M - end by tortee pirat

грудень/січень

відчуй себе зіркою...

M неофіційний піратський електроний випуск журнала

відповідальний за цей маразм Соколан Богдан

MOVE

Сторінка редактора Вітаю Вас, любі читачі журналу MOVE! Перш за все, хотілося б подякувати за те, що Ви з нами. Уже рік як журнал крокує з Вами та висвітлює на своїх сторінках найцікавіше для іванофранківської аудиторії. Також, користуючись нагодою, хочу привітати усіх мешканців нашого чудового міста з новорічними та різдвяними святами. Нехай в ці святкові дні Вас не покидає казкова атмосфера, лунає веселий сміх, а навколо Вас люди щиро ділитимуться щасливими посмішками. Я бажаю усім нам, щоб в 2013 році збулися усі бажання, навіть найпотаємніші та най-найочікуваніші. Сподіваюся, для Вас цей рік стане новим початком до життя, про яке ви завжди мріяли. Рухайтеся вперед, вірте у себе та свої сили, любіть та не зважайте на дрібні перешкоди, адже на Вас чекає омріяне чудо!.. Ми ж продовжуємо інформувати та, водночас, дивувати своїх читачів. Живіть. Творіть. Читайте MOVE... Головний редактор молодіжного глянцевого журналу Христина Якимів

грудень/січень

Тема номера

Назад у дитинство Розкидані іграшки, порвані зошити, кольорові сукні для ляльок, різноманітні моделі маленьких машинок, старі фільми, перші слова і кроки. Обійми мами, перші посмішки і невдачі, дитяча дружба, наївність і почуття безтурботності, перші втрати і розчарування. Перші погляди на світ, перше розуміння речей, пізнавання світу і людей, перші здобутки, перші відчуття. Іноді надзвичайно хочеться повернутися назад, назад у дитинство. А ви пам’ятаєте момент, коли вперше ..? … вперше йшли в перший клас, як хвилювалися і сильно трималися за руки батьків; як побачили свою першу вчительку і вперше сіли за парту? Як вперше купляли зошити і вчилися писати; як намагалися разом прочитати слово; як хвилювалися, отримавши першу погану оцінку і як надзвичайно тішилися, розказуючи про шкільні пригоди батькам? Як вперше билися і ходили із син-цями; як вперше вам хтось сподобався і ви думали, що це справжня любов; як ви по-дитячому, щиро дружили? Як сказала Евеліна Хромченко: «Дитинство – це коли жовтий колір – яскраво-жовтий, дерева – живі велетні, а до місяця можна доторкнутися рукою, коли серед друзів є невидимий хлопчик, а під ліжком хтось живе». Та й справді, коли ми були дітьми, ми все сприймали по-іншому, весь світ для нас був в інших кольорах, ми по-своєму дивилися на нього. Для нас кожен день готував щось нове, непізнане, ми йшли на зустріч світу, ми раділи кожному променю сонця, який падав на наші обличчя, ми гралися з тінями, ми крутилися до запаморочення голови, ми вірили в те, що тварини зможуть говорити, ми робили все те, чого ніколи не дозволили б собі зараз. Ми були справжніми, щирими мрійниками. А як

ми раділи, коли показували по телевізору наш улюблений мультфільм і яка була ще більша радість, коли мама дозволяла подивитися трохи довше, ніж зазвичай. Як ми не любили їсти вівсянку і пити молоко, як кривлялися перед дзеркалом і сміялися аж так, щоб боліли щоки та живіт…(!) Але тепер ми виросли і все незвичайне здається нам поза нормами, бо вже забули, якими були колись. Тепер ми не помічаємо різнобарвності крилець метелика, чи яскравості літнього сонця, або ж те, як хрустить перший сніг. Та все-таки, нам всім хотілося б повернутися в те дитинство, яке ми бачимо на наших фото і про яке ще залишилися хоча б якісь спогади. Звичайно, було б дуже добре, хоча б на декілька годин повернутися в один день з нашого минулого, обрати якийсь найулюбленіший момент і пережити його знову. Ми б намагалися все запам’ятовувати, ми були б поруч з тими, кого вже немає біля нас, ми б насолоджувалися моментами щастя. Та, на жаль, це неможливо. Тому все, що в наших силах — це берегти теперішнє і не загадувати на майбутнє, щоб потім не жаліти за тим, що ми не встигли і що пройшло. А якщо хочеться повернутися в дитинство, то знайте, що в душі кожного з нас живе дитина, та маленька людинка, яка колись невгамовно бігала, яка падала і піднімалася, яка і є ви. Просто згадайте те, якими ви були, віднайдіть серед мотлоху і пилу свої старі іграшки, книжки, зошити. Станьте на мить малою дитиною і відчуйте всю радість життя, яке так нещадно летить вперед і наближує нас до фінішу. Марічка Яковина

MOVE

грудень/січень

Аж не віриться — нам 1 рік!.. Скільки всього було пережито, скільки номерів було видано, скільки людей стало частинкою MOVE...

День народження МОВЕ

12 листопада 2011 року — саме ця дата вважається початком молодіжного глянцевого журналу, якому немає аналогів. Ми стартували неочікувано, та динамічно, по-своєму. Ми творили так, як відчували це. І ось уже наш маленький, але такий приємний результат. З нагоди річниці журналу 12.11.12 р. на майдані А. Шептицького відбувся флешмоб, де усі бажаючі, тримаючи над собою журнал, сформували живий напис “MOVE”. Ми хочемо висловити свою безмежну подяку усім, хто нас підтримує, читає, хто просто поруч. Ваш MOVE

MOVE

Світ моди

ФЕНОМЕН ХОЛЛІ ГОЛАЙТЛІ

же в самому імені Холлі Голайтлі (Holly Golightly) присутні ледь вловимі нотки чогось світлого, легкого і приємного, через те що «light» з англ. — «світлий, світило, вогонь». Так і героїня легендарного «Сніданку у Тіффані» чистий сплав дитячої безпосередності, жіночої краси, повітряної легкості і невимушеної привабливості. З’явившись на екранах у 1961 році, своєю чарівністю, вишуканістю та особливістю героїня забезпечила собі всесвітню славу, та не таку, що розвіюється роками, а таку, що живе в століттях. Героїня стала відомою не тому, що вчасно підхопила текучу моду, а тому, що сама продиктувала її. В чому ж феномен Холлі Голайтлі? Варіантів два.

1 ІКОНА СТИЛЮ.

І’мя Одрі Хепберн, яка зіграла Холлі, часто супроводжується визначеннями «ікона стилю», «найкрасивіша жінка ХХ століття», «богиня моди». Піддавати сумніву всі ці похвали неможливо, бо вони є беззаперечною істиною. Інакше бути не могло, бо в жилах акторки тече кров англо-ірландского банкіра та голландської баронесси, в роду якої були французькі дворяни і англійські монархи. Сама Одрі випромінювала як зовнішню, так і внутрішню красу: «Щоб губи були красивими – говори тільки красиві слова. Щоб очі були гарними – шукай в людях тільки хороше. Щоб фігура була струнка – ділися їдою з голодними. Щоб волосся було красивим – нехай кожен день ним бавиться дитина». Одрі, через свою героїню Холлі, надала нове дихання чорному платтю. Коко Шанель створила його в 1926 році. Це було плаття трохи нижче колін, із завуженими рукавами, пониженою талією та півкруглим вирізом. Одрі ж подала його без рукавів та довжиною ледь вище коліна. Скільки б деформацій не пережило славетне плаття, скільки б талановитих дизайнерських рук не додавали йому своїх ізюминок, Холлі – завжди буде на крок попереду. Шедевр цей був створений Юбером де Живанши. В 2006 році чорне плаття, яке носила Холлі, на аукціоні Сhristie`s в Лондоні було продано за 807 тисяч доларів.

2 УНІКАЛЬНІСТЬ БЛОНДИНКИ.

Не менший вклад в модний переворот зробило інше плаття, не менш відоме. Цього разу не стримане чорне, а вільне біле. Саме те, що так шикарно і легко розвіювалося під вітрами вентилятора прекрасної Мерлін. Не всі знають, що образ Холлі Голайтлі писався рукою Трумана Капоте з самої Мерлін Монро. Письменник та актриса були знайомі. Трумен захоплювався безпосередньою, відкритою, спокусливою, нестриманою та дещо неконтрольованою Мерлін. Тому на сторінках книжки Холлі постає перед читачем в образі блондинки. Також спочатку планувалося, що роль Голайтлі зіграє саме Монро. Актриса прожила своє життя дуже яскраво. Мерлін обожнювали, перед нею поклонялися, її наслідували. Популярність актриси ламала кордони, тоді ще географічні, а тепер і вікові. Але попри свою рішучу впевненість, вона була досить наївною, хаотичною, безпосередньою і дещо вітряною. Такою, як ми її читаєм у поведінці Холлі – шикарною жінкою, що так самовіддано пракне щастя, бажає кохання, шукає себе….

грудень/січень

Холлі стала сплавом двох благородних, але зовсім різних металів. Мерлін випромінювала жіночу сексуальність, вона активно нею користувалася: «Секс-символ – це всього лиш річ, а я ненавиджу бути річчю. Але якщо вже бути символом, то краще символом сексу, ніж чогось іншого». Одрі володіла шармом і не меншою спокусливістю, і говорила: «Сексуальна привабливість – це те, що ви відчуваєте у себе всередині. Я не складена, як Софі Лорен або Джина Лоллобріджида... Але щоб продемонструвати свою жіночність, мені не потрібно опинятися в спальні. Я можу передати свою сексуальну привабливість, зриваючи яблука з дерева або стоячи під дощем». Якщо прототипами служать дві найпрекрасніші діви століття — то героїня просто приречена на успіх. Легендою Холлі Голайтлі не стане, вона нею вже давно є. Оля Тарасюr

MOVE

Психологія

Розвиток чи деградація? Чи часто у наш час можна помітити дітей, які граються у дворі? На жаль, сучасні діти надають перевагу комп’ютерним іграм. Вони переміщуються у віртуальний світ, де треба тільки вбивати, катувати і вправно керувати джойстиком чи мишкою. Багато кому пощастило мати дитинство без Інтернету, мобільних телефонів, комп’ютерів. Діти виходили з дому гуляти раненько і поверталися, коли вже сутеніло. Батьки не могли докликатись на обід, а діти завжди відповідали, що не голодні. Часто можна було почути вигуки батьків з балконів багатоповерхівок: «Андрійку, додому!», на що чулась відповідь: «Мамусю, ще п’ять хвилин, будь ласка!». В свою чергу, дівчатка виносили іграшковий посуд та грали в «доньки й матері». Ще вони полюбляли кататись на гойдалках чи грати з м’ячем у гру під назвою «сім’я». Можна було помітити, як вони робили лялькам «Барбі» різноманітні зачіски. Найпопулярнішими іграми були «резинки» або «класики». Хлопці ж ламали палки з дерев і грали у «війну». Також вони власноруч робили різноманітні рогатки, луки та стріли. Але найцікавішою грою для них був футбол. З кожного двору збирали команди і влаштовували турніри. Дівчата не могли не вболівати, тож малювали різні плакати та придумували «кричалки». Але не можна забувати про ігри, в які могли грати усі бажаючі: «Козаки-розбійники», «Вожатий, вожатий, подай піонера», «Лови» або ж «Квач», «Вище землі», «Хованки» або «Піжмурки». Ось ці ігри, про які сучасні діти, можливо, навіть і не знають. Також не можна не згадати про всім відому гру «Вибивали». Кількість чоловік була необмежена. Ще частенько можна було побачити, як діти роблять із піску різні фігури, будують замки.

