ПРАВДОШУКАЧ № 49, листопад 2012 by Yuriy Sheliazhenko

Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.

№ 11 (49) 30 листопада 2012 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua

Розум переможе!

у випуску: 2 3

4 5 6

7 Початок нового політичного сезону після виборів не приніс несподіванок. У нехитрих виступах політиків забагато дешевого популізму, шумних гасел для відволікання уваги від ціннісної й стратегічної порожнечі. І політики, і (суто теоретично) покликані контролювати владу “громадянське суспільство” й ЗМІ маніпулюють стереотипами та забобонами народної маси, ганьблять розум та індивідуальність, воюють з людською вірою у себе. Суспільству нав'язується абсурдна картина світу, в якій нема місця самостійно мислячим людям: торжествує тупа лояльність та тупа конфліктність. Показово, що всі 22 партії з виборчого бюлетеня, включаючи й 5-х переможців виборів, “відповіли” мовчанкою на листи з пропозицією офіційно підтвердити свою прихильність цінностям суверенітету особистості. Популісти всіх відтінків завоювали купу депутатських мандатів під шарманку двох простих, як свист, мелодій. По-перше, це марш тоталітаризму: “совєцького” чи національного. По-друге, це фанфари найсильнішому (правлячій партії, конкретному чемпіону світу з боксу або абстрактному "народу", який, мовляв, нарощує м'язи, щоб набити пику олігархам з помсти за свої злидні). Те, що такий порядок денний не для розумних – ясно, як Божий день. Отже, його прийняття аудиторією показує катастрофічний

занепад «колективного розуму» української нації. Посилення домінування популістів у суспільстві є викликом для нас, поціновувачів розуму. Адже популісти не терплять занадто розумних і схильні поливати брудом все, що їм не зрозуміло. У війні за статус найсильнішого вони “усуватимуть перешкоди” - дискредитуватимуть всі помітні плоди розуму в інформаційному просторі, політиці, релігії, праві, науці, культурі. Кожна розумна людина зараз стоїть перед вибором: переметнутися на бік популістів або захищати розум. Популістам потрібні невибагливі фахівці-циніки з низьким моральним самоконтролем – організатори, пропагандисти, майстерні обманщики. Захищати розум непопулярно, але зрештою можливо і вигідно за будь-яких умов, навіть за панування популістів. Стратегічна задача всіх розумних людей – збільшувати коефіцієнт інтелекту суспільства. Якщо популісти вважають, що наша роль – жертвенно витирати їхні соплі, ми маємо доводити, що здатні на більше. Ми маємо вирощувати розумних людей навколо себе, умовляти друзів мислити самостійно, творити добро, не ходити на зборища популістів, ігнорувати їхню пропаганду; не втрачати часу дарма "як всі", не бути рабами своїх потреб та емоцій. Від наших зусиль залежить не тільки виживання українського народу, а й збереження всієї людської цивілізації.

Відкритий лист на захист презумпції невинуватості Стрілянина в тумані «стабільності» Мовна політика режиму Януковича – антиконституційна Зачем темнит судья Маслак? Якість журналістики Медіа-профспілка поскаржилася на суддю, яка вигнала журналіста Євген Сігал: «Законопроект про продовольчу безпеку вивчається» Харьковские школы получили компьютерные классы от Януковича Сергей Терехин: «Монетарной политикой управляют такие же безумцы, как и 20 лет назад» Андрій Павловський: «Покращення» від Януковича завершилось...» Попри залякування і побиття, опозиціонер Валерій Кальченко продовжуватиме викривати бандитську владу Около Сирии Украина для “честных” “Общественное животное”

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

Òðèáóíà

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 11 (49) â³ä 30 ëèñòîïàäà 2012 ðîêó

Відкритий лист на захист презумпції невинуватості Конгрес США Організація Об'єднаних Націй Рада Європи Європейський Парламент Європейська Комісія Координаційна рада генеральних прокурорів держав-учасниць СНД Посольство Федеративної Республіки Німеччина в Україні Посольство США в Україні Відкритий лист Глибокошановані представники міжнародних організацій та інституцій! 05 жовтня 2012 року Генеральна прокуратура України оприлюднила відкритий лист першого заступника Генерального прокурора, державного радника юстиції першого класу Рената Равелійовича Кузьміна до Конгресу США як відповідь на вимогу Сенату звільнити екс-прем'ера Юлію Тимошенко з-під варти та на звернення Нижньої Палати Конгресу до Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) надавати "спільний всебічний дипломатичний натиск" на діючу владу в Україні з метою звільнення Тимошенко. Вважаємо своїм обов'язком, як народні депутати України - члени українського парламенту, і, перш за все, як громадяни України, висловити свою недовіру та протест публічним діям першого заступника Генерального прокурора України Р. Кузьміна стосовно його листа до Конгресу США, в якому Р. Кузьмін, всупереч своїм прагненням до демократії, патріотизму, справедливості, про які він так гучно наголошує у своєму листі, повністю нівелював та порушив основні підвалини міжнародних правових приписів в частині загальновизнаних прав та свобод людини. У листі першого заступника Генерального прокурора України зазначено: «І у випадку пані Тимошенко встановили істину. Прохання Сенату припинити пошуки істини у справі про вбивство чотирьох осіб призвело до спантеличення та розчарування більшості нашого суспільства. ... Якщо ми підемо на це (припинимо розслідування вбивства 4-х осіб, в якому обвинувачується п. Ю. Тимошенко, - прим. авт.), ми скоїмо ще один злочин, демонструючи новому поколінню, що політик, який досяг успіху, може незаконно вчиняти злочинні дії, у тому числі вбивства. ...Я не можу уявити собі, наприклад, що Сенат США може вимагати від США припинити розслідування вбивств громадян 11 вересня 2001 року лише тому, що прокурор встановив причетність опозиційного політика до цього жахливого злочину. Я не можу собі уявити, що Сенат США з аналогічних причин може вимагати у Швеції припинити розслідування кримінальної справи про вбивство Прем'єрміністра Улофа Пальме. Сенат явно не припинить і пошук лідерів Аль-Каїди. І тому я не розумію, чому Сенат рекомендує Україні припинити розслідування вбивства чотирьох осіб. ... Юлія Тимошенко нанесла Україні важкого, можливо, непоправного збитку, який відзначився на моральному стані нації. ... Я сподіваюся, що мій лист спонукає Вас повернутися до резолюції по Україні, вже озброївшись фактами. Бажаю Вам і Вашій країні успіхів». Перший заступник Генерального прокурора України Р. Кузьмін у своєму листі до Конгресу США стосовно п. Юлії Тимошенко не лише порушив презумпцію невинуватості особи, встановлену міжнародним та національним законодавством, а й принизив честь і гідність людини, що є неприпустимим та суперечить вимогам низки міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною. Р. Кузьмін - перший заступник Генерального прокурора України, латентно прирівнює Юлію Тимошенко до терористів, у тому числі лідерів Аль-Каїди - однієї з найбільших ультрарадикальних міжнародних терористичних організацій. Такі публічні заяви першого заступника Генерального прокурора України Р. Кузьміна, який повинен бути взірцем дотримання визнаних міжнародними організаціями та спільнотами загальних принципів міжнародного права, вимог чинного законодавства, є такими, що дискредитують Україну та паплюжать її імідж не лише на національному, а й на міжнародному рівні. З прикрістю доводимо до Вашого відома, що дії існуючої української влади щодо порушення презумпції невинуватості та, як наслідок, приниження честі та гідності людей, особливо опозиційного політика - Ю. Тимошенко, є непоодинокими. Зокрема 13 червня 2012 року Президент України Віктор Янукович у виданні «Bloomberg» заявив: «Злочини, скоєні у різних кримінальних справах, були вчинені за участі Тимошенко. Це не секрет для всього світу - це сталося. Включаючи вбивство Щербаня. Там були мотиви.». Такими висловами Президент України В. Янукович виніс відповідний вердикт, перебравши на себе повноваження правоохоронних органів та суду. Загальновизнаними є норми права, згідно з якими особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, вважається невинуватою, доки її вину не буде встановлено у визначеному законом порядку. Такі норми передбачені у ратифікованих Україною міжнародно-правових актах, що закріпили універсальні стандарти основних прав і свобод

