ADVOCACY EXPERT

ДІна ДРИЖАКОВА

«НЕЗНАННЯ ЗАКОНУ НЕ ЗВІЛЬНЯЄ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ» (Ч.2 СТ.68 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ), - СКІЛЬКИ РАЗІВ ВИ ЧУЛИ ПРО ЦЕ? АБО, МОЖЛИВО, У ВАС ВИНИКАЛИ СУМНІВИ У КОНКРЕТНИХ СИТУАЦІЯХ, КОЛИ ПОТРІБНО БУЛО Б ЗВЕРНУТИСЯ ДО ФАХІВЦЯ З АДВОКАЦІЇ? ПРО ПРАВА ЗРОЗУМІЛОЮ ДЛЯ ВАС МОВОЮ РОЗПОВІДАТИМЕ УСПІШНИЙ В УКРАЇНІ АДВОКАТ ПО КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, ДИРЕКТОР І ВЛАСНИЦЯ ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «ПРИМА ЛІДЕР ГРУП» ДІНА ДРИЖАКОВА.

СВІДОМО НЕПРАВОСУДНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

У слідчій і судовій практиці нерідко виникають питання, пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності осіб, які здійснюють правосуддя і які ухвалили свідомо неправосудний вирок, рішення або який-небудь інший судовий акт. Яким чином у правозастосовній практиці можна розмежувати цей склад злочину від дисциплінарного проступку або професійної помилки?

У теорії кримінального права для кваліфікації будь-якого злочину необхідно виділяти об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону і деякі факультативні ознаки, характерні для конкретного складу.

«ВСТАНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОСТАНОВЛЕННЯ «ЗАВІДОМО НЕПРАВОСУДНОГО» СУДОВОГО РІШЕННЯ СТВОРЮЄ РИЗИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ВПЛИВУ НА СУДДІВ»

Статтею 375 Кримінального України було встановлено кримінальну відповідальність суддів за постановлення «завідомо неправосудного» вироку, рішення, ухвали або постанови. Конституційний Суд України 11 червня 2020 року ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо невідповідності Конституції України статті 375 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс). Цим Рішенням Суд визнав неконституційною оспорювану статтю Кримінального Кодексу. Вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить, зокрема, із того, що в статті 375 Кодексу не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є «неправосудними», а також не розкрито змісту сполучення слів «завідомо неправосудний», що може призвести до неоднозначного розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою. У Рішенні наголошується, що кримінальний закон (стаття 375 Кодексу) має відповідати вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та передбачності. Це є гарантією здійснення суддею правосуддя на засадах верховенства права та ефективної реалізації кожним конституційного права на судовий захист. Встановлення кримінальної відповідальності за постановлення «завідомо неправосудного» судового рішення створює ризики та можливості для впливу на суддів. На думку Суду, конституційні приписи щодо незалежності суддів нівелюються внаслідок юридичної невизначеності статті 375 Кодексу.

«СТАТТЯ 375 КОДЕКСУ СУПЕРЕЧИТЬ ПРИНЦИПОВІ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА»

З огляду на викладене, Конституційний Суд України встановив, що стаття 375 Кодексу суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов’язковості судового рішення, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України. Встановивши невідповідність Основному Закону України статті 375 Кримінального кодексу України, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цієї статті на шість місяців з дня ухвалення Судом рішення про її неконституційність, у зв’язку з чим Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ Є ОБОВ’ЯЗКОВИМ, ОСТАТОЧНИМ ТА ТАКИМ, ЩО НЕ МОЖЕ БУТИ ОСКАРЖЕНО.

Даним Рішенням Конституційний Суд позбавив по суті можливості притягнення суддів до відповідальності. При цьому не було проаналізовано, що будь-які рішення, вироки, ухвали виносяться іменем України, отже дане Рішення по суті завдає збитку авторитету державної влади в цілому. Під винесенням судового рішення, тобто здійсненням певних дій, можна розуміти його оголошення перед учасниками судового розгляду або іншими особами, присутніми під час цього розгляду. Також діями, спрямованими на винесення судового рішення, може вважатися підпис судді або складу суду (якщо справа розглядалася за участю колегії з трьох професійних суддів або присяжних (арбітражних) засідателів), поставлений в судовому рішенні і в протоколі судового засідання. Останній випадок застосовується до ситуацій, коли неправосудне судове рішення виноситься в кабінеті судді без проведення судового засідання і його оголошення учасникам процесу і іншим присутнім особам, а іноді без сповіщення учасників судового процесу, що позбавляє останніх повноцінного захисту своїх прав. Так, звісно рішення суду першої інстанції це здавалося б не кінець, ще ж є апеляція, але її треба подати у визначені строки, а отримавши рішення поштою через 2 місяці з дня його винесення, це значно ускладнює процес. Суб'єктом даного вже декриміналізованого правопорушення може бути не лише суддя, а й присяжні, інші особи. Про здійснення певних дій з винесення такого акту можуть свідчити деякі факти, до яких можна віднести порушення правил підвідомчості і підсудності, неправильне визначення обставин, призначення меншого або більшого покарання при вирішенні кримінальної справи або справи про адміністративне правопорушення, помилка судді та ін. НА ДАНИЙ ЧАС ВІДСУТНІЙ МЕХАНІЗМ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕПРАВОСУДНЕ РІШЕННЯ. ЛИШАЄТЬСЯ СПОДІВАТИСЯ НА НОВЕ РІШЕННЯ ВСЕ Ж КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ. БО СКАРГИ ДО ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ НА ЇХНІХ Ж КОЛЕГ ТАК І ЛИШАЮТЬСЯ В БІЛЬШОСТІ ВИПАДКІВ БЕЗ ЗАДОВОЛЕННЯ.