І що ми бачимо зараз? Школярі поспішають додому, щоб доробити «квест» у віртуальній грі, або просто постріляти у монстрів чи пограти в гонки. Та чи винні у цьому діти? Можливо, проблема у тому, що з раннього дитинства батьки включали комп’ютер і, тим самим, мимоволі привчали дитину до нього, щоб вона їм не заважала. Батькам треба заохочувати своїх дітей до цікавого, аби навіть у розвагах вони отримували тільки корисне, адже у віртуальних іграх немає нічого, окрім агресії. І, як наслідок – залежність чи навіть психічні відхилення. Сьогодні найпопулярнішими іграми є: «Lineage ІІ », «Aion» , «World of Warcraft», «World of Tanks », «Сounter-strike» та багато інших. Раніше ігор було багато, але головне – всі бачили гравців в обличчя, а не «нікнейм» на екрані монітору. У дітей був власний світ – не віртуальний, який їм вигадали і нав’язали, а той, що вони побудували самостійно! Це світ мрій, кольорів, веселощів та позитивних емоцій. Сьогодні ж від нього залишилися лише спогади та ностальгія. А так хочеться, щоб все було як раніше… Науково-технічний прогрес – це, звісно, добре. Але чи повинні від цього страждати діти? Батькам варто задуматись, адже методів виховання для розвитку дитини є безліч. Анастасія Козлик

грудень/січень

Дозвольте запросити вас на бал! Можливо всього раз за життя (ну а може і трішки частіше) трапляється справжнє диво. Хлопці знімають джинси і кеди, приміряють костюм і перев’язують краватку. Дівчата витрачають цілісінький день на зачіску та макіяж, щоб виглядати неперевершено, як у найголовніший день у своєму житті, ховають подалі буденні речі та одягають розкішні сукні… Оркестр починає грати Його Величність – Вальс, зал освітлений тисячами ліхтарів – прямо, як у казці, і кавалери запрошують дам до танцю… Таке чудо бачили на власні очі гості Всеукраїнського Галицького Балу, який відбувся 15 листопада в Івано-Франківську. Проводиться такий бал не перший раз і, я певна, не останній. Бо на відміну від перших «Галицьких Балів», зараз це – дивовижна, довгоочікувана подія для великої кількості людей. І поки буде молодь,яка зацікавлена у відродженні таких традицій, поки будуть люди, що живуть танцем, Бал триватиме, оркестр не стихне і двері гостинно прочинятимуться перед кожною парою в дивовижних нарядах. Вальсували із нами жителі багатьох міст України і не тільки, адже цей бал став і Першим Всеукраїнським – до Станіславова на бал завітали і гості з Грузії, Німеччини. А один із членів журі, Іраклій Левкінадзе, навіть поділився своїми думками щодо проведення «Українського балу в Грузії».

Звісно ж, традиційно для «Галицького Балу», не обійшлося без майстер класів з коломийки, польки, полонезу тощо – чудова можливість для бажаючих розвиватись у танці. А серед найяскравіших гостей Балу було обрано і Князя та Княжну, і «найкращу танцювальну пару». І, знайте… Дівчата, навіть якщо ви невпевнено почуваєтеся у бальній сукні, а ваші кавалери не звикли до костюмів і не такі вправні у вальсі, як хтось інший; якщо ви не є прихильником світських раутів, і якщо вважаєте більш доречним не проводити таких заходів; і якщо навіть ви вважаєте себе людиною інших поглядів і лиш злісно відказуєте: «Я не танцюю», я певна – танцює ваша душа і ваше серце! То чому б не дати їм волю?... Марта Баранецька

MOVE

Історія

Франківський вампір. Вірити чи ні? Мало хто з жителів Івано-Франківська знає про те, що в нашому місті «існує» вампір. Саме так – вампір. Подейкують, його могила знаходиться на старому станіславському кладовищі (вул. Київська). З вигляду вона поруйнована і непримітна, проте жах наганяє неабиякий. Особливо на тих, хто в це фанатично вірить. Існують перекази, що останній вурдалак залишав свою криївку у грудні 1974 року. Кажуть, тоді його «розбудило» поховання біля криївки. Старші люди стверджують, що раніше вампір «пробуджувався» ще до війни. У першому своєму «пробудженні» вампір вбив трьох людей і був загнаний назад до могили місцевим чаклуном, котрий володів надприродними силами. Проте тодішня аж надто офіційна влада сприйняла таку інформацію як нісенітниці. Згодом була помічена поява трупів з дивними слідами укусів на шиї, як свідчення дій вампіра. Розпочалися пошуки славнозвісної істоти, проте спроби виявилися марними. Час ішов, а люди гинули. Батьки з острахом відпускали дітей до школи. Версії «вурдалачної» історії ширилися навіть серед працівників правоохоронних органів. Через деякий час підозрілу могилу випалили військовим вогнеметом. Кажуть, що могила сходила димом аж три доби! Потім появи трупів припинилися. Достеменно ім’я людини, яка похована на місці, що вважається могилою вампіра, невідомо. На цьому місці стоїть надгробна плита кондуктора залізниці, котрий помер у далекому 1936 році. Правда все це чи ні, нам уже дізнатися, напевно, не вдасться… Ірина Барган

грудень/січень

Подорожуємо з нами

Дюссельдорф Düsseldorf

MOVE

Місто, де здійснюються мрії Місто, де здійснюються мрії! Ви ніколи не були в Дюссельдорфі? Ніколи не прогулювались набережною Рейну? І не знаєте, що таке Кірмес? Повірте, ви багато втратили. Дюссельдорф – це столиця федеральної землі Північний Рейн - Вестфалія на заході Німеччини. Славиться нічними клубами, карнавалами, фестивалями та музеями. У Дюссельдорфі знаходиться найдовша барна стійка світу. Це місто, де можна відчути справжній дух Німеччини, побачити, як насправді працюють і відпочивають німці. Наймодніші і найстильніші магазини для шопінгу саме тут! Дюссельдорф – це місто, в яке хочеться повертатись знову і знову.

Де зупинитись? Найдешевший варіант – це хостел. Номер в готелі можна знайти від 32Є/добу без сніданку. Номери у готелі 3 *** коштують від 40Є – 50Є. Якщо ви плануєте залишатись у Дюссельдорфі на довший час, особливо вигідна пропозиція для студентів, можна зняти кімнату у будинку/ гуртожитку. Двомісна кімната коштуватиме приблизно 350Є/міс, одномісна – 400Є/міс. В такому випадку прийдеться готувати самостійно на спільній кухні для трьох кімнат. Але повірте, це чудова можливість познайомитись із представниками різних країн та скуштувати їхні національні страви.

Як доїхати? Сьогодні, на щастя, існує багато можливостей подорожувати. Варіант №1 –автобусом. Ви можете обрати автобусний тур у будь-якому агентстві нашого міста. А також замовити квитки в Інтернеті або купити на вокзалі. У середньому квиток до Німеччини зі Львова коштує 80 – 100 Є в один бік. Варіант №2 – авіапереліт. Це прекрасна можливість для тих, хто любить подорожувати швидко, якісно і комфортно. Квиток туди-назад коштує в середньому 250-400Є, залежно від авіакомпанії. Варіант №3 – не для слабодухих. Існують сайти, де реєструються люди, у яких є авто і мета подорожі співпадає з вашою. Або вони проїжджають мимо вашого міста і можуть вас там «скинути». Кажуть люди, що це надійно і дешево, особливо, якщо їхати з Польщі. Але не всім сайтам і людям можна довіряти. Будьте обачними.

Транспорт Дюссельдорф – це місто із прекрасним сполученням, як внутрішнім, так і зовнішнім. Ціна квитка на автобуси, тролейбуси та метро залежить від відстані. Білет на 1 день коштує 5.70Є. Можете придбати спеціальний проїзний квиток на тиждень чи місяць. Студентський проїзний квиток на місяць коштує 40-60Є. «Зайцем» в транспорті їхати не рекомендую. Якщо натрапите на контролера, то заплатите штраф 40Є. А контролерів за одну вашу поїздку може буде більше, ніж один. З головного вокзалу Дюссельдорфа відправляються прямі поїзди у Париж, Амстердам, Брюссель і ще у багато інших міст Європи. Німецька залізниця – це зручно, швидко та комфортно.

грудень/січень

Цікаві події у Дюссельдорфі На початку лютого відбувається карнавал. Тоді закриваються всі офіси, магазини, і всі люди у карнавальних костюмах виходять на вулиці міста. Потрапити у Дюссельдорф у цей період те саме, що потрапити у казку. У червні в Дюссельдорфі відбувається День Японії. Це зовсім не дивно, адже тут знаходиться японський квартал – «маленький Токіо», який населяють більше 6500 японців. Програма свята – різноманітна. Від показу бойових мистецтв до майстер-класів древніх японських мистецтв. І на завершення – чудовий феєрверк та парад кораблів. З 20-28 липня у Дюссельдорфі проходить Кірмес (Kirmes). Це грандіозне дійство збирає навколо себе тисячі туристів. На площу біля Рейну привозять атракціони, у вагончиках і палатках можна спробувати німецькі делікатеси, випити пива. Атмосферу, яка панує навколо, неможливо передати на папері. Повірте, враження залишаться назавжди.

