Журнал "Мораль". № 4 (7), Рік Віддзеркалення 2011

КИШЕНЬКОВИЙ ЖУРНАЛ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СПОВІДУЮЧИХ ВІРУ В НАЙВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ

№ 4 (7) Київ, Рік Віддзеркалення.

=

=

Підписка на журнал «Мораль» для віруючих у Найвищу Цінність Людини безкоштовна. Для оформлення підписки напишіть листа Хранителю Віри за адресою Юрію Шеляженко, а/с 153, м. Київ, 01042 або ludstvo@gmail.com У листі обов’язково вкажіть свою поштову адресу, включаючи поштовий індекс, а також прізвище, ім’я, по-батькові, та підтвердіть, що Ви сповідуєте Віру в Найвищу Цінність Людини. Наш сайт: www.ludstvo.org.ua Храм Божественного Одкровення: www.temple.org.ua

Z=O=Z=

=

=

=

=

ВІРОВЧЕННЯ

МОЛИТВА ЗА РІК ПРОЗРІННЯ Душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Я усвідомлюю, що Бог подарував мені душу. І всередині душі Бог подарував мені себе. Коли я бачу Бога в своїй душі, прозріння починається.

2012 рік буде роком прозріння.

Z=P=Z=

=

=

=

Бог відкриє кожну душу новому баченню реальності. Заплющивши очі, відволікаючись від вражень та почуттів, ми подумки звертаємось до Бога. І Бог відповідає. Прозрінням. Це початок шляху до одкровення. Це раптове усвідомлення простих істин креативного ідеалізму, суверенітету особистості, творення добра. Абстракції чудом перетворюються на реальність, наповнюються добрими смислами. Прозріння приходить, як сюрприз, як нова істина, яка міняє життя на краще та допомагає усвідомити раніше немислиме. Прозріння допомагає творити добро. Я вірю, що з прозрінням життя наповниться добрими чудесами. Я не питаю прозріння у інших. Я питаю прозріння у Бога через свою душу. Я вірю, що кожна людина достойна прозріння. Всі люди рано чи пізно прозріють. Віра міняє світ.

Z=Q=Z=

=

=

=

ЦІЛІ ТА ОРІЄНТИРИ РОКУ ПРОЗРІННЯ Утверджуючи Найвищу Цінність Людини і цим реалізуючи волю Бога, у Році Прозріння Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини пропонує віруючим керуватися такими цілями та орієнтирами: суверенітет особистості, креативний ідеалізм, творення добра.

1. Суверенітет особистості.

• • • • •

Я буду душею. Я віритиму в себе. Я володітиму собою. Я вдосконалюватиму себе. Я розумно обмежуватиму свої бажання та почуття.

Z=R=Z=

=

=

=

• Я декларуватиму істину. Людина понад усе! Символ Віри, речення 7.

2. Креативний ідеалізм.

• Я спілкуватимусь з Богом.

• Я усвідомлюватиму одкровення.

• Я бачитиму та реалізуватиму добрі перспективи усього сущого.

• Я шукатиму правду.

• Я віритиму людям та розумітиму людей, слухатиму інакомислячих.

• Я викриватиму та відкидатиму зло. Бог являється у мріях. Божественне Одкровення, речення 17.

3. Творення добра • Я мінятиму світ на краще всіма зусиллями.

• Я нагороджуватиму достойних.

• Я співпрацюватиму та житиму в гармонії з людьми.

• Я виявлятиму любов до людей.

• Я буду добросовісним співвласником людства і всіх інших моїх спільнот.

• Я буду добросовісним співвласником нескінченного Всесвіту. Віра робить людину творцем. Символ Віри, речення 14.

Z=S=Z=

=

=

=

ПРАВО

ДЕКЛАРАЦІЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ОСОБИСТОСТІ Преамбула Будучи при повному розумі і твердій пам'яті; Усвідомлюючи свою відповідальність як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством; як вроджену і визнану вимушено, так і добровільно взяту на себе; свій обов’язок згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі; Усвідомлюючи недосконалість об'єктивно існуючого світу, природи, Всесвіту, матерії, що здатна руйнуватися, смертної плоті, оманливих почуттів і рефлексів; Приймаючи як даність без всякого самообману всі достовірно відомі мені феномени, явища, Z=T=Z=

