Проект закону "Про засади функціонування ринку природного газу"

Авторство законопроекту – Секретаріат Енерегетичного Співтовариства Доопрацювання – аналітичний центр «Діксі Груп» спільно з юристом Оленою Котенко. Послуги юриста надавались за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» Висловлюємо вдячність Рябусі Тетяні Володимирівні, начальнику управління регулювання нафтогазового комплексу НКРЕ, за консультування в процесі доопрацювання проекту закону.

Закон України

ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

З метою приведення функціонування ринку природного газу України у відповідність до зобов’язань України в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, зокрема до вимог Директиви 2009/73/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу та Регламенту 715/2009 Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про умови доступу до мереж передачі природного газу, з метою становлення нормативно-правової бази для розвитку та регулювання конкурентоздатного ринку природного газу України, який має бути інтегрованим в регіональні та європейські ринки природного газу, з метою регулювання на недискримінаційних засадах ринку зрідженого природного газу (надалі за текстом – ЗПГ), а також біогазу та газу, одержаного з біомаси, чи іншого газу за умови, що цей газ є технічно придатним до безпечного закачування та транспортування системою природного газу, з метою забезпечення достатніх обсягів газопостачання населенню України при нижчому рівні витрат прийнято цей Закон, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу України та поширюється на всі види діяльності, пов’язані із природним газом, в тому числі транспортування, розподіл, зберігання та постачання природного газу, а також будівництво та експлуатацію об’єктів інфраструктури природного газу.

2 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 3

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1.

Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: 1) Адміністратор розрахунків – суб’єкт ринку природного газу, який забезпечує організацію роботи ринку природного газу та проведення розрахунків на балансуючому ринку; 2) Балансуючий ринок – система відносин з купівлі та продажу обсягів дисбалансу в реальному часі протягом доби, які виникають між договірними та фактичними обсягами купленого та проданого природного газу; 3) Вертикально інтегроване підприємство – підприємство або група підприємств, у яких одна або декілька осіб мають право безпосередньо чи опосередковано здійснювати контроль, і в яких підприємство або група підприємств виконують одну з функцій транспортування, розподілу або зберігання і, щонайменше, одну з функцій виробництва або постачання природного газу; 4) Вільна пропускна потужність газопроводу або його ділянки – різниця між технічно можливою (оптимальною) пропускною потужністю Єдиної газотранспортної системи України (надалі – ЄГТСУ) чи її певної ділянки в певний період часу і законтрактованими на цей період обсягами транспортування природного газу всіма суб’єктами ринку природного газу; 5) Газове підприємство – будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює хоча б один із наступних видів діяльності: видобуток, транспортування, розподіл, постачання, купівля або зберігання природного газу, в тому числі ЗПГ, яка несе відповідальність за комерційні, технічні завдання та/або технічне обслуговування у зв’язку із виконанням зазначених видів діяльності, але не є кінцевим споживачем газу; 6) Гарантована потужність – потужність газотранспортної мережі, сховища або об’єкту ЗПГ, яка за договором гарантована оператором транспортної системи, сховища або терміналу ЗПГ, відповідно, як безперервна; 7) Гарантовані послуги – послуги, запропоновані оператором газотранспортної системи, сховища або терміналу ЗПГ та пов’язані із гарантованою потужністю; 8) Горизонтально інтегроване підприємство – підприємство, що здійснює одну із функцій видобутку, транспортування, розподілу, постачання або зберігання природного газу, і діяльність, не пов’язану із газом; 9) Довгостроковий договір на постачання газу – договір на поставку природного газу строком на десять років і більше; 10) Довгострокові послуги – послуги, запропоновані оператором газотранспортної системи, сховища або терміналу ЗПГ на період від одного року; 11) Договірна сторона – сторона за Договором про заснування Енергетичного співтовариства; 12) Допоміжні послуги – всі послуги, що необхідні для доступу до та експлуатації транспортних та/або розподільних мереж та/або терміналів ЗПГ та/або газових сховищ, в тому числі засоби для вирівнювання навантаження та змішування та введення інертних газів, за винятком потужностей, які зарезервовані виключно для операторів систем і необхідні їм для виконання своїх функцій;

4 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

13) Доступ третьої сторони – право фізичної або юридичної особи, яка є резидентом України, на отримання доступу до газових мереж та користування ними на визначених діючим законодавством України умовах; 14) Доступ третьої країни – право фізичної або юридичної особи, яка не є резидентом України, на отримання доступу до газових мереж та користування ними на визначених виключно цим Законом умовах; 15) Єдина газотранспортна система України, ЄГТСУ – виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов’язаних з ними об’єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу; 16) З’єднувальний трубопровід – транспортний газопровід, що перетинає або покриває кордон між договірними сторонами з метою об’єднати національні транспортні системи цих сторін; 17) Замовлена потужність – потужність, яку оператор газотранспортної системи, сховища або терміналу ЗПГ виділив користувачу системи за газотранспортним договором, укладеним із оператором газотранспортної системи, або іншим договором, укладеним із оператором сховища або терміналу ЗПГ відповідно; 18) Захищені споживачі – побутові споживачі, що підключені до газорозподільної мережі, комунальні підприємства та підприємства з теплопостачання, за умови, що ці об’єкти не можуть здійснювати перехід на використання інших видів палива та підключені до газорозподільної чи газотранспортної мережі; 19) Зберігання в трубопроводі – зберігання газу шляхом його стиснення у газотранспортних та газорозподільних трубопровідних системах, але за винятком потужностей, які зарезервовані для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій; 20) Зберігання природного газу – послуги закачування, зберігання та відбору природного газу; 21) Інтегроване газове підприємство – вертикально або горизонтально інтегроване підприємство; 22) Кваліфікований споживач – споживач, що має право вільно купувати газ у постачальника, якого він сам обирає; 23) Кінцевий споживач – споживач, що купує природний газ для своїх власних потреб; 24) Контроль – будь-які права, угоди або інші засоби, які як окремо, так і спільно, а також з урахуванням аналізу відповідних фактів і прав, надають можливість надання вирішального впливу на підприємство, зокрема: a)

володіння або право використовувати всі або частину активів підприємства;

б)

права або угоди, які надають можливість надання вирішального впливу на структуру, голосування або рішення органів підприємства;

25) Користувач газотранспортної системи – будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює постачання чи отримує постачання природного газу з системи; 26) Ліцензія – документ, який засвідчує право на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов; 27) Мале підприємство – будь-який промисловий споживач із штатом менше 50 осіб та річним оборотом або балансом не більше 10 мільйонів євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні; 28) Надзвичайна ситуація – переривання постачання природного газу за будь-яких непередбачуваних обставин;

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 5

29) Надійність – безперервність постачання природного газу, а також технічна безпека; 30) Нова інфраструктура – інфраструктура, будівництво якої ще не завершено станом на момент набуття чинності цього Закону; 31) Оператор системи – оператор газорозподільної системи, оператор газотранспортної системи, оператор системи зберігання, оператор терміналу ЗПГ; 32) Оператор газорозподільної системи – будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції розподілу та несе відповідальність за експлуатацію, забезпечення технічного обслуговування та, у разі необхідності, розвиток розподільчої системи в даній місцевості, а також з’єднувальних трубопроводів з іншими системами та за забезпечення довготривалої спроможності системи задовольняти обґрунтовані потреби щодо розподілу газу; 33) Оператор газотранспортної системи – будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції транспортування та несе відповідальність за експлуатацію, забезпечення технічного обслуговування та, у разі необхідності, розвиток системи транспортування в даній місцевості, а також, де це доцільно, з’єднувальних трубопроводів з іншими системами і за забезпечення довготривалої спроможності системи задовольняти обґрунтовані потреби щодо транспортування газу; 34) Оператор системи зберігання – будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції зберігання та несе відповідальність за експлуатацію сховища; 35) Оператор терміналу ЗПГ – будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції зрідження природного газу або ввезення, розвантаження та регазифікації ЗПГ і несе відповідальність за експлуатацію терміналу ЗПГ; 36) Оптовий споживач (трейдер) – будь-яка фізична або юридична особа, відмінна від операторів газотранспортних та газорозподільних систем, що купує природний газ з метою його перепродажу в межах чи поза межами системи; 37) Перевантаження системи – ситуація, коли рівень потреби у гарантованій потужності перевищує обсяги технічної потужності; 38) Період балансування – період, протягом якого обсяги відбору природного газу, виражені у кубічних метрах, повинні заміщатися кожним користувачем системи шляхом закачування того ж обсягу природного газу у газотранспортну мережу відповідно до газотранспортного договору, укладеного із оператором газотранспортної системи, або кодексу газотранспортної мережі; 39) Побутовий споживач – споживач, що отримує природний газ з метою його використання як сировину для власних потреб та не займається господарською чи професійною діяльністю, пов’язаною з природним газом; 40) Постачальне підприємство – будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції постачання природного газу; 41) Постачання – продаж, в тому числі перепродаж, природного газу (в тому числі ЗПГ) споживачам; 42) Промисловий споживач – споживач, який купує природний газ, що не призначений для побутових потреб; 43) Пропускна потужність газопроводу – максимально можливе перетікання обсягу газу за одиницю часу через перетин газопроводу; 44) Ринок «за добу наперед» – ринок, на якому покупці та продавці укладають договори на постачання природного газу на наступну добу;