Що варто відвідати у Дюссельдорфі? Насамперед прогулятись набережною Рейну, відвідати телевежу Рейнтурм (Rheinturm) і подивитись на Дюссельдорф з висоти 240м. Особливо гарно ввечері, коли місто поринає у темряву і оживає в світлі ліхтарів. Наступний крок – порт Медіагафен (Medienhafen). Це будинки різноманітних форм і кольорів. Ви ніколи не повірите, що така архітектура існує насправді, поки не побачите на власні очі. Жодна будівля не схожа на іншу. Недивно, що цю частину міста називають архітектурним зоопарком. Не забудьте відвідати Альтштадт (Altstadt) – центр міста. Кожна вулиця чимось знаменита. Тому екскурсія буде незабутньою. Замок Бенрат (Schloss Benrath) – дивовижний замок 18 ст. в стилі рококо, за вікнами якого чудесний парк, озеро і багато квітів. Сотні жителів і гостей міста проводять там вільний час. Королева шопінгу – Королівська алея (Königsalle). Саме тут ви зайдете бутики найвідоміших брендів світу. Про пам’ятки архітектури, замки, вулиці можна писати ще дуже багато. Але як кажуть у народі: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Подорожуйте частіше! І нехай кожна подорож дарує вам незабутні враження та спогади! Ірина Красевич

MOVE

Краса та здоров’я

Догляд

Восени наша зовнішність страждає від прохолодної погоди. Перепад між сонячним літом і сирим початком осені чи то морозною зимою дуже сильний. Тоді як не втратити красу в похмурих сірих днях? Що краще восени та взимку для нашої шкіри? Звичайно, ми можемо звернутися до дерматологакосметолога, який допоможе відповідно до типу шкіри підібрати потрібні засоби по догляду за нею. Можемо зайти в книгарню і накупити різноманітної літератури чи пошукати в інтернеті (дядечко Гугл все може). До того ж, є багато корисних сайтів з різноманітними рубриками/порадами. Чи просто піти в магазин і вибрати,що до смаку, і до кишені. Отже,шкіра покриває все наше тіло і підтримка в хорошій формі далеко не легке завдання. Так з чого почати? Звертаючись до салону, треба врахувати, що багато процедур проводяться курсами і займають певний час. Прості, але дієві «бабусині» домашні рецепти – ось те, що насправді потрібно! Догляд за шкірою обличчя восени – це гостра необхідність у щоденному зволоженні шкіри. Для цього потрібно: по-перше, щоб відновити природний баланс шкіри, необхідно випивати рідини не менше 1 літри на день; по-друге – наситити шкіру зволожуючими речовинами, застосовуючи маски і креми. Про це розповім детальніше. Для очищення і допомоги сухій шкірі взимкуі восени наші бабусі робили маски з доступних коштів, одержуючи при цьому відмінний відлущуючий або, кажучи сучасною мовою, пілінг - ефект. Догляд за будь-яким типом шкіри обличчя в будь-якому віці складається з чотирьох етапів: 1-й - очищення шкіри обличчя 2-й - зволожуючі процедури 3-й - живлення шкіри обличчя 4-й - захист шкіри обличчя Виходить, все дуже просто! Потрібно оновити свою косметичку і не забувати про догляд за шкірою, адже незважаючи яка за вікном погода і пора року, вона потребує від вас належного догляду і уваги. Відкладіть свої нагальні справи, увімкніть приємну музику, прийміть ванну і розслабтеся. Залишайтеся чарівними цієї золотої осені і білосніжної зими!

грудень/січень

МАСКИ ДЛЯ СУХОЇ ШКІРИ: (Суху шкіру можна мити з милом не більше одного разу в день. Воду краще пом’якшити.) 1.  Половину яблука (або груші) подрібнити до стану пюре і додати 1/2 чайної ложки меду, чайну ложку сметани або рослинного масла. Нанести отриману масу на шкіру приблизно на 15-20 хвилин, після чого змити теплою водою. 2.  Півтори склянки вівсяних пластівців подрібнити в кавомолці, додати півтори-дві чайні ложки питної соди, ретельно перемішати. Отриману суміш слід зберігати в прохолодному місці, а для приготування маски 1 столову ложку порошку розмішати з водою, кефіром або молоком і нанести на шкіру. Після вбирання змити залишки суміші теплою водою. Цей засіб ефективно очищає шкіру, видаляючи чорні точки, надає їй гладкість і пружність. 3.  2 ст. л. борошна змішати з 1 збитим білком яйця і додати 1 ч. л. меду. Отриману тістоподібну масу нанести на очищену шкіру обличчя на 10-15 хвилин. Змити водою. Ця маска використовується і з метою профілактики перших зморщок.

МАСКИ ДЛЯ ЖИРНОЇ ШКІРИ Для комбінованої і жирної шкіри підійде маска з яблуком і молоком. 1.  Одне яблуко слід очистити від шкірки, порізати на кубики і зварити до утворення кашки в невеликій кількості молока. Остудити і нанести на обличчя на 20 хвилин. Потім змити прохолодною водою. 2.  1 чайну ложку вершків змішуємо з 1 чайною ложкою лимонного соку, наносити маску на обличчя ватяним тампоном на 20 хвилин, потім змити. Це маска підходить для жирної шкіри, добре вибілює і омолоджує. 3.  До 1 столової ложки кашки з листя кропиви і подорожника (узятих в рівних частинах) додати 1 столову ложку соку цитрусових і накласти на заздалегідь очищене лосьйоном обличчя. Через 20 хвилин змити холодною водою. 4.  Білок одного яйця, одну чайну ложку меду і половину чайної ложки оливкового масла змішати до однорідної консистенції. Потім додати подрібнені вівсяні пластівці до отримання кашки. Нанесіть маску на обличчя на 20 хвилин, потім змийте теплою водою. Перед нанесенням маски можна підігріти її на водяній лазні. Маска звужує пори, підходить і для жирної, і для нормальної шкіри.

МАСКА ДЛЯ ПІДТРИМКИ ШКІРИ ОБЛИЧЧЯ В ТОНУСІ 100 г меду змішати із соком 1 лимона. Отриману масу нанести тонким шаром на шкіру обличчя і залишити на 5-10 хвилин, потім змити холодною водою.

МАСКА ДЛЯ БЛІДОЇ ТА В’ЯНУЧОЇ ШКІРИ 1 ст. л. меду розтерти в 1 ст. л. теплого молока. Маску нанести на обличчя ватним тампоном та тримати її 15-20 хв., після змити теплою водою.

ЗВОЛОЖУЮЧА БАНАНОВА МАСКА ДЛЯ БУДЬ-ЯКОЇ ШКІРИ Банан очистити від шкірки, розрізати на кілька частин, заморозити в морозилці. У міру необхідності використовувати банан як маску. У замороженому банані вологи концентрується більше, ніж у свіжому. Тому маски із замороженого банана найбільш ефективні.

MOVE

ТНМК Музика

Як приємно чути українську музику, українські тексти, бачити свідомих українців на сцені... А ще приємніше, коли такі люди відвідують наше рідне місто, щоб порадувати своїх фанів живим виступом. Восени до нас навідалися хлопці з гурту ТнМК, і нам вдалося побесідувати з одним із учасників — Фоззі.

грудень/січень

Де ви черпаєте натхнення для своїх пісень? Я не знаю як у інших, бо не був у їхніх головах, але у мене якось так, ніби краник відкручується і звідти просто ллється. Було таке, що я сів біля моря і краник так «бац!» — і відкрився. От я зараз хочу написати пісню. Я знаю, що у нає 4 дні — 4 концерти, дорога, друзі... І от хочеться, щоб воно само по-собі прийшло. У телефоні вже є готова музика, є навушники, тож буду писати. Але звичайно, не можна бути певним у цьому, можна лише загадати, щоб вийшла пісня таким чином. Ви вже 23 роки на сцені, чи не важко стільки утримуватись та творити? Ну, то була зовім інша сцена. Ми так рахуємо з того часу, як ми почали. І насправді у нас не все так виходило, ми здебільшого грали для себе, для друзів. Чи важко зараз перебувати в українському шоу-бізнесі? Не думаю, що ми в ньому перебуваємо, тому що існує багато паралельних світів, багато паралельних Києвів... Я наприклад взагалі не знаю цієї гламурної тусовки, бо вони для мене якраз і є в цьому паралельному світі. Таке враження, що ми взагалі різними вулицями рухаємось, в різних містах. Тому, сказати, що важко, то справді, це так. У нас шоу-бізнес є постійно під тиском, тому що якщо ти зупинишся десь на 2 роки, тебе дуже швидко забудуть, оскільки велика конкуренція. У нас же як: он вуйко Іван — то не артист, а от вже з Москви — то артист. І коли ми були в Польщі, я побачив наскільки для них свої артисти є номером 1. Тобто жодних стасів михайлових. Я навіть так трішки позаздрив їм, бо дуже б хотілося дожити до цього часу і в нас на Україні.

Чи є якась пісня, яка дуже особлива для вас? Ми намагаємося чесно писати про все, що нас хвилює. Якби ми були розумніші, ми б грали те, що на весіллях. Як вам Івано-Франківськ? Ми у вас не вперше, грали тут уже разів п’ять, частенько тут відпочиваємо. Хотіли б частіше приїжджати, грати хоча б раз на пів року. Це було б ідеально, бо для нас Франківськ — це друзі. У нас навіть звукорежисер з Івано-Франківська. Що б ви хотіли побажати мешканцям нашого міста та нашим читачам? Як аудиторії, я б хотів побажати, щоб і решта аудиторії була схожою саме на іванофранківську. І я це кажу не тому, що потрібно так говорити в кожному місті, де ми виступаємо, а тому, що справді так вважаю. Я мрію про те, щоб українського артиста шанували так, як тут і навіть ще більше. Тоді я б був щасливим. Тому, дякую за вашу теплоту, за те, якими ви є. Будьте справжніми, будьте собою! Розмовляла Христина Якимів

MOVE

Благодійність

Янголи поруч Ц

ієї осені ініціативна група ”Янголи поруч” відсвяткувала свій день народження – нам виповнився один рік. “Янголи поруч” – це постійно діючий проект студентської та громадської ініціативи при філософському факультеті ПНУ ім. В.Стефаника. Проект створено для того, щоб допомагати потребуючим і підтримувати тих членів суспільства, котрі позбавлені людського тепла, любові та співчуття – одиноких людей похилого віку, сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Студенти нашого факультету закликають не бути байдужими до гострих проблем сучасного суспільства, ділитись світлом і любов’ю з ближніми. Впродовж 2011-2012 навчальних років ми: •  двічі побували в Яблунівській школі-інтернаті (в грудні та березні); •  відвідали геріатричний центр нашого міста; •  організували нашим друзям з інтернату поїздку у відпочинковий комплекс «Буковель»; •  влаштували благодійну ярмарку печива, вилучені кошти з якої пішли на потреби дітейсиріт. Щоб підготувати повноцінну поїздку, учасники групи у вільний від навчання чи роботи час готують гостинці для дітей (або людей похилого віку), збирають необхідні речі для потребуючих, займаються інформативною діяльністю, працею в гуртках (бісер, квілінг, декупаж, брейк-данс, малювання тощо) та організацією благодійних заходів (ярмарків та аукціонів). Спонсорами в цій організації є насамперед студенти та викладачі філософського факультету, а також студенти театрального та художнього відділень Інституту мистецтв, але знаходяться й інші бажаючі. Учасники проекту вже добре знають, що є ті, котрі потребують їхньої підтримки. Саме тому ініціативна група «Янголи поруч» запрошує до співпраці всіх, хто є небайдужими до людських проблем, бо як сказав Симон Афонський: ”Щоб допомогти іншій людині, не обов’язково бути сильним і багатим, — достатньо бути добрим”. Юлія Кражевська

грудень/січень

ЯНГОЛИ ПОРУЧ Це постійний освітньо-благодійний прект студентів філософського факультету ПНУ ім. В. Стефаника та усіх небайдужих людей, які хочуть допомагати дітям-сиротам та потребуючим людям. Контактні телефони для запитань та фінансових пожертв: Староста ініціативної групи — Тетяна Кирдяк (097 87 36 805; 093 13 54 809) Координатор проекту – викладач кафедри релігієзнавства, теології та культурології Возняк Ореста Тарасівна (096 21 21 935) ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ, 5 поверх, гуманітарного корпусу ПНУ ім. В. Стефаника по вул. Чорновола (навпроти вул. Матейки). Обміняйте своє тепло на дитячу посмішку... МИ ЧЕКАЄМО ВАШОЇ ДОПОМОГИ ТА ПІДТРИМКИ!

