Ігор Ґерета. Спинилось літо у нестримнім леті... by #tobm

ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ, РЕЛІГІЙ ТА НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ КУТОР «ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ МОЛОДІ» НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ВІДДІЛ

«Спинилось літо у нестримнім леті...» Методичні поради до відзначення 75-річчя від дня народження Ігоря ГЕРЕТИ, археолога, мистецтвознавця, культуролога, політичного і громадського діяча, заслуженого діяча мистецтв України

ТЕРНОПІЛЬ

2013

Смак небесної скибки Ігоря Ґерети [Текст] : методичні поради / [уклад. : С.Воробель ; ред. З. Біла] ; Терноп. обл. б-ка для молоді. – Т., 2013. – 21 с. «... Доля була до нього і ласкавою, і суворою. Вона провела його крізь жорстокі життєві випробування, але не зламала твердості, духу, чесності, порядності, любові, до людей, відданості правді, непохитності в служінні Богові й Україні. Доля рідко дарує одній людині так багато талантів, як відміряно йому. Коли, бувало, товариство заслуховувалося в його розповіді про Черняхівську археологічну культуру, здавалося, що він і сам звідти – із найдавніших пластів української культури»1 При підготовці видання використано матеріали з фондів Тернопільської обласної бібліотеки для молоді та Інтернет-ресурси. Видання адресоване бібліотечним працівникам для організації заходів історикопатріотичного, краєзнавчого спрямування, популяризації життєвого та творчого шляху, громадської діяльності Ігоря Петровича Ґерети.

Укладач

С. Воробель

Редактор

З. Біла

Відповідальна за випуск

Л. Гук

Адреса: м. Тернопіль, вул. Д. Нечая, 29 контактні телефони: (0352) 25-97-15 Web – адреса: http://www.yl.edu.te.ua; http://www.m-tobm.hol.es E-mail: nmv.tobm@gmail.com

1 Шендеровський, В. Був здібним учнем Бога [Текст] / Василь Шендеровський // Ігор Ґерета. Статті. Спогади. Світлини. – Т., 2012. – С. 51.

Задивлявся на світ, На його осянисте вмивання, На молитву його світанкову, На вкраїнний терпкий благовіст матерів, Щоб дивитись сьогодні На Україну Очима моєї доні. Ігор Ґерета Ґерета Ігор Петрович –- український археолог, мистецтвознавець, історик, поет, викладач і громадсько-політичний діяч, заслужений діяч мистецтв України (1998), лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Лепких (1997), почесний громадянин м. Тернопіль (2003, посмертно). Народився 25 вересня 1938 року в с. Скоморохи Тернопільського району, помер 5 червня 2002 року, похований у смт. Велика Березовиця. Від 1943 року проживав у с. Велика Березовиця. Закінчив Чернівецького університету (1962).

історичний факультет

Від 1963 року працював у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. У 1965-1966 рр. зазнав переслідувань від радянської влади. Викладав археологію та історію України й історію українського мистецтва у Тернопільській вищій духовній семінарії ім. Й. Сліпого і Тернопільському державному педагогічному інституті (нині ТНПУ ім. В.Гнатюка). Ініціатор створення в Тернополі обласної експериментальної школи мистецтв (1994), історично-меморіального музею політв'язнів (1996); співорганізатор музею-садиби Й. Сліпого в с. Заздрість Теребовлянського району (1991). Ініціатор заснування обласної художньої премії ім. М. Бойчука(1991), стипендії В. Барвінського для студентів-музикантів Тернопільщини, які навчаються за кордоном (1993) і стипендії ім. М. Литвина для студентів-бандуристів (1993). Співзасновник Товариства української мови (нині Товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка, 1988), Товариства “Меморіал”, обласної організації Народного Руху України (1989). Організатор і директор Інституту національного відродження України (від 1991  нині носить ім'я Ґерети). Голова Тернопільського осередку НТШ (від 1996). Депутат Тернопільської обласної ради І  IV-го скликань (від 1990), член її президії, голова постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації. 3

*** Ігор Ґерета був багатогранною постаттю в культурному просторі Тернопільщини та України, тому, при організації інформаційно-просвітницьких заходів з популяризації життя і творчості Ігоря Петровича слід акцентувати увагу молоді на наступних сферах: •

життєвий і творчий шлях;

•

музеєзнавча діяльність;

•

археологічні дослідження;

•

громадська діяльність;

•

літературна та журналістська діяльність.

При підготовці заходів: бібліографічних чи вебліографічних списків, флаєрів, буклетів, віртуальних виставок і презентацій, веб-мандрівок, інформаційно-бібліографічних оглядів, ілюстративно-книжкових чи віртуальних виставок тощо радимо звернутись до бібліографічних покажчиків «Вони прославили наш край» 2, «Ігор Ґерета: «Велет віри, духу і любові»3. При підготовці літературного портрету, літературно-краєзнавчої години, краєзнавчого вернісажу чи літературної мандрівки •

«Тернопільщина в іменах: Ігор Ґерета», •

•

«Заангажований Україною», «Історія краю в постатях: Ігор Ґерета»,

•

«Подвижники: Ігор Ґерета», •

«Пам'яті Ігоря Ґерети»

перш за все радимо звернутись до численних авторських публікацій на сторінках періодичних видань, окремих видань автора, ресурсів Інтернет. Висвітленню багатогранної постаті Ігоря Ґерети сприятиме організація молодіжної читацької конференції/ веб-конференції на тему «Ігор Ґерета: науковець, дослідник, краянин». У програму радимо включити такі питання: 1.