людини, зокрема: Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 11); Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (п. 2 ст. 14); Європейській конвенції прав людини і основоположних свобод (п. 2 ст. 6). Зазначені міжнародно-правові акти закріплюють суть та значення презумпції невинуватості як об'єктивного правового положення у сфері кримінального судочинства, а також межі та способи інформування суспільства про скоєні злочини та осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у їх вчиненні, представниками влади та журналістами в медІйних засобах з дотриманням презумпції невинуватості. Міжнародні нормативно-правові акти, зазначені вище, визначають той універсальний перелік прав і свобод, який у своїй єдності має забезпечити гідну життєдіяльність людини в суспільстві і який знайшов своє закріплення переважно в основних законах держав, що визнали названі акти, в тому числі і в Конституції України, яка є Основним Законом України. Презумпція невинуватості, як невід'ємна складова основних прав і свобод людини, задекларована статтею 62 Конституції України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду - це об'єктивне правове положення, констатація і вимога Основного Закону України, звернена до всіх державних і громадських формувань, посадових і службових осіб, громадян, до загальної суспільної думки. Обвинувачений вважається невинуватим до тих пір, поки той, хто вважає його винним, на суб'єктивному рівні (слідчий, прокурор, потерпілий чи інший суб'єкт процесу) не доведе у встановленому законом порядку (тобто у кримінально-процесуальній формі) його вину перед належними судом допустимими і достовірними доказами. Лише коли суд погодиться з ними, на їх основі ухвалить обвинувальний вирок щодо обвинуваченого (в суді він підсудний). І лише з моменту, коли вирок суду набере законної сили, обвинувачений вважається винним у вчиненні злочину, І лише з цього часу можна вважати і називати його злочинцем. Призначення презумпції невинуватості насамперед полягає в тому, щоб протистояти у кримінальному судочинстві обвинувальному ухилу, суб'єктивізму, тенденційності чи навіть свавіллю - всьому, що перетворює кримінальне судочинство у знаряддя розправи над обвинуваченим, ототожнює обвинуваченого з винуватим, робить його фактично безправним. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на вказане, обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод. Ми звертаємося до Вас з надією на підтримку у боротьбі з безчинством, яке, на жаль, вчиняє діюча влада в Україні. Українська влада наразі сконцентрована в руках осіб, наближених до Президента, які контролюють ЗМІ, формують державні інститути у відповідності до своїх економічних та політичних інтересів. Політичні репресії та переслідування, які є офіційно визнаними низкою європейських країн, порушення прав та гідності людей в Україні спричинили справжній вибух протестів міжнародних регіональних спільнот, лідерів урядів іноземних країн та прикули увагу усіх провідних масмедіа світу до такого безчинства в Україні. Нагадаємо: 9 червня 2011 р. на сесії в Страсбурзі Європарламент висловив власну оцінку, прийнявши резолюцію про ситуацію в Україні «Справи Юлії Тимошенко та інших членів колишнього уряду». У заяві зазначено, що Європарламент «стурбований зростанням вибіркового переслідування фігур політичної опозиції в Україні, а також застосуванням непропорційних заходів, зокрема, у випадках Тимошенко і пана Луценка, колишнього міністра внутрішніх справ». Європарламент наголосив на важливості забезпечення прозорості розслідувань і судових процесів, а також застеріг від будь-якого використання кримінального законодавства для досягнення політичної мети. У резолюції зазначається, що триваюче розслідування стосовно визначних політичних

лідерів України не мас заважати їм брати активну участь у політичному житті країни і в міжнародних зустрічах. За словами Віоли фон Крамон, члена комітету в закордонних справах бундестагу ФРН, Німеччина вимагає звільнення політичних ув'язнених в Україні та надання їм права участі в парламентських виборах в кінці жовтня. Разом з цим, уряд Німеччини заявив, що буде готовий дати згоду на підписання парафованої Угоди про асоціацію між Євросоюзом і Україною тільки в тому випадку, якщо Київ почне робити "чіткі" і "однозначні" кроки, які підтверджуватимуть верховенство права в країні. Комісар ЄС із питань розширення та Європейської політики сусідства Стефан Фюле висловив свою стурбованість щодо свободи слова в Україні: «Якщо ви подивитеся на індекс свободи висловлювань, Україна не здійснила прогрес, а, навпаки, впала, і це викликає стурбованість». Президент Ради ЄС Герман ван Ромпей заявив, що перспективи угоди залежатимуть від політичних обставин в Україні. Майліс Репс та Марієтта де Пурбе-Лундін з Моніторингового Комітету ПАРЄ («Комітет з дотримання обов'язків та зобов'язань державами-членами Ради Європи») змальовують вкрай похмуру картину реальної ситуації з верховенством права в Україні, в першу чергу на прикладі кримінального переслідування членів колишнього уряду. Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммерберг оприлюднив доповідь по Україні (лютий 2012 року), якою підкреслено значні недоліки функціонування української системи правосуддя та наслідки цього для дотримання прав людини; висловлено занепокоєння вразливістю судової системи до зовнішнього втручання, в тому числі політичної природи; закликано до рішучих дій по усуненню факторів, які роблять суддів вразливими та послаблюють їхню незалежність, в тому числі процедури та критерії призначення та звільнення суддів, а також застосування дисциплінарних заходів; вказано на склад Вищої ради юстиції, який наразі не відповідає міжнародним стандартам, на дисбаланс між захистом та обвинуваченням та на випадки незаконного переслідування, залякування, інших форм тиску на адвокатів, що є порушенням прав на захист та перешкоджає ефективному служінню справі правосуддя. На засіданні Постійного комітету ПАРЄ в Парижі 9 березня 2012 року було ухвалено жорстку заяву про погіршення ситуації з ув'язненими політиками в Україні. Ось такими є справжні реалії України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, як її високопосадовці теперішньої влади позиціонують перед міжнародною спільнотою. Сподіваємося на Вашу подальшу підтримку у боротьбі за незалежну, демократичну, правову Україну. Щиро висловлюємо Вам свою повагу. З найкращими побажаннями, Народні депутати України Фракції «БЮТБатьківшина» у Верховній Раді України А. Кожем’якін, О. Тищенко, О. Кондратюк та інші (всього 75 підписів).

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 11 (49) â³ä 30 ëèñòîïàäà 2012 ðîêó

Òðèáóíà

С т р і ля н и на в тумані «стабільності» Трагічне вбивство охоронців київського супермаркету «Караван» висвітило безпорадність і нікчемність української міліції, особливо кричущу на тлі щедрих бюджетних асигнувань. Ціла зграя лоботрясів, екіпірованих за останнім писком сучасних розшукових технологій, не спромоглася відшукати і заарештувати зухвалого потрійного вбивцю. Зрештою міліцію за руку привели до самогубця на ім’я Мазурок. Але до перебігу подій навколо цієї історії виникає багато питань, особливо з урахуванням нещирості та брехливості правоохоронних структур. У більшості випадків, особливо у кінофільмах, демонструється чесність і самовідданість міліціянтів, які за надто опосередкованими ознаками і прикметами, шляхом дедукції, вираховують і сценарій, і задум, і найбільш вірогідні місця перебування виконавців злочинів, де їх і затримують, іноді ризикуючи життям. Але то в кіно… У житті, видається, все інакше. У часи, коли все навколо оплутано відеоспостереженням, електронними базами даних, інформаторами і хранителями спокою влади, міліція, СБУ, прокуратура виявляються безсилими. Спіймати одного злочинця, що залишив стільки слідів, наша правоохоронна система виявилася нездатною. Натомість, уся ця зграя дармоїдів полюбляє хизуватися перед неозброєними громадянами на мітингах незадоволеної владою частини населення, штучно провокуючи бійки чи інші конфлікти нібито силового протистояння, в якому постраждалими виявляються виключно екіпіровані до зубів міліціянти, що за своєю кількістю зазвичай перевищують кількість протестуючих мирних і неозброєних людей, серед яких багато бабусь і дідусів, які стають фігурантами кримінальних справ у якості нападників. Порядні чиновники, особливо люди військові або такі, що очолюють інші високодисципліновані і відповідальні структури, за умов подібного ганебного результату своєї діяльності чи недієздатності подають у відставку. Але це не про наших можновладців, що діють вкрай непрофесійно і нічого доброго не зробили для держави та її простих громадян, які можуть хизуватися і займатися виключно самолюбуванням, навішуючи собі погони такої значущості, що й на плечах не вміщуються, та робити погрозливі, як у кам’яних пам’ятників, обличчя, що, на їх думку, має свідчити про їх особисте місіонерське призначення. Вони, особливо у середніх та вищих ешелонах корпоративної ієрархії, вже звикли до розкішного й забезпеченого життя, маючи карт-бланш на побори з громадян, організацій, водіїв та інших категорій осіб і вже на генетичному рівні ці жирні коти не здатні, як кажуть, мишей ловити, а тим більше йти на найменші ризики, скажімо, отримати у пику у силовому протистоянні бандитизму, не кажучи про щось більше. То які ж надії покладає український «самодержець» Янукович на цих горе-вояків, які у скрутній ситуації першими злиняють з поля бою? Чи не тому з такою поспішністю протягується проект Закону, за яким армії дозволялося б втручатися в сутички з громадянами України? Дикість? Але цілком реальна, бо на внутрішні війська, мабуть, немає надії. Між тим, на армію годі сподіватися, бо вона (мається на увазі командний склад) по-своєму розбещена і ні на що сьогодні не здатна. Але, якщо Верховний Головнокомандувач усе це терпить і нічого не помічає, він підтверджує таким чином, що його все влаштовує. А чи влаштовує це платників податків, за рахунок яких уся ця армада разом із Януковичем утримується? Ціна такої терпимості є дуже високою. По-перше, міліція та інші силові структури не захищають громадян від зухвалого вбивці, який знаходиться серед нас, і у будь-який момент хтось наступний може виявитися його жертвою, тим більше, що за підозрами тих же горе-правоохоронців,

