•Символи
•Подія
•Благословення на мир Бог з нами, з нами буде й перемога!
Нехай звиваються увись посланці миру – голуби
Професійне свято поштовиків
с. 3
с. 7
с. 5
УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ «УКРПОШТА»
№42 (763)
СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ •14 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ
Фото Ю. Бабич
Свято українських воїнів: Сила Нескорених
Вперше 14 жовтня 2015 р. на державному рівні святкується День захисника України
Дорогі українці!
Шановні співвітчизники! ся країна нині згуртувала# ся заради спільної мети – У перемогти російського агресо# ра, відновити територіальну цілісність нашої держави, за# хистити її незалежність і саме право на існування. За півтора року ми створи# ли наше військо практично з нічого. Нова українська армія зламала плани Кремля, зупи# нила навалу найбільшої військової машини на континенті. Сильне українське військо – здобуток мільйо# нів небайдужих людей. На перемогу працюють і на бойовому посту зі зброєю в руках; і на оборонному заводі, ремонтуючи й виготовляючи броньовані машини; у госпіталях і лікарнях, виходжуючи по# ранених; у складі волонтерського десанту, викорі# нюючи корупцію та неефективність в організації оборони; у телеефірах і на шпальтах газет, несучи правду та спростовуючи брехливі вигадки ворожої пропаганди.
Я переконаний у нашій перемозі, бо знаю, що ук# раїнська сила – це СИЛА НЕСКОРЕНИХ. Оскільки захист Вітчизни став справою всіх і кожно# го, то і День захисника України віднині й довіку буде всенародним святом, таким же значимим, як День неза# лежності України чи Різдво Христове та Великдень. 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богоро# диці, з козацьких часів було ще й днем всіх захис# ників рідної землі. Тому я цілком природно зупи# нив свій вибір на цій даті. Тепер 14 жовтня – День захисника України, з яким я вас усіх щиро вітаю. Дорогі українці! Я не просто бажаю миру, я кож# ного дня борюся за нього всіма доступними, зокре# ма й дипломатичними засобами. Однак найкра# щою гарантією нашого спокою вважаю надійну оборону та сильну армію. Ми будемо постійно зміцнювати українське військо. Вічна пам’ять тим, хто віддав життя за свободу Батьківщини. Низький уклін родинам загиблих Героїв. Слава нашим захисникам! Слава Україні!
ьогодні наша держава вперше на офіційному рівні відзначає День захисника України. Не С випадково це відбувається саме 14 жовтня – у ве# лике християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, духовної заступниці українського козацтва, представники якого уособлюють патріо# тизм і відвагу як захисники рідного краю. Нині, коли на нашу землю спустилася чорна хмара війни, коли на Сході гинуть люди, слово «захисник» набуло особливого наповнення. Тому героїзм і самовідданість хлопців, які залишили свої домівки, аби бо# ронити цілісність держави, заслуговують на повагу і вдячність. Дорогою ціною дається нам незалежність. Низько схиляю го# лову перед мужніми воїнами, які віддали своє життя заради того, щоб ворожий чобіт не топтав українську землю. Вічна вам слава! Вітаючи бійців, які перебувають на передовій, хочу висловити слова підтримки і побажати повернення з перемогою додому. Пам’ятайте – вас чекають не лише ваші сім’ї, а й увесь український народ. Щастя всім вам, дорогі захисники, довгих років життя, ба# дьорості духу. Нехай Пресвята Богородиця і надалі оберігає вас та надихає на нові подвиги в ім’я України!
Петро ПОРОШЕНКО, Президент України
• УКРПОШТА НЕ МАЄ МЕЖІ – ЦЕ МІСТОК ВІД ДУШІ ДО ДУШІ! •
Володимир ГРОЙСМАН, Голова Верховної Ради України
№42 (763)
2
ПОШТОВИЙ ВІСНИК • СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ
Є високий, шляхетний закон між мужчинами: як не я, тоді хто? Не тепер, то коли? Іван СВІТЛИЧНИЙ
•Тема номера •ФОТОФАКТ
•НОВІ ВИПУСКИ
День захисника України Вшанування бойового подвигу Дванадцятого жовтня введено в обіг марку та монету, присвячені вшануванню мужності й героїзму, нескореності й волелюбності борців за національну справу усіх поколінь та Дню захисника України. Це свято, за істо/ ричною традицією, відзначається 14 жовтня – у день Покрови Пресвятої Богородиці, за яким закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова, воно асоціюється з таки/ ми поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство. 12 жовтня вважається дійсною для оплати послуг поштового зв’язку в усіх відділеннях пошто# вого зв’язку поштова марка №1468 «День за хисника України». Формат марки – 40 х 40 мм (квадрат), 35 х 35 мм (коло). Номінал марки – 2,40 грн. Марка Перфорація кругла – 13 1/2 (складно#комбінована). Кількість марок в аркуші – 12 (3 х 4). Тираж марки – 160 тис. прим. Марка – багатоколірна; спосіб друку – офсет. На полях написи: «За Україну! За її волю!», «14 жовтня – День захисника України». На полях маркового аркуша надруковано штриховий код – 4823027139791. Зам. 15#3587. 23.09.2015. Марку надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» з виготовлення цінних паперів». Спеціальне поштове погашення штемпелем «Перший день» відбулося у м. Києві.
З
Штемпель
Зображення на конверті першого дня
Над розробкою святкової композиції, що при# крашає пам’ятну монету та марку, працювала група митців. «Тема, яку я намагався розкрити, – спадко вість. Поєднання минулого і сучасного в історії Украї ни. Образи козаків я відтворював з українських ікон. Воїни праворуч – це узагальнене бачення сучасної ук раїнської армії. Її найкращих представників, як на іконах, захищає Покрова Пресвятої Богородиці», – розповів «ПВ» художник Володимир Таран.
Аверс монети
а аверсі монети на тлі орнаменту розмі# щено: постать Пресвятої Богородиці, під мафорієм якої – козаки та сучасні воїни#захисники; малий Державний Герб України; угорі півколом написи: УКРАЇНА, 2015, П’ЯТЬ ГРИВЕНЬ – та логотип Монетного двору Націо# нального банку України.
Реверс монети
а реверсі монети на тлі камуфляжу (викорис# тано тамподрук) стилізо# вано зображено тризуб – знак Княжої Держави Во# лодимира Великого, угорі написи півколом: ЗА ЧЕСТЬ! ЗА СЛАВУ! ЗА НАРОД! Номінал – 5 грн. Метал – нейзильбер. Тираж – 50 тис. шт.
Н
Н
Художники: Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук. Скульптори: Володимир Атаманчук, Святослав Іваненко. Корпоративне видання УДППЗ «Укрпошта»
Укрпошта й Національний банк України презентували 12 жовтня в Будинку зв’язку філателістичний і нумізматичний витвори на знак великої пошани українського народу до своїх захисників – художню поштову марку й пам’ятну монету «День захисника України»
•ІНТЕРВ’Ю З КЕРІВНИКОМ
Ткачук Ігор: «До подій на Сході України байдужими бути неможливо» У складний для України час так важливо бути не байдужими. Саме небайдужість, а ще високий патріотизм виявляють українці, допомагаючи нашим воїнам. Митці організову/ ють концерти у шпиталях і військових частинах, у зону АТО виїжджають психологи, ді/ ти надсилають свої малюнки. Підтримка бойового духу не менш важлива, ніж матері/ альна чи гуманітарна допомога. Не залишилася осторонь подій на Сході країни й Укр/ пошта. Про те, що зроблено підприємством цього року, розповів «ПВ» в. о. генерального директора Ігор Ткачук. – Ігоре Віталійовичу, сьогодні ми святкуємо День захисника України. Але бійцям, які перебувають у зоні АТО, мабуть, не до свят. Яку допомогу надає їм Укрпошта? – Що стосується фінансової допомоги, то ми перера# хували понад 2 млн грн. Гроші, зібрані працівниками Укрпошти, спрямовані на підтримку військових частин, ремонт і оснащення військової техніки, лікування пора# нених бійців – і це ще далеко не повний перелік. З початку проведення АТО передано майже 60 тонн гума# нітарної допомоги. – А яка ситуація на місцях? – Хочу зазначити, що жодна з дирекцій Укрпошти не залишилась осторонь. Наприклад, за останній місяць Вінницька дирекція відправила 65 посилок військовим бригадам №54 та №43, Львівська дирекція надала мате# ріальної допомоги військовим у розмірі 19 300 грн, Тернопільська придбала військову форму для Ігоря Мозіля з в/ч П/П В 1428, а Волинська дирекція перера# хувала волонтерам гроші на закупівлю необхідних ре# чей у зону АТО. Всі дирекції Укрпошти допомагають військовим і постраждалим грішми, продуктами харчу# вання, одягом, постільною білизною та домашньою кон# сервацією. Значна частина допомоги зібрана без ведення обліку, адже це робиться не для звітності, а від щирого серця. Крім того, нагадаю, що навесні у Слов’янську відкрито нове відремонтоване відділення Укрпошти (на фото). – Ігоре Віталійовичу, а скільки поштовиків при( звано на військову службу під час мобілізації в 2014 – 2015 рр.? – З початку бойових дій на Сході країни 214 поштови# ків#захисників були призвані до лав Збройних сил Укра# їни, і вони з честю виконували і продовжують виконува# ти покладені на них обов’язки. Зазначу, що за ними всіма збережені робочі місця. Щодо областей, то останнім ча# сом Волинська дирекція надає матеріальну допомогу ро# дичам і дітям загиблих у зоні АТО, переселенцям, які ни# ні проживають у місті Горохів. Підтримують матеріально своїх працівників, що захищають цілісність України, Львівська, Хмельницька, Чернівецька та інші дирекції. – Як ще підтримує українських воїнів Укрпошта? – Звичайно, ми намагаємося підтримати і бойовий дух наших військових. З 1 січня 2015 р. Укрпошта роз# почала акцію «Передплати пресу для захисника Украї# ни». Кожен охочий мав можливість оформити перед# плату для будь#якої військової частини чи шпиталю. Участь в акції мали змогу взяти як юридичні, так і фі# зичні особи. Сьогодні загальна кількість газет, які на# правлені до зони АТО, становить 485 401 примірник. А з 1 жовтня по 31 грудня ц. р. оголошено Всеукраїн# ську акцію «Підтримай захисників України в зоні АТО! Напиши їм листа!». Укрпошта запрошує українців, не# байдужих до долі нашої країни, і тих, хто нині боронить її територіальну цілісність, висловити подяку й по# бажання миру та єдності.
