Соняшник на осонні: Яків Гніздовський by #tobm

Соняшник на осонні: Яків Гніздовський Методичні рекомендації до 100-річчя від дня народження Якова Гніздовського (1915 - 1985)

ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ, РЕЛІГІЙ ТА НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ КУТОР «ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ МОЛОДІ» НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ВІДДІЛ

Соняшник на осонні:

Яків Гніздовський Методичні рекомендації до 100-річчя від дня народження Якова Гніздовського (1915 - 1985)

тернопіль 2015 2

Соняшник на осонні: Яків Гніздовський [Текст] : метод. рекомендації до 100-річчя від дня народження Якова Гніздовського (1915 - 1985) / [автор-уклад. : С. Воробель ; ред. З. Біла] ; КУТОР «Терноп. обл. б-ка для молоді». – Тернопіль, 2015. – 21с. – Електронна версія видання: http://issuu.com/ternopilyouthlib/docs/gnizdovsky_yakiv.docx. Визначний український графік, скульптор і живописець Яків Гніздовський народився 27 січня 1915 року в с. Пилипче, сьогодні – Борщівського р-ну Тернопільської області. Навчався у Чортківській гімназії, згодом - у мистецьких академіях Варшави (Польща) та Загреба (Хорватія). До багатої й різноманітної спадщини митця входять роботи з графіки, малярства, скульптури, кераміки, статті на мистецькі теми. Він створив чудові твори в техніці дереворізу, ліногравюри й офорту. Але саме дереворізи зробили Якова Гніздовського широко відомим у мистецьких колах Сполучених Штатів, принесли йому заслужене визнання і славу. 100-річчя від дня народження майстра відповідно до постанови Верховної Ради України № 184-VIII від 11 лютого 2015 року відзначалося на державному рівні. Тернопільщина вшановуватиме ювілей славетного земляка у вересні 2015 року (розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації «Про відзначення в області 100-річчя від дня народження Якова Гніздовського» від 16 червня 2014 року). Матеріали, розміщені в даному виданні, розкривають життєвий і творчий шлях всесвітньо відомого митця та адресовані бібліотечним працівникам для організації інформаційно-просвітницьких заходів з популяризації життя й творчості Якова Гніздовського. При підготовці використано матеріали з фондів Тернопільської обласної бібліотеки для молоді та Інтернет-ресурси.

Автор-укладач Редактор

С. Воробель З. Біла

Відповідальна за випуск

Л.Гук

Адреса: м. Тернопіль, Д. Нечая, 29 контактні телефони: (0352) 25-97-15 Сторінка НМВ: http://m-tobm.hol.es/ E-mail: ternopilyouthlib@gmail.com

Як мало раю на землі... (Замість передмови) Монастирі та розкішні палаци, Почаївська лавра та Зарваниця, залишки колись могутніх фортець і замків, гірські кряжі і скелі, водоспади і карстові озера, мальовничі ріки й вікові ліси, лікувальні мінеральні води, найбільші в Україні каньйони і найдовші печери - все це Тернопілля.

Тут надзвичайно багато всього «най-най». Саме тут знаходиться: − найбільший в Україні рівнинний водоспад Джуринський, «зріст» якого сягає 16 м; − найвищий у країні скельний річковий берег висотою 250 м і довжиною 1,5 км; − найбільший український і один з найбільших у Європі Дністровський каньйон; − «найводоспадніший» струмок держави під назвою Русилівський, на якому можна налічити

до 15 водоспадів. Це край дивовижних замків і фортець, пам'яток, тисячолітніх шляхів і тихих прадавніх вуличок, церков, монастирів і старовинних парків... Саме на Тернопільщині можна побувати в Наддністрянській Помпеї - єдиному в країні підземному археологічному музеї періоду неоліту – печері "Вертеба" і найдовшій у світі гіпсовій печері Оптимістична, побачити найкращу адміністративну будівлю України – Бучацьку ратушу. Ця благодатна земля дала світові багато геніально талановитих людей. Оперна зірка Соломія Крушельницька, лауреат Нобелівської премії в літературі Шмуель Агнон, фізик-винахідник Хпроменів Іван Пулюй, біохімік Іван Горбачевський... Далеко не повний перелік знаменитостей, які провели більшу частину життя за кордоном, однак завжди пам'ятали рідну землю. Серед них аристократ української графіки Яків Гніздовський, роботи якого чекають нас у тихому провінційному Борщові. Тут стільки цікавого, незвичайного і дивовижного, проте незвіданого і, дякувати Богу, поки що «до рук не прибраного», що подвійно заслуговують поваги люди, які не просто люблять і знають край, а роблять все можливе, щоб його дізналися і полюбили інші. І повірте, вам ніколи і ні за що не захочеться позбутися спогадів про казкові замки, водоспади, печери та

їх «мешканців».., і роботи великого майстра, які тихо мешкають в скромному

місцевому музеї...

Соняшник на осонні:

Яків Гніздовський (Методичні рекомендації) ***

«Вже довгі роки мені залишився у моїй пам’яті образ молодої француженки, що сиділа у вузькому, виложеному білими кахлями заглибленні і через вісім годин щодня продірковувала людям квитки до паризького метро. Ця позиція, напевно, не була її мрією та гарячим бажанням. Мабуть більшість людей — хотять вони того чи ні — змушена сидіти у подібних до паризького метро заглибленнях. Але дивно, я не жалію за тим, часом навіть радий і маю почуття вдячності обставинам, що штовхали мене у те поле, яке без того я правдоподібно ніколи б не знайшов. Це тільки підтверджує помічення, яке я вже давно зробив, що обставини часто більше піклуються нами, ніж наші найгарячіші бажання і прецизно обдумані пляни». © Яків Гніздовський

