Володимир Барвінський: «Я вибрав до життя боротьбу і працю» by #tobm

Володимир Барвінський: «Я вибрав до життя боротьбу і працю»

(методичні поради для ознайомлення з життям і творчістю Володимира Барвінського)

ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ, РЕЛІГІЙ ТА НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ КУТОР «ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ МОЛОДІ» НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ВІДДІЛ

Володимир Барвінський:

«Я вибрав до життя боротьбу і працю»

(методичні поради для ознайомлення з життям і творчістю Володимира Барвінського)

Tернопіль 2015 2

Володимир Барвінський: «Я вибрав до життя боротьбу і працю» [Текст] : метод. методичні поради для ознайомлення з життям і творчістю Володимира Барвінського / [уклад. : С. Довгань ; ред. З. Біла] ; КУТОР «Терноп. обл. б-ка для молоді». – Тернопіль, 2015. – 25 с. – Електронна версія видання: http://issuu.com/ternopilyouthlib/docs/barvinsky.docx

Методичні матеріали знайомлять читачів із життєвим і творчим шляхом нашого краянина, відомого в Галичині культурно-освітнього діяча Володимира Барвінського. Видання складається із короткої бібліографічної довідки, переліку форм роботи із популяризації творчості В. Барвінського та сценарію літературно-мистецького вечора « З вірою в майбутнє України. Шляхами родини Барвінських».

Дана інформація буде корисною для бібліотечних працівників, вчителів, студентівфілологів та всіх хто цікавиться краєзнавством.

Автор-укладач

С. Довгань

Редактор

З. Біла

Відповідальна за випуск

Л.Гук

Адреса: м. Тернопіль, Д. Нечая, 29 контактні телефони: (0352) 25-97-15 E-mail: ternopilyouthlib@gmail.com

Володимир Барвінський (1850-1883)

Коротка біографічна довідка Народився Володимир Барвінський 25 лютого 1850 року в селі Шляхтинці на Тернопільщині в родині священика. Вчився у народній школі рідного села, згодом у Тернопільській гімназії (1861-1877). Нещасний випадок, що трапився з хлопцем у чотирнадцятирічному віці підірвав його здоров’я, ізолював від ровесників. З того часу Володимир усамітнився біля книжок. Своє дитинство змалював в автобіографічній повісті «Скошений цвіт» (1877). У 1861 році Володимир Барвінський закінчив Львівську гімназію. Рідні хотіли, щоб він став священиком, але й не заперечували щодо вибору світського життя. Тому, прагнучи набути глибших знань, Володимир вступив до Львівського університету на правничий факультет. З 1872 року служив в адвокатських канцеляріях. Володимир Барвінський являється одним із співзасновників товариств « Просвіта» (1868), «Руського Товариства Педагогічного» (1881). 1876-1880 – редактор журналу «Правда». 1876-1883 - засновник і перший редактор газети «Діло» (найбільшої газети в Галичині, що виходила безперервно із 1880 до 1939 року). Вважався одним із провідників партії народовців у Галичині. 30 листопада 1880 року організував перше українське народне віче у Львові, учасники якого вимагали від австрійських властей поліпшення державно-економічного становища галицьких українців, надання їм політичних, економічних прав. У 1872 р. з’явились перші роботи письменника, які він підписував псевдонімом «Василь Барвінок». Його перу належать праці «Вексель і лихва наша біда» (1875), «Тридцять років тверезості» (1876) та ін. У творах «Скошений цвіт» (1877) «Сонні мари молодого питомця»(1879) порушив проблеми життя українців Галичини, торкнувся болючих питань суспільного та національного розвитку, намагався вказати шляхи виходу з неволі. У творчому доробку письменника – переспіви сербсько-хорватських народних пісень « Косове поле», «Сон цариці милиці». Виступав із статтями на політичні,суспільні,культурно-освітні і літературні теми в часописах « Діло», «Правда» та з популярними книжками «Просвіти» для селян. 4

Барвінський був знайомий з П. Кулішем, М. Драгомановим, М. Костомаровим та підтримував з ними зв’зки. Помер 3 лютого1883року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі. У 1892 році стараннями української громади встановлено надгробний пам’ятник скульптора С. Левандовського. У 1993 році у Львові одну із вулиць названо його іменем. З 1991 року в Тернополі вулицю 8 Березня перейменовано на вулицю Барвінських.

