№7 "Виклики та ризики" by Svyatoslav Lobas

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070 тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22 www. cacds.org.ua

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

31 липня 2014

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ

Безпековий огляд ЦДАКР № 7

Загальні оцінки Основні виклики та ризики другої половини липня 2014 року

У дзеркалі експертної думки У воєнно-технічній політиці маємо зробити ставку на ефективні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення» Актуальні питання безпеки у дзеркалі парламентських слухань 23 липня 2014 року Подолання кризи вимагає комплексних дій

Аналітичні розробки Воздушно-десантные войска России: новая угроза Новые российские полки в Крыму. Для чего? 92-я отдельная механизированная бригада в обороне Харьковской области

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ та РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ та РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони, перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (1994 – 1999 рр.) Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики другої половини липня 2014 року Основні виклики та ризики другої половини липня 2014 пов’язані із збереженням напруженості та подальшою підготовкою Росії до масштабного вторгнення в Україну. Ключовими проблемами залишаються поступове розширення формату війни та включення важких озброєнь, бойової авіації РФ, а також загроза застосування ракетної зброї РФ, включно з новітніми оперативно-тактичними ракетами. Східна ділянка кордону фактично залишається відкритою для проникнення угруповань та озброєнь РФ, що забезпечує безперервну підтримку бойових структур Росії на українській території — професійними військовими, найманцями та зброєю. Серед іншого, варто звернути увагу на зміну складу угруповань бойовиків — за деякими даними, вже існують загони із 40-50-відсотковим складом професійних військових регулярних частин російської армії. За оцінками українських та закордонних військових експертів, стан найвищої напруженості зберігатиметься щонайменше до кінця серпня, що пов’язано із необхідністю оголошення українською владою дати майбутніх виборів до Верховної Ради — за два місяці до їх проведення (попередню дату було визначено главою держави як 26 жовтня ц.р.). Важливо визначити, що потенційна масштабна війна не полягатиме в її офіційному проголошенні. Відбуватиметься поступове збільшення масштабів нинішньої неоголошеної війни, з переведенням її у відвертий та відкритий характер. У зв’язку з цим слід очікувати зростання кількості жертв серед мирного населення, намагання Кремля через застосування терористичних актів посилити паніку серед мирного населення та недовіру до офіційної влади України — з метою примусити багатьох тікати саме до Росії. А також за можливості перетворення потоку біженців в Україні на гуманітарну катастрофу. Постійне застосування бойовиками та військовими підрозділами РФ тільки важкої артилерії у другій половині липня (в тому числі, обстріли з-за кордону) свідчать про можливість застосування у серпні й бомбардувальної авіації та ударних гелікоптерів. Москва продовжує нарощувати військові можливості, зосереджуючи на кордонах техніку: зафіксовано переміщення та зосередження на кордонах з Україною не лише нових вертольотів Ка-52 та літаків Су-35, але й літаків дальньої бомбардувальної авіації — Ту-22М3, Ту-160 та Ту-95МС (всі здатні нести ядерну зброю). На цьому етапі головне тактичне завдання Путіна можна визначити як цілеспрямований зрив парламентських виборів — з метою збереження впливу у владних ешелонах. Досі саме в парламенті залишається певна частка прихильників кремлівської стратегії та політиків, що відверто підіграють Москві. Стратегічне завдання хазяїна Кремля, як і раніше, полягає у розширенні зони впливу Москви, практично до Атлантики. Досить впливовим викликом українському народові залишаються наслідки довготривалої російської пропаганди — значна частина росіян «зомбована та інфі-

Ключовими проблемами залишаються поступове розширення формату війни та включення важких озброєнь, бойової авіації РФ, а також загроза застосування ракетної зброї РФ, включно з новітніми оперативно-тактичними ракетами.

Важливо визначити, що потенційна масштабна війна не полягатиме в її офіційному проголошенні. Відбуватиметься поступове збільшення масштабів нинішньої неоголошеної війни, з переведенням її у відвертий та відкритий характер. Полягає у розширенні зони впливу Москви, практично до Атлантики.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

кована» провладною інформацією. Фактично можна казати про дієвість інформаційно-психотропної зброї, яка вимушує пересічних громадян рухатися у напрямку, вказаному владою, та не жаліти власних життів. Показову заяву зробив наприкінці місяця глава Чеченської республіки Рамзан Кадиров. Зокрема, про готовність у разі відповідного наказу відправити 74000 жителів Чечні в Україну для війни з українським народом («наведення порядку», згідно із заявою). За деякими даними, до кордонів України стягнуто безпрецедентну чисельність військ та військової техніки — якщо врахувати два ешелони підготовлених військ у напівкільці з території Білорусі на півночі і до Придністров’я на південному заході, у війні можуть взяти участь понад 100 тис. вояків регулярних ЗС РФ. Це вимушує ретельно готувати ділянки оборони в інженерному плані та формувати додаткові підрозділи для боротьби із зовнішнім агресором. З іншого боку певні успіхи української сторони у збройовому опорі російській агресії створили нові можливості для завершення активної фази війни та проведення виборів до парламенту. Також слід зазначити про наявність двох суттєвих перешкод на шляху до перемоги України. Перша пов’язана із фактичною слабкістю Європи у військово-політичній площині. Незважаючи на введення в останні дні липня третього рівня санкцій, в цілому Європа пасує перед Кремлем та демонструє побоювання Росії. Кількість літаків та ракет не можуть компенсувати Європі слабкість спільного прийняття військово-політичних рішень, то ж НАТО на європейському континенті нині є найбільш вразливим за всю історію існування Альянсу. Сьогодні європейські сили не можуть відповісти не тільки на агресію України, але й на потенційну агресію стосовно, наприклад, Прибалтики. Варто наголосити, що катастрофа авіалайнера MH17 над територією України (з високою ймовірністю, збиття ракетою російського ЗРК «Бук-М1», яким з допомогою Кремля скористалися проросійські угруповання на території України) поки не призвело до формування західним світом консолідованої антипутінської стратегії. Також слід констатувати певні побоювання, але вже іншого плану, з боку адміністрації президента США Барака Обами. Так, Обама нині знаходиться під впливом певних політичних груп, які вважають збільшення підтримки Україні прямим шляхом до втягування у третю світову війну. Дві хвилі санкцій — 17 та 29 липня — це все, на що наважився Вашингтон. Фактично адміністрація президента США відмовилася від постачань зброї в Україну, що створило додатковий виклик у війні. Йдеться про те, що надалі Україна сам на сам вестиме війну з Росією. Головним і єдиним чинником залишиться мужність та стійкість Збройних сил та інших військових формувань в зоні бойових дій. Важливою справою початку серпня має ста-

Фактично можна казати про дієвість інформаційно-психотропної зброї, яка вимушує пересічних громадян рухатися у напрямку, вказаному владою, та не жаліти власних життів.

Якщо врахувати два ешелони підготовлених військ у напівкільці з території Білорусі на півночі і до Придністров’я на південному заході, у війні можуть взяти участь понад 100 тис. вояків регулярних ЗС РФ. НАТО на європейському континенті нині є найбільш вразливим за всю історію існування Альянсу.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

ти трансформація війни у всенародний опір українського народу агресії Кремля — це є запорукою перемоги. Друга проблема — внутрішня, і вона полягає у невеликому масштабі суспільного та громадського опору в Україні. Величезним викликом залишається той факт, що значна частина людей не відчуває наявності справжньої війни. Прояви громадсько-суспільного нерозуміння мають різний вираз — від опору мобілізації та перекиданню нових підрозділів у зону війни на Сході країни до відверто ворожих (проросійських) настроїв серед біженців. Для домінування переможної ідеології опору Кремлю владі України варто здійснити декілька важливих кроків. По-перше, стимулювати наявні волонтерські хвилі та допомогти у налагодженні прямих зв’язків між рухами волонтерських організацій. За можливості централізувати ці рухи, закріпивши певні військові частини за конкретними лідерами рухів. По-друге, посилити ідеологічну роботу серед населення, зробивши девіз «Війну може виграти лише увесь народ України, сила якого передусім в єдності» логотипом кожного українця. При цьому вдаватися до жорстких покарань по відношенню до дезертирів та підбурювачів до антиукраїнських проявів. Необхідна державна підтримка морально-психологічному тиску по відношенню до всіх українців, хто вважає цю війну «не своєю». Серед іншого, варто підтримати ініціативу лідерів громадської думки на Західній Україні, що чоловіче населення Донбасу не може перебувати у статусі біженців — вимусити усіх прибулих чоловіків (що підлягають мобілізації за віком та станом здоров’я) вступити до лав Збройних Сил або до Національної гвардії. По-третє, актуальним залишається доопрацювання мотиваційного пакету для військовослужбовців (та членів їх сімей — у випадку загибелі), що беруть участь у війні на Сході країни. Зокрема, існують невикористані можливості забезпечення учасників бойових дій не лише прямою матеріальною допомогою (хоча грошове забезпечення потребує суттєвого збільшення), але й через застосування адміністративного ресурсу. Наприклад, це може стосуватися таких питань як пільгова освіта, пільгове житло, термін виходу на пенсію, пільгова освіта для дітей, реабілітація та медичне обслуговування за рахунок держави та багато інших. Фахівці вважають за потрібне термінову розробку Державної програми забезпечення житлом військовослужбовців, впровадження системи державних житлових сертифікатів згідно з такою Державною програмою. Реалізація ідей стимулювання патріотизму та мілітаристських настроїв серед молоді має особливе значення в умовах початку третьої хвилі мобілізації, про що рішення було прийняте у другій половині липня. В дипломатичній площині здобутки досить дрібні. Японія висловила «сильні побоювання» з приводу планованої поставки французьких верто-

Важливою справою початку серпня має стати трансформація війни у всенародний опір українського народу агресії Кремля — це є запорукою перемоги.

Варто підтримати ініціативу лідерів громадської думки на Західній Україні, що чоловіче населення Донбасу не може перебувати у статусі біженців – вимусити усіх прибулих чоловіків (що підлягають мобілізації за віком та станом здоров’я) вступити до лав Збройних Сил або до Національної гвардії. Реалізація ідей стимулювання патріотизму та мілітаристських настроїв серед молоді має особливе значення в умовах початку третьої хвилі мобілізації.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

льотоносців «Містраль» до Росії. Французька компанія EDF Trading відмовилася від російського термального вугілля компанії ТОВ «Вугільна компанія «Заречная», що входить до п’ятірки найбільших російських експортерів вугілля. Влада Норвегії зажадала приєднатися до санкцій ЄС щодо Росії. Ймовірно, найбільш вагомими здобутками слід вважати те, що МЗС Великобританії звинуватив Росію у брехливих заявах про причини катастрофи малайзійського «Боїнга» на Донеччині. А також той факт, що в України збільшилися шанси отримати статус союзника НАТО без вступу до Альянсу — внаслідок активної роботи певних політичних груп в США. Однак слід суттєво розширити дипломатичний фронт опору Москві. Кремль нині не тільки не визнає Україну як суб’єкт міжнародних відносин, але й відмовляється від будь-яких переговорів. Наприклад, російська сторона залишила без відповіді черговий заклик Києва (29 липня) щодо спільного припинення вогню. З іншого боку, фахівці переконані, що переговори у форматі «Україна — Росія» приречені на поразку. В тому числі, невдалим та вразливим форматом експерти вважають імітаційні перемовини у Мінську, де склад учасників такий, що, за висловленням колишнього радника Путіна Андрія Ілларіонова, «всі учасники переговорів представляють Путіна». Загалом, фахівці майже одностайно зазначають, що поява як переговірників таких одіозних особистостей як Віктор Медведчук та Леонід Кучма суттєво шкодить потенціалу довіри до нинішньої влади на чолі з Петром Порошенком. То ж, слід розширювати коло країн, які готові виступити проти Росії, а західну спільноту варто переконувати у наданні Кремлю пакету переговорних пропозицій від імені групи країн «Великої сімки». Крім того, деякі аналітики вважають за необхідне шукати шляхи до перемовин з окремими російськими олігархами, яких вже торкнулися санкції США та Європи. Відомо, що введення санкцій третьої хвили турбує окремих особистостей серед наближених до безпосередньо Володимира Путіна. А німецька розвідка дійшла висновку, що вже не існує єдиного фронту всередині самої російської верхівки. Зокрема, західні оглядачі зазначають про збільшення коливань відносно політики Кремля у настроях наближених безпосередньо до Путіна бізнесово-політичних кіл. Не виключено, що вдала побудова переговорів могла б призвести до збільшення впливу на Путіна з метою трансформувати політику у більш раціональну та таку, що дозволить перейти від кризи до стабілізації обстановки. Вагоме застереження було зроблене експертами Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД, INSIDE UKRAINE, №21 від 24 липня): «Хоча Москва на даному етапі не досягне своєї мети щодо перетворення Донбасу на українське Придністров’я, Росія може повернутися до спроб розпалити громадянський конфлікт в Україні в жовтні-листопаді цього року, коли економічна й енергетична криза в Україні загостриться». Це слушне зауваження значною мірою підкріплюється висновками експер-

Слід суттєво розширити дипломатичний фронт опору Москві. Поява як переговірників таких одіозних особистостей як Віктор Медведчук та Леонід Кучма суттєво шкодить потенціалу довіри до нинішньої влади на чолі з Петром Порошенком.

Зокрема, західні оглядачі зазначають про збільшення коливань відносно політики Кремля у настроях наближених безпосередньо до Путіна бізнесово-політичних кіл.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

тами-економістами. Зокрема, фахівці Інституту еволюційної економіки (ІЕЕ, http://iee.org.ua/ru/prognoz_by_iee/4373/) висловили 30 липня стурбованість зафіксованим тривалим спадом промислового виробництва (загальне падіння по країні зафіксоване на рівні 5%). У зв’язку з цим фахівці ІЕЕ прогнозують падіння ВВП від 5% до 10%, а подальше зниження промислового виробництва на рівні від 5% до 12%. При цьому, на думку представника РНБОУ Олександра Мініна (зазначено під час круглого столу 30.07.14), зниження промислового виробництва на Сході країни (в зоні бойових дій) складає до 60%, а це майже 20% ВВП. То ж, складна економічна ситуація насправді є певним викликом для команди президента Порошенка. Ще більше внутрішня криза може підсилитися в разі підключення опозиційних політичних сил, зокрема, пов’язаних із Юлією Тимошенко. Хоча не можна обминути той факт, що рішення МВФ надати Україні черговий транш на рівні 1,4 млрд. дол. є запорукою економічної стабільності на певний час. Водночас, багато хто з політиків, громадських діячів та аналітиків вважає, що саме сьогодні створився унікальний шанс для формування та розвитку в Україні армії нового типу — здатної протистояти зовнішньому агресору. В тому числі, такому сильному, як Росія (детальніше про це — у попередньому випуску). Щоправда, не зайвим буде додати, що факт появи в Національній гвардії нових бронемашин (розробки та виробництва ХК «АвтоКрАЗ») посилив морально-бойовий дух та впевненість бійців у тому, що переозброєння українських сил поступово відбудеться. Окремо слід зазначити, що перехоплені СБУ переговори терористів та російських диверсантів про виклик вогню артилерії, розповідь про збиття «Боїнгу» з безневинними пасажирами та інші, мали виключне значення для забезпечення безпеки держави. Вони також є свідченням дієвості та ефективності роботи спецслужби, її вагомої ролі у війні з агресором. В цьому контексті важливими є кроки щодо превентивного захисту інформаційного простору. Наприклад, фахівцями позитивно сприйнято намір української влади ввести ліцензування російської книги і квотувати іноземну продукцію книговидання. Як відомо, нині 80% книг в Україні є російського виробництва, що створило умови інтелектуального та культурного впливу на народ України з боку держави-сусіда. Також позитивно сприйнятий факт депортації журналіста телеканалу Russia Today Грехема Вільяма Філліпса, що є громадянином Великобританії. Зокрема, Грехему Філіппсу заборонено в’їзд на територію України на 3 роки. Більше того, профільні фахівці переконані, що Служба безпеки України має не тільки затримувати та видворяти за межі України іноземців з антиукраїнськими настроями, а й створювати та оприлюднювати «чорні списки» — іноземців, чиї імена відомі або користуються попитом серед пересічних громадян. Зокрема, йдеться про російських представників шоу-бізнесу, громадських ді-

Складна економічна ситуація насправді є певним викликом для команди президента Порошенка.