Його ім'ям названі вулиці у Львові (до 1993 року вулиця Левандівська) та Борщеві. У 2015 році Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету, присвячену 100-річчю від дня його народження. А 27 січня 2015 року на Тернопільщині стартував ювілейний Рік художника. Саме в цей день у 1915 році в селі Пилипче Борщівського району народився Яків Гніздовський  графік, живописець, скульптор, автор мистецьких статей. Відзначення столітнього ювілею від дня народження видатного земляка розпочато у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї науково-краєзнавчою конференцією «Яків Гніздовський в контексті світової культури», урочистою академією та відкриттям виставки «Графіка Якова Гніздовського у збірках музеїв Тернопільщини». Упродовж квітня-серпня 2015 року виставка експонувалася в музеях Бережан, Бучача, Кременця, Почаєва, Зборова, Чорткова, Теребовлі. У вересні 2015 року заплановано провести наукову конференцію в Борщівському районному краєзнавчому музеї. Враховуючи вище сказане, інформаційно-просвітницькі заходи до 100-річчя від дня народження Якова Гніздовського в бібліотеках доцільно проводити у тісній співпраці з 5

громадськими організаціями, краєзнавцями, творчими спілками, навчальними та клубними закладами. З метою забезпечення оперативного та багатопланового інформування про життя і творчість відомого земляка радимо використати наочні форми роботи – ілюстративнокнижкові виставки, книжкові полиці, виставки-календарі, виставки-персоналії, виставки-знайомства. Матеріали виставок дозволять ознайомити молодь із життєвим шляхом і творчим доробком митця. Доповнити експозиції можна ігровими елементами, розмістивши в експозиції запитання краєзнавчої вікторини. Зацікавленню молоді творчістю художника сприятимуть бібліографічні списки, вебліографічні підбірки, пам’ятки, книжкові закладки, буклети, години (інформаційні години-портрети, краєзнавчі тощо), інформаційно-бібліографічні огляди, експрес, прес-огляди, онлайн-мандрівки, огляди Інтернет-ресурсів. Доцільно організувати інформ-дайджести, інформаційні досьє чи творчі візитки різноманітної тематики – «Яків Гніздовський: Гравер. Маляр», «Митець світової слави: Яків Гніздовський», «Щоб вітер не завіяв слідів (Я. Гніздовський)», «Повернуті імена: Яків Гніздовський». Організовуючи таким чином інформування молоді про всесвітньо відомого земляка, слід акцентувати увагу на тому, що до багатої й різноманітної спадщини митця входять графіка, малярство, скульптура, кераміка, статті на мистецькі теми. Він створив чудові твори в техніці дереворізу, ліногравюри й офорту. Але саме дереворити зробили Якова Гніздовського широко відомим у мистецьких колах Сполучених Штатів, принесли йому заслужене визнання і славу. Створював художник і екслібриси, й книжкові обкладинки, й ілюстрації (зокрема, до збірки поезій Стенлі Кюніца «Творець відображень»), і поштові марки. Спадщина Якова Гніздовського налічує сотні картин, більше 300 гравюр (ксилографії, офорти та ліногравюри). Дві його картини — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі. Твори художника зберігаються в найбільших музеях Америки, Європи, у далекій Японії, в багатьох приватних колекціях. Його архіви розміщені у Слов'янському відділі Нью-йоркської публічної бібліотеки. В Україні перші виставки робіт художника відбулися у 1990 році. Їх привезла, щоб потім передати в музеї Києва, Львова, Тернопільщини, Івано-Франківська й Чернівців, вдова художника Стефанія Гніздовська-Кузан. Кілька оригіналів його графічних робіт зберігаються в Борщівському краєзнавчому музеї. З творами художника можна ознайомитися на веб-сайті Jacques Hnizdovsky1. Безумовно, увагу молоді привернуть техніки, в яких працював художник, але бібліотекарям, мабуть складно буде розповідати про особливості творчої діяльності митця. 1 Jacques Hnizdovsky: Centennial - 1915-2015 - The Year of the Sheep [Електронний ресурс] : офіційний веб-сайт. – Електрон. текст. та графіч. дані. – [Нью-Йорк?], 2015 - . - Режим доступу: http://www.hnizdovsky.com, вільний. – Текст на екрані: англ. мовою. - Перевірено: 31.07.2015.

Пояснювати молоді те, чого не розумієш, навряд чи доцільно. Тому варто залучити до проведення заходів учасників творчих спілок, організувавши творчі зустрічі, мистецькі години, веб-конференції або ж заняття у творчій майстерні за участю вчителів, викладачів мистецьких дисциплін, художників, народних майстрів і т.і. Враховуючи обмеженість власної ресурсної бази, бібліотекам варто використати Інтернет. У Мережі митець представлений досить широко. Завітайте на офіційний веб-сайт художника2, створений до 100-ліття Якова Гніздовського, і до блогу «A master craftsman in the European tradition» на сайті Британської бібліотеки 3. Радимо у роботі з молоддю звернути увагу на можливості онлайн-сервісу вікторин і віртуальних мандрівок - QuesTer 4. В Інтернеті можна віднайти роботи Майстра, книжкові ілюстрації 5 та мистецькі статті, спогади, щоправда різні веб-сайти дещо по-різному потрактовують факти з його раннього періоду життя. Для прикладу, як відмічає на сторінках «Русалки Дністрової» Орест Питляр: «... ми читали про мистця, як уже дорослу людину,в Мюнхені чи Нью-Йорку, а ранній перод його життя вкутаний якоюсь таємницею. Навіть у розкішній монографії творчости Гніздовського в англійській мові не було згадано, де народився він, а тільки загально сказано, що «в Україні» (в іншому, більшому виданні тієї самої книги було написано «в Росії»)6. У циклі краєзнавчих годин «Славетні наші земляки», «Гордість Тернопілля» та ін. доцільно провести мистецьку годину «Ними славиться Тернопілля: Яків Гніздовський». Радимо звернути увагу молоді на те, що, як зазначає багато дослідників, характерною особливістю всесвітньо знаних вихідців з Тернопілля є те, що куди б не закидала їх доля, вони не втрачали зв'язок із рідним краєм. Правда, в часи комуністичного «майже раю» чи не всі вони були мало чи зовсім не знані, ігноровані батьківщиною.

