T-magazine #1

номер перший пілотний червень рік 2010

10

Як робити

шрифти?

найпоширеніших типографічних помилок

Типографія чи типографіка? Сайрус Хайсміт & Дмитро Растворцев

— Досконала типографія — це більш наука, ніж мис­ тецтво. Повністю оволодіти ремеслом потрібно, але недостатньо. Тому що безпомилковий смак, смак завдяки якому народжується досконалість, має у своїй основі знання законів гармонії. Тому не буває геніїв типографії від природи, і лише поступово можна досягнути майстерності. Ян Чихольд

номер перший червень рік 2010

Зміст Замість слова редактора Типографія чи типографіка?

C. 2

Досвід Сайрус Хайсміт: «Скільки шрифтів потрібно для щастя?» С. 23

Історія одного шрифту Баскервіль: шлях до досконалості С. 4 Майстерня Як робити шрифти? С. 5 10 найпоширеніших типографічних помилок С. 18

Персона Ентузіаст-самоучка за стратегією «не святі горшки ліплять» С. 37

Досвід Обличчя українського шрифту С. 30 Буденне Штрих-код нам не ворог С. 34

вулична типографія Місто Суми С. 56

Натхнення Творці прекрасного С. 42 Корисно знати Словник типографа С. 52

замість слова редактора

Типографія чи типографіка? Т

ипографіка — нове слово. «Типографіка» кажуть тепер українці, коли хочуть заува­ жити розумне оформлення тексту, гру з літерами, шрифтову композицію, навіть дизайн шрифту. Але чому вони помиля­ ються? Дещо пояснить цитата зі статті відомого російського дизайн-теоретика: «…Говорить же «типографика» стали совсем недавно. Лексическая новинка заполнила терминологический пробел и высветила понятийный дефицит при­ менительно к той области графической деятельности, которая именуется поанглийски «typography». В Великобрита­ нии, ГДР, Нидерландах, США, ФРГ, Чехос­ ловакии, Швейцарии и некоторых других странах это самовыразительное слово знаменует старую культурную традицию, куда более, чем у нас, прочную, живую, самостоятельную. В процессе отчуждения творчества от производства слово «ти­ пография» закрепилось исключительно за полиграфическим предприятием. […] Для решения терминологической пробле­ мы оказалось достаточно суффикса «к». С 1983 года слово «типографика» занимает место в «Словаре издательских терминов» (М., Книга), а впервые попало в печать в конце 60-х годов (статьи Е.Черневич о гра­ фическом дизайне). Итак, типографика — русский вариант интернационального термина, означающий особый вид графи­ |4

ки». (В. Кричевский. Что означает типогра­ фика? // Реклама. – № 1. – 1990 рік). На користь росіян слід сказати, що вигадавши новий термін, впроваджують вони його завзято. Велику роль, напевно, зіграв і переклад 1982 року книжки Еміля Рудера «Типографія» (Рудер Эмиль. Типо­ графика: Руководство по оформлению. — М.: Книга, 1982. — 286 с.). Очевидно втім, що такої проблеми, для вирішення якої був би потрібен но­ вий термін, в українській мові не було, бо поліграфічне підприємство ще від першодрукарів називається «друкарнею». Широке ж вживання саме «типографіки» є такою ж ознакою русифікації, як «я ра­ хую» замість «я вважаю». А недоконаність терміну помітна навіть і в російський — ніколи не чув, наприклад, щоб людина називала себе «типографіком». Іронія долі полягає в тому, що термін ми позичаємо саме в Росії, яка власне й зруйнувала нашу власну типографську школу і традиції. Тому протиставлення навіть дещо глиб­ ше — «типографіка» це продовження політики запобігання та наслідування, «типографія» — пошуки та знаходження власного обличчя. І поки цих слів не зафіксовано в слов­ никах української мови, власним словов­ житком ми можемо зробити вибір. Насо­ лоджуймось типографією! Андрій Шевченко

Типографія у Вікіпедії: Типографія (грец. τύπογραφία) — мистецтво оздоблення друкарського тексту. Включає в себе мистецтва: • шрифтового дизайну, тобто створення символів літер та цілих шрифтів; • шрифтового оздоблення, тобто модифікації та декорування існуючих малюнків літер; • верстки, тобто вибору шрифту, параметрів набору, способів розміщення на площині та компонування з іншими елементами. Належить до фахової сфери відповідно шрифтових дизайнерів, графіків, типографів та верстальників. Цифрові технології зробили це мистецтво доступним широкому загалу.

За матеріалами сайту www. type.org.ua

Унікальні шрифти. Неповторний стиль www.store.artlebedev.ru/type

історія одного шрифту

Баскервіль: шлях до досконалості

К

оли англійський типограф і художник Джон Баскервіль відкрив свою першу друкарню в 1750 році в Бірмінгемі, він зайнявся пошуками типографської досконалості: покращував шрифти, дру­ карський верстат, фарбу і папір (зокрема, Баскервіль вперше застосував каландрування, тобто згладжування поверхні паперу нагрітими металевими валами). Але за­ соби, які існували на той час, не задовольняли майстра. Завдяки бажанню досягти абсолютної досконалості у типографії він випустив свою першу книгу — видан­ ня Вергілія. В 1758 році в передмові до відомого видан­ ня Мільтона «Втрачений і повернутий рай» Баскервіль писав, що захоплення красою букв викликало у нього бажання посприяти ще більшій їхній досконалості. Шрифти для Баскервіля вирізав його постійний гравер Джон Хенді, який працював на нього більше 30 років. У XVIII столітті відбувається поступова еволюція шрифтових форм. На початку століття домінувала від­ крита антиква старого стилю, як, наприклад, шрифти Вільяма Кезлона, а наприкінці століття їх змінила анти­ ква нового стилю Джанбатіста Бодоні. Шрифти Баскер­ віля знаходяться в середині цього процесу трансфор­ мації і називаються шрифтами перехідного типу. Баскервіль намагався удосконалити шрифти Кезло­ на шляхом збільшення контрасту між товстими і тон­ кими штрихами, роблячи засічки гострішими і більш звуженими, а також змінюючи нахил вісі овалів у окру­ глих знаків на вертикальніший. Деякі літери стали шир­ шими, а їхні округлі штрихи за формою стали ближче до правильного кола. Знаки стали регулярнішими і по­ слідовнішими за розміром і формою. Оскільки Баскервіль спочатку працював як каліграф і різьбяр по каменю, це надихнуло його на зображен­ |6

ня каліграфічно вигнутого хвоста у букви Q і курсив­ ної форми засічок у великих знаків. Для його шрифту характерні також підведений краплевидний елемент вгорі зліва у літери а, незамкнута нижня петля у букві g, увігнуте закінчення вертикального штриха у G і подо­ вжений нижній штрих E. Шрифти Баскервіля надихнули Бодоні і Дідо на змі­ ну шрифтової форми в бік більшого контрасту в штри­ хах. Знаки стали геометричними та витогченими. Гармонія і краса шрифту Баскервіль досі надихає графічних дизайнерів на створення нових шедеврів. І саме тому він досі широко застосовується у книгах і журналах. Елегантність і графічна досконалість ро­ блять Баскервіль прекрасним шрифтом для набору, якщо вам потрібно показати вишуканість та елегант­ ність шрифтових традицій. Версії шрифту Американський книжковий і шрифтовий дизай­ нер Брюс Роджерс, автор шрифту Сентор, захоплений шрифтом Баскервіль, розробив у 1917 році на його основі варіант для використання у видавництві Гар­ вардського університету. Англійська фірма Монотайп (у рамках програми відродження старих шрифтів) випустила свій Баскер­ віль у 1923 році. Фірма Лінотайп розробила свою версію шрифту1931 року. У 1980 році компанія Бетхольд випустила свою вер­ сію шрифту — Baskerville Book. Створив її дизайнер Гюнтер Ланге. Світлана Демченко

Як робити шрифти Український переклад typebasics від typeworkshop.com — це 100 % практичні начерки, які з’явились для пояснення деяких базових принципів шрифтового дизайну під час навчальних майстерень, які провадить словолитня Underware. Відповіді на питання, що виникають під час розробки нового шрифту — деякі засади, але не глибинні подробиці.

майстерня

Рівний розмір для всіх Щоб створювати рівний рядок, літери не повинні бути однакової висоти. Наприклад, трикутник (на ри­ сунку) намальований вищим за прямокутник, щоб не виглядати меншим. Отак, створюючи шрифт, треба прагнути до візуальної, а не математичної рівності всіх літер. Також круглі форми мають виходити за базову лінію, щоб виглядати оптично рівними з прямокутни­ ми, оскільки коло виглядає меншим, ніж прямокутник такої ж висоти. Це правильно не тільки для основних форм (кола, трикутника чи квадрату), а позначається на кожній літері шрифту, і є засадою шрифтового ди­ зайну. Немає різниці, працювати над латиницею, чи кирилицею, чи грецьким письмом — цей принцип є ба­ зовим для усіх форм. |8

За матеріалами сайту www. type.org.ua

майстерня

Шрифтова термінологія Спілкуватись в роботі над проектом набагато простіше, якщо користуватись базовою шрифтовою термінологією. Ось кілька важливих слів, що дозволять вам спілкуватись трохи вільніше, ніж «ну, цей, той, он ота маленька чорна штука». Просвіт в «е» також нази­ вають «оком», і ще є купа інших термінів. Коли хочете вивчити їх усі — ласкаво просимо до бібліотеки чи до пошуку в мережі.

9|

майстерня

Плавні форми Проектувати шрифт — це як вести авто. Коли ви керуєте автомобілем, ви завжди робите природні повороти. Коли ви малюєте літеру, робіть так само. Крива, як і поворот, починається гладко, а не зне­ нацька. Керуючи автомобілем, ви крутитимете кермо не тоді, як уже опинитесь на повороті, а ще до його почат­ ку лагідно скеруєте машину у потрібному напрямку. Думайте про автомобіль, коли робитимете шрифтові ескізи на папері.

| 10

майстерня

Каліграфічна природа Літери з верхнього рядка побудовані інакше, ніж літери з нижнього. Вони мають різну каліграфічну при­ роду. Шрифт може мати засічки (як Times New Roman), або не мати (Arial), але загалом конструкція залежить від його природи. Літери у верхньому рядку намальовані гострим пе­ ром, коли контраст виникає від більшого натискання на перо, а не від його форми. Знаменитий зразок такого шрифту — бодоні (Bodoni), але й гельветика (Helvetica), рублений шрифт, має те ж коріння. Найтовщими лініями літери зазвичай є її вертикалі. З цього погляду бодоні та гельветика однакові. Обидва шрифти мають однакову конструкцію, змінюється тільки контраст.

