СУМЩИНА
8
(20178) №17
ОФІЦІЙНО
СЕРЕДА, 7.05.2014
МІЙ ДЕПУТАТ
Григорій Доляр:
«Про війну я не тільки чув, я в ній вижив» «Я був у В’єтнамі, Афганістані, бачив горе людей, тому знаю, що найважливіше сьогодні – у жодному випадку не допустити розпалювання нової війни. Я кожного дня намагаюся врятувати найвищу дану Богом цінність – людське життя, а війна… вона так легко його забирає і повністю знецінює», – ділиться своїми думками Григорій Доляр. Наш співрозмовник – хірург-онколог вищої категорії, лікар з 56-річним стажем роботи, який особисто провів близько десяти тисяч операцій. Він – завідувач онкологічним відділенням Конотопської ЦРЛ, людина з величезним життєвим досвідом та енциклопедичними знаннями. Наступного року він відзначить 75-літній ювілей. Григорій Янкелевич не тільки продовжує займатися лікарською справою й оперувати, але й живе активним громадським життям. П’ять скликань його обирають до Сумської обласної ради, і дієвості свого колеги позаздрять навіть наймолодші депутати.
що таке концтабір, пам’ятає до найменших деталей. До Печорського концтабору поблизу міста Хмельницький потрапили також його п’ятирічний брат і бабуся. Згодом їх перевели до гетто. Вони не бачили їжі, не знали, що таке одяг. Це все замінювали скупа юшка та лахміття. Німці дуже боялися інфекційних хвороб, тому для обслуговування хворих німців використовували полонених дітей. Багато з них не витримували – вмирали з голоду, хвороб чи безсилля. Маленькому Свену судилося вижити і на все життя запам’ятати свого визволителя. Це був 20-річний солдат з Сибіру, який дав малому перші за три роки шматок хліба і цукерку.
Íà âñå æèòòÿ çàïàì’ÿòàâ ñâîãî âèçâîëèòåëÿ
Григорій Янкелевич згадує, що їх, знесилених дітей, які залишилися живими, відправили до реабілітаційного табору. Вони були настільки виснажені, що не могли навіть ходити. У таборі їх підгодували та підлікували. «Коли дітей вишикували, до мене підійшла російська вихователька і запитала, як мене звати. Я відповів: «Свен». «Віднині ти будеш Гришею», – сказала жінка. «Так і залишилося це ім’я при мені», – говорить депутат. Потім згадує, як тато з кількома пораненнями повернувся з війни, що закінчилася для нього на Далекому Сході. Після війни сім’я дуже бідувала, тож Григорій зі своїм старшим братом, як могли, підробляли підмайстрами. Також говорить, що в пам’яті закарбувалося, як через Могилів-Подільський на Захід йшли ешелони з продуктами для допомоги іншим країнам, в той час, коли свої люди
Батько Григорія Доляра був учасником радянсько-фінської війни, служив на кордоні. Після закінчення конфлікту в березні 1940-го року його перевели на прикордонну заставу, розташовану у місті Могилів-Подільський Вінницької області, де й народився його молодший син, якого назвали Свеном. Там же невдовзі родину застала новина про початок Великої Вітчизняної війни. Звісно, сили радянських військ і німецьких загарбників були нерівні, тож частина, у якій служив батько хлопчика, почала відступати і потрапила в оточення. Всіх цивільних німці забрали у полон. Маленькому сину командира Червоної Армії Свену тоді було лише півтора роки. Але про те,
голодували. Військові, які супроводжували поїзди, частенько ділилися з хлопцями їжею. Потім Григорій пішов до школи, там також підгодовували. Нелегко тоді доводилося всім, але вони вижили. І це було найголовніше.
ду постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства, прав жінок та соціального захисту населення. Не було жодної сесії, яку б він пропустив і не виступив з питаннями, які турбують місцеве самоврядування.
˳êàð ó ÷åòâåðòîìó ïîêîë³íí³
Завдяки ініціативності Григорія Доляра за період депутатської каденції вдалося збудувати онкологічне відділення та лабораторію в місті Конотоп. На жаль, так і залишилося в проекті будівництво дитячого відділення, що спеціалізується на лікуванні гострих лейкозів. Також завдяки сприянню депутата придбано комп’ютерний томограф. Сподівається, що найближчим часом буде завершено будівництво дитячої поліклініки, пологового будинку та діагностичного центру.
