Proekt 28 04 15 tekst

Проект (28.04.15.) ЗАКОН УКРАЇНИ Про антикорупційну експертизу Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення антикорупційної експертизи в Україні. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Законодавство України про антикорупційну експертизу 1. Законодавство України про антикорупційну експертизу базується на Конституції України, Законі України «Про запобігання корупції», міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, і складається з цього Закону, Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» та інших нормативно-правових актів.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про антикорупційну експертизу, застосовуються правила міжнародного договору України. Стаття 2. Загальні засади та особливості правого регулювання антикорупційної експертизи 1. Антикорупційна експертиза є специфічним різновидом наукової і науково-технічної експертизи, тому відносини, що виникають під час її здійснення, регулюються Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. На відносини, що виникають під час здійснення антикорупційної експертизи, поширюються положення Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» щодо: - завдань експертизи, її принципів і видів; - вимог до суб’єктів експертизи; прав та обов’язків замовників й організаторів експертизи; прав та обов’язків експерта; - строків проведення експертизи; - характеру висновків державної та громадської експертизи; - права на спростування окремих положень або в цілому висновків експертизи; - джерел фінансування громадської експертизи.

3. На відносини, що виникають під час здійснення антикорупційної експертизи, якщо вони суперечать положенням цього Закону, не

поширюються положення Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» щодо: - суб’єкта здійснення, підстав для проведення і необхідності державної акредитації для проведення експертизи; - договору на проведення експертизи як основного юридичного документа, що регламентує відносини між замовником та організатором експертизи, та його істотних умов; - державного управління у сфері наукової і науково-технічної експертизи, а також компетенції місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування у цій сфері; - фінансування експертизи, а також максимального розміру коштів, передбачених для матеріального стимулювання експертів; - підстав для притягнення осіб до юридичної відповідальності за правопорушення у сфері наукової і науково-технічної експертизи. Стаття 3. Поняття антикорупційної експертизи Антикорупційна експертиза – це діяльність із виявлення в об’єктах антикорупційної експертизи корупціогенних факторів та розробки рекомендацій щодо їх усунення. Стаття 4. Об’єкти антикорупційної експертизи 1. Об’єктами антикорупційної експертизи є: 1) акти законодавства України та їх проекти; 2) роз’яснення щодо застосування актів законодавства України; 3) нормативно-правові акти органів державної влади та їх проекти; 4) міжнародні договори, що не набрали чинності для України.

2. Під актами законодавства України у цьому Законі розуміються закони України, чинні міжнародні договори України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. Актами законодавства України у цьому Законі вважаються також закони України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, які прийняті (видані) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, але: - ще не підписані відповідною вищою службовою особою; - ще не набрали чинності; - не вступили в дію, хоча й набрали чинності; - втратили чинність у цілому, хоча є ретроактивними щодо певних відносин.

3. Проектами актів законодавства України у цьому Законі вважаються документи (в тому числі в електронному вигляді) до моменту їх прийняття (видання) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку як відповідний акт законодавства України.

Для цілей антикорупційної експертизи проектів законів України пріоритетними є ті з них, які зареєстровано у Верховній Раді України, в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

4. Під нормативно-правовими актами органів державної влади у цьому Законі розуміються нормативно-правові акти: 1) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю; 2) інших органів державної влади; 3) міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим; 4) обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю; 5) районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів. Нормативно-правовими актами органів державної влади у цьому Законі вважаються й ті, які прийняті (видані) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, але: - ще не підписані відповідною службовою особою; - ще не зареєстровані, хоча підлягають реєстрації; - ще не набрали чинності; - не вступили в дію, хоча й набрали чинності; - втратили чинність у цілому, хоча є ретроактивними щодо певних відносин.

5. Проектами нормативно-правових актів органів державної влади у цьому Законі вважаються документи до моменту їх прийняття (видання) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку як відповідний нормативно-правовий акт органу державної влади.

6. Під міжнародними договорами, що не набрали чинності для України, у цьому Законі розуміються міжнародні договори, щодо яких не було здійснено процедури надання Україною згоди на їх обов’язковість відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України».

