7 rimo

відповіді на запитання та завдання до підручника С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичової «Рідна мова» § 1. Мова — скарбниця духовності народу

рідна мова

3. 1. Батава — піший козацький ряд, колона. Знамена — прапори. Звитяга — перемога в бою, у війні. Клекотіти — (перен.) голосно виявляти свої почуття, пристрасті тощо; шуміти. Корогва — (заст.) прапор.

2. Пасивна лексика: батава, шаблі, знамена, корогви. Історизми: батава, корогви.

5. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає, і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Мова — така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то тоді вже буде смерть його душі, смерть усього того, чим він відрізняється від других людей.

7. 1. План: 1) Визначення мови в різних науках.

2) Духовна скарбниця народу.

3) Збереження мови для нащадків.

2. Текст належить до художнього стилю.

11. 1. Фразеологізм. 2. Пісня. 3. Діалект. 4. Синонім. 5. Пестливість. 6. Словник. 7. Милозвучність. 8. Фольклор. 9. Мова. 10. Колискова. § 2. Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях 13. 2. Гуцульські ногавиці та наддніпрянські шаровари, подільська сорочка і поліська сукня (пари однорідних предметів) — це справжня мозаїка народного вбрання (тире між підметом та присудком, вираженими іменниками). Національний одяг, мова, звичаї та мистецтво (однорідні члени речення) — усе (узагальнююче слово) це надійна основа самобутньої культури народу.

14. Вставні слова — це слова, що виражають ставлення мовця до висловлюваного. Звертання — слова, які називають того, до кого звертаються. Пряма мова — точне відтворення висловлювання певної особи, передані від її імені. Діалог — це різновид прямої мови, що передає розмову дво: осіб. Репліка — це вислів одного з учасників розмови. Складне речення — це речення, що складається з двох або більше простих.

15. 2. Звертання: молода Марусю, дівчата, Боже, і отець, і мати.

958

16. 2. Скажімо — означає послідовність викладу думок, синонім — наприклад. По-моєму — вказує на те, що думка належить мовцеві. На щастя — вказує на радість, задоволення мовця. Перш за все — вказує на порядок викладу думок. Що й казати — вказує на впевненість мовця.

Отже — наведення висновку зі сказаного.

17. 2. Вечорниці — це ніби клуб сільської молоді в Україні, де молоді люди знайомилися, пізнавали одне одного й, урешті, одружувалися. Приміщення для вечорниць наймали зазвичай дівчата, вони ж і платили за нього хлібом, пшоном, борошном, полотном, але не грішми. До їхньої появи дівчата працювали мовчки: пряли починки, шили сорочки, вишивали. З приходом хлопців хата наповнювалася піснями, сміхом, вони розказували різну бувальщину і небилиці.

19. «Обережно, ідуть діти!» — каже знак водієві. А ось і сам водій червоними сигналами «стоп» повідомляє транспорту, що рухається позаду: «Збираюся зупинитися!» § 3. Частини мови. Вивчені групи орфограм 22. 2. Характеру — характером; доброти — добротою; рис — рисами; миротворця — миротворцем; врівноваженості — врівноваженістю; поведінки — поведінкою; гармонії — гармонією; приміщення — приміщенням; безладдя — безладдям; підготовки — підготовкою.

рідна мова

18. Колись старих немічних людей, які вже нічого робити не могли, відвозили в ліс або спускали в провалля, щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька, тому він і заховав його. Випало того року неврожайне літо, коли людям не було чим сіяти. Побачив старий, що син журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи зі стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Син послухав батькової поради, і зійшов у нього хліб найкраще. Поділився син доброю порадою із сусідами. З того часу люди перестали старих вивозити в ліс, бо старі батьки мудрі і можуть молодих розуму навчити.

24. Чергування -о(-я): автомобіль, атом, ведмідь, десяток, дуб, кінь, ніж, плащ, понеділок, учитель. Чергування -у(-ю): аналіз, вальс, віск, екзамен, завод, зал, клуб, мороз, туман, успіх!

26. Невисокий — синоніми: низький; невеликий. Великі-превеликі — утворені повторенням тих самих або спільнокореневих слів. Темно-сірі — через дефіс пишуться прикметники, частини яких поєднують вказівки на відтінки кольорів.

27. Веселий — веселіший, більш веселий (вищий ступінь), найвеселіший, найбільш веселий (найвищий). Гарний — кращий, більш гарний (вищий ступінь), найкращий, найбільш гарний (найвищий). Вузький — вужчий, більш вузький (вищий ступінь), найвужчий, найбільш вузький (найвищий). Широкий — ширший, більш широкий (вищий ступінь), найширший, найбільш широкий (найвищий). Лисий — ступені порівняння не утворюються, бо ознака виявляється повністю.

28. Багато бачив я гарних людей, ну такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. Весь у полоні в сумного, і весь у той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів.

959

Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Смуток — смутний, кайдани — кайданний, земля — земний, руки — ручний, лицар — лицарський, боги — божеський, апостоли — апостольський.

рідна мова

29. Н. в. тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ять. Р. в. тисячу дев’ятисот вісімдесяти (вісімдесятьох) п’яти (п’ятьох). Д. в. тисячі дев’ятистам вісімдесяти (вісімдесятьом) п’яти (п’ятьом). Зн. в. тисячу дев’ятсот вісімдесят п’ять (п’ятьох). Ор. в. тисячею дев’ятистами (дев’ятьмастами) вісімдесятьма (вісімдеся- тьома) п’ятьма (п’ятьома). М. в. (на) тисячі дев’ятистах вісімдесяти (вісімдесятьох) п’яти (п’ятьох).

30. 2. Р. в. п’яти, п’ятьох, шести, шістьох, семи, сімох, восьми, вісьмох, дев’яти, дев’ятьох. Д. в. п’яти, п’ятьом, шести, шістьом, семи, сімом, восьми, вісьмом, дев’яти, дев’ятьом. Зн. в. п’ять, п’ятьох, шість, шістьох, сім, сімох, вісім, вісьмох, дев’ять, дев’ятьох. Ор. в. п’ятьма, п’ятьома, шість, шістьома, сьома, сімома, вісьма, вісьмома, дев’ятьма, дев’ятьома. М. в. (на) п’яти, п’ятьох, шести, шістьох, семи, сімох, восьми, вісьмох, дев’яти, дев’ятьох.

31. У кожного на світі є земля, що в ній, як люди кажуть, пуповина закопана; що нас ростить, зціля, карає і прощає нам провини. Чи ж я посмію твердить, що вона над інші всі поставлена вже зроду, та є в ній висота і глибина, й народ великий, як усі народи.

32. Вона — її, до неї; нею, з нею. Цей — цього, до цього; цим, із цим. Нічий — нічийого, до нічийого; нічиїм, з нічиїм. Будь-який — будь-якого, до будь-якого; будь-яким, з будь-яким. Казна-хто — казна-кого, казна до кого; казна-ким, казна з ким.

33. Де в чому, де з ким, з деким, до дечого, від абикого, аби від кого, аби з ким, з абиким, ні на якій, на ніякій, на хтозна-що, хтозна на що, десь.

960

34. 1. У невеличкому гаю притулилась пасіка. 2. На чималому круглому камені пере білизну молодиця. Ну геть чисто викапана Мотря Довбищівна — старша Кайдашева невістка. 3. На дні неглибокої балки ледь-ледь жебонів в перемитому піску весняний струмок, там уже ясніють квіти мати-й-мачухи. 4. Незвичайні контури верхів’я дерев, котрі виразно вимальовуються на фоні світлого неба,— пейзаж, що вражає глибиною простору. А підійдеш ближче — старі крони неодмінно порівняєш із «Сосновим бором», створеним російським чарівником пензля Іваном Шишкіним. 5. Не ті тепер, звісно, часи і Рось-річка не та. 6. Ще тоді, як я і мої ровесники були підлітками і випасали тут худобу, то неодмінно примічали на кру-

тосхилах пагорбів поодинокі великі пеньки. То, звичайно, були залишки патріархальних дерев, які не одне століття росли тут.

36. Українці, росіяни, білоруси, кримські татари, гагаузи, вірмени, молдовани, поляки, євреї та ін.

37. 1. а). 2. б). 3. в). 4. а). 5. а). 6. г). 7. г). 8. б). 9. г). 10. б). 11. б). 12. а). § 4. Дієслово: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

40. 1. Юність — це вік, коли людина робить одне з найбільших своїх відкриттів. Вона відкриває саму себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, доти незнані можливості. Щоб виявити і використати їх, потрібно знайти себе, тобто вивчити й зуміти оцінити. А для цього слід озброїтися системою сучасних знань про розвиток особистості, знати форми і механізми самовдосконалення в трьох сферах: у фізичному вихованні, в інтелектуальному розвитку, у моральному зростанні.

2. Особистість — конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність, особа. Самовдосконалення — вдосконалення самого себе (моральне і т. ін.), своєї фахової майстерності тощо. Фізичний — 1. Стосується до фізики, пов’язаний з нею (фізичні досліди).

2. Стосується, до предметів і явищ матеріального світу; матеріально-відчутний, речовий. 3. Стосується, до організму людини, до його будови, до зовнішнього вигляду людини (фізична культура, фізичне виховання). Інтелектуальний — стосується, до інтелекту; розумовий, духовний (інтелектуальна власність, інтелектуальні інвестиції). Моральний — 1. Стосується, до моралі, який містить мораль. 2. Який відповідає вимогам моралі. 3. Пов’язаний із духовним життям людини.

рідна мова

39. 2. Учітесь — наказовий спосіб, час не визначається, II ос. мн., II дієв. Читайте — наказовий спосіб, час не визначається, II ос. мн., І дієв. Научайтесь — наказовий спосіб, час не визначається, II ос. мн., І дієв. Не цурайтесь — наказовий спосіб, час не визначається, II ос. мн., І дієв. Забуває — теп. ч., III ос. одн., І дієв. Карає — теп. ч., III ос. одн., І дієв. Цураються — теп. ч., ІІІ ос. мн., І дієв. Не пускають — теп. ч., ІІІ ос. мн., І дієв. Проганяють — теп. ч., ІІІ ос. мн., І дієв.

43. 1. Мальований, аналізувати, єднаючи, віриш, лагодити, асфальтований, декламуватиму, урізноманітнений, несучи, адресований, досягнути, са- джали, освітлений, бавитися, освітити, юрмитися.

2. Найсильніший той, хто має владу над собою. § 5. Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення) 48. 2. Обмитий — дієприкметник, чол. рід, одн., Н. в. Пощербленим — дієприкметник, чол. рід, оди., Ор. в. Прив’ялу — дієприкметник, жін. рід, одн., Зн. в. Вкриту — дієприкметник, жін. рід, одн., Зн. в.

3. Ожить, цвістиме, загомонить — присудки.

49. Змішавшись, прийшовши, вздрівши, просунувши, жуючи, забившись, дзвонячи, втомившись.

961

50. Що таке характер? Це знають (III ос. мн., І дієв.) всі і ніхто чітко не знає (III ос. одн., І дієв.). Кажуть (III ос. мн., І дієв.): гарний, поганий характер; сильний характер; безхарактерна людина; він подолав (III ос. одн., І дієв.) свій характер. Психологи стверджують (ІП ос. мн., І дієв.), що характер — це своєрідна звична манера поведінки людини, у якій виявляється (III ос. одн., І дієв.) її ставлення до навколишньої дійсності. Характер формується (III ос. одн., І дієв.) на основі темпераменту, оточення і самовиховання. § 6. Неозначена форма (інфінітив) та особові форми дієслова

III ос. одн., І дієв.

54. 1. Поетичне слово відгукується в музичних творах, у картинах художників. Воно — невичерпне джерело натхнення для митців. їхнє відчуття Коб-

рідна мова

III ос. мн., І дієв.