Символи з нижнього рядка походять від письма широким пером. Таке каліграфічне перо з одного боку товще, а з іншого – тонше. Контраст у шрифті виникає від форми пера, а не від натиску. Поставте таке перо на папір трохи навскіс, під кутом 30° до базової лінії. Тоді не вертикальні лінії будуть найтовщими у ваших літерах, а похилі. Також і горизонтальні штрихи не бу­ дуть найтоншими частинами літери. Такі популярні шрифти як Гарамонд (Garamond) та Minion збудовані у цей спосіб. Конструкція рублених шрифтів на кшталт гілл санс (Gill Sans) теж спирається на письмо широким пером.

11 |

майстерня

Проміжки Ритм у шрифті набагато важливіший за форму літер. Шрифт з красивими, але кепсько розставленими символами читати надзвичайно важко. Проте, не надто гарні, але прекрасно розставлені літери читатимуться легко. Означити ритм важливіше, ніж окреслити форми. Білий простір усередині літер та між ними визначає ритм набагато сильніше, ніж чорні контури. Коли вам вдається створити хороший ритм, ваш шрифт стає читанішим та збалансованішим. Створюючи чорну форму слід постійно пам’ятати про білі проміжки. Бо білі інтервали важливіші за чорні форми. Але ж біле не існує поза чорним. Зміна форми білого неминуче впливає на форму чорного. З цього погляду, один колір не може бути важливішим за інший. | 12

Наприклад, існує зв’язок між простором усередині літери «n» і простором між «i» та «n» (див. рисунок). У верхньому прикладі просвіт усередині «n» набагато більший за простір між «n» та «i». У нижньому ж вони приблизно однакові. Розставляючи інтервали у другий спосіб, ви отримаєте кращий ритм і більшу гармонію у ваших текстових рядках. Це ж справедливо щодо, наприклад, внутрішніх просвітів «a» та «e». Існує чіткий зв’язок між цими дво­ ма формами. Зробіть їх просвіти оптично однаковими, і ритм шрифту покращиться.

майстерня

Чорне проти білого Проектування шрифту — не більше й не менше як гармонізація форм чорного та білого. Чорного не існує без білого, і білого не існує без чорного. Чорний — це форма літери. Білий — просвіт всередині літери, а також між ними. Кількість білого всередині літери визначає кількість білого між двома літерами. Неможливо створити дуже грубу літеру з вели­ ким внутрішнім просвітом, тож надгрубі накреслення завжди матимуть менші проміжки, ніж світлі накрес­ лення. Тож і між літерами у них менша відстань (див. рисунок). Світле накреслення має помітно більші проміжки. То й відстань між двома літерами має бути пропорційною. Отже, між світлими літерами відстань завжди більша, ніж між грубими літерами.

13 |

майстерня

Курсив чи нахил Прямий шрифт може бути похилим (мати кут на­ хилу), а курсив може бути випростаним (цілком верти­ кальним, наче прямий). Гмм! Зовсім не кут визначає, чи літера є курсивною, чи пря­ мою. Визначає це будова літери. Щоб стало зрозуміліше, подивіться-но на оці чотири великі «n». Перша літера — пряма. Але й друга теж. Хоч вона й не вертикальна, по­ будовано її так само, як і першу. Ми називаємо такий шрифт «похилим». Загалом, нема різниці між другою та третьою «n», крім модифікованих засічок. Порівняймо тепер перші три літери з остан­ ньою. Ось де справжня письмівка. Велика різниця з попередніми трьома полягає в конструкції літери. Перші три збудовані з окремих штрихів, четверту ж намальо­ вано одним рухом пера. В цьому і полягає принципова | 14

різниця між звичайним шрифтом та письмівкою: не в куті нахилу, але у будові. Є багато пояснень різниці між письмівкою та по­ хилим шрифтом з точки зору історії. Тим не менше, ми говоримо про одну велику різницю — «похилий» стосується функції, «писаний» стосується конструкції. Майже будь-який шрифт може бути похилим. Проек­ туючи шрифтову родину з прямим та курсивним на­ кресленнями, курсив можна будувати різноманітними способами. Збудована за прикладом нашої третьої «n» літера може прекрасно працювати в курсиві вашої гарнітури. Але пам’ятайте: не все, що називають «письмівкою», є нею насправді.

майстерня

Усе в одному Як визначити чи пасує одна літера до іншої? Щойно ви приймаєте рішення щодо якоїсь літери, як застосу­ вати його до всіх інших літер шрифту? Почнімо з «е» (в центрі рисунку). Уявіть, що це ви намалювали цю «е», вона вам вельми подобається, і те­ пер вам кортить спроектувати інші літерки до цієї «е». З чого ж почати? Наприклад, робити засічки чи ні? Перша спроба: ліва «і». Рублена, без засічок. Чорна частина такої ж товщини, як чорні частини у «е». Така ж висота рядка. Наче має працювати? Друга спроба: права «і». Така ж товщина, та ж висота рядка, але тепер вона має засічки. Напливи «е» мають не тільки певну товщину, але «е» також має контраст. Ліва ж «і» не має жодного контрасту. Отже, ці дві літери не пасують одна до одної. Права «і» проте має контраст,

подібно до «е», бо має засічки. Завдяки цим тонким засічкам вона має і товсті, й тонкі елементи — так само як «е». Отже, вже початкова літера «е» визначила стиль цілого шрифту, який не може бути рубленим. Звісно, всяке правило можна порушити. Отже, ви­ щенаведене не означає, що вам не вдасться сполучити «е» з лівою «і» у вашому шрифті. Зрозуміло, що можли­ во все. Але зважуйте, що варто робити, а чого — ні.

15 |

майстерня

Читаність Єдина важлива риса текстового шрифту — це читаність. Багато що може вплинути на неї. Який кон­ траст ви задаєте, яку довжину верхніх та нижніх виносів, які ритм, чорнота шрифту, форма кривих та овалів тощо. Більшість із цих чинників впливають на кожну літеру шрифту, і мусять бути визначені наперед. Наприклад, контраст: літери верхнього рядка (на рисунку) мають помітно більший контраст, ніж літери нижнього. Шрифт верхнього рядка прийнятніший для вжитку в акциденції, а шрифт нижнього — в основному тексті. Не тільки через контраст, але й через те, що у верхньому рядку літери стисліші. Вони гірше читатимуться в дрібному розмірі, але привабливіші та гнучкіші для заголовків. Визначені контраст та ширина впливають на кожну літеру шрифту. | 16

Але й проектуючи кожну окрему літеру, не забувай­ мо про деталі, що поліпшать читаність шрифту. Напри­ клад, вушко латинської «g» може допомогти читацькому окові продовжити горизонтальний рух вздовж рядка. Літера «g» з нижнього прикладу працюватиме краще в дрібних кеглях текстового шрифту.

майстерня

Пропорції Якою зробити висоту рядка? Наскільки довгими виноси? Визначення пропорцій є першочерговим, і дуже залежить від призначення шрифту. Пропорції з певністю вплинуть на його вигляд та роботу. Напри­ клад, неможливо створити ощадну газетну гарнітуру з надзвичайно широкими літерами. Екстермально короткі виноси виглядатимуть хи­ мерно в текстовому шрифті. Гірше – їх можуть і не помітити. Але дуже короткі виноси можуть бути також вдалим рішенням для акцидентного чи заголовкового шрифту. Текстовому шрифту добре мати верхні вино­ си не меншими, а навіть більшими за висоту великих літер (ось як на рисунку).

17 |

майстерня

Капітелі Капітелі — це малі великі літери. Гмм… Капітелі — це великі літери висотою як малі. Навіщо вони потрібні? Для деяких типографічних по­ треб. По-перше — набране повністю великими літерами слово виглядає жахливо та утоплює решту тексту. По-друге, в багатьох шрифтах великі літери не розраховані на спільну роботу, тільки на слідування за ними малих літер. Капітелі ж, безумовно, розроблені так, щоб добре працювати разом, а їх використання дає приємніший та гармонійніший вигляд. Хоч ми й називаємо капітелі великими літерами на висоту малих, але це майже ніколи не є правдою. Щоб мати ту саму оптичну висоту, капітелі мусять бути тро­ хи більшими за малі літери шрифту (як на рисунку). | 18

майстерня

Кучеряві ініціали Припускаємо, що це не найнагальніша тема в навчанні типографії, хочемо все ж трохи сказати про кучеряві ініціали. Не кожна шрифтова родина має кучеряві варіанти літер. Кучеряві ініціали (великі літери) трапляються частіше, але й малі літери з початковими чи кінцевими кучериками існують. Колись вам захочеться набрати цілий рядок ве­ ликими літерами. Це ще можна зробити зі звичайним маюскулом, хоч краще було б використати капітелі, але зрештою такий набір не створює великої проблеми. А от кучеряві ініціали створять. Їх проектують, щоб ди­ зайнер міг додати візуальної принадності власному проекту, припускаючи, що вони супроводжуватимуть­ ся малими літерами, чи стануть буквицями, але не спо­

лучатимуться один з одним. Лиш у деяких шрифтах можливо поєднати кучеряві ініціали зі звичайними великими літерами.

19 |

майстерня

10

найпоширеніших типографічних помилок

Мета цієї статті – допомогти дизайнерам та їхнім клієнтам зрозуміти важливість хороших шрифтових навичок та уникнути деяких загальних помилок. Будь ласка, майте на увазі, що більшість помилок є суб’єктивними і можуть змінюватися залежно від проекту, мети або обставин. Нижче наведено список із десяти загальних помилок шрифтового дизайну та макетування, які можуть впливати на ефективність та зовнішній вигляд конструкцій, а також заощадити час і гроші при друці.