Відкриття відділення поштового зв’язку у Слов’янську Донецької області
Хочу також зазначити, що національний оператор поштового зв’язку, вшановуючи бійців і прагнучи їх під# тримати, випустив марку до Дня захисника України.
Вітаємо героїв! отирнадцятого жовтня в Україні відзначаються свята, що об’єднують у собі релігійні, історичні Ч та військові традиції нашого народу, – Покрова Пресвятої Богородиці та День українського козацтва. З 2015 р. новітня історія поповнилася ще одним святом, актуальність якого незаперечна, – День захис# ника України. Не випадково, що нове свято теж при# падає на 14 жовтня. Такий потужний згусток націо# нальної енергії має допомогати країні та її вірним синам отримати довгоочікувану перемогу. Другий рік поспіль Укрпошта не залишається осто# ронь подій на Сході країни, надає фінансову й гумані# тарну допомогу бійцям, які перебувають у зоні АТО. Ми й надалі підтримуватимемо наших воїнів. З вели# кою пошаною багатотисячна армія поштовиків вітає захисників України! Зичимо їм здоров’я, стійкості та віри в перемогу! Ігор ТКАЧУК, в. о. генерального директора УДППЗ «Укрпошта»
E+mail: postv@ukrposhta.com
•Актуально
Любов к Отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат...
3
№42 (763)
ПОШТОВИЙ ВІСНИК • СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
•БЛАГОСЛОВЕННЯ НА МИР
Бог з нами, з нами буде й перемога! 14 жовтня 2015 р. вперше на державному рівні відзначатиметься День захисника України, який збігається з великим релі/ гійним святом Покрови Пресвятої Богородиці. «ПВ» звернулася до Патріарха Київського і всієї Руси/України Філарета із проханням прокоментувати цю визначну і знакову подію.
Патріарх Філарет, УПЦ Київського патріархату
– Ваша Святосте, це сим( волічно, що День захисника України припадає на Покрову Пресвятої Богородиці та День українського козацтва, чи не так? – Україна дійсно шанує це ре# лігійне свято, тому, що Покров Божої Матері пов’язаний із чи# сленними захистами України ві# рою. Це близько 300 чудотвор# них ікон Божої Матері, які звер# шували чудеса над тими, хто звертався до неї. То могла бути окрема людина чи велика кіль# кість народу. Для вшанування Покрови Божої Матері будува# лися храми, куди безперервним потоком ішли люди.
– Чому, на Вашу думку, козаки обрали своєю покрови( телькою Божу Матір? – Тому що саме вона їх захища# ла, коли вони йшли в походи проти турків. Відчуваючи Її допомогу, вони обрали Її своєю покрови# телькою. І з кожним роком По# крова Божої Матері стає більш шанованим святом. Через те, що народ шанує Її, то й держава обра# ла День захисника України саме на Покрову Пресвятої Богороди# ці. Бо Вона покриває, захищає Україну від зла, і держава шанує наших захисників саме цього дня. – Ваша Святосте, Україна нині переживає важкі часи. Як не розгубитися людям, не втратити віру? – Україна сьогодні переживає часи випробування, достойні ми мати свою незалежну державу чи не достойні? Бо отримали ми державність як манну з неба. Ми не воювали, революцій не пі# днімали. Президент Леонід Крав# чук у Біловезькій пущі разом з ін# шими президентами підписали Акт про розпад СРСР, і утворила# ся українська держава. Народ (92%) на референдумі проголосу# вав за незалежну державу. Ос# кільки ми отримали державність як дар Божий, то тепер Господь
випробовує нас, достойні ми ма# ти свою державу чи ні. І народ наш доводить, що достойні. Тому що, не шкодуючи свого життя, люди йдуть захищати свою зем# лю. А Донбас – це українська зем# ля, бо там усі села українські. А село – це основа держави. І харак# терно, що українську землю на Донбасі захищають вихідці із За# хідної України. А це означає, що ми – єдиний народ. І народ, який навіть і не воює, бере активну участь, збирає допомогу, діють волонтери. Причому всюди. Я знаю випадки, коли старі люди віддавали всі свої гроші, все, що зібрали, – на армію. Це свідчить про велику жертовність. Такий народ перемогти неможливо. – Ваша Святосте, можливо, у Вашій промові Ви звернетеся до співробітників Укрпошти, які нині виконують свій вій ськовий обов’язок у зоні АТО. – Правда на нашому боці. Ми – миролюбна країна, що від# дала свою ядерну зброю. Росія, яка гарантувала нам територі# альну цілісність, напала на нас. Гарантувала, а гарантії не вико# нала. Замість того, щоб тримати нашу землю недоторканною – відібрала Крим. Росія вчинила гріх і неправду. А зі злом Бога не
може бути. Тому Бог з нами. Оскільки Бог з нами, з нами бу# де й перемога! І Божа Матір до# поможе нашим воїнам, як допо# магала в попередні важкі часи. Ми маємо бути впевнені, що допомога буде з нами, але нам треба відійти від гріхів. А най# більшим гріхом України є коруп# ція. Проти неї і церква виступає, і суспільство. Тому нам треба по# долати ще й цього ворога. – Ваша Святосте, які слова співчуття та заспокоєння Ви могли б сказати сім’ям загиб( лих? – Батьки повинні знати, що їхні сини не загинули. Душі їх# ні живі. Треба молитися за них. Щоб Бог простив їм гріхи. І Церква молиться за упокій душ, загиблих у зоні АТО. Вод# ночас хочу нагадати, що ті, хто загинули, віддали свої життя згідно із заповідями Божими. Бог сказав: «Ніхто не заслуго вує більше любові, ніж ті, хто душу свою віддає за друзів сво їх». А вони віддали. Значить, мали любов. А мали любов – Господь дасть їм Царство Не# бесне. Це батьки і сім’ї загиб# лих повинні пам’ятати та моли# тися за них. А прийде час, коли ми знову з’єднаємося.