заревих образів передають кольори картини або звуки музики. Перед нами портрет дівчини (художниця М. Лопухова, серія «Жіноча доля у творах Т. Шевченка»). Тонкі риси видовженого обличчя, великі темні очі, виразні, шнурочком брови, чітко окреслені губи, рівний ніс. Світла

ІІІ ос. одн., І дієв.

ІІІ ос. одн., І дієв.

стрічка відтінює темне волосся. Прямий проділ ділить волосся на два

ІІІ ос. мн., І дієв.

ІІІ ос. мн., II дієв.

пасма. Вони частково закривають широкий лоб і переходять у товсту довгу

III ос. одн., І дієв.

ІІІ ос. одн., І дієв.

косу, яку дівчина перекинула через плече. Коса ніби обплітає з одного боку тонку

III ос. мн., І дієв.

ІІІ ос. мн., І дієв.

довгу шию. Ніжну задуму обличчя підкреслюють дві руки, що торкаються стовбура гінкого дерева. Руки витончені, з довгими пальцями, ніби сама

III ос. одн., І дієв.

природа створила їх для гри на музичному інструменті. Очі дівчини наче III ос. мн., І дієв.

промовляють до когось Шевченковим «Нащо мені чорні брови, нащо карі очі», а до когось — рядками І. Драча: Я — дівчина, я — скрипка тонкостанна. Я — ніжна ніч у зорянім вінку. У мене тіло з білого туману, Із сонця у хмариннім сповитку.

2. Сповиток — те, в що загортають немовля,— пелюшки зі сповивачем.

3. Скрипка тонкостанна, ніжна ніч, зоряний вінок, білий туман, хмаринний сповиток.

56. Вижив — мин. ч., одн., чол. рід. вертілась — мин. ч., одн., жін. рід. стався — мин. ч., одн., чол. рід. лежав — мин. ч., одн., чол. рід. непритомнів — мин. ч., одн., чол. рід. стає — теп. ч., одн., III ос. освоюй — наказовий спосіб, одн., ІІ ос. навчись — наказовий спосіб, одн., II ос. означає — теп. ч., одн., III ос. ходитиму — майб. ч., одн., і ос. дав — мин. ч., одн., чол. рід. буду ходити — майб. ч., одн., І ос.

962

58. 1. Намагатися, дорослішаю, вчусь, мрію (інфінітив серед дієслів І. ос. одн. теп. ч.).

2. Вдосконалюючи, долають, спрямовують, вірю (дієприслівник серед особових дієслів).

3. Житиму, поважай, цінуй, збагнувши (дієприслівник серед особових дієслів).

4. Іду, сподіваюсь, досягнуто, працюю (безособова форма на -то серед особових дієслів).

59. Я хочу спробувати закинути триочковий гол у змаганні з баскетболу, щоб довести всім свою вправність. Я можу подолати свій страх перед труднощами, бо є люди, які мені довіряють. Самовдосконалюючись, я починаю змінювати своє ставлення до світу, людей і самого себе. Дорослішаючи й усвідомлюючи, що світ прекрасний, я перестаю скиглити, зіткнувшись із проблемою. Я вмію зосередитися, не панікую, розраховую свої сили, намагаюся вирішувати, чим можна допомогти справі, аби вийти переможцем у будь-якій ситуації. Таким чином, я пробую вдосконалити не тільки власне життя, а й допомогти іншим повірити у власні сили.

62. 1. Форма дієслів у минулому часі множини не дає вказівки на виконавця дії, тому створюється несподіваний кінець розповіді.

2. Йшли — прийшли, побачились — бачились, спинились — спинялись, підійшли — йшли, порозумілись — неможливо утворити, бо розумітися має інше лексичне значення, поспитали — питали, пригадали — пригадували, помахали — махали, похитали — хитали, пожурились — журились, посміхались — посміхнулись, вибачились — вибачались, попрощались — прощались.

рідна мова

§ 7. Доконаний і недоконаний вид дієслова

63. Покликати — докон. вид, прагнути — недокон. вид, зробив — докон. вид. § 8. Часи дієслова. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час 67. 2. Полемо — І ос. мн., ростуть — ІІІ ос. мн., відрізняється — ІІІ ос. одн., пахне — ІІІ ос. одн., нагадують — ІІІ ос. мн., стає — ІІІ ос. одн., заглушує — ІІІ ос. одн., прополюємо — І ос. мн., вириваємо — І ос. мн., знищуємо — І ос. мн., робимо — І ос. мн., допомагає — ІІІ ос. одн., виникають — ІІІ ос. мн., перероблюємо — І ос. мн., з’являються — ІІІ ос. мн., ростуть — III ос. мн.

68. 2. Не був, заболіло, кололо, крутило, одпустило, не вчив, зварив був, вишив, вивчив, здумав, штрикнуло.

70. 2. Назвати — назвав, назвала, назвало, назвали. Стримувати — стримував, стримувала, стримувало, стримували. Виливати — виливав, виливала, виливало, виливали. Рахуватися — рахувався, рахувалася, рахувалося, рахували. Стримати — стримав, стримала, стримало, стримали. Не виявляти — не виявляв, не виявляла, не виявляло, не виявляли. Заспокоїтися — заспокоївся, заспокоїлася, заспокоїлося, заспокоїлися. Виконати — виконав, виконала, виконало, виконали. Навчитися — навчився, навчилася, навчилося, навчилися. Не дозволяти — не дозволяв, не дозволяла, не дозволяло, не дозволяли.

963

§ 9. Дієслова І та ІІ дієвідміни. Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу 73. 1. І дієв.: слухає, хазяйнуєте, опануєте, жнеш, ігноруємо. II дієв.: носить, арканимо, намостить, економите, їздить. 2. Зла людина вважає, що всі люди схожі на неї.

74. 2. Твій зовнішній вигляд — це ніби обрамлення для коштовної речі. Якщо

І дієв. І дієв.

І дієв.

II дієв.

І дієв.

ти хочеш мати привабливий вигляд, старайся. Ти носиш окуляри — вибери

ІІ дієв.

II дієв.

оправу, яка личила б тобі. У тебе завеликий ніс — вдала зачіска зробить цю

І дієв.

деталь обличчя менш помітною. У тебе бездоганна фігура — підкреслюй

І дієв.

її за допомогою одягу. Та чи не забуваєш ти про найкоштовнішу річ? Розум,

II дієв.

рідна мова

почуття гумору, надійність, талант роблять будь-яку людину красивою.

79. Ходять — ходжу, ходиш, ходить, ходимо, ходите, ходять. Сидить — сиджу, сидиш, сидить, сидимо, сидите, сидять. Спить — сплю, спиш, спить, спимо, спите, сплять.

80. 2. З’їсти — з’їм, з’їси, з’їсть, з’їмо, з’їсте, з’їдять. Бути — є (в усіх особових формах). Не давав — не дам, не даси, не дасть, не дамо, не дасте, не дадуть. § 10. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного способу і наказового способу 84. Уже з цього переліку видно, що я хотів би тобі порекомендувати ...один із чотирьох способів оздоровлення ти міг би використати. Усі ці види руху стали б тобі в пригоді. Вони зміцнили б твою серцево-судинну і нервову системи, зняли б втому після сильного розумового навантаження, допомогли б зменшити вагу, поліпшити настрій.

86. 2. Міг би — І дієв., умови, спос., недок. вид, чол. рід. Присягнути — інфінітив. Стояв — II дієв., мин. час, недок. вид, чол. рід. Пильнував — І дієв., мин. час, недок. вид, чол. рід. Був — нетипове дієслово, мин. час, чол. рід. Упасти — інфінітив. Вдирався — І дієв., мин. час, недок. вид, чол. рід. Вихопилось — II дієв., мин. час, док. вид, сер. рід. Побачив — II дієв., мин. час, док. вид, чол. рід. Сказав — І дієв., мин. час, док. вид, чол. рід. Складають — І дієв., теп. час, недок. вид, III ос.

87. 1. Згадали (дійсн. сп.), погодьмося (наказ. сп.), були б (умовн. сп.), виявили б (умовн. сп.), посилає (дійсн. сп.), був (дійсн. сп.).

91. 1. Публіцистичний стиль.

2. Хай розширює, не сполохай, захисти, притули, переповий.

964

92. Виходжу я вчора надвір... — історичний минулий час, виражений теперішнім часом, бо мовець подумки переносить себе в інший часовий план та знову програє минулі події.

Ну все, я пішов — минулий час у значенні майбутнього, бо мовець випереджає майбутнє. Вам би зараз не пісні співати. Лягли б ви спочити! — умовний спосіб замість наказового для пом’якшення тону поради, прохання. Сидіти! Не відступати! Підняти прапор! Не палити! — дієслова неозначеної форми замість наказового способу для підсилення наказу. А вона візьми та й спитай про торішні обіцянки — наказовий — дійсний спосіб. Знай ти про це вчора, ми б усе встигли — наказовий — умовний спосіб. Пішли додому! — дійсний — наказовий спосіб. § 11. Безособові дієслова

97. Віє, крутить, мете. Завіями заносить, перевіває, дороги, буруни намітає, кучугури.

98. 2. Посиніло за вікном — буде дощ. Як добрі будемо, то вже Бог погодить, що й нам розпогодиться. Бджоли сильно гудуть у вуликах — незабаром задощить. Така погода рибалці сприяє, за якої добре клює. § 12. Способи творення дієслів 2. Префікси, корені, суфікси, закінчення (флексії) та постфікси називаються значущими частинами слова, або морфемами.

3. Афікси: префікс, суфікс і постфікс.

4. Префікс, корінь, суфікси та закінчення.

рідна мова

95. (кому?, Д. в.) Вам пощастило, якщо ви цікавої з користю проведете свій вільний час. (кому?, Д. в.) Мені здається, що кожен знайде щось до душі, (кому?, Д. в.) Декому хочеться (чого?) спробувати все одночасно. На велику кількість захоплень (кому?, Д. в.) вам бракуватиме (чого?, Р. в.) часу і (чого?, Р. в.) сил.

101. Писати, прописати, переписати, дописати, записати, надписати, виписаD D S S D S ти, Dприписати, Aсписати. Йти, Dпройти, Dперейти, Sдійти, Sзайти, Dнадійти, Sвийти, Dприйти, Sзійти. Дієслова утворені префіксальним способом.

103. 1. Одомашнити — префіксально-суфіксальний; інтер’єр — неможливо утворити дієслово; квітувати — суфіксальний; красивішати — суфіксальний; поганити (забруднювати, робити поганим) — суфіксальний; фігурувати — суфіксальний; бесідувати — суфіксальний; уявляти — суфіксальний; означати — суфіксальний; творити — суфіксальний.

105. 2. Справлятися — 1. Успішно виконувати яку-небудь роботу, доручення, обов’язки. 2. Переборювати труднощі при вивченні, освоєнні чого-небудь, перемагати, пересилювати в собі які-небудь почуття. 3. З’ясовувати, перевіряти що-небудь, користуючись певними даними, довідниками. Влаштуватися — 1. Налагодитися, прийти до ладу: родинне життя влаштувалось. 2. Поступити кудись (на роботу). Гойдатися — рухатися з боку в бік або зверху вниз, ритмічно рухатися на (в) чому-небудь із метою розваги.

106. 2. Проклюнутися — 1. З’явитися з яйця, пробиваючи дзьобом шкаралупу (про пташенят). 2. Пробиватися, показуватись із землі, з-під снігу, з’являтися з бруньок (про листя, пагони рослин і т. ін.). 3. (перен.) Ставати помітним або відчутним.

