14 etika6

GDZonline.net Відповіді на запитання та завдання робочого зошита з «Етики» О. О. Мартинюк, О. В. Гісем Вступ 1.

2.

3.

5.

6.

Для чого ми вивчаємо етику Етика — правила та моральні норми поведінки. Мораль — норми та правила поведінки людей по відношенню одне до одного та до суспільства. Етикет — додержання правил поведінки. Ми вивчаемо етику для того, щоб знати, як поводитися в товаристві. Ми вивчаемо етику для того, щоб знати правила спілкування. Ми вивчаемо етику для того, щоб завжди справляти добре враження. Вітати знайомих, бажати близьким «на добраніч» перед сном; вибачатися, якщо чхнув; уміти користуватися столовими приборами під час їжі. Мораль передбачає додержання прийнятних норм поведінки, тобто визначає, що «можна» і що «не можна», вона не дає рецептів, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Поступово люди домовилися, що саме вони вважатимуть хорошим, а що — поганим. Із життєвого досвіду народилися правила, котрих варто додержуватися, щоб твоє життя і життя твоїх близьких було приємним.

2.

3.

4.

Людське життя як найвища цінність у сучасному світі Сьогодні людство може створити дуже багато, але створення людського життя — це унікальний, дуже складний процес. Людину називають «щирою душею» тоді, коли вона безкорислива, добра, готова всім допомогти, уважна. Прояви краси людської душі

5.

6.

3.

Духовні потреби людини

уважність

щастя

доброта

радість

милосердя

наявність однодумців

Етика

Тема 1. Цінності людини в сучасному світі

Бездоганно і чесно; допомагати тим, хто потребує допомоги; бути уважним до всіх. Нестача розуму — довго думати над розв’язанням задачі, писати з помилками. Бездушні вчинки набагато страшніші. Такі люди зазвичай не визнають, що душа являє собою цілий світ. Вони можуть свідомо чинити зло, знищувати життя. Чому моральні цінності називають «Життєвими орієнтирами» 1) Сила людського духу полягає в тому, що людина здатна зосередитися, внутрішньо зібратися для чогось.

871

GDZonline.net

4.

1.

2.

4.

2) Бути дорослим і самостійним означає брати на себе відповідальність за прийняті рішення.

3) Для того щоб зберегти свою гідність, необхідно додержуватися норм і правил, установлених у суспільстві.

1) — забути про чергування; — старанно чергувати; — помінятися з кимось місцями — стежити за порядком. в чергуванні й не попередити про це.

2) — списати; — вивчити правила; — удати з себе хворого. — звернутися за допомогою до товаришів.

3) — влаштувати скандал, буцімто — допомогти мамі впоратися мама думає лише про себе з хатніми справами, а потім — не виконати домашні завдання звернутися до неї за допомо гою в підготовці домашніх

завдань. Що таке справедливість Справедливість. Несправедливість. Коли люди побачать те, що порушує їхні уявлення про порядок або закон, вони одразу зрозуміють, для чого порядок і закон потрібні. Кожен отримує згідно з тим, що він зробив. Байдужість іноді набагато страшніша, ніж вияв будь-яких емоцій.

Етика

Справедливе

1.

2.

4.

5.

1.

872

Несправедливе

— радитися для прийняття рішення, що стосується всіх

— ображати слабших

— чесно розповідати про яку-небудь ситуацію

— не прислухатись до прохань молодших

Чому без праці життя людини втрачає сенс Справжня праця потребує докладання сил. Варто лише почати — і справа зрушить з «мертвої точки». Якщо не напружуватися, то й забудеш, як треба працювати. Результати нашої праці залежать від докладених зусиль. Будь-яка праця є почесною тому, що вона розкриває можливості людини. Будь-яка праця є почесною тому, що вона спрямована на користь інших людей. Будь-яка праця є почесною тому, що вона дає можливість отримати задоволення від того, що зроблено. Будь-яка праця є почесною тому, що вона активізує внутрішній потенціал людини. Учителі діляться з нами своїм досвідом, і ми можемо уникнути помилок, про які вони нам розповідають. Знання — вантаж, який по силі кожному, тому наше завдання — навчитися правильно його розподіляти й користуватися ним. Працьовитість — активна діяльність людини, спрямована на творення. Що таке ідеал Ідол — предмет поклоніння. Ідеал — людина або предмет, що має досконалі якості. Кумир — людина, яка може бути орієнтиром у житті.

GDZonline.net

3.

5.

1.

2.

3.

4.

— Знає правила етикету; — додержується моральних норм; — завжди ввічлива; — знає, що завжди є чому повчитися в інших. Самовдосконалення — це усвідомлення тих рис, котрі потребують доопрацювання. Ці риси можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Складання приблизного плану їх покращення. Ідеал допомагає нам зосередити свої зусилля на певних речах і намітити шлях досягнення мети. Ризикована поведінка передбачає жертовність і, можливо, винагороду. Не можна жити, поступаючись своїми принципами. Узагальнення за темою «Для чого ми вивчаємо етику. Цінності людини в сучасному світі» 1) Правила й моральні норми поведінки.

2) Внутрішній світ людини.

3) Загальні правила поведінки.

4) Додержання правил поведінки.

5) Неупереджене ставлення до кого-небудь.

6) Обов’язок.

7) Хто-небудь досконалий.

8) Правильність поведінки.

9) Хтось, на кого хочеться бути схожим.

10) Нематеріальне «щось», пов’язане з внутрішнім світом.

11) Час, свідомо проведений на землі.

12) Те, що нам дуже дороге.

13) Предмет поклоніння.

14) Робота. Наведіть приклади: 1) етикетних норм поведінки у школі — вставати, коли входить дорослий; відповідати на уроці, піднявши руку.

2) вчинків людей, сильних духом — участь інвалідів у пара-олімпійських іграх.

3) ролі праці у становленні людської особистості — людина не стала б людиною, якби не працювала.

4) зразків для наслідування — мої батьки завжди поводяться так, як їм би хотілося, щоб поводився я. Означає додержуватися правил і усталених норм поведінки, пам’ятати, що нашими вчинками керують душа (серце) і розум (голова).

1) Без життя людський світ абсурдний.

2) У житті не треба забувати про мораль.

3) Бездіяльність не є ознакою життя.

4) Не можна безоглядно наслідувати ідеал.

Етика

2.

Тема 2. Людина — частина всесвіту 1.

Чи є людина частиною природи Природа — це сонце, повітря, вода, планети, рослини, тобто все те, що нас оточує.

873

GDZonline.net 2.

4.

5.

6.

1.

Берегти природу означає не забруднювати її результатами своєї праці. Берегти природу означає створювати, а не руйнувати її. Берегти природу означає трепетно ставитися до всього живого. Берегти природу означає робити все можливе, щоб інші змогли відчути її красу. Треба дбайливо ставитися до того, що ми отримали, і якщо все це довірено нам, то ми маємо бути відповідальними за нього.

— уміти радіти неповторності оточуючого світу; — «залишати після себе тільки квіти»; — уміти доглядати рослини і тварин; — виростити хоча б одну рослину. На цій території можуть існувати різні держави і жити різні народи, але земля даватиме щедрі врожаї тільки тим, хто справді її доглядає. Наші предки, які жили тут раніше, вміли дбайливо ставитися до землі, вона стала нашим надбанням, і це надбання варто передати нащадкам. Як пов’язані довкілля та здоров’я людини робити зарядку

займатися спортом

стежити за акуратністю одягу

Етика

чистити зуби

додержуватися правил гігієни 3.

4.

5.

6.

874

загартовуватися

додержуватися режиму дня

завжди охайно виглядати

1) Вони справляють вплив на здоров’я; 2) викликають відповідні емоції в оточуючих; 3) запобігають різним захворюванням; 4) формують стійкі навички; 5) впливають на фізичний розвиток; 6) впливають на місце людини серед інших людей. Шкідливі звички — стійкі навички, що негативно позначаються на життєдіяльності людини. Найбільш поширені — паління, алкоголізм, наркоманія.

— Робити зарядку; — займатися спортом; — додержуватися правил особистої гігієни; — додержуватися режиму дня. Від стану здоров’я залежить усе. Здоров’я дуже важко відновити.

GDZonline.net Що означає «Пізнати себе»

2.

3.

4.

5.

1.

2.

4.

5.

1.

Через різке виявлення емоцій ситуація може тільки загостритися; емоції заважають усе спокійно обміркувати і прийняти правильне рішення.

1) Пілот може здійснити посадку літака в складних метеорологічних умовах.

2) Через незадовільну оцінку учень може наговорити учителю багато грубощів.

3) Треба спробувати заспокоїти людину; запропонувати їй «помінятися» місцями й оцінити ситуацію. Щоб не йти на поводу обставин, які склалися. Навчитися шукати обдуманий вихід і виважено приймати рішення.

4 — уміють, адже завжди є можливість домовитися й вибачитися; 2, 3 — не вміють, оскільки в учасників ситуації не дуже гарний настрій.

— Ніколи не піддаватися емоціям; — «сто раз подумати», перш ніж приймати рішення; — володіти своїм настроєм. Що означає «Бути розвиненою людиною». Дозвілля — вільний від роботи час, коли людина відпочиває. Хобі — улюблене заняття, якесь захоплення людини на відпочинку. Нудьга не приносить радості, а тільки відчуття втраченого часу. Навчись організовувати свою роботу — і вільний час одразу ж з’явиться. Одне з найважливіших умінь — уміння відпочивати. Займатися спортом; вирощувати квіти; збирати яку-небудь цікаву інформацію.

— Скласти приблизний план свого відпочинку; — вирішити, з ким ти його будеш проводити. Яку роль відіграють емоції та почуття у житті людини Почуття — глибоке переживання чого-небудь. Емоції — швидка реакція на яку-небудь подію.

2. Прояв почуттів

3.

4.

6.

Етика

1.

Прояв емоцій

переживання

сміх

обмірковування

сльози

гнів

крик

Культура почуттів — це уміння володіти своїми емоціями. Враження та спогади про виявлені емоції залишаться надовго.

— Стриманий; — вихований; — коректний; — пунктуальний; — ввічливий; — уважний тощо. Перш за все, думати, що робиш, уміти передбачати наслідки своїх вчинків (емоціональних у тому числі).

875

GDZonline.net Чому любов визначають як найвище почуття 1.

2.

3.

4.

5.

1.

Етика

2.

3.

4.

1) Любов — глибоке, добре та безкорисливе ставлення.

2) Закоханість — легке, безхмарне почуття до кого-небудь. Людина народжена любов’ю і народжена любити. Любов робить справжні чудеса, її можна порівняти з «живою водою», «небесним даром». «Бог є любов» — тобто любов може все, вона завжди творить. Любити іншого означає вірити й довіряти йому. Любити іншого означає не вимагати нічого для себе. Любити іншого означає уміти вибачати. Любити іншого означає ставитися до нього як до себе.

— Пізнати самого себе; — подумати, що сам можеш подарувати іншим; — навчитися робити добро. Закоханість найчастіше швидкоплинна; вона не передбачає повної самовіддачі та жертовності; вона легка; з нею неважко розлучитися. Узагальнення за темою «Людина — частина Всесвіту» 1) Все живе, що нас оточує.

2) Найглибше почуття.

3) Стійка навичка.

4) Середовище навколо нас.

5) Правила догляду.

6) Глибоке внутрішнє переживання.

7) Легке захоплення.

8) Самовідчуття.

9) Захоплення.

1) Виростити квітку; посадити дерево; полагодити зруйноване гніздо.

2) випускні гази погано впливають на роботу легенів.

3) вирощувати квіти, читати книги.

4) батьки та діти; юнаки та дівчата.

5) допомогти другу в скрутній ситуації.

1) Людина є частиною природи тому, що вона створена природою.

2) Бути здоровою людиною означає уміти радіти кожному дню.

3) Пізнати себе людині необхідно для того,щоб навчитися володіти собою.

4) Бути розвиненою людиною означає уміти знаходити й застосовувати знання.

5) Навчитися культури почуттів необхідно для того, щоб не відчувати незручності в різних ситуаціях.

6) Любити іншу людину означає уміння довіряти й вибачати. Про що корисне я дізнався звички хобі почуття ємоції

876

Які висновки зробив треба починати розбиратися в собі, а потім уже — в інших людях

GDZonline.net Тема 3. моральні виміри спілкування

2.

3.

4.

5.

6.

2.

Як виникають і зберігаються моральні цінності суспільства Загальнолюдські цінності — морально-етичні правила та норми поведінки, вироблені на протязі століть.

1) Моральні цінності суспільства виникають завдяки тому, що людство вчиться на своїх помилках.

2) Моральні цінності суспільства зберігаються завдяки тому, що вони укріплюють громадські засади. Любов до Батьківщини, любов до ближнього, знання та вивчення культури та історії своєї країни, гостинність. Найголовніше — добре ставлення до тих, хто поруч. Якщо так робитимуть усі, світ стане добрішим. Добро — це можливість робити й відчувати щось приємне. Справедливість — це однакове ставлення до всіх. Правда — це те, що відбулося насправді. Щирість — це безкорисливість. Літнім людям треба давати місце, допомагати; якщо цього не робити, то їхнє життя буде важчим. Маленьким треба все пояснювати й допомагати, щоб вони швидше засвоїли та набули певні навички. Моральні цінності допомагають людям зберігати «людське обличчя» в будь-яких ситуаціях; дають їм змогу знайти сили та можливості для подолання кризи. Що таке толерантність і нетерпимість Толерантне ставлення

3.

5.

6.

1.

2.

Нетерпиме ставлення

терпимість до іншої думки

різке переривання розмови

уважність до співбесідника

засудження думки іншого, не розібравшись у ній

Нетерпимість — це один із проявів безкультурного спілкування. Бути терпимим досить важко, вдається це не всім. Поважати інших людей означає бути терпимим до них. Поважати інших людей означає бути толерантним до них. Поважати інших людей означає по-справжньому цінувати їх. Поважати інших людей означає уміти бачити в них хороше. Толерантне ставлення передбачає терпляче сприйняття недоліків іншого та надію, що й твої власні недоліки будуть сприйняті так само. Як розділити радість і печаль іншої людини милосердя альтруїст егоїст Для того щоб співчувати і проявляти милосердя не словом, а ділом, необхідно дієво допомагати іншим. Для того щоб співчувати і проявляти милосердя не словом, а ділом, необхідно бути готовим надати допомогу. Для того щоб співчувати і проявляти милосердя не словом, а ділом, необхідно прийти на допомогу.

Етика

1.

877

GDZonline.net

4.

1.

2.

3.

Для того щоб співчувати і проявляти милосердя не словом, а ділом, необхідно не вимагати нічого для себе. Допомога має бути безкорисливою. Проявлене милосердя допомагає подолати негаразди. Милосердя, як і любов, не потребує винагороди. Місце духовності й релігійності в людському житті

Релігійність Духовність Феномен віри полягае у тому, шо не потребує доказів. Поняття Духовні потреби — бажання збагачення внутрішнього світу

створення творів мистецтва

Релігійні потреби — віра в Бога

додержання обрядів

4.

а) Духовність: б) Релігійність: милування чудовими додержання обрядовости творіннями

6.

— Ввічливість, терпимість і толерантність до виявлення почуттів іншої людини; — попросити розповісти про красу його віри.

1.

2.

Етика

Приклади

3.

4.

Які релігійні конфесії є в Україні Православна, католицька, автокефальна церкви. Великдень, Різдво, Стрітення. Різдво — народження Ісуса Христа, 7 січня. З релігійною терпимістю, додержуючись основних правил людського спілкування. Бути толерантним до представників іншої релігії означає поважати їхню віру. Бути толерантним до представників іншої релігії означає знати хоча б щось про їхню релігію. Бути толерантним до представників іншої релігії означає приймати особливості їхньої поведінки. Бути толерантним до представників іншої релігії означає терпимість до виявлення їх релігійних почуттів.

5. Толерантне ставлення

Нетерпиме ставлення

шанобливе ставлення до обрядовості висміювання та зневажливе й додержання ралігійних правил ставлення до іншовіруючих 6.

878

— додержуватися тиші; — знати основні молитви; — мати уявлення про порядок богослужіння.

GDZonline.net

1.

2.

3.

4.

Узагальнення за темою «Моральні виміри спілкування» Ребус: 1. гордість; 2. духовність; 3. релігійність; 4. нетерпимість; 5. толерантність.

1) Церковна організація.

2) Обмін інформацією.

3) Уважне ставлення.

4) Себелюбство.

5) Чуйне надання допомоги.

6) Будівля для здійснення богослужіння.

7) Безкорисливість і допомога іншим.

8) Унікальність. Наведіть приклади: 1) вияву милосердя словом та ділом — допомагати хворим і старим.

2) духовних потреб людини — відвідувати музеї та слухати музику, малювати картини.

3) вияву поваги до релігійних почуттів — релігійні обряди.

1) людство вміє давати оцінку пережитому.

2) у цьому випадку співбесідники почують один одного.

3) вона має можливість відвідувати свій храм і додержуватися обрядовості.

4) ми здатні на глибокі почуття.

1.

2.

3.

4.

5.

1.

Чому людину визначають найвищою цінністю демократичного суспільства Громадянськість Громадянин 1) Демократичне суспільство — суспільство, в якому додержуються права й не порушують свободи кожного.

2) Громадянське суспільство — організація людей, які усвідомлюють свої права і виконують свої обов’язки.

3) Гуманістична мораль — внутрішні правила і норми, спрямовані на миролюбне ставлення. Оскільки зображені тут персонажі відстоюють свої законні права і виявляють їх у «свободі слова, мітингів і зборів». Проявами того, що в демократичному суспільстві людину вважають най­ вищою цінністю, є надання людині різноманітних можливостей. Проявами того, що в демократичному суспільстві людину вважають най­ вищою цінністю, є дозвіл займати будь-які посади. Проявами того, що в демократичному суспільстві людину вважають найвищою цінністю, є обирати професійну діяльність. Проявами того, що в демократичному суспільстві людину вважають найвищою цінністю, є збереження життя людини.

— Не порушувати свободи іншого; — надавати право іншому на висловлення своєї думки; — оберігати мир. Чи може бути свобода основою моральності Свобода — можливість необмежених дій.

Етика

Тема 4. цінності демократичного громадянського суспільства

879

GDZonline.net 2.

3.

4.

5.

6.

1.

2.

3.

Не порушувати свободу кожного. Свобода — це не вседозвільність. Свободу визначає закон суспільства в цілому, а не окремої людини. Поняття

Приклад прояву

Свобода вибору — це можливість чесно віддати перевагу чому-небудь

вибори Президента 2004 р.

Свобода дії — це досягнення намічених результатів

100 днів Наполеона

Свобода волі — це можливість сміливо почуватися

Сократ, Декарт, Вольтер

Бути самим собою означає чесність по відношенню до самого себе. Кожна людина унікальна, але її унікальність завжди співвідносна з іншими людьми, це й робить світ багатоликим. Вільна людина може помилятися, робити спроби, але вона може творити, будувати, а в клітці (навіть золотій) світ і можливості обмежені. Що таке права та свободи людини 1) Права людини — можливості волевиявлення, самореалізації.

2) Свободи людини — можливості розкриття внутрішніх потенціалів.

3) Обовязки людини — виконання певних, визначених нормами і законами правил.

— Право на освіту; — право на медичне обслуговування; — право на відпочинок. Права і свободи

Етика

совісті зборів віросповідання 4.

5.

6.

Обов’язки додержуватися закону захищати честь своєї країни

Воїнський обов’язок, котрий повинні виконувати юнаки з 18 років, допомагає їм опанувати основи захисту своєї держави. Чесне обрання органів влади дає змогу створити й розвивати демократичну державу. Свобода мітингів і зборів — один із методів волевиявлення народу. Вседозвільність — відсутність свободи, оскільки призводить до порушення «простору» іншої людини. Права учнів

Обов’язки учнів навчатися

оскаржити оцінку й перездати її, переписати контрольну

880

додержуватися дисципліни поважати однокласників і вчителів

GDZonline.net

2.

3.

4.

Суспільна справедливість субсидії

депутати

доплати

прибиральники

спеціалізовані будинки відпочинку та санаторії 5.

6.

7.

1.

2.

3.

4.

5.

Соціальна різноманітність

професори банкіри сантехніки

Кожній людині при народженні надаються рівні права — на працю, відпочинок, здоров’я, отримання освіти тощо. Соціальне середовище, в якому вона зростає, істотно впливає на реалізацію цих прав і визначає спосіб її життя. Але кожний із нас має лише одне життя, авторами якого виступаємо ми самі, й від нас залежить, наскільки воно буде яскравим, захоплюючим та цікавим. Різноманітність життя в громадянському суспільству вимагає від людини мобільності, великих знань, уміння володіти собою і давати правильну оцінку ситуації. Соціальні упередження можуть бути пов’язані з чим завгодно, починаючи від зовнішніх ознак, що виражені в стилі одягу та манері поводитися, й до більш глибоких — внутрішніх, пов’язаних із виявленням тих чи інших почуттів. В усякому випадку треба самому скласти думку про дану ситуацію, а не просто йти за більшістю.

Етика

1.

Що таке суспільна справедливість та соціальна різноманітність 1) Суспільна справедливість — додержання громадських норм і порядків.

2) Соціальна різноманітність — різний рівень достатку, суспільного становища. Допомога малозабезпеченим, інвалідам, старим; доплати до пенсії; виділення коштів по догляду за дітьми. Основними проявами соціальної різноманітності є ступінь відповідальності окремих людей перед суспільством. Основними проявами соціальної різноманітності є рівень прибутків. Основними проявами соціальної різноманітності є рівень освіченості. Основними проявами соціальної різноманітності є професійна діяльність.

Як співвідносяться мораль і закон як регулятори життя громадян у демократичному суспільстві Мораль Закон Закон передбачає певне обмеження, яке потребує докладання сил. Свобода полягає в чесності перед собою, людьми, державою. Закони породжені багаторічним досвідом. Досвід усіх попередніх поколінь втілено в законах держави. Принцип «рівності всіх перед законом» означає закон для всіх один.

— Покарання за злочин; — у 16 років отримання паспорта. На мою думку, зв’язок між мораллю і законами в демократичному суспільстві повинен полягати в тому, що моральні норми та правила, котрі виробили наші предки, лягли в основу перших писемних законів. Зако-

881

GDZonline.net ни не були незмінними, вони намагалися враховувати зміни моральноетичних норм, котрі відбувалися в суспільстві.

1.

Що таке громадянська позиція людини Громадянська позиція — чітке усвідомлення й можливість відстоювання своїх законних прав.

2. Наявність громадянської позиції

Відсутність громадянської позиції

Соломон писав, що з держави Олександр Мороз — лідер партії треба виганяти людей, котрі не соціалістів — перебігає то до «поможуть вирішити, на чиєму вони маранчових», то до «блакитних» боці 3.

4.

5.

Етика

6.

1.

3.

4.

5.

1.

882

1) Шкода, що батьки Дмитра вирішили проігнорувати вибори, вони самі нібито викреслили себе з громадянського суспільства.

2) Якщо ти з чимось не згоден, то треба вміти висловити й оформити свій протест, із беззаконністю краще розмовляти мовою закону. Громадянська позиція вважається цінністю громадянського суспільства тому, що вона формує і підтримує його.

— Знати історію своєї країни; — знати основні події, котрі відбуваються в суспільстві; — уміти давати об’єктивну оцінку тому, що відбувається.

— Брати участь у шкільній раді; — розробити статут школи, кодекс учня; — організовувати загальношкільні заходи. У чому полягає етика відносин між народами в демократичному суспільстві Патріотизм Шовінізм — Дізнатися про красу та самобутність іншого народу; — дізнатися про культурне багатство і традиції; — виробити мову взаєморозуміння.

— Поважати їх традиції, мову, культуру; — не примушувати силоміць полюбити країну, в якій вони зараз живуть.

— Дізнатися про подробиці — байдуже поставитися до традицій проведення урочистостей; і особливостей проведення свята.

— поцікавитися, як тактовніше — прийти «зі своїм указом». вам буде поводитись; — дізнатися, в якому одязі приходити на свято. Узагальнення за темою «Цінності демократичного громадянського суспільства» 1) Усвідомлення своєї відповідальності перед суспільством.

2) Рівне ставлення до всіх.

GDZonline.net

2.

3.

4.

3) Можливість.

4) Законослухняність.

5) Помилкова, неперевірена думка.

6) Правило держави.

7) Людина громадянського суспільства.

8) Люди, які живуть за законом.

9) Переконання в національній довершеності.

10) Право діяти.

11) Любов до батьківщини. Наведить приклади: 1) прояву громадянськості у вчинках людини — участь у виборах; 2) узгодження власних інтересів людини із суспільними — законослухняність; 3) захисту людиною своїх прав і свобод у демократичному суспільстві — свобода мітингів, друку, слова; 4) впливу громадян на суспільне життя — демократизація суспільства.

1) людина — без неї суспільство не існує; 2) свобода — лежить в основі законності; 3) права та свободи людини — рамки, що визначає закон для волевиявлення; 4) суспільна справедливість і соціальна різноманітність — багатоманітність самореалізації; 5) закон — скелет держави; 6) громадянська позиція — усвідомлення своїх прав і обов’язків. Жити в суспільстві й бути вільним від нього неможливо.

1.

2.

3.

4.

Бути громадянином і патріотом України сьогодні означає любити й поважати свою країну; Бути громадянином і патріотом України сьогодні означає знати про її успіхи та поразки; Бути громадянином і патріотом України сьогодні означає виконувати свій громадянський обов’язок; Бути громадянином і патріотом України сьогодні означає примножувати славу країни.

