Диво дивнеє – на моїм городі
Люди не сплачують за газ і заборгували 540 мільйонів
Стор. 4
Стор. 3
№ 8 (588) № 6 (741)
Стор. 9
Äеснянка Рекомендована ціна 6 грн
https://issuu.com/desnjnka www.facebook.com/dvilna e-mail: desnyanka-che@ukr.net
18 лютого 2016 року, четвер 7 лютого 2019 року, четвер ВІТАЄМО!
Михайло Баришников: «Зараз або ніколи»
«А я – по золото!» –
з посмішкою відчинила редакційні двері чернігівка Валентина Кікоть, яка перемогла у конкурсі передплатників і виграла золоту прикрасу від «Деснянки». – Мені вже три роки тому якось теж пощастило – виграла у вас набір рушників! – каже жінка. – І ось – тепер така радість! Пані Валентина працююча пенсіонерка, все своє життя трудилася швачкою в ательє, нині її місце роботи – швейна фабрика УТОГ у Чернігові. До речі, це єдине підприємство в області, що призначене для працевлаштування глухих. Тут наша переможниця – на рівних з людьми з особливими потребами і дорожить своїм колективом. Колись на фабриці шили робочі костюми і рукавиці, а нині підприємство випускає більш ніж 250 найменувань продукції. – Ми шиємо не лише моделі за замовленням клієнтів, а й проектуємо та виводимо на ринок власні розробки. Це й медичні халати, костюми, різноманітний спецодяг… Валентина Кікоть – багаторічна читачка «Деснянки». Через реформу пошти трохи вагалася, чи оформлювати передплату на 2019 рік. Але за три дні до Нового року жінка таки завітала до поштового відділення і передплатила свою улюблену газету. У ній, каже, їй подобається все! Тому й не зрадила. – Як добре, що я разом з вами! – щиро посміхається переможниця. – Нехай «Деснянка» живе, процвітає і радує нас, читачів, цікавими матеріалами і призами. Лариса ГАЛЕТА Фото Вікторії ШЕСТАК
УКАЗ
Призови до армії
триватимуть по три місяці В Україні цьогоріч заплановано два призови на строкову службу до армії. Кожен з них триватиме по три місяці. Про це йдеться в указі Президента України від 30 січня. Згідно з документом, призов на строкову службу громадян, яким виповнилося 20 років і що не досягли 27-річного віку та не мають права на відстрочку чи звільнення, буде відбуватися у квітні–червні та жовтні–грудні 2019 року. Також в указі йдеться про те, що із Збройних сил та військових формувань України військовослужбовці, які мають ступінь вищої освіти «спеціаліст» або «магістр» і відслужили встановлені терміни, будуть звільнені в запас у квітні–травні та жовтні–грудні нинішнього року. Інші – у лютому, квітні– травні та жовтні–листопаді.
Чернігівська обласна газета
ДІЙ АКТИВНО! ЖИВИ ПОЗИТИВНО!
Перше інтерв’ю після аварії:
«Я вижила і творю!» 37-річна Олена Олійник торік у червні випала з чернігівської маршрутки на ходу. Отримала серйозні травми голови – два переломи черепа, втратила здатність чути на одне вухо, має інвалідність… Але Олена вижила! І тепер вважає число 13 (аварія сталася саме 13-го) – щасливим. Бо ж на її очах зростають діти, вона любляча мама і дружина, а ще – чудова майстриня декупажу – улюбленої справи її життя. Заради неї чоловік лишив хорошу роботу в столиці. Був поряд в лікарні і вдень, і вночі. Разом подружжя пройшло найважчі дні реабілітації. Олена заново вчилася розмовляти, їсти, ходити. Щоденні синхронні вправи виконували вдвох кілька місяців поспіль. Біда їх загартувала й зробила ще сильнішими! – Я просто зобов’язана була встати на ноги завдяки такій підтримці, – каже Олена. – Якби не батьки, рідні… Вдячна всім людям, які не залишили мене в біді й допомогли фінансово. Кожен хотів, щоб я жила! Минуло непростих для нас вісім місяців, нині я продовжую лікуватися і вставати на ноги у всіх розуміннях цього слова.
Від економіки – до творчості Олена народилася неподалік Берліна в місті Потсдам, батько був військовим. – Коли мені виповнилося 9 років, а брату – 12, наша сім’я переїхала з Німеччини на Дніпропетровщину, – розповідає Олена. – В Нікополі я й виросла, закінчила школу. Потім було навчання в економічному виші. Як староста групи не могла вчитися посередньо, тягнулася до знань, тому й отримала червоний диплом. З Артемом, майбут-
Олена з чоловіком Артемом
нім чоловіком, ми зустрічалися ще у студентські роки. А одружилися в Києві, куди я поїхала на роботу, коханий вирушив з Нікополя за мною. І згодом у нас з’явився первісток Артемій. До Чернігова Олійники перебралися через стареньких і хворих бабусю й дідуся. Їх треба було доглядати. Батьки Олени і братова сім’я також вирішили поселитися поближче до рідні. Купили двоповерховий будинок у передмісті. – Артемій трішки підріс, пішов до дитсадочка, і я влаштувалася на роботу. Працювала за фахом, економістом з фінансових питань на одному потужному підприємстві Чернігова,– згадує. А потім у Олійників народилася донечка Альона. – І тоді, у другому декреті, я зрозуміла, що не можу сидіти без діла. Тому все частіше задумувалася про заняття, яке можна поєднувати: і щоб вдома бути, і щоб праця задоволення приносила, і, звичайно, хоч трохи заробляти, – пояснює. Подруга порадила Олені спробувати себе у хендмейді – ручній роботі, декупажі. Це декоративна техніка на тканині, склі, дереві та інших поверхнях, що полягає у вирізуванні візерунків із різних матеріалів та наклеюванні їх на поверхню, що декорують. – Я по-справжньому захопилася! – продовжує співрозмовниця. – Стала вивчати теорію, реєструвалася на різних платформах, у групах. Дуже приємно, що знані майстрині у віртуальному колі спілкування допомагали мені порадами. На всі запитання легко відповідали як українські декупажниці, так і закордонні. З деким і досі спілкуємося.
Стор. 8