Недостатній інтерліньяж

Недостатній трекінг

| 20

Інтерліньяж (або проміжок між рядками) може поліпшити читаність ве­ ликих блоків тексту на сторінці та допомогти читачам не втрачати ряд­ ки при читанні. Занадто ж малий міжрядковий простір може виклика­ ти відчуття тісноти. Важливо пам’ятати, що різні гарнітури вимагають різного інтерліньяжу: чим вищі літери, тим більшим має бути проміжок між рядками.

Трекінг (проміжок між літерами) застосовується до груп літер. Він запобігає накладанню літер одна на одну, особливо під час друку. Як і інтерліньяж, трекінг поліпшує або погіршує читаність тексту, його структуру та щільність блоку.

За матеріалами сайту www.ilovetypography.com

майстерня

Не плутайте трекінг з кернінгом

Задовгі рядки

Змішування різних гарнітур і накреслень

Трекінг застосовується до груп символів, кернінг – корегування просто­ ру між двома літерами. Кернінг шороко використовують для заголовків, для текту, що набраний прописними літерами та для розробки логотипів (він допомагає зберегти пропорційність напису при різних розмірах шрифту). Кернінг не можна робити автоматично, тим паче використо­ вувати опцію «за замовчуванням» у програмному забезпеченні, він є специфічним для кожної з пар літер.

При читанні дуже довгих рядків тексту стомлюються очі. Читачі змушені рухати головою та очима від одного рядка до наступного більше, ніж звичайно. Тож, у одному рядку має бути не більше 50–60 символів.

Використання різних видів гарнітур на одній сторінці призводить до відволікаючого ефекту та відсутності єдності. Читач зосереджує свою увагу не на тому, що написано, а на тому, як це написано, тому пропускає важливі елементи на сторінці. Намагайтеся звузити свій набір шрифтів до трьох на один проект.

21 |

майстерня

Рубані шрифти для великих текстів

Накладання однакових значень кольорів

Накладання кольорів схожих відтінків

| 22

Не користуйтеся рубаними шрифтами для довгих текстових матеріалів. Як відомо, засічки допомагають зробити читання великого обсягу тексту (такого як книги чи журнали) більш тривалим та зручним. Від рубаних шрифтів же швидше стомлюються очі. До того ж, антикви краще трима­ ються базової лінії (власне, за рахунок засічок), тому саме їх рекоменду­ ють для набору об’ємних текстів.

Наприклад, спробуйте надрукувати текст синього кольору на корич­ невому фоні. Це не лише негарно, але й майже нечитабельно. Також створюється ефект бруду. Тож, краще використовувати два різних зна­ чення кольору: світлий і темний.

Це також збільшує навантаження на зір та перешкоджає читаності тек­ сту. Слова губляться на фоні, а при друці зовсім зливаються. Використо­ вуйте контраст.

майстерня

Вирівнювання тексту по центру

Порушення модульної сітки

Відцентрований текст не має єдиної структури та виглядає зламано. Як правило, такий спосіб оформлення використовується лише дизайнерамиаматорами, тож залиште вирівнювання тексту по центру для весільних запрошень.

Модульна сітка – найкраща річ, яку придумали дизайнери на сьогодні. Вона служить каркасом, що визначає, де на сторінці будуть розміщені елементи, та є основою для створення якісних та гармонійних макетів. Тому перш ніж починати верстку проекту, ознайомтеся з основними ви­ могами до модульної сітки, і успіх вам гарантований.

23 |

2010 Київський державний інститут декоративноприкладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, вул. Кіквідзе, 32 www.rutenia.org.ua info@rutenia.org.ua

Сайрус Хайсміт: «Скільки шрифтів потрібно для щастя?»

25 |

досвід

Сайрус Хайсміт У 1997 році Сайрус з відзнакою закінчив Школу дизайну Род-Айленду і приєднався до Фонт Бюро. Як головний дизайнер він спеціалізується на розробці нових типів шрифтів. Викладає у RISD, вчить типографії у відділі графічного дизайну, проводить лекції та семінари на всій території Сполучених Штатів, Мексики і Європи. У 2001 році Хайсміт отримав нагороду від Print Magazine’s New Visual Artist Review. Його шрифти Prensa і Relay перемогли на конкурсі Буква: Раз! — Міжнародному конкурсі зі створення шрифтів. Він виставляв свої роботи у Сполучених Штатах Америки та Європі.

О

дна з речей, з якими я зустрічаюся як дизайнершрифтовик, це пояснення, чим я заробляю на життя. Це було особливо важко, коли я тільки почи­ нав. Я міг бути з подругою (а тепер дружиною) на вечірці, де ми бачи­ ли багатьох гостей вперше. Раптом хтось з них запитував: «Ну, Сайрус, так ким ти працюєш?» Я боявся цьо­ го питання. Я знав, що знадобить­ ся купа пояснень про те, що таке шрифт, що малювання шрифтів дійсно моя робота, і що це все, чим я заробляю на життя. Однак, я радий повідомити, що мені стало легше. За останні кілька років помітив, що коли говорю кому-небудь, що я шрифтовик, по­ яснювати потрібно менше, ніж раніше. Люди кажуть: «А, це типу як шрифти у мене на комп'ютері?» Або «Я, здається, читав про це в «НьюЙоркері» або ще десь!» Нарешті мінімальна обізнаність про шрифти стала загальноприйнятою. Мені подобається розмовляти про шрифти з людьми, які жодного уявлення про дизайн (тим більше про шрифтовий дизайн) не мають. Літньої ночі під час барбекю на подвір’ї в Провіденсі я зустрів мате­ матика. (Впевнений, він теж чує масу профанських питань про свою ро­ | 26

боту!) Він запитав, чим я заробляю. Я відповів, що я шрифтовик, і він на мить затих. Він явно щось замиш­ ляв. Я приготувався до найгіршого. Нарешті він сказав: «Ух ти, це, на­ певно, вимагає вельми нелінійного мислення». Я гаряче закивав, і ми поговорили про спосіб системного мислення в шрифтовому дизайні. Шрифт – це набір частин, спро­ ектованих для комбінацій в будьякому порядку. Складні відношення між частинами, між деталями цих частин, формують структуру, яка з'єднує шрифт воєдино. Найпоширеніше питання про шрифтовий дизайн, яке мені завж­ ди ставлять: «Хіба не достатньо вже існує шрифтів?» Найкраща відповідь на це питання: «Знаєте, я те ж саме чув про людей!» Це досить кумедно, але, мабуть, трохи грубу­ вато, особливо якщо ви тільки що познайомилися зі співрозмовником. Довгий час як відповідь я викори­ стовував більш дипломатичну, але не менш виразну фразу «Е-е, ну, знаєте, хе-хе...» І потім намагався змінити тему. Однак, «Хіба не досить вже існує шрифтів?» – не таке вже й погане питання. Шрифтів безліч. Навіть шрифтовику може здатися, що все вже зроблено.

Втрата контролю На додаток до уроків світської бесіди про шрифтовий дизайн, я мав навчитися ще одного аспекту життя дизайнера шрифту. А саме: шрифтовик повинен звикнути до втрати контролю над своєю робо­ тою після її випуску в світ. Я можу провести місяці і роки над малю­ ванням, розбивкою і вдосконален­ ням низки шрифтів. Після випуску я побачу їх на сторінці дизайнера, з яким ми ніколи не зустрінемося і не поговоримо. До речі, від графічного ди­ зайнера дуже залежить вигляд шрифту. Він може змусити шрифт виглядати круто, а може — жах­ ливо. Одного разу ви побачите свій шрифт чудово набраним. На­ ступного разу він може бути пере­ кручений і розріджений до повної нечитаності. Навіть коли я працюю на за­ мовлення разом з арт-директором і знаю, як буде використовувати­ ся шрифт аж до кегля, розрядки і відступів, навіть тоді фінальний результат — це зовсім не те, що ство­ рив я. Я створив один з елементів, які хтось інший використав для ма­ кета сторінки. Між моїм кінцевим продуктом і тим, як він постає перед аудиторією, — прірва.

За матеріалами сайту www.fontbureau.com

досвід

Zocalo series Остання родина шрифтів Сайруса Хайсміта із MyFonts була замовлена Едуардо Данілло для ребрендінгу El Universal – провідної щоденної газети в Мехіко. Zocalo є одним з найбільш інноваційних шрифтів, які газета опублікувала за останні роки. Джерелом натхнення для автора стала римська культура 17-ого століття, а також романи емігранта Ніколо Кіса із Трансільванії. Шрифт оригінальний і приємний для читання. «Потужна енергія міста Мехіко пульсує в контрастному Zócalo Display. Zócalo Banner призначений для проміжних розмірів: він більш тонкий, легкий та делікатний», – коментує Сайрус. Часто, коли я бачу свої шриф­ ти у дії на обкладинках журналів чи книг, я спершу їх не впізнаю. У якийсь момент щось затримує мій погляд, не знаю чому. Потім, нарешті, я впізнаю те, що сам нама­ лював. Зазвичай я усміхаюся і хочу сказати: «Привіт!» Мої студенти, схоже, відчувають щось подібне, коли зустрічають мене поза кампусом. Спочатку вони не розуміють, хто я, але впевнені, що знають мене. Мить по тому, вони розуміють — агов, це ж мій викла­ дач. Їм завжди це здається таким дивним, вони запитують: «Що ви тут робите?» Вчитель поза стінами школи здається їм прибульцем. Що ж таке я можу робити зовні? Я відчуваю те ж, коли бачу свої шрифти десь поза стінами своєї студії. Це нагадує мені слова деяких романістів, коли вони розповідають про своїх персонажів та їхні реальні життя. Стівен Кінг каже, що коли пише, любить «помістити групу персонажів у скрутне становище і подивитися, як вони з нього ви­ крутяться. Персонажі діють посвоєму. Я навіть приблизно не можу вгадати, яким буде фінал». Мені подобається уявляти свої шрифти так само. Через деякий час хороший