лі-продажу природного газу за двосторонніми договорами, укладеними відповідно до вимого цього Закону; 46) Розподіл природного газу – господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам; 47) Сертифікація – процедура, яка забезпечує відповідність оператора газотранспортної системи умовам, що стосуються його незалежності та розмежування, а також іншим вимогам, які застосовуються до незалежного оператора за цим Законом та виконання яких є необхідним для призначення незалежним оператором; 48) Система – будь-які транспортні мережі, розподільчі мережі, термінали ЗПГ та/або сховища, що знаходяться у власності та/або експлуатуються газовим підприємством, в тому числі засоби для зберігання в трубопроводі, та підрозділи, що надають допоміжні послуги, і засоби суміжних підприємств, які необхідні для надання доступу до передачі, розподілу та ЗПГ; 49) Споживач – юридична або фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину; 50) Суб’єкт ринку природного газу – власник природного газу, газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство (оператор), замовник, постачальник, споживач та інші фізичні або юридичні особи, відносини між якими встановлюються на підставі договорів; 51) Сховище – споруди, що використовуються для накопичення запасів природного газу і знаходиться у власності та/або експлуатується газовим підприємством, в тому числі частина терміналів ЗПГ, що використовується для зберігання, але за винятком частини, що використовується для виробництва ЗПГ та за винятком потужностей, які зарезервовані виключно для операторів газотранспортних систем і необхідні їм для виконання своїх функцій; 52) Термінал ЗПГ – термінал, що використовується для зрідження природного газу або ввезення, розвантаження та регазифікації ЗПГ і повинен включати допоміжні послуги та тимчасове сховище для процесу регазифікації і подальшої доставки до системи транспортування, але не повинен включати будь-яку частину терміналів ЗПГ, що використовується для зберігання ЗПГ; 53) Технічна потужність складових ЄГТСУ – максимально можливе перетікання обсягу природного газу за стандартних умов за одиницю часу через перетин газопроводу в точці забезпечення потужності, яку газорозподільне підприємство (газотранспортне підприємство) може надати замовникам, з урахуванням цілісності системи та вимог щодо експлуатації складових ЄГТСУ; 54) Транспортний договір – договір, який оператор газотранспортної системи уклав із користувачем системи з метою здійснення транспортування природного газу; 55) Транспортування – транспортування природного газу з використанням системи трубопроводів високого тиску, за винятком трубопроводів на родовищах, з метою доставки споживачам, але не включаючи постачання; 56) Третя країна – будь-яка країна, яка не є договірною стороною Енергетичного співтовариством чи країною-членом Європейської економічної зони; 57) Управління перевантаженням – управління потужністю оператора газотранспортної системи, сховища або установки ЗПГ з метою забезпечення оптимального та максимально можливого використання технічної потужності та вчасного виявлення майбутніх точок перенавантаження та насичення.

45) Ринок двосторонніх договорів – система відносин між учасниками ринку природного газу щодо купів-

6 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 7

Розділ IІ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ Стаття 2.

Правові основи функціонування ринку природного газу

1. Правові основи функціонування ринку природного газу визначаються Конституцією України, цим Законом, Кодексом України про надра, законами України «Про трубопровідний транспорт», «Про природні монополії», «Про нафту і газ», «Про енергозбереження», «Про угоди про розподіл продукції», «Про захист економічної конкуренції», «Про газ (метан) вугільних родовищ», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та іншими чинними законодавчими актами.

2. Основні умови діяльності суб’єктів ринку природного газу та взаємовідносин між ними регулюються також на підставі: а)

Правил ринку природного газу, які окрім іншого визначають правила функціонування балансуючого ринку;

б)

Правил ринку «за добу наперед»;

в)

Кодексу газотранспортних мереж;

г)

Кодексу газорозподільних мереж;

д)

інших нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

3. Правила ринку природного газу та Правила ринку «за добу наперед» затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі за текстом – НКРЕКП) за погодженням із Антимонопольним комітетом України (надалі за текстом – Антимонопольний комітет). Кодекс газотранспортних мереж та Кодекс газорозподільних мереж розробляє оператор газотранспортної чи газорозподільної системи відповідно за результатами консультацій із користувачами систем. Кодекси підлягають затвердженню НКРЕКП за погодженням із Антимонопольним комітетом. Всі зазначені Правила та Кодекси підлягають опублікуванню.

4. Правила ринку природного газу визначають, зокрема, порядок набуття, призупинення та позбавлення статусу суб’єкта ринку природного газую, а також випадки, в яких може бути відмовлено в наданні статусу суб’єкта ринку, порядок реєстрації суб’єктів ринку, порядок та вимоги щодо забезпечення виконання зобов’язань за договорами купівлі-продажу природного газу, правила функціонування балансуючого ринку, порядок проведення розрахунків, положення щодо забезпечення безперервності постачання природного газу, план дій у разі виникнення проблем з постачання та необхідності вжиття надзвичайних заходів тощо.

5. Правила ринку «за добу наперед» визначають, зокрема, порядок набуття, призупинення та позбавлення статусу учасника ринку «за добу наперед», а також випадки, в яких суб’єкту господарювання може бути відмовлено в участі у торгах «за добу наперед», порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов’язань за договорами на ринку «за добу наперед», порядок організації та проведення торгів «за добу наперед», порядок визначення ціни на природний газ, у тому числі у випадках неконкурентної

8 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

поведінки, порядок повідомлення адміністратора розрахунків про укладені договори на ринку «за добу наперед», порядок проведення розрахунків на ринку «за добу наперед», порядок визначення вартості послуг оператора ринку та порядок її оплати, порядок розкриття інформації про діяльність оператора ринку та її оприлюднення, порядок врегулювання спорів між оператором ринку та учасниками ринку «за добу наперед» тощо.

6. Кодекс газотранспортних мереж визначає, зокрема, умови надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, основні правила технічної експлуатації, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газотранспортних мереж та моніторинг впровадження цих планів, технічні умови підключення до газотранспортної системи, норми якості, хімічного складу та інших характеристик природного газу, що закачується в систему чи відбирається з неї, механізми розподілу потужностей та процедури усунення перевантаження системи, правила балансування, спосіб подання інформації учасниками ринку оператору газотранспортної мережі, процедура урегулювання суперечок за транспортними договорами, порядок отримання інформації та її оприлюднення, вимоги до користувачів ЄГТСУ, у тому числі вичерпний перелік умов, за яких користувачам може бути відмовлено в наданні доступу до газотранспортних мереж, умови підключення третіх осіб оператором газотранспортної системи, а також інші питання, що відносяться до експлуатації газотранспортної мережі.

7. Кодекс газорозподільних мереж містить положення щодо порядку розвитку та обслуговування газорозподільної мережі, технічних умов приєднання до газорозподільної мережі, надання доступу до неї, правил вимірювання, в тому числі перелік вимірювального обладнання, процедур у разі виникнення перешкод у роботі газорозподільної мережі, типу та обсягу обміну даними із іншими енергетичними підприємствами та користувачами мереж, процедури та динаміка обміну, зобов’язань користувачів газорозподільної системи, інших питань, що відносяться до експлуатації газорозподільної мережі.

8. Суб’єкти ринку мають право подавати пропозиції щодо внесення змін до правил ринку природного газу, правил ринку «на добу наперед», кодексів газотранспортних та/або газорозподільних мереж та інших нормативно-правових актів, що регламентують функціонування та діяльність ринку природного газу України до відповідних державних органів та суб’єктів, що забезпечують адміністрування зазначених правил та кодексів.

Стаття 3.

Принципи діяльності суб’єктів ринку природного газу

Діяльність суб’єктів ринку природного газу провадиться на принципах: а)

майново-правового поділу, що має на увазі призначення оператора газотранспортної системи та його незалежність від інтересів постачання і видобутку, з метою забезпечення безпеки постачання;

б)

вільного вибору постачальників природного газу;

в)

вільної торгівлі природним газом, у тому числі на біржах, а також шляхом проведення тендерів на постачання природного газу, крім випадків задоволення потреби населення у природному газі;

г)

регулювання рівнів тарифів на транспортування, розподіл, постачання, зберігання, закачування та відбір природного газу;

д)

забезпечення рівних можливостей для доступу до ЄГТСУ та підземних сховищ природного газу, в тому числі новозбудованих газопроводів;

е)

рівності прав на купівлю-продаж природного газу та провадження зовнішньоекономічної діяльності;

є)

добросовісної конкуренції між учасниками ринку природного газу в умовах рівних прав та

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 9

Розділ III

можливостей; ж)

недопущення дій, спрямованих на спричинення збитків іншим суб’єктам ринку;

з)

відповідальності суб’єктів ринку за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів;

и)

додержання національних стандартів, норм і правил усіма суб’єктами ринку природного газу, діяльність яких пов’язана з управлінням системами та видобутком, транспортуванням, розподілом, зберіганням, постачанням і споживанням природного газу;

і)

забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу;

ї)

захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів.

Стаття 4. Основи функціонування ринку природного газу України 1. В Україні функціонує єдиний ринок природного газу, який включає такі складові: а)

ринок двосторонніх договорів;

б)

ринок «за добу наперед»;

в)

балансуючий ринок;

г)

роздрібний ринок.