MOVE

Техніка

Вибір бюджетного смартфона Вибір Вибірбюджетного бюджетногосмартфона смартфона Вибір бюджетного смартфона Індустрія смартфонобудівництва не стоїть на місці. Маркетологи провідних компаній не дарма отримують свою заробітню плату, рекламуючи новинки IT індустрії. А ми, як звичайні смертні, прагнемо купити найкращий і найбільш універсальний смартфон. Все більше людей беруть кредити, або просто відкладають кошти на бажану покупку. Але не всі можуть собі придбати дозволити флагман. Отже, ми сьогодні поговоримо про бюджетні пропозиції провідних компаній.

Sony Xperia tipo ST-21i Це наймолодший смартфон компанії Sony. В цьому смартфоні відчутний класичний Sony-style, тому по дизайну апарат більш як вдалий. Екран у ньому 3.2 дюйми при розширенні 480x320 пікселів. В смартфон вбудований мікропроцесор qualcomm на 800 МГц, який дозволяє працювати з різними програмами без підторможувань. А операційною системою виступає Android 4.0 з фірмовим інтерфейсом від Sony. Є також модифікація цього смартфону із двома SIM-картами.

HTC Desire C Компанія HTC вже декілька років тішить нас своїми Android смартфонами. Не є виключенням їх новий бюджетний апарат Desire C. Він може похвалитись екраном 3.5 дюймів з розширенням 320х480 пікселів, процесором Snapdragon на 600 МГц, Android 4.0 та дeже красивим інтерфейсом HTC sense. Також в смартфоні є 4 гб внутрішньої пам’яті плюс є роз’єм для карт пам’яті MicroSD.

Samsung Galaxy Ace Plus Компанія Samsung із самого початку співпрацює з Google Android. Galaxy Ace Plus - це черговий бюджетний комунікатор знаменитої компанії. Він оснащений 3.65 дюємовим дисплеєм, процесором 1 ГГц, Android 4.0 з інтерфейсом TouchWiz. Також апарат випромінює класичний Samsung дизайн. Всі бюджетні комунікатори подібні між собою. Основна задача у виборі полягає у тому, щоб вам подобався дизайн апарату, бо апаратна частина у них трьох практично ідентична. Смартфон має сподобатись особисто вам, а не вашим друзям. Бажаєм успіху у виборі. Ярослав Техноген

грудень/січень

Соцопитування

Мультфільм вашого дитинства

раннього дитинства батьки своїм дітям включають мультфільми. З ними вони розвиваються, занурюються у той казковий і цікавий світ, переживають з героями їхні пригоди. Маленькі дівчатка найчастіше мріють стати принцесою чи феєю, а хлопчики – супер-героями. Напевно кожна дитина чула від батьків слова: «Доки не зробиш уроки, мультики не включу!» Протягом усього життя, дорослі переглядають улюблені мультфільми, поринаючи у спогади дитячих років, згадуючи приємні моменти і ті незабутні роки дитинства. Тож, яким був Ваш улюблений мультфільм у дитинстві? Журнал «MOVE» зробив рейтинг популярності мультфільмів. Було опитано 73 респонденти віком від 19 до 30 років. Отож, на першому місці всім відомий і улюблений «Ну, погоди!». Цей мультик підтримали 27 людей. До речі, у Росії мультик заборонений для перегляду дітям до 18 років. Другий, але не менш популярний «Том і Джері» – 20 голосів. «Король лев» опинився на третій сходинці. Йому надали перевагу 14 людей. На четвертій позиції є «Попелюшка» та «Капітошка». Ці два мультики полюбляли дивитись загалом 11 людей. Останню сходинку нашого хіт-параду зайняв мультфільм «Ёжик в тумане» і за нього проголосував лише один респондент. Отож, можна підвести підсумок, немає такої дитини, яка б не любила мультфільми. Кожен вибирав собі той, який йому найбільш сподобався, можливо за героями, а можливо за перебігом подій. Немає нічого принизливого переглядати їх і у старшому віці, самому, з друзями, а може навіть і зі своїми дітьми. Дивіться мультфільми, насолоджуйтесь барвами дитинства і занурюйтесь у той чарівний і загадковий світ. Анастасія Козлик

MOVE

Спорт

Регбі-гра для справжніх чоловіків Здавалось би все так просто у цьому виді спорту: прийшов, поганяв м’ячика, погомонів з друзями… Але ж ні. Ця діяльність вимагає терпіння, мужності та неабиякої фізичної підготовки. Якщо ти хлопець чи мужчина і ти прагнеш перемоги над собоютобі саме сюди! Мені випала хороша нагода поспілкуватися з головним тренером РК «Роланд», Яремою Михайлом Івановичем.

Михайле Івановичу,чому для діяльності Ви обрали саме регбі?

своєї

Насамперед я б хотів ознайомити читачів з історичними подробицями стосовно цієї гри. Отже, як не дивно, але саме в розважливій, монархічній, інтелігентній Англії бере свій початок регбі. Бажання англійців домінувати над ворогом, принизити його якомога сильніше, затоптати — породжує дивну у наш час розвагу. Жбурляння ногами людських голів (переможеного ворога) видається жахливим, але таким і було „первісне регбі”. Згодом з’явилися м’ячі, які величезні натовпи людей ганяли вулицями сіл та містечок без будь-яких правил. М’яч ловили, кидали, штовхали, робили все,

грудень/січень аби загнати на бік суперника. Зрозуміло, що такі матчі закінчувалися бійками. Тому за часів правління Едуарда ІІ, Річарда ІІ та Едуарда ІІІ вводились суворі закони проти „футболу натовпу”, як називали цю гру, оскільки вона, на думку королів, спричиняла безлад та відволікала підданих від інших занять. Поступово гра увійшла в більш-менш систематизовані рамки і почала впроваджуватися в англійських учбових закладах. Зародження ж сучасного регбі датується 7 квітня 1823р. і пов’язується з м. Регбі (80 кілометрів від Лондона). Тут проводився футбольний матч між командами місцевого коледжу. В якийсь момент гравець на ім’я Вільям Уебб Елліс, намагаючись врятувати свою команду від поразки, схопив м’яч руками і побіг до чужих воріт, забивши „гол”. За порушення правил він тієї ж миті був виключений з поля гри. Тим не менше, новизна Елліса була взята на озброєння: з’явився різновид футболу, в якому дозволялась гра руками. Відтоді головний трофей, за який змагаються учасники Кубку світу, носить ім’я Елліса. Існує інший погляд на цю подію. Томас Хьюджес – автор „Шкільних днів Тома Брауна”, капітан шкільної команди – стверджує, що не Вільям Елліс, а Джем Маккі побіг з м’ячем в 1838р. А Елліс просто запропонував концепцію бігу з м’ячем в руках наприкінці 1823 р. Суперечки навколо цього питання ведуться й по нині. В жовтні 1863 р. на засіданні представників різноманітних шкіл та клубів у Лондоні відбулося остаточне розмежування на власне футбол та регбі-футбол. В 1871 р. в Англії створюється Союз регбі, яким були започатковані перші офіційні правила гри. В 1873 р. схожий Союз з’явився в Шотландії, в 1874 – в Ірландії і в Північній Ірландії, в 1881 р. в Уельсі. В 1943 р. створена Міжнародна любительська федерація регбі. На олімпійській арені регбі з’являється в 1900 р. з проведенням Олімпійських ігор в Парижі. А розкажіть як саме Ви організували свою першу команду і де саме? Будучи молодим та гарячим хлопцем (сміється) захоплювався цією грою, коли навчався у Львові. Ця гра завжди надихала мене і якось я вирішив для себе досягнути значних висот у цій діяльності. Перша секція була створена мною у СПТУ-5 у 1989 році. У 1994 р. були організовані дитячі секції у загальноосвітній школі №25. Доречі,ті хлопчаки,які прийшли до мене в ці роки займатися та по нинішні дні,я рахую їх міцною, дружньою командою,звичайно залишився не весь склад,але ті новенькі,як долучаються до нас,ми їх завжди раді бачити і приймаємо з відкритим серцем. У період з 1995 по 2001 рік дитячі та

юнацькі команди чотири рази перемагали на першостях України у своїх вікових групах,п’ять раз ставали призерами. Успішно виступали на міжнародних змаганнях у Франції,Румунії,Литві,Л атвії,Польщі. Коли саме «Роланд»?

була

створена

команда

Команда була створена,як я вже казав,з тих маленьких хлопчиків, вони були початком для сьогоднішньої, успішної та згуртованої команди «Роланд». Офіційне заснування — серпень 2008 року. В складі команди — 41 чоловік. Всі гравці-вихованці Івано-Франківського дитячоюнацького регбі. Команда виступає у чемпіонатах з регбі та регбі-7. Якими досягненнями можете похизуватись та що новенького впроваджено? З цього часу забезпечена участь дорослої команди у чемпіонатах України з регбі і регбі-7, започатковано і проведено перші турніри Дитячої регбійної ліги,проведено перший міжнародний турнір з регбі-7, присвячений Дню міста. Та ще одне,про що я хотіла запитатись… Поясніть, а що означає це число, наприклад регбі-7..так? Це серед 15х15 самих

різновид регбі (сміється). Культивується чоловіків та жінок. Класичний варінт — гравців. Регбі-7-7х7 гравців на полі таких розмірів.