2 Jacques Hnizdovsky: Centennial - 1915-2015 - The Year of the Sheep [Електронний ресурс] : офіційний веб-сайт. – Електрон. текст. та графіч. дані. – [Нью-Йорк?], 2015 - . - Режим доступу: http://www.hnizdovsky.com, вільний. – Текст на екрані: англ. мовою. - Перевірено: 31.07.2015. 3 Kerziouk, О. “A master craftsman in the European tradition” [Електронний ресурс] / Olga Kerziouk // European studies blog / The British Library Board. – Електрон. текст. та графіч. дані. – Лондон, 2015 - . - Режим доступу: http://britishlibrary.typepad.co.uk/european/2015/02/a-master-craftsman-in-the-european-tradition.html, вільний. – Текст на екрані: англ. мовою. - Перевірено: 31.07.2015. 4QuesTer: Тернопільщина в іменах, цифрах і фактах, легендах та переказах [Електронний ресурс] : онлайн-мандрівки, вікторини / розробка, адміністрування : Борис Кобильник, Світлана Воробель. – Електрон. текст. та графіч. дані. – Тернопіль, 2015 - . - Режим доступу: http://quester.hol.es, вільний. – Текст на екрані: укр. мовою. - Перевірено: 31.07.2015.

5 Tahir A. M., Jr. Jacques Hnizdovsky Woodcuts and Etchings. — Pelican Publishing Co, 1987. — ISBN 0882894870. – Режим доступу: http://uartlib.org/allbooks/tahir-abe-m-jr-jacques-hnizdovsky-woodcuts-and-etchings, вільний. 6 Питляр, О. Молодість Якова Гніздовського [Текст] : спомин / Орест Питляр // Русалка Дністрова. – 1998. – Ч. 14 (117). – С. 4.

Так, американське громадянство Яків Гніздовський отримав ще в 1954 році, однак постійно наголошував, що він – українець. На міжнародній виставці графіки в Італії 1972 року СРСР представляли семеро москвичів, проте в каталозі виставки, на вимогу митця, зазначалось, що учасник від США Яків Гніздовський народився в Україні. То ж чи знає його Тернопільщина? Земля, про яку завжди пам'ятав, якої він прагнув і без якої важко (не дивлячись на визнання, вдалий шлюб, дітей та онуків) бути щасливим на чужій землі? І незважаючи на світове визнання, комфорт життєвий і творчий, записав в Заповіті: «Поверніть мене в Україну». Може, це трапляється й іншим, але коли я гляну назад, мені рідко довелося працювати над тим, чим в даний момент я був найбільш зацікавлений. Більшість моїх занять накидали обставини. Але я певний, що це не тільки так було зі мною. © Яків Гніздовський

В межах діяльності молодіжних клубів, творчих об’єднань радимо провести засідання літературно-мистецької вітальні, краєзнавчі читання або ж презентацію творчості Якова Гніздовського наступної тематики: «Аристократ української графіки Яків Гніздовський», «Портрети й долі: Яків Гніздовський», «Світової слави графік (Про Я. Гніздовського)», «Талант, визнаний світом», «Дивосвіти Якова Гніздовського», «Яків Гніздовський: відомий і незнаний» тощо.

ПРИМІРНА ПРОГРАМА 1 Вступне слово ведучого 2

Виступ-презентація «Яків Гніздовський: “Я ніколи не почував себе емігрантом»

Виступи a. Яків Гніздовський: маляр і графік b. Український соняшник у Білому домі: (Про Я. Гніздовського) c. Яків Гніздовський: художник, що створював іконостаси і малював овець d. Яків Гніздовський і Тернопілля

Бібліографічний огляд «Визнаний світом, мріяв про Україну: Яків Гніздовський»

На столі  вишитий рушник, портрет Якова Гніздовського, ксерокопії творчих робіт художника тощо. При наявності у фондах достатньої кількості інформаційних матеріалів доцільно тут же представити до уваги присутніх книжково-ілюстративну виставку на тему «Яків Гніздовський. Родом з Тернопілля», «Дивосвіти Якова Гіздовського» тощо.

Цитати: 8

Гніздовський не пішов на компроміс ані сам із собою, ані зі своїм оточенням, легковажачи погонею за дешевою популярністю і легко здобутим розголосом. Цю безкомпромісовість видно у всіх елементах його творчості, видно у виборі тематики, як також у старанні і селективності художніх засобів. Гніздовський дивиться

на

світ

предметів

особливій

спосіб,

виборі

їх

разючо

нескомплексований. © Петро Андрусів

Його мистецтво новаторське. Воно вражає сучасників, поєднуючи в собі вічне, досконалу техніку і любов до всього живого. Це не просто людина з непересічним талантом, це – дарування, яке можна представити як найвизначнішого українця, який влився в історію мистецтва. Це мистецький новатор, експериментатор, який, опираючись на власні духовні потуги, на власне переосмислення всієї культурної спадщини, зумів викристалізувати власну течію у малярстві... © Ігор Кожан

Літературно-краєзнавчу розвідку, презентацію творчості, краєзнавчу годину, краєзнавчий путівник, літературні вітальні, вечори-зустрічі, години живопису, вернісажі, калейдоскопи, краєзнавчий екскурс чи мандрівку пропонуємо назвати – «Яків Гніздовський: миттєвості таланту», «Визначні постаті Тернопілля». Яків Гніздовський. Повернення», «Українська діаспора: Яків Гніздовський», «Митцітернополяни в діаспорі: Яків Гніздовський», «Ікони Якова Гніздовського», «Світової слави графік», «Митець українського зарубіжжя», «Художник світової слави», «Митці України: Гніздовський Яків Якович» та ін. Традиційно радимо доповнити Інтернет-ресурсами й проілюструвати захід електронною презентацією чи віртуальною мандрівкою: «Тернопільщина мистецька: Яків Гніздовський», «Ними славиться Тернопілля: Яків Гніздовський», «Арахісові моделі», "Соняшник" і художник (про Якова Гніздовського)», «Соняшник на осонні: (Про Я. Гніздовського)». До підготовки заходів радимо залучати активних читачів, творчу молодь, що дозволить не лише анонсувати їх в соціальних мережах, веб-сайті чи блогах, а перенести в Інтернет, організовуючи: −

на веб-сайтах, блогах  віртуальні мандрівки, віртуальні виставки, огляди видань, публікацій чи Інтернет-ресурсів з циклу «Видатні краяни»;

−

соціальних медіасервісах  презентації, буктрейлери, веб-мандрівки, відео, вебконференції тощо.

