РФ матеріально-технічних ресурсів на суму 200 млн.дол.США. Крім того, 30.06.97 р. між ЄЕСУ, в особі генерального директора Тимошенка Г.А., діючого за вказівкою Тимошенко Ю.В. і необізнаного з кінцевими злочинними намірами Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І., та ЦУМРІЗЕЗ МО РФ на виконання контракту від 25.07.97р. № 1481697 укладено угоду № 1481697-2, предметом якої була поставка ЄЕСУ в адресу Міністерства оборони РФ матеріальнотехнічних ресурсів на суму 200 млн. дол. США.» У цьому епізоді спостерігаємо черговий повтор безапеляційних словосполучень: «За вказівкою Тимошенко Ю.В.» та «необізнаність з кінцевими злочинними намірами Тимошенко Ю.В., Лазаренка П.І. та ЦУМРІЗЕЗ МО РФ» на тлі добровільно і законно укладених двосторонніх угод, що врегульовували їхні господарські стосунки, та не вбачали будь-якими правопорушень. «Таким чином, ЄЕСУ набула за укладеними службовими особами за вказівками Тимошенко Ю.В. при вищевикладених обставинах угодами від 11.06.97р. №1481697-1 та від 30.06.97р. №148 1697-2 зобов’язань на поставку Міністерству оборони РФ матеріально-технічних ресурсів всього на суму 450 млн.дол.США, проте умови вказаних угод ЄЕСУ виконані частково, незважаючи на те, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 25.12.2002р. №4999 Київського НАІСЕ МЮ України з ЄЕСУ безпідставно перераховано по укладених з компанією «UEIL» контрактах від 30.12.96р. №24 та від 31.12.96р. №031\9 з рахунку АКБ «Південкомбанк» банку «Слов’янський» та АКБ «Приватбанк» на рахунок вказаної іноземної компанії за кордоном 944683245,63 доларів США; 30833509, 91 фунтів стерлінгів; 269304 німецьких марок.» З цього епізоду незрозуміло, чому грошові операції через банківські рахунки (не чорним налом чи у інший прихований спосіб) за законно укладеними договорами і угодами мають піддаватися сумнівам і підозрам щодо реалізації «кінцевих злочинних намірів»? «Так, маючи значний досвід керівництва господарською діяльністю комерційних структур, достовірно знаючи умови укладених за законодавством Російської Федерації угод про поставку матеріальнотехнічних ресурсів, щодо обов’язкового застосування штрафних санкцій за невиконання умов цих угод, усвідомлюючи значний розмір можливих фінансових санкцій, Тимошенко Ю.В. за попередньою змовою з Лазаренком П.І. прийняла рішення припинити розрахунки по угодах від 11.06.97 р. № 148 1697-1 та від 30.06.97р. № 148 1697-2. Крім того, усвідомлюючи негативні наслідки та розуміючи, що внаслідок нарахування штрафних санкцій за недопоставку товарно-матеріальних цінностей значно зросте сума заборгованості, що підлягає поверненню МО РФ, Тимошенко Ю.В., за попередньою змовою з Лазаренком П.І., вчинила всі можливі дії, спрямовані на невиконання умов угод від 11.06.97 р. № 148 1697-1 та від 30.06.97 р. № 148 1697-2 ЄЕСУ.» Цей епізод, як і усі попередні, наповнений нікчемним пустослов’ям. Бо такі вислови, як «за попередньою змовою з Лазаренком П.І.»; «…вчинила всі можливі дії, спрямовані на невиконання угод…»; «…прийняла рішення…», не підкріплено жодними фактами та доказами. Вони мають суто декларативний характер, за ними не стоїть чітке юридичне обґрунтування. Чому «змова» з Лазаренком П.І., а не встановлення узгоджених дій держави і бізнесу в спільному питанні? Якщо прийняте якесь рішення, то де воно? Чому не досліджено підстави його прийняття?
