Тернопільська обласна бібліотека для молоді Інформаційно-бібліографічний відділ
Сучасні українські письменники, твори яких варто прочитати Інформаційний дайджест
Тернопіль, 2017
1
Література – невіддільна частина культури будь-якої повноцінної нації. І доволі часто можна оцінювати країну по тому, які письменники та які твори мають найбільший успіх. Якісна
сучасна
українська
література
допомагає осягнути нюанси свого часу. Адже саме письменник, як ніхто інший, має талант та наснагу обсервувати дійсність і не приховувати правду. Отже,
оглядаючи
доволі
багате
поле
української художньої літератури, ми виділили 10 авторів, з творчістю яких варто ознайомитися.
2
Юрій Андрухович
Юрія Андруховича вважають сучасним класиком «актуальної» української літератури. Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два напрямки: поетичний та прозовий. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х років і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985). Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від «бурлеск – балаган
–
буфонада»).
Західна
критика
визначає
Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій
3
літературній
ієрархії
перекладені
вісьмома
з
Умберто
Еко.
європейськими
Його
твори
мовами,
роман
«Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі, а книга есе видана в Австрії. Есеїстика Юрія Андруховича народжується внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню особливостями
«книгу спостережень» над
нинішнього
європейського
культурно-
історичного ландшафту. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання – 2000, українське - 2001, німецьке – 2003) – текст Андруховича, написаний до цієї книжки, носить назву «Центральносхідна ревізія» і є спробою гранично відверто осмислити свого власний «час і місце». Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп «Плач Єремії» та «Мертвий півень». Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема, він є автором п’ятого українського перекладу «Гамлета» В. Шекспіра, а також книжки перекладів американських
поетів),
польської
(Т.
Конвіцький),
4
німецької (Райнер Марія Рільке, Ф. Ролер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо) та російської (Борис Пастернак, Осип Мандельштам, Анатолій Кім). Отже, творчість
Юрія Андруховича має значний
вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, адже з його іменем пов’язані перші факти неупередженого
зацікавлення
сучасною
українською
літературою на Заході. ТВОРИ Андрухович Ю. Дванадцять обручів [Текст] : роман / Ю. Андрухович. – Київ : Критика, 2003. – 317 с. – (Критичні тексти). Андрухович Ю. Дезорієнтація на місцевості [Текст] : спроби / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея, 1999. – 124 с. Андрухович Ю. Диявол ховається в сирі [Текст] = he Devil is in the Cheese : вибрані спроби 1999-2005 років / Ю. Андрухович. – Київ : Критика, 2006. – 317 с. Андрухович Ю. Екзотичні птахи і рослини [Текст] : поезії / Ю. Андрухович. – Київ : Молодь, 1991. – 101 с.
5
Андрухович Ю. Екзотичні птахи і рослини [Текст] : з додатком «Індія» : колекція віршів / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея – НВ, 1997. – 108 с. Андрухович С. Жінки їхніх чоловіків [Текст] / С. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2005. – 159 с. Андрухович Ю. Книга відгуків [Текст] : вірші, есеї, романи / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2008. – 519 с. Андрухович Ю. Лексикон інтимних міст [Текст] : довільний посібник з геопоетики та космополітики / Ю. Андрухович. – Київ : Meridian Czernowitz, 2011. – 479 с. Андрухович Ю. Московіада [Текст] : роман жахів / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея, 2000. – 137 с. Андрухович Ю. Перверзія [Текст] : роман / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея - НВ, 1997. – 318 с. Андрухович Ю. Пісні для мертвого півня [Текст] : пісні / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея - НВ, 2004. – 95 с. Андрухович Ю. Рекреації [Текст] : романи / Ю. Андрухович. – Київ : Час, 1997. – 286 с. – (Українська модерна література).
6
Андрухович Ю. Таємниця [Текст] : замість роману / Ю. Андрухович. – Харків : Фоліо, 2007. – 477 с. – (Література). Андрухович Ю. Трициліндровий двигун любові [Текст] : збірник / Ю. Андрухович, Л. Дереш, С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2008. – 219 с. ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В
ЗБІРНИКАХ ТА
ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Андрухович Ю. Альберт, або найвища форма страти [Текст] / Ю. Андрухович // Сучасність. – 2009. – № 9. – С. 142−150. Андрухович Ю. Балада повернення [Текст] : вірш / Ю. Андрухович // Слово і час. – 1998. – № 9-10. – С. 3. Андрухович Ю. Дует. А це така любовна гра… Промовлення
самотній.
Любовний
хід
по
вулиці
Радянській. Єдиноріг. Ніжність. До пані Варвари [Текст] / Ю. Андрухович // Літургія кохання : антологія укр. любовної лірики кін. ХІХ – поч. ХХІ ст. – Тернопіль, 2008. – С. 516−521.
7
Андрухович Ю. Зліва, де серце. Королівські лови [Текст] / Ю. Андрухович // Квіти в темній кімнаті. Сучасна українська новела. – Київ, 1997. – С. 16−35. Андрухович Ю. Індія [Текст] / Ю. Андрухович // Зустрічі. № 8 / 1994. – С. 7−15. Андрухович Ю. Листи в Україну [Текст] : [поезія] / Ю. Андрухович // Українська культура. – 2013. – № 5. – С. 40−45. Андрухович Ю. Мальборк і хрестоносці [Текст] / Ю. Андрухович // Критика. – 2001. – № 11. – С. 31−33. Андрухович Ю. Музей старожитностей. Ієронім Бош ХХ. Етюд з воронами [Текст] : вірші / Ю. Андрухович // Альманах поезій та перекладів. – [б. в.]. – 2010. – С. 7−9. Андрухович Ю. Поезія [Текст] / Ю. Андрухович // «Бу-Ба-Бу» : вибрані твори. – Львів, 2008. – С. 64−210. Андрухович Ю. Три балади [Текст] / Ю. Андрухович // Десять українських поетів. – Київ, 1995. – С. 5−16. Андрухович
Ю.