Перевагою цього є можливість широкого охоплення аудиторії, незалежно від місця проживання, залучення творчої молоді, краєзнавців, можливість офлайн чи онлайн проведення. При підготовці заходів бібліотеки з нагоди 100-річчя Якова Гніздовського пропонуємо скористатись матеріалами з Додатку до цього видання. 9

ДОДАТОК

«Різьбить Печаль свої дереворити...» Людина обертається у повсякденності, немов би у великому циліндрі, і тільки випадково і тільки на дуже короткий час може виглянути через щілинку зі своєї рутини. Те, що їй вдається впіймати і закріпити, це дрібна крихітка того, що їй з’являється, немов у сні, і потім зникає без вороття. Життя людини – тільки недосконалий відблиск її власної мрії. © Яків Гніздовський

Яків Якович Гніздoвський (хорв. Jakiv Hnizdovskij, пол. Jakob Gniazdowski; 27 січня 1915, Пилипче, Галичина, Австро-Угорщина – 8 листопада 1985, Нью-Йорк, США) – американський художник українського походження, графік, кераміст, мистецтвознавець. Пилипче – чудове село, розкинулось серед моря садів на берегах річки Нічлави. Здавалось би непримітне подільське село та місця там надзвичайно чудові – знаменита на весь світ печера «Кришталева», Дністровський каньйон, розташований від Пилипчого на відстані всього 2-х кілометрів... Як пригадував Орест Питляр: «Село було заможне, люди в ньому вдягалися в мальовничий подільський одяг, чоловіки високі, горді. Була тут чимала громада колишніх гімназистів, які не мали змоги навчатись далі чи роботу знайти. А серед них – скромний, тихий, невисокий хлопець Яків Гніздовський, син місцевого дяка. Родину відносили до сільської інтелігенції й на селі вони вважалися «шляхтою», бо «предки звідкілясь прийшли та й прізвище їх було не мужицьке». Старший брат, Дмитро, займався господарством, а при тому також займався місцевим хором і аматорським гуртком у читальні, молодший, Іван, працював на батьковому полі». Талант до навчання в Якова помітили ще змалечку, тож після закінчення сільської початкової школи батьки відправили його до Чортківської гімназії. Там проявилася в Якова схильність і до малювання: це були невеликі начерки людей, пейзажів, домашніх тварин. Проте гімназії Яків так і не закінчив, заарештували його за Юнацтво ОУН, а потім із гімназії виключили. Потихеньку пилипецька ідилія надокучила Гніздовському, він уже почав рисувати олівцем «сам собі» і рисував непогано. Я рисував від дитинства. Відколи пам’ятаю, весь час говорилося, що я колись буду вчитися малювати... Я віддавна не надавав моїм рисункам (малювати ж я почав куди пізніше) ніякої ваги. Я їх ніколи не зберігав. Ще й сьогодні до картин, відвернених 10

до стіни, я більше не заглядаю, а коли хтось заговорить про них, я слухаю з опущеною головою і жду на першу нагоду — звернути розмову на інші рейки. Коли скажу, що роблю це, бо не досягнув у картині, чого хотів би, то також знаю, що я сказав не більше від утертої фрази. Зрештою, хто може сказати, що він досягнув, чого хотів? Якщо так, він напевно не багато хотів. © Яків Гніздовський. Пробуджена царівна

От і закрутило хлопця життя у вихорі несподіваних подій і назавжди віддалило від батьківського краю - був прийнятий до польської школи «прикладного мистецтва» у Львові, а фінансово помагав собі сам, працюючи «молодшим карикатуристом» під батьківською рукою Едварда Козака у львівському «Комарі». З 1933 року навчався у Львівській духовній семінарії, став учасником молодіжного крила Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Мешкав у гуртожитку в одній кімнаті зі студентами, пов'язаними з українським підпіллям. Навесні 1934 року польська поліція влаштувала в гуртожитку обшук, під час якого були знайдені листівки. Якова заарештували за підозрою в приналежності до нелегального гуртка. Провів у в'язниці кілька днів. Під час суду свідчив про те, що не мав стосунку до політичної діяльності своїх сусідів по гуртожитку. Його попросили показати записну книжку й виявили, що під час засідання він намалював усіх, хто перебував у залі суду. Це зробило велике враження на присутніх, стало ясно, що Гніздовського ніщо не цікавить, крім мистецтва. Усі обвинувачення з художника були зняті. Талант молодого графіка був оцінений меценатом митрополитом Андреєм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв. Вступаючи до Академії мистецтв, учні здавали ще й письмовий іспит на тему: «Чому я вступаю до Академії»? Яків Гніздовський рідко кому говорив про свої задуми і плани, то ж не був готовий «на такі пояснення і почав писати свої спостереження і задуми. На середині сторінки я застряг у своїх міркуваннях, і не лишалося нічого іншого, як закінчити допискою про те, що мені розболілася голова. Мене прийняли до Академії, але я ніколи не довідався, що думав професор про моє письмове завдання. Я не мав сміливости про це запитати, найбільше, мабуть, тому, що боявся; він його й не помітив»7. Після року навчання в Академії почалась ІІ Світова. До нього війна була ласкавіша, ніж до мільйонів однолітків, і склалося так, що «протягом усіх років її, хоч і в голоді й холоді, я мав навіть змогу вчитися. Але буруни, розбурхані війною, що й досі ще не втихли, кидали мене з місця на місце. Відтоді, майже все моє зріле життя, я — емігрант». 7 Гніздовський, Я. Пробуджена царівна [Електронний ресурс]: уривок з того, що не буде ніколи написане / Яків Гніздовський // Бібліотека українського мистецтва. – Електрон. текст. та граф. дані. – [Київ, 2015 ?]. – Режим доступу: http://uartlib.org/yakiv-gnizdovskiy-probudzhena-tsarivna, вільний. – Заголовок з титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 30.07.2015.