Ïðàâî ³ ïîë³òèêà
«З цією метою Тимошенко Ю.В., будучи співзасновником та фактично керуючим діяльністю ЄЕСУ, достовірно знаючи про наявність виданих Прем’єрміністром України Лазаренком П.І. 26.08.96 р. уряду Російської Федерації гарантійних листів та виданої державним міністром України Мінченком А.К. державної гарантії уряду України від 31.12.96 р. по зобов’язаннях ЄЕСУ, на виконання спільного з Лазаренком П.І. злочинного умислу, направленого на зменшення реальних фінансових витрат та відповідно власного і Лазаренка П.І. збагачення за рахунок покриття існуючої заборгованості ЄЕСУ державними коштами, маючи реальні можливості використання для закупівлі та поставки МО РФ матеріально-технічних ресурсів, безпідставно перераховані протягом 1996-1997 років за контрактами від 30.12.95р. №24 та від 31.12.96р. № 03ГА97 компанії «UEIL» грошові кошти, з 30.05.2000р. припинила здійснення ЄЕСУ своїх зобов’язань перед МО РФ, тим самим, за попередньою змовою з Лазаренком П.І. перекладання виконання угод від 11.06.97р. №148 1697-1 та від 30.06.97р. №148 1697-2 на Кабінет Міністрів України.» У цьому епізоді спостерігаємо справжній юридичний «пірует». Лист Лазаренка П.І. Чорномирдіну В.І. - це лише визначення ЄЕСУ як відомої уряду компанії, виконання договірних зобов’язань якою, на той час, становив найменший відсоток ризиків. Компанія ЄЕСУ була не єдиною у вказаному листі, вона була серед переліку інших компаній – суб’єктів господарської діяльності. Тобто цей документ мав статус рекомендаційного листа і не є державною гарантією. Лист Мінченка А.К. тим більше не є і не може бути державною гарантією з правової точки зору. А відтак відсутній сам факт реалізації злочинного наміру чи злочинної домовленості перекладання договірних зобов’язань ЄЕСУ на Кабінет Міністрів України. Проглядається лише надання допомоги вищими посадовими особами КМУ комерційній структурі ЄЕСУ в реструктуризації заборгованості, яка виникла з вини споживачів газу і може бути визначена, як загальнодержавна проблема, у розв’язанні якої уряд зобов’язаний брати участь. Але подається цей випадок одразу з обвинувальним ухилом, спрямованим на чергове звинувачення Тимошенко Ю.В. у всіх бідах нашої держави (підвищили ціну на газ – винна Тимошенко, немає коштів для соціальних виплат – знову провина на Тимошенко і так далі). «…у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за переліченими вище угодами, МО РФ звернулось до Арбітражного суду Москви із позовами про стягнення з ЄЕСУ заборгованостей. Незважаючи на винесення Арбітражним судом Москви рішень щодо задоволення вимог МО РФ до ЄЕСУ на вказану суму, визнання у судовому засіданні представником ЄЕСУ позову в частині отримання суми попередньої оплати за угодою від 30.06.97 р. № 148 1697-1 в розмірі 197983803, 90 доларів США, а також визнання і приведення Апеляційним судом Дніпропетровської області 15.05.2003р. рішень Арбітражного суду м. Москви до виконання на території України, ЄЕСУ своїх зобов’язань перед МО РФ не виконало… враховуючи наявність гарантій уряду України щодо взаємовідносин зазначених сторін, 10.06.11 р. МО РФ звернулось до Кабінету Міністрів України з питання погашення заборгованостей ЄЕСУ у сумі 405, 5 млн. доларів США.» У цій частині змішано геть усе, що багаторазово декларувалося по тексту. Тут домисли слідчого подаються у якості доведеної істини, в тому числі, наголошується на тому, що була урядова гарантія на погашення заборгованостей ЄЕСУ, в той час як її ніколи не було і немає. З іншого боку, Лазаренка П.І. було відправлено у відставку 2 липня 1997 р., і тому розмови про «злочинні змови» не зовсім збігаються у часі. Саму компанію ЄЕСУ було фізично і економічно знищено владою Кучми, що й не давало можливості ЄЕСУ виконати договірні зобов’язання (тобто, ситуацію було створено штучно). Тому перекладання зобов’язань ЄЕСУ на державу здійснено не Тимошенко Ю.В. і Лазаренко П.І., а тодішніми можновладцями, яких має визначити суд і притягнути до відповідальності за зухвале знищення бізнесу Ю.В.