T-magazine #2

електронний журнал про шрифт та типографію номер другий червень рік 2011

У оформленні оформленні обкладинки використано ілюстрацію Aleksandar Maćašev Moleskine TYPE sketches 4 http://aleksandarmacasev.blogspot.com/2009/12/moleskine-typesketches-4.html

Зміст Типографія — це ремесло, що практикується з того часу, як Гутенберг винайшов друкарський верстат з рухомими літерами. Згідно з останнім випуском Британської Енциклопедії, сутнісне визначення типографії таке: «типографія займається визначенням того, як виглядає друкована сторінка». Інші словники, наприклад, Collins English Dictionary з 2004 року визначає типографію як «мистецтво, ремесло компонування друкованих знаків і друку загалом». Віднедавна Вікіпедія пропонує таке тлумачення терміну: «Типографія мистецтво оздоблення друкарського тексту. Поєднує у собі мистецтва: і шрифтового дизайну, тобто створення символів літер та цілих шрифтів; шрифтового оздоблення, тобто модифікації та декорування існуючих малюнків літер; верстки, тобто вибору шрифту, параметрів набору, способів розміщення на площині та компонування з іншими елементами». Протягом декількох століть термін був синонімом книгодрукуванню, та «в сучасному розумінні типографія набагато старша за книгодрукування, а, можливо, у чомусь навіть старіша і власне письма», — говорить дослідник М. Жуков. Так чи інакше, термін конкретний та виразний. У першому корені слова «типографія» поєднані поняття «набір» та «друк». Що робить типограф? Обирає шрифти та встановлює фор­м ат, робить складання та верстку, тобто компонує готові літери, слова, фрагменти тексту, лінійки відносно одне одного та відносно колонки, сторінки, розвороту, листа, стежить за кожною деталлю. Просторова організація друкованого тексту — ключовий і найбільш творчий момент діяльності типографа. З цього погляду типографія — графіка розміщення, мистецтво експозиції двомірних форм на певній площині.

Цитата. Ян Чихольд 4 Історія шрифту. Garamon 5 П’ять голов­них параметрів шрифту 6 Накреслення 9 Як робити шрифти 10 Шрифтопосткроссінг 19 Шрифтомедіа. Фільм. Книга 27 Покажи себе 28 Персони 33 Arial versus Helvetica 39 Натхнення 43 Корисне 45 Вулична типографія. Львів 46

Цитата

Ян Чихольд — Навіть найскромніше оформлен-

якщо текст складений надто дрібня книги ніколи не виходить саме но або дратує око. Все це — явні собою або випадково. Щоб зроознаки незручного читання. бити якісну типографську роботу, Гарна типографія економна у потрібен великий досвід. засобах і економить час. Той, хто Іноді книга є справжнім шедевможе набрати звичайну книгу (за ром. Але мистецтво типографвийнятком титулу) одним кеглем ського складання, на відміну від шрифту з курсивом, знає свою інших вільних мистецтв, звернене справу. Той, кому для невеликої не лише до вузького кола знавців. акцидентної роботи або короткоЙого може критикувати кожен, і ця го титулу потрібно більше трьох критика означатиме небагато біль- шрифтових кас, повинет ще довго ше, ніж в інших мистецтвах. Якщо вчитися. Але той, хто збирається не кожен читач може прочитати набрати бланк для листа одним ваш текст, то він нікуди не годить- кеглем, нехай не думає, що знайся. Навіть той, хто давно займаєть- шов філософський камінь. Він ся зручністю читання шрифтів, не плутає свою зручність зі зручнісможе миттєво визначити, чи дійтю читача і забуває, що у тексті є сно текст читається добре. А звичастини важливіші, а є менш важчайний читач обурюється, тільки ливі.

