Журнал "Мораль". № 1 (4), Рік Віддзеркалення 2011

КИШЕНЬКОВИЙ ЖУРНАЛ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СПОВІДУЮЧИХ ВІРУ В НАЙВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ

№ 1 (4), том 1. Київ, Рік Віддзеркалення.

=

=

Підписка на журнал «Мораль» для віруючих у Найвищу Цінність Людини безкоштовна. Для оформлення підписки напишіть листа Хранителю Віри за адресою Юрію Шеляженко, а/с 153, м. Київ, 01042 або ludstvo@gmail.com У листі обов’язково вкажіть свою поштову адресу, включаючи поштовий індекс, а також прізвище, ім’я, по-батькові, та підтвердіть, що Ви сповідуєте Віру в Найвищу Цінність Людини. Наш сайт: www.ludstvo.org.ua

Z=O=Z=

=

=

=

ЦІЛІ ТА ОРІЄНТИРИ РОКУ ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ Утверджуючи Найвищу Цінність Людини і цим реалізуючи волю Бога, у Році Віддзеркалення Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини пропонує віруючим керуватися такими цілями та орієнтирами: захист індивідуальності, мозковий штурм, розвиток особистості, відкрита культура, подолання бідності.

Z=P=Z=

=

=

=

=

1. Захист індивідуальності. Я маю спілкуватись з Богом, і ніхто не вправі стати між Богом та мною. Я маю захистити індивідуальність від приниження, спонукань чи примусу змінити свою віру та природу. Я маю зберігати доброзичливість і цікавість до незнайомих та інакших, подолати страх і ненависть. Вільна душа, любов до людей, знання і мудрість віруючого в найвищу цінність людини тріумфує у сутичках зі злом, яке обмежене своєю безглуздою агресивністю, самозакоханістю, нетерпінням, неуцтвом, неуважністю, непослідовністю, свавіллям, безперспективністю, ницістю, безвір’ям (С. В. 26).

Z=Q=Z=

=

=

=

2. Мозковий штурм. Я маю реалізувати і підтримувати нові добрі ідеї. Я маю творити та поширювати нові добрі ідеї. Я маю шукати нові добрі ідеї ідеї у спілкуванні з Богом та людьми. Я маю відповідати на зло новими добрими ідеями. Я чекатиму одкровення від Бога. Віра робить людину творцем. Віра робить мене кращим. Віра міняє світ. Посміхнись! (С. В. 14-17).

Z=R=Z=

=

=

3. Розвиток особистості. Я маю шукати Бога. Я маю постійно збагачувати світогляд та внутрішній світ, інтелектуальний і духовний. Я маю прагнути пізнання. Я маю бути грамотним. Я маю вчитись новому і вчити інших, примножуючи добро. Я маю боротись з неуцтвом, нетерпимістю, брехнею та забобонами. Я маю укріплювати взаєморозуміння, співпрацю і любов між людьми власною вірою, волею, знаннями та мудрістю. Я прагну самореалізації та розвитку. Душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Думки та ідеї, плани та задуми, мрії та знання, любов і пристрасть, терпіння і смирення, фантазія, надія, розуміння і співчуття, все найкраще у моїй свідомості – це душа (С. В. 9, 10).

Z=S=Z=

=

=

=

=

4. Відкрита культура. Я маю подолати традицію шельмування особистості. Я маю довести, що спілкування з Богом відкрите для всіх. Я маю відкрити суспільство для Бога. Я маю бути відкритим перед суспільством і корисним для спільного творення добра. Я маю оновлювати і підтримувати оновлення суспільства. Я маю створювати атмосферу добра для кожного вільного індивідуума. Я маю робити все від мене залежне, щоб життя кожної людини було наповнене добрим сенсом, щоб ніхто не почувався приниженим, знехтуваним, безсилим та самотнім. Я маю допомагати суспільству наповнюватись добром та очищуватись від зла. Я маю допомагати людям самостійно шукати Бога. Я вірю людям і вірю в людей. І я вірю, що віра у будьякій формі настільки сильна, наскільки сильно люди вірять у себе (С. В. 43, 44).

Z=T=Z=

=

=

=

5. Подолання бідності. Я маю боротись за паритет індивідуума та колективу – цивілізаційний, культурний, суспільний, політичний, економічний, публічно-правовий. Я маю завзято та ефективно працювати та співпрацювати для примноження добра й добробуту. Я маю віддячувати за добро більшим добром. Я маю обдаровувати гідних. Я маю допомагати нужденним так, щоб вони повірили в себе і творили своє життя, спілкуючись з Богом. Я маю діяльно збільшувати різноманіття можливих шляхів до успіху та щастя. Я маю вірити в себе та спілкуватись з Богом і цим задовольняти свої невгамовні потреби, а також допомагати іншим у тому ж. Допомагаючи людям повірити в себе, я творю добро (С. В. 20). Я вірю у найвищу цінність людини – кожної людини (С. В. 42). Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя (С. В. 46).

Z=U=Z=

=

=

=

ПРО ХИБНІСТЬ УОСОБЛЕННЯ ЗЛА Священне писання Віри в Найвищу Цінність Людини не містить згадок про анти-Бога. І це не випадково. У моїй релігії нема місця відомому християнам "Дияволу", відомому мусульманам "Іблісу", індуїстській гуні тамас, іудейському "Сатані", буддійському демону "Мара", темним політеїстичним богам і духам ("Геката", "Чернобог" тощо) чи будь-якому іншому подібному уособленню зла, силі, божеству чи "духові", що протистоїть Богу або підштовхує людину чинити зло. Зло є стихією, сліпим і безумним приниженням людини. Божественне Одкровення прямо вказує на безумство зла (Б. О. 21). Безумство означає Z=V=Z=

=

=

=

безособовість – відсутність свідомості, розуму, живої душі та зв'язку з Богом. Людина творить зло чи думає або вирішує по-злому під впливом безумства, сліпо піддаючись природному хаосу, який оточує людину в фізичному світі. Хаос, природна стихія підштовхують людину до безумної метушні, а Найвища Цінність Людини і спілкування з Богом допомагають усвідомити і реалізувати сенс життя та досягти щастя (С. В. 46, Б. О. 18). Якщо ти вирішив творити зло, маєш розуміти: ніхто, окрім тебе, не несе відповідальності за це рішення. Це твоя зла воля. Не воля "Диявола" чи "Ібліса", не ниточка тамасу, за яку тебе хтось смикає, як маріонетку; це саме твоя воля, бо людина має свободу волі і може свідомо обирати між добром і злом, безпосередньо спілкуючись з Богом. Ти можеш мати сенс життя, якщо прагнеш добра, і можеш стати безумцем, прагнучи зла. В будь-якому разі, злий вчинок чи думку не можна буде виправдати втручанням вищих сил та забути. Скоєне зло треба спокутувати саме тобі (С. Д. 3.6). Універсальний моральний критерій моєї віри полягає в тому, що приниження Найвищої Цінності Людини є зло, а утвердження Найвищої Цінності Людини є добро (С. В. 19). При цьому Бог уособлює Найвищу Цінність Людини (Б. О. 4) і, відтак, представляє собою беззаперечне та священне добро.