існують щонайменше п’ять нерозкритих ними вбивств із схожим «почерком» злочинця і його зброї. По-друге, незавершеність операції призводить до викиду в інформаційний простір великого обсягу недостовірної, а може й провокаційної, інформації, від якої можуть страждати невинні люди. Скажімо, визначення Міністром МВС особи злочинця не надає впевненості в гарантованій відсутності помилки, бо хоч портретний збіг Ярослава Мазурка з особою на відеозаписі досить високий, проте повна автентичність викликає сумніви не тільки у його дружини. Під час обговорень у ЗМІ та Інтернет-просторі цієї трагічної інформації надавалися найнегативніші оцінки роботі міліції, яка проґавила усе, що можна було проґавити, та й продовжує у тому ж дусі. Оцінювали і спеціалісти з чималим стажем розшукової діяльності, і громадяни, які з такою діяльністю ніколи не зіштовхувалися, до яких можна віднести і автора цієї статті. Неможливо второпати: яким чином людина, що вибігла після скоєння злочину із супермаркету, на очах у сотень, а може й тисяч громадян, без транспорту, без нічого миттєво кудись зникла непоміченою? Як швидко охорона чи керівництво «Каравану», маючи рації, тривожні кнопки, мобільні телефони, повідомили міліцію про злочин і як швидко міліція на це повідомлення відреагувала? Чому миттєво не була задіяна система «перехват», коли жодна особа не просковзне поза увагою міліції і обладнання, яким вона екіпірована? Якщо дійсно вчинок «караванського вбивці» був спровокований здирництвом жертв, то це великий урок усім здирникам, в тому числі і серед міліції. Також виникають ще питання. Охоронці «Каравану» вивернули вбивці усі кишені і той виклав на стіл усе, окрім пістолета, який привів у дію, не маючи змоги вільно покинути приміщення охорони. Тобто, можна із впевненістю констатувати, що ані паспорта, ані ідентифікаційного коду, які згодом вилучено у самогубця, при ньому не було. Звідки вони з’явилися у самогубця?

Другий факт: на кольоровій відеозйомці на місці підбору вбивцею товарів у «Каравані» бачимо, і це підтверджено численними коментарями, що вбивця був одягнений у зелену куртку та штани сірого кольору. Самогубцю ж Мазурка знайшли у синій куртці та штанях кольору хакі… Виникає питання: де і яким чином міг переодягнутися самогубця Мазурок, якщо міліція впевнена, що це «Караванський стрілець»? Пістолет, з якого вчинив самогубство Мазурок, і це підтверджує міліція, не співпадає з тим, з якого було здійснено потрійне вбивство в «Каравані». То яким чином хоч Мазурок, який зник, як стверджує його дружина, наступного дня після кривавих подій у «Каравані», хоч справжній вбивця, встановлення особистості якого викликає сумніви, спромігся мати вільний доступ не тільки до гардеробу і документів, а й до власного «арсеналу»? Навіть кількість патронів у магазинах пістолетів змінювалася у залежності від «бойового завдання». Коли йшов до «Каравану» (якщо це одна й та ж сама особа) магазин до пістолета був повним, а коли вирішив застрелитися – зарядив один патрон?... Виходить, в період, коли міліція начебто когось шукала, Мазурок крутився у неї під носом. Майже в центрі Києва в радіусі півтора-двох кілометрів та мешкав тут півтора місяці і навіть навідувався додому, або тримав зв'язок з кимось із родичів чи близьких… Оце і є професійна робота правоохоронців? Чи окрім викрадення бюлетенів у Первомайську і заміни їх фальшивими та здійснення низки аналогічних ганебних вчинків наша міліція взагалі ні на що не здатна? Міліція виявилася брехливою навіть у таких речах, як винагорода за будь-яку інформацію про вбивцю. Ця винагорода у шахрайський спосіб не була виплачена на вимогу людини, що знайшла труп Мазурка, під приводом того, що, мовляв, малося на увазі затримання злочинця живцем. Але усі ми є свідками того, що такої умови початково не висувалося. Тим більше, що вірогідність вбивства злочинця під час затримання була дуже високою за заявою представників тієї ж міліції. Звичайно, заздалегідь було зрозуміло, що всі експертизи стосовно самогубця співпадуть і експертиза ДНК теж, бо залишити нерозкритим такий ганебний для влади випадок означатиме повний крах довіри, якої і без того як кіт наплакав. Крім того, вже маємо достатню практику спотворення владою будь-чого. Приміром, експертиза документів, яка не влаштовувала владу, у справі проти Ю. В. Тимошенко була замінена не передбаченою законодавством України «рецензією» на офіційний експертний висновок. При цьому «рецензію» надала структура, ніким і нічим не уповноважена на здійснення таких дій, а офіційного уповноваженого експерта, який публічно заявив про тиск влади з вимогою сфальсифікувати результати експертизи, було звільнено з роботи, бо інакше не витримувала критики і без того слабка доказова база. Щось схоже може бути й зараз. Немає, на жаль, у сьогоднішньої влади такої щирої мети – встановити істину. Мета полягає у іншому – вдіяти так, щоб лише їй було комфортно. Хіба не так було з охмурянням Європи і світової спільноти стосовно політичних переслідувань? Чи вибори народних депутатів України, які Азаров з Януковичем поквапилися оголосити взірцем демократії для Європи, не стали таким же лицемір’ям і шахрайством? Боляче усвідомлювати, що ця зграя самозакоханих наперсників, які репрезентують сьогоднішню владу, ганьбить не тільки себе, а й усю державу та всіх її громадян, жируючи на гроші платників податків та не даючи народові, який їх найняв на службу, належної віддачі. Які подальші перспективи з їхньою більшістю?.. Мабуть, настають не кращі часи. Народний депутат України О.Тищенко

Мовна політика режиму Януковича – антиконституційна Конституційний Суд України розглядає два подання народних депутатів від опозиції (Сергій Соболєв, Олена Шустік, Сергій Сас та інші) щодо відповідності Конституції України (конституційності) сумнозвісного Закону України «Про засади державної мовної політики». Подання готувалися за ініціативою народного депутата України Олега Тищенка, який розповів газеті «Правдошукач» про основні аргументи на користь визнання цього україножерського закону антиконституційним. Згідно з Конституцією України як державоутворюючого акта Українського народу державною мовою в Україні є українська мова; держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (частини перша, друга статті 10). Зазначена стаття Конституції України міститься у розділі І „Загальні засади“, положення якого встановлюють стрижневі елементи суспільного ладу Українського народу і конституційного устрою Української держави, тобто доктринальні положення державотворення. Ці положення закон Ківалова-Колесніченка грубо порушує.

Окрім того, за гучними гаслами про захист національних меншин приховано дискримінаційний зміст закону. Частиною другою статті 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI кількість регіональних мов в Україні зводиться до переліку з вісімнадцяти (російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька), що не відповідає положенням Конституції України та є дискримінаційним стосовно інших мов, які не потрапили до списку, задекларованого цим Законом. Відповідно до положень частини третьої статті 10, статті 11 Конституції України, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Під час розгляду та прийняття закону КіваловаКолесніченка допущено суттєві порушення процедури. Не було враховано 2054 пропозиції та поправки, подані

депутатами. Таким чином було знехтувано конституційне право законодавчої ініціативи народних депутатів України. Законопроект не був розданий депутатам для ознайомлення, не було подано порівняльної таблиці із зазначенням усіх пропозицій та поправок, не було дотримано процедури його обговорення в другому читанні, не проводилося постатейне обговорення та голосування. Під час голосування 03.07.2012 року за прийняття законопроекту № 9073 в цілому у залі засідань були відсутні народні депутати України, чиї голоси було використано на підтримку зазначеного законопроекту. Відповідно до даних письмової реєстрації відсутніми були 78 народних депутатів України. Голосувати за прийняття відповідного рішення могли лише 209 осіб, а це не є більшістю від складу Парламенту, яка необхідна для прийняття законів. Проштовхування у такий шахрайський спосіб антиукраїнського закону про мовну політику – величезна ганьба режиму Януковича. Народ протестує проти наруги влади над національною культурою, а опозиція принципово відстоює інтереси народу.