965

107. Понад десять років тому в Стеблові, на Росі поселилися (префікс по- означає повноту дії) красиві й горді птахи — білі лебеді. І кожного року їх ставало (суфікс -а- означає повторюваність дії, недоконаний вид) все більше. Одна пара була найпомітніша. І як ото в народній пісні «Ой там, на горі» співається (афікс -ся вказує на безособове дієслово) про пару закоханих голубів, так і лебеді відзначалися винятковою вірністю. Та сталося (афікс -ся вказує на безособове дієслово) за тією піснею: «Десь узявся стрілець, розбив-розлучив пару голубів»... Відтоді затужив самотній птах і назавжди покинув (суфікс -ну- вказує на одноразову дію, доконаний вид) лебедів-побратимів.

108. 2. Намагатися — неможливо утворити, бо має лише недоконаний вид; бути — неможливо утворити, бо стоїть в недоконаному виді, мати — матися, пізнаємо — пізнаємося (змінюється суб’єкт дії), знає — знається, радіє — рздіється (розм.), відбивається (віддзеркалюється) — відбиває (фізична дія).

рідна мова

§ 13. Не з дієсловами 111. 1. Ненавидячи, не співаючи, не шукаючи, не встаючи.

2. Незчувся, непокоїв, не заспокоїв, нехтував.

3. Неволити, не поневолити, не бажати, не хотіти.

112. Ніколи не довіряйте собаці стерегти вашу їжу. Коли ваш батько гнівається й запитує вас: «Ти маєш мене за дурня?» — не відповідайте. Ніколи не кажіть мамі, що її дієта не допомагає. Коли мама сердиться на тата, не давайте їй розчісувати вас. Ніколи не залишайте вашого трирічного брата в одній кімнаті зі своїми зошитами й підручниками. Фломастери не виконують роль губної помади. Якщо хочете завести кошеня, спочатку не бійтеся просити конячку.

113. 1. Немає чого робити, то пішов воду гасити. 2. Немає зла без добра.

3. Немає казок кращих за ті, які створив сам народ. 4. Без солі, без хліба немає обіду. 5. Немає бджоли без жала, а троянди без колючок. 6. Коли немає риб, то добре і гриб. 7. І соловей не співає, коли чого їсти не має.

8. Гарно тому жити, хто не має за чим тужити.

115. 1. в). 2. а). 3. а). 4. а). 5. в). 6. а). 7. б). 8. а). 9. а). 10. б). 11. в). 12. а).

116. 1. б). 2. б). 3. б). 4. б). 5. а). 6. б).

117. 2. Поліглот — людина, яка володіє багатьма мовами.

3. Знає (недок. вид), вернеться (док. вид), поговори (док. вид), будь (недок. вид), не забудь (док. вид).

4. Не вернеться — дієсл., особов. ф., докон. в. (що зробить?), дійсн. сп., майб. час, 3 особ. одн., І дієвідм., присуд.

118. 1. На світі той наймудріший, хто найбільше любить життя. § 14. Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

966

120. 2. Рукою шарпнений — докон. вид, мин. час; сонцем опалене — докон. вид, мин. час; рум’янцем осяяне — докон. вид, мин. час; купами навалене — докон. вид, мин. час; сивіюче волосся — докон. вид, мин. час; одягнена в одежу — докон. вид, теп. час; нитками перетикану — докон. вид,

мин. час; зроблені з войлоку — докон. вид, мин. час; розп’ятого на жерд- ках — докон. вид, мин. час; зв’язаних докупи — докон. вид, мин. час; накриті шапками — докон. вид, мин. час.

121. 1. Стривоженим поглядом — чол. р., одн. Ор. в. 2. Почервоніле обличчя — сер. р., одн., Н. в. 3. Зацікавленим глядачем — чол. р., одн., Ор. в.

4. Працюючий верстат — чол. р., одн., Н. в.

122. 1. Де хата не метена, там дівка не плетена. 2. Б’ють не лежачого, а ледачого. 3. Гнилими нитками шите. 4. У нього свита вітром підшита, а морозом підбита. 5. Зароблена копійка краща за крaдeний карбованець.

6. Поділене горе — півгоря. 7. Відрізана скиба до хліба не пристане. 8. За одного битого двох небитих дають. 9. Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений. 10. Швець у подертих чоботах ходить. 11. Лякана ворона куща боїться. 12. Не питаний — мовчи, а битий — не кричи.

124. 2. Нестриманим — докон. вид, мин. час, чол. рід, одн., Ор. в.; непоказну — докон. вид, мин. час, жін. рід, одн., Зн. в.; зіпсованого — докон. вид, мин. час, чол. рід, одн., Р. в.; вихована — докон. вид, мин. час, жін. рід, одн., Н. в.; притлумлену — докон. вид, мин. час, жін. рід, одн., Зн. в.; приховану — докон. вид, мин. час, жін. рід, одн., Зн. в.

126. Вкрита — закривати, укриття, покривало. Опушених — пух, пухнастий, розпушили, пухкий. Змарнілому — марно, змарніти, марнувати. Заспані — сон, засипати, спати, снитися, сонливий. Замерзлому — мороз, мерзнути, морозний. Посинілий — синій, синь, синенький. Зігнута — згинати, згин, вигин, зігнутий, загинати.

рідна мова

123. 2. Алегорія — вислів, що виражає абстрактне поняття через конкретний художній образ.

§ 15. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу 128. Стрибаючий коник, загублена парасоля, білий лебідь, далека дорога. Н. в. стрибаючий коник Н. в. загублена парасоля Р. в. стрибаючого коника Р. в. загубленої парасолі Д. в. стрибаючому конику Д. в. загубленій парасолі Зн. в. стрибаючого коника Зн. в. загублену парасолю Ор. в. стрибаючим коником Ор. в. загубленою парасолю М. в. (на) стрибаючому (-ім) конику; М. в. (на) загубленій парасолі.

129. 1. Напухле. 2. Розрізана. 3. Посаджений. 4. Розлите. 5. Втомлена. 6. Розчервонілий. 7. Нагрітий.

130. Зівяла = %зів’янути + л a + zа ; сполотніле = &сполотніти + aл + zе ; зомлілий = %зомліти + aл + xий ; змарнілі = ^змарніти + л a + zі ; розкисле = ^розкиснути + л a + zе ; пожовклий = &пожовкнути + л a + xий ; затихлий = %затихнути + aл + xий ; занімілий = ^заніміти + aл + xий ;

967

розгарячілі = &розгарячити + aл + zі ; промоклі = &промокнути + aл + zі ; засмаглий = ^засмагнути + л a + xий ; побіліле = ^побіліти + л + z е . a 131. Засвоєний, виявлений, здивований, переглянений (переглянутий), пригаданий, розказаний, створений, розвіяний, побачений, довірений.

132. Наречений, змушений, пробуджений, засмічений, отруєний, кроплений, нагодований, написаний, роззброєний, стверджений, позбавлений.

рідна мова

§ 16. Дієприкметниковий зворот 135. 1. Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. 2. По обидва боки Росі стояли круті горби, поперерізувані й перетяті глибокими вузькими ярками. 3. На галявинку вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривої смуги обрію. 4. Надворі був сонячний день, сповнений невгамовного пташиного щебетання і гудіння бджіл. 5. Зупинилися біля глибокого яру, зарослого деревами, чагарниками. 6. Арку прикрашав вінок, сплетений із зеленого листя. 7. Закохана із малих літ у природу, вона зацікавлено розповідала про необхідність збереження і примноження її багатств.

136. 2. Ми маємо забиті дурницями голови, обскубані дурнями душі, обставлений мотлохом побут, і самі в усьому цьому стаємо мотлохом.— Ми маємо голови, забиті дурницями, душі, обскубані дурнями, побут, обставлений мотлохом, і самі в усьому цьому стаємо мотлохом.

139. 1. Олесь Гончар виріс на Полтавщині, уславленій іменами багатьох видатних людей. Знесилена тяжкою працею, вона рано пішла з життя. Читачів «Щоденника» хвилюють слова, написані про бабусю… Саме тоді й трапився з ним випадок, описаний в оповіданні «Ода тій хаті, що в снігах». Так сталося, що хлопчик, урятований у хуртовину в степу, став видатним українським письменником.

2. Олесь Гончар виріс на уславленій іменами багатьох видатних людей Полтавщині. Знесилена тяжкою працею, вона рано пішла з життя — перебудувати не можна, бо зворот до особового займенника завжди виділяється. Читачів «Щоденника» хвилюють написані про бабусю слова... Саме тоді й трапився з ним описаний в оповіданні «Ода тій хаті, що в снігах» випадок. Так сталося, що врятований у хуртовину в степу хлопчик став видатним українським письменником. § 17. Безособові дієслівні форми на -но, -то 141. 2. Вимагають знахідного або родового відмінка.

145. Неологізми: відурочено, відперервано, відконтролено, відоцінено, зимно-ніжно-дивно. § 18. Написання -н- у дієприкметниках і -нну прикметниках дієприкметникового походження

968

147. Поборений, зроблений, сплетений, зношений, усвідомлений, одягнений, одягнутий, збережений.

150. Здобутої — здобути, прищеплені — прищепити, набуті — набути, вроджений — вродити, залюблені — залюбити, написаними — написати, самовідданої — сам і віддавати, обнадійливого — обнадіяти, схвального — схвалити, невичерпні — не вичерпати, необмежені — не обмежити, закладені — закласти.

153. Несказане (не сказати) лишилось, розбуджена (розбудити) в генах, під замисленим (замислитися) небом, зацькованих (зацькувати) мрій, двері позамикані (позамикати), ми некликані (не кликати), незляканих (не злякати) фламінго, неламаний (не ламати) мигдаль.

156. 1. У кімнаті з учорашнього дня було холодно, бо вікно не зачинене. Молода сім’я хотіла б переїхати від батьків, але їх будинок іще не завершений. І на кінець наради виявилося, що питання не вирішене. Річ, загублена вночі, досі не знайдена. Мама хотіла б зварити компот, але яблука не зірвані. Я не можу запросити тебе в гості, бо моя кімната не прибрана. Подвиг, який здійснили ветерани, нащадками не забутий.

2. У кімнаті з учорашнього дня було холодно через незачинене вікно. Молода сім’я хотіла переїхати від батьків у незавершений будинок. І на кінець наради залишилося невирішене питання. Незнайдена річ, мабуть, уже не знайдеться. Мама хотіла б зварити компот, але незірвані яблука змінили її плани. Я не можу запросити тебе в неприбрану кімнату. Незабутий подвиг, який здійснили ветерани, дає нам приклад для наслідування.

рідна мова

§ 19. Не з дієприкметниками

157. 1. Неперевірений факт, незібрані кошти, не надана пресі інформація (є залежне слово). 2. Неввімкнене світло, несплачений рахунок, не розігріта вранці їжа (є залежне слово). 3. Не випрасувана сестрою білизна, не підписані директором документи, не впроваджений винахід (немає залежного слова).

161. 1. в). 2. б). 3. в). 4. б). 5. б). 6. в). 7. а). 8. а). 9. в). 10. б). 11. б). 12. б).

13. Польова дорога з пилюкою, прибитою легким дощем, м’яко стелиться під ноги. Прибитою — дієсл. (дієприкм.), почат. ф. — прибити, пасив., докон. вид, мин. ч., жін. р., одн., Ор. в., означ. § 20. Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль 164. Припинивши пояснення, співчутливо звертається до нього: d — Зголоднів, бідолашний? Клас, простежиdвши за її поглядом, обертається до нього... Учень, ховаdючи очі, у відчаї мотає головою.

165. Не розмовляючи, зосередитися, стежити, залишатися, не зрозумівши, почуватися, примусити, бути, слухаючи, загострено, бажаючи.

166. Запитуючи, осмисливши, оволодівши, порадившись, проаналізувавши, прочитавши.