4

Історія шрифту

Garamon Гарамон — більше, ніж просто шрифт, це швидше золотоносна жила типографії, що плідно розробляється протягом вже чотирьох століть. У середині XVI ст. французький майстер Клод Гарамон (Claude Garamond) створив гарнітуру, засновану на класичних італійських формах і вона широко розійшлася Європою, породжуючи численні наслідування. Шрифт відрізнявся типово фран­цузькою елегантністю, а його невисокі малі літери були добре пристосовані до додавання настільки поширених у французькій мові діакритичних знаків. Для того щоб розпізнати Гарамон, погляньте на зарубки на перекладині T — одна з них нахилена,

а інша вертикальна. W в цьому шрифті складається ніби з двох V, буква с — дуже відкрита наліво, а А має високо розташовану поперечину. Крім того, цифри гарнітури мають виносні елементи, майже як у старих шрифтах (Oldstyle Numerals). У 1975–1977 ріоках дизайнер корпорації ITC Тоні Стен (Tony Stan) розробив ITC Garamond. Ця версія більше за інші відрізняється від оригінального дизайну, перш за все збільшеним вічком рядкових літер та більш округленою формою. Найбільш популярною є кирилична версія гарнітури випущена фірмою ParaGraph у 1993–1995 роках за ліцензією ITC. Дизайнер — Олександр Тарбеев. Існують також і інші кириличні версії Гарамона.

5

майстерня

5

головних параметрів шрифту

Конструкція

6

майстерня

Динаміка контрасту

Ступінь контрасту

7

майстерня

Пропорція знаків

Насиченість

8

майстерня

Накреслення Т. И. Куцын. Начертание шрифтов, 1950 http://font.org.ua/books/nachertanye-shryftov-kutsyin-t-y/

Загальні положення Якість креслення різко знижується недбалим і неправильним шрифтом. Така недбалість не вселяє довіри до правильності креслення, а неясні цифри і знаки часто призводять до серйозних непорозумінь і помилок. Занадто великі написи або такі, що складаються з літер, які мають жирні елементи, виділяються з креслення, а написи занадто дрібні або бліді — провалюються. Гарне виконання шрифту пов'язано насамперед з уважним його вивченням, тривалою практикою і не залежить ні від хорошого почерку, ні навіть від художніх здібностей виконавця. У відповідності зі способом виконання розрізняють дві основні групи шрифтів: шрифти, що виконуються від руки, і шрифти побудовані. Що стосується механічних пристосувань для накреслення шрифтів, то необхідно відзначити, що вони небажані, оскільки дають застиглі, незграбні літери, неефектні написи і знижують художню якість шрифтів.

10

Основи шрифтової графіки Основною вимогою шрифтової графіки є ясність форм літер і легкість їх читання. Кожен гарний шрифт повинен відповідати наступним умовам графічного порядку: 1. індивідуальність форм літер, тобто така характерна особливість кожної букви, яка запобігала б помилкам при їх читанні, незалежно від розміру літер, і виключала б можливість прийняти одну букву за іншу; 2. простота накреслення форм літер, доступність графіки, відсутність зайвих елементів, що обтяжують; 3. строгість і закінченість форм, що забезпечують красу і витонченість шрифту; 4. ритмічність шрифтової графіки, тобто закономірність як в чергуванні елементів окремої літери, так і при об'єднанні літер у слова.

Як робити шрифти

vol.2

майстерня

Висота рядка Проектуючи світле та чорне накреслення в межах однієї гарнітури, зробіть у чорному накресленні х-висоту більшою (верхній рисунок). Інакше чорне накреслення оптично здаватиметься меншим поряд зі світлим в одному рядкові тексту. Втім, для акцидентних розмірів це не так важливо. Надрукований великим розміром шрифт потребує меншої різниці висоти рядка між світлим та чорним накресленнями (як видно на нижньому рисунку).

За матеріалами сайту www. type.org.ua

12

майстерня

Грубий вигляд Озброївшись комп’ютером, шрифтовий дизайн став доступний такій широкій аудиторії, як ніколи раніше. Звісно, цифрування зробило багато дій простішими та швидшими. Шкода, що не настільки ж кращими. Ось, наприклад, деякі шрифтові програми дають можливість «погрубшити» ваш світлий шрифт. Контури чудово спроектованого шрифту розтягують, а вас піддурюють. Зробіть грубий шрифт вручну, і матимете набагато приємніший результат. Як би добре не розвинулись шрифтові програми надалі, дійсно важливою є одна-єдина річ, і це ваше критичне око.