1) Відповідальність за долю Вітчизни — чесно жити і працювати на благо країни.

2) Байдужість до долі Вітчизни — байдужість до самого себе.

— Українські космонавти; — винахідники нових технологій у науці та виробництві; — учителі; — учні-відмінники та активісти. На Батьківщині дороге все, тому що це твоє, рідне. Жертовність на користь усіх завжди вважалася геройством. Жити треба так, щоб усе робити для Вітчизни. Доля країни вища за особисту користь. Зрада Батьківщини — відмова від свого коріння.

Етика

Підсумковий урок. Як громадяни повинні ставитися до своєї держави

883

GDZonline.net 5. Активна громадянська позиція участь у виборах

Пасивність спостерігача бути всім незадоволеним

знання законних прав і обов’язків усе критикувати, але при цьому та вміння відстоювати їх демок- ні в чому не брати участь ратичним шляхом 6.

Я хочу стати першокласним скрипалем. Брати участь у різних музичних конкурсах, займати перші місця й цим прославляти свою країну. Також хочу зробити аранжування національної музики, щоб її запам’ятали та полюбили всі, хто її слухатиме. Тематичний блок I Варіант 1

4.

5.

6.

Етика

7.

8.

9.

4.

5.

6.

884

I рівень 1а; 2в; 3в.

II рівень «Щирою душею» називають ту людину, котра уміє бути доброю незалежно від ситуації. Авторитет або повага не даються відразу, їх треба весь час підкріплювати. Кумир передбачає безоглядне наслідування, а ідеал служить за мету, якої треба досягнути.

III рівень Для того щоб наблизитися до свого морального ідеалу, людині необхідно бути чесною перед собою та іншими. Для того щоб наблизитися до свого морального ідеалу, людині необхідно бездоганно поводитися. Для того щоб наблизитися до свого морального ідеалу, людині необхідно бути доброю та милосердною. Для того щоб наблизитися до свого морального ідеалу, людині необхідно знати й цінувати істину. Етикет допомагає спілкуванню, це своєрідна «мова спілкування». Мораль — внутрішній стрижень кожної людини й усього суспільства.

IV рівень — робити все по совісті; — бути справедливим; — бути добрим; — цінувати красу; — поводитися бездоганно; — ставитися до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Варіант 2 I рівень 1а; 2б; 3а.

II рівень Ми вивчаємо етику для того, щоб навчитися правилам і нормам поведінки, спілкування; уміти адекватно виражати свої почуття. «Не дерти кирпу», коли все виходить добре й не «опускати руки», коли щось не виходить. Подолати тяжку хворобу величезною силою волі; не піддаватися невдачам; з оптимізмом зустрічати кожен день.

GDZonline.net 7.

8.

9.

III рівень Життя людини без праці втрачає сенс тому, що «праця створила людину» і продовжує створювати. Життя людини без праці втрачає сенс тому, що будь-яка праця спрямована на творення. Життя людини без праці втрачає сенс тому, що праця лежить в основі всього Життя людини без праці втрачає сенс тому, що «ми мислимо, а відтак існуємо» Багатство внутрішнього світу; з такою людиною завжди цікаво та корисно спілкуватися.

IV рівень — знає правила й норми поведінки; — уміє додержуватися їх; — ввічливий; — вихований; — охайний; — уважний; — завжди справляє хороше враження.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

I рівень 1а; 2б; 3в.

II рівень Висловлювання «берегти природу» означає охороняти й цінувати її неповторність, сприяти її примноженню. Любити — означає розуміти іншого таким, який він є, з усіма його недоліками. Стримано ставитися до критики, вміти толерантно поводитися в будьякій ситуації.

III рівень Зв’язок між довкіллям і здоров’ям людини полягає у тому, що вони однаково впливають одне на одне. Зв’язок між довкіллям і здоров’ям людини полягає у тому, що вони взаємопроникні. Зв’язок між довкіллям і здоров’ям людини полягає у тому, що вони однаково цінні. Зв’язок між довкіллям і здоров’ям людини полягає у тому, що вони допомогають існувати життю. Людина не може не виявляти свої емоції, як і будь-яка інша істота; але вона може володіти ними, щоб упоратися з тими глибокими почуттями, що сповнюють її.

IV рівень — знати етику та етикет; — уміти давати внутрішню оцінку ситуації; — бути високоосвіченою людиною; — мати багатий внутрішній світ.

I рівень 1б; 2в; 3в.

Етика

Тематичний блок II Варіант 1

Варіант 2

885

GDZonline.net 4.

5.

6.

7.

8.

9.

II рівень Висловлювання «бути здоровою людиною» означає відчувати задоволення від свого внутрішнього та зовнішнього стану. Треба спочатку розібратися з собою, а потім уже давати поради іншим. Спорт, живопис, музика, театр, танці тощо.

III рівень Основним моральним обов’язком людини щодо природного світу є прикрашання його. Основним моральним обов’язком людини щодо природного світу є його збереження. Основним моральним обов’язком людини щодо природного світу є його примноження. Основним моральним обов’язком людини щодо природного світу є прояв любові до нього. Це світло й безмежна доброта, всепрощаюча довіра — що може встояти перед цим потоком?

IV рівень — скласти план дій; — намітити, які навички та вміння хочеться розвинути; — познайомитися з кращими представниками в тих галузях діяльності, котрі цікавлять (можна за книгами, фільмами, дисками); — зайнятися якими-небудь спортивними вправами; — залучити до організації свого дозвілля друзів. Тематичний блок III Варіант 1

Етика

4.

5.

6.

7.

8.

9.

886

I рівень 1а; 2б; 3а.

II рівень Повага до іншого; — додержання свободи; — доброта, милосердя, безкорисливість. Поважатимуть людину за її щоденні вчинки, а вона підкріплюватиме або руйнуватиме цю повагу. Звертати увагу тільки на самого себе.

III рівень Бути толерантним до представників іншої релігії означає поважати її обрядовість. Бути толерантним до представників іншої релігії означає терпимо ставитися до її свят. Бути толерантним до представників іншої релігії означає щось дізнаватися про неї. Бути толерантним до представників іншої релігії означає знаходити спільне з власними поглядами. «Душа повинна працювати і день, і ніч», — тобто весь час обмірковувати, зважувати, дивуватися, радіти тому, що бачиш, шукати «світлі образи».

IV рівень — не насміхатися; — мати уявлення про релігію інших людей; — знаходити взаємопроникнення різних релігій; — поважати урочисті дні релігійного богослужіння; — дати іншому можливість пояснити свої почуття.

GDZonline.net

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Варіант 2 I рівень 1б; 2а; 3б.

II рівень Православ’я, католицтво, іудаїзм, автокефальна церква. Милосердна людина, безкорислива та альтруїстична.

— Потяг до прекрасних творів живопису, архітектури; прослуховування музики, читання книжок.

III рівень До найважливійших загальнолюдських цінностей належать доброта. До найважливійших загальнолюдських цінностей належать милосердя. До найважливійших загальнолюдських цінностей належать справедливість. До найважливійших загальнолюдських цінностей належать всепрощення.

— Заспокоїтися; — подивитися на ситуацію збоку; — звернутися за допомогою до психоаналітиків; — піти до храму.

IV рівень — навчитися поважати себе; — ставитися до інших так, як хотілося б, щоб вони ставилися до тебе; — відчувати відповідальність за свої слова та вчинки.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

I рівень 1а; 2а; 3б.

II рівень Суспільна справедливість — це законослухняність і законопорядок для всіх. Краще жити чесно й бездоганно. В. Ющенко у виборах 2004 р. (і його команда) зайняли таку громадянську позицію, що все суспільство не могло залишитися байдужим.

III рівень Бути і залишатися собою в суспільстві означає поважати законопорядок. Бути і залишатися собою в суспільстві означає мати чітку громадянську позицію. Бути і залишатися собою в суспільстві означає знати, чого ти хочеш і можеш досягнути. Бути і залишатися собою в суспільстві означає вірити, що тебе не зрадять. У кажного народу є свої традиції, звичаї; що для одного знак поваги — для іншого — здивування; треба знати звичаї тих, хто живе поруч із тобою.

IV рівень — Дотримуватися закону; — знати правила відстоювання своїх прав і свобод; — проводити демократичні вибори; — створити організації, котрі могли б відстежити й припинити будь-які правопорушення.

Етика

Тематичний блок IV Варіант 1

887

GDZonline.net

4.

5.

6.

7.

8.

Етика

9.

888

Варіант 2 I рівень 1в; 2б; 3в.

II рівень Мораль громадянського суспільства називають гуманістичною тому, що вона передбачає існування загальнолюдських цінностей. Свобода — це не вседозволеність, а право, яким треба вміти користуватися.

— Допомога держави старим, хворим, дітям; — субсидії від держави малозабезпеченим сім’ям.

III рівень Для того щоб виявляти повагу до культурно-національних особливостей представників різних народів, які живуть в Україні, необхідно поважати прояв їхніх традицій. Для того щоб виявляти повагу до культурно-національних особливостей представників різних народів, які живуть в Україні, необхідно додержувати їхні права. Для того щоб виявляти повагу до культурно-національних особливостей представників різних народів, які живуть в Україні, необхідно дати їм можливість самовиявлення. Для того щоб виявляти повагу до культурно-національних особливостей представників різних народів, які живуть в Україні, необхідно дружити з ними. Демократичне суспільство будується на морально-етичному законопорядку. Він виявляється в додержанні прав усіх членів суспільства й однаково справедливий до всіх.

IV рівень — не хизуватися досягненнями свого народу; — поцікавитися культурними традиціями та обрядами іншого народу; — постаратися знайти точки перетину двох культур.

GDZonline.net Розвиток мовлення

За вимогою чинної програми шестикласники повинні навчитися виконувати такі види творчих робіт: — твір-опис природи (на основі особистих вражень і за картиною); — твір-опис приміщення (на основі особистих вражень і за картиною); — твір-роздум про вчинки людей на основі спостережень і вражень; — твір-оповідання на основі побаченого і за картиною; — замітка в газету з елементами роздуму про вчинки людей. Опис природи (пейзаж) — вид опису, який характеризує основні риси, ознаки природи будь-якої місцевості. Він поділяється на такі частини: 1) загальне враження; 2) опис основних елементів (зображувана місцевість, пора року, погода, рослини, люди і тварини); 3) висновок-завершення. З описами природи ми найчастіше зустрічаємось у художніх творах. Але скласти твір-опис самому значно важче, ніж милуватись письменницьким шедевром. Адже описати пейзаж неможливо, не маючи власних вражень від побаченого, тому необхідно захопитись побаченим, зачаруватись природою. Створюючи опис за картиною, зверніть увагу не лише на її тематичне навантаження, а й на техніку виконання. Дайте відповіді на питання: Що зображено на передньому плані, що — позаду? Звідки падає світло, як зображені об’єкти, які кольори використав художник? Яке враження справляє картина, яким настроєм пройнята? У висновку висловіть особисті враження про розглянуту картину. У своєму творі використовуйте відомі вам художні засоби виразності: епітети, порівняння, уособлення. Твір-опис приміщення (на основі особистих вражень і за картиною) потребує урахування найголовніших деталей інтер’єру: 1) розташування приміщення і його площа; 2) кількість вікон, освітлення; 3) колір стін та їх оздоблення; 4) наявність і розташування меблів; 5) чи відповідає приміщення своєму призначенню. Мета ділового та наукового опису — подати точну конкретну інформацію про приміщення та його елементи, без емоційної оцінки. У художньому описі автор має передати своє ставлення до зображуваного. Твір-роздум про вчинки людей (на основі власних спостережень і вражень) є одним із найскладніших видів творів за способами викладу матеріалу. Це зв’язний текст, який містить тезу (сформульовану думку автора щодо обраного питання), докази на користь цієї думки, а також висновок, який є логічним завершенням тексту. Речення перебувають у причиново-наслідкових відношеннях (у кожному наступному реченні подається обґрунтування, пояснення думки, висловленої в попередньому реченні). Написання твору-роздуму розвиває логічне мислення, вчить обстоювати власну точку зору і спростовувати хибні думки. Робота над роздумом про вчинки людей передбачає осмислення правил людського співіснування, моральних принципів життя суспільства.

Розвиток мовлення

ТВОРИ

889

Розвиток мовлення

GDZonline.net Для того щоб скласти твір-роздум на основі власних спостережень і вражень, слід назвати дійових осіб і дати перелік їхніх вчинків, проаналізувати ці вчинки і зробити висновок про власне ставлення до них. Твір-оповідання на основі побаченого — це невеликий за обсягом твір розповідного характеру про одну подію з життя персонажа. Слід відрізняти оповідання від розповіді, бо воно є одним із різновидів розповіді. Саме в оповіданні можна виділити такі композиційні елементи: зав’язку (епізод, яким починається розповідь), розвиток дії (послідовний виклад подій), кульмінацію (момент найвищого напруження), розв’язку (заключну дію, яка є результатом названих подій). На відміну від розповіді, в оповіданні чітко висловлюється ставлення автора до зображуваних подій. Пишуться оповідання в художньому стилі, часто в них використовується діалог. Особливостями оповідання є розповідний спосіб викладу думок, нетривалий час дії, невелика кількість дійових осіб, стислість викладу матеріалу. Замітка в газету — це невеликий текст публіцистичного стилю, повідомлення в газеті (стінгазеті), журналі, яка характеризується гостротою проблеми, стислістю, влучністю і нерідко містить звертання до читача. Замітка висвітлює важливий, цікавий для читача факт. Роботу над заміткою краще розпочати з аналізу заміток, дібраних із періодичної преси. В основу учнівської замітки береться важливий факт із життя шкільного колективу. Завдання замітки з елементами роздуму — привернути увагу читачів до певної проблеми, висловити авторське ставлення, а також переконати читачів у правильності чи хибності якоїсь позиції. Важливий етап роботи — складання заголовка, який буде привертати увагу читача не лише лаконізмом, а й сконденсованістю основної думки матеріалу. Замітку звичайно пишуть на окремому аркуші паперу, залишаючи поля для редакторських поміток. У кінці текст підписують і ставлять дату. Твір-опис природи ДУХМЯНІ ЛІТНІ ВЕЧОРИ План 1. Літні тихі вечори в селі.

2. Сонечко поволі сідає за горизонт, звеселяючи небо своїм відблиском.

3. Над річкою спускається туман.

4. Повітря наповнюється вечірніми пахощами.

5. Найсильніший — аромат матіоли.

6. На душі тихо і затишно. МОРЕ

890

1.

2.

3.

4.

5.

План Того ранку на морі не було жодної хвильки. Яскраве вранішнє сонце вже залило своїм сяйвом усе навкруги. Свіже солоне повітря наповнило мої легені. Екзотична рослинність цього ранку ще прекрасніша. Згадуватиму цей пейзаж із задоволенням.

GDZonline.net ЗИМОВИЙ ЛІС План Лижна прогулянка до лісу. Засніжені дерева схожі на зачарованих велетнів. Сніг виблискує на сонці. На бездонному блакитному небі немає жодної хмаринки. Повітря неначе напоєне невимовною радістю.

РАНОК СОНЦЯ За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день. УЛЮБЛЕНА ПОРА РОКУ Найбільше я люблю весну. Це, по-моєму, найпрекрасніша пора року. Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’являється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пта­ шенят. Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як усе навколо оновлюється, прикрашається після зимового сну. Весело співають струмочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти. Повітря наповнюється духмяним запахом рослин. Весна — це оновлення у природі. Саме за це я її люблю.

Розвиток мовлення

1.

2.

3.

4.

5.

СВІТАНОК Я дуже люблю зустрічати перші спалахи пробудження нового дня. Задовго до сходу сонце сповіщає про свій прихід. Воно забарвлює своїми променями нічний небосхил, гасить зорі. Я люблю зустрічати сонце, гру і трепіт ранкових спалахів його променів. Спочатку на обрії з’являється багряно-червона смуга. Потім вона стає оранжевою, рожевою, а далі сонцем наповнювалося все навколо. І ніби вперше бачиш зелений листочок, дерево, яке росте аж до мого вікна, і легкий туман над рідним містом, що пробуджується до нового дня. І ось світанок змінюється новим днем, наповнюється турботами життя людей, і я чую ніжне: «Доброго ранку, сину!» ЗОЛОТАВА ОСІНЬ Ось і минуло тепле літо. Настала осінь. Непомітно підкралась вона до наших садів, полів, гаїв, лісів. Ще в кінці серпня дерева почали вкриватись жовтим листям, а зараз воно вже блищало на сонці, ніби золото. Дерева стояли у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадало додолу. Земля була вкрита кольоровим листям, наче йдеш по прекрасному килимі. 891

GDZonline.net Я люблю слухати шерехи опалого листя, дивитися на чарівні розписи осені на листях клена. Промайнуло коротке бабине літо, починало повівати холодом, змовкли пернаті музиканти. Ось і прийшов час прощатися із золотою осінню. Твір-опис за картиною

Розвиток мовлення

КАТЕРИНИ БІЛОКУР «КВІТИ ЗА ТИНОМ» На картині Катерини Білокур — чудові квіти на фоні чистого, погідного неба. Їх можна розподілити на два букети. Один, ближній, перебуває у затінку, другий — більш виразний, світлий, осяяний сонячними променями. Кольорів небагато: червоний, зелений, білий, голубий. Але вжито багато проміжних барв. Я думаю, майстриня дуже любить природу, безмірно закохана у квіти. А їх тут безліч. Тягнуться до сонця рожеві мальви. По березовій гілці поплелась в’юнка берізка. Чарують око білосніжні ромашки й оранжеві лілії, рожевочервоні тюльпани і настурція з вишневими прожилками на пелюстках. Картина чарує гармонією кольорів і форм, захоплює красою і майстерністю. Твір-опис приміщення ЦИРК — ЦЕ НЕЗВИЧАЙНО! План 1. Ми підемо в цирк.

2. Незвичайний вигляд та великий розмір будівлі цирку.

3. Внутрішнє облаштування: просторе фойє, оздоблене величезними дзеркалами.

4. Арена. Місця для глядачів розташовані амфітеатром.

5. Вистава у цирку — то незабутні враження. НОВИЙ СУПЕРМАРКЕТ План 1. Поряд із нашим будинком з’явився новий супермаркет.

2. Велика площа магазину, яскраве освітлення.

5. Відділи магазину. Продумане розташування продукції.

6. Поява супермаркету — приємна новина для мешканців нашого мікрорайону. ІНТЕР’ЄР СТАРОВИННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

План Гордість нашої школи — народознавчий музей. Вдало відтворений інтер’єр українського житла. Найголовніший елемент — піч. Напроти входу — парадний кут з іконами і рушниками. Стіл, лави. Скриня — хранителька цінніших речей. Оздоблення житла. БІБЛІОТЕКА План

892

1. Розташування бібліотеки.

2. Читальний зал.

GDZonline.net 3. Абонемент.

4. Книгосховище.

5. Бібліотека — затишне місце для книголюбів.

НАШ ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ Сьогодні наш клас був на екскурсії у шкільному музеї «Українська світлиця». З першої ж хвилини на нас війнуло історією, побутом українців і тією любов’ю, з якою зібрано кожний експонат. Праворуч від вхідних дверей знаходиться справжнісінька піч, розмальована квітами та півниками. Поруч стоїть стіл, а над ним — два мисники. Якого посуду тут тільки нема! І полумиски, і глечики, і куманці, і форми для випікання пасок. Ліворуч від дверей стоїть скриня, а над нею висить одяг. Аж очі розбігаються від краси вишиваних сорочок, спідниць, керсеток, вінків з різнокольоровими стрічками, синіх, зелених, білих та червоних з великими квітами хусток. Навпроти скрині — речі домашнього вжитку. Тут є і прядка, і веретено, і гребінь з гребінкою. Та найбільше мені сподобалася колекція рушників. Зібрані вони з різних куточків України. І про все це цікаво розповідали екскурсоводи — старшокласники. Мені радісно і приємно вчитися в школі, де є такий музей.

Розвиток мовлення

НАШ КЛАС Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. Їх п’ять, і кожна заповнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дерев’яні столи з двома стільцями біля кожного. Біля вікна — учительський стіл. Він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. На одній стіні висить дошка, а зверху — портрет Тараса Шевченка, прикрашений вишиваним рушником. На іншій стіні знаходяться планшети з основними правилами української мови. А ще квіти. Їх багато, вони скрізь: на підвіконнях, шафах, учительському столі. Я завжди із хвилюванням і радістю переступаю поріг нашої класної кімнати.

МОЯ КІМНАТА У мене невеличка світла кімната з приємними світло-сірими шпалерами. На всю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати зранку заглядає сонечко. Посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольору, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній вазі. Біля стола — два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в надрах якої зберігаються справжні скарби — книги. Ліворуч від шафи знаходиться ліжко, дерев’яне, невисоке, з різнокольоровими маленькими подушечками. Біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. Це мій улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю. Підлога застелена темно-червоним із вигадливими візерунками килимом. Моя кімната затишна, привітна, світла. Твір-опис за картиною В. НАВРОЦЬКОГО «НАТЮРМОРТ» Художник зобразив найцінніші для життя людини дари природи. Хліб і мед — символ добробуту. Квіти — символ краси.

893

GDZonline.net У першу чергу привертають увагу великі золотоголові соняшники, що розмістилися серед дозрілих колосків пшениці. Крізь сіточку з гілок і зеленого листя видніють сині волошки і голубуваті ромашки. Ще нижче на картині — духмяний хліб, золотисті груші, соти запашного меду, червонобоке яблуко. Усе це багатство митець розмістив на дерев’яному столі. Людини немає, але присутність її відчувається. Уся картина дихає теплом і спокоєм, злагодою і любов’ю. Твір-роздум про вчинки людей ЩО ЗНАЧИТЬ ЛЮБИТИ КВІТИ?

1.

2.

3.

4.

План Восьмого березня на кожному майданчику — продавці первоцвітів. Проліски, підсніжники, фіалки — ніжна окраса весни. Милуватися квітами найкраще в лісі. Любити квіти — це значить берегти їх!

Розвиток мовлення

«МАМО, МАТІНКО, МАТУСЮ...»

1.

2.

3.

4.

5.

6.

План Мої однолітки часто скаржаться на своїх батьків. Я думаю, що мама — це найсвятіше. Вона народила мене на цей світ. Постійно піклується про мене. Мамі болить кожна моя невдача. Я завжди намагаюся тільки радувати свою матусю. ДО ЧОГО Я ПРАГНУ В ЖИТТІ?

План 1. Ми ще надто молоді, але за нами — майбутнє.

2. Сьогодні близькі піклуються про мене, а з часом я буду відповідати за них.

3. Головне моє завдання — старанно вчитися, розвиватися.

4. Тільки ставши повноцінною особистістю, я зможу принести користь своїй сім’ї і країні. ПРО ТАТА У нас дружна сім’я, а на чолі її — наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив — чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова — усе він робить із легкістю, красиво й упевнено. А головне — працює із задоволенням. І тоді вже не можеш встояти без діла, а тим більше відмовитися від роботи. Батько не дуже часто сварить мене. Досить його погляду, і я ладен зробити все можливе, аби тільки він не сердився. Інколи мені здається, ніби тато надто суворий, і я ображаюсь. Але минає час — і я розумію, що він був правий. Ось такий у мене тато — суворий, але справедливий і люблячий.

894

GDZonline.net ВИПАДОК НА ЗУПИНЦІ Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро. Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо. Твір-оповідання про випадок із життя

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

План Влітку ми відпочивали в Криму. Нарешті вирішили піти в гори. Важкі для підйому гірські стежки. Із висоти відкрилися небачені краєвиди. Раптом з’явилися чорні хмари, небо розітнула блискавка. Небезпечний спуск слизькою кам’янистою стежкою. Злива захопила нас уже біля автобуса. «ЧЕРВОНЕ КОРОМИСЛО ЧЕРЕЗ РІЧКУ ПОВИСЛО»

План 1. Працювали на городі швидко і весело.

2. Хмарки на небі, тривожний шепіт трави.

3. Злива закінчилася так само швидко, як і почалася.

4. «Веселка!» — схвильовано гукала дітвора.

5. Уперше я бачив веселку від землі і до землі — справжнім коромислом через річку.

Розвиток мовлення

НЕБЕЗПЕЧНА ПРОГУЛЯНКА

НАДІЯ 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

План Підготовка до районних змагань шкільної команди з гандболу. Несподівана травма Надії — кращого воротаря. Виступ команди під загрозою. Надія стає «Надією» всієї команди — вона таки виходить на гру. Гра з останніх сил. Омріяна перемога. Команда перемагає тоді, коли на успіх працює кожен.

СУМНИЙ УРОК ВЕСЕЛОГО ДНЯ Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині.

895

GDZonline.net

Розвиток мовлення

Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними по­ прямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Анд­ рій — великий знавець і любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом водню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхідно було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло! НІЧНА ПРИГОДА Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білолобої Зірочки. Я злякався, що на неї можуть напасти вовки, і пішов її шукати. Сонце швидко зайшло, на землю спали сутінки. Кущі і дерева, привітні і зелені вдень, тепер стали чорними і зловісними. Довго я шукав Зірочку, але так і не знайшов. Вирішивши продовжити пошуки зранку, я наблизився до куреня і побачив, що з пітьми на мене блимали чиїсь зелені очі. «Вовки»,— промайнуло в голові, і я за якусь мить виліз на високе дерево. Довелося там і ніч провести. Я боявся рухатися, боявся заснути, з нетерпінням чекав ранку. А коли зійшло сонце, із куреня вийшла Зірочка, на ходу дожовуючи мій сніданок. Я застиг із несподіванки, розсердився, закричав на теля, а потім голосно і весело розсміявся. Замітка в газету ЩО ЗНАЧИТЬ ДЛЯ МЕНЕ ДЕНЬ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ?