Популяризація життєвого і творчого шляху Володимира Барвінського «Письменник,народний діяч, один з найбільш заслужених людей на галицькій Україні», так писав про Володимира Григоровича Барвінського Богдан Лепкий. Упродовж багатьох десятиліть його ім’я несправедливо замовчували, творчість тенденційно критикували, показували у викривленому, сфальсифікованому світлі. Хоча літературний доробок Володимира Барвінського порівняно невеликий, та кожен його твір – це синтез багатої образності і високої культури слова. Популяризуючи творчість В.Г. Барвінського, радимо використати такі форми роботи : інформаційні, наочні, масові. Серед інформаційних форм можна обрати і провести бесіду «Гідний пам’яті нащадків», усний журнал «Він присвятив своє життя народу». Слід звернути увагу на організацію бібліографічних оглядів літератури, оглядівдіалогів «Невтомний плугатар просвітницької ниви», «З Україною в серці». « В.Г. Барвінський на тлі епохи». Для наочної популяризації літератури пропонуємо організувати виставкипрезентації, тематичні полички на теми: −

«Визначні постатті Тернопілля . Володимир Барвінський».

−

«Славетні українські родини».

−

«Володимир Барвінський – український публіцист, історик, літературний критик, перекладач». Майбутнє кожної людини завжди формується в родині. Володимир Барвінський – представник відомого в Галицькому краї роду Барвінських. Тож пропонуємо Вашій увазі сценарій літерно-мистецького вечора « З вірою в майбутнє України. Шляхами родини Барвінських.»

Ірина Лавецька, завідувач відділу міського абонементу Світлана Довгань, провідний методист Тернопільської обласної бібліотеки для молоді

Обладнання: −

макет родового дерева Барвінських.

−

електронна презентація «Славетні українські родини»

Звучить пісня « Коріння» (сл. В. Вихруща, музика В. Толмачова.

Ведуча 1 Доброго дня, шановні гості! Сьогодні ми запросили Вас до бібліотеки на літературно- мистецький вечір « З вірою в майбутнє України» . А помандруємо ми шляхами родини Барвінських, яка належить до родів, що віддано служили українству із якої вийшли славні сини і дочки нашої землі. Ведуча 2. Рід Барвінських починає свою історію з 1380-х років і має, безперечно, особливі заслуги перед українським народом. Родинна хроніка повідає про прихід представника роду Барва до Львова із військами польського короля Казимира. Із ХYІІ ст. рід Барвінських визначається як український. Після битви під Віднем 1686 року отримує шляхетство і герб. Був цей рід небагатим, але славним. Коли перестали його представники бути воїнами, то стали трудівниками на ниві духовності і освіти. Переважали священики. Серед чільних постатей цього роду виділяється Мартин Барвінський (1784-1865) – духівник високого сану, ректор університету у Львові, лицар залізної корони .У 30-х роках ХІХ ст. він був чи не найбільш впливовим українцем у Галичині.

Основна частина Ведуча 1 Помітне місце у літописі відомих родин Тернопільщини і Тернополя займає гілка древнього роду, яка починається від священика Григорія Барвінського. Глибоко шанований сільським людом парох Григорій Григорович Барвінський народився у селі Ярчівці (нині Зборівського району) у 1802 році ,але більшу частину життя 6

мешкав у Шляхтинцях, де служив священиком у місцевій церкві і біля якої його поховали у 1880 році. Він також був сином священика Григорія Барвінського і Пелагеї. Обслуговуючи духовні потреби селян у Шляхтинцях та сусідніх селах Курники та Лозова, отець Барвінський не обмежувався релігійними обрядами та богослужіннями, він показав себе водночас і активним громадсько-культурним діячем, етнографом. Григорій Григорович відвідував оселі своїх парафіян, де записав багато народних пісень, навчав сільських дітей основам християнської моралі, навчав любити Бога.

Читець Ти Бог великий, мудрий і святий Владика світу . Цар добра й спокою. Ти неосяжний, водночас простий, Творіння все звучить Тобі хвалою! Прийми від мене вдячності слова І мою пісню щиру, любий Боже! Хвала Тобі, о Господи, хвала! Вночі та вдень і у хвилину кожну.

Ведуча 1 В дусі високої духовності виховав Григорій Барвінський з дружиною Доміцелою п’ятьох синів та трьох дочок. Діти продовжили просвітницьку справу батька . На екрані експонуються світлини з життя родини Барвінських

Ведуча 2 Серед дітей Григорія Барвінського найбільш знаними на Тернопіллі стали три брати – Осип , Олександр та Володимир. Усі троє народилися у Шляхтинцях і закінчили Тернопільську гімназію, а потім навчалися у Львові. І всі троє прожили життя так гідно і з користю для свого народу, що цілком справедливо можна назвати їх світочами, хоча внесок кожного із них різний, але всі вони були сіячами добра, знань, краси і житейської мудрості.

Читець Ведуть в життя дороги і стежини І новий день над світом устає Ну що ми в цьому світі без родини Вона одна нам сили додає.1 1 Позднякова В. В. В родинному колі [Текст] / В.В. Позднякова С. М. Харковська // Родинні свята в школі. – Тернопіль –Харків, 2009. – С .51.