•ДУМКИ З ПРИВОДУ СЛОБОДЯНЮК Віктор, в. о. першого заступника генерального директора Укрпошти
– Що, на Вашу думку, є найбільшою проблемою нашої країни? – Найбільшою проблемою є ко# рупція і віра в те, що одного ранку ми прокинемося в зовсім іншій країні і, що найголовніше, для цьо# го нічого не треба робити самому. Саме надмірні сподівання на якихось месій, політиків, закор# дон, а ще корупція, на мою думку, заважають поступу України впе# ред. – Що кожен із нас може зробити для того, аби майбутнє України стало кращим? Що можете зробити особисто Ви? – Щоб наша країна стала кращою, треба, аби кожен замість розмов про те, що все погано, використав цей час на здійснення якихось конкретних справ. Хай малі, локальні, але щось має змі# нюватися щодня довкола нас і змінюватися тільки на краще. Одного дня можна зібрати сусідів та навести лад у під’їзді, наступного – спробувати домогтися нормальних умов праці в себе на роботі, третього – сходити в музей чи просто на риболов# лю з дитиною, а може, прихопити із собою й дітей сусідів. І так щодня. Тільки тоді країна стане кращою. І для цього не треба че# кати, поки зміниться політикум, той чи інший міністр, депутат чи ще хтось. Особисто я можу робити так само, подаючи приклад сумлінної та творчої роботи, нового стилю стосунків, комунікації з людьми, відповідальності перед кожним громадянином за свою роботу. – Яку роль у Вашому житті відіграє Укрпошта, яким чином вона допомагає Вам? Чи задоволені Ви результатами такої співпраці? – Укрпошта – це потужне підприємство, це мій другий дім. Вона – один із найважливіших інструментів комунікації із су# спільством. Зараз національний поштовий оператор веде активну кампанію із допомоги в оформленні субсидії. Сподіваюся, що са# ме через Укрпошту в усіх регіонах й надалі активно розповсюджу# ваметиметься інформація про усі важливі державні проекти. – Якою б Ви хотіли бачити Укрпошту майбутнього? Які нові послуги бажали б отримувати? – Укрпошту майбутнього я бачу більш динамічною й ефек# тивною. Хочу, щоб запрацював поштовий банк, упроваджувалися нові сучасні сервіси, інформаційні технології, активно просували# ся на ринку продукти підприємства. Відрадно, що Укрпошта пос# тупово змінюється саме в цей бік. – Що б Ви побажали українським поштовикам? – Я б хотів побажати кожному володіти мистецтвом самовдоско# налення особистості та незалежності від зовнішніх обставин у ідеях, думках, вчинках. І звичайно, я бажаю всім процвітання у новій су# часній, комфортній для життя Україні, яку ми збудуємо разом. Корпоративне видання УДППЗ «Укрпошта»
– Дякуємо, Ваша Свято( сте, від редакції «Поштового вісника» та сімдесяти тисяч читачів газети, що приділили нам час. – Благословляю редакцію га# зети «Поштовий вісник» і її чи# тачів. Інф. «ПВ»
Ікона «Покрова Богородиці» (кін. XVII – поч. XVIII ст., Чернігівщина, з колекції Фонду «Арт Інвест Групп»)
•ВОЛОНТЕРСЬКА СПІЛЬНОТА
Волонтерство – це спосіб життя Останнім часом на долю України випало чимало випробовувань, найстрашнішим з яких є війна. Багато людей навіть не помітили, коли стали волонтерами, бо об’єдна/ лися навколо спільної ідеї – допомогти українським добровольцям. Вони й самі фактично є одними з них, тільки кожен має свій фронт роботи. Вони творять добро за власним переконанням і покликанням. Серед таких – відома своїми добрими спра/ вами благодійниця та громадський діяч, голова ГО «Рада Вінниччини» СТАНІСЛАВЕНКО Людмила. собисто для мене, волонтерство – це спосіб життя, те, без чого я вже не – О уявляю себе, – розповідає вона. – Коли бачу ре зультат своєї праці, людей, яким вдалося допо могти, розумію, що прожила день недаремно. За галом, бути волонтером дуже просто, потрібно тільки щире бажання зробити щось безкорисли во. Тоді й сили беруться невідомо звідки, і нові можливості відкриваються, і вдається згурту вати навколо себе однодумців, об’єднаних спіль ною метою. Той, хто дійсно хоче бути корисним, завжди знайде можливість долучитися до благо дійності. За словами Станіславенко Людмили, напри# кінці минулого року їй вдалося згуртувати волон# терів Вінниччини та створити об’єднання «ВСІ разом». – Заради якісного результату більш як 13 волонтерських груп почали співпрацювати, офі ційно об’єднавшись в організацію «ВСІ разом», – розповідає вона. – Насамперед наші зусилля були спрямовані на покращення умов перебу вання поранених у шпиталі, бійців, які перебу вають на фронті, вимушених переселенців. Зго дом сфера діяльності об’єднання розширилася й тепер включає не лише матеріальну допомогу, а й юридичну і психологічну підтримку всіх мало захищених категорій населення: осіб із обмеже ними фізичними можливостями, дітей, позбав лених батьківського піклування, літніх людей та тих, хто опинився у складних життєвих об ставинах. За весь час нашої плідної праці ми не раз довели суспільству та самим собі, що наша сила в єдності, адже без взаємодопомоги нам мало б що вдалося. Завдяки злагодженій роботі учасників об’єднання та інших небайдужих лю дей вдається максимально й оперативно допо магати тим, хто цього потребує. За плечима нашого об’єднання – багато корисних справ. Це і створення «Алеї Слави Героїв АТО» у
Вінницькому військовому шпиталі, і проведення різноманітних благодійних аукціонів («Купи картину – підтримай армію», «Україна понад усе», «Вінницька толока», «Колискова заради майбутнього» тощо), завдяки яким вдалося зіб рати значні суми коштів на підтримку учасників АТО та їхніх сімей, а також вимушених пересе ленців і дітей, які потребують допомоги. Я впев нена, що це лише початок. Попереду у нас багато планів і задумів. Як зауважила Станіславенко Людмила, пот# реби армії як були, так і залишаються коло# сальними. – На потреби бійців зараз надходить у рази менше коштів. Зниження інтересу до війни, а отже, і менше бажання допомогти армії – ціл ком логічне явище. По перше, людей «приспало» псевдоперемир’я. По друге, вони втомилися від страшних новин. Потреб на фронті хоч менше, але вони є. До того ж поранених і покалічених за рік побільшало, сім’ї загиблих потребують під тримки та уваги, – каже Станіславенко Людми# ла. – Вважаю, що в жодному разі не можна опус кати рук». Я закликаю всіх людей не бути бай дужими до чужої біди та проблем, долучатися по мірі своїх можливостей до допомоги тим, ко му вона потрібна. У час, коли наші бійці потре бують допомоги й підтримки, особливо важливо об’єднувати зусилля, спрямовані на допомогу та зміцнення бойового духу наших героїв. 14 жов тня, у свято Покрови Пресвятої Богородиці, ми відзначаємо День захисника України. Трaдиційнo сaме в це прaвoслaвне святo укрaїнці вшaнoвувa ли тa слaвили вoїнів зaхисників. Для кoзaків Пoкрoвa булa зaступницею. Oберігaє Пресвятa Бoгoрoдиця й нинішніх вoїнів. Бажаю всім захис никам України здоров’я, благополуччя, Божої благодаті. Разом – ми сила і зможемо подолати будь які труднощі, наблизити довгоочікувану перемогу й мир. E+mail: postv@ukrposhta.com
№42 (763)
4
ПОШТОВИЙ ВІСНИК • СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ
Герой – це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила себе служінню державі.
•Сьогодення
Готхольд Ефраїм ЛЕССІНГ
•ТОЧКА ЗОРУ
Питання Збройних сил є пріоритетними Нa зaсідaнні Верховної Рaди 6 жовтня було ухвaлено зміни до Зaкону «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо строків військової служ/ би зa контрaктом. етaльніше про це розповів нaродний депутaт Укрaїни Геннaдій Ткaчук. Ткачук Г. – Цей зaкон спрямовaний нa те, щоб зберегти в лaвaх Збройних сил людей із військовим досвідом, які були демобілізовaні, aле висловили бaжaння зaлишитись у лaвaх ЗСУ, – зaзнaчив народний депутат. – Термін служби демобілізовaним військовослужбовцям зa контрaктом відтепер скорочено з 3 років до 6 місяців. Короткострокові контрaкти зможуть уклaдaти три кaтегорії військовослужбовців, які відслужили більш як 11 місяців: ті, хто повинен демобілізувaтися нaйближ чим часом; строковики; ті, хто вже демобілізувaвся під чaс дії особливого періоду. Тaкож зaконом передбaчено отримaння грошової винaгороди при підписaнні кон трaкту – 9744 грн для рядового склaду, до 12180 грн – для офіцерського. Крім того, передбaчaється подaльшa щомісячнa зарплата й соціaльні гaрaнтії тa виплaти. За його словами, сьогодні вирішення питань, які стосуються Збройних сил, є пріоритетними й перебу# вають на особливому контролі держави. – Нашим пріоритетом є оборона України – підтрим ка армії, створення сприятливих умов служби та гідної винагороди за неї, всебічна допомога учасникам АТО та їхнім родинам, – зауважив Ткачук Г. – Захисники Укра їни демонструють величезну силу волі та мужність, у надскладних умовах самовіддано борються за мир і те риторіальну цілісність країни. У день Покрови Пресвя тої Богородиці держава відзначає День захисника Укра їни. Це свято набуло особливого змісту, адже цього дня ми вшановуємо справжніх героїв, живих і полеглих у боях, їхню мужність і звитяжний подвиг. Армія, яка свідомо руйнувалася майже всі роки неза лежності, достойно себе показала в подіях останнього року. Українці довели, що можуть «постояти» за свою свободу та незалежність. Сьогодні українську армію без перебільшення можна назвати народною, бо до її поста чання залучені тисячі звичайних людей – волонтерів, бла годійників, територіальних громад. Вони закуповують і доставляють для військових одяг, продукти, ліки, необ хідне устаткування, допомагають турботою й добрим словом. Вважаю, що саме згуртованість та об’єднання спільних зусиль є ключем до успіху сучасної української ар мії. Головне, щоб увага до Збройних сил не зникла із закін ченням АТО. Варто зрозуміти просту істину: армія – це не просто символічний атрибут державності, це той щит, без якого держава не може існувати.
•ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ – СЛОВО!