Перехоплені СБУ переговори терористів та російських диверсантів про виклик вогню артилерії, розповідь про збиття «Боїнгу» з безневинними пасажирами та інші, мали виключне значення для забезпечення безпеки держави.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

ячів, тощо. Зокрема, таким особистостям-українофобам, як Й.Кобзон, І. Охлобистін, В.Проханов, С.Безруков та іншим слід заборонити відвідувати Україну. Окремим внутрішнім викликом стала заява 24 липня про відставку прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Як процитував «День» відомих політологів, внутрішні протиріччя між ключовими політиками України вийшли у публічну площину, і це негативно впливає на ситуацію в Україні. А також на союзників України, які можуть не побачити цілісної команди та політики в державі. А деякі оглядачі зазначили, що Яценюк опинився «між народом та олігархами». Зокрема, як вказав у своєму матеріалі журналіст Сергій Лещенко, головною жертвою в разі схвалення податкових змін від Яценюка мав стати Ігор Коломойський. «Судячи з того, як Яценюк переписав законопроект щодо ренти на газ та оподаткування «альтернативного бензину», він здався та пішов на поступки Коломойському… Протягом тижня Яценюк «скинув» Коломойському третину акцизу», — визначив автор статті. Та згодом резюмував: «Доотримувати недоотримані гроші, які він пробачив олігархам, Яценюк буде за рахунок населення — до 1 січня 2015 року вводиться «військовий збір» у розмірі півтора відсотка з доходів громадян». Отже, збільшився ризик, що з часом (очевидно, після завершення активної фази війни з Росією) внутрішньополітичні ризики будуть домінувати.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

У дзеркалі експертної думки

У воєнно-технічній політиці маємо зробити ставку на ефективні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення Ігор Кабаненко, заступник Міністра оборони України: На сьогодні в системі Міністерства оборони України ретельно опрацьовані питання матеріально-технічної допомоги з-за кордону. Підготовлені і направлені відповідні звернення, де визначені конкретні обсяги даної допомоги. На поточному етапі, передусім, мова йде про системи забезпечення індивідуального захисту військовослужбовців, інші напрями так званої нелетальної зброї (бронежилети, кевларові каски), засоби медичної допомоги та багато інших речей. Можу засвідчити, що ця робота активно просувається. Ми вже отримали частково цю допомогу від наших західних партнерів, паралельно тривають відповідні консультації, підписуються документи, впроваджуються практичні рішення… Запевняю, все, що надходить, одразу спрямовується на забезпечення потреб військовослужбовців, безпосередньо задіяних в антитерористичній операції (АТО) для виконання бойових завдань. Ми намагаємося інтенсифікувати роботу з іноземними країнами, розширити їх географію, тощо. З рядом країн-партнерів працюємо шляхом посилення попереднього формату. Це двосторонні та багатосторонні контакти. Серед іншого, йдеться про надання допомоги в навчанні та підготовці персоналу. Важливо, що в нашому діалозі і співробітництві спостерігається «дорога із двостороннім рухом». Колеги володіють картиною наших першочергових потреб (вони всі ідентифіковані й з’ясовані). Кожна з країн інформує нас, яким чином і за яким спектром продукції та послуг здатна задовольнити наші потреби. В нас є вагомі підстави сподіватися, що ця допомога лише збільшуватиметься. Причому, як за офіційними урядовими каналами, так і з використанням волонтерського руху – тієї енергії небайдужих наших громадян та іноземців, що є вихідцями з України. Волонтерський рух також набирає обертів. Звичайно, в нас також існує потреба не лише в нелетальних системах, а й в сучасних системах озброєнь і військової техніки. З цього приводу також тривають відповідні консультації із західними партнерами. Причому, консультації на різних рівнях. Ми розуміємо складність такого питання, вирішення якого замикається, передусім, на вищий політичний чи воєннополітичний рівень — урядовий, президентський, парламенту, конгресу, тощо. Водночас, ми крок за кроком будемо рухатись в цьому напрямі. Думаю, що в умовах розвитку поточної геополітичної обстановки країни-партнери спрощуватимуть механізми матеріально-технічної допомоги Україні. Не секрет, що в різних країнах функціонують досить жорсткі під-

Все, що надходить, одразу спрямовується на забезпечення потреб військовослужбовців, безпосередньо задіяних в антитерористичній операції (АТО) для виконання бойових завдань.

В умовах розвитку поточної геополітичної обстановки країни-партнери спрощуватимуть механізми матеріально-технічної допомоги Україні.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

ходи до експортного контролю щодо товарів подвійного призначення. Зняття певних обмежень надасть нам можливість доступу до високотехнологічних зразків озброєнь і військової техніки. Окремо хочу підкреслити, що Угода про асоціацію з Європейським Союзом, її економічна складова в цьому плані спрощує певні процедури, відкриваючи нам новий простір для співпраці, в тому числі й в обороно-промисловій сфері. Це також стосується можливостей отримання доступу до військових технологій, нових шляхів виходу та доступу до ринку європейських країн включно з процесом виходу оборонно-промислових комплексів країн Європи до нашого оборонного ринку, нашого державного оборонного замовлення. Звичайно, доводитиметься долати певні застарілі бюрократичні перепони, однак, вважаю, що ми матимемо прогрес в системі військово-технічного співробітництва з ЄС і не лише. Повертаючись до поточного стану співпраці з іноземними країнами в рамках матеріально-технічної допомоги зазначу, що на сьогодні за окремими важливими напрямами до 10-12% забезпечення підрозділів, задіяних на Сході України, має іноземне походження. Це допомога, що йде виключно за урядовими каналами, тут не береться до уваги діяльність волонтерів, чий внесок є також досить вагомим. Зараз ми кажемо про нелетальні засоби. Сьогодні вимір поки саме такий. У військово-технічній політиці маємо зробити ставку на ефективні, але водночас швидкі і, що принципово, технологічні рішення. Говорячи про завантаження нашого ОПК з огляду на його можливості, варто робити акцент на збільшенні мобільності наших сил, підвищенні точності та вибірковості ураження. Адекватного існуючим загрозам з морського напряму нарощування потребує бойовий потенціал Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Окремий пріоритетний сегмент – спостереження і розвідка. Існує потреба в системах, що отримали позначення C2 і С4І, тобто інтегрованих комплексних системах командування, управління і контролю, що дають змогу швидко реагувати на зміни обстановки в тактичній і в оперативній ланках. За напрямами, де можемо забезпечити потреби Збройних Сил власними можливостями, доцільно забезпечити простір для реалізації національному розробнику; там, де не можемо — активно просуватися на західний ринок. Нам не потрібні проекти, що жевріють багато років. Необхідні високотехнологічні рішення, що підвищують спроможності Збройних Сил України вже сьогодні. Варто зрозуміти, що в нинішній ситуації технологічна перевага за дальністю виявлення противника, у точкових діях на випередження – є головною запорукою кінцевого успіху. Тому саме на високотехнологічні – однак із прийнятним співвідношенням вартість/ефективність – продукти мають бути спрямовані зусилля ОПК. Безумовно, для досягнення результату потрібна концентрація наукових, технічних і фінансових ресурсів. Ці процеси мають бути запущені від-

Угода про асоціацію з Європейським Союзом, її економічна складова в цьому плані спрощує певні процедури, відкриваючи нам новий простір для співпраці, в тому числі й в обороно-промисловій сфері.

В нинішній ситуації технологічна перевага за дальністю виявлення противника, у точкових діях на випередження – є головною запорукою кінцевого успіху.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

повідними рішеннями. Історія війн і збройних конфліктів вчить, що технологічні цикли, які в мирний час вимірювалися роками, у період конфлікту займали місяці і навіть тижні. Доцільно використати цей досвід і запустити механізми оперативного задоволення потреб в технологічних продуктах. Це вкрай важливий елемент забезпечення перемоги.

Актуальні питання безпеки у дзеркалі парламентських слухань 23 липня 2014 року

Для досягнення результату потрібна концентрація наукових, технічних і фінансових ресурсів.

Іван Руснак, заступник міністра оброни України: Аналіз зовнішніх загроз дає змогу зробити висновок: все, що відбувається довкола України, буде пов’язано з триваючою російською військовополітичною кампанією, яка ведеться формами і способами так званої гібридної війни. При цьому, потужні військові угрупування розглядаються як засіб постановки переможної крапки із закріплення території тоді, коли для цього створені відповідні умови. Зовнішні загрози посилюються наявністю внутрішніх викликів національній безпеці України. Зокрема, йдеться про розбалансованість і незавершеність системних реформ, у тому числі, у сфері безпеки України; зниження обороноздатності держави, боєздатності Збройних Сил та інших військових формувань; незадовільний стан фінансування ремонту, модернізації та закупівлі озброєння та військової техніки; складне економічне становище, тощо. Усвідомлюючи зазначене, можна констатувати, що стан обороноздатності держави не забезпечує у повному обсязі нейтралізацію існуючих загроз і викликів. Нам вдалося провести заходи щодо підготовки Збройних Сил до відсічі можливої збройної агресії з боку Росії. Міністерству оборони вкрай необхідна підтримка у вирішенні низки питань забезпечення боєздатності Збройних Сил. Перше. Проблемою є граничні показники видатків загального фонду Державного бюджету для Міністерства оборони України на 2015 рік, який запропоновано на рівні 2013-го року і складає 13,7 мільярда гривень (Міністерством оборони України в 2014 році передбачено видатки в сумі 20,7 мільярда гривень, у тому числі, як благодійна допомога надійшло 136, 8 мільйона гривень. Крім того, урядом прийнято рішення про додаткове виділення коштів з резервного фонду, близько 9 мільярдів гривень, для забезпечення заходів з мобілізації виконання завдань захисту держави). Верховною Радою України внесені зміни до законодавчої бази щодо спрощення процедури здійснення закупівлі засобів та послуг для потреб

При цьому, потужні військові угрупування розглядаються як засіб постановки переможної крапки із закріплення території тоді, коли для цього створені відповідні умови.

Стан обороноздатності держави не забезпечує у повному обсязі нейтралізацію існуючих загроз і викликів.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Збройних Сил, але і за таких спрощень термін проведення процедури триває від 20 до 25 діб. Не менш складна ситуація і з запасами матеріальних засобів та їх постачанням у війська. Хронічний брак коштів упродовж 5-ти останніх років призвів до зниження рівня забезпеченості Збройних Сил непорушними запасами, які складають нижче 20 відсотків від потреби, а за такими показниками, як бензин, авіаційний гас — ці запаси ще нижче. Уряд розпочав вирішувати цю проблему: в 2014-му році з резервного фонду Державного бюджету передбачено 2,6 мільярдів гривень на відновлення непорушних запасів паливно-мастильних матеріалів та матеріальнотехнічних засобів. Друге. Не є таємницею те, що більшість наявного озброєння та військової техніки — виробництва 1980–1990-х років, і вона є морально і фізично застарілою. Значне недофінансування державних програм розвитку озброєння та військової техніки унеможливило поставку їх у війська, зокрема, це стосується вертольотів, броньованих машин, радіолокаційних станцій, високоточних засобів ураження. І це при тому, що майже всі вони є вітчизняними розробками, і промисловість готова забезпечити потреби оборони. Крім того, не виправдала себе державна військово-технічна політика у сфері оборони. На жаль, в Україні до цього часу не визначений орган, що є відповідальним за цю діяльність, а повноцінна вертикаль управління на сьогоднішній день відсутня. Третє. Окремо хотів би зупинитися на військово-морських спроможностях. У зв’язку з окупацією Криму ми втратили значний бойовий потенціал нашого військового флоту та розвинену систему базування сил. В умовах активного нарощування військово-морського потенціалу Росії на Чорному і Азовському морях, загрози Україні з морського напрямку значно збільшуватимуться. Все це вимагає нарощувати бойовий потенціал нашого флоту. Четверте. У Міністерстві оборони України на обліку перебуває 3189 вивільнених військових містечок, які розміщені на землях площею понад 37 тисяч гектарів. Генеральним штабом прийнято рішення щодо зміни чисельності та дислокації Збройних Сил, а це потребуватиме відновлення військових містечок, поновлення їх інфраструктури та повернення до сфери управління Міністерства оборони нерухомого майна. Це стосується Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської та Сумської областей. Міністерством оборони плануються відповідні заходи. П’яте. За останні два місяці завдяки нашим спільним зусиллям фактично сформовано нову систему соціального захисту військовозобов’язаних, призваних на військову службу у зв’язку із оголошенням мобілізації. Цим самим знято значну соціальну напругу у суспільстві.

Не виправдала себе державна військово-технічна політика у сфері оборони.

Генеральним штабом прийнято рішення щодо зміни чисельності та дислокації Збройних Сил, а це потребуватиме відновлення військових містечок, поновлення їх інфраструктури та повернення до сфери управління Міністерства оборони нерухомого майна.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Разом з тим, протягом останніх років значна частина пільг і соціальних гарантій для військовослужбовців та членів їх сімей набула декларативного характеру або була обмежена, що негативно вплинуло на мотивацію служби та морально-психологічний стан Збройних Сил України. Шосте. Незважаючи на те, що за роки незалежності Української Держави побудовано, придбано та отримано майже 88 тисяч квартир, проблема залишається дуже складною. На сьогоднішній день понад 44 сімей військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби у запас або у відставку, перебувають на квартирному обліку і майже половина з них перебуває на обліку від 10 до 20 років. Першочерговими завданнями є розміщення особового складу військових частин Військово-Морських сил та Повітряних сил, які переміщені з тимчасово окупованої території Криму. А також виділення житла учасникам антитерористичної операції та сім’ям військовослужбовців, загиблих в ході її проведення. Наступне. Значно знизилися можливості Міністерства оборони щодо медичного забезпечення. Нами сплановано провести детальний аналіз середовища безпеки, оцінку існуючих та ймовірних викликів і загроз в національній безпеці, визначити перспективи розвитку Збройних Сил, інших військових формувань на довго- та середньострокову перспективи. За результатами роботи буде внесено зміни до Воєнної доктрини України. Підготовлено проект нової редакції Стратегічного оборонного бюлетеня. Та оновлено Державну програму розвитку Збройних Сил. На наш погляд, доцільно перш за все змінити власне парадигму стратегії національної безпеки і оборони. Це означає необхідність розуміння на рівні законодавчої та виконавчої гілок влади того, що національна безпека і оборона мають бути частиною прийняття будь-яких державних рішень. Далі доцільно визначити чітку відповідальність органів державної влади щодо вжиття заходів та чіткого реагування на перші несилові фази гібридної війни. А також внести відповідні зміни до структури сектору безпеки і оборони України. Необхідно створити оперативні можливості Збройних Сил та інших військових формувань для перемоги у новому поколінні військових дій. Необхідно сформувати професійні Сили швидкого реагування і нейтралізації загроз національній безпеці, а також потужні Сили спеціальних операцій, які спроможні тактичними діями забезпечити вирішення стратегічних завдань. Створити сили ефективної протидії деструктивному інформаційно-психологічному впливу іншої сторони. Визначити та реалізувати головні пріоритети військово-технічної політики. Насамперед, це високоточні засоби ураження, автоматизовані системи управління, сучасні системи розвідки, безпілотні авіаційні комплекси. Сформувати нову модель мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань. Вона має

Протягом останніх років значна частина пільг і соціальних гарантій для військовослужбовців та членів їх сімей набула декларативного характеру або була обмежена, що негативно вплинуло на мотивацію служби та морально-психологічний стан Збройних Сил України. Значно знизилися можливості Міністерства оборони щодо медичного забезпечення. Доцільно перш за все змінити власне парадигму стратегії національної безпеки і оборони. Необхідно сформувати професійні Сили швидкого реагування і нейтралізації загроз національній безпеці, а також потужні Сили спеціальних операцій, які спроможні тактичними діями забезпечити вирішення стратегічних завдань.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Таким чином, стратегічно ми бачимо систему військової оборони держави на базі двох складових. Професійна – яка готова до адекватного швидкого реагування, та Валентин Наливайченко, мобілізаційна – яка голова Служби безпеки України: створюватиме Головними загрозами, які підірвали обороноздатність, а фактично потужні Основні сили оборони. зруйнували її за останні 4 роки, є такі: 1) Корупція; 2) Відсутність єдиної довготривалої усталеної Воєнної доктрини; 3) Відсутність протидії іноземним спецслужбам, насамперед, за лінією військової контррозвідки - контррозвідки як такої в системі Збройних Сил України та інших військових формувань. Корупція у Збройних Силах та інших військових формуваннях – це Корупція у Збройнаслідки закритості для громадськості, для військових експертів та власне них Силах та і парламентарів довгий час усього, що робило Міністерство оборони, що інших військових робив Генштаб ЗСУ. І, на моє переконання, ключовому комітету в парла- формуваннях – це менті — Комітету з питань національної безпеки та оборони — необхідно наслідки закритосжорстко наполягати на тотальному парламентському контролі і на повно- ті для громадму доступі громадськості, експертів до діяльності і Міністерства оборони, ськості, для війі Генерального штабу. ськових експертів Україна як держава досить ефективно і системно діяла, коли вперше та власне і парластворювалась Рада національної безпеки і оборони, відпрацьовувалися ментарів довгий підходи до Воєнної доктрини, обороноздатності держави, в тому числі, час усього, що щодо приєднання до системи колективної безпеки, насамперед, НАТО. робило МіністерПісля цього зі зміною політичного керівництва відбувалося шарахання з ство оборони, що крайності в крайність: від системи знову ж таки колективної безпеки в наробив Генштаб ціональних інтересах до, приміром, «тотальної оборони». Це тягнуло за соЗСУ. бою відповідне переформатування частин і з’єднань, їх так званої мобілізабазуватися і на підготовці кваліфікованих, здатних боротися і перемагати, резервістів. Таким чином, стратегічно ми бачимо систему військової оборони держави на базі двох складових. Професійна – яка готова до адекватного швидкого реагування, та мобілізаційна – яка створюватиме потужні Основні сили оборони. Зрозуміло, що для реалізації програм відновлення боєздатності військ нам потрібна експертна допомога з боку відповідних органів державної влади, а також фінансова підтримка та гарантоване забезпечення розвитку Збройних Сил та інших військових формувань.