=

=

=

процеси, закони та закономірності, які існують поза моєю волею, включаючи той факт, що більша частина мого світогляду продиктована життєвим досвідом, спілкуванням і співпрацею з людьми; Керуючись загальновизнаним серед вільних людей розумінням прав людини; Керуючись своєю доброю волею; Керуючись своїм розумом, свідомістю, свободою, честю і гідністю; Керуючись самоочевидним, природним правом вільно володіти собою, яке є беззаперечним та невідчуджуваним; включаючи здатність вільно формувати свій внутрішній світ на власний розсуд на основі будь-яких усвідомлених думок, образів, символів, слів, абстракцій, переконань, вірувань, концепцій, теорій, моделей, фантазій, мрій, інтенцій; Керуючись божественним одкровенням, явленим мені через досконалу душу; Керуючись вірою в себе Я мудро ухвалив і добровільно визнав цю Декларацію, яка відтепер визначає найважливіші, основоположні принципи мого існування, життєвої автономії як вільної людини і суверенної особистості. Стаття 1. Самоцінність. Я декларую існування, безумовну, самостійну та безвідносну цінність моєї душі, а також суб’єктивної та об’єктивної реальності.

Z=U=Z=

=

=

=

Мій внутрішній світ, явлений у свідомості, який я формую моєю доброю волею, є суб’єктивною самоцінною реальністю. Мої думки існують, мої свідомі уявлення існують, мої свідомі думки та наміри є вчинками у суб’єктивній реальності. Суб’єктивна реальність існує відповідно до моєї волі. Мій внутрішній світ відкритий тільки для мене, інші не можуть знати про нього більше, ніж я кажу. Мій зовнішній світ, явлений поза свідомістю, який я відчуваю та почуваю, частиною якого є моє тіло, є об’єктивною самоцінною реальністю. Зокрема, об’єктивною реальністю для мене є висловлені іншими людьми думки. Об’єктивна реальність існує поза моєю волею. Суб’єктивна та об’єктивна реальності однаково існують і однаково цінні для мене. Стаття 2. Душевність. Я є душею в суб’єктивній реальності. Я, як душа, представлений у формі тіла в об’єктивній реальності. Форма тіла є другорядною, оскільки моя сутність як людини – це автономна душа. Душа є досконалою частиною суб’єктивної реальності, яка дарована Богом і захищена від впливу недосконалої об’єктивної реальності. За допомогою тіла я можу здійснювати добру волю душі в об’єктивній реальності. Я можу одушевляти силою віри будь-що Z=V=Z=

=

=

об’єктивне чи суб’єктивне. Всі душі взаємопов’язані джерелом є Бог.

=

та

рівноцінні,

їх

Стаття 3. Моральність. Я прагну бути добром і творити добро. Добро є досконалістю, зло є недосконалістю. Душа є добро. Суверенітет особистості є добро. Все, що ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості, є зло. Я декларую свою здатність самостійно розрізняти добро і зло, що властива душі внаслідок її спорідненості з Богом. Стаття 4. Свобода. Я нічим не обмежений у творенні та здійсненні доброї волі, окрім тих закономірностей об’єктивної та суб’єктивної реальності, які не залежать від моєї волі та мають мудро прийматися, як даність. Ніщо не може примусити мене відмовитись від суверенітету особистості. Тільки я можу виступати від свого імені або уповноважувати на це інших за доброю волею. Стаття 5. Власність. Я цілком належу собі, володію та розпоряджаюся собою на свій розсуд. Це включає повне і ексклюзивне володіння суб’єктивною реальністю та своєю душею як її частиною.

Z=NM=Z=

=

=

=

Також це включає в себе володіння об’єктивною реальністю на умовах повного і ексклюзивного володіння своїм тілом і співволодіння усією іншою об’єктивною реальністю тією мірою, якою вона не привласнена іншими душами. Привласнення має відбуватися відповідно до загальноприйнятих уявлень, правових засад, добрих намірів та здорового глузду. Всесвіт, все нескінченне суще належить людям, які добросовісно і за взаємною згодою та за доброю волею розподіляють між собою цю спільну власність шляхом створення, привласнення, розпорядження та користування. Стаття 6. Співжиття. Поряд зі мною живуть інші душі, які я люблю і загалом прагну сприймати кожну душу якнайдосконаліше своєю свідомістю та всіма почуттями і відчуттями. Я визнаю людиною всяку душу, яка декларує суверенітет особистості. З міркувань здорового глузду я умовно розглядаю як людину будь-який матеріальний об’єкт (тіло), яке потенційно може бути людиною. Я прагну взаєморозуміння, співпраці та творення більшого добра спільними узгодженими зусиллями разом з іншими душами. Для цього, зокрема, я добровільно беру участь у спільнотах або приймаю Z=NN=Z=