13

майстерня

Цифрування Починаючи сканування рукописних ескізів, подбайте про його правильне виконання. Дбайливо та уважно перемалюйте сканований малюнок вручну, використовуючи інструмент «перо» в кривих Безьє. Забагато вузлів у символі, чи вузли в неслушних місцях можуть мати негативний вплив на цілий шрифт. Забагато вузлів можуть не тільки призвести до технічних проблем — наприклад принтер не зможе друкувати цим шрифтом — але й суттєво ускладнять контроль над формою літери. Контролювати криву між двома вузлами набагато простіше, ніж міняти криву з дванадцятьма вузлами. Звісно, можна працювати й так, але навряд чи результат потішить око гнучкими формами.

14

майстерня

Клонування Є кілька речей, що їх треба робити поза клонуванням. Деякі форми можуть бути однакові, наприклад верхній винос у «h» та «l». Можливо, напливи в «b» та «q» також. Намалювавши «d», можна розвернути її на 180° та взяти як початкове положення для дизайну «b» та «p». Клонування не має міняти контрасту вашого шрифту. Якщо він будований на широкому пері, горизонтальне чи вертикальне віддзеркалення мінятиме кут контрасту, і зруйнує загальну форму. Втім, розворот (частини) символу на 180° зберігає контраст. Що б ви не робили, впевніться що внутрішні форми мають (оптично) однаковий простір білого.

15

майстерня

Збалансовані форми Якщо зробити обидві внутрішні просвіти у «В» однаковими, верхній оптично видаватиметься більшим. Літера виглядатиме обтяженою та намагатиметься повалитись. Коли ж верхній просвіт менший за нижній, літера стане помітно врівноваженішою. Також, верхні просвіти у «В» та «Р» теж не мають бути однаковими, бо інакше правий простір у «Р» завжди був би завеликим. Отже, треба врівноважувати чорний та білий простір в кожному символі окремо. Щодо дизайну маленької «r»: вона не є «n» з обрубаною ногою. Така «r» була б надто кволою. Робіть її сильнішою — хай її кінцівка продовжує горизонтальний напрям читання. Загалом, уся літера може бути вужчою. Відповідно зміниться й простір над літерою. Змінивши його форму, запобіжете плутанині між «r» та «n».

16

майстерня

Кернінг Кернінгова пара — це технічній трюк для оптичного поліпшення. Простими словами, коли одна літера слідує за іншою, можна змінити відстань між цими двома. І відстань ця може сильно різнитись від звичайної (тобто правий апрош першого символу + лівий апрош другого). Різниця може бути додатною або від’ємною; можна додати простору, або зменшити його. І можна записати цю кернінгову пару у цифровий шрифт. У певних випадках кернінг неминучий та необхідний. Завеликого білого простору між великою «А» та маленькою «у» годі уникнути, поправляючи ширини цих літер. Змінивши апроші, матимемо клопіт в комбінаціях цих літер з іншими. Кернінг для цього випадку — найкраща рада. Начерк демонструє кілька прикладів, де потрібен від’ємний кернінг, зменшення простору.

17

майстерня

Лігатури Інколи вони необхідні. Ось відомі лігатури «fi» та «fl». Безумовність їх залежить від дизайну шрифту. Не кожен шрифт потребує лігатури для комбінації «fi». Але іноді крапка «і» перетинається з «f». Позбудьтесь такого прикрого поєднання, зробивши лігатуру, один символ для двох (чи більше) літер. Окрім функціонального погляду, є ще естетичний бік справи. Можна злигувати поєднання «st», чи наприклад «nky» або «ism». Можливо все. І хоч це не найнеобхідніша річ в шрифтовому дизайні, чом би не здолати ще кількох сходинок на шляху досконалості!

18

Шрифтопосткроссінг

буденне

Happy postcrossing! У століття електронної пошти, твіт­тера і соціальних мереж ми рідко замислюємося про те, що паралельно існує пошта звичайна, за якої так само йдуть листи, вітальні листівки, обмін книгами. Так, інтернет тісно пов’язаний з поштовими послугами, але акцент змістився на комерційну діяльність — відправлення та одержання товарів. Серед цього всього, як травинка серед асфальту, виділяється міжнародний рух під назвою «Посткроссінг». Якщо характеризувати коротко, то пост­ кроссінг можна назвати «обміном листівок», хоча це звучить не так цікаво, як у дійсності. А справа ось в чому. Незважаючи на цей самий вік всесвітньої мережі, простий процес відправки листівки перетворюється на справжню пригоду зі своїми цікавими ситуаціями, іноді труднощами і дилемами, на відміну від банального і досить повсякденного надсилання електронного листа. Уявіть собі, потрібно для початку знайти підходящу і цікаву листівку. Причому не банальну «З днем народження», яких у будь-якому кіоску мішками відвантажують, а щось цікаве, самобутнє, зі шматочком вашої культури. Адже по той бік земної кулі від вас чекає листівку людина із зовсім іншої країни, зі своїми культурними особливостями. І вам теж хоче відправити листівку ще одна людина з іншої країни. Потім потрібно піти на пошту і купити марки, а іноді і конверти (щоб листівка не забруднилася під час подорожі через весь світ). Після цього листівку потрібно підписати, іноді написати ці-