Тринадцяте
число
[Текст]
:
[міркування про свободу] / Ю. Андрухович // Критика. – 2009. – № 5-6. – С. 2−4. Андрухович Ю. Юрцьо Дрогобич, на прізвище теж Котермак [Текст] / Ю. Андрухович // Література рідного
8
краю.
Буковина,
Галичина,
Гуцульщина,
Покуття:
хрестоматія. 9 кл. – Тернопіль, 1999. – С. 4-5. Андрухович Ю. Як ми вбили Пятраса. Зима і сни вартового [Текст] / Ю. Андрухович // Українська мала проза ХХ століття : антологія / упоряд. В. Агеєва. – Київ, 2007. – С. 1373−1386.
Люко Дашвар
Під псевдонімом Люко Дашвар ховається колишня журналістка Ірина Чернова. Найпопулярніша письменниця України народилася у Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік),
9
Академія державного управління при президентові України (магістр державного управління). У журналістиці з 1986 року. Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. З 1991 року – головний редактор херсонської молодіжної газети. Працювала головою комітету у справах преси та інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року - головний редактор газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів. З 2006 року займається тільки літературною діяльністю (написанням книг та сценаріїв серіалів). Перший роман Люко Дашвар «Село не люди» - став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007». За
кількісними
найуспішніша
показниками
українська
Люко
письменниця.
Дашвар Її
–
книги
продаються величезними накладами в Україні. Роман «Молоко з кров'ю», для прикладу, розійшовся накладом у 100 тисяч примірників. Романи Люко Дашвар незмінно мають успіх у читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на
10
гострі,
болючі,
неоднозначні
питання,
які
порушує
письменниця. Критики вважають причиною її успіху яскраві образи й неочікувані сюжетні ходи. Письменниця стверджує, що «прототипами
літературних
героїв
та
сюжетів
є
здебільшого почуті або побачені явища реального життя». Так, наприклад, коли письменниця працювала головним редактором газети «Селянська зоря», то створила там рубрику «Пам'ятаю все життя», у якій люди, надсилаючи до редакції листи, розповідали про єдиний незабутній факт свого життя. З деякими героями письменниця зустрічалась особисто. Популярність
книг
Люко
Дашвар
визначається
насамперед гострим динамічним сюжетом, актуальністю проблематики та сучасністю героїв. Попри насиченість творів письменниці трагічними подіями та негативними персонажами існують у них і герої з неспотвореною системою цінностей, вірою у добро.
11
ТВОРИ
Дашвар Л. Биті є [Текст]. Кн. 1 : Макар / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. – 284 с. Дашвар Л. Биті є [Текст]. Кн. 2 : Макс / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 284 с. Дашвар Л. Биті є [Текст]. Кн. 3 : Гоцик / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 269 с. Дашвар Л. Мати все [Текст] : роман / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 333 с. Дашвар Л. Молоко з кров`ю [Текст] : роман : дипломант
конкурсу
романів,
кіносценаріїв
та
п`єс
«Коронація слова-2008» / Л. Дашвар. – друге вид., стер. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 269 с. Дашвар Л. На запах м`яса [Текст] : роман / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 364 с. Дашвар Л. Покров [Текст] / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 379 с. Дашвар Л. Рай. Центр [Текст] / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 269 с. Дашвар Л. Село не люди [Текст] : роман / Л. Дашвар. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 270 с.
12
Любко Дереш
Любко
Дереш
–
один
із
найзагадковіших
письменників України. Свою першу книгу написав у 15 років, за що його називають «феноменом української літератури». Зважаючи на молодість, своєрідні сюжети, тяжіння до містицизму та особливу манеру викладу, протягом тривалого часу Любко Дереш і книги, що виходили
з-під
його
пера,
захоплювали
переважно
тінейджерів. Дорослішаючи, Любко Дереш почав додавати у твори більше філософських та злободенних елементів, завдяки чому привернув увагу старших читачів. У 1999 року він завершив дебютний роман «Культ», але видали його трьома роками пізніше – після досягнення
13
автором повноліття. Відразу потому як у книгарнях почали згадувати ім’я Любко Дереш, біографія та художній доробок цього неординарного юнака викликали резонанс у суспільстві. Хтось порівнював його з Пелевиним та Ніцше, а хтось уперто не вірив у таку високу ерудованість та обдарованість юнака. Прибічники другої точки зору навіть припускали, що це відомі мистці, наприклад, Андрухович з Винничуком
вигадали
образ
здібного
малого
для
оприлюднення власних колективних робіт. Отримавши чималу порцію схвальних відгуків про першу роботу, книги «Архе» (2002), «Поклоніння ящірці» (2004), «Намір» (2006) та «Трохи пітьми» (2007) Любко Дереш публікував вже без остраху. Варто відзначити, що Любко Дереш ці твори зробив досить різними, але було дещо, що їх об’єднувало. Йдеться, зокрема, про вік головних персонажів – усі вони дуже юні, мотив пошуку свого місця під сонцем, описи дії психотропних речовин, повний сленгових, діалектних та ненормативних слів лексикон і таке інше. З
2007-го
Любко
Дереш
несподівано
зник
з
літературної арени. Мовчання перервалося у 2011 р. з виходом книги «Голова Якова».
14
Сьогодні
його
твори
перекладені
кількома
європейськими мовами (німецька, польська, італійська, сербська тощо); роман «Культ» був представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2005 року. У 2009 році роман Дереша «Культ» видано французькою у видавництві «Сток». Творчість
Дереша
змушує
людину
думати,
усвідомлювати себе, усвідомлювати світ, себе в ньому. Його книги важко назвати випадковими, а відокремити читача від автора неможливо. ТВОРИ Дереш Л. Архе [Текст] : Монолог, який усе ще триває: роман / Л. Дереш. – Харків : Фоліо, 2007. – 308 с. – (Графіті). Дереш Л. Культ [Текст] : роман / Л. Дереш. – Харків : Фоліо, 2009. – 219 с. – (Графіті). Дереш Л. Миротворець [Текст] : повісті та оповідання / Л. Дереш. – Львів : Кальварія, 2013. – 195 с. Дереш Л. Намір! [Текст] : роман / Л. Дереш. – Київ : Дуліби, 2006. – 288 с.