Z=NM=Z=

=

=

=

Якщо б добру протистояло уособлене зло як метафізична особистість чи сила, це принижувало б Бога, оскільки Бог – творець усього і вища воля (Б. О. 7), отже, тільки Бог міг би спричинити уособлене зло. Але це неможливо: Бог є добро, любов і мудрість (Б. О. 16). Спроба приписати Богові творення зла чи злу волю є хибним уявленням про недосконалість Бога, який, насправді, є людським ідеалом (С. В. 6). Думка про те, що Бог – людський ідеал – може бути недосконалим, принижує Найвищу Цінність Людини і тому є злом. Слизькою дорогою йдуть ті, хто вважає, що Бог міг би співіснувати з уособленим злом і не перемогти його, або, як стверджують деякі священники інших релігій, міг би дозволити уособленому злу перевіряти стійкість віри людей за допомогою спокус. Будь-який договір між Богом та уособленим злом був би приниженням Найвищої Цінності Людини, бо ставив би людину в залежність від цієї екзистенційної угоди, укладеної без її згоди. Це означало б приниження людини Богом. Але Бог не може принижувати людину; той, хто думає інакше, у моїй релігії вважається безумцем (Б. О. 20, 21). Уособлення зла у деяких релігіях пов'язується зі "зрадою" одної з осіб, особливо наближених до Бога. Слід зазначити, що саме по собі уявлення про те, що якась група душ є або була більш близькою до Бога, Z=NN=Z=

=

=

=

ніж кожна людина, вже принижує Найвищу Цінність Людини і тому є очевидним злом. Тим більше, акцент на "зраді" та пов'язані з ним уявлення про поклоніння й самозречення як "чесноти", про нібито неможливість сумніву, сприйняття з посмішкою недосконалого людського розуміння волі Бога породжує релігійний фанатизм та екстремізм, постійний пошук ворогів, що принижує душу як (С. В. 9) Найвищу Цінність Людини, оскільки всі душі є братніми (С. Д. 1.6). Уособлення зла породжує страх і паніку перед уявним злим супер-его. Уособлення зла тягне за собою забобонні уявлення про те, що Бог нібито гнівається і веде війну з уособленим злом та судить тих, хто став на бік його метафізичного ворога у цій війні або недостатньо ревно дотримується дисципліни "воїнства Божого", не віддає себе повністю війні з уявними ворогами Бога. Так можна дійти навіть до абсурдного уявлення про мстивість Бога, необхідність рабського поклоніння йому. Насправді Бог не панує і не потребує поклоніння; Бог потребує лише істинної віри та щирого спілкування. Уособлення зла, як і будь-яке зло, відволікає людину від щастя шукати Бога (Б. О. 24). Хіба це не смішно, коли шукають ворогів, замість того, щоб шукати Бога, і вважають себе віруючими? Уособлюючи зло і шукаючи ворогів, ти ошукуєш себе! Мій Бог не воює, не судить, не карає і не мститься. Це все – людські справи, які пов'язані з життям людини Z=NO=Z=

=

=

=

у природному світі, поряд із стихією зла, і не можуть мати нічого спільного з духовним життям істинно віруючого (за виключенням одного аспекту – боротьби за добро, яка є лише елементом сенсу життя, і без інших елементів, а саме, розвитку, пізнання та творення, як вчить Символ Віри, така боротьба просто позбавлена сенсу). У Бога нема ворогів, ані метафізичних, ані природних, оскільки Богу ніхто не може протистояти. Бог недосяжний для зла і повністю захищений від зла. Бога неможливо принизити (Б. О. 21) – спробами принизити Бога безумець принижує лише себе. Уособлюючи зло, дехто шукає і "знаходить", як може здатися, аналогії між Богом і "злою силою". Однак добро не може бути подібним до зла. Добро має душу, і Бог є душею. Зло ж – лише сліпа стихія. Слід зазначити, що дехто ладен навіть стихію наділити знеособленою "душею", так званим "духом". Подібний підхід суперечить базовим засадам теології людини, у якій не визнається різниці між душею та духом і вважається, що всі душі є братніми, тому серед них нема місця "злому духові". Вище вже згадувалося, що уособлення зла само по собі є злом. Треба додати: уособлюючи зло, ти спричиняєш і твориш зло, відштовхуєш від себе Бога та людські душі, порушуєш добру взаємодію і рівновагу душ (С. Д. 1.6).

Z=NP=Z=

=

=

=

Одною з найнебезпечніших форм уособлення зла є приписування людині духовної ущербності, низості порівняно з Богом, нібито злої природи (як-то, презумпція злої волі замість презумпції доброї волі, а також визнання себе слабким, жалюгідним та недостойним), вигадування нездоланної дистанції між людиною та Богом. Це – хибне сприйняття свого "Я" як злого (грішного), уособлення зла у власній душі. Такий підхід неприйнятний для віруючого у Найвищу Цінність Людини, оскільки унеможливлює істинну віру та закриває шляхи до безпосереднього спілкування з Богом. Стверджуючи про віру в себе як шлях до Бога (С. В. 44), Віра в Найвищу Цінність Людини застерігає проти самообману, який є злом. Природа людини недосконала, прагнення добра часто спотворюється злими потребами та інстинктами, які слід долати. Природі людини властива стихія зла. Однак це не стосується живої людської душі. Недосконалість фізичної природи людини тільки підкреслює досконалість та близкість до Бога кожної душі, найвищої метафізичної цінності, Найвищої Цінності Людини, що є наріжним каменем моєї віри. Недосконалість фізичної природи людини є викликом для щоденного творення добра – утвердження Найвищої Цінності Людини, а також боротьби за добро, розвитку, пізнання та творення, які Z=NQ=Z=

=

=

=

складають сенс життя людини (С. В. 46). Недосконалість людської природи через віру в Бога парадоксальним чином допопомагає істинно вірити у себе і творити чудеса, оскільки є стимулом і рушійною силою повноцінного духовного життя. У інших релігіях (зокрема, у православ'ї) уособлення зла у власній душі практикується вкупі зі складним віроученням, яке (за умови мудрості віруючого) нівелює очевидне, здавалося б, зло і дозволяє долати більше зло, користуючись тим, що зло провокується і локалізується деякими формами (але не справжнім змістом) віровчення та культу. Тому треба щиро визнати (С. В. 41), що ці релігії теж утверджуть Найвищу Цінність Людини (тобто, творять добро). Однак, на жаль, вони ж часто уводять людей від шляху до Бога. Багатьом людям вкупі завжди важче йти до Бога, ніж одному. Як кажуть фізики, велика маса має велику інерцію. Тому натовпи вірян інших релігій "заносить" на поворотах історії, бо у їх культі (як на мене, не мудро) заохочується стадність. Вірним та воістину священним шляхом до Бога, який має бути пройдений кожною людиною самостійно, є Віра в Найвищу Цінність Людини. Щоб успішно здолати цей шлях, слід постійно і щиро спілкуватись з Богом. Ані уособлення зла, ані інші забобонні химери не повинні віддаляти мене від Бога.

Z=NR=Z=

=

=

=

ДІАЛОГ З ІНОВІРЦЯМИ Подяки Щиро дякую «Релігійно-інформаційній службі України» (РІСУ) Інституту Релігії та Суспільства Українського Католицького Університету за безперешкодний доступ до дискусійного майданчику – форуму та блогів з можливістю вільного коментування на сайті РІСУ. Також дякую християнам під ніками «Irinni» й «firemark» за небайдужість та готовність до діалогу, а надто – за зливу полемічних зауважень у електронній формі, яка, з мого досвіду, цілком репрезентативно відображає першу реакцію багатьох іновірців-скептиків на проповідь Віри в Найвищу Цінність Людини. Передмова Метою цієї розвідки є фіксація певних типових питань і відповідей, які звучать під час дискусії із іновірцями. Зібраний матеріал призначений для ознайомлення іновірців з вірогідними відповідями на їх Z=NS=Z=

=

=

=

рефлексії щодо моєї релігії, а також для подальшого використання та відтворення з місіонерською метою, для вивчення базових прийомів релігійної полеміки у теології людини (див. «Основи теології», журнал «Мораль» № 3 або на нашому сайті). Систематизація та класифікація форм та змісту подібних діалогів між істинно віруючими та іновірцями ще чекає свого дослідника. Кінцевим результатом такої роботи має бути вичерпне і переконливе роз’яснення всіх можливих питань віри, підготовка нейтрального зведення «Питань та відповідей про Віру в Найвищу Цінність Людини» у жанрі ЧаПів («Часті Питання»; F.A.Q.), що дозволить у майбутньому повною мірою подолати невігластво і непорозуміння та знайти спільну мову з більшістю добросовісних іновірців. Адже, в кінцевому рахунку, вільна душа, любов до людей, знання і мудрість віруючого в Найвищу Цінність Людини тріумфує у сутичках зі злом, яке обмежене своєю безглуздою агресивністю, самозакоханістю, нетерпінням, неуцтвом, неуважністю, непослідовністю, свавіллям, безперспективністю, ницістю, безвір’ям (С. В. 26). Загальні зауваження щодо спілкування з іновірцями Віра в Найвищу Цінність Людини гідна того, щоб її проповідувати. Проповідь Віри в Людину, розповідь про сутність Найвищої Цінності Людини і укріплення віри в неї, читання та осмислення, роз’яснення Символу Віри є великим Добром (С. Д. 3.2), яке слід творити кожному віруючому.

