Родом і серцем з Волині by #tobm

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ КУТОР «ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ МОЛОДІ» Науково-методичний відділ

РОДОМ І СЕРЦЕМ З ВОЛИНІ Борис Харчук Методико-бібліографічні поради з питань популяризації творчості українського письменника в молодіжній читацькій аудиторії

ТЕРНОПІЛЬ 2016

Родом і серцем з Волині. Борис Харчук [Текст] : методикобібліографічні поради з питань популяризації творчості українського письменника в молодіжній читацькій аудиторії / Управління культури облдержадміністрації; КУТОР «Терноп. обл. б-ка для молоді», науково-методичний відділ; авт.-уклад. : С. Довгань, І. Грицишин; ред. З. Біла. – Тернопіль, 2016. – 42 с.

Методичні матеріали знайомлять читачів із життєвим і творчим шляхом нашого краянина, відомого українського письменника Бориса Харчука. Видання складається із передмови, короткої біографічної довідки, огляду творчості письменника, переліку форм роботи із популяризації творчості Бориса Харчука, а також вислови відомих людей про Б. Харчука. Дана інформація буде корисною для бібліотечних працівників, вчителів, студентів-філологів та всіх ,хто цікавиться літературою рідного краю.

Автор-укладач Редактор Відповідальна за випуск

С. Довгань І. Грицишин З. Біла. Л. Гук.

Адреса: м. Тернопіль, Д. Нечая, 29 Контактні телефони (0352) 25–97–15

©Світлана Довгань, 2016 ©КУТОР « Тернопільська обласна бібліотека для молоді»

Передмова Волинь – прадавня українська земля, край небесночистих озер і віковічних лісів, батьківщина працьовитих і талановитих людей. Тут на кожному кроці подих історії. Кременецька земля щедро поїла талант українського прозаїка Бориса Харчука. У мальовничому селі Лози на березі тихоплинної Горині майбутній український прозаїк босими ногами відчував тепло рідної землі, вдихав духмяне різнотрав’я луків, збивав батіжком ранкову росу, женучи пасти корову, пив чисту джерельну воду. Все це земними соками вливало в його душу любов до рідного краю, формувало думки і почуття. Роки навчання у Вишнівецькій середній школі заглибили юнака в історичну минувшину, героїку звитяжних походів на захист рідної землі. В його душі зростало почуття гордості за український народ, захоплення романтикою козаччини, а щоденні новини про боротьбу вояків УПА сприймались як продовження того далекого героїчного минулого. Борис Харчук – автор багатьох оповідань, повістей, романів «Волинь», «Місяць над майданом», «Кревняки». Чимало написав і для дітей: «Зазимки і весни», «Горохове чудо», «Теплий попіл», «Ой Морозе – Морозенку» та ін. Куди б доля не закидала письменника, він завжди думками летів до рідної Волині, до колиски свого дитинства і юності. Там, у затишному садку батьківської садиби, Борис Микитович написав більшість своїх творів, які принесли йому

визнання і славу. Народ, суспільство, рід, людина – ось основні теми зацікавлень письменника, якого завжди хвилювали проблеми моральності, боротьби добра і зла. Йому боліли короткозорість споживача, байдужість людей, що не відчувають у своїй долі історичного кореня; його приваблюють сильні натури, що переживають свою причетність до продовження життя на землі. Твори Бориса Харчука перекладені російською, білоруською, вірменською, таджицькою та іншими мовами. Вони живуть, хвилюють, спонукають глибше задуматись над життям і є тим джерелом, звідки б’є кришталь нашої духовності.

Коротка біографічна довідка Борис Харчук народився 13 вересня 1931 року в селі Лози (нині Збаразького району Тернопільської області). У 1950 закінчив Вишнівецьку середню школу і вступив до Кременецького педагогічного інституту. Звідти перевівся до Полтави. 19 липня 1953 року газета «Зоря Полтавщини» опублікувала літературно-краєзнавчу замітку Харчука «Маяковський у Полтаві», а 23 вересня вірш «Полтава». Майбутній письменник мав тоді 22 роки. Його смілива, оригінальна думка, якою він відзначався пізніше, в цей час іще не пробилася крізь пори офіційних штампів і догматичних оцінок суспільних та літературних явищ. У 1954 закінчив Полтавський педагогічний інститут та вищі літературні курси в Москві при Літінституті імені М. Горького. Працював спочатку журналістом, потім був завідувачем преси ЦК ЛКСМУ, першим редактором журналу «Малятко». З 1960-их перебував на творчій роботі. Помер 16 січня 1988 року в Ризі від інфаркту. Похований на міському кладовищі «Берківці» в м. Києві.

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ПИСЬМЕННИКА. ОСНОВНІ ТВОРИ. КНИГИ ПОВІСТЕЙ ТА ОПОВІДАНЬ «Йосип з гроша здачі» (1957) «З роздоріжжя» (1958) Станція «Настуся» (1965) «Закам’янілий вогонь» (1966) «Зазимки і весни» (1967) «Неслава» (1968) «Горохове чудо» (1969) «Помста» (1970) «Материнська любов» (1972) «Мертвий час» (1987) «Вишневі ночі» (1990)

Романи «Волинь» (4 тт. 1959–1965) «Майдан» (1970)

«Хліб насушний» (1976) «Довга гора» (1979; друга ред. «Кревняки», 1984) «Плач ненародженої душі» (1980)

Есей «Слово і народ», (1988)

З ТВОРЧИХ ДОРІГ ЖИТТЯ. Огляд творчості Б. Харчука Літературну творчість Б. Харчук розпочав не випадково. Цьому певною мірою сприяли обставини «хрущовської відлиги», духовно-творчого пробудження після ХХ партз’їзду. Повість «Йосип з гроша здачі» виявилась вдалим прологом до великої прози Б. Харчука. Об’єктом художнього осмислення Б. Харчук обрав Волинь, її історію, а найперше волиняків, їхнє підневільне життя й одвічну боротьбу за волю. Західно-українське село, що опинилося на перехресті епох, постало у таких широковідомих на той час творах як «Юрко Крук» П. Козланюка, «Повінь» Ф. Потушняка, «Сестри Річинські» І. Вільде «Край битого шляху» Р. Іваничука, «Чайки летять на схід» І. Чендея. Тому цілком зрозуміле прагнення початківця прокласти власну волинську борозну, що вимагало сміливості й особливої відповідальності. У своїй першій повісті «Йосип з гроша здачі» письменник уміло використав дитячу розповідь для художнього осягнення важливих проблем часу. Стрижнем твору є історія з купівлею олівця. Затиснувши в кулаці мідний гріш, по дорозі крокує школяр, якому здається, що все село дивиться на нього із здивуванням та захопленням. Але «шкільна наука» починається для нього з гіркої образи: олівець коштує півгроша, а пан директор, відпускаючи олівець