969

§ 21. Вид і час дієприслівників. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їх утворення 169. Поверталися — особова ф., недок. в.; смеркалося — особова ф., недок. в.; увімкнувши — безособова ф., дієприслівник; їхали — особова ф., недок. в.; не шкопиртнутися — інфінітив; не розгубити — інфінітив; мерехтіли — особова ф., недок. в.; освітлені — безособова ф., дієприкметник; догорала — особова ф., док. в.; зупинилися — особова ф., док. в.; спостерігали — особова ф., недок. в.; зникають — особова ф., недок. в.; заливаючи — безособова ф., дієприслівник; засвічувалися — особова ф., недок. в.; запала — особова ф., док. в.; пролопотіла — особова ф., док. в.; мелькаючи — безособова ф., дієприслівник.

171. Співаючи, заглядаючи, пасучись, кричачи, розмовляючи, спілкуючись, d d d d d d ходячи, зліта ючи, недолюблю ючи, сид ячи, шкод ячи, наголошу ючи, триd d d d d d маdючись, порівнюdючи, вдивляdючись, хилdячись.

рідна мова

173. 1. пів, мак, нак, дар, шок. 2. Співаючи, означаючи, наказуючи, володарюючи, подарувавши, шокувавши.

174. Навчаючись (теп. час, недок. вид) у школі, ви запам’ятовуєте багато інформації. Це ви робите, опираючись (теп. час, недок. вид) на пам’ять. Однак дехто жаліється: «Я не можу запам’ятати». Не можете чи не вмієте? Спробуємо вам допомогти. Вивчаючи (теп. час, недок. вид) вірш, працюйте по десять хвилин щодня кілька днів поспіль, а не протягом години в один день. Із двох тем починайте з більшої. Важкий матеріал, вивчений увечері, повторіть зранку. Можна завчити формули, дати чи правила, поклавши (мин. час, док. вид) їх на якусь мелодію або заримувавши (мин. час, док. вид). Наприклад, так можна запам’ятати число «пі» (3, 1415926): «Щоби нам не помилятись, треба правильно завчить — 3, 14, 15, 92 і 6» § 22. Дієприслівниковий зворот 176. 1. — Стійте, хлопці, лежачих не б’ють! — підняв Віктор Михайлович руку, коли ми, загнавши ворогів у приміщення, поривалися добити їх у коридорі. Бо шестикласники, відбиваючись, у першу чергу намагалися поцілити в нашого командира. Віктор Михайлович, звертаючись, назвав нас не дітьми, не товаришами...

177. 2. Стоїш, було, коло дверей і переступаєш з ноги на ногу в смертельній нудьзі, а Павло Степанович нахилив велику посивілу голову і щось пише та й пише, і тільки чутно, як рівномірно скрипить перо й виводить чіткі строгі літери. І ти переминаєшся, сліпнеш, шморгаєш, ковтаєш закінчення слів і починаєш белькотати про Вальку...

180. Не піднімаючи голови, сидів Мишко в куточку кімнати, знаючи, що провинився. Мар’яна сиділа склавши руки, демонструючи свій протест проти слів старшої сестри. Щоб заробити гроші на весілля, Василь працював не покладаючи рук. Усю ніч просиділа не стуливши очей матуся над хворим Сашком. Якщо будеш працювати спустивши рукави, нічого не заробиш. Не закриваючи рота від зацікавлення, слухав Андрійко дідову розповідь.

970

181. 2. Учень, страждаючи, розмірковує: «Сказати, щоб учителька забрала сумку?». Учителька, пред’являючи свій проїзний, здогадується...

§ 23. Не з дієприслівниками 182. Не з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловом,— окремо: Не спитавши броду, не лізь у воду.

184. 1. На віку — як на довгій ниві: не пройдеш, ніг не поколовши. 2. Не сіявши, не пожнеш. 3. Не знаючи броду, не лізь у воду. 4. Не подумавши, і кілочка не затешеш. 5. Не йдучи помаленьку, не зайдеш далеченько.

6. Не зазнавши поту, не зробиш роботу.

186. Більшість людей звикли, самі того не помічаючи, читати текст двічі. Не варто перечитувати кожне речення, не дочитавши весь абзац. Не навчившись користуватися такими словами, ви не зрозумієте зміст прочитаного.

190. Так само, пояснивши свою зайнятість, відпали й інші учні.— Е ні, хлопці,— обурившись, змінив тон Сашко. Дід Терентій, не звернувши уваги на пісні обличчя семикласників, страшенно зрадів. Хлопці, намагаючись не дивитися одне на одного, рушили в сад. Вони, дякуючи, віднікувались.

191. 1. в). 2. б). 3. в). 4. в). 5. б). 6. б). 7. в). 8. 6). 9. а). 10. в). 11. в). 12. а).

192. 2. Вірячи — дієсл. (дієприсл.), недокон. вид, теп. час, обстав. Сподіваючись — дієсл. (дієприсл.), недокон. вид, теп. час, обстав. Перемігши — дієсл. (дієприсл.), докон. вид, мин. час, обстав.

рідна мова

187. 1. Не зробивши, не знаючи, ненавидячи. w 2. Недоївши, не написавши, незчувшись.

3. Не погодившись, не перевіривши, неволивши. w 4. Нехтуючи, непритомнівши, не впізнавши.

5. Не дійшовши, непокоячи, не помічаючи. w

194. Коли я прочитав книжку, мені сподобався образ головного героя. Петрові було дуже радісно, коли він їхав у столицю (Петро дуже радів, коли їхав у столицю). Коли діти розглянули картину, в них виникло бажання відвідати ці місця. Йому захотілося розповісти про школу, пишучи листа другові. Учитель має дозволити зайти в клас, якщо ви запізнилися.

195. У другому реченні не зважаючи пишеться окремо, у всіх інших — разом. § 24. Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль 197. Голосно (як?), двічі (скільки?), потім (коли?), завжди (коли?), навстоячки (як?), назавжди (доки?), по-моєму (як?), куди (куди?), по-доброму (як?), дуже (як?), учора (коли?), спересердя (чому?), уголос (як?), тут (де?), спросоння (чому?), сніжно (як?).

198. 1. Восени, навесні, навколо, слизько, мало, учетверо, стоячки, по-іншому, синьо, сонячно, тихо, швидко.

202. У першій колонці — прислівники, у другій — прийменники з іменни- ками. § 25. Розряди прислівників 204. Речення 1, 3, 5, 6.

205. 1. Колись — присл. часу, нестерпно — присл. місця, колись — присл. часу, тут — присл. місця.

2. Бористен (Борисфен, Славутич) — Дніпро.

971

Історична лексика: Бористен, Скіфія, сармати, готи, гуни, авари, печеніги, кипчаки.

207. Разом, ненароком, обов’язково, важко, аж ніяк, переконливо, випадково, свідомо.

208. 1. Дзвенить кожна мова чисто, А кожне слово — урочисто, Земля стрічає нас святково, Сміються зорі загадково.

2. Використали якісно-означальні прислівники. § 26. Ступені порівняння прислівників. Способи їх творення 211. 1, 3, 5, 7 — прикметники; 2, 4, 6, 8 — прислівники.

рідна мова

213. 1. Ліпше найгірша недоля, як чужа неволя. 2. Краще тепер, як у четвер. 3. Глибше орати — більше хліба мати. 4. Правда, що гірчить, краще за брехню, що солодить. 5. Тихіше їдеш — далі будеш. 6. Чекати погано, а доганяти ще гірше. 7. Найсолодше у світі — сон.

214. 2. Справжньої — не утворюються; товариських — не утворюються; відверті — найвідвертіші, найбільш відверті; важливіші — найважливіші, найбільш відверті; красиву — найкрасивішу, найбільш красиву; весело — найвеселіше, найбільш весело; щирі — найщиріші, найбільш щирі; довірливі — найдовірливіші, найбільш довірливі, миттєво — не утворюються; добре — найкраще, найбільш добре; по-справжньому — не утворюються; щасливі — найщасливіші, найбільш щасливі; вільно — найвільніше, найбільш вільно; розкуто — найрозкутіше, найбільш розкуто; глибоко — найглибше, найбільш глибоко; відверто — найвідвертіше, найбільш відверто. § 27. Букви -н- та -нн- у прислівниках 219. 1. Безцінно, здивовано, схвильовано, впевнено. 2. Попідтинню, бездоганно, бездумно, навмання.

222. З -н-: радісно, приємно, потрібно, сонячно, безпідставно, соромно, неждано. З -нн-: безпричинно, невблаганно, непримиренно, страшенно, несказанно. § 28. Не і ні з прислівниками 223. 1. Двоє рибалок або двоє мисливців ніколи не почувають себе чужими один одному... 2. Минуле ніколи не повертається. 3. Мені тепер здається, що ніде на цім світі нема чужини... 4. Я з тобою ані разу за руку не взявся... 5. В інші дні й пообідати після школи гаразд ніколи хлопцеві.

226. 1. Недалеко ледачому до голоду. 2. Не тепер по гриби ходити, а восени, коли будуть родити. 3. Недовго думав, а добре сказав. 4. Не так сталось, як гадалось. § 29. И та і в кінці прислівників

972

229. И: безвісти, взнаки, восени, догори, зсередини, навіки, узнаки, навскоси, завтовшки, подекуди. І: увечері, угорі, вкупі, уночі, врешті, усередині, доволі, опівдні, опівночі, зарані, напровесні, віднині.

232. И: верхи, навкруги, навшпиньки, по-лисячи, по-російськи. І: вгорі, навесні, назирці, нарівні, тричі. § 30. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників

237. 1. Переказ він вже написав, залишилося виконати творче завдання.

2. Блискуче коло сонця сліпило очі. 3. Рішуче серце, світлий розум повинні нас вести в життя. 4. Серед високих гір заховалось мальовниче озеро. 5. В Андрійкової мами добре серце. 6. Після засвоєння теоретичного матеріалу можна братися за практичне завдання. 7. Дитинча виявилося терпляче: висиділо двогодинний концерт класичної музики. 8. Неждане горе випало родині. 9. Порожнє відро перекинулося й гулко покотилося по дорозі. 10. Господиня поставила перед гостями добряче барильце квасу. § 31. Написання прислівників разом і через дефіс 238. 2. Загублена м’яка іграшка знайшлася в купі мотлоху, що був звалений на підлозі під час ремонту. Сергій вийшов на площу з боку центральної вулиці. Муровані споруди будувалися на віки. Моя бабуся часто скаржиться на пам’ять.

рідна мова

235. Вважають, що з дітьми протилежної статі їм спілкуватися негоже. І через це іноді багато втрачають. Так, один твій ровесник усе літо навмисно усамітнювався лише тому, що принципово не грався з дівчатками. А одна дівчинка відмовилася від цікавої подорожі через те, що там були переважно хлопці. Однак і дівчата, і хлопці не просто ставляться один до одного терпляче, а й мають чимало спільних інтересів, уподобань, захоплень.

239. Тут же гніздяться густі кущі ліщини, заквітчані жовто-коричневими сережками. Мимоволі зупиняєшся, милуєшся білокорими берізками. Вони виструнчились довкола, ніби свічки. На дні неглибокої балки ледь-ледь жебонів в піску весняний струмок, там уже рясніють квіти матері-й-мачухи.

242. Віч-на-віч, вранці-рано, всього-на-всього, давним-давно, зроду-віку, пліч-о-пліч, по-батьківському, по-всякому, по-іншому, по-новому.

243. Абияк, анітрохи, дедалі, чимало, щоденно, якнайкраще.

245. 1. Колись, задарма, задаром.

2. Драконівські закони — надзвичайно суворі закони, встановлені першим законодавцем Афінської республіки Драконом (VІІ ст. до н. е.). За цими законами карали смертю майже всі злочини (причому страчували не лише людей, але й предмети, «причетні» до злочину). Казали, що драконівські закони писали не чорнилами, а кров’ю. § 31. Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день і подібних 248. Разом: побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поряд, посередині, почасти. Окремо: по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості.

250. 1. Так ніхто не кохав (якісно-означальний). Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.

973

В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання (часу)... Дише тихо (якісно-означальний) і легко (якісно-означальний) в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки...