2. На ринку двосторонніх договорів виробники продають природний газ, а постачальники, газорозподільні підприємства, а також кваліфіковані споживачі у випадках, передбачених цим Законом, купують його на умовах домовленості сторін щодо ціни, обсягу, терміну постачання тощо на підставі укладених двосторонніх договорів. Двосторонні договори укладаються у довільній формі та на умовах, що визначаються домовленістю сторін. НКРЕКП розробляє та оприлюднює типовий двосторонній договір. Кваліфікований споживач не має права здійснювати перепродаж природного газу іншим учасникам ринку.

3. На ринку «за добу наперед» виробники, постачальники та газорозподільні підприємства купують/продають природний газ в ході організованих торгів «за добу наперед» шляхом укладення за їх результатами відповідних договорів із оператором ринку. Для участі на ринку «за добу наперед» відповідні суб’єкти ринку підписують з оператором ринку договір про участь у ринку «за добу наперед», який є невід’ємною частиною Правил ринку «за добу наперед». Ціни та обсяги купівлі-продажу природного газу на наступну добу визначаються відповідно до Правил ринку «за добу наперед».

4. На балансуючому ринку системний оператор здійснює купівлю-продаж природного газу за результатами відбору поданих на балансуючий ринок пропозицій (заявок) з продажу/купівлі природного газу учасників балансування. Функціонування балансуючого ринку визначається Правилами ринку природного газу.

5. Роздрібний ринок природного газу функціонує для задоволення потреб споживачів в природному газі. Суб’єктами роздрібного ринку є споживачі, постачальники та газорозподільні підприємства. Відносини між суб’єктами роздрібного ринку регулюються Правилами ринку природного газу та договорами, укладеними відповідно до цього Закону.

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ Стаття 5.

Державна політика у сфері природного газу

1. Впровадження державної політики у сфері природного газу здійснюється у відповідності до принципів та положень, закріплених у Договорі про заснування Енергетичного співтовариства.

2. Державна політика України у сфері природного газу включає заходи та дії, призначені для досягнення довгострокових цілей, які є прозорими, недискримінаційними та відповідають засадам функціонування конкурентоздатного внутрішнього ринку газу. Вони передбачають: а)

створення необхідних умов для безпечного та надійного функціонування ринку природного газу та його сталого розвитку;

б)

інтеграція національного ринку природного газу у регіональний ринок природного газу Енергетичного співтовариства;

в)

забезпечення надійних, безпечних та достатніх поставок природного газу;

г)

стимулювання розвитку конкурентного середовища на засадах публічності, прозорості ринків та повної відсутності дискримінації;

д)

поліпшення інвестиційного клімату у сферу природного газу;

е)

забезпечення реалізації заходів щодо енергоефективності споживання або використання природного газу та запровадження енергозберігаючих технологій;

є)

стимулювання диверсифікованого виробництва природного газу, а також його поступового заміщення на альтернативні чи відновлювані джерела енергії;

ж)

захист прав споживачів ринку природного газу;

з)

вирішення проблем боротьби зі змінами клімату та підтримка природоохоронної діяльності у сфері природного газу.

3. У відповідності та на виконання державної політики у галузі природного газу детально розробляється Енергетична стратегія України (надалі за текстом – Стратегія). Стратегія приймається Верховною радою України (надалі за текстом – Верховна рада) за поданням Кабінету Міністрів України (надалі за текстом – Кабінет Міністрів) та набуває чинності одразу після її офіційного оприлюднення.

4. Не допускається обмеження Стратегією права НКРЕКП на автономне та незалежне прийняття рішень чи права на автономне визначення своєї політики та робочої програми.

Стаття 6.

Державне управління у сфері природного газу

1. Державне управління у сфері функціонування ринку природного газу здійснює Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (надалі за текстом – Міненерговугілля) як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в газовій галузі у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України.

10 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 11

2. На Міненерговугілля покладено виконання наступних функцій: а)

формування державної політики у галузі природного газу та реалізація і досягнення поставлених перед ним цілей;

разового поновлення. При цьому закріплюється відповідний порядок ротації членів ради та керуючого апарату, в якому зазначається, що члени ради можуть бути достроково звільнені з посади у випадку, якщо вони не відповідають професійним умовам або визнаються винними в скоєнні посадових злочинів відповідно до законодавства України.

в)

подання на розгляд Кабінету Міністрів пропозиції щодо розвитку державної політики у галузі природного газу та вдосконалення відносин у сфері функціонування ринку природного газу;

6. НКРЕКП має статус юридичної особи, права, обов’язки та відповідальність якої встановлюються відповідно до Закону України «Про державне регулювання в Україні» та інших законодавчих актів України.

г)

розроблення цільових програм, зокрема щодо диверсифікації джерел постачання природного газу;

д)

здійснення у межах своїх повноважень державного нагляду у галузі природного газу;

е)

здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

3. Міненерговугілля веде моніторинг впровадження Стратегії та вносить пропозиції щодо актуалізації її положень на розгляд до Кабінету Міністрів.

4. У ході виконання своїх зобов’язань за цим Законом Міненерговугілля проводить консультації з компетентними урядовими та регіональними органами, НКРЕКП та, у разі необхідності, іншими суб’єктами ринку природного газу та громадськими організаціями.

5. Державне управління у галузі природного газу здійснюється відповідно до вимог національного законодавства України.

Стаття 7.

Стаття 8.

1. Після сертифікації незалежного оператора газотранспортної системи НКРЕКП: а)

веде моніторинг дотримання власником газотранспортної системи та незалежним оператором газотранспортної системи зобов’язань, покладених на них відповідно до цього Закону, а також застосовує санкції за невиконання таких зобов’язань, передбачених цим Законом;

б)

веде моніторинг взаємин та комунікації між незалежним оператором газотранспортної системи та власником газотранспортної системи з метою забезпечення виконання зобов’язань незалежним оператором, в тому числі виступає посередником між незалежним оператором та власником газотранспортної системи у разі виникнення суперечок з боку будь-якої сторони;

в)

затверджує інвестиційні плани та багаторічний план розвитку газотранспортної системи, що подається незалежним оператором;

г)

забезпечує, що тарифи за надання доступу до газотранспортної системи, які стягує незалежний оператор, включають винагороду власника системи, в тому числі достатню винагороду за користування інфраструктурою та нові інвестиції за умови ефективності та економічної обґрунтованості таких інвестицій;

д)

проводить перевірки, в тому числі позапланові, підприємств власника та незалежного оператора газотранспортної системи.

Державне регулювання у сфері природного газу. Правовий статус НКРЕКП

1. Державне регулювання відносин на ринку природного газу належить Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

2. З метою забезпечення прозорості функціонування ринку природного газу усі договори, укладенні між його суб’єктами щодо будь-якої діяльності на ринку природного газу, підлягають реєстраційному обліку в НКРЕКП.

3. Держава гарантує незалежність НКРЕКП та забезпечує здійснення нею своїх повноважень неупереджено і прозоро. З цією метою держава забезпечує, що НКРЕКП як регулюючий орган: a)

є юридично відокремленим та функціонально незалежним державним органом від будь-яких інших державних органів чи приватних підприємств;

б)

гарантує, що виконання регулюючих функцій, покладених на НКРЕКП, здійснюється незалежно від будь-якого економічного чи політичного інтересу та інструкцій урядових чи інших державних органів та приватних підприємств.

Додаткові обов’язки та повноваження НКРЕКП (відповідно до моделі ринку ISO)

2. НКРЕКП забезпечує конфіденційність комерційної інформації. Така інформація може розкриватися лише у випадках, передбачених чинним законодавством України, якщо це є необхідним для виконання обов’язків уповноваженими органами України. Умови розголошення конфіденційної інформації визначаються чинним законодавством України.

3. Антимонопольний комітет у тісній співпраці із НКРЕКП веде моніторинг виконання зобов’язань власником газотранспортної системи.

4. Незалежне виконання НКРЕКП покладених на неї функцій не заперечує тісному співробітництву з іншими органами державної влади чи відповідними органами регулювання договірних сторін.

5. Незалежність НКРЕКП забезпечується, зокрема:

12 СТОРІНКА

a)

автономністю прийняття рішень;

б)

відокремленим річним бюджетом, а також самостійністю розпорядження та розподілу свого бюджету, а також наявністю достатніх кадрових та фінансових ресурсів, необхідних для виконання покладених на неї завдань;

в)

призначенням членів ради та керуючого апарату на строк 5 років з можливістю його одно-

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 13

Розділ IV

БЕЗПЕКА ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ Стаття 9.

Державна політика у сфері безпеки газопостачання

1. Міненерговугілля є відповідальним за забезпечення безпеки газопостачання на внутрішньому ринку природного газу, що вимагає виконання прозорої та недискримінаційної політики у сфері безпеки газопостачання.

2. Міненерговугілля проводить оцінку загроз і ризиків, що впливають на безпеку газопостачання, і на підставі цієї оцінки розробляє та приймає Превентивний план дій та План дій в надзвичайних ситуаціях.

3. Заходи щодо забезпечення безпеки газопостачання, які враховані в Превентивному плані дій та Плані дій в надзвичайних ситуаціях, повинні мати чіткі визначення, бути прозорими, зрозумілими для перевірки, не повинні нікого дискримінувати, заважати конкуренції та ефективному функціонуванню внутрішнього ринку природного газу, а також не становити загрози для безпеки газопостачання договірних сторін.

4. Плани дій, передбачені пунктом 2 цієї статті, базуються на ринкових засадах і беруть до уваги економічні наслідки, ефективність та результативність передбачених заходів, вплив на функціонування внутрішнього ринку природного газу, навколишнє середовище та споживачів. Вони не повинні накладати надмірний тягар на підприємства, що споживають природний газ, та негативно впливати на функціонування внутрішнього ринку природного газу.