Ігор Ґерета: у круговерті долі й часу (життєвий шлях).

Родом з України: Ігор Ґерета (громадська діяльність).

2 Ігор Ґерета (1938 – 2002) [Електронний ресурс] // Вони прославили наш край / ТОБМ. – Т., 2002- . – Режим доступу: http://www.yl.edu.te.ua/index.aspx?res_xml=Online/Famous/sci/sci39.xml&num=3&res_xsl=Online/Famous/sci.xsl, вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 12.03.2014. 3Ігор Ґерета: «Велет віри, духу і любові» [Текст] : бібліогр. покажч. / ТОУНБ. – Т., 2008. – 46 с.  Електронна версія видання: www.library.te.ua/filemanager/download/25185 .

Музеєзнавча діяльність Ігоря Ґерети.

Ігор Ґерета – дослідник Черняхівської культури.

Ігор Ґерета -краєзнавець.

Біографістика у творчому доробку І.П.Ґерети.

Праця на ниві літератури та журналістики.

Вшанування пам’яті.

Значимість постаті Ігоря Ґерети розкривають публікації Б. Хаварівського («Вікно у сиву давнину»), І. Дуди («Галерея»), Л. Баженова («Ґерета Ігор Петрович (1938, с. Скоморохи, Тернопільського району на Тернопільщині) – український археолог, краєзнавець, музеєзнавець, громадський діяч»), Б. Демківа («І ми були молодими...: Штрихи до ювілейного портрета Ігоря Ґерети»), М. Литвина (документальна повість «Все пливе»), В. Шевчука, Б. Хаварівського («Одержимість Ігоря Ґерети»), С. Підмогильного («Ігор Ґерета: багатогранність постаті відомого українського археолога») та інші. Громадсько-політична діяльність І. Ґерети розглядається у виданнях «Лихо з розуму», «Портрети 20 «злочинців», «Українська інтелігенція під судом КГБ»), статтях В. Окаринського («Душа тернопільських шістдесятників»), А. Вихруща, Л. Гадомської, М. Косіва, О. Василишин, публікаціях регіональних періодичних видань. Тематично в структурі виставок (ілюстративно-книжкових, віртуальних), презентацій матеріали можна розділити так: публікації І. Ґерети, матеріали з його громадсько-політичної та наукової роботи, джерела про останні роки і вшанування пам’яті І. Ґерети.

Музеєзнавча діяльність Ігоря Ґерети

Майже три десятки років Ігор Петрович віддав на підготовку експозицій до музеїв, які створювалися на Тернопіллі, зокрема музеїв-садиб Соломії Крушельницької у с. Біла (1963), Леся Курбаса в Старому Скалаті (1987), Йосипа Сліпого в Заздрості, етнографічномеморіального музею Володимира Гнатюка у с. Велесневі (1969), історико-меморіального музею політв’язнів у Тернополі (1996). При проведенні інформаційних, краєзнавчих годин, презентацій, онлайн-мандрівок залами музеїв, співорганізатором експозицій яких був Ігор Петрович, радимо поєднати візуальний ряд презентацій з короткими історичними довідками з організації музеїв.

Картинна галерея «На початку 1970-х років виникло питання щодо освоєння пам’ятки архітектури XVIII століття – Домініканського костелу, приміщення якого використовувалось під склад і псувалося майже на очах. Це була одна з кращих храмових споруд Тернополя, зведена у 1749-1779 роках у стилі пізнього бароко за проектом відомого архітектора Яна де Вітте. Належав храм до 1939 року римо-католицькій громаді міста. Тривалий час витала думка про створення в костелі музею атеїзму. Подібні уже діяли у Львові, Івано-Франківську, Луцьку...» (В Тернополі тоді не було жодного музею. У 1968 році була закрита для відвідувачів експозиція краєзнавчого музею (аварійне приміщення), а будівля, що зводилась перетворилась на звичайний довгобуд...). «При краєзнавчому музеї появився новий відділ «наукового атеїзму». Змушений взяти на себе організаційні питання директор музею Борис Ельгорт затягував час, внутрішньо противився цій ідеї.» 4 Влітку 1976 року з призначенням на посаду директора Венедикта Лавренюка Ігор Ґерета запропонував створити у приміщенні костелу відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею - картинну галерею. Майже півтора року Ігор Петрович займався створенням експозиції галереї – проводив атрибуцію художніх творів з фондів Краєзнавчого музею, працював у мистецьких музеях Києва, Львова, Москви, тодішнього Ленінграда. Він домовився про передачу музеєві творів О. Кульчицької, Я. Станіславського, К. Сіхульського, Ю. Ярошинського, І. Рєпіна, І. Шишкіна, В. Маковського, більше 500 творів живопису, графіки та скульптури сучасних митців; західноєвропейської графіки з Ермітажу. Після тривалих переговорів з Д. Гнатюком вдалось закупити у нього роботи С.Васильківського, І. Труша, О. Новаківського, М. Пимоненка. 6 травня 1978 року галерея була відкрита і з перших днів її існування у Тернополі почалося бурхливе мистецьке життя. Помітними мистецькими подіями стали персональні виставки З. Кецала, Е. Миська, Е. Безніска, І. Остафійчука, Р. Безпалківа, В. Голофаєва, І. Мердака, П. Обаля, О. Шатківського та ін.

4Гайдукевич, Я. Ігор Ґерета: невеликий штрих до осягнення феномена [Текст] / Ярослава Гайдукевич // Гайдукевич, Я. Не перервати б духовності нитку. – Т., 2009. – С. 130-131.