20

каві слова рідною та англійською мовами, закрити конверт і віднести його до поштового відділення або покласти в поштову скриньку. Що потім? Очікування. Після відправки перших п’яти своїх листівок доведеться чекати від 15 до 30 днів, поки вони дійдуть до адресата, і він відзначить їх. Після того, як ваша перша листівка дій­де до адресата, хтось інший надішле свою листівку вам. Основний закон посткроссінга: «Ви відправили — вам відправили». Але нас посткроссінг цікавить не лише тому, що дає змогу спілкуватися з людьми з усього світу, дізнаватися про нові місця та вчити мови. Серед листівок, які курсують світом трапляються дуже цікаві екземпляри, які доводять, що типографія — повсюди. На жаль, у нас мистецтво типографії на листівках ще не проявило себе повною мірою, тож набираймося досвіду колег. Журнал «Т» пропонує переглянути вам колекцію найцікавіших типографічних листівок з усіх континентів Землі.

шрифтомедіа ФІЛЬМ

КНИГА

Гельветика

Книга-алфавіт

«Гельветика» — це повнометражний фільм про типографію, графічний дизайн і візуальну культуру в цілому. Крізь призму поширення одного шрифту, якому виповнилося 50 років у 2007-му, у фільмі розглядається загальне питання про те, як шрифт впливає на наше життя. Фільм є дослідженням міського простору і шрифтів, які його наповнюють, а також це цикл бесід з відомими дизайнерами про їхню роботу, творчий процес, вибір та естетичну складову шрифтів. «Гельветика» обʼєднує світ графічного дизайну, реклами, психології та комунікації і запрошує нас подивитися під іншим кутом на тисячі слів, які ми бачимо кожного дня. У зйомках «Гельветики» брали участь найвідоміші і просунуті дизайнери з всього світу.

Ця книжка вражає, варто лише взяти її до рук — обкладинка переливається, змінюючи зображення, як стерео-листівка. Відкриваючи чергову сторінку, із задоволенням спостерігаєш процес розкриття паперового елемента — букви змінюються на очах. Меріон Баталлі, дизайнер, творець цієї чарівної книги і мешканка Парижа, власноруч збирала кожну книгу тиражу. Книга вийшла в жовтні 2008 року. Її вартість на різних сайтах різна. Наприклад, на тому ж Amazon.com, де видання потрапило в топ-100 найкращих книг 2008 року на думку редакції сайту, ціна коливається від 13 до 20 $. Ролик з демонстрацією книжки можна подивитися на YouTube. У ньому звучить пісенька 30-х років під назвою Roll On від тріо The Boswell Sisters.

27

буденне

Покажи себе Хороший дизайн візитної картки — невід’ємна складова іміджу. Кожному хотілося б підкреслити свою індивідуальність, в тому числі це бажання поширюється і на нашу діяльність. У концепціях самовираження завжди важливі деталі. Саме тому важливо акцентувати свою увагу на дрібницях. Візитна картка — дрібʼязок, але дуже корисний дрібʼязок. Не дивлячись на свої невеликі розміри, вона може відіграти позитивну роль у формуванні індивідуального стилю окремої людини, або іміджу цілої компанії. Сучасні друкарські можливості дозволяють задіяти при створенні своєї продукції матеріали, які ще вчора неможливо було навіть асоціювати з цією індустрією: шкіра, мереживо, пластик, метал, скло тощо. Таким чином, використовуючи сучасні типографічні можливості, відбувається еволюційний стрибок від друку візитки до здібностей тиражувати такі твори майстерності (з технічної і культурної точок зору). Але цікаво було б дізнатися, з чого все почалося, чи не так? Історія візитної картки Перші візитки з’явилися в Китаї приблизно у III столітті нашої ери. Китайським чиновникам спеціальним указом ставилося в обов’язок мати візитні картки на червоному офіційному папері. Ніяких зайвих відомостей: ім’я, прізвище, посада.