Тимошенко з суто політичних мотивів, що і призвело до неможливості погасити борги. Насамкінець виникає питання: «Чому Міністерство оборони Російської Федерації не нагадувало Кабінету Міністрів України про борги ЄЕСУ чотирнадцять років поспіль?» Навряд чи у когось виникнуть сумніви у тому, що Україна в особі Богословської та того ж Кузьміна випросила такий лист у МО РФ, щоб хоч щось пред’явити Тимошенко Ю.В. у якості кримінального звинувачення. «Незважаючи на те, що Тимошенко Ю.В. та Лазаренко П.І. виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, розрахунки по боргах ЄЕСУ за рахунок державних коштів не були проведені з причин, які не залежали від їх волі, оскільки під час перевірки Кабінетом Міністрів України повідомлення МО РФ Сердюкова А.Г. до уряду України від 10.06.11 р. їх кримінально-карні діяння були виявлені, а матеріали щодо цього повідомлення від 23.06.11 р. № 6533-02-11 та від 29.06.11р. № 6685-02-11 направлені до Служби безпеки України. Це заключний епізод «памфлету» слідчого, з якого теж випливають додаткові питання внаслідок непереконливості його тверджень. Продовжуючи зомбування майбутніх учасників судового процесу над Тимошенко, у «логічному ланцюжку» слідчого вкотре спостерігаємо повторення нічим не доведених його вигадок (чи версій). Презумпції невинуватості для нього не існує, адже він напевно має відповідне замовлення з високих кабінетів. Однак власними словесними піруетами слідчий підтверджує невинуватість Тимошенко Ю.В. і свідому фабрикацію владою цієї кримінальної справи, оскільки з висновків слідчого зрозуміло, що немає жодних доказів наявності протиправних діянь Тимошенко Ю.В. Слідчий обвинувачує Тимошенко Ю.В. у вчиненні закінченого замаху на розтрату чужого майна шляхом
7
зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Однак проаналізуємо положення чинного законодавства, яке встановлює, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (частина перша статті 15 Кримінального кодексу). Слідчий у постанові не наводить жодних фактів, які б підтверджували діяння чи бездіяльність з прямим умислом Ю. Тимошенко при здійсненні замаху на злочин. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2 ст.12 КК). Фактично, по черговій замовній кримінальній справі № 660 до суду передавати нема чого. У Постанові кількість повторів позіціонується як доведена істина, що суперечить усім нормам кримінально-процесуального законодавства. Що стосується російської сторони, то це окрема тема. Були борги ЄЕСУ чи не було таких, були вони погашені, реструктуризовані, списані чи ні, мала б розібратися російська сторона у порядку, передбаченому тими самими двосторонніми угодами, які безліч разів згадуються по тексту безглуздої писанини слідчого, адже не може існувати жодного договору, контракту чи угоди без визначення умов врегулювання спірних ситуацій. Натомість, без будь-яких пояснень обставин, що призвели до майже 14-ти річного мовчання російської сторони, слідчий наводить офіційну вимогу до КМУ щодо погашення боргів ЄЕСУ у вигляді листа до МО РФ (увага!) аж від 29.06.11 р.!!! З яких це пір у такий спосіб почали регулюватися господарські відносини? За якими правовими нормативами України чи Росії? Навіть Мін’юст України офіційно не визнав його юридичної сили, про що чинний Міністр юстиції Лавринович О.В. повідомив своїм листом Богословську І.Г., як голову нашвидкоруч сформованої більшістю у ВРУ слідчої комісії по Тимошенко Ю.В. (яка честь?), і яка й випросила листа від Міністра оборони РФ Сердюкова про повернення боргів. Адже у цієї комісії не було іншого засобу зачепити Ю.В.Тимошенко, а дуже хотілося, та й «хазяї» - замовники вимагали «результату». У викритті цього прокурорсько-сбушно-слідчого шахрайства варто було б звернутися ще й до фактів відсутності у Ю.В. Тимошенко розпорядчих повноважень протягом майже усього періоду штучного розгортання та роздмухування владою (тоді Кучми, а тепер Януковича) кримінальних справ, та, як наслідок, «міжнародного скандалу», начебто з вини Тимошенко. Всі посилання на кшталт «за вказівкою Тимошенко Ю.В.», « у злочинній змові Тимошенко Ю.В. і Лазаренка П.І.» – є нічим іншим, як хворобливими уявленнями причетних до цього бруду правоохоронців та можновладців з єдиною метою – засудити Тимошенко Ю.