не дав йому здачі. З наївною наполегливістю хлопчисько вимагає свої гроші. Звідси виникло насмішкувате прізвисько «Йосип з гроша здачі». Автор будує повість на контрастах. Малий Таранчук охоче навчається, але змушений пропускати уроки: то треба допомогти батькові зорати взятий в оренду клапоть поля, то сидить удома, бо не має чобіт. Становлення характеру героя простежується чітко. Якщо у перших розділах хлопець постає лякливим і несміливим у новому для нього оточенні, то пізніше в нього пробуджується почуття власної гідності. Йосип був покараний господарем за те, що пустив корів у посадку. З його уст не зронено ні слова, зате заціплені зуби чи не вперше засвідчили норовистий характер героя. Із внутрішньою зміною героя змінюється його портрет. Автор різьбить його чітко й стисло, вказує на вдачу: «Змарнів, замисленим став Йосип. На худому обличчі витягнувся довгий ніс. Тонкі губи були завжди стиснуті. Сині материнські очі здавалось трохи запали. Під ними виднілись темні кола. Любив бути на самоті».1 Так само повістевими штрихами граниться образ Антона Таранчука, який, крім нестатків і постійних принижень, не мав просвітку в житті. Через те серце й душа були черствими та зболеними. Контрастно до них, в іншому ракурсі витворено образ сільського бондара Трохима Гойди. Він згадується у творі епізодично і, на перший погляд, здається художньо не функціональним. Коли ж узяти до уваги, що всі 1

Харчук Б. Школа [Текст] : повісті та оповідання / Б. Харчук.— Київ:Веселка,1979.— 240 c.

події письменник подає крізь призму сприйняття героя-підлітка (Йосип носив нелегальну літературу від учительки, але знав про це мало), то матимемо не тільки достатнє уявлення про результати підпільної боротьби, що її веде Гойда, а й про майстерність характотворення молодого прозаїка. Визрівання активного протесту проти загарбницької політики буржуазної Польщі зображено і в гурті національносвідомої сільської молоді, її ідейним представником постає в повісті Єва Станіславівна, яка формувала характер Йосипа, згодом юного борця-підпільника. Із сюжетом твору, з долею головного героя пов’язаний ряд сатиричних персонажів. Показовим у цьому плані є Гордій Бородай, нутро якого розкривається не лише у ставленні до бідних селян, до неповнолітніх наймитів, а промовисто виявляється у вчинку, коли він відвозить з дому свою матір і скидає як непотріб під братовим подвір’ям. Повість «Йосип з гроша здачі» була прикметна в тодішньому прозовому потоці не тільки особливим життєвим та лексичним колоритом і органікою звучання оповіді про малолітнього героя, а й високим літературним вишколом автора. Перший період творчості (1960–1971) представлений повістями та оповіданнями морально-етичного плану. Домінування цієї проблематики в творчості Харчука зумовлене як його індивідуальними уподобаннями і нахилами, так і загальним станом літератури 60–80-х років. Ранні повісті представлені кількома різновидами: це твори, в яких переважає

зображення певного середовища і морально-етичної атмосфери буття героя в ньому («З роздоріжжя», «У дорозі», «Закам’янілий вогонь» і ін.) та твори в яких домінує розкриття індивідуальних типових рис характеру персонажа («Йосип з гроша здачі», «Зазимки і весни», «Мандри», «Теплий попіл»). Глибинність дитячих характерів автор простежує в постатях Катрі та Данилка («Зазимки і весни»), які за авторською концепцією назавжди збережуть почуття любові до репресованої матері. Критика свого часу свідомо звернула увагу лише на антирелігійний мотив творчості, обминувши таким чином правду про післявоєний сталінський терор. Відверто, не зрізаючи гострих кутів, письменник творить образ осатанілого комуніста – голови колгоспу Гавриїла Федоровича, що схожий на Самчукового Максима з роману «Марія». Його виродженню немає меж: до людей ногою двері відкриває, погрожує їм Сибіром, брутально лається, навіть посягає на цноту учительки Тамари Йосипівни. Врешті, злодійська жилка підводить його на лаву підсудних. Органи більшовицького правосуддя змальовані автором у сатиричному дусі. Символічно звучить заключний момент повісті. Засуджена мати Катрі і Данилка повертається після незаслуженого покарання у вишитій сорочці, яку донька все – таки зуміла вишити і відіслати мамі. У цьому криється глибокий підтекст: ніколи не зникнуть з лиця землі елементи національного буття. Добро завжди сильніше за зло – на цій морально-етичній домінанті й наголошує письменник. Особливе місце посідає в творчості Б. Харчука тема воєнного дитинства. Власне 60–70 рр. дали літературі твори в

яких, як твердить український літературознавець В. Агеєва, «з’явилось осмислення воєнного дитинства як певного трагічного етапу становленні особистості, що поклав незгладимий відбиток на все життя героя». Справді, те, що виразив прозаїк у повісті «Теплий попіл» (1970), досі відлунює як моторошне жахіття війни. Фабула здається дуже простою: дві людини – дідусь і хлоп’я, які дивом уціліли під час каральної акції фашистів, насипають братську могилу своїм односельцям на місці згарища церкви, яку спалили вороги, зігнавши туди таражчан. У біді і в горі пізнається справжня людина. Тому епізод, коли хлопчик знімає з плечей одежину і вкриває посинілі ноги діда Гриви, є промовистою художньою деталлю, що несе в собі морально-концептуальний заряд. Одним із найганебніших періодів в історії України є «період маланчукізму» (1972–1979). Це час безжальних політичних репресій, нищівних руйнацій в українській національній культурі. Тому в плані видання за кількістю книжок він є найменш плідним: повісті «Два дні» (1972), «Гонок» (1972), роман «Хліб насушний» (1976). Саме ці твори були тим компромісом, який давав змогу письменникові захистити народну душу та пам’ять історії. У третій період творчості (1976–1986 рр.) Борис Харчук написав багато творів.