28

У Франції перша візитка з’явилася за часів Людовика XIV. Вона стала річчю значущою і представляла свого господаря у всій величі. У XVI–XVII століттях візитками вже користувалися городяни Венеції та Флоренції. Перша друкована візитна картка виявлена у Німеччині і відноситься до 1786 року. Широкого поширення вони набули за часів царювання Катерини II — імператриця дуже любила витончені нововведення в галузі етикету. На картці І. І. Бецкого, президента Імперської академії мистецтв, красувався амур в хмарах, що тримає стрічку над овальним, обрамленим гілкою лавра, щитом. На полі щита можна було написати декілька рядків для того, кому візитка призначалася. Інколи художник обмежувався простою орнаментною рамочкою з місцем для листа — саме такий спосіб оформлення використаний на візитній картці Д. І. Фонвізіна. Візитні картки А. В. Суворова були прикрашені сценами з мисливського життя. Часто як візитні картки використовували витончені маленькі гравюри, на яких писали прізвище.

буденне

У середині XIX століття, в період становлення буржуазії, оформлення карток істотно змінюється. Візитка набуває більш лаконічного дизайну, зникають хитромудрі надмірності в оформленні, на перший план виступає краса шрифтів. З середини XIX століття паралельно з типографським способом виготовлення карток зберігається і рукописне їх оформлення. При заповненні спеціальних заготовок для візитних карток, або, як їх ще називали в ті часи «білетів», використувалося ліщинове чорнило. При нанесенні на папір чорнило набувало благородниго бронзового кольору. Пізніше, на межі XIX і ХХ століть, дизайн візитки знову ускладнюється: використовуються шрифти ручної роботи, орнаменти, гравюри з емблемами (грона винограду, голубка з аркушем паперу в дзьобі, якір і т. п.), ба навіть з портретами власників. Дизайном візитних карток захоплювалися великі художники Бакст і Бенуа. З’являються спеціальні конвертики для візиток, які користуються великою популярністю. У них візитки розсилалися по містах і країнах. Для цього на конверт достатньо було наклеїти поштову марку і написати адресу. Товариство святої Євгенії в СанктПетербурзі наприкінці XIX століття стало спеціалізуватися на виданні

великими тиражами заготовок для візитних карток і мініатюрних конвертів до них. Написання на візитках адреси власника стає обов’язковим елементом її оформлення, однак на дамських візитних картках його друкувати було не прийнято. Дамські візитки в цілому виглядали витонченіше і мініатюрніше. Чоловічі ж, навпаки, часто мали великі розміри і часом досягали формату стандартного поштового конверта. Одночасно з візитними картками створювалися усілякі аксесуари до них. У передпокої всякого поважного будинку обов’язково стояла срібна таця для візитних карток, а подекуди — страхітливого вигляду опудало ведмедя, що тримає таку тацю на витягнутих лапах. Приїжджаючи з візитом, прийнято було залишати свою візитку на цій таці. Якщо гість не заставав господаря будинку, верхній лівий куточок візитки прийнято було загинати. Для власних візиток заводили коробочки: шкіряні, срібні, золоті, порцелянові, розписні, різьблені та інкрустовані. Для зберігання візитних карток виготовляли розкішно переплетені альбоми з прорізами для карток. Шикарно оформлені візитні картки стали застосовувати і при організації весільних, траурних, різдвяних і великодніх церемоній.