А в яких країнах світу регбі є популярною грою? Найбільшої популярності гра набула в Англії та інших країнах Британії, також Франції, Австралії, Нової Зеландії, Аргентини, Італії, Румунії, Японії, Канади та навіть в Грузії. Що б Ви побажали нашим читачам наприкінці нашої розмови? Перш за все,я б побажав не боятися робити зміни у житті. Вважаю,що кожен день потрібно проживати дізнаючись про щось нове,потрібно прагнути досягнути вершин у тих мріях та сподіваннях,які ви щиро плекаєте. Не бійтеся робити кроки вперед. Двері відкриваються тому,хто в них стукає. Розмову провела Аліса Цимбалюк

MOVE

Страхи Все в світі взаємопов’язане. Тому поява страху впливає негативно на наше життя. Невпевненість проявляється невдачами в роботі, замкнутість відштовхує від нас людей. Сконцентрованість на страху впливає на особисте життя: згасають почуття, кохані люди здаються ворогами. Все довкола міняє свої барви і ми починаємо бачити світ похмурим та одноманітним. Також зникає бажання любити і бути коханими. Людина зі страхом не може бути щасливою, адже він несе негативні емоції, пригнічує нас. Ми стаємо заручниками негативу. Але як позбавитися від нього? По-перше потрібно визначити джерело страху. Дуже важко признатися самим собі чого ми боїмося. Такі вже ми є ... Визначивши - потрібно приступити до його ліквідації. Способів є чимало, але потрібно знайти той, який буде найбільше підходити саме вам. Як на мене, то все закладено в нас у голові. Захочемо - позбудемося, не захочемо — будемо продовжувати жити в тому ж дусі. Потрібно вміти керувати власним життям, щоб жити у гармонії із собою. І ні страх, ні будь-що не зможе завадити вам насолоджуватися неповторністю та унікальністю цього багатого та безмежного світу. Любіть себе і ви завжди будете щасливими! Оленка Боднарук

грудень/січень

Стильне життя

БАРОК-Н-РОЛ

ода – жіночого роду, а тому вона і капризна. Сьогодні – одна, а завтра – інша. Тож недивно, що один із модниx трендів зими 2013р., навіяний стилем бароко. Це європейський стиль у мистецтві та архітектурі кінця XVI-XVIII століть. Стиль бароко найчастіше асоціюється у нас з перлинами світової архітектури, до яких відносять Версальський палац, Петергоф і Аранхуес в Іспанії, або з дизайном інтер’єру з використанням хитромудрих принтів і важких оксамитових фактур. Як і мистецький стиль, модна тенденція характеризується певною химерністю, складністю форм і багатством оздоблення. Високі коміри, довгі рукави, пишні й довгі спідниці, а також присутність воланів, рюш, оборок та мережива. В цьому стилі розкіш поєднюється із вишуканістю.

Особливий акцент дизайнери роблять за допомогою вишивки, золотого гаптування та аристократичного мережива (Dolce&Gabbana, Ralph Lauren). Гама відтінків різноманітна – від чорного до світлиx пастельниx, золотиx барв. Тканину обирають найдорожчу – шовк, шифон, мереживо. Звичайно, що без прикрас створити такий образ неможливо. Тому варто надати перевагу таким аксесуарам, які створені з великиx каменів,однак у пишній оправі. Цю тенденцію оxоче використовують і рок музиканти, як же відмовитися від темниx кольорів? Такий образ пропонують дизайнери “Balmain». Та не забувайте, що «мода, як і архітектура, питання пропорцій» (Коко Шанель). Ваніні

MOVE

Читаємо з нами

Сучасна молодь все менше цікавиться літературою. Все менше купляють і читають книг. Невже ніхто не любить просто відпочити, гортаючи улюблену книжку, вдихаючи запах хрустких сторінок, захоплюючись майстерністю письменника? Книжки – це невід’ємна частина мого життя, тому я з радістю хотіла б запропонувати вам декілька творів сучасної письменниці, співачки та журналістки Ірени Карпи, в творах якої кожен може віднайти себе або щось схоже в своєму житті. Приємного читання.

«Bitches Get Everything» — це справді відверта історія розкутого життя молодої кінорежисерки Тріші Торнберг, яка весь свій вільний час від роботи присвячує розвагам з друзями, які з погляду пересічного громадянина досить нестандартні, навіть скандальні. Сама ж Тріша займається тим, що знімає провокативне кіно і її новий фільм забороняє цензура, та це не лякає молоду режисерку, тому вона проводить підпільні покази, і її фільм здобуває премію престижного Венеційського кінофестивалю. Та під час вручення очікуваної кінопремії на Трішу здійснює замах маніяк, який виявився одним із її колишніх коханців…

«Добло і зло» - надзвичайно цікава книга про юну Карпу, яка, жартуючи і змінюючи стереотипи, показує нам сучасне життя, яким воно є. Це книга-спогад, де Ірена розповідає про шкільне життя, перший сексуальний досвід, експерименти з зовнішністю, проблеми батьків та дітей. Вже в другій частині ми бачимо її старше життя, яке продовжує бути насиченим, сповненим епатажності та драйву. Можливо вас може шокувати велика кількість сленгу, але в цьому і є особливість письменниці, вона пише те, що думає і те, що відчуває.

«Піца Гімалаї» - історія про дівчину з дивним ім’ям Редька, яка завжди мріє про мандри і цікаве життя. Та старша сестра Соня, показує дівчині реальний світ і радить краще на роботу влаштуватися – хоча б піцу доставляти. І тут починається найцікавіше, одна коробка з італійською стравою, стає для дівчини справжньою скринькою Пандори, і втікаючи від проблем з київської піцерії, вона летить через Ляйпціг аж до Індії. Хтось замовляє піцу, а Редька – нове життя. Марічка Яковина

грудень/січень

Вдало підібраний плейлист – запорука хорошого настрою Статистика засвідчує, що кожна третя людина щонайменше один раз на день переживає стресову ситуацію. Життя з найновітнішими технологіями, шум та рух автомобілів на вулицях, розумова перевантаженість, швидкоплинність часу, внутрішні імпульси, негативні думки та емоції, хвилювання – всі ці чинники не найкраще впливають на наше здоров´я, водночас погіршуючи настрій. Та все-таки вихід з цієї ситуації є. І дуже простий. Мовою науки, музикотерапія – це засіб реабілітації, профілактики та підвищення резервних можливостей організму, а також засіб оптимізації творчих сил. Альберт Швейцер писав: «Є два сховища від життєвих негараздів – це музика та коти». Протягом багатьох років завдяки численним дослідженням вчених було доведено, що музика позитивно впливає на організм людини. Про цілющу силу музики знали ще античні філософи Аристотель, Платон, Плутарх, Піфагор. Піфагор стверджував, що музика – це панацея для душі і тіла. Давньокитайські лікарі вважали, що музикою можна вилікувати будь-які хвороби і навіть виписували своєрідні «музичні рецепти». А в ХХ столітті в психології з´явився новий термін – «музикотерапія». Було доведено, що музика позитивно впливає на функції всіх життєво важливих систем організму людини, в тому числі і нервової. Для підтвердження цього факту можна провести невеличкий експеримент – після важкого робочого дня чи певної неприємної ситуації просто сядьте, розслабтесь і прослухайте пісню, яка перша спала Вам на думку. Встановлено, що часто мозок сам «підказує» нам, яка пісня допоможе розслабитись, заспокоїтись, та «вивести» усі негативні емоції з нашого організму. Для того, щоби якомога довше перебувати в хорошому настрої, рекомендують слухати жваві пісеньки, часто з гумористичним характером. Українськими вченими доведено, що коломийки з гумористичним підтекстом у кожної

п´ятої людини викликають усмішку на обличчі, а народні пісні – збільшують кількість «гормонів щастя» - ендорфінів. Особливо корисною для нашого організму є симфонічна та оперна музика. Знаменитий французький актор Жерар Депардьє позбувся заїкання за три місяці, щодня слухаючи за порадою лікаря музику Моцарта. А в одній з швейцарських клінік, дівчинка, хвора на ДЦП, яка щоденно прослуховувала симфонії і водевілі Моцарта, Баха та Чайковського, повністю вилікувалась від своєї недуги та навіть з часом почала відвідувати танцювальну школу.

Та ті, хто не надають перевагу оперній музиці, можуть не хвилюватись - слова пісні також відіграють важливу роль у «музиколікуванні». Звук – це також своєрідна музика, а сполучення слів під час звучання пісні закликають до якихось вчинків, розслаблюють, заспокоюють та підтримують. Веселі, тактовні слова — підбадьорюють, приводять «ніжки і ручки в рух», серйозні – змушують замислитись над тим чи іншим питанням, переусвідомити ті чи інші події у своєму житті, навіть сумні пісні мають позитивний вплив – вони допомагають виразити якісь переживання, тривожні думки чи певні проблеми. Осінь – особлива пора для раптових змін настрою, різних негативних емоцій, так як похмура погода, часті дощі не завжди позитивно на нас впливають. А отже, саме зараз вдалий час для початку приємного лікування музикою та накопичення нових сил та енергії! Тож, побільше приємної музики у Ваших плей-листах, усмішки на обличчі, а усім музикантам – натхнення для нових приємних та лікувальних пісень!) Ольга Фендик

MOVE

Стосунки

Кохання на відстані або чи можливo зберегти почуття, коли твоя друга половинка знаходиться далеко від тебе? Так хочеться бачити своє кохання кожного дня, проводити з ним весь свій вільний час, не пам’ятати себе від щастя. Але обставини змушують жити зовсім не так: навчання, армія, робота чи відрядження в іншому місті (а то й в країні) прокладають між вами тисячі кілометрів. Давайте розберемося у тому, чи насправді кохання на відстані є безнадійним, безперспективним та безвихідним. Ніхто не заперечує, в таких стосунках є багато мінусів, але рідко хто згадує про те, що у них є також і плюси. Найголовніший недолік – це відсутність коханої людини біля тебе,бо так же ж хочеться обійняти своє щастя і не відпускати його ні на мить, забути про важкі хвилини прощання, після яких ще так довго не можеш прийти до тями. Відсутність людини біля тебе ще не означає її відсутність взагалі. Ви і надалі зможете спілкуватися як і раніше. На допомогу прийдуть телефони, соціальні мережі, чати, е-мейли, а Skype – це взагалі геніальний винахід людства. Таке спілкування є по-своєму романтичним, адже писати про почуття набагато легше – тут людина відкривається зовсім з іншого боку (і, до речі, зберігайте своє листування). І кілька порад: 1.  Завжди чітко визначайте час, відведений на спілкування в інтернеті чи по телефону - тоді не доведеться просиджувати годинами біля монітору, чекаючи на появу дами/лицаря серця.; 2.  Рзповідайте один одному про проведений день з усіма найменшими деталями, створіть ілюзію присутності, не обмежуйтесь стандартними «нормально», «все добре». 3.  Оточіть себе спільними фотографіями, подарунками, записками, улюбленими парфумами – будь-чим, що нагадує про кохану людину. 4.  Коханий/кохана далеко – не біда. Тепер у вас з’явилося більше вільного часу на себе! Читайте книги, які так давно лежать у вас на полицях, запишіться на курси, про які давно мріяли, зустрічайтесь з рідними і друзями, займіться спортом… Не потрібно зациклюватися на своїй нещасливій долі, не потрібно стояти на місці – розвивайтесь: ваша друга половинка буде приємно вражена.