«Зустрічі з авторами виставок проводились як великі мистецькі акції з музикою, віршами. Ігорю Ґереті вдалось організувати при Картинній галереї унікальний в історії Тернополя мистецький клуб «Золотий вересень». Незабутніми для тернополян залишились вечори пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Антона Манастирського. В рамках клубу проводились вечори художників Леонардо да Вінчі, Ботічеллі, Ван Гога, Пікассо; композиторів Баха, Генделя; діячів російської культури Шукшина, Чехова, Блока, Єсеніна. Вперше після довгих років забуття було проведено мистецький вечір Михайла Паращука, відзначено 100-річний ювілей художника-монументаліста Михайло Бойчука... В 1991 році Картинна галерея була реорганізована в Художній музей, який дістав статус самостійної установи. В його постійне користування Тернопільський обласний краєзнавчий музей передав 691 художню роботу: 313 творів живопису, 333 графіки, 45 скульптур. Тернопільська галерея під керівництвом Ігоря Ґерети стала першим художнім музеєм в країні, де об’єднались образотворче мистецтво, музика, література, театр, кіно. І автором майже всіх мистецьких програм був Ігор Ґерета5.

Велеснівський етнографічно-меморіальний музей З іменем Ігоря Ґерети пов’язане створення Велеснівського етнографічномеморіального музею В. Гнатюка6, він був науковим консультантом і співавтором експозиції. Ініціатор створення музею – Остап Черемшинський. Як пригадував Ігор Петрович: «Довший час в експозиції Краєзнавчого музею висіла фотографія Франка з Гнатюком та Коцюбинським, в текстівці до якої Гнатюк був названий Стефаником. Все нормально: подібні бороди. Так знали тоді Гнатюка. Крім того, я взяв найактивнішу участь у зборі експонатів до цього музею. Сотні документів і фотографій з академічних установ Львова, Києва, Москви, також численних музеїв. У чоловіка Гнатюкової племінниці, відомого художника Г. Смольського я забрав частину архіву вченого з унікальними матеріалами... У 1969 р. музей був відкритий, а в 1971 р. став відділом Тернопільського краєзнавчого музею. Отримав ряд нагород, в т.ч. всесоюзних . Я є автором експозиції, до того ж здійснював практичне керівництво створенням експозиції. У 1971 році видав у співавторстві з Черемшинським книжку «Велеснівський етнографічномеморіальний В.М.Гнатюка».7 А тоді, у 196-му, усе почалося з однієї чи двох фотографій.

Меморіальний музей Соломії Крушельницької 5 Литвин, М. Дух, наука, думка, воля [Текст] / Микола Литвин, Валерій Шевчук // Ігор Ґерета. Статті. Спогади. Світлини. – Т., 2012. – С. 27. 6 Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка http://uk.wikipedia.org/wiki/Етнографічномеморіальний_музей_Володимира_Гнатюка, вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 12.03.2014. 7 Ігор Ґерета [Текст] : статті, спогади, світлини. – Т., 2012. – С. 14.

Велика заслуга Ігоря Петровича у створенні Меморіального музею Крушельницької8 (За його ініціативи та авторства побудована експозиція).

Соломії

Ігор Ґерета був автором усіх трьох експозицій. Першої, коли він був заснований у 1963 році, другої, коли відзначали 100-річчя Крушельницької у 1973 р., (насправді вона народилася у 1872р.) і третьої найкращої  у 1987 році. Більшість експонатів зібрав особисто. Від племінниці співачки, доцента Львівської державної консерваторії Одарки Бандрівської, привіз меблі Соломії та особисті речі, у скрипаля Ю.Криха дістав консерваторську викладацьку анкету Крушельницької і багато іншого. Треба було добре поборотися за ювілей співачки та експозицію 1973 р., а також за створення у два рази більшої експозиції 1987 р., а отже перетворення музею у 1988 р. в державний – відділ Тернопільського краєзнавчого музею. У 1976 році у львівському видавництві «Каменяр» Ігор Ґерета видав нарис-путівник «Музей Соломії Крушельницької».

Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса 20 років працював Ігор Ґерета над експозицією Меморіального музею-садиби Леся Курбаса 9. Як відмічав пізніше сам Ігор Петрович: «Це найбільш багатостраждальний музей. Зібрав більшість експонатів... були заборони, були перешкоди. Пропала готова експозиція. Але я продовжував роботу. І взимку 1987 року музей був відкритий, а разом з ним перші меморіальні дошки Леся Курбаса на його музеї та в Тернополі. Вже в січні 1988 року музей став державним – відділом Тернопільського краєзнавчого музею. Я автор експозиції та практичний керівник її побудови, в т.ч. художнього оформлення. На жаль, видавництво «Каменяр» не хоче видати нарис-путівник про цей музей. Серед найцінніших експонатів Курбаса – понад 600 книг із його власної бібліотеки від В. Чистякової та С. Федорцевої, документальний кінофільм про Курбаса, особисті речі його сподвижників.»10

Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів, як відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею, відкрито й освячено 14 жовтня 1996 року на свято Покрови.

8 Музею Крушельницької у Білій - 50 років / TV-4. - Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=pg1UZABQyy4, вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Перевірено: 12.03.2014. 9 Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса // Вікіпедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Меморіальний_музей-садиба_Леся_Курбаса, , вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Перевірено: 12.03.2014. 10 Ігор Ґерета. Статті. Спогади. Світлини. – Т., 2012. – С. 15.