До теми духовної деградації та морального розтління автор звертається циклом повістей «Світова верба», «Мар’яна», «Онук». Із глибокою психологічною достовірністю й майже документальною точністю описана війна в повістях «Крижі» (1979), «Невловиме літо» (1984), «Облава» (1983), «Двоє» (1984). Людина – народ — людство. У цьому ряду є ще одна ланка – рід. Борис Харчук щонайпильнішу увагу зосереджував на ній. Турії в «Кревняках», Гнатюки в епопеї «Волинь», Швайки в повісті «У дорозі», Волянюки в романі «Майдан» – це не просто сім’я, а саме рід, чиє коріння губиться в товщі століть, а стовбур зазнав деформацій, неминучих при історичних катаклізмах і зміні епох. Тут постають питання з розряду вічних: що є людина? що є світ? звідки прийшли ми і куди йдемо? Колись між цими питаннями й людиною запобіжно й охоронно стояв рід. «Так на роду написано» – адже це не лише про фатальну визначеність долі, а й про нерозривний зв’язок особистого з родовим. Людина була обмежена у своїй свободі родовими зв’язками, але почасти й захищена ними. Досить цікавою для сприйняття є повість «Планетник». У село Вербівка приїжджає агроном. Йому порадили стати на квартиру до бабусі Олени Булиги. Стара відмовилась брати гроші за квартиру, бо вважала гроші за ніщо. Теплими травневими вечорами бабуся розповідала агроному легенду про Планетника (хлопчика, а потім юнака). У легенді розповідається про часи кріпаччини. Жила жінка з сином, який дуже любив рослинний і тваринний світ. Ставши дорослим, він допомагає

матері по господарству, випасає селянську худобу. Хлопець надзвичайно обдарований, працьовитий. Одного року, коли великі зливи, а потім засуха завдали шкоди урожаю, люди звинуватили в цьому планетника ( на їхню думку він знався з нечистою силою). Люди прокляли планетника, і вирішили стратити його, звинувачуючи «чародія» у всіх бідах на землі. Хлопець в ув’язнені. Мати за допомогою квітучого нарциса звільняє сина. Хлопець з благословення матері, перетворившись на вогняну кулю, піднявся в небо.2 Повість-притча «Планетник» має в собі багато казкових, фантастичних елементів. Але головна її думка полягає в тому, що треба навчитися жити в гармонії з природою, боротися за здійснення своєї мрії. У житті часто буває, що талановитих, неординарних людей ображають, цураються, зневажають. А ті все одно не відступають від своїх принципів добра, справедливості, людинолюбства. Бориса Харчука хвилювало й те, що в Україні нищиться й занепадає українська мова. У коротенькому роздумі «Слово» є рядки «дотліває, як мертва українська мова… Вже й невтямки, що вона – мова сонця й високого неба». У своїх творах письменник намагався правдиво розповісти про український народ, через художнє слово передати його найзаповітнішу мрію про свободу. Через те не всі твори митця в радянські часи друкувалися. Так, повісті «Вишневі ночі», «Мертвий час» у повному варіанті з’явилися лише в 902

Харчук Б. Планетник: повість-легенда [ Текст] / Б. Харчук // Українська мова та література .—2007.-№ 45-47.-С.22-33.

роках. В останні роки письменник інтенсивно працював над романом «Проводи» (про зруйнування Запорожжя) і «Плач ненародженої душі» («Чорнобиль») Борис Харчук прожив непросте життя в літературі, розпинали його за «безідейні» твори, калічили рукописи, розсипали верстки підготовлених до друку книг, знімали заплановані книги з видавничих планів. Однак світ, створений талановитим письменником, живий, рухливий, невіддільний від справжньої великої традиції української літератури.

Форми роботи з популяризації життєвого і творчого шляху Бориса Харчука в молодіжній читацькій аудиторії Тернопільська земля славна іменами письменників, творчість яких стала окрасою всієї української літератури. Сьогодні важко уявити українську прозу 60–80 років ХХ ст. без творів Бориса Харчука. З-під пера письменника вийшло понад 30 романів і повістей більшість із яких стала помітним явищем на ниві української літератури. Повістю «Йосип з гроша здачі» молодий автор упевнено заявив про себе у жанрі малої прози. А через два роки з’явився роман «Волинь» – перша частина задуманої тетралогії. Про Бориса Харчука заговорили як про справжнього майстра слова. Відтоді майже впродовж тридцяти літ кожен рік прозаїк дарував читачам нові твори. Борис Харчук наполегливою повсякденною працею, художньою творчістю, боротьбою за правду, за збереження традицій, мови рідного народу заслужив на добре слово і пам’ять. Тож чи не найкращим пам’ятником шани письменника стане глибоке вивчення його творчої спадщини. Із нагоди святкування 85-ої річниці з дня народження Бориса Харчука пропонуємо бібліотекарям області у роботі використовувати наступні форми популяризації творчості українського письменника. Оскільки велика кількість матеріалів краєзнавчого характеру про Бориса Харчука вміщена в періодичних виданнях,

тому варто започаткувати «Літописець Волині. Б. Харчук».

ведення

папки-конволюту

Слід звернути увагу на організацію бібліографічних оглядів літератури: - «Образ матері в художніх творах Б. Харчука» - «Він страждав Україною» - «Тема війни у творчості Б. Харчука» і ін. Для наочної популяризації літератури варто організувати: ювілейну виставку-вшанування, виставкупрезентацію, виставку-мандрівку, тематичні полички за темами: - «Дзвенить струна Харчукового серця» - «Великий співець Волині». - «Життєві перехрестя Бориса Харчука» - «Таврований доносами» - «Художні обрії Бориса Харчука» та ін. Так, в структурі ювілейної виставки «Дзвенить струна Харчукового серця» пропонуємо виділити: Епіграф : «Щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово правди».

Розділи виставки: 1. « Борис Харчук. Талант, народжений у Лозах» (біографія) 2. «Горить його свіча у слові» (творчість) 3. «Борис Харчук. Зірки, які не згасають» (вшанування пам’яті поета) Серед інформаційних форм доцільно проводити розповідь-портрет, інформаційну, краєзнавчу, літературну годину, історико-літературний екскурс за темами: - «Відлуння історії в творах Харчука» - «Співець отчого краю» - «Борис Харчук на тлі епохи» та ін. Розширенню знань про письменника та його творчий доробок сприятиме також організація презентацій творчості письменника у формі літературного вернісажу, літературномистецької мозаїки, літературно-краєзнавчої вікторини. Пропонуємо Вашій увазі перелік питань до літературної вікторини (за твором Б. Харчука «Планетник») «Пізнай героя, якому належить цитата». 1. «А плата? За гріш не купиш маку, а за гривню правди. Мені б живе слово, бо я говорю зі всім на світі й сама з собою». (Олена Булига) 2. «Малий? Хай він і без штанів, але знає більше старого, більше за мене!» (Знахарка )

3. «Я виплекаю квітку – я стану над громом». (Планетник) 4. «Як мені зберегти цю красу? Як? Щоб ця краса не боялась ні грому, ні морозів?» (Планетник) 5. «Земля – найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайдеш?» (Дід Калуш) 6. «Краса безборонна і утверджувати…» (Знахарка)

беззахисна

світі,

тобі

її

7. «Шукай пізнання у трьох коренях – у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі». (Дід Калуш) Популярними у практиці роботи з молоддю є літературні вечори, літературно-музичні композиції, літературні диліжанси, читацькі конференції. До програми заходів доцільно включити розповідь про життя та творчість письменника, виступи літераторів, краєзнавців, провести огляд матеріалів виставки, веб-огляд тощо.