ції, «модернізації», а, по суті, йшлося про знищення матеріально-технічної та військової бази наших Збройних Сил. Саме корупція і є найбільшою безпосередньою загрозою обороноздатності Держави. Вона накладає відбиток на все — від командного складу і до рядового, від озброєння до систем зв’язку. Прорахунки, помилки, а іноді й злочинна бездіяльність тут мали і мають руйнівні наслідки для обороноздатності й стану Збройних Сил та інших військових формувань України.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Відсутність військової контррозвідки протягом останніх чотирьох років призвели до таких критичних наслідків: перше — проникнення ФСБ та ГРУ Російської Федерації аж до керівник ланок Збройних Сил - і Міністерства оборони, і Генерального штабу, а також інших військових формувань. Служба безпеки лише за останні три місяці задокументувала низку злочинів за статтею «державна зрада» та іншими, в тому числі, в командному складі Міністерства оборони. На високому рівні зараз ми виявляємо людей у пагонах, що відверто шпигують на користь агресора і безпосередньо в штабі АТО і довкола військових формувань, які беруть участь у боротьбі з терористами та диверсантами в Донецькій та Луганській областях. Зараз на часі відкинути вагання й усіляко посилити роль військової контррозвідки і протидію дезертирам. Особливо це стосується колишніх керівників Міноборони, МВС, СБУ, що не лише є дезертирами і проходять за статтею «державна зрада», а й відверто фінансують тероризм на нашій території, наймаючи бойовиків і сприяючи їх переправленню на територію нашої держави. Олександр Кузьмук, голова підкомітету з питань воєнної безпеки і оборони Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони: Сьогодні на Сході за великим рахунком вирішується доля не окремого регіону, а йде жорстка перевірка на життєздатність Української Держави. І в цьому аспекті одна із головних проблем – недосконалість системи управління. Для її вирішення мною було підготовлено законопроект, який я направив Президентові. Документ передбачає передачу управління «антитерористичною операцією» (АТО) військовому командуванню. Іншими словами, треба поставити все на свої місця і назвати своїми іменами… Це антитерористична операція? Нам мій погляд, — ні! Друга проблема стосується недосконалості механізму управління військами і силами, які залучаються до проведення антитерористичної операції. Зокрема, в штабі АТО має утворитися структура, яка б координувала і контролювала діяльність військової розвідки, розвідки Держприкордонслужби та органів технічної розвідки і залучення їх до проведення антитерористичної операції. До цієї «розвідспілки» слід залучити і так звану кримінальну розвідку Міністерства внутрішніх справ, сформувати єдиний центр логістичного забезпечення в рамках антитерористичної операції. Третя проблема — повільне впровадження в практику підготовки військ досвіду антитерористичної операції. Характер конфлікту на Сході спонукав до необхідності освоєння нових форм і способів боротьби. Це в основному ті, що спрямовані на протидію і регулярним збройним формуванням, і терористичним групам. Загалом вони не притаманні функціональному призначенню Збройних Сил, його озброєнню, а тому і не відпрацьовувались раніше в ході підготовки військ і сил. Але обставини змусили воювати з некласичним для Збройних Сил противником на власній території.

Відсутність військової контррозвідки протягом останніх чотирьох років призвели до таких критичних наслідків: перше – проникнення ФСБ та ГРУ Російської Федерації аж до керівник ланок Збройних Сил - і Міністерства оборони, і Генерального штабу, а також інших військових формувань. Документ передбачає передачу управління «антитерористичною операцією» (АТО) військовому командуванню. в штабі АТО має утворитися структура, яка б координувала і контролювала діяльність військової розвідки, розвідки Держприкордонслужби та органів технічної розвідки і залучення їх до проведення антитерористичної операції.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

…Надто високу ціну ми платимо за отриманий досвід такої боротьби. Як забезпечити Тому й важливо, щоб він став доступним для всіх сил. оперативне, безперервне, захищене Володимир Звєрєв, та приховане голова Державної ыслужби спеціального зв’язку та захисту управління? В інформації України: першу чергу треба Підрозділи Держспецзв’язку у складі територіальних вузлів урядового побудувати сучасзв’язку беруть активну участь в антитерористичній операції, взаємодіючи ну систему мобільіз Збройними Силами України, Національною гвардією, Службою безпеки ного захищеного України та іншими силовими відомствами. З настанов та бойових статутів відомо, що саме зв’язок є матеріаль- зв’язку. ною основою управління. Як забезпечити оперативне, безперервне, захищене та приховане управління? В першу чергу треба побудувати сучасну систему мобільного захищеного зв’язку. Слід констатувати, що протягом останніх років питанню модернізації системи зв’язку не приділялось необхідної уваги. Те, що було припустимо в мирний час, є неприйнятним під час війни. Мобільні телефони, тим більше із номерами від російських операторів, не можуть використовуватися в ході операцій. На щастя, безпосередньо за лінією АТО вже використовуються спеціальні засоби зв’язку. Проте, несистемна закупівля різними відомствами різнотипних радіостанцій призведе до перевитрат державного бюджету та відсутності взаємодії. Більше того, використання невітчизняних засобів захисту інформації ставить, м’яко кажучи, під сумнів захищеність як таку системи управління. З цього випливає два моменти, на які Держспецзв’язок звертає особливу увагу. По-перше, вкрай необхідно побудувати систему мобільного захищеного зв’язку в інтересах посадових осіб, сектору безпеки і оборони держави та для потреб управління підрозділів під час бойових дій. Держспецзв’язком у даний час за дорученням прем’єр-міністра України ведеться спільна робота з усіма зацікавленими міністерствами та відомствами. Незабаром ми відпрацюємо єдині вимоги до системи, яка функціонуватиме в інтересах всіх силовиків на платформі вітчизняних криптографічних систем захисту, ключів та апаратури. А в перспективі необхідно отримати можливість використовувати стандарт 4G. По-друге. Існує нагальна потреба застосування вітчизняних засобів КЗІ і ключів до них. Залишки від радянських засобів апаратури засекречування ми вимушені були викинути на смітник. Дякувати Богу Україна входить до числа небагатьох країн світу, які мають потужний науково-технічний потенціал, здатний як розробити, так і виготовити національні крипто-алгоритми та засоби криптографічного захисту інформації. Біда одна – бракує грошей. Проте, історія вчить, не годуєш свою армію – годуватимеш іншу.

Мобільні телефони, тим більше із номерами від російських операторів, не можуть використовуватися в ході операцій. Несистемна закупівля різними відомствами різнотипних радіостанцій призведе до перевитрат державного бюджету та відсутності взаємодії. В перспективі необхідно отримати можливість використовувати стандарт 4G.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

З початку кримських подій було прийнято рішення вивести з експлуатації засоби КЗІ радянського та російського виробництва. Це близько 2 тисяч комплектів. В результаті цього станом на сьогодні не допущено компрометації шифрів. Але на часі існує потреба у відновленні близько 15 комплектів ключових документів. Це стосується усіх силових відомств. Запас ключів практично вичерпано. Для вирішення цієї проблеми і напрацювань на перспективу потрібно модернізувати технологічну лінію з виготовлення національних шифрів та відновити їх виробництво. Ціна питання – близько 12 мільйонів гривень. Окремо хочу звернути увагу на те, що нашою службою розроблено унікальний засіб засекречування «Гарант-Т», аналогів якому немає в світі. Цей засіб дозволяє уникнути можливості компрометації у разі його захоплення, що не реалізовано в жодному із існуючих засобів КЗІ. Вважаємо, що всі засоби засекречування четвертого покоління мають бути впроваджені в усі силові структури, що забезпечить безпеку обміну інформацією з найвищим грифом секретності. Ще одне важливе питання, яке відноситься до компетенції служби: за результатами здійснення державного контролю в органах управління Збройних Сил України виявлено практичну відсутність організації комплексної системи заходів з протидії іноземним технічним розвідкам. Від елементарного невикористання маскувальних сіток в містах дислокації техніки та особового складу до недотримання жорсткого режиму радіомовчання. Навіть в засобах масової інформації вже йдеться про те, що масове користування мобільними телефонами в зоні бойових дій є демаскуючою ознакою. І ще про одну складову сучасної війни – кібервійну. Виклик полягає в тому, щоб розробити ефективну нормативну базу, об’єднати всі сили на реалізацію цих завдань, які витікають з Указу Президента № 449. За дорученням Прем’єр-міністра України нашою службою спільно з усіма силовиками було розроблено проект стратегії кібербезпеки, яку було направлено на розгляд РНБО для подальшого розгляду. На даний момент опрацьовується також відповідний проект Закону про кібербезпеку. У нас вже є і практичний досвід. Є команда реагування на комп’ютерні інциденти, яка власними силами у співпраці із фахівцями СБУ відбила кібератаки на ЦВК під час виборів Президента України. Але загрози залишаються. Це і DOS-атаки, і розповсюдження комп’ютерних вірусів, і блокування сайтів, тощо. Робота триває. Необхідно посилювати цей напрямок. Потрібне потужне обладнання. Це гроші. Йдеться про близько 30 мільйонів гривень.

Існує потреба у відновленні близько 15 комплектів ключових документів. Це стосується усіх силових відомств. Запас ключів практично вичерпано. Службою розроблено унікальний засіб засекречування «Гарант-Т», аналогів якому немає в світі.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Подолання кризи вимагає комплексних дій Микола Сунгуровський, Директор військових програм Центру Разумкова, член Експертної ради ЦДАКР:

Зовнішньополітичний блок В цьому напрямі є доцільними такі дії: 1. Надання незаперечних доказів участі Росії в підтримці сепаратистів, викриття у процесі переговорів і роботи міжнародних форумів дестабілізуючих дій Кремля, продовження консультацій із західними партнерами з питань поглиблення, розширення масштабів і забезпечення безперервності санкцій, здатних змусити Кремль відмовитися від агресії. 2. Мало визнати самим, необхідно домогтися внесення міжнародними організаціями і провідними державами сепаратистських організацій і їх бойових загонів в Україні до списків терористичних організацій, а Росію визнати державою-спонсором тероризму – із запровадженням відповідних механізмів санкцій (у принципі, це було актуально ще на етапі кримських подій). 3. Використання слабких місць Кремля, таких, наприклад, як: економічна рецесія, необхідність виділення ресурсів на реінтеграцію Криму, реагування на зростаючу нестабільність у країнах Центральної Азії, на підписання Грузією і Молдовою Угод про асоціацію з ЄС тощо, – здатних обмежити або розпорошити його зусилля та послабити тиск на Україну. 4. Стимулювання розширення іноземної допомоги Україні з використанням стандартних і нестандартних механізмів. Наприклад: оголосити Донецьку та Луганську області зонами, що постраждали від російської агресії, з особливим стабілізаційним режимом; звернутися до НАТО та ЄС за допомогою в запровадженні проекту на зразок того, що НАТО застосував в Афганістані – створення Груп відбудови провінцій (в нашому випадку – постраждалих територій). Спектр функцій таких Груп, які працювали в Афганістані паралельно з операцією Багатосторонніх сил сприяння безпеці, охоплював: сприяння забезпеченню правопорядку та безпеки; навчання правоохоронних органів і сприяння формуванню муніципальної поліції; роззброєння, демобілізація і реінтеграція в суспільство колишніх комбатантів; посередництво у формуванні тимчасових перехідних адміністрацій; економічна та гуманітарна відбудова провінцій.

Силовий блок Для подолання поточних недоліків в даному сегменті необхідно: 1. Надійно перекрити на оперативну глибину силами Державної прикордонної служби, Збройних Сил, Національної гвардії і добровольчих за-

Необхідно домогтися внесення міжнародними організаціями і провідними державами сепаратистських організацій і їх бойових загонів в Україні до списків терористичних організацій.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

гонів канали надходження терористичним групам підкріплення з Росії у вигляді живої сили і зброї. Для цього недостатньо доукомплектувати прикордонників відповідною технікою. Потрібно терміново на законодавчому та організаційному рівнях увести до структури Держприкордонслужби загони оборони кордону, укомплектувавши їх на особливо небезпечних напрямках особовим складом за рахунок добровольців і часткової мобілізації. На майбутнє – врахувати подібні заходи з посилення силових структур під час розробки концепції і стратегії реформ сектору безпеки. 2. Виключити всі розмови про перемир’я із сепаратистами та терористами – хто б їх не представляв. До тимчасового припинення вогню доцільно вдаватися лише у випадках оточення і блокування озброєних груп після висунення їм ультиматуму про складання зброї, звільнення заручників і здачі в полон за умови амністії осіб, не винних у вбивствах. 3. Підвищити керованість АТО, координованість дій залучених до неї сил. Для цього немає необхідності у запровадженні воєнного стану та передачі командування АТО Генеральному Штабу. Орган управління будь-якою операцією визначається не масштабом залучених сил і засобів, а специфікою функцій, до якої ні ГШ, ні ВСУ не готові. В чому насправді є необхідність, так це в налагодженні роботи Штабу АТО та в безпосередньому підпорядкуванні йому приданих сил і засобів. Що стосується особливого режиму в зоні АТО, то відповідно до Закону “Про боротьбу з тероризмом”, Штаб АТО має право звернутися через РНБО про введення на території проведення операції надзвичайного стану. В цьому випадку військове керівництво складається з СБУ, МВС і Військової служби правопорядку ВСУ (варто було б замінити на ГШ) – тобто з тих само сил, що й Штаб АТО. 4. Притягти до відповідальності осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких штучно стримуються темпи АТО, гинуть люди, країна зазнає істотної економічної шкоди. Спроби посадовців зняти з себе відповідальність, прикриваючись недоліками законодавства, мають бути відкинуті на підставі статті 4 Закону України “Про оборону”: “Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії”. Відповідно до Закону “Про боротьбу з тероризмом” (навіть до внесення змін) ВСУ беруть участь в АТО “у випадку виникнення терористичних загроз безпеці держави з-за меж України”, а під антитерористичною операцією, відповідно до цього ж Закону, розуміється “комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих…”, у тому числі, на “знищення терористів”. Тому посилання на відсутність у ВСУ відповідних повноважень є для МО та ГШ способом виправдати свою безпорадність, а для депутатів, які вносять до законів поправки, що не змінюють їх сутності, – привід набрати бали як учасникам захисту Батьківщини. 5. Запровадити зрозумілу логіку кадрових призначень до силових структур (і кадрової політики загалом) – її відсутність наводить на думку

Виключити всі розмови про перемир’я із сепаратистами та терористами — хто б їх не представляв.

Притягти до відповідальності осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких штучно стримуються темпи АТО, гинуть люди, країна зазнає істотної економічної шкоди.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

про наявність прихованих цілей. Це досягається запровадженням критеріїв оцінки кандидатів на певні посади, продиктованих необхідністю виконувати відповідні функції. Наприклад, якщо на НГШ покладаються функції Головнокомандувача ЗСУ, то міністру оборони нема чого робити в зоні АТО. Він має бути політичною фігурою досить високого рівня (у передбаченні необхідності переговорів з Росією – рівня С.Шойгу), незаплямованим участю в корупційних справах, здатним вести діалог з іноземними партнерами, мати системне, стратегічне мислення, менеджерські здібності, авторитет в уряді (для “вибивання” коштів) і в центральному апараті МО та в ЗСУ (щоб уникнути саботажу). Чи відповідає пан Гелетей цим критеріям – вирішувати Президентові, але й відповідальність на ньому. Взагалі, варто зазначити, що спроби забезпечити лояльне оточення, задовольнити інтереси союзників, соратників по коаліції або компенсувати недостатню довжину “лави запасних” в обхід критеріального підходу до кадрової політики загрожують неминучими конфліктами інтересів, звуженням простору для маневру, втратою довіри у випадку (а це досить імовірно) неефективності політики. 6. За умов браку ресурсів для проведення масштабних реформ, варто було б уже зараз вжити заходів з покращення управління сектором безпеки, інваріантних до майбутніх концепцій і стратегій його реформування. Зокрема, з огляду на визнану більшістю експертів неефективність Апарату РНБО та Національного інституту стратегічних досліджень (бажано – розробок), можна залишити їм функції: Апарату – підготовки засідань Ради, контролю виконання рішень; НІСД(Р) – розробки концептуальних і стратегічних документів. Одночасно слід започаткувати створення нечисельного, але потужного (в сенсі інтелектуального потенціалу та технічного оснащення) Агентства національної безпеки при президентові. До його структури повинні належати служби збору інформації, моніторингу та аналізу загроз, моделювання ситуацій, а також Центр кризового реагування у складі оперативних груп – своєрідних штабів, які завчасно готують сили та засоби на випадок відповідних кризових ситуацій, а за умов виникнення загрози – очолюють їх застосування. (До речі, економії і перерозподілу коштів на все це можна домогтися за рахунок ліквідації в органах державної влади підрозділів і посад, пов’язаних з аналітикою, а потреби в неї задовольняти за рахунок залучення, за необхідності, незалежних експертів, надання замовлень установам академічної та університетської науки й неурядовим аналітичним центрам). 7. Забезпечити повноту та якість оперативного та матеріально-технічного забезпечення АТО. Вжити заходів з протимінної, антиснайперської та протидиверсійної боротьби. Розширити та підвищити якість бойової підготовки добровольців, у т.ч. використовуючи спроможності Товариства сприяння обороні. Вишукати ресурси та оптимізувати поточне оборонне

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

замовлення відповідно до реальних потреб військ, не обмежуючись існуючими можливостями вітчизняної оборонної промисловості (офсетні закупівлі, лізинг, оренда ОВТ за кордоном). Надати допомогу ініціативним громадським групам у створенні відповідних баз даних про потреби військ і джерела їх задоволення, наявність і спроможність ремонтної бази МО та оборонних підприємств. З цією метою, зокрема, відновити в МО роботу над введенням до ладу автоматизованої системи забезпечення адміністративної діяльності (зупинена у 2009р. на етапі дослідної експлуатації), однією зі складових якої є управління матеріальними ресурсами. Визначити способи прискорення процедур закупівель матеріальних засобів для потреб АТО, запобігаючи при цьому використанню корупційних схем. 8. У ситуації проникнення бойовиків до щільно населених Донецька та Луганська звернути особливу увагу на їх надійну блокаду, недопущення (або, принаймні, мінімізацію) жертв серед мирного населення, його евакуацію, а також розгортання агентурної роботи серед місцевих активістів з протидії бойовикам і їх виявлення під час «зачистки». 9. Одночасно з проведенням АТО мобілізувати сили СБУ та МВС на запобігання поширенню проявів радикалізму, диверсійної діяльності та дестабілізації ситуації на інші регіони України.