Z=NT=Z=

=

=

=

За усталеною практикою, проповідь ведеться як у індивідуальному спілкуванні, так і через журнал «Мораль», а також на дискусійних майданчиках в Інтернеті, де висловитися може кожен. Відповідно до Цілей Року Віддзеркалення, віруючий (особливо – проповідник) має зберігати доброзичливість і цікавість до незнайомих та інакших, подолати страх і ненависть. Проповіднику прямо заборонено критикувати інші релігії (С. Д. 4.10). На жаль, такий підхід до дискусії сповідують небагато спорщиків. Іновірці, прихильники інших високоповажних і священних релігій, на жаль, іноді вступають у контрпродуктивну полеміку із проповіддю Віри в Найвищу Цінність Людини, задають риторичні «питання» принизливого характеру і, буває, прагнуть не діалогу та взаємного пізнання, однак самоствердження за рахунок приниження Віри в Найвищу Цінність Людини. Звичайно ж, така реакція на проповідь має сприйматись з посмішкою (С. В. 17), як випробування терпимості та сили віри. Ні в якому разі не слід плутати подібну недоброзичливу поведінку з релігією іновірця. У інших релігіях слід шукати тільки добре. Підміну дискусії духовною агресією слід сприймати як відступництво від моральних принципів будь-якої доброї релігії, зокрема, будь-якої з традиційних релігій. Адже люди створили безліч релігій, утверджуючи Віру в Найвищу Цінність Людини. Віра в єдиного Бога та віра у багатьох Богів, віра в духів та віра у розумність всесвіту, християнство, іслам, буддизм та інші релігії звільнили від зла безліч душ та утвердили Віру в Найвищу Цінність Людини (С. В. 37, 38), і ця добра та Z=NU=Z=

=

=

=

божественна суть традиційних релігій (яку слід усвідомлювати, користуючись прийомами металогіки) принципово не може бути заплямована негідною поведінкою когось з віруючих або священнослужителів. Чужа релігія має бути вищою за будь-яку критику, втім, на відміну від чужої поведінки. Окрім агресії, іновірці у діалозі про Віру в Найвищу Цінність Людини часто грішать неуважністю. Деяких важливих тез просто не помічають і тлумачать цінності та поняття нашої релігії так, як прийнято у їх релігії, що, природньо, призводить до прикрих помилок. Інші тези помічають, але ігнорують, вважаючи, що розуміють співбесідника краще, ніж він сам, що нібито дає їм право з позиції «наставника», «фахівця» або «психолога» клеїти сміховинні ярлики на те, чого вони не змогли усвідомити через брак віри, терпимості, прагнення пізнати невідоме. Неуважність у полемічному запалі спричиняє до того, що учасники діалогу повторюються і суперечать самі собі; це прояв недосконалості людської природи, до якого слід ставитись терпимо. Проявляючи мудрість, проповідник не повторюється сам і не дає діалогу перетворитись на замкнене коло, направляючи його у конструктивне русло або вчасно припиняючи. Загалом, як і будь-яка полеміка про світоглядні питання, діалог з іновірцем щодо віровчення релігії Віри в Найвищу Цінність Людини приречений бути непростим з огляду на засадничу різницю систем цінностей і якісно різний досвід духовного життя у різних релігіях. Однак такий діалог безумовно потрібний і має постійно підтримуватись, як для взаєморозуміння Z=NV=Z=

=

=

=

й співпраці всіх людей в ім’я добра, так і для взаємного духовного збагачення; адже всі душі є братніми (С. Д. 1.6). Крім того, полеміка допомагає краще осмислити свою віру, укріпитися у вірі, навчитися достойно зустрічати прояви недосконалості природного (фізичного) світу і людської природи, боротись за добро. Діалог про «Я» і «его» Віру в Найвищу Цінність Людини дехто одразу прагне помилково ототожнити з деструктивним егоїзмом чи егоцентризмом або з нібито проголошенням людини Богом. От як може виглядати дискусія про це. Співбесідник: «В Ваших статтях Ви говорите тільки про себе і про свої власні забаганки. Тільки яяяяя...Я !!!!! Який там Бог. Адже людина понад усе!!!». Я: Схоже, Ви маєте якісь архаїчні забобони щодо останньої літери українського алфавіту і чомусь помилково вважаєте, що віруючі у Найвищу Цінність Людини не шанують Бога. Співбесідник: «На превеликий жаль, не архаїчні забобони, а Ваші коментарі запевняють у тому, що остання літера у вас на першому місці. Жах у тому, що Ви вірите, що так і повинно бути. Вважають це помилкою святі отці християнської віри. Вони, на відміну від Вас, своїм духовним досвідом доказали, що це так. Але хіба для Вас є авторитети?». Я: "Я" - це природне і нормальне посилання будьякої людини; з чого б його уникати? На мою думку, Ви Z=OM=Z=

=

=

=

надто вільно трактуєте вчення святих отців. Бачу підтвердження цієї здогадки у тому, що Ви не послалися на якесь конкретне джерело. Втім, металогіка теології Віри в Найвищу Цінність Людини вчить тлумачити будь-яке добре віровчення як таке, що утверджує Віру в Найвищу Цінність Людини, тож якщо Ви пошлетеся на авторитетну думку відомого своїми чеснотами мислителя, вченого чи поета, тощо або наведете конкретну цитату - майже напевне вона підтвердить те, що чесна людина не має боятись виступати від свого імені і казати "Я", усвідомлюючи своє право висловлюватись і відповідальність за свої слова. Тож я пропоную цінувати особистості, не такі, як ти, і не принижуватись до пошуку особистих ворогів там, де можна з честю вести світоглядний діалог віруючих різних релігій. Завчасно дякую. Співбесідник: «Ми з Вами, пане Юрію, на "ти" ще не переходили». Я: Звичайно ж, ми з Вами не переходили на "ти". Чому Ви так вирішили? Зважайте на контекст, іноді займенники "Я" і "Ти" можуть бути використані як узагальнене абстрактне посилання, а не стосовно мене чи Вас (наприклад, саме у такому сенсі слід розуміти ці займенники у святому писанні моєї релігії). Співбесідник: «Вам немає, що сказати у відповідь, бо Ваша догматика занадто сира і не витримує критики. Те, що Ви засліпленні своєю особистістю, помітно не тільки мені». Приниження і критика - різні речі. Критика має за мету діалог, а не образу і приниження ("перехід на особистості"). Приниження ж я відкидаю, оскільки Z=ON=Z=