Власне туристом, який не плянував своєї подорожі, я опинився восени 1939 року у Заґребі, столиці Хорватії. Приїхав туди з великим жалем і з почуттям, немов би моєму бажанню заподіяно кривду. Місяць тому я був ще в Римі, ладний вірити, що всі мої бажання здійсняться, коли я зможу там постійно жити. Але не міг. Я мав про Рим ідеалізоване уявлення, як про вічне місто, що тільки в ньому, мабуть, могло постати й розвинутися вічне мистецтво. Коли я вперше побачив Рим, я був розчарований, але моє уявлення і моє сильне бажання, як також голубе небо з силюетами кипарисів, заглушили моє розчарування. І коли я збагнув, що мені не втриматися в Римі, я виїжджав звідти справді з розбитою душею. З важким серцем я висів із поїзду в Заґребі, столиці Хорватії, де, як мені казали, я міг знайти притулок, а то й можливість продовжувати навчання. (У Заґребі я справді міг учитися і там таки завершив свою мистецьку освіту). Коли я вийшов із залізничого двірця, Загреб, притулений під горами, привітав мене — немов пташиним співом, і я зразу полюбив те місто і ношу ще й досі найкращий спогад про нього. Я тоді усвідомив, які примхливі наші бажання, і збагнув, що вони не завжди несуть нам добро: випадок часом піклується нами більше, ніж наші гарячі прагнення і мрії. © Яків Гніздовський. Пробуджена царівна

На короткий час Яків Гніздовський потрапив до Риму, пізніше у Загреб. В Загребі нарешті зміг здобути вищу мистецьку освіту та почав працювати в одному з місцевих видавництв. Займається живописом, там же в 1942 році створив свій перший екслібрис, на замовлення місцевого архітектора. Водночас захоплюється гравюрою на дереві - дереворитами. Перші роботи створені Гніздовським у 1944 році. му зрізі стовбура твердих порід). Він сам створив ілюстрації до «Загальної історії чотириногих» і двотомної «Історії птахів Британії». Відома в Україні (в основному на Волині та Галичині) з початку 14 століття. Майже забута у 18 — 19 століттях, втім до того часу відносяться роботи київського ієродиякона Севастяна. Мистецтво ксилографії, відроджується у 1920-х рр. В цьому стилі працювали Ніл Хасевич, Яків Гніздовський... (З Вікіпедії)

Виїхавши із Заґреба в 1944 році, опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949. За час проживання в таборі йому вдалося створити лише два дереворити. Попри це, він активно займався графікою, працюючи відповідальним художнім редактором українського літературно-художнього щомісячника «Арка», а також ілюстрував популярне серед української діаспори видання «Грань». Крім цього художник працював над афішами, підручниками, рекламою, захоплювався екслібрисами. У 1949 році переїхав у США, оселився в місті Сент-Пол (Міннесота). Незабаром влаштувався на першу в житті постійну роботу - рисувальником у великому рекламному видавництві. Почав одержувати зарплату і здавалось би набридла уже невлаштваність та 12

мандрівки закінчились. Як пригадував, після багатьох важких років у Європі він був щасливий, що почав жити спокійним життям. Тішився цим майже рік, а потім почались пошуки, що ймовірно, були найважчими у житті, власних мистецьких шляхів. У середині 1950-го року Яків Гніздовський випадково довідався про заплановану виставку графіки в Інституті мистецтва у Міннеаполісі. Послав туди два дереворити і, коли прийшов на відкриття виставки, з подивом побачив під одним дереворитом червону стрічку. Це була друга, так звана закупна нагорода, тобто після виставки цей дереворит мав бути включений до постійної збірки Інституту. За кілька тижнів його олійний натюрморт одержав також другу нагороду. Це все було приємне, тим більше, що — зовсім несподіване. На моїх полотнах я бачив сотні шляхів, і я не знав, по яких іти далі. Я знайшов свій шлях в своїй кімнаті, у своєму коридорі, на своєму тротуарі, і в травинці зростаючій між двома блоками бетону мого тротуатру. Я був охоплений бажанням малювати все це. Більше я не хвилювався тим, як малювати. Питання, що протягом багатьох років було настільки важливим для мене, раптом стало вторинним. У той час я не працював над моїми дереворитами. Я був дуже зайнятий своїми картинами, які, на мій подив, навіть почали продаватися. Але я знав, що, як і з моїми картинами, я скоро віднайду свій шлях і в ксилографії. © Яків Гніздовський

Поштовхом до переїзду в Нью-Йорк став випадок в одному з кафе. Як пригадував пізніше Яків Якович, під час обіду він замітив, як у жінки, що сиділа поруч, упав клаптик паперу. Художник підняв його і почалась розмова. Жінка також була художником, і документ, що впав на підлогу, виявився додатковим квиток на графічну виставку в інституті мистецтв у Міннеаполісі. Ці події надали Гніздовському сміливості стати незалежним художником. Одного дня він розрахувався з роботи у видавництві і, як пригадував пізніше: «Мої колеги, переважно молоді мистці, мабуть, як і я, мали мрії, але не мали досить відваги, а може були більше ознайомлені з обставинами, яких я тоді зовсім не знав. Вони щиро стискали мені руку. Може і вважали мене тоді за наївного, але я бачив, що їх очі гнітилися. Я їм нагадав про волю, бодай непевну, як моя. Але яка воля певна? На те вона й воля, що не має асекураційного поліса». © Яків Гніздовський

Наступного ранку з невеликими заощадженнями, вирізками з міннеаполіських газет, вирушив до Нью-Йорка. Тоді він ще не знав, що в США — велика різниця між містами, різниця не тільки у кліматі, величині, кількості населення, але різниця у всьому, навіть у славі. «Слава, здобута в одному місті, не обов’язкова для другого. Тільки нью-йоркська слава, як мені казали, має загальну вагу, принаймні так місцеві фабриканти слави