=

=

=

як даність участь у спільнотах, від якої не можна відмовитись. Я розглядаю будь-яке об’єднання (спільноту) людей за будь-якою ознакою як спільний ресурс, що належить всім людям, які входять до цього об’єднання; коли кажуть, що я належу до об’єднання, це означає, що об’єднання належить мені тою мірою, якою я беру в ньому участь. Жоден об’єднуючий фактор, що включає мене, такий, як створення сім’ї, групи, зборів, корпорації, громади, народу, держави, іншого об’єднання, тощо, не може розглядатися як такий, що скасовує моє самоочевидне співволодіння будь-якою спільнотою, у якій я беру участь, оскільки суверенітет особистості пріорітетніший за участь у спільнотах. Я залишаю за собою право і вважаю за необхідне відмовлятися від участі у будь-якому об’єднанні, яке ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості чи іншим чином проявляє свою злу сутність, а також залишаю за собою право заперечувати подібні злі прояви і боротися з ними, не відмовляючись від участі в об’єднанні. Вибір між цими природними правами я роблю самостійно відповідно до своєї доброї волі та здорового глузду. Стаття 7. Мудрість. Суверенітет особистості не може бути підставою для визнання об’єктивною реальністю того, що існує Z=NO=Z=

=

=

=

суб’єктивно, і для визнання суб’єктивною реальністю того, що існує об’єктивно. Я поважаю непорушність суверенітету особистості кожної людини так само, як поважаю непорушність суверенітету своєї особистості. Суверенітет особистості не може бути виправданням злих думок та вчинків, оскільки тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як заперечення моєї об’єктивної відповідальності як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством, мого обов’язку згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як внутрішня суперечність або заперечення здорового глузду. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як приниження будь-якої людини. Ця декларація може бути доповнена або видозмінена з метою вдосконалення або більш зрозумілого висловлення її ідей. Текст цієї декларації може вільно використовуватися будь-якою людиною для декларування суверенітету своєї особистості, і ніхто не може претендувати на ексклюзивне володіння цією декларацією.

Z=NP=Z=

=

=

=

ПРОЗА

Час дарувати прозріння Оповідання Юрія Шеляженка.

Урок етики був останнім у цей день і в цьому році. Пластикові вікна класної кімнати скрипіли від дмухання вітру; біля дошки затишно потріскував розжарений електрокамін. Вчитель у ошатній рясі Z=NQ=Z=

=

=

=

приємним і лагідним голосом закінчував розповідь з власного життя про любов та про дружбу. От-от він скаже записати у зошити кілька речень про те, що треба бути слухняними та не гордими, запропонує висловитись, відповість на два-три питання... І можна буде розбігатися, летіти куди хочеш на крилах святкового настрою. Адже скоро новий рік. Може, в новому році життя й не стане іншим, але подарунки, вільний час та законні пустощі роблять перетин часової межі приємною подією. Розповідь була цікава. Більшість учнів переживали її, затамувавши подих. Вони навіть не пригадували, що ту ж саму розповідь з таким самим захопленням слухали рік тому і два роки тому. Віка встигла добре запам’яти сюжет і тепер, слухаючи впівуха, знайшла собі нове заняття. Взяла маленький блокнотик, у якому зазвичай писала й малювала всілякі фантазії. Потихеньку витягла з пухнастого рюкзака зелений маркер. Замислилася. Швидкими рухами накреслила якийсь символ розміром у всю сторінку.

– Що це таке? – прошепотів їй на вушко сусід по парті, підглядаючи, як Віка малює.

– Це я. Або ти,– пояснила дівчина.

– Знущаєшся?!

Z=NR=Z=

=

=

=

– Це людина.

– Зовсім не схоже на мене. І на тебе не схоже,– сказав сусід,– Знаєш, що я бачу? Якась колона, а над нею літає кулька.

– У тебе нема жодної уяви! – обурилася Віка трохи гучніше від дозволеного. Вчитель припинив диктувати етичні догми і підійшов до них.

– Вам допомогти вирішити конфлікт? – жартома запропонував він.