Ідея створення музею належить краєзнавцю, археологу, директору Інституту національного відродження – Ігорю Ґереті. Його підтримали колишній директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею Венедикт Лавренюк, обласна Спілка політв’язнів і репресованих та обласне товариство «Меморіал» імені Василя Стуса. Власне тоді і було відкрито першу експозицію, яка розміщувалась лише у кількох камерах. Будівля, в якій знаходиться музей, розміщена у м. Тернополі на вул. Коперника, 1 та була побудована на базі підвалів будинків XVII та XIX ст. у 1944-1947 роках німецькими військовополоненими. Так, згідно із штатним розкладом, станом на 15 травня 1944 року, установа, яка розміщувалась у цій будівлі, мала назву Управління НКДБ по Тернопільській області. Згадана будівля перестала використовуватись як приміщення для спецслужби у 1986 році, а сама внутрішня тюрма з кінця 1970-их – початку 1980-их втратила своє функціональне призначення. Перед «виселенням» спецслужби із цього приміщення всі стіни камер були старанно замальовані та поштукатурені. Камери музею відкривались у кілька етапів, у зв’язку із тим, що перед від’їздом у в’язниці було зведено ряд стін, які відділяли одну частину в'язничного коридору від іншої. Та завдяки спогадам політв’язнів і посильній роботі працівників музею, врешті вдалось відновити автентичний вигляд внутрішньої тюрми. В останні роки Ігор Петрович працював над створенням музею в Зарваниці. Виношував думки про археологічний парк-музей у Чернелеві-Руському. Мав намір створити музей сучасного українського мистецтва, для якого хотів подарувати свою чималу мистецьку колекцію.

Ігор Ґерета – археолог Ігор Ґерета відомий не тільки в Україні, а й в інтелектуальних колах за кордоном. Детально наукова діяльність І. Ґерети репрезентована у працях Б. Строценя («Черняхівська культура Західного Поділля»), Т. Рудич («Населення черняхівської культури України за матеріалами антропології», статтях Ю. Малєєва, В. Кропоткіна, В. Тиліщака, Т. Рудич. Високу оцінку в українській історіографії отримала краєзнавча діяльність І. Ґерети у статтях П. Арсенича, Р.Ростикус. «Найбільші досягнення як науковець музею,  пригадує Ярослава Гайдукевич,  мав Ігор Ґерета в археологічних дослідженнях краю. Він відкрив сотні археологічних пам’яток та вів дослідження майже двадцятьох. Відкритий ним могильник черняхівської культури ІІІ-IV ст. у Чернелеві Руському має європейське значення. Був він співавтором трьох академічних монографій про археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині (1980, 1981), брав участь у багатьох регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях з питань археології, а також історії та мистецтвознавства.»11 «Шляхів у велику археологію є два – перший політати, як бджілка з квітки на квітку, з пам’ятника на пам’ятник і швидко зліпити дисертацію. Другий – повністю розкопати бодай одну пам’ятку, на що інколи йде все життя...»,  був переконаний Ігор Ґерета. Розкопав та відкрив понад 100 пам'яток археології, в т.ч. могильник черняхівської культури ІІІ-IV ст. у с. Чернелів-Руський Тернопільського району (1973-1993) та кам'яну гробницю ІІІ тис. до н.е., яку музеєфікували (с. Лучка цього ж району). Опублікував більше 120 статей в енциклопедіях, збірках та журналах, відредагував понад 20 видань Інституту національного відродження України. Дослідження пам’яток черняхівської культури І.П.Ґерета почав у 1964 році, коли працюючи в складі Черняхівської експедиції Тернопільського краєзнавчого музею, відкрив могильник і поселення поблизу с. Чистилів північніше Тернополя. У цьому ж році на могильнику було розкопано чотири поховання. Ще ряд черняхівських пам’яток було виявлено експедицією під керівництвом І. Ґерети у 1970-80-х роках. Це поселення біля с. Лозова (1971), могильники у селах Токи (1978), Біла (1985), Романівка і Великі Бірки (1987). На кожній з цих памяток І.П.Ґерета провів невеликі охоронні розкопки. Майже за сорок років польових археологічних досліджень було врятовано від руйнування близько 10 пам’яток, накопичено велику кількість фактичного матеріалу. Найвизначнішою пам’яткою, дослідженню якої І.П. Ґерета присвятив значну частину свого життя, є могильник черняхівської культури в с. Чернелів-Руський. У 1973 році під час будівельних робіт у садибі одного з мешканців села було знайдено кілька посудин черняхівської культури. Директор сільської початкової школи Р.П. Закоршмяний повідомив про знахідку Тернопільський краєзнавчий музей. У серпні цього ж року на пам’ятці почалися рятівні розкопки експедиції музею під керівництвом І.П.Ґерети. Дослідженням Чернелево-Руського могильника І.П.Ґерета займався впродовж 1974-2000 років і розкопав практично всю доступну територію пам’ятки.

11 Гайдукевич, Я. Ігор Ґерета: невеликий штрих до осягнення феномена [Текст] / Ярослава Гайдукевич // Гайдукевич, Я. Не перервати б духовності нитку. – Т., 2009. – С. 127- 128.

Археологічні відкриття мають світове значення. Дослідження під орудою тернопільського вченого й археолога збагатили уявлення про територію поширення черняхівців та їх відносини з іншими археологічними культурами. На території сіл Токи, Романівка, Великі Бірки, Чистилів, Біла Тернопільської області І. Ґерета також виявив і дослідив черняхівські поховання. У процесі аналізу археологічної діяльності історика вперше в українській історіографії було встановлено, що розкопки могильника у селі Чернелів-Руський надали можливість не просто збагатити матеріали про черняхівську культуру, а й разом з іншими дослідженими поселеннями віднести західні регіони України до зони формування черняхівців і створення тут адміністративно-політичного центру, поглибити знання про соціально-економічні зв’язки із сусідами, зокрема з Римською державою, встановити час й шляхи проникнення християнства на терени України та його співіснування з язичництвом.

