Рекомендована Якщо Ви передплачуєте «Деснянку»: ЦІНА ВРОЗДРІБ – – Вам приносять її додому! 4 грн за примірник, – Ви сплачуєте за неї менше! тож за місяць це – 16 грн.
Економте час і гроші!
Передплата актуальна завжди!
Передплатити наш тижневик можна у будь-якому відділенні зв’язку.
ни Переддпелкаст ін
й
49417
ПЕРЕДПЛАТА на місяць –
10,40 грн.*
*Без послуги пошти
Äеснянка
№ 8 (588) № 4 (637)
https://issuu.com/desnjnka https://issuu.com/desnjnka www.facebook.com/dvilna www.facebook.com/dvilnae-mail: e-mail: desnyanka-che@ukr.net despravda@ukr.net
26 2017 року, 18 січня лютого 2016 року, четвер
Чернігівська обласна газета
КОНКУРС ПЕРЕДПЛАТНИКІВ
ВІДГОМІН СВЯТ
Радовіт обрав щасливчика –
Сосновим гіллям утеплюють самшит,
8
ОСВІТА ЗА КОРДОНОМ
золото лишається в Чернігові
все інше – на звалище
Новорічні і Різдвяні свята позаду. Люди почали активно виносити на смітник сосни і ялини, що прикрашали їхні домівки. На вулиці Космонавтів у Чернігові зелені красуні протягом вихідних утворили купу з людський зріст. Додалося клопотів комунальникам! За словами головного інженера Комунального підприємства «Зеленбуд» Чернігівської міської ради Василя Кошельника, у Чернігові вже кілька років поспіль деревину подрібнюють спеціальні установки. – У нашого підприємства таких дві, одна – стаціонарна, інша – пересувна, на тракторному ходу, – розповідає Василь Іванович. – У інших комунальних господарствах міста – «Новозаводському», «Деснянському» – своя техніка для подрібнювання деревини. КП «Зеленбуд» забирає лише ті сосни та ялини, які валяються на узбіччях. У дворах багатоповерхівок мають прибирати організації, що обслуговують цю територію: ЖРЕДи, кооперативи чи ОСББ. Цьогоріч наші працівники переробили хвойних дерев небагато, до сміттєзвалища вивезли лише один куб подрібненої суміші. Як повідомив головний інженер, підприємство не використовує тирсу від новорічних ялинок та сосен, лише гілками цих дерев утеплюють самшит. Усі подрібнені дерева комунальники вивозять на звалище, де рештки хвойних приречені гнисти. Лариса ГАЛЕТА Фото автора
Чому наші діти їдуть навчатися до Польщі?
3
ЦІНИ РОСТУТЬ
Ніжинці шоковані
підвищенням вартості проїзду До редакції нашої газети завітав маленький барабанник ансамблю «Поліські дзвіночки» Радовіт Луценко з татом Олександром. Заняття у Чернігівській музичній школі №2 хлопчик відвідує з трирічного віку. На той час Радовіт був наймолодшим учасником ансамблю! Нині він уже першокласник! До речі, 29 січня хлопцю має виповнитися сім років. З Днем народження! Крім уроків і занять, у Радовіта – купа справ. У вихідні вчить поглиблено англійську, а ще ж захоплюється бойовим мистецтвом капоейра. – У мене вже є білий пояс, – радіє хлопчик, – він означає початок шляху в капоейрі… Сьогодні ми з татом ідемо на тренування. Радовіт розповів, що в нього є ще дві молодші сестрички: Любаві п’ять років, а Міладі – три. Дівчаток дуже любить і сподівається, що стане їхнім хоробрим захисником. «Деснянка» попросила Радовіта взяти участь у розіграші головного призу передплатної кампанії – золотої прикраси. Маленький барабанник залюбки погодився виконати урочисту місію, до того ж його бабуся Тетяна Михайлівна Луценко – наша постійна читачка і шанувальниця. Серед чималої купи листів хлопчик таки обрав щасливий конверт.
в міських маршрутках
9
ЗНАМЕНИТІСТЬ
Раймонд Паулс: елегантний, як рояль
Відправник – Л. І. ПИЛИПЕНКО З ЧЕРНІГОВА. Щиро вітаємо! Приз – золота прикраса – чекає на свого власника в редакції (переможець має спочатку зателефонувати за номером 975-300, із собою взяти паспорт та ідентифікаційний код).
ПТАШИНІ ВИТІВКИ
Через димар залетіла і посуд селянам побила
У селі Григорівщина Варвинського району знову оказія. Не встигли селяни оговтатися від нашестя білок, котрі всі волоські горіхи у людей поцупили, як знову тварини наробили лиха. Та цього разу не білки і не лисиці чи яструби, що час від часу зазіхають на свійську птицю. Не гризуни соньки, які вже кілька років живуть на горищах будинків і харчуються насінням, ягодами, фруктами з людських городів та садів. Голодні зимові дні й ночі примусили звичайних сов шукати собі їжу в людських хатах. Житель Варви Станіслав Чиж до Григорівщини їздить щовихідних. Будинок протоплює, овочі й консервацію додому бере. Його сім’я навесні і влітку завзято працює на землі, щоб узимку було що на стіл поставити. Після Різдва Станіслав навідався в село. Коли відімкнув двері в хату – очам не повірив. У кімнатах хтось добре напакостив: підлога, канапи, крісла, ліжка та всі інші меблі загиджені, посуд валяється долі розбитий, поліетиленова плівка на вікнах подерта.
Коли чоловік підняв голову, то побачив гарненьку пташку з великими очима. – А звідки ж ти взялася?! – запитав господар у непроханої гості. Сова тільки кліпнула й здійнялася. Билася у вікна, кружляла, кігтями чіплялася за все навкруги. Станіслав присів, а потім тихенько відчинив вхідні двері, взяв палицю, на яку намотав ганчірку, й почав нею розмахувати. Хижий птах ще трохи політав і зник. Як потрапила сова до хати?! Вікна зачинені, двері також. Виявляється, у пошу-
ках їжі пташка залетіла до будинку через димар. Поки вдома не було людей, за господарів тут – миші, а вони для сов – смаколики. Мабуть, відчула птаха, що тут поживитися можна, й залетіла. Та ось біда – назад вибратися не змогла. Прибрав Станіслав у оселі, заслінкою отвір у печі затулив, двері замкнув і поїхав до Варви. А наступної суботи знову в
село завітав. І як же господар здивувався, коли вдруге застав голодну сову, котра у пошуках їжі опинилася в його зачиненій хаті. За словами чоловіка, цього разу залетіла вже інша пташка, бо на вигляд трохи меншенька. – Таке наробила злодійка! Обгидила, насвинячила... Ще й заслінку відсунула! – каже Станіслав. – Розвелося сов у селі дуже багато. Живуть вони у сараях біля покинутих хат, а обідати до нас літають. Голод – не тітка! Місцева жителька Ольга Чиж розповіла, що не лише до Станіслава в хату сови внадилися, а й до будинку Миколи Кравця. Він теж у селі не проживає, інколи навідується. Нещодавно також виганяв із хати сову, яка залетіла через димар. Чи наїлася візитерка там мишей – невідомо, проте клопоту завдала чимало. Лариса ГАЛЕТА