15
Дереш Л. Остання любов Асури Махараджа [Текст] = The Last Love Affair of Asura Maharaj : роман / Л. Дереш. – Київ : Нора-Друк, 2013. – 226 с. – (Читацький клуб). Дереш Л. Поклоніння ящірці [Текст] / Л. Дереш. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2006. – 171 с. – (Зірки української прози). Дереш Л. Трохи пітьми [Текст] : роман / Л. Дереш. – 2-ге вид. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 381 с. ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Дереш Л. «Оптиміст у пеклі» [Текст] / Л. Дереш // Українська культура. – 2011. – № 4. – С. 56−59. Дереш Л. 3D для Європи [Текст] / Л. Дереш // 20 письменників сучасної України / упоряд. і передм. О. Красовицького. – Харків, 2011. – С. 47−59.
16
Сергій Жадан
Одним з найпомітніших у сучасному літпроцесі є харківський поет Сергій Жадан, якого ще називають «голосом Сходу». Народився у 1974 році у місті Старобільськ Луганської області. У 90-х роках поет навчався у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди на факультеті українськонімецької філології, а потім був в аспірантурі цього ж університету.
Захистив
дисертацію,
присвячену
українському футуризму. З 2000 року – викладач кафедри української та світової літератури університету. З 2004 – незалежний письменник.
17
Член гурту «Червона фіра», лауреат премії «Бу-БаБу», 1999 р. Видав такі твори: «Рожевий дегенерат» (1993), «Неп» та «Генерал Юда» (1994), «Цитатник (вірші для коханок і коханців)» (1995), «Пенсі» (1998, українонімецька), «Переваги окупаційного режиму» (1999), «The veri veri best poems…» (2000) та «Історія культури початку століття»
(2004).
Він
є
одним
з
найяскравіших
представників неомодерного дискурсу 90-х, чия творчість близька до поезії М. Семенка, сьогодні його творчість розвивається у стилі постмодерного авангарду. Найвідоміші
твори
Жадана
–
«Депеш
мод»,
«Месопотамія», «Цитатник», «Ефіопія». «Депеш мод» зробила Сергія Жадана культовим письменником - «Депеш мод» - то гостросюжетна, то антисюжетна пригода кількох молодий людей, котрі шукають товариша по полях, гуртожитках і заводах, залізницях Східної України. У цьому творі поєднане цікаве написання з неабияким почуттям гумору. Тематика – життя молоді у великому місті. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені
18
тринадцятьма
мовами,
зробивши
автора
одним
з
найвідоміших сучасних українських письменників. Темою для своїх творів Сергій Жадан обирає пострадянську дійсність в Україні, змальовуючи реальне життя співгромадян. Тому стиль його письма – це жива розмовна, інколи нецензурна лексика. Його творчість надзвичайно цікава також тим, що є уособленням активної соціальної позиції. Література Жадана має присмак «пролетарщини»,
гнилої
радянщини
у
свідомості
покалічених людей. Естетика книг та їх демократичне наповнення
свідчать
про
відвертого
та
щирого
письменника. Крім того, Сергій встигає виступати у творчому тандемі «Жадан і собаки», а також знявся у фільмі «Любові стане на всіх» за власним оповіданням. Не слід забувати про активну позицію Жадана, який часто в своїх колонках чи на зустрічах говорить не лише про літературу, а й про соціальні теми, а також політику чи конфлікт на Сході.
19
ТВОРИ
Жадан С. Anarchy in the Ukr [Текст] / С. Жадан. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 239 с. Жадан С. Балади про війну і відбудову [Текст] : нова книга віршів / С. Жадан. – Львів : Кальварія, 2001. – 98 с. Жадан С. Біґ Мак [Текст] / С. Жадан. – Київ : Критика, 2003. – 183 с. – (Критичні тексти). Жадан С. Біґ Мак. Перезавантаження [Текст] : збірка / С. Жадан. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 300 с. Жадан С. Ворошиловград [Текст] : роман / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2010. – 229 с. – (Графіті). Жадан С. Гімн демократичної молоді [Текст] / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2007. – 223 с. – (Графіті). Жадан С. Госпелс і спірічуелс [Текст] : духовні співи растаманів північного Причорномор’я / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2012. – 126 с. Жадан С. Господь симпатизує аутсайдерам [Текст] : 10 книг віршів / С. Жадан. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 507 с.
20
Жадан С. Депеш мод [Текст] : роман / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2004. – 229 с. Жадан С. Ефіопія [Текст] / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2011. – 119 с. – (Сафарі). Жадан С. Життя Марії [Текст] : книга віршів і перекладів / С. Жадан. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2015. – 183 с. Жадан С. Історія культури початку століття [Текст] / С. Жадан. – Київ : Критика, 2003. – 87 с. – (Критичні тексти). Жадан С. Капітал [Текст] / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2007. – 797 с. Жадан С. Марадона [Текст] : нова книга віршів / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2007. – 169 с. – (Сафарі). Жадан С. Месопотамія [Текст] / С. Жадан. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 365 с.
21
ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Жадан С. Атлас автомобільних доріг України [Текст] / С. Жадан // 20 письменників сучасної України / упоряд. і передм. О. Красовицького. – Харків, 2011. – С. 69−82. Жадан С. Бездумність звичайних історій [Текст] / С. Жадан // Сучасність. – 2009. – 2009. – № 3-4. – С. 128-129. Жадан С. Вивільнене тепло [Текст] : вірші / С. Жадан // Березіль. – 2013. – № 5−6. – С. 55−62. Жадан С. Вірші [Текст] / С. Жадан // Українські літературні школи та групи 60-90-х рр. ХХ ст. : антологія / автор проекту В. Габор. – Львів, 2009. – С. 535. Жадан С. Власник найкращого клубу для геїв [Текст] / С. Жадан // Березіль. – 2006. – № 2. – С. 20−49. Жадан С. Генерал Юда [Текст] : вірші / С. Жадан // Девʼятдесятники : антологія нової укр. поезії. – Тернопіль: лілея, 1998. – С. 68−76. Жадан С. Герої, апостоли, жінки і міста [Текст] / С. Жадан // Кур’єр Кривбасу. – 2012. – № 268−270. – С. 351365.