Дякуємо, що вірите в нашу перемогу
Д
•ПОДЯКА
Людська підтримка може зберегти життя солдат опомога військовим – це той напрям роботи, який дає змогу робити все можливе задля того, аби збе# Д регти життя солдатів і добровольців, які захищають на Сході територіальну цілісність і незалежність України. Саме волонтерська робота нерідко стає тією останньою надією, що дає змогу зберегти життя бійців. Можливо, на перший погляд, подібне твердження може здатися дещо перебільшеним, однак допомога військовим у зоні АТО, яка надходить від волонтерів, є важливою лан# кою, здатною врятувати не одне життя. Важливо, щоб усі пам’ятали, що не варто соромитися своїх маленьких внесків, гадаючи, чи будуть вони дореч# ними або чи зможуть хоч трохи змінити ситуацію. Саме завдяки допомозі небайдужих людей нерідко вдається задовольняти нагальні потреби українського війська. Іноді навіть теплі шкарпетки здатні зігріти одного бійця. Запорізька дирекція Укрпошти також зробила не# великий внесок у надання допомоги військовослуж# бовцям, а саме: передала подушки, матраци, килимки та інші необхідні речі. Це не залишив без уваги на# чальник Запорізького зонального відділу військової служби правопорядку Т. Рощенков, який надіслав подяку директору Запорізької дирекції за допомогу в організації побуту військовослужбовців. «Шановний Олегу Миколайовичу! Висловлюємо Вам щиру подяку за допомогу Запорізькому зональному відділу Військової служби правопорядку в організації побуту вій ськовослужбовців. У цей непростий для всієї країни час Ви знайшли можливість не на словах, а на ділі виявити тур боту про військовослужбовців і зробили внесок у спокій і правопорядок нашого міста. Бажаємо Вам і всьому ко лективу успіхів та процвітання на професійній ниві». Корпоративне видання УДППЗ «Укрпошта»
Ми привіталися, потиснувши один одному долоні. Середнього зросту, міцний, зі щирою посмішкою юнак. З його інтерв’ю я знав, що він – наймолодший командир 79/ї бригади (нещодавно виповнилося 23). І, як він сам жартує, йому в магазині досі навіть сигарети не продають без документів – тому дово/ диться носити із собою посвідчення. кий же він, Ігор Багнюк, старший лейтенант, заступ# ник командира роти 79#ї окремої аеромобільної Я бригади, учасник боїв за Донецький міжнародний аеропорт, «кіборг» із позивним «Лицар»? Родом із міста Первомайська Миколаївської області. Мабуть, тому що в цій місцевості дотепер живе сильний дух козацтва (початок місту ще у 70#х рр. XVII ст. поклала фортеця Орлик Бугогардівської паланки Запорозької Сі# чі), Ігор з дитинства мріяв стати військовим. До того ж рід# ні (так склалася доля, що його виховували бабуся і дідусь) підтримували бажання хлопчини бути офіцером. Тому після 9#го класу без вагань вступив до Київ# ського військового ліцею ім. Івана Богуна, потім – в Академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові. Закінчивши факультет бойового управління військами (аеромобільні війська та розвідка), за розпо# ділом потрапив командиром взводу в 79#ту бригаду, яка дислокується в Миколаєві. А невдовзі довелося на практиці реалізовувати девіз академії «Честь. Україна. Відвага». Було це напередодні анексії Криму. Лейтенанта Багнюка направили для організації блокпосту на пропускному пун# кті «Чонгар». Спочатку було важкувато. Тобто, як раніше казали, з перших днів відчув «всі труднощі та злигодні вій# ськової служби»: застаріле оснащення й обмундирування (бронежилети дехто замотував навіть скотчем), перебої
з хлібом, сухпайком, питною водою. Довелося навіть спати з іншим командиром взводу на одному матраці, вкриваю# чись одним спальним мішком. Поступово все налагодило# ся. Ворожості з боку місцевого, кримського, населення не зустрічали. Прості люди допомагали продуктами, водою, підтримували морально. Довелося поїздити й Херсонщиною. Але вже тоді по# чали надходити тривожні вісті з Донецької області. Бо# йових товаришів перекинули до зони бойових дій, яка отримала назву АТО, а Ігор залишився на короткий пе# ріод зі своїм взводом на командному пункті бригади. Йому довго не могли придумати позивний, і на нара# ді командир бригади сказав: «Якщо ти на залізних ко нях, отже, будеш «Лицар». Бо тільки у тебе одного три залізних коня. Будете на них скакати». Про бої за Донецький аеропорт, штурм захопленого «сепарами» терміналу розповідає стримано. Залежно від того, про що він розповідає, на обличчі відображаються різні емоції: захоплення і дружнє тепло, коли згадує про соратників, сум – про загиблих товаришів, внутрішня напруга, біль – про здачу аеропорту. На запитання: «Кі борги – машини для знищення противника. Чи було Вам страшно?» – відповідає з усмішкою: «Було гаряче. А втім, коли починався обстріл, ми спускалися в укриття. Об стріл закінчувався – виходили й давали достойну відсіч. А те, що на тому боці нам протистояли кадрові військові, немає сумнівів. Одного разу, коли обстріли стали дуже ма сованими, один із наших офіцерів вивісив на вежі прапор ПДВ з надписом «РВПДКУ» (Рязанське вище повітряно# десантне командне училище, – прим. авт.) – обстрілів поменшало. Але понад усе жаль загиблих бойових друзів. Що б не сталося, ми будемо вічно їх пам’ятати, вони залишаються живими в наших серцях». Згадуючи про найсвітліше в аеропорту, Ігор зі словами великої вдячності говорить про «передачки», які туди при# ходили: посилки, воду, їжу, цигарки. Бійці й офіцери відчу# вали, що їх не забувають, допомагають, чекають живими, ві# рять у перемогу. А особливо зворушливими були листи від дітей, малюнки, оті янголята, які настрій піднімали. «Якось одержав листа від 11 річної Анжели на чотирьох аркушах – аж плакати захотілося», – почув я від кадрового офіцера, який пройшов крізь вогонь і смерть. І, дивлячись в очі цього мужнього чоловіка, я вірив: як# що буде наказ, старший лейтенант Багнюк, «кіборг» із по# зивним «Лицар» боронитиме від ворога рідну землю, своїх близьких і друзів, кохану – все, що об’єднується святим словом «Україна». Бо він – Захисник своєї єдиної, неза# лежної Української держави. Володимир РОЗАНОВ, начальник ВОПАРК Миколаївської дирекції Укрпошти
•ТВОРЧІСТЬ СОЛДАТ
Малюнки бійців АТО – на конвертах Національний оператор поштового зв’язку України спільно з Всеукраїнським мистецьким благодійним проектом «ART/Комбат» презенту/ вав серію немаркованих художніх конвертів із репродукціями картин учасників АТО. е навесні цього року десять демобілізованих бій# ців АТО були запрошені на майстер#клас до про# Щ фесійного живописця Мар’яни Острогляд. Бійці, серед яких не було професійних художників, вперше стали перед мольбертом і взяли до рук палітру та пензлі. Ініціатори проекту «ART#Комбат» навмисно уникали конкретних пропозицій і побажань бійцям стосовно жан# рів і стилів виконання робіт, оскільки були наперед переко# нані, що картини тих, хто повернувся з війни, будуть наси# ченими й гостроемоційними. Адже всі роботи українських військових об’єднувала одна світла тема – любов до життя. За словами ідеологів проекту «АРТ#Комбат», подіб# на арт#терапія стала основою комплексної Програми
оздоровлення (реабілітації) ветеранів АТО та членів їх# ніх сімей. На радість усім поціновувачам мистецтва енергію війни вдалося спрямувати в енергію мистецтва. «Випуск Укрпоштою філателістичної продукції на таку тематику є дуже актуальним і важливим сьогодні, в нелегкі для нашої країни часи, – зазначає керівник Ук# рпошти Ігор Ткачук. – Конверти із зображеннями робіт наших бійців викликають особливі почуття патріотиз му й гордості за наших хлопців захисників. У такий спо сіб Укрпошта намагається підтримати бійців й донести до кожного українця важливість і необхідність подібної уваги та підтримки. Нехай ці конверти розлетяться з листами по всьому світу!» О. Смоляр «Побачення», М. Султан «Чарівна осінь», Д. Горлач «Міст», О. Пасічний «Вечоріє», А. Танцюра «Пік# нік в Гімалаях», А. Губа «Повітряні кулі», С. Шиленко «Со# няшники», Д. Горлач «Кольорові вітрила», О. Пасічний «Маки», С. Шиленко «Крим» – саме такі роботи україн# ських воїнів зобразила Укрпошта на художніх конвертах. Наразі конверти із репродукціями картин учасників АТО можна придбати у відділеннях Укрпошти по всій країні. E+mail: postv@ukrposhta.com
•Урочистості
Подорож завдовжки в тисячу кілометрів починається з першого кроку. Китайське прислів’я
Професійне свято поштовиків
5
№42 (763)
ПОШТОВИЙ ВІСНИК • СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ
•ПОДІЯ
Житомирщина
Київ
Оскільки Всесвітній день пошти відзначається напередодні Дня захис/ ника Вітчизни, то працівники Житомирської дирекції Укрпошти вирі/ шили святкувати його на Житомирському військовому полігоні разом із воїнами/десантниками.
ев’ятого жовтня у столиці з нагоди Всесвітнього дня пошти та 240#річчя з дня заснування у Києві міської поштової контори відбулися святкові заходи біля Д Будинку зв’язку та спецпогашення поштового конверта, яке провели в. о. директо# ра Київської міської дирекції Укрпошти Олександр Зубик, голова ОПО УДППЗ «Укрпошта» Микола Стародуб та колишній директор Київської пошти Дмитро Худолій (на фото). За традицією, з нагоди Всесвітнього дня пошти було вшановано найкращих працівників, які сумлінною працею та відданістю зміцнюють довіру споживачів до Укрпошти.