7. Під роз’ясненнями щодо застосування актів законодавства України у цьому Законі розуміються відповідні роз’яснення, що надаються: 1) комітетами Верховної Ради України відповідно до Закону України «Про комітети Верховної Ради України»; 2) вищими спеціалізованими судами відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і процесуального законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації; 3) Міністерством юстиції України та іншими органами державної влади. Стаття 5. Поняття та основні категорії корупціогенних факторів 1. Корупціогенний фактор – це положення чи сукупність положень об’єкта антикорупційної експертизи, які самостійно або у взаємодії з іншими

положеннями здатні реально сприяти вчиненню чи збільшенню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією.

2. Основними корупціогенними факторами є наступні фактори, якщо вони створюють небезпеку вчинення корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією: 1) неправильне визначення компетенції органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», згідно з яким вони: - наділяються необґрунтовано широкими дискреційними повноваженнями (мають місце відсутність або абстрактність підстав, способів, строків, умов прийняття рішення, нечітке формулювання функцій, завдань, повноважень та обов’язків, що дає можливість на власний розсуд: визначати вид, обсяг і зміст управлінського рішення або обирати одне з кількох варіантів управлінських рішень, або застосовувати винятки із загальних правил щодо підстав і порядку надання адміністративних, судових чи інших послуг фізичним (юридичним) особам, тлумачити зміст їх прав і обов’язків, вирішувати питання про їх притягнення до юридичної відповідальності тощо); - наділяються дублюючими (такими, якими вже наділені інші органи чи особи) повноваженнями, що створює невизначеність у питанні про суб’єкта, на якого покладаються відповідні функції, завдання, повноваження та обов’язки; - можуть уникнути юридичної відповідальності за корупційні та інші правопорушення, коли існування такої відповідальності є необхідною умовою забезпечення належної поведінки суб’єктів певних правовідносин (йдеться про встановлення юридичної відповідальності без визначення її виду або без визначення суб’єкта, наділеного правом притягнення до відповідальності, відсутність процедури притягнення до відповідальності, чітких критеріїв караності тощо); - наділяються надмірною свободою підзаконної правотворчості (йдеться про закріплення в законах положень відсильного характеру щодо врегулювання концептуально важливих і корупційно чутливих питань за допомогою підзаконних нормативно-правових актів); 2) неправильне визначення змісту й обсягу прав чи обов’язків фізичних (юридичних) осіб, а саме: - нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності фізичних (юридичних) осіб; - створення перешкод для одержувачів адміністративних, судових чи інших послуг (йдеться про закріплення обов’язків, заборон чи обмежень, які за своїм характером або обсягом перешкоджають реалізації суб’єктивних прав і законних інтересів, наявність надмірних, невизначених, важко здійснюваних або обтяжливих вимог до фізичних (юридичних) осіб – одержувачів відповідних послуг); 3) наявність колізії, а саме:

- положення, яке суперечить заборонам чи обмеженням, що покладаються на осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»; - інша істотна суперечність між різними положеннями одного й того ж об’єкта антикорупційної експертизи або між положеннями різних об’єктів антикорупційної експертизи у вирішенні одного й того ж питання; 4) наявність прогалин, а саме: - прогалина в нормах матеріального права – відсутність законодавчої регламентації того чи іншого важливого питання, яке мало б бути врегульоване; - відсутність необхідних нагляду, контролю чи інших механізмів забезпечення правомірності та прозорості діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»; - відсутність або недостатність визначення адміністративної чи судової процедури (механізму), що має забезпечувати реалізацію або захист суб’єктивних прав фізичних (юридичних) осіб, належне виконання ними юридичних обов’язків; - необґрунтована відмова від конкурсної (аукціонної, тендерної) процедури (йдеться про закріплення адміністративного порядку надання фізичним (юридичним) особам спеціальних прав, статусів чи переваг, коли специфіка їх надання вимагає встановлення саме конкурсної (аукціонної, тендерної) процедури задля досягнення максимального рівня змагальності, об’єктивності, ефективності та дохідності).

