новини і оголошення
У фермерському господарстві «Напорівське», що розташоване в селі Лукашівка Чернігівського району, запускають новий доїльний зал. Голова господарства Григорій Ткаченко сподівається в цьому році збільшити надої молока до п’яти тисяч літрів з однієї корови. Безконтактний спосіб доїння дасть можливість отримати молоко «екстра» класу, ціна на яке дозволить зробити молочне тваринництво більш рентабельним. У господарстві другий рік поспіль працюють над покращенням породи корів та практикують незвичні технології утримання поголів’я ВРХ. Звичайних українських ласунь тут голштинізують, а дійне стадо утримують без випасу, на особливому раціоні. Тваринництво – не основний вид господарювання у «Напорівському». Головні прибутки фермерське господарство все ж отримує від рослинництва. Новітні енергозберігаючі технології дозволяють значно знизити собівартість продукції й продавати її за більш вигідною ціною.
Тваринництво – це соціальний проект
№49(606) 8 грудня 2016 року
Обласний депутат заговорив «європейською»: бла… бла, бля… с.2
Григорій Ткаченко
Крадії не вгавають – знову дуби серед ночі пиляють с.3
Вирок колишньому очільнику району – сім років ув’язнення
З «н ул я» ст во ри в по т уж не го сп од ар ст во с.9
У фермерському господарстві Григорія Ткаченка ні на мить не вщухає робота. В одному з хлівів, де утримують дійне стадо, працівники фірми-підрядника завершують монтаж нового доїльного обладнання фірми «ДеЛаваль». Керівник фермерського господарства розуміє проблеми, з якими доведеться зустрітися його дояркам, адже привчити корову доїтися у станку не так уже й просто. Одначе Григорій Михайлович переконаний, що такі зміни на часі, бо ж і ціна молока «екстра» класу значно вища за ту, яку їм дають нині. У «Напорівському» нині утримують 250 голів ВРХ, із них близько ста голів – дійне стадо. Решта – молодняк. Зайнятися тваринництвом спонукало декілька факторів.
Альтернативний теплогенератор «Я сам агроном і маю певні здобутки у рослинництві. Основні кошти заробляю саме у рослинництві. Тваринництво – це соціальний проект, це не бізнес, – пояснює Григорій Ткаченко. – Можливо, коли запустимо доїльний зал, і коли держава повернеться обличчям до тих господарів, які утриму-
ють худобу, тваринництво і приноситиме прибутки, але наразі це – робочі місця, і постійна зайнятість на селі». І хоча фермерське господарство основні кошти заробляє в рослинництві, одначе без тваринництва тут також не можуть. Григорій Ткаченко намагається коротко пояснити, що ж саме спонукало його утримувати худобу. «Зернова група має велику кількість відходів, яку можна переробити на молоко та м’ясо, – каже він. – Ще одним вагомим аргументом є органіка. Навіть найбільш концентроване добриво має до 60 відсотків діючої речовини, все інше – важкорозчинні рештки металів, солей тощо. Все це ми пхаємо у землю, тому рано чи пізно таке господарювання обернеться для всіх катастрофою. Органіка – це наше майбутнє! – наголошує фермер. – Ще одним аргументом є генетична близькість. Мої предки хазяйнували, а батьки навіть за радянських часів три-
Маленький голштин мали трьох корів, я звик до запаху силосу та гною. Без них жодне господарство не може бути повноцінним».
З діда-прадіда – господар!
Григорій Ткаченко – класичний заможний селянин, який в аграрному ділі розуміється, певно, краще за будь-якого
профільного міністра. Історія його успіху неймовірна і типова одночасно: трохи знань, трохи відваги, дещиця завзятості і багато-багато праці. Саме так «багатіли» свого часу ті, кого згодом більшовицька влада, тавруючи куркулями і ворогами народу, вивозила вагонами до Сибіру. Григорій Михайлович із діда-прадіда селянин. По батьківській і материнській лінії всіх його предків розкуркулили представники нової «народної» влади. Половину його рідні відправили до Сибіру, звідки вже ніхто не повернувся. Можливо, саме генетичне коріння спонукало сина тракториста та доярки продовжити справу предків. У п’ятнадцятирічному віці Григорій Ткаченко вступає до Бобровицького радгоспу-технікуму, тодішнім керівником котрого був талановитий директор, а нині Герой України Леонід Яковишин. Після Бобровицького технікуму він успішно закінчує Українську сільськогосподарську академію (нині Національний університет біоресурсів і природокористування). «Випускники Бобровицького радгоспу-технікуму були на голову, а то й на дві вищі за своїх однокурсників із інших навчальних закладів», – згадує теплим словом рідну альма-матер Григорій Михайлович. Доля занесла молодого випускника сільськогосподарської академії на Чернігівщину – в село Лукашівка. Тут він знайшов свою любов, устиг попрацювати в колгоспі, побути бригадиром, агрономом… Та згодом життя розпорядилося інакше. Кінець суворих 90-х – початок двохтисячних ознаменувався земельною реформою, розвалом тисяч і тисяч колективних господарств та масовим безробіттям на селі.
(Продовження на 9-й стор.)
с.3 Реформа по-носівськи: добровільно приєднатися чи примусово «притулитися»?
с.4 У Ніжині поглумилися над волонтерами с.7 Особливим людям – особливі можливості с.8