1.

2.

3.

4.

5.

6.

План Незабаром — День Захисника Вітчизни. Для моєї сім’ї це свято — особливе. Мій дідусь — ветеран Великої Вітчизняної війни. Мій брат — курсант військового училища. Я теж мрію бути військовим. У цьому святі поєдналися героїчне «минуле» і молоде «сьогодні». ЧИ ПРАВІ ТІ, У КОГО «ХАТА СКРАЮ»?

896

План 1. Учні нашого класу по-різному ставляться до громадських справ.

2. Я вважаю, що всі мають бути відповідальними.

3. Коли кожен відсторонюється від своїх обов’язків — жити сумно.

4. Брати участь у всіляких справах завжди цікавіше, ніж спостерігати.

5. Де спільні справи — там взаємодопомога і порозуміння.

6. Отже, давайте перевіримо, чи не «скраю наша хата»?

GDZonline.net «ЗАМІСТЬ ЯЛИНКИ — НОВОРІЧНИЙ БУКЕТ!»

1.

2.

3.

4.

5.

6.

План Коли і де відбулася шкільна виставка. Чи потрібні такі заходи, яке їхнє значення? Скільки потрібно часу, аби виросла маленька ялинка? Чи загрожують незаконні вирубки нашим лісам? Чи доводилось вам бачити понівечені ялини у містах? Чи підтримуєте ви гасло, яке стало назвою виставки?

ШАНУЙМО ХЛІБ Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі столу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала хліба нагодувати мого батька. Як плакав тато, просивши хліба. Дідусь воював за нашу землю, щоб ми ніколи не були голодні, завжди мали на столі смачний хліб. Тепер у нас є хліб, є й до хліба. Але треба берегти кожен шматок. Після цього випадку я вирішив у школі провести розмову з моїми однокласниками про ціну хліба в родині. Адже в хлібі — праця і сила нашого народу.

Розвиток мовлення

ДЯКУВАТИ ЗА ЧИСТОТУ? Часто доводиться спостерігати, як учні в школі з неповагою ставляться до технічних працівників. Звичайно, прибиральниця — не престижна робота, але це не означає, що вона не потрібна і не достойна пошани. Уявімо собі, що ми залишилися без техпрацівників. Як буде виглядати школа в кінці робочого дня? Яким буде повітря без вологого прибирання? Нещодавно я дізналася, що за кордоном прибиральники називаються гордо — рятівники від сміття. Я думаю, це цілком справедливо. І нам слід замислитися, кому маємо сказати «спасибі» за сяючу чистоту в школі.

897

GDZonline.net Українська література Твори

Українська література

У шостому класі на уроках української літератури вдосконалюються вміння письмово докладно, вибірково і стисло переказувати невеликі за обсягом епічні твори або фрагменти з них, зокрема фрагменти з елементами опису (пейзажу, інтер’єру, портрета), знаходити в художньому тексті засвоєні зображувально-виражальні засоби та компоненти твору і пояснювати їх роль у контексті. У творах учні повинні продемонструвати знання сюжету, основних образів та ідеї художнього твору, вміння виділяти у тексті ключові епізоди та встановлювати зв’язки між ними, характеризувати та порівнювати героїв твору на основі їхніх вчинків. Як вид письмової роботи у шостому класі пропонується також складання плану (простого і складного) характеристики героя, твору-роздуму про героя. Художні твори, вивчення яких передбачено чинною програмою, дають широкі можливості для застосування різних форм письмових робіт та творів, формування навичок самостійного аналізу мистецького явища.

898

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНО ВИВЧАТИ ТВОРИ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ? (Твір-роздум) На уроках української літератури ми вивчаємо твори усної народної творчості. Казки і легенди, приказки і прислів’я, загадки і пісні. Чи ж потрібні вони сучасному школяреві? Думаю, потрібні. Бо фольклор відображає погляди народу, його мораль і етику, показує взаємини з людьми і природою, знайомить зі звичаями, традиціями, обрядами українців. Народ у фольклорних творах висловив гарячу любов до рідного краю, опоетизував героїчне минуле, оспівав і прославив мужніх захисників вітчизни. Важко уявити, яким сірим було б життя без колядок і щедрівок, без Різдвяних вертепів і Великодніх веснянок. Велике багатство мудрості та краси передали нам предки. І все це потрібно знати, оберігати, щоб не забути своє коріння, свій родовід, щоб не стати безбатченками. ЩО Я ДІЗНАВСЯ З ІСТОРИЧНИХ ПІСЕНЬ ПРО МИНУЛЕ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ? Про життя людей у різні часи і епохи ми дізнаємося з різних джерел: літописів, археологічних розкопок, пісень, літературних творів, історичних документів. Історичні пісні, вивчені в шостому класі, збагатили мої знан­ня про мужніх воїнів нашого народу. Особливо запам’ятався мені образ Байди. Я багато знав про мужність козаків у боротьбі з турками та татарами. А прочитавши «Пісню про Байду», я відчув, як любив наш народ своїх героїв. Перебільшенням сили і мужності воїна народ ще більше воз­величує і прославляє його. І щоб там не було, але народні маси вірили, що мужність і безстрашність наших козаків обов’язково переможе. Народні месники не тільки захищали свої землі від нападників, але й боронили народ від жорстоких панів. Івана Кармелюка називають народним лицарем, йому присвячено багато пісень, легенд.

GDZonline.net Про все це я дізнався на уроках української літератури, вивчаючи історичні пісні.

СПІВОМОВКИ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО Любов до влучного і дотепного слова — одна з характерних рис українського народу. Вона відобразилась у величезній кількості народних жартів, байок, приказок, жартівливих порівнянь. Це справило свій вплив і на творчість багатьох письменників. Степан Руданський — один із них. В історії літератури він відзначився тим, що започаткував новий жанр — співомовки. «Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул — титул народного поета»,— так оцінив його творчість М. Рильський. Мені подобаються співомовки Руданського. Вони легко й невимушено звучать, а за простотою викладу криється прихований підтекст. Автор використовує різні засоби — від легкого гумору до в’їдливої гнівної сатири. Для цих творів характерне різке протиставлення моральних якостей простих людей і панів. При цьому порівняння не на користь панства. В очах Руданського прості селяни, козаки — це носії найкращих рис, вони чесні, порядні, розумні, кмітливі і дотепні. «Запорожці у короля» не дали себе образити й перехитрили пихатих поляків («Запорожці у короля»); Іван не дозволив себе ошукати хитрому панові та ще й сам мав прибуток («Пан і Іван в дорозі»). Твори Степана Руданського йшли до свого читача дуже довго. Та нині шанувальників його творчості стає дедалі більше. І я серед них. АВТОБІОГРАФІЧНІСТЬ ПОЕЗІЙ Т. ШЕВЧЕНКА На уроках української літератури ми познайомилися з поезіями Тараса Шевченка «Якби ви знали, паничі» та «І золотої й дорогої». Вони є автобіографічними творами, бо в них поет описав своє безрадісне дитинство, свою гірку долю. Із поезії «Якби ви знали, паничі» ми дізналися, що через непосильну працю і матеріальні нестатки батьки Тараса передчасно постаріли і померли. Після їх смерті життя дітей стало ще нестерпнішим. Братам «поголили лоби», а сестри стали наймичками. Таке життя Шевченко називає пеклом, не щастя, а страшні муки підстерігали кожного. «Мені аж страш-

Українська література

МОЯ УЛЮБЛЕНА НАРОДНА ПІСНЯ Народна пісня... Важко уявити собі життя нашого народу без пісні. Українці — співуча нація, і пісня супроводжує їх усе життя, збагачуючи неповторною красою мистецтва слова в коштовній музичній оправі різноголосся. Я з дитинства пам’ятаю, як співав мій дідусь із сусідом пісню «Розпрягайте, хлопці, коні». Мені сподобалась ця пісня у їх виконанні і стала моєю улюбленою. Я люблю її за бадьору мелодію, піднесений настрій, хоч хлопці збираються не воювати, а відпочивати. Я думаю, тим самим підкреслено завзятість отамана, якого й після походу сон не бере, його турботу про бійців. Коли я чую цю пісню, то уявляю густий зелений сад, куди гуртами під’їжджають на стомлених змилених конях козаки у барвистих запилених строях. Обличчя в них щасливі від зустрічі з рідною землею. Думаю, що її люблять співати в народі тому, що вона звеселяє душу. А мені нагадує мого дідуся. Хай такі пісні не забуваються.

899

GDZonline.net но, як згадаю»,— пише поет. Сумно і тяжко таке читати. У поезії «І золотої й дорогої» Тарас Григорович з великим співчуттям і сердечним болем пише про хлопчика-сироту. Він близький поетові, бо і Шевченко колись був таким же. Йому здається навіть, що дивиться на самого себе: Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя.

Українська література

Отже, ці твори дають нам уявлення про дитячі роки великого поета. «ЩУКА» ЛЕОНІДА ГЛІБОВА Як відомо, байка зародилася ще в стародавній Греції. Відтоді й донині цей жанр є надзвичайно популярним. Генієм української байки є Леонід Глібов. Велика кількість його байок має оригінальні сюжети. Крім того, він творчо переніс на національний ґрунт велику кількість відомих сюжетів байок, наповнивши їх народними образами, характерами, деталями. Широко відомий мандрівний старовинний сюжет про нерозумних суддів, яких легко можна перехитрити й заплутати. Цю тему Глібов талановито розвинув у байці «Щука», де спритна Лисиця легко обдурила суддів, врятувавши від покарання свою злочинну спільницю — Щуку. В алегоричній формі автор показує кризу судової системи сучасного йому суспільства. Варто лише подивитись, хто: «Якіїсь два воли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа». Тому-то так легко й обдурила їх Лисиця, виголосивши палку промову про необхідність праведного суду над «розбійницею». Так вона віддячила Щуці за «щупачків» і «линів гарненьких». Виразною є мова байки. Вживання просторічних слів (обідрала, притаскали), пестливих слів (частенько, темненько, сотенька карасиків), прислів’їв («катюзі буде по заслузі») допомагає розкрити особливості характерів героїв. Ситуація, описана в байці, настільки показова і зрозуміла, що автор навіть не подає мораль. А останній рядок «І Щуку кинули у річку» став афоризмом, який влучно характеризує схожі сюжети, коли злодій уникає покарання і продовжує чинити злочини.

1.

2.

3.

4.

900

ЛИСИЦЯ-ЖАЛІБНИЦЯ (Твір про літературного героя) План Де і як жила Лисичка? Кого і за що засуджувала? Як вчинила, коли пташенята випали з гнізда? У чому смисл назви байки? (Чому автор назвав Лисицю жалібницею?)

МОЯ УЛЮБЛЕНА БАЙКА (Відгук про самостійно прочитаний художній твір) План 1. Які витоки має українська літературна байка?

2. Яка твоя улюблена байка, хто її автор?

3. Про кого або про що у ній розповідається?

4. Яке ставлення автора до зображуваного, які висновки він робить?

5. Які художні засоби виразності вжиті (епітети, порівняння, пестливі слова, народні прислів’я і приказки)?

6. Як перегукується твір із життям, чому навчає?

GDZonline.net

ЗОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ ДІТЕЙ У ТВОРАХ Б. ГРІНЧЕНКА У шостому класі ми ознайомилися з творами Бориса Грінченка про дітей: «Украла», «Грицько», «Дзвоник». Герої Б. Грінченка здебільшого проходять суворі випробування, живуть у голоді і холоді, але завжди діти бідняків намагаються жити чесно, не впасти в очах старших, прийти на допомогу іншим. В оповіданні «Украла» йдеться про голодну школярку, що взяла без дозволу шматок хліба у товаришки. Автор намагається прищепити нам почуття співпереживання, засуджує бездушність і черствість. Зі смутком і жалем ми читаємо про життя Олександри та її родини. І радіє серце за доброту її друзів, які зуміли поділитись із дівчиною своєю небагатою їжею, зрозуміли її і допомогли. Про нелегке життя дівчини-сироти у притулку розповідається в оповіданні «Дзвоник». Боляче читати про страждання Наталі, трагедію її маленького самотнього серця. Ми захоплюємося благородством Грицька з одноіменного оповідання, який рятує життя Семену. Оповідання Б. Грінченка про дітей переповнені трагізмом, яким було сповнене тодішнє життя. А ЩО Ж БУЛО ДАЛІ? (За оповіданням Б. Грінченка «Грицько») Своє оповідання «Грицько» автор завершує словами: «не знаю, чи ділив він [Грицько] з Семеном свого бублика, тільки запевне знаю, що з того часу у їх ні спірки, ні байки не було». Я це уявляю так. Грицько зрозумів, що вбогість і злидні зробили Семена і його матір такими недобрими. І йому дуже схотілося чимось поділитися з хлопцем, порадувати його. Наступного дня він схопив дерев’яного коника, складаний ножик та п’ять блискучих різнокольорових ґудзиків і побіг до сусіда. Семен спочатку засмутився, вглядівши Грицька. Але побачив ті дари, і серце його розтануло. За кілька хвилин хлопці вже весело щебетали, геть забувши про вчорашню прикру пригоду. А коли заговорили про річку, Грицько згадав щось і прожогом метнувся до хати. Звідти він повернувся, гордовито несучи в руках вчорашнього бублика. Хлопці поділили його навпіл, набрали вишень у садку. Їм здалося — і Грицькові, і Семенові — що ніколи в житті вони не смакували такими ласощами. Хлопці голосно сміялися, розмовляли. Вони й не помічали, що віддалік стояв батько Грицька, ховаючи у вусах мудру посмішку.

Українська література

«БЕЗІМЕННЕ ХЛОП’Я», ТИ — СПРАВДІ ЛИЦАР! (За твором О. Олеся «Печенізька облога Києва») План 1. Історична основа твору.

2. Риси характеру хлопця: а) кмітливість, винахідливість; б) глибока любов до рідного міста; в) почуття відповідальності; г) почуття власної гідності.

3. Захоплююся подвигом хлопця.

901

Українська література

GDZonline.net

902

У «ПЕРШОМУ ДИКТАНТІ» — ПЕРШІ ЗНАННЯ ПРО ЖИТТЯ Остап Вишня. Ще з дитинства з розмов своїх батьків я зрозуміла, що це ім’я — якийсь відповідник слова гумор. І не помилилася. Коли я читаю його твори, в моїй уяві постає серйозна людина, яка серйозним тоном говорить про серйозні речі, і при цьому читач не може втриматися від сміху. Ознайомившись зі спогадами сучасників про Остапа Вишню, я здивувалась: адже він і справді був «замисленим, навіть сумовитим з виду ліриком, м’яким, делікатним, добросердим». Оповідання «Перший диктант» написане так тонко, у ньому гумор часто переливається в легку іронію і навпаки. Автор із посмішкою розказує про своє босоноге дитинство, навчання в школі через день: день він — день сестра Парася (через ту-таки непереборну перешкоду — відсутність чобіт). Особливу подяку складає Остап Вишня своїй учительці, «доброї душі старенькій Марії Андріївні». «А добра, добра була, ласкава та лагідна»,— згадує про неї колишній учень. Та й він видався нівроку — талановитий. Невимушено й просто розказує автор про сміховину, яка трапилася на першому диктанті: «учні замість собаки «испанской» породи написали про собаку «із панської породи». На мою думку, за показною простотою ситуації криються серйозні проблеми. Одна з них — навчання дітей нерідною, незрозумілою їм мовою. Інша — та, що учні ні хвилини не сумнівалися в тому, що у панів навіть собаки мають бути тієї ж, панської, породи. Сільські дітлахи не чули про країну Іспанію, зате вони дуже добре знали, хто такі пани і яка то в них порода... МИЛОСЕРДЯ І ДОБРО ВРЯТУВАЛИ СВІТ (Твір-роздум за оповіданням М. Вінграновського «Первінка») Від своєї бабусі я багато чула про її повоєнне дитинство. А прочитавши оповідання «Первінка» Миколи Вінграновського, дізналася також, якими були діти війни. Я була глибоко вражена описом життя у селі під час війни, тим, які труднощі доводилося долати людям. Міркуючи над оповіданням, я зрозуміла, завдяки чому перемогли люди такого страшного ворога, як змогли вижити і відродитися до нового життя. Причина тому — любов, доброта, милосердя, стійкість. Чи ж не вартий подиву і поваги двана­ дцятирічний герой оповідання, Микола, який став за старшого в сім’ї, де хвора мати і двоє менших — братик і сестричка. Хлопець серйозний і відповідальний, бо мати доручила йому самому йти до міста і купити корову. Він дбайливий і ніжний. Зворушливо описує автор корівчину, якою її побачив Микола: «вона була чорненька і ріжки віночком». Він одразу виявився турботливим господарем: заночувавши в полі, не побоявся полізти в темряві між будяків шукати корму для Первінки. Не залишають без уваги цю сім’ю й односельці, особливо опікується ними дід Ратушняк. Він навіть віддає солому зі своєї стріхи, аби прогодувати Первінку до нової трави. І вони таки діждалися свята! Додому повернувся батько, а з ним і повнокровне, повноцінне життя. Переживши воєнне лихоліття, люди розпочинали нове життя — милосердя і добро врятували світ.

GDZonline.net

ТРАГЕДІЯ МАТЕРІ У ТВОРІ ПАНАСА МИРНОГО «МОРОЗЕНКО» Нелегко жилося селянам-кріпакам. Нужда, матеріальні нестатки та непосильна праця рано зводили людей у могили. В оповіданні «Морозенко» Панас Мирний показав безпросвітне життя Катерини. Вона не знає, чим нагодувати єдиного сина на Новий рік. Сумує мати, нестерпний біль стискає серце, але вона намагається заспокоїти сина, навіть залякати Морозенком, аби він не пішов до хрещеного батька. Важко уявити її розпач, коли уранці побачила, що Пилипко таки пішов з дому. Вона як навісна помчала за сином, нічого не помічаючи перед собою. «Пилипко! І куди ти пішов по такому лютому морозу?» — гукала вона на бігу. Катря хотіла, щоб її слова швидше долетіли до сина, зупинили його, сповістили, як вона побивається. Щодуху мчала мати, спотикалась, падала і знову бігла. Як же їй було важко, який біль пронизав серце, коли Катря знайшла мертвого сина. «Палючий огонь не опік би так боляче їй рук, як опекло їх холодне Пилипкове тіло!» Такого нещастя вона не змогла перенести, і світ для неї померк назавжди.

Українська література

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ПИЛИПКА З ОПОВІДАННЯ ПАНАСА МИРНОГО «МОРОЗЕНКО» Пилипко — маленький селянський хлопчик, який разом із матір’ю жив у безпросвітніх злиднях. Любовно виписана зовнішність хлопчика: «Пишне панське личико, ясні блакитні очиці та біле й м’яке, наче льон, волоссячко». Він дуже любить свою матір, відчуває біль, коли бачить її сльози. Він ладен все зробити, аби заспокоїти неньку, порадувати, звеселити серце. Він твердо вирішив іти посівати до хрещеного батька. Не злякався Пилипко ні довгої дороги, ні великого морозу, ні зимового лісу. Страшнувато зустрітися з Морозенком, лячно побачитися з таким чудовиськом, але жаль до матері перемагає. «Загорнувшись у довгу материну свитку, у шкарбунчиках на босу ногу він, мов заєць, вискочив із сіней та й полинув прямо в ліс». Він радів, що прокинувся рано, що мати ще спала і мріяв повернутися непомітно з багатими дарами. Та хлопчик виявився безсилим перед страшним морозом. До останньої хвилини він думав, що це Морозенко не пускає його до хрещеного батька і благав відпустити. Пилипко загинув. Голод погнав його у дорогу, холод забрав життя. Мене схвилювало це оповідання, я переживала за долю бідної, пригнобленої родини, я була вражена сміливістю і твердістю малого Пилипка.

ЧИМ МЕНІ СПОДОБАВСЯ УРИВОК «В ОСТРОЗЬКІЙ ШКОЛІ» (Із роману А. Чайковського «Сагайдачний») У романі Андрія Чайковського оповідається про життя видатного українського полководця, гетьмана козацтва — Петра Конашевича-Сагайдачного. В уривку «В Острозькій школі» йдеться про юнацькі роки майбутнього гетьмана. Із трьох років Петро залишився сиротою, бо батько й мати його загинули під час татарського набігу. Ним опікувалася родина Жмайлів, і Петро подружився з їхнім сином — Марком. Хлопці разом училися, а потім вступили до Острозької колегії. Тут вони виявили себе як найкращі учні. З успіхом склали ректорський іспит. Марко переміг у змаганні на шаблях кращого «митця» школи. А Петро так вправно стріляв із лука, що поцілив навіть у ворону на льоту.

903

GDZonline.net

Українська література

Та найбільше сподобалися мені стосунки між бурсаками: вони не затаїли злоби на новачків-переможців, а пошанували їх і попросили навчити. Гідне доброго слова і ставлення хлопців до старших. Марко не посмів змагатися на шаблях із князем, бо «шанував і вік, і стан його». На мою думку, нам слід багато чому повчитися у бурсаків. Необхідно будувати такі міцні і дружні стосунки в класі, коли цінують не за зовнішні атрибути (вигляд, одяг, гроші), а за уміння, знання, гарні риси характеру. ЯКОЮ МАЄ БУТИ СПРАВЖНЯ ЛЮДИНА (Твір-роздум) Народна мудрість говорить: «Щоб справжньою людиною стати, треба добре працювати». Отже, праця — це першооснова людського життя, яка створила людину. А тому, мені здається, без праці немає справжньої людини. Над великою силою праці я задумався ще в дитинстві. А допомогла мені в цьому казка «Дідова дочка і бабина дочка». Дідова дочка виросла у праці. Праця зробила її лагідною, людяною. А бабина дочка — нероба, ледача, за що і була покарана. І тоді я прийшов до висновку: щоб чогось досягти, треба працювати. Побажання синові вирости справжньою людиною звучить у поезії М. Рильського «Синові». Батько хоче, щоб його син виріс справжньою людиною: чесною, працьовитою, чуйною, люблячою, вірним слову і обов’язку. Ще одна народна мудрість гласить: «Земля не може жити без сонця, а людина без щастя». Тому мені здається, що людина повинна бути ще і щасливою, мати багато гарних друзів. Такою, на мою думку, має бути справжня людина. ЗУСТРІЧ ІЗ ПИСЬМЕННИКОМ (Твір-розповідь за літературою рідного краю) Харків — великий промисловий і культурний центр України. Я щасливий, що живу в цьому місті, де є багато музеїв, театрів, де живе багато цікавих людей: учених, письменників, художників. Нещодавно до нашого класу завітав харківський поет Юрій Іванович Стадниченко. Дружба цього поета з учнями нашої школи вже триває десятиліття. Поет любить спілкуватися з молоддю, а ми, учні, любимо слухати вірші у його виконанні. Ю. Стадниченко — письменник-патріот, який веде велику роботу з молоддю, дбає про українське слово, якого хвилює майбутнє нашої країни. Поет запитує у себе і у своїх земляків: Не в тривозі без упину, Як у житті уже було, Кому залишим Україну І рідне слово і село?

Тому мова про загальнолюдські цінності, про виховання людини-патріота пронизує всю творчість поета. Поет-харків’янин не може не писати про своє місто. Мене дуже хвилюють поезії, у яких оспівано Харків, його вулиці. Особливо мені подобається вірш «Весняний Харків»:

904

Коли в наше місто приходить весна, Схвильоване серце не знає спокою. Іду я по місту — пора чарівна! Іду я Сумською, Іду гомінкою Сумською...

GDZonline.net

ТВІР-ОПИС КАРТИНИ К. БІЛОКУР «СНІДАНОК» К. В. Білокур — народна художниця України, картини якої виставлялись у Луврі. Наділена Божим даром образного бачення світу, Катерина Білокур самотужки оволоділа таємницями живопису, стала неперевершеним майстром. На полотнах Катерини Білокур зображено дари природи — квіти, плоди, а також витвори людської праці. Шляхетність української селянської трапези передано з надзвичайною художньою виразністю в натюрморті «Сніданок» (1950 р.). Проста селянська їжа зображена на столі: духмяний хліб, чисті біленькі яйця, глечик із молоком, огірки та редька. І стіл прикрашають червоні півонії. За добрим українським звичаєм хліб лежить на білому рушнику, який звисає зі столу. Вражають деталі: орнамент на глечику, пелюстки півоній, майстерно виконані художницею. А нарізана редька видається справжньою. Ця проста селянська їжа приготовлена швидкоруч, бо у селян багато роботи і час не чекає. Натюрморт Катерини Білокур «Сніданок» вважають одним із кращих світових здобутків цього жанру. ТВІР-ОПИС КАРТИНИ М. ДЕРЕГУСА «МАЛИЙ ТАРАС СЛУХАЄ КОБЗАРЯ» На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка. Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам’ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.

Українська література

Ми з однокласниками сиділи тихо, затамувавши подих, бо у віршах звучали знайомі назви вулиць рідного міста, виражалися близькі нам почуття. Я переконаний, що ця зустріч запам’ятається нам на все життя.