В. до тюремного ув’язнення і якомога на більший термін, що є очевидним не тільки фахівцям в області права, а й пересічним громадянам, що не позбулися здорового глузду. Разом із тим, не зважаючи на всю абсурдність пошарово прокоментованих епізодів обвинувального висновку, старший слідчий в ОВС з відділу І управління головного слідчого управління СБУ, майор юстиції М.Грабик резюмує: «Таким чином, Тимошенко Ю.В. своїми умисними діями за вищевикладених обставин, що виразилися у закінченому замаху на розтрату чужого майна – коштів державного бюджету України в сумі 405 млн.500 тис. доларів США, що складає 3233254250 грн. за курсом НБУ станом на 10.06.11р., шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України, постановляє: Притягнути громадянку Тимошенко Ю.В., 27 листопада 1960 року народження, як обвинувачену у кримінальній справі №660, за пред’явленими їй обвинуваченнями у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15 і ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України.» Та передає справу до суду, засідання якого переноситься безліч разів з відверто політичних мотивів. Адже відмова Ю.В. Тимошенко від участі у цьому фарсі та неможливість її присутності на судових засіданнях з об’єктивних причин не є підставою для перенесень розгляду справи, як вбачається з попереднього досвіду. Маючи таку слабку доказову базу та невизначеність позиції влади щодо тепер вже реальних юридичних претензій МО РФ до КМУ, що розглядаються в судах (напросилися на свою голову), влада не розуміє, як далі діяти? Якщо піти на програш своїм же судам, то треба буде сплатити згадану суму і якимось чином перекласти її на Тимошенко Ю.В., але цієї суми немає у бюджеті, та й громадяни можуть не зрозуміти цього подарунку Росії за рахунок платників податків. А якщо виграти (що було б цілком справедливим), то справа ЄЕСУ вчергове розвалюється, і ті, хто її фабрикував, мають відповідати за вже витрачені на цю судову тяганину ресурси, і знову ж таки за рахунок платників податків (згадаємо, скільки разів за останні три роки вносилися поправки до ЗУ «Про Державний бюджет» саме у частині додаткових мільярдних вливань у правоохоронні органи, та й основні бюджетні розписи були найбільш щедрими по аналогічних витратних статтях і суспільство на власні очі бачило, куди переважно спрямовувалися ці бюджетні ресурси). Влада від цього у паніці і в шоці, тому ми спостерігаємо різновекторні висловлювання і прокуратури, і КМУ, і Мін’юсту. Влада знову і знову сама себе заплутує у нестерпному бажанні якнайдовше засадити Ю.В. Тимошенко, принаймні, на час володарювання в Україні пана Януковича. Але є всі сподівання, що їм не вдасться це зробити. Юлі волю! Слава вільній від бандократії і окупантів Україні! Народний депутат України Олег ТИЩЕНКО
8
Êðåàòèâ
Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 10 (48) â³ä 31 æîâòíÿ 2012 ðîêó
Экскурсия на избирательный участок ФЕЛЬЕТОН. Здравствуйте, товарищи международные наблюдатели! Надеюсь, вы уже оправились от теплой встречи в избирательных штабах и готовы выполнить свой долг. Подышать в трубочку не прошу, у нас же свобода и демократия. Хе-хе. Итак, сегодня наш экскурсионный автобус приехал на типичный украинский избирательный участок. Як то кажуть, дильныцю. Прошу вас старательно отвернуться от парней у вывески «Донецкая образцово-показательная ДВК № 141666». Все их правонарушение – то, что курят в общественном месте. К выборам это не имеет никакого отношения. Давайте уважать частную жизнь граждан, ближе чем на десять метров к ним не подходите. Один из них вовсе не отдает другому пустой бюллетень. И денег за это не получает. Где вы там видели галочку за Партию регионов?! Организованно проходим в помещение! По одному! Вперед пропускаем женщин и стариков... Так, стойте. Давайте пропустим этих милых бритоголовых ребят. Видите, как быстро и дисциплинированно они идут к члену комиссии в синем свитере? Расступитесь, а то затопчут! Обратите внимание на организованность и бодрость наших карусельщиков, то есть рядовых избирателей из простого рабочего района! Стахановцы! Успевают за день объехать десять участков... чтобы понаблюдать за честностью выборов, само собой! Что? Карусель, говорите? Прекратите вмешиваться в свободное волеизъявление Партии регионов! У нас каруселями только оппозиция занимается. Ездят по кругу, а зайти на участки