шрифт практично починає жити своїм життям, і я спостерігаю, що відбувається, коли мої літери схо­ дять зі столу і прокладають свій шлях у світ. Мені подобається відстороненість Кінга від своїх персонажів. Йому приємно втрачати контроль. Він цим насолоджується. Я нама­ гаюся прийняти цю позицію, коли доводиться бачити мою власну ро­ боту у справі. Справді, я навчився багатьом дизайнерським трюкам від романістів. Думаю, у письменників і шриф­ тових дизайнерів є багато спільного. Ви навряд зі мною погодитесь, адже на поверхні здається, що писання і малювання букв фундаментально різні. Наприклад, робота романіста – розповідати історію. Шрифтовик, навпаки, створює абстрактний сим­ вол. Малювання шрифту – це майже формальна вправа, не пов'язана зі змістом так, як написання роману. Ще одна різниця в голосі. Ім'я пись­ менника – на обкладинці книги, його голос ми чуємо крізь всю розповідь. Шрифт навпаки майже зовсім не­ видимий. В одному-єдиному абзаці мої малюнки будуть повторені тисячі разів. Однак читач думає поіншому, він думає про текст. Але я не заперечую, – так і має бути. Дизайн

шрифту – це класна річ, якщо ви хо­ чете опублікуватися і побачити свої праці всюди. Відчайдушна праця Існує стереотип, що всі письмен­ ники не байдужі до алкоголю. Вони творять у приголомшливих хвилях натхнення, потім захлинаються роз­ пачем, поки у них чарівним чином не з'явиться чергова ідея. Це загаль­ ноприйняте романтичне уявлення про творця як про понівечену душу, яку відвідує таємнича муза. Я ніколи не міг співвіднести себе з таким стилем роботи і життя. Насправді більшість письменників – трудяги. Вони пишуть щодня. Вони не че­ кають натхнення. Вони просто не дають пальцям відпочивати. Мій щоденний режим малювання майже такий же. Бути трудоголіком дуже корис­ но: працюючи практично кожен день, легше запам'ятати, що ти ро­ биш. І письменники, і шрифтовики тримають в голові складну структу­ ру, ланцюг відношень і деталей аж до закінчення проекту. У ФонтБюро є жарт, що малювати шрифт легко, а втримати в голові всі його деталі складно. Успіх шрифту в тому, наскільки добре підігнані одна до одної всі частини, які утворюють 27 |

досвід

Dispatch/Stainless Dispatch – шрифт із родини серіф, який значно відрізняється від подібних з геометричними засічками початку 20 століття (порівняти можна з Stymie або Rockwell). Після Dispatch дизайнер створив шрифт Stainless. Хайсміт: «Одного дня я почав прибирати засічки у Dispatch просто для експерименту. Але потім мені сподобався результат і я продовжив роботу. Цікаво, що без засічок Dispatch виглядає набагато краще». Остання версія шрифту має менший контраст і дещо змінену форму для компенсації відсутніх засічок. Ці дві родини дуже схожі і можуть бути успішно об'єднані в одному проекті. слова і рядки на сторінці. Дизайнер повинен пам'ятати всі відношення між частинами, щоб вони сплелися разом і утворили міцну структуру. Фабрика і персонал Думаю, у всіх шрифтовиків схо­ жий характер. Однак, зовсім недав­ но дизайнер-шрифтовик зміг пра­ цювати вдома, як працює більшість письменників. У минулі часи вам знадобилася б ціла фабрика і штат художників, щоб намалювати шрифт. Це тривало дуже довго та дорого кош­ тувало. Ви б не змогли повний день бути незалежним шрифтовиком та працювати вдома. Я спробував згадати шрифто­ вика, який би працював вдома в доцифрову епоху. Ближче всіх до цього був, імовірно, Вільям Двіггінс. Він вигадував свої передові про­ екти і методи роботи, працюючи самостійно у своїй студії в Хінгеме, штат Массачусетс. Однак більшу ча­ стину роботи виконував персонал Лінотайпа в Брукліні. Двіггінсу до­ велося чекати декілька тижнів, щоб цех художників перевів його ескізи кількох літер в готові оригінали, потім зробив прототип і надруку­ вав його. Двіггінс отримав проб­ ний відбиток поштою, зміг оцінити свої успіхи і вирішити, що робити | 28

далі. Коли проект був завершений, художній відділ Лінотайпа взяв­ ся до роботи над оригіналами для повного комплекту знаків, у тому числі для інших кеглів. Як бачи­ мо, у процесі створення шрифту було задіяно багато людей. Двіггінс ніколи б не зміг зробити шрифт лише своїми силами. Комп'ютер перевернув усе. Він віддав виробництво шрифту цілком у руки автора. Якби Двіггінс жив за­ раз, він робив би шрифти на своєму лептопі так само швидко, як малю­ вав би їх. Якщо б йому пощастило, інші люди допомагали б йому в технічних питаннях, з торговими марками, авторським правом, марке­ тингом і публікацією. Однак більшу частину виробництва шрифту сьогодні може зробити одна люди­ на, самостійно, точнісінько як пись­ менник пише роман. Є, проте, певний ризик працю­ вати наодинці. І це не ризик за­ бути сходити подихати свіжим повітрям хоча б раз на три дні. Коли не потрібно залучати до творчого процесу інших людей, легко взагалі забути про публіку. Ви ризикуєте провалитися в чорну дірку своїх вузько спрямованих уявлень. Праці як письменника, так і шрифтовика потрібна аудиторія.

Уявна публіка Я чув, як якийсь письменник казав, що коли пише, уявляє свою аудиторію зовсім невеликою. Часто це можуть бути його знайомі. На­ приклад, Джуан Роулінгс сказала, що писала «Гаррі Поттера» для своєї доньки. Вона була найважливішим читачем для письменниці. Інші письменники говорять про сво­ го єдиного читача. Це може бути чоловік, знайомий, син чи донька, наставник, батько. Читач може бути живим або мертвим. Важливо, що романіст завжди тримає в голові певну аудиторію для свого твору. Аудиторія шрифтового дизай­ нера не така вузька, як у письмен­ ника, але я думаю, ми теж тримаємо в голові свого читача, коли щось малюємо. Часом найулюбленішими шрифтами стають ті, що були намальовані з однією метою або для одного клієнта. Наприклад, Bell Centennial Метью Картера був на­ мальований для телефонної книги, DIN і Interstate для дорожніх знаків, Meta для німецької пошти, Frutiger для аеропорту де Голля, і т. д. Мені подобається малювати но­ вий шрифт вільно, без офіційного замовлення. Якщо у мене немає справжнього клієнта, я вигадаю його собі. Іноді це ніби для видання,

досвід

Biscotti Biscotti дуже відрізняється від інших шрифтів Сайруса Хайсміта. Здебільшого тому, що він був розроблений для інакшого клієнта. Журнал Brides замовив «шрифт, від якого б читачеві стало приємно; який буде асоціюватися з цією важливою подією». Хайсміт розробив простий і чистий шрифт, який традиційно використовується для весільних запрошень. Biscotti – сучасний шрифт, який водночас дивує своїми класичними формами.

якому б підійшов такий шрифт, не­ важливо, у курсі вони чи ні. Іншим разом це для дизайнера, який, я впевнений, придумав би цікавий хід з цим шрифтом. Часто це для неіснуючої публікації, але якщо б вона існувала, цікаво було б по­ читати її, набрану цим шрифтом. Я сподіваюся, що якщо шрифт створено, то під нього зроблять і відповідне наповнення. Побачать сплав ідей, вкладених при його створенні, і зрозуміють, що вони точно відображають той дух часу, що у всіх на виду, але до цієї миті ніхто його не висловив і не пояснив. Але тепер, завдяки цьому шрифту, з'явився голос, яким це можна вис­ ловити. Поки такого ще не сталося. Живі клієнти На щастя, у мене зазвичай бува­ ють живі клієнти: журнал або газе­ та, з якими я працюю. Ми з клієнтом обговорюємо характер видання, особливості читацької аудиторії, як буде використовуватися шрифт, а також інші шрифти в палітрі. Всі ці питання визначають вид нової серії шрифтів. Не завжди так вже й радісно зосе­ редитися на майстерності і служінні своїй аудиторії. Чи можете ви собі уявити, що відбувається в сучасній

художній школі? Там зовсім не зали­ шилося часу обговорювати теорію. Всі ці великі слова і незліченні есе вже нікому непотрібні. Нещасні критики – їм вже нічого нам по­ яснювати... Але реальна або уявна аудиторія все ж важлива. Я вірю, що глибока турбота про аудиторію і се­ рйозне ставлення до ремесла ведуть до новаторської і красивої роботи, справжньої роботи. Нещодавно я намалював новий рукописний шрифт для журналу Brides. Я обговорював різні аспекти з арт-директоркою, коли вона ска­ зала: «Я хочу шрифт, від якого мені стало б приємно». Який прекрасний спосіб поглянути на шрифт! Шрифт не тільки для читання. У нього та­ кож є й емоційна сторона. Коли арт-директорка говори­ ла про шрифт, від якого їй стане приємно, вона мала на увазі тон голосу журналу – ось хто ми такі, ось які ми, і ось що ми думаємо про наших читачів. Читачі, які купують журнал, ототожнюють себе з цим голосом. Вони кажуть: «Ми теж такі». Аудиторія журналу Brides – це молоді жінки, які планують свої весілля. Весілля – особлива подія, дуже емоційна. Не відобразити це в дизайні журналу було би злочином. І така увага не повинна обмежува­

тися лише весільними жіночими журналами. Усі ми ототожнюємо себе з ви­ даннями, які читаємо. Тому ті читачі, хто не пов’язаний з типографією, так хвилюються, коли видання змінює шрифт. Це не тільки тому, що знайоме видання раптом заго­ ворило з ними чужим голосом. Шок також у тому, що читачів змушують по-іншому подивитися на самих себе. Адже змінилася ще й частина їх самих. Цифрова революція Технологія шрифтового ди­ зайну змінилася з часів Двіггінса. Нам більше не потрібні фабрики, щоб виробляти шрифти. Завдяки цифровим інструментам, які одна людина самостійно може робити у себе вдома. Але до чого це нас при­ вело? Стівен Хеллер з «Нью-Йорк Таймс» пише: «Протягом цифрової типографічної революції 90-х років шрифт стає чимось на зразок ек­ спресивного мистецтва». Мені подобається порівнювати сучасного шрифтового дизайнера з письменником-самітником, який працює щодня, створюючи книгу для публіки. Однак, як зауважує Хеллер, нинішнього шрифтовика можна порівняти з художником, 29 |

досвід

Occupant Gothic Шрифт схожий на Daley’s Gothic. Occupant Gothic створений без кривих. Завдяки своїм м'яким контрастам і тонким штрихам, він, безумовно, зручніший за інші. Occupant Gothic створювався Хайсмітом у Бостоні, де він жив і працював у той час. Грубі форми та прямі лінії літер нагадують силуети багатоповерхових будинків та заплутані лабіринти міських вулиць. Назву шрифту автор придумав, коли переглядав свою пошту. Використовується в оформленні видань MensHealth, Rolling Stone, The Montreal Gazette (Canada) та ін.