Стабілізаційний блок Стабілізація ситуації у східних регіонах напряму залежить від подолання кризи в Україні в цілому. Заходи цього блоку стосуються налагодження нормальної життєдіяльності вивільнених населених пунктів, регіонів, поступового переходу їх до режиму мирного часу є такими: 1. Домогтися максимальної результативності стабілізаційної політики уряду загалом, її сприйняття й підтримки на місцевому рівні (вибір найкращих із чисельних альтернатив такої політики – проблема комплектування та менеджерських здібностей уряду). 2. Вжити заходів з активізації й недопущення зривів роботи з евакуації мирного населення із зон бойових дій. Підвищити відповідальність посадових осіб за якість і своєчасність організаційного та ресурсного забезпечення. 3. Реалістично оцінити ситуацію, підготувати умови та розпочати виконання проекту з відновлення постраждалих територій за участі іноземних донорів (див. п.4 Зовнішньополітичного блоку). Головними кінцевими результатами проекту мають бути відновлення системи управління (центрального та місцевого), всіх сфер життєдіяльності, створення умов для відновлення і зміцнення зв’язків Донбасу з рештою України та запровадження там широкомасштабних реформ. До завдань Груп відбудови постраждалих територій мають належати: • створення тимчасових перехідних адміністрацій, підготовка умов для обрання громадами органів місцевого самоврядування;

У ситуації проникнення бойовиків до щільно населених Донецька та Луганська звернути особливу увагу на їх надійну блокаду, недопущення (або, принаймні, мінімізацію) жертв серед мирного населення, його евакуацію, а також розгортання агентурної роботи серед місцевих активістів з протидії бойовикам і їх виявлення під час «зачистки».

Вжити заходів з активізації й недопущення зривів роботи з евакуації мирного населення із зон бойових дій. Підвищити відповідальність посадових осіб за якість і своєчасність організаційного та ресурсного забезпечення.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

• створення умов для формування справжніх територіальних громад як суб’єктів публічної політики; • налагодження дієвого комунікаційного середовища, зручної для місцевого населення мовної політики, засад толерантного спілкування; • відновлення діяльності місцевих органів державної влади та інших установ з надання адміністративних послуг; • створення дієздатної муніципальної міліції, загонів допомоги в захисті кордону; • роззброєння незаконних збройних формувань, соціальна реабілітація амністованих колишніх бойовиків, реінтеграція в суспільство звільнених учасників добровольчих батальйонів і демобілізованих військовослужбовців; • забезпечення правопорядку та безпеки; • надання гуманітарної і правової допомоги постраждалим та особам, які повертаються до домівок; • відбудова зруйнованих житлових, промислових об’єктів та інфраструктури; • запровадження перспективних бізнес-проектів, підвищення зайнятості місцевого населення.

Інформаційний блок Питанням інформаційної політики України, проблемам і шляхам їх розв’язання присвячена величезна кількість публікацій, що з’явились останнім часом. До наявних у них рекомендацій і зауважень можна додати такі: 1. Проведення спеціальних інформаційних кампаній, що випереджають дії агресора. Наприклад, сьогодні багато вітчизняних та іноземних політичних діячів і експертів звертають увагу на паузу в рішеннях і діях Кремля. Її поспішають пояснити наслідками санкцій. Ця пауза може свідчити, скоріш за все, про певне переформатування політичних сил і пошук нових нестандартних підходів до реалізації стратегічного задуму. Недопустимо виявитися вкотре неготовими до «неочікуваних» рішень Кремля. Не виключено, що готується сценарій з більш-менш тривалим (до осені) періодом перемир’я і переговорів-косультацій, залежно від результатів яких конфлікт буде перетворено на «заморожений» чи буде спровоковано різке зростання напруженості, що зможе стати виправданням введення до Донбасу миротворчих сил Росії. Зусилля експертів слід зосередити на прискіпливому моніторингу, аналізі подій в Росії та Україні, на прогнозі сценаріїв розвитку ситуації. Завчасне висвітлення у ЗМІ результатів цієї роботи може стати стримувальним чинником для реалізації підступних планів Кремля.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

2. Активізація антипропаганди, внутрішньої і зовнішньої популяризації ідей нової України. Ці заходи мають бути спрямовані на: • розвінчання міфів, штампів, гасел, брехні, що ллються з російських джерел і сторінок куплених Кремлем іноземних ЗМІ; • технічну протидію кремлівській пропаганді; • створення непривабливого іміджу російських ЗМІ; • підвищення якості та поширення позитивної публіцистики, створення смислів, що визначають історію, сучасний стан і прогресивний розвиток України; • формування переваги загальнодержавної, громадянської ідентичності над регіональною; • змістовне наповнення власної пропаганди єдиної України, сила якої зумовлена розвинутим самоврядуванням; серйозним підтвердженням цього може бути налаштованість центральної влади на переговори з представниками територіальних громад; • розширене і вміле використання всіх можливих видів комунікації; • формування у користувачів розбірливості та імунітету до неправдивої інформації. 3. Антипропагандистська діяльність має враховувати те, що вона має здійснюватися в середовищі проросійськи та антиукраїнськи налаштованого населення. Його потужна інформаційна «обробка» ґрунтується на простоті сприйняття незаперечних істин добра (загальнолюдських цінностей, що видаються за цінності винятково «русского мира») і зла (гасел про фашистів, бандерівців, центральну хунту тощо, до яких на Сході сформувалося однозначно негативне ставлення). Протиставити цьому можна власне дуже просте та більш привабливе розуміння добра і зла. Але використання таких понять, як «справедливість», «свобода», «доброчесність», «рівність», тощо, ускладнено тим, що за 23 роки незалежності до них значною мірою втрачена довіра, а відновити її можна переважно демонстрацією швидких позитивних результатів. Водночас, важливо добитися сприйняття Кремля як «сили зла» (саме Кремля, а не Росії – якщо немає бажання бачити на боці зла росіян і проросійськи налаштованих українців). Це також є важким завданням, пов’язаним з руйнуванням побудованої в зомбованій свідомості людей певної моделі світогляду. 5. Підвищення якості всіх видів інформаційних послуг, ступеня охоплення ними населення, особливо в південно-східних регіонах. У цьому не варто покладатися лише на ресурси держави. Слід стимулювати й заохочувати ініціативу та самодіяльність незалежних організацій, інформаційних джерел, підприємців, забезпечуючи при цьому державний контроль. 6. Активізація й підвищення якості комунікації з цільовими аудиторіями, в тому числі із залученням фахівців у сфері соціальної психології. Тут важливим є пошук мови, зручної і дохідливої для певних цільових груп.

Змістовне наповнення власної пропаганди єдиної України, сила якої зумовлена розвинутим самоврядуванням; серйозним підтвердженням цього може бути налаштованість центральної влади на переговори з представниками територіальних громад. Антипропагандистська діяльність має враховувати те, що вона має здійснюватися в середовищі проросійськи та антиукраїнськи налаштованого населення.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Для пересічної людини – це мова звичних смислових конструкцій, привабливих і водночас реалістичних перспектив, простих і переконливих аргументів, наочних прикладів і результатів. Особливими цільовими аудиторіями є біженці та особи з посттравматичним синдромом від перебування в зоні бойових дій. 7. Підвищення особистої відповідальності (самоцензури) представників політичних кіл, вітчизняних ЗМІ під час висвітлення поточних подій, особливо в зоні АТО. Не можна миритися з тим, що вітчизняні посадові особи, політичні діячі, журналісти мимоволі стають джерелами даних для бойовиків, політтехнологів і розвідувальних органів Кремля.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Аналітичні розробки

Воздушно-десантные войска России: новая угроза Юрий Бараш, член Экспертного совета ЦИАКР Воздушно-десантные войска (ВДВ) — самые мобильные, боеспособные и боеготовые войска вооружённых сил (ВС) России. В ряде ситуаций они служили главной ударной силой ВС. Считается, что ВДВ были созданы в 1930 году. Сначала они находились в составе ВВС, с 1946 г — в составе сухопутных войск (СВ), но в непосредственном подчинении министра обороны, а в 1991 г они были выделены в отдельный род войск. ВДВ активно применялись во всех войнах и вооружённых конфликтах, где участвовали СССР и Российская федерация: в 1939 г у Халхин-Гола (212-я ВДбр), в советско-финской войне 1939-1940 гг. (201-я, 202-я и 214-я ВДбр), в Великой Отечественной Войне 19411945 гг. (в начале — 5 воздушно-десантных корпусов по 10 тыс. чел.), в войне против Японии 1945 г (ВДД), в венгерских событиях 1956 г (две ВДД), в чехословацких событиях 1968 г (7-я и 103-я ВДД), в Афганской войне 1979-1989 гг. (практически все ВДВ), в обеих Чеченских войнах (1994-1996 гг. и 1999-2004 гг.) и в Российско-Грузинской войне 2008 г. Для поддержки кремлёвского режима ВДВ дважды вводились в Москву (106-я ВДД во время ГКЧП в 1991 г и Октябрьского путча и 1993 г). А с 1992 г их используют в миротворческих силах ООН. Во всех случаях применения ВДВ далеко не всегда использовались по своему основному предназначению, но всегда показывали высокий уровень боевой подготовки и воинскую доблесть [1]. А в нынешней необъявленной войне России против Украины они играют одну из главных ролей. При проведении спецоперации по захвату Крыма от ВДВ было задействовано свыше 6 тыс. чел, в т.ч. части всех 4-х десантных дивизий, двух десантно-штурмовых бригад (31-й и 56-й), 45-го разведывательного полка спецназа. Всего это составило 11 усиленных десантных батальонов, т.е. половину боевых батальонов группировки ВС России, переброшенной в Крым. Подразделение 45-го полка захватило здание верховного совета Автономной республики Крым, а другие силы, наряду с формированиями спецназа, СВ, местных ополченцев и казаков, заняли гражданские аэродромы, блокировали гарнизоны ВС Украины (с последующим их захватом) и обеспечили беспрепятственное проведение референдума о присоединении Крыма к России [2]. После этого значительная часть десантников была выведена из Крыма, но выведенные формирования были усилены и участвовали в «военных учениях» ВС России на восточной границе Украины в апре-

При проведении спецоперации по захвату Крыма от ВДВ было задействовано свыше 6 тыс. чел, в т.ч. части всех 4-х десантных дивизий, двух десантноштурмовых бригад (31-й и 56-й), 45-го разведывательного полка спецназа.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

ле-мае 2014 г. Эти «учения» способствовали дестабилизации ситуации в восточной части Украины, обеспечивали поддержку сепаратистов и служили для запугивания Киева неминуемостью вторжения в случае продолжения им антитеррористической операции. Из 82-х боевых батальонов, задействованных в «учениях», 25 батальонов (30%) были парашютно-десантными и десантно-штурмовыми [3]. Десантники — всегда впереди! Теперь прояснилось туманное высказывание министра обороны Шойгу на коллегии МО России в феврале 2013 г: «Организовать работу по выполнению плана обороны Российской Федерации. Предусмотреть применение Воздушно-десантных войск в качестве Сил быстрого реагирования в случае повышения оперативности выполнения задач по пресечению кризисов» [4]. Что же собой представляют ВДВ России в настоящее время? Это элитные и высокомобильные лёгкие механизированные войска быстрого реагирования, предназначенные для охвата противника по воздуху и ведения боевых и диверсионных действий в его тылу. ВДВ России являются резервом верховного главнокомандующего ВС (то есть президента), и составляют основу сил быстрого реагирования (СБР), которые сейчас срочно формируются. В СБР под единым оперативным командованием должны быть включены ВДВ, 3 мотострелковые бригады СВ (миротворческая и 2 горные), морская пехота (3 бригады, 2 полка и 4 батальона) и формируемые силы специальных операций (ССО), входящие в ВС (7 бригад), а также в ФСБ и МВД, плюс подразделения Федеральных служб охраны, исполнения наказаний и контроля за оборотом наркотиков (ФСО, ФСИН и ФСКН). Основу СБР составят ВДВ, и на базе их управления формируется штаб СБР [5, 6]. Кроме того, 98-я ВДД и 31-я ДШбр ВДВ России входят в состав Коллективных сил оперативного реагирования Организации Договора о коллективной безопасности. От других стран туда входят: от Казахстана — 35-я ДШбр и батальон морской пехоты, от Белоруссии — бригада спецназа, от Армении, Киргизии и Таджикистана — по одному батальону [7]. То есть ВДВ РФ — основа этих сил. ВДВ России непосредственно подчиняются командующему этого рода войск и состоят из управления, 4-х воздушно-десантных и десантно-штурмовых дивизий (ВДД и ДШД), 4-х десантно-штурмовых бригад (ДШбр), 2-х отдельных полков (спецназа и связи), учебного центра и учебных заведений, а также формирований обеспечения. Численность ВДВ в 2012 г составляла 35 тыс. чел. (4 тыс. офицеров, 9,5 тыс. контрактных сержантов и солдат, 21,5 тыс. призывных сержант и солдат) плюс 28 тыс. гражданских служащих. В течение

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

5-7 лет число контрактных солдат и сержантов намечено увеличить до 20 тыс. Военная реформа ВС России, которая началась в 2008 г, меньше отразилась на ВДВ, чем на СВ — в частности, командованию ВДВ удалось отстоять дивизионную структуру, тогда как практически все СВ России перешли на бригадную. Также удалось отменить расформирование 106-й ВДД. Тем не менее, в ВДВ был произведен ряд преобразований, в т.ч. сокращено 26 воинских частей и 40% офицеров, произошёл возврат к преимущественному комплектованию солдатами по призыву, в составе дивизий были сформированы зенитно-ракетные полки и авиация ВДВ была передана в состав ВВС [8]. В настоящее время развитие ВДВ в РФ осуществляется в соответствии с Планом строительства воздушно-десантных войск на 20112015 годы. Дивизии ВДВ. Из 4-х дивизий ВДВ две являются воздушнодесантными (98-я и 106-я), и предназначены для парашютной выброски с транспортных самолётов, две — десантно-штурмовыми (7-я и 76-я). Последние должны перебрасываться транспортными самолётами на захваченные аэродромы. Для выброски с парашютами у ДШД служит только два парашютно-десантных батальона (по одному в каждом десантном полку), которые должны предварительно захватить эти аэродромы. Все дивизии ВДВ являются гвардейскими. 7-я ДШД(г) дислоцируется в Новороссийске (Южный ВО), 76-я ДШД — в Пскове, 98-я ВДД — в Иваново и 106-я ВДД — в Туле (все три — Западный ВО). 76-я ДШД ориентируются для действий в северных регионах, 98-я ВДД — в северных и южных, 106-я ВДД — в южных и 7-я ДШД(г) — на юге и в горах. Дивизии ВДВ имеют унифицированную организацию и полностью развёрнуты по штату. Дивизия включает штаб, 4 полка (2 десантных, артиллерийский, зенитно-ракетный), 4 батальона (инженерносапёрный, связи, ремонтно-восстановительный и материального обеспечения), разведывательную роту и медицинский отряд [8]. Намечено, что к 2018 г все дивизии будут иметь по 3 десантных полка. Командование ВДВ предлагало вернуть в состав ВДД эскадрилью самолётов Ан-2 для совершения парашютных прыжков, ввести эскадрилью беспилотных авиационных комплексов (БпАК) и 2 вертолёта (воздушных пункта управления), а в ДШД — полк армейской авиации (40 десантных и 20 ударных вертолетов) и эскадрилью БпАК. Однако коллегия МО сочла эти предложения несвоевременными. Пока. Десантные полки ВДД — парашютно-десантные (ПДп), а ДШД — десантно-штурмовые (ДШп). Номера частей и подразделений десантных дивизий в 2013 г приведены в табл. 1 [8, 9, 10].

В настоящее время развитие ВДВ в РФ осуществляется в соответствии с Планом строительства воздушнодесантных войск на 2011-2015 годы.