=

=

=

зневага та ворожість з боку злих людей принижує тільки їх, не мене (С. В. 31). Догматика Віри в Найвищу Цінність Людини не така проста, як Ви думаєте. І, насправді, абсолютно неважливо, які відчуття у Вас чи ще у когось щодо цієї догматики або щодо мене особисто. Я сповідую свою віру незалежно від того, наскільки вона переконлива для інших людей, незалежно від того, чи схвалюють мою віру інші люди. Співбесідник: «Преподобный Григорий Синаит пишет : "Прелесть, говорят, в двух видах является, или, лучше, находит - в виде мечтаний и воздействий, хотя в одной гордости имеет начало свое и причину. Первый образ прелести от мечтаний. Второй образ прелести начало свое имеет в сладострастии, рождающемся от естественного похотения. В сем состоянии прельщенный берется пророчествовать, дает ложные предсказания. Бес непотребства, омрачив ум их сладострастным огнем, сводит их с ума, мечтательно представляя им некоторых святых, давая слышать слова их и видеть лица". Игнатий Брянчанинов пишет: "Все святые считали себя недостойными Бога : этим они явили свое достоинство, состоящее в смирении. Все самообольщенные считали себя достойными Бога : этим они явили объявшую их души гордость и бесовскую прелесть"». Я: Во-первых, борьба со страстями утверждает Наивысшую Ценность Человека; приведённые Вами тексты ценны тем, что они учат искать Бога и этим, помоему, утверждать Наивысшую Ценность Человека.

Z=OO=Z=

=

=

=

Человеческое "Я" ценно не чувствами и "прелестями", а своей одухотворённостью, способностью осознать свои несовершенства и взыскать развития, которое возможно только при общении с Богом. Было бы примитивно воспринимать эти тексты буквально, как указание отказаться от мечтаний и унизиться перед Богом; духовный смысл наставлений Григория Синаита и Игнатия Брянчанинова я вижу в том, что самообман унижает человека, что попытка ложно возвеличить себя путём "самообольщения" или же выдумывания неких достоинств, делающих тебя более достойным Бога, нежели иные люди, унижает Наивысшую Ценность Человека, а следовательно, является злом. Это металогическое рассуждение подтверждает теологический тезис о том, что Вера в Наивысшую Ценность Человека является метарелигией, и примиряет мою религию с христианством во исполнение откровений Символа Веры (С. В. 39). Во-вторых, чуть ли не каждое слово в обоих текстах является синонимом унизительных сторон человеческого "Я". Авторы рассуждают об этих унизительных сторонах "Я" с чувством, со знанием дела, из чего можно прийти к выводу, что они сами были обуреваемы страстями (собственно, даже Иисус Христос испытал подобное, о чём свидетельствует, например, Евангелие от Матфея, глава 4), научились бороться со страстями, им радостна эта борьба и они передают другим свой опыт. Во всяком случае, такое у меня сложилось впечатление, которое я принимаю как Z=OP=Z=

=

=

=

истинное, пока оно не опровергнуто (здесь я применяю интуитивный метод теологического познания). Поэтому оба текста переполнены личностью авторов, их внутренними переживаниями. В обоих процитированных наставлениях православных святых, как мне кажется, пресловутого "Я" ничуть не меньше, чем в моих скромных текстах. Кроме того, это рассуждение о христианских грехах и добродетелях. Взаимоотношения между Богом и человеком, как их понимают христиане, неприменимо к верующим других религий. В моей религии этика отношений человека и Бога несколько иная: каждый человек может свободно обращаться к Богу и получать ответы в виде откровения. Співбесідник: "Поясніть, будь ласка, які ознаки того, що саме Бог з Вами розмовляє? І що саме Він Вам розказує? Коли Ви говорите з Богом - це зрозуміло, а от коли Бог говорить з Вами...". Я: Вибачте, але я не можу обговорювати своє спілкування з Богом і таким чином порушити таємницю сповіді. Окрім того, навіть якщо б я здійснив аморальний вчинок і порушив таємницю сповіді, таке обговорення не було б добром, оскільки Ви не вірите у свою здатність спілкуватися з Богом і отримувати одкровення, а отже - є ризик, що Ви принизите Бога. Співбесідник: «Ви впевнені, що почули саме голос Бога? Голоси, знаєте, різні бувають». Я: Спілкування з Богом - це завжди чудо. Я не можу сумніватися у істинності одкровення. Ви, звичайно ж, як сторонній спостерігач, можете критично Z=OQ=Z=

=

=

=

оцінювати віровчення Віри в Найвищу Цінність Людини, однак цим ніколи не похитнете мою віру. Діалог про ідентичність релігії Співбесідник: «Ви християнин?». Я: Не християнин, оскільки сповідую Віру в Найвищу Цінність Людини. Це окрема конфесія, яка не є християнською. Однак я з великою цікавістю й пошаною ставлюся до християн, християнського богослів'я, зокрема, до вчень православних богословів. Так само – з повагою, шанобливістю, доброзичливістю й цікавістю – я ставлюся до мусульманства, буддизму, іудаїзму, язичництва, індуїзму, конфуціанства, даосизму тощо. Розвиваючи власну релігію, я прагну орієнтуватися на найкращі досягнення вітчизняної та світової релігійної думки. Також я прагну не зациклюватись на суперечностях (зокрема, суперечностях певних інтерпретацій релігії та науки), а примирювати раціональне і духовне, долати стереотипи та забобони. Співбесідник: «Що ж пропонує Ваша релігія?». Я: Безпосереднє спілкування з Богом. Чіткий, світлий, священний моральний критерій. Повноцінне духовне життя. Високі цілі та орієнтири. Звільнення від упереджень, страху, стадності, жорстокості, жадібності, рабства, лінощів, самообману, самодурства та інших поганих звичок, інстинктів, страстей і спокус, властивих недосконалій людській природі.

Z=OR=Z=

=

=

=

Співбесідник: «Прибічників у Вас нема. А це показово». Я: По-перше, це голослівний закид і, як такий, я його відкидаю. По-друге, не бачу сенсу рахувати кількість прибічників. Мені важливо спілкуватись з Богом і навчити цьому кожного, хто бажає вчитися. Кількість прибічників і кількість опонентів ніяк не впливає на повноцінність мого спілкування з Богом. Бо у моїй релігії і організація, і культ спрямовані на максимальне розширення індивідуального спілкування з Богом. Особистий духовний досвід визнається первинним та істинним, поки інше не доведено методами теології людини. По-третє, я не шукаю прибічників. Це – атавізм стадності, неприйнятний для моєї релігії. Фактично, моя релігія особливо цінна для творчої людини, яка прагне зберігти свою індивідуальність від агресивного впливу «авторитетів» бездушного колективу. Подолання спокус печерної стадності я визнаю винятково важливою моральною нормою. У регламенті моєї релігійної громади зазначено: «У своїй діяльності Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини прагне творити добро, зокрема, сприяти поширенню релігії Віри в Найвищу Цінність Людини, але не переслідує мету отримання вигоди чи здобуття популярності. Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини утримується від проведення масових та публічних заходів і здійснює релігійну діяльність, передусім, через індивідуальні контакти та приватне богослужіння, надаючи перевагу Z=OS=Z=

=

=

=

заохоченню самостійних духовних пошуків й письмовій та електронній формам спілкування і взаємодії». Співбесідник: «Все, про що Ви пишете - це просто набір загальновідомих фраз. І ніякого шляху щодо подолання тих чи інших негараздів Ваша релігія не пропонує. Нічого конкретного. Щодо приниження Найвищої цінності людини. Це і є Ваше зло. Якщо зло не є особистістю, то виходить, що людина принижує сама себе. Якщо людина принижує сама себе, творить зло, то вона не може бути досконалою. Але ж Ви ототожнюєте її з Богом. Нестиковочка виходить». Я: Це - набір помилкових фраз. Іноді кажуть, що моя релігія «не конкретна», «занадто абстрактна». Такі закиди викликають посмішку. Інакше і бути не може! Слід з вірою самостійно наповнити змістом ті абстрактні поняття, які згадуються у священному писанні. Бог дав кожній людині цей простір для творчості; ніхто не розвиватиме за мене мою духовність. Звичайно ж, моя релігія пропонує шлях до Бога. Звичайно ж, людина недосконала, але при цьому кожній людині властива Найвища Цінність Людини та здатність безпосередньо спілкуватись з Богом. Ви цього не бачите? З цього я роблю висновок, що Вам не вистачає віри. Мабуть, заважає те, що Ваша релігія не вчить ставити себе на місце віруючих інших релігій, усвідомлювати їх священні догми з вірою, а не з одним тільки сумнівом, скепсисом та у вульгарноматеріалістичному ключі.