Вінниччина
ідкриваючи урочисту частину, ди# ректор філії Олександр Нечипорук В сказав: «Ми приїхали сюди із подарунка ми і великим концертом. У нас працює 3200 осіб, із них 3000 – жінки, і всі вони вклали часточку душі в підготовку сьо годнішнього свята». Він підкреслив, що мобілізовані бійці, які проводять на# вчання на полігоні, обов’язково відчують цю теплоту й турботу. Колектив обласної дирекції Укрпошти зібрав і привіз вій# ськовослужбовцям овочі, фрукти, кон# сервацію, сало, м’ясо, ковбаси. Дівчата напекли пирогів, ватрушок, наварили вареників. Заступник командира Житомирсько# го навчального центру аеромобільних військ Олександр Пухальський подякував поштовикам за допомогу. Він зазначив,
що працівники Укрпошти регулярно від# відують військовослужбовців й, окрім листів, доставляють їм продукти харчу# вання, теплий одяг, організовують кон# цертні програми. Це сьогодні дуже по# трібно воїнам, бо піднімає їхній бойовий дух і бажання захищати східні кордони нашої держави. За сприяння обласного управління культури для мобілізованих воїнів# десантників відбувся концерт за участі легендарного поліського гурту «Древля# ни» та колективу «Водограй». По завер# шенні свята було здійснено запуск ба# лонної пошти із побажаннями миру, доб# ра і злагоди. Володимир ВАСИЛЬЧУК, Житомирська дирекція Укрпошти
Волинь
Всесвітній день пошти – подія, яка радісно відгукується у серці кожного поштовика. Цього дня в різних куточках Земної кулі віддають шану цій благородній професії, засвідчуючи ту важливу роль, яку вона відіграє для суспільства. Маючи розгалужену мережу відділень, пошта залишається найбільш доступним засобом зв’язку для різних верств населення. вято стало подією і для пошти Він# ниччини. Саме 9 жовтня відбулася С презентація художньої марки з назвою «Вітання з України. Postcrossing» та спецпогашення штемпелем з пересув# ною датою «Посткросінг. Вінниця», в якому взяли участь три покоління пош# товиків: ветеран поштового зв’язку Люд# мила Горшечнікова, заступник директо# ра Вінницької дирекції Віталій Яку# бовський та юний поштовик Улянка Шевченко. На святі були присутні працівники пошти, ветерани поштового зв’язку та споживачі. Під час урочистостей відзна# чили кращих поштовиків краю, які отри# мали подяки Вінницької дирекції. На# чальник відділення поштового зв’язку Вороновиця (поштамту Вінницької ди# рекції) Неля Волинець була відзначена Корпоративне видання УДППЗ «Укрпошта»
Почесною Грамотою з нагрудним знаком «Почесна відзнака» УДППЗ «Укрпошта». З почуттям вдячності за героїзм і мужність вшанували поштовиків, які пе# ребувають на Сході України і захищають рідну землю, а також тих, хто поклав життя за нашу країну. Завдяки Людмилі Станіславенко, яка очолює ГО «Рада Вінничини», було виділено кошти для підтримки родин учасників АТО. Вінницька дирекція також привітала ветеранів поштового зв’язку, людей, які присвятили пошті свої найкращі роки, чиїми надбаннями й досвідом ми корис# туємося нині. Всі вони отримали пода# рунки і, незважаючи на поважний вік, радо взяли участь у святкуванні. Інф. Вінницької дирекції Укрпошти
ривітати працівників волинської пошти з нагоди професійного свята до цен# П трального відділення зв’язку завітали партнери, ветерани#поштовики, пред# ставники редакцій і постійні клієнти. В. о. директора Волинської дирекції Олег Гав# ришків привітав колег, подякував їм за сумлінну працю й підкреслив значущість пошти, що забезпечує надійність, доступність у спілкуванні людей. Спеціально для волинських посткросерів і філателістів відбулася презентація немаркованої худож# ньої картки та введена в обіг поштова марка «Вітання України. Postcrossing» на са# моклеючому папері. Волинська дирекція презентувала зібрану колекцію листівок з усього світу й закликала всіх відкрити для себе нове цікаве хобі та стати учасником посткросерського руху. Щирі слова#вітання для волинських поштовиків звучали з уст усіх запрошених гостей, а голова Волинської асоціації колекціонерів «Паритет» Анатолій Сєрков подарував «Власну марку» із зображенням єдиного пам’ятника жінці#листоноші в Україні. E+mail: postv@ukrposhta.com
№42 (763)
6
ПОШТОВИЙ ВІСНИК • СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ
Хочеш, щоб люди про тебе добре говорили? Роби добро!
•Поштова спільнота
Олександр ДУХНОВИЧ
•КРАЩІ З КРАЩИХ!
Шанована у кожній хаті людина ише півтора року Людмила ВАСИЛЬЧУК працює листоно# шею ВПЗ Вороновиця та обслуговує с. Комарів, яке налічує 207 дворів. Однак уже встигла зарекомендувати себе ста# ранною і відповідальною працівницею, яка легко може налагодити всю необхід# ну роботу. Вона – завжди усміхнена, по# зитивна й оптимістична особистість. Людмила Олександрівна добре знає смаки кожного клі# єнта, кому що подобається читати, хто що купуватиме і чим кому можна догодити, ось тому й показники в роботі хороші має, план виконується. Так, у І півріччі 2015 р. план виконано на понад 100 %, а з продажу товарів народного споживання та газет уроздріб – понад 150%. Щодо розне# сення та заповнення бланків на отримання субсидій обсяг роботи також значний, адже чверть бланків листоноша відправила вже заповненими листами на адресу Управлін# ня праці та соціального захисту населення. Листоноша вміє розрадити, підтримати словом, вті# шити і змученого важким сільським життям пенсіонера, і молоду людину, яка розчарувалася через відсутність роботи. Людмила Олександрівна – шанована людина в кожній хаті. Звикли люди, що до неї завжди можна звер# нутися з проханням, і вона нікому не відмовить, завжди допоможе.
Л
Добросовісна, відповідальна, вправна а будь#якої погоди, в холод чи спеку листоноша Наталія БАЗАЛИЦЬКА вже 23 роки несе радість у кожен дім. Саме стільки років вона працює на поштовій ниві у відділенні поштового зв’язку Хижинці й обслуговує с. Пурпу# рівці Вінницького району, яке налічує 221 двір. Багато подяк отримала вона за свою нелегку працю, але це не дивно. Також пані Наталія має більш серйозну нагороду – пова# гу серед селян, адже вона – не просто хороша листоноша, а й цікавий співрозмовник, чуйна людина й мудра жінка. Окрім людських якостей, варто звернути увагу й на про# фесійні. Наталя Петрівна постійно виконує планові завдан# ня: за І півріччя 2015 р. план перевиконано на 19,4%; із реа# лізації знаків поштової оплати – на 128,4%, з продажу това# рів народного споживання фактична реалізація більша за планову на 48,7%. Зробила вона свій внесок і у проведення інформаційно#роз’яснювальної роботи серед населення та збору заяв на отримання житлових субсидій – коефіцієнт співвідношення кількості прийнятих листів до кількості доставлених комплектів документів становить 0,08 од. Пропрацювавши на пошті багато років, жінка лю# бить свою роботу за постійне спілкування з людьми, са# ме вони її заряджають енергією. Споживачі, яких вона обслуговує, кажуть, що Наталя Петрівна освітлює їхню нелегку й сіру реальність своїм умінням у будь#якій си# туації знаходити позитив.
З
•АКТУАЛЬНО
Пенсію довіряю лише пошті Ялина Іванівна, 92 роки
Упродовж багатьох років Укрпошта виконує важливу соціальну функцію, покладену на неї державою, – виплачує й доставляє пенсії та соціальну допомогу. Економічна ситуація, що склалася в країні, робить питання своєчасності й надійності отримання кош/ тів для пенсіонерів першочерговим. енсії, які приносять працівники пошти, є одним із найнадійні# П ших традиційних способів отриман# ня соціальних виплат. Він має низ# ку переваг, особливо для літніх лю# дей. Наприклад, отримання пенсії безпосередньо вдома убезпечує не тільки від несприятливих погодних умов, незручностей громадського транспорту, а й зловмисників, яких останнім часом побільшало. Зараз пенсіонерів завзято агі# тують отримувати пенсії через бан# ки. Але навіть серед такої величезної кількості банківських установ чима# ло літніх людей обирають Укрпош# ту. Дуже актуальною проблема бан# ків є для людей, які живуть у сіль# ській місцевості, – там просто немає цих фінустанов чи банкоматів, тож
доводиться їхати в місто, витрачаю# чи час і кошти. Ми вирішили запитати у пенсіо# нерів, чому вони довірили свої пен# сії саме пошті. Лідія Трохимівна, 82 роки
– Раніше я отри мувала пенсію на картку, але з нею завжди були проб леми, бо я сама не вмію нею користу ватися. Бувало на віть «зажовувало» картку. Тоді мені довелося добряче походити, щоб від новити її, а здоров’я в мене вже не те, та й нервів багато це забрало... Після того довіряю лише пошті!
