новини і оголошення
№30(691) 26 липня 2018 року
Туди, де нема перемир’я
Служба коханню
не завада Вона й досі ніяковіє, розповідаючи про той травневий день, коли коханий освідчився їй на плацу військової частини. Зашарівшись, згадує, як підкошувалися ноги, коли йшла до романтичного новобранця, аби прийняти обручку і сказати таке довгоочікуване «так». Сотні солдатів підтримували їх гучними оплесками, а вона бачила перед собою лише закохані очі, наповнені вірою й очікуванням. Нині Валерій та Надія – подружжя. Але на побачення ходять лише з дозволу командирів і тільки у визначений час. Бо тепер вони обоє військовозобов’язані. Так... Саме так, ця мужня дівчина, не вагаючись, приїхала за хлопцем у 169ий Навчальний центр «Десна» і підписала контракт на військову службу.
З одного боку Надія, з іншого – Валерій мчали на зустріч зі мною. Лише на мить заглянула в їхні закохані очі і зрозуміла, що не так до мене, як один до одного поспішали молодята. Адже такі зустрічі для них тепер на вагу золота. «Це колись ми без проблем могли бачитися щодня, а коли побралися – все зміни-
лося, – посміхається рудоволоса красуня, прикриваючи якось зовсім по-дівочому обличчя рукою. – Але, знаєте, тепер у нас все по-особливому. У наших стосунках наче відкрилося друге дихання. Ми ходимо на побачення, їмо морозиво, сміємося з якихось дрібниць і обіймаємося, щоб ніхто не побачив. Наче в шкільні роки...».
тут знов цукерково-квітковий період: ніжні слова, відверті зізнання і море квітів. На перший погляд вони зовсім різні: Надя – емоційна, темпераментна, імпульсивна, Валерій – спокійний, розсудливий, неговіркий... Та найголовніше, що їхні серця б’ються в унісон. «Нині ми обоє проходимо курс молодого бійця, тож живемо в казармах, а потім плануємо орендувати в Десні житло і забрати Сашка, який зараз лишився з бабусею», – розповідає чоловік. Подружжя родом із села Полівці, що на Рівненщині. Та саме в Десні їхні стосунки почали стрімко розвиватися. Ці двоє закоханих довели, що навіть армія коханню не завада. «Я анітрохи не шкодую, що прийняла таке рішення. Хоча вдома всі були шоковані. У мене спокійна робота – бібліотекар, тому дивувалися, мовляв, Надю, воно тобі треба... Звісно, треба, бо я, по-перше, хочу На своєму весіллі навіть бути поряд з коханим, а, по-друге, нашій фотографували власноруч армії сильні жінки теж потрібні...», – посміСаме зі шкільних років Валерій Чучкалов хається моя співбесідниця. та Надія Артемова знайомі. Дівчина спочатку До речі, за освітою Надія – юрист і мала обрала іншого, та стосунки виявилися не- йти працювати у поліцію, тож тривалими. Від першого шлюбу у Наді є син фізична підготовка у неї доОлександр, який називає Валерія татком, бо сить непогана, що неабияк вже сім років новоспечене подружжя разом, важливо для збройних сил. два з яких прожили у цивільному шлюбі. А
с.3
с.2
Потерпілий розставив акценти с.2
с.4
Час платити за «зайві» квадратні метри
Досвід остерських лісівників має слугувати всім лісгоспам
Чернігівська «Венеція»
с.7
с.8
http://www.ewl.com.ua
Інсульт – не остання крапка в житті, а лише випробування
с.9