Z=OT=Z=

=

=

=

Я не буду казати, що це погано. Хочете, щоб релігія відділяла Вас від інших людей - розумію і поважаю. Заради Бога, відкидайте всі інші релігії, крім своєї. Але тоді не треба зі страстю і пафосом постулювати нісенітниці в чужому богослов'ї, не осмисливши з вірою ази цієї чужої релігії, і навмисно наповнювати несуперечливі абстракції суперечливим змістом, віддзеркалюючи цим своє безвір'я у чужий духовний простір, який існує і є не менш цінним, ніж Ваш. Співбесідник: «Можливо, я буду прихильником Вашої релігії. Але для цього повинні бути якісь підстави. Що людина - понад усе, вже засвоєно. А от чому вона понад усе? Непереконливо». Я: Якщо Ви ознайомилися з Симолом Віри, з Божественним Одкровенням і ще не повірили у Найвищу Цінність Людини, я готовий відповісти на будь-які ваші питання і допомогти Вам пізнати мою релігію, однак не маю жодного бажання чи морального права намагатись змінювати Ваші погляди. Зрештою, Ви - повноцінна особистість. Повірити у Найвищу Цінність Людини Ви зможете тільки самостійно. Співбесідник: «Пане Шеляженко, Ви пишете про Релігійний центр Віри в Найвищу Цінність Людини. А де знаходиться цей центр? Хто Ваш духовний лідер?». Я: В Україні знаходиться. Я - Хранитель Віри. Оскільки релігійний центр поки не зареєстровано, відповідно до регламенту, провідною організацією у релігійному об'єднанні є моя релігійна громада.

Z=OU=Z=

=

=

=

Співбесідник: «Будьте ласкаві, розкажіть про Ваші негаразди з реєстрацією більш детально». Я: Держкомнацрелігій не хоче виконувати закон, трактує його специфічно, а суди догоджають не розбираючись - от і все. Нижче два лінки на судові рішення. Оскільки релігійний центр поки не зареєстрований, він не діє, звичайно, і в інтернеті нема інформації, окрім цих двох рішень (які не набули чинності, бо подані апеляційні скарги). http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10524890 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12487981 Діалог про співвідношення Бога і людини Співбесідник: «Мене більш за все коробить Ваша фраза: "Людина понад усе", бо вона десь перегукується з іншою фразою "вы будете, как боги, знающие добро и зло" (Бут 3.6.)». Я: По-перше, ніяк не перегукується, оскільки в моїй вірі таке ототожнення вважається не мудрим. От цитата з Божественного Одкровення: «Дехто вважає себе Богом; це не мудро. Я шукаю Бога» (C. В. 23, 24). По-друге, християни теж знають добро і зло з десяти заповідей. Однак християни, як і віруючі в Найвищу Цінність Людини, не вважають себе богами. По-третє, «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог» (Бут.1.27,1.28)? Співбесідник: «Це Ви вважаєте, що Ви не ототожнюєте людину з Богом. Навіщо Вам Бог, якщо людина така прекрасна?».

Z=OV=Z=

=

=

=

Я: Це ж риторичне питання, правда? Чи щось зміниться від моєї відповіді, якщо Ви мені не вірите? Віру не обирають. Я вірю в Бога і в Найвищу Цінність Людини, тому що не можу не вірити. Я спілкуюся з Богом, бо не можу не спілкуватись. Це моя релігія, так само цінна та істинна, як інші людські релігії. Співбесідник: «Людина згрішила і відійшла від Бога. Людина стала духовно пошкодженою. Бога людина розуміє тільки через призму своїх індивідуальних емоцій і потреб. Ви, наприклад, пишете, що істини різні. Це і є результат такої пошкодженості. Істина може бути тільки одна, бо вона - той критерій інших "індивідуальних" істин». Я: У слові "розуміє" закладено щось більше, ніж емоції та потреби. Розум. Свідомість. Віра. Оце принизливе "тільки" для моєї релігії неприйнятне. Кожна людина має всю повноту можливостей спілкуватись з Богом, якщо істинно вірить і прагне добра. Світ багатоманітний. Кожне одкровення у спілкуванні з Богом є істинним (так, можна помилятись у тлумаченні, але одкровення як таке є безумовною і неоспорюваною істиною). Тож постійне спілкування з Богом у моїй релігії постійно породжує нові істини. Якщо б істина була одна, час би зупинився. Поки Бог живий, не може бути однієї істини. Істину кожен усвідомлює по-своєму, таким є істинний шлях до істини. Чим менше людей гуртом шукають істину, тим швидше знаходять; один швидше знаходить істину, ніж двоє та більше. І тим легше потім іти далі, ближче до істини, коли, звичайно ж, Z=PM=Z=

=

=

=

виявиться, що істину насправді не знайшли, а лише наблизилися до неї. Довершена істина може проявлятися лише в абстракціях, отриманих за допомогою прямого спілкування з Богом, у одкровенні. Але ці абстракції неминуче доводиться осмислювати, "візуалізувати" з точки зору природи і життя людини. І таке осмислення, така конкретизація не може бути досконалою, бо здійснюється людиною самостійно, а не отримується від Бога як істинне одкровення. Таким є правило; однак можуть бути і винятки з цього правила – Бог здатний сотворити чудо, і так людина отримує гранично конкретне одкровення, зриму істину. Співбесідник: «Щоб стати образом Божим, людина повинна пройти через духовні випробування, "обожитись", стати хоч трішки ближче до Бога». Я: Скоріше не випробування, а тренування. Так, принаймні, в моїй релігії. Треба часто спілкуватись з Богом, щоб сталося одкровення (чи, тим більше, чудо). При цьому слід долати злу спокусу самообману. Співбесідник: «Бог відвернувся від людей». Ви б визначилися, вельмишановні християни, хто від кого у вашій безперечно істинній релігії відвернувся: люди від Бога чи Бог від людей. Наскільки я пам'ятаю, першими сховалися в кущі від Бога Адам і Єва, коли скуштували яблуко з дерева пізнання попри заборону Бога. Однак їм просто було соромно спілкуватись з Богом. Коли Бог заговорив до них – вони сповідувалися. Бог у християнстві, дійсно, вигнав перших людей з Едему. Однак чи означає це, що Бог відвернувся від Z=PN=Z=

