СУМЩИНА
8
Зазвичай у день народження прийнято підбивати підсумки і ставити завдання. Ми ж вирішили просто згадати шляхи становлення рідного краю і ще раз переконатися, що земля, на якій ми виросли і живемо – найкраща! Наш гід у екскурсі – голова обласної ради Геннадій Михайленко. На цій землі виросли його діди і прадіди. Тут ростуть його сини і внуки. Тут він народився і виріс, тут навчався і працював. Геннадій Володимирович вважає, що любов до Вітчизни починається з любові до рідного краю. – Геннадію Володимировичу, Ви на 9 років молодший за Сумщину. Пройшли з областю майже весь шлях її становлення. Що запам’яталося найбільше? – Я не можу сказати, що запам’яталося найбільше, адже за ці роки відбувалося багато цікавих подій. І щось виокремити – буде дуже складно. Пам’ятаю наш край з 50-х років минулого століття. У пам’яті спливає незабудоване місто, у якому не було доріг, старі будинки. І в той же час – прекрасні краєвиди, унікальна природа. З одного боку, можна погодитися з Олександром Купріним, коли він вперше потрапив у Суми і написав: «Представляете ли вы себе скверный южный уездный городишко? Посредине этакая огромная колдобина, где окрестные хохлы, по пояс в грязи, продают с телег огурцы и картофель. Это базар. С одной его стороны собор и, конечно, Соборная улица, с другой – городской сквер, с третьей – каменные городские ряды, у которых желтая штукатурка облупилась... наконец, с четвертой стороны впадает главная улица, с отделением какого-то банка, с почтовой конторой, с нотариусом и парикмахером Теодором из Москвы. В окрестностях города, в разных там Засельях, Замостьях, Заречьях, был расквартирован пехотный полк, в центре города стоял драгунский. В городском сквере возвышался летний театр. Вот и все». З іншого боку саме до нашого краю приїжджали і створювали шедеври Антон Чехов, Петро Чайковський, були Тарас Шевченко та Леся Українка. Тільки наша земля могла виплекати таких знаних письменників, як Остап Вишня, Микола Хвильовий, Іван Багряний, композитора Дмитра Бортнянського, оперного співака Бориса Гмирю, диригента Івана Заболотного, талановитого педагога Антона Макаренка, актрису Аду Роговцеву. Що ж до обласного центру, загалом же Суми післявоєнні можна назвати таким собі повітовим містечком. – Коли розпочалася масова радянська розбудова населених пунктів та промисловості, Суми, напевне, не були винятком? – Так, уже наприкінці 50-х початку 60-х років розпочався різкий зріст промисловості та будівництва. Отримав подальший розвиток машинобудівний завод ім. Фрунзе, розпочалося будівництво насосного заводу та заводу електронних мікроскопів, «Сумихімпрому». У Шостці були побудовані такі серйозні підпри-
(20162) №1
АКТУАЛЬНО
СЕРЕДА, 15.01.2014
10-го січня Сумщина відзначила ювілей – 75 років від свого заснування. Саме цього дня, у 1939 році, окремі райони відійшли від Харківської, Полтавської та Чернігівської областей і була створена Сумська область. З того часу, ось уже три чверті століття наш регіон росте і розвивається.
Геннадій Михайленко:
Саме тут, на цій землі, наш родовід і найбільші святині в людському житті мось унікальним. Усі ходили дивитися на цей об’єкт, як на диво, особливо там «пропадали» діти. Щороку в обласному центрі зводилося не менше однієї школи та двох дитячих садків – сучасних, із максимальними зручностями, обов’язково з великою територією, де діти повинні відпочивати. Такі ж традиції впроваджували і по області.