Дивизии ВДВ имеют унифицированную организацию и полностью развёрнуты по штату.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Таблица 1

Части и подразделения

7-я ДШД

76-я ДШД

98-я ВДД

106-я ВДД

Десантно-штурмовые полки Парашютнодесантные полки Артиллерийский полк Зенитно-ракетный полк Батальон связи Инженерно-сапёрный батальон Батальон материального обеспечения Ремонтновосстановительный батальон Разведывательная рота Рота десантного обеспечения Рота РХБЗ Комендантская рота Медицинский отряд Военный госпиталь Учебно-тренировочный комплекс

108, 247

104, 234

—

217, 331

51, 137

1141 3

1140 4

1065 5

1182 1

743 629

728 656

674 661

731 388

1681

1682

1683

1060

162

175

215

173

967

968

969

970

+ + 32 —

+ + — 3996

+ + 36 — +

+ + 39 —

Всего в ВДД 5320 чел, 216 БМД (в 106-й дивизии 56 БМД-1 и 160 БМД2, в 98-й дивизии 216 БМД-2), 87 БТР-Д, 18 машин БТР-РД с ПТРК, 36 машин БТР-ЗД с ПЗРК, 24 КШМ (БМД-1КШ и Р-149БМРД), 27 машин управления артиллерии 1В119, 5 машин связи (3 – дальней БМД-1Р и 2 — спутниковой Р-440 ОДБМ), 1 специальная аппаратная машина СА-20, 12 гаубиц Д-30 и 54 САО 2С9. В 98-й ВДД дополнительно было 9 СПТП 2С25. В ДШД немного больше личного состава и вооружения, чем в ПДД: 5520 чел, 225 БМД (в 7-й дивизии 225 БМД-2, в 76-й дивизии 192 БМД-2, 5 БМД-3 и 28 БМД-4), 110 БТР-Д, 18 БТР-РД, 36 БТР-ЗД, 24 КШМ (БМД-1КШ и Р-149БМРД), 27-31 1В119, 5 машин связи (3 БМД-1Р и 2 Р-440 ОДБМ), 1 СА-20, 12 гаубиц Д-30 и 54-72 САО 2С9. В 76-й ДШД дополнительно было 15 СПТП 2С25.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Парашютно-десантный полк (ПДп) включает штаб, 3 парашютно-десантных батальона, самоходно-артиллерийский дивизион, 2 батареи (противотанковая и зенитная), 7 рот (разведывательная, инженерно-сапёрная, связи, десантного обеспечения, материально-тылового обеспечения, ремонтная и медицинская), 3 взвода (управления начальника артиллерии, РХБЗ и комендантский – последний во время войны), оркестр (в мирное время); может быть учебная рота. Всего в полку 1620 чел, 105 БМД-2 (в 51-м ПДп 55 БМД-2 и 50 БМД-1), 28 БТР-Д, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 7 КШМ (БМД-1КШ и/или Р-149БМРД), 1 БМД-1Р, 8 1В119 и 18 2С9. 331-й ПДп имеет дополнительную батарею СПТП (6 2С25). Десантно-штурмовой полк (ДШп) имеет почти такую же организацию, за исключением того, что из трёх его батальонов 2 десантно-штурмовых и 1 парашютно-десантный. В ДШп немного больше личного состава и вооружения, чем в ПДп. Всего в полку 1760 чел, 108 БМД-2, 42 БТР-Д, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 7 КШМ (БМД-1КШ и/или Р-149БМРД), 1 БМД-1Р, 8 1В119 и 18 САО «Нона-С». В 234-м ДШп один десантный батальон является опытным и включает 5 БМД-3 и 28 БМД-4. Оба ДШп 76-й дивизии имеют усиленный артдивизион (24 САО и 10 1В119), а также дополнительную батарею СПТП (6 2С25). Предполагается к 2016 г. перевооружить по одному десантному полку в каждой из 4-х дивизий на БМД-4М. Артполк включает штаб, 2 дивизиона (самоходно-артиллерийский и гаубичный), 2 батареи (противотанковую и управления/артиллерийской разведки), 2 роты обеспечения (десантного и материального/технического), медпункт. Всего в артполку ДШД 520 чел, ВДД – 560. Вооружение включает 2 БТР-Д, 6 БТР-РД, 1 КШМ (БМД-1КШ или Р-149БМРД), 10 1В119, 12 гаубиц Д-30, 18 САО 2С9. В артполках 76-й и 98-й дивизий дополнительно имеется по противотанковому взводу с 3 СПТП 2С25 «Спрут-СД». По другим данным в эти артполки включено по дивизиону с 12-18 2С25. Управление дивизии (штаб и разведывательная рота) имеют 6-9 БМД2 (в 106-й ВДД – БМД-1П), 1 БТР-Д, 1 БМД-1КШ, 1 1В119, 9 БТР-ЗД и 1 СА-20. В 2013 г разведрота 98-й ВДД была переформирована в батальон, а в 2014 г это планируется осуществить в остальных трёх дивизиях. Зенитно-ракетный полк включает 15 БТР-Д, 1 БМД-1КШ, 6 БТР-ЗД и ЗРК «Стрела-10М3» (предположительно 12-18 ПУ). В 2014-2016 гг. в полки поступят ПЗРК «Верба», новые РЛС «Гармонь» и АСУ «Барнаул-Т». Батальон связи имеет 246 чел, 2 БТР-Д, 6 БМД-1КШ, 1 БМД-1Р, 2 Р-440 ОДБ и радиостанции на автомобилях.

Предполагается к 2016 г. перевооружить по одному десантному полку в каждой из 4-х дивизий на БМД4М.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Инженерно-сапёрный батальон включает 127 чел, 11 БТР-Д, 1 БМД1КШ и сапёрную технику. Ремонтно-восстановительный батальон имеет 183 чел, 6 БТР-Д и 1 БРЭМ-Д. Бригады ВДВ также имеют унифицированную организацию и полностью развёрнуты по штату. В ВДВ входит 11-я, 31-я, 56-я и 83-я ДШбр. Ранее 11-я, 56-я и 83-я бригады входили в СВ и находились в оперативном подчинении военных округов (ЮВО и ВВО), но в октябре 2013 г вошли в состав ВДВ. 31-я и 56-я ДШбр являются гвардейскими. 56-я бригада дислоцируется в Камышине (Южный ВО), 31-я – в Ульяновске (Центральный ВО), 11-я – в Ула-Удэ и 83-я – в Уссурийске (обе – Восточный ВО). Также планируется в 2016 г. сформировать в Воронеже 345-ю ДШбр. 31-я ДШбр укомплектована контрактниками на 100%, полностью оснащена ББМ и предназначена для переброски тяжёлыми самолётами и вертолётами. Бригада включает штаб, 4 батальона (3 десантно-штурмовых и разведывательный), артдивизион, самоходный артдивизион, 2 батареи (противотанковую и зенитную), 7 рот (инженерно-сапёрная, связи, РХБЗ, десантного обеспечения, материально-тылового обеспечения, ремонтная и медицинская), 2 взвода (управления начальника артиллерии и комендантский), оркестр. В 11-й и 83-й ДШбр в 2014 г будут сформированы роты РЭБ. Позднее они будут сформированы в остальных бригадах и дивизиях ВДВ. Всего в бригаде 2120 чел., 108 БМД-2, 52 БТР-Д, 8 БТР-РД, 15 БТР-ЗД, 9 БМД-1КШ, 1 Р-440 ОРД, 6 1В119, 18 гаубиц Д-30 и 12 САО «Нона-С». 56-я ДШбр (лёгкая) не имеет ББМ и предназначена для переброски преимущественно вертолётами Ми-8 и Ми-26, а также транспортными самолётами. Она включает штаб, 3 десантно-штурмовых батальона, артдивизион, 2 батареи (противотанковая и зенитная), 9 рот (разведывательная, инженерно-сапёрная, связи, РХБЗ, десантного обеспечения, автомобильная, материально-тылового обеспечения, ремонтная и медицинская), 2 взвода (управления начальника артиллерии и комендантский), оркестр. Всего в бригаде 2670 чел, 18 АГС-17, 18 122-мм гаубиц Д-30, 36 ПТРК «Метис-М», 27 ПТРК «Фагот-М» или «Корнет», 8 23-мм ЗУ-23 и 36 ПЗРК «Игла». Десантно-штурмовой батальон (пеший) включает штаб, 3 десантных роты (4 ПТРК «Метис-М», 2 АГС-17), противотанковую батарею (6 ПТРК «Фагот-М» или «Корнет»), 3 взвода (зенитно-ракетный с 9 ПЗРК «Игла», связи и обеспечения), медпункт. В противотанковой батарее 9 ПТРК «Фагот-М» или «Корнет», в зенитной батарее 8 ЗУ-23 и 9 ПЗРК «Игла», в разведывательной роте автомобили УАЗ-3151 и РЛС СБР-3.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Боеготовность соединений ВДВ. В 2007 г. 7-я, 76-я и 98-я дивизии ВДВ были укомплектованы контрактными солдатами и сержантами на 90%. Однако в результате «реформ» эту укомплектованность по ВДВ понизили до 40%. Позднее в каждой дивизии и 31-й бригаде было сначала сформировано по 1 десантному батальону контрактников для первоочерёдного применения, как сказано, «для решения миротворческих задач». Из них 4 батальона находились в постоянной боевой готовности. Впоследствии число таких батальонов возросло до 6, а затем – до 8 (по 1 батальону в каждом десантном полку). Планировалось иметь в 2013 г все воздушно-десантные и десантноштурмовые батальоны ВДВ укомплектованные контрактниками, а в соединениях иметь 80% контрактников (к 2020 г – 100%) [5]. Отдельные полки представлены 45-м разведывательным полком специального назначения (РпСН, Кубинка) и 38-м полком связи (пС, Медвежьи озёра). Планируется переформирование этих полков в бригады. 45-й РпСН включает 2 батальона (901-й разведывательный и 218-й спецназа). Всего в полку 1000 чел, 18 БТР-80, 5 Р-149БМРД и 4 НДПУ на шасси БТР-Д комплекса «Строй-П» с ДПЛА «Пчела-1Т». 38-й пС обеспечивает связь штаба ВДВ с подчинёнными соединениями. Учебные заведения и учебные центры представлены Рязанским высшим воздушно-десантным командным училищем, 242-м учебным центром ВДВ, Ульяновским гвардейским суворовским военным училищем и Нижегородской кадетской школой-интернатом. 242-м учебный центр ВДВ (Омск, бывшая 44-я учебная дивизия) включает 226-й и 285-й учебные парашютно-десантные полки и 200-й учебный самоходный артдивизион. Вооружение и оснащение ВДВ представлено ББМ (боевыми машинами десанта (БМД), десантными БТР (БТР-Д) и обеспечивающими машинами на их базе), артиллерией (самоходными орудиями (САО), гаубицами, самоходными противотанковыми пушками (СПТП), ПТРК, зенитными установками, ПЗРК и ЗРК), стрелковым оружием, автоматизированными системами управления (АСУ) войсками, автомобильной и парашютной техникой. Основное вооружение ВДВ приведено в табл. 2 [11, 12]. ББМ включают до 1500 БМД (400 БМД-1П, 900 БМД-2 «Будка», 100 БМД-3 «Бахча», 60 БМД-4 «Бахча-У», 10 новых БМД-4М «Садовница»), до 700 БТР-Д, включая машины на его базе: БТР-РД «Робот» с ПТРК «Конкурс-М», «Фагот-М» и «Корнет», БТР-ЗД «Скрежет» с ПЗРК «Игла», командно-штабные БМД-1КШ «Сорока» и Р-149БМРД «Кушетка», управления артиллерии 1В119 «Реостат», дальней связи БМД-1Р «Синица» и станции спутниковой связи Р-440 ОДБ «Кристалл-БД», специальные аппаратные СА-20, ремонтно-эвакуационные БРЭМ-Д, разведывательно-химические РХМ-5. Поступило 10 БТР-МДМ «Ракушка-М».

Учебные заведения и учебные центры представлены Рязанским высшим воздушнодесантным командным училищем, 242-м учебным центром ВДВ, Ульяновским гвардейским суворовским военным училищем и Нижегородской кадетской школой-интернатом.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Таблица 2 Показатель

2С25

БМД1П

Вес, т

7,6

12,913,2

13,6

14+2

Экипаж

Десант

9,085 3,152 2,653,05

6,4 2,63 1,621,97

6,97 2,7 1,832,18

6,1 3,11 2,052,45

5,8-5,9 2,63 1,65-2

6,02 2,63 1,952,3

Против пуль

Размеры, м Длина Ширина Высота Броня

Против пуль

БМД- БМД- БМД-4 БМД- БТР-Д 2 3 4М

6,1-6,36 6,1 3,11 3,11 2,172,05-2,45 2,45

Против Против Против пуль пуль пуль

2С9

Двигатель, л.с.

510 2В-062С

240 5Д20

450 2В-06-2

500 УТД-29

240 5Д20

Скорость, км/ч

60-61

70-71

Скорость на плаву, км/ч

500

Пушка, мм тип

125 2А75

73 2А28

100 2А70

120 2А51

Снарядов

25 40

Пушка 30-мм, тип

2А42

2А72

Снарядов

300

500+360

350

464

Тип 30-мм гранатомёта

АГ-17

АГ-30

Гранат

280+261

840

Пулемёт, мм

7,62 ПКТ

3х7,62 ПКТ

2х7,62 ПКТ

7,62 ПКТ

2х7,62 ПКТ

Патронов

2000

4000

2980

2000

ПТУР

6 Рефлекс

2 Конкурс/ 1 Фагот

1 Конкурс/ 2 Фагот

4+2/ Конкурс

4/ Аркан

Китолов2/ Грань

Дальность, км Вооружение:

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Главные достоинства БМД и машин на её базе, делающие их уникальными — компактность, лёгкость, высокая подвижность, проходимость вне дорог и возможность десантирования с использованием парашютных и парашютно-реактивных систем. Недостатки БМД-1 – низкая защищённость (броня из алюминиевого сплава защищала спереди от пуль 12,7-мм, в остальных местах — от 7,62-мм, и совершенно не защищала от РПГ), плохая противоминная стойкость, недостаточная обитаемость (внутри очень тесно), а также слабое вооружение (неэффективная 73-мм пушка в одноместной башне и старые ПТРК «Малютка»). На БМП-1П ПТРК «Малютка» были заменены на ПТРК «Конкурс» (сейчас эти ПТРК тоже устарели — и морально и физически). В настоящее время основной БМД в ВДВ (900 из 1500) является БМД-2. Она использует шасси БМД-1, и получила одноместную башню с 30-мм пушкой и ПТРК «Конкурс», но её защищённость и обитаемость остались как у БМД-1. БМД-3 имела новое шасси большего веса, лучшую защищённость, обитаемость, и двухместную башню от БМП-2 с 30-мм пушкой и ПТРК «Конкурс». Она могла десантироваться с отделением десантников, однако её шасси оказалось ненадёжным. У новой БМД-4 было ненадёжное шасси БМД-3, а также двухместная башня «Бахча-У» со 100-мм и 30-мм пушками, и ПТРК «Аркан». К этому времени броневая защита БМД-4 считалась недостаточной. Глубоко модернизированный вариант БМД-4 (БМД-4М) с целью унификации с БМП-3 имел новое, более надёжное шасси, башню от БМП-3 и улучшенную защищённость (в 1,5 раз, и от наземных мин) за счёт 2 т накладной брони и совершенную СУО. Необходимо отметить, что поставки БМД-4М сначала планировались на 2013 г, затем на 2014 г, а теперь на 2015 г. При этом её цена в серии составит 64 млн. руб. (цена танка Т-90А – 70-118 млн. руб.) Нелишне также напомнить, что согласно ГПВ-2015 уже намечалась поставка 2000 новых и модернизированных БМД, а согласно ГПВ-2020 – 1700. Но эти поставки были отменены, а министерство обороны предложило ВДВ закупить новую БМД на шасси разрабатываемой БМП «Курганец-25». Однако командование ВДВ с этим не согласилось. Было решено, что если опытная партия успешно пройдёт испытания, будет начато серийное производство БМД-4М. В 2003-2013 гг. св. 600 БМД-1 было модернизировано до уровня БМД-2 (в перспективе намечено это проделать с остальными БМД-1). В 2014 г планируется 210 БМД-2 модернизировать до уровня БМД-2М с установкой ПТРК «Корнет-М» (дальность пуска до 8 км), новых стабилизаторов и радиостанций. До 2017 г намечено модернизировать ещё 200 БМД-2 до БМД-2М [1]. Артиллерия включает 790 120-мм САО 2С9 «Нона-С» и 120 буксируемых 122-мм гаубиц Д-30. Противотанковая артиллерия включает 36 125-мм