– Не варто… – почала казати Віка. Але сусід вирішив скористатися авторитетом вчителя, аби незрозумілий малюнок був остаточно розвінчаний. Він схопив і тицьнув вчителю блокнот: – Вона каже, що це людина. Вчитель простягнув руку за блокнотом і мало не взяв його, але погляд дівчини зупинив його. Несподівано прийшла думка, що, зрештою, це чужа річ. Ця думка його дуже здивувала, але він не міг її зтерти у свідомості. «Що мене зупиняє? Це ж дитина! Мабуть, я занадто добрий педагог, бо іноді сприймаю дітей, наче рівних» – заспокоював він себе потім, знову й знову аналізуючи несподівану думку, відчуваючи тривогу, подібну до тієї, коли вперше став перед класом...

– Можна подивитись? – спитав він.

Z=NS=Z=

=

=

=

Дівчина замислилася. Власне, якщо б вона відповіла автоматично, цей випадок забувся б. Але вона замислилася і сказала: – Дивіться. Це мій новорічний подарунок для вас. Сподіваюся, ви розділите зі мною радість прозріння. «Радість прозріння... Я такому їх не вчив» – подумав вчитель і став роздивлятися малюнок. Він побачив обезголовлену людину в довгому плащі... чи сутані? Чомусь спало на думку, що дівчина бажає його стратити.

– Поясни, будь ласка, свій примітивний малюнок! – сказав він, підвищуючи голос. Навіщо приховувати невдоволення тим, чого не розумієш? Все незрозуміле – дурниці. Той, хто поширює дурниці, має нести відповідальність принаймні за те, що гає час дарма.

– Ви теж не зрозуміли! – посміхнулася Віка,– Непростенька загадка, так? Тут зображена людина.

– У твоєї людини нема голови на плечах. Самокритичний малюнок,– поглузував вчитель.

– Ця колона дійсно схожа на людське тіло. Так і задумано. Неоднозначність прекрасна! – весело пояснила дівчина,– Я спеціально накрила голову каптуром, щоб підкреслити: найважливіше – душа.

Z=NT=Z=

=

=

=

– Якийсь безглуздий малюнок. Не бачу тут душі,– зовсім роздратувався вчитель.

– Ви дарма сердитесь, це справді складна загадка. Я думаю, складніша, ніж у книжці про маленького принца. Душа – це те, що ви сприйняли як голову. Душа вище голови і керує головою. Треба ж розуміти, що голова має бути на плечах. Тобто, під каптуром,– продовжувала пояснювати дівчина.

– Віка, ну що ти таке кажеш! Душа у серці! Бог – це любов! Хіба не цьому я вас вчив? – спитав остаточно спантеличений вчитель.

– Ви навчаєте тому, що кожен може розуміти по-своєму. Це ж не математика, де двічі по два завжди чотири. У мене інші погляди,– пояснила дівчина.

– Викладай.

– Я вважаю, що серце – частина тіла. Відчуття, почуття, бажання, любов – це все йде від тіла. Почуття до людей та до всяких предметів – це реакція тіла, частина природи. А людину відрізняє від тварин та неживих штук добра воля в душі, фантазія і бажання змінювати життя на краще. Душа – це головний дар Божий, а любов може допомагати душі чи, навпаки, руйнувати душу, як і всі інші рефлекси тіла. Колона, або людина, тіло Z=NU=Z=

=

=

=

якої сховано на малюнку під каптуром – це лише носій душі. І душа важливіша за тіло зі всіма його почуттями та бажаннями,– серйозно заявила дівчина. Було очевидно, що це її слова, продумані, сказані з вірою. Не спадало навіть на думку, що можна переконати її у чомусь іншому.

– Чому твоя колона є... людиною?

– Це найпростіший скульптурний образ. І водночас – архітектурний. Людина є опорою будівлі Всесвіту! Таке бачення не нове. Згадайте міф про Атланта, який тримав на плечах небосхил...

– Ти кажеш дивні речі. Я відчуваю, що це все неправильно.

– От бачите, любов до себе заважає вам зрозуміти інакомислячих. Ви занадто любите власні переконання, щоб зрозуміти будь-які інші.

– Ти вважаєш мене егоїстом?! Сама подивись, як захопилася своїми дурницями!

