новини і оголошення
№21(525) 21 травня 2015 року
І серед Героїв України є свої рекордсмени с.2 Новий шанс для оборонної промисловості Чернігівщини?
с.7
Чужий
серед своїх
Він сидів на п’єдесталі пам’ятника Леніну біля залізничного вокзалу міста Єлець. Туди посадила його мама і наказала: ані кроку, доки вона не переоформить у касі квітки на потяг. Вони їхали з Москви у Сталінград. Оскільки квитків на прямий поїзд не було, дістатися можна було тільки з пересадкою у Єльці. Поруч присів незнайомець, відкрив пляшку ароматного лимонаду і запропонував хлопцю. Наприкінці 1930-х, отримавши пропозицію ковтнути ситра, малий ледь не підскочив від радощів. Він жадібно зробив пару великих ковтків і тільки-но відірвав пляшку від рота, як голова запаморочилася, перед очами усе попливло і він упав би на п’єдестал, якби незнайомець його не підхопив. – Обережно-обережно, – почув хлопець тихі слова, перш ніж знепритомнів.
Криве дзеркало Прийшов до тями він у туалеті, де стояв навпроти дзеркала. Ні, не дзеркала, бо за спиною у хлопця була холодна стінка, а напроти – рукомийник. Однак на відстані витягнутої руки стояв ніби він сам, ніби його відображення – дитина з таким самим обличчям, волоссям і такого ж зросту, але інакше одягнута. Не встиг хлопець оговтатися від «лимонаду», як у спину його штовхнув незнайомець, вимагаючи хутчіш мі-
нятись одягом з двійником. Чоловік сам почав стягувати з хлопця светр, але той пручався. – Дай йому ще лимонаду, – сказав незнайомець і тільки тепер хлопець побачив, що в туалеті є ще один чужий. Він підніс хлопцю до губ пляшку, але бажання пити той не мав. – Пий, – наказав перший незнайомець, але, зрозумівши, що хлопець пити не буде, силоміць розкрив йому рота, а другий почав вливати рідину. Хлопець відпльовувався, намагався кричати, але сили його покинули... Цього разу хлопець перебував у безпам’ятстві значно довше. Він отямився, перечепившись об східці… трапу. Рука того самого незнайомця з лимонадом не дала йому впасти, і він спокійно спустився з корабля на пристань. На вулиці було вже темно, навколо горіли ліхтарі, а прямо над головою світився напис «Memel» (порт Мемель, Східна Пруссія, зараз місто Клайпеда, Литва).
Нащадки італійського графа Макс емігрував до Америки 1910 року. Обжився за океаном і вмовляв переїхати і свого старшого брата. – Андре, навіщо тобі та малограмотна Росія у постолах, – писав він брату з Америки. – Тут перед тобою відкриються небувалі перспективи. – У Росії є один плюс, який переважує усі мінуси: добрі люди, – писав у відповідь Андре, – і міняти їх на американських гангстерів я не збираюся.
Дикий козел з норовливим характером
с.8 Андре з Максом були представниками талановитого і шанованого у Російській імперії роду. Ще за цариці Софії Олексіївни, старшої сестри Петра Першого, їхній пращур Андре Гі ок Ланді приїхав з Італії у Росію, щоб будувати кораблі. Він заснував судноверф у Воронежі і будував кораблі для флоту Його Величності. Після першої, у 1695 році, невдалої спроби Петра І взяти турецьку фортецю Азов, Андре Гі ок Ланді модернізував свої кораблі, що дозволило царському флоту досягти бажаної мети: Азов став російським. На радощах цар сипав нагородами. Дісталося й італійському суднобудівнику: отримав титул графа. Відтоді старшого сина у роду Гі ок Ланді обов’язково називали на честь першого графа, Андре, а тому в кожному поколінні обов’язково був чоловік на ім’я Андре Андреїнович Гі ок Ланді. Так звали і старшого брата Макса. Щоправда, прізвище їхнє з тих пір зазнало деяких змін: додалося ще слово. Річ у тім, що мати Андре і Макса, Елізабет, була етнічною шведкою і мала дівоче прізвище Наассон. Їй воно дуже подобалося і, одружуючись, жінка не бажала його втрачати. У той же час її наречений прагнув, щоб дружина носила його прізвище. Вихід знайшов священик, що мав їх вінчати: запропонував об’єднати прізвища. Тож після весілля молодята стали подружжям Наассон Гі ок Ланді.
(Продовження на 8-й стор.)
с.9 ПЕРЕДПЛАТА
Шановні передплатники і покупці «Чернігівщини»!
Триває передплата на наступне, друге півріччя 2015 року. В будь-якому поштовому відділенні області Ви можете передплатити «Чернігівщину», аби щотижня газета з’являлася у Вашій поштовій скриньці. Як ви вже переконалися, «Чернігівщина» традиційно щільно наповнена матеріалами різноманітної тематики з життя області і водночас не переобтяжена рекламою. Такою і залишатиметься. Вартість передплати на газету «Чернігівщина: новини і оголошення» (така її повна назва в каталозі видань), хоч і неминуче збільшилася, та все одно залишається однією з найнижчих серед обласних газет. Разом з послугами «Укрпошти» вона складає: на місяць – 7,80 грн, на півроку – 43,95 грн. За результатами передплати на ІІ півріччя 2015 року ми розіграємо кілька призів. Для цього передплатний абонемент (або копію) надсилайте на адресу редакції (бажано вказати і телефон): 14013, м. Чернігів, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 41-А, корп. 2, оф. 2.
Будьмо разом! Редакція «Чернігівщини»