3. Не є корупціогенними факторами положення чи сукупність положень об’єкта антикорупційної експертизи, які хоча і містять ознаки корупціогенного фактору, але реально не здатні сприяти вчиненню чи збільшенню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією. Стаття 6. Завдання антикорупційної експертизи Основними завданнями антикорупційної експертизи є: 1) всебічне та об’єктивне дослідження об’єктів антикорупційної експертизи на предмет наявності в них корупціогенних факторів; 2) виявлення у об’єктах антикорупційної експертизи корупціогенних факторів; 3) прогнозування наслідків реалізації положень об’єктів антикорупційної експертизи, які містять корупціогенні фактори; 4) розробка рекомендацій щодо усунення корупціогенних факторів, виявлених за результатами антикорупційної експертизи. Стаття 7. Принципи антикорупційної експертизи Основними принципами антикорупційної експертизи є: 1) законність;

2) обов’язковість проведення державної антикорупційної експертизи об’єктів антикорупційної експертизи; 3) співробітництво органів державної влади та місцевого самоврядування, а також їхніх службових осіб з громадськістю під час проведення антикорупційної експертизи; 4) незалежність, компетентність та об’єктивність осіб, які здійснюють антикорупційну експертизу; 5) оцінка об’єктів антикорупційної експертизи у взаємозв’язку з чинним законодавством України; 6) відповідальність за достовірність висновків та обґрунтованість рекомендацій щодо усунення виявлених за результатами антикорупційної експертизи корупціогенних факторів. Стаття 8. Особи, що здійснюють антикорупційну експертизу (експерти) 1. Антикорупційну експертизу можуть здійснювати фізичні особи, які мають спеціальні знання і належну кваліфікацію для надання кваліфікованого висновку щодо наявності або відсутності корупціогенних факторів у конкретному об’єкті антикорупційної експертизи. Не може залучатися до здійснення антикорупційної експертизи: 1) особа, яка є автором (співавтором), ініціатором або суб’єктом прийняття (видання, ухвалення) відповідного об’єкта антикорупційної експертизи, або іншим чином зацікавлена в результатах експертизи; 2) особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) особа, яка має судимість за вчинення корупційного правопорушення або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією. Законом або угодою про проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи можуть встановлюватися додаткові вимоги до осіб, уповноважених здійснювати антикорупційну експертизу об’єктів антикорупційної експертизи.

2. Особи, які залучаються до проведення антикорупційної експертизи, зобов’язані: 1) у разі наявності хоча б однієї з обставин, зазначених у абзаці другому частини першої цієї статті, повідомити про це зацікавлених осіб і відмовитися від проведення антикорупційної експертизи; 2) провести повне, всебічне та об’єктивне дослідження всіх положень об’єкта антикорупційної експертизи на предмет наявності в ньому корупціогенних факторів; 3) підготувати та оформити науково обґрунтований експертний висновок за результатами проведеної антикорупційної експертизи.

3. Особи, які залучаються до проведення антикорупційної експертизи, можуть:

1) відмовитися від проведення антикорупційної експертизи, якщо кваліфікація, рівень спеціальних знань чи інші обставини не дають такій особі можливості провести незалежне, повне, всебічне та об’єктивне дослідження об’єкта антикорупційної експертизи на предмет наявності в ньому корупціогенних факторів; 2) вільно викладати особисту думку з питань експертного аналізу в межах висновку антикорупційної експертизи; 3) оприлюднювати у засобах масової інформації підготовлені висновки антикорупційної експертизи, якщо це не суперечить встановленому законодавством порядку оприлюднення таких висновків чи угоді про проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи; 4) одержувати винагороду за проведення антикорупційної експертизи, якщо її здійснення не є її службовим обов’язком чи завданням.

4. Особі, яка залучається до проведення антикорупційної експертизи, забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе або інших осіб.