Щодо вибору професії, то Григорій Янкелевич говорить, що у цьому питанні у нього ніколи не було сумнівів. Справа в тому, що він – медик у четвертому поколінні. Ще його прабабуся була повитухою і колись при складних пологах врятувала життя панській дружині та її новонародженій дитині. За це пан дав їй «вільну» і жінка переїхала до Могилів-Подільського. Бабуся закінчила медичну школу і стала акушеркою. Дядько Григорія Янкелевича був засновником протитуберкульозної допомоги, заслужений лікар України в 50-ті роки. Медичний досвід передавали з покоління в покоління. «В моєму роду були хірурги, нейрохірурги, неврологи, можна було відкрити цілу лікарню, якби всіх зібрати докупи», – ділиться Григорій Доляр. І продовжує: «У мене брат – лікар, жінка – заслужений лікар України, син – лікар, кандидат медичних наук, онук – лікар». Сам же Григорій Доляр – один із найвідоміших практикуючих лікарів Сумщини. Його колеги говорять, що працювати під його керівництвом і поряд з ним, – мають за честь.
Äåïóòàò ëîá³þº âàæëèâ³ äëÿ êîíîòîï÷àí òà æèòåë³â îáëàñò³ ïèòàííÿ Григорій Янкелевич – член партії «Батьківщина» і як депутат обласної ради входить до скла-
Саме Григорій Янкелевич був ініціатором обласної програми підготовки кардіохірургів. Він вважає, що на сучасному етапі недопустимою є ситуація, коли пацієнти, щоб отримати кваліфіковану кардіологічну допомогу, вимушені їхати до київських клінік. Актуальними питаннями розвитку малої кардіохірургії в області є придбання та встановлення сучасної апаратури і підготовка спеціалістів. Сумщина, за його словами, залишилася єдиним регіоном, де відсутній ангіограф, без якого неможливо вчасно діагностувати серцево-судинні захворювання. За статистичними показниками смертність від серцево-судинних захворювань в Україні складає 67% від їхньої загальної кількості. Також ці захворювання є причиною інвалідності населення, значна частина якого – працездатного віку. Створення малої кардіологічної служби, на думку депутата обласної ради, значно зменшить ці показники та підвищить якість медичного обслуговування населення області. Сьогодні триває підготовка молодих спеціалістів. Вони навчаються на
другому курсі інтернатури, потім будуть проходити подальшу підготовку по кардіохірургічній лінії. «Питання з ангіографом я так не залишу, – говорить Григорій Доляр. – Буду звертатися до Кабінету Міністрів України і сподіваюся, що мої колеги-депутати мене підтримають». А ще народний обранець лобіює питання підтримки місцевого товаровиробника, наприклад, виробництва марлі на Сумщині на базі Кролевецької ткацької фабрики, яку також було відроджено за безпосередньої участі Григорія Янкелевича. Депутат говорить, що дуже вдячний багатьом людям. Наприклад, своєму колезі, колишньому керівнику області Анатолію Єпіфанову за те, що збудував у Конотопі пологовий будинок і жіночу консультацію. Вдячний він також жителям Ямпільщини, які щиро його прийняли в той період, коли вони разом з дружиною приїхали за направленням молодими спеціалістами, і з якими спілкується і до сьогодні. А ще, звісно, усім конотопчанам, за те, що вже більш як два десятки років висловлюють йому довіру і обирають депутатом обласної ради. Під час спілкування із Григорієм Доляром природно постало питання про нагороди. Яким же було здивування, коли він відповів, що нагород не має, окрім однієї почесної відзнаки обласної ради «За високі досягнення». Її він удостоєний за особистий внесок у розвиток онкологічної служби та з нагоди 50-річчя початку медичної діяльності. «Я ніколи не прагнув бути керівником вищого рівня або мати нагороди. Упевнений, що людина повинна відбутися в одному. Я вирішив усе своє життя присвятити медицині – хірургії та онкології. Вважаю, що мені це вдалося. Оскільки найголовніша нагорода для мене – врятовані людські життя…» Лілія НАУМОВА