Літературна композиція «Життя моє – лише краплина, розчинена у вічності земній»

На столі вишитий рушник, портрет Б. Харчука, тематична поличка «Він страждав Україною». Ведучий 1. Борис Микитович Харчук вписав яскраву сторінку в історію української літератури. Він був з когорти тих, хто наближав національне відродження. Усе своє життя і творчість Б. Харчук віддав цій благородній справі, відтворюючи в романах, повістях, оповіданнях народний біль і жадання справжньої волі. Ведучий 2. В одному із його щоденникових записів є такі слова: «Я приречений померти вічним життям і жити вічною смертю». Цей оксюморон цілком виправданий, адже тоталітарна комуністична система, метою якої було нещадне нищення національної культури, не могла допустити, аби хтось мовив слово наперекір. Тим паче, коли це було слово письменника, яке «не просто заявляло про своє воскресіння: воно довело на повен голос, що не підвладне ні русифікації, ні полонізації, ні онімечуванню, ні мадяризації, що воно велике слово великого народу». Ведучий 1. Творчий шлях Б. М. Харчука охоплює лише 30-річчя (1956–1987). Це шлях чесного і мужнього письменника,

а в часи брежнівського режиму це було справою нелегкою. Насамперед окреслимо його людські та громадянські риси. Ведучий 2. Борис Харчук виробив власний світогляд і тверді переконання. В літературі він був реалістом, писав часто аж надто похмуро, але вірив у перемогу загальнолюдського. Йому боліла аморальність суспільства, до якої довела потворна політична система. Усі лиха на власній землі і поза її межами він пояснював втратою моралі. Він жив важко, бо пропускав крізь серце вади довколишньої дійсності. Він боровся за ідеали своєї нації і за рідну мову, знавцем якої був. Його твори – оповідання, повісті, романи – це художнє дослідження національного характеру і народної моралі, особливо селянства, вони утверджували духовні цінності, які не давали людині виродитись, втратити національні ознаки. Ведучий 1. Б. М. Харчук народився 13 вересня 1931 року в мальовничому селі Лози неподалік старовинного містечка Вишнівець на Збаражчині в бідній селянській родині. З чотирьох дітей, яких доля подарувала селянам Микиті і й Анастасії Харчукам, Борис був найстаршим. Ведучий 2. «На далекому хуторі, що самотньо стояв серед полів, разом з телятами, курчатами та кошенятами ріс хлопчик. Його тато й мама мали багато клопотів по господарству, тому малий здебільшого був сам, а насправді з усім довколишнім. Все було живе, все мало свою мову. Той хутір був цілою країною, обкопаний ровом, де збиралася весняна вода, біля воріт чатувала варта – старі липи, біля хати добрий дух: розлога яблуня. Щороку бузько приносив у ту країну весну, і

щороку забирав у вирій літо», – згадує про батька його донька Роксана Харчук. Ведучий 1. Походження Б. Харчука не розголошували, бо це могло не тільки вплинути на самого письменника, а й його родину. Поет-політв’язень Іван Гнатюк згадує: «То були тривожні повоєнні часи, коли на західно-українських землях народ піднявся на саможертовну боротьбу проти національного поневолення і сталінських жахливих репресій. Я цією боротьбою був захоплений ще з дитинства і десь за німців, пригадую, познайомився з Борисовим батьком як одним із керівників ОУН в нашому селі. Може, це знайомство і перейшло згодом у взаємодовіру та стосунки з його сином Борисом. Ми обидва писали вірші, звичайно, політичні, наївно думаючи, що вони теж покладуть певну лепту на вівтар національного визволення, обговорюючи тогочасні новини, переважно про бої та арешти, і самі готували себе до нелегкої підпільної боротьби». Ведучий 2. Мати письменника Анастасія Іванівна, селянка із Савчиць на Кременеччині, була вихована в патріотичному дусі. Саме в той нелегкий час їй вдалося заховати і зберегти десятки найцінніших книг з великої бібліотеки сільської «Просвіти». Розповів про це воїн-повстанець Олекса Мазур: «В одному із боїв під селом Плоским я був тяжко поранений. Жінки вночі перевезли мене на хутір біля села Дзвинячої. Господиня домівки доглядала мене. На день мене виносили за садок під солом’яний стіжок, подалі від людського ока. Я там лікувався сонцем. А вночі заносили до хати, завішували вікна ряднами. Анастасія Іванівна зносила з горища

книги, запалювала гасову лампу і ми читали. Був там «Кобзар» Т. Г. Шевченка, Франкова поезія, твори Б. Лепкого, В. Самійленка». Таким чином, особистий приклад батьків був тим джерелом, з якого черпав Б. Харчук наснагу для боротьби за ідею української державності.

Читець У лиху і у світлу годину Пригорну тебе, нене, як син. Тільки разом, моя Україно, Ми піднімемось з рабських колін.

Рідна земле, моя Україно, Знаю, житимеш ти у віках, І цвістиме довічно калина, Буде небо купатись в житах.

Ми розправимо крила у леті – Не здолають нас люті вітри.

Бо на сонячній нашій планеті Українські цвітуть кольори.

Відродився прадавній наш корінь. Голос предків озвався в мені, Засвітились провісниці-зорі, Усміхаючись нашій весні.

У степах дзвонить колос пшеничний Під безхмарним блакитним шатром. Рідна пісня, проста і велична, Із Карпат лине ген за Дніпро.3 Ведучий 1. Початкову освіту Борис здобув у рідному селі, – потім у Дзвиняцькій семирічці, до якої доводилося ходити за кілька кілометрів. Після закінчення її середню освіту здобув у Вишнівецькій середній школі, яку закінчив у 1950році. Потім юнак успішно склав іспити до Кременецького педагогічного інституту. Саме тут Борис Харчук почав писати. Прототипами негативних персонажів своїх перших творів обрав керівників 3

У лиху і у світлу годину…[Текст] : [Вірш] // Україно, соборна державо, сонценосна колиска моя! [Текст] : сценарії шкільних заходів / упоряд. Ткачов С.В.—Тернопіль-Харків, 2009.—С.136.