2. Подібно, удень, так, навесні, доземно, зоряно, вручну, тремтяче, со- лодко.

рідна мова

251. 2. Завидна — у час, коли надворі видно. Запанібрата — як із рівним; запросто. Мимохідь — 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. 2. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим. Мимохіть — 1. Без певного наміру; ненароком. 2. Всупереч власній волі, під тиском обставин; хоч-не-хоч. Навперейми — 1. Перетинаючи що-небудь (дорогу, стежку), виходячи назустріч. 2. Те саме, що наперегони.

252. 1. Сам на сам, з дня на день, без відома, до останку, без кінця, за світла, під кінець, по правді, у поміч, на світанку, в основному, ні на гріш, з переляку, по закону, до побачення, у вигляді, на око, до пуття, на дозвіллі.

2. На дні терпіння — золото.

253. 1. в). 2. в). 3. б). 4. в). 5. б). 6. а). 7. б). 8. б). 9. а). 10. а). 11. в). 12. в).

254. Серце безпричинно співало, і життя до нього поверталось найкращою стороною. § 33. Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні 258. 1. Подивилися навколо — присл. 2. Рідний край — ім. 3. Дружнє коло — ім. 4. Живе близько ста років — прийм. 5. Стояли поруч — присл. Р. в.

Р. в.

Р. в.

260. 1. До роботи плачучи, а до танців скачучи. 2. Без праці нема життя і собаці. Р. в.

М. в.

3. У нього робота: не бий лежачого. 4. Не все те робиться, що на думці Р. в.

М. в.

водиться. 5. Не клеїться робота у нашого Федота. 6. По роботі честь, по Р. в.

Зн. в.

заслузі слава. 7. Попороби до поту , то й поїси в охоту. 8. Працює через пеньР. в.

Зн. в.

колоду. 9. При роботі швидко час минає. 10. Не за свою справу не берися.

261. Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти. У лінивого і піч не пече, і стріха тече. Під лежачий камінь вода не біжить. Сонце на ялині, а ми ще в перині. Його робота не лізе ні в тин, ні в ворота. Узявся за гуж, не кажи, що не дуж. Як на вечорниці йде, то під ним земля гуде, а як до роботи, то нема охоти. § 34. Непохідні й похідні прийменники

974

263. 1. Край дороги стояла наша біленька хата.— Край спідниці був не підшитий. Близько сьомої години почнеться концерт.— Сергій стояв так близько, що можна було чути його дихання. Перед початком виступу всі дуже хвилювалися.— Перед сукні був трошки піднятий. Під кінець свята всі були вже натомлені.— Ми будемо брати квитки одразу в обидва кінці. Можна мені постояти коло тебе й подивитися, як ти готуєш? — Описавши коло, паперовий літачок упав на землю. Наш будинок знаходиться побли-

зу трамвайної зупинки.— Я знаю, що ключі виготовляють десь поблизу, але не можу згадати, де саме.

2. Край — перехід ім. у прийм.; близько — перехід присл. у прийм.; перед — перехід ім. у прийм.; кінець — перехід ім. у прийм.; коло — перехід ім. у прийм.; поблизу — перехід присл. у прийм. похід.

266. 1. З-за хмар прозирнуло сонце, і стало видно далекі переліски, припушені інеєм, та чорну смугу дороги попереду (кома між частинами складносурядного речення, комами виділений дієприкметниковий зворот після ознапохід.

чуваного слова). 2. Сірим маревом повиті, коло сіл стоять тополі (комою непохід.

виділений дієприкметниковий зворот). 3. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий степ (комою виділений дієприкметниковий зворот). непохід.

непохід.

непохід.

непохід.

4. Тоді з півночі на світанку, від пізніх до ранніх зір, шовкову тиху коли-

непохід.

непохід.

часу). 5. Споконвіку на тому місці, де колись, за свідченням легенди, зустпохід.

річались закохані, сльозилося з-під кручі джерельце (коми між частинами складнопідрядного речення, комами виділене вставне словосполучення).

3. Попереду молодих бігли дітлахи й ловили цукерки, якими мати обсипала пару.

рідна мова

непохід.

санку я простелю у отчий двір (комами виділена відокремлена обставина

§ 35. Правопис прийменників. Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс 267. Я беру з татових рук полив’яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами, та пшеницями, та вівсами біжу на долинку, де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені верби і тихенько попискує під ногами волога земля. І так мені хочеться когось зустріти, розказати, що я вже не якийсь там пастушок, а жнець. Але навколо ні лялечки, усі жнивують у полі, теперішній день рік годує.

269. Навколо — складний прийм., утворений сполученням прийм. та ім.; усередині — складний прийм., утворений сполученням прийм. та ім.; поміж — складний прийм., утворений сполученням двох простих прийм.; з-під — складний прийм., що поч. на з-; з-за — складний прийм. що поч. на з-.

270. 1. Обабіч дороги в золотих полумисках соняшників бенкетували бджоли, на синюватих стеблах сизіли дзвіночки вівса, прив’ядали сердечка листя рясного стручкуватого гороху. 2. Понад самим берегом в’ється в траві стежка через усе село. 3. Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє. 4. Потім вудка ще кілька разів зникала з-перед очей та виникала, ходячи колами перед затопленим підмурком колишнього млина (комою виділений дієприслівниковий зворот). 5. Птиці селяться поблизу ставка. 6. Прагнучи пізнати безконечне, наука сама кінця не знає (комою виділений дієприслівниковий зворот).

272. 1. 1. З-попід, з-поза, побіля.

2. Поперед, з-попід, поміж.

975

3. Залежно від, згідно з, з-посеред.

2. Побіля ставу гралися діти, сміючись і час від часу щось вигукуючи. З-попід купи звалених на стіл зошитів Андрійко ледве знайшов власний. З-посеред людських голосів раптом почувся жіночий крик.

273. 1. Роботи виконані відповідно до угоди. 2. Змагання проводитимуться згідно з графіком. 3. Засідання профспілкового комітету відбудеться незважаючи на відсутність двох членів. 4. У будинку протягом доби буде відсутня гаряча вода у зв’язку з ремонтом тепломережі.

274. 1. а). 2. б). 3. б). 4. а). 5. а). 6. а).

276. Межи — прийм., непохідн., прост., уточн. Ор. в. Під — прийм., непохідн., прост., уточн. Ор. в. Круг прийм., похідн., прост., уточн. Р. в.

рідна мова

§ 36. Сполучник як службова частина мови

976

278. 2. І — непох., чи — непох., ніяс — непох., або — непох., що — непох., й — непох., тому що — пох.

279. 1. Та, чи, бо, на (прийменник).

2. Про, або, але, щоб (прийменник).

3. Однак, аби, і, якби (сурядний сполучник).

281. Великого італійського художника доби Відродження — Мікеланджело — пам’ятають не тільки як геніального творця, а й як людину надзвичайно сильного характеру (парний). Мета завершити скоріше розпис і подарувати його людям допомагала художникові зносити всі труднощі — чи то він безпосередньо накладав фарби на склепіння, чи то обдумував сюжети для своїх фресок (повторювані).

282. 1. І — сурядн., тому — підрядн., й — сурядн., що — підрядн., а — сурядн.

2. Капела — католицька чи англіканська каплиця, в якій розміщувався церковний хор. Склепіння — опукле перекриття або покриття, що з’єднує стіни, підпори будівель, споруд, мостів тощо. Геній — особа, наділена геніальністю, яка досконало знає що-небудь, уміє щось робити. Грандіозний — надзвичайно великий; могутній, величний. Проект — щось незакінчене, намічене лише в загальних рисах; задуманий план дій; задум, намір. Сфера — предмет, що має форму кулі; небесна сфера — небо, небосхил. Фігура — частина площини, обмежена замкненою лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл. Сивіла — у стародавніх греків, римлян і деяких інших народів — легендарна жінка-віщунка. Периметр — довжина замкненого контуру або сума довжин усіх сторін замк- неного багатокутника на площині. Архітектура — мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будов; будівельне мистецтво.

§ 37. Уживання сполучників у простому і складному реченнях: сполучники сурядності і підрядності 284. 2, 3. Не можна не відчувати гордості за людей, бо (підрядн., спол.) саме вони літають вище від птахів, плавають краще від риб, сильніші, швидші, витриваліші від усіх істот. Не можна не тривожитися за людей, коли (підрядн., спол.) бачиш, як (підрядн., спол.) легко вони іноді вбивають одне одного або (сурядн. спол.) витрачають свої сили та (сурядн. спол.) здібності на виготовлення знарядь знищення собі подібних.

289. 2, 4, 6, 8.

293. 1. Начебто (складний спол.) весь світ постійно потребував уваги й роботи материних рук. 2. Пава неначе (складний спол.) зависла в повітрі, а її маленькі лапки ледь торкалися куща. 3. Вночі навкруг червоно, немов (складний спол.) від далеких пожеж. 4. Якби (складний спол.) не було мрії, праця втратила б свою привабливість. 5. У лісах усе: і клімат країни, і багатство землі, і врожай хлібів, і здоров’я людини, а отже (складний спол.), і радість життя, (двокрапка перед рядом однорідних членів речення після узагальнювального слова, комами та повторюваними єднальними сполучниками і відділені однорідні підмети; коми виділяють вставне слово а отже) 6. Тепленька мряка пронизувала повітря, проте (складний спол.) обриси гір не розмивала, а пом’якшувала і згладжувала.

рідна мова

§ 38. Правопис сполучників. Написання сполучників разом, окремо і через дефіс

294. 1. Проте, мовби, якби.

2. Навіть після багатьох років Максим згадував про те поле. Як би ти не просив, а домашнього завдання тобі не відмінять.

295. 1. На те й лихо, аби з ним боротись. 2. Треба працювати, щоб шматок хліба мати. 3. Якщо б чоловік знав, де впаде, то сів би. 4. Усяк правду знає, але не всяк про неї дбає. 5. Що б не робити, щоб нічого не робити. 6. Був, але не стало, наче язиком злизало. 7. Як сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває. 8. Аби кукурудзи було доволі, зустрічай сонце в полі.

297. 1. Про те зозуля кує, що гнізда не має. 2. Що б не робив, роби тільки найкраще. 3. Він говорив небагато, зате кожна фраза його була наче карбована. 4. Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

5. Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. 6. Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі,— змалюй дуби, могутні і Крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

298. 1. Й, і, дарма що, зате, та, але, проте, адже. Утім — складне слово, складене з прийм. та займ.; нічого — частка ні з займ.; не провіщало — частка ні з дієсл.; не був — частка ні з дієсл.; неуважним — префікс не в прикм.; непосидючим — префікс не в прикм.; дарма що — складений спол.; зате — складний спол.; щоправда — складне слово, складене з прийм. та ім.; не оцінив — частка ні з дієсл.; ніхто — частка ні з займ.; проте — складний спол.; що б — спол. що і частка б; не сказали — частка ні з дієсл.; нічого — частка ні з займ.; не минає — частка ні з дієсл.; немовби — складний спол.

977

299. Якщо після прикметників вищого ступеня порівняння далі йде порівняння, обов’язково слід уживати сполучник ніж і прийменники за, від: Робочий тиждень жінок довший, ніж у чоловіків. Твоя доступність вища, ніж слова, з яких будуєш голос свій і руки. Муращок сильніший від орла.

300. 1. в). 2. б). 3. в). 4. б). 5. б). 6. б).

301. 1. бо. 2. зате. 3. але.

302. Якщо хочеш, щоб тебе не ображали, нікому не показуй своїх слабких місць. Якщо — сполуч., одиничн., похідн., склади., підряди, умови. Щоб — сполуч., одиничн., похідн., склади., підряди, мети.

305. Якщо, немовби, зате.