що в поті чола створює твір ми­ стецтва у своїй майстерні. Дуже привабливий цей романтичний образ художника-одинака. Проте, нинішнє скрутне становище обра­ зотворчого мистецтва має нас за­ стерегти. Оскільки створення твору ми­ стецтва стає індивідуальнішим, точка зору художника набуває актуальності. Художник ховається від світу в свою майстерню, у світ самовираження. Він створює твір для себе, замість того, щоб робити щось для публіки. Художник як раз і є та сама самотня понівечена душа. Мистецтво стає терапевтичним за­ собом для його творця, ніжа не за­ собом задоволення емоційних по­ треб аудиторії. Романтичний образ самотнього замордованого художника зберігся до цих пір, в тій чи іншій формі. На радість критикам, адже їхня роль – пояснювати незбагненне мистецтво. Художнім академіям це подобається, тому що коли ви маєте справу з самовираженням, такі речі як майстерність та служіння суспільству відходять на другий план. І художникам це подобається, тому що це тішить їхнє е о. Але ре­ зультат – мистецтво зараз на краю. Оскільки художників не турбує | 30

суспільство, більшості людей ми­ стецтво нецікаве. І це ганьба, адже у мистецтва є потенціал зробити наба­ гато більше. Чорна діра самовираження У цьому контролі, який надає людині комп’ютер, є свій негативний бік. Це чудово, що ми маємо стільки творчих можливостей. Небезпека в тому, що можна занадто сильно зану­ ритися в себе і забути про аудиторію. У давні дні, через кількість грошей і засобів, потрібних для виробницт­ ва шрифтів, у ньому брала участь велика кількість людей. Вам слід було переконати їх, що справа того варта. Тому увага зосереджувалася­ на публіці – чи їй сподобається? Чи буде шрифт продаватися? Чи буде він корисний читачеві? Зрозумійте мене правильно: я не маю ностальгії за минулими ча­ сами, за залежністю від величезної компанії, що робить шрифт. Я не думаю, що фабричний метод є ідеальним. Досить подивитися на всі ці погані фільми, які Голівуд випускає щороку, щоб побачити, до чого може привести результат дорогої спільної праці. Цифрові технології призвели до творчого вибуху і новацій у шриф­ товому дизайні. По-моєму, завдя­

ки їхній доступності за останні 10 років ми бачили одні з найкращих шрифтів за всю історію типографії. Але й гірших також. У світі типографії нині цікаві часи. Зараз нам доступ­ но більше різних видів шрифтів, ніж будь-коли раніше. Це не лише означає, що зараз у графічного дизайнера став ширший вибір, – середній читач теж бачить більше шрифтів, ніж 20 років тому. Ми повинні зрозуміти роль шриф­ товика у всьому цьому. Я не думаю, що шрифтовий дизайн провалиться в чорну дірку самовираження, як це сталося з мистецтвом (якщо ми самі його не підштовхнемо). Письменниць­ ка праця показує: висловлюючи свою думку у творчості, не обов'язково втрачати з виду аудиторію. Наша аудиторія різноманітна і вся сповнена думками про те, чого їй хочеться. Шрифти мають адре­ суватися цим людям і їх потребам. Ось чому нові шрифти все ж таки потрібні. І якщо ми поважаємо нашу аудиторію, потреба в нових шрифтах не вичерпається. Інакше кажучи, шрифтів ще не достатньо! Я нарешті знайшов відповідь на це питання. Я повинен добре по­ старатися згадати все це, коли хтонебудь поставить його на наступній вечірці.

досвід

Обличчя українського шрифту Генадій Заречнюк

Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Якщо ти дивишся на шрифт і він до тебе голосно волає чимось рідним — це він! Чому так відбувається достеменно сказати не можна, це на рівні відчуттів, зреш­ тою як і усе високе мистецтво. Навіщо ти це робиш? Бо маю таку внутрішню потребу. Хто були твої перші «букви на продаж»? У сенсі готового шрифта? Такого ще не було, лише парочка товарних знаків і каліграфій. Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? З готових мабуть «Устав Якутовича», хоча з точки зору сьогодення з’являється бажання дещо його покращити. З неготових безперечно мій «рукопис», тим більше що це робота в якій не спостерігається відвертих преференцій до твор­ чости лише одного художника.

Львівський шрифтовий дизайнер, автор проекту «Fonts.org.ua»

Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? А я їх усіх люблю, як діточок рідненьких, хіба лише до «Ф» неоднозначне ставлення. Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Хоменківська — стільки років її відтворюю, а вона ще й досі підкидає всілякі несподіванки. Орієнтири… Тут тяжче… Немає дизайнера, робо­ ти якого я б сприймав однозначно, ну хіба частково: щось сприймаю, а щось — ні. Тому якби мені запропонували скласти проект рейтингу за критерієм «чиї роботи дратують найменше», то моя версія наступна: • Јовица Вељовић • Jean-Franсoiz Porchez • Robert Slimbach Що ж далі? Що хочеш робити? Робити шрифти, писати справжню каліграфію, не відволікатися на всяку дурню.

| 32

За матеріалами сайту www.type.org.ua

досвід

Віктор Харик

Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Ну це найпростіше — будь-який шрифт з асиметричними зарубками населення Вкраїни сприймає за український. Більш серйозно, міркуючи на цю тему, дійшов висновку, що порівняно з російськими, українські шрифти більш тяжіють до допетровських першоджерел. Навіщо ти це робиш? Напевно маньяк! Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? Я ще з того покоління, котре бабусі навчали — «хай про тебе скажуть інші!». Ніяк не можу цієї зайвої у сучасному житті риси позбавитись… А насправді не знаю — я завжди захоплений тією роботою, що саме зараз роблю.

Шрифтовий дизайнер з Києва. Призер багатьох міжнародних конкурсів

Хто були твої перші «букви на продаж»? Перші гроші у своєму житті, аж 30 карбованців, я заробив широким пером, ще навчаючись у художньо-промисловому технікумі — написав етикетки для бібліотечних розділителів для Театрального музею шрифтом на кшталт звуженої Пост-антикви. Перший побудований у цифрі (за допомогою Олекси Алєксєєва) «український» шрифт — Абетка. Він же став і першим «ліцензованим» (досі точно не знаю, що це означає), тобто виставленим на продаж. Найсмішніше, що це була тільки його івритська частина, яку зажадала фірма МастерФонт. Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? Теоретично я можу почати вигадувати шрифт будь з якого предмета чи зображення. Перше питання, якщо це літера, то яка. Дру­ ге — якими мають бути всі інші літери та знаки цього шрифту. Але ж напевно має рацію Гордон, наголошуючи важливість рядкової «а». Майже таке ж значення має рядкова «е». Отже, символом шрифту можна ставити лігатуру «ае». З іншого боку, контрольними літерами для перевірки якості чужого кириличного шрифту я вважаю літери «Зз» та «Фф» —по них вид­ но, чого дизайнер вартий. Для латинки ще дуже цікаві та непрості «Gg» та «Qq». В івриті важливо визначити алеф, заїн, ламед, пей, шин; в арабці — алеф та лим, джим, мим, шин та не забувати про місце для діакритики; для деванагарі непересічне значення теж має форма початкового «А» — ну і так далі ще на півтори години. Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Улюблені шрифтовики: Соломон Телінгатер, Херб Любалін та Володимир Юрчишин. Улюблені шрифти: Банниківська (зокрема у тексті, люблю ще з дитинства), Лазурського (вже банально, але факт), Легенду Ернста Шнайдера (по ній навчався писати пером), Серіф Готик Любаліна (дуже хотів би зробити добру кириличну версію, проте поки що це неможли­ во юридично), шрифти Вайса та Цапфа (щойно мав щастя кирилизувати Цапфову Ренессанс-Антикву). З сучасних подобаються роботи Шторма, «Конкверор» Гордона та «Кріттер» Крега Фразира і ще багато чого… Не по­ добаються мені одноманітні маловиразні гротески, що заполонили весь світ, хоч би які технічно досконалі вони не були.

Робота Віктора Харика для фестивалю «Свято кирилиці», 2009 р.

Що ж далі? Що хочеш робити? Куди мені вже з цієї божевільної субмарини? Хочу робити все: Українські за стилем та мультілінгвальні за складом шрифти, розмаїті Пі-фонти, експериментувати з оптичним впливом, текстові шрифти для найменших кеглів, цифрувати та роз­ вивати ще не зроблене зі світового доробку, досліджувати шрифт та писемність, відповісти нарешті на питання про походження слов’янських абеток (було б швиденько підвчити грецьку та хорватську), китайські ієрогліфи за гроші, ну і такі інші дрібноти.

33 |

досвід

Дмитро Растворцев

Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Український шрифт — частина українського мистецтва. Мабуть, у нас є що показати людям. Які особливості повинен мати шрифт з українським забарвленням? Ну, найперше і примітивне – асиметричні засічки. Також він має бути схожим на скоропис і допетровську кирилицю. Так, якщо це допетровський рукописний – можна сказати, що це дійсно український шрифт. Навіщо ти це робиш? У мене це заняття для душі. Хтось збирає метеликів, хтось вишиває хрестиком. Я роблю шрифти. Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? У Росії кажуть — Галушки та Віксі, на Україні — Укрготика. Для мене вони всі рідні, як діти. Хто були твої перші «букви на продаж»? Букви не продавав. Хіба що логотипи.