905

GDZonline.net Зарубіжна література твори У шостому класі на уроках зарубіжної літератури вдосконалюються вміння письмово переказувати докладно, вибірково і стисло невеликі за обсягом епічні твори або фрагменти з них, зокрема фрагменти з елементами опису (пейзажу, інтер’єру, портрета). У творах учні повинні продемонструвати знання сюжету, основних образів та ідеї художнього твору, вміння виділяти у творі ключові епізоди та встановлювати зв’язки між ними, характеризувати та порівнювати героїв твору, їхні чесноти, цінності та почуття. Як вид письмової роботи у шостому класі пропонується і складання плану (простого і складного) характеристики героя, твору-роздуму про героя. Художні твори, вивчення яких передбачено чинною програмою, дають широкі можливості для застосування різних форм письмових робіт та творів, формування навичок самостійного аналізу мистецького явища. СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ БІБЛІЙНОГО

Зарубіжна література

ОБРАЗУ ВАВИЛОНСЬКОЇ ВЕЖІ 1.

2.

3.

4.

План Про що розповідає біблійний переказ «Вавилонська вежа». Біблійне пояснення виникнення різних мов на землі. Вавилонська вежа як символ людської гордині і марнославства. Значення виразу «вавилонське стовпотворіння».

Біблійний переказ «Вавилонська вежа» розповідає про події, які сталися після потопу. Люди тоді говорили однією мовою. Оселилися вони в долині між річками Тигром та Євфратом. Землі там були родючі, водилося багато всякої дичини, і люди жили все краще і краще. Це збудило їхню гординю. І задумали вони побудувати вежу, яка б сягала самого неба. Розгнівався Бог і вирішив їм перешкодити. Він зробив так, що люди забули свою рідну мову і почали промовляти слова, яких не розуміли інші. Почалося страшне безладдя, бо ніхто нікого не розумів, ніхто нікому не міг допомогти. Люди змушені були відмовитися від наміру будувати вежу і розпорошилися по всій землі. Згодом на місці недобудованої вежі, постало місто Вавилон. А Вавилонська вежа стала символом людської гордині і марнославства. З образом Вавилонської вежі пов’язаний вираз «вавилонське стовпо­ творіння». Цей вираз існує в мовах багатьох народів і означає безладдя, мішанину, незлагодженість у діях, відсутність організованості. ЧОМУ ПОРУШИЛАСЯ ГАРМОНІЯ

906

У СТОСУНКАХ ЛЮДИНИ З БОГОМ І СВІТОМ? За біблійною історією, створивши людей, Бог поселив їх у раю. Біблійний рай став образом гармонійного світу: там не було ні холодно, ні жарко; на родючій землі не росли бур’яни чи терен, і люди там жили, не знаючи ні смутку, ні хвороб. Адам обробляв гарний едемський сад, і ця праця не втомлювала його. У перших людей було вдосталь плодів для їжі з різних дерев. Бог хотів, щоб люди не знали зла. Тому-то він під загрозою смерті заборонив куштувати плоди з «дерева пізнання добра і зла». Але люди порушили його заборону. Те, що Адам і Єва з’їли плоди з «дерева пізнання доб-

GDZonline.net ра і зла», було першим порушенням волі Бога, першим гріхом людини. Бог розумів, що віднині їхні серця однаково відкриті добру і злу. І Бог зробив так, щоб люди самі переконалися, які наслідки має зло. Бог вигнав перших людей з раю у світ, де не було гармонії, де постійно точилася боротьба між добром і злом. Адам у тяжкій праці мав тепер здобувати поживу, бо через нього Бог прокляв землю, і вона родила терен, осот та інші бур’яни, які не давали рости корисним рослинам. Єва віднині мусила в муках наро­ джувати дітей і у стражданнях діставати щастя материнства. Але не тільки Адам та Єва були прокляті Богом. Тавро першого гріха лягло і на їхніх дітей. Хвороби і смерть стали невід’ємною частиною існування людини. Нащадки Адама та Єви поступово заселяли землю. Бог не забув людей. Він дбав про них, навчав їх жити у добрі. Але не всі люди виконували його волю. У серцях багатьох оселилися злоба і підлота. Люди губили самі себе, убивали й грабували одні одних у нескінченних війнах. Так Біблія оповідає про початок історії людства, яке, втративши первісну гармонію стосунків із Богом і світом, у сумнівах, поразках і перемогах розпочало свій земний шлях.

Зарубіжна література

ЧОМУ ПІЛАТ НАМАГАВСЯ ВМОВИТИ НАРОД ВІДПУСТИТИ ІСУСА? (За біблійними переказами про життя Ісуса Христа) Коли Ісуса схопили, його судив синедріон — найвищий орган самоврядування Іудейської держави. Ісуса звинуватили у державній зраді: буцімто він оголосив себе царем Іудеї і підбурював народ не платити податків римському кесарю. Але синедріон, до складу якого входили священики та іудейської представники знаті, не мав права засуджувати до страти, тому Ісуса передали римському наміснику Понтію Пілату. Римський намісник допитав Ісуса і «не знайшов жодної провини». Але Пілат не звільнив Ісуса. Він знав про традицію іудеїв: на честь свята паски відпускати одного в’язня. Пілат сподівався, що синедріон прислухається до його думки і відпустить Ісуса. Але первосвященик сказав, що відпустити вирішили розбійника Варавву. Зібравши всіх первосвящеників і весь народ, Пілат знову запитав їх: «Кого відпустити вам?» І тисячі голосів закричали: «Варавву!» Пілат зробив ще одну спробу звільнити Ісуса, запитуючи народ: «Що ж зробити з Ісусом, названим Христом?» І натовп заволав: «Розіпни, розіпни Його!» Пілат узяв тоді води, обмив руки перед народом і сказав: «Чистий я від крові цього Праведника; робіть, що хочете». Із біблійних переказів у мови багатьох народів увійшов вираз «умити руки», тобто перекласти на когось іншого відповідальність за прийняття важливого рішення, не доведену до кінця справу. Пілат намагався вмовити народ відпустити Ісуса, бо знав, що той не винен. Але побоявся Пілат, що донесуть іудеї на нього римському кесарю, і не став відкрито на захист Ісуса. ЗОБРАЖЕННЯ СИЛИ ТА ВРАЗЛИВОСТІ ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ У МІФІ «АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА» План 1. Міф як особлива форма пізнання світу.

2. Ахілл — улюблений герой грецьких міфів.

907

GDZonline.net

Зарубіжна література

3. Міфологічне пояснення його сили.

4. Усвідомлення вразливості людської природи в міфі «Ахіллесова п’ята».

908

Люди завжди прагнули збагнути світ, в якому вони живуть. Але в давнину вони не могли зрозуміти багатьох явищ, тому пояснювали їх за допомогою міфів — оповідей, де дійсне перепліталося з вигаданим. Свої уявлення про людину, її походження, силу та вразливість давні греки теж відобразили у міфах. Ахілл — один із найулюбленіших давньогрецьких міфічних героїв. Багато подій міфів Троянського циклу пов’язані з ним. Наприклад, титан Прометей знав, що морська богиня Фетіда народить сина, який в усьому перевершить свого батька. Зевс хотів одружитися з Фетідою, але дізнавшись про пророцтво Прометея, злякався і віддав її заміж за смертного — царя Пелія. На весілля Фетіди й Пелія богиня розбрату підкинула яблуко з написом «найвродливішій». Через це яблуко й сталася Троянська війна, в якій греки могли сподіватися на перемогу лише за умови, що Ахілл, син Фетіди й Пелія, візьме участь у поході. Але самому Ахіллу у цій війні судилася смерть. Фетіда знала пророцтво, що син її загине під Троєю у розквіті сил, уражений стрілою. Мати-богиня намагалася відвернути грізну долю. Щоб захистити його, Фетіда викупала малого Ахілла у водах підземної ріки мертвих. І Ахіллове тіло стало міцне, як криця. Але купаючи немовля, Фетіда тримала його за п’ятку, якої вода ріки мертвих не торкнулася. Коли Ахілл виріс, ватажок грецького війська Менелай почав збирати героїв у похід на Трою. Фетіда ще раз спробувала обійти долю. Переодягнула Ахілла в жіноче вбрання і сховала на острові Скіросі, де він жив у царському палаці серед дочок царя. Дізнавшись, де переховується Ахілл, хитромудрий Одіссей прийшов у палац під видом купця. Він розклав багато краму, гарні тканини, намиста, коштовності. А між цим поклав щит, шолом та меч. Хоч і був Ахілл у жіночому вбранні, а відразу вибрав обладунок для бою. Так Одіссей упізнав Ахілла, і той із радістю погодився взяти участь у поході на Трою. Багато років тривала Троянська війна. Чимало подвигів здійснив Ахілл. Греки шанували його як найкращого воїна. Але одного разу Менелай образив Ахілла. Розгніваний Ахілл відмовився далі воювати і залишив грецький табір. Троянці почали перемагати, в бою загинув друг Ахілла, Патрокл. Страшна була помста Ахілла. Несамовито вбивав він троянців, а їхні тіла кидав у річку, аж доки вода не вийшла з берегів. Бог Аполлон намагався зупинити Ахілла, але герой замахнувся списом навіть на бога. Тоді Аполлон скерував стрілу, яку випустив троянець Паріс, і стріла вразила героя у п’яту, куди тільки й можна було вразити Ахілла. Міф «Ахіллесова п’ята» пояснював, що ідеальних людей на світі не буває, що навіть найкращим властиві такі риси, які роблять їх уразливими. Якщо уважно простежити за подіями, які зображує міф про Ахілла, то не важко помітити, що причиною всіх нещасть героя була його нестриманість, його невміння приборкувати свій гнів. Якби він стримав свою образу на Менелая і не залишив грецький табір, Патрокл би не загинув. Якби не розгнівався на Аполлона, той би не скерував стрілу. І нині вживається вираз «ахіллесова п’ята», який означає якусь ваду людини, її слабке місце.

GDZonline.net ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ ДАВНЬОГЕРМАНСЬКОГО ПЕРЕКАЗУ «ЗІҐФРІД І ЗМІЙ» 1.

2.

3.

4.

5.

План Походження героя. Як Зіґфрід потрапив у полон. Чому Зіґфрід погодився на двобій із драконом. Хоробрість та відвага Зіґфріда. Чому Зіґфрід убив Регіна. СПІЛЬНІ РИСИ МІФІВ РІЗНИХ НАРОДІВ

СМИСЛ НАЗВИ РОЗДІЛУ «ЛЮЛЬКА ЗГОДИ» (За поемою Г. Лонґфелло «Пісня про Гайявату») Поема Генрі Водсворта Лонґфелло «Пісня про Гайявату» створена на фольклорній основі. У ній передані мрії, сподівання, прагнення простих людей. У розділі «Люлька згоди» поет розповідає про Владику Світу, який створив світ і людей. Гітчі-Маніто, так називали американські індіанці це божество, подібний до мудрого батька, який дбає про своїх дітей — різні народи. Йому боляче дивитися, як племена ворогують між собою, нищать одне одного. Зібравши їх усіх «на раду», Гітчі-Маніто виголошує свою волю, свій заповіт. Звертаючись до людей, Гітчі-Маніто говорить, що дав їм усе потрібне для життя і щастя: Дав я землю вам для ловів, Дав вам води для рибальства, Дав ведмедя і бізона.... Що ж примушує вас нищить, Убивать один другого?

Гітчі-Маніто закликає народи примиритися, інакше вони «потонуть у крові», «пов’януть, як листя». У індіанців існувала традиція: на знак примирення вороги розкурювали разом люльку й у спокійній бесіді намагалися порозумітися. Цей яскравий образ використав поет. Гітчі-Маніто пропонує зробити Люльку Згоди, «запалити її на згоду», щоб усі народи жили у мирі, як брати.

Зарубіжна література

План 1. Міф як спроба пояснити світ.

2. Герої міфів різних народів — боги, які уособлюють природні стихії.

3. Зображення залежності долі людини від волі богів.

ФОЛЬКЛОРНА ОСНОВА ПОЕМИ «ПІСНЯ ПРО ГАЙЯВАТУ» Поема «Пісня про Гайявату» Генрі Водсворта Лонґфелло відкрила усьому світові красу й своєрідність фольклору американських індіанців. В основу свого твору поет поклав легенди, пісні, оповіді, які розповідали про подвиги, життя, боротьбу народного героя Гайявату. Гайявата — особа історична, один із вождів племені ірокезів, що жив у ХV ст. У фольклорних творах Гайявата наділений рисами казкового героя, який дбав про щастя свого народу. У поемі Лонгфелло історія Гайявати перетворюється на поетичну легенду, в якій фантастична вигадка переплітається з народною мудрістю.

909

GDZonline.net Герой поеми — незвичайна істота, наділена дивовижною силою, винятковим розумом і відвагою. Усі свої сили він віддає на благо людей. Це образ справжнього народного героя. Гайявата навчає індіанців мисливству, винаходить письмо, відкриває таємниці лікування хвороб. Він розуміє голоси тварин і птахів, вітру, річки. Йому відомі таємниці природи. Фольклорні образи набули в поемі нових рис, поетичності: відважний і ніжний Чайбайабос, сміливий і простодушний Квазинд, прекрасна Нокоміс. Але як і у народних легендах, усі вони — енергійні й мужні люди, які мріють про щастя і досягають його.

Зарубіжна література

ЗАКЛИК ДО МИРУ Й ЗЛАГОДИ У «ПІСНІ ПРО ГАЙАВАТУ» Відомий американський поет, мовознавець, етнограф Генрі Водсуорт Лонгфелло з дитинства цікавився історією своєї країни, захоплювався її природою, легендами про індіанців, корінних жителів Америки. Його обурювало ставлення білих людей до індіанців. Чужоземці жорстоко винищували господарів цих країв, привласнюючи їх споконвічні землі. Своє захоплення міфологією індіанців Лонгфелло відобразив у поемі «Пісня про Гайавату», яка принесла поетові світову славу. Головним героєм твору стала історична особа — вождь ірокезів, засновник союзу п’яти племен. Завдяки йому між індіанцями запанували мир і злагода. В уривку з поеми «Люлька злагоди» якраз і відображається епізод, як Гайавата скликав усі ворожі племена в долину і запропонував змити «фарби бою», «з тіла плями крові», закопати «свою зброю» і викурити «люльки згоди». Адже всі стомилися від незгод і суперечок, кривавих війн, помсти. Мудрий вождь нагадує індіанцям, що дав їм землю для полювання, води для рибальства, напустив туди усяких звірів і птахів, риби, яких вистачить на всіх. То що ж їх примушує «убивать один другого»? Гайавата залишає заповіт червоношкірим братам: Ваша сила тільки в згоді, А безсилля — в ворожнечі! Помиріться ж, мої діти, Будьте друзями, братами!

Отже, і через віки не втратила своєї актуальності й значимості думка народного героя Гайавати про те, що квітку «долі-щастя» можна знайти лише в мирній праці та любові. ПОЕТИЗАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МИНУВШИНИ У «ПІСНІ ПРО ВІЩОГО ОЛЕГА» О. ПУШКІНА Тема долі, життя і смерті завжди хвилювала великого російського письменника Олександра Сергійовича Пушкіна. Обробивши народні легенди про героїзм та смерть мудрого князя Олега і створивши прекрасну баладу, письменник вирішив нагадати, що доля справді існує. Після перемоги над хазарами князь Олег їхав на коні і зупинився біля чарівника, що саме вийшов з лісу. Він попросив чаклуна сказати про його майбутнє, коли на нього чекає смерть, і обіцяв подарувати за це коня. Але той гордо відповів:

910

Волхви не бояться земних владарів, Волхвам — за пророче їх слово — Не треба багатих князівських дарів,— Правдива і вільна їх мова.

GDZonline.net І прорік, що загине він від свого вірного коня, який скільки разів виручав його у бою. Князь засмутився, але все ж вирішив розлучитися з конем. Пройшло багато років, і Олег згадав про коня. Йому сказали, що від нього залишилися вже самі кістки. Тоді князь пожалкував, що послухав чарівника і віддалив від себе коня. Вирішив поїхати подивитися хоч на його рештки. Посміявся, що кістки «тлінні» вже ніякої шкоди йому не завдадуть. Але тут із черепа коня виповзла змія, вжалила князя, і він помер. Так виповнилося трагічне віщування, і долі своєї князь Олег не зміг обійти. Балада побудована у формі діалога між князем і волхвом. У ній, згідно з традицією, є звернення до друга — коня, і це робить твір напруженим, драматизованим. О. С. Пушкін поетизує давньоруську минувшину, розповідаючи про переможні походи князів («Ти славний своїми боями, І твій ворогами не здоланий щит Царграда оздоблює брами; І хвилі, і землю скорив ти в бою...»), про захист ними рідної землі. Разом із тим письменник утверджує думку, що смерть свою не обійде ніхто — ні проста людина, ні великий князь.

За напад — мечам і пожарам прирік Він ниви хазарські і хати.

Сильний і мужній Олег не боїться смерті, він знає, що рано чи пізно настане і його час: «Повідай, улюбленцю наших богів, Чи скоро я землю покину? Чи скоро на радість моїх ворогів, Мене покладуть в домовину...»

Зарубіжна література

ТРАГІЗМ ОБРАЗУ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ «ПІСНІ ПРО ВІЩОГО ОЛЕГА» О. ПУШКІНА (Твір-роздум) Трагічне завжди пов’язане з людськими стражданнями, смертю, почуттям безнадійності. Трагічні події у художньому творі призводять до загибелі або тяжких страждань героїв, яким читач співчуває. Давні філософи вважали, що таке співчуття очищує людину, виховує високі почуття. Доля трагічного героя завжди є неминучою, а з точки зору читача — несправедливою. Саме такий трагічний образ створено у «Пісні про віщого Олега» О. Пушкіна. Автор зображує князя Олега хоробрим воїном, здатним дати відсіч загарбникам:

Старий віщун обіцяє Олегові славу, перемоги і довгі роки життя. Тому несподіваним видається пророцтво: «Але від свого загинеш коня». Почувши це віщування, князь спочатку усміхнувся. А потім зажурився. Доля кидала йому виклик, а він не звик коритися. Тому попрощався Олег зі своїм вірним бойовим другом і наказав привести іншого коня. Минули роки. Посивів князь Олег, посивіли його товариші, але не було марним їхнє життя. Чимало зробили вони для рідної землі, чимало перемогли ворогів. Без сорому міг згадувати своє минуле князь Олег. Але пошкодував князь, що послухав колись ворожбита: «...Коли б не послухав брехливих я слів, Відкинув дурне віщування, Носив мене б кінь до останнього дня!» І хоче він бачить останки коня.

911

GDZonline.net Так кинув князь Олег останній виклик своїй долі. У «Пісні...» це дуже напружений момент. Князь, «тихо ступивши на череп німий», звертається до коня, говорить про близьку смерть, не відаючи, що його загибель зовсім близько. Він ще зухвало промовляє до своїх товаришів: «Чи кістка страшна мені тлінна?», а з жовтого черепа вже виповзла домовинна гадюка. Саме у той момент, коли і князю Олегові, і читачеві здавалося, що герою вдалося обійти свою долю, сталося невиправне: Круг ніг його чорним кільцем обвилась, І крикнув раптово ужалений князь.

Хоча загибель віщувалася князю Олегові ще на початку «Пісні...», така смерть сприймається як несподівана, безглузда і несправедлива. Але пісня не завершується зображенням смерті героя. В останніх рядках зображується Олегова тризна. «Дружинники згадують юність свою», але виникають нові образи — князя Ігоря і княгині Ольги. Життя продовжується, у наступників князя своя доля, якої їм теж не уникнути. БАЙКИ ЕЗОПА — СКАРБНИЦЯ СЮЖЕТІВ ДЛЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Зарубіжна література

План 1. Езоп — легендарний байкар.

2. Найвідоміші сюжети байок Езопа.

3. Використання сюжетів байок Езопа у творчості Федра, І. Крилова, Леонардо да Вінчі, Ж. де Лафонтена, Л. Глібова.

912

ЗАСУДЖЕННЯ ЛЮДСЬКИХ ВАД У БАЙКАХ І. КРИЛОВА Байки І. А. Крилова — прекрасна школа спостережень життя, явищ, характерів. Байки зацікавлюють і динамічними сюжетами, і зображенням характерів дійових осіб, зокрема тварин, комах, птахів. Однак тварини, комахи і риби у байках, за влучним висловом І. Франка, «одною бровою підморгують на людей». Тож кожна прочитана байка викликає у людини роздуми. Читаючи байку «Дем’янова юшка», розумієш: історія, яку розповідає автор, зовсім не про конкретних Дем’яна та Фоку й не про юшку та надмірну гостинність. Дем’ян уособлює такі риси, як нав’язливість, причепливість, настирливість, невміння з повагою ставитися до бажань іншої людини. І ще байка вчить: гарні наміри не завжди мають добрі наслідки. Невміння працювати спільно, дбаючи про загальну справу, а не про власні уподобання, уособлюють персонажі байки «Лебідь, Щука й Рак». Останній рядок цієї байки — «Та тільки віз і нині там» — став крилатим висловом. Іноді за допомогою цих слів характеризують стан справ людини, яка не здатна завершити розпочате. Байка допомагає зрозуміти: перш ніж узятися за якусь справу, треба добре зважити і свої можливості, і можливості своїх спільників. Інакше вийде з тієї справи «тільки мука». Невігласів і неуків викриває І. А. Крилов у байці «Мавпа й окуляри». Деякі люди дуже схожі на персонажа байки: не здатні зрозуміти якесь явище, вони заперечують або забороняють його. Чимало дійових осіб байок І. А. Крилова ніби прийшли з народних казок. Їхні «характери» добре відомі, але автор створює такі ситуації, в яких розкривається їхня сутність.

GDZonline.net Лисиця — персонаж багатьох казок. Цей образ використовують, коли треба зобразити хитрість, лукавість. У байці «Ворона і Лисиця» саме хитрощі допомагають Лисиці заволодіти шматком сиру. Але байка засуджує не лукавість і хитрощі, а підлабузництво і тих, хто вірить будь-яким словам, аби тільки вони були приємними. Отже, байки І. А. Крилова викривають різні вади людських характерів і навчають мистецтву жити гідно.

У ЧОМУ СЕКРЕТ ДОВГОЛІТТЯ БАЙКИ? Байка — це невеликий прозовий або віршований твір алегоричного змісту і повчального характеру, один із найдавніших жанрів літератури. Ще у V ст. до нашої ери були популярні байки, автором яких вважався давньогрецький раб-горбань Езоп. Вони так сподобалися людям, що розійшлися по всіх країнах і пережили не лише століття, а цілі тисячоліття.

Зарубіжна література

СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ БАЙКИ І. КРИЛОВА «ВОВК ТА ЯГНЯ» ТА ОДНОЙМЕННОЇ БАЙКИ ЕЗОПА Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова. Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці «Вовк та ягня» характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду. На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі «У сильного безсилий винен завсігди...». У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями. На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: «Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня» — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але, спостерігаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність. Отже, у байках Езопа і Крилова спільним є сюжет, персонажі і навіть мораль. Байка Езопа написана прозою, а Крилова віршами. Але, на мою думку, найголовніше, що відрізняє ці дві байки — це саме читацьке сприйняття творів. Байка Езопа звернена, так би мовити, до розуму читача. А байка Крилова — до його серця.

913

Зарубіжна література

GDZonline.net

914

Сюжети Езопових байок запозичувалися й розвивалися у різні історичні епохи і різними народами. Наприклад, римський поет Федр, що жив у I ст. н. е., надав байкам віршованої форми, посилив їх повчальний зміст. У своїх творах «Вовк та ягня», «Вівця, пес та вовк», «Кібець та голуби» й багатьох інших він виступав проти зажерливості, брехні, висміював дурість та інші людські вади. Італієць Леонардо да Вінчі, видатний діяч епохи Відродження, вкладав у байки своє оптимістичне життєрадісне ставлення до оточуючого світу, свою віру в добро. Це дуже помітно, коли читаєш його байку «Лев і Ягнятко». Відомий французький байкар Жан де Лафонтен теж запозичував античні сюжети, але не наголошував на повчальних висновках, для нього головною була розповідь про смішний або безглуздий випадок, проте не позбавлена народної мудрості. Для байок польського літературного діяча Ігнатія Красицького характерні яскравий гумор і дотепність, виразні художні образи. Традиції байкарства продовжив талановитий російський письменник І. Крилов. Його байки — цілі «повісті, комедії» — за влучним висловом В. Бєлінського. І висміює, критикує він не лише окремі вади людей,­ а й певні історичні події та суспільні явища в тогочасній кріпосницькій Росії. Є такий відомий вислів: «Здається, байка просто бреше, А справді правду ясну чеше...». І це дійсно так. Ми читаємо про смішних і незграбних, лінькуватих, брехливих чи жорстоких звірів, але добре розуміємо, що йдеться про нас, людей, про наші вади, яких необхідно позбуватися. САТИРИЧНЕ ЗМАЛЮВАННЯ ЗАКОНІВ ЛІЛІПУТІЇ (За романом Дж. Свіфта «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера») Видатний англійський письменник-сатирик Джонатан Свіфт створював свій роман «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера» для дорослих, але твір цей уже давно із задоволенням читають і діти. Особливо цікавими для дітей є пригоди Людини-Гори у країні ліліпутів. Смішно читати, як Гуллівер намагається пристосуватися до звичаїв цих маленьких, наче іграшкових людей. Здається, що у будь-яку мить Гуллівер перестане бавитися і здоровий глузд візьме верх над пристрастями, чварами, інтригами ліліпутів. Але чим далі читаєш роман, тим більше дивуєшся, чому Гуллівер нічого не може зробити. І тоді розмірковуєш над тими законами та звичаями, якими керуються у цій країні. В одному з розділів Свіфт наводить зразки своєрідних законів Ліліпутії. Наприклад, закон про викажчиків. Усі злочини у цій країні каралися дуже суворо, але якщо на суді доводили невинність підсудного, то того, хто на нього вказав або його обмовив, відразу віддавали на ганебну страту. Потерпілому відшкодовують кошти з майна викажчика і про його невинність повідомляють усім жителям міста. Шахрайство у Ліліпутії вважалося за найтяжчий злочин, ніж крадіжка, бо дбайливість та пильність можуть захистити від злодія, а проти шахрайства чесність не має чим боронитися. Дотримання всіх законів винагороджувалося. Кожен, хто подавав докази, що протягом сімдесяти трьох місяців точно виконував усі закони, отримував певну суму грошей із спеціальних державних фондів.