не могут. Не положено. Фиг мы пустим их, а то еще воспрепятствуют благотворительным акциям по увеличению явки. А вы заходите, заходите, уважаемые наблюдатели. Все зашли? Так, теперь позвольте вам представить председателя комиссии Приписарева, пожмите ему руки. А вот секретарь комиссии Очковтиращин. Здрасьте. Не обращайте внимание на их синие нарукавные повязки «От стабильности – к благополучию». Тем более, на наколки у запястья. Это очень честные и принципиальные люди. Они давали клятву верности закону в штабах Партии регионов, то есть, на первом заседании избирательной комиссии. Так, а где заместитель председателя комиссии товарищ Редиско? А, поехал с выносными урнами для голосования... Товарищи, с заместителем вы познакомитесь только вечером, когда вернется выездная комиссия. Что? Вы хотите проконтролировать процесс выездного голосования? Уже поздно. Помните, когда мы ехали по улице Сталина, нас обогнал бело-синий УАЗик с надписью «От стабильности – к благополучию»? Это и была выездная комиссия. Они теперь далеко, ищи ветра в поле. Что вы говорите, товарищ Приписарев? Вас не догонишь? Это точно. Товарищи, будьте реалистами. Будем наблюдать тут. Вижу, вы разочарованы? Товарищ Очковтиращин, вручите товарищам наблюдателям продуктовые пайки. Дада, те, где написано «От стабильности – к благополучию». Такой паек у нас получает каждый избиратель. Можете лично проконтролировать качество и усвояемость продуктов. Не беспокойтесь, все законно и оплачено из общака... извините, оговорился: со счета избирательного фонда Партии регионов. До 30 гривен это не подкуп избирателей, а просто агитация. На членские взносы Ахметова, Коломойского, Фирташа, семьи Януковичей и других рядовых членов партии мы можем позволить себе быть щедрыми. Что вы говорите? Не знали, что по закону каждый агитатор имеет право раздавать продуктовые пайки, лишь бы продукты были дешевыми? Вот закон, читайте. Что значит – плохой закон? Нормальный закон в обложке с портретом Януковича. Такой портрет на чем угодно не напечатают. Вам придется это съесть, родные, дорогие гости. Все еще удивляетесь? Для вас это как снег на
голову? Тогда вот держите брендовые зонтики от Партии регионов и спасайте от снега ваши драгоценнейшие головы! А теперь хватит придираться. Молчите и жуйте, что дают. Что, есть вопросы к товарищу председателю комиссии? Валяйте. Почему такие низкие урны? Хм, действительно. Товарищ Приписарев, избиратели не должны нагибаться, чтобы вбросить бюллетень. Поставьте урны на стулья, что ли. А ну, прекращайте галдеж! Задавайте вопросы все по одному. Так. Вы, товарищ из Голландии, интересуетесь, почему на участке стоят выносные урны? Прочистите уши от гашиша, пожалуйста. Вам же сказано, что за годы оранжевой разрухи здоровье народа пошатнулось и в двенадцати многоэтажках почти все захотели голосовать на дому. Комиссия не отказала никому. Если избиратель болен, это не повод лишать его гражданских прав. Тем более, что у всех пациентов есть надлежащая справка о конвульсиях пяточного нерва от патологоанатома Зарезайло центральной районной больницы имени Ленина. В морге, то есть, в постелях ждут своего часа тысячи лежачих избирателей! В эти маленькие ящички столько бюллетеней-то не поместится! Поэтому выездная комиссия уехала с ящиком бюллетеней и двумя стационарными урнами. Все честно и прозрачно. Вы все еще интересуетесь, куда уехала выездная комиссия? Куда надо, туда и уехала. Вы как дети, ей-Богу. Это наше внутреннее дело! Прекратите вмешиваться в личную жизнь членов комиссии и нарушать суверенитет Партии регионов, я хотел сказать – Украины. Последний вопрос. Не понял?! Лжете! Гнусная ложь, будто все члены комиссии от Партии регионов! Вон тот – анархист, у него даже на ксиве портрет Махно. Этот свалился с какой-то зеленой планеты. Та кудрявая девушка делегирована съездом масонского братства... Ребята, вы бы сняли значки Партии регионов, чтобы не смущать иностранцев. И вас же просили, на образцово-показательном участке должен быть хоть кто-то от «Батькивщины»! Что? Куда вы его послали?! Э-э-э, дорогие иностранцы, тут случилась такая фиговина... то есть демократическая процедура... Комиссия большинством голосов поручила члену от оппозиции сходить с переносной урной на хутор Затеряхино в пятидесяти километрах отсюда, куда никакой транспорт не ездит, чтобы могла проголосовать безногая вдова бывшего председателя колхоза. Это, согласитесь, гуманно. Видите, как мы заботимся про избирательные права каждого. Как говорится, Украина – для людэй!.. Так, товарищи, можете разойтись по участку и посмотреть, как вертятся шестеренки нашей, хе-хе, демократии. Не надо помогать бабушке всовывать пачку бюллетеней в урну. Она сама справится. Чего зовете