Ðåçîíàíñ

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 11 (49) â³ä 30 ëèñòîïàäà 2012 ðîêó

Зачем темнит судья Маслак? 13 ноября 2012 года в Королевском райсуде Житомира слушалось уголовное дело № 4-757/12 по жалобе Ольги Кравченко на постановление о возбуждении против нее уголовного дела. Это было бы рутинное судебное заседание, если бы судья Вита Маслак не проявила особого внимания к присутствующему свободному слушателю с диктофоном. Им был я, редактор газеты «Правдоискатель» Юрий Шеляженко. Если вкратце, меня вытолкал из зала суда сотрудник «Грифона» по распоряжению судьи. Я вызвал милицию и подал заявление о преступлении судьи – во-первых, превышение служебных полномочий; во-вторых, препятствование работе журналиста. Вот как это происходило. Судья Маслак начала судебное заседание с требования к журналисту назвать свои паспортные данные. Я назвался. Поскольку перед заседанием судья выражала сомнение в моем праве присутствовать на заседании, я также сказал, что присутствую на открытом судебном заседании на основании статьи 20 УПК и статьи 11 закона о судоустройстве и статусе судей. Сел и приготовился молча слушать заседание. Но судья Маслак на этом не успокоилась. Она спросила у сторон и прокурора, согласны ли они на «участие в процессе» журналиста. Формулировка сама по себе безграмотная: слушатели не принимают участия в заседании. Ольга Кравченко и ее защитник, адвокат И. Татиев не возражали, ссылаясь на открытость судебного заседания. «Потерпевший», руководитель херсонской агрофирмы «Прогресс» Иванов был против, заявил, что я его несправедливо критикую. Кстати, дать комментарий для публикации о своем видении дела на диктофон или в письменном виде Иванов уже неоднократно отказывался. Представитель Иванова, адвокат Кононов тоже был против присутствия журналиста. Сослался без всяких конкретных статей законов на «тайну следствия» и на то, что журналист-де должен заранее подавать ходатайство об участии в судебном процессе. Я не стал его поправлять, ведь слушатели сидят и слушают, а не дискутируют с участниками процесса. Но, вообще-то, по закону ходатайства подаются только для получения разрешения на фото- или видеосъемку. Простое присутствие и запись на диктофон на открытых судебных заседаниях разрешается журналистам и вообще всем желающим на основании самого закона о судоустройстве и статусе судей, без ходатайств и без получения разрешений, явочным порядком. Прокурор Козачук, даже не ссылаясь на нормы закона, поддержал Иванова и его адвоката. После этого судья Маслак заявила, что будет слушать дело при участии сторон, и обратилась ко мне: «Покиньте зал судебного заседания, суд определил список участников, которые могут находиться в судебном заседании». Я ответил: «Ваша честь, если Вы обращаетесь ко мне, я не услышал никаких законных и обоснованных распоряжений». После этого она объявила технический перерыв и вызвала «Грифон», чтобы выставить меня из зала суда. Я, в свою очередь, вызвал милицию и подал заявление о преступлении. Гласность – один из главных принципов судопроизводства, закрепленных в статье 129 Конституции

Украины. Любой желающий может прийти на открытое судебное заседание, чтобы воочию увидеть наш «самый справедливый суд в мире». Закрытые судебные заседания тоже бывают, но только в случаях, когда рассмотрение дела непосредственно касается государственной тайны или интимных сторон жизни людей. Но если, например, судят за взяточничество генерала, знающего государственные тайны – нельзя засекретить такой судебный процесс, потому что суть дела не касается государственной тайны. Таков демократичный закон. Сейчас, когда Украина катится под откос в тоталитарную бандократию, кое-кому мешает гласность судопроизводства. Особенно если судят все чаще не согласно закону, а согласно неким зеленым бумажкам иностранного производства, которые, кстати, растут в цене. Судья Вита Маслак, вчерашняя студентка (в 2006 году закончила киевский политех, в 2011 – харьковскую юракадемию, работала в банковском секторе, назначена судьей впервые 23.01.2012), не проработав судьей и года, придумала ноу-хау в области засекречивания судебных заседаний по уголовным делам. Она уверена, что заседание можно объявить закрытым для охраны тайны следствия. Причем, нарушая пункт 10 первой части статьи 253 Уголовно-процессуального кодекса (УПК), она объвила заседание закрытым только после того, как пришел журналист, а не на стадии назначения дела к рассмотрению с соответствующей письменной фиксацией обоснованного решения про закрытое слушание дела. Объявление о «закрытом» заседании, кстати, было вывешено на доске объявлений суда без всяких пометок «Посторонним вход воспрещен!». Опытные юристы понимают, насколько грубо нарушила закон судья Маслак. Для простого читателя объясню на пальцах. Тайна следствия состоит в том, что согласно статье 121 УПК данные досудебного следствия нельзя оглашать без согласия следователя или прокурора. Но согласно статье 113 УПК досудебное следствие начинается только после возбуждения уголовного дела. Рассматривая жалобу на постановление о возбуждении уголовного дела, судья согласно статье 236-8 УПК исследует материалы, на основании которых было возбуждено дело, то есть, материалы дознания, а не материалы досудебного следствия. Более того, УПК прямо запрещает судье рассматривать материалы досудебного следствия при обжаловании постановления о возбуждении уголовного дела. На материалы дознания тайна следствия не распространяется. По аналогии, когда произошло убийство, сам факт убийства не может быть секретом. Нельзя скрывать факты преступлений. Общество имеет право знать, что преступник сделал свое черное дело, и быть готовым к самозащите. Секретом остаются только те подробности, которые выяснил следователь, когда все уже согласились с тем, что преступление действительно имело место, что это реальный факт, не выдумка рейдеров и не юридическая фикция с целью отобрать чье-то имущество. И то, тайна следствия остается тайной только до передачи дела в суд. После этого все материалы, собранные следователем, оглашаются в суде, чтобы публично доказать вину предполагаемого преступника или оправдать его за недоказанностью обвинения.

Вы спросите, чем объясняется вопиющая расправа над журналистом судьи Маслак. Для меня это тоже секрет, но характер уголовного дела подсказывает, где зарыта собака. Ольгу Кравченко, ведущего юрисконсульта БТИ Киево-Святошинского района, обвиняют в «незаконной» регистрации прав собственности на помещение консервного цеха. Этот цех не поделили между собой агрофирмы «Рубежовская» и «Прогресс». В 2006 году Киевский межобластной апелляционный хозяйственный суд решил спор в пользу «Рубежовской», кассация оставила решение в силе. БТИ действовало в соответствии с законом и ведомственными инструкциями, что позже подтвердило служебное расследование. Но владелец «Прогресса» еще в «лихие 90-е» заручился поддержкой «прокурорских», и с тех пор органы прокуратуры старательно возбуждают уголовные дела в защиту интересов «Прогресса», чтобы отобрать злополучный цех у «Рубежовской» в обход судебного решения. Это обычная рейдерская схема, которой владельцы «Рубежовской» успешно противостоят: в этом году, например, через суд было отменено скандальное постановление о признании преступником убитого директора «Рубежовской» Сергея Помазана. Подробнее об этом деле можно прочитать в выпусках газеты «Правдоискатель» № 8 (46) и № 6 (44), начиная с первой полосы. Киевский апелляционный хозяйственный суд 18.10.2012 г. отказал «Прогрессу» в пересмотре решения от 2006 г. по «вновь открывшимся обстоятельствам». Всякого рода мошенники и рейдеры обычно действуют под прикрытием неких покровителей в высоких кабинетах, например, той же областной прокуратуры. Говорят, что по этому делу и в Генпрокуратуре есть «заинтересованные лица». Когда позиция прокурора или судьи на судебном заседании сильно расходится с законом, они будут очень стараться, чтобы общественность об этом не узнала от пришедшего на заседание журналиста. А участники процесса связаны обязательством не оказывать давление на суд, любое их слово может быть истолковано превратно. Если же, например, адвокат выскажет сомнения в законности действий прокурора или судьи, это может стать поводом для жалобы в квалификационнодисциплинарную коллегию адвокатуры и в конечном счете лишения права на профессию. Поэтому рейдеры очень хотят, чтобы суд был негласным. Ведь у свободных слушателей не связаны руки, они могут свободно рассказывать обо всех беззакониях, которые видели в суде. Судья Маслак еще недавно складывала присягу, в которой обещала вершить правосудие справедливо, подчиняясь закону. Она клялась в верности закону, то есть, Конституции Украины, закону о судоустройстве и УПК. И она же бесчестно растоптала закон 13 ноября, выгнав из зала суда журналиста без установленных законом оснований. Я сделаю все от меня зависящее, чтобы привлечь к ответственности – как минимум, дисциплинарной – эту первую ласточку тоталитаризма с его скорыми расправами над неугодными за закрытыми дверями вместо справедливого, публичного суда. Когда гласность судопроизводства уничтожают руками нечестных судей, мы не должны молчать. Сегодня нас не пускают в суд, завтра могут лишить права голоса, а послезавтра – и имущества, и жизни.

Якість журналістики Диким степом нашого «громадянського суспільства» шириться плач Ярославни: мовляв, журналістика стає непрофесійною та безграмотною. Якісь «гуру», «соціологи» та «лідери думки організованих громадських угруповань» звично потихеньку опитали один одного і поставили журналістиці трійку з мінусом. Кажуть, олігархи наймають в свої ЗМІ масу недоучок, бо їх праця дешева і контрольована. Готовий рецепт «покращення»: єдина прес-карта, яку претендує видавати Комісія з журналістської етики. Вони хочуть вирішувати, хто має право називати себе журналістом, а хто – ні. Чесно кажучи, я радію, що не маю журналістської освіти. З жахом уявляю собі, як би складав іспит з такого предмета, як «журналістська етика» (підручник Іванова та Сердюка в моєму електронному архіві лежить в одній теці з «Маніфестом комуністичної партії» та «Майн Кампф»)... «В чому головне завдання журналіста?» – питає суворий екзаменатор. «Чесно писати про те, що мені цікаво!» – відповідаю щиро. «Помиляєшся, студенте! Головне завдання журналіста – задоволення інформаційних потреб аудиторії!» – виправляє екзаменатор. «Вибачте, професоре, але у нас свобода слова, я сам засновую засоби масової інформації і сам визначаю своє головне завдання» – починаю сперечатися. «Тоді ти не журналіст!» – суворо відповідає екзаменатор. «Назви єдиний пріоритет для журналіста» – продовжує випитувати екзаменатор. «Висловлювати власну думку, не зважаючи на авторитети та стереотипи» – відповідаю щиро. «Яка безграмотність! Для журналіста існує тільки один пріоритет: повне, збалансоване висвітлення актуальних подій» – втовкмачує неслухняному студенту екзаменатор. «Незалежна думка завжди актуальна» – посміхаюся. «Тільки не на екзамені!» – зволить кепкувати мій вчитель, суддя та кат. «Що означає принцип news not views?» – запитує він наостанок. «У коротких новинних повідомленнях факти мають бути відокремлені від думок. У публіцистиці, на