ємства, як «Свема», розвивалися військові заводи «Імпульс» і «Зірка». Будувалися заводи і фабрики по усій області. Саме у ці роки почав зростати благоустрій міст і сіл. Почала освоюватися територія під будівництво житлових масивів у заплаві річки Псел. Сьогодні це Харківський, 9-12 мікрорайони, де намито 5 м піску. Вже мало хто пам’ятає, що майже половина міста проживає на освоєній людиною території. У ці роки були побудовані вулиці, мости, шляхопроводи, залізничний та автовокзал. Суми стали набувати виду європейського міста. Відеокадри парку «Казка» транслювалися на заставці інформаційної програми «Время» і телефонували навіть люди з Москви. Вони питали, невже у вас така краса? Ми пишалися, що у нас дійсно прекрасне місто, все у квітах і зелені. Багато людей приїжджали у наш край і залишалися тут жити. – Чим славилися міста і райони Сумщини? – В області розвивалося льонарство і коноплярство. У Глухові був знаний на увесь Союз інститут луб’яних культур. І раніше, і сьогодні славляться на увесь світ кролевецькі рушники, до речі – це збереження національних українських традицій. І мені дуже приємно, що підприємство вижило у скрутні часи становлення незалежної України і нині працює. У Лебединському районі була виведена м’ясо-молочна порода корів, яких у народі називали «лебединки». Під час Великої Вітчизняної війни відома наша землячка, двічі Герой Соці-
пишаємося нашими земляками, такими як: керівник партизанського руху, двічі Герой Радянського Союзу Сидір Ковпак, тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації Іван Кожедуб, двічі Герой Радянського Союзу Павло Рибалко та інші. Є відомі науковці – батько радянської фізики Абрам Йоффе, астрофізик Йосип Шкловський. Я вже говорив про культурних діячів, а видатних спортсменів взагалі не перерахувати! Двоє керівників сумських підприємств були міністрами у Радянському Союзі – Володимир Лук’яненко та Микола Ольшанський. В історію області назавжди увійдуть такі керівники і будівельники, як Михайло Лушпа, Анатолій Бондаренко, Анатолій Єпіфанов, які створювали сучасний вигляд Сум. Узагалі, на мою думку, період 60-80-х років був періодом творення. Область стала однією із найкрасивіших, розвинутих індустріально і культурно, науковою, молодіжною. Згадати хоча б СумДУ. Раніше він був філіалом Харківського політехнічного інституту і знаходився у невеличкому приміщенні на вул. Привокзальній. Сьогодні це один із найкращих університетів країни. Пізніше побудовані педагогічний та аграрний університети, академія банківської справи. – Зрозуміло, що більш за все розвивався обласний центр та міста області. А як жили села?
алістичної Праці Марія Савченко змогла зберегти стадо цих корів і у 50-ті роки їх стали масово розводити у Союзі. Славне місто Конотоп було і залишається великою вузловою залізничною станцією, там і досі працюють серйозні підприємства, такі як: «Мотор деталь», «Авіакон», «Червоний металіст» та інші. На Охтирщині видобувалися і видобуваються нафта і газ. Можна багато говорити про кожен район, адже 75 років – це вже історія. – Де народилися і виросли Ви? – Я народився в Сумах на вул. Шишкарівській. Так вийшло, що і сьогодні живу на цій вулиці. Навчався у 4-й школі. Потім у будівельному технікумі, Харківському інженерно-будівельному інституті. Тривалий час працював на різних господарських і партійних посадах. Свою рідну вулицю пам’ятаю, коли на ній не було ані доріг, ані тротуарів. Як ми раділи, коли зробили дорогу! Ще однією вагомою подією було будівництво театру ім. Щепкіна. Ніколи ще в Сумах не будувалися такі об’єкти. Слова «граніт», «мармур» були новими. Для містян саме будівництво було чи-
– Область будували і прославляли люди. Ким, вважаєте, Сумщина має пишатися? – Я впевнений, що Сумщина дала світові чи не найбільше знаних особистостей. Край у нас унікальний! Область славилася і героями під час тяжких випробувань у роки Великої Вітчизняної війни, і героями, які працювали на виробництві, вченими, науковцями, культурними діячами. Уродженці нашої області – близько 200 Героїв Радянського Союзу, сто два жителі краю – Герої Соціалістичної Праці, п’ять – Герої України. Ми
– Одночасно з містами, де проживає більша частина населення, отримали розвиток і сільські території. У ті часи були потужні колгоспи, радгоспи. Велика увага приділялася молодим спеціалістам, які їхали у села, застосовували на місцях свої знання. Зводилися тваринницькі комплекси, зерно- та овочесховища, освоювалися нові поля ріллі. Для селян будувалося житло, розвивалася інфраструктура з обслуговування – садки, школи, будинки культури, дороги.
стор. 18