Ведуча 1 Найстарший із дітей – Осип Барвінський – обрав шлях батька. Навчався у Львівській духовній семінарії та університеті, був священиком у селі Сироварах на Зборівщині. Проте, за прикладом батька, не обмежився церковними обов’язками , а став відомим культурним діячем, письменником. У тогочасній пресі часто виступав із статтями на громадсько-політичні, просвітницькі теми,моральності в сім’ї. Дуже любив мистецтво і прагнув прищепити сільській громаді любов до театру. Найпомітнішими творами письменника були трагедія « Павло Полуботок», наказний гетьман України» (1887) і драма «Черніговка».

На екрані експонуються світлини титульної сторінки трагедії «Павло Полуботок», світлина гетьмана Полуботка . За однойменними творами театр Товариства «Руська бесіда» здійснив дві постановки вистав.

Ведуча 2 Переглянувши виставу «Павло Полобуток», Іван Франко написав рецензію до газети « Кур’єр Львівський»: «Незважаючи на численні скорочення – відзначив І.Франко, - яких зазнала сама п’єса, вона справила вчора на слухачів, що зібралися у великій кількості,глибоке і сильне враження не стільки своїм сюжетом, скільки скоріш чудовою патріотичною тенденцією, текучою і плавною мовою, доброю режисурою. «Полуботок» належить, безперечно, до найбільш вдалих творів галицької драматичної літератури».

Ведуча 1 Осип Барвінський прожив лише 44 роки Незавершеними залишилися драма « Тиміш Хмельницький», трилогія «Іван Виговський», історичні повісті «За правду і волю» та «Переяслав». Чому теми для своїх творів брав з історичного минулого? Бо був глибоко переконаний ( і саме так висловився в одній із своїх статей ), що «причина наших неудач національних не тільки в матеріальній нужді, як більше у слабкій свідомості національній, у незнанні нашої славної бувальщини». І це щира правда – так було тоді і так є і нині.

Ведуча 2 Володимир

Барвінський

На екрані світлини Володимира Барвінського, книги «Кобзар» Т. Шевченка, «Тарас Бульба» М. Гоголя, світлина І.Франка , могила В.Барвінського на Личаківському кладовищі.

На жаль, ще менше часу відміряла доля іншому талановитому братові – Володимиру Барвінському. Помер, не проживши і тридцяти трьох літ. В. Барвінський народився 25 лютого 1850 року в селі Шляхтинці. Успадкував батькову вимогливість і 8

материну м’яку вдачу. Дитинство хлопця, яке промайнуло серед розкішної подільської природи, правдиво змальоване ним в автобіографічній повісті «Скошений цвіт». Вчився в народній школі рідного села, а згодом у Тернопільській гімназії (1861-1867). Нещаслива пригода, що трапилася у 14-му віці, коли хлопець, повертаючись з поля, упав зі сполоханого коня і зламав руку та скалічив хребет, підірвала його здоров’я, ізолювала від ровесників, вплинула на його вдачу. З того часу Володимир усамітнився біля книжок.

Ведуча 1 У роки гімназійного навчання В.Барвінського Галичина переживала друге національно-культурне відродження. Цей дух оновлення, який заполонив серця і старших, і молоді, яскраво передано в повісті « Скошений цвіт». В.Барвінський показує, що, у вихованні шкільної молоді виняткову роль зіграв Шевченків «Кобзар». Книжку читали й перечитували, з неї переписували вірші, передавали з рук в руки, і всюди залишала вона «незатерті сліди в молодих серцях, в свіжих умах. Се повіяв перший вітерець з далекої України новим весняним духом, се ринула на галицьку ниву нова цілюща і живуща вода, що орашала ізсушені поля, пов’ялені первоцвіти.

Ведуча 2 Саме у цей час Володимир щиро переймається недолею рідної землі. Образ України, ідея України входять у його єство. Поезія Т. Шевченка, повість М.Гоголя «Тарас Бульба» перевернули його свідомість. Про почуття гімназиста дізнаємося з повісті «Скошений цвіт», один з головних героїв Степан, читаючи твір М.Гоголя, уявою переноситься у романтичний світ козацького життя. «…Він бажав би, щоб вернулись давні козацькі часи, і щоб він, як лицар, виправився на вороному погуляти по широкому степу…»

Читець Ти чуєш, як шумить Дніпро, Як лине пісня солов’їна? То зве на щастя, на добро. То наша рідна Україна. Не згасне праведна зоря, Не впала правда на коліна, У кожній думі Кобзаря Живе могутня Україна.2

2 Хропко, В.М. «Ти будеш жити, Україно»[Текст] / В.М. Хропко // Виховуємо громадянина України : сценарії виховних заходів з історії та правознавства. – Тернопіль, 2002. – С.133. 9