29

буденне

Вже в кінці XIX століття з’являються рекламні візитки з зазначенням назви фірми, прізвища власника, адреси, телефону і часто комерційної пропозиції товару або послуги. Інша сторона картки використовувалася як рахунок: її заповнювали після продажу товару — наклеювали гербову марку сплати податку, ставили печатку фірми і передавали покупцеві. Після 1917 р. випуск візитних карток у Росії різко припинився. Знову візитка з’явилася в Радянському Союзі, але вона значно відрізнялася від зарубіжних візитних карток. Стало прийнято прізвище власника картки писати попереду імені, що збивало з пантелику. Також була відсутня яка-небудь вишуканість і розкіш. Закордоном існували два види картки: вертикальна і горизонтальна. Візитка вертикального формату з’явилася в кінці 19 століття, горизонтальна ж з’явилася трохи раніше. У СРСР в основному переважав горизонтальний формат. За радянських часів візитка була невід’єм­ним атрибутом співробітників обкомів і райкомів, рідше діячів культури, космонавтів. Часи змінилися, і з приходом демократії мати візитні картки стало можливо всім. У дизайнерів з’явилася нова віха твор­чості — дизайн візитної картки. З’явився попит, вимогливі замовники.

30

Сучасні власники візиток прагнуть втиснути в неї якомога більше інформації: емблеми та символи, товарні знаки, фотографії, малюнки гербів і прапорів. Але серед цієї плутанини існує особливий клас професійно художньо зроблених стильних візитних карток. Такі візитки стають творами мистецтва і вражають своєю фантазією і професійністю! Діловий етикет, або Що потрібно знати кожному Однією з частин ділового етикету є церемонія обміну візитками. Звичайно, бізнесмен-початківець напевно не знає, а точніше, не замислюється про існування таких візитних норм, замовляючи свій перший тираж карток. Обмін візитками — це церемонія, сценарій, де кожному відведена певна роль, яка не змінюється в залежності від її виконавців. Не варто зберігати візитки в кишенях брюк, щоб у момент обміну візитками, хаотично їх не шукати. Яка вже тут «церемонія»? Це щонайменше неповага до співрозмовника. Те ж можна сказати про нагрудну кишеню піджака або сорочки — вони призначені для декоративної хустки, що визирає куточком, і в жодному разі не для візиток, ручок, гребінців та іншого. Все інше для зберігання візиток цілком прийнятне. Краще за все тримати візитки в щоденнику або спеціальній візитниці.

буденне

Візитні картки найчастіше вручають особисто. Обмін візитками ведеться суворо за рангом, починаючи з найвисокопоставленіших членів компанії. Коли ви простягаєте візитку, її потрібно повернути текстом до вашого партнера для того, щоб він відразу прочитав інформацію про вас. Отримуючи візитку, необхідно вимовити ім’я партнера, також слід звернути увагу на його посаду. Під час переговорів, покладіть візитки партнерів у тому порядку, в якому ви бачите їх перед собою. Перебирати в руках, загинати, робити позначки на чужих візитках в присутність її хазяїна — знак неповаги. Буває так, що вашого партнера ви в офісі не застати. Залиште свою візитку у секретаря, загнувши верхній правий кут, а потім розправивши його. Це говорить про те, що ви особисто залишили візитку, а це знак поваги і пошани. Картку можна відправити з шофером або кур’єром, але в цьому випадку загинати її не потрібно. При пересиланні (поштою або з помічником) на візитках необхідно зробити деякі позначки. Позначки, що повідомляють про мету вручення візитки, роблять у нижньому лівому кутку картки. Це перші літери слів французькою мовою. Використовують ці позначки в усьому світі, а не тільки у франкомовних країнах.

Р. Р. (Рour presentation) — «для подання». Мета знайомство, рекомендація.

P. F. C. (Рour faire connaissance) — «з приводу знайомства». Вираз зацікавленості у знайомстві.

P. P. C. (Pour prendre conge) — «з приводу прощання». Повідомлення про від’їзд, спосіб заочного прощання, якщо немає можливості попрощатися особисто.

P. F. (Рour fete) — «до свята». Може послужити вітальною листівкою, стати доповненням до подарунка.

P. F. F. N. (Рour faire fete nationale) — «з нагоди національного свята». Хороший знак уваги іноземним партнерам до їхніх національних свят.

P. F. N. A. (Рour fete Nouvel An) — «з нагоди Нового року».

P. R. F. N. A. (Рour remercier er fete Nouvel An) — «з вдячністю та новорічними привітаннями».

P. R. (Рour remercier) — «з подякою». Така візитка є вдячним листом у відповідь на привітання, подарунки або послуги, які вам надав ваш партнер.

P. C. (Рour condoleances) — «співчуття». Візитка з нагоди смерті партнера, його близьких родичів або знайомих і у випадку національного трауру.