навчального закладу, за що початківця назвали «наклепником» і дали зрозуміти, що інститут він не закінчить. Пізніше цей життєвий факт ліг в основу повісті «Неслава». Відтак Борис Харчук перевівся до Полтавського педінституту ім. В. Короленка, почав відвідувати літературну студію, писав вірші. У 1954 році закінчив історико-філологічний факультет Полтавського педінституту ім. В. Короленка. Ведучий 2. Шестирічне перебування Б. Харчука в Полтаві варте ширших відомостей, тим більше, що це було на початку його творчого шляху. Ведучий 1. 19 липня 1953 року газета «Зоря Полтавщини» опублікувала літературно-краєзнавчу замітку Бориса Харчука «Маяковський у Полтаві», а 23 вересня – вірш «Полтава». Майбутній письменник тоді мав 22 роки. Його смілива, оригінальна думка, якою він відзначався пізніше, в цей час іще не пробилася крізь кору офіційних штампів і догматичних оцінок літературних явищ. Але варто звернути увагу на акцент, який він робить у замітці про Маяковського, цитуючи слова поета: «Той не поет, хто не сказав в поезії нового слова». Тобто вже студентом передостаннього курсу Харчук усвідомлював справжній сенс творчості : сказати в літературі власне слово. Ведучий 2. Він починав з віршів, підготував збірку, але швидко зрозумів, що його покликанням є проза. Влітку 1954 року викладач української літератури педагогічного інституту О. Й. Данисько привів свого випускника в літературно-

меморіальний музей ім. І. Котляревського і рекомендував на посаду наукового працівника. Там Борис і розпочав писати першу повість «Йосип з гроша здачі». Колегам по роботі він часто розповідав про своє бідне дитинство, матір-селянку, про Волинь, яку любив понад усе. Звучить пісня «Волинь моя, краса моя» (муз. і сл. С. Кривенького). Ведучий 1. Проза все більше і більше захоплювала Б. Харчука, і він наполегливо працював над повістю. У 1955 році журнал «Дніпро» опублікував повість «Йосип з гроша здачі», яку літературні критики оцінили схвально. Борис Микитович писав як веліло серце, як зобов’язувала совість перед тою землею, що його пустила у широкий світ. Тому ніколи не соромився своїх перших книжок, не переписував їх. Ведуча 2. Згодом Б. Харчука запросили в Київ. Там він працював у ЦК ЛКСМУ – завідував сектором преси, був засновником журналу «Малятко», пізніше – відповідальним секретарем журналу «Знання та праця». Ведуча 1. Бориса Харчука минали літературні премії, звання, нагороди. Його книги вилучали з бібліотек, а на самого навішували ярлики націоналіста і намагалися нізащо не допустити до здобуття Шевченківського лауреата. Ведуча 2. І це не випадково. У радянському суспільстві, як вогню боялися слова правди, тих, хто сіяв її зерна. А Б. Харчук був з когорти саме таких.

Ведуча 1. 60–80 рр. – період тоталітарноволюнтаристського «розвиненого соціалізму», доби з численними соціально-економічними катаклізмами, політичноправовими спотвореннями, аж до репресій проти інакомислячих,--мав негативний вплив на художню літературу. При декларативному визнанні свободи творчості будь-які відхилення від загальноприйнятих тем розцінювалось як «відступництво», «збочення», а то й кваліфікувалося «українським буржуазним націоналізмом. Це стосувалося творів В. Симоненка, Л. Костенко, В. Шевчука ,В. Стуса, Б. Харчука. Ведуча 1. Як митець Борис Микитович ставився до свого покликання дуже відповідально. Відомий такий його афоризм: «Письменник – це сумління народу. Щасливий народ, якщо його сумління завжди чисте». Усвідомлюючи, що існує голод на історичні твори, Борис Харчук свідомо брався за історичну тематику, написав повість «Ой Морозе-Морозенку». Ведуча 2. У своїх творах письменник намагався правдиво розповісти про свій народ, через художнє слово передати його найзаповітнішу мрію про свободу. Через те не всі твори митця у радянські часи друкувалися. Так, повісті «Вишневі ночі», «Мертвий час» у повному варіанті з’явились лише в 90-х роках. У творчому доробку Б. Харчука п’ять романів, тридцять одна повість, близько сотні оповідань, півсотні нарисів та статей. Помер Б. М. Харчук 16 січня 1988 року в Ризі від інфаркту. Поховано письменника в Києві.

Ведучий 1. Передчасна смерть не дала змоги завершити і випустити в світ низку творів. Деякі з рукописів опубліковані в журналах. Твори Б. Харчука перекладені російською, білоруською, вірменською, таджицькою, іспанською та іншими мовами. Ведучий 2. Народ, суспільство, клас, рід, людина – ось основні ланки зацікавлень письменника. Бориса Харчука завжди хвилювали проблеми моральності, конкретного розуміння добра і зла. Йому боліла короткозорість споживача, байдужість людей, що не відчувають у своїй долі історичного кореня. Письменника завжди приваблювали натури сильні, котрі діяльно переживають особисту причетність до продовження життя на землі. Стиль письменника несе на собі відблиски прози В. Стефаника, А Головка, кінопрози О. Довженка. Але це не наслідування, а той драматизм, який виникає у складному світі реального буття. Своїми художніми творами і своєю безкомпромісною поведінкою Б. Харчук наближав світлий день проголошення незалежної Української держави. Читець Земля моя найкраща в світі! Я твій маленький тонкий пагінець. Без тебе я ніде не зможу жити,

Для мене ти і ненька і мудрець.

Земля моя, мій милий рідний краю, Тебе я в щасті й горі пізнаю. Твою красу всім серденьком вбираю І хочу знать історію твою.

Я хочу знати всі твої джерела І рідну мову, щирості слова. Бо ще жива культура, ще не вмерла, Бо Україна – вічна і жива.