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

СПТП 2С25 «Спрут-СД» (фактически лёгких танков), ПТРК «Метис-М», «Фагот-М», «Конкурс-М» и «Корнет», а зенитная артиллерия – буксируемые 23-мм зенитные установки ЗУ-23 (иногда устанавливались на БТР-Д), ПЗРК «Игла» и «Верба», самоходные ЗРК «Стрела-10М2/3» [13]. Стрелковое оружие включает 5,45-мм автоматы АКС-74, АК-74М, АН-94 «Абакан» и 9-мм АС «Вал», 5,45-мм ручные пулемёты РПКС-74 и РПК-74М, 7,62-мм пулемёты ПКМ и «Печенег», 12,7-мм пулемёты НСВ и «Корд», снайперские винтовки (7,62-мм СВДС, 9-мм ВСС «Винторез» и ВСК-94, 12,7-мм КСВК «Корд»), 40-мм подствольные гранатомёты ГП-25 и ГП-30, 30-мм автоматические гранатомёты АГС-17 «Пламя» и АГС-30, противотанковые гранатомёты РПГ-7Д, РПГ-26 «Аглень», РПГ-27 «Таволга», РПГ-29 «Вампир», огнемёт РПО «Шмель». АСУ войсками «Полёт-К» поступили уже во все десантные дивизии. Автомобильная техника представлена вариантами грузовых машин «Урал», ГАЗ, КамАЗ и легковых УАЗ, приспособленных для десантирования. В их числе «Урал-4320», ГАЗ-66, УАЗ-3151, УАЗ-452А, ТПК ЛуАЗ-967М и др. Парашютная техника представлена моделями для сбрасывания личного состава (Д-5, Д-6 и Д-10), системами для сбрасывания боевых и транспортных машин, вооружения и других грузов, в т.ч. парашютными платформами П-7М (для БМД-1/2, БТР-Д, Д-30, ЗУ-23, ГАЗ-66, Р-142) с многокупольными парашютными системами, парашютными бесплатформенными системами ПБС-915 (БМД-1П), ПБС-916 (БМД-2), ПБС-925 (БТР-Д), ПБС-926 (2С9), ПБС-950 (БМД-3/4), а также парашютнореактивными системами ПРСМ-915 (БМД-1), ПРСМ-916 (БМД-2), ПРСМ925 (БТР-Д), ПРСМ-926 (2С9), П235 (БМД-3/4), П260М (2С25) и др. Боевое применение ВДВ. После перевооружения ВДВ на БМД и машины на её базе парашютные десанты с БМД применялись только на учениях. В военных конфликтах ВДВ использовались в основном, как элитная пехота, а её БМД показали себя неудовлетворительно (причины – см. выше). Например, в Афганской войне десантники использовали, в основном, БМП-1/2 и БТР-70/80. Перспективы перевооружения ВДВ. Согласно Концепции развития техники ВДВ до 2025 г, ВДВ будут преимущественно вооружаться гусеничной плавающей бронетехникой (на 70%). Планировалась поставка улучшенных СПТП «Спрут-СДМ-1», до 200 новых БМД-4М и некоторое число БТР-МДМ (в 2014 г – 40 БМД-4М и 30 БТР-МДМ), а также перспективных САО на шасси СПТП «Спрут-СДМ-1» (120-мм 2С36 «Зауралец-Д» и 152-мм). Часть гусеничной бронетехники в десантноштурмовых соединениях намечено заменить колёсными машинами БТР82АМ. Планируется закупить 100-150 бронеавтомобилей «Тигр» для полка спецназа и десантно-штурмовых соединений (в роты разведки), а после доработки для обеспечения сбрасывания с парашютом они поступят и в ВДД.

АСУ войсками «Полёт-К» поступили уже во все десантные дивизии.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

В ВДВ поступают КРУС «Стрелец», АСУ войсками «Андромеда-Д», АСУ ПВО «Барнаул-Т», МРЛО (РЛС) «Гармонь», комплексы РЭБ «Леер-2», «Инфауна» и «Лесочек», цифровые системы связи «Цивик». Предполагается пополнить автопарк машинами КамАЗ-43501 (г/п 3 т), гидро- и квадроциклами, машинами «багги» и мотопарапланами, которые оснастят подразделения разведки и спецназа. Планируется поставка БпАК «Искатель» и других, нового стрелкового вооружения и комплектов боевой экипировки «Ратник», парашютов Д-10 и Д-12, управляемых парашютов «Арбалет-1/2». Также намечено поступление перспективной БМД, по которой в настоящее время идут НИР и ОКР. Предполагают, что в 2016 г она будет готова к серийному производству [1]. Военно-транспортная авиация (ВТА). Мобильность ВДД обеспечивается, в основном, транспортными самолётами, ДШД и ДШбр — транспортными самолётами и вертолётами. Всего ВВС имели в 2012 г 23 эскадрильи ВТА и 337 самолётов, в т.ч. 2 эскадрильи с 12 Ан-124, 1 эскадрилью с 21 Ан-22, 13 эскадрилий с 118 Ил-76МД и 7 эскадрилий с 50 Ан-12, 24 Ан-24, 80 Ан-26, 30 Ту-134 и 1 Ту-154. Кроме того, имеется 17 эскадрилий с 574 транспортными вертолётами (534 Ми-8, 8 Ми-6 и 32 Ми-26) [13]. Основным транспортным самолётом является Ил-76МД (перевозит 3 БМД или до 50 т груза или 167-245 чел; может сбросить 126 парашютистов). Основным транспортным вертолётом является Ми-8 разных модификаций (перевозит 32 чел, или 4 т груза). Тяжёлый транспортный самолёт Ан-124 перевозит посадочным способом до 120 т или 880 чел, Ан-22 – 4 БМД или 40-60 т или 290 чел, а тяжёлый вертолёт Ми-26 – 2 БМД, 20 т или 85 солдат (70 десантников). Сейчас ВТА в состоянии перебросить одним рейсом десантный полк с вооружением. К 2020 г. планируется, что она сможет перебросить одним рейсом десантную бригаду. В рамках программы ГПВ-2020 планировалось закупить 39 самолётов Ил-476 (Ил-76МД-90А – глубоко модернизированных Ил-76МД новой постройки грузоподъёмностью до 60 т). Но эта закупка будет задержана из-за вынужденного полного перехода на российские комплектующие (с Украины не будут поставляться шасси и другие элементы). Также из-за прекращения военно-технического сотрудничества с Украиной не будут реализованы планы строительства и закупки для МО РФ 60 самолётов Ан70 и 17 Ан-124-100М-150. Поэтому в России сейчас разрабатывается перспективный авиационный комплекс транспортной авиации ПАК ТА (военно-транспортный самолёт). Предполагают, что, он будет иметь 4 двигателя и сможет перевозить 80-120 т (в т.ч. 2 танка или 3 ББМ). Проект находится на стадии НИР, завершение разработки ожидается в 2020-х годах. До этого времени МО планируется закупить 11 лайнеров Ил-96-300 (несёт

Основным транспортным самолётом является Ил-76МД (перевозит 3 БМД или до 50 т груза или 167-245 чел; может сбросить 126 парашютистов).

Сейчас ВТА в состоянии перебросить одним рейсом десантный полк с вооружением. К 2020 г. планируется, что она сможет перебросить одним рейсом десантную бригаду.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

до 300 пассажиров или 40 т груза; дальность полёта 10 тыс. км) и грузовых самолётов Ил-96-400Т (58 т, 10 тыс. км) [14]. Но самолёты ПАК ТА только начали проектироваться, а пассажирские Ил-96-300 и грузовые Ил-96-400Т не смогут заменить специальные военные транспортно-десантные самолёты Ан-70 (может использоваться с грунтовых ВПП) и Ан-124100М-150 (способен перевозить грузы весом до 150 т). Ситуация по вертолётам также непростая. Согласно ГПВ-2020 планировалось поставить в ВВС 520 транспортных вертолётов (450 Ми-8МВТ-5 и Ми-8АМТШ, 32 Ка-29К, 38 Ми-26Т2) и 428 ударных вертолётов (49 Ми35М, 167 Ми-28Н, 180 Ка-52 и 32 Ка-52К). Все эти вертолёты оснащены украинскими двигателями. Отказ от поставки с Украины двигателей Д-136 для вертолётов Ми-26Т2 (потребность 76 ед.) и двигателей ТВ3-117 для остальных вертолётов (потребность 1820 ед.) приведёт к срыву плана поставок в ВС на 2014 и 2015 годы, поскольку, например, в 2014 г в России будет произведено всего 50 двигателей ВК-2500 (российская версия двигателя ТВ3-117) для 25 вертолётов при плане более 100 вертолётов. Российский центр «Салют» планирует, начиная с 2016 г, производить ежегодно 300-320 двигателей (в т.ч. 250 для МО) [15]. Однако существуют серьёзные сомнения в том, что эти планы будут выполнены. Но даже если программа ГПВ-2020 в части транспортных самолётов и вертолётов будет выполнена на 50% – опасность ВДВ России для Украины будет немногим меньше. Что ВС Украины могут противопоставить российским ВДВ? Украинское направление. ВС Украины в 2013 г имели Командование высокомобильных десантных войск (ВДВ), предназначенное для действий в тылу противника, ведения антитеррористических, специальных и миротворческих операций. Оно включает 25-ю воздушно-десантную бригаду (ВДбр, Гвардейское), 79-ю (Николаев), 95-ю (Житомир) и 80-ю (Львов) аэромобильные бригады (АМбр). Кроме того, есть учебный батальон в центре СВ «Десна», а офицеров готовят на профильных факультетах института СВ и академии обороны [16, 17]. Всего Командование ВДВ насчитывало 5,8 тыс. чел, 98 БМД (36 БМД-1 и 62 БМД-2), 22 БТР-Д, 5 БТР-60, 156 БТР-80, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 14 БМД1КШ, 23 1В119, 1 ПРП-4, 13 1В18, 3 1В19; 3 Р-145 БМ, 2 3С-88 и 1 СА-20, 3 РХМ-4; 1 БРЭМ-Д, 24 120-мм миномёта 2С12, 48 САО 2С9 и 54 гаубицы Д30. И когда началась оккупация Россией Крыма, эти 5800 человек с их вооружением оказались единственными боеспособными и боеготовыми войсками ВС Украины. Исходя из этого личного состава и ВВТ, можно утверждать, что Командование ВДВ ВС Украины примерно соответствовало российской десантной дивизии с уменьшенным количеством БМД, усиленной бронетранспортёрами БТР-80 и гаубицами Д-30. Всего ВДВ России имели в

Но даже если программа ГПВ-2020 в части транспортных самолётов и вертолётов будет выполнена на 50% – опасность ВДВ России для Украины будет немногим меньше.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

6 раз больше личного состава, в 15 раз больше БМД и в 7 раз больше систем артиллерии калибра свыше 100 мм. 25-я ВДбр оснащена БМД-1/2, БТР-Д, 2С9, и может десантироваться в полном составе со всем вооружением. Бригада включает штаб и управление, 3 парашютно-десантных батальона, взвод снайперов, артиллерийскую группу, зенитный дивизион и 8 рот (разведывательную, связи, инженерносапёрную, химзащиты, ремонтную, материального обеспечения и десантного обеспечения, медицинскую), а также полигон. Всего в бригаде было 1720 чел, 98 БМД (36 БМД-1 и 62 БМД-2), 22 БТР-Д, 6 БТР-РД, 9 БТР-ЗД, 14 КШМ БМД-1КШ, 23 1В119, 1 ПРП-4, 1 СА20, 1 БРЭМ-Д, 48 САО 2С9. 79-я АМбр (лёгкая) почти не имеет ББМ и перебрасывается, в основном, вертолётами Ми-8 (кроме машин и гаубиц). Бригада включала штаб и управление, 2 аэромобильных батальона, артдивизион, зенитную батарею и роты, как в 25-й ВДбр. Всего в бригаде было 1170 чел, 1 БТР-60, 3 1В18, 1 1В19, 1 Р-145 БМ, 18 гаубиц Д-30. На вооружении аэромобильных батальонов состояли 82-мм миномёты, гранатомёты АГС-17, ПТРК «Метис» и «Фагот», артдивизиона – гаубицы Д-30, зенитной батареи – ЗРК «Стрела-1» и ПЗРК «Игла». 80-я и 95-я АМбр были оснащены БТР (фактически они стали лёгкими механизированными соединениями без танков и с буксируемой артиллерий), и использовались, в основном, для выполнения полицейских функций при решении миротворческих задач. В каждой бригаде был штаб и управление, 2 аэромобильных батальона, артиллерийский и зенитный дивизионы, противотанковая батарея и 6 рот (разведывательная, связи, инженерно-сапёрная, ремонтная, материального обеспечения и десантного обеспечения), 2 взвода (снайперов и химзащиты). Всего в 80-й бригаде было 1180 чел, 2 БТР-60, 72 БТР-80, 5 1В18, 1 1В19 2 Р-145 БМ, 2 3С-88, 3 РХМ-4, 12 миномётов 2С12 и 18 гаубиц Д-30. В 95-й бригаде было 1140 чел, 2 БТР-60, 84 БТР-80, 5 1В18, 1 1В19, 12 миномётов 2С12 и 18 гаубиц Д-30. В настоящее время украинские десантные бригады развёрнуты по штату (в т.ч. 79-я и 80-я бригады получили 3-й десантный батальон). Бригады ведут бои, понесли потери в живой силе и технике – но они оказались самыми боеспособными и боеготовыми из украинских соединений. Антитеррористическая операция на востоке Украины показала, что подобная «гибридная» война требует мобильных формирований с уровнем подготовки ВДВ, обеспеченных лёгкой бронетехникой, САО, гаубицами, миномётами, ПТРК и ПЗРК. То есть, необходимо наращивание и совершенствование украинских ВДВ. Кроме того, нельзя исключить возможности будущей войны с Россией, а, как известно, клин клином вышибают. То есть достойно противостоять ВДВ России могут только ВДВ.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

ВДВ России имеют в Европе 4 десантные дивизии и 2 бригады, т.е. 10 расчётных бригад (9 на БМД и 1 лёгкая). У ВДВ Украины 4 десантные бригады (1 на БМД, 2 на БТР и 1 лёгкая). Представляется целесообразным сформировать в составе ВДВ Украины ещё 3-4 десантные бригады (лёгкие механизированные). Какие же возможности в этом направлении имеет Украина? В части резерва личного состава имеется до 30 тыс. бывших десантников, отслуживших в своё время в аэромобильных войсках Украины. Кроме того, необходимо готовить новые кадры и совершенствовать боевую подготовку, чтобы она была не хуже, чем у российских десантников. Представляется целесообразным на базе учебного батальона центра «Десна» развернуть учебный полк. Что касается специального вооружения ВДВ, то с учётом резервного оно включало 60 БМД-1, 78 БМД-2, 42 БТР-Д и 63 2С9, то есть в резерве находилось 25 БМД-1, 16 БМД-2, 20 БТР-Д и 16 2С9, что достаточно для формирования 1 парашютно-десантного батальона и 1 самоходного артдивизиона. То есть возможности для вооружения новых формирований ВДВ со спецтехникой очень ограничены. Максимум можно будет иметь 2 бригады на БМД по два десантных батальона. Однако выход есть – это бронированные машины МТ-ЛБ, которых в СВ Украины до 1500 ед. в разных модификациях. Кстати, в СВ России МТЛБ в роли ББМ оснащены 7 из 19 мотострелковых бригад в европейской части РФ. Машина имеет вместимость до 13 чел, вес до 12 т, скорость до 60 км/ч, хорошую проходимость, противопульную броню и вооружена пулемётом ПКТ. В Украине разработаны варианты её модернизации, в т.ч. до уровня МТ-ЛБМШ с установкой боевого модуля «Шквал», вооружённого 30-мм пушкой и 30-мм гранатомётом, 7,62-мм пулемётом и ПТРК «Барьер». Запасов миномётов калибра 82 мм и 120 мм тоже достаточно, так же как самоходных 122-мм гаубиц 2С1 «Гвоздика» и буксируемых гаубиц Д-30. Выпускаются новые ПТРК «Корсар», «Скиф», «Барьер» и «Стугна-П». А ПЗРК можно приобрести за рубежом. Отсюда видно, что Украина может сформировать и вооружить 3-4 десантные (лёгкие механизированные) бригады, увеличив, таким образом, свои ВДВ вдвое. Воздушная мобильность украинских бригад сейчас обеспечивается тремя бригадами (15-я, 25-я и 456-я) транспортных самолётов ВВС и тремя бригадами (7-я, 11-я и 16-я) армейской авиации СВ. Всего ВВС имеют в строю 25 транспортных самолётов (2 Ан-24, 12 Ан-26, 2 Ан-30, 2 Ту-134, 7 Ил-76МД) и 9 транспортных вертолётов Ми-8, а СВ – 184 вертолётов (90 Ми-24, 79 Ми-8 и 15 Ми-26). Однако большая часть этих машин находилась в резерве. Впрочем, учитывая пятикратное превосходство России в боевых самолётах в зоне конфликта, возможность применения над вражес-