рідна мова

§ 39. Частка як службова частина мови 309. 1. Земля найбагатша, вода найсильніша. Гріло б сонце, а місяць, як хоче. Молодий місяць не всю ніч світить. Ні від сонця тепла, ні від місяця світла. І на сонці є плями. Хоч річка невеличка, а греблі ламає. Частки не-, ні- служать для утворення нових слів, частки най-, б — для творення форм того ж слова; додаткових смислових відтінків надають частки хоч, і. § 40. Розряди часток за значенням 312. Підкреслити 5 рядок.

314. Хай бережуть, допомагав би, нехай вирощує, поливав би, охороняла б, вірили б, хай би вірили, хай працюють, хай виростає, підкорив би, звернули б, спромоглися б.

315. На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей. І (підсил.) раптом я побачив серед жовтих одну білу лілею. «Зірвати, зірвати квітку! — подумав я.— Нехай (формотв.) мої руки відчують ц ніжні, як сама молодість, пелюстки. Нехай (формотв.) я притулю до своєї щоки оту холодну й безмірно привабливу красуню». Уже (обмежув.-виділ.) одяг мій лежить на березі, а я все глибше заходжу У воду. Перед моїми очима — біла лілея, розкішна чарівна квітка, що вільно й невимушено лежить на тихій і теплій воді. Раптом мої ноги провалюються. А кушир ще дужче обплутує всього мене» ніби япотрапив у густу сітку. Може, повернутися? Ні (запереч.), не (запереч.) вернусь! Нарешті я біля квітки. Ось (вказ.) вона, біла лілея! Зараз я простягну руку, потягну квітку до себе, і нічого не залишиться на воді. Тут буде так пусто, ніби ніколи й (підсил.) не існувало цього живого вогника. Ні! (запереч.) Хай (формотв.) живе ця краса живої природи! § 41. Правопис часток. Написання часток -бо, -но, -то, -таки 978

321. 1. І все-таки приїдь — ми поговоримо. 2. Сонце стало ясне, веселе, умите і зараз-таки почало гратись з золотими стіжками жита й пшениці.

3. Прекрасна усмішка весни, немов людські найкращі сни. 4. Нарешті спіймав-таки вудилище — було воно товсте і пружне, жилка міцна, а рибина стомлена, тож і потрапила скоро до підсака. 5. Одрізав шматок сала і окраєць хліба. І тільки-но вкусив — треба ж таке — поплавець пірнув під воду. § 42. Не та ні з різними частинами мови 324. 1. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. 2. І ми не ми, і я не я.

3. Старість — не радість. 4. Неназване завжди чекає ймення. 5. Роки — немов підступні рифи в житейськім рифі, що кипить. 6. Складна це річ — минулий вік судити, не завжди варто тут рубати з-за плеча. 7. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

327. Ніякий, ні з яким, ніхто, ні до кого, від нічийого, ні від чийого, ні до якої, нікчемна, нічичирк, ні слуху ні духу. присл.

дієсл.

займ.

328. 1. Ніколи я співати не покину про землю, повну щастя і краси. 2. Нікому дієсл. ім.

ім.

прикм.

щої криниці. 3. Тихо! В повітрі — ні руху. 4. Я не прибічник ні старого прикм.

ім.

села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь част.

ім.

ім.

дієсл.

належу сучасникам своїм. 5. Нехай ні жар, ні холод не спинять нас.

рідна мова

займ.

нас не взяти у ярмо, ніщо не зломить нас, бо ми п’ємо із нашої цілю-

329. 1. а). 2. в). 3. в). 4. б). 5. а). 6. в).

330. 1. То — част., указ на смисл. відтінок. — вказівн., пиш. окремо з займ.; ж — част., указ на смисл. відтінок — підсил., пиш. окремо з займ.; а — част., указ на смисл. відтінок — підсил., пиш. окремо з дієсл.; й — част., указ на смисл. відтінок — підсил., пиш. окремо з займ. § 43. Вигук як особлива частина мови 335. 1. Агов, над містом я, на риштуванні,— стружу, клепаю, зводжу дім — творю! 2. Несла ворона до мого двора, мов сіру крихітку, своє картаве «кра». 3. Не удар авіабомби, не зловісна пісня кулі — над колискою хай лине материнське ніжне «люлі». 4. Гей, коби-то я ґаздинькою була в тім ластів’ячім гнізді. 5. Той ухо прихилив, а кум шу-шу-шу-щу...

336. На свято останнього дзвоника тато й мама подарували дітям чудові подарунки — календарі школяра. Ой, та й не звичайні, а із сюрпризами: Ігореві — «Календар юного біолога», Наталі — «У світі прекрасного», а Василькові «Історична подорож у часі». Ах, що за диво дивне були ці календарі — великі, на блискучому крейдяному папері! До кожного місяця дібрані не лише яскраві ілюстрації, ай — ого!— сила-силенна цікавинок. Цілий вечір уся родина захоплено розглядала ці шедеври книжкового мистецтва, а бабуся та дідусь навіть заздрили внукам — ох, коли вони вчилися, таких книжок не було.

337. Ой, який страшний у вас собака! Ой, яка чудова українська мова! Ой, ти в мене дограєшся! Ой, як у мене серденько болить... Ой, я ледве не потрапив під колеса вантажівки!..

979

§ 44. Правопис вигуків. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках 340. 2. «Ой у полі нивка», «Ой є в лісі калина», «Ой там на горі та й женці жнуть», «Ой там на точку, на базарі жінки чоловіків продавали», «Ой летіли дикі гуси», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Ой у лиски новий двір».

342. Уздовж річок і рік тягнуться просторі луги-долини і ніби усміхаються до бузьків, ніби запрошують до себе, щоб на них відпочили, погуляли. О ти, рідна країно! Як у тебе красно, як у тебе солодко, скільки в тебе простору!

рідна мова

343. 1. Яким нестримним було бажання побувати й собі на тих хвилях посеред річки та хвильках, скочити на ноги й кинутися з берега в Десну, і — гей! — з розмаху розбити на воді те ряботіння від сонця, розбити, мов блискуче дзеркало, на друзки, і почувати себе володарем води, господарем сонця й повітря.

2. Миколка йшов за чередою корів і думав про сільське життя, що воно не таке, як у місті, і що там немає такого свіжого повітря і таких хмаринок, але — гей! — що це ви так плентаєтеся до водопою?

344. Іван Франко.

346. 1. в). 2. в). 3. в). 4. а). 5. б). 6. а).

347. 1. У фойє: — Добридень, ось мій квиток на фільм.

— Ой, а сеанс уже давно почався! Ну, добре, проходьте, тільки тихенько.

— Еге, я спробую не турбувати інших глядачів. У залі: — Ах, пробачте, будь ласка! Я вам на ногу наступив.

— Ей, ви там обережніше! Щоб я ненароком вам морозивом брюки не забруднив!

— Та проходьте вже! Приходять тут під кінець фільму ще й галасують...

— Кахи-кахи! Гм-гм! Ви, бува, не до мене звертаєтесь?

— Тс-с, до вас. Чуєте, «браво» кричать... Ну ось, розв’язку пропустили...

— Нічого, я знаю, як усе повторити — нам у школі розказували. Біс! Біс!

— Ги-ги-ги! Це ж не вистава!

— Тоді можна купити квиток на наступний сеанс...

2. Кахи-кахи — вигук, звуконаслід. слово, виражає людський кашель. § 45. Узагальнення і систематизація вивченого про частини мови, їх правопис і використання в мові присл.

дієсл.

прикм.

ім.

спол. присл.

займ.

дієсл.

спол. дієсл. прийм.

349. Навколо стояла невимовна тиша. І раптом... Я спинився і завмер на числ.

ім. прийм.

ім.

дієсл.

прикм.

ім.

вигук

одному місці від несподіванки. Обізвався шкільний дзвінок — «дзідієсл.

займ.

присл.

присл.

присл.

присл.

займ.

і-і-і-нь». Дзвонив він якось особливо, ніжно-ніжно, малиново, так, спол. част.

дієсл.

присл.

дієсл.

займ. прийм. займ.

ім.

част.

част.

як не дзвонив ніколи. А може, то я до цього часу просто не дієсл.

прикм.

ім.

займ.

ім.

сп.

ч. дієсл.

прикм.

прикм.

помічав надзвичайної краси його дзвону. Та чи є ніжніший, веселіспол.

прикм.

прикм.

спол.

прикм.

ім.

прийм.

прикм.

ший і радісніший, малиновіший і дорожчий звук для вчительського ім.

980

спол.

займ.

прикм.

ім.

прикм.

прикм.

ім.

серця, як оцей малиновий дзвін звичайного шкільного дзвіночка?

прийм. займ. займ.

ім.

ім.

ім.

ім.

прийм.

ім.

прикм.

ім.

350. 1. Самостійні: які, скарби, інший, бік, очі, розбігаються, переводити, папір, шукати, вчорашнього, дня, жити, сир, маслі, очей, відірвати, ніде, оком, зачепитись, завдавати, жалю. Службові: ні, за, як, у, не, й.

2. Ні за які скарби — нізащо, ніколи, в жодному разі; інший бік медалі — друга сторона якоїсь, як правило, негативної справи; очі розбігаються — чогось дуже багато; переводити папір — багато, але марно писати; шукати вчорашнього дня — згадувати про минуле, яке не можна повторити; жити як сир у маслі — почуватися добре в певному середовищі, оточенні, безтурботно або заможно; очей не відірвати — пильно стежити; ніде й оком зачепитись — порожньо, немає нічого потрібного; завдавати жалю — засмучувати кого-небудь, наводити тугу, печаль на когось.

351. Військово-морський (одн., чол. р.), стереофільм, яскраво-жовте (одн., сер. р.), загальнодержавний (одн., чол. р.), народнопоетичний (одн., чол. р.), пів’ясена, двоярусний (одн., чол. р.), генерал-лейтенант, жовтогарячі, волелюбна (одн., жін. р.), швидко-швидко, міні-футбол, хліб-сіль, ледвеледве, пів-Азії, південно-східний (одн., чол. р.), напівсон, працевлаштування.

рідна мова

У ньому все: життя, радість праці, любов до людини, особисте життя. (Двокрапка перед рядом однорідних членів речення після узагальнювального слова, комами відділені однорідні підмети).

352. Н. в. тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ять Р. в. тисячу дев’ятисот дев’яноста п’яти (п’ятьох) Д. в. тисячі дев’ятистам дев’яноста п’яти (п’ятьом) Зн. в. тисячу дев’ятсот дев’яносто п’ять (п’ятьох) Ор. в. тисячею дев’ятистами, дев’ятьмастами дев’яноста п’ятьма (п’ятьома) М. в. (на) тисячі дев’ятистах дев’яноста п’яти (п’ятьох). Н. в. тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятий Р. в. тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятого Д. в. тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятому Зн. в. тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятого Ор. в. тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятим М. в. (на) тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятому.

353. 1. Дочиста, абияк, врешті-решт, по-дружньому, дотепер, як не як, з дідапрадіда, по-третє, зроду-віку, якось-то, усього-на-всього, мало-помалу, нізвідки, у нікуди, подекуди, як-таки.

2. Не можна ставитися до вивчення рідної мови абияк. З діда-прадіда прийшла до нас наша солов’їна мова, щоб ми берегли її багатство. Зроду-віку людина не могла прожити без материнської мови, тож і наш обов’язок — не засмічувати її словами-перевертнями. Мало-помалу наша культура відро- джується після віків тотального нищення, а з нею — і мова. Ми, українці, не з’явилися нізвідки, тому не маємо права зникнути в нікуди.