На засадах взаєморозуміння
Подальших професійних звершень ринадцятого жовтня приймав вітання Т на честь дня народження заступник ди# ректора Донецької дирекції Укрпошти
Вітаємо колегу! ещодавно святкувала 60#річний ювілей листоноша ВПЗ Тростянець#3 ЦОС №6 м. Тростянець Сумської Н дирекції Ганна ВОЛОВИК. Жити в рідному місті, мати улюблену справу, відчувати себе потрібною людям – ве# лика радість. Ця жінка вболіває душею за свою роботу, ні# коли не відмовляє в допомозі, проста у спілкуванні, щира, небайдужа, її життя наповнене людською повагою та лю# бов’ю. Шановна Ганно Павлівно! Колектив ЦОС №6 м. Тростянця та профспілковий комітет вітають Вас і щиро бажають міцного здоров’я, душевного тепла, щастя й сімейного затишку, злагоди та достатку. Корпоративне видання УДППЗ «Укрпошта»
Інф. Вінницької дирекції Укрпошти
•ПОДЯКА
•ТВОЇ ЛЮДИ, УКРПОШТО!
Юрій КАРПЕНКО. Юрій Іванович понад 14 років віддає свій досвід на благо рідного підприєм# ства, працює самовіддано, користується заслуженим авторитетом серед колег і партнерів. Завдяки своїй невичерпній енергії він ніколи не здається й залиша# ється сильним чоловіком у складні часи. Численний колектив Донецької дирекції щиро вітає Юрія Івановича з днем народження й бажає міцного здоров’я, родинного благополуччя, мирного неба, щед# рої долі, щоб кожен день був сповнений теплом, радіс# тю, легкістю на душі та у справах, а також здійснення всіх найзаповітніших мрій і сподівань. Хай оминають Вас тривоги і печалі, а в родині завжди панують спокій, злагода, достаток і взаєморозуміння.
– Завжди че каю на листоно шу, вона ж мені не тільки пенсію приносить, а й ос танні новини роз повість, вислухає. Та ще й гроші принесе всі до копієч ки, день у день. Зараз такий час, що гроші треба тримати лише при собі, а не десь далеко. А тут тобі пенсію принесуть – одразу і скупи тися можна, заплатити за кому нальні послуги. Неодноразово споживачі теле# фонують й дякують листоношам за їхню сумлінну працю, адже вони не тільки виконують свої професійні функції, а й допомагають словом і ділом. Отож ми вирішили запитати в листоноші Ніни Берези, яка має 20#річний досвід поштової роботи, про особливості її професії: – Для пенсіоне рів ми не тільки приносимо пошту, а й нерідко висту паємо в ролі чи то помічниць по дому, чи то мам, бо ж літні люди як малі діти. Бувало при йдеш із пенсією, а там швиденько й суп звариш, і документи допоможеш офор мити… Всяке бувало за 20 років. Часто перед нами просто душу відкривають. Пенсіонери заслуговують тільки на найкраще. Саме тому ми, пошто# вики, маємо й надалі докладати всіх зусиль, щоб вони були задоволені й відчували турботу про себе.
Навіть не уявляю, як обійтися без спілкування з працівниками 37/го ВПЗ м. Вінниці, послугами якого користуюся понад де/ сяток років. І весь час наш мікрорайон незмінно обслуговує листоноша Тетяна Буран, яка перейняла трудову естафету від батьків, котрі все свідоме життя пропрацювали у цій сфері. авно відійшли у засвіти її рідні, Д однак їхню невтомну працю продовжує донька, ставши вже ветераном поштового зв’язку. Я, приміром, передплачую кілька газетних і журнальних видань, от# римую іншу поштову кореспонден# цію, та не траплялося випадків, щоб Тетяна Вікторівна доставила їх несвоєчасно, хіба що вони затри# малися в дорозі. Якось, у липні, телефонує: – Вам надійшла посилка із бджо линими матками з Хмельниччини (я понад 70 років займаюся бджіль# ництвом). Приходьте. – Таню! Я дуже зайнятий. Закінчую
писати книжку, – відповідаю. – Може, принесеш разом із газетами? – А вони мене не покусають? Це ж бджоли… – Та ні, бжоломатки людей не жалять. – Гаразд! Через півгодини буду. Немає затримки з доставкою пенсії. Мешканці мікрорайону за# доволені роботою Тетяни Буран. Щиро дякують їй за увагу. Півтора року тому відділення очо# лила молодий фахівець Алла Мель# ник, яка трудилася на посаді опера# тора в 10#му поштовому відділенні зв’язку. Її сумлінну працю помітила начальник міського поштамту Ма#
рія Миколаївна. Вона й порекомен# дувала на цю посаду Аллу Мельник. До речі, Марія Миколаївна з юних років закохана у свою неспокійну професію. Маючи великий досвід, рідко помиляється у доборі кадрів. І не помилилася стосовно Алли Мельник. Після її приходу праця у відділенні помітно пожвавилася. Заступником у неї досвідчений поштовик Олена Юрківська. Хочу ска# зати добре слово й про операторів Оль# гу Кушнір, Олену Ісаєнко та Вікторію Швець, з якими доводиться мати спра# ви найчастіше. Ці жінки старанно ви# конують свої функціональні обов’язки. Бажаю їм і надалі так тримати. А нещодавно вінницьких пошто# виків відвідав з робочим візитом в. о. генерального директора Укр# пошти Ігор Ткачук, який вручив багатьом поштовикам подяки й на# городи. Удостоїлися такої честі й похвали і мої, так би мовити, куми# ри – Алла Мельник, Тетяна Буран і листоноша Алла Бучинська. Не можна не помітити і такої риси у згаданих працівників, як культура у взаєминах з клієнтами. Буває, хтось телефонує на пошту і, не встиг# нувши відрекомендуватися, чує: – Добрий день! Я Вас слухаю… Трапляються занадто емоційні відвідувачі, але листоноші чи опера# тори виявляють витримку, не підви# щують голос, що й запобігає виник# ненню конфліктних ситуацій. Сло# вом, на засадах взаєморозуміння з людьми й трудові досягнення не баряться. Костянтин МАТУШАК, м. Вінниця E+mail: postv@ukrposhta.com
ПОШТОВИЙ ВІСНИК • СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ
Не однострої і зброя воїна, а безстрашність, мужність і хоробрість його, дух воїна – становлять силу армії. Дмитро ДОНЦОВ
7
№42 (763)
•Життя як воно є
•ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ
Мужні захисники рідної землі
Художник Андрій Лях
Історія – примхлива Кліо. Вона постійно змінюється. Точніше, люди її змінюють, а іноді намагаються стерти з пам’яті. Але час минає. Історична правда повертається й іноді приголомшує. Її треба осмислити й прийняти такою, яка вона є… ехто, народжений в СРСР, до# сі згадує старі добрі часи. Але Д тоді у 1960 – 1980#ті рр. поруч із пересічними мешканцями жили свідомі громадяни – В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Левко Лук’яненко, Алла Горська, Іван Світличний та інші дисиденти, яких боротьба за вільну Україну привела до сумнозвісних мордов# ських таборів. Водночас за кордо# ном мешкали українці, які після
національно#визвольних змагань 1917 – 1921 рр. та ІІ Світової війни опинилися поза межами Батьків# щини. Вони гостро відчували зв’язок зі своїми співвітчизниками. Упродовж десятиліть представники української діаспори долучалися до розбудови власної держави – ство# рювали громадські організації різ# ного спрямування, друкували укра# їномовні періодичні видання, органі# зовували українські бібліотеки
та музеї за кордоном, проводили мітинги й акції на підтримку по# літв’язнів у СРСР, щороку відзна# чали українські «бойові» свята: 22 січня – День соборності України, 14 жовтня – День козац# тва та великі релігійні свята. В СРСР релігія була поза законом, а 23 лютого – День Радянської Ар# мії та Військово#Морського фло# ту – був єдиним чоловічим святом. Після розпаду могутньої тоталі# тарної держави колишні радянські республіки та країни «соцтабору» нарешті отримали можливість по# збутися історичної заангажованос# ті й ідеологічного пресингу. Нині всі ми живемо в незалежній Украї# ні. У державі, що має свою власну історію і творить її сьогодні. Ось і нове свято – День захисника України, що вперше буде святку# ватися на державному рівні 14 жовтня 2015 р., має вікові наці# ональні та релігійні традиції. Саме на свято Покрови козаки проводи# ли свої ради, на яких обирали но# вого гетьмана або кошового ота# мана. В 1999 р. Указом Президента 14 жовтня встановлено як День українського козацтва. 14 жовтня має і більш новітню сторінку в історії України. У ре# зультаті об’єднання загонів само# оборони, бойових відділів повстан# ців Організації українських націо# налістів, дезертирів з радянської
армії та колишних полонених з ні# мецьких таборів восени 1942 р. бу# ла утворена Українська повстан# ська армія. «Цей день обраний УПА як символ боротьби за благо Украї ни, – розповідає начальник відділу популяризаційної роботи Україн# ського інституту національної пам’яті Сергій Громенко. – Спо чатку УПА боролася з німецькими каральними загонами і радянськи ми партизанами. Після 1944 р. УПА воювала фактично тільки з радянськими каральними загонами. Спротив тривав до 1954 р., у де яких українських місцевостях на віть до 1960 х рр.». Головною метою створення УПА був захист українського насе# лення від тоталітарних режимів. Сергій Громенко продовжує: «У Другій світовій війні УПА була єдиною силою, що воювала, власне, за незалежність України, відповід но, боротьба розгорталася проти всіх держав, що намагалися завади ти цьому. Багато років ні СРСР, ні потім Українська держава не могли цього визнати». Нарешті з прий# няттям у 2015 р. Закону України «Про правовий статус та вшану# вання пам’яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ сто# літті» УПА була реабілітована. «Країна святкувала не пов’я зане з історією України 23 лютого. Нарешті «критична маса» збіль шилася настільки, що всім стало зрозуміло, що ми більше не може мо відзначати свято іншої держа ви», – зазначив Сергій Громенко.