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

кой территорией украинской транспортной авиации представляется проблематичной. Заключение. Надежды на создание в ВС Украины вдвое более сильных ВДВ основаны не только на опыте и традициях отслуживших в войсках десантников, и запасах вооружения, которые могут использоваться для оснащения новых бригад. Они основаны и на том творческом боевом духе, который в настоящее время проявился у народа Украины. А это самое главное. ВЫВОДЫ • ВДВ – самые мобильные, боеспособные и боеготовые войска ВС России. Они активно применялись во всех войнах и вооружённых конфликтах, где участвовали СССР и РФ, причём всегда показывали высокий уровень боевой подготовки и воинскую доблесть. • В нынешней необъявленной войне России против Украины ВДВ РФ играют одну из главных ролей. Они активно использовались в спецоперации по захвату Крыма, а затем участвовали в приграничных «учениях», способствуя дестабилизации ситуации в восточной части Украины, обеспечивая поддержку сепаратистов и запугивая украинское руководство неминуемостью вторжения в случае продолжения им антитеррористической операции. • ВДВ России представляют собой элитные и высокомобильные лёгкие механизированные войска быстрого реагирования, предназначенные для охвата противника по воздуху и ведения боевых и диверсионных действий в его тылу. Они являются резервом верховного главнокомандующего ВС (то есть президента), и составляют основу мобильных сил быстрого реагирования. • ВДВ состоят из управления, 2-х воздушно-десантных и 2-х десантно-штурмовых дивизий, 4-х десантно-штурмовых бригад, 2-х полков (спецназа и связи), учебного центра и учебных заведений, а также формирований обеспечения. В ВДВ служит 35 тыс. чел. (4 тыс. офицеров, 9,5 тыс. контрактников, 21,5 тыс. призывных). • Дивизии ВДВ развёрнуты по штату и включают штаб, 4 полка (2 десантных, артиллерийский, зенитно-ракетный), 4 батальона (инженерно-сапёрный, связи, ремонтно-восстановительный и материального обеспечения), разведывательную роту и медицинский отряд. • ВДД предназначены для парашютной выброски с транспортных самолётов, а ДШД должны перебрасываться транспортными самолётами на захваченные аэродромы (для этого в них, кроме 4-х десантно-штурмовых батальонов, есть 2 парашютно-десантных). В ВДД по штату было 5320 чел, 216 БМД-2, 87 БТР-Д, 18 машин БТР-

Надежды на создание в ВС Украины вдвое более сильных ВДВ основаны не только на опыте и традициях отслуживших в войсках десантников, и запасах вооружения, которые могут использоваться для оснащения новых бригад. Они основаны и на том творческом боевом духе, который в настоящее время проявился у народа Украины. А это самое главное.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

•

• •

•

РД с ПТРК, 36 машин БТР-ЗД с ПЗРК, 24 КШМ (БМД-1КШ и Р-149БМРД), 27 машин управления артиллерии 1В119, 5 машин связи (3 БМД-1Р и 2 Р-440 ОДБМ), 1 спецаппаратная машина СА20, 12 гаубиц Д-30 и 54 САО 2С9. В ДШД 5520 чел, 225 БМД-2, 110 БТР-Д, 18 БТР-РД, 36 БТР-ЗД, 24 КШМ БМД-1КШ и Р-149БМРД, 27-31 1В119, 3 БМД-1Р и 2 Р-440 ОДБМ, 1 СА-20, 12 Д-30 и 54-72 2С9. В 98-й ВДД дополнительно было 9 СПТП 2С25, а в 76-й ДШД — 15 СПТП 2С25. ДШбр включает штаб, 4 батальона (3 десантно-штурмовых и 1 разведки), артдивизион, самоходный дивизион, 2 батареи (противотанковую и зенитную), 7 рот (инженерно-сапёрная, связи, РХБЗ, десантного обеспечения, материально-тылового обеспечения, ремонтная и медицинская), взвода управления начальника артиллерии. В ДШбр 2120 чел, 108 БМД-2, 52 БТР-Д, 8 БТР-РД, 15 БТР-ЗД, 9 БМД-1КШ, 1 Р-440 ОРД, 6 1В119, 18 гаубиц Д-30 и 12 САО «Нона-С». 56-я ДШБр (лёгкая) не имеет ББМ и предназначена для переброски вертолётами. 45-й РпСН включает 2 батальона (разведывательный и спецназа). В полку 1000 чел, 18 БТР-80, 5 Р-149БМРД и 4 НДПУ комплекса «Строй-П» с ДПЛА. Планируется усилить ВДВ и усовершенствовать их организацию, в т.ч: в 2013 г укомплектовать соединения контрактниками на 80% (все боевые батальоны), а к 2020 г – на 100%; к 2014 г переформировать разведроты в разведбатальоны в дивизиях и сформировать роты РЭБ в 11-й и 83-й ДШбр; в 2016 г сформировать 345-ю ДШбр; к 2017 г иметь роты РЭБ во всех соединениях, к 2018 г во всех дивизиях сформировать 3-й десантный полк; переформировать 45-й разведполк спецназа и 38-й полк связи в бригады спецназа и управления. Вооружение и оснащение ВДВ представлено ББМ (БМД, БТР-Д и машинами на их базе), артиллерией (САО, гаубицами, СПТП, ПТРК, зенитными установками, ПЗРК и ЗРК), стрелковым оружием, автомобильной и парашютной техникой. ББМ включают до 1500 БМД (400 БМД-1П, 900 БМД-2, 100 БМД-3, 60 БМД-4, 10 новых БМД-4М), 700 БТР-Д и машины на его базе: БТР-РД с ПТРК, БТРЗД с ПЗРК, КШМ БМД-1КШ и Р-149БМРД, машины управления артиллерии 1В119, машины связи БМД-1Р и Р-440 ОДБ, спецаппаратные машины СА-20, БРЭМ-Д, РХМ-5. Поступило 10 новых БТР-МДМ. Артиллерия включает 790 120-мм САО 2С9, 120 122-мм гаубиц Д-30 и 82-мм миномёты 2Б14, 36 125-мм СПТП 2С25, ПТРК «Метис-М», «Фагот-М», «Конкурс-М» и «Корнет», 23мм ЗУ-23, ПЗРК «Игла» и «Верба», ЗРК «Стрела-10М2/3».

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

• Планируется поставка улучшенных СПТП «Спрут-СДМ-1», до 200 новых БМД-4М и БТР-МДМ, колёсных БМП БТР-82АМ и 100-150 бронеавтомобилей «Тигр». Поступают АСУ «Андромеда-Д» и «Барнаул-Т», РЛС «Гармонь» и комплексы РЭБ «Леер-2», «Инфауна» и «Лесочек», цифровые системы связи «Цивик». Предполагаются поставки машин КамАЗ-43501, гидро- и квадроциклов, машин «багги» и мотопарапланов, беспилотных авиакомплексов, нового стрелкового вооружения и комплектов экипировки «Ратник», парашютов Д-10, Д-12 и «Арбалет-1/2». Разрабатываются перспективные БМД и САО (120-мм и 152-мм). • ВВС России имеют 337 транспортных самолётов (12 Ан-124, 21 Ан22, 118 Ил-76МД, 50 Ан-12, 24 Ан-24, 80 Ан-26, 30 Ту-134 и 1 Ту-154) и 574 транспортных вертолётов (32 Ми-26, 8 Ми-6 и 534 Ми-8). Самолёты ВВС в состоянии перебросить одним рейсом десантный полк с вооружением, а к 2020 г – десантную бригаду. Планировалось закупить 39 самолётов Ил-476, но поставки будут задержаны из-за прекращения ВТС с Украиной. Также будут сорваны поставки 60 самолётов Ан-70 и 17 Ан-124-100М-150. Планируемая закупка 11 пассажирских Ил-96-300 и грузовых Ил-96-400Т не решит проблему. Поэтому в России начал разрабатываться перспективный авиационный комплекс транспортной авиации. Планировалось также поставить 520 транспортных вертолётов (450 Ми-8МВТ-5 и Ми-8АМТШ, 32 Ка-29К, 38 Ми-26Т2). Все они оснащены украинскими двигателями. Отказ от их поставки с Украины приведёт к срыву плана поставок вертолётов на 2014 и 2015 годы, поскольку в России производится мало двигателей. ВПК России планирует, начиная с 2016 г, производить требуемое количество двигателей, но существуют серьёзные сомнения в том, что эти планы будут выполнены. • Украина имеет ВДВ, включающие 1 воздушно-десантную и 3 аэромобильные бригады, а также учебный батальон. Эти ВДВ значительно слабее российских ВДВ, и по численности, а также количеству вооружения примерно соответствуют усиленной российской десантной дивизии. ВДВ России имеют в Европе 4 десантные дивизии и 2 бригады, т.е. 10 расчётных бригад (9 на БМД и 1 лёгкая). У ВДВ Украины 4 десантные бригады (1 на БМД, 2 на БТР и 1 лёгкая). ВДВ России имеют в 6 раз больше личного состава, в 15 раз больше БМД и в 7 раз больше систем артиллерии. • Для обеспечения паритета представляется целесообразным сформировать в составе ВДВ Украины ещё 3-4 десантные бригады (лёгкие механизированные). Для этого целесообразно использовать призыв отслуживших десантников и обеспечить подготовку

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

новых кадров (не хуже, чем в России), для чего на базе учебного батальона развернуть учебный полк. При оснащении новых десантных бригад целесообразно использовать резервы вооружения: хотя там мало БМД, БТР-Д и САО, но достаточно МТ-ЛБ, самоходных гаубиц 2С1, гаубиц Д-30, миномётов, ПТРК и др. При этом МТ-ЛБ целесообразно модернизировать до уровня МТЛБМШ с установкой боевого модуля «Шквал», вооружённого 30мм пушкой и 30-мм гранатомётом, 7,62-мм пулемётом и ПТРК «Барьер». ЛИТЕРАТУРА Воздушно-десантные войска // http://berlogamisha.mybb.ru/viewtopic. php?id=44 Бараш Ю. Вооружён и опасен // Defense Express. – 2014. – №5. – C.36-43 Бараш Ю. Оценка сил и средств группировки войск на границе с Украиной // Виклики та ризики. Безпековий огляд ЦДАКР. – №3. – С.26-36 Пехота взлетит на воздух. Россия приступила к созданию Сил быстрого реагирования. Для чего? // http://svpressa.ru/war21/article/76362/ Мухин В. В России готовится создание Сил быстрого реагирования // http://ohranka.com/2013/11/%D0%B2-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81% D0%B8%D0%B8-%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%8F %D1%82-%D1%81%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8% D0%B5-%D1%81%D0%B8%D0%BB-%D0%B1%D1%8B%D1%81%D1%82%D 1%80%D0%BE%D0%B3/ В Силы спецопераций войдут подразделения МВД, ФСБ и ФСИН // http://izvestia.ru/news/546521#ixzz36PExa900 Таранова А. П. Опыт ЕС при создании сил коллективного реагирования // http://eu-law.ru/2011/11/opyt-es-pri-sozdanii-sil-kollektivnogoreagirovaniya/ Воздушно-десантные войска России // http://ru.wikipedia.org/ wiki/%C2%EE%E7%E4%F3%F8%ED%EE-%E4%E5%F1%E0%ED%F2%ED%F B%E5_%E2%EE%E9%F1%EA%E0_%D0%EE%F1%F1%E8%E8 Полковой состав Воздушно Десантных Войск // http://www.rusarmy. com/forum/topic6641.html Марш-бросок за ВДВ! // http://vk.com/topic-56242681_28880303 Карпенко А. Обозрение бронетанковой техники (1905-1995 гг.) / СПб. – «Невский бастион». – 1996. – С.100-103, 150-154 Боевые машины десанта // http://sermonak.narod.ru/bmd.html THE MILITARY BALANCE 2013 / IISS. – 2014. – P.192-203 Российские десантники получат новый транспортник // http://lenta.ru/ news/2014/05/16/transport/ Центр газотурбостроения «Салют» осваивает производство узлов двигателя ВК-2500 // http://itar-tass.com/politika/1159308

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Украинская армия. Структура, численность, вооружение // http://www. pandia.ru/text/77/21/70384.php Держаться на энтузиазме тяжело. Аэромобильные войска Украины : в идеале и на практике // http://subscribe.ru/archive/state.army.vseovdv/200608/14171307. html

Новые российские полки в Крыму. Для чего? Юрий Бараш, член Экспертного совета ЦИАКР Уже сообщалось, в том числе, и на страницах одного из предыдущих номеров нашего бюллетеня, о перспективах развёртывания группировки вооружённых сил России в Крыму [1]. Но эти планы, особенно касающиеся наращивания корабельного состава и дальней бомбардировочной авиации, рассчитаны на перспективу и требуют для их осуществления нескольких лет. Поэтому военно-политическое руководство РФ уже сейчас осуществляет срочные мероприятия по усилению своей крымской группировки. В частности, 4 июня агентство ИТАР-ТАСС сообщило, что в Крыму были сформированы два новых полка: артиллерийский полк и полк радиационной, химической и биологической защиты (РХБЗ). Организационно они войдут в состав береговых войск Черноморского флота. Напомним, что туда уже входят базирующиеся в Крыму 810-я бригада морской пехоты и 1096-й зенитно-ракетный полк, оснащённый ЗРС С-300 (обе части в Севастополе), а также развёрнутые в Краснодарском крае 11-я береговая ракетно-артиллерийская бригада (Анапа) и 382-й отдельный батальон морской пехоты (Темрюк). Артиллерийский полк, как сообщалось, предназначен для прикрытия береговой линии и имеет около 300 единиц вооружения и военной техники. В числе вооружения нового полка более 60 единиц новых артиллерийских систем: самоходные противотанковые комплексы (СПТРК) «Хризантема-С», 152-мм самоходные гаубицы (СГ) «Мста-С», оснащенные автоматизированной системой наведения орудия и реактивные системы залпового огня (РСЗО) «Торнадо-Г». Исходя из этого качественного состава и общего количества артиллерийских систем, а также известной организации подразделений артиллерии, можно уверенно предположить, что в этом полку 2 артиллерийских дивизиона по 18 СГ «Мста-С», реактивный дивизион с 18 РСЗО «Торнадо-Г» и противотанковая батарея с 9 СПТРК «Хризантема-С» (всего 63 артиллерийские системы). Кроме того, в полку полный комплект подразделений обеспечения. Личный состав полка сформирован по смешанному принципу. Должности, определяющие боеготовность артиллерийских подразделений,

Военно-политическое руководство РФ уже сейчас осуществляет срочные мероприятия по усилению своей крымской группировки.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

укомплектованы военнослужащими по контракту. В основном, это должности командиров орудий, наводчиков-операторов, топогеодезистов, вычислителей, механиков-водителей. В августе личный состав полка примет участие в лагерном сборе ракетных войск и артиллерии, который пройдет в Крыму на полигоне Ангарский. В течение месяца артиллеристы будут совершенствовать профессиональную выучку, наращивать боевую слаженность подразделений, а на заключительном этапе сбора проведут тактические учения с боевыми стрельбами. Половина занятий, в том числе стрельб, пройдет в ночное время [2]. Необходимо отметить, что полк оснащён самыми совершенными артиллерийскими системами СВ России, в т.ч.: 152-мм СГ 2С19 «Мста-С» имеет шасси на базе танка Т-80. Вес СГ 4243 т, скорость до 60 км/ч, запас хода 500 км. Экипаж СГ 5 чел, и он перевозит 50 выстрелов. 152-мм гаубица 2А64 с длиной ствола 47 калибров имеет дальность стрельбы 24,7 км (активно-реактивным снарядом – до 29 км, управляемым снарядом «Краснополь-2» – до 25 км) и скорострельность 7-8 в/мин. СГ оснащена 12,7-мм зенитным пулемётом НСВТ. Не исключено, что в полку состоят последние модификации СГ «Мста-С» – 2С19М1 с АСУ «Успех-С», или 2С19М2 – с более совершенной АСУ и модернизированной гаубицей 2А64М2, имеющей скорострельность до 10 в/мин. СГ 2С19М1 принята на вооружение в 2008 г и производится серийно, а СГ 2С19М2 начала производится в 2012 г, выпущено св. 35 ед. 122-мм РСЗО 9К51М «Торнадо-Г» представляет собой глубоко модернизированную РСЗО 9К51 «Град» и по боевой эффективности превосходит её в 2,5-3 раза. Вес машины 14 т, скорость до 85 км/ч. В состав РСЗО входит модернизированная боевая машина на 6х6 шасси Урал-4320, старые и новые реактивные снаряды и КСАУО «Капустник-БМ». Экипаж машины уменьшен с 3 до 2 чел, время развертывания на неподготовленной позиции понижено до 6 мин., на неподготовленной позиции и до 1 мин – на подготовленной. Новые кассетные снаряды с отделяемой головной частью и самоприцеливающимися кумулятивными боевыми элементами позволят эффективно поражать бронетехнику. Дальность стрельбы кассетными снарядами до 30 км, осколочно-фугасными – до 40 км. В 2013 г РСЗО «Торнадо-Г» была принята на вооружение, в СВ поставлено 36 ед. СПТРК «Хризантема» имеет боевую машину 9П157-2 на шасси БМП3. Вес машины 19,4 т, скорость до 70 км/ч, запас хода 600 км. Экипаж СПТРК 2 чел и он несёт 15 ПТУР 9М123 (2 на выдвижной ПУ). Ракеты имеют дальность стрельбы 5-6 км, автоматическую наведение в луче РЛС или полуавтоматическое – в луче лазера, а также тандемную кумулятивную БЧ (диаметр 152-мм, пробивает броню 1100-1200 мм), или фугасную (термобарическую) БЧ. СПТРК может поражать танки и другие бронецели,

В августе личный состав полка примет участие в лагерном сборе ракетных войск и артиллерии, который пройдет в Крыму на полигоне Ангарский. Полк оснащён самыми совершенными артиллерийскими системами СВ России