відміну від новин, я можу вільно викладати і коментувати будь-які факти та погляди з власної точки зору» – заявляю я. «Неук! Ти не повинен мати ніякої точки зору! Ти служиш суспільству, а не собі!» – обурюється екзаменатор. «Я – вісник суспільства, в якому кожен громадянин не цурається служити собі і бути пророком-вільнодумцем. Іншому суспільству нема сенсу служити, бо це буде обслуговуванням глупоти» – сперечаюся. Екзаменатор, вже не слухаючи, ставить мені двійку з журналістської етики... Сподіваюся, мені вдалося розкрити в цих уявних діалогах глибокий нонсенс нині поширених уявлень про журналістську етику. Журналісти так звикли від когось залежати, комусь служити, що одна пані з телебачення навіть каже: нам потрібно створити авторитетний журналістський орган, який би позбавляв журналіста прескарти за «джинсу», тоді це було б аргументом у суперечках з власниками. Так само один навіжений самурай оголосив війну уявним демонам і вибрав «переможну стратегію»: харакірі. Невже не вистачає волі особисто сказати тверде «ні», посилаючись на особисту честь та гідність, повагу до себе як найвищий авторитет?! Якщо звільнять – створити на свої гроші своє ЗМІ і розвиватися, замість того, щоб прислуговувати (звісно ж, не абстрактному «суспільству», а конкретним корпораціям, включаючи й сектор NGO, бути на побігеньках у їх менеджерів та піар-стратегів). Невже не зрозуміло, що «проблеми» «джинси», «падіння рівня журналістики» та «журналістської етики» активно роздмухуються тими, чий бізнес – формувати громадську думку, визначати порядок денний, маніпулювати свідомістю громадян? Вони активніше за всіх підкупають журналістів і грошима, і тонкою психологічною грою, перетворюють журналістику на сцену вистави за своїми сценаріями. Звісно, що їм не потрібні самостійні гравці в журналістиці з нормальною для початківців звичкою протиставляти стандарту глянцевої тупості щось незграбне, але нове, діяти методом проб і помилок, не відмовлятися від взаємно вигідних і справедливих

господарських відносин із тими, хто не претендує купити душу журналіста з потрохами та зробити журналіста «професійним» статистом на службі у «суспільства» в своїй особі. Гітлер змушував євреїв ходити по вулицях із зіркою Давида, перш ніж відправити їх у газові камери. Сталін змушував «ворогів народу» публічно каятися, перш ніж їх розстрілювали. Так само і кишенькове «громадянське суспільство» олігархів – стовпів режиму Януковича зараз готове добровільно стати в чергу за клеймом прес-карти. Потім будуть казати, що самі вибрали собі неволю. І будуть праві... Але завжди будуть і ті, хто не помилиться у виборі. Ми знаємо, що якість журналістики – це продукт вільної думки, а не дешевої гри на публіку та казуїстичної стандартизації. Ми самі відповідатимемо за себе, і ніяке лукавство «спеціалістів з етики» для нас не указ. Козацькому роду нема переводу! Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 11 (49) â³ä 30 ëèñòîïàäà 2012 ðîêó

Ðåçîíàíñ

Медіа-профспілка поскаржилася на суддю, яка вигнала журналіста Незалежна медіа-профспілка звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зі скаргою щодо протизаконної поведінки судді Корольовського районного суду міста Житомира Маслак Віти Петрівни. 13 листопада суддя Маслак В. П. під час розгляду кримінальної справи незаконно видалила із залу судових засідань редактора газети «Правдошукач» Юрія Шеляженка, що був присутній там у якості вільного слухача і дотримувався порядку. При цьому, всупереч закону, вона не ухвалила мотивоване рішення про розгляд справи у закритому засіданні. Встановлених законом підстав для закритого розгляду цієї справи не було. НМПУ звертає увагу, що статтею 20 Кримінально-процесуального кодексу України закріплено принцип гласності судового розгляду кримінальних справ і, відповідно до статті 8 Кодексу професійної етики судді, суддя у визначеному законом порядку надає можливість одержувати відомості засобам масової інформації. Слід також зазначити, що публічність розгляду судових справ гарантована ч.1 ст.6 Європейської конвенції захисту основоположних прав та свобод людини. А також ст.34 Конституції України, та ст.25 ЗУ «Про інформацію». Журналіст і громадянин має невід’ємне право на отримання і поширення інформації про діяльність професійних суддів та здійснення ними судочинства. Нагадуємо, що відповідно до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби (наприклад, диктофон). Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається тільки за вмотивованим рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

СКАРГА ЩОДО НЕПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ СУДДІ

1. Інформація про суддю: Маслак Віта Петрівна, суддя Корольовського районного суду міста Житомира, безпідставно видаливши журналіста з відкритого судового засідання, вчинила зазначений нижче дисциплінарний проступок 13.11.2012 р. під час розгляду кримінальної справи № 4-757/12 за скаргою Кравченко О. А. на постанову про порушення кримінальної справи на відкритому засіданні, на якому був присутній член Незалежної медіапрофспілки України Шеляженко Юрій Вадимович у якості вільного слухача та журналіста, який висвітлює судовий процес. 2. Зазначаємо, відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності: істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Обґрунтовуємо, в чому саме, на нашу думку, полягає вищезазначена підстава: Суддя Маслак В. П. допустила: 1) істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, а саме, ст. 20 Кримінальнопроцесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на 13.11.2012 р.): розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці; 2) грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, а саме, грубо порушила ст. ст. 7, 8 Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 р. (суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб; суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість одержувати відомості, виключаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету суду та статусу судді), чим спричинила справедливу критику своєї неправомірної поведінки у засобах масової інформації, що підриває авторитет правосуддя. 3) грубе порушення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції захисту прав та основоположних свобод людини, ст. 34 Конституції України, ст. 25 ЗУ «Про інформацію», які гарантують право на публічність правосуддя та право журналіста відвідувати органи державної влади, право використовувати журналістом під час здійснення своїх професійних обов’язків портативні аудіозаписуючі пристрої. 3. Викладаємо факти та обставини про порушення суддею посадових обов‘язків та присяги. Вказуємо дані на підтвердження такої інформації, дату вчинення суддею неправомірних дій: Маслак Віта Петрівна, суддя Корольовського районного суду міста Житомира, 13.11.2012 р. під час розгляду кримінальної справи № 4-757/12 за скаргою Кравченко О. А. на постанову про порушення кримінальної справи на відкритому засіданні, на якому був присутній член Незалежної медіа-профспілки України Шеляженко Юрій Вадимович у якості вільного слухача та журналіста (головного редактора газети «Правдошукач»), який висвітлює судовий процес, вимагала від Шеляженка Ю. В. покинути відкрите судове засідання, на якому він був присутній в зв’язку із виконанням обов’язків журналіста та дотримувався порядку. Коли Шеляженко Ю. В. попросив роз’яснити, які саме норми Кримінально-процесуального кодексу України є підставою таких вимог, суддя Маслак В. П. оголосила перерву в судовому засіданні та наказала судовим розпорядникам вивести Шеляженка Ю. В. із залу судових засідань. Зазначене судове засідання, відповідно до ст. 20 КПК України, було відкритим, оскільки у справі не виносилося вмотивоване рішення суду про розгляд справи у закритому судовому засіданні відповідно до приписів ч. 3 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом). Слід зазначити, що 18.02.2012 р. ця справа слухалася у відкритому судовому засіданні Апеляційним судом Житомирської області, про що суд прямо зазначив у своєму рішенні. Усне необгрунтоване посилання судді Маслак В. П. на необхідність збереження таємниці слідства як підставу для закритого слухання справи є помилковим, оскільки таємниця слідства у розумінні статті 121 КПК України полягає в тому, що дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора, проте відповідно до статті 113 КПК України досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи, а відповідно до п. 1 ч. 12 статті 236-8 КПК України у судовому засіданні під час розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи суддя досліджує матеріали, на підставі яких було порушено справу; відповідно до ч. 15 статті 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Зі змісту наведених норм процесуального закону вбачається, що у судовому засіданні під час розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи суддя розглядає лише дані та матеріали, зібрані до порушення кримінальної справи і, відповідно, до початку досудового слідства, а тому на ці матеріали не поширюється заборона оголошувати дані досудового слідства, встановлена статтею 121 КПК України. Відповідне роз’яснення норм процесуального закону давалося також