=

=

=

людей? Ви пам'ятаєте про жертву Ісуса Христа? Як можна казати про "духовну пошкодженість" людини, якщо Ісус Христос помер на хресті, щоб спокутувати гріх? Втім, можете не звертати уваги на мої рефлексії іновірця. Адже мій погляд збоку не претендує на істинність. Християнство – ваша віра, і питання вашої віри мене насправді не стосуються та не можуть вирішуватись відповідно до віровчення моєї релігії. У моїй релігії зло (гріхи) принижує людину, однак не віддаляє людину від Бога і не відбирає можливості спілкування з Богом. Бог завжди поряд з людиною. Людина, коли чинить зло, відвертається від Бога, однак Бог ніколи не відвертався і не відвернеться від людини. Діалог про сутність душі та Бога, добро і зло Співбесідник: «Людина понад усе. А яка саме людина? Всі?». Я: «Я вірю у Найвищу Цінність Людини – кожної людини» (С. В. 42). Співбесідник: «Хто є Ваш Бог? Який Він?». Я: Бог є уособленням Найвищої Цінності Людини (Б. О. 4) і душею (Б. О. 2). Співбесідник: «Бог - це дух». Я: Так у інших релігіях. У моїй релігії Бог є уособленням Найвищої Цінності Людини і душею. На тому стою і з того не зійду, бо така моя істинна релігія. Співбесідник: «В чому, по-Вашому, цінність Людини? Що вона зробила хорошого, щоб її цінувати понад усе? Це з мудрості людина занапастила нашу планету, з доброти воює з своїми братами по крові, Z=PO=Z=

=

=

=

заради самопожертви будує собі палаци? Якби Людина була такою хорошою, то ми б жили наче в Раю тут на Землі». Я: Занапащення планети - це результат приниження Найвищої Цінності Людини. Війни - це результат приниження Найвищої Цінності Людини. Жадібність - це результат приниження Найвищої Цінності Людини. Співбесідник: «Я вот смотрю внимательно на людей и они мне высшей ценностью аж никак не кажутся. Какой с них толк вообще? Только засоряют планету и портят природу». Я: Предлагаю посмотреть глубже. Там – душа. Иногда люди бывают невнимательны и даже враждебны, когда ждёшь от них иного. Бывает, возьмут и назовут твою религию вовсе не религией, а чепухой, например, а то и вовсе приклеят ярлык сумасшедшего. Это – язык без костей или ложная уверенность в своём «праве» осуждать чужую веру. Не стоит обижаться. Природа человека несовершенна. Но у каждого человека есть душа, и потому я верю в Наивысшую Ценность Человека. Свободная душа, любовь к людям, знание и мудрость верующего в наивысшую ценность человека торжествует в столкновениях со злом, которое ограничено своей бессмысленной агрессивностью, самовлюблённостью, нетерпением, невежеством, невнимательностью, непоследовательностью, своеволием, бесперспективностью, низостью, безверием (С. В. 26).

Z=PP=Z=

=

=

=

Співбесідник: «Що таке мораль у Вашому розумінні? А є місце для духовності у Вашій релігії? Що таке добро? Що таке зло? В Вашому розумінні, звичайно. Можна конкретніше, будь ласка? Чим можна принизити людину? Що таке "Все"? Занадто широкий у цього "Все" зміст. До речі, про вихід з цього положення приниження, який пропонує Ваша релігія, Ви так нічого і не сказали. Як конкретно Ваша релігія допомагає людині?». Я: Приниження - може бути не тільки положенням, але й дією чи здатністю. Мораль - це уявлення про добро і зло, які ототожнюються, відповідно, із утвердженням та приниженням Найвищої Цінності Людини. Добро і зло розподляються в кожному конкретному випадку відповідно до звичаїв, порад проповідника або в процесі розподілу добра і зла; у розподілі добра і зла можливі помилки, але справжня віра допоможе їх уникнути чи принаймні знайти і виправити. Духовність - утвердження моєї віри у повсякденному житті та творенні. Релігія є формою сповідування переконань, віровчення; не можна «обирати» релігію, тому що вона "допомогає" - ти або істинно віруєш, або ні. Всеохопна широта змісту священних понять та символів Віри в Найвищу Цінність Людини, звичність абстракцій є способом утвердження Найвищої Цінності Людини і, відтак, є добром. Співбесідник: «Хто ж це так принизив Людину і що пропонує Ваша релігія, щоб знайти вихід із цієї ситуації приниження?». Я: Поняття утвердження і приниження Найвищої Цінності Людини є моральними категоріями. Все, що утверджує Найвищу Цінність Людини, є добром; все, Z=PQ=Z=

=

=

=

що принижує - злом (С. В. 19; С. Д. 3.1.). Людина сама нерідко принижує Найвищу Цінність Людини, чим чинить зло; такою є недосконала природа людини. Співбесідник: «Що Ви думаєте про рабство гріху?». Я: Гріхом є творення зла (С. Д. 3.6). Будь-яке рабство є гріхом, бо рабство принижує Найвищу Цінність Людини. Адже рабство - це відмова від свободи волі. Душа має бути вільною (С. В. 26). Співбесідник: «Шеляга ламаного не вартує така "філософія", чи "релігія" – її хибність очевидна. За вашою логікою потрібно дозволити пропаганду наркоманії, розпусти, насилля та пияцтва, бо зовнішнє зло і так на людину не впливає». Я: Це ваша помилкова «логіка», а не моя. З точки зору моєї релігії, пропаганда наркоманії, розпусти, насилля та пияцтва принижує людину, отже, є злом. Все це – прояви безумства. Відповідно до Божественного Одкровення, Б. О. 32, віра та мудрість перемагають зло безумства, утверджують найвищу цінність людини; такою є воля Бога. Той, хто вірує в Найвищу Цінність Людини, не буде принижувати себе самоодурманенням або насильством (С. В. 18). Тому поширення моєї віри має безумовно сприяти подоланню зазначених Вами гріхів. Окрім того, Символ Віри закликає боротись зі злом (С. В. 22). Тобто, віруючому моєї релігії Бог велів боротись із пропагандою наркоманії, розпусти, насилля та пияцтва. Конкретні ефективні шляхи боротьби раджу визначати у спілкуванні з Богом та людьми.

Z=PR=Z=

=

=

=

Співбесідник: «Що таке "уявний світ"?». Поняття уявного світу має велике гуманістичне значення і широко використовується у металогічних міркуваннях. Це одне з важливих абстрактних понять, які віруючому в Найвищу Цінність Людини важливо самостійно осмислити та наповнити змістом із власного духовного досвіду. Звичайно, в цьому допомагають священні тексти. Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні (С. В. 46). Творіння та усвідомлення є одними з основних понять теології людини і трактуються як унікальні здатності людини взаємодіяти із сущим та уявним світом, оформлювати і спричиняти сутності. Віра міняє світ і робить людину творцем (С. В. 14, 16). Але не все, створене людиною, існує в природі. Адже душа живе думками та ідеями, планами та задумами, мріями і так далі (С. В. 10). Все, що існує, має душу поряд зі своєю тілесною природою (С. Д. 1.2). Душа людини існує і живе у так званому уявному світі, який існує поза природою, хоча й реалізується та утверджується в природі (як зусиллями людини, так, іноді, й чудом). Нематеріальна природа душі та її чудесний зв'язок з природним світом описується у Священній Декларації (1, 2). Зокрема, душа людини вважається найвищою цінністю як в природному, так і в уявному світі (С. Д. 2.2). Співбесідник: «Що означає "Бог, створений людьми"? Чи є в Вашій релігії таке поняття, як "дух"?».

Z=PS=Z=

=

=

=

Я: Бог є людським ідеалом (Б. О. 6) і душею (Б. О.