5. За прийняття завідомо неправдивого висновку, а також за недбалість, допущену при здійсненні обов’язкової антикорупційної експертизи, експерти несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Стаття 9. Види антикорупційної експертизи Залежно від обов’язковості проведення антикорупційної експертизи вона може бути обов’язковою (державною) та необов’язковою (незалежною). Розділ IІ ОБОВ’ЯЗКОВА (ДЕРЖАВНА) АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА Стаття 10. Суб’єкти, що здійснюють обов’язкову антикорупційну експертизу 1. Обов’язкова антикорупційна експертиза здійснюється: 1) Міністерством юстиції України та його територіальними органами; 2) комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією; 3) Національним агентством з питань запобігання корупції; 4) органами державної влади, уповноваженими приймати нормативноправові акти, що не підлягають обов’язковій державній реєстрації; 5) органами місцевого самоврядування.

2. Обов’язкова антикорупційна експертиза здійснюється спеціально уповноваженими експертами, які мають бути штатними працівниками відповідних установ, повинні мати вищу юридичну освіту та досвід роботи у сфері права не менше трьох років.

Стаття 11. Обов’язкова антикорупційна експертиза, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами 1. Міністерство юстиції України здійснює обов’язкову антикорупційну експертизу: 1) всіх проектів постанов і розпоряджень (за винятком проектів розпоряджень з кадрових питань), що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України, – під час проведення їх правової експертизи; 2) всіх проектів актів законодавства України, що вносяться на розгляд Верховної Ради України Президентом України та Кабінетом Міністрів України, – під час проведення їх правової експертизи; 3) чинних актів законодавства України – згідно із затвердженим Міністерством юстиції України щорічним планом.

2. Обов’язкова антикорупційна експертиза актів законодавства України, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, здійснюється щодо законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, які стосуються: 1) прав, свобод та обов’язків фізичних і юридичних осіб; 2) підстав, умов і порядку надання адміністративних послуг; 3) повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) соціальних гарантій осіб, які уповноважені чи були уповноважені раніше на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) відчуження (в тому числі приватизації) або надання у користування державного чи комунального майна або майна Українського народу; 6) діяльності державних і комунальних підприємств, підприємств з державними або комунальними інвестиціями, а також порядку управління ними; 7) накопичення, розподілу та витрачання коштів державного та місцевих бюджетів; 8) конкурсних (тендерних, аукціонних тощо) процедур.

2. Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють обов’язкову антикорупційну експертизу всіх нормативноправових актів органів державної влади, які підлягають державній реєстрації, – під час такої реєстрації; 3. Обов’язкова антикорупційна експертиза Міністерством юстиції України та його територіальними органами здійснюється відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Стаття 12. Обов’язкова антикорупційна експертиза, що здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією 1. Комітет Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, здійснює обов’язкову антикорупційну

експертизу всіх проектів актів законодавства України, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України.

2. Обов’язкова антикорупційна експертиза комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, здійснюється відповідно до методики, затвердженої керівником апарату Верховної Ради України. Стаття 13. Обов’язкова антикорупційна експертиза, що здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції 1. Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює обов’язкову антикорупційну експертизу всіх проектів актів законодавства України, внесених на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України і Президентом України, а також всіх проектів актів законодавства України, що знаходяться на розгляді у Кабінеті Міністрів України і Президента України та стосуються: 1) прав, свобод та обов’язків фізичних і юридичних осіб; 2) підстав, умов і порядку надання адміністративних послуг; 3) повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) соціальних гарантій осіб, які уповноважені чи були уповноважені раніше на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) відчуження (в тому числі приватизації) або надання у користування державного чи комунального майна або майна Українського народу; 6) діяльності державних і комунальних підприємств, підприємств з державними або комунальними інвестиціями, а також порядку управління ними; 7) накопичення, розподілу та витрачання коштів державного та місцевих бюджетів; 8) конкурсних (тендерних, аукціонних тощо) процедур.

2. Для забезпечення Національного агентства з питань запобігання корупції можливістю виявлення проектів актів законодавства України, що стосуються сфер, визначених частиною першою цієї статті, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Президент України зобов’язані надавати йому всі проекти відповідних актів законодавства України.

3. Якщо Національне агентство з питань запобігання корупції інформує відповідний комітет Верховної Ради України або Кабінет Міністрів України чи Президента України про проведення ним антикорупційної експертизи проекту акта законодавства України, то процедура його розгляду або прийняття зупиняється, але на строк не більше десяти днів. Таке зупинення не застосовується у випадках прийняття актів законодавства України, що стосуються введення воєнного або надзвичайного стану та в інших випадках, визначених законом.