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», якою встановлено, що з урахуванням вимог статті 121 КПК щодо недопустимості розголошення даних досудового слідства суддя не вправі вимагати від органу дізнання, слідчого або прокурора, у провадженні якого знаходиться справа, будь-яких інших матеріалів, крім тих, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи. Крім цього, слід звернути увагу на наступне. Шеляженко Юрій Вадимович був присутнім на судовому засіданні у якості вільного слухача та журналіста. Правові засади діяльності журналістів визначені ст. 34 Конституції України, законами України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про інформаційні агентства", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", "Про телебачення і радіомовлення", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до Закону України "Про інформацію" закріплено гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів, оскільки професія зобов'язує журналіста першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки і витлумачувати їх для загалу. Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про інформацію» під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом. Має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні терміни їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством. Крім того, публічність судового розгляду у кримінальному процесі гарантована ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції захисту прав та основоположних свобод людини, яка є також частиною внутрішнього права України. Таким чином, недопущення Шеляженка Юрія Вадимовича до висвітлення судового процесу є грубим порушенням його конституційних та законних прав як журналіста і громадяднина, порушенням суддею Міжнародних договорів, згода на які надана Верховною Радою України. Викладене підтверджується фотографією оголошення про судові засідання з дошки для оголошень; копією статті з інтернету «Зачем темнит судья Маслак?»; копією редакційного посвідчення та членського квитка профспілки Шеляженка Ю. В.; копією свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ «Правдошукач»; копією ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 18.02.2011 р.; компакт-диском з аудіозаписом (спілкування судді з присутніми у залі до початку судового засідання, власне судового засідання та подальшого видалення журналіста із залу судових засідань). 4. Висловлюємо прохання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді (П.І.Б., назва суду) до дисциплінарної відповідальності: Маслак Віта Петрівна, суддя Корольовського районного суду міста Житомира. Голова НМПУ Луканов Юрій Вадимович 20.11.2012 р. www.profspilka.org.ua

Äåïóòàò

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 11 (49) â³ä 30 ëèñòîïàäà 2012 ðîêó

Євген Сігал: «Законопроект про продовольчу безпеку вивчається» 24 жовтня Кабінет Міністрів України зареєстрував законопроект № 11378 про продовольчу безпеку України. Головним комітетом визначено Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин. Заступник Голови комітету Євген Сігал погодився розповісти про цей законопроект: – Законопроект про продовольчу безпеку вивчається. Це актуальна проблема. Населення має забезпечуватись безпечними і якісними продуктами харчування. Зараз калорійність раціону харчування українця складає близько 2500 кілокалорій, тоді як у розвинених країнах цей показник сягає 3800. Програмою економічних реформ Президента України Віктора Януковича передбачено посилити гарантії продовольчої безпеки, а для цього потрібно поліпшити законодавство. Ми маємо сформувати і законодавчо закріпити комплексний підхід щодо формування сучасної аграрної політики та вибору її пріоритетів у забезпеченні продовольчої безпеки, який би враховував соціальноекономічні та екологічні особливості. Слід врегулювати відносини між державою і учасниками ринку продовольства, щоб стабільно забезпечувати населення України широким асортиментом якісних і доступних за ціною продуктів. Продовольча незалежність України має забезпечуватись вітчизняним виробництвом продовольства. Обсяг імпорту основних продуктів не має перевищувати 20%, інакше це загрожуватиме нашій

продовольчій незалежності. Уряд пропонує також накопичувати двомісячний запас зерна у державних продовольчих ресурсах. Іншими принципами формування продовольчої безпеки є забезпечення захисту інтересів держави у системі міжнародної продовольчої безпеки в умовах глобалізації та регіональної економічної інтеграції, економічна обґрунтованість загальнодержавних потреб, пов’язаних із забезпеченням населення продовольством, достатність і стабільність запасів продовольства, своєчасність проведення заходів щодо формування продовольчої безпеки та їх відповідність реальним і потенційним внутрішнім і зовнішнім загрозам, фізична та економічна доступність якісних і безпечних основних харчових продуктів для населення в кількості та асортименті, що необхідні для забезпечення раціонального харчування. Для реалізації основних напрямів державної політики у сфері продовольчої безпеки розробляються державні цільові програми з питань продовольчого забезпечення. Проблема продовольчої безпеки України в період трансформації її економічної системи та соціального устрою на засадах ринкових відносин є тією сферою державної політики, яка уособлює магістральні напрями забезпечення сталого соціально-економічного розвитку суспільства, а також національної і економічної безпеки. Чинне законодавство гальмує процес реформ, в ньому відсутнє навіть повне визначення терміну “продовольча

безпека” та параметрів продовольчого забезпечення населення, що ускладнює проведення реальної оцінки стану продовольчої безпеки. Водночас Головне науково-експертне управління висловило й низку зауважень до законопроекту, який, на думку наших експертів, може бути прийнятий за основу в першому читанні. Експерти зазначили, що дуже поширеним у законопроекті є словосполучення «основні харчові продукти». Перелік основних харчових продуктів має затверджуватись Кабінетом Міністрів України. Однак у проекті не визначено, що означає цей термін, яке його співвідношення із «набором продуктів харчування», що є складовою прожиткового мінімуму. Окрім того, зміст розділу «Інструменти формування продовольчої безпеки» не повною мірою відповідає його назві, бо фактично єдиним інструментом формування продовольчої безпеки у цьому розділі можна вважати державні цільові програми з питань продовольчого забезпечення. Інші ж положення розділу стосуються питань встановлення суб’єктів формування державних продовольчих ресурсів та розподілу повноважень між відповідними органами державної влади щодо формування, розподілу та розпорядження такими ресурсами. Вважаю, що до цих зауважень слід прислухатись. Але питання продовольчої безпеки, безперечно, має бути вирішене на законодавчому рівні.

Харьковские школы получили компьютерные классы от Януковича По инициативе Президента Украины Виктора Януковича более половины школ Украины получили в подарок новые компьютерные классы. 17 из 33 школ Московского района г. Харькова были оснащены новыми компьютерами. Торжественное открытие таких классов в школах 25 и 31 провел народный депутат Украины Дмитрий Святаш. В церемонии открытия приняли участие не только старшеклассники, но и ученики первых классов, у которых уже в следующем году начнутся уроки информатики. «Президентская инициатива направлена то, чтобы современные школы шли в ногу со временем. Когда мое поколение училось в школе, такой возможности не было. Теперь же развитие технологий настолько стремительное, что, когда сегодняшние первоклашки будут выпускаться, эти компьютеры сильно устареют, и сейчас невозможно даже представить, какие модели их заменят», - сказал на открытии Дмитрий Святаш. По словам министра образования и науки Дмитрия Табачника в интервью МАИР, проблема обеспечения

учебных заведений инновационными технологиями существует, но решается. "Это прописано в еще одной важной государственной программе «Сто процентов», которой предусмотрена информатизация украинских средних школ, постепенное обновление парка компьютеров и самое главное - подключение средних учебных заведений к интернету. А также подготовка учителей математики и информатики. В целом проблема информатизации школ находится под контролем Президента, поэтому до конца 2013 года мы стопроцентно ее завершим. В 2011 году мы начали программу обеспечения нетбуками детей социально незащищенных категорий. Надеемся, до конца 2012 года все школьники из числа детей-сирот или лишенных родительской опеки будут обеспечены нетбуками" - пообещал Табачник. Информатизация школ началась в 1985 году, когда было принято правительственное решение о направлении в сферу образования нескольких тысяч первых советских персональных ЭВМ и о введении в средних школах общего курса основ информатики и вычислительной техники.

Святаш со школьниками проверил новые компьютеры

Сергей Терехин: «Монетарной политикой управляют такие же безумцы, как и 20 лет назад» Народный депутат Украины Сергей Терехин прокомментировал интернет-порталу "Главком" (http:// glavcom.ua) свое видение экономической политики власти. - Сейчас на первый план снова выходит тема сотрудничества с МВФ, которая завязана, в том числе, на требовании повышения коммунальных тарифов… МВФ ничего не говорил о коммунальных тарифах. Они говорили о том, что если НАК «Нафтогаз» продает какой-то свой продукт (нефть, газ, сжиженный газ), то должен продавать его по одной цене. И это правильно. Для кухонной конфорки нужно 17 – 18 миллиардов кубов газа. Его себестоимость с 40 %-ной рентабельностью – 50 долларов. Коммунэнерго нужно еще от 8 до 11 миллиардов кубов, которые мы импортировали из России. А наше правительство заявляет о сокращении закупок газа до 27 миллиардов кубов. Кому идут эти миллиарды кубометров? Если бизнесу – то пусть бизнес и покупает газ по существующим ценам. - То есть пусть Ахметов сам договаривается? Сто процентов. Г-н Бойко (министр топлива и энергетики, - Главком) рассказал, что в следующем году будут максимально снижены централизованные покупки газа. Потому что Ахметов покупает по прямым договорам, Фирташ тоже – сам по себе. Так тогда вопрос – зачем повышать тарифы населению? - Удастся ли в итоге найти компромиссы и договориться с МВФ? Не удастся. Пока не будут решены политические внутренние вопросы по поводу Тимошенко, Луценко, последних выборов, ничего не будет. - Что делать правительству в такой ситуации? Денег никто не дает, внутренние резервы тают… А давайте посмотрим структуру затрат консолидированного бюджета, где две трети приходятся

