• Закупівля товарів
• Пізнаємо Всесвітню мережу
Заощаджуємо кошти у системі «ProZorro»
• Музейний проект Історична пам’ять поза часом
Соціальні мережі – важливий інструмент комунікації
с. 2
с. 4–5
ukrposhta.ua
с. 8
УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ «УКРПОШТА»
№19 (792)
П’ЯТНИЦЯ, 6 ТРАВНЯ 2016 РОКУ
•8 ТРАВНЯ — ДЕНЬ МАТЕРІ
Наші мами — поштові голубки подарував Світлані двох дітей — Ганну (у вересні їй випов, ниться двадцять один рік) і Сашка (у січні минуло вісімнадцять). У Гнихосподь різні уподобання: дочка вчиться на менеджера фінансової сфери,
У неї світле обличчя, світла посмішка, світлі помисли. Коли батьки дають нам ім’я, вони програмують, кажучи сучасною мовою, наше майбуття. Її нарекли Світланою. Так вона і йде по життю, даруючи людям світло.
син — на автослюсаря. Але обох об’єднує любов до матусі, яку вони в родині називають «рідною поштовою голубкою». І не дарма. Пош, та супроводжує її усе життя. За три роки до народження доньки Світ, лана Русакова закінчила Київське профтехучилище №43 за спеці, альністю «оператор поштового зв’язку» і почала працювати в Бро, варському відділенні зв’язку телеграфістом. Одружилася, переїхала до чоловіка в Миколаїв, прийшла до ВПЗ №18 спочатку оператором, а після — листоношею, якою працює останні п’ятнадцять років. «Пошта супроводжує нас із дитинства, — каже Ганна. — Запах сургучу — мій улюблений. Я змалку говорила, що мама пахне поштою. І якою б утомленою вона не приходила з роботи, в неї завжди знаходився час для нас: почитати книжки, розпитати про наші дівчачі9хлоп’ячі проблеми, приготувати щось смачненьке. А які матуся готує голубці — пальчики оближеш!» У грудні минулого року на передноворічних урочистостях Світла, ну Русакову вшанували як переможця конкурсу «Кращий листоноша відділення поштового зв’язку міста Миколаєва». Причому вимогли, вим і принциповим журі були ті, заради кого ми працюємо, — спожи, вачі поштових послуг. Свої позитивні відгуки на адресу Світлани надіслали більше півсотні жителів міста, ті, кому вже півтора десятка років дарує світло своєї душі та серця скромна листоноша — пред, ставниця золотого фонду нашого підприємства. «Уся наша сім’я раділа за маму, коли вона стала кращою лис9 тоношею міста, — підхоплює розмову Сашко. — І вона того вар9 та. Ми читали відгуки про нашу матусю і під кожним словом можемо підписатися. Адже вона така є в житті». І коли вони обій, няли свою матусю, у неї на очах з’явилися сльози. Хай це будуть єдині сльози на очах коханої, рідної поштової голубоньки. (Продовження теми – на с. 7)
•9 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
Лине з вічності голос батька чи дідуся… були пронизані любов’ю до рідних і піклу, ванням про них, ненавистю до ворога, ве, ликою вірою в перемогу над агресором. Складали їх трикутником, не заклеюючи, оскільки всі листи обов’язково читала вій, ськова цензура: щоб ворог не дізнався роз, ташування частин, кількість озброєння та ін, шу таємну інформацію. Суперечливі місця цензори викреслювали чорним чорнилом. Після перевірки на листі ставили штамп: «Переглянуто військовою цензурою». На фронті дуже чекали вісточок з дому. Листи з тилу йшли через звичайну цивільну пошту, потім проходили сортування у вій, ськово,польовому сортувальному пункті,
звідти в поштових вагонах роз’їжджалися до ППС. У кожному загоні були листоноші, які забирали і приносили листи. Саме у во, єнні роки з’явився жарт листонош, які про, сили одержувача листа станцювати, перш ніж віддати йому довгоочікувану звістку. Залишилося дуже мало очевидців тих буремних подій. Але ми, нащадки мужніх, сміливих патріотів, мусимо берегти пам’ять про захисників Батьківщини у Другій світо, вій війні та бути вдячними за виборений мир. Сьогодні на рідній землі триває інша кровопролитна війна… Але паперові листи від руки сучасні воїни,фронтовики, на жаль, не пишуть…
Схиляю голову в пошані та висловлюю безмежну синівську “ вдячність ветеранам Другої світової війни, працівникам тилу, зок9
Про війну 1941–1945 рр. написано тисячі книг, знято сотні докумен$ тальних і художніх фільмів. Багато з них розповідають і про діяль$ рема поштовикам, які забезпечували безперебійний зв’язок із ність поштового зв’язку в ті страшні роки. Але на тлі сьогоднішніх фронтом, зробивши вагомий внесок у зміцнення морального духу бійців і наближення Великої Перемоги. Мрію, щоб небо над Укра9 трагічних подій на Сході України, лише кілька слів про минуле… 1941 р. було сформоване управління У військово,польової пошти, а при штабах створені його відділи. У самих частинах від, крили ППС — поштові польові станції, які
гасили кореспонденцію поштовими штем, пелями з текстом: «СРСР. Польова пошта» та номером конкретної ППС. Листи з фронту пересилали безкоштовно. Вони
їною завжди було мирним і чистим, щоб українці жили в любові і злагоді, добробуті й міцному здоров’ї. Слава Героям! Керівник Укрпошти Ігор ТКАЧУК
• УКРПОШТА НЕ МАЄ МЕЖІ – ЦЕ МІСТОК ВІД ДУШІ ДО ДУШІ! •
”