На ниві біографістики та мистецтвознавства Серед доробку Ігоря Ґерети з проблем біографістики вагоме місце займають публікації про життя і діяльність В. Гнатюка: «Володимир Гнатюк: сім етюдів про вченого на його 125-річчя», «З неопублікованої спадщини В. Гнатюка». З біографічних досліджень І. Ґерети слід виокремити матеріали про життєвий і творчий шлях С. Крушельницької, а саме: «Соломія Крушельницька та народна пісня», «Соломія Крушельницька та діячі української культури», «Соломія Крушельницька в оцінці світової критики», в яких автор подав детальну інформацію про те з ким була знайома співачка, хто мав вагомий вплив на неї у сфері культури й особистого життя, дослідив її міжнародну діяльність і окреслив значення, яке відіграла українка для оперної сцени, об’єктивно проаналізував її творчість. Ігор Ґерета вивчав життя і творчий шлях І. Марчука (публікації «Голос душі: про художника Івана Марчука», «Голос його душі» тощо. Також І. Ґерета упорядковував твори І. Марчука, після чого був випущений каталог «Іван Марчук. Виставка живопису». Серед мистецтвознавчих матеріалів його спадщини виділяються ті, що стосуються дослідження творчих досягнень тернопільського художника Б. Ткачика, зокрема статті: «3аангажований Україною», «Саморух до вічної ідеї: творчий портрет Богдана Ткачика» та інші. Варто виокремити низку критико-мистецтвознавчих статей про розвиток художнього мистецтва краю і сусідніх областей, серед яких слід виділити такі: «Подих сучасності», «Співзвучна часові», «Багатство палітри: оглядаємо доробки тернопільських художників». Темі біографістики доцільно присвятити краєзнавчу годину, а при більш детальному вивченні – усний журнал чи літературно-мистецьку мозаїку. Популярними у практиці роботи з молоддю залишаються •

краєзнавчі екскурси o o

•

«Історія однієї долі»;

«Тернопільщина в портретах і постатях: Ігор Ґерета»;

краєзнавчі, літературні години •

«Ігор Ґерета і тернопільські шістдесятники»;

•

«Мистецьке Тернопілля в епоху «Золотого вересня»;

•

«Тернове поле» Ігоря Ґерети: громадська діяльність».

«Життя його встелене квітами не було. Та був завжди оптимістом, щедро роздавав своє тепло і талант людям, був завжди в оточенні друзів, особливо тернопільських шістдесятників. Бо уявити собі мистецьке і культурне життя Тернополя за останні сорок літ без Ґерети просто неможливо».12 12 Гайдукевич, Я. Ігор Ґерета: невеликий штрих до осягнення феномена [Текст] / Ярослава Гайдукевич // Гайдукевич, Я. Не перервати б духовності нитку. – Т., 2009. – С. 130.

Літературна спадщина. Журналістська діяльність У студентські роки побачили світ і перші журналістські публікації Ігоря Ґерети. Продовжувалась журналістська праця Ігоря Петровича і після призначення на роботу у Тернопільський краєзнавчий музей. У 1965 році ним опублікована розвідка про Тараса Шевченка «Шляхами Надзбручанського краю» (перебування та вшанування Кобзаря на Тернопільщині). Але, як пригадував Михайло Ониськів: «Коли наприкінці 60-х Ґереті пришпилили ярлик націоналіста, друкуватися йому стало набагато важче. Та час од часу його матеріали за підписом Ярема Дністренко все ж з’являються у «Вільному житті» та «Ровеснику». В 90-х роках активно друкується у газеті «Свобода». У публікаціях Ігор Петрович розповідав про Левка Левицького, Богдана Ткачика, Володимира Гнатюка, Михайла Бойчука, Івана Марчука, Петра Обаля, Стефанію Садовську, Миколу Литвина, Ярослава Омеляна, Богдана Лепкого... Багато праці вклав і в журнал «Тернопіль», кількатомне видання серії щорічників «Тернопілля-95, -96, -97, -98, -99» та інших видань. З-під пера Ігоря Петровича вийшли історичні книги-нариси про Теребовлю, Бережани, Чортків, путівники по меморіальних музеях Соломії Крушельницької та Володимира Гнатюка, ряд публікацій про художників Івана Хворостецького, Івана Марчука, Ярослава Омеляна та інших. Також Ігор Ґерета видав збірку власної поезії і прози «Скибка неба», упорядкував і видав збірку поезій батька – Олеся Ґерети «Воскресні звуки». При висвітленні даної тематики доцільно звернути увагу на організацію ілюстративнокнижкових виставок, історичного репортажу, прес – огляду, інформаційної години, години пам’яті, розповіді-портрету, диспуту, огляду – діалогу, чи літературної композиції з таких тем: •

«Небо поезії Ігоря Ґерети»; •

• •

«7 муз Ігоря Ґерети»;

«Цей щедрий світ людей: Ігор Ґерета»; «Смак небесної скибки Ігоря Ґерети».