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

фортификационные сооружения, надводные и малоскоростные воздушные цели (в т.ч. вертолёты) и живую силу. На вооружении СВ находится св. 10 СПТРК «Хризантема». Отдельный полк радиационной, химической и биологической защиты был сформирован в Крыму (в Севастополе) несколько раньше. На его вооружении имеется около 200 автомобилей и специальной техники, в том числе современная машина радиационной, химической, биологической разведки РХМ-4-01 (на базе БТР-80), оснащённая полуавтоматическими приборами 3-го и 4-го поколения. Также в полку есть специальные машины тепловой обработки вооружения и военной техники ТМС-65У и машины постановки аэрозольных дымовых завес ТДА-2К. Термодымовые машины ТДА-2К используются для маскировки войск и объектов. Например, недавно на учениях они поставили аэрозольную дымовую завесу на площади более 20 га и 300 м в высоту, и на 3 часа сделали невидимыми для авиации и радаров противника несколько объектов – аэродром, парк боевых машин, взлетно-посадочную полосу длиной 2,5 километра и прилегающую к ней территорию. При необходимости, такое аэрозольное облако можно растянуть на километр и поддерживать его в течение 10 часов. В августе личный состав полка выполнит полевой выход, который пройдет на в Крыму на полигоне «Опук». В ходе занятий военнослужащим предстоит отработать вопросы ведения РХБ разведки и ликвидации очагов условного радиационного заражения на незнакомой местности. Особое внимание в ходе месячного сбора будет уделено выполнению упражнений по аэрозольной маскировке войск и объектов. Зачем ВС России перебрасывают в Крым свои самые современные и эффективные артиллерийские системы? Тем более такие, как СГ «Мста-С», РСЗО «Торнадо-Г» и СПТРК «Хризантема-С». Ведь указанный артполк по организации и вооружению почти точно повторяет самоходный артполк мотострелковой или танковой дивизии, предназначенный для артподготовки в мобильном общевойсковом бою. Для береговой обороны ведь обычно использовались артиллерийские бригады по 120 орудий, оснащённые буксируемыми пушками 2А36 или буксируемыми гаубицами Д-30, Д-20 и 2А65. Если и применялись самоходные орудия, то это были открыто установленные на гусеничных шасси пушки 2С5. А в новом артполку все артсистемы самоходные, к тому же кроме СГ – РСЗО и СПТРК... Похоже, что этот полк предназначен не для обороны побережья Крыма, а для огневого взлома линии обороны ВС Украины на границе с Крымом с последующим сопровождением прорвавшихся в континентальную часть Украины мотострелковых бригад. А прикрывать артполк от обнаружения должен будет новый полк РХБЗ. Что ВС Украины могут противопоставить подобному артполку? Ударные самолёты Воздушных сил Украины его не подавят – у ВВС России многократное превосходство в воздухе, а сам артполк будет прикрыт сред-

В августе личный состав полка выполнит полевой выход, который пройдет на в Крыму на полигоне «Опук». Особое внимание в ходе месячного сбора будет уделено выполнению упражнений по аэрозольной маскировке войск и объектов.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

ствами ПВО и аэрозольной завесой полка РХБЗ. Остаётся артиллерия СВ Украины, и здесь определённые возможности имеются. СВ Украины включают 3 артиллерийские бригады и 3 реактивных полка. Правда две артиллерийские бригады (11-я и 55-я) имеют буксируемые гаубицы 2А65 «Мста-Б» (по 54 ед.), и не могут успешно противостоять российскому полку из-за меньшей дальности стрельбы, боеготовности, мобильности и защищённости, а также худшему боевому обеспечению. Большие возможности имеет 26-я артиллерийская бригада (36 СГ 2С19 «Мста-С» и 18 самоходных пушек 2С5 «Гиацинт-С»). По мобильности, защищённости и боеготовности эта бригада соответствует российскому артполку, однако имеет меньшую дальность стрельбы (33,1 км у СП 2С5 против 40 км у РСЗО «Торнадо-Г»). Кроме того, боевое обеспечение у 26-й бригады хуже. Наиболее подходят для борьбы с российским артполком 15-й и 107-й реактивные полки (по 36 РСЗО 2А52 «Смерч»). Эти системы имеют высокую боеготовность и мобильность, дальность их стрельбы достигает 70 км, а реактивные снаряды имеют мощные БЧ (243-258 кг), в т.ч. кассетные с кумулятивно-осколочными элементами, поражающими бронетехнику сверху. Остаётся решить вопрос с обнаружением целей и корректировкой огня на такой дальности, но это могут выполнить особые группы разведки или спецназа. Однако основную роль в этом могут сыграть добровольцы из мирного населения. В перспективе же для ВС Украины целесообразно создать комплекс разведки стреляющих батарей противника на основе технических решений РЛС «Зоопарк-2», принять на вооружение и закупить комплекс звуковой разведки стреляющих батарей «Положение-2». СВ России тоже имеют РСЗО «Смерч» (106 ед.), но их число в Украине сравнимо – до 80 ед. ЛИТЕРАТУРА Бараш Ю. Вооружён и опасен // Defense Express. – 2014. – №5. – C.36-43 Зачем в Крым перебрасывают самое мощное оружие России // http:// orujie.mirtesen.ru/blog/43655791330/Zachem-v-Kryim-perebrasyivayuts a m o e - m o s c h n o e - o r u z h i e - R o s s i i ? u t m _ c a mp a i g n = t r a n s i t & u t m _ source=main&utm_medium=page_0&pad=1

92-я отдельная механизированная бригада в обороне Харьковской области Вячеслав Целуйко, кандидат политических наук, доцент кафедры политологии ХНУ им. В.Н. Каразина, специалист по современным вооруженным конфликтам, член Экспертного совета ЦИАКР Столкнувшись с гибридной агрессией со стороны Российской Федерации, сочетающей как прямую интервенцию Российской армии в Крыму, так

Остаётся решить вопрос с обнаружением целей и корректировкой огня на такой дальности, но это могут выполнить особые группы разведки или спецназа. Однако основную роль в этом могут сыграть добровольцы из мирного населения.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

и использование иррегулярных вооруженных формирований РФ на Донбассе, силовые структуры Украины оказались в сложном положении. Не стала исключением и группировка ВСУ в Харьковской области (ХО), становым хребтом которой является 92-я отдельная механизированная бригада (92-я омбр) – единственное общевойсковое соединение украинской армии, базировавшееся до российской агрессии на востоке Украины. Хотя в настоящее время на восток Украины переброшены значительные силы ВСУ из других регионов, ситуация на Донбассе вынуждает использовать их в первую очередь там. Основная задача 92-й бригады сейчас и на перспективу – защита Харьковской области от вторжения Российской армии. Оптимизации решения данной задачи и будет посвящена данная статья. Для начала необходимо рассмотреть, что из себя представляет зона ответственности 92-й омбр в Харьковской области. Наша область имеет границу с РФ общей протяженностью 315 км, кроме того, нельзя сбрасывать со счетов угрозу вторжения в ХО через Луганскую область. Такая обширная граница сразу демонстрирует невозможность ее обороны в рамках классической обороны. Очевидно, что оборона Харьковской области может быть только подвижной. Вторым фактором, влияющим на формы и методы обороны Харьковской области, является наличие на ее территории второго по величине мегаполиса Украины – города Харькова. Опыт современных вооруженных конфликтов, в том числе, и отечественный опыт на Донбассе демонстрирует, что даже город средних размеров с гарнизоном из легкой пехоты с единичными образцами бронетехники может представлять серьезную проблему для осаждающих или штурмующих его войск. Таким образом, оборона Харькова в случае открытой российской агрессии не только необходима по политическим и экономическим причинам, но и вполне может быть успешной расположенными в нашем городе формированиями различных силовых структур. Роль 92-й бригады в обороне столицы области может состоять, в первую очередь, в усилении сил его гарнизона (преимущественно легковооруженных) тяжелой техникой: танками, САУ, ЗПРК и ЗРК. Таким образом, перед 92-й омбр стоит две задачи - различные по формам и оптимальным для их реализации силам и средствам. Для решения первой задачи оптимальны формирования на колесной автобронетехнике. Это связано с их более высокой мобильностью при использовании довольно густой дорожной сети Харьковской области. Кроме того, колесная автобронетехника требует меньше топлива, а, значит, менее зависима от тыла, то есть, может иметь менее громоздкий тыл в самих подразделениях, а также менее зависима от поставок топлива от вышестоящих органов. Последнее повышает автономность таких формирований, что крайней важно для обороны обширной территории ХО.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Оптимальными для оснащения подвижных формирований 92-й бригады можно считать машины семейства БТР-4, производящиеся в Харькове на заводе имени Малышева. Боевые машины сочетают в себе мощное вооружение, хорошую подвижность и неплохой уровень защиты, делающих БТР-4 вполне современной колесной БМП. Наличие же семейства вспомогательных машин позволяет иметь в подразделениях унификацию по шасси. В тоже время ограниченные возможности по насыщению силовых структур Украины БТР-4 (которые сейчас поступают на вооружение Национальной гвардии) требует искать альтернативные решения до переоснащения 92-й бригады новой колесной бронетехникой, которое может затянуться на годы. В ВСУ скопился большой запас устаревших советских БТР-70, которые в своем исходном виде не удовлетворяют современным требованиям к колесным БТР по многим показателям (подвижность, автономность, вооружение, размещение и спешивание десанта и т.д.). Сразу стоит отметить, что конструкция бронекорпуса БТР-70 не позволяет существенно улучшить условия обитания и десантирования мотострелков. Однако в условиях лесостепной местности Харьковской области большее значение имеют не столько действия десанта, сколько маневр и огонь самих боевых машин и поддерживающих их средств. Потому именно на повышение подвижности и огневой мощи БТР-70 должна быть направлена модернизация. Кроме того, важное значение имеет создание на базе БТР70 различных боевых и обеспечивающих машин, для чего имеется большой запас данных БТР на базах хранения. Наиболее перспективным направлением повышения подвижности БТР-70 является замена устаревших бензиновых двигателей на современные дизельные. Тут можно вспомнить разработанный Николаевским бронетанковым заводом проект модернизации БТР-70Ди (БТР-7) «Защитник», который успешно поставлялся на экспорт. Использование итальянских дизелей IVECO мощностью в 150 л.с. каждый позволило заметно повысить максимальную скорость, проходимость и дальность хода (т.е. автономность) данных бронетранспортеров. Потому модернизация ходовой части БТР-70 по николаевскому проекту является крайне важным элементом повышения эффективности подразделений 92-й бригады. Повышение огневой мощи можно достичь путем установки на БТР-70 боевых модулей отечественного производства. Учитывая, что в Российскую армию массово поступают новые и модернизированные БТР-82А/ АМ со стабилизированной 30-мм автоматической пушкой, аналогичные отечественные колесные боевые машины не должны уступать бронетехнике вероятного противника по огневой мощи. Потому приоритет в оснащении модернизированных БТР-70 должен отдаваться боевым модулям с 30мм стабилизированной пушкой. Для получения качественного

Оптимальными для оснащения подвижных формирований 92-й бригады можно считать машины семейства БТР-4, производящиеся в Харькове на заводе имени Малышева.

В условиях лесостепной местности Харьковской области большее значение имеют не столько действия десанта, сколько маневр и огонь самих боевых машин и поддерживающих их средств.

Потому модернизация ходовой части БТР-70 по николаевскому проекту является крайне важным элементом повышения эффективности подразделений 92-й бригады.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

превосходства над противником имеет смысл использовать боевые модули с отечественными ПТРК «Барьер», которые позволят бороться не только с колесной, но и тяжелой гусеничной бронетехникой противника, включая танки. Наличие в составе вооружения модернизированных БТР-70 современных ПТРК позволит оснащенным ими подразделениям отчасти компенсировать отсутствие в их структуре собственных танков. Причем, степная местность Харьковской области и особенно Донбасса благоприятствует реализации максимальной дальности пуска ПТУР, что дает их носителям важное преимущество перед противником. В целом предполагаемый характер действий отечественных подвижных формирований на территории ХО позволяет за счет сокращения десанта (играющего в них вспомогательное значение) увеличить автономность боевых машин (топливо, боеприпасы). Это также сокращает людские потери при поражении модернизированного БТР-70. Роль десанта фактически будет сводиться к боевому охранению подразделений на БТР и организации засад на удобной для этого местности. Учитывая необходимость автономных действий подразделений на колесной бронетехнике, большое значение имеет наличие семейства боевых и вспомогательных машин. Для них необходима модернизация ходовой части аналогичная основным боевым БТР, а также модернизация корпуса и вооружения (там, где это необходимо). Среди потребного спектра машин стоит выделить КШМ, БРЭМ, медицинскую машину, самоходный миномет, ЗСУ, СПТРК (если для основных боевых машин будет выбран модуль без ПТРК). Часть из этих машин уже разработана в Николаеве (КШМ БТР70Ди-02 «Свитязь», БММ БТР-70СМ «Ковчег», БРЭМ-7К/БРЭМ-2000), а часть может быть легко создана при минимальных усилиях. Так, путем демонтажа пулеметной башни и крыши десантного отделения при минимальных изменениях в бортовой броне возможно создание самоходных минометов калибра 82-мм и 120-мм, ЗСУ на базе ЗУ-23 (как это сделали в кубинской армии на базе БТР-60 или в Иране с установленным на крыше БТР-60 дистанционно управляемым модулем на базе ЗУ-23), возможно с дополнительным довооружением ЗУ-23 ПЗРК, как это предлагается в вариантах модернизации последних в мире. В идеале стоило бы создать на базе БТР-70 (и БТР отечественного производства) ЗРК на базе зенитной ракеты Р-2И. Не лишним будет и транспортер боеприпасов на базе БТР-70 без башни и крыши, который кроме своих прямых функций может служить внештатным тягачом-эвакуатором, медицинской машиной, эвакуировать экипажи, десант подбитых машин и т.д. Таким образом, модернизация основных боевых машин и создание семейства машин на базе БТР-70 позволили бы в умеренные сроки получить для вооружения подвижной части 92-й омбр высокоэффективный комплект для решения задач по ведению подвижной обороны ХО в автономном режиме.

Таким образом, модернизация основных боевых машин и создание семейства машин на базе БТР-70 позволили бы в умеренные сроки получить для вооружения подвижной части 92-й омбр высокоэффективный комплект для решения задач по ведению подвижной обороны ХО в автономном режиме.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Усиление обороны Харькова гусеничной техникой 92-й омбр будет эффективным уже имеющимся комплектом. В тоже время будет не лишним довооружить предназначенные для данных задач формирования гусеничными БМПТ-64 и БТРТ-64 на базе танка Т-64, предложенные Харьковским БТРЗ, а также семейства боевых и вспомогательных машин на базе этих БТР и БМП, например, универсальной машиной боевого снабжения УМБС-64. Сопоставимые с танками по подвижности и защищенности тяжелые БМП и БТР способны оказывать эффективную поддержку танкам в уличных боях, не оставляя последние без поддержки пехоты, как это может произойти в случае применения легких БМП и БТР. Также в уличных боях важна доставка грузов в районы боя и эвакуация раненных, для чего также важна роль ТБТР. Достоинством таких машин по сравнению с легкими собратьями является высокая защищенность десанта и груза к артиллерийскому огню орудий 152-155-мм калибра, не говоря уже о 120-мм минометах. Это свойство позволяет тяжелым БТР и машинам снабжения эффективно прорываться через зоны заградительного огня артиллерии противника. Наличие высокозащищенных гусеничных транспортных средств в составе харьковской группировки 92-й бригады позволяет не только перевозить собственную пехоту и грузы, но и личный состав и предметы снабжения поддерживаемых легких формирований, чем повышается выживаемость последних. Учитывая, что предполагаемая роль гусеничной техники 92-й бригады в Харькове будет сводиться к поддержке легковооруженных формирований (батальонов территориальной обороны, формирований Национальной гвардии, специальных батальонов МВД), то действовать ей придется в составе малых групп на урбанизированной местности, что требует соответствующей подготовки личного состава. Современный бой в городских условиях требует широкого использования инженерных подразделений, как для подготовки обороны, так и для проведения контратак. Это требует увеличения численности инженеров в составе харьковской части 92-й омбр, а также оснащения их соответствующим комплектом специальной техники, а также БТРТ-64. Конкретная специализация (подвижная оборона области, оборона мегаполиса) требует соответствующей подготовки военнослужащих, существенно отличающейся у каждого из компонентов. В сочетании с различной техникой (колесная для подвижной обороны и тяжелая гусеничная для уличных боев) имеет смысл поднять вопрос о переформировании 92-й омбр в две различные по функциям и вооружению части, условно: тяжелый полк «Харьков» и легкий «Харьковская область». При этом будет рациональным сохранить общее командование этими формированиями для эффективной координации действий тяжелого «стационарного» и легкого «подвижного» компонентов для решения общей задачи – защиты

Сопоставимые с танками по подвижности и защищенности тяжелые БМП и БТР способны оказывать эффективную поддержку танкам в уличных боях, не оставляя последние без поддержки пехоты, как это может произойти в случае применения легких БМП и БТР.

Эффективная защита области от внешней агрессии позволит профильным структурам (Национальная гвардия, батальоны МВД) сосредоточится на борьбе с иррегулярными формированиями Российской армии на территории Украины.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 липня 2014

Харьковской области и ее столицы от агрессора. Эффективная защита области от внешней агрессии позволит профильным структурам (Национальная гвардия, батальоны МВД) сосредоточится на борьбе с иррегулярными формированиями Российской армии на территории Украины.