на бюджетную сферу и социальные выплаты разнообразного характера, а одна треть – просто воруется. Как бы это ни называлось – подготовка к Евро-2012, строительство дорог, украинский клон «Сколково»… - То есть рецепт старый – не воровать… Как альтернатива – можно поднять налоги. - В последние дни доллар сильно скачет вверх. К чему готовиться? Напомню, что я был автором валютного законодательства этой страны. Еще в 1992-м году, с тогдашним министром финансов Польши Лехом Бальцеровичем мы написали декрет о валютном регулировании, который вступил в силу практически двадцать лет назад. В нем была одна ключевая строчка – соотношение между национальной и иностранной валютами устанавливается по итогам торгов на свободном рынке. После этого мы создали валютную биржу, которую потом разогнали и перешли на «двусторонки» между банками. Затем была создана система межбанковских онлайн-платежей… А сейчас что? Последнее решение, протянутое Арбузовым, заключается в том, что если ему не понравится, что банки не верят в гривню и уходят в валютную позицию, то Нацбанк может обязать эти банки продавать валюту в принудительном порядке. Мы это уже проходили в 93-м году, когда премьер-министром Кучмой была введена обязательная продажа и официальный курс. Чем это отличается от сегодняшнего времени? Официальный курс у нас – до сих пор 7,99, а на межбанке – уже 8,3. Это дежа вю – прошло 20 лет, а монетарной политикой управляют такие же безумцы, как и тогда. - К чему может привести такая политика? Обрыв будет. Наступит эффект 98-го года. - Обрыв до какой отметки? Все равные цифры называют.

Это зависит от того, каким образом будут тратиться деньги из валютного запаса страны. Если Нацбанк будет тратить их постепенно или вообще не будет, а постепенно девальвировать курс, не выходя с интервенциями, тогда все будет нормально – будет 8,4 в следующем году. Если же правительство опять будет говорить, что мы держим курс, то давайте посмотрим на платежный баланс. Раньше мы подпитывались валютными переводами гастарбайтеров из-за рубежа – из Европы или России. Из России они остаются до сих пор, а в Европе уже – все. Я уж не говорю о торговом балансе – везде упала ипотека, поэтому упало строительство, из-за чего сократились продажи металла. Разве что Фирташ хорошо себя чувствует, поскольку до сих пор прекрасно идут продажи удобрений. Я не вижу сейчас возможностей привлечь в страну больше долларов, евро или юаней, чем их выходит отсюда. - Так никто не видит возможностей. И как вы оцениваете перспективы дефолта в такой ситуации? Дефолта по гособязательствам, наверное, не будет, потому что на «вторичке» правительство продает свои бумаги за 9,5 % годовых. Между прочим, Испания в апреле отказалась делать это за 7,2 %. Ну невозможно налогоплательщикам платить такую плату за то, что нынешнее правительство закрывает какие-то свои дырки! Люди, которые сейчас управляют финансами, не понимают, скажем, что такое «эконометрика». То есть не могут просчитать, что будет с государственными финансами, когда придет время платить по долгам, и каким образом эти долги будут влиять на экономическое развитие внутри страны. К тому же, правительство не только берет в долг за рубежом, а и является заемщиком, предоставляющим лучшие условия внутри страны. Павел Вуец, «Главком»

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 11 (49) â³ä 30 ëèñòîïàäà 2012 ðîêó

Äåïóòàò

Андрій Павловський: «Покращення» від Януковича завершилось...» Покращення від Президента Віктора Януковича закінчилося. Таку думку в ефірі телеканалу ТВі озвучив народний депутат від фракції "БЮТ-Батьківщина" Андрій Павловський. «Ось відкриваю я бюджет, і що ми бачимо? Базові соціальні стандарти, прожитковий мінімум, мінімальна пенсія, мінімальна заробітна плата протягом року зростати не будуть. В цей час будемо спостерігати ріст інфляції, зростання цін. Тобто, реально падатиме купівельна спроможність людей» - зазначив Павловський. Опозиціонер підкреслив, що на соціальний захист малозабезпечених громадян виділяється 75% від рівня забезпечення прожиткового мінімуму: «Що таке рівень забезпечення? В усіх законах про соціальні стандарти та гарантії написано: прожитковий мінімум – базовий соціальний стандарт. Треба розраховувати всі види соціальних допомог, пільг, виплат саме з прожиткового

мінімуму, а не з якогось рівня забезпечення, який, до речі, наполовину менше розміру прожиткового мінімуму, а ще й від нього 75% – тобто, реально малозабезпечена родина отримає лише третину прожиткового мінімуму! Копійки!». Та й ті копійки, за прогнозами політика, з’їсть інфляція. Павловський обурюється: «А де гроші на молодіжну іпотеку? Я не знайшов у жодній статті бюджету. А де гроші на виплату компенсацій вкладникам Ощадбанку, оця тисяча? Знову їх в бюджеті нема! Тобто, виходить так, що передвиборчі соціальні ініціативи Президента Віктора Януковича завершилися разом із виборами, і тепер ми їх не знаходимо в державному бюджеті. Покращення завершилось. І знову ми бачимо в цьому бюджеті ганебні прикінцеві положення, четвертий пункт, який знову призупиняє дію 13-ти законів про соціальний захист чорнобильців, афганців і так далі». 6 грудня Верховна Рада України ухвалила закон про

держбюджет на 2013 рік. Згідно із документом, Кабмін запропонував наростити дефіцит держбюджету в 2013 році на 30% у порівнянні з бюджетом 2012 року, до 50,4 млрд гривень. Доходи бюджету передбачаються на рівні 361,5 млрд гривень, витрати – 410,7 млрд гривень. У новому бюджеті ціна на російський газ становить 421 долар, прогноз ВВП 3,4%, а інфляція передбачається на рівні 4,8%. Інтернет-сайт "Економічна правда" звертає увагу, що облігації на 8 млрд гривень будуть випущені для фінансування "Нафтогазу", на 300 млн гривень - для Українського дунайського пароплавства, на 5 млрд гривень - для Аграрного фонду і на 1,4 млрд гривень - для збільшення статутного фонду Ощадбанку. Таким чином, реальний дефіцит бюджету становитиме не 50,4 млрд гривень, а 65,1 млрд гривень – стверджують журналісти ЕП.

Попри залякування і побиття, опозиціонер Валерій Кальченко продовжуватиме викривати бандитську владу Напередодні виборів у Кіровограді було вчинено напад на народного депутата, члена фракції «БЮТБатьківщина» Валерія Кальченка. Напад стався близько 21:00, коли депутат виходив з квартири. «Коли він виходив з квартири, назустріч почав рухатись молодий чоловік спортивної статури, а коли вони порівнялися, нападник наніс Кальченку сильний удар в голову. У Валерія Михайловича розсічення надбрівної дуги. Лікарі нанесли шість швів над оком. До того ж у нього сильне забиття голови», - розповів колега по фракції, народний депутат Сергій Сас. Після нападу Кальченко перебував у шоковому стані, отримавши серйозний струс мозку. Сас заявив про своє переконання, що напад на Кальченка пов’язаний з його політичною діяльністю, оскільки саме за його ініціативою у Кіровограді вивішено білборди про те, що область за останні півроку перемістилась з 5-го на 24-е місце за показниками соціально-економічного розвитку. «Влада на Кіровоградщині розгублена: вони бояться програти вибори, бачать, що втрачають свій рейтинг, і тому вдаються до таких кримінальних злочинів», - заявив Сергій Сас. Відповідно до закону про статус народного депутата України, народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі. Право депутата на критику антинародної та протиправної діяльності злочинної влади гарантується Конституцією України. Влада чудово це знає, тому й вдалася до відверто кримінальних методів для розправи над опозиційним політиком, який розкриває очі людям. Адже представники Партії Регіонів на Кіровоградщині привели економіку області в повний занепад. Таку заяву керівник Кіровоградського регіонального штабу Об’єднаної опозиції «Батьківщина», народний депутат України Валерій Кальченко зробив під час свого виступу на обласному радіо. Він навів конкретні факти, які підтверджують абсолютно провальну діяльність голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Сергія Ларіна та першого заступника голови обласної ради Олександра Шаталова на своїх посадах. Зокрема, за інформацією Валерія Кальченка, до приходу у владу цих ставлеників Партії регіонів Кіровоградщина за своїми економічними показниками в рейтингу інших областей України займала п’яте місце. Проте минулий рік видався фактично провальним – 24 місце. «На сьогодні середня заробітна плата в Кіровоградській області набагато менша, ніж середньомісячна - по Україні, і цей розрив уже сягає майже 700 гривень», – сказав у своєму виступі народний депутат України. «Рівень безробіття в півтора рази більший середньоукраїнського показника. Зокрема, що стосується молоді, то безробітніх серед них –50%. Заборгованість із виплати зарплат більша, ніж в інших областях втричі», зазначив Кальченко.