грудень/січень

А ще важливим є питання довіри. Коли ти не знаєш де і з ким зараз твій хлопець/дівчина, можна надумати собі багатозайвого,бо ж жахливі сцени зради так і стоять перед очима! Але запам’ятайте: надмірні ревнощі ще ніколи не приводили до чогось доброго. Якщо ви закохані, то ви автоматично повинні довіряти один одному. Твій коханий вибрав тебе, тож нікого іншого йому не треба. Відстань – це вдала перевірка стосунків, витримаєте – будете ще більше цінувати і берегти своє кохання. А подумайте про довгоочікувані зустрічі: почуття, які розривають тебе зсередини, неможливо передати словами! Це схоже на яскравий вибух емоцій, коли на щастя вже не вистачає місця в душі. Правду кажуть, що чим довша розлука, тим солодшою буде зустріч. Головне у таких стосунках – приблизно знати час вашої наступної зустрічі, тоді чекати буде значно легше і в миті прощання вам не будуть гризти голову думки, що це ви бачились востаннє. Психологи стверджують, що розлука не має бути довшою ніж півроку, а ідеально – не більше двох місяців. Крім того постає і фінансове питання, бо квитки на автобуси, літаки, потяги не є надто дешевими, а хочеться бачитись частіше. Але повірте, це питання зникне відразу, вам абсолютно не буде шкода витрачених коштів, бо вони варті того. Краще купити квитки в дві сторони (ліпше тільки в одну), ніж придбати двадцять першу пару «неймовірних» туфлів. Плануйте спільне майбутнє, обговоріть вашу наступну зустріч, думайте де будете відпочивати влітку і,врешті, сперечайтесь як назвете ваших дітей. Одна із труднощів – це думка близьких. Будьте певні: друзі, рідні чи знайомі почнуть відговорювати вас від таких стосунків, будуть радити вам знайти собі іншого чи звернути увагу на «симпатичного Олега, який так і чекає, щоб його покохали» чи на «красиву Олю, з якою ви були б ідеальною парою». Старайтесь пересікати такі спроби навернути вас на «шлях істинний», робіть так , як підказує вам серце. Вірте у ваші стосунки, навіть коли всі навколо давно перестали в них вірити. Ніхто не говорить, що почуття на відстані це легко. Кожен із вас повинен докладати максимум зусиль для збереження відносин. Відстань – це не страшно, адже кохання завжди зовсім поруч, воно вже давно оселилося у ваших серцях. Нехай розлуки не знищують почуття, а навпаки зміцнюють ваше кохання. І тоді вже ніщо не зможе його зруйнувати. І через кільканадцять років ви будете з гордістю розповідати своїм внукам, як їхні бабуся і дідусь змогли врятувати те, що, здавалося, не має шансів на виживання. Вікторія Заварухіна

MOVE

грудень/січень

Мистецтво

Арт Арт Артна на наМур Мур Мур У фортеці «Бастіон» є місце, яка не дозволить будь-якій людині пройти повз. Це — картинна галерея «Арт на Мур». Чим же вона так зацікавлює простих перехожих? Насамперед, вона вирізняється високою майстерністю автора та здалека помітною елегантністю. Її мета — ознайомити публіку із творами сучасного мистецтва високого рівня, адже тут роботи не митців-аматорів, а художників з великим досвідом та своїм неповторним авторським стилем, які мають що показати світу. Саме «Бастіон» є вдалим місцем для презентацій картин, оскільки зали фортеці пристосовані для відпочинку та сприймання нової інформації у галузі мистецтва. На даний час в галереї експонується виставка Едуарда Никонорова. Він є членом спілки художників в Івано-Франківську. Працював і жив у Празі. Зараз працює художником у галереї. В основі творчості Едуарда Никонорова лежить «філософський закон діалектики». Він комбінує класичні та модерністичні надбання, створюючи з них найбільш виразні композиції. На виставці представлені роботи різних періодів, що дає змогу прослідкувати зміни в творчих роботах художника. Автор опрацьовує теми релігії, родини, міфології, при цьому поступово протиставляє сюжетні ракурси, символіку і моделі трактування. – Симбіоз сучасного мистецтва в сучасній архітектурній пам’ятці є досить поширеним поєднанням для пропагування історичних надбань і зацікавлення публіки відвідати картинну галерею «Арт на Мур», – ділиться з нами менеджер галереї, Ірина Гаймус. Раджу всім зазирнути до галереї «Арт на Мур» та оцінити сучасне мистецтво, адже ми рухаємося в ногу з часом і мистецтво є чи не найяскравішим прикладом цього. Юлія Пасемко

MOVE

“

Талановита молодь

«Birds»: «Ми провінційний епатаж. Ми не вигадуємо новий велосипед, але катаємося на ньому по-своєму»

Інтервю з пташками Багато з нас стовідсотково помітили яскравий рекламний політ цих неординарних пташок на небесах нашого міста, та й не тільки. Пам’ятаєте ноу-хау – рекламу всіма улюбленого арт-кафе «Мармуляда»? Правда ж, класно? Так от: маємо нагоду познайомитись з її творцями ближче. 1. Привіт, пташки! Розкажіть, як виникла ідея створення рекламного проекту? Як все починалося? Чиж: Привіт MOVE!) Ми з Катериною товаришуємо 5 років. За цей період окрім дружби нас об’єднювала ще постійна потреба у творчій самореалізації. Ми брали участь у різноманітних фотоконкурсах, арт-проектах та інших цікавих заходах, але ніколи не виникало думки створити щось своє. І ось підвернулася можливість. В університеті нам задали зняти репортаж проти куріння. Порадившись, ми захопились ідеєю і вирішили зробити не просто репортаж, а соціальний ролик. Катя: У нас тоді не було нічого, окрім голого ентузіазму та величезного бажання. Ми вчились дуже швидко і на власних помилках. Зйомка “Nosmoke” стала не просто дебютом, а поштовхом до подальшої діяльності. Нам хотілося зніматище ще, зробити це справою всього життя. Ми нарешті знайшли себе. 2. За короткий проміжок часу – неповних вісім місяців – вам вдалося здобути неабияку популярність не лише у Франківську, але й далеко за його межами. В чому секрет успіху? Катя: Насправді, ніякого успіху ми ще не досягли). Це все тільки спроби і хороший старт – а далі, справа часу. Чиж: Ми не робимо нічого особливого, просто розважаємось. За останній час “birds” стало нашою дитиною, а ми просто лесбійська пара, яка доглядає, годує і любить її. А якщо серйозно, то не халявте, а робіть щось. Ну хоч щось.

3. Популярності «birds» набули після виходу у світ реклами місцевого арт-кафе «Мармуляда». Кому належить ідея такого нестандартного і креативного ролика? Чиж: Ідеї для наших роликів завжди починаються з випадково кинутої фрази або жарту. «Ми не вигадуємо новий велосипед, але катаємося на ньому по-своєму». Катя: Чиж придумує більше за Катю, а Катя більше за Чиж. Ми – провінційний епатаж. Ми стараємось створити щось сумбурне і нестандартне. Якщо комусь це подобається, то, мабуть, ми йдемо у правильному напрямку. 4. Скільки відеоробіт маєте на своєму рахунку? Катя: Загалом 7 роликів: соціалка, фейкова реклама, кліп, 2 комерційних проекти, хіп-хоп промо і суто фестивальний проект «Стіл». Чиж: Стараємось не обмежувати себе тільки рекламою, беремось за будь-який цікавий нам проект. В найближчих планах – розширити свій спектр послуг до фото і друкованої реклами. 5. Нещодавно ви здобули призові місця на восьмому всеукраїнському студентському фестивалі реклами, з чим вас і вітаємо! Розкажіть детальніше. Чиж: Спасибі :). 8-ий УСФР – головний всеукраїнський фестиваль у сфері реклами, маркетингу та PR для студентів, який став наймасовішим за всю історію реклами в Україні. Цього року змагалось більше 1500 учасників у різних номінаціях. Катя: На фестивалі реклами ми вже не вперше. Дебютували влітку на Крим-Сафарі, тоді перемогли у своїй номінації, навіть отримали великий золотий кубок!

грудень/січень

Цього разу взяли 2-ге та 3-тє місця, чим дуже пишаємось, оскільки конкуренція була неабияка. Та не збираємось на цьому зупинятись, наша основна мета – Гран-прі)

мабуть, “banda” та “Arriba”. Їхня робота варта уваги і надихає нас, це як старший брат, який вже достатньо дорослий, щоб гуляти з крутими хлопцями.

6. А хто ви поза проектом? Хто чим займається, дівчата?

8. Чи є які-небудь критерії, за якими вибираєте партнерів для зйомок?

Катя: Нещодавно я покинула університет, так як не бачу більше змісту там навчатись. У кожного свій шлях і не варто бути сліпим бараном у стаді. На даний момент, окрім реклами захоплююсь математикою, даю приватні уроки. Проте найбільше часу приділяю самоосвіті. Ми з Чиж вивчаємо рекламне ремесло самостійно, щоб знати свою справу досконало. Тому, звільнивши своє життя від непотрібних речей, з’являється багато часу на щось вартуюче. Чиж: Я навчаюсь заочно на журналіста. Але останнім часом журналістика відійшла на задній план. Також працюю над власною збіркою віршів, згодом відбудеться презентація. Вся увага зараз сконцентрована на зйомках). Також маємо спільне хобі – лонгбординг, займаємось цим не професійно, суто для задоволення. Катя: Також маємо глобальну ідею окультурити наше місто в плані реклами. Для цього створюватиметься ряд заходів – презентації, культурні вечори і т.д.