GDZonline.net Існував закон, за яким у призначенні на високу посаду перевага віддавалася моральним якостям людини, а не її здібностям. Ліліпути вважали, що правдивість, справедливість, поміркованість і подібні якості — під силу кожному і що ці чесноти, при досвіді та добрих намірах, роблять кожного здатним служити своїй країні. Карним злочином вважалася в Ліліпутії невдячність: бо той, хто відплачує злом своєму благодійникові, є ворогом усім іншим людям, а тому заслуговує смерті. Але закони Ліліпутії часто зневажали. Наприклад, на високі посади давно вже призначали лише тих, хто добре танцював на канаті. Сам Гуллівер став жертвою обмови і його звинуватили у державній зраді. Так Гуллівер, а з ним і читач, переконався, що закони Ліліпутії, «як дишло: хто куди хоче, той туди й поверне». САТИРИЧНЕ ЗМАЛЮВАННЯ ЗВИЧАЇВ ЛІЛІПУТІЇ План 1. Роман «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера» — сатиричний твір.

2. Як у Ліліпутії призначають на високу посаду.

3. Погляди ліліпутів на виховання дітей. САТИРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА» Великий англійський письменник Джонатан Свіфт говорив: «Я пишу не заради слави, єдина моя мета — благо суспільства». Оскільки суспільний лад його батьківщини був не досконалий, він звертається до жанру сатири, в алегоричній формі зображує вади нинішньої держави, а також показує ідеальне суспільство, яким він собі його уявляє. У своєму знаменитому романі «Мандри Гуллівера» Д. Свіфт разом зі своїм героєм потрапляє в країну Ліліпутію. Читачі розуміють, що це — Англія через зменшувальне скло. Імператор ліліпутів, «відраза і жах Все­ світу», аж на цілий ніготь вищий за своїх підданих. «Самого цього досить,— з убивчою іронією підсумовує оповідач,— щоб викликати особливу пошану до нього». Високої посади в Ліліпутії можна досягти так: придворні танцюють на канаті. «У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтися великої ласки при дворі. Їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання». Хто найвище стрибає, тому й дістаються найвищі посади. Синя, зелена, червона нитки, за володіння якими так принизливо боролися вельможі ліліпутів («Імператор взявши в руку палицю, тримає її горизонтально, а кандидати, ідучи один по одному, то стрибають через неї, то пролазять під нею, залежно від того, опускає чи підіймає палицю імператор»),— це кольори англійських орденів Підв’язки, Пані та святого Андрія, за нагородження якими справжні придворні теж були здатні на ганебні вчинки. Два ворожі табори при дворі імператора Ліліпутії — прихильники високих підборів і прихильники низьких підборів — символізували англійські партії торі та вігів. А запекла боротьба між прихильниками тупого

Зарубіжна література

XVIII СТ. У РОМАНІ Д. СВІФТА

915

GDZonline.net кінця і гостроконечниками — це сатиричне змалювання кровопролитних релігійних зіткнень між католиками та протестантами. Д. Свіфт гостро засуджує війну. Він бореться сміхом і зриває маску з тогочасного суспільства, показуючи його брехню і вади. На сторінках роману суспільні установи та явища стають смішними, вульгарними — імператорський двір порівнюється з помийницею, сенат — із купкою гусей, релігійні чвари починаються із суперечки: із якого кінця розбивати яйце. Зображуючи країну велетнів, письменник висловлює свою мрію про ідеальну державу. Король велетнів — добрий і мудрий, він не провадить загарбницьких війн, не утримує постійної армії, не вдається в політиці до крутійства та бюрократизму. Отже, сатиричний роман Д. Свіфта «Мандри Гуллівера» — це твір не лише про Англію, він має узагальнююче значення. Хоча роману більше ніж 270 років, але проблеми, порушені в ньому, хвилюють людство і нині. СМИСЛ НАЗВИ ПОВІСТІ Ч. ДІККЕНСА «РІЗДВЯНА ПІСНЯ У ПРОЗІ»

Зарубіжна література

План 1. Різдво як свято надії.

2. Утвердження у творі високих ідеалів любові і співчуття до всіх людей.

3. Можливість духовного переродження головного героя повісті.

916

ПОДОРОЖ СКРУДЖА У ЧАСІ ТА ПРОСТОРІ Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею. Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. «Це був старий грішник — заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри». І торував він дороги життя, «нехтуючи людським співчуттям». Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце. До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп’яти було читання. Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття. Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще. Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його, пожаліли і побажали щастя. Останній дух показав Скруджу те, що станеться після його смерті. «Ділових людей», яких так поважав Скрудж, цікавило тільки те, кому старий скнара залишив гроші. Чужі люди були біля його мертвого тіла і розкра-

GDZonline.net дали все, що можна було вкрасти. Жахнувся Скрудж і захотів змінити своє життя. Подорож у часі та просторі дала можливість Скруджеві осягнути своє життя і сприяла його переродженню. АВТОРСЬКЕ СТАВЛЕННЯ ДО ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ «РІЗДВЯНОЇ ПІСНІ У ПРОЗІ» План 1. Співчуття до людини як основа авторської позиції.

2. Авторська іронія в зображенні головного героя твору.

3. Віра автора в можливість переродження героя.

Зарубіжна література

ЕБІНІЗЕР СКРУДЖ — ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ «РІЗДВЯНОЇ ПІСНІ У ПРОЗІ» Ч. ДІККЕНСА Один із найвідоміших англійських письменників XIX ст. Ч. Діккенс із співчуттям ставився до бідних людей. Своїми творами він сподівався звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та перевиховати їх. Цій темі присвячена його повість «Різдвяна пісня у прозі». Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлея, про якого він давно забув. Привид Марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє допомогли йому багато дечого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен. Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується щасливо. І нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм. УТВЕРДЖЕННЯ ВІРИ В СИЛУ ЛЮДСЬКОГО РОЗУМУ В РОМАНІ «ЖИТТЯ Й НЕЗВИЧАЙНІ ТА ДИВОВИЖНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КРУЗО» Д. ДЕФО План І. Віддзеркалення в історії Робінзона шляху людства до цивілізації. ІІ. Робінзон — людина, здатна протистояти життєвим випробуванням.

1. Риси характеру Робінзона, які допомогли йому вижити на безлюдному острові: а) сила волі, небажання коритися долі; б) розважливість, поміркованість;

917

GDZonline.net в) кмітливість, спостережливість, уміння застосовувати набуті знаття на практиці.

2. Риси характеру Робінзона, які допомогли йому залишитися Людиною на безлюдному острові: а) оптимізм; б) здатність на співчуття до страждань іншої людини. ІІІ. Людина сильна своїм розумом і відчуттям єдності з іншими людьми. ГІМН ЗВИЧАЙНІЙ ЛЮДИНІ-ТРУДІВНИКУ, СИЛІ ЇЇ ХАРАКТЕРУ І ВИТРИМЦІ

Зарубіжна література

У РОМАНІ Д. ДЕФО «ЖИТТЯ Й НЕЗВИЧАЙНІ

918

ТА ДИВОВИЖНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КРУЗО» Волею долі герой роману Д. Дефо Робінзон Крузо потрапив на безлюдний острів в океані після аварії корабля. Спочатку він розгубився, впав у відчай, але потім обміркував своє становище і зрозумів, що сидіти без діла не можна. Мандрівник забрав із розбитого корабля все, що могло знадобиться, збудував собі житло, навчився ловити рибу та полювати на птахів. Робінзон Крузо увесь час удосконалював свій побут — приручив кіз, щоб мати м’ясо, коли закінчиться порох, сіяв зерно, оволодівав різними ремеслами. Він увесь час наполегливо працював, і це допомагало йому долати почуття самотності. Наприклад, частокіл, яким обгородив усе своє житло, відважний моряк будував майже рік. Коли на нього нападала смертельна туга, він брався за перо і пробував собі довести, що і в його важкому становищі все ж є немало хорошого: в одну колонку писав «погано», в іншу — «добре». Доброго виходило чимало, і це заспокоювало героя. Він почав навіть вважати себе щасливим, хоч і сумував за людьми. Робінзон Крузо врятував індіанського юнака П’ятницю, навчив його англійської мови і всього, що знав та вмів. Потім ще не раз він виявляв свою людяність, кмітливість та наполегливість. Саме завдяки цим рисам і врятувався, потрапив до Англії. При цьому допоміг іншим — влаштував іспанську колонію на острові й передав їй усе своє господарство. Роман про дивовижні пригоди Робінзона Крузо був дуже популярним в усі часи. Із задоволенням його читаємо і ми, бо захоплюємось людьми, які завдяки своїй силі волі, працьовитості, оптимізмові знаходять вихід із найскрутніших життєвих ситуацій. ОСОБЛИВОСТІ ПРИГОДНИЦЬКОГО РОМАНУ Ж. ВЕРНА Романи Ж. Верна належать до творів, які прийнято називати пригодницькими. У таких творах багато несподіваних подій, раптових поворотів у сюжеті, рушійною силою якого стає пригода. Пригода майже завжди починається з якоїсь загадки. У романі «Діти капітана Гранта» такою загадкою стає знайдена у шлунку акули пляшка з напівстертим текстом німецькою, французькою й англійською мовами. Щоб розгадати текст треба звернутися до географічного атласу у пошуках тридцять сьомої паралелі, словників трьох мов, а героям роману ще й до підшивки «старої морської газети», де буцім-то є підтвердження факти відплиття судна. Упродовж усього роману цей текст тричі буде переосмислено, прочитано по-новому, і врешті-решт загадка відкриється.

GDZonline.net Особливість романів Ж. Верна полягає у тому, що навіть дивовижні речі автор пояснює з науковою точністю, а загадки, які він пропонує, ніколи не містять нічого містичного. Герої романів Ж. Верна — сміливі й відважні люди, які прагнуть дізнатися більше про світ і людей. Автор і сам часто робить відступи, щоб розповісти про багатства природи, лісів, пустель, таємниці океану, Всесвіту. Один із найпопулярніших персонажів романів Ж. Верна — трохи дивакуватий учений. Це дає авторові можливість науково пояснювати явища природи. Однак у Ж. Верна навіть найрозумніший учений не все знає, не про все здогадується. Безмежний світ відкриває лише деякі свої таємниці, а неприборкана природа завжди могутніша за людину. Улюблені герої Ж. Верна — юнаки та підлітки, які вчаться відкривати світ. Знання та досвід роблять їх розумнішими, а пригоди додають мужності. У фіналі роману обов’язково перемагає добро, а зло справедливо карається. І ці моральні уроки юні герої запам’ятовують на все життя. ЧИ ХОТІВ БИ Я, ЩОБ МОЇМ ДРУГОМ «П’ЯТНАДЦЯТИРІЧНИЙ КАПІТАН»? Дік Сенд — сирота, виховувався в дитячому будинку. Навіть ім’я він одержав на честь жалісливого перехожого, котрий його знайшов, а прізвище йому дали на згадку про місце, де його знайшли. Хлопчик був розумним, у чотири роки вже вмів читати, писати і рахувати. У вісім років він пішов юнгою на корабель, де так добре себе зарекомендував, що капітан Хелл познайомив його з власником судна Велдоном, і той віддав хлопця до школи. У п’ятнадцять років Дік ступив на палубу одного з кращих кораблів Велдона «Пілігрим» новачком-матросом. Він виявився дуже вправним моряком, розумним, тому коли капітан вирушив на полювання за китом, то доручив корабель саме Діку Сенду. Трапилося нещастя: капітан разом із моряками у шлюпці загинув. І Дік бере усю відповідальність за життя команди й пасажирів на себе. Йому довелося пережити і катастрофу судна, і жорстокий обман Негору, і страшну подорож по африканських джунглях та болотах. Але він мало думав про себе, уболіваючи за долю місіс Велдон, маленького Джека та інших своїх друзів. Кмітливість, витривалість, мужність і відповідальність, а також добрий друг допомогли Дікові врятувати себе й інших. Як добре, коли поряд є така людина: вона завжди допоможе. Тому я б дуже хотів мати такого друга, як Дік Сенд.

Зарубіжна література

СТАВ ДІК СЕНД ІЗ РОМАНУ ЖУЛЯ ВЕРНА

ОБРАЗИ СОНІ ТА МАРУСІ (За повістю В. Короленка «Діти підземелля») План 1. Спільні риси героїв: а) вік; б) сирітство, зростання без материнської маски.

2. Відмінні риси: а) умови життя та виховання; б) зовнішній вигляд; в) доля.

919

GDZonline.net

Зарубіжна література

«ДВА СВІТИ» ДИТИНСТВА У ПОВІСТІ В. КОРОЛЕНКА «ДІТИ ПІДЗЕМЕЛЛЯ» План 1. Антитеза як принцип побудови образів Васі і Валека,Соні і Марусі.

2. «Світ» Васі і Соні: а) матеріальна забезпеченість; б) відсутність тепла і любові у стосунках із батьком; 3. «Світ» Валека і Марусі: а) бідність; б) любов, батьківське ставлення Тибурція до нещасних дітей.

4. Утвердження у творі доброти і милосердя. ЯК ДРУЖБА ДІТЕЙ — ВАСІ, ВАЛЕКА І МАРУСІ СКРАСИЛА ЇХНЄ ЖИТТЯ (За повістю В. Короленка «Діти підземелля») Герої повісті В. Короленка «Діти підземелля» Вася, Валек і Маруся належали до різних світів. Вася народився у багатій сім’ї, з матеріального боку ні в чому не знав нестачі. А Валек і Маруся були «дітьми вулиці» — без власного теплого дому, достатньої кількості їжі та одягу. Але їх об’єднує те, що вони — сироти, самотні й нікому з дорослих не потрібні. У Васі був батько, але він не помічав сина від горя — втрати дружини, замкнувся в собі і повірив у погані відгуки про хлопця. Вася спостерігав за батьком, не раз хотів пожаліти його, але той не давав йому такої можливості. Хлопчик любив свою сестру, але йому не давали з нею гратися, боячись поганого впливу. Отже, Вася не знайшов у своєму оточенні рідної душі, почав бродяжити. Але він тягнувся до доброго, до хороших, щирих стосунків. Тому серцем сприйняв дружбу Валека і Марусі, намагався їм допомогти чим міг — пригостив яблуками, приберігав для них ласощі. Він не міг забрати у хворої Марусі ляльку, хоч вдома всі дізналися про її зникнення, і нізащо не погодився б видати таємницю друзів. Хлопчик великодушний і щедрий, уміє взяти відповідальність на себе, постояти за інших, і це привертає до нього серця знедолених дітей — Валека і Марусі. Роблячи добро для інших, Вася і сам одержує те, чого йому так не вистачає у житті — щиру дружбу, вірність, прив’язаність. Звідси напрошується висновок, що основою сімейного щастя є не матеріальний достаток, а взаєморозуміння, щедрість, доброта у стосунках один з одним. І та людина, яка не шкодує свого душевного тепла для інших, не буде самотньою, їй обов’язково колись посміхнеться щастя.

1.

2.

3.

4.

920

РАДІСНИЙ СВІТ ДИТИНСТВА (За романом Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра») План Том Сойєр — головний герой роману. Витівки, ігри та пригоди героїв. Дружба Тома Сойєра та Гекельберрі Фінна. Перехід від стихії гри до справжніх цінностей.

СОНЯЧНИЙ СВІТ ДИТИНСТВА В РОМАНІ М. ТВЕНА «ПРИГОДИ ТОМА СОЙЄРА» Видатний американський письменник Марк Твен написав багато книжок, якими зачитується вже багато поколінь людей. І найулюбленіший серед них — роман «Пригоди Тома Сойєра».

GDZonline.net

Зарубіжна література

Головний герой цього твору — Том. Він — безтурботний школяр, неслухняний, інколи навіть грубий. У голові в нього завжди повно всяких дурних вигадок та капостей. Том може прогуляти заняття в школі, граючись у лісі та уявляючи себе то піратом, то знаменитим розбійником Робіном Гудом. Він навіть тікає з дому, перелякавши і засмутивши цим тітоньку Поллі. Але цей хлопчик — великий мрійник і вигадник, сміливий, чесний, вірний у дружбі, не любить зрадливих, нечесних людей та наклепників. Він бере провину дівчинки Беккі, яка йому подобається, на себе, намагається повідомити тітоньці, що він живий, щоб та не хвилювалася. Том зумів завдяки своїй винахідливості перетворити покарання на розвагу — так розрекламував привабливість фарбування паркану, що вишикувалася ціла черга бажаючих. На долю Тома Сойєра випадає багато пригод, серед них і небезпечних. Але він разом зі своїм другом Геком із честю виходить з усіх небезпечних ситуацій, виявляє свої кращі якості, хоч і завдає своїм близьким багато турбот. Отже, Марк Твен яскраво і переконливо показав дитячий світ американських хлопчиків, яким довелося зіткнутися не лише зі своїми, дитячими проблемами, а й із жорстокістю та несправедливістю дорослого світу. Читачі вірять, що Том Сойєр виросте доброю людиною і порядним громадянином, незважаючи ні на що.

921

GDZonline.net

ІСТОРія

Давній світ у термінах

922

Август — «звеличений богами»; один із титулів давньоримських імператорів. Агели — загони, у яких виховувалися спартанські хлопчики. Агора — головна площа давньогрецького міста. Академія — афінський гімнасій, у якому навчав Платон. Акведук — давньоримський водогінний канал. Акінак — короткий меч, яким користувалися скіфи в ближньому бою. Акрополь (верхнє місто) — укріплена частина давньогрецьких міст, зазвичай улаштована на височині. Амфітеатр — спеціальна споруда з овальною ареною для проведення гладіаторських боїв і цькування диких звірів. Апостол (посланець) — учень Христа. Аристократія — родова знать у Давній Греції. Археологія — наука, що вивчає минуле людства за речовими джерелами. Архонти — вищі виборні посадові особи в Давніх Афінах. Атлети — учасники громадських змагань у Давній Греції. Біблія — зібрання давніх текстів, сказань, легенд і міфів, визнане багатьма народами як Священне Писання. Складається зі Старого Заповіту і Нового Заповіту. Брахмани — давньоіндійська варна жерців і вчених. Буддизм — найдавніша світова релігія, що зародилася в Індії в середині І тис. до н. е. Вайшії — давньоіндійська варна хліборобів і торговців. Ван — правитель у Давньому Китаї. Варвари — для давніх греків і римлян усі чужоземці, що розмовляли незрозумілими мовами. Варна — велика група людей давньоіндійського суспільства, що відрізнялися від інших своїми правами та обов’язками; приналежність до варни визначалася народженням. Веди — зібрання давньоіндійських релігійних текстів кінця II — першої половини І тис. до н. е. «Вето!» (Забороняю!) — слово, яким народний трибун скасовував небажане для нього рішення. Вільновідпущеник — раб, відпущений на волю. Віче — народні збори в східних слов’ян. Вождь — військовий проводир племені. Гарнізон — військовий загін, розташований у фортеці або місті. Гімнасії — споруди зі спортивними майданчиками й залами, лазнями й приміщеннями для відпочинку в Давній Греції; одне з улюблених місць бесід давньогрецьких філософів зі співгромадянами. Гінекей — жіноча частина давньогрецького будинку. Гладіатори — навчені раби, засуджені злочинці й інші люди, яких примушували битися один з одним або з дикими звірами. Гуру — учитель, духовний наставник у Давній Індії. Дельта — низина в гирлі річки, зокрема Нілу, утворена її намулами. Демократія — народовладдя, форма правління, за якої право брати участь у керуванні державою мають усі її громадяни. Демос — незнатні громадяни давньогрецьких держав. Диктатор — у Давньому Римі магістрат, наділений необмеженою владою.

Дифірамби — урочисті гімни на честь богів. Етнографія — наука, що вивчає життя, звичаї і традиції народів нашої планети. Ефори — «наглядачі», що стежили за тим, як громадяни Спарти дотримуються її порядків. Євангеліє (добра звістка) — збірник текстів про життя, смерть і воскресіння Христа. Євангелія стали частиною Нового Заповіту Біблії. Єпископ — старший серед християнських священиків однієї місцевості. Жрець — служитель божества, який здійснював жертвопринесення та інші релігійні обряди. Зіккурат — високий східчастий храм пірамідальної форми із цегли. У рівнинній Месопотамії зіккурати символізували гори — житла богів. Ієрогліфи — знаки письма, що виникли з давніх знаків-малюнків; ієрогліфічна писемність набула поширення в Єгипті та Китаї. Ілоти — безправна частина суспільства Давньої Спарти, залежна від спартіатів. На відміну від рабів ілоти мали власні знаряддя праці, худобу, сім’ї. Інсули — великі багатоповерхові будинки, споруджені з дерева та дешевої цегли для римської бідноти. Іподром — спеціальна споруда для проведення кінних змагань. Іригація — штучне зрошення земель. Капище — святилище язичницьких богів ранніх слов’ян. Катакомби — «підземні гробниці»; місця таємних храмів перших християн. Катапульта — метальна машина, яка використовувалася для обстрілювання супротивника кам’яними й глиняними ядрами, горщиками із запалювальною сумішшю та іншими предметами. Клинопис — одна з найдавніших систем письма, створена шумерами. Колізей — амфітеатр у Римі, найбільший в античному світі. Колони — вільні малоземельні селяни в Римі, які обробляли чужі землі, віддаючи хазяям частину врожаю. Колонії — постійні укріплені поселення в чужих країнах; поступово багато колоній перетворилися на самостійні держави. Колос — гігантська статуя, що, як правило, зображувала божество або правителя. Консули — вищі магістрати Римської республіки. Конфуціанство — філософське й релігійне вчення, засновником якого був давньокитайський мудрець Кун-Фу-цзи (551—479 рр. до н. е.). Кроманьйонець («людина розумна») — людина сучасного вигляду, яка з’явилася 45—35 тис. років тому. Курган — земляний насип над могилою. Кургани характерні для поховань степовиків-кочівників бронзового й раннього залізного віку. Кшатрії — давньоіндійська варна раджів, полководців і воїнів. Легіон — велика військова частина в Давньому Римі, яка складалася з піхоти та кінноти. Лікей — афінський гімнасій, у якому навчав Арістотель. Лікоть — старовинна міра довжини, яка дорівнювала приблизно 45 см.

ІСТОРія

GDZonline.net

923

ІСТОРія

GDZonline.net

924

«Людина вміла» — найдавніша людина, яка навчилася виготовляти кам’яні знаряддя праці; жила 2—1,6 млн років тому. Людське стадо — найдавніший колектив первісних людей. Магістрати — громадяни, які обіймали виборні державні посади в Давньому Римі. Магнати — власники великих маєтків, землі яких обробляли сотні рабів і селян-колонів. Метеки — чужоземці, які постійно мешкали в Аттиці. Метрополія — місто, яке заснувало колонію. Міфи — давні сказання про походження світу, про богів і героїв. Мозаїка — зображення, виконане з кольорових камінців, уламків кераміки або кольорового скла для прикраси приміщень і дворів. Монархія — держава, в якій вища влада належить одній людині. Мотика — найдавніше знаряддя з дерева або кістки для розпушування землі. Мумія — тіло померлої людини або тварини, оброблене спеціальним способом, щоб урятувати його від розкладання. Мусейон — «храм муз»; науковий і культурний центр із найбільшою бібліотекою, створений єгипетським царем в Александрії. Народні трибуни — посадові особи в Давньому Римі, які спочатку обиралися з числа плебеїв і були покликані захищати їхні інтереси. Неандерталець — попередник сучасної людини, що жив 200—300 тис. років тому. Неоліт — «новокам’яний вік»; час таких найважливіших змін у житті первісних людей, як зародження землеробства, скотарства, ремісництва. Община — об’єднання родичів або сусідів для спільного ведення господарства. Олімпійські боги — молодше покоління давньогрецьких богів, головним серед яких був Зевс. Олімпійські ігри — загальногрецькі спортивні змагання на честь бога Зевса в Олімпії. Олімпіонік — переможець Олімпійських ігор. Орхестра — у давньогрецькому театрі рівна площадка округлої форми перед театроном, на якій виступали хор, музиканти й танцюристи. Остракізм — вигнання з Афін за рішенням Народних зборів осіб, запідозрених у прагненні до тиранії. Пагода — давньокитайський храм, сховище реліквій; пагоди набули поширення в країнах Східної Азії. Палеоліт — «давньокам’яний вік»; період становлення людського су­спільства. Папірус — рослина, зарості якої в давнину покривали береги Нілу; матеріал для письма, який виготовляли із цієї рослини. Парфенон — храм Афіни-Діви (Парфенос) на Афінському акрополі. Патриції — родова знать у Давньому Римі. Педагоги — раби-вихователі в Давній Греції. Піраміди — колосальні гробниці єгипетських фараонів III тис. до н. е., складені з величезних каменів. Пітекантроп — «мавполюдина», або «людина прямоходяча», яка проживала 1,5— 0,5 млн років тому в Африці, Азії та Європі. Плебеї — незнатні вільні люди в Римській республіці.