Поетична... ботаніка
милицию? Видите, уже впихнула. Помощи ей не надо. Бабушка, спасибо вам за гражданское сознание. Не бойтесь иностранцев, свою награду получите в оговоренном месте. Пшла быстро за наградой, дорогая, уважаемая. К столам ближе пятнадцати метров не подходить! Эй, ты, то есть вы, товарищ! Отойди, сука, не мешай работать! Что значит – почему на бюллетенях точки в квадратиках возле Партии регионов?! Не надо тут голословно обвинять товарищей членов комиссии в приписках. Такими бюллетени напечатали. Оцените честность и прозрачность технологии! Во-первых, избирателю не надо долго разбираться с 22 партиями, сразу видно, где ставить крестик или галочку. Во-вторых, тут присутствуют бюллетени с точками в пропорции, полностью соответствующей данным предвыборного экзит-пула Института Независимой Социологии при Администрации Президента Украины «РосУкрЭкзитПул»! Так, товарищи иностранцы, на ваших глазах вершится судьба страны. Как вы видите, выездная комиссия вернулась из турне по многоэтажкам. Есть вопросы к бригадиру, то есть заместителю председателя комиссии товарищу Редиско? Товарищ, объясните, почему бюллетени аккуратно сложены в урнах стопочками. Вот видите, для удобства. На дне одной урны стопочка за «Батькивщину», а другая переполнена бюллетенями за Партию регионов… Осторожней несите, поддерживайте снизу нашу урну! Не хватало еще, чтобы второе дно отвалилось на глазах товарищей иностранцев! Так, теперь все организованно выходим из участка. Давайте дадим комиссии посчитать голоса. Это их внутреннее дело. Что-что, хотите копию протокола? Товарищ Приписарев, выдайте копию нашему голландскому гостю. Я же знаю, у вас все заранее готово. Видите, гражданин наблюдатель, каким каллиграфическим почерком в протоколе по мажоритарному округу выведены нули напротив всех кандидатов, кроме Злодякова от Партии регионов? Чужих у нас ни одна собака не жалует. Оттого такие круглые числа. Чтоб катились подальше бубликом. Товарищи, теперь наш автобус отправится на избирательный участок № 131313. Там случайно получилось, что председатель комиссии от «Батькивщины». Дико извиняюсь! Такая неувязка! Поэтому к концу рабочего дня, когда стало ясно, что план демократических технологий невыполним, представитель партии анархистов облил урны бензином и поджег. На ваших глазах выездной оперативной группой членов окружной комиссии будет проводиться спасательная операция по извлечению из пепла голосов за Партию регионов. В случае неудачи операции голосование на этом участке будет признано недействительным. Куда вы, товарищ из Голландии? Хотите писать жалобу в ОБСЕ? Постойте-ка... Вот, двое моих помощников отвезут вас в багажнике прямо в ОБСЕ. Счастливо доехать, товарищ международный наблюдатель.
Всеукраїнська незалежна газета
Олександр Ситник – молодий біолог і творча натура. Складаючи «ботанічні вірші», він рятує душу від виснажливого одноманіття польових робіт. От плоди його таланту. ЯБЛУНЯ (Malus) Змокла яблунька в дні дощові, Загубила плоди у траві. Подаруй мені яблук відерце! Хай укріпить пектин моє серце...
ШАВЛІЯ (Salvia) Квіти шавлії – радість гурмана: Це приправа смачнюща і пряна. Дід-бджоляр розповів по секрету, Що розводить її він для меду.
ПОДОРОЖНИК (Plantago) Подорожника листя цілюще Прикладайте на місце болюче. Ця рослина (ціни їй немає!) Гоїть рани і кров зупиняє.
Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 3050 примірників. Розповсюджується безкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.). Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 31.10.2012 р. Віддруковано у ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126609.
Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.