P. R. V. (Рour rende visite) — відповіддю на запрошення. Візитка, вкладена в конверт, дає зрозумілий, що запрошення прийнято.

31

Персони

персони

Мікель Анджело Італієць за походженням Мікель Анджело (Michele Angelo) живе і працює в Барселоні і більше відомий під назвою свого проекту, як Superexpresso. Він вірить в ручну працю і не особливо довіряє комп’ютерному дизайну, тому всі ескізи завжди створює олівцем на аркуші паперу.

http://www.superexpresso.com

персони

Алекс Веранес Живе та працює в Сан-Франциско. Як затятий детермініст любить вибудовувати логічні зв’язки всередині своїх графічних робіт. У всіх об’єктів є історія: траєкторія, швидкість і причина руху. Вони взаємодіють між собою як елементи годинникового механізму і створюють «вічний двигун»всередині кожної його роботи.

http://www.alexvaranese.com

персони

Йохан Праг Йохан Праг (Johan Prag) — шведський дизайнер, живе і працює зараз в Токіо. До 2003 року він був частиною Stockholm Design і вже там став відомих художникомшрифтовики, але покинув Скандинавію заради роботи в Kewpie Defe — японського комерційного телеканалу. Японії він працював також для Kewpie та Kanebo.

http://www.johanprag.com

персони

Міка Лідберг Американець Міка Лідберг (Micah Lidberg) — вундеркінд: йому лише 24, а його клієнтами вже стали Nike, Nylon і Visa. Його роботи були опубліковані в Computer Arts, Orion Publishing, New York Times Magazine. Навчався майстерності типографії в Лондонській школі дизайну і в Бостонському коледжі живопису та дизайну.

http://www.micahlidberg.com

персони

Діана Чок Багатопрофільний модний дизайнер. У Нью-Йорк вона приїхала з маленького австралійського міста. Її талантом встигли скористатися такі компанії як American Express, Dell, Levi’s, Nike, Converse, Swatch, MTV, The Gap і The New York Times Magazine. У 2005 році вийшов її перший альбом ілюстрацій Mushroom Girls Virus.

http://www.mushroomgirlsvirus.com/

теорія

Arial versus Helvetica Шрифтознавство для непідготовленого ока — наука про клони. Бо ж справді, хто знайде відмінність між гарнітурами Times і Times New Roman? Сидячи із збільшувальним склом і вивчаючи серіф кожної літери, ви, можливо, і докопаєтеся до істини, але кому вона потрібна такою ціною. Отже, якщо ваше збільшувальне скло мирно спочиває на горищі, не варто його турбувати — зараз, не вдаючись до самодіяльності, ви зможете розглянути відмінність і дізнатися історію двох найбільш відомих рубаних гарнітур — Arial та Helvetica.

Helvetica Гельветика була розроблена у 1957 р. Максом Мідінґером з Едуардом Гофманом у шрифтовій майстерні Гас (нім.: Haas), що у швейцарському місті Мюнхенштайн. Гас спорядилася розробити нову рубану гарнітуру, яка б могла конкурувати з Akzidenz-Grotesk на швейцарському ринку. Названа спочаку Neue Haas Grotesk (Новий Ґротеск Гасу), вона була створена на основі Schel­ter-Grotesk. Метою нового дизайну було створення нейтральної гарнітури з чудовою ясністю, без власного тлумачення її форм, гарнітури, яку можна було б використовувати у широкому колі позначень. У 1960 р. німецька материнська компанія майстерні Гас змінила назву гарнітури на Гельветика — похідну від Confoederatio Helvetica, латинської назви Швейцарії — щоб зробити її більш зручною для просування на міжнародний ринок.

Linotype поширює різноманітні версії гарнітури, включаючи ті, що мають

тільки дроби (числа й відсотки), символи для мов Центральної Європи, кирилицю, грецький, єврейський та арабський алфавіти. Кирилична версія була штатно розроблена у 1970-х рр. компанією D. Stempel AG, потім розкритикована та перероблена у 1992 р. під наглядом Йовіца Вельович (Jovica Veljović). Гельветика — одна з найбільш вживаних рубаних гарнітур. Є версії для наступних алфавітів/систем: латиниця, кирилиця, єврейська, грецька, японська, корейська, хінді, урду, кхмерська та в’єтнамська. Розроблялися китайські форми, щоб доповнити Гельветику. Існує безліч варіацій шрифту: Helvetica Textbook, Helvetica Inserat, Hel­ ve­ti­ca Compressed, Helvetica Rounded, Helve­tica Narrow, Neue Helvetica, Helve­tica World. Гельветика є загально поширеним вибором для комерційних логотипів, таких як 3M, AT&T, Jeep, Lufthansa, American Airlines, Microsoft та BMW.