Стаття 10.

Формування Превентивного плану дій та Плану дій в надзвичайних ситуаціях

1. Міненерговугілля після консультацій з підприємствами, що використовують природний газ, відповідними організаціями, що представляють інтереси побутових і промислових споживачів природного газу, а також представниками НКРЕКП у шестимісячний термін готує: а) б)

Стаття 11.

1. Превентивний план дій включає в себе: а)

результати оцінки загроз та ризиків, що впливають на безпеку газопостачання;

б)

заходи, обсяги, можливості та строки, необхідні для виконання стандартів щодо інфраструктури та належного газопостачання;

в)

виключний перелік зобов’язань, що накладаються на підприємства, які використовують природний газ, та інші відповідні державні органи для безпечної експлуатації газової системи;

г)

інші превентивні заходи, наприклад, ті, що стосуються необхідності підвищення взаємозв’язку між договірними сторонами, а також можливості диверсифікувати газотранспортні маршрути і джерела газопостачань аби відреагувати на виявлені загрози та ризики для підтримки постачання природного газу.

2. Превентивний план оновлюється кожні два роки, якщо обставини не вимагають більш частого оновлення, і відображають оновлену оцінку загроз та ризиків.

Стаття 12.

а)

кризові рівні та механізми і заходи, які повинні виконуватися для усунення кожного з них;

б)

роль і обов’язки компетентних державних органів на кожному з кризових рівнів;

в)

роль та обов’язки підприємств, що використовують природний газ, і промислових споживачів природного газу, в тому числі відповідних виробників електроенергії, з урахуванням різної міри шкоди, якої вони зазнають в разі перебоїв з газопостачанням, та їхньої взаємодії з компетентними органами держави, в тому числі і НКРЕКП, в кожному з кризових рівнів;

г)

заходи та дії, які необхідно вжити для пом’якшення можливих наслідків зриву газопостачання для системи центрального опалення та постачання електроенергії;

д)

коло споживачів, які потребують захисту в разі перебоїв з газопостачанням;

е)

інструменти та заходи, які мають виконати підприємства, що користуються природним газом, для забезпечення газопостачання захищеним споживачам у наступних випадках: i) екстремальні температурні коливання протягом 7-денного пікового періоду, що трапляються зі статистичною ймовірністю раз на 20 років;

План дій в надзвичайних ситуаціях, що містить заходи, які необхідно вжити для усунення або пом’якшення впливу переривання постачання природного газу.

ii) будь-який період тривалістю принаймні 30 днів, коли попит на природний газ винятково високий, що відбувається зі статистичною ймовірністю раз на 20 років;

2. Превентивний план дій та План дій в надзвичайних ситуаціях підлягають опублікуванню.

4. Міненерговугілля забезпечує регулярний моніторинг реалізації цих Планів.

План дій в надзвичайних ситуаціях

1. План дій в надзвичайних ситуаціях (надалі за текстом – План дій) визначає:

Превентивний план дій, що містить заходи, необхідні для нівелювання або пом’якшення виявлених загроз і ризиків, відповідно до проведеної оцінки ризиків;

3. Під час розробки і впровадження Превентивного плану дій та Плану дій в надзвичайних ситуаціях Міненерговугілля має враховувати безпечність експлуатації газової системи в будь-який час, а також окреслити в цих Планах технічні обмеження, що впливають на роботу мережі, у тому числі міркування щодо технічних питань безпеки, які можуть призвести до скорочення потоків природного газу у разі виникнення надзвичайної ситуації.

Превентивний план дій

iii) протягом періоду не менше 30 днів у разі виходу з ладу об’єкту газової інфраструктури за середніх зимових умов. є)

систему раннього виявлення загрози надзвичайної ситуації, пов’язаної з перериванням постачання природного газу;

ж)

інші механізми та заходи, які повинні виконуватися для кожного кризового рівня, включаючи відповідні схеми щодо інформаційних потоків.

2. План дій в надзвичайних ситуаціях оновлюється кожні два роки, якщо обставини не вимагають більш частого його оновлення, і відображають оновлену оцінку загроз та ризиків.

14 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 15

Стаття 13. Обов’язки Міненерговугілля під час надзвичайної ситуації

Стаття 16.

Правила безпеки системи газопостачання

1. У випадку несподіваної надзвичайної ситуації на ринку природного газу або у разі виникнення загрози фізичної небезпеки для осіб, обладнання, приладдя або цілісності газопостачальної системи, Міненерговугілля оповіщає про виникнення надзвичайної ситуації всі задіяні сторони та про захисні заходи, які мають бути вжиті чи вже вжиті для її усунення.

1. Правила безпеки систем газопостачання (надалі за текстом – Правила) встановлюють вимоги до проектування, будівництва і експлуатації систем газопостачання та поширюються на проектування і будівництво нових, розширення, реконструкцію та капітальний ремонт і експлуатацію діючих систем і об’єктів газопостачання.

2. Міненерговугілля проводить заходи, визначені у Плані дій, та негайно доводить детальний перелік запланованих заходів до відома всіх задіяних сторін. У виняткових обставинах, обґрунтованих належним чином, Міненерговугілля може вжити заходів, не передбачених Планом дій, про що негайно повідомляє всі задіяні сторони та надає їм обґрунтування влучності їх вжиття.

2. Правила розробляються та затверджуються Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

3. Заходи, закріплені у пункті 2 цієї статті, мають застосовуватися у чітко встановлених часових рамках та повинні завдавати мінімальних порушень порядку функціонування внутрішнього ринку природного газу і не повинні застосовуватися у більшій мірі, ніж це необхідно для подолання надзвичайної ситуації.

4. У випадках, коли надзвичайну ситуацію неможливо врегулювати виключно за допомогою національних заходів, Міненерговугілля повідомляє про це всі задіяні сторони та скликає спеціальні збори Договірних сторін для аналізу ситуації та надання допомоги у координації заходів, необхідних для виходу із надзвичайної ситуації.

Стаття 14.

3. Правила мають бути чітко визначеними, об’єктивними та недискримінаційними, а також забезпечувати функціональну сумісність систем газопостачання України з відповідними системами договірних сторін.

4. Вимоги до посадових осіб та обслуговуючого персоналу підприємств і їх структурних підрозділів, які виконують роботи з проектування, будівництва, налагодження і експлуатації систем газопостачання, визначаються у Правилах, зазначених у пункті 1 цієї статті.

5. Державний комітет України по нагляду за охороною правці сприяє застосуванню у Правилах стандартів Енергетичного Співтовариства у частині безпеки систем газопостачання.

Моніторинг безпеки газопостачання

1. Міненерговугілля проводить регулярний моніторинг безпеки газопостачання на національному рівні, задля чого учасники ринку природного газу мають надати йому доступ до наступної інформації: а)

прогноз щоденного попиту та пропозицій на ринку природного газу на наступні три дні;

б)

щоденний газопотік на всіх транскордонних пунктах входу-виходу, а також усіх точок, що з’єднують виробничі потужності, сховища або термінали ЗПГ з газовою мережею;

в)

передбачена додаткова потужність, яка планується або перебуває у процесі будівництва;

г)

якість та рівень технічного обслуговування газових систем;

д)

заходи для задоволення пікового навантаження;

е)

інші дані, необхідні для попередження чи пом’якшення наслідків надзвичайної ситуації.

2. До 31 липня кожного року Міненерговугілля готує та публікує звіт про результати моніторингу питань, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також вжиті або заплановані заходи для усунення недоліків. Перший звіт буде підготовлено та опубліковано через шість місяців після набуття чинності цього Закону.

Стаття 15. Регіональне співробітництво З метою забезпечення безпеки газопостачання та інтеграції внутрішнього енергетичного ринку України в європейські енергетичні ринки, встановлення оцінки загроз та ризиків переривання газопостачання, розробки Превентивного плану дій та Плану дій в надзвичайних ситуаціях, задоволення стандартів щодо інфраструктури газопостачання, а також положень, що стосуються впровадження заходів при аварійних ситуаціях на загальноєвропейському та регіональному рівнях, підприємства, які використовують природний газ, а також НКРЕКП мають спиратися у своїй діяльності на регіональне співробітництво із відповідними суб’єктами ринку природного газу договірних сторін, що відображає дух солідарності.

16 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 17

Розділ V

ДОЗВОЛИ, СЕРТИФІКАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ У СФЕРІ ПРИРОДНОГО ГАЗУ Стаття 17.

1.

2.

Дозвіл на будівництво газопроводів та пов’язаної з ним інфраструктури Проектування та будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення) складових ЄГТСУ, призначених для транспортування, розподілу, зберігання та зрідження природного газу, здійснюються за наявності дозволу на виконання таких робіт відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності. Правила щодо критеріїв, умов та процедур видачі дозволів на будівництво (надалі за текстом – Правила) мають бути об’єктивними, прозорими та забезпечувати розгляд заявок на одержання дозволів на рівноправних та недискримінаційних засадах. Правила розробляє, затверджує та офіційно оприлюднює орган державного архітектурно-будівельного контролю.

3.

Дозвіл видається строком на 2 роки та може бути поновлений на умовах, визначених у Правилах.

4.

Причини відмови у наданні дозволу на будівництво повинні бути об’єктивними, прозорими та недискримінаційними, чітко обґрунтовані і доведені до відома заявника у письмовому вигляді.