Плебс — нижчі шари вільного населення Давнього Риму. Плем’я — об’єднання декількох родових общин, які жили на одній території. Поліси — давньогрецькі держави І тис. до н. е. Портики — навіси, підтримувані колонами. Преторіанці — особиста гвардія римських імператорів. Принцепс — «перший серед сенаторів»; один із титулів засновника Римської імперії Августа. Провінції — підлеглі території Римської держави, приєднані до Італії. Пролетарі — римські громадяни, що не мали власності; як правило, міська чернь. Протомісто — «попередник міста»; велике, добре укріплене поселення епохи неоліту й бронзового віку. Раби — люди, які не мали власності й були зовсім безправні. Раджа — правитель, цар у Давній Індії. Республіка — держава, якою керують громадяни, обрані на певний строк. Рубало — найдавніше кам’яне знаряддя праці первісних людей. Санскрит — давньоіндійська мова, що застосовувалася вченими-брахманами для написання наукових, релігійних і художніх творів. Сатрап — намісник перського царя в сатрапії — одній з областей держави. Святилище — спеціальне місце для здійснення релігійних обрядів. Сенат — орган управління в Римській державі, що складався з колишніх магістратів. Симпосіон — бенкет, головна частина давньогрецького застілля. Скена — у давньогрецькому театрі місце для виступу акторів, що зазвичай оформлювалося у вигляді передньої частини храму або царського палацу. Скрижалі — кам’яні плити із записаними заповідями Бога, передані людям пророком Мойсеєм. Спартіати — повноправні громадяни Спартанської держави. Стадій — давньогрецька міра довжини, яка дорівнювала приблизно 192 м. Старійшина — у первісному суспільстві голова родової общини. Стоянка — місце тривалого проживання первісних людей. Стратеги — воєначальники в Афінах, які обиралися щорічно. Найбільш впливові з них відігравали важливу роль у житті полісу. Талант — давньогрецька міра ваги, що дорівнювала приблизно 26 кг. Таран — стінопробивне знаряддя для руйнування оборонних стін і воріт обложених міст. Театрон — місця для глядачів у давньогрецькому театрі. Терми — громадські лазні в Давньому Римі, улюблені місця відпочинку римлян. Терор — беззаконне знищення людей, насильницьке присвоєння їхнього майна. Тиранія — одноособова влада в давньогрецьких державах, установлена насильницьким шляхом. Титани — старше покоління давньогрецьких богів. Тотемізм — віра первісної людини в існування родинного зв’язку людей із тваринами, рослинами і навіть неживими предметами. Тріумвірат — «союз трьох мужів», об’єднання політичних діячів і полководців у Римській республіці з метою захоплення влади.

ІСТОРія

GDZonline.net

925

GDZonline.net

ІСТОРія

Тріумф — урочисте повернення до Риму переможного війська по закінченні особливо важливих війн. Фаланга — бойовий порядок важко озброєної піхоти в арміях Давньої Греції і Македонії. Фараони — царі Давнього Єгипту. Фрески — картини, виконані фарбами на сирій штукатурці. Храм — «житло бога»; споруда, присвячена божеству. Християнство — світова релігія; у її основі — віра в Ісуса Христа, сина Бога. Зародилася в І ст. н. е. в Палестині. Цезар — один із титулів давньоримських імператорів. Церква — організація віруючих і священиків одного віросповідання. Цитадель — найбільш укріплена частина фортеці або міста. Чаклун — людина, якій у первісному суспільстві приписували здатність здійснювати релігійні обряди, впливати на інших людей і природу. Частокіл — дерев’яна стіна з вертикально встановлених загострених колод, що обгороджувала поселення ранніх слов’ян. Шадуф — давньоєгипетський водопідйомний пристрій для поливу земель. Шудри — давньоіндійська варна слуг і залежних людей.

926

GDZonline.net Відповіді на завдання до підручника С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичової «Рідна мова»

4. 1. — Мамо, коли ж по черешні?

— Спіють наші черешні, хай спіють... Бачиш,— кивнула на вікно,— у небі наче на грозу збирається. Ще під грім та блискавку втрапимо.

— Хіба б не перечекали? Під вербою чи липою.

— А як у полі нажене? Голо ж голісінько в полі.

— Так і не скуштую черешень, а ввечері на поїзд мені...

— Хай лишень розпогодиться, підемо,— й стала бідкатися: — Скільки цих клопотів набралось у хаті та біля хати!

2. Гроза — грім, збирається — насувається, розпогодиться — розхмариться.

РІДНА МОВА

§ 1. Краса і багатство української мови

9. 3. Близькими — далекими, говорити — мовчати, тонкі — товсті, простота — складність, забудете — згадаєте.

12. 2. Мова Українська Російська

Кількість голосних 15 12

Кількість відкритих складів 12 9

§ 2. Словосполучення і речення. Головні члени речення. Прості речення?

13. 1. Загадкова (яка?) дорога.

2. Український (який?) народ.

3. Дорога (чого?) історії.

4. Будував (що?) державу.

5. Залежать (від чого?) законів.

14. Стоїть Київ (підмет і присудок); Кий з Хоривом, Щек та Либідь (однорідні члени речення); над Дніпром (іменник з прийменником).

16. 1. Cлова с пропущенными буквами: донесла, збирати, велику, незадоволення, минулих.

2. Народ — людство, люди, громадяни.

17. 1. Давні (прикм.) українці поклонялися багатьом (прикм.) богам (імен.). Дажбог завжди (присл.) приносив людям (імен.) щастя (імен.) й багатство (імен.). Перун на небі (прийм. імен.) управляв громами (імен.) й (сполуч.) блискавками (імен.) та (сполуч.) карав лихих (прикм.) людей (імен.). Сварог дарував вогонь (імен.). Волос опікувався худобою (імен.). Могутній (прикм.) Стрибог вправно (присл.) кермував вітрами (імен.). Лада була богинею краси (імен.) й порядку (імен.). Крім того, наші (займ.) предки вірили ще в домовиків (імен.), лісовиків (імен.) і мавок (імен.), водяників (імен.) і русалок (імен.).

2. Щастя й багатство — горе й злидні; лихих — добрих; вправно — недбало.

927

GDZonline.net

РІДНА МОВА

§ 3. Однорідні члени речення. Вставні слова у простому реченні. Звертання. Розділові знаки у простому реченні 20. Найвидатніша, найвідоміша, найславетніша й найзагадковіша жінка Київської держави — княгиня Ольга, дружина князя Ігоря. Про розум, енергійність, далекоглядність Ольги свідчать літописці. Вольова й сильна, вона впродовж двадцяти п’яти років була могутньою правителькою. Княгиня тримала в покорі всі свої землі, дотримуючись законів і порядку.

21. 1. Княгиня Ольга захоплено дивилася на свого сипа Святослава. Кремезний, широкий у плечах, трохи незграбний, з дужими руками. Іноді княгиню Ольгу вражало те, що Святослав зненацька міг сказати різке слово, вихопитись із власною думкою поперед старших, зробити щось усупереч.

2. Різке слово — необдумане, образливе.

23. 1. В’ються, заливаються, сміються, грають, дзвонять. В’ються [вйут′с′а] — 6 букв, 6 звуків. Дзвонять [дзвон′ат′] — 8 букв, 6 звуків. День [ден′] — 4 букви, 3 звуки.

25. Отже, мабуть, по-перше, по-друге, щоправда.

26. Син княгині Ольги Святослав, переповідають, був дуже відважний, хороб- рий. Про це, напевно, знали всі сусідні держави. На ворогів своїх не нападав хитро, підступно. Спочатку він посилав до того, на кого йшов походом, свого гінця. Той мав переказати попереджувальні слова Святослава: «Іду на ви!» Можливо, тому вороги дуже боялися князя, бо думали: «Коли він нас попереджає про свій похід, то, мабуть, у нього велике військо». § 4. Складне речення 33. 1. Князь Святослав усе життя провів у походах, бо за покликанням був воїном. Голову голив, але залишав довгий чуб, тому що це була ознака знатного роду.

34. Багато чого змінилося на Русі за часів Володимира. Князь скасував смерт- ну кару, замінив покарання великим грошовим податком. Він допомагав бідним. На княжому дворі завжди можна було отримати одяг і їжу. За часів Володимира в Україні відкрилися перші школи. Але тоді до навчання ставились із підозрою, а освічених людей вважали ледь не чародіями. Володимир силоміць примушував батьків віддавати дітей до школи. § 5. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові та діалозі

928

42. А ще мудрець зазначає: «Написали скорописці книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості».

GDZonline.net 44. 2. Сатира, -и, ж. 1. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності. 2. Твір літератури або мистецтва, в якому використано прийом. Сукупність таких творів. 3. Різка, уїдлива насмішка.

51. Гусінь, метелики, коники, рогаті жуки — усі вони народжуються з личинок або лялечок.

52. «Будь уважний на переправі»,— попередив хлопця капітан.

§ 6. Групи слів за походженням

РІДНА МОВА

49. 1. б. 2. в. 3. б. 4. в. 5. б. 6. в. 7. в. 8. а. 9. а.

56. 1. Багаття, лелека, паляниця, линути, соняшник, мрія, загальний, гаяти, мереживо.

60. Шлак, шніцель, шайба, шлейф, шлягер.

62. 2. Фортеця (французька), дипломат (грецька), документ (латинська), архів (грецька), армія (латинська), імперія (грецька), інтерес (латинська). § 7. Тлумачний словник української мови. Словник іншомовних слів 64. 2. Лагодити — ладнати, усувати, ліквідувати, уладнувати, виправляти.

71. Інтелект — розум, гіпотеза — припущення, автономія — незалежність, генеза — походження, імунітет — несприйнятливість, акцентувати — наголошувати, оптимальний — найкращий, найпридатніший.

§ 8. Активна і пасивна лексика. Застарілі слова (архаїзми, історизми, неологізми) 76. 1. Кіннота — кінне військо, кавалерія.

2. Пристрасний, енергійний, український, власний.

79. Глас — голос, рало — плуг, пупорізка — повитуха, піїти — поети, войну — війну, лівиця — ліва рука, шульга — лівша.

80. 2. Земля, ходити, добрий, сьогодні, оскільки, школяр, шосе, побачити, черевики.

81. 2. а) булава, бунчук, стяг. б) Петро Дорошенко — видатний гетьман Козацької держави, султан, гетьман. в) Росія, Польща, Лівобережжя, Правобережжя, Порта.

82. 2. Міщани, козаки, жупан, кунтуш, наопашки, кармазинах, горохвяний цвіт, личакова одежа.

929

GDZonline.net 84. Застарілі слова: глас; повіт; кравчиня.

РІДНА МОВА

85. 1. Вої — воїни, перст — палець, свічадо — дзеркало, зигзиця — зозуля, рать — військо, брань — битва, десниця — права рука.

88. 1. Брунькоцвіт — бруньковий цвіт; златозор — золоті зорі; вітрогриві — гриви з вітром; довгождано-раптовий — довгоочікуваний, несподіваний; забджолили — бджоли загуділи; малиноголово — малинові голови.

89. 2. Десниця — права рука, супліка — скарга, перст — палець, зигзиця зозуля, псяюка — собака, деінде — десь в іншому місці.

§ 9. Групи слів за вживанням. Загальновживані і стилістично забарвлені слова 91. Назви осіб за професією: писар, автор, гетьман. Назви ознак: генеральний, своєрідний, козацький, старшинський, розширена, повна. Назва дій, процесів і станів: змушені були покинути, обрали, склав, обмежувала, мав існувати, передбачала. Назви на позначення кількості: перша. Службові слова: у, в, від, та.

92. 2. Жовтень... Ще недавно кущ горобини зеленів різьбленим листям, ізпоміж якого зоріли кетяги червоних ягід. За якийсь день-другий спалене нічними й ранковими заморозками листя облетіло. І на безмежному гіллі неправдоподібно яскраво спалахнуло безліч кетягів. Горобина, прикрашена природними гірляндами, прибрала святкового вигляду. Вона, як жива істота, усміхалася й тоді, коли хмари затягали небо й на додачу починав сіятися дощик.

93. 3. Подовження м’яких приголосних: насіння, гілля, коріння, зілля. § 10. Діалектні слова 94. 1. Україна, Буг, Сіверський Донець, Прип’ять, Чорне море, Азовське море, Закарпаття, Полтавщина, Черкащина, Вінниччина, Хмельниччина, Рівненщина, Волинь, Чернігівщина, Чернівецька область.

97. 3. Вогнища — багаття, вогонь, огнище, вогнисько, ватра; заметіль — хуртовина, завірюха; завірюха — буря, хуртовина, вітряниця, буревій; ватра — багаття, вогнище.

930

98. 1. Хліб — це найдорожче, що є в людини. Хлібом-сіллю ми вітаємо друзів. Ні робота, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото. Хліб шанували, шанують і шануватимуть завжди. То великий гріх — викидати хліб, виказувати йому неповагу. З давніх-давен існує повір’я, що до тієї домівки, де не цінують і не поважають хліб, приходить біда.

3. Окраєць, кусок, горбушка, скибка.

GDZonline.net 99. 3. Адесу — Одеса, палац — палац, балювати — працювати.

100. Дідо пас худобу на полонинах. А коли фронт тут стояв, німці з мадярами забирали маржину, а він не давав, бо то була не його худоба, а людська. Дід весь день пробув у холодній воді, аж увечері знайшла його вуйна Марія.

§ 11. Професійні слова і терміни. Просторічні слова. Жаргонізми 104. 1. Глину використовують у своїй роботі гончарі.

2. Зручну пилку, рубанок, долото і свердло придбав у магазині столяр.

3. Модем, принтер, диск — слова, які вживають у своєму професійному спілкуванні програмісти.

РІДНА МОВА

101. Хазяїн — ґазда, картопля — бараболя, квітка — чічка, хлібина — буханка, розмова — гомон.

105. 2. Студія, театр, режисери, прем’єра, роль, сцена, куліси, актори, антракт, вистава, декорації.

106. 2. Для незнайки виноград увесь однаковий, а вмілець по самій корі пальцями чує, який сорт, бо кора ж різна: то нитчаста, то гладенька, то ребриста, то на ній луска, мов на рибі.

107. У Шацькому лісопарку зібрані унікальні флора і фауна. Це передовсім комахоїдні росичка і товстянка, водяна папороть сальвінія, плаваюча лілея лісова, зозулин черевичок. У лісі трапляються, рідкісна срібляста ялина, самшит, туя, понад сто видів лікарських рослин, є багато грибів, ягід.

112. 1. Щодо пирогів — моя баба перша на хуторі. Чи, може, воно вже й годі? Вважай — польова кухня. § 12. Офіційно-ділова лексика 116. 1. Бібліотечну картку читач заповнює власноручно.

2. На першій сторінці читач записує: а) прізвище, ім’я, по батькові; б) рік народження; а) клас; г) адресу.

3. Власноручним підписом читач підтверджує своє ознайомлення з правилами користування бібліотекою.

117. Надійшло повідомлення, розглянути заяву, два аркуші, дві хвилини, двох присутніх, п’ять книжок, важливих висновків, зазначених пунктів, в отриманому листі.

119. Розпорядження, держадміністрація, відзначення, заклад.

120. 2. Затвердити наказ, офіційна довідка, юридична відповідальність, відповідно до наказу, офіційна заява.

123. Візитна картка, документ, ділові знайомства, партнерські стосунки, представники різних установ, спеціальні правила, етикет користування.

931

GDZonline.net 124. Вельмишановний пане! Дорогі наші друзі! Шановні пані та панове! Шановні добродії! Високошановна пані, прийміть найщиріші вітання з нагоди... З повагою...

125. 1. б. 2. в. 3. б. 4. а. 5. в. 6. в. 7. б. 8. б. 9. б. 10. б. 11. в. 12. в.

РІДНА МОВА

§ 13. Основні способи словотворення в українській мові 126. 1. а) білий, білого, білими. б) біліти, білити, біляк, білий, побілена, біленький, побілілий.

127. Вибрала Дев’ятилітній Надруковані Львівський

брала (префіксальний). дев’ять літ (складання слів). друкувати (префіксально-суфіксальний). Львів (суфіксальний).

128. а) горбочку, вишневому, садочку, хатинка, маленькая, дитинка; б) притулятися, вийшла, виглядати, вийшло, засвітило.

129. Слухала — слух, говорила — говір, співала — спів, шепотіла — шепіт, переспівала — переспів.

130. Виділені слова утворені складанням слів та основ.

131. 1. Каблуки — шпильки, вид меблів — стінка, портфель квадратний — дипломат.

2. Бабуся одна, та називають її на «ви».

133. 1. Чорноморський, хлібороб, зорепад, водограй, кароокий, семиструнний, триповерховий, землетрус, чорноброві, сталевар. § 14. Зміни приголосних при творенні іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників на -ський, -цький. Зміни приголосних при творенні прикметників, що мають буквосполучення -чн-, -шн137. Вінницька — Вінниччина, Полтавська — Полтавщина, Луганська — Луганщина, Львівська — Львівщина, Миколаївська — Миколаївщина, Сумська — Сумщина, Чернівецька — Чернівеччина, Кіровоградська — Кіровоградщина, Хмельницька — Хмельниччина.

138. Полтавщина (Полтавська). Гуцульщина (Гуцульська). Донеччина (Донецька), батьківщина (батьківська).

139. 1. Вінниччина, Одещина, Хмельниччина, Туреччина.

2. Полтавщина, Черкащина, Донеччина, Київщина.

3. Козаччина, кріпаччина, панщина, Німеччина.

142.

932

Сонячний зайчик

Сам прокидається,

Спати лягає.

Скочить із хати,

Скраю подушки

Сонечку-мамі

Світло дрімає.

Сон розказати.

GDZonline.net

145. 1. Антон, Богдан, Борис, Василь, Віктор, Всеволод, Григір, Емма, Євген, Іван, Ігор, Ірина, Костянтин, Леонід, Ліна, Микола, Оксана, Олександр, Олена, Павло, Станіслав, Степан, Тарас.

2. Ліна Костенко, Оксана Іваненко, Павло Загребельний, Тарас Шевченко, Степан Руданський, Богдан Лепкий, Василь Земляк, Всеволод Нестайко, Григір Тютюнник, Олена Пчілка. § 15. Зміни приголосних при творенні прикметників на -зьк(ий), -цьк(ий), -ськ(ий) та іменників на -зтв(о), -цтв(о), -ств(о)

РІДНА МОВА

143. 1. Сонячних, пшеничні. 2. Соняшник, сонячно. 3. Сердечнім. 4. Місячними. 5. Чорничний. 6. Коричне, тропічна.

146. Прибуток не є утіха — утішатися прибутком, мусить слугувати — примусово служити; серця — сердечних справ.

148. Сільський, міський, український, філософський, збирацький, юнацький, кобзарський, київський, чорнуський.

149. Убозтво, багацтво, дивацтво, людство, боягузтво.

150. 1. Братства. 2. Людське. 3. Людству. 4. Кавказькі. 5. Юнацькі братські.

6. Товариство.

151. 1. Столярство, килимарство, ткацтво, ковальство, мисливство, рибальство, бджолярство, гончарство.

152. Полтавський, угорський, словацький, польський, братиславський, віденський, переяславський, орловський, харківський, петербурзький, воронезький, таганрозький, австрійський.

153. 2. Птах — птаство, людина — людський, людство, бідняк — бідняцький, бідняцтво, багач — багатство, свиня — свинство. § 16. Сполучні о, е, є в складних словах 154. 4Ліворуч, право руч, міськ рада, юн шіст десят, санти метр, деци метр, 4 5 4 6 4 3 нат, 4 5 6 5 5 5 5 4кіло5метр, 5сонце6захисний, 5марсо4хід, 6машино4будівний, 5праце6влаштування, 4лісо5смуга, 6корене5плід, 5птахо6ферма.

155. 5Травень, 5рослина, 3яр, 4кування, 7природа, 5зілля, 6соловей, 5земля, 4нива 5пісня. Багатодітний, хліборобське, широкополих, життєдайними, самобутність.

158. 1. Життєдайний, багатогранний, багатоголосий, дзвінкоголосий, милозвучний, багатобарвний, життєлюбний.

159. 6Страто5сферaнzу , 4небо5зводzу , 4паро4возaнxий , 5тонко5стінaнzа .

162. 1. Самодзвонними, ніжнотонними.

933

GDZonline.net § 17. Написання слів з пів- разом, через дефіс, з апострофом

РІДНА МОВА

164. 1. Пвкниги, півміста, півгорода, піввулиці, півбудинку, півогірка, пів’яхти, пів’яблуні, пів-Ялти, пів-Умані, пів-Чернігова, пів-Юрмали, пів-Києва, півфінал, півкуля.

165. Пів столової ложки, пів відерної каструлі, пів на третю, о пів на одинадцяту, пів на другу.

166. Пів-Криму, пів-України, піволівця, піввідра, півзими, півдня, півночі, півтижня, піввагона, півуроку, пів-Європи, пів-Америки, пів’яблука, півЯви.

167. 1. Пишуться з пів- через дефіс пів-Білорусі пів-Ірпеня пів-Луганська пів-Африки

Пишуться з пів- разом піввареника піворнамента піврядка півобласті півнамета піваркуша

2. «Біла ворона» 168. 1. Напівтемрява. 2. Напівстертий. 3. Півгодини. 4. Пів до сьомої. 5. Півметра, напівмертва. § 18. Написання складних слів разом і через дефіс 170. 1. Біографія, географія, біограф, географ, бібліограф, телефон, телескоп, бібліотека, біологія, телеграф, геологія.

173. Пишуться разом зовнішньополітичний аеропорт чорновусий автосалон російськомовний овочесховище водолаз авторитетний нафтопереробний автоперегони

934

Пишуться через дефіс Десна-ріка екс-чемпіон срібло-золото народ-трудівник абрикосово-полуничний

174. Фруктово-овочевий, легкокрилий, білосніжний, синьоокий, культурно-освітній, різнокольоровий, кисло-солодкий, середньовічний, червоножовтий, жовтогарячий.

GDZonline.net § 19. Творення і правопис складноскорочених слів 178. ТЮГ, комдив, ЗАГС, ПТУ, СТО, ТЕЦ, ДПІ, юннат.

181. Автоматизована система управління — АСУ, Львівський автомобільний завод — ЛАЗ, електронно-обчислювальна машина — ЕОМ, будівельно-монтажне управління — БМУ, Кременчуцька гідроелектростанція — КГЕС, Донецький басейн — Донбас, універсальний магазин — універсам.

182. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

ЗАЗ ЗАЗу ЗАЗу ЗАЗ ЗАЗом на ЗАЗі

ЦУМ ЦУМу ЦУМу ЦУМ ЦУМом у ЦУМі

РІДНА МОВА

180. 1. Наша ЗОШ визнана найкращою в районі. 2. Шлюбна пара переступила нарешті поріг загсу. 3. До АТС їхати півгодини. 4. З 1998 року почав діяти Монетний двір НБУ.

185. 1. в. 2. а. 3. а. 4. в. 5. б. 6. в. 7. б. 8. а. 9. в. 10. в. 11. в. 12. в. § 20. Загальна характеристика частин мови 186. Канівські (прикм.) гори (імен.)… Зачаровано (присл.) вдивлявся (дієсл.) в (прийм.) них (займ.) Тарас (імен.) Шевченко (імен.), коли (присл.) плив (дієсл.) улітку (присл.) 1859 (числ.) року (імен.) вниз (присл.) по (прийм.) Дніпру (імен.). Його (займ.) погляд (імен.) зупинився (дієсл.) на (прийм.) Чернечій (прикм.) горі (імен.). Саме (займ.) це (займ.) місце (імен.), де (присл.) спочив (дієсл.) навіки (присл.) поет (імен.), стало (дієсл.) святим (прикм.) для (прийм.) українців (імен.).

187. Що, на, через, після, з, під, у, про, від.

189. Сидить — тепер. час, одн.; грає — тепер. час, одн.; процвітає — тепер. час, одн.; грає — тепер. час, одн.; вимовля — тепер. час, одн.; бились — мин. час, множ.; збиралась — мин. час, одн.; ховали — мин. час, множ.

190. 3. У ранньому дитинстві в Тараса виявився хист до малювання. Крейдою чи вуглинкою хлопець розмальовував стіни, лави, стіл, навіть долівку. Мріючи стати художником, він навчався в трьох церковних малярів, але вони не виявили в нього здібностей. Вечорами й ночами, виконавши всю загадану роботу, Тарас потай брав книжки з панської бібліотеки і читав, читав... Уява переносила його в невідомі світи, і малий забував про своє гірке життя. Незабаром Тарас і сам почав складати вірші.

191. 1. Поет, художник, прозаїк, талановитий.

2. Мужній, вільно, стійкий, наполегливий.

3. Він, мій, своя, про.

4. Двійка, п’ятий, шість, двадцять.