Шрифтовий дизайнер з міста Суми, лауреат міжнародного шрифтового конкурсу «TypeArt-2005» (Москва)

Маєш улюблені літери? Улюблені, мабуть, R, Э, Ґ, g. З яких літер починаєш проектування шрифту? З будь-яких. У мене графічна ехолалія: почую якесь слово — пишу на папері. Потім на­ пис може перетворитися у шрифт. Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Подобаються роботи Франтішека Шторма, Крістіана Шварца, Тагіра Сафаєва. Що ж далі? Що хочеш робити? Хочу робити шрифти. І буду.

Андрій Константинов

Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Будь-який добре зроблений кириличний шрифт. Не обов’язково з каліграфічним або історичним присмаком — ніхто ж не каже, що «німецький шрифт — це фрактура»

Шрифтовий та веб-дизайнер з Києва. Засновник бренд-бюро «Mint».

Навіщо ти це робиш? Бо подобається. Іноді. А іноді не можу себе при­ мусити сісти і доробити. Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? Поки що вважаю, що ніяка. Якщо те, чим зверху написане моє ім’я, буде дороблено, то ма­ буть буде це. Хто були твої перші «букви на продаж»? Tecco. http://www.myfonts.com/fonts/konstantynov/tecco/ Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? Улюблених літер немає. Починаю завжди з «о, с, е». Ненавид­ жу амперсанд. Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? FF Kievit by Michael Abbink, Neo Sans by Sebastian Lester.

Vitra Sans для MyFonts, 2005 р. | 34

Що ж далі? Що хочеш робити? Зараз відкриваю власну агенцію. Можливо, згодом, на її базі вдасться зробити нормальне type foundry.

досвід

Андрій Шевченко

Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? По-моєму, український шрифт, це такий шрифт яким можна набрати український текст. Кири­ лицею або латинкою. Так що, мабуть, усі. Ну крім «іжиці». Взагалі, мене дуже тішили назви шрифтів в середині 90-х: UkrainianPetersburg, напри­ клад. Як на мене, це правильний державницький підхід і вдало поставле­ на задача. На перспективу українському урядові. Навіщо ти це робиш? Знаєш, я просто боюся конкуренції. Завжди зай­ маюсь чимось таким, щоб у нашому (слава Богові, невеликому) містечку не було з ким про це порадитись. От тепер це шрифти. Що буде далі — страшно й подумати. Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? О, хохо! У мене всі роботи прекрасні :)) Зазвичай закохуєшся в те, над чим працюєш. Ну і ще АндрійГенд, з якого я власне почав. Бо досі його потроху допрацьовую, тому й подобається, мабуть.

Відомий український шрифтовий дизайнер з міста Бердянськ, автор сайту http://type.org.ua/

Хто були твої перші «букви на продаж»? Років з десять тому українським танцівникам з Канади, які чомусь мали в нас гастроль, я на­ писав широким пером назву. І поставив на афішу, прецінь працював тоді у центрі оперативної поліграфії під гаслом «бистро, дешево й галімо». От. А напис українським канадійцям (чи канадійським українцям?) сподо­ бався, і мені презентували канадійського доляра. Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? Тут треба подумати. Латинську «g» люблю, як багато хто. Ні разу, правда, ще її гарною, з усіма хвостиками не намалював :)) Почи­ наю проектування з літери «а». Це глупство, але що ж. Люблю «ў», але не люблю «й», попри її красу, а через нелогічність в українській. Хотів би бачити замість неї «ј». Користуючись нагодою, хочу порадити всім ставити в заголовках гарні сербські лігатури «њ» та «љ». Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Шторм + Леттерхед + Ундервер. Із каліграфічних — оцифровані Нойге­ бауер та Шоу. Багато хто насправді. Що ж далі? Що хочеш робити? Хочу створити шрифтову студію, щоб обвішати стіни прикольними плакатами. І заробити мільйон доларів.

Абаба. Спроба акцидентого шрифту, інспірована книжками київського дитячого видавництва „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, 2002 р.

35 |

буденне

Штрих-код нам не ворог Б

агато дизайнерів знева­ жають штрих-коди і по­ боюються їх. Це не просто графічний елемент, а потенційне джерело великих проблем. Вже відомі випадки, коли цілі партії товарів опинялися на смітнику, тому що не читався штрихкод. І вгадайте, хто отримував за це на горіхи?! Магазини на кшталт Амазону принципово не приймають кни­ ги без штрихкоду, тому що всі за­ мовлення у них проходять через комп'ютер. На всі товари, які бу­ дуть продаватися у величезних мережах магазинів, на всіх ети­ кетках, упаковках та обкладинках потрібно грамотно розташувати цю гидоту, щоб вона там псувала весь дизайн. А книги! А дитячі книги! Малюєш красиву обкладинку, придумуєш красиві букви і смішні елементи, але що не роби – ззаду обкладинки завжди опиняється цей смугастий прямокутник! Штрихкод читається спеціальними сканерами, і сканери ці вкрай вибагливі. Мало хто знає, як саме вони працюють, і далеко не у кож­ ного дизайнера є можливість роз­ друкувати зразок дизайну і на про­ бу перевірити сканером. Відповідно, | 36

ніколи не знаєш, що може стати при­ водом для трагедії. Насправді штрих-коди не такі вже й жахливі, як здавалося б. Не треба обходити їх за кілометр, і по­ водитися з ними як з тавром, яке придумали спеціально для того, щоб зіпсувати всю вашу красу. Що ж можна і не можна робити зі штрихкодами? Де його взяти, я тут описувати не буду. Більшість замовників до­ ручають місію добування штрих­ коду секретарці, після чого дизай­ неру дістається файл формату *.tif або *.eps зі смужками і цифрами. Більш досвідчені мають у колекції програмки і шрифти, за допомо­ гою яких здатні самі згенерувати штрихкод за даними замовника. А далі починаються страшні питання. Якого він взагалі по­ винен бути розміру? А що, якщо під час пересилань або експорту змінилася роздільна здатність фай­ лу, або щось сталося з міліметрами і дюймами? Що, якщо десь щось ви­ падково кувиркнется, і зміниться розмір або пропорції штрихкоду? У більшості випадків після пе­ ресилання штрихкоду від дизай­ нера приходить перше питання: «А якого розміру він повинен бути в міліметрах?» За матеріалами сайту www.kak.ru

буденне Насправді це не так вже й важли­ во. Кажуть, що мінімальна ширина штрихкоду повинна становити десь 27 мм, але набагато частіше його доводиться робити більшим, тому що важливим є не стільки розмір, скільки читаність, а вона починає страждати вже при ширині менше 3 см. Максимальна ширина – 11 см! Мало хто розтягує штрих-коди до такої міри, найчастіше їх роблять набагато меншими, щоб не заважати дизайну. Що ж до мінімальної висоти штрихкоду – для обчислення існує проста формула. Ширину штрих­ коду + обов'язкові припуски зліва і справа поділити 2. Тобто висота має бути не менше половини ширини з усіма припусками. До речі, про припуски – мова йде про так звану «quiet zone»: це порожній простір праворуч і ліворуч від коду, який повинен залишатися порожнім (фоновий колір). Щоб ви­ рахувати його мінімальну ширину, береться ширина найтоншої лінії штрихкоду і множиться на 11. Ви помітили гарну новину? Тільки справа і зліва! Зверху і зни­ зу до штрихкоду можна приробляти що завгодно! (На цьому місці вже можна включати фантазію і почи­ нати вигадувати, що б з ним такого зробити.) Штрих-код побудований на співвідношенні між тонкими і тов­ стими лініями – воно повинне бути правильним, але про це піклуються програми, за допомогою яких ге­ нерують штрих-коди. Якщо вам хочеться перевірити, чи щось по­ крутити вручну, майте на увазі, що співвідношення між тонкими і тов­ стими лініями і проміжками між лініями повинне бути мінімум 2.5:1 щоб сканери могли їх розрізнити. Про що повинен подбати ди­ зайнер, так це читаність і рівність контурів. Саме тому штрих-коди не рекомендується накладати на стро­ катий або неоднорідний фон. І з тієї ж причини бажано працювати з век­ торами. При цьому штрих-код не зобов'язаний бути ідеально чорним на білому фоні, хоча це, звичайно, найнадійніше рішення. Штрихкод

повинен поглинати червоне світло, у той час як фон під ним повинен цей червоне світло відображати. Відповідно, у штрих-коді повинно бути якомога більше кольору «cyan», а в фоні – менше. Але найважливіше для дизайне­ ра – припинити бачити в штрихкоді ворога, і почати розглядати його як реальне джерело натхнення! Цей елемент теж може бути креативним і надавати додаткові асоціації бренду. На розробці не­ звичайних штрих-кодів навіть спеціалізується кілька дизайнерсь­ ких студій. З 2004 року японська компанія Design Barcodes («Дизайн штрихкодів») займається саме тим, про що йдеться в її назві. Стандартні шпали трохи змінюються і допо­ внюються сторонніми елементами, у результаті утворюючи цілісну цікаву композицію, яка часто змушує покуп­ ця усміхнутися. Звичайно, при цьому неодмінною умовою є стовідсоткова читаність штрих-коду для вико­ нання його основного призначен­ ня. Найнеприємніше в результатах праці дизайнерів компанії – ціна. Використання креативних штрихкодів з бібліотеки студії обійдеться замовникам в $ 1500 разового плате­ жу і $ 200 щорічних відрахувань. Ек­ склюзивне володіння – $ 4000 і $ 400 відповідно. Американські дизайнери Рой­ бен і Яель Міллери (Reuben Miller, Yael Miller) запустили подібну по­ слугу. Замовники вибирають з бібліотеки схоже з продуктом зо­ браження, відправляють замов­ лення, а компанія Vanity Barcodes підганяє зображення до конкретно­ го штрих-коду продукту і продає замовнику. Основна відмінність від японського аналога – ціна. Один штрих-код коштує $ 375. При цьо­ му ніяких щорічних платежів. Якщо замовляється серія з декількох кодів з одним дизайном, то ціна буде ще менше. Творці сервісу кажуть, що зробили послугу доступною для малого і середнього бізнесу, що в перекладі на просту мову означає: японці з лузду з'їхали з такими цінами. Яна Франк 37 |