В .Барвінський, завершивши гімназійний курс у Львові, того ж 1868 р. став студентом правничого відділу університету. Під могутнім ідейним впливом П. Куліша на галицьку громаду він разом з товаришами Євгеном Желахівським, Олександром Огоновським, Володимиром Навроцьким, Мелітоном Бачинським, Андрієм Січинським, Володимиром Ганкевичом та братом Олександром у 1868 р. заснували журнал «Правда». У 1868р., у Львові організовується товариство « Просвіта», в діяльності якого В.Барвінський відіграє важливу роль. Саме у виданнях «Просвіти» («Зоря», календарі) він починає друкуватися з 1871 р., пояснюючи селянам причини їхньої економічної скрути, надаючи юридичні поради. Керівництво товариство посилає студента на збори своїх членів у різні міста Галичини, де він завжди захоплював слухачів пристрасним словом.

Ведуча 1 З 1872 р. В. Барвінський служить у львівських адвокатських канцеляріях, водночас працює на громадській ниві. Пам’ятною була його доповідь про Т.Шевченка, виголошена на багатолюдному зборі 1875 р. у Львові. Цією «бесідою» здобув В. Барвінський визнання « у своїх і чужих, а красномовство й широкий погляд на руську справу» принесли йому славу «знаменитого бесідника». Після цього виступу його ще не раз запрошували бути відповідачем на шевченківських «академіях». З перших днів виходу «Правди» В.Барвінський був активним помічником редколегії часопису, з 1876 р. його ім’я називається в її складі (поряд з Олександром Огоновським і Лонгином Лукашевичем), а з наступного року аж до вимушеного припинення випуску журналу у 1880 р. працює відповідальним редактором . Власне, часопис готувався переважно зусиллями цього невтомного журналіста. У журналі під псевдонімом Василь Барвінок він опублікував повісті «Скошений цвіт» (1877) і «Сонні мари молодого питомця» (1879). У цих творах він порушує актуальні проблеми життя українців Галичини, торкається болючих питань суспільного й національного розвитку, намагається вказати шляхи виходу з неволі.

Ведуча 2 Підняти національну свідомість українців, їх духовність, на думку Володимира Барвінського, повинна масова газета, доступна широким колам галицького суспільства. З цією метою засновує нову газету «Діло». Перший номер побачив світ 1 січня 1880 року. Виходила двічі на тиждень. Він був її редактором аж до своєї передчасної смерті (3 лютого1883 р.) Деякий час працював на громадських засадах, не одержуючи заробітної платні. Усередині 70-х років В.Барвінський написав повість «Безталанне сватання», надруковану в 1880 - 1881 роках у газеті «Діло» й одночасно, 1880 р., видану окремою книжкою. Автор зумів помітити чимало характерних подробиць з життя різних верств галицького суспільства – вчительства, дрібного повітового чиновництва, попівства, селянства, польської шляхти, в окремих епізодах, зосібна в описах панського бенкетування, він вдало користується сатиричними засобами викриття.

Ведуча 1 Сучасники відзначали дивовижну працездатність В. Барвінського. Він не шкодував себе, хоч не відзначався міцним здоров’ям. Удень був на службі, а ночами за письмовим столом. Крім численних статей на суспільні, політичні, культурно-освітні теми, він поширював культурні горизонти галицьких українців виданням « Бібліотеки найзнаменитіших повістей», куди увійшли переклади Діккенса, Золя, Флобера, Тургенєва, Гоголя. У 1880 році організував перше у Львові народне віче, яке мало велике значення для пробудження національної свідомості. Володимир помер 1883 року, не проживши й 33 літ.

Ведуча 2 На його смерть відгукнулися найвизначніші галицькі діячі і письменники. Іван Франко написав вірш «На смерть Володимира Барвінського», в якому є рядки : І знов одного нам борця не стало Одного ратника за бідний люд. Велике серце битись перестало. Рука трудяща опустила труд… …Но діло, що Тобою розпочате. Не вмре з Тобов – клянемося Тобі! Примір Твій і слова Твої грімкії Нам додадуть і сили і надії. На Личаківському цвинтарі, поруч з могилою М. Шашкевича, перед загальним гробівцем Барвінських привертає увагу поетичний пам’ятник Володимиру Барвінському, романтичний і водночас національний.

Ведуча 1 Чимало з того, що не встиг зробити Володимир, здійснив інший брат – Олександр, котрого, беззаперечно вважають найчільнішим представником роду Барвінських. Проживши на світі майже 80 років (1847-1926), він залишив великий слід у житті Галичини як історик, публіцист, педагог, літературознавець, громадський діяч.