– Ви праві, мені теж часто заважає бути мудрою любов до себе. Це недолік кожного тіла. Однак я знаю: не треба любити себе, треба вірити в себе. Любов до себе віддаляє тіло від душі, а віра в себе наближає душу до тіла і допомагає творити добро, жити по-доброму, бачити душу в інших людях. Я вірую, що мої погляди і ваші погляди рівноцінні. Я Z=NV=Z=

=

=

=

завжди намагаюся вас зрозуміти, і ваші розповіді з вашого багатого життєвого досвіду люблю слухати. Я розумію, що ви кажете «любов», а маєте на увазі мудру любов чи Божу любов. Просто мені простіше казати і розуміти по-своєму, а не по-вашому, але я вас розумію. Питання в тому, чи розумієте ви мене і мій малюнок, де зображена душа.

– Чому для тебе це так важливо?

– Нема нічого важливішого за душу. І нема нічого важливішого за людину. Бо людина – понад усе. Людина дорівнює душі. Душа – це людина, людина – це душа. Неважливо, хто схований під цим каптуром – дівчина чи хлопець, дорослий чи дитина, землянин, інопланетянин чи розумний робот. Якщо Бог подарував душу цьому тілу, це людина. І нема нічого важливішого за душу, бо душа – дар Божий. А знаєте, що найбільш цікаво? У формі душі Бог дарує себе кожній людині! Бог всередині мене, і Бог всередині вас! Бог в душі кожної людини!

– Ясно. Чергова єресь,– втомлено сказав вчитель,– Вийди з класу, пізніше я спілкуватимусь з твоїми батьками.

– Я подарувала вам прозріння. Вам не потрібна істина? Що ж, світ недосконалий – Віка посміхнулася, взяла з рук вчителя свій малюнок і Z=OM=Z=

=

=

=

спокійно вийшла з класу. Вона йшла коридорами школи і посміхалася, дивлячись в очі майбутньому. Десь далеко пролунав дзвоник. Школа почала наповнюватись тупотінням та галасом. Вона йшла і думала, що настав час дарувати прозріння людям. Вона знала: багато людей – якщо чесно, практично всі – не захочуть розуміти її ідею. Однак багато людей люблять загадки. І у неї обов’язково спитають відгадку. Яка здивує. І може запам’ятатися. Вона все пояснить, щоб люди зрозуміли і прозріли. Її можуть не зрозуміти. Якщо чесно, такі ідеї дехто з дорослих забороняє собі та іншим розуміти, бо для них існують тільки матеріальні речі, тіло, серце, мізки, труд, гроші, їжа, задоволення, змагання, друзі, сім’я, любов, домівка, колектив, наука, культура, суспільство, держава, нація, церква, закон, догма, авторитет... Вважається, що про душу турбуються лише діти та наївні фантазери. Вважається, що дорослий має розуміти, що він не належить собі та не може мати якусь егоїстичну індивідуальну душу. Але це – забобони. Душа уособлює добру волю, людина з людиною краще живуть, ніж бездушні тіла, Z=ON=Z=

=

=

=

керовані одними почуттями та інстинктами. Бо душа важливіша за все. «Душа – це я! Це моя добра воля! Треба вірити в себе і творити добро, я так і поясню кожному! Не повірять? Ну то й що! Головне, що я вірю! Вони все одно в глибині душі думають так само, тільки кажуть про це іншими словами. Просто я кажу більш просто, відверто і чесно. Я прагну досконалості, і це добре» – думала Віка. Сніг сипав і сипав у обличчя, як холодні слова зневаги сиплються у відповідь на будь-які мрії. Але її зігрівало внутрішнє тепло. Наступний рік вона розмножувала малюнок на ксероксі і розповідала всім про свою загадку. Більшість людей вважали її схибнутою, але дехто прозрів. Вона вигадала десятки, сотні різних способів розповідати про свою загадку. І швидко вчилася зацікавлювати людей дивним, ненормальним малюнком. Вона казала, що душа робить людину власною господаркою, дає можливість володіти собою, відмежовує свідомість від зла. Вона називала це суверенітетом особистості. Всі злі бажання та вчинки, казала вона – від недосконалості світу, від поганого ритму серця та плутанини у нейронах Z=OO=Z=

