новини і оголошення
№42(599) 20 жовтня 2016 року
А мати дізналася останньою
ЗАХИСНИКИ
На рахунку прапорщика Олега Труша – командира взводу управління 5-ої гаубичної самохідно-артилерійської батареї 2-ої гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи І окремої Гвардійської танкової бригади один БМ-21 «Град», знищений у зоні АТО, два танки та БТР-80. А ще значна кількість живої сили та вогневих засобів противника. Під час одного з боїв Олега було серйозно поранено: він отримав п’ятдесят відсотків опіків тіла, більшість із яких – глибокі. Прапорщик переніс шість пересадок шкіри. Сьогодні він знову в строю, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Президента України «Захисник Вітчизни» та відзнакою Міністра оборони України «За військову доблесть».
Олег Труш із дружиною в Чернігові
У зоні бойових дій
Олег Труш народився у Борзні. Його мама Галина Іванівна живе зараз у Високому Борзнянського району. До армії Олег потрапив випадково. – Після закінчення у 2008 році Путивльського педагогічного коледжу імені Руднєва прийшов до військкомату проходити призовну комісію, – згадує командир. – А там запропонували підписати контракт. Погодився і потрапив до 2-го дивізіону на посаду старшого навідника 2С3 «Акація». З часом навчився працювати на посаді командира гармати. На схід України Олег Труш потрапив у червні 2014 року в складі дивізіону, який налічував три батареї по чотири машини у кожній, і воював там до поранення. Стояли всі батареї на різних блокпостах. Наприклад, одна прикри-
вала нашу позицію під Щастям, а ось батарею Труша спрямували ближче до Сєвєродонецька під Рубіжне. – Хоч машин у нас було чотири, та працювало лише три, бо на одну не вистачало навідника. Навчати когось не було сенсу, оскільки це досить кропіткий і довготривалий процес, – продовжує Олег Труш. – Навіднику треба відпрацьовувати навички стрільби. А для цього не було часу. Ворог обстрілював наші блокпости і потрібно було завдавати йому ударів у відповідь. Вперше довелося працювати з «Акацій» у перший день так званого перемир’я ще в червні два роки тому. Вранці нас обстріляли з міномета. За даними розвідки, його встановили на кузов ГАЗелі і весь час змінювали місце дислокації. Тому засікти його було неможливо. На обстріл ми відповіли вогнем із самохідок: довелося підтримувати передові частини. На той час перемир’я ніхто на собі не відчув. Обстріли по нас велися з різної стрілецької зброї, мінометів, гранатометів. Так, у Рубіжному одну АГС установили в багатоповерхівці. Якось вранці до нашого намету забіг один із командирів: «Підйом! Тривога! Всі по машинах!». Поки я добіг до командно-штабної машини, почався щільний мінометний вогонь: били по наших САУ. Координати їх перебування ворог вирахував уночі. Через блокпост проїжджали цивільні машини, одна з яких через навігатор указала наше місце дислокації.
с.14
Рясні зливи і буревій призвели до загибелі перелітних гагар
с.2
Ремонт і стихія залишили Седнів без амбулаторії
с.4 Шкуродери з електромереж!
с.7 Садочок «Колосок» зібрав докупи свої «зернятка»
с.8 У Ріпках – День передплатника
с.9