Гравюра найвідомішого повстанського художника Ніла Хасевича. Загинув 1952 р.
Минулого року Президент Ук# раїни Петро Порошенко скасував святкування Дня захисника Вітчиз# ни 23 лютого. З 2015 р. 14 жовтня – День захисника України – є дер# жавним святом і вихідним днем. Це свято не є «чоловічим днем» за радянським кліше. За# хисники України – це ще й ціла армія волонтерів і просто небай# дужих людей, які жертвують мільйони на військо. Дата, обрана для свята, поєднує традиції ко# зацтва і УПА – нескорених бор# ців за волю свого народу. Звідси й гасло: День захисника України – Сила Нескорених. Тетяна НІКОЛАЄВА
•ПРИТЧА
•СИМВОЛИ
Нехай звиваються увись Батько й син посланці миру – голуби
Символ чистоти, стриманості, ніжності й любові, втілення миру та спокою, ознака втихомирен/ ня розбурханих стихій – усе це про крилатих посланців, яких люди шанували з давніх/давен. гадки про голуба трапляються в багатьох культурах і релігіях. З У деяких народів він виступає не# бесним провісником і символом померлих душ. За біблійним пере# казом, Ной, бажаючи дізнатися про те, чи скінчився потоп, ви# пустив зі свого ковчега голубку. Коли вона повернулася на ковчег з оливковою гілочкою у дзьобі, стало зрозуміло, що з води вже виринула частина суходолу з гаєм. А ще у християнстві голуб символізував Святого Духа: вва# жалося, що Дух Святий зійшов на Христа при хрещенні у вигля# ді білого птаха.
У Китаї голуб – ознака довголіт# тя. На Сході його вважали симво# лом кохання та шлюбу й зображува# ли з обручкою у дзьобі. Цього птаха шанували в Єгипті, де використову# вали для передачі звісток. Поштові голуби були поширені й у Давній Греції. Білий поштовий вісник, який повідомляв мешканцям грець# ких полісів про переможців Олім# пійських ігор, став прообразом го# луба миру з оливковою гілкою у дзьобі, бо під час ігор в Греції при# пинялися всі війни та конфлікти й наставав мир. А ще давні греки ві# рили, що голуби харчуються лише цілющими травами і в тілі цієї пташки немає жовчі. Тому елліни прирівнювали голубине м’ясо до лі# карських препаратів. У наш час білий голуб став сим# волом боротьби всіх людей світу за мир. А історія його появи така. По завершенні Другої світової війни у 1949 р. відбувся Всесвітній кон# грес прибічників миру. І символом цього конгресу обрали саме білого голуба із гілочкою оливи у дзьобі. Автором емблеми був відомий іс# панський і французький художник Пабло Пікассо. Хоча сам митець не дуже цінував цей малюнок, од# нак він – не випадковий у його творчості.
Голубина тема була близькою Пікассо як нікому іншому. Голуби завжди у великій кількості були присутні у його житті. Його бать# ко як пристрасний поціновувач птахів мав власний голубник і, бу# дучи художником, зображував цих крилатих. Коли маленький Пабло навчився тримати в руках пензлик, батько дозволяв йому навіть домальовувати пташині лапки. У дорослому житті Пабло Пікассо також мав голубів, і вони не раз ставали персонажами його творів. У 1949 р. до майстерні художника зайшов Луї Арагон. Він шукав ма# люнок для афіші Конгресу руху за мир. Арагон зупинив свій вибір на одній із гравюр Пікассо із зображен# ням голуба. Це був не абстрактний птах, а «портрет» справжньої білої голубки, який і став першим відо# мим «Голубом миру». Художник хоч і не заперечував проти такого вибо# ру, однак не вважав його надзвичай# но вдалим. З часом Пікассо намалював ще кілька голубів спеціально для на# ступних Конгресів. Так «Голуб миру» Пікассо облетів усю Земну кулю. Підготувала Юлія ВАСИЛИШИНА
ітній чоловік із 25#річним сином увійшли до ва# гона і сіли на свої місця. Молодий чоловік – бі# Л ля вікна. Щойно потяг рушив, він висунув руку у вікно, аби відчути потік повітря, і раптом захопливо скрикнув: – Тату, бачиш, усі дерева ідуть назад! Літній чоловік усміхнувся у відповідь. Поряд із мо# лодим чоловіком сиділа подружня пара. Вони були де# що знічені тим, що він поводиться, як мала дитина. Пара з подивом спостерігала за дивною поведін# кою юнака, у якій батько, здавалося, не вбачав нічого незвичного. Пішов дощ, і його краплі торкнулися руки хлопця. Він знову сповнився радістю і заплющив очі. А затим закричав: – Тату, дощ іде, вода торкається мене! Бачиш, тату? Бажаючи бодай чимось допомогти, пара, яка сиділа поряд, запитала літнього чоловіка: – Чому Ви не відведете сина у якусь клініку на консультацію? Літній чоловік відповів: – Ми щойно з клініки, від офтальмолога. Сьогодні мій син уперше в житті здобув зір…
Засновник: Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» Редакційна рада: Ігор Ткачук, Людмила Кузнецова, Олена Нікольська, Володимир Мороз, Микола Чорний, Олена Юрковська, Катерина Барчишена Головний редактор Газета зареєстрована Державним комітетом інформаційної політики України 30.11.1999 р. Реєстраційне свідоцтво: КВ № 3839
Адреса редакції: Хрещатик, 22, Київ, 01001, тел.: 323+20+27; факс 279+24+71 E+mail: postv@ukrposhta.com Видається на замовлення УДППЗ «Укрпошта» Друк ТОВ «Мега+Поліграф» (вул. Марка Вовчка, 12/14, м. Київ)
Корпоративне видання УДППЗ «Укрпошта»
Заступник головного редактора Відповідальний секретар Зав. відділу
Тетяна Мартинюк (044) 323+20+27 Людмила Бацай (044) 323+21+36 Ірина Красько Катерина Зубарева (044) 323+21+06
Літературний редактор
Юлія Василишина
Кореспондент
Тетяна Ніколаєва
Комп’ютерна верстка
Павло Пашков
Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За достовірність фактів, цифр, точність імен і прізвищ відповідають автори статей, а за зміст реклами — рекламодавці. Усі права заcтережені. Передрук можливий лише з відома редакції. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Газету набрано і зверстано у редакції газети «Поштовий вісник» УДППЗ «Укрпошта»
Тираж номера: 67 697 Загальний тираж жовтня: 338 485 Зам. № 30 002
Передплатний індекс: 22220
E+mail: postv@ukrposhta.com
№42 (763)
8
ПОШТОВИЙ ВІСНИК • СЕРЕДА, 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ
•Калейдоскоп
Можливо, у цьому світі ти лише людина, але для когось ти – цілий світ. Габріель Гарсія МАРКЕС
•ДУХОВНІСТЬ
Якщо ви не можете когось пробачити… Слід пам’ятати, що гнів – це інструмен# тальна емоція. Ми гніваємося, тому що хочемо справедливості. Тому що думаємо, що це корисно. Тому що вважаємо: чим ми зліші, тим більше змін можемо здійснити. Гнів не розуміє, що минуле вже скінчило# ся і шкоду вже завдано. Він каже, що пом# ста все виправить. Гніватися – це ніби постійно розколупу# вати рану, яка кровить, вважаючи, що та# ким чином ви вбережете себе від утворення шраму. Ніби людина, яка вас поранила, од# ного разу прийде й накладе шов з такою неймовірною точністю, що від порізу не за# лишиться й сліду. Правда про гнів наступ# на: це просто відмова від лікування. Вам
страшно, адже коли рана загоїться, вам доведеться жити в новій, незнайомій шкірі. А ви прагнете повернути стару. І гнів
Я ненавиджу всі існуючі кліше про прощення знаю прислів’я, поради, загальноприй# Я няту думку, тому що я намагалася знай# ти відповіді в літературі. Я прочитала багато постів у блогах, присвячених мистецтву від# пускати гнів. Я виписала цитати Будди й вивчила їх напам’ять – і жодна з них не спра# цювала. Я знаю, що відстань між «рішенням пробачити» і справжнім почуттям умиро# творення може бути нездоланною. Я знаю.
Прощення – це непрохідні джунглі для тих із нас, хто жадає справедливос ті. Сама думка про те, що хтось піде безкар# ним після всього, що він зробив, завдає
болю. Ми не хочемо зберегти наші руки в чистоті – сліди крові кривдника цілком би влаштували нас. Ми хочемо зрівняти раху# нок. Ми хочемо, щоб вони на собі відчули те саме, що й ми.
Прощення здається зрадою самого себе. Ви не хочете здаватися у бою за спра# ведливість. Гнів горить усередині й нищить вас власною отрутою. Ви це знаєте, однак не можете відпустити ситуацію. Гнів стає час# тиною вас – як серце, мозок чи легені. Мені знайоме це відчуття, коли лють у крові б’ється в такт вашому пульсу.