Катя: Ми починаємо з маленького – знімаємо переважно своїх знайомих. Кожна людина посвоєму карикатурний персонаж, варто тільки віднайти для нього правильну роль.А в нас ролі для всіх знайдуться. Чиж: Також працюємо над створенням каталогу акторів для того, щоб кожен бажаючий міг взяти участь у житті “birds”.

7. Як ставитесь до вітчизняної реклами? На кого рівняєтесь?

Христина Стефінів

Чиж: Хороше запитання). До того, що крутять по вітчизняному ТБ – скептично, ринок нашої реклами ще дуже молодий і далекий від європейського. Але починає з’являтися ряд креативних молодих агентств, які можуть дати фору будь-яким світовим лідерам. Катя: На рахунок наших вітчизняних кумирів, то, це

9. Ваш девіз і побажання читачам? Чиж: «Каждый день – вечный бой». За цим і живу. Кожен мій день є боротьбою з самим собою. Але це хороша боротьба. Боротьба за краще життя. І кожного ранку я прокидаюсь озброєна планами і готова до нового бою. Катя: «Если ты действительно чего-то хочешь, вся вселення будет содействовать тому, чтобы это произошло» (с) Коэльо. Амінь. :) Birds: Не завжди вартослухатись батьків. :)

MOVE

Міс El Dorado

«Справжня дівчина мусить пишатися не своїми зовнішніми даними, не нарядами чи ефектністю, а тим, що вона має честь і розум» — із цим, звісно, можна погодитися, але далеко не завжди. Адже на конкурсі краси «Міс El Dorado 2012», що відбувся в NC El Dorado 24 листопада, гості насолоджувались змаганням 8 чарівних конкурсанток, які могли похвалитися не лишень розумом, своїми вміннями та елегантною поведінкою, а й неймовірними даними. Відбувається це феєричне свято краси та грації вже не вперше. Конкурсантки демонстрували свою зовнішність, наряди, здібності і журі зробили свій вибір. Минулорічна міс – Мар’яна Голоднюк, передала свій титул переможниці конкурсу 2012 року, а саме юній красуні Вікторії Семенюк, яка отримала не тільки корону, а й путівку до країни мрій – Франції. Крім основного титулу було також обрано Міс Інтернет (за голосуванням на оф.сайті «El Dorado») – Павлишинець Анна, Міс Глядацьких симпатій – нею стала Оскана Дем’янів, та ряд інших номінацій, переможниць в яких нагородили хорошими призами та шквалом аплодисментів. А щоб не змусити гостей сумувати, поки журі обирали гідну володарку титулу, між конкурсами можна було насолодитися чоловічим показовим шоу від Дніпропетровського театру стриптизу – чудовий подарунок для всіх присутніх представниць прекрасної половини світу, та виступом саксофоніста. Більше того, захід був проведений на високому рівні не тільки завдяки гарній організації, а й завдяки неперевершеним ведучим вечору - травесті діві Монро та Мс Бакла.

Любителі моди вже точно знають, що 24 жовтня у нашому місті відбувалася іще одна Fashion-подія. Стильний показ від таких дизайнерів, як URSULIAK, Ksenia Panko, CHERNIKOVA відбувся у нічному клубі Panorama Plaza. Було запрошено безліч гостей, зацікавлених у стильному житті, а також кілька спеціально запрошених гостей, і, звісно ж, преса. А відбувала ця подія з нагоди того, що у Франківську відчинило для усіх бажаючих свої двері агентство MARYSIA - models management - Центр етичного та естетичного виховання з модельним спрямуванням. Цей центр суттєво відрізняється від звичайних модельних агентств, в першу чергу тим, що метою його є не просто виховання моделей-вішалок, а спрямування юних дівчат у русло етики і естетики та виховання в учениць цієї школи хороших манер, тактовності, відчуття стилю та бажання самовдосконалюватись. Серед занять тут будуть не тільки звичні дефіле, а й уроки психології, стилістика та правило дрес-коду, англійська мова, хореографія та багато інших майстерностей, якими просто повинна володіти сучасна стильна дівчина. Організаторами цього центру стали Марися Томашевська, Олександр Грабовський та Олег Гутник . Як зазначила сама Марися на відкритті, « Центр залучився шаленою підтримкою як її хороших знайомих, так і дизайнерів UFW та кількох організації. Ця допомога надає можливість не тільки працювати у своє задоволення, поєднуючи приємне з корисним, а й забезпечити розвиток найкращим з моделей MARYSIA - models management . До слова, вихованки Марисі вже можуть похвалитися певними перемогами, до прикладу «Студ Міс ІваноФранківська 2012», а пізніше і другою віце міс «Студ Міс України 2012» стала саме вихованиця цієї школи, Валерія Соснова. Також багато моделей вже співпрацюють із відомими українськими дизайнерами, а Марися щиро раді їхнім вдачам та завжди готова надати потрібну підтримку і допомогу своїм ученицям. Варто також зазначити, що відбувся цей проект за підтримки «Дому Сірка» . «Ми організували для «Дому Сірка» концепт фотосет із залученням ЗМІ(24канал), тепер арт-перформенс. Робилося це для того, щоб привернути увагу загалу до важливої проблеми, а саме: безпритульності тварин. Бо більшість людей не знаю про цю проблему, не бачать її, і не усвідомлюють наскільки це важливо. Про гроші тут говорити не варто ,адже сам центр не є комерційною структурою. Все на ентузіазмі. Й відкриття ми теж робили на основі дружби й взаємодопомоги» - Марися. Марта Баранецька

сучасності грудень/січень

MOVE

Зимове оповідання

Перлини із намиста часу Щоразу випадає чергова перлинка із великого намиста життя…Чи багато їх нанизано на нитку – ніхто не знає. Але так хочеться, щоб кожна наступна давала новий, ще кращий відблиск, ніж попередня. Наближаються Різдвяні свята, які незабаром завітають у мою оселю, наповнюючи її духом величі. Колядками і щедрівками збагатять вони наші серця, залишаючи зворушливі нотки любові. У повітрі запанують мир і злагода, старі образи перетворяться на теплі слова подяки, а найзаповітніші мрії білосніжними човниками спускатимуться в океан реалій. Та все це згодом, а зараз… Зимовий вітер пронизує мою душу наскрізь. Здається, ніби кожен його дотик охолоджує моє серце, а морозець вимальовує на обличчі сумні та строгі обриси життя. Цей художник, насправді, показує душу зсередини, а отже, пише картину мого єства. Мереживо думок хурделицею виплітається у моїй голові, а від того, здається, наче я загубилась на скрижалях долі і ніяк не можу знайти вихід. Часом блукаю у власних слідах, залишених на холодному блідому снігу буденщини, сумніваюсь, чи для мене прогорнена стежка моєю панною Зимою. Я хочу витерти сльози душі хустинками неба, однак ті не витримують мого болю і просочуються холодними сніжинками. Сумно вдивляюсь через вікно на вулицю, де з мого плетива думок виткалися прекрасні гінці холоднечі й опускаються на землю невидимим полотном. Намагаюсь бодай трішки зігрітись ароматною кавою, однак та захолола від моїх роздумів. І так, мабуть, все життя випарується на вістрях часу без будь-якого тепла радості.

Сніг невгамовно вкриває все білосніжною периною, приховуючи весь бруд, як килимок. Декорації похмурого дня змінюються на чарівну казку, де кожен згодом повинен зіграти свою роль. Морозець уже розмалював моє віконце дивними, небаченої краси птицями і, я відчиняю їхню клітку, немов випускаю їх на волю. Та вони чомусь не летять. Мабуть, хочуть прикрасити собою і мій дім. З неба хтось посилає мені маленьке диво, що опускається на долоню, виблискуючи діамантом. Своєю появою воно зігріває серце і наповнює його оптимізмом. Вітерець, котрий ще вчора здавався крижаним, сьогодні насвистує пісеньку прийдешньої пори. Дивно, але таки правда, що смичок щастя затягує рану на скрипці життя.

грудень/січень

І ось настала довгожданна мить… Усе навкруги вибухнуло феєрверком довгоочікуваного дива. Птиці зими грають різнобарв’ям кольорів, які весело танцюють по той бік віконця. На вулиці гармонійно звучить оркестр святкової пори. Лунає мелодія сопілки, яку опанував вітерець, і чується гра морозу-скрипаля. Солістка-хурделиця виводить чарівну пісню, під яку маленькі танцівниці спускаються на дивовижний концерт. А диригує цією фієстою володарка трьох клепсидр, що знаходяться на календарі часу, - Снігова королева. Ця чарівна музика заворожує серця – і вони починають битися у такт. Незрівняна краса артистів-музикантів засліплює очі, а неповторна вистава Зими змушує нас посміхатись все частіше і щиріше. Тліючий вогник моєї душі розгорівся великим полум ‘ям любові…

Радісні хвилини вишивають нитками щастя картину свята. Мої думки дзвониками пробуджують притамовану жагу веселощів. Коляда переплітається мереживом звуків з мелодією мого єства. А потім виливається щедрівкою у чашу незабутніх почуттів та емоцій. Вечір Щедрості дарує мені неоціненний подарунок – наповнює радістю і багатством щастя кожну прогалину душі і тепер жоден крижаний вітер неспокою не сколихне мою заколисану втіхою душу. Неймовірним сяйвом збагатилась намистинка із моїх коралів, а від неї загорілись блиском наступні перлинки мого життя. І якої б довжини не була нитка часу – вона завжди буде нанизана дивами майбуття. Юля Галущак

MOVE

Cпокуса Cпокуса. Найстрашніший людський гріх. З ним ми зустрічаємось щодня. Всюди. Де б ми не були чи що б не робили нас чекатиме вона, підла й до біса підступна. В кожного своя спокуса. Для когось вона в грошах, для когось в чужій жінці, а для когось це навіть лишня плитка улюбленого молочного шоколаду. Нема людини, яка б перед нею втрималась. Можливо, вона буде дрібною, але кожен з нас хоча б раз в житті піддавався спокусі. Інколи поріг перед нею може бути настільки хитким, що ми зробимо це несвідомо. Проте, як би не було, ми згрішили, дозволивши їй взяти над собою гору. А чи легко взагалі відчути ту межу між добром і злом? Люди живуть щоб задовольнити свої власні потреби. Метою нашого життя є стати щасливими. Все, чим ми займаємось врешті має принести нам якусь насолоду чи користь. Працюючи, ми заробляємо гроші, за які згодом дозволимо собі придбати бажану річ чи просто відпочити в затишній кав’ярні. Навчаючись, ми здобуваємо знання, які все ж стануть нам в пригоді на шляху до омріяної цілі. Ми взагалі багато чого робимо, щоб принести собі користь і задоволення. Та все ж, чи можемо сказати, що досягаємо мети, не піддавшись спокусі, не згрішивши? Люди брешуть задля власної вигоди, люди лукавлять, щоб вгодити комусь, але не розуміють, що насправді лукавлять самі із собою. Люди