буденне

З історії штрих-коду

UPC штрих-код | 38

Штрихове кодування винайшов молодий інженер Давид Коллінз. Після закінчення інженерного фа­ культету технологічного інституту міста Массачусетс в 1950-х роках він пішов працювати у Пенсиль­ ванску залізницю, де йому довело­ ся зіткнутися з рутинною працею – сортуванням вагонів. Їх треба було перерахувати, з'ясувати номери, та відповідно до документації визна­ чити куди кожен вагон повинен проїхати... Процедура довга, та без гарантії уникнення помилок. Тоді й прийш­ ла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами та зчитувати їх за до­ помогою фотоелементів. Інженервинахідник, щоб зробити простішим розпізнавання номерів, запропону­ вав записувати їх не лише прости­ ми цифрами, але й спеціальним ко­ дом, що містив червоні й сині смуги, розташовані на вагоні в прямокут­ нику півметра довжиною. Випробу­ вання підтвердили, що сканувальній пристрій може правильно зчитува­ ти код навіть при швидкості руху

вагону близько 100 км/год. Од­ нак Коллінз не заспокоївся. Успіх підштовхнув його вдосконалювати систему. У 1968 році замість прожекто­ ра, котрий вимагав надто багато електроенергії, він використав сфокусований лазерний промінь. Розміри сканувального пристрою стали набагато менші, зменши­ лось і саме маркування, що навело Коллінза на думку використову­ вати його штрихове кодування не тільки на залізниці, але й як товар­ ний код.

1973 році в США була створена організація «Універсальний товар­ ний код» (UPC – Universal Product Code), котра пропагує використан­ ня штрих-кодів в промисловості та торгівлі.

1977 році в Західній Європі для ідентифікування споживчих товарів почали використовува­ ти аналогічну систему під назвою «Європейский артикул» (EAN – European Article Numbering).

За матеріалами сайту www.uk.wikipedia.org

Ентузіастсамоучка

зі стратегією «не святі горшки ліплять»

39 |

персона

Він сприймає текст як картинку, тому не байдужий до форми. У нього гарне почуття гумору, й він готовий відповісти на будь-які дотичні питання стосовно своєї унікальної в Україні діяльності. Дмитро Растворцев – графічний дизайнер, який займається створенням шрифтів і має мрію – створити маленьку чорну сукню. Як вважає Дмитро, саме типографічно грамотний майстер здатен підсилено передати стиль, характер тексту художнього твору й будь-якого іншого. «ЧИТОМО» стало цікаво поспілкуватись із знавцем шрифтових справ, тим більше дізнатися, як народжуються нові гарнітури.

– Дмитре, звідки взагалі з’являються шрифтові дизайнери в Україні? Де вони отримують професійну освіту?

– В Україні у шрифтовий ди­ зайн приходять, як правило, люди із суміжних професій (дизайн, про­ грамування). У деяких українських вишах повідкривалися більш-менш фахові факультети, спеціальності. Але про випускників-спеціалістів поки що говорити зарано. Наскільки я знаю, більш-менш прийнятно розказують студентам про шрифти у Харківській академії мистецтв, Львівській академії дру­ карства, Київському інституті прикладних мистецтв. Наразі, путню шрифтову освіту отриму­ ють закордонном, зокрема, у Росії, Нідерландах, Швейцарії. Знову ж таки, інститут – це тільки перший крок. Світ дуже мінливий, треба весь час тримати ніс за вітром, саморозвиватися, реф­ лексувати. Особисто я – ентузіастсамоучка зі стратегією «не святі горшки ліплять».

– Часто замовляють сьогодні в Україні гарнітури? Хто найчастіше?

– Ну, у порівнянні з тою ж таки Росією, не дуже часто. Стереотип­ | 40

но шрифт – це дуже непомітна де­ таль. Тому люди, які користуються шрифтами, найчастіше думають: для чого витрачатись на те, чого не помітять, навіщо платити більше (як у тій реклямі)? Наразі замовлення ексклюзивних шрифтів – прерога­ тива великих видавничих домів і серйозних компаній. Тобто тих, хто піклується про свій імідж та обгін конкурентів.

– Яка нинішня ситуація з розвитком кириличних шрифтів? Якіє згубні тенденції, що здатні на них вплинути?

– На заході люди давно зрозуміли цінність шрифтів і типографіки взагалі. На наших теренах інтерес поновився уже з розпадом Союзу. Проте згубні тенденції в Україні стосуються культури в цілому. Це можна зрозуміти: первинні потре­ би пріорітетніші за вторинні. Коли люди думають про пакет гречки їм не до філармоній. Але особливості українських реалій такі, що навіть маючи мільйон пакетів гречки, до філармонії руки не доходять. Точніше, ноги.

– А які позитивні зміни?

– За останні роки, мені здається, ситуація з кириличними шрифтами

покращилася. Прийнятну кирилицю роблять і роблять більше. І у нас і за­ кордоном. Небайдужі люди пропагу­ ють шрифтову культуру, заохочують власним прикладом, транслюють важливість типографіки. Точніше типографії (у сенсі typography, а не друкарні).

– Які саме заходи відбуваються у нас і як за ними стежити?

– Багато людей організовують і обговорюють шрифтодотичні заходи і проекти в інтернеті, на особистих блогах. Скажімо, російські фахівці Королькова (leksandra.livejournal.com) і Гор­ дон (yurigordon.livejournal.com) готують до виходу спеціалізовані книжки, а під час цього обгово­ рюють їх із майбутніми читачами. Шрифтові приктики і викладачі Рудерман і Голиженков, крім своїх портфолівних, підримують акту­ альний ресурс typoholic.ru. На сайті відомий дизайн-журналу «Как» не менш відомі типографи ведуть спеціалізовану колонку з можливо­ стю дискусій «Слово про букву» (kak. ru/columns/wordletter). Український дизайнер і каліграф Андрій Шевченко розробляє і обговорює українські шрифтові За матеріалами сайту www.chytomo.com

персона

Шрифт «Галушки». Диплом «За досконалість в шрифтовому дизайні», «TypeArt-2005» терміни (andrij.livejournal.com). Якщо читачам цікаве українське шриф­ тове сьогодення раджу перегляда­ ти жж-спільноту, що модерується відомим професіоналом Заречню­ ком (community.livejournal.com/ ua_typography). До речі, якщо у когось виник­ не питання що до типографійних нюансів – можете спитати безпо­ середньо у автора або в профільній спільноті. Вам неодмінно допоможуть. Більшість шрифтових дизайнерів доволі люб’язні і привітні люди.

– Чи берете участь у «Святі кирилиці» цього року?

– На цьогорічне Свято кирилиці, швидше за все, поїду. Це надзвичай­ но цікава подія.

– Дмитре, а чи існує мода на шрифти?

– Так. Можна провести пара­ лель з одягом. Скажімо, завищена талія, рукавчик три четверті, кеди зі строгим костюмом. Є визнані світом кутюр’є, з’являються нові імена. Так і зі шрифтами. Правда, шрифтова мода змінюється не так швидко, як на одяг. Деякі вдалі шрифти не ви­ ходять із моди протягом століть. Так сказати, клясика (як маленька чорна сукня Коко Шанель).

– Які саме, наприклад? І яка сьогоднішня тимчасова мода?

– До сих пір «почьотні» книжки набирають уже 400-річним Гарамон­ дом та 300-літнім Баскервілем. Заго­ ловки жіночих журналів 250-річними шрифтами Дідо, назви рок-груп та на­ писи на татухах роблять 800-літньою текстурою, а нагробки – монумен­ тальним римським письмом, якому більше 2-х тисяч років. Тому ж «си­ стемному» Таймз Нью Роман незаба­ ром буде 100 років, А Гельветика (про­ тотип Аріалу) нещодавно відзначила 50-літній ювілей. Шрифт Гермес Гро­ теск, на основі якого зроблено лого­ тип вашого сайту www.chytomo.com, був спроектований ще всередині ХІХ століття. Звичайно, існують шрифти, які швидше виходять із моди. Точніше, вийшли. Але, як відомо, історія розвивається спіралеподібно. Історія шрифтового дизайну наглядно показана на таймлайні Тарбєєва (tfaces.narod.ru). Сучасна шрифтова мода і майбутні тренди добре проілюстровані на блозі серйозного шрифтового ресурсу Фонтшоп: http://www.fontshop.com.

– Дмитре, як, власне, відбувається процес творення шрифту?

– Створення шрифту можна гру­ бо розбити на етапи: • концепція (народжується у голові); • ескіз, конкретизація деталей (наприклад, олівцем на папері); • відмальовування літер (уже на комп’ютері у графічному редакторі); • підгонка літер, нюансування; • генерація попереднього шриф­ тового файлу – фонту; • тестування шрифту (на моніторі, на роздруківці); • переробка сумнівних після те­ сту деталей; • генерація остаточного шриф­ тового файлу; У результаті комп’ютерний шрифт має задовольняти як естетичні, так і технічні умови: мати добрий вигляд у друці та на екрані у великому та малому розмірі, не глю­ чити при виводі. Для ілюстрації процесу можу розказати на прикладі шрифту Крокодила. (http://www.rastvor.com. ua/a-krokodila.htm) Коли мені нічим зайнятись, а під рукою є папір та олівець, я часто пишу букви, слова. Інколи виходить непогано, і у голову приходить дум­ ка зробити шрифт на основі. Коли є концепція – далі діло техніки і часу. Малюю ескізи. Іноді досить детальні, 41 |

персона

Принт на футболку. 1-ше місце на конкурсі журнала «Rolling Stone» іноді – тільки натяки. Намальоване сканую і переводжу у вектор. Шрифт – це набір знаків, які можуть існувати у будь-якій послідовності. При цьому набір повинен виглядати рівномірно. У зв’язку з цим гліфи (контури знаків) треба підретушувати. А потім потрібно протестувати шрифт, надрукувати, перевірити і виправити усі слизькі місця. Тестувати і виправляти можна нескінченно довго, так як немає межі досконалості. У мене, як правило, точкою за­ вершення роботи є зовнішній дед­ лайн. («Треба зробити до понеділка», «Термін прийому – до 25-го»). Тоді я кажу собі: «Всьо, харе, Ctrl+S».