На екрані експонуються світлини О.Барвінського, Бережанської гімназії, посвідчення члена «Просвіти»

Читець Сама земля дала нам рідне слово, Робочі руки й щирі почуття. 11

Й дитинну душу світлу, пелюсткову, І мрії що ведуть у майбуття. Ми на своїй землі віки й тисячоліття, Тут славний рід, родина і сім’я Коріння – у землі,а в небо – пишне віття. І в світі – українці нам ім’я.

Ведуча 2 Ріс маленький Олександр серед українських книжок і часописів, розкошував серед звуків народних пісень. Спочатку вчився у народній школі, яка завдяки опіці і допомозі його батька була доволі пристойною. Потім у 4 класі почав відвідувати так звану німецьку школу в Тернополі. У 1857 р. вступив, а в 1865-му закінчив Тернопільську гімназію, яка давала досить грунтовну підготовку. Визвольний рух 60-х років захопив і гімназіальну молодь. З великим захопленням гімназисти читали, переписували і вивчали напам’ять твори Т. Шевченка, про якого пішов гучний розголос після його смерті. Особливо популяризував Шевченкове слово Олександр. Гімназисти створили тоді літературно-науковий гурток « Громада», до якого вступив учень 7 класу Олександр Барвінський. Громадівці вивчали народні звичаї, записували народні пісні, казки, приказки та переклади, пропагуючи освіту серед простого люду. Головою «Громади» був Андрій Січинський. До неї належав Іван Пулюй, котрий невдовзі став знаменитим ученим, та Михайло Борискевич.

Ведуча 1 Восени 1865 р. Барвінський вступив до Львівського університету, на філософський факультет, де навчався до 1868 р. Тут самотужки студіює слов’янські мови, сприяє перекладає українську літературу на сербську мову. З 1 квітня 1867 р. почав виходити орган «Громади» газета «Правда». 20-річний Олександр, який вже тоді глибоко переймався громадськими проблемами стає її співробітником. У вересні 1868 р. «Рада шкільна» призначила Олександра помічником учителя у Бережанськй гімназії .Молодий учитель викладав у 7 класі українську мову та літературу. За три роки праці Олександр зрозумів проблеми української освіти. Найбільше дошкуляв брак добрих підручників. Не вистачало читанок. У 1869 році домігся від «Ради шкільної» згоди на її написання. Робота була дуже важкою. Не було літературних і бібліографічних матеріалів. Мусив все починати з нуля.

Ведуча 2 Олександр Барвінський прагнув до найвищих національно-культурних ідеалів, тому не обмежувався літературними працями та газетними статтями, а з молодечих літ 12

розвинув активну діяльність в українських гуртках іі товариствах , щоб палким словом розбудити приспану національну свідомість і втягнути молодь до національно-визвольної боротьби українського народу. Він був своїм у середовищі бережанської молоді. Кращим учням гімназії дарував видання «Просвіти» та « Правди» які в той час почали широко розповсюджуватись поміж бережанськими учнями. Молодь потягнулася до рідної літератури. Під впливом професора Барвінського бережанські гімназисти відзначили роковини смерті Т. Шевченка урочистими вечорницями, вивчали українські народні пісні, історію та літературу України, підтримували український театр, який частенько приїжджав до Бережан. Кращі випускники Бережанської гімназії поповнювали патріотичні ряди львівської студентської молоді. У Бережанах Барвінський почав готуватися до екзамену на вчителя ділових шкіл і гімназій. У 1871 р. став викладачем учительської семінарії в Тернополі.

Ведуча 1 На перших порах праця у семінарії була для Олександра Барвінського тяжкою: надто багато уроків він мав та і треба було готуватися до виділового екзамену, який склав лише у 1874 р. у Львівському університеті. Восени 1875 р. він як голова «Просвіти» організував у Тернополі філію товариства « Просвіти», яка була зареєстрована лише через рік. У 1883 р. влаштував ряд популярних лекцій під відкриття читалень або їхніх загальних зборів. Наприклад , « О внутрішнім стані Галицької Русі під панованєм Польщі» у Староміщині; « О підвигненню народу власною помочею в товариствах і о життю та значенню Т.Шевченка»( в Курівцях); «О значенню читалень у Великих Бірках та великому Глибочку; «О нападах татар і турків на Русь на основі дум народних у Кутківцях ; «О Козаках і їх війнах за волю на основі дум і переказів народних»( у Білій).

Ведуча 2 Якраз у розпалу його громадської роботи Барвінському довелося пережити тяжку родинну трагедію. У 1877 р. померла його дружина Софія, залишивши малих діток – Володимира та Ольгу. Молодий вдівець знаходив розраду тільки у праці. У 1878 р. склав у Відні екзамен з української та польської мови і літератури, бо хотів подаватися на звільнену кафедру у Чернівецькому університеті. Відомий професор Міколош високо оцінив його порівняльно-лінгвістичну роботу і заохочував до праці на ниві науки. На жаль, треба було думати про подальше існування та лікування, на що не було засобів. У 1879 р. одружився вдруге. Його дружиною стала Євгенія Любович. Вона розуміла свого чоловіка, підтримувала його у нелегкій праці.