935

GDZonline.net

РІДНА МОВА

§ 22. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль 195. 1. Щастя (імен.), щасливчик (імен.), пощастило. (Дієслово пощастило відповідає на запитання що зробило?, тому воно зайве).

2. Здоровий, здоров’я (імен.), оздоровниця. (Зайве слово здоровий, прикметник, відповідає на запитання який?)

3. Спів (імен.), співати, співаки (імен.). (Зайве слово співати — це дієслово, відповідає на запитання що робити?, означає дію предмета). § 21. Іменники — назви істот і неістот 200. Псевдонімом, листопада, року, хуторі, містечка, книгою, ґанку, під дашках, пахвою, ліс, річку, поле.

201. До Остапа Вишні (істота) такого жанру (неістота), як усмішка (неістота), у літературі (неістота) не існувало. Сам великий гуморист (істота) пояснював, що цей вид (неістота) сміху (неістота) «найнашіший», тобто український. А на запитання (неістота), чому він назвав свої твори (неістота) саме усмішками (неістота), відповідав щиро: «Мені нове життя (неістота) усміхається! І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка (неістота)!» Від інших жанрів (неістота), зокрема гуморески (неістота), усмішка (неістота) відрізняється особливою ліричністю (неістота), широкими побутовими замальовками (неістота), описами (неістота), доброзичливим і лагідним сміхом (неістота).

205. 1. Зграя, камбала, горобець. Соня. (Іменник «зграя» означає сукупність птахів, це неістота, а всі інші іменники — істоти.)

2. Нептун, Сатурн, Земля, Місяць. (Нептун — це міфологічна істота, назви планет — це неістоти.)

3. Троянда, бактерія, кактус, краб. (Краб — назва тварини — це істота, назви квітів, мікроорганізмів — це неістоти.)

4. Максим, Дмитро, Ігор, Уран. (Уран — назва планети, це неістота.)

206. 1. Назви істот курка

настрій

рак

інжир

адмірал

жакет

щука

поезія

егоїст

лимон

сорока

авіаполіт

музикант

чай

імператор хірург 936

Назви неістот

2. «Краще сміх, ніж плач»

GDZonline.net

210. 1. Ви, звичайно, знаєте, що є такий острів — Ява в Індійському океані. Ото, що Ява, Суматра, Борнео, Целебес — великі Зондські острови. Ну, так Ява — це не острів. Ява — це мій найкращий друзяка і напарник. Мабуть, вам дивно, що то за ім’я таке? То він сам себе так назвав, коли йому лише років півтора було. Але причепилося ім’я до нього, як реп’ях до собачого хвоста.

211. Шекспір «Отелло», Котляревський «Наталка Полтавка», Галина Сидорівна, «Ревізор» Гоголя. § 24. Рід іменників. Іменники спільного роду

РІДНА МОВА

§ 23. Іменники — загальні та власні назви. Велика буква і лапки у власних назвах

217. Базіка — ч. р., плакса — ж. р., бідолахою — ч. р., трудяга — ч. р. Базікою називали Оленку, бо торохтіла безперестанку. «Костю, не будь плаксою»,— попереджала матуся сина. Бідолаха Горпина все життя так і була самотня. Невтомна трудяга бджілка збирає квітковий пилок.

218. 1. Стежки (ж. р.), броду (ч. р.), чолі (с. р.), руках (ж. р.), зорею (ж. р.), народе (ч. р.), шлях (ч. р.).

219. 2. Людиною — людина, поезією — поезія, землю — земля, Полтавщині — Полтавщини, мама, смерть.

222. 1. Фрезерувальник — фрезерувальниця, учитель — учителька, рахівник — рахівниця, продавець — продавщиця, ткач — ткачиха, секретар-секретарка.

225. 1. Йому подобається просторе купе. 2. Нам запропонували ресторанне меню. 3. Дітям подобається цирковий поні. 3. Маленький колібрі зависає над квіткою, п’ючи нектар. 5. У газеті надруковано офіційне комюніке.

226. ГЕС — ж. р. (Дніпровська ГЕС). ООН — ж. р. (Організація Об’єднаних Націй). ВНЗ — ч. р. (Харківські ВНЗ). УТ — с. р. (телебачення).

227. 1. Говерла, Голландія, Гродно (с. р.).

2. Муфта, мусон, мулат (ч. р.).

3. Няня (ж. р.), щеня, оленя.

229. 2. Рагу — с. р., кенгуру — ч. р., желе — с. р., метро, кіно. § 25. Число іменників 231. Андрія Малишка (одн.) з дитинства (одн.) чарувала народна пісня (одн.). Не випадково багато віршів (множ.) поет написав у традиційній формі (одн.) пісень (одн.), які легко и природно лягали на музику (одн.). Про явори (множ.), тополі (множ.), руту (одн.), про зорі (одн.) — світанкові й вечорові, про стежки-доріженьки (множ.) написано й виспівано чимало, але поет (одн.) зумів найти свою ноту (одн.), розкрити у вірші (одн.) глибоке поняття (одн.) Батьківщини (одн.). Пісні (множ.), написані на слова (множ.) Андрія Самійловича (одн.), стали справді народними. Це найкраще визнання (одн.) для автора (одн.).

937

GDZonline.net 232. 1. Мідь, просо, гречка, жито, пшениця, небо.

3. Роса — роси, трава — трави, мед — меди, хліб — хліба, вода — води.

РІДНА МОВА

233. Банка, ґанок, франк, ланка, ранок, танк.

234. 1. Витрішки продавати — нічого не робити; сміятися на кутні — плакати; як горохом об стіну — безрезультатно; ні в тин ні в ворота — щось недоречно сказати або зробити; виносити сміття з хати — говорити зайве про ближніх.

2. Фразеологізми-синоніми: сміятися на кутні — обливатися слізьми.

237. 1. Гай, зошит, море, заздрощі.

2. Волосся, роковини, канікули, Чернівці.

3. Гіпс, жнива, картон, цукор.

239. 1. Брюки, шаровари, штани, шорти. § 26. Відмінки іменників 243. Іван Пулюй (Н. в.). Це ім’я (Н. в.) повертається до нас із забуття (Р. в.), як і багато інших постатей (Р. в.), яскравих і непересічних, які не з власної волі (Р. в.) змушені були працювати поза межами (О. в.) України (Р. в.). Наш видатний співвітчизник (Н. в.) займався фізикою (О. в.), математикою (О. в.), астрономією (О. в.). Володів п’ятнадцятьма мовами (О. в.). Був відомим педагогом (О. в.), політиком (О. в.), громадським, діячем (О. в.). Праці (Н. в.) І. Пулюя (Р. в.), талановитого фізика (Р. в.), відкривача ікспроміння, вдумливого філософа (Р. в.), щирого українського патріота (Р. в.), є актуальними і сьогодні, коли Українська держава (Н. в.) утверджує свою незалежність (Зн. в.).

245. 1. Морозиво, небо, молоко, кіно.

2. Мрією, країною, планети, морем.

3. На вікні, у кабінеті, пісні, при клубі.

246. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

промінь, промені; променя, променів; променю, променям; промінь, промені; променем, променями; на промені, променях;

історія; історії; історії, історій; історії, історіям; історію, історії; історією, історіями; на історії, історіях;

відкриття; відкриттів; відкриттям; відкриття; відкриттями; на відкриттях.

247. Маленька праця (Н. в.) краща за велике безділля (Зн. в.).

938

248. Часто природа обдаровує людину багатьма талантами. Іван Пулюй був прекрасним ученим, знав п’ятнадцять мов, займався перекладацькою діяльністю. А в 1869 році доля звела докупи двох геніальних людей — Івана Пулюя та Пантелеймона Куліша. Вони мріяли дати українському народові Біблію. Палкі патріоти твердо вірили, що народ, який має Біблію власною мовою, буде вічним і незнищенним. Цей переклад уперше вийшов друком у Відні 1903 року і перевидавався пізніше багато разів у Берліні, Нью-Йорку, Лондоні. А у 2000 році перевиданий і в Україні.

249.

Наш кіт На подвір’ї дві ворони з миски їли макарони (Зн. в.). На ворота (Зн. в.) кіт наш сів і на сонці спинку грів. Раптом двері (Н. в.) заскрипіли — дві ворони полетіли. Ну, а кіт наш втік до хати і почав вершки (Зн. в.) лизати.

250. 1. Носити воду решетом — ловити решетом зірки у воді.

2. Витрачати час, носити воду, набирають вугілля, кажуть про роботу, видно зірки, ловлять рибу.

251. 1. Сестро, Іване, Вікторіє, бабцю, батьку, Галино Андріївно, подруго, онучку, друже, побратиме, пане Президенте.

РІДНА МОВА

GDZonline.net

§ 27. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни 253. Дитина — ж. р., увага — ж. р., методика — ж. р., сила — ж. р., воля — ж. р., мета, хитрюга — спільн. р., нероба — спільн. р., хлопчина — ч. р., витримка — ж. р.

254. Добро відплатиться добром.

255. Мати (III в.), творчість (ІІІ в.), стадія (І в.), певність (III в.), переконаність (ІІІ в.).

256. 1. Людина (Н. в., ж. р., І в.) мріяла літати з давніх часів (Р. в., ч. р., II в.). Одна з легенд (Р. в., ж. р., І в.) розповідає про Дедала (Р. в., ч. р., II в.) та його сина (Р. в., ч. р., II в.) Ікара (Р. в., ч. р., II в.). Дедал (Н. в., ч. р., II в.) зробив крила (Зн. в., с. р., ІІ в.) з пташиних пер (Р. в., с. р., II в.), зліпивши їх воском (Ор. в., ч. р., II в.). Стали батько (Н. в., ч. р., II в.) із сином (Ор. в., ч. р., П. в.) на високу скелю (Зн. в., ж. р., І в.) і полетіли. Ікар (Н. в., ч. р., II в.) необережно наблизився до сонця (Р. в., с. р., II в.), яке розтопило віск (Зн. в., ч. р. II. в.). Пера (Н. в., с. р., Н. в.) і одне за одним осипались. Наче вражений блискавкою (Ор. в., ж. р., І в.), юнак (Н. в., ч. р., II в.) каменем (Ор. в., ч. р., II в.) упав із висоти (Р. в., ж. р., І в.) й розбився. Але в пам’яті (Р. в., ж. р., III в.) людській Ікар (Н. в., ч. р., II в.) — це символ (Н. в., ч. р., II в.) прагнення (Р. в., с. р., II в.) людства (Р. в., с. р., II в.) до нових злетів (Р. в., ч. р., ІІ в.).

257. 1. Бажання, морозива, поле, кошеня (іменник IV відміни).

2. Лоша, курча, скло, лисеня (іменник II відміни).

3. Ім’я, тім’я, хлоп’я, сім’я (іменник І відміни).

258. 1. Ігор Сікорський (II в.), модель (III в.), вертольот (II в.), вік (ІІ в.),, життя (II в.), авіаконструювання (II в.), досягнення (II в.), слава (І в.), ім’я (IV в.), початок (II в.), виробництво (II в.), гелікоптер (ІІ в.), галузь (ІІІ в.), країна (І в.), світ (II в.).

939

GDZonline.net 259.

РІДНА МОВА

І відміна дошка вишня Ярина Десна мураха тривога собака невдаха соня яма

II відміна бібліотекар гвинт дім ювілей плющ ніс слово огірок добро

ІІІ відміна

IV відміна

любов мати честь тюль злість

ягня немовля курча

260. 1. Безладдя (ІІ в.), безсмертник (ІІ в.), безглуздя (II в.), безвідмовність (III в.), беззаконня (II в.), бездушність (III в.), безпорадність (ІІІ в.), безстрашність (ІІІ в.), безталання (ІІ в.), безсоння (II в.), безпомічність (III в.), безаварійність (III в.).

2. Безаварійність не так легко забезпечити на дорогах. Безстрашність — важлива риса в характері водія. § 28. Відмінювання іменників І відміни 261. 1. Тверда група

М’яка група

Мішана група

недотепа

будівля

каша

екзотика

ерудиція

одежа

м’ята

заготівля

раджа

азбука

іржа

єхидна

невдача

думка

ноша

епоха

Яша

ракета естрада ваза ангіна 2. Немає дерева без коріння.

262. Швидка, педагогіка, освіта, сестра, бібліотека, мова, література, вихователька, українка, істина, коляска. Н. в. сестра, сестри бібліотека, бібліотеки Р. в. сестри, сестер бібліотеки, бібліотек Д. в. сестрі, сестрам бібліотеці, бібліотекам Зн. в. сестру, сестер бібліотеку, бібліотек Ор. в. сестрою, сестрами бібліотекою, бібліотеками М. в. (на) сестрі, сестрах бібліотеці, бібліотеках Кл. в. сестро, сестри бібліотеко, бібліотеки 940

263. 1. Діжка, скеля, парта, пригода (зайве слово — скеля, іменник м’як, групи).

GDZonline.net

265. Традиція, наставниця, гімназія. Н. в. традиції гімназії традицій гімназій Р. в. традиціям гімназіям Д. в. традиції гімназії Зн. в. традиціями гімназіями Ор. в. М. в. (на) традиціях (на) гімназіях Кл. в. традиції гімназії 267. 1. Неістоти: булки, платівки, реклами, історії, груші. Істоти: комах, нень, Жень, школярок, забіяк.

РІДНА МОВА

2. Рукою, лелекою, хмарою, кручею (зайве слово — кручею, іменник мішаної групи).

3. Оленко, Ірино, Машо, Галино (зайве слово — Машо, іменник мішаної групи).

268. 2. Софія Русова — Софіє, гімназія — гімназіє, дівчина — дівчино, консерваторія — консерваторіє, сила — сило, відвага — відваго, людина — людино, удача — удаче, мета — мета, українка — українко, освіта — освіто, Батьківщина — Батьківщино. § 29. Відмінювання іменників II відміни 269. Тверда: стрибок, морозиво, берег, автограф, банк, око, гурт, віск, льон, мед, колесо, фонд, хист, Дніпро, салют, квадрат, коло. М’яка: зілля, князь, ліцей, збіжжя, узгір’я, сценарій, побачення, обличчя, стиль, вугілля, щастя. Мішана: Париж, вантаж, ключ.

270. Слово, мистецтво, крок, число, знак, символ, людство, підручник, рік.

271. 1. Поле — м’яка група.

2. Поле — 1. Безліса рівнина, рівний великий простір; рівнина, степ. Ішов я полями чистими та широкими // перен. Великі простори снігу, льоду та ін. Широке сніжне поле розкинулося переді мною; // Ділянка землі, що використовується під посіви; лан, нива. 2. Значна площа чи ділянка землі, спеціально відведена під що-небудь. // Спеціально обладнаний майданчик, призначений для спортивних ігор, змагань, посадки літаків. 3. Простір, у межах якого відбувається якась дія або який знаходиться у межах якоїсь дії. 4. перен. Можливість, умова для чого-небудь. // Ґрунт, основа якоїсь діяльності. 5. перен. Поприще, сфера діяльності.

6. Основа, на яку нанесено візерунок, зображення, напис. 7. Смужка уздовж краю аркуша паперу, яка залишається чистою при писанні або друкуванні; берег. 8. перев. мн. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо; криси.

9. геол. Родовище корисних копалин або частина такого родовища, відведена для розробки.

272. Народився Михайло Остроградський у 1801 році на Полтавщині. До восьми років ріс серед селянських дітей. Потім було навчання в гімназії. Пізніше Михайла віддали до Харківського університету. Це вирішило долю майбутнього вченого. Талановиті викладачі пробудили в Михайла любов до математики. Остроградський став визначним математиком, палким

941

GDZonline.net

РІДНА МОВА

пропагандистом знань, прекрасним лектором. Він мав дивовижний талант викладати складні положення науки просто і ясно.

273. Ділення (II в., Н. в., м’як.) перевіряється множенням (II в., Ор. в., м’як.). Додавання (II в., Н. в., м’як.) перевіряється відніманням (II в., Ор. в., м’як.). При множенні (ІІ в., М. в., м’як.) на нуль (ІІ в., Зн. в., м’як.) отримуємо нуль (II в., Зн. в., м’як.).

274. Місяць, життя, шістдесятиріччя, ювілей, вчений, науковець. Н. в. місяць місяці Р. в. місяця місяців Д. в. місяцеві місяцям Зн. в. місяць місяці Ор. в. місяцем місяцями М. в. (на) місяці (на) місяцях Кл. в. місяцю місяці 276. 1. Сину Дмитрові, синові Дмитру, брату Андрієві, братові Андрію, куму Іванові, кумові Івану, племіннику Федорові, племінникові Федору, добродію Петрові, добродієві Петру, другу Сашкові, другові Сашку.

277. Їх єднала любов до рідної землі, її мови, пісні та думки про визволення (Зн. в., одн., м’як.) українського народу (Р. в., одн., тверд.). Геніальний математик (Н. в., одн., тверд.) Михайло Васильович Остроградський і геніальний митець (Н. в., одн., м’як.) письменник (Н. в., одн., тверд.), художник (Н. в., одн., тверд.) Тарас (Н. в., одн., тверд.) Григорович Шевченко багато років (Р. в., множ., тверд.) товаришували. У Петербурзі (М. в., одн., тверд.) Тарас (Н. в., одн., тверд.) відвідував лекції лицаря (Р. в., одн., м’як.) чисел (Р. в., множ., тверд.) Остроградського з астрономії, математики, фізики. А коли поет (Н. в., одн., тверд.) хворів, Михайло Васильович годинами просиджував біля нього. § 30. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду II відміни в родовому відмінку 280. 1. Із навчального предмета Петро найкраще знав розділ про клімат.

2. Не порушуючи графіка, машиніст поїзда подолав гірський маршрут.

3. До Бугу залишилося кілька кілометрів.

4. Виконувати вправу потрібно з нового рядка.

5. Після ремонту приємно пахло свіжою фарбою.

282. Узбекистан, Китай, Казахстан; Лондон, Київ, Париж; Гангу, Дністер, Дніпро; Байкал, Синевир, Балатон; Урал, Тибет, Кавказ. Узбекистану, Китаю, Казахстану; Лондона, Києва, Парижа; Гангe, Дністра, Дніпра; Байкалу, Синевиру, Балатону; Уралу, Кавказу, Тибету.

285. 1. Рядок — рядка, жир — жиру, портрет — портрета, футбол — футболу, абзац — абзацу, пейзаж — пейзажу, струмок — струмка, стіл — стола, Іран — Ірану, документ — документа, атестат — атестата, університет — університету.

942

287. а) скипидар кашовар

б) писанкар виноградар

в) школяр

GDZonline.net кулінар нектар інжир буксир капіляр пазур процесор муляр столяр дебошир

димар квіткар пустир пекар

Виноградар — виноградаря, виноградарем, виноградарі. Скипидар — скипидару, скипидаром. Кашовар — кашовара, кашоваром, кашовари. Писанкар — писанкаря, писанкарем, писанкарі. Кулінар — кулінара, кулінаром, кулінари. Нектар — нектару, нектаром. Інжир — інжиру, інжиром. Буксир — буксира, буксиром, буксири. Капіляр — капіляра, капіляром, капіляри. Пазур — пазура, пазуром, пазури. Процесор — процесора, процесором, процесори. Муляр — муляра, муляром, муляри. Столяр — столяра, столяром, столяри. Пекар — пекаря, пекарем, пекарі. Писанкар — писанкаря, писанкарем, писанкарі. Димар — димаря, димарем, димарі. Квіткар — квіткаря, квіткарем, квіткарі. Пустир — пустиря, пустирем, пустирі. Дебошир — дебошира, дебоширом, дебошири. Школяр — школяра, школярем, школярі.

РІДНА МОВА

§ 31. Відмінювання іменників III та IV відміни 291. 1. Мужністю, любов’ю, печаллю, актуальністю, багатобарвністю, ніччю, січчю, честю, байдужістю, вродливістю, вермішеллю, кров’ю, гордістю, кіновар’ю, люттю, лютістю, памороззю, вертикаллю, галуззю.

292. Хоч гать (Зн. в.) гати — дуже багато чогось. Кров (Н. в.) ударила в голову — етан сильного хвилювання. День (Н. в.) і ніч (Н. в.) — постійно, цілодобово. Відважити солі (Зн. в.) — відповісти уїдливо. Розкидати сіті (Зн. в.) — підступно намагатися підкорити когось. Тиха заводь (Н. в.) — про місце зі спокійним, закостенілим життям. Збиватися з путі (Р. в.) — починати робити помилки, погані вчинки.

293. Ім’я видатного лікаря і мислителя Миколи Пирогова нерозривно пов’язані з хірургією. Він брав участь у російсько-турецькій війні 1854— 1856 років у Криму. Із честю і гідністю зносив усі труднощі й небезпеки воєнного часу. Не боячись крові і смерті, зробив велику кількість най- складніших операцій за відсутності багатьох необхідних препаратів. Микола Іванович уперше в польових умовах наклав гіпсову пов’язку.

943

GDZonline.net

РІДНА МОВА

297. Маля — маляти, малят; хлоп’я — хлоп’яти, хлоп’ят; порося — поросяти, поросят; плем’я — племені, племен; фазаненя — фазаненяти, фазаненят. § 32. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині 299. Іменники, що мають форму тільки множини: 1. Назви сукупностей людей, предметів: маневри, вибори.

2. Власні назви: Чернівці, Сорочинці.

3. Назви предметів парної будови: литаври, ножиці.

4. Назви речовин: парфуми, дріжджі.

5. Назви часових понять, ігор: вечорниці, роковини.

303. Кошти — коштів, коштами; надра — надр, надрами; іменини — іменин, іменинами; грошенята — грошенят, грошенятами; гуслі — гуслів, гуслями; дебати — дебатів, дебатами; вибори — виборів, виборами; дріжджі — дріжджів, дріжджами; жалощі — жалощів, жалощами; задвірки — задвірків, задвірками; збори — зборів, зборами; кайдани — кайданів, кайданами; копалини — копалин, копалинами; куранти — курантів, курантами.

304. Дрижаки (Зн. в.) хапати — дуже змерзнути, перемерзнути. Наламати дров (Р. в.) — зробити щось погане, посваритися. Завидки (Н. в.) беруть — комусь заздрити. Зашпори (Н. в.) заходять — робить щось у холодній воді. Злидні (Н. в.) обсіли — нестатки, бідність. § 33. Не з іменниками 308. Бажання — небажання, вдячність — невдячність, визнання — невизнання, везіння — невезіння, воля — неволя, дбайливість — недбайливість, довіра — недовіра, доля — недоля, заможність — незаможність, зацікавленість — незацікавленість, звичність — незвичність.

309. У постаті Агатангела Кримського вражає незвичність, неординарність захоплень. Він володів шістдесятьма мовами, був чудовим перекладачем із перської, таджицької, турецької, азербайджанської та інших мов. Кримський — один із засновників Академії наук в Україні. Він відчував необхідність вивчення історії української мови, брав активну участь у створенні словників, упорядкуванні правопису, був редактором численних видань словників, збірників із сходознавства. Неосяжність обдарування видатного українського орієнталіста виявилася також у його письменницькій творчості.

310. 1. Не копиту кобила, а копито кобилі. Не товар, що лежить, а товар, що біжить. Не дім господаря красить, а господар дім. Не друг, хто медом маже, а друг, хто правду каже. Не приказка, але правда. Не подарунок дорогий, а увага. Не голова, а два вуха і шапка зверху. § 34. Букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, -ичк-, -інн(я), -енн(я), -инн(я), -ев(о) 944

314. Павутиння, лататтям, осіння, узліссі.

GDZonline.net 317. Обміління, управління, спросоння, соняшничиння, морквиння, запрошення, обчислення, уточнення.

321. Рученята, личенько, мареві, коненята, святечку, сонечко, вуличкою.

325. Антон — Антонович, Антонівна. Борис — Борисович, Борисівна. Віталій — Віталійович, Віталіївна. В’ячеслав — В’ячеславович, В’ячеславівна. Гнат — Гнатович, Гнатівна. Данило — Данилович, Данилівна. Євген — Євгенович, Євгенівна. Іван — Іванович, Іванівна. Костянтин — Костянтинович, Костянтинівна. Любомир — Любомирович, Любомирівна. Михайло — Михайлович, Михайлівна. Назар — Назарович, Назарівна. Олександр — Олександрович, Олександрівна. Петро — Петрович, Петрівна. Святослав — Святославович, Святославівна, Яків — Якович, Яківна.

РІДНА МОВА

§ 35. Написання та відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

328. 1. Володимир Іванович, Іван Никифорович, Василь Іванович, Ганна Петрівна.

330. Володимира Івановича Вернадського, Дмитру Івановичу Багалію, Агатангела Юхимовича Кримського. § 36. Особливості творення іменників 331. Складанням слів водоочищення Водохреща водозлив

Префіксальним способом творення заклеювання запис закупівля

332. Мостобудування — складання слів; Електрозварювання, НАН — складання слів, початкових букв; можливістю — суфіксальний; застосування — суфіксальний.

336. Трудяги — труд, трудящий; романтичність — романтик, романтичний; легкість — легко, легкий; місток — міст; краєвид — край, видно; трамвайчики — трамвай; подарунків — подарувати; правнукам — онук; України — українець, український.

337. Любив — любов: суфіксальний; креслив — креслення: суфіксальний; ліпив — ліпка: суфіксальний; дарував — дарунок: суфіксальний; носив — ніс: суфіксальний; єднати — єднання: суфіксальний; ставали — ставлення: суфіксальний.