– Яку власну роботу вважаєте найкращою на сьогодні?

– Шрифт не існує сам по собі. Це – продукт одного проектуваль­ ника, який використовує у своїх цілях інший. Тобто кращим можна назвати те, що признане кращим іншими. Одна з моїх останніх робіт — шрифт Крокодила — минулого року отримав почесного дипльома за на міжнародному конкурсі «Сучасна кирилиця». Сподіваюся, не дарма. | 42

– Чи маєте шрифтові мрії?

– Зробити свою маленьку чорну сукню .

– Хто Ваші авторитети в шрифтовому дизайні?

– Це наші сучасники. Їх імена, як-то кажуть, широко відомі у вузьких колах: Крістіан Шварц (christianschwartz.com), Тобіас Фрі-Джонс (typography.com), Джо­ натан Барнбрук (virusfonts.com), Франтішек Шторм (stormtype. com), Петро Біляк (typotheque.com), Юрій Гордон та Валерій Голиженков (letterhead.ru), Тагір Сафаєв… Список може бути доволі довгим. Мабуть, варто економити площу...

– До видань українських літературних творів створюєте шрифти?

– Я – візуал: краще сприймаю картинки, аніж текст. (А текст ча­ сто сприймаю як картинку. Звідси й небайдужість саме до форми літер.) З укрлітературою стикаюся «по долгу службы». Іноді друзі-приятелі просять оформити їхню «нетлєнку». Щоб бути у темі, мені приходиться читати. Як на мене, пишуть нівроку. Шрифт може передавати емоцію, епоху, нести певний заряд. Наскільки

у мене вистачає кебети, намагаюся підібрати відповідний шрифт. До речі, нещодавно вийшла елек­ тронна книжка Антона Санченка «Нариси бурси». Там йдеться про бутність автора за часів його навчан­ ня у морехідці. Я втілював візуальну концепцію книжки – дембельський альбом моряка-романтика часів роз­ витого соціалізму. Для книжки було реанімовано радянський шрифт (потрібно ж якось виправдовувати свою присутність).

– Цікаво, а де її можна буде подивитись-почитати?

– Наскільки я знаю, про дистрибуцію автор попередньо до­ мовився з avtura.com.ua. Але окремі розвороти можна переглянути в інтернеті. Ось анонс: http://avtura. com.ua/book/4. Інші роботи Дмитра можна по­ дивитись на сайті www.rastvor.com. ua, а також dmytrorastvor.livejournal. com.

Розмовляла Анастасія Денисенко («Читомо»)

персона

«Коли мені нічим зайнятись, а під рукою є папір та олівець, я часто пишу букви, слова. Інколи виходить непогано, і у голову приходить думка зробити шрифт на основі».

«Коли є концепція – далі діло техніки і часу. Малюю ескізи. Іноді досить детальні, іноді – тільки натяки».

«Намальоване сканую і переводжу у вектор».

«Шрифт – це набір знаків, які можуть існувати у будь-якій послідовності. При цьому набір повинен виглядати рівномірно. У зв’язку з цим гліфи (контури знаків) треба підретушувати».

«А потім потрібно протестувати шрифт, надрукувати, перевірити і виправити усі слизькі місця».

43 |

натхнення

| 44

натхнення

Творці прекрасного Типографія – це більше, ніж гармонійне розташування шрифтів у макеті, їхній розмір, вага і тип гарнітури. І це не лише вибір красивого шрифту для передачі повідомлення у простішій і зрозумілішій формі... А тепер уявіть, що деякі дизайнери вдосконалюють мистецтво типографії, змішуючи шрифти з портретами. Автори сайту abduzeedo.com (популярний дизайнерський портал) опублікували статтю «45 Amazing Type Faces – Typographic Portraits» – 45 найкращих портретів, що зроблені зі шрифтів. Це роботи професіоналів та аматорів із більш ніж десяти країн світу. «Т» пропонує переглянути добірку із найцікавіших робіт.

За матеріалами сайту www.ilovetypography.com

45 |

Ірен Ших, автопортрет, США

Джош Кун, автопортрет, США. Гарнітура – Баскервіль

Reubenteo, портрет товариша, Малайзія

Франціско Салум, автопортрет, Індія

Алден Вільямс, портрет азіатки, США

Рейчел Томас, портрет Мішель Бренч, США. Гарнітура – Аріал

Джесіка Бігс, автопортрет, США

Міранда Мінс, портрет Мерлін Монро, США. Гарнітура – Парк Авеню

корисно знати

Словник типографа

А

Антиква — вид латинського друкарського шрифту з вертикально оформленим накресленням. Антиква містить рядкові та заголовкові знаки, що відповідають двом віхам додрукарської еволюції латинсь­ кого шрифту: від римського капітального (початок нашої ери) до каролінського мінускула XIII століття. Рукописна форма сформувалася на початок XV століття. В другій половині XV століття антиква ввійшла в набір та друк: перший відомий випадок датований 1476 роком.

Б Буквиця (англ. Initial Cap від лат. Initialis — початковий). Збільшена заголовна літера розділу тексту (глави, параграфу, абзацу). Часто — мальована або декорована. За відношенням щодо абзацу розрізняють: Up Cap (винесена вгору), Drop Cap (втоплена) і Contoured Drop Cap (що обтікається текстом).

Г Гарнітура (англ. Typeface, від нім. Garnitur — комплект). Сімейство накреслень шрифтів, що мають загальні стильові особливості та різні деталі рисунку знаків (в деяких випадках гарнітура складається з одно­ го накреслення). Як назва гарнітури часто використовується ім'я худож­ ника, що спроектував її. У гарнітурі з декількох накреслень звичайно одне (основне) призначене для набору основного тексту, а інші — для смислових виділень у тексті та набору заголовків. Готичні шрифти (від іт. gotico — готський). Рукописні шрифти, що виникли у Франції та Німеччині у середині ХІ століття. З виникненням книгодрукування — набірні. Є багато варіантів, проте основні характерні особливості — це незграбна і подовжена форма, широкі штамби, силь­ на контрастність. Такі характеристики (видовженість та «ламаність») за часів виникнення забезпечували економію місця при письмі на пергаменті, який тоді був дуже дорогим. | 54

За матеріалами сайту www.uk.wikipedia.org

корисно знати

К

Кернінг — процес зміни розмірів міжбуквених пропусків (інтервалів) між сусідніми буквами для поліпшення зовнішнього вигляду і легкості у читанні тексту. Цей параметр відповідає за індивідуальну роботу з кож­ ною буквою і підбір її знаходження залежно від обраного шрифту (font), малюнка самої букви і її сусідніх букв, смислового навантаження слова і т. д. Значення кернінга встановлюється у відсотках від ширини пропуску (space) шрифту, що використовується. Курсив (також письмівка) — шрифт для набору, що базується на харак­ терних ознаках вишуканого письма від руки. Курсив можна розглядати як компроміс між рукописним та власне «друкованим» шрифтом. Першу книгу курсивним шрифтом надрукував в 1501 році венеціанець Альд Мануцій (1447/49–1515).

М

Маюскул — це письмо, літери якого перебувають у межах двох уявних рівнобіжних ліній і майже не мають штрихів, що виходять вниз або вгору за ці межі. За формою — це заголовкові літери. Мінускул — письмо, яке характеризується наявністю чотирьох уявних рівнобіжних ліній: середньої пари ліній, в які вписується корпус літери, і двох зовнішніх, що визначають межі витягування штрихів літери або опущення їх у вигляді петель, гачків тощо. За формою — це рядкові літери.

Н Накреслення шрифту (англ. Typeface) — комплект знаків, що характеризуються єдиними стильовими особливостями рисунка (гарнітурою), насиченістю, пропорціями та кутом нахилу. Наприклад, вузьке напівжирне курсивне накреслення (Caslon (назва шрифту) Demi Condensed Italic).

Курсив 123456789 123456789 Напівжирне накреслення

У Унціал (унціальне письмо). Середньовічний рукописний шрифт, що склався до початку IX століття н. е. Використання унціалу заохочувало­ ся Християнською церквою для використання в рукописах Біблії. Тому рання християнська література відрізняється від класичних текстів того ж періоду. Унціал вирізнявся округлими формами, оскільки писався зви­ чайно очеретяним або пташиним пером. Ранній унціал (III–IV ст.) позбав­ лений засічок.

Ш

Шрифт (нім Schrift, від schreiben — писати): 1). графічна форма літер при писанні, характер малюнка написаних літер, накреслення букв та знаків, що складають єдину композиційну та стилістичну систему.

2). повний комплект друкарських літер певного типу й рисунку, який використовується для набору якого-небудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр, розділових знаків у друкарській машинці.

3). комп'ютерний файл, що містить в собі всі параметри, які потрібні для відтворення на екрані чи цифрових друкарських машинах текстів.

55 |

корисно знати

Періодична таблиця гарнітур у стилі класичної періодичної системи хімічних елементів Менделєєва. ЇЇ створив італійський дизайнер Кам Вайлд. У таблиці пререраховані 100 найпопулярніших, найвпливовіших і найвідоміших гарнітур за всю історію типографії від Helvetica (№ 1) до News Gothic (№ 100). Представлені сім'ї та класи: без засічок, із засічками, готичні шрифти, гротески, гуманістичні, акцидентні, геометричні та ін. Рейтинг шрифтів складено на основі матеріалів сайту www.100besteschriften.de.

| 56

За матеріалами сайту www.gizmodo.com

корисно знати

57 |

Фото: Дмитро Растворцев

СУМИ*СУМИ*СУМИ*СУМИ*СУМИ

вулична типографія

Журнал «Т» № 1 (001) червень 2010 р. Ідея та втілення Світлана Демченко E-mail tjournal@ukr.net © Т. Редакція залишає за собою право на літредагування надісланих матеріалів без узгодження з автором. Рукописи не по­ вертаються і не рецензуються. Редакція може не поділяти думку авторів. За міст рекламних матеріалів та листів редакція відповідальності не несе.

| 58