Справжня пригода сталася з книжкою про Теребовлю. Сім років «поневірявся» рукопис нарису «Бережани». Незважаючи на досить вагомий внесок в «Історію міст і сіл Тернопільської області» (написав з десяток рецензій на нариси, поміщені в книзі, переклав з допомогою батька, богослова й літератора із ставропольської й латинської всі документи із «Джерел до історії України-Руси» М. Грушевського та С. Томашівського, склав деякі карти, подав значну частину археологічних матеріалів), його прізвища серед авторів чи співпрацівників цього видання ви не знайдете».13 А Чортківський райком КПУ з відомих лише йому міркувань нав’язав І. Ґереті в той час, коли рукопис книжки «Чортків» вже був у видавництві «Каменяр», співавтора в особі колишнього вчителя...

13 Литвин, М. Дух, наука, думка, воля [текст] / Микола Литвин, Валерій Шевчук // Ігор Ґерета. Статті. Спогади. Світлини. – Т., 2012. – С. 27-28.

« Тяжко було,  замислено каже п. Ігор,  не знаю, чи витримав би, як би не мав поруч друзів, коли б в останні роки не мав підтримки з боку директора музею В. Лавренюка».14 Варто згадати, що Ігор Ґерета був членом редакції та редколегій кількох журналів. У 1988 році він став співзасновником першої в Тернополі опозиційної газети «Тернове поле» й Товариства української мови, з 1989-го – товариства «Меморіал». Він також заснував у 1991 році художню премію імені Михайла Бойчука та Інститут Національного Відродження. «Без коштів, без підтримки владних структур, один чоловік зумів об'єднати зусилля ентузіастів-науковців... Саме в інституті підготовлена концепція гуманітарного розвитку України. Документ, в якому вперше на основі кращих європейських традицій розглянуто головні аспекти розвитку особистості гідної незалежної держави», - пригадує Анатолій Вихрущ. Як справедливо, зазначає Ярослав Мотика, він «невтомно шукав цікавих людей і знаходив їх, і знайомив їх один з одним і між собою, і ставало нас багато і ставали ми багатші з ним... Завжди мав свіжі думки, ідеї, історії і ділився з колегами своїми малими відкриттями і запалював нас своїм вогнем і пробуджував у нас громадянську гідність і спонукав нас своїм прикладом до творчої діяльності». І, мабуть, зайве наголошувати, що дієвим сьогодні в практиці роботи бібліотек з молоддю є популяризація цієї роботи в соціальних мережах, регіональних інформаційних ресурсах, вебсайтах, порталах, соціальних медіа і загалом - творення мультимедійних краєзнавчих ресурсів, які зрозуміло для молоді розповідають про Ігоря Ґерету та об’єднують тексти, бібліографію, зображення, звук, відео тощо.

14 Литвин, М. Дух, наука, думка, воля [Текст] / Микола Литвин, Валерій Шевчук // Ігор Ґерета. Статті. Спогади. Світлини. – Т., 2012. – С. 28.

Громадська діяльність Популяризації громадської діяльності Ігоря Ґерети сприятимуть інформаційні заходи, короткі огляди матеріалів виставок, або ж рекомендаційні огляди найкращих публікацій на теми: •

«Ігор Ґерета – життя і праця в ім’я України»;

•

«Тернопільські шістдесятники: Ігор Ґерета».

Ігор Ґерета був учасником тернопільського молодіжного осередку шістдесятників. За участь в українському дисидентському русі 1960-x рр. він зaплатив надзвичайно високу ціну: був позбавлений можливості науково-творчої кар’єри, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійні переслідування й утиски, Ігор Герета продовжував займатися науковою й громадською працею. Краєзнавець Гаврило Чернихівський пригадував: «Заарештований в 1969 році. При арешті забрали ряд матеріалів, в тому числі рукопис нарисів «Тернопільщина». Майже рік його протримали у підвалах КДБ, але прямих доказів підпільної діяльності не було. Ігоря все ж судили, визначили п'ять років умовно. Через деякий час цей нарис з історії краю вийшов друком у «Каменярі» під авторством двох функціонерів обкому, третім стояло прізвище Б.Ельгорта. Про Ігоря Ґерету - справжнього автора книги - не було сказано ні слова. Він мужньо переніс це, бо так було ще й іншого разу із виданням пісень у записах Зоріана Доленги-Ходаковського». Як пригадував Гаврило Чернихівський: «Ігор Ґерета - неординарна постать не тільки у Тернопільській області, а й для всієї України. Це була людина енциклопедичних знань, добра, чуйна, завжди з милою усмішкою на устах. Це була знакова постать в Українському визвольному русі від 60-х років ХХ ст.. і до самої смерті... Високий на зріст, не менше 190 см, міцної бальзаківської статури. Волосся довге до пліч, темного кольору, вуса і борода. Завжди теплі очі просто щедрим промінчиком стелились людям на його життєвому шляху. настільки був комунікабельний, що приваблював усіх, хто його знав, з ним рахувалися, його цінили друзі. до нього тягнулися і старші, і особливо молодь. Це була неповторна творча особистість»15. Ще 1988 року І.Ґерета став співзасновником першої в Тернополі опозиційної громадської організації «Тернове поле», осередку Товариства української мови імені Т. Шевченка. У 1989му він був серед ініціаторів створення організації "Меморіал" імені В.Стуса, Тернопільської організації Народного Руху України. Того року на Установчих зборах НРУ його обрали до складу Великої Ради. У 1990-му Ігор Ґерета – депутат Тернопільської обласної ради першого демократичного скликання. У складі цієї ради він залишався протягом 4 каденцій, був головою постійної депутатської комісії з питань духовності, культури, свободи слова й інформації. Справжній сплеск творчої активності І. Ґерети припав на 1990-ті роки. Він стає ініціатором і творцем експозицій Історико-меморіального музею політв'язнів у підвалах колишнього приміщення обласного управління КГБ, Мистецького музею приватних збірок сучасного 15 Чернихівський, Г. «Скибка неба» для Ігоря Герети (штрихи до портрета) [Текст] : спогади / Гаврило Чернихівський // Чернихівський, Г. Портрети пером : ст., публікації, спогади, рец. – Кременець - Т., 2008. – С. 215.