5.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; б) невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства України; в) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах. Крім зазначених випадків підставою для відмови у видачі дозволу на будівництво та експлуатацію системи газорозподільних трубопроводів є наявність вже існуючих чи запланованих до будівництва газорозподільних трубопроводів за умови, якщо існуюча або запланована потужність трубопроводів є достатньою.

6.

Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржена в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

7.

Надання дозволу на будівництво не звільняє від необхідності одержання інших дозволів чи ліцензій, необхідних для будівництва чи експлуатації об’єктів системи природного газу за чинним законодавством.

Стаття 18.

Сертифікація операторів системи

1. Оператори системи з метою підтвердження своєї незалежності підлягають сертифікації відповідно до сертифікаційної процедури.

18 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

2. З метою забезпечення незалежності оператора системи закріплюється, що одна й та сама особа чи декілька осіб не мають права одночасно: 1) безпосередньо чи опосередковано здійснювати контроль над підприємством, що виконує будьякі функції видобутку або постачання, і при цьому безпосередньо чи опосередковано здійснювати контроль над оператором системи чи самою системою або виконувати будь-які інші права щодо нього; 2) безпосередньо чи опосередковано здійснювати контроль над оператором системи або самою системою, і при цьому безпосередньо чи опосередковано здійснювати контроль над підприємством, що виконує будь-які функції видобутку чи постачання або виконувати будь-які права щодо нього; 3) призначати членів наглядової ради, адміністративної ради чи органів управління над системою або оператором системи, і при цьому безпосередньо чи опосередковано здійснювати контроль над підприємством, що виконує будь-які функції видобутку чи постачання або використовувати будь-яке право щодо нього; 4) бути членом наглядової ради, адміністративної ради чи органів управління як підприємства, що виконує будь-які функції видобутку чи постачання, так і системи чи оператора системи.

3. До прав, зазначених у пункті 2 цієї статті відноситься: 1) право участі у голосуванні; 2) право призначати членів наглядової чи адміністративної ради або органів управління підприємства; 3) володіння контрольним пакетом акцій підприємства.

4. За умови дотримання усіх вимог щодо незалежності, оператор системи надає письмову заявку та усі необхідні документи, що підтверджують виконання цих вимог, до НКРЕКП.

5. НКРЕКП протягом чотирьох місяців розглядає заяву про відповідність оператора цим вимогам та, в разі прийняття позитивного рішення, видає операторові сертифікацію, про що негайно повідомляє Секретаріат Енергетичного Співтовариства (далі – Секретаріат) та направляє до нього всю відповідну документацію, отриману від оператора системи.

6. Секретаріат розглядає повідомлення про сертифікацію оператора системи, як тільки його буде отримано, та протягом двох місяців з дати отримання такого повідомлення надає свій висновок до НКРЕКП. При підготовці висновку Секретаріат може звернутися із запитом про надання їй висновку щодо рішення, прийнятого НКРЕКП. У таку випадку двомісячний строк подовжується ще на два місяці.

7. НКРЕКП та Секретаріат у будь-який час протягом проведення сертифікації мають право направити оператору системи запит про надання інформації, пов’язаної з виконанням ним своїх завдань щодо незалежності. НКРЕКП та Секретаріат зберігають конфіденційність комерційно важливої інформації.

8. Протягом двох місяців після отримання висновку Секретаріату НКРЕКП ухвалює своє остаточне рішення стосовно сертифікації оператора системи.

9. Рішення НКРЕКП та висновок Секретаріату підлягають оприлюдненню. НКРЕКП за наявності розбіжностей між його остаточним рішенням та висновком Секретаріату надає та публікує разом із рішенням обґрунтування свого рішення та повідомляє про це Секретаріат.

10. Сертифіковані оператори системи зобов’язані повідомляти НКРЕКП щодо кожної транзакції, яка може спричинити переоцінку відповідності вимогам щодо їх незалежності.

11. НКРЕКП схвалює Положення про керівні принципи та правила сертифікації, в яких детально визначає процедуру отримання сертифікації, зокрема критерії видачі, форму заявок, процедуру подання зая-

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 19

вок та розмір плати за сертифікацію, строки прийняття рішення, а також умови припинення дії сертифікації, її відкликання, зміни та передачі, зміст та порядок ведення реєстру виданих та відкликаних сертифікацій.

Стаття 19.

Моніторинг незалежності оператора системи

1. НКРЕКП має право в будь-який час перевіряти сертифікованих операторів системи на дотримання всіх вимог сертифікації.

2. НКРЕКП приступає до перевірки відповідності вимогам сертифікації: a)

одразу після отримання повідомлення оператором системи про транзакцію, яка може спричинити переоцінку відповідності вимогам щодо його незалежності;

б)

за своєю власною ініціативою, якщо НКРЕКП отримало інформацію про те, що запланована зміна прав або характеру впливу на оператора системи може привести до порушення умов отримання сертифікації, або в тих випадках, коли НКРЕКП має підстави вважати, що таке порушення може статися;

в)

за обґрунтованим запитом Секретаріату.

3. Якщо НКРЕКП виявило порушення дотримання вимог незалежності, оператор системи зобов’язаний усунути порушення протягом визначеного НКРЕКП строку та надати необхідні документи, дані та інформацію, які підтверджують усунення цих порушень. Оператор системи має право займатися своєю діяльністю на тимчасових засадах до прийняття НКРЕКП остаточного рішення стосовно усунення відповідних порушень.

4. Нездатність оператора системи усунути порушення вимог щодо його незалежності, виявлені НКРЕКП, може призвести до припинення дії його сертифікації та/або штрафних санкцій, передбачених відповідними положеннями цього Закону.

Стаття 21.

Сертифікація щодо третіх країн

1. НКРЕКП має негайно повідомити Секретаріат про подання запиту на сертифікацію оператором системи, який контролюється особами третьої країни або третіх країн. НКРЕКП має також негайно повідомити Секретаріат про будь-які обставини, що можуть привести до отримання контролю над системою або оператором системи особою чи особами третьої країни або третіх країн.

2. Оператор системи має негайно повідомити НКРЕКП про будь-які обставини, що можуть привести до отримання контролю над системою або оператором системи особою або особами третьої країни або третіх країн.

3. НКРЕКП приймає проект рішення про сертифікацію такого оператора системи протягом чотирьох місяців з моменту отримання запиту. НКРЕКП відмовляє в сертифікації, якщо: а)

20 СТОРІНКА

оператор системи не відповідає вимогам незалежності відповідно до статті 17 цього Закону;

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

надання сертифікації поставить під загрозу безпеку постачання енергоносіїв до договірної сторони. При розгляді цього питання НКРЕКП приймає до уваги: i) права і зобов’язання Енергетичного співтовариства щодо зазначеної третьої країни, що випливають з міжнародного права, включаючи будь-які угоди, укладені з однією чи кількома третіми країнами, в яких Енергетичне співтовариство є стороною, і які присвячені питанням забезпечення безпеки постачання природного газу;

Виключення із положень про розмежування діяльності оператора системи

За поданням оператора системи, який обслуговує менше 100 тисяч підключених споживачів, Міненерговугілля, з урахуванням висновку НКРЕКП, може прийняти рішення не застосовувати вимоги щодо незалежності оператори, викладені у статті 17 цього Закону.

Стаття 20.

б)

ii) інші конкретні факти і обставини.

4. НКРЕКП направляє зазначений проект рішення про сертифікацію оператора системи разом із усією відповідною документацією до Секретаріату.

5. Протягом двох місяців після отримання запиту Секретаріат надає свій висновок НКРЕКП. НКРЕКП приймає остаточне рішення про сертифікацію з урахуванням висновку Секретаріату, яке разом із висновком Секретаріату підлягає опублікуванню.

Стаття 22.

Ліцензії господарської діяльності на ринку природного газу

1. Діяльність, пов’язана з транспортуванням, постачанням, розподілом зберіганням або продажем природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається НКРЕКП окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному НКРЕКП.

2. Ліцензії на провадження діяльності оператором на ринку природного газу видаються за попередньою процедурою ліцензування НКРЕКП після прийняття нею позитивного рішення про сертифікацію незалежності оператора системи відповідно до умов, визначених в цьому Законі та Правилах ліцензування господарської діяльності на ринку природного газу (надалі за текстом – Правила ліцензування).

3. НКРЕКП приймає, затверджує та оприлюднює Правила ліцензування, в яких визначаються критерії видачі ліцензій, в тому числі форма заявок, процедура їх подання, строк прийняття рішення про видачу ліцензії чи відмову у виданні, а також встановлюються умови припинення дії, відкликання, зміни та передачі ліцензій, зміст та порядок ведення реєстру виданих та відкликаних ліцензій.

4. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої встановлюються НКРЕКП у Правилах ліцензування.

5. Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на строк, встановлений НКРЕКП, але не менше трьох років.

6. Рішення про відмову у видачі ліцензії на ведення діяльності у сфері природного газу повинно бути об’єктивним та недискримінаційним, а прийняття такого рішення має бути обґрунтованим.

7. Ліцензія на ведення діяльності на ринку природного газу, яка була видана до набуття чинності цим Законом, вважається тимчасовою ліцензією на ведення відповідних видів діяльності та діє до призначення незалежного оператора після проведення сертифікації та відповідно до вимог цього Закону, але у будь-якому випадку втрачає чинність протягом шести місяців з моменту набуття чинності цим Законом.