крадуть. Чужі ідеї, чужі думки, чуже щастя. Вони створюють ілюзію ідилії, переконуючи себе в тому, що проживають гідне життя. Інколи, навіть, в своїх добрих намірах йдуть неправдивимм шляхом. А чи може добро бути добрим тоді, коли до нього йшли, вчинивши гріх? Тоді яке ж це добро? Люди спотворили ідею моралі, а все тому, що вони звикли піддаватись спокусі. Спокусі, яка приведе їх до кращого життя. Для сучасного суспільства стало нормою досягати мети, йдучи по сужих головах. Проте ми ніколи не будемо посправжньому щасливі, якщо хтось в результаті буде нещасним. Це всього лиш буде черговою ілюзією. Оманою, створеною свідомо. Люди. Люди самі зробили світ таким, яким він став. А все тому, що робити зло стало абсолютно нормальним. Незалежно, велике воно чи дрібне. Не можна здобути спокою ціною чужої смерті. Не можна збудувати щастя на чужій біді. Часто люди про це забувають. Забувають і про те, яким має бути добро, а злим воно не може бути апріорі. І доки ми не навчимось стримувати себе перед спокусою, не визначимо чіткої межі між добром і злом, ми не будемо дійсно щасливими. Натомість, продовжуватимемо жити в ілюзійній бульбашці щастя, яка може луснути в будь-який момент від несприятливого для неї подразника, від правди. Лілія Пилипонюк

грудень/січень

Соціальні мережі

Чорна діра сучасності О, це дивне відчуття, коли очні яблука поприлипали до яскравого монітору, коли в кухні на столі на тебе чекає вже давно не теплий обід, коли на годиннику біжать хвилини, години, за вікном ледве не змінюються пори року, а ти все сидиш і сидиш на своєму прекрасному кріслі й робиш чудернацькі подорожі цим дивно-звабливим світом віртуальності. «Я вже йду. Ще хвилинку, ще трохи. Зараз…» Скільки непрочитаних повідомлень ледве не міжнародної значимості, скільки новин, фотографій людей, з якими ледь знайомий! Так, це «Вконтакті»! Соціальна мережа, що нараховує 38 мільйонів щоденних користувачів і визнана найпопулярнішою в Україні. Соціальна мережа, що заполонила голову кожного середньостатистичного школяра й студента, який має комп’ютер. Датою створення сайту вважають 1 жовтня 2006 року. Зареєстрували доменне ім’я і тут, як то кажуть, понеслось. Автором цього проекту був і є всім відомий молодий російський програміст Павло Дуров, якому зараз тільки 28 років. Популярність мережі почала стрімко видиратися в гору вже з 2007 року. Нові користувачі реєструються, кругленькі інвестори прагнуть викупити фінансово-вигідний проект, а проста людська залежність знаходить нову область для життя. Але зараз на носі вже 2013 рік. Звичайно, що засновники «Вконтакті» радіють своїм успіхам, численним капіталам і широчезній популярності серед народу. Проте чи мають чому радіти й чим гордитися люди, що «сидять» в цій віртуальній погребній ямі, витрачаючи свій час ? Зважаючи

на те, що зараз точно не існує живої і здорової молодої людини, яка не чула про «Вконтакті» і те, що ця мережа є великим центром людської комунікації, відмовлятися від власної сторінки в такому вигідному теплому містечку Інтернет павутини не є обов’язковим, адже ви можете чудово використати її в своїх інтересах. Хто тут у нас пише поезію чи прозу ? Пора подумати про перших читачів, поки ви ще не стали майбутніми Денами Браунами чи ким ви там зачитуєтесь на ніч ? Тримайте зв’язок зі знайомими чи людьми, що якимось чином пов’язані з вашою діяльністю. Але пам’ятайте, що тримати зв’язок – це не грати у «Веселу Ферму» одночасно, слухаючи музику й переписуючись довжелезними діалогами типу «ахахахах» і «іхіхіххі». Спілкуватись буде корисно і з людьми з інших міст, які зможуть розповісти вам про все, що вас цікавить, тобто де найближча цукерня з вашими улюбленими трюфелями тощо. Існує прекрасна можливість розповсюджувати інформацію про надання вами різноманітних послуг, якщо вам потрібне коло нових клієнтів, проте, знову ж таки, не варто плутати розповсюдження інформації з набридливим жахливим спамом, що не має жодних меж і рамок. І пам’ятайте, що Павло Дуров мільйонер, а ви поки що ні. Поки ви проводите свій сеанс відпочинку у«Вконтакті», викладаючи черговий «милий» статус чи картинку, а ваші конспекти з предметів самотньо лежать в сумці, час іде, час біжить і нестерпно рветься довести вам, що сотні дорогоцінних годин було витрачено на марно. P.S. «пєчалька, чмафкі, чмафкі…» Галя Ротерман

MOVE

ПОСТУПАЙ В НАЙКРАШИЙ* УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут

* - за Рейтингом ВНЗ України “Компас 2012”

грудень/січень

ПРО ДИТЯЧІ І ДОРОСЛІ ТРАВМИ

Коли мова йде про травми, то люди різного віку уявляють собі їх по-своєму. Для чотирирічної дитини травма - розбите на ігровому майданчику коліно, яке мама неодмінно вилікує одним лише поцілунком. І тоді наче, кров ще тече, але біль дивним чином вщухає, так ніби ненька забрала його на вуста. Стає легко-легко і рана невдовзі загоюється. У дорослому ж віці травма — це, скоріше, слова, образи, непробачення, ніж зовнішньобольові поранення такі рани загоюються значно довше, а то й узагалі не зникають до кінця життя. “Дорослі” травми формують світосприйняття, ставлення до інших людей, породжують стереотипи, роблять серця жорсткішими, холоднішими. Біль від них є ниючим і тягучим, аж поки зовсім не притупиться масками на наших обличчях. В кращому випадку — не дуже щільними. Природний процес, здавалося б, адже коли порізати палець, захисним інстинком людського мозку є відсмикнути його від леза. Так само, коли порізати душу гострим словом, то, таким самим захисним інстинктом є <<вісмикнути>> її від подразника і надалі поводититсь значно обережніше, щоб подряпина (борони Боже!) не перетворилася в кровоточиву рану. Але, як тоді жити повноцінно, якщо зі всіх сторін доводиться тільки те й робити, що закриватися і відсмикуватися від людей?! З іншого ж боку, частенько ми самі – свідомо чи ні – стаємо тим самим лезом у стосунках з нашими близькими. При чому ж до себе якось легше ставитися з розумінням. Мовляв, “У мене був поганий настрій” або ж “Я жартую”, “Невже ти можеш ображатися на такі дрібниці?”, – знайомі фрази, чи не так? Про свої слова і вчинки якось звично забувати швидко. В той час як чужі “жарти” можна пам’ятати довго. Свідомо носити біль чийогось “поганого настрою” і щільніше натягувати маску на заплакане обличчя. І все це, знову ж таки, природньо і виправдано. Платити ж за цю природність доводиться розчаруванням, цинізмом, байдужістю, а як наслідок - самотністю. Чи ж не завелика це плата за те, що сьогодні звично вважаємо людською природою? А може, наша природа все-таки у прощенні, адже, про це говорить Євангеліє. Давайте один раз спробуймо піти наперекір стереотипам. А раптом, не доведеться більше надягати масок? Може й справді, людська природа - прощати? Як ви гадаєте?

MOVE

Проба пера

***

Білосніжні простирадла застелені для тебе на ліжку старої мансарди вже давно зіпсувала міль що зимою ховалася в шафі за моїми скелетами тепер ти будеш спати на підлозі по якій щодня ми ходимо босоніж розсипаючи крихти з долонь навпроти твого тіла відчиняю вікно без фіранок аби тобі було свіжо і легко коли зайде сонце тепер ти будеш бачити сни з лабіринтами в яких не загубишся коли відпускатиму твою руку

***

Просочена тобою й алкоголем ще зовсім не п’яна але вже достатньо закохана серед усіх ти розглядаєш лише мій профіль і я відчуваю як в мені наростає дике бажання до тебе доторкнутись коли ти зрештою наближаєшся мені починає подобатись твоє дихання я намагаюсь вдавати неприступну але пришвидшене серцебиття помітно мене видає ти вже занадно близько аби від тебе тікати ми виходимо зачинивши двері бо ти кажеш ніби хочеш курити взявши мене за руку аби залишилась з тобою і ми падаємо на старі стільці холодної кухні за вікном якої бог насікає дощ ти палиш навпроти мого обличчя і я починаю думати над тим як воно виглядає крізь клубки диму що повільно викочуються з твого рота ти просвердлюєш мені груди що приємно мене бентежить і якби за стінами нікого не було то я б порізала до крові палець аби ти зняв з себе одяг

***

З тобою за руку губитись в пастельних містах помилятися напрямком несподівано,хоч і навмисно лишати на згадку сліди на розігрітих й пекучих пісках аби повертатись вночі й завмирати на місці

***

Заплати повії книжкою з віршами вона не така щаслива як прикидається в ліжку її втомило це безкінечне збирання білизни по кутках твоєї холостяцької квартири коли ти ще спиш заплати повіїї чимось з середини у неї ще жодного разу не було серця ти б міг вибрати щось на кшталт щирості хотіти так сильно аби вона не імітувала коли ти її пестиш заплати повії поцілунком в носик вона це оцінить бо ще зовсім юна пригадай як прасує без гудзиків блузку і як перед дверима стає затісним взуття коли ти її відпускаєш

***

Уникати слів розставлених в рими боятися вичерпності цигаркового диму й думок що свердляться у вибриту скроню тоненькими змійками струму Леся Костюк (Собака Тролейбус)

грудень/січень

Керівник проекту Віталій Мерінов Головний редактор Христина Якимів Верстка Богдан Соколан Літературний редактор Христина Стефінів Марта Семанюк Fashion-редактор Надія Качурак PR-менеджер Дмитро Кравчук Юлія Данилюк Веб-дизайнер Роман Кузюк Над номером працювали: Аліса Цимбалюк, Юлія Пасемко, Галя Ротерман, Ірина Красевич, Марічка Яковина, Ірина Барган, Олена Боднарук, Марта Баранецька, Юлія Галущак, Анастасія Козлик. Фотографи: Святослав Васьків, Сергій Боднарчук, Роман Косінський. Веб-сайт move-magazine.if.ua

Відповідальність за достовірність інформації, розміщеної в номері, несе автор. Редакція може не поділяти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакції та з посиланням на джерело. Наклад 1000 примірників.

MOVE