Аналітична записка щодо удосконалення Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво (придбання) житла для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов
Тернопіль – 2015
АКЦ Е НТ ЕКСПЕРТНО-АНАЛІТИЧНА ГРУПА
2 1. Основні проблеми чинного механізму та їх наслідки
1.1. Використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво (придбання) житла для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 р. № 348 “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво (придбання) житла для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов” (далі – Постанова № 348). Ухвалення Постанови відбулося через 2,5 місяці внесення змін до Державного бюджету України (яке відбулося 02.03.2015 р.), якими передбачалося надання місцевим бюджетам цієї субвенції загальним обсягом 300 млн. грн. Це зменшило час для ефективного використання коштів. 1.2. Крім цього на придбання житла військовослужбовцям, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та/або у забезпеченні її проведення було передбачено в Державному бюджеті України асигнування в сумі 63 949 тис. грн за бюджетною програмою “Забезпечення житлом осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та/або у забезпеченні її проведення і втратили функціональні можливості нижніх кінцівок”. Механізм використання коштів програми визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 407 від 17.06.2015 р. “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та/або у забезпеченні її проведення і втратили функціональні можливості нижніх кінцівок” (далі – Постанова № 407). Затвердження Постанови відбулося майже через півроку після затвердження державного бюджету, що призвело до зменшення періоду використання ресурсів. 1.3. Надання бюджетних ресурсів у формі субвенції та у формі бюджетних асигнувань на виконання програми відбувалося для схожих категорій осіб – у першому випадку – інвалідів І та ІІ групи, у другому – осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок. Крім цього обидва механізми передбачали надання ресурсів для придбання житла членам сімей загиблих військовослужбовців. Розпорошення ресурсів за різними бюджетними програмами не сприяє консолідації ресурсів для однієї цілі забезпечення житлових потреб постраждалих сімей. 1.4. Згідно п. 12 Постанови № 348 та згідно п. 11 Постанови № 408 надання житла учасникам антитерористичної операції здійснюється відповідно до законодавства. Органи державного управління зазвичай трактують цю норму, як обов’язковість перебування на квартирній черзі осіб, які претендують на безоплатне одержання житла. Порядок ведення квартирного обліку регламентуються Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 р. № 470 “Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР”. Правилами передбачено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Втім в переважній більшості сільських рад квартирний облік не здійснюється. Значна частина сімей, які могли б претендувати на квартири проживають саме в сільських населених пунктах. Відтак це різко звужує коло претендентів та необґрунтовано позбавляє права претендувати на житло передбачених цими Постановами категорій громадян, які проживають в населених пунктах де відсутній квартирний облік.
АКЦ Е НТ ЕКСПЕРТНО-АНАЛІТИЧНА ГРУПА
3
1.5. Чинний порядок ведення квартирного обліку передбачає, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житловобудівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати). Варто зазначити, що проживання у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічних вимогам (це встановлюється інженерно-технічними працівниками ЖЕО, за участю представників громадськості та підтверджується: актом обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком, технічним паспортом жилого будинку з даними про його фізичну зношеність, висновком проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану будинку (приміщення) та про неможливість (недоцільність) проведення капремонту, висновком органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам. В сільській місцевості зазвичай виникають додаткові труднощі щодо виконання вимог щодо забезпечення житловою площею нижче певного рівня (зазвичай рішення щодо встановлення такого рівня відсутнє), а також щодо визнання приміщенні, як такого що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам (через відсутність у сільській місцевості відповідних служб). До того ж, часто вдовам, які виховують малолітніх дітей фізично дуже складно відвідувати численні служби для одержання відповідних документів. Це значною мірою посилює соціальну напругу в середовищі претендентів на одержання житла. 1.6. В чинних нормативно-правових актах не визначено критерії визначення пріоритету в черговості сімей на одержання житла. В умовах відсутності ефективного моніторингу потреб сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції рішення органів влади щодо надання житла ухвалюється суб’єктивно. Це призводить до загострення почуття несправедливості в суспільстві.
АКЦ Е НТ ЕКСПЕРТНО-АНАЛІТИЧНА ГРУПА
4 2. Рекомендації
2.1. Розробити єдину бюджету програму забезпечення житлом сім’ям загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції. Зазначена програма має бути складовим елементом комплексної програми соціальної допомоги вказаних категорій осіб. Концентрація усіх ресурсів державного бюджету на виконання єдиної бюджетної програми для вирішення поставлених завдань дасть змогу підвищити результативність вирішення наявних проблем. 2.2. Запровадити новий механізм визначення житлових потреб сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції. Запроваджений механізм мав би передбачати активну роль органів державного управління у визначенні потреб у житлі та позбавляв обов’язку представляти численні документи. 2.3. Запровадити єдині в країні підходи до формування черговості сімей в одержанні житла. Кращим варіантом при цьому було б застосуванні системи об’єктивних критеріїв, які б враховували соціальнодемографічні характеристики сім’ї (наявність дітей на утриманні та їх кількість, наявність престарілих осіб на утриманні та їх кількість, наявність у складі сім’ї інвалідів тощо). Важливо також забезпечити прозорість формування та ведення черги на одержання житла. 2.4. Вважаємо, що черги на одержання житла доцільно організувати в межах регіонів. Це сприятиме залученню додаткових ресурсів областей для вирішення житлових потреб. 2.5. Доцільно удосконалити розподіл ресурсів на придбання житла між регіонами на основі використання об’єктивних критеріїв. 2.6. Пропонуємо також розширити сферу використання коштів на задоволення житлових потреб, а саме надання коштів на будівництво житла. Враховуючи поширену практику виділення земельних ділянок учасникам АТО, надання їм ресурсів для будівництва житла сприяло б не лише задоволенню власних житлових потреб, але могло мати ефект реабілітації
Голова Громадської організації “Експертно-аналітична група “Акцент”, к.е.н.
Контакти: eag.accent@gmail.com www.facebook.com/ngo.accent
Б. Малиняк