Стаття 23.

Ведення обліку ліцензіатів

1. Підприємства, що ведуть діяльність на ринку природного газу, незалежно від організаційно-правової форми проводять, подають на аудиторську перевірку та публікують свою річну звітність у порядку, передбаченому чинним законодавством України та відповідними міжнародними стандартами бухгалтерської звітності. В рамках аудиторської перевірки проводиться перевірка дотримання зобов’язань недискримінації та перехресного субсидіювання.

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 21

Розділ VI

2. До внутрішньої звітності підприємств, які ведуть свою діяльність у сфері природного газу, відноситься балансова відомість та звіт про фінансові результати за кожним видом діяльності. Доходи від володіння газотранспортною або газорозподільною мережею мають бути відображені у звітності.

ТРАНСПОРТУВАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

3. Єдині стандарти звітності для всіх ліцензіатів у сфері природного газу затверджує НКРЕКП.

Стаття 24. Незалежний оператор газотранспортної системи 1. Діяльність, пов’язану із транспортуванням природного газу, веде оператор газотранспортної системи, яким є юридична особа, що не входить до складу вертикально інтегрованої господарської організації, є відокремленою від інших видів діяльності у сфері природного газу, не пов’язаних із транспортуванням природного газу, та веде діяльність відповідно до принципів та вимог цього Закону.

2. Незалежний оператор газотранспортної системи призначається НКРЕКП за пропозицією власника транспортної системи. Таке призначення підлягає погодженню з Секретаріатом.

3. НКРЕКП затверджує і призначає незалежного оператора газотранспортної системи тільки в тому випадку, коли: a)

кандидат довів відповідність вимогам незалежності, зазначених в статті 17 цього Закону, про що отримує сертифікацію;

б)

кандидат довів, що володіє достатніми фінансовими, технічними та кадровими ресурсами, необхідними для виконання покладених на нього завдань, включаючи співробітництво операторів газотранспортної системи на європейському та регіональному рівні;

в)

кандидат зобов’язується дотримуватися десятирічного плану розвитку газотранспортної системи, що базується на показниках існуючих та прогнозованих обсягів постачання та попиту природного газу та містить ефективні заходи гарантування безпеки та надійності поставок. План складається за результатами проведення консультацій із усіма пов’язаними сторонами та подається на затвердження до НКРЕКП, яка також веде моніторинг його додержання та виконання;

г)

власник газотранспортної системи довів свою здатність виконувати свої зобов’язання відповідно до умов пункту 4 цієї статті. З цією метою власник газотранспортної системи надає всі проекти договірних угод з підприємством-кандидатом, а також з усіма іншими відповідними суб’єктами ринку природного газу .

4. У разі призначення незалежного системного оператора, власник газотранспортної системи зобов’язується:

22 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

a)

забезпечувати співробітництво і підтримку незалежного оператора газотранспортної системи, необхідні для виконання його завдань, в тому числі всю відповідну інформацію;

б)

здійснювати фінансування інвестицій, рішення по яким винесено незалежним оператором газотранспортної системи і затверджено НКРЕКП, або дати згоду на фінансування їх самим незалежним оператором чи будь-якою іншою зацікавленою стороною. Відповідні угоди з фінансування підлягають затвердженню НКРЕКП, яка до їх затвердження має провести консультації з власником газотранспортної системи та іншими зацікавленими сторонами;

в)

забезпечити виконання зобов’язань, що стосуються активів системи, але не стосуються зобов’язань, віднесених до зобов’язань незалежного оператора газотранспортної системи.

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 23

5. Здійснення контролю за виконанням власником газотранспортної системи покладених на нього зобов’язань виконує НКРЕКП у тісній співпраці з Антимонопольним комітетом.

Стаття 25. Обов’язки, завдання та відповідальність незалежного оператора газотранспортної системи 1. Незалежний оператор газотранспортної системи веде діяльність відповідно до принципів об’єктивності, прозорості та відсутності дискримінації, а також інших принципів, закріплених в цьому Законі.

2. На незалежного оператора газотранспортної системи покладено виконання наступних завдань: а)

будувати, експлуатувати, обслуговувати та розвивати безпечну, надійну та ефективну систему транспортування природного газу;

б)

не допускати жодних проявів дискримінації серед користувачів системи;

в)

надавати іншим операторам системи достатню інформацію, в тому числі технічну, для забезпечення транспортування природного газу у спосіб, що забезпечує безпечну та ефективну експлуатацію підключеної системи;

г)

надавати НКРЕКП, Антимонопольному комітету за їх вимогою інформацію, зазначену в цьому Законі, та всю технічну інформацію, необхідну для надання користувачам газотранспортної системи повноцінного доступу до системи, інформацію, пов’язану із певними аспектами вимог щодо забезпечення прозорості, а також інформацію, яка підлягає опублікуванню;

д)

сприяти розвитку інформаційного обміну із іншими операторами системи та зацікавленими сторонами з метою створення конкурентоздатного регіонального ринку природного газу, підвищення сумісності його нормативно-правової та технічної бази відповідно до міжнародних зобов’язань, прийнятих Україною;

е)

публікувати детальну інформацію стосовно послуг та умов їх надання, а також технічну інформацію, необхідну користувачам системи для приєднання до газотранспортної системи;

є)

публікувати детальну інформацію стосовно формування, методики застосування та структури тарифів з метою забезпечення прозорих, об’єктивних та недискримінаційних тарифів.

Стаття 26. Обов’язки та відповідальність власника газотранспортної системи 1. Власник газотранспортної системи: а)

забезпечує необхідну співпрацю та надає підтримку незалежному оператору газотранспортної системи у виконанні покладених на нього завдань, зокрема, надає всю необхідну інформацію;

б)

фінансує інвестиції, визначені незалежним оператором газотранспортної системи та ухвалені НКРЕКП, або надає дозвіл на фінансування будь-якою іншою зацікавленою стороною;

в)

виконує інші функції, покладені на нього цим Законом.

2. Власник газотранспортної системи не несе відповідальності за надання доступу чи відмову у доступі третім особам, а також за інвестиційне планування.

Стаття 27.

Доступ третіх осіб до газотранспортної системи

1. Незалежний оператор газотранспортної системи надає доступ до газотранспортної системи чи відмовляє у такому доступі за умов та порядку, передбачених Кодексом газотранспортних мереж.

2. Оператор газотранспортної системи публікує затверджені НКРЕКП умови, правила та тарифи на надання третім особам доступу до газотранспортної системи. Ці умови повинні об’єктивно застосовуватися до всіх користувачів системи без дискримінації між ними.

3. Положення цього Закону не перешкоджають укладанню довгострокових договорів за умови їхньої відповідності правилам конкуренції чинного законодавства України.

4. У разі необхідності та з метою виконання функцій, пов’язаних із транскордонним транспортуванням природного газу, оператор газотранспортної системи може одержати доступ до газотранспортної системи сусідніх держав на засадах взаємної домовленості та/або інших умов співпраці.

3. Незалежний оператор газотранспортної системи несе відповідальність за: а)

експлуатацію, технічне обслуговування і належний розвиток газотранспортної системи;

б)

забезпечення довгострокової здатності газотранспортної системи задовольнити попит на природний газ за допомогою планування інвестицій;

в)

планування, побудову і введення в експлуатацію нових об’єктів інфраструктури;

г)

надання та управління доступом третьої сторони, включаючи стягування плати за надання доступу та штрафи за перевантаження;

д)

виконання інших покладених на нього завдань та функцій.

4. Незалежний оператор газотранспортної системи під час виконання покладених на нього обов’язків та завдань приймає до уваги питання охорони навколишнього середовища.

24 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 25

Розділ VII

д)

зберігати конфіденційність інформації, одержаної у ході ведення господарської діяльності;

РОЗПОДІЛ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

е)

надавати доступ до газорозподільної системи чи відмовити у наданні доступу у недискримінаційному порядку на умовах, викладених у Кодексі газорозподільних мереж;

є)

публікувати затверджені НКРЕКП тарифи за надання доступу до газорозподільної системи третім особам;

ж)

розробляти план розвитку та інвестицій з метою забезпечення безпеки, надійності, регулярності та якості постачання газу газорозподільною системою.

Стаття 28. Оператор газорозподільної системи 1. Підприємство, яке є власником газорозподільної системи, стає оператором газорозподільної системи за умови одержання ліцензії на зайняття відповідної діяльності.

2. Оператор газорозподільної системи, як частина вертикально інтегрованого підприємства, має бути незалежним відносно юридичної форми, організаційної схеми та процедури прийняття рішень від інших видів діяльності, що не відносяться до розподілу природного газу. Для цього застосовуються такі мінімальні критерії: a)

особи, відповідальні за керівництво оператора газорозподільної системи, не повинні брати участь в структурах інтегрованих підприємств в секторі природного газу та несучих пряму або непряму відповідальність за повсякденну роботу з видобутку, транспортування та постачання природного газу;

б)

оператор газорозподільної системи повинен мати діючі права прийняття рішень, бути незалежним від інтегрованого підприємства в секторі природного газу, щодо активів, необхідних для забезпечення експлуатації, технічного обслуговування або розвитку газорозподільної мережі. Для виконання таких завдань, оператор газорозподільної системи повинен мати в своєму розпорядженні всі необхідні джерела, включаючи кадрові, технічні, та фінансові ресурси. Це не повинно заважати існуванню координаційних механізмів для забезпечення захисту економічних прав інтегрованого підприємства по здійсненню нагляду стосовно доходу на активи, що дає можливість стверджувати щорічні фінансові плани або інші еквівалентні документи оператора газорозподільної системи і встановлювати загальні межі за рівнями заборгованості. Однак це не дозволяє інтегрованому підприємству надавати інструкції щодо повсякденної діяльності, а також відносно окремих рішень з будівництва або модернізації газорозподільних мереж, які не перевищують умови затверджених фінансових планів або будь-якого іншого еквівалентного документа.