Ведуча 1 13

Великою заслугою Барвінського було те, що для консолідації української інтелігенції він створив у Тернополі товариство «Руська бесіда», яка була не тільки товариським, але насамперед, національним осередком інтелігенції. Щоб мати необхідні кошти для створення товариства, влаштували у 1880 р. небачені ще у Тернополі вечорниці пам’яті Т. Шевченка за участю пані Євгенії, відомої діячки « Просвіти», композитора Анатолія Вахнянина, О.І. Стрийського і хору львівського товариства «Лютня». З того часу українська інтелігенція домагається проведення таких вечорниць. І Олександр Барвінський щорічно влаштовує вечори пам’яті Т. Шевченка, пізніше – М. Костомарова, С. Воробкевича. Олександр Барвінський також був ініціатором створення Міщанської читальні в Тернополі, яка стала попередницею «Міщанського братства». Від січня 1880 р. почала виходити газета «Діло» назву їй запропонував Олександр Барвінський. Багато років від часу заснування видання Олександр Барвінський бореться на його сторінках за самостійність українського народу та його мови. Серед відомих статей у «Ділі» - «Реформа народних шкіл», «Огляд словесної праці русинів».

Ведуча 2 В інших виданнях побачили світ його розвідки про Т. Шевченка. Промову Барвінського під час відзначення ХХІІ роковин смерті поета в Тернополі опублікувала «Батьківщина». У літературному збірнику «Ватра», що вийшов у 1887 р. в Стрию, надрукована стаття «Погляд на житє і твори Тараса Шевченка» та «Огляд життя і творів Юрія Федьковича» Брак історичних досліджень українською мовою спонукав Олександра Барвінського започаткувати у 1886 році у Тернополі видання унікальної « Руської історичної бібліотеки» з наміром подати історію України на основі творів найкращих істориків. Книги друкувала друкарня Івана Павловського. Серія почалася з «Короткої історії Руси» О.С. Качали. У 1888 р. своє видання Барвінський переніс до Львова. Всього вийшло 24 томи, з яких І-YІ та ІХ –ХYІІІ-й редагував сам видавець. Решту томів видало Наукове товариство ім. Т.Шевченка.

Ведуча 1 З 1888 року живе у Львові, і саме тут розквітали його організаторські та творчі здібності. Олександр Барвінський посприяв створенню у 1894 р. у Львівському університеті кафедри української історії та запросив сюди викладачем М.Грушевського. З-під пера педагога вийшли дуже важливі для формування національної свідомості народу підручники з історії, в яких правдиво розкривається минувшина України : «Історія України - Руси (1920), «Коротка історія українського народу» (1926). Він – був автором і упорядником хрестоматій і читанок з української літератури для гімназій та вчительських семінарій, запровадив новий фонетичний правопис у шкільних підручниках та пресі. 14

Сприяв заснуванню кількох українських гімназій у Східній Галичині, в тому числі і в Тернополі (1898р). Реформував і очолив Наукове товариство імені Т.Шевченка. Видавав і редагував декілька газет і журналів. У 1918 р. був міністром освіти і віросповідань ЗУНР. Помер у грудні 1926 р., похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі у Львові.

Ведуча 1 «Заслуги його на полі української культури величезні і безсумнівні», - сказав Олександра Барвінського Богдан Лепкий.

про

Ведуча 2 Розповідаючи про славний рід Барвінських, історики та краєзнавці, звичайно зосереджують увагу на трьох відомих братах – дітях пароха Григорія Барвінського – Осипові, Володимирові, Олександрові, громадська діяльність і творчість яких мали широкий резонанс у західноукраїнському суспільстві другої половини ХІХ і першої половини ХХ ст. Але й наступне покоління Барвінських примножило славу знатного роду, зробило чималий внесок у культурно-освітній розвиток українців.

На екрані експонуються світлини дітей О. Барвінського, підручник « Історія українського народу» Б .Барвінського.

Скажімо, діти Олександра… Дочка Ольга народилася у 1874 році, освіту здобула спочатку у Тернополі, а потім у Львові. Вийшла заміж і стала Ольгою Бачинською. Відзначилася у заснуванні Марійських дружин. Після Другої світової війни емігрувала до Канади, де й стала знаною громадською діячкою. Померла в Торонто у 1955 році.