=

=

=

мозку, від безумних почуттів та бажань, від поганого володіння мовою та невміння сказати, почути, усвідомити найважливіше. Від нерозумної любові, коли начебто й живеш поряд з людьми, любиш їх, але розуміти їх та допомагати їм посправжньому не вмієш і ліньки вчитися; коли приречено підкоряєшся злій волі любої, але тимчасово безумної особи чи групи, а по правді треба гучно заперечити і привести безумців до тями, повернути їх тілам зв’язок з душами. Все зло – від послаблення зв’язку між тілом та душею, який робить людину творцем добра, який спрямовує тіло до творення добрих справ з вірою у себе, прагненням подолати всі недосконалості тіла, інших тіл та решти природи, зробити світ кращим для себе та інших людей. Вона казала: коли кожен стане господарем собі, тоді й про світ навколо легше буде турбуватись, бо замість претензій на володіння іншими людьми кожен допоможе собі та іншим бути справжніми господарями власної планети. І тоді у співпраці між людьми будуватиметься прекрасне навколишнє середовище, комфортне, безпечне та різноманітне. Жива природа. Вона казала: коли кожен стане повноправним і добропорядним співвласником планети, тоді Z=OP=Z=

=

=

=

настане черга стати господарями Всесвіту. Рано чи пізно людина побудує зореліт та зустріне в далекому космосі інші душі, з якими можна буде розділити радість життя та володіння нескінченністю. Через десять років про загадку Віки знали всі люди на планеті. Через сто років не можна було знайти хоч одну людину на Землі, яка б не вірила у себе. І перший контакт між землянами та інакшими людьми, коли філологи знайшли спільну мову, почався з простого діалогу: – Ви вірите в себе?

– Звичайно.

– Ласкаво просимо до людства!

Z=OQ=Z=

=

=

=

Лунає пісня над майданом Оповідання Юрія Шеляженка.

Перед світанком, у ранкових сутінках, неба торкнувся Бог. Ніхто не бачив цього благословення, як вже сотні років мешканці міст не помічають росу на траві. Але Бог знав, що Z=OR=Z=

=

=

=

робив. Так, люди переважно дивляться під ноги у пошуках каменюки, а потім – один на одного у пошуках мішені. Однак той, хто наважиться знехтувати звичками, гляне вгору у пошуках одкровення і має знайти істину, неповторну, божественну, суто індивідуальну. «Сьогодні ми вийдемо на майдан» – подумав Політик, щойно розплющивши очі,– «Опозицію вже давно не пускають до влади, тому ми зібрали тисячі й тисячі людей, щоб пред’явити владі одну велику претензію. Влада змушена буде поступитися». «Радикальні екстремісти знову підбурюють людей до бунту проти реформ» – прочитав Правитель у оперативному зведенні, першому документі, з якого починався кожен робочий день. І золотим пером, червоними чорнилами накреслив резолюцію: «Закликати до порядку. У разі необхідності застосувати силу». «Я піду на майдан, бо там будуть усі. Ціни ростуть. Чиновники знахабніли. Нові заборони щодня. І перспективи ніякої. Одні розмови про реформи, брехня і лайно. Набридло так жити» – думав Городянин. Цих думок він набрався у розмовах з сусідами, на роботі під час перекуру, з Z=OS=Z=

=

=

=

листівок, якими обклеєні всі стіни... Деякі з них він сам потайки клеїв, як то кажуть, «для екстріму». Бойовик роздавав товаришам травматичну зброю та електрошокери, засоби охорони порядку під час мітингу. Виконував свій обов’язок машинально, з чистою головою. Якщо б його спитали, що він думає про мітинг, він би сказав: влада не піде на поступки мирно. Однак ніхто нічого не питав, бо всі бойові товариші думали так само й були готові до рішучих дій. Генерал міліції, прочитавши резолюцію на оперативному зведенні, дістав із старого іржавого сейфа заздалегідь затверджений секретний план масових арештів та придушення збройного повстання. «Звичайно, я піду на майдан. Завжди треба бути десь присутнім: на лекціях, бо так треба професорам, на вечірках, бо так треба друзям, і на цьому мітингу, бо туди піде моя дівчина. Я б сьогодні працював і працював, є натхнення, душа співає. Але нема часу. Треба йти на мітинг» – думав Студент. У модному бутіку Студентка купила спортивну кофту з вишитим обличчям легендарного революціонера: «Всі подружки запрошують Z=OT=Z=