3. Якщо оператор газорозподільної системи є частиною вертикально інтегрованого підприємства, НКРЕКП забезпечує контроль незалежності оператора газорозподільної системи таким чином, щоб він не міг скористатися перевагами своєї вертикальної інтеграції для спотворення конкуренції.

Стаття 29. Обов’язки та завдання оператора газорозподільної системи Оператор газорозподільної системи зобов’язаний:

26 СТОРІНКА

а)

здійснювати експлуатацію газорозподільної системи на принципах, викладених в цьому Законі, та на засадах об’єктивності, прозорості та відсутності дискримінації;

б)

забезпечувати надійне та ефективне обслуговування системи розподілу природного газу відповідно до ліцензійних умов та застосовного технічного регламенту;

в)

не допускати дискримінації між користувачами газорозподільної системи;

г)

надавати користувачам газорозподільної системи необхідну інформацію для належного приєднання та ефективного користування цією системою;

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 27

Розділ VIII

Розділ IX

ЗБЕРІГАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

Стаття 30. Оператор сховищ та/або терміналу ЗПГ 1. Підприємство сфери природного газу, яке є власником сховища природного газу або терміналу ЗПГ, стає оператором системи зберігання за умови одержання ліцензії на експлуатацію сховища природного газу або терміналу ЗПГ відповідно.

2. Власник транспортної системи, де призначений незалежний системний оператор, і оператор системи зберігання, які є частиною вертикально інтегрованих підприємств, мають бути незалежними, принаймні, з точки зору їх організаційно-правової форми, управління та прийняття рішень, від інших видів діяльності, не пов’язаних з транспортуванням, розподілом і зберіганням.

3. Для забезпечення незалежності власника газотранспортної системи та оператора системи зберігання застосовуються такі мінімальні критерії: a)

б)

в)

особи, відповідальні за керівництво діяльністю власника газотранспортної системи та оператора системи зберігання, не повинні брати участь у структурах компанії інтегрованого підприємства в секторі природного газу, несучої пряму або непряму відповідальність за забезпечення поточної експлуатаційної діяльності з видобування та постачання природного газу; відповідні заходи мають бути вжиті, щоб гарантувати, що професійні інтереси осіб, відповідальних за керівництво діяльністю власника газотранспортної системи та оператора системи зберігання, прийняті до уваги таким чином, який гарантує їх здатність діяти незалежно один від одного; оператор системи зберігання повинен володіти правом прийняття рішень, незалежно від інтегрованого підприємства в секторі природного газу, щодо активів, необхідних для експлуатації, обслуговування або розширення газових сховищ. Інтегроване підприємство не має права давати вказівки ні щодо повсякденної діяльності, ні щодо окремих рішень, які стосуються будівництва або модернізації газових сховищ, що не перевищують умов затвердженого фінансового плану або еквівалентного документа. Однак воно має право на затвердження річного фінансового плану, або іншого еквівалентного документа оператора системи зберігання, і, таким чином, встановлювати глобальні обмеження по рівнях його заборгованості.

Стаття 31. Обов’язки операторів системи зберігання та/або терміналу ЗПГ Кожен оператор системи зберігання та/або системи СПГ зобов’язаний: a)

б)

утримуватися від дискримінації між користувачами системи;

в)

забезпечувати будь-якого іншого оператора системи обсягом інформації, достатнім для безпечної та ефективної експлуатації підключених систем;

г)

28 СТОРІНКА

використовувати, обслуговувати, а також розвивати з урахуванням економічних умов безпечну, надійну і ефективну роботу системи зберігання та/або терміналу ЗПГ з метою забезпечення відкритості ринку та належним урахуванням вимог захисту навколишнього середовища;

надавати користувачам системи відомості, необхідні для ефективного доступу до системи.

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Стаття 32.

Діяльність щодо постачання природного газу

1. Підприємство сфери природного газу, яке має ліцензію на здійснення постачання природного газу, може здійснювати постачання будь-яким споживачам відповідно до цього Закону.

2. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов’язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. До укладення договору про постачання природного газу споживач має право на одержання інформації щодо наявності у постачальника ресурсів природного газу, його якісних характеристик, цін та порядку оплати природного газу.

3. Порядок укладання та зміст договорів на постачання природного газу визначаються загальними умовами укладання договорів постачання, який регламентує права та обов’язки постачальника та кінцевого споживача. НКРЕКП затверджує та оприлюднює типовий договір на постачання природного газу.

4. Обов’язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

5. Постачальники природного газу ведуть свою діяльність на ринку природного газу у відповідності до Правил ринку природного газу та діючого законодавства України.

Стаття 33.

Права та обов’язки постачальника природного газу

1. Постачальник має право припинити постачання природного газу споживачам у разі наявності хоча б однієї з таких підстав: а)

настання надзвичайного стану;

б)

порушення строків оплати спожитого природного газу та послуг з його постачання, передбачених укладеним договором;

в)

несанкціонований відбір природного газу.

2. Несанкціонованим відбором природного газу вважається відбір: а)

з магістральних газопроводів, газорозподільних мереж або підземних сховищ газу за відсутності закуплених відповідно до договору обсягів природного газу;

б)

без укладення відповідного договору з постачальником;

в)

спричинений самовільним під’єднанням, споживанням природного газу з навмисно пошкодженими приладами його обліку або поза охопленням приладами обліку.

3. Постачальник зобов’язаний: а)

забезпечити споживача природним газом в необхідному йому обсязі відповідно до договорів, укладених із споживачами;

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 29

б)

забезпечити єдине інформаційне джерело, з якого його споживачі одержують повну інформацію щодо їх прав як споживачів на ринку природного газу;

в)

скласти та опублікувати власну програму дій щодо: i)

Розділ X

СПОЖИВАЧІ НА РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

здійснення газопостачання кінцевим споживачам, що проживають у віддалених районах;

ii) підтримки системи стимулювання видобутку природного газу з відновлювальних джерел енергії; iii) підвищення енергоефективності; г) надати державним органам влади, в тому числі НКРЕКП та Антимонопольному комітету, всю необхідну інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань, які стосуються всіх правочинів за договорами на постачання газу; д) повідомити НКРЕКП про будь-які зміни умов постачання; е) виконувати інші зобов’язання, покладенні на нього цим Законом.

Стаття 34.

Правила зміни постачальників

1. НКРЕ забезпечує виконання ефективної процедури, яка дозволяє кінцевому споживачу перейти до іншого постачальника у якомога простіший спосіб протягом не довше трьох тижнів після надання попередньому постачальнику повідомлення про свій намір перейти до іншого постачальника.

2. НКРЕКП затверджує Загальні правила зміни постачальника (надалі за текстом – Правила), в яких докладно визначаються умови та порядок зміни постачальника, та веде моніторинг його виконання. Зокрема, у Правилах встановлюється:

Права та обов’язки споживачів

1. Будь-який споживач на ринку природного газу є кваліфікованим споживачем, який вільно обирає або змінює постачальника природного газу.

2. Отримання природного газу споживачами можливе лише на підставі договорів, укладених з постачальниками.

3. Захист прав споживачів природного газу регулюється цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативно-правовими актами.

4. Споживач має право на: а)

вільний вибір постачальника;

б)

отримання інформації про наявність у постачальників ресурсів природного газу, його якісні характеристики, ціну та порядок проведення розрахунків;

в)

приєднання в установленому порядку до магістральних або газорозподільних мереж об’єктів системи газоспоживання;

г)

отримання природного газу, фізико-хімічні показники якого відповідають установленим нормам, в обсязі відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) газопостачання відповідно до вимог законодавства та договорів;

а)

процедура зміни постачальника;

б)

умови, які має виконати новий постачальник, зокрема, у частині балансування;

в)

права та обов’язки нового постачальника;

д)

відшкодування згідно із законодавством збитків, завданих унаслідок порушення його прав;

г)

виконання попередніх фінансових зобов’язань кінцевих споживачів;

е)

інші права, передбачені законодавством.

д)

інші положення щодо порядку зміни постачальника.

3. Зміна постачальника відповідно до Правил здійснюється безкоштовно для споживача.

30 СТОРІНКА

Стаття 35.

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

5. Споживач зобов’язаний: а)

укласти договір на постачання природного газу;

б)

забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів;

в)

не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

г)

вживати заходів для підвищення ефективності використання природного газу та впровадження енергозберігаючих технологій;

д)

забезпечувати доступ представників підприємства/організації, що обслуговує систему газопроводів, до якої під’єднаний споживач, до вузлів обліку газу (у тому числі для встановлення вузлів обліку газу), які розміщуються на території споживача;

е)

забезпечувати відповідно до вимог нормативних документів у пунктах приймання-передачі природного газу вимірювання кількості газу, прийнятого в систему своїх газопроводів (крім населення);

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 31

є)

складати і підписувати з представниками газопостачального, газотранспортного та газорозподільного підприємства акти приймання-передачі природного газу (крім населення);

ж)

подаватипідприємству/організації,щообслуговуєсистемугазопроводів,доякоїпід’єднаний споживач, оперативну інформацію про обсяги спожитого природного газу та його розподіл, а також іншу інформацію для складення балансу зазначеного газу;

з)

припиняти (обмежувати) споживання природного газу на вимогу постачальника, газотранспортного або газорозподільного підприємства з дотриманням вимог законодавства (крім населення);

и)

забезпечувати доступ посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до об’єктів ЄГТСУ, які перебувають у його власності чи користуванні, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

і)

виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством.