українського мистецтва на вулиці Медовій у Тернополі, музею-садиби Патріарха Йосипа у селі Заздрість Теребовлянського району. 1991 року заснував у Тернополі Інститут національного відродження України. Став організатором Тернопільського осередку Наукового Товариства імені Т.Шевченка (1996); ініціатором заснування художньої премії імені М.Бойчука; кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії (1992); відкриття обласної експериментальної школи мистецтв у Тернополі (1994). Але: Спинилось літо у нестримнім леті, Чомусь зозуля загубила лік. не докувала Ігорю Ґереті Хоча б з десяток, хоч десяток літ16.

Життєвий шлях Ігоря Ґерети обірвався в Тернополі 5 червня 2002 року. Похований на цвинтарі у Великій Березовиці. «Це був той велетень, що собою хотів зцілити невиліковну рану в пам'яті нашого народу... Це був той маг, що своїм палаючим поглядом, часом легко-лукавим з посмішкою у вус, мов магнітом притягував до себе людей, і то не тільки безіменних, але уже і знаних. І напевне якби ми жили в час І. Франка, В.Гнатюка, С. Крушельницької, то саме перші візити І. Ґерети пролягли б до них. Це був найбільш люблячий син, чоловік, брат, побратим... і хоч за фахом був істориком, проте професійно писав і про музику, і про образотворче мистецтво, і про археологію, і..., і..., і...» 17, - таким залишився Ігор Петрович у спогадах Івана Остафійчука. У Тернополі про Ігоря Ґерету не забувають. Його ім'я носить Інститут національного відродження, Тернопільська обласна школа мистецтв. У Державному архіві Тернопільської області окремо виділено фонд 3484 «Ґерета Ігор Петрович (1938–2002 рр.) археолог, культуролог, громадський і політичний діяч». У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею створена спеціальна картотека, присвячена І. Ґереті, під загальною назвою «Ігор Ґерета. Лауреат Всеукраїнської премії ім. Братів Лепких (1997 р.)». Також у Тернополі відновили щорічну історичну конференцію. Напрямки її роботи  продовження досліджень, які свого часу започаткував Ігор Ґерета. 16Фролова, Т. Правдивий, наче істина сама: Світлій пам’яті Ігоря Герети [Текст] / Тетяна Фролова // Ігор Герета: статті, спогади, світлини / Ін-т нац. відродження України ім. Ігоря Герети, Фундація ім. Олександра Смакули ; [автори-упоряд.: М. Литвин, В. Липовецький]. - Т. : Астон, 2012. – С.185.

17 Ігор Герета [Текст] : статті, спогади, світлини / Ін-т нац. відродження України ім. Ігоря Герети, Фундація ім. Олександра Смакули ; [автори-упоряд.: М. Литвин, В. Липовецький]. - Т. : Астон, 2012. – С.128.

Коли на тернопільській пішохідній доріжці, що на вулиці Гетьмана Сагайдачного створили «Алею зірок» заслужених діячів культури та мистецтва, то першою встановили зоряну плиту з написом «Ігор Ґерета».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ І РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ *** Ґерета, І. Скибка неба [Текст] : [поезія, проза] / Ігор Ґерета. – Т.: Лілея, 1997. – 84 с. Ґерета, І. Голос землі. Міжнародна співпраця тернопільських археологів [Текст] / Ігор Ґерета //Тернопілля ’96: реґіон. річник. – Т., 1996. – С. 152 – 154. Ґерета, І. Кілька слів про батька [Текст] / Ігор Ґерета //Тернопілля ’96: Реґіон. річник. – Т., 1996. – С. 572 – 574. Ґерета, І. Кілька слів про поезію Володимира Присяжного [Текст] / Ігор Ґерета // Тернопілля’ 95 : Реґіон. річник. – Т., 1995. – С. 586 – 587. Ґерета, І. П. Музей Соломії Крушельницької [Текст] : нарис-путівник/ Ігор Ґерета. – Л.: Каменяр, 1978. – 94 с. Ґерета, І. Нашої школи хресна дорога [Текст] / Ігор Ґерета //Тернопілля’ 97: реґіон. річник. – Т., 1997. – С. 479 – 482. Ґерета, І. Саморух до вічної ідеї: творчий портрет Богдана Ткачика [Текст] / Ігор Ґерета //Тернопілля’ 96: реґіон. річник. – Т., 1996. – С. 550 – 553. Ґерета, І. Теребовля: Шлях через віки [Текст] : іст.-краєзнавчий. нарис / Ігор Ґерета. – Л.: Каменяр, 1997. – 127с. Ґерета, І. Художники Тернопілля [Текст] / Ігор Ґерета //Тернопілля’ 95 : реґіон. річник. – Т., 1995. – С. 687 – 691. Ґерета, І. П. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі [Текст] : нарис-путівник / Ігор Ґерета, Остап Черемшинський. – Л.: Каменяр, 1982. – 79 с.