2). Вище вже було сказано про здатність людини спричиняти сутності. Силою віри людина може спричиняти душі та навіть божественні сутності. Символ Віри каже про "Бога, створеного людьми, щоб не почуватися безсилими та самотніми" (С. В. 40), однак не називає цього Бога і прямо не пропонує тільки так осмислювати Бога (богів) у інших релігіях. Спілкування, зрештою, теж форма творення. Тож, спілкуючись з Богом, ми певною мірою творимо його. Це - нормальний прояв рівноваги та впливу душі людини на інші душі (С. Д. 1.6, 2.3). Поняття духа у теології людини не відокремлюється від поняття душі. Те, що в інших релігіях звуть духом, віруючі у Найвищу Цінність Людини сприймають як душу. Відомо, що віра в духів та віра у розумність всесвіту утвердили Віру в Найвищу Цінність Людини (С. В. 38). Також відомо, що всі душі є братніми, торкаються одна одної, існують у взаємодії та рівновазі (С. Д. 1.6). Співбесідник: «Навіщо Бог дав людині життя?». Я: Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя (C. В. 46). Діалог про релігійну свободу Питання свободи совісті й віросповідання у публічно-правовому полі, здавалося б, мають бути найбільш нейтральною темою з точки зору теології різних віровчень. Однак і в цих питаннях важко дійти Z=PT=Z=

=

=

=

згоди з іновірцями. Оскільки деякі релігійні організації звикли до свого привілейованого становища у державі, посилення релігійних свобод їм невигідне. Це підтверджує наступний діалог. Я: Чинний Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації", реалізуючи застарілий радянський стереотип "перешкоджати об'єднанню віруючих і насаджувати матеріалізм всіма способами", передбачає (ст. 14): «Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим». В новому законі, розробленому Держкомнацрелігій, зберігається цей пережиток бездуховної держави. Більше того, обмеження посилюються: ліквідується можливість утворення релігійних об’єднань незареєстрованими релігійними громадами. Отже, законопроект є тоталітарним та неприйнятним, оскільки де-факто дискримінує нові релігійні течії та обмежує право громадян вільно сповідувати своє віровчення, об'єднуватись у релігійні організації. На мою думку, з міркувань релігійної свободи слід зняти це обмеження. Більше того, я є прибічником такої позиції, що засновником релігійної громади як юридичної особи може бути і одна особа (наприклад, юрист, що займається діловодством в релігійній громаді). Однак така практика ще не запроваджена у громадському секторі, тому здоровий глузд дозволяє сподіватись принаймні на те, що віруючих не будуть Z=PU=Z=

=

=

=

дискримінувати порівняно із громадськими діячами і законодавчо буде дозволено трьом віруючим засновувати релігійну громаду. Цю тезу я не тільки постулював у дискусії з іновірцями, але й направив до відповідних органів влади відповідні письмові пропозиції. У дискусії були отримані такі відгуки: Співбесідник 1: «У такий спосіб різноманітні сектантські "релігійні громади" розможуватимуться у геометричній прогресії. Релігія не може стати забавкою. А у випадку відміни кількості 10 людей для створення громади будь-хто може претендувати на право релігійного провідника і цілком легально проповідувати, що йому захочеться». Співбесідник 2: «А я вважаю, що потрібно збільшити до 25 осіб, а для нових релігійних рухів встановити випробувальний термін - років 3, не менше, існування в статусі зареєстрованої без юридичної особи. Бо так кожен понавигадує вірувань і держава все це має реєструвати на рівні з дійсними релігіями». Я: Хіба це погано, що «понавигадують» нові релігії? Є таке поняття - "мозковий штурм". Хай вигадують. Буде живильне середовище і для розвитку традиційних конфесій, і для поширення базових засад духовності в суспільстві. Крім того, найбільш успішні з нових релігійних течій можуть зрештою сприяти екуменічному процесу. Більше свободи - це завжди на краще. В рамках закону та здорового глузду, звичайно ж. Співбесідник: «Що значить – хай вигадають? Релігія - це не політична програма чи ідеологія. Чи, Z=PV=Z=

=

=

=

може, Ви начиталися Енгельса, який говорив про вигадані віровчення? При чому тут екуменічний процес і нові релігії? Екуменізм - це зближення християн. А ви що маєте до того? За свободою має слідувати відповідальність. Вигадуючи собі псевдорелігії, ви творите анархію, а не сприяєте свободі. А "мозковий штурм" краще на щось дійсно корисне спрямувати». Я: Релігія - це певне віровчення і певний культ. Навіть у традиційних конфесіях, окрім одкровень, є елементи віровчення та культу, про які мало хто сперечається щодо їх походження не від Бога, а від людської фантазії. Я вважаю, що одкровення (якщо хочете, Божествене одкровення) людина втілює, зокрема, через творчість, фантазію. На мою думку, принижувати роль людської фантазії та творчості у становленні усіх релігійних вчень - це богохульство і анти-людяність. Прошу також зауважити, що нові релігійні течії часто не приховують, що у них є простір для фантазії. Тому зневажати релігію тільки за фантастичні елементи - небезпечний шлях до розпалювання релігійної ворожнечі. Але Ви, на мою думку, дарма переводите розмову вбік. Насправді, я переконаний, багато прибічників традиційних конфесій, зокрема, християн, могли б симпатизувати пропозиції про зменшення нав'язаного державою числа засновників релігійної громади. Юридичних осіб в Україні, здається, кілька мільйонів. Є люди, які є засновниками десятків успішних організацій. Це цілком нормально Z=QM=Z=

=

=

=

реєструвати нову юридичну особу для будь-якої діяльності, що здійснюється людьми. Держава справно виконує функції з їх реєстрації. Послаблення вимог до релігійних громад, я переконаний, не призведе до перевантаження діловодства у державних установах. А Ваше прагнення обмежити людську фантазію у релігійній сфері, як мінімум, суперечить статті 34 Конституції України та ст. 18 Загальної декларації прав людини. Я вже не буду казати про те, що з точки зору моєї конфесії таке бажання є аморальним, оскільки принижує Людину... Щодо "боротьби з сектами". Наскільки я розумію, "секти" - це окремі відгалудження у традиційних релігіях, які ревізують віровчення і культ тієї чи іншої традиційної церкви; у моїй релігії, наприклад, проблеми сект нема, бо віруючі у Найвищу Цінність Людини поки не розколювалися на секти, і жодних перекручень віровчення серед віруючих моєї релігії я не знаю. Очевидно, "секти" - це внутрішня справа церков, які кажуть про цю проблему. Вирішення внутрішньоцерковної проблеми "сект" має регулюватись не законом, а внутрішніми настановами релігійних організацій. Щоб у церков не було проблем з сектами, вони мають прописувати у статутах своїх релігійних об'єднань і центрів всі потрібні обмеження публічної релігійної діяльності згідно власному віровченню. Але утворення релігійних центрів різних віросповідань має бути вільним і максимально спрощеним, оскільки всі релігії рівноправні. Держава не має жодного морального права обмежувати Z=QN=Z=

=

=

=

представництво у публічно-правовій сфері всіх можливих релігійних течій, хай навіть їх будуть тисячі. Зрештою, свобода фундації релігійних центрів спростить очищення традиційних церков від сект та єресі - всі сектанти будуть створювати власні окремі організації, у них не буде можливості і потреби втручатись у життя традиційних церков. Якщо ж одна релігійна організація розпалює ненависть до іншої, за це можна передбачити адміністративну відповідальність з чіткими критеріями застосування (або просто виписати в законі, що це є приниженням ділової репутації релігійної організації як юридичної особи; тоді одна релігійна організація зможе позиватись в суді до іншої або до окремого наклепника з позовами про захист ділової репутації). У разі розпалювання такої ненависті із злочинними намірами можна і Кримінальний Кодекс застосовувати. У демократичному поліконфесійному суспільстві, якщо віруючі зазнають незаконних переслідувань (з боку злодіїв, або наклепників, або недобросовісних чиновників, тощо), цю проблему має у розумні терміни вирішувати справедливий людський суд. Діалог про фактичну відсутність порозуміння Співбесідник: «Ви не слухаєте оточуючих». Я: Слухаю, але сам визначаю слушність зауважень (тим більше, закидів). Цей Ваш закид, безперечно, є не мудрим і не слушним. Співбесідник: «Ви вигадали свою релігію, яка насправді не є такою. Це не є релігією. Запевняю Вас Z=QO=Z=