твердять, хоч це не завжди згідне з дійсністю, так само як не завжди тотожні розголос і слава»8. «Це парадокс, що у такому великому місті як Нью-Йорк, де від людей прямо переливається, майже неможливий контакт з людьми. Для митця, зацікавленого людською постаттю, це творить великі труднощі. Митець або змушений іти у природу і там шукати моделi, або замкнути себе у свій внутрішній світ абстрактної думки. © Яків Гніздовський

Як виявилось, у Нью-Йорку ніхто не цікавився його перемогами в Міннеаполісі. Мізерні заощадження також швидко закінчились і квартира на винайм найближчим часом опинилися поза межами фінансових можливостей. Вже після кількох тижнів перебування в цьому місті, він «був змушений випити першу склянку терпкого досвіду. Пізніше випив їх більше». То ж, переселившись у дешеву, неопалювану квартиру в Східному Бронксі, зайнявся пошуками власного шляху. Я не мав ні відповідного місця до праці, ні засобів придбати матеріял. Мусив установити ієрархію важливости для речей. Фарби повинен мати: це головне. Але вони могли бути і були дешевші. Ллняне полотно я замінив на старий мішок. Став постійним клієнтом однієї з великих крамниць у нижній дільниці східнього НьюЙорка, де за центи купував старі мішки. Вдома прав їх, натягав на підрамники, сам ґрунтував і починав малювати. Але кожну розпочату картину обсідав рій питань, що назбиралися за роки, і я не міг їх зігнати з полотна. Перед кожною новою картиною лежало сто доріг, і я не знав, на котру вийти... ... Роками шукав за ними всюди, а знайшов у моїй власній кімнаті, у власній кухні, у власному коридорі, і на розі власної вулиці. Все це було біля мене, але немов сховане мрякою від мого зору. Це були мої сплячі царівни. © Яків Гніздовський

На дереворитах Гніздовського часто зображені рослини і тварини. А з людьми, за словами сучасників, в художника не склалося тому, що навіть у такому величезному мегаполісі, як Нью-Йорк, де люди на кожному кроці, годі було знайти моделей – люди майже не йшли на контакт. Відтак довелося «йти в природу». Художника добре знали у всіх ботанічних садах Нью-Йорка  там він знаходив добровільних безкоштовних «моделей». Багато таких «моделей», згодних позувати, як писав художник, «за арахіс», він знайшов у Бронкському

8 Гніздовський, Я. Пробуджена царівна [Електронний ресурс]: уривок з того, що не буде ніколи написане / Яків Гніздовський // Бібліотека українського мистецтва. – Електрон. текст. та граф. дані. – [Київ, 2015 ?]. – Режим доступу: http://uartlib.org/yakiv-gnizdovskiy-probudzhena-tsarivna, вільний. – Заголовок з титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 30.07.2015.

зоопарку. Однак те, що спочатку було лише вимушеною заміною, пізніше стало основною та улюбленою темою. «Мешканці Зоологічного саду на Бронксі, куди все частіше я заходив, не цікавилися,  як це робили люди  моєю мистецькою орієнтацією, і зовсім не дбали про те, чи я був реалістом, експресіоністом, чи абстрактним митцем. Вони були байдужі, коли я дав їм дещо пересадний вираз, не хвилювалися і не показували ніякого роздратування, коли завважили на моєму шкіцівнику, що вони не були такі молоді, як вони думали. Крім того, як моделі, вони не вимагали багато, вони вдоволялися горішками, які тут називаються «peanuts». © Яків Гніздовський

Однією з улюблених «моделей» Гніздовського був оранґутанг Енді, який жив у «Будинку мавп» Бронкського зоопарку. Коли Енді помер, Бронкський зоопарк відразу ж придбав ксилографію з його зображенням. Інша  вівця із зоопарку Бронкса, що позувала для однієї з найвідоміших гравюр Гніздовського «Вівці». Гніздовський різав переважно на вишні, груші, буку або яблуні. Більшість дереворитів художника була надрукована на васі  японському рисовому папері. В 1954 році відбулася його перша персональна виставка в США. Остаточне визнання таланту Гніздовського в США відбулося, коли галерея Асоціації Американських Митців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів «Сосни». У 1956–1958  удосконалював майстерність у Парижі. За два неповні роки проживання в Парижі Гніздовський мав три успішні виставки. Там же він уперше виставив олійні картини, кераміку і скульптуру малих форм. У Парижі він познайомився, а 16 лютого 1957 одружився з Стефанією Кузан  донькою вихідців з України, які емігрували після Першої світової війни. Відтоді у Якова Гніздовського зявилися домашні, рідні людські моделі, які були терплячими до мистецьких потреб чоловіка та батька і, на відміну від інших людей, нікуди не поспішали… Після 1960 року художник здобув міжнародне визнання. Його роботи широко експонувалися у Великобританії, Західній Німеччині, Чехословаччині, Японії, в країнах Африки та на Близькому Сході. ... Був молодий і відвідував усе нові й нові країни. До сьогодні не можу забути, як я вперше в житті побачив море, і то в яких обставинах..! Або — спів студентів у трамваї, першого дня мого перебування в Римі. Це була для мене радість, що залишиться назавжди. Правда, за неї не раз мусив платити дуже дорого, і сьогодні не хотів би, щоб все це вернулося, навіть якби з тим мала повернутися моя молодість. Я навіть нерадо про це згадую. Я рідко згадую минуле; мені воно здавалося завжди недосконале, коли порівнював його з тим, що мало прийти. © Яків Гніздовський

Дереворити Гніздовського стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку. Проте в останні роки життя художник нездужав на хворобу очей, що позбавляло його звичного укладу життя. Помер Яків Гніздовський 8 листопада 1985 року в одній із нью-йоркських лікарень. Він пішов тихо, так само, як і жив. (Його гучного, роздратованого голосу ніхто й не чув ніколи.) Проте він не був мовчазним і тихим у мистецтві. Чи варт хвилюватися про те, чи залишився Яків Гніздовський у своїй творчості українським художником? Він був настільки талановитим, що не загубився навіть у безмежному мистецькому морі,

позначеному

різним

кольором

шкіри,

соціальними

переконаннями

світоглядною позицією.