4. Обов’язкова антикорупційна експертиза вже прийнятих (виданих) нормативно-правових актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів

України чи Президента України, що стосуються сфер, визначених частиною першою цієї статті, здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції згідно із затвердженим ним щорічним планом.

5. Національне агентство з питань запобігання корупції самостійно визначає методику проведення ним антикорупційної експертизи. Стаття 14. Обов’язкова антикорупційна експертиза, що здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування 1. Органи державної влади, наділені правом прийняття (видання) нормативно-правових актів, що не підлягають державній реєстрації, а також органи місцевого самоврядування здійснюють обов’язкову антикорупційну експертизу проектів цих нормативно-правових актів під час їх правової експертизи.

2. Обов’язкова антикорупційна експертиза вже прийнятого (виданого) нормативно-правового акта, що не підлягає державній реєстрації, здійснюється тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, що його прийняв (видав), не рідше одного разу на рік на підставі аналізу практики його застосування.

3. У разі, якщо орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв (видав) нормативно-правовий акт, що не підлягає державній реєстрації, ліквідовано чи реорганізовано, щорічну обов’язкову антикорупційну експертизу такого нормативно-правового акта (на підставі аналізу практики його застосування) здійснює той орган, на якого було покладено відповідні повноваження.

4. У разі, якщо орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв (видав) нормативно-правовий акт, що не підлягає державній реєстрації, ліквідовано чи реорганізовано, а його повноваження нікому не передано, щорічну обов’язкову антикорупційну експертизу такого нормативно-правового акта (на підставі аналізу практики його застосування) здійснює той орган, який реалізує державну політику та забезпечує нормативне регулювання у відповідній сфері.

5. Обов’язкова антикорупційна експертиза органами державної влади, наділеними правом прийняття (видання) нормативно-правових актів, що не підлягають державній реєстрації, здійснюється відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, а органи місцевого самоврядування самостійно визначають методику проведення ними антикорупційної експертизи з урахуванням методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Стаття 15. Оформлення, оприлюднення та направлення результатів проведення обов’язкової антикорупційної експертизи 1. За результатами проведення обов’язкової антикорупційної експертизи складається висновок про наявність або відсутність у об’єкті антикорупційної експертизи (акті законодавства України, нормативно-

правовому акті органу державної влади чи їх проектах) корупціогенних факторів. У висновку про наявність у об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів обов’язково мають бути зазначені: 1) вихідні дані об’єкта антикорупційної експертизи (якщо об’єктом антикорупційної експертизи є акт законодавства України чи нормативноправовий акт органу державної влади, – повна назва, номер і дата прийняття цього акта, а якщо проект акта законодавства України чи проект нормативноправового акта органу державної влади, – повна назва проекту та прізвище його автора чи ініціатора, номер і дата реєстрації); 2) положення об’єкта антикорупційної експертизи, які здатні сприяти вчиненню чи збільшенню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією (корупціогенні фактори), а також наслідки, до яких призвели чи можуть призвести наявність і не усунення цих корупціогенних факторів; 3) рекомендації щодо усунення корупціогенних факторів, виявлених під час здійснення обов’язкової антикорупційної експертизи. Висновок про наявність у об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів може містити й іншу інформацію, яка сприятиме ідентифікації об’єкта обов’язкової антикорупційної експертизи, більш комплексній його характеристиці або міститиме додаткову інформацію про хід і результати проведеного дослідження.

2. Висновки антикорупційної експертизи про наявність в об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу, який здійснював відповідну експертизу. Додатково такі висновки можуть бути оприлюднені за допомогою інших засобів поширення інформації.

3. Висновки антикорупційної експертизи про наявність в об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів підлягають обов’язковому направленню чи передачі: 1) суб’єктам, які мають безпосереднє відношення до розробки, обговорення або прийняття об’єкта антикорупційної експертизи (у випадку виявлення корупціогенних факторів у проекті акта законодавства України чи проекті нормативно-правового акта органу державної влади); 2) суб’єктам, які прийняли (видали) об’єкт антикорупційної експертизи, а у випадку реорганізації чи ліквідації таких суб’єктів – суб’єктам, які забезпечують нормативне регулювання у відповідній сфері (у випадку виявлення корупціогенних факторів у вже прийнятому акті законодавства України чи нормативно-правовому акті органу державної влади).