Спогади сучасників про Б. Харчука «Він писав переважно про тих, кому не до книжок: день у день при землі, виснажливій роботі. Мав свого читача – всіх тих, кому боліло те, що боліло йому, вірячи у силу слова, своєчасно мовленого й своєчасно почутого», – зазначає літературознавець С. Гречанюк – тема роду, його занепаду й руйнації пронизує всю творчість Б. Харчука. Зрештою, таким його сформувало хліборобське середовище у Лозах, що поряд із Вишнівцем. Сюди він своєчасно повертався – і в мить творчого піднесення, і тоді, коли зусібіч цькували. Щоб не впасти у прірву озлобленості, не опинитися в глухому куті зневіри». Іван Гнатюк згадував: «Ні з ким так цікаво не було мені розмовляти як з Борисом… Я не раз бачив, як він у Києві чи Ірпіні відвідував міські базари, любив розмовляти з людьми, занотовувати в записник чи запам’ятовувати цікаві слова, приказки, простонародні вислови. Саме тому така багата мова його творів». Михайло Слабошпицький писав: «Він любив афористично, чітко висловлені думки. Часто був – коли йшлося саме про прозу – категоричним і безапеляційним. Не раз через це страждав, але Харчук лишався Харчуком. Не міг зліпити компліменту графоманові, не змовчував, якщо йому щось не подобалось. За це його побоювались та недолюблювали. А він і не намагався бути улюбленцем. Такі люди, як він, нагадують нам про справжню ціну речей у світі. Ця місія покладена саме на них тому, що вони, на відміну від багатьох із нас, – справжні.

Список літератури Твори 1. Харчук Б. Твори [Текст] : в 4-х т. / Б. Харчук. – Київ: Дніпро, 1991. 2. Харчук Б. Бабуня [Текст] : оповідання / Б. Харчук // Обрії. – Київ, 1991. – С. 211–216. 3. Харчук Б. Босі слова [Текст] / Б. Харчук // Позакласне читання. Зб. худ. творів. 8 клас. – Тернопіль, 1998. – С. 8–12. 4. Харчук Б. Вечеря. Дурна. Верховина страт. А ми громадим сіно… [Текст] : новели / Б. Харчук // Вітчизна. – 1990. – № 9. – С. 109–125. 5. Харчук Б. Вишневі ночі [Текст] : повість / Б. Харчук // Київ. – 1989. – № 1. – С. 20–53. 6. Харчук Б. Волинь [Текст] : роман. Тетралогія. Кн. 1, 2. / Б. Харчук. – Київ: Дніпро, 1988. – 567 с. 7. Харчук Б. Волинь [Текст] : роман. Тетралогія. Кн. 3, 4. / Б. Харчук. – Київ: Дніпро, 1988. – 751 с. 8. Харчук Б. Довга дорога [Текст] : роман / Б. Харчук – Київ: Рад. письменник, 1979. – 293 с. 9. Харчук Б. Кревняки [Текст] : роман / Б. Харчук. – Київ: Дніпро, 1985. – 516 с.

10. Харчук Б. Мар’яна[Текст] : повість / Б. Харчук // Вітчизна. – 1986. – № 4. – С. 19–89. 11. Харчук Б. Майдан [Текст] : вибрані твори / Б. Харчук. – Київ: Дніпро, 1981. – 575с. 12. Харчук Б. Межі і безмежжя [Текст] : роман / Б. Харчук // Прапор. – 1989. – № 9–11. 13. Харчук Б. Мертвий час [Текст] : повість / Б. Харчук // Київ. – 1990. – № 1. – С. 55–83. 14. Харчук Б. Народження синів. Царські милості [Текст] / Б. Харчук // Позакласне читання. Зб. худ. творів. 5 кл. – Тернопіль, 1998. – С. 27–32. 15. Харчук Б. Невловиме літо [Текст] : повісті / Б. Харчук. – Київ: Рад письменник, 1981. – 343 с. 16. Харчук Б. Некерована реакція [Текст] : маленька повість / Б. Харчук // Прапор. – 1990. – № 12. – С. 18–38. 17. Харчук Б. Новолітування [Текст] : новела / Б. Харчук // Вільне життя. – 1982. – 3 січ. 18. Харчук Б. Облава: [ Текст] : повість / Б. Харчук // Київ. – 1983. – № 11. – С. 79–101. 19. Харчук Б. Ой Морозе- Морозенку [Текст] : повість-легенда / Б. Харчук // Вітчизна. – 1983. – № 12. – С. 24–47. 20. Харчук Б. Онук [Текст] : оповідання / Б. Харчук // Обличчя до вікна. – К., 1989. – С. 446–493.

21. Харчук Б. Останні оповідання: (“Слово”; “Іде”; “Вйо”; “Постріляний”; “Порубаний”; “Нічна стежка”) [Текст ] / Б. Харчук // Київ. – 1991. – № 1. – С. 9–18. 22. Харчук Б. Палагна [Текст] : повесть / Б. Харчук // Радуга. – 1989. – № 6. 23. Харчук Б. Плач ненародженної душі [Текст] / Б. Харчук // Прапор. – 1990. – №6. 24. Харчук Б. Подорож до зубра [Текст] : повісті / Б. Харчук. – К.: Рад. письменник, 1986. – 368 с 25. Харчук Б. Поза межами людського [Текст] : памфлет / Б. Харчук // Український радянський памфлет. – К., 1985. – С. 287– 291. 26. Харчук Б. Про батька [Текст] / Б. Харчук // Слово і час. – 1992. – № 1. – С. 54–55. 27. Харчук Б. Планетник [ Текст] : повість-легенда / Б. Харчук // Укр. мова та л-ра. – 2007. – № 45–47. – С. 22–33. – (Скорочено). 28. Харчук Б. Розстріляні ночі [Текст ] : нариси / Б. Харчук. – Київ, Дніпро, 1979. – 66 с. 29. Харчук Б. Свічка [Текст] / Б. Харчук // Оповідання’ 87. – Київ, 1988. – С. 345–365. 30. Харчук Б. Слово і народ [Тест] / Б. Харчук // Випробовування істиною. – Київ, 1989. – С. 60–76.

31. Харчук Б. Слово про Кобзаря [Текс] / Б. Харчук // Тернопіль. – 1992. – № 1. – С. 19. 32. Харчук Б. Смерть у Москві [Текст] : оповідання / Б. Харчук // Київ. – 1993. – № 11. – С. 8–17. 33.Харчук Б. Спрага [Текст] : вірш / Б. Харчук // Вільне життя. – 2008. – 30 січ. – С. 2. 34. Харчук Б. Хлеб насущный [Текст] : роман, повесть, рассказы / Б. Харчук / Пер. с укр. – Москва, Сов. писатель, 1981. – 367 с. 35. Харчук Б. Чортів закрут [Текст] : новела / Б. Харчук // Вільне життя. – 1983. – 16 трав. 36. Харчук Б. Шайтанка [Текст] : оповідання / Б. Харчук // Наука і культура. Україна. 1989. Вип. 23. – С. 347–351. 37. Харчук Б. Школа [Текст] : повісті й оповідання / Б. Харчук. – К.: Веселка, 1979. – 238 с. 38. Харчук Б. Шлях без зупинок [Текст ] : повісті / Б. Харчук. – К.: Дніпро, 1982. – 160 с. – (Серія “Романи й повісті”, № 9). 39. Харчук Б. Щастя [Текст] / Б. Харчук // Жива вода. – 1997. – № 5. – С. 1, 6.