У 2005 році вдова художника Гніздовського передала в дарунок Львівському національному музею погруддя Якова Гніздовського роботи Лео Мола. І коли в цьому ж році урна з його прахом дісталася України, чимало людей полегшено зітхнули, — вони виконали останнє прохання художника. А до цього довгих 20 років — дипломатичні перемовини, листування, безкінечні узгодження та подолання перепон... У 1986 році побачила світ книга створених ним екслібрисів, у 1987 році в Новому Орлеані вийшло посмертне видання всіх робіт митця, а в Нью-Йорку — монографія-каталог всіх його графічних робіт. Незвичайною є й історія музею Якова Гніздовського, відкритого в 1992 році в його рідному селі. Почалось все з контактів місцевого пасічника і великого патріота свого краю Івана Гуменюка зі старшим редактором української служби «Голосу Америки» Романом Ференцевичем. Той підготував тематичну радіопередачу, яка й стала поштовхом до створення сільського музею. Частину найцінніших експонатів (серед них є 20 оригінальних робіт художника) привезли в Пилипче вдова і дочка Гніздовського. Поступово сільський музей «виріс» у цілий комплекс, куди входить і музей дитячої творчості. Школярі займаються малярством, декоративноприкладним мистецтвом. Відвідавши Пилипчанський музей Гніздовського, Любомир Гузар, який свого часу товаришував з художником, залишив запис: «У моєму житті було троє людей, які вражали мене своєю порядністю, людяністю та вихованістю. Одним із тих трьох був саме Гніздовський. Генетичною його сутністю були доброта і потяг до краси. А його поведінка, ставлення до людей засвідчували високу гідність та пошану до всіх. Постать Якова Гніздовського є окрасою української нації, тож ви можете пишатися, що цей чоловік є вихідцем із вашого села...» © Любомир Гузар

377 гравюр створив Яків Гніздовський. Близько 80% з них виконані рідкісною технікою різьблення на поздовжньому зрізі дерева. Вони зберігаються У Національному музеї 16

американського мистецтва у Вашингтоні, «Еддисон галереї», у Музеї модерного мистецтва в Більбао та інших найвідоміших музеях та художніх галереях світу. «Дереворити Якова Гніздовського є одним з найбагатших і найоригінальніших звершень в американському графічному мистецтві за останні 30 років», – відмічав Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету. Його гравюри "Зимовий пейзаж" і "Соняшник" прикрашали стіни робочого кабінету Джона Кеннеді . А дереворит "Кущ" куплений бібліотекою Конгресу США у Вашингтоні. І хочеться вірити, що Яків Гніздовський дійсно досяг своєї мрії, мистецьких висот і тут заважила найбільше не його філософія, а великий незаперечний талант, який виніс він із рідної землі, з чудового Тернопілля...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ І РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Jacques Hnizdovsky: Centennial - 1915-2015 - The Year of the Sheep [Електронний ресурс] : офіційний веб-сайт. – Електрон. текст. та графіч. дані. – [Нью-Йорк?], 2015 - . – Режим доступу: http://www.hnizdovsky.com, вільний. – Текст на екрані: англ. мовою. – Перевірено: 31.07.2015. 2. Гніздовський, Я. Масова механічна репродукція [Текст] / Яків Гніздовський // Хроніка ’2000. – Київ, 2000. – Вип. 39 - 40. – С. 209 - 218. 3. Гніздовський, Я. Пробуджена царівна [Електронний ресурс]: уривок з того, що не

буде ніколи написане / Яків Гніздовський // Бібліотека українського мистецтва. – Електрон. текст. та граф. дані. – [Київ, 2015 ?]. – Режим доступу: http://uartlib.org/yakivgnizdovskiy-probudzhena-tsarivna, вільний. – Заголовок з титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 30.07.2015. 4. Яків Гніздовський: Малюнки. Графіка. Кераміка. Статті [Електронний ресурс ] / Яків

Гніздовський. – Електрон. текст. та граф. дані. – Нью-Йорк: Пролог, 1967. – 178 с. – Режим доступу: http://uartlib.org/allbooks/yakiv-gnizdovskiy-malyunki-grafika-keramikastatti, вільний. – Заголовок з титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Електронна версія друк. вид. (Яків Гніздовський: Малюнки. Графіка. Кераміка. Статті [Текст] / Яків Гніздовський. Нью-Йорк: Пролог, 1967. 178 с.). – Текст у форматі: pdf. – Перевірено: 30.07.2015. 5. Ілюстрації Якова Гніздовського до міфів Давньої Греції [Електронний ресурс]: спецпроект Бібліотеки українського мистецтва / Яків Гніздовський // Бібліотека українського мистецтва. – Електрон. текст. та граф. дані. – [Київ, 2015 ?]. – Режим доступу: http://uartlib.org/exclusive/ilyustratsiyi-yakova-gnizdovskogo-mifiv-davnoyi-gretsiyi, вільний. – Заголовок з титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 30.07.2015. 6. Tahir A. M., Jr. Jacques Hnizdovsky Woodcuts and Etchings [Текст]. – Pelican Publishing Co, 1987. – ISBN 0882894870. – Електрон. версія друк. вид. – Режим доступу: http://uartlib.org/allbooks/tahir-abe-m-jr-jacques-hnizdovsky-woodcuts-andetchings, вільний. *** 7. Антонович-Рудницька, М. Яків Гніздовський [Текст] / М. Антонович-Рудницька // Образотворче мистецтво. – 2004. – № 3. – С. 28-31. 8. Бубній, П. Дивосвіт Якова Гніздовського [Текст] / П. Бубній // Вільне життя. – 2005. – 3 верес. – С. 5. 9. Гніздовський Яків – художник [Текст] // «Журавлина» книга: Тернопільська українська західна діаспора: Словник імен / упоряд.-ред.: Мельничук Б., Мельничук Харків – Тернопіль, 1998. – Ч. 1. – С. 144. 10. Заморська, Л. Художник, що підкорив світ [Текст] / Л. Заморська // 20 хвилин. – 2010. – 1-2 лют. – С. 13. 11. Золотнюк, А. Яків Гніздовський – абсолютний художник [Текст] / Анна Золотнюк // Вільне життя плюс.  2015.  4 лютого 2015.  С. 12 12. Іщенко, О. Ікони Якова Гніздовського [Текст] / О. Іщенко // Історичний календар’ 2000. – - К., 1999. – Вип. 6. – С. 338 - 339. 13. Карачко, С. Галицький птах з американською ознакою [Текст] : [про Я. Гніздовського] /. Карачко // Музеї України. – 2011. – № 3. – С. 18-19. 14. Карпович, В. «Аристократ української графіки» [Текст] / В. Карпович // Русалка Дністрова. – 2010. –Ч. 1. - С. 4. 18