22
Жадан С. Дві історії з нової книги [Текст] : [проза] / С. Жадан // Кур`єр Кривбасу. – 2013. – № 287−288−289. – С. 28−70. Жадан С. Immigrant song [Текст] / C. Жадан // Критика. – 2010. – № 9-10. – С. 35−39. Жадан С. Китайська кухня [Текст] / С. Жадан // Сучасність. – 2002. – № 10. – С. 50−55. Жадан С. Південно-західна залізниця [Текст] / С. Жадан // Сучасність. – 2010. – 2010. – № 4. – С. 15-20. Жадан С. Поезія [Текст] / С. Жадан // Іменник. Антологія дев’яностих. – Київ, 1997. – С. 33−58.
23
Оксана Забужко
Оксана Забужко – одна з небагатьох українських письменників, чиє ім’я відоме кожній освіченій людині і одночасно одна з небагатьох українських письменників, яка живе на гонорари від написаних книжок. Народилася Оксана Забужко 1960 р. в Луцьку в родині філологів. 1968 р. переїхала з батьками до Києва. Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 р. Закінчила Київську середню школу (1977), філософський факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету (1986). У 1987 р. захистила дисертацію
24
«Естетична природа лірики як роду мистецтва» на звання кандидата філософських наук. У 1986-1988 рр. викладала естетику та історію культури в Київській консерваторії ім. П. Чайковського. З 1988 р. – співробітник Інституту філософії Академії наук України. У 1992-1994 рр. перебувала в університетах США (Пенсильванському, Гарвардському, Пітсбурзькому) як «запрошений письменник» та Фулбрайтівський стипендіат. Від 1996 р., коли було видано «Польові дослідження з українського сексу» в Україні та «A Kingdom of Fallen Statues»
у
Канаді,
провадить
кар’єру
професійного
літератора. У
своїх
творчості
Оксана
Забужко
прагне
переосмислити українську ідентичність. У прозових творах порушує
питання
гендерних
тем,
зміни
гендерних
стереотипів та парадигм. Її вірші перекладено 16 мовами світу, в 1997 році удостоєна Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород – премії Фонду ім. Гелен ЩербаньЛапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена
25
(1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко
в
число
учасників
рейтингу
ТОП-100
«Найвпливовіших людей в Україні», до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів «Кореспондента». ТВОРИ Забужко О. С. Автостоп [Текст] : поезії / О. С. Забужко. – Київ : Укр. письменник, 1994. – 95 с. Забужко О. С. Дві культури [Текст] / О. С. Забужко. – Київ : Знання, 1990. – 48 с. – (Світогляд). Забужко О. Диригент останньої свічки [Текст] : поезії / О. Забужко. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 138 с. Забужко О. Друга спроба [Текст] : вибране / О. Забужко. – Київ : Факт, 2005. – 318 с. Забужко О. «І знов я влізаю в танк...» [Текст] : вибр. тексти 2012-2016 : ст., есе, інтерв`ю, спогади / О. Забужко. – Київ : Комора, 2016. – 413 с.
26
Забужко О. Казка про калинову сопілку [Текст] / О. Забужко. – Київ : Факт, 2000. – 82 с. Забужко О. Книга Буття [Текст] : повісті / О. Забужко. – Київ : Факт, 2008. – 162 с. – (Поза фокусом). Забужко О. Let my people go [Текст] : 15 текстів про укр. революцію / О. Забужко. – Київ : Факт, 2005. – 230 с. Забужко О. Музей покинутих секретів [Текст] : роман / О. Забужко. – 2-ге вид. – Київ : Факт, 2009. – 830 с. Забужко О. Notre Dame d`Ukraine [Текст] : українка в конфлікті міфологій / О. Забужко. – 2-ге вид. – Київ : Факт, 2007. – 638 с. – (Висока полиця). Забужко О. Польові дослідження з українського сексу [Текст] : роман / О. Забужко. – вид. 9-те. – Київ : Факт, 2007. – 175 с. Забужко О. С. Репортаж із 2000-го року [Текст] : зб. статей / О. С. Забужко. – Київ : Факт, 2001. – 96 с. Забужко О. Сестро, сестро [Текст] : повісті та оповідання / О. Забужко. – вид. друге. – Київ : Факт, 2005. – 236 с. Забужко О. Тут могла б бути ваша реклама [Текст] / О. Забужко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 318 с.
27
Забужко
О.
Філософія
української
ідеї
та
європейський контекст: франківський період [Текст] / О. С. Забужко. – Київ : Основа, 1993. – 126 с. Забужко О. Хроніки від Фортінбраса [Текст] : вибр. есеїстика / О. С. Забужко. – Київ : Факт, 2006. – 350 с. – (Висока полиця). Забужко О. Шевченків міф України [Текст] : спроба філософського аналізу / О. Забужко. – вид. друге, випр. – Київ : Факт, 2007. – 149 с. – (Висока полиця).
ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ
Забужко О. Балада про офсайд [Текст] : вірші / О. Забужко // Дніпро. – 2010. – № 5. – С. 136. Забужко О. «Вони питають, чи єсть у нас культура» [Текст] / О. Забужко // Вісті Комбатанта. – Торонто-НьюЙорк, 2007. – Ч. 3(251). – С. 11−14. Забужко О. Інопланетянка [Текст] : нефантастична повість / О. Забужко // Жінка як текст. – Київ, 2002. – С. 123–176.
28
Забужко О. Інструктор з тенісу [Текст] / О. Забужко // Літературна Україна. – 2002. – 6 черв. – С. 4. Забужко О. Коментар до дій святих Апостолів [Текст] / О. Забужко // Слово благовісту. – Львів, 1999. – С. 740−742.