Життєвий і творчий шлях 40.Борис Харчук (1931-1988) [Текст] // Історія української літератури ХХ ст.: в 2-х кн. – Київ, 1995. – Кн. 2. – С. 339–344. 41. Борис Харчук. Оповідання “Бабуня” – скарбниця народної мудрості [Текст] // Література рідного краю : 5–11 кл. : хрестоматія / упоряд. Н. Ю. Біловус, Л. С. Боруцька, М. М. Кондирєва. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. – С. 130–138. 42. Борис Харчук [Текст] // Тернопіль : Тернопільщина літературна. – Тернопіль, 1991. – Дод. 2. – С. 36. 43. Борис Харчук (1931-1988) : загальний огляд творчості [Текст] // Історія української літератури ХХ ст. : в 2-х кн. – Київ, 1998. – Кн. 2. – С. 311–314. 44. Борис Харчук – родом і серцем з Волині [Текст] // Гром’як Р. Література Золотого вересня / Р. Гром’як. – Київ, 1989. – С. 228– 250. 45. Борис Харчук: “Мораль – це і є душа” [Текст] : аналіз творчості // Гречанюк С. На тлі XX століття / С. Гречанюк. – Київ, 1990. – С. 243-268.; Вітчизна. – 1988. – № 10. – С. 167–174. 46. Борис Харчук Письменник [Текст] // Визначні постатті Тернопілля. – Київ, 2003. – С. 206–207. 47. Борчук А. “І трапилося непередбачене…” [Текст] : штрихи до портрета Б. Харчука / А. Борчук // Русалка Дністрова. – 1994. – Ч. 17.

48. Буряк О. Борис Харчук “Планетник”: жанрово-композиційна специфіка, проблематика, образна система [Текст] / О. Буряк // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2014. – № 12. – С. 2–6. 49. Василишин О. Борис Харчук і “Просвіта” [Текст] / О. Василишин // Вільне життя. – 1993. – 22 черв. – С. 3. – (Рядок з біографії краю). 50. Василишин О. Борис Харчук в умовах тоталітарного режиму [Текст] / О. Василишин // Дивослово. – 1996. – № 4. – С. 12–15. 51. Василишин О. Жанровий аналіз повісті Б. Харчука “Вишневі ночі” [Текст] / О. Василишин, І. Василишина // Освітянин. – 1996. – № 5-6-7. – С. 36–38. 52. Василишин О. “І тільки мати не засне…”[Текст] : ( інтерв’ю з матір’ю Б. М. Харчука) / О Василишин // Селянська доля. – 1991. – 24 верес. 53. Василишин О. “Письменник” – це сумління народу [Текст] / О. Василишин // Вільне життя. – 2006. – 23 верес. – С. 4. 54. Василишин О. Слава і “неслава” Бориса Харчука [Текст] : (про повість, події якої пов’язані з Кременцем) / О. Василишин // Вільне життя. – 1992. – 22 трав. 55. Відгук на прчитаний твір “Онук” Бориса Харчука [Текст] // Яськів Ж. А. Творчі роботи учнів з української мови та літератури. – Тернопіль, 2007. – С. 29–31.

56. Воловець Л. Роздуми над повістю Б. Харчука “Онук” [Текст] : матеріал для уроку з позакласн. читання / Л. Воловець // Укр. мова і літ. в школі. – 1990. – № 4. – С. 42–46. 57. Гнатюк І. Таврований доносами [Текст] / І. Гнатюк // Дзвін. – 1991. – № 9. – С. 141–144. 58. Гречанюк С. Біль у спадок [Текст] / C. Гречанюк // Вітчизна. – 1990. – № 9. – С. 126–134. 59. Гречанюк С. “Звичайні люди” Б. Харчука [Текст] С. Гречанюк // Літ. Україна. -1983. – 24 лют. 60. Гром’як Р. Художні обрії Б. Харчука[Текст] / Р. Гром’як // Вільне життя. – 1981. – 13 верес. 61. Гурбанська А. Наративний модус повістевої прози Бориса Харчука: внутрішній монолог (типи й функції) [Текст] : [аналіз повістей “Палагна”, “Панкрац і Юдка”] / А. Гурбанська // Слово і час. – 2013. – № 6. – С. 36–42. 62. Дзюба І. Українська повість сьогодні [Текст]: (Б. Харчук “Онук”) / І. Дзюба // Обличчя до вікна. – К., 1989. – С. 563–565. 63. Дуняшенко Н. Кожна людина, людський рід – з кореня добра і зла… [Текст] : (за повістю Б. Харчука “Планетник”) / Н. Дуняшенко // Українська мова та література. – 2014. – № 24. – С. 20–26. 64. Дяченко-Лисенко Л., Коваленко С. Казкове і реалістичне у творах Бориса Харчука й Антуана де Сент-Екзюпері [Текст] / Л.

Дяченко-Лисенко, С. Коваленко // Дивослово. – 2008. – № 1. – С. 16–19. 65. Залізний В. Вишневі ночі [Текст] : [пам’яті письменника Бориса Харчука] / В. Залізний // Залізний В. “Нездоланий дух” : поезії. – Тернопіль, 2007. – С. 173. 66. Зацаринний С. Незабутні вишневі ночі [Текст] : (фільм “Вишневі ночі” за твором Б. Харчука) / С. Зацаринний // Кіно. Театр. – 1996. – № 2. – С. 52. 67. Зозуляк Є. Нащадкам у спадок [Текст] : (до 65-річчя з дня народження Б. Харчука) Є. Зозуляк // Вільне життя. – 1996. – 13 верес. 68. Зозуляк Є. Харчукова світлиця [Текст] / Є. Зозуляк // Вільне життя. – 1991. – 19 верес. 69.“І тільки мати не засне…” [Текст] : (розмова з матір’ю укр. письменника Б. Харчука) // Укр. мова і літ. в школі. – 1991. – № 9. – С. 68–69. 70. Коваленко Л. Роздуми про сенс людського життя, добро і зло в повісті Б. Харчука “Планетник” [Текст] : [урок у 7 кл.] / Л. Коваленко, Л. Щербина // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2013. – № 2. – С. 19. 71. Маслов І. Гуманізм правди в творах Б. Харчука [Текст] : аналіз творів: “Босі слова”; “Межі і безмежжя”; “Світова верба”) / І. Маслов // Березіль. – 1994. – № 1 – 2. – С. 169–178.