Ведуча 1 Син Богдан Барвінський знаний як історик , архівіст, археограф, бібліотекознавець і педагог. Історію він студіював у Львові в М.Грушевського. Продовжував навчання у Віденському та Берлінському університетах. Богдан Барвінський – автор розвідок з історії України. Серед них « Історія українського народу», перевидана у 1991-му в Тернополі, « Оповідання з рідної історії». Син Роман успадкував від матері талант художника, закінчив Краківську академію мистецтв, але малював тільки для себе. Закінчивши Львівську політехніку, він заробляв на хліб як залізничний інженер. Ще один син Олександра Барвінського теж Олександр став відомим лікарем. Син Василь Барвінський (1888-1963) прославився на всю Україну як композитор, піаніст, педагог, музикознавець.

Звучить мелодія В. Барвінського «Квартет. 1. Тема з варіаціями».

Ведуча 2 Надовго викреслений з мистецького життя радянською системою Василь Барвінський повернувся в Україну із здобуттям нею незалежності. У Празі Василь отримав музичну освіту, що не тільки надовго пов’язало його з чеською культурою, а й із пізнанням та засвоєнням європейської. У1928 році вже сформованому музикантові вдапося втілити свою давню мрію, виплекану в родинному колі, – спільно з віолончелістом Б. Бережницьким відвідав з низкою концертів головні міста України. У 1938 році з нагоди 50-річного ювілею було гідно пошановано цього діяча, відомого композитора. Правда, після 1938 року зовнішні обставини (війни, заслання) не сприяли розвитку творчості, тому він дорожив своїми композиціями. Один з його учнів Роман Савицький відмітив : «Ані одна нотка в його композиціях не є зайва, а кожна нотка – це окремий світ, якого Василь Барвінський не віддав би за гори золота». Не тільки Прага, а й Відень, Варшава, Краків, Берлін були кузнею підготовки українських диригентів ,музикознавців композиторів, піаністів, співаків… Якщо не з усіма, то більшістю з них спілкувався директор Вищого музичного інституту ім. Лисенка у Львові Василь Барвінський. Вірним помічником-союзником у цій справі був Станіслав Людкевич. Вони удвох не тільки керували (Людкевич як інспектор) справою музичної освіти, але надихали музичномистецьку громадськість на творчі зміни. Їх тандем є взагалі явищем унікальним. Дві талановиті постаті зуміли протягом життя не лише плідно співпрацювати а й гармонійно творити. У1948 році 60-річного Василя Барвінського було заарештовано. Своє заслання в Мордовії він відбував разом з дружиною Наталею, донькою вченого Івана Пулюя. Звичайно, дружина перебувала в такому ж страхітливому «жіночому» таборі, що знаходився неподалік, і мужньо переносила всі страждання. Вже було відпущено на волю всіх злочинців – гітлерівських вояків, а двоє стареньких - безневинних людей відбули термін від « дзвінка до дзвінка».

Ведуча 1 Саме тоді, в умовах нелюдської жорстокості й сваволі, митець виголошує слова, які є свідченням його волі : «Музичний шлях, хоч часто буває всипаний квітами – ружами, проте й рожі мають колючки, які не раз ранять руки до крові. І тільки той є правдивим музикантом, хто любить це мистецтво і, незважаючи на невдачі, не полишає його.

Ведуча 2 16

Василь Барвінський бачив українську культуру не нижчою і не гіршою від російської,польської, чесько-словацької чи угорської. Він не цікавився політикою і свідомо усував зі свого широкого поля діяльності все, що її нагадувало.

Ведуча 1 У 40-х роках майже весь його композиторський доробок було знищено – спалено у дворі Львівської консерваторії,якою В.Барвінський керував 33 роки. Цей акт викликав у митця зрозумілу реакцію безнадії та невимовного смутку. «Я композитор без нот», - у відчаю зізнався він. Здавалося б, багаторічні творчі здобутки втрачені назавжди.

Ведуча 2 Нині майже всі твори композитора відновлені. Проходять урочисті академії, обласні конкурси юних піаністів, концерти,наукові конференції. Постать Василя Барвінського вписана не лише до української історії . Вона невід’ємна частка європейської культури.

Ведуча 1 У фондах нашої бібліотеки є багато різних видань про життя та діяльність родини Барвінських. З розмаїттям цих видань Вас ознайомить .....

Ведуча 2 У розвиток української науки, літератури, і мистецтва зробили вагомий внесок родини Тернопільщини: Барвінських, Лепких, Бойчуків, Крушельницьких ,Гірняків. Оберігати пам’ять про них, шанувати їх спадщину велика честь для молодого покоління незалежної України. На цьому наша мандрівка завершується . До нових зустрічей.