Юрко Іздрик
Юрій
Іздрик
–
український
прозаїк,
поет,
культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Один із творців станіславського феномену. Юрко Іздрик народився в м. Калуш на ІваноФранківщині. В школі вчився на відмінно, любив математику, грав у шкільному ансамблі, тоді ж почав
29
цікавитися літературою. Закінчив музичну школу по класу віолончелі та фортепіано, самотужки опанував гру на гітарі та мандоліні. Навчався у Львівському політехнічному інституті. У студентські роки вивчав історію мистецтва, відвідував публічні лекції з мистецтвознавства, грав у рок-гурті, брав участь у постановках самодіяльного студентського театру. Працював інженером
на
Івано-Франківському заводі
автоматизованих ливарних машин (1984–1986), згодом – у Калуському науково-дослідному інституті галургії (1986– 1990). У 1989 р. розпочалася історія легендарного журналу – «Четвер». Перші два номери були самвидавними. У 1990 р. Юрко
запропонував
Андруховичу
разом
випускати
«Четвер», на що той одразу ж погодився. Кілька років митці працювали над журналом разом. Дружні стосунки Ю. Андрухович та Ю. Іздрик підтримують до сьогодні. Після перериває
літературного письменницьку
дебюту
митець
творчість.
Окрім
ненадовго редакції
«Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990–1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках.
Роботи
Іздрика-художника
користувалися
30
популярністю й зараз знаходяться у приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор посправжньому розкрив своє обдарування. З'явившись на літературній сцені, роман «Воццек» справив фурор – викликав
захоплення
читачів
та
схвальну
критику
літераторів. Читачі настільки захопились «книгою про сни у снах» (В. Габор), що перший тираж книги, виданий в Івано-Франківську, був розпроданий за тиждень. Зараз живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Як не дивно, сам Іздрик себе письменником не вважає. Його часто називають «людиною-оркестром», оскільки крім літератури він займається музикою та живописом.
31
ТВОРИ Іздрик Ю. АМ тм [Текст] / Ю. Іздрик. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 318 с. Іздрик Ю. Воццек [Текст] / Ю. Іздрик. – ІваноФранківськ : Лілея - НВ, 1997. – 111 с. Іздрик Ю. Інший формат [Текст] / Ю. Іздрик. – ІваноФранківськ : Лілея - НВ, 2003. – 58 с. Іздрик Ю. Таке [Текст] / Ю. Іздрик. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 271 с. Іздрик Ю. 3 : 1. Острів Крк. Воццек. Подвійний Леон [Текст] / Ю. Іздрик. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2009. – 318 с. ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Іздрик Ю. Гвинтові сходи [Текст] / Ю. Іздрик // Критика. – 2004. – № 4. – С. 30-31. Іздрик Ю. Два цикли [Текст] : вірші / Ю. Іздрик // Сучасність. – 2009. – № 1-2. – С. 14-30.
32
Іздрик Ю. Першодрук [Текст] : [добірка поетичних текстів] / Ю. Іздрик // Українська культура. – 2015. – № 1−3. – С. 72−79. Іздрик Ю. Трактат про мудаків [Текст] / Ю. Іздрик // Опудало. Українська прозова сатира. Гумор, іронія 80-90-х років ХХ ст. – Київ, 1997. – С. 300−306.
Олександр Ірванець
Олександр Ірванець – поет, прозаїк, драматург та перекладач, віршами, відвертими
відомий скандальними
своїми
сатирично-іронічними
п’єсами,
висловлюваннями.
есе,
романами,
Народився
Олександр
Ірванець у 1961 році у Львові. Ріс у місті Рівне, де у 1976 році закінчив 8 класів СШ № 18. Потім у 1980 році – 33
Дубенське педагогічне училище, а в 1988 році
–
Московський літературний інститут ім. М. Горького. Автор поетичних книг: «Вогнище на дощі», «Тінь великого класика та інші вірші», «Вірші останнього десятиліття. 1991 - 2001». Його окремі вірші перекладено англійською, німецькою,
французькою,
шведською,
польською,
білоруською, російською мовами. Олександр Ірванець один із творців легендарного творчого літоб'єднання «Бурлеск - Балаган - Буфонада» (абр. Бу-Ба-Бу). Лауреат премії Фонду Хелен ЩербаньЛапика (США) 1995, Стипендіат Академії Шлесс Солітюд (Німеччина) 1995 року. Член журі театрального фестивалю «Боннер Бієнале» 2000 і 2002 років. З 1993 року постійно живе в Ірпені під Києвом. Останнім часом працює в жанрі драматургії, прозі, політично-сатиричної поезії. Добірки його віршів були опубліковані в московських журналах «Літературне навчання» і «Дружба народів», польських «Література па swiecia» (Варшава), «Akcent» (Люблін), німецькій антології «Рейх світ вмирає Steinerne Laute», Prodina Світ, (1996 ) і пам'ятних «Вісімдесятніках», створених
Ігорем
Римаруком
(видавництво
КІУС,
Едмонтон, 1990). Автор книг прози: «Запис я Інні utvory»
34
(2001), «Рівне / Ровно» (Стіна) (нібито роман) (Львів, «Кальварія», 2002), «Очамимря» (Київ, «Факт», 2003) та книги «П'ять п'єс» (Київ, «Смолоскип», 2002). Автор збірки оптимістичної поезії «Любіть! ..» (Вірші з трьох книг і зпоза них) (Київ, «Критика», 2003). На думку письменника, українська поезія занадто насичена мінорними нотками, тому він створює повну їй протилежність. «Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного», – вважає Ірванець. ТВОРИ Ірванець О. Вірші останнього десятиліття 1991-2000 [Текст] / О. Ірванець. – Львів : Кальварія, 2001. – 30 с. Ірванець О. Любіть!.. [Текст] : вірші з трьох книг і зпоза них / О. Ірванець. – Київ : Критика, 2003. – 111 с. – (Критичні тексти). Ірванець О. Лускунчик- 2004 [Текст] : п`єси, вірші / О. Ірванець. – Київ : Факт, 2005. – 207 с. – (Непроза).