356. Іменник — пісенька, сон, вікно, «Подоляночка», «Шум», дощик, піснягра, садок, школа, музика, шедевр, композитор, Левко Миколайович Ре-

981

рідна мова

вуцький, любов, життя, збірка, «Сонечко», дитина, побут, пісня-хоровод, казка, Київщина, селище, Буча, ім’я, педагог, улюбленець, діти, учень, Лисенко, син, Україна, Максим Рильський, колиска, дар, доля, серце, добро, чистота. Прикметник — дитячий, народний, видатний, український, календарний, музичний, юний, чудовий. Числівник — раз, два. Займенник — хто, ви, цей, вони, усе, який, ти. Дієслово — знати, ходити, іти, здається, народитися, чути, опрацювати, пронести, знайти, супроводжувати, бути, носити, грати, подарувати, писати, покласти, налити. Дієприкметник — у тексті немає. Дієприслівник — називаючи. Прислівник — вдома. Прийменник — з, коло, в, для, до, через, на. Сполучник — й, і, а, що. Частка — не, то, навіть. Вигук — ой.

357. 1. Разом: ніхто, декотрий, дечий, абискільки, абищо, хтось. Окремо: будь за ким, аби в якому, де в кого, будь з ким, ні з чим, ні до кого. Через дефіс: хтозна-чий, казна-що, казна-скільки, чий-небудь.

2. Ніхто не може змусити нас подружитися з тим, чиїх поглядів ми не розділяємо. Якщо видно, що ні з чим зі сказаного людиною ми не можемо погодитися, то ясно, що буде важко знайти спільну мову. Але все ж треба шукати компроміси, аби не виявилося, що ти взагалі не маєш терпимого ставлення ні до кого.

358. 2. Гартоване — дієсл. (дієприкм.), почат. ф. — гартувати, пасив., недокон. вид, мин. ч., сер. р., одн., Н. в., означ. Неси — дієсл., особов. ф., недокон. вид (що роби?), наказ. спос. одн. І дієвідм., прис. Стань —дієсл., особов. ф., докон. вид (що зроби?), наказ. спос. одн. І дієвідм., прис.

359. 1. в). 2. а). 3. б). 4.а). 5. а).

361. 1. А що ж то за карасі з нашої прекрасної річки. А смачні ж які! А коли вже буває так, що риба не клює певний час — горювати не доводиться. Мимохіть замилуєшся над росянською природою. На річці тихо-тихо. Плесо — справжнісіньке тобі дзеркало. Чути навіть, як у хоробрянській заплаві виводок диких качок купається, ляпаючи крильми: «Тах-тах-тах!.. фр-р-р!». Неподалік дві жовто-коричневі очеретянки шелестять, пурхаючи із стебла на стебло. Грудкою пролетить побіля човна блакитна пташкарибалка, вистромивши вперед гострого дзьоба. По обмілу гордовито похо- джає цибатий чорногуз, над заростями плавно несеться кривошия чапля, а на почорнілому корчеві погойдується, мов флюгер, сіренька чаєчка... Тим часом ваше тіло лагідно пестить сонечко. І так гарно на серці. 2. Ж — част., указ на смисл., відтінок — підсил., пиш. окремо з займ. Мов — сполуч., одиничн., похідн., складн., підрядн. порівн. Тах-тах-тах — вигук, звуконаслід. слово, виражає звук пташиного голосу.

982

362. 1. А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки по саду і до пасіки. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка.

2. Тема — опис природи навесні. Основна думка — важливість збереження первісної природи для подальших поколінь. Назва — «Ліс навесні».

§ 46. Повторення вивченого про текст Д.

Д.

Н.

364. 2. б) Київський Поділ населяли майстрові люди: шевці, бондарі, ковалі, Д.

стельмахи, гончарі, кравці, кожум’яки. На Семена, 14 вересня, відбувалося Н.

Д.

Н.

Н.

365. 1. Подане висловлювання «На Семена» — текст, бо це зв’язне висловлювання, об’єднане темою й головною думкою, має заголовок, охоплює кілька мікротем. Речення пов’язані за змістом, між собою речення пов’язуються за допомогою займенників, сполучників, спільнокореневих слів. Тема тексту: розповідається про свято Семена, про обряди і звичаї, що відбувалися саме в цей день. У тексті чотири мікротеми.

2. У літописі згадується, що саме на Семена були пострижини князя Всеволода. У козацькі часи пострижения підлітка, що ставав братчиком, було великим родинним святом. На Семена відлітали у вирій ластівки, меншало горобців. Святий Семен вислуховував усіх пташок і ділив їх дві групи. І коли котрась із них ще до Нового року виходила заміж, то про неї казали: «Певно, на Семена горобця спіймала».

366. Кожен цех запалював свою свічку, і весь майдан ставав золотаво-мерехтливим. Це речення найбільше відповідає змісту, логічно вмотивоване: спочатку свічки запалювали, від яких майдан ставав золотаво-мерехтливим. Способи міжфразового зв’язку в тексті: сполучники, займенники, синоніми.

рідна мова

«Свіччине весілля». Кожний цех готував велику свічку до цього свята.

367. 2. Раптово спустився дощ, який скільки наробив клопоту. Наша хата затекла. На стелі, ніби криве і трошки замурзане сонце, з’явилася жовта райдужна пляма. Хотілося чомусь плакати разом із дощем.

369. 1. а) розповідь; б) опис.

2. Характерний прямий і зворотний порядок слів. Для того щоб підкреслити послідовність дій, у розповіді використані дієслова минулого часу: стелилася, світилася, вабила, пірнув, вщух... § 47. Повторення вивченого про мовні стилі. Публіцистичний стиль 370. а) науковий; б) розмовний; в) художній.

371. Назва стилів

Мета спілкування

Жанри (різновиди висловлювання)

Розмовний

невимушене спілкування

діалог з товаришем

Художній

емоційне образне зображення предмета, думки

оповідання, поезія

Науковий

логічне доведення висловленого

наукова стаття

Публіцистичний

інформування про подію по радіо

газетна стаття

Офіційно-діловий ділове спілкування

довідка, автобіографія 983

372. 1. а) публіцистичний (використані художні засоби); б) науковий (передається наукова інформація, фактичні дані). 2. Мовні засоби, використані в тексті: — епітети: урочиста, піднесена; сонна яворина.

— однорідні члени речення: стверджує приналежність до землі, до рідного краю; — звертання: спи, моя дитино, на порі.

— порівняння: так, як небо в нашому Дніпрі, так...

— найвищий ступінь порівняння прикметників: найсвятіше. част.

займ.

дієсл. част.

ім.

ім.

спол. част. займ.

спол.

373. 2. Хай хтось назве це патріотизмом, націоналізмом чи ще якось, але прийм. займ. част. дієсл.

прикм.

ім.

прийм.

рідна мова

для мене не існує кращої мови у світі!

374. Перлина, пейзажист, воскрешає, виконаних, Аральському, дивовижних. Це публіцистичний стиль, в якому емоційно висвітлюється тема: Шевченко — художник. У тексті використана лексика, що передає авторську оцінку, характерний непрямий порядок слів, образна лексика яскраво відображає захоплення автора акварелями Тараса Шевченка, використані повтори, однорідні члени речення. Ор. в.

Зн. в.

М. в.

377. 2. Російською мовою, поетичні твори, (у) російськомовній родині, Р. в.

Ор. в.

Н. в.

Зн. в.

(з) дитячих років, народною піснею, українське село, остаточний вибір, Н. в.

Р. в.

українська земля, нової дивовижної сили. § 48. Складний план власного висловлювання 380. 1. І. Вступ. (Автобіографічність твору.) ІІ. Основна частина: 1. Прекрасний настрій малого пастушка.

2. Ліричні роздуми героя.

3. Зміна настрою — гірка доля сироти.

4. Зустріч з дівчинкою-подругою Оксаною.

III. Висновок. (Загальний настрій поезії.) У чому щастя людини?

382. 1. Тип висловлювання: роздум. Основна думка тексту: майбутнє України залежить від нас, ми маємо бути господарями держави, а не споживачами. ч. займ.

ім.

присл.

част. дієсл.

383. Це мій народ. Спогорда не дивись, займ.

ім. пр. займ. пр.

ім.

прикм.

Що руки в нього з праці вузлуваті, ім. част. прикм.

сп.

ім.

Душа ж пречиста, яко свято, сп. пр. ім.

ім. сп.

ім.

дієсл.

А в серці дума й пісня обнялись.

984

384. 1. Уява переносить мене в майбутнє століття. 2. Йду вулицями улюбленого міста. 3. Милуюся навколишньою природою. 4. У нашій бібліотеці знайдеш книжки на будь-який смак. 5. На минулому тижні ми дивилися в кінотеатрі новий фільм. 6. Сашко не дотримав слова. 7. Вийдемо на наступній зупинці. 8. П’ять днів тому я взяв у товариша почитати цікаву книжку.

§ 49. Різновиди читання. Ознайомлювальне читання

386. 3. Засяду — присяду, здобуватиму — знаходитиму, стелитися — розлягатися, буяйте — тягніться, боронитиму — охоронятиму, скрашатиму — насаджуватиму, служитиму — буду, росли — піднімалися, гинуть — конати.

4. План 1. Дерева обирають собі короля.

2. Пропозиція царювати кедру на Лівані.

3. Бажання пальми давати всім свою тінь, і поживу, й розраду.

4. Дуб мов хазяїн багатий.

5. Звернення до терна.

6. Промова терна.

7. Терен дав згоду сісти на трон.

387. Назва: «Візитна картка тексту». Тема: мова йде про різновиди заголовків, їх значення щодо сприйняття змісту тексту. Ідея: заголовки художніх творів потребують вдумливого аналізу.

рідна мова

385. 1. Тема тексту: всесвітня мережа стала активним засобом комунікації, сприяла появі нових слів, зокрема слова Інтернет, що стало найпоширенішою прикладкою в мережі.

2. Стиль: науковий. Текст передає наукову інформацію про прикладку Інтернет, використовуються терміни, складні речення. Текст відрізняється логічністю, точністю викладу.

§ 50. Опис зовнішності людини 392. 2. Обличчя: широкий, високий та білий лоб, тонкі брови, круглі, веселі, темно-карі очі, тонкий рівний ніс. Пишні повні та чималі губи, рум’янець ледве примітний. Прикраси: шнурок з дукачем та дрібненьке добре намисто, червоні кісники, квіти, зелений барвінок. Волосся: дві товсті коси чорніли, аж лисніли проти сонця, вся голова цвіла квітками. Одяг: на білих рукавах горіли повишивані червоні та сині квітки.

393. 1) — Мені, може, ще довго довелося б розмірковувати про те, хто про- йшов попід лісом, але збоку забринів легенький сміх. Я обернувся.

— Ні, я не думаю, що він вихваляється. Слова Мар’яни вражають мене.

— Ванько, що стояв у дозорі, махнув кашкетом і побіг у наш бік, згинаючись: «Іде!» Ми поприлипали до тину.

394. Обличчя — кругле, бліде, сердите, ніжне, симпатичне. Брови — як шнурочки, широкі, крилаті, насуплені. Ніс — довгий, п’ятачком, гостренький, синюватий. Голова — лиса, сива, з чорними косами, похнюплена. Очі — карі, зелені, колючі, заплакані, сумні, примружені. Рот — красивий, скривлений, беззубий, губатий. Волосся — блискуче, кучеряве, сивиною покрите, рідке, заплетене в коси. § 51. Опис процесу праці 396. Назва: «Людська праця».

985

Тема тексту: життя людини пов’язане з потребою праці, ставлення до будь-якої праці має бути осмисленим, будь-яку роботу треба виконувати з великим бажанням і осмислено. Ідея тексту: Виконуючи будь-яку роботу, треба осмислити послідовність своїх дій.

397. Сімдесят сантиметрів; вісімдесят — сто сантиметрів, п’ятнадцять кілограмів, сто — сто п’ятдесят грамів, п’ятнадцятьма — двадцятьма літрами води. Науковий стиль: чіткий перелік дій з дотриманням їхньої послідовності. Використано однотипні речення, присудки яких мають форму особового дієслова теперішнього часу. § 52. Роздум дискусійного характеру

рідна мова

400. Це висловлювання належить до роздуму дискусійного характеру: у тексті є теза, а також докази, які використовуються для доведення тези. § 53. Усний докладний переказ розповідного тексту художнього стилю з елементами опису зовнішності людини 401. Бажання «маленької цариці» План: 1. Олині коси.