Звучить пісня « Родина» (музика О. Злотника, сл. В.Крищенка)

Список використаних і рекомендованих джерел 1. Барвінський Володимир Григорович ( псевдоніми – В. Барвінок, Ришмидинов та

ін. ) [Текст]: український письменник, публіцист, громадський діяч // Провідники духовності в Україні / за ред. І.Ф. Кураса. – Київ, 2003. – С.174. 2. Барвінський Володимир (1850-1883 ) [Текст] // Енциклопедія українознавства /

за ред. В. Кубійовича. – Львів, 1993. – Т.1. – С.92- 93. 3. Володимир Барвінський ( 1850-1883) [Текст] // Вони прославили наш край :

бібліогр. посіб. – Тернопіль, 2002. – С.13-15. 4. Володимир Барвінський. Письменник, літературознавець, публіцист,

громадський діяч [Текст] // Визначні постаті Тернопілля : біогр. зб. / уклад. О. Бенч, В.Троян. – Тернопіль, 2003. – С.13. 5. Головин, Б. З когорти ратоборців [Текст] : до 150-річчя від дня народж.

В.Барвінського / Богдан Головин // Нації незгасний смолоскип / Головин, Б. – Тернопіль, 2003. – С.138 - 140. 6. Гуцал, П. Ратник за рідний люд [Текст] :[Володимир Барвінський] / П.Гуцал,

М.Ткачук // Історичний календар’ 98 / упоряд.: А. Денисенко, В. Туркевич. - Київ, 1997. – С.44 - 45. 7. Левицький, К. Володимир Барвінський [Текст] / Левицький К. // Левицький К.

Українські політики Галичини.-Тернопіль, 1996. – С.36-39. 8. Лупій, Г.В. Володимир Барвінський [ Текст] / Лупій Г.В. // Львівський історико-

культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар» : путівник / Лупій Г.В. – Львів, 1996. – С.51-52. 9. Мельничук, Б. Барвінський Володимир Григорович (25.02.1850 - 3.02.1883)

[Текст] / Мельничук Б. // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль, 2004. – Т.1. А-Й. – С.82. 10. Міщенко, В. В. Барвінський Володимир Григорович [Текст] / Міщенко В. В. //

Адвокатура Тернопільщини: іст.- біог.нарис / Міщенко В.В. – Тернопіль, 2007. – С.90. 11. Панчук, І. Барвінський Володимир [Текст] / Панчук І. // Тернопільщина в іменах :

довідник / Панчук І. – Тернопіль, 2006. – С.14. 12. Підкова, І.З. Барвінський Володимир (25.2.1850 – 3.2. 1883) [Текст] / Підкова І.З.,

Шуст Р.М. // Підкова І.З., Шуст Р.М. Довідник з історії України. – Київ, 1993. – Т.1 (АЙ). – С.46.

13. Позднякова, В. В. В родинному колі [Текст] / В.В. Позднякова С. М. Харковська //

Родинні свята в школі / В.В. Позднякова С. М. Харковська. – Тернопіль –Харків, 2009. – С. 51. 14. Ткачов, С. Барвінський Володимир (25.02 1850 – 3.02.1883) – укр. громад.-

політ. діяч, публіцист, письменник [Текст] / Ткачов С., Ханас В. // 250 імен на карті Тернопілля: польсько-укр. культ. взаємини / Ткачов С., Ханас В. – Тернопіль, 1996. – С.7. 15. 155 років від дня народження В. Барвінського – українського громадсько-

політичного діяча, публіциста,письменника [Текст] //Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2005 рік : бібліогр.список / ТОУНБ. – Тернопіль, 2004. – С.30-31. 16. Хоменко, О. Барвінський Володимир (25 02 1850 .Шляхтинці, тепер с.Гніздичка

Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 0.3 - 0.2.1883. Львів) – журналіст, письменник, громадсько-політичний діяч [Текст] / Хоменко, О. // Українська література у портретах і довідках. Давня література – література ХІХ ст. : довідник. - Київ, 2000. – С.17-18. 17. Хропко, В.М. «Ти будеш жити, Україно» [Текст] / В. М. Хропко // Виховуємо

громадянина України : сценарії виховних заходів з історії та правознавства. – Тернопіль, 2002. – С.133. 18. «Я вибрав до життя боротьбу і працю» [Текст] : до 150-річчя від дня

народження В.Г. Барвінського(1850-1883) // Календар знаменних і пам’ятних дат’2000 : І кв . – Київ,1999. – С.74-75. 19.

ПРИМІТКИ

Науково-виробниче видання

Володимир Барвінський: «Я вибрав до життя боротьбу і працю» [Текст] : метод. методичні поради для ознайомлення з життям і творчістю Володимира Барвінського / [уклад. : С. Довгань ; ред. З. Біла] ; КУТОР «Терноп. обл. б-ка для молоді». – Тернопіль, 2015. – 22 с. – Електронна версія видання: http://issuu.com/ternopilyouthlib/docs/barvinsky.docx.

Підписано до друку 10.10.2015 22 с. Тираж 40 прим. Тернопільська обласна бібліотека для молоді 46003, м. Тернопіль, вул. Д. Нечая, 29 E-mail:: ternopilyouthlib@gmail.com