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Гайдукевич, Я. Ігор Герета: невеликий штрих до осягнення феномена [Текст] / Я. Гайдукевич // Не перервати б духовності нитку... : вибр. ст., виступи, бібліографія . - Т. : Воля, 2009. - С. 127-138. Герета, І. Ігор Герета: "Будь гордий своїм українням" [Текст] : поезії / І Герета ; передм. М. Ониськіва // Вільне життя плюс. - 2012. - № 41 (1 черв.). - С. 1. Герета, Я. Ігор Герета був своєрідним символом Тернополя [Текст] : [спогади] / [спогади] Л.Гадомська // Місто. - 2008. - 10 верес. - С. 17. Ігор Герета: пам'ять у камені [Текст] : [про відкриття мемор. дошки, присв. пам'яті І. Герети] // Нова Тернопільська газета. - 2010. - 9-15 черв. - С. 7 : фото Ігор Ґерета: багатогранність постаті відомого українського археолога [Текст] / С. Підмогильний // Українська історична біографістика: забуте і невідоме / Терноп. нац. пед. ун19

т ; за заг. ред. проф. Л. Алексієвця. - Т. : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. - Ч. 2. - С. 230-233. (Наукові записки. Серія: Історія ; вип. 2). Ігор Герета [Текст] // Лихо з розуму / уклав В. Чорновіл. - 3-е доп. вид. - Париж : Перша Укр. друкарня у Франції, 1968. - С. 31. - В змісті.: Неповний список газетних публікацій (8 назв) / І. Герета. Ігор Герета [Текст] : статті, спогади, світлини / Ін-т нац. відродження України ім. Ігоря Герети, Фундація ім. Олександра Смакули ; [автори-упоряд.: М. Литвин, В. Липовецький]. - Т. : Астон, 2012. - 227 с. Колінець, В. Тернополяни познайомлять киян зі своїм легендарним земляком Ігорем Геретою [Текст] : [про кн. спогадів "Ігор Герета. Статті. Спогади. Світлини."] / В. Колінець // Номер один. - 2012. - № 39 (26 верес.). - С. 8. Коропецька, У. І незабутній Ігор Ґерета... [Текст] / У. Коропецька, Б. Мельничук // Свобода. 2010. - 12 лют. - С. 5. Лепко, Л. Засновник школи духовного відродження [Текст] : [наук.-практ. конф. "Ігор Герета - засновник школи духовного відродження", присвячена 75-й річниці від дня його народження] / Л. Лепко // Вільне життя плюс. - 2013. - № 27 (5 квіт.). - С. 6. Литвин, М. Спи, побратиме, спи. Про долю й волю сни [Текст] : [з передм. до кн. "Ігор Герета - таким він був"] / М. Литвин // Вільне життя. - 2010. - 4 черв. - С. 3. Ліберний, О. Зрадів би друзям Ігор Герета [Текст] : [урочини в Тернополі з нагоди ювілею відомого краянина] / О. Ліберний // Свобода. - 2008. - 26 верес. - С. 5. Мельник, І.Великий галичанин Ігор Ґерета [Електронний ресурс] // Збруч. – Л., 2013- . Режим доступу: http://zbruc.eu/node/13299, вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 12.03.2014. Мельничук, Б. Ігор Ґерета [Текст] / Б. Мельничук // Свобода. - 2012. - № 45 (8 черв.). - С. 2. Мисик, В. Громадсько-політична та наукова діяльність Ігоря Ґерети (1938–2002 рр.) [Текст] : автореферат дисерт. / Володимир Мисик // Інституційний репозитарій ТНПУ імені Володимира Гнатюка. – Т.: ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2012 - . - Режим доступу: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/2097, вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 12.03.2014. Ониськів, М. Богдан Стельмах: "Любов до Тернополя мені прищепив Ігор Герета" [Текст] / М. Ониськів // Вільне життя. - 2010. - 19 берез. - С. 6. Пам'яті Ігоря Ґерети [Електронний ресурс] // Бібліотечний блог для молоді Тернопілля. – Т., 2011-2014. - Режим доступу: http://youthtyl.blogspot.com/2013/04/blog-post_23.html, вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 12.03.2014. Садовська, Г. Ігор Герета [Текст] / Галина Садовська, Влада Собуцька // Садовська, Г. Краяни. – Т.: Збруч, 2009. – С. 525 -530. Строцень, Б. С. Герета Ігор Петрович [Текст] / Б. С. Строцень, Т. М. Ковальчук // Археологія і давня історія України : збірник / НАН України, Ін-т археології. - К. : Ін-т археології, 2010. Вип. 2 : Археологія Правобережної України. - С. 6-7. 20

Ткачик, Б. Атлант на ім'я Ґерета [Текст] / Б. Ткачик // Літературний Тернопіль. - 2012. - № 3. - С. 79-85.

*** Ґерета Ігор Петрович [Текст] // Тернопілля’ 97: реґіон. річник. – Т., 1997. – С. 683. Ґерета Ігор Петрович [Текст] //Тернопільський енциклопедичний словник / ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С. 447. Савак, Б. Ґерета Ігор Петрович – археолог, мистецтвознавець, культуролог і політичний діяч, заслужений діяч мистецтв України (1998), почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996). [Текст] / Савак Б. // Савак Б. Краєзнавці Тернопільщини. – Денисів, 2003. – С. 21 – 23. *** Ігор Ґерета (1938 - 2002) [Електронний ресурс] // Видатні краяни. – Т., 2001-2014. - Режим доступу: http://www.yl.edu.te.ua/index.aspx? res_xml=Online/Famous/sci/sci39.xml&num=3&res_xsl=Online/Famous/sci.xsl, вільний. – Загол. із титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 12.03.2014. Ігор Герета : "Велет віри, духу і любові" [Текст] : бібліогр. покажч. / уклад. М. Друневич ; ТОУНБ. - Т.: Підручники і посібники, 2008. - 45 с.