1 березня виповнилося 77 років Корюківській трагедії № 8 (588)
Кава «з собою»: як збадьоритися й зберегти планету Стор. 8
Стор. 2
10-літній ювілей капели бандуристів імені Остапа Вересая Стор. 9
Рекомендована ціна 7 грн
№ 10 (797) 5 березня 2020 року, четвер
www.desnyanka.com.ua
www.facebook.com/dvilna
https://issuu.com/desnjnka
18 лютого 2016 року, четвер Чернігівська обласна газета
Шановні жінки Чернігівщини! Прийміть найщиріші вітання з нагоди Дня 8 Березня! Це свято є символом глибокої поваги до жінки, до її ніжності, тендітності і краси, але разом з тим – і до великої душевної сили та найвищих людських чеснот. Тож хай ці весняні дні наповнять ваші душі радістю, теплом і любов’ю! Хай буде мирним небо над вашими домівками, міцним – здоров’я, дружними – родини, щасливим – усе життя! Хай кожен новий день приносить вам привід для радості! З повагою
ІСТОРІЯ, ЩО БЕРЕ ЗА ЖИВЕ
Як донька знайшла рідного батька через 26 років
Андрій ПРОКОПЕНКО, голова облдержадміністрації
Ігор ВДОВЕНКО, голова обласної ради
БІАТЛОН: ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ
Тріумф улюблених спортсменів Радісні, переможні настрої приніс українським вболівальникам чемпіонат Європи з біатлону, що завершився минулої неділі в Білорусі. Уже в стартових супер-спринтах на п’єдестал пошани у чоловіків та жінок увірвалися Олена Підгрушна та Дмитро Підручний. Зрозуміло, що цей успіх приніс неабиякий мажорний настрій біатлоністам, тренерам і вболівальникам. А наступний день, 27 лютого, золотим рядком увійде в літопис біатлону України. Спочатку його героями стали Настя Меркушина з Тернополя та Руслан Ткаленко з Чернігова, які в одиночній змішаній естафеті вибороли бронзові медалі. За щасливими призерами на старт ще однієї естафети вийшла наша четвірка – олімпійські чемпіонки сумчанка Валентина Семеренко та киянка Юлія Джима (бронзові призери чемпіонату світу-2020 в Італії), чернігівець Артем Прима і тернопілець Дмитро Підручний. Це було захоплююче видовище, яке принесло тріумф збірній Україні, що фінішувала з Національним прапором, випередивши збірні Росії та Норвегії на півхвилини. Молодці! У заключних гонках чемпіонату під сумно дощовим небом та на важкій трасі українці задовольнилися скромними результатами. В спринті наші спортсмени не доїхали до подіуму, а у гонках переслідування Настя Меркушина досягла квіткової церемонії – п’яте місце, а Сергій Семенов з Чернігова фінішував 18. Тепер на цьому білоруському комплексі 4-7 березня відбудеться заключний, шостий етап кубка IBU. А найсильніші біатлоністи вирушають до Чехії, де з 5 по 8 березня розіграють нагороди сьомого етапу кубка світу. На жаль, ці змагання проходитимуть без глядачів на трибунах, внаслідок загрози коронавірусу. Таке рішення прийнято Радою національної безпеки Чехії і погоджено з IBU. Сергій ГАЙДУК
Дуже запам’яталася подія, що трапилася в Корюківці в кінці шістдесятих років минулого століття. До Євгена Купрієнка, працівника єдиного відділення Держбанку в нашому місті, приїхала донька з сім’єю з далекого Казахстану. Вони не бачилися 26 років – їх розлучила війна. З того часу минуло багато літ. Що ж було потім, після зустрічі рідних людей? Як склалася їхня доля? Чому такою довгою була розлука?.. Кому забулося, а хто й не знає. Отож, стукаю у двері до жінки з незвичайною долею – Алли Недбайло.
Серед квіту орхідей
Ті ж добрі й глибокі очі, як і колись. І посмішка та. З нею навіть і зморшки непомітні. А орхідей скільки в кімнатах! Навіть важко визначити, яка краща. Усі в цвіту – ніжні, яскравокольорові і просто білі. – Без квітів я не можу жити! – повідомляє господарка дому. – Вони додають мені енергії. А гарбузи?.. Он там, їх стільки під столом. – Гарбузи – еліксир здоров’я, – посміхається у відповідь Алла Недбайло. – Орхідеї ж – еліксир душі. Я виготовляю зі столових гарбузів смачний і корисний напій. Минулого року сорок літрів вийшло. Сусідів пригощала… Цьогоріч їй буде вісімдесят. Не здається вона літам. Город має, не залишає вишивання дуже дрібним хрестиком. До того ж, кольори добирає з великим смаком. Картини, ніби створив талановитий художник. Нині Алла Недбайло зосередилась на вишиванні скатертини і серветок для онуки. Заміж йтиме – бабуся подарує. Через сотні кілометрів дівчині посміхнуться квіти України…
– Я колись заїхала від рідного краю дуже далеко.., – у голосі Алли Іванівни відчувається смуток, та квіти на підвіконні й вишивані ніби не відчувають його. Біди вже минули, то ж нащо опадати пелюсткам?! Її спогади – біль душі. Ніщо не зміниш, не переробиш… – Мій тато, Євген Купрієнко, корюківець, але в 1939-му опинився в Городні. Його направили туди в банк працювати старшим касиром. А мама Віра Чеботар народилася в Білопіллі на Сумщині, і теж переїхала в Городню, була кредитним інспектором. Вони познайомилися на роботі, покохали одне одного, одружилися. 6 жовтня 1940 року я в них народилася, – згадує жінка. Коли моя співрозмовниця розповідала про батьків, якесь дивне тепло огортало її…
Стор. 4