4. Якщо під час здійснення антикорупційної експертизи виявлено корупціогенні фактори у тих актах законодавства України чи нормативноправових актах органів державної влади, проведення антикорупційної експертизи яких виходить за межі компетенції відповідного органу, то такий орган зобов’язаний повідомити про це той орган, який уповноважений

здійснювати антикорупційну експертизу відповідного акта законодавства України чи нормативно-правового акта органу державної влади.

5. Зміст і порядок складання висновків обов’язкової антикорупційної експертизи, що здійснюється Міністерством юстиції України, іншими органами державної влади, а також порядок їх оприлюднення та направлення визначаються Кабінетом Міністрів України.

6. Зміст і порядок складання висновків обов’язкової антикорупційної експертизи, що здійснюється комітетом Верховної Ради України до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, а також порядок їх оприлюднення та направлення визначаються Верховною Радою України.

7. Зміст і порядок складання висновків обов’язкової антикорупційної експертизи, що здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції, а також порядок їх оприлюднення та направлення визначаються ним самим.

8. Зміст і порядок складання висновків обов’язкової антикорупційної експертизи, що здійснюється органами місцевого самоврядування, а також порядок їх оприлюднення та направлення визначаються ними самими. Стаття 16. Розгляд та врахування результатів обов’язкової антикорупційної експертизи 1. Висновки антикорупційної експертизи Міністерства юстиції України або його територіальних органів щодо наявності корупціогенних факторів у нормативно-правових актах органів державної влади, які підлягають державній реєстрації, мають обов’язковий характер. У випадку виявлення корупціогенних факторів у таких нормативно-правових актах вони не підлягають державній реєстрації.

2. У разі незгоди із висновком антикорупційної експертизи Міністерства юстиції України або його територіальних органів щодо наявності корупціогенних факторів у нормативно-правовому акті органу державної влади останній має право звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції з вимогою про проведення ним повторної комісійної антикорупційної експертизи цього ж нормативно-правового акта. Така експертиза має бути проведена у десятиденний строк з дня отримання такого звернення разом із копією відповідного нормативно-правового акта в порядку, визначеному Національним агентством з питань запобігання корупції. Якщо за результатами зазначеної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції буде виявлено корупціогенні фактори, такий акт не підлягає державній реєстрації в тій редакції, в якій він надійшов до Міністерства юстиції України або його територіального органу, а якщо корупціогенних факторів виявлено не буде, – відповідний орган реєстрації (Міністерство юстиції України або його територіальний орган) зобов’язаний зареєструвати такий нормативно-правовий акт у терміни та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

3. Всі інші висновки антикорупційної експертизи щодо наявності корупціогенних факторів в акті законодавства України чи нормативноправовому акті органу державної влади мають рекомендаційний характер. У разі виявлення корупціогенних факторів у таких актах законодавства України чи нормативно-правових актах органів державної влади відповідні висновки підлягають обов’язковому розгляду та врахуванню тими суб’єктами, яким вони направлені чи передані в порядку, визначеному законодавством України. Розгляд цих висновків має відбутися у десятиденний строк з дня їх отримання відповідним суб’єктом.

3. Прийняття (видання) нормативно-правового акта органу державної влади без розгляду висновку антикорупційної експертизи щодо наявності у проекті цього нормативно-правового акта корупціогенних факторів є порушенням порядку прийняття (видання) нормативно-правових актів і підставою для визнання прийнятого нормативно-правового акта незаконним та нечинним. Розділ IІІ НЕОБОВ’ЯЗКОВА (НЕЗАЛЕЖНА) АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА Стаття 17. Загальні положення про необов’язкову (незалежну) антикорупційну експертизу 1. Необов’язкова (незалежна) антикорупційна експертиза – це діяльність із виявлення в об’єктах антикорупційної експертизи, яка здійснюється незалежними експертами за власною ініціативою або ініціативою інших осіб, і на яку не поширюються вимоги цього Закону щодо проведення обов’язкової антикорупційної експертизи.