339. 1. в. 2. а. 3. в. 4. б. 5. б. в. а. 7. б. 8. а. 9. б. 10. б. 11. в. 12. в.

945

GDZonline.net 340. 1. в. 2. б. 3. а. 4. б. 5. в. 6. б.

РІДНА МОВА

341. 1. Тверда: сон, будильник, ранок, тато, Джек, сніданок, термос, ліфтавтобус, шлях, ліс, небо, замок, мило, ліжко, сон, слон. М’яка: вогонь. Мішана: вуж. § 37. Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль 346. Чорного — с. р., одн., Р. в.; маленькому — ч. р., одн., М. в.; прекрасний — ч. р., одн., Н. в.; майбутнє — с. р., одн., Зн. в.; знаменитого — ч. р., одн., Р. в.; головним — ч. р., одн., Ор. в.; найкращі — множ. Зн. в.; талановитого — ч. р., одн., Р. в.; сивий — ч. р., одн., Н. в.; славний — ч. р., одн., Н. в.; весела — ж. р., одн., Н. в.; романтичний — ч. р. одн., Н. в.; урівноважений — ч. р., одн., Н. в.; різноликий — ч. р., одн., Н. в.

348. 1. Юнга (імен.), юнак (імен.), юність (імен.), юнацький (прикм.). Веселий (прикм.), веселішати (дієсл.), веселковий (прикм.), весільний (прикм.). Сині (множ.), жовті (множ.), червоні (множ.), білий (одн.).

2. Життєвою, природною красою. Чудовим копіювальником. Бути уважним. Ледь помітними порухами. Світлими і темними мазками. Диво на маленькому клаптику. На великому полотні.

349. 2. Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

351. 3. Не лише пензлем, а й словами. Жодного прикметника. Моря не бачимо. Сонне дихання хвиль, лагідний дотик... § 38. Групи прикметників за значенням 353. 1. Якісні

Відносні

Присвійні

давній

дощовий

риб’ячий

одноманітний

український

Улянин

багатий

європейський

Йосипів

розумний

залізний

неньчин

огидний

липовий

удавів

білий

осінній

єнотів

2. Добро будує, зло руйнує.

354. 1. Видатний — якісн., мальовничий — якісн., тиха — якісн., солодка — якісн., дідові — присв., хоробрих — якісн., нелегкі — якісн., чумацькі — присв., частими — якісн., народні — присв., материна — присв., романтична — якісн., майбутній — відн.

355. 1. Скляний, глиняний, шерстяний, шкіряний, металевий, сніговий, паперовий, дерев’яний, порцеляновий, олов’яний.

946

357. 1. Ведмежий барліг — ведмежа послуга, солодкий цукор — солодке життя, сталева труба — сталева воля.

GDZonline.net

359. 2. Золотої (відн.), сонячний широкий (якісно-відносн.), дзвінку (якісн.), степовим (відн.), потужними (якісн.), незрівнянного (якісн.), нероздільним (відн.), великим (якісн.), споконвічні (відн.), розкішну (якісн.), журне (якісн.). Залізна воля.

360. Багачева — присв., панська — присв., мужицька — присв., білі руки — якісн., чорне сумління — відн., гостра — якісн., молодий — якісн., рум’яне — якісн., кам’яне — відн.-якісн., теплого — якісн., солодких — якісн.

РІДНА МОВА

358. Небесний, сонячний художник — якісно-відносні. Рідкісне вміння — якісний. Ясний літній день — якісно-відносні. Хмаринки легкі, кучеряві, грайливі — якісні. Стають олов’яними, застиглими — якісно-відносні. Похмурі, обважнілі хмари — якісні.

§ 39. Ступені порівняння якісних прикметників 363. 1. Надійний — надійніший, найнадійніший; страшний — страшніший, якнайстрашніший; солодкий — солодший, найсолодший; геніальний — геніальніший, найгеніальніший; молодий — молодший, наймолодший; стрункий — стрункіший, якнайстрункіший; морозний — морозніший, найморозніший; иіжний — ніжніший, найніжніший.

2. Голосний — більш голосний, найбільш голосний; пухнастий — менш пухнастий, найбільш пухнастий; кислий — більш кислий, найменш кислий.

364. 1. Гірший, найкращий, смачніше, найдорожчий, найбільша, ближча, найвища, солодшого, гіркішого.

366. 1. Найлихіше, щонайвищому, страшнюче, гидюче, дурніший.

367. 2. Дуже уважний, видатних, найкраща, надзвичайна, найпривабливішу, найвеличнішу, надпотужного.

368. 2. 1. Полуниця. 2. Сонях. 3. Жолудь. Солодка — солодша, найсолодша, більш солодка, найбільш солодка. Пахуча — пахучіша, найпахучіша, більш пахуча, найбільш пахуча.

369. 2. Горбатий мішок на чотирьох стовпах стоїть (верблюд). Косий біс побіг у ліс (заєць). Сам пустий, дріб вибиває, голос густий, дітей збирає (барабан). Чорні, криві, від роду німі, а стануть у ряд — враз заговорять (букви).

370. 2. Більш досвідчений, мудріший, найщасливіший, веселіший, молодший. § 40. Прикметники твердої і м’якої групи. Відмінювання прикметників 373. Раннє, літнього, осінньої, вранішня, вечірні. Н. в. літнє Р. в. літнього Д. в. літньому Зн. в. літнє

947

GDZonline.net

РІДНА МОВА

Ор. в. М. в.

376. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

літнім (на) літньому крайній крок крайнього кроку крайньому крокові крайній крок крайнім кроком (на) крайньому кроці

377. 2. Блідолиций.

3. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

темнолиций темнолицього темнолицьому темнолицього темнолицим (на) темнолицьому

дружня підтримка дружньої підтримки дружній підтримці дружню підтримку дружньою підтримкою (на) дружній підтримці світлолиций світлолицього світлолицьому світлолицього світлолицим (на) світлолицьому

§ 41. Форми прикметників 379. 1. Повний — повен, ладний — ладен, повинний — повинен, потрібний — потрібен, зелений — зелен.

2. Повен дім гостей зібрався на день народження бабусі. Ладен дім, де господиня трудяща. Потрібен досвід, щоб добре виконати цю роботу. Зелен клен над ставом росте.

380. 2. Здоров — Н. в., одн., ч. р.; повен — Н. в., одн., ч. р.; не велик — Н. в., одн., ч. р.; ладен — Н. в., одн., ч. р.; красен — Н. в., одн., ч. р.

381. 1. Рожевую, озимую.

382. 1. Хороше життя, надзвичайна радість, свіжого листя, видатна українська художниця, мужня жінка, великий життєлюб.

383. 2. Нові — сучасні, старі; молоді — новітні, похилі, рідний — близький, далекий; духовні — єдині, пусті; іржаві — якісні, тужаві — дужі, слабкі. § 42. Творення прикметників 386. Прикметники утворені суфіксальним способом.

387. Мертва тиша — абсолютна тиша. Вискочити на сухе — уникнути заслуженого покарання. Як грім з ясного неба — несподівано, раптово. Глупа ніч — пізня ніч. З легким серцем — без будь-якої тривоги.

388. 1. Маленькі, морські, сумнуваті, консервовані, звичайні.

389. Народна — народ (суфіксальний); безглуздим — глузд (префіксальний); доброю — непохідне; казкової — казка (суфіксальний); прекрасні — красивий, краса (префіксально-суфіксальний).

948

390. Олійні — олія (суфіксальний); світло-червона — світлий і червоний (основоскладання); темно-синій — темний і синій (основоскладання); темнорожевий — темний і рожевий (основоскладання).

GDZonline.net 391. Передньому — перед (суфіксальний); ніжно-рожевий — ніжний і рожевий (основоскладання); поодинокі — одинокий (префіксальний); солом’яний — солома (суфіксальний); ніжно-зеленим — ніжний і зелений (основоскладання); білосніжним — білий, сніг (основоскладання).

399. Великих, вільні, ученим, козацьку, диригентську — прикметники.

400. 1. Іменники.

401. 1. Великого Кобзаря, нова концертна форма, змішаний концерт, великий поет, хоровий диригент, концертна форма, шевченківські дні, лисенківські концерти.

2. Шевченкові дні, Лисенкові концерти.

РІДНА МОВА

§ 43. Перехід прикметників в іменники 395. 1. Ситий. 2. Ледачий, скупий. 5. Добрий, злий. 6. Старе, чуже. 8. Старим, молодим. 9. Хворого. 11. Чуже.

§ 44. Написання прикметникових суфіксів 403. Козацький, господарський, український, французький, глядацький, запорізький, львівський.

404. Маршовий біленький білесенький харчовий січневий

межовий смішненький смішнесенький веселенький веселісінький життєвий

овочевий книжковий миттєвий тоненький тонесенький тонюсінький

405. Айвовий, аличевий, абрикосовий, сливовий, буряковий, вишневий, персиковий, черешневий, манговий, калиновий, смородиновий, обліпиховий.

406. 1. Діамантовим, бойовому, життєвій, місцевому, миттєвий, щотижнева.

407. 1. Соломія — Соломіїн, музика — музичний, сцена — сценічний.

410. 1. Любительський спектакль, овочевий салат, турецький орнамент, криворізький комбінат, крайовий музей, зелененький барвіночок, гужовий транспорт, взуттєва фабрика, червоненьке яблуко, фізичний стан, графічний малюнок, Софіїна книга, мамин кабінет, соєвий гуляш.

2. Чарівною стежкою життя в’ється зелененький барвіночок. Овочевий салат відрізнявся багатством овочів і приправ. Мені завжди приємно попрацювати в маминому кабінеті. § 45. Написання не з прикметниками 411. Неандертальський, неаполітанський, небіжчик, невістчин, невторований, негайний, недоумкуватий, немічний, неодмінний, неозорий, нестямний, нещодавній.

949

GDZonline.net 412. 1. Не винен. 2. Нещаслива. 3. Незаможного. 4. Невеличка. 5. Невелик.

6. Невеселий. 7. Не чужим. 8. Непримітливий.

413. Незвичайній творчості, неординарною людиною, неземної любові і немилосердної ненависті, щось невимовне і небесне, невидимих струн.

РІДНА МОВА

416. Із текстів про художника Сергія Васильківського Нешвидка річка Сіверський Донець; Небесний, не похмурий, а сонячний майстер; Нероздільне життя з природою; Незрівнянний пейзажист; Незвичайні полотна; Не рухомі, а застиглі хмари на полотнах

Із текстів про композитора Артемія Веделя Незбагненний дар провидця; Неземні звуки музики; Щось невимовне в очах; Не швидкий, а задумливий погляд; Не прості, а шляхетні манери; Неординарний маестро

§ 46. Написання -н- і -нн- у прикметниках 418. Забезпечений, незабутній, загоєний, задоволений, диванний, немічний, законний, корисний, незамінний, камінний, не збагненний, залежний, не настанний, незліченний, неодмінний.

419. Незрівнянний, недосяжним, неспинним, несказанний, несподівані, професійним.

421. 1. Виразний, неперевершеним.

2. 6Скрипка; скрипалі.

6 422. Здоровенний, страшенний, нездоланний, нездійсненний, незрівнянний, незчисленний, невблаганний, неоціненний.

423. 1. Сторонній (усі інші прикметники пишуться з -к-).

2. Мирний (перші три прикметники пишуться з -нн-). § 47. Написання складних прикметників 427. Автобіографічний, бібліотечний, радіотехнічний, гідросферний, фотографічний, теплохідний, землемірний, піврічний, пароплавний, лісостеповий, чорногузий, зорепадний, життєписний.

429. Бельгія має коричнево-жовто-червоний прапор. Катар має біло-коричневий прапор. Бангладеш має зелено-червоний прапор. В’єтнам має червоно-жовтий прапор. Данія має червоно-білий прапор. Греція має біло-блакитний прапор. Польща має біло-червоний прапор. Швеція має блакитно-жовтий прапор. Пакистан має зелено-білий прапор.

950

432. Аграрно-промисловий, важкоатлетичний, бавовнозбиральний, багатоповерховий, бібліографічний, борошномельний, виробничо-фінансовий, газоподібний, далекосхідний, двозмінний, електромагнітний, єдиновір-

GDZonline.net ний, механіко-технічний, миролюбний, однопроцентний, природозахисний.

438. Н. в. Євген Тимчишин, Лариса Дмитришин Д. в. Євгену Тимчишину, Ларисі Дмитришин М. в. (при) Євгену Тимчишині (Тимчишину), (при) Ларисі Дмитришин 440. Н. в. Ольга Степанів, Дмитро Лукашів, Петро Богданів Р. в. Ольги Степанів, Дмитра Лукашева, Петра Богданова Д. в. Ользі Степанів, Дмитру Лукашеву, Петру Богданові Зн. в. Ольгу Степанів, Дмитра Лукашева, Петра Богданова Ор. в. Ольгою Степанів, Дмитром Дукашевим, Петром Богдановим М. в. (при) Ользі Степанів, Дмитрові Лукашеві, Петрові Богданові Н. в. Оксана Іванців Р. в. Оксани Іванців Д. в. Оксані Іванців Зн. в. Оксану Іванців Ор. в. Оксаною Іванців М. в. (при) Оксані Іванців

РІДНА МОВА

§ 48. Написання прізвищ прикметникової форми

441. 1. в. 2. б. 3. в. 4.б. 5. и. 6. в. 7. б. 8. б. 9. а. 10. в. 11. б. 12. в.

442. 1. б. 2. в. 3. в. 4. а. 5. в. 6. а. 7. а. 8. в. 9. а. 10. а. 11. а. 12. б. § 49. Числівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль 444. Два (яке?), п’ять (яке?), вісім (яке?), дванадцять (яке?), шістдесят (яке?), тисячу (скільки?), шістнадцятого (якого?).

445. Восьмого (Р. в.), тисяча вісімсот сімдесят першого (Р. в.), другий (Н. в.), третій (Н. в.), сотню (Зн. в.).

447. Сімнадцятирічний (прикм.), двобій (імен.), потроїлися (дієсл.).

448. Одностайність (імен.), по-перше (присл.), однозначний (прикм.), однокласниця (імен.), подвоєння (імен.), одноголосно (присл.), один (числ.), двоє (числ.), два (числ.), потрібний (прикм.), по-десяте (числ.), три (числ.), по-третє (числ.).

449. 1. Сім (Н. в.) погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете. 2. Одне (Н. в.) сьогодні краще, ніж два (Н. в.) завтра. 3. Зігнувся в три (Зн. в.) погибелі. 4. Хто мовчить, той двох (Р. в.) навчить. § 50. Кількісні й порядкові числівники 451. 2. На вісімнадцять кілограмів, на два з половиною. Жаботинський: сто вісімдесят сім цілих п’ять десятих, сто шістдесят сім цілих п’ять десятих, двісті сімнадцять цілих п’ять десятих, п’ятсот сімдесят дві цілих п’ять десятих. Власов: сто дев’яносто сім цілих п’ять десятих, сто шістдесят дві цілих п’ять десятих, двісті десять, п’ятсот сімдесят.

951

GDZonline.net 454. Сто (простий), двісті (складний), в тисяча дев’ятсот шістдесят другому (складений), дванадцять (складний).

РІДНА МОВА

455.

Прості сто багато двоє три сорок

Складні одинадцять триста кількасот п’ятнадцятий дванадцятеро

Складені двісті сімдесят п’ять сто дев’ять сорок один

456. 1. Зайве слово: простий числівник дев’ять.

2. Складений числівник сто сорок.

3. Складний числівник тринадцять.

457. 1. Тридцять три помножити на три, додати дію в дужках, три поділити на три: 33 • 3 + ( 3 : 3 ) = 100.

2. У дужках — триста тридцять три відняти тридцять три і поділити на три: (333 – 33) : 3 = 100.

461. Вада — 3161 — одинадцять; ґава — 5131 — десять; вежа — 3791 — двадцять; жаба — 9121 — тринадцять. § 51. Відмінювання власне кількісних, збірних і неозначено-кількісних числівників 462. 1. Одна (ж. р., одн.), одне (с. р., одн.). 2. (множ.).

2. Н. в. один одна одне Р. в. одного одної одного Ор. в. одним однією одним М. в. (на) одному одній одному

Один (ч. р., одн.), сім, одні одні одних одними одних

сім семи (сімох); сімома (сьома) семи (сімох)

463. Дві, три, два, два, двома, три (власне кількісні числівники).

464. 1. Н. в. сім Р. в. семи, сімох Д. в. семи Зн. в. сім, сімох Ор. в сьома, сімома М. в. (на) семи, сімох

десять десяти десяти десять десятьма (на) десяти

465. 1. 1. Четверо. 1. Дві. 2. Три 2. Н. в. четверо дві Р. в. чотирьох двох Д. в. чотирьом двом двома Ор. в. чотирма

952

467. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

шістдесят шістдесятьох шістдесятьом шістдесят шістдесятьма (на) шістдесятьох

п’ятеро п’ятьох п’ятьом п’ятьох п’ятьма (на п’ятьох) три трьох трьом трьома

шістсот шестисот шестистам шістсот шістьмастами (на) шестистах

сімдесят сімдесятьох сімдесятьом сімдесят сімдесятьма (на) сімдесятьох

GDZonline.net сімсот семисот семистам сімсот семистами, сімомастами (на) семистах

468. До двохсот сімдесяти дев’яти додати шістдесят три; від ста шістдесяти чотирьох відняти двадцять вісім; додати триста тридцять три і п’ятсот дев’яносто п’ять.

469. 1. 1 + 2 + 34 + 56 + 7.

2. М. в. На одному, на двох, на тридцяти чотирьох, на п’ятдесяти шести, на семи (сімох).

РІДНА МОВА

Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

470. 1. Шести — шістьох, п’ятьох — п’яти, двадцяти — двадцятьох, вісьмох — восьми, на десяти — на десятьох, п’ятдесятьома — п’ятдесятьма.

471. У тисяча дев’ятсот сорок четвертому; з двадцятьма трьома; з нуль цілих три десятих; за чотири. Н. в. мільйон мільйони Р. в. мільйона мільйонів Д. в. мільйону мільйонам Зн. в. мільйон мільйони Ор. в. мільйоном мільйонами М. в. на мільйоні на мільйонах § 52. Відмінювання порядкових числівників 472. В тисяча п’ятсот чотирнадцятому (М. в.); у тисяча сімсот дев’яносто сьомому (М. в.).

473. Тринадцятого липня тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятого року. Шість метрів. «Стрибок у двадцять перше століття». Тридцять п’ять метрів. Шість цілих п’ятнадцять сотих метра.

474. 1. Ці нуль цілих п’ять десятих бала, нуль цілих три сотих хвилини, нуль цілих двадцять п’ять тисячних метра.

2. У тисяча дев’ятсот п’ятдесят шостому, тисяча дев’ятсот шістдесятому і тисяча дев’ятсот шістдесят четвертому.

475. 1. Р. в. ста дванадцяти, сорока двох, п’ятнадцяти Ор. в. ста дванадцятьма, сорока двома, п’ятнадцятьма М. в. на ста двадцятьох, на сорока двох, на п’ятнадцяти Р. в. чотирьохсот тридцяти двох, двохсот одинадцяти Ор. в. чотирмастами тридцятьма двома, двомстам одинадцятьом М. в. на чотирьохстах тридцятьох двох, на двохстах одинадцятьох 2. Р. в. сто дванадцятого, сорок другого, чотириста тридцять другого Ор. в. сто двадцятим, сорок другим, чотириста тридцять другим М. в. на сто дванадцятому, на сорок другому, на чотириста тридцять другому

953

GDZonline.net Р. в. двісті одинадцятого, п’ятнадцятого Ор. в. двісті одинадцятим, п’ятнадцятим М. в. на двісті одинадцятому, на п’ятнадцятому

РІДНА МОВА

478. 1. в. 2. в. 3. а. 4. в. 5. в. 6. б. 7. а. 8. в. 9. б. 10. б. 11. в. 12. в.

479. Десять — числ., почат. ф.— десять, скільки?, власн. кільк., Н. в., простий, обстав. Тридцять — числ., почат. ф.— тридцять, скільки?, власн. кільк., Н. в., складн., обстав.

§ 53. Займенник: загальне значення, морфологічні знаки, синтаксична роль 480. Її (кого?), вони (хто?), хто (хто?), до них (до чого?), щось (що?), у них (у чому?), до тої (якої?).

481. Який (хто?), декілька (скільки?), деякі (які?), інші (хто? що?), йому (чому?), їхнє (чиє?).

483. Я завмер, неначе стовпчик, Може, ми — одна сім’я: Хлопчик-клен, горобчик-хлопчик І звичайний хлопчик — я.

484. Цей, хто, той, наше, кожен, всякому, свій, яке, тобі, я, тому, воно, вона, мій, моя, усяке, своє, сам, себе, тебе.

485. 1. Іменник — дитина.

2. Особовий займенник — вона.

3. Прикметник — гарний.

486. 2. а) Слава, грація; б) фехтуванням, обличчя; в) найрізноманітніші; г) він, вони; д) якусь, всіх. § 54. Розряди займенників за значенням 488. 1. Сама надія ніколи не гріє. 2. Не сам гвіздок лізе в стіну, його молотком забивають. 6. Навчай інших і сам навчишся. 7. Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.

490. Як ми, вони, зі своїми, цей, для нього, це.

492. 2. Який — чий, котрий; йому — мені, тобі; своєю — мій, твій, він — я, ми.

954

495. Її — присвійний, свій — присвійний, я — особовий, хто — відносний, вона — особовий, той — вказівний, цього — вказівний.

GDZonline.net § 55. Правопис займенників

499. На який-небудь, хтозна в який, на що-небудь, хтозна-що, ні в чиїй, нічий, ні на який, ні до кого, хтось, ні до чийого, аби з ким, абикого, від абикого, до декого, де з ким.

500. Будь-хто, будь-що, хто-небудь, що-небудь, казна-який, казна-чий, хтозна-скільки, казна-котрий.

501. 1. Ніхто (запереч.), абищо, якийсь, що-небудь (неозначені).

2. Ні за що, будь з ким (окремо), у когось (разом), аби до кого.

3. Казна-який, будь-чий, хто-небудь (через дефіс), хтозна за що (окремо).

РІДНА МОВА

496. Дехто, дещо, дечий, деякий, ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, абихто, абищо, абичий, абиякий, хтось, щось, чийсь, якийсь, котрийсь.

§ 56. Відмінювання займенників 503. Той — вказівний, якогось — неозначений, його — особовий, наші — присвійний, ми — особовий, вас — особовий.

504. 2. Я себе (Р. в.) розколишу і словами золотими думи запишу.

506. Н. в. ви Р. в. вас Д. в. вам Зн. в. вас Ор. в. вами М. в. (на) вас 507. 1. Перед тим, як сісти їсти, не забудьте вимити руки.

2. Р. в. тебе вас нас Ор. в. тобою вами нами М. в. (на) тобі (на) вас (на) нас 508. 2. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

наш нашого нашому наш (нашого) нашим (на) нашому

наша нашої нашій нашу нашою (на) нашій

наше нашого нашому наше нашим (на) нашому

509. Н. в. ваші Р. в. ваших Д. в. вашим Зн. в. ваші (ваших) Ор. в. вашими М. в. (на) ваших 510. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

їхній їхнього їхньому їхній (їхнього) їхнім (на) їхньому

їхнє їхнього їхньому їхнє їхнім (на) їхньому

їхня їхньої їхній їхню їхньою (на) їхній

їхні їхніх їхнім їхні (їхніх) їхніми (на) їхніх

955

GDZonline.net 511. 2. Сам не свій (Н. в.) — приголомшений. Піти на свій (Зн. в.) хліб — жити самостійним життям, забезпечувати себе матеріально. Своя (Н. в.) сорочка ближча до тіла — кожен насамперед думає про себе. Не у своїй (М. в.) тарілці — почуватися незручно, некомфортно.

РІДНА МОВА

512. Свої долі, наш український, їхня співпраця, свій внесок.

515. Н. в. я Р. в. мене Д. в. мені Зн. в. мене Ор. в. мною М. в. (на) мені 517. Вказівні: цей, такої, та.

518. Н. в. стільки Р. в. стількох Д. в. стільком Зн. в. стільки (стількох) Ор. в. стількома М. в. (на) стількох 519. Твій (Д. в.), оцю (Зн. в.).

520. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. М. в.

522. Н. в. Р. в. Д, в. Зн. в. Ор. в. М. в.

жодна жодної жодній жодну в жодною (на) жодній ніхто нікого нікому нікого ніким (на) нікому

ніщо нічого нічому ніщо нічим (на) нічому

523. Чийсь (неозначений). Н. в. чийсь Р. в. чийогось Д. в. чийомусь Зн. в. чийсь Ор. в. чиїмсь М. в. (на) чийомусь 525. Він (особов., Н. в.), неабиякий (заперечн., Зн. в.), ніякого (заперечн., Р. в.), які (відносн., Н. в.), його (особ., Р. в.), ніхто (заперечн., Н. в.), ніщо (заперчн., Н. в.), будь-яких (неозначен., Р. в.), своєю (присв., Ор. в.).

526. Мені (особов., Д. в.), щось (неознач., Н. в.), хто (питальн., Н. в.), нікого (заперечн., Р. в.), я (особов., Н. в.), її (особов., Р. в.).

527. 2. Він (особов.), я (особов.), ні перед ким (заперечн.), що (відносн.).

956

528. 1 б. 2. б. 3. б. 4. в. 5. а. 6. а. 7. а. 8. в. 9. в. 10. б. 11. в. 12. а.