Зі святом, любі жінки! новини і оголошення
Чоловіча робота тендітної жінки
№10(619)9 березня 2017 року
Торік Лариса Дубина стала першою жінкою-директором Сновського вищого професійного училища лісового господарства за всю його 50-річну історію. Відома всім і кожному в районі та далеко за його межами. Сильна духом, стійка до негараздів, наполеглива, завзята, а значить – здатна розвивати і примножувати здобутки свого училища. Ця тендітна чарівна жінка знає ціну життєвому успіху, адже пройшла професійний шлях від майстра до директора.
На запитання, наскільки важко керувати роботою всього училища, пані Лариса відповіла, що вважає себе сильною, стійкою, спроможною дати собі раду. До того ж, у всьому їй допомагає чудовий колектив. Звісно, надійною опорою в житті є її родина, разом із чоловіком вони виховали сина, підростає вже й онук Тимур. Пані Лариса дуже любить свою родину і саме в ній черпає енергію.
Починала майстром
Реформа, яка не наближає лікаря до хворого, а віддаляє с.2 Череп у сквері поставив під сумнів законність реконструкції
с.3
Нові платіжки – нові ціни?
с.7 дитер». Потім працювала викладачем спецдисциплін. У 1998 році до училища на навчання вступило мало дітей, відповідно, й години роботи скоротилися. Тоді я пішла здобувати другу вищу освіту. Вступила до Чернігівського Національного технологічного університету». Отримавши диплом економіста, Лариса Олексіївна деякий час викладала в училищі бухгалтерський облік, а потім зайняла посаду головного бухгалтера, на якій працювала протягом восьми років.
Лариса Олексіївна народилася і виросла в селі Радвине Сновського району. Після закінчення школи вступила до Київського Національного університету харчових технологій, де здобула професію інженератехнолога м’ясної промисловості. «Обрала таку З латвійською делегацією професію, бо вона Мрії повинні збуватися пов’язана з постійним спілкуванням з Був час, коли пані Лариса на вісім людьми, що я дуже люблю, – розповідає героїня. – Після закінчення університету років залишала стіни рідного училища. повернулася до Сновська. Мала б пра- Тоді вона вирішила бути підтримкою цювати головним технологом на нашому своєму чоловікові – допомогти втілити в м’ясокомбінаті, який на той час був від- життя його мрію. «Анатолій завжди хотів відкрити будований уже на 90 відсотків. Але не судилося. Це був 1990 рік. Мене взяли на власну справу, – розповідає пані Лариса. роботу до Сновського училища лісового – І я, звичайно ж, підтримувала його, як господарства. Рік була майстром ви- могла. Було дуже важко, адже на той час робничого навчання в групі «Кухар-кон- капіталу для цього у нас не було, і ми вирі-
шили під заставу батьківської хати взяти кредит. Створили своє деревообробне підприємство «Анторіс». Я взяла на себе всю бухгалтерську роботу, чоловік весь час був у відрядженнях. Не все виходило гладко. Декілька разів ми падали «на коліна», але підіймалися. З часом справи налагодилися. Знаєте, я переконана: той, хто хоче, здійснить свою мрію. Як говориться в Біблії, “Дорогу осилит идущий”». Нині на підприємстві працює понад 30 чоловік, а керує ним син Дмитро.
с.3
Юрій Болоховець: «Проблеми села і лісу нині найгостріші…»
Не змогла без училища
Хоча жінка і поринула в сімейну справу на досить довгий період, та ніколи не полишала думки повернутися до училища. Тому, коли дізналася про конкурс на посаду директора, подала свою анкету на участь. На той час у неї був чималий досвід, відповідна освіта та головне – велике бажання, які давали їй змогу очолити навчальний заклад. У конкурсі, який проходив у декілька етапів, брали участь троє претендентів, але Лариса Олексіївна всіх обійшла. «Нелегко було, – згадує жінка. – Та я була впевнена, що пройду. Адже це моя мрія». Відтак з початку минулого року Лариса Дубина стала п’ятим директором училища. Вона перша жінка, яка його очолила.
(Продовження на 7-й стор.)
с.4
Зайці, вовки і лисиці – все є у ПП «Копиці»
с.9