39

теорія У 2007 р. директор Гарі Гаствіт (англ.: Gary Hustwit) випустив документальний фільм Гельветика, якраз до п’ятдесятої річниці гарнітури. У плівці дизайнерграфік Вім Крауел (англ.: Wim Crouwel) сказав: «Гельветика стала справжнім кроком у гарнітурах 19-го століття… Ми були вражені цим, тому що вона була більш нейтральною, а нейтральність — це було наше улюблене слово. Гарнітура має бути нейтральною. Вона не повинна мати змісту сама по собі. Значення має бути в змісті тексту, а не в гарнітурі». Гельветику визнали найкращою у німецькому списку FontShop «Найкращі шрифти всіх часів». Аріал Аріал (англ. Arial), також відомий як Arial MT — комп’ютерний шрифт класу нео-гротеск, що відноситься до стилю шрифти без засічок. Використовується в Microsoft Windows, Apple Mac OS X та іншому програмному забезпеченні, що використовує PostScript. Аріал має такі модифікації: Arial Black, Bold, Extra Bold, Condensed, Italic, Light, Medium, Monospaced, Narrow і Rounded. Аріал був розроблений в 1982 Робіном Ніколасом (Робін Миколая) і Патріцією Саундерс (Saunders Патрісія) для компанії Monotype (а не Майкрософт, як це прийнято вважати). Вони класифікували його як нео-гротеск, і спочатку назвали Serif Sonoran San. Шрифт поставлявся з Windows починаючи з версії 3,11 і був ядром для всіх шрифтів, що використовуються в системі до створення версії Vista, в якій бідолаху в усіх сферах і галузях замінили на Calibri. Розроблена у 1982 р. гарнітура Аріал Monotype, хоч і відрізняється від Гельветики невеликою кількістю деталей, має ідентичні розміри символів, і є не-

40

Порівняння гліфів Гельветики, Аріала і Гротеску, їхнього прародителя розрізненна для більшості нефахівців. Заголовкові літери C, G та R, разом з рядковими a, e, r та t можуть допомогти швидко розрізнити Arial від Гельветики. Відмінності включають: Штрихи Гельветики зрізані, як правило, горизонтально чи вертикально. Це особливо помітно у t, r та C. Arial застосовує скошені зрізи штрихів.

G Гельветики має добре визначену шпору; в Arial — ні. Хвостики ґліфів R і a різні.

Львів Lwów Lemberg L

eopolis Довідники і словники

корисне

Анатомія букви: перекладені английскі терміни bjorn.kiev.ua/notes/typo_anatomy.htm Видавничо-поліграфічний словник prodtp.ru/index.php?autocom=encyc&CODE=07 Паратайп: шрифтова терминологія paratype.ru/help/term Словник шрифтових терминів typo.mania.ru/glossary/index.htm

Статті та журнали Колонка Володимира Єфимова «Шрифт» в журналі «Как» kak.ru/columns/type Колонка Олександри Королькової «Слово про букву» в журналі «Как» kak.ru/columns/wordletter 12 джерел натхнення в типографскому дизайні alllessons.msk.ru/design6.html Журнал «Де(-)фис» paratype.ru/e-zine З чого почати побудову шрифту typoholic.ru/bhsd_08/8base.html

Сайти та блоги Український шрифтоблог type.org.ua Спільнота ua_typography в ЖЖ community.livejournal.com/ua_typography Typoholic.ru — для тих, хто цікавиться шрифтом і типографією typoholic.ru Prodtp — форум про типографію, верстку, видавничі програми prodtp.ru Практичні майстер-класи студиї Underware typeworkshop.com

Lwów Lemberg Leopolis Львів eopolis Львів Lwów Lemberg L Lemberg Leopolis Львів Lwów