2. Ініціювати проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи може громадська організація, наукова установа або будь-яка інша фізична чи юридична особа.

3. Об’єктом необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи може бути будь-який документ, який відповідно до положень частини першої статті 4 цього Закону належить до числа об’єктів антикорупційної експертизи. Стаття 18. Особи, які можуть здійснювати необов’язкову (незалежну) антикорупційну експертизу 1. Здійснювати необов’язкову (незалежну) антикорупційну експертизу мають право фізичні особи, які відповідають вимогам, визначеним у частині першій статті 8 цього Закону.

2. Забороняється проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи: - службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування та іншими особами, уповноваженими на виконання функцій держави;

- особами, які брали безпосередню участь у підготовці об’єкта антикорупційної експертизи, його обговоренні, прийнятті (виданні, ухваленні) або здійснюють чи будуть здійснювати реалізацію положень вже прийнятого акта, що є об’єктом антикорупційної експертизи.

3. Обов’язки та повноваження осіб, які можуть здійснювати необов’язкову (незалежну) антикорупційну експертизу, визначаються частинами другою і третьою статті 8 цього Закону.

4. Угодою про проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи можуть бути встановлені додаткові вимоги до осіб, які здійснюватимуть необов’язкову (незалежну) антикорупційну експертизу, а також визначені додаткові обов’язки та повноваження таких осіб. Стаття 19. Порядок і строки проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи Порядок, методика та строки проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи визначаються угодою про її проведення, а в разі відсутності такої угоди чи відсутності регламентації відповідних питань у межах цієї угоди – самим експертом. Експерт може скористатися порядком та методикою проведення антикорупційної експертизи, визначеними відповідно до статей 11–14 цього Закону. Стаття 20. Оформлення, оприлюднення та направлення результатів проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи 1. За результатами проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи складається висновок про наявність або відсутність в об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів.

2. У висновку про наявність в об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів обов’язково мають бути зазначені відомості, визначені пунктами 1–3 частини першої статті 15 цього Закону. Висновок про наявність в об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів може містити й іншу інформацію, яка сприятиме ідентифікації об’єкта обов’язкової антикорупційної експертизи, більш комплексній його характеристиці або міститиме додаткову інформацію про хід і результати проведеного дослідження. Інші вимоги до форми та змісту висновку необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи визначаються угодою про її проведення, а в разі відсутності такої угоди чи відсутності регламентації відповідних питань у межах цієї угоди – самим експертом. Стаття 21. Оприлюднення та направлення результатів проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи 1. Висновки необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи про наявність в об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів можуть бути оприлюднені за допомогою будь-яких законних засобів поширення інформації.

2. Висновки необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи про наявність в об’єкті антикорупційної експертизи корупціогенних факторів можуть бути направлені: 1) суб’єктам, які мають безпосереднє відношення до розробки, обговорення або прийняття об’єкта антикорупційної експертизи (у випадку виявлення корупціогенних факторів у проекті акта законодавства України чи проекті нормативно-правового акта органу державної влади); 2) суб’єктам, які прийняли (видали) об’єкт антикорупційної експертизи, а у випадку реорганізації чи ліквідації таких суб’єктів – суб’єктам, які забезпечують нормативне регулювання у відповідній сфері (у випадку виявлення корупціогенних факторів у вже прийнятому акті законодавства України чи нормативно-правовому акті органу державної влади); 3) будь-яким іншим зацікавленим фізичним або юридичним особам. Стаття 22. Розгляд та врахування результатів необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи 1. Висновки необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи підлягають обов’язковому розгляду та врахуванню суб’єктами, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини другої статті 21 цього Закону. Розгляд цих висновків має відбутися не пізніше ніж у двадцятиденний строк з дня їх отримання відповідними суб’єктами.