=

=

=

хлопців на майдан. Чим я гірша? У мене такий прикид, такий хлопець, хай вони обзаздряться!». Приміряла: прикольненько... Люди збиралися на майдані, від їх шуму і тупоту повітря гуділо. Народ вимагав змін, а зустрів тільки незліченні міліцейські кордони. «Демократія переможе» – казав Промовець з мегафоном, і його слова відгукувалися скандуванням його прізвища. «Майте совість, можновладці!» – закликав він, і майдан вибухав оплесками та шумом, у якому, прислухавшись, можна було почути брутальну лайку на адресу влади. «Ми законно зібралися тут, щоб відстояти свої права» – пояснював Промовець, а люди приходили і приходили, розмахували руками, кричали гнівні слова та витискали міліцію з майдану своєю масою. Активіст, вливаючись у протестне море, розштовхував ліктями мітингуючих та волав про необхідність рішучих дій. І негайно став улюбленцем публіки, за яким готові були йти сотні людей. Він не знав, куди їх вести, однак із задоволенням куражився власною популярністю. «Ганьба!» – кричали всі, не приховуючи бажання рушити за ким завгодно та розтоптати Z=OU=Z=

=

=

=

ворогів. Лише Людина почула свій голос, здивувалася, звідки накопичилося стільки ворожості, і глянула у небо. Відчула доторк Бога. «Сьогодні проллється кров, але потім, можливо, ми будемо вільні!» – прошепотів хтось ззаду їй на вухо. Людина обернулася, щоб побачити, хто це сказав, і не знайшла нікого конкретного. Лише помітила автомати Калашникова на плечах міліціонерів та зустріла погляд тисячі очей, в якому читалося: «Хто не з нами, той проти нас». Один тільки дивився собі під ноги.

– Чому ти не трясеш кулаком і не кричиш «Ганьба!» разом з усіма?

– Я хочу співати, але тут дуже шумно.

– Хіба ти прийшов сюди не за свободою? Не зважай на шум, співай! Я слухатиму. І той наважився заспівати. Прислухаючись до співу, чимало людей припинили кричати та замислились. Слова пісні були несподіваними, немислимими, але мотив викликав віру і любов. Притихнувши, люди почули слова, які досі тонули в шумі та криках: – Є добра пропозиція.

– Потрібен відповідальний підхід.

Z=OV=Z=

=

=

=

– Якщо влада нас не чує, вирішимо всі питання самостійно. Промовець почав оголошувати проект резолюції мітингу з порадами фахівців, як творити добро і нормально жити без допомоги влади та захистити своє життя і майно від злочинних посягань. Ввечорі, коли народ і міліція розійшлися, по телевізору транслювалися злобні коментарі міністрів порядку та режиму. Міністри були дуже розчаровані таким розвитком подій, адже у разі придушення масових заворушень Правитель обіцяв кожному з них Орден Героя. Вони навіть змовилися наступного разу винайняти скаженого провокатора на гроші, вкрадені під час імітації реформ. Але, поки міністри торгувалися з жадібним провокатором, люди перестали мітингувати і почали робити добро без примусу влади. Жорстокий Правитель виявився не потрібним народові, і опозиція швидко змінила політичний устрій. Донині лунає над майданом пісня про те, що кожна людина – вільна, кожен сам собі господар, що не може бути нічого гірше, ніж стати рабом страху, гніву, брехні чи зневіри у власних силах.

Z=PM=Z=

==

=

=

=

Âý—¹²

Íþݦ²Ł˛=ž˛=×—ð=−×þž×—ÞÞČ===££££= P= Ù—Ý—=²˛=þ×—ÿÞ²¦×¦=×þð³=−×þž×—ÞÞČ£= R= ‚šðݲײ¾—Č=¹³Łš×šÞ—²š²³= þ¹þˇ¦¹²þ¹²—====£££££££££££= T= ı˛¹=Š˛×³Ł˛²¦=−×þž×—ÞÞČ= Eþ−þŁ—Š˛ÞÞČF==£££££££££££= NQ= È³Þ˛ÿ=−—¹ÞČ=Þ˛Š=ý˛ÐŠ˛Þþý= Eþ−þŁ—Š˛ÞÞČF==£££££££££££= OR=

Z=PN=Z=

=

=

Íþײݺ= Кишеньковий журнал Релігійної громади cповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини. Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 17122-5892 Р, видане Міністерством Юстиції України 25.10.2010 р. Підписано до друку 31 грудня 2011 року. Випуск № 4 (7). Тираж 500 примірників. Розповсюджується безкоштовно. Адреса редакції, видавця, друкарні: вул. Тверський тупик, буд. 9, к. 82, м. Київ, 01042. Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: ludstvo@gmail.com www.ludstvo.org.ua www.temple.org.ua Z=PO=Z=

=