Кальченко Валерій Михайлович народився 24 лютого 1947 р. За освітою інженер-будівельник. Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з 31 серпня 1996 р. до 8 лютого 1999 р. Член партії ВО «Батьківщина», голова Кіровоградської обласної організації. Ордени «За заслуги» III ступеня (серпень 1998), II ступеня (жовтень 1999), I ступеня (грудень 2011), але від останнього відмовився, вважаючи аморальним приймати нагороду від Віктора Януковича - "людини, котра із власних страхів влаштувала безпрецедентне по своїй жорстокості і антизаконню судилище над лідером опозиції Юлією Тимошенко, поправши демократичні цінності, системно бореться з будь-якими проявами людських свобод". За словами керівника Кіровоградської «Батьківщини», такий стан речей Об’єднану опозицію не просто обурює, а спонукає якомога активніше діяти заради головної мети – усунення від влади діючого президента Януковича і всіх його ставлеників на місцях. Жорстоке побиття керівника Кіровоградського виборчого штабу «Батьківщини», народного депутата України Валерія Кальченка Об’єднана опозиція розцінює як пряме свідчення владного бандитизму і кримінального розгулу в Україні. Про це йдеться у заяві Об’єднаної опозиції. «Відбулася подія, яка має привчити українське суспільство спокійно сприймати будь-які форми наруги над нашою країною, демократією і законністю. «Стабільність» від Партії регіонів - це вибухи в опозиційних агітнаметах у Львові, цькування кандидатів-мажоритарників податківцями у Миколаєві, провокації проти агітаторів у Луганську, Черкасах, Харкові – і так по всій країні. І ось сьогодні через побиття керівника опозиційного виборчого штабу дається чіткий сигнал «братві» – можна калічити і вбивати всіх, хто не подобається владі, без огляду на заслуги перед країною, вік чи статус народного депутата», - говориться у заяві.

В Об’єднаній опозиції вважають показовим відсутність протягом цілої доби будь-якої публічної реакції правоохоронних органів. «Очевидно, за цієї влади побиття опозиційного керівника обласного виборчого штабу і народного депутата (!) не є викликом і ганьбою для правоохоронних органів. Так само як і сотні інших фактів знущань і провокацій проти представників Об’єднаної опозиції», наголошується у документі. У заяві зазначається, що саме «Батьківщина» сьогодні стала для влади об’єктом найбрутальніших технологій, агітаційних пасквілів, кримінальних дій і переслідувань, оскільки режим чітко зрозумів - Об’єднана опозиція несе загрозу їхнім бандитським порядкам у країні. «Ми вимагаємо чесного розслідування факту побиття нашого колеги. Ми звертаємося до правоохоронних органів із вимогою провести чесне розслідування і знайти бандитів, які здійснили напад. Ми також закликаємо міжнародні організації, які проводять моніторинг виборчої кампанії в Україні, дати свою оцінку брутального побиття керівника Кіровоградського виборчого штабу, народного депутата Валерія Кальченка», - наголошується у заяві.

Ñàòèðà

Около Сирии

Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåòà ¹ 11 (49) â³ä 30 ëèñòîïàäà 2012 ðîêó

Россия на 133-й позиции. Рядом с Ираном, родиной паранджи. – А как бацька выкрутился, в курсе? – Знаю. У подлеца Беларусь на 123 месте. При том,

что в стране шагу нельзя ступить, не забашляв ему лично. – Обскакал всех. – Та ну его в баню! Такой всегда найдет, кому дать на лапу!

ФЕЛЬЕТОН. – Здравствуй, Владимир Владимирович. – Привет, Витя. Что надо? – Рейтинг коррупции у нас растет. – Мне докладывали. – Эти сволочи твердят, что Украина на 144 месте между Конго и Папуа-Новой Гвинеей! – Тебе-то что? Наслаждайся жизнью в своем Межигорье. – Украина рядом с Сирией! В Сирии гражданская война! – Если у вас нет гражданской войны, это не твоя заслуга, а наша недоработка. – Хватит шутки шутить! Скажи, как Россия оказалась на 133 месте? У тебя-то дворец на море, целых три вертолетных площадки и мега-яхта! – А ты гайки закручивай тщательнее. Интернет закрой, за клевету винти, чтобы меньше про коррупцию трепались. Ничего не записывай на себя, живи хорошо за бюджетный счет. Учись! Все мои понты, от дворца на мысе Идокопас до Кремля, все яхты, самолеты и мерседесы принадлежат государству. Много чего олигархи добровольно сдали в бюджет... У нас нет никакой коррупции, одна экспроприация! Еще ты, слюнтяй, мало девок сажаешь. Одна твоя Юлька – это тьфу, я давеча запроторил целую банду феминисток-богохульниц. Теперь

Украина для “честных”

ФЕЛЬЕТОН. В один прекрасный день Украина стала демократической страной. Пример подал Президент Янукович: он добровольно отказался от Межигорья в пользу детей. Дети были счастливы и долго благодарили папу. Депутаты стали голосовать лично. Чтобы зря не тратить время занятых людей, которые раньше сдавали карточки и позволяли другим депутатам болтать сколько вздумается, регламентный комитет предложил запретить дискуссии в парламенте. Все олигархи лично

проголосовали за этот закон своими собственными кредитными карточками. Согласно новому регламенту, законы стали приниматься быстро, молча и по отмашке. Все политики принялись публиковать декларации о доходах. В декларациях честно указывалась сумма взяток, с которых уплачен подоходный налог. Политик, поставивший прочерки в декларации в разделе «взятки», лишался доверия общества. Обязательной графой декларации стала сумма откатов начальству. Это не только дисциплинировало начальство, но и помогало установить справедливый размер налогообложения с учетом расходов. Наконец-то был принят честный закон о двух государственных языках: матерщине и суржике. Остальные предвыборные обещания выполнялись и перевыполнялись. Лозунг «от стабильности к благополучию» стал реальностью. Благодаря усилиям Партии регионов все, кто только мог, побежали от стабильности в Украине к благополучию в других странах. Слоган «мы их остановим» также был воплощен в жизнь. Оппозиция остановила перебежчиков, пикетируя аэропорты, вокзалы и визовые отделы посольств. Виталий Кличко выступил с отчетом о выполнении своей программы «Политика может быть откровенной». Он с гордостью сообщил, что активисты партии «Удар» за год откровенно побеседовали в укромных уголках с тысячами желающих сбежать за кордон, научили рагулей родину любить и платить членские взносы организациям гражданского общества.

Коммунисты вернули страну народу и ввели налог на роскошь. Затем они популярно объяснили, что демократия в нашей стране – большая роскошь. С тех пор народ никак не может расплатиться за владение страной. Олег Тягнибок раздал по презервативу каждому украинцу в рамках программы защиты украинцев. Вскоре повысилась рождаемость. Когда у Тягнибока спросили, почему презервативы были проколотые, он ответил: «Семейные ценности сделают вас свободными!». И выставил свою кандидатуру на пост крестного отца нации. В интернете стали поговаривать, что политики ведут себя слишком честно. За такие разговорчики модераторы банили нарушителей честности, но тех становилось все больше. Профсоюз свободных валютчиков, возмущенных честным курсом доллара, организовал движуху «Народная Армия Лжецов», сокращенно НАЛ. Боевики НАЛа призывали людей постоянно признаваться в любви к власти, держа дулю в кармане. Всем депутатам, во все государственные учреждения посыпались признания в любви. Те настолько нюх потеряли, что к следующим выборам даже не вели никакой агитации, а только целовались с избирателями и преподносили пайки. На этих новых выборах все партии проиграли. Кроме одной – маленькой партии снайперов. Перед принятием бюджета на будущий год она заблокировала вход в парламент, вооружившись «калашами», и честно реализовала свое предвыборное обещание: «Для нас власть - не цель, но мишень». А потом наступил конец света.

“Общественное животное” ФЕЛЬЕТОН. 1. - Кто ты? - Я тот, кем я выгляжу. - Какой ты? - Я такой, как все. - Чего ты хочешь? - Того, чего хотят все. - Чего же хотят все? - Жить и радоваться жизни. Главное, все хотят любви. - Кого ты любишь? - Я люблю всех. - Значит, ты любишь себя? - Отвечу "да", и все подумают, что я их не люблю. - Как ты думаешь? - Я думаю так, как все. - А если все ошибаются? - Я не умнее всех. 2. - У тебя есть враги? - Как у всех. - Кто такие враги? - Они не такие, как все.

- Может, враги живут не хуже всех? - Всем без разницы. - Может, враги не мешают тебе жить? - Всем от них тошно. - Может, ты сумеешь договориться с врагами? - Всем это не понравится. - Что ты сделаешь для уничтожения врагов? - Буду воевать со всеми. - А если все сочтут тебя врагом? - Я всех уничтожу! 3. - Что ты знаешь? - То, что знают все. - Может, ты знаешь больше всех? - Пусть все со мной согласятся. - Что ты делаешь? - То, что нужно всем. - Может, тебе нужно больше всех? - Пусть все это признают. - Кому ты веришь? - Я верю всем. - Может, ты верен себе? - Пусть все разрешат мне быть верным себе. - Тебе есть чем похвастаться? - Всем есть чем похвастаться. - Может, ты лучше всех? - Пусть все об этом скажут.

- Ты заставишь всех признать тебя лучшим? - Я не могу судить за всех. - А если представится возможность судить за всех? - Все будут такими, как я!

Всеукраїнська незалежна газета

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р. Тираж 2100 примірників. Розповсюджується безкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.). Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042, м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 30.11.2012 р. Віддруковано у ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126610.