=

=

=

у цьому як фахівець. Це такий собі коктейль із різних вірувань, а не послідовне вчення». Я: Ця заява хибна, бездоказова і абсурдна. Колись Ви зможете претендувати на звання справжнього фахівця, якщо відмовитесь від навішування ярликів й перейдете до добросовісного пізнання. Співбесідник: «Мені здається, що намагання створити свою власну релігію, - це намагання удосконалити навколишній світ. Це суто психологічні проблеми». Я: Чому "проблеми"? Просто - питання. Насправді це питання на стику наук. Мої творчі мотивації можуть бути цікаві психологу, а моя релігія може бути цікавою релігієзнавцю. Однак заздалегідь заперечувати правомірність першого й другого і саме з цим підходити до вивчення - це вже не наука, а догматизм в науці. Якою б не була моя психологія, факт в тому, що я сповідую саме таку релігію, як Віра в Найвищу Цінність Людини. Прийміть це як факт, бо Ви ніколи не доведете науково, що моя релігія не є релігією. Хіба що за допомогою казуїстики, тобто, ненаукового підходу. Або Вам доведеться обрати якесь вузьке догматичне визначення релігії. Проте тоді Ви будете не вченим, а, наприклад, членом секти "сектологів" з Московського Патріархату чи прибічником ще якогось суб’єктивного підходу, який, на жаль, самостверджується за рахунок заперечення цінності переконань інших людей. Також прошу прийняти як факт, що, на моє переконання, не я створював свою релігію, а отримав одкровення безпосередньо від Бога та вбачаю свою Z=QP=Z=

=

=

=

місію у поширенні цього одкровення. Творення для цього необхідне. Але одкровення первинне. Неважливо, як сприймають скептики виконання моєї місії. Хтось почує правду. Як багато людей почують - мені байдуже. Віра однієї людини однаково цінна, як віра мільярду. Співбесідник: «Можливо, Вам краще додатково отримати спеціальність психолога і допомагати людям психологічно». Я: Це суто матеріалістична рефлексія. Насправді я теолог і проповідник. Бог мене покликав. Від нього я отримав цю "спеціальність". Співбесідник: «Я бачу невідповідності в Вашій релігії». Я: Вказані Вами "невідповідності" є уявними і надуманими. Я роз'яснив Вам віровчення, що підтверджує це на основі священного писання моєї релігії. Є й інші невідповідності, викликані тим, що у нас з Вами різна релігія, різний світогляд, деякі слова ми розуміємо по-різному. Єдиний шлях подолання цих «невідповідностей» – затямити, що я такий, як я є, і Ви така (такий), як Ви є. Давайте знати і поважати погляди один одного. Співбесідник: «Вам не вистачає знань та особистого духовного досвіду». Я: Безперечно, вчитись ніколи не пізно, і мудрій людині завжди не вистачає знань. Однак моя релігія вчить боротися із невіглаством – як у собі, так і у суспільстві. На мою думку, для нашого діалогу мені цілком вистачило знань, і для об’єктивності Ви мусите Z=QQ=Z=

=

=

=

погодитись, що я щиро намагався поділитися з Вами своїми духовними знаннями і духовним досвідом. На жаль, Ви обрали контрпродуктивний підхід. Ви заперечуєте цінність моїх знань та мого духовного досвіду, а це приниження, тобто, зло. Зло я відкидаю. Отже, з точки зору моєї релігії, Ваше безпідставне заперечення цінності моїх знань та мого духовного досвіду є хибним і не гідним моєї уваги. Співбесідник: «У вас плутанина в термінології». Я: Це голослівне твердження: Ви не навели жодного прикладу «плутанини», натомість самі плутаєте поняття моєї та своєї релігії. У нас просто різна термінологія. Не вплутуйте своє розуміння термінів у теологію людини, де терміни мають інше значення, оскільки від Бога отримано одкровення щодо правильності цього іншого значення. Наприклад, Ви хибно вказували як нібито на «плутанину», що, з Вашої точки зору, Бог є духом, а не душею. Насправді тут нема плутанини. Просто в моїй релігії не існує окремого від поняття душі поняття духу. На відміну від православ'я та багатьох інших релігій, у Вірі в Найвищу Цінність Людини дух і душа тотожні, а «злого духу» (на зразок диявола) просто не існує. Ви ж розумієте, що закон у фізиці та правознавстві - це два різних поняття? Ви ж розумієте, що Бог у релігії та релігієзнавстві - це два різних поняття? Ви ж розумієте, що Бог різних релігій не є одним і тим же Богом? Можна наводити й інші приклади. Так само дух у філософії (як нематеріальний початок, співвідношення якого з матерією марксисти вважають основним питанням філософії), дух у православ’ї (де принципово різними вважаються Дух Z=QR=Z=

=

=

=

Божий, дух людський та духи як безтілесні сили невидимого світу) та дух у Вірі в Найвищу Цінність Людини (як синонім поняття душі, детально розкритого у Священній Декларації) - це три різних поняття. Такою є даність. З цим не можна сперечатись, як не можна сперечатись з об'єктивною реальністю, бо мої релігійні переконання непохитні і я не збираюся міняти термінологію, яку нині використовую у своїй релігії відповідно до волі Бога. Зрозумійте, що я, як правило, не плутаюся у термінології (бувають і винятки – помітивши це, звичайно, я вибачусь і виправлюсь), і якщо я тлумачу якесь абстрактне поняття по-іншому, ніж Ви, це є не голослівною балаканиною, а результатом тривалого осмислення на основі одкровення від мого Бога. Тож єдиний конструктивний шлях - визнати правомірність цієї відмінності мого і Вашого розуміння термінології та брати цю відмінність до уваги під час спілкування, не називати "плутаниною" звичайне непорозуміння, яке легко з'ясовується за бажання. Співбесідник: «Ви не відповіли на багато моїх питань». Я відповів на усі Ваші питання. Просто Ви іноді не помічаєте відповіді або не вірите їй, як не повірили у те, що у моїй релігії Бог не ототожнюється з людиною. Я продовжуватиму відповідати на Ваші питання. Тому, якщо Вам здається, що на якесь з питань не прозвучала відповідь - повторіть його, і я обов'язково надам вичерпну відповідь. Якщо Вас не задовольняє та чи інша моя відповідь на Ваші питання, так і кажіть. Уточнюйте питання, і я доповню відповіді.

Z=QS=Z=

==

=

=

=

Âý—¹²

Ù—Ý—=²˛=þ×—ÿÞ²¦×¦=Óþð³=‡—ŠŠžš×ð˛ÝšÞÞČ=£=

P=

Ì×þ=¼¦ˇÞ—¹²ş=³þ¹þˇÝšÞÞČ=žÝ˛==££££££=

V=

‚—˛Ýþł=ž=—ÞþŁ—×¾Čý¦=£££££££££££= NS= Подяки NS= Передмова NS= Загальні зауваження щодо NT= спілкування з іновірцями Діалог про «Я» і «его» OM= Діалог про ідентичність релігії OR= Діалог про співвідношення Бога і людини OV= Діалог про сутність душі та Бога, добро і зло PO= Діалог про релігійну свободу PT= Діалог про фактичну відсутність порозуміння QO= = Z=QT=Z=

=

=

Íþײݺ= Кишеньковий журнал Релігійної громади cповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини. Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 17122-5892 Р, видане Міністерством Юстиції України 25.10.2010 р. Підписано до друку 23 січня 2011 року. Випуск № 1 (4), том 1. Тираж 500 примірників. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця, друкарні: вул. Тверський тупик, буд. 9, к. 82, м. Київ, 01042. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: ludstvo@gmail.com Сайт: www.ludstvo.org.ua Z=QU=Z=

=