72. Мельник В. Маленька галузка у вінок пам’яті [Текст]: (спогади про Б. Харчука) / В. Мельник // Слово і час. – 1992. – № 1. – С. 55–58. 73. Моліцька Г. Харчукова світлиця [Текст] : (про пропаганду творчості Б. Харчука на його батьківщині в с. Лози Збаразького рну) / Г. Моліцька // Свобода. – 1992. – 24 лист. 74. Ониськів М. “Спрага” Бориса Харчука [Текст] / М. Ониськів // Вільне життя. – 2008. – 30 січ. – С. 2. 75. Ониськів М. Як колись писали про Бориса Харчука [ Текст] / М. Ониськів // Тернопіль, 1995. – С. 440–443. 76. Роговий Ф. Очисний вогонь його душі [Текст] : до 60-річчя з дня народження Б. Харчука / Ф. Роговий // Голос України. – 1991. – 13 верес. 77. Сивокінь Г. “Неясна відповідь на життєві питання” [Текст]: про твори Б. Харчука “З роздоріжжя”; “Довга гора”/ Г. Сивокінь // Укр. мова і літ. в школі. – 1991. – № 9. – С. 59–60. 78. Слабошпицький М. Питома вага слова [Текст] : (про творчість Б. Харчука) / М. Слабошпицький // Літ. Україна. – 1984. – 2 лют. 79. Слабошпицький М. Побачити в дорозі {Текст] : спогад про Б. Харчука / М. 82. Слабошпицький // Україна. – 1991. – № 15. – С. 12–13. 80. Слабошпицький М. Щоб люди не мізерніли [Текст] : (Б. Харчук. “Зазимки і весни”; “Горохове чудо”) / М. Слабошпицький // Літ. Україна. – 1992. – 13 лют. – С. 5. 38

81. Співак І. Проблеми зради у повісті Бориса Харчука “Панкрац і Юдка” [Текст] / І. Співак // Укр. мова і літ. – 2008. – № 22–24. – С. 43–45. 82. Співак І. Проблема розпаду патріархального роду: психологічний вимір (за повістю Б. Харчука “Онук”) [Текст] / І. Співак // Слово і час. – 2008. – № 2. – С. 56–61. 83. “Спрага” Бориса Харчука. Двадцять років тому на 57-му витку життя зупинилося серце талановитого українського прозаїка // Ониськів М. Автографи. Бібліографія. Вибране… / М. Ониськів. – Тернопіль, 2012. – С. 477–478. 84.Сорока П. Дорога до сина [Текст] : (образ матері в творах Б. Харчука) / П. Сорока // Вільне життя. – 1989. – 30 лип. 85. Сорока П. “Слово прагне душі…” [Текст] : (історія дружби Б. Харчука та Я. Сороки) / П. Сорока // Дивослово. – 1994. – № 9. – С. 6–9. 86. Сорока П. Таким пам’ятаю Бориса Харчука [Текст] : до 60річчя відомого українського письменника. Спогади. Фрагмент. П. Сорока // Тернопілля ’ 96 : регіон. річник. – Тернопіль, 1996. – С. 470–472. 87. Сорока Я. “Слово живе, коли обкипить кров’ю [Текст ] : (історія однієї дружби Б. Харчука та Я. Сороки) / Я. Сорока // Русалка Дністрова. -1994. – № 4. 88. Сорока Я. Повіяв вітер степовий, Борисе [Текст] : до 60-річчя з дня народження Б. Харчука / Я. Сорока // Вільне життя. – 1991. – 13 верес. 39

89. Сорока Я. Таким пам’ятаю Бориса Харчука [Текст] : спогади Я. Сорока / Я. Сорока // Тернопілля ’ 97 : регіон. річник. – Тернопіль, 1997. – С. 372–375. 90. Сучасна тональність слова Б. Харчука [Текст] // Культура української мови. – Київ, 1990. – С. 263–267. 91. У дні Харчукового шістдесятиліття [Текст] // Літ. Україна. – 1991. – 26 верес. 92.Фарина І. Мандрівка до коренів[ Текст] : (до 60-річчя з дня народження Б. Харчука) / І. Фарина // Відродження. – 1991. – 19 верес. 93. Харчук Р. Про батька [Текст] / Р. Харчук // Слово і час. – 1992. – № 1 – С. 54–55. 94. Харчук Р. Уклін Україні [Текст] : (про оповідання Б. Харчука) // Київ. – 1991. – №1 95. Харчук Борис Микитович [Текст] : “Новолітування”. “Планетник”. Біографія // Усі письменники і народна творчість. – Київ, 2007–2008. – С. 364–366. 96.Черемшинський О. Пам’ятає Велеснів [Текст] Черемшинський // Літ. Україна. – 2007. – 13 верес. – С. 1.

О.

97. Чернихівський Г. Борис Харчук і Крем’янеччина [Текст] / Г. Чернихівський // Русалка Дністрова. – 1996. – № 14. – С. 1.

98. Ярмиш Ю. Всупереч життєвій правді: з приводу останніх творів для дітей Бориса Харчука [Текст] / Ю. Ярмиш // Тернопілля ’ 95 : регіон. річник. – Тернопіль, 1995. – С. 372–375.

Довідкові видання. 99. 75 років від дня народження Харчука Бориса Микитовича (13. 09. 1931–16. 09. 1988) – українського письменника [Текст] // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2006 рік : бібліогр. покажч. – Тернопіль, 2005. – С. 90–92. 100. Харчук Борис (13. 09. 1931–16. 01. 1988) [Текст] // Панчук І. Тернопільщина в іменах: довід. – Тернопіль, 2006. – С. 170. 101. Щербак Л. Харчук Борис Микитович (13.09.1931–16.01.1988) – письменник [Текст] / Л. Щербак // ТЕС. – Тернопіль, 2008. – Т. 3. П–Я. – С. 543.

Вшанування пам’яті Б. Харчука 102. Борисюк О. Великий співець Волині [Текст] / О. Борисюк // Свобода. – 2006. – 13 верес. – С. 6. 103 Заморська Л. Відкрили меморіальну кімнату Бориса Харчука [Текст] / Л. Заморська // 20 хвилин. – 2008. – 19 верес. – С. 14. 104. Крочак І. Борис Харчук повертається. У Вишнівці відкрили меморіальну кімнату відомого письменника [Текст] / І. Крочак // Нова Тернопільська газета. – 2008. – 17–23 верес. – С. 5. 105. Ониськів М. Новосілля для Бориса Харчука [Текст] / М. Ониськів // Вільне життя. – 2008. – 19 верес. – С. 6. 106. Фарина І. Запросила харчукова світлиця [Текст] / І. Фарина // Свобода. – 2006. – 16 верес. – С. 1.