2. Примха дівчини.

3. Картуз — документ, який засвідчує особу господаря.

4. Високий пліт.

5. Хвилювання друзів.

402. 2. Велична й могутня була постать запорізького ватажка. Засмалене вітрами обличчя з великими блискучими очима та пишними над ними бровами одбивало завзяттям: довгі вуса й сивий оселедець скрашали те обличчя ознаками досвіду й спокою, й срібна булава, що блищала в його дужій руці, нагадувала всім про велику владу запорізького кошового отамана.

403. 2. Завзятя постать загартованого у походах і бойовищах козака, довгі чорні вуса, пекучі очі, ніжна, гнучка постать дівчини, стрункий стан, великі карі очі, довгі вії, рясні та вузенькі брови, чорняве волосся.

3. План: 1. Зустріч Микити з Прісею Цимбалюківною.

2. Гнучка постать дівчини.

3. Микита стежить за рухами дівчини.

4. Чарівна врода Прісі. § 54. Усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю

986

404. 1. Текст належить до публіцистичного стилю, використані емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори. Тон мовлення пристрасний (автор захоплюється постаттю Григора Тютюнника). Ключові слова: образ запам’ятовується з першої зустрічі — класичний тип людини козацького кореня, мав феноменальну пам’ять, вроджений артистизм, читав твори напам’ять, запримітив ранньої осені, впевненим кроком.

2. План: 1. Портрет Г. Тютюнника.

2. Артистизм та людяність письменника.

3. Письменник зі своїми друзями.

4. Закінчення: Видатний український прозаїк Григір Тютюник.

§ 55. Усний стислий переказ тексту наукового стилю 406. 1. Текст належить до наукового стилю, бо в ньому подається інформація про історію власних назв. Зустрічаються слова-терміни, у тексті є складні речення. Виклад думки відрізняється логічністю, послідовністю, точністю. 2. У тексті 5 мікротем. План: 1. Розщеплення слів на загальні та власні назви.

2. Найдавніші назви річок та гір.

3. Пересування найдавніших людей.

4. Походження назви річки Дніпро.

5. Слов’янська назва Дніпра.

рідна мова

405. 1. Публіцистичний стиль використовується з метою обговорення, відстоювання і пропаганди важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку; сфера спілкування — громадського-політичне життя; використовується: суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори, тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, захоплення, гнів).

2. Україна — соборна держава План: 1. Традиційні розмови в транспорті.

2. «Я — маленька часточка народу».

3. Минуле й сучасне України.

4. Віра в щасливе майбутнє держави.

5. Велич і могутність держави — у соборності.

§ 56. Письмовий докладний переказ розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини 409. 1. У розповіді йдеться про послідовно виконувані особами дії, що відбуваються одна за одною, у певній послідовності; можна поставити загальне питання: «Що відбулося». Опис зовнішності персонажа вжитий для того, щоб створити його образ, емоційно вплинути на читача, викликати певне ставлення до цього героя.

3. План: 1. Вступ (місце дії).

2. Портрет героя.

3. Горе зближує. § 57. Письмовий докладний переказ тексту-роздуму в художньому стилі 410. Основна думка тексту: прекрасно, коли людина вміє відчувати біль інших людей, розуміти їх і підтримувати. Ключові слова: царство квітів, лютий мороз, Тіна — маленька першокласниця, квіти любили тишу, Радісна Квітка — блакитна хризантема, тяжко хвора бабуся, принести бабусі радість, Учитель, квіти усміхнулися, Учитель занімів, квітка, що тамує біль, зірви три квітки, добре серце дівчинки, бабуся подарувала школі фіолетову хризантему.

987

411. Основна думка: якщо ти справжній учитель, тобі ніколи не буде байдужою дитяча душа. Текст насичений образними висловами, емоційно передані почуття вчителя до малого Дмитрика, у тексті постійно звучить питання: «Чому?». Герой твору намагається вияснити причину такої поведінки п’ятикласника, шукає шлях до його серця. § 58. Письмовий стислий переказ розповідного тексту з елементами опису процесу праці (художній стиль)

рідна мова

412. 1. Тема: розповідь про хлопця, якого називали Планетником, про його працьовитість, вміння працювати на землі, за що земля віддячувала йому завжди добрим урожаєм. Основна думка: щасливою можна вважати ту людину, яка знайшла своє місце на землі, яка вміє в працю вкласти і душу, і серце.

3. У тексті послідовно розповідається про події, пов’язані з головним героєм. До розповіді можна поставити загальне питання: «Що відбулося?».

413. Назва: «Моє житло». Тема: розповідь про влаштування житла Робінзоном Крузо на острові, про його винахідливість та терпіння. Основна думка: якщо людина має силу волі, то в будь-якій ситуації вона зможе показати себе якнайкраще. План: 1. Роздум про майбутнє влаштування житла.

2. Огорожа.

3. Столярські вміння.

4. На що витрачати час та працю? § 59. Діалог дискусійного характеру 416. — Надійно, ти зробила всі уроки? — запитала мама.

— Всі, крім української літератури,— відповіла дівчина, збираючись іти на вулицю.

— А що треба було зробити і чому ти йдеш гуляти, коли не всі уроки ви- вчені? — суворо поглянула мама.

— Треба вивчити напам’ять поезію М. Рильського «Мова», а я його прочитала, він не так легко вчиться, то нехай я перепочину і через годину його вивчу.

— Добре, я думаю, що свіже повітря додасть тобі натхнення,— посміхнулась матуся.

— Звичайно, матусю, все буде добре, і завтра я порадую тебе високою оцінкою,— сказала Оленка.

988

418. — Сергійку, яка ознака культурної людини найважливіша? — спитав Миколка.

— На це питання не так легко відповісти: вихована людина — це і ввічлива, і привітна, і людяна, інтелігентна. Це просто Людина,— подумавши, відповів Сергій.

— А якщо конкретніше?

— Звичайно, ввічливість. Адже це поняття включає в себе і повагу до старших людей, і розуміння людських проблем, і доброту.

— А чи легко бути ввічливою людиною?

— Не так-то легко бути ввічливою, вихованою людиною. Тут потрібні і самодисципліна, і готовність поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки.

— Спасибі, Сергійку, за добрі слова. Я зрозумів тепер, чому про нас кажуть, що ми, молодь, невиховані, безкультурні люди.

— Щоб бути людиною вихованою, треба над собою багато працювати, а не всі це можуть і хочуть робити. Звідси і наша бездуховність, і грубість, і байдужість.

419. Тема: автор піднімає питання зовнішньої і внутрішньої культури людини, ставить питання: чи треба вчити дітей ввічливості. Основна думка: ніякі правила не навчать людину серцем відчувати чужий біль.

422. 1. Уже не згадую — стільки води спливло відтоді! Зате Вчителя бачу так виразно, мовби він ось тепер тут стоїть. Невисокий на зріст, повненький, кругловидий, з густою сивою чуприною, такими ж густими, але, як і широкі вуса, темними бровами (чимось нагадував грузина); у правій руці хусточка; своїм звичаєм, час від часу ворушить вусами — знак того, що над чимсь міркує. Не раз я повертався та й нині повертаюсь до образу нашого Вчителя.

426. 1. Зріст (невисокий), обличчя (кругле), очі (карі), посмішка (ніжна), волосся (кучеряве), ніс (гостренький), постава (струнка), рухи (різкі), погляд (суворий), плечі (округлі), хода (швидка).

рідна мова

§ 60. Усний твір-опис в художньому стилі

§ 61. Усний твір-опис процесу праці за власним спостереженням (науковий стиль) 429. Використання термінів, складних речень, текст відрізняється логічні- стю, послідовністю, точністю викладу.

430. План: 1. Підготовка до роботи.

2. Внутрішній настрой.

3. Етапи роботи.

4. Висновок та опрацювання результатів. § 62. Усний твір-роздум дискусійного характеру (публіцистичний сталь) 432. Публіцистичний стиль: точно, доступно, яскраво подається інформація для роздумів, розкривається власний погляд автора на проблему.

434. Головна думка тексту: хочеш бути розумним, мудрим — умій вступати в дискусію, відстоюючи власні погляди; обходь людей лихих та дріб’язкових. План: 1. Розмова — найплідніша вправа для розуму.

2. Живе слово і вчить, і вправляє.

3. Від чого зміцнюється розум?

4. Уміння дискутувати — безцінний дар.

989

§ 63. Письмовий твір-опис зовнішності людини за картиною (художній стиль)

рідна мова

436. На малюнку у центрі ми бачимо дівчинку, яка поливає квіти. Літечко прийшло до нас і принесло скільки радості, скільки барв. Дівчинка сама, як та квіточка,— ніжне обличчя, біляве волосся, вся її постать випромінює радість і задоволення від того, що вона робить. Вся картина пройнята світлими почуттями, дивишся — і хочеться посміхнутися.

438. 2. Україна завжди славилася талановитими людьми. Серед них можна згадати і легендарну співачку Марусю Чурай, яка народилася в Полтаві, там жила і творила пісні, які й досі бентежать душу. На картині В. Задорожного у центрі ми бачимо дівчину, юну красуню у звичайному українському одязі: сорочка вишивана, плахта, фартух. Чорне волосся заплетене в косу. Великі очі на блідому обличчі. Навколо дівчини ніби орнамент, то, мені здається, джерело її пісень. Погляньте, місця і зорі, квіти, козак на коні, старенька мати. Автор картини ніби з пісні написав портрет Марусі, дівчини-легенди з Полтави. § 64. Письмовий твір-опис процесу праці за власним спостереженням (художній стиль) 439. Тип висловлювання — розповідь (розповідь про виготовлення метеликів, йде послідовний виклад); стиль — художній (образність, емоційність, вжиті слова в переносному значенні).

2. План: 1. Оленка Мазур — фантазерка й майстриня.

2 Як виготовити оригінальний метелик-сувенір?

3. Контур метелика на папері.

4 Цукеркова обгортка на олівці.

5. Виготовлення крил метелика.

6 Використання фольги.

7. Усі діти працювали по-різному.

8. Краса у повсякдненні. § 65. Письмовий твір-оповідання за поданим сюжетом 442. 2. 1. Павло Тичина був улюбленим поетом автора. 2. Павлові Тичині було неприємно читати про себе слова «Великому, славному...» 3. Живе народне слово поет знаходив у районній газеті.

3. План 1. Мрія про зустріч із улюбленим поетом.

2. Зустріч з Тичиною.

3. «Конфуз».

4. Стопи газет.

5. Живе народне слово. § 66. Замітка дискусійного характеру в газету (публіцистичний стиль) 446. 1. Основна думка: справжня любов може бути тоді, коли ти відчуваєш біль і переживання іншої людини.

990

2. Я піклуюся про хвору бабусю, допомагаю старенькій сусідці (виношу сміття, приношу хліб, молоко з магазину).

рідна мова

448. Я прочитала твір учениці. Вона звертається до свого однолітка — хлопця-українця, який живе з батьками за кордоном. Звертається для того, щоб розбудити його душу, почуття. А чи варто? Якщо вони покинули Україну, значить, щось їх не влаштовувало, вони шукали кращого? Знайшли, нехай будуть щасливі. Вже досить лити сльо- зи, будувати повітряні замки! Нехай вони живуть там, а ми маємо звертатися до людей, які живуть і житимуть на Україні, які будуть будувати краще майбутнє, піклуватимуться про екологію, стан здоров’я нації, робочі місця для молоді. Треба жити реальним життям, а не фантазувати, звертаючись до ровесників за кордоном. Повірте, їм наше не болить!

991