2. За результатами розгляду висновку необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи про наявність корупціогенних факторів у акті законодавства України, нормативно-правовому акті органу державної влади чи їх проектах суб’єкти, зазначені в пунктах 1 і 2 частини другої статті 21 цього Закону, надсилають ініціатору такої експертизи мотивовану відповідь щодо запланованих або вжитих заходів з метою усунення виявлених корупціогенних факторів. Стаття 23. Фінансування необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи Проведення необов’язкової (незалежної) антикорупційної експертизи, а також оформлення, оприлюднення та направлення її результатів здійснюються за рахунок ініціаторів проведення такої експертизи або з інших джерел, не заборонених законодавством. Розділ IV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) у Законі України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст. 2056): а) абзац другий частини першої статті 1 викласти в такій редакції: «антикорупційна експертиза – діяльність із виявлення в нормативноправових актах, проектах нормативно-правових актів, інших об’єктах антикорупційної експертизи корупціогенних факторів та розробки рекомендацій щодо їх усунення»; б) частину першу статті 1 після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту: «корупціогенний фактор – це положення чи сукупність положень об’єкта антикорупційної експертизи, які самостійно або у взаємодії з іншими положеннями здатні реально сприяти вчиненню чи збільшенню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією». в) частину першу статті 1 після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту: «об’єкти антикорупційної експертизи – документи (акти законодавства України та їх проекти, роз’яснення щодо застосування актів законодавства України, нормативно-правові акти органів державної влади та їх проекти, міжнародні договори, що не набрали чинності для України), віднесені Законом України «Про антикорупційну експертизу» до числа об’єктів антикорупційної експертизи». г) пункт 2 частини другої статті 20 викласти в такій редакції: «узагальнені результати антикорупційної експертизи, здійснюваної відповідно до ст. 55 цього Закону та Закону України «Про антикорупційну експертизу»; д) статтю 55 викласти в такій редакції: «Стаття 55. Антикорупційна експертиза 1. Підстави, умови та порядок проведення антикорупційної експертизи визначаються Законом України «Про антикорупційну експертизу» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими з метою реалізації його положень».

2) у пункті 3 частини третьої статті 50 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 19, ст. 134) після слів «експертних висновків» в дужках додати «(в тому числі висновків антикорупційної експертизи)».

3) доповнити статтю 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 20–21, ст. 190) частиною четвертою такого змісту: «Акти місцевих державних адміністрацій нормативно-правового характеру, що не підлягають державній реєстрації, не рідше одного разу на рік підлягають обов’язковій антикорупційній експертизі на підставі аналізу практики їх застосування. Підстави, умови та порядок проведення такої антикорупційної експертизи визначаються Законом України «Про антикорупційну експертизу»».

4) доповнити статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст. 170) частиною тринадцятою такого змісту: «13. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру не рідше одного разу на рік підлягають обов’язковій антикорупційній експертизі на підставі аналізу практики їх застосування. Підстави, умови та порядок проведення такої антикорупційної експертизи визначаються Законом України «Про антикорупційну експертизу»».

4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: 1) забезпечити внесення відповідних змін до Регламенту Кабінету Міністрів України, Положення про Міністерство юстиції України та врахувати вимоги цього Закону під час розробки Положення про Національне агентство з питань запобігання корупції; 2) забезпечити внесення відповідних змін до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731; 3) привести інші свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; 4) забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативноправових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

5. Апарату Верховної Ради України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: 1) розробити та затвердити Методику проведення обов’язкової антикорупційної експертизи, що здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією; 2) розробити та затвердити Порядок складання та оприлюднення висновків обов’язкової антикорупційної експертизи, що здійснюється

комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією.

6. Національному агентству з питань запобігання корупції у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: 1) розробити та затвердити Методику проведення антикорупційної експертизи, що здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції; 2) розробити та затвердити Порядок складання та оприлюднення висновків обов’язкової антикорупційної експертизи, що здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції.

3) розробити та затвердити Порядок проведення повторної комісійної антикорупційної експертизи нормативно-правових актів органів державної влади, які підлягають державній реєстрації, у разі їх незгоди із висновком антикорупційної експертизи Міністерства юстиції України. Голова Верховної Ради України

В.Б. Гройсман