35
Ірванець О. Очамимря [Текст] : повість та оповід. / О. Ірванець. – Київ : Факт, 2003. – 184 с. – (Exceptis excipiendis). Ірванець О. Пісні війни [Текст] : вірші останніх років / О. Ірванець. – л Київ : Дух і літера, 2014. – 40 с. : іл. Ірванець О. Рівне/ Ровно (Стіна) [Текст] : нібито роман / О. Ірванець. – Київ : Факт, 2006. – 155 с. – (Містами). Ірванець О. «Тінь великого класика» та інші вірші [Текст] : поезії / О. В. Ірванець. – Київ : Молодь, 1991. – 68 с. ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Ірванець О. Білорусь [Текст] : поема / О. Ірванець // 20 письменників сучасної України / уклад. і передм. О. Красовицького. – Харків, 2011. – С. 152−158. Ірванець О. День перемоги [Текст] : оповідання / О. Ірванець // Кур’єр Кривбасу. – 2005. – № 186. – С. 3−13. Ірванець О. Два оповідання [Текст] / О. Ірванець // Кур’єр Кривбасу. – 2010. – № 244-245. – С. 4−21.
36
Ірванець О. (На Біблійний мотив). Молитва [Текст] / О. Ірванець // Зустрічі. № 8 / 1994. – С. 29−31. Ірванець О. Наш вожатий Фреді Крюгер [Текст] / О. Ірванець // Квіти в темній кімнаті. Сучасна українська новела. – Київ, 1997. – С. 166-173. Ірванець О. Нічия територія [Текст] : п'єса на дві дії з гарантією приємного смаку в ротах у виконавців / О. Ірванець // Кур`єр Кривбасу. - 2016. – № 4. – С. 183−212. Ірванець О. Поезія [Текст] / О. Ірванець // Дивоовид : антологія укр.. поезії ХХ С. – Київ, 2007. – С. 627−633. Ірванець О. Поезія. Проза та есеїстка [Текст] / О. Ірванець О. // «Бу-Ба-Бу». Вибрані твори. – Львів, 2008. – С. 218-289. Ірванець О. Травнева балада. Роберт Фолкон Скотт. До О. Р. Короткий лист до Олесі [Текст] / О. Ірванець // Літургія кохання: антологія укр. любовної лірики кін. ХІХ – поч. ХХ ст. – Тернопіль, 2008. – С. 574−576. Ірванець О. «Ця здогадка давня, але не іржава…» [Текст] : поезія / О. Ірванець // Березіль. – 2003. – № 3-4. – С. 141−144.
37
Марія Матіос
Марія літературі,
Матіос
особлива
оскільки саме її
постать
в
творчість
українській ознаменувала
закінчення панування постмодернізму та перехід до нової епохи письменництва. Штрихи
біографії
Марії
Матіос
показують
її
становище в літературному середовищі і дещо пояснюють спрямованість її творчості. Марія Матіос гуцулка з Буковини.
Народилася
у
1959
році
в
с.
Розтоки
Чернівецької області. Поетичній мові навчалася з малих років у своїх предків.
Випускниця філологічного
факультету Чернівецького університету і пишається тим,
38
що була серед тих, хто добивався присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» – поета Юрія Федьковича. За освітою – український філолог, за покликанням – добровільний народознавець, поет, прозаїк, публіцист, цікавиться психологією, етнографією. У своїй творчості вона користується таким кредо: пошук украденого щастя нації і пошук украденого щастя людини. У текстах письменниця звертається до людини, її поведінки та мотивацій. Як правило, своїх історій авторка не придумує, її романи і повісті мають реальних прототипів, тож доводиться маскувати реальні події, щоб робити
непізнаваними
конкретних
мешканців
рідної
Буковини. Марія
Матіос
має
некоронований
титул
«найпліднішої письменниці України». Є автором першої у сучасній
українській
літературі
книжки
кулінарних
рецептів «Фуршет від Марії Матіос» та контраверсійного «Бульварного роману». Її роман «Солодка Даруся» визнано найкращою з українських книг останнього 15-річчя незалежності, які вплинули на український світ, відзначено Національною премією України ім. Тараса Шевченка.
39
Марія
Матіос
–
лауреат
літературної
премії
«Благовіст», лауреат премії ім. Володимира Бабляка. Має титул «Найпліднішої письменниці України». У 2004 році Марія Матіос перемогла у конкурсі «Книжка року» («Солодка Даруся»). У 2007 році стала володаркою Гранпрі та першого місця конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки». 2008 року - переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство – Сучасна українська проза» за роман «Москалиця; Мама Мариця – дружина Христофора Колумба». У 2009 році отримала державну нагороду – диплом першого ступеня в номінації «Бестселер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу «Москалиця.
Мама
Маріца
–
дружина
Христофора
Колумба». Не менш успішні та популярні і вистави за романами Матіос.
«Солодку
Дарусю»
у
постановці
Івано-
Франківського театру з аншлагами показали 78 разів, зокрема, на гастролях у Канаді та п'ять разів - у Києві. Твори письменниці перекладені азербайджанською, білоруською,
китайською,
румунською,
сербською,
польською, єврейською,
російською, хорватською,
40
японською мовами. Друкувались в Росії, Словаччині, Канаді, США, Сербії, Хорватії. Твори
Марії
країноцентричні,
Матіос
наповнені
–
глибоко
трагічним
філософські,
світовідчуттям,
звернені до історії та сьогодення нашого народу, до дослідження
внутрішнього
світу
людини
в
різних
ситуаціях, пов’язаних як із суспільним, так і особистим життям, у той же час більшість із них насичені еротизмом, містять у собі таємниці й загадки, написані вишуканою народною мовою. ТВОРИ Матіос М. Армагедон уже відбувся [Текст] / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2011. – 109 с. Матіос М. Вибране [Текст] / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2010. – 422 с. Матіос М. Вирвані сторінки з автобіографії [Текст] / М. Матіос. – видання друге. – Львів : Піраміда, 2011. – 362 с. Матіос М. Життя коротке [Текст] : Книга прози / М. Матіос. – Львів : Кальварія, 2001. – 235 с.