15. Мадзій, І. Галицький майстер, який вразив світ [Текст] : [Я. Гніздовський] / І. Мадзій // Вільне життя. - 2011. - 18 берез. - С. 8. 16. Матуш, І. Галицький птах з американською ознакою [Текст] : [про майстра образотв. мистецтва Я. Гніздовського] / І. Матуш // Свобода. – 2010. – 29 січ. – С. 8. 17. Мельничук, Б. Його «Соняшник» цвіте у Білому домі [Текст] : [про Якова Гніздовського] / Б. Мельничук, В. Уніят // Тернопіль вечірній.  2011.  26 жовт.  С. 8. 18. Митець українського зарубіжжя [Текст]: 27 січня виповн. 95 років від дня народж. Я. Гніздовського // Шкільна бібліотека.  2009.  № 12.  С. 64-66. 19. Мельник, О. Повернення [Текст] : [про Я. Гніздовського (США), вихідця з Тернопільщини] / О. Мельник // Уряд. кур'єр.  2005.  16 груд.  С. 9. 20. Петрашик, В. Яків Гніздовський [Текст] / В. Петрашик // Образотворче мистецтво.  2008.  № 4.  С. 46-47 : іл. 21. Питляр, О. Молодість Якова Гніздовського [Текст] / Орест Питляр //Русалка Дністрова.  1998.  Ч. 14.  С. 4, 7. 22. Семиволос, П. Тернопілля: «розцяткований» уїк-енд [Текст] / П. Семиволос // Дзеркало тижня.  2007.  № 5 (634).  1016 лютого. 23. Сиротинська, Н. Релігійне малярство Якова Гніздовського [Текст] / Н.Сиротинська // Історія релігій в Україні: матеріали XIV-ї міжн. наук. конференції (Львів, 11.05.2004).  Львів, 2004. С. 127-132. 24. Собкович, Н. Релігійне малярство Якова Гніздовського [Текст] / Н. Собкович // Історія релігій в Україні: матеріали XIV-ї міжн. наук. конференції (Львів, 11.05.2004).  Львів, 2004.  С. 132-137. 25. Степовик, Д. Яків Гніздовський: Життя і творчість [Електронний ресурс] / Дмитро Степовик // Українське життя в Севастополі / адмін.: Микола Владзімірський. – Електрон. текст. та граф. дані. – Севастополь, 2000 - . – Режим доступу: http://ukrlife.org/main/evshan/hnizd.htm, вільний. – Заголовок з титул. екрана. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст у форматі: HTML. – Перевірено: 30.07.2015 26. Чорпіта, О. Художник світової слави [Текст]: (до 90-річчя з дня народж. Якова Гніздовського) / О. Чорпіта // Свобода.  2005.  5 лют.  С. 6. 27. Яків Гніздовський, 1915-1985 [Текст]: графік, маляр, кераміст, есеїст // Визначні постаті Тернопілля: біогр. зб.  Київ, 2003.  С. 53-55. *** 28. Бубній, П. Гніздовський Яків Якович (27.01.1915-08.11.1985)  графік, живописець, скульптор [Текст] / П. Бубній, І. Дуда // ТЕС.  Тернопіль, 2004.  Т. 1. А-Й.  С. 371374. 29. Гніздовський Яків (1915), маляр, графік і скульптор [Текст] // Енциклопедія українознавства: Словникова частина / під ред. В. Кубійовича.  1993.  Т. 1.  С. 390 391. 30. Гніздовський Яків Якович (27. 01. 1915 – 08. 11. 1985)  укр. графік, живописець, кераміст і мистецтвознавець [Текст] // Митці України : енциклопед. довідник.  К., 1992.  С. 166. 31. Kerziouk, О. «A master craftsman in the European tradition» [Електронний ресурс] / Olga Kerziouk // European studies blog / The British Library Board. – Електрон. текст. та графіч. дані. – Лондон, 2015 . – Режим доступу: http://britishlibrary.typepad.co.uk/european/2015/02/a-master-craftsman-in-the-europeantradition.html , вільний. – Текст на екрані: англ. мовою. – Перевірено: 31.07.2015. 32. QuesTer: Тернопільщина в іменах, цифрах і фактах, легендах та переказах [Електронний ресурс] : онлайн-мандрівки, вікторини / розробка, адміністрування : Борис Кобильник, Світлана Воробель. – Електрон. текст. та графіч. дані. – Тернопіль, 2015 - . – Режим доступу: http://quester.hol.es, вільний. – Текст на екрані: укр. мовою. – Перевірено: 31.07.2015. 19

ПРИМІТКИ

Науково-виробниче видання

Підписано до друку 31.07.2015 22 с. Тираж 40 прим. Тернопільська обласна бібліотека для молоді 46003, м. Тернопіль, вул. Д. Нечая, 29 Веб-сторінка НМВ: http://m-tobm.hol.es E-mail:: ternopilyouthlib@gmail.com