6. У разі порушення або невиконання своїх обов’язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Розділ XI

ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ Стаття 36.

Порядок врегулювання спорів

1. Скарги чи заяви суб’єктів ринку природного газу, в тому числі тих, які виконують функції оператора чи власника системи, а також суперечки між цими особами підлягають врегулюванню НКРЕКП на умовах, визначених цим Законом та у Правилах щодо порядку врегулювання спорів (надалі за текстом – Правила).

2. НКРЕКП при наданні обґрунтованих відповідей на скарги або заяви керується положеннями, закріпленими в законах України «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян» та інших чинних нормативних актах.

3. Правила розробляються та затверджуються НКРЕКП і закріплюють, зокрема, форму запиту на розгляд заяви чи скарги, вимоги щодо подання запиту, вимоги щодо надання документів, необхідних для належного розгляду поданої заяви чи скарги, а також детальну процедуру розгляду заяви чи врегулювання спірних питань. В зазначених правилах закріплюється роль НКРЕКП у розгляді та врегулюванні спірних питань, в тому числі в якості посередника між сторонами.

4. Сторони, задіяні у провадженнях розгляду поданої заяви або скарги, а також будь-які інші залучені особи мають доступ до матеріалів справи, за винятком до комерційної чи іншої інформації, розголошення якої може порушити індивідуальне право на конфіденційність.

5. НКРЕКП у передбачені Правилами строки надає обґрунтовану відповідь на скаргу чи заяву, яка може бути оскаржена до суду у порядку, встановленому Правилами.

6. Результати розгляду заяви чи скарги підлягають опублікуванню за винятком тієї їх частини, яка містить конфіденційну інформацію. Конфіденційність інформації визначається сторонами, іншими залученими особами та НКРЕКП.

32 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 33

Розділ XII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ Стаття 37.

Правопорушення на ринку природного газу

Правопорушеннями на ринку природного газу є: а)

Відповідальність за скоєння правопорушень на ринку природного газу

1. Особи, які порушили законодавство з питань функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законами України.

2. НКРЕКП в межах своїх повноважень та на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цим Законом, складає відповідні матеріали для притягнення суб’єкта ринку природного газу до відповідальності, передбаченої законодавством.

3. У разі порушення підприємствами, які ведуть господарську діяльність на ринку природного газу, відповідних ліцензійних умов та/або інших обов’язків, передбачених цим Законом, зобов’язань щодо забезпечення захисту прав споживачів природного газу, до такого підприємства можуть застосовуватися санкції у вигляді: а)

попередження про необхідність усунення порушень;

б) штрафу;

б)

порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності;

в)

зупинення дії ліцензії;

в)

несанкціонований відбір природного газу;

г)

анулювання відповідної ліцензії.

г)

використання газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками;

д)

неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності, а також подання недостовірної інформації у фінансовій звітності;

е)

необґрунтована відмова в доступі до ЄГТСУ;

є)

несанкціоноване втручання в роботу ЄГТСУ, приладів обліку природного газу;

ж)

самовільне під’єднання до ЄГТСУ, зривання або пошкодження цілісності пломб, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання;

з)

34 СТОРІНКА

невиконання зобов’язань щодо розмежування діяльності у сфері природного газу та/або незалежності оператора системи;

Стаття 38.

відмова у доступі працівників уповноважених газопостачальних, газорозподільних та газотранспортних підприємств до приміщень, житлових та підсобних приміщень, де розташовані газові прилади (пристрої), лічильники газу;

4. НКРЕКП на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видає у межах своїх повноважень суб’єктам господарювання постанови про накладання штрафів.

Стаття 39.

Штрафні санкції

1. За невиконання зобов’язань щодо розмежування діяльності у сфері природного газу та/або незалежності оператора системи НКРЕКП накладає на відповідну особу фінансові санкції у розмірі: а)

до 10% річного обороту оператора системи;

б)

до 10% річного обороту вертикально інтегрованого підприємства;

в)

до 10% річного обороту власника системи.

и)

невиконання постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів уповноважених державних органів, які здійснюють державне управління, державне регулювання, державний нагляд і контроль за додержанням вимог законодавства на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов’язків представниками зазначених органів;

2. За невиконання зобов’язань щодо розмежування діяльності у сфері природного газу та/або незалежності оператора системи НКРЕКП накладає фінансові санкції на відповідальну особу чи коло осіб оператора системи або вертикально інтегрованого підприємства у формі одноразового штрафу у розмірі від 500 до 50 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

і)

неподання або несвоєчасне подання оператору системи та органам, які здійснюють державне регулювання, державний нагляд і контроль, інформації, необхідної для виконання їх функцій, або подання завідомо неправдивої інформації;

3. НКРЕКП накладає фінансові санкції на підприємство ринку природного газу у формі одноразового штрафу у розмірі від 0,01% до 2% річного обороту підприємства, якщо воно:

ї)

створення перешкод у виконанні робіт, пов’язаних з обслуговуванням об’єктів постачання природного газу, та вжиття заходів до повного або часткового припинення постачання природного газу споживачам;

й)

порушення технічних регламентів, норм, правил і стандартів;

к)

порушення інших вимог, передбачених чинним законодавством України.

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

а)

не подало інформацію або подало завідомо недостовірну інформацію, передбачену відповідними ліцензійними умовами провадження певних видів господарської діяльності на ринку природного газу;

б)

займається декількома видами господарської діяльності, при цьому як мінімум один із цих видів – у галузі природного газу, та не виконує вимоги стосовно розмежування діяльності;

в)

не надає необхідної інформації або надає завідомо недостовірну інформацію за запитом НКРЕКП;

г)

необґрунтовано відмовляє надати доступ до системи;

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 35

д)

не виконує правил техніки безпеки;

е)

не виконує свої зобов’язання, передбачені цим Законом.

Розділ XIII

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

4. За порушення вимог, зазначених в пункті 3 цієї статті, НКРЕКП накладає фінансові санкції на відповідальну особу чи коло осіб суб’єкта ринку природного газу у формі одноразового штрафу у розмірі від 300 до 15 тисяч гривень.

5. НКРЕ накладає фінансові санкції на будь-яку юридичну особу у формі одноразового штрафу в розмірі від 3 тисяч до 20 тисяч гривень, якщо вона: а)

не відповідає нормам техніки безпеки та загрожує стабільності, надійності та/або безпеці системи природного газу України;

1. З метою забезпечення поступового та послідовного переходу до повномасштабного ринку природно-го газу, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

б)

необґрунтовано перешкоджає доступу до газової системи задля проведення її технічного обслуговування;

в)

чинить будь-які дії, що погрожують безпеці об’єктам ринку природного газу, життю чи майну будь-якої особи.

2. Положення стосовно незалежності та розмежування діяльності оператора системи, встановлені в цьому Законі, мають бути виконані у повному обсязі протягом одного року з моменту набуття чинності цим Законом.

6. НКРЕКП накладає фінансові санкції на будь-яку фізичну особу у формі одноразового штрафу в розмірі до 2 тисяч гривень, якщо вона: а)

підключається до газотранспортної чи газорозподільної мережі без дозволу оператора газотранспортної чи газорозподільної мережі відповідно;

б)

чинить будь-які дії, що погрожують безпеці об’єктам ринку природного газу, життю чи майну будь-якої іншої особи.

7. Ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень НКРЕКП тягнуть за собою накладення штрафу від 500 до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Правила ринку природного газу, Правила ринку «за добу наперед», Кодекс газотранспортних мереж та Кодекс газорозподільних мереж, а також інші правила, передбачені цим Законом, розробляються та затверджуються відповідно до вимог цього Закону, але не пізніше одного року з моменту набуття чинності цим Законом. НКРЕКП доводить до відома Договірних сторін інформацію про заходи, пов’язані з прийняттям зазначених актів, а також про будь-які зміни чи доповнення до них протягом двох тижнів з моменту прийняття цих актів.

4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Діяльність, пов’язана з розвідуванням та добуванням природного газу у тій частині, в якій вона не регламентується цим Законом, регулюються на умовах та порядку, визначених в Кодексі України про надра.

6. Внести зміни у відповідній їх частині до таких законів України:

Стаття 40.

Порядок застосування штрафних санкцій

1. Рішення про застосування штрафних санкцій приймається НКРЕКП протягом 5 днів з моменту виявлення факту порушення та у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

а)

про ліцензування певних видів господарської діяльності;

б)

про природні монополії.

2. За кожне правопорушення застосовується лише одна санкція.

3. Рішення щодо накладення штрафів оскаржуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

4. Суми стягнених штрафів сплачуються протягом 3 місяців з моменту накладання штрафних санкцій та зараховуються до бюджету НКРЕКП.

5. Суми штрафів у разі їх несплати стягуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

36 СТОРІНКА

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

Закон України / ПРО ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИОДНОГО ГАЗУ

СТОРІНКА 37