41
Матіос М. Жіночий аркан у саду нетерпіння [Текст] : поезія / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2007. – 306 с. Матіос М. Кулінарні фіглі [Текст] / М. Матіос. – вид. друге. – Львів : Піраміда, 2011. – 206 с. Матіос М. Майже ніколи не навпаки [Текст] : сімейна сага в новелах / М. Матіос. – Львів: Піраміда, 2007. – 171 с. Матіос М. Містер і місіс Ю- Ко в країні укрів [Текст]: гомеричний роман-симфонія / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2006. – 133 с. Матіос М. Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба [Текст] : повісті / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2008. – 92 с. Матіос М. Нація. Одкровення [Текст] / М. Матіос. – 3-тє вид. - Львів : Піраміда, 2006. – 202 с. Матіос М. Приватний щоденник. Майдан. Війна... [Текст] / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2015. – 354 с. Матіос М. Солодка Даруся [Текст] : драма на три життя / М. Матіос. – 3-тє вид. – Львів : Піраміда, 2005. – 174 с. Матіос М. Черевички Божої Матері [Текст] : вирвана сторінка з буковинської саги / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2013. – 206 с.
42
Матіос М. Чотири пори життя [Текст] / М. Матіос. – вид. друге. – Львів : Піраміда, 2011. – 263 с. Матіос М. Щоденник страченої [Текст] : психолог. розвідка / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2005. – 188 с. ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Матіос М. Іронічні пасажі [Текст] / М. Матіос // Вітчизна. – 1990. – № 11. – С. 11−13. Матіос М. Млин мерців [Текст] : маленька повість / М. Матіос // Дніпро. – 1996. – № 5-6. – С. 53-70. Матіос М. По праву сторону твоєї слави [Текст] : повість / М. Матіос // Вітчизна. – 1996. – № 11-12. Матіос М. Трояка ружа [Текст] : драматична повість / М. Матіос // Сучасність. – 2003. – № 5. Матіос М. Україна від лукавого [Текст] / М. Матіос // Літературна Україна. – 2004. – 7 жовт. – С. 3.
43
Тарас Прохасько
Тарас письменник,
Прохасько журналіст,
–
сучасний один
із
український представників
станіславського феномену. Член Асоціації українських письменників. Народився у 1968 році в м. Івано-Франківськ. Закінчив біологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1992). Брав участь у студентському русі 1989-1991 років, у «революції на граніті» у Києві (1990 рік). За
словами
Прохаська,
він
вирішив
стати
письменником ще з 12 років. У школі не читав радянських
44
українських авторів. Тільки після армії прочитав вірші Дмитра Стуса та почав писати сам. Оскільки вчився на абсолютно
немистецькому
біологічному
факультеті,
Прохасько певний час вважав, що сучасної української літератури не існує. Перші її твори він прочитав лише у 1990 році, коли познайомився з Юрком Іздриком, який розвісив в Івано-Франківську оголошення про створення літературно-мистецького часопису «Четвер». Перші твори Прохаська Іздрик не прийняв, а згодом Тарас написав своє перше оповідання «Спалене літо», яке було опубліковане у часописі. 2007-го
письменник
став
також
лауреатом
літературної премії імені Джозефа Конрада від Польського інституту в Україні. Його книжки впродовж двотисячних неодноразово опинялися в «топах» різних літературних рейтингів і конкурсів. Окремі з них було перекладено польською, німецькою, англійською та російською мовами. Його
проза
на
фоні
інших
сучасних
творів
вирізняється особливою стилістикою: він порівнює людину із
рослинами,
автобіографії,
прикрашає що
надає
свої
сюжети
особливої
фактами
відвертості
із та
чуттєвості. Тексти Прохаська філософські, вдумливі та
45
«неквапливі». У багатьох його книгах зустрічається автобіографічні епізоди, а твори написані у формі щоденників, підкуповують своєю відвертістю й нагадують інтимні сповіді. Прохасько довго йшов до літератури – вивчав ботаніку, працював учителем та навіть радіоведучим, але врешті-решт
дійшов і
до письменства. А за свій
феноменальний роман «Непрості» про загадкове місто в глибині Карпат та його жителів навіть був найвірогіднішим претендентом на перше місце в конкурсі «Книга року ВВС». Книга Прохаська «БотакЄ» у 2011 році була визнана Книгою року. ТВОРИ Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань [Текст] : повість / Т. Прохасько. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2005. – 125 с. Прохасько Т. Лексикон таємних знань [Текст] : новели / Т. Прохасько. – Львів : Кальварія, 2006. – 187 с. Прохасько Т. Порт Франківськ [Текст] / Т. Прохасько. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2006. – 48 с.
46
Прохасько Т. FM «Галичина» [Текст] / Т. Прохасько. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. – 51 с. ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Прохасько Т. Від чуття при сутності [Текст] / Т. Прохасько // Сучасність. – 1996. – № 10. – С. 81−97. Прохасько Т. Essai de preconstruction [Текст] / Т. Прохасько // Іменник. Антологія дев’яностих. – Київ, 1997. – С. 173−191. Прохасько
Т.
Некрополь.
Відчуття
присутності
[Текст] / Т. Прохасько // Українська мала проза ХХ ст. : антологія. – Київ, 2007. – С. 1439−1504. Прохасько Т. Репортажі [Текст] / Т. Прохасько // Золота пектораль. – 2010. – № 3-4. – С. 13−20.