підказує вам, що найкраще не давати кро# вотечі спинитися. Коли у вас все кипить, прощення здаєть# ся неможливим. Нам би хотілося пробачити, тому що розумом ми усвідомлюємо, що це здоровий вибір. Ми хочемо спокою, умиро# творіння, яке пропонує прощення. Ми хоче# мо звільнення. Ми хочемо, аби це свердлін# ня в мозку припинилося, проте нічого не мо# жемо із собою зробити.
Тому що головну річ про прощення нам так ніхто і не повідав: воно не зби рається нічого виправляти. Це не гумка,
яка зітре все, що з вами трапилося. Воно не зніме біль, з яким ви жили, і не забезпечить вам миттєве умиротворення. Пошук внут# рішнього спокою – це довгий тяжкий шлях. Прощення – усього лише те, що дасть
змогу вам уникнути «зневоднення» на шляху.
Прощення означає відмову від надії на друге минуле. Тобто розуміння, що все закінчилося, пил осів і зруйноване вже ніко# ли не відновиться в первозданному вигляді. Це визнання того, що жодними чарами не можна відшкодувати збитки. Так, ураган був несправедливим, та вам все ще належить жити у своєму зруйнованому місті. І жоден гнів не підніме його з руїн. Ви зобов’язані бу# дете зробити це самі. Прощення означає взяття особистої відповідальності – не за руйнування, а за відновлення. Це рішення про те, аби повернути собі спокій.
Прощення не означає, що провина тих, хто вас образив, загладжена. Воно
не означає, що ви маєте дружити з ними, сим# патизувати їм. Просто ви приймаєте, що вони залишили на вас слід і вам тепер дове# деться жити з цією ознакою. Ви перестанете чекати людину, яка зламала вас, щоб вона по# вернула все «як було». Ви почнете лікувати рани, незалежно від того, чи залишаться руб# ці. Це рішення жити далі зі своїми шрамами. Прощення – це не торжество несправед# ливості. Йдеться про створення власної справедливості, особистої карми й долі. Йдеться про те, аби знову стати на ноги, ви# рішивши не бути нещасним через минуле. Прощення – це усвідомлення того, що ваші шрами не визначатимуть ваше майбутнє.
Прощення не означає, що ви здаєте ся. Воно означає, що ви готові зібратися силами і рухатися вперед.
За матеріалами thoughtcatalog.com
Лист Авраама Лінкольна День Покрова Пресвятої Богородиці вчителю свого сина Це по справжньому важливі речі, про які ми час то забуваємо. розумію, він має дізнатися, що не всі люди… справедливі, не всі відверті. Але навчіть його тому, що на кожного покидька знайдеться герой, на будь якого егоїстичного політика – відданий лідер. Навчіть його тому, що якщо є ворог, то знайдеться й друг. На це знадобиться час, я знаю, проте якщо мо жете, навчіть його тому, що один зароблений долар на багато цінніший, ніж п’ять знайдених. Навчіть його умінню програвати, а також насолоджуватися пере могами. Якщо зможете, відведіть його від заздрості, навчіть секрету неголосного сміху. Дозвольте йому рано пізна ти, що перемагати забіяк і хвальків найлегше. Якщо можете, навчіть його цікавитися книгами... Виділіть йому вільний час, аби він міг порозміркову вати над одвічними таємницями: птахами в небі, бджолами у сонячному промінні й квітами на зелених крутосхилах. Коли він буде у школі, навчіть його тому, що набага то почесніше зазнати поразки, ніж шахраювати... Навчіть його довіряти власним ідеям, навіть якщо хтось каже, що він помиляється... Навчіть його бути м’яким із м’якими людьми і жорстким із жорстокими. Намагайтеся дати моєму сину силу не слідувати за юрмою, коли всі приєднуються до сторони, яка пере могла... Навчіть його вислуховувати усіх людей, однак навчіть його також усе те, що він чує, розглядати під кутом істини й відбирати лише гарне. Якщо можете, то навчіть його сміятися в печалі... Навчіть його не соромитися сліз. Навчіть його сміяти ся над циніками й остерігатися надмірної солодкува тості. Навчіть його продавати свої мізки й силу мускулів за найвищою ціною, але ніколи не торгувати ні серцем, ні душею. Навчіть його не слухати виття натовпу, а встати і боротися, якщо він має рацію. Поводьтеся з ним м’яко, та без надмірної ніжності, тому що лише випробування вогнем дарує сталі високу якість. Дозвольте йому мати мужність, щоб бути не терплячим до всього поганого... Дозвольте йому мати терпіння, аби стати хоробрим. Навчіть його завжди мати високу віру в себе, тому що тоді він завжди матиме високу віру в людство. Це нелегка справа, але поміркуйте, що Ви можете зробити… Він такий хороший, мій син!»
«...Я
За матеріалами видавництва «Альпіна Паблішерз»
Повна назва свята – день Покрова Пресвятої Богородиці. Це – вели/ ке християнське свято з’явлення Пресвятої Покрови, що відзначаєть/ ся щорічно 14 жовтня. За церковними переказами, з’явлення відбу/ лося в середині X ст. у Влахнерському храмі (Константинополь). Саме в цьому храмі зберігалася риза Божої Матері, а також її голов/ ний покрів й частина пояса, які в V ст. були принесені з Палестини. Правив тоді Лев Премудрий. Сарацини/загарбники з великими силами напали на місто й загрожували зруйнувати його дощенту.
е знаючи, як зарадити такій страшній біді, греки йшли до Н Влахнерського храму для молитви. А жив у тому місті юродивий чо# ловік на ім’я Андрій, який ще моло# дим хлопцем потрапив у полон і був проданий у рабство жителю Константинополя. Так от, Андрій десь о четвертій годині ночі підняв очі до неба й побачив Пресвяту Бо# городицю, яка в цю мить йшла не# бом у місячному світлі у супроводі святих і янголів. Діва Марія зі сльозами на очах почала молитися за весь християн# ський люд. Вона просила Ісуса Христа прийняти молитви всіх тих людей, які звертаються до неї, спо# діваючись на заступництво. Закін# чивши молитву, Богородиця зняла з голови покрів та простерла його над тими християнами, які молили# ся цієї миті у храмі. Видіння це бачив не тільки Ан# дрій, а й його учень Єпифаній. Та# ким чином Богородиця наче захи# щала людей від усіх видимих і невидимих ворогів. Покрів Божої Матері сяяв сильніше за сонце. А по завершенні всіх цих дій вона зникла. Зник і її покрів, але ще довго християни відчували ту бла# годать, що осінила святий храм. На згадку про це чудесне з’явлення людям Божої Матері зараз і свят# кується Покрів Пресвятої Богоро# диці. В Україні це свято відкривало весільний сезон. Цього дня неза# міжні дівчата йшли до церкви мо# литися Богородиці: «Святая мати Покрівонько, покрий мою голівонь ку».
Запорозькі козаки вважали своєю покровителькою саме святу Покро# ву. У Запорозькій Січі була церква святої Покрови. Існує навіть пере# каз, що по зруйнуванні в 1775 р. За# порозької Січі москалями козаки, які попросили захисту в турецького султана, із собою забрали й образ Пресвятої Покрови.
Народні прикмети на свято Покрови •Який Покрів, така й зима. •Якщо журавлі вже полетіли, то зима буде ранньою. Якщо дуб і бе# реза стоять повністю голі, очікуйте теплої зими. •Із цього дня зима починає домі# нувати над осінню. Тепла вже не бу# де. Починаються нічні заморозки. •Якщо вітер на Покрову з півночі чи сходу – зима буде холодна, сувора, з глибокими снігами. А якщо з пів# дня чи заходу – то теплою, з відлига# ми. Коли ж вітер постійно змінює напрямки – зима теж буде мінливою. •Якщо на Покрову снігу немає й не залітає – його не буде ні в листопа# ді, ні у грудні. Коли ж сніг випаде – він буде й на Дмитра (8 листопада). •Якщо Покрів весело проведеш, то нареченого гарного знайдеш. •Чим більше снігу на Покрів, тим більше весіль буде зіграно в наступному році. •Якщо хлопець на Покрів за дів# чиною доглядає, то бути йому її на# реченим. •На Покрів сильний вітер дме – багато буде наречених.
•Прийде Панотець#Покрів, дівці голову покриє. •Та дівчина, яка раніше всіх по# ставить свічу перед іконою пресвя# тої Богородиці Покровської, та пер# шою й заміж вийде. •На Покрів багато господарок палили стару літню постіль, щоб не наврочили. При цьому вони читали захисні молитви. •Дітей на порозі хати обливали водою для того, щоб застудою не хво# ріли. Загартовування завжди вважа# лося відмінним профілактичним за# собом від простудних захворювань. Але чому це відбувається на порозі? На порозі зустрічаються енергії з фі# зичного світу й астрального. Вважа# лося, що саме астральні сили допо# можуть уникнути різних хвороб. •У цей день проробляли різні лю# бовні ритуали. Ритуали на зміцнен# ня родини, почуттів, що охололи. •У деяких місцевостях України існувало повір’я, що якщо у день Покрови піти до лісу, зірвати кілька листків папороті та носити їх при собі, то того, хто носить, не поли# шить щастя!
Сторінку підготувала Людмила БАЦАЙ Корпоративне видання УДППЗ «Укрпошта»
E+mail: postv@ukrposhta.com