47
Ірен Роздобудько
Однією
з
найяскравіших
сторінок
сучасної
української літератури є творчість Ірен Роздобудько – талановитої сценарної
письменниці фільмографії
й та
журналістки, переможниці
майстрині багатьох
літературних конкурсів. Ірен Роздобудько народилася 1962 році у Донецьку. Дівчинка змалечку відчувала потребу в естетиці та мистецтві. У 1980 році вона вступила до Київського національного університету, де вивчала журналістику. Коли
студентські
роки
добігли
кінця,
Ірен
Роздобудько почала шукати своє призначення та одне за одним змінювати місця роботи. Працювала телеграфісткою
48
на ТАРС-РАТАУ, дикторкою на радіо, коректором, редактором,
журналісткою,
кореспондентом
на
двох
центральних телеканалах, оглядачем у газеті, заступником головного редактора у популярному журналі «Наталі», а також була головним редактором журналу «Караван історій. Україна». Не можна не згадати, що у послужному списку Ірен Роздобудько, книги якої тепер так люблять українки, є досвід роботи у місцях, що жодним чином не стосуються літератури. Офіціантка у ресторані, цирковий шпрехшталмейстер, Снігуронька на дитячих новорічних заходах, кіномеханік у відеосалоні – в усіх цих амплуа також спробувала себе Ірен Роздобудько. Книги почали з’являтися лише у 2000 році. Письменницький дебют Ірен Роздобудько пов’язаний з виходом детективного роману «Пастка для жар-птиці». Ця подія посприяла тому, що ім’я авторки стало відомим серед широкої публіки. Твір здобув другу нагороду на конкурсі «Коронація слова». З цього моменту Ірен Роздобудько почала впевнену ходу літературним шляхом. Книги «Ескорт у смерть» (2002, 2007), «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (2005), «Ґудзик» (2005, 2011) вже за традицією були позитивно сприйняті і
49
читачами, і критиками. До речі, останній вказаний роман, але не останній в доробку авторки, приніс їй перемогу в «Коронації слова» 2005 року. Цей твір перекладено російською та англійською мовами, а 2008 року з’явилася художня кінокартина «Ґудзик», знята за мотивами роману. У її творчому доробку поетичні збірки, дитячі твори, художня проза. Ірен Роздобудько пише про людей і для людей, тому кожна книга авторки наскрізно пронизана життєвим сенсом та мораллю. Її твори – це своєрідний колаж, оригінальне поєднання цікавих тематичних ракурсів та різних жанрово-стильових характеристик, символічних образів та глибоких підтекстів. ТВОРИ Роздобудько І. Амулет Паскаля [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2007. – 189 с. – (Література). Роздобудько
І.
Арсен
[Текст]
:
повість
/
І.
Роздобудько. – Київ : Грані-Т, 2013. – 220 с.
50
Роздобудько І. Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері [Текст] : романи / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2005. – 312 с. – (День Європи). Роздобудько І. Все, що я хотіла сьогодні. Лікарняна повість [Текст] / І. Роздобудько. – 3-тє вид., стер. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 237 с. Роздобудько І. Гудзик [Текст] : психолог. драма / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2008. – 222 с. Роздобудько І. Гудзик-2 [Текст] : десять років по тому : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2015. – 319 с. – (Читацький клуб). Роздобудько І. Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя [Текст] : роман - алюзія / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2006. – 285 с. – (Література). Роздобудько І. Дві хвилини правди [Текст] : роман / І. Роздобудько. - Київ : Нора-Друк, 2008. – 247 с. – (День Європи). Роздобудько І. Ескорт у смерть [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Львів : Кальварія, 2002. – 143 с.
51
Роздобудько І. Зів’ялі квіти викидають [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2006. – 203 с. – (Популярні книжки). Роздобудько І. Зроби це ніжно [Текст] : новели / І. Роздобудько. – вид. 2-ге. – Київ : Нора-Друк, 2015. – 301 с. – (Читацький клуб). Роздобудько І. Кіно на папері [Текст] : збірка / І. Роздобудько, О. Санін. – Київ : НОРА-ДРУК, 2016. – 286 с. Роздобудько І. ЛСД. Ліцей слухняних дружин [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 317 с. Роздобудько І. Мандрівки без сенсу і моралі [Текст] / І. Роздобудько. –
Київ : Нора-Друк, 2011. – 191 с. –
(Мандри). Роздобудько І. Одного разу... [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 220 с. Роздобудько І. Оленіада [Текст] / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2016. – 222 с. Роздобудько І. Оленіум [Текст] : комедія абсурду / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2007. – 158 с.
52
Роздобудько І. Останній діамант міледі [Текст] : авантюр. роман / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2006. – 222 с. Роздобудько І. Пастка для жар-птиці [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2012. – 159 с. – (Література). Роздобудько І. Перейти темряву [Текст] / І. В. Роздобудько. – Харків : Фоліо, 2010. – 155 с. – (Графіті). Роздобудько І. Переформулювання [Текст] / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2007. – 240 с. Роздобудько І. Тут і тепер [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2016. – 347 с. – (Читацький клуб). Роздобудько І. Шості двері [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2008. – 269 с. Роздобудько И. Штрих на черной клеенке [Текст] : стихотворения / И. Роздобудько. – Киев : Молодь, 1990. – 38 с. – (Первая книга поэта). Роздобудько І. Я знаю, що ти знаєш, що я знаю [Текст] : роман / І. Роздобудько. – вид. 2-ге. – Київ : НораДрук, 2016. – 236 с. – (Читацький клуб).
53
Роздобудько І. Якби [Текст] / І. Роздобудько. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 254 с. ТВОРИ, НАДРУКОВАНІ В ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ Роздобудько І. Гуцулка Ксеня [Текст] / І. Роздобудько // 20 письменників сучасної України / упоряд. і передм. Ю. Красовицького. – Харків, 2011. – С. 341-359. Роздобудько І. Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя [Текст] / І. Роздобудько // Сучасність. – 2005. – № 12. Роздобудько І. Жінка із паризького портрета, або Холодний діамант [Текст] : авантюрний детектив / І. Роздобудько // Березіль. – 2006. - № 6. – С. 16-128. Роздобудько
І.
Михайло
[Текст]
:
ескіз
/
І.
Роздобудько // Світовид. – 1997. – Ч. 1-2. – С. 80. Роздобудько І. Ранковий прибиральник [Текст] / І. Роздобудько // Сучасність. – № 11. – С. 16-32. Роздобудько І. Той, хто не стріляв [Текст] / І